ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ Серія геологічна. 2004. Вип. 18 ... - EVRICA

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ
Серія геологічна. 2004. Вип. 18. С. 154–163
УДК 553.434:551.31/35 (477.86)
VISNYK LVIV UNIV.
Ser.Geol. 2004. N. 18. P. 154–163
ПРО ФОРМУВАННЯ СУЛЬФІДІВ
У МІДИСТИХ ВІДКЛАДАХ СКИБОВИХ КАРПАТ
О.В. Костюк ©
Львівський національний університет імені Івана Франка
79005 м. Львів, вул. Грушевського, 4
e-mail: geomin@franko.lviv.ua
Наголошено на важливості вивчення літологічних особливостей флішових
відкладів Скибової зони Українських Карпат. Розглянуто будову, і
характер нашарування відкладів яремчанського горизонту та стрийської
світи. На думку авторів, мідисті відклади в Скибових Карпатах формувалися
гідротермально-осадовим шляхом.
Ключові слова: яремчанський горизонт, стрийська світа, Скибові Карпати,
дайка.
Про мідне зруденіння у строкатих відкладах відомо давно. Однак з літологомінералогічного
погляду та генезису це зруденіння вивчено недостатньо.
Строкаті відклади у Скибових Карпатах (рис. 1) приурочені до відкладів
стрийської (верхня крейда), ілемкінської (верхня крейда), яловецької (верхня
крейда), ямненської (палеоцен) та порід манявської світ (еоцен). Власне зі строкатими
відкладами пов’язане мідне зруденіння. Cьогодні відомі його прояви у
відкладах стрийської світи та яремчанського горизонту ямненської світи.
У Скибовій зоні виходи на денну поверхню строкатих відкладів ілемкінської
світи відомі [1] лише на північному заході, де вони утворюють горизонт потужністю
2–3 м, складений червоними і зеленими аргілітами з прошарками червоних
мергелів. У південно-східному напрямі потужність відкладів зростає і поблизу
м. Східниця становить 10 м.
Щодо строкатих відкладів стрийської світи, то у відкладах скиби Парашки
зафіксовано [8] п’ять горизонтів потужністю 2–30 м (див. рис. 1). Строкаті
відклади палеоцену зосереджені у яремчанському горизонті ямненської світи [7,
8]. Потужність горизонту становить 40 м. Він складений пісковиками,
алевролітами й аргілітами. Інколи траплялись пісковики [8] у розрізі поблизу с.
Великий Рожен на р. Черемош. На крайньому південному сході від р. Черемош
до кордону з Румунією строкатих відкладів в основі ямненської світи нема. Тут
залягають зелені аргіліти з прошарками кременистих пісковиків і кременів. У
південних скибах строкатих відкладів в основі ямненської світи також нема, за
винятком крайнього північного заходу. В північних скибах північно-західної
частини Скибової зони на відкладах стрийської світи згідно залягає палеоценеоценова
нерозчленована пісковиково-глиниста строката товща (р. Бистриця
© Костюк О.В., 2004

ПРО ФОРМУВАННЯ СУЛЬФІДІВ ... СКИБОВИХ КАРПАТ
Побузька). Бистрицький строкатий горизонт, представлений піщано-глинистою
пачкою з червоними аргілітами, залягає на межі пісковиків вигодської світи і
тонкоритмічної пісковиково-глинистої товщі бистрицької світи. Він розташований
у південно-східній частині Скибової зони. Однак бистрицьку світу у
Береговій і Орівській скибах заміщують більш карбонатні сірі мергельнопісковикові
відклади попельської світи. Порід червоного кольору тут нема.
Потужність їхня 5–40 м. Однак відклади з потужністю 50 м поширені в
південних скибах у нерозчленованих розрізах палеоцен-еоцену.
