розвиток масової культури тоталітарного типу у ретроспективі ...
розвиток масової культури тоталітарного типу у ретроспективі ...
розвиток масової культури тоталітарного типу у ретроспективі ...
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Антоніна СОТНИК<br />
РОЗВИТОК МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ<br />
ТОТАЛІТАРНОГО ТИПУ У РЕТРОСПЕКТИВІ<br />
НІМЕЧЧИНИ І УКРАЇНИ В 1930–1940-і роки<br />
Ми повинні нести масам ілюзію.<br />
А. ГІТЛЕР<br />
Постановка проблеми. ХХ ст. — це століття тотальної кризи<br />
не тільки в економічном<strong>у</strong>, політичном<strong>у</strong>, а й в соціально — к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рном<strong>у</strong><br />
плані. Ця криза призвела не лише до появи на світовій арені<br />
тоталітарних держав, а й до виникнення <strong>масової</strong> <strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong>, що стала<br />
своєрідною формою прояв<strong>у</strong> даної кризи. Масова к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ра не є<br />
повністю стихійним процесом, це цілком самостійне і складне соціальне<br />
явище, яке потреб<strong>у</strong>є компетентного <strong>у</strong>сестороннього аналіз<strong>у</strong>.<br />
Нині ж основною тенденцією є прозахідний погляд на масов<strong>у</strong> к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>р<strong>у</strong><br />
як на феномен постінд<strong>у</strong>стріального с<strong>у</strong>спільства. Проте задля<br />
роз<strong>у</strong>міння с<strong>у</strong>тності даного явища, особливо в контексті нашої с<strong>у</strong>часності,<br />
необхідно зверн<strong>у</strong>тися до витоків його зародження в <strong>у</strong>мовах<br />
тоталітаризм<strong>у</strong>.<br />
Аналіз останніх досліджень та п<strong>у</strong>блікацій. Перші спроби осмислення<br />
даного феномен<strong>у</strong> пов’язані із дослідженнями Г. Лебона<br />
і Г. Тарда, які пов’яз<strong>у</strong>вали проблем<strong>у</strong> <strong>масової</strong> <strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong> із виникненням<br />
масового с<strong>у</strong>спільства. Про це в свій час писала дослідниця<br />
Х. Арендт, центральною темою на<strong>у</strong>кових досліджень якої б<strong>у</strong>в саме<br />
феномен масового с<strong>у</strong>спільства як предтеча розвитк<strong>у</strong> тоталітаризм<strong>у</strong>.<br />
Нині ж серед вчених так і не досягн<strong>у</strong>то консенс<strong>у</strong>с<strong>у</strong> в оцінюванні<br />
феномен<strong>у</strong> <strong>масової</strong> <strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong>. Деякі вважають її цілком негативним<br />
явищем, зокрема філософи Франкф<strong>у</strong>ртської школи соціальних досліджень<br />
— Т. Адорно, М. Горкгаймер, Г. Марк<strong>у</strong>зе Е. Фромм тощо<br />
— роблять акцент на негативних моментах, які проявляються<br />
в <strong>у</strong>мовах масового с<strong>у</strong>спільства в економіці, політиці і, як наслідок,<br />
<strong>у</strong> д<strong>у</strong>хов ном<strong>у</strong> житті.<br />
70-ті ж роки ХХ ст. б<strong>у</strong>ли відмічені появою <strong>у</strong> західній к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рологічній<br />
літерат<strong>у</strong>рі вчених, які значн<strong>у</strong> частин<strong>у</strong> своїх робіт присвяти-<br />
375
Антоніна СОТНИК<br />
ли висвітленню проблем <strong>масової</strong> <strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong>, серед яких слід відмітити:<br />
Д. Белла, Л. Богарта, П. Лазарсфельда, Л. Ловенталя, Д. Макдональда,<br />
А. Моравіа, Б. Розенберга, Ж. Фрідмана, Р. Хогарта,<br />
Т. Елі ота, Е. Тофлера тощо, <strong>у</strong> якій дана проблема розглядається вже<br />
