УДК 657

Теоретичні і прикладні проблеми психології, №1(25) 2011
УДК 159.923-053.2:316.62
116
Пономаренко Л.А., Соколова Ю.А.
ВПЛИВ ЗАНЯТЬ У СЕКЦІЇ «ДЗЮДО» НА ЗНИЖЕННЯ АГРЕСИВНОСТІ
ПІДЛІТКІВ
Проаналізовано вітчизняну та зарубіжну наукову літературу з проблеми підліткової
агресивності, виявлено її види, причини й наслідки. Проведено констатувальне дослідження рівня
агресивності підлітків-дзюдоїстів і тих, хто не займається дзюдо.
Ключові слова: агресивність, делінквентність, девіантність, фізична агресія, вербальна
агресія.
Проанализирована отечественная и зарубежная литература по проблеме подростковой агрессивности,
выявлены ее виды, причины и последствия. Проведено констатирующее исследование уровня агрессивности подростковдзюдоистов
и тех, кто не занимается дзюдо.
Ключевые слова: агрессивность, делинквентность, девиантность, физическая агрессия, вербальная агрессия.
Постановка проблеми. Кризи, що відбуваються в політичному, економічному,
культурному житті України в останнє десятиріччя, дестабілізація економіки, зниження
життєвого рівня значної частини населення країни негативно впливають на психологічне
самопочуття людей й породжують внутрішні конфлікти, агресію, жорстокість. Статистика
свідчить про зростання злочинів, хуліганських дій, які здійснюються підлітками та
молоддю. При цьому тривожить факт збільшення числа злочинів проти особистості, тілесні
ушкодження, у тому числі й тяжкі [1].
Саме тому у психолого-педагогічний науці особливоъ актуальносты набули
експериментальні дослідження, спрямовані на пошук засобу попередження та зменшення
прояву агресії у школярів підліткового віку. За останні роки психологами й педагогами
було проведено ряд досліджень з вивчення, діагностики й попередження педагогічної
занедбаності й правопорушень підлітків, зокрема, роботи Г. С. Абрамової, І. В Дубровіної,
К. Є. Ігошева, Д. І. Фельдштейна та ін. [2].
Однак аналіз цих робіт доводить, що практика профілактики девіантної поведінки
підлітків, яка існує, не повною мірою вирішує завдання щодо її попередження, в ній є ряд
невідкладних питань, що вимагають свого вирішення.
Об'єкт дослідження — агресія учнів підліткового віку.
Предмет дослідження — психологічні особливості подолання агресивності
підлітків за допомогою дзюдо.
Мета дослідження — розкрити зміст індивідуально-психологічних та соціальних
особливостей прояву агресії в підлітків; визначити умови та засоби зниження інтенсивності
агресивних проявів в учнів цього віку, зокрема, за допомогою дзюдо.
Згідно з поставленою метою були визначені такі завдання дослідження:
1. Визначити теоретико-методологічні підходи до проблеми дослідження людської
агресії.
2. Виявити психологічні особливості прояву агресії в підлітковому віці.
3. Обґрунтувати психолого-педагогічні умови зниження інтенсивності агресії учнів
підліткового віку за допомогою дзюдо.
4. Запропонувати програму психокорекційних заходів щодо подолання агресивної
поведінки підлітків та сформулювати на її основі практичні рекомендації для роботи
шкільних психологів та вчителів.
Методи дослідження. Для досягнення мети, розв'язання поставлених завдань
використано комплекс теоретичних та емпіричних методів, до яких увійшли теоретичні:
аналіз, систематизація, узагальнення теоретичних та експериментальних даних з проблеми;
емпіричні: спостереження, бесіда, анкетування, психодіагностичні методики: визначення
інтегральних форм комуникатівної агресивності В. В. Бойка; самооцінювання форм
агресивної поведінки (модифікований варіант Басса-Дарки); діагностика ворожості за
шкалою Кука–Медлен, а також методи статистичної обробки кількісних даних.