Рис 1. Схема тектонічного районування Українських Карпат (Кульчицький, 1974) [1]:
1 – південно-західна окраїна Східноєвропейської платформи; Зовнішня зона Передкарпатського
крайового неогенового прогину; 3–4 – Внутрішня зона Передкарпатського
прогину: 3 – Самбірська, 4 – Бориславсько-Покутська підзони; 5–13 – Скибова зона: 5 –
Берегова (крайова), 6 – Орівська, 7 – Сколівська скиби, 8 – скиба Парашки, 9 – Зелем’янки,
10 – Рожанки, 11 – Славська (Горганська) скиба, 12 – Брустуранська (на півночі)
і Синевирська (на півдні) скиби; 13 – Верховинська прогнута частина Скибової зони
(район розвитку пісковиків Таркеу і кросненських шарів); 14 – Субсілезька зона; 15 –
Сілезька (Кросненська) зона з Субдуклянською (Ветлинською) підзоною на півдні; 16–17
– Чорногірська зона з підзонами: 16 – Скупівською, 17 – Шипотською (говерлянською);
18–20 – Петроська зона з підзонами: 18 – Близницькою (Свидовецькою), 19 – Буркутською,
20 – Лужанською (Красношорською); 21 – Дуклянська зона, 22 – Бачавська зона; 23
– зона Магури; 24 – Сухівська зона, 25 – Рахівська зона; 26–27 – Мармароська зона з підзонами:
26 – Мармароських схилів, Тарасівською і Драгівською: 27 – Радомирською,
Білопотоцькою і Діловецькою; 28 – П’єнінська (Схилова) зона; 29 – область розвитку
центральнокарпатського (підгальського) палеогенового флішу; 30–33 – Закарпатський
внутрішній неогеновий прогин: 30 – Мукачівська область, 31 – Солотвинська область, 32
– Виголат-Гутинське вулканічне пасмо; 33 – Берегівська зона шарового підняття; 34 –
насуви; 35 – дислокації підвидового типу; 36 – антиклінальні складки; 37 – межа між
структурними одиницями.
155

156
О.В. Костюк
Наведемо результати детального дослiдження лiтологiї та мiнералогiї розрiзу
вехньокрейдяних вiдкладiв стрийської світи, описаних уздовж річок Рибник,
Підбуж, Топільниця, що на Дрогобиччині Львівської області, та палеоценових
відкладів яремчанського горизонту ямненської світи, що вiдслонені вздовж рік
Прут, Прутець-Чемиговський поблизу м. Яремча Iвано-Франкiвської областi.
Уздовж потоку Рибник, лівої притоки р. Стрий, за 700–800 м від другого великого
лівого роздоріжжя вверх по течії притоки на правому борті притоки знизу
вверх відслонені теригенні відклади стрийської світи потужністю близько 5 м.
Це перешарування зеленкувато-сірих алевролітів, сірих пісковиків, червоних
глин. Причому в нижній частині розрізу переважають алевроліти, а у верхній –
пісковики. Алевроліти слабовапняковисті. У розрізі є декiлька рiзновидів
алевролітів. Їхня структура змiнюється вiд пелiто-алевритової дрiбносередньозернистої
або рiзнозернистої до псамоалевритової, крупнозернистої,
добре вiдсортованої i конформно-зернистої. В складі уламків, здебільшого,
трапляється кварц, рідше – осадові породи. В дрiбнозернистих вiдмiнах є
глауконіт і практично нема польових шпатів. Отже, за складом відклади
кварцові та лiтоїдно-кварцові. Цемент плівковий. У середньо-крупнозернистих
рiзновидах виявлено фауну у виглядi дрiбних карбонатних форамінiфер та халцедонових
спiкул губок. У породах зафіксовано трiщини, виповненi вторинним
карбонатом i кварцом.
Багато в розрiзi також глинистих порід, якi представленi аргiлiтами. Аргiлiти
мають пелiтовi, рiдше алеврито-пелiтовi структури i складаються з майже
iзотропного каолiнiту з домiшками гiдрослюди i хлоритiв.
