Наше Життя (Our Life), рік 1959, число 10, листопад

ВИДАЄСОЮЗ УКРАЇНОК АМЕРИКИФPublished byU krainian N ational W om en’sLeague of America, Inc.909 N. Franklin S treetPhiladelphia 23, Pa.Листопад10N o v e m b e r1959

РІК XVI. ЛИСТОПАД Ч. 10Видає Союз Українок Америкираз в місяць за вийнятком серпняРедагує Колегія — Лідія Бурачинська,Кекилія Ґардецька, Олена Лотоцька,д-р Наталя Пазуняк, Марта Тарнавськаі Марія Юркевич.Листування й передплату висилатина адресу:909 N. F ranklin St.P h ilad elp h ia 23, Pa.Річна передплата в ЗДА й Канадівід січня 1859 ............................ $4.00Піврічна передплата ..................... $2.50Річна передплата в АнгліїРічна передплата в АвстраліїРічна передплата у ФранціїПоодиноке число 40 центівН іф . ст.2 ф . ст.900 фр.VOL. X VI. N O V EM B ER No. 10Edited by E ditorial BoardM onthly publication excep t A ugust,of the U krainian N ational W om en’sL eague of A m erica, Inc.909 N. F ranklin St.P hiladelphia 23, Pa.Phone MA 7-7945Subscription in the U nited Statesof A m erica $4.00 per year, h alf year$2.50. Subscription in Canada $4.00per year, h alf year $2.50. Subscriptionin England 1У4 pound sterling, peryear. Subscription in A ustralia 2pound sterlin g per year. Subscriptionin France 900 francs, per year.Entered as second class m atter J u ly8, 1944, at the P ost O ffice at P h ila ­delphia, Penna., under th e A ct ofM arch 3, 1879.Single copy 40c.З нагоди 60-ліття народин п-ні ПелагіїЛапінської родина і знайомі влаштувалиювілятці дня 23. серпня несподіванузабаву.Під час забави кілька милих слівпромовила до зібраних п-ні М. Вірстаі вручила ювілятці від усіх присутніхі неприсутніх малий, але щирий подарунок.Зворушена до сліз п-ні Л ати ­ська подякувала всім за милу несподіванку.З нагоди цього ювілею п-ніСтефанія Слюзар запропонувала збірку на пресовий фонд Нашого Життя.Зібрані гості дуже радо відгукнулисьна цей заклик, складаючи на це 9 дол.,з чого призначено б дол. на НашеЖиття, а 3 дол. на Укр. Вісті.Зложили по 1.50 дол. пп. Тхорик,по 1 дол. п-ні Слюзар, по 50 ц. пп.Гонтарик, Пилипюк, Юрчишин, Гніт,Шилева, Вірста, Копелець, Лапінська,Качмар, Гасай, Татчин, Соробей, Біденчук,Галій.Сїефанія Слюзар, ЕдмонтонЗ м і с т :Л. Тимошенко: ПоворотДві річниціР. Сидорик: Дбаймо про культурнийрівень !1. Шумська: Про мистецтво імистецький промислГр. Лужницький: Катря РубчаковаГ. Ракоча-Білинська: Чого молодьхоче від насМ. Фединська-Білозор: Сорок роківтомуЛ. Б.: Два ювілеїФ. Сорока: „За гонор"Л. Бура: 3 бунту проти буденщиниВелика втратаО. Лотоцька: Слово голови СУАН. 1 .11.: ЖінрадиІз житія наших центральІз об’їздки делегаток СФУЖОЧ. Ч.: Добір назвд-р Н. Сороківська: Дещо про„недугу поцілунку"Вишивана вечірня сукняО. Кобець: Люблю лісК. Перелісна: БратікН. Наркевич: Бабуніна таємницяІз Окружних З ‘їздівО. Керч: БулькаНа обгортці:Митрополит Андрей ІІІептицькийSPIRIT OF FLAMEТвори Лесі Українки англійською мовою. — Ціна $3.50.і !Ф ЕДЕРАЛЬНА КРЕДИТОВАуКООПЕРАТИВАС амопоміч"Филаделфії— пош ирю є ідею систематичноїощ адности— сприяє й допом агає в розбудовінаш ого промислу й торгівліP H IL A D E L P H IA“S E L F R E L IA N C E ”FEDERAL CREDIT UNION813 N. Franklin St., Phila. 23, Pa.Tel. W A 2-1354Замовляти в Централі СУА.В цП дщ ПОЗИЧКИД уж е часто потребуєм опозички на купно предметівдом аш нього вж итку. її уділитьнам радо У країн ськаК редитівка на д у ж е догіднісплати. Щ об ви могли порівнятивисоту відсотків та переконатись,щ о позичка в„С ам опом очі4* найдеш евш а,подаємо Вам табелю :Відсотки від позички 100дол., платної у 12 місячнихратах:6% 8%в банках 6.00 8.00в Кредитівці 3.28 4.37Відсотки від позички 1,000дол., платної в 36 місячнихратах:6% 8%в банках 180.00 240.00в Кредитівці 95.00 126.00Цей перегляд вистачає,щ об Ви усвідомили собі, к у ­ди йти за позичкою !

П О В О Р О ТКрилатий птах з далекої чужини —Вертає вязень знову в рідну хату.Зустріли птаха друзі на ліщині,Вітають щиро в зелені багатій.О звуки волі! Що ще більш бажаєш?Музико трелів у пташинім льоті!У вічах юний захват загорає,Що вибереш, мій Друже, радість чи скорботу?Ти вмів бо ясні дні у теміні пізнатиЙ любити тугу, що так рвалась люто,Як воля кликала крізь отвір гратів —В хмільне вино душі лила отруту.Не вигорів вогонь палкий у тиші,Твій юний шлях на досвід став багатий.Моя рука привіт до Тебе пишеУ час, як вийдеш волю зустрічати.Ліда ТимошенкоД в і річниці...звертаємось до всіх віруючихукраїнців полинути думкою до Соборусв. Юра, де зложене тіло одногоз найбільших Митрополитівнашої Церкви й молитвою віддатийом у честь і поклін.(Із звернення постуляту БеатифікаційногоПроцесу Кир Андрея)В цей великий День — радістьіз смутком обнялась. Згадуємо великийдержавний чин нашого народу,яким він проявив свою волюдо самостійного життя. І поминаємо15-ліття смерти найвірнішого їїсина, Митрополита Кир Андрея.Обі ці дати — такі символічні, такпов’язані діями, — говорять саміза себе. І коли звичайно смертьвіддалює людину від живучого покоління,то тут це не справджується.Постать любимого всіми(На перше Листопада)Митрополита, можна сказати, щодійсного патріярха цілого українськогонароду, наближується донас щораз чіткіше, хоч віддалюєтьсярік за роком сумна дата йогофізичної смерти. Його особа, арадше його діла такі пов’язані зПершим Листопада, що можна смілотвердити, що коли б не малаГалицька Земля його, як Предтечі— не був би здійснився і 1. листопад1918 р. у Львові.Як воїн на стійці залишився боронитисвоєї Церкви й народу із повною свідомістю відійшов Увічність, залишаючи нам проречистийзаповіт. Його життєвоюідеєю було об’єднання українськогонароду в одній ХристовійЦеркві. До всіх справ підходивМитрополит Андрей з християнськоюлюбов’ю — „щоб поконатинапасті й пересуди мав я одинокузброю, а саме зброю християнськоїлюбови до ближньогоі любов до справи, для якої я посвятивціле моє життя, тобто длясправи святого з’єдинення".Тому напевне в день ПершогоЛистопада наші молитовні думкиполинули до Собору св. Юра. Уцьому зітханні об’єднались сотнітисяч, міліони українських сердець.Великий храм ожив у нашихзгадках не тільки красою своїхліній. А сполучився з найменнямВеликого Митрополита, якоготлінні останки спочивають у йогомурах.Чекаємо всі тієї хвилини, колиЦерква визнає його святим. Цяхвилина наблизить нас теж до новогоПершого Листопада, із якимтак нерозлучно сплелося його світленаймення.

ДБАЙМО ПРО КУЛЬТУРНИЙ РІВЕНЬ(Гутірка, відчитана в радіопередачі СУА в Шикаґо)У нас часто говориться, щонаш жіночий рух пішов трохиіншим шляхом, як у другихнародів. Б поході до рівноправности наше жіноцтво включилосяв боротьбу нашого народу ітому провідна ідея наших жіно--чих організацій має свої окреміприкмети.Д о чого зм агаю ть наші жіночіорган ізац ії?П ерш е — до піднесення к у л ь ­тури і ж и ттєвої справности своїхчленок, щ об скріпити їх силуй відпорність у боротьбі за н а­ціональний ідеал.Д руге — до освідомлення йзактивізування у к р аїн с ьк о ї ж ін ­ки в ї ї громадсько-політичнихправах.Т ретє — до плекання родиннотворчихприкмет і кращ ого сповненняї ї родинних і виховнихзавдань.Коли переглянем о ті три н а ­прямні — бачимо, щ о вони в е ­дуть до повного р озви тку ж іночо ї особовости. Та боротьба занаціональний ідеал стоїть у н ь о ­му на перш ом у місці. У своємузм аганні україн ськ а ж інка руководитьсяв перш у чергу цим кли ­чем і до нього достосовує д альші.П ерегляньм о, як воно в п р ак ­тиці виглядає.У кож ній організації членкивідразу беруться до гром адськогоділа, не дбаю чи про працю надсобою і над своїм удосконаленням.А засоби організації невистачальні,щ об піднести культу р ­ний рівень своїх членок, бо тихкілька академій чи доповідей, щ оїх даєм о впродовж року, щ е несповняю ть того завдання. Томуповинні наші організації за становитисьнад тією сторінкоюсправи. Засновую чи бібліотекипри Відділах, влаш товую чи ч а ­стіше доповіді й дискусії, спонукуючи до о бовязк ової передплатисвоїх ж урналів — скріпимоїї. А головне — все і всюдидавати спрямування, щ об кож наж інка сама над своїм духовимрозвитком працю вала.Часто чуєм о дум ку, щ о тут усірівні й освіта не має значення."Це правда, щ о степень освіти щ ене ріш ає про м оральну і гром адськувартість людини. Але вінпідносить ЇЇ. П ригадайм о собі,скільки видатних одиниць вибилосьв Америці через саму освіту!Ж інка, яка зн ає добре історіюй літературу свого народу,може бути не тільки доброю•представницею його між чужими,але буде також доброю виховницеюсвоїх дітей. Вона зм ож е відповістина кож не Їх питання іспрям овувати Їх зацікавлення увідповідний бік.П раця над своїм духовим р о з­витком потрібна ж інці також іна те, щ об вона вміла зайнятистановищ е у громадських і політичнихсправах. Бо лиш із зн ан ­ням і зрозум інням їх вона зд о ­буде собі це місце.Тому на те повинні наш і ж іночіорган ізац ії зверн ути пильнуувагу. У своєму пляні праці т р е ­ба узгляднити і скріпити ті д і­лянки, щ о підносять культурнийрівень, даю ть погляд на справу,привчаю ть до виступу й дискусії.Щ о більш е освічені й певні себебудуть наш і членки, то кращ ебудуть репрезентувати нас п е­ред чужими, і к р ащ е б у д у ть виховуватисвоїх дітей і більш езм ож уть у ж итті осягнути. А зтим і наш а організація скріпиться і здобуде кращ е становищ е угромаді. Розалія СидорикМИСТЕЦТВО Й МИСТЕЦЬКИЙПРОМИСЛУ ж урналі Н. Ж . ч. 5, п-ні О.Грицай п робує розвязати проблему,щ о від довш ого часу є п роблемоюмистців. Вона видвигає справуу к р аїн ськ о ї порцеляни, як у н а­зиває „виш иваною " й ставить підсумнів ї ї доцільність.П-ні Грицай зазн ач у є у своємудописі, щ о не м ає м истецької освіти.М абуть, у том у криється причина,щ о вона не розрізн ю є двохпонять — м истецтва й м истецькогопромислу. О дне і д руге — з о ­всім різні речі.П орцелянові вироби з „виш ивкою", про які згад у є п-ні Грицай— це власне вироби того м истецькогопромислу. Д о них не мож наприкладати тієї сам ої міри, щ о дотворів м истецтва. Тарілки і чаш ки— це речі уж иткові. І в них треба— коли виробляєм о їх — у згл я д ­нювати смак публики, щ о ці речікупує і їх у щ оденном у ж иттіуж иває.В зори на порцелян у буваю тьрізні: легкі, тяж кі, вигинасті. Однілю блять такі, другі інакш і. Н аш апублика, стуж ена за своїм, ш укаєту т своїх мотивів. Чи мож на дивуватисьнашим мистцям, як і п рац ю ­ючи у прикладном у мистецтві,стараю ться дати їй те?Коли б тих „ш там пованих" у з о ­рів розходилась дійсно великакількість, це дало б м атеріяльнуб а зу для розви тку різнородногом истецького промислу. Т оді м ож ­на б пробувати робити взори нарізний смак. Б ули б тоді напевней багатокольорові порцеляновісервіси м истецького виконання.Та порцеляни „ з виш ивкою " р о з­ходиться дуж е мало. Ц е не даєзм оги розгорнути ш ирокого п ри ­кладного виробництва і ч е р ез тевоно обм еж ується до кількох п о­чаткових спроб. Н атом ість ш и­р яться по наш их х атах японськізм ії і смоки, Д ейвіси К рекети і совєтськіВ аньки-В станьки. Чи надум ку п-ні Грицай кращ е, щ о б в о ­ни творили „культуру" н аш о ї х а ­ти ? А витиснути їх м ож е тількиота „виш ивана" порцеляна. Д о р о ­гий пЬрцеляновий сервіс із ви сокоякіснимузором цього не зробить,бо ш ирокий загал його до щ о д ен ­ного вж итку не купить.Ірина ШумськаПодаруйте „ДУХ ПОЛУМЯ" ЛесіУкраїнки до найближчої американськоїбібліотеки. Ця книжкаосвідомить світ про нашу культуру.

Сорок років минає з того часу,коли українську сцену покинуланавіки одна з найбільших артистокукраїнського театру Катря з КоссаківРубчакова. Зійшла зі сценив дуже молодому віці; було їйусього 40 років (1879— 1919), втому 24 роки пробула на сцені.І ледве чи сьогодні знайде хтосьпризабуту могилу Катрі Рубчаковоїу Зінківцях, на передмісті Кам’янцяПодільського, де в грудні1919 р. похоронено нашу великуартистку. Але зате на сторінкахісторії українського театру КатряРубчакова залишила своє і’мя навіки.Молодою 16-літньою дівчиноюКатря Коссак вступила до театру„Бесіди" восени 1896 p. І як пишенаш історик театру Ст. Чарнецький*„в поті й праці здобувалаперші успіхи й славу. Щойно післядвох років їй, молоденькій хористцідали заспівати Арсену в»Бароні циганів« Штравса. Не підозрівавтоді, мабуть, її першиймистецький керівник і режисерСтепан Янович, що в цій дрібненькій,слабосильній, анемічній дівчинідрімає такий великий сценічнийталант, який по роках праці і зусильскристалізувався і заяснів багатством,всією красою, силою івсебічністю “.Згідно з істориками нашого театру**й рецензією із того часуКатря Коссак, яка згодом вийшлазаміж за видатного актора ІванаРубчака, мала феноменальну інтуїцію,дар вчування в кожну ролю,вживання у кожний сценічнийтип, що вона його відтворювала.Ця вроджена сценічна інтелігенціядавала можність Рубчаковій самостійнорозв’язувати психічні проблемий тому кожен сценічнийжест чи міміка були в неї не копіовані,не вистудіовані, а подані логічно,як виплив переживання.Рубчакова належала до рідких талантів,що наполегливо працювалинад собою, що старались ■— навітьКатря Рубчакова* Ст. Чарнецький: Нарис історії у-країнського театру в Галичині. Львів1934.** Д. Антонович: Триста років українськоготеатру, Прага, 1925.у найменшій ролі — сценічне словополучити з душевним переживанням,слову, киненому зі сцени— дати душевний підклад. Цяпраця над собою, над ролею, надвитончуванням сценічного слова,Рубчакову виснажувала й неразвона вмлівала на пробах із перевтомий 'виснаги. Бо без Рубчаковоїне обходилась ні драма, ні комедія,ні опера, ні оперетка. Впродовжсвоєї служби рідній сценіРубчакова опанувала більш як сотнюроль і кожну ролю воїна не грала,а жила нею: вона не грала божевільноїМарусі в „Ой, не ходиГрицю", вона була нею. Вона булаАнною в „Украденому щасті"Франка, матір’ю в „Осінній ночі"Войновича, вона жила Рітою вВинниченка „Чорній пантері", вонабула жінкою генерала в драміО. Трахтенберґа „Відьма". її репертуаробіймав усю нашу драму(Карпенко-Карий, Стаірицький,Кропивницький, Франко, Винниченко,Пачовський, Черкасенко),не рахуючи чужих, як Ібсен, Ростан,Чехов, Ґордін і десятки інших.З природи обдарована милим ліричнимсопраном, співала майже вусіх операх, які йшли тоді на українськійсцені. В .ролі „Гальки“ Монюшкабула незрівняна, гра її дотої міри захопила режисера польськоготеатру Тадея Павліковського,що він запропонував Рубчаковійанґажман на польській сценівраз із її чоловіком Рубчаком. Д у­же доброю була, як згадує Ст.Чарнецький Маргариток» у „Фавсті“Ґунода.На переломі XIX— XX ст. КатряРубчакова належить до найвидатнішихпостатей історії українськоготеатру, тих постатей, які засвідчиливроджену талановитість дочокгалицької землі й які силоюсвоєї появи викликали нову низкуартистів і артисток, що з любовидо рідного мистецтва пішли наважку й часто невдячну службурідному театрові.Григор ЛужницькийНе забувайте відновитипередплату для наших читачок —залишенцїв в Європі!НОВІ ВИДАННЯСофія Парфанович: ЛЮБЛЮДІБРОВУ. Нариси й оповідання.Видання автора. Дітройт, 1959.Обкладинка Я. Дибовського. З передмовоюавторки.Діброва — це „надозерна улоговина",як пише авторка, де зїжджаютьсявлітку люди і діти з поблизькоговеликого міста. А слово„люблю" •—- окреслює відношенняїх усіх до цього шматка дикоїприроди. Бо вони — оті Люди Д а­леких Доріг — жили серед природиу своїй далекій батьківщині. Ішукають тут щось навподобусвого.У книжці розгортається життяцього закутка — людей, тварин ірослин. З мистецькою проникливістюзмальовує авторка боротьбуміж людиною і природою. А вонапроходить у різних формах, хочаі не в виді полювання.Книжка надихана теплом весниі літа, яке авторка так глибоко відчула.А. Княжинський: НА ДНІ' СССР.Видання ООЧСУ. Ню Йорк, 1959.Обкладинка М. Бутовича. З переднімсловом автора. Стор. 228.Ціна 2.75 дол.Із усієї літератури поворотів,що появилася різними мовами, маємотут чи не найповніший образжиття підсовєтського в’язня. Авторперейшов повний його страдальнийшлях — від арешту, слідствай удаваного розстрілу, аждо подорожі етапом і каторжноїпраці в далеких лагерах Сибіру.Та й насвітлено це під кутом страданьукраїнської людини, яка займаєтут передове місце. Розділи„Священики на каторзі", „Страдники-патріоти,прості українськіселяни" і „Ті, що великого бажають"— потрясають.Для нас дуже важливі сторінки,де автор торкається побуту жіноквязнївта дітей у лагерах Сибіру.Це тим цінніше, що свідчень прострадальний шлях жінок дуже мало.‘Л. Б.Збірник для дітей„СРІБНА ЗІРКА4*Коштує 50 ц.Замовляти в Централі СУА

