Гриценко М. В.

Л.А. Моделирование экспрессивно-прагматического содержания в текстах газетной коммуникации
// Семантика языковых единиц. Доклады VI Международной конференции.
– М., 1998. – С.295-297. 6. Кудрявцева Л.А. Особенности массмедийного политического
дискурса Украины «послемайданного периода» // Русский язык, литература, культура в
школе и вузе, 2010. №4(34). С. 7 – 15. 7. Матвеева Т.В. Учебный словарь: русский язык,
культура речи, стилистика, риторика / Тамара Вячеславовна Матвеева. – М.: Флинта:
Наука, 2003. – 432 с. 8. Морозова О.Н. Информативность публичной речи и фактор адресата
// Информативность текста и его компонентов. / Редкол. К.М. Ирисханова и др. -М.,
1986.163 с. 9. Френкель Е.И. Парадигматика оценочных сем в современном английском
языке / Е.И. Френкель: Автореф. канд. дисс., Одесса, 1982. – 22 с. 10. Чернявская В.Е.
Дискурс власти или власть дискурса: проблемы речевого воздействия: учеб. Пособие /
В.Е. Чернявская. – М: Флинта: Наука, 2006. – 136 с. 11. Шаховский В.И. и др. Текст и его
когнитивно-эмотивные метаморфозы. – Волгоград: Перемена, 1998. – 148 с.
232
Гриценко М. В., магістрант,
Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка
ДЕФОРМАЦІЇ МОВНИХ НОРМ У ПЕРЕКЛАДІ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Стаття присвячена ролі деформацій мовних норм у перекладі дитячої літератури
та їхньому впливу на оволодіння дітьми українською мовою.
Ключові слова: деформації мовних норм, сленг, дитяча література, переклад, діти-читачі.
Статья посвящена роли деформаций языковых норм в переводе детской литературы
и их влиянию на овладение украинским языком.
Ключевые слова: деформации языковых норм, сленг, детская литература, перевод,
дети-читатели.
The article focuses on the role of deformations of language norms in translation of
children’s literature and their impact on the development of a good command of the Ukrainian
language.
Key words: deformations of language norms, slang, children’s literature, translation,
children as readers.
У наш час переклад дитячої літератури набуває все більшої популярності. Однак разом
із цим постає питання про дотримання мовних і культурних норм. Сучасна художня
література широко використовує деформації мовних норм як стилістичний засіб. Попри
це, як зазначає Олександр Чередниченко, проблема культури мови перекладу була і залишається
гостро дискусійною [Чередниченко 2007, 159].
Безумовно, в дитячій літературі до розмовних, лайливих слів і просторіччя треба
ставитися обережно. Та чи слід їх вилучати з художнього твору, якщо їх вживає автор

оригіналу? Чи припустимо додавати такі слова в перекладі? Якщо так, то з якою метою
і в якій ситуації? Проте в цьому випадку виникає ще одна проблема — нерозвиненість
українського сленгу й відсутність усталеної традиції його використання [Чередниченко
2007, 159]. Отже бачимо, що дослідження деформації мовних норм у перекладі дитячої
літератури набуває все більшої актуальності, адже стиль і мова художнього твору безпосередньо
впливають не тільки на формування художнього смаку в дитини, а й на те,
якою мовою вона розмовлятиме.
Немає сумніву, що так чи інакше дитина дізнається про існування ненормативної
лексики й порушення мовних норм. Та чи правильно виносити такий мовний досвід за
межі читацького досвіду дитини? Адже таким чином автор в особі перекладача, а разом
з ним і дорослі, які обирають або ж допомагають дитині самій вибрати для себе книгу,
можуть сформувати в дитини відповідне ставлення до «нелітературної» лексики, тобто
взяти процес її осмислення дитиною під свій контроль без видимого втручання.
Пол Сімпсон зауважує, що література дозволяє відчути й дослідити мову в усіх її
виявах. За його словами, існують певні усталені правила, які стосуються літературного
стилю загалом і є знаковими для певної літературної епохи. Проте ці форми змінюються
з часом, тому не можуть слугувати доказом існування особливої мови, яка б у своїй суті
була незмінно і повсякчас «літературною».
Якщо ми назвемо той чи той уривок дискурсу «літературною мовою», ми одразу ж
візьмемо його в «лінгвістичні рамки». Це означатиме, що така форма дискурсу стане
різновидом мови, що регулярно вживається у визначеній ситуації. Проте саме свобода
лінгвістичних можливостей є показником творчості в мові, а не наявність усталеного
зведення лінгвістичних правил, за якими повинен працювати письменник. [Simpson
2004, 98-99]
Перрі Ноделман наголошує на тому, що більшість художніх текстів, які називають
«дитячою літературою», зараховують до цієї категорії не стільки за характеристиками
самого тексту, скільки за тим, хто є його цільовою аудиторією. [Nodelman 2008, 3] Отже,
художні твори для дітей не слід обмежувати певними рамками, але разом із тим до їх розширення
ми повинні ставитися з пересторогою. Деніз Вінтерман, провівши дослідження
вживання дітьми образливих слів, дійшла до висновку, що кожне покоління школярів
уживає власні слова, які згодом стають «модними». Журналістка зазначає, що такі слова
вживаються здебільшого для того, щоб подратувати друзів, а не образити їх [Winterman
2008].