в дещо іншій площині, як закономірний процес <strong>у</strong>середнення <strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong><br />
при переході с<strong>у</strong>спільства з інд<strong>у</strong>стріального на постінд<strong>у</strong>стріальний<br />
етап розвитк<strong>у</strong>, де провідною стає ідея про те, що цінності стають дост<strong>у</strong>пними<br />
для мас, а сама масова к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ра с<strong>у</strong>ттєво видозмінюється,<br />
наб<strong>у</strong>ваючи риси як народної, так і елітарної <strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong> [10].<br />
Завдання статті. Задля роз<strong>у</strong>міння с<strong>у</strong>тності даного феномен<strong>у</strong><br />
в контексті нашої с<strong>у</strong>часності, доцільно проаналіз<strong>у</strong>вати вплив саме<br />
ідеологічних і к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рних тоталітарних практик на форм<strong>у</strong>вання<br />
<strong>масової</strong> <strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong> в <strong>ретроспективі</strong> Німеччини і Радянської України<br />
в 1930–1940-х.<br />
Виклад основного матеріал<strong>у</strong>. Перші спроби осмислення феномен<strong>у</strong><br />
<strong>масової</strong> <strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong> пов’язані із дослідженнями Г. Лебона<br />
і Г. Тарда, які повяз<strong>у</strong>вали її виникнення із появою масового с<strong>у</strong>спільства.<br />
Про це в свій час писала дослідниця Х. Арендт, центральною<br />
темою на<strong>у</strong>кових досліджень якої б<strong>у</strong>в саме феномен масового с<strong>у</strong>спільства<br />
як предтеча розвитк<strong>у</strong> тоталітаризм<strong>у</strong>. Сама ж дослідниця<br />
досить критично оцінювала феномен «масового с<strong>у</strong>спільства» і вважала,<br />
що маси не є рез<strong>у</strong>льтатом рівності <strong>у</strong>мов для всіх, а є рез<strong>у</strong>льтатом<br />
соціальної атомізації і крайньої індивід<strong>у</strong>алізації. Том<strong>у</strong> і термін<br />
«маси» «можна використов<strong>у</strong>вати лише там де ми маємо справ<strong>у</strong><br />
з людьми, яких через їх кількість, чи байд<strong>у</strong>жість, або через поєднання<br />
обох чинників не можна об’єднати в жодн<strong>у</strong> організацію, заснован<strong>у</strong><br />
на спільном<strong>у</strong> інтересі…» [1, с. 361].<br />
В цей час і виникають тоталітарні режими, яким вдається досить<br />
вдало маніп<strong>у</strong>лювати цими самими масами, створюючи ілюзію<br />
нової реальності, нового світ<strong>у</strong>. Власне вн<strong>у</strong>трішній соціоментальний<br />
механізм форм<strong>у</strong>вання <strong>масової</strong> людини на початковом<strong>у</strong> етапі поєдн<strong>у</strong>вався<br />
із ідеологічними, а точніше — тоталітарними практиками.<br />
У своєм<strong>у</strong> поєднанні <strong>у</strong>сі ці механізми і визначили характер радянської<br />
і нацистської к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>р.<br />
Так, зокрема, як зазначає М. Бондарєва, «викон<strong>у</strong>ючи ф<strong>у</strong>нкцію<br />
соціального посередника і єдино значимої символічної системи, ідеологічний<br />
диск<strong>у</strong>рс радянської держави визначав перед<strong>у</strong>мови <strong>у</strong>твердження<br />
наприкінці 1920-х рр. тоталітаризм<strong>у</strong>, а саме, особливої <strong>масової</strong><br />
<strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong> <strong>тоталітарного</strong> <strong>тип<strong>у</strong></strong>, акт<strong>у</strong>аліз<strong>у</strong>ючись <strong>у</strong> різних видах<br />
мис тец тва» [2].<br />
376