Чого молодь хоче від насВиховна система в Пласті тимдобра, що виховниіцями там є дівчата,які самі недавно перейшлицей виховний вишкіл і ще у свіжійпамяті в них є ці переживання їхньогоюнацтва. От тому й використалая нагоду свого побуту напластовому таборі в Іст Четгемі,щоб погуторити з ними на виховнітеми. Дня 9. серпня я зустріласьіз команданткою і членками Булави.Починаю від найбільш дразливогоі важливого питання, а саме відтого, чи діти вживають між собоюрозговірної української мови. Проце обширно поінформувала менеп-ні Оксана Мельникович, команданткатабору. Ствердила, що дітичасто говорять між собою по-англійськи,більше новацтво, як ю-нацтво, більше хлопці, як дівчата.Меншим дітям у шкільному віціімпонує говорити по-англійськи ітреба вмілого підходу матері, щобце в дитини перебороти. Пані О-ксана подає як приклад досвід ізвласними дітьми. Жила вона довшийчас відірвано від українськогоокруження в Каліфорнії, а потіму Міннесоті. її діти легко підпадалипід вплив чужої мови, хоч у хатівона вживала всяких педагогічнихзасобів, щоб діти говорили між собоюпо-українськи. Головне —старалась збудити в дитині гордістьна її походження. До тогопані Оксана і її чоловік дуже добреопанували англійську мову,отже в товаристві чужих дітей моглиїї вживати. Та мати й тодізверталась до своєї дитини поукраїнськи.Коли це викликало насмішкув чужих дітей, тоді вонаповолі й тих дітей переконала проважливість знання мов; про те, щоамериканські державні круги домагаютьсявід своїх громадян знаннябільше, ніж однієї мови; про те,що треба своє любити, але й чужешанувати. Отже з певною увагоюдля цієї справи вдалось прищепитице не тільки своїм дітям, але йїх окруженню.Мабуть немає в наших матерейтого підходу, бо вживання українськоїрозговірної мови в дітейдуже занедбане. Видно, що в нашихбатьків немає почування національноїгордости, бо воно подиктувалоб їм, як поступати. Матизавжди була жрекинею домашньоговогнища, моральною і національноюопорою родини. Тому паніОксана звертає на це увагу жіночихорганізацій, які повинні зайнятисьосвідомленням матерей, іто не тільки матерей, але й батьків.Друге моє питання торкалосьзасобів національного виховання.На це відповіла мені п-ні ЛюбаКрупа, головна виховниця. Під тимоглядом Пласт має ще більші труднощі.Дітвора на таборі дуже різ-нородна. Найкраще представляютьсяпластунки й пластуни, щовже в Гуртках дістають певні відомості.Але інші діти зовсім непідготовані.Вдома батьки незвертають на те уваги, до шкілукраїнознавства дітей не посилаютьі дитина не має найменшогознання про Україну. Здається,що батьки — хоч і мають певнебажання, проте зовсім собі цефальшиво уявляють: за кількатижнів у таборі вони хотіли б,щоб дитина навчилась читати, писати,історію й географію Українита щоб при тому ще відпочалай набрала сил. Це все неможливе,коли в дитини немає до того підстави,коли вона вдома нічого проте не чула і не дістала засадничихвідомостей у школі українознавства.Оцей брак зрозуміння, співпрацібатьків наші виховні установинайбільш болюче відчувають.Трапляється навіть таке, щов деяких родинах (лікарських, самагол. виховниця — дружина лікаря)стрічається не комплексменшевартости, а снобізм. Батькихотять, щоб діти були в Америціщасливі і тому кажуть, не слідвитворювати в них духового розщеплення„національної схізофренії“.Пані Люба звертає мою увагуна вагу дошкілля. Добре засвоєнезнання мови в дошкіллі, певні враження,що їх дитина сприймає відпісень і казок — це цінний скарбна все життя. Це дасть їй почуттягордости на своє походження, зяким вона увійде в довкільний світ.Також урядження родинної хатий дитячої кімнати залишає на нійсвій вплив. З оцим побажанням воназвертається також до СоюзуУкраїнок Америки і до мене, якнововибраної виховної референтки.Ці відомості доповнює команданткановачок п-ні Катря Довбенко.Перед нею найтрудніше завдання— перебороти незнання у-країнської мови в новачок. їй важко.приходиться усувати в дітей діялектизми,особливо українізованіамериканські слова, бо батьки вдомаїх уживають. Прикро слухатицих макаронізмів, каже вона, щотак уже засмітили нашу мову. Мивсі українці у вільному світі повинніудосконалювати себе, свійрозум, своє знання з усіх ділянок,а разом із тим .свою мову. Самавона живе в Ню-Кенсінґтоні, денемає українського окруження;там вона зорганізувала школу у-країнознавства для дітей третьогопокоління (лемків і бойків). Виявляється,що їй легше вчити поукраїнськитих, що зовсім не знаютьукраїнської мови, ніж усуватиці діялектизми в наших дітей.Дальше доповнюють дискусіюстудентки-виховниці з Булави —пп. Леся Масюк, Наталка Скочиляс,Ірина Кондра, Ірина Ковшевич,а вже перед моїм відїздомЯрина Грабовенська. їх побажаннязворушують своєю вірою й надією.Треба, кажуть вони, щоб наші образотворчімистці змалювали намкрасу України в образах, якої вонивже не памятають, а дітвора йне уявляє собі. Треба, щоб нашіписьменники розробляли у своїхтворах постаті й проблеми, що цікавлятьмолодь. Треба, щоб нашіпедагоги подавали українознавствоу приступний і цікавий спосіб.От тут, напр.,-при „вогниках" ведутьсядуже ці-каві гутірки, в якихподають дітям історію, географіюй літературу України. Навіть довшігутірки діти слухають із захопленнямі з того вивязуються цікавіпитання й дискусії. Діти запамятуютьце докладніше, ніж коли бце було подане у школі, на скри-

Нелегко воно пригадати подіїз-перед сорок літ. Ніколи вони вжене можуть бути повними, бо виринаютьтільки моменти, які маркантновбились у память. Решта загубиласьу мряці часу при недолікахпам’яті, ■спричинених між іншимперебутими хворобами, питомимидля того часу.Та все ж раз-у-раз повертаюсьдо нього думками. Мені припалалиш скромна участь телефоністкий медсестри в дії УГА. Та це переживаннядало мені багато і в великіймірі спрямувало надальше моєжиття.Два роки перед 1. листопада1918 р. обняла я службу поштовоїуряднички в Задвірю коло Львова.Це був важний залізничий вузолвід сходу. Мої начальником бувтоді поляк.На цьому становищі застав менепропамятний день 1. листопада.Вже перед тим доходили до менеслухи, що валяться фронти. Вістіпучих лавках, при поломаномустолі, сухою реторикою.Та найбільше потрясло мене їхкінцеве прохання. Всі, як одна, висловилисьу тому напрямі, щоббатьки не вчили дітей тієї ворожости,яка існує між українцями католикамий православними, західньогой східнього походхення тарізних політичних партій. Молодьцього ніяк не може зрозуміти. Цеїї найбільше знеохочує й відстрашуєвід громадського життя, якене повинно обмежуватись, до групі групок. Оце й найважніше побажаннядо жіночої організації, щобвона мала вплив на з’єднання всіхкругів нашого громадянства.Отже висновок із цих розмовясний. Без 'батьківського дому, безтвердої настанови матерей, без у-ваги мистецького світу, без охотицілого громадянства не збережемомолодого покоління. Відповідальністьза те тяжітиме на всіх в однаковіймірі та передусім на українськійматері.(Із спогадів телефоністки)ці потверджували австрійські старшини,окреслюючи це словами ,,esist schlecht, es ist sehr schlecht“.Про становище українців у томучасі я не мала ясного поняття.А тут, дня 1. листопада, коли я,як звичайно о 8-ій год. рано прийшладо праці, на моє здивуваннязагородили мені дорогу при входідо поштового будинку два стрільціз українськими відзнаками на військовихшапках. Вони кинули менікороткий запит:— Хто ви?На моє вияснення українськоюмовою вони, впевнившись, що яукраїнка, сказали мені, що тепернастала українська влада і що меніприпаде обслуговувати телефонічнуцентралю, як потім виказалось,виключно для військових цілей.Ця хвилина потрясла мноюдо глибини. Я увійшла до поштовогобудинку, мов на крилах.Якось не пригадую собі, в якийспосіб відсунено мого начальника,бо він перестав урядувати. Япішла до свого нового призначення,свідома, що прийдеться менівиконувати відповідальне завдання.Воно лягло відразу всім тягаремна мене. Перші три дні і три ночія передавала й відбирала самі військовіприкази та повідомлення. Цітри дні безпереривної служби, немаючи нікого для зміни, мене дужевичерпали, я попрохала командантастації (це він видав мені першийнаказ виконування служби),щоб призначив когось на зміну вночі. І дійсно, ввечорі прийшов дижуритистрілець. Коли я на другийдень явилась на службу, завважила,що бракує слухавок і помічноготелефонічного апарату. Я зголосилапро це негайно командантовій по розшуках ці речі знайденоу двох залізнодорожних урядовців(один із них був поляк, адругий єврей). їх негайно усунено,одначе їх відхід прикро відчувався,бо з браку наших фахівців, труднобуло їх заступити.Так почалась моя телефонічнаслужба для УГА. В день я повнилаїї, а вночі заступав мене стрілець.Вага телефонічної служби в Задвір'їмала особливе значення в часі,коли почались бої у Львові, апотім, коли по відступі 22. листопадапротягались під самим Львовом.Тяжкий це був час. Свідома своєївідповідальности увага моя булавесь час напружена, телефонічнихприказів і розмов багато. До тогохвилювала мене боротьба, щойшла так близько нас. А тут повзмої очі (поштовий уряд був близькостації) йшли поїзди з полоненимиз російської армії. Обдерті,голодні, десятковані тифом та еспанкою,пішки або чіпляючись залізничихвозів, вони вертались домівта знесилені залягали стацію.Багато з них тут таки вмирало.У другій половині грудня КомандаБригади УСС, що находиласьтоді близько в Куровичах, на моєпрохання призначила другу силуна поштового урядовця. Від тодіпраця полегшала і ввійшла приблизнона нормальну дорогу. Тодівже було в мене більше вільногочасу і в грудні, крім звичайної своєїпраці на пошті, прийшлось подуматипро збіркову акцію в селідля нашого війська. Наближавсячас Різдва й крім заспокоєння звичайнихпотреб хотілось відмітитиякось це радісне свято. У селістворився комітет, що займавсязбіркою теплого одягу і взуття.Наші добросердечні селяни жертвували,що могли. Щотижня їхалипідводи до Команди в Куровичах,повні хліба, сала, яєць та теплогоодягу. Звідтіля висилано тіприпаси на фронт.Із фронту під Львовом доходилидо нас то невеселі, то знов бадьорівісті. Хвилеві невдачі скріплюваланадія, що під кінець грудняприбудуть нові військові силиз усіх частин краю. Розпочали наступ— ми почули про зайняттяЛичакова. Тим часом якраз на на-

ше Різдво прийшлось нам зновуу Задвірї з тривогою оглядати нашівійськові частини, що відступилипід натиском поляків, які передерлисьіз півночі до Львова, займаючиЖовкву. Потім знов із кінцемсічня, як це приносили вістки,наше положення поправилось,Жовкву відбито і небезпека часовопроминула.А тим часом мої дні минали прителефоні у постійному напруженні.Відомості з фронту я сильно переживала!Радість моя була велика,коли то в лютому чи може вберезні ми дізнались про наші успішнібої під Городком. Наші зайнялиДолиняни під проводом пор.Івановича і тим способом окружилиЛьвів, перериваючи залізничулінію Львів-Перемишль.В часі, коли то з фронту доходилиці відрадні вістки, у нашомуселі загніздилось інше лихо. Побудованов нас бараки для приміщенняхворих на висипний тифстрільців, що прибували транспортамиз фронту. А вслід за тим тифзаглянув також до наших сільськиххат. Люди почали хворіти, а такожумирати; похорони відбувалисьщодня. Настав сумний час!Серед постійного нервового напруженняпри моїй відповідальнійпраці, серед постійних вісток пронові захворіння проминав час.Один радісний момент запамятавсямені. Це було тоді, коли прибувперший ешелон із Великої України,ведений Січовими Стрільцямиз Києва. Вагони були навантаженівсяким матеріялом. Вступила в насвіра, що починає вже приходитипідмога від наших братів. Ми зналидотепер тільки про Загін ім.Гонти під командою отамана Долуда,що боровся під Львовом.Нагло прийшла вістка, що нафронті припинено бої. Заключеноперемиря з причини приїзду аліянтськоїмісії. Після окруженняЛьвова, внаслідок осягненої перемогипід Городком, дійшло допереговорів.Тим часом у селі ніщо не змінилося.Вже місяць квітень і нашсільський комітет почав турбуватисьприготуванням збірки для нашоговійська на Великдень. А туттиф розпаношився ще більше вселі. Захворіла також родина моїхгосподарів — четверо хворих умоїй хаті! До моєї напруженоїпраці прибавився ще один обовязок,бо хворих треба було, наскількице мені час дозволяв —доглядати. На добавок передісталасьдо нас вістка про те, що полякиготують нову офензиву, діставшипідкріплення знаменито вивінуванимвійськом під командоюген. Галл ера.Саме тоді, коли ми вже готовилисьдо висилки зібраного комітетомдобра, одного вечора, повертаючисьіз села до хати, відчула ябіль голови. Невже й мене осягнуло?Дещо затривожено поклаласьспати, а другого дня вже була гарячка,що досягнула 39°. Обняламене тривога, що й мене не минуввисипний тиф у домі, де лежалочетверо хворих. Що буде з телефонічноюцентралею — маячилосьмені у хвилинах, коли гарячка минала.І справді, начальник тогодня навідався до мене, занепокоєниймоєю відсутністю (бо ж не булокого післати до нього). Три днія пробула під опікою добрих знайомих,а потім перевезли мене дотифозних військових бараків. Тампоміж приступами гарячки дійшладо мені вістка про наступ галєрціві що під їх натиском наші військапочали вже відступати.Прийшов наказ евакуації шпиталяз Задвіря і нас усіх перевезенодо Бродів та приміщено третьогодня по кризі в цивільномушпиталі. Там я перебула час видужанняй повернулась до Задвіря.Застала поштовий уряд у стадіїевакуації. Начальник поштидістав наказ відступати разом ізвійськом. Що мені робити? Я щезовсім була знесилена тифом, тавсе ж була військовою урядничкоюі з приходом поляків менігрозив арешт. Ми навантажилисьна поїзд та перед Тернополем мусілипересісти на кінну підводу,якою заїхали до Березовиці Великої.Дальше вже не було транспорту.Мій начальник подався за військомпішки, а я не могла зважитисьна те, бо зовсім підупала насилах. Примістившись у сільськійхаті, я рішила чекати того, щобуде.Тим часом доходили тривожнівістки, що поляки наближаються.Моя господиня (у хаті жилистарша жінка з дочкою) потішаламене, що видаватиме мене за своюдочку. З тривогою дожидали миподій. Ось уже останки наших вояківвідступили. Настала тиша вселі, як буває перед бурею в природі,все принишкло, дожидаючилиха.Другого дня зявились польськікіннотчики в селі і зажадали кватирив нашій хаті. Ми три самітніжінки запротестували, щоб воякипримістились разом із нами в однійкімнаті. Та вони не зважали на те,відперши злісно, що „якби пшишлікабане, то ви би сен згодзіли".Вони таки примістились разом ізнами, але поводились прилично.Другого дня почали забирати всюпашу для коней, що не обходилосьбез протесту з нашого боку тапольської лайки під нашою адресою.Кілька днів вони нам так докучали.А тут одного дня ми завважилинеспокій і якусь метушню в польськихвояків. Показалось, що цебув їх приспішений відворот. Уночіпочувся стукіт до війна —• сусідкаприйшла мене перестерегти,що поляки втікають, але шукаютьза мною. Господиня порадила менісховатись у картоплі поблизу хатиі я там пересиділа цілу ніч. Насвітанку почула сильну стрілянину3 крісів, а потім усе втихло. Поякомусь часі почула я шелест ікроки людей зовсім недалеко. Япідняла голову й побачила врештірідний однострій — це була вжеукраїнська частина!Обережно пересунулась я дохати (бо вже знов почалась стрілянина).В короткому часі в’їхали4 гармати на майдан перед нашоюхатою та цілу годину ревіли, обстрілюючиполяків. Ми лежали напідлозі, приглушені гуком. Потімдуже скоро того дня наше військопересунулось на Тернопіль. Нашарадість не мала кінця! Третьогодня з обозами, що переїздили черезнаше село, задержався такожякийсь шпиталь.Наступ був спричинений Чортківськоюофензивою і в висліді нашівійська рушили в напрямі Львова.Мені нетерпеливилось повернутисьна давнє місце праці в Задвір’їі я рішила спробувати це.Зголосилась до коменданта шпиталюд-ра Білозора^ прохаючи дозволуприлучитись до обозу шпи-

Два ювілеї(З нагоди 60-ліття Єлисавети Павловни Кужім-Скоропадської)27. листопада ц. р. ЄлисаветаПавловна Кужім-Скоропадська закінчуєсвоє 60-ліття. Недавно тому,по смерти своєї сестри Марії,вона обняла провід гетьманськогоруху. З її звернення з того часу,поміщеного в українській пресі,промовляє свідомість великої відповідальностиі щирість.Єлисавета Павловна вже відоманашим читачкам. У ч. 6, 1954 p.,ми подали її сильветку пера д-рН. Василенко-Полонської. Із неїпізнали ми її як видатну різьбарку,що виконала ряд скульптур табрала участь у численних виставках.Та в останніх роках уже немаєвісток про таку працю ЄлисаветиПавловни. Вже в 1932 р. послаблавона, коли створився в БерлініУкраїнський Допомоговий Комітетдля голодуючої України. І щодальше розгортались політичні події,то все більше поринала ЄлисаветаПавловна у громадсько-політичнупрацю. Вона стала помішницеюі секретаркою свогобатька, а коли гетьманич виїхавзаграницю, старалась заступитипри батькові його місце.Про її дбайливу опіку над остівцямипід час війни вже була згадкав попередній нашій статті. Війназакінчувалась, не здійснивши покладенихна неї сподівань. А долявимагала від Єлисавети Павловнище одного важкого іспиту. Виїжталя.Це не було легко тому, щоя мала з собою трохи багажу. Тавкінці придбала згоду і на возі разоміз шпитальним обозом подаласьчерез Кутківці в дорогу наЛьвів. Прийшлось нам задержатисьу Плугові коло Золочева, колипочався затяжний бій за вхід доЛьвова в Гологорах. І ми до Львоване дійшли. Наша армія булазмушена не під впливом поразки,але з причини браку стрільноговідступити на схід до Збруча.І так закінчилась моя праця телефоністки,перший етап моєїслужби в УГА. Почався той другий,повязаний із долею ПолевоїЛічниці ч. 1, яка входила у складІ. Корпусу УГА.джаючи майже останнім поїздоміз збомбленого Берліну, вона пережилапо дорозі смерть улюбленогобатька, якого й сама середнайтрудніших умовин поховала.По війні доля усміхнулась їй вособистому житті: Єлисавета Павловназнайшла вірного друга життяв Василі Кужімі, видатномугромадському діячеві. Разом із нимпережила вона дальші великі втрати— смерть матері і двох братів.І коли їй врешті прийшлось і йогопоховати, а вслід за тим і сеструМарію Монтрезор — ЄлисаветаПавловна побачила перед собоютільки одне завдання: служитиБатьківщині на чолі того руху, щойого очолюва.в її покійний Батько.Л. Б.Є лисавета К уж ім -С коропадськаГол. К ерманич гетьм анського рухуE lis a b e th K u z h im -S k o ro p a d s k y ,le a d e r o f th e U k r a in ia n H e tm a nM o v e m e n t is c e le b r a tin g h e r 6 0 thb ir th d a yМ аруся Бек,голова М іської Ради Д ітройтуA T estim onial D inner honoringMiss M ary Beck, P resident ofD etroit's C ity Council on the 25anniversary of her career w asgiven by U krainian com m unity ofD etroit, Mich.(У 25-ліття громадської праціМарусі Бек)Здавалось би, що 25-ліття громадськоїпраці — це ще невеликийшмат часу. Та бувають умовини,що виказують особливі осяги.Таким був громадський шляхМарусі Бек.її життєпис уже відомий читачкамНашого Життя. Нещодавнозорганізоване жіноцтво мало нагодувітати її «а Світовому УкраїнськомуЖіночому Конгресі та радіти—• уфундувакням літературноїнагороди для жінок-письменниць.Майже рівночасно вона ввійшладо Комітету Виставки- УкраїнськогоОбразотворчого Мистецтвав Дітройті.Постать Марусі Бек вже сталаневідлучною появою українськоамериканськогожиття. З домубатьків-лемків вона винесла любові пошану до свого, рідного, а юначкоювона зачерпнула духу ріднихземель. Перші кроки у громадськомужитті вона ставила у своємусередовищі: її заходами навчаласьдітвора у Питсбурзі, гуртувалосьжіноцтво у Дітройті і вийшов першийукраїнський жіночий журнална американському континенті. Коливідкрилась для неї перспективафахової праці в американськомусередовищі, громадський інстинкт

ФейлетонДорога Делікатно!Богу дякувати, жисти написалилиста на християнський розум, бодо тепер писали йно за їдею й бизскоро підказав їй, куди спрямуватисвої сили. До того часу ще небуло жінки в міській раді ДІтройту.Ця кандидатура коштувала їй багатозусиль, але в цій боротьбі їїгромадська особистість оформиласьі дозріла. Коли в 1949 р. МарусяБек стала радною м. Дітройту,вона доказала чого може осягнутижінка впертою працею і твердоюнастановою.Десять літ пробула Маруся Бекна тому провідному пості і закріпиласебе міцно в американськомугромадському світі. Із площинисвого становища вона вдержуєтеплі й сердечні взаємини з українськоюгромадою, слідкуючипильно за її розвитком. Вона є частимгостем на її імпрезах, радозустрічається з провідними людьми.А тепер чинно включилась унаш культурний процес, фундуючилітературну нагороду й підтримуючисвітову виставку образотворчогомистецтва. Можливо, щоїї шлях поведе її у тому напрямку.Та саме тепер, коли українськагромада ДІтройту відзначує25-ліття її громадської праці,український культурний світ відмітитьцей її осяг. А українське жіноцтвоз вдячністю пригадає їїперші кроки, що скріпили початкиукраїнського жіночого руху наамериканській землі. JI. Б.„За гонор"їдеї, али хто за піршим, хто задругим, то неяк ни взнаїш.Хоч єм не була на тій світовійконвенциї, али ми кума всьо розповіла,гет, що було й ни було. Авсьо през ту нову конституцию.Що нове — то біда, та ще й якабіда, коли не триматися традиції.Бо коли шось зачинаєтси з якимсьнумером, то кигніть до кінцє!А вони — сім літ писали, сім місєцівчитали, сім годин ухвалєли...І що вийшло? Га?Коли за сім тижнів розігналисьпхати нову конституцию в старірамне — тріщит, не влазит та йтепер шукают, де ґанч. От тобі йна! Хоч зачинайте знов із кінцє!Вас, голубонько, гризе сумлінє,жи ни зробили порятку з відступаючимичленикнями Гол. Управи? Яси міркую, жи то повинна булавзєти сі до того Спільна Опіка,молодшим дати пенсію, старшихвпхати на беззаробітне, бо яктак їх люзом пустити? ГТокєгнутдо єншої ворганізациї тай будутнавпротив.А типер бим вас просила, бистесі впімнули за тими чли.нкинєми,жи то в нас є „за гонор".Була в нас така файна членкиня,бувало, як забалакає за вкраїнськукривду, а як заплачи, то серцетріскаї. Вона плаче, а ми якийноцент маїмо, даємо. Файно було,ая, та ворог ни спит...Ось по тій новій конституциїнаша касієрка причипиласі до неї,як шандар, с криком:— Шісць літ -ви ни платили дусу,або ттлатіт або вийдіт с мітінгу!Чуєте, серденьку, що сі в наствори?А вона касієрці:— Я за гонор членкині і ми сіпошінівок належит. Єк бим булавашов предсідательков, то бистиніхто дусу не платили! І ще шосьнавбіцєла, але вже з радости неспамєталам.То запитайтисі там у Централіїчи би ї не ттриймили за єкусь рефиратку,то вона зараз дасть поритокжи не тра нікому платитидусу й будим мати членкинь, ойбудим і всі — за гонор!Йно тоті найголовніші касієрцішгч про то ни споминати, бо касієркивсі на єдно копито шиті, цина долі, чи на горі.Ше бим вам хтіла спімнути затоті делікатки, жи сі позбігали зєнших країв на ту світову конвенцию,али трохи покім, бо ше йкіськолотєтсі по Гамериці, бо був тробил.З великим пошінівкомФеся СорокаЛИСТ ДО РЕДАКЦІЇДО ДОПИСУ ПРО СТУДЕНТОКВід імені всіх студенток дякую зазацікавлення нашою скромною громадою.Нам було приємно прочитати проте, що нашу працю жіноцтво оцінило.Та рівночасно в дописі знайшлосякілька помилок, які хотіла б я цимсправити.Ми, себто згадана група дівчат, неналежимо до Клюбу при Мерилендськомууніверситеті, що його прийнятоу склад СУСТА. Ми е членамиУкраїнської Студентської Громади(У.С.Г.Б.).Так само згадка про Студ. Дні не єточна. Це є імпреза, яку ми влаштовуємощороку, а не тільки у звязкуз 50-річчям З їзду Укр. Студентів. Відмічення50-річчя — це була надпрограмоваімпреза. Після перших Студ.Днів ми видрукували збірник п. н.„Україна у II. світовій війні“, а післядругих „Проблеми українського студента".Допомогову акцію для студентів уПольщі ми розпочали два роки тому,а не цього року, як було подано.Оце прохаю подати до відома у Вашомужурналі.Христя Совганмістоголова Укр. Студ. Громадиу БалтиморіЗ ПОЧУТТЯМ ГОРДОСТИВисилаю передплату й хочу висказатипри тому, що журнал стоїть нависокому ідейному 1 художньому рівні.Кожна українська жінка повиннамати його на своєму столику. Це нетільки дасть їй приємні хвилини, аленаповнить ї ї гордістю за всіх українськихжінок.JI. Г о р д і е в аГовмбаск, Австралія

