Газета "АВІАТОР", № 8 (1430), 2008

ГАЗЕТА НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Видається з жовтня 1933 року
22 вересня 2008 р. № 8 (1430)
Безкоштовно
1933
25 серпня 1933 року Рада
Народних Комісарів Союзу
РСР прийняла Постанову
про створення на базі
авіаційного факультету
Київського
машинобудівного інституту
Київського авіаційного
інституту
1947
Київський інститут
цивільного повітряного
флоту
1965
Київський інститут інженерів
цивільної авіації
1994
Київський міжнародний
університет цивільної авіації
З ювілеєм,
рідний університете!
2000
11 вересня 2000 року
Указом Президента України,
враховуючи
загальнодержавне
міжнародне визнання
результатів діяльності
та вагомий внесок у
розвиток національної вищої
освіти і науки, університету
надано статус
"національного"
з подальшим іменуванням
"Національний авіаційний
університет"

2
Дорогі колеги, студенти, випускники
Національного авіаційного університету
різних років!
Цьогорічна золота осінь принесла з собою не тільки
радість початку нового навчального року. Разом з нею
поріг нашого університету переступив знаменний
ювілей — 75-річчя від дня його заснування. Історія
розпорядилася так, що за цей час могутній Радянський
Союз зник з мапи світу, а на його місці з'явився
ряд незалежних країн, у тому числі Україна. Залишились
у минулому комуністичні догми, змінилися
політичні та економічні закони, набули значних змін
освіта та наука. Сталими залишаються лише найкращі
людські якості — добропорядність, взаємодопомога,
наполегливість, прагнення навчатись, творити і
перемагати. Я пишаюсь тим, що всі вони були і залишаються змістом життя кожного
співробітника нашого навчального закладу, за яких би часів і умов вони не працювали.
Сьогодні ми живемо в епоху радикальних змін і перетворень, пошуків і відкриттів.
Мені приємно зазначити, що, продовжуючи найкращі традиції своїх попередників,
ми не тільки поставили собі за мету готувати фахівців нової генерації, а й
успішно вирішуємо цю проблему.
За роки славетної історії нашого університету у блакить великого життя на крилах
мрії піднялися тисячі спеціалістів найвищого класу. Сьогодні їх можна зустріти у
122 країнах, де вони обіймають відповідальні посади — від інженерів до керівників
авіапідприємств та компаній. Серед випускників університету відомі вчені, організатори
виробництва, військові і державні діячі.
Славну естафету попередніх підтримали сьогоднішні студенти, які тільки починають
робити перші кроки у день прийдешній. Для їхнього навчання та творчої праці
створені всі умови. Зазнали значних змін навчальний процес і матеріально-технічна
база, відповідно до Болонської угоди триває модернізація навчальних планів, щорічно
збільшується кількість напрямів підготовки фахівців, лабораторії обладнані сучасною
технікою. Створено належні умови для навчання та наукових пошуків. Сьогодні
Національний авіаційний університет — епіцентр освіти, науки і культури, в
якому навчаються, живуть і працюють найкращі представники української нації.
Мені приємно зазначити, що всі найкращі досягнення як у педагогічній, так і у
науковій роботі — результат копіткої роботи колективу університету, кожного з вас,
дорогі друзі. Честь вам за це і хвала!
Переконаний, що ваша повсякденна праця і надалі сприятиме розквіту Національного
авіаційного університету на благо незалежної української держави. Його
ювілей не тільки свято, це — своєрідний стартовий майданчик у день прийдешній,
на якому ми підбиваємо підсумки, з надією та впевненістю зазираємо у майбутнє.
Щиросердо вітаю вас зі святом!
Зичу щастя, здоров'я, творчої наснаги!
Борони вас Боже від всіляких негараздів!
Мирного неба над головою і здійснення всіх бажань!
Низький уклін і море квітів до ваших ніг!
Гімн Національного
авіаційного університету
НЕБО ВИСОКЕ,
ДОЛЯ КРИЛАТА!
