Ðенник ÐаÑалÑÐ½Ð¾Ñ Ðоманди УкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ ÐалиÑÑÐºÐ¾Ñ ÐÑмÑÑ
Ðенник ÐаÑалÑÐ½Ð¾Ñ Ðоманди УкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ ÐалиÑÑÐºÐ¾Ñ ÐÑмÑÑ
Ðенник ÐаÑалÑÐ½Ð¾Ñ Ðоманди УкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ ÐалиÑÑÐºÐ¾Ñ ÐÑмÑÑ
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Все вищесказане про „Щоденник УТА” стосується так<br />
само оприлюненого в цій книжці протоколу воєнного суду,<br />
переведеного в днях 13-14 листопада 1919 р. у Вінниці над<br />
недавнім начальним комендантом УГА, генералом Мироном<br />
Тарнавським, — шефом Штабу (полковником Булави) Альфредом<br />
Шаманеком, — і отаманом Омеляном Лисняком: всіх<br />
їх обвинувачували у підписанні договору з Добровольчою<br />
Армією Денікіна без відома, згоди й дозволу вищого командування<br />
та законної державної влади. Нема документарних<br />
доказів, хто наказав перевести той процес, як складено судовий<br />
трибунал і визначено прокуратора та оборонців. Є про<br />
це хіба тільки „Спомини” от. Степана Шухевича (том 5,<br />
Львів 1929, „Червона Калина” ) і згадується про це тільки у<br />
„Щоденнику УГА”. Проте акт обвинувачення і всі причетні<br />
до тієї розправи прізвища можна пізнати з ходу розправи та,<br />
особливо, з проголошеного трибуналом присуду, в якому насправді<br />
й наведено обвинувачення.<br />
„Щоденник УГА” і протокол судової розправи, схоплений<br />
під назвою „Процес генерала Тарнавського”, — це два<br />
окремі історичні документи, але найтісніше один з одним<br />
пов'язані. Вони стосуються того самого історичного періоду<br />
і тієї самої трагедії Української Галицької Армії. Тому логічно<br />
було — видати їх разом. А втім, чи видавати „Процес генерала<br />
Тарнавського” — над цим велися між членами Дирекції,<br />
Надзірної Ради і Редакційної Колегії Видавничої Кооперативи<br />
„Червона Калина” ще довші й основніші розмови<br />
та дебати, як над питанням про „Щоденник УГА”. Річ у тому,<br />
що „Процес генерала Тарнавського” — це ще більш „дразлива”<br />
справа, а заторкнені у ньому різні моменти — ще<br />
більш контроверсійні. Більшість у керівництві нашого видання<br />
зайняла те саме становище, що й у підході до „Щоденника<br />
УГА”, а саме, що це поважний військово-історичний документ<br />
і що тому наше Видавництво, поставивши собі завдання<br />
друкувати військово-історичні твори, зобов’язане надрукувати<br />
також цей рідкісний історичний документ. Тримаючись<br />
принципів, стосованих наукою супроти історичних документів,<br />
ми рішили не робити в отому „Процесі генерала Тарнавvn
Change language