Ðовний ÑекÑÑ (pdf-Ñайл, 1,8 Mb)
Ðовний ÑекÑÑ (pdf-Ñайл, 1,8 Mb)
Ðовний ÑекÑÑ (pdf-Ñайл, 1,8 Mb)
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка<br />
<br />
Віршознавчі студії<br />
<br />
Збірник праць наукового семінару<br />
"Вірш у системі перекладу"<br />
21 вересня 2010 року<br />
ВПЦ Київський університет<br />
2010
Рецензенти:<br />
д-р філол. наук, проф. О. Г. Астаф‟єв,<br />
канд. філол. наук, доц. Н. М. Нагорна<br />
Рекомендовано до друку вченою радою Інституту філології<br />
(протокол № 4 від 15 листопада 2010 року)<br />
Віршознавчі студії. Збірник праць наукового семінару "Вірш у<br />
системі перекладу" (21 вересня 2010 року) / Упорядники Н. В. Костенко,<br />
Я. В. Ходаківська. – К., 2010.<br />
У збірнику публікуються статті з актуальних проблем віршознавства<br />
та поетики.<br />
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка,<br />
ВПЦ "Київський університет", 2010
ЗМІСТ<br />
Вступне слово<br />
проф. Костенко Наталія Василівна ....................................................................... 5<br />
Теоретичні проблеми перекладознавства<br />
Людмила Грицик<br />
Теорія літератури в методологічних моделях<br />
сучасного поетичного перекладу ............................................................................ 7<br />
Іван Бондаренко<br />
Японська класична поезія: проблеми перекладу та перцепції .............................. 11<br />
Надія Гаврилюк<br />
Рецепція поезії та переклад .................................................................................... 21<br />
В’ячеслав Левицький<br />
Роль поетичного перекладу в побудові міського тексту ......................................... 28<br />
Юлія Джугастрянська<br />
Числова методика поетичного аналізу С. Бураго<br />
як допоміжний інструмент у роботі перекладача .................................................... 34<br />
Поезія Сходу: проблема художнього перекладу<br />
Катерина Мурашевич<br />
Переклад у китайській поезії початку ХХ століття ................................................... 39<br />
Ярослава Шекера<br />
Китайський поетичний жанр ци: до проблеми інтерпретації ................................... 44<br />
Омер Дерменджі<br />
Переклад поеми "Кавказ" Тараса Шевченка турецькою мовою ............................. 49<br />
Ірина Прушковська<br />
Онєгін через півтора століття заговорив турецькою .............................................. 53<br />
Версифікаційні аспекти в перекладах<br />
західноєвропейської, української та російської поезії<br />
Олена Бросаліна<br />
Еддична строфіка в перекладі Толкінових переспівів<br />
("Нова пісня про Вольсунґів" і "Нова пісня про Ґудрун") ........................................ 56<br />
Микола Сулима<br />
Мелетій Смотрицький – перекладач 138-го сонета Ф. Петрарки ........................... 65<br />
Ольга Блик<br />
Скальдичний мансенг Егіля Скаллагрімсона у сучасних перекладах .................... 67<br />
Александр Пустовит<br />
Поэтика свободы: английская и русская<br />
поэзия нонсенса: о смысле бессмысленного ......................................................... 72<br />
Наталія Науменко<br />
Поетика зимового пейзажу Роберта Фроста в українських перекладах ................ 92<br />
3
Наталя Костенко<br />
Б.-І. Антонич у перекладацькій інтерпретації В‟ячеслава Левицького ................... 99<br />
Ольга Башкирова<br />
Сергій Єсенін у перекладах Марії Губко ................................................................. 107<br />
Олеся Лященко<br />
Рецепція поезії В. Свідзинського в російських перекладах .................................... 114<br />
Каріна Дорошенко<br />
Поезія Ірини Жиленко в російському перекладі ..................................................... 121<br />
Вікторія Афанасьєва<br />
Вірш В. Свідзинського у перекладі Ігоря Качуровського ........................................ 125<br />
Незабутні ................................................................................................................ 131<br />
Віктор Коптілов<br />
Догматичність теорії і гнучкість перекладу ............................................................. 133<br />
Про авторів ............................................................................................................ 137<br />
4
ВСТУПНЕ СЛОВО<br />
Віршознавчі семінари в Інституті філології Київського національного<br />
університету імені Тараса Шевченка в останні роки набувають характеру<br />
постійних, регулярних щорічних зустрічей викладачів, аспірантів,<br />
студентів, залюблених у тонкощі віршостилістики та поетики. Але<br />
уперше вони відбулися ще п‟ятнадцять років тому, у 1995 році, на<br />
пошанування пам‟яті тоді вже покійної Галини Кіндратівни Сидоренко,<br />
знаного професора кафедри історії української літератури нашого<br />
університету, яка протягом 60–70-х років минулого століття вела курс<br />
віршознавства (як складової частини курсу "Вступ до<br />
літературознавства"). Так що можна сказати, що 2010-й рік для нас<br />
ювілейний.<br />
Після десятилітньої перерви віршознавчі читання відновилися і<br />
стали постійними. У 2006 році відбувся семінар, присвячений пам‟яті<br />
видатного російського вченого, лідера європейського віршознавства<br />
академіка Російської академії наук Михайла Леонович Гаспарова. У 2007<br />
році – семінар на 20-ті роковини смерті проф. Г. К. Сидоренко. У 2008<br />
році – з нагоди 90-річчя від дня народження видатного українського<br />
поета і віршознавця Ігоря Васильовича Качуровського. В минулому, 2009<br />
році, ми підготували і провели Першу Всеукраїнську віршознавчу<br />
конференцію на тему: "Українське віршознавство ХХ – початку ХХІ<br />
століть. Здобутки і перспективи розвитку".<br />
Теперішній наш семінар присвячується новій цікавій творчій темі<br />
"Вірш у системі перекладу".<br />
Відомо, що "віршів без вірша не буває", і всі, хто має справу з<br />
поезією, – і поети, і їхні критики, і перекладачі поезії – зважають на цю<br />
істину, про яку любив нам нагадувати академік М. Л. Гаспаров.<br />
Однак відтворення версифікаційних особливостей оригіналу<br />
належить до складних проблем перекладознавства. Не завжди буває<br />
можливим дотриматися еквіритмічності.<br />
У випадку неспівпадання просодичних особливостей мов можна<br />
говорити лише про пошуки ближчих чи дальших еквівалентів, про<br />
функціональну відповідність перекладу оригіналу.<br />
Люцила Пщоловська, видатна дослідниця польського вірша, в<br />
останній прижиттєвій своїй статті "Вірш і стиль у перекладі" (до речі,<br />
написаної спеціально для нашого українського журналу "Слово і час")<br />
високо оцінила український переклад "Дзядів Адама Міцкевича",<br />
виконаний Віктором Гуменюком, як не лише прийнятний, а й значною<br />
мірою оптимальний, оскільки в більшості випадків перекладачеві<br />
пощастило знайти, як вона пише, "метричні еквіваленти силабічним<br />
5
розмірам оригіналу в іншій … системі регулярного вірша – у<br />
силаботонізмі" (СіЧ, 2010, № 9, с. 88; переклад Ніни Чамати).<br />
Ще більше виникає труднощів при передачі формальних,<br />
версифікаційних особливостей поезії Сходу, коли доводиться шукати<br />
еквівалентів на всіх рівнях – від ритміки – метрики – фоніки – строфіки –<br />
до іконіки, генерики і загалом специфіки національних мов і стилів.<br />
Уперше в роботі нашого семінару беруть участь старші й молодші<br />
сходознавці, серед старших – засновники цілих наукових шкіл<br />
професори І. П. Бондаренко та Л. В. Грицик. У виступах<br />
розглядатимуться поетичні переклади з китайської, японської та інших<br />
мов.<br />
Переклад – це завжди інтерпретація. І це завжди наближення до<br />
розуміння між автором, перекладачем і читачем, між текстом і текстом,<br />
між Заходом і Сходом, між різними культурами різних – далеких і<br />
близьких – народів.<br />
Наталя Костенко<br />
6
Теоретичні проблеми перекладознавства<br />
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ В МЕТОДОЛОГІЧНИХ МОДЕЛЯХ<br />
СУЧАСНОГО ПОЕТИЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ<br />
7<br />
Людмила Грицик<br />
У сучасній теорії перекладу обговорюються проблеми, які ще<br />
наприкінці минулого століття були поза межами дискусій, оскільки на<br />
передній план виступали лінгвістичні й літературознавчі, проблеми<br />
реалістичного (Г. Гачечиладзе), точного і т. д. перекладу.<br />
Розвиток теоретичної думки, передовсім філософської,<br />
літературознавчої, відчутно вплинув і на перекладознавство, яке, проте,<br />
й досі ділять між мовознавством, "чистим" перекладознавством і<br />
компаративістикою. Тим часом самі перекладачі, як правило, далекі від<br />
теоретичних дискусій, наполегливо торують свої шляхи і способи<br />
відображення оригіналу.<br />
Визначену семінаром проблему "Вірш і переклад" можна розглядати<br />
в багатьох аспектах. Проте найбільш поширеними у кінці ХХ – на початку<br />
ХХІ ст. в Україні є, як мені видається, два. Один із них –<br />
культурологічний, з акцентом на ролі перекладу в процесі націєтворення<br />
(тут я б назвала найперше той, що представлений перекладознавчими<br />
розмислами М. Москаленка 1 , М. Стріхи 2 , Т. Шмігера 3 ) і другий –<br />
пов'язаний із проблемами перекладацької майстерності (як, наприклад, у<br />
Л. Коломієць). Авторів тут багато, але, що помітно, серед них усе менше<br />
тих, хто сам бере участь у процесі відображення оригіналу, хоч коло<br />
знавців мов, і не лише європейських, помітно ширшає.<br />
Прикметною ознакою багатьох розмислів, пов‟язаних із проблемами<br />
сучасного художнього перекладу, є спроба вибудувати їх на ґрунті теорії<br />
літератури чи лінгвістики. Це позначається не лише на категоріальному<br />
апараті, описах процесу перекладання, окреслених текстологічних<br />
основах перекладознавства, але й на визначенні статусу художнього<br />
перекладу в теорії перекладознавства. В одному з останніх в Україні<br />
досліджень з‟явився промовистий розділ "1990-ті рр.: нові горизонти<br />
українського перекладознавства" 4 , який, по суті, відстоює<br />
міждисциплінарний характер перекладознавства останньої чверті ХХ ст. 5<br />
"Воно "приречене" на міждисциплінарний підхід.., – відзначають автори<br />
чернівецьких "Основ перекладознавства", – перекладознавство є<br />
філологічною дисципліною, яка входить у спільноту гуманітарних<br />
дисциплін, об‟єктом котрих є мова та текст як виразники духовної<br />
культури людини у суспільстві" 6 . Характер, спричиненість цих розмислів
багато в чому відмінний від тих, які видавалися справді революційними в<br />
60-80-ті роки (Г. Кочур, М. Лукаш, В. Коптілов, М. Новикова, В. Житник та<br />
ін.). Теоретики активно включаються в дискусії про необхідність<br />
всебічного осмислення процесів/можливостей передачі цінностей<br />
духовної культури однієї мовної спільноти іншій, що передбачає<br />
порівняльно-типологічні (зіставні) підходи, застосування при цьому<br />
герменевтичних методик. Не випадковою видається мені й тема<br />
"Неперекладності поезії як герменевтичної проблеми" в навчальних<br />
посібниках 7 . Вона займає помітне місце і в підручнику М. Гарбовського 8 .<br />
Їй присвячене не одне дослідження М. Зорівчак 9 . Однак у численних<br />
теоретичних розмислах про переклад, у тому числі й поетичний, відчутна<br />
відсутність практичного досвіду, а відтак розбіжності між теоретичною<br />
думкою і практикою; у судженнях про "геніальну налаштованість духу"<br />
митця і перекладача, відтворення фоніки, ритміки, поетичної лексики,<br />
синтаксису, нарації, тематики, образної системи, композиції, жанрових<br />
форм – різних рівнів художнього твору. Прикладом можуть бути сучасні<br />
українські переклади О. Хайяма. Або, як це було на Львівському<br />
книжковому форумі 2010, – українські переклади молодої грузинської<br />
поезії через посередництво англомовних підрядників і перекладів.<br />
Спадає на думку давно сказане А. Саакяном про те, що до перекладу<br />
треба підходити і з практичних, і з теоретичних міркувань 10 .<br />
Свого часу Е. Касперський, аналізуючи існуючі компаративні проекти,<br />
підсумовував: "На компаративістику варто поглянути не тільки "зверху", з<br />
вершин метанауки, методології, культурної чи філософської<br />
антропології, а й "знизу", з боку окремих дисциплін" 11 . Те ж стосується й<br />
перекладознавства – невід‟ємної складової порівняльного<br />
літературознавства. Перекладацька практика тісно пов‟язана з теорією<br />
літератури. Остання, як, до речі, й лінгвістика, порівняльна стилістика,<br />
позначається не стільки на напрямах, принципах відбору текстів, скільки,<br />
як показує досвід, на вирішенні глобальної проблеми художнього<br />
перекладу, у тому числі й поетичного, – еквівалентності (істинності як<br />
властивості еквівалентності) й адекватності, що включає й<br />
перекладацькі еквіваленти художнього образу, логіко-семантичні<br />
трансформації, гіпо-гіперонімічні операції, "зумовлені не лише<br />
асиметрією лексико-семантичних систем мов, що вступають у контакт у<br />
процесі перекладання, чи асиметрією можливостей і норм їх<br />
функціонування у мові або структурою самого твору" 12 тощо.<br />
М. Гарбовський та В. Гак ілюструють це російськими перекладами<br />
Т. Драйзера. Я б запропонувала для прикладу "Родинну Європу"<br />
Чеслава Мілоша, перекладену Л. Стефановською та Ю. Іздриком 13 . Як<br />
компаративістика в цілому (я розглядаю художній переклад у її<br />
структурі), переклад активно розбудовується на "введенні" (Д. Фоккема)<br />
нових методів, на засадах "нових методологій" (Д. Наливайко). Це<br />
8
стосується усіх рівнів структури твору – тематологічного,<br />
морфологічного, генологічного, стильового, інтертекстуального тощо. До<br />
висновку Д. Наливайка про помітне "зміщення", "закріплення" процесів<br />
зближення компаративістики з теорією літератури 14 можна додати: це<br />
стосується й перекладу як однієї з проблем порівняльного<br />
літературознавства. Серед методологій, які найбільше "адаптуються" в<br />
перекладознавстві, я б назвала герменевтику, рецептивну естетику,<br />
антропологію. Найбільше відповідає потребам і завданням художнього<br />
перекладу, безперечно, герменевтика, яку вважають "різновидом"<br />
перекладу, "реконструкцією", "діалогом", "пошуком істини" 15 . Як "теорія<br />
інтерпретації, розуміння" вона сприяє пошукам способів осягнення<br />
внутрішнього світу автора, входження у його внутрішній світ,<br />
конгеніальності перекладача/читача, що включає і визначені В. Дільтеєм<br />
психологічні аспекти розуміння, і Гайдеггерові спостереження над<br />
процесами інтерпретації твору (незавершені, а значить такі, що<br />
допускають багато перекладів). Вибудуване Ф. Шлейєрмахером<br />
герменевтичне коло 16 – це єдино правильний шлях до<br />
розуміння/осягнення першотвору, одночасного бачення одиничного і<br />
цілого, а відтак адекватного відображення прототексту. В. Коптілов<br />
бачив такі можливості, наприклад, у відтворенні семантико-стилістичної<br />
структури оригіналу 17 . "За умов необхідності сплавлення<br />
перекладознавчих методологій, – зазначають автори "Основ<br />
перекладознавства", – герменевтичний підхід із його позицією<br />
відкритості може стати основою для глибинних досліджень<br />
культурологічного характеру, спрямованих на висвітлення привласнення<br />
культурою-реципієнтом явищ іншої культури" 18 . Так, наприклад, було із<br />
українським перекладом "Витязя в тигровій шкурі" Руставелі, виконаним<br />
М. Бажаном. Перекладачеві вдалося блискуче відтворити цей "значущий<br />
документ" доби Середньовіччя з усіма її атрибутами, що позначилися в<br />
літературі на образах, подіях, характері оповіді, двоплановості<br />
зображуваних подій, поетичній символіці. Але "експеримент" тривав<br />
упродовж десятиріч. "Я мусив, – згадував М. Бажан, – знайти шляхи до<br />
переборення цілої низки вельми серйозних труднощів". І сталося це не<br />
лише завдяки здобутій "геніальній налаштованості духу"<br />
(А. Шопенгавер), а й завдяки здатності пізнати, осягнути геній Руставелі.<br />
Зроблений М. Бажаном вибір між восьмистопним трохеєм і<br />
чотиристопним пеоном – ще одне підтвердження сказаному. "Вдаватися<br />
заради рими в поетичне крутійство, – міркував перекладач, – я<br />
не хотів. Отже, не без болю, але замінив дактилічну риму чоловічою як<br />
притаманнішою нашій мові, хоч і не властивою мові грузинській" 19 .<br />
Сказане руставелологом: "ні до, ні після Шота Руставелі нікому з<br />
грузинських поетів не вдавалося так віртуозно поєднати, злити,<br />
переплавити в одне ціле розум і почуття, шал і поміркованість ,поетичну<br />
9
крилатість фрази з глибиною і вагомістю думки" 20 стосувалося не лише<br />
оригіналу. Це враження і від українського перекладу, в якому поєдналися<br />
талант, досвід, знання. Це однаковою мірою стосувалося й Бажанової<br />
роботи над перекладом Д. Гурамішвілі й передачею дивовижної<br />
симфонії (Г. Гацереліа) вірша, твореного М. Бараташвілі. Із п‟яти<br />
існуючих українських перекладів "Мерані" 21 – І. Кулика, М. Бажана,<br />
Ю. Карського, Д. Паламарчука, Р. Чілачави – пристрасний і непоборний<br />
дух творчості грузинського романтика, його "бурхливий,<br />
темпераментний, бунтарський" вірш найточніше переклав саме<br />
М. Бажан. І це при тому, що І. Кулик, чиї переклади з Н. Бараташвілі<br />
передували М. Бажановим, не обминув увагою версифікації грузинського<br />
романтика. Як зізнавався І. Кулик, "традиційні його ритми важко було<br />
зберегти у перекладі, бо побудова грузинського вірша відрізняється в<br />
основі своїй від того, до чого ми звикли у поезії більшості європейських<br />
(зокрема слов‟янських) народів" 22 .<br />
Очевидним є те, що, окрім суто перекладацьких проблем, робота<br />
над поетичним перекладом щоразу вводить виконавця у площину<br />
зіставного віршознавства, різних систем віршування, того, що<br />
обумовлює специфіку поетичних творів, а значить, у теорію літератури.<br />
Проблем тут багато. Але, вслухаймось у голос Майстра, Г. Кочура, який,<br />
міркуючи про "шляхи" і "можливості" відтворення розміру оригіналу в<br />
перекладі (ритмічні особливості він розглядав як "складову частину"<br />
національної своєрідності літератури), услід за Є. Еткіндом,<br />
переконував, що перекладна поезія повинна сприйматися так, як<br />
сприймалася мовою оригіналу. Але при цьому вона повинна зберігати<br />
елемент іншості. Це стосувалося й відтворення ритму оригіналу. Процес<br />
перекладання не сумісний із жодними "теоретичними заборонами", так<br />
само, як і не позбавлений від поразок і невдач. Але, підсумовував<br />
Перекладач, "навіть художня катастрофа (в оригіналі – крушение – Л. Г.)<br />
інколи може мати для майбутнього поезії більше смислу, ніж<br />
благополучне плавання спокійними і відомими водами освяченої віками<br />
традиції" 23 .<br />
1<br />
Москаленко М. Тисячоліття: переклад у державі слова // Всесвіт. – 1993. –<br />
№ 9/10; 2 Стріха М. Український художній переклад: між літературою і націєтворенням.<br />
– К.: Факт, 2006; 3 Шмігер Т. Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя. – К.:<br />
Смолоскип, 2009; 4 Там само. – С. 216–231; 5 Там само. – С. 239; Коломієць Л.<br />
Концептуально-методологічні засади сучасного українського поетичного перекладу (на<br />
матеріалі перекладів з англійської, ірландської та американської поезії). – К.: ВПЦ<br />
"Київський університет", 2004; 6 Основи перекладознавства: Навч. посіб. За ред.<br />
А. Є. Нямцу. – Чернівці: Рута, 2008. – С. 9–10;<br />
7 Там само. – С 214–231;<br />
8 Гарбовский Н. Теория перевода. – М.: МГУ, 2004; 9 Див., напр., Зоривчак Р. П.<br />
Фразеология списателя как проблема (на материале переводов поэтических<br />
произведений Т. Г. Шевченко на английский язык): автореф. дис. … канд. філол..наук.<br />
– К., 1976; 10 Зоривчак Р. П. Лингвостилистическая характеристика художественного<br />
10
текста и перевод (на материале переводов украинской прозы на английский язык):<br />
автореф. дис. … д-ра філол..наук. – К., 1987;<br />
11 Касперський Е. Про теорію<br />
компаративістики // Література. Теорія. Методологія. Пер. з польської С. Яковенка. –<br />
К.: ВД "Києво-Могилянська академія", 2006. – С. 359; 12 Грабовський Н. – С. 437;<br />
13 Мілош Чеслав. Родинна Європа / Пер. з польської Лідії Стефановської та Ю.Іздрика.<br />
– Львів, 2007; 14 Наливайко Д. Літературна компаративістика вчора і сьогодні //<br />
Сучасна літературна компаративістика. Стратегії і методи. Антологія. За ред.<br />
Д.Наливайка. – К.: ВД "Києво-Могилянська академія", 2009. – С. 21–23; 15 Ковалів Ю.<br />
Герменевтика // Літературознавча енциклопедія. У двох томах. Автор-укладач<br />
Ковалів Ю. І. – К.: Академія, 2007. – т. І. – С. 220; 16 Там само. – С. 221; 17 Коптілов В.<br />
Теорія і практика перекладу. Навч.посібник. – К.: Юніверс, 2003. – С. 34–52;<br />
Коптілов В. Першотвір і переклад. Роздуми і спостереження. – К.: Дніпро ,1972. –<br />
С. 179–199; 18 Основи перекладознавства… – С. 214; 19 Чілачава Р. "Майже кіло віршів,<br />
та всі хореями восьмистопними", або народження українського "Витязя" //<br />
Руставелі Ш. Витязь у тигровій шкурі. – К.: Мистецтво, 2004. – С. 14; 20 Там само. –<br />
С. 7; 21 Бараташвілі Н. Поезії переклади за ред. М. Бажана. – К.: Дніпро, 1968. – С. 25–<br />
34; 22 Кулик І. Н. Бараташвілі // Бараташвілі Н. Поезії переклади за ред. М. Бажана. –<br />
К.: Дніпро, 1968. – С. 21; 23 Кочур Г. Стихотворный размер и перевод // Григорій Кочур.<br />
Література та переклад. Дослідження, Рецензії. Літературні портрети. Інтерв‟ю. Т. 1. –<br />
К.: Смолоскип, 2008. – С. 126.<br />
ЯПОНСЬКА КЛАСИЧНА ПОЕЗІЯ:<br />
ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ТА ПЕРЦЕПЦІЇ<br />
Іван Бондаренко<br />
Справжнє безсмертя мистецтва –<br />
не в бюстах зацькованих геніїв, а в<br />
перекладах. Справжня свобода митця –<br />
не в зухвалих маніфестах і не в їдких<br />
сатирах, а в перекладах. Мертві<br />
лишаються молодими. Душа мистецтва<br />
живе донорською кров’ю перекладачів.<br />
М. Новикова 1<br />
Відомий російський індолог С. Серебряний в одній зі своїх<br />
літературознавчих праць, коментуючи особливості індійської класичної<br />
поезії та її поетики, а також зазначаючи труднощі, які постають перед<br />
європейським читачем, котрий уперше знайомиться з індійською поезією<br />
в її перекладах, наголошує: "При читанні перекладів індійської поезії<br />
читачу доведеться долати певні перешкоди, зумовлені відмінностями<br />
культур. Одні бар‟єри – на рівні реалій: дивні рослини, дивовижні<br />
тварини, курйозні звичаї людей тощо. Інші бар‟єри, мабуть, ще суттєвіші,<br />
– на рівні поетики: для нас є незвичною архітектоніка санскритської<br />
строфи, незвично й те, що навіть у санскритській поемі строфа –<br />
самостійне ціле, і сприйняття всієї поеми має складатися з прискіпливого<br />
вчитування в кожний чотиривірш. Важко нам сприймати й газель, у якій<br />
11
кожний бейт – теж самостійне ціле, яке лише асоціативно пов‟язане з<br />
іншими бейтами, а загальний зміст зумисне багатоплановий та<br />
невловимий" 2 .<br />
Усе зазначене (звичайно, з урахуванням специфіки національної<br />
культури в цілому й поетики зокрема) повною мірою стосується також<br />
японської класичної поезії з її особливими строфічними формами,<br />
традиційною системою художніх образів, оригінальними художньостилістичними<br />
прийомами, тропами тощо.<br />
Загалом японська поезія, зокрема поезія жанрів танка і хайку, є<br />
настільки унікальним явищем в історії світової літератури, що<br />
залишається лише шкодувати, що Європа та інші країни світу вперше<br />
відкрили її для себе так пізно – лише наприкінці XIX ст. Станься це<br />
раніше, можливо, усі ті глибокі демократичні зміни поетичних форм,<br />
жанрів, а головне – мови поезії, які спостерігалися в історії багатьох<br />
європейських літератур протягом другої половини XIX – на початку<br />
XX ст. (як, до речі, і в літературі самої Японії), також відбулися б значно<br />
раніше.<br />
Про значний вплив японської поезії на поезію багатьох європейських<br />
країн, що сприяв не лише формальному оновленню традиційної системи<br />
поетичних жанрів, трансформації старих і появі низки нових строфічних<br />
форм, але й докорінному перегляду багатьох принципів європейської<br />
поетики в цілому, свідчать численні теоретичні роботи тогочасних<br />
фахівців – літературознавців, критиків і самих поетів. Так, відомий<br />
французький письменник, філолог, журналіст Жюль Ренар (1864–1910) в<br />
одній зі своїх статей, надрукованих у дев‟яності роки XIX ст. на сторінках<br />
заснованого ним "Журналу Жюля Ренара", після знайомства з<br />
японською поезією, зокрема віршами жанру хайку, і під безпосереднім<br />
враженням від японської поетики категорично заявляв:<br />
1. "Прекрасним є все на світі! Про свиню слід говорити так само, як<br />
про квітку".<br />
2. "Я переконаний, що будь-який опис, що містить понад десять слів,<br />
не є уявним".<br />
3. "Стосовно майже всієї існуючої літератури можна сказати, що<br />
вона занадто довга".<br />
4. "Життя слід зводити до його найпростіших проявів" 3 .<br />
Найбільше враження на європейців справили традиційний японський<br />
живопис (насамперед, гравюри "укійо-е" – "картинки тлінного /суєтного/<br />
світу") і надзвичайно лаконічна японська поезія жанрів танка та хайку.<br />
Оскільки аналогів цих строфічних форм і жанрів у європейській<br />
поетичній традиції не існувало, а запозичені назви танка й хайку на той<br />
час здавалися занадто екзотичними й незрозумілими, то жанр хайку,<br />
наприклад, у наукових дослідженнях французьких літературознавців<br />
позначався таким оригінальним термінологічним словосполученням, як<br />
12
"ліричні японські епіграми" – "les epigrammes lyriques du Japon" 4 , а жанр<br />
танка, у свою чергу, отримав у англійському літературознавстві другої<br />
половини XIX ст. назву "ліричні японські оди" – "Japanese Lyrical Odes" 5 .<br />
Першою японською літературною ластівкою в Європі став переклад<br />
англійською мовою відомої поетичної антології японської "Хяку-нін іс-сю"<br />
("По одному віршу 100 поетів"), укладеної 1235 р. відомим японським<br />
поетом Фудзіварою Тейка (1162–1241), що вийшла друком у Лондоні<br />
1866 р. 6 Згодом в Англії з‟являються й перші теоретичні праці з японської<br />
літератури, які також містили численні уривки перекладів оригінальних<br />
художніх творів найвідоміших японських письменників, зокрема<br />
"Японська класична поезія" 7 , "Історія японської літератури" 8 . До речі, уже<br />
три роки потому праця В. Ґ. Астона була перекладена Ґенрі Д. Девреєм<br />
французькою мовою 9 .<br />
Справжній фурор серед французьких шанувальників японської<br />
поезії, коло яких невпинно розширювалося, а головне – серед відомих<br />
поетів Франції, викликала поява в книгарнях Парижа чудово<br />
ілюстрованої збірки перекладів японських поезій Юдіт Ґот‟є (повне ім‟я:<br />
Юдіт-Луїза Ґот‟є, 1837–1916) під назвою "Poèmes de la libellule" ("Вірші<br />
/на крильцях/ бабки") 10 . Показовим було саме те, що щире захоплення<br />
книга перекладів Ю. Ґот‟є викликала не лише у пересічного читача, але й<br />
у всіх без винятку французьких поетів: як "парнасівців", які<br />
продовжували відстоювати позиції "високої поезії" і естетичні принципи<br />
"мистецтва заради мистецтва", так і прихильників символізму. Справа в<br />
тому, що вірші, відібрані перекладачкою (а як зазначено на титульній<br />
сторінці збірки Ґот‟є, допомагав їй у цьому "державний радник Їх<br />
Величності Імператора Японії Сайондзі Кінемоті"), належали до різних<br />
епох в історії країни та японської класичної поезії жанру танка і,<br />
відповідно, віддзеркалювали різні художньо-естетичні принципи, які<br />
свого часу сповідували японські поети і на засадах яких створювалися<br />
їхні поетичні твори. А тому будь-хто з майстрів французького поетичного<br />
слова – представників того чи іншого напряму в поезії кінця XIX ст. – при<br />
бажанні міг знайти в збірці перекладів Юдіт Ґот‟є саме те, що йому<br />
найбільше імпонувало, оскільки повністю чи частково відповідало його<br />
власному художньо-естетичному смаку.<br />
Окрім того, Юдіт-Луїза Ґот‟є, яка була однією з найосвіченіших жінок<br />
Франції кінця XIX ст., талановитою поетесою, письменницею,<br />
драматургом, літературним і музичним критиком, етнографом, а також<br />
першою в історії країни жінкою – членом Гонкурівської академії, у своїх<br />
поетичних перекладах свідомо чи інтуїтивно змогла досягнути того, до<br />
чого згодом наполегливо закликав своїх колег інший відомий<br />
французький перекладач японської поезії Жорж Бонно у своїй книзі<br />
"Ліризм нинішніх часів". А саме – підійти до перекладу з позицій артиста,<br />
щоб "проникнувши в іншу реальність, пропустивши її через себе,<br />
13
наслідувати в усіх її змінах". Говорячи про загальні підходи до<br />
художнього перекладу іншомовних творів, Жорж Бонно зазначав: "Для<br />
тих, хто контактує з тим чи іншим твором мистецтва, є три можливих<br />
шляхи ставлення до цього твору.<br />
Перший – це ставлення історика, який розчленовує реальність з<br />
метою її подальшого відтворення і задовольняється тим, що, аналізуючи<br />
знову синтезований твір, судить про нього, коли він, власне, уже не є<br />
твором.<br />
Другий – це ставлення мислителя, який ігнорує конкретність реалій,<br />
тобто оригінальність, і, оперуючи формальними чинниками, які складають<br />
певну систему, вважає саме це головною умовою оцінки твору.<br />
Третій – це ставлення артиста, який живе у своєму часі, але вірний<br />
артистичному перевтіленню, проникає в реальність, щоб наслідувати її в<br />
усіх змінах, пропускає її крізь себе, щоб виявити її цінність, і судить про<br />
твір услід за тими почуттями, що залишаються в ньому після подібного<br />
"щирого дослідження" 11 .<br />
До речі, Ж. Бонно, який і донині вважається одним із<br />
найавторитетніших у Європі дослідником японської поезії й поетики,<br />
кращим теоретиком класичної японської літератури, у своїй роботі<br />
справедливо заявляв, що японський вірш – "це дещо більше, ніж<br />
сукупність слів, з яких він складається", що, на його думку, є "фактом<br />
універсального характеру". Але японський вірш – а це, з точки зору<br />
вченого, є вже "окремим випадком" – "може мати таке глибинне<br />
значення, яке жодним чином не співвідноситься зі значенням тих слів, з<br />
яких він складається" 12 . Після чого він задає риторичне питання: "Чи не<br />
означає це, що слід назавжди залишити надію на переклад японської<br />
поезії?". І сам же на нього відповідає: "Ні, якщо не зводити все лише до<br />
перекладу значень слів" 13 . Він небезпідставно підкреслював також, що<br />
переклад японської поезії саме французькою мовою є найбільш<br />
адекватним з точки зору специфіки японського та французького<br />
віршування порівняно з перекладом будь-якою іншою європейською<br />
мовою: "Японська поезія є силабічною, тобто такою, що базується на<br />
кількості складів, а не наголосів. У свою чергу, французька мова є<br />
єдиною європейською мовою, метри якої також є силабічними, тоді як<br />
вся інша європейська поезія ґрунтується на засадах акцентуації. З чого<br />
випливає чіткий висновок про те, що стилістичні засоби, характерні для<br />
японської поезії, аналогічні стилістичним засобам поезії французької:<br />
а) алітерація,<br />
б) асонанс,<br />
в) повтор тощо" 14 .<br />
Звичайно, не варто закидати відомому французькому досліднику<br />
японської класичної літератури його необізнаність із тим фактом, що<br />
окрім французької поезії силабічна система віршування застосовувалася<br />
14
також у польській та сербській версифікаціях, а свого часу – і в<br />
українській бароковій поезії XVII–XVIII ст., зокрема, у творах Лазара<br />
Барановича, Дмитра Братковського, Семена Дівовича, Климентія<br />
Зіновіїва, Софронія Почаського та ін. Більш того, завдяки зусиллям<br />
численних вихідців з України, насамперед, викладачів та вихованців<br />
Києво-Могилянської академії Симеона Полоцького, Феофана<br />
Прокоповича та ін., які на запрошення Петра I на початку XVIII ст.<br />
переїхали до Москви й Санкт-Петербурга, силабічна система активно<br />
"прищеплювалася" також російському віршуванню всупереч природному<br />
для російської мови райошнику та іншим формам акцентного вірша 15 .<br />
Що ж стосується риторичного запитання Жоржа Бонно стосовно<br />
можливості адекватного перекладу японської поезії іноземними мовами,<br />
то на цьому шляху у її перекладачів справді виникає безліч складних, а<br />
іноді й нерозв‟язних проблем. У Росії, наприклад, де японську класичну<br />
поезію почали активно перекладати в 60–70-х роках XX ст., навіть виник<br />
своєрідний міф щодо "неперекладності" японської поезії взагалі. Цей<br />
міф, на думку сучасної російської японістки, відомого фахівця в галузі<br />
японської класичної літератури Л. Єрмакової, ґрунтувався на щирому<br />
"переконанні в неперекладності та недоступності для пізнання цієї<br />
поезії" 16 . У своїй статті "Японська лірика як різновид російського<br />
літературного міфу: Культурологічний аспект перекладу" вона пише: "Ця<br />
обставина ще чекає свого дослідника, оскільки вона справді унікальна.<br />
Важко пояснити, чому переклади будь-якої іншої поезії культурно<br />
далеких народів, наприклад класичної арабської, перської,<br />
санскритської, давньоєгипетської, китайської тощо, не<br />
супроводжувалися в Росії 60–70-х років нинішнього століття (ХХ ст. –<br />
ред.) стійким переконанням у її незбагненності та відчуттям<br />
недосяжності. Частково це відчуття, яке вже відійшло на певну<br />
самоіронічну дистанцію, усе ще зберігається й донині" 17 .<br />
Якщо ж говорити про формальний аспект проблеми перекладу<br />
японської поезії європейськими мовами, в тому числі й українською<br />
(строфічні форми, віршовий розмір тощо), то пряме механічне<br />
копіювання оригінальної строфічної форми танка чи хайку (тобто підбір<br />
таких українських слів, які, будучи записаними у вигляді п‟ятивірша чи<br />
тривірша, нараховували б, відповідно: 5-7-5-7-7 або 5-7-5 складів у<br />
рядках), на наше переконання, є недоцільним через загальну специфіку<br />
як фонологічної, так і акцентуаційної системи японської мови, а головне<br />
– специфічних правил японської версифікації, що ґрунтуються саме на<br />
цих мовних особливостях i . Що стосується наших власних перекладів<br />
i Вітчизняним шанувальникам японської поезії відома спроба прямого копіювання<br />
строфічних японських форм, зокрема, хайку. Йдеться про цікаву, проте, як на нашу<br />
15
японських віршів, зокрема віршів жанру танка, то вони за своєю<br />
строфічною формою наближаються до римованих чи неримованих<br />
терцин (в окремих випадках – катренів), записаних у вигляді п‟ятивірша,<br />
з внутрішньою непостійною цезурою, яка ділить вірш на експозицію й<br />
розкриття теми, оскільки саме такою є логіка розвитку поетичного<br />
сюжету в переважній більшості японських танка. Завдяки цьому будьякий<br />
вірш танка при перекладі досить легко й органічно зводиться до<br />
одного синтаксичного цілого – простого поширеного, складносурядного<br />
або складнопідрядного речення. Це спрощує процес перекладу,<br />
схематизує поетичний текст і, зрештою, наближає переклад до<br />
оригіналу. Таким чином, перекладений твір репрезентується<br />
перекладачем і сприймається читачем як єдине структурне ціле, що є<br />
важливою умовою адекватності поетичного перекладу. Адже однією з<br />
характерних особливостей і, відповідно, одними з головних труднощів<br />
іншомовного перекладу поетичних творів, на думку фахівців, є те, що в<br />
цьому випадку "одиницею поетичного перекладу виступає цілий текст,<br />
бо лише цілісне сприйняття віршованого твору в усій повноті його<br />
ідейно-естетичного багатства, у єдності форми і змісту може стати<br />
основою повноцінної перекладацької інтерпретації" 18 .<br />
У цьому зв‟язку варто ще раз повернутися до постаті французької<br />
перекладачки Юдіт Ґот‟є та її збірки перекладів японської поезії під<br />
назвою "Poèmes de la libellule" ("Вірші /на крильцях/ бабки").<br />
Головною заслугою Юдіт Ґот‟є, як перекладача японської поезії, було<br />
те, що вона першою в Європі запропонувала оптимальну строфічну<br />
форму для адекватного перекладу французькою мовою японських<br />
віршів, написаних у жанрі танка. Навіть більше, вона блискуче довела,<br />
що запропонована нею строфічна форма придатна не лише для<br />
перекладу японської поезії, але й для написання оригінальних<br />
французьких віршів. Так, на першій сторінці збірки "Вірші /на крильцях/<br />
бабки" міститься її власний вірш, присвячений знайомому японцеві<br />
Мацуді Коміосі, написаний у жанрі танка:<br />
A Matsuda Komiosi<br />
Je t‟offre ces fleurs<br />
De tes iles bien-aimées.<br />
Sous nos ciels en pleurs,<br />
Reconnais-tu leurs couleurs<br />
Et leurs ames parfumées?<br />
(Юдіт Ґот‟є)<br />
думку, радше експериментальну збірку Омеляна Масикевича “Місяць над Фудзі.<br />
100 японських хокку” (Київ: Дніпро, 1971).<br />
16
Я дарую тобі ці квіти<br />
Твоїх улюблених островів!<br />
Чи розпізнаєш ти<br />
Під небом у сльозах<br />
Їх барви та їх запашні душі?<br />
(Переклад наш. – І. Б.)<br />
Таким чином, Юдіт Ґот‟є не лише розширила коло традиційних<br />
строфічних форм і жанрів французької поезії, але й на практиці<br />
продемонструвала, що жанр танка може з успіхом використовуватися<br />
вітчизняними поетами для написання власних віршів. Популярність<br />
збірки перекладів Ґот‟є у пересічного читача, як і численні спроби<br />
копіювання французькими поетами запропонованої нею нової строфічної<br />
форми як аналога японського поетичного жанру танка, підтвердили<br />
правильність вибору, зробленого талановитою перекладачкою, а також<br />
мовностилістичну органічність і художньо-образну повноцінність<br />
запровадженої нею до обігу "новонародженої" строфічної форми для<br />
французької поезії.<br />
Послідовно зберігаючи японський віршовий розмір, характерний для<br />
жанру танка (п‟ятирядковий вірш: 5-7-5-7-7 складів у кожному<br />
відповідному рядку), що без проблем дозволяє робити традиційна<br />
система силабічного французького віршування, Юдіт Ґот‟є все-таки<br />
"одомашнює" його перехресною римою, таким чином повністю<br />
адаптуючи нову строфічну форму до правил і традицій французької<br />
поезії:<br />
5 ----- fleurs<br />
7 ----- bien-aimées<br />
5 ----- pleurs<br />
7 ----- couleurs<br />
7 ----- parfumées.<br />
Безумовною заслугою Юдіт Ґот‟є було й те, що вона першою в<br />
історії європейського поетичного перекладу зі східних мов запровадила<br />
традицію подвійного перекладу віршів: як дослівного, так і художнього.<br />
Філологічна освіченість, наукова сумлінність, знання східних мов і<br />
розуміння, з одного боку, об‟єктивної неможливості, а з іншого –<br />
необхідності адекватного перекладу з японської для французького<br />
читача спонукали її наприкінці книги разом зі "Змістом" навести<br />
дослівний переклад усіх японських віршів, які були відібрані для цієї<br />
збірки. І це при тому, що й поетичний переклад Юдіт Ґот‟є японських<br />
оригінальних текстів повністю відповідає сучасним вимогам та критеріям<br />
якісного художнього перекладу і не викликає жодних нарікань.<br />
17
Дещо пізніше від англійців та французів, а саме на початку XX ст., з<br />
японською класичною поезією (часто в перекладах європейськими<br />
мовами) почали знайомитися росіяни. Зокрема, нею захоплювалися такі<br />
відомі поети, представники "срібної доби" в історії російської поезії, як<br />
Костянтин Бальмонт, Валерій Брюсов, Олександр Блок, Анна Ахматова,<br />
Осип Мандельштам та ін. При цьому вони не лише надзвичайно високо<br />
оцінювали її поетику, елегантність і вишуканість стилістичних засобів,<br />
лаконічність форм, але, як й інші європейські поети, намагалися<br />
перекладати та наслідувати її. Однак, як цього й слід було очікувати, ні<br />
наслідування стилю, ні застосування характерних для японської<br />
класичної поезії стилістичних засобів, ні пряме чи видозмінене<br />
копіювання японських строфічних форм танка та хайку особливих<br />
творчих успіхів зазначеним поетам і російській поезії в цілому не<br />
принесли. Як зауважує з цього приводу російська дослідниця<br />
Л. Єрмакова: "На початку XX ст. японська поезія в Росії була переважно<br />
естетичним потрясінням, принципово новою формою художньої<br />
свідомості par excellence" (Ермакова 1997, 79). Що ж стосується<br />
численних спроб перекладу японських віршів видатними<br />
представниками "срібної доби" російської поезії, то відома перекладачка<br />
японської класичної поезії В. Маркова була щодо цього ще<br />
категоричнішою, оскільки відверто стверджувала: "Японською лірикою<br />
зацікавилися такі майстри поезії, як Брюсов і Бальмонт. Вони виконали<br />
вишукані переклади, однак постріли виявилися холостими. Забракло<br />
розуміння японської поезії" 19 .<br />
Згодом до цього процесу підключилися російські японісти:<br />
М. Конрад, М. Невський, С. Єлісєєв, Г. Монзелер, А. Глускіна та ін., які,<br />
на відміну від поетів "срібної доби", не намагалися створювати власні<br />
"японізовані" поетичні твори, а ставили за мету пошук оптимальних<br />
форм та засобів адекватного перекладу як поетичних, так і прозових<br />
японських художніх текстів.<br />
Проблему особливості перцепції японської та європейської, зокрема<br />
української, поезії читачами можна розкрити шляхом порівняння й<br />
аналізу лише двох, можливо, найвідоміших в історії японської та<br />
вітчизняної поезії творів, а саме:<br />
а) вірша-хайку про самотнього крука Мацуо Басьо (1644–1694):<br />
Засохла гілка –<br />
Крука притулок.<br />
Осінні сутінки.<br />
б) поезії "Садок вишневий коло хати..." із циклу "В казематі" Тараса<br />
Шевченка (1814–1861):<br />
Садок вишневий коло хати,<br />
Хрущі над вишнями гудуть,<br />
18
Плугатарі з плугами йдуть,<br />
Співають ідучи дівчата,<br />
А матері вечерять ждуть.<br />
Сім’я вечеря коло хати,<br />
Вечірня зіронька встає,<br />
Дочка вечерять подає,<br />
А мати хоче научати,<br />
Так соловейко не дає.<br />
Поклала мати коло хати<br />
Маленьких діточок своїх,<br />
Сама заснула коло їх.<br />
Затихло все. Тільки дівчата<br />
Та соловейко не затих.<br />
Що пропонує нам у своєму вірші Мацуо Басьо? Анічогісінько! Він у<br />
стилі традиційного японського пейзажного монохромного живопису<br />
"суйбо-ку-ґа" (дослівно: малюнок, виконаний тушшю) у чорних сумних<br />
тонах лаконічно змальовує осінній пейзаж, лише натякаючи таким чином<br />
на власний душевний смуток. Він ніби каже: "Будь ласка, якщо бажаєте,<br />
ви також можете глянути в той бік на цю сумну картину осіннього вечора,<br />
теж помітити самотнього крука, що примостився на нічліг на чорній<br />
засохлій гілці дерева. Але що ви при цьому побачите, а тим паче,<br />
відчуєте, – це ваша особиста справа". І хтось справді нічого не відчуває,<br />
а хтось захоплено вигукує: "Боже, як просто і як велично! Як це<br />
співзвучно моєму душевному настрою!". Наголошуємо: Басьо у своєму<br />
вірші жодним словом не згадує про власні почуття, жодним чином не<br />
нав‟язує нам свого настрою.<br />
А що пропонує Тарас Шевченко? Він ніби ставить нас поруч із собою<br />
і, змальовуючи прекрасний травневий вечір українського села, примушує<br />
подивитися на світ його зачарованим поглядом, його закоханими очима.<br />
І не лише подивитися, але й почути те, що чує він сам: "гудіння хрущів",<br />
"спів дівчат", "тьохкання соловейка" і навіть "вечірню тишу". Він дуже<br />
хоче, щоб ми разом із ним зачарувалися цією ідилією. Адже вона справді<br />
така прекрасна, така милозвучна й така лірична – ця весняна вечірня<br />
українська пастораль!<br />
Навіть більше, Шевченко змушує нас не лише побачити світ саме<br />
таким, яким бачить його він, і відчути те, що відчуває сам, а й спонукає<br />
