концепція М. Марра

More documents

Recommendations

Info

ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20 змісту його праць (див. список літератури). Положення Марра заперечували досягнення традиційної індоєвропеїстики, відображаючи, як він вважав, контури нової науки про мову: 1) індоєвропейської мовної сім‟ї не існує, як і єдиної індоєвропейської прамови, яка нібито розпалася на низку споріднених мов; 2) пролетарська наука не може прийняти класифікацію мов світу, яку запропонували компаративісти, усі ці класифікації ґрунтуються на нерівності народів; 3) індоєвропеїстика не дає відповіді на питання про походження мови; 4) порівняльно-історичне мовознавство працює з фонетичними та морфологічними відповідниками, залишаючи лексику, вчення про значення поза увагою. Офіційно Марр розвивав мовознавство на засадах марксистськоленінської ідеології. Лінгвістична теорія, як реакція на націоналістичне розуміння суспільства, мала відігравати роль «бійця на ідеологічному фронті». Концепція мови передбачала створення алфавітів («питання про єдність письма, як єдність мір, ваги і числових знаків, цифр»), творення літературних мов (які вибудовуються для «нашого соціального середовища»), словникову роботу [Марр 1936, т.1, с.89-90]. Методологічну базу його досліджень становили праці Маркса-Леніна (дослідник не враховував дореволюційних досягнень), тому мовознавча теорія була альтернативною до усіх інших, не створених на таких засадах. За Марром, «нове вчення про мову» – марксистсько-ленінське в настановах, а мовознавча теорія (як незамінна на науково-культурному фронті) – бойове знаряддя пролетаріату: «Суть її полягає в тому, що, виходячи з історизму різно- і навіть багатостадіальних мов, вона дала ідеологічно побудоване методом діалектичного матеріалізму вчення про мову, виявила єдність виникнення елементів мови і розвитку їх у мову, утворення видів, які разом із господарством внаслідок боротьби й перемоги пролетаріату мають обернутись у єдність мови-мислення з єдністю світового господарства» [Там само, с.95]. Інші компоненти «нового вчення про мову»: положення про єдність глотогонічного процесу (перед виникненням звукової мови був етап мови жестів, тобто кінетичної мови; мови світу мають одне походження, але не одну прамову, спочатку світ був багатомовним); положення про основний закон розвитку мов світу як рух від багатомовності до єдності через схрещування (саме воно забезпечувало зменшення кількості мов на шляху до єдиної світової мови); стадіальний характер розвитку мов (трансформувавши гіпотезу Шлейхера про три морфологічні типи мов – ізолюючий, аглютинативний та флективний, Марр виокремив три стадії – аморфну, яфетичну та флективну – у зв‟язку із соціально-економічними формами розвитку людства та формами світогляду). Марр прямолінійно прийняв положення історичного і діалектичного матеріалізму щодо розуміння мови, вона постала на одному рівні з матеріальною і духовною культурою. Як ідеологія, мистецтво чи наука, мова – надбудовна категорія, тому вона й отримала виразний класовий характер, пов‟язаний з економічною основою. За Марром, виникала закономірність: класи здійснюють революції, а мови, якими розмовляють класи, зазнають революційних зрушень. Методика розкриття соціальної сутності мови. У передмові до першого тому перекладів праць Марра українською мовою І. Мєщанінов виокремив визначальну ідею теорії Марра – розуміння мови як соціального явища [Мєщанінов 1936, т.1, с.8]. Соціальний характер мови, її суспільна функція у поєднанні з поглядами на мову і суспільство Маркса, Енгельса, Феєрбаха, Леніна, Бухаріна, Сталіна та в опозиції до досвіду, здобутого європейським порівняльно-історичним мовознавством і представниками соціологічного напряму, визначили появу незвичайного теоретичного продукту, «нового вчення» Марра, покликаного стати всеохопною теорією мови під ідеологічним радикалом, альтернативою до ідей тогочасного зарубіжного мовознавства – таких висновків