Із буяту проти буденщиниІндивідуальна вистава картин —це вже подія у житті мистця і нашоїспільноти. І коли проголошеновиставку картин Марії Красноносової,це всіх зацікавило. Про їїмистецький шлях дотепер мало буловідомо. Тому хотілось поглянутина її творчі зусилля й пізнатицю мистецьку індивідуальність.На виставці зустріла нас невеликогоросту жінка. Її постатьгубилась серед великих полотен,але в теплі її усмішки та в сяйві їїочей відчувався звязок із цим світомкольорів і ліній. Розмова навязаласьдуже легко.— Коли я почала малювати? —промовила вона. — Це трудно сказати.Фарбами й кистю я сталаорудувати щойно коли приїхаладо Америки, отже 12 літ тому. Алетуга за лініями й барвами дрімалав мені від дитинства. Часом, колине було паперу, (а це діялось підчас І. світової війни), то я рисуваладручком по піску.Вона усміхнулась до свого спомину.— Для навчання рисунку небуло в мене умовин. Батьки немогли цього дати, а потім життяпоставило свої вимоги -— заробітковапраця й подружнє життя, материнство.І так це все перемагалотягу до мистецтва. Аж врештіАмерика мені допомогла...— Як це так, — засміялась я. —Дехто нарікає, що Америка вбиваєпориви таланту...— А в мене навпаки! Коли мипочали тут пробиватись, (а це небуло легко, це ж знаєте), то я вжене могла перемогти себе. Раз, перебуваючисама вдома (я ж бояласьнавіть своїй рідні признатисьпро те), стала рисувати китицюквітів, що стояла на столі. Ось вона— п-ні Марія видобуває з закуткузалі невеличку картину, наякій поблідлими кольорами всміхаютьсяголовки квітів.— Фарба вже покришилась наних. Бо ж я малювала тим, що самемала в хаті — шкільною крейдою,тушом, губним олівцем, чорнилом.Але я бережу цей образок, бо вінпоказав мені дорогу.Пані Марія розказує, як поволіпризналась чоловікові у своємузамилуванні. Він прийняв це доволіскептично, але й не боронив.Навіть провів її кілька разів, колистала малювати краєвиди. І таквона набрала відваги і записаласьдо малярської школи. В ЕдукейшенелЕлаєнс пропрацювала вона4 сезони.— А поміж те все поспіх і напруженапраця. Бо ж треба булозаробити на прожиток! Нераз працюєшу фабриці, де гуркотять машиниі праця горить у руках, а идумці снуються кольори й тіні. 1Марія Красноніс біля своєї картиниM aria K rasnonis w ho recen tly exh ib ited her paintings in the U krainianClub in N ew Y orkМарія Красноніс: СоняшникиM aria Krasnonis: Sunflow ersвже по дорозі додому зарисовуєтьсяі вже хочеться це переллятина папір, але ні — треба обід датиродині. І вже по всьому, ввечорі —годинка-дві для мене, для могомалювання...Ось як постав мистець із МаріїКрасноніс. Із бунту проти буденщини,проти напруженого темпа...Треба признати, що Америка вцьому допомогла. Бо хоч придавилазразу, проте дала змогу вчитисьі виставляти.І пані Марія розказує, як вонавперше показала свої картини навулиці в Грінвіч Віледж. Це, як відомо,частина Ню Йорку, де мистцівиставляють двічі в рік, у червній вересні. Там треба зареєструватисьна місце і можна зайнятийого за невеликою оплатою від 12год. до сумерку. Коли дощ, тодітреба поспішати до сховку картин,що тут же близько знаходиться.— Це доволі томливе зайняття,але дає багато цікавих зустрічей.Під кінець тижня там хмари відвідувачів.Бо ж це вже відоме в НюЙорку видовище й неодин відомиймаляр там починав.Та тепер уже пані Марія там невиставляє. Її твори вже виставлялисьу Саліван Арт Ґаллери, ЕдемЕгаб Арт Галери. Бере участь увиставках Обєднання УкраїнськихМистців, а цього року вперше уОбразотворчій Виставці Жінок-Мисткинь. Врешті рішила влаштуватисамостійну виставку у примі-

Велика втрата(На свіжу могилу бл. п. Розалії Сидорик)Важким ударом пройняла нас вісткапро смерть провідної членкиСоюзу Українок Америки. РозаліяСидорик недавно тому стала членомГол. Управи СУА. Та її значенняй питома вага зарисувалисебе далеко скорше у Союзянськійпраці.Розалія Галізів народилась 1903року в Добрянах коло Стрия. У1921 р. прибула до Америки і втому ж році одружилась із ВасилемСидориком. У 1940 р. втратилаодинокого сина. А дня 8. жовтня1959 р. по тяжкій операціїВсевишній покликав її до себе.Оце короткий життєвий перебіглюдини, що ми її провели в останнюдорогу. Та це тільки зовнішнірямки багатого її життя. Громадськийїї шлях можна накреслитидекількома етапами. У висліді йогоРозалія Сидорик була членомуправи Ліги Американців УкраїнськогоПоходження, членом ШиршоїРади УККА, членом Гол.щенні Літ.-Мист. Клюбу, щоб показативесь свій дорібок.А він імпозантний. На вистаціпоказано 62 картини різного формату.Квіти, краєвиди, мертва натура,тварини. З особливою увагоюмалює пані Марія Ню Йорк,його панораму, його закутки. Цемісто суперечностей допомогло їйсформуватись і тому воно займаєтут центральне місце.В останььому часі море сталоусувати його. Пані Марія проживаєчасто у своєї дочки і там маєнагоду спостерігати його. Стихіяморя і його розшалілої сили пориваєїї. І воно 'схоплене в кількохкартинах, що залишають сильневраження.— Мені кажуть, чому я малююрізнородно? А хіба дійсність однакова?Все залежить від настрою,від підходу, від наставлення хвилини.Малюю так, як у цій хвилинівідчуваю. І тому воно виходитьрізно.Прощаємось. Покидаю цей багатийсвіт, що окружає невеликогоросту жінку. І з подивом думаю,як це дивно нераз мистецтво пробиваєсобі дорогу. Л. БураУправи СУА і головою 22 ВідділуСУА в Шикаго. Була також членкоюТ-ва кн. Ольги .при церкві св.Миколая і членкою 125 ВідділуУНСоюзу.Здавалось би — небагато. Тадля кожного, хто знає нашегромадське життя ясно, що зацими постами лежить довгий гро-Розалія СидорикThe late R osalie Sydoryk,m em ber of the UNW LA N a­tional Board and P residentof the 22 UNW LA Branch inC hicagoмадський шлях. Це велика сумагромадської праці, дбайливого виконуванняобовязків, уважногоставлення до співробітників і зрозумінняй любови для організації.Цим усім відзначалась покійна РозаліяСидорик. Не маючи спочаткудосвіду у громадській праці, вонадбайливим підходом придбала його.Уважно працювала над самоосвітою,пильно слідкувала за політичнимиподіями. З роками зросталоїї громадське вироблення.Поволи зискала вона довіря і симпатіюсвоїх співробітниць. І колиприйшли хвилина, що її 22 Відділпокликав на свою голову, вонане завагалася перебрати на себецей обовязок. Серед трудних обставинвона повела Відділ і виявиласвою громадську зрілість.Це стало підставою до дальшогоїї росту. Подаємо в цьомучислі одну з її радієвих гутірок,які вона вміло підготовляла й виголошувала.У минулому роцістала репрезентувати Шикагівськуокругу в Гол. Управі, а XIIКонвенція СУА вибрала її референткоюсуспільної опіки. Тавже не могла вона проявити своїхздібностей у тому напрямі. Невмолимасмерть вирвала її з нашихрядів.З глибоким жалем попрощалаїї українська громада в Шикаго.Союзники помолились за неї тапровели її в останню дорогу.Але втрату її відчув не тількиодин гурт, а ціле членство СУА.Воно наділило її довірям на о-станній Конвенції СУА, сподіваючисьтісної і радісної співпраці.Та не довелось...ПОДЯКАПисьменниця Олена Цегельська зложилав нас 18 прим, своєї книжки„Тайни гір" для шкільних бібліотеку Німеччині. Пересилаючи їх на адресуОбєднання Українських Жінок уМюнхені, складаємо оцим нашій письменниціщиру подяку. Наше юнацтвов Німеччині зуміє цей подарунок оцінити!Фонд „Мати й Дитина"ОБІГОВИЙ КОНГРЕС МАРІЙСЬКИХДРУЖИНУ днях 20.—23. серпня в Савт О-рендж коло Нюарку зїхались представниціМарійських Дружин із різнихкраїн. Наради провадились у пяти мовах.Українські Марійські Дружинирепрезентувала п-ні д-р Марія Струтинськаз филаделфії. Вона зложилазвіт про історичний розвиток МарійськихДружин і брала участь у працяхсекцій. У секції французької мовноїгрупи зареєстровано досвід нашихМарійських Дружин під час дискусійна тему „Чи слід лучити діла милосердядля душі з ділами милосердядля тіла в працях Марійських Дружин?‘“ Деякі почини в праці іншихкраїн можна б із успіхом примінитисеред нас.На конгресі була приявна також делегаціяСестер Служебниць із Анкастеру,Онт., із Словтсбурґу, ЗДА, і зйорктону, Саск.

Слово голови СУАОкружні Зїзди вже поза нами.Вже почався рух у Відділах, здійснюютьсязимові пляни. Тому йхотіла б я поділитись із Вами своїмидумками, спостереженнями чизаввагами. Особистий контакт ізчленами такий потрібний, як листуванняміж членами родини.Приємно мені згадати відвідиниВідділів у Шикаґо. Прибула я на10-літній ювілей 22 Відділу дня 27.вересня. Там відбула наради з у-правою цього Відділу, зустріч ізчленками 36 Відділу, промовлялав радіопередачі 22 Відділу — отжепізнала все життя цього нашогоосередку і відчула його патріотичнуатмосферу.В дорозі до Рочестеру, де я булазапрошена на ювілей 6 Відділу,дня 11. жовтня, я довідалась проненадійну смерть бл. п. РозаліїСидорик, голови 22 Відділу у Шикаґо.Вістка ця вразила мене сильно,бо при нашому прощанні небуло ніяких познак, щоб вона булааж так тяжко хвора.Прибувши до Рочестеру, я засталатам уже делегаток СФУЖОпп. Ірину Пеленську й ОлександруБойко-Сулиму, які того ж вечорамали зустріч із громадянством.Відбулась вона при поважномучислі громадян і вказала на широкіобрії, що їх відкрив СвітовийКонгрес Українського Жіноцтва.В неділю, дня 11. жовтня, післяСлужби Божої відбувся бенкет6 Відділу при великій участи громадянстваз гарною мистецькоюпрограмою. Делегатки СФУЖОзложили також свої побажання.Люблю зустрітись із членаминашої організації, з якими довелосяпрацювати довгі роки І з нимидухово виростати. Вони зворушуютьмене отим привязанням досвого діла, що його — хоч старшівже — не покидають. Пригадуютьсямені оті вояки на стійці, що вірнісвоєму стягові до кінця.А повернувшись із поїздки •—знайшла я заклик УкраїнськогоНароднього Фонду в справі збіркивкладок. Я певна, що всі ВідділиСУА вже вирівняли свою вкладкудо УККА, а коли ні, то це в найкоротшомучасі зроблять. Та нейдеться тільки про Відділи, а й прочленство СУА.Дотепер ми стояли на другомумісці щодо жертвенности на ціліУККА. Треба, щоб ми й надалі о-правдали це місце й проявили себеповноцінними громадянами.Бачимо велику роботу УкраїнськогоКонгресового Комітету Америкий його осяги. Треба показатий ділом, що її оцінюємо!А в Ню Йорку знов чекав менеінший світ — Конвенція Нац. РадиЖінок Америки. Окрім мене прибуличлени Гол. Управи СУА пп.Катерина Пелешок і ОлександраРізник. Представниці около ЗОцентральних організацій Америки— сам квіт американського жіноцтва— радили і промовляли. Довелосяй мені зложити звіт пропрацю Союзу Українок Америки.Я включила в нього ширшу згадкупро Світовий Конгрес УкраїнськогоЖіноцтва, що про нього вжечули від містоголови Де Віт Стеттен,яка промовляла на нашомубенкеті. Мені ґратулювали за нашупрацю та ставили за прикладгромадської вироблености.Знаходжу, що навіть такі прегарновпорядковані організації, якНац. Рада Жінок Америки маютьтакі самі потреби й проблеми. Доцільнобуло б і в нас зробити евалюаціюнашої організації, щобзнати, котра з ділянок найважніша,менше важна, котрі з завдань требаопрацювати з Централі СУА,а котрі добре було б лишити членамдо опрацьовання, щоб тим викресатив них ініціятиву й більшезаінтересування.Знаходжу, що ми повинні подбатибільш, як дотепер, про приміщеннянаших Відділів у домівках,де вони могли б вести свою господарку,мати бібліотеку, архівІз Міжнар. Жін. Виставки в Ню Йорку:Кіоск у країн ської культури заповнили картини о б р азотворчих мисткинь.Поруч погруддя гетьм ана М азепи виконання С. Л итвиненка —дві ди ж урн і пані, що інф орм ували публику: п-ні О льга С ливка і п-ніО. Кекіш у полтавськом у і гуцульськом у вбранніF ro m th e In te rn a tio n a l W om en’s E x h ib itio n in N ew Y ork:The UNW LA cultural booth show ing paintings of U krainian w o­m en painters. Two girls in U krainian national costum es d istributingpam phlets.

Посмертна згадкаКЛІВЛЕНД, ОГАЙОД ілим ось сумною вісткою ізчленством СУА, щ о в ж овтні ц. р.відійш ла від нас у вічність наш ачленка Анна Тимків, з роду Струтинських.На рідних землях активнаі повна охоти до праці у то в а­риствах, у новій країн і поселення,хоча кволе зд оровя їй не д о зво ­ляло, коли лиш мала силу, буваламіж нами і своїм погідним успосібленнямі щ ирим усміхом гуртувалаколо себе других. О ставила по со.бі сум у серцях св о єї родини ічленок наш ого Відділу, які громадновзяли участь у сумних обрядахпанахиди й похорону.І. С. прес. реф.ДІТіРОЙТ, МИШ.31 Відділ СУА ім. княгині Ярославнипопрощ ав дня 29. ж овтня— одним словом, щ об почувалисебе, як удома і щ об не витрачалоськож ного місяця часу на підшукування приміщ ення, потрібногона збори. А також потрібна п о ­стійна адреса Відділу, особливоз огляду на ділянку суспільноїопіки.А також треба би подбати провидання різних інформаційних матеріялівангл. мовою, я к о ї так д у ­же домагались ту т народж ені. Ц ене тільки візитівка, щ о реп резен ­тує нас перед тутеш нім світом.Але також напрямна для молодихнаш их працівниць.Вважаю , щ о наш і членки повинніділитись із нами своїми баж аннямий потребами, щ о їх Е кзекутивамогла б студію вати. А налізазмісту й потреб н аш ої організаціїє більш доцільна, ніж критика йнегодування. Я вірю, щ о всі ми —членки наш ої організації повинніділитись нашим знанням і ж иттєвимдосвідом. Знаходж у, щ о количлени сходяться чи обмінюютьсядумками, то пізнаю ть себе і тимсамим їх пляни переходять у ділоскорш е й більш успіш но.Я була б рада листовим відгукамна це моє письмо до Вас.Олена Ф. Д. Лотоцькаголова.Увага!Пресові референтки!ШУКАЄМО МОЛОДОГО ТАЛАНТУВже надійшли зголошення з деяких округ. Показується, що всюдиє талановиті молоді українки, що пробивають собі шлях у мистецтві,в професійному житті, в науці. Та ще не всі округи висказались. Прохаємоподавати свої зголошення на признання найкращого молодоготаланту в 1959 р.свою членку Анну Москаль. П оходилаз с. К обиловолоки, пов. Теребовля.Ж иття не щ адило їй важ ­ких ударів, бо один із ї ї синіввтратив зір у віці 10 літ і вонатяж ко побивалась, стараю чись й о­го вилікувати. Д ванадцять літ булаб д о в о ю і двигала всі тягарі ж иття.Ц е все викликало в неї недугу р а ­ка, щ о вкоротила їй ж иття.Полиш ила у глибокому смуткутри дочки, двох синів, ш ість вн у­ків і багато рідні, які щ и ро-сердечнопопрощ али П окійну, прикриваючи ї ї дом овину около 100вінками. П оховано ї ї з церкви Н е­порочного Зачаття П речистої Д і­ви М арії.Спи, дорога Согозянко, нехайсвята зем ля буде Т обі легкою !А. БіловусВИРІВНЮЙТЕ ПЕРЕДПЛАТУ!НА ТЕРЕНІ СУАУ найближчому часі Відділи зголосилитакі імпрези:22. листопада — День Подяки у Филаделфії— 48 Відділ СУА.6. грудня — Вечір Письменниць уНюарку — 28 Відділ СУА.13. грудня — Андріївський вечір уФиладелфії — 10 Відділ СУА.ЗО. січня — Вишивані Вечерниці уДітройті — 63 Відділ СУА.ПОСИЛКИ ОДЯГУЩ ораз більше Відділів звітує пропосилки вживаного одягу до Європи.Жіночі руки раді допомогти потребуючимукраїнцям у Польщі і Югославії.Треба ггамятати одначе, що клімату тих країнах більш суворий і людямстають у пригоді теплий одяг і міцневзуття. Тому треба уважно переглядативбрання і висилати хоч уживані,проте солідні речі.До змагу за „Наше Життя14Наш журнал уже став Вашим приятелем, що необхідний у ВашІк хаті. Щ о­місяця черпаете з нього відомості й розвагу, допомагаєте собі приписом чивзором. Чи не хотіли б Ви причинитися до поширення його? Щ об і іншіукраїнські родини зацікавились ним та впровадили його у свою хату?Є багато ще місцевостей, в яких «Наше Життя** ще недостаточно поширене.Дехто щ е не мав нагоди бачити його, другі зно® відкладають замовленняна пізніше. А річна передплата — чотири доляри — це невелика сума,навіть у скромному бюджеті. Напевно можете позискати передплатниць, коли бвказали на користі й осяги журналу.Також у Миколаївський і Різдвяний час, або з нагоди ім’янин й уродженнявсе є можливість запрезентувати його в формі дарунку.Коли придбаєте п’ять нових читачок, і пришлете їх цілорічну передплату,тоді адміністрація журналу признасть Вам даром однорічну передплату,або пришле книжки вартости п'я т ь долярів, після Вашого вибору із поданогонижче списку:Спирит оф флейм — Лесі Українки $3.50Вумен оф Юкрейн ...................................................................... 1.00Українка у вільному світіЇЛОНа громадський шляхЇЛОВизначні жінки України .............................................................. 0.40Рівноапостольна свята Ольга 1.00Городина й овочі ........................................................................ 0.60Давні річники „Нашого Життя4* .................................. повні 2.50неповні 1Л0Комплет журналу „Громадянка** 1.00Альбом взорів вишивок 1.75Дитячі: Золота бджілка 0.50Осіннє листя .................................................................... 0.50Золоте павутиння 0.50Веселий струм ок.............................................................. 0.50Срібна зірка 0.50Проліски 0.50

— С Ф У Ж О —Світова Федерація Українських Жіночих ОрганізаційОдинадцятий рік виданняЖінрадиЧисло одинадцятеЗ совєтської преси довідуємось жінки і над нормуванням їхньоїпро новий наступ на сили українськоїжінки, а тим самим нові тягарі,духовости:Комуністичне перетворення су­ВЕЛИКА ВТРАТАякі доведеться їй двигати. спільства нерозривно зв’язане з ви­В останній хвилині наспіла вістка,Починається нова семирічка, проголошенакомуністичною партією. занні цього завдання покликані ві- що дня 23. листопада померла в Парихованнямнової людини. В розв’я­Її ціль видобути з України макгімумпродукції. Ненаситність всесоюзногодограти неоціниму роль жінки-матері,сім’я і школа, а також дошкільжівдова Гол. Отамана Ольга Петлюрапроживши 75 літ. Окрему посмертнуцентру ще далеко не занізаклади. (Рад. Україна з 27. ве­спокоєна дотеперішнім вислідом. ресня 1959).згадку подамо пізніше.Далі йде мова про розширеннящоб дійти до цілі — максимальної сітки дошкільних закладів, що має різних галузях дійсно велика -—здачі контингенту з України, якогодо речі, не регулюють якісь твору дошкільного віку, щоб дати области. Зайняття жінок дуже різ­дійти до того, що охопить всю ді­понад 260 тисяч з однієї тількиприродні обставини, як ось посухаостаннього літа чи щось подібмуністичномубудівництву. Так лі директорів підприємств, май­змогу матері всеціло віддатись кономанітне;вони виступають у роне,а тільки вимоги центру. має остаточно перерватись звязок стрів, бригадирів, агрономів, зоотехніків,лікарів і медсестер. ТаНа основі досвіду попередніх матері з рідною дитиною, щоб виховатиОтож придумується все нові ходи,силами партії дитину на можна здогадуватись, що числодесятиліть Москва добре знає провеличезні спроможності праці та „яничара", себто, щоб створити жінок на провідних становищахпро господарність української „нову людину для нового суспільства".досить мале в порівнянні з масоюМати ж потрібна тільки для колгоспного й фабричного жіноц­жінки. Тому новим засобом вибраносаме організацію жінрад (жіночихрад), яких з ’їзд відбувся несківз України. Як паліятив усього мучування" до праці відноситьсязбільшення матеріяльних дібр і зитва,бо вся увага закликів і „придавнотому в Києві. Жінради — її род-инного і господарського до рядових робітниць. Тому й головнадіяльність жінрад у низах;це не громадські жіночі організації,як хтось міг би подумати, „чайні, столові і закусочні" і за сітка жінрад широка, вона охоп­життя твориться для її „вигоди"створені власними силами у своїх це вона мусить бути вдячна „мудрійі добрій партії"госпи, житлові квартали міст і селюєпідприємства, колгоспи, рад­інтересах. Це організації, створеніна наказ партії, зобов’язані до Нелегко, видно, одначе переводитиоту остаточну руїну родини тим, що українку треба до працілищ. Трудно це пояснювати тількибезоглядного послуху центрові,недотримання якого грозить зведеннямусього в площину „сабо­видна хоч би з того, що в пресі праця була виконана. Українка зв Україні. Наявність спротиву приневолювати і пильнувати, щобтажу". Тоді, коли в західньому згадується про „справедливу критикунесвідомих жінок" на зборах, падлива в праці. Тут слідне радшенатури працьовита, а навіть запо­світі жіноцтво організується радиохорони своїх прав чи для кращих про потребу наполегливої політично-виховноїроботи серед жі­України і ролю жінки в ньому нанаставлення звести виробництвоосягів у ділянках собі притаманнихзавдань — в совєтській Україні нок, про побільшування числа провінційний рівень. Ставлячи наголосу житті і пресі, з літератур­жінки повинні обєднуватись на чужийпартійців і партійок при кожномунаказ і в чужих інтересах, колективі, бо, як сказано, в їх ними журналами включно, на ося-щоб тією організованою силою присутності „любов до праці зростає"ги жінок-буряководів, телятниць,стати могутнім „роботом" на чулійниві. На чужій, бо ось знову Не вдалося одначе дописувачамдоярок і свинарок, неначе вказує„непомильний" палець з Москвизвучать загрозливо слова московського„економа", що в соте й тинесенихжінками у власній оборо­підрядне становище в житті очо­промовчати в пресі голосів, під­на властиве місце українки, на їїсячне пригадує українським жінкампро те, що (дослівно) РадянськаУкраїна — це невід’ємна іскладова частина Радянського Союзу.ні, коли мусіли згадати про їх критичнізавваги щодо недостатньоїпродукції предметів для полегшенняпраці жінки.леного Москвою колоса...Пониження гідности людини, якособи і члена нації та непосильнийтруд під оком наглядача — цеЦей же „економ" без вагань З циферних даних бачимо, що та атмосфера, що оточує українкувиносить присуд над дітьми тієї кількість жінок, затруднених у на її рідній землі. Н. І.-ІЇ.