нас навіть думати саме так, як думає він. Адже це йому, а не нам,<br />
відомо, що саме "хоче мати". А вона "хоче научати". І Шевченко<br />
доносить цю інформацію до нашої свідомості, обмежуючи таким чином<br />
нашу власну фантазію. Тоді як Мацуо Басьо абсолютно нічого нам не<br />
нав‟язує – жодного слова про власні почуття, жодного слова про те, що<br />
"відчуває", "переживає" чи "думає" самотній крук. Саме ця делікатність,<br />
19
ця ненав‟язливість японської поезії і приваблює читача. Вона дає волю<br />
фантазії, волю почуттям.<br />
Вірші європейських поетів більшість читачів тлумачить однаково,<br />
тоді як вірш-хайку кожен читач сприймає по-своєму. Скільки читачів –<br />
стільки різних думок і різних почуттів. Усе віддається на відкуп фантазії,<br />
душевного стану та настрою читача. На відміну від українського,<br />
японський поет цілком покладається на "інтенційність" читача, під якою в<br />
сучасному літературознавстві розуміється "спрямованість свідомості на<br />
об‟єкт, що дозволяє особистості створювати, а не пасивно сприймати<br />
навколишній світ у його предметності" 20 .<br />
На нашу думку, у цьому випадку значну, якщо не визначальну, роль<br />
зіграли, з одного боку, сентенційна, докторальна, наставницька,<br />
моралізаторська філософія християнства, а з іншого – дзен-буддійська<br />
філософія інтуїтивного пізнання дійсності шляхом споглядання,<br />
роздумів, медитації тощо. О. Долін, аналізуючи особливості японської<br />
культури в цілому і поезії зокрема, з цього приводу зазначає: "Для<br />
дзенського художника мета – у самій творчості, естетика для нього<br />
невід‟ємна від етики. Мистецтво стає, з одного боку, засобом<br />
самовираження й самовдосконалення особистості художника, а з іншого<br />
– способом єднання зі світом, природою, людьми. Художник не прагне<br />
відійти від реальності, але й не ставить перед собою дидактичних<br />
завдань, не намагається навмисно впливати на читача. Поезія натяку,<br />
яка виникла на основі інтуїтивного пізнання світу, у свою чергу, апелює<br />
до інтуїції контрагента, щоб спільно брати участь у відкритті моно-но<br />
аваре – "чарівності речей" 21 .<br />
Саме у ставленні поета до читача як реципієнта поетичного твору<br />
простежується одна з головних і принципових відмінностей між<br />
японською та європейською поезіями. У першому випадку – бажання<br />
лише делікатно натякнути на власний душевний стан і, можливо,<br />
пробудити в читача (або слухача) аналогічні почуття, емоції, настрій. У<br />
другому – прагнення примусити його відчувати, переживати й навіть<br />
думати так, як це робить сам автор поетичного твору. Однак ще<br />
О. Потебня, ототожнюючи поняття "слово" й "поетичний твір", писав:<br />
"Ніхто не розуміє слова так, як інший... Кожне розуміння – разом з тим<br />
нерозуміння, кожна згода в думках – водночас незгода... Існує поширене<br />
переконання, що слово потрібне для того, щоб виразити думку і<br />
передати її іншому. Та хіба думка передається іншому? Яким чином<br />
думка може передаватися іншому? Думка є щось, що здійснюється<br />
всередині людини. Що мислить. Як же передати те, що здійснюється<br />
всередині людини іншому? Хіба можна це взяти, дістати зі своєї голови й<br />
перекласти в голову іншому?" 22 .<br />
Завершуючи, слід відверто сказати, що на сьогоднішній день<br />
українська школа перекладачів-японістів, яка почала формуватися лише<br />
20
в другій половині XX ст., має перед собою значно більше актуальних<br />
завдань, ніж досягнень. Однак останні публікації художніх перекладів<br />
японської літератури, майстерно виконаних молодими вітчизняними<br />
перекладачами, як і незмінно великий інтерес українських читачів до<br />
літератури Японії, дозволяють з оптимізмом дивитися в майбутнє.<br />
1<br />
Новикова М. Міфи та місія. – К., 2005. – С. 39; 2 Серебряный С. Классическая поэзия<br />
Индии // Классическая поэзия Индии, Китая, Кореи, Вьетнама, Японии. Библиотека<br />
всемирной литературы. Серия первая. Т. 16. – М., 1977. – С. 20; 3 Renard, Jules. Le<br />
chat a des souvenirs de jungle: Approche du haiku de chez nous. – Paris, 1995;<br />
4 Couchoud P.-L. Les Epigrammes lyriques du Japon // Les Lettres. – № 7. – Paris, 1906;<br />
Maublanc René. Le Haïkaï Français // Le pampre. – № 10/11. – Paris, 1923; 5 Dickins F.V.<br />
Hyak nin is‟shiu, or, Stanzas by a Century of Poets, Being Japanese Lyrical Odes. –<br />
London: Smith, Elder. – 1866; 6 Там само; 7 Chamberlain B. H. The Classical Poetry of the<br />
Japanese. – London, 1880; Second Edi-tion. – London, 1891; 8 Aston W. G. A History of<br />
Japanese Litterature. – London, 1899; 9 Davray G. D. (Aston W. G.) Litérature Japonaise. –<br />
Paris, 1902; 10 Gautier J. L. Poèmes de la libellule. – Paris, 1884; 11 Bonneau G. Lirysme du<br />
temps présent. – Paris, 1935. – Р. VII; 12 Там само. – Р. XVIII; 13 Там само. – Р. XIX;<br />
14 Там само. – Р. XX–XXI; 15 Докл. про це див.: Чижевський Д. Історія української<br />
літератури (від початків до доби реалізму). – Тернопіль, 1994. – С. 234–265;<br />
Літературознавчий словник-довідник / Р. Гром‟як, Ю. Ковалів та ін. – К., 1977. – С. 633–<br />
634; 16 Ермакова Л. М. Японская литература как разновидность русского литературного<br />
мифа: Культурологический аспект перевода // Japanese Slavic and East European<br />
Studies. – Vol. 18. – Кіото, 1997. – С. 77; 17 Там само; 18 Чередниченко О. І. Про мову і<br />
переклад. – К., 2007. – С. 182; 19 Маркова В. Н. О переводе японской лирики. История<br />
и проблематика // Мастерство перевода. – М., 1968. – С. 280; 20 Клочек Г. Д. Енергія<br />
художнього слова. – Кіровоград, 2007. – С. 132–133;<br />
21 Долин А. А. Японский<br />
романтизм и становление новой поэзии. – М., 1978. – С. 58; 22 Потебня А. А. Эстетика<br />
и поэтика. – М., 1976. – С. 29, 537.<br />
РЕЦЕПЦІЯ ПОЕЗІЇ ТА ПЕРЕКЛАД<br />
Надія Гаврилюк<br />
У статті окреслено питання значення фахового перекладу для рецепції поезії у<br />
світі. Виокремлено мовно-культурний, тематичний (з позицій світового<br />
контексту), соціологічний і ринковий аспекти перекладацької праці та рецепції<br />
перекладної поезії. Стаття базується на анкетуванні.<br />
Ключові слова: рецепція поезії, аспекти перекладу.<br />
У часи незалежної України, що декларує свою відкритість світові й його<br />
культурі, з новою силою постає питання про присутність нашої літератури у<br />
світі. І, звичайно, про присутність світової літератури в українському<br />
21
культурному просторі. Звідси особлива вага мистецтва перекладу i в процесі<br />
зближення культур ii , що, треба сказати, має в Україні досить тривалу історію.<br />
Тарас Шмігер виокремлює в ній у ХХ ст. чотири етапи: 1) критикотеоретичний<br />
(поч. ХХ ст.), що формувався в межах жанру рецензії й<br />
стосувався дитячої літератури, біблійних текстів і віршів Тараса<br />
Шевченка; 2) дисциплінарний (20–30 рр. ХХ ст.), що включав<br />
а) лінгвостилістичні аспекти (В. М. Державин, М. К. Зеров,<br />
О. М. Фінкель) та б) історико-соціологічні аспекти; 3) всесоюзний (40–<br />
70 рр. ХХ століття), до якого належать праці С. П. Ковганюка,<br />
О. Л. Кундзіча, В. В. Коптілова, Г. П. Кочура, М. Т. Рильського;<br />
4) міждисциплінарний, у якому досліджується, наприклад, науковотехнічний<br />
переклад, дидактика перекладу 1 .<br />
Втім, варто нагадати, що всі зазначені етапи навряд чи були можливі<br />
без синтетичних міркувань І. Я. Франка, якого справедливо називають<br />
основоположником українського перекладознавства. Добре розуміючи<br />
значення перекладної літератури для суспільства, письменникиінтелектуали<br />
активно популяризували світову літературу на рідних<br />
теренах. І, що показово, оцінювали перекладацьку діяльність не нижче, а<br />
часто й вище, ніж творчість оригінальну. Приміром, Леся Українка в листі<br />
до Івана Франка від 2 березня 1895 р. зазначила, що з її віршів "менше<br />
користі", ніж з перекладів 2 . Переклади були вагомим складником<br />
діяльності "Плеяди", до того ж чітко усвідомлювалося, що перелік творів<br />
для перекладу слід визначати, виходячи з соціологічних позицій,<br />
орієнтуючись на певного читача. У листі до Михайла Косача Леся<br />
Українка обстоює принципову різницю між прозовим і віршовим<br />
перекладом: "Але діло от в чім: прозаїчні твори англійських та<br />
італьянських авторів можна перекладать і з руських перекладів, але<br />
вірші треба конечне перекладать з першотвору, бо інакше може вийти<br />
щось надто далеке й неподобне" 3 . Цю настанову на працю з<br />
першотвором не варто забувати й сучасним перекладачам. Адже й по<br />
сьогодні (за інерцією чи через недостатнє знання європейських мов)<br />
нерідко за відлік шукань перекладача береться російський переклад. І от<br />
i Термін "переклад" у мовах світу етимологічно пов'язаний з передачею на відстані:<br />
англ. translation; ісп. translacion (пор. "трансляція" – передача звуку чи зображення на<br />
відстані, звідси й трактування екранізації як своєрідного перекладу літературного<br />
твору на мову кіно). Переклад – той місток, яким читач з однієї культури може<br />
потрапити до іншої (нам вчувається у цьому слові спорідненість зі словом "кладка"), а<br />
перекладач – це людина, хто провадить читача цим містком (пор. рос. "перевод"), не<br />
даючи потонути у незрозумілих образах іншомовної культури.<br />
ii Ніде правди діти: значна частина українців володіє тільки однією іноземною мовою<br />
(про російську тут не йдеться), тож зі світовою літературою знайомиться переважно з<br />
перекладів. Ця обставина й спонукає ретельно дбати про якість праці перекладача.<br />
22
тоді маємо справу вже з діяльністю третього порядку (оригінал –<br />
російський переклад i – український переклад), коли на перекладача<br />
"тисне" текст-посередник, його лексика, стилістика. Слідом за тим<br />
приходить калькування невдач і успіхів ii . Найбільшою невдачею при<br />
перекладі вірша Леся Українка вважала невідповідність метрикоритмічних<br />
особливостей перекладу й оригіналу. Що це питання мало для<br />
поетеси особливе значення, свідчить її лист від 27 жовтня 1892 р. до<br />
Михайла Драгоманова з проханням порадити, чи доречно<br />
використовувати римований вірш при перекладах пророчих книг Святого<br />
письма, чи краще подати текст білим віршем 4 . Леся Українка у листі до<br />
дядька від травня 1893 р. відверто висловила власну позицію<br />
перекладача, дякуючи йому, що показав недоліки її перекладів творів<br />
Г. Гейне: "Я сама завжди була проти лібералізму у справі перекладу, і<br />
тільки брак техніки примушував мене уживати ліберальних способів" 5 .<br />
Власне, зневажливе ставлення українських поетів до техніки вірша, на<br />
думку поетеси, дуже шкодить рівню оригінальної поетичної творчості<br />
українських авторів. І засобом наближення до кращих взірців<br />
європейської практики віршування можуть стати саме переклади, як<br />
зазначала Леся Українка в листі до Михайла Драгоманова від<br />
15 березня 1892 р.: "Українським же поетам слід би на який час<br />
заборонити писати національно-патріотичні вірші, то може вони б<br />
скоріше версифікації навчились, примушені до того лірикою та<br />
перекладами, а то вони найбільше надіються на патріотизм своїх читців,<br />
а не на власну рифму та розмір" 6 iii .<br />
i Російський переклад беремо тільки з тієї причини, що найчастіше українці послуговуються<br />
саме ним, часто не помічаючи небезпек перекладу з близької мови (калькування фраз<br />
усупереч властивим українській мові нормам). На його місце можна постави будь-яку іншу<br />
мову й отримати той самий механізм діяльності третього порядку. Щоправда, міра впливу<br />
іншого посередника може виявитися меншою, порівняно з російським (в силу політикоідеологічних<br />
та історичних обставин). Адже, щоб "текст-посередник" впливав достатньо<br />
сильно, перекладач має вільно володіти мовою, якою він написаний (як мінімум), ґрунтовно<br />
знати культуру народу та його історію.<br />
ii<br />
Успіхи одного перекладу можуть бути невдачами іншого за умови бездумного<br />
перенесення. При перекладі годі уникнути визначальної ролі мовного фактору, що<br />
істотно зростає, коли йдеться про текст віршовий. І тому відносний демократизм Лесі<br />
Українки щодо прозових творів змінюється тут крайньою категоричністю.<br />
iii<br />
Пишучи до М. Павлика, Леся Українка зазначає, що галицькі поети "размером<br />
пренебрегают и рифму презирают" 7 . З цієї зауваги чудово видно, якого значення<br />
надавала поетеса формальній викінченості створеного тексту. У листі до того ж<br />
адресата від 9 жовтня 1894 року Леся Українка зізнається, що німецькі вірші їй не<br />
подобаються "по формі, важкі вони й занадто німецькі", переклад вийшов "не дуже<br />
добрий" а, за словами М. Драгоманова: "Коли вірші не дуже добрі, то вони погані" 8 .<br />
23
Автор цієї розвідки поцікавилася у студентів-філологів Харківського<br />
національного університету ім. В. Н. Каразіна, Кіровоградського<br />
національного педагогічного університету ім. В. К. Винниченка,<br />
Національного університету "Острозька академія", Київського<br />
національного університету ім. Т. Шевченка, чи може сучасна українська<br />
поезія бути цікавою світові: якщо так – яка і чим, якщо ні – чому,<br />
провівши анонімне анкетування i .<br />
Шкала відповідей має такий вигляд: "звісно, може", "може", "може,<br />
але не вся", "сподіваюся, що може", "поки не може", "навряд", "ні".<br />
Аргументація позиції доволі різноманітна й має стати предметом окремої<br />
розмови. В даному випадку зупинюся докладніше лише на тих<br />
висловлюваннях, які стосуються перекладу.<br />
Наприклад, студентка іноземної філології ХНУ ім. В. Н. Каразіна<br />
зазначає: "Поезія може зацікавити тільки за умови висвітлення<br />
актуальних світових проблем і наявності якісних перекладів на мови<br />
інших країн". Варто зауважити, що студенти іноземного відділення<br />
філологічного факультету здебільшого читають або поезію тією мовою,<br />
яка у них профілююча, або ж російську. З української поезії надають<br />
перевагу тій, за якою давно закріпився статус класичної (до прикладу,<br />
Тарас Шевченко, Андрій Малишко, Борис Олійник). Імовірно, одна з<br />
причин цього "взірцевий рівень поетики": класичний вірш, літературна<br />
лексика і т. ін. Можливо, йдеться про розуміння того, що актуальність<br />
має виходити за кон‟юнктуру моменту (байдуже, чи йдеться про<br />
національний чи про світовий контекст), якщо хоче претендувати на<br />
тривалий читацький інтерес. Актуальність дедалі частіше<br />
усвідомлюється як причетність до вічних питань людини і нації. Звідси –<br />
потужна активізація класичної парадигми художності.<br />
Як зауважив дослідник з Огайо Віталій Чернетський у розмові з<br />
авторкою цих рядків, подібне явище – не виняткове для українського<br />
простору, воно має місце й в інших країнах світу. Зокрема, в США<br />
простежується тяжіння до класичної поезії поч. ХХ ст., повторне<br />
відкриття Емілі Діккенсон, Волта Вітмена. У зв‟язку з останнім<br />
спостерігається активізація верлібру. Зауважмо, що перекладацькі<br />
стратегії США зорієнтовані переважно на неримовану поезію (верлібр<br />
або білий вірш), класична силабо-тоніка важко сприймається, бо<br />
i<br />
Результати анкетування неможливо було б зібрати в достатньому обсязі без<br />
допомоги колег-викладачів: к. ф. н. доц. Сподарця Михайла Павловича, д. ф. н. проф.<br />
Борзенка Олександра Івановича (Харківський національний університет<br />
ім. В. Н. Каразіна); д. ф. н. проф. Поліщука Ярослава Олексійовича (Національний<br />
університет "Острозька академія"); к. ф. н. доц. Цепи Олександри Володимирівни<br />
(Кіровоградський національний педагогічний університет ім. В. К. Винниченка), яким<br />
автор висловлює щиру подяку.<br />
24
витіснена на маргінес ще з 50 рр. ХХ ст. Тому й римована українська<br />
поезія у перекладах англійською втрачає риму.<br />
Це можна побачити з перекладів поезії Миколи Рябчука, Наталки<br />
Білоцерківець, Оксани Забужко, Віктора Неборака, Івана Малковича,<br />
Василя Махна, Андрія Бондаря, Дмитра Лазуткіна, Галини Крук, Сергія<br />
Жадана, Юрія Андруховича 9 . Саме поезії трьох останніх авторів з цього<br />
переліку подаються випускниками філологічного факультету<br />
Кіровоградського національного педагогічного університету<br />
ім. В. К. Винниченка як аргумент зацікавленістю сучасною українською<br />
поезією у світі (Німеччина, Польща, Франція, Англія). Відзначається<br />
також широка географія перекладів поезії І. Драча (німецькою,<br />
польською, чеською, молдавською, білоруською, російською) i . Попри<br />
подібну популяризацію української поезії у світі, до певної міри мусимо<br />
визнати слушність третьокурсниці КНПУ ім. В. К. Винниченка, котра<br />
зазначає: "Українська поезія може бути цікавою світові, але тільки за<br />
умови майстерних перекладів і, насамперед, для української діаспори".<br />
Що автохтонне населення країн світу погано обізнане з творчістю наших<br />
поетів (або й геть її не знає), свідчить анкетування. Представник старшої<br />
генерації емігрантів у Німеччині зауважує, що у корінного населення цієї<br />
країни дуже приблизне уявлення про творчість і біографії наших<br />
класиків. У Чилі про українську літературу (як новітню, так і класичну)<br />
корінні мешканці взагалі нічого не знають.<br />
Сказане означає, що потрібні не тільки якісні переклади, а й<br />
стратегія зацікавлення українською книгою іноземного читача. Дуже<br />
часто це бачиться завданням самого автора ii . На перший погляд,<br />
популяризація власної творчості у випадку автоперекладу може<br />
тлумачитися як позитив: адже хто краще автора, здатен відтворити<br />
сутність твору?<br />
Випускниця українського відділення філологічного факультету<br />
Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна зауважує:<br />
"Якщо О. Забужко перекладе "Не руш моїх кіл", то кожна жінка світу<br />
знайде щось близьке для себе. Але, вважаю, що поезію перекладати не<br />
можна". У наведеному міркуванні теза про потребу перекладу (до того ж<br />
авторського) входить у виразну суперечність із забороною<br />
i Зауважимо, що знання сучасної української поезії охоплює частину молодіжних кіл<br />
(наприклад, за словами дослідниці з Ольштина Анни Деревецької, польські філологиукраїністи<br />
студіюють переважно прозу 10 , з якою обізнані краще).<br />
ii<br />
Така позиція вимагає певних знань ринкових законів і читацької (слухацької)<br />
психології. Крім того, вона має узгоджуватися з моральним кодексом автора (деякі<br />
автори, маючи змогу зробити піар власної творчості, вважають це етично<br />
неприпустимим, інші – прийнятним).<br />
25
(неможливістю?) перекладати поезію. Очевидно, йдеться про<br />
"неперекладність" поетичних образів з мови на мову без значних втрат<br />
щодо оригіналу. І переклад автора не завжди здатен зарадити цим<br />
втратам i .<br />
Переконання, що поезія перекладу не підлягає, базується на тому,<br />
що конотативні значення (на відміну від денотативних), нібито,<br />
неможливо схопити. Втім, на думку Октавіо Паса (мексиканський поет,<br />
лауреат Нобелівської премії 1990 р.), "конотативні значення можна<br />
зберегти, якщо перекладачеві вдасться відтворити словесну ситуацію,<br />
поетичний контекст, в який вони вмонтовані. Для перекладача точка<br />
відліку – не рухливе мовлення, яке є сировиною поета, а фіксоване<br />
мовлення поетичного твору. Мовлення заморожене – і тим не менш<br />
абсолютно живе. Процес перекладу протилежний процесу творчості:<br />
завдання не в тому, щоб із рухливих знаків створити нерухливу<br />
структуру тексту, а в тому, щоб розібрати цю структуру на складники і<br />
таким чином привести в рух знаки" 11 .<br />
Варто зауважити, що в анкетах поруч з художнім тлумаченням<br />
неперекладності можна натрапити на культурне тлумачення даного<br />
феномену, як це бачимо з формулювання випускника українського<br />
відділення філологічного факультету ХНУ ім. В. Н. Каразіна: "Українська<br />
поезія поки що не може бути цікава світові. Бо світ ще не розуміє, хто<br />
такий українець. До того ж, жоден переклад не відобразить<br />
українця 2009 року".<br />
Тут уже мовиться про тотальну неможливість перекладу ("жоден<br />
переклад не відобразить"), що закорінена у складності й<br />
неоднозначності самої постаті українця. До того ж, неоднозначність ця<br />
має історичну тривалість, проекцію на сторінки минулого ("світ ще не<br />
розуміє") й фіксацію на історичному сьогоденні, де незрозумілість<br />
українця для світу аж ніяк не меншає ii . Незрозумілість, імовірно, слід<br />
виводити саме зі специфіки художньої, культурної, мовної, національної<br />
та ін., яка за відповідних умов подачі може зацікавити світ. Як твердить<br />
студентка другого курсу філологічного факультету Національного<br />
університету "Острозька академія", це може бути та поезія, "що не буде<br />
наслідуванням та копіюванням "модних творів" у світі, за умови, якщо<br />
книжки українських авторів потраплятимуть на світовий ринок".<br />
i<br />
Гарний поет може виявитися кепським перекладачем, а вправний перекладач –<br />
кепським поетом. Випадки, коли дві іпостасі однаково добре розвинуті в одній людині,<br />
– явище відносно рідкісне (скажімо, поети-неокласики).<br />
ii Принагідно варто зауважити, що і сам українець, як це не прикро, не завжди розуміє,<br />
хто такий українець, у чому його національна, мовна, культурна специфіка.<br />
26
Вище йшлося про вихід на світові теми, тут же йде мова про<br />
уникання наслідування й копіювання. Думається, перше другому не<br />
суперечить, якщо світові теми тлумачити як вічні, а "модні твори" – як<br />
результат культурного моменту ("мода мінлива, класика вічна"). Виразно<br />
простежується і розуміння того, що існування твору в полі літератури<br />
дорівнює його різниці щодо інших текстів, оригінальності подачі<br />
матеріалу. Важливу роль також відводиться промоції книги.<br />
Підсумуємо сказане, щоб визначити критерії успішної рецепції<br />
іншомовної поезії.<br />
З позицій мовно-культурних: 1) вільне володіння читачем мовою<br />
оригіналу (ідеальний варіант, коли читач тотожний перекладачу, а у<br />
випадку автоперекладу – ще й автору); 2) якісний переклад з оригіналу,<br />
здійснений кваліфікованим перекладачем (у цьому випадку рецепція<br />
поетичної системи оригіналу перекладачем багато в чому визначає<br />
сприйняття читача, який не володіє мовою оригіналу), що передбачає<br />
а) культурний щабель (з позицій перекладача – розуміння особливостей<br />
культури, з якої текст перекладається, "відчуття" представників цієї<br />
культури; з позицій культури-донора / автора – високий рівень<br />
усвідомлення власної культурної та національної специфіки);<br />
б) художній щабель (відповідність художнього рішення жанру поезії, її<br />
розміру, строфіці й римі, образній системі).<br />
З позицій світового контексту: 1) аспект подібності (висвітлення<br />
світової, загальнолюдської чи, інакше кажучи, вічної тематики); 2) аспект<br />
відмінності (уникання сліпого наслідування, кон‟юнктури моменту,<br />
мінливої літературної моди).<br />
З соціологічних позицій: 1) орієнтована на діаспору країни, з мови<br />
якої поезія перекладена (ознайомлення з поезією "материковою" задля<br />
відчуття цілісності літературного процесу, що виконує консолідуючу роль<br />
у умовах бездержавності й інформативну в умовах незалежності);<br />
2) орієнтована на автохтонне населення іноземних країн (виконує<br />
функцію знайомства з культурою-донором і спрямована на встановлення<br />
культурного діалогу).<br />
З позицій виходу на світовий ринок: 1) індивідуальні зусилля<br />
(автопереклад; переклад знайомими чи друзями автора; тури країнами<br />
світу з організацією власних літературних вечорів; поширення<br />
перекладених віршів у Інтернет-мережі); 2) державна підтримка.<br />
Форми державної підтримки можуть бути різними: офіційна виплата<br />
урядом зарплати всім працівникам мистецтв; щорічні гранти та<br />
бібліотечні стипендії, що фінансуються державними (наприклад, Фонд<br />
літератури Фінляндії за підтримки Міністерства освіти та Товариства<br />
книговидавців цієї країни) та приватними фондами (скажімо, Фонд<br />
культури Фінляндії, Шведський фонд культури); розширення книжкового<br />
27
ринку і видавничої мережі 12 . Розширення досягається часто внаслідок<br />
добре продуманої стратегії. Приміром, угорське видавництво "Понт"<br />
публікує одну і ту ж книгу одночасно кількома європейськими мовами 13 .<br />
В Україні дієвої державної підтримки, спрямованої на популяризацію<br />
читання та перекладацької діяльності, нині, на жаль, немає. Праця<br />
перекладача оплачується недостатньо. Тому, попри всі мінуси<br />
"колегіального" перекладу ("ти перекладаєш мої твори, я – твої"),<br />
залишається сподіватися тільки на індивідуальні зусилля ентузіастів<br />
перекладу, що живлять душу мистецтва.<br />
1 Шмігер Т. В. Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя:<br />
ключові проблеми та періодизація.: Дис... канд. наук: 10.02.16 – 2008.<br />
http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/341521.html 2 Українка Леся. Зібр. тв. у 12 т. – Т. 10.<br />
Листи (1876–1897) / К.: Наукова думка, 1978. – С. 28; 3 Там само. – С. 39; 4 Там само. –<br />
С. 141; 5 Там само. – С. 150; 6 Там само. – С. 130; 7 Там само. – С. 304; 8 Там само. –<br />
С. 267; 9 http://ukraine.poetryinternationalweb.org; 10 див.: Деревецька Анна. Категорія<br />
автора і читача у світлі художньої комунікації на матеріалі роману "Дванадцять<br />
обручів" Юрія Андруховича // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. – Вип. 17.<br />
– К., 2010. – С. 70–74; 11 Пас Октавио. Перевод: словесность и дословность //<br />
Избранное: В поисках настоящего времени: Нобелевская лекция 1990 г. – М.: ТЕРРА<br />
– Книжный клуб, 2001. – С. 171, 176; 12 Продвигать чтение – забота государства /<br />
Интервью с Ярмо Папиннлеми. – Иностранная литература. – 2009 – № 9. – С. 292–<br />
295; 13 Александр Мелихов. Венгерская рапсодия. – Иностранная литература. – 2009 –<br />
№ 12. – С. 187.<br />
Nadiya Gavrylyuk. The reception of the poetry and the translation<br />
In the article touch upon the issue of importance of professional translation for<br />
reception of the poetry in the world. Mark out lingual-cultural, thematic (from a position of<br />
world context), sociological and market aspects of the work of translator and reception of<br />
the poetry in translation. The article founded on the questionnaire poll.<br />
Key words: reception of the poetry, aspects of the translation.<br />
РОЛЬ ПОЕТИЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ<br />
В ПОБУДОВІ МІСЬКОГО ТЕКСТУ<br />
В’ячеслав Левицький<br />
Вивчення літературних просторових візій уже засвідчувало свою<br />
звернутість до проблеми мовних кодів у художньому творі. Проте<br />
сутність перекладу, насамперед в урбаністичних смислових системах,<br />
поки що не здобула структурованого означення.<br />
У сучасних розвідках це нерідко впливає на об‟єктивність викладу.<br />
Приміром, Н. Анісімова, досліджуючи топос міста в поезії покоління<br />
1980-х років, зауважує: роль духовної столиці у згаданому десятилітті від<br />
Києва переймає Львів. Для розгляду рецепцій нового епіцентру<br />
28
науковець посилається на вірш із доробку В. Герасим‟юка. За<br />
допоміжний механізм прочитання править і біографічний метод. Як,<br />
зокрема, стверджується, у творі "ліричний герой задекларовує...<br />
відданість природному світу Карпат", "протиставляє пишний "камінний"<br />
Львів прадідівській землі" 1 . Однак найпарадоксальнішим є те, що<br />
наведені коментарі стосуються скороченого перекладу з поезії<br />
Б. Чичибабіна "Львов". Слід підкреслити: назва, під якою відповідний<br />
вірш включений у збірку В. Герасим‟юка "Космацький узір", тотожна<br />
оригіналу й містить указівку на автора 2 .<br />
З‟ясування основних способів, у які переклад лірики включається в<br />
процес міського текстотворення, править за мету запропонованої студії.<br />
Показово, що порушене питання увиразнює два взаємодоповнювані<br />
аспекти у тлумаченні семіосфер. Згідно з першим, класичним<br />
структуралістським, поглядом, у міському тексті акцентується іманентна<br />
система породження сенсів. Нині це уявлення можна доповнити<br />
розрізненням множинних: знакових, образних, міфологічних – елементів<br />
у просторових моделях 3 . Друге, пізніше, бачення спирається на<br />
інтертекстуальну критику, унаслідок чого закріплює за міським текстом<br />
статус "надтексту" 4 .<br />
Обидва плани притаманні й перекладним творам у структурі<br />
урбаністичної візії. Так, впливи мовно-культурних адаптацій на конкретні<br />
компоненти просторової моделі розкриває внутрішньотекстовий<br />
рівень функціонування перекладу. На ньому доречно виокремити два<br />
найзагальніші семіотичні сценарії:<br />
1) перекладач представляє міський текст, у діалог із котрим вступає<br />
переклад. Окреслений механізм у рамках літературної моделі Києва<br />
доречно відстежити в доробку М. Лукаша. Цікавий матеріал для цього<br />
уособлюється одним із архівних джерел. Серед рукописів автора<br />
зберігається начерк художньо проінтерпретованого вірша<br />
В. Маяковського "Из улицы в улицу", датований кінцем 1940-х років.<br />
Відомі ритмічні "східці" "У- // лица. // Лица // у // догов // годов..." 5 передані<br />
українською мовою в такій формі:<br />
У-<br />
лиця.<br />
Лиця<br />
у<br />
корів<br />
років. 6<br />
Поетичне тлумачення М. Лукаша від початку порушує типовий ряд<br />
урбаністичних образів, задіяний російським футуристом. Водночас,<br />
перекладач повніше вписує програмовий твір Маяковського в київську<br />
семіосферу, до якої належав сам Лукаш, у т. ч. як лірик. Дещо<br />
29
абстрактна предметність оригіналу, по суті, узалежнюється від<br />
потужного начала буколіки в київському тексті. Документальним<br />
обґрунтуванням у виборі цієї семантико-стильової структури перекладу<br />
може бути щоденникова нотатка Ю. Яновського. Письменник за кілька<br />
років до появи Лукашевого начерку відзначає: повоєнний "Київ нагадує<br />
велике село... Учора сидів коло столу, на вулиці виразно і побідно<br />
мукнула корова..." 7 .<br />
Симптоматично, що в найповнішому, тритомному, зібранні спадщини<br />
В. Маяковського в перекладах українською взагалі не вміщено жодної<br />
адаптації згаданого вірша 8 .<br />
У ракурсі внутрішньотекстових змін міської візії слід розглядати й<br />
окремі семантичні акценти, привнесені П. Филиповичем у переклад<br />
поезії В. Брюсова "Городу". Своєрідною, зокрема, є україномовна подача<br />
строфи "Ты, хитроумный, ты, упрямый, // Дворцы из золота воздвиг, //<br />
Поставил праздничные храмы // Для женщин, для картин, для книг" 9 .<br />
Неокласик надає цим рядкам такого звучання:<br />
Ти хитромудрими руками<br />
Палаци збудувати міг,<br />
Це ти призначив пишні храми<br />
Для статуй, для жінок, для книг. 10<br />
Як можна помітити, у останньому рядку образ картин у храмах<br />
заміщується образом статуй. Навряд чи головною причиною<br />
відповідного переходу є складність точного перекладу. Скажімо,<br />
допустимим було б удавання до синекдохи ("Це ти призначив пишні<br />
храми // Для жінки, для картин, для книг"). Проте смисловий зсув,<br />
здійснений П. Филиповичем, очевидно, більше диктується іконікою<br />
авторської поезії перекладача. Так, у вірші "Різьбярі" зі збірки "Простір"<br />
ліричний суб‟єкт протиставляє малярство мистецтву об‟ємних форм.<br />
Живопис асоціюється у творі зі "штучними візерунками", "залитою<br />
фарбами стіною", адже "не сяє крізь кольори пишні // Людське обличчя,<br />
мудре і ясне" 11 .<br />
Фактично, переклад урбаністичної поезії В. Брюсова стає одним із<br />
орієнтирів у осмисленні київського тексту "неокласиків". Наведені<br />
міркування значущі передусім в оцінці інтерсеміотичних пріоритетів<br />
поетичного кола. Текстуалізація простору П. Филиповича справді майже<br />
не спирається на знані малярські ейдоси. Узагалі специфіку<br />
"пластичного стилю" (Д. Наливайко 12 ) у "грона п‟ятірного" доречно<br />
виводити від художніх пріоритетів античності. Ця епоха, надзвичайно<br />
суттєва для групи київських ліриків, відзначалась тяжінням живопису до<br />
вжиткового побутування. Тоді картини часто фігурували як елементи в<br />
упорядкуванні простору формами. До того ж, в античний період силуетне<br />
бачення дедалі послідовніше змінюється на об‟ємне 13 .<br />
30
Аспектом, суміжним із таким внутрішньотекстовим функціонуванням<br />
перекладу, також є фактографічний, чи, конкретніше, персонологічний.<br />
У ньому, згідно з "літературою особистого документа" (М. Чермінська) 14 ,<br />
враховується вплив постаті перекладача на текстотворення міста.<br />
Приміром, К. Лівшиц, згадуючи про Київ 1910-х – початку 1920-х років,<br />
особою, яка єднала розшароване середовище городян, називає поета,<br />
перекладача, філолога О. Дейча. Серед здобутків письменника<br />
вирізняється саме увага до коректної міжкультурної комунікації: автор<br />
"просто освічував... Прекрасно знаючи українську культуру (а треба, на<br />
жаль, сказати, що в тодішньої інтелігенції, навіть у Михайла Булгакова,<br />
часом прослизало зневажливе ставлення до української літератури),<br />
Саша Дейч уперше читав нам і вірші Тичини, і вірші Зерова..." 15 ;<br />
2) перекладач послідовно не асоціюється з певним міським текстом,<br />
але твір, що перекладається, має чітку топосну закріпленість. У такому<br />
випадку здебільшого йдеться про фахових інтерпретаторів, а основний<br />
дослідницький інтерес привертається до шляхів мовно-культурного<br />
перекодування. Наведений механізм витворює полілогічну структуру в<br />
межах одного й того ж загального образу міста. Просторова візія в<br />
оригіналі сприймається як вторинна щодо реальних теренів і первинна<br />
стосовно локусу в іншомовній адаптації. У зіставленні всіх згаданих<br />
вимірів переклад підкреслює допустимі рецепції цілої художньої версії<br />
простору чи її осібних складників. У результаті, впорядкування міського<br />
тексту набуває, найперше, імагологічної значущості.<br />
На підтвердження цього варто вдатися до англомовного перекладу<br />
поеми П. Тичини "Золотий гомін", здійсненого М. Найданом. Зокрема,<br />
прикметною є інтерпретація рядків "Уночі, // Як Чумацький Шлях куряву<br />
простеле, // Вийди на Дніпро! // ... Над Сивоусим небесними ланами Бог<br />
проходить...". 16 У вказаному варіанті вони мають такий вигляд:<br />
At night,<br />
As the Milky Way spreads its silvery powder,<br />
Come down to the Dnipro!<br />
... God passes through the heavenly fields above<br />
the mustached Old Man River... 17<br />
Показово, що перекладачу вдалося відобразити очевидну<br />
правобережну топіку твору. У процитованій адаптації помітний<br />
несуттєвий відступ від оригіналу, спрямований на підкреслення<br />
гористого рельєфу. Речення "Вийди на Дніпро!" тлумачиться як "Come<br />
down to the Dnipro!" (дослівно: "Спустися до Дніпра!"). Однак саме<br />
адекватність передачі річкової символіки викликає певні зауваження.<br />
Сталий перифраз Дніпро – Сивоусий інтерпретується не зовсім точно:<br />
the Dnipro – the mustached Old Man River. За змістом такий переклад<br />
метафоричної назви гідроніма може вкладатись у дві пропозиції: „річка<br />
31
вусатого старця‟ чи „вусата річка старця‟. Слід наголосити, що далі в<br />
перекладі виникає й формула "Old Man Dnipro", яка взагалі відповідає<br />
випадку безперифразного називання П. Тичиною Дніпра 18 .<br />
Викладені факти свідчать, що М. Найдан розгалужує наочність<br />
ужитого образу. Точніше, перекладач скеровує творення річкового<br />
субтексту Києва на акцентований міфологемний етап. Можна помітити,<br />
що уподібнення Дніпра до діда ближче, скажімо, до ейдетики М. Гоголя в<br />
повісті "Страшна помста". Унаслідок цього твір українського поета,<br />
найупізнаваніше пов‟язаний із київською семіосферою, здобуває нові<br />
фольклорні джерела. Натомість, метафорична традиція, питома для<br />
П. Тичини, нехтується, а стійка колористика Дніпра втрачається.<br />
Зовнішній, або"міжтекстовий", рівень у функціонуванні перекладу в<br />
міському тексті узагальнює контакти на окремих структурних щаблях. У<br />
такому ракурсі принциповим є сам факт інтертекстуалізації просторової<br />
моделі, символізації однієї території через іншу. Відповідний вимір<br />
дослідження покликаний проаналізувати джерела окремих літературних<br />
текстів, належних до цілісної урбаністичної візії. Серед теперішніх<br />
теоретиків його плідність обґрунтовувала в низці виступів, зокрема,<br />
Т. Гундорова. На думку дослідниці, в еволюції вітчизняного урбанізму<br />
суттєвими ставали паралелі між рецепцією українського міста та<br />
образами європейських цивілізаційних осередків (Київ і Рим, Київ і<br />
Париж тощо). Найнаочніше ці орієнтири могли проступати саме в<br />
перекладах знакових зарубіжних творів.<br />
Слід припустити, що на виокремленому рівні хронотопи автора, твору<br />
та перекладача можуть не збігатися. Відмінності між ними<br />
вияскравлюють у перекладі статус компонента перекладачевої творчої<br />
лабораторії.<br />
Саме зазначена форма діалогу властива для випадку, що<br />
розглядався на початку статті. Вірш "Львов", написаний Б. Чичибабіним,<br />
представником харківської геопоетики, як україномовний переклад<br />
засоціювався з доробком В. Герасим‟юка, творця карпатського<br />
просторового та київського власне урбаністичного текстів. За І. Дзюбою,<br />
оригінал твору становить виняток в улюбленому жанрі Чичибабіна –<br />
"посланні-оді "знаковим" містам різних народів СРСР". Ідеться чи не про<br />
єдину аналогічну поезію, де наголошується відчуття чужості, загострена<br />
полярність "Росія – Європа" 19 .<br />
Як випливає зі скороченого перекладу, В. Герасим‟юкові не важило<br />
уникнути названої колізії ("Ти милосердний град. Пощо тобі Росія? // І ми<br />
тобі пощо? Пощо ти нам такий?" 20 ). Зате з оригіналу вилучається друга<br />
строфа:<br />
И людно, и светло – а я один в тоске, вишь.<br />
Мир весел и могуч – а я грущу по нѐм.<br />
Да брось ты свой венок, дай боль твою, Мицкевич,<br />
32
неужто мы с тобой друг друга не поймѐм?.. 21<br />
Відсутність цього фрагмента може свідчити про замовчування<br />
перекладачем інакшого внутрішнього конфлікту: "романтична<br />
життєтворчість письменника"↔"реалістична концепція літератора".<br />
Чичибабінський скепсис щодо неоромантичного пам‟ятника А. Міцкевичу<br />
у вірші гостро зіштовхує розпач ліричного суб‟єкта з семіосферою<br />
Львова. При цьому протиставлення у строфі поширюється на "я"-поета з<br />
відчутною автобіографічністю і на митця-класика зі штучнішим,<br />
оречевленішим образом, уособленим вінком.<br />
Очевидно, для В. Герасим‟юка більшою мірою притаманна<br />
протилежна позиція, підсумована в його авторській ліриці<br />
характерологемою "Поет у повітрі" 22 . Потреба орієнтиру на внутрішній<br />
світ ліричного оповідача, яку заявлено в оригіналі, накладається<br />
перекладачем саме на романтичну художність. Це ще більше посилює<br />
замкнутість суб‟єкта, але й суголосить столичному текстові, зокрема, у<br />
збірці "Космацький узір", у якій видрукуваний "Львів". Київ у<br />
Герасим‟юковому баченні часто асоціюється з топосами відповідальності<br />
творчої особистості ("Навиворіт літати – треба вміти. // І в пекло треба<br />
мати власний лаз" ("Десять літ" 23 )), самоусвідомлення митця через<br />
звернутість до царини ідеального ("Ти бачив: не дано // тобі... // "життя<br />
сприймати як життя поета"" 24 ).<br />
Отже, поетичний переклад функціонує в побудові міського тексту як<br />
один із принципів символізації. Охоплюючи різні типи структуралістських<br />
прочитань семіозису, цей механізм розкривається у внутрішньо- й<br />
зовнішньотекстових, фактографічних аспектах. Розглядом перекладних<br />
творів деталізуються художні потенціали та суб‟єктні позиції автора і<br />
перекладача, зокрема в геопоетиці. Водночас, кількарівневість в оцінці<br />
мовно-культурних інтерпретацій вимагає їх коректного співвіднесення з<br />
текстуалізаційною практикою конкретного письменника.<br />
1 Анісімова Н. Художні моделі топосу міста в поезії вісімдесятників // Слово і час. –<br />
2008. – № 2. – С. 38; 2 Герасим’юк В. Космацький узір. – К. : Рад. письменник, 1989. –<br />
С. 100;<br />
3 пор.: Левицький В. Київський текст ХХ ст.: виміри деконструкції //<br />
Літературознавчі студії. – 2010. – Вип. 26. – С. 335–341; 4 Меднис Н. Сверхтексты в<br />
рус. литературе [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://<br />
www.ricolor.org/europe/italia/ir/cul/mednis.html; 5 Маяковский В. Сочинения : В 2 т. – Т. 1.<br />
– М. : Правда, 1987. – С. 45; 6 Лукаш М. Ліричні та жартівливі пісні, епіграми пол., рос.,<br />
укр., фр. мовами; переклади віршів укр. та рос. поетів, укр. народних пісень,<br />
старовинних романсів, популярних пісень 1940-х років на італ., нім., фр. мови;<br />
переклади англ., болг., рос., угор., фр. поезій на укр. мову. – НМЛУ. – Ф. 1. – Од.<br />
зб. 246. – [1946–1949]. – Автограф. – C. 26; 7 Яновський Ю. Твори : В 5 т. – Т. 5 / [упор.,<br />
приміт. К. Волинський]. – К. : Дніпро, 1983. – С. 384; 8 пор.: Маяковський В. Вибрані<br />
твори. – Т.1 : Вірші. – К. : Держ. вид-во худ. літ-ри, 1953. – 488 с.; 9 Брюсов В.<br />
Избранное. – М.: Просвещение, 1991. – С. 134; 10 Филипович П. Поезії: Переклади. –<br />
Черкаси : Брама, 2007. – С. 168; 11 Там само. – С. 60; 12 Наливайко Д. Українські<br />
33
неокласики і класицизм // Наливайко Д. Теорія літератури й компаративістика. – К.:<br />
Києво-Могилян. акад., 2006. – С. 328; 13 Бичкова Л. Колористична культура античного<br />
світу. – К. : Вища шк., 2003. – С. 50, 62; 14 Чермінська М. Автобіографічний трикутник :<br />
Свідчення, сповідь і виклик // Теорія літератури в Польщі: Антологія текстів: Друга<br />
половина ХХ – початок ХХІ ст. – К.: Києво-Могилян. акад., 2008. – С. 399–400;<br />
15 Лившиц Е. Былое // Между сердцем и временем: Воспоминания об Александре<br />
Дейче. – К. : Феникс, 2009. – С. 29–30; 16 Ранні збірки поезії П. Тичини. – Львів :<br />
Літопис, 2000. – С. 126; 17 Там само. – С. 127; 18 Там само. – С. 132–133; 19 Дзюба І.<br />
Свобода і неволя Бориса Чичибабіна : (Стаття друга) // Дзюба І. З криниці літ : У 3 т. –<br />
Т. 1: Статті. Доповіді. Рецензії. Передмови. Дещо про добрих сусідів і духовну рідню. –<br />
К.: Києво-Могилян. акад., 2006. – С. 756; 20 Герасим’юк В. Космацький узір. – С. 100;<br />
21 див.: Чичибабин Б. Собрание стихотворений. – Х. : Фолио, 2009. – С. 222–223;<br />
22 пор.: Герасим’юк В. Була така земля : Вибране. – К. : Факт, 2003. – С. 337–340;<br />
23 Герасим’юк В. Космацький узір. – С. 91; 24 Там само. – С. 67; пор.: Герасим’юк В.<br />
Була така земля – С. 134.<br />
Юлія Джугастрянська<br />
ЧИСЛОВА МЕТОДИКА ПОЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ С. БУРАГО<br />
ЯК ДОПОМІЖНИЙ ІНСТРУМЕНТ У РОБОТІ ПЕРЕКЛАДАЧА<br />
У статті розглянуто математичну методику аналізу вірша, розроблену С. Бураго у<br />
1980-х роках ХХ ст. Кінцевим результатом нескладних математичних обчислень є<br />
графічна проекція найвищих точок психоемоційної напруги у творі, підсилених<br />
ритмікою як поетичної форми так і семантико-змістового наснаження, внутршінього<br />
ритму художнього образу. Перекладачеві така проекція пропонується в якості<br />
своєрідного "лакмусового папірця" для самоперевірки наближення до загального<br />
психоемоційного тону оригіналу. Для ілюстрації проаналізовано уривок із вірша<br />
П. Тичини "Арфами, арфами…" та три варіанти його перекладу російською мовою.<br />
Загальновизнано, що переклад поетичного твору – це завжди<br />
компроміс. Як і будь-який інший переклад – це компроміс між двома<br />
мовами, культурами, особистостями, найперше – автора і перекладача.<br />
