Журнал Авіатор України. Випуск №1(4) 2012
Журнал Авіатор України. Випуск №1(4) 2012 Національний авіаційний університет nau.edu.ua/ua/info/aviator
Журнал Авіатор України. Випуск №1(4) 2012
Національний авіаційний університет nau.edu.ua/ua/info/aviator
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
<strong>№1</strong>(4) <strong>2012</strong><br />
Колектив висловив довіру!<br />
У Національному авіаційному університеті відбулися загальні збори колективу.<br />
Їх учасники підтримали пропозицію ректора Миколи Кулика<br />
щодо балотування першого проректора Максима Луцького<br />
кандидатом у народні депутати Верховної Ради <strong>України</strong><br />
на парламентських виборах у жовтні поточного року<br />
по мажоритарному округу за місцезнаходженням навчального закладу. С. 58
І в печалі,<br />
і в радості…<br />
С. 6<br />
№ 1’<strong>2012</strong><br />
Голова редакційної ради:<br />
Микола Кулик<br />
Шеф-редактор:<br />
Максим Луцький<br />
Керівник проекту:<br />
Ярослав Козачок<br />
Відданий<br />
лицар<br />
цивільної<br />
авіації<br />
С. 10<br />
Редакція:<br />
Головний редактор:<br />
Валерій Ворона<br />
Над випуском працювали:<br />
Валентина Москалець,<br />
Михайло Кришень,<br />
Лариса Шевченко<br />
До зірок крізь<br />
кайдани<br />
С. 18<br />
Фото: Олександр Бобровський<br />
Верстка: Андрій Тумко<br />
Коректура: Ірина Вихованець<br />
Свідоцтво про реєстрацію:<br />
Серія КВ <strong>№1</strong>8397–7197Р<br />
Адреса редакції: 03680, м. Київ,<br />
пр-т Космонавта Комарова 1,<br />
відділ гуманітарного розвитку<br />
та соціальних комунікацій, корп. 1 к. 1-310<br />
т. 406-79-87, 360-34-07<br />
E-mail: czg_vgr@ukr.net<br />
www.nau.edu.ua; www.vivanau.net<br />
Найкращих<br />
визначено<br />
С. 23<br />
Зростають<br />
поверхи<br />
житлового<br />
комплексу<br />
"Квартал-Авіа"<br />
С. 24
3<br />
Щасти тобі,<br />
"Україно"!<br />
С. 54<br />
На заслужений<br />
відпочинок<br />
С. 59<br />
Недержавна<br />
освіта:<br />
сьогодні та<br />
завтра<br />
С. 55<br />
Кубок ректора<br />
вручено!<br />
С. 59<br />
Видатному<br />
авіаконструктору<br />
присвячується<br />
С. 56<br />
Обмін<br />
студентами —<br />
шлях до<br />
взаєморозуміння<br />
С. 60<br />
Крок до євроінтеграції<br />
С. 57<br />
Щасливий<br />
вернісаж<br />
С. 63<br />
Колектив НАУ<br />
зробив вибір<br />
С. 58
4<br />
За особливі заслуги<br />
Наукова діяльність університету є однією з найбільш пріоритетних та важливих<br />
складових, що визначають авторитет навчального закладу. Разом зі своїми<br />
особистими досягненнями кожен науковець робить свій внесок у нарощування<br />
наукового потенціалу навчального закладу. Сьогодні в Національному<br />
авіаційному університеті працюють 260 докторів наук, професорів, 770<br />
кандидатів наук, доцентів. За минулий рік багатьом з них були вручені високі<br />
нагороди та присвоєні почесні звання.
5<br />
Орден "За заслуги" ІІІ ступеня:<br />
Микола Сергійович Кулик — ректор Національного<br />
авіаційного університету;<br />
Максим Георгійович Луцький — народний<br />
депутат <strong>України</strong>, голова Комітету Верховної<br />
Ради <strong>України</strong> з питань освіти і науки, перший<br />
проректор НАУ;<br />
Володимир Петрович Харченко — проректор з<br />
наукової роботи НАУ.<br />
Почесне звання "Заслужений<br />
працівник освіти <strong>України</strong>":<br />
Анатолій Васильович Полухін — проректор з<br />
навчальної роботи НАУ.<br />
Почесне звання "Заслужений діяч<br />
науки і техніки <strong>України</strong>":<br />
Анатолій Якович Білецький — професор кафедри<br />
радіоелектроніки Інституту аерокосмічних<br />
систем управління НАУ.<br />
Почесне звання<br />
"Заслужений метролог <strong>України</strong>":<br />
Володимир Павлович Квасніков — завідувач<br />
кафедри інформаційних технологій.<br />
Нагрудний знак<br />
"Відмінник освіти <strong>України</strong>":<br />
Олександр Костянтинович Юдін — в.о. директора<br />
Інституту новітніх технологій НАУ.<br />
Нагрудний знак "Петро Могила":<br />
Сергій Ромуальдович Ігнатович — в.о. декана<br />
факультету літальних апаратів АКІ НАУ.<br />
Почесна грамота<br />
Міністерства оcвіти і науки <strong>України</strong>:<br />
Микола Валентинович Михалко — проректор<br />
з адміністративно-господарської роботи НАУ;<br />
Юлія Володимирівна Сікірда — доцент кафедри<br />
менеджменту та економіки КЛА НАУ;<br />
Микола Володимирович Сидоров — завідувач<br />
наукового відділу КЛА НАУ;<br />
Олена Олексіївна Мелешко — доцент кафедри<br />
комп'ютеризованих систем захисту інформації;<br />
Петро Миколайович Павленко — заступник<br />
директора з науково-методичної роботи Інституту<br />
інформаційно-діагностичних систем НАУ;<br />
Олена Петрівна Нечипорук — доцент кафедри<br />
комп'ютеризованих систем управлінням ФКС;<br />
Петро Олександрович Станко — директор<br />
студмістечка НАУ;<br />
Ілля Мерович Айбіндер — інженер І категорії<br />
служби розподільчих мереж відділу головного<br />
енергетика НАУ;<br />
Валентина Станіславівна Кононова — комендант<br />
студентського гуртожитку № 5;<br />
Сергій Миколайович Луговик — заступник<br />
начальника відділу гуманітарного розвитку та<br />
соціальних комунікацій НАУ;<br />
Валентина Опанасівна Мельниченко —<br />
комендант студентського гуртожитку № 11;<br />
Олександр Миколайович Пастернак — електромонтер<br />
6-го розряду служби ТП та РП відділу<br />
головного енергетика;<br />
Марія Трохимівна Федоренко — диспетчер<br />
транспортної служби "Автомобільний центр<br />
НАУ".<br />
Науковий ступінь доктора наук:<br />
Ірина Борисівна Зарубінська — проректор<br />
з міжнародних зв'язків НАУ;<br />
Євген Олексійович Шквар — професор кафедри<br />
вищої та обчислювальної математики<br />
ФКС.<br />
Вчене звання професора:<br />
Петро Миколайович Павленко — заступник<br />
директора з науково-методичної роботи Інституту<br />
інформаційно-діагностичних систем<br />
НАУ;<br />
Пилип Олександрович Приставка — професор<br />
кафедри прикладної математики ІІДС НАУ;<br />
Олександр Костянтинович Юдін — в.о. директора<br />
Інституту новітніх технологій НАУ;<br />
В'ячеслав Васильович Матвєєв — завідувач<br />
кафедри фінансів, обліку і аудиту ІЕМ НАУ;<br />
Ірина Олексіївна Кузнецова — завідувач кафедри<br />
комп'ютерних технологій дизайну Інституту<br />
аеропортів НАУ;<br />
Ганна Валентинівна Межжеріна — професор<br />
кафедри філологічних та природничих дисциплін<br />
факультету по роботі з іноземними студентами;<br />
Володимир Петрович Гамаюн — завідувач<br />
кафедри прикладної інформатики факультету<br />
комп'ютерних наук;<br />
Віктор Володимирович Назаров — завідувач<br />
кафедри повітряного, космічного та екологічного<br />
права Юридичного інституту НАУ.<br />
Щиро вітаємо відзначених<br />
та бажаємо їм здоров'я, творчого натхнення<br />
та підкорення нових вершин у діяльності на благо <strong>України</strong>!
6<br />
Лідери ІІІ тисячоліття<br />
І в печалі, і в радості…<br />
"Немає більшого блага,<br />
ніж радіти справам своїм…"<br />
Еклізіаст<br />
Ректору<br />
Національного<br />
авіаційного університету,<br />
доктору технічних наук,<br />
професору,<br />
заслуженому діячу науки<br />
і техніки <strong>України</strong>,<br />
лауреату Державної<br />
премії <strong>України</strong><br />
Миколі Сергійовичу<br />
КУЛИКУ<br />
виповнилося 60 років.<br />
Кожна людина має свій шлях у житті —<br />
шлях радостей і печалей, турбот і<br />
обов'язків. Усі ми прагнемо жити<br />
щасливо, робити добро, любимо і хочемо, щоб<br />
нас любили і поважали. Саме ці бажання спонукають<br />
нас шукати ту єдину дорогу, яка б привела<br />
до здійснення мрій та сподівань. Одні витрачають<br />
на це все життя, інші — знаходять свою<br />
стежку ще змолоду. Про таких щасливців<br />
кажуть: "Їх доля визначена на небесах". Десь<br />
там, серед зірок, почався шлях на землі і Миколи<br />
Кулика. Саме небо обвінчало його творчу<br />
вдачу з авіацією.<br />
Можливо, саме про це думав ректор Національного<br />
авіаційного університету Микола Сергійович<br />
Кулик у день свого шістдесятирічного<br />
ювілею. Він стояв біля вікна кабінету і вдивлявся<br />
в обличчя студентів, які вітали один одного з<br />
Новим <strong>2012</strong> роком та Різдвом Христовим. Багато<br />
років тому, будучи студентом Київського<br />
інституту інженерів цивільної авіації, він також<br />
вітав своїх однокашників з новорічними святами<br />
і мріяв про день прийдешній. Тоді вони присягали<br />
бути вірними своїй професії, в радості і в<br />
печалі пам'ятати Альма-матер. Як давно це<br />
було…<br />
Кредо — авіація<br />
Життєва зірка Миколи Кулика спалахнула<br />
в небі над селом Гельмязів Черкаської області<br />
напередодні Старого Нового року — 13 січня<br />
1952 року. Народження хлопчика для родини<br />
Куликів (батько — робітник, мати — службовець)<br />
було справжнім новорічним та різдвяним<br />
подарунком. Як ведеться, за святковим<br />
столом зібрались найближчі люди. Вони<br />
бажали батькам та їх сину всіх земних благ —<br />
здоров'я, щастя, благополуччя, мирного неба<br />
над головою. Хтось із друзів, піднімаючи
7<br />
хлопчика над головою, побажав йому стати<br />
льотчиком (на той час майже всі батьки мріяли<br />
побачити сина в шкіряній куртці пілота).<br />
Так було, чи інакше, але мрією Миколи Кулика<br />
стала саме авіація. Ще у школі, яку він з<br />
відзнакою закінчив у 1969 році, юнак вирішив<br />
присвятити своє життя підкоренню неба, але<br />
здійснити мрію вдалося лише після служби в<br />
Радянській Армії.<br />
Віват, КІІЦА!<br />
У 1972 році доля привела Миколу Кулика на<br />
Київський авіаційний завод. Саме з посади<br />
слюсаря авіаційного підприємства почалося<br />
сходження Миколи Сергійовича на олімп авіаційної<br />
науки. Вибір його подальшого життєвого<br />
шляху був безпомилковим — Київський інститут<br />
інженерів цивільної авіації, спеціальність<br />
"Експлуатація авіаційної техніки". Роки навчання<br />
в інституті для Миколи Кулика були одними<br />
з найяскравіших у житті. Ніколи не забути<br />
перші кроки аудиторіями та лабораторіями навчального<br />
закладу, перші лекції, перші екзамени,<br />
перші спроби наукової творчості і, звичайно,<br />
перших наставників-ректорів Миколу Лукича<br />
Голего та Олександра Федотовича Аксьонова.<br />
Саме під їх керівництвом, з їхніми порадами та<br />
настановами він почав підніматися сходинками<br />
наукової діяльності.<br />
"У 1978 році я закінчив механічний факультет<br />
КІІЦА, — зазначає в автобіографії Микола<br />
Сергійович. — Працював спочатку старшим,<br />
провідним та головним науковим співробітником<br />
науково-дослідної частини інституту". Там<br />
сформувався і розкрився його талант дослідника<br />
та науковця. Микола Кулик брав активну<br />
участь у створенні автоматизованої системи<br />
обробки польотної інформації для літаків Іл-96<br />
та Ту-204.<br />
Покликання — наука<br />
У 1983 році Микола Кулик вступив до аспірантури,<br />
а в 1986 — захистив дисертацію на здобуття<br />
наукового ступеня кандидата технічних<br />
наук. Невдовзі він став докторантом, а в 1993<br />
році захистив докторську дисертацію. 20 квітня<br />
1994 року за поданням ІСАО Кабінет Міністрів<br />
<strong>України</strong> прийняв Постанову про створення на<br />
базі КІІЦА Київського міжнародного університету<br />
цивільної авіації. У ньому Микола Сергійович<br />
працював доцентом, професором кафедри<br />
авіаційних двигунів, а з 1997 року — її завідувачем.<br />
На цій посаді виявилися його організаторські<br />
здібності.<br />
Здобутки —<br />
переконливе<br />
свідчення визнання<br />
За розвиток науки і техніки Миколі<br />
Сергійовичу Кулику присвоєно звання<br />
"Заслужений діяч науки і техніки".<br />
Вагомим науковим здобутком стала<br />
участь Миколи Кулика в розробці<br />
комплексу інформаційних технологій<br />
забезпечення надійності та безпеки<br />
експлуатації авіаційної техніки.<br />
За комплекс робіт, пов'язаних із<br />
забезпеченням надійності та безпеки<br />
експлуатації авіаційної техніки, доктор<br />
технічних наук, професор Микола<br />
Сергійович Кулик удостоєний звання<br />
лауреата Державної премії <strong>України</strong> в<br />
галузі науки і техніки.<br />
У доробку Миколи Сергійовича понад<br />
200 наукових праць, серед них —<br />
монографії, підручники, навчальні<br />
посібники.<br />
Він підготував чотирьох докторів та<br />
дванадцять кандидатів технічних<br />
наук.<br />
За сумлінну і віддану працю на благо<br />
Вітчизни він нагороджений медаллю<br />
"За сприяння Збройним силам <strong>України</strong>",<br />
орденом Українського національного<br />
комітету Міжнародної торгової<br />
палати, відзнакою "Зірка<br />
патріота", подякою Міністерства освіти<br />
і науки <strong>України</strong>.<br />
За значний особистий внесок у становлення<br />
незалежності <strong>України</strong>, утвердження<br />
її суверенітету та міжнародного<br />
авторитету, заслуги у державотворчій,<br />
соціально-економічній, науковотехнічній,<br />
культурно-освітній діяльності,<br />
сумлінне та бездоганне служіння<br />
українському народові Миколу Сергійовича<br />
Кулика нагороджено орденом<br />
"За заслуги" ІІІ ступеня.
Президент <strong>України</strong><br />
Яскравим свідченням тому стало поліпшення якісного<br />
стану матеріально-технічної бази кафедри, що сприяло<br />
значному підвищенню якості навчального процесу та ефективності<br />
наукових досліджень. Були введені в дію кабінет<br />
самостійної роботи студентів, кафедральна науково-технічна<br />
бібліотека, оснащені два комп'ютерні класи, розширилася<br />
видавнича діяльність. Під керівництвом Миколи Кулика<br />
на кафедрі були створені дві наукові школи: "Внутрішня<br />
аеродинаміка та характеристики авіаційних газотурбінних<br />
двигунів і енергетичних установок" та "Експлуатаційна<br />
надійність та довговічність авіаційних двигунів".<br />
У роки державної кризи<br />
У 1998 році в навчальному закладі настав складний час<br />
перебудови навчально-виховного процесу відповідно до<br />
останніх вказівок комуністичної партії та уряду. Наряду зі<br />
структурою університету зазнали змін основні напрямки<br />
підготовки спеціалістів і його наукова діяльність. Ці процеси<br />
були своєрідною відповіддю на вимоги часу в освітній<br />
сфері. Вищий навчальний заклад вступив у якісно новий<br />
етап розвитку, пов'язаний з ефективним використанням<br />
кадрового, матеріально-технічного і методичного потенціалів,<br />
адаптацією діяльності до тодішніх вимог міжнародного<br />
ринку наукових і освітянських послуг з постійним розширенням<br />
їх обсягів і номенклатури. У непростий час державної<br />
кризи Миколу Кулика призначено на посаду проректора<br />
з навчальної роботи. Його виважений підхід до справи, про-
грама конкретних дій щодо вдосконалення змісту освіти<br />
та інновації вдосконалювали, модернізували навчальну базу<br />
університету, зміцнювали авторитет навчального закладу.<br />
Під крилами незалежності<br />
Микола Сергійович Кулик був одним із тих, хто<br />
вистраждав, виборов епоху оновлення суспільства, національної<br />
незалежності та суверенності. На період його проректорської<br />
діяльності припали найскладніші роки перебудови.<br />
Можна багато розповідати про його напружену роботу<br />
задля відродження рідного навчального закладу, але<br />
головним є те, що за його безпосередньої участі університет<br />
поступово перетворився в потужний навчально-науковотехнічний<br />
комплекс. Можливо, саме тому в 2008 році<br />
колектив Національного авіаційного університету одностайно<br />
обрав його на посаду ректора.<br />
Четвертий рік поспіль головною метою діяльності ректора<br />
була і залишається концентрація зусиль колективу університету<br />
для збереження його славетних традицій та здобутків,<br />
забезпечення необхідних умов для подальшого<br />
розвитку навчального закладу, інтеграція у світовий науковий<br />
простір і, безумовно, підготовка в стінах Альма-матер<br />
найкращих представників української нації — інтелектуальної<br />
еліти держави. Запорукою успіху є його особиста сила<br />
переконання, вірність обраному шляху, послідовність у діях<br />
і вчинках, робота на совість. Вони і є складниками справжньої<br />
інтелігентності Миколи Сергійовича Кулика — керівника<br />
Національного авіаційного університету, відомого<br />
далеко за межами <strong>України</strong>.
10<br />
Визначні особистості<br />
Відданий лицар<br />
цивільної авіації<br />
Швидко плине час. Не повернути, не зупинити… Лише пам'ять, вірний друг і<br />
порадник, допомагає душею та серцем доторкнутися до подій, які поглинула<br />
круговерть життя. Проте час від часу, вони піднімаються з глибин підсвідомості,<br />
щоб нагадати про те, що було. У такі хвилини перед очима неначе<br />
розгортається книга твоєї долі. І в ній уже нічого не можна змінити… Першу<br />
сторінку літопису життя Олександра Федотовича Аксьонова доля відкрила<br />
наприкінці двадцятих років минулого століття.<br />
"За що я вдячний Національному авіаційному університету?..<br />
За школу — освітянську, школу виховання і самовиховання, поваги до старших,<br />
інтернаціональної студентської дружби, любові до праці та відповідальності<br />
за доручену справу.<br />
Чому я пишаюся НАУ?... Бо він підготував тисячі фахівців, які уславили його не<br />
лише на безкрайніх просторах Вітчизни, а й у всьому світі…"<br />
Олександр Аксьонов<br />
("<strong>Випуск</strong>ники — наша гордість!" Київ, НАУ, 2003 р.)
11<br />
Зірки запрошують у дорогу<br />
Як давно це було… 13 жовтня 1929 року над<br />
російським селом Кротово Новосибірської<br />
області спалахнула яскрава зірка під знаком<br />
Терезів, символами якого є повітря та книга.<br />
Вона сповістила, що на землі з'явилася ще одна<br />
людина — в родині Аксьонових народився<br />
хлопчик. Люди, народжені під цим знаком, протягом<br />
всього життя відчувають прихильність<br />
Небес. За гороскопом, вони мають сильну волю,<br />
високий інтелект. Тих, кому поталанило спілкуватися<br />
з ними, вражають почуття відданості<br />
справі, стійкість, принциповість і водночас надзвичайна<br />
толерантність.<br />
Без сумніву, батьки хлопчика і гадки не мали,<br />
яку долю напророчили їхньому синові зірки.<br />
Вони назвали його Олександром — "мужнім<br />
захисником". Таке ім'я, на їх думку, мало служити<br />
синові оберегом, який допоможе у скрутну<br />
хвилину, надасть упевненості та наполегливості<br />
у житті. Як давно це було…<br />
Спочатку була мрія<br />
Десятирічний Сашко не переймався філософським<br />
питанням: "що було спочатку, яйце чи<br />
курка?". Він точно знав, що першою була мрія.<br />
У цьому хлопчик переконався, коли побачив<br />
поблизу свого села літак По-2, який здійснив<br />
вимушену посадку. Роздивившись зблизька<br />
"залізного птаха", хлопець "захворів" мрією про<br />
авіацію. З кожним роком "хвороба прогресувала",<br />
а після подвигів радянських авіаторів Валерія<br />
Чкалова, Михайла Водоп'янова та Марини<br />
Гризодубової стала невиліковною. "Через деякий<br />
час наша сім'я переїхала жити до райцентру,<br />
Студент КІЦПФ О.Ф. Аксьонов<br />
— згадує Олександр Федотович. — І я вирішив<br />
учитися на льотчика. На жаль, медкомісія перекреслила<br />
мою мрію стати льотчиком. Проте<br />
мені пояснили, що авіація — не тільки польоти.<br />
У 1947 році я вступив до Київського інституту<br />
цивільного повітряного флоту."<br />
Виступ на науково-технічній<br />
конференції. Рига, 1975 р.