Теоретичні і прикладні проблеми психології, №1(25) 2011
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Соціальні кризові процесі, що відбуваються в
сучасному суспільстві, негативно впливають на психологію людей, породжують
тривожність і напруженість, озлобленість, жорстокість та насильство. Важке економічне
становище країни призвело наше суспільство до значного збільшення рівня поширеності й
різноманітності форм аморальних вчинків, злочинності та інших видів аддиктивної
поведінки. Статистика свідчить про зростання відхилень від нормальної поведінки серед
осіб різних соціальних і демографічних груп. Особливо важко в цей період почуваються
підлітки.
За останні півстоліття в зарубіжній психології накопичився великий досвід у
вивченні агресивної поведінки людини. Теоретичні положення розглядаються в рамках
інстинктивного (З. Фрейд, К. Лоренц) [5], біологічного (В. Гесс, С. Меднік) [6],
фрустраційного (Л. Дуб, Н. Міллер) [9], когнітивного (Л. Ерон, Д. Зелманн,) [3], соціального
(Р. Берон, Б. Крейх,) [10; 12] підходів, кожний з яких подає своє трактування агресії.
У вітчизняній психології проблема агресії висвітлена в працях Н. О. Ратінової,
Т. Г. Рум'янцева, І. О. Фурманова, [8; 9; 12]. Деструктивний характер цього явища
підкреслюється низкою наукових досліджень, у яких агресія розглядається в контексті
девіантної поведінки та злочинності (Н. В. Алікіна, Н. О. Ратінова, В. В. Устінова) [8].
В останнє десятиріччя вчені приділяють значну увагу вивченню агресивної
поведінки в неделінквентних осіб різного віку: молодшого шкільного — О. Б. Бовть,
В. І. Шебанова [3; 12]; підліткового — А. О. Реан, Л. Н. Семенюк [9]; юнацького —
О. В. Хренніков, С. Г. Шебанова [10; 12].
Зокрема, у дослідженні підліткового віку науковцями отримані дані стосовно
особливостей вікової динаміки (А. О. Реан, Л. Н. Семенюк) [9], статевих відмінностей
(І. О. Фурманов, Л. Н. Семенюк) [9; 12]; визначена дія макросоціальних чинників, сім'ї
(А. О. Реан, Л. Н. Семенюк) [9] на агресивну поведінку. Однак залишаються недостатньо
розробленими питання впливу шкільних відносин на прояви агресії учнями підліткового
віку, а також проблема її корекції. Згідно з результатами пролонгованих досліджень
означених авторів агресивна поведінка є відносно стабільною в часі, тому очікувати, що
вона поступово перейде в соціально-схвалювальні поведінкові стереотипи, було б
помилковим.
Основні матеріали дослідження. Підлітковий вік — один з найбільш складних періодів
розвитку людини. Саме в підлітковому віці відбувається формування характеру, поведінки
в залежності від оцінки ситуації, цінностей, ідеалів та світогляду. Тому такі чинники, як
перехід від опікуваного дорослими дитинства до самостійності, зміна звичного шкільного
навчання на інші види соціальної діяльності, а також бурхлива гормональна перебудова
організму роблять підлітка особливо вразливим до негативних впливів середовища. З
іншого боку, все більш очевидними стають і дефекти у виховній роботі з підлітками.
Особливо значущими щодо цього є неправильні взаємини в родині, рівень розлучень, який
зріс в останні роки, що призводить до прояву агресії підлітків, формування аддиктивної, а
іноді й злочинної поведінки [3].
Для характеристики поведінки, що відхиляється від соціальних норм,
використовують спеціальні терміни «делінквентність» і «девіантність». Якщо порушення не
досягають рівня кримінально карних дій, то таку поведінку в неповнолітніх прийнято
називати делінквентною (від латинського delinquo — провинитися, зробити провину).