У відслоненнях простежується плитчастість, зумовлена наявністю тоненьких
шарів глин. Розподіл глини нерівномірний. Наприклад, у нижній частині розрізу
вони чергуються з алевролітами через кожні 0,5–1,0 см, а у верхній – через 0,2–
0,1 см. У розрізі найбільше алевритистих полiмiктових пiсковиків з добре обкатаним
матерiалом. Це погано відсортованi пісковики. Уламковий матерiал представлений
кварцом, глауконітом та K-Na польовим шпатом. Цемент за типом
контактовий. Дещо рідше трапляються дрiбнозернистi добре відсортовані
алевритовi пiсковики. За складом уламкiв вони належать до лiтоїдно-кварцових
або граувакових. Текстура пiсковикiв невпорядкована. Глауконіт тут як аутигенний
мінерал, він нерiвномiрно поширений у породi. Його вмiст не перевищує
2–3%. У породі наявні халцедоновi спiкули губок, карбонатнi черепашки
дрiбних форамінiфер та більші уламки невизначених карбонатних органiзмiв.
Цемент, звичайно, поровий, слюдисто-кременистий, на окремих дiлянках глинисто-карбонатний.
Мідиста мінералізація приурочена до пісковиків. Саме в них
ми виявили підвищені концентрації кобальту, нікелю і цинку [6]. Це, зазвичай,
різнозернисті кварцові, глауконіт-кварцові пісковики різної сортованості. В них
знизу вверх за розрізом змінюється структура: від дрібно- до крупнозернистих
різновидів. У шліфі 5000/11 порода представлена різнозернистим погано сортованим
кварцовим пісковиком з невпорядкованою текстурою. В породі
розпорошені дрібні рудоморфози піриту по органічних рештках (рис. 2)
Порівняння нашого утворення з мікрофотографією синьозеленої водорості
Zonotrichites lissaviensis Bornemann [2] дає нам підставу стверджувати, що
досліджуваний пірит заміщує саме таку водорість. Зерна піриту мають форму

ПРО ФОРМУВАННЯ СУЛЬФІДІВ ... СКИБОВИХ КАРПАТ
дрібних сферолітиків, тому внутрішня структура виділення піриту сферолітова,
а текстура – біоморфна. Колір блідо-жовтий. Мінерал ізотропний; має високе
двовідбиття, бо змінюється у кольорі від блідо- до ясно-жовтого. Внутрішніх
рефлексів немає. Твердість висока.
Рис. 2. Рудоморфози піриту по органічних залишках. ×300.
Пірит має округло-ізометричні зерна розміром 0,08–0,12 мм, розташовані
компактно у вигляді лінзоподібних виділень. Ці зерна піриту ніби зцементовані
борнітом. Пірит трапляється у вигляді неправильних виділень, які мають скелетоподібну
форму. Іноді по периферії розвивається халькозин. Халькозин фіксують
уздовж тріщинок у породі, які утворюють амебоподібні, пластинчасті і голчасті
різноорієнтовані зерна. Борніт трапляється також самостійно у вигляді
окремих зерен. Форми в цих зерен часто утворюють петельки, облямівки довкола
халькозину. Також є релікти халькопіриту. Іноді борніт виділяється у кавернах
халькопіриту. По борніту розвивається ковелін, зрідка він повністю заміщує
борніт, водночас на фоні ковеліну виділяються релікти борніту і халькопіриту.
Послідовність виділення рудних мінералів:
1) пірит;
2) халькопірит;
3) борніт +халькозин;
4) ковелін.
В околицях с. Смільне Дрогобицького району вздовж р. Підбуж за 800–
1000 м уверх по правому розгалуженні відслонені пісковики й алевроліти. Загальна
потужність відкладів у відслоненні близько 2 м. Алевроліти переважають у
нижній частині розрізу, а пісковики – у верхній. Пісковики зеленкувато-сірі,
слабовапняковисті. Зернистість пісковиків у відслоненні зростає знизу вверх.