Вірші О.Вратарьова
Музика О.Злотника
Ми не забудемо повік
Навчання в Альма-матер,
Де вчили нас професори
Аж до зірок літати.
Ми не забудемо повік
Свою студентську лаву,
цей молодий, чудовий світ
З ім'ям крилатим НАУ!
Наша надія — це Україна,
Небо високе, зоряна мрія.
Небо високе, доля крилата —
Жити й творити, перемагати!
Знаємо, буде праця і слава,
І незалежне небо держави.
Небо високе, доля крилата —
Жити й творити, перемагати!
Хай вогник юності для нас
Горить, як вічне свято,
Ми тут навчились в добрий час
дружити і кохати.
Студентські роки, наче мить,
що скоро проминає.
Але у нас є рідний дім
з ім'ям крилатим НАУ!
З повагою і шаною
М.Кулик

3
Визнані державою
"Лауреат Державної премії — особа, відзначена державою за визначні досягнення в галузі науки, народного господарства
та мистецтва."
Національний авіаційний
університет подарував
країні 69 Лауреатів Державної
премії України. Серед
них:
1983 рік
Д.т.н., проф. В.Канарчук
— за розробку і впровадження
високоефективних
технологічних методів
підвищення надійності
машин і механізмів;
1984 рік
К.т.н., доц. В.Степаненко
— за участь у створенні
спецмашин;
1985 рік
Д.т.н., проф. А.Карлашов, к.т.н., с.н.с.
А.Гнатюк, к.т.н., доц. Г.Борозинець, с.н.с.
А.Кардаш — за комплексну науково-дослідну
роботу з підвищення надійності та
довговічності клеєварних авіаційних конструкцій;
1988 рік
Д.т.н., проф. Л.Лозицький, к.т.н., доц.
А.Тарасенко, к.т.н., доц. М.Авдошко,
А.Соболь, В.Камишин, к.т.н. І.Марченко
— за розробку та впровадження в виробництво
автоматизованої системи діагностування
двигунів на літаках Ту-154;
1995 рік
Д.т.н., проф. В.Бєлянський — за цикл
наукових праць "Теоретичні основи і технології
виробництва та використання на
транспорті альтернативних моторних палив
на базі мінеральних ресурсів України";
1996 рік
Д.т.н., проф. Л.Бєляєвський, д.т.н.,
проф. Ф.Яновський — за цикл наукових,
Президент України В.А.Ющенко вручає академіку УААН
В.П.Патиці Державну премію в галузі науки і техніки
дослідно-конструкторських і технологічних
розробок зі створення, впровадження
в серійне виробництво і експлуатацію
радіолокаційних комплексів нового покоління
типу "Буран", МНРЛС-85 та їх
модифікацій;
1998 рік
Д.т.н., проф. В.Азарсков, д.т.н., проф.
Л.Блохін, к.т.н. І.Глазунов, к.т.н Л. Старицький
— за комплекс робіт з розробки,
освоєння у виробництві та впровадження
комплексів навігації та курсовизначення
спеціального призначення;
2000 рік
Д.т.н., проф. А.Білецький, к.т.н., с.н.с.
А.Іванченко, д.т.н., п.н.с. Д.Сотников —
за створення вітчизняних комплексних
тренажерів і дослідницьких пілотажних
стендів нового покоління на базі високоефективних
технологій;
2001 рік
Д.т.н., проф. В.Бабак, д.т.н., проф В.Харченко
— за розробку та впровадження навігаційно-посадочних
комплексів на основі
сучасних інформаційних технологій;
2002 рік
Доктор фізико-математичних наук,
професор В.Буйвол — за цикл робіт в
галузі механіки рідини і газу;
Доктор технічних наук, професор
Ю.Пахомов — в галузі науки і техніки;
Кандидат технічних наук, професор
В.Шмаров — в галузі науки і техніки.