дійде уважний читач праць творів Марра, зокрема: «Мова і письмо» (1930), «Яфетидологія в Ленінградському державному університеті» (1930), «Мова і мислення» (1931), «Мова і сучасність» (1932), «Зрушення в техніці мови і мислення» (1933), «Письмо і мова» (1933), «Маркс і проблеми мови» (1934) тощо [Марр 1929; Марр 1936, т.1-2]. На матеріалі ознак кількох десятків мов, які належали до різних систем, М. Марр аргументував свої положення за допомогою елементного, або палеонтологічного, методу, що використовувався для аналізу звукових, граматичних та лексичних відповідників. Метод широко пропагували в українському мовознавстві. Один із послідовників Марра писав: застосовуючи метод для аналізу граматичних форм, можна простежити поступові етапи розвитку ладу мови у зв‟язку з розвитком соціальних укладів та зміною суспільної свідомості [Франк-Каменецький 1935, с.24]. В основі методу – використання чотирьох елементів (САЛ, БЕР, ЙОН, РОШ); метод протиставлявся уже відомому порівняльно-історичному методові індоєвропейського мовознавства. Палеонтологічний аналіз не відкидав цілком порівняння, однак вимагав вивчення мовних явищ, фактів і процесів як «історичних категорій». Під чотирма елементами поставали елементи будь-якої людської звукової мови, які її характеризують незалежно від типологічних чи генетичних характеристик, а також незалежно від того, мертві мови чи живі. Саме ці чотири елементи дозволяли обґрунтувати положення про єдиний глотогонічний процес, що пов‟язував, на думку Марра, мови всього світу в загальний моністичний процес мовотворчості. Чотири елементи відкривали доступ до найдавніших стадій розвитку мови, недоступних для порівняльного методу індоєвропейського мовознавства, представники якого використовували морфологічний, фонетичний, етимологічний аналізи: 46
47 Розділ І. ТЕОРІЯ МОВИ «Це первісний звуковий комплекс, своєю історією угрунтований як надбудова, не тільки як елемент звучання, а і як елемент мислення. Їх усього чотири елементи в усіх мовах і позначаємо ми їх чотирма літерами латинського алфавіту (A, B, C, D). І от, коли нинішню мову допрацьовано дослідженням до цих первісних лінгвістичних елементів, які мали в самій матеріальній базі, задовго до виникнення звукової мови, інші функції, оскільки вони були категоріями іншого світу, матеріально-виробничого, а в мові інші, з іншими відношеннями, де вони, первісні лінгвістичні елементи, проходять, уже пройшли зміни, що діалектично розвивалися, також соціально-економічних функцій, уже в надбудові – в звуковій мові, яка змінила ручну, то тепер складно облікувати не їх наростання, наростання цих первісних елементів з виробництва і виробничих відносин, не те, що в процесі розвитку і формальний, і ідеологічний момент у них, у всіх чотирьох, ідуть вгору і вшир стрибками, розгортаючись при кожному зрушенні єдністю протилежностей – трудність являє те, що зміна відбувається не тільки в двох розрізах, ідеологічному і формальному, але ще в двох по техніці – в техніці мислення і в техніці формальної побудови» [Марр 1936, т.1, с.67]. Палеонтологія як техніка аналізу мови розкривала стадії, тобто «ступені розвитку мови і мов, незалежно від національності і рас, незалежно від того, чи це мова східна чи західна, азійська чи європейська» [Марр 1936 т.1, с.23]. Відомо, що морфологічний аналіз членує слова на компоненти з огляду на функції і залежно від граматичної будови мови. Його недолік, за Марром, полягав у тому, що цей різновид аналізу не міг пояснити елементи, з яких історично формувалось слово. Фонетичний аналіз розкривав склад фонем (їх порівняльноісторичне мовознавство трактувало як основні й найпростіші одиниці), однак він показував, що соціальна сутність окремої фонеми незалежна від соціальної значущості конкретного слова, до складу якого вона входить. Учені могли виявити «прамову», але не могли забезпечити розкриття конкретних закономірностей, тому методика аналізу представників порівняльно-історичного