12<br />
Коли міцніють крила<br />
Пам'ятаючи батьківський наказ: "бережи<br />
честь замолоду", Олександр Аксьонов став одним<br />
з найкращих студентів КІЦПФ. Про його наполегливість<br />
і бажання навчатись свідчить витяг із<br />
"Представлення на присвоєння звання інженера-капітана<br />
цивільної авіації випускнику 1953<br />
року О.А. Аксьонову": "Під час навчання в інституті<br />
він був одним із провідних студентів. На ІІІ<br />
курсі ввійшов до когорти відмінників і до кінця<br />
навчання зберіг досягнуте становище. Відрізнявся<br />
любов'ю до праці і хорошими здібностями.<br />
Наполегливий у досягненні поставленої мети.<br />
Ініціативний. Має організаторські здібності…"<br />
Саме ці якості яскраво проявилися у подальшому<br />
житті Олександра Федотовича, а поки<br />
що… Безсонні ночі перед випуском. Однокашники,<br />
які голосно розмірковують над своїм майбутнім.<br />
Величезне хвилювання. І ось — "вирок"<br />
на все життя… Олександру Аксьонову пропонують<br />
залишитися працювати на посаді асистента<br />
кафедри технічної експлуатації.<br />
Легко сказати, "працюватимеш викладачем"…<br />
Ще вчора самого лихоманило перед екзаменами,<br />
а сьогодні — сам вимагаєш "заліковки".<br />
Хто знає, можливо саме ця невелика різниця у<br />
віці зблизила вчорашнього випускника зі студентами.<br />
Так чи інакше, але молодь із задоволенням<br />
відвідувала практичні заняття, які молодий<br />
викладач проводив на навчальному аеродромі<br />
з курсів "технічна експлуатація", "палива,<br />
мастила та спеціальні рідини". Цим його діяльність<br />
на кафедрі не обмежувалася. Він бере<br />
участь у методичній роботі, проходить стажування<br />
в експлуатаційних підрозділах, складає<br />
кандидатські іспити, займається наукою.<br />
Озираючись на минуле, Олександр Федотович<br />
з особливим теплом та вдячністю пригадує<br />
поради та настанови видатного вченого в галузі<br />
тертя та зношування металів професора Б. Костецького.<br />
Під його керівництвом він проводив<br />
наукові дослідження з надійності змащування.<br />
Зоряне містечко.<br />
1974 р.<br />
Роки перебудови та пошуків<br />
Якщо людина талановита, то талановита в<br />
усьому. У 1957 році здібного, енергійного та ініціативного<br />
викладача Олександра Аксьонова<br />
призначають начальником навчальної частини<br />
інституту. Доля вирішила випробувати його<br />
організаторські здібності і не помилилася. Саме<br />
на той час припадає період реорганізації навчального<br />
закладу та переоснащення його матеріально-технічної<br />
бази. За пропозиціями нового<br />
начальника розробляються нові навчальні<br />
плани, організовані заняття на двох факультетах<br />
і курсах удосконалення інженерного складу.<br />
Олександр Федотович енергійно підключається
На вістрі<br />
наукового<br />
прогресу<br />
Олександр Федотович Аксьонов зробив<br />
значний внесок у вирішення проблем фізикохімічної<br />
механіки при наявності тертя металевих<br />
поверхонь у низькомолекулярних вуглеводневих<br />
середовищах, результати яких дуже актуальні під<br />
час створення реактивних палив і спеціальних<br />
рідин. За значний внесок у фундаментальну і<br />
прикладну науку в 1976 році його обрано<br />
членом-кореспондентом Академії наук УРСР.<br />
до розв'язання питань перспективного<br />
розвитку інституту, бере активну участь у<br />
створенні його поліграфічної бази. Виконуючи<br />
свої безпосередні обов'язки, він продовжує<br />
викладацьку діяльність та наукову<br />
роботу. В 1960 році молодий науковець захищає<br />
кандидатську дисертацію "Дослідження<br />
процесів змащування підшипників ковзання,<br />
що працюють в умовах обмеженого змащування".<br />
Його дослідження були спрямовані<br />
на продовження термінів роботи та<br />
поліпшення характеристик довговічності<br />
деталей авіаційної техніки. Водночас він<br />
працює над підготовкою підручника "Авіаційні<br />
паливно-мастильні матеріали і спеціальні<br />
рідини, що застосовуються в ЦПФ".<br />
О, скільки відкриттів<br />
чудових дарує нам<br />
освіти дух…<br />
Шістдесяті роки минулого століття увійшли<br />
в історію Радянського Союзу визначними<br />
досягненнями в галузі авіації та космонавтики.<br />
Значну роль у їхньому стрімкому<br />
розвитку відігравали вищі авіаційні заклади,<br />
одним з яких був Київський інститут цивільного<br />
повітряного флоту. Олександр Федотович<br />
Аксьонов добре пам'ятає ті далекі часи —<br />
суперлайнери, супутники, космічні кораблі,<br />
обчислювальна техніка…<br />
Наприкінці 80-х років під керівництвом<br />
Олександра Аксьонова розробляються<br />
рекомендації з проектування нових та експлуатації<br />
існуючих вузлів тертя з урахуванням їх<br />
пожежної безпеки, створюються нові технології<br />
отримання водню, дрібнодисперсних порошків<br />
металів і коагулянтів, була доведена теоретична<br />
можливість і практична доцільність нових технологій,<br />
аналогів яким не було. За цикл робіт<br />
"Розробка зношувально— і корозійностійких<br />
покриттів для деталей авіаційної техніки" він<br />
став у 1989 році лауреатом премії Академії<br />
наук <strong>України</strong> імені І.М. Францевича.<br />
Перелік наукових праць Олександра<br />
Федотовича Аксьонова включає понад<br />
150 найменувань, з них понад 30 патентів<br />
<strong>України</strong> і Росії. Ним підготовлено два доктора<br />
наук і двадцять дев'ять кандидатів наук.<br />
За його ініціативою були створені факультет<br />
і кафедра авіаційних паливно-змащувальних<br />
матеріалів, міжвідомчий відділ хімікотехнічної<br />
механіки матеріалів у Інституті проблем<br />
матеріалознавства Національної академії<br />
наук <strong>України</strong>.<br />
Його внесок як вченого-дослідника, інженера<br />
і педагога в розвиток цивільної авіації<br />
визнала Рада Міжнародної організації цивільної<br />
авіації, присудивши в 1985 році найвищу свою<br />
нагороду — Премію імені Едварда Уорнера із<br />
врученням Золотої пам'ятної медалі і Почесної<br />
грамоти.
14<br />
Заступник міністра<br />
цивільної авіації СРСР<br />
О.Ф. Аксьонов<br />
та Президент<br />
Airbus industries<br />
пан Пірсон.<br />
1990 р.<br />
У 1961 році йому запропонували стати проректором<br />
інституту з навчальної роботи. На<br />
перший погляд, нічого в діяльності Олександра<br />
Аксьонова на змінилось, але сама посада вимагала<br />
особливого ставлення до всього, що відбувається<br />
в інституті. На допомогу прийшли особисті<br />
якості — рішучість та відповідальність.<br />
У виконання нових обов'язків поринув з<br />
головою. За його ініціативою в інституті створюється<br />
сім нових факультетів, відкрито дев'ять<br />
спеціальностей, запрошено на роботу 500<br />
викладачів і 850 інженерно-технічних співробітників,<br />
організовано ряд галузевих наукових<br />
лабораторій та Науково-дослідний моделювальний<br />
центр для тренування космонавтів за програмою<br />
висадки на Місяць. Поступово зміцнюються<br />
зв'язки наукових підрозділів інституту з<br />
Державним науково-дослідним інститутом<br />
цивільної авіації, дослідно-конструкторськими<br />
організаціями Міністерства авіаційної промисловості,<br />
науково-дослідними інститутами Академії<br />
наук <strong>України</strong>, Міністерства оборони<br />
СРСР.<br />
У 1968 році Олександр Аксьонов очолює<br />
кафедру авіаційного матеріалознавства. На цей<br />
час він є автором 60 наукових праць, другим<br />
виданням виходить його підручник. У 1970 році<br />
він захищає докторську дисертацію на тему:<br />
"Протизношувальні властивості авіаційних<br />
паливно-мастильних матеріалів", йому присвоєно<br />
звання професора. Цей період науковопедагогічної<br />
діяльності Олександра Федотовича<br />
Аксьонова не залишився непоміченим. Його<br />
нагороджують Нагрудним знаком "Відмінник<br />
Аерофлоту", орденом Трудового Червоного<br />
Прапора та медаллю "За доблесну працю".<br />
Президент ІСАО А. Котайт<br />
вручає О.Ф. Аксьонову<br />
премію імені Е. Уорнера.<br />
1985 р.
На будівництві<br />
ангарного корпусу. 1977 р.<br />
Москва золотоглава…<br />
Одного серпневого дня 1970 року Олександра<br />
Федотовича Аксьонова до себе в кабінет<br />
запросив ректор інституту Микола Лукич Голего.<br />
Щось підказувало, що це буде не просто<br />
робоча розмова. Олександр Федотович переступив<br />
поріг ректорату. Після кількох хвилин мовчання<br />
Микола Лукич сказав, наче видихнув:<br />
"Вас забирають до Москви. Працюватимете<br />
заступником Міністра Цивільної авіації СРСР з<br />
наукових питань і наукової техніки". Пропозиція,<br />
звичайно, була приваблива, але… Погодитися<br />
— значить покинути Київ, улюблену та<br />
успішну роботу (він щойно захистив докторську<br />
дисертацію), гарну квартиру… Словом, позбутися<br />
всього, що давалося так нелегко. По суті,<br />
почати нове життя. З іншого боку, перед ним<br />
відкриваються перспективи всесоюзного масштабу.<br />
Що робити?.. Обрав останнє.<br />
"Два перші роки на посаді заступника міністра<br />
було дуже важко. Треба було опановувати<br />
нові обов'язки, займатися новою технікою.<br />
Довелося очолювати комісію з розслідування<br />
авіакатастроф. Однією з найстрашніших була<br />
катастрофа літака Іл-62 в Шереметьєво. Загинули<br />
всі — близько 100 осіб".<br />
Обіймаючи високу посаду, Олександр<br />
Аксьонов зробив вагомий внесок у розвиток<br />
авіаційної техніки, підвищення рівня дослідноконструкторських<br />
і наукових робіт. Активно<br />
вирішував питання розробки, створення і<br />
випробування літаків нового покоління (Ту-144,<br />
Іл-86, Іл-76, Ту-154, Як-42), авіаційних палив,<br />
мастил, спеціальних рідин.<br />
За великі досягнення у виконанні завдань із<br />
забезпечення перевезень пасажирів, застосуванні<br />
авіації в народному господарстві та<br />
освоєння нової авіаційної техніки він був нагороджений<br />
другим орденом Трудового Червоного<br />
Прапора, а також ювілейним знаком "Відмінник<br />
Аерофлоту".<br />
У середині 70-х років Міністерство цивільної<br />
авіації Радянського Союзу звернуло увагу на<br />
суттєві недоліки в роботі Київського інституту<br />
інженерів цивільної авіації: частина фахівців,<br />
яких готував навчальний заклад, неповною<br />
мірою відповідала сучасним вимогам; у навчальному<br />
процесі та у виховній роботі недостатньо<br />
використовувався великий потенціал<br />
викладацького колективу; деякі науково-технічні<br />
розробки повільно впроваджувалися у<br />
виробництво; не належними чином використовувалося<br />
унікальне обладнання аудиторій; у<br />
господарській діяльності припускалися окремі<br />
прорахунки. Все це, за свідченням представників<br />
партійно-державної системи Радянського<br />
Союзу, впливає на розвиток інституту. Наприкінці<br />
1975 року ректором КІІЦА був призначений<br />
Олександр Федотович Аксьонов.<br />
У гостях добре,<br />
а вдома краще<br />
Нині можна лише уявити, які почуття охопили<br />
Олександра Аксьонова, коли він дізнався<br />
про своє нове призначення — очолити Київський<br />
інститут інженерів цивільної авіації.<br />
З одного боку, він повертається у рідні пенати,<br />
з іншого — йому доведеться змінити на посту<br />
свого наставника Миколу Голего.
16<br />
Під час наради у Міністерстві цивільної авіації<br />
Зустріч<br />
з космонавтом СРСР<br />
Г.Т. Береговим<br />
Перед повторним<br />
призначенням<br />
на посаду<br />
заступника міністра<br />
цивільної авіації СРСР<br />
Щоб там не казали у вищих ешелонах влади,<br />
але для нього цей фахівець був і залишається<br />
"людиною особливих природних здібностей…".<br />
Олександр Федотович добре знав, що саме<br />
Микола Лукич "у п'ятдесяті роки ХХ століття<br />
замислювався над сучаснішими проектами корпусів<br />
інституту, зміцненням матеріальної бази<br />
наукових лабораторій та аудиторій. Уже тоді він<br />
говорив про основні риси характеру, професійні<br />
якості сучасного фахівця в галузі авіації". Тепер<br />
йому, новому ректору КІІЦА, доведеться продовжувати<br />
його справу.<br />
На посаді ректора Олександр Аксьонов особливу<br />
увагу приділив питанням підготовки<br />
висококваліфікованих спеціалістів для цивільної<br />
авіації на рівні вітчизняних і світових досягнень<br />
авіаційної науки і техніки, зміцненню трудової<br />
дисципліни, ефективності наукових досліджень,<br />
підготовці кандидатів і докторів наук,<br />
розвитку сучасної матеріально-технічної бази<br />
інституту, підвищенню якості викладання,<br />
ефективності наукових досліджень, підготовці<br />
кандидатів і докторів наук, розвитку сучасної<br />
матеріально-технічної бази. Так, у навчальний<br />
процес упроваджувались методики розрахунків<br />
курсових і дипломних проектів на ЕОМ. Це<br />
вимагало написання нових підручників, навчальних<br />
посібників і методичних розробок.<br />
Тривала робота з обладнання технічними засобами<br />
навчання аудиторій, кабінетів і лабораторій,<br />
були відкриті класи, обладнані контролюючими<br />
машинами, створені лінгафонні кабінети,<br />
введена в дію перша черга інститутського телецентру,<br />
студентська обчислювана зала, впроваджена<br />
телевізійна система навчальної інформації<br />
на лекціях і практичних заняттях.<br />
З метою підготовки льотного складу з поглибленою<br />
інженерною підготовкою, спроможного<br />
швидко адаптуватись до науково-технічного<br />
прогресу в авіації, створюється факультет льотної<br />
експлуатації повітряних суден.<br />
За часів керівництва Олександра Аксьонова<br />
в різних куточках Радянського Союзу були створені<br />
своєрідні філіали приймальної комісії —<br />
десять зон з прийому абітурієнтів. "Це дозволило<br />
юнакові з Хабаровська чи з Магадана складати<br />
вступні іспити поряд з домом, а в разі провалу<br />
йому не доводилося повертатися додому<br />
через усю країну, — згадує Олександр Федотович.<br />
— Окрім того, ми поширювали інформацію<br />
про умови навчання в інституті, щоб про це<br />
знали і батьки, і абітурієнти… Одним із важливих<br />
напрямків роботи була підготовка студентів-іноземців.<br />
У нас навчались молоді люди з 70<br />
країн. Треба було знаходити форми та методи<br />
Відкриття виставки<br />
"Аеропорти цивільної авіації". 1989 р.