2004 рік
Д.е.н., проф. В.Новицький — за розробку
та впровадження в інституційній
системі України інноваційних організаційно-економічних
та інформаційних
технологій;
Д.т.н., проф. В.Синєглазов — за розробку
та впровадження в Україні сучасних науково-технічних
основ захисту авіаційної техніки
від руйнівних дій та дистабілізуючих
впливів електро-магнітних факторів;
2005 рік
Д.б.н., проф. В.Патика — за "Екосистемний
моніторинг вірусних захворювань"
(діагностика та профілактика);
Д.т.н., проф. М.Кулик, д.т.н., проф.
О.Кучер, д.ф-м.н., проф. Б.Марченко,
д.т.н., проф. С.Філоненко, д.т.н., проф.
О.Харченко, д.т.н., проф. Л.Щербак — за
розробку комплексу інформаційної діагностики
технології щодо забезпечення
надійності та безпеки експлуатації авіаційної
техніки;
2006 рік
К. арх., доц. О.Олійник, к. арх. С.Буравченко,
к. арх. О.Чижевський — за аналіз
та узагальнення практичних та теоретичних
аспектів розвитку архітектури в професійній
архітектурній пресі України.
Національне надбання
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України унікальний аеродинамічний комплекс
на базі дозвукової аеродинамічної труби ТАД-2 Національного авіаційного університету
включено до державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання.
У грудні 1979 року на території КІІЦА
(замовлення Міністерства цивільної авіації
СРСР) відбувся запуск аеродинамічного
комплексу. Його основне призначення
— дослідження поведінки літальних апаратів,
що перебувають у злітно-посадочних
режимах в очікуваних умовах експлуатації.
Складався комплекс з двох труб
ТАД-2 й ТАД-1. В Україні існують 3 подібних
комплекси, але розмір робочої частини
університетського комплексу — найбільший.
Цим і пояснюється його унікальність.
За його допомогою можна також
змоделювати тумани, обледеніння, хмарність
та різноманітні види опадів Це —
найбільша в Україні аеродинамічна труба
малих швидкостей, де проводяться дослідження
аеродинамічних та динамічних
характеристик об'єктів аерокосмічного та
промислового призначення. Останнім
часом труба активно використовується в
промислових цілях — для продувки макетів
хмарочосів, літаків тощо. ТАД-2 відіграла
суттєву роль у зведенні монументу
на Майдані Незалежності столиці України.
Ця споруда пройшла повний цикл
випробувань, у тому числі динамічних.

4
75-річному ювілею Національного
Під крилом незалежної України
Нова аудиторія із сучасними
засобами навчання
24 серпня 1991 року Україна стала суверенною
державою, яку визнали понад 140
країн світу. Цивільна авіація Радянського
Союзу розділилась на окремі національні
авіакомпанії. В нашій країні створено
державну авіакомпанію "Авіалінії України".
Київський інститут інженерів цивільної
авіації перейшов під юрисдикцію
України. Перші роки становлення незалежності,
посилення соціально-економічної
кризи були досить важкими для
колективу. У 10-12 разів скоротилась кількість
традиційних замовників інженерів з
технічної експлуатації літаків, двигунів і їх
обладнання, авіаційної наземної техніки
та економістів. Інститут постав перед
необхідністю розширювати коло замовників
з інших галузей народного господарства.
Його колектив почав пристосовуватись
до нової системи розподілу
виробничих сил країни шляхом відкриття
нових спеціальностей. З 1991 року розпочалося
коригування діяльності усіх
підрозділів інституту відповідно до
загальних тенденцій оновлення суспільства.
У 1993 році підготовка спеціалістів
здійснювалася на тринадцяти факультетах,
за 40 спеціальностями, спеціалізаціями
та напрямами.
20 квітня 1994 року, за поданням ІСАО,
Кабінет Міністрів України прийняв
Постанову про створення на базі Київського
інституту інженерів цивільної
авіації Київського міжнародного
університету цивільної
авіації (КМУЦА).
Досить швидко університет
перетворився в один з найпотужніших
вищих навчальних закладів
країни з підготовки висококваліфікованих
фахівців не лише
для цивільної авіації, а й для
багатьох інших галузей народного
господарства. На той час в
його стінах навчались понад 10
тисяч студентів.
