Вінніпеґ Український № 21 (45) (November 2018)

More documents

Recommendations

Info

годи роковин Великого Голоду 1932-1933 років в Україні Рафаель Лемкін виголосив відому нині промову «Радянський геноцид в Україні», в якій виклав власну концепцію геноциду українців. 20 вересня 2018 року в Українському Інституті Америки у Нью-Йорку було відкрито меморіальну дошку американському юристу, «батьку Конвенції ООН про геноцид» – Рафаелю Лемкіну. Відкриття меморіалу приурочене до 65-тої річниці, виголошеної у 1953 році Рафаелем Лемкіним, промови «Радянський геноцид в Україні» на вшануванні 20-тих роковин Великого Голоду 1932-1933 років. Тоді перед багатотисячною юрбою, що зібралася в Мангеттен-центрі в Нью-Йорку, він промовив: «Це не просто масове вбивство. Це – геноцид, винищення не лише окремих осіб, але й культури і нації». Рафаель Лемкін охарактеризував Голодомор як «класичний приклад радянського геноциду, його найдовший і найширший експеримент русифікації – винищення української нації». І заявив: «Якщо радянська програма досягне успіху, якщо інтеліґенцію, священиків і селян вдасться ліквідувати, Україна загине так само, наче було б убито усіх без винятку українців, бо вона втратить ту частину народу, що зберігала і розвивала її культуру, її вірування, її об‘єднавчі ідеї, які прокладали їй шлях і давали їй душу, тобто, зробили її нацією, а не просто населенням». Захід відбувся за участі президента Українського Інституту Америки доктора Даніеля Свістеля, професора кафедри політики та економіки Королівського військового коледжу Канади Любомира Луцюка, Генерального консула України в Нью-Йорку Олексія Голубова, американського дипломата 28- го Посла США при ООН Саманти Павер (відеозвернення), а також науковців, членів дипломатичного корпусу, українськоамериканської громади та молоді. «Він був першим, хто назвав речі своїми іменами» – сказав на відкритті професор Любомир Луцюк. –«Ми згадуємо чоловіка, який говорив, що сила правди – це наш привілей, особливо сьогодні, коли КГБ’іст у Кремлі та його посіпаки заперечують Голодомор». Меморіал Рафаелю Лемкіну є багатомовним пам’ятником, що містить текст англійською, українською, на ідиші та івриті. Ініціатива створення належить Українсько-канадському фонду громадянських свобод та Українському Інституту Америки. Скульптурну композицію виконав Олег Лесюк. До 40-х роковин Голодомору, 23 вересня 1973 року, ньюйоркський відділ Українського Конгресового Комітету Америки організував велику демонстрацію в пам›ять жертв Голодомору в Україні в 1932-1933 роках. Починаючи з 1983 року в столиці канадської провінції Альберта, місті Едмонтоні, щорічно відбувалося вшанування пам’яті жертв Голодомору на офіційному рівні. Того року в Канаді були встановлені перші в світі пам’ятники жертвам Голодомору: «Розірване кільце життя» в Едмонтоні та пам’ятний знак з присвятою: «У пам›яті про понад 7 мільйонів жертв голоду-геноциду 1932-1933 років в радянській Україні, сталінського злочину проти людства» в місті Уінсор. В Україні церемонії вшанування пам’яті жертв Голодомору стали можливими лише з розпадом Радянського Союзу та відновленням державної незалежності України. З кінця 1980-х років, завдяки діяльності активної громадськості, вже у вересні 1990 року в багатьох регіонах України пройшли скорботні заходи та панахиди за вбитими українцями в 1932-1933 роках. 1990-ті роки в Україні ознаменувалися розгортанням широкої дослідної, пошукової, наукової, освітньої, культурної роботи, спрямованої на відновлення пам’яті про мільйони жертв Голодомору. З проголошенням незалежності у 1991 році до справи з вшанування пам`яті жертв злочину та відновлення історичної правди підключилася і держава. В 1993 році Президент Л. Кравчук підписав Указ «Про заходи у зв’язку з 60-ми роковинами голодомору в Україні». Тоді ж було урочисто відкрито пам`ятний знак «Жертвам Голодомору 1932-1933 року» на Михайлівській площі у Києві, який довгий час, до появи Меморіалу жертв Голодомору, виконував функції місця вшанування пам’яті жертв геноциду. В 1998 році Указом Президента України було встановлено щорічний національний пам’ятний День пам›яті жертв голодоморів та визначено вшановувати його у четверту суботу листопада. 