Олександр Аксьонов,<br />
член-кореспондент<br />
Академії наук <strong>України</strong>,<br />
радник ректора НАУ,<br />
випускник КІЦПФ<br />
1953 р.,<br />
Лауреат<br />
Золотої медалі<br />
і Почесної грамоти<br />
премії Е.Уорнера<br />
17<br />
роботи не тільки з іноземцями, але й студентами<br />
різних регіонів Радянського Союзу".<br />
Ось якого листа ми знайшли в Музеї історії<br />
НАУ. Його надіслали випускники КІІЦА 1982<br />
року: "Шановний Олександре Федотовичу. Ми,<br />
представники 30 країн світу, висловлюємо Вам і<br />
всьому професорсько-викладацькому складу<br />
глибоку та щиру подяку за ті фундаментальні<br />
знання, що ми отримали в інституті. Працюючи<br />
у себе на батьківщині, ми назавжди збережемо<br />
добру пам'ять про дні, проведені в стінах нашого<br />
інституту. В день його закінчення ми обіцяємо<br />
Вам, що через усе життя пронесемо славне<br />
ім'я випускника КІІЦА".<br />
За часів керівництва Олександра Федотовича<br />
Аксьонова в інституті було зведено корпус<br />
кафедри аеродинаміки з унікальною аеродинамічною<br />
трубою, радіополігон та спецавтополігон,<br />
уведено в експлуатацію корпус № 8, гуртожитки<br />
№№ 8, 9, 10 на 2000 місць, Палац культури<br />
на 1500 місць, експериментальні майстерні,<br />
гараж на 110 автомобілів тощо.<br />
Наприкінці 80-х років минулого століття в<br />
КІІЦА навчалося близько 15 тисяч студентів.<br />
Більше половини їх дипломних проектів виконувалося<br />
за заявками підприємств і наукових<br />
центрів "Аерофлоту". Розвиток цивільної авіації,<br />
заплановане оснащення її літаками нового<br />
покоління і перехід держави до нових економічних<br />
відносин зумовили необхідність відкриття в<br />
інституті в 1987 році факультету авіаційних<br />
робіт і перевезень та нових кафедр. Саме на цей<br />
час припадає закінчення строку перебування<br />
Олександра Аксьонова на посаді ректора. Він<br />
уже був готовий очолити одну з кафедр інституту,<br />
але…<br />
Батьківщина сказала "треба!"<br />
1988 рік. Радянський Союз починає агонізувати.<br />
Уряд держави намагається будь-якими<br />
засобами зупинити падіння держави у прірву.<br />
На барикади боротьби за виживання виносяться<br />
популярні терміни "перебудова" та "демократія".<br />
Саме в цей період Олександру Федотовичу<br />
Аксьонову пропонують посаду заступника<br />
Міністра цивільної авіації СРСР з науки та дослідної<br />
техніки. Цю посаду Олександр Аксьонов<br />
обіймав до 1991 року. "Це були дуже складні<br />
роки, — згадує Олександр Федотович. — Я очолював<br />
комісію з державних випробувань нових<br />
літаків Ан-74, Іл-96, Ту-204. На той час радянська<br />
авіаційна промисловість почала втрачати<br />
провідні позиції у світі у будівництві літаків.<br />
Було прийняте непопулярне рішення — брати в<br />
оренду зарубіжні літаки А-310 та Боїнг. Я очолив<br />
відповідну комісію, яка займалася цими питаннями.<br />
Як результат, було прийнято рішення<br />
взяти в оренду п'ять літаків А-310. Але і це не<br />
врятувало "Аерофлот" від краху… Після ліквідації<br />
Міністерства цивільної авіації СРСР я повернувся<br />
в стіни Альма-матер. З того дня я обіймаю<br />
посаду радника ректора Національного авіаційного<br />
університету…"<br />
З Олександром Федотовичем Аксьоновим<br />
зустрічалися головний редактор журналу<br />
Валерій Ворона та провідний редактор<br />
прес-служби Михайло Кришень
До зірок<br />
крізь кайдани<br />
Українська наука відзначила<br />
120 років від дня народження<br />
всесвітньовідомого<br />
математика, завідувача<br />
кафедри математики<br />
Київського авіаційного<br />
інституту (1933–1936)<br />
Михайла Кравчука.<br />
За рішенням ЮНЕСКО<br />
його ім'я занесене<br />
до міжнародного календаря<br />
визначних наукових діячів.<br />
З цієї нагоди на головному<br />
корпусі Національного<br />
авіаційного університету<br />
відкрито меморіальну дошку.<br />
У пеклі таборів<br />
Переслідування Михайла Пилиповича Кравчука<br />
розпочалося у 1934 році зі статті в газеті<br />
"Комуніст". Звинувачування зводилось до того,<br />
що академік, згадуючи у своїй статті "Успехи<br />
математических наук" репресованих учених,<br />
підтримує ворогів народу. Результат — Президія<br />
Академії наук УРСР визнала його дії антирадянськими.<br />
21 лютого 1938 року академіка<br />
Михайла Кравчука, українського математика зі<br />
світовим ім'ям, заарештовано. Слідчі НКВС<br />
пред'явили йому офіційне звинувачення,<br />
абсурдність якого була типовою для сталінського<br />
режиму: активна участь в українській націоналістичній<br />
терористичній шпигунській організації.<br />
Військова колегія Верховного Суду СРСР<br />
у м. Києві 22 вересня 1938 року менш ніж за півгодини<br />
розглянула справу та засудила Михайла<br />
Кравчука на 20 років ув'язнення з позбавленням<br />
політичних прав на 5 років. Його відправили до<br />
Магадану, а звідти на золотодобувні копальні<br />
Колими. Вчений працював забійником в одно-
19<br />
му з найстрашніших сибірських таборів —<br />
Мальд'яку. Довгий час наукові праці видатного<br />
математика були вилучені з бібліотек, заборонялось<br />
згадувати навіть його ім'я. Сибірські бараки<br />
стали останньою крапкою життєвого літопису<br />
видатного математика. 9 березня 1942 року<br />
хворе серце не витримало. Остання адреса<br />
Михайла Кравчука: Магадан, 72 кілометр, Інвалідне<br />
містечко. А почалося все ще за часів<br />
Російської імперії…<br />
Перші кроки<br />
Михайло Пилипович Кравчук народився ще<br />
в ХІХ столітті — 27 вересня 1892 року (за старим<br />
стилем) у селі Човниця Волинської губернії<br />
Ківерцівського повіту. Його батько, Пилип<br />
Йосипович, по закінченні московської Петровсько-Розумовської<br />
академії працював ученимземлеміром.<br />
Мати, Фредеріка Фрідріхівна, була<br />
освіченою жінкою. Вона навчала своїх дітей<br />
французькій, німецькій, італійській, польській<br />
та російській мовам. У 1901 році родина Кравчуків<br />
переїздить до м. Луцька. Початкову освіту<br />
Михайло здобував удома. В 1910 році він закінчив<br />
Луцьку гімназію із золотою медаллю. Саме<br />
тоді його серце полонила математика. Того ж<br />
року він вступає на фізико-математичний<br />
факультет університету Святого Володимира в<br />
Києві, де вивчає математику та фізику, бере<br />
участь у роботі наукових семінарів з теорії ідеалів,<br />
теорії еліптичних функцій під керівництвом<br />
професорів Д. Граве та Б. Букреєва, цікавиться<br />
філософськими проблемами природознавства.<br />
У студентські роки він публікує перші самостійні<br />
наукові дослідження, присвячені теорії комутативних<br />
матриць.<br />
Покликання<br />
У 1914 році Михайло Кравчук закінчує університет<br />
з дипломом I ступеня. На прохання<br />
професора Д. Граве його залишають при університеті<br />
для підготовки до наукової та викладацької<br />
діяльності. На початку першої світової війни<br />
університет був евакуйований до Саратова.<br />
Взимку 1915-1916 років Михайло Пилипович<br />
від'їздить на 7 місяців до Москви. Там він слухає<br />
цикл лекцій приват-доцента М. Лузіна, відвідує<br />
наукові семінари, працює в бібліотеках, спілкується<br />
з московськими математиками, налагоджує<br />
наукові зв'язки. Повернувшись до Києва,<br />
Михайло Кравчук складає магістерські іспити.<br />
5 вересня 1917 року він прочитав свою першу<br />
лекцію з математики "Про функції, що справджують<br />
теорему додавання", а два дні потому —<br />
першу лекцію з питань теорії множин. Того ж<br />
місяця він одержав звання приват-доцента.<br />
Політика — мінлива,<br />
математика — вічна<br />
Після жовтневого перевороту 1917 року<br />
Михайло Кравчук повністю віддається науковій<br />
діяльності. Він викладає математику в Українському<br />
народному університеті, першій та другій<br />
українських гімназіях. Його приймають до<br />
Українського наукового товариства. Саме на<br />
цей період припадає створення ним української<br />
математичної термінології. Її проект публікується<br />
у видавництві Товариства шкільної освіти.<br />
У 1919 році ним здійснений перший переклад<br />
українською мовою відомого підручника з геометрії<br />
Кисельова.<br />
У роки громадянської війни Михайла Кравчука<br />
та його дружину доля закидає на Богуславщину<br />
(с. Саварка). Там він очолює семирічну<br />
школу та викладає математику, завершує цикл<br />
робіт з теорії змінних матриць, теорії білінійних<br />
форм та лінійних перетворень. Їх результати<br />
лягли в основу докторської дисертації "Про квадратичні<br />
форми та лінійні перетворення", яку<br />
вчений блискуче захистив у 1924 році. Михайло<br />
Пилипович Кравчук активно працює над<br />
питанням узагальненої інтерполяції. Того ж<br />
року академік М. Крилов доповів учасникам<br />
VII Міжнародного математичного конгресу в<br />
Торонто (Канада) про результати цих досліджень.
20<br />
Наука, наука, ще раз наука<br />
У 1925 році Михайлу Кравчуку присвоєно<br />
звання професора. Держвидав <strong>України</strong> видав<br />
його підручник "Математика для сільськогосподарських<br />
профшкіл". За радянської влади це<br />
було перше видання підручника математики для<br />
профшкіл. Михайло Пилипович вільно володів<br />
французькою, німецькою, італійською, польською<br />
та іншими мовами, підтримував наукові та<br />
дружні стосунки з всесвітньовідомими вченими<br />
— Ж. Адамаром, Д. Курантом, Ф. Трікомі,<br />
Д. Гільбертом, Т. Леві-Чівіта та ін. Свої наукові<br />
праці він публікує в наукових виданнях <strong>України</strong><br />
та бюлетенях математичних товариств Німеччини,<br />
Італії, Франції тощо. Того ж року він став<br />
активним членом Наукового товариства<br />
ім. Т.Г. Шевченка (Львів). Протягом наступних<br />
років його обирають до математичних товариств<br />
Німеччини (1926), Франції та Італії (1927). Асоціація<br />
американських математиків надсилає<br />
йому запрошення продовжити наукову діяльність<br />
у США, але Михайло Пилипович відмовляється.<br />
У 1928 році про свої наукові<br />
здобутки він доповідав на VIII Міжнародному<br />
конгресі математиків в Італії (м. Болонья)<br />
та на засіданні французького математичного<br />
товариства. За рекомендаціями 35 наукових<br />
і громадських організацій 29 червня 1929<br />
року Михайла Пилиповича Кравчука обрано<br />
дійсним членом Всеукраїнської академії<br />
наук. У 1934 році академік Михайло Кравчук<br />
бере участь у роботі ІІ Всесоюзного<br />
математичного з'їзду (м. Ленінград).<br />
Зліва направо:<br />
син Євген,<br />
М. Кравчук<br />
із дочкою Іриною,<br />
дружина Есфір Йосипівна<br />
(1894-1957),<br />
м. Одеса, 1935 р.<br />
Нічого не робиться<br />
без його участі…<br />
У характеристиці Михайла Пилиповича<br />
до Всеукраїнської Академії наук 1929 року у<br />
зв'язку з висуненням його кандидатури в<br />
дійсні члени академії зазначено: "… майже<br />
жодне явище в створенні математичної<br />
науки в Україні не сталося без його участі.<br />
Чи закладалися перші українські школи в<br />
місті та селах, перші курси, перші українські<br />
університети (народний і державний), чи<br />
утворювалася математична термінологія або<br />
наукова мова — нічого цього не робилося<br />
без найактивнішої участі Михайла Кравчука…".<br />
У 1934–1938 роках він працював головою<br />
комісії статистики Всеукраїнської Академії<br />
наук, завідувачем відділу математичної<br />
статистики інституту математики ВУАН,<br />
обіймав посаду вченого секретаря президії<br />
академії. В 1935 році він організовує першу в<br />
Україні математичну олімпіаду школярів (м.<br />
Київ). Педагог за покликанням Михайло<br />
Пилипович викладав математичні предмети в<br />
багатьох вищих навчальних закладах Києва.<br />
Михайло Кравчук залишив після себе унікальну<br />
наукову спадщину — понад 10 монографій<br />
та 180 надрукованих наукових праць, більшість<br />
з яких увійшла до скарбниці світової<br />
науки. Він створив велику математичну школу,<br />
відкрив талант та зумів прищепити любов до<br />
математики своїм кращим учням Архипу Люльці,<br />
Сергію Корольову, Володимиру Челомею,<br />
які з часом стали відомими конструкторами<br />
авіаційної та ракетно-космічної техніки.<br />
Наприкінці 1937 року професор математики та<br />
фізики університету штату Айова (США) Джон<br />
Атанасов почав роботу над створенням першого<br />
у світі комп'ютера. Працюючи над винаходом,<br />
він використовував праці українського академіка.<br />
Вчені США та Японії в 30-і роки минулого<br />
століття використовували їх при розробці проектів<br />
телебачення.
21<br />
Під крилом КАІ<br />
У 1933–1936 роках Михайло Пилипович<br />
обіймав посаду начальника кафедри математики<br />
Київського авіаційного інституту. Очолюючи<br />
кафедру, він брав активну участь у науковому<br />
житті інституту, виступав з доповідями на конференціях<br />
у Москві, входив до складу активу<br />
методичного кабінету, а також до редакційної<br />
комісії з підготовки видання "Труды КАИ".<br />
Полковник М. Желєзняк, колишній студент<br />
інституту, згадував: "Завжди бадьорий, з лагідним<br />
голосом і чіткою мовою, він дуже легко<br />
викладав чи не найскладніший з розділів —<br />
варіаційне обчислення, супроводжуючи виклад<br />
записами на дошці. Думки його чітко нанизувались<br />
на якийсь стрижень, випливали одна з<br />
іншої, наче віршовані рядки талановитого<br />
поета… Це дійсно була Людина — особистість —<br />
академік Кравчук".<br />
Живемо, поки пам'ятаємо<br />
Архип Люлька, один із учнів Михайла Кравчука,<br />
став всесвітньовідомим українським ученим,<br />
генеральним конструктором авіаційних<br />
двигунів. Значний час жив і працював у Москві.<br />
Все життя він з великою повагою згадував добре<br />
ім'я свого вчителя і навіть у ті роки, коли в Україні<br />
воно було викреслене з науки чорним сталінським<br />
квачем. У московському помешканні<br />
Архипа Люльки висіло два портрети: Тараса<br />
Шевченка і Михайла Кравчука.<br />
Школа у с. Човниця
22 Правнук М. Кравчука<br />
Микита й онук Ігор<br />
(син Ірини Михайлівни)<br />
в аудиторії ім. академіка<br />
М. Кравчука,<br />
2002 р.<br />
Невістка М. Кравчука —<br />
Валерія Михайлівна Кравчук,<br />
скульптор — Наталія Дерегус ,<br />
внучка — Ірина Євгеніївна,<br />
м. Київ, 23.09.1992 р.<br />
Із спогадів його дочки — Лариси Архипівни:<br />
"Ім'я Михайла Архиповича Кравчука я знала з<br />
раннього дитинства… Безсумнівно, що Михайло<br />
Пилипович був не тільки великим Математиком,<br />
але й справжнім Учителем, володів божим<br />
даром — виявляти таланти та розвивати їх. Я<br />
вважаю, так і батько вважав, що саме завдяки<br />
особливому ставленню Михайла Кравчука до<br />
здібних дітей ми маємо в нашій країні найкращі<br />
в світі літальні апарати".<br />
У 1956 році вчений був реабілітований "за<br />
відсутністю складу злочину", але до пантеону<br />
науковців його ім'я поверталося надто повільно.<br />
Лише 20 березня 1992 року загальні збори АН<br />
<strong>України</strong> поновили його у складі своїх дійсних<br />
членів. До 100-річчя від дня народження ім'я<br />
видатного математика було занесене до міжнародного<br />
календаря визначних наукових діячів.<br />
У Києві на вулиці Лютеранській, 20 (будинок, в<br />
якому Михайло Кравчук жив у 30-і роки) відкрито<br />
меморіальну дошку. В травні 2003 року<br />
відбулося відкриття пам'ятника видатному вченому-математикові<br />
на території НТУ (КПІ,<br />
м. Київ). У жовтні того ж року в музеї Національного<br />
авіаційного університету відкрито<br />
експозицію, присвячену Михайлу Пилиповичу<br />
Кравчуку, а в жовтні 2011 року фасад головного<br />
корпусу університету прикрасила меморіальна<br />
дошка — данина пам'яті вдячних нащадків<br />
великому українцю, вченому та педагогу.<br />
Я. Шевченко, завідувач музею НАУ
23<br />
Найкращих визначено<br />
У Національному авіаційному університеті підбито підсумки конкурсу на кращі<br />
підручники, навчальні посібники, монографії, словники, фахові науково-популярні<br />
видання та електронні підручники для вищих навчальних закладів.<br />
Під головуванням ректора університету Миколи Кулика відбулося засідання експертної комісії<br />
щодо визначення його переможців. Основними показниками, за якими оцінювалися видання були<br />
їхня якість, актуальність та перспектива. Переможцями конкурсу стали:<br />
Розділ "Підручники":<br />
перше місце: Г. Гуріна, М. Луцький,<br />
Т. Мостенська, В. Новак "Основи зовнішньоекономічної<br />
діяльності" (Інститут економіки<br />
та менеджменту);<br />
друге місце: О. Юдін, О. Корченко,<br />
Г. Конахович "Захист інформації в<br />
мережах передачі даних" (Інститут інформаційно-діагностичних<br />
систем);<br />
третє місце: М. Кіндрачук, В. Лабунець,<br />
М. Пашечко, Є. Корбут "Трибологія"<br />
(Аерокосмічний інститут); Л. Тупчієнко "Політологія"<br />
(Гуманітарний інститут).<br />
Розділ "Монографії":<br />
перше місце: Ю. Терещенко, Н. Кулик,<br />
И. Ластивка, Л. Волянская, Ю. Терещенко<br />
"Теория авиационных трехконтурных<br />
турбореактивных двигателей" (Аерокосмічний<br />
інститут);<br />
друге місце: В. Першаков "Каркасні<br />
будинки з тришарнірних залізобетонних<br />
рам" (Інститут аеропортів);<br />
третє місце: А. Зеленков, В. Синеглазов<br />
"Бортовые системы автоматического<br />
управления. Оценка точности по результатам<br />
испытаний" т.1, "Бортовые системы автоматического<br />
управления. Оценка надежности по<br />
результатам испытаний" т.2. (Інститут аерокосмічних<br />
систем управління).<br />
Розділ "Навчальні посібники":<br />
перше місце: В. Харченко, Г. Аргунов<br />
"Конфліктні ситуації в системі управління<br />
повітряним рухом" (Інститут аеронавігації);<br />
друге місце: О. Шостак, В. Кузнєцов,<br />
О. Любинецька, Н. Денисенко "Англійська<br />
мова для студентів технічних спеціальностей"<br />
у 2-х ч. (Гуманітарний інститут); Т.І. Bilenko,<br />
V.V. Klymenko "Economic theory: Principles and<br />
Practice" (Інститут економіки та менеджменту);<br />
третє місце: О. Кузнєцова, Н. Муранова<br />
"Фізика" у 2-х ч. (Інститут доуніверситетської<br />
підготовки).<br />
Розділ "Електронні підручники для ВНЗ":<br />
перше місце: Л. Чеботарьов, С. Пузік,<br />
П. Борсук "Технічна експлуатація засобів<br />
паливозабезпечення аеропортів" (Інститут<br />
заочного та дистанційного навчання);<br />
друге місце: С. Бойченко, В. Терьохін,<br />
В. Новікова, Л. Черняк, Т. Луганова<br />
"Хіммотологія" (Інститут екологічної безпеки);<br />
третє місце: І. Райчев, О. Харченко,<br />
В. Замковий "Принципи проектування<br />
відкритих розподілених систем" (Факультет<br />
комп'ютерних наук).
24<br />
Зростають поверхи<br />
житлового комплексу<br />
"Квартал-Авіа"
Наш журнал уже повідомляв, що 5 квітня<br />
в місті Вишневому на вул. Вітянській, 2<br />
відбувся офіційний захід з приводу відновлення<br />
будівництва бюджетного житла з залученням<br />
коштів Державної іпотечної установи (ДІУ). Це<br />
стало можливим завдяки зусиллям народного<br />
депутата <strong>України</strong>, першого проректора НАУ<br />
Максима Луцького. Урочистості відбулися безпосередньо<br />
біля стін житлового комплексу, спорудження<br />
якого було призупинене в 2008 році<br />
через невиконання зобов'язань компанієюпідрядником.<br />
Замовником комплексу є Національний<br />
авіаційний університ. Державна іпотечна<br />
установа разом з компанією-інвестором і<br />
забудовником ТОВ "Альфа-Капітал-Інвест"<br />
виділили 78 млн. грн. на завершення його будівництва.<br />
Тепер цей "заморожений" об'єкт одержав<br />
повне фінансування для його спорудження<br />
та здачі в експлуатацію, що має відбутися в ІІІ<br />
кварталі <strong>2012</strong> року. По завершенні будівництва<br />
55 викладачів НАУ родини отримають нове<br />
житло.<br />
Отож, у 2008 році компанія-забудовник<br />
"Інвест-Технологія" припинила фінансування і<br />
зведення першої черги — "А" — завмерло на<br />
рівні четвертого поверху. На той час також був<br />
готовий котлован для черги "Б1".<br />
І от з квітня 2011 року після двох з половиною<br />
років простою на будівельному майданчику<br />
закипіла робота. Будівельники працюють<br />
у три зміни, щоб звести найсучасніший<br />
житловий комплекс у м. Вишневому. Завдяки<br />
чіткому режиму роботи, налагодженій системі<br />
постачання будівельних матеріалів, укомплектованості<br />
бригад за місяць зводиться 2<br />
поверхи.<br />
Станом на 10 січня <strong>2012</strong> року збудовано 18<br />
поверхів монолітного каркасу черги "А". Виконується<br />
кладка зовнішніх конструкцій стін<br />
поверхів, міжквартирних та міжкімнатних перегородок,<br />
монтуються віконні та дверні заповнення,<br />
прокладаються та монтуються інженерні<br />
мережі.<br />
Активно проводяться роботи щодо зведення<br />
черги "Б1" — виконано розробку котловану,<br />
почато монтаж паль.<br />
Першу чергу "А" планується здати в III кварталі<br />
поточного року, а сам комплекс буде здано<br />
наприкінці 2013 року.<br />
Така оптимістична картина стала можливою<br />
лише після того, як у лютому 2011 року до справи<br />
був залучений новий інвестор — ТОВ "Альфа-<br />
Капітал-Інвест". Він виграв тендер і отримав<br />
державне фінансування від Державної іпотечної<br />
установи.<br />
25
26<br />
Остання обставина є дуже важливою. Адже сьогодні<br />
мало проектів первинної нерухомості мають<br />
достатньо коштів для будівництва. ЖК "Квартал-<br />
Авіа" вже отримав 100 % фінансування проекту,<br />
тому процес будівництва комплексу не залежить<br />
від залучених коштів потенційних покупців квартир.<br />
Це є досить важливим аргументом для майбутніх<br />
власників квартир при виборі об'єкта інвестування<br />
на ринку первинної нерухомості.<br />
Чому житловий комплекс був названий<br />
"Квартал-Авіа"?<br />
Обираючи назву комплексу була врахована<br />
та обставина, що замовником будівництва є<br />
Національний авіаційний університет. І багато<br />
викладачів уже стали майбутніми власниками<br />
квартир комплексу. Саме це і визначило рішення<br />
назвати комплекс "Квартал-Авіа".<br />
Що собою являє ЖК "Квартал-Авіа"?<br />
Комплекс складається з трьох будинків:<br />
черги "А", "Б1" і "Б2". Загальна кількість квартир<br />
комплексу — 616. Загальна площа квартир складає<br />
42 тис. кв. м. Площа комерційних приміщень<br />
становить 3 тис. кв. м. Будинок черги "А"<br />
має три секції по 16 і 18 поверхів. Будинок черги<br />
"Б1" має три секції — 6, 11 і 16 поверхів. Будинок<br />
черги "Б2" — дві секції по 16 поверхів. Площа<br />
земельної ділянки — понад 1,3 га.<br />
Планування квартир<br />
Над планувальними рішеннями комплексу<br />
працював колектив фахівців різних напрямків:<br />
кваліфіковані проектанти, представники компанії-інвестора,<br />
аналітики ринку нерухомості та<br />
ріелтори. Спільними зусиллями вони поліпшили<br />
вже розпочатий проект будівництва комплексу<br />
черги "А", зробивши планування квартир<br />
сучаснішим, з можливістю вільного планування,<br />
гарними панорамними видами, комфортними<br />
кімнатами. Проекти черг "Б1" і "Б2" були змінені<br />
повністю. Будинок черги "А" є спорудою<br />
"бізнес-класу", з великими просторими кімнатами<br />
більшої площі. Споруди черг "Б1" і "Б2" —<br />
будинки "економ-класу", де площі однокімнатних<br />
квартир пропонуються від 38,5 кв. м., двокімнатних<br />
від 62 кв. м., трикімнатних від 82 кв. м.<br />
Слід зазначити, що якість будівництва, зовнішнє<br />
і внутрішнє оздоблення будинків черг "Б1" і<br />
"Б2" нічим не поступається черзі "А".
