04.02.2015 Views

№1 (73) — ЖУРНАЛ "ТРУБОПРОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ", 01-02.2012

№1 (73) — ЖУРНАЛ "ТРУБОПРОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ", 01-02.2012

№1 (73) — ЖУРНАЛ "ТРУБОПРОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ", 01-02.2012

SHOW MORE
SHOW LESS

Create successful ePaper yourself

Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.

У<br />

1956 році з надр Шебелинського родовища<br />

надійшли перші кубометри блакитного<br />

палива до Харкова. Приблизно<br />

тоді ж з’явилися й проекти будівництва<br />

газової магістралі на Дніпропетровськ, Одесу,<br />

Бєлгород, Москву. Цей період для харківських<br />

транспортників без перебільшення став доленосним,<br />

адже саме тоді була закладена перша<br />

цеглина у фундамент потужного газотранспортного<br />

підприємства. Як же це було.<br />

Відповідно до наказу Міністерства нафтової<br />

промисловості СРСР № 307 від 02.07.1956<br />

року, у складі управління експлуатації газопроводу<br />

«Дашава <strong>—</strong> Київ» у серпні 1956 року<br />

було створено районне управління експлуатації<br />

газопроводу «Шебелинка-Харків».<br />

Розташовувалося воно у Харкові.<br />

Перший газопровід від Шебелинки <strong>—</strong> магістральний<br />

«Шебелинка-Харків» діаметром<br />

426 мм і довжиною 58 км <strong>—</strong> було введено<br />

в експлуатацію у 1956 році. Потім побудували<br />

магістральні газопроводи «Шебелинка-<br />

Дніпропетровськ» діаметром 720 мм і довжиною<br />

196 км (1957), «Шебелинка-Бєлгород»<br />

довжиною 140 км і тією ж продуктивністю<br />

(1958). Також було продовжено будівництво<br />

сталевих магістралей від Дніпропетровська на<br />

Кривій Ріг, від Бєлгорода на Курськ <strong>—</strong> Кроми. У<br />

1959 році газ отримали Кривий Ріг та Курськ.<br />

Інтенсивне будівництво магістральних газопроводів,<br />

газопроводів-відводів, компресорних<br />

і газорозподільних станцій потребувало<br />

створення нових структур <strong>—</strong> як для організації<br />

будівництва, так і для подальшої експлуатації.<br />

У зв’язку з цим у 1960 році для забезпечення<br />

технологічних транспортних задач у<br />

складі Харківського управління магістральних<br />

газопроводів були створені районні управління<br />

магістральних газопроводів <strong>—</strong> Харківське,<br />

Дніпропетровське, Лозівське, Бєлгородське,<br />

Курське, Криворізьке та Кромське.<br />

Це дало змогу оперативно вирішувати питання<br />

подальшого розвитку газотранспортних систем.<br />

Так, у 1960 році завершилося будівництво<br />

першої у Харківському управлінні магістральних<br />

газопроводів компресорної станції <strong>—</strong> у Курську,<br />

у 1961 році станції з’являються у Бєлгороді та<br />

Кромах. Тоді ж газотранспортні потоки шебелинського<br />

та дашавського газу були з’єднані на<br />

Брянській КС і спрямовані на Москву. Це привело<br />

до створення у складі Харківського управління<br />

магістральних газопроводів Брянського і<br />

Бабинінського районних управлінь.<br />

Історія розвитку<br />

В. В. Родін,<br />

Г. А. Овчаренко<br />

УМГ «Харківтрансгаз»<br />

Газорозподільна станція «Запоріжжя 1» УМГ «Харківтрансгаз»<br />

У 1974 році управління було реформоване<br />

у виробниче об’єднання по транспортуванню<br />

і постачанню газу «Харківтрансгаз». До<br />

його складу входило сім лінійних виробничих<br />

управлінь магістральних газопроводів,<br />

які знаходилися у Харкові, Курську, Брянську,<br />

Дніпропетровську, Кривому Розі, Кишиневі та<br />

Миколаєві. ВО «Харківтрансгаз» здійснювало<br />

тоді постачання природного газу у три республіки<br />

СРСР <strong>—</strong> УРСР, РРФСР та Молдавську РСР.<br />

Блакитне паливо по магістральних газопроводах<br />

надходило в Молдавію та 14 областей<br />

України та Росії <strong>—</strong> Харківську, Кіровоградську,<br />

Дніпропетровську, Запорізьку, Миколаївську,<br />

Херсонську, Одеську, Кримську, Бєлгородську,<br />

Курську, Орловську, Брянську, Смоленську,<br />

Калузьку, а також до Москви та Києва.<br />

Подальший розвиток системи газопроводів<br />

від Шебелинки на південь України, у Молдавію та<br />

за кордон обумовив будівництво нових і розширення<br />

діючих КС, а також газопроводів і відводів.<br />

У 1974 році була розширена КС «Панютине», у<br />

1976 році <strong>—</strong> КС «Радушне», побудовані і введені<br />

в дію КС в Тирасполі, Вулканештах (Молдавія), а<br />

також у Валуйках Бєлгородської області (1976), у<br />

Куп’янську Харківської області (1977), у Березівці<br />

Одеської області (1980).<br />

На кінець 1980 року загальна потужність<br />

становила понад 220 МВт, що давало можливість<br />

транспортувати понад 46 млрд м 3 газу.<br />

Виснаження запасів газу в родовищах<br />

України, що спостерігалося до початку 80-х<br />

років, збільшення споживання газу народним<br />

господарством, зростання обсягів постачань<br />

на експорт викликали гостру необхідність<br />

у будівництві та розширенні ряду нових КС<br />

і КЦ. З’явилися КЦ-2 «Радушне» (1981), КЦ<br />

«Мар’ївка», «Куп’янськ», КС-2 «Курськ» (1982),<br />

КС «Черемисиново» і «Пролетарка» (1983),<br />

КЦ-2 «Краснопілля», «Курськ-3», «Довге-2»<br />

ТЕМА НОМЕРУ: «ХАРКІВТРАНСГАЗ»<br />

Трубопровiдний транспорт | <strong>№1</strong>(<strong>73</strong>) 2<strong>01</strong>2 11

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!