№1 (73) — ЖУРНАЛ "ТРУБОПРОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ", 01-02.2012
№1 (73) — ЖУРНАЛ "ТРУБОПРОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ", 01-02.2012
№1 (73) — ЖУРНАЛ "ТРУБОПРОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ", 01-02.2012
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
У<br />
1956 році з надр Шебелинського родовища<br />
надійшли перші кубометри блакитного<br />
палива до Харкова. Приблизно<br />
тоді ж з’явилися й проекти будівництва<br />
газової магістралі на Дніпропетровськ, Одесу,<br />
Бєлгород, Москву. Цей період для харківських<br />
транспортників без перебільшення став доленосним,<br />
адже саме тоді була закладена перша<br />
цеглина у фундамент потужного газотранспортного<br />
підприємства. Як же це було.<br />
Відповідно до наказу Міністерства нафтової<br />
промисловості СРСР № 307 від 02.07.1956<br />
року, у складі управління експлуатації газопроводу<br />
«Дашава <strong>—</strong> Київ» у серпні 1956 року<br />
було створено районне управління експлуатації<br />
газопроводу «Шебелинка-Харків».<br />
Розташовувалося воно у Харкові.<br />
Перший газопровід від Шебелинки <strong>—</strong> магістральний<br />
«Шебелинка-Харків» діаметром<br />
426 мм і довжиною 58 км <strong>—</strong> було введено<br />
в експлуатацію у 1956 році. Потім побудували<br />
магістральні газопроводи «Шебелинка-<br />
Дніпропетровськ» діаметром 720 мм і довжиною<br />
196 км (1957), «Шебелинка-Бєлгород»<br />
довжиною 140 км і тією ж продуктивністю<br />
(1958). Також було продовжено будівництво<br />
сталевих магістралей від Дніпропетровська на<br />
Кривій Ріг, від Бєлгорода на Курськ <strong>—</strong> Кроми. У<br />
1959 році газ отримали Кривий Ріг та Курськ.<br />
Інтенсивне будівництво магістральних газопроводів,<br />
газопроводів-відводів, компресорних<br />
і газорозподільних станцій потребувало<br />
створення нових структур <strong>—</strong> як для організації<br />
будівництва, так і для подальшої експлуатації.<br />
У зв’язку з цим у 1960 році для забезпечення<br />
технологічних транспортних задач у<br />
складі Харківського управління магістральних<br />
газопроводів були створені районні управління<br />
магістральних газопроводів <strong>—</strong> Харківське,<br />
Дніпропетровське, Лозівське, Бєлгородське,<br />
Курське, Криворізьке та Кромське.<br />
Це дало змогу оперативно вирішувати питання<br />
подальшого розвитку газотранспортних систем.<br />
Так, у 1960 році завершилося будівництво<br />
першої у Харківському управлінні магістральних<br />
газопроводів компресорної станції <strong>—</strong> у Курську,<br />
у 1961 році станції з’являються у Бєлгороді та<br />
Кромах. Тоді ж газотранспортні потоки шебелинського<br />
та дашавського газу були з’єднані на<br />
Брянській КС і спрямовані на Москву. Це привело<br />
до створення у складі Харківського управління<br />
магістральних газопроводів Брянського і<br />
Бабинінського районних управлінь.<br />
Історія розвитку<br />
В. В. Родін,<br />
Г. А. Овчаренко<br />
УМГ «Харківтрансгаз»<br />
Газорозподільна станція «Запоріжжя 1» УМГ «Харківтрансгаз»<br />
У 1974 році управління було реформоване<br />
у виробниче об’єднання по транспортуванню<br />
і постачанню газу «Харківтрансгаз». До<br />
його складу входило сім лінійних виробничих<br />
управлінь магістральних газопроводів,<br />
які знаходилися у Харкові, Курську, Брянську,<br />
Дніпропетровську, Кривому Розі, Кишиневі та<br />
Миколаєві. ВО «Харківтрансгаз» здійснювало<br />
тоді постачання природного газу у три республіки<br />
СРСР <strong>—</strong> УРСР, РРФСР та Молдавську РСР.<br />
Блакитне паливо по магістральних газопроводах<br />
надходило в Молдавію та 14 областей<br />
України та Росії <strong>—</strong> Харківську, Кіровоградську,<br />
Дніпропетровську, Запорізьку, Миколаївську,<br />
Херсонську, Одеську, Кримську, Бєлгородську,<br />
Курську, Орловську, Брянську, Смоленську,<br />
Калузьку, а також до Москви та Києва.<br />
Подальший розвиток системи газопроводів<br />
від Шебелинки на південь України, у Молдавію та<br />
за кордон обумовив будівництво нових і розширення<br />
діючих КС, а також газопроводів і відводів.<br />
У 1974 році була розширена КС «Панютине», у<br />
1976 році <strong>—</strong> КС «Радушне», побудовані і введені<br />
в дію КС в Тирасполі, Вулканештах (Молдавія), а<br />
також у Валуйках Бєлгородської області (1976), у<br />
Куп’янську Харківської області (1977), у Березівці<br />
Одеської області (1980).<br />
На кінець 1980 року загальна потужність<br />
становила понад 220 МВт, що давало можливість<br />
транспортувати понад 46 млрд м 3 газу.<br />
Виснаження запасів газу в родовищах<br />
України, що спостерігалося до початку 80-х<br />
років, збільшення споживання газу народним<br />
господарством, зростання обсягів постачань<br />
на експорт викликали гостру необхідність<br />
у будівництві та розширенні ряду нових КС<br />
і КЦ. З’явилися КЦ-2 «Радушне» (1981), КЦ<br />
«Мар’ївка», «Куп’янськ», КС-2 «Курськ» (1982),<br />
КС «Черемисиново» і «Пролетарка» (1983),<br />
КЦ-2 «Краснопілля», «Курськ-3», «Довге-2»<br />
ТЕМА НОМЕРУ: «ХАРКІВТРАНСГАЗ»<br />
Трубопровiдний транспорт | <strong>№1</strong>(<strong>73</strong>) 2<strong>01</strong>2 11