27<br />
Продаж квартир<br />
Вартість квадратного метра житла — від 7400<br />
гривень. До продажу пропонуються 1-, 2- та 3-<br />
кімнатні квартири. Площі квартир відрізняються,<br />
оскільки вони розраховані на широке коло<br />
споживачів з різним рівнем доходу. Наприклад,<br />
площі однокімнатних квартир пропонуються<br />
від 36,9 кв. м. до 74 кв. м. Двокімнатні квартири<br />
площею від 62 кв. м. до 115 кв. м. Трикімнатні<br />
квартир від 82 до 130 кв. м.<br />
З упевненістю можна сказати, що житловий<br />
комплекс "Квартал-Авіа" буде збудований з екологічно<br />
чистого, енергозбережного та високоякісного<br />
матеріалу.<br />
Державна іпотечна установа не лише фінансує<br />
будівництво, а й контролює зазначені темпи<br />
зведення будинку та стежить за якістю майбутнього<br />
житла.<br />
Адже саме ЖК "Квартал-Авіа" є одним із<br />
п'яти житлових комплексів у Київській області,<br />
які отримали державну підтримку у фінансуванні<br />
будівництва. Причому ЖК "Квартал-Авіа" —<br />
найбільший житловий комплекс, який будується<br />
державним коштом.<br />
Декілька слів про місце спорудження комплексу.<br />
Вишневе — місто районного підпорядкування<br />
Києво-Святошинского району, промисловий<br />
і культурний центр Київської області. Із<br />
усіх приміських супутників столиці місто Вишневе<br />
— найближчий. Відстань від крайніх<br />
будинків вишневської вулиці Машинобудівників<br />
до особняків на краю київського масиву<br />
Борщагівки якихось півтора кілометра.<br />
Вишневе має чотири школи, близько двох<br />
десятків спортивних секцій, дві школи танців та<br />
Дім творчості, де діти мають змогу безкоштовно<br />
відвідувати гуртки м'якої іграшки, вишивання та<br />
малювання. Тут працює "елітний" дитсадок,<br />
школа дитячого розвитку та іноземних мов "Ерудит",<br />
курси іноземної мови, бібліотеки для дітей<br />
та дорослих. Словом, місто привабливе для<br />
життя: зелене та спокійне, компактне, доступне<br />
по цінах та транспортному сполученню.<br />
І з <strong>2012</strong> року перші новосели будинку на вул.<br />
Вітянській, 2 стануть мешканцями цього затишного<br />
міста.<br />
Матеріал готував Михайло Кришень,<br />
провідний редактор прес-служби
28<br />
Від української хати<br />
до музею космосу<br />
Сергій Вовкодав,<br />
молодший науковий співробітник Музею космосу<br />
Національного історико-етнографічного<br />
заповідника "Переяслав"<br />
На мальовничій околиці м. Переяслава-<br />
Хмельницького в межах давнього урочища<br />
Гора розташований Музей народної архітектури<br />
та побуту Середньої Наддніпрянщини, де<br />
компактно відтворено українське село другої<br />
половини ХІХ — початку ХХ століть із типовими<br />
дворами, церквами та громадськими закладами.<br />
Серед численних об'єктів народної архітектури<br />
невимушено привертає увагу церква,<br />
що розташована на підвищенні в центральній<br />
частині скансена. Простота та оригінальність<br />
конструкції викликає захоплення та бажання<br />
зазирнути всередину. Відразу за порогом перехоплює<br />
подих — замість традиційного церковного<br />
інтер'єра тебе "зустрічає" ракетний двигун<br />
РД-219. Лише тоді ти остаточно переконуєшся,<br />
що потрапив не до типової православної церкви, а<br />
до справжнього храму космосу.<br />
Церква Св. Параскеви<br />
з с. В’юнище Переяслав-Хмельницького р-ну<br />
(приміщення Музею космосу).<br />
Макет апарату "Луноход-1"<br />
Здавна людство намагалось осягнути тайни<br />
космічної безодні, прагнуло пояснити закони<br />
існування небесних тіл, а коли наблизилось до їх<br />
розуміння, забажало неодмінно вирватися з<br />
тенет земної атмосфери. Хоча дорога в космос й<br />
не розпочиналася з Переяславщини, але перший<br />
в Україні музей, присвячений космонавтиці,<br />
з'явився саме тут. Так, 27 березня 1979 року на<br />
території Музею народної архітектури та побуту<br />
Середньої Наддніпрянщини було урочисто відкрито<br />
Музей світопізнання та мирного освоєння<br />
космосу. Ідея створення цього, досить нетипового<br />
для Переяславщини, музею належала ініціативній<br />
групі, до якої входили працівники Переяслав-Хмельницького<br />
історико-культурного заповідника.<br />
Ініціатива була позитивно оцінена співробітниками<br />
АН СРСР та АН УРСР, що змусило<br />
розпочати багаторічну науково-експедиційну<br />
роботу. У 1974 році були надіслані листи представникам<br />
наукових закладів та виробничих<br />
організацій, що могли сприяти створенню<br />
музею такого типу. Починаючи з 1977 року, з<br />
метою збору експонатів, співробітники заповід-
ника неодноразово зверталися до керівника<br />
Центру підготовки космонавтів імені Юрія Гагаріна<br />
— Георгія Берегового. Було здійснено поїздку<br />
до павільйону "Космос", що входив до комплексу<br />
ВДНГ СРСР та на завод "Зірка" в Підмосков'ї.<br />
Окрім підтримки з боку організацій та<br />
установ активну консультаційну допомогу також<br />
надавали космонавти. Таким чином, поступово<br />
було сформоване підґрунтя для створення<br />
експозиції. З самого початку передбачалось<br />
демонструвати в музеї великогабаритні предмети.<br />
Саме тому постало питання вибору приміщення.<br />
Воно було вирішене досить швидко —<br />
Музеєм космосу стала пам'ятка народної архітектури,<br />
церква Св. Параскеви. Остання була<br />
збудована в 1891 році в нині затопленому с. В'юнище<br />
Переяслав-Хмельницького району. В 1977<br />
році її перевезено та відновлено майстрами-реставраторами<br />
на території музею просто неба.<br />
Чому саме церква? Однією з причин, як вже зазначалось,<br />
була особливість та розміри експонатів,<br />
іншою — комуністична ідеологія, що, м'яко<br />
кажучи, негативно ставилась до всіх споруд релігійного<br />
спрямування. Саме тому, ідея створення<br />
в церкві музею, що демонстрував досягнення<br />
радянської космонавтики була сприйнята на<br />
"ура". Як кажуть, немає лиха без добра — була<br />
врятована історична споруда.<br />
Одним із перших експонатів музею став<br />
"Маятник Фуко". Цей прилад було створено в<br />
Інституті механіки Академії наук УРСР, а в<br />
подальшому змонтовано в центральному залі<br />
музею (вага 10 кг, висота підвісу 25 м). Таким<br />
чином, уперше на території <strong>України</strong> був запущений<br />
"Маятник Фуко". Навколо нього була<br />
Скафандри<br />
та костюм<br />
рідинного<br />
охолодження<br />
розгорнута вся експозиція музею. Кількість<br />
незвичних для Переяславщини експонатів<br />
швидко зростала. Нині вона нараховує близько<br />
400 одиниць, розташованих у п'яти умовних<br />
залах, що визначені архітектурними особливостями<br />
церкви. В першій залі демонструється<br />
початковий етап освоєння космосу. Символічно<br />
експозиція, як і космічна ера людства, починається<br />
з Першого штучного супутника Землі<br />
(макет), що 4 жовтня 1957 року був виведений<br />
на орбіту Землі.
30<br />
Леонід Каденюк ознайомлюється<br />
з експозицією музею<br />
Це металева куля діаметром 58 см, вагою 84<br />
кг з чотирма попарно розміщеними антенами<br />
довжиною 2,4 і 2,6 м. Усередині сфери був вмонтований<br />
радіопередавач, сигнали якого міг фіксувати<br />
навіть аматорський радіоприймач.<br />
Поряд розташований макет рідинного двигуна<br />
2-камерної конструкції РД-219, яким оснащувалась<br />
друга ступінь ракети-носія "Союз". У шістдесятих<br />
роках ХХ століття він був найпотужнішим<br />
двигуном серед двигунів свого класу. На<br />
стінах світлини — піонери космічної галузі, космонавти,<br />
штучні супутники, керовані космічні<br />
кораблі.<br />
Ракетний двигун РД-219<br />
Експозиція другої зали містить предмети,<br />
пов'язані з перебуванням людини в космосі. У<br />
центрі знаходиться макет орбітального відсіку<br />
космічного корабля "Союз" — модуль призначений<br />
для проведення наукових експериментів, відпочинку,<br />
виконання космонавтом необхідного<br />
комплексу фізичних вправ та вживання їжі. Використовуючи<br />
орбітальний відсік як шлюзову камеру,<br />
космонавт міг вийти у відкритий космос.<br />
У середині відсіку — обладнання керування та<br />
зв'язку, переносна телевізійна камера, кіно- та<br />
фотоапарати, наукові прилади. У спеціальній<br />
"шафі" — агрегати життєзабезпечення, продукти<br />
харчування, аптечка, гігієнічні засоби.<br />
Поруч з орбітальним відсіком знаходиться крісло-ложемент,<br />
що використовувалося в космічних<br />
кораблях для рівномірного розподілу навантаження<br />
на тіло космонавтів під час злету і спуску.<br />
Саме в цьому кріслі здійснював політ космонавт<br />
П. Бєляєв. У верхній частині зали можна побачити<br />
парашут червоного кольору ДП-5, з яким здійснювали<br />
тренувальні стрибки космонавти Ю. Гагарін<br />
та Г. Титов. Цікаву групу експонатів складає<br />
різноманітна їжа, яку під час польоту на орбіті<br />
Землі в умовах невагомості вживали космонавти:<br />
хліб різних сортів, консерви, туби джему та супів<br />
тощо. Окрема вітрина містить особисті речі Георгія<br />
Берегового, власноруч передані ним першому<br />
директору музею М. Сікорському під час його<br />
візиту до Зоряного містечка.<br />
Наступна зала містить обладнання, що використовувалось<br />
під час супроводу космічних польотів<br />
із Землі. У центральній частині зали знаходиться<br />
макет рухомої місячної лабораторії "Луноход-1" —<br />
першого в світі планетоходу, що успішно працював<br />
на поверхні іншого небесного тіла.
31<br />
За час перебування на поверхні Місяця<br />
подібний апарат проїхав 10 540 м, передав на<br />
Землю 211 панорамних знімків і 25 000 фотознімків.<br />
Над апаратом закріплена автоматична<br />
іоносферна лабораторія "Янтар-1". Її аналог був<br />
запущений 1 жовтня 1966 року і призначався<br />
для дослідження взаємодії реактивного струменя<br />
електричного ракетного двигуна (ЕРД), що<br />
працював на аргоні з іоносферною плазмою.<br />
Підготовка та здійснення космічних подорожей<br />
завжди супроводжувався складними математичними<br />
розрахунками, що здійснювались за<br />
допомогою електронно-обчислювальних машин.<br />
Оригінал подібної ЕОМ, що має назву "Минск-<br />
32", розміщений уздовж стін четвертої зали музею.<br />
Поряд знаходиться макет стартової позиції космодрому<br />
"Байконур". Цей експонат був переданий із<br />
Всесвітньої науково-технічної виставки 1986 року,<br />
що відбулася у м. Мельбурн (Австралія). У верхній<br />
частині зали підвішений ще один парашут "ДП-3",<br />
з яким космонавти П. Попович та Г. Шонін проводили<br />
тренувальні стрибки.<br />
Центральна, найбільша зала музею, присвячена<br />
дослідженням штучними апаратами верхніх<br />
шарів атмосфери та космічного простору.<br />
Увагу відвідувачів привертають: некерована<br />
двохступінчата метеорологічна ракета на твердому<br />
паливі М-130; макет вертикального космічного<br />
зонду, що використовувався для вивчення<br />
верхніх шарів атмосфери, іоносфери<br />
Землі і навколоземного космічного простору;<br />
макет спускового апарату автоматичної станції<br />
"Венера-7" (подібний апарат уперше в світі здійснив<br />
посадку на поверхню Венери).<br />
Ще одна група експонатів пов'язана із забезпеченням<br />
нормального функціонування організму<br />
людини в різних умовах та на різних стадіях польоту.<br />
До неї входить костюм рідинного охолодження,<br />
призначений для підтримки постійної температури<br />
навколо тіла шляхом руху охолоджуючої рідини<br />
в спеціальних капронових трубках. У цьому<br />
костюмі космонавт П. Попович здійснив політ у<br />
космічному кораблі "Союз-14" у 1974 році. Групу<br />
доповнюють два скафандри: СК-11 аварійного<br />
типу, в якому космонавт В. Зудов перебував під час<br />
польоту на борту корабля "Союз-23" у 1976 році та<br />
скафандр для виходу у відкритий космос. У подібних<br />
скафандрах Є. Хрунов та О. Єлєсєєв здійснювали<br />
перехід через відкритий космос із корабля<br />
"Союз-5" до "Союз-4".<br />
Окремий куточок експозиції розповідає про<br />
спільний американсько-український експеримент<br />
місії "STS-87". 19 листопада 1997 року перший<br />
космонавт незалежної <strong>України</strong> Л. Каденюк<br />
на борту космічного шатлу "Колумбія" розпочав<br />
космічну подорож спільно з японським та американськими<br />
астронавтами, що тривала до 5 грудня<br />
1997 року. Світлини на стенді розповідають про<br />
перебіг підготовки до польоту та про перебування<br />
екіпажу на орбіті Землі. Нинішнього року Леонід<br />
Каденюк відвідав Музей космосу і залишив в<br />
експозиції свою книгу "Місія космос".<br />
Вітрини музею також містять особисті речі<br />
космонавтів, обладнання, що використовувалось<br />
під час космічних польотів, мистецькі<br />
твори: скульптури та картини, бюсти, портрети<br />
тощо. Окреме місце посідають відтворені співробітниками<br />
музею робочі кабінети академіків<br />
О. Ішлінського та С. Корольова.<br />
Створення подібного музею в межах комплексу<br />
Музею народної архітектури та побуту<br />
дозволило продемонструвати довгий тернистий<br />
шлях людства до далекого та загадкового позаземного<br />
простору: від палеолітичного житла до<br />
сучасного високотехнологічного обладнання.<br />
Знайомство з експозицією музею дозволяє частково<br />
доторкнутися до цілої епохи радянської<br />
космонавтики та мимоволі поринути у віртуальний<br />
світ подорожі до зірок. Ще не одне покоління<br />
землян матиме змогу душею та серцем доторкнутися<br />
до таємниці підкорення космосу — її<br />
оберігає благословення Всевишнього та золоті<br />
купола Церкви Св. Параскеви.<br />
Фрагмент<br />
макету<br />
стартової<br />
позиції<br />
космодрома<br />
Байконур
32<br />
Візитна<br />
картка країни<br />
ДП "Міжнародний аеропорт<br />
"Бориспіль" є головними повітряними<br />
воротами <strong>України</strong>. Він обслуговує<br />
понад 70 % авіаційних пасажирських<br />
перевезень країни.<br />
Аеропорт знаходиться на перетині<br />
багатьох повітряних трас,<br />
що проходять з Азії до Європи,<br />
Америки і у зворотному напрямку.<br />
Це єдиний аеропорт <strong>України</strong>,<br />
з якого виконуються<br />
трансконтинентальні рейси.<br />
Комфорт і зручність<br />
Міжнародний аеропорт "Бориспіль" є найбільшим<br />
і найпотужнішим в Україні. Лише в 2011<br />
році його колектив надав послуги понад 8 мільйонам<br />
пасажирів. З "Борисполя" понад 50 національних<br />
та зарубіжних авіакомпаній здійснюють<br />
перевезення пасажирів та вантажів за понад 100<br />
регулярними маршрутами. На сьогодні головний<br />
аеропорт країни утримує позицію лідера на<br />
ринку авіаперевезень <strong>України</strong> не тільки з огляду<br />
на темпи будівництва та реконструкції, але й,<br />
насамперед, з огляду на впровадження ряду сучасних<br />
технологічних рішень у площині якісного<br />
обслуговування авіакомпаній та пасажирів.<br />
"Бориспіль" — єдиний в Україні координований<br />
аеропорт, що дозволяє на всіх етапах контролювати<br />
процедуру обслуговування пасажирів<br />
та повітряних суден. Обов'язкове погодження<br />
часу прибуття та відправлення повітряних суден<br />
з адміністрацією аеропорту, оперативне управління<br />
розкладом польотів з метою дотримання<br />
пропускної спроможності аеропорту дає змогу<br />
забезпечити планомірну та злагоджену роботу<br />
авіапідприємства та авіакомпаній, запобігати<br />
виникненню надзвичайних ситуацій, що можуть<br />
спричинити масові затримки авіарейсів та надмірне<br />
неорганізоване скупчення пасажирів у<br />
терміналах аеровокзальних комплексів.
33<br />
Злагоджена робота всіх служб аеропорту була<br />
продемонстрована і в складних метеорологічних<br />
умовах. Зокрема, минулої зими, коли за<br />
подібних метеорологічних умов зупинилися<br />
найбільші європейські аеропорти, в аеропорту<br />
"Бориспіль" була мобілізована робота всіх<br />
служб, створений оперативний штаб та здійснені<br />
всі заходи для чіткої координації роботи в<br />
складних погодних умовах.<br />
Досконалість —<br />
шлях до успіху<br />
Аеропорт "Бориспіль" — єдиний аеропорт<br />
<strong>України</strong>, який має відпрацьовану протягом десяти<br />
років технологію обслуговування пасажирів<br />
за умов високої інтенсивності виконання<br />
рейсів. У межах проведення щорічної Хасидської<br />
програми останніми роками були запроваджені<br />
нові технології обслуговування великої<br />
кількості пасажирів, зокрема встановлено<br />
тимчасовий термінал, впроваджено схеми<br />
прикордонного оформлення пасажирів на<br />
борту літака під час польоту, організовано<br />
буферну зону на привокзальній площі, що<br />
дозволило обслужити велику кількість пасажирів<br />
чітко та без зауважень. На період виконання<br />
програми створюється оперативний<br />
штаб, який організовує та координує роботу<br />
всіх задіяних служб та компаній-суміжників.<br />
Система ефективного обслуговування високої<br />
інтенсивності виконання рейсів у аеропорту<br />
"Бориспіль" чітко відпрацьована і щороку<br />
удосконалюється.<br />
Слід зазначити, що меморандум передбачає<br />
впровадження в аеропорту "Бориспіль" систему<br />
CDM-A, що вже діє в аеропортах Брюсселя,<br />
Мюнхена, Франкфурта, Парижа, Стокгольма,<br />
Хельсінкі, Мілана, Барселони, Лондона,<br />
Амстердама та спрямована на підвищення<br />
ефективності роботи аеропорту. Ця система<br />
дозволяє більш ефективно та своєчасно приймати<br />
рішення в кожному аеропорту, що входить<br />
до мережі CDM, значно зменшуючи кількість<br />
затримок з причини слот-регулювання та підвищуючи<br />
регулярність виконання рейсів у цілому.<br />
Партнери цієї мережі можуть обмінюватися<br />
точною та своєчасною інформацією, використовуючи<br />
повідомлення у форматі CDM-A, оперативно<br />
приймати рішення за стандартними<br />
процедурами та наземному обслуговуванню<br />
повітряних суден. Відповідно до плану реалізації<br />
програми на базі навчального центру аеропорту<br />
"Бориспіль" експерти Євроконтролю провели<br />
повний курс навчання за системою CDM-<br />
A для співробітників ДП МА "Бориспіль", представників<br />
базових авіакомпаній, обслуговуючих<br />
компаній, представників Управління повітряного<br />
руху (УПР), Державної митної служби<br />
<strong>України</strong>, Державної прикордонної служби<br />
<strong>України</strong>, АОС.<br />
Крок до консолідації<br />
Одним із кроків на шляху вдосконалення<br />
роботи головного аеропорту країни став Меморандум<br />
про взаєморозуміння щодо впровадження<br />
проекту Спільного прийняття рішення<br />
(CDM-A). У вересні 2011 року відбулася урочиста<br />
церемонія його підписання. У цій зустрічі<br />
брали участь: голова відділення аеропортів<br />
Євроконтролю Пол Вілсон, Генеральний<br />
директор ДП МА "Бориспіль" Антон Волов,<br />
Генеральний директор ДП "Украерорух" Юрій<br />
Чередніченко, керівництво Державної авіаційної<br />
служби <strong>України</strong>, Аеропортового комітету,<br />
Київської обласної митниці, ОКПП "Київ",<br />
авіакомпаній, хендлінгових компаній. "Ми<br />
першими не тільки в Україні, але й у всій Східній<br />
Європі ратифікували документ, що дозволить<br />
нам наблизитися до європейської системи<br />
обслуговування авіакомпаній та пасажирів", —<br />
зазначив Генеральний директор аеропорту<br />
Антон Волов.