Метою цієї розвідки є дослідження деформацій мовних норм у перекладі дитячої
літератури й вивчення виховного аспекту їх уживання.
Вживання певного сленгу відразу ж дає змогу визначити, коли саме було зроблено
переклад того чи того художнього твору. Сленг виникає в молодіжній культурі, й тому
його використання допомагає точніше передати ставлення підлітків до певних явищ. Однак
сленг слід використовувати лише в прямій мові, тобто власне мовленні персонажів.
Такий підхід дозволяє краще схарактеризувати літературного героя і показати, чим саме
він відрізняється від інших. Але насамперед потрібно зважати на читацький загал, у даному
разі – дітей [9].
На користь збереження при перекладі сленгу, розмовних і лайливих слів, варваризмів
може свідчити й теорія «скопосу», що розглядає переклад як цілеспрямовану, між-
233

особистісну, міжкультурну взаємодію, в основі якої лежить першотвір. Джонатан Дауні
зазначає, що в цій теорії першочергове значення має мета перекладу, й саме від неї залежить
вибір стратегії перекладу. [Downie]
Розглянемо такі приклади вживання русизмів, розмовних слів та просторіччя в романі
Роальда Дала «Джеймс і гігантський персик», перекладеному українською мовою
Віктором Морозовим.
Головного героя роману Джеймса його ж тітки називають: nasty little beast — мала
бридка потвора, lazy good-for-nothing brute — ледачий гультіпака, disgusting little worm
— бридкий хробак [Дал 2009, 14], lazy little beast — ледача тварюка, hideous brat — негідник
[Дал 2009, 25-26], horrid little boy — дурноверхий малявчик [Дал 2009, 75], малий
плюгавець[Дал 2009, 41], little twerp [Dahl 1988, 14] — хамло [Дал 2009, 35].
На нашу думку, такий вибір перекладача цілком виправданий, адже ці лайливі слова
дають непряму характеристику негативних персонажів і допомагають сформувати відповідне
ставлення до них у юних читачів. Таке перекладацьке рішення можна підтвердити
словами дослідника дитячої літератури П. Ноделмана, який стверджує, що найчастіше
тексти спонукають читачів ототожнювати себе з головними героями й зробити висновки
стосовно ситуації, описаної в художньому творі. [Nodelman 2008, 77]
Розгляньмо наступний приклад. В цьому уривку з вірша бачимо вживання слів, яким
нібито не місце в художньому творі, тим паче дитячому:
«I’ve eaten fresh mudburgers by the greatest cooks there are,
And scrambled dregs and stinkbugs’ eggs and hornets stewed in tar,
And pails of snails and lizards’ tails,
And beetles by the jar.
(A beetle is improved by just a splash of vinegar.)
«I often eat boiled slobbages. They’re grand when served beside
Minced doodlebugs and curried slugs. And have you ever tried
Mosquitoes’ toes and wampfish roes
Most delicately fried?
(The only trouble is they disagree with my inside.) [Dahl 1988, 33]
Я куштувала бутерброд з елітного багна,
Омлет із жаб’ячих яєць і відбивну з лайна;
Шикарний це делікатес — лайняна відбивна!
До неї склянку додаєш хробачого вина,
П’ятнадцять бліх, з вошами міх, дванадцять тарганів,
Слимачий слиз, зацвілий хмиз і 35 клопів.
Щоб описати диво це — мені бракує слів…
(Коли мій милий це із’їв, то зовсім ошалів.) [Дал 2009, 99-100]
Бачимо, що на такі «непристойності» перекладач не накладає табу, навпаки, навіть
вдається до трансформації додавання. «Заборонені» слова завжди спокушають дитину,
проте відкрите їх вживання дозволяє вплинути на дитину в емоційному плані: перекладач
не заперечує існування цих слів, і вони органічно знаходять своє місце в тексті. Це
сприяє частковому задоволенню апетиту до такої лексики. Важливо в цій ситуації те, що
дитина чітко бачить контекст, в якому вони вживаються: жартівливі несерйозні віршування
комахи, й аж ніяк не серйозні розмови. Ці слова мають свою сферу вживання, там
234

їхнє місце. Тут ми бачимо приховану пораду на щодень від автора й перекладача.