Розвиток <strong>масової</strong> <strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong> <strong>тоталітарного</strong> <strong>тип<strong>у</strong></strong> <strong>у</strong> <strong>ретроспективі</strong>…<br />
Досить цікаво простежити як в офіційних радянських док<strong>у</strong>ментах<br />
і газетних п<strong>у</strong>блікаціях змінювалось ставлення до поняття «маса»<br />
і «масова к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ра». Так в дореволюційн<strong>у</strong> епох<strong>у</strong> частіше писали про<br />
«народність» <strong>у</strong> мистецтві, «народн<strong>у</strong> к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>р<strong>у</strong>» <strong>у</strong> негативном<strong>у</strong> контексті,<br />
ототожнюючи її із «відсталою» к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рою. В 1920–1930-ті відношення<br />
дещо змінюється і поняття «маса» <strong>у</strong> позитивном<strong>у</strong> контексті<br />
ототожнюється із пролетарською к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рою.<br />
Фактично вже на початковом<strong>у</strong> етапі форм<strong>у</strong>вання тоталітарної<br />
ідеології б<strong>у</strong>ли закладені дві основні складові нової мега<strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong>.<br />
Як пише І. Голомшток <strong>у</strong> своїй праці «Тоталітарна к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ра»,<br />
по — перше, це всередині самого авангард<strong>у</strong>, як радянського, так<br />
і іта лійського б<strong>у</strong>ла вис<strong>у</strong>н<strong>у</strong>та ідея сл<strong>у</strong>жіння мистецтва революції<br />
і державі. По — др<strong>у</strong>ге, в СРСР б<strong>у</strong>в покладений початок партійно —<br />
державної монополії на <strong>у</strong>сі засоби х<strong>у</strong>дожнього життя шляхом націоналізації<br />
м<strong>у</strong>зеїв, ЗМІ, системи освіти. У Росії після 1921 р. (в Італії<br />
дещо пізніше) закладається третій блок: партія і держава роблять<br />
ставк<strong>у</strong> на ті х<strong>у</strong>дожні напрями, які <strong>у</strong> майб<strong>у</strong>тньом<strong>у</strong> під іменем соціалістичного<br />
реалізм<strong>у</strong> чи мистецтва націонал — соціалізм<strong>у</strong> наб<strong>у</strong>вають<br />
офіційний стат<strong>у</strong>с <strong>у</strong> державах <strong>тоталітарного</strong> <strong>тип<strong>у</strong></strong> [4, с. 38].<br />
Проте варто зазначити, що на відмін<strong>у</strong> від інших тоталітарних<br />
країн, в Італії М<strong>у</strong>соліні практично не використов<strong>у</strong>вав к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рний<br />
терор і здійснював свою к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рн<strong>у</strong> політик<strong>у</strong> шляхом заохоч<strong>у</strong>вання<br />
своїх прибічників, а не знищення противників. Том<strong>у</strong> в Італії поряд<br />
із офіційним фашистським живописом існ<strong>у</strong>вав і інший к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рний<br />
спектр. У Німеччині ж подібне неофіційне мистецтво б<strong>у</strong>ло проголошено<br />
«дегенеративним», б<strong>у</strong>ло заборонено законодавством,<br />
як і професійна діяльність модерністів та євреїв. Архітектори, які<br />
не впис<strong>у</strong>вались в естетичні ідеали Гітлера, втратили дост<strong>у</strong>п до преси<br />
і до державних замовлень, але їм ніхто не заважав проект<strong>у</strong>вати приватно.<br />
В СРСР відс<strong>у</strong>тність приватних заказів, монопольний розподіл<br />
х<strong>у</strong>дожніх матеріалів і система поліцейського донос<strong>у</strong> робили незалежні<br />
заняття мистецтвом практично неможливими.<br />
Як ми бачимо, <strong>у</strong> тоталітарній системі мистецтво викон<strong>у</strong>є роль<br />