Зазвичай делінквентна поведінка починається із прогулів, приєднання до асоціальної групи
підлітків, дрібне хуліганство, відбирання в молодших дітей грошей, знущання над ними, а в
складі групи й над старшими підлітками. Під девіантністю розуміють відхилення від
прийнятих у суспільстві норм. Під визначенням «девіантна поведінка» розуміється як
делінквентна, так і інші порушення поведінки (від ранньої алкоголізації до суїцидних
спроб). Девіантна поведінка є зараз найбільш актуальною проблемою. І якщо раніше
вважалося, що поведінка, що відхиляється, властива винятково підліткам чоловічої статі, то,
як стверджують К. Ізард, Є. П. Ільїн, Ю. А. Клейберг, в останні роки все більше уваги за
цим показником привертають до себе підлітки жіночої статі [5].
117

Теоретичні і прикладні проблеми психології, №1(25) 2011
Серед численних взаємозалежних факторів, що обумовлюють прояви поведінки, що
відхиляється, можна виділити такі, як: індивідуальний фактор, що діє на рівні
психобіологічних передумов асоціальної поведінки, які утруднюють соціальну адаптацію
індивіда [8]; психолого-педагогічний фактор, що проявляється в дефектах шкільного й
сімейного виховання [2]; соціально-психологічний фактор, що розкриває несприятливі
особливості взаємодії неповнолітнього зі своїм найближчим оточенням у родині, на вулиці,
у навчально-виховному колективі [10]; особистісний фактор, який, насамперед,
проявляється в активно-вибірковому ставленні індивіда до навколишнього середовища,
спілкування, до норм і цінностей свого оточення, до педагогічних впливів родини, школи,
громадськості, а також в особистісних ціннісних орієнтаціях і в здатності до
саморегулювання своєї поведінки [4]; соціальний фактор, що визначається соціальними й
соціально-економічними умовами існування суспільства.
Серед форм агресивних реакцій необхідно виділити такі:
фізична агресія (напад) — використання фізичної сили проти іншої особи;
непряма агресія - дії, спрямовані як на іншу особу (плітки, злісні жарти), так і ні
на кого не спрямовані вибухи люті (тупання ногами, биття по столу, грюкання дверима й
ін.);
вербальна агресія — вираження негативних почуттів як через форму (крик), так і
через зміст мовленнєвих відповідей (погрози, прокльони, лайка).
схильність до роздратування — готовність до прояву запальності при
найменшому порушенні, різкості, брутальності;
негативізм — опозиційна манера поведінки, спрямована проти авторитету або
керівництва, яка може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти законів,
що встановилися, і звичаїв [9].
В залежності від форм ворожих реакцій відзначаються:
образа — заздрість і ненависть до оточуючих, обумовлені почуттям гіркоти, гніву
на весь світ за дійсні або уявні страждання;
підозрілість — недовіра й обережність стосовно людей, засновані на переконанні,
що оточуючі мають намір заподіяти шкоду [8].
Дослідники агресивності на сучасному етапі розвитку суспільства значну увагу
приділяють спорту, вважаючи його зручною моделлю для вивчення цього феномена. Однак
цей інтерес має й практичне значення, тому що багато тренерів і спортсменів вважають
агресивність важливою якістю для досягнення успіху, тоді як більшість теоретиків частіше
розглядають негативні аспекти її прояву. Проте сучасні психологи вважають, що
агресивність необхідно спрямовувати в потрібне русло. Завдяки такому протиріччю це
явище потребує більш уважного розгляду.
Дзюдо — вид спортивної боротьби, що культивується у більшості країн світу.
Заняття дзюдо особливо впливають на виховання особистості дзюдоїстів дитячо-юнацького
віку.
Виховна функція дзюдо оптимізує особистісний розвиток, нівелює недоліки
вироблення вольових, моральних й інших якостей тих, що займаються цією боротьбою,
сприяє формуванню моральних підвалин: відповідальності, взаємодопомоги, поваги до
оточуючих.