У радіотехнічній лабораторії
На території університету зведено
понад 40 споруд: 12 навчальних корпусів,
14 гуртожитків, Палац культури і
мистецтв, спортивний комплекс, їдальня,
експериментальні майстерні, житлові
будинки для співробітників.
Велика увага приділялась створенню
належних умов для практичних занять:
споруджено ангар, в якому розмістились
сучасні літаки і вертольоти; аеродинамічний
комплекс; навчальна авіаційно-технічна
база з аеродромом, на якому базувались
літаки Іл-62, Ту-134, Як-
42, Як-40, АН-24, вертольоти
Мі-8, К-26 та інші; корпус
конструкції авіадвигунів;
комплекс авіаційних тренажерів
сучасних літаків, де студенти
здійснювали "польоти"
на землі; радіополігон, оснащений
всіма типами наземного
та бортового радіозв'язкового
та радіонавігаційного
обладнання; обчислювальний
центр.
Значних змін зазнала і університетська
наука. Новий
етап її розвитку був логічним
Учасники студентської науково-технічної
конференції англомовної секції (2002)
продовженням значних наукових
надбань попередніх
поколінь науковців. Насамперед,
це наукові школи, що
були створені ще до війни членом-кореспондентом
АН України
Н.І.Ахієзером та академіком
АН УРСР М.Ф.Кравчуком.
Н.І.Ахієзер проводив
дослідження в галузі варіаційного
обчислення, конструктивної
теорії функцій (теорія
апроксимації, екстремальні
властивості аналітичних функцій,
ортогональні поліноми,
проблема моментів). Видатний
український математик
М.Ф.Кравчук, працював в галузі математичного
аналізу диференційних та інтегральних
рівнянь, теорії аналітичних
функцій та функцій дійсної змінної, проблеми
моментів, наближених розрахунків
та інших розділів математики. Основою
стратегії розвитку науки в університеті
стало максимальне використання потенціалу,
накопиченого в минулому; збереження
і подальший розвиток найбільш
важливих напрямків досліджень; постійний
і ефективний моніторинг досягнень
Заняття у спеціалізованому класі літака Ту-154

авіаційного університету присвячується
світової авіаційної науки; пошук і стимулювання
нових перспективних напрямків
досліджень; створення сприятливих умов
для інформаційного пошуку; організаційна
перебудова управління наукою; створення
нових, більш ефективних і мобільних
наукових підрозділів; відкриття наукових
інститутів для концентрації зусиль у
практичних напрямках; тісна співпраця з
Національною академією наук України,
іншими науковими установами, підрозділами,
створення спільних наукових
колективів, залучення фахівців НАН
України до співпраці і викладання в університеті;
плідна співпраця з університетами
та науковими центрами різних країн
світу; створення належних умов для виховання
нового покоління молодих науковців
У 1998 році на посаду ректора Київського
міжнародного університету цивільної
авіації призначено Віталія Павловича
Бабака (вчений, який збагатив науку визначними
здобутками в галузі технічної
Освоєння сучасної обчислювальної техніки —
невід'ємна частина підготовки авіаційних спеціалістів
діагностики складних систем, у тому числі
діагностики бортових енергетичних
систем. Автор 230 наукових праць, серед
яких 5 монографій).
Було створено робочу групу, яка розробила
масштабну, науково обґрунтовану
концептуальну систему розвитку університету
на 1999-2009 роки. Вона визначала
стратегію його розвитку, шляхи реформування
структури і управління, головні
напрями кадрової політики, концепцію
виходу на рівень міжнародних вимог якості
підготовки і підвищення кваліфікації
фахівців, розширення наукових досліджень,
досягнення самоокупності і самофінансування
діяльності тощо.
Розпочався новий етап розвитку університету,
пов'язаний з більш ефективним
використанням створеного потенціалу і
адаптуванням усієї діяльності до сучасних
вимог міжнародного ринку наукових та
освітянських послуг.