24 вересня 2003 році на 58-й сесії Генеральної асамблеї ООН, у зв’язку 70-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні, відбулося обговорення питання оцінки штучно організованого радянською владою голоду та вшанування пам›ять жертв злочинних дій. А 7 листопада 2003 року Генеральна Асамблея ухвалила «Спільну заяву з нагоди 70-ї річниці Голодомору – Великого голоду 1932-1933 років в Україні», в тексті якої зазначено: «Голодомор - Великий голод 1932-1933 років в Україні - забрав життя від 7 до 10 мільйонів ні в чому невинних людей та став національною трагедією для українського народу». З 2005 року питання дослідження Голодомору, вшанування пам’яті мільйонів жертв та визнання його геноцидом проводилося на значно вищому рівні, оскільки ця тема була одним із пріоритетів політики пам’яті Президента України В. Ющенка: «Голодомор 1932-33 років – це наша спільна пам’ять, спільний біль, бо немає в Україні жодного роду, жодної сім’ї, яку б не зачепила ця трагедія. Мільйони наших родичів, односельців, земляків, замучених голодом – це не просто жертви несправедливості режиму. Це – винищені носії наших родинних традицій, духовних і моральних законів, традиційних цінностей. У 1932-33 роках ми з вами осиротіли на 7-10 мільйонів людей. Третина з них – діти. Ми будемо чутися вічними сиротами у цьому світі, розгубленими і незахищеними на історичних роздоріжжях, доки не станемо однією зрідненою міцною родиною. Адже усі ми – їхні нащадки, і в нас тече і пульсує одно - їхня кров». 28 листопада 2006 року прийнято Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», що офіційно визнає Голодомор 1932–1933 років актом геноциду українського народу та передбачає спорудження Меморіалу пам’яті жертв голодоморів в Україні. 22 листопада 2008 року відбулось урочисте відкриття Меморіалу. Автором Меморіального комплексу є Народний художник України А. В. Гайдамака. 8 липня 2009 року, згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України,створено Державний музей «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні», якому 18 лютого 2010 року Указом Президента України надано статус Національного. Музей є єдиним з музейних закладів, який Указом Президента України включений до Державного Протоколу та Церемоніалу України, і який відвідують усі офіційні делегації іноземних держав. 31 липня 2015 року назву Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» було змінено на Національний музей «Меморіал жертв Голодомору». Необхідність зміни в назві пов›язана з вживанням в однині назви геноциду українського народу. Адже на сьогодні в Україні, на юридичному та законодавчому рівні, статус «Голодомор» має лише геноцид 1932—1933 років. Події 1921—1923 рр. та 1946—1947 рр. кваліфікуються як масовий голод, геноцидний характер якого наразі не доведено. Вшанування пам’яті жертв Голодомору крокує світом… Свічку 20 Український Вінніпеґ - ЛИСТОПАД 2018 -
памяті запалено в США, Германії, Франції, Швейцарії, Люксембурзі, Бельгії, Чорногорії, Ірландії, Англії, Румунії, Іспанії, Угорщині, Португалії, Бразилії, Парагваї, Аргентині, Нігерії, Японіі, Індіі, Катарі, Австрії, Сінгапурі, Новій Зеландії, Росії (Санкт-Петербург, Новосибірськ, Москва та Єкатеринбург), Узбекистані, Казахстані, Вірменії, Білорусії, Сенегалі, Австралії, Мозамбіку, Китаї, Іраку, Йорданії, Туреччині, Хорватії, Словенії, Північній Дакоті, Кувейті, Південо – Африканській Республіці (м. Кувейт), Філадельфії… 4 жовтня 2018 року оприлюднено Резолюцію Сенату США №435, щодо визнання Голодомору 1932-2933 років геноцидом українського народу. Резолюція ухвалена одностайним рішенням і є першим в історії правовим актом Конгресу США, де Голодомор 1932-1933 років визнається геноцидом українського народу. Резолюція виражає позицію Сенату, що 85-річчя Українського голоду 1932-1933 років, відомого як Голодомор, має слугувати нагадуванням про політику репресій Радянського Союзу проти народу України. Українські громади в Канаді, як завжди, не залишаються осторонь, та підтримують міжнародну акцію. 21 вересня 2018 року українська громада міста Едмонтон взяла участь у молебні в Українському католицькому соборі Святого Йосафата. Після спільної молитви за невинно убитими жертвами Голодоморугеноциду, присутні зачитали свідчення очевидців Великого голоду. Насамкінець учасники Акції запалили свічки пам’яті. Наступного дня, 22 вересня, правнуки очевидців Голодомору Анни й Олексія Шевелів – Анна, Емілія та Мія, спільно з учасниками Міжнародної акції запалили свічку пам’яті перед пам’ятником «Гіркі спогади дитинства», що розташований у Канадському музеї прав людини нашого міста. 