Газета АВІАТОР, №56 (1452)

More documents

Recommendations

Info

12 ОСВІТА Марія Хоменко УКРАЇНСЬКА АВІАЦІЯ Майже 100 років тому, 11 листопада 1918 року, закінчилася Перша Світова війна. Боротьба за світовий економічний ринок призвела збройного протистояння Німеччини та Австро-Угорщини і Росії, Англії та Франції (блок «Антанта»). Згодом до Антанти приєдналися Італія, США і ряд інших держав, а до німецько-австрійського блоку — Туреччина. Перша Світова війна тривала понад чотири роки, у ній взяло участь близько 30 млн. осіб, використовувалася велика кількість військової техніки. Поряд із тоді новітніми винаходами, як автомобіль, підводний човен, дирижабль, на службу армії був поставлений і літак. На початок Першої світової на озброєнні країн, які воювали, налічувалося понад 700 літаків. Із них у Німеччини — 232, Австро-Угорщини — 65, Росії — 244, Франції — 156, Англії — 56 одиниць. Авіація УНР 20 листопада 1917 року в Києві проголосили Українські Народну республіку (УНР). Одним із перших завдань нової влади стало створення Збройних Сил, зокрема авіації. Саме тоді у складі створеного Технічного управління з’явилися ВПС, першим головнокомандуючим яких призначили В. Ю. Баранова. Разом із помічниками військовими льотчиками Л. Шевченком і Д. Левицьким у перші місяці існування УНР він вжив ряд заходів задля збереження авіаційного майна і створення матеріально-технічної бази для авіації, що зароджувалася. Уже на початок 1918 р. в УНР сформували перший Український Винищувальний і перший Український армійський авіазагони. Технічне оснащення цих підрозділів складалося здебільшого з закордонних літаків «Ньюпор-17, -21, -23», «Сопвіч 1 Ѕ», «Вуазен LHS», «Фарман-30», а також із російських — «Анасаль», «Анатра Д» і С-16. Відома ескадра важких бомбардувальників «Ілля Муромець» волею долі виявилася на території УНР. Як військова частина у складі Української армії, вона проіснувала до 1918 року, не провівши жодної бойової операції. Командував ескадрою сотник Неймарк. На той час від колись уславленої бойової частини залишилося чотири машини. В ескадрі служило всього 10 офіцерів і 50 козаків охоронної команди. У січні-лютому 1918 р. авіація УНР брала участь у бойових діях проти Червоної Армії. Від повної поразки Українську армію врятувала Брестська угода про закінчення бойових дій, за умовами якої керівництво більшовицької Росії повинне було вивести свої війська з території України, а Німеччина й Австрія зобов’язувалися надати Україні військову допомогу взамін поставок великої кількості продовольства. Вступ німців в Україну мав для авіації республіки катастрофічні наслідки — розпочалося вивезення та знищення авіаційної техніки. Таким чином, припинили своє існування кращі авіаційні частини армії. Багато авіаційних фахівців, насамперед кадрових офіцерів-льотчиків, залишали Україну і подалися на Дон до військ генерала О. Каледіна. Від режиму Скоропадського до Директорії Березень і квітень 1918 року минули в Україні відносно мирно. Користуючись перепочинком, Центральна Рада завершила організаційне формування армії. До складу структури військового міністерства ввійшло Управління Інспектора Повітряного Флоту, начальником якого призначили полковника Павленка (згодом його змінив полковник Горшков). На території УНР були здійснені одні з перших у світі спроб встановлення регулярного повітряного поштового зв’язку на військових літаках між окремими пунктами. Мирне співіснування окупаційних австро-німецьких військ і Центральної Ради виявилося недовгим. Уряд УНР не влаштовував кайзера і австрійського імператора. 28 квітня 1918 року підрозділ німецької армії ввійшов до залу засідань Центральної Ради і розігнав її, а вже наступного дня гетьманом було призначено колишнього царського генерала Павла Скоропадського. Нова влада без жодних змін затвердила розроблений ВПС УНР план структури повітряного флоту. Українська матеріальна частина гетьманських ВПС складалась із спадщини бойової авіації російської армії. Окрім того, від окупаційного командування влада отримала невелику кількість німецьких і австрійських літаків. Таким чином, на початок літа 1918 року в армії П. Скоропадського налічувалося 189 легких літаків і 4 повітряних кораблі «Ілля Муромець». Та тільки 55% машин були в робочому стані.
