Журнал Авіатор України. Випуск №1(4) 2012

7
хлопчика над головою, побажав йому стати
льотчиком (на той час майже всі батьки мріяли
побачити сина в шкіряній куртці пілота).
Так було, чи інакше, але мрією Миколи Кулика
стала саме авіація. Ще у школі, яку він з
відзнакою закінчив у 1969 році, юнак вирішив
присвятити своє життя підкоренню неба, але
здійснити мрію вдалося лише після служби в
Радянській Армії.
Віват, КІІЦА!
У 1972 році доля привела Миколу Кулика на
Київський авіаційний завод. Саме з посади
слюсаря авіаційного підприємства почалося
сходження Миколи Сергійовича на олімп авіаційної
науки. Вибір його подальшого життєвого
шляху був безпомилковим — Київський інститут
інженерів цивільної авіації, спеціальність
"Експлуатація авіаційної техніки". Роки навчання
в інституті для Миколи Кулика були одними
з найяскравіших у житті. Ніколи не забути
перші кроки аудиторіями та лабораторіями навчального
закладу, перші лекції, перші екзамени,
перші спроби наукової творчості і, звичайно,
перших наставників-ректорів Миколу Лукича
Голего та Олександра Федотовича Аксьонова.
Саме під їх керівництвом, з їхніми порадами та
настановами він почав підніматися сходинками
наукової діяльності.
"У 1978 році я закінчив механічний факультет
КІІЦА, — зазначає в автобіографії Микола
Сергійович. — Працював спочатку старшим,
провідним та головним науковим співробітником
науково-дослідної частини інституту". Там
сформувався і розкрився його талант дослідника
та науковця. Микола Кулик брав активну
участь у створенні автоматизованої системи
обробки польотної інформації для літаків Іл-96
та Ту-204.
Покликання — наука
У 1983 році Микола Кулик вступив до аспірантури,
а в 1986 — захистив дисертацію на здобуття
наукового ступеня кандидата технічних
наук. Невдовзі він став докторантом, а в 1993
році захистив докторську дисертацію. 20 квітня
1994 року за поданням ІСАО Кабінет Міністрів
України прийняв Постанову про створення на
базі КІІЦА Київського міжнародного університету
цивільної авіації. У ньому Микола Сергійович
працював доцентом, професором кафедри
авіаційних двигунів, а з 1997 року — її завідувачем.
На цій посаді виявилися його організаторські
здібності.
Здобутки —
переконливе
свідчення визнання
За розвиток науки і техніки Миколі
Сергійовичу Кулику присвоєно звання
"Заслужений діяч науки і техніки".
Вагомим науковим здобутком стала
участь Миколи Кулика в розробці
комплексу інформаційних технологій
забезпечення надійності та безпеки
експлуатації авіаційної техніки.
За комплекс робіт, пов'язаних із
забезпеченням надійності та безпеки
експлуатації авіаційної техніки, доктор
технічних наук, професор Микола
Сергійович Кулик удостоєний звання
лауреата Державної премії України в
галузі науки і техніки.
У доробку Миколи Сергійовича понад
200 наукових праць, серед них —
монографії, підручники, навчальні
посібники.
Він підготував чотирьох докторів та
дванадцять кандидатів технічних
наук.
За сумлінну і віддану працю на благо
Вітчизни він нагороджений медаллю
"За сприяння Збройним силам України",
орденом Українського національного
комітету Міжнародної торгової
палати, відзнакою "Зірка
патріота", подякою Міністерства освіти
і науки України.
За значний особистий внесок у становлення
незалежності України, утвердження
її суверенітету та міжнародного
авторитету, заслуги у державотворчій,
соціально-економічній, науковотехнічній,
культурно-освітній діяльності,
сумлінне та бездоганне служіння
українському народові Миколу Сергійовича
Кулика нагороджено орденом
"За заслуги" ІІІ ступеня.