Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Петрівні посміялися разом з цих моральних, а<br />
відтак – і буттєвих падінь. Відчуття Божого<br />
благословення української Незалежності перебувало<br />
над нами. Воно огортало нас. Відчуття справдилось.<br />
Загальновідомо, але досі не актуалізовано в громадській<br />
свідомості. Ольга Петрівна <strong>Діденко</strong>, маючи<br />
двох неповнолітніх дітей (Віталій – 1938, Олександр –<br />
1939 років народження), знаючи, що її чоловік – так<br />
само педагог – Василь Скуратівський – загинув від<br />
рук фашистів на початку війни, у 1941 році, у юному<br />
віці свідомо стала учасницею підпільної партизанської<br />
антифашистської групи Андрія Романщака.<br />
І не просто стала, а поступила на роботу друкаркою<br />
(вона добре знала не лише українську, а й німецьку,<br />
польську, російську та інші мови) до адміністративної<br />
установи німецької адміністрації. Там вона, кожного<br />
разу із ризиком для себе й дітей, надрукувала понад<br />
300 посвідчень, які врятували від неминучої гибелі<br />
понад 300, а з родинами – набагато більше – людей.<br />
Досі пам’ятаю, коли ще на початку нашого<br />
знайомства зайшов до Ольги Петрівни вона показала<br />
на куток кімнати. Там стояла тростина, що на неї спирався,<br />
на прогулянках в Умані, Леонід Плющ. Поруч<br />
– лимонне дерево. Це була справжня гармонія Духу<br />
і Буття. І книги, книги, книги… Ольга Петрівна тривалий<br />
час працювала на археологічних розкопках і в<br />
експедиціях з відомим археологом і краєзнавцем В. А.<br />
Стефановичем 1 , була неперевершеним знавцем фольклору,<br />
обрядовості, традицій, звичаєвості Східного<br />
Поділля та й не лише його. Вона мала хист простежити<br />
тривалість архетипів української культури не в десятиліттях,<br />
а в тисячоліттях. Пригадую, коли в одній<br />
з експедицій Ольга Петрівна попросила мене звернути<br />
увагу на візерунок одного зі знайдених під час<br />
розкопок трипільських «черепків» (її дещо іронічний<br />
термін). Я звернув увагу і запам’ятав. А потім ми йшли<br />
вулицею села, що було розташованим поруч розкопаного<br />
кургану. І там – на наличниках, а подекуди й на<br />
кутих залізних воротях ми бачили подібні або й тотожні<br />
мотиви візерунків («сакральні собаки», «пари го-<br />
1 Його лист до Ольги Петрівни вміщено в Додатках до цієї книги.<br />
16
Change language