Наприклад, у підніжжі трапляються дрібнозернисті до алевритистих кварцпольовоштатові,
здебільшого середньої сортованості, а в покрівлі розрізу – середньозернисті,
часто різнозернисті погано сортовані аркозові пісковики. Щодо
алевролітів, то їхній колір змінюється від зелено-сірого у підніжжі розрізу до
бурувато-червоного у покрівлі. У відібраних пробах з відслонень уздовж р. Підбуж
виявлено конкреції халькозину розміром до 1,5 см. По периферії його мигдалин
розвинутий малахіт. Також по розрізу зростає сортованість зерен: від се-
157

158
О.В. Костюк
редньосортованих у нижній частині до добре сортованих у верхній частині відслонення;
а також закономірно збільшується розмір зерен. З ними ж пов’язане
мідне зруденіння. Тут у пробі 5010/1 виявлено рудні мінерали, що трапляються
тільки в цементі. Вони представлені борнітом, який розвивається по халькопіриту.
Іноді релікти халькопіриту виділені в борніті. Водночас по борніту розвивається
ковелін.
За 1 000 м униз по течії р. Топільниця, притоки р. Дністер, що на Самбірщині,
у верхній великій розвилці річки, у лівому борту відслонені алевроліти і пісковики.
Алевроліти сірі, зазвичай, дрібнозернисті, добре сортовані. Пісковики
кварцові та кварц-карбонатні, добре відсортовані. Суттєвих змін у головних характеристиках
порід по розрізу не зафіксовано. Зазначимо, що рудні мінерали
трапляються у пісковиках. У аншліфі 5006/1 виявлено поодинокі зерна магнетиту,
піриту і хальпіриту. Халькопірит представлений у цементі неправильними
кутуватими зернами. По халькопіриту, псевдоморфно його заміщуючи, розвивається
борніт, а по борніту – іноді ковелін. Також у породі трапляються поодиноко
зерна магнетиту.
Ми дослідили теж палеоценові відклади яремчанського горизонту ямненської
світи вздовж рік Прут та Прутець-Чемиговський.
По другій лівій притоці р. Прут за 1 000 м від устя відслонені гравеліти, пісковики
й алевроліти. Гравеліти масивні, складені уламками органогенних вапняків,
лімонітів, водоростей, моховаток, криноідей. Потужність у підошві – 2 см.
Породи збагачені зеленими сланцями. Вони переходять у дрібнозернисті темносірі
піщанисті вапняки, які мають паралельну шарувату текстуру. В уламковій
частині виявлено водорості. Потужність товщі – 15 см. На них залягають алевроліти.
Це зеленкувато-сірі, міцні, вапняковисті породи, складені глауконітом,
кварцом, уламками метаморфічних сланців, вапняків.
Мідиста мінералізація тут притаманна вапнякам. Наприклад, зразок 5003/11 –
це грубодетритовий піщано-гравійний вапняк, складений рештками різноманітних
водоростей, уламками моховаток, морських їжаків, форамініфер та інших
організмів, зцементованих крупнокристалічним кальцитом (рис. 3). Теригенна
частина породи представлена гравійними зернами слюдисто- і хлорит-кварцових
сланців та алевролітів й аркозових пісковиків та аргілітів. Структура породи
гравійна, біоморфна і грубодетритова. Текстура у шліфі невпорядкована, у зразку
– шарувата. З аутигенних мінералів наявний глауконіт. Порода поступово
переходить у піщанистий вапняк чи вапняковистий пісковик, щільний, масивний,
з паралельно-шаруватою текстурою (чергуванням шарів з різним розміром
зерен), потужність шарів – до 2 см. Характерні уламки метаморфічних сланців,
які становлять до 30% породи.
В аншліфі простежується часте вкраплення рудних мінералів по рештках
синьозелених водоростей. Це підтверджене порівнянням наших зразків з
фотографіями мікроструктур строматоліту, складеного синьозеленими водоростями
Dictyophycus pseudotubulatus Korde та Palaemicrocystis cambrica Korde
[2].
Серед рудних мінералів зразка трапляються халькозин, ковелін, борніт та
халькопірит (рис. 4). Внутрішня структура халькозину сферолітова, а текстура

ПРО ФОРМУВАННЯ СУЛЬФІДІВ ... СКИБОВИХ КАРПАТ
біоморфна. Часто його зерна досить великі, іноді виявляють виразну
спайність,
Рис 3. Мікрофотографія прозорого шліфа вмісної породи. × 180.
