Завантажити статтю в pdf-форматі
Завантажити статтю в pdf-форматі
Завантажити статтю в pdf-форматі
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
ГЕНЕТИЧНІ ТА МОРФОГЕНЕТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ НА РАННІХ ЕТАПАХ ЕВОЛЮЦІЇ РУКОКРИЛИХ: КОРОТКИЙ ОГЛЯД<br />
171<br />
у <strong>в</strong>окалізації [30]. . У більшості сса<strong>в</strong>ці<strong>в</strong> нуклеотидна послідо<strong>в</strong>ність oxP2 oxP2 oxP2 oxP2 майже майже од од од од однако<strong>в</strong>а<br />
[30]. Втім, у людини ця послідо<strong>в</strong>ність помітно <strong>в</strong>ідрізняється <strong>в</strong>ід ортологічної<br />
послідо<strong>в</strong>ності інших ма<strong>в</strong>п, на<strong>в</strong>іть шимпанзе; цілком імо<strong>в</strong>ірно, що це по<strong>в</strong>’язано з<br />
роз<strong>в</strong>итком мо<strong>в</strong>лення <strong>в</strong> е<strong>в</strong>олюції людини [17; огляд: 6]. Є <strong>в</strong>сі підста<strong>в</strong>и <strong>в</strong><strong>в</strong>ажати, що <strong>в</strong><br />
е<strong>в</strong>олюції людини цей ген бу<strong>в</strong> об’єктом природного добору [17]. . Проте разючим <strong>в</strong>и <strong>в</strong>и <strong>в</strong>инятком<br />
серед сса<strong>в</strong>ці<strong>в</strong> <strong>в</strong>ия<strong>в</strong>илися рукокрилі, у яких на<strong>в</strong>іть порі<strong>в</strong>няно близькі <strong>в</strong>иди<br />
<strong>в</strong>ідрізняються за послідо<strong>в</strong>ністю oxP2 oxP2 значно більше, ніж предста<strong>в</strong>ники різних ря ря- ря<br />
ді<strong>в</strong> інших сса<strong>в</strong>ці<strong>в</strong> [30]. . Це можна пояснити історичним роз<strong>в</strong>итком систем <strong>в</strong>окаліза- <strong>в</strong>окаліза <strong>в</strong>окаліза<br />
ції, необхідної для ефекти<strong>в</strong>ного здійснення різних типі<strong>в</strong> ехолокації [30].<br />
Деякі підсумко<strong>в</strong>і мірку<strong>в</strong>ання<br />
Внесок окремого гена до загальної пристосо<strong>в</strong>аності організму не так часто є<br />
настільки помітним, щоб наслідки генного заміщення можна було <strong>в</strong>ия<strong>в</strong>ити достатньо<br />
надійно (хрестоматійний приклад – мутантна форма гена гемоглобіну,<br />
що <strong>в</strong>икликає резистентність до малярії та серпоподібноклітинну анемію у людини).<br />
Проте за останні роки дослідникам <strong>в</strong>далося <strong>в</strong>ия<strong>в</strong>ити декілька прикладі<strong>в</strong> такого<br />
роду. Окрім уже згаданих, можна наз<strong>в</strong>ати <strong>в</strong>пли<strong>в</strong> позити<strong>в</strong>ного добору на гени,<br />
що регулюють розміри голо<strong>в</strong>ного мозку – SPM SPM [18] та microcephali microcephali microcephali microcephali [19], [19], , – – а а та та та та та та- та<br />
кож на деякі інші гени [45] (ди<strong>в</strong>. також: [6]) <strong>в</strong> е<strong>в</strong>олюції приматі<strong>в</strong>, зокрема людини,<br />
а також кон<strong>в</strong>ергентну е<strong>в</strong>олюцію мітохондріальних гені<strong>в</strong> у змій і агамо<strong>в</strong>их [9]. . Схо- Схо Схо<br />
же на те, що традиційне уя<strong>в</strong>лення, згідно з яким практично <strong>в</strong>сі зміни на молекулярному<br />
рі<strong>в</strong>ні є адапти<strong>в</strong>но нейтральними [4, 26, 27 , 28], , спрощує реальну ситуа ситуа- ситуа<br />
цію. Ефекти природного добору можна <strong>в</strong>ия<strong>в</strong>ити на молекулярному рі<strong>в</strong>ні так само,<br />
як і на інших рі<strong>в</strong>нях [22].<br />
Дані про е<strong>в</strong>олюцію гена престину [28, 31, 32] та oxP2 oxP2 oxP2 oxP2 [30] [30] [30] демонструють демонструють демонструють зна зна зна зна зна- зна зна<br />
чення структурних гені<strong>в</strong> у крупномасштабних е<strong>в</strong>олюційних перет<strong>в</strong>ореннях так<br />
само, як дані про регуляцію роз<strong>в</strong>итку крил [11, 13, 23, 35, 37, 38, 46] с<strong>в</strong>ідчать про<br />
значну роль перебудо<strong>в</strong> регуляторних систем. Отже, те, що наразі <strong>в</strong>ідомо про генетичні<br />
перет<strong>в</strong>орення <strong>в</strong> е<strong>в</strong>олюції кажані<strong>в</strong>, добре узгоджується з точкою зору синтетичної<br />
теорії е<strong>в</strong>олюції, <strong>в</strong>ідпо<strong>в</strong>ідно до якої макрое<strong>в</strong>олюція по<strong>в</strong>’язана зі змінами як<br />
структурних гені<strong>в</strong>, так і систем регуляції [10]. Якщо <strong>в</strong>раху<strong>в</strong>ати <strong>в</strong>ищена<strong>в</strong>едені дані<br />
щодо е<strong>в</strong>олюційних механізмі<strong>в</strong> забезпечення стабільності морфологічних ознак рукокрилих,<br />
то можна припустити, що пе<strong>в</strong>на комбінація рушійного та стабілізуючого<br />
добору <strong>в</strong> поєднанні з мутаційним процесом і <strong>в</strong>ипадко<strong>в</strong>им генетичним дрейфом<br />
є най<strong>в</strong>ажли<strong>в</strong>ішим механізмом е<strong>в</strong>олюції цих т<strong>в</strong>арин.<br />
ПОДЯКИ<br />
Хочу подяку<strong>в</strong>ати М. А. Ґхазалі за допомогу <strong>в</strong> роботі, обго<strong>в</strong>орення рукопису та<br />
цінні рекомендації, С. В. Межжеріну – за обго<strong>в</strong>орення механізмі<strong>в</strong> молекулярної<br />
е<strong>в</strong>олюції. Я <strong>в</strong>дячний також М. Капеччі, Ц. Чжану та С. Россітеру за надання <strong>в</strong>идрукі<strong>в</strong><br />
їхніх статей.<br />
1. Айрапетьянц Э. Ш., Константино<strong>в</strong> А. И. Эхолокация <strong>в</strong> природе. Л.: Наука, 1970. 379 с.<br />
2. Баннико<strong>в</strong>а А. А. Молекулярные маркеры и со<strong>в</strong>ременная филогенетика млекопитающих.<br />
Журнал общей биологии, 2004; 65(4): 278–305.<br />
Біологічні Студії / Studia Biologica • 2010 • Том 4/№3 • С. 167–174
Change language