Первоапрельская „шутка“: - Газета Акцент

16 ШТРИХИ ИСТОРИИМи її втрачаємо…Спостерігаючи за „оптимізацією“ черкаської медицини, треба знятикапелюха. І не з великої шани до реформаторів, а просто так заведено,бо це той випадок, коли знімають капелюха і говорять кількатеплих слів. Згадують біографію і чесноти. Висловлюють співчуття.Тож щиро посумуємо, адже медицина, яка ставила на ноги дідів ібатьків, опосередковано причетна і до нашого з вами народження.У березні 1919 року у Черкасахбув створений повітовий відділохорони здоров'я, на який покладаласяфункція з організаціїлікувально-профілактичних закладів,надання допомоги бійцямЧервоної Армії, боротьбуз епідеміями. Особливу загрозунаселенню у ті роки становилибезперервні спалахи епідемійвисипного і черевного тифів, туберкульозу,дифтерії, корости.Надзвичайна ситуація вимагаланадзвичайних заходів, тож упорядку трудової повинності усімедпрацівники були „кинуті“ наборотьбу, насамперед, з тифом.Створювалися мобільні санепідемзагони,„робітничі комісії“ зчистоти, агітбригади добровольців.У стислі строки у Черкасахбуло відкрито 4 лікарні на 270 інфекційнихліжок.Проведення протиепідемічнихзаходів тоді ускладнювалосянапливом біженців з Поволжя іПівдня України, гострим дефіцитомвугілля і дров у лікарнях,що вже казати про медикаментиі харчі. Страшною була зима1921-1922 років, коли показникизахворюваності на тиф на 10тисяч населення становили 1100випадків: найбільше в Україні.На початку 1920-х у наших краяхміцно вкорінилися віспа, дизентерія,сифіліс. У силу географічногорозташування Черкасине минала жодна пандемічна халепа.Голод у поєднанні з епідеміямипризвів до катострофічногозниження народжуваностіі високої смертності населення,показник якої в 1922 році на 1000осіб становив 50 (народжуваності— 16).Та нова влада витримала удар,адже наскільки активно населенняатакували пошесті, настількишвидко розбудовувалася й медичнагалузь міста. Фактично,у ті роки ми мали унікальну ситуацію:у Черкасах, крім дітей істарих, не було городян, ніяк непричетних до справи охорониздоров'я. Їх об'єднували у громадській робітничі профілактичніорганізації, а лозунг V з'їзду здороввідділіву 1924 році зафіксувавнову концепцію масової медицини:„Від боротьби з епідеміямидо оздоровлення умов праціі побуту трудящих“. У 1923-1925роках у Черкасах були відкритішкірвендиспансер, рентгенкабінет,будинок санітарної освіти,нічний профілакторій, протитуберкульознийдиспансер. (У Черкасахв 1926 році мешкало 23,3тисячі жителів).У популярних тоді порівнянняхз 1913-м, найуспішнішим рокомв історії царської Росії, фігуруютьтакі дані: забезпеченістьлікарняними ліжками населенняміста зросла вдвічі, лікарями —у 6,6 разів, працівниками середньоїмедичної ланки — у 10 разів,смертність населення знизиласьу 2,3 рази. Наприкінці 1920-хна підприємствах міста масовостворюються фельдшерські талікарняні медпункти, розширюєтьсямережа лікарняних і профілактичнихзакладів. У 1930 році вмісті була організована санстанція,перед майбутніми медсестрамивідчинив двері медичнийтехнікум. На 1930 рік кількістьнаселення міста зросла до 31,1тисячі осіб.У 1931 році розпочала своюоперативну діяльність станціяшвидкої медичної допомоги,була відкрита зубопротезна лабораторія.„Фішкою“ 30-х сталаповальна мода на фізкультуру,оздоровчу гімнастику і народнийспорт. Кожен сільський (!)клуб Черкащини, не кажучи вжепро міські, за сприяння райрадТСОАВІАХІМу та фізкультуримав підготувати 150-200 обороннихта спортивних значківців,громадський актив з „народноговеслування“, бігу, гімнастики таінших масових видів спорту.У 1938-1940 роках представникиколись найхворобливішогоміста і району України виборювалиперші місця у республіканськомуогляді з масового спорту,а у 1940-му Черкаський районбув третім серед сільських районнихфізкультурних організаційСРСР. За неповні 10 років кількістьмешканців міста зросла до52 тисяч осіб.Нове випробування для медициниміста настало з початкомйого окупації. Зі зрозумілихпричин попервах фашисти булизацікавлені у збереженні її інфраструктури,та у вересні 1943-го ситуація докорінно змінилася:відступ окупантів з Черкащинисупроводжувався тотальноюруйнацією усього медикосанітарногогосподарства міста.Були зруйновані Перша і Другалікарні, пошкоджені будівлі поліклініки,водолікарні, Пастерівськоїстанції, тубдиспансеру. Назахід ешелонами попрямувалообладнання, з Черкас його вивезлина астрономічну, як на ті часи,суму — 7 мільйонів карбованців.