Із ж и т т я наш ихЦ ентральОУЖ ВЕНЕЗУЕЛІДня 29. серпня відбулись ширші сходиниОбєднання Українських Жінок,на яких голова п-ні Емілія Слюсарзреферувала перебіг Конгресу. Післятієї наради пишуть нам:Ми з великим зацікавленням прослухализвіт, дискутуючи над поодинокимиточками і прийшли до переконання,що згаданий Конгрес — цевелике досягнення в житті організованогожіноцтва. Цією дорогою хочемоскласти признання і подяку організаторкамКонгресу та тим, що нимпроводили. Подивляємо, що Ви зумілизібрати представниць усього у-країнського жіноцтва без різниці походження,місця осідку та політичнихпереконань. За те, що насвітлили незавиднудолю української жінки нарідних землях та не завагалися статив її обороні. За те, що вказали українськійжінці у вільному світі її головнезаздання, а саме виховання молодогопокоління. За те, що перестереглицю жінку, щоб уникала дії, якарозєднує, розбиває нашу спільноту.За це все дякуємо Вам.Ваші резолюції захопили нас своїмзрілим змістом, подиктованим шляхетністюхарактеру та правдивим патріотизмомукраїнської жінки. БажаємоВам сили й витривалости ті резолюціїпровести в життя і самі будемо старатисьіти за їх вказівками. Крім тогодякуємо щиро за спеціяльне привітливета сердечне прийняття, яким Визустріли наших представниць — п-нюЕ. Слюсар, голову ОУЖ, та п-ню Г.Коваль, голову контр. комісії.З нагоди сходин, які відбулися умешканні п-ні голови та на її пропозиціюприсутні зложили добровільнідатки на пресовий фонд Вістей СФУ­ЖО 40 боліварів. Датки зложили по5 бол. пп. Е. Слюсар, д-р С. Припхан,Г. Коваль, М. Беневич, Л. Карпяк,Л. Лазаренко, Л. Чигринців, М.Васюк.Емілія Слюсар, головаМарія Беневич, секретаркаОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХЖІНОК АНГЛІЇДня 3. жовтня відбулись у Менчестерізагальні збори ОУЖ. Приявнихбуло 46 делегаток від 18 Гуртків.ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС СФУЖОУ 1960 р. вперше буде розділена літературна нагорода Марусі Бекза найкращу новелю або сюжетне оповідання жіночого пера. Передбаченідві однакові нагороди у висоті 100 дол.Надіслані твори розгляне жюрі у складі: Галина Журба, НаталяЛівицька-Холодна і д-р Богдан Романенчук.Новелі й оповідання слід надсилати на адресу канцелярії СФУЖО:WFUWO, 909 N. Franklin St., Philadelphia 23, Ра. Реченець конкурсузамикається з днем 31. березня I960.КОМІТЕТ ЛІТЕРАТУРНОЇ НАГОРОДИЗвіт Гол. Управи поміщено в жін. сторінціУкр. Думки, отже членство моглозаздалегідь із ним зазнайомитись.Організаційна праця йшла доволі о-живлено, відбуто 8 поїздок, заснованоновий Гурток і придбано 91 нових членок.ОУЖ взяла участь у СвітовомуКонгресі Українського Жіноцтва черезсвою відпоручницю п-ню д-р І.Калюжну. Суспільна опіка розгорнулапрацю в формі висилки пакунківдо Австрії і Югославії. Звязки ОУЖскріпились теж. В Окр. Святі Матерівиступила з доповіддю дружина редактора„Манчестер Ґардіян" п-ніДевлін. З нагоди уродин королевиматеріОУЖ подарувала їй різьбленутарілку з писанками. Хоч культ, освітняреферентура не діяла, проте цієїгалузі не занедбано. Гуртки присвячувалиувагу плеканню нар. мистецтва,переводили гутірки й імпрези, азавершенням цього стало ОкружнеСвято Матері в Манчестері, в якомувзяли участь 4 Гуртки. Виховна референтурапроявляла себе в допомозісадкам і школам українознавства.ФИЛАДЕЛФІЯ, ПА.Як заповіджено було в попередньомучислі, обїздка делегаток СФУЖОпо більших українських осередках вАмериці, розпочалася дня 26. вересня.Того дня відбулась у Филаделфії З у­стріч із громадянством. У залі ПластовогоДому зійшлась численно публика,щоб повітати заморських гостей —п-ню Олександру Бойко-Сулиму іп-ню Ірину Пеленську.Зустріч відкрила голова Окр. Радип-ні Анна Сивуляк. Покликала до Президіїчленок Управи пп. М. Чайковську,М. Євсєвську і О. Грабовенськута представила присутнім делегатокСФУЖО. Згодом передала провід вечорап-ні Осипі Грабовенській.Приходи Головної Управи виказували309 ф., а розходи 240 ф.У програму заг. зборів входив рефератп-ні д-р І. Калюжної, яка олисалаперебіг Конгресу СФУЖО.Треба признати, що минулий рікпраці пробіг задовільно, виказуючиздорові прояви розвитку. Працю у-труднювало теренове розкинення членокГол. Управи та деякий брак матеріялів.Та в висліді це не перешкодилоростові організації, яка закінчилазнов рік із гарним вислідом.До нової Гол. Управи увійшли: п-нід-р Ірина Калюжна, голова, п-ні А.Добрянська, містоголова, п-ні Б. Крушельницька,секретарка, п-ні А. Остапюк,скарбничка. Референтури обняли:п-ні мґр. О. Ґоцька, культ, освітню,п-ні О. Єнкала, нар. мистецтва,п-ні Г. Михальків — сусп. опіки, п-ніH. Юркевич — виховну, п-ні І. Вашкович— преси. Вільними членами Гол.Управи стали — пп. О. Андрусишин іI. Лагодинська. До контр. комісії увійшлипп. О. Роснецька, голова, а пп.Л. Голубович і М. Цебрій — члени.Із обїздки делегаток СФУЖОПершою була промова п-ні О. Бойко-Сулими.Голову Обєднання УкраїнськихЖінок у Німеччині та наук, співробітницюі секретаря А с о ц іації НезалежнихСовєтознавців заля зустрілаоплесками. Тема „Сучасна Україна іХрущов*' усіх зацікавила. Ми подалиїї у скороченні в попередньому числі.Чергова доповідниця п-ні Ірина Пеленська,відома як письменниця і громадськадіячка. Вона є основницеюСоюзу Українок Австралії, член Гол.Управи та голова Шкільної Ради Н.П. В. Тема її доповіді декого здивувала,бо всі сподівались радше виховнихпроблем. Одначе довголітнійпровід Союзу Українок Австралії давїй вгляд і в справу звязків. А ця темабула логічним висновком попередньої.

Доповідниця дала характеристикуміжнар. жін. організацій, їх напрямнихі засягу праці. Із первісного змаганнядо рівних прав жінки вони перейшлитепер до вироблення їй становищагромадянки. В тій цілі втягнули у свійзасяг праці культурницькі і суспільніпроблеми державницького маштабу.Підо впливом того в деяких країнахстворились уже міністерства родини,а в багатьох інших іде до того. Довшеспинилась на структурі ОбєднанихНацій, куди ці центри змагають своїмивпливами й дією. Обєднані Націїспираються на них у своїй праці.А потім приступила до звязків СФУ­ЖО і зясувала їх осяги й недоліки.Ця праця не тільки трудна й відповідальна,але досі не має належногозрозуміння у суспільстві. А без неїми не виконаємо своєї місії у вільномусвіті.Дискусія розгорнулась у двох напрямках.Першу — проблему коекзистенції,яку заторкнув проф. Шанковськйй,розглянено лиш поверховно. Авона заслугувала, щоб її зглибити.Друга — проблема молоді знайшлабільший відгук. Дискутанти (інж. Кохановський,Ст. Пушкар, д-р Романенчук)добачували її в невідповідномупідході старшого громадянства до молоді.На думку п-ні Пушкар немає дотепер відповідної політичної концепції,яка захопила б молодь. Та все жмаємо здібні одиниці, що шукаютьконтакту і вибиваються.Подякою обом доповідницях та диспутантамп-ні О. Грабовенська закінчилаЗустріч. Висновок із неї ясний —надзвичайно цінний обмін думок ізпровідними громадськими діячкамидав присутнім багато. Як далекий відгукКонгресу ця Зустріч освідомилавсім також значення СФУЖО, цьогообеднаного центру, що уможлививприїзд та обїздку чільним делегаткамКонгресу.КЛІВЛЕНД, ОГАЙОПП. Олександра Бойко-Сулима (Німеччина) й Ірина Пеленська (Австралія)Tour of WFUWO delegates— Mrs. A lexandra B oyko-Sulym a of Germ anyand Mrs. Irene P elen sk y of A ustralia through U nited States and Canada,visitin g larger centers of U krainian com m unities.У прискореному часі й із великоюенергією зібралась Управа Окр. Ради,щоб зорганізувати заг. збори Окр. Радиі гідно, тепло привітати рідких, милихгостей — заморських делегатокСФУЖО. Час, призначений ЦентралеюСУА на їх приїзд був дуж е непригожий,бо на день 4. жовтня припав65-літній ювілей УНСоюзу і почалисьМазепинські святкування в рямцяхмісцевого Відділу НТШ. З усімимісцевими товариствами живемо узгоді і тому не хотіли б робити їм наперекір.Одначе об’їздки делегаток неможна було пересунути і при добрійволі Союзянок все можна зробити.Отже зібрались ми дня 3. жовтня угарній, просторій залі, де багато сонцяі квіти на столах. Багато жінок (ємолоді, але й такі, що вже іней їм головиприпорошив) насторожено слухаютьі з гордістю вдивляються впрезидіяльний стіл. Там окрім вибраноїпрезидії дві гості — одна з Европи(яка вона близька нашої Батьківщини!),а друга з Австралії (цевже майже екзотика!).Вичерпується порядок дня, слухаємозвітів Відділів, дискутуємо, одобрюємоі бажаємо пожвавлення праці,але вся наша увага звернена на виступнаших гостей. Думки і напрямні у нихтакі ж, як і в нас — гаряче бажання,щоб усі свідомі українки згуртувалисьі працювали у своїх товариствах длядобра нашої справи, щоб були усюдипредставницями нашої поневоленоїБатьківщини в ім’я її волі. І коли одназ доповідниць вичислює кількістьшкіл, Кружків, імпрез та їх осяги унутріі назовні — то друга, може й покриваючиматеріяльні недостачі залишенців,мережить свої слова поезією— так тчеться тоненька ниточка єдностиміж нами й ними, ниточка, зітканаз минулого, сучасного і майбутнього.А з усього е це майбутнє найважніше,бо воно рішить про долю нашого народуі цьому ми, жінки мусимо віддатинайбільше уваги.Видно, що це майбутнє таки найбільшевсіх зачепило, бо багато булозапитів і шукань, в який спосіб гуртуватий заохочувати членок до праці.Найбільше здивував усіх голос давнозамешкалої членки, яка енергійно заохочувалавсіх, щоб поцікавились політичнимиугрупованнями цієї країни,активно в них працювали та змагалидо вибрання наших представників уцьому світі.По закінченні ділових справ заметушилисьгосподині дня. До цього моментупроводила Окр. Рада СУА, а теперперебрали провід спільний КомітетСУА і Укр. Зол. Хреста. На зустрічіз громадянством Клівленду прибуланова публика, між ними й наші панове.По промовах делегаток СФУЖО розгоріласьдискусія, а в ній виступ відомогопрофесора університету, що підкресливосяги праці зорганізованогожіноцтва та віддав їм належне признання.Так скоро збігав час і не завважилиприсутні, що настав пізнійвечір. Треба було кінчати й розходитисьпісля цікавої гостини.Комітет Зустрічі може бути гордийіз свого діла. Всі його членки працювалижертвенно й охоче і за це належитьсяїм признання й подяка.Гостювали ми в залі української православноїцеркви св. Андрія, якої о.парох все радо нам її відступає й заце висловлюємо йому щире Спасибі.І. С. пресова реф.

U K R A I N I A N W O M A NOUR ENGLISH COLUMNJean Wolcott PiperWomen's Organizations in USSRHere and there women’s organizationsare mentioned in USSR.On official occasions a woman delegateoften accompanies representativesof different institutions;sometimes these “official”women even organize a meetingwith a prominent guest. DuringEleanor Roosevelt’s tour in USSRa group of distinguished Sovietwomen met her, claiming to berepresentatives of a nation-widewomen’s organization.The word “organization” is incorrectin this connection. An arganizationis a group of peoplewho unite for a common purpose.Their united efforts arevoluntary; their leaders electedby them selves; and, the managementcontrolled by a special com ­mittee. The duration of membershipis optional with the member.And, he has his duties as well asrights, which are regulated byby-laws. In Soviet Russia thistype of organization does not exist.The women’s organization inUSSR called officially Women’sCouncil has no likeness to thisconception. As in other fields,here also the people are not allowedto unite freely. The W omen’sCouncils are created by themandate of the Communist Party;and their Branches are locatedin economic or administrativeunits — at industrial plants, collectives,or other state-controlledinstitutions. The leaders of theWomen’s Council are appointedthrough Party organs, and theirselections confirmed by formallycontrolledelections.What is the purpose of theseWomen’s Councils? In this com ­munistic society, where each womanis treated on equal termswith men, and with her own specifictask in building up of thissociety a special approach is notnecessary. It is an outgrowth ofthe circumstances of present-dayCommunist life, with its maingoal to draw as many women aspossible into the building up ofthis society. The avowed purposeof the W omen’s Councils changesbecause of varied and momentaryrequests of the Soviet “line.” Ifthere is a shortage of miningworkers, the W omen’s Councilsimmediately preach of the readinessfor the work of Soviet w o­men, and the importance of coalproduction. A shortage of qualifiedworkers on collective farms,and the W omen’s Councils praisethe profession of tractor driversas most becoming to young girls.In short the W omen’s Council islike unto a chameleon assumingan affinity with any circumstances,actual or artificial.Recently, in the Women’sCouncil report of neiw activities,published in the magazine “RadyanskaZhinka,” Feb. 2, 1958, is adescription of the work of a W o­men’s Council in the managementof the apartment houses in thePechersk region of Kiev. Accordingto the report members of thisCouncil gave special attention tochildren in their region. They followedtheir school reports and behavior,and advised their parentsin educational difficulties. This isof course an intolerable inquisitorialact designed for the .purposeof the state. Other members assumedtasks in party propaganda,and called on the people in theirhomes to discuss the matterthere — thus stripping them ofthe last vestiges o f that ancientright — “Every man’s house ishis castle.”To us this notice came as aterrible shock because of its doublemeaning. To even the mostsheltered mind its meaning wasclear — that the members of theW omen’s Council are state-appointedagents with the right toinvade any home and interferewith the educational plans o f .parentsfor their children, and alsocompel them to listen to Sovietpropaganda. They ran control, oreliminate, any religious practicesa family may observe. By this infernalprocess they know exactlythe mental attitude of anyone, parentor child in each family, andthe entire area thereabouts to ­ward Soviet life. In case theCouncil member finds it necessary,she can bring them sharplyinto the Soviet “line.” In otherdays, when Russia oppressed theBaltic countries, the people therekept alive, in their darkenedbasements, by a solitary candle,in whispers, their language andtheir faith. But today, to the Sovietrulers there is no nethermostspot un-inspected or uncontrolledby them. This state of affairs isthe epitome of hell.As the range and power of theW omen’s Councils broadens, thewoman and mother, under theSoviet regime, is ho longer theserenely poised mistress of herhome and her children. Rather sheis the physical vehicle throughwhich the children and the homeare created, for the sole purposeof serving the state. Viewed inits, true light the W omen’s Councilis not an organization. It is aprivately chosen women’s divisiondevoted to governmental supervision,and the spuring of the peoplefor Communist goals.Don’t forget to renew yoursubscription for OUR LIFE

NEW PRESIDENT OF THENATIONAL COUNCIL OFWOMEN OF UNITED STATESMrs. Sophia Yarnall Jacobs,second Vice President of theN.C.W. has been elected as itsPresident at the Annual Convention,held on November 4-5, 1959in New York City.ACCEPTANCE SPEECHWhat you will want to knowfrom me, is not how difficult thetask ahead will be, but what philosophyI bring- to that task. Aftera month spent in the Soviet Unionthis past Summer, I am more thanever convinced that the VoluntaryW oman’s organization in our owncountry must have substantive.programming, clear direction,flexible and imaginative leadershipand convinced membership.Our civilization seems to be ontrial, not only because of the externalthreat o f Communist ideology,but more fundamentally becauseof the softening of our ownmoral fiber. W e have reached apeak of material prosperity whichtends to stifle our dreams anddeaden our aspirations. W e wishwe could recapture the first finefervor of our founding fathers.W ell we can, if we want to badlyenough. Their success was anamalgam of dreams and long,hard, heartbreaking work — evenas any success we may hope formust be.I have spoken briefly this morningof specific program and I donot want to trespass a momentlonger now on the Education discussionin store for us.I do welcome the opportunity,however, of saying to membersand friends of the Council that Iam deeply sensible of the honorpaid me in entrusting the presidencyto me. Having long agorecognized the impossibility oftaking Mrs. Parsons’ place, Iwant yOu to know that I approachthe coming year with personal humilitybut high ambition for theCouncil.Mrs. S. Y. Jacobs, a prominentclub woman and ardent civic w orkeris also known as a free lancewriter for wom en’s magazinesWrs. Sophia Y arnall Jacobsn ew P resid en t of the N ational C ouncil of W omen of U. S.(Good Housekeeping, Parents),promotion manager of PhiladelphiaOrchestra, Director of N a­tional Urban League, Director ofAmerican Civic Liberties Unionand many others. Mrs. Jacobs hasbeen Second Vice President ofthe National Council o f Women ofthe U. S. since 1956.SEW-TALENTED GIRLWINS STYLE PRIZEA 17-year-old New York U k ­rainian, Olga Papuha, 133 E. 4thSt., was named grand prize w innerof the teen division of thenational Singer Young ,StylemakerContest on Oct. 29. She is amember of the UW A Branch 28,New York City.She was awarder $600 in cashand a one-week tour through theUnited States for herself and herparents. At the coronation ceremoniesin the Grand Ballroom ofthe Waldorf-Astoria, winningqueens of the three divisions ofthe contest were crowned, andmodeled their prize dresses beforean audience of 1,000 home economicstudents.Olga Papuhia, a tiny brown-hairedgirl who fled with her parentsand sister from Ukraine to escapeRussian occupation, arriving inthe U. S. iri 1949, is a senior atSt. Michael’s High School. Shehopes to be a designer with ashop of her own, and plans to investthe cash prize for this goal.