аналізу задовольняла марристів тільки на перших етапах розвитку яфетичного мовознавства, оскільки надалі ця техніка виявилася застарілою для вирішення завдань «нового вчення про мову». Чотири елементи стали органічною складовою теоретичної бази лінгвістичного аналізу; використання цієї методики на практиці мало б засвідчити переваги елементного аналізу над порівняльно-історичним; порівняльному методові протиставлявся палеонтологічний аналіз, за яким усі мовні факти треба вивчати як «історичні категорії», що мають суспільну значущість. Ці чотири елементи, будучи елементами будь-якої звукової людської мови, пов‟язували мови всього світу, незалежно від їх типології (чи вони аморфні, флективні, аглютинативні, інкорпоруючі) та належності до мовної родини, живі вони чи мертві, культурні чи примітивні. Аналіз на елементи викривав «лінгвістичні протоплазми» і синтезував наново фонетичний і морфологічний змісти в єдиному звуковому втіленні думки, висуваючи на перше місце семантику. Усі ці думки Марра від часу мовної дискусії 1950 р. зазнали краху (про що виразно свідчили статті збірника [Против вульгаризации ... 1951- 1952]). Соціальна складова теорії мови М. Марра постає як результат взаємодії багатьох компонентів. С о ц і а л ь н а к л а с и ф і к а ц і я м о в . Марр не визнавав відомих класифікацій мов, генеалогічної чи типологічної, вважав їх недостатніми, писав, що мови потрібно поділяти за соціальним становищем на мови колоніальні та націоналістичні (серед них були не тільки європейські), метод дослідження обидвох груп мов однаковий, тому що «нове вчення про мови» було інтернаціональним [Марр 1929, с.11]. С о ц і а л ь н і з в ‟ я з к и м і ж м о в н и м и с и с т е м а м и . Марр показав неспроможність порівняльно-історичного методу одержати результати, тому апелював до «ідеологічного диференціалу» (це була абстрактна величина, що відображає, як він писав, космічний світогляд первісного суспільства). Так, розкриваючи етимологію термінів work, labour в англійському перекладі «Капіталу» Маркса, дослідник зробив висновок про зв‟язок між словами «павук» і work, labour на основі палеонтологічного аналізу, визнаючи соціальні пов‟язання між словом павук і робота: «Ми не говоримо вже про те, що в словах наявні дуже складні утворення, які довго наростали і щодо форми. Так, напр., в «Arbeit» маємо три елементи. Якщо відкинути з них початковий склад (елемент А), ідеологічний диференціал, який при космічному світогляді первісного ще суспільства означав світило («місяць + сонце», після розщеплення «місяць», потім «сонце») і т. п., то одержимо bey-t – колись самостійне слово, а по знятті цього, пізніше нарослого стадіального (ar←har→sar), пор. вірм. sar-den, груз. dedazardl «павук» залишок (двоелементний ВС композит), не тільки зв‟язаний з тим же самим нім. Werk і анг. work, але виходить своїми соціальними пов‟язаннями за межі расово розрізнювальних ще й досі мовних систем» [Марр 1936, т.1, с.26]. К о р е л я т и в н і з в ‟ я з к и м і ж м о в о ю і с о ц і у м о м . Морфологічна структура мов відображає соціальну структуру [Марр 1929, с.17]. Належність різних систем морфології до різних періодів мовотворчості не безпосередньо, а через мислення, опирається на той чи той тип техніки, господарської і соціальної структури. Мислення не стабільне, розвивалося на двох ступенях стадіального розвитку, до-логічному і логічному: «Зміни мислення – це три системи побудови звукового мовлення, ті, які сукупно випливають із різних систем господарства і пов‟язаних з ними соціальних структур – 1) первісного комунізму, з ладом мовлення синтетичним, з полісемантизмом слів, без відмінностей основного і функціонального значень; 2) суспільної структури, яка заснована на виділенні різних видів господарства з суспільним розподілом праці, тобто з
Page 1: 45 Розділ І. ТЕОРІЯ М
Page 5 and 6: 49 Розділ І. ТЕОРІЯ М

концепція М. Марра

Create successful ePaper yourself

Delete template?

Save as template?