Зміст - Interklasa

ЗмістВід редакції 3Мова і літератураІрина БабійСемантична характеристика назвкольорів у сучасній українській мові 4Борис Антоненко-ДавидовичНавіщо літера «ґ» в українській мові? 7Ірина МельникФонетична структура українськихономатопей як джерело вивченнянаціонально-мовної специфіки 10Поліна ВовкТипологічне зіставлення української,російської та польської мов 13Виталь МоргунюкЗастандартовані правила діловогота наукового стилів 16ПсихологіяВ. ХромовМнемотехніка – мистецтвозапам’ятовування 24МетодикаА. Великоцька, Н. ІванкоКонспект уроку «Державні символиУкраїни» 29Г. СередюкАндрієві вечорниці у Хмелівці 33ІсторіяМарко СирникУкраїнське шкільництво у Польщі після1947 року – штрихи до історії 37Jarosław SyrnykUkraińskie Towarzystwo Społeczno-Kulturalnena Dolnym Śląsku (1956–1990) 46ЗакониRozporządzenie Ministra Edukacji Narodowejw sprawie przyjmowania osób niebędącychobywatelami polskimi do publicznychprzedszkoli, szkół, zakładów kształcenianauczycieli i placówek 69Закон України про правовий статусзакордонних українців 72МатеріалиМарко СирникМовні головоломки або спробуйпрочитати 77СтатистикаМаріанна ЯраПункт навчання української мовиу Сяноці 93Богуслава КомарНавчання української мовиу Підкарпатському воєводстів 2004/2005 шкільному році 94Єлизавета ТомчукНавчання української мовина Підляшші 95РізнеО. СтрижакХто ж вони, бойки? 96Іван Красовський, Дмитро СолинкоХто ми, лемки 98Володимир БілецькийУкраїнська мова на сході України:фрагменти донецьких реалійі спроба прогнозу 112Віталій РадчукМова як чинник консолідаціїсучасного українського суспільствау націю 116Юрій БадзьоКонституція мови нашої 123Валерій ВласенкоСергій Бородаєвський:штрихи до біографії 128Маріанна ЯраХристиянське покликання жіноцтвав православній теології:традиція і сучасність 134Наталя КрутенкоУкраїнські обереги:традиції і сучасність 139Рідна мова

Рідна мова„Ridna Mowa”– kwartalnik oświatowyUkraińskiego TowarzystwaNauczycielskiego w PolsceRedakcja:Irena Drozd (Biały Bór) – prezes UTNStefania Jawornicka (Zielona Góra)Bohdan Majer (Elbląg)Jarosław Syrnyk (Wrocław)Marek Syrnyk (Wałcz) – redaktornaczelnyNumer wydany przy pomocy MENWspółpracownicy:dr Bożena Zinkiewicz-Tomanek(Kraków)prof. Roman Drozd (Koszalin)Maria Steć (Przemyśl)Lesia Chraplywa-Schur (London– Canada)Wałerij Sobko (Kijów)Wadym Olifirenko (Donieck)Korekta językowa i stylistyczna:mgr Maria Mandryk-Fil (Biały Bór)Sekretarz redakcji:Krystyna SyrnykStrona www:Grzegorz MucowskiOpracowanie graficzne:Teresa OleszczukKorekta:Katarzyna SeńWydawca:Ukraińskie TowarzystwoNauczycielskie w PolsceAdres redakcji:78-600 WałczDolne Miasto 10/80tel. (67) 258 98 87e-mail: proswita@op.plwww.ridnamowa.prv.plПід час використання матеріалів,посилання на журнал «Рідна мова»– обов’язкове

Від редакції3Не будемо вкривати, що поява цього номерадуже нас (редакцію) – тішить. Всі, хто знаєв яких умовах творяться наші громадські діла,можуть собі уявити, скільки труднощів требапобороти, щоб чогось добитися. Хоч би виданняжурналу. Віримо, що з року в рік буде легше.Тим більш, що «Рідну мову» читають не лишеу Польщі, а також в Україні і інших країнах світу.Тішить це, що щораз більше число авторівз України надсилає нам свої матеріали. Дещо,однак, сумує – те, що наші українці з Польщідописують рідко. А жаль не використовуватинагоди – на сьогодні «Рідна мова» є майжеодиноким українським журналом у Польщі,який хоче виповняти допоміжну роль дляшкільництва і освіти, а крім цього висвітлюєтакож проблеми з історії, психології, різнихаспектів нашого громадського життя.У п’ятому числі «Рідної мови» читайте продеякі аспекти і питання, якими живе сьогоднімовний український світ, історію українцівВроцлавщини, штрихи до історії навчанняукраїнської мови у Польщі після 1947 року.Варто теж познайомитися – зокрема директорамукраїнських шкіл – з законом, якимврегульовано принципи навчання дітей іншогояк польське громадянство. Зокрема в контекстімалої кількості учнів в деяких наших освітніхзакладах і в контексті перебування на територіїПольщі значущої хвилі заробітчан і емігрантівз України. Може треба зв’язуватися з ними, подаватиінформації у посольство та консульськівідділи – Ваші діти можуть вчитися в українськихшколах, що у Польщі.Як завжди – подаємо також інформаціїпро поодинокі пункти навчання – цей розділмусите, однак, редагувати вже Ви – вчителі,активісти ОУП чи УВТ.Зате для цього, щоб навчання у цих жепунктах ставало більш атракційним – попробуйтевикористати матеріали – головоломки,анаграми, танграми, лабіринти тощо – їх тежвіднайдете у цьому числі «РМ».Розділ «Різне» – про лемків (і для лемків)та бойків. А задля цього, щоб ми вчилисядивитися на Україну нашими – а не чужими– очима: запізнаймося з донецькими мовнимиреаліами.Пізнаваймо теж українські традиції, вчимосяїх, знаймо їх – у цьому допоможе стаття,присвячена українським оберегам.Останнє – редакція працює на громадськихпринципах. Журнал є виданням некомерційним.Читайомо його і перечитуймо. Вчимосясвого.Заохочуємо також відвідувати наш сайтв Інтернеті. Там багато цікавого.Марко СирникРідна мова

4Рідна моваІрина БабійСемантичнахарактеристика назвкольорів у сучаснійукраїнській мовіМоваі літератураТернопільський педуніверситетімені Володимира ГнатюкаСлова на позначення кольору у сучаснійукраїнській мові, як і в інших мовах світу,становлять окрему лексико-семантичну групу.Колір є найдавнішою реальністю людськогобуття, складним явищем, пізнання якого булотривалим. У науці усталився погляд, що кольори,які існують у природі, становлять тривимірнусистему: кожен колір може змінюватисьу трьох напрямках, які характеризують колірнийтон, насиченість і яскравість. Ця системає «безперервною і замкнутою, оскільки всікольори зв’язані один з одним безперервнимипереходами і між кожними двома кольорамиіснує багато таких переходів» 1 . Власне, самеці три ознаки колір (тон), яскравість, насиченістьприйнято вважати універсальнимидиференційними ознаками, за допомогоюяких можна описати назви кольорів у рамках«компонентного аналізу значень» 2 .Класифікацією кольороназв українськоїмови займались А. Критенко 3 , А. Кириченко,О. Дзівак та ін. У сучасній лінгвістиці прийнятоподіляти всі назви кольорів на «основні»і «другорядні». Основними є назви давньогопоходження, генетично споріднені з кольоропозначеннямив інших слов’янських мовах,вони становлять ядро всієї лексико-семантичноїгрупи кольороназв, навколо якого розташованіназви пізнішого походження. Цимиосновними є сім семантично незалежних назв,які позначають «колір без відтінків»: червоний,жовтий, зелений, голубий, синій, білий, чорний.Усі інші є назвами відтінків основного тону,що вказують на міру вияву колірної якості,на інтенсивність колірного тону, змішуваннякольорів, на колірну ознаку, якої набув предмету результаті якоїсь дії чи процесу, і на ряд іншихознак. Вони семантично об’єднуються навколо«основних». Їх є багато, це майже всі наявнів мові колірні назви (голубуватий, зелененький,червонястий, блідо-рожевий, темно-червонийта ін.).За відношенням назви кольору до поняттяпро нього прийнято виділяти два типи назвкольорів:І. Назви, що позначають конкретну колірнуознаку предмета чи явища об’єктивноїдійсності. Це численна група, яка охоплюєневмотивовані (білий, жовтий, сірий і ін.) тавмотивовані з погляду носіїв сучасної українськоїмови кольоропозначення (малиновий,калиновий, пшеничний і ін.); лексеми з колірноюсемантикою різних граматичних категорій(синій, синь, синьо і ін.); назви, що вказують наступінь вияву колірної ознаки (зеленастий,жовтуватий і ін.).ІІ. Назви, що характеризують забарвленняпредмета, не вказуючи на конкретний характеркольору. Такі назви займають окреме місцев семантичній класифікації слів із колірнимзначенням, оскільки вони чітко не позначаютьконкретний колір, але дають певну інформаціюпро забарвлення предмета чи явища, тому їхумовно можна вважати кольороназвами. Середних виділимо такі групи:а) назви, які визначають ступінь насиченості,інтенсивності кольорів, не називаючи конкретноїколірної якості: ясний, світлий, темний,

5блідий. Напр.: Вгорі – темне непривітне небо(М. Коцюбинський, 1, 108); ... бліде обличчябуло скривлене від болю (М. Коцюбинський,1, 217);б) назви, що вказують на спосіб поєднаннякількох невизначених кольорів у певній формі:рябий, зозулястий, картатий, смугастий,пістрявий і ін. Напр: зав’язалась рябенькоюхусточкою (М. Коцюбинський, 1, 37); зозулястенькакурка (М. Коцюбинський, 2, 175);в) назви для неозначеного кольору, які вказуютьна загальне забарвлення реалій, не визначаючийого конкретного характеру: кольоровий,барвистий, різнобарвний, двобарвний, строкатий,квітчастий та ін. Напр.: І цей строкатийколір [карнавалу – І. Б.] б’є мені в вічі, мов червонапляма, що від слова «ярмарок» (М. Хвильовий,1, 319); весь одяг її був з різнокольорових латок,здавалося, наділа комедіанське вбрання (М. Хвильовий,1, 609); Кремезні козаки, в одних кольоровихсорочках (М. Коцюбинський, 2, 289);г) назви, що виражають відтінки певногозабарвлення предметів і явищ природи: соковитий,свіжий, злинялий, яскравий, чистий,брудний і ін. Напр.: очі сиві, злинялі, як двазамерзлі серця (М. Коцюбинський, 2, 288);над тобою бірюза чистого, безхмарного неба(М. Хвильовий, 2, 95);ґ) назви, які вказують на загальний характерзабарвлення реалії, зумовлений дією сонця,вітру тощо: загорілий, смуглявий та ін. Напр.:Смугляве личенько розчервонілося (М. Коцюбинський,1, 34); засмалений вид (М. Коцюбинський,1, 374);д) назви, що вказують на суб’єктивну оцінкупевного колірного тону: похмурий, ніжний,легкий, крикливий і ін. Напр.: Ранок був ніжно-голубийі надзвичайно запашний (М. Хвильовий,2, 314); З надією дивилась в теплулегко-бірюзову далечінь (М. Хвильовий, 2, 541);осіннє м’яко-бірюзове небо, що тривожить їїдушу (М. Хвильовий, 2, 20).До лексико-семантичної групи назв кольорівналежать і загальні назви цієї категорії слів, якіпозначають сукупну колірну ознаку: колір, фарба,барва, краска. Напр.: Сіро й сумно ставалона острові по заході сонця: всі фарби линяли,як в акварелі, що її підмочили (М. Коцюбинський,2, 195).Загалом кольороназв другого типу є незначнакількість. Мовці частіше виражають поняттякольору словами і конкретною колірноюознакою, що мотивується лексичним змістомцих мовних одиниць.Спостереження над мовою прозових творіввиявили активне вживання загальномовнихлексем із колірною семантикою у мові художньоїпрози, використання їх як засобів яскравогозображення реалій. Змальовуючи пейзаж,подаючи влучні портрети персонажів, описирізноманітних предметів і явищ, прозаїки необходяться без слів із колірною семантикою.Це пояснюється властивою цим лексемамознаковістю, здатністю давати вичерпну характеристикуколірної ознаки зображуванихреалій. У результаті аналізу виявлено, що, крімкольороназв, зафіксованих у словниках, у мовіхудожньої прози є ряд лексем, які виступаютьу функції кольору, але для них вона не характерна.Такі слова у звичайному вживанні немістять колірної інформації, а в образномумовленні письменників можуть вказувати назабарвлення предметів і явищ природи. Йдетьсяпро незвичні назви кольорів, значення якихможна зрозуміти, зіставивши зі значеннямиомонімічних форм у групі відносних прикметників.Напр.: весняний колір неба (М. Коцюбинський,2, 256), тобто небо має такий колір,який властивий йому лише навесні. Наведемоще кілька прикладів уживання нетрадиційнихназв кольорів у прозових творах, які, крімномінативної, виконують естетичну функцію,надають зображуваним реаліям образності,поетичності, напр.: Віддалялося і сонце: всенижче й нижче сідало за віллою. Криве проміннястояло в задумі, потім гладило оксамитно--мигдальний колір лісу (М. Хвильовий, 1, 348).Нетрадиційні кольороназви можуть давативичерпну характеристику рис зовнішності персонажів,напр., у реченнях Очі ваші, матусько,подібні до весняного неба, – до того неба, колисонечко обгортають легко-димчаті хмарки,і вони наче в сірому серпанку (М. Хвильовий,2, 354); Морські очі встромлені в мене, і білеобличчя привітно киває (М. Коцюбинський, 2,192); навіщо ж так хвилюватися? Це і на нервишкодливо, і колір личка може зопсуватися, хочвоно й так у вас нагадує торішню мамалигу(М. Коцюбинський, 1, 201), де вони містять емоційно-оціннухарактеристику. Інколи лексемиіз традиційно невластивою їм колірною інформацієюу відповідному словесному оточенніможуть вступати у контекстуальні синонімічнівідношення зі словами інших лексичних категорій.Так, у мікроконтексті і воно [сонце – І. Б.]стало бліде, анемічне (М. Коцюбинський, 2, 65)автор зіставляє колір сонця із зовнішнім виглядомхворої людини, лексеми блідий і анемічнийРідна мова

6Рідна мова– градаційні синоніми (анемічний – обов’язковоблідий, хворобливо блідий, майже білий),з допомогою яких письменник увиразнює враженнявід описаної пейзажної деталі. Загаломіндивідуальні кольоропозначення-неологізмиє цілком авторським образним уживанням,вони з’являються на сторінках художніх творіві є наслідком асоціацій окремих письменників.Найчастіше в таких індивідуальних кольоропозначенняхназва колірної ознаки реаліїпоєднується із загальною назвою цієї категоріїмовних одиниць «колір», що виконує у такомусловесному оточенні роль допоміжного слова,вказує на належність ужитої у невластивійфункції лексеми до семантичної сфери назвкольорів.Індивідуально-авторським уживаннямпо значені складні кольороназви, створені заіснуючими в мові моделями. Напр.: Попередних промайнула стежка срібно-лускової ріки(М. Хвильовий, 1, 173); Небо блякло; нечутной зів’яло скрадалися полинялі сонячні дороги донезнайомих горизонтів, до туманово-бузковамаси (М. Хвильовий, 1, 339).Вцілому індивідуально-авторські кольороназвизбагачують категорію лексем із колірноюсемантикою, проте рідко в ній закріплюються,оскільки їх поява зумовлена потребами контекстуй власними враженнями автора, йогосвітосприйманням, тому ці назви не стаютьзагальновживаними. Вони не призначені дляцього, «так само, як метафори, порівнянняхудожнього твору не створюються спеціальнодля того, щоб увійти в загальномовну фразеологію»4 .Таким чином, у сучасній українській мовіназви кольорів утворюють багату, семантичнорізнопланову лексико-семантичну групу, якув художньому мовленні доповнюють незвичнікольороназви, позначені індивідуально-авторськимуживанням.ПРИМІТКИ1Г. Фриллинг, К. Ауэр, Человек – цвет – пространство.Прикладная цветопсихология, Москва 1973,с. 9.2Р. Фрумкина, Цвет, смысл, сходство: Аспектыпсихолингвистического анализа, Москва 1984,с. 21.3А. Критенко, Семантична структура назв кольорівв українській мові [у:] Славістичний збірник,Київ 1963, с. 97–100.4Д. Шмелёв, Слово и образ, Москва 1964, с. 7; М. Коцюбинський,Твори: в 2 т., Київ 1988; М. Хвильовий,Твори: в 2 т., Київ 1991.http://mova.info/Page3.aspx?l1=133

7БорисАнтоненко-ДавидовичНавіщо літера «ґ»в українській мові?Рідна моваВ українській мові є два різні звуки, подібнідо латинських h і g. Раніш вони позначались написьмі й друковано літерами г (h) і ґ (g). Під часодної реформи українського правопису в тридцятихроках літеру ґ (g) скасовано. Мотивувалице тим, що літера в написанні іноземних сліві прізвищ ніби творила велику плутанину, бо їїтреба було писати в словах латинського походження,а також із сучасних європейських мов,де чується звук g, наприклад, ґенерація, Ґюго;в словах грецького походження або в сучаснихіноземних словах, де чується звук h, потребав цій літері відпадала, скажімо, географія, Геродот,гусар. Прибічники цієї реформи додавали,що в українській мові слів із звуком g поглядноне так уже й багато, а тому відповідну вимовуїх легко запам’ятати.Написання українських слів із звуком g напочатку чи в середині слова раз у раз змушуєгостро відчувати брак скасованої літери принескасованому звуці, який, звісно, скасуватив живій мові не можна, хоч би як того хотілосязадля спрощення чи для якоїсь іще мети. Отож,виникла дуже незручна ситуація, коли певнийзвук у мові є, а знака для нього в правописінема, тому-то хоч-не-хоч, а щоразу, коли натрапляєшна українське слово з звуком g, доходишвисновку, що викинули літеру з нашогоалфавіту необачно, похапцем.Слід зауважити, що скасування цієї літериприпало на той час, коли вчинено було багатоперекручень і збочень, коли заявились «реформатори»не тільки українського правопису,а й самої української мови, які рішуче виступа-ли, наприклад, проти слова чекати, бо, мовляв,є слово ждати, – або вимагали викинути словащойно, тільки-но, допіру, залишивши їхнійсинонім тільки-що; природний українськийвислів «насипати борщу, юшки (чи навіть вина)»,який ми подибуємо не тільки в наших класиків,а й у сучасного поета М. Бажана, вони вважализа прояв мовного шкідництва... Наслідки всіхцих дивацьких заходів, що набирали часоманекдотичного характеру, давно вже перебореной виправлено: в шеститомному Українсько-російськомусловнику, виданому Інститутом мовознавстваАН УРСР 1958–1963 рр., ми бачимо всіці «крамольні» слова й вислови, і вони не викликаютьтепер ніякого сумніву. Не бачимо тількискасованої тоді за одним заходом ні в чому неповинної літери ґ (g), її нема ні в словниках, нів підручниках, узагалі ніде нема.Цілком слушно й доцільно, реформуючина початку революції російський правопис,викинули з алфавіту літери ять (Ђ), бо вонапозначала той самий звук, що й е, так зване«десятиричное» і, адже не було ніякої різниціу вимові між ним і «восьмиричним» и, а такожвідкинули твердий знак (ъ) на кінці слів, бо вінтам нічого не позначав. Але зовсім інша річ ізлітерою ґ (g) в українському алфавіті. Вона – нетотожна жодній іншій літері й часто відрізняєсхожі слова з одним різним звуком і різним значенням.Візьмімо слова гніт (напишемо йогодля виразності латинською транскрипцією– hnit), що є відповідником до російських слівгнет, угнетение, і ґніт (gnit), що означає по--російському фитиль; грати (hraty) – дієслово,

8Рідна мовавідповідник до російського играть і ґрати(graty) – іменник, по-російському решетка;гулі (huli) – по-російському гулянье, і ґулі (guli)– множина іменника, відповідниками до якогоє російські слова шишка, волдырь.Звукова й значеннєва різниця цих слів, непозначена окремою літерою, не тільки утруднюєчитання писаного й друкованого текстуз цими словами, а іноді призводить до того,що важко добрати, про що йдеться. Ось фраза:«Це твої перші гулі, хлопче, а скільки їх ще будев тебе попереду?» Про що тут мовиться – чипро гуляння парубків і дівчат на сільській вулиці,чи про ті болячки-пухлини, що їх діставхлопець після бійки або вдарившись об щось?Це можна зрозуміти, тільки прочитавши попередніабо дальші речення. Гляньмо ще на такуфразу: «Хоч тут були грати, та він однаково неперестав грати». Чи можна відразу збагнутизміст цієї фрази, надто коли відучитися вимовлятизвук, як це вже трапляється з нашимиучнями, про що пишуть мої дописувачі? Тутможна лише догадуватись, яке значення маєкожне з двох однаково написаних слів, і фраза,поза волею автора, обертається на загадку--жарт... Доберіть глузду в такій фразі: «Сумносьогодні в Сіцілії. Не тішать душу селяниначудові краєвиди садів та виноградників, бовін працює в них наймитом, а не господарем,а вдома облягають злидні, що їх ще більшепідкреслює вечорами прадавній гніт, у якомуне стає олії... І тільки тоді, коли сіцілійськийселянин позбудеться гніту землевласників,у його хату прийдуть достаток і електрика, щовитіснять злидні і зроблять непотрібним тойдоісторичний гніт». Не знаю, як хто, а я мусивнапружувати думку, щоб збагнути, де йдетьсяпро частину каганця – ґніт, а де мовиться просоціальне гноблення сіцілійських селян.Ці три фрази через брак скасованої літериобертаються на дивні крутиголовки, а їх можнабуло б наводити ще й ще, та, щоб заощадитимісце в статті й час у читача, обмежусь ними,бо гадаю, що й так уже видно, як нам бракуєскасованої літери.Виходить, що ліквідація літери ґ (g) не спростиланашого правопису й не полегшила нічитання, ні писання, як того, може, й хотілиреформатори, а, навпаки, ускладнила можливістьлегко зрозуміти написане. Якщо поважнопідійти до другої частини мотивації скасуванняцієї літери, що ніби суто українських слів іззвуком ґ (g) небагато й що їх легко запам’ятатидля практичного вжитку, то побачимо, що вонане витримує критики. Словник Б. Грінченка,перевиданий фотомеханічним способом за постановоювченої ради Інституту мовознавстваАН УРСР 1958–1959 рр., налічує таких слівмало не 270, а, як відомо, цей словник далеко невичерпує всього лексичного багатства сучасноїукраїнської мови, отож, цих «капосних» слівне так уже й мало в нашій мові. Так що легше– завчати напам’ять оці 270 слів, щоб правильновимовляти під час читання чи відновити скасованулітеру й читати текст так, як написано?Відповідь на це може дати перший-ліпший ученьпочаткових класів нашої середньої школи.До труднощів, породжених скасуваннямпотрібної літери, додається ще й морока з написаннямукраїнських прізвищ, які мають звукґ, на чому слушно спиняє увагу в Довідникуукраїнських прізвищ («Радянська школа», Київ1969) автор передмови, ст. науковий працівникІнституту мовознавства, кандидат філологічнихнаук І. Варченко. Мовознавець пише:«Деякої складності або, точніше, неясностінабуло останнім часом питання творення формдав. відм. одн. від прізвищ на -га. Річ у тім, щов значній частині випадків формант -га розвинувсяз -ка завдяки зміні глухого к у проривнийґ між голосними, однак ця зміна губиться піддією правопису у результаті чого форми дав.відм. набувають неприродного орфографічногота орфоепічного вигляду, зазнаючи збігу з тимиформами, які постали природно».Перекажу думку вченого трохи популярніше,щоб було зрозуміло широкому загалові, про що,власне, мовиться. Як відомо, є багато українськихпрізвищ, які мають усередині чи наприкінці, а той на початку звук г (h) і закінчення -га, приміром:Волоцюга, Чепіга, Стрига тощо; в давальномувідмінку однини вони закінчуються на -зі: Волоцюзі,Чепізі, Стризі. Але трапляється в насчимало прізвищ із проривним ґ (g): Дзиґа, Реґа,Ломиґа та ін., які в давальному відмінку однинимають уже закінчення -дзі: Дзидзі, Редзі, Ломидзі.Отже, постає питання, яке з цих двох закінченьставити в давальному відмінку однини, колипрізвища обох груп у називному відмінку однинипишуться за сучасним правописом тільки з г? Тутне дасть собі ради навіть людина з вищою освітоюй феноменальною пам’яттю, бо годі охопити всіможливі українські прізвища з цими двома сумнівнимизвуками. Автор передмови І. Варченкой видавництво «Радянська школа» мусиливдатись до скасованої літери й користуватисьнею, щоб висловити точно думку. Переконатисяв цьому показовому факті може кожний читач,

9розгорнувши 24. сторінку названого вище Довідникаукраїнських прізвищ.А втім, І. Варченко не являє собою в цьомупитанні виняткового автора, що для висловленнясвоєї думки мусив удаватись до написаннялітери ґ (g), – група авторів книжки Сучаснаукраїнська літературна мова. Фонетика видання«Наукової думки» 1968 р. теж не могла в певнихмісцях точно висловитись інакше, як тількискориставшись цією літерою; не міг обійтись безнеї й мовознавець Ф. Жилко у своїй праці Нарисиз діалектології української мови, що вийшлау видавництві «Радянська школа» 1968 р.Як бачимо, ця скасована літера стала-такизнову з’являтись на сучасних друкованих сторінках– факт промовистий і повчальний. Якщонавіть наші мовознавці не можуть обійтись безцієї літери, щоб точно й зрозуміло висловитисвої наукові думки, то що вдіють автори книжокіз точних наук, де текст має бути так викладено,щоб читач не догадувався, а відразу розумів, щоозначає те чи те слово, щоб він, натрапивши, скажімо,на дієслово загнітити, надруковане безвикористання літери ґ (g), правильно збагнув,що мовиться тут не про всунення гнота, а проприсмажений хліб в печі або навпаки.А яких труднощів зазнають часом письменникий перекладачі художньої літератури чиредактори видавництв, коли їм треба добиратиспособу, щоб читач із двох однаково написанихслів, але різних за одним звуком і змістом, прочитаву тексті саме те, що хотів сказати автор!..Зручність легко передавати думки, щоденнапрактична потреба, об’єктивна логіка й, нарешті,культура мови й мовлення – наполегливовимагають відновити помилково скасованулітеру. Недарма по ній тужили й пропонувализнов запровадити її в український правопистакі тонкі знавці нашої мови, як поети-академікиМ. Рильський і П. Тичина (перша нарадав цій справі на визволеній від фашистськоїокупації частині території України коло Харкова).Але тоді точилася ще війна, треба булодумати не про доцільність скасованої літери,а про те, як добити фашистського нелюдай відбудувати руїну, що залишив ворог по собі,тому це питання відклали. На жаль, воно такі повисло нерозв’язане аж по сьогодні.Останнім часом ми багато зробили в царинімовознавства, високо піднесли культуру нашоїмови, присвятивши цій справі, зокрема, республіканськунаукову конференцію 1963 р. А якийвеличезний кількісний і якісний поступ упередзробили ми за ці роки хоч би в словниковомуділі! У цьому легко переконатись, бодай порівнявшитак званий (у побуті) «зеленки» – Російсько-українськийсловник нашого Інститутумовознавства видання 1948 р. й цьогорічнийтритомний Російсько-український словник тогосамого інституту. Так що заважає нам виправитиостанню невиправлену помилку нашихнерозважних попередників, яка дошкульнодається нам узнаки на кожному кроці?Доконечна й нагальна потреба відновлятив нашому алфавіті цю літеру – зрозуміла длявсіх, її бачить кожний працівник нашої культури.Єдиним аргументом проти відновленняїї, – однак не науковим, а причиненим флегматичноюабо інертною вдачею людини, котра нелюбить ніяких змін і пов’язаних із нею турбот,– може бути така мотивація: «Що?! Пропонуєтьсянова реформа українського правопису?Чи не забагато вже було тих реформ досі й чи незавдавали вони шкоди усталенню певних правописнихформ? Дайте спокій!». Справді, ми багаторазів реформували наш правопис, і не завждите йшло на користь йому, але до чого тут реформа?Усяка реформа означає запровадженняв правопис чогось нового, остаточне розв’язанняякихось проблем, унормування сумнівнихпитань; а тут, у справі відновлення літери ґ (g),нема ні чогось нового, ні якоїсь проблематики, нісумнівного питання. Відколи П. Куліш створивдля української мови алфавіт, трохи відміннийвід російського через фонетичні особливостінашої мови, існує ця літера, щоб передавати написьмі звук, неподібний до інших звуків. Цималфавітом, який удячні нащадки назвали начесть укладача кулішівкою, користуємось митепер, лише відкинувши з нього літеру ґ (g).Виходить, не треба ніякої нової реформи правопису,а досить забезпечити каси друкарень цієюлітерою й почати друкувати, користуючись нею,підручники, словники, періодику, художні, публіцистичній наукові твори, як усе внормується.Не стане більше фраз-крутиголовок, зникне потребамудрувати – як передати на письмі своюдумку – в письменників, публіцистів і науковців,зникнуть граматичні помилки в написанніукраїнських прізвищ, і учні в школах навчатьсяправильно вимовляти українські слова, а самаскасована літера не буде з’являтись, так би мовити,«явочним порядком», як це ми спостерігаємотепер у працях наших мовознавців, а займе своєдавнє, законне місце.Як ми говоримо, Б. Антоненко-Давидович, Київ1994.Рідна мова

10Рідна моваІрина МельникФонетична структураукраїнських ономатопейяк джерело вивченнянаціонально-мовноїспецифікиКиївський університетімені Тараса ШевченкаОдна з висловлених В. фон Гумбольдтом 1антиномій акцентує увагу дослідників на тому,що мова з точки зору її історичного розвитку єі динамічною, і статичною водночас. Попри численніеволюційні зміни, котрих неминуче зазнаєкожен із системних рівнів будь-якої мови,внутрішня організація останньої передбачаєнаявність певних константних характеристик,що впливають на процеси лінгвотрансформаціїі зберігають, таким чином, національно-мовнуспецифіку. Бузук висловлює міркування про те,що загальною причиною змін на фонетичномурівні є «різноманітність або простір артикуляції»2 , тож серед основних критеріїв, що забезпечуютьеластичну стабільність звукової системимови, слід розглядати артикуляційну базу, якарепрезентує всі фонаційні засоби мови. Царуку своїй відомій праці Українська мова середінших слов’янських : етнологічні та граматичніпараметри наголошує на вагомості саме цьогокритерію для контрастивного зіставленняслов’янських мов. Він підкреслює, що «сьогоднісаме артикуляційна база окремих слов’янськихмов, основний набір її фонем є надзвичайновагомим чинником, який багато в чому визначаємовну своєрідність і неповторність [...]Попри можливість окремих фонологічнихінтервенцій, що можуть вплинути на характерартикуляційної бази, вона йде на будь-якізміни надзвичайно важко» 3 . На думку дослідника,джерелом вивчення артикуляційної бази,а відтак і національно-мовної специфіки, можутьбути звуконаслідування або ономатопеї,тобто апроксимативні відтворення немовнихзвучань фонетичними засобами конкретноїмови. Це пов’язано з тим, що людська моваздатна лише приблизно передати навколишнізвукові явища, при цьому настільки вправно,наскільки дозволяє артикуляційна база. Ономатопеїчніформи акумулюють всі можливостіфонологічної системи. Крім того вважається,що вони належать до шару найдавнішої лексики:А. Газов-Гінзберг висловлює міркуванняпро те, що «багато звуконаслідувальнихкоренів зародилися ще в дофоносемантичнуепоху мови і, таким чином, самі здійснюваливплив на становлення фонетичної системи мови»4 . За словами О. Потебні, «[...] у будь-якомувипадку слушним є те, що мова передбачаєтакий ступінь розвитку [...], [який називають– І. М.] ономатопоетичним» 5 . Саме тому аналіззазначених одиниць дозволить простежити,наскільки послідовно зберігаються давні (щепрамовні) вимовні особливості 6 .Метою нашого дослідження було встановленняосновних артикуляційних параметрівукраїнських ономатопей у зіставленні з фонетичноюструктурою аналогічних утвореньбілоруської, російської та сербської мов. Матеріаломслугували фольклорні тексти 7 , аджезвуконаслідування є фонетичними реліктами,належать до маргінальних шарів лексики 8і не фіксуються найдавнішими писемнимипам’ятками. В процесі аналізу також було використанолексикографічні дані 9 .Фактичний матеріал є підставою розподілитиусі ономатопеїчні форми на три групизгідно з хронологічним та функціонально-