Інноваційним кроком було
впровадження за погодженням
з Міністерством освіти і науки
України, експериментальної
системи прийому до НАУ талановитої
молоді: проведення
вступних випробувань абітурієнтів
у формі співбесіди з урахуванням
рейтингу документа
про повну загальну середню
освіту. Збільшився кількісний
прийом студентів на навчання
( у 1999/2000 навчальному році
вперше поріг університету
переступило близько 1,5 тис.
першокурсників, з них майже
третина контрактників). Вже через два
роки університет мав 2,5 тис. першокурсників,
з яких половину складали студенти,
які навчаються за контрактом. На той час
чисельність студентів в усіх структурних
підрозділах досягала 27 тис. осіб, з них 17
тис. — денної форми навчання.
Пріоритетним завданням
колективу університету
у той період
його становлення
стало вдосконалення
змісту освіти, якості
підготовки фахівців,
забезпечення конкурентоспроможності
його випускників.
Саме у цей період було
ряд якісно нових заходів,
що сприяли піднесенню
навчально-виховного
процесу. Сере
них: створення сучасної
інфраструктури та
нових навчально-дидактичних
ресурсів;
впровадження інноваційних
технологій навчання, наскрізної
комп'ютеризації та інформатизації;
поглиблення вивчення іноземних мов
(запроваджено англомовний проект —
викладання навчальних
дисциплін за 12 спеціальностями
англійською); удосконалення
практичної підготовки
фахівців, розвиток
нових форм і методів самостійної
роботи студентів,
уведення модульно-рейтингової
системи викладання та
оцінки знань, розробка
комплексної програми
"Перший курс" тощо. Фактично
було проведено роботу
зі створення якісно нового
сучасного університетського
закладу національного
і світового значення.
5
Практичне заняття з вивчення систем управління
літака проводить заступник начальника коледжу з
навчальної роботи Є.І.Ярошенко
11 вересня 2000 року Указом Президента
України університету було надано статус
"національного" з подальшим іменуванням
його "Національний авіаційний
університет".
У липні 2002 року Державна акредитаційна
комісія України черговий раз акредитувала
НАУ за ІV освітянським рівнем.
Незабаром університет перетворився в
потужний навчально-науково-технічний
комплекс. Рішенням вченої ради у грудні
2002 року була прийнята нова структура
університету. До його складу входило: 14
інститутів та 19 факультетів. У тому ж статусі
залишилися відокремлені навчальні
підрозділи: Київський інститут менеджменту
та інформаційних технологій;
Промислово-економічний коледж; Кременчуцький
та Слов'янський авіаційні
коледжі; Топографічний технікум; Промисловий
та Авіакосмічний ліцеї у Києві
та Лубнах Полтавської області; науководослідні
інститути (авіації, швидкоплинних
процесів, дизайну тощо).
Підготовку спеціалістів відповідних
освітньо-кваліфікаційних рівнів за 25
напрямами та 59 спеціальностями з ліцензованим
обсягом 7095 осіб забезпечувала
цілісна система з безперервним циклом
навчання.
Далі буде
Перші магістри в ангарі університету

6
Історія університету у спогадах
Кандидат технічних наук, професор,
заслужений працівник транспорту
України Михайло Федорович Давиденко
тисяча дев'ятсот
сорок дев'ятий рік. Ми, випускники
середніх шкіл, діти "Пригадую
війни, а також учасники бойових дій, демобілізовані
з армії, прийшли на вулицю
Польову, 103б (на той час там знаходилась
Приймальна комісія Київського інституту
цивільного повітряного флоту ім. К.Є.
Ворошилова), щоб вступити на перший
курс механічного факультету. До речі, тоді
був тільки один факультет з обмеженим
набором — близько ста чоловік. Цікаво,
що на той час інститут розташовувався в
одному корпусі, в якому були навчальні
аудиторії і лабораторії, а також гуртожиток
зі столовою.