Exhibition of Women PaintersEarly in some ancient andm ighty migration of earth, nowlost in the limbo of time, the U k­rainian people learned that whatevervicissitudes assailed themfrom the outside world to keepthe core of their being sound.T hat is why Ukrainian women,especially their leaders, have thatlook of immense perspective intheir eyes.Even in the most intolerable ofpersecutions out from that hiddencore art has flowered, in its variousforms. Today, in the currentingenious and insidious Soviiet-Russian in-gathering of defenselesspeoples into' Communism, inthe more genial mental atm o­sphere of metropolitan New YorkCity the No. 64 UNW LA Branchof that city was able to institutein 1957 an annual autumn exhibitionof Ukrainian women painters.This October, 1959, 27 womenpainteds, more than previously,exhibited. Many of these women,who accepted the invitation ofthe UNW LA, are living abroad.Delighted by their response, andthe warm ties developing betweenthe Ukrainian women’s organizationand the painters, theBoard is keeping a file of allpaintings, and being in constantcommunication with the artists.Although most of them exhibitedthere before, this year theirnew paintings showed importantinnovations. W hile for sometime this was their first exhibitanywhere their work was highlycreditable.At the opening of the public“view ing” Prof. Malutsa introducedthe paintings, commentingon the growth of the painters duringthe last three years. He dividedthe artists into two groups: theolder ones who held to the traditionalmethods, and the youngerones who boldly experimented.The paintings of these two groupsdiffer even in size, the latter beinggiven to large pictures, andthe older ones to smaller.During this first 3-year-periodHalina Mazepa, Caracas, Venezuelaand Sophie Zarytsky, Paris,France, continue to^ be the outstandingartists. This autumneach hung a few new pictures.Ludmila Morozova is not somodern, but the wistfulness in herbrush is haunting. Katherine Krychevskabrought some nice aquarellsfrom her trip to Europe. L y­dia PaliPs medium was graphics.Those given to modern experimentingwere Iwanna Pryma,Maria Krasnonis, Nathalia Pohrebinskaand Arkadia Petryshyn.Impressive landscapes were hungby Stefania Baziuk, Maria Harasovsky,Lydia Hrycan, Olga Diadyniuk,Tetiana Kniahynycka,Olena Kononenko, Adriana Lysak,Julie Mykolayska, Olga Monastyrska,Zoria Podubynska andIrene Shuchewydh.Young artists bringing excellentsketches included Lydia Hrycan,Christine Zelinska, Nina Klymovska,Roxolana Luchakovska, OksanaMurij, and Irene Nosyk. U k­rainian historical costumes, withtheir all but lost intricate patternsand gorgeous colors found expressionin the work of KatherineAntonowych. And fairy tales, sobeloved by the young-hearted, theworld over were painted by NinaMudryk.The exhibition was well attended,the opening night e v e n crowded,a sign that this annual culturalevent is already being eagerlyanticipated by New Yorkers.L. B.O U RLIFEEdited by Editorial BoardPublished by the UkrainianNational Women’s Leagueof America* Inc^9#9 N. Franklin St.Philadelphia 23, Pa.Phone MA 7-7945THE MARIA KRASNONISEXHIBIT IN NEW YORK CITYFrom October 11-25, 1959 thepainter Maria Krasnonis held a“One man Show” of her paintingsin the Ukrainian Literary Club,149 — 2nd Ave., New York City.In tw o large rooms some 60 paintingswere on exhibit there,Maria Krasnonis came toAmerica 12 years ago, with herhusband and daughter. Her longinterest in art finally brought theopportunity to study in the artschool, The Educational Alliance,In c.She has exhibited at the SullivanArt Gallery in New' YorkCity, the Educational Alliance,Inc., the Greenwich Village outdoorshow, and the Adam AhabGallery in Greenwich Village.ANNIVERSARY OFKATHERINE RUBCHAKForty years ago the war ragedin Ukraine. The Ukrainian Governmentand Army were concentratedon a small strip of landaround Kamenets Podilsky. Althoughthe small territory wasravaged with hunger and typhoidfever the struggle against the bolshevikattack went on with franticfervor.It was there, in Kamenets P o­dilsky, in November 1919 that KatherineRubchak, the great U k­rainian actress died. She was bornin W est Ukraine, and entered thestage at an early age. Endowedwith beauty and a lovely voice,she started in comedies and musicshows. Soon, however, her realtalent became apparent to all, andshe began to appear in drama. Ina short time the volume o f her repetoiregrew and she becamethe leading lady of the Ukrainiantheatre.Until she fell ill with typhoidfever, as did many Ukrainian patriotsthen, she considered it herduty to offer artistic distractionto her people in the struggle ofthose turbulent times.Ukrainians, everywhere in thefree world are honoring her anniversary.

УНАШІЙ ХАТІДобір назвДІЙВОУ різних частинах України напозначення молока й молочних виробівразом уживають двох назв— дійво й набіл. Очевидячки, першемає більше шансів на закріпленняв літературній мові, бо походитьз південно-східнього наріччя,а друге — західне (правобережней галицьке), ■— мабуть,залишиться поза нею. У Грінченковімслівнику „дійво “ подано знаголосом на першому складі, алев народній мові воно має наголосна останньому складі, і так йоготреба наголошувати. У детальнихназвах молочних виробів відбивсяпроцес їх творення, і хоч тепер Уфабричних умовах їх виробляютьінакше, та старі назви залишаютьсяв силі.Молоко може бути свіже й парене(переварене; не плутати цієїназви з російським „парное", щоозначає свіже молоко). Молоконадоєне після отелення корови,називається молозивом. Молокомає властивість зсідатись і скисати(не квасніти" — галицький льокалізм),а внаслідок цього витворюютьсямолочні продукти — вершки(не „сметанка" — західньоукраїнськийльокалізм; в літературніймові „сметанка" — здрібнілаформа від „сметана"), сметанай сир. Сметана може бути збиранаі роблена. Робленою сметаною називаютькисле молоко, приладженез пареного з додатком сметани— це кисляк (ряжанка на сході, агуслянка на заході, англ. yogurt).•Сир може бути свіжий (відповіднодо російського „тварог" іпольського „twarog"), робленийіз кислого молока, як воно зсідається,і ґляґаний (вироблюванийза допомогою ферменту телячогоабо ягнячого шлунку), або ґляганець.Ґляґаний сир із овечого абокозячого молока називається будз,із нього з додатком соли виробляютьбриндзю. Рідина, що залишаєтьсяпісля вироблення сиру, називаєтьсясироватка. У фабрикахвиробляють ще топлені („не плавлені"— рос.) сири. Слово „сир" ународній мові вживається тількив однині, але в фабричних умовах,де виробляють різні гатунки сирів,його вживають і в множині.Зі сметани б’ють масло („збитимасло" — старий побутовий вислів),а та рідина, що залишаєтьсяпісля відокремлення масла, називаєтьсясколотини (східне), абомасл&нка (західне). У фабричнихумовах виробляють близький доцього продукт (англ. butter milk),що його, очевидячки, краще називатисловом „маслянка", аніж„сколотиниСтрави з дійва: вареники з сиром(не „пироги"), пироги з сиром(печені), сирники, мандрйки, сирнапаска, налисники з сиром, молочнакаша, молочний кисільтощо.Ч.-Ч.ДЕЩО ПРО НЕДУГУПОЦІЛУНКУЯк вам, мабуть, відомо, нашакров містить у собі два роди тілець:т. зв. червоні та білі. Білітільця крови називаємо левкоцитами(leucocytes), що в грецькіймові значить „білі клітини" їхкількість у крові багато менша,ніж червоних тілець і вони різноманітніформою.Серед цих різних родів білихтілець знаходяться клітини, що їхназиваємо лімфоцитами (lymphocytes),у певній, відносно сталійпропорції до інших форм білих тілець.Повертаючись до нашої теми„недуги поцілунку" (або т. зв. інфекційноїмононуклеози) слід нампідкреслити, що причина цієї недугиневідома. її прояви — це гарячка,що поновлюється часом унерівних відступах, біль горла, побільшенізалози по обох бокахшиї, побільшена селезінка.Чому назвали її недугою поцілунку?Мабуть тому, що вона виступаєсеред молоді, у формі епідеміїта проявляється болем горла.Першим симптомом є загальнавтома, часом біль голови, людина„не у формі". Після першоготижня (або тижнів) гарячки та поганогосамопочуття слідує станлегкого ослаблення. Звичайні щоденніфункції, фізичні чи умові,спричиняють надмірну втому.Коли досліджуємо кров хворогопід мікроскопом, находимо, щопевна форма цих т. зв. лімфоцитівзбільшена числом, — їх більшеніж у нормальному образі крови.Присутність цієї певної формилімфоцитів відрізнює цю недугувід другої, значно більш серіоз-ної — гострої стадії левкемії(або т. зв. пістряка крови).Лікування „недуги поцілунку"нескладне: кладемо пацієнта доліжка на час гарячкування, потімприписуємо відпочинок. Після гостроїстадії недуги слід відпочиватикілька тижнів.Недуга ця часом вертається чиповторяється. Однак вона майжевсе лікувальна без сліду чи комплікацій.Деяка втрата часу длястудіюючої молоді, получена з лікуваннямцієї недуги все ж необхідна.Час та дбайливе плекання —це одинокий, ефективний лік.д-р Надія СороківськаЧОЛОВІКИ ПОЧИНАЮТЬ ВАРИТИАмериканські журнали стверджуютьіз задоволенням, що чоловіки щоразбільше .цікавляться . куховаренням.Цього вимагає сучасна пора, коли щоразбільше жінок працює заробково.Чоловіки купують куховарські книжки,відвідують курси. Куховаренняперестає бути виключною ділянкоюжінки.

Восени, коли полиці в крамницяхвгинаються від різного роду садовиний городини, тоді бачимо між городиноюяйцевидної форми темносинюгрушу, що її звуть баклажанами,а по-англ. egg-plant.Деякі наші господині недовірливопоглядають на них. Тільки українки зцентральних земель вітають радісноїх появу. Найбільше продають їх усвоїх крамницях італійці і болгари,бо видно ця рослина в них поширена.Я стрічала її на Київщині і на Закарпатті,а також нераз бачила у Відні.Всюди її йнакше називають.Вперше я познайомилась із цією городиноюу Києві у моєї тітки. Зацікавленапізнати тамошні страви, я частозаглядала до кухні, неприступноїтвердині кухарки-московки, що довсіх говорила „ти“, а зєднавши собі їїсимпатію, я придбала й дозвіл не тількиприглядатись, але й брати участьу її „чудодіяннях". Тоді то я впершепобачила й познайомилась із отимисиніми баклажанами.Спечені в печі і обчищені зі шкірки,вони були уложені в мисці. Робитирізні закуски, себто надавати їм кінцевийсмак і вигляд приходила до кухнісама тітка, хоча вповні довірялазнанню довголітньої кухарки. Та всеж,накинувши на парадну сукню великийфартух, появлялась переконатись чисправді все в порядку.Розуміється — зладити „фальшивуікру“ з синіх баклажанів — це її обовязок,бо ота „кацапка" з тим чекає нанеї. Тим часом „кацапка" насікла дрібненькоцибулі і вибравши внутрішнійзернистий, немов справді ікра мякуш,стала сікти його сікачем. Це все складаладо миски, а тітка вимішувалалегко деревяною ложкою. Додавшиперцю, соли, дрібку винного оцту, сталакропити мішанину густо доброюолією (треба знати, що баклажани вимагаютьбагато олії). Вимішавши вседокладно до смаку, зложила тітка готовустраву у гарну салатницю, прикрасилаїї оливками І закуска „фальшиваікра" була готова. Щ о вона булазнаменита, я переконалась за столом,коли гості зчаста собі ЇЇ накладали натарілку, як додаток до пирога чи пиріжківпопри справжню чорну ікру.А моя мама нам, дітям дуже частосмажила ці баклажани на олії, порізавшиїх на тонкі кружальця і обсипавшиборошном. При смаженні кружальцянемов випивали олію, зате жі смакували знаменито.У кожній країні приладжують їхінакше. Недавно тому попав мені вруки припис, як їх приправляють в I-рані. Випробувавши його, подаю це довідома наших господинь.Ганна Франко-КлючкоЯ к водиться?Ваші завваги у вересневому числівідносно правил їжі дуже добрі. Алеварто, щоб Ви їх подали в загальнихзарисах, бо не все те, що вважалосьдобрим вихованням у нас, є прийнятетепер у новій країні. Тоді можливоприйдуть ще нові запити й розвинетьсяобмін думок.БабуняЩиро вдячна за цю пропозицію.Нижче подаю кілька загальних правил,а в подробиці увійду щойно, колихтось того бажав би.1. При столі сидимо просто, хоч і нештивно. їж у слід підносити до уст, ане нахилятись до неї.2. Руки тримати збоку чи на колінах.Не спиратись ліктями на стіл.3. Місце серветки на колінах. Підшию завязуємо їх тільки малим дітямдо семи років життя.4. їж у покласти на середині тарілки,далеко від її краю. Не перевантажуватині тарілки, ні вилок.5. Закінчивши їжу, треба покластивилки й ніж на тарілку, рівнобіжно зкраєм столу, звернувши ручки на право.6. Перед питтям обтерти уста. Непити, маючи повен рот.7. Канапки й солодощі, що їх беремоз підносу, треба спершу покластина свою тарілку, а щойно тоді починатиїх їсти.8. Замішавши у чашці каву чи чай,не лишати ложочки в ній. Місце ложочкина підставці.Тітка ХристинаМОДНИЙ ПОРАДНИКЧасто чую назви капелюшків — Федора,дерби, слоуч. Які їх характеристичніприкмети?КанадійкаФедора — це капелюх із дуже м’якогофетру з крисами, спущенимивниз. Головка доволі висока і уложенав поперечні складки.Дерби або бовлер — це варіянт чоловічого„мельоника". З твердого фетру(фільцу), має тверду головку і невеликікриси, підігнуті вгору.Словч або „ґарбо“ — інспірованийфільмовою зіркою Гретою Гарбо. Цетеж м’який капелюх з високою головкоюі гнучкими крисами.При цій нагоді зверну вашу увагутакож на капелюшок „піл-бокс“. Цемалий точок без крис у формі круглоїкоробочки (пілбокс — це коробкана пастильки) з невеличкою або важкоювуалькою, що його можна носитизавжди і всюди. Часто його виконуютьіз того ж матеріялу, що суконкачи жакет. Тоді це творить гарний комплет,доповнений контрастовою вуалькою.На вечір годиться такий капелюшокіз чорного шовку.Віра КеЗ НАШОГО ДОСВІДУПрошу подати різні приписи на коржикичи торти, що до них можна пристосуватизаварювання з троянди. Теперпо наших крамницях появилосьце заварювання і я, як молода господиняхочу його використати.Читачка з ФиладелфіїЗаварювання з троянди примінюютьзвичайно в добірному печиві з оріхівчи мигдалю. Подаємо в цьому числіторт із мигдалю із такою масою. Докоржиків його менше можна застосувати,але пошукаємо й таких приписів.Дуже добрий є оріховий струдель іздодатком такого заварювання.ІЗ ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇУ ВІДПОВІДЬ НА ПРИГАДКУБажаю повідомити Вас, що одержалаВаше повідомлення про те, щомоя передплата вже вигасла. Не гаючичасу, бо бажаю дальше передплачувати,залучую тут передплату наодин рік і прошу дальше мені висилати.Марія Федишинчленка 51 Відділу у МилвокиПЕРЕМО ЗИМНОЮ ВОДОЮДавня засада вживати гарячої водидо прання — щораз більше уступаєновим спробам. Показується, що новітканини краще зносять зимну аболітну воду. Новітні машини до праннянавіть 'влаштовані окремо на зимнуй теплу воду.

ВИШИВКАВЕЧІРНЯ СУКНЯ, ПРИКРАШЕНАВИШИВКОЮ(Проект п-ни Марти Сіяк)Недалекі мясниці кажуть намуже призадуматись над відповідноюсукнею. Чому не прикраситиїї вишивкою?Сукня, виконана з лискучогополотна у двох, контрастових кольорах.Можна застосувати білочорний,пісково-брунатний абодва відтінки синього чи зеленого.Вишивка, приміщена на подолі,матиме контури темнішого відтінку.Матеріял — 4 ярди яснішого й1 ярд темного матеріялу.Взір до вечірної сукніКвітчастий взір походить із поликажіночої сорочки на Чернігівщині.Його можна виконати тяглоабо покидати квітчасті мотиви упевних відступах.Краски добирати в залежностівід тла. При чорно-білому слідчорні контури виповнювати жовтимабо червоним (тоді жовте абочервоне намисто!) При пісковобрунатномувишивати контурибрунатним, а виповнювати помаранчевим,добираючи таку ж квіткучи намисто. При двох відтінкахсинього контури вишивати темнішим,а виповнювати ржавим.НОВИНА!НОВИНА!ДАРІЯ ЯРОСЛАВСЬКА„ її НЮ ЙОРК“Повість Із сучасного життяМолода дівчина здобуває своє життяу нових обставинахЦІНА — $2.00Замовлення і гроші чеками або поштовимипереказами, слати на адресу:“SVOBODA”Р. О. Box 346Jersey City З, N. J.

Запорізький капуснякПотрібно:% ф. свининиІУ± ф. квашеної капусти1 ф. картоплі2 ложки пшонапо 1 кореню моркви, петрушки, селери1 цибулина2 ложки маслатрохи сала (солонини)4 ложки сметани2 лаврових листки2 горошини запашного перцю1 ложка дрібно нарізаної зеленоїпетрушкиВідварити свинищу. Віджати квашенукапусту й тушкувати (душити)до напівготовності, додаючитовщу і буліону (вивару зі свинини).Нарізані соломкою моркву,петрушку, селеру й цибулю злегкапідсмажити на маслі. Пропущенечерез мясорубку сало (солонину)розтерти у ступці разом із посіченоюцибулею, зеленню петрушкиі промитим пшоном.Процідити вивар із свинини, покластив нього нарізану в кісткукартоплю і ‘варити 10— 15 хвилин.Потім додати н апі в пр и ту шко в анукапусту, розтерте з салом і зеленнюпшоно, лавровий лист, перець,злегка підсмажену городину й варитидо готовності. Подаючи настіл, покласти в тарілку трохи вареноїсвинини, ложку сметани іпосипати зеленню петрушки.Із книжки ,,Українські страви",Київ, 1957.Крученики з бараниниПотрібно:2 ф. баранини1 ложка борошна (муки)пригорща грибів (печериць)1 цибулина% горнятка сметани1 ложка тертої булки1 яйце4 ложки товщуБаранину обібрати з товщу, порізатина скибки і добре збити.Гриби зварити, цибулю присмажитина товщі. Гриби посікти, додатицибулю, жовток, шум із білкаі терту булку. На розбиті, посоленіскибки накладати масу, звинути,зчіпити зубочисткою або звязатиниткою. Обсипати борошном, підсмажитина товщі, зложити до риночки,підлити виваром із грибів ітушкувати (душити) до готовності.Перед поданням заправитисметаною.Потрібно:Начинювані баклажани1 великий баклажанЗ—4 ложки доброї оліїУі дрібненько січеної цибулі1 зубчик дрібненько січеногочаснику% ф. меленого мяса (баранини абосвинини)2 ложки тертих сухарів або Зложки підвареного рижу1 яйце2—3 ложки помідорової гущі, а колихто любить, то квасної сметанизамість того.Розрізати вздовж баклажана,вийняти середину, залишаючишкаралущу на пів інча завгрубшкиі попарити її солоним окропом.Мякуш із баклажана посікти і в•мисці вимішати з цибулею, рижомабо тертими сухарями, часником,мясом і яйцем. Посолити й поперчитидо смаку і злегка вимішувати,поливаючи оливою. Вложити масув вижолоблені й .попарені (можнатакож 5 хвилин поварити в окропі)половинки баклажана, поллятипомідоровою гущею або сметаноюі запекти у печі на 400°около пів години. Можна податидля 4-ох осіб.Подала Ганна КлючкоПиріг із капустою й грибамиПотрібно на тісто:Уі ф. борошна (муки)Уч склянки молокаУч горнятка маслатрохи дріжджівЗвичайно роблять пиріг із дріжджевоготіста, одначе, коли вонолистковане, він значно смачніший.Розвести дріжджі теплим МОЛО­КОМ, всипати трохи борошна, вимішатиі лишити розчин, нехай виросте.Потім додати решту борошна,соли й молока (тісто повиннобути вільне) і все добре замісити.Розтачати квадрат один інч завгрубшки,уложити по серединімасло, розбите також на. квадрат,прикрити йото краями тіста, немовконвертом і розтачати. Повторитице тричі й не виносити в зимне місце.Начинка: Зварити твердо яйцеі посікти. Зварити- й посікти гриби,підсмажити на маслі цибулю.Пошаткувати грубо капусту, вимішатиз грибами і виваром із грибіві зварити в ринці без покришки.Посолити до смаку.Розтачати тісто на пів інча завгрубшкиу повздовжний чотирокутник.Вздовж довшого краю у-ложити верству начинки, посипатиїї січеним яйцем, окропити масломі знов прикрити капустою.Зверху все прикрити другим краємтіста, зліпити краї й уложитина лист (бляху). Поставити, щобпідросло. Помастити яйцем і спекти.Подавати гарячий.Міґдаловий торт із тертоютрояндоюПотрібно на 1. корж:1 ложка свіжого масла2 яйця1 горнятко цукруУч ф. мигдалю% ліски ваніліїНа 2. корж:У± ф. мигдалю3 білка1 горнятко цукрудрібка цитринової шкіркиПерший корж: Втерти ложкусвіжого масла на шум, ©бити донього 2 цілі яйця і досипати, горняткоцукру і знов терти пів години.Тоді додати Уі лісочки ванілії,ф. мигдалю, меленого разоміз лушпиною, добре вимішатиі пекти 20— 30 хвилин.Другий корж: Уі ф. мигдалюспарити. З того половину змолоти,а половину порізати в пасочки.Вбити шум із 3-ох білків, додатидо того горнятко цукру і втертина скли цю. Тоді вкинути до тогомигдаль і дрібку цитриновоїшкірки.Пекти оба коржі у дуже легкійпечі. Коли прохолонуть, переложититертою трояндою і покритисклицею.Подала Євгенія Котис

