ÐаÑе ÐиÑÑÑ (Our Life), ÑÑк 1969, ÑиÑло 10, лиÑÑопад
ÐаÑе ÐиÑÑÑ (Our Life), ÑÑк 1969, ÑиÑло 10, лиÑÑопад
ÐаÑе ÐиÑÑÑ (Our Life), ÑÑк 1969, ÑиÑло 10, лиÑÑопад
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Тут тобі раз на все заборонено!<br />
Іди до пекарні — там я тебе провчу!<br />
А твоя мама Ярина відповість<br />
за шкоду. Вже няня огворила двері<br />
до виходу, та княжна Оля прискочила<br />
і вхопила Ксеню за руки.<br />
— Пусти мою Ксеню! Вона в<br />
нічому не винна! То я завинила, бо<br />
закликала її гратися моєю лялею.<br />
Зараз пусти її і не посмій карати!<br />
тупнула ніжкою. — Я сама іду<br />
до моїх батяків — нехай мене покарають!<br />
Няня злякалась не на жарти і<br />
відступила від Ксені. А княжна<br />
враз із Ксенею поспішила у велику<br />
прийомну салю, де стала перед<br />
своїми княжими батьками.<br />
Князь та княгиня терпеливо вивислухали<br />
розповіді своєї доні. їх<br />
зворушила щира приязнь обох дівчаток,<br />
та добрий вчинок малої<br />
княжни. Не сварили, ні не карали<br />
нікого.<br />
І що ж дальше було Дівчатка<br />
повернулись до кімнати, де незабаром<br />
з’явилася мама Ксені, Ярина.<br />
Вона гарно обмила свою доню, заплела<br />
кісоньки і вбрала у пишний<br />
вишиваний стрій, подарований<br />
княгинею. Від тоді було дозволено<br />
обом дівчаткам бути разом. При<br />
молитві, і при праці, і при забаві.<br />
А грались вони тим часом лялею<br />
Ксені, її возиком та фуркалом, аж<br />
поки купці не привезли ще кращої<br />
і більшої лялі.<br />
Так закінчила мама свою розповідь<br />
малій Олі в день її іменин.<br />
М. Ф.<br />
Д О Щ И К<br />
Паде, паде дощик<br />
Мишці на хвостик,<br />
Киці на кожушок,<br />
На жучків і комашок.<br />
Ллється мов з коновки<br />
Мені на головку,<br />
Псові на лапки —<br />
— Утікаймо до хатки!<br />
Комашки й жучки<br />
Втекли під листок,<br />
Мишка скоро під кущик,<br />
А кицю у хату пущу.<br />
Ти ж, песику, не журись,<br />
Нашу хату стережи.<br />
Дам чобітки й капелюха,<br />
Будуть сухі лапки й вуха.<br />
К о л о с о к<br />
Українська народня казка<br />
Жило-було двоє мишенят<br />
Круть і Верть та півник. Мишенята<br />
тільки й знали, що співали та<br />
танцювали, крутились та вертілись.<br />
А півник, тільки починало<br />
світати, схоплювався, спочатку<br />
всіх піснею будив, а потім брався<br />
до роботи.<br />
Одного разу замітав півник<br />
подвір’я і побачив на землі пшеничний<br />
колосок.<br />
— Круть, Верть! покликав півник.<br />
— Гляньте, що я знайшов!<br />
Прибігли мишенята й кажуть:<br />
— Його треба обмолотити!<br />
— А хто це зробить<br />
— Тільки не я! — закричав<br />
Круть. — Тільки не я! — закричав<br />
Верть.<br />
— Добре, сам зроблю, сказав<br />
півник. І взявся до роботи. А мишенята<br />
почали гратися.<br />
Скінчив півник молотити і гукнув:<br />
— Гей, Круть, Верть, глядіть,<br />
скільки я зерна намолотив! Прибігли<br />
мишенята і запищали: —<br />
Треба зерно до млина віднести,<br />
борошна намолоти.<br />
— А хто понесе — спитав<br />
півник.<br />
— Тільки не я! — закричав<br />
Круть. — Тільки не я! — закричав<br />
Верть.<br />
— Гаразд, сказав півник, — я<br />
віднесу зерно до млина. Узяв собі<br />
мішок на плечі і пішов.<br />
Повернувся півник додому, знов<br />
кличе мишенят:<br />
— Сюди Круть, сюди Верть!<br />
Я борошно приніс.<br />
Прибігли мишенята, дивляться,<br />
не нахваляться: — От так півник!<br />
От так молодець! Тепер треба<br />
тісто замісити та пироги спекти.<br />
— Хто міситиме — спитав<br />
півник.<br />
А мишенята знову своє — що<br />
не вони. Подумав півник і каже:<br />
— Мабуть мені доведеться.<br />
Замісив він тісто, розпалив піч.<br />
А як піч витопилась, посадив у<br />
неї пироги. Мишенята теж часу<br />
не гають: пісні співають, танцюють.<br />
Спеклися пироги, півник їх вийняв,<br />
поклав на стіл. А мишенята<br />
тут, як тут. І кликати їх не треба.<br />
— Ох, і зголоднів я! — пищить<br />
Круть. — Ох, і їсти мені<br />
хочеться! — пищить Верть. І швиденько<br />
сіли за стіл.<br />
А півник їм каже: -—- Стривайте,<br />
стривайте! Ви мені спочатку скажіть:<br />
хто знайшов колосок.<br />
—- Ти знайшов! — голосно закричали<br />
мишенята.<br />
— А хто колосок обмолотив<br />
та у млин поніс<br />
■— Теж ти, тихо відповіли мишенята.<br />
— А пироги хто спік<br />
— Все ти, все ти... — ледве<br />
пропищали мишенята.<br />
— А ви що робили — Що<br />
відповісти мишенятам. І сказати<br />
нічого.<br />
Почали Круть і Верть вилазити<br />
з-за столу, а півник їх і не затримує.<br />
Нема за що таких нероб<br />
пирогами частувати!<br />
ОСІННІ ВІНОЧКИ<br />
Летять, летять листочки<br />
в саду в усі куточки.<br />
Летять- летять, кружляють<br />
і землю застеляють.<br />
Гарненькі килимочки<br />
лягли в усі куточки.<br />
Летять листки барвисті<br />
червоні й золотисті.<br />
Ловіть оті листочки,<br />
сплетіть собі віночки!<br />
Г . Чорнобицька<br />
СІРИЙ ЗАЙЧИК УМИВАЄТЬСЯ<br />
Гра<br />
Діти стають у коло, або сидять<br />
колом на стільчиках. Одну дитину<br />
вибирають „зайчиком" і вона стає<br />
всередині. Усі промовляють з у-<br />
чителькою:<br />
Зайчик сірий умивається,<br />
Видно, в гості він збирається,<br />
Вимив носик,<br />
Вимив хвостик,<br />
Вимив ухо,<br />
Витер сухо.<br />
Зайчик виконує рухи відповідно до<br />
тексту. Потім стрибає на обох ногах<br />
— іде в гості до будь-кого<br />
з дітей, які стоять в колі і вони<br />
міняються місцями. Гра кінчиться,<br />
коли зміниться 5— 6 зайчиків.<br />
Можна зробити шапочку з вушками,<br />
яку вдягає дитина, яка виконує<br />
ролю зайчика.<br />
ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, <strong>1969</strong>
Change language