Нас, абітурієнтів, розмістили в лабораторному
корпусі (двоповерхова будівля,
яка нагадувала казарму). В інституті не
було жодної великої аудиторії. Тому письмовий
екзамен з математики здавали у
"великій" хімічній аудиторії КПІ. З математики
було два екзамени — письмовий і
усний, здавали також екзамени з фізики,
хімії, іноземної мови і письмовий твір.
Подали документи близько 300 чоловік,
але зараховано було лише 125.
Що визначало наш вибір майбутньої
професії?.. Перш за все, романтичні мрії
про "Її Величність Авіацію". Приваблювали
також авіаційна форма і, звичайно,
підвищена Ворошилівська стипендія
(порівняно з іншими вищими навчальними
закладами). Пам'ятаю, що тоді точилися
слухи про особливе ставлення Климента
Єфремовича до нашого інституту.
Форма була чорного кольору: кітель,
штани, шинель, картуз і взуття. Лише на
останніх курсах нам видавали габардинові
костюми, а на випускні урочистості приймалися
замовлення на індивідуальний
пошив.
Заняття проводили досвідчені викладачі-ентузіасти,
які створювали навчальнолабораторну
базу, як кажуть, "з нуля".
Лекції читали перші особи інституту,
вчені КПІ і Академії наук України. Так,
курс теоретичної механіки читав начальник
інституту Павло Гаврилович Подчасов,
курс опору матеріалів вів заступник
начальника інституту М.К. Луцький. Лекції
читалися на високому рівні, ми їх слухали
із захопленням. Вимогливість до
кожного студента була дуже високою,
присутність на заняттях була обов'язковою,
завжди робили "перекличку". На
жаль, багато хто не витримував таких
вимог — після першої зимової сесії з
нашого курсу було відраховано 28 чоловік.
Навчально-лабораторна база створювалася
великими ентузіастами, такими як
Василь Уллянович Павлюченко, Леонід
Самойлович Хейфец, в минулому інженер
цивільної авіації з великим досвідом. Він
викладав "Основи авіації", а наприкінці
першого курсу всіх нас ознайомив з
польотом на літаку Як-2 навколо Києва з
показом дій екіпажу з керування двигунами
і системами літака.
Пригадую зустріч з Олегом Костянтиновичем
Антоновим. Молодий ерудит
розповідав про особисті плани створення
літаків нового покоління, які потім
успішно було втілено у життя. Назавжди в
пам'яті закарбувалася і практика. На
третьому курсі вона проходила в
м. Запоріжжі на Моторному заводі
(нині "Мотор-Січ"). На четвертому —
експлуатаційна практика на підприємствах
цивільної авіації, складовою частиною
якої були польоти в якості стажерабортмеханіка
на літаках Лі-2 (близько 30
льотних годин). Переддипломна практика
проходила в Москві (аеропортах "Внуково",
"Биково" і ДержНДІ цивільної авіації),
Києві (дослідно-конструкторське
бюро Олега Костянтиновича
Антонова).
По закінченні інституту нас,
дипломованих спеціалістів, розподіляли
на роботу в різні куточки
Радянського Союзу — "від
Москви до самих окраїн", включаючи
Магадан, Якутськ, Іркутськ,
Середню Азію. Саме так я і
двоє моїх товаришів потрапили
до столиці Грузії — м. Тбілісі.
Там, у Грузинському управлінні
ЦА, я навчився обслуговувати
літаки Ту-104 і деякий час працював
начальником зміни.
Через деякий час я перевівся
на викладацьку роботу до нашого
інституту."

7
Історія університету у спогадах
Зі спогадів ветерана НАУ Юрія Сигизмундовича Урбанського (на фото ліворуч),
який пропрацював в університеті понад 50 років. Обіймав посади асистента,
начальника науково-дослідницього відділу, доцента та професора кафедри. Понад 25
років був заступником декана механічного факультету, членом вченої ради інституту
історію нашого університету
написано чимало монографій.