Рис. 4. Псевдоморфози борніту (сіруватий), халькозину (білий) і ковеліну (сірий) по органічних
залишках. × 300.
нерідко містять по (001) тонкі таблички ковеліну, який деколи частково або
повністю заміщує халькозин. Колір халькозину в аншліфі жовтувато-білий.
159

160
О.В. Костюк
Мінерал слабоанізотропний, внутрішніх рефлексів не має, твердість низька.
Халькозин заміщений ковеліном. Він трапляється у вигляді зерен неправильних
форм та облямівок довкола ковеліну; колір синій; анізотропний; має високе
двовідбиття; у схрещених ніколях плеохроює від синього до фіолетуватого; має
внутрішні рефлекси; твердість низька; зрідка трапляються зерна борніту у зростках
з ковеліном. Для борніту характерний рожевий колір; має відбивну
здатність. Мінерал є ізотропним і з низькою твердістю. Серед супровідних
мінералів також трапляється халькопірит, зазвичай, у вигляді поодиноких
кристалів. Колір латунно-жовтий, слабоанізотропний. Твердість середня.
Халькозин переважає – утворює гніздоподібні виділення, де трапляється у
вигляді пластиночок (видовжених, голчастих, ізометричних) або виділень, що
облямовують одиничні зерна піриту. Зерна борніту мають гніздоподібну форму,
утворюють сітчасті виділення, зрідка є ізометричними, округлими та багатокутними.
В цих виділеннях борніт асоціює з халькозином. За співвідношенням зерен
ці мінерали сингенетичні. Пірит, як уже зазначено, трапляється у вигляді
поодиноких зерен, а також виповнює амебоподібні каверни. Очевидно, пірит
виділявся раніше від інших мінералів. По борніту і халькозину, псевдоморфно їх
заміщуючи, розвивається ковелін (цей мінерал виділився пізніше від інших). У
зразку 5003/1 у цементі розвиваються такі рудні мінерали, як пірит, халькопірит,
борніт, халькозин, ковелін. Пірит є у вигляді розсіяних вкраплених гніздоподібних
виділень. Халькопірит виявлено у вигляді поодиноких реліктових зерен у
борніті. Для борніту характерні окремі гніздоподібні виділення. По їхній периферії
у вигляді облямівок розвивається ковелін. Халькозин трапляється у вигляді
облямівок навколо зерен карбонату та розвивається по карбонатних зернах. В
окремих випадках по халькозину виникає ковелін.
Послідовність виділення сульфідів така: пірит → халькопірит → (борніт +
халькозин) → ковелін.
У подібному піщанистому вапняку 824/2 у відбитому світлі простежено магнезит
і халькопірит. Магнезит – один з компонентів головної тканини породи.
Зерна округло-ізометричні, еліпсоподібні. Їхній розмір 0,1–0,2 мм. Халькопірит
трапляється винятково в цементі (цемент породи карбонатний). Форма виділень
халькопіриту багатокутна, гострокутна, розмір зерен від 0,04 до 0,3.
За 10 км від устя р. Прутець-Чемиговський у правому борті відслонені дрібногалькові
конгломерати, пісковики, алевроліти й аргіліти. Пiсковики в цьому
розрiзi представленi трьома рiзновидами. Конгломерати і пісковики переважають
у верхній частині розрізу. Галька конгломератів представлена уламками
органогенних вапняків, кварц-хлоритовими сланцями, кварцитами тощо. Цемент
конгломератів слабовапняковистий.
Найчастiше трапляються рiзнозернистi алевритистi з гравiєм полiмiктовi
(грауваки, аркозо-грауваки) пiсковики. Вони не вiдсортованi i майже з необкатаним
матерiалом. Головним уламковим матерiалом є кварц, плагiоклаз, K-Na
польовий шпат, уламки кременистих та осадових порiд i кварцитiв. Цемент у
таких пiсковиках глинисто-кременистий з хлоритом, поровий до базального,
дуже мiцний. У цих пiсковиках трапляються дрiбні вкраплення піриту та халькопіриту.

