КОМІСІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЕЛИКОГО ГОЛОДУВ УКРАЇНІ 1932-33 PP.ВОЖЕНА ОЛЬШ АНІВСЬКАЧлени Комісії дослідження Великого голоду в Україні 1932-33 р. В центрі Ігор Ольшанівський. Вашінґтон, 1983 р.Members of the Ukrainian Famine Commission. Center: IhorOlshaniwsky.Минуло десять років від внесення законопроектупро створення комісії при американському Конґресідля дослідження великого голоду в Україні 1932-33pp. Це відбулося з ін іц іа т и в и Ігоря Ольшанівського,голови організації Американці в Обороні Лю дськихПрав в Україні (відомої як ”АГРУ” за початковимилітерами англомовної назви).На прохання АГРУ конгресмен Джеймс Флоріо27 вересня 1983 року вніс проект закону голодовоїкомісії в Палаті Представників, який дістав клясифікаціюч. 3993. Щоб посилити підтримку голодовогозаконопроекту в Конґресі і дістати більшукількість спонсорів, конгресмен Ф лоріо повторив цюпроцедуру 17 листопада 1983 року з підтримкою 59додаткових конгресменів. Цього разу законопроектпереклясифікували на ч. 4459.Щоб законопроект перейшов у закон, потрібнапідтримка в обох палатах Конгресу. Сенатор БиллБредлі 21 березня 1984 року вніс подібний законопроектч. 2456 у Сенаті. Згодом обидва ’’голодові”законопроекти підтримали члени обидвох партій —Демократичної і Республіканської — в обох палатахКонгресу з підтримкою <strong>12</strong>3 конгресменів і 23 сенаторів.Крім підтримки великої кількости законодавців,провід демократичних конгресменів не поспішав зпідтримкою реалізації голодового закону. Щоб переборотиопір, треба було великого зусилля. По всіхстейтах, де було українське населення, АГРУ зорганізувалаакції знизу, т. зв. акції ” ґрес рут” — ’’коріннятрави” . Під тим розуміється підтримку від індивідуальнихосіб у виборчих дистриктах законодавців.Відома справа, що законодавці позитивно реагуютьна бажання їхніх виборців і часом вистачає кількохлистів від виборців, щоб добитися свого. Таку роботубуло дуже важко виконати в українській громаді, боукраїнці мають велике упередження до членів уряду.Але тому що справа Голодової комісії була дужеважлива і не контроверсійна, відділам АГРУ вдалосявислати тисячі листів, петицій і поштівок до членівКонгресу. В цю акцію також включилися численніукраїнсько-американські й американські організаціїта окремі особи, а також стейтові, повітові і міськіуряди. Найбільше уваги присвячено головам комісійі підкомісій, завданням яких було переглянути, схвалитиі голосувати за голодовий проект. До президентаРоналда Реґена і голови Палати Представників’’Тип” О’Нілла вислано тисячі поштівок з проханнямпро підтримку.10 ’’НАШЕ ЖИТТЯ” , ГРУДЕНЬ <strong>1993</strong>
Протягом 1983-1984 років, коли голодовий законопроектпроходив чи застрягав у різних інстанціяхКонгресу, члени АГРУ підтримували постійний зв’язокз Вашінґтоном, який здійснювався поштою, телефономі численними особистими поїздками до Вашінґтону.Це зусилля увінчалося слуханням у ПалатіПредставників перед підкомісією для МіжнароднихДій 3 жовтня 1984 року — день перед закінченням98-ої сесії Конґресу, і слуханням у Сенаті передКомісією Закордонних Справ 1 серпня 1984 року.Під час слухань у Палаті Представників, яківідбулися у Підкомісії Міжнародних Дій під головуваннямконгресмена Дена Майки, прихильні свідченнясклали: сенатор Денис ДеКонсіні, конґресменкаМарсі Каптур, конгресмен Джеймс Флоріо,Ігор Ольшанівський від АГРУ і Крайового ГолодовогоКомітету, Дейвид Рот, крайовий етнічний зв’язковийАмериканського Єврейського Комітету, і Джан Кромкоскі,голова Крайового Центру для Міських ЕтнічнихСправ.Супротивні свідчення виголосив Рабі Марк Палмервід адміністрації президента Роналда Реґена іДержавного Департаменту. Його критичні запереченнябули нелогічні, слабо обґрунтовані і віддзеркалювалибрак поваги до української групи.