концепція М. Марра

ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20
розподілом суспільства за професіями, розшаруванням єдиного суспільства на виробничо-технічні групи, які
становлять первісну форму цехів, коли їм відповідає лад мовлення, що виокремлює частини мови, а у фразі –
різні речення, у реченнях – різні його частини і т. п., та інші, з різними функціональними словами,
перетвореними на морфологічні елементи, з розрізненням у словах основних значень і з наростанням у них
поряд з основним функціонального смислу; 3) станового або класового суспільства з технічним розподілом
праці, з морфологією флективного типу» [Там само, с.23-24] .
С о ц і а л ь н і п р и ч и н и з м і н и з н а ч е н ь с л і в . Семантика і палеонтологія стали двома
наріжними каменями яфетичної теорії Марра, який доводив, що закономірні зміни значень встановлюються не
емпірично, у зв‟язку з практикою використання в певному середовищі чи певним автором, а визначаються
«нормами зв‟язку значень із господарсько-суспільним життям і його запитами, які закономірно змінюються на
різних ступенях стадіального розвитку». Причому саме палеонтологічний аналіз виявляє норми словотворення
на кожній із стадій мовного розвитку [Там само, с.16].
С о ц і а л ь н а в а р т і с т ь с л о в а , с ф о р м о в а н а п і д в п л и в о м в и р о б нич и х
в і д н о с и н . Яфетична теорія пояснювала закономірності виникнення й розвитку спершу мови, потім слів як
соціальних вартостей – їх породжували виробничі відносини в процесі діалектичного розвитку. Слова
одержували форму на відповідних стадіях і щодо рівня розвитку мислення [Марр 1936, т.1, с.73].
Обґрунтування категорій у тексті:
«Нове вчення про мову, за яфетичною теорією, засноване насамперед на закономірності виникнення і
розвитку спершу мови, потім слів як соціальних вартостей, породжуваних виробничими відносинами в процесі
їх діалектичного розвитку і оформлюваних мисленням відповідних стадій, і в тому ж порядку виниклих їх
взаємовідношень, пов‟язань, службових часток. Завдяки палеонтології мови, що розкрила зміну значень слів,
цих надбудовних соціальних вартостей, на різних щаблях стадіального розвитку, нове вчення про мову не
виділяє питання про походження мислення з глотогонії (мовотворчості) і, ставлячи проблему про походження
мови як основну, тим самим уважає за першорядну й проблему мислення, віддаючи службове місце техніці
мови, звукова вона чи ручна» [Марр 1936, т.1, с.46].
Можливо, Марр передбачав труднощі сприйняття категорії «соціальна вартість слова», тому приділив
їй багато уваги. Читачеві могло здатися неймовірним, що категорію виявляють сполучники чи прийменники,
тому автор теорії, ніби передбачаючи усі можливі питання, давав на них відповіді у статтях. Основний задум
Марра полягав у вияві зв‟язку соціальних вартостей кожної частини мови з матеріальною базою.
« В и р о б н и к » , « с о б о р н и й н о с і й » , « с е л о » , « м і с т е ч к о » , « м і с т о » , « к р а ї н а » ,
іншими словами, с о ц і а л ь н а б а з а н о с і ї в м о в и . Ця категорія – диференційована величина, яка
формується разом із мовою. Щоб зрозуміти етапи становлення носія мови, потрібно врахувати виробничий
колектив, виробництво та інші ознаки. Наведемо одне з пояснень:
«Так, у німців ім‟я die Sprache «язик – мова» і минулий час sprach «він сказав», теперішній з соціально
протилежним далекому (у часі претеритові, минулому, що виділився з аориста, тобто і майбутньому, і
минулому, вперше цільовому, отже, майбутньому→умовному) оголосом е← →і, давніше лише збірно без
диференціації по особах і навіть по числах, отже, без відміни дії (так зв. неозначеного способу, інфінітиву) –
ш+pre-qen - («sprechen»); звідси перша щодо часу створення у виробництві пара осіб збірно (множина) в
протилежність до єдиної давнішої третьої, однак, не особи, а в матеріальній базі – виробничого колективу, в
надбудові – тотема: s+«pre-chen sie» «говорять вони» – «говорите ви» (перша пара без різниці й займенника:
«sie» і вони і ви, власне – «чужий» ще, тобто протилежної групи тотем; пізніше, після розщеплення другої
особи, перша «ми» на відміну від «ви» – «sie»: «ми» в німців різкіше, явище стадії посилення класовості – wir
елемент у повному виді – wir «sprechen» «ми говоримо», а «sprechen» же ім‟я дії і «говоріння», «розмова»,
«говорити», «розмовляти», первісно – «замовляти», «зачаровувати», «впливати» на дане виробництво
(виробничий акт, у надбудові – реальне відбиття виробництва), зовсім не обмін словами, відірваними від
трудового життя, в незалежній розмові-роздумуванні сторонніх незацікавлених або лише розумово
зацікавлених, а дія позитивна чи негативна, всього колективу в даному виробництві, тому не тільки
виробництво, продукція і його цільове досягнення, продукт, пізніше сировина, з чого виробляється цей
продукт, а й виробник (соборний актив), отже, час дії, коли відбувається дане виробництво спершу по зміні
космічно астрально, за протилежністю «місяць» і «сонце», «темрява» і «світло», «ніч» і «день» і т. д., «зима» і
«літо», «холод» і «жар» і т. д., аж потім «місяць», «рік», «тиждень» (п‟ятиденка, семиденка), «доба», «день», і
далі, і місце дії, воно ж місце перебування або становище колективу, соборного активу («село», «містечко»,
«місто», «країна») і т. д. Усі ці усвідомлені у виробництві предмети, власне їх вартості, однаково наростаючи
стадіально діалектично, щоразу за протилежністю соціальних розходжень, мають одно ім‟я, що і є тотем
виробничий, у надбудові у первісній повноті загальне уявлення (потім поняття) і за часом виділення його
виробничих моментів – «об‟єкт», «дія», «суб‟єкт», категорії мислення. Лише пізніше, після виділення з уявлень
понять, власне все тим же виробничим шляхом з образів виробничого матеріального предмета і способу його
обробки (техніки), в надбудові це вже не образ – тотем, первісно єдина (усе ще не проста, а дифузно
багатоосяжна) мисль, і не один образ-уявлення, а й образне поняття, і абстрактне позаобразне поняття, елемент
мислення. І тоді вони, ці чотири категорії мислення, стають чотирма необхідними категоріями відірваної від
пов‟язання з життям і формальної логіки. Їх і репрезентують функціонально чотири елементи нового вчення
48