Суб‟єктивне розуміння перекладачем художнього світу письменника<br />
накладає свій відбиток, робить його співтворцем. Але водночас важливо<br />
відчувати тонку межу, за якою переклад стає переспівом і присутність<br />
перекладача "перемагає" авторську. Наступний важливий етап<br />
компромісу в поетичному перекладі – це адекватна передача ритму,<br />
віршового розміру, особливостей римування. Вже майже<br />
хрестоматійною стала ситуація, в якій опинився Йосип Бродський, коли,<br />
переїхавши до Америки, спробував перекладати свої вже написані вірші<br />
й писати нові англійською мовою. Носії англомовної традиції, де<br />
поважний силабічний вірш або верлібр є виразником "високого стилю",<br />
асоціювали версифікаційну майстерність Бродського "з пісенькою, з<br />
роком, з гуртовим танцювальним ритмом, притуптом і сплеском долонь,<br />
34
але аж ніяк не з ліричною рефлексією" 1 .Тому особливо важливо при<br />
перекладі зберегти гармонію змісту та форми.<br />
Ліричний текст так чи інакше справляє вплив на читача, першим із<br />
яких є перекладач. І саме від його психоемоційних вражень значною<br />
мірою залежать всі подальші читацькі враження та сприйняття. Ритм<br />
традиційно вважається однією з найвагоміших складових впливу тексту<br />
на реципієнта. Обсяг цього дослідження не дозволяє надто детально<br />
заглиблюватися в напрацювання представників різних наукових шкіл,<br />
тому стисло окреслимо основні напрямки вивчення ритму у ХХ ст.:<br />
психологічний – Л. Виготський, представники школи Узнадзе,<br />
сучасні психолінгвісти С. Журавльов, І. Черепанова, С. Болтаєва;<br />
теоретико-літературний – А. Бєлий, В. Жирмунський, Ю. Лотман,<br />
С. Бонді, Н. Костенко, В. Соколова та ін.;<br />
міждисциплінарний – структурно-типологічні, функціональні<br />
співставлення з музикою, синестетичні дослідження Б. Асаф‟єва,<br />
Г. Майфета, Б. Навроцького, С. Бураго та ін.<br />
Предмет особливого зацікавлення становить праця російського<br />
поета-символіста та літературознавця А. Бєлого "Ритм как диалектика и<br />
"Медный всадник" (1929). Введене в ній протиставлення ритму і метра із<br />
акцентом на більш первинній природі першого викликало тривалу<br />
дискусію серед літературознавців, натомість поза увагою довгий час<br />
залишалися інші перспективні міркування, як-то зв‟язок між поетичними<br />
ритмами та біоритмами людського організму, а також запропонований<br />
А. Бєлим графічний спосіб аналізу вірша. Саме остання розробка разом<br />
із теоретичними поглядами на природу ритму визнаних теоретиків<br />
музики Р. Вагнера, Б Асаф‟єва, Н. Холопової та ін. лягли в основу<br />
ґрунтовного дослідження українського літературознавця С. Бураго<br />
"Музыка поэтической речи" (1986).<br />
Учений глибинно переосмислює функцію ритму, його сутність,<br />
вибудовуючи ідею ритму та ритмічного повтору як окремого<br />
рецептивного виміру тексту, що, подібно до міфу, є для людини<br />
способом подолання плину часу. Діалектична природа ритму, за<br />
С. Бураго, полягає у тому, що ритм відбувається у часі і в ритмі ж<br />
міститься тенденція до його подолання, "в діалектиці ритму виражається<br />
діалектика живого життя 2 . Визнаючи звук в якості "універсального<br />
матеріалу поезії", дослідник вибудував методику, "покликану відкрити<br />
мелодику вірша як універсальну (скомпоновану зі звучання всіх звуків<br />
поетичної мови та пауз) характеристику" 3 . Спираючись на міркування<br />
згаданих музикознавців щодо ролі звуку, в тому числі й вокального у<br />
музичному творі, вчений поділяє у вірші звуки людського мовлення та<br />
паузи на сім груп (майже, як сім музичних нот) за зростанням звучності: 1<br />
– пауза, 2 – шумні глухі проривні (п, т, к, ф), 3 – шумні глухі фрикативні<br />
та африкати (ш, щ, ч, ц, с, х), 4 – дзвінкі приголосні (г, б, д, з, ж), 5 –<br />
35
сонорні (р, л, м, н, й, в), 6 – ненаголошений голосний, 7 – наголошений<br />
голосний. Кожен звук при аналізі вірша отримує своє число, їх сумують<br />
та вираховують середній показник (ділячи на кількість звуків, за<br />
винятком пауз). Числове вираження паузи учений вбачає у середньому<br />
арифметичному від суми загальної кількості пауз та суми голосних і<br />
приголосних, які реально звучать. Це число додається до отриманого<br />
середнього показника. На графіку, де вісь абсцис містить позначки,<br />
відповідні кількості рядків, а вісь ординат – показники звучності від<br />
найменшого з наявних у вірші до найбільшого, наноситься<br />
горизонтальна пряма – отриманий середній показник. Цікаво, що<br />
близькими до неї виявляються числові проекції тих рядків, які містять<br />
провідну ідею, настроєву тональність твору. Усі рядки твору відповідно<br />
до їхніх числових значень проектуються на осі координат у вигляді<br />
графіка, що "моделює реальний рух поетичного мовлення в часі",<br />
виявляє ритмічну основу звучності вірша та уможливлює її<br />
співставлення з ритмом образу.<br />
Водночас, якщо провести традиційний літературознавчий аналіз<br />
вірша, виокремлюючи моменти найвищої експресивної напруги та спаду,<br />
стає помітною відповідність цих "емоційних екстремумів" у вірші. Для<br />
перекладача може стати своєрідною "підказкою" перевірка на<br />
відповідність цих емоційно-експресивних точок перекладу й оригіналу.<br />
Для прикладу розглянемо варіанти перекладу вірша "Арфами,<br />
арфами…" П. Тичини російською мовою. Перший із них був<br />
опублікований 1960 р. у першому томі двотомного видання творів, його<br />
автор П. Панченко, другий увійшов до "Вибраних творів" Тичини,<br />
упорядкованих Л. Новиченком і надрукованих 1981 року, цей переклад<br />
виконала М. Комісарова. І третій з‟явився цього року на інтернет-сайті<br />
www.poesia.ru під авторством Фелікса Рахліна. З огляду на, знову ж таки,<br />
обмежений обсяг нашої розвідки, детально розглянемо лише першу,<br />
рефренову частину вірша:<br />
Арфами, арфами –<br />
Золотими, голосними обізвалися гаї<br />
Самодзвонними:<br />
Йде весна,<br />
Запашна,<br />
Квітами-перлами<br />
Закосичена.<br />
Маємо поєднання дактиля (перший і шостий рядки) з хореєм (ІІІ, V і<br />
VII рядки – двостопний, IV – одностопний, II – восьмистопний із цезурою<br />
після слова "голосними"). Цей розмір витримують усі перекладачі за<br />
винятком незначного відхилення в М. Комісарової, яка об‟єднує в один ІІ<br />
і ІІІ рядки уривка: "…золотыми, разливными отозвалися леса,<br />
36
самозвонными". Як наслідок, отримуємо десятистопний хорей із двома<br />
цезурами. На лексико-семантичному рівні перші три рядки в усіх<br />
варіантах доволі подібні: загальний настрій перегуку, переливів уміло<br />
відтворює П. Панченко: "Арфами, арфами // золотыми, разливными<br />
вдруг откликнулись леса // самозвонными" 4 . Уповільнене "разливными"<br />
урівноважується раптовим "вдруг" і витримує динаміку внутрішнього<br />
ритму поетичної дії. М. Комісарова дозволила незначне відхилення у<br />
другому рядку від цієї версії в бік оригіналу, втративши дещо в<br />
динамічній семантиці. Натомість Ф. Рахлін переклав рядок так:<br />
"Золотыми, громовыми откликаются леса" 5 . Позбувшись вибухового<br />
"вдруг", яке змушувало неначе "затинатися" на збігові приголосних,<br />
автор зберіг відчуття внутрішньої динаміки (завдяки лексемі<br />
"громовыми"), однак дещо втратилась мелодійність алітеративної гри<br />
сонорних у всьому рядку (л-н-м – у Тичини, яку вдалося ще підсилити<br />
Панченку і принаймні зберегти Комісаровій).<br />
Наступні чотири рядки мають у перекладі трохи більше відмінностей.<br />
П. Панченко далі дбає про звукогру сонорних, підкреслюючи<br />
народнопісенну складову ритміки фольклорними епітетами:<br />
Льнет весна<br />
К нам красна,<br />
Убрана перлами<br />
Духовитая.<br />
М. Комісарова підсилює експресію вигуками, втрачаючи, однак,<br />
"ароматичний складник" оригінального образу. Шкода – в такий спосіб<br />
руйнується наскрізна синестетична природа метафори, адже в Тичини<br />
запахове поєднується з зоровим.<br />
Ах, весна,<br />
Ах, красна,<br />
Цветом да жемчугом<br />
Разукрашена.<br />
Пожертвував синестетичною складовою й Ф. Рахлін. Однак<br />
запропонував натомість несподівано антропоморфний образ, де<br />
поетичне "олюднення" весни відчувається найдужче, передане саме<br />
через сприймання ліричним героєм приходу весни, як живої людини<br />
не до сна –<br />
мчит весна -<br />
жемчуга и цветы<br />
в косах девичьих. 6<br />
То хто ж із перекладачів найкраще вибрав тактику? Спробуємо<br />
вдатися до методики С. Бураго і розташуємо на одному рисунку графіки<br />
всіх чотирьох перекладів.<br />
37
6,70<br />
6,65<br />
6,60<br />
6,55<br />
6,50<br />
6,45<br />
Ряд1<br />
Ряд2<br />
Ряд3<br />
Ряд4<br />
6,40<br />
6,35<br />
6,30<br />
6,25<br />
0 1 2 3 4 5 6 7 8<br />
Ряд 1 – переклад П. Панченка (тонка лінія), ряд 2 – М. Комісарової (пунктир),<br />
ряд 3 – оригінал (жирна лінія), ряд 4 – Ф. Рахліна (штрихпунктир).<br />
Пам‟ятаючи, що графічні зображення поєднують ритмічну складову<br />
звучності вірша з внутрішнім ритмом розвитку образу, а піки звучності<br />
зазвичай збігаються з найбільш емоційно наснаженими елементами<br />
тексту, порівняємо проекції трьох варіантів перекладу та оригінал. Як<br />
бачимо, найближчим виявляється переклад Ф. Рахліна. Натомість одне,<br />
здавалося б, незначне композиційне відхилення у М. Комісарової<br />
відводить її переклад убік від оригіналу. Справді, загалом її варіант на<br />
тлі двох інших видається більш "жіночним" – і завдяки експресивному<br />
"ах", і на несвідомому, напіввловному рівні ритму.<br />
Постає цілком закономірне питання, чи мусить перекладач кожного<br />
разу "звірятися" з оригіналом, вдаючись до математики? Безумовно,<br />
методика С. Бураго – лише один зі шляхів, і кожен має право обирати<br />
найзручніший. Утім, свого часу М. Гаспаров на запитання, навіщо<br />
"алгеброю перевіряти гармонію" і чи не вбивають такі підрахунки<br />
насолоду від вірша, відповів: "ні, допомагають багато дрібниць, які<br />
лежать нижче рівня свідомості й безпосередньо не вловлюються на<br />
слух, тільки коли намацаєш їх обрахунками – починаєш помічати <br />
Адже філолог – це не той, хто читаючи вірша, відчуває щось особливе,<br />
як ніхто інший; він відчуває те ж саме, що й будь-хто, але на відміну від<br />
будь-кого, він усвідомлює, чому це відчуває" 7 .<br />
Тому принаймні для фахівців-філологів цифрова методика<br />
дослідження вірша відкриває нові напрямки наукового пошуку.<br />
1 Забужко О. Хроніки від Фортінбраса: Вибрана есеїстика 90-х. – К.: Факт, 2001. –<br />
С. 318; 2 Бураго С. Б. Музыка поэтической речи. К.: Днiпро, 1986. – С. 5; 3 Там само. –<br />
С. 46; 4 Тычина П. Избранное: Стихотворения и поэмы. Пер. с укр. – М.: Худож.лит.,<br />
1981;<br />
5 Тычина П. Сочинения. – Т. 1. Пер. с укр. – М.: Худож. лит., 1960;<br />
6 Тычина П. "Арфами, арфами…" Пер. с укр. Ф. Рахлин. – доступно на:<br />
http://www.poezia.ru/article.php?sid=64148; 7 Гаспаров М. Л. Записи и выписки. – М.:<br />
Новое литературное обозрение, 2001. – с. 316.<br />
38
Поезія Сходу: проблема художнього перекладу<br />
Катерина Мурашевич<br />
ПЕРЕКЛАД У КИТАЙСЬКІЙ ПОЕЗІЇ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ<br />
Ще у кінці ХІХ ст. раніше ізольована від інших держав Піднебесна<br />
країна у зв‟язку з політичними подіями та слабкістю останнього<br />
монархічного клану відкривається для торгової, економічної та<br />
політичної взаємодії з далекими та сусідніми державами.<br />
Взаємопроникнення літератур різних країн теж стає неминучим.<br />
Багатюща й давно сформована європейська література з легкістю<br />
проникла в Китай і не могла не залишити відбитку на новій епосі<br />
китайської літератури, зокрема на поезії.<br />
Переклад посідає особливе місце у літературному процесі.<br />
Художній переклад – важливий фактор міжлітературної взаємодії. За<br />
словами Д. Дюришина, – "переклад, як один з найважливіших проявів<br />
міжлітературного існування, належить до сфери генетичних контактів,<br />
адже його головна функція полягає в тому, щоб підтримувати зв‟язки<br />
вітчизняної літератури з літературними процесами інших<br />
національностей і забезпечувати внутрішні виміри художніх цінностей<br />
декількох літературних систем, що розвиваються" 1 . Перекладна<br />
література органічно включається в еволюційний процес вітчизняної<br />
літератури, і, певною мірою, заповнює прогалину вітчизняного<br />
еволюційного потенціалу, виконуючи тим самим свою функцію сполучної<br />
ланки між літературами. Переклад як прояв міжлітературного контакту<br />
можна вважати прикладом "впливу", або сприйняття. Художній переклад<br />
має двоїсту природу: він є продуктом міжлітературної комунікації, але<br />
водночас він багато в чому обумовлює і визначає її. Переклад виконує<br />
дві основні функції: інформативну (посередницьку) і творчу. Традиційно<br />
вважалося, що основною функцією перекладу є посередницька, оскільки<br />
теорія художнього перекладу не виходила за рамки національнолітературного<br />
процесу або розуміла національно-літературний процес<br />
надто прагматично.<br />
У своїй другій функції переклад виходить за рамки своєї<br />
компетенції, завдяки чому й може розглядатися як специфічна форма<br />
міжлітературної рецепції. Яскравий приклад – творчість І. Крилова.<br />
Письменник переклав російською мовою байки Лафонтена, до того ж<br />
досить точно, якщо говорити про їх особливості та художні прийоми:<br />
39
фабулу, ідейний зміст, композиційний розвиток теми тощо. Але читач<br />
відразу їх сприйняв як оригінальні твори, оскільки вони не подібні до<br />
байок Лафонтена, а відображають російський колорит і менталітет.<br />
Твори Крилова мають свою власну поетику, яка не має нічого спільного з<br />
поетикою Лафонтена. У цьому разі оригінальні твори Лафонтена<br />
відіграли роль стимулу для розвитку в російській літературі жанру байки.<br />
Порівнювати їх з оригіналами можна лише з позиції "впливу".<br />
Простежується внутрішньо-контактний зв‟язок 2 . Таку саму функцію<br />
переклад виконує у китайській літературі поч. ХХ ст. Реалії зарубіжних<br />
культур було важко пояснити китайцям, які мали світогляд, відмінний від<br />
західного. Тому китайські перекладачі й письменники частіше всього<br />
брали за основу твори зарубіжних авторів і переносили їх на<br />
національний ґрунт ("Коваль" ( 铁 匠 ) Лю Баньнуна).<br />
Найпершою формою літературних зв‟язків Китаю із зарубіжними<br />
країнами був переклад або ж, як висловлюються деякі дослідники з<br />
приводу такої форми зв‟язку, – "відтворення". Перші перекладачі Сходу<br />
перекладали зарубіжну літературу таким чином, що вона ставала<br />
частиною особистої, національної літератури. Навіть більше, на ранніх<br />
етапах перекладацької діяльності в Китаї та інших далекосхідних країнах<br />
процес "відтворення" був одночасно й процесом "присвоєння". "Книга<br />
іноземного автора була "беззахисною" в руках перекладача, який міг<br />
переробити, скоротити чи доповнити текст згідно з традиціями<br />
приймаючої літератури і потребами часу, замінити іноземні назви на<br />
вітчизняні, зробити в творі топонімічні заміни тощо" 3 . Однак уже після<br />
"руху 4 травня" розпочалася боротьба за адекватний переклад. Почали<br />
з‟являтися праці з теорії перекладу. Перехід літератури на байхуа<br />
значно допоміг вирішити проблеми з точністю перекладу, адже<br />
відтворювати зарубіжні твори мовою веньянь було надзвичайно важко.<br />
У кінці ХІХ і на початку ХХ ст. в Китаї, як наслідок виникнення<br />
контактних зв‟язків, почалася інтенсивна робота над перекладами з<br />
англійської, німецької, французької та японської мов. Перекладалися<br />
твори В. Гюго, Ч. Діккенса, В. Скотта, Ж. Верна, А. Конан-Дойля та ін.<br />
авторів. Зарубіжна проза з‟явилася на Сході, вражаючи різноманіттям<br />
жанрів, тем та ідей. Перекладалися різні твори, починаючи з тих, які<br />
мали просвітницький характер, і закінчуючи пригодницькою та науковофантастичною<br />
літературою.<br />
Щодо поезії зарубіжних авторів, то китайська молодь<br />
захоплювалася віршами Байрона, Кітса, Гейне, які найчастіше<br />
друкувалися в періодичних виданнях. У 1922 р. китайською був<br />
перекладений "Гамлет". Загальновідомими в Китаї були переклади<br />
Пушкіна, Лермонтова, Крилова, Блока 4 . Завдяки поету Дай Ваншу можна<br />
було ознайомитися з поезією представників французької символістської<br />
школи: Паула Форта, Франціса Джеймса, Поля Верлена та Чарльза<br />
40
Бодлера. Відомого індійського поета Р. Тагора перекладали майже усі<br />
видатні китайські літератори. На основі цієї перекладної літератури<br />
виростала нова китайська поезія, що вбирала в себе і запозичення, і<br />
своє власне бачення сучасності.<br />
У китайських поетичних збірках ХХ ст. можна зустріти<br />
наслідування західних поетів, а також запозичення у них, які мали, як<br />
правило, творчий характер і вели до художнього переосмислення<br />
оригіналу. Іноді твори китайських поетів створювалися під впливом робіт<br />
європейських письменників, наслідуючи їх контекстуально. Так,<br />
наприклад, вірш Лю Баньнуна "Коваль" ( 铁 匠 ), написаний під впливом<br />
твору "Сільський коваль" Г. Лонгфелло, багато у чому повторює сюжет і<br />
образи наслідуваного зразка. Однак у цьому разі, як і в багатьох інших,<br />
ми маємо справу не з прямим наслідуванням, а з особливим типом<br />
запозичення: автор не відтворює чужі ідеї та образи, а лише бере їх за<br />
зразок. Відштовхуючись від підказаного йому матеріалу, Лю Баньнун<br />
створює дещо нове і вагоме для китайського суспільства періоду<br />
"4 травня" 5 . Образи ковалів у творах обох авторів мають різні<br />
світоглядну та життєву позицію. Коваль Лонгфелло – цілком реальна<br />
особа, праця і життя якої описані автором. Головний герой є прикладом<br />
для автора у своїй кропіткій праці: кожен з нас так само особисто має<br />
кувати свою долю. Коваль Лю Баньнуна позбавлений конкретних описів,<br />
образ досить символічний, вірш має абстрактний характер. Поезія<br />
зображає постать, яка кує Новий Світ.<br />
На прикладі творчості Вень Ідо можна побачити, як тісно<br />
переплітаються характерні особливості китайської поезії та поезії англоамериканської.<br />
Сам поет вважав своїми поетичними наставниками<br />
англійського романтика Кітса і китайського класика Лі Шаньїня. У збірці<br />
"Червона свічка" ( 红 烛 ) разом з епіграфами Лі Бо, Ду Фу, Ван Вея, Лу Ю,<br />
Лі Шаньїня можна побачити й епіграфи Кітса й Теннісона. Багато чого в<br />
оригінальних віршах Вень Ідо взято з англійської поезії ХІХ–ХХ ст.<br />
Любовна лірика, яка посідала чи не найголовніше місце у творчості Вень<br />
Ідо, значно наближалася до англійської тематикою, образами, описами<br />
природи. Наприклад, вірш Вень Ідо "Настала пізня осінь" ( 秋 深 了 )<br />
перегукується з кітсівською "Одою до осені". Від англо-американської<br />
поезії Вень Ідо успадкував увагу до деталей, любов до метафори,<br />
алегорії, що значно відрізняє його поезію від порівняно сухого<br />
класичного вірша. Яскравим прикладом мальовничої деталізації є поема<br />
"Осінні фарби" ( 秋 色 ), яка була написана, як зізнається сам поет, під<br />
впливом віршів американського поета-імажиніста Д. Г. Флетчера. Вень<br />
Ідо використовує образи, притаманні англійській та американській поезії<br />
ХІХ ст., такі, як кохання і смерть, доля і час, сади Едему, фортеця<br />
мороку. Але разом із тим поезія Вень Ідо насичена й образами класичної<br />
китайської поезії. Наприклад, у віршах можна зустріти образи міфічних<br />
41
імператорів Яо і Шуня, Хуаньді, філософів Конфуція й Чжуанцзи, поетів<br />
Лі Бо і Тао Цзяня, могутніх річок Хуанхе і Янцзи, священної гори<br />
Тайшань, легендарного птаха фенікса й Небесної Ткалі. Одним із<br />
класичних образів творчості Вень Ідо є хризантема, яку він оспівав у<br />
деяких своїх віршах.<br />
У період літературної революції (1911 р.) виникли терміни "нові<br />
вірші" та "старі вірші", що встановило чіткий ідейно-естетичний та<br />
художній поділ в історії поезії. Найпоширенішою та найулюбленішою<br />
формою поезії став вільний вірш, який сприймався російськими<br />
дослідниками як верлібр, хоча ці поняття у слов‟янському<br />
літературознавстві зовсім різні. Верлібр – нерівнонаголошений верс, у<br />
той час, як вільний вірш має закономірний розподіл наголосів, але<br />
довільну кількість стоп. Тобто різниця між цими поняттями полягає у<br />
ритмі, який практично відсутній у верлібрі. За словами В. Жирмунського,<br />
"віршотворний ритм становить собою регулярне чергування сильних і<br />
слабких складів мови (довгих і коротких, наголошених і<br />
ненаголошених)" 6 . Поняття ритму у китайській літературі стає відомим<br />
лише у ХІХ–ХХ ст., адже у китайській мові відсутній наголос. Ритм у<br />
китайській поезії виникає не завдяки наголосу, як, наприклад, у<br />
слов‟янських чи європейських мовах, а внаслідок певної послідовності<br />
розташування тонів у рядку і строфі вірша або ж за допомогою цезури.<br />
Будівельним матеріалом ритму слугують також алітерації і слова, які<br />
складаються зі складів, що римуються між собою. Важливим прийомом<br />
створення ритму у китайському вірші є рефрен. Отже, російські<br />
синологи, зокрема А. Черкаський, не помилялися, коли називали<br />
китайський вільний вірш верлібром. Враховуючи специфіку мови, у<br />
китайській поезії справді немає різниці між цими двома поняттями. Таке<br />
явище дає змогу українському перекладачу самому обирати тип<br />
перекладного твору.<br />
Вважається, що новий вид вірша здебільшого є наслідком того, що<br />
чужомовний метричний вірш у китайській перекладацькій практиці стає<br />
вільним. Ще однією причиною встановлення вільного вірша, за словами<br />
В. Сухорукова, став вплив Р. Тагора та В. Вітмена 7 .<br />
Китайський вільний вірш у кожного поета звучав по-різному, але<br />
можна виділити його певні характеристики. Принцип розбивати вірші на<br />
рядки при написанні був запозиченим китайськими поетами на Заході,<br />
раніше поезія у Китаї записувалася згори вниз і без візуального розриву<br />
на рядки, адже рівні чотири-, п‟яти-, семислівні рядки і так були розділені<br />
за змістом і чіткими цезурами. Щодо зорового сприйняття китайський<br />
новий вірш був асиметричним, довжина одного рядка, зазвичай, не<br />
збігається з довжиною суміжного рядка, і розходження між рядками може<br />
бути досить значним. Так, наприклад, в одному з віршів Сюй Юйно<br />
перший рядок має шість ієрогліфів, тоді як наступний – сімнадцять. Нові<br />
42
вірші мали й строфічну асиметрію, щоправда, багато поетів<br />
дотримувалися рівності строфічного малюнку.<br />
Китайський верлібр міг бути як з римою, так і без неї, а частіше за<br />
все він складався з римованих і неримованих рядків. У класичній поезії<br />
рима залежала від тону, а у ХХ ст. звертається увага на звукову<br />
подібність складу. Китайська поетика почала оперувати такими<br />
поняттями, як багата і бідна, жіноча і чоловіча рими, асонанси,<br />
дисонанси. Бідна рима – це асонанси (збіг голосних і незбігання<br />
приголосних у кінці складу), тобто збігання ініціалей (en-eng, an-ang), та<br />
дисонанси (збіг приголосних і незбігання голосних), тобто однакові<br />
фіналі (in-en). В китайській багатій римі збігаються не лише голосні<br />
одного складу з голосними іншого складу, а й приголосні, що передують<br />
їм (yang-guang). Сюди належить також рима омонімічна і тавтологічна<br />
(багаторазовий повтор одного складу). Рими, які закінчуються на<br />
голосну, називаються в китайській мові жіночими римами (gai-bai), на<br />
приголосну – чоловічими (ren-shen).<br />
Незважаючи на наявність певної рими та ритму у новій поезії, вона<br />
значною мірою втратила свою музикальність і ритмічність, які були<br />
атрибутами старої китайської поезії. Нова поезія різко відірвалася від<br />
тисячолітньої традиції класичної та народної поезії, на якій був<br />
вихований читач, тому багатьма така поезія сприймалася як щось чуже і<br />
незвичне. До того ж, наслідуючи гнучку форму поезії Вітмена, молоді<br />
китайські поети нерідко помилково бачили в ній відмову від ритмічної<br />
організації вірша взагалі, хоча вітменівська поезія досить ритмічна.<br />
У своєму подальшому розвитку китайська література йшла<br />
шляхом інтеграції, тобто ґрунтуючись на власній основі, вона вбирала<br />
художній досвід зарубіжних літератур, що розширювало власні<br />
можливості. Активізація перекладацької діяльності сприяла поширенню<br />
чужоземної поезії, передовсім західноєвропейської. Копіювання,<br />
запозичення сприяли оновленню китайської поезії. Змінювали обличчя<br />
також наукова критика й порівняльне літературознавство.<br />
1<br />
Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литератур/ Пер. И. А. Богдановой<br />
– М: Прогресс, 1979. – С. 127; 2 Там само. – С. 163; 3 Черкасский Л. Е. Новая китайская<br />
поэзия (20–30-е годы) – М.: Наука, 1972. – С. 60; 4 Там само. – С. 63; 5 Там само. –<br />
6<br />
С. 63; Жирмунский В. М. К вопросу о стихотворном ритме // Историкофилологические<br />
исследования. Сб. ст. памяти академика Н. И. Конрада. – М.: Наука,<br />
1974. – С. 27; 7 Сухоруков В. Т. Вэнь И-до и "новый регулярный стих" // Краткие<br />
сообщения Института Народов Азии. № 84 // Под ред. В. Н. Никифорова. – М.: Наука,<br />
– 1965. – С. 109.<br />
43
КИТАЙСЬКИЙ ПОЕТИЧНИЙ ЖАНР ЦИ:<br />
ДО ПРОБЛЕМИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ<br />
Ярослава Шекера<br />
Методологія перекладу китайської поезії українською мовою потребує<br />
детального розгляду, зважаючи на суттєву віддаленість цих двох мов, які<br />
ані в лексичному, ані в граматичному строї не мають нічого спільного.<br />
Маючи на меті спростувати відому тезу про неперекладність будь-якої<br />
поезії, ми вже зверталися до питання формальних особливостей<br />
перекладу віршів доби Сун (960–1279) у жанрі ци 1 , тому в цій розвідці<br />
головну увагу акцентуємо на способах передачі українською мовою<br />
прихованих смислів китайської поезії. Попередньо зазначимо: як відомо,<br />
при перекладі будь-якою іноземною мовою неминучі втрати – чи то у<br />
внутрішньому змісті вірша, чи то у його зовнішній формі, тому<br />
перекладачеві доводиться вибирати, так би мовити, менш болісну<br />
жертву власної невправності. Структура східної поезії настільки<br />
віддалена від поетики нашої мови, що говорити про пошуки адекватних<br />
шляхів перекладу можна лише дуже умовно, або й не доводиться зовсім.<br />
Тому вважаємо, що в цьому випадку набагато важливіше передати<br />
смисл, дух, пафос першотвору, аніж вправлятися у зовнішній формі<br />
перекладу, яка однаково буде блідою копією оригіналу: можна, скажімо,<br />
досить умовно передати наскрізну риму китайського вірша, зважаючи на<br />
те, що в китайській мові римується все слово, тоді як в українській –<br />
лише прикінцевий його склад (склади). Про вибір же перекладачем<br />
відповідного до китайської поезії віршового розміру (метра) не<br />
доводиться говорити взагалі. Адже ритм китайського вірша зумовлений<br />
тональною картиною (чергування тонів), а українського – чергуванням<br />
наголошених і ненаголошених складів. Тому логічним видається<br />
запропонований відомим синологом минулого століття Л. З. Ейдліним<br />
принцип приблизного відтворення китайського оригіналу (класичний<br />
"розмір" китайської поезії – п‟яти- і семислівний вірш): "Ритм вірша<br />
невідривний від його графічного малюнка. Ритм п‟ятислівного вірша,<br />
просто кажучи, – у двох словах до цезури і трьох після неї, що<br />
російською мовою можна висловити відповідно, але довше в часі<br />
цезурованим п‟ятистопним чи п‟ятиударним віршем" 2 . Однак слід<br />
зважати на досить поширене явище змістової перенасиченості<br />
китайського вірша (завдяки недомовкам, зрозумілим лише китайцям,<br />
багатозначності ієрогліфів або ж численним ремінісценціям та алюзіям),<br />
через що його рядки неможливо вмістити в кілька слів україномовного<br />
перекладу, як того вимагає обраний розмір. Тому, аби не довелося<br />
практично весь смисл вірша переказувати у величезних примітках, які<br />
часто проходять повз увагу читача, переконані, що в такому разі слід<br />
44
пожертвувати формою на догоду змістові, тобто вибрати зручний для<br />
перекладача розмір цілком довільно.<br />
Проте не слід, вважаємо, впадати і в такі крайнощі, які пропонує<br />
російський перекладач О. Городецька: оскільки, пише синолог,<br />
"фізіологічно дослівна передача буквального смислу ієрогліфа <br />
може зробити переклад набагато поетичнішим, при цьому наближаючи<br />
його до оригіналу", творяться такі образи, як не просто "мені сумно", а<br />
"печаль в обіймах" 3 , не "мороз і сонце", а "сонце в роті тримає<br />
льодинки" 4 тощо 5 . Подібні художні образи усе ж викликають в<br />
українського читача свої, відмінні від китайського світобачення, асоціації<br />
(скажімо, не притаманну давній китайській поезії персоніфікацію сонця), і<br />
сприйняття дійсності через твір-переклад виходить докорінно іншим.<br />
Додамо: перекладацька манера американського поета Е. Паунда, на яку<br />
спирається О. Городецька, приводить до повністю відмінного від<br />
оригіналу "твору на тему": етимологічне тло ієрогліфів вірша, яке<br />
намагається відтворити англійський перекладач, викликає в західного<br />
читача зовсім інші асоціації, ніж у китайського. Згадані перекладачі<br />
намагаються таким чином прикрасити оригінал, що, на думку більшості<br />
науковців, зайве. Наведімо, проте, думку відомого китайського<br />
перекладознавця Сюй Юань-чуна, який у своїй праці "Мистецтво<br />
перекладу" (Пекін, 1984) на багатьох прикладах підтвердив, що<br />
переклад здатен перевершити оригінал за своєю мистецькою цінністю, а<br />
також висунув тезу: "Переклад – це змагання двох мов та двох культур" 6 ,<br />
отже, перекладачі мають розвивати переваги своєї мови, намагаючись<br />
зробити переклад кращим від оригіналу.<br />
Як справедливо зауважує Л. Коломієць, "мислення у поетичному<br />
тексті здійснюється у міжслів‟ї, міжрядді та післярядді", а тому "процес<br />
перекладацької творчості є процесом ідеації (довільне оперування<br />
образами актуально несприйнятних, відсутніх стимулів; здатність до<br />
утворення абстрактних ідей, понять – Я.Ш.) емоційно-образних конотацій<br />
двох мов" 7 . Отже, найважливіше для перекладача – адекватна<br />
інтерпретація першотвору, відтак віднаходження у рідній мові<br />
найвлучніших лексем для вираження оригінального змісту і смислу.<br />
Проте кожна мова – це завершена система світогляду, і передати один<br />
світогляд засобами іншого неможливо 8 , тому перекладач може лише з<br />
більшою чи меншою мірою приблизності відтворити оригінальний текст.<br />
Нижче розглянемо два вірші доби Сун, написані в жанрі ци<br />
(приблизний відповідник у західній літературі – романс), що належать<br />
творчості відомого поета, художника і каліграфа Су Ши (1037–1101).<br />
Нагадаємо: основну увагу звернемо не на формальні особливості<br />
творення поезії-перекладу, а на інтерпретацію окремих лексем та<br />
художніх образів оригіналу.<br />
45
西 江 月 Xī jiāng yuè<br />
照 野 弥 弥 浅 浪 , 横 空 暧 暧 微 霄 。 障 泥 未 解 玉 骢 骄 。 我 欲 醉 眠 芳 草 。<br />
Zhào yĕ mímí qiăn làng, héng kōng nuănnuăn wēi xiāo. Zhàng ní wèi jiĕ yù<br />
cōngjiāo. Wŏ yù zuì mián fāng căo.<br />
可 惜 一 溪 明 月 , 莫 教 踏 破 琼 瑶 。 解 鞍 欹 枕 绿 杨 桥 。 杜 宇 一 声 春 晓 。<br />
Kĕxī yì xī míngyuè, mò jiāo tàpò qióngyáo. Jiĕ àn qī zhĕn lǜ yáng qiáo. Dù yú<br />
yìshēng chūn xiăo.<br />
Місяць над західною рікою<br />
Нещодавно в Хуанчжоу весняної ночі я їхав уздовж річки Цішуй.<br />
Дорогою зайшов до корчми, добряче випив. Світив місяць. Я доїхав до<br />
моста над річкою, розсідлав коня. Склавши руки, хмільний, приліг<br />
відпочити. Поки спав – уже й ранок. Безладні гори зелені, рясні й пишні,<br />
потоки – мов коштовне каміння видзвонює, аж засумнівався, чи це<br />
справді мирський світ. Написав ці слова на опорі моста.<br />
Осяяний степ, води повні, глибокі, а хвилі – дрібні,<br />
У небі – теплінь, і хмарки розпластались у просторі – радість!..<br />
Під сідельце пілка не знята на яшмовому чорно-білому красені;<br />
Сп‟янію, забудуся легко в духмяних смарагдових травах.<br />
Прекрасна й сумна над струмком повня висить ясна,<br />
Не хочу, щоб коник розрізав копитами яшму прекрасну!<br />
Коня розсідлаю, схилюся до Мосту Тополі Зеленої – скраю;<br />
Зозуля у просторі звук подала – у веснянім поранні.<br />
Вірш написаний у Хуанчжоу (тепер м. Хуанган провінції Хубей на<br />
сході Китаю) навесні 1082 року. Автор так поринув у нерукотворний<br />
навколишній світ, що, здається, зовсім забув про гіркоту свого<br />
тимчасового проживання в цьому місті (Су Ши понизили в посаді,<br />
виславши зі столиці у віддалену провінцію). Наведена поезія – звичайна<br />
пейзажна замальовка, написана ситуативно. Слово 琼 瑶 qióngyáo яшма,<br />
що також може алегорично позначати сніг чи витончені літературні<br />
твори 9 , тут є образом залитого місячним сяйвом струмка; автор боїться,<br />
щоб цю красу не понівечив його нерозсідланий кінь. Китайські<br />
дослідники 10 вважають, що Су Ши вдався тут до ремінісценції: у "Хроніці<br />
доби Цзінь" (VII ст.) мовиться про якогось Ван Цзі, який одного разу<br />
набрів на річку і побоявся переїздити її верхи. Він покликав людей, аби<br />
розсідлали йому коня; сам же переплив ріку. Згадуючи про цей випадок,<br />
Су Ши боїться, аби з ним не сталося те ж саме.<br />
Певні складнощі полягають в інтерпретації останнього рядка. Так, і<br />
російські 11 , і англійські 12 перекладачі вважають, що слово 杜 dù має<br />
означати зозулю, тоді як у давній китайській мові (веньянь) такого<br />
значення воно не мало. Його значення були такі: груша; закупорювати;<br />
відмовлятися 13 . Наступний у рядку ієрогліф 宇 yú означав: стріха; оселя;<br />
46
державна територія; простір; манери 14 . Отож, у контексті художнього<br />
простору даної поезії можлива інтерпретація: Оселя під грушею / біля<br />
груші – звук весняного ранку; В обмеженому просторі – звук весняного<br />
ранку. Зважаючи на те, що у веньяні на позначення зозулі вживалося<br />
слово 鹃 juān, що є складовою лексеми сучасної мови 杜 鹃 , можна<br />
припустити, що Су Ши вжив один лише ієрогліф 杜 , маючи на увазі цю<br />
пташку. В такому разі переклад набуде вигляду: Звук зозулі у просторі<br />
[вказує на настання] весняного ранку. Зважаючи на обставини<br />
написання вірша, такий варіант перекладу здається найбільш<br />
адекватним.<br />
洞 仙 歌 Dòng xiān gē<br />
冰 肌 玉 骨 , 自 清 凉 无 汗 。 水 殿 风 来 暗 香 满 。 绣 帘 开 、 一 点 明 月 窥 人 , 人 未 寝<br />
、 欹 枕 钗 横 鬓 乱 。<br />
Bīngjī yùgŭ, zì qīngliáng wú hàn. Shuĭ diàn fēng lái àn xiāng măn. Xiù lián<br />
kāi、yì diăn míngyuè kuī rén, rén wèi qīn、qī zhĕn chāi héng bīn luàn.<br />
起 来 携 素 手 , 庭 户 无 声 , 时 见 疏 星 渡 河 汉 。 试 问 夜 如 何 , 夜 已 三 更 , 金 波 淡<br />
、 玉 绳 低 转 。 但 屈 指 、 西 风 几 时 来 , 又 不 道 、 流 年 暗 中 偷 换 。<br />
Qĭlái xié sù shŏu, tínghù wú shēng, shí jiàn shū xīng dù Héhàn. Shìwèn yè<br />
rú hé, yè yĭ sān gēng, jīn bō dàn、Yùshĕng dĭ zhuàn. Dàn qū zhĭ、xī fēng jĭshí<br />
lái, yòu bú dào、liú nián ànzhōng tōuhuàn.<br />
Пісня небожителя в печері<br />
Коли мені було 7 років, я побачив у м. Мейшань буддійську черницю<br />
на прізвище Чжу (ім’я забув), якій було понад 90 років. Казала вона, що<br />
за своїм учителем увійшла до країни Шу в палац Мен Чана 15 . Одного<br />
дня було дуже жарко, і володар Шу разом із пані Хуа Жуй 16 встали вночі,<br />
рятуючись від спеки, і на озері Мохе написали цей ци, а Чжу повністю<br />
запам’ятала його. Тепер, через 40 років, Чжу вже померла, і ніхто не<br />
пам’ятає того ци. Пригадую лише два рядки з нього: "Вільної днини<br />
шукаю: // Хіба не "Коротка пісня небожителя в печері"?" Написав свого<br />
ци, аби доповнити цей уривок.<br />
Мов лід – її м‟язи, мов яшма – кістки,<br />
По тілу – вітрець прохолодний, таке благоденство!<br />
Прилинув вітрець з водяного палацу – і пахощів сила-силенна.<br />
Фіранки гаптовані – вгору,<br />
Ясний місяченько щербатий всякчас підглядає за нею.<br />
Красуні самотньо, не спить,<br />
Схилилась на подушку, шпилька – набік, а на скронях – шаленство.<br />
Вона піднялася, за руку мою узялась,<br />
В покоях, на дворищі – тихо, ні звуку.<br />
Лиш видно: зірки самітні по Чумацькому Шляху мандрують смиренно.<br />
Спитала мене, що за ніч, нині котра година.<br />
47
Кажу їй, що варта вже третя минула.<br />
А місячне світло блідеє, і зорі Юйшен 17 повертають низенько.<br />
Красуня ображена: західний вітер коли ж прилетить у покої до неї?<br />
Тоді не відчує вона, як роки безупинні спливуть у пітьмі непомітно, тихенько.<br />
Вірш написаний там, де й попередній, – поетові було тоді 47 років,<br />
про що він говорить у передмові до ци. Хоча причиною для написання<br />
цього вірша стали спогади про буденну подію – прогулянку і<br />
насолоджування прохолодою володаря країни Шу Мен Чана та його<br />
наложниці пані Хуажуй – однак насправді, як вважають дослідники, Су<br />
Ши змальовує ідеальний і недосяжний світ, у якому немає мирської<br />
метушні й повсякденних турбот 18 . В останньому двовірші – квінтесенція<br />
всього ци ("око вірша"), що притаманне китайській поезії загалом.<br />
Різнотлумачення двох останніх рядків зумовлене такими міркуваннями.<br />
Захід – у китайському світогляді сторона світу з яскраво негативною<br />
конотацією, що кореспондується з лексемою 屈 ображати(ся). На нашу<br />
думку, тут мається на увазі майбутня ображеність / образа наложниці,<br />
про яку свідчить ( 指 zhĭ) західний вітер ( 西 风 xī fēng), – тобто щось<br />
негативне в її житті, а саме, найімовірніше, втрата прихильності<br />
володаря. Зважаючи на те, що у західних покоях традиційно жили жінки,<br />
західний вітер може також бути образом матері її коханого (знову ж таки,<br />
з негативною конотацією): вона втрутиться у їхні стосунки і розлучить<br />
пару. Існує, однак, такий переклад англійськими синологами зазначених<br />
рядків: Ми лічимо на пальцях, коли подме західний вітер. Що ми можемо<br />
вдіяти з роками, що їх ріки відносять разом із водою? 19 . Подібна<br />
інтерпретація зумовлена тим, що Захід традиційно бачився країною<br />
смерті – отже, звідти віє вітер, який приносить наближення до кінця<br />
життя. Не зовсім зрозуміле, однак, словосполучення ми лічимо на<br />
пальцях: очевидно, перекладач взяв до уваги одне з багатьох значень<br />
слова 屈 qū збирати(ся), а з усіх значень лексеми 指 zhĭ палець; лічити;<br />
стояти; вказувати; намір вибрав перше. Відтак інтерпретація вийшла<br />
така: збираємо всі пальці докупи, аби полічити. Англійський перекладач<br />
вдало співвідніс західний вітер із традиційним китайським судженням<br />
про те, що "всі річки течуть на схід": отже, вітер дме із заходу і відносить<br />
роки разом із водою на схід. Хоч захід мислився і країною смерті, проте<br />
роки, які зникнуть на Сході, дадуть життя новим, новому життю (даоська<br />
ідея безсмертя, буддійська реінкарнація).<br />
Таким чином, багатозначність лексичного складу як невід‟ємна<br />
характерна ознака будь-якої мови спричиняє множинність інтерпретацій<br />
першотвору; адекватність перекладу має бути детермінована і<br />
володінням мовними тонкощами, і вмінням віднаходити істинний<br />
замисел автора. У художньому перекладі найважливіше відтворити<br />
загальну "китайськість" поезії, тому зовнішня форма (ритм, віршовий<br />
48
розмір, система римування тощо) має поступитися адекватному<br />
відтворенню поетичних смислів.<br />
1<br />
Шекера Я. В. До проблеми перекладу китайської поезії доби Сун (Х–ХІІІ ст.) у<br />
жанрі ци українською мовою // Сходознавство. – 2008. – № 41–42. – С. 182–192;<br />
2<br />
Эйдлин Л. З. Заметки о переводе иероглифической поэзии на русский язык // Народы<br />
Азии и Африки. – 1967. – № 1. – С. 113; 3 Ідеться про рядки Чжан Хена (78–139) із<br />
циклу "Чотири печальних вірші", де є ієрогліфи 怀 忧 huái yōu: душа, пазуха, тримати в<br />
обіймах + сум, печаль. Оскільки перший ієрогліф має ключ "серце", перекладач і<br />
створила згаданий образ; 4 Ідеться про рядок із вірша Чжан Хена "Ода Західній<br />
столиці": 日 北 至 而 含 冻 。Rì bĕi zhì ĕr hán dòng. Сонце рухається на північ і стає<br />
морозним. Оскільки ієрогліф 含 hán має значення тримати в роті, містити, мати в<br />
душі і, до того ж, містить ключ "рот", О. М. Городецька перекладає цей рядок<br />
5<br />
зазначеним чином; Городецкая О. М. Поэтика иероглифа (размышления<br />
переводчика) // Восток. – 2002. – № 6. – С. 17; 6 许 渊 冲 (Сюй Юань-чун). 翻 译 的 艺 术<br />
(Мистецтво перекладу). – Пекін, 1984. – С. 46; 7 Коломієць Л. В. Поетичний переклад<br />
як герменевтичний рух до першобуття слова // Мовні та культурні картини світу. – К.,<br />
2004. – Вип. 10. – С. 308; 8 Эткинд Е. П. Художественный перевод: искусство и наука //<br />
Вопросы языкознания. – 1970. – № 4. – С. 23; 9 古 代 汉 语 词 典 (Словник давньої китайської<br />
мови). – Пекін, 1998. – С. 1271; 10 宋 词 鉴 赏 辞 典 (Критика сунських ци) / 夏 承 焘 主 编 (За ред.<br />
Ся Чен-тао). – Шанхай, 2003. – С. 342; 11 Поэзия эпохи Сун. – М., 1959. – С. 148;<br />
12<br />
唐 宋 词 150 首 (150 танських і сунських ци) / 许 渊 冲 译 (Пер. Сюй Юань-чун). – Пекін, 1990.<br />
– С. 205; 13 Словник давньої… – С. 338; 14 Словник давньої… – С. 1923; 15 Мен Чан –<br />
один із володарів країни Пізня Шу періоду П‟яти династій (907–960), майстер ци; 16 Хуа<br />
Жуй – наложниця Мен Чана; 17 Юйшен – дві зірки, що розташовані північніше від п‟ятої<br />
зірки (Юйхен) сузір‟я Великої Ведмедиці; 18 宋 词 经 典 (Класичне зібрання сунських ци) /<br />
施 蜇 存 陈 如 江 (За ред. Ши Чже-цуня та Чень Жу-цзяна). – Шанхай, 1999. – С. 104; 19 150<br />
танських… – С. 211.<br />
ПЕРЕКЛАД ПОЕМИ "КАВКАЗ" ТАРАСА ШЕВЧЕНКА<br />
ТУРЕЦЬКОЮ МОВОЮ<br />
Омер Дерменджі<br />
Загальновідомою є значна роль, яку Тарас Шевченко відіграв у<br />
формуванні української культури та літератури. Разом із тим, висока<br />
гуманістичність його творів стала вагомим аргументом на користь<br />
визнання творчості Шевченка явищем світової літератури. Як слушно<br />
зауважила Кaтажина Якубовська, однією з найважливіших рис його<br />
творчості було переконання про відповідальність одиниці за моральний і<br />
політичний порядок довколишнього світу. Шевченко закликав до<br />
радикальної моральної віднови і відповідальності за долю країни і її<br />
мешканців. Ці ідеї не втратили своєї актуальності, тому варто, щоб<br />
Шевченкова поезія звучала різними мовами 1 .<br />
Шевченкова поезія сьогодні відома багатьма мовами народів світу.<br />
Утім, вона, на жаль, і досі залишається практично невідомою турецькому<br />
читачеві. Перші спроби ознайомити Туреччину із поезією Тараса<br />
49
Шевченка були зроблені на початку ХХ століття: під час хвилі українотурецького<br />
політичного зближення у 20–30-х роках переклад "Заповіту"<br />
був здійснений Агатангелом Кримським і видрукуваний у тогочасній пресі<br />
(газета "Терджуман") 2 . На жаль, переклад Кримського залишився<br />
маловідомим, і на сьогодні він не досліджений ні українськими, ні<br />
турецькими літературознавцями. Наступну спробу перекладу "Заповіту"<br />
турецькою мовою здійснив Неджаті Джумали у 1975 р. Однак цей<br />
переклад також не набув належного розголосу: з одного боку, він<br />
залишилася маргінальним явищем в турецькій літературі, з іншого ж – це<br />
була певна реакція на відсутність турецького перекладу у радянському<br />
виданні "Заповіту" мовами народів світу, через що Н. Джумали надіслав<br />
свій переклад до редакції журналу "Всесвіт". На сторінках цього журналу<br />
переклад і був видрукуваний 3 .<br />
Справа перекладу творів Шевченка пожвавилася у зв‟язку із<br />
відзначенням річниці поета, цій обставині завдячуємо новою спробою<br />
перекладу деяких віршів з "Кобзаря" турецькою мовою, яку здійснила<br />
перекладач гагаузького походження Тудора Арнаут 4 . Однак видання<br />
вийшло незначним тиражем і на даний момент нам не відома реакція на<br />