11-семантичним критеріями: 1) первісні вигуки--комунікативи, природним субстратом якихє інстинктивні викрики людини; 2) голосовізвертання до тварин; 3) ономатопеїчні номени(до них належать звуконаслідування, джереломяких є звучання, створювані: а) тваринами;б) неживими об’єктами).Поширеною у сучасній лінгвістиці є думкапро те, що звучання первісних вигуків подібненавіть у генеалогічно неспоріднених мовах,що «[...] пояснюється їх домовною спільністюдля всіх особин виду» 10 . Ця теза цілковито підтверджуєтьсярезультатами наших студій надзвуковою будовою українських, білоруських,російських та сербських вигуків. Прикметноюрисою фонетичної структури зазначених формє тяжіння до задніх артикуляцій, про архаїчністьяких писав І. Бодуен де Куртене (вченийпідкреслював, що у процесі становлення мовивідбувалося поступове пересування мовленнєвоїроботи гортані в ротову порожнину 11 ). Так,консонантними компонентами у структуріпервісних вигуків української мови виступаютьфарингальний фрикативний [г] та задньоязиковий[х]. Вигукові ж форми сербської, російськоїта білоруської мов обмежуються вживаннямприголосного [х] (у сербській мові він маєартикуляційний статус задньопіднебінного 12 ).Спорадично звукова оболонка моновокалізмівможе бути ускладнена кінцевим нарощенням[j], що, очевидно, є наслідком пізніших модифікацій.Голосні артикуляції первісних вигуківпредставлені передусім звуками [a], [e], [y]. Слідзауважити, що на давність цих артикуляційвказує їх первинність у процесі онтогенетичногостановлення мови. Трубецькой 13 кваліфікує цюознаку як фонетичну універсалію, тобто як онтологічнуприкмету всіх мов світу. Незначноюмірою у структурі первісних вигуків порівнюванихмов виявляється звук [o].Таким чином, є підстави розглядати вимовніособливості первісних вигуків як артикуляційніуніверсалії. Ономатоепічні номени, навпаки,є національно-мовно специфічними, відтакїхня фонетична структура має якнайповнішевідображати особливості артикуляційної базипевної мови.Аналіз фонетичної структури зазначенихформ в українській, російській, білоруськійта сербській мовах показав, що мовне відображеннязвучань позамовної дійсності передбачаєчасткове використання одиниць сучаснихфонологічних систем. Так, імітація немовнихзвукових явищ засобами артикуляційної базиукраїнської мови характеризується вживанням82% усіх фонем, російська та білоруська послуговуютьсяв цьому відношенні 97%, а сербська– 93%. До артикуляцій із нульовим ступенемпродуктивності в структурі ономатопей українськоїмови належать: передньоязиковий[ж], відсутній також і в звуконаслідуванняхтрьох інших мов; задньоязиковий проривний[ґ], котрий є одним із найменш уживаниху структурі ономатопей російської, білоруськоїта сербської мов; губний [ф]; передньоязиковийафрикатний [дз], малоактивний у білоруськіймові; передньоязикові [з] і [ц], які майже нефіксуються у фонетичному складі звуконаслідувальнихформ російської мови.Найбільш активним функціонуванняму структурі звуконаслідувальних утвореньукраїнської та сербської мов характеризуєтьсялабіалізований голосний заднього ряду [y] (14%від загальної кількості звуковживань у складіономатопей української мови; 16% – у сербській).У російській та білоруській переважає[a]. Найпродуктивнішим з-поміж приголоснихв українських звуконаслідуваннях є губнийзвук [п] (6,7% від загальної кількості звуковживань),при вимові якого актуалізуєтьсядорсально-задня артикуляція. До найуживанішихналежать також губний [б], задньоязикові[к], [х] та фарингальний [г]. У сербській мовідомінуючими консонантними компонентамивиступають задньопіднебінні (згідно з сербськоюлінгвістичною термінологією) [к] (8% відзагальної кількості звуковживань) та [х] (6,3%),а також губний [п] (5,6%). У структурі ономатопейросійської мови найповніше функціонуютьпередньоязиковий [т] (20% від загальноїкількості звуковживань), [р] (18%), [л] (8,6%),[к] (6,2%). Для звуконаслідувань білоруськоїмови найпродуктивнішими виявляються передньоязикові[ц] (13, 2%), [т], [л], [p] – по 9,6% відзагальної кількості звуковживань. Як бачимо,найвищою активністю в структурі українськихта сербських ономатопей відзначаються голосні.За підрахунками, функціонування цихкомпонентів становить 40,5% від загальноїкількості звуковживань у складі ономатопеїчнихноменів української мови (фактично,це означає, що кожен другий елемент звуковоїформи останніх має нелокалізовану артикуляцію);у сербській мові цей показник виявляєтьсяще вищим і складає 43%.Звісно, вивчення специфіки артикуляційноїбази будь-якої мови потребує різновимірногопідходу. На основі ж студій над фонетичноюРідна мова

12Рідна моваструктурою ономатопей української, російської,білоруської та сербської мов можназробити висновок про те, що національно--мовна специфіка артикуляційної бази українськоїмови виявляється передусім у тяжіннідо задніх артикуляцій. Ці дані збігаютьсяз матеріалами експериментально-фонетичнихдосліджень О. Бас-Кононенко, яка зазначає,що «переважна більшість артикуляторнихтипів має відсунуту назад локалізацію, щоможна вважати найвагомішою тенденцієюв артикуляційній базі українського мовленняяк динамічного процесу» 14 . У цьому відношеннізвуконаслідування української мови як відображеннявизначальних рис її артикуляційноїбази виявляють багато спільних рис із сербськимиономатопеями.ПРИМІТКИ1В. Гумбольдт фон, Язык и философия культуры,пер. с нем., Москва 1985.2Цит. за: О. Царук, Українська мова серед іншихслов’янських: етнологічні та граматичні параметри,Дніпропетровськ 1998, с. 134.3О. Царук, там само, с. 136–137.4А. Газов-Гинзберг, Был ли язык изобразителенв своих истоках?, Москва 1965; Цит. за: С. Воронин,Основы фоносемантики, Ленинград 1982,с. 15–16.5А. Потебня, Мысль и язык, Киев 1993, с. 74.6О. Царук, там само, с. 162.7В. Гнатюк, Народні новелі, Львів 1917; Малороссийскиепесни, изданные М. Максимовичем, Москва1927; Сб. малороссийских заклинаний, сост. П.Ефименко, Москва 1874; Українські народні казкиу записах та публікаціях письменників XIX – поч.XX ст., упор. Л. Дунаєвська, Київ 1990; Українськіприказки, прислів’я і таке інше, укл. М. Номис, Київ1993; Е. Ляцкій, Матеріалы для изучения творчестваи быта белоруссов: Пословицы. Поговорки.Загадки, Москва 1898; Е. Романовъ, Белорусскийсборникъ. Сказки космогоническія и культурныя,Витебскъ 1891; М. Довнаръ-Запольский, Песнипинчуковъ, Киев 1895; Н. Виноградов, Заговоры,обереги, спасительные молитвы, Санкт-Петербург1909.8С. Воронин, там само, с. 44.9Речник савременог српског књижевног jезикас jезичким саветником, израдио Др. М. С. Московљевић,Београд 2000.10Ю. Мосенкіс, Теоретичні аспекти поглибленогодіахронічного дослідження основної лексики: Допроблеми гіпотетичного первісного мовногоетапу доісторії української мови, Київ 1997, с. 18.11И. Бодуэн де Куртене, Избранные труды по общемуязыкознанию, Москва 1963, т. 1, с. 258.12Граматика српскога jезика, Ж. Станоjчић, Љ. Поповић,Београд 2000, с. 30.13Н. Трубецкой, Основы фонологии, пер. с нем.,Москва 1960.14О. Бас-Кононенко, Артикуляційна база українськоїмови (за даними палатографуванняі кінорентгенографування відкритих складів),„Acta Universitatis Nicolai Copernici. Studia Slavica”VI, „Nauki Humanistyczno-Społeczne” 2001,Zeszyt 351, s. 65.http://mova.info/Page3.aspx?l1=124

13Поліна ВовкТипологічне зіставленняукраїнської, російськоїта польської мовКиївський університетімені Тараса ШевченкаРідна моваУкраїнська мова є центральною – між східнослов’янськоюросійською та західнослов’янськоюпольською мовами. На підтвердженняцієї думки, висловленої директором Інститутуслов’янознавства АН СРСР Микитою Толстиму розмові з головою української фонологічноїшколи Ніною Тоцькою, можемо навести трифонологічні аргументи:1) ізоглосу твердості – м’якості приголоснихв українській, російській, польській мовах;2) склад опозиційних центрів фонологічнихсистем трьох слов’янських мов на рівні найменшихфонологічних одиниць, F-1;3) дані вищих рівнів абстракції фонологічнихсистем: рівня F-2 (одиниць живих внутрішньомовнихморфонологічних чергувань)та F-3 (одиниць історичних внутрішньомовнихморфонологічних чергувань).Коротко розглянемо всі три аргументи.Твердість – м’якість приголосних є основноютипологічною рисою, що відрізняє фонологічнісистеми слов’янських мов від інших індоєвропейських.Розбіжності наукової літератури стосуютьсяфонемного чи субфонемного, алофонного статусум’якості українських губних у словах типупік, бік, фінн, він, міг, задньоязикових та фарингальногоу словах кінець, гінець, гід, хід.Вважаємо м’якість українських губних, задньоязиковихта фарингального фонемноюрисою.Враховуємо існування трьох типів ознак фонем:фонетичних (акустико-артикуляційних),фонологічних і морфологічних. До фонетичнихналежать дванадцять пар ознак, запропонованихР. Якобсоном на підставі експериментально--фонетичного аналізу, та їх паралелі в артикуляційнійтермінології (губні, язикові, фарингальні,сонанти, шумні; глухі – дзвінкі, тверді – м’якітощо). Артикуляційна чи акустична назваознаки ще не визначає її статусу у фонологічнійсистемі мови. Цей статус може бути визначенийлише на основі аналізу білатеральних, змістовиходиниць мови, у формуванні й протиставленніяких беруть участь звукові мовні одиниці, тобтона підставі аналізу морфем і слів.У фонологічних системах мов існують ознаки,використовувані й не використовувані у даніймовній системі для протиставлення змістовиходиниць.До першої групи належать ознаки диференційніта інтегральні. Наприклад, для українськоїафрикати /ц/ її глухість є диференційноюознакою, бо існує африката /дз/, а для російськоїафрикати /ц/ її глухість – інтегральна ознака,що об’єднує її з глухими, для яких ця ознакає диференційною: /т/, /с/ тощо.До другої групи залучаємо ознаки загальні,групові та окремі. Прикладом загальної ознакиукраїнського вокалізму може бути нерізкийпочаток голосних. Ця загальна ознака невикористовується для внутрішньомовногопротиставлення голосних, але є міжмовноюдиференційною між українською та німецькоюмовами. Як приклад групової ознаки можна навестилабіалізованість українських /у/, /о/, бо нелабіалізованихголосних заднього ряду високогой середнього підняття в системі немає, отже, ця

14Рідна моваознака не є диференційною. Окремою ознакоюслід визнати середньоязиковість приголосного/й/, якщо не вважати м’які приголосні /т'/, /д'/, /н'/середньоязиковими.Конкретні артикуляційно-акустичні ознакив одній мовній системі можуть бути диференційними,а в іншій – ні.Ознаки морфологічні передбачають врахуванняпевних морфологічних позицій, де функціонуєзвукова мовна одиниця. В українській таінших слов’янських мовах це позиції кореневі,афіксальні та флективні.Для визначення фонемного статусу звуковоїмовної одиниці вирішальними є не фонетичні,а фонологічні й морфологічні ознаки, функціязвукової одиниці, її зв’язок зі змістом.Виходимо з того, що ознаки, які є диференційнимидля даної фонологічної системи в цілому,для конкретної звукової одиниці можутьбути або диференційними, або інтегральнимиі не можуть бути просто алофонними! Функціональнийстатус диференційної, досягнутийознакою у системі, не може бути пониженийбез кардинальної зміни системи, без утратипозицій диференціації.Поки в російській мові існує протиставленнятипу тон – Дон, дзвінкість – глухість в її фонологічнійсистемі є диференційною ознакою,властивою системі в цілому, незважаючи нате, що кінцевослівної позиції дзвінкі не мають.Обмеженість позицій ще не означає недиференційногостатусу ознаки для системи.Тому вважаємо твердість – м’якість диференційноюознакою, властивою українській фонологічнійсистемі в цілому. Для українськихгубних, задньоязикових та фарингальногом’якість є ознакою інтегральною, яка об’єднуєїх з передньоязиковими.І в російській, і в польській фонологічнихсистемах визнана м’якість губних як фонемнариса, хоч у польській мові губні м’які кінцевослівноїпозиції не мають.М’якість задньоязикових визнана польськоюфонологічною традицією і є в російськіймові об’єктом дискусії між Московською таЩербівською школами. Згідно зі Щербівськоюшколою, вважаємо російські /г'/, /к'/,/х'/ м’якими фонемами. Але, крім фонетичної,акустико-артикуляційної природи /г'/, /к'/, /х'/,враховуємо морфологічні чергування: трава– на траве, роса – в росе, рука – в руке, ухо –в ухе, нога – на ноге.Всі українські приголосні з ознакою м’якостімають спільну морфологічну позицію в кінціоснови перед флективним /і/ як позиціючергування з твердими. Отже, констатуємов українській мові наявність центральної тапериферійної груп м’яких приголосних. Доцентральної групи м’яких належать приголосніз диференційною ознакою м’якості, до периферійноїгрупи – приголосні з інтегральноюознакою м’якості.Центральна група українських м’яких приголосних:/т'/, /д'/, /н'/, /с'/, /з'/, /л'/, /р'/, /ц'/, /дз'/.Периферійна група м’яких приголосних: /п'/,/б'/, /ф'/, /в'/, /м'/, /ш'/, /ж'/, /к'/, /х'/, /г'/, /ґ'/, /ч'/, /дж'/./й/ стоїть окремо, бо не чергується з твердим.Його слід визнати напівголосним внаслідокчергування /і/–/й/.Спірним є фонемний статус десяти подовженихм’яких. Але їх десять – і це серйозне системнеявище, вони сприймаються як м’які, а не яктверді, принаймні чотири подовжені м’які, щостоять у словах життя, суддя, знання, рілля,передують наголошеному голосному і входятьдо наголошеного складу, отже, складоподілвсередині м’якого не відбувається і правилоМ. Трубецького щодо монофонемності не порушується.Вважаємо ці м’які периферійнимифонемами української мови.За кількістю м’яких приголосних у фонологічнійсистемі українська мова значно перевищуєросійську й польську*.Це – перший доказ на користь твердження,що українська мова є центральнослов’янською.Другий аргумент: зіставлення опозиційнихцентрів рівня F-1 в українській, російській,польській мовах.Опозиційний центр фонологічної системидоцільно встановлювати за максимумом опозицій,а позиційний центр – за максимумомпозицій. Дослідження фонологічних системдало змогу встановити опозиційні й позиційніцентри кожної з трьох мов. В усіх трьох мовахопозиційні центри мають консонантний, а позиційні– вокалічний характер. І в українській,і в російській, і в польській мовах у складіопозиційних центрів констатуємо по вісім приголосних,взаєморозташування яких можнамоделювати у формі куба. Склад опозиційногоцентра української мови: /t/, /d/, /s/, /z/, /t'/, /d'/,/s'/, /z'/; польської мови: /t/, /d/, /s/, /z/, /c'/, /ʒ'/, /s'/,/z'/; російської мови /t/, /d/, /p/, /b/, /t'/, /d'/, /p'/,/b'/ (фонеми позначено знаками міжнародногофонетичного алфавіту). Спільні внутрішньоцентровіопозиції трьох слов’янських мов– глухість – дзвінкість, твердість – м’якість;

15крім того, українську і польську мови об’єднуєтакож опозиція зімкненості – щілинності.Риси відмінності: до російського опозиційногоцентра входять передньоязикові та губнізімкнені; до українського – лише передньоязиковіфонеми, зімкнені й щілинні; до польського– передньоязикові та середньоязикові; зімкненимтвердим відповідають середньоязиковіафрикати, щілинним – щілинні.Опозиційний центр української мови є центральнимщодо центрів двох близькоспорідненихслов’янських мов, бо складається саме з передньоязиковихфонем, а передньоязиковістьє центральною, вихідною і для опозиційнихцентрів мов-сусідів.Аргумент третій: морфонологічні чергування.Виходимо з праці Я. Бодуена де КуртенеСпроба теорії фонетичних альтернацій (1895).На підставі цієї знакової для фонетичної теоріїпраці встановлюємо рівні фонологічнихсистем фонетичних мов: рівень найменшихфонологічних одиниць системи, фонем, F-1;рівень живих внутрішньомовних морфонологічнихчергувань, F-2; рівень історичнихвнутрішньомовних морфонологічних чергувань,F-3; рівень міжмовних морфонологічнихчергувань близькоспоріднених мов, F-4; рівеньміжмовних чергувань неблизькоспоріднених інеспоріднених мов, F-5 (у запозичених словахщодо слів мови-джерела).На рівні F-2 в українській, російській,польській мовах виявляється спільна риса:твердість – м’якість стає нерелевантною!Об’єднується в одну «гіперфонему»: укр. стіл– на столі, дім – у домі, двір – надворі тощо; рос.стол – на столе, дом – в доме, двор – во дворе;польськ. stół – na stole.На рівні F-3 тверді задньоязикові фонемиукраїнської й польської мов чергуютьсяз м’якими передньоязиковими щілинними таафрикатами: укр. рука – в руці, нога – на нозі,польськ. ręka – w ręce, noga – na nodze тощо.В російській мові задньоязикові тверді чергуютьсяіз задньоязиковими м’якими: рука– в руке, нога – на ноге. Всі три мови об’єднуєісторичне чергування твердого приголосногоз м’яким, а українську й польську ще й чергуванняза характером перешкоди (зімкненість – фрикативність,зімкненість – африкативність).Знов українська мова виступає як центральнащодо східнослов’янської російської та західнослов’янськоїпольської мов.* За даними енциклопедії УМ, також і південнослов’янськугрупу мов.http://mova.info/Page3.aspx?l1=124Рідна мова

16Рідна моваВиталь МоргунюкЗастандартовані правиладілового та науковогостилівПідкреслено, що основоположні національні стандартиУкраїни містять систему вимог до стилю українськихнормативних документів. Викладені правиладілового та наукового стилю виведено з традиційукраїнської народної мови. Дотримуючися цих правил,укладачі документів вдосконалюватимуть тазбагачуватимуть українську фахову мову.The Ukrainian document style must fulfill the requirementsof Ukrainian national standards. The standardbusiness-like and scientific style rules have been derivedfrom the Ukrainian people language. Using these rulesis the way to improve and extend the Ukrainian speciallanguages.У зв’язку з ухваленням закону України«Про стандартизацію» [1] та затвердженням«Державної програми розвитку й функціонуванняукраїнської мови на 2004–2010 роки»[2], у стандартах [3, 4] уперше у вітчизнянійпрактиці закріплено систему вимог до стилюукраїнських нормативних документів (НД).Ці стандарти разом із чинним правописом [5]мають стати нормою для розробників НД усіхвидів та рівнів приймання.Дотримування застандартованих правил, яксказано у вступі до [4], сприятиме: 1) усталюваннюоднозначності термінів; 2) уніфікуваннюмовних засобів, необхідному для внутрімовногогармонізування науково-технічноїтермінології; 3) шліфуванню українськогонауково-технічного стилю мовлення.А також дасть змогу: 1) полегшити сприйманняй розуміння науково, технічного та діловоготексту; 2) впорядкувати й пришвидшитипроцес узгоджування й удосконалюванняукраїнської науково-технічної термінології;3) випрацювати українську термінологію, щовідповідатиме традиціям, духові й структурісучасної української літературної мови; 4) убезпечитивід руйнування, відродити і розвиватицілісність та системність української науковоїй ділової мови.Зауважмо, що ці правила не є нові. Вониґрунтуються на традиціях української літературноїмови, рекомендаціях відомих українськихмовознавців [6–13].Головних застандартованих правил діловогота наукового стилю є два й установленоїх в одному з основоположних стандартів національноїстандартизації України ДСТУ 1.5[3], а інші випливають із двох перших і томупідпорядковані їм.Перше головне правило – усі мовні засобитреба вживати відповідно до їхньої прямої(головної) призначеності.Друге головне правило – за наявності двохрівнозначних слів: іншомовного походженняй українського, треба вживати українське.Обидва правила зумовлені тим, що науковий,технічний чи діловий текст повинен бути однозначнийі потребувати якнайменше зусиль,щоб його зрозуміти. Адже кожне слово насампередспричинює асоціацію свого прямого(головного) значення, а переносне випливаєлише з аналізу контексту.Стосовно першого головного правиланагадаймо пряму (головну) призначеність

17Таблиця 1деяких мовних засобів, які головно [3–14]означають:– дієслова недоконаного виду й утворені відних віддієслівні іменники на -ння (-ття)– дію (процес);– дієслова доконаного виду й утворені відних віддієслівні іменники на -ння (-ття)– подію;– зворотні дієслова на -ся – неперехідну дію;– безособова форма дієслова на -но, -то – діюв безособових реченнях;– віддієслівні іменники із суфіксами відміннимивід -ння (-ття), без суфіксів і на -óвання– предмети, об’єкти, суб’єкти, наслідки, станитощо, але не дії чи події;– дієприкметники* – стан об’єкта дії;– дієприслівники – стан суб’єкта дії;– віддієслівні прикметники – дійові властивостіоб’єктів і суб’єктів дії.Зазначені вище мовні засоби в українськіймові становлять добре зіструктуровану словотворчуй поняттєву систему, що свідчить продосконалість мови. Можна проілюструвати цеза допомогою поданої далі таблиці 1.Правила, що випливають із двох головних,подамо відповідно до [3, 4], використавши деякіприклади і формульовання, опублікованів [3, 4, 19].1. Треба віддавати перевагу природному дляукраїнської мови дієслівному способові позначаннядії (процесів) перед іменниковим, традиційнимдля російського офіційно-ділового танаукового стилів [3, п. 5.1.2; 4, п. Г.9.1.1]Однією з основних і безперечних прикметукраїнської мови є вживання зворотів із дієсловому неозначеній формі й у різних особовихформах, а також дієприслівниками, там,де в російській мові, як правило, уживаютьвіддієслівні іменники [6; 7; 11; 13], що можнапроілюструвати такими прикладами:рос.: отдать в стиркуотдать в чисткутребует принятиярешительных меручиться игрена скрипкеукр.: віддати пративіддати почиститипотребує вжитирішучих заходівучитися гратина скрипціТому, викладаючи в НД текст положення чивимоги, треба скрізь, де це можливо, уникатинагромадження віддієслівних іменників на«-ння», уживаючи замість них відповідні дієслова[3, п. 5.1.2; 4, п. Г.9.1.1; 7], наприклад:НеправильноПравильноВимірювання тиску здійснюєтьсяТиск вимірюють, щобдля порівняння...порівняти...2. Потрібно уникати мовних конструкцій«дієслово + віддієслівний іменник» [3, п. 5.1.2;4, п. Д.12]Рідна моваЧастина мови діє- подіє- діє- подіє- Значинá– слово прóбувати вúпробувати випробóвувати повипробóвувати– іменник прóбування вúпробування випробóвування повипробóвуванняназва дії/події– прикметник прóбуваний вúпробуваний випробóвуваний повипробóвуванийознака пасивногодієвого/подієвогостануознака активного– прислівник прóбуючи вúпробувавши випробóвуючи повипробóвувавши дієвого/подієвогостануВіддієслівнийіменникВіддієслівнийприкметникІменникпрóбувальникпрóбапрóбуваникпрóбуванкапрóбувальнийпрóбувальністьвúпробавúпробуваністьвúпробуваниквúпробуванкавипробнúйвипробóвнийвúпробністьвипробóвністьвипробóвувачвипробнúквипробóвуваниквипробóвуванкавипробóвчийвипробóвувальнийвипробóвчістьвипробóвувальністьнаслідок, стансуб’єкт діїоб’єкт діїознака властивостісуб’єкта діїознака властивостіоб’єкта діївластивістьсуб’єкта діївластивістьоб’єкта дії

18Рідна мовапрóбування – дія за знач. прóбувативипробóвування – дія за знач. випробóвувативúпробування – подія за знач. вúпробуватипрóба – зразок речовини чи виробу, відібранийдля випробóвуваннявúпроба – наслідок прóбування, випробóвування,вúпробуванняпрóбуваний – той, якого прóбували чи прóбуютьнепрóбуваний – той, якого не прóбували і не прóбуютьвипробóвуваний – той, якого випробóвуваличи випробóвуютьневипробóвуваний – той, якого не випробóвувалиі не випробóвуютьвúпробуваний – той, якого вúпробувалиневúпробуваний – той, якого не вúпробуваливúпробуваність – стан, спричинений подієювúпробуватипрóбувальний – призначений чи здатнийпрóбувативипробóвчий (випробóвувальний) – здатний(призначений) випробóвувативипробóвний (випробнúй) – той, якого можна(призначено) вúпробувативипробóвність – здатність піддаватисяпрóбуванню, випробóвуваннюневипробóвний – той, якого не можна вúпробуватипрóбний – той, що належить чи стосується пробиРозроблювані НД, навчальні та науковіпраці рясніють конструкціями «дієслово +віддієслівний іменник», у яких дієслово вказуєтільки на те, що щось відбувається, а іменникдодатокпоказує, що саме відбувається [13].Згідно з [4, п. Д.12; 6; 11; 12] потрібно замістьтаких конструкцій, уживати природнішийдля української мови й економніший засіб– дієслово, наприклад:Мовна конструкція«дієслово + віддієслівний Дієслово, що її замінюєіменник»виконувати обчислення обчислювативиконувати моделювання моделюватиздійснювати вимірювання вимірюватиздійснювати гармонізацію гармонізуватиздійснювати контроль контролюватизабезпечувати безпеку убезпечуватизайматися досліджуванням досліджувати3. Зворотну форму дієслова, відповідно доїї прямої призначеності, треба вживати лишена позначення неперехідної дії [3, п. 5.1.2; 4,п. Д.12]Книжному стилю російської мови притаманношироке вживання пасивних конструкційз дієсловами на -ся [8], наприклад, институтомвыполняется ответственное задание,нами выполняются работы. Цим реченнямвластиво таке:Учасник дії ВідмінокЧленреченняПрикладсуб’єкт дії орудний додаток институтом; намиоб’єкт дії називний підмет задание; работыНа штучність і неприродність таких пасивнихконструкцій в українських текстахзвертали увагу мовознавці [6; 8; 10–12] і радилиречення будувати природно – суб’єкт діїповинен бути підметом, об’єкт дії – додатком,а присудок описує дію підмета, спрямовану надодаток. Отже, у наведених вище прикладахужито зворотну форму дієслова-присудкасаме для того, щоб показати напрямок дії,протилежний природному. Виходячи з нормукраїнської мови та згідно з [3, пп. 5.1.2, 5.1.9],вимоги потрібно викладати так:НеправильноРоботи виконуються звикористанням вивіренихзасобів вимірюванняПравильноРоботи треба виконувати(виконують), використовуючививірені засобивимірювання.Згідно з правилами та нормами науковогостилю української мови, зворотні дієслова потрібновживати за їх прямою призначеністюлише стосовно неперехідної дії, тобто колиє суб’єкт дії, але немає іншого об’єкта, на якийспрямовано дію [3, п. 5.1.2; 4, п. Д.12; 11]:Неправильновін змінюється (деформується,нагрівається)кимсь (чимось)Правильнойого змінює (деформує,нагріває) хтось, щось (перехіднадія)він змінюється (деформується,нагрівається) десь(за певних умов) (неперехіднадія)4. Безособову форму дієслова на -но, -то,відповідно до її прямої призначеності, требавживати лише в безособових реченнях [3,п. 5.1.10; 4, п. Д.12]Згідно з [3, п. 5.1.10], потрібно використовуватибезособову форму викладання текстустандарту, яка не потребує означення виконавцядії, а лише наголошує на події, що відбулася,наприклад: застосовано метод, зазначеноу настанові тощо. Широке вживання такихбезособових конструкцій у ролі присудкає синтаксичною особливістю української мови[7; 8; 10; 11], що відрізняє її від російської мови,де є такі форми (наприклад, сказано – сделано),

19але вживають їх значно рідше, ніж в українській[7; 10].По-перше, потрібно пам’ятати, що безособовіконструкції на -но, -то керують іменникому знахідному відмінку без прийменника [11],наприклад, вироблено (що?) новий підхід (новийрозв’язок, нову методику).По-друге, уживаючи безособові конструкції,автори досить часто роблять помилку, уводячив речення виконавця дії у формі іменника чизайменника в орудному відмінку [6–9]. Томухибна така фраза: фахівцем винайдено новийметод дослідження – бо в цьому реченні є виконавецьдії – фахівець і це слово стоїть у орудномувідмінку. Правильно писати так: фахівецьвинайшов новий метод досліджування.Отже, безособову форму дієслова на -но, -томожна вживати лише в реченнях, де прямо незазначено виконавця дії [4, п. Д.12]:Неправильнойого змінено (здеформовано,нагріто) кимсьПравильнойого змінив (здеформував,нагрів) хтосьйого змінено (здеформовано,нагріто) десь (запевних умов)Саме виходячи з викладеного правила,у передмові національних стандартів зміненоформульовання деяких пунктів (див. [3, п. 4.3]),що мусить стати зразком для розробників НДінших видів та рівнів приймання.5. Потрібно розмежовувати засобами українськоїмови дію, подію та наслідок події,уживаючи для них різні віддієслівні іменники,утворені відповідно від дієслів недоконаногота доконаного виду [3, п. 5.1.2, 5.1.4; 4, пп. Г.4.1,Г.9.1, Г.9.2, Г.9.2.1]З правила першого не варто робити хибнийвисновок, ніби віддієслівних іменників не требавживати зовсім. Їх зазвичай використовуютьу заголовках, дефініціях, а також у реченнях,де ці іменники виконують функцію підметаабо додатка [7]. Тому дуже важливо їх вживатиправильно, у тому самому значенні, на відмінувід російської мови, що мають дієслова від якихїх утворено.Річ у тім, що як в українській [15], такі в російській мові [16] є два види дієслів: недоконаний(рос. несовершенный) та доконаний(рос. совершенный), причому категорія видупритаманна всім дієсловам української та здебільшогоросійської мови, а дієслова недоконаногота доконаного виду, тотожні за лексичнимзначенням, утворюють видову пару.Кардинальна різниця полягає в побудовівіддієслівних іменників. Зазвичай від двохросійських дієслів, що утворюють видову пару,можна побудувати тільки один віддієслівнийіменник для позначання дії, тоді як від їхніхукраїнських відповідників – два віддієслівнііменники, наприклад [17, 18]:Вид Російська мова Українська моваНедоконаний(дія)Доконаний(подія)изменять →изменениеизменить →изменениезмінювати → змінюваннязмінити → зміненняЗгідно з рекомендаціями [6] та вимогами[3, п. 5.1.4; 4, п. Г.4.1], дію треба позначативіддієслівними іменниками на -ння (-ття),утвореними від дієслів недоконаного виду,подію – віддієслівними іменниками на -ння(-ття), утвореними від дієслів доконаного виду,а об’єкти (наслідок події) – відповідними однокореневимиіменниками з іншими суфіксамиабо без них, наприклад:Дія Подія Наслідокзгинання зігнення згинзмінювання змінення змінанарізування нарізання нарізьповертання повернення поворотрозтягування розтягнення розтягустатковування устаткування устаткованняВід багатьох видових пар у словниках українськоїмови (наприклад, [14; 18]) зафіксованотри віддієслівні іменники, що позначаютьдію, подію та наслідок події. Треба правильновживати ці віддієслівні іменники, розрізняючиїх значення, наприклад:Російська моваАналоговый сигнал передаетинформацию за счетнепрерывного измененияамплитуды или частотыИспользованием рационализаторскогопредложенияпризнается создание илиизменение конструкцииизделий, технологии производстваи применяемойтехники или состава материалаФазовый сдвиг – это изменениефазы сигналаУкраїнська моваАналоговий сигнал передаєінформацію завдякинеперервному змінюванню(дія) амплітуди абочастотиВикористанням раціоналізаторськоїпропозиціївизнають створення абозмінення (подія) конструкціївиробів, технології виробництвата застосовуваноїтехніки або складуматеріалуФазовий зсув – це зміна(наслідок події) фазисигналуРідна мова