34<br />
Лише цифри<br />
Абсолютний максимум пасажирів за всю<br />
історію існування повітряних перевезень в<br />
Україні обслужили в аеропорту "Бориспіль"<br />
протягом серпня 2011 року — 936 500 осіб (що<br />
на 17 % більше, ніж за аналогічний період минулого<br />
року). В липні зафіксовано абсолютний<br />
добовий максимум — 34 762 пасажири (30<br />
липня) і абсолютний тижневий максимум — 213<br />
101 пасажир (останній тиждень липня) Вперше<br />
на максимальний добовий показник в аеропорту<br />
вийшли 25 червня 2011 року. Кількість обслужених<br />
цього дня пасажирів становила 30 618<br />
осіб. Уже через кілька днів цей показник зріс до<br />
33 634 пасажирів на день.<br />
Вперше за всю історію українських авіаційних<br />
перевезень за рік в аеропорту обслужили 8<br />
млн. пасажирів.<br />
Завдяки відкриттю нових рейсів і напрямів<br />
через головний аеропорт країни в загальному<br />
обсязі пасажиропотоку зросла частка трансферних<br />
пасажирів. Зокрема, за рік трансферний<br />
пасажиропотік через аеропорт "Бориспіль"<br />
збільшився відносно 2010 року до 20 %.<br />
З метою створення належного рівня обслуговування<br />
в умовах зростаючого пасажиропотоку<br />
в аеропорту впроваджуються нові моделі обслуговування<br />
пасажирів і авіакомпаній. Зокрема, з<br />
1 вересня в терміналі "В" "під одним дахом" були<br />
об'єднані технологічні схеми обслуговування<br />
міжнародних та внутрішніх рейсів. Така модель<br />
дозволила істотно підвищити якість обслуговування<br />
пасажирів внутрішніх рейсів, відкрила<br />
нові можливості для обслуговування трансферних<br />
потоків.<br />
У терміналі "В" для пасажирів внутрішніх<br />
рейсів значно розширені зони очікування,<br />
збільшена кількість посадкових місць, поліпшено<br />
сервіс у бізнес-залі.<br />
Злітно-посадкова смуга<br />
Діяльність аеропорту суттєво залежить від<br />
якості та параметрів злітно-посадкових смуг<br />
аеродрому. 10 років тому в аеропорту "Бориспіль"<br />
була відкрита злітно-посадкова смуга довжиною<br />
4000 м і шириною 60 м. Льотна зона № 1<br />
аеропорту "Бориспіль" відповідає вимогам міжнародної<br />
організації цивільної авіації ICAO і<br />
дозволяє приймати повітряні судна всіх типів<br />
цілодобово, зокрема в умовах обмеженої видимості.<br />
За час експлуатації вона не дала жодного<br />
збою. ЗПС № 1 сертифікована за І категорією<br />
ICAO c МК 177л і ІІІ-А категорії ICAO c МК<br />
357п, що надає можливість заходу на посадку і<br />
посадку ПС з висотою прийняття рішення<br />
менше 30 м (або без обмеження по висоті прийняття<br />
рішення) і при дальності видимості на<br />
ЗПС не менше 200 м. Такі можливості з'явилися<br />
завдяки впровадженню інноваційної для СНД<br />
світлосигнальної системи. На смузі встановлено<br />
вогні високої інтенсивності, а також імпульсивні<br />
вогні, діє система полампового управління та<br />
контролю. На рульових доріжках встановлені<br />
керовані осьові вогні, що забезпечують вибір<br />
маршрутів і рулювання в умовах обмеженої<br />
видимості.<br />
Міцність і надійність штучних покриттів у<br />
процесі будівництва смуги було досягнуто завдяки<br />
застосуванню інноваційних технологій у<br />
приготуванні бетонних сумішей. Внаслідок
35<br />
цього вперше в СНД при будівництві штучних<br />
аеродромних покриттів вдалося отримати<br />
високоміцну марку бетону 500, що дозволило<br />
значно збільшити надійність і довговічність<br />
покриттів.<br />
На ЗПС № 1 діє система дистанційного управління<br />
і контролю за станом обладнання на<br />
кожному об'єкті. Застосована система раннього<br />
виявлення ожеледі.<br />
На сьогодні такі технічні можливості злітнопосадкової<br />
смуги залишаються унікальними для<br />
<strong>України</strong>, країн СНД та Східної Європи.<br />
Термінальний комплекс "D"<br />
Термінальний комплекс "D" аеропорту<br />
"Бориспіль", площа якого становить 107 000 кв.<br />
м, після завершення робіт стане найбільшим в<br />
Україні. Він дозволить збільшити конкурентоспроможність<br />
головних повітряних воріт країни і<br />
розширить можливості на ринку внутрішніх та<br />
міжнародних авіаперевезень. Реалізація проекту<br />
будівництва нового терміналу "D" розпочалася в<br />
листопаді 2008 року. Орієнтовна дата операційної<br />
готовності — весна <strong>2012</strong> року. В зонах реєстрації<br />
нового аеровокзального комплексу<br />
передбачена велика кількість стійок реєстрації<br />
(60 + 6 web-реєстрації), пунктів контролю на<br />
авіаційну безпеку, кабін паспортного контролю<br />
— усе дозволить мінімізувати створення черг.<br />
Для зручності пасажирів будуть встановлені<br />
ліфти, ескалатори. Вперше в Україні пасажирський<br />
термінал буде обладнаний системою травелаторів.<br />
У новому терміналі будуть створені всі умови<br />
для перебування та обслуговування пасажирів з<br />
обмеженими можливостями. Для цих цілей<br />
передбачені пандуси та спеціальні ліфти.<br />
Для VIP-пасажирів у галереї на першому і<br />
другому поверхах буде розміщено термінал з<br />
окремим під'їздом і місцями для паркування.<br />
Термінальний комплекс "D" оснащений 11<br />
стаціонарними аеромостами з автоматизованою<br />
системою докування (для посадки/висадки), які<br />
дозволять приймати 6 великих (класу "Боїнг<br />
747") і 5 невеликих (класу "Боїнг 737") літаків.<br />
У перспективі можлива добудова галереї терміналу<br />
в північному та південному напрямках і<br />
встановлення двох додаткових аеромостів.<br />
Обслуговування і паркування повітряних<br />
суден здійснюється на новому пероні площею<br />
183 000 кв. м, який буде приймати до 25 повітряних<br />
суден коду "С". Перон оснащений системою<br />
централізованої заправки літаків, що дозволить<br />
заправляти повітряні судна прямо на стоянці зі<br />
швидкістю до 2 тонн на хвилину. Система<br />
обробки багажу передбачає 5 рівнів контролю<br />
на авіаційну безпеку. Окреме приміщення буде<br />
виділене для роботи з вибухонебезпечними<br />
речовинами. Пропускна спроможність системи<br />
обробки багажу понад 3000 одиниць за годину.<br />
Довжина багажної стрічки — 10 км. Система<br />
має 100 %-й рівень автоматизації, що повністю<br />
виключає вплив людського чинника.<br />
Розвиток головного аеропорту країни свідчить<br />
про позитивну динаміку в авіаційній галузі.<br />
Ми розвиваємо інфраструктуру, залучаємо<br />
нові авіакомпанії, збільшуємо пасажиропотік,<br />
покращуємо якість обслуговування. Ми прагнемо<br />
того, щоб візитна картка країни створила<br />
перше — обов'язково позитивне — враження<br />
про нашу державу.<br />
Оксана Ожигова,<br />
прес-секретар ДП "Міжнародний<br />
аеропорт "Бориспіль"
36<br />
Покликаний<br />
часом!<br />
"Нехай за нас і про нас<br />
розповідають наші діла…"<br />
Михайло Кузьмич<br />
Янгель<br />
(1911–1971)<br />
Доктор технічних наук (1960),<br />
академік АН <strong>України</strong> (1961),<br />
академік АН СРСР (1966),<br />
двічі Герой Соціалістичної Праці<br />
(1959, 1961),<br />
лауреат Ленінської премії (1960)<br />
та Державної премії СРСР (1967).<br />
Нагороджений Золотою медаллю<br />
С. Корольова (1970),<br />
медаллю "Почесний<br />
громадянин Байконуру".<br />
Минулого року світова<br />
спільнота відзначила 100 років<br />
від дня народження видатного<br />
вченого і мислителя, Головного<br />
конструктора ракетно-космічних<br />
систем академіка Михайла<br />
Кузьмича Янгеля — першого<br />
керівника Дніпропетровського<br />
конструкторського бюро<br />
"Південне". У 50–60-ті роки<br />
ХХ століття завдяки видатному<br />
таланту і особистим якостям<br />
він став в один ряд<br />
з першопрохідцями вітчизняного<br />
та зарубіжного ракетобудування<br />
"Нас водила молодість…"<br />
Писати про Янгеля — значить розповідати<br />
про долю країни, про мільйони хлопчиків, що<br />
пройшли через негоду 20-х років, через комсомольську<br />
юність, крізь завзяту працю перших<br />
п'ятирічок і лихо військових років. Хлопчиків,<br />
що стали академіками та воєначальниками, хліборобами<br />
та сталеварами. Хлопчиків, які підняли<br />
Батьківщину до космічних висот.<br />
Писати про Янгеля — значить побачити його<br />
життя крізь полум'я створених ним стартуючих<br />
у космос ракет, зрозуміти його характер —<br />
характер науковця та громадянина.<br />
Рівно в двадцять він прийшов у авіацію.<br />
Майже два десятиліття займався бойовими літаками.<br />
І останні більш як двадцять років — ракетами.<br />
Коротке життя геніальної людини, відзначене<br />
фатальною точністю: помер у день свого<br />
60-річчя 25 жовтня 1971 року. Лише з некролога<br />
світові стало відоме його ім'я: Михайло Янгель.
37<br />
На невеликому столику лежить огранована<br />
плита уральської яшми, що відтворює простори<br />
колись могутньої країни. Її прикрив карбований<br />
щит, поверх якого покладений меч. На його<br />
лезі, немов на бойовому чергуванні, застигли<br />
стратегічні ракети ... Це той самий ЩИТ, той<br />
самий МЕЧ, що створювався в неймовірно<br />
важкі роки "холодної війни". Ледь помітний<br />
напис: "Дорогому Михайлу Кузьмичу Янгелю<br />
від колективу конструкторського бюро. 25 жовтня<br />
1971 року". В день 60-річчя вченому подарували<br />
чимало унікальних сувенірів, але цей,<br />
створений у його рідному ОКБ, мабуть, найточніше<br />
відповідає суті його творчості.<br />
Цілком "таємно"<br />
Михайло Кузьмич Янгель. Епітети з найвищими<br />
ступенями: талановитий, видатний, геніальний<br />
— справляють враження, але мало говорять<br />
по суті. Вищі нагороди та почесні звання<br />
скоріше згущують, ніж розсіюють туман навколо<br />
людини, ім'я якої носить пік на Памірі, кратер<br />
на Місяці, мала планета. Його ім'ям названі<br />
вулиці, площі, школи, селище, станція метро в<br />
Москві, портрет викарбуваний на нагородній<br />
медалі. Він практично не відомий своїми роботами,<br />
фундаментальними працями, конструкторською<br />
школою.<br />
За відсутністю достовірної інформації ім'я<br />
вченого оточене легендами. За кордоном писали,<br />
що він німецький ракетник. Ніхто не спростував<br />
цю вигадку, але й не зважився сказати правду, бо<br />
ця правда (біографія конструктора) за радянських<br />
часів зберігалася за сімома печатями.<br />
Михайло Янгель<br />
та Ірина Стражева<br />
у день весілля.<br />
Травень 1939 р.<br />
Сибіряк<br />
Михайло Янгель — син чернігівського селянина.<br />
"Янга — ківш, корець, залізний черпак, у<br />
якому козаки в поході іноді варять юшку", —<br />
свідчить В. Даль. Запорізькі козаки називали<br />
ковшових "янгалами". Саме таке прізвище<br />
носив дід Михайла Кузьмича — Лаврентій.<br />
Відомостей про родовід Янгеля не збереглося,<br />
його ніхто не вів — усі були неписьменні. Відомо:<br />
дід академіка — Лаврентій Янгель — нащадок<br />
запорізьких козаків. Жив на Чернігівщині<br />
в селі Рижики (на кордоні <strong>України</strong> з Білорусією,<br />
поблизу Чорнобиля).<br />
З дружиною Іриною<br />
Вікторівною Стражевою<br />
та дітьми Людмилою<br />
та Олександром.
38<br />
За сімейними переказами, була в нього красуня<br />
дружина та два сини, Леонтій і Кузьма.<br />
Одного разу до маєтку завітав пан, сподобалася<br />
йому дружина козака і відвіз він її до столиці.<br />
Заграла "запорізька" кров Лаврена (так у миру<br />
звали діда Янгеля), збунтувався, підпалив<br />
панську комору... Вирок був суворий: вісім років<br />
каторги на Ленських золотих копальнях і вічне<br />
поселення в Сибіру. Так Янгелі стали сибіряками.<br />
І там уже писар через недбайливість замінив<br />
"Янгаль" на "Янгель". Саме там, у глухому селі<br />
Зиряново на березі Іліму, 25 жовтня 1911 року<br />
народився Михайло Янгель.<br />
Як гартувалася сталь<br />
Батько, Кузьма Лаврентійович, силу мав<br />
величезну — на ведмедя сам-один ходив. Мати,<br />
Ганна Павлівна, була завзятою рибалкою. Здавалося<br />
б, ніколи до річки бігати: родина велика,<br />
господарство… Але для улюбленої справи завжди<br />
знаходилася година-друга. Багато чого<br />
успадкував Михайло Кузьмич від своїх батьків:<br />
любов до сибірського простору, радість праці,<br />
чесність, пристрасть до полювання та риболовлі.<br />
Буремні роки жовтневого перевороту 1917<br />
року мало вплинули на життя родини Янгелів у<br />
далекому Сибіру. Десь там, за тайгою, у великих<br />
містах бурхливо народжувалась нова країна. Як<br />
кажуть, краєчком вуха мешканці села чули<br />
лозунги "Індустріалізація!", "Піднімемо пролетарські<br />
заводи!", "Наша індустрія — найдужчий<br />
удар по капіталізму!"… Ці гасла для сільських<br />
хлопців двадцятих років звучали точно так само,<br />
як "Даєш космос!" для їхніх однолітків у 61-му.<br />
Виступ М.К. Янгеля<br />
під час святкування<br />
25-річчя "Південмашу".<br />
Липень 1969 р.<br />
Михайла нестримно потягло до Москви.<br />
Батько відпустив сина. Він був упевнений, що<br />
Михайло проторує стежку до знань. Проте важкою<br />
виявилася ця дорога! Талант конструктора у<br />
Михайла Янгеля почав формуватися в цехах<br />
підмосковної ткацької фабрики імені Червоної<br />
Армії та Флоту. Фабричне життя захопило хлопця.<br />
Ще у ФЗУ він полюбив книги, не розлучався<br />
з ними ніколи. У вільну хвилину сідав біля<br />
вікна й читав, іноді до світанку. Його тягло вчитися.<br />
Мріяв про авіацію. Чому саме авіація?..<br />
Відповідь можна знайти у його спогадах: "Поперше,<br />
перкаль на фабриці робили, а крила в<br />
літаків були тоді перкалеві, і, по-друге, льотчики<br />
подобалися. Із тієї самої авіабригади, над<br />
якою шефствували комунари. А коли на сусіднє<br />
поле прилетів літак і всі ми, фабричні, поторкали<br />
його руками, я вирішив робити такі самі літаки.<br />
От і вибрав МАІ — інститут знаменитий, але<br />
важкий…"<br />
Біля бюста М.К. Янгеля:<br />
в центрі — дружина Михайла Кузьмича<br />
І.В. Стражева, льотчик-космонавт Г.С. Титов.<br />
1977 р.