нього з боку турецької спільноти.<br />
Наш переклад поеми "Кавказ" Шевченка, здійснений у 2006 році,<br />
прийнятий до друку багатотиражним літературним журналом "Ягмур",<br />
утім, світ ще не побачив.<br />
Таким чином, маємо усі підстави стверджувати, що для турецького<br />
читача творчість Тараса Шевченка залишилася незнаною.<br />
Наша розвідка присвячена питанню перекладу поеми "Кавказ" Тараса<br />
Шевченка турецькою мовою. На сьогодні нам відомі два переклади цього<br />
твору: вищезгаданий переклад Т. Арнаут та, власне, виконаний нами.<br />
Оскільки перший переклад становить собою дослівний переклад<br />
українського твору, у якому не відтворені ритміка, віршовий розмір чи<br />
рими оригіналу, за структурними ознаками він належить, швидше, до<br />
категорії підрядників. Аналізувати ж власний переклад з позиції точності<br />
й вірності перекладу, його адекватності також в автоформаті<br />
неприйнятно. Ми можемо лише мотивувати те чи інше конкретне<br />
перекладацьке рішення, залишаючи ґрунтовний аналіз перекладу іншим<br />
дослідникам.<br />
Утім, компаративістичне поле досліджень навіть у цій ситуації<br />
залишає багатий матеріал для осмислення. Зокрема, у цій розвідці ми<br />
розглянемо питання рецептивного поля перекладу поеми "Кавказ"<br />
турецькою мовою в аспекті спільності/відмінності культурного ареалу.<br />
Попри те, що ідеї європоцентризму у сучасній культурології себе<br />
дискредитували, використання у гуманітарних науках політизованої<br />
парадигматики "Схід-Захід", навіть в епоху глобалізаційних змін, є<br />
поширеним явищем, коли ґрунтовний історико-культурологічний аналіз<br />
50
підмінюється певними сталими уявленнями та стереотипами. Не є<br />
винятком у цьому аспекті й рецепція україно-турецьких культурних<br />
взаємин у світлі теорії цивілізаційного протистояння.<br />
Хоча це питання ще чекає свого дослідника, українсько-турецькі<br />
взаємозв‟язки були об‟єктом вивчення в процесі дослідження етногенезу<br />
українців на початку ХХ ст., свої думки з цього приводу висловили такі<br />
авторитетні науковці, як Михайло Грушевський, Юрій Липа, Володимир<br />
Пархоменко, Михайло Лисяк-Рудницький, Володимир Вернадський та ін.<br />
Вони сформували відмінні погляди на роль тюркських впливів у<br />
формуванні української нації, і, відповідно, на пошуки подальших шляхів<br />
цивілізаційного розвитку.<br />
З іншого боку, уявлення про спільність так званого європейськопівнічноамериканського<br />
культурного ареалу, який асоціюється із<br />
"Заходом" у концептуальному протиставленні "Схід-Захід" і до якого<br />
більшість українських науковців залучає й Україну, далекі від<br />
універсальності. Адже немає жодного беззаперечного свідчення на<br />
користь культурної спільності (тобто переваги спорідненості над<br />
відмінностями) великої громади народів цієї географії. Віктор Коптілов за<br />
визначальний фактор доступності перекладу бере індоєвропейську<br />
мовну спорідненість: "Між людьми, які розмовляють цими мовами,<br />
існують істотні відмінності, і все ж певні спільні риси менталітету<br />
просвічують крізь ці відмінності. Завдяки цьому сприймання першотворів<br />
при перекладі відбувається легше й інтенсивніше", – зазначає він 5 . Утім,<br />
навряд чи хтось виключив би Угорщину чи Фінляндію з цього ареалу на<br />
підставі того, що їх мови не є індоєвропейськими, або навпаки – залучив<br />
до цього культурного простору Іран, бо його мова належить до<br />
індоєвропейської групи. Отже, у питанні культурного ареалу як ґрунту<br />
для сприймання перекладу художнього твору ми не маємо<br />
беззаперечної визначеності.<br />
У силу стійких уявлень та стереотипів український та турецький<br />
культурні простори видаються незіставно далекими, що теоретично<br />
унеможливлює сприйняття неадаптованого перекладу художнього твору.<br />
На нашу думку, саме шевченкова поема "Кавказ" найкращим чином<br />
здатна виконати роль посланця української класичної літератури в<br />
Туреччині.<br />
Річ у тім, що рецептивна атмосфера сприйняття перекладу "Кавказу"<br />
підготовлена в турецькій культурі двома рівнями спорідненості: на<br />
історичному та літературному ґрунті. При усій взаємопов‟язаності цих<br />
рівнів перший з них більше пов‟язаний із суспільно-політичними<br />
факторами, а другий – із особливостями поетичного процесу Туреччини.<br />
Тут ми маємо справу із явищами "зустрічних течій", за висловом<br />
О. Веселовського.<br />
51
У Туреччині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття склалася<br />
традиція поетичного звернення до народу, в якому поет закликав народ<br />
до пробудження, прагнув запалити патріотичні почуття, а самі вірші були<br />
насичені мотивами честі й гідності, відповідальності перед батьківщиною<br />
і сім‟єю, самопожертви у боротьбі за батьківщину. Виникненню цієї течії<br />
передували історичні обставини: Османську державу знесилювали<br />
тривали війни з Російською імперією, на зміну яким прийшла Перша<br />
світова війна, експансія та визвольна боротьба, що привела до<br />
утворення Турецької Республіки під проводом Мустафи Кемаля<br />
Ататюрка.<br />
Чи не першим представником цієї течії в турецькому<br />
літературознавстві вважається Намик Кемаль, який отримав звання<br />
"поет батьківщини". У своїх віршах він ще до Першої світової війни<br />
закликав до тотальної боротьби за батьківщину у тривалих російськотурецьких<br />
війнах.<br />
Дещо іншу образну сферу використовував Мегмет Акіф Ерсой, автор<br />
тексту гімну Турецької Республіки, який фактично дав імпульс для<br />
створення сучасної Туреччини. У своїх віршах Ерсой пропагував думку<br />
про відповідальність громадянина за долю батьківщини. Емоційно<br />
близьким до нього є творчість Фазила Гюсню Дагларджи, який закликав<br />
до громадського пробудження, до творення громадянського суспільства.<br />
Окремої уваги заслуговує Неджіп Фазил Кисакюрек, адже на відміну<br />
від попередників, він у новій суспільно-політичній обстановці закликав до<br />
патріотизму у мирний час. На зміну риториці війни та визвольних<br />
змагань у його віршах приходить мотив важливості народного<br />
пробудження, активізації. Поет закликає до праці на користь<br />
батьківщини, говорить про відповідальність молоді за долю країни,<br />
заохочує ініціативу.<br />
Таким чином переклад "Кавказу" інтенційно й функціонально<br />
потрапляє в поле розробленої тематики патріотичної поезії, якій близька<br />
поетика української поеми, а шевченкове слово падає на підготовлений<br />
плідний ґрунт турецького сприйняття.<br />
З іншого боку, кавказька тематика, тема боротьби кавказьких народів<br />
проти російського поневолення від самого свого початку знаходила<br />
підтримку в турецькому суспільстві. До того ж, суспільна турецька думка<br />
аксіологічно збігається з тим розумінням війни на Кавказі, яке<br />
представлене у творі Шевченка. Таким чином, переклад поеми<br />
Шевченка стає аргументом на користь окремішності української<br />
літератури від російської, що ламає стереотип сприйняття України як<br />
частини Росії, закріплений у турецькій суспільній свідомості.<br />
Незважаючи на значну часову відстань, тема кавказьких воєн і досі є<br />
актуальною в Туреччині, адже внаслідок трагічних подій наприкінці<br />
ХІХ ст. утворилася хвиля еміграції кавказьких тюркських народів до<br />
52
Туреччини. Завдяки компактності розселення у Туреччині громадам цих<br />
народів вдалося зберегти національні особливості, створити потужні<br />
громадські об‟єднання, зберегти історичну пам‟ять.<br />
У турецькій літературі ХІХ століття поширеними були прозові твори<br />
про кавказькі війни, головним героєм яких найчастіше виступав шейх<br />
Шаміль. Серед них слід відзначити такі: "Фортеця" Агмета Мітгата<br />
Ефенді, "Батарея і вогонь" Сюлеймана Назіфа, "Військові походи шейха<br />
Шаміля" Тагіра Мевлеві. Ця тематика популярна і в сучасній турецькій<br />
літературі. Зокрема, відомою є поетична "Легенда про шейха Шаміля"<br />
М. Галістіна Кукула.<br />
Отже, за суперечливості оцінок спільності культурного ареалу та<br />
українсько-турецької спорідненості аналіз рецептивного поля перекладу<br />
поеми "Кавказ" Тараса Шевченка свідчить про його сформованість на<br />
тематичному та аксіологічному рівнях, а також на рівні поетики жанру<br />
патріотичного вірша, який сформувався у Туреччині в ХІХ–ХХ ст.<br />
1<br />
Якубовська К. "Кобзар" польською мовою. // Наше слово [Nashe Slowo]. – № 43. –<br />
25 жовтня 2009 р.; 2 Дзира Я. "Заповіт" мовою Ататюрка // Літературна Україна. –<br />
5 березня 1971; 3 Джумали Н. // Всесвіт. – 1975. – № 3. – С. 186; 4 Taras Şevçenko.<br />
Kobzar (Seçmeler). – Ankara, 2009; 5 Коптілов В. Теорія і практика перекладу. – К., 2003.<br />
– С. 32–33.<br />
Ірина Прушковська<br />
ОНЄГІН ЧЕРЕЗ ПІВТОРА СТОЛІТТЯ ЗАГОВОРИВ ТУРЕЦЬКОЮ<br />
Російська класична література перекладена майже на всі мови світу.<br />
В Туреччині імена російських письменників широко відомі, в будь-якій<br />
бібліотеці, книжковому магазині можна знайти переклади<br />
Ф. Достоєвського, О. Пушкіна, А. Чехова, Л. Толстого і багатьох інших<br />
письменників. Турецький загал вперше познайомився з творчістю<br />
російських письменників на початку XIX ст. через французькі переклади<br />
творів. Згодом з‟явилися перекладачі, такі як Мегмет Мурат, Ольга<br />
Лєбєдєва, які перекладали безпосередньо з російських оригіналів. Так у<br />
1884 році вперше було перекладено з російської твір О. Грибоєдова<br />
"Горе від розуму". У 1891 році з‟являється переклад твору О. Пушкіна<br />
"Завірюха". У 1896 р. Ольга Лєбєдєва випускає в Стамбулі книгу<br />
"Російська література", завдяки якій турецький читач вперше зміг<br />
отримати систематизовану інформацію з історії російської літератури.<br />
Незважаючи на великий інтерес турецької спільноти до російської<br />
літератури, надрукувати той чи інший переклад з російської було не так<br />
вже й легко через існування жорсткої цензури. Згодом виникла нова<br />
перешкода для перекладу: на початку ХХ ст. із створенням Турецької<br />
Республіки виникла потреба у національній літературі, яка мала<br />
53
надихати турецьку націю на незалежність, на використання рідної мови,<br />
наближати до своєї культури і традицій. І лише починаючи з тридцятих<br />
років ХХ ст. завдяки дружнім відносинам Радянського Союзу та<br />
Туреччини, а також зацікавленням деяких поетів та митців Туреччини<br />
радянським режимом склалися сприятливі умови для взаємодії обох<br />
літератур. Чи не вперше почали з‟являтися переклади не лише прозових<br />
творів російської літератури, але й поетичних. Це можна пояснити тим,<br />
що перекладачі до початку ХХ ст. не бралися за переклад віршів через<br />
неможливість дотримання еквіметричності й еквіритмічності тексту<br />
перекладу, адже метрика віршування в російській і в турецький<br />
літературі до того часу суттєво відрізнялася. Російській літературі ХІХ–<br />
ХХ ст. були притаманні силабо-тонічні вірші (кількість складів і<br />
наголошених позицій). А в турецькій поезії на той час панувала арабоперська<br />
метрична система аруз, прилаштована до фонетичних<br />
особливостей тюркських мов – чергування довгих (в турецькій мові<br />
закриті) і коротких (в тур. мові відкриті) складів, тобто силабо-метричні<br />
вірші 1 . І лише на початку ХХ ст. після мовних реформ Ататюрка в<br />
Туреччині з‟явилися спроби написання вільних та силабо-тонічних<br />
віршів.<br />
У перекладі важливу роль відіграє мова, завдяки якій передається<br />
смисл і суть твору, атмосфера, створена автором. З часів створення<br />
Республіки і до 90-х років ХХ ст. російська мова викладалася лише у<br />
військових училищах і школах розвідки. Перекладачі, які ніколи не<br />
відвідували Росії і не мали можливості осягнути глибин її літератури,<br />
бралися за переклад видатних класичних творів, маючи російську мову<br />
за знаряддя. Через це у багатьох перекладах з російської на турецьку<br />
мову втрачався колорит мови твору. Наприклад, у 40-х роках ХХ ст. було<br />
здійснено переклад твору Грибоєдова "Горе від розуму". Якщо в<br />
оригіналі це комедія у віршах, то в перекладі – трагедія в прозі.<br />
У 1990 році в Стамбульському університеті, а згодом в інших<br />
університетах Туреччини (Ерджиський – Кайсері, Сельджукський –<br />
Конь‟я, "Газі" – Анкара, "Окан", "Фатіх" – Стамбул, Кавказький – Карс)<br />
були відкриті відділення російської мови та літератури, що посприяло<br />
підготовці нових перекладацьких кадрів. Поступово почала формуватися<br />
нова когорта перекладачів з російської мови. Серед них можна назвати<br />
Кайхана Юкселєра, Сабрі Гюрсера, Корая Карасулу, Гюная<br />
Кизилирмака, Бірсена Караджи та ін.<br />
На початку 90-х років ХХ ст. з-під пера російського поета, тюрколога і<br />
перекладача Каншаубія Мізієва з‟явилися поетичні переклади віршів<br />
Ф. Тютчева, А. Фета, С. Єсеніна, В. Маяковського, О. Блока,<br />
А. Ахматової, Б. Пастернака, О. Мандельштама, А. Вознесенського,<br />
Є. Євтушенка.<br />
54
У 2003 р. вперше за 172 роки існування одного з найвизначніших<br />
творів російської словесності, роману у віршах "Євгеній Онєгін" (1823–<br />
1831) світ побачив його переклад турецькою мовою. Перекладачі<br />
Каншаубій Мізієв та Агмет Недждет були відзначені премією за кращий<br />
переклад року. Переклад було здійснено за три роки копіткої праці. Успіх<br />
перекладу пояснюється тим фактом, що над текстом разом працювали<br />
тюрколог, носій мови оригіналу, та турецький поет – знавець класичної<br />
турецької поезії аруз, якій притаманна чітка послідовність довгих і<br />
коротких складів. Перший мав своїм завданням дотриматися<br />
ідентичності перекладу мові оригіналу, другий досяг відповідності<br />
перекладу канонам турецької поетичної мови.<br />
Для того, щоб перекласти "Євгенія Онєгіна", перекладач має не лише<br />
шанувати творчість О. Пушкіна, але й мати неабияку літературну<br />
ерудицію, відчувати стилістичні, фонетичні та інші нюанси цього<br />
видатного твору російської та світової літератури. Перекладачам було<br />
нелегко досягти афористичності, образності, доступності у мініатюрних<br />
рамках строфи, де найдовший рядок складається лише з дев‟яти<br />
складів, тому, на їхню думку, тюркськими мовами поезію краще<br />
перекладати рядками, які складаються з 11–10 складів. У перекладі<br />
турецькою мовою максимально витримано пушкінський стиль (366<br />
строф, що складаються з 14 рядків, до того ж в усіх строфах<br />
максимально збережене римування). Наведемо приклад:<br />
Мечтам и годам нет возврата;<br />
Не обновлю души моей…<br />
Я вас люблю любовью брата<br />
И, может быть, еще нежней 2 .<br />
Я вышла замуж. Вы должны,<br />
Я вас прошу, меня оставить.<br />
Я знаю: в вашем сердце есть<br />
И гордость, и прямая честь 4 .<br />
Düşün ve dönüşün yok<br />
Yenileyemeyen ruhumu<br />
Kardeşçe severim, belki çok<br />
Şefkatli bir duygudur bu 3 .<br />
Ben evlendim, her şey bitti.<br />
Yalvarırım, vazgeçin bundan,<br />
Bilirim kalp neye yarar:<br />
Sizde gurur, şeref, şan var 5 .<br />
Звичайно, повна передача змісту художнього твору іншою мовою<br />
неможлива. Тим більше, що найтонші нюанси пушкінського вірша можуть<br />
залишитись непомітними для сучасного читача, який не знайомий з<br />
пушкінською епохою. Але у будь-якому разі, поява першого перекладу<br />
"Євгенія Онєгіна" турецькою мовою, виконаного на високому рівні<br />
професійними літераторами двох країн, є знаменною подією в історії<br />
слов‟янсько-турецьких, зокрема російсько-турецьких, культурних зв‟язків.<br />
1<br />
Халимоненко Г. І. Історія турецької літератури: Підручник. – К.: "Київський<br />
університет", 2000. – С. 280; 2 Пушкин А. С. Сочинения. В 3-х т. Т 2. М.: Худож. лит.,<br />
1985. – С. 220; 3 Puşkin A. S. Yevgeniy Onegin / Çeviren Ahmet Necdet. – İstanbul: Everest<br />
yayınları, 2003. – S. 113; 4 Пушкин А. С. Сочинения. – С. 221; 5 Puşkin A. S. Yevgeniy<br />
Onegin. – S. 114.<br />
55
Версифікаційні аспекти<br />
в перекладах західноєвропейської,<br />
української та російської поезії<br />
Олена Бросаліна<br />
ЕДДИЧНА СТРОФІКА В ПЕРЕКЛАДІ ТОЛКІНОВИХ ПЕРЕСПІВІВ<br />
("Нова пісня про Вольсунґів" і "Нова пісня про Ґудрун")<br />
Загальновідомо, що в ідеалі переклад має виконуватися з оригіналу.<br />
Втім, іноді на заваді стає незнання (чи недостатнє знання) мови<br />
першотвору і перекладач буває змушений вдатися до послуг підрядника<br />
(інтерлінеарія). Зазвичай такий опосередкований переклад вважається<br />
неповноцінним і сприймається несхвально. Втім, Григорій Кочур, чий<br />
авторитет у галузі перекладу є незаперечним, вважав, що<br />
"перекладання з підрядника має право на існування у двох<br />
випадках: 1. Коли немає перекладачів, які володіють мовою оригіналу.<br />
2. Якщо з підрядника перекладе поет талановитий і сумлінний, який<br />
спроможеться відчути художні особливості оригіналу і дасть повноцінну<br />
версію, що своїми поетичними якостями стоїть вище за точний, але<br />
безбарвний переклад з оригіналу" 1 .<br />
Але, лишивши осторонь різні думки про мистецьку виправданість<br />
перекладу з підрядника, спинімося на самій схемі процесу<br />
перекладання, яка матиме в цьому разі три ланки: вихідний текст –<br />
підрядник – цільовий текст.<br />
У випадку двох нововідкритих поем Джона Роналда Руела Толкіна,<br />
"Нової пісні про Вольсунґів" і "Нової пісні про Ґудрун", над якими мені<br />
довелося працювати як перекладачеві, схема роботи також була<br />
трикомпонентна, лише допоміжна ланка не надходила після вихідного<br />
тексту, а передувала йому. Цією допоміжною ланкою були хрестоматійні<br />
твори з давньоскандинавської літературної спадщини, які опрацював у<br />
своєму епічному диптиху Толкін, – пісні "Старшої Едди" і "Саґа про<br />
Вольсунґів".<br />
Син письменника, Крістофер Толкін, якому ми завдячуємо<br />
публікацією "Нових пісень" та інших Толкінових творів, які не були<br />
друковані за його життя, припускає, що ці дві поеми постали, ймовірно,<br />
на початку 1930-х рр. як наслідок глибокого вивчення "Старшої Едди" і<br />
давньоскандинавської (власне, давньоісландської) мови, а можливо, і як<br />
нова поетична розвага, на яку Толкін перемкнувся, завершивши "Баладу<br />
56
про Лейтіан" (легенду про Берена та Лутієн) приблизно наприкінці 1931<br />
року 2 .<br />
Толкінові студії в галузі скандинавських старожитностей не мали<br />
аматорського чи принагідного характеру, а натомість поєднувалися з<br />
серйозною академічною практикою: здобувши 1925 р. в Оксфордському<br />
університеті титул професора англосаксонської мови, він водночас ще<br />
багато років потому (від 1926-го і принаймні до 1939-го) був фактично і<br />
професором давньоскандинавської, хоча офіційно такого звання не<br />
існувало, – читав лекції та проводив заняття з давньоскандинавської<br />
мови й літератури.<br />
А щодо поетичних розваг, то у своїх віршах Толкін (ще від часу<br />
першої опублікованої спроби – "Битви Східного поля", ірої-комічної<br />
пародії на "Пісні імператорського Риму" лорда Маколея, 1914 р. 3 ) явив<br />
себе майстром витонченої стилізації.<br />
Тож еддична поезія, зокрема й в аспекті віршування, цікавила Толкіна<br />
подвійно – і як філолога, і як поета.<br />
"Нові пісні" в жодному разі не є перекладами – сам Толкін, згадуючи<br />
про свою працю над ними, мав на меті, за власними словами,<br />
"уніфікувати" або ж "систематизувати" відповідний<br />
давньоскандинавський літературний матеріал. А зокрема, як свідчить<br />
син письменника, йому йшлося про те, щоб усунути різноманітні<br />
суперечності й "темні місця", що на них раз у раз натрапляє в тих давніх<br />
джерелах читач. Тому між поглядами, які Толкін висловлював у нотатках<br />
до своїх лекцій, і його поетичним тлумаченням давньоскандинавських<br />
текстів часто помітна узгодженість. А на загал, за висновком Крістофера<br />
Толкіна, "Нові Пісні" – вишукано написані поеми, які за манерою та<br />
метрикою ретельно моделюють "еддичні" пісні – є відтак<br />
самодостатніми" 4 . Якщо ж вдатися до української перекладознавчої<br />
термінології, Толкінові "скандинавські" поеми можна схарактеризувати<br />
однослівно – як переспіви.<br />
У першій з них – "Пісні про Вольсунґів" – після високомовного<br />
космогонічного вступу йдеться про історію проклятого скарбу, що його<br />
стеріг дракон Фафнір; про родовід доблесного Сіґурда, який убив<br />
Фафніра й заволодів скарбом; про зародження великого кохання між<br />
Сіґурдом і валькірією Брюнгільд, яку він пробудив від чарівного сну,<br />
насланого Одіном; про прихід героя до двору вельможних володарів<br />
Ніфлунґів (Нібелунґів); про підступи Ґрімгільд, матері братів Ніфлунґів і<br />
сестри їх Ґудрун (у "Пісні про Нібелунґів" це Крімгільд), яка за допомогою<br />
злих чарів змусила Сіґурда забути Брюнгільд і одружитися з Ґудрун; про<br />
сватання до Брюнгільд Ґуннара Ніфлунґа – за намовою його матері – і<br />
про фатальну допомогу Сіґурда, який чарівним чином прибрав подобу<br />
Ґуннара, щоб пройти через випробу вогнем, що була умовою шлюбу з<br />
гордою валькірією; про сварку двох королев, під час якої Ґудрун натякає<br />
57
Брюнгільд, хто насправді домігся її руки для Ґуннара; про безумні<br />
прокльони зрадженої Брюнгільд; про вбивство Сіґурда за наказом<br />
Гуннара – і про самогубство Брюнгільд. А "Пісня про Ґудрун" розповідає<br />
про подальшу долю героїні після загибелі Сіґурда: про її шлюб із<br />
могутнім Атлі, правителем гунів (історичним Аттілою); про вбивство за<br />
його велінням братів-Ніфлунґів заради незліченних драконових скарбів,<br />
що їх вони успадкували; про страхітливу помсту Ґудрун, від рук якої<br />
спершу гинуть двоє її синів від Атлі, а згодом і він сам, – і про те, як вона<br />
заподіяла собі смерть, кинувшись у море.<br />
Щодо моделювання манери викладу, то як філолог Толкін чітко бачив<br />
відмінності в цьому аспекті поміж англосаксонськими і скандинавськими<br />
поетичними пам‟ятками – в одній зі своїх лекцій він зауважив:<br />
"Староанглійська поезія мала на меті широту, повноту, розмисли й<br />
елегійний ефект. Давньоскандинавська ж на меті має вихоплення<br />
ситуації, завдання удару, який запам‟ятають, висвітлення миті спалахом<br />
блискавки – і тяжіє до стислості, вагомого ущільнення мови у змісті й у<br />
формі…". Саме оце "вихоплення ситуації", "висвітлення миті", за<br />
слушним висновком Крістофера Толкіна, і складає визначальну<br />
особливість викладової манери "Нових пісень" 5 .<br />
Але нас зараз більше цікавить моделювання в галузі версифікації.<br />
У листі до Вістена Г‟ю Одена від 29 березня 1967 р., дякуючи Оденові<br />
за надісланий переклад "Віщування вьольви" (першої пісні "Старшої<br />
Едди"), Толкін повідомив, що збирається надіслати йому у відповідь,<br />
"якщо вдасться відшукати (сподіваюся, воно не пропало), дещо,<br />
вигадане багато років тому, коли я намагався вивчати мистецтво<br />
написання алітераційної поезії, а саме: спробу уніфікувати пісні про<br />
Вольсунґів зі "Старшої Едди", написані старовинною восьмирядковою<br />
строфою fornirðislag" 6 . Власне, цю давньоскандинавську строфічну<br />
структуру Толкін і відтворив у своїх поемах сучасною англійською<br />
мовою. У цьому полягає його новація, його віртуозний стилізаторський<br />
експеримент – і в цьому ж криється камінь спотикання для перекладача<br />
його "Нових пісень" українською мовою.<br />
Fornirðislag – метрико-строфічна модель, якою складено більшість<br />
пісень "Старшої Едди". Цей термін можна перекласти як "метр<br />
стародавніх історій" або "метр стародавніх знань" – назва, що, за<br />
спостереженням Толкіна, не могла з‟явитися до винайдення та<br />
поширення пізніших віршових моделей 7 .<br />
Коротко формулюючи дефініцію fornirðislag-а, його можна визначити<br />
як тонічний чотиривірш, кожен рядок якого має по чотири метричні<br />
наголоси (ікти) і ділиться цезурою на два двоіктові піввірші, об‟єднані<br />
алітерацією. Алітерація – власне, германська алітерація або штабрайм –<br />
являє собою узгодження наголошених складів, які починаються з<br />
однакового приголосного (групи приголосних) або голосного (причому всі<br />
58
голосні алітерують з усіма) 8 . А що наголос у давньоскандинавській мові<br />
зазвичай припадає на перший склад слова (точніше, кореня), то<br />
алітерація постає як співзвуччя початків слів. У fornirðislag-у алітерація<br />
об‟єднує перший або другий ікт (або обидва) кожного рядка з третім його<br />
іктом (тобто першим наголошеним складом другого піввірша), який і є<br />
"ключем" до алітерації.<br />
Таким чином, кожен окремо взятий рядок fornirðislag-а будується за<br />
однією з трьох моделей (де "а" – алітеровані звуки чи звукосполуки):<br />
а / а (перша модель)<br />
а / а (друга модель)<br />
а а / а (третя модель)<br />
При друці fornirðislag часто подається як восьмивірш – з<br />
виокремленими піввіршами (звідси – "старовинна восьмирядкова<br />
строфа" з Толкінового листа до Одена). До такого способу друку вдався<br />
й Крістофер Толкін як редактор батькових поем (первісно записаних<br />
почасти й чотиривіршами).<br />
Як зазначає Михайло Гаспаров у своєму "Нарисі історії<br />
європейського вірша", германська тоніка загалом лишається загадкою<br />
для порівняльно-історичного віршознавства: досі не вдалося<br />
реконструювати, як вона еволюціонувала з гіпотетичного<br />
індоєвропейського силабічного вірша. Але перейшовши до етапу<br />
фіксованих поетичних пам‟яток, Гаспаров робить надзвичайно цікаві<br />
компаративні висновки: "Ми застаємо германський вірш біля ІХ ст. у вже<br />
готовому тонічному вигляді, – пише він, – і вигляд цей приблизно<br />
однаковий у всіх трьох ареалах германського письменства: по-перше, у<br />
Скандинавії і згодом в Ісландії, давньоскандинавською й ісландською<br />
мовами; по-друге, у Британії, давньоанглійською (англосаксонською)<br />
мовою; по-третє, на материку, нижньонімецькою і верхньонімецькою<br />
мовами. У Скандинавії пам‟ятками його є еддична поезія, у Британії –<br />
"Беовульф" і суміжні з ним твори, в Німеччині – уривок пісні про<br />
Гілтібранта (суміш нижньонімецької і верхньонімецької), "Муспіллі"<br />
(верхньонімецька поема про Страшний Суд), "Геліанд" (нижньонімецька<br />
поема про Христа)" 9 .<br />
Відмінність між трьома зазначеними національними різновидами<br />
германського тонічного вірша полягає в тому, що давньоанглійський і<br />
німецький його варіанти – астрофічні, а давньоскандинавський натомість<br />
тяжіє до строфічности. Гаспаров припускає, що у спільногерманському<br />
першоджерелі ліричні вірші були строфічні, а епічні – астрофічні, тож<br />
північні короткі пісні успадкували одну традицію, а південні довгі поеми –<br />
іншу 10 .<br />
59
Безперечно, Толкін, як надзвичайно ерудований дослідник давньої<br />
скандинавської й англійської поезії (а до того ж – перекладач<br />
"Беовульфа"), почувався у тонкощах германської алітерованої тоніки як<br />
риба в воді – й не останню роль у цьому відіграло те, що вірш<br />
"Беовульфа" та інших англосаксонських поетичних пам‟яток був для<br />
нього надбанням вітчизняної – близької й рідної – літературної традиції.<br />
Про структуру цього вірша Толкін розлого висловився в передмові до<br />
виправленого видання (1940 р.) перекладу "Беовульфа" пера<br />
Дж. Р. Кларка Голла, що її було передруковано в Толкіновому збірнику<br />
"Чудовиська і критики" та інші есеї" (1983 р.). За його словами, кожен<br />
піввірш у давньоанглійському вірші був зразком чи варіацією одного з<br />
шістьох ритмічних візерунків. Візерунки ці утворювалися з сильних і<br />
слабких елементів, які можна назвати "підйомами" та "спадами".<br />
Стандартний підйом – це був довгий наголошений склад (зазвичай із<br />
відносним підвищенням тону). Стандартний спад – ненаголошений<br />
склад, довгий або короткий, низького тону. І далі Толкін наводить<br />
сучасною англійською приклади стандартних форм отих шістьох<br />
візерунків, надаючи повному підйому числове значення 4, другорядному<br />
наголосу (меншої сили та нижчому за тоном), що з‟являється у<br />
складених словах, – значення 2, редукованому з певних фонетичних<br />
причин головному наголосу (напр., коли зударяються наголоси двох<br />
суміжних повнозначних слів) – значення 3, а спаду – значення 1. Отже:<br />
А пониження–пониження: knights in / armour<br />
4 1 4 1<br />
B підвищення–підвищення: the roar- / -ing sea<br />
1 4 1 4<br />
C зіткнення: on high / mountains<br />
1 4 4 чи 3 1<br />
D а поступове пониження: bright / archangels<br />
4 3 2 1<br />
D b нерівний спад: bold / brazenfaced<br />
4 3 1 2<br />
E спад і підйом: highcrested / helms<br />
4 2 1 4 чи 3<br />
Таким чином, числове значення кожної моделі близьке до 10, тож усі<br />
шість ритмічних візерунків мають приблизно рівну метричну вагу. Відтак<br />
віршовий рядок становить збалансовану сполуку двох метрично<br />
еквівалентних піввіршів, які зазвичай мають різні ритмічні візерунки, – у<br />
взаємну гру цих візерунків і належить вслухатися тому, хто хоче оцінити<br />
віршову майстерність древнього поета 11 .<br />
60
Крістофер Толкін, усвідомлюючи тотожність метричної будови<br />
давньоанглійського і давньоскандинавського вірша, зазначає, що вказані<br />
ритмічні моделі властиві також fornyrðislag-у, і наводить приклади їх<br />
відтворення в батькових скандинавських поемах. Ось відповідний уривок<br />
з "Пісні про Ґудрун" (строфа 45, рядки 2–6) з паралельним українським<br />
перекладом:<br />
A runes of healing,<br />
D (a) words well-graven<br />
B on wood to read;<br />
E fast bids us fare<br />
C to feast gladly…<br />
руни зцілення,<br />
слова, накреслені<br />
красно на дереві;<br />
притьма на учті<br />
нас просить радіти… 12<br />
Якщо характеризувати розмір Толкінових "Нових пісень" за<br />
допомогою термінології, прийнятої в українському віршознавстві, то<br />
найближчим до істини тут буде термін "тактовик" (оскільки обсяг<br />
міжнаголошених інтервалів коливається в діапазоні трьох варіантів:<br />
0–1–2 склади) 13 .<br />
З суто метричного боку мені як перекладачеві здалося доцільним<br />
повторити тут рішення, застосоване мною при перекладі "Беовульфа"<br />
(досі неопублікованому): заступити чотириіктний тактовик Толкінового<br />
оригіналу, де нерідко зударяються два наголоси, подвоєним двоіктним<br />
дольником (у схему чотириіктного він не вкладається через нарощення<br />
клавзули й анакрузи на цезурі, що в сумі часом дає три і більше складів).<br />
Треба сподіватися, що така пом‟якшена форма тонічного вірша<br />
сприйматиметься сучасним українським читачем ще як вірш, а не вже як<br />
проза.<br />
Щодо відтворення алітерації, то, оскільки наголос у нашій мові не<br />
закріплений за першим складом кореня, збіг "сильного місця" й<br />
алітерації з початком слова можливий лише в дуже короткому тексті.<br />
Тому тут можливі два компромісні варіанти: закріпити співзвуччя або за<br />
початковим приголосним (групою приголосних) чи голосним слова, або ж<br />
за переднаголошеним приголосним (чи, знову ж таки, групою<br />
приголосних). У першому випадку матимемо буквену анафору,<br />
алітерацію як суто орнаментальну фонічну оздобу, в другому –<br />
алітерацію в її метричній функції – як замок, що поєднує два самостійні й<br />
збалансовані піввірші в єдиний віршовий рядок (так визначає метричну<br />
функцію алітерації Толкін у своїй статті "Про переклад "Беовульфа" 14 ).<br />
Отже, саме співзвуччя переднаголошених приголосних найкраще<br />
надається для того, щоб імітувати германську алітерацію в українському<br />
перекладі. До речі, Гаспаров зауважив, що перші російські перекладачі<br />
алітерованих віршів намагалися, щоб у перекладі алітерували початкові<br />
звуки слів, натомість у перекладах останніх років алітерація дедалі<br />
61
частіше переноситься з початкового на переднаголошений<br />
приголосний 15 .<br />
Пішовши цим шляхом при перекладі "Беовульфа", я не відступила від<br />
нього й працюючи над Толкіновими "скандинавськими" поемами.<br />
Наприклад, перші строфи дев‟ятого, заключного розділу "Нової пісні<br />
про Вольсунґів", що має давньоскандинавську назву "Deild" – "Пря" і<br />
починається з опису весілля Ґуннара і Брюнгільд, звучать в оригіналі й у<br />
перекладі так:<br />
1 On day appointed<br />
dawn rose redly,<br />
sun sprang fiery<br />
southward hasting.<br />
Bridal to Brynhild<br />
blissful drank he,<br />
Gunnar Gjúki‟s son,<br />
gold unsparing.<br />
2 All surpassing,<br />
proud and ardent,<br />
Brynhild sat there,<br />
a bride and queen.<br />
All men‟s master,<br />
all surpassing,<br />
in came Sigurd<br />
as sun rising.<br />
3 By Gudrún‟s side,<br />
Gjúki‟s daughter,<br />
she saw him seated –<br />
a silence fell.<br />
As stone graven<br />
stared she palely,<br />
as cold and still<br />
as carven stone.<br />
4 From shrouded heart<br />
the shadows parted;<br />
oaths were<br />
remembered<br />
all unfulfilled.<br />
As stone carven,<br />
stern, unbending,<br />
he sat unsmiling<br />
no sign making.<br />
1 Певного дня<br />
розвиднялось червоно,<br />
сонце в полум‟ї<br />
на південь квапилось.<br />
Щасний, до Брюнгільд<br />
п‟є щерть він весільну,<br />
Ґуннар, син Ґ‟юкі,<br />
без ґанджу в щедротах.<br />
2 Над всіма горуючи,<br />
гаряча і горда,<br />
Брюнгільд сиділа там,<br />
обранка й володарка.<br />
Над всіма горуючи,<br />
герой незрівнянний,<br />
Сіґурд ввійшов,<br />
як сонце ранкове.<br />
3 Зрить вона – з Ґудрун,<br />
Ґ‟юкі донькою,<br />
поруч він сів –<br />
запало мовчання.<br />
Мов статуя з каменю,<br />
вона стежила, зблідла,<br />
зимна і стихла,<br />
мов стовп кам‟яний.<br />
4 У хмарному серці<br />
сутінь розвіялась;<br />
присяги згадались,<br />
усі недодержані.<br />
Мов стовп кам‟яний,<br />
застиглий, суворий,<br />
сидів він без усміху,<br />
не подавши й знаку 16 .<br />
Крім fornyrðislag-а, в "Новій пісні про Вольсунґів" ужито ще одну<br />
еддичну строфу – значно менш поширену. Це ljóðaháttr – чотиривірш, де<br />
перший і третій віршові рядки побудовані, як у fornyrðislag-у, а другий і<br />
62
четвертий мають три метричні наголоси і подвійну (чи потрійну)<br />
алітерацію 17 . При друці ljóðaháttr зазвичай подається як шестивірш, де<br />
виокремлено піввірші непарних рядків.<br />
Цю метрико-строфічну модель Толкін запозичив з еддичної пісні<br />
"Fáfnismál" і використав її в т. зв. "пташиних віршах" (тобто віршах, що їх,<br />
в еддичній традиції, співають птахи, пророкуючи долю героя). Мова йде<br />
про епізод, коли Сіґурд, убивши дракона Фафніра за намовою<br />
велемудрого Реґіна (якому цей дракон доводився рідним братом),<br />
засмажив на вогні, виконуючи прохання Реґіна, драконове серце;<br />
розтоплений жир бризнув йому на палець, він злизав його – і сталося<br />
диво: він став розуміти мову птахів і звірів. І ось яку пташину розмову<br />
почув Сіґурд:<br />
first bird 42<br />
'A head shorter<br />
should hoary liar<br />
go hence to nether hell!<br />
The heart of Fáfnir<br />
I whole would eat<br />
if I myself were Sigurd.'<br />
second bird 43 'Who a foe lets free<br />
is fool indeed,<br />
when he was bane of brother!<br />
I alone would be lord<br />
of linkéd gold,<br />
if my wielded sword had won it.'<br />
first bird 44<br />
'A head shorter<br />
should hiding dwarf<br />
deprived of gold perish!<br />
There Regin rouses<br />
in rustling heather;<br />
Vengeance he vows for brother.'<br />
А це український переклад:<br />
перший 42 "Голову сивому<br />
птах геть брехунові –<br />
хай піде у пащу пекла!<br />
Серце Фафніра<br />
усе б я з‟їв,<br />
якби я сам був Сіґурдом".<br />
другий 43<br />
"Хто відпустить на волю<br />
63
птах<br />
ворога – дурень,<br />
якщо кару на брата обрушив!<br />
Сам би я злото<br />
посів кільчасте,<br />
якби виборов меч його мій".<br />
перший 44 "Голову ґномові<br />
птах геть потайному, –<br />
не загарбавши злота, хай гине!<br />
В шелестливому Реґін<br />
ворушиться вересі, –<br />
клятву помститись він склав" 18 .<br />
У такий вигадливий спосіб птахи намовляють Сіґурда вбити Реґіна,<br />
який, з одного боку, прагне заволодіти Фафніровим золотом, а з іншого –<br />
зобов‟язаний помститися вбивці свого брата (хоча сам підбурював його<br />
до вбивства).<br />
Таким чином, Толкін у своїх "Нових піснях" з властивим йому<br />
стилістичним блиском довів, що метричні, фонічні й строфічні форми<br />
еддичної поезії цілком можуть бути відтворені засобами сучасної<br />
англійської мови. І вони мають право на існування не лише в перекладі,<br />
а й в оригінальній поезії, де здатні жити новим повнокровним життям.<br />
Імітувати їх в українському перекладі – завдання творче, і<br />
запропонований тут принцип – лише одне з можливих перекладацьких<br />
рішень.<br />
1 Кочур Г. Рецензія на "Грецьку рапсодію" Петруса Антеоса в перекладі М. Негоди:<br />
Машинопис / Архів Літературного музею Г. Кочура в Ірпені. – С. 1; 2 Толкін Крістофер.<br />
Передмова // Толкін Дж. Р. Р. Легенда про Сіґурда і Ґудрун. – Львів: Астролябія, 2010.<br />
– С. 13; 3 Shippey Tom. Scholars of Medieval Literature, Influence of // J. R. R. Tolkien<br />
Encyclopedia: Scholarship and Critical Assessment / Edited by Michael D. C. Drout. –<br />
Routledge, 2006 // http://cw.routledge.com/ref/tolkien/scholars.html 4 Толкін Крістофер.<br />
Передмова. – С. 13–16; 5 Там само. – С. 15–16; 6 Там само. – С. 14; 7 Толкін<br />
Крістофер. Віршова форма поем // Толкін Дж. Р. Р. Легенда про Сіґурда і Ґудрун. –<br />
Львів: Астролябія, 2010. – С. 53; 8 Там само. – С. 58; 9 Гаспаров М. Очерк истории<br />
европейского стиха. – М.: Наука, 1989. – С. 38; 10 Там само. – С. 39; 11 Толкін<br />
Крістофер. Віршова форма поем. – С. 54–55; 12 Там само. – С. 56; 13 Костенко Н.<br />
Українське віршування ХХ століття: Навчальний посібник. – К.: ВПЦ "Київський<br />
університет", 2006. – С. 101; 14 Цит. за: От составителя // Толкин Дж. Р. Р. Профессор<br />
и чудовища. – СПб.: Азбука-классика, 2004. – С. 6; 15 Гаспаров М. Очерк истории<br />
европейского стиха. – С. 41; 16 Толкін Дж. Р. Р. Нова пісня про Вольсунґів, або<br />
Найдовша пісня про Сіґурда // Толкін Дж. Р. Р. Легенда про Сіґурда і Ґудрун. – Львів:<br />
Астролябія, 2010. – С. 222–225; 17 Толкін Крістофер. Коментар до Völsungakviða en<br />
nýja // Толкін Дж. Р. Р. Легенда про Сіґурда і Ґудрун. – Львів: Астролябія, 2010. –<br />
С. 297; 18 Толкін Дж. Р. Р. Нова пісня про Вольсунґів, або Найдовша пісня про Сіґурда.<br />
– С. 158–159.<br />
64
Микола Сулима<br />
МЕЛЕТІЙ СМОТРИЦЬКИЙ – ПЕРЕКЛАДАЧ 138-ГО СОНЕТА Ф. ПЕТРАРКИ<br />
Про перекладений Мелетієм Смотрицьким 138-й сонет Франческо<br />
Петрарки можна дізнатися зі статті Д. С. Наливайка "Петрарка й<br />
Боккаччо в давній українській літературі" 1 . В ній ідеться про<br />
польськомовний трактат Мелетія Смотрицького "Тренос", що побачив<br />
світ у 1610 р. (він підписаний псевдонімом Теофіл Ортолог), де вміщено<br />
10-рядкові фрагменти сонета великого італійського поета в перекладі<br />
латинською та польською мовами. Д. С. Наливайко відзначає, що в<br />
латиномовному фрагменті письменник-полеміст подав "метрично<br />
впорядкований відповідник" 138-го сонета, але "без рим і загалом без<br />
спроб зберегти сонету форму". Щодо польськомовного фрагменту, то<br />
віршова форма в ньому, продовжує Д. С. Наливайко, "дещо чіткіша, але<br />
теж далека від сонетної форми – маємо тут звичний<br />
тринадцятискладовий силабік".<br />
Чому так сталося, що Мелетій Смотрицький залишився байдужим до<br />
сонетної форми знаменитого твору Франческо Петрарки?<br />
Нагадаємо, що тверді віршові форми прийшли в українську поезію ще<br />
на зорі її поширення. Десятирядковою строфою із дворядковим<br />
прикінцевим пуантом написано вірш Герасима Смотрицького (батька<br />
Мелетія) "Зри сія знаменія, княжате славнаго…" (1580–1581), у<br />
"Ляменті…" Давида Андрієвича (1628) вперше зустрічається сапфічна<br />
строфа:<br />
К смерти дорогу, Іоан священный<br />
Скончил, отец наш, в духу возлюбленный,<br />
И чого прагнул, достался до неба,<br />
Як было треба. 2<br />
У цьому ж творі звичні силабічні дистихи графічно формують катрени.<br />
В "Имнологіи" Памва Беринди, Тарасія Земки та ін. (1630) знаходимо<br />
цілі розділи, написані катренами з перехресним та кільцевим<br />
римуванням:<br />
В раю єще гнhв зачатый<br />
З Люципером чловhка<br />
И през него на весь влятый<br />
Рожай людскій от вhка; 3<br />
Земли създатель в землю ся слагаєт<br />
От распиналник, но в земли глубины<br />
Съшед яко бог адскія долины,<br />
От вhка юзников всhх днесь свобождаєт 4 .<br />
65
Якщо зазирнемо в "Грамматіки словенскія правильноє синтагма" того<br />
ж Мелетія Смотрицького (1619), то знайдемо там віршознавчий опис<br />
сапфічної строфи та ін. античних віршових форм.<br />
Між перекладами 138-го сонета, здійсненими Мелетієм Смотрицьким,<br />
і віршознавчим розділом його "Граматики", попри десятилітню відстань,<br />
на наш погляд, існує певний зв'язок. Звертає на себе увагу те, що 138-й<br />
сонет має певну нерівноскладовість: він написаний 12- і 13-складовими<br />
рядками. Саме на цю особливість твору Ф. Петрарки і міг звернути увагу<br />
Мелетій Смотрицький: він усуває в своєму польськомовному перекладі<br />
цю нерівноскладовість і пише свої десять рядків суцільним 13-<br />
складником. Позаяк його цікавить у першу чергу антиватіканський зміст<br />
138-го сонета, він ігнорує кільцеве римування в катренах, зміст яких він<br />
уміщує в 10 рядках (терцети Мелетій Смотрицький взагалі не<br />
перекладає, можливо, через надто брутальне, як на нього, порівняння<br />
Риму з безсоромною дівкою, прямий закид Ватиканові на не зовсім чесно<br />
здобуті багатства, а також в‟їдливе нагадування про Костянтина<br />
Великого).<br />
Про "силабічне мислення" Мелетія Смотрицького свідчать і віршові<br />
приклади в його "Граматиці". Вони в підручнику підібрані так, щоб<br />
узгоджувалися і якісна, і кількісна складові наведених рядків. Ми,<br />
звичайно ж, пам‟ятаємо, що Мелетій Смотрицький вважав, що голосні в<br />
українській мові бувають – як у грецькій мові – довгими та короткими.<br />
Складаючи самотужки приклади, узгоджені з його уявленнями про<br />
голосні звуки, Мелетій Смотрицький і в елегійському, і в ямбійському, і в<br />
фалейському, і в асклепіадському віршах дотримується 11-, 12- чи 13-<br />
складовості (виняток – гліконський вірш, написаний 8-складником, та<br />
вірш іройський, що його рядки мають 12 і більше складів, а також один<br />
довгий рядок у іроелегійському вірші). Мелетій Смотрицький, наприклад,<br />
не згадує гекзаметра, – очевидно, через те, що зіткнувся б із віршем із<br />
17 складами в рядку.<br />
Мелетій Смотрицький, звичайно ж, міг звернути увагу на домінування<br />
трискладових стоп у сонеті Ф. Петрарки. Проте якісна сторона твору<br />
його, очевидно, не цікавила. Він зосереджується на відтворенні змісту<br />
за допомогою силабічної системи віршування, на його думку, найближчої<br />
до вірша, яким написано оригінал (за кількістю складів у рядках). І все ж,<br />
попри такі відхилення, 138-й сонет Ф. Петрарки у перекладі Мелетія<br />
Смотрицького залишається дорогоцінним взірцем, свідченням глибокого<br />
інтересу українських письменників до європейських літератур, до нових<br />
форм і засобів увиразнення віршованих та прозових текстів.<br />
1 Наливайко Д. С. Петрарка й Боккаччо в давній українській літературі //<br />
Наливайко Д. С. Компаративістика й історія літератури. – Харків: Акта, 2007. – С. 63–<br />
78; 2 Українська поезія. Кінець XVI-початок XVII ст. – К., 1978. – С. 354; 3 Там само. – С.<br />
362; 4 Там само. – С. 365.<br />
66
СКАЛЬДИЧНИЙ МАНСЕНГ ЕГІЛЯ СКАЛЛАГРІМСОНА<br />
У СУЧАСНИХ ПЕРЕКЛАДАХ<br />
Ольга Блик<br />
Сьогодні у сферу наших зацікавлень потрапить яскравий феномен<br />
доби Середньовіччя – скальдична поезія. Це поетичні тексти зазвичай<br />
короткого обсягу, які витворювалися в Ісландії співцями-скальдами від ІХ<br />