233. ДСТУ 1.5:2003. Національна стандартизація. Правилапобудови, викладання, оформлення та вимогидо змісту нормативних документів (ISO/IECDirectives, part 2, 2001, NEQ).4. ДСТУ 3966–2000. Термінологія. Засади і правиларозробляння стандартів на терміни та визначенняпонять.5. Український правопис, НАН України, Ін-т мовознавстваім. О. Потебні; Ін-т української мови, стереотип.вид., Київ 2003, 240 с.6. О. Курило, Уваги до сучасної української літературноїмови, 5-е вид., Торонто 1960, 199 с.7. Б. Антоненко-Давидович, Як ми говоримо, Київ1994, 254 с.8. К. Городенська, Синтаксична специфіка українськоїнаукової мови [у:] Українська термінологіяі сучасність: Збірник наукових праць, вип. IV, відп.ред. Л. Симоненко, Київ 2001, с. 11–14.9. О. Пономарів, Культура слова: Мовностилістичніпоради: Навч. посібник, Київ 1999, 240 с.10. О. Сербенська, Ю. Редько, О. Федик, Антисуржик.Вчимося ввічливо поводитись і правильноговорити, за заг. ред. О. Сербенської: Посібник,Львів 1994, 152 с.11. О. Сербенська, М. Волощак, Актуальне інтерв‘юз мовознавцем: 140 запитань і відповідей, Київ2001, 204 с.12. Н. Непийвода, Сам собі редактор: Порадникз української мови, Київ 1998, 240 с.13. С. Ярема, На теми української наукової мови,Львів 2002, 44 с.14. Великий тлумачний словник сучасної українськоїмови, уклад. і голов. ред. В. Бусел, Київ 2001, 1440 с.15. Л. Шевченко, В. Різун, Ю. Лисенко, Сучасна українськамова: Довідник, за ред. О. Пономаріва, Київ1996, 320 с.16. Д. Розенталь, М. Теленкова, Словарь-справочниклингвистических терминов, 3-е изд., испр. и доп.,Москва 1985, 399 с.17. Большой толковый словарь русского языка, гл.ред. С. Кузнецов, Санкт-Петербург 2001, 1536 с.18. Великий зведений орфографічний словник сучасноїукраїнської лексики: 253 000 слів, уклад. і голов.ред. В. Бусел, Київ 2003, 896 с.19. М. Гінзбург, Десять правил українського діловогота наукового стилю, «Стандартизація. Сертифікація.Якість» 2004, № 2, с. 22–28.20. Є. Козир, В. Моргунюк, Проблеми назовництващодо процесу та наслідку процесу [у:] Матеріали6-ї міжнародної наукової конференції «Проблемиукраїнської термінології», Львів 2000.21. Покажчик ключових термінів до Міжнародноїпатентної класифікації, Київ 1997.22. Міжнародна класифікація товарів і послуг дляреєстрування знаків (Ніццька класифікація), Київ1997.23. Міжнародна класифікація промислових зразків(Локарнська класифікація), Київ 1997, 419 с.* Для української мови природні лише пасивні– В. М.«Вісник» Національного університету «Львівськаполітехніка», Проблеми української термінології,№ 503.Рідна мова

24Рідна моваВ. ХромовМнемотехніка –мистецтвозапам’ятовуванняПсихологіяЕфективність запам’ятовування й збереженняв пам’яті певного предмета, тексту або явищазалежить від особливостей їхньої побудовиабо організації, які зазвичай виявляє людинав процесі запам’ятовування. Саме організуючарозумова діяльність і емоційні прояви, щосупроводжують сприйняття, лежать в основізапам’ятовування матеріалу і його подальшоговідтворення.Одного разу під час лекції відомий психологА. Петровський запропонував студентам запам’ятатиряд з 24 цифр:144121100816449362516941Безнадійний подих пробіг по аудиторії. Ніхтоне зважувався відтворити цей ряд. Намагалисяділити його на окремі групи. Наприклад,відразу можна відокремити перші чотири цифри– 1441, далі після двійки йдуть дві одиницій два нуля, а потім усяке угруповання ускладнюється,заплутується. Здається, нічого не залишалося,крім докучливого зубріння. Однакколи студенти дізнались, що в ряді перерахованіквадрати чисел від 12 до 1, він запам’ятавсямиттєво, вірніше, саме запам’ятовування виявилосяначе зайвим. Воно практично вже незалежало від здібностей студентів.Сучасна наука не розглядає запам’ятовуванняяк відбиття. Сократ, що жив в V ст. до н. е.,припускав, що в мозку людини існує якасьвоскова табличка, на якій при запам’ятовуваннівиникає слід, як від персня з печаткою. Такеуявлення явно суперечить активній діяльностілюдей, тобто тій діяльності, що визначаєефективність власне мнемонічної дії.Усім відомо, як важко перерахувати секціїкалорифера, поверхи багатоповерховогобудинку, позбавленого карнизів. Якщо накалорифері виявиться пляма, а у вікні одногоз поверхів – яскрава фіранка, то завдання будеістотно полегшене.Розглянемо два ряди паралелограмів. Порахуватикількість елементів у першому рядінабагато складніше, аніж у другому.Якщо при рахунку ми зіб’ємося, доведетьсяпочинати із самого початку. Але варто затушуватилише два елементи ряду, як око відразувизначає їхню загальну кількість. При цьомуу свідомості як би пробігає фрагмент таблицімноження (4 x 3 = 12), а додавання (12 + 2 = 14)здійснюється взагалі миттєво, немов швидшеза думку. Ефективність підрахунку підвищилася,але характер дії змінився, у ньому з’явилисянові моменти.У курсі лекцій з загальної психології, якийпрочитав в МДУ професор А. Лурія, розглядаєтьсяпроцес запам’ятовування рядуз шістнадцяти цифр (10 одиниць і 6 нулів):1001110101100111Запам’ятовування цього ряду трохи полегшується,якщо цифри розбити на групи подва або по три:10 01 11 01 01 10 01 11100 111 010 110 0111

25і ще більше спрощується при розподілі рядуна чотири групи:1001 1101 0110 0111Тут ми маємо справу немов з меншою кількістюпредметів. Лурія робить наступнийвисновок: зменшуючи шляхом укрупненнякількість тих елементів, які необхідно запам’ятати,ми зменшуємо загальну кількістьелементів, які впливають на нашу пам’ять.Можна додати, що при подібних членуванняхряду з’являється можливість порівнювати йогоелементи. Інакше кажучи, у дію вводитьсяпевний розумовий компонент.Отже, в основі будь-якого запам’ятовування,якщо це не механічне повторення або зубріння,лежить активна діяльність з організаціїматеріалу.Але різні ряди, переліки, набори елементівпо-різному піддаються організації. У нарисіПро пам’ять німецького вченого Германа Еббінгауза,написаному ще наприкінці минулогостоліття, наводиться таблиця, де вказується, якзапам’ятовуються елементи в 48 рядах, кожнийз яких складається з десяти членів. Учасникизробили таку кількість помилок при відтворенніелементів:Порядкове числоелементів рядуЧисло помилок привідповідяхЧисло правильнихвідповідей1 2 3 4 5 6 7 8 9 100 3 6 9 23 24 31 25 23 548 45 42 39 25 24 17 23 25 43Як видно з таблиці, найкраще з усіх запам’ятовуютьсяперший, другий і десятий елементи,гірше – шостий, сьомий і восьмий. І, як це недивно, на перший погляд, саме такий розподілправильних відповідей і помилок є звичайнимдля будь-якого ряду або списку однозначнихпредметів. Це може мати два пояснення.Перше: причиною забування є гальмування збоку попередніх і наступних елементів ряду.Друге: крайні в ряді елементи відіграють рольобрамлення, тобто мають більше конструктивнезначення, і, отже, мають певні відмінні властивості.Природно, на них менше впливаютьперешкоди або «шуми» від запам’ятовуванняінших елементів. Щоб обмежити такі перешкоди,необхідно відокремити елементи списку,наділити їх якими-небудь відмінними відінших ознаками або властивостями.Описана Еббінгаузом закономірність запам’ятовуванняряду з однотипних елементівне поширюється на наступний ряд з десятипрапорців.Найважчі для запам’ятовування п’ятий,шостий, сьомий і восьмий елементи мають тутпринципові особливості. Вони викликаютьконкретні асоціації в більшості людей.Якщо перелік складається із чотирьох елементів,то в першу чергу запам’ятовуютьсяперший, другий і четвертий. Гірше запам’ятовуєтьсятретій. Це також пояснюється конструктивнимзначенням рамки або контуру.Свого роду рамками в рамці є, наприклад,чотиривірші або строфи вірша. Об’єднаннярядків вірша в чотиривірші – найпоширенішийприйом у поезії. Тому в чотиривіршах вартозвернути увагу на третій рядок – «Ахілесовуп’яту» конструкції. Характерно, що самев третіх рядках чотиривіршів автори найбільшечасто допускають порушення розміру. Отяк звучить, наприклад, перший чотиривіршвірша Н. Язикова Муза:Богиня струн пережилаБогов и грома и булата.Она прекрасных рук в оковы не далаВекам тиранства и разврата.Дуже важко запам’ятати перелік з 18 однотипнихпредметів. Але перерахування покупок,що звичайно наводять для характеристикиобраза Ноздрєва, героя Мертвих душ, не виявляєтьсязанадто складним для запам’ятовування.У цьому нам допомагає сам автор, він немовза нас провів необхідну організацію переліку.Звернемося до тексту М. Гоголя: «Якщо йому(Ноздрєву) на ярмарку пощастило напасти напростака й обіграти його, він накупав купувсього, що колись впадало у вічі в крамницях:хомутів, курильних смолок, ситців, свіч, хустокдля няньки, жеребця, родзинок, срібний рукомийник,голландського полотна, борошна, тютюну,пістолетів, оселедців, картин, точильнийінструмент, горщиків, чобіт, фаянсовий посуднаскільки вистачало грошей».Покупки тут перераховані так, що кожна наступнавиявляється для читача несподіваною.Жеребець опинився поруч із родзинками,пістолет з оселедцями, чоботи з фаянсовимпосудом. Перерахування побудоване тут напринципі несподіванки або протиставлення,що, як певний організуючий момент, полегшуєзапам’ятовування.Рідна мова

26Рідна моваЗапам’ятовування переліку однотипнихпредметів виявляється важким, коли закожним із предметів не йде безліч асоціацій– результат індивідуального досвіду людини.Асоціації збільшують багатоплановість предмета,роблять його об’ємним і опуклим. У результатів конкретному предметі перебуваютьсторони або грані, які легко сполучаютьсяз певними сторонами або ознаками іншихпредметів. Ці об’єднуючі ознаки можна назватисистемоутворюючими. Мистецтво запам’ятовуватиполягає в умінні системно бачитий системно мислити. Майстер запам’ятовування– мнемоніст – уміє ніби накидати сіткуна предмети і явища, що дозволяє відтворюватиїх у сукупності. Відомо, наскільки легшекопіювати зображення, розподіляючи йогона клітинки. Це зовсім довільне членування.Мнемоніст уміє знаходити системоутворюючіознаки, по яких можна будувати систему,тобто вміє йти як від цілого до частини, такі від частини до цілого.Особливості запам’ятовування у мнемонсітів,що мають певні негативні ознаки, станутьзрозумілішими при розгляді буквеного квадрата– криптограми:* А Л КР С А ШД К Н УН Е И ПУявіть собі таку ситуацію. Необхідно швидкой надовго запам’ятати всі букви, включеніу квадрат. Мнемоніст кидає швидкий погляд натаблицю, і він уже готовий її відтворити відразу,через кілька місяців, а іноді й через багато років.У якому вигляді він так швидко запам’ятавусі п’ятнадцять літер на своїх місцях? Швидшеза все він зберігає в пам’яті чотири незрозумілихслова – «алк», «рсаш», «дкну» і «неип», алеза кожним з них криється коло асоціацій, а завсіма чотирма – невеликий сюжет. Припустимо,це буде момент із гри дітей, що смішноспотворюють слова або використовуютьу грі власні «неологізми». Мнемоніст нібизаздалегідь має під рукою гладкі рейки з будь--якою шириною колії, по яких легко йде потягз будь-якою кількістю вагонів з чітко видимими(нехай переплутаними) номерами.Більшості людей наведений квадрат здастьсянезручним для запам’ятовування. Але пересунемокрапку на інше місце й замінимо двімалі літери заголовними. Краще, якщо довирішення криптограми ви тепер прийдетесамостійно.Р С А КД К * ШН Е Н УА Л И ПТак, квадрат читається з кінця, і рядкийдуть знизу нагору. Якщо запам’ятовуванняпроходить паралельно зі здогадом, воно стаєбільш міцним. (До речі, мнемоніста не цікавитьздогад, але він набагато швидше відповість назапитання, де знаходиться та чи інша буква.)Зручні варіанти прочитання, які роблятьзапам’ятовування матеріалу миттєвим, незменшують кількості інформації, що втримуєтьсяв ньому. Варіабельність прочитаннязбільшує ємність каналу зв’язку, яким є будьякийтекст. Інформація втримується й у самійпобудові тексту.Системне бачення властиве кожній людині,оскільки сама людина не що інше, як живасистема, однак розвинене воно у всіх по-різному.Вірші погано запам’ятовує той, хто погановідчуває хоча б деякі з величезної кількостівнутрішніх зв’язків (значеннєвих, звукових,ритмічних). Звідси підміни слів, зміна їхньогопорядку, що порушують твердо зафіксованувіршовану структуру. І зубріння – це не щоінше, як наслідок читацької «глухоти», колимеханічні повторення тексту повинні компенсувати,зокрема, повторення подібних ознак,що містяться в структурі вірша, але, на жаль,не помічених людиною, яка запам’ятовує.Звукові флуктуації або явно виражені відхиленнявід середнього розподілу звуків у текстізвичайно називають звукописом або алітераціямий розглядають як образотворчий засіб абозасіб художньої виразності. Образотворчимзвукописом починається, наприклад, поемаА. Пушкіна Граф Нулін: «Пора, пора – рога

27сурмлять». У цих словах виразно чується грамисливських рогів. Але от «непомітна» фразаз Євгенія Онєгіна: «Латинь із моди вийшланині». Вона не відрізняється багатством значеннєвоїінформації, несподіванкою повідомлення,грубо кажучи, це неяскраво пофарбованаконстатація. Однак просто неможливо змінитицю фразу навіть у відриві від віршованого розміруй рими. Нам «перешкоджає» характер звуковоїпобудови (чотири «ы» в одному рядку применшій кількості цих звуків у деяких чотирнадцятирядковихстрофах поеми). Очевидно,кількість значеннєвої й структурної інформаціїбалаксируется. Автор у цьому випадку швидшеза все підсвідомо керує сприйняттям, а точніше,запам’ятовуванням читача.У такий же спосіб на звуці «а» «тримається»прислів’я «Не красна изба углами, а краснапирогами». Кожне наступне повторення тогосамого звуку є наче матеріалізованим зворотнимзв’язком або матеріалізованим відбиттямпопереднього звуку-близнюка. Але ж зворотнийзв’язок, що лежить в основі будь-якоїрегульованої дії, визначає запам’ятовуваністьцієї дії.Вже давно говорять про те, що художник керуєсприйняттям глядача. Чудовий художникВ. Фаворский, аналізуючи зворотну перспективув давньоруському живописі, підкреслював,що вона служить тимчасовій послідовностісприйняття глядачем сюжету, конкретно керуєрухами очей від одного елемента до іншого.У живописі таке керування здійснюєтьсяголовним чином підсвідомо, глядачеві залишаєтьсязначний простір у виборі послідовностірозгляду при нормальному сприйнятті. Цейпростір звужується в плакаті й рекламі черезособливі акценти. В інженерній психологіїпри створенні пультів керування й мнемосхемдомагаються однозначного керування сприйняттямоператора.Найбільш відповідальні ділянки пультарозміщаються й виділяються таким чином,щоб око оператора без зусиль у першу чергузупинялося саме на них.Вірші запам’ятати легше, ніж прозу. Багатоаматорів поезії запам’ятовують більші твориз першого прочитання. Однак процес завчаннябез розуміння структури вірша завждизводиться до механічних повторень тексту, дозубріння. При зубрінні мозок як би відмовляєтьсявід роботи й довіряє запам’ятовуванняорганам мовотворення. З іншого боку, не можназапам’ятовувати вірші тільки за змістом.Що значить розуміти структуру твору? Чомутаке розуміння прискорює запам’ятовування?Розуміти структуру – це значить відзначатисвідомо або підсвідомо ті «віхи», ті «дорожнізнаки», по яких автор керує сприйняттямі запам’ятовуванням читача. У віршах такимивіхами є повторення звуків, ритму, римі строф.Запам’ятати – часто значить знайти закономірність,зрозуміти принцип організаціїматеріалу. Досить важко по пам’яті відтворитина папері яку-небудь таблицю, наприклад,«магічний квадрат». Один з таких квадратівувічнив німецький художник XVI ст. АльбрехтДюрер на знаменитій гравюрі Меланхолія.У кожному ряді й по діагоналях сума цифрдорівнює тут 34. Однак запам’ятовуваннюквадрата в цілому мало допомагає навітьвказівка на рік виготовлення гравюри (1514),зазначена у двох середніх числах нижньогорядка. Ключем до запам’ятовування можестати графічна схема побудови цього цифровогоквадрата.16 3 2 135 10 11 89 6 7 124 15 14 1Користуючись цим пучком ліній, можнапідібрати відповідні числа й відтворити дюреровськийквадрат.Людині, не знайомій з китайською мовою,важко запам’ятати який-небудь ієрогліф, навітьвідносно простий, такий, наприклад, як «мо»– верхівка дерева, вершина. Але можна дужешвидко навчити будь-якого читача не тількицьому ієрогліфу, але й цілому ряду спорідненихідеограм, якщо правильно розташувати (організувати)матеріал для запам’ятовування.Як бачите, ми організуємо матеріал по двохелементах: «му» – дерево й «жи» – Сонце –і до зорового сприйняття додаємо розуміннязмісту ієрогліфів-ідеограм. Завдяки цьому запам’ятативісім ієрогліфів виявляється легше,ніж запам’ятати один.З наведених прикладів можна зробити висновок,що ефективність запам’ятовуваннязалежить від того, наскільки одні сприймаючіоргани встигають заповнити «вакансію», залишенуіншими органами, діяльність яких неприводить до необхідного результату. ОбразноРідна мова

28Рідна мовакажучи, усі сприймаючі органи повинні бутиситі.Здатність до комплексного почуттєвогосприйняття називається синестезією. Одні,наприклад, запам’ятовують фразу за змістом,інші більшу увагу звертають на її звуковийзміст. Важко сказати, що саме превалює у запам’ятовуваніслів В. Маяковського «Років доста рости нам без старості». Яскравим прикладомзапрограмованої синестезії є чотиривіршЛ. Мартинова, написаний в 1949 р.:И вскользь мне бросила змея:У каждого судьба своя!Но я-то знал, что так нельзя -Жить извиваясь и скользя.Тут звукопис не тільки передає рух повзучогоплазуна, він найкраще передає презирствой справедливу злість. Здається навіть, щозвуки впливають на міміку. Таке емоційненаповнення тексту, безумовно, полегшує йогозапам’ятовування.Емоційне переживання проявляє себе порізному.Емоції виражаються, наприклад,у жестах, у позі, у міміці, у сяйві очей, у сльозахі т. п. Така представницька участь сприяєхорошому запам’ятовуванню емоційного переживання.Можна відзначити, що поза й жестчитця повинні служити не ілюстрацією тексту,вони органічно випливають із вкладеної в текстемоційної інформації.У роботі Пам’ять і почуття чудовий психологП. Блонський розповів про цікавий досвід.«Я пропонував студентам в аудиторній обстановцінаписати «перші спогади, які спали їмна думку» з поточного року й, коли вони вженаписали, пропонував ще раз зробити те ж, алевже з життя до інституту». Так було зібрано 224спогади. У відсотках спогади поточного рокурозподілилися так:неприємні – 38,нові – 24,приємні – 19,інші – 19.Характерно, що 81% спогадів були емоційнопережитими випадками. Спогади з років доінституту виявилися ще більш показовими:неприємні – 64,приємні – 19,нові – 9,інші – 8.Усього 8% спогадів виявилися без емоційногозабарвлення. Але хто знає, як вони сприймалисятим чи іншим студентом?Мав рацію К. Батюшков, коли писав:О память сердца, ты сильнейРассудка памяти печальной.Очевидно, що в щиросердних переживаннях,незалежно від того, як вони виражаються,здатність людини до синестезії,до комплексного сприйняття проявляєтьсяособливо сильно. А за багатьма ознаками,природно, завжди легше відтворити картинуминулого. Мнемотехніка – це здатність знайтив запам’ятовуваному матеріалі, «їжу» длядіяльності різних органів сприйняття. Інодіця здатність пов’язана з гіпертрофованимрозвитком образного мислення, з незвичайноюасоціативною діяльністю, що дозволяєпоєднувати всілякі явища в послідовності,зручній для запам’ятовування. Однак існуютьлюди з пересічною пам’яттю, які уміють добрезапам’ятовувати. Вони вміють подивитисяна той самий матеріал з різних точок зоруй в остаточному підсумку знайти можливістьйого організації. Такі люди повинні мати широкийкругозір.Звичайно, тут не йдеться про чудові здобуткипоезії, які повинні швидко запам’ятовуватисякожною нормальною людиною.У поетичному тексті завжди закладені основидля емоційного сприйняття. Читач не простозахоплюється видатними поетичними творами,він «уживається» у текст, робить йогопостійним супутником життя. Мистецтвозапам’ятовувати невідривне від мистецтвавідчувати, переживати й співпереживати.Дослідження процесу запам’ятовуванняматеріалу показує, що автор завжди творитьдля людей і підсвідомо «піклується» про те, яклюди сприйматимуть його шедевр.http://mova.info/Page2.aspx?l1=145

Методика29А. ВеликоцькаН. ІванкоКонспект уроку«Державні символиУкраїни»вчитель історії, директор школи-ліцєю № 8м. Севастополявчитель української мови й літератури,заступник директора з повчально--виховної роботи школи-ліцею № 8м. СевастополяРідна моваТема уроку: Державні символи УкраїниМета:1) заакцентувати увагу на державних символах;2) повторити документи, які узаконюють державність;3) показати відображення питань української символікив літературі та мистецтві;4) виховання патріотичних почуттів у підростаючогопокоління.Форма: бінарний урок (історія та українська література)Обладнання: карта України. Державні символи:Прапор. Тризуб. Відеокадри старого і сучасногоКиєва. Музичне оформленняЛітература: Конституція України; Ф. Турченко,Новітня історія України, 11 кл., Генеза, ЕС, 1995;І. Шаров, 100 видатних імен України, Київ, «Альтернатива»,1999; Твори П. Тичини, ОлександраОлеся, Василя СимоненкаХід урокуІ. Організаційний моментІІ. Вступна частинаУчитель історії: оголошення теми, мети та епіграфауроку (епіграф записано на дошці. Глибоке пізнанаясимволіки – це органічна потреба кожноїлюдини, котра прагне до самовдосконалення,духовності, культури (Микола Дмитренко).ІІІ. Повторення матеріалу з історії:– У якому році Україна стала незалежною?– Які документи узаконюють статус України якдержави? (1990 р. Декларація про державнийсуверенітет України, 1991 р. Акт проголошеннянезалежності України, Всеукраїнський референдум).– Який відсоток громадян підтвердив Акт незалежностіУкраїни?– Які результати голосування в Криму? Севастополі?– Коли та в якому юридичному документі остаточновизнана незалежність України як держави світу?(1996 р., Конституція України).Учитель пропонує звернутися до тексту Конституції(статті 1., 20.).Учень: Конституція закріпила статус України яксуверенної, незалежної, демократичної правовоїдержави. Державними символами Україниє Державний Прапор України, Державний ГербУкраїни, Державний Гімн України. Столиця України– місто Київ.Під музичний супровід з демонстрацією відеоматеріалупідготовлені учні показують літературно--музичну композицію.Учениця 1. На тому місці, де тепер стоїть красеньКиїв, були колись ліси і поля. Жили там поляний володіли своїми родами, кожен на своїх місцях.Прийшли туди три рідні брати – Кий, Щек і Хоривта їхня сестра Либідь. Стали вони над Дніпром,і найстарший Кий сказав:– Ось тут побудуємо оселі і жити будемо, купцівзустрічати.

30Рідна моваВирубали вони ліс і побудували перші хати. А забудованемісце обнесли ровом і обгородиличастоколом. Назвали місце на честь старшогобрата Києвом – місто Кия. І розбудувався Київ.І став славетною столицею нашої держави.Учениця 2. Андрій Первозванний – один із дванадцятиапостолів, покликаний Ісусом Христому апостольські ряди (звідси – Андрій Первозванний).За легендою, проповідував християнствобалтійським та причорноморським народам,зокрема, скіфам, був розіп’ятий на хресті у грецькомумістечку Патри.У Повісті минулих літ переказується легенда проприхід Андрія Первозванного на Київські гори.«Коли Андрій навчав у Синопі, прийшов у Корсуньі побачив, що з Корсуня близько до Дніпровогогирла. І в’їхав у гирло Дніпра і поплив уверх поДніпру. І сталося так, що він затримався на березіДніпра у підніжжі гір. А на другий день вставі сказав своїм учням, що були з ним: «Ви бачите цігори? Саме на цих горах має засяяти Божа благодать,тут має постати великий город! І вийшов нагори, благословив їх, поставив хрест і помоливсяБогу». Ось так розказує легенда про початокдревнього Києва.За проектом Растреллі на мальовничих берегахДніпра було збудовано собор Святого АндріяПервозванного, який і досі є окрасою нашоїстолиці.Учень (представляє княгиню Ольгу).Княгиня Ольга – дружина київського князя Ігоря.Правила в малолітстві сина Святослава і під часйого походів. Придушила повстання древлян. 955(або 957) року прийняла християнство. Тількинечисленні із святих жон християнської історіїудостоїлись великої честі-лику рівноапостольних.Ще менше знайдеться в історії жінок, які замогутністю державного розуму, за організаторськимиздібностями можуть зрівнятися з нашоюкнягинею.Учениця (в образі княгині Ольги);Як вранішня зірка перед сходом сонцяІ як зоря перед світом,Сіяла вона, як місяць вночі.Хай буде воля Божа.Коли Бог захоче помилувати рід мійІ землі Руськії,Хай вкладе їм у серце бажання Бога,Як то і мені Бог дарував.Учень: Те, що жило в Ользі, воскресло в її онуковіВолодимирові, котрий ріс на її руках (виходитьучень в образі князя Володимира, кланяєтьсяОльзі, стає поруч, в руках – тризуб).Учениця (представляє князя Володимира):Володимир – онук Ольги, незаконно народженийсин Святослава і Малуші, в 980 році «сів на століотця свого в Києві». Правив 35 років. З них 28прожив у святому хрещенні.У стародавньому Херсонесі, де кожен каміньпам’ятав Андрія Первозванного, відбулося вінчаннясвятого рівноапостольного Володимираі блаженної Анни грецької. І ввійшла Русь у лоноВселенської церкви.Учень (в образі Святого Володимира):Велю звергнути язичництво: порубати іпопалити Ідолів, а на їх місце на пагорбкахцеркви поставити,храми на підвищених місцях, у вигинахрічок.І бути множеству училищ книжних,і бути з цих пір множеству любомудрихфілософів.Побудувати міста і фортеці, мости будувати,гаті гатити, воювати і подолати печенігівпоганих.Об’єднати землі слов’янські.В мирі, злагоді жити, захищати скривджених,шанувати батьків своїх.Учениця:Слава тобі, Володимире,Слава тобі невмирущаІ слово вдяки щире,Що з’єднав нашу землю,Наш Володимире!Що беріг границь широкихПолками своїми,Що опіку, ніби крила,Розпростер над всіми.Не дав сильним знущатися,Ні кривди творити:Добре було нашим предкамПід тобою жити.А найбільша славаІ вдяка без міри,Що ти нам указав сонце Христової віри,Князь Володимир:Передаю Вам наймогутнішу державу Європи і цейТризуб – символ єдності Сонця, Повітря і Води– триєдиної сили.Князь Володимир передає Тризуб юнакові, який розповідаєісторію створення цього державногосимволу.

31Юнак: Герб – символічний знак, який відображаєісторичні особливості країни. Офіційна емблемадержави.Опис герба подано в Конституції, стаття 20. ВеликийДержавний Герб України встановлюєтьсяз урахуванням малого Державного Герба Українита герба Війська Запорізького Законом, що приймаєтьсяВерховною Радою України.Головним елементом великого Державного ГербаУкраїни є знак Княжої Держави Володимира Великого– малий Державний символ України. МалимДержавним Гербом України затверджено золотийТризуб на синьому щиті. Малий державний Герброзміщується на печатках органів державної влади,грошових знаках, посвідченнях, бланках.Учениця 1:Існують найрізноманітнішні трактування тризуба:– символ княжого роду;– скіпетр скіфських царів;– норманський сокіл;– стилізована квітка-трисвічник;– схематичне зображення слова «свобода»;– символ влади над трьома світами (небесним,земним, підземним);і, нарешті, герб держави Володимира Святого.Учениця 2:Тризуб символізує Київську Русь. У 1918 роцістав гербом Української Народної Республіки.Державний герб Української Держави ПавлаСкоропадського і часів Директорії. У 1939 роціТризуб признано Сеймом як державний гербКарпатської України.Учень:Таким чином, враховуючи історичні традиції, ВерховнаРада України 19 лютого 1992 року затвердиламалий герб України – Тризуб, що було закріпленов Конституції України, стаття 20.У виконанні групи дівчат звучить пісня Н. Шостак«Це моя земля».Навкруги я озирнуся – луги і поля,Щиро я тобі всміхнуся, моя земля,Мелодійна рідна мова – казки і пісніЗігрівають ніжно душу мені.Білі хати мальовничі стоять у саду,Шлях до них завжди по пам’яті я знайду.І лелеки на даху в’ють гніздо своє –Буде серце пам’ятати моє.Приспів:Це моя земля,Це твоя земля –Неповторна і єдина.Це моя земля,Це твоя земля –Україна, Україна.Повертаюся до тебе завжди і здаля,Моя рідна Батьківщино, моя земля.Пригорнуся вірним серцем до тебе я,Незрівнянна Україно моя.Навкруги я озирнусь – гори і моря,За красу твою молюся – моя земля,Над тобою чисте небо і мирний світ –Хай так буде сотні, тисячі літ.Приспів.Учениця (стоїть біля прапора):Прапор – це офіційна емблема держави, що символізуєїї суверенітет. Державний Прапор України– це стяг із двох рівновеликих смуг синьогоі жовтого кольорів. Українське сполучення синьогоі жовтого кольорів – одне з найдавніших середсучасних національних прапорів. Воно походитьвід Герба Галицько-Волинського князівства, землі,яку у ХІІ столітті літописці називають Украйною.У другій половині ХІІІ століття на прапорі з’являєтьсязолотий лев на синьому тлі. У 1410 роціополчення Львівської землі брало участьу Ґрюнвальдській битві під синьою корогвою іззображенням золотого лева, що піднімається наскелю. Згодом золотий лев на синьому тлі ставгербом Руського воєводства, що було створеноу 1434 році і об’єднало Львівську, Галицьку, Сяноцькута інші землі. Головна Руська Рада – орган,що представляв національний рух українськогонаселення в Галичині, у жовтні 1848 року проголосиласвоїм гербом золотого лева на блакитномутлі й синьо-жовтий прапор.Жовто-синій (із жовтою смугою вгорі) був державнийпрапором УНР. Після перевороту П.Скоропадського порядок кольорів було зміненона синьо-жовтий. Таким він залишився і за часівДиректорії.Синьо-жовтий прапор був національним прапоромукраїнського народу в Галичині. 28 січня 1992року синьо-жовтий прапор було визнано ДержавнимПрапором України, що закріплено в 20.статті Конституції.Прапор – це честь Держави. Поважайте національнісимволи України (відеокадри державного прапоранад приміщенням Верховної Ради).(Група учнів на фоні стенду з державною символікою)Учень 1:Гімн – це урочиста пісня, котра символізує Державуі є одним із атрибутів державності.Рідна мова

32Рідна мова16 січня 1992 року Державним Гімном України булазатверджена, написана у 1863 році українськимкомпозитором Михайлом Вербицьким, пісня Щене вмерла Україна на слова Павла Чубинського.Учениця: Павло Чубинський – автор вірша Щене вмерла Україна, український інтелігент ліберально-демократичнихпоглядів. Виріс наКиївській землі, закінчив юридичний факультетПетербурзького університету. Вірш Ще не вмерлаУкраїна був одразу заборонений царською владою.Чубинського заслано до Сибіру.Українська молодь виконувала твір Чубинськогона мотив сербського гімну. Вперше Ще не вмерлаУкраїна було надруковано у журналі «Мета»разом із творами Тараса Шевченка, і українськагромадськість сприйняла цей текст як Шевченківський.Виконана пісня Ще не вмерла Україна вперше в 1864році у спектаклі Запорожці Львівського українськогоцентру. Хор співав цю пісню так чудово,що за бажанням публіки її виконали вдруге. Цебула пісня Михайла Вербицького – мелодія майбутньогонаціонального гімну.Учень 2: М. Вербицький, як і П. Чубинський, – українськийінтелігент, що вийшов з народу. Народивсявін у 1825 році в селі Улюч поблизу Перемишля.Музичну освіту здобув у школі півчих у Перемишлій у Львівській духовній семінарії. У 1840-хроках був регентом церковних хорів у Львовіта Перемишлі, а з 1852 року жив у рідному селі.Тут він писав інструментальну, а також хоровумузику, у тому числі на слова Т. Шевченка. Композитор,хороший диригент і музичний діяч, буводним із перших композиторів-професіоналіву Галичині.Конституцією України затверджена музична версіяНаціонального Гімну. Слова Державного ГімнуУкраїни передбачається затвердити окремимзаконом. У зв’язку з цим проголошено конкурс.Гімн слухають стоячи, проявляючи повагу до державнихсимволів.Учень 4 читає вірш В. Симоненка:Земле рідна!Мозок мій світліє,І душа ніжнішою стає,Як твої сподіванки і мріїУ життя вливаються моє.Я живу тобою і для тебе,Вийшов з тебе, в тебе перейду,Під твоїм високочолим небомГартував я душу молоду!Учитель:Ми ще раз перегорнули сторінки історії. Бо символинашої держави ввібрали в себе нелегку, алеславну історію українського народу.Як же ми ставимося до них, до цієї святині? Цьомууроку передувала підготовка. Ви писали твірна тему «Які почуття оволодівають мною, колипіднімається Державний Прапор і звучить ГімнУкраїни», і зараз я прошу висловити ці думкивголос.(Учні зачитують уривки з творів, висловлюють своїдумки). Учениця читає вірш П. Тичини:Я єсть народ, якого Правди силаНіким звойована ще не була.Яка біда мене, яка чума косила! –А сила знову розцвіла.Щоб жить – ні в кого права не питаюсь.Щоб жить – я всі кайдани розірву.Я стверджуюсь, я утверждаюсь,бо я живу.Учень 3: Державний Гімн як офіційний символ державивиконується на початку офіційних зустрічейна вищому рівні, під час прийняття військовоїприсяги, під час спортивних змагань.Звучить Гімн України.Урок закінчено.Авторське право: журнал «Рідні джерела» 2004,№ 1.