39<br />
Путівка в небо<br />
У Пушкінському міськкомі комсомолу путівку<br />
на навчання Михайлу дали відразу: хлопець перевірений,<br />
активіст. Та й завзятий, не підведе в навчанні.<br />
Комуна подарувала майбутньому студентові<br />
костюм і краватку в смужку.<br />
Вчиться він із захватом, але прийшов день,<br />
коли його, молодого комуніста, викликали в партком<br />
і запропонували очолити комітет комсомолу<br />
МАІ. Робоче загартування, непримиренність,<br />
нарешті, енергійність, властива йому до кінця<br />
життя, виділяли Михайла Янгеля. Диплом він<br />
захистив трохи пізніше — не вистачило сил і на<br />
"секретарювання", і на навчання. Відмовитися ж<br />
від відповідального партійного доручення не міг.<br />
До речі, це був перший досвід партійної роботи,<br />
досвід, що потім став у пригоді.<br />
Диплом — одномісний швидкісний винищувачмоноплан.<br />
Керівник проекту — відомий авіаконструктор<br />
Микола Полікарпов. Він ставився до<br />
Михайла Янгеля з "пристрастю": змушував багато<br />
чого переробляти, сперечався з його пропозиціями,<br />
але потім майже завжди погоджувався. "У тебе<br />
голова є, — згадував Микола Миколайович. —<br />
Приходь до нас". Так Михайло Янгель став авіаконструктором.<br />
Слід зазначити, що конструкторське<br />
бюро Миколи Полікарпова ґрунтовно попрацювало<br />
над створенням літака-винищувача. Для середини<br />
тридцятих років винищувачі СРСР були найкращими<br />
у світі. Так, радянський И-16 мав швидкість<br />
455 кілометрів за годину і набирав висоту 5<br />
тисяч метрів за 6,2 хвилини. Не випадково їхнього<br />
конструктора називали "королем винищувачів".<br />
Відкриття бюсту<br />
М.К. Янгеля на його<br />
батьківщині.<br />
На фото: Герой<br />
Соціалістичної Праці<br />
СРСР, заступник<br />
головного конструктора<br />
КБ "Південне"<br />
М.І. Галась та секретар<br />
парткому КБ "Південне",<br />
майбутній Президент<br />
<strong>України</strong> Л.Д. Кучма.<br />
Жовтень 1977 р.<br />
"Особист"<br />
З середини тридцятих років це слово змушувало<br />
тремтіти всіх, незалежно від чинів та рангів. Велася<br />
нещадна боротьба з проявами буржуазної ідеології<br />
та численними "ворогами народу" за світле майбутнє<br />
радянського народу. Особові відділи та їх "уважні"<br />
співробітники були в перших рядах будівників<br />
комунізму і стежили, щоб, не дай Боже… Чим ця<br />
боротьба закінчувалася сьогодні знає кожен школяр.<br />
Саме тому, рішення Михайла Янгеля змінити<br />
творчу роботу в конструкторському бюро на посаду<br />
інженера особового відділу Міністерства авіаційної<br />
промисловості, було, м'яко кажучи, несподіваним.<br />
У багатьох виникло вельми слушне запитання:<br />
чому раптом таке різке зниження в посаді після<br />
десяти років роботи провідним конструктором,<br />
помічником головного конструктора, заступником<br />
директора дослідного авіазаводу, начальником<br />
льотно-випробувальної станції, заступником<br />
головного інженера ОКБ? На той час ніхто пояснити<br />
цього не міг. Або не хотів, не мав права.<br />
У 1959 році<br />
на базі ракет<br />
Р-12 створено<br />
ракетні війська<br />
стратегічного<br />
призначення.<br />
Ці ракети несли<br />
службу понад<br />
30 років
40<br />
Відповідь була зовсім близько. Недавно<br />
стало відомо: особовий відділ при Міністерстві<br />
авіаційної промисловості — це своєрідний науково-дослідний<br />
центр з реактивної техніки. В<br />
ньому працювали німецькі фахівці. Така засекреченість<br />
мала свою мету: не дати зрозуміти,<br />
що корені радянських ракетних перемог ідуть<br />
від німців. Питання стосувалося престижу країни,<br />
а це вже державна таємниця особливої<br />
важливості.<br />
Теорія та практика —<br />
справа велика<br />
Два роки роботи, вивчення трофейних документів<br />
дали Михайлу Янгелю найбагатшу поживу<br />
для міркувань про шляхи розвитку авіаційної<br />
та ракетної техніки. Стало зрозуміло: майбутнє<br />
— за реактивними машинами. 12 квітня 1950<br />
року в його трудовій книжці з'явився запис:<br />
"Призначений на посаду начальника відділу<br />
НДІ-88". Через деякий час його призначили<br />
заступником головного конструктора Сергія<br />
Павловича Корольова.<br />
Наприкінці 1950 року уряд Радянського<br />
Союзу поставив перед керівництвом інституту<br />
завдання розробити ракету Р-11 на довготривалих<br />
компонентах палива. Права головного конструктора<br />
ракети були надані Михайлу Янгелю.<br />
У листопаді 1951 року був завершений ескізний<br />
проект першої радянської ракети на висококиплячих<br />
компонентах палива. Негайно розпочалася<br />
розробка робочих креслень та передача їх у<br />
спеціально організовані цехи дослідного заводу<br />
НДІ-88 для початку її складання.<br />
У травні 1952 року Михайла Кузьмича Янгеля<br />
призначають директором НДІ-88 — Центрального<br />
науково-дослідного інституту з<br />
ракетної техніки, до складу якого входили ряд<br />
науково-дослідних відділів, дві філії, дослідний<br />
завод, експериментальні цехи та більш як десяток<br />
КБ, зокрема ОКБ-1 Сергія Корольова.<br />
27 липня 1952 року наказом міністра Михайло<br />
Янгель був затверджений головою науковотехнічної<br />
ради НДІ-88. Цей наказ надав конструктору<br />
можливість проводити науково-технічну<br />
політику інституту. Нові ідеї одержали<br />
"найвище благословення": спеціальною постановою<br />
уряду від 10 квітня 1954 року на базі дніпропетровського<br />
серійного ракетного заводу<br />
було створене Особливе конструкторське бюро<br />
(ОКБ-586).<br />
Дніпропетровськ<br />
До Дніпропетровська Михайло Кузьмич<br />
прибув у 1954 році як Головний конструктор<br />
заводу "Південний машинобудівний", який з<br />
1952 року був підключений до серійного виготовлення<br />
ракет Сергія Корольова. Новий керівник<br />
мав чітку програму дій: створити систему<br />
бойових ракетних комплексів, що цілком відповідають<br />
вимогам їх використання у військових<br />
частинах і перекривають за дальністю стрільби
41<br />
Пам'ятник<br />
на могилі<br />
М.К. Янгеля<br />
на кладовищі<br />
в Москві<br />
всі мислимі діапазони, включаючи міжконтинентальний.<br />
Саме такою стала ракета Р-12<br />
(8-К63), яка разом з Р-1 і Р-2 Сергія Корольова<br />
стали основою для створення в 1959 році ракетних<br />
військ стратегічного призначення. В далекому<br />
1962 році вона єдина з усіх стратегічних<br />
ракет СРСР захищала Кубинську революцію. З<br />
погляду сьогоднішнього дня ця операція мала<br />
історичне значення. Вперше в історії, опинившись<br />
у становищі рівної небезпеки з СРСР,<br />
США дійшли висновку, що їх величезний ядерний<br />
потенціал здатний знищити будь-яку країну,<br />
але не зможе захистити від знищення американський<br />
народ.<br />
Після цього розпочався процес ядерного<br />
роззброєння та заборони ядерних випробувань.<br />
5 серпня 1963 р. в Москві представниками<br />
СРСР, США і Великобританії був підписаний<br />
Договір про заборону випробувань ядерної<br />
зброї в атмосфері, в космічному просторі та під<br />
водою. І в цьому була найбільша заслуга Головного<br />
конструктора Михайла Кузьмича Янгеля.<br />
Обороноздатність<br />
насамперед<br />
Докорінний перелом гонки озброєнь СРСР<br />
та США був досягнутий лише у 80-х роках, коли<br />
був досягнутий ракетно-ядерний паритет стратегічних<br />
наступальних озброєнь двох наддержав.<br />
Радянському Союзу це далося величезною<br />
ціною, неймовірними зусиллями і відмовою від<br />
багатьох життєво важливих державних програм.<br />
Теоретичні та практичні рішення Михайла<br />
Янгеля з розвитку вітчизняного ракетобудування<br />
зіграли на цьому шляху визначальну роль.<br />
Досвід зі створення ракет Р-12, а також Р-14 і Р-<br />
16, прийнятих на озброєння в 1961 та в 1963<br />
роках відповідно, освоєння серійного виробництва<br />
допомогли його колективу в короткі терміни<br />
розробити нову потужну ракету Р-36 (8-<br />
К67). Ракета Р-36 в різних модифікаціях стала<br />
одним із найгрізніших засобів стратегічного<br />
озброєння.<br />
Створені ним об'єкти ракетно-космічної техніки<br />
свідчать про видатний конструкторський<br />
талант Головного конструктора.<br />
Викликає захоплення швидкість творчого<br />
мислення Михайла Кузьмича, розмаїття розроблених<br />
ним ракетних комплексів, майже цілковита<br />
відсутність нереалізованих проектів: бойові<br />
ракетні комплекси для армії, трансформація<br />
їх у космічні носії для виведення на навколоземні<br />
орбіти космічних апаратів, створення серії<br />
космічних апаратів військового, наукового та<br />
народногосподарського призначення, створення<br />
місячного посадкового модуля для проекту<br />
Сергія Корольова Н-1 — Л-3, пропозиція щодо<br />
створення ракети Р-56 для доставки експедиції<br />
на Місяць.<br />
У 1969 році на Раді Оборони Михайло Кузьмич<br />
представив своє бачення майбутньої найгрізнішої<br />
військової зброї — міжконтинентальних<br />
балістичних ракет стратегічного призначення.<br />
Міжконтинентальна ракета Р-16 —<br />
основа стратегічної могутності країни
42<br />
Вперше на найвищому офіційному рівні<br />
були проголошені п'ять принципів побудови<br />
бойових ракетних комплексів: високий ступінь<br />
захищеності на весь період перебування на<br />
бойовому чергуванні; застосування головних<br />
частин, що розділяються, як способу завдати<br />
високоефективний удар по супротивнику; мінометний<br />
старт як напрямок підвищення індустріальних<br />
методів виготовлення ракетних комплексів;<br />
підвищення гарантійних термінів перебування<br />
ракети на бойовому чергуванні;<br />
можливість знаходження ракетного комплексу<br />
в автономному режимі експлуатації.<br />
У них чітко вимальовувалися перспективи<br />
розвитку науки і техніки в загальнодержавному<br />
масштабі, пропонувалися конкретні завдання<br />
для науково-дослідних інститутів, конструкторських<br />
бюро і промисловості.<br />
Спадщина<br />
Від початку своєї діяльності Михайло Янгель<br />
формує основи тісного співробітництва між<br />
Конструкторським бюро "Південне" та "Південним<br />
машинобудівним заводом". Бурхливо розвивається<br />
співпраця КБ і заводу з Академією<br />
наук <strong>України</strong> та СРСР, галузевими інститутами;<br />
створюється Дніпропетровський фізико-технічний<br />
інститут (кузня кадрів дніпропетровських<br />
ракетобудівників). Президент Академії наук<br />
СРСР М. Келдиш зазначав: "Михайло Кузьмич<br />
Янгель зробив великий внесок в організацію<br />
різноманітних досліджень у галузі аеродинаміки,<br />
балістики, матеріалознавства та багатьох<br />
інших проблем, необхідних для розвитку нової<br />
галузі — однієї з вершин сучасного науково-технічного<br />
прогресу ".<br />
Його зусиллями в місті на Дніпрі був створений<br />
потужний ракетно-космічний комплекс.<br />
Михайло Кузьмич брав активну участь у<br />
створенні в 1959 році в Харкові КБ Електроприладобудування<br />
— КБЕ (нині "Хартрон") для розробок<br />
систем управління до його ракет. У 1961<br />
році, працюючи над ракетою Р-36, він ставить<br />
завдання щодо використання бортової цифрової<br />
обчислювальної машини (БЦВМ), що було<br />
реалізоване для системи управління її першої<br />
модифікації — ракети Р-36М (15А14). У 1971<br />
році, вперше в СРСР, був здійснений запуск<br />
нової ракети з системою управління, що включає<br />
БЦВМ.<br />
Керівник міжнародної програми "Інтеркосмос"<br />
Борис Петров зазначав: "З ім'ям Михайла<br />
Янгеля пов'язане виникнення принципово<br />
нового напряму в галузі ракетобудування. Дуже<br />
важливо відзначити те, що він мав чудову здатність<br />
не тільки висувати нові оригінальні ідеї,<br />
але і втілювати їх у конкретні конструкторські<br />
розробки та доводити до завершального етапу —<br />
серійного випуску".<br />
Дніпропетровський ракетно-космічний комплекс<br />
за роки свого існування створив чотири<br />
покоління бойових ракетних комплексів стратегічного<br />
призначення, зокрема, міжконтинентальний<br />
балістичний носій 15А18М, п'ять типів<br />
космічних носіїв, понад сімдесят типів космічних<br />
апаратів. Космічні носії "Зеніт-2",<br />
"Зеніт-3SL", "Циклон-2", "Циклон-3", "Дніпро",<br />
відомі тепер у всьому світі.<br />
Головний корпус Конструкторського бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля.<br />
Біля входу — перша дніпровська ракета Р-12<br />
та неперевершена МБР "Воевода" (SS–18)
43<br />
Створена Михайлом Янгелем кооперація з<br />
українських наукових і промислових підприємств<br />
у Дніпропетровську, Києві, Харкові,<br />
Новокраматорську, Павлограді та інших містах,<br />
а також з підприємствами Російської Федерації<br />
продовжує успішно працювати.<br />
Під керівництвом Михайла Кузьмича виросла<br />
плеяда талановитих інженерів і конструкторів,<br />
керівників підприємств та організацій.<br />
Багато колишніх працівників КБ "Південне"<br />
ім. М.К. Янгеля стали видатними вченими, державними<br />
діячами.<br />
Після смерті Михайла Кузьмича майже двадцять<br />
років КБ очолював його соратник Володимир<br />
Федорович Уткін, академік АН <strong>України</strong> та<br />
Росії. Зі стін КБ вийшли Президент <strong>України</strong><br />
Л. Кучма, академіки НАН <strong>України</strong> С. Конюхов<br />
(Генеральний конструктор КБ "Південне" у<br />
1991–2011 роках), В. Горбулін (секретар Ради<br />
національної безпеки і оборони <strong>України</strong>),<br />
В. Пилипенко (директор Інституту технічної<br />
механіки НАНУ), академік РАН Ю. Семенов<br />
(Генеральний конструктор РКК "Енергія"<br />
ім. С.П. Корольова) та багато інших.<br />
Його ім'ям названо пік на Памірі та кратер на<br />
Місяці. Його "вироби" стали основою ракетних<br />
військ стратегічного призначення СРСР. Одна<br />
з його ракет занесена до книги рекордів Гіннеса,<br />
як "найпотужніша міжконтинентальна балістична<br />
ракета у світі". Американці її назвали<br />
"Сатана".<br />
Легенди про людей народжуються при їхньому<br />
житті, після смерті вони лише визнаються<br />
всіма, або розчиняються в часі. Життя Михайла<br />
Кузьмича Янгеля легендарне. Йому призначено<br />
довго зберігатися в людській пам'яті. Головний<br />
конструктор ракетно-космічних систем, академік,<br />
двічі Герой Соціалістичної Праці Михайло<br />
Кузьмич Янгель заслужив право на безсмертя!<br />
Валерій Ворона<br />
(за матеріалами, люб'язно наданими редакції<br />
"<strong>Авіатор</strong>а <strong>України</strong>" директором Інституту аерокосмічних<br />
систем НАУ В. Азарсковим, директором<br />
Аерокосмічного інституту В. Шмаровим,<br />
головою Державного космічного агентства <strong>України</strong><br />
Юрієм Алексєєвим).<br />
Вічно в строю.<br />
Пам'ятник М. К. Янгелю<br />
на території<br />
"Південмашу"<br />
та КБ "Південне".<br />
Скульптор<br />
Г.Н. Кальченко.
44<br />
Новий крок<br />
на ринку<br />
космічних<br />
послуг<br />
Юрій<br />
Алексєєв<br />
Голова Державного<br />
космічного<br />
агентства <strong>України</strong>
45<br />
У пошуках надійного партнера<br />
Молода українська держава визначила<br />
одним із стратегічних проектів будівництво<br />
власного стартового комплексу. Така потреба<br />
зумовлена об'єктивними причинами. З одного<br />
боку, наша країна має піввіковий досвід у створенні<br />
бойових ракет та ракет-носіїв космічного<br />
призначення, військових супутників та космічних<br />
апаратів наукового та народногосподарського<br />
призначення, інтелектуальний потенціал<br />
та потужну науково-технічну базу. З іншого —<br />
географічне розташування не дає можливості<br />
мати власний стартовий комплекс для здійснення<br />
пускових послуг. Це зумовило необхідність<br />
пошуку країни, зацікавленої у використанні<br />
технологічних розробок та багатого досвіду<br />
<strong>України</strong>. Таким партнером стала Бразилія. Вона<br />
володіє територією для створення космодрому<br />
та має бажання розвивати власну космічну програму.<br />
екватора. Низька чисельність населення в регіоні<br />
та близькість до океану дозволяє здійснювати<br />
доставку вантажів, обладнання, ракет-носіїв та<br />
космічних апаратів на космодром морським<br />
шляхом, який є дешевшим за інші. Для термінової<br />
доставки вантажів може бути використаний<br />
аеропорт в Алкантарі, який здатний приймати<br />
важкі транспортні літаки.<br />
Стартовий майданчик — екватор<br />
На момент укладання угоди про спільне<br />
будівництво стартового комплексу між Україною<br />
та Бразилією наша країна мала корисний<br />
досвід міжнародного проекту "Морський старт".<br />
Він передбачає пуск ракети-носія з морської<br />
платформи, розміщеної в районі екватора.<br />
Старт з екватора за рахунок швидкості обертання<br />
Землі дає ракеті додаткове прискорення, що<br />
дозволяє збільшити корисне навантаження до<br />
30 відсотків. Принцип екваторіального розміщення<br />
космодрому був застосований і при<br />
виборі стартового майданчика на території Бразилії.<br />
Найпридатнішою для його розміщення<br />
виявилася Алкантара, що знаходиться поблизу<br />
"Циклон-4" — шлях у космос<br />
Ще у 2003 році Україна та Бразилія підписали<br />
договір про довгострокове співробітництво в<br />
рамках програми створення стартового комплексу<br />
"Циклон-4". Він дозволяє обом країнам<br />
на паритетних умовах здійснювати запуски космічних<br />
апаратів як у національних інтересах,<br />
так і на комерційних засадах. Реалізацію проекту<br />
в частині створення та експлуатації стартового<br />
комплексу здійснює українсько-бразильська<br />
компанія "Алкантара Циклон Спейс". Для <strong>України</strong><br />
цей проект є надзвичайно важливим,<br />
оскільки дозволить разом з Бразилією здійснювати<br />
пуски цілком незалежно. Бізнес-планом<br />
передбачено до 6 пусків на рік. Згідно з розподілом<br />
відповідальності сторін Україна має забезпечити<br />
розробку ракети-носія та підготовку<br />
виробничої бази для її серійного виготовлення.<br />
Бразилія — створення загальної наземної<br />
інфраструктури пускового центру Алкантара<br />
(центр управління польотом, морський порт,<br />
дороги, системи енергопостачання, засоби<br />
водопостачання тощо).<br />
Україна та Бразилія на паритетній основі<br />
створюють наземний комплекс для забезпечення<br />
пусків ракети-носія "Циклон-4".
46<br />
Від задумів до виробництва<br />
Як відомо, одна справа спроектувати, інша —<br />
втілити задум у життя. Не кожному це під силу.<br />
На щастя, Україні довго шукати виконавців не<br />
довелося. Ними стали флагмани космічної галузі<br />
нашої країни — Державне підприємство<br />
"Конструкторське бюро "Південне" та Державне<br />
підприємство "Виробниче об'єднання "Південмашзавод".<br />
У проекті також беруть участь 22<br />
державні установи, 7 акціонерних товариств, 4<br />
наукові організації, що входять до сфери управління<br />
Державного космічного агентства <strong>України</strong>.<br />
У проекті також задіяні 47 підприємств,<br />
установ та організацій машинобудівної, металургійної,<br />
хімічної та інших галузей, а також<br />
Національної академії наук <strong>України</strong>. Робота над<br />
проектом об'єднує близько 50 тисяч фахівців,<br />
зокрема 47 докторів наук та 315 кандидатів наук.<br />
Реалізація проекту передбачає використання<br />
можливостей наземної космічної інфраструктури<br />
<strong>України</strong> в Національному центрі управління<br />
та випробувань космічних засобів та пунктів<br />
спостереження за космічним простором.<br />
Космічний ракетний комплекс<br />
"Циклон-4": стратегія та економіка<br />
Рішенням Уряду проект віднесено до таких,<br />
що мають стратегічне значення для економічного<br />
розвитку країни. Він базується на основних<br />
технічних рішеннях, використаних у його попередниках<br />
— високонадійних носіях: двоступеневому<br />
"Циклон-2" та триступеневому "Циклон-3".<br />
Слід зауважити, що "Циклон-4" має багато<br />
нових конструктивних розробок та технологічних<br />
новацій. Так, розроблено новий третій ступінь<br />
зі збільшеним запасом компонентів палива<br />
та високоточна система управління.<br />
Нова система заправки ракети-носія забезпечує<br />
надходження компонентів палива в баки з<br />
нижнього торця ракети, а не збоку, як у попередників.<br />
Це підвищує безпеку та рівень захисту<br />
навколишнього середовища. Розроблений<br />
новий головний обтікач зі збільшеною зоною та<br />
комфортнішими умовами для розміщення під<br />
ним корисного навантаження. Значно поліпшені<br />
енергетичні характеристики ракети — вона<br />
стала більш потужною та привабливою для<br />
потенційних замовників.
47<br />
Проект "Циклон-4" вже пройшов складний<br />
період юридичних, правових погоджень у Бразилії<br />
та Україні, і сьогодні його реалізація вийшла на<br />
фінішну пряму. Що стосується ракети-носія: підготовлена<br />
вся технічна документація; тривають<br />
роботи з виготовлення дослідних вузлів та проведення<br />
їх наземного експериментального відпрацювання;<br />
добігає кінця підготовка виробничої<br />
бази. На особливу увагу заслуговує розробка нової<br />
сучасної високоточної системи управління ракети-носія.<br />
Вона створюється на базі лазерних технологій<br />
з використанням супутникової системи<br />
навігації (GPS). Її основу складає інерціальна навігаційна<br />
система (БІНС) без платформи, яка пройшла<br />
повний цикл наземних випробувань, а також<br />
випробувань у складі спеціально створених лабораторій<br />
на базі автомобіля та літака. Проведено<br />
льотні випробування БІНС на ракеті-носії "Дніпро".<br />
Сьогодні здійснюються роботи з виготовлення<br />
дослідного зразка ракети-носія "Циклон-4" для<br />
льотних випробувань та електрозаправного макета<br />
РН "Циклон-4" для забезпечення перевірки обладнання<br />
наземного комплексу.<br />
У рамках реалізації "Циклон-4" вперше в світовій<br />
практиці було прийняте рішення створити<br />
на території <strong>України</strong> випробувальний полігон<br />
для проведення комплексного сумісного відпрацювання<br />
агрегатів і систем, що забезпечують<br />
підготовку до пуску і пуск ракети-носія до їх<br />
транспортування на місце постійної експлуатації<br />
— космодром Алкантара. Заводський випробувальний<br />
комплекс "Сухий космодром" розгортається<br />
на території Науково-виробничої<br />
групи "Дніпротехсервіс". Проведення випробувань<br />
в умовах, що моделюють штатну роботу<br />
агрегатів і систем космічного ракетного комплексу<br />
"Циклон-4", дозволить звести до мінімуму<br />
ризики затримки розгортання космодрому в<br />
Алкантарі. Інтенсивно ведуться будівельні<br />
роботи на наземному комплексі: практично<br />
завершено розчищення території під будівництво;<br />
споруджено два контрольно-пропускних<br />
пункти; триває будівництво споруд та будівель;<br />
почато будівництво фундаментів головних споруд,<br />
дренажної системи та доріг. Маємо надію,<br />
що в 2013 році комплекс буде введено в дію.<br />
Виконання проекту "Циклон-4" дасть Україні<br />
можливість вивести на світовий ринок космічних<br />
пускових послуг нову вітчизняну ракетуносій<br />
"Циклон-4". Це зміцнить її світове реноме<br />
як космічної держави, а Бразилії дозволить увійти<br />
до елітного клубу космічних держав.
