Діденко 2 версія

*****
Коли вам десь під п’ятдесят,
Життя не вернеться назад,
Ви, розгубивши в світі все,
Пливете вже, куди несе.
Ідете в звичній борозні,
Не думаючи: так чи ні.
У вас зосталось тільки «я»,
«Моє», «мені», «моя сім’я».
Живем собі, бо треба жить.
Чуже не гріє, не болить.
І відбуваєм папірцем,
Хоч там когось їдять живцем.
І тільки сердимось на те,
Що молодь, мов, не та росте.
А коли вам сімнадцять літ,
І серце рветься у політ,
Щоб залишити світлий слід?
А коли вам сімнадцять літ,
А навкруги схитнувся світ,
І де там Захід, де там Схід?!
А навкруги гнилі гриби,
Давно байдужі до ганьби.
А молодь що ж?
І «ті» й не «ті».
Звертають на стежки круті.
Умань, 1967 р.
32