ПРО ФОРМУВАННЯ СУЛЬФІДІВ ... СКИБОВИХ КАРПАТ
Другими за поширенням є дрiбнозернистi алевритовi пiсковики з чудовою
вiдсортованiстю i помiтною обкатанiстю матерiалу. За складом уламкiв вони
належать до лiтоїдно-кварцових або граувакових. Текстура дрiбнозернистих
пiсковикiв нечiткошарувата. Аутигенний матерiал представлений глауконiтом,
який нерiвномiрно поширений у породi. Його вмiст не перевищує 2–3%. Трапляються
тут халцедоновi спiкули губок, карбонатнi черепашки дрiбних форамінiфер
та бiльші уламки невизначених карбонатних органiзмiв. Цемент, звичайно,
поровий, слюдисто-кременистий, на окремих дiлянках глинистокарбонатний.
Третiй тип пiсковикiв, дуже характерний для палеогенових порiд
регiону взагалi, в цьому розрiзi буває зрiдка i належить до уламковокарбонатних
пiсковикiв. Цi породи мають алевро-гравiйно-псамiтову структуру i
складаються з рiзного розмiру уламкiв кварцу, гiрських порiд (пiсковики, алевролiти,
аргiлiти, мергелi та iн.), фауни й органогенних глинисто-карбонатних
порiд. Флора представлена переважно уламками багряних водоростей, зрiдка
трапляються великi форамінiфери (нумулiти), залишки голкошкiрих тощо. Уламковий
матерiал кутуватий та напiвобкатаний. Цемент поровий, кальцитовий,
крупнокристалiчний до пойкiлiтового. В пiсковиках також наявнi дрiбнi скупчення
рудних мiнералiв.
Алевролiти є провідними породами розрiзу i представленi декiлькома
рiзновидами. Їхня структура змiнюється вiд пелiто-алевритової дрiбносередньозернистої
або рiзнозернистої до псамоалевритової, крупнозернистої,
добре вiдсортованої i конформно-зернистої. Серед уламкiв домiнує кварц, зрідка
трапляються уламки гiрських порiд (переважно осадових). У дрiбнозернистих
вiдмiнах виявлена слюда, дуже мало польових шпатiв. Тому склад алевролiтiв
коливається вiд кварцових i лiтоїдно-кварцових до граувакових. Цемент переважно
кременисто-глинистий, iнодi глинисто-карбонатний, поровий до плiвкового.
В середньо-крупнозернистих рiзновидах постiйно трапляється фауна у виглядi
халцедонових спiкул губок та дрiбних карбонатних форамінiфер.
Характерною рисою алевролiтiв є наявнiсть у них рудного пилу (пiрит, халькопiрит,
халькозин), який місцями поширений по всій породі, а інколи утворює
лiнзоподібнi чи округлi виділення, трiщини в породi. Довкола таких виділень
помiтне утворення вторинних мiнералiв яскраво-зеленого кольору,
найвiрогiднiше – малахiту, який в окремих випадках формує суцiльнi досить
крупнi видiлення. Мідисті мінерали виявлено у пробах 5012/10, 5012/11,
5012/15. У пробі 5012/10 зафіксовано розсіяну вкрапленість піриту і халькопіриту.
Пірит, як і халькопірит, представлений у вигляді округло-ізометричних зерен,
а також виділяється перервно-ланцюжково і точково (вздовж тріщин). По
халькопіриту іноді розвивається борніт. У породі (зразок 5012/11) є гніздоподібні
тріщинки, у яких зосереджені перервно-ланцюжкові точкові виділення піриту,
халькопіриту, можливо, халькозину. По піриту і халькозину іноді розвивається
ковелін. У пробі 5012/15 халькопірит є в цементі породи і в тріщинах, виповнених
карбонатом. У породах трапляються трiщини, виповненi вторинним карбонатом
i кварцом. Широко розвиненi в розрiзi глинистi породи, якi представленi
аргiлiтами.