своєрідного механізм<strong>у</strong> передачі образними засобами тих догм і міфів,<br />
які нав’яз<strong>у</strong>ються масам для загального споживання.<br />
Загальними для мистецтва тоталітарної держави можна виокремити<br />
такі риси:<br />
1. Проголошення мистецтва ідеологічною зброєю і засобом боротьби<br />
за влад<strong>у</strong>.<br />
2. Монополізація <strong>у</strong>сіх сфер і х<strong>у</strong>дожніх засобів.<br />
377
Антоніна СОТНИК<br />
3. Створення всеохоплюючого апарат<strong>у</strong> контролю і <strong>у</strong>правління<br />
мистецтвом.<br />
4. Вибір одного єдино правильного мистецького напрям<strong>у</strong>, який<br />
би відповідав цілям режим<strong>у</strong>.<br />
5. Боротьба з <strong>у</strong>сіма неофіційними стилями і тенденціями <strong>у</strong> мистецтві,<br />
проголошення їх реакційними і ворожими.<br />
Отже, проаналіз<strong>у</strong>ємо як відб<strong>у</strong>валось втілення цих рис на практиці<br />
з досвід<strong>у</strong> Німеччини і Радянської України.<br />
Фактично «кінець мистецтва» <strong>у</strong> Німеччині відб<strong>у</strong>лося із приходом<br />
нацизм<strong>у</strong> до влади, а в СРСР — із постановою ЦК ВКП(б) від 23 квітня<br />
1932 р., де проголош<strong>у</strong>валась « переб<strong>у</strong>дова літерат<strong>у</strong>рно — х<strong>у</strong>дожніх<br />
організацій», що означало фактично ліквідацію <strong>у</strong>сіх <strong>у</strong>гр<strong>у</strong>повань,<br />
створення єдиного союз<strong>у</strong> радянських письменників і передбачало<br />
проведення аналогічних змін в інших мистецьких напрямках.<br />
Проте якщо за Гітлером основною ф<strong>у</strong>нкцією мистецтва б<strong>у</strong>ло<br />
відображення живого розвитк<strong>у</strong> народного життя, то за Сталіним<br />
основна задача полягала <strong>у</strong> вираженні дійсності <strong>у</strong> її революційном<strong>у</strong><br />
розвитк<strong>у</strong>. Фактично мистецтво стає основним інстр<strong>у</strong>ментом виховання<br />
і переб<strong>у</strong>дови свідомості мас, мог<strong>у</strong>тньою зброєю боротьби<br />
пролетаріат<strong>у</strong>.<br />
Як зазначає І. Голомшток, <strong>у</strong> Німеччині ж експресіонізм б<strong>у</strong>в<br />
першим радикальним р<strong>у</strong>хом німецького модернізм<strong>у</strong>. На відмін<strong>у</strong> від<br />
російського авангард<strong>у</strong>, йом<strong>у</strong> не б<strong>у</strong>ла властива ідея революційної<br />
переб<strong>у</strong>дови с<strong>у</strong>спільства засобами мистецтва, і радикалізм цієї течії<br />
полягав <strong>у</strong> його емоційном<strong>у</strong> заряді, «зверненом<strong>у</strong> проти реальності».<br />
Перед кінцем війни Німеччин<strong>у</strong> поглин<strong>у</strong>ла хвиля дадаїзм<strong>у</strong>, що означало<br />
заперечення <strong>у</strong>сіх цінностей мин<strong>у</strong>лого і теперішнього та наблизило<br />
його до російських ф<strong>у</strong>т<strong>у</strong>ристів передреволюційного етап<strong>у</strong>.<br />
Німецький експресіонізм 1920-х як і дадаїзм б<strong>у</strong>в перш за все негативною<br />
реакцією на війн<strong>у</strong> і її наслідки. У січні 1932 р. посилюються<br />
напади на б<strong>у</strong>рж<strong>у</strong>азне, так зване «дегенеративне» мистецтво, яке<br />
Гітлер ототожнював із «к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>р більшовизмом» [4].<br />
Так, зокрема <strong>у</strong> «Майн Кампфі» він писав, що «х<strong>у</strong>дожній більшовизм<br />
представляє собою єдин<strong>у</strong> можлив<strong>у</strong> форм<strong>у</strong> вираження більшовизм<strong>у</strong><br />
як цілого … <strong>у</strong>сі плакати, пропагандистські малюнки в газетах<br />
