Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
УСПІШНИХ<br />
11<br />
Сергій Ягодзінський,<br />
заступник директора<br />
НН ГМІ<br />
Про діда<br />
Мій дід, Володимир Данилович Євдоченко<br />
(1920–2000), був призваний на військову<br />
службу на західному кордоні колишнього<br />
СРСР у 1939 році.<br />
На світанку першого дня війни, 22 червня<br />
1941 року, він уже воював з фашистською<br />
Німеччиною. Після відступу Радянської<br />
армії захищав Москву під м. Єльнею. Брав<br />
участь у Яссько-Кишинівській операції. З<br />
боями пройшов Молдавію, Румунію, Польщу,<br />
Австрію, Німеччину. Був розвідником<br />
118 стрілецької дивізії І Українського фронту.<br />
На рахунку Володимира Євдоченка сотні<br />
переходів через лінію фронту та десятки<br />
успішних диверсійних операцій. Війну<br />
закінчив 8 травня 1945 року в Празі, отримавши<br />
тяжке поранення. Після одужання<br />
був направлений до Німеччини, де 2 роки<br />
служив начальником комендатури м. Гайтхайн<br />
(на фото).<br />
За бойові заслуги нагороджений багатьма<br />
орденами і медалями. Мав право носити<br />
орденську планку. Вільно володів польською<br />
та німецькою мовами.<br />
Дарія Михайловська,<br />
завідувач сектора<br />
електронних інформаційних<br />
ресурсів та реклами<br />
Нищив ворога і будував<br />
заради щастя людей<br />
З перших днів Другої Світової війни на<br />
тимчасово окупованих фашистами територіях<br />
розгорнулася боротьба з окупантами. Втіленням<br />
народного гніву став партизанський рух.<br />
Народні месники України пустили під укіс<br />
понад 21 000 ворожих ешелонів, вивели з ладу<br />
більш як 18 000 паровозів, 165 000 вагонів.<br />
Не оминула війна і мальовничу Андрушівщину,<br />
що на Житомирщині. Тут діяла<br />
диверсійна група під керівництвом Івана<br />
Богорада, активним учасником якої був мій,<br />
тоді ще неповнолітній, дід Ярослав Лялюшко<br />
(«Ярошка», як його називав І. Богорад).<br />
Про нього, на жаль, знаю лише зі спогадів<br />
бабусі, але пишаюся, що я є його онукою.<br />
Дідусь умів майструвати радіоприймачі,<br />
слухав новини радянського радіо про події<br />
на фронтах та інформував людей по сусідніх<br />
селах. Він брав участь у обговоренні планованих<br />
операцій на залізницях. Оскільки<br />
група зброї та боєприпасів не мала, то знаряддям<br />
боротьби проти загарбників були: «-<br />
лапа» — інструмент, яким витягали костилі<br />
зі шпал, і ключ для розгвинчування гайок на<br />
шпалах. І ворог зазнавав значних втрат, адже<br />
навантажені поїзди йшли не до станції призначення,<br />
а під укіс…<br />
Після досягнення призовного віку він був<br />
призваний до армії і служив у Прусії. Повернувшись<br />
додому після закінчення служби,<br />
дідусь очолив районну будівельну організацію<br />
«Міжколгоспбуд», яка за два десятиліття збудувала<br />
у всіх колгоспах району тваринницькі<br />
ферми, конюшні, свинарники. За свою<br />
працю він був нагороджений багатьма урядовими<br />
нагородами, зокрема орденом Жовтневої<br />
Революції.<br />
Дідусь постійно згадував товаришів-партизанів,<br />
насамперед Юрія Шлапака, який у<br />
своєму щоденнику написав слова, які звучать,<br />
як заклик: «Щось так радує серце.<br />
Може молодість? Саме в цю хвилину хочеться<br />
жити… Радіти і співати! Надію в майбутнє<br />
в собі колихати. На користь, на радість, на<br />
щастя людей творить безупинно…».