У наступних прикладах знаходимо випадки вживання русизмів, варваризмів і просторіччя:
1. «I think you must be mistaken, my dear Spiker. That miserable tree never has any peaches
on it.» [Dahl 1988, 12]
— Мабуть, ти обшиблася, люба Шпичечко! Це нікчемне дерево ще ніколи не вродило
ані персика. [Дал 2009, 28]
2. Right up on the highest branch, you say? I can’t see a thing. Very funny. . . Ha, ha. . .
[Dahl 1988, 12]
Де, кажеш, на найвищій гілці? Нічого я там не видю. Дуже смішно… Га-га… [Дал
2009, 28]
3. «A beauty, a beauty!» Aunt Sponge cried out. [Dahl 1988, 12]
— Красавчик, просто красавчик! — вигукнула тітка Шкварка. [Дал 2009, 28]
3. «Then why don’t we eat it?» Aunt Sponge suggested, licking her thick lips. [Dahl 1988, 12]
— То, мо’, з’їмо його? — облизала жирні губи тітка Шкварка. [Дал 2009, 29]
4. «Watch it! Watch it!»
«I am watching it!» [Dahl 1988, 13]
— Дивися! Дивися, бодай тобі повилазило!
— Та ж дивлюся, не репетуй! [Дал 2009, 31]
5. It must weigh twenty or thirty pounds at least! [Dahl 1988, 14]
Він уже важить щонайменше з десять-п’ятнадцять кеге! [Дал 2009, 33]
6. «Hallelujah!» Aunt Spiker shouted. «What a peach! What a peach!»
«Terrifico!» Aunt Sponge cried out, «Magnifico! Splendifico! And what a meal!» [Dahl
1988, 14]
— Алилуя! — волала тітка Шпичка. — Що за персик! Що за персик!
— Фантастіко! — репетувала тітка Шкварка. — Повний капець! Оце персець! Шикарний
ням-ням! [Дал 2009, 35]
7. And the massive round fruit towered over them so high that they looked like midgets from
another world beside it. [Dahl 1988, 15]
А величезний круглий плід був такий височезний, що поряд з ним вони скидалися на
двох причмелених карлиць з якогось іншого світу. [Дал 2009, 37]
8. Why don’t we go and get us a shovel right away and dig out a great big hunk of it for you
and me to eat? [Dahl 1988, 15]
Давай візьмемо лопату, відчикрижимо собі добрячий шмат персика і з’їмо. [Дал
2009, 38]
9. There’s a pile of money to be made out of this if only we can handle it right. [Dahl 1988, 15]
Ми можемо заробити на цьому купу грошей, якщо все добре провернемо. [Дал 2009, 38]
10. “Just wait till I get my hands on him,» Aunt Spiker said, waving her cane. [Dahl 1988, 26]
— Пожди, пожди, я ще до нього доберуся, — пригрозила тітка Шпичка, розмахуючи
ціпком. [Дал 2009, 75-76]
11. “Good-by, sharks!» [Dahl 1988, 40]
— Ґуд бай, акули! [Дал 2009,124]
12. ‘What’s wrong with the telly, for heaven’s sake?’ [Dahl 2001, 8]
— А чим поганий тєлік, заради всіх святих? [Дал 2008, 10]
235

Безперечно, неграмотність у художній літературі, тим більше дитячій, – неприпустима.
Проте вона цілком себе виправдовує, якщо перекладач зумисне наголошує на ній
в романі, як у вищенаведених прикладах: русизми й варваризми виділені курсивом, до
того ж, таке мовлення властиве лише негативним персонажам, які чимось ображають
головних героїв – дітей або ж негідно себе поводять, як, наприклад, батько-шахрай із
«Матильди». Таким чином у дитини «нелітературне мовлення», що на нього повсякчас
накладають табу, підсвідомо асоціюється з негативними рисами персонажів: їхню поведінку
можна зневажати, над нею можна насміхатися, так само, як і над невмінням правильно
розмовляти.
Отже, бачимо, що такі додавання перекладач робить не тільки для розваги й увиразнення
перекладу, а й із цілком серйозною виховною метою. Звичайно ж, першотвір
піддається одомашненню (проблема русизмів аж ніяк не стосується англійської мови),
але таким чином наближає читачів до сучасних проблем (зауважмо, що Роальд Дал написав
«Джеймса…» ще в 1961 році), які стосуються не тільки дорослих, а й дітей. Тобто
в цьому випадку ми бачимо яскравий приклад мовної адаптації роману для української
дитини-читача завдяки деформації українських мовних норм. Із цього приводу О. Чередниченко
говорить, що перекладач має володіти всіма розмовними шарами, а не лише
розмовно-літературним, і не боятися вжити національний сленг або просторіччя для відтворення
відповідних явищ оригіналу [Чередниченко 2007, 155].