Формування моральних якостей, що проявляються в змаганнях, вимагає
дотримання юними дзюдоїстами ряду положень:
а) одержання знань про моральну поведінку на змаганнях. Для цього тренеромвикладачем
застосовуються форми моральної освіти — індивідуальні й колективні бесіди,
організація зустрічей з відомими дзюдоїстами, на яких обговорюються ситуації прояву
наполегливості, чесності, цілеспрямованості в період змагань;
б) організація життя й діяльності юних дзюдоїстів у колективі, що сприяє набуттю
ними позитивного досвіду моральної поведінки;
в) формування в юних дзюдоїстів потреб моральної поведінки, що вимагає
виховувати в них прагнення до чесного протиборства, поваги суперників, уваги до
118

Теоретичні і прикладні проблеми психології, №1(25) 2011
зауважень старших, прояв культури поведінки, критичне ставлення до неспортивної
поведінки, дотримання правил змагань;
г) прояв взаємодопомоги, дружби й поваги до оточуючих, особливо в період
змагань [1].
Дослідження рівня агресивності підлітків проводилося на базі спеціалізованої
школи №57 м. Луганська й секції «Дзюдо» спортивної школи № КДЮСШ 1 м. Луганська.
Під час проведення дослідження дітей було поділено на дві групи: перша – контрольна, в
яку увійшли діти віком 10-16 років, які не займаються спортом, друга – група дзюдоїстів
такого ж віку. Загальна кількість досліджуваних становить 30 осіб. Кількість досліджуваних
дітей, які не займаються спортом, - 15 осіб, з них 8 хлопчиків, 7 дівчаток. Кількість
досліджуваних групи дзюдоїстів – 15 осіб, з них 8 хлопчиків, 7 дівчаток.
За методикою «Визначення інтегральних форм комунікативної агресивності
В.В.Бойка» виявлено переважно низький рівень агресії (46,7%) у групи дзюдоїстів. У 73,3%
дітей, які не займаються спортом, переважає середній рівень агресії, дівчата в обох групах
більш агресивні (рис. 1), ніж хлопчики (рис. 2).
100,00%
80,00%
60,00%
40,00%
20,00%
0,00%
100,00%
50,00%
0,00%
невисокий
рівень
середній
рівень
підвищений
рівень
Рис. 1. Діаграма «Загальний індекс агресії серед дівчат»
невисокий
рівень
середнійпідвищений
рівень рівень
Рис. 2. Діаграма «Загальний індекс агресії серед хлопчиків»
група дзюдоїстів
контрольна група
група дзюдоїстів
контрольна група
За методикою «Самооцінювання форм агресивної поведінки. (модифікований
варіант Басса-Дарки)» в групі дзюдоїстів переважає середній рівень фізичної агресії, а в
контрольній групі — середній та високий рівні. Виявлено середній рівень вербальної агресії
серед хлопчиків, які займаються дзюдо, в контрольній — високий її рівень (рис. 3).
119

Теоретичні і прикладні проблеми психології, №1(25) 2011
120
100,00%
50,00%
0,00%
низький
рівень
середній
рівень
високий
рівень
дуже
високий
рівень
Рис. 3. Діаграма «Показники вербальної агресії»
група дзюдоїстів
контрольна група
У дівчат, які займаються дзюдо, превалює високий та значно високий рівні, в
контрольній групі переважає середній рівень фізичної агресії (рис. 4). На нашу думку, це
пов‘язано з тим, що у силові види спорту йдуть дівчата, у яких є потреба цивілізовано
реалізувати свою агресію.
60,00%
40,00%
20,00%
0,00%
низький
рівень
середній
рівень
високий
рівень
дуже
високий
рівень
Рис. 4. Діаграма «Показники фізичної агресії»
група дзюдоїстів
контрольна група
За методикою «Діагностики ворожості за шкалою Кука–Медлен» виявлено цинізм,
агресивність та ворожість. Зазначимо, що цинізм характерний для усіх груп досліджуваних і
знаходиться на середньому рівні з тенденцією до високого, при цьому дівчата в обох групах
більш цинічні, ніж хлопці. Показник агресивністі значно більший у контрольній групі,
дівчата в обох групах більш агресивні, ніж хлопці. Рівень ворожості знаходиться на
середньому рівні, проте у контрольній групі він значно вищий як у дівчат, так і у хлопців
(рис. 5).