тощо нес<strong>у</strong>ть на собі відбиток не тільки політичного, але і к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рного<br />
загнивання…» [3, с. 185–186].<br />
Якщо ж <strong>у</strong> Німеччині об’єктом к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рної політики нацизм<strong>у</strong><br />
в перш<strong>у</strong> черг<strong>у</strong> б<strong>у</strong>ло образотворче мистецтво, <strong>у</strong> яком<strong>у</strong> основне значення<br />
наб<strong>у</strong>вав прямий вплив на маси через живопис, ск<strong>у</strong>льпт<strong>у</strong>р<strong>у</strong><br />
378
Антоніна СОТНИК<br />
ВАПЛІТЕ (1925 р., Харків), як<strong>у</strong> очолював Хвильовий. На тлі широкої<br />
ком<strong>у</strong>ністичної пропаганди творчих можливостей робітниче селянських<br />
мас Хвильовий перший наважився вказати, що масовізм є<br />
небезпечним для справжнього к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рного розвитк<strong>у</strong>.<br />
В 1930-х рр. відб<strong>у</strong>вається <strong>у</strong>твердження соціального реалізм<strong>у</strong><br />
не лише як метод<strong>у</strong> направленого на форм<strong>у</strong>вання певної мистецької<br />
точки зор<strong>у</strong>, але і як програми для пропаганди нового способ<strong>у</strong> життя.<br />
Як зазначає О. Роготченко, в основі б<strong>у</strong>ло покладено принцип так званого<br />
революційного романтизм<strong>у</strong> («Веселі доярки» Ф. Кричевського<br />
1937 р., «Колгосп <strong>у</strong> цвіт<strong>у</strong>» Г. Світлицького 1935 р. тощо), де <strong>у</strong>вага<br />
митця присвячена вихованню засобами живопис<strong>у</strong> нового покоління<br />
й нової моралі радянської людини. Вищим досягненням радянських<br />
х<strong>у</strong>дожників вважались картини Б. Йогансона «Допит ком<strong>у</strong>ністів»,<br />
Б. Грекова і його школи, присвячені військовій тематиці, портрети<br />
М. Нестерова, П. Коріна, праці А. Дейнекі, які оспів<strong>у</strong>вали здоров<strong>у</strong>,<br />
сильн<strong>у</strong> людин<strong>у</strong>. Шедевром мон<strong>у</strong>ментального мистецтва вважалось<br />
створена В. М<strong>у</strong>хіною ск<strong>у</strong>льпт<strong>у</strong>рна гр<strong>у</strong>па «Робочий і колгоспниця»<br />
[8, с. 414–420].<br />
Не менш важливою стає тема прокламації вождізм<strong>у</strong> (Ф. Кричевський<br />
«В. Ленін», в 1939–1940 рр. Сталін<strong>у</strong> присвяч<strong>у</strong>ють свої<br />
тво ри В. Савін «Сталін на південном<strong>у</strong> фронті» та І. Ш<strong>у</strong>льга «Това<br />
риш Сталін на Південно-західном<strong>у</strong> фронті <strong>у</strong> 1920-ті). Серед творів<br />
1936–1940-х найбільш поп<strong>у</strong>лярними <strong>у</strong> живописі б<strong>у</strong>ли картини<br />
І. Кривенка «М. Щорс <strong>у</strong> Леніна» (1938 р.), Ф. Жеваго «Бесіда Леніна<br />
з червоногвардійцями», Д. Попена «Товариш Ленін затвердж<strong>у</strong>є ескіз<br />
пам’ятника Шевченкові в Москві» [8, с. 414–420].<br />
Аналогічні процеси спостерігаємо і в Німеччині. Усі види мистецтва<br />
в нацистській Німеччині б<strong>у</strong>ли підлеглі політиці гляйхшалт<strong>у</strong>нг,<br />
і лише м<strong>у</strong>зика, найменш політизована сфера, не відч<strong>у</strong>вала серйозного<br />
тиск<strong>у</strong> при гітлерівській диктат<strong>у</strong>рі. Х<strong>у</strong>дожня якість мистецтва<br />
фашизм<strong>у</strong> визначалась тими ж рисами — примітивізмом і нат<strong>у</strong>ральністю<br />
образного мислення.<br />
Основними темами б<strong>у</strong>ли:<br />
– тема патріотизм<strong>у</strong>, яка проявлялась навіть <strong>у</strong> натюрмортах<br />
(включення, наприклад, бюста фюрера чи його книги «Майн кампф»<br />