ЛЮБЛЮ ЛІС...Літо відспівалоВсі свої пісні,Ночі довші стали,І коротші дні.Місяць повновидийНад землею звисЗолотом повитий,Шепче казку ліс.Хочу зрозумітиКазку до кінця,Щоб не пропуститиЖадного слівця.Вухом серця здаляШепіт той ловлю...Ой, якби ви зналиЯк я ліс люблю!...О. К о б е ц ьОленіж, маленька індіянка, сьогоднісумує. її бабуня, яку поважаєта слухає все індіянське селище,дуже хвора. А в маленькоїОленіж тільки й рідні, що любабабуня. Маленька дівчинка — сирітка.Тато й мама в неї давнопомерли від голоду в один із тяжкихроків, коли так само, як цієїосени був великий недорід. Тодіне стало кукурудзи та різної городинина цілу зиму для всьогоселища. Бабуня часто розповідалаОленіж про той смутний рік, проте, як вона вирятувала від голодудівчинку, а батьки її не витрималитієї важкої зими та вмерли.Ось і тепер настав такий тяжкийрік. Влітку була посуха, людизібрали мало кукурудзи та городини.А до того ще й зима почаласьрано. Ліс засипало снігом, озеровідразу замерзло і чоловіки не моглидостачити досить звірини йриби для цілого селища. Ще задовгодо початку весни спорожнілиїхні зерносховища. Бідні людиживилися корінням, сухою корою,що добували в лісі. Не булоБРАТІКТато піде до роботиА я до садочка,Мама піде на базарІ купить візочка.І у ньому повезеБратіка гуляти,Бо так нудно все йомуСамому у хаті.Я б в садочок узялаЙого межи діти,Але ж він такий малий —Не вміє ходити.І нічого не питай —Ні слова не скаже,Тільки й знає, що „бай-бай!“Як до люлі ляже.Бабуніна таємницяК. Переліси ацієї осени улюбленого свята врожаю,замовкли пісні, сміх у завждивеселому та гамірливому селищі.Майже в кожній хаті хтось ужевмер від голоду, або лежав хворий.Ось і бабуня хворіє...А як добре жилося малій дівчинцізі старенькою бабунею!Завжди вона мала щось смачногоз’їсти, завжди мала гарненькі новімокасини,* які бабуня так дбайливоприкрашувала гарними визерунками.Вже останній час Оленіжсама шила собі убрання зі шкірок,бо бабуня її до всього привчала.А яких тільки пригод і казок незнала бабуня! Довгими зимовимивечорами Оленіж любила покластиголову на коліна старенькоїта, слухаючи цікаві пригоди, задріматий чути, як бабуня потихенькупестить її волоссячко, щовсе робилося довше й лисніло, якчорний шовк. А тепер... Лежить бабунябліда, немічна, ледве можеголову звести... Що то буде?...Враз вона почула бабунін голос.* Шкіряні черевики.Вона кликала дівчинку. В однумить Оленіж опинилася біля бабуні.В кутку на оленячих шкурахлежала старенька. Сьогодні виглядалаще більш блідою та хворою,ніж раніш була.—- Бабуню, ось тут ягідки, щоя знайшла в лісі, це для вас, з’їжте,— пригорнулася Оленіж достаренької. — Може вам покращає,як з’їсте... — додала вона знадією в голосі...Сумно подивилася на дівчинкустара жінка.— Ні, моя любенька, ніщо вжемені не допоможе... не дочекаюсья весни... Оце тому я кликала тебе...— голос у бабуні увірвався,вона тяжко віддихала.З глибоким жалем дивилися нанеї оченята маленької Оленіж...— Слухай, — продовжуваластаренька, — скоро піду від тебедо твоїх тата й мами, але хочу лишититобі одну таємницю. Ти вжедосить велика й розумна, щоб зрозумітимене. Тільки того, що тобіскажу, не можна нікому казати допевного часу. Кожного року миховаємо зерно й городину не тількидля їжі, але й зберігаємо длянасіння. Як би ми поїли все, то наступноївесни не мали б що посадитий посіяти на наших полях, атоді всіх чекав би страшний голод...Ти знаєш той пеньок надозером, де ми часто сиділи з тобою?В ньому є глибоке дупло.Там я заховала в шкіряних торбахнасіння кукурудзи... Нікому не кажипро це й нікому не давай цьогонасіння аж до дня сівби... Людиголодні... як дізнаються, поїдятьусе, а тоді наступного року щебільше лихо їх спіткає... Бережизерно, бережи таємницю, Оленіж,бо недовго мені вже бути з тобою...— майже пошепки закінчиласвій заповіт стара.Маленька індіяночка плакала,але крізь сльози промовила до бабуні:— Не турбуйтесь, бабуню, всезроблю, як ви наказали...

Через кілька днів не стало бабунів маленької Оленіж. Вона збагатьома людьми селища покинулацей світ назавжди...Сильно змінилась Оленіж посмерти своєї дорогої бабуні: ніхтоне чув від неї ні співів, ні веселоїмови... Часто ходила дівчинка наберег озера до заповідного дубовогопенька, сідала на нього тазоставалась там так цілими годинами.Єдиний її приятель, малийОтері, знав це та не дивувався, босам памятав тихі літні вечори, коливони з Оленіж сиділи коло бабуніна цьому ж самому місці таслухали її лагідну тиху мову, я-кою вона розповідала їм одну зчисленних старовинних казок. Часминав, наближалася весна. Осьлюди вже почали збирати кленовийсік, варили його й тим себерятували від голодової смерти. Тане всім полегшало. Настали труднідні й для Отері. Його мати Мійказахворіла. Отері боявся, що матийого покине так само, як покинулаОленіж її бабуня. Кілька разів вінжалівся Оленіж:— Як би хоч жменьку кукурудзидобути, — казав він до дівчинки,— я певен, що це врятувалоб маму...Серце в Оленіж краялося з жалюта не відважувалася вона порушитиобіцянку, яку дала бабуні.Та одного разу, коли діти бавилисяколо заповідного пеньочка,Отері не хотячи турнув його ногою.Пеньок тріснув, хитнувся таз дупла висунулася торба.— Дивись, Оленіж, чи то нетвоя торба? — покликав хлопчикдівчинку і потягнув торбу з дупла.Кілька зернят кукурудзи викотилосяна землю.Оленіж підбігла до пенька тасхвильовано вхопила торбу в О-тері.— Не руш, це не можна брати!Ця кукурудза для насіння!...Але Отері не випускав торби зісвоїх рук. Він розгнівався.— То ось, яка ти! Моя мативмирає з голоду, а ти ховаєш зерно?!Ні, цього не буде! — гукнувОтері, схопив торбу й побіг з неюдо своєї хати.Оленіж побігла за ним. Такудвох вони вбігли до Мійчиної хати.Мійка звелася на ліжку та зіздивуванням дивилася на схвильованихдітей.— Що з вами, діти? Чого висваритесь? ■— вона запитала.— Мамо, дивіться, яка вона!Кукурудзу ховає, а ви хворієте відголоду... — і хлопець голосно заплакав.Мійка добре знала дівчинку й неповірила, що та могла без поваж-Але Отері не випускав торби зісвоїх рук.ної причини не дати пригорщі кукурудзидля неї.— Що то за кукурудза, Оленіжко,розкажи, не бійся, я знаю, щоти ніколи не зробила б цього, якби то було твоє зерно, — звернуласявона до дівчинки.Оленіж, плачучи, розповілаМійці все, що їй наказала бабуня,вмираючи. Мійка запитала, чи єще в дуплі насіння, крім того, щоприніс Отері в торбі. Оленіж розповілаМійці, що в дуплі є ще такихсамих три торби набитих зерном.— Бачиш, сину, ти був неправий,коли гнівався на Оленіж, вонадобра й мудра дівчинка. Цьогозерна цілком вистачить, щоб засіятивсе поле нашої громади. Кращепринесіть зерно до моєї хати.Я його буду берегти до дня засіву.Ці дні Бог нам допоможе пережити.Дивіться, вже майже в кожнійхаті є кленовий сік, а незабаромпотепліє, то наші чоловіки підутьна полювання та принесуть намсвіжого мяса. Я чула цієї ночі гусячийкрик. То вже птахи з виріюповертаються, а там незабаромозеро розмерзнеться, то й рибабуде.І справді, того ж таки дня дітипобачили куріпку, яка прийшладо пенька, бо там лежало кільказерняток кукурудзи, що висипалисьіз торби. ОтерІ вмів добрестріляти й дуже швидко забив куріпкуі цього таки вечора хвораМійка їла смачну юшку.На ранок вона вже почуваласебе краще. З кожним днем усетеплішало, а з теплом людям поверталисясили. Кожний господарприносив до своєї хати майже щоднясвіжу рибу або забиту дичину.Почорніло розоране дбайливимируками індіян кукурудзянеполе. Настав час сівби. Мійка зібралавсю громаду коло своєї хатита роздала всім насіння кукурудзи.І кожному вона розповіла промаленьку Оленіж, яка зберегла насіннядля всієї громади. Люди дякувалидівчинці. Кожний хвалив її.— Почекай, підростеш, то будешу нас берегти насіння в сховищах,як це робила двоя бабуня,— казали вони.Цього ж таки вечора, як всі розійшлися,а на небі засвітилисязірки, Оленіж вийшла зі своєї берестяноїхатки, прокралася допенька, сіла на нього та довго шу*кала на небі зорю ту, про яку колиськазала їй бабуня, що там теперживуть її тато й мама.— Там і бабуня тепер... — думаладівчинка. Вона вдивлялася впроміння зірки, що мінялося всімакольорами та потихеньку гомоніла:— Бабуню, дорога моя бабуню!Чи ви чуєте мене, чи задоволені,що дотримала я свою обітницю?...І здавалося їй, що із-за зіркиз усмішкою дивиться на неї її любабабуня.1959 р. Ніна Наркевич

Виховні проблеми ніколи не були мені далекі, бо я вчителька і мати.Але виховна референтура в Гол. Управі СУА — це зовсім інше завдання.Тому з великою увагою приступаю до нього і прохаю Вашоїпіддержки, дорогі Союзянки!* * *Перша, до котрої звертаюсь у рядах Союзу Українок Америки —це українська мати. В її руках найцінніший наш скарб — дітвора й молодь.Від її виховного ідеалу й справносте залежить, чи ми той скарбзбережемо. Тому стукаю до її серця й закликаю до виховної дії, якїї вимагає сучасна пора!* * *Неменше значення для нашої спільноти у вільному світі має українськародина. Це основна клітина кожної нації, це міцне підложжя,з якого виростає здорове молоде покоління. Тому плекання родинноїтрадиції, родинної атмосфери — це велике наше покликання. В цьомубудемо собі допомагати, дорогі Союзянки!* * *Нашої уваги вимагає також українська дітвора. Для неї діють виховніорганізації і школи українознавства, для неї творяться музичнішколи, літні оселі, танкові курси. Одначе не всі відтинки дитячогожиття охоплені ними. Наприклад дітвора дошкільного віку не має належноїуваги нашої громади. Чи не пригодився б тут суботній дитячийсадок?* * *Також школи українознавства та виховні організації вимагаютьнашої уваги. Участь у Батьківських Кружках, допомога при імпрезах,а головне — допильнування відвідування дітей — ось наше в томузавдання! Це повинні взяти до уваги членки СУА у своїй виховнійпраці!* * *Ці думки, піддаю під розвагу виховним референткам Окружних Радта Відділів. У них головні напрямні нашої роботи на терені СУА. Розгортаючиїї, зможемо скріпити виховну настанову нашої спільнотиі внести свою частину у формування молодого покоління!Ганна Ракоча-Білинськавиховна референтка Гол. УправиЦ ен тр аля о д ер ж ал авід 12. жовтня до 13. листопада 1959ФОНД ЦЕНТРАЛІ І ВКЛАДАДО СФУЖОВід. 6 Рочестер 70.00 10.5018 Джемейка 7 . 5 0 -------54 Вилмінґтон 20.00 3.0060 Клівленд 43.50 4.3563 Дітройт 30.00 4.5069 Лорейн 50.00 7.50ФОНД РЕЗЕРВОВИЙІ КОНВЕНЦІЙНИЙ:Від. 54 Вилмінгтон 10.00 5.0068 Сиракюз 1 0 . 0 0 -------НА ДІМ СУА. ДАТКИ І ЦЕГОЛКИ:Від. 8 Бронкс, від членок:Апольонія Дзюма 1.00Наталя Чапленко 1.00Ева Лотоцька 1.00Анна Морозович 1.00Галина Вус 1.00Анна Свенсон, збірка 10.00Від. 71 Джерзи Ситі 25.00 -------ПРЕСОВИЙ ФОНД Н. Ж.:Від. 31 Дітройт, з приводу смертичленки бл. п. ОлениМоскаль 5.0063 Дітройт 10.00„ 69 Лорейн 15.00Ева Корпало, Асторія, збірка на50-літ. ювілею Йосифа і ЕвиХомів 30.00Ст. Заплітна, Дітройт, збірка 25.00Люся Карабіневич, Рочестер,збірка 19.00С. Климкович, Едмонтон, збірка 17.00Осипа Куровицька, Ню Йорк(ювілейний) 8.00Марія Яримович, Шикаґо 5.00Наталія Іванків, Лос Анджелес 3.00Марія Гриневич, Шикаґо 2.00Марія Самойлова, Бруклин 1.50Марія Лесько, Питсбурґ 1.00Надія Кудрик, йонкерс 1.00Дарія Колатало, Пассейк 1.00Зиновія Кульчицька, Вашінґтон 1.00Іза Левкович, Ірвінґтон 1.00ФОНД МАТИ И ДИТИНА:Від. 1 Ню йорк 45.00„ 11 Трентон 20.00„ 20 Филаделфія 21.00„ 22 Шикаґо 30.0047 Рочестер 36.0054 Вилмінґтон 25.0063 Дітройт 11.0068 Сиракюз 35.0069 Лорейн 60.0033 Клівленд, збірка від учителівУМІ 15.00Іванна Скоплякова, Клівленд,збірка 27.00Люба Дребич, Бронкс 10.00Ольга Коцюба, Едистон 10.00Лідія Дуб, Шикаґо 5.00Д-р Софія Парфанович, Дітройт 5.00З подякоюА. Кульчицька, фін. секр.Анна Сивуляк, касієркаЗАМІСТЬ КВІТІВЗамість квітів на свіжу могилу бл. п.Анни Тимків складають 15 дол. нафонд „Мати й Дитина**Учителі Українського МузичногоІнституту з Клівленду й Лорейну* * *Замість квітів на могилу невіджалуваногобл. п. Івана Щудлюка складав10 дол. на фонд „Мати й Дитина**Люба ДребичІЗ МОДЕРНОЇ ПОЕЗІЇУ Ню Йорку появився річник ж урналу„Нові поезії" заходами Об’єднанняУкраїнських Письменників „Слово".Свої вірші помістили в ньому ЕммаАндієвська, Женя Васильківська іПартиція Килина.

З Окружних З ’їздівНЮАРК, Н. ДЖ.Дня 11. жовтня зійшлись в Укр. Централіпредставниці пяти Відділів, а саме— Елизабет (24), Нюарк (28), НюБронсвик (65), Перт Амбой (67) і Пассейк(70). Число присутніх — ЗО осіб.Збори відкрила п-ні Олена Гординєька,яка привітала всіх та представилавідпоручницю Централі п-ию ОсипуГрабовенську.Президію З їзду вибрано у складі:п-нї О. Грабовенська, голова, п-ні О.Гординська, провідниця зборів, п-ніІ. Свистун, секретарка. Окрім того засілиу президії делегатки Відділів: п-ніІ. Ковалік (24), п-ні М. Зелінська (28),п-ні С. Микитка (65), п-ні О. Грицай(67), п-ні М. Химинець (70).ГГ-ні Грабовенська передала щирийпривіт від голови СУА п-ні О. Лотоцької,побажала успіху у зборах та виголосиладоповідь на тему „Роля і значенняОкр. Ради в організації СУА“.Гарно опрацьований реферат дав багатонапрямних у нашій праці.Приступлено до вибору УправиОкр. Ради. П-ні Грабовенська дала підувагу, щоб голову, секретарку, скарбничку,а навіть культ, освітню й імпрезовуреференток вибрати з однієїмісцевості для кращої праці. ВибірУправи перейшов доволі скоро, боприсутні, зрозумівши завдання ОкружноїРади, давали свою згоду. До Управиувійшли: п-ні Олена Гординська,виголова (28), п-ні О. Граб, містоголова(24), п-ні Оксана Равш, секретаркаі пресова реф. (28), п-ні ОльгаГрицай, скарбничка (67). Референткамистали: п-ні І. Небелюк (28), культ,освітньою, п-ні Ольга Салук (28), імпрезовою,п-ні Ірина Свистун (70) організаційною,п-ні Марія Химинець(70) суспільної опіки, п-ні ПелагіяКучкуда (28) звязків. Д о контр. комісіїувійшли п-нї Олена Кононенко(28), голова, пп. А. Ковалюк (67) іС. Кортис (65), члени.П-ні О. Гординська іменем Управиподякувала за вибір. Обговорено найближчуімпрезу Окр. Ради, а самеСвято Жінки-Героїні. Виринула думка,щоб це свято Окр. Рада перевела разомз усіми Відділами та щоб воно булопоставлене на високому рівні. Наце свято не можемо дивитись із точкидоходу, а звернути всю увагу найого мистецьку програму. Цю пропозиціюприйняли делегатки Відділіводноголосно.Представниця Централі п-ні О. Грабовенськаподякувала за увагу й висловилапризнання за успішне переведенняосновних зборів. Збори закінченогимном СУА. П-ні Гординськапопрохала всіх присутніх на чайок таперекуску, яку заздалегідь приготував28 Відділ.При перекусці присутні весело таприємно обмінювались думками. Такеспівжиття всіх Відділів повинно принестигарний вислід праці. На цьомузакінчено основні збори Окр. Ради вНюарку.Ірина Свистун, секретарка зборівРОЧЕСТЕР, Н. И.Ювілей 6-го Відділу СУАДня 11. жовтня 6-тий Відділ СУАвідзначив велике для себе свято — асаме 25-ліття існування та громадськоїпраці. Ювілей розпочався відправленнямСлужби Божої в церкві св. йосафатав наміренні живучих членок СУА,по якій відправлено панахиду за померлихчленок Відділу. Після обіду,в залі Українсько-АмериканськогоКлюбу понад 200 осіб взяло участь усвяточному бенкеті. Бенкет відкрилаголова Відділу п-ні Анна Мельник, попросившио. А. Лонкевича провестимолитву. Після молитви о. А. Лонкевичзложив привітання від парохії та отцівцеркви св. Йосафата зазначуючи, що6-тий Відділ СУА належить до тих організацій,які все співпрацювали з церквоюта які гасе і всюди підтримувалипотреби своєї церкви і школи. Післягостини, голова п-ні Мельник передаласлово секретарці п. С. Онуфрик, якавідчитала звіт праці Відділу за всіх25 років існування. Відділ заснованодня 5. серпня 1934 року в парохіяльнійзалі, де зібраних 27 жінок під керівництвомп-ні Теодозії Матковськоїоснували Відділ та започаткувалисвою працю. Відділ засновано із фінансовоюбазою 240 центів. Сьогодніпо 25-ти роках праці, Відділ нараховує96 членок, з того живе ще 16 членокосновниць(90 проц. членок нараховуютьпонад 60 років життя). Померловже 34 членки. За час 25-літнього існуванняВідділ влаштував 107 підприємстві імпрез. Загального обороту зацей час мав Відділ 17.529.53 дол. Чистіприходи з імпрез ішли на допомогусвоїй церкві, школі, до Централі СУА,на вкладку Відділу й інші датки, допомогускитальцям, політвязням, університетам,УККА і т. д. — словом весьдохід ішов на громадські цілі і допомогурідному краєві. П-ні Софія Онуфриквід імені всіх членок складаєсердечну подяку всім, що за весь часпраці Відділу виказали йому допомогу,зрозуміння і підтримку. ПередовсімОтцям Парохам за підтримку та зрозуміння,п. голові СУА О. Лотоцькійза її вміло ведене керівництво, за тетепло, яке членки цього Відділу всемали нагоду відчути. Вп. Паням проф.О. Сулимі-Бойко та мгр. І. Пеленськійза звеличення цього свята своєю присутністю;Окружній Раді СУА та всімїї Відділам — за тісну і дружню співпрацю,як також і всім товариствамРочестеру за співпрацю з Відділом.Всім мистецьким силам Рочестеру запіддержку на імпрезах, а всім членкамза щиру працю для добра свого Відділу.Цей звіт 25-літньої діяльностиприсутні прийняли довгими та бурхливимиоплесками. Пані О. Лотоцькаподякувала щиро 6-ому Відділові зайого направду щиру співпрацю з ЦентрадеюСУА. Відділ цей завжди відгукувавсяна всі потреби Централі.Просить дальше не кидати праці, і хочможе сил вже нема таких, як колисьбули, то все таки є ще дальше добраволя і зрозуміння потреби організованоїпраці українського жіноцтва.Мистецьку програму бенкету розпочавУкраїнський Національний Хор,під керівництвом інж. Я. Матковського,що відспівав три народні пісні, асаме: Стелися барвінку", „Сивий голубочку"та „Із-за гори камяної". Якзвичайно, так і сьогодні, хор співавпевно і зіспівано, що присутні нагородилисвоїми численними оплесками.П-ні Люся Карабіневич по-мистецькивідчитала „Спомин із рідногокраю", що його написала п-ні С. Онуфрик.Наче живі станули перед очимарідне село, нивка, діти рідного села,спів жайворонка... Не в одного з присутніхсльози закрутилися в очах назгадку давного, пережитого... Уродженатут п-ні Марія Климців відспіваладві пісні „Тихесенький Вечір" та„Тропак", а на домагання присутніхнаддаток „Піду собі у село". Присутніне щадили оплесків „своїй співачці",якій акомпаніювала на фортепіяні тежтут уроджена п-ні Анна Сорохтей.Дальшою, теж не менш зворушли-

