Журнал Авіатор України. Випуск №1(4) 2012

38
За сімейними переказами, була в нього красуня
дружина та два сини, Леонтій і Кузьма.
Одного разу до маєтку завітав пан, сподобалася
йому дружина козака і відвіз він її до столиці.
Заграла "запорізька" кров Лаврена (так у миру
звали діда Янгеля), збунтувався, підпалив
панську комору... Вирок був суворий: вісім років
каторги на Ленських золотих копальнях і вічне
поселення в Сибіру. Так Янгелі стали сибіряками.
І там уже писар через недбайливість замінив
"Янгаль" на "Янгель". Саме там, у глухому селі
Зиряново на березі Іліму, 25 жовтня 1911 року
народився Михайло Янгель.
Як гартувалася сталь
Батько, Кузьма Лаврентійович, силу мав
величезну — на ведмедя сам-один ходив. Мати,
Ганна Павлівна, була завзятою рибалкою. Здавалося
б, ніколи до річки бігати: родина велика,
господарство… Але для улюбленої справи завжди
знаходилася година-друга. Багато чого
успадкував Михайло Кузьмич від своїх батьків:
любов до сибірського простору, радість праці,
чесність, пристрасть до полювання та риболовлі.
Буремні роки жовтневого перевороту 1917
року мало вплинули на життя родини Янгелів у
далекому Сибіру. Десь там, за тайгою, у великих
містах бурхливо народжувалась нова країна. Як
кажуть, краєчком вуха мешканці села чули
лозунги "Індустріалізація!", "Піднімемо пролетарські
заводи!", "Наша індустрія — найдужчий
удар по капіталізму!"… Ці гасла для сільських
хлопців двадцятих років звучали точно так само,
як "Даєш космос!" для їхніх однолітків у 61-му.
Виступ М.К. Янгеля
під час святкування
25-річчя "Південмашу".
Липень 1969 р.
Михайла нестримно потягло до Москви.
Батько відпустив сина. Він був упевнений, що
Михайло проторує стежку до знань. Проте важкою
виявилася ця дорога! Талант конструктора у
Михайла Янгеля почав формуватися в цехах
підмосковної ткацької фабрики імені Червоної
Армії та Флоту. Фабричне життя захопило хлопця.
Ще у ФЗУ він полюбив книги, не розлучався
з ними ніколи. У вільну хвилину сідав біля
вікна й читав, іноді до світанку. Його тягло вчитися.
Мріяв про авіацію. Чому саме авіація?..
Відповідь можна знайти у його спогадах: "Поперше,
перкаль на фабриці робили, а крила в
літаків були тоді перкалеві, і, по-друге, льотчики
подобалися. Із тієї самої авіабригади, над
якою шефствували комунари. А коли на сусіднє
поле прилетів літак і всі ми, фабричні, поторкали
його руками, я вирішив робити такі самі літаки.
От і вибрав МАІ — інститут знаменитий, але
важкий…"
Біля бюста М.К. Янгеля:
в центрі — дружина Михайла Кузьмича
І.В. Стражева, льотчик-космонавт Г.С. Титов.
1977 р.