Всі прихильні свідчення були старанно опрацьованіі переконливо звучали. Слід згадати свідченняДейвида Рота, єврея, який порівняв великий голодУкраїни з єврейським голокостом. Він пригадав присутнім,що в Конгресі була створена комісія голокосту,щоб вивчити нацистський ґеноцид протиєвреїв і запитав присутніх, чому не створити подібнукомісію, щоб вивчити комуністичний ґеноцид протиукраїнців. Д. Рот запитав присутніх, чи смерть українцівбула легшою, ніж смерть євреїв і чи євреї маютьбути більш упривілейовані, ніж українці.Таке свідчення зробило велике враження наприсутніх, особливо на голову конгресмена Д. Майку.Він виправдувався перед присутніми, що на другийдень закінчується сесія Конґресу і тому він не маєзмоги ані часу висунути законопроект на голосуванняу повній Палаті. Це не було правдою, бо залишалосяще півтора дня і при добрій волі законопроект ч.4459 можна було поставити на голосування. Надругий день — останній день сесії Конґресу — усвоїй промові в Палаті Представників конгресменБенджамин Ґілман питав присутніх: ” Де є законопроекткомісії голоду? Ми мали за нього сьогодніголосувати” .Інакше виглядала справа у Сенаті. Хоч сенаторБилл Бредлі вніс подібний законопроект ч. 2456чотири місяці після внесення законопроекту ч. 4459в Палаті, справа посувалася набагато швидше. Учервні прийшла вістка, що сенатські слухання відбудуться1 серпня 1984 року. Сенатор Чарлс Персі,голова Комісії Закордонних Справ у Сенаті, поставивсядо справи Голодової комісії прихильно і звирозумінням. Він особисто головував на слуханнях,на яких свідчили прихильно: сенатор Билл Бредлі,д-р Мирон Куропась — представник УкраїнськогоНародного Союзу, і від АГРУ та Крайового ГолодовогоКомітету Ігор Ольшанівський. Робі Марк Палмер,від адміністрації, знову виступив проти покликанняГолодової комісії до життя.На діловому засіданні Комісії Закордонних Справ19 вересня 1984 р. Сенатський законопроект ч. 2456був схвалений з малими поправками і з пропонованимбюджетом у сумі 400,000 дол. для оплаченнякоштів дворічної праці Голодової комісії. Того днязаконопроект був переданий повному складові Сенатудля голосування. 21 вересня Сенат прийнявпроект.Щоб проект став законом, треба, щоб його прийнялиобидві палати Конґресу. Було ясно, що проектне поступає, як треба, в Палаті Представників, бо щене визначено дня для слухань. Це загрожувалозаконопроектові. У героїчному зусиллі врятуватизакон, сенатор Бредлі дочепив його у формі додаткудо постійної резолюції про державні фонди у сумі470 мільярдів дол., в останній день нарад Конґресу,4 жовтня 1984 року, о 2-ій годині дня. Такий привілеймають лише сенатори.Але ще треба було, щоб додаток про голодовийзакон був продискутований на конференції обохпалат. Це сталося за кілька днів, після чого законостаточно був схвалений і президент Реґен поклавсвій підпис під ним <strong>12</strong> жовтня 1984 року. З цимпідписом законопроект Голодової комісії став законом.Комісія повинна була зформуватися на початку99-ої сесії Конґресу у 1985 році, але працю своювона почала лише у травні 1986 року. Причиноюцього був недогляд голови Голодової комісії ДанаМіки, який своєю пасивністю дозволив фондовіКомісії повернутися в державний скарб. АГРУ допомогло,щоб ті гроші дістати назад, і врешті у травні1986 року Комісія дослідження голоду в Україніпочала свою працю.Директором Комісії був д-р Джеймс Мейс. Вінсам провів вивчення історичних матеріялів і підготовивпроект усної історії. Комісія працювала двароки і висліди своєї праці опублікувала у 1988 р.Найважливішим ствердженням було те, що ЙосифСталін і його прибічники дійсно вчинили ґеноциднад українцями у 1932-33 роках. Усна історія не булазакінчена, і тому термін Комісії продовжено і доданоще 100,000 дол. до її фондів, так що загальна сумафондів становила 500,000 дол. Усну історію закінченоі опубліковано у 1990 році. В ній є розповіді тих, щопережили голод в Україні у 1932-33 роках.НАШЕ ЖИТТЯ” , ГРУДЕНЬ <strong>1993</strong> 11