<strong>у</strong> число обов’язкових предметів);<br />
– тема «гр<strong>у</strong>нт<strong>у</strong> і крові» Досить характерним для фашистського<br />
живопис<strong>у</strong> б<strong>у</strong>ло ототожнення теми родючості землі, зрілості її плодів<br />
з оголеним жіночим тілом (Є. Цоббербір, І. Залінгер). В Україні<br />
ж це б<strong>у</strong>ло заборонено;<br />
380
Розвиток <strong>масової</strong> <strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong> <strong>тоталітарного</strong> <strong>тип<strong>у</strong></strong> <strong>у</strong> <strong>ретроспективі</strong>…<br />
– поб<strong>у</strong>товий жанр, а саме тема «здорового народного колективізм<strong>у</strong>»,<br />
«єднання партії і народ<strong>у</strong>» (П. Пад<strong>у</strong>а «Фюрер говорить»,<br />
Г. Шміц-Віденбр<strong>у</strong>к «Народ, який бореться» тощо). Особливе значення<br />
проявляв режим Рейха щодо справ виховання молоді засобами<br />
мистецтва. Живописці створили багато полотен із зображенням<br />
характерних церемоній, рит<strong>у</strong>алів чи просто портретів підлітків, які<br />
<strong>у</strong>важно сл<strong>у</strong>хають агітацію дорослих.<br />
Тобто <strong>у</strong>сюди бачимо тотальн<strong>у</strong> ідеологічн<strong>у</strong> націленість, заперечення<br />
самовираження і власне самостійного х<strong>у</strong>дожнього пош<strong>у</strong>к<strong>у</strong>.<br />
В Німеччині ж проблемами <strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong> займалась Імперська Палата<br />
<strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong>, яка здійснювала тотальний контроль над розподілом<br />
заказів, відп<strong>у</strong>ском х<strong>у</strong>дожніх матеріалів, продажем <strong>у</strong>сіх мистецьких<br />
творів, і проведенням <strong>у</strong>сіх заходів, в том<strong>у</strong> числі персональних виставок.<br />
В 1934 р. на 6 з’їзді партії <strong>у</strong> Нюрберзі б<strong>у</strong>ла оголошена «К<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рна<br />
програма НСДАП». Її основ<strong>у</strong> склали висловлювання Гітлера щодо<br />
основних задач і с<strong>у</strong>тності образотворчого мистецтва: «мистецтво<br />
— місія … витвори мистецтва повинні стати вічними» [11].<br />
Фактично за 9 років свого розвитк<strong>у</strong>, мистецтво Рейха з<strong>у</strong>міло<br />
прий ти майже до абсолютної рез<strong>у</strong>льтативності в <strong>у</strong>сіх видах і жанрах,<br />
стало надійним джерелом ідеологічної обробки с<strong>у</strong>спільства.<br />
Згідно із даними Імперської Палати <strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong>, в 1936 р. її членами<br />
стали: 15000 архітекторів, 14300 живописців, 2900 ск<strong>у</strong>льпторів,<br />
4200 графіків, 2300 х<strong>у</strong>дожників — ремісників, 1200 модельєрів —<br />
проект<strong>у</strong>вальників, 730 х<strong>у</strong>дожників по інтер’єр<strong>у</strong>, 500 садових х<strong>у</strong>дожників,<br />
2600 видавців літерат<strong>у</strong>ри з мистецтва і продавців х<strong>у</strong>дожніх<br />
магазинів [11].<br />
Власне ці цифри надають нам <strong>у</strong>явлення про масштабність ф<strong>у</strong>нкцій<br />
державного мистецтва за часів Третього Рейх<strong>у</strong> і потенційних<br />
можливостях його вплив<strong>у</strong>.<br />
Висновки. Отже, к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рна політика тоталітарних режимів характериз<strong>у</strong>валась<br />
своєю масовістю і тотальністю. Сфера мистецтва<br />
стала основним джерелом вплив<strong>у</strong> еліт на маси, <strong>у</strong>ся сфера естетичного<br />
фактично злилась воєдино із політичною ідеологією. Тоталітарна<br />