вою точкою була мелодеклямація п-ниМарти Крамарчук п. н. „Гуцулка з далекихгір“. П-на Марта Крамарчук,одягнена в гуцульський одяг, під звукигуцульських мотивів, знаменитовідтворила біль, жаль, тугу, майжерозпуку молодої дівчини, що виїжджаючив далекі заокеанські країни,прощалася з рідними сторонами, селами,полями, лісами, вівцями. Виряджалиїї благословення матерей і сумнийплач трембіт, який ще більше„серцю жалю завдавав"... Акомпаніютвалап-ні проф. Ірина Костинюк.Вірш цей написала членка 6-го ВідділуСУА п-ні Люся Барвінок-Карабіневич,артист і режисер українських театрів.Після мистецької програми забралислово наші гості з Австралії та Німеччини.П-ні І. Пеленська розказала пропрацю СУА в Австралії, про життя іорганізування українців у цій далековіддаленій від нас країні та зложилапривітання для 6-го Відділу від зорганізованогожіноцтва Австралії. П-ніО. Сулима-Бойко привітала 6-ий Відділв день його 25-літнього ювілею віджіноцтва Німеччини, висловлюючиовій подив для праці СУА в Америці,зокрема в Рочестері. Просить, щоб жіноцтвов Америці піддержувало працінауковців і мистців, бо на їхній працімолодь може вчитися, і пізнавати у-країнську культуру на вершках своєїслави. Тоді вона не буде соромитисьтого, що вона українського походження.Треба старатися національну ідеюставити перед проблемою кусника щоденногохліба, бо наша національнаідея — це наші святощі. Просить такожне забувати про залишенців у Німеччині,які з вірою і надією дивлятьсяна своїх сестер з-за океану.П-ні Марія Крамарчук, голова О-кружної Ради СУА в Рочестері зложилащирий привіт та ґратуляції 6-муВідділові від членів О. P., а п-ні д-рЄржківська привітала ювілята від ВідділівСУА в Сиракюзах та Ютиці. П-ніАнна Снайчук з Бофало зложила привітвід 49 Відділу СУА в Бофало таприсутніх на залі членок Відділу вБофало. Опісля слідували привіти відмісцевих товариств та організацій, якізагально висловлювали подив та признаннядля праці Відділу, бажали йомудальших успіхів для добра українськоїсправи та до чекати святку ванняЗолотого Ювілею. Під час привітівбула ще одна несподіванка для присутніх,а саме п-ні Люся Карабіневичвідспівала знамениті куплети на темупраці жіноцтва в СУА, їхніх провідних,тощо, які вона сама уложила.Пізно вночі голова п-ні Мельникподякувала присутнім за участь у бенкетіта побажання. Членки 6-го Відділурозійшлись домів у піднесеному настроюта з повним задоволенням, щоїхня праця на протязі чверть століттязнайшла признання серед решти громадянсвого міста, як рівнож і в позамісцевихгостей, які не жаліли труду,щоб своєю присутністю звеличати їхнєСвято. Мирослава ПриймакШИКАГО, ІЛЛ.Ювілей 22 Відділу СУАНадійшов день 27. вересня 1959 р.Членки очікували його нетерпеливо,це ж день відзначення 10-літньогоіснування Відділу, день підсумків 10-літньої праці. Ювілейні святкуваннязапочатковано Сл. Божою і панахидоюза померлих членок в церкві св. о. Миколая,та молебнем і панахидою в соборісв. Володимира о год. 12-тій в полуднє.Концерт і бенкет намічено нагод. 5-ту. Скоро заповнилась просторазаля СУМА. Гостей вітала при входіп-ні М. Куріца, одна з перших членок,знана як невтомна суспільна працівниця.Гостей відпроваджувала до заздалегідьприготованих місць білястолів п-ні Л. Шеремета. До залі ввійшладостойна гостя п-ні О. Лотоцькав супроводі голови Відділу п-ні Р. Сидорик.Приявні привітали її ряснимиоплесками, а малий Івасик Городиськийвручив кошик квітів Із привітом,кінчаючи його побажанням: „вестиСоюз Українок в Вільній Україні!"Концертову частину ювілею започаткувалап-ні Ліліян Опихана відспіваннямамериканського гимну прифортепіяновім супроводі п-ні Г. Олиханої-Федорців,на тлі мистецьки о-формленої сцени п-нею С. Кавкою.Гимн СУА відспівав хор 22 ВідділуСУА під дириґентурою п. Юрія Яримовича.Тоді голова Відділу п-ні Р.Сидорик відкрила свято, вітаючи приявнихОтців, голову Централі СУА,представників організацій і всіх присутніхта попросила на „тостмастра“п-ню Марію Яримович. Приявні прослухалище гарно виконані пісні „Крилець,крилець" та „Зірвалася хуртовина,що їх відспівав хор 22 Відділу,а також сольо-спів п. Л. Опиханої всупроводі п-ні Г. Опиханої Федорців.Хорові акомпаніювала п-ні Г. Помірно.„Тостмастер" заповіла другу частинуювілею. Приявні прослухали звітуз діяльности 22 Відділу за час його 10-літнього існування. Годі тут перечислятивсі ділянки праці! Приявні довідалисьпро внутрішньо-організаційнупрацю, про звязки з чужинцями ташироку пропагандивну діяльність, пропрацю в ділянці суспільної опіки, наяку пересічно видавав Відділ понадтисячу долярів річно (садки в Нім.,стипендії, школи, пакунки до Польщіі на Сибір і т. п.). Це свідчить проактивність Відділу завдяки добромукожнорічному проводові та карностічленок, що на кожночасний закликУправи відповідають дружньою співпрацею.Після звіту „тостмастер" попрохалао. М. Ваврика започаткуватибенкет, що й зробив о. парох, проводячимолитву та благословляючи страви.Почалась жвава розмова. Господарськареферентура під проводом невтомнихпань Несторович і Майкиподбали про те, щоб гості не сиділипри порожніх столах та заставили їхобильно смачними стравами. Слід підкреслити,що жіноцтво дало доказ, щобенкет можна провести успішно і безмясних страв (це було в день ВоздвиженняЧесного Хреста). Смачна Студженаі смажена риба, різні салатки,голубці і борщ та солодке печиво,торти, кава і чай вповні вдоволили численнозібраних гостей, які висловлювалипризнання і вдячність 22 Відділові.В часі бенкету виступила з промовоюголова Централі я-ні О. Лотоцька.Представляючи американський континент,як чисту канву, шановна бесідницязмалювала приїзд укр. еміграціївід найдавніших часів з різних сторінУкраїни, позначуючи відповіднимикрасками місця поселення, з чого вуяві слухачів постав мистецький взір.Так символічно змалювала вклад нашоїкультури у цю нову країну. Закликалажіноцтво до дальшого плеканняі поширювання рідних традиційі культури.Ряд привітів започаткував о. д-р М.Ваврик, парох церкви о. Миколая, вказуючипри тому на корисну працюВідділу в шикаґівській громаді. О.прот. Литваківський, парох собору св.Софії, вказував на виховну ролю матері,яка мусить дбати про те, щобдіти не розгубились у чужому морі.Дальше склали привіти: п. Є. Кулик— від Нової Сцени, пані Рибак — від125 Відділу УНС, п-на Оленка Гікава—від Пластової Станиці Шикаґо, п-ні

Лозинська — від б. вояків УГА, п-нїОля Ільчишин — від Осередку СУМА,п. Михальцевич — від Окружного КомітетуУ'НС, інж. Скробач — від ОО­ЧСУ, Відділ 8, п-ні Фіца від ГетьманськоїОрганізації і дирекції дому УНС,інспектор Данилишин — від ОкружногоІнспекторату шкіл українознавства,п-ні Г. Помірко — від Кат. Акції Пань,мґр. В. Ліщинський від хору Славута,мґр. Ничай — від Ліґи Ам. Укр. Походження,п-ні У. Целевич — від АБН,проф. Каменецький — від Укр. Музею, п-ні Н. Ґоляш — від Товаристваб. вояків УПА.Миле враження викликав 'виступ малогоІвасика Городиського (якого„тостмастер" представила, як „почесногочлена" 22 Відділу, бо ходить ізмамою на сходини), який закінчивсвій віршований привіт словами:„а також, шановні панібажаю Вам нині,бути членками Союзув вільній Україні!"Були також письмові привіти відпроф. Р. Завадовича, „Самопомочі",Обєднання Ам. Укр. Ветеринарних Лікарів,та привіт від о. Білецького, парохаСобору св. Володимира. Враз ізпривітами окремі організації склали ісвої грошові пожертви на дальшупрацю Відділу. Понад 200 осіб, приявнихна Ювілею — це доказ, що громадянствоцінить працю Відділу СУА, аце впливає на піднесення духа та новийзапал до праці в новому десятиріччі.Ювілей закінчила ,„тостмастер"п-ні Яримович, складаючи подяку виконавцямпрограми, гостям та членкам,які багато вложили праці, щобусе вийшло якнайкраще.Відспіванням національного гемну і„Не пора" закінчено цей памятнийдень.Пресова референткаДІТРОЙТ, МИШ.Вечерок у п-ва КозаченківДень 22. жовтня 1959 р. надовго залишитьгарний спомин. За ініціятивоюпп. П. Будзол, К. Яремчук і М. Слупецькоїзійшлися провідниці українськихжіночих організацій Дітройту,до нового дому п-ва Козаченків, щобїм із цієї нагоди побажати всього найкращого.Присутніх було ЗО осіб, булобагато письмових привітів, а п-ні А.Стецько прислала телеграму з Флориди.Вечерок відкрила п-ні Будзол,сказала, що українське жіноцтво тішитьсяїх набутком і бажає їм всьогокращого, а від присутніх вручиласкромний дарунок. П-ні Козаченко маєвеликі симпатії серед українськогогромадянства за її жертвенну працюдля укр. спільноти. Дальше п-ні Будзолпокликала до слова п-ню К. Хомяк,щоб пригадала присутнім многограннупрацю п-ні І. Козаченко. П-ніК. Хомяк як звичайно гарно вивязаласязі свого завдання і немов на е-крані ми побачили перші кроки п-ніКозаченко в її громадській роботі.Молодою дівчиною грала в аматорськихвиставах, потім перша понеслаукр. культуру до ІнтернаціональногоІнституту, то знов діяла як основниця16 Від. СУА, голова Філії СУА і містоголоваЦентралі СУА. Діяльна членкав Управі Федерації Ам. Українцівстейту Мишиґен і в управі ЗУАДК-у,неодній родині помогла влаштуватисяна новій землі.На завершення своєї 35-літньої діяльностиочолювала Злучені ЖіночіУкраїнські Організації і в 1955 р. їїзаходами вийшла книжка „Українськежіноцтво Дітройту". До слова булипрошені п-ні Скула від 14 Від. Укр.Зол. Хреста, п-ні М. Васько від 26 Від.СУА, п-ні К. Сосновська від 5 Від СУА,п-ні А. Волкер від 37 Від. СУА, п-ніЮ. Чайковська від 34 Від. Укр. Зол.Хреста, п-ні Т. Довгань від Тов. „Просвіти",п-ні А. Білоус від 31 Від. СУА,п-ні М. Ясінська від 23 Від. СУА, п-ніЄ. Запорожець від Української СекціїІнтернаціонального Інституту, п-ні Н.Атаманець від б. хору „Думка", п-ніК. Яремчук як приятелька і товаришкаспільних виступів на сцені, п-ні М.Сковронь б. голова Червоного Хреста,а п-ні Ф. Сіділо у віршованій форміпобажала всього найкращого. Прикінці були ще покликані п-ні М. Слюсарчук,б. секретарка а тепер почеснаголова СУА в Дітройті і Ст. Заплітна,б. секретарка Злучених Укр. Жін. Організацій.Кожна з бесідниць щось новогопригадала про діяльність п-ні І.Козаченко. Вечерок проминув в милійатмосфері і навіяв багато спогадівз-перед кілька десятків літ. П-ні І. Козаченкощиро подякувала присутнімза таку гарну несподіванку і сказала,що багато з присутніх допомогли їй упраці для української спільноти. Прискромній перекусці вечерок протягнувсядо півночі, відспіванням „Многаяліта" закінчено його. На пресовийфонд „Нашого Життя" зібрано 25 дол.Ст. ЗаплітнаНа пресовий фонд Н. Ж.На вечірці в домі панства Козаченківзложили на Пресовий Фонд: П-воВ. і Ірина Козаченки 2.50; пані: Л. Дацо2.00; По 1.00 пані: К. Сосновська,Горбусь, А. Демян, Цимбалюк, М.Бортник, М. Бараник, Т. Довгань, М.Слюсарчук, А. Назаревич, М. Сковронь,К. Хомяк, А. Дембіцька, А. Скула,Ст. Заплітна, Е. Запорожець, П.Будзол, М. Васько, М. Ясінська, А. Біловус;Дрібними 1.50; Пані СтефаніяЗаплітна прислала разом 25.00.28 ВІДДІЛ ІЗ НЮАРКУ НА ФЕСТИ­ВАЛЮ РАДИ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ„Нам не потрібно таких громадян,що вчасно забувають країну свого походження,бо люди з таким характеромшвидко й забудуть й Америку,якщо тій країні довелося б переживатитяжку ситуацію". — Це вільно переданіслова одного із американськихсенаторів.Своєю приналежністю до Ради Національностейзахідньої частини повітуЕссекс у Монтклері хотів 28 ВідділСУА задокументувати, щ о ми незабуваємо нашої Батьківщини, але —навпаки — хочемо показати іншим етнічнимгрупам нашу окремішну культуруі — хоч у малій мірі — причинитисядо виправлення деяких невірнихпоглядів про Україну, що їх поширюютьнаші національні вороги.І ми мали справжню сатисфакцію,коли при зустрічі із головою Ради підчас останнього фестивалю, вона прощаланас словами: „як то добре, щови, українці, були знову сьогодні знами. Я дістала багато листів від росіян,які обурювалися тим, що українцімають у Раді Національностей окремемісце, бо ж, мовляв, українці і росіяниодин народ".Вечір складався з трьох частин. Вечеряі привіти, мистецькі виступи татовариська зустріч із танками. — У великій,привітній залі Жіночого Клюбуу Монтклері, прибраній прапорамивсіх національностей, стояли заставленістоли. Представники кожної етнічноїгрупи показували страви, найбільштипові для свого народу.Гості мали тут змогу познайомитисьіз стравами 20-ти націй. Наш стіл, прибранийсиньожовтими квітами та з е ­леними галузками, притягав найбільшеглядачів. Посередині виднів нашпрапор та напис „Україна". Вареники,голубці, холодець, коровай, колач,

хрусти, струдель і торти миттю щезализо стола і ми були горді, щонаші страви смакують найбільше.Із інших оригінальних страв притягалигостей сербський струдель із шпінатом,балтійські пиріжки із рижом,німецька квасна капуста із свининою,мадярська паприка, римський торт тадалеко-східній чамейн і чай.Пані Гамільтон представляла учасникамфестивалю видатних гостей,зокрема представників Об’єднаних Націй.Найвизначнішим гостем був т. зв.високий комісар для справ втікачівпри ОН швайцарець, д-р Ліндт, щозгадував у своїй промові м. і. українців,яких зустрічав у таборах ЗахідньоїНімеччини.У мистецькій частині виступали чотиригрупи. Першими були українці.Танцювальний гурток „Танок України"пані Яловеґи із Ню Иорку вивівкозачка, коломийку і гречаники. Удругій точці відспівано дует: три народніпісні при супроводі фортепіяно.Пані Яловеґа виявила себе інтелігентноюта веселою заповідачкою. Довготриваліта рясні оплески, що супроводжаливиступ нашої групи, вказувалина те, що програма була на добромурівні.Вечір закінчився забавою, під часякої представники поодиноких групзнайомились одні із одними і обмінювалисяпомітками та враженнями, щов неодного межували з ентузіязмом.Немає сумніву, що наша представницяв Раді Національностей п. Кучкудаі всі пані, що займалися підготовок)страв мали підставу до вдоволення.Вони мали можність переконатися,що їхня праця яа одному відтинкуміжнаціональних взаємин увінчаласяуспіхом. Я. О.ФИЛАДЕЛФІЯ, ПАЮвілей 46 Відділу СУАВ неділю, 4. жовтня 1959 р. святкував46 Відділ СУА 30-літній ювілейсвого існування гарним бенкетом. Ценебуденне свято започаткував молитвоюїх Ексцеленція Кир Йосип — місцевийпарох.У великій салі Українського КлюбуГорожан зібралось поважне числочленок Відділу, представники установ,делегатки Відділів СУА та запрошенігості.Свято відкрила у відсутності хвороїголови Відділу секретарка п-ні АнтонінаКульчицька і передала провід удосвідчені руки „'зіостмастра'* п-ніОльги Фостик. Енергійна „тостмастер“привітала їх Ексцеленцію КирЙосипа, містоголову Головної УправиСУА п-ню Стефанію Пушкар, делегатокВідділів, членок і запрошених гостей.Згадала перших урядничок Відділупп. Юлію Бурак і Марію Граб.Розпочався обід, після якого промовлявяк перший бесідник Кир Йосип.У змістовній промові, вітаючи працю46 Відділу зазначив, що ЗО літ томувін, студіюючи ще в гайскулі, не знавпро ніякі жіночі організації. Але сьогоднібачить велику їхню працю дляцеркви і громади і тому висловлюєвелике признання для неї. Взагалікожна організація уявляє собою силу,якої не так легко знищити.З черги покликано до слова п-нюСтефанію Пушкар, містоголову ЦентраліСУА. Вона зложила в першу чергупобажання від неприсутньої головиСУА п-ні Олени Лотоцької, подякувалаза довголітню співпрацю і піддержкуЦентралі. Сама пізнала цейВідділ 11 років тому після прибуттядо Америки і відразу з великим подивомзавважила їх велику роботу тазвязок із Рідним Краєм. Перейшла насучасні завдання СУА. Підкреслилаконечну потребу молодого членстваіз тут народжених дочок чи невістокстарих членок. СУА через своє членствов Світовій Федерації УкраїнськихЖіночих Організацій (СФУЖО) маєвеликі можливості звязків на міжнародньомутерені, а не має рук до праці.Молодші членки з Відділів, які маютьвже вищу освіту і знання мов —були б великим допоміжним чинникому тім ділі. А як позитивно оцінюютьукраїнську жінку американці даєприклад імпреза Окружної Ради СУАв Рочестері, де американський суддя,заявив у своїй промові, щоприглядаючись праці української жінкиВІН щойно зрозумів — чому у своїйпрактиці не мав ще дотепер випадкумолодечої злочинности серед українців.Моральну силу українській жінціі родині дає також організація.З черги запрошено до слова головуУкраїнської Громади при 24 і Бравнвулиці п. Титанича. Він зясував дуж еядерно, що в час депресії 1929 p., колиукраїнське життя в Громаді зовсімзаникло, він звернувся до жінок, —до пп. Бурак, Горохівської і ще декількохі прохав рятувати школу, доякої вчащало около 100 дітей, а такожскріпити працю в Громаді. В цейспосіб дав почин до першої жіночоїорганізації, яка згодом стала 46 ВідділомСУА. І повних ЗО років йшлатісна співпраця обох організацій, божінки скріпили Громаду морально іматеріяльно. Велася українська суботняшкола під проводом проф. Стецика,хор та аматорський гурток. Внагороду крім великого признання передаєемблему „30“ зроблену із срібниходно-долярівок, і має повну надіюна дальшу співдію.Від новоприбулих членок 46 Відділупромовляла п-ні Зеновія Терлецькадуж е щиро, з повним признанням тавеликою сердечністю за співжиттямновоприбулих із давними членками.Відчитано привіт від 2 Відділу з Честер.Привіт від 41 Відділу СУА зложилап-ні Штогрин і підкреслила, що46 Відділ дав ін іц іа т и в у до заснуванняОкружної Ради СУА та перший перевіву життя збірку фондів на допомогускитальцям в Европі. Пані ЄвгеніяЗадорожна привітала ювілятку від42 Відділу СУА і поґратулювала зауспіхи, п-ні Ірина Петрівськз привіталавід 10 Відділу СУА, — а п-ні МаріяБабяк від 48 Відділу СУА і згадалатакож про працю у важких часах депресії.З черги промовила п-ні.МихайлинаЧайківська, голова 20. ВідділуСУА, підкресливши, що допомога дляРідного Краю це кредит для цілої організаціїСУА. За добрі діла приходитьвсе нагорода. 20 Відділ даруєчленкам 48 Відділу на сьогоднішнійювілей великого і солодкого тортавласної роботи. Закликає до збільшеннячленства, бо з власного досвідузнає, що в громаді жінка не старіється,а тільки в чотирьох стінах. Відмолодечого 52 Відділу привітала своюстаршу посестру п-ні Копик. Оригінальносклав привіт 43 Відділ СУА.Його делегатка п-ні Острук — відомаписьменниця, прочитала свій спогад,в якому підкреслила сердечність староїеміграції до новоприбулих — їїгостинність. 1. 'В лорті в Бостоні, 2.Приїзд до Филаделфії, 3. На праці, 4.Придбання мешкання літом у Вайлдвуді,5. Шепаровецькі конвалії, розмоваіз вояком американської армії,який вже не говорив українською мовою.Червоною ниткою тягнетьсякрізь спомин сердечність членок СУА,старої еміграції у допомозі в першихпочатках приїзду, а відтак сентиментальналюбов до Рідного Краю і охо-(Докінчення на обгортці)

