Современное искуство. Художники Украины. Валерий Шкарупа. Contemporary art. Artists of Ukraine. Valeriy Shkarupa

ЭКЛЕПТИКА и ДИАЛОГИЯ
Принадлежность автора к одной планетной
системе современных украинских художников и
совместное движение в общей плоскости,
эклиптики — общения и творчества, и эклектики
— как диалога стилей, формируют его нынешний
образный метаязык. Живописные работы Валерия
Шкарупы образца 2009 года, представленные на
выставке, демонстрируют свойственное автору
деликатное сочетание техник и приемов, стиль
живописного постмодернизма. Левкасная техника
и фактурность, сочетание масла и акрила,
позволяют автору добиться своеобразной
синергии, где цитата и контекст вовлекают
зрителя в диалог, превращая его из наблюдателя
в собеседника. Отмеченная выше деликатность
просматривается также и в названиях работ
(Восточный пейзаж, Фреска, Междуречье и др.),
призванных, скорее, скрыть возможную
конкретику и узнаваемость, но выдающих тонкую
организацию автора. Условная фигуративность
ряда работ (Тунгуска, Гейша, Дама с камелией,
Человек дождя) оставляет свободу восприятия
ассоциаций, аллюзий, заимствований и цитат.
Валерий Шкарупа относится к категории
подлинных живописцев, зрение которых является
мышлением, отвергающим поверхностную суету и
мельтешение эмоций. В его творчестве отражено
первичное ощущение жизни, её мистический звук,
причастность к сокровенной тайне породившей
его земли, вернее, той древней цивилизации,
некогда на ней существовавшей. Отвлеченность
его работ таит печать первородности стимулов
творчества. Ему удается обнаружить и перевести
в изобразительный ряд глубокие пласты сознания,
преобразовать в знаки без производных чистое
подобие чудесного, рожденного прямо из небытия.
Александр Павлов
Валерий Юхимов
Валерий Шкарупа. Киклады (тетраптих), 2009, холст, левкас, акрил, масло, 1 50х450.
Кіклади
Це художник дивний і архаїчний наскрізь, але
в його випадку стародавній світ мерехтливої
архаїки потужно зімкнувся, наче води океану,
навколо надсучасних проблем і цілей такого
живопису.
Пам'ять про материнське лоно корабля не
покидає душу живописця ніколи; всередині кожної
картини, наче в горлі амфори, знаходиться увесь
водний світ, у котрому, як водиться у міфах,
вмирає і відроджується сонце. Це його особливе
різнокольорове, масивне море, натуральностихійне,
священне, яким воно зображувалось на
мікенських вазах, та небо, що висить чудовою
шаховою сіткою над ним і так надає приховану
геометричну структуру мінливій стихії.
Валерій Шкарупа виявляє великий щільний
синкретичний світ, що передував міфологічному
або раціональному поясненню світобудови.
Наступним етапом буде подальше розгортання
геометричних знаків у образи. Звідси – ця крітська
подвійна перспектива – як спогад про спалах
таємничого мистецтва острівних Кіклад, та –
яскраве відчуття миттєвої краси навколишнього
світу, його зачудоване споглядання.
Орієнталістика в найкращих речах Шкарупи –
це світ оживаючих тіней, рухливий, то кольоровий,
то монолітно щільний, густий, багатий і пістрявий,
схожий на пишну товсту тканину килима, що тче
Пенелопа. Уліс долає нездоланні простори,
терпить «водні» страсті, але епос закінчується, як
годиться, щасливим поверненням царя.
Дмитро Корсунь
1 4