по ХІ ст. Темна мова цих творів, надзвичайно ускладнена їхня форма<br />
привертали увагу багатьох дослідників. Існувало безліч версій щодо<br />
творення, функціонування та завдань скальдичної поезія. Надзвичайна<br />
гіпертрофія форми навіть викликала у деяких науковців сумніви в<br />
автентичності скальдичної поезії 1 . Але, як слушно зазначив Стеблін-<br />
Каменський, ця ускладнена форма поєднується з досить однотипним<br />
змістом. Така поезія є цікавим етапом переходу від фольклорної,<br />
анонімної поезії до авторської творчості.<br />
Феномен скальдичної поезії викликав зацікавлення багатьох<br />
науковців. Так, переклади зі скальдів знаходимо у доробку Івана Франка<br />
(прикметним є те, що Франко працював з німецьким підрядником, але<br />
виявився при цьому неймовірно близьким до оригіналу). Ісландським<br />
співцям присвячено цілий розділ ґрунтовної праці "Генерика та<br />
архітектоніка" Ігоря Качуровського, де він висловлює гіпотезу про вплив<br />
скальдичної традиції на давньоруську дружинну поезію, пов‟язуючи це з<br />
частим гостюванням північних гостей королівського роду при київському<br />
дворі 2 . Такий авторитетний дослідник, як Дмитро Чижевський у своїй<br />
"Історії української літератури" висловлює думку про подібність північних<br />
пісень та незбереженого дружинного епосу часів Київської Русі, а також<br />
наводить фрагменти зі "Слова о полку Ігоревім", які за формою<br />
нагадують скальдичні метафори-кеннінги 3 . Зацікавлення<br />
скандинавськими мотивами були у незбереженій праці О. Бургардта<br />
(Юрія Клена). До цього переліку слід додати два томи "Походження Русі"<br />
О. Пріцака, присвячені виключно скандинавським джерелам 4 . Таким<br />
чином, можемо підсумувати, що зацікавлення скальдичною поезією в<br />
українській науці були досить значними.<br />
На базі Ленінградського університету в радянські часи була<br />
сформована потужна школа скандинавістики. Серед її засновників,<br />
безумовно, слід назвати М. Стеблін-Каменського, А. Гуревича,<br />
О. Ридзевську, В. Пашуто, мовознавця В. Беркова. Цінні розмисли про<br />
роль варягів у Константинополі містяться у працях В. Васильєвського.<br />
Пророблена у ті часи робота принесла цінні плоди. Існує значний корпус<br />
російських перекладів скальдичної поезії, як у складі саг, так і окремо.<br />
Зазвичай ми можемо працювати з кількома перекладами однієї<br />
скальдичної поезії (віси). На жаль, в українському просторі поки що не<br />
67
маємо такого великого вибору. У нашій роботі ми користувалися<br />
ґрунтовним виданням "Поезія скальдів" Олени Гуревич та Ірини<br />
Матюшиної 5 . Крім того, у значній пригоді нам стала праця William Sayers:<br />
Onomastic Paronomasiain Old Norse-Icelandic:Technique, Context, and<br />
ParallelsTijdSchrift voor Skandinavistiek, vol. 27 (2006), nr. 1<br />
Ми звернемося до перекладу окремої віси Егіля Скаллагрімсона.<br />
Егіль Скаллагрімссон (тобто син Лисого Гріма) – безперечно,<br />
найвидатніший зі скальдів. Роки його життя приблизно 910–990. Про<br />
нього багато розповідається в "Сазі про Егіля", одній із найкращих<br />
ісландських "родових саг". Збереглися три великі твори Егіля – "Викуп<br />
голови", "Втрата синів" і "Пісня про Арінбйорна", а також фрагменти<br />
"Драпи про Адальстейна" і двох щитових драп і 46 окремих віс.<br />
Прикметним є те, що скальдичні віси майже ніколи не зустрічаються<br />
окремо. Зазвичай вони доходять до нас у складі саг, супроводжуючи<br />
описані події. Знаючи контекст, у якому була сказана та чи інша<br />
скальдична віса, ми можемо розшифрувати її значення. З іншого боку,<br />
складна гіпертрофована форма віси дозволяє їй зберегти свою форму<br />
під час усної передачі упродовж кількох століть. Таким чином,<br />
скальдична віса у тексті виступає ніби документальним свідком подій.<br />
Для докладного розуміння пропонованої поезії слід звернутися до<br />
контексту, в якому вона була промовлена. У "Сазі про Егіля"<br />
оповідається, що Егіль мав брата Торольва. Той одружився з Асгерд, і<br />
Егіля засмутив цей шлюб. Через кілька років Торольва було вбито. Його<br />
вдова переселилася до Арінбйорна, друга Егіля. Гостюючи у<br />
Арінбйорна, Егіль промовляє цю вісу, і незабаром Торгерд виходить<br />
заміж за Егіля. Цей контекст дозволяє нам проінтерпретувати Егілеву<br />
вісу як мансенг, любовне ворожіння. Прагматичне його призначення<br />
безперечне, про жодне оспівування почуттів тут мова не йде. Окреме<br />
дослідження скальдичного мансенгу належить І. Матюшиній.<br />
Прикметним є те, що в законодавчій системі давніх скандинавів за вірш,<br />
сказаний про жінку, скальд мусив бути покараний, убитий або вигнаний з<br />
країни, тобто мав понести кримінальну відповідальність.<br />
Очевидно, на той момент ще надзвичайно сильна віра у дієвість<br />
"зв‟язаних слів", якими і є скальдична поезія. Тут з контексту саги видно,<br />
що ворожіння мало свій результат – згоду жінки.<br />
У цьому любовному вірші мало бути зашифроване ім‟я жінки. Тут це<br />
відбувається таким чином: назва шапки (faldr) є омонімічною до гірської<br />
верхівки, яка старонорвезькою буде áss, так само як faldr (шапка)може<br />
бути проінтерпретовано як gerða. Таким чином, шапка землі гори<br />
велетня розшифровується як Асгерд. Прикметно, що у скальдів цей<br />
прийом називається офйост, дослівно "надто ясний". Егіль промовляє<br />
цю вісу Арінбйорнові з тим, що зрозуміло, про кого йде мова. Після цього<br />
він додає: "Имя в браге Одина //я скрываю редко, //оттого что люди<br />
68
могут догадаться. // Кто искусен в песнях, //тот на ощупь может // в<br />
висе, что сложил я, //тайну обнаружить" (пер. А.Корсуна).<br />
Які риси є найбільш характерними для скальдичної поезії? В першу<br />
чергу це складна система алітерацій та внутрішніх рим, суворо<br />
регламентовані внутрішні рими, кількість складів у рядку, кількість рядків<br />
у строфі.<br />
Найпопулярніший зі скальдичних розмірів – це дроттквет (вірогідно,<br />
"такий, що виконується дружиною" від drott – "дружина" і kveda –<br />
"виконувати"). Ним створено 5/6 усієї скальдичної поезії. Строфа<br />
дроттквета – це вісім рядків, які створюють дві напівстрофи, або чотири<br />
двовірші. За будовою напівстрофи однакові, тому дроттквет можна<br />
проілюструвати напівстрофою. Алітерації позначені жирним шрифтом,<br />
внутрішні рими – курсивом. У непарних рядках завжди два алітеруючих<br />
склади, у парних – один, і це завжди перший склад. У кожному рядку є<br />
внутрішні рими (так звані "хендінги"), у непарних рядках вони неповні, у<br />
парних – повні. Як зрозуміло зі слів скальдів, саме хендінги створювали<br />
красу дроттквета. Дроттквет – розмір тритактний. У кожному його рядку<br />
шість складів, з яких три ритмічно наголошені, разом з тим вони несуть і<br />
словесний наголос. Зазвичай вони довгі, однак на початку рядка два<br />
коротких можуть заміняти один довгий. Порядок складів міг не<br />
вкладатися у ямбічну або хореїчну систему, але передостанній склад<br />
рядка завжди наголошений, так само як і перший склад парного рядка,<br />
бо на них падала головна алітерація, пов‟язуючи два рядка у двовірш.<br />
Щодо алітерації, то її створювали однакові приголосні (наприклад, gap –<br />
ginnunga – gras), або голосні, причому більш бажаними були різні голосні<br />
(наприклад, ar – alda – Ymir). Поєднання sk, st, sp алітерують лише з<br />
цими поєднаннями (наприклад, Skuld – skildi – skogul). Найбільш<br />
специфічною рисою дроттквета є переплетення речень. Його<br />
функціональність точно невідома, але, скоріш за все, метою було<br />
затемнення змісту, як і в усій магічній поезії 6 .<br />
Другим класичним прийомом скальдичної поезії є кенніг,<br />
інакомовлення, метафора, яка будується за типовою схемою. Кеннінг<br />
(ісл. Kenning буквально – позначення) – заміна іменника звичайної мови<br />
двома іменниками, з яких другий позначає перший, тобто перифрази<br />
типу "кінь моря" (тобто корабель) або "син Одіна" (тобто Тор).<br />
Наприклад, кеннінг, що позначає жінку: ім‟я будь-якого жіночого<br />
божества (Герд, Сів, Фрейя) + предмет зі сфери її діяльності (зап‟ястя,<br />
пряжа, лавка, пиво). Таким чином, отримуємо: Хлін руки – кеннінг на<br />
позначення жінки 7 .<br />
Кеннінги бувають одно- та багатоскладові. У багатоскладових один з<br />
елементів у свою чергу так само підміняється кеннінгом. Відомі п‟яти- і<br />
навіть шестискладові кенніги. У розглядуваному вірші маємо<br />
двоскладовий: Хлін скелі сокола (або ж сидіння сокола), сидіння сокола<br />
69
– зап‟ястя, Хлін руки – жінка. Так само далі – "гірські вершини лоба", за<br />
аналогією, вершини вивищуються над рівниною, вії вивищуються над<br />
лобом.<br />
Отже, у пропонованих перекладах ми повинні простежити<br />
збереження скальдичних внутрішніх рим (алітерації та асонанси) та<br />
відтворення специфічних скальдичних прийомів – кеннінгів. Важливою<br />
також є своєрідна шарада – шифрування імені жінки, але дослівне<br />
відтворення гри слів старонорвезької мови на російському або<br />
українському матеріалі ми не вважаємо за можливе. У цьому випадку, на<br />
нашу думку, правомірним буде використання примітки.<br />
Розглянемо пропоновані переклади поезії:<br />
Ókynni vensk, ennis<br />
ungr þorðak vel forðum,<br />
haukaklifs, at hefja,<br />
Hlín, þvergnípur mínar;<br />
verðk í feld, þás foldar,<br />
faldr kømr í hug skaldi<br />
berg-Óneris, brúna<br />
brátt miðstalli hváta. 8<br />
Підрядник: Молода Хлін (ім‟я богині) скелі сокола (зап‟ястя) [жінка]<br />
росла, привчена до відлюдності. Раніше я сміливо підіймав гірські<br />
вершини лоба (вії), тепер я змушений сховати серединний стовп моїх<br />
брів (ніс) у хутряну накидку, коли шапка землі гори Онеріра (велетня)<br />
спадає поетові на думку.<br />
Переклад С. Петрова<br />
Переклад А. Корсуна<br />
Сив насеста сокола<br />
села вдаль от скальда.<br />
Луны лба молил я<br />
бросить из-под брови.<br />
Ныне ж скальд тоскует<br />
и от скорби вскоре<br />
мыс промеждубровный<br />
молча сунет в шубу.<br />
Женщину увидеть<br />
я хотел. Она же<br />
встречи избегала.<br />
Прежде смело в очи<br />
женщинам смотрел я,<br />
ныне робко взоры<br />
долу опускаю,<br />
вспомнив Герд запястья.<br />
70
Перевод linkimas<br />
Встарь, бровей не хмуря,<br />
на людей глядел я,<br />
бойким и в бою был,<br />
болью быль неволит,<br />
опускает скальд свой<br />
ныне нос все ниже,<br />
женщине желанной,<br />
жаль, но не до скальда.<br />
Переклад Ольги Блик<br />
Сів намиста сіла<br />
Осторонь від скальда<br />
Скарб чола благав я<br />
Блиснути з-під пасма<br />
Зараз скальд в зажурі<br />
Не здобувши схильність<br />
Щоглу попідчольну<br />
Щільно вкутав хутром.<br />
Розглянемо за такими критеріями кожен із запропонованих<br />
перекладів. Для зручності виділимо в оригіналі три мотиви: жінка не хоче<br />
дивитись на скальда; раніше скальд сміливо підіймав очі на людей;<br />
згадуючи жінку, скальд в зажурі ховає носа у комір. Переклад С. Петрова<br />
є надзвичайно вдалим поєднанням формальних характеристик<br />
скальдичного вірша і близького відтворення змісту оригіналу. З трьох<br />
мотивів тут відтворено два, перший і третій. Замість другого перекладач<br />
тут продовжує перший мотив: "Луны лба молил я// Бросить из-под<br />
брови". Значним досягненням перекладача є використання кеннінгів:<br />
"Сив насеста сокола"; "луны лба"; "мыс промеждубровный". Причому<br />
переклад першого і третього кеннігів надзвичайно близький до оригіналу<br />
"Хлін сидіння сокола", "серединний стовп моїх брів". Доданий<br />
перекладачем кеннінг "луны лба" підсилює враження від твору. Крім<br />
того, у вірші алітерують звуки "с", "л", "ск", "м", "н". Таким чином, можна<br />
стверджувати, що цей переклад є надзвичайно вдалим, бо відтворює як<br />
формальні, так і змістові характеристики оригіналу, а отже, може<br />
створити цілісне уявлення про скальдичні вірші.<br />
У перекладі А. Корсуна алітерації також присутні, але алітерує звук<br />
"ж", якого немає у старонорвезькій, та і в сучасній норвезькій мові. Зміст<br />
твору перекладено близько до оригіналу, відтворено всі три мотиви. Але<br />
перекладач використав тільки один кеннінг, і то переніс його з початку<br />
твору на кінець. Крім того, використання у скальдичній поезії прямого<br />
найменування жінки не було можливим. Можемо підсумувати, що попри<br />
71
близькість до оригіналу, цей переклад твору не відтворює враження,<br />
атмосферу оригіналу.<br />
У перекладі linkimas присутня алітерація на б, л, ск, н, ж. Щодо<br />
близькості до оригіналу, відсутній перший мотив, але другий і третій<br />
представлені повною мірою. Мотив битви доданий перекладачем, але<br />
він відповідає формальним характеристикам, крім того, є поширеним у<br />
всій скальдичній поезії. Попри відсутність кеннінгів, за рахунок добре<br />
збудованої алітерації переклад справляє враження справжньої<br />
скальдичної віси, і, що важливо, сприймається як цілісний твір. В<br />
українському перекладі Ольги Блик відтворено перший та третій мотиви,<br />
збережено систему алітерацій с, ст, ск, щ на українському ґрунті<br />
відтворено кеннінги: "Сів намиста", "скарб чола", "щогла попідчольна".<br />
Таким чином, поєднання цих елементів дозволяє стверджувати, що цей<br />
переклад передає цілісне враження від скальдичної поезії<br />
україномовному читачеві. та й загалом, збільшення корпусу українських<br />
перекладів скальдичних віс є на загал позитивним.<br />
1 Стеблин-Каменский М. И. Древнескандинавская литература. – М, 1979;<br />
2 Качуровський І. Генерика і архітектоніка. – Київ: Києво-Могилянська академія, 2005;<br />
3 Чижевський Д. І. Історія української літератури. – К, 2003;<br />
4 Пріцак О.<br />
Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела. Т. 1. – К.,1997; 5 Гуревич Е. А.,<br />
Матюшина И. Г. Поэзия скальдов. – Москва: РГГУ, 2000; 6 Стеблин-Каменский М. И.<br />
Древнескандинавская литература...; 7 Там само; 8 Поезії Егіля Скаллагрімссона<br />
та їх переклади з коментарями цит. за електронним джерелом:<br />
http://norse.ulver.com/poetry/egill.html.<br />
Александр Пустовит<br />
ПОЭТИКА СВОБОДЫ. АНГЛИЙСКАЯ И РУССКАЯ ПОЭЗИЯ НОНСЕНСА:<br />
о смысле бессмысленного<br />
Les mots mis en liberté.<br />
(Слова, отпущенные на свободу).<br />
Bonne nuit à la pensée<br />
(Мысли, спокойной вам ночи).<br />
А. Рембо<br />
П. Элюар<br />
Искусство неотделимо от поисков истины.<br />
Ю. Лотман<br />
В одной из публикаций 1830 г. в "Литературной газете" Пушкин<br />
цитирует Шекспира: "В одной из Шекспировых комедий крестьянка<br />
Одрей (современный переводчик пишет – Одри – А. П.) спрашивает:<br />
"Что такое поэзия? Вещь ли это настоящая?" 1 . Речь идет о комедии<br />
Шекспира "Как вам это понравится" (Акт III, Сцена 3). Шут Оселок,<br />
72
беседуя с крестьянской девушкой Одри, восклицает: "Ах, почему боги не<br />
создали тебя более поэтичной!".<br />
Одри. А что такое поэтичная? Что-нибудь вроде честная?<br />
Правдивая?<br />
Оселок. По совести говоря, ни то, ни другое. Чем поэзия правдивее,<br />
тем больше в ней вымысла 2 .<br />
У Шекспира реплика Одри выглядит так: "I do not know what "poetical"<br />
is. Is it honest in deed and word? Is it a true thing?" 3 .<br />
True – английское слово, которое может быть переведено очень поразному:<br />
настоящий, подлинный, истинный, правдивый, правильный,<br />
верный, точный, законный, действительный. True – один из ключевых<br />
терминов науки логики, в которой ему противопоставляется антоним<br />
false – ложный. Двузначная (то есть разделяющая все суждения на<br />
истинные и ложные) логика Аристотеля – общий фундамент всех наук.<br />
Цель любой науки – различение истины и лжи.<br />
Вполне понятен интерес великого русского поэта к этой проблеме:<br />
правдива ли поэзия? – Is it a true thing?<br />
Если да, то что же это за правда, соседствующая с вымыслом? Если<br />
нет, то имеет ли право на существование лживое искусство?<br />
Три закона Аристотелевой логики – закон непротиворечивости, закон<br />
исключенного третьего, закон тождества – сводятся к запрету<br />
противоречия. Потому что из противоречивого высказывания логически<br />
следует любое высказывание (если верно противоречие, то верно все<br />
что угодно). Если А и не-А, то В 4 . Если определить логику как науку о<br />
правильном рассуждении 5 , то одно из условий правильности<br />
рассуждения – отсутствие противоречий (непротиворечивость).<br />
Поскольку еще с античных времен именно математика стала<br />
синонимом научного знания ("В каждой науке ровно столько науки,<br />
сколько в ней математики", – сказал Кант), а математические истины<br />
считаются наиболее достоверными, то проиллюстрируем<br />
вышеизложенное простейшим математическим построением. То, что<br />
наличие противоречия губит содержательную теорию, можно показать<br />
следующим образом. Представим себе, что наряду с тривиальными<br />
равенствами 1 = 1, 2 = 2 и т. д., мы включили в систему верных<br />
(истинных) арифметических высказываний утверждение 1 = 2. Тем<br />
самым теория стала противоречивой, поскольку мы утверждаем 1 = 1,<br />
2 = 2 (А = А; этого требует закон тождества) и одновременно 1 = 2<br />
(А = В; но В не есть А, следовательно, А одновременно равно себе и не<br />
равно себе (равно другому).<br />
А есть А (1 = 1) и в то же время А есть В (1 = 2) – это и есть<br />
противоречие.<br />
Поскольку к обеим частям верного равенства можно прибавлять<br />
одно и то же число (если a = b, то a + 1 = b + 1) то из равенства 1 = 2,<br />
73
прибавив к левой и к правой части по единице, получим 2 = 3, еще раз<br />
прибавив по единице, получим 3 = 4 и т. д.; таким образом, придем к<br />
выводу: 1 = 2 = 3 = 4 =…, т. е. любое натуральное число равно любому<br />
другому натуральному числу. Понятно, что при этом все<br />
арифметические доказательства рухнут; арифметика как<br />
содержательная теория перестанет существовать.<br />
В противоречивой теории утрачивается различие между истинным и<br />
ложным высказываниями 6 , доказуемым становится все, что угодно.<br />
Такая теория не имеет никакой ценности.<br />
Однако задача любой науки – четкое и однозначное отделение<br />
истины от лжи и отыскание истины; ложь определяется как то, что<br />
противоположно истине.<br />
Итак, истины науки непротиворечивы. Правильное (с точки зрения<br />
классической логики) рассуждение должно быть непротиворечивым. Тем<br />
не менее, существуют обширные области культуры, прямо связанные с<br />
противоречием: это философия, религия и искусство. Они тоже<br />
претендуют на отыскание истины. Каковы же особенности религиозных,<br />
философских, поэтических истин? Покажем, что это истины<br />
парадоксальные (воплощающие противоречие).<br />
Каждый раз, когда человеческая мысль формулирует действительно<br />
важный вопрос, философия отвечает на него двойственно. Например.<br />
Существует ли что-либо, кроме движущейся материи? Нет, –<br />
утверждает Демокрит, – есть только атомы и пустота. Да, – утверждает<br />
Платон, – существует не только чувственно воспринимаемый мир<br />
вещей, но и умопостигаемый мир идей. Бессмертна ли душа? Нет, –<br />
утверждают Демокрит и его последователь Эпикур, – она умирает<br />
вместе со смертью тела. Да, – утверждает Платон, – до рождения<br />
человека и после его смерти бессмертные души пребывают в мире идей<br />
(примеры многочисленны 7 ).<br />
"Логическое противоречие" – это чуть ли не сущность всей<br />
философии", – пишет гегельянец И. А. Ильин 8 ). Вот что пишет о<br />
противоречивости философского знания замечательный мыслитель<br />
ХХ в. Бертран Рассел (1872–1970): "Никому еще не удалось создать<br />
философию, которая была бы одновременно правдоподобной и<br />
внутренне непротиворечивой... Философия, не свободная от внутренних<br />
противоречий, не может быть полностью истинной, но<br />
непротиворечивая философия вполне может оказаться полностью<br />
ложной" 9 .<br />
Противоречива христианская религия. Догматы христианства, –<br />
троичность единого Бога, непорочное зачатие, воскресение из мертвых,<br />
74
– представляют собой антиномии, то есть непримиримые противоречия.<br />
"Для рассудка истина есть противоречие, и это противоречие делается<br />
явным, лишь только истина получает словесную формулировку…<br />
Другими словами, истина есть антиномия, и не может не быть таковою.<br />
Противоречие! Оно всегда тайна души – тайна молитвы и любви. Чем<br />
ближе к Богу, тем отчетливее противоречия", – пишет богослов<br />
П. Флоренский 10 .<br />
Противоречива и поэзия. В частности, ключевую особенность<br />
поэтической речи многие исследователи видят в использовании<br />
метафоры 11 .<br />
Иллюстрацией противоречивости метафор может служить<br />
стихотворение А. С. Пушкина "Роза" (1817 г.):<br />
Где наша роза,<br />
Друзья мои?<br />
Увяла роза,<br />
Дитя зари.<br />
Не говори:<br />
Так вянет младость!<br />
Не говори:<br />
Вот жизни радость!<br />
Цветку скажи:<br />
Прости, жалею!<br />
И на лилею<br />
Нам укажи 12 .<br />
О чем это стихотворение? Как понимать этот, казалось бы, такой<br />
краткий и прозрачный, текст? Каков его смысл? – Есть два варианта<br />
ответа.<br />
Во-первых, можно сказать, что роза и лилия – это просто два цветка.<br />
Роза увяла, а с лилией неизвестно что случилось. Это совершенно<br />
правильный ответ, разве что малоинтересный.<br />
Во-вторых, можно предположить, что противопоставленные в тексте<br />
роза и лилия (в начале XIX в. произносили "лилея", ударение на втором<br />
слоге) – символы. Что обозначает роза? Может быть, молодость? Или<br />
радость? Или любовь? Все эти значения возможны, и возможны многие<br />
другие. Вот что находим в "Энциклопедии символов": "Роза – символ<br />
завершенности, полноты, совершенства, вечно меняющегося и<br />
открывающегося новыми гранями мира, любви, весны, юности,<br />
победы… Лилия – символ Благой Вести, света, чистоты, невинности,<br />
девственности, милосердия, служения Богу" 13 .<br />
Может быть, роза обозначает молодость, а лилия – зрелый возраст,<br />
когда тело увядает, а ум созревает (так сказать, роза – девушка, а<br />
лилия – бабушка); может быть, роза – тело, а лилия – душа; если<br />
75
вспомнить о том, что лилия – символ Благой Вести, то можно<br />
интерпретировать это стихотворение как прекрасный образец<br />
христианской духовной поэзии (роза – любовь, лилия – святость); если<br />
указать на то, что лилия – это герб французских королей, то можно<br />
придать ему политическую окраску (роза – свобода, лилия – власть)<br />
(стихотворение написано в 1817 г.; бури Французской революции (1789–<br />
1794) отбушевали совсем недавно).<br />
Пушкин называет розу "дитя зари"; заря – алая; алый (красный) цвет<br />
связан со смехом: "красное – иноформа смеха" 14 ; возможно, роза<br />
символизирует смех (веселье), лилия – серьезность (слезы).<br />
Правда, поэт как будто возражает против интерпретаций, в<br />
соответствии с которыми роза – это молодость (или радость):<br />
Не говори:<br />
Так вянет младость!<br />
Не говори:<br />
Вот жизни радость!<br />
Тем не менее, остается еще сколь угодно много возможных<br />
интерпретаций: "…понимание есть придание, приписывание смысла<br />
тому, что мы понимаем… Интерпретация автора является одной из<br />
возможных, и если нам удалось дать интерпретацию, соответствующую<br />
всем имеющимся данным, то она ничуть не менее правомерна, чем<br />
интерпретация автора. На его возражения против нашей интерпретации<br />
мы можем ответить, что он сам как следует не понимает того, что<br />
написал" 15 .<br />
Итак, во втором случае стихотворение может быть понято<br />
(истолковано, интерпретировано) многообразно; его интерпретация<br />
зависит от того, какой смысл читатель вложит в символы розы и лилии<br />
(см. обширное исследование академика М. Алексеева "Споры о<br />
стихотворении "Роза" 16 ). Поскольку, вообще говоря, имеется бесконечно<br />
много вариантов понимания символа, то можно предположить, что<br />
стихотворение содержит в себе бесконечность смысла.<br />
Многозначность поэзии роднит ее с музыкой. П. Флоренский писал о<br />
музыке, сопоставляя ее с алгеброй: "…музыкальное произведение<br />
оставляет слушателю наибольшую степень свободы и, как алгебра,<br />
дает формулы, способные заполняться содержаниями почти<br />
беспредельно разнообразными" 17 .<br />
Великие поэты, изображая определенное явление, вместе с тем<br />
умеют задеть многие струны души; начинают звучать, так сказать,<br />
целые аккорды чувств и представлений, и каждое стихотворение<br />
становится, по словам Гейне, тесным окошечком в бесконечность.<br />
76
Вспоминается одно из положений эстетики старшего современника<br />
Пушкина, выдающегося немецкого философа Ф.-В. Шеллинга (1775–<br />
1854): "Художник вкладывает в свое произведение, помимо того, что<br />
явно входило в его замысел, словно повинуясь инстинкту, некую<br />
бесконечность, в полноте своего раскрытия недоступную ни для какого<br />
конечного рассудка" 18 . Позднее, в 1880-е годы Ницше писал в своих<br />
набросках: "Один и тот же текст допускает бессчетные истолкования:<br />
нет "правильного" истолкования" 19 .<br />
Интерпретация стихотворения во втором случае неоднозначна,<br />
потому что, когда мы утверждаем "роза – это девушка", или "роза – это<br />
свобода", мы впадаем в противоречие. Приверженец строгой логики мог<br />
бы сказать: "Утверждать, что роза – это девушка, – абсурдно; всем<br />
известно, что девушки – люди, а розы – цветы. Цветок не может быть<br />
человеком, а человек – цветком". Замечание совершенно справедливое<br />
с точки зрения строгой науки (основанной, как уже было сказано, на<br />
классической логике), но не выдерживающее критики в области поэзии,<br />
так как поэзия основана на метафоре 20 .<br />
Итак, что есть метафора? – Это своего рода противоречие,<br />
возникающее тогда, когда слово или выражение употребляют в<br />
переносном значении, основанном на сходстве или сравнении.<br />
Великий поэт Гете пишет: "Я более склоняюсь к мнению, что чем<br />
несоизмеримее и для ума недостижимее данное поэтическое<br />
произведение, тем оно лучше" 21 . Почему же поэтическое произведение<br />
может быть несоизмеримым уму и недостижимым для ума?<br />
Не потому ли, что оно может воплощать противоречие? "Я почти что<br />
начинаю верить, что, пожалуй, лишь одной поэзии может удасться<br />
выразить до известной степени такие тайны, которые в прозе обычно<br />
кажутся абсурдными, ибо они могут быть выражены только в<br />
противоречиях, которые неприемлемы для человеческого рассудка", –<br />
утверждает Гете 22 .<br />
Другой великий поэт, Пушкин, критикуя в письме к Вяземскому<br />
(1824 г.) его стихотворение "К мнимой счастливице", замечает: "Твои<br />
стихи…слишком умны. А поэзия, прости Господи, должна быть<br />
глуповата". Противоречия неприемлемы для рассудка (если угодно, для<br />
здравого смысла, того, что по-французски называется raison); они<br />
представляют интерес для более глубоких мыслителей, – например,<br />
для Гегеля с его диалектикой (не случайно в немецкой классической<br />
философии разграничивают рассудок (закон которого – запрет<br />
противоречия) и разум (сочетающий противоречия в диалектическом<br />
единстве)). Область рассудка – конечное, область разума –<br />
бесконечное.<br />
Настоящая великая поэзия, конечно, не рассудочна, а разумна,<br />
мудра (хотя и глуповата, как многие мудрецы). Ведь еще Аристотель,<br />
77
рассуждая о философах, заметил: "…Анаксагора и Фалеса и им<br />
подобных признают мудрыми, а рассудительными нет, так как видно,<br />
что своя собственная польза им неведома". "Глуповатость" поэзии<br />
обусловлена именно присутствием в поэтическом тексте противоречий.<br />
Воплощение противоречия роднит поэзию с религией.<br />
Абсурд, нелепость, бессмыслица – так выглядит противоречие с<br />
точки зрения логики. Противоречивость догматов христианства<br />
общеизвестна. Самый последовательный вывод из этой<br />
противоречивости сделал еще один из отцов церкви, Тертуллиан: Credo<br />
quia absurdum est – Верую ибо нелепо (абсурдно). "В<br />
противоположность научному знанию и практической деятельности,<br />
которые теоретически или действенно всегда направлены на конечные<br />
вещи и соотношения между ними, "религиозное размышление есть<br />
лишь непосредственное сознание, что все конечное существует лишь в<br />
бесконечном и через него…Религия есть "чувство и вкус к<br />
бесконечному" ", – пишет С. Л. Франк в предисловии к собственному<br />
переводу "Речей о религии" Ф. Шлейермахера 23 .<br />
Таким образом, и поэзия (каждое стихотворение – окошечко в<br />
бесконечность), и религия связаны с бесконечностью и противоречием.<br />
Еще Николай Кузанский создал учение о непостижимости Бога, в<br />
бесконечности которого свернуты все противоречия. Отсюда понятна<br />
давно укоренившаяся в культуре мысль о божественности поэзии (см.,<br />
например, диалог Платона "Ион"). Пушкин, отмечая сходство между<br />
религиозным и поэтическим мышлением, пишет: "…религия, вечный<br />
источник поэзии у всех народов" 24 .<br />
И религия, и поэзия находятся в сложных, неоднозначных<br />
отношениях с формальной логикой, запрещающей противоречия. В<br />
высшей степени характерно следующее высказывание Пушкина:<br />
"Признаюсь, что логики я, право, не понимаю…" 25 .<br />
И религия и поэзия апеллируют к непостижимому, бесконечному.<br />
Выдающийся русский богослов профессор В. Лосский утверждает:<br />
"…только поэзия способна в словах явить потустороннее…только<br />
поэзия может представить нам эту тайну; именно потому, что поэзия<br />
славословит и не претендует на объяснения" 26 . Истина поэзии сродни<br />
религиозной истине: „Поэзия есть Бог в святых мечтах земли"<br />
(В. Жуковский).<br />
Ю. Лотман сопоставляет художественные открытия позднего<br />
Пушкина и принцип дополнительности Н. Бора 26 . С принципом<br />
дополнительности связана боровская концепция истины. В одной из<br />
работ Бор пишет о том, что истины бывают двух видов: тривиальные<br />
(плоские) и глубокие. "К одному роду истин относятся такие простые и<br />
ясные утверждения, что противоположные им, очевидно, неверны.<br />
Другой род, так называемые "глубокие истины", представляют,<br />
78
наоборот, такие утверждения, что противоположные им тоже содержат<br />
глубокую истину" ("Дискуссии с Эйнштейном о проблемах теории<br />
познания в атомной физике (1949)" 28 . Это означает, что<br />
содержательность утверждения проверяется тем, может ли оно быть<br />
опровергнуто. Философия, религия и искусство исследуют глубокие<br />
истины (см. далее текст Петрарки).<br />
"Существуют вещи настолько серьезные, что о них можно говорить<br />
лишь шутя", – замечает Н. Бор. Очень часто логическое противоречие<br />
воплощается в юморе: „"Все стихи – шуточные", – сказала молодая и<br />
умная Ахматова" (Б. Парамонов. Конец стиля). Действительно, юмор по<br />
самой своей сути трудно поддается рациональному объяснению, вечно<br />
„танцует", по словам Честертона, „между осмысленным и<br />
бессмысленным". Таким образом, становится понятно, почему поэзия (и<br />
вообще, и поэзия нонсенса – в частности) может быть юмористически<br />
окрашена. Ведь в основе шутки очень часто лежит логическое<br />
противоречие. Уже было показано, что тенденция к воплощению<br />
противоречия (метафоризм) вообще присуща поэтической речи. Таким<br />
образом, поэзия нонсенса представляет собой только крайнее,<br />
предельное воплощение тенденции, органически присущей поэзии<br />
вообще.<br />
Что же касается противоречивости поэтического текста, то дело,<br />
конечно, не только в метафорах и шутках. Природа поэзии вообще<br />
диалектична, т. е. предполагает единство тождества и различия и, тем<br />
самым, воплощение противоречия. Действительно, что есть рифма?<br />
Тождество звучания при разности значения. Что есть поэтический<br />
размер? Одна и та же ритмическая схема, наполняемая каждый раз<br />
новым содержанием. Что есть строфа? Одна и та же структура,<br />
имеющая всякий раз иной, новый смысл.<br />
Вот что Ю. Лотман пишет об особенностях поэтической речи:<br />
"Поэтическая речь представляет собой структуру большой сложности.<br />
Она значительно усложнена по отношению к естественному языку…<br />
усложненная художественная структура, создаваемая из материала<br />
языка, позволяет передавать такой объем информации, который<br />
совершенно недоступен для передачи средствами элементарной<br />
собственно языковой структуры. Из этого вытекает, что данная<br />
информация (содержание) не может ни существовать, ни быть передана<br />
вне данной структуры. Пересказывая стихотворение обычной речью, мы<br />
разрушаем структуру и, следовательно, доносим до воспринимающего<br />
совсем не тот объем информации, который содержался в нем… вне<br />
структуры художественная идея немыслима. Дуализм формы и<br />
содержания должен быть заменен понятием идеи, реализующей себя в<br />
адекватной структуре и не существующей вне этой структуры.<br />
79
Измененная структура донесет до читателя или зрителя иную идею.<br />
Из этого следует, что в стихотворении нет "формальных элементов" в<br />
том смысле, который обычно вкладывается в это понятие.<br />
Художественный текст – сложно построенный смысл. Все его элементы<br />
суть элементы смысловые" 29 .<br />
Итак, пересказывая стихотворение прозой, мы разрушаем его смысл.<br />
Перевод с одного языка на другой тоже разрушает, – или, по крайней<br />
мере, деформирует, – смысл поэтического текста, ведь передать музыку<br />
(фонику) стиха средствами иного языка решительно невозможно.<br />
"Стихотворение – растянутое колебание между звуком и смыслом", –<br />
утверждает Поль Валери.<br />
Следовательно, поэзия, вообще говоря, непереводима. Если теперь<br />
вспомнить, что в логике "смысл … определяется как то, что остается<br />
неизменным при переводе на другие языки" 30 , то придется заключить,<br />
что поэтические тексты (в той мере, в какой они поэтичны), – с точки<br />
зрения классической логики, – смысла не имеют.<br />
Этот вывод вполне согласуется с положением о противоречивости<br />
поэтических истин. Ведь другое имя логического противоречия – абсурд,<br />
нонсенс.<br />
Только осмысленные тексты могут быть истинными или ложными 31 .<br />
Следовательно, противоречивый поэтический текст, – с логической<br />
точки зрения, – не является ни истинным, ни ложным. Он существует как<br />
бы в ином измерении по отношению к формальной логике с ее четко<br />
разграниченными понятиями истины и лжи. Наука исследует<br />
объективную реальность, бытие; то, что не есть (небытие) не может<br />
быть предметом научного исследования. Напротив того, в поэтическом<br />
произведении, по Э. Левинасу, реализуется „какой-то иной способ<br />
существования, не умещающийся в границы бытия и небытия" 32 . Нельзя<br />
сказать, что художественный образ существует как объект физического<br />
мира; нельзя сказать, что он вовсе не существует: „...поэтическое<br />
произведение – существование иное, чем бытие, иное, чем небытие", –<br />
пишет М. Гиршман 33 .<br />
Правда поэзии не есть ни правда жизни (вспомним Пушкина: „Тьмы<br />
низких истин мне дороже нас возвышающий обман", – произносит Поэт<br />
(стихотворение 1830 г. „Герой"), ни научная истина, ни истина<br />
формальной логики. Может быть, в этом аспекте можно решить,<br />
например, проблему исторической достоверности сюжета трагедии<br />
Пушкина „Моцарт и Сальери". Известно, что некоторые из друзей<br />
Пушкина „беспокоились насчет поклепа, взведенного на Сальери" в этой<br />
пьесе (к их числу принадлежал, в частности, П. Катенин) 34 . Вспомним<br />
Аристотеля: поэзия философичнее и серьезнее истории; она говорит не<br />
о том, что действительно было, а о том, что могло бы быть. Гете<br />
80
называет книгу автобиографической прозы „Поэзия и правда", –<br />
разделяя и противопоставляя эти два понятия.<br />
Вспомним арифметическую истину 2 + 3 = 5. Что такое 2, 3, 5? –<br />
Натуральные числа. Естественно поинтересоваться: два – чего? Три –<br />
чего? Два апельсина, два человека, два кота, два яблока? Не важно<br />
чего, – говорит арифметика, – важно, что два! Вот это и называется<br />
отделить форму от содержания или мыслить абстрактно. Натуральные<br />
числа – 2, 3, 5 – это абстракция количества без качества. Наука мыслит<br />
абстрактно.<br />
Что означает слово абстрактный? В буквальном переводе с<br />
латинского абстрактный означает "разъединенный, расщепленный, отвлеч-енный".<br />
Влечь означает тянуть, тащить, то есть самый смысл<br />
термина указывает на то, что мы раз-деляем единое, как бы растаскиваем<br />
его на части, в данном случае – мысленно отделяем друг от<br />
друга качество и количество, содержание и форму. Поступать так как<br />
раз и означает мыслить абстрактно.<br />
Абстрагирование – это слово можно было бы перевести на русский<br />
как от-влечение или рас-таскивание. Метод науки – анализ, т. е.<br />
разделение целого на части и рассмотрение этих частей по<br />
отдельности. Научное знание – это знание о мертвом, потому что<br />
разделение целого на части – это умерщвление.<br />
Искусство, напротив того, воссоздает предмет в его жизни и<br />
целостности. Ю. Лотман пишет о том, что из всего созданного руками<br />
человека самое живое – художественный текст: "Давно уже было<br />
пущено в ход сравнение искусства с жизнью. Но только теперь<br />
становится явным, как много в этом, когда-то звучавшем метафорой<br />
сопоставлении точной истины..." 35 .<br />
В сказке Кэрролла "Алиса в Стране Чудес" имеется знаменитый<br />
эпизод: Алиса беседует с Чеширским Котом, которому свойственно<br />
внезапно исчезать и столь же внезапно появляться. Алиса говорит ему:<br />
"А Вы можете исчезать и появляться не так внезапно? А то у меня<br />
голова идет кругом.<br />
– Хорошо, – сказал Кот и исчез – на этот раз очень медленно.<br />
Первым исчез кончик его хвоста, а последней – улыбка; она долго<br />
парила в воздухе, когда все остальное уже пропало.<br />
– Д-да! – подумала Алиса. – Видала я котов без улыбок, но улыбка<br />
без кота! Такого я в жизни еще не встречала".<br />
Эпизод обычно воспринимается читателем как комический; однако<br />
отделение улыбки от кота не более смешно, чем отделение качества от<br />
количества!<br />
81
А ведь именно таким образом мы приходим к математическому<br />
понятию "единица": мысленно разделяем чувственно воспринимаемый<br />
объект – например, кота, – на количество и качество, и благодаря этой<br />
операции получаем абстрактные понятия "единичность" и "кошачесть"<br />
(свойство быть котом).<br />
Поступив таким же образом, например, с апельсином, получим<br />
"единичность" и "апельсиновость" (свойство быть апельсином).<br />
Теперь мы можем ответить на вопрос о том, что такое единица: это<br />
то общее, что есть между апельсином и котом. Натуральное число –<br />
чистая форма, абстракция количества – без качества. Абстракции<br />
являются результатом анализа (разделения).<br />
Великий поэт Александр Блок определял себя таким образом: "Я<br />
поэт, человек, отнимающий аромат у живого цветка". Кто же такой<br />
математик? Человек, отнимающий единичность у живого кота. Поэт<br />
склонен забыть о количестве, помня о качестве. Математик (вернее<br />
сказать, арифметик), – напротив, помня о количестве, забывает о<br />
качестве. И поэтический, и арифметический подходы к<br />
действительности страдают односторонностью.<br />
Когда поэт говорит: "фонтан – хрустальное копье, вонзающееся в<br />
небо", то все понимают, что это не совсем правда. Важно, однако,<br />
понимать и то, что истины арифметики – тоже не совсем правда.<br />
Арифметика, конечно, наука точная, однако не настолько точная, чтобы<br />
отличить апельсин от кота!<br />
Итак, полноценное, адекватное восприятие реальности предполагает<br />
некое равновесие между наукой и поэзией: каждой из них открыт только<br />
один из аспектов действительности.<br />
Истины науки и истины искусства дополнительны в том смысле,<br />
который вкладывал в этот термин Н. Бор. Они соотносятся между собой<br />
как знание о мертвом и знание о живом.<br />
Выше было сказано о том, что с точки зрения логики противоречивый<br />
поэтический текст не имеет смысла. Это не совсем так. Смысла в<br />
поэтическом тексте может быть больше или меньше. Вот что пишет об<br />
этом логик А. Ивин: "Есть градации света: от ослепляющего сияния<br />
через постепенно сгущающиеся сумерки до полной, беспросветной<br />
темноты. Сходным образом есть в естественном языке разные степени<br />
осмысленности: от полного и ясного смысла через туманное и<br />
невнятное до совершенной бессмысленности, лишенной даже<br />
структурной определенности" 36 . Научный текст стремится к ясности<br />
смысла и к однозначности. Поэтические тексты могут быть более или<br />
менее неясными. Вот несколько примеров, расположенных в порядке<br />
уменьшения ясности:<br />
82
Е. Баратынский<br />
И вот сентябрь! Замедля свой восход<br />
Сияньем хладным солнце блещет,<br />
И луч его в зерцале зыбком вод<br />
Неверным золотом трепещет...<br />
Ф. Петрарка. Сонет CXXXIV<br />
И мира нет – и нет нигде врагов;<br />
Страшусь – надеюсь, стыну – и пылаю;<br />
В пыли влачусь – и в небесах витаю;<br />
Всем в мире чужд – и мир обнять готов.<br />
У ней в плену неволи я не знаю;<br />
Мной не хотят владеть, а гнет суров;<br />
Амур не губит – и не рвет оков;<br />
А жизни нет конца и мукам – краю.<br />
Я зряч – без глаз; нем – вопли испускаю;<br />
Я жажду гибели – спасти молю;<br />
Себе постыл – и всех других люблю;<br />
Страданьем – жив; со смехом я – рыдаю;<br />
И смерть и жизнь – с тоскою прокляты;<br />
И этому виной, о донна, ты!<br />
В. Хлебников<br />
Свобода приходит нагая,<br />
Бросая на сердце цветы,<br />
И мы, с нею в ногу шагая,<br />
Беседуем с небом на "ты"…<br />
(Перевод Ю.Верховского)<br />
О. Мандельштам<br />
И я выхожу из пространства<br />
В запущенный сад величин<br />
И мнимое рву постоянство<br />
И самосознанье причин.<br />
И твой, бесконечность, учебник<br />
Читаю один, без людей, –<br />
Безлиственный, дикий лечебник,<br />
Задачник огромных корней.<br />
83
А. Крученых. Зима<br />
Мизиз…<br />
Зынь…<br />
Ицив –<br />
Зима!...<br />
Замороженные<br />
Стень<br />
Стынь…<br />
А. Крученых<br />
Дыр бул щил<br />
Убещур<br />
Скум<br />
Вы со бу<br />
Р л эз<br />
Однако вспомним Лермонтова:<br />
Есть речи – значенье<br />
Темно иль ничтожно,<br />
Но им без волненья<br />
Внимать невозможно…<br />
Один из параметров, по которому можно классифицировать тексты<br />
по степени ясности, – наличие противоречия. На одном конце шкалы<br />
окажутся в этом случае вполне непротиворечивые тексты (подобные<br />
вышеприведенному фрагменту из Баратынского), на другом – тексты<br />
откровенно противоречивые, например:<br />
Сияло солнце в небесах, светило во всю мочь,<br />
Была светла морская гладь, как зеркало точь-в-точь,<br />
Что очень странно: ведь тогда была глухая ночь.<br />
(Кэрролл Л. Баллада о Морже и Плотнике).<br />
Заметим, что демонстративная противоречивость этого образца<br />
поэзии нонсенса роднит его с такими общепризнанными несомненными<br />
шедеврами, как сонет Петрарки.<br />
Вспомним еще раз: из противоречивого высказывания логически<br />
следует любое высказывание, т. е. противоречивый текст может иметь<br />
бесконечно много интерпретаций, – или, – противоположности сходятся,<br />
– не иметь смысла вообще. "Метафорические" тексты (подобные<br />
пушкинской "Розе") находятся посредине шкалы, не совпадая ни с<br />
одним из крайних случаев.<br />
На самой границе смысла и бессмысленного существует<br />
своеобразный поэтический жанр, – так называемая поэзия абсурда (the<br />
84
poetry of nonsense). В литературоведении используют иногда термин<br />
"нонсенс", относимый, правда, не только к поэзии: сказка-нонсенс –<br />