Сучасна мовна ситуація в Україні спонукає перекладача виважено підходити до вибору
лексичних відповідників, адже художні твори стають для дитини чи не найголовнішим
і найавторитетнішим джерелом нових слів і прикладом їх правильного вживання як
у суто мовному контексті з погляду граматики, так і безпосередньо в спілкуванні. Тому
перед перекладачем постає ще одне завдання — показати багатство рідної мови й, зокрема,
ті цікавинки, що зможуть заохотити читача до її глибшого вивчення. Перекладач
допомагає розширити сферу вживання української мови, щоб вона звучала не лише в
школі, а й у розмовах дитини зі своїми однолітками. Таким чином «гра з мовою» робить
внесок у її розвиток.
У подальших дослідженнях вважаємо за доцільне присвятити увагу більш ґрунтовному
дослідженню деформацій мовних норм у перекладі дитячих романів, а також ролі,
що її відіграє норма мовлення в адаптації художніх творів зарубіжної літератури до українського
мовного й культурного середовища.
1. Дал Роальд Джеймс і гігантський персик / пер з англ. В. Морозова за ред.
І. Малковича. — К.: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2009. — 224с. 2. Дал Роальд Матильда
/ пер з англ. В. Морозова за ред. І. Малкоича. — К.: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2008.
— 272с. 3. Чередниченко О. І. Про мову і переклад. — К.: Либідь, 2007. — 248с. 4. Dahl
Roald James and the Giant Peach. — London: Puffin Books,1988. — 41p.— http://englishtips.
org/index.php?newsid=1150791066 5. Dahl Roald Matilda. — London: Puffin Books, 2001.
— 240p. 6. Downie Jonathan The End of an Era? Does Skopos theory spell the end of the
“free vs. literal” paradigm? — http://www.pneumafoundation.org/resources/articles/JDownie-
EndOfAnEra.pdf 7. Nodelman Perry The Hidden Adult: Defining Children’s Literature. —
Baltimore: The John Hopkins University Press, 2008. — 390p. 8. Simpson Paul Stylistics:
a Resource Book for Students. — New York: Routledge, 2004. — 247p. 9. Using Slang in
236

Children’s Books. — Children’s Book Insider, The Newsletter for Children’s Writers, 2008. —
http://www.write4kids.com/blog/2008/08/11/using-slang-in-childrens-books/ 10. Winterman
Denise How ‘gay’ became children’s insult of choice. — BBC News Magazine, 2008. — http://
news.bbc.co.uk/2/hi/7289390.stm
Гудзенко О.П., наук.спів.,
Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка
ТЕКСТ, СТВОРЕНИЙ БІЛІНГВОМ: СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ
Проаналізовано особливості сучасного наукового тексту в контексті правильності
добору стилістичних засобів та редагування.
Ключові слова: правила слововживання, стилістика, культура мовлення.
Проанализировано особенности современного научного текста в контексте правильности
подбора стилистических прийомов и редактирования.
Ключевые слова: правила употребления слов, стилистика, культура речи.
Іn this article analyzes the features of the modern scientific texts in the context of the
correct selection of stylistic device and editing.
Key words: rules for the use of words, style of speech.
На тему нормативного слововживання написано немало праць зі стилістики українського
мовлення (зазначимо тільки деяких із дослідників, їх, безумовно, набагато більше:
О. Пономарів [1], І. Качуровський, Л. Мацько, О. Сербенська [2], С. Головащук [3-
5], О. Негребецький). Однак у цілому масиві наукової продукції, що виходить сьогодні
друком, спостерігаємо виникнення нагальної необхідності урівноважити форму і зміст:
праця фахового спеціаліста просто зобов’язана бути не тільки глибокою і вичерпною
щодо змістового наповнення, актуальною, із чітко визначеною науковою новизною,
структурованою і підкріпленою конкретними висновками. Значну роль відіграє також і
форма подачі матеріалу: послідовна, чітка, стилістично вивірена. Натомість у наукових
текстах часто зустрічаємо стилістичні огріхи, продиктовані, вочевидь, білінгвальними
особливостями розвитку сучасного українського суспільства.
Від калькування з російської на українську і, навпаки, з української на російську
сьогодні потерпають обидві мови: втрачається їх чистота, руйнуються основні правила
слововживання. Мішанина у розмовному мовленні: людина переходить від української
мови на російську та навпаки залежно від сфери спілкування: побутове, ділове, офіційне,
наукове мовлення тощо, призводить до того, що на письмі вона припускається суттєвих
помилок, пов’язаних із дослівним перекладом із однієї мови на іншу. Характерно, що подібні
помилки простежуємо і в україномовних текстах, і в російськомовних.
237