Описана навчальна, "Про
науково-дослідна та виховна роботи
колективу інституту у різні періоди його
розвитку, широко показано студентське
життя: спорт, художню самодіяльність,
будівельні загони тощо. Разом з тим за
рамками їхнього формату у пам'яті ветеранів
залишається багато цікавих фактів
про яскраві сторінки історії інституту. Для
деяких — це тільки приємні спогади, а для
інших — гордість за
людей, які віддавали всі
свої сили становленню та
розвитку інституту. Окрім
того, окремі фрагменти
цих спогадів, наприклад,
про організацію наукової
роботи студентів, можуть
бути корисними і сьогодні.
Є чудовий вислів: студентська
наука є лакмусовим
папірцем, за допомогою
якого визначається
стан наукової роботи
кафедри, лабораторії,
інституту. Звичайно ж, для
розвитку студентської
науки потрібні керівники,
матеріальна база, система
заохочень та чітка організація.
Усе це було в інституті
сімдесятих років. У
цей період майже 80 відсотків
студентів стаціонару
брали участь у науковій роботі. І це
була не формальна участь. А пояснюється
це тим, що на кожній кафедрі працювали
наукові гуртки або групи, були створені
студентські конструкторські бюро —
СКБ; працювала авіамодельна лабораторія,
аматорська радіостанція. Була організована
постійно діюча виставка студентських
наукових робіт, на якій щорічно
експонувалось 40-60 студентських розробок,
серед яких були експериментальні
прилади, лабораторне обладнання, навчальні
стенди, технічні засоби навчання,
наочні посібники тощо.
Цікавим є і той факт, що День науки в
університеті проводився у День космонавтики.
Навчальні заняття не проводились,
проходила загальноінститутська
студентська наукова конференція, в якій
брали участь практично усі студенти та їх
наукові керівники, а також студенти
інших вищих навчальних закладів Києва,
Москви, Ленінграду, Риги, Куйбишева та
інших міст Радянського Союзу. Кращі
роботи відзначались грамотами, преміями,
пам'ятними подарунками, рекомендувались
до опублікування в науково-технічних
виданнях. У цей період почав
видаватись збірник студентських наукових
робіт. За успіхи у розвитку студентської
науки інститут отримав високу оцінку
Міністерства вищих навчальних закладів
України та Міністерства цивільної авіації
СРСР.
Протягом багатьох років КІІЦА був
організатором проведення республіканських
конкурсів на кращу студентську роботу
серед ВНЗ України з технічних наук та
Всесоюзного конкурсу ВНЗ СРСР з проблем
авіації та космонавтики. Інститут
став засновником нового конкурсу — на
кращу студентську роботу серед ВНЗ
цивільної авіації. Наказом Міністра
цивільної авіації були започатковані
дипломи та грошові премії для переможців.
За пропозицією КІІЦА конкурс проводився
щорічно, почергово: у Києві,
Ризі, Ленінграді та Москві.
За участь у науковій роботі студенти
інституту мали золоті та срібні медалі
ВДНГ СРСР, дипломи республіканських
галузевих та всесоюзних конкурсів,
дипломи Міністерства вищих навчальних
закладів СРСР, України, Міністерства
цивільної авіації, ЦР
ВОВР тощо.
Значну роль в успішній організації
наукової роботи студентів
відіграла нова організаційна
структура студентського науково-технічного
товариства. Був
створений єдиний центр керування
СНТТ, Рада НДРС (науково
— дослідницької роботи
студентів). Рада об'єднувала
існуючі та створювані структури
товариства і форми його роботи,
наукові гуртки, СКБ, авіамодельні
секції тощо. До складу
Ради НДРС входили голови
НДРС факультетів. Саме така
консолідація сил і дозволила
розвернути широку дослідницьку
та конструкторську роботу
студентів, організовувати конференції,
виставки, олімпіади,
тісно пов'язувати СНТТ з навчальним
процесом."

8
Святкуємо
разом!!!
Щоденні зустрічі випускників,
численні відвідування гостей з різних
куточків України та з-за кордону, концерти
та виставки перетворилися у
справжній марафон, присвячений 75-
річному ювілею Національного авіаційного
університету.