например, "Алиса в Стране чудес" Л. Кэрролла; стихотворение-нонсенс<br />
– например, "Бармаглот" того же автора (стихотворение входит в состав<br />
сказки "Алиса в Зазеркалье"); поэма-нонсенс – его же "Охота на<br />
Снарка" 37 .<br />
Классика жанра – творчество двух английских писателей XIX в. –<br />
Льюиса Кэрролла и Эдварда Лира. Английское слово nonsense (sense<br />
означает "смысл") может быть переведено как "бессмыслица", "чепуха".<br />
Однако литературоведы отмечают, что произведения этого жанра вовсе<br />
не представляют собой просто чепухи: в нонсенсе "кроется некий<br />
глубинный смысл (nonsense, оказывается, означает и некий sense).<br />
Однако, что за смысл в нем кроется, это каждый трактует по-своему" 38 .<br />
Может быть, самый известный образец поэзии нонсенса, – первая<br />
строфа стихотворения Кэрролла "Jabberwocky":<br />
Русский перевод Д. Орловской:<br />
`Twas brillig, and the slithy toves<br />
Did gyre and gimble in the wabe:<br />
All mimsy were the borogoves,<br />
And the mome raths outgrabe.<br />
БАРМАГЛОТ<br />
Варкалось. Хливкие шорьки<br />
Пырялись по наве,<br />
И хрюкотали зелюки,<br />
Как мюмзики в мове.<br />
В одном из эпизодов сказки Кэрролла "Алиса в Зазеркалье" Шалтай-<br />
Болтай объясняет Алисе, что значит это стихотворение, проясняет его<br />
смысл: "варкалось" – значит, было время варить ужин (наступал вечер);<br />
"хливкие" – слово, составленное из двух – "хлипкие" и "ловкие"; "шорьки"<br />
– зверушки (помесь хорька, барсука и штопора) и т. д. Что делает<br />
Шалтай-Болтай? Он "переводит" некоторые слова и проясняет<br />
семантику текста, т. е. связывает слова с некоторой реальностью,<br />
знакомой Алисе.<br />
Без таких объяснений смысл текста совершенно неясен. Назвать его<br />
полностью бессмысленным мешает только отчетливый синтаксис:<br />
понятно, например, что "хливкие" – прилагательное, "шорьки" –<br />
существительное, "пырялись" – глагол и т. д. Текст функционирует по<br />
тем же законам, что и знаменитая фраза русского языковеда, академика<br />
Л. Щербы: "Глокая куздра штеко будланула бокра и курдячит бокренка".<br />
Фраза была создана для иллюстрации того, что многие семантические<br />
85
признаки слова можно понять из его морфологии. Мы не знаем, кто<br />
такие куздра, бокр и бокренок, но понимаем, что бокр – взрослое<br />
существо, а бокренок – его дитя, что речь идет о каком-то<br />
взаимодействии (конфликте?) между куздрой и бокрами, что будлануть<br />
и курдячить представляют собой глаголы, обозначающие некоторые<br />
действия и т. д. Можно сказать, что перед нами форма, которая может<br />
быть заполнена различным содержанием, – совершенно аналогично<br />
алгебраической формуле.<br />
В любом тексте наличествуют форма и содержание, более или<br />
менее неразрывно связанные между собой. Научный текст призван<br />
воплотить содержание, в нем важен смысл, который, конечно, должен<br />
сохраняться при переводе на другой язык; в нем, таким образом, до<br />
известной степени возможно отделение содержания от формы,<br />
возможна и требуется независимость содержания от формы.<br />
Содержание – главное, форма – второстепенна. Вполне понятно, что<br />
английский перевод "Начал" Эвклида равнозначен французскому или<br />
русскому переводу этого труда.<br />
Заметим, что такая независимость содержания от формы есть<br />
центральный постулат формальной логики: правильность рассуждения<br />
зависит только от его формы и не зависит от содержания. В связи с<br />
этим можно поставить вопрос: всегда ли возможно отделить форму от<br />
содержания? Понятно, что не всегда. Например, в арифметике – можно<br />
(натуральные числа – 1, 2, 3... – это чистая форма, лишенная всякого<br />
содержания; два – чего?; два стола, два кота, две розы? – неважно), а в<br />
поэзии, вообще говоря, – нельзя.<br />
Однако хорошо известно, что не существует формы, лишенной<br />
всякого содержания, точно так же, как не существует и не может<br />
существовать содержание, лишенное всякой формы, совершенно<br />
неоформленное. Ни один, ни другой предельный случай не могут быть<br />
реализованы. Можно говорить только о большей или меньшей<br />
независимости формы от содержания, о более или менее тесной связи<br />
между ними.<br />
В научном тексте эта связь ослаблена и содержание превалирует<br />
над формой. В нонсенсе эта связь тоже ослаблена, но здесь форма<br />
превалирует над содержанием.<br />
Если представить себе некий идеально прекрасный поэтический<br />
текст, в котором форма и содержание гармонично и неразрывно<br />
связаны (о таком именно тексте пишет Ю. Лотман – см. выше), то<br />
научный текст и нонсенс будут выглядеть как карикатуры: в первом<br />
преувеличено содержание, во втором – форма.<br />
Поэзия нонсенса – эта та область поэзии, где содержание в<br />
наибольшей степени независимо от формы, – почти в такой же мере,<br />
как в алгебраической формуле. Форма почти отделяется от содержания<br />
86
и, – подобно тому, как это бывает в алгебре и музыке, – поэзия дает<br />
формулы, способные заполняться содержаниями почти беспредельно<br />
разнообразными (П. Флоренский).<br />
Искусствоведы называют абстрактную живопись "пластической<br />
математикой" 39 . Точно так же поэзию абсурда можно было бы назвать<br />
"поэтической математикой". Если она обладает красотой, то это –<br />
красота формулы, в которую можно бесконечно подставлять все новые<br />
конкретные значения. Один из возможных переводов латинского слова<br />
forma – красота. Formula – тоже латинское слово, уменьшительное имя<br />
(deminutivum) к forma 40 . То есть слово "формула" может быть буквально<br />
переведено как "малая (маленькая) красота".<br />
Итак, в поэзии абсурда форма тяготеет к формуле, ведь нонсенс<br />
находится на самой границе науки и искусства, – вернее сказать, в той<br />
области искусства, которая граничит с наукой. Не случайно один из<br />
классиков жанра – Кэрролл – по профессии был математиком и много<br />
занимался логикой.<br />
Пример такого рода формулы, способной заполняться содержаниями<br />
почти беспредельно разнообразными, – знаменитая поэма Кэрролла<br />
"Охота на Снарка". Вот что литературовед Н. Демурова пишет о<br />
множестве интерпретаций этой поэмы:<br />
"Как только ни толковали "Снарка"! Одни доказывали, что Снарк<br />
символизирует богатство и материальное благополучие… Другие<br />
считали, что это сатира на жажду общественного продвижения. Третьи<br />
видели в Снарке отражение "дела Тичборна"… Четвертые –<br />
арктическую экспедицию на кораблях "Алерт" и "Дискавери", вышедших<br />
в 1875 г. из Портсмута в поисках Северо-западного прохода… Пятые<br />
видели в Снарке аллегорию "бизнеса в целом"…<br />
"Непредставимые" существа встречались у Кэрролла и раньше…<br />
однако Снарк был апофеозом "непредставимости", стоящей где-то на<br />
грани между двумя сферами человеческого мышления –<br />
художественного, образного и абстрактного, научного. В этих героях<br />
проявилась специфическая особенность Кэрролла, художника, не<br />
только серьезно занимавшегося математикой и предугадавшего<br />
создание новой ее отрасли – математической логики, но и<br />
осуществившего в своем творчестве своеобразный синтез науки и<br />
искусства. Вот почему так нелепы попытки свести Снарка до одной<br />
конкретной "интерпретации". Подобно математическому символу, Снарк<br />
допускает бесконечное множество подстановок" (Демурова Н. Эдвард<br />
Лир и английская поэзия нонсенса 41 ). Уже было показано, что подобного<br />
рода множественность интерпретаций может быть связана и с<br />
противоречивостью содержания произведения.<br />
Исследователь поэзии абсурда Е. Клюев пишет о<br />
гиперструктурированности абсурдного текста: „Твердая форма... – залог<br />
87
того, что в области содержания руки развязаны полностью" 42 . Итак, чем<br />
больший хаос царит в области содержания, чем более вопиющими<br />
являются противоречия, тем строже должна быть выстроена форма.<br />
Е. Клюев замечает: "Символическая логика, как известно,<br />
предполагает оперирование чистыми структурами, без учета их<br />
лексического наполнения. Высказывание может быть логически<br />
правильным, ничего не знача, – так не на этом ли парадоксе строятся<br />
отношения между "содержанием" и "формой" в абсурдном тексте?<br />
Вспомним, например, силлогизмы, предлагавшиеся Кэрроллом в его<br />
книге "История с узелками", хотя бы такой:<br />
Все кошки знают французский язык<br />
Некоторые цыплята – кошки<br />
Некоторые цыплята знают французский язык<br />
При очевидной абсурдности посылок и вывода структурно этот<br />
силлогизм безупречен. И в данной связи нельзя не вспомнить<br />
исследование Чарлза Карпентера "Структура английского языка", в<br />
котором, в частности, сформулирован вывод о том, что сама структура<br />
стихотворения "Бармаглот" является смыслоносителем.<br />
Вывод этот имеет чисто грамматическую природу и хорошо<br />
согласуется, например, также с результатами предпринятого Л. Щербой<br />
анализа "глокой куздры".<br />
Я склонен рассматривать такой вывод как частный – по сравнению с<br />
более общим выводом о том, что вне отчетливо упорядоченной<br />
структуры вообще не существует нонсенса и что все проблемы<br />
литературы абсурда сводятся, в конечном счете, к грамотному<br />
оперированию готовыми формами" 43 .<br />
Роль формы в поэзии абсурда можно показать, обратившись,<br />
например, к четверостишию Б. Заходера:<br />
Не удивительно, что Лист<br />
Был знаменитый пианист,<br />
Но удивительно, что Кант<br />
Был вообще не музыкант.<br />
Если попробовать пересказать это стихотворение прозой (т. е.<br />
разрушить его форму), то сразу станет понятно, что текст лишен<br />
смысла, абсурден: действительно, почему человек по фамилии Лист<br />
непременно должен быть пианистом (хотя всем известно, что одного из<br />
величайших пианистов XIX в. действительно звали Ференц Лист), и что<br />
удивительного в том, что великий философ Кант не был музыкантом?<br />
Однако произведение, облеченное в поэтическую форму,<br />
воспринимается как осмысленное. Наличие размера и рифм придают<br />
абсурду видимость смысла. Причина, может быть, в том, что при чтении<br />
стихотворения в первую очередь воспринимаются рифмы: Лист –<br />
88
пианист, Кант – музыкант. Автор играет с читательским восприятием:<br />
утверждение Лист – пианист – истина; читатель ожидает, что вторая<br />
рифма тоже истинна, а она оказывается ложной. Вообще имеется некая<br />
связь между рифмой и убедительностью: почему-то сказанное в рифму<br />
кажется более убедительным, более истинным.<br />
Впрочем, это касается не только поэзии абсурда; задолго до ее<br />
возникновения великий Гете, размышляя над тем фактом, что из<br />
молодых поэтов его времени никто не выступил с удачной прозой,<br />
заметил: „Дело очень просто: чтобы писать прозой, надо иметь, что<br />
сказать, а кому сказать нечего, тому остается сочинять стихи и рифмы,<br />
где за одним словом тянется другое и в конце концов выходит нечто, по<br />
существу не представляющее собой ничего, но имеющее такой вид,<br />
будто оно есть нечто... Ритм прельстителен, у нас расхваливали<br />
совершенно ничтожные стихотворения из-за их удачной ритмики" 44<br />
(курсив мой – А. П.). Обращает на себя внимание диалектика нечто и<br />
ничто в этом высказывании; заметим, что это ничто может обернуться<br />
универсальностью, превратиться во все.<br />
Еще раз возвращаясь к вопросу о смысле поэтического текста,<br />
напомним, что в логике существует закон обратного отношения между<br />
содержанием и объемом понятия: с увеличением содержания понятия<br />
его объем уменьшается, а с уменьшением содержания – объем<br />
увеличивается. Чем больше содержание мысли, тем меньше,<br />
конкретнее ее объем, а чем меньше содержание, тем объемней<br />
мысль 45 .<br />
Таким образом, в пределе, устремляя содержание понятия к нулю<br />
(чистая форма) получаем бесконечно большой объем мысли.<br />
Существует, однако, логический предел обобщения понятия (предельно<br />
объемные и наименее содержательные понятия) – это категории:<br />
жизнь, смерть, пространство, время, красота. Интересно, что некоторые<br />
великие стихотворения строятся с использованием таких предельно<br />
обобщенных понятий. Примером может служить четверостишие А. Фета:<br />
Не жизни жаль с томительным дыханьем,<br />
Что жизнь и смерть? А жаль того огня,<br />
Что просиял над целым мирозданьем,<br />
И в ночь идѐт, и плачет уходя.<br />
(См. также выше восьмистишие Мандельштама).<br />
Метафора также служит почти беспредельному расширению объема<br />
понятия – и, тем самым, в пределе, ведет к бессодержательности: обо<br />
всем – значит, ни о чем. О чем стихотворение Пушкина "Роза"? –<br />
Вариантов интерпретации так много, что можно сказать, – обо всем (о<br />
чем угодно), т. е. ни о чем 46 .<br />
89
Проблема соотношения формы и содержания в поэтическом тексте<br />
заставляет вспомнить о таком явлении, как пародия. Это греческое<br />
слово означает в буквальном переводе "противопесня" (ода – песня).<br />
Зачастую пародия строится на сохранении формы пародируемого<br />
образца при значительном изменении его содержания. Например,<br />
В. Набоков, переводя „Алису" Кэрролла, создает пародии на песенку о<br />
Чижике-Пыжике:<br />
Рыжик, рыжик, где ты был?<br />
На полянке дождик пил?<br />
Выпил каплю, выпил две,<br />
Стало сыро в голове!<br />
и на стихотворение Лермонтова „Бородино":<br />
Скажи-ка, дядя, ведь недаром<br />
Тебя считают очень старым:<br />
Ведь, право же, ты сед,<br />
И располнел ты несказанно.<br />
Зачем же ходишь постоянно<br />
На голове? Ведь, право ж, странно<br />
Шалить на склоне лет! 47<br />
Кто-то из литераторов изобрел такую игру: в известном тексте<br />
каждое слово заменяется противоположным по смыслу. Таким образом<br />
получается пародия (противопесня) в буквальном смысле слова.<br />
На севере диком стоит одиноко<br />
На голой вершине сосна...<br />
На юге домашнем лежит коллективно<br />
В одетой низине бамбук...<br />
В качестве упражнения предлагаем читателю определить<br />
самостоятельно пародируемый образец по тексту пародии:<br />
Ты забываешь злую вечность<br />
И за тобой исчезну я,<br />
Как постоянная увечность,<br />
Как демон грязи бытия...<br />
Если Хофштадтер прав и понимание есть отыскание изоморфизма,<br />
то создание пародии – это шаг к пониманию, а радость от пародии – это<br />
радость познания (узнавания).<br />
Ведь пародия изоморфна пародируемому тексту: форма<br />
сохраняется, содержание изменяется.<br />
90
Противоположности не существуют друг без друга: Я не может быть<br />
понято без Ты. Нельзя понять, что такое свобода, не подумав о насилии,<br />
принуждении, рабстве и т. д. Таким образом, пародия помогает понять<br />
(осмыслить) пародируемый образец. Например, комические "Энеиды"<br />
Скаррона и Котляревского помогают осознать возвышенность и трагизм<br />
поэмы Вергилия. Итак, смысл нонсенса состоит в том, что, являясь<br />
противоположностью смысла, он помогает понять, что есть смысл<br />
(sense).<br />
Один из наиболее выдающихся философов ХХ в., Жиль Делез уже в<br />
самом начале исследования "Логика смысла" вспоминает о Кэрролле:<br />
"В этой книге мы предлагаем серию парадоксов, образующих теорию<br />
смысла. Легко объяснить, почему такая теория неотделима от<br />
парадоксов: смысл – это несуществующая сущность, он поддерживает<br />
крайне специфические отношения с нонсенсом. Мы отводим особое<br />
место Кэрроллу именно потому, что он предоставил первый крупный<br />
отчет, первую великую мизансцену парадоксов смысла…" 48 .<br />
Очень интересно подумать о причинах привлекательности поэзии<br />
нонсенса. Быть может, одной из них является любовь людей к свободе.<br />
Еще Аристотель писал о принудительной силе речей. Рассуждая<br />
логично, мы лишаемся свободы. Логика – это всегда оковы; недаром о<br />
ней говорят – „железная логика". „Свободен первый шаг, но мы рабы<br />
второго", – так это выразил Гѐте.<br />
Людям, по крайней мере, некоторым людям, свойственна любовь к<br />
свободе. Нонсенс же – это область ничем не ограниченной свободы.<br />
В начале ХХ в. футуристы стали писать о "словах, выпущенных на<br />
свободу". Литература нонсенса стоит в одном ряду с абстрактной<br />
живописью и атональной музыкой. Свобода от логики и от подражания<br />
реальности (а это почти одно и то же, – ведь законы логики возникли в<br />
ходе изучения реальности) – общий лозунг авангардной живописи,<br />
поэзии и музыки XIX–ХХ вв. (Малевич, Кейдж, Рембо, Малларме).<br />
1 Пушкин А. С. Собр. соч. в 10 т. – М., 1974–1978, т. 6, с. 54; 2 В. Левик. Избранные<br />
переводы в двух томах. Том II. – М., 1977, с. 343; 3 Shakespeare W. As you like it. –<br />
Moscow, 1973, p. 58;<br />
4 Ивин А. А. Логика. – М., 2004, с. 161;<br />
5 Гладкий А. В.<br />
Математическая логика. – М., 1998, с. 8); 6 Бирюков Б. В. Жар холодных числ и пафос<br />
бесстрастной логики (Формализация мышления от античных времен до эпохи<br />
кибернетики). – М., 1985, с. 119–120; 7 см. Пустовит А. В. Этика и эстетика. Наследие<br />
Запада. История красоты и добра. – К., 2006, с. 666–669; 8 Ильин И. А. Философия<br />
Гегеля как учение о конкретности Бога и человека. – СПб, 1994; 9 Рассел Б.<br />
Философский словарь разума, материи, морали. – К., 1996, с. 171-172; 10 Флоренский<br />
П. В. Столп и утверждение истины. М., 1914, с. 147, 158; 11 Попович М. В. Очерк<br />
развития логических идей в культурно-историческом контексте. – К., 1979;<br />
12<br />
Пушкин А. С. Собр. соч. – Т. 1, с. 18; 13 Энциклопедия символов, знаков, эмблем. –<br />
М., 2000; 14 Карасев Л. В. Философия смеха. – М., 1996, с. 102; 15 Никифоров А. Л.<br />
Семантическая концепция понимания. – Исследования по логике научного познания.<br />
Материалы международного симпозиума. – М., 1990, с. 10–11; 16 Алексеев М. П.<br />
91
Пушкин. Сравнительно-исторические исследования. – Л., 1984, с. 337–387;<br />
17<br />
Флоренский П. А. Анализ пространственности в художественно-изобразительных<br />
сочинениях. У водоразделов мысли. – Т. 1. Статьи по искусству. – Paris, 1985, с. 315;<br />
18<br />
Шеллинг Ф.-В. Философия искусства. – М., 1966, с. 123; 19 Михайлов А. В. Проблемы<br />
исторической поэтики в истории немецкой культуры. – М., 1989, с. 229; 20 Теория<br />
метафоры. – М., 1990; 21 Маймин Е. А. Пушкин. Жизнь и творчество. – М., 1984, с. 118;<br />
22<br />
Волков Г. Сова Минервы. – М., 1973, с. 188; 23 Шлейермахер Ф. Д. Речи о религии.<br />
Монологи. – СПб, 1994, с. 19; 24 Пушкин А. С. Собр. соч. – Т. 6, 365; 25 Разговоры<br />
Пушкина. Собрали С. Гессен и Л. Модзалевский. – М., 1991, с. 3; 26 Лосский В. Н.<br />
Очерк мистического богословия Восточной Церкви. Догматическое богословие. – М.,<br />
1991, с. 218; 27 Пустовіт О. В. Принцип найбільшої дії в драматургії Пушкіна. –<br />
Філософська думка, 2010, № 4; 28 Бор Н. Атомная физика и человеческое познание. –<br />
М., 1961; 29 Лотман Ю. М. Структура художественного текста. – М., 1970, с. 17–19;<br />
30<br />
Ивин А. А. По законам логики. – М., 1983, с. 112; 31 Ивин А. А. Логика. – М., 2004,<br />
с. 165; 30 Левинас Э. Избранное. Тотальность и бесконечное. – М., СПб., 2000, с. 354;<br />
33<br />
Гиршман М. М. Литературное произведение. Теория художественной целостности. –<br />
М., 2007, с. 544; 34 Анненков П. В. Материалы для биографии А. С. Пушкина. – М.,<br />
1984, с. 266; 35 Лотман Ю. М. Структура.., с. 365; 36 Ивин А. А. По законам логики..,<br />
с. 113; 37 Демурова Н. М. Льюис Кэрролл. Очерк жизни и творчества. – М., 1979, с. 53;<br />
38<br />
Там же. – С. 54); 39 Модернизм. Анализ и критика основных направлений. – М., 1973,<br />
с. 133; 40 Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. – М., 1976, с. 436; 41 Topsy-Turvy<br />
World. English Humour in Verse. – М., 1978; 42 Клюев Е. Renyxa: литература абсурда и<br />
абсурд литературы. – М., 2004, с. 327; 43 Там же. – с. 350; 44 Гачев Г. Жизнь<br />
художественного сознания. Очерки по истории образа. – М., 1972, с. 47–48;<br />
45 46<br />
Малыхина Г. И. Логика. Учебное пособие. – Минск, 2003, с. 32–33; см.<br />
Пустовит А. В. Опыт интерпретации ронделя Малларме // Віршознавчі студії. Збірник<br />
наукових праць конференції „Українське віршознавство ХХ – початку ХХI століть.<br />
Здобутки і перспективи розвитку". – К., 2010, с. 231–243; 47 Кэрролл Л. Приключения<br />
Алисы в Стране Чудес. Набоков В. Аня в стране чудес. Повесть-сказка. – М., 2000;<br />
48<br />
Делез Ж. Логика смысла. Фуко М. Theatrum philosophicum. – М., 1998, с. 13.<br />
Наталія Науменко<br />
ПОЕТИКА ЗИМОВОГО ПЕЙЗАЖУ РОБЕРТА ФРОСТА<br />
В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ<br />
У статті аналізуються українські переклади поезії Роберта Фроста "Зупинка у<br />
лісі сніжного вечора" (Stopping by Woods in the Snowy Evening) з погляду символіки та<br />
особливостей версифікації. Показано, що ключовою рисою різних за стилістикою<br />
варіацій перекладу англійського першотвору є співдія світоглядних контекстів,<br />
заломлена крізь поетичне бачення світу.<br />
Ключові слова: американська поезія ХХ століття, творчість Р. Фроста,<br />
переклад, строфіка, метрика, інтертекст, синкретизм.<br />
Відомо, що в поглядах на художній переклад від давнини до<br />
сьогодення простежується протиборство двох тенденцій: орієнтація на<br />
текст оригіналу та орієнтація на сприйняття свого читача. Правильне<br />
розуміння діалектичної природи художнього перекладу лежить саме на<br />
перетині цих тенденцій. Для сучасних поглядів на художній переклад<br />
92
визначальною є вимога максимально ретельного ставлення до об‟єкта<br />
перекладу й відтворення його як мистецького витвору в єдності змісту й<br />
форми, в національній та індивідуальній своєрідності.<br />
Поетичний текст здебільшого складніший для перекладу, ніж<br />
прозовий, адже важливим завданням перекладача є передати не лише<br />
проблемний зміст, не лише дух твору, а й особливості його побудови,<br />
ритмомелодику, стилістичну своєрідність, мовний та історичний колорит.<br />
Надто ж цікаво порівняти відтворення цих чинників у кількох перекладах<br />
одного твору. Згідно з концепцією Лади Коломієць, множинність<br />
перекладацьких методів – це різновекторність інтерпретацій поетичного<br />
тексту: інтерпретація засобів висловлювання, спрямована на мовну<br />
структуру першотвору, та інтерпретація проблематики, спрямована на<br />
змістово-смисловий план першотвору 1 .<br />
Важливою є думка У. Еко про поетичний текст як "відкритий твір",<br />
який дає змогу інтерпретувати його багатьма шляхами, зокрема й<br />
засобами художнього перекладу 2 .<br />
Сьогодні гостро постає проблема нових інтерпретацій англоамериканської<br />
поезії. Передати сполучення потужних музичного та<br />
натурфілософського першоелементів іншою мовою – завдання лише<br />
для високоталановитих перекладачів. Так, В. Коптілов говорить:<br />
"Пейзажна лірика є виявом любові до рідної землі, до її природи… При<br />
перекладі творів цього жанру треба особливо уважно аналізувати<br />
оригінал, уміти побачити за суто пейзажним першим планом другий план<br />
першотвору – ідейно-художню першооснову" 3 .<br />
Якщо ж ідеться про творчість Роберта Фроста, перекладач значну<br />
увагу має приділити й елементам, без яких неможливим є філософськоестетичне,<br />
подекуди навіть містичне наснаження поезії. Тому мета нашої<br />
роботи – виявити особливості українських перекладів вірша Фроста<br />
Stopping by Woods in the Snowy Evening (автори – Ігор Качуровський,<br />
Валерій Кикоть, Валерій Корнеєв, Яр Славутич та Дмитро Штофель),<br />
зокрема ствердити визначальну роль єдності індивідуального стилю<br />
поета й перекладача у наданні віршеві специфічного емоційного<br />
забарвлення.<br />
Для Р. Фроста невичерпним джерелом натхнення була природа: вона<br />
вважалася найвищою метафорою, що приховувала нескінченні аналогії<br />
з людським життям 4 . Включення людини в гармонійний ритм довкілля<br />
було лейтмотивом творчості Фроста і, вочевидь, труднощі у пошуку<br />
гармонії людини з природою змусили поета констатувати: "Поезія – це<br />
те, що неперекладне на іншу мову" 5 .<br />
У творі "Зупинка в лісі зимового вечора", до якого найчастіше<br />
зверталися перекладачі – і російські, й українські, – концептуальним<br />
постає символ лісу як вічної сплячки-небуття. Ще до знайомства з<br />
текстом вірша реципієнт засновує на ключових словах його назви<br />
93
власний асоціативний ряд, що допомагає прояснити для себе<br />
"внутрішню форму" твору, єдність його образу-заголовка й значеннязмісту<br />
6 .<br />
Передусім це слово ліс. За твердженням В. Кикотя, цей<br />
хронотопічний концепт є тією "цеглиною, яка скріплює воєдино і поле,<br />
вкрите чистою білизною, і великі мертві міжзоряні простори, і самі зорі,<br />
на яких ніхто не живе, тобто – підмурівок стрижневого образу твору:<br />
небуття, порожнеча не повинні нас лякати, адже вони невідворотно<br />
присутні скрізь, і саме вони якраз і є початком усього – думки, ідеї,<br />
нового життя тощо" 7 .<br />
Цю тезу відбито у перекладі "Зупинки…", виконаному самим<br />
В. Кикотем:<br />
Глибини лісу манять душу,<br />
Але я слова не порушу,<br />
Ще довгі милі їхать мушу,<br />
Ще довгі милі їхать мушу 8 .<br />
У цитованому варіанті ліс загалом постає набагато більш<br />
метафоризованим, порівняно з англійським оригіналом. Про це свідчать<br />
складні дієслівні конструкції, вжиті замість односкладних речень<br />
(Between the woods and frozen lake… – Мороз льоди в ставу кує; The<br />
only other sound’s the sweep / Of easy wind and downy flake – І знов свист<br />
вітру тишу рушить, / Танок сніжинок знов снує).<br />
Образ нічного зимового лісу в українських перекладах поезії синтезує<br />
власне фростівське бачення самотності та асоціативні ряди, пов‟язані з<br />
творами вітчизняної літератури на подібну тему ("Ялинка"<br />
М. Коцюбинського, "Сосонка" Олени Пчілки тощо). По-різному<br />
асоціативний ряд "ніч–ліс–шлях–сон" виявляється у перекладі<br />
останнього повторюваного періоду And miles to go before I sleep, де<br />
перший повтор має конкретний зміст, а другий – метафоричний. У<br />
сукупності вони дають метафізичний образ сну в різних варіантах: явний<br />
(І перед сном ще милі кроків, І перед сном ще милі кроків… –<br />
Д. Штофель, Все далі й далі – нім засну, Все далі й далі – нім засну… –<br />
І. Качуровський) або прихований (I путь лежить мені без краю, I путь<br />
лежить мені без краю… – В. Корнеєв, Та треба шлях верстати мій,<br />
Ще довго шлях верстати мій – Яр Славутич). До речі, момент сну з<br />
самого початку, випереджуючи Фростового оповідача, уводять у свої<br />
переклади В. Корнеєв (хазяїн "певне міг… лягти вже спати") та<br />
Д. Штофель (Чи в лісі ночувать безпечно? – так "запитує" кінь у<br />
ліричного героя).<br />
Антитеза між красою зимового лісу та відчуттям обов‟язку у душі<br />
ліричного героя змушує перекладачів увиразнювати розповідну<br />
94
інтонацію оригіналу сугестивними конструкціями – дієсловами<br />
наказового способу (Ліси… глибокі й темні. Стій і мрій! у Яра<br />
Славутича), кличним відмінком (Глибокий, любий, темний гаю (! – Н.Н.)<br />
у В. Корнеєва), діалектною формою наголосу (…глушину / для обітниці<br />
промину в І. Качуровського).<br />
Прийом асоціативного письма зумовив і особливу строфіку поезії<br />
Р. Фроста. Напівтермін "катрини", утворений за аналогією до "терцин" та<br />
принципу їх римування aba bcb cdc тощо 9 , означає, що в них кожен<br />
третій рядок знаменує порядок рим наступної строфи (схема – aaba bbcb<br />
ccdc dddd):<br />
Той, чий цей ліс, не підстеріг,<br />
Як я тут став, він певне міг<br />
Отам, в селі, лягти вже спати.<br />
А хащу повнить тихий сніг.<br />
В мого сивенького лошати<br />
Єдина думка: чом ставати<br />
Там, де дерева й мерзлий став,<br />
I де поблизу ані хати?<br />
(переклад В. Корнеєва 10 ).<br />
Окситонне римування, яке пронизує оригінал, в українському<br />
перекладі відтворено цілою мозаїкою римових варіацій. Наближено до<br />
першотвору – в Ігоря Качуровського:<br />
Цей ліс я впізнаю таки:<br />
В селі – господар. Невтямки<br />
Йому, що став я і дивлюсь,<br />
Як снігом накрива гілки…;<br />
окситонна з єдиним випадком уживання парокситонної рими – у<br />
Валерія Кикотя:<br />
Чиї ліси це, знаю я –<br />
В селі господар і здаля<br />
Не бачить він, як я дивлюсь<br />
На снігом вкутане гілля…<br />
Глибини лісу манять душу,<br />
Але я слова не порушу,<br />
Ще довгі милі їхать мушу,<br />
Ще довгі милі їхать мушу;<br />
окситонно-парокситонна – у Валерія Корнеєва:<br />
95
Той, чий цей ліс, не підстеріг,<br />
Як я тут став, він певне міг<br />
Отам, в селі, лягти вже спати.<br />
А хащу повнить тихий сніг;<br />
парокситонно-окситонна – у Яра Славутича:<br />
Чиї ліси, неначе й знаю.<br />
Але його чи відшукаю?<br />
Не бачу й прояву житла.<br />
Навкруг сніги без дна й без краю 11 .<br />
Дмитро Штофель, відтворюючи принцип римування фростівських<br />
картин, експериментує не лише з фонічним інструментуванням<br />
(переважають збіги свистячих і сонорних звуків), приблизними та<br />
неточними римами, а й поетичним синтаксисом оригіналу, уводячи<br />
пряму мову замість невласне-прямої:<br />
…трусить дзвоником він дзвінко,<br />
Ніби питає: "Це помилка?"<br />
Єдиний інший звук – то посвист<br />
Легкого вітру й хруск сніжинки.<br />
Ліс гарний, темний і глибокий,<br />
Та обіцянка рушить спокій,<br />
І перед сном ще милі кроків,<br />
І перед сном ще милі кроків… 12<br />
Відступають від римової секвенції Ігор Качуровський та Дмитро<br />
Штофель, натомість наближуючи мову своїх варіантів до оригіналу через<br />
нанизування односкладних конструкцій:<br />
Цей ліс я впізнаю таки:<br />
В селі – господар. Невтямки<br />
Йому, що став я і дивлюсь,<br />
Як снігом накрива гілки.<br />
Конячці дивно: чом забрів<br />
Далеко від сільських дворів,<br />
Де хащі і замерзлий став,<br />
У найтемніший з вечорів 13 .<br />
Я думаю, я знаю, чий це ліс –<br />
Його будинок десь в селі,<br />
І він не бачить тут мене,<br />
Там, де упав весь сніг землі.<br />
Мій кінь подумав: "Що за речі?<br />
Чи в лісі ночувать безпечно<br />
96
Між пралісом і мерзлим ставом<br />
У найчорніший в році вечір?"<br />
Водночас І. Качуровський витримує правило монориму в останній<br />
строфі, вживаючи для відтворення метроритму останніх рядків діалектне<br />
слово "нім" ("поки"): "Все далі й далі – нім засну…", внаслідок чого<br />
імпліцитно оприявнюється концепт "німоти", характерний для<br />
Фростового вірша.<br />
Головне завдання порівняльного дослідження перекладів – не<br />
визначити, який із багатьох найближчий до оригіналу. Головне –<br />
зрозуміти, яким чином перекладач, із повагою ставлячись до<br />
першотвору й водночас привносячи в текст елементи свого<br />
індивідуального стилю, дозволяє через свій варіант перекладу<br />
проникнути в сутність ідейно-образної структури оригіналу й наскільки<br />
вдало цієї мети досягають різні поети.<br />
Варіативність відтворення образної та версифікаційної структури<br />
поезії Роберта Фроста Stopping by Woods in the Snowy Evening в<br />
українському перекладі дає змогу говорити про індивідуальність бачення<br />
хронотопічного образу "зимовий ліс" і намагання надати йому нових рис.<br />
"Класична пластика і контур строгий" – принцип "неокласичної" поетики<br />
перекладу Ігоря Качуровського, який скрупульозно витримує розмір,<br />
римування та синтаксичні особливості першотвору. Глибша, порівняно з<br />
оригіналом, метафоризація образу, ширше вживання зображальновиражальних<br />
засобів із метою творення асоціативного ряду<br />
характеризує варіант В. Кикотя – науковця, відомого ґрунтовними<br />
дослідженнями англо-американської поезії. Прагнення до відтворення<br />
дієвості образу – особливість стилю Яра Славутича та В. Корнеєва.<br />
Очуднене прямою мовою бачення зимового лісу в розрізі діалогу<br />
ліричного героя з об‟єктами довкілля та його власною душею наявне у<br />
перекладі Д. Штофеля; водночас заважке фонічне інструментування має<br />
на меті передати враження від блиску снігу та руху саней.<br />
Загалом усі митці по-своєму дотрималися настанов перекладацької<br />
роботи, сформульовані Т. Сейворі: "Переклад має читатися як текст,<br />
сучасний оригіналові" й "Переклад має читатися як текст, сучасний<br />
перекладачеві". Естетичне сприйняття різних перекладів певного<br />
оригіналу варіюється залежно від історико-культурних особливостей<br />
періоду їх створення, й кожна нова доба вимагає нових перекладів.<br />
Автор цієї статті пропонує на суд читача і свій варіант перекладу<br />
поезії Р. Фроста:<br />
97
Чиї ліси – я знаю сам.<br />
Село далеко – власник там.<br />
Тож не побачить він мене<br />
Зі сніжним лісом сам на сам.<br />
Моя конячка не збагне:<br />
Що за видовище чудне?<br />
Поміж озер, поміж снігів –<br />
Аби ж обійстя хоч одне!<br />
Дзвіночок стиха забринів,<br />
Немов питаючи без слів:<br />
Вітрець війне, сніжком сипне –<br />
І вже не чути голосів.<br />
Таке узлісся чарівне, –<br />
Та жде обов'язок мене:<br />
Душа ще довго не засне,<br />
Душа ще довго не засне.<br />
1 Коломієць Л. В. Концептуально-методологічні засади сучасного українського<br />
поетичного перекладу (на матеріалі перекладів з англійської, ірландської та<br />
американської поезії). – К.: ВПЦ "Київський університет", 2004. – С. 147; 2 Eco U. Opera<br />
aperta. – Milano : Bompiani, 1962. – P. 23–24; 3 Коптілов В. В. Теорія і практика<br />
перекладу: навч. посіб. – К. : ЮНІВЕРС, 2003. – C. 184; 4 Зверев А. Любовная<br />
размолвка с бытием: [вст. статья] // Фрост Р. Стихи / пер. с англ. – М.: Радуга, 1986. –<br />
С. 24; 5 Цит за: Чуковский К. И. Высокое искусство: принципы художественного<br />
перевода. – СПб: "Азбука-Классика", 2008. – С. 213; 6 Науменко Н. В. "Світлоритм"<br />
ліричних мініатюр Павла Тичини в англійських перекладах // Сучасний погляд на<br />
літературу: зб. наук. праць. – Вип. 11. – К.: ДП "Інформаційно-аналітичне агентство",<br />
2007. – С. 148; 7 Кикоть В. Зупинка у лісі засніженим вечором [Електронний ресурс]. –<br />
Режим доступу: http://www.maysterni.com/publication.php?id=38545; 8 Там само; 9 див.:<br />
Семенюк Г., Гуляк А., Бондарева О. Версифікація: теорія і практика віршування. – 2-ге<br />
вид., доп. і перероб. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2008. – С. 174; 10 Корнеєв В.<br />
Стоячи зимового вечора біля гаю [Електронний ресурс]. – Режим доступу:<br />
http://twahundret.newmail.ru/b_fictio/Index_u.dhtml#Stojachy; 11 Славутич Яр. Твори: в 5-<br />
ти т. – Т. 2: [Поеми. Переклади. Нариси]. – К.: Дніпро; Едмонтон: Славута, 1995. –<br />
С. 241; 12 Штофель Д. Штормове попередження №…: поезії. – Вінниця: Універсум–<br />
Вінниця, 2006. – С. 89; 13 Качуровський І. В. Круг понадземний: світова поезія від VI по<br />
ХХ ст.: переклади. – К.: ВД "Києво-Могилянська Академія", 2007. – С. 45.<br />
The article analyzes the Ukrainian translations of Robert Frost’s verse work Stopping by<br />
Woods in the Snowy Evening from the viewpoint of symbolism and versification properties<br />
(particularly, the specific stanza pattern). There is shown that the key feature of Ukrainian<br />
translations presented in anthologies or periodicals, which are different by style, is the<br />
interaction of philosophical contexts refracted by a poetic vision of the world.<br />
Keywords: a 20 th century American poetry, R. Frost’s works, translation, stanza<br />
pattern, metric form, intertext, syncretism.<br />
98
Б.-І. АНТОНИЧ У ПЕРЕКЛАДАЦЬКІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ<br />
В’ЯЧЕСЛАВА ЛЕВИЦЬКОГО<br />
Наталя Костенко<br />
Я б хотіла зупинитися на такому важливому аспекті поетичного<br />
перекладу, як перекладацька співтворчість.<br />
Як відомо, перекладач художнього твору повинен уникати двох<br />
крайнощів: дослівної точності, тобто буквалізму, і надмірного<br />
суб‟єктивізму – нав‟язування автору оригіналу своїх естетичних поглядів<br />
і уподобань.<br />
Запобігти обом крайнощам можна за умови, якщо перекладач бачить<br />
основну мету художнього перекладу у досягненні певної емоційної дії на<br />
читача через створення відповідного художнього образу. На рівні<br />
фонічної, лексичної, граматичної і т. ін. семантики, враховуючи<br />
авторську концепцію, ступінь адресованості твору, його належність до<br />
того або іншого літературного напрямку, перекладач шукає<br />
функціональних аналогів певних виражальних засобів. Як пишуть наші<br />
науковці, він повинен знайти не просто формальні, а "функціональні<br />
відповідності кожному авторському прийому, а це вже вимагає від нього<br />
не самоусунення, а активної творчої позиції" 1 .<br />
Прикладом, на мій погляд, вдало реалізованої творчої позиції можуть<br />
бути переклади молодого письменника і науковця В‟ячеслава<br />
Левицького з поетичних творів Б.-І. Антонича. До ювілею поета<br />
Бібліотека української літератури в Москві організувала, конкурс<br />
перекладів поезії Антонича російською мовою. В. Левицький<br />
запропонував переклади трьох віршів – "Містá і музи", "Дно пейзажу",<br />
"Осінь", – які згодом увійшли в електронне (поки що) видання згаданої<br />
Бібліотеки (ГУК м. Москви, БУЛ, серпень 2010) і були відзначені на<br />
конкурсі премією імені Антона Чехова.<br />
Я ознайомилася з перекладами В‟ячеслава Левицького, не маючи<br />
перед очима оригіналів. Але прочитані тексти справляли враження<br />
справжнього модерного Антоничевого стилю, характерними ознаками<br />
якого є, з одного боку, щільність рядка, густота його словесно-образного<br />
наповнення, виразна предметна зображальність і, з іншого, –<br />
сюрреалістичні зсуви уяви, одивнена метафорика.<br />
В. Левицький працює на рівні аналогічного поетичного асоціювання,<br />
створюючи новий, але близький до Антонича паралельний художній світ,<br />
подібні, а не списані метафори. В художньому перекладі діє по суті<br />
античний принцип мімесису в його давньогрецькому тлумаченні, на<br />
якому акцентував увагу О. Лосєв, – подібність виступає як творчість, а не<br />
механічне копіювання. Творчість поета і співтворчість читачаперекладача.<br />
Можливо, В. Жуковський помилявся, коли говорив, що<br />
99
перекладач у прозі – раб, але він мав цілковиту рацію, коли сказав, що<br />
перекладач у віршах – це все ж таки суперник.<br />
Особливо показовий переклад вірша Б.-І. Антонича "Міста і музи".<br />
Цей твір – один із зразків урбаністичної лірики Антонича і водночас<br />
філософська медитація на тему митця і мистецької творчості. У<br />
предметно-пластичній площині, в зображенні міста в ньому відчутні<br />
відголоски урбаністичної поезії Е. Верхарна і пізнішого В. Брюсова,<br />
Бодлерівської нічної еротики. Предметна зображальність тут не<br />
локальна; це не одне якесь конкретне місто, а взагалі міста , або місто,<br />
в якому можна визнати всі міста, тобто місто символічне, причому нічне,<br />
а ніч – це час натхнення, час Музи, творчого піднесення й<br />
сповідальності. В цьому вірші, як і в багатьох інших Антоничевих творах,<br />
використано принцип нанизування, кумуляції, переліку урбаністичних і<br />
мистецьких атрибутів. Ось текст оригіналу:<br />
Міста і Музи<br />
1. Дубове листя, терези купців, цигани,<br />
2. щоденний гамір, і щоночі вічні зорі.<br />
3. Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана<br />
4. за кожний зайвий день. Жде ніч – суддя суворий.<br />
5. Уста солодкомовні зрадять. Може, спомин<br />
6. не лишиться з турбот, що нам орали чола.<br />
7. Крило плаща із пліч. Крило вітрів над домом,<br />
8. вузли димів, що в‟яжуть небо з міста колом.<br />
9. Герої, мужеложники, поети, дійсно,<br />
10. чесноти квіття і на простиралі плями,<br />
11. дні й ночі, хлопців соромливих солодійство,<br />
12. і жарти шулерів, і смутку темні ями.<br />
13. Десь крекче катеринка, довгі світлі смуги<br />
14. вирують на обличчях, мов павині пера,<br />
15. а людська доля в дзьобику кривім папуги<br />
16. колишеться шматком дешевого паперу:<br />
17. кохання,<br />
подорож,<br />
розлука,<br />
слава,<br />
успіх –<br />
18. за двадцять сотиків купити можна щастя.<br />
19. Сплітається і розплітається дня усміх,<br />
20. папуга, пісня й сонця золоте причастя.<br />
21. Неждані зустрічі. Оркестри грають в парках.<br />
100
22. Приходять сім‟ї чесні й на дітей багаті.<br />
23. Злий вітер, що натхненням людську розпач шарпав,<br />
24. вже тихне. Карт букети і хмаринок лети.<br />
25. Тінь долі крил. Крихка тростина й квіття жертви.<br />
26. І в цифри ловим струм натхнення, дивну чудність,<br />
27. найменших справ вдягаєм в правди стислі й вперті,<br />
28. хоч непомильна лиш одна екстази мудрість. 2<br />
У вірші сім строф-чотиривіршів, 28 рядків.<br />
Щільність слів-образів у тексті Б.-І. Антонича така висока, що важко<br />
визначити ключові слова; тут перекладач-інтерпретатор має широке<br />
поле для вибору. Це може бути, скажімо, у першій строфі: Щоденний<br />
гамір, і щоночі вічні зорі; Життя, що найтрудніше із мистецтв; у другій<br />
строфі: – Крило плаща… Крило вітрів…; у третій: Герої, мужеложники,<br />
поети…; у четвертій: Десь крекче катеринка (до речі, це єдиний<br />
локальний урбаністичний образ, який структурує предметний світ твору і<br />
який варто було б зберегти); у п‟ятій строфі: кохання, подорож, розлука,<br />
слава, успіх; папуга, пісня й сонця золоте причастя; у шостій: – Злий<br />
вітер, що натхненням людську розпач шарпав; Карт букети і хмаринок<br />
лети; у сьомій: І в цифри ловим струм натхнення, дивну чудність; хоч не<br />
помильна лиш одна екстази мудрість. В останніх рядках – кінцеві<br />
філософські афоризми, головні ключові образи твору.<br />
На інтонаційно-синтаксичному рівні помітні інверсії (для усміх, тінь<br />
долі крил), enjambements у першій, у другій і шостій строфах,<br />
надфразова єдність у четвертій і п‟ятій строфах; там же – після<br />
двокрапки перелік слів східцями і т. д.<br />
Щодо версифікації. Вірш Антонича написаний 6-стопним періодично<br />
цезурованим ямбом із суцільними жіночими клаузулами і перехресним<br />
римуванням у катренах : Я6ц–ЖЖЖЖ–АВАВ. Рими переважно неточні, в<br />
більшості випадків асонансні : зо́ рі – суво́ рий; спо́ мини – до́ мом, чо́ ла –<br />
ко́ лом, у́спіх – у́сміх, парках – шарпав, жертви – вперті; часом –<br />
приблизні: цига́ ни – дога́ на, пе́ ра – папе́ ру; у шостій строфі з ‟являється<br />
єдиний у тексті консонанс : бага́ ті – ле́ти, який пом‟якшується<br />
внутрішньою римою: карт букети і хмаринок лети. Загалом дуже важливу<br />
поетичну функцію виконує віртуозний звукопис.<br />
Інверсованість мови, нанизування образів, речевість, гра звуком,<br />
асонанси і т. ін. – усе це прикмети модерністичного письма<br />
Б.-І. Антонича, які, на наш погляд, в основному вдається зберегти в<br />
перекладі В‟ячеслава Левицького. Ось текст перекладу:<br />
101
Города и музы<br />
1. Дубовая листва, купцы, весы, цыгане,<br />
2. дневной галдеж и звезды, что всенощно виснут.<br />
3. Труднее всех – искусство жизни. Порицанье<br />
4. за дней излишки. Ночь – судья из норовистых.<br />
5. Уста сладкоречивые превратны. Память<br />
6. забот не сбросит тех, что нам пахали чела.<br />
7. Крыло плаща с плечей. Крыло взнеслось домами,<br />
8. узлы дымов по кругу улиц небо стелит.<br />
9. Ей-ей, поет, герой и братство мужеложцев,<br />
10. узорный цвет доброт и отсветов простынных.<br />
11. дни, ночи, робким паренькам в усладу пошлость,<br />
12. и шутки шулеров, и темень ям унынья.<br />
13. Шарманка закряхтела, кромку луч роняет.<br />
14. дрожит на лицах, будто у павлина перья,<br />
15. а судьбы гнутся в клювике у попугая,<br />
16. колышутся клочком бумаги от безверья:<br />
17. любовь,<br />
разлука,<br />
слава,<br />
странствия,<br />
успешность –<br />
18. обзавестись грошей за двадцать можно счастьем.<br />
19. Сплетаясь, расплетется вскоре дня усмешка<br />