33Г. СередюкАндрієві вечорниціу ХмелівціТернопільРідна моваCЦЕНАРІЙ СВЯТА АНДРІЯ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ(Інтер’єр сільської хати: на стіні портрет Шевченка у вишитому рушнику, на столі, застеленому скатертиною,хліб на рушнику; лави, накриті тканими килимами.)Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то за молодь, цілу ніч прогуляли б, тільки б музикита пісні. А ми колись, як згадаю... Літа-літа, летять, наче орли сизокрилі.(Співає «Ой верніться, літа мої. Хоч до мене в гості...». У цей час непомітно заходить така ж літня жінкаі підхоплює спів.)Не вернемось, не вернемось,Немає до кого,Було б же нас шанувати,Як здоров’я свого.Господиня: Ой, Маріє, налякала ти мене. А я тут молодість згадала, та так тужно стало. Ні з ким й словомперемовитися, хоч би дівчата прийшли та розвеселили б трохи.Жінка: Не треба, Олено, не край мого серця.(Співають разом.)Ой за гаєм зелененькимБрала вдова льон дрібненький.Вона брала, вибирала,Тонкий голос подавала.(У цей час на вулиці зібрались дівчата у вишитих сорочках, гарних спідницях, на плечах хустки, в кожноїв руках якесь рукоділля.)Дівчина 1: Дівчата, у кого сьогодні збираємось на вечорниці?Дівчина 2: А тітка Олена запрошувала нас, каже, що сумно їй у хаті.

34Рідна моваДівчина 3: То ходімо до тітки Олени та розвеселимо її.Всі: Ходімо.(Дівчата ідуть, співаючи пісню «В саду гуляла» і заходять в хату тітки Олени.)Дівчина 4: Добрий вечір у вашій хаті!Господиня: І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві.Дівчина 5: Чи ж пристало нам сідати, нам пристало пісню співати. (Продовжують співати пісню.)Господиня: Ще раз прошу гостей до хати, прошу сідати.(Дівчата сідають, виймають своє рукоділля і починають працювати.)Дівчина 6: Тітко Олено, а розкажіть нам щось цікаве, нам так хочеться послухати про давні часи.Господиня: Заслухалась я вашої пісні, задивилась на вас таких гарних та й згадала оце давнє повір’я продівочу красу.Дівчина 7: Розкажіть, розкажіть, це так цікаво.Господиня: З давніх-давен, коли в хаті підростала дівчина, мати ретельно стежила за її волоссям: щоденнорозчісувала, вмивала в пахучих травах, прикрашала стрічками. Згодом, підрісши, дівчина сама вчилася доглядатиза своєю косою. Це були її перші кроки праці. Про охайність дівчини судили з її коси: яка коса – такай краса; подивись на косу, а подумай про господиню; дівчина з косою, як трава з росою; нема коси – немакраси. Коса була символом дівочої чистоти й вірності. Адже на весіллі й досі хвилюючим є обряд розплітаннякоси.Дівчина з гарною косою: Коса, коса! Як тебе треба берегти і доглядати!Жінка: Дівчата, а розкажіть і ви щось нам, що чули від старших людей.Дівчина 1: Ой, моя бабуся дуже любить розказувати про давнину, а інколи так захоплюється своїми розповідямита приповідками, що й не зупинити її. Якось вона розказувала, що, як сниться вітер, то це любовбуде і дівчатам, і парубкам, і хлопцям, і молодицям, і жінкам. Я інколи, лягаючи спати, все думаю, щоб менівітер приснився.Дівчина 2: Ой, моя бабуся також знає дуже багато прикмет. Колись вона мені розказувала, що не можнамити голову в понеділок, бо вилізуть коси.Дівчина 3: У п’ятницю нехай приходять свати – буде удача, може засвататися навіть свинячий пастух.Дівчина 4: Як сняться вишні – то це сльози, якась біда буде.Дівчина 5: В ніч на Івана Купала треба купатися в росі – на красу.Дівчина 6: А моя бабуся розказувала, що багато повір’їв пов’язані з Покровою – святом завершенняхліборобського року.(У цей час чути пісню «Ой не світи, місяченьку», яку співають хлопці на вулиці. Дівчата швидко кидаютьрукоділля і біжать до вікна, а далі продовжують знову працювати.)(Хлопці заходять у хату.)

35Хлопець 1: Добрий вечір у вашій хаті!Господиня: І вам вечір добрий, парубки!Хлопець 2: Добрий вечір, дівчата. Ми оце йшли вулицею, почули, як дівчата співають, давай, думаємо,зайдемо.Рідна моваХлопець 3: А чи приймете нас на вечорниці?Господиня: Проходьте, сідайте. Десь ви трохи забарились.Дівчина: Не пустимо в хату, бо дуже вас багато.Хлопець: Пустіть ліпше, бо буде гірше.Хлопець: Дівчатонька, голубоньки, та ми прийшли не битися, ми прийшли на вас подивитися. Ще йгостинці принесли.(Хлопці підходять до дівчат, пригощають їх яблуками, горіхами, жартують.)Дівчата співають:До нас, до нас, парубочки, та й на вечорниці,Та й до тої дівчиноньки, що коло полиці.До нас, до нас, парубочки, та й на вечорниці,Та й до тої дівчиноньки, що кругленькі лиці.Господиня: Хоч не знаємо, звідки ви в нашу хату прийшли, але просимо сідати і з дівчатами пісню співати.(Дівчата і хлопці співають пісню «Голуб на черешні».)Хлопець 4: Тітко Олено, а скажіть, що дівчата розказували на вечорницях?Господиня: Ми згадували давні часи.Хлопець 5: А може, щось і нам розкажете, як колись бувало?Господиня: Ой, хлопці! Як згадаю ті давні часи, то здається, що все ніби вчора було. Колись, як підроставсин, то батько гордився ним, бо то буде його наслідник. А які парубки колись були: роботящі, чемні, вмілиі косити, і сіяти, і землю обробляти, і худобу доглядати. А одягалися, аж любо було подивитися: у вишитихсорочках. І батьків любили і шанували, і старших поважали, і дівчат не ображали. Але що це я все згадую. Ану,дівчата, хлопці, розвеселіть трохи моє серце, заспівайте.Дівчина співає:Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,Сидить гуска на воротях, вирячила очі.Він до неї: гиля, гиля, вона й полетіла,Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.Хлопець співає:У Хмелівці густо хати, вітер не провіє,Сама мати ложки миє, бо донька не вміє.Дівчина:Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

36Рідна моваСидить сова на воротях, крутить головою.Він сердега, як побачив – та й через городи,Заплутався в бур’яни та й наробив шкоди.Хлопець:Ой у горах сніги впали, а я в капелюсі,Який з мене ґазда буде, як я оженюся.Хлопець:У Хмелівці нема дров, лиш самі поліна,У Хмелівці такі дівки – хлопцям по коліна.Дівчина:Ти гадаєш, дурний хлопче, що я тебе хочу,Я такими парубками коноплі волочу.Дівчина:Гриць мене, моя мамко, Гриць мене полюбив,Гриць мені, моя мамко, черевички купив.Купив, купив черевички за цілого п’ятака,Ой щоби я витинала щонеділі гопака.(Разом співають «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».)Хлопці: Тітко Олено, скажіть, а чи працьовиті наші дівчата, чи гарні з них будуть ґаздині?Господиня: О, хлопці, дівчата в нас дуже працьовиті. Тому не треба вам шукати собі по інших селах,а вибирати ґаздиню в нашому селі. А тепер потанцюйте трошки. (Хлопці і дівчата танцюють.) Господиняпригощає всіх варениками, узваром.Дівчина: Дівчата, а може пора нам уже додому?Дівчина 2: Пора, пора.Господиня: То заспівайте мені ще на прощання.(Хлопці і дівчата співають «Ой у вишневому саду». Дівчата збирають своє рукоділля.)Дівчина 3: Тітко Олено, дякуємо вам за те, що прийняли нас на вечорниці.Хлопець 4: І ми дякуємо вам.Господиня: Спасибі й вам, дорогі діточки, що розвеселили хату старої вдови. Приходьте ще, не забувайтемене.Хлопці і дівчата разом: Прийдемо!(Співаючи, виходять з хати.)Вчитель:Наша дума, наша пісня не вмре, не загине,От де, люди, наша слава, слава України.Без золота, без каменю, без хитрої мови,А голосна та правдива, як Господа слово!Джерело: Педагогічний пошук класного керівника, під ред. Г. Середюк, Тернопіль 2004.

Історія37Марко СирникУкраїнське шкільництвоу Польщі після 1947 року– штрихи до історіїРідна моваПопри те, що перші школи, в яких розпочатонавчання української мови у Польщі опіслядепортації 1947 р. виникли – в нових умовахдіаспори – вже у 1952, то щойно з 1956 р. можемопочати говорити про творення основ цього,що сьогодні розуміємо під назвою «українськешкільництво». Цей термін свідомо беру в лапки,і свідомо треба було б нам вживати термін«навчання української мови у Польщі». Ці двапоняття аж ніяк з собою не співпадають.Вживаючи першого терміну, силоміць відносимосядо довоєнного і воєнного контексту,коли в умовах польської і німецької держав,все ж таки існували українські школи – українськіяк за викладацькою мовою, так і програмоюнавчання. Того типу заклади існувалиі після Другої світової війни до часу переселенняукраїнців в 1944–1946 рр. в Радянську Україну,і поступово владою замикалися. Зокрематі, що виникли в час німецької окупації. Отже– ставлячи питання про шкільництво, мусимопро ці умови зважувати.Період 1947–1952 рр. у Польщі це повнапорожнеча для української громади. Мабутьтеж – найважчі її роки у виживанні. Не лишенаціональному.Комуністи зложили колись клич, який вільнопарафразуючи можна навести у цьому місці– коли дійсність не згідна з ідеологією, тим гіршедля дійсності. Політичні і адміністративнівласті уважали, що з 1947 р. проблема українціву Польщі розв’язана, і що Польща однонаціональнадержава. Однак такий підхід поглиблювавв українців, як почуття кривди, так і бувелементом, який у великій мірі спричинявся дозаховування почуття «тимчасовості». До цього– не було теж бажаної владою повної контролінад цією частиною суспільства, яка закриласяу своєму гетто. Дозвіл на контрольоване громадськежиття, мав теж на меті розв’язку цієїпроблеми.Так чи інакше – про організоване навчанняукраїнської мови можемо говорити починаючиз 1956 р. Отож – у 2006 мине шістдесят років,а це вже нагода до певних підсумків.Професор Роман Дрозд, описуючи стан навчанняукраїнської мови у Польщі, відмітивдекілька заключних періодів цього елементугромадського життя. Не будемо повторюватися,а у цьому місці спробуємо проаналізувати саміявища – кількість, стан, можливості тощо.Як можна зауважити з наведеного вищезведення, основний розвиток навчання українськоїмови у Польщі, в згаданому періоді,наступив після 1956 р. Саме тоді покликанодо життя Українське суспільно-культурнетовариство, якому доручено піклуватися зазабезпечення як освітніх, так і культурнихпотреб українців.У 1956/1957 р. виникла початкова школаз українською мовою навчання в Банях Мазурських,що на Ольштинщині. Зорганізованов цьому часі три класи, в яких згуртовано 28учнів. У 1959/1960 шкільному році, школа сталаповною під організаційним оглядом – тут працюваловже сім класів. Однак, як самостійнаодиниця, заклад цей проіснував лише до 1964 р.,

38Рідна моваТаб. 1. Розвиток українського шкільництва у Польщі після 1947 рокуРік Школи Кількість дітей у школах Пункти Кількість дітей у пунктах Разом1952/1953 24 487 4871953/1954 18 330 3301954/1955 19 424 4241955/1956 82 1625 16251956/1957 2 56 141 2590 26491957/1958 8 279 142 2377 26561958/1959 9 441 152 2602 30431959/1960 9 449 118 1934 23831960/1961 9 583 143 2559 31421961/1962 9 542 133 2141 26831962/1963 9 568 129 2241 28241963/1964 7 572 137 2711 32831964/1965 5 462 130 2268 26301965/1966 5 501 136 2667 31681966/1967 5 398 111 2070 24681967/1968 5 475 132 2569 30441969/1970 6 435 96 1906 23411970/1971 5 410 86 1665 20751972/1973 4 440 80 1191 16311973/1974 4 429 51 853 12821975/1976 4 404 35 727 11391976/1977 4 402 38 758 11601980/1981 4 319 28 531 8501981/1982 4 294 27 528 8221985/1986 4 356 55 1136 14881987/1988 4 358 56 1095 14531988/1989 4 334 57 1076 14101989/1990 4 354 60 1236 15881990/1991 6 475 68 1358 18331992/1993 7 783 83 1743 25261995/1996 8 856 81 1985 28412000/2001 5 966 104 2577 35232003/2004 5 878 95 2103 2981коли у цій місцевості адміністративним шляхомоб’єднано українську і польську школив один організм. Це вже не була українськашкола, а школа з паралельними українськимикласами. У вісімдесяті роки почався повільнийзанепад школи, яка зараз зведена до пунктунавчання 1 .У шкільному 1956/1957 році створено тежпочаткову школу з українською мовою навчанняу Ярошівці, що на Вроцлавщині. Школапропрацювала до 1969/1970 шкільного року,у наступному – в її місце створено пунктнав чання. Історія навчання української мовиу Ярошівці закінчується на 1973 р., коли ліквідованотеж пункт – мала кількість дітей таліквідація самої школи 2 .Ще коротшою була історія української початковоїшколи у місцевості Чахів (щецінськевоєводство) – це перша, після 1947 р., українськашкола з гуртожитком. Заклад існуваввід 1956 до 1964 рр. Подібна – хоч ще коротшає історія української школи у Тшенсачу (щецінськевоєводство), яка прoіснувала лише двароки – з 1957 по 1959 р. П’ять років існувалаукраїнська початкова школа у Сонґнітах (ольштинськевоєводство) – з 1957 по 1961 3 .З вересня 1958 р. відкрито українську початковушколу у Білому Борі (кошалінське воєводство).Працює вона до сьогодні як комплексзагальноосвітніх шкіл з українською мовоюнавчання (початкова, гімназія, ліцей). З 1957 р.працює загальноосвітній ліцей у місцевостіЛігниця – зараз теж як комплекс – гімназіята загальноосвітній ліцей. Понад десять роківпізніше виник також ліцей у Ґурові Ілавецькому– 1968 р., хоч ця школа організована була якукраїнські класи при польському ліцеї. Зараз цеокремий заклад. Від 1957 по 1964 рр. існувалитеж українські класи при польському загальноосвітньомуліцеї в Перемишлі. Сьогодні

39працює тут комплекс шкіл з додатковим навчаннямукраїнської мови – садок, початковашкола, гімназія, ліцей. З 1956/1957 р. почавпрацювати педліцей у Бартошицях, що проіснувавчотирнадцять років – зліквідованойого внаслідок шкільної реформи у Польщі.Зараз у Бартошицях працює початкова і гімназія– комплекс шкіл з українською мовоюнавчання.Вчителі української мови вчилися у створенійв 1957 р. Вчительській студії у Щеціні, згаданомупедліцеї у Бартошицях та українськихфілологіях при окремих університетах. В часПольської Народної Республіки, подібні філологіїстворено лише в університеті у Краковіта Варшаві. У вісімдесятих роках минулогостоліття подібне навчання відкрито згодомі у Католицькому університеті в Любліні таУніверситеті Марії Кюрі-Склодовської у цьомуж місті. Сьогодні – українська або слов’янськафілологія – працюють майже при всіх вищихучбових закладах Польщі.Кількісний стан шкіл, в яких створено навчанняукраїнської мови у Польщі різний урізний час. Перший період розвитку – кінецьп’ятидесятих та початок шістдесятих роківХХ ст., це найбільш бурхливий розвиток цьогонавчання. Вісімдесяті роки це повний майжейого розвал.Найслабкішим елементом цієї шкільної мережіє, безумовно, пункти навчання українськоїмови – хоч парадоксально – саме вони охоплюютьнавчанням найбільше число дітей.Варто це явище розглянути за поодинокимивоєводствами – можемо тоді сподіватися накращий огляд цього явища.Почнемо з воєводства, в якому поселенонайбільшу кількість українців – тобто ольштинськоговоєводства.Таб. 2. Навчання української мови в ольштинському(вармінсько-мазурському) воєводствів окремих рокахКількість пунктівП.ч. Шкільний рікнавчанняКількість дітей1 1956/1957 26 3202 1957/1958 42 10143 1958/1959 60 12004 1960/1961 65 10935 1961/1962 72 12476 1962/1963 75 14927 1963/1964 81 16568 1964/1965 144 18769 1965/1966 93 159710 1967/1968 82 154411 1968/1969 54 100912 1969/1970 67 117013 1972/1973 34 62014 1973/1974 31 53515 1975/1976 17 24516 1976/1977 24 44017 1980/1981 18 35618 1987/1988 33 56219 1988/1989 33 53420 1992/1993 26 57721 2002/2003 43 101322 2003/2004 43 1082Коли простежити за найкращим рокомнавчання української мови в ольштинськомувоєводсті (1964/1965 шк. р. та 1876 учнів і 144пункти) з сьогоднішніми показниками, томожемо дізнатись, що:• дітей зменшало на 40%;• пунктів менше на 70%.Щоб уточнити подавані тут цифри, требасказати, що підставою обрахунків є адміністраційнакарта Польщі до 1975 р. – тобто зведенокількість пунктів і дітей з території бувшогоельблонзького, ольштинського, сувальськогоі частинно білостоцького воєводств. Отже,територіально наведені дані досить точні,і можна їх з собою порівнювати. Зараз у тихпунктах працює понад 40 вчителів (понад 80у 60-х рр.).Найбільших кількісних втрат українськогонаселення зазнало в період з 1947 по 1989 рр.кошалінське воєводство. Тут у вісімдесятихроках велике число людей – здебільшого молоді– виемігрувало на Захід. Однак шкільні процеситакож і у тому випадку розглянемо, зводячипідсумки – для бувшого кошалінського, щецінського,пільського та слупського воєводств(адміністративний стан після 1975), а сьогодні– західнопоморського і частини поморськоговоєводств. Цей захід має нам дати можливість– так як і в попередньому випадку – проведенняв міру точного аналізу.Рідна мова

40Рідна моваТаб. 3. Навчання української мови в західнопоморському і частинно поморському воєводстваху вибраних рокахП.ч.Шкільний рікКількість пунктівнавчанняКількість дітей1 1956/1957 32 262 1957/1958 46 6483 1958/1959 44 7124 1959/1960 28 4425 1960/1961 35 5806 1961/1962 39 7707 1962/1963 35 7548 1963/1964 28 6049 1964/1965 22 43510 1965/1966 22 42711 1967/1968 21 46012 1969/1970 14 29013 1972/1973 14 24614 1973/1974 9 22315 1975/1976 5 7216 1976/1977 6 10517 1980/1981 5 8618 1985/1986 10 19619 1987/1988 14 27320 1988/1989 10 23921 1990/1991 13 30322 1991/1992 13 32223 1993/1994 12 39424 1994/1995 11 37925 1995/1996 11 34826 1996/1997 11 35327 2003/2004 14 34328 2004/2005 14 301У найкращому році (1961/1962) вчилося націй території 770 учнів – говоримо весь часлише про пункти навчання української мови.В найгіршому році (1975/1976) – лише 72учнів.Показник найкращого року і сьогоднішньогостану навчання української мови у західнопоморськомувоєводстві, буде отже виглядатитак:• 60% дітей менше на сьогодні;• 70% пунктів менше в наш час.Розглянемо ще окремо декілька місцевостейКошалінщини.Таб. 4. Навчання української мови у вибранихмісцевостях КошалінщиниМісцевість Шкільний рік Кількість дітей1984/1985 701985/1986 711986/1987 761990/1991 751991/1992 831992/1993 931993/1994 1021994/1995 88Кошалін (місто) 1995/1996 901997/1998 801998/1999 741999/2000 672000/2001 682001/2002 742002/2003 672003/2004 622004/2005 60

41БитівМ’ястко1990/1991 301991/1992 431992/1993 531993/1994 501994/1995 491995/1996 461996/1997 431997/1998 351998/1999 491999/2000 472000/2001 502001/2002 472002/2003 482003/2004 461994/1995 111995/1996 111996/1997 161997/1998 181998/1999 221999/2000 222000/2001 242001/2002 242002/2003 182003/2004 25І зараз слід нам перейти до Рідних земель.В першу чергу переглянемо стан навчанняукраїнської мови у вибраних роках на територіїсьогоднішнього підкарпатського воєводства– бувші ряшівське та перемиське воєводстваі частинно кроснянське.Таб. 5. Навчання української мови у вибранихроках в підкарпатському воєводствіП.ч. Шкільний рікКількістьпунктів Кількість дітейнавчання1 1956/1957 8 902 1957/1958 9 983 1958/1959 10 1154 1960/1961 10 2965 1961/1962 6 2476 1962/1963 4 1307 1963/1964 5 1308 1964/1965 6 1859 1965/1966 5 14910 1969/1970 6 18111 1972/1973 7 15912 1973/1974 6 15413 1975/1976 3 8914 1976/1977 5 16115 1980/1981 2 6616 1987/1988 6 19317 1988/1989 6 18218 1992/1993 10 20819 1999/2000 19 35120 2003/2004 11 21121 2004/2005 11 201Рідна моваТаб. 6. Пункт навчання української мови у Сяноці 4П.ч.Шкільний рікКількістьгрупнавчанняКількістьгодинв тижні навсі груписадокКількість дітейпочатк.школагімн.середняшкола1 2004/2005 5 15 4 12 4 14 342 2003/2004 5 15 4 7 6 14 313 2002/2003 5 15 4 7 6 14 314 2001/2002 5 15 3 7 8 14 325 2000/2001 5 15 3 7 8 14 146 1999/2000 5 15 2 18 14 – 327 1998/1999 5 15 2 34 – – 368 1997/1998 5 15 – 34 – – 349 1996/1997 5 15 – 35 – – 3510 1995/1996 5 15 – 35 – – 3511 1994/1995 5 15 – 35 – – 3512 1993/1994 4 9 – 26 – – 2613 1992/1993 4 9 – 26 – – 2614 1991/1992 4 9 – 18 – – 1815 1990/1991 4 9 – 14 – – 1416 1989/1990 2 6 – 10 – – 1017 1969/1970 1 3 – 5 – – 518 1968/1969 1 3 – 7 – – 719 1967/1968 1 3 – 12 – – 1220 1966/1967 1 3 – 12 – – 1221 1965/1966 1 3 – 14 – – 1422 1964/1965 1 3 – 16 – – 1623 1963/1964 1 3 – 15 – – 15Разомдітей

42Рідна моваЗводячи підсумки – початок вісімдесятихроків це майже цілковитий занепад навчанняукраїнської мови на Рідних землях – лише двапункти навчання і всього 66 дітей.Порівнюючи найкращий рік (1960/1961) – 296учнів і 19 пунктів навчаня (1999/2000) до сьогоднішньогостану, отримаємо цифри:• 32% зниження кількості дітей;• зменшення кількості пунктів на вісіммісцевостей – тобто 42%.І ще декілька вибраних місцевостей підкарпатськоговоєводства.Таб. 7. Пункт навчання української мови у Мокрому/Загір’ї 5П.ч. Шкільний рік Кількість групКількість годиннавчанняКількість дітейПочаткова школа Гімназія Разом1 2004/2005 24 10 342 2003/2004 2 + 1 6 + 2 24 10 343 2002/2003 2 + 1 6 + 2 27 10 374 2001/2002 2 + 1 6 + 2 29 12 415 2000/2001 3+ 1 9 + 3 27 14 456 1999/2000 3 + 1 9 + 2 31 14 457 1998/1999 4 12 32 328 1997/1998 4 12 39 399 1996/1997 4 12 37 3710 1995/1996 4 12 44 4411 1994/1995 4 12 38 3812 1993/1994 4 12 39 3913 1992/1993 4 12 36 3614 1991/1992 3 9 37 3715 1990/1991 3 9 38 3816 1989/1990 3 9 47 4717 1988/1989 4 12 42 4218 1987/1988 3 9 27 2719 1986/1987 4 12 37 3720 1985/1986 4 12 45 4521 1984/1985 4 12 51 5122 1983/1984 4 12 46 4623 1982/1983 4 12 45 4524 1981/1982 4 12 47 4725 1980/1981 3 9 48 4826 1979/1980 3 9 47 4727 1978/1979 2 6 43 4328 1977/1978 брак вчителя29 1976/1977 1 3 35 3530 1975/1976 2 6 33 3331 1974/197532 1973/1974 2 6 28 2833 1972/1973 3 9 49 4934 1971/1972 3 9 38 3835 1970/1971 4 12 49 4936 1969/1970 4 12 41 4137 1968/1969 4 12 57 5738 1967/1968 4 12 58 5839 1966/67 3 9 41 4140 1965/1966 4 12 49 4941 1964/1965 4 12 53 5342 1963/1964 4 12 54 5443 1962/1963 4 12 60 6044 1961/1962 4 12 58 5845 1960/1961 4 12 52 5246 1959/1960 4 12 53 5347 1958/1959 3 9 48 48

43Таб. 8. Пункт навчання української мови в Репеді 6П.ч.Шкільний рікКількістьгрупКількістьгодиннавчанняКількість дітейСадок Початкова школа Гімназія Разом1 2004/2005 122 2003/2004 2 6 6 6 123 2002/2003 2 6 3 5 84 2001/2002 2 6 5 4 95 2000/2001 2 6 6 4 106 1999/2000 1 3 9 2 117 1998/1999 2 6 11 118 1997/1998 2 6 10 109 1996/1997 2 6 12 1210 1995/1996 2 6 9 911 1994/1995 2 6 11 1112 1993/1994 2 6 15 1513 1992/1993 2 6 11 1114 1991/1992 2 6 11 1115 1990/1991 3 9 17 1716 1989/1990 2 6 17 17Рідна моваДуже гарно в останніх роках почали працювати на рідному Підляшші – хоч тут історія навчанняукраїнської мови, це відносно недавнє минуле.Таб. 9. Навчання української мови на Підляшші у вибраних роках 7П.ч. Шкільний рік Кількість пунктів навчання Кількість дітей1 1994/1995 1 1122 1995/1996 2 1313 1996/1997 2 1444 1997/1998 2 1325 1998/1999 2 1126 1999/2000 2 1287 2000/2001 2 1258 2001/2002 2 1439 2002/2003 2 14310 2003/2004 4 18011 2004/2005 4 213ШКОЛИЗгадали ми вже про перші школи і початки їхвиникнення у Польщі після виселення 1947 р.Оскільки, однак, це дуже важливий аспекту навчанні рідної мови та побудові національногодуху серед молодого покоління українціву Польщі, їм належиться також декілька слів.Найбільш знаною і визнаною школою у свійчас був ІV Загальноосвітній ліцей в Лігниці(зараз долішньосілезійське воєводство, до тоголігницьке і вроцлавське).Школа почала працю з 1 вересня 1957 р.– початковим її осідком була місцевість Злотория.В цьому історичному першому класіпочало навчання 22 учні. Щойно у 1962 р.ліцей став окремою шкільною установою – двароки раніше його перенесено до самої Лігниці.З 1 вересня 1962 р. директором ліцею сталаІрина Снігур, яка служила на цьому посту аждо 1977 р. У вересні 1993 р. школа отримала новіприміщення – будинки по бувшому гарнізоніросійських військ. З 1998 р. установа працює яккомплекс шкіл – гімназія та загальноосвітнійліцей. Однак дев’яності роки це одночаснопостійний занепад значення і авторитету цієїшколи. Не так через виникнення подібнихшкіл у Білому Борі, Перемишлі чи Ґурові – якнеспроможність залучити в учні місцевогоукраїнського населення, здебільшого етнічнихлемків. Коли до Лігниці приходила молодьз інших регіонів Польщі – 60% загальної кіль-

44Рідна мовакості учнів – цієї проблеми не було видно. Дужепошкодили теж цьому закладові внутрішнінепорозуміння, як у вчительському колективі,так і місцевій українській громаді. Це призвелодо того, що школа, яка ще у вісімдесятих рокахклопоталася за відкриття паралельних класів,зараз ледве виживає 8 .Українські класи при польському ліцеї в ҐуровіІлавецькому почали працювати з першоговересня 1968 р. – навчання розпочало у першомукласі сорок учнів. На навчання українськоїмови виділено чотири години тижнево. З самогопочатку школа у Ґурові була школою регіональною– тобто основою її існування були учніз Вармії і Мазур. Ознаки кризи наступили підкінець сімдестяих років – у 1978 р., а згодомі 1980 р. не набрано потрібної кількості учнів,і замість українських класів створено змішані– польсько-українські. Школа поборола цітруднощі і домоглася, щоб з 1 вересня 1990 р.відкрито у Ґурові окремий ліцей з українськоюмовою навчання. Його директором став МиронСич.у Перемишлі у 1911 р. Цю школу польськаадміністрація закрила в жовтні 1945 р. Згодому шістдесятих роках проведено у Перемишліневдалу спробу втримати хоч би, створеніу цей час українські класи при польській школі– про це писалося вище.Щойно з 1 вересня 1991 р. вдалося у Перемишлівідкрити початкову школу з українськоюмовою навчання. Її директором ставЮліан Бак. Науку розпочало тоді у всіх семикласах та нульовому класі 145 учнів.З 1995/1996 шкільного року школа працює яккомплекс – початкова та ліцей, хоч таке рішенняформально шкільні власті видали щойноу 1998 р. З 1999/2000 р. працює теж у згаданомукомплексі гімназія 10 .Перемиська Шашкевичівка це одинокашкола, де навчається української мови, якав загальному ранкінгу малих шкіл здобуламісце у першій десятці подібних установв Польщі 11 .З 2 вересня 1958 р. почала свою історіюшкола з українською мовою навчання у БіломуТаб. 10. Кількість учнів у Білобірській школі у вибраних роках 12Шкільний рік Кількість учнів Шкільний рік Кількість учнів Шкільний рік Кількість учнів1958/1959 57 1974/1975 69 1990/1991 1061959/1960 62 1975/1976 69 1991/1992 1131960/1961 80 1976/1977 68 1992/1993 1101961/1962 80 1977/1978 75 1993/1994 1081962/1963 71 1978/1979 101 1994/1995 1051963/1964 75 1979/1980 85 1995/1996 1031964/1965 68 1980/1981 78 1999/2000 1531965/1966 54 1981/1982 60 2000/2001 1531966/1967 65 1982/1983 52 2002/2003 1421967/1968 75 1983/1984 71 2003/2004 1411968/1969 84 1984/1985 74 2004/2005 1361969/1970 76 1985/1986 901970/1971 72 1986/1987 981971/1972 65 1987/1988 991972/1973 63 1988/1989 1061973/1974 69 1989/1990 109З 1996 р. школа працює у новому будинку.Зараз ґуровський заклад це комплекс шкілз українською мовою навчання, який охоплюєгімназію, загальноосвітній та профільованийліцеї 9 .Комплекс загальноосвітніх шкіл у Перемишліможе похвалитись дуже довгою історією.Сучасна школа дуже охоче нав’язує до традиціїукраїнської семикласної школи, яка виниклаБорі. Дев’ятнадцятого березня 1961 р. її присвоєноім’я Тараса Шевченка. В першому роцінавчання тут вчилося 57 учнів. В 1996 р. наоснові цієї школи відкрито теж у Білому БоріЗагальноосвітній ліцей. Довгий час білобірськашкола клопоталася про гідні умови навчаннята проживання дітей – при ній функціонуєгуртожиток для учнів з інших місцевостей.Однак щойно у 1983 р. учні і вчителі могли переселитисьдо нових будинків, які побудовано

45у великій мірі з коштів самооподаткуванняукраїнської громади у Польщі та українськоїдіаспори у світі. Після шкільної реформи1999/2000 р. школа працює як повноціннийкомплекс загальноосвітніх закладів: початковашкола, гімназія та ліцей.Наймолодшою школою, в якій навчаєтьсяукраїнської мови у Польщі є Комплекс загальноосвітніхшкіл ім. Лесі Українки, що у Бартошицях.Школа почала працю з вересня 1990 р.,а її першим директором став Ярослав Марушечко.В склад комплексу входять початковашкола та гімназія. Протягом останніх п’ятнадцятироків школу закінчило 202 учнів 13 .Варто теж – на мою думку – прослідкуватиза окремими школами, в яких навчаєтьсяукраїнської мови, і розглянути їх в повномуконтексті, тобто – порівнюючи їх з собою. Доуваги візьмемо, однак, лише останні роки.Таб. 11. Учні українських шкіл у вибранихроках 14П.ч. Місцевість 2000/2001 2003/2004 2004/20051 Лігниця 95 71 872 Ґурово Іл. 318 283 2943 Білий Бір 153 141 1364 Перемишль 247 244 2315 Бартошиці 131 139 137Разом 944 878 8851 С. Бень, Бані Мазурські та околиці [у:] «Українськийальманах» 1997, Варшава 1997, с. 267–268.2 J. Syrnyk, Szkolnictwo ukraińskie na Dolnym Śląsku [у:]www.ridnamowa.prv.pl.3 «Український альманах» 1997, с. 270–272.4 М. Яра, Навчання української мови у Сяноці 1963––2005, архів автора.5 М. Онишканич, Пункти навчання української мовиу Польщі – Мокре [у:] Українське шкільництвоу Польщі після 1989 року. Звіт УВТ, Ґурово Ілавецьке2005.6 Д. Тима-Городецька, Пункти навчання українськоїмови у Польщі – Репедь [у:] Українське шкільництвоу Польщі після 1989 року. Звіт УВТ, Ґурово Ілавецьке2005.7 Є. Томчук, Пункти навчання української мовив Підляському воєводстві, архів автора.8 Historia szkoły – IV Liceum Ogólnokształcące w Legnicy[у:] www.ridnamowa.prv.pl, polska wersja językowa,historia.9 Українська школа в Гурові Ілавецькому. Історичнийнарис, Górowo Iławeckie 2004, c. 14–16.10 Zespół Szkół Ogólnokształcących im. Markiana Szaszkiewiczaw Przemyślu [у:] http://www.szaszk.edu.pl/index1.htm.11 Б. Гук, Шашкевичівка є тренді, «Наше cлово», № 19,3 травня 2004.12 Л. Дрозд, Білобірська школа [у:] «Українськийальманах» 1997, Варшава 1997, с. 273–275; І. Дрозд,Українське шкільництво в західнопоморськомувоєводстві у 2002/03 шк. р. [у:] http://www.ridnamowa.prv.pl/; Стан, перспективи і загрозиукраїнського шкільництва. Звіт УВТ 1999/2000 [у:]http://www.ridnamowa.prv.pl/.13 С. Мігус, Ювілей бартошицької альма-матер,«Наше cлово», № 42, 16 жовтня 2005.14 М. Сирник, Українське шкільництво у Польщі після1989 року. Рапорт 2004 [у:] http://www.ridnamowa.prv.pl/.Рідна мова

46Рідна моваJarosław SyrnykUkraińskie TowarzystwoSpołeczno-Kulturalnena Dolnym Śląsku(1956–1990)Ukraińskie Towarzystwo Historyczne1. GENEZA I STRUKTURY UTSKNA DOLNYM ŚLĄSKUDziałalność kulturalno-oświatowa ludnościukraińskiej na Dolnym Śląsku po 1945 r. rozpoczęłasię w formie zorganizowanej jeszcze przed1956 r., czyli przed powstaniem UkraińskiegoTowarzystwa Społeczno-Kulturalnego (UTSK).Jednym z jej przykładów były spotkania, z pozorutowarzyskie, na których dyskutowano o potrzebachspołeczności ukraińskiej i możliwościach zachowaniaprzez nią własnej tożsamości. Odbywały się onew Sopocie, Łodzi, Szczecinie 1 i we Wrocławiu 2 .Jesienią 1955 r. grupa około dwudziestu osóbnarodowości ukraińskiej (w zdecydowanej większościurodzonych na Łemkowszczyźnie) wystąpiłado przewodniczącego Prezydium WojewódzkiejRady Narodowej (PWRN) we Wrocławiu z petycjąw sprawie powołania ukraińskiego stowarzyszeniao charakterze kulturalno-społecznym. W grupie tejznaleźli się m. in.: Piotr Bodak, Lubomir Bubniak,Aleksander Bubniak, Włodzimierz Wasiczko, PiotrGandża, Leon Gal, Irena Hubiak 3 , Piotr Dzwończyk,Eugeniusz Jewusiak, Eugeniusz (młodszy)Jewusiak, Emilia Kłapyk, Jan Krynicki, AntoniMałesz, Lubomir Piech, Michał Rotko, AndrzejStawiski, Dymitr Stefanowski, Piotr Tychańskii Bazyli Szost 4 . Przedstawiciel grupy – Bazyli Szost– spotkał się z wiceprzewodniczącym PWRN,Bronisławem Ostapczukiem. Nie obyło się przytym bez nieporozumień w środowisku dotyczącychtego, kto powinien je reprezentować 5 . Naspotkaniu w PWRN, na którym wnioskodawcówmieli reprezentować Szost, Stawiski i Gandża, a naktóre przyszedł tylko B. Szost ustalono, że zebranieorganizacyjne ukraińskiego towarzystwa odbędziesię w listopadzie 1955 r. 6Dzięki intensywnym wyjazdom inicjatorówspotkania, m. in. bardzo częstym – nierzadko nawłasny koszt – wyjazdom w teren, na spotkanieprzybyło około stu osób z województwa wrocławskiego.Burzliwej, wedle oceny jej świadka,dyskusji przysłuchiwali się m. in.: B. Ostapczuk,kierownik Wojewódzkiego Urzędu Spraw WewnętrznychPWRN – Mazur oraz przedstawicieleMinisterstwa Spraw Wewnętrznych (MSW)z Warszawy. Jej efektem było powołanie „KomisjiKulturalno-Oświatowej ds. Ludności Ukraińskiejprzy Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia” 7 .Przewodniczącym wrocławskiej Komisji zostałBazyli Szost 8 . W skład dziewięcioosobowej komisjiweszli m. in. P. Gandża, L. Gal, M. Truchan 9 .Podobne komisje powstawały wówczasi w innych miastach Dolnego Śląska, np. w GórzeŚl. 10 i Legnicy. Spotkanie organizacyjne KomisjiKulturalno-Oświatowej dla Ludności Ukraińskiejw Legnicy miało miejsce 25 listopada 1956 r.w gmachu Prezydium Powiatowej Rady Narodowejw Legnicy. Można mniemać, że odbyło się ono naskutek działań Prezydium WRN we Wrocławiu,gdyż w sprawie organizacji tego spotkania doPrezydium PRN w Legnicy zwrócił się 3 listopada1955 r. B. Ostapczuk 11 . Spotkanie rozpoczął z-caprzewodniczącego PRN Mieczysław Gaweł. Ponim głos zabrał przedstawiciel WRN „tow.” Krupa.Zaapelował on do zebranych, aby „wypowiadać sięo wszystkich bolączkach”, lecz także, aby „kierowaćsię jedną zasadą, że żyjemy w jednym państwie”

47oraz, „że należy czuć się, jak u siebie w domu”.W podobnym tonie wypowiedział się przybyły naspotkanie przewodniczący wrocławskiej Komisji– Bazyli Szost 12 .Spośród przybyłych przedstawicieli ludnościukraińskiej (w sumie 15 osób), głos zabrało pięćosób. Zgłosili oni niemal jednobrzmiące postulatydotyczące rozwoju szkolnictwa (w tym utworzeniaWyższej Szkoły Ukraińskiej) i życia kulturalnego.Zwracali oni również uwagę na przejawy dyskryminacji,jaką odczuli na sobie w niedawnejprzeszłości. Spotkanie zakończyło się wyboremKomisji Kulturalno-Oświatowej. Jej skład, podanypo spotkaniu odbiegał jednak od przesłanegoostatecznie do Prezydium WRN we Wrocławiuw dniu 27 stycznia 1956 r. Jakie były powody zmiani ich tryb – możemy jedynie snuć domysły. W każdymbądź razie przewodniczącym Komisji zostałBazyli Sokacz, jej sekretarzem Bazyli Popowczak,członkami – Mikołaj Man, Dymitr Hołowczak,Piotr Mościcki, Jan Poliwka, Haras (może Taras?)Salamon, Stefan Choma, Stefan Przybyła, MariaPopowczak i Piotr Przysłupski. Jeszcze przed zjazdemorganizacyjnym towarzystwa ukraińskiego wWarszawie, Komisja zdążyła zebrać się kilkakrotniedla omówienia bieżącej działalności 13 .Podobnie jak i w innych miastach, Komisja weWrocławiu zajmowała się m. in.: organizowaniemimprez kulturalnych, tj.: zabaw tanecznych (pierwszaz nich odbyła się po akademii ku czci rewolucjipaździernikowej w dniu 6 listopada 1955 14 ),akademii z okazji rocznicy urodzin ukraińskiegowieszcza narodowego, poety Tarasa Szewczenkii in. Pierwsza oficjalna akademia szewczenkowskawe Wrocławiu po 1945 r., odbyła się 25 marca 1956r., w sali Wojewódzkiego Domu Kultury przy ul.Mazowieckiej. Wkrótce rozpoczęły się przygotowaniado wystawienia sztuki T. Szewczenki pt.Nazar Stodola. Młodzi ukraińscy aktorzy-amatorzyz Wrocławia po raz pierwszy wystąpili w dniu1 lipca 1956 r. Należy przy tym podkreślić, żeimprezy organizowane w ramach Komisji cieszyłysię ogromnym zainteresowaniem ze strony ludnościukraińskiej. Były to jednocześnie pierwsze po1947 r. masowe i legalne zebrania Ukraińców 15 .Na przełomie 1955 i 1956 r. w większych skupiskachludności ukraińskiej odbywały się zebraniaprzed zjazdem organizacyjnym późniejszegoUkraińskiego Towarzystwa Społeczno-Kulturalnego(UTSK). Delegatami z Wrocławia zostali: BazyliSzost, Daria Bazarnik i Piotr Gandża 16 . PonadtoDolny Śląsk reprezentowali jeszcze m. in.: LeonGal, Mikołaj Spiak i Irena Tymoczko 17 . Ogółemdelegacja z województwa wrocławskiego liczyła23 osoby 18 . Zjazd Organizacyjny UTSK odbywał sięw dniach 16–18 lipca 1956 r. w Warszawie. Wzięłow nim udział 239 delegatów. Jedną z aktywniejszychna Zjeździe była właśnie delegacja z województwawrocławskiego, która wespół z zielonogórskązgłosiła zestaw postulatów ułożonych w dwunastupunktach 19 . W centralnych władzach UTSK znalazłosię pięć osób z województwa wrocławskiego.Byli to: w Prezydium Zarządu Głównego – BazyliSzost (usunięty stąd notabene już jesienią 1956) 20 ,w Zarządzie Głównym – oprócz Bazylego Szosta,Leon Gal, Piotr Gandża i Mikołaj Spiak, wreszciew Komisji Rewizyjnej – Irena Tymoczko 21 .Obecność Tymoczko we władzach nowego Towarzystwamusi budzić zdziwienie i jest trudna dooceny. Była ona bowiem znaną działaczką OUN,zwolnioną z więzienia w Fordonie zaledwie w listopadzie1955 r. Miała wśród pracowników aparatubezpieczeństwa opinię „skostniałej nacjonalistki”.W czasie odbywania kary, czterokrotnie karanoją dyscyplinarnie za aroganckie odnoszenie siędo funkcjonariuszy więziennych 22 . Równie zastanawiający,choć z innego powodu – był wybórdo Zarządu Głównego M. Spiaka, który z koleimiał opinię osoby o poglądach karpatoruskich(moskalofilskich) 23 .Po zakończeniu Zjazdu przystąpiono do organizowaniastruktur UTSK w terenie. Osobąodpowiedzialną za organizowanie powiatowychkomitetów organizacyjnych UTSK z ramieniaZarządu Głównego UTSK był Grzegorz Bojarski 24 .Zasadniczą pracą zajął się jednak miejscowy aktyw.Pomocy w organizowaniu struktur UTSK miałyudzielić – zgodnie z zaleceniem MSW z 23 sierpnia1956 r. – wojewódzkie i powiatowe prezydia radnarodowych 25 .Mimo czynionych starań, tworzenie strukturorganizacyjnych UTSK w województwie wrocławskimprzebiegało słabo. Ponadto, stosunkowokrótko funkcjonowały koła wiejskie lub istniejącew mniejszych miastach. W ciągu całego okresuistnienia UTSK, tj. do 1990 r., podstawowe jednostkiorganizacyjne Towarzystwa – koła – powstaływ 27 miejscowościach Dolnego Śląska. Wedle pośrednichdanych można przyjąć, że jednocześnienajwięcej kół istniało w latach 1957–1958 26 . Od1971 r. nastąpił zauważalny spadek liczby kół, chociażjednocześnie wzrosła liczba członków UTSK.Wydaje się, że jednym z czynników, który wpłynąłna to zjawisko, była migracja ludności ukraińskiejze wsi do miast. Znamienne jest zestawienie liczbyczłonków kół w Legnicy i we Wrocławiu do ichliczby na terenie całego Dolnego Śląska. W 1963 r.stanowili oni 28,4%, a w 1980 – aż 56,7%.Рідна мова

48Рідна моваTabela 1. Liczba członków UTSK w kołach na Dolnym Śląsku w latach 1963–1988Koła UTSKLiczba członków UTSK w latach1963 1967 1970 1972 1977 1984 1985 1988Chomiąża 11 bd bd bd bd bd bd bdGniewomierz 12 9 + 15 10 + bd bdGóra Śl. +/- – – – – – – –Gromadka 35*** + + + + + + 46Jaroszówka 15 14 + 34 17 bd + –Kębłów 29 29 + 12 7 + bd bdLegnica 43(45) 55 + 108 101 + + 98Lisiec 10 (17) 20 + 20 15 + + bdLubin 12(15) 31 + 28 56 + + 54Marzęcino 10 7 + 11 bd bd bd –Michałów 10 (18) 14 bd bd bd bd bd bdMikołajowice 17 15 + 12 15 + bd –Modła 27 27 + 25 13 bd bd –Niemstów bd bd bd bd 15 + bd bdOleśnica 24 (23) 19 bd bd bd bd bd –Orzeszków 13 14 bd bd bd bd bd –Pieszyce 25 – – – – – – –Piotrowice bd bd bd bd bd + bd bdPrzemków bd bd bd bd 15 bd bd bdSambórz 12 bd bd bd bd bd bd –Szczepanów bd – – – – – – –Smogorzówek 10 7 bd bd bd bd bd –Wągrodno bd bd bd bd bd bd bd –Wilczków 0**** – – – – – – –Wrocław 50 27 84 + 50* + + 123 156**Wysokie bd bd bd bd – – – –OGÓŁEM 365 (327) 345 384 >315 >264 >265 410 354 (436)(+) wiadomo, że koło istniało, brak danych liczbowych; bd – brak danych; (–) koło nie istniało; w nawiasach (...)podano liczbę ze źródła alternatywnego; > – co najmniej*) przed rozwiązaniem Koło liczyło 150 osób, vide: APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia, 2252, k. 1.Z kolei „Nasze Słowo”, nr 24 z 1973 podało, że 30 października 1971 grupa 80 osób założyła nowe koło w miejscerozwiązanego; **) dane z 1986; ***) dane z 1964; ****) Koło rozpadło się w 1963.Źródło: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 4, 5, 13, 15, 44; XVIII/290, k. 1; KW PZPR we Wrocławiu,74/XIV/18, Pismo z Prezydium WRN we Wrocławiu do MSW z 29 IV 1969, s. 8; APLg, KW PZPR w Legnicy, 1032,k. 3–5, Informacja o działalności kół UTSK z terenu województwa legnickiego [1977]; Г. Боярський, 15 роківУСКТ [w:] «Український календар» 1971, Warszawa 1971, s. 66; О. Гнатюк, Нашому товариству зростати [w:]«Український календар» 1987, Warszawa 1987, s. 29; E. Prus, Ludność ukraińska w Polsce – przeszłość i teraźniejszość(Ekspertyza), Legnica 1985, mps, s. 151; «Наше слово» 1972, nr 12, s. 2; 1988, nr 17, s. 4.Do 1976 r. koła UTSK podlegały bądź powiatowym,bądź też bezpośrednio (ze względu na brakwystarczającej ilości kół w powiecie, do powołaniazarządu powiatowego) Zarządowi Wojewódzkiemuwe Wrocławiu. Do czasu narzuconych przez władzeodgórnie zmian w statucie (ich pretekstem byłareforma administracyjna kraju 28 ), likwidującychpowiatowe (a przy okazji i wojewódzkie) strukturyUTSK (w 1976) lub też ich likwidacji na skutekzaniku działalności, zarządy powiatowe istniaływ: Środzie Śl. 29 , Wołowie, Legnicy i Lubinie 30 ; kołanatomiast w: Chomiąży 31 , Gniewomierzu 32 , Gromadce,Jaroszówce, Jaworze 33 , Kębłowie, Legnicy,Modle, Mikołajowicach, Niemstowie, Oleśnicy 34 ,Orzeszkowie, Pieszycach, Piotrowicach, Samborzu35 , Smogorzówku, Strzelinie 36 , Szczepanowie,Wysokiej, Wałbrzychu 37 , Wągrodnie 38 , Wilczkowie39 i Wrocławiu. Koło UTSK w Głogowie podlegałoZW w Zielonej Górze 40 . Nie wiadomo, czydoszło do powstania Koła w Górze Śl. O mającychmiejsce próbach założenia go, możemy się domyślaćna podstawie informacji o naradzie „Komisji K-Odo spraw ludności ukraińskiej” z 7 lipca 1956 r. 41W 1958 r. miał istnieć w Rokitkach pow. Złotoryja„Powiatowy Komitet UTSK”, który nie był zalegalizowany(zgłoszony) we władzach. Cytowane

49źródło – charakterystyka kontrwywiadowcza SBze Złotoryi z 26 lutego 1958 r. – wymienia nawetskład tego komitetu: przewodniczący Jan Garbera,z-ca i skarbnik – Jan Ładna, sekretarz – MichałHawran, przewodniczący komisji rewizyjnej– Jan Koczański i członkowie: Stefan Urda, BazyliRomaniak, Piotr Nesterak, Jan Szczemiecki, JanHowaniec, Bazyli Knapik, Dymitr Kostek, AntoniKulika, Marian Keklak, Stefan Świątkowski, DymitrChojtycz, Jan Barnowski 42 .Trójstopniową strukturę UTSK przywróconow czerwcu 1984 r. Tym razem oparto się – przynajmniejteoretycznie – nie na, nieistniejącychprzecież, powiatach, lecz na wielkości i aktywnościdanego ośrodka ukraińskiego. Jednostką pośredniąpomiędzy zarządem a kołem stał się oddział.W ten oto sposób koła dolnośląskie zostały formalniezrzeszone w 1985 r. w oddziale legnickim 43 . Jegodziałalność nie wybiegała poza teren województwalegnickiego 44 .Tabela 2. Liczba członków i kół UTSK na DolnymŚląsku w latach 1961–1988Rok Ilość kół UTSKLiczbaczłonków1961 17 *1963 19 3271967 14 3451969 12 2631971 * 2561973 10 3401978 11 4061980 * 3841985 10 4101988 10 436* brak danychŹródło: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 44; KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Ocenasytuacji politycznej w środowiskach mniejszościnarodowościowych (październik 1973); 74/XIV/18,Protokół z posiedzenia Komisji Narodowościowejprzy KW PZPR z 29 IX 1961, s. 1; Pismo PrezydiumWRN do MSW z 29 IV 1969, s. 1; Z. Wierzbicki, Awansspołeczno-kulturalny ludności ukraińskiej w PRL po1956 roku, „Lud” 1974, t. LXVIII, s. 25; М. Трухан,Українці в Польщі після Другої cвітової війни, NewYork 1990, s. 70; О. Гнатюк, Нашому товариствузростати [w:] «Український календар», Warszawa1987, s. 29; «Наше слово» 1988, nr 17, s. 4.Baza lokalowa UTSK na Dolnym Śląsku byław sumie kiepska. W latach 1957–1961 istniało tuosiem świetlic UTSK w: Gromadce, Jaroszówce,Legnicy, Liścu, Samborzu, Wałbrzychu, Wągrodniei Wrocławiu. W niektórych miejscowościachludność ukraińska korzystała ze świetlic gromadzkich.W najlepszej sytuacji znalazł się wrocławskiośrodek UTSK. Wrocławska „domiwka” należałado największych, jakimi zarządzała UTSK w Polsce.Większe były tylko w Przemyślu i Warszawie.Siedziba UTSK mieściła się początkowo w Rynku,w Sukiennicach. Następnie, w 1959 r. 45 , przeniesionoją na ulicę Ruską 46a, do lokalu o powierzchnicałkowitej ok. 240 m 2 , m. in. z dużą salą, w którejodbywały się koncerty i przedstawienia teatralne,pomieszczeniem na sekretariat-bibliotekę (ok.1000 tytułów), choć z prymitywnym zapleczemsanitarnym 46 . Gruntowny remont przeprowadzonotu dopiero w latach osiemdziesiątych, gdy przewodniczącymZarządu Koła był Dymitr Bogusz.Dodatkową bolączką był też wysoki czynsz, częstozresztą niepłacony 47 . W Legnicy lokal oddany doużytku UTSK liczył 172 m 2 . Według standardówistniejących na początku lat siedemdziesiątychbył nieźle wyposażony. Podobnie, jak w innychświetlicach Towarzystwa mieściła się tu bibliotekazawierająca w 1970 r. sześćset woluminów 48 .Istotnym mankamentem usytuowania świetlicy byłfakt, iż istniała ona nad lokalami mieszkalnymi.Liczba świetlic zmniejszyła się w 1985 r. do pięciu(Legnica, Wrocław, Lubin, Jaroszówka i Lisiec) 49 .2. DZIAŁALNOŚĆ OŚRODKÓW UTSKNA DOLNYM ŚLĄSKUZarząd Wojewódzki i Koło we WrocławiuZ formalnego punktu widzenia pracą UTSKna Dolnym Śląsku kierował Zarząd Wojewódzkiwe Wrocławiu (do 1976). W latach 1956–1958wykazywał on dużą niezależność wobec władz.Cieszył się przy tym rzeczywistym poparciem zestrony ludności ukraińskiej, gdyż jego podstawowympostulatem było żądanie umożliwienia,wysiedlonym w 1947 r. w ramach akcji „Wisła”,Ukraińcom powrotów na dawne ziemie 50 . Pierwszymprzewodniczącym Zarządu WojewódzkiegoUTSK we Wrocławiu od 1956 do 1958 r. był BazyliSzost 51 . W skład Prezydium wchodzili: J. Hawryluk,L. Gal, W. Poliszczuk, E. Jewusiak oraz Hanasi Stawiski 52 . Koło miejskie UTSK liczyć miałow 1957 r. 75 osób 53 .W listopadzie 1956 r. uczestnicy wojewódzkiejkonferencji UTSK wystosowali do Biura PolitycznegoKC PZPR i Prezydium Rządu PRL list,w którym w dramatyczny sposób domagano się restytucjistruktur Cerkwi greckokatolickiej. Pismoto było wykorzystane przez Zarząd Główny UTSKРідна мова

50Рідна моваdo próby wywarcia presji na odpowiedzialnego zasprawy wyznaniowe ministra Sztachelskiego 54 .Na cytowanej konferencji ponownie wysuniętożądanie zorganizowania masowego powrotu zziem zachodnich na dawne ziemie. To wtedy właśnie,uczestniczący w spotkaniu przedstawiciel,jakby nie było, władz, zastępca przewodniczącegoPWRN we Wrocławiu B. Ostapczuk, żądania temiał określić mianem „słusznych”. Działanialokalnych, w tym wrocławskich członków UTSK,doprowadziły do podjęcia sprawy powrotów przezZarząd Główny podczas II Plenum ZG w grudniu1956 r. Rzeczywiste cele władzy były jednak inne.Sygnały świadczące o zmianie stanowiska władz wkwestii powrotów pojawiły się na początku 1957 r. 55Mimo to, w lutym 1957 r. poszerzone Plenum ZWUTSK we Wrocławiu ponownie wystosowało pismodo władz, tym razem kierując je bezpośredniona ręce W. Gomułki, zawierające m. in. następującestwierdzenia:Brak zdecydowanego stanowiska i konkretnychkroków w kierunku usunięcia krzywd wyrządzonychw minionym okresie ludności ukraińskiej powodujejej zniecierpliwienie i wzburzenie, co w rezultaciemoże spowodować następstwa nieprzyjemne w skutki.Plenum zwraca Waszą uwagę szczególnie na fakt, iżdo dnia dzisiejszego na rezolucje i pisma skierowanedo KC nie ma żadnych odpowiedzi. Aktyw Woj. Zarz.UTSK we Wrocławiu jest bezradny w swojej pracy,gdyż do tej pory nie widzi dobrej chęci ze strony KCi władz centralnych w sprawie rozwiązania palącychproblemów ludności ukraińskiej 56 .Ukoronowaniem polityki powstrzymywaniapowrotów (lub, jak to określił J. Lovell: „uregulowania”i powstrzymania samowoli w tej materii 57 ),było powołanie w kwietniu 1957 r. komisji rządowejpod przewodnictwem S. Tkaczowa, której formalnymzadaniem było umożliwienie powrotów tym,którzy zgłosili taki zamiar, a praktycznym właśnie„uregulowanie”, tj. powstrzymanie fali powrotów 58 .Zamysł ten nie został dostrzeżony przez działaczywrocławskiego UTSK, którzy podczas Plenum ZWUTSK we Wrocławiu, w dniu 26 maja 1957 r. doszlido następującego wniosku:Uchwała Sekretariatu KC PZPR w niewielkiej tylkomierze zaspokaja żądania ludności ukraińskiejw Polsce, a w niektórych sprawach krzywdziUkraińców 59 .Równocześnie, tj. w maju 1957 r. przewodniczącyZG UTSK – St. Makuch ocenił wrocławski ZWbardzo nisko stwierdzając, że:Zarząd Wojewódzki we Wrocławiu jest zaliczanyobecnie do najsłabiej pracujących, m. in. z powoduniewłaściwego wyboru sekretarza, ob. Śnieżko 60 .Inna rzecz, że opinia ta została wyrażonaw trakcie trwającej właśnie walki wewnątrzUTSK. W pewnym sensie sytuacja zaistniała wewrocławskim UTSK została wykorzystana doprzeprowadzenia zmian kadrowych w ZarządzieGłównym, bowiem jej przyczyn upatrywano równieżw „politycznej chwiejności władz UTSK” 61 . Napodstawie zarzutów postawionych przez A. Hoszowskiegowobec kierownictwa UTSK, Komisjads. Narodowościowych przy KC PZPR, przyjęłam. in. następujące wnioski:UTSK [...] miało trudne zadanie zdobycia zaufaniaUkraińców zamieszkałych w Polsce i wciągnięciaich do socjalistycznego budownictwa [...]. Realizacjatej słusznej linii została zahamowana w IVkwartale w wyniku silnego nacisku ukraińskichdrobnomieszczańskich i nacjonalistycznychelementów wewnątrz UTSK [...]. To znalazło swójkulminacyjny wyraz na grudniowym II PlenumZarządu Głównego [...]. Ta polityczna dywersjarozzuchwaliła ukraińskie nacjonalistyczne elementyw województwach [...] 62 .Ostatnie z przytoczonych powyżej zdań dotyczyłoszczególnie sytuacji w województwiewrocławskim i zielonogórskim. Na zwołanymw sierpniu 1957 r. posiedzeniu ZW UTSK weWrocławiu, przybyły na nie nowy przewodniczącyTowarzystwa – Grzegorz Bojarski niedwuznaczniezasugerował, aby miejscowy aktyw sam dokonałzmian we władzach wojewódzkich 63 . Póki co, dozmian jednak nie doszło. Mało tego, przewodniczącyZW stwierdził podczas zebrania, że:Wytyczne [Komisji ds. Narodowościowych – przyp.J. S.] do dalszej pracy są słuszne, jednak sama ocenapracy wrocławskiego aktywu jest niesłuszna 64 .Jeszcze w grudniu 1957 r. Zarząd WojewódzkiUTSK we Wrocławiu skierował do SekretariatuKC PZPR pismo potępiające praktyki stosowaneprzez PWRN w Krakowie i Rzeszowie ograniczającemożliwości osiedlenia na podległym sobieterenie powracających Ukraińców 65 . Była to jużjednak jedna z ostatnich inicjatyw „niepokornego”wrocławskiego aktywu. W sprawie zmianw składzie wrocławskiego UTSK zabrał głos w końcusam sekretarz Komisji ds. Narodowościowych,Aleksander Sław, który przesłał notatkę dotyczącąprzewodniczącego ZW – B. Szosta (datowaną na10 kwietnia 1958) komendantowi głównemu MO

51gen. Ryszardowi Dobieszakowi 66 . Pisano w niejm. in.:Tow. Szost Bazyli, oficer WKMO w stopniu porucznikawe Wrocławiu [...]. Przez cały czas niepodporządkowuje się uchwałom Komitetu CentralnegoPZPR [...] i pracę Towarzystwa na tym terenieskierowywuje [sic!] na niewłaściwe tory. [...] demagogiczniena wszystkich zebraniach stawia sprawę powrotu.[...] jest inicjatorem szeregu rezolucji negującychobecną politykę Partii i Rządu [...]. [...] skupia wokółsiebie elementy nacjonalistyczne 67 .Do usunięcia z Zarządu Wojewódzkiego UTSKnajbardziej aktywnych działaczy, wśród którychznalazł się m. in. B. Szost doszło w końcu w listopadzie1958 r. W przeciwieństwie do innychwojewództw, wrocławskie ominęły aresztowaniaukraińskich aktywistów tak, jak miało to miejscew Zielonej Górze, Szczecinie czy Warszawie 68 .O powadze sytuacji świadczył jednak ton wypowiedziszefa Komisji ds. Narodowościowych A. Sława,który w przededniu II Zjazdu UTSK do oskarżeńdziałaczy wrocławskiego UTSK dołączył także„próbę rehabilitacji UPA”:A oto ob. Malinowski Aleksander z Legnicy[powiedział]: „Stwierdzam, że UPA nie jest naszymwrogiem” i dalej – ośmiela się on identyfikować zbrodniarzyz UPA z narodem. „Naród ukraiński walczyło swoje życie narodowe oraz swą niepodległość”[...] 69 .W tym miejscu nasuwa się pytanie: na ile prawdziwebyły stawiane zarzuty? Na podstawie dostępnychdanych, z całą pewnością można stwierdzić,że podstawowym problemem dla ludności ukraińskiejw owym czasie była kwestia powrotówna dawne ziemie. Dla zdecydowanej większościUkraińców nie była to jednak „kwestia polityczna”,lecz kwestia uczuciowa: chciano powrócić naojcowiznę. Zgoda władz na powroty oznaczałabydla nich zadośćuczynienie za doznane krzywdy.Z drugiej strony jednak, masowe powroty Ukraińcówna dawne ziemie stałyby się niewątpliwiefaktem politycznym (w świetle założeń i praktykipolityki narodowościowej, a w szczególności politykiwzględem Ukraińców prowadzonej przezówczesne władze państwowe) o wymiarze niekorzystnymdla państwa polskiego. Dokonałaby siębowiem zdecydowana zmiana statusu społecznościukraińskiej w PRL, która przyczyniłaby się dospowolnienia procesów denacjonalizacyjnychw jej szeregach. Z tego ostatniego zdawali sobiesprawę właśnie niektórzy działacze UTSK, w tymi z województwa wrocławskiego. Stąd też energiczne,choć niepozbawione naiwnej wiary w zapewnieniapopaździernikowej ekipy rządzącej, zabiegio powrót. Wysoce prawdopodobna wydaje się tu równieżpróba wygrania „karty łemkowskiej”. Stąd teżi kontrakcja władz. Nie chcąc wprost określić swegonegatywnego stanowiska w kwestii powrotów,widząc jednocześnie wzrost popularności UTSK,władze zdecydowały się na sztuczne wyciągnięciezarzutów o nacjonalizm i próby rehabilitacjiUPA. Z pewnością głosy takie pojawić się mogły,lecz trudno ustalić, choćby w przybliżeniu, którez nich były autentyczne, które zaś nosiły znamionaprowokacji 70 . Zdarzały się także „wystąpienianacjonalistyczne” (niekoniecznie wśród członkówUTSK) w postaci „wyszydzenia narodowościpolskiej” 71 (częstotliwość, z jaką pojawiało się tostwierdzenie, jak i używanie go w przypadkach„niestwierdzenia wyszydzania...” sugeruje raczej,że była to odpowiedź na pytanie formularza,a nie określenie oddające natężenie konkretnegowystąpienia). Trudno jednak na tej podstawiezakwalifikować kogokolwiek spośród członkówczy działaczy wrocławskiego UTSK do „nacjonalistów”albo wysnuć wniosek o rewindykacyjnymcharakterze UTSK. Co więcej, ze wspomnieńB. Szosta wynikałoby, że działacze tworzącyw 1956 r. UTSK, zdawali sobie sprawę, iż muszą„akceptować ustrój państwowy”. Szost dodawałprzy tym, że:W tych warunkach, jakie były postanowiliśmy zgodniez hasłem marksistowskim mówiącym, że „niemoże być komunistą ten, kto nie jest patriotą”, robićwszystko, aby przeciwstawić się denacjonalizacji--polonizacji [...] 72 .W wyniku presji ze strony władz pod konieclat pięćdziesiątych większość aktywniejszychdziałaczy wrocławskiego UTSK bądź to zostałaz organizacji usunięta, bądź, dostrzegając w UTSKnarzędzie penetracji środowiska, sama (tak jakIrena Tymoczko) od organizacji odsunęła się 73 .Po 1958 r. Zarząd Wojewódzki UTSK we Wrocławiuwyzbył się „ambicji politycznych”. Innymisłowy, nie sprawiał władzom tylu kłopotów, codotychczasowy. Przewodniczącymi ZW UTSKbyli w tym czasie: Jerzy Hawryluk (od listopada1958) 74 , Michał Baczyński, Dymitr Bogusz 75 .W informacji o sytuacji mniejszości narodowychza 1961 r. pisano:Poprzedni Zarząd Wojewódzki [z lat 1956–1958– przyp. J. S.] uzurpował sobie prawo politycznejreprezentacji Ukraińców. Porozumiewał się z innymiwojewództwami [chodzi o Zarząd Wojewódzki w Zie-Рідна мова

52Рідна моваlonej Górze – przyp. J. S.] w sprawie zorganizowaniapowrotów na dawne ziemie, nawoływał do upominaniasię o odszkodowania, o naprawienie „krzywd”.Obecny Zarząd [...] zajął się właściwą pracą 76 .Jednocześnie jednak władze wrocławskieoceniały działalność UTSK jako „organizacyjnienajsłabszą” na tle pozostałych stowarzyszeń mniejszościowych.W informacji sporządzonej w 1962 r.przez kierownika Urzędu Spraw WewnętrznychT. Włodarka, zarzucono UTSK słabe wynikiw pracy, a także stosunkowo niewielką liczbę aktywistóww porównaniu z liczbą ludności 77 .W latach 1958–1969 przejawem aktywnościpolitycznej UTSK w województwie wrocławskimbyło, zgodne z instrukcjami Zarządu GłównegoUTSK, popieranie kandydatów wysuwanychw farsie wyborów samorządowych i parlamentarnychprzez FJN 78 . Gdy stało się jasne, że sprawapowrotów została przegrana, działacze UTSK zajęlisię pracą organiczną, większą uwagę zwracającna działalność kulturalno-oświatową. Świadczyćo tym może nowa lista „postulatów” opublikowanaprzez „Nasze Słowo” na początku 1959 r. zawierającapropozycje:1. zorganizowania przy Wojewódzkim DomuKultury we Wrocławiu sekcji instruktażu metodycznegodla zespołów ukraińskich;2. zaopatrzenia kół UTSK w odpowiedni repertuardla zespołów amatorskich;3. opublikowania utworów dramatycznych, któremogłyby być wystawiane przez te zespoły;4. zorganizowania centralnych i lokalnych przeglądówzespołów artystycznych;5. zorganizowania wystaw artystycznych;6. zorganizowania stałego kontaktu i wymianyz działaczami kultury z Ukraińskiej SRR;7. bezpłatnego korzystania ze scen teatralnych;8. zapewnienia środków transportowych dla zespołówwyjeżdżających w teren;9. wydzielenia etatów dla instruktorów kulturalno--oświatowych;10. uzupełnienia bibliotek UTSK i szkolnycho książki ukraińskie;11. sprowadzenia z USRR kilku filmów w wersjiukraińskiej 79 .Działania w zakresie kulturalnym nie byłyoczywiście niczym nowym we wrocławskimkole UTSK, jednak w aktualnej sytuacji stały sięw zasadzie jedyną dopuszczalną formą aktywnościczłonków Towarzystwa. Aktyw organizacji, któremukrytyczny J. Dechtiarenko zarzucił jednak„słomiany zapał” 80 , postanowił podzielić pracęna osiem sekcji. Znalazły się wśród nich sekcjateatralna, chóralna, taneczna, literacka i in.Jednym z pierwszych ukraińskich zespołówamatorskich, które rozpoczęły działalność naDolnym Śląsku, był teatr we Wrocławiu. Jegozałożycielką i długoletnią kierowniczką była OlgaHoszowska. Pierwsze przedstawienie, o czym jużwspomniano, przygotowano jeszcze w 1956 r. Do1965 r. wrocławski teatr UTSK zaprezentowałco najmniej jedenaście premier. Były to: NazarStodola i Kateryna Tarasa Szewczenki, Ukradeneszczastia i Budka 27 Iwana Franki, Swatannia naHonczariwci wg Hryhorija Kwitki-Osnowjanenki,Za dwoma zajciamy Mychajła Staryćkiego,Maty-najmyczka Iwana Tohobicznoho, Nespodiwaneswatannia M. Kropywnyćkoho, Jedynyj synW. Szczohołewa, wreszcie Neczysta syła I. Hrebinczyszyna81 . Ukraiński teatr amatorski z Wrocławiaistniał z przerwami do początku lat siedemdziesiątych.Wśród aktorów znaleźli się zaś: W. Stolar,N. Dziubyk, O. Hoszowska, O. Kunicka, O. Rak,H. Paszkowiak, N. Cybulińska, W. Hnat 82 .Dużą popularnością cieszyły się zespoły wokalno-instrumentalne.W latach 1963–1970 działałwe Wrocławiu zespół „Trembita” 83 . Pierwszymkierownikiem artystycznym zespołu został JarosławTomin, z którym współpracowali N. Rogińskai C. Banicki. W 1968 r. z zespołem wystąpił znanysolista warszawskiego Teatru Wielkiego W. Denysenko84 . W 1967 r. podjęto starania o nadanietemu zespołowi statusu profesjonalnego. Wedługdziałaczy Zarządu Koła UTSK we Wrocławiu towłaśnie one były pretekstem do administracyjnegorozwiązania „Trembity” przez ZG UTSK 85 .Od końca lat pięćdziesiątych po lata siedemdziesiątefunkcjonowały we Wrocławiu w różnej formiezespoły chóralne. Na przełomie lat pięćdziesiątychi sześćdziesiątych chór prowadziła tu D. Łotocka--Bazarnik 86 . Trzydziestoosobowy chór pod jej kierownictwemwymieniony został też w zestawieniuzespołów wokalno-muzycznych przygotowanymprzez UTSK w styczniu 1969 r. 87 Na początku latsiedemdziesiątych istniał chór żeński, kierowanyprzez Helenę Wodonos 88 . W 1957 r. założono weWrocławiu również zespół taneczny.We wrocławskim UTSK bardzo popularnąformą działalności były wieczornice literackie.Ich organizacją zajmowała się specjalna sekcja. Do1960 r. zorganizowano tu co najmniej kilkadziesiąttego rodzaju spotkań 89 . Okazjami do nich były najczęściejrocznice urodzin lub śmierci ukraińskiegopoety czy pisarza (szczególnie Tarasa Szewczenki,Łesi Ukrainki, Iwana Franki), chociaż takżeświęta wówczas oficjalne, jak rocznica rewolucji

53bolszewickiej czy 1 maja. Szczególnie okazałe byłyobchody rocznic szewczenkowskich, które traktowanebyły jako święto narodowe (ukraińskichświąt narodowych takich, jak rocznica uchwaleniaIV Uniwersału Ukraińskiej Centralnej Rady 22stycznia 1918 – rzecz jasna, nie obchodzono). Podobnie,znaczenie symbolu narodowego odgrywałydwie pieśni do słów T. Szewczenki (Rewe ta stohneDnipr szyrokyj i Zapowit), które traktowano jaknieformalne ukraińskie hymny.Nie udało się natomiast wrocławskiemu UTSKuruchomić audycji ukraińskich w Polskim Radio,tak jak to się stało w Koszalinie, Szczecinie, Rzeszowieczy Olsztynie. Według „Naszego Słowa”zgody na to nie wyraził ówczesny dyrektor PR weWrocławiu Andrzej Walatek 90 . Jedynymi osiągnięciamina tym polu były sporadyczne pogadankiw powiatowych radiowęzłach, które zanikły jużpod koniec lat pięćdziesiątych 91 .Władze unikały wszelkich działań zmierzającychdo profesjonalizacji ruchu kulturalno--oświatowego w środowisku ukraińskim. Nieliczniinstruktorzy, licho opłacani, nie mogli zaspokoićpotrzeb środowiska ukraińskiego. Stąd też grospracy wykonywana była społecznie. Gdy brakłospołeczników, aktywność danego ośrodka podupadała.W jednym ze sprawozdań dotyczącymmniejszości ukraińskiej bardzo trafnie określonotryb pracy UTSK jako akcyjny 92 . Nie powiodłysię, nie tylko zresztą na Dolnym Śląsku, próbyutworzenia profesjonalnego zespołu teatralnego.Działacze ukraińscy zabiegali o to już w 1956 r. 93 ,postulat ponawiano zaś jeszcze na początku latsiedemdziesiątych 94 oraz w 1989 r. 95Nie było również niczym nowym po 1958 r.zaangażowanie ZW UTSK we Wrocławiu w sprawyoświatowe tym bardziej, że nawet w ocenieczynników partyjnych z obowiązków swych niewywiązywały się należycie lokalne władze oświatowe.Władze ZW UTSK we Wrocławiu zwracałyszczególną uwagę na kwestię istnienia i rozbudowyIV LO w Legnicy 96 . Postulat utworzenia średniejszkoły z ukraińskim językiem nauczania wysuniętona zebraniu powiatowego oddziału UTSKw Legnicy 19 sierpnia 1956 r. Dzięki aktywnościdziałaczy UTSK w roku następnym zebrano 22osoby do pierwszej klasy liceum, w końcu oni teżdoprowadzili do przeniesienia siedziby liceum zeZłotoryi do Legnicy. Niekiedy zdarzały się sytuacjekuriozalne, gdy lokalni działacze UTSK bronilisamodzielnego bytu szkoły przed działaczamiZarządu Głównego 97 . Zarząd Wojewódzki interweniowałponadto m. in. w sprawach: otwarciapunktów nauczania w Samborzu (w 1960) 98 ;w Legnickim Polu i Mikołajowicach (w 1969) 99 ;bazy lokalowej IV LO w Legnicy (1965 interwencjaw kuratorium i Prezydium WRN) 100 . Niejednokrotniewe władzach wrocławskiego UTSK znajdowalisię też nauczyciele, co z pewnością „uczulało”organizację na sprawy oświatowe. Nie najlepiejz kolei przedstawiała się współpraca pomiędzyUTSK i wojewódzkimi władzami oświatowymi,przy czym winą za taki stan rzeczy obie stronyobarczały się nawzajem 101 . Pod wpływem presjize strony UTSK wrocławskie władze oświatoweprzyznawały jednak w 1960 r., niejako w wewnętrznymobiegu, że organizacja punktów nauczania„napotyka na poważne trudności, ze względu nabrak kadry”. W związku z powyższym, KOS weWrocławiu wystosował do terenowych inspektoratówoświatowych pismo, w którym zalecał przednowym 1960/1961 rokiem szkolnym:– zbadanie, ilu nauczycieli narodowości ukraińskiejpracuje w każdym z powiatów oraz w jakimstopniu znają oni język ukraiński;– ustalenie, którzy nauczyciele – Polacy – znająjęzyk ukraiński;– sporządzenie wykazu miejscowości, w którychrodzice domagają się wprowadzenia nauczaniaw języku ukraińskim;– przeprowadzenia rozmów z nauczycielamiw sprawie ewentualnej zmiany miejsca zamieszkaniaw przypadku podjęcia pracy na stanowiskunauczyciela języka ukraińskiego.Niezależnie od powyższego KOS zezwalał na zatrudnianieosób spoza nauczycieli, którzy spełniająinne kryteria stawiane przez władze oświatowe,a przede wszystkim znają język ukraiński. KOSdopuszczał również możliwość uruchomienia naukijęzyka ukraińskiego w trakcie roku szkolnego,o ile znajdzie się nauczyciel 102 .Tabela 3. Wydatki na ukraińską oświatę, kulturęi opiekę społeczną w województwie wrocławskimw 1961 rokuCel dofinansowaniaKwota(w złotych)Oświata 73 890Świetlice 23 210Opieka społeczna 26 400Działalność Zarządu WojewódzkiegoUTSK80 000Razem 203 500Źródło: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu,XVIII/285, k. 112.Рідна мова

54Рідна моваFinansowanie działalności Zarządu WojewódzkiegoUTSK we Wrocławiu odbywało się na przełomielat pięćdziesiątych i sześćdziesiątych poprzezbudżet Wydziału Kultury Prezydium WRN weWrocławiu 103 . Pieniądze przeznaczano na dofinansowaniedziałalności kulturalnej towarzystwana terenie całego Dolnego Śląska (w tym opłacenieinstruktorów zespołów amatorskich) i utrzymaniekilku pracowników etatowych. Oddzielnie, boz budżetu powiatowych rad narodowych dofinansowywanebyły świetlice, oświata oraz opieka społeczna.Podczas kwerendy źródłowej natrafiono nazestawienie dotyczące 1961 r. (patrz tabela). Należyprzypuszczać, że środki przeznaczone przez władzena działalność UTSK drastycznie odbiegały odoczekiwań działaczy ukraińskich. W preliminarzuna 1957 r. planowali oni, tylko na działalność miejskiegokoła UTSK we Wrocławiu, kwotę 67 800 zł,w czym ujęto opłacenie czterech instruktorów 104 .Dodatkowym źródłem finansowania działalnościUTSK były imprezy kulturalne (głównie zabawytaneczne) organizowane przez to towarzystwo.Należy przypuszczać, że poza zmianami wynikającyminp. ze zmian administracyjnych w Polsce,sposób (ale nie wielkość) finansowania działalnościkulturalnej i oświatowej ludności ukraińskiej naDolnym Śląsku nie uległ zmianie aż do 1990 r.Ożywienie działalności wrocławskiego UTSKnastąpiło pod koniec lat sześćdziesiątych, chociażw ocenie władz partyjnych nadal brakowałow Towarzystwie młodzieży (według różnych danychwrocławskie Koło liczyło w latach 1967/1968 od 84do 130 osób 105 ), narastały konflikty wewnętrzne,spowodowane być może „dyktatorskimi metodami”ówczesnego przewodniczącego i konfliktem nalinii ZW – teren 106 . Konflikty wewnętrzne doprowadziłydo odwołania dotychczasowego przewodniczącegoZW UTSK, choć, jak się okazało, nie nadługo 107 . Wrocławscy działacze UTSK przejawialitakże aktywność na forum ogólnoorganizacyjnym.Na IV Zjeździe UTSK (grudzień 1967) do władzorganizacji weszli przedstawiciele województwawrocławskiego: I. Snihur i W. Stach – do ZarząduGłównego, D. Bogusz – do komisji rewizyjnej,J. Śpiwak – do sądu koleżeńskiego 108 .Na przełomie lat 1968 i 1969 przy wrocławskimUTSK powołano tzw. „komisję historyczną”. W jejskład weszli: B. Szost, L. Gal, Rydzanicz, M. Maśleji Świątkowski. Komisja przygotowała siedmiostronicowąankietę, którą w ilości 2500 szt. zamierzanorozkolportować wśród ludności ukraińskiej pochodzącejz Łemkowszczyzny. Jednym z jej celów byłoudokumentowanie udziału Łemków w szeregachArmii Czerwonej w czasie II wojny światowej.Druk ankiety został wstrzymany, a sama komisja,z inspiracji SB, rozwiązana w 1969 r. 109W ciągu 1971 r. (w styczniu, czerwcu, październikui listopadzie) Zarząd Koła UTSK we Wrocławiuwystosował aż cztery niemal jednobrzmiącepisma do centralnych władz PRL, w których przedstawiłstan, w jakim znalazła się ludność ukraińskaw Polsce oraz zawarł podstawowe jej postulaty.Krytyce poddano w nich nie tylko UTSK, ale takżepolitykę narodowościową państwa. W petycji z 27października 1971 r. pisano:[...] pewni urzędnicy USW Oddziału Społeczno--Administracyjnego Prezydium Rady Narodowejm. Wrocławia i funkcjonariusze ZG UTSKw niewłaściwy sposób pojmują swoją rolę i zadaniewobec ogniw organizacyjnych UTSK i zarządóworaz celów i zadań Towarzystwa, a wykorzystujączajmowane stanowiska, lekceważą praworządność,statut UTSK i przepisy prawa, interes społecznyi zasady współżycia społecznego oraz interes i potrzebyukraińskiej mniejszości narodowej w PRL.[...] Jest nieprawidłowością ujemnie rzutującą nafunkcjonowanie i rozwój UTSK, że nadzoru i opiekinad działalnością Towarzystwa nie sprawuje równieżMKiS [...], jednostronna opieka i nadzór MSW [...] niewpłynęły korzystnie na rozwój i stan obecny UTSK,który jest raczej opłakany [...]. Szowinistyczno-nacjonalistycznetendencje pewnych urzędników MSWi USW rad narodowych w traktowaniu Ukraińcóworaz w stosunku do UTSK uwidaczniają się jaskrawoi w zagadnieniach pracy kulturalnej, w podejściu doproblemu rozwoju artystycznego ruchu amatorskiego[...] 110 .Autorzy pisma zajęli się także problemem szkolnictwaukraińskiego, gdyż:[...] stan, w jakim się znajduje [...] jest zastraszający![...] Od przeszło 25 lat dzieci ukraińskie w PRL nieuczą się języka ojczystego [...]. Są systematyczniei metodycznie wynaradawiane [...] 111 .Mimo iż większość postulatów zawartych w piśmiedotyczyła kwestii kulturalnych i oświatowych(utworzenie ogólnopolskiego ukraińskiego zawodowegoteatru objazdowego, zawodowego zespołupieśni i tańca, zawodowego zespołu estradowego,kilku półzawodowych zespołów artystycznych,miesięcznika społeczno-literackiego, powołaniaUkraińskiego Instytutu Ludoznawczego przyPolskiej Akademii Nauk, utworzenia MuzeumKultury Ukraińskiej, codziennych ogólnopolskichaudycji w Polskim Radio, przeznaczenia 0,5% 112budżetu MKiS na potrzeby kultury ukraińskiej) 113 ,należy je ocenić w kategoriach politycznych jako

55manifestację dążeń do zachowania ukraińskościw Polsce. W piśmie wystosowanym do VI ZjazduPZPR 29 listopada 1971 r., działacze Koła UTSKwe Wrocławiu poszli jeszcze dalej. Postulowanow nim m. in.:1. potwierdzenia generalnej linii partii na odcinkupolityki narodowościowej „sformułowanej jednoznaczniei dobitnie na VII Plenum KC PZPRz lipca 1956, a opartą na leninowskich zasadachw kwestii traktowania mniejszości narodowych,naruszaną w ostatnim 14-leciu”;2. odrzucenia „szeroko rozpowszechnionej, nacjonalistycznejkoncepcji Władysława Gomułkio rzekomym jednolitym pod względem narodowościowymcharakterze PRL”;3. ocenienia „po marksistowsku [...] przeprowadzonejw 1947 roku akcji «W» [która] dała początekwszystkim nieszczęściom i biedom, które Ukraińcóww Polsce gnębią do dzisiaj”;4. zorganizowania powrotu na dawne ziemie 114 .Być może autorzy pism (wedle władz – B. Szosti związana z nim „grupa” osób 115 ) mieli nadziejęna kolejną odwilż, w czasie której spodziewano sięuzyskać pewne koncesje dla ludności ukraińskiejw Polsce – analogicznie do sytuacji z lat 1956–1957.Przemawiałaby za tym częstotliwość, z jaką wysyłanopetycje. W świetle dokumentacji SB mogłymieć one także związek z uaktywnieniem siędziałalności „Łemkosojuzu” i jego, pochodzącąz 1967 r., petycją do rządu PRL w sprawie powrotów116 . Wykluczyć, że pisano je „dla historii” wszaknie możemy. Poza adresatem, pismo przesłano dowiadomości I sekretarzowi Komitetu CentralnegoKomunistycznej Partii Związku Radzieckiego (KCKPZR) Leonidowi Breżniewowi, I sekretarzowiKC KPU[krainy] Petrowi Szełestowi i ambasadorowiradzieckiemu w PRL Stanisławowi Piłotowiczowi117 .Reakcja centrali UTSK na poczynania wrocławskichdziałaczy była błyskawiczna. W dniu19 grudnia 1971 r. odbyło się Plenum ZW UTSKz udziałem przewodniczącego ZG UTSK MikołajaKorolki, przedstawiciela DepartamentuSpołeczno-Administracyjnego MSW – F. Bielakaoraz Wydziału Administracyjnego KW PZPRA. Żelaznego i Urzędu Spraw Wewnętrznych WRNwe Wrocławiu E. Zadrożnego. Plenum usunęło zeskładu Zarządu Wojewódzkiego dotychczasowegozastępcę przewodniczącego Maksyma Maśleja 118 .Zawieszona została działalność Koła UTSK weWrocławiu 119 . Na początku 1972 r. nastąpiłydalsze zmiany. W trakcie konferencji wojewódzkiejUTSK we Wrocławiu, która miała miejsce20 lutego 1972 r., dokonano wyboru nowego ZarząduWojewódzkiego. Weszli do niego: Jan Śpiwak(jako przewodniczący ZW), Michał Szumada,Dymitr Bogusz, P. Kowalczuk, Bohdan Hnatiuk,Michał Baczyński, Helena Wodonos, S. Hordiuk,T. Dubec, W. Sowa, G. Fedak i A. Stefura 120 . ZarządKoła utworzyli P. Kowalczuk – przewodniczący,M. Kowalik – zastępca, Romaniak – sekretarz,Nowakowska – skarbnik 121 .Działacze wrocławskiego miejskiego koła UTSK,którzy wystosowali pisma zostali napiętnowaniprzez centralne władze UTSK. Ich działalnośćuznano za przynoszącą szkodę organizacji 122 , miałateż „poderwać autorytet Towarzystwa” 123 . Wedletego samego źródła akcja wrocławian nie znalazłapoparcia w terenie, który „wykazał dojrzałość i niezaraził się chorobą, która niszczyła ueskatowski [odukraińskiej nazwy UTSK – УСКТ – przyp. J. S.]organizm w samym Wrocławiu 124 .Wedle cytowanej powyżej „Oceny sytuacji politycznejw środowiskach mniejszości narodowościowych”z października 1973 r., pisma świadczyłyo wzroście tendencji nacjonalistycznych w środowiskuukraińskim. Wiązano w niej wprost „grupęSzosta” z Łemkosojuzem 125 . Nie wspomnianonatomiast o współautorze pism – Leonie Galu 126 .Najprawdopodobniej żadna zorganizowana „grupaSzosta” nie istniała. Była raczej konstrukcjąstworzoną przez władze w celu przeprowadzenia„czystki” w UTSK. Do nacjonalistów z „grupySzosta” zaliczono: Stefana Króla, Jarosława Tomina(jako osoby, które podpisały ww. dokumenty) orazM. Masleja, Irenę Snihur (ówczesną dyrektor IV LOw Legnicy), Helenę Wodonos i Nowicką [chodziprawdopodobnie o Nowakowską – przyp. J. S.],a spoza województwa wrocławskiego: Michała Kowalskiegoz Gorzowa Wlkp., Michała Dońskiego,Teodora Gocza i P. Stefanowskiego:Grupa Szosta inspirowała oderwanie ZarząduKoła Miejskiego UTSK we Wrocławiu i utworzenieUTSK-Łemko, a także od szeregu lat propagujew środowisku ukraińskim separatyzm od środowiskapolskiego [...] 127 .W cytowanym dokumencie zawarto wykaz podnoszonychw środowisku ukraińskim problemów.Były one zbieżne z tymi, które przedstawili autorzycytowanej już wcześniej petycji z 27 października1971 r. Znalazły się wśród nich postulaty 128 :1) wprowadzenie audycji radiowych w językuukraińskim oraz zobowiązanie PRiTV, prasy dopopularyzowania problematyki ukraińskiej;2) zwiększenie nakładów wydawnictw ukraińskich;Рідна мова

56Рідна мова3) prowadzenie kroniki Towarzystwa;4) rozszerzenie reprezentacji ukraińskiej w FJNoraz wytypowanie posła narodowości ukraińskiej;5) wprowadzenie obowiązkowego nauczaniajęzyka ukraińskiego w szkołach, do którychuczęszczają dzieci ukraińskie;6) weryfikacja punktów nauczania języka ukraińskiego;7) rozbudowa IV LO w Legnicy.Po ponownym dokonaniu zmian we władzachwrocławskiego UTSK znów, analogicznie, jak tomiało miejsce kilkanaście lat wcześniej, aktywnośćczłonków organizacji chciano skierować na torykulturalno-oświatowe. We Wrocławiu powstałydwie grupy instrumentalno-wokalne: „Intermezzo”– utworzony w 1974 r. i kierowany przezM. Dowhania 129 oraz „Romen” istniejący jeszczena początku lat dziewięćdziesiątych, a kierowanyprzez Romana Ładnę. Próbowano reaktywowaćzespół taneczny. Jego działalność nie trwała jednakdługo. Wystąpił on m. in. na przeglądzie zespołówUTSK w 1973 r. Grupa liczyła dwanaście osób.Choreografem był Z. Rakoczy, akompaniatorkązaś E. Semenowycz 130 .Najgorszy okres w istnieniu struktur UTSK weWrocławiu przypadł na drugą połowę lat siedemdziesiątych.W wyniku reorganizacji Towarzystwaprzestał tu istnieć Zarząd Wojewódzki. Pozostałowyłącznie Koło. Według oceny przedstawionejw notatce sporządzonej przez SB na temat D. Boguszaz 18 marca 1976 r., ten były przewodniczącyZarządu Wojewódzkiego UTSK określił wrocławskieKoło, jako nie wypełniające swych zadań 131 .Nie powiodły się również próby uruchomienia weWrocławiu punktu nauczania języka ukraińskiegow 1977 r. W pracy organizacyjnej znów drgnęłodopiero na początku lat osiemdziesiatych, a to zasprawą młodego pokolenia Ukraińców i w następstwiezmiany ogólnej sytuacji w kraju.Studenci odgrywali w działalności miejskiegoKoła UTSK we Wrocławiu dużą rolę począwszy odlat pięćdziesiątych 132 . Próba radykalnej wymianypokoleniowej we władzach wrocławskiego kołaUTSK miała miejsce w lutym 1980 r. Koło liczyłowtedy 138 członków (według innych danych liczbata wynosiła w 1978 – 128, zaś w 1980 – 133 członków133 ). W skład nowych władz weszli sami „młodzi”– najstarszy wśród wybranych – WłodzimierzSobin – liczył wówczas 27 lat. PrzewodniczącąKoła wybrano Irenę Wasylko, W. Sobin został jejzastępcą, a w skład Zarządu weszli jeszcze MariaIwanyk, Aleksander Maślej i Roman Tchir. Dokomisji rewizyjnej weszli: Michał Kowalik, SzymonRomaniak i Piotr Leżyński. Wybory te zostałyz „przyczyn statutowych” 134 unieważnione przezZarząd Główny UTSK, a nowym przewodniczącymzostał Roman Ładna 135 . O działalności kołaz tego okresu wiemy niewiele. Wiadomo, że wiosną1980 r. zdołano wystawić ponownie NazaraStodolę 136 . Próba reaktywacji zespołu teatralnegospełzła jednak na niczym. Być może przyczynąowego niepowodzenia był konflikt istniejącypomiędzy zespołem a Zarządem Koła UTSK 137 .Zarząd był oskarżany o brak zainteresowaniapracą teatru 138 .W kwietniu 1982 r. dokonano ponownych wyborówzarządu. W jego skład weszli: Dymitr Bogusz– przewodniczący, Roman Ładna – zastępca, StefaniaKijak, Katarzyna Kuźma i Aleksander Maślej.Komisję rewizyjną utworzyli Anna Smuk, BazyliHowzan i Borys Kowalski 139 . Za najważniejszysukces działaczy wrocławskiego koła w tym okresienależy uznać uruchomienie w 1982 r. punktunauczania. Koło zatrudniało na umowę-zleceniedwie osoby sprzątające. Jako że byli to studenci,należy uznać to za formę wsparcia finansowegodla nich. Mimo pewnych pozytywnych zjawisk,podsumowanie działalności koła przeprowadzonena zebraniu sprawozdawczo-wyborczym w lutym1985 r. wypadło źle. Dobitnie wskazywano, żeUTSK we Wrocławiu znów znalazło się w kryzysie.Jego podstawowym przejawem był coraz bardziejodczuwany brak osób chętnych do pracy społecznej.Przewodniczącym Koła w 1985 r. ponowniezostał Dymitr Bogusz, mimo iż w ciągu pół rokumiał on przenieść się do Przemyśla. Jego zastępcązostał Eugeniusz Oleśniewicz, sekretarzem Zarządu– Natalia Bogusz, skarbnikiem – Ewa Gal.W skład Prezydium weszli ponadto: Jarosław Kołacz,Jan Olejnik i Jarosław Poliszczuk. Komisja rewizyjnaskładała się z następujących osób: WłodzimierzBazarnik, Helena Wodonos i Bazyli Howzan 140 .Z ważniejszych wydarzeń kulturalno-oświatowychmających wówczas miejsce we Wrocławiunależałoby wymienić powstanie w połowie latosiemdziesiatych rockowej grupy „Orden” (BorysKowalski, Roman Sokolicz, Włodzimierz Kucharyk,Piotr Gela), niezależnej jednak od UTSK.Od 1986 r. we Wrocławiu organizowano równieżkonkurs recytatorski dla dzieci 141 . Jego inicjatorkąbyła Ewa Gal.Koło w Górze Śl.Góra Śl. była jedną z miejscowości, w którejw 1955 r. powstała komisja kulturalno-oświatowa

57dla ludności ukraińskiej. Prawdopodobnie UTSKpowstało tu jeszcze w 1956 r., jednakże o jegodziałalności nie wiemy nic. Śladem istnienia kołajest notatka z 1963 r., w której czytamy:W Górze kier. WSW [...] próbował ożywić działalnośćkoła UTSK (figurującego w ewidencji WSW mimo,że od dawna koło to nie jest wykazywane przez ZWUTSK). Zwołano członków Zarządu i niektórychdawnych członków koła. Przybyło 8 osób, którzynie wyrazili chęci do brania udziału w pracy Towarzystwa142 .Koło w GromadcePierwszym przewodniczącym Koła UTSKw Gromadce był Szymon Maliniak 143 . Po wyborachdokonanych 13 grudnia 1960 r. skład władz kołaprzedstawiał się następująco: Antoni Baranowski– przewodniczący, Eugeniusz Oleśniewicz – zastępca,Justyna Koban – sekretarz, Szymon Maliniak– skarbnik oraz członkowie zarządu: Stefan Myrnai Olga Warcholak 144 . W Gromadce istniała przezpewien czas ośmioosobowa orkiestra 145 . Kołoto jako jedno z nielicznych przetrwało do końcaistnienia UTSK.Koło w JaroszówcePierwszym przewodniczącym UTSK był tuBazyli Kucza. Według materiałów SB uważał sięon za jednego ze współtwórców miejscowej szkołyz ukraińskim językiem nauczania. Na początku latsześćdziesiątych na linii UTSK – szkoła doszło dokonfliktu, której stronami byli B. Kucza i kierownikszkoły – M. Romaniak. Według tego ostatniego Kuczazbyt mocno wtrącał się w sprawy leżące w gestiikierownika szkoły. Romaniak doprowadził dozmiany w dotychczasowym, wybranym w 1961 r.,Zarządzie UTSK, w którego skład wchodzili BazyliKucza, Maliniak, Jan Mylanicz, Eugenia Wasylkoi Paweł Ładna. Nowym przewodniczącym zostałwłaśnie P. Ładna. Cytowane źródło podaje, żew 1964 r. UTSK w Jaroszówce skupiało się główniena organizowaniu zabaw 146 .Według informacji Urzędu Wojewódzkiego wLegnicy z 1977 r. koło nie prowadziło żadnej działalności,nadto nie odbywało żadnych zebrań. Miejscowewładze administracyjne nie otrzymywały takżesprawozdań i planów działania koła 147 .Koło w JaworzeJedyne informacje na temat Koła UTSK w Jaworzedotyczą daty jego powołania (1956) i nazwiskapierwszego przewodniczącego – Poliszczuk 148 .Jaworskiego Koła nie wymienia się już w zestawieniuza 1963 r.Koło w KębłowieW niewielkiej miejscowości Kębłów funkcjonowałzespół teatralny 149 , którym kierowałI. Demkowicz oraz okresowo D. Bazarnik. Aktoramiteatru byli m. in.: O. Oleksiewicz, J. Perun,M. Rak, A. Nagrant, Borys Dziubiński. Teatr wystawiłw wielu miejscowościach regionu m. in. sztukęS. Wasylczenka Na perszi huli oraz Łemkiwśkewesillia 150 . To ostatnie przedstawienie tylkow 1970 r. na ośmiu spektaklach miało obejrzeć ok.4000 widzów 151 . W 1972 r. teatr z Kębłowa liczyćmiał 33 osoby 152 . Na początku lat sześćdziesiątychistniał w Kębłowie również chór, którego dyrygentembyła dojeżdżająca z Wrocławia D. Bazarnik 153 .Według relacji zamieszczonej w sprawozdaniuPrezydium Powiatowej Rady Narodowej w Wołowiez 1967 r.:[...] Zebrania w kołach [poza Kębłowem, były tow tym czasie Orzeszków i Smogorzówek – przyp.J. S.] odbywają się bardzo rzadko, na które zarządyniechętnie zapraszają przedstawicieli Gromadzkiejlub Powiatowej Rady Narodowej czy też przedstawicieliinstancji partyjnych. [...] 154 .Jednym z przewodniczących UTSK w Kębłowiebył Borys Dziubiński 155 . W 1971 r. przewodniczącymkoła był Andrzej Stefura 156 . Działalność kółw powiecie wołowskim cytowane źródło określiłojako słabą, upatrując tego przyczyn w migracjimłodzieży do miast 157 .Zarząd Powiatowy, Kołoi Oddział w LegnicyW latach 1956–1976 funkcjonowały tu równolegleZarząd Powiatowy UTSK i Koło Miejskie. Od1984 r., po przywróceniu trójstopniowej strukturyTowarzystwa, Legnica stała się również siedzibąoddziału dolnośląskiego. UTSK w Legnicy korzystałoz pomieszczeń przy ul. Szkolnej 10, które podobniejak wszystkie inne świetlice UTSK w Polscenie były własnością organizacji. W 1961 r. doszłodo dwukrotnego włamania do świetlicy UTSK,skradziono urządzenia świetlicowe, kilkakrotniezerwano antenę, powybijano szyby 158 . Być możespowodowało to brak zainteresowania działalnościąUTSK ze strony ludności ukraińskiej, nadczym ubolewał w 1961 r. korespondent „NaszegoSłowa” 159 . W 1966 r. doszło do prowokacyjnegoРідна мова

58Рідна моваpodrzucenia w świetlicy UTSK kilku książek„z Zachodu” 160 , które ówczesny przewodniczącyZarządu Koła przekazał do lokalnego WydziałuSpraw Wewnętrznych.Ośrodek legnicki należał do stosunkowo najrówniejszychpod względem aktywności ośrodkówUTSK na Dolnym Śląsku, a to głównie za sprawąskupionej wokół IV LO ukraińskiej inteligencji.Liceum praktycznie zdominowało obraz społecznościukraińskiej miasta. Zdominowało równieżproblematykę, jaką zajmowało się UTSK. W rokuszkolnym 1960/1961 legnicką świetlicę oddanonawet tymczasowo pod internat dla liceum. Podkoniec lat sześćdziesiątych duży udział w UTSKmieli słuchacze miejscowego Studium Nauczycielskiego161 .W ramach działalności statutowej legnickiekoło UTSK podlegało nadzorowi Wydziału SprawWewnętrznych Prezydium Miejskiej Rady Narodowejw Legnicy. Coroczne kontrole odbywały się tuzazwyczaj w grudniu 162 . O jednej z przeprowadzonychkontroli czytamy w Sprawozdaniu z zakresuspraw narodowościowych za 1967 r.:Na spotkaniu aktywu UTSK z kierownictwemWydziału Spraw Wewnętrznych przewodniczący KołaŚpiwak żalił się na przewlekanie remontu świetlicyoraz niewłaściwe załatwienie sprawy przez WydziałOświaty dot. zezwolenia na prowadzenie kursu językaukraińskiego [...] ob. Snihur [...] podkreśliła stosunekWydziału Oświaty do liceum. Każda jej bytnośćw Wydziale Oświaty traktowana jest jako skarga. Dojej obowiązków służbowych należy dbanie o interesszkoły i nie czuje się winną przewlekłego remontubudynku szkolnego 163 .Kontrole USW były łączone z zebraniami kołaUTSK. Piętnastego grudnia 1968 r. odbyło sięono „pod specjalnym nadzorem”, w specyficznejatmosferze wynikającej z niedawnych jeszczewydarzeń marcowych oraz interwencji wojskowejw Czechosłowacji 164 . Zarząd Koła UTSK w Legnicypoparł oficjalne stanowisko władz w sprawie wydarzeńmarcowych w 1968 r.:W sprawozdaniu [z działalności Koła, przewodniczący]mówił o wydarzeniach marcowych z 1968 rokupodkreślając, że społeczność ukraińska w Legnicynegatywnie oceniła wystąpienia sił reakcyjnych, któredziałały w tym czasie [...] 165 .Inna rzecz, że oświadczenia takie wysuwanowówczas raczej w wyniku nacisku władz (trzebapamiętać, że w zebraniach UTSK brali udziałm. in. przedstawiciele miejscowych urzędów sprawwewnętrznych) niż samodzielnej decyzji poszczególnychczłonków UTSK.Do dokumentacji z kolejnej kontroli legnickiegoUTSK, która odbyła się tym razem w marcu 1971 r.(być może spowodowana była wysondowaniem nastrojówUkraińców po niedawnych wydarzeniachna Wybrzeżu), dołączono sporządzone w grudniu1970 r. charakterystyki nauczycieli IV LO 166 .Aktyw legnickiego UTSK działał na zasadachspołecznych. Pierwszym przewodniczącym kołaUTSK w Legnicy był Bazyli Sokacz 167 . W 1963 r.przewodniczącą Zarządu Koła Olgę Suchińskązastąpił J. Myrna. W tym samym roku przewodniczącymZarządu Powiatu został Jan Koczański 168 .W 1969 r. po rezygnacji Dymitra Trochanowskiego,przewodniczącym Koła UTSK w Legnicy zostałponownie (był nim już w 1967 169 ) Jan Śpiwak 170 . DoZarządu weszli ponadto: Michał Koziar (wiceprzewodniczący),Maria Stefaniak (sekretarz), Józef Tabaka(skarbnik) i członkowie: Roman Miszczyszyn,Teodor Serafin i Anna Bazylewicz 171 .Mimo iż faktyczny „ciężar” prowadzenia zespołówartystycznych z czasem przejęło na siebieIV LO, istniały one jednak również w ramachUTSK. W 1965 r. doszło do wystawienia przezamatorską grupę teatralną sztuki W im’ ja lubowiwg Eugenii Dymińskiej, której reżyserem była OlgaHoszowska 172 . W 1968 r. koło opłacało instruktorachóru 173 . Liczył on pięćdziesiąt osób. Ponadto działałokółko muzyczne (25 osób) i grupa taneczna(18 osób) 174 . Działalność tych grup została zawieszonaw 1969 r. Próbę reaktywacji zespołudramatyczno-muzycznego podjęto w listopadzie1969 r., jednak wkrótce jego działalność znówzostała zawieszona 175 . W Legnicy funkcjonowałrównież zespół estradowy „Fijałoczky”. Sporadycznieorganizowane były konkursy recytatorskie (np.„Poetyczne lito” w 1986 176 ). Najczęstszym przejawemaktywności kulturalnej były tu jednakże,analogicznie do innych ośrodków, akademie szewczenkowskie(na które przychodziło nawet kilkasetosób 177 ) oraz noworoczne zabawy „Małanki”.

59Tabela 4. Liczba członków Koła UTSKw LegnicyRok Liczba członków Koła1963 45*1965 561967 61**1968 721969 1051970 991973 851978 1011980 851988 98* wg innego źródła – 43; ** wg innego źródła – 55.Źródło: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287,k. 15; XVIII/257, k. 8, 10, 16; XVIII/292, k. 25; XVIII/288,k. 29; APLg, KW PZPR w Legnicy, 1032, k. 4, Informacjao działalności kół UTSK z terenu województwalegnickiego [1978]; «Наше слово» 1988, Nr 17, s. 4;М. Трухан, op. cit., s. 70.Legniccy działacze UTSK brali aktywny udziałw pracach UTSK na szczeblu ogólnokrajowym.Delegatami z województwa legnickiego na ZjazdUTSK w 1976 r. byli J. Śpiwak, J. Olejnik, P. Dziadyk,R. Telep, Danuta Walnicka, Jan Werchmiański178 . Szefem legnickiego koła UTSK w czerwcu1976 r. był Jan Olejnik, jego zastępcą zaś JanŚpiwak 179 . Według SB „kierunek pracy nadawany[w tym czasie] przez Śpiwaka i Olejnika podobnybył do działalności z lat ubiegłych WasylaSzos ta” 180 . Prawdopodobnie autorom tej notatkichodziło o prezentowaną pewną niezależnośćwspomnianych działaczy UTSK.Według informacji władz wojewódzkich w Legnicyz 1978 r., koło „względnie aktywne”. Działalnośćprzejawiała się w organizowaniu wieczorków,gier świetlicowych, pogadanek, obchodów rocznicpaństwowych, obchodów związanych z rocznicamipoetów i pisarzy polskich i ukraińskich 181 .Podobnie jak działające aktywnie w tym czasiekoło w Lubinie, legnickie UTSK poddane zostałoszykanom ze strony władz administracyjnychwojewództwa.Na początku 1981 r. w Zarządzie Koła UTSKw Legnicy pracowali: B. Hnatiuk – przewodniczący,J. Olejnik – zastępca, M. Bzdel – sekretarzoraz jako członek J. Fedak 182 . Mimo trwającychszykan ze strony SB (rozpracowanie o kryptonimie„Żurawie”), był to jeden z aktywniejszych okresóww działalności koła. I tak m. in. w kwietniu zostałzorganizowany tu I Przegląd Zespołów EstradowychUTSK, w których wzięło udział jedenaściezespołów, zaś w maju zorganizowano koncertpoświęcony 25-leciu UTSK 183 . W lutym 1984 r.zorganizowano w Legnicy kurs dla instruktorówzespołów artystycznych UTSK. Wzięły w nimudział 33 osoby. Kurs trwał pięć dni. Jego współorganizatoramibyły Ministerstwo Kultury i Sztukioraz legnicki Wojewódzki Dom Kultury 184 .W marcu 1988 r. wybrana została czteroosobowadelegacja oddziału legnickiego na IX ZjazdUTSK (Maria Tucka, Bohdan Hnatiuk, Jan Olejniki Bazyli Spodarek). Nastąpiła również zmianaprzewodniczącego. Dotychczasowego – JanaOlejnika, wybranego w 1985 r. 185 , zastąpił BazyliSpodarek. Do zarządu weszli Bogdan Kalitka, JanOlejnik, Bohdan Hnatiuk i Mikołaj Tabaka. PrzewodniczącymKomisji Rewizyjnej został MichałBzdel, a przewodniczącym Sądu Koleżeńskiego– Michał Brejan 186 .Koło w LiścuJedno z dłużej istniejących kół UTSK na DolnymŚląsku, choć o jego działalności wiemy niewiele.Istniał tu amatorski zespół teatralny 187 . Wedługwładz administracyjnych województwa legnickiegokoło w Liścu było w 1978 r. jednym z trzechaktywnie działających kół UTSK w województwie.Odbyły się tu w tymże roku trzy spotkania zarządukoła poświęcone sprawom organizacyjnym. Zorganizowanazostała zabawa z okazji Dnia Kobiet,w czerwcu zorganizowana została impreza z okazjiDnia Dziecka, podczas której przygotowano dladzieci przyjęcie i występ teatru lakowego „Zajczyk”z Lubina. Na 1979 r. planowano krzewieniesztuki ludowej, udział w imprezach kulturalno--oświatowych organizowanych przez koła UTSKw Lubinie i Legnicy oraz organizowanie wieczorkówtanecznych 188 .Koło w LubinieUTSK w Lubinie zorganizowano w 1956 r.Podczas konferencji organizacyjnej UTSK w tymmieście, w dniu 7 października 1956 r. zredagowanoszereg postulatów, których adresatem miało byćKoło Poselskie we Wrocławiu 189 . Lista postulatówprzedstawiała się w następujący sposób:1. przywrócić prawo własności dla Ukraińców nagospodarstwa w województwie rzeszowskim(anulować dekret z 27 VII 1949);2. rozpatrzyć możliwość powrotu;3. pomóc tym, co wracają;Рідна мова

60Рідна мова4. wprowadzić zmiany do ordynacji wyborczej,która powinna zawierać klauzulę umożliwiającąUkraińcom dostanie się do Sejmu;5. wprowadzić obowiązkowe nauczanie dla dziecijęzyka ukraińskiego, aby zapobiec asymilacji;6. zwrócić się w sprawie stworzenia filologii ukraińskiejna Uniwersytecie Wrocławskim im. B.Bieruta;7. stworzyć profesjonalny teatr i zespół pieśni i tańca.miała być Nadzieja Cymbałko (z domu Wisłocka)203 . Według władz administracyjnych w 1978 r.nie prowadzono tu żadnej działalności i nie przeprowadzanozebrań. Planowane było ożywieniedziałalności na 1979 r., głównie w formie ludowejtwórczości artystycznej i udziale w imprezach organizowanychprzez koło UTSK w Lubinie, jednaknie doszło nawet do zaplanowanego na styczeńtegoż roku zebrania sprawozdawczego 204 .W Lubinie istniał również Zarząd PowiatowyUTSK. W 1957 r. w skład władz powiatowychwchodzili: Prokop Kuziak – przewodniczący;Jan Kret – sekretarz, Bazyli Spodarek – skarbnik,członkowie: Teofil Dubec, Jan Smerenczak, JanSzkurat, Michał Romaniak, Maria Pecuch, AleksandraBejmuk, Szymon Waczur, Teodor Kuziak,Michał Gojdycz, Jan Kuzemczak, Mikołaj Kalitka,Teodor Lejcus, Stefan Maslej, Włodzimierz Woźniak,Stefan Słota, Michał Krochta, Łukasz Racki,Piotr Perun, Stefan Pilip, Michał Kopcza 190 .Krytyczną ocenę aktywności UTSK w Lubinieprzedstawił w 1963 r. kierownik miejscowego wydziałuspraw wewnętrznych przy PPRN, wedługktórego „UTSK od dłuższego czasu nie prowadziżadnej działalności” 191 .Świetlicę UTSK otwarto dopiero na początkulat siedemdziesiątych 192 . Miała ona ok. 10 m 2 193 .Przewodniczącym Zarządu Koła był wówczasP. Dziadyk 194 . W 1971 r. Koło liczyło 28 195 , a w 1973– 30 członków 196 . W latach 1976–1978 działałw Lubinie teatr lalkowy „Zajczyk” (Zajączek),stworzony przez Romana Telepa 197 . Dużą popularnościącieszyły się, występujące również na weselachi zabawach, zespoły muzyczne, np. „Ruta” 198 ,„Wodohraj” 199 , „Kałyna” 200 , „Okmeł”.Według informacji władz administracyjnychwojewództwa legnickiego z 1978 r. – koło aktywne201 . Mimo to władze zdawały się utrudniać jegodziałalność, o czym może świadczyć cytowana jużkorespondencja pomiędzy UTSK, Urzędem Wojewódzkimw Legnicy i MSW w Warszawie.Skład zarządu koła wybranego w 1986 r. przedstawiałsię następująco: Roman Telep – przewodniczący,Jan Wanat, Bazyli Spodarek, GrzegorzFedak, Dionizja Hubiak, Oleg Herejczak, BohdanHryńko. Przewodniczącą komisji rewizyjnejzostała Lubomira Kochan, a jej członkami MariaMaliniak, Grzegorz Merena 202 .Koło w NiemstowieKoło UTSK w Niemstowie zostało zorganizowanew latach sześćdziesiątych. Jego założycielkąKoło w OrzeszkowieIstniał tu zespół artystyczny, który prowadziłaTeodozja Buszko 205 .Koło w PieszycachAktyw koła w 1963 r. stanowili: Teodor Kuźmieji Antoni Kossobucki 206 . W 1963 r. z koła UTSKwystąpiło kilku członków organizując RosyjskieStowarzyszenie Kulturalne 207 .Koło w StrzelinieKoło UTSK założono 4 listopada 1956 r. 208 Brakgo w zestawieniu za 1963 r., choć prawdopodobnieistniało do tego roku. Podobnie, jak w przypadkuGóry Śl. „próby nawiązania kontaktu z członkamiZarządu ze strony Wydziału nie dały rezultatuz powodu niechęci członków do jakiejkolwiekdziałalności w UTSK” 209 .Zarząd Powiatowyi Koło w Środzie ŚląskiejJednym z pierwszych przewodniczących UTSKw Środzie Śl. był Jan Żerelik 210 . W sprawozdaniuPPRN w Środzie Śl. z 1963 r. pojawiła się informacjadotycząca UTSK w Środzie Śl.:Mówiąc szczerze UTSK jest to w terenie sztuczny twórpodtrzymywany administracyjnie 211 .Przyczyn takiego stanu rzeczy władze administracyjneupatrywały w braku inteligencji orazw braku siedziby 212 . Działalność Towarzystwaokreślono mianem „akcyjna”. Zarząd Powiatowyprzetrwał tu do 1967 r. Zlikwidowano go razemz kołami w Chomiąży i Samborzu 213 .TrzebnicaMimo sporej liczebności Ukraińców w powiecietrzebnickim, struktury UTSK tu nie powstały.Próby utworzenia Towarzystwa miały miejsce

61jeszcze w 1956 r., lecz w tym samym roku zostałyzaniechane, gdyż „ludność obawiała się dyskryminacji”214 .Koło w WałbrzychuKoło UTSK zainicjowało działalność w październiku1958 r., jego przewodniczącym zostałStasiw (nie znamy imienia). W 1959 r. otrzymałoono do korzystania jeden pokój w siedzibie TPPRw Wałbrzychu 215 . Koło zostało rozwiązane przed1963 r.Koło w WągrodniePrzewodniczącym Koła w Wągrodnie w 1961 r.był Tylawski (brak imienia w źródle). On i inniczłonkowie UTSK wycofali się z działalnościw organizacji po groźbach „rozprawienia sięz Ukraińcami”, jakie padły pod ich adresem. Przezpewien czas Ukraińcy barykadowali swe domyw obawie przed jakimiś wystąpieniami 216 .3. OCENA DZIAŁALNOŚCI UTSKNA DOLNYM ŚLĄSKUPrzy próbie oceny roli UTSK w środowiskuukraińskim nie należy zapominać przedewszystkim o kwestii fundamentalnej: była toorganizacja powołana dla ludności ukraińskiej,a nie przez nią [podkreślenia moje – J. S.]. GenezaTowarzystwa usytuowana jest w latach 1952–1955,gdy rozpoczęła się zmiana taktyki władz PRLw kwestii ukraińskiej. Stworzenie organizacji dlaUkraińców nie było wyłomem w polityce narodowościowejludowego państwa tym bardziej, żewcześniej (w przypadku Żydów i Białorusinów)lub niemal równolegle (w przypadku Litwinów,Czechów i Słowaków oraz Niemców) utworzonezostały organizacje społeczno-kulturalne dla innychmniejszości narodowych. Powstanie UTSKilustruje jedynie, jak się zdaje, realizację koncepcjizbudowania społeczeństwa korporacyjnego.W założeniu i z nazwy, jedyną sferą zainteresowaniaUTSK miały być kwestie kulturalno-oświatowe.Próby przekształcenia UTSK w rzeczywistąreprezentację ludności ukraińskiej skończyły sięw 1958 r. „czystkami” polegającymi na usunięciunajbardziej aktywnych działaczy (jak choćbyB. Szosta) z władz Towarzystwa czy wręcz aresztowaniami,czego przykładem był los M. Kowalskiegoz Gorzowa Wlkp. UTSK było, w tym również naDolnym Śląsku, organizacją infiltrowaną przez SB.Wśród wrocławskich działaczy znajdowali się takżetajni współpracownicy aparatu bezpieczeństwa,z „tow.” o pseudonimie „Żan” na czele 217 .Z celami, które towarzyszyły władzom przy powoływaniuUTSK, zderzyły się oczekiwania i cele,które przed tym stowarzyszeniem kładli działaczeukraińscy. Głównym celem było przywrócenie,choćby w części, sytuacji – niemalże – ante bellum,czyli do stworzenia możliwości do powrotów nadawne ziemie. Drugim postulatem było zalegalizowaniedziałalności Cerkwi greckokatolickiej.Biorąc pod uwagę osiągnięte efekty, pierwsza zespraw – powroty – zakończyła się porażką. Druga– legalizacja Cerkwi greckokatolickiej – zakończonazostała połowicznym sukcesem. Po usunięciuze struktur UTSK w latach 1956–1958 co bardziejniezależnie myślących działaczy, nastąpił wyraźnyspadek zaufania do tej organizacji ze stronyspołeczności ukraińskiej. Przyczyniło się do tegoteż ponowne rozprzestrzenienie się wśród częścispołeczności ukraińskiej idei tzw. łemkowskiegoseparatyzmu, nie bez inspiracji Łemkosojuzu.Pojawiły się nawet głosy domagające się stworzeniaodrębnej łemkowskiej organizacji na wzórUTSK, czemu jednak sprzeciwiła się Komisja ds.Narodowościowych przy KC PZPR 218 . Jednymz ciekawszych zagadnień jest rola, jaką odegraliniektórzy działacze UTSK w rozpowszechnieniuidei „łemkowskiej”.Na słabą aktywność UTSK niejednokrotniezwracano uwagę w sprawozdaniach sporządzanychprzez prezydia powiatowych rad narodowych.W jednym z nich (1961, Wołów), organizację tęokreślono jako:[...] najsłabsze stowarzyszenie narodowościowe [...]pod względem wyników pracy, ilości aktywistów 219 .Przyczyn tych zjawisk autorzy wspomnianychraportów upatrywali w braku ukraińskiej inteligencji220 , podziale środowiska – sztucznym, dodajmy– na „Łemków i Ukraińców” 221 , działalności „grupynacjonalistycznej”, słabej pracy aktywu i aparatuetatowego, wreszcie w braku należytego kontaktuUTSK z innymi organizacjami oraz tendencjachizolacjonistycznych wśród Ukraińców 222 . Urzędowesprawozdania dotyczące ludności ukraińskiejpomijały jednak kwestie najistotniejsze. Przedewszystkim chodzi tu o skutki akcji „Wisła”, którejcelem było przecież ostateczne rozwiązanie kwestiiukraińskiej w Polsce, poprzez pełną asymilacjęUkraińców w środowisku polskim. Działaniom,które mogły w rzeczywisty sposób pomóc Ukraińcomw kultywowaniu własnej kultury, rozwojuoświaty itp. (jak choćby kwestii zorganizowaniapowrotów na dawne ziemie), nadawano mianoРідна мова

62Рідна мова„nacjonalistycznych”, a ich autorów w najlepszymprzypadku odsuwano od UTSK.UTSK była organizacją działającą pod „patronatem”MSW. W terenie nadzór nad nią sprawowałyodpowiednie urzędy spraw wewnętrznych przyprezydiach rad narodowych. Działalność UTSKnadzorowana była też przez Służbę Bezpieczeństwa.Truchan upatruje przyczyn słabości UTSKw nastawieniu doń ludności ukraińskiej: w latach1956–1958, gdy spodziewano się z przynależnoścido UTSK jakichś korzyści (zwłaszcza załatwieniasprawy powrotów), liczebność Towarzystwa byłastosunkowo wysoka, później zaś uległa radykalnemuzmniejszeniu 223 .Działalność UTSK można określić, jako „akcyjną”224 . Po okresach wzmożonej aktywnościjakiegoś ośrodka, następowały (zwykle o wieledłuższe) okresy zupełnego marazmu. Było tospowodowane brakiem pracowników etatowych,profesjonalnych, tj. opłacanych instruktorów itp.,jednym słowem oparciem pracy organizacji naspołecznikach. Stosunkowo najrówniejszym podwzględem aktywności ośrodkiem UTSK na DolnymŚląsku była Legnica, a to głównie za sprawąskupionej wokół IV LO ukraińskiej inteligencji.Bardziej chimeryczny był ośrodek wrocławski 225 ,chociaż ten wyróżniał się największą aktywnościąpolityczną. We Wrocławiu też stosunkowo dużyudział w pracach Towarzystwa miała młodzież,w tym młodzież akademicka. Na przełomie latsiedemdziesiątych i osiemdziesiatych wzrosłaaktywność ośrodka lubińskiego 226 .Mimo tych wszystkich zastrzeżeń, należy jednakstwierdzić, że to właśnie ludzie skupieni w UTSK,od samego zarania tej organizacji byli – na miaręniezależności UTSK – animatorami ukraińskiegożycia kulturalnego i oświatowego. Można wyodrębnićkilka zasadniczych kierunków działalnościkulturalnej UTSK:1. organizowanie własnych zespołów amatorskich(chórów, zespołów teatralnych, tanecznych);2. organizowanie imprez kulturalnych (akademiirocznicowych, wieczornic, wieczorów literackich,imprez tanecznych – w tym najpopularniejszejtzw. „Małanki”, tj. ukraińskiego Sylwestraw dniu 13 stycznia, towarzyskich, konkursówitp.), często z udziałem zespołów spoza danegoośrodka;3. utrzymywanie świetlic, a w nich: bibliotek,filmotek, sprzętu projekcyjnego, telewizorów);w ramach świetlic sprowadzano też ukraińskąprasę.Do końca lat osiemdziesiątych nie prowadzononatomiast w ogóle działalności wydawniczej.Tabela 5. Liczba prenumeratorów „Naszego Słowa”na Dolnym Śląsku w latach 1978–1983województwo 1978 1979 1980 1982 1983jeleniogórskielegnickiewałbrzyskiewrocławskie132551495102521590133271585821099092216117razem 377 367 440 317 353Źródło: AZUP-ZG, Akta nieuporządkowane, Сіткапередплатників «Нашого слова» (dokumentluźny).W celu usprawnienia działalności przy kołachUTSK tworzone były czasami sekcje zajmujące sięposzczególnymi dziedzinami, np. sekcje teatralne,recytatorskie, chóry itd. W praktyce podział takinie przynosił zamierzonego efektu 227 , chyba żedaną sekcją kierował instruktor na etacie (opłacanyprzez odpowiedni wydział kultury) lub zapalonyspołecznik.Na Dolnym Śląsku występowały także zespołyUTSK z innych województw oraz sporadyczniezespoły z USRR (te jednak przyjeżdżały wówczasna zaproszenie instytucji polskich, często w ramachdni „zaprzyjaźnionego miasta” – miastem,z którym utrzymywał kontakty Wrocław byłoZaporoże) 228 . UTSK z kolei było organizatoremwielu przeglądów ukraińskich zespołów amatorskich,głównie we Wrocławiu i Legnicy. Okazjądo nich były najczęściej zbliżające się przeglądycentralne, które począwszy od 1967 r. odbywałysię w cyklu dwuletnim (początkowo w Sanoku,Kętrzynie, później w Warszawie, Koszalinie, a od1983 do 1993 r. w Sopocie; obecnie jako FestiwaleKultury Ukraińskiej są organizowane w Przemyślulub Sopocie przez Związek Ukraińców w Polsce).Na Dolnym Śląsku niejednokrotnie gościł teżreprezentacyjny chór UTSK „Żurawli”, któregoczłonkami bywały też osoby z terenu województwawrocławskiego 229 .Ukraińskie zespoły amatorskie, poza wyjątkami,występowały tylko przed publicznością ukraińską.Jedną z przyczyn tego faktu była z pewnością niechęćczęści społeczeństwa do Ukraińców, któramanifestowała się niekiedy właśnie podczas występówukraińskich zespołów, tak jak np. podczasFestiwalu Pieśni w Bolesławcu 5 marca 1961 r.,kiedy to na występujących Ukraińców posypałysię z sali obraźliwe wyzwiska 230 .Na Dolnym Śląsku nie istniała żadna organizacjazrzeszająca ukraińskich literatów, jednak trzech(nie wymienionych z nazwiska) spośród nich

63należało do istniejącego przy UTSK ZrzeszeniaLiteracko-Artystycznego 231 .Działalność kulturalna UTSK niejednokrotniebyła także przedmiotem posiedzeń Komisji Narodowościowejprzy KW PZPR we Wrocławiu 232 .Brali w nich udział także zaproszeni przedstawicieleTowarzystwa. Innym forum, na którymporuszano problemy ukraińskiej (czy ogólniemniejszościowej) kultury, były systematycznenarady-seminaria organizowane przez KN przyKW PZPR we Wrocławiu wraz z Urzędem SprawWewnętrznych Prezydium WRN od drugiej połowylat sześćdziesiątych. Do 1974 r. zorganizowanotakich narad dziewięć 233 .Biorąc pod uwagę wszelkie trudności, na jakienapotykali działacze UTSK czy to we własnymśrodowisku, czy też u władz oświatowych województwa234 należy stwierdzić, iż mimo niekiedybardzo ostrej krytyki ze strony np. „NaszegoSłowa”, to właśnie im należy przypisać inicjatywęw uruchamianiu nowych punktów nauczaniajęzyka ukraińskiego, szkół z tym językiem, wyszukiwaniunauczycieli, organizowaniu kursówmetodycznych itp. 235 Działacze ukraińscy zdawalisobie sprawę z niedoskonałości nauczania językaukraińskiego w punktach nauczania. Mogą o tymzaświadczyć choćby próby zorganizowania szkołypodstawowej z ukraińskim językiem nauczaniaw Legnicy 236 , a także co istotniejsze, próby wprowadzeniaobowiązku nauki języka ukraińskiegodla dzieci ukraińskich. Postulat taki został sformułowanyjuż podczas konferencji organizacyjnejUTSK w Lubinie 7 października 1956 r., pojawiałsię także w latach późniejszych 237 . Nie wykorzystanonatomiast bardzo istotnego punktu z zarządzeniaministra oświaty z 12 grudnia 1959 r., któreregulowało tę kwestię aż do lat osiemdziesiątych.Mówiło się w nim o tym, że po zgłoszeniu dzieckana nauczanie języka ukraińskiego staje się on dlaniego przedmiotem obowiązkowym 238 .Poza UTSK praktycznie do końca lat osiemdziesiątychna Dolnym Śląsku nie istniała żadnaorganizacja zrzeszająca ludność ukraińską mimo,iż podejmowane były próby utworzenia takowych.Jeszcze w 1957 r. działający aktywnie we wrocławskimkole UTSK studenci (szczególnie kierunkówtechnicznych) planowali utworzenie własnejspółdzielni budowlanej lub cegielni 239 , a takżewłasnej organizacji studenckiej 240 . Na początkulat sześćdziesiątych SB ze Złotoryi podejrzewałaMichała Jacenika o próbę zorganizowania ZwiązkuUkraińskiej Młodzieży 241 . O próbę zorganizowaniaw latach 1965–1967 „nielegalnej organizacji rekrutującejsię z młodzieży ukraińskiej” (co prawda naterenie Sanoka) był podejrzany jeden z nauczycieliIV LO w Legnicy Jan Śpiwak 242 .W połowie lat siedemdziesiątych przesłana zostałana Zachód odezwa sygnowana przez UkraińskąGrupę Helsińską w Polsce. SB podejrzewałao jej autorstwo Leona Gala 243 . Nie posiadamy niestetywięcej informacji na ten temat, ale warto w tymmiejscu przypomnieć, że w początkach 1976 r. Galwystosował pismo do władz polskich, utrzymanew podobnej, jak cytowane pisma z 1971 r., konwencji.Formalnie był to głos obywatelski w trwającejdyskusji na temat zmian w konstytucji PRL. Zawierałoono propozycję dodania artykułów „o prawachmniejszości zamieszkujących PRS” [PolskąRepublikę Socjalistyczną – jak proponował L. Galnazwać państwo polskie], w tym „proporcjonalnymudziale przedstawicieli mniejszości w ciałachustawodawczych i administracji”, analogicznie dopraw mniejszości w NRD, Jugosławii, Rumuniii WRL. Gal podawał przykłady dyskryminacyjnychdziałań władz polskich wobec Ukraińców poII wojnie światowej: akcję „Wisła” i obóz w Jaworznie244 . W latach dziewięćdziesiątych osobiściepoznałem L. Gala i pamiętam, że w sporządzanychprzez niego w tym czasie różnych pismachi odezwach chętnie powoływał się na działalnośćw Grupie. Nie wiem, na ile była to działalnośćsformalizowana. Podobnie nie wiadomo, jakiegocharakteru miały zarejestrowane przez SB kontaktypomiędzy figurantami sprawy „Żurawie”(nauczyciele IV LO w Legnicy) 245 a przedstawicielamipolskiej opozycji tym bardziej, że wśródosób, z którymi rzekomo mieli się Ukraińcyporozumiewać, był Leszek Moczulski, uznanyw 2005 r. przez Sąd Lustracyjny RP za tajnegowspółpracownika SB.W połowie lat osiemdziesiątych powstała weWrocławiu – dokładniej w kwietniu 1986 r. (podobniejak w wielu miastach Polski) ukraińska sekcjaStudenckiej Grupy Aktywności przy OgólnopolskiejRadzie Kultury ZSP 246 . Jednym z jej liderówbył Bogdan Pecuszok. Formami działalnościpodejmowanej przez studentów, głównie PolitechnikiWrocławskiej i Uniwersytetu Wrocławskiego,z czasem również Akademii Ekonomicznej, byłoprzede wszystkim organizowanie imprez młodzieżowychprzy okazji spotkania porajdowego,otrzęsin itp. Próbowano również sił w promowaniusztuki młodych Ukraińców z Polski, czego przykłademmoże być wystawa prac A. Maruszeczkiwe wrocławskiej galerii „W Pasażu” w 1987 r. 247Krytyczną opinię o działalności wrocławskichstudentów wyraził ich warszawski kolega, RomanKryk (brat księdza Piotra Kryka), dla którego weРідна мова

64Рідна моваWrocławiu w zasadzie nic się nie działo, a ponadtobył on ostoją indywidualistów 248 .Prawdziwy przełom w tworzeniu się nowychorganizacji przyniosły lata 1989–1991, kiedy tow kilku miejscowościach Dolnego Śląska (m. in.Wrocław, Legnica) powstawały koła takich organizacji,jak: Zjednoczenie Łemków, UkraińskieTowarzystwo Lekarskie, Związek Ukraińskiej MłodzieżyNiezależnej, Płast (organizacja skautowska),Studenckie Koło Ukrainoznawcze UniwersytetuWrocławskiego.PRZYPISY1 М. Трухан, Українці в Польщі після Другої світовоївійни, New York 1990, s. 43–44.2 IPN Wr., 024/8043, t. 1, k. 73–74.3 I. Dechtiarenko zaliczył ją w poczet inicjatorówdziałań kulturalno-oświatowych we Wrocławiu; por.:І. Дехтяренко, Вроцлавське УСКТ [w:] «Українськийкалендар», Warszawa 1966, s. 111.4 В. Шост, Лемки не хотіли миритися з національнимнебуттям (початки суспільного та національноговідродження на Долішньому Шлеську – 1955–1956рр.) [w:] «Український альманах» 1996, pod red.S. Zabrowarnego, Warszawa 1996, s. 65; І. Дехтяренко,op. cit., s. 111.5 IPN Wr., 024/8043, t. 1, k. 156–159. Przy okazji przygotowańdo powstania Komisji nie zaniechano teżprzygotowania Spisu „obywateli ukraińskich”, tj.w rzeczywistości obywateli polskich narodowościukraińskiej mieszkających wówczas we Wrocławiu.Było to 67 osób; por.: APWr., Prezydium Rady Narodowejm. Wrocławia, 2255, k. 34, Spis obywateli ukraińskichzamieszkałych na terenie m. Wrocławia.6 В. Шост, op. cit., s. 66. Autor ten zapewne myli miesiące,gdyż w Archiwum Państwowym we Wrocławiuznajduje się protokół z zebrania Komisji z dnia 25października 1955, por.: APWr., Prezydium RadyNarodowej m. Wrocławia, 2255, k. 36, Protokół zzebrania Komisji Kulturalno-Oświatowej ds. ludnościukraińskiej przy PRN m. Wrocławia, 25 października1955.7 В. Шост, op. cit., s. 66.8 APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia,2255, k. 9–18; o komisjach w powiatach województwawrocławskiego: APWr., Prezydium WRN weWrocławiu, XVIII/281, k. 60–82.9 В. Шост, op. cit., s. 66.10 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/281,k. 82.11 APLg, Prezydium Powiatowej Rady Narodowej wLegnicy, 1154, Pismo z Prezydium WRN we Wrocławiudo Prezydium PRN w Legnicy z 3 listopada 1955,k. 6.12 APLg, Prezydium Powiatowej Rady Narodowej wLegnicy, 1154, k. 7, Protokół z narady ludności ukraińskiejw Legnicy z 25 listopada 1955.13 APLg, Prezydium Powiatowej Rady Narodowej wLegnicy, 1154, k. 8–9, 15, Protokół z narady ludnościukraińskiej w Legnicy z 25 listopada 1955; ibidem, k.19, Pismo PPRN w Legnicy do PWRN we Wrocławiu,27 stycznia 1956; ibidem, k. 20, Imienny wykaz członkówKomisji Kulturalno-Oświatowej dla ludnościukraińskiej; Ibidem, k. 21, Protokół z posiedzeniaKomisji kulturalno-oświatowej dla ludności ukraińskiej,26 kwietnia 1956.14 APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia,2255, k. 18.15 Ibidem, k. 9–18.16 Ibidem, k. 14.17 «Наше слово» 1956, nr 2, s. 3.18 S. Zabrowarny, Geneza i początki działalności UkraińskiegoTowarzystwa Społeczno-Kulturalnego [w:]„Zeszyty Naukowe Instytutu Nauk Politycznych UW”1991, z. 16, s. 134; Wydział Społeczno-AdministracyjnyPWRN we Wrocławiu zamówił 4 przedziały wpociągu do Warszawy; por.: APWr., Prezydium RadyNarodowej m. Wrocławia, 2255, k. 11.19 R. Drozd, I. Hałagida, Ukraińcy w Polsce 1944–1989.Walka o tożsamość (Dokumenty i materiały), Warszawa1989, s. 13–14.20 «Наше слово» 1956, nr 19, s. 1.21 «Наше слово» 1956, nr 2, s. 3.22 IPN Wr., 024/7796, t. 1, k. 4–27.23 IPN Wr., 024/8043, t. 1, k. 159.24 «Наше слово» 1956, nr 4, s. 7.25 A. Serednicki, Ukraińskie Towarzystwo Społeczno--Kulturalne, Warszawa 1976, s. 8.26 М. Трухан, op. cit., s. 69; dodatkową wskazówką sądane zawarte w sprawozdaniach prezydiów powiatowychrad narodowych z początku lat 60. mówiąceo spadku liczby członków i zamieraniu działalnościUTSK w woj. wrocławskim; por.: APWr., PrezydiumWRN we Wrocławiu, XVIII/285, k. 25, Informacja osytuacji ludności ukraińskiej i żydowskiej w woj.wrocławskim oraz pracy towarzystw społeczno--kulturalnych (1961).27 «Наше слово» 1957, nr 15, s. 5. Podaje się tu, że w 1957koło miejskie UTSK we Wrocławiu liczyło 75 osób.28 «Наше слово» 1986, nr 28, s. 3.29 Zarząd Powiatowy w Środzie Śl. został zlikwidowanyprzez ZW już w 1967, por.: APWr., Prezydium WRN weWrocławiu, XVIII/292, k. 69, Sprawozdanie opisowePPRN w Środzie Śl. wg formularza MSW 8 i MSW 9 za1967 z 15 marca 1968.30 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287,k. 44, Informacja PWRN we Wrocławiu o środowiskuukraińskim na terenie woj. wrocławskiego z 10września 1963.31 Koło zlikwidowane w 1967; por.: APWr., PrezydiumWRN we Wrocławiu, XVIII/292, k. 69, Sprawozdanieopisowe PPRN w Środzie Śl. wg formularza MSW 8i MSW 9 za 1967 z 15 marca 1968.32 Według źródła, z którego pochodzi informacja, Kołopowstało w 1964, chociaż pojawia się już w zestawieniuza 1963: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu,XVIII/290, k. 30.33 Koło powstało w 1956: APWr., Prezydium WRN weWrocławiu, XVIII/290, k. 15.34 W 1963 miało liczyć 23 członków; por.: APWr., PrezydiumWRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 13, OdpowiedźPPRN w Oleśnicy na zarządzenie Urzędu SprawWewnętrznych PWRN we Wrocławiu z 10 sierpnia1963.35 Koło zlikwidowane w 1967. APWr., Prezydium WRNwe Wrocławiu, XVIII/292, k. 69, Sprawozdanie opisowePPRN w Środzie Śl. wg formularza MSW 8 i MSW9 za 1967, 15 marca 1968.36 Koło powstało 4 listopada 1956. Według informacjiurzędowej miało jeszcze działać w 1963; por.: APWr,

65Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 5, OdpowiedźPPRN w Strzelinie na zarządzenie UrzęduSpraw Wewnętrznych PWRN we Wrocławiu z 10sierpnia 1963.37 «Наше слово» 1959, nr 4, s. 7. Koło zainicjowałodziałalność w październiku 1958. W 1959 otrzymałodo użytku jeden pokój w siedzibie TPPR. PrzewodniczącymKoła był wówczas Stasiw [brak imienia wźródle].38 Koło zlikwidowane w 1963; por.: APWr. PrezydiumWRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 44, InformacjaPWRN we Wrocławiu o środowisku ukraińskim naterenie woj. wrocławskiego z 10 września 1963.39 Koło zlikwidowane w 1963; por.: APWr. PrezydiumWRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 44, InformacjaPWRN we Wrocławiu o środowisku ukraińskim naterenie woj. wrocławskiego, 10 września 1963.40 AAN, KC PZPR, 237/XIV-147, k. 4, Pismo UTSK w Głogowiez 10 marca 1958.41 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/281, k.60, Protokół z narady Komisji kulturalno-oświatowejdo spraw ludności ukraińskiej w Górze Śl. z 7 lipca1956.42 IPN Wr., 051/483, k. 29–30, Charakterystyka kontrwywiadowczaKPMO w Złotoryi, 26 lutego 1958.43 «Наше слово» 1986, nr 28, s. 3.44 «Наше слово» 1991, nr 27, s. 1.45 В. Ідзьо, До історії однієї могили на Закерзонні,Львів 2003, s. 33.46 W latach 1960–1961 lokal należał do ZGS „SCh”,czynsz wynosił 5014 zł, co dla UTSK było bardzowysoką stawką, urządzenia sanitarne określonojako „prymitywne”, zaś lokal w całości jako „absolutnienienadający się do tych celów”; por.: APWr.,Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia, 1542, k.21, 23.47 APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia,1542, k. 21–23.48 APLg, Prezydium MRN w Legnicy, 549, k. 50.49 K. Pudło, op. cit., s. 99–100.50 В. Шост, op. cit., s. 64–70.51 AAN, KC PZPR, 237/XIV-147, k. 8, Pismo sekretarzaKomisji KC PZPR ds. Narodowościowych A. Sława dokomendanta głównego MO, gen. R. Dobieszaka, 10kwietnia 1958.52 IPN Wr., 024/8043, t. 2, k. 116, Notatka służbowa, 6lutego 1958; por.: K. Pudło, op. cit., s. 93. Autor podaje,że funkcję tę pełnił F. Śniżko. W istocie był onsekretarzem ZW UTSK; por. również: І. Дехтяренко,op. cit., s. 111.53 «Наше слово» 1957, nr 15, s. 5.54 R. Drozd, I. Hałagida, op. cit., s. 91–93, Pismo ZG UTSKdo Urzędu ds. Wyznań, 27 listopada 1956.55 «Наше слово» 1957, nr 8, s. 4.56 AAN, KC PZPR, 237/XIV-146, k. 11, Pismo PrezydiumUTSK we Wrocławiu do KC PZPR, luty 1957. Załącznikdo pisma opublikowany [w:] R. Drozd, I. Hałagida, op.cit., s. 101.57 J. Lovell, „Kompleksu ukraińskiego” ciąg dalszy, „ŻycieLiterackie” 1966, nr 12, s. 5.58 М. Трухан, op. cit., s. 57.59 R. Drozd, I. Hałagida, op. cit., s. 108.60 AAN, KC PZPR, 237/XIV-146, k. 45, Pismo przewodniczącegoZG UTSK S. Makucha do Komisji ds. Narodowościowych,25 maja 1957.61 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/35, WnioskiKomisji KC PZPR ds. Narodowościowych, s. 1.62 AAN, KC PZPR, 237/XIV-146, k. 52, Wnioski Komisji KCPZPR ds. Narodowościowych, czerwiec 1957.63 AAN, KC PZPR, 237/XIV-146, k. 69, Protokół z posiedzeniaPrezydium ZW UTSK we Wrocławiu, 18sierpnia 1957.64 Ibidem, k. 65.65 AAN, KC PZPR, 237/XIV-146, k. 110, Pismo ZW UTSKwe Wrocławiu do Sekretariatu KC PZPR, 7 grudnia1957.66 AAN, KC PZPR, 237/XIV-147, k. 8–9, Notatka o przewodniczącymZarządu Wojewódzkiego UTSK weWrocławiu, tow. Szoście Bazylim, kwiecień 1958.67 Ibidem, k. 8. Podobną w treści ocenę działań ZarząduWojewódzkiego za lata 1956–1958 przedstawionow informacji o środowisku ukraińskim z 1963: „[...]W latach 1956–1958 w Towarzystwie działała licznagrupa, która swą działalnością wykraczała pozaramy statutowego programu UTSK, chciała zmienićTowarzystwo w jakąś nową organizację polityczną ozabarwieniu nacjonalistycznym. Widząc, że nie udasię jej wykorzystać szyldu Towarzystwa dla swychpoczynań, działacze ci wycofali się z aktywnegoudziału w pracach UTSK i przeważnie przestali byćczłonkami Towarzystwa [...]”; por.: APWr., PrezydiumWRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 45.68 М. Трухан, op. cit., s. 69, 205.69 A. Sław, Niektóre głosy wymagają odpowiedzi, «Нашеслово» 1959, nr 51, s. 7.70 A. Sław, op. cit.; por.: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu,XVIII/285, k. 25, Informacja o sytuacji ludnościukraińskiej i żydowskiej w woj. wrocławskim orazpracy towarzystw społeczno-kulturalnych, 1961.71 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287,k. 18, Odpowiedź PPRN w Oławie na zarządzenieUrzędu Spraw Wewnętrznych PWRN we Wrocławiuz 10 sierpnia 1963.72 В. Шост, op. cit., s. 68.73 IPN Wr., 032/571, t. 5, k. 391, Sprawozdanie za IVkwartał 1960 z rezultatów pracy operacyjnej pozagadnieniu wrogiej działalności bazy ukraińskiej,białoruskiej, NTS-u i innych..., 30 grudnia 1960.74 «Наше слово» 1958, nr 50.75 Od 1964. Wcześniej D. Bogusz (właściwe nazwisko:Ołeksa Snihur) był przewodniczącym Koła MiejskiegoUTSK we Wrocławiu – zastąpił tu J. Dechtiarenkę;por.: В. Ідзьо, op. cit., s. 26, 28–29.76 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Informacjao sytuacji mniejszości narodowych we Wrocławiuz 1961.77 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92, k. 326,Informacja o realizacji wytycznych przewodniczącegoPWRN we Wrocławiu z 7 listopada 1961; por.:XVIII/285, k. 1, Protokół z konferencji przedstawicielitowarzystw mniejszości narodowych DolnegoŚląska oraz przedstawicieli zainteresowanych radnarodowych zorganizowanej przez DepartamentPracy Kulturalno-Oświatowej i Bibliotek WydziałuKultury PWRN we Wrocławiu i RN m. Wrocławia,7 i 9 listopada 1961.78«Наше слово» 1958, nr 2, nr 3; 1969, nr 21.79 «Наше слово» 1959, nr 2, s. 6.80 «Наше слово» 1959, nr 9.81 «Український календар» 1984, s. 53–54; «Нашеслово» 1961, nr 2, s. 7; 1962, nr 42, s. 7; 1963, nr 12,s. 6.82 «Наше слово» 1962, nr 42, s. 7.Рідна мова

66Рідна мова83 A. Serednicki, Ukraińskie Towarzystwo Społeczno--Kulturalne, Warszawa 1976, s. 28.84 М. Шумада, Вроцлавська «Трембіта» [w:]«Український календар» 1971, Warszawa 1971,s. 86.85 Аннали Лемківщини, s. 148.86 «Наше слово» 1959, nr 9; «Український календар»1984, s. 51; М. Трухан, op. cit., s. 345.87 AZUP-ZG, Akta nieuporządkowane, Artystycznezespoły wokalno-muzyczne, zestawienie z dnia 10stycznia 1969.88 «Наше слово» 1973, nr 7, s. 7; 1974, nr 13, s. 2.89 «Наше слово» 1960, nr 16.90 «Наше слово» 1959, nr 7, s. 6.91 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92, k. 313,Informacja o realizacji wytycznych przewodniczącegoPWRN we Wrocławiu z 7 listopada 1961.92 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/290,k. 53.93 «Наше слово» 1956, nr 17, s. 1.94 Аннали..., s. 148.95 Ukraińcy w Polsce. Kalendarium. Dokumenty. Informacje,red. M. Czech, Warszawa 1993, s. 90.96 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/90, k. 213,Pismo ZW UTSK we Wrocławiu do KOS we Wrocławiu,w sprawie bazy lokalowej dla IV LO w Legnicy,1965; ibidem, k. 215, Pismo ZW UTSK we Wrocławiudo PWRN we Wrocławiu, w sprawie bazy lokalowejdla IV LO w Legnicy; APWr., KW PZPR we Wrocławiu,74/XIV/17, Ocena..., s. 8–9.97 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92, k. 29;APWr., KW PZPR we Wrocławiu, Pismo z PrezydiumWRN we Wrocławiu do MSW z 29 kwietnia 1969,s. 14.98 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/93, k. 2,Petycja ZW UTSK we Wrocławiu o otwarcie szkoły wm. Sambórz w roku szkolnym 1960/1961.99 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/93, k. 363,Pismo ZW UTSK we Wrocławiu w sprawie otwarciapunktu nauczania w Legnickim Polu i Mikołajowicach,4 czerwca 1969.100 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/90,k. 213, 215.101 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/90,k. 91.102 APLg, Prezydium PRN w Lubinie, 663, k. 8, Pismo zKOS we Wrocławiu do Inspektoratu Oświatowegow Lubinie z 14 stycznia 1960.103 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/285,k. 112.104 APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia,2255, k. 23.105 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/18, Ocenasytuacji politycznej w organizacji wojewódzkiejUTSK z 1967/1968, s. 9–10.106 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/18, PismoPrezydium RN m. Wrocławia do MSW DepartamentSpołeczno-Administracyjny (tajne, egz.numerowane) z 2 maja 1968, s. 9–10; Pismo z 29IV 1969 (tajne) z PWRN do MSW Dep. Społeczno--Administracyjny (sprawozdanie za 1967), s. 9–10.107 В. Ідзьо, op. cit., s. 32.108 «Український календар», Варшава 1969, s. 67.109 IPN Wr., 053/1479, t. 6, k. 209–210; por. również: IPNWr., 024/804, t. 2.110 Аннали Лемківщини, cz. 4, New York 1984, s.137–143. Pismo do IV Zjazdu PZPR wystosowałorównież gdańskie Koło UTSK; por.: «ВісникЗакерзоння» 2001, nr 1–2, s. 44.111 Аннали Лемківщини, op. cit., s. 170–171.112 Autor (autorzy?) pisma wyszli z założenia, że mniejszośćukraińska stanowi właśnie ok. 0,5% ludnościPolski.113 Аннали Лемківщини, op. cit., s. 148–150.114 Ibidem, s. 189–192.115 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Ocenasytuacji politycznej w środowiskach mniejszościnaro dowych (październik 1973), s. 9.116 IPN Wr., 024/8396, k. 7.117 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Ocenasytuacji politycznej w środowiskach mniejszościnaro dowych (październik 1973), s. 194.118 «Наше слово» 1972, nr 1, s. 6.119 APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia,2252, k. 1.120 «Наше слово» 1972, nr 9, s. 1.121 APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia,2252, k. 16.122 «Наше слово» 1972, nr 1, s. 1.123«Наше слово» 1972, nr 2, s. 2.124 Ibidem.125 Ibidem, s. 9.126 Do grona współautorów pismo łemkowskie „Watra”zaliczyło: P. Gandżę, L. Bubniaka, A. Bubniaka,L. Piecha, J. Krynickiego, P. Dzwinkę i D. Stefanowskiego;por. «Ватра» 1997, nr 4, s. 3.127 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Ocenasytuacji..., s. 9–10.128 Ibidem, s. 8–9.129 «Наше слово» 1974, nr 13, s. 2.130 «Наше слово» 1973, nr 17, s. 4; nr 25, s. 5–6.131 IPN Wr., 054/1084, k. 2, Meldunek operacyjny, 18marca 1976.132 «Наше слово» 1957, nr 15, s. 5; Koło miejskie liczyłow 1957 75 osób.133 М. Трухан, op. cit., s. 70.134 AZUP-Wr., akta nieuporządkowane, Protokołyz posiedzeń Zarządu Koła UTSK we Wrocławiu1976–1982.135 «Наше слово» 1982, nr 8, s. 1.136 «Наше слово» 1980, nr 29, s. 4.137 AZUP-Wr., akta nieuporządkowane, Protokołyposiedzeń Zarządu Koła UTSK we Wrocławiu1976–1982, Pismo nr 377/80 z 25 VI 1980 z ZG UTSKdo ZK UTSK we Wrocławiu.138 «Наше слово» 1980, nr 29, s. 4.139 AZUP-Wr., akta nieuporządkowane, Protokołyz posiedzeń Zarządu Koła UTSK we Wrocławiu1976–1982.140 «Наше слово» 1985, nr 10.141 «Наше слово» 1988, nr 11, s. 4.142 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287,k. 46, Informacja PWRN we Wrocławiu o środowiskuukraińskim na terenie woj. wrocławskiego, 10września 1963.143 IPN Wr., 053/715, t. 1, k. 38.144 IPN Wr., 053/715, t. 2, k. 71–72.145 І. Дехтяренко, op. cit., s. 112.146 IPN Wr., 051/483, k. 38–39, Pismo KPMO w Złotoryido KWMO we Wrocławiu, 1 października 1964; k. 42,Okólnik Wydziału III KWMO we Wrocławiu w spra-

67wie aktualizacji charakterystyki kontrwywiadowczej„po zagadnieniu nacjonalizmu ukraińskiego”;k. 45, Sprawozdanie kwartalne KPMO w Złotoryi,25 września 1961, k. 50, Sprawozdanie kwartalneKPMO w Złotoryi za I kw. 1961, 20 marca 1961.147 APLg, KW PZPR w Legnicy, 1032, k. 3, Informacjao działalności kół UTSK z terenu województwalegnickiego [1977].148 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/281,k. 66, Sprawozdanie opisowe PPRN w Jaworze zdziałalności wśród grup narodowościowych za1956 (1 stycznia – 5 grudnia 1956).149 М. Трухан, op. cit., s. 150.150 «Наше слово» 1961, nr 32, s. 6; «Українськийкалендар» 1984, s. 54–55. Zespół wystawił w1969/1970 Łemkiwśke wesillia w Legnicy, Wrocławiu,Liścu, Gromadce i Jaroszówce.151 Г. Боярський, 15 років УСКТ [w:] «Українськийкалендар» 1971, Warszawa 1971, s. 69.152 «Наше слово» 1972, nr 12, s. 2.153 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/93,k. 234; «Наше слово» 1961, nr 7, s. 6.154 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292,k. 53, Sprawozdanie opisowe PPRN w Wołowie zzakresu spraw narodowościowych za 1967.155 IPN Wr., 022/355, k. 214, Informacja od k. o. „MJ” z14 października 1976.156 IPN Wr., 024/8396, k. 85.157 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292,k. 53, Sprawozdanie opisowe PPRN w Wołowie zzakresu spraw narodowościowych za 1967.158 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92, k.310, Informacja PPRN w Wołowie o realizacji wytycznychprzewodniczącego PWRN we Wrocławiuz 7 listopada 1961 w sprawie zadań rad narodowychna odcinku pracy z ludnością niepolską.159 «Наше слово» 1961, nr 47, s. 6.160 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/291, k.26–30, Sprawozdanie PMRN w Legnicy za 1966.161 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/257, k.8, Pismo PMRN w Legnicy do PWRN we Wrocławiu,29 grudnia 1969.162 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/257,k. 16, Protokół z kontroli działalności Koła MiejskiegoUkraińskiego Towarzystwa Społeczno--Kulturalnego w Legnicy przeprowadzonej przezz-cę kierownika WSW PMRN w Legnicy, 9 grudnia1970.163 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292,k. 25, Sprawozdanie opisowe z zakresu spraw narodowościowychza 1967 WSW PMRN w Legnicy.164 «Наше слово» 1969, nr 1, s. 6.165 Ibidem.166 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/257,k. 28–33.167 H. Machul, Śladem krzywd, „Słowo Polskie” 1957, nr22, por.: Wspomnienia Andrzeja Sokacza [w:] Mniejszośćw warunkach zagrożenia. Pamiętniki Łemków,red. W. Sitek, Wrocław 1996, s. 132.168 «Наше слово» 1963, nr 12, s. 6; 1963, nr 38, s. 6.169 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292, k.25, Sprawozdanie opisowe WSW PMRN w Legnicyz zakresu spraw narodowościowych za 1967.170 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/257,k. 8, Pismo PMRN w Legnicy do PWRN we Wrocławiu,29 grudnia 1969. W krótkiej charakterystycenowego przewodniczącego napisano: „Jan Śpiwak[...] Cechuje go wysoki poziom wyrobienia społecznegoi politycznego. W środowisku ukraińskim, azwłaszcza wśród młodzieży cieszy się poważaniemi szacunkiem. [...]”.171 APLg, Prezydium MRN w Legnicy, 549, k. 5–6, Pismoz PPRN w Legnicy do PWRN we Wrocławiu z 29grudnia 1969.172 «Наше слово» 1962, nr 13.173 С. Павук, Нове правління в Лігниці, «Наше слово»1969, nr 1, s. 6.174 APLg, Prezydium MRN w Legnicy, 549, k. 5–6,Sprawozdanie Prezydium PRN w Legnicy z zakresuspraw narodowościowych za 1968.175 APLg, Prezydium MRN w Legnicy, 549, k. 35–36,Sprawozdanie Prezydium PRN w Legnicy z zakresuspraw narodowościowych za 1969; ibidem, k. 72,Sprawozdanie Prezydium PRN w Legnicy z zakresuspraw narodowościowych za 1970.176 «Наше слово» 1986, nr 18, s. 8.177 «Наше слово» 1962, nr 15, s. 7; por.: APLg, PrezydiumMRN w Legnicy, 549, k. 73, SprawozdaniePrezydium PRN w Legnicy z zakresu spraw narodowościowychza 1970.178 IPN Wr., 022/355, k. 184.179 IPN Wr., 022/355, k. 28, Uzupełnienie do planuprzedsięwzięć operacyjnych z 22 marca 1976 dot.sprawy operacyjnego sprawdzenia „Żurawie”, 30czerwca 1976.180 IPN Wr., 022/355, k. 185.181 APLg, KW PZPR w Legnicy, 1032, k. 4–5, Informacjao działalności kół UTSK z terenu województwalegnickiego [1978].182 IPN Wr., 022/355, k. 69, Meldunek operacyjny dosprawy „Żurawie”, 18 lutego 1981.183 «Український календар» 1983, Warszawa 1983,s. 62, 64.184 «Український календар» 1986, Warszawa 1986,s. 91.185 «Наше слово» 1957, nr 15, s. 5.186 «Наше слово» 1991, nr 27 s. 1.187 М. Трухан, op. cit., s. 150.188 APLg, KW PZPR w Legnicy, 1032, k. 4, Informacjao działalności kół UTSK z terenu województwalegnickiego [1978].189 «Наше слово» 1956, nr 17, s. 1.190 IPN Wr., 032/547, k. 2–8, Pismo KPMO w Lubiniedo KWMO we Wrocławiu w sprawie imiennegowykazu członków UTSK, 13 grudnia 1957.191 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k.46, Informacja o środowisku ukraińskim na tereniewoj. wrocławskiego, 10 września 1963.192 «Наше слово» 1973, nr 19, s. 6.193 «Наше слово» 1986, nr 18, s. 1.194 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Sprawozdaniez zakresu stowarzyszeń narodowościowychi spraw nar. za 1970, b. pag.195 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/257,k. 12.196 «Наше слово» 1973, nr 19, s. 6.197 М. Трухан, op. cit., s. 344.198 «Наше слово» 1986, nr 34, s. 1.199 М. Трухан, op.cit., s. 34.200 «Наше слово» 1986, nr 18, s. 4.201 APLg, KW PZPR w Legnicy, 1032, k. 3–5, Informacjao działalności kół UTSK z terenu województwalegnickiego [1978].202 «Наше слово» 1986, nr 18, s. 4.Рідна мова

68Рідна мова203 На землі чужосторонській, red. S. Zabrowarny,Warszawa 2001, s. 69–70.204 APLg, KW PZPR w Legnicy, 1032, k. 4, Informacjao działalności kół UTSK z terenu województwalegnickiego [1978].205 IPN 032/571, t. 2, k. 239.206 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k.43, Informacja PWRN we Wrocławiu o środowiskuukraińskim na terenie woj. wrocławskiego, 10września 1963.207 Ibidem, k. 51.208 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287,k. 5, Odpowiedź PPRN w Strzelinie na zarządzenieUrzędu Spraw Wewnętrznych PWRN we Wrocławiuz 10 sierpnia 1963.209 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k.46, Informacja PWRN we Wrocławiu o środowiskuukraińskim na terenie woj. wrocławskiego, 10września 1963.210 Relacja ustna Rościsława Żerelika w dniu 5 marca2005. Podał on również, że pełna nazwa jednostkiUTSK w Środzie brzmiała: „Zarząd Powiatowy UTSKw Środzie Śl. z siedzibą w Szczepanowie”.211 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/288,k. 32.212 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/290, k.53: „[...] Brak inteligencji w stowarzyszeniu, czynijego działalność sprowadzającą się do spełnianiafunkcji czysto administracyjnych [...]”.213 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292,k. 69, Sprawozdanie opisowe PPRN w Środzie Śl.za 1967 wg formularza MSW 8 i MSW, 15 marca1968.214 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/291, k.55–58, Sprawozdanie PPRN w Trzebnicy za 1966.215 «Наше слово» 1959, nr 41, s. 7.216 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92, k.310–311, Informacja PPRN w Wołowie o realizacjiwytycznych przewodniczącego PWRN we Wrocławiuz 7 lipca 1961 w sprawie zadań rad narodowychna odcinku pracy z ludnością niepolską.217 IPN Wr., 054/904, k. 1, Notatka informacