№1 (73) — ЖУРНАЛ "ТРУБОПРОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ", 01-02.2012

У
1956 році з надр Шебелинського родовища
надійшли перші кубометри блакитного
палива до Харкова. Приблизно
тоді ж з’явилися й проекти будівництва
газової магістралі на Дніпропетровськ, Одесу,
Бєлгород, Москву. Цей період для харківських
транспортників без перебільшення став доленосним,
адже саме тоді була закладена перша
цеглина у фундамент потужного газотранспортного
підприємства. Як же це було.
Відповідно до наказу Міністерства нафтової
промисловості СРСР № 307 від 02.07.1956
року, у складі управління експлуатації газопроводу
«Дашава — Київ» у серпні 1956 року
було створено районне управління експлуатації
газопроводу «Шебелинка-Харків».
Розташовувалося воно у Харкові.
Перший газопровід від Шебелинки — магістральний
«Шебелинка-Харків» діаметром
426 мм і довжиною 58 км — було введено
в експлуатацію у 1956 році. Потім побудували
магістральні газопроводи «Шебелинка-
Дніпропетровськ» діаметром 720 мм і довжиною
196 км (1957), «Шебелинка-Бєлгород»
довжиною 140 км і тією ж продуктивністю
(1958). Також було продовжено будівництво
сталевих магістралей від Дніпропетровська на
Кривій Ріг, від Бєлгорода на Курськ — Кроми. У
1959 році газ отримали Кривий Ріг та Курськ.
Інтенсивне будівництво магістральних газопроводів,
газопроводів-відводів, компресорних
і газорозподільних станцій потребувало
створення нових структур — як для організації
будівництва, так і для подальшої експлуатації.
У зв’язку з цим у 1960 році для забезпечення
технологічних транспортних задач у
складі Харківського управління магістральних
газопроводів були створені районні управління
магістральних газопроводів — Харківське,
Дніпропетровське, Лозівське, Бєлгородське,
Курське, Криворізьке та Кромське.
Це дало змогу оперативно вирішувати питання
подальшого розвитку газотранспортних систем.
Так, у 1960 році завершилося будівництво
першої у Харківському управлінні магістральних
газопроводів компресорної станції — у Курську,
у 1961 році станції з’являються у Бєлгороді та
Кромах. Тоді ж газотранспортні потоки шебелинського
та дашавського газу були з’єднані на
Брянській КС і спрямовані на Москву. Це привело
до створення у складі Харківського управління
магістральних газопроводів Брянського і
Бабинінського районних управлінь.
Історія розвитку
В. В. Родін,
Г. А. Овчаренко
УМГ «Харківтрансгаз»
Газорозподільна станція «Запоріжжя 1» УМГ «Харківтрансгаз»
У 1974 році управління було реформоване
у виробниче об’єднання по транспортуванню
і постачанню газу «Харківтрансгаз». До
його складу входило сім лінійних виробничих
управлінь магістральних газопроводів,
які знаходилися у Харкові, Курську, Брянську,
Дніпропетровську, Кривому Розі, Кишиневі та
Миколаєві. ВО «Харківтрансгаз» здійснювало
тоді постачання природного газу у три республіки
СРСР — УРСР, РРФСР та Молдавську РСР.
Блакитне паливо по магістральних газопроводах
надходило в Молдавію та 14 областей
України та Росії — Харківську, Кіровоградську,
Дніпропетровську, Запорізьку, Миколаївську,
Херсонську, Одеську, Кримську, Бєлгородську,
Курську, Орловську, Брянську, Смоленську,
Калузьку, а також до Москви та Києва.
Подальший розвиток системи газопроводів
від Шебелинки на південь України, у Молдавію та
за кордон обумовив будівництво нових і розширення
діючих КС, а також газопроводів і відводів.
У 1974 році була розширена КС «Панютине», у
1976 році — КС «Радушне», побудовані і введені
в дію КС в Тирасполі, Вулканештах (Молдавія), а
також у Валуйках Бєлгородської області (1976), у
Куп’янську Харківської області (1977), у Березівці
Одеської області (1980).
На кінець 1980 року загальна потужність
становила понад 220 МВт, що давало можливість
транспортувати понад 46 млрд м 3 газу.
Виснаження запасів газу в родовищах
України, що спостерігалося до початку 80-х
років, збільшення споживання газу народним
господарством, зростання обсягів постачань
на експорт викликали гостру необхідність
у будівництві та розширенні ряду нових КС
і КЦ. З’явилися КЦ-2 «Радушне» (1981), КЦ
«Мар’ївка», «Куп’янськ», КС-2 «Курськ» (1982),
КС «Черемисиново» і «Пролетарка» (1983),
КЦ-2 «Краснопілля», «Курськ-3», «Довге-2»
ТЕМА НОМЕРУ: «ХАРКІВТРАНСГАЗ»
Трубопровiдний транспорт | №1(73) 2012 11