Отже, за трьома методиками констатуємо більш високий рівень агресивності
борців, як хлопців, так і дівчат, по відношенню до тих, хто не займається спортом, що
свідчить про її прояв у боротьбі дзюдо для досягнення високих результатів змагання.
Зазначимо, що корекційна робота з підлітками з профілактики девіантної поведінки
має свої особливості. На початкових етапах не показані групові форми психокорекції.
Індивідуальна робота з підлітком є більш ефективною й продуктивною, оскільки,
консолідуючись у групі, підлітки виявляють негативізм. Паралельно з індивідуальною
роботою необхідно починати роботу з родиною. Проводиться діагностика сімейних
стосунків та ступеня їх дисгармонійності, а також індивідуальна й групова психологічна
корекція. Проте, основний акцент слід зробити на індивідуальній роботі з підлітком [7].

80%
60%
40%
20%
0%
низький
рівень
Теоретичні і прикладні проблеми психології, №1(25) 2011
середній з середній з
тенденцією до тенденцією до
низького високого
високий
Рис. 5. Діаграма «Показники агресивності»
група дзюдоїстів
контрольна група
За результатами дослідження запропонована програма соціально-психологічного
тренінгу подолання агресивності дітей підліткового віку, яка застосовується для корекції
агресивності борців і тих, хто не займається спортом, обумовлює зміни її характеристик,
позитивно впливає на їх соціальну адаптованість, сприяє успішності в спорті й навчанні,
задоволеності спілкуванням, підвищенню соціального статусу й задоволеності реалізацією
життєвих цінностей.
Висновки. У результаті дослідження виявлено, що підлітки, які займаються дзюдо,
менш агресивні, ніж діти, які не займаються спортом. На нашу думку, зазначене є
результатом того, що спортсмени позбавляються від зайвої агресивності через фізичну
активність, проявляючи накопичувану негативну енергію в процесі змагань й досягаючи
високих результатів у спорті. Таким чином, заняття дзюдо сприяють зменшенню проявів
агресивності підлітків у повсякденному житті, яку вони виявляють під час змагань в
контрольованому виді під керівництвом тренера. Цей вид боротьби розвиває у підлітків
наполегливість, прагнення до перемоги не тільки у спортивних змаганнях, а й під час
досягнення поставлених цілей, рішучість, стійкість, динамічність, самостійність,
індивідуальність та низку інших особистісних властивостей.
Л і т е р а т у р а :
1. Берковиц Л. Агрессия : причины, последствия и контроль / Л. Берковиц. СПб. : Речь,
2001. – 146 с.
2. Возрастные особенности психического развития детей / под ред. И. В. Дубровиной,
М. И. Лисиной. - М. : Академия, 2002. – 350с.
3. Воспитание трудного ребенка : дети с девиантным поведением : учебно-методическое
пособие / под ред. М. И. Рожкова. - М. : ВЛАДОС, 2001. - 280с.
4. Долгова В. И. Формирование эмоциональной устойчивости личности / Долгова В. И.,
Напримеров А. А., Латюшин Я. В. - СПб. : РГПУ им. А. И. Герцена, 2002. - 138с.
5. Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения / Ю. А. Клейберг. – М. : ТЦ Сфера,
2003. - 160с.
6. Макарова О. Ф. Дети : агрессивность и психосоматика / О. Ф. Макарова // Журнал
практического психолога. - 2001. - № 7. – С.15-18.
7. Мізерна О. О. Корекційна тренінгова програма ―Самовдосконалення‖ для подолання
агресивних проявів серед підлітків / О. О. Мізерна // Практична психологія та соціальна робота. –
2003. - №4. – С. 37-43 ; №5. – С. 54-60.