20. меж клювом, песней, солнца золотым причастьем.<br />
21. Свиданья в новость. Оживут оркестры в парках,<br />
22. Те гордо шествуют, что на детей богаты.<br />
23. Ветрище, растерзав людцов подъемом жарким,<br />
24. уж тихнет. Карт букеты, облачишек латы.<br />
25. От рака взлетов тень. Узоры жертв не броски.<br />
26. И в цифры ловим ток подъемов, точно чудность,<br />
27. мельчайших дел оправив в емких правд упорство,<br />
28. хоть безошибочна одна экстаза мудрость. 3<br />
Звичайно, в перекладі текст Антонича зазнає деяких змін, наприклад,<br />
певного логічного прояснення. Так, у першій строфі прозоріше виражена<br />
філософська сентенція "Життя, що найтрудніше із мистецтв" за рахунок<br />
виведення її з переліку загальних атрибутів урбаністичного життя і<br />
створення окремої синтаксичної конструкції: "Труднее всех – искусство<br />
жизни". Загалом густа часто інверсована поетична мова Антонича<br />
102
складна для сприймання навіть українського читача. Тим очевидніше,<br />
що перед перекладачем може постати завдання зробити її<br />
зрозумілішою, розбірливішою для читача іномовного.<br />
Загалом перекладач шукає еквівалентів до всієї цілісності образного<br />
вислову. Напр., у тій самій першій строфі у Антонича бачимо "щоночі<br />
вічні зорі" (рима "зорі – суворий"). Для створення подібної картини<br />
перекладач розробляє асоціативне поле цього вислову, розширює його<br />
часові рамки й просторову глибину, внаслідок чого народжується новий і<br />
разом з тим близький образ: "звезды, что всенощно виснут"; нова<br />
пластична деталь, візуально точна: "звезды… виснут". Важче знайти<br />
римований суголос до слова "виснут". У Антонича: "щоночі вічні зорі" –<br />
"Жде ніч – суддя суворий…". Норовистий – трохи віддалений еквівалент<br />
до слова "суворий", та все ж він випадає з можливих варіантів, хоч<br />
занадто звертає на себе увагу.<br />
В. Левицький захоплюється живописом. Мабуть, тому пластичній,<br />
зображальній розробці образу він часто надає перевагу. Напр., у другій<br />
строфі у Антонича з‟являється сюрреалістичний образ "Крило плаща із<br />
пліч. Крило вітрів над домом". Перекладач, не втрачаючи алітерації<br />
("плаща с плечей"), посилює враження пориву, піднесення – "Крыло<br />
взнеслось над домом" в дусі авангардистського живопису – М. Шагала,<br />
К. Малевича та ін.<br />
Ця акцентована вертикаль витримана в перекладі до кінця твору.<br />
Напр., у сьомій строфі до карколомної сюрреалістичної метафорики<br />
Антонича (зі значенням хисткості, крихкості, людської долі) – "Тінь долі<br />
крил. Крихка тростина й квіття жертви" перекладач додає свій<br />
живописний "злет" вгору: "От рока взлетов тень. Узоры жертв неброски".<br />
У пошуках функціональних аналогів перекладач надає великого<br />
значення звуковим образам. Так, у другій строфі оригіналу для виразної<br />
метафори "Уста солодкомовні зрадять" перекладач знаходить досить<br />
вдалий еквівалент "Уста сладкоречивые превратны", близький на рівнях<br />
лексики і фоносемантики: "зрадять" і "превратны" мають подібні<br />
суголоси голосних і приголосних: рад – рат; у російському перекладі<br />
додається оркестровка і в попередніх словах: уста (-та), сладкоречивые<br />
(-ад, ре), превратны (ре, ат).<br />
В. Левицькому однаковою мірою вдаються і легкі, і важкі форми<br />
звукопису. Легкі – які лежать на поверхні й, можливо, не потребують<br />
особливих зусиль; напр., у третій строфі Антонича: і жарти шулеров і<br />
смутку темні ями; у перекладача: и шутки шулеров и темень ям унынья.<br />
Важкі – в складних інверсованих фразах. Напр., в останній строфі – у<br />
Антонича: найменших справ вдягаєм в правди стислі й вперті; у<br />
перекладача: мельчайших дел оправив в емких правд упорство; і там, і<br />
там – "прав", "прав".<br />
103
Як відомо, модерністи й авангардисти надавали звуковій організації<br />
вірша особливого значення. Напр., російські футуристи розглядати<br />
поетичне мистецтво як самодостатнє, "самовитое" слово з ускладненою<br />
лексичною, граматичною і фонічною семантикою, розробили теорію<br />
"поетичного глоссемосполучення", що трактується як словотворчість у<br />
значенні утворення нових сполук, у тому числі незвичних або безглуздих<br />
звукових рядів (т. зв. "заумь") та ін. 4<br />
До модерністичної словотворчості (можливо, навіть несвідомо,<br />
інтуїтивно) вдається й перекладач. Напр., у шостій строфі – у Антонича:<br />
"Злий вітер, що натхненням людську розпач шарпав, / вже тихне. Карт<br />
букети і хмаринок лети" – у перекладача набувають гострішої<br />
модерністичної експресії внаслідок застосування незвичних слів і<br />
словосполучень: "Ветрище растерзав людцов подъемом жарким, / уж<br />
тихнет. Карт букеты, облачишек латы". "Людці" – лексема з презирливим<br />
значенням – цілком звична для української мови, але, як нам здається,<br />
незвична для російської; "людцы", "растерзав людцов" – це виглядає<br />
швидше як поетичний аналог до словесних метаморфоз Велєміра<br />
Хлєбнікова, так само як і створена перекладачем – за звуковою і<br />
візуальною подібністю – метафора "облачишек латы", що в дусі<br />
В. Хлєбнікова – ніби повертає нас до прихованої архаїчної етимології<br />
слова (лач - лат), його внутрішньої форми. При тому збережена й<br />
внутрішня рима, тільки в оригіналі точна: "букети – лети", а в перекладі<br />
неточна, консонанс: "букеты – латы".<br />
Взагалі успіх аналізованого перекладу, на мій погляд, якраз і полягає<br />
у дуже тонкому, чуйному і разом з тим сміливому, вільному відтворенні<br />
модерністичного письма Б.-І. Антонича через доступні російському<br />
читачеві еквіваленти.<br />
Про чуйність перекладача свідчать зокрема і цілком збережені<br />
синтаксичні перенесення (enjambements), і той самий (Я6ц – АВАВ)<br />
розмір, і римування, загалом семантична відповідність багатьох звукових<br />
образів і рим. Повністю збережено й остаточний ключовий<br />
афористичний рядок.<br />
У Антонича:<br />
28. хоч непомильна лиш одна екстази мудрість. 5<br />
У Левицького:<br />
28. хоть безошибочна одна экстаза мудрость. 6<br />
(Невеличке відхилення – в переведенні діалектного жіночого роду<br />
("екстаза") на загальноприйнятий чоловічий (екстаз).<br />
Звичайно, у перекладі В. Левицького є втрати; вони неминучі при<br />
перенесенні тексту на грунт іншої національної мови.<br />
104
З найпомітніших можна зазначити вживання подеколи розмовної<br />
російської лексики, що явно випадає з філософських медитацій<br />
Антонича. Напр., різну асоціативність породжують такі вислови, як – у<br />
Антонича: з турбот, що нам орали чола – і у Левицького: забот, что нам<br />
пахали чела; російське "пахали" в переносному значенні має знижену<br />
асоціативність. Ще більш емоційно віддалені слова – у Антонича<br />
прислівник "дійсно", у Левицького – зворот "ей-ей", який органічніше<br />
звучав би у поетів "некрасівської школи" або в російських перекладах з<br />
Беранже.<br />
Можливо, найбільш прикро виглядає заміна такого дуже важливого<br />
для естетичної ідеї вірша Антонича високого слова, як натхнення,<br />
стилістично неадекватним, нейтральним російським словом "подъем"<br />
(те, що "подъем" жаркий, ситуацію не рятує). Подібна заміна<br />
повторюється і в сьомій, останній строфі.<br />
У Антонича:<br />
26. І в цифри ловим струм натхнення,<br />
дивну чудність… 7<br />
У Левицького:<br />
26. И в цифры ловим ток подъемов, точно чудность… 8<br />
"Струм натхнення" і "ток подъемов" належать до різних стилістик. При<br />
тому втрачається дорогоцінний для розуміння всієї поезії Антонича<br />
смисловий елемент – сема "дивна чудність", яка в перекладі поставлена<br />
під сумнів: "точно чудность", тобто нібито чудність.<br />
Та все ж на запитання, до якого типу віднести переклад<br />
В. Левицького: до точного чи довільного? – відповімо, що більше до<br />
точного, аніж довільного, оскільки відтворюються основні мовні<br />
параметри – в тональності, у синтаксичній будові, поетичній лексиці,<br />
ритміці, звукопису твору. Збережена щільність поетичного словника.<br />
Якщо в оригіналі повнозначних слів – 141, то в перекладі їх – 137. Це<br />
майже диво! Лексична щільність у перекладі – стосовно оригіналу –<br />
сягає більше 97%!<br />
Належний ступінь точності можна підтвердити і методом<br />
статистичного аналізу М. Гаспарова (хоч цифри не такі високі). За<br />
підрахунками, показник точності дорівнює близько 76%, а показник<br />
довільності – майже 24%.<br />
Щодо двох інших перекладених В. Левицьким віршів Антонича –<br />
"Осінь" і "Дно пейзажу" – то вони цікаві своїми формальними прийомами.<br />
У вірші "Осінь", що є зразком Антоничевої візуальної або т. зв. силуетної<br />
поезії (текст графічно вибудуваний у формі чаші), в кінцівці поступово<br />
зменшується кількість складів – від восьми до одного.<br />
105
У Антонича:<br />
піють по півночі півні<br />
і<br />
ості осокори<br />
рій ос<br />
і ось<br />
вже осінь<br />
і<br />
о<br />
осінь<br />
інь<br />
нь 9<br />
Перекладач мав можливість повністю повторити Антоничеву гру слів і<br />
звуків, але обирає інший, більш творчий засіб – у деяких рядках одну гру<br />
слів заміняє іншою – подібною, але не тотожною, обираючи слова, які<br />
несуть близький смисл, отже, досягаючи "аналогічного комунікативного<br />
ефекту" – ефекту гри.<br />
У Левицького:<br />
спел о полуночи петел<br />
и<br />
ости, осокори<br />
рой ос<br />
но брось<br />
уже осень<br />
о<br />
бр<br />
осень<br />
сень<br />
нь 10<br />
Звідки взялося "брось" і "бр"? Але ж "осінь"! – бр! До усмішки<br />
молодого Антонича Левицький додає свою!<br />
Подібним методом перекладена й кінцівка вірша "Дно пейзажу".<br />
Зрештою, як зазначають наші науковці, "саме відмова від<br />
використання прямих відповідників слів, які обігруються в оригіналі, є<br />
основним принципом передачі мовної гри в перекладі" 11 .<br />
Нарешті переваги творчого перекладу В. Левицького особливо<br />
помітні при зіставленні з іншими перекладами тих самих творів<br />
Антонича, напр., вірша "Міста і музи" у російському перекладі Ніколая<br />
Переяслова, де не витримано навіть розміру – в більшості випадків<br />
замість 6-стопного використано 5-стопний ямб, що полегшує вагу рядка,<br />
106
руйнує специфічну для Антонича образно-словесну щільність твору. Та<br />
головне – перекладач збивається з філософсько-медитаційного тону на<br />
не властивий українському поету побутово-розмовний, трохи розв‟язний<br />
тон; звідси в римах – скачка-пачка, шуры – муры... Недостатнє знання<br />
української мови призводить і до комічних казусів: напр., катеринка,<br />
шарманка, яка у Антонича грає, крекче, перетворюється у перекладача в<br />
нічного птаха – "ночная птица что-то крикнет вдруг, пугая" 12 . У таких<br />
випадках творча свобода обертається на свою протилежність –<br />
свавільне нагромадження випадкових слів.<br />
1 Сдобников В. В., Петрова О. В. Теория перевода. – Восток-Запад, Москва-<br />
Владимир, 2006. – С. 408; 2 Антонич Богдан-Ігор. Пісня про незнищенність матерії.<br />
Поезії. – К., 1967. – С. 297–298; 3 Страницы альманаха. Библиотека Украинской<br />
Литературы. – Электронное издание ГУК г. Москвы. БУЛ, август, 2010. – С. 15–16;<br />
4 Див.: Якубинский Л. О поэтическом глоссемосочетании. // Поэтика. Сборники по<br />
теории поэтического языка. – Петроград, 1919; 5 Антонич Богдан-Ігор. Пісня про<br />
незнищенність матерії… – С. 298; 6 Страницы альманаха… – С. 16;<br />
7 Антонич<br />
Богдан-Ігор. Пісня про незнищенність матерії… – С. 298; 8 Страницы альманаха… –<br />
С. 15–16;<br />
9 Антонич Богдан-Ігор. Пісня про незнищенність матерії… – С. 93;<br />
10 Страницы альманаха… – С. 17; 11 Сдобников В. В., Петрова О. В. Теория перевода.<br />
– С. 135; 12 Страницы альманаха. Библиотека украинской литературы. – С. 6.<br />
СЕРГІЙ ЄСЕНІН У ПЕРЕКЛАДАХ МАРІЇ ГУБКО<br />
Ольга Башкирова<br />
Тема нашої статті продиктована не стільки бажанням ще раз<br />
торкнутися особливостей звучання єсенінського вірша українською<br />
мовою, скільки необхідністю віддати належне генію Марії Губко –<br />
молодої перекладачки, якій передчасна смерть завадила стати в один<br />
ряд з майстрами – Максимом Рильським, Миколою Бажаном, Григорієм<br />
Кочуром.<br />
Марія Олексіївна Губко прожила неповних 27 років (16 грудня 1968 –<br />
12 квітня 1995), але обсяг перекладацької і письменницької роботи, який<br />
вона встигла виконати за цей короткий час, вражає. Їй належить низка<br />
довершених перекладів з Гете, Гейне, Гервега, Лонгфелло, Уїтмена,<br />
Мура, Вордсворта, Дікінсон, Єйтса, Єсеніна, Ларкіна. До улюблених<br />
авторів належали передусім Емілі Дікінсон і Філіп Ларкін, про творчість<br />
якого Марія писала дисертацію. Паралельно з перекладами з‟являлися<br />
вірші українською та російською мовами.<br />
Для нашого дослідження було обрано чотири перекладні твори з<br />
доробку Марії – вірші С. Єсеніна "Пісня про собаку", "Корова", "Лисиця",<br />
"Собаці Качалова". Їх переклади Марія здійснила у віці восьми – дев‟яти<br />
років. Поетична анімалістика С.Єсеніна, позначена яскравою<br />
107
метафорикою і особливим проникненням у психологію тварини,<br />
привабила дівчину саме тому, що й вона "теж самозабутньо любила<br />
тварин, надто собак…" 1 . У передмові до збірки Марії "Перемога<br />
приходить запізно…" (2007) її батько, відомий психолог, академік<br />
Олексій Губко, розповідає, що рівень цих робіт викликав у декого<br />
сумніви, мовляв, дев‟ятирічна дитина не може так досконало володіти<br />
перекладацькою технікою. Однак, за спогадами батька, Марія уже в<br />
цьому віці "досягла рівня психічного розвитку дорослої людини" 2 , без<br />
чого неможливим було б і повноцінне осягнення тих складних за<br />
емоційним наповненням, виразністю зорових образів поетичних картин,<br />
створених С.Єсеніним.<br />
У перекладах з російського класика вражає не тільки досконалість<br />
форми, максимально точне відтворення єсенінської ритміки, а й<br />
передусім органічне "вживання" у неповторний світ автора, що<br />
якнайкраще доводить справедливість міркувань Олексія Губка про<br />
специфіку таланту перекладача, висловлених у тій-таки передмові:<br />
"…аби проникнути в потаємну лабораторію творчості цього поета, в<br />
примарну містерію його художнього чаклування, слід на якусь часину<br />
стати його альтер еґо, духовним двійником обраного творця, тобто бути<br />
ще й психологом і актором" 3 .<br />
Щоб проілюструвати певні перекладацькі принципи, вироблені<br />
Марією ще в дев‟ятирічному віці, досить навести другий катрен "Лисиці".<br />
У С.Єсеніна:<br />
Ей все бластился в колючем дыме выстрел,<br />
Колыхалася в глазах лесная топь.<br />
Из кустов косматый ветер взбыстрил<br />
И рассыпал звонистую дробь.<br />
Х6<br />
Х6<br />
Х5<br />
Х5<br />
У Марії Губко:<br />
Все ввижався їй в диму колючім постріл,<br />
Колихався мох лісних боліт.<br />
Із кущів кошлатий вітер гостро<br />
Розсипав навколо дзвінний шріт.<br />
Х6<br />
Х5<br />
Х5<br />
Х5<br />
Не маючи змоги дослівно передати такі властиві для поетичної<br />
манери С. Єсеніна специфічно російські розмовні форми, як "бластился",<br />
М. Губко, однак, не нівелює особливостей художнього мовлення цього<br />
автора. Замість неологізму "взбыстрил" вона вживає прислівник "гостро",<br />
тонко відтворюючи, вслід за російським поетом, відчуття пронизливого<br />
зимового холоду; єсенінським за духом є й словосполучення "дзвінний<br />
108
шріт". Топос лісу, гаю в поетичній міфології С. Єсеніна досить часто<br />
пов‟язаний зі звуковим ефектом дзвону:<br />
Поет зима – аукает,<br />
Мохнатый лес баюкает<br />
Стозвоном сосняка.<br />
("Поет зима – аукает…")<br />
Троицыно утро, утренний канон,<br />
В роще по березкам белый перезвон.<br />
("Троицыно утро, утренний канон…")<br />
Особливості української мови, передусім дієслівних форм,<br />
спричиняють подекуди заміну 6-стопного хорея 5-стопним і навпаки. Так,<br />
в перших двох рядках у С. Єсеніна маємо такий метричний малюнок:<br />
На раздробленной ноге приковыляла, UU – U UU –U UU – U Х6<br />
У норы свернулася в кольцо. UU – U – U UU – Х5<br />
Марія Губко витримує 6-стопний хорей в обох рядках:<br />
На розтрощеній нозі пришкандибала UU – U UU –U UU – U Х6<br />
І згорнулася біля нори в кільце. UU – U UU U U –U – Х6<br />
Другий рядок процитованого вище катрена, навпаки, вкорочено на<br />
одну стопу, але це не порушує загального метричного малюнку.<br />
Хореїчна структура твору наближена до пісенної, хоча носієм пісенної<br />
традиції вважається 4-стопний хорей. До народнопісенного звучання<br />
єсенінський вірш наближують і дієслівні форми на –ся ("свернулася",<br />
"колыхалася"). В українському перекладі вони втрачають таке<br />
стилістичне забарвлення, однак М. Губко вдало використовує певні<br />
компенсаторні засоби. Так, у четвертому рядку першого катрена<br />
з‟являється нестягнена форма прикметника, характерна для<br />
фольклорних творів ("дрімучеє лице"). Взагалі, віртуозне володіння<br />
граматичним апаратом рідної (і чужої) мови помітне на всіх рівнях<br />
прочитання єсенінського тексту. Безпомилково передано атмосферу<br />
цього твору і в передостанній та останній строфах.<br />
У С. Єсеніна:<br />
Как желна, над нею мгла металась.<br />
Мокрый вечер липок был и ал.<br />
Голова тревожно подымалась,<br />
И язык на ране застывал.<br />
Желтый хвост упал в метель пожаром,<br />
На губах – как прелая морковь…<br />
109
Пахло инеем и глиняным угаром,<br />
А в ощур сочилась тихо кровь.<br />
У Марії Губко:<br />
Як стрижі, над нею мла металась.<br />
Багрянився вечір і мокрів.<br />
Голова тривожно піднімалась,<br />
І язик на рані задубів.<br />
Пишний хвіст упав в югу червоно,<br />
Запеклися губи, всі в крові…<br />
Пахло інеєм і чадом, і стодзвонно<br />
Віддавався біль у голові.<br />
У другому рядку передостаннього катрена юна перекладачка замінює<br />
короткі форми прикметника ("Мокрый вечер липок был и ал") дієслівною<br />
конструкцією ("Багрянився вечір і мокрів"), досягаючи того самого<br />
ефекту суб‟єктивізації зорових вражень, що дозволяє читачеві відчути<br />
біль самотнього звіра серед вечірнього лісу. Надалі російський поет ніби<br />
дистанціюється від своєї героїні, М. Губко натомість зосереджує увагу на<br />
відчуттях тварини. В останньому катрені її перекладу наявні ті самі<br />
образні домінанти, що й у С. Єсеніна: завірюха, в якій майорить лисячий<br />
хвіст; закривавлені губи; запахи зимового лісу; кров, однак вона<br />
вдається до певного зміщення, а інколи – й заміщення цих образів. Так,<br />
замість єсенінської метафори ("На губах – как прелая морковь")<br />
дівчинка використовує пряме значення ("Запеклися губи, всі в крові"),<br />
олюднюючи тварину (взагалі, таке олюднення героїв поетичної<br />
анімалістики Єсеніна характерне для її перекладів), а останній рядок,<br />
яким російський поет апелює передусім до зовнішніх (зорових) вражень<br />
("А в ощур сочилась тихо кровь"), у Марії передає відчуття пораненої<br />
лисиці ("[…стодзвонно] Віддавався біль у голові").<br />
Гідною подиву є точність, з якою дівчинка передає складну ритміку<br />
"Пісні про собаку". Загальне метричне тло цього твору становить<br />
дольник з незначними вкрапленнями тактовика та класичних<br />
трискладовиків. Марія Губко лише подекуди робить ритмічний малюнок<br />
врівноваженішим, замінюючи дольникові рядки рядками анапеста або<br />
вставляючи замість пауз повнозвучні склади, як у наведеному<br />
фрагменті.<br />
У С. Єсеніна:<br />
По сугробам она бежала, 2 – 2 – 1– 1 Дк3<br />
Поспевая за ним бежать… 2 – 2 – 1 – Дк3<br />
И так долго, долго дрожала 2 – 1 – 2 – 1 Дк3<br />
110
Воды незамерзшей гладь. 1 – 2 – 1 – Дк3<br />
А когда чуть плелась обратно, 2 – 2 – 1 – 1 Дк3<br />
Слизывая пот с боков, – 3 – 1 – Х4<br />
Показался ей месяц над хатой 2 – 2 – 2 – 1 Ан3<br />
Одним из ее щенков. 1 – 2 – 1 – Дк3<br />
В синюю высь звонко – 2 – 0 – 1 Дк3<br />
Глядела она, скуля, 1 – 2 – 1 – Дк3<br />
А месяц скользил тонкий 1 – 2 – 0 – 1 Дк3<br />
И скрылся за холм в полях. 1 – 2 – 1 – Дк3<br />
У Марії Губко:<br />
По наметах вона чвалала, 2 – 2 – 1 – 1 Дк3<br />
Ледь встигала його доганять. 2 – 2– 2– Ан3<br />
І так довго, довго дрижала 2 – 1 – 2 – 1 Дк3<br />
Води незамерзла гладь. 1 – 2 – 1 – Дк3<br />
А коли ледь плелася додому, 2– 2– 2– 1 Ан3<br />
Злизуючи піт з боків, – 3 – 1 – Х4<br />
Враз здався їй місяць над домом 1 – 2 – 2 – 1<br />
Ам3<br />
Одним із її синків. 1 – 2 – 1 – Дк3<br />
І в небо, благаючи долі, 1 – 2 – 2 – 1 Ам3<br />
Дивилась, скавулячи, 1 – 4 – Дк3<br />
А місяць сковзав поволі 1 – 2 – 1 – 1 Дк3<br />
І зник за старі корчі. 1 – 2 – 1 – Дк3<br />
На прикладі цієї поезії можна наочно переконатися, що талановитий<br />
перекладач, зберігаючи неповторність оригіналу, все-таки привносить у<br />
чужий твір певну частину себе. Тенденція до більшої урегульованості<br />
вірша, яка, проте, зберігає органічність єсенінського поетичного вислову<br />
і не руйнує оригінальну ритмічну структуру, а тільки незначною мірою<br />
нюансує її, є, на нашу думку, конкретним виявом напрочуд серйозного<br />
прочитання російського класика цією феноменально обдарованою<br />
дівчинкою. Особливості такої інтерпретації, що наближається до<br />
співтворчості, виявляються і на лексичному рівні. Переклади Марії Губко<br />
певною мірою пом‟якшують загальну емоційну тональність віршів Сергія<br />
Єсеніна. Неповторний єсенінський надрив, який багато в чому твориться<br />
завдяки поєднанню глибоко ліричних, ніжних інтонацій з просторіччям, а<br />
часом і нарочитою жорсткістю вислову, у Марії звучить ніби на іншому<br />
111
регістрі, що пояснюється передусім дещо іншим принципом добору<br />
лексичних засобів. Ось перший катрен "Пісні…".<br />
У С. Єсеніна:<br />
Утром в ржаном закуте,<br />
Где златятся рогожи в ряд,<br />
Семерых ощенила сука,<br />
Рыжих семерых щенят.<br />
У Марії Губко:<br />
В клуні, де золотяться мати,<br />
Житніх куп де насипано ряд,<br />
Сімох породила мати,<br />
Рудих сімох цуценят.<br />
Дев‟ятирічна перекладачка, очевидно, несвідомо олюднює героїв<br />
анімалістичної поезії С. Єсеніна, фактично перетворюючи горе тварини<br />
на метафору людських страждань. (Варто, до речі, звернути увагу і на<br />
майстерне використання можливостей омонімічної рими – I і III рядок<br />
наведеного уривку). Гадаємо, такою специфікою сприйняття єсенінької<br />
поезії продиктована й та інтерпретація оригіналу, яку знаходимо в<br />
передостанніх катренах. У С. Єсеніна: "Показался ей месяц над хатой/<br />
Одним из ее щенков"– у Марії Губко: "Враз здався їй місяць над домом/<br />
Одним із її синків"; в оригіналі: "В синюю высь звонко / Глядела она,<br />
скуля" – у перекладі: "І в небо, благаючи долі, / Дивилась, скавулячи".<br />
Той самий прийом олюднення постає і в перекладі "Корови". Вже<br />
перший епітет (у С. Єсеніна – "дряхлая", у Марії Губко – "згорблена")<br />
викликають асоціації зі старою жінкою. Надалі юна перекладачка<br />
замінює позірно безпристрасну манеру вислову емоційно-оцінними<br />
зворотами. Так, у третьому катрені замість сумовитої констатації факту<br />
("Не дали матери сына, / Первая радость не впрок") з‟являються<br />
зболені риторичні питання ("Де взяти матері сина,/ Де їй вже взяти<br />
терпець?"). Подібну інтерпретацію маємо і в наступних рядках:<br />
Скоро на гречневом свее,<br />
С той же сыновней судьбой,<br />
Свяжут ей петлю на шее<br />
И поведут на убой.<br />
Скоро налигач накинуть<br />
Бідній корові рябій,<br />
Пахощі гречок долинуть,<br />
Як поведуть на забій.<br />
Цей переклад не можна назвати буквалістичним, проте особливий<br />
сумовитий настрій відтворено безпомилково. Наприклад, у наведеному<br />
фрагменті оригінальному рядку "Скоро на гречневом свее" відповідає<br />
112
таке речення: "Пахощі гречок долинуть". Очевидно, колоритне<br />
російське слово "свей", суголосне українському "віяти", продиктувало<br />
Марії зворот, що ніби втілює відголосок чудового світу, від якого навіки<br />
відділена знедолена тварина. Слід відзначити абсолютну ритмічну<br />
тотожність оригіналу й перекладу. Цілком точно відтворюючи музику<br />
вірша (тристопний дактиль), дівчинка демонструє віртуозне володіння<br />
інверсією та надзвичайно розвинене чуття чужого поетичного слова.<br />
Вона досить вільно почувається у просторі єсенінського тексту, оскільки<br />
добре відчуває головний нерв поетової творчості, і це – запорука її<br />
перекладацького успіху навіть тоді, коли переклад зі змістового боку не<br />
цілковито тотожний оригіналові:<br />
Жалобно, грустно и тоще<br />
В землю вопьются рога…<br />
Снится ей белая роща<br />
И травяные луга.<br />
Жалібно, сумно, з докором<br />
Роги у землю ввійдуть…<br />
Сняться гаї білокорі<br />
Й трави, що медом цвітуть.<br />
Марія Губко гідно впоралася і з таким непростим завданням, як<br />
переклад знаменитої присвяти "Собаці Качалова". Ритмічна структура<br />
твору (5-стопний ямб з окремими вкрапленнями 6-стопного та<br />
початковим рядком 4-стопного) також передана досить точно, однак<br />
вражає не стільки це, скільки блискуче вміння фактично без втрат<br />
передати засобами української мови досить специфічні розмовні<br />
звороти, що надають цьому віршеві особливої чарівності й теплих<br />
дружніх інтонацій. Часом юна перекладачка виявляє тенденцію до<br />
певної універсалізації віршового розміру (так, початковий рядок Я4 і<br />
згадані вкраплення Я6ц замінено на наскрізний для вірша 5-стопний<br />
ямб), однак ці незначні втрати цілковито компенсуються багатством<br />
мови і вмінням, навіть відходячи від перекладацького буквалізму,<br />
зберегти дух першоджерела. Наведемо для прикладу два катрени.<br />
У С. Єсеніна:<br />
Хозяин твой и мил и знаменит, U– UU U– UU U– Я5<br />
И у него гостей бывает в доме много, UU U– U–//U– U– U– U Я6ц<br />
И каждый, улыбаясь, норовит U– UU U– UU U– Я5<br />
Тебя по шерсти бархатной потрогать. U– U– U– UU U– U Я5<br />
Ты по-собачьи дьявольски красив, UU U– U– UU U– Я5<br />
С такою милою доверчивой приятцей. U– U– UU// U– UU U– U Я6ц<br />
И, никого ни капли не спросив, UU U– U– UU U– Я5<br />
Как пьяный друг, ты лезешь целоваться. U– U– U– UU U– U Я5<br />
У Марії Губко:<br />
Господар твій відомий у світах, U– UU U– UU U– Я5<br />
113
Гостей у нього – спробуй проштовхнутись, U– U– U//– UU U– U Я5ц<br />
І кожен, хто на вогник завіта, U– UU U– UU U– Я5<br />
Вважа за честь до тебе доторкнутись. U– U– U– UU U– U Я5<br />
Ти по-собачому на диво гарний… UU U– UU U– U– U Я5<br />
Довірливо кидаєшся вітатись. U– UU U– UU U– U Я5<br />
Поштивості чекать від тебе марно. UU U– U– UU U– Я5<br />
Як п‟яний друг, ти лізеш цілуватись. U– U– U– UU U– U Я5<br />
Переклади, які належать дев‟ятирічній Марії Губко, засвідчують не<br />
тільки її колосальний талант, а й причетність до кращих традицій<br />
українського перекладацтва, що у всі часи сприяло збагаченню<br />
національної культури, і зокрема, літературної творчості. Це невелике<br />
дослідження є тільки спробою привернути увагу віршознавців і<br />
перекладознавців до ще не проаналізованого і не оприлюдненого<br />
належним чином доробку Марії. Перекладацька діяльність цієї<br />
надзвичайно обдарованої людини становить унікальне явище і<br />
заслуговує на всебічне й ґрунтовне вивчення.<br />
1<br />
Губко Марія. "Перемога приходить запізно…" (Переклади іноземних поетів) /<br />
Упорядник Олексій Губко. – К.: Журнал "Радуга", 2007. – С. 9; 2 Там само. – С. 10;<br />
3 Там само. – С. 6; 4 Гаспаров М. Брюсов и буквализм // Поэтика перевода: Сборник<br />
статей. – М.: Радуга, 1988. – С. 29–68; 5 Есенин Сергей. Стихотворения. Поэмы. – М.:<br />
Художественная литература, 1983. – 480 с.; 6 Костенко Н. В. Українське віршування ХХ<br />
століття. – К.: Либідь, 1993. – 232 с.<br />
Умовні позначення<br />
Х4 – 4-стопний хорей; Х5 – 5-стопний хорей; Я6ц – 6-стопний ямб з цезурою; Ан3 –<br />
3-стопний анапест; Ам3 – 3-стопний амфібрахій; Дк3 – триіктовий дольник.<br />
Олеся Лященко<br />
РЕЦЕПЦІЯ ПОЕЗІЇ В. СВІДЗИНСЬКОГО<br />
В РОСІЙСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ<br />
Практика перекладу художнього тексту відома з найдавніших часів,<br />
тоді як перекладознавство як наука почало викристалізовуватись у<br />
20-х рр. минулого століття. З‟явилася низка теорій перекладу, однак<br />
очевидне різноманіття перекладацьких методів не полегшує копіткої<br />
праці інтерпретатора, автора, послуговуючись термінологією<br />
структуралістів, метатексту, який одночасно пов‟язаний з<br />
концептосферою і вихідної культури, і культури-сприймача. Комплекс<br />
розроблених наукових підходів своїми основними принципами улягає<br />
поглядам німецького класика Й.-В. Гете, який цілком слушно<br />
114
наголошував, що "існує два принципи перекладу: один з них вимагає<br />
переселення іноземного автора до нас – так, щоб ми могли побачити в<br />
ньому співвітчизника, другий, навпаки, ставить перед нами вимогу, щоби<br />
ми вирушили до цього чужоземця і призвичаїлися до його умов життя,<br />
складу його мови, її особливостей" 1 . Проблеми складності художнього<br />
перекладу, як правило, виникають при зіткненні мов, які належать до<br />
різних типологічних груп. Однак при відтворенні тексту, на перший<br />
погляд, спорідненою мовою виникає не менше труднощів саме через<br />
ілюзорну близькість вихідної мови та мови-реципієнта. Ще Ф. Гумбольдт<br />
цілком справедливо зазначав, що мова не просто відображає світ, а<br />
інтерпретує його і наповнює смислом, тобто формує певну картину світу<br />
носія цієї мови 2 . При перекладі текст потрапляє в складну систему<br />
смислових кореляцій двох картин світу і питання, котра з них<br />
"переможе", стане домінантною в від-твореному тексті, значною мірою<br />
залежить від інтерпретатора. Навіть при побіжному компаративному<br />
аналізі української та російської перекладацької традиції неважко<br />
помітити стійкий інтерес вітчизняних письменників та перекладачів до<br />
високомайстерних зразків російської літератури: так, починаючи з ХІХ<br />
століття з‟являються численні інваріанти перекладів українською творів<br />
О. Пушкіна, М. Лермонтова, Ф. Тютчева, А. Чехова, М. Салтикова-<br />
Щедріна, М. Горького та багатьох інших. Навпаки, з огляду на складні<br />
геополітичні, соціально-культурні чинники в російській перекладацькій<br />
практиці українське красне слово посідає значно скромніше місце. Саме<br />
тому рецепція надбань української літератури в російських перекладах<br />
становить значний науковий інтерес з погляду кореляцій двох мовних<br />
картин світу, пошуку адекватних відповідників для передачі образної<br />
системи та ритмомелодики вихідного тексту в, на перший погляд,<br />
типологічно схожій мові. Перспективною для наукових пошуків такого<br />
характеру видається творчість В. Свідзинського, оскільки в українському<br />
перекладознавстві, за винятком статті в монографії "Невпізнаний гість"<br />
Е. Соловей, немає окремих досліджень, присвячених російським<br />
перекладам поезій цього непересічного автора (так, у оглядових<br />
розвідках Л. Махновця та М. Степняка В. Свідзинський згадується лише<br />
як інтерпретатор 3 ). Варто зазначити, що поезія В. Свідзинського в<br />
перекладах іншими мовами представлена досить скромно і її<br />
повернення до читача після довголітнього замовчування радянською<br />
владою почалося лише в 1986 р., після виходу збірки "Медобір".<br />
Натомість перший переклад (здійснив Яр Славутич англійською мовою)<br />
з‟явився 1956 р. у виданні "Muse in Prison" завдяки зусиллям української<br />
діаспори. Наступні переклади англійською увійшли до антологій "The<br />
Ukrainian Poets: 1189–1962" (1963 р.) та "Сто років юності: Антологія<br />
української поезії ХХ ст. в англомовних перекладах" (2000 р.). Російських<br />
перекладів більше: В. Свідзинського перекладали Н. Катаєва,<br />
115
І. Качуровський, Л. Озеров, Л. Черевичник і А. Черевченко. У нашому<br />
дослідженні звернемося до інтерпретацій Л. Черевичника з огляду на<br />
значний об‟єм його перекладацького доробку. Таким чином, мета статті –<br />
проаналізувати лексико-стилістичні перекладацькі прийоми, визначити<br />
особливості відтворення української ментальної картини світу в<br />
інтерпретації поезій В. Свідзинського російською мовою<br />
Л. Черевичником.<br />
У сучасному перекладознавстві точаться дискусії навколо<br />
трактування поняття "перекладацька трансформація" і, відповідно,<br />
різних класифікацій основних її різновидів (напр., у працях<br />
Л. Бархударова, В. Гака, В. Комисарова, Л. Латишева, Р. Міньяр-<br />
Білоручева, Я. Рецкера, А. Швейцера, В. Щетинкина, та ін.). Як подає<br />
"Словник перекладацьких термінів" В. Коміссарова, Р. Міньяр-<br />
Білоручева та А. Паршина, перекладацька трансформація (ПТ) – це<br />
перетворення, за допомогою якого можна здійснити перехід від одиниць<br />
оригіналу до одиниць перекладу 4 . Попри різні підходи до визначення<br />
типів ПТ, більшість дослідників пропонують вирізняти лексичні та<br />
граматичні трансформації, деякі виділяють ще й семантичні (Р. Міньяр-<br />
Білоручев) або стилістичні (В. Щетинкин та ін.). Уваги заслуговує погляд<br />
на техніку перекладу французьких лінгвістів Віне Жан-Поля і Дарбельне<br />
Жана. Вони розглядають не перекладацькі трансформації, а прийоми<br />
перекладу, які, проте, за своїм призначенням відповідають ПТ. Цілком<br />
справедливо дослідники зауважують неефективність дослівної передачі<br />
формозмісту вихідного тексту і пропонують розглядати дві групи<br />
перекладацьких прийомів: 1) прийоми прямого перекладу (дослівний<br />
переклад, калькування, запозичення) 2) прийоми опосередкованого<br />
перекладу (еквіваленцію, тобто пошук адекватних відповідників<br />
лексичних одиниць у приймаючій мові; транспозицію, тобто заміну одних<br />
частин мови іншими; адаптацію, іншими словами, заміну реалій<br />
оригіналу на реалії цільової культури; модуляцію, тобто зміну авторської<br />
точки зору) 5 . Останній прийом привертає найбільшу увагу, адже те,<br />
наскільки повно інтерпретатор відтворить авторські інтенції,<br />
безпосередньо впливає на оцінку цільовою аудиторією естетичної<br />
вартості твору. Спробуємо проаналізувати функціональність зазначених<br />
прийомів на практиці.<br />
Попри позірну простоту, тексти В. Свідзинського постають складним<br />
комплексом алюзій та рефлексій на ґрунтовно засвоєний культурний<br />
досвід попередніх поколінь, а також віддзеркалюють авторське<br />
розуміння сучасності. Саме тому важливо зберегти семантичне ядро<br />
його текстів при перекладі, залишити впізнаваним діалог ліричного героя<br />
із самим собою і всесвітом. Як справедливо зазначає Е. Соловей, "карб<br />
символізму Свідзинський зберіг як спадковий зв‟язок і непохитність<br />
віри в духовно-культурні начала, як почуття всеєдності та одушевленості<br />
116
всесвіту, як молитовне схиляння перед красою та величчю Божого<br />
творіння" 6 , тож для відтворення символіки його текстів важлива пильна<br />
увага перекладача до художньої деталі. Звернемося до білого вірша "І<br />
довго шукав я живущої води…", який переклав Л. Черевичник. Ця поезія<br />
цікава з погляду актуалізації жанру казки, а також низки архетипічних<br />
образів, характерних, перш за все, для язичницького світогляду давніх<br />
слов‟ян. На перший, погляд, перекладач має досить свободи: не<br />
обмежений римою, він отримує шанс адекватно донести авторське<br />
повідомлення читачеві. Тоді як у перекладі втрачено низку стилістичних<br />
нюансів. Так, наприклад:<br />
Оригінал<br />
І довго шукав я живущої води,<br />
Повістила мені дуплинаста верба<br />
"Живої води нема на землі,<br />
А як зугарний дійти – запитай у сонця" 7 .<br />
Переклад<br />
И долго я искал живую воду,<br />
Пока мне верба дуплистая не сказала:<br />
"Живой воды нет на земле,<br />
А сможешь дойти – спроси у солнца" 8 .<br />
Дієслово "повістила" має відтінок сказовості, тоді як нейтральне<br />
"сказала" не дає натяку на сказову форму нарації в тексті. У вислові<br />
"зугарний дійти" виразно простежується іронічне, недовірливе ставлення<br />
до сподівань ліричного героя знайти живущу воду, тоді як у перекладі<br />
запропоновано стилістично нейтральний відповідник "а сможешь дойти"<br />
(прийом еквіваленції). Цікаво провести паралелі з досить поширеним<br />
казковим сюжетом пошуку чарівних ліків для оживлення коханої людини,<br />
однак, на відміну від щасливого фіналу казки, у Свідзинського наявна<br />
песимістична настроєва домінанта й іронізування в першій строфі<br />
створює перший натяк на марність пошуків ліричного героя.<br />
Протиставлення "життя – смерть" наявне в язичницькому обряді<br />
"обжинки". Опис природи при перекладі частково втрачає свою<br />
оригінальну образність, оскільки В. Черевичник заміняє авторську<br />
оригінальну тропіку а також фольклорні елементи на нейтральні<br />
відповідники цільової мови:<br />
Там бавилися молоді веселки,<br />
Єднаючи семиполум‟яним поясом<br />
Праві руки, піднесені вгору.<br />
Осторонь лежав кострубатий грім,<br />
Схожий на викорчуваний зглибока пень.<br />
Із-за дерева випорснув побігущий дощ<br />
Уділи мені живущої води<br />
По живущу воду в глибокі неба<br />
Тільки гроби їх світліють на темряві<br />
Там юные радуги играли,<br />
Соединяя поясом семицветным<br />
Свои вознесенные руки.<br />
Поодаль лежал косматый гром,<br />
Словно выкорчеванный из земли пень.<br />
Из-за дерева выбежал веселый дождь<br />
Дай мне живой воды<br />
За живой водой в темные бездны<br />
Лишь гробы их светятся во мраке<br />
117
Уже ж бо і я не в початку цвітіння,<br />
Да и я уже далеко не в рассвете,<br />
Уже й мені невеликий час красувати И мне недолго жить осталось.<br />
Як помітно уже з наведених прикладів, в перекладі домінує темне<br />
начало ("темные бездны", "недолго жить осталось"), тоді як у<br />
В. Свідзинського згасаюче сонячне проміння "світліє на темряві", а не в<br />
темряві.<br />
Смислові протиставлення "життя – смерть", "світле – темне", "рухоме<br />
– статичне" надзвичайно важливі для композиційної структури тексту,<br />
проте в перекладі ігноруються лексичні одиниці, які несуть відповідне<br />
семантичне навантаження, як, наприклад, в епізоді, коли ліричний герой<br />
розуміє марність своїх пошуків:<br />
Веселий дощ зронив свою лійку<br />
Лінивий сніг зітхнув і зажмурив очі<br />
Дождь уронил золотую лейку<br />
Снег вздохнул и глаза зажмурил<br />
Теж саме стосується відтворення українських реалій російською<br />
мовою – перекладач здебільшого заміняє їх на контекстуальні синоніми:<br />
Твоє не стихне трембітання<br />
("Умруть і небо, і земля…")<br />
Нетоптана хопта<br />
Холоділа в росі і смутку ("Стася")<br />
Ставила ніч підмурівки чорні<br />
Не стихнет гул твоих рыданий<br />
Бурьян несмятый<br />
По росой холодел сиротливо<br />
Черные башни ночь возводила<br />
І тільки коли зберігає їхнє іномовне звучання, переклад наближається<br />
до вихідної мовної картини світу.<br />
Я поглянув: у копанці сонній<br />
Тільки каштани в колючих кожушках<br />
Я взглянул: в копанке сонной<br />
Только каштаны в кожушках колючих<br />
Отже, шукаючи відповідні лексичні одиниці в цільовій мові,<br />
перекладач в більшості випадків іде "найлегшим" шляхом підбору<br />
стилістично нейтральних еквівалентів, які, проте, не відтворюють<br />
емоційну настроєвість поезії, не відкривають читачеві індивідуального<br />
стилю автора оригіналу. Варто, однак, зазначити, що в аналізованих<br />
текстах є і знахідки перекладача. Так, наприклад, щоб зберегти<br />
синестезійний образ світла, що ллється, ніби струмок, В. Черевичник<br />
вдається до прийому транспозиції:<br />
118
З кожного каменя журкотіло світло.<br />
Из каждого камня свет лился журчащий.<br />
Інколи достатньо й буквального перекладу, щоб відтворити звуковий<br />
малюнок тексту:<br />
В одежі, синішій від стиглої ожини<br />
В одежде синее спелой ежевики<br />
Загалом варто зазначити, що кращі переклади В.Черевичник<br />
стосуються текстів з вищим ступенем референтності, іншими словами, з<br />
"прозорішим" змістом ("Над джерелом, край теплої долини…", "На<br />
берегах ночі дико, пусто…" та ін.). Наприклад, у поемі "Стася" пейзажні<br />
замальовки, які не несуть основного семантичного навантаження,<br />
перекладено близько до тексту:<br />
"Зоря прекрасна, – тоді сказав я, –<br />
Тільки ж вона, багряним сувоєм<br />
День згорнувши, далеко односить<br />
І кладе в похоронки вічні.<br />
Поглянь, на сході вже мла висока,<br />
Перший зародок ночі злої,<br />
Наче милиння, брудно сивіє,<br />
Укриваючи страх і морок."<br />
Тогда сказал я: "Заря прекрасна,<br />
Только она, багряным свитком<br />
День свернув, далеко уносит<br />
И прячет его в погребальные мира.<br />
Взгляни на восток – там мгла<br />
нависла, Первый зародыш злобной<br />
ночи<br />
Грязно сереет, как мыльная пена,<br />
Тая в себе страх и морок"<br />
Втім, не зрозуміло, чому перекладач заміняє слово "похоронки", які,<br />
власне, відтворюють реалії неспокійних 1920–30-х рр., на невиразні<br />
"погребальные мира" (прийом адаптації). Можливо, маємо приклад<br />
відмінних картин світу: для російського перекладача кінця ХХ століття<br />
зразок інтимної лірики 1935 р. українського поета не пов‟язаний з<br />
певними історичними подіями. Натомість натяк на те, що ліричний герой<br />
переживає не тільки втрату коханої, зустрічаємо в іншому епізоді:<br />
Ми поглянули: довгим загоном<br />
З польових кочовищ ворони<br />
Повертались до міста на ніч –<br />
Нагогошено обсідати<br />
Сади на скелях. "Осінь! – сказав я. –<br />
Наша сімнадцята осінь".<br />
Глянули мы: длинным загоном<br />
Воронье с полевых кочевий<br />
Возвращалось на ночь в город -<br />
С гоготней обседать всполошенной<br />
Сады на скалах. "Осень! – сказал я. –<br />
Наша семнадцатая осень".<br />
Перекладач вдало відтворює негативний звуковий образ "воронячого<br />
загону", знайшовши відповідник "всполошенная гоготня" замість<br />
"нагогошено" за допомогою прийому модуляції. Однак, знову ж таки,<br />
119
неувага до реалій, задіяних в тексті, спричиняє викривлення змісту,<br />
приховування реального автора за зручними, однак малозначущими<br />
мовними кліше цільової мови. Навіть процитований фрагмент ставить<br />
під сумнів абстрагованість В. Свідзинського від проблем сучасності, яку<br />
закидали йому критики. Його тексти постають як дбайливо продумані<br />
культурологічні концепти, які віддзеркалюють і рефлексії ліричного<br />
героя, і систему світоглядних цінностей конкретного автора.<br />
Проаналізувавши кілька інтерпретацій В. Черевичника поезії<br />
В. Свідзинського, можна зробити висновок, що кращі перекладацькі<br />
зразки стосуються текстів з високою референтністю, до яких можна<br />
застосувати прийом дослівного перекладу (поема "Стася", "На берегах<br />
ночі дико, пусто", "Над джерелом, край теплої долини…"). Тексти, які<br />
відбивають міфопоетичне мислення автора, залучають питомо<br />
українські архетипічні образи чи реалії або містять авторські неологізми,<br />
оригінальну тропіку, важче піддаються відтворенню. В. Черевичник<br />
використовує прийоми опосередкованого перекладу, ігноруючи при<br />
цьому деякі семантично важливі лексичні одиниці, заміняючи<br />
стилістично забарвлені слова – символи, які вибудовують архітектоніку<br />
тексту за принципом протиставлення, антитез, на нейтральні<br />
відповідники цільової мови. Теж саме стосується українських реалій –<br />
вони заміняються контекстуальними синонімами. Інколи перекладач<br />
застосовує прийом модуляції – зміни авторської точки зору – для<br />
збереження звукопису окремих рядків. Такий підхід являє собою цікавий<br />
експеримент з формою, який не змінює суттєво зміст тексту.<br />
На нашу думку, проаналізовані переклади виконують перш за все<br />
інформативну функцію, що ж до адекватного відтворення авторського<br />
комунікативного повідомлення, естетичних особливостей твору, то в<br />
цьому випадку переклад безперечно поступається оригіналу внаслідок<br />
