Наше Життя (Our Life), рік 1952, число 1, січень - електронна ...

лу 'ніч падав сніг й на світі сталотак біло-оіло, наче сам Господьвкрив його білою пеленоюна прихід Свого Сина. Ранкомколи батько лади,вся итидо церкви, голосно оотрусившисніг з чоб т, відхилив дверідо кімнати дяк Бартао. Топрошу єґомосця, тіре-оа тірошкипочекати, -нехай наймит пром-етестежку до церкви, ЩО ЇІ СНіГзасипав. І -не знати як єґомосцьвишлють когось в Колодне?Там, кажуть, люди, сернюкирогами геть огорожу колостога розметали. Як не поправиться,то прийдуть з стадом,й терез свята великої шкодинароблять у сіні.А батько на те, тільки лагідномахнув «рукою. — Хай, каже,зір об им о це вже по святах. Небуде ж Божа твар на Свят-вечірголодна...О, який добрий, коханий,став тоді в моїх очах тато...Цілий день у хаті й на дворі,кипіло, шуміло наче в улию. Надворі наймити сніг прокидають,роблять лад у стайні, клуні. СестраГаня порядкує з „хлопцями",братами, що приїхали насвята зі школи в Бучачі. У кухнімама з обома куховарками,столовою й челядною, ще й здоінаймленою давньою помічницеюмазуркою Касею, ладятьтрадиційних 12 -страв, та іде йусякої їжі на всі святочні дні,щоб стало часу й на церкву йна розвагу. Для дитини це рай!Бігаю від одних до других, незнаю до кого на довше пристати?Може до б'ратіка Гіляркащо власне викінчує прекрасноговеликого вертепа, ,„пошиває“крівлю соломою?Над вечір іпомалу все вспокоюєтьея,-втихає. У кухн