48<br />
Інформатизація бізнесу —<br />
потреба сьогодення<br />
К. Богданова,<br />
молодший науковий співробітник<br />
відділу розвитку<br />
інформаційних технологій НАУ<br />
Нещодавно Державне агентство з питань<br />
науки, інновацій та інформатизації <strong>України</strong><br />
провело в м. Києві Міжнародний науковий конгрес<br />
з розвитку інформаційно-комунікаційних<br />
технологій та розбудови інформаційного суспільства<br />
в Україні. Конгрес став важливим заходом<br />
у рамках проведення в 2011 році Року освіти<br />
та інформаційного суспільства.<br />
За важливістю, широтою тематики, рівнем<br />
представництва, географією та кількістю учасників<br />
конгрес став найвагомішим інформаційним<br />
заходом року. У міжнародному форумі<br />
брали участь представники Адміністрації Президента<br />
<strong>України</strong>, члени комітетів Верховної<br />
Ради <strong>України</strong>, Кабінету Міністрів <strong>України</strong>, співробітники<br />
центральних органів виконавчої<br />
влади, обласних державних адміністрацій,<br />
керівники і фахівці підприємств промислового<br />
сектору економіки, галузі зв'язку, бібліотек,<br />
провідних наукових установ і вищих навчальних<br />
закладів, профільних громадських організацій,<br />
керівники провідних вітчизняних та закордонних<br />
ІКТ-компаній.<br />
На пленарному засіданні, яке відкрив Голова<br />
Державного агентства з питань науки, інновацій<br />
та інформатизації <strong>України</strong>, академік НАН <strong>України</strong><br />
Володимир Семиноженко, з промовою<br />
виступив прем'єр-міністр <strong>України</strong> Микола Азаров.<br />
Він зазначив, що приріст вітчизняного ІТринку<br />
склав за 2011 рік (порівняно з 2010<br />
роком) 60 %, а його розвиток уряд визнав одним<br />
із шести пріоритетних напрямків розбудови<br />
нашої держави. Микола Янович підкреслив, що<br />
уряд прогнозує на 2015 рік 8 % ВВП <strong>України</strong> на<br />
долю саме ІТ-сектору, а це приблизно 15 млрд.<br />
гривень. Прем'єр-міністр <strong>України</strong> також<br />
докладно зупинився на якості підготовки ІТфахівців<br />
вітчизняними вищими навчальними<br />
закладами. Він підкреслив, що в їхніх програмах<br />
простежується дисбаланс підготовки фахівців з<br />
потребами реального сектору економіки, зокрема<br />
бізнес-структур та органів державної влади.<br />
На пленарному засіданні з темою доповіді<br />
"Міжнародний трансфер технологій з використанням<br />
сучасних інформаційно-комунікаційних<br />
технологій: можливості для <strong>України</strong>" виступив<br />
заступник директора Інституту кібернетики<br />
ім. В. М. Глушкова НАН <strong>України</strong>, професор,<br />
академік НАН <strong>України</strong>, доктор технічних наук<br />
Олександр Палагін. Він, зокрема, зазначив, що<br />
"процес диференціації науки вичерпано, і світо-<br />
Інна Цибулько,<br />
провідний аналітик<br />
прес-служби<br />
прес-центру<br />
відділу<br />
гуманітарного<br />
розвитку<br />
та соціальних<br />
комунікацій<br />
Олександра<br />
Шепель,<br />
молодший<br />
науковий<br />
співробітник
Андрій Краснопольський,<br />
завідувач відділу розвитку інформаційних<br />
технологій виступає з доповіддю у секції<br />
49<br />
ва наукова спільнота переводить діяльність у<br />
фазу інтеграції інновацій та бізнесу, про що<br />
свідчить створення у світі наукових парків, бізнес-інкубаторів,<br />
тощо".<br />
Робота конгресу проходила в секціях: "Державна<br />
політика у сфері розвитку ІКТ та формуванні<br />
інформаційного суспільства в Україні";<br />
"Е-урядування та інші е-застосування"; "ІКТінфраструктура";<br />
"Індустрія програмної продукції";<br />
"Проблеми та пріоритети створення національної<br />
електронної бібліотеки".<br />
Слід зазначити, що за планом у конгресі<br />
мали брати участь 350–400 учасників, але кількість<br />
бажаючих була значно більшою. Саме<br />
тому організатори відбирали учасників дуже<br />
ретельно. Незважаючи на конкуренцію, Національний<br />
авіаційний університет був гідно представлений<br />
у секції "ІКТ-інфраструктура" доповідями<br />
"Методологія інформатизації науковопрактичного<br />
супроводу експлуатації авіаційної<br />
техніки" (к. т. н., доцент, перший проректор<br />
Максим Луцький) та "Автоматизація освітньої<br />
діяльності вищого навчального закладу <strong>України</strong>"<br />
(к. т. н., завідувач відділу розвитку інформаційних<br />
технологій Андрій Краснопольський).<br />
Учасники конгресу мали змогу ознайомитися з<br />
виставкою новітніх рішень у сфері інформаційнокомунікаційних<br />
технологій провідних вітчизняних<br />
і закордонних ІКТ-компаній, яку організував<br />
Український науковий центр розвитку інформаційних<br />
технологій. Національний авіаційний університет<br />
представив розробку відділу розвитку<br />
інформаційних технологій — автоматизовану<br />
систему "Держатестація-К". Для демонстрації<br />
системи фахівцями відділу П. Луцько та О. Косьянчуком<br />
була змонтована віртуальна машина на<br />
персональному комп'ютері, на якій розгорнули<br />
прототип системи. В короткий термін були розроблені<br />
рекламні ролики та презентації. Окрім практичних<br />
напрацювань НАУ був представлений науковою<br />
літературою та науковим журналом за<br />
фаховим спрямуванням, які було надано деканом<br />
факультету комп'ютерних наук, д. т. н., професором<br />
Миколою Сидоровим. Глибоко символічним<br />
є і те, що стенд Національного авіаційного університету<br />
відвідали радники Посольства Грузії в<br />
Україні та перший секретар Посольства республіки<br />
Болгарія в Україні. Вони, відзначили високий<br />
освітньо-науковий рівень університету та виявили<br />
бажання співпрацювати.<br />
Сергій Черіпко,<br />
заступник<br />
директора<br />
Інституту<br />
доуніверситетської<br />
підготовки<br />
Голова Державного агентства<br />
з питань науки, інновацій<br />
та інформатизації <strong>України</strong>,<br />
академік НАН <strong>України</strong><br />
Володимир Семиноженко<br />
та прем'єр-міністр <strong>України</strong><br />
Микола Азаров біля стенду НАУ
50<br />
Новий етап<br />
розвитку<br />
Володимир Гребенніков,<br />
голова профспілкового комітету<br />
співробітників НАУ<br />
У ХХІ століття Україна увійшла в дещо кращому<br />
стані. Поліпшилася ситуація і в Національному<br />
авіаційному університеті, який у 2008<br />
році очолив Микола Сергійович Кулик. У лютому<br />
2010 року вищий навчальний заклад отримав<br />
статус самоврядного дослідного університету.<br />
Відповідні позитивні зміни відбулися і в діяльності<br />
первинних профспілкових організацій<br />
співробітників та студентів і аспірантів НАУ.<br />
Удосконалилися форми та методи їхньої роботи,<br />
ефективніше стали виконуватися статутні<br />
обов'язки. Завдяки продуманим діям, реальній<br />
турботі про індивідуальні та колективні інтереси<br />
співробітників і студентів вдалося не тільки зберегти,<br />
а й дещо збільшити кількісний склад<br />
профспілкових організацій університету. І це<br />
всупереч загальній тенденції до зменшення<br />
членства у профспілках <strong>України</strong>.<br />
У зв'язку зі змінами у структурі НАУ в профспілкових<br />
організаціях університету відбувалися<br />
відповідні реорганізації. Базовою структурою<br />
стали профбюро інститутів. Серед головних завдань<br />
профспілкових комітетів була і залишається<br />
підготовка Колективного договору, в напрацюванні<br />
структури і змісту якого брав участь увесь<br />
трудовий колектив. Минулого року всі категорії<br />
співробітників університету значну увагу приділяли<br />
житловому будівництву. З відомих причин у<br />
2008 році реалізація житлової програми була<br />
припинена. У квітні 2011 року зусиллями народного<br />
депутата <strong>України</strong>, першого проректора НАУ<br />
Максима Луцького було відновлене спорудження<br />
бюджетного житла (у м. Вишневе по вул. Вітянській,<br />
2). З допомогою Державної іпотечної<br />
установи "заморожений" об'єкт став інтенсивно<br />
будуватися і вже у ІІІ кварталі <strong>2012</strong> року 60 наших<br />
працівників отримають нові квартири.<br />
Усю основну роботу профспілковий комітет<br />
співробітників НАУ проводив через профільні<br />
постійно діючі комісії: з соціальних питань та<br />
Конференція трудового колективу.<br />
Ухвалення колективного договору.<br />
2011 р.
Зустріч з<br />
членами<br />
профкому.<br />
2010 р.<br />
51<br />
оздоровлення, виробничої, культурно-масової<br />
та спортивної роботи, організаційно-масової<br />
роботи. В діяльності цих комісій також брали<br />
участь профспілкові активісти. Члени профспілкового<br />
виборного органу були представлені<br />
в ряді університетських комісій, а голова профкому<br />
є членом вченої ради, конкурсної комісії<br />
університету, комісії з трудових спорів тощо. В<br />
ці роки профспілка університету склалася в єдиний<br />
активний та творчий колектив, який принципово<br />
ставиться до вирішення "малих і великих"<br />
питань. Профком послідовно втілює у<br />
життя одну з головних своїх функцій — захист<br />
прав та інтересів членів профспілки. Так, за<br />
його сприяння при скороченні штатів та реорганізації<br />
відділів і служб в основному вдавалося<br />
позитивно вирішувати кадрові питання, здійснювати<br />
працевлаштування співробітників у<br />
інших структурних підрозділах університету.<br />
Саме це у 2006 році спонукало профком прийняти<br />
рішення не створювати постійно діючої<br />
комісії з трудових спорів, а її функції перекласти<br />
на виробничу комісію.<br />
Солідарна система, на якій ґрунтується робота<br />
профспілок, визначила важливий напрям діяльності<br />
профкому — надання матеріальної допомоги<br />
членам профспілки. Грошова допомога постійно<br />
надавалася для лікування, проведення медичних<br />
операцій, на поховання тощо. Щороку допомогу<br />
отримували понад 200 спілчан.<br />
Громадські інспектори профспілки систематично<br />
здійснювали контроль за дотриманням в<br />
університеті вимог законів та інших нормативно-правових<br />
актів з охорони праці, брали участь<br />
в атестації робочих місць, розслідуванні нещасних<br />
випадків тощо. Щороку в рамках Всесвітнього<br />
дня охорони праці та Дня охорони праці в<br />
Україні проводився "Тиждень охорони праці".<br />
Члени профспілки постійно отримували<br />
необхідні консультації з питань соціального<br />
захисту, пенсійного забезпечення, медичного<br />
обслуговування та ін.<br />
За висновками соціологів головним критерієм<br />
щасливого життя є здоров'я людини. Тому<br />
турбота про оздоровлення працівників завжди<br />
перебуває в центрі уваги профспілки.<br />
В музеї НАУ. 2010 р.
52<br />
Засідання<br />
профкому.<br />
2010 р.<br />
Поступово зростала кількість придбаних<br />
путівок. Члени профспілкової організації університету<br />
та їх родини мали можливість оздоровлюватися<br />
в мальовничих куточках Криму —<br />
Центрі медичної реабілітації та санаторного<br />
лікування "Крим" (с. Партеніт), пансіонаті<br />
"Примор'я" (смт. Коктебель), на базі відпочинку<br />
"Золотий берег" (с. Штормове), санаторії<br />
"Алуштинський" (м. Алушта), "Московський"<br />
(с. Малореченське) та ін.<br />
З 2005 року профком започаткував організацію<br />
відпочинку співробітників університету під<br />
час новорічно-різдвяних та травневих канікул у<br />
санаторіях Закарпаття — "Водограй" (с. Чинодієво),<br />
"Термал Стар" (с. Нижнє Солотвино),<br />
"Мармуровий Палац" (м. Моршин), Гостинний<br />
двір "Князь Голіцин" (смт. Новий Світ) тощо.<br />
У своїх відгуках співробітники університету зазначають,<br />
що, перебуваючи в цих місцях, вони<br />
отримали велике задоволення. Організацією<br />
санаторно-курортного лікування співробітників<br />
займалася комісія Фонду соціального страхування<br />
НАУ. Щороку працівники університету<br />
отримували майже 80 путівок. Ця комісія займалася<br />
також оздоровленням їх дітей на узбережжі<br />
Чорного моря та в курортній місцевості Київської<br />
області, новорічними подарунками.<br />
Профспілковий комітет виявляв турботу про<br />
ветеранів університету та учасників Великої Вітчизняної<br />
війни. Крім привітань вони отримували<br />
грошову допомогу, світлини на пам'ять про<br />
такі зустрічі.<br />
Належну увагу профком приділяв культурномасовій<br />
і спортивній роботі. Щороку співробітники<br />
університету з великим піднесенням чекають<br />
на проведення новорічних свят та Міжна-<br />
Святкування<br />
8 Березня
53<br />
родного жіночого дня 8 Березня, що за традицією<br />
відзначаються у клубі "Форсаж". Профком<br />
також сприяв відзначенню в НАУ професійних<br />
свят — медичного працівника, вчителя, бібліотекаря<br />
тощо.<br />
Незабутні враження залишили виставки<br />
творчих робіт співробітників — оберегів, вишиванок,<br />
малюнків, світлин тощо. Духовному збагаченню<br />
і розширенню світогляду сприяли<br />
поїздки вихідного дня до Одеси, Умані, Харкова,<br />
Хмельницького, Чернігова, Почаївської<br />
лаври тощо. Особливо запам'яталися екскурсії<br />
до Кам'янця-Подільського на день святкування<br />
міста, де проводилися яскраві театралізовані<br />
профактивістами, в тому числі з представниками<br />
країн СНД, зокрема профкомом співробітників<br />
"МАТІ" — Російського державного технологічного<br />
університету ім. К.Е. Ціолковського.<br />
Профком запровадив практику систематично<br />
організовувати конкурси дитячої творчості<br />
до знаменних дат — Дня Перемоги, Міжнародного<br />
дня захисту дітей, ювілеїв університету<br />
тощо. Кожен учасник виставки був відзначений<br />
подарунком.<br />
Зміни на краще відбулися і в діяльності первинної<br />
профспілкової організації студентів та<br />
аспірантів НАУ, яку очолює Володимир Яскель.<br />
У цьому профспілковому осередку студенти та<br />
Санаторій "Крим"<br />
(смт. Партеніт)<br />
вистави, рицарські турніри. Влаштовувалися<br />
екскурсії історичними місцями Києва, відвідання<br />
київських театрів, Маріїнського палацу,<br />
Будинку кіно. Серед фізкультурно-спортивних<br />
заходів для працівників університету слід відзначити<br />
організацію змагань із шахів, волейболу,<br />
плавання, настільного тенісу.<br />
Важливого значення надавалося у профспілці<br />
обміну досвіду ведення профспілкової роботи.<br />
З інформацією про це члени профкому та<br />
профбюро структурних підрозділів знайомилися<br />
переважно у профспілковій пресі — газеті<br />
"Профспілкові вісті", сайтах Федерації профспілок<br />
<strong>України</strong> та Профспілки авіапрацівників<br />
<strong>України</strong>. Досвід діяльності ППО співробітників<br />
НАУ поширювався на пленумах ЦК Профспілки<br />
авіапрацівників <strong>України</strong>, в ході зустрічей з<br />
аспіранти університету в разі потреби отримували<br />
матеріальну допомогу на лікування, у зв'язку<br />
з одруженням, народженням дитини, смертю<br />
близьких. Значну роботу профспілка проводить<br />
щодо працевлаштування студентів. Члени<br />
профспілки користувалися путівками до санаторію-профілакторію<br />
університету, оздоровчими<br />
путівками в зимовий та літній періоди. Вони<br />
безкоштовно отримували кваліфіковані юридичні<br />
консультації з соціальних та правових<br />
питань тощо. На сайті профкому студенти знайомилися<br />
з докладною інформацією про мотивацію<br />
членства у профспілці НАУ.<br />
У цілому первинні профспілкові організації,<br />
належним чином виконуючи свої обов'язки,<br />
сприяли всебічному розвитку Національного<br />
авіаційного університету.
54<br />
ПУЛЬС НАУ<br />
Щасти тобі, "Україно"!<br />
У Колонній залі Національної філармонії<br />
<strong>України</strong> ім. Лисенка відбувся святковий концерт<br />
стипендіатів Президентського фонду Леоніда<br />
Кучми "Україна". Він був присвячений 8-ій річниці<br />
створення цієї благодійної організації. Едуард<br />
Куртінін, студент першого курсу факультету<br />
літальних апаратів Аерокосмічного інституту<br />
Національного авіаційного університету, привітав<br />
Леоніда Даниловича святковим короваєм.<br />
На свято фонду "Україна" завітали: генеральний<br />
директор-художній керівник Національного<br />
заслуженого академічного ансамблю танцю<br />
<strong>України</strong> ім. П. Вірського Мирослав Вантух,<br />
Надзвичайний і Повноважний посол Республіки<br />
Білорусь в Україні Валентин Величко та інші<br />
давні друзі Президентського фонду.<br />
Леонід Кучма зазначив: "Наші таланти затребувані<br />
в усьому світі, незалежно від того митці вони<br />
чи представники технічних професій. Я глибоко<br />
переконаний, що молоді треба створити умови<br />
для розкриття своїх талантів у рідній державі".<br />
У святковому концерті брали участь: Владислав<br />
Лелюшкін, Олександр Олесеюк, Роман<br />
Лопатинський, Соломія Лук'янець, Роман<br />
Лопатинський, Марко Топчій, Микита Лях,<br />
Анастасія Товстенко, Дарина Гаврик, Марія Усіченко,<br />
ансамбль "Цвітень", хорова капела "Дзвіночок",<br />
джаз-оркестр "Little Band AcademiA".
55<br />
Недержавна освіта:<br />
сьогодні та завтра<br />
У Київському Будинку вчителя відбулися<br />
V Всеукраїнський форум приватних навчальних<br />
закладів та II Міжнародна конференція незалежних<br />
шкіл Європи "Розмаїття в освіті — яка школа<br />
потрібна Україні?". Форум організовано громадськими<br />
організаціями, Агенцією розвитку<br />
освітньої політики та Асоціацією приватних<br />
закладів освіти Києва за підтримки Національної<br />
Академії педагогічних наук <strong>України</strong>, Головного<br />
управління освіти і науки КМДА, низки громадських<br />
організацій та Ради незалежних шкіл<br />
Європи, яка об'єднує національні асоціації приватної<br />
та альтернативної освіти 23 країн Європи.<br />
Почесними гостями форуму були заступник<br />
голови Київської міської державної адміністрації<br />
Леонід Новохатько та народний депутат<br />
<strong>України</strong>, перший проректор НАУ Максим<br />
Луцький. У рамках форуму відомі культурологи,<br />
соціологи, лідери освіти <strong>України</strong>, громадські<br />
діячі та міжнародні експерти шукали відповіді<br />
на питання: "Освіта як майбутнє. Яка освіта<br />
насправді потрібна Україні?"; "Розмаїття в освіті<br />
— світова тенденція та українська реальність.<br />
Чи здатна Україна відмовитися від авторитаризму<br />
в освіті?"; "Кому і навіщо потрібна приватна<br />
школа?"; "Що являють собою поняття "свобода<br />
в освіті" і "право вибору освіти"?"; "Скільки<br />
коштує "безоплатна" освіта? Реальна вартість<br />
розмаїття в освіті"; "Правова, економічна та громадська<br />
підтримка нової школи".<br />
Під час форуму Максим Луцький повідомив,<br />
що Комітет Верховної Ради <strong>України</strong> з питань<br />
науки і освіти найближчим часом планує провести<br />
виїзне засідання щодо реформування дошкільної<br />
та загальної середньої освіти та недержавних<br />
навчальних закладів. Він запропонував<br />
освітянам долучитися до роботи і сформувати<br />
конкретні законодавчі ініціативи стосовно врегулювання<br />
діяльності навчальних закладів<br />
недержавної форми власності.
