МОЯ КРАЇНА Соборній площі. Коли її вже за радянської влади відновлювали після навали нацистів, то дали геть іншу назву – ротонда Дружби Народів. Виявляється, та сама річ може бути водночас знаком і битви, і дружби. Відійшовши від ідеологем, полтавці вважають її просто однією з головних окрас міста. «Де згода в сімействі, там мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона» – переконує цитата Котляревського, закарбована на підкові, яка знову робиться символом щастя. З оглядового майданчика видно увінчані золотими хрестами бані Хрестовоздвиженського монастиря. Неподалік від альтанки біліє масивний, з закругленими формами Успенський собор, ще одна пам’ятка козацького бароко. До речі, цей собор разом із садибою Котляревського, яка стоїть майже впритул, зображений на одному з малюнків Тараса Шевченка. Він був освячений у 1770 році і зайняв місце головного храму Полтавської фортеці, що до того часу був дерев’яним. Розуміючи важливість цієї духовної твердині, більшовики в 30-х зрівняли її з землею. Дивом вціліла лише дзвіниця, а в 2005 році поруч з нею знову постав відроджений собор. Спаську церкву, одну з найстаріших на Полтавщині, скромну, прямокутну, з низьким приплюснутим куполом, спіткала протилежна доля – дзвіницю комуністи розібрали, а власне храм не чіпали. Ймовірно, якось подіяло й те, що у ньому в присутності Петра I служили подячний молебень після перемоги над шведами. Про доленосні баталії найкраще говорити в минулому часі. Одноповерхова чи багатоповерхова, Полтава огорнута зеленню парків і садків, достатньо доглянута, попри 300 тисяч мешканців де в чому сільська та навдивовижу спокійна і світла. В теперішньому їй ліпше і комфортніше, коли «згода в сімействі, мир і тишина». І нехай на столі буде миска з галушками. • Витвір сучасного мистецтва, який став новітнім символом Полтави, – пам’ятник галушці. Велетенську миску з галушками увічнили 1 квітня 2006 року, відзначивши цим 197‐й день народження Миколи Гоголя. Останній, кажуть, був не лише великим письменником, а й великим поціновувачем полтавських галушок. Садиба, де народився і постійно жив Іван Котляревський, була реконструйована і перетворена на музей. Зовні його дім – сільська хатинка зі стрімким дерев’яним дахом, але всередині мебльована по‐міському, навіть вишукано. Котляревські були хоча й дрібними, проте дворянами. ФОТО: DEPOSITPHOTOS.COM 44 ВЕСНА – 2017
РЕКЛАМА