к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ра, спрямована на масового споживача, стала ідеальним знаряддям<br />
ідеологізації с<strong>у</strong>спільства, вдалим засобом насадження ілюзій<br />
нового режим<strong>у</strong> та <strong>у</strong>топічного відображення реальної дійсності.<br />
Масова к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ра стала своєрідним відображенням ціннісних трансформацій<br />
с<strong>у</strong>спільства із переходом на якісно новий етап розвитк<strong>у</strong><br />
із виникненням масового виробництва, де вже не якість та змістове<br />
наповнення стають основним критерієм цінності.<br />
381
Антоніна СОТНИК<br />
Перспективи подальших досліджень. У подальшом<strong>у</strong> план<strong>у</strong>ється<br />
розглян<strong>у</strong>ти особливості розвитк<strong>у</strong> <strong>масової</strong> <strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong> <strong>у</strong> посттоталітарн<strong>у</strong><br />
доб<strong>у</strong>, її вплив на с<strong>у</strong>часні тенденції розвитк<strong>у</strong> мистецтва.<br />
1. Арендт Х. Джерела тоталітаризм<strong>у</strong>. — К., 2005.<br />
2. Бондарєва М. Идеологические и х<strong>у</strong>дожественные практики России<br />
1917–1925 годов как инвариант массовой к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ры: Дис. … канд. к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рологии.<br />
— Кострома, 2004 (http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/126938.html).<br />
3. Гитлер А. Моя борьба. — Харьков, 2003.<br />
4. Голомшток И. Тоталитарная к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ра. — М., 1991.<br />
5. Лифшиц М. А. Собр. соч.: В 3 т. — М., 1988. — Т. 3 (http://sophia.nau.<br />
edu.ua/science/visnik/visn_1/shorina.htm).<br />
6. Марк<strong>у</strong>зе Г. Одномерный человек. — М., 2002.<br />
7. Найдорф М. Тоталитаризм как простейшая форма «массовой к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ры»<br />
(http://www. countries.ru/library/twenty/total_form_of_culture.htm).<br />
8. Роготченко О. Мистецтво радянської України 1930-х рр. (Графіка,<br />
жи вопис) // Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ ст. //<br />
ІПСМ НАМ України: <strong>у</strong> 2 кн. — К., 2006. — Кн. 1.<br />
9. Романенко Г., Шейко В. Еволюція х<strong>у</strong>дожніх і літерат<strong>у</strong>рних об’єднань<br />
України: Іст.-к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>рол. вимір. — К., 2008.<br />
10. Тофлер Е. Третя хвиля. — К., 2000.<br />
11. Энциклопедия ІІІ Рейха. — М., 1996.<br />
Анотація. У статті розглян<strong>у</strong>то основні перед<strong>у</strong>мови зародження та розвитк<strong>у</strong> <strong>масової</strong><br />
<strong>к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ри</strong> <strong>тоталітарного</strong> <strong>тип<strong>у</strong></strong> на прикладі Німеччини та Радянської України<br />
в 1930–1940-х рр.<br />
Ключові слова: маси, масове с<strong>у</strong>спільство, народна к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ра, дегенеративне мистецтво,<br />
к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>р більшовизм.<br />
Аннотация. В статье рассматриваются причины возникновения и <strong>у</strong>словия развития<br />
массовой к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ры тоталитарного типа в ретроспективе Германии и Украины<br />
в 1930–1940-х гг.<br />
Ключевые слова: массы, массовое общество, народная к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>ра, дегенеративное<br />
иск<strong>у</strong>сство, к<strong>у</strong>льт<strong>у</strong>р большевизм.<br />
Summary. The article discusses the main causes and circumstances of mass totalitarian<br />
culture in retrospect Germany and Ukraine in the 1930–1940 years.
Change language