56<br />
Видатному авіаконструктору<br />
присвячується<br />
Л. Братіца,<br />
доцент кафедри машинознавства<br />
Аерокосмічного інституту<br />
1 березня <strong>2012</strong> року в залі вченої ради Національного<br />
авіаційного університету відбулося<br />
засідання секції "Антонівські читання", яке<br />
проходило в рамках Міжнародної науковопрактичної<br />
конференції студентів і молодих<br />
учених "ПОЛІТ-<strong>2012</strong>". Захід був присвячений<br />
106-ій річниці від дня народження видатного<br />
авіаконструктора Олега Костянтиновича Антонова.<br />
В його роботі брали участь: заступник<br />
Генерального конструктора ДП "АНТОНОВ"<br />
Олег Богданов, професор кафедри вищої математики<br />
Анна Антонова (донька Олега Антонова),<br />
вчені, викладачі та студенти Аерокосмічного<br />
інституту.<br />
Зі вступним словом до учасників зустрічі<br />
звернувся директор АКІ д. т. н., проф. Валерій<br />
Шмаров. Під час роботи секції були заслухані<br />
доповіді студентів, переглянуто відеофільм<br />
"Матриця Антонова". Анна Антонова розповіла<br />
про життєвий шлях батька та продемонструвала<br />
фільм про відкриття експозиції в Залі Слави<br />
Аерокосмічного музею (м. Сан-Дієго, США),<br />
присвяченої Олегу Антонову. Олег Богданов<br />
розповів про плани підприємства та запросив<br />
випускників НАУ до співпраці. Він також подарував<br />
учасникам заходу пам'ятні сувеніри.<br />
Співробітники науково-технічної бібліотеки<br />
НАУ підготували для учасників засідання експозицію<br />
книг про видатного авіаконструктора.<br />
Докладно про життя та творчість Олега Костянтиновича<br />
Антонова читайте у наступному номері<br />
"<strong>Авіатор</strong>а <strong>України</strong>".
57<br />
Крок до євроінтеграції<br />
сом, проректором з наукової роботи VGTU професором<br />
Антанасом Ченісом, проректором з<br />
міжнародних зв'язків VGTU Астою Радзявічене,<br />
деканом факультету інженерії транспорту<br />
VGTU Вілюсом Бартулісом, продеканом Едгаром<br />
Соколовським, головою наукового комітету<br />
об'єднаної докторантури професором Марійонасом<br />
Богдявічусом, директором Інституту авіації<br />
ім. Антанаса Густайтіса професором Йонасом<br />
Станкунасом, відповідальним редактором<br />
журналу "Транспорт" Олегасом Прентковським,<br />
завідувачем кафедри автомобільного транспорту<br />
доцентом Саугірдасом Пукалскасом.<br />
Візит делегації НАУ був присвячений важливій<br />
події: розпочала роботу об'єднана докторантура<br />
у галузі технологічних наук за міжнародною<br />
спеціальністю 03T-інженерія транспорту, що<br />
об'єднала в одну команду шість потужних європейських<br />
університетів — Вільнюський технічний<br />
університет ім. Гедимінаса (Литва), Клайпедський<br />
технічний університет (Литва), Університет<br />
ім. Александраса Стульгінскиса (Литва),<br />
Ризький технічний університет (Латвія), Варшавську<br />
політехніку (Польща) та Національний<br />
авіаційний університет (Україна).<br />
Делегація Національного авіаційного університету<br />
у складі проректора з наукової роботи<br />
НАУ професора Володимира Харченка, проректора<br />
з міжнародних зв'язків НАУ професора<br />
Ірини Зарубінської та заступника директора<br />
Інституту аеропортів з наукової роботи професора<br />
Андрія Бєлятинського провела робочі<br />
зустрічі у м. Вільнюсі (Литва) з ректором Вільнюського<br />
технічного університету ім. Гедимінаса<br />
(VGTU) професором Альфонсом Данюна-<br />
Учасники зустрічі обговорювали питання співпраці<br />
в межах об'єднаної докторантури, впровадження<br />
Болонської системи в освітянську практику,<br />
комп'ютеризацію навчального процесу, сучасного<br />
управління документообігом. Під час переговорів<br />
зазначалося, що реальними діями підтверджено<br />
рішення НАУ про напрям євроінтеграції,<br />
вхід університету в наукові та освітянські інституції<br />
Європейського Союзу. Досягнуто ряд важливих<br />
домовленостей щодо проведення спільних<br />
міжнародних програм Теmpus Тасіs та Erasmus<br />
Mundus, були обговорені сучасні інженерні проблеми<br />
транспорту, перспективи розвитку авіаційної<br />
галузі, реконструкції та розширення існуючих<br />
летовищ <strong>України</strong> та Польщі до Євро-<strong>2012</strong>.
58<br />
Колектив НАУ зробив вибір<br />
1 березня <strong>2012</strong> року відбулися збори трудового<br />
колективу Національного авіаційного університету.<br />
Для обговорення Закону <strong>України</strong> "Про<br />
вищу освіту" в актовій залі навчального закладу<br />
зібрались представники всіх його структурних<br />
підрозділів та органів самоврядування. У президії:<br />
ректор НАУ Микола Кулик, голова Комітету<br />
Верховної Ради з питань науки та освіти, перший<br />
проректор університету Максим Луцький,<br />
проректор Ярослав Козачок, голова профкому<br />
викладачів та співробітників НАУ Володимир<br />
Гребенніков, голова профкому студентів та аспірантів<br />
університету Володимир Яскель.<br />
Голова профільного комітету Верховної Ради<br />
<strong>України</strong> Максим Луцький у своєму виступі зазначив,<br />
що "Закон <strong>України</strong> "Про вищу освіту" є<br />
ключовим документом, який визначатиме долю<br />
всіх вищих навчальних закладів <strong>України</strong>, у тому<br />
числі Національного авіаційного університету.<br />
Цей закон — лише перший крок на складному<br />
шляху реформування системи освіти. Згодом саме<br />
життя внесе свої корективи в його редакцію". На<br />
думку Максима Георгійовича, перебудову освітянського<br />
процесу слід починати з надання<br />
вищим навчальним закладам фінансової автономії<br />
та запровадження відповідних заходів<br />
щодо підвищення якості освіти. Максим Луцький<br />
також розповів про основні положення<br />
законопроекту, відповів на запитання учасників<br />
зборів.<br />
Збори трудового колективу Національного<br />
авіаційного університету добігали кінця. Максим<br />
Луцький відповів на запитання учасників і,<br />
завершуючи свій виступ, зазначив: "Безумовно,<br />
проблем, що гальмують розвиток освіти в нашій<br />
державі багато. Деякі з них має вирішити навий<br />
Закон <strong>України</strong> "Про вищу освіту", над іншими<br />
доведеться ще працювати. Це — наше спільне завдання<br />
на найближчі роки. Зі свого боку, я робитиму<br />
все від мене залежне, щоб прискорити цей<br />
складний процес".<br />
Продовжуючи розповідь про реформування<br />
в Україні вищої освіти, ректор НАУ Микола<br />
Кулик зазначив, що позитивних змін на освітянській<br />
ниві можна досягти, якщо у владі<br />
працюватимуть творчі та енергійні люди, які<br />
через свою душу пропускатимуть біль і сподівання<br />
тих, хто щодня віддає своє серце підростаючому<br />
поколінню. "Не помилюсь, якщо<br />
скажу, що саме такою державною людиною, —<br />
зазначив ректор, — є перший проректор Національного<br />
авіаційного університету Максим Георгійович<br />
Луцький. Особисто мені дуже приємно з ним<br />
працювати. Він уже два скликання поспіль представляє<br />
наш університет у Верховній Раді <strong>України</strong>.<br />
Завдяки активній діяльності його авторитет<br />
зріс не тільки в університеті, а й у районі, в місті,<br />
Комітеті Верховної Ради <strong>України</strong> з питань науки<br />
та освіти. Нехай і надалі працює на благо нашої<br />
держави, на благо всіх нас!".<br />
Він запропонував підтримати пропозицію<br />
щодо балотування першого проректора Максима<br />
Луцького кандидатом у народні депутати<br />
Верховної Ради <strong>України</strong> на парламентських<br />
виборах у жовтні поточного року по мажоритарному<br />
округу за місцезнаходженням навчального<br />
закладу. Звернення Миколи Кулика до колективу<br />
було підтримано одноголосно.
59<br />
Кубок ректора вручено!<br />
У Центрі культури та мистецтв НАУ відбулася<br />
фінальна гра "КУБОК РЕКТОРА-2011". У змаганні<br />
брали участь команди: Інституту аеронавігації;<br />
Аерокосмічного інституту; Факультету<br />
комп'ютерних систем та Факультету комп'ютерних<br />
наук (збірна); Інституту економіки та менеджменту;<br />
Гуманітарного інституту; Інституту<br />
аеропортів та Інституту екологічної безпеки<br />
(збірна); Інституту інформаційно-діагностичних<br />
систем; Юридичного інституту та Інституту<br />
аерокосмічних систем управління. Виступи оцінювалися<br />
у двох номінаціях — "музичний фрістайл"<br />
і "розминка". До складу журі увійшли<br />
випускники Національного авіаційного університету<br />
— учасники "КУБКУ РЕКТОРА" минулих<br />
років: Катерина Каніболоцька, Андрій Горошанський,<br />
Катерина Колесник, Ігор Мелещук,<br />
Олександр Москаленко, Антон Давиденко,<br />
Павло Назаренко, Ксенія Осіфляк, Сергій Шинкарчук<br />
та керівник компанії "Інфоміст" Мирослав<br />
Романюк. Очолив журі проректор з навчально-виховної<br />
роботи Ярослав Козачок. "Кубок<br />
Ректора" виборола збірна команда Інституту<br />
аеропортів та Інституту екологічної безпеки.<br />
Друге місце поділили — команда Аерокосмічного<br />
інституту та Інституту аерокосмічних систем<br />
управління, третє — Юридичний інститут.<br />
Переможців привітали та вручили цінні подарунки<br />
ректор університету Микола Кулик та<br />
проректор з навчально-виховної роботи Ярослав<br />
Козачок. Вони зазначили, що всі команди показали<br />
дуже високий рівень підготовки. Гра учасників<br />
відзначалася не тільки відмінним почуттям<br />
гумору, а й високим артистизмом.<br />
На заслужений<br />
відпочинок<br />
Державний музей авіації поповнив колекцію<br />
літаків КБ Антонов новим експонатом. З аеропорту<br />
"Київ" на територію музею доставлено легкий<br />
військово-транспортний літак Ан-26 (UR-<br />
26215). Він був побудований на київському заводі<br />
АВІАНТ у грудні 1976 року. Літак експлуатувався<br />
Міністерством авіаційної промисловості<br />
СРСР. Спочатку він належав КПО ім. Артема,<br />
потім змінив кілька власників, деякий час літав<br />
навіть в Африці. З 2006 року Ан-26 (UR-26215<br />
перебуває на "заслуженому відпочинку".
60<br />
Обмін студентами —<br />
шлях до взаєморозуміння<br />
Все почалося ще 2010 року. Делегація Національного авіаційного<br />
університету відвідала Корейський аерокосмічний університет (КАУ)<br />
на запрошення президента університету професора Ю. Джанк.<br />
В результаті поїздки була досягнута домовленість про практичну реалізацію<br />
одного з положень Letter of Intent — сприяти розвитку людського ресурсу<br />
в аерокосмічній галузі.<br />
Геннадій Юн,<br />
завідувач кафедри<br />
організації авіаційних перевезень<br />
Нещодавно відбулася перша поїздка студентів<br />
англомовного проекту за спеціальністю<br />
"організація перевезень і управління<br />
на транспорті" в рамках двосторонньої угоди<br />
про співпрацю з факультетом авіаційного<br />
транспорту, транспорту і логістики КАУ. Метою<br />
обміну була участь у роботі Міжнародної літньої<br />
програми при КАУ. Програмою передбачалось<br />
прослуховування двох курсів лекцій з чотирьох<br />
запропонованих: "Aviation Safety and Security",<br />
"Introduction to International Relations", "Airline<br />
Management and Operations", "Human Resource<br />
Management in Aviation". Лекції читали професори<br />
зі США, Південної Кореї, а також з НАУ<br />
(доцент В. Миронюк). У міжнародній літній<br />
Програмі КАУ брали участь студенти з таких<br />
університетів: Hindustan University (Індія), University<br />
of Nebraska Kearney (США), Shenyang<br />
Aerospace (Китай), University of North Dakota<br />
(США), Central Queensland University (Австралія),<br />
Costa Rica Institute of Technology (Коста<br />
Ріка), Queen Mary University (Великобританія),<br />
Embry-Riddle Aeronautical University (США) i,<br />
звичайно, Національний авіаційний університет<br />
(Україна). Після закінчення теоретичної<br />
частини студентам А. Кизюн, Є. Кришкевіч і<br />
М. Ткаченко були вручені сертифікати про<br />
прослухані курси.<br />
Авіаційну практику студенти проходили в<br />
авіакомпанії Korean Air і аеропорту Інчон<br />
(Inchon). Korean Airlines входить до 20 найбільших<br />
авіакомпаній з перевезення пасажирів і є<br />
одним з найбільших перевізників вантажів у<br />
світі. У Korean Air представники різних департаментів<br />
розповіли практикантам про авіакомпа-
61<br />
нію та її перспективи. Після цього відбулася<br />
екскурсія по ангару та технічному відділу. Після<br />
переїзду до аеропорту Інчон практиканти ознайомилися<br />
з роботою вантажного терміналу,<br />
відвідали приміщення з різними температурними<br />
режимами та змогли спостерігати за процесами<br />
сортування, прийому та відправки вантажів.<br />
Система освіти в Кореї, Канаді, США дуже<br />
відрізняється від нашої. Зокрема на парах виконувалося<br />
багато групових завдань. Професори<br />
намагалися створити в класі дружню атмосферу.<br />
Вони щодня розподіляли студентів на маленькі<br />
групи по 5–6 чоловік. До кожної обов'язково<br />
входили представники різних країн. Групи<br />
повинні були розв'язувати різноманітні і не завжди<br />
прості завдання, тобто основна увага зосереджувалася<br />
на soft skills. Студентам треба було то<br />
грати роль директорів компанії, яким необхідно<br />
вирішити, кого з робітників слід звільнити, або<br />
яку авіакомпанію обрати для інвестування, то<br />
уявити себе на місці керівників країни, яким<br />
треба придушити повстання. Тобто, всі завдання<br />
були спрямовані на культурний обмін та розуміння<br />
мислення студентів з інших країн. Шляхи<br />
прийняття рішень були дуже різні, адже в групі<br />
були зібрані представники з різних континентів.<br />
Тому інколи було дуже важко знайти компроміс у<br />
деяких питаннях та дати лише одну відповідь від<br />
групи. Всі складнощі були дуже корисними, адже<br />
практиканти навчалися слухати та розуміти<br />
людей з цілковито іншим мисленням. Також<br />
метод проведення класних робіт допоміг студентам<br />
"розтопити кригу" та почати добре спілкуватись<br />
між собою. Студенти не переймалися<br />
акцентом, який досить відрізняється в Кореї,<br />
США, Австралії та Індії. У перші дні іноді було<br />
складно зрозуміти індійських студентів. Вони<br />
використовували дуже багато скорочених форм<br />
слів, яких українські студенти взагалі не знали.<br />
Та, не зважаючи на це, за кілька днів українці<br />
чудово всіх розуміли.<br />
Попри досить щільний графік лекцій студенти<br />
протягом вечорів та вихідних зуміли оглянути<br />
більшість визначних місць Сеула: N Seoul Tower и<br />
гора Namsan, The National Folk Museum of Korea,<br />
Museum of Korean Buddhist Art тощо. Крім музеїв,<br />
палаців та ринків вони разом з іншими студентами<br />
відвідали урок таеквондо, який провів тренер<br />
світової федерації таеквандо (Kukkiwon) в традиційному<br />
корейському селі в центрі Сеула (Namsangol<br />
Hanok Village) i отримали сертифікати про<br />
базову підготовку. Відтепер наші недруги мають<br />
нас остерігатись. У таеквондо акумулюється дух<br />
корейського народу. Під час заключної промови<br />
тренера в багатьох на очах виступили сльози.<br />
Практиканти відвідали також корейську сауну,<br />
яку важко назвати просто сауною. Це цілий спакомплекс,<br />
з саунами різного типу та температур,<br />
холодними кімнатами тощо. Ще в перший день<br />
студентам була надана можливість піднятися на<br />
найвищий хмарочос Сеула Building 63 і здійснити<br />
подорож річкою Хан.<br />
КАУ гідно виконав свою частину проекту.<br />
У <strong>2012</strong> році ми повинні якісно організувати навчання<br />
та дозвілля корейських студентів у нашому<br />
університеті.<br />
Хочеться вірити, що ми впораємося з цим завданням.<br />
Це додасть нам сили і зміцнить довіру<br />
наших корейських колег у справі подальшого<br />
розвитку спільних освітніх і наукових проектів.
62<br />
Щасливий<br />
Нещодавно<br />
в Науковій<br />
бібліотеці<br />
Національного<br />
авіаційного<br />
університету<br />
була розгорнута<br />
виставка графічних<br />
робіт викладача<br />
кафедри основ<br />
архітектури<br />
та дизайну<br />
Анни Кузьмінової<br />
В. Бокань, професор,<br />
С. Привольнева, мистецтвознавець<br />
Протягом десяти років НАУ готує фахівців<br />
архітектури та дизайну. Це роблять професійні<br />
художники. Серед них член Спілки художників<br />
<strong>України</strong> Анна Кузьмінова. Свого часу вона<br />
закінчила з відзнакою Національну академію<br />
образотворчого мистецтва та архітектури, потім<br />
асистентатуру. Після цього, враховуючи її<br />
художні та педагогічні здібності, дипломованого<br />
майстра призначили на посаду викладача кафедри<br />
дизайну. Вона активно увійшла в навчальний<br />
процес, але творчості не полишала. Про це<br />
свідчать численні виставки, де експонувалися її<br />
станкові роботи, монументальне оздоблення<br />
храмів (за освітою та покликанням вона художник-монументаліст).
63<br />
вернісаж<br />
Творчість високого професіонала дарує<br />
відвідувачам справжню насолоду. Як станкові,<br />
так і монументальні роботи для українських<br />
храмів розповідають про минуле, передають<br />
бачення художницею сучасного, мовою фарб<br />
вона висловлює думки про себе та близьких<br />
людей. У більшості творів монументальність та<br />
узагальнення поєднані з ліризмом. У мистецьких<br />
роботах відчувається яскраво виражена<br />
особистість, яка загострено сприймає навколишній<br />
світ. Так, у серії рисунків "Чернівці"<br />
бачимо нашарування століть, а в серії "Лавра"<br />
— відлуння боротьби архітектурних пам'яток із<br />
плином часу. Твори Анни Кузьмінової відзначаються<br />
лаконізмом художнього вирішення та<br />
багатогранністю образів. Насамперед у циклі<br />
робіт "Мандри" і особливо — у графічних аркушах<br />
"Так..." і "Ні...". Зміст їх поглиблює межі<br />
сюжетів і має глибокий підтекст. В основі робіт<br />
— жага життя, розуміння того, що головним є<br />
саме ЖИТТЯ у різних його формах та проявах.<br />
Це, насамперед, любов (триптих "Кохання"),<br />
діти ("Настуня", "Сестри", "Ой! Пташка"), спалахи<br />
різних почуттів (пронизлива "Зустріч",<br />
оманливий "Південний спокій", гірке "Заблукала...").<br />
Дуже цікавою є серія "Обличчя", в якій<br />
художниця намагається зазирнути в глибину<br />
людського характеру, поєднує образи чоловіка<br />
та жінки.<br />
Анну Кузьмінову надихала також японська<br />
гравюра, майстри Середньовіччя, таємничий<br />
Схід... Але це — тільки початок творчого шляху<br />
і, на нашу думку, досить продуктивний. Її<br />
твори свідчать про значний потенціал молодої<br />
художниці, який ґрунтується на міцному професіоналізмі<br />
та гострому бажанні щоденно відкривати<br />
таємниці світу і розповідати про них<br />
людям.