УДК 657

Теоретичні і прикладні проблеми психології, №1(25) 2011
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Соціальні кризові процесі, що відбуваються в
сучасному суспільстві, негативно впливають на психологію людей, породжують
тривожність і напруженість, озлобленість, жорстокість та насильство. Важке економічне
становище країни призвело наше суспільство до значного збільшення рівня поширеності й
різноманітності форм аморальних вчинків, злочинності та інших видів аддиктивної
поведінки. Статистика свідчить про зростання відхилень від нормальної поведінки серед
осіб різних соціальних і демографічних груп. Особливо важко в цей період почуваються
підлітки.
За останні півстоліття в зарубіжній психології накопичився великий досвід у
вивченні агресивної поведінки людини. Теоретичні положення розглядаються в рамках
інстинктивного (З. Фрейд, К. Лоренц) [5], біологічного (В. Гесс, С. Меднік) [6],
фрустраційного (Л. Дуб, Н. Міллер) [9], когнітивного (Л. Ерон, Д. Зелманн,) [3], соціального
(Р. Берон, Б. Крейх,) [10; 12] підходів, кожний з яких подає своє трактування агресії.
У вітчизняній психології проблема агресії висвітлена в працях Н. О. Ратінової,
Т. Г. Рум'янцева, І. О. Фурманова, [8; 9; 12]. Деструктивний характер цього явища
підкреслюється низкою наукових досліджень, у яких агресія розглядається в контексті
девіантної поведінки та злочинності (Н. В. Алікіна, Н. О. Ратінова, В. В. Устінова) [8].
В останнє десятиріччя вчені приділяють значну увагу вивченню агресивної
поведінки в неделінквентних осіб різного віку: молодшого шкільного — О. Б. Бовть,
В. І. Шебанова [3; 12]; підліткового — А. О. Реан, Л. Н. Семенюк [9]; юнацького —
О. В. Хренніков, С. Г. Шебанова [10; 12].
Зокрема, у дослідженні підліткового віку науковцями отримані дані стосовно
особливостей вікової динаміки (А. О. Реан, Л. Н. Семенюк) [9], статевих відмінностей
(І. О. Фурманов, Л. Н. Семенюк) [9; 12]; визначена дія макросоціальних чинників, сім'ї
(А. О. Реан, Л. Н. Семенюк) [9] на агресивну поведінку. Однак залишаються недостатньо
розробленими питання впливу шкільних відносин на прояви агресії учнями підліткового
віку, а також проблема її корекції. Згідно з результатами пролонгованих досліджень
означених авторів агресивна поведінка є відносно стабільною в часі, тому очікувати, що
вона поступово перейде в соціально-схвалювальні поведінкові стереотипи, було б
помилковим.
Основні матеріали дослідження. Підлітковий вік — один з найбільш складних періодів
розвитку людини. Саме в підлітковому віці відбувається формування характеру, поведінки
в залежності від оцінки ситуації, цінностей, ідеалів та світогляду. Тому такі чинники, як
перехід від опікуваного дорослими дитинства до самостійності, зміна звичного шкільного
навчання на інші види соціальної діяльності, а також бурхлива гормональна перебудова
організму роблять підлітка особливо вразливим до негативних впливів середовища. З
іншого боку, все більш очевидними стають і дефекти у виховній роботі з підлітками.
Особливо значущими щодо цього є неправильні взаємини в родині, рівень розлучень, який
зріс в останні роки, що призводить до прояву агресії підлітків, формування аддиктивної, а
іноді й злочинної поведінки [3].
Для характеристики поведінки, що відхиляється від соціальних норм,
використовують спеціальні терміни «делінквентність» і «девіантність». Якщо порушення не
досягають рівня кримінально карних дій, то таку поведінку в неповнолітніх прийнято
називати делінквентною (від латинського delinquo — провинитися, зробити провину).
Зазвичай делінквентна поведінка починається із прогулів, приєднання до асоціальної групи
підлітків, дрібне хуліганство, відбирання в молодших дітей грошей, знущання над ними, а в
складі групи й над старшими підлітками. Під девіантністю розуміють відхилення від
прийнятих у суспільстві норм. Під визначенням «девіантна поведінка» розуміється як
делінквентна, так і інші порушення поведінки (від ранньої алкоголізації до суїцидних
спроб). Девіантна поведінка є зараз найбільш актуальною проблемою. І якщо раніше
вважалося, що поведінка, що відхиляється, властива винятково підліткам чоловічої статі, то,
як стверджують К. Ізард, Є. П. Ільїн, Ю. А. Клейберг, в останні роки все більше уваги за
цим показником привертають до себе підлітки жіночої статі [5].
117