Моя сестра відкрила в себе акторський таланті цієї неділі виступає в городецькій читальні у дужесмішній комедії. Я була декілька разів із нею напробі й трохи прислухалась, а більше розглядаласяза тим таємним професором, що намовляє старогоХом’яка їхати туди, де робітникам краще живеться.Але нікого такого я не побачила. Сюди заходятьстуденти, гімназисти, дівчата, що не покінчили семінарію,всі якісь бадьорі, ділові. Якісь вони дуже рухливій життєві. Я сказала про це Оришці, вона пообіцялаприйти на прем’єру.Щ е зарання прийшли ми з сестрою на виставу.Треба передягнутися, ухарактеризуватися. Але заляпорожнісінька. Я нудьгую. Моя сестра каже до когось:— Пане Влодку, підіть на залю, моя сестра сама,розважте її!Цей Влодко худий, блідий, якийсь якби обсипанийпопелом. Тільки очі, ясні променисті очі, говорятьбільше, як його скупі слова. Він не вміє розважати.Він залізний студент, значить такий, що не закінчитьніколи студій. Йому перешкодили тюрми.Ми не розмовляли, бо з ним справді важко говорити.Але хіба може мені сказати щось про організаціюзалізничників тут у тій читальні? Він витріщився намене, так якби я заговорила до нього по-китайськи,але промовив:—• Ви про тих комуністів? їх треба би всіх укупіз тим старим дурисвітом вислати туди, в Совдепію!Там побачили б, що таке комуна. Але чого це випитаєтесь про такі справи? Невже молоді панночкине мають нічого важнішого для розваги? Ось ви меніскажіть, чого це ви не пливаєте човном по Світязі?Я — ціле літо на воді...Я обурена. Не лиш тим, що обірвав так нечемнотему, мовляв, для панночок це за мудрі справи,але чого тих комуністів хоче висилати туди, якбинаперекір нашим плянам. Коли б ще Хом’як і непоїхав!Прийшла Оришка. Вона знайома з Влодком,привіталися так дружньо. Вона зі всіма знайома.Вона ніколи не ображується. Все спокійна і зрівноважена.Моя золота Оришка! Ми вийшли з нею наподвір’я з надломаними галеріями, декілька деревпосередині. Від вулиці — шкільний будинок. Тутдесь збираються залізничники. Зайшли в коридор —пусто й темно. Постукали до шкільних кімнат —даремне.— Або ще їх нема, або вже розійшлись. „Терціюмнон датур“ — ствердила глибокодумно Оришкаі ми повернулись із нічим на залю. Сходяться глядачі.Перекупки з площі Берестейської Унії, молодіхлопці, дівчата з Богданівки, Левандівки. Влодковітається з кимсь, курить і курить. Звертаю на ньогоОрищину увагу.— Лиши його в спокою! Ти не знаєш, скількивін витерпів. Він сидів у всіх можливих тюрмах. Щ есічовим стрільцем попав до Луб’янки, до Бутирок,потому тікав і знову сидів у Чехії, в Німеччині, а колиповернувся до Львова, то й тут його чекала гостиннапольська тюрма. Від того і хворий на легені. А тихочеш, щоб був такий як Благенький.Комедія не така вже смішна. Комік стоїть якпень, не ворушиться, дівчата сміються нещиро, моясестра мабуть має трему. Я думаю заєдно про Влодка.Я вже простила йому гордовитий тон і неувагудо мене. Куди йому там висилюватись на компліменти!Може його болить у грудях? Він так важковіддихає. Коли ми після вистави виходимо на вулицю,я підходжу до нього й щиро тисну йому руку:— До побачення на воді. Мені було приємноз вами познайомитися. Я багато чула про вас гарного.— Так? — він мало не обпалив собі руки цигаркою,яку хотів кинути й усміхнувся. Який то бувусміх чарівний! Він розійшовся по сірому обличчіяк соняшний зайчик і затямився мені так ясно, таквиразно. ..Якось як звичайно, я вибралась до Хом’яків недільногопополудня. Вже з-за вугла я глянула, чи непобачу Марійки, яка своїм звичаєм з вікна розглядаєсвою вулицю. Але ж вікно замкнене, ще заслоненезавіскою. Я кликнула:— Марійко, Марійко!Вікно розкрилося і показалася там Марійчинаголова.— Ходи, ходи швидко нагору!Щось там сталося. Я скачу по дві ступеньки нараз,перебігаю коридор і ганок, уже чую, як брешеМіртусь. Мене ввели в кімнату. Стара Хом’яковабліда лежить на постелі, дівчата плачуть, а старийстоїть посеред хати якийсь обсунений, обвислийу свойому синьому мундурі:— Отруїли мені жінку. Що робити? Що теперробити?Хом’якова дістала в Касі Хворих якісь ліки протималокровности, прийняла їх усіх зразу і страшеннопісля того захворіла. Має гарячку, болять її ногий втрачає потрохи притомність. Добре, що за стіноюживе дентист. Каже, що треба негайно до шпиталю,бо це отруєння. Але Хом’якова не хоче до шпиталю.Вона воліє померти дома біля дітей. Тоді я пригадую,

що в нашої товаришки Кузьмівни брат — студентмедицини.— Почекайте, я зараз когось закличу, — і вибігаю,не слухаючи їхніх криків. Я біжу, бо мені здається,що смерть летить ще швидше, перебігаюплощу св. Юра і задихана стаю під брамою. Потиснуладзвінка з усієї сили, а тепер відсапуюся.У дверях станув сам Юрко. Він каже, що зараз покличеМарушку, просить мене до середини. Та в мененемає часу.— Я до вас. Ходіть зі мною швидше! До моєїтоваришки, там умирає її мама!Він замахав руками.— Та ви що, я не лікар, я не маю права, ще безриґорозів . . .— Ходім зо мною, я вас прошу, бо буде пізно.Вони такі безрадні. . .Вийшла пані Кузьмова. Просить мене зайти в хату,хоче довідатися, що сталося. Заходжу на хвилинку.Обоє розпитуються, що сталося. Ага, отруїлась!Юрко не хапаючись, кладе щось у торбу, виходимо.Йдемо коротшою дорогою, попід манастирСакре Кер, вулицею Шептицьких, поспішаємо. Меніздається, що все буде добре. Коли ми заходимов кухню, собака виривається нам проміж ноги і женетьсяз пронизливим гавкотом на вулицю. Дівчатаголосно плачуть, Хом’як підходить до нас із запалимобличчям. Юрко довго бариться там у кімнаті, миз дівчатами сидимо в кухні на бочці з квашеною капустою.Нарешті Юрко виходить.— Не плачте, дівчата, все буде гаразд. Ну, перестаньтеплакати!Хом’як засовує руку в довгі штани, витягаєзвідтіля гаманця, Юрко кричить на старого:— Я не лікар, залишіть це, але . . . •— крутитьголовою — ви дуже занедбали її. Ваша жінка шкурай кости. Чому не припильнуєте жінки? Зараз купітьце в аптеці. Ввечері знову загляну до вас. Ну, допобачення!Хом’як пускає очі кудись униз. Затискає губипід жовтими вусами і стоїть такий пригноблений,старий і засоромлений. І куди такому їхати в Україну?Думаю, що тепер не треба вже й говоритиз ним, відмовляти. Цілую Марійку й її сестру —і швидко виходжу. Хом’як проводить мене до порогаі клепче по плечах. Я всміхаюся до нього, хочу щосьсказати, нагадати, але кажу лише, що дуже сумнодітям без мами. Я це знаю найкраще. Хом’як тре очівузлуватим п’ястуком. Бідний старий Хом’ячок!ВХОДИМО В ЖИТТЯІванка, кинувши гімназію для дентистики, й тутсебе не могла віднайти. Вона приходила на нашузелену Вульку й тут на лавочці під вишенькою мизгадували нашу нездійснену постанову — вирушитив світ. Власне, кажучи, в тому світі, до якого вибираласьІванка, я вже побувала. Перед моїми закритимиочима, коли я лягала й сон не брався — я віталана далеких Гаваях, на островах під лагідним вітром,куди пісня, під манюсіньку гітару чарівних дикунок,приваблювала нудьгуючих європейців. Я була в Парижі— центрі космосу, як писав якийсь поет, доякого тужили люди з мого міста й люди з серединиАфрики. Але Іванка хотіла досягнути ці далекі краївласними ногами. Звичайно, на залізницю в нас небуло грошей.Львівськими вулицями вешталися без діла сотнідівчат, таких як ми. Вешталися без надії дістати працю,покінчивши середні школи. Ми шукали за якимсьоголошенням самітньої дами, що хотіла би подорожуватив товаристві молодої освіченої дівчини. Такихоголошень не було! Було інше оголошення провишкіл садівничок, про виїзд на село. Я показала йогоІванці. Це не Італія, ні Фйорди — такі живі в нашійпам’яті з оповідань скандинавів, але все ж таки...Іванка витрішила на мене свої гарні булькаті очій замовкла. Чи вона знає... Чи ж її мама пустить?Я вирішила. Нас приділили до святоюрського садку,до вчительки на практику. Я пройшла вишкіл, дісталапосвідку, а Іванка тут, мабуть, вступила в якусь своюнову, зі семи житєвих фаз. Коли учителька побачилаІванчин рисунок на таблиці, викрикнула патетично:— Та ж це талант! Та ж це ціла артистка! —і пообіцяла завести її до якогось зиаменитого маляра.Може захоче вчити її малярства.■Іванка стояла німа і, здається, зовсім непричаснадо своїх світлих перспектив. Тільки водила по нассвоїми круглими очима.Іванчина мама розгубилася. Вона боялася, щодоня пропаде в далекому селі, помре з голоду, її жгак треба пильнувати. Проте ми поїхали. Важко булонам очмаїнілим від простору, сонця, далекої дороги,нових людей, взяти себе в руки й працювати. Іванкав своїх Купчинцях, а я в Денисові ганяли з півсотнеюдітвори, співали й танцювали до втоми, аж покилюди з поля не повернуться. Тоді я йшла з Денисовадорогою між лісом і річкою до Іванки. Ліс густийшумить, а ріка в очеретах виблискує до місяця. Вечорамикупаємось у вигрітій воді, співаємо сумовитихдівоцьких пісень, або йдемо до читальні. Розписуєморолі, підготовляємо виставу.Якось ночами почали горіти стирти. Селяниз острахом дивились на заграви. Щось невловимотривожнезависло на тихими плавнями, біленькимихатами в садах, над подільськими ланами. По селублукають хлопці з розв’язаної тернопільської гімназії,поліцаї чогось женуться і врешті одного днядо садку заходить поліцай і наказує мені до 24-охгодин покинути село — садок закритий. Не хочеться.Ще тільки тижня не ставало до завершення науки,до попи су, вистави. Треба було покинути нових приятелів,безобрійні поля, незабутні очерети на річці,всю цю неповторну природу, що за короткий час так'сильно зв’язала нас із собою. Оглядаючись за кожноюхатою, за пнем, сизим туманом на Стрипі, за сонцем,що виринає з-за лісу, зі сльозами в горлі махаємохустиною туди на схід.Ранком у ці покинуті нами щойно села в’їхаликаральні загони війська і поліції для пацифікації.Людей привозили згодом у Народню Лічницю побитихна смерть. Ми прийняли цю вістку з жахом. Якепрочуття казало нам їхати того ранку, хоч нас такзатримували ще на кілька годин приятелі? Ми сталинавколішки перед бічним вівтарем Святоюрськогособору й палко молилися. Молилися за денисівчан,щоб вигоїли рани, щоб видужали й мали силу для

відплати. Там серед них був один хлопець, що відзначавсявід других буйною вдачею і вродою. Іванказа нього гаряче молилася. Що з ним? Чи зумів втекти?Вона на зеленому березі Стрипи загубила своєсерце.Коли я вернулася до Львова, мені кинувся ввічінедобрий вигляд мого тата. Він став якийсь менший,почорнів, часто нарікав на ревматизм. Ще просивміняти книжки в Громницького, але часто над книжкоюзасипляв. Уже сам не приправляв кави „Кнайпа"за своїм рецептом, але випивав, не дивлячись, те, щоми варили й приносили йому під грушу.Іванка вже ходить до того маляра на науку. Вінживе близько св. Юра в цегляному наріжному будинку.Називається Олекса Новаківський. Коли учителькаповела вперше Іванку до нього, та мовчалаі дивилася захоплена на образи. Маляр запитав її, якподобаються їй, які й чому. Вона далі мовчала, а тодізаплакала. Зовсім так, як колись на лекції латини.Новаківському то, очевидно, подобалося, бо казавїй приходити до себе на науку. От вона й ходить.Тепер зрисовує гіпсову безруку Венус. Прибігласьогодні до мене й каже:— Ходи зо мною!— Куди?— До мого професора. Я сказала йому, що типоетка. Він цікавий, хоче послухати твоїх віршів.—• Ти божевільна. Я ніяких віршів не пишу. Тисама бачиш . 4*— То ти мене дурила? — образилася Іванка, —а що ж як не вірш кинули ми разом до скриньки до„Неділі" ?То була правда. Ми кинули його до скриньки,я його написала, але його не видрукували. Певне і невидрукують ніколи. Але я пішла до Новаківського.З палицею в руках, розтріпаною бородою і довгимсивуватим волоссям — дід і не дід. Скісні очі —ці очі грішним ділом нагадали мені Роспутіна — горять,здається, на обличчі. І безладний потік слів. Віньодить нас по кімнатах, обвішаних образами й питається:„Ну, як ?“Чи я могла щось вимовити? Що могла сказатия про образи?! Скажу — гарні! — нещиро. А признатись,що я вперше бачу такі якісь дивні образи,не такі відрисовувані з карток — соромно. Але вінсам уже говорить. Не то викладає лекцію про мистецтво,не то нарікає на „прокляте суспільство".Але я дивлюсь. Ось квіти — альпійські фіялки, осьтроянди. Жінка — білява з задертим носиком у мазурськомународному одягу. Ах — це його покійнадружина. А тут малий портрет жінки в червоній суконці— „революціонерка" — каже. Карпати, водо-■пади, гуцули, якісь сумовиті хатки в степу, копицісіна. Портрети Барвінського, багато портретів Барвінськогона тлі якоїсь дивовижньої архітектури.А все мальоване такими неспокійними мазками, обрамленегрубим контуром. Все дуже живе, кольорове,неспокійне.Артист пояснює нам гарний гірський краєвид:— Оце повінь. Це дорога гуцула, що втративусе. Він тут — і палицею показує якусь синю плямку.А тут козаки на конях — жовта риска на обрію.А тут князь нашої Церкви — Митрополит .. .— Де? Де? — викрикаю, не вірячи, і вмовкаюзасоромлена.— Ось тут, хіба не видно? Тут, вище баталії,тут баталія. Треба відступитись.Відступаюся, але не бачу ні Митрополита, ні козаків,ні гуцула. Бачу гарний краєвид. Дуже гарний.Іванка штовхає мене легенько в бік, мовляв, чого перечиш?Хіба ти щось тямиш у малярстві? Так, цеправда. Я нічого не тямлю. Але ці пояснення професора,ця балаканина, що він має Леопарда да Вінчі накінці пальця — хіба несеріозна. Він каже, що йогомистецтво летить у сузір’я, що він нас усіх навчитьцінити його й шанувати, що тут треба молитись ■—його слова ринуть із хижого ярко-червоного рота, щояк кривава пляма на тій бурій бороді й ті очі скісні,блискучі — наводять на мене неспокій. І мені щосьхочеться голосно говорити, перекричати його. Я незнаю, що. Іванка мовчки слухає його неспокійноїмови, мовчки з повагою слухають тих слів панни,молоді мужчини, що вийшли з-за якоїсь перегородки.В них довге волосся і якісь в’язані краватки. Вониз великою увагою слухають слів професора. І я заспокоююсь.В їдальні сидять за столом два гарніхлопчики. Один білявий, а другий жива копія Новаківського.Це його сини. Вони гризли сухий хліб.Ми вийшли з Іванкою на темну вулицю і розійшлисямовчки. Не знаю, мабуть під впливом тихслів, чи його особи, може його творів — мене душивякийсь невтишний біль. Така безнадія володіла моїмидумками, що я шкандибаючи як стара, моєю довгоюдорогою нічого ясного в житті не могла догледіти.Моє життя була така марність, така безпросвітність.А майбутнє? Хіба може бути майбутнє в такого„ніщо"? Таке життя — лягати звечора спати,вранці ставати, щоб знову лягти. їм, сплю і навітьмені нічого не сниться. Але ж ні! Приснився ЯськоКриса, що приміряв черевики. Сестра каже, що цевихід з тюрми. Побачимо!І канула в вічність ще одна довга, дуже холодназима. Від неї львівські вулиці замінилися в сніговітунелі. А багрові заходи сонця на сірому небі незмінновіщували вітер і мороз. Сніговії відрізали насіз нашим самотнім життям на передмісті, від світу.Навіть поштар не набрався відваги поринати в ці сніговікучугури. Давненько не бачила я Хом’яківни тай Іванка зі своїм тендітним здоров’ям не вилазитьіз зогрітого ліжка. Оришку я могла тільки згадувати,тужити до неї без надії побачити її колись. Маматаки віддала її заміж за теолога і вона заводила тихзненавиджених курей і качок у підльвівському селі.■Про неї пускав різні невдалі жарти Роман, а Благенькийповторяв їх, сміючись.Вже наставала провесна. Тато каже, що ведмідьсвоє зимове житло валить. Але ще віяв холоднийвітер, у вікна бив дрібненький дощик із снігом. Я мелюкаву, тримаючи на колінах млинка, а на плиті співаєв чайнику вода. іХтось затупав у сінях ногамий на скляних дверях зарисувався силюет великої голови.Я підвелася відкривати двері. Диво, — це з далекоїдороги в негоду, прибився до нас Орищин чоловік.

Українська жінка є госпоцарна.Вона щадить, а ощадності складає тількив солідній фінансовій установі, такій якНАЙБІЛЬША УКРАЇНСЬКА ЩАДНИЦЯThe Parma Savings Co.В КЛІВЛЕНД, ОГАЙО.• основана 1915 року;• пережила велику господарську депресію в 1930 р.без ніяких втрат для депозиторів;• ощадності обезпечені до 10,000.00 долярівФедеральною Агенцією;• платить 4% на ощадності;• привітна й скора обслуга;• понад 16,000,000.00 долярів майна.ЦЕНТР АЛЯ:5839 R idge RoadCLEV ELA ND 29(P A R M A ), OHIOT el.: T U xedo 4-8700ФІЛІЯ:(U krainian O ffice)2190 P rofessor St.CLEVELAND 13, ОШ ОTel. P R ospect 1-3627To не все одно ЛБ складати ош адностіЩ А Д І Т ЬПО МОДЕРНОМУ— ЩАДІТЬЧЕРЕЗПОШТУПлатимо кошти пересилкиКОЖНЕ ЩАДНИЧЕ КОНТООБЕЗПЕЧЕНЕ ДО $10,000.00F ederal Savings & LoanInsurance Corp.W ASHINGTON, D. C.Кожна поштова скринкаце вхід доThe Parm a Savings Co.УВАГА!УВАГА!ВИСИЛКА ПАЧОКВ УКРАЇНУВисилаємо пачки аж до 44 фунтів звичайною і летунськоюпоштою, чи то принесені до нас особисто,чи переслані поштою, та негайно виготовляємо документи.Як вже відомо, можна пересилати у пачках тількинові речі. Також радимо посилати менше готових речей,бо оплати від них вищі.Маємо на складі великий вибір різнородних товарів(шкіра, матерії, полотна, хустки і т. п.) до пачок,які продаємо по дуже низьких цінах.ПАЧКИ НАДАЄМО НА ПОШТУ ТОГО САМОГОДНЯ, КОЛИ ДО НАС ПРИНЕСЕТЕ, А ДРУГОГО ДНЯОДЕРЖИТЕ З ПОШТИ ПОСВІДЧЕННЯ. Тому нашіпачки доручують: летунські за 6— 10 днів, а звичайніза 4— 6 тижнів. Хто не вірить, може переконатись.General Parcel & Travel Co.632 W . G irard Ave., Philadelphia 23, Pa„Tel. W A 5-8878ІНЖ. О. СТОЙКЕВИЧНюйоркські Союзянкичасто стрічаються на милій гутірціУДВОХ КРАМНИЦЯХШИРОКОВІДОМОЇ М’ЯСАРСЬКОЇ ФІРМИК & Впп. КУРОВИЦЬКОГО і БАЧИНСЬКОГОНа складіщодня свіже, добірне м’ясиво і неперевершенів смаку та якости м’ясні виробиз власної, нової, модерно влаштованоївирібні.АДРЕСИ НАШИХ КРАМНИЦЬ:К & В M arket, Inc.N ew York, N. Y.128 F irst Ave 166 Ave “B”betw . 7th & 8th Sts. betw . 10th & 11th Sts.Tel.: GR 7-0344 T e l: CA 8-5590

Return to:“OUR LIFE” M agazine909 N Franklin St.P hiladelphia 23, Pa.RETURN POSTAG E GUARANTEEDHaro'sУКРАЇНСЬКА КРАМНИЦЯ КВІТІВГалини Чучкевич4422 Pearl R, Cleveland 9, OhioКвіти на всі оказії,зрізувані й вазонкові,тропікальні рослини,кераміка.Даємо зелені значки“Eagle Stamps”Телефон: FL 1-5119 і SH 1-4016(Докіїнчення зі стор. 29)та боронити його у вояка, хоч ніколийого й не бачив.З привітом від редакції „НашогоЖ игся“ виступила п-ні К. Гардецька,який закінчила проханням не забуватипро свого наймолодшого ювілята„Наше Ж иття “ (15-ліття ж урналу).Цим вичерпано серію привітів. ГимномСоюзу Українок Америки закінченоце дуже щире та небуденнесвято.К. ҐардецькаПресова РеференткаНОВІ ЗБІРНИКИ ДЛЯ ДІТЕЙОсіннє листяЗолота бджілкаЦІНА ПО 50 Ц.Відбитка з „Нашого Життя“Упорядкувала Марія ЮркевичЗамовляти в Централі СУАВеселі вірш ики знайдетеу збірнику К. Перелісної„Ой, ХТО Т А М ? “Гарні ілю страції, кольороваобгортка. — К ош тує 80с?.Зам овляти в Централі СУАУЖЕ ПОЯВИЛАСЯІ € В ПРОДАЖІТрилогіяБОГДАНА ЛЕПКОГОМ А З ЕП АМОТРЯ ІМОТРЯ IIНЕ ВБИВАЙБАТУРИНПОЛТАВА 1ПОЛТАВА 11388 стор.306 стор.416 стор.396 стор.330 стор.428 стор.ВИДАЛОВидавництво Миколи Денисюкащо єдине має видавничий договір із Родиною бл. п. БогданаЛепкого на право видання Трилогії МАЗЕПАЮвілейне видання Трилогії МАЗЕПА Видавництва МиколиДенисюка, що появилося в Мазепинському Році, має6 томів, друкованих на доброму білому папері і гарнооправлених в імітацію шкіри, з позолоченнями (люксусовевидання, подібне до 14-томового видання Творів Шевченка).Ціна за цілість 21.00 дол. — Передплатники одержать їїв цілості ще в жовтні 1959 р.Якщо Ви ще не замовили Трилогії Б. Лепкого „МАЗЕПА“ —замовте негайно!Ціна за цілість — всіх 6 томів — лише 21.00 долярів.Замовлення приймається також без завдатку на сплати.Для вигоди друкуємо нижче картку замовлення. Просимо їїпідписати й прислати на адресу Видавництва:MYKOLA DENYSIUK PUBLISHING COMPANY2228 W . Chicago Ave. — Chicago 22, 111.------------------------------------ Тут відтяти---------------- :-------------------До Видавництва М. ДенисюкаЗАМОВЛЕННЯЦим замовляю ювілейне видання Трилогії Мазепа БогданаЛепкого — шість томів — у ціні $21.00. Сплачуватиму ратамипо $............. місячно, готівку в сумі $............. долучую.А Підпис: ...................................................................Моя адреса:(Адресу писати бльокшрифтом)