УСПІШНИХ 13 ПОЧАТКУ ХХ СТ. В Україні зростало невдоволення політикою П. Скоропадського. У листопаді 1918 р. лідери Центральної Ради організували повстання, в результаті якого створився новий уряд — Директорія — на чолі з Семеном Петлюрою. Саме тоді на землях, що належали Австро-Угорщині, з’явилася Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР). Авіація ЗУНР Відразу після створення ЗУНР розпочалася українська-польська війна, що вимагала від галицького уряду термінового створення власних боєздатних збройних сил, зокрема й авіації. Вже наприкінці листопада 1918 р. при Державному секретаріаті військових справ (ДСВС) був створений Авіаційний відділ. Згідно з наказом від 1 грудня 1918 р., його начальником і референтом з авіації при ДСВС призначався поручик Петро Франко. В його обов’язки входило формування авіасотень, ведення переговорів з усіма відомствами Галичини і Наддніпрянської України з питань збирання і доставки авіамайна. Місцем розташування авіабази було обране с. Красне, що знаходилося за 46 км від Львова. Нараховуючи в своєму складі близько 20 літаків типу «Ньюпор», «Альбатрос», «Фоккер», «Даймлер», загін брав участь у бойових діях проти польських військ. Ядро особового складу в Красному складали галичани: поручики Франко і Слєзак, хорунжий С. Кузьмович, старший десятник Р. Кавута, який першим в Українській Галицькій Армії (УГА) спробував підняти аероплан у повітря. У Красному були також організовані станції для збирання авіамайна у Бродах та Підволочиську, збірний пункт для бажаючих служити в авіації УГА в Золочеві та технічна авіасотня поручика Томенка у Тернополі. 19 грудня сотня перебазувалася в с. Красне. Та розраховувати тільки на свої сили при створенні Повітряного Флоту галичанам не доводилося. У Київ з проханням допомогти у справі створення власної авіації відрядили поручика Д. Кренжаловського. За наказом гетьмана П. Скоропадського у розпорядження командування УГА була надана одна льотна сотня, яка перелетіла з Одеси в Шатаву і вже 16 грудня була в Красному. Командував нею Борис Гупер. З наданих літаків тільки один «Ньюпор-27» був новим: німецька та австрійська армії, що з весни 1918 року знаходилися у Наддніпрянській Україні, прибрали до рук практично всю кращу авіатехніку. Комплектування краснянського загону авіатехнікою і особовим складом проходило досить успішно. На початку січня 1919 р. особовий склад нараховував 30 старшин, 63 підстаршини і 238 стрільців. Згідно з доповіддю командувача військ ЗУНР генерал-хорунжого М. Омеляновича- Павленка, на 31 грудня 1918 р. в УГА був організований загін із 9 літаків. У першій половині лютого в с. Красному налічувалося вже майже 80 літаків, третина з яких була придатна до польотів. У другій половині лютого був сформований перший авіаполк УГА, який очолив Кануков. Він же командував створеною другою авіасотнею, а першу передали поручику Хрущу. Розпочала свою роботу авіашкола, яка звільнила бойових льотчиків від підготовки нових екіпажів. Реорганізація галицької авіації збіглася з початком чергового наступу українських військ на польському фронті. Екіпажі з Красного щодня підіймалися у повітря на розвідку та бомбардування польських військ. На початку 1919 р. становище Галицької армії стало критичним і вона, як і ЗУНР, припинила існування. Двадцятого жовтня 1920 р. в Ризі радянська Росія, Українська Республіка та Польща підписали мирну угоду, за умовами якої до складу Польщі входила Західна Україна і частина Білорусії. На іншій території України встановлювалася радянська влада. На довгі роки.
Page 1 and 2: Видається з жовтня
Page 3 and 4: УСПІШНИХ 3 випередж
Page 5 and 6: УСПІШНИХ 5 АВІАЦІЙН
Page 7 and 8: УСПІШНИХ 7 Катерина
Page 9 and 10: УСПІШНИХ 9 авіадисп
Page 11: УСПІШНИХ 11 Юлій Мам
Page 15 and 16: УСПІШНИХ 15 ВАРТА —
Page 17 and 18: УСПІШНИХ 17 Пізніше
Page 19 and 20: УСПІШНИХ 19 виклада

Газета АВІАТОР, №56 (1452)

Create successful ePaper yourself

Delete template?

Save as template?