З нагоди цієї знаменної події відбулися:
посвята у студенти молоді, яка
переступила поріг НАУ у ювілейний
рік; відкрито виставку макетів архітектурних
проектів дизайну навколишнього
середовища студентів та викладачів
факультету архітектури та дизайну
Інституту міського господарства;
зустріч студентів університету з ветеранами
(у рамках програми "Єднання
поколінь"); урочисте засіданні вченої
ради університету та нагородження
науково-педагогічних працівників;
студентський форум лідерів студентських
організацій Києва.
Урочистості з нагоди ювілею тривають.
Попереду багато цікавих заходів,
що залишаться з вами на все життя.
22 вересня (10.00) — у Державному
музеї авіації відкриття святкових заходів,
присвячених ювілею університету та
5-річчю заснування музею;
24 вересня (15.00) — засідання вчених
рад інститутів та нагородження кращих
викладачів та співробітників з нагоди
75-річчя університету;
25 вересня (17.00) — у ЦКМ НАУ
святковий концерт з нагоди ювілею
НАУ;
29 вересня (17.00) — у Центрі культури
та мистецтв НАУ гала-концерт
пісенного конкурсу "Крила України" серед
студентів, аспірантів та викладачів
університету;
11 жовтня (11.00) — у яхт-клубі університету
відкриття регати "Південна
варта-2008", присвяченої ювілею.
Наш гість — Леонід Кучма
Любава Обуховська,
кореспондент Управління
гуманітарного розвитку НАУ
В урочистостях, присвячених 75-річному
ювілею Національного університету,
взяв участь
Леонід Кучма - Голова благодійної
організації "Президентський фонд Леоніда
Кучми "Україна", Президент України
(1994-2005). Разом з ректором НАУ
Миколою Куликом та першим проректором
Максимом Луцьким почесний
гість відвідав навчальний ангар, побував
у Аерокосмічному інституті, зустрівся з
викладачами та студентами. Під час візиту
Леонід Кучма вручив персональні стипендії
найкращим студентам університету
2007/2008 навчального року. Стипендіатами
стали Олексій Ільїн, Олена Лінчук,
Анна Тімна, Анна Чинарова, Артур
Шейкаметов.
Леонід Данилович також взяв участь у
зустрічі студентів НАУ з ветеранами навчального
закладу. Вона відбулася в актовій
залі університету в рамках програми
"Єднання поколінь". Разом з ректором
університету Миколою Куликом почесний
гість вручав нагрудні знаки "Ветеран
Національного авіаційного університету"
та "75 років Національному авіаційному
університету" ветеранам навчального
закладу і його нинішнім співробітникам.
Нагороди отримали близького 50
чоловік. Перед присутніми виступили:
народний ансамбль танцю "Політ", учасниця
народного театру "Екіпаж" Ксенія
Гусел з монологом "Балада про дружбу",
солісти ансамблю бального танцю "Променад"
Ольга Волкова та Дмитро Погибель,
студентки Юлія Мірошниченко та
Наталія Муляр з відомою піснею "Нежность",
призер міського огляду самодіяльної
та народної творчості Андрій
Кошман з піснею "Счастье вдруг...".
На згадку про святкування ювілею
Національного авіаційного університету
Леонідові Кучмі вручено макет літака.
ГАЗЕТА НАЦІОНАЛЬНОГО
АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
http://aviator.nau.edu.ua
Редакційна пошта:
e-mail: pr@nau.edu.ua
шеф-редактор
редакійна рада
верстка
С.Дичковський
В.Ворона
В.Москалець
Ю.Цой
А.Тумко
Відповідальність за точність інформації
несуть автори публікацій
Друк: ТОВ “Людопринт-Україна”
Реєстраційний № 145. Серія КІ
Видано 5 січня 1996 року.
Адреса: 03058, м. Київ,
пр-т Космонавта Комарова 1,
НАУ, Управління гуманітарного
розвитку, корп. 1, к. 1-322,
т. 406-79-98.
Наклад 500 прим.