8. Рычкова Н. А. Поведенческие расстройства у детей : диагностика, психопрофилактика и
коррекция : практическое пособие для воспитателей и логопедов / Н. А. Рычкова. – М. : Гардарики,
2008. – 120с.
9. Семенюк Л. М. Психологические особенности агрессивного поведения детей и условия
его коррекции / Л. М. Семенюк. – М. : Академия, 2006. – 285с.
10. Степанов В. Г. Психология трудного школьника / В. Г. Степанов. – М. : Академия, 1998.
– 295с.
11. Фетискин Н. П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых
групп / Фетискин Н. П., Козлов В. В, Мануйлов Г. М. – СПб. : Питер, 2009. – 544 с.
121

Теоретичні і прикладні проблеми психології, №1(25) 2011
12. Фурманов И. А. Детская агрессивность : психодиагностика и коррекция / И. А.
Фурманов. – М. : Просвещение, 2008. – 360с.
Analysis of foreign scientific literature on the problem of teenage aggression, found its types, causes
and consequences. Was realizated ascertaining research of level of aggression of teenagers-judoists and those
who is not engaged in judo.
Key words: aggressiveness, delinkventnist deviance, physical aggression, verbal aggression.
Пономаренко Лариса Анатоліївна — асистент кафедри психології Східноукраїнського
національного університету імені Володимира Даля, м. Луганськ.
Соколова Юлія Андріївна — учениця 10-Г класу Комунального закладу «Луганська
спеціалізована школа I-III ступенів №57», дійсний член Комунального закладу «Луганська обласна
Мала академія наук учнівської молоді», секція «Психологія».
122
УДК 159.9
Провоторова Н.В.
МОТИВАЦІЯ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
У статті представлено підходи до визначення поняття «творчість», виділено ознаки та
структура творчого акту. Визначена роль потреб та мотивів у активізації творчого процесу.
Представлено методи формування мотивів творчої діяльності у студентському віці. 9 джерел.
Ключові слова: творча діяльність, мотив, мотивація, ситуативний підхід, диспозиційний
підхід, творчі здібності, творчий розвиток, креативність, психологічні технології, інтерактивні
техніки.
В статье представлены подходы к определению понятия «творчество», выделены признаки
и структура творческого акта. Определена роль потребностей и мотивов в активизации
творческого процесса. Представлены методы формирования мотивов творческой деятельности в
студенческом возрасте. 9 источников.
Ключевые слова: творческая деятельность, мотив, мотивация, ситуативный подход,
диспозиционный подход, творческие способности, творческое развитие, креативность,
психологические технологии, интерактивные техники.
Постановка проблеми. Проблема творчого розвитку особистості гостро стоїть в
сучасному світі. Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом
і кожної людини зокрема. Усе це разом пов'язане із рівнем загальної освіти, увагою до
розвитку творчих здібностей особистості, наданням їй можливості виявляти їх.
Як свідчить досвід, людина, яка здатна генерувати ідеї, використовувати знання й
уміння в нових ситуаціях, комфортно почувається в нестабільних соціальних умовах —
швидше знаходить своє місце в суспільстві.
Незважаючи на те, що проблема творчого розвитку досліджується вже давно, багато
питань залишається невирішеними. Як і раніше, більшість навчального часу відводиться
репродуктивній, нетворчій діяльності.
Якщо викладачі й докладають зусиль для розвитку творчих можливостей
особистості, то йдеться передусім про розвиток спеціальних творчих здібностей у певній
галузі (у музичній, літературній тощо). Такі загальні творчі властивості, як здатність
генерувати ідеї, застосовувати знання й уміння в новій ситуації, гнучкість розуму, з різних
причин часто залишаються поза увагою викладача.
Педагог традиційно орієнтує учнів на засвоєння знань. Такий підхід до організації
навчально-пізнавальної діяльності за сучасних умов не є продуктивним, бо кількість знань
зростає надто швидко. Тому все більшого значення набуває розвиток таких властивостей
особистості, які дають можливість творчо використати здобуті знання.