2016ab

УСПІШНИХ
9
В діючій армії Арцеулов знаходився
трохи більше року, але за цей короткий
період він проявив себе відважним, сміливим,
винахідливим льотчиком.
Штопор Арцеулова
Війна продовжувалась, і нестача підготовлених
льотчиків відчувалась дуже гостро.
Тож у вересні 1916 року Арцеулову було
наказано прийняти керівництво класом винищувачів
Севастопольської авіашколи. В
школі було три майданчика для польотів: на
самій Качі, в Сімферополі та містечку Бельбек.
Тут відшліфовували свою майстерність
майбутні авіатори. Це була лабораторія
практичної авіації, де відпрацьовувалась
техніка польоту, особливо на винищувачах.
В історії авіації є багато славних імен. які
пам’ятають нащадки. Якщо Павлу Нестерову
належить слава піонера «мертвої петлі»,
то Костянтин Арцеулов — підкорювач штопора.
У ті часи вийти зі штопору було майже
неможливо, пілоти гинули: з 8 літаків
«Моріс-Фарман» в результаті штопору розбилось
6! І це питання надзвичайно хвилювало
Костянтина Костянтиновича. Тому,
проаналізувавши всі причини гибелі льотчиків,
зробивши розрахунки на землі, він
спробував навмисно ввести свою машину в
штопор і приземлитись неушкодженим.
Сонячним осіннім ранком 1916 року на
аеродромі Севастопольської авіашколи на
літаку «Ньюпор-ХХІ» пілот-інструктор Костянтин
Арцеулов підняв літак в повітря на
висоту близько 2000 м, зупинився на мить,
потягнув штурвал від себе, опускаючи ще
більше ніс літака вниз, і, обертаючись навколо
себе, швидко почав наближатись до
землі. Після третього обертання пілот вирівняв
літак і продовжив плавний рух на посадку.
Штопор був підкорений! Це була перемога.
Наступного дня Арцеулов подав начальнику
школи полковнику Стоматьєву рапорт
про введення штопора в якості однієї з фігур
вищого пілотажу до програми навчання
військових льотчиків. Більшість інструкторів
підтримали рапорт на засіданні вченої
ради школи, і штопор увійшов до навчальної
програми. Сам же Арцеулов надіслав до всі х
авіачастин армії детальну інструкцію з виконання
цієї фігури.
Художник
та випробувач
На порозі 1917 рік. У авіашколі починається
політичне протистояння серед офіцерського
та технічного складу. 6 травня 1918
року школу займають німецькі війська. До
1920 року продовжувалась окупація Криму.
Влада за цей період змінювалась 5 разів, і
Костянтин Арцеулов приймає нелегке
рішення: він підтримує нову владу і формує
1-й Червоний авіаційний загін.
У грудні 1920 року льотчик отримав
направлення до 1-ї Московської вищої авіаційної
школи, де працював спочатку
інструктором, а потім начальником льотної
частини.
Персонал школи проживав недалеко від
Ходинського поля, поруч зі службовим
будинком розташовувався клуб «Крила
комуни», в якому часто збирались співробітники,
обговорювали навчальні питання,
співали, танцювали. Там же проходили
художні виставки, де свої роботи виставляв і
Арцеулов-художник. Його учнями по школі
воєнлетів були Михайло Водоп’янов та
Валерій Чкалов. І перші портрети цих льотчиків
зробив саме Костянтин Арцеулов.
Пізніше він став працювати льотчикомвипробовувачем
на 1-му Московському
авіазаводі (з 1923 р.), випробовував літак
Полікарпова (винищувач ІЛ-400), з 1924
року — завідувачем випробувальної станції
заводу №1; серед дослідних конструкцій
льотчик випробував ЛБ-2 ЛД, легкий літак
«Буревісник», «Р-1» та «Р-2» для дальніх
перельотів. Загалом Костянтином Костянтиновичем
було випробовано понад 90
серійних літаків і систем.
Авіація мала й велика
З кожним роком людей, що захоплювались
авіацією ставало дедалі більше, особливо
серед молоді. В березні 1923 року було
створено Товариство друзів Повітряного
флоту та за ініціативою Костянтина Арцеулова
засновано гурток планеристів «Парящий
полет», який він сам і очолив. У цей час
він будує свій п’ятий планер «А–5», подивитись
на який приходять О. Антонов, О. Яковлєв,
В. Мясіщев, С. Іллюшин. Починаючи
з 1923 року, в Коктебелі стали проводитись
Всесоюзні змагання з планеризму. Головуючим,
звісно, обрали Арцеулова. У 1925 році в
складі команди льотчик Арцеулов взяв
участь у змаганнях з планеризму, що проходили
в Німеччині.
Інструктор авіашколи К.К. Арцеулов
і його італійський колега
У 1927 році Костянтин Костянтинович
переходить до Цивільної авіації (Добролет)
— займатися аерофотозйомкою. Знімав
Турксибську трасу, працював в Караганді,
Центрально-Чорноземній області, Удмуртії.
У 1933 році Арцеулов був нагороджений
почесним знаком « За нальот 500 000 км», а
невдовзі найвищою нагородою льотчика —
званням заслуженого льотчика СРСР.
Але..
Через кілька днів після нагороди Костянтина
Арцеулова огульно звинуватили в зраді
та відправили на заслання до Архангельська.
Там він працював на катері художником-проектувальником,
що знову змушує його повернутися
до живопису. Арцеулов стає художником
Північного крайового Союзу художників.
У 1937 році льотчика Арцеулова було реабілітовано.
Але через тривалу перерву до авіації
він більше не повернувся. Жити в Москві
йому було заборонено, тому він із сім’єю оселяється
в Можайську. Тільки у 1947 році йому
дозволяють повернутись до столиці. А у 1956 з
нього нарешті знімають всі обвинувачення.
В Москві йому запропонували посаду в
одному з найпрестижніших вишів — Авіаційному
інституті. В цей же час він плідно
займається живописом, працює як провідний
художник журналів «Техника — молодежи»,
«Крылья Родины», «Юный техник»,
«Огонек», «Советский воин», багато і плідно
працює в книжковій графіці. Саме Костянтин
Арцеулов створив панно, яке знаходиться
в головній залі Центрального будинку
авіації та космонавтики.
Костянтин Костянтинович прожив
майже 90 років плідного, яскравого та цікавого
життя льотчика, педагога, художника.
Помер він 18 березня 1980 року в Москві.
Олена Лавриненко
зберігач фондів музею історії НАУ