На момент звільнення міста уньому працювали лише 10 лікаріві функціонувала одна лікарняна 50 ліжок. У цей час з новоюсилою спалахнули інфекційніепідемії, зросла захворюваністьна кишково-шлункові, серцевосудинніта шкірно-венерологічнізахворювання.Здолали. Вже у грудні 1944-гов Черкасах працювали 4 лікарніна 200 ліжок, 2 поліклініки, дитячаі жіноча консультації, станціяшвидкої допомоги, шкірновенерологічнийдиспансер. Відразупісля війни у Соснівці булавідкрита мережа санаторнолікувальнихзакладів для фронтовиків,значення яких вимірювалосямасштабами усього Союзу. У1947 році інфраструктура медициниміста досягла довоєнного рівня.У 1954 році було утворено Черкаськуобласть, відтак, згідно вимог,новий обласний центр потребуваврозбудови системиохорони здоров'я. У Черкасахз'явилось кілька великих обласнихлікувально-профілактичнихзакладів, у яких, окрім консультативноїдопомоги городяни почалилікуватися на стаціонаріза найголовнішими профілями.Розширення мережі відбувалосяпаралельно з будівництвом новихтипів лікувально-профілакторнихзакладів. У період 1954-1964 роківна розбудову медицини Черкаскоштів було витрачено більше,ніж у будь-якому іншому обласномуцентрі України. Посиленаувага у медичному обслуговуваннінаселення приділялося дітям. На1967 рік здоров'ям маленьких таюних черкащан опікувалися в дитячійлікарні (150 ліжок), дитячомуінфекційному відділенні приміській лікарні №1 (50 ліжок), дитячихпалатах при всіх вузькопрофільнихмедзакладах. З 1925 по1965 рік населення міста зросло уУ березні 1919 року у Черкасах був створенийповітовий відділ охорони здоров'яЗа часів СРСР багато уваги приділялось фізичній культурі3,5 рази, а кількість місць у дитячихяслах за цей період збільшиласяу 35,3 рази. Майже у 10 разівзнизилася дитяча смертність.У цей час місто стало „стотисячником“.Згідно з планом розвитку народногогосподарства на 1966-1970 роки, у нашому місті передбачалосязбудувати новий онкодиспансер,Третю міську лікарнюна 480 ліжок, дитячу на 240ліжок, Другий пологовий будинокна 120 ліжок, дві поліклінікина 750 та 500 відвідувань за зміну.За цей час на кожні 10 тисяч населенняміста показники обслуговуваннямали становити: кількістьлікарняних ліжок — 115, лікарів— 40, медпрацівників середньоїланки — 100, місць у дитсадках— 500.Квітень 2011 року стане „початкомкінця“ „старої“ черкаськоїмедицини. Хронічне недофінансуваннягалузі незабаромспричинить „велике переселення“закладів і персоналу. Тож,не дай вам Боже серйозно захворіти,принаймні, у кілька найближчихмісяців. І залишаєтьсялише вірити у те, що її реформуваннястане винятком з правилаі матиме позитивний ефект. Хочавіриться не надто, бо прецедентівефективних реорганізацій чомусьпоки що не спостерігалося.Борис Юхнознаете ли вы…Квестродом изсоветскогопрошлогоВ последнее время средимолодежи очень популярностало бегать ночьюс фонариками по городу,на опережение искатьтаинственные знаки. Всеэто занятие называетсясловом английскогопроисхождения „квест“.Старшее поколение крутитпальцем у виска… и сностальгией вспоминает,как в школьные годы онивыезжали в лес, на „Зарницу“.Она зародилась в январе1967 года. „Пионерскаяправда“ опубликовала приказкомандующего игроймаршала артиллерии и ГерояСоветского Союза Казакова.Тут же в редакциюпосыпались письма с готовностью„батальонов“принять участие в игре. ЦКкомсомола почин поддержал.Игре дали добро.Игрища были очень популярнымисреди пионеров.Цифры говорят сами засебя. Если в первой „Зарнице“принимали участие1,5 миллиона школьников,то уже третья собрала 16миллионов детей.„Зарница“ была не простоигрой. По замыслу руководителейстраны, онаи воспитывала патриотическиечувства, и давалапредставление о стратегиии тактике боевых действий.Ведь не зря же существовалкомплекс ГТО. Таким образомстрана готовила будущеепополнение молодыхсолдат, которые и в лесуориентируются, и спортомзанимаются.Правила игры были незамысловатыми.Школьниковделили на две команды.Судья определял местоположениеобоих лагерейпротивников. На каждойбазе имелся артефакт— обычно флаг. Его и нужнобыло заполучить для победы.На плечи нашивалисьпогоны — всем по два, а капитанукоманды по четыре,один под другим. Живучиекапитаны были, однако.„Убить“ соперника можнобыло, сорвав с него погоны.Если же удавалось сорватьодин — боец считался ранеными не мог бегать.Кстати, в соседней Белоруссиив „Зарницу“ „рубятся“до сих пор — ну не признаетбацька „квестов“.