Аргiлiти мають пелiтовi, рiдше алевритопелiтовi структури i складаються з
майже iзотропного каолiнiту з домiшками гiдрослюди i хлоритiв. Викликає
161

162
О.В. Костюк
зацiкавлення значний вмiст в аргiлiтах пилкуватого рудного матерiалу, що
подiбний до описаного в алевролiтах. Можна ствердити, що кiлькiсть рудної
речовини в цьому розрiзi зростає вiд пiсковикiв до алевролiтiв i, нарештi,
аргiлiтiв, що суперечить загальноприйнятiй думцi щодо зворотного поширення
сульфідів.
Поодинокі прошарки у дослiджуваному розрiзi складенi пелiтоморфними мергелями
чи глинистими мергелями з рiдкісним органогенним детритом.
Вивчення вторинних змiн дослiджуваних порiд дає пiдстави стверджувати,
що вони перебувають на стадiї пiзнього катагенезу, раннього метагенезу.
Отже, мідне зруденіння характерне для різного типу відкладів. Мідні мінерали
трапляються у цементі вапняків, пісковиків та алевролітів. Інколи в аншліфах
простежується їхнє псевдоморфне заміщення по органічних рештках. Зафіксовано
послідовне виділення мінералів: пірит → халькопірит → борніт → халькозин
→ ковелін. Наші результати збігаються з літературними даними [3, 4] щодо аналогічних
відкладів. Тому мідисті відклади в Скибових Карпатах формувалися
гідротермально-осадовим шляхом.
1. Габинет М.П., Кульчицкий Я.О., Матковский О.И. и др. Геология и полезные
ископаемые Украинских Карпат. Львов, 1977. Ч.1.
2. Основы палеонтологии. Водоросли, мохообразные, псилофитовые, плауновидные,
членистостебельные, папоротники: Справочник для палеонтологов
и геологов СССР : В 50 т. Т. 14 /Под ред. В.А. Вахрамеева и А.Л. Тахтаджана.
М.: Изд-во АН СССР, 1963. С. 272–278.
3. Рамдор П. Рудные минералы и их срастания, М., 1962.
4. Смирнов О.С. Зона окисления сульфидных месторождений: 3-е изд. М.,
1955.
5. Богданов Ю.В., Бурьянова Е.З., Кутырев Э.И. и др. Стратифицированые
месторождения меди СССР. Л., 1973.
6. Хмелівський В.О., Костюк О.В., Мазур А.А. та ін. Нові дані щодо геохімії
мідного зруденіння флішу Скибової зони Карпат // Вісн. Львів. ун-ту. Сер.
геол. 2002. Вип. 16. С. 137–144.
7. Хмелевский В.А., Мудрык І.П., Петруняк М.Д. О медной минерализации в
яремчанском горизонте нижнего палеоцена оровской скибы (Карпаты) //
Минералогия осадочных образований. 1969. Вып 2. С. 40–50.
8. Щербак А.А. Геохимия микроэлементов в меденосных мел-неогеновых пестроцветных
отложениях юго-восточной части Украинских Карпат и Предкарпатья.
Автореф. дис. … канд.геол.-мин. наук. Львов, 1988.

ПРО ФОРМУВАННЯ СУЛЬФІДІВ ... СКИБОВИХ КАРПАТ
ABOUT THE FORMATION OF THE SULFIDES IN CUPRECEOUS
DEPOSITS OF THE SKYBA CARPATHIANS
O.V. Kostyuk
Ivan Franko National University of Lviv, Hrushevskij Str. 4, UA – 79005 Lviv
Е-mail: geomin@franko.lviv.ua
It is shown the importance of the study of lithological peculiarities of the flysch
deposits of the Skyba unit, Ukrainian Carpathians. The structure and nature of
Yaremcha horizon and Stry suite are considered. Cupriceous deposits in the Skyb
Carpathian as suggested by authors has been formed in hydrothermal way.
Key words: Yaremcha horizon, Stryi suite, Skyba Carpathians, dyke.
163
Стаття надійшла до редколегії 04.08.2004
Прийнята до друку 20.09.2004