заміни оригінальних елементів авторського ідіостилю на стилістично<br />
нейтральні відповідники.<br />
1 Лановик М. Теорія відносності художнього перекладу: Літературознавчі проекції.<br />
– Т.: Ред.-вид. відд. ТНПУ, 2006.– С. 32; 2 Гумбольдт Ф. Язык и философия культуры.<br />
– М.: "Прогресс", 1985. – С. 203; 3 Махновець Л. У віках безсмертне / Л.Махновець //<br />
"Слово о полку Игореве" та його поетичні переклади і переспіви . – К., 1967. – С. 5–35;<br />
Степняк М. Сучасні українські поети – перекладачі Пушкіна // Літ. журн. – 1938. –<br />
№ 1. – С. 130–151;<br />
4 Коміссаров В., Міньяр-Білоручев Р., Паршин А. Словарь<br />
переводческих терминов. – М.: "Высшая школа", 1986. – С. 137; 5 Вине Жан-Поль,<br />
Дарбельне Жан. Технические способы перевода // Вопросы теории перевода в<br />
зарубежной лингвистики. – М., Межд.отнош., 1978. – С.160–167;<br />
6 Соловей Е.<br />
Невпізнаний гість: доля і спадщина Володимира Свідзинського. – К.: "Наукова думка",<br />
2006. – С. 82; 7 Тут і далі оригінальні тексти В. Свідзинського цитуються за виданням:<br />
Свідзінський В. Є. Твори: У 2 т. – К.: Критика, 2004. – Т. 1. – 520 с.; 8 Тут і далі<br />
переклад цитується за виданням: Свідзинський В. "И долго я искал живую воду…";<br />
120
"Что странного…"; Стася; "Умрут земля и облака…": [Стихи / Пер. с укр.<br />
Л. Черевичника] // Даугава. – 1990. – № 8. – С. 70–74.<br />
Каріна Дорошенко<br />
Поезія Ірини Жиленко в російському перекладі<br />
Як відомо, творча манера Ірини Жиленко характеризується активною<br />
метафоризацією кольорів. Колористичні образи присутні майже у всій<br />
поезії авторки. Найулюбленіший колір поетеси – золотий, і це ж один з<br />
найуживаніших епітетів поетеси. Крім золотого, Ірина Жиленко активно<br />
метафоризує синій, голубий, срібний, червоний кольори. Колір у її<br />
віршах – не прикраса, не доповнення, а органічна частка описуваної<br />
картини.<br />
Поетеса зображує світ, у якому поєднує казку та дійсність. У цьому<br />
світі присутнє передчуття дива, музики, гри кольорів, карнавалів, феєрій.<br />
Поезіям Ірини Жиленко властива оптимістичність, любов до світу та<br />
людини, вони сповнені світлого настрою. Поєднуючи образи світла та<br />
музики, поетеса персоніфікує прості побутові речі. Взагалі поетичний світ<br />
Ірини Жиленко дуже уречевлений. Характерними образами творчості<br />
авторки є також образи дому, матері та дитини, за якими можна<br />
визначити жіночність лірики поетеси. До цієї характеристики додається<br />
також природне тяжіння до пестливих, голублячих слів.<br />
Особливо показовим у цих параметрах є вірш "Червоні черепиці" з<br />
книги "Вікно у сад":<br />
Червоні черепиці, оранжеві коти.<br />
А я біжу по східцях, од сонця золотих.<br />
Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні.<br />
Горошок синій-синій збігає по стіні.<br />
Горять у сонці оси. Червоні черепиці.<br />
Я трішечки доросла. І помідори в сітці.<br />
По східцях, як по гамі, осяяна, смутна, -<br />
Я трішки-трішки мама і трішечки жона.<br />
Горошок синій-синій. Палаючий паркет.<br />
В дзеркальнім магазині – вродливий манекен.<br />
А в самокатів синіх – малинові колеса.<br />
Я трішечки красива і трішки поетеса.<br />
Містечко хворе морем. І маки біля ніг.<br />
І…двадцять, тридцять, сорок, і п‟ятдесят –<br />
і сніг…<br />
121
По східцях (чи зберуся?) веду гулять онучку.<br />
Я трішечки бабуся – з онучкою за ручку.<br />
Червоні черепиці. М‟яча дзвінкий стрибок.<br />
Горять у сонці спиці і котиться клубок.<br />
Я трішки-трішки сива. Заплакати б мені.<br />
Горошок синій-синій збігає по стіні.<br />
І сімдесят, і далі… І ще, і ще – і все!<br />
Хтось тяжко заридає. Хтось квіти принесе.<br />
По східцях, як по гамі, донизу – о печаль!<br />
І плаче донька-мама і донька-онуча.<br />
Червоні черепиці на пагорбах горять.<br />
Мені ж ласкаво спиться… Кому там докорять?<br />
Це так було красиво – збігать<br />
по сходах<br />
вниз!<br />
Горошок синій-синій, і повні очі сліз… 1<br />
Саме цей твір показує світ, створений поетесою, – світ, побачений<br />
ніби дитячими очима, яскравий, наповнений барвами, безтурботністю.<br />
"Червоні черепиці" є прикладом характерної казковості, загадки,<br />
дитинності, властивої поезії Ірини Жиленко. І разом з тим твір містить<br />
філософські роздуми на тему швидкоплинності часу, життя.<br />
У вірші сім строф-чотиривіршів, 28 рядків. Ключові слова "черепиці",<br />
"східці" дають читачу образ міста, закладений поетесою. Але східці тут<br />
присутні і в буквальному смислі, і в символічному – ніби сходи життя.<br />
Червоний як символічний колір заходу сонця, а відтак і схилу літ.<br />
Черепиці, пагорби, східці – все символізує життя, яке доходить фіналу,<br />
воно показане від дитинства (перша строфа) до старості (6–7 строфи).<br />
На інтонаційно-синтаксичному рівні вірш характеризується<br />
завершеністю строф, що створюють окремі фрагменти, картинку цілісної<br />
мозаїки твору про життя. Графічне розділення слів східцями у сьомій<br />
строфі теж несе певну семантику.<br />
При цьому Ірина Жиленко не вдається до складних метафор і<br />
порівнянь. Її мова прозора, легка і невимушена, але простими словами<br />
письменниця вміє філософувати на одвічні теми часу і швидкоплинності<br />
життя.<br />
На рівні образності і колористики вірша варто звернути увагу на<br />
переважання звичайно червоного кольору, а також синього як символу<br />
свіжості, енергії життя: червоні черепиці, палаючий паркет, маки і поряд<br />
горошок синій-синій. До того ж вони часто співвідносяться у строфах:<br />
122
"…у самокатів синіх – малинові колеса…" або "…містечко хворе морем<br />
(синій колір!). І маки (червоні!) біля ніг…".<br />
Неважко помітити характерне для жіночої поезії застосування<br />
пестливих слів: східці, трішечки, горошок, містечко, бабуся і под.<br />
Поетеса обирає і відповідний грайливий тон, утілений в<br />
оригінальному розмірі – Я6цн1, якого дотримується постійно, а от з<br />
римою і римуванням дозволяє собі погратися, змінює аабб на ААбб –<br />
ааББ і повертається в аабб. Тобто чоловічі рими часто чергуються з<br />
жіночими, при тому вони переважно точні.<br />
Деякою мірою можна говорити і про анафору та епіфору, адже в<br />
трьох із семи строф рядок починається словами "червоні черепиці", або<br />
ж закінчується словами "горошок синій-синій", які, втім, зустрічаються<br />
один раз і на початку строфи.<br />
Такі особливості має оригінал, яких у цілому вдається дотриматись і в<br />
російському перекладі Даниїлу Кишиневському. Ось текст перекладу:<br />
Красные черепицы<br />
Краснеют черепицы под солнцем золотым.<br />
Мне весело бежится по лесенкам крутым.<br />
Ребенок я немножко, немножечко и нет.<br />
И синенький горошек сбегает по стене.<br />
Горят на солнце осы, краснеют черепицы.<br />
Чуть-чуть я стала взрослой, немножко –<br />
чаровницей.<br />
Вниз лесенка, как гамма. Светла я и грустна –<br />
Немножечко я мама, немножечко – жена.<br />
Горошек синий-синий. Пылающий паркет<br />
В зеркальном магазине роскошный манекен.<br />
От самокатов синих на тротуаре тесно.<br />
Немножко я красива, немножко – поэтесса.<br />
И грезит морем город, и мак в степи поблек.<br />
И…двадцать, тридцать, сорок, и пятьдесят –<br />
и снег…<br />
По лесенке (взойду ли?) веду гулять я внучку.<br />
Немножечко бабуля – я с внучкою за ручку.<br />
Краснеют черепицы. Звон мячика высок.<br />
Горят на солнце спицы, и катится клубок.<br />
Чуть-чуть блестят седины. Заплакать в пору мне.<br />
Горошек синий-синий сбегает по стене.<br />
123
И семьдесят и далее… Еще, еще – и все!<br />
И кто-то зарыдает, кто – розы принесет.<br />
Ступеньки вниз, как в гамме, и некому помочь.<br />
И плачет дочка-мама, и плачет внучка-дочь.<br />
Краснеют черепицы, и солнышко горит.<br />
А мне спокойно спится… Мне некого корить.<br />
Ведь было так красиво –<br />
по лесенкам<br />
сбегать!<br />
Горошек синий-синий. И слез не удержать. 2<br />
Кишиневський дотримується розміру, рими і римування згідно<br />
оригіналу, проте на лексичному рівні є деякі зміщення в суб‟єктах дії.<br />
Якщо в оригіналі бачимо просто назву реалії "червоні черепиці", то в<br />
перекладі з‟являється процес ("краснеют черепицы") і причина (под<br />
солнцем золотым). В оригіналі "од сонця" золотими були східці, а<br />
перекладач додає епітет "крутым", опускаючи золотавість.<br />
Важливо звернути увагу і на інші відхилення від колористики<br />
оригіналу, навіть у символіці домінантних червоного і синього кольорів.<br />
Там, де у Жиленко читаємо: "А в самокатів синіх – малинові колеса"<br />
(співставлення кольорів), у перекладача знаходимо: "от самокатов синих<br />
на тротуаре тесно", тобто контраст кольорів зникає.<br />
Так само знехтувано контрастом кольорів в образах моря (синього) і<br />
маків (червоного) у перекладі: "мак в степи поблек". До того ж ще й у<br />
степу, а не, як в оригіналі, просто "біля ніг". Бачимо також заміну<br />
перекладачем загального родового поняття "квіти" на уточнення "розы",<br />
хоча це не стало суттєвою зміною тексту оригіналу.<br />
Однак, підсумувавши, варто сказати, що російський переклад<br />
"Червоних черепиць" Ірини Жиленко, здійснений Даниїлом<br />
Кишиневським, є не лише механічним додержанням розміру, а й<br />
збереженням авторської образності, віршової мови оригіналу, оскільки в<br />
кожній строфі бачимо окрему цілісну картинку, від чого в сукупності<br />
створюється образ життя, яке доходить свого завершення. А це<br />
показано невимушеними, легкими образами, які вдалося передати<br />
перекладачеві.<br />
І наостанок. Поезію Ірини Жиленко перекладала також Рима<br />
Казакова, яка не менш вдало змогла донести головні образи, виписані в<br />
оригіналі, однак у її перекладах відчувається російський колорит і<br />
присутність перекладача, творчого й емоційного.<br />
1 Жиленко І. В. Євангеліє від ластівки: Вибр. твори. – К.: ПУЛЬСАРИ, 2006. – С. 57;<br />
2 Жиленко Ирина. В отзвуке чуда. Избранное. / Пер. с укр. Д. Кишиневский. –<br />
Ульяновск: Созвучие, 2008. – С. 24.<br />
124
Вікторія Афанасьєва<br />
ВІРШ В. СВІДЗИНСЬКОГО У ПЕРЕКЛАДІ ІГОРЯ КАЧУРОВСЬКОГО<br />
На Першій всеукраїнській віршознавчій конференції у 2009 році мені<br />
вже доводилось зачіпати тему вірша в системі перекладу і презентувати<br />
всю парадигму підходів до перекладу поетичного тексту: від<br />
буквалістського до вільного 1 . Як вдалося тоді з‟ясувати, істина лежить<br />
десь посередині, між точним відображенням тексту оригіналу та<br />
збереженням його художньої цінності, акцентуючи на домінантах твору<br />
(за концепцією "ієрархії цінностей" А. Сандауера 2 , варто дошукуватися<br />
тих домінант, які встановлює автор, напр.: вишукана рима, зворушливий<br />
ритм, яскрава образність тощо). Але, як зазначає Г. Гачечіладзе,<br />
"Теоретично нема нічого легшого, як синтезувати ці два принципи і<br />
оголосити ідеалом переклад, що точно відображає оригінал і є художньо<br />
повноцінним. Але на практиці такий синтез є неможливим: у різних<br />
мовах використовуються зовсім різні засоби для вираження тієї самої<br />
думки. Дослівна точність і художність опиняються в постійній суперечці<br />
одна з одною" 3 .<br />
Та разом з тим, слід дошукуватися інших критеріїв ідеального<br />
перекладу, де б твір оригіналу природно переносився з одного мовного<br />
середовища в інше. Власне, тут наштовхуємось на два основні<br />
концепти: концепт "природності" і концепт "мовного середовища",<br />
розуміння яких є ключовими для поетичного перекладу. Про перший<br />
концепт – природність існування перекладу як художнього твору –<br />
говорив В. Коптілов 4 . Що до другого, то про нього йдеться у "Теорії<br />
перекладу" В. Сдобникова та О. Петрової 5 , звідки можна зробити<br />
висновок про мовне середовище як сукупність культурно-історичних та<br />
ментальних особливостей народу, відображених у системі поетиколінгвістичних<br />
засобів.<br />
У даному випадку й справді варто говорити про ширше коло чинників<br />
поетичного перекладу. Одним з них, який міг би стати й критерієм<br />
адекватності перекладу, є його сприйняття. На мій погляд, саме<br />
рецептивний критерій дає змогу поєднувати точність відображення<br />
поетичного тексту в іншій культурно-лінгвістичній системі та його творче<br />
переосмислення перекладачем відповідно до законів нової системи, що<br />
дозволяє набувати перекладному твору рис художньо повноцінного<br />
тексту. Адже головним завданням поетичного перекладу, крім<br />
ознайомлення представників однієї культури з набутками іншої, є також<br />
створення умов для адекватного сприйняття й оцінки творів іншої<br />
культури. Для прикладу, звертаючись до предмету аналізу: аби твори<br />
Свідзинського були сприйняті представниками інших культур та належно<br />
125
оцінені, потрібно, щоб ці твори органічно влилися в інше мовне<br />
середовище та були адекватні оригіналу. Тому, власне, і слід говорити<br />
про рецептивний переклад ("переклад сприйняття (твору)" на відміну від<br />
"перекладу твору") як такий, що орієнтується передусім на рецепцію,<br />
намагається уніфікувати реакцію сприймачів з різних мовних середовищ<br />
на одне й те саме явище та виконує головну функцію перекладу –<br />
трансляцію тексту.<br />
З усіх десяти творів Володимира Свідзинського у перекладі Ігоря<br />
Качуровського зі збірника перекладів "Окно в украинскую поэзию" 6<br />
візьмімо для аналізу кілька текстів, які найбільш відображають труднощі<br />
у перекладі сприйняття або містять цікаві перекладацькі винаходи.<br />
Зокрема, таким видається твір "Урожай був шумкий, високий...".<br />
З формального боку є кілька зауважень до тексту перекладу. В оригіналі<br />
вірш написано переважно триіктним дольником (Дк3) з деякими<br />
відхиленнями до чотириіктного (Дк4) з перехресним римуванням АбАб у<br />
трьох катренах. При цьому В. Свідзинський використовує широке<br />
розмаїття форм Дк3 в різних комбінаціях. У перекладі ж, у першу чергу,<br />
помічаємо заміну перехресного римування на кільцеве у першій строфі,<br />
а також те, що 2/3 форм Дк3 не збігаються з оригіналом. Та чи можуть<br />
такі відхилення бути визнані порушенням перекладу сприйняття? Хоча<br />
зміну характеру римування не можна вважати виправданою, оскільки це<br />
порушує певну закономірність, однак невідповідність форм Дк3 навряд<br />
чи можемо вважати великим порушенням, оскільки на рівні рецепції<br />
важливим є саме наявність "розмаїття", а не його послідовність (тим<br />
паче чіткої системи, яка давала б підстави говорити про якесь змістове<br />
навантаження, не вбачається).<br />
Натомість, у перекладі сприйняття формальна складова не має бути<br />
на першому місці. Тому найважливіша частина нашого порівняння<br />
стосуватиметься саме перекладу образного сприйняття. Для такого<br />
аналізу варто залучити методику М. Гаспарова 7 , яка стосується<br />
виділення трьох рівнів образного світу у поетичному тексті: предметного,<br />
атрибутивного і дійового. Лише з тим застереженням, що предметноатрибутивний<br />
рівень будемо часто виділяти як єдиний, оскільки<br />
виражаються ці два рівні іменними частинами мови і під час перекладу<br />
нерідко один образ переходить з одного рівня в інший, для прикладу (зі<br />
Свідзинського): "медова жень" – "горячий мед". Звідси бачимо, що образ<br />
меду перейшов з атрибутивного рівня на предметний, що не є суттєвою<br />
зміною на рівні сприйняття: головне для перекладу сприйняття –<br />
наявність образу "меду", а не його формальне відображення в тексті. Тут<br />
також варто зауважити, що важливим для перекладу сприйняття є<br />
виділення і перенесення в текст перекладу таких образів, які несуть<br />
змістове навантаження (напр., є головним елементом метафор тощо).<br />
126
Отже, повертаючись до аналізу поезії "Урожай був шумкий,<br />
високий...", бачимо таку інтерпретацію оригіналу: "Лежала густо медова<br />
жень" v. "Он струился как мед горячий". Розбираючи це місце<br />
детальніше, можна, по-перше, побачити, що атрибут "густо" змінюється<br />
на "горячий". Чи буде така заміна сприйматися адекватно? З першого<br />
погляду, ці епітети абсолютно різні за значенням, але чи такої самої<br />
думки наш сприймач? Гадаю, що прикметник "горячий", який часто<br />
асоціюється з чимось розплавленим, може у певній ланці асоціативного<br />
ланцюга вийти на сприйняття, тотожне сприйняттю прислівника "густо".<br />
Отож вже з другого погляду бачимо певну взаємозамінність цих<br />
означень. По-друге, це заміна дієслова "лежала" на "струился": на цьому<br />
не зупинятимусь довго, тому що одразу видно поглиблення смислового<br />
навантаження, підвищену динаміку дієслова "струился" у порівнянні з<br />
"лежала", тому вважаю, що це типовий приклад додаткової творчості<br />
перекладача, яку, в силу її помірності, можна допустити у перекладі. Та<br />
на третьому кроці на нас чекає ще одна відмінність, на мою думку, більш<br />
суттєва для перекладу сприйняття, ніж попередня. Це "рівень<br />
сконденсованості" цих рядків. Якщо в оригіналі у Свідзинського у цьому<br />
рядку є метафора, що робить образ більш поетичним, то у перекладі<br />
бачимо порівняння, де втрачається ця поетична загадковість. Процес<br />
розгадування образної "загадки" безпосередньо впливає на процес<br />
сприйняття твору, додаючи ігровий елемент.<br />
У другій строфі яскравим є рядок "Одгримів вогневий коповіз", що в<br />
перекладі звучить, як "Когда возка затихла уже". Мені здається, що не<br />
помітити одразу цього огрому дієслівної лексеми "одгримів" може лише<br />
людина без жодних органів чуття. Цей образ можна відчути не лише<br />
вухом як звук грому і "гриму" зі значенням "щойно завершеності", а й<br />
вихопити оком обриси громіздкого вогневого возу, вхопити в повітрі<br />
запахи гарматного пороху, здійнятої куряви і одночасно надмірну грозову<br />
свіжість... Тепер стає зрозумілою складність поетичного перекладу з<br />
усією багатозначністю поетичного слова, асоціаціями, пробудженими<br />
ним у підсвідомості сприймача, але разом з тим і необхідністю орієнтації<br />
на переклад враження (сприйняття). Дієслово ж "затихла" навряд чи<br />
може передати всю складність і багатозначність його оригінального<br />
відповідника. Тим паче, цей образ у кілька разів підсилюється<br />
означенням "вогневий", що навіть на фонетичному рівні (асонанс на "о":<br />
Одгримів-вОгневий-кОпОвіз) створює відчуття "пОвнОти" зорового і<br />
звукового образу.<br />
Не зупиняючись на аналізі окремих слів, вихоплю ще кілька моментів,<br />
які найбільше впливають на сприймача поезій Свідзинського. Цікаво<br />
було спостерігати чуттєвий світ (виражений художніми означеннями)<br />
третьої останньої строфи цієї поезії.<br />
127
Було зерна дорідного здобіль,<br />
Та не я щасливий возій.<br />
На спустілому полі чорнобиль –<br />
Як на зрубі, в гаю, сухостій.<br />
(оригінал)<br />
Всем хватило: снопы, зерно ли,<br />
Только я с телегой пустой.<br />
Чернобыльник на сжатом поле,<br />
Как на срубе, в лесу, сухостой.<br />
(переклад)<br />
В оригіналі дуже різко відчувається настроєвий контраст всередині<br />
строфи, через який ліричний герой намагається протиставити себе<br />
світові. Це проявляється через такі означення та емоційно конотовані<br />
образи: "дорідного", "здобіль", "щасливий" v. "спустілому", "чорнобиль",<br />
"на зрубі", "сухостій". У перекладі з позитивних характеристик, які<br />
протиставляються спустошеності ліричного героя, лишилось лише<br />
означення "хватило", та чи є це позитивною характеристикою? Швидше<br />
не негативною.<br />
Саме через такі деталі можна побачити ознаки творчості В.<br />
Свідзинського, стереотипний песимізм якого насправді передається<br />
через цілком свіжі, кольорові, емоційно насичені та контрастні образи. І<br />
зіставлення оригіналу з перекладом виконує в усвідомленні цього чи не<br />
найпершу роль. Перекладач дає нам свою інтерпретацію, з якою ми<br />
зіставляємо своє сприйняття поезії і знаходимо точки дотику або<br />
розбіжності. Але така роль перекладу, на жаль, не затуляє собою його<br />
основного призначення – трансляції поетичного тексту в інше мовне<br />
середовище, трансляції природної та адекватної, що відповідала б<br />
сприйняттю цього тексту на його первинному ґрунті.<br />
Цікавим для аналізу є твір "Роздумно, важко ступали коні" з<br />
присвятою "Пам‟яті З. С." (дружині поета Зінаїді Сулковській).<br />
З формального боку це верлібр, тому і його переклад буде<br />
абстрагований від навантаження формальними елементами, що дасть<br />
змогу присвятити більшу увагу спостереженню за сприйняттям окремих<br />
образів та їх втілення за допомогою тих чи інших засобів. Почнімо з<br />
першого вірша, де означення "роздумно, важко" передається за<br />
допомогою слів "грузно и грустно". Можна говорити і про те, що слово<br />
"роздумно" має трохи іншу семантику, ніж "грустно", і на рівні фоніки в<br />
перекладі використані інші засоби (алітерація на "гр" і асонанс на "у"), і<br />
на рівні ритміки є деякі розбіжності у текстах. Але загалом, на мій погляд,<br />
автор перекладу зумів підібрати настільки адекватні засоби передачі<br />
враження (сприйняття), що все інше є другорядним: відчувається<br />
важкість у кроках коней, "роздумність" (тобто сповільненість)<br />
128
передається як додаткова сема у слові "грузно" (порівнюємо:<br />
"погружаться", "грузнуть (в земле)", тобто входити в щось і<br />
затримуватися там), а також через асонанс на "у".<br />
Наступним цікавим рядком, на який варто звернути увагу, є<br />
"Праворуч текло вечірнє сонце" v. "Вечернее солнце светило справа".<br />
Тут бачимо невідповідність у перекладі дієслова "текло" за допомогою<br />
непоетичного "светило". Саме дієсловом "текло" автор провокує у<br />
сприймача асоціацію з вечірньою загравою, яка ніби розмита по небу і<br />
розтікається на обрії, також підсилюючи це додатковою семою "плачу"<br />
(сонце "текло" як сльоза). Тим паче, в оригіналі це цікава метафора, що<br />
передбачає знову ж таки загадку, гру зі сприймачем. У перекладі все це<br />
відсутнє, що дуже надломлює адекватність сприйняття цієї поезії.<br />
А ось у цих рядках теж спостерігаємо кілька цікавих перекладацьких<br />
ходів:<br />
До звуків музики, тяжких, як залізо,<br />
Свій легкий голос іволга приєднала...<br />
(оригінал)<br />
И в звуки музыки, в медную тяжесть,<br />
Вплетала иволга свой легкий голос.<br />
(переклад)<br />
В оригіналі звуки музики тяжкі, "як залізо", а в перекладі ця тяжкість<br />
вже "медная". Але ключовим для сприйняття є, на мою думку, спільна<br />
риса порівнюваного і порівняння: в даному випадку це тяжкість,<br />
металева тяжкість, а буде це мідь чи залізо принципового значення<br />
немає. Звісно, можна говорити про додаткову семантику міді в даному<br />
контексті (мідні музичні інструменти – у заліза такої яскравої семантики<br />
немає), але це не порушує головної асоціації, а саме – "металевої<br />
тяжкості" траурної музики. Тут же перекладач дає власну інтерпретацію<br />
у другому рядку: "голос іволга приєднала" змінюється на "вплетала<br />
иволга ... голос". Цікавий відповідник також знайдено в наступних рядках<br />
для слова "посілля" – "обитель", що зберігає фонічну структуру образу, а<br />
тому не порушує його цілісності та адекватності на рівні сприйняття.<br />
Також варто зауважити на ще такому винаході перекладача для<br />
збереження звукосемантичної цілісності образу, як переклад рядка<br />
"Дивне посілля, де жодного дому" – "Обители странной, где нет<br />
строений", де чітко передана алітерація "жодного дому" словами<br />
"странной ... строений". Саме на таких знахідках перекладача і<br />
будується адекватність сприйняття перекладного тексту, і переклад<br />
сприйняття загалом. На противагу цьому деякі моменти перекладачем<br />
справді були згублені: в останніх рядках у перекладі відсутні слова<br />
"Зітхнуло сонце", хоча для ліричного сюжету вони є важливим<br />
129
моментом, оскільки, попри додаткову образність, мають ще й змістове<br />
навантаження (кінець дня – кінець життя; туга сонця за втраченим<br />
життям; захід – темрява – ніч).<br />
На цих кількох прикладах не можна оцінити якість чи відповідність<br />
перекладів творів Володимира Свідзинського Ігорем Качуровським, але<br />
це і не ставилось за мету. У процесі написання статті акцент був<br />
зміщений на апробацію кількох власних спостережень і висновків щодо<br />
того, яким має бути насправді адекватний переклад поетичного тексту,<br />
тому що на якомусь етапі ми потрапляємо у безвихідь, намагаючись<br />
знайти золоту середину між буквалістським та вільним підходами.<br />
Переклад тексту заганяє як теоретика, так і практика в межі цих двох<br />
крайнощів, а переклад не самого тексту, а його сприйняття дає нові<br />
варіанти виходу з цих меж. Тому була здійснена спроба вийти за рамки<br />
цих видів перекладу і подивитись на текст як на варіант його<br />
прочитання. Зокрема, було мимохідь зазначено такі критерії перекладу<br />
сприйняття: акцент на образній та звукосемантичній складовій<br />
поетичного тексту, необхідність пошуку адекватних відповідників у мові<br />
перекладу, які б справляли враження, тотожне враженню оригіналу (на<br />
звуковому та зоровому рівнях, зокрема), неформальний підхід та<br />
можливість відступу від оригіналу за умови збереження асоціативного<br />
зв‟язку.<br />
8 жовтня 2010 року Володимиру Свідзинському виповнилося б 125<br />
років, тож нехай ця невеличка стаття буде присвячена до його дня<br />
народження.<br />
1<br />
Віршознавчі студії: Збірник наукових праць конференції "Українське віршознавство<br />
ХХ – початку ХХІ століть. Здобутки і перспективи розвитку". – К.: Видавничий дім<br />
Дмитра Бураго, 2010. – 262 с.; 2 Сандауер Артур. Заботы переводчика // Поэтика<br />
перевода: Сборник: Переводы с разных языков. – М.: Радуга, 1988. – 236 с.;<br />
3 Сдобников В. В. Теория перевода. – М.: АСТ: Восток-Запад, Владимир: ВКТ, 2008. –<br />
С. 344; 4 Коптилов В. И вширь, и вглубь (в сокращении) // Поэтика перевода...;<br />
5 Сдобников В. В. Теория перевода...;<br />
6 Качуровский Игорь. Окно в украинскую<br />
поэзию. Антология / Ред. А. Астафьев. – Мюнхен–Харьков–Нежин, 1987. – 172 с.;<br />
7 Гаспаров М. Л. "Снова тучи надо мною..." Методика анализа // Гаспаров М. Л.<br />
Избранные труды. Т. ІІ. О стихах. – М., 1997. – С. 9–20.<br />
130
Незабутні<br />
Віктор Коптілов в Українському Вільному Університеті (Мюнхен, 2001)<br />
Третього липня 2010 року – пам‟ятна дата для філологічної спільноти. На<br />
цей день припало 80-річчя від дня народження Віктора Коптілова (1930–<br />
2009) – видатного українського перекладача, перекладознавця, лінгвіста,<br />
доктора філологічних наук, професора (читав авторські курси лекцій<br />
студентам Київського національного університету імені Тараса Шевченка,<br />
Києво-Могилянської академії, Національного інституту східних мов і<br />
цивілізацій у Парижі та Українського Вільного Університету в Мюнхені),<br />
члена Національної спілки письменників України, лауреата літературних<br />
премій ім. М. Рильського (2000), ім. І. Кошелівця (2001) та ім. М. Лукаша<br />
(2002).<br />
Знавець близько десятьох мов, давніх і новочасних, В. Коптілов вклав<br />
найбільше перекладацької праці й натхнення у відтворення українською<br />
мовою вершинних творів франкомовного письменства (середньовічний<br />
віршований епос – "Трістан та Ізольда", "Роман про Ренара", "Роман про<br />
Троянду", прозова компіляція з лицарських романів "Пригоди лицарів<br />
Круглого столу та пошуки святого Ґрааля", поезія Вольтера, Гюґо, Валері,<br />
Клоделя, Превера та ін., твори поетів Швейцарії й Канади, роман Француази<br />
Саґан "Тьмяний профіль", п‟єса Жана Жіроду "Ундіна").<br />
Майстерно інтерпретував англомовну поетичну традицію ("Зимова казка"<br />
Шекспіра, вірші Донна, Шеллі, Блейка, Єйтса та інших ірландців, По і<br />
Вітмена), німецьку та австрійську лірику (Гельдерлін, Гайне, Рільке,<br />
Гофмансталь), поетичну спадщину поляків (від Рея і Кохановського до<br />
131
Стаффа і Лесьмяна) та росіян (вірші Некрасова, Брюсова, Блока).<br />
Перекладав також прозу Анни Зеґерс (з німецької) і А. Лопеса (з іспанської).<br />
Автор ґрунтовних перекладознавчих монографій "Актуальні питання<br />
українського художнього перекладу" (1971), "Першотвір і переклад: Роздуми і<br />
спостереження" (1972), підручника "Теорія і практика перекладу" (1982,<br />
2003), багатьох статей з проблем перекладу, прикладної лінгвістики та про<br />
мову українських письменників. Брав участь у роботі над "Українською<br />
літературною енциклопедією" та "Енциклопедією українознавства".<br />
Десять років віддав дипломатичній роботі в ЮНЕСКО (Париж), створив<br />
програму міжнародного співробітництва з метою збереження мовного<br />
різноманіття "Linguapax". Пропагуючи українську культуру у франкомовному<br />
світі, уклав французькою мовою практичний підручник-довідник "Говорімо<br />
українською", написав величезну кількість статей для 1200-сторінкової<br />
франкомовної "Антології української літератури ХІ–ХХ століть". А водночас<br />
познайомив українців з рецепцією їхньої історичної минувшини у Франції,<br />
переклавши "Літопис Малоросії, або Історію козаків-запорожців" Шерера, та<br />
з перебігом історичного діалогу двох народів, виступивши співавтором<br />
книжки "Україна і Франція: нариси багатовікової історії відносин".<br />
Вшановуємо пам‟ять блискучого Майстра, Вчителя і глибокого дослідника<br />
українського перекладу публікацією його розвідки, де мова йде про одну з<br />
дискусійних проблем поетичного перекладу, – проблему відтворення<br />
віршового розміру першотвору.<br />
Олена Бросаліна<br />
132
ДОГМАТИЧНІСТЬ ТЕОРІЇ І ГНУЧКІСТЬ ПЕРЕКЛАДУ<br />
Віктор Коптілов<br />
Вимога перекладати поетичні твори "розміром оригіналу" стала<br />
загальним місцем у теоретичних міркуваннях і критичних виступах<br />
останніх десятиліть. Ця вимога не викликає сумнівів, коли йдеться про<br />
мови, в яких панує силабо-тонічна система віршування. Справді,<br />
англійський п‟ятистоповий ямб комедій і трагедій Шекспіра залишається<br />
таким же ямбом в українських перекладах цих творів, а типовий для<br />
лірики Гете хорей відтворюється нашими перекладачами, зрозуміло,<br />
хореєм, так само як сумні некрасовські дактилі та анапести<br />
перекладаються цими ж розмірами.<br />
Слід зауважити, що сучасна теорія не вимагає дотримання "розміру<br />
оригіналу" у випадках далеких і екзотичних для нас систем віршування,<br />
наприклад давньокитайської (де всі слова у кожному рядку<br />
односкладові). Тут перекладачі дістають свободу вибору й<br />
перекладають тим розміром, який у кожному конкретному випадку<br />
здається найбільш відповідним для втілення змісту й стилю першотвору.<br />
Набагато складнішим виглядає завдання перекладача при зустрічі<br />
нашої силабо-тоніки з силабічною системою віршування, яка панує в<br />
польській, французькій, італійській поезії, а також з античною метрикою.<br />
Почнімо саме з останньої. Одразу нагадаю відомий факт: у німецьких<br />
перекладах гомерівського епосу у ХVІІІ ст. було вироблено "модуль<br />
переходу" від квантитативного античного віршування до квалітативного<br />
силабо-тонічного: чергування довгих та коротких складів, властиве<br />
давньогрецькій мові, було заступлене чергуванням складів наголошених<br />
і ненаголошених. Так народилася паралель до давньогрецького<br />
гекзаметра – шестистоповий дактиль. Що саме дозволило йому стати<br />
живим явищем спочатку німецької, а потім і інших поетичних систем? На<br />
мою думку, саме те, що він сприймався на тлі дактиля, який уже існував<br />
в оригінальній творчості німецьких поетів. Інакше кажучи, німецький<br />
гекзаметр сприймався як розгортання внутрішніх можливостей<br />
німецького дактиля. У першій половині ХІХ ст. дозріли можливості для<br />
створення в перекладі нашого земляка Гнідича (Гнєдича) Гомерової<br />
"Іліади" російського гекзаметра, а трохи згодом – і українського в<br />
перекладах І. Франка, Лесі Українки та інших поетів. Особливої гнучкості<br />
набув український гекзаметр під пером нашого видатного перекладача<br />
Бориса Тена. Органічність гекзаметра для української поезії підтверджує<br />
те, що цим розміром написано й певну кількість оригінальних українських<br />
віршів – "Після бурі" Миколи Чернявського, що починається такими<br />
рядками:<br />
133
Море ще довго не спало і тихо вночі хвилювалось,<br />
З шумом ритмічно-журливим скаржачись скелям холодним…,<br />
"Плещуть на вогкому березі води ясні й переливні…" Максима<br />
Рильського, "Елегійні дистихи" Миколи Зерова…<br />
А чи не можна за аналогією до гекзаметра "перевести в силаботоніку"<br />
й інші античні розміри? Таке питання цілком закономірно виникло<br />
у свідомості і теоретиків, і критиків, і деяких перекладачів.<br />
Але перш ніж продовжувати міркування про доцільність чи<br />
недоцільність таких операцій, давайте послухаємо неупередженим<br />
вухом такий текст:<br />
Сплять усі верховини гірські й стрімчасті скелі,<br />
Всі байраки, всі провалля,<br />
Нори, де плазуни, що їх чорна земля зростила,<br />
Робуче плем‟я бджіл, хижий звір у пущі,<br />
Страховищ у глибинах моря сон пойняв,<br />
Крила поскладавши, в вітах поснуло птаство…<br />
Це – поезія давньогрецького поета Алкмана з середини VІІ ст. до<br />
Р. Х. Своєю ритмічною будовою вона дещо нагадує сапфічну строфу,<br />
хоча й не тотожна їй. Хоча в нас нема під рукою оригіналу, та ім‟я<br />
перекладача є запорукою того, що ритміку цієї поезії відтворено з<br />
максимальною точністю. Перекладачем Алкмана був Григорій Кочур.<br />
Але скажіть, поклавши руку на серце, чи цей текст справді сприймається<br />
як вірш? Він і не може так сприйматися, бо ми, виховані на п‟яти<br />
канонізованих розмірах силабо-тоніки, мимоволі шукаємо в кожному<br />
поетичному творі один із них. А знаходимо в цитованому тексті дивну<br />
суміш окремих стоп ямбічних зі стопами хореїчними, стопи дактиля і<br />
стопи амфібрахія, які чергуються без певної послідовності… Все це<br />
можна знайти в будь-якому прозовому уривку, якщо ми спробуємо<br />
виявити його ритмічну схему.<br />
"То й що з цього? – спитаєте ви. – Невже греки не розуміли різниці<br />
між поезією і прозою?" Греки все прекрасно розуміли, і згаданий текст<br />
для них був чистісінькою поезією, яку, до речі, вони співали,<br />
використовуючи оті недоступні для нас відмінності між довгими й<br />
короткими складами. Адже давньогрецька поезія була невіддільна від<br />
музики…<br />
Чужий для нашої системи віршування характер античної метрики<br />
виявляється й у перекладах поезії Давнього Риму, навіть здійснених<br />
найкращими перекладачами. Накладаючися на особливості нашої мови,<br />
чужорідні розміри вимагають надто великих жертв. Наприклад, постійної<br />
інверсії, яка, саме через цю постійність, втрачає характер стилістичного<br />
134
засобу і перетворюється на знаряддя утвердження одноманітної<br />
інтонації:<br />
Даремно бою ми уникатимем<br />
І буйно збитих хвиль Адріатики,<br />
Даремно будем в дні осінні<br />
Вітрових змін стерегтись облудних, –<br />
Однак побачим мляво розгойдані<br />
Коціту хвилі і Данаїд-сестер…<br />
(Горацій, "Ода до Постума")<br />
Підганяючи українську лексику і синтаксис під вимоги чужої метрики,<br />
перекладач змушений був послуговуватися "обтятими" дієслівними<br />
формами (уникатимем, будем, побачим), миритися з важкими збігами<br />
приголосних (будеМ В ДНі) і т. п. А перекладачем цим був не хто-небудь<br />
інший, а Микола Зеров. Додаймо до цього, що в низці рядків ямбічна<br />
тенденція раптом змінюється наприкінці рядка тенденцією<br />
анапестичною, і через збіги ненаголошених стоп одразу зростає роль<br />
останнього наголосу. Завдяки цьому закінчення рядка стає інтонаційно<br />
підкресленим, що часто заходить у суперечність із його змістом. Словом,<br />
штучність віршових побудов – у даному випадку Горація – при такому<br />
імітативному підході до античної метрики впадає в око. Безперечно,<br />
відчувалася вона й самими перекладачами. Мабуть, саме цим можна<br />
пояснити те, що з 24-х Горацієвих од, що дійшли до нас у перекладах<br />
М. Зерова, тільки шість (тобто лише одна чверть) виконано методом<br />
імітації античного розміру. Три чверті перекладів – це наші звичайнісінькі<br />
ямби, та ще й римовані, а вишуканість Горацієвої строфіки перекладач<br />
віддає нерівностоповістю рядків:<br />
Чому від мене так ти утікаєш, Хлоє,<br />
Мов сарна молода, що в горах, боязка,<br />
Страшиться вітерця і тиші лісової<br />
І матері шука?<br />
("До Хлої")<br />
Як відомо, ні давньогрецька, ні римська поезія рими не знала, і легко<br />
було б закинути перекладачеві цей анахронізм, завдяки якому вірш<br />
Горація зазвучав мало не як поезія ХІХ ст. Проте, здається, справа тут<br />
не в якійсь перекладачевій примсі, не в бажанні "подарувати" риму<br />
Горацію. Річ у тім, що римований вірш саме через свої обов‟язкові<br />
звукоповтори ближчий до стихії музики, ніж вірш білий. І оскільки<br />
виконання віршів у ті віддалені від нас часи супроводжувалося музичним<br />
акомпанементом, то перекладач вирішив якоюсь мірою компенсувати<br />
його римою.<br />
135
В усякому разі при такому методі перекладу, коли перекладач<br />
орієнтується на природність звучання свого тексту як українського вірша,<br />
читач дістає можливість естетичного переживання свого контакту з<br />
художнім твором. Коли ж імітується чужа нам метрика, ритміка та<br />
строфіка, ми бачимо перед собою не живий витвір мистецтва, а мертвий<br />
музейний експонат.<br />
Такий висновок зовсім не означає вияву якоїсь ворожості до<br />
запозичень взагалі. Адже свого часу й силабо-тоніка була запозичена<br />
українським віршуванням, та й дольник (або паузник) так само прийшов<br />
до нас "іззовні", а не народився в надрах нашої поезії. Проте, як<br />
деревце, привезене з чужої країни, повинне мати мінімум кліматичних<br />
умов, щоб прижитися на новому місці, так і будь-яке запозичення лише<br />
тоді стає плідним, коли його природа гармонійно поєднується з тим<br />
ґрунтом, на який його пересаджено.<br />
Інша проблема, яка стосується теми цього повідомлення, – це<br />
проблема силабіки та її відтворення в українських перекладах. В<br />
українській поезії сталося так, що після Шевченка і Куліша силабіка<br />
занепала, витіснена силабо-тонікою. Проте вона продовжує жити в<br />
народній творчості, зокрема в коломийках. То чи справедливо було б<br />
вважати її мертвою в нашій поезії? Чи не варто було б пильніше<br />
придивитися до Шевченкового досвіду? Для Шевченка силабіка і силаботоніка<br />
не були системами віршування, які виключали б одна одну.<br />
Навпаки, він, як відомо, часто поєднував їх у межах одного твору. Для<br />
Шевченка, найбільшого поета України, вони були рівноправні. То чому ж<br />
українські поети нашого століття з таким легким серцем відмовляються<br />
від силабіки – і не тільки в оригінальній творчості, а й у перекладах?<br />
Здебільшого на це питання відповідають так: силабіка панувала в<br />
нашій поезії до кінця ХVІІІ ст., до появи "Енеїди" Котляревського. Тому,<br />
мовляв, на ній залишаються незмивні плями старовини, які одразу<br />
архаїзують будь-який текст, написаний силабічним віршем.<br />
Мені здається, варто було б перевірити справедливість таких<br />
тверджень. І найкращою спробою перевірки могли б стати силабічні<br />
переклади силабічних оригіналів, – творів французької, італійської,<br />
польської поезії. Важко сумніватися в тому, що силабіка спроможна<br />
розширити спектр засобів виразу української метрики та ритміки.<br />
Зрештою, все залежить від здатності перекладача з належним тактом<br />
уживати особливості силабічного віршування у своїх перекладах. При<br />
цьому, очевидно, слід зважати як на історичний досвід української<br />
силабіки в її найкращих проявах, так і на своєрідність іншомовних<br />
силабічних систем. І тут ми знов переходимо до сфери запозичень, які,<br />
можливо, будуть спроможні запліднити українське віршування новими<br />
для нього засобами.<br />
136
Про авторів:<br />
Наталія Костенко<br />
Людмила Грицик<br />
Іван Бондаренко<br />
Надія Гаврилюк<br />
В’ячеслав Левицький<br />
Юлія Джугастрянська<br />
Катерина Мурашевич<br />
Ярослава Шекера<br />
Омер Дерменджі<br />
Ірина Прушковська<br />
Олена Бросаліна<br />
д. філол. н., професор кафедри теорії літератури<br />
та компаративістики Інституту філології Київського<br />
національного університету імені Тараса Шевченка<br />
д. філол. н., професор, завідувач кафедри теорії<br />
літератури та компаративістики Інституту філології<br />
Київського національного університету імені Тараса<br />
Шевченка<br />
д. філол. н., професор, завідувач кафедри<br />
китайської, корейської та японської філології,<br />
заступник директора Інституту філології Київського<br />
національного університету імені Тараса Шевченка<br />
к. філол. н., молодший науковий співробітник відділу<br />
теорії літератури Інституту літератури імені Тараса<br />
Шевченка НАН України<br />
аспірант кафедри теорії літератури та<br />
компаративістики Інституту філології Київського<br />
національного університету імені Тараса Шевченка<br />
к. філол. н., асистент кафедри перекладу<br />
університету ім. Бориса Грінченка<br />
асистент кафедри китайської, корейської та<br />
японської філології Інституту філології Київського<br />
національного університету імені Тараса Шевченка<br />
к.філол.н., доцент кафедри китайської, корейської<br />
та японської філології Інституту філології Київського<br />
національного університету імені Тараса Шевченка<br />
к.філол.н., доцент кафедри тюркології Інституту<br />
філології Київського національного університету<br />
імені Тараса Шевченка<br />
к. філол. н. кафедри тюркології Інституту філології<br />
Київського національного університету імені Тараса<br />
Шевченка<br />
к. філол. н., науковий співробітник Академії<br />
мистецтв України<br />
137
Микола Сулима<br />
Ольга Блик<br />
Олександр Пустовіт<br />
Наталія Науменко<br />
Ольга Башкирова<br />
Олеся Лященко<br />
Каріна Дорошенко<br />
Вікторія Афанасьєва<br />
д. філол. н., член-кореспондент НАН України,<br />
завідувач відділу давньої української літератури<br />
Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН<br />
України<br />
студентка магістратури (спеціальність "літературна<br />
творчість та українська мова і література")<br />
Інституту філології Київського національного<br />
університету імені Тараса Шевченка<br />
к. фіз-мат. н., доцент кафедри історії, філософії та<br />
культурології Міжрегіональної Академії управління<br />
персоналом<br />
к. філол. н., доцент, докторант кафедри новітньої<br />
української літератури Інституту філології<br />
Київського національного університету імені Тараса<br />
Шевченка<br />
к. філол. н., доцент кафедри україністики<br />
Національного медичного університету<br />
ім. О. О. Богомольця<br />
к. філол. н., викладач кафедри германістики<br />
Інституту філології Київського національного<br />
університету імені Тараса Шевченка<br />
студентка ІV курсу (спеціальність "літературна<br />
творчість та українська мова і література")<br />
Інституту філології Київського національного<br />
університету імені Тараса Шевченка<br />
студентка магістратури (спеціальність "літературна<br />
творчість та українська мова і література")<br />
Інституту філології Київського національного<br />
університету імені Тараса Шевченка<br />
138
ФОТОЗВІТ ПРО КОНФЕРЕНЦІЮ<br />
Наталія Костенко<br />
Катерина Мурашевич<br />
139
Людмила Грицик<br />
Наталія Науменко<br />
140
Омер Дерменджі<br />
Олександр Пустовіт<br />
141
Ярослава Шекера<br />
Ірина Прушковська<br />
142
Ольга Блик<br />
Ольга Башкирова<br />
143
В‟ячеслав Левицький<br />
Надія Гаврилюк<br />
144
Олена Бросаліна<br />
Вікторія Афанасьєва<br />
145
Наталія Науменко, Олена Бросаліна,<br />
Ольга Башкирова<br />
Каріна Дорошенко<br />
146