23 вересня 2018 року Конгрес Українців Канади організував акцію «Запали свічку пам’яті», присвячену 85-тим роковинам Голодомору-геноциду українського народу. Захід відбувся в Монреалі, в Українській католицькій церкві Успіння Божої Матері. Участь у церемонії взяли солдати Збройних Сил України, які наразі перебувають у Квебеку на тренуванні. Свічку пам’яті запалив один із вояків, чия сім’я пережила Голодомор. 21 жовтня 2018 року у Торонто відбулося вiдкриття монумента жертвам Голодомору 1932-33 рокiв в Українi. У центрі меморіальної композиції – бронзова статуя дівчинки, що відома під назвою «Гіркі спогади дитинства», авторства Петра Дроздовського. Саме вона вважається найбільш вдалим відображенням трагедії і є головним композиційним елементом пам’ятників жертвам Голодомору в Києві, Вашингтоні та Едмонтоні. Скульптурна композиція розмістилася на території Виставкової площі, неподалік від аеропорту Торонто і набережної озера Онтаріо. До офіційної церемонії відкриття меморіалу долучилося кілька сотень осіб, серед яких був мер Торонто Джон Торі, міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд та перший віцепрем’єр-міністр України Степан Кубів. «Українська громада Канади протягом багатьох років, коли пам’ять про Голодомор приховувалася, берегла її і змогла повернути до України. Це дуже важливий внесок і я особливо вдячна старшим членам нашої громади, які підтримували цю пам’ять» - сказала Фріланд. У четверту суботу листопада ми традиційно запалимо свічки, молячись і згадуючи всіх невинно загиблих – відомих і невідомих. А також й автора цієї об’єднавчої ініціативи – одного з перших дослідників Українського Голодомору, американця індіанського походження, історика, політолога Джеймса Мейса. Як відомо, Джеймс працював над темою Голодомору в Українському науково-дослідному iнституті Гарварду, де, зокрема, разом з Робертом Конквестом брав участь у дослідженнях для його книжки «Жнива скорботи». З 1986 по 1990 рр. був виконавчим директором Комісії Конгресу США з Голодомору, керував її повсякденною роботою й укладав проект висновків комісії. В тих висновках чітко йшлося про те, що голод 1932-33 років в Україні був геноцидом проти українців! Це стало відкриттям світові нашої трагедії. З 1993 року і аж до своєї смерті, до 2004-ого, Мейс жив в Україні. Похований у Києві на Байковому кладовищі. 26 листопада 2005 року президент України В. Ющенко нагородив Джеймса Мейса орденом князя Ярослава Мудрого II ступеня (посмертно), а 2 грудня 2005 року підписав розпорядження про вшанування пам’яті Джеймса Мейса. 2008 року за ініціативи газети «День» заснована Премія імені Джеймса Мейса. 25 грудня 2015 року у Броварах назвали вулицю Джеймса Мейса, яка стала першою вулицею в Україні, названою на честь дослідника. В березні 2016 року вулиця імені Джеймса Мейса зявилась і у Києві. 2003 року на сторінках газети «День» Джеймс Мейс написав: «Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: в національний день пам’яті жертв 1933-го (четвертої суботи листопада) визначити час, коли кожен громадянин цієї землі, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих. Це було б гідною відповіддю на слова о. Олександра Биковця, який став священиком в Америці: «...Всі були готові на жертви, знали, що не сьогодні-завтра їх знищать, але їх турбувало передовсім: чи знатиме світ про це, чи світ щось скаже?.. І друга проблема — ще більш духовна: чи буде кому помолитися за всіх, хто загинув?» Навіть сім десятиліть опісля свічка, що мерехтить у вікні, видається мені гідною відповіддю!» Згадаймо одну з найстрашніших сторінок в історії України. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвою страшних подій. Запалімо свічку пам’яті і – пам’ятаймо! УВ - NOVEMBER 2018 - UKRAINIAN WINNIPEG 21
Page 2 and 3: 4 PJOTO 6 РІЄЛТОР 7 Announce
Page 4 and 5: PHOTO OF THE MONTH The Winnipeg sig
Page 6 and 7: Рієлтор Люда радит
Page 8 and 9: Kryvosheieva Mariia Photo: Norbert
Page 10 and 11: MANITOBA’S UKRAINIAN COMMUNITY De
Page 12 and 13: 5 th Annual Ukrainian Film Festival
Page 14 and 15: езар - це найретель
Page 16 and 17: КАЛЕНДАР ПОДІЙ CALENDA
Page 18 and 19: CANDLE OF PROMISE Holodomor 1932-33
Page 22 and 23: In December 2017, members of our Mi
Page 24 and 25: Міжнародний день в
Page 26 and 27: BELLS OF PEACE A REMEMBRANCE OF THO
Page 28 and 29: нії, член таємної о
Page 30 and 31: вчителів з соціалі
Page 32: Lest We Forget Не Забувай

Вінніпеґ Український № 21 (45) (November 2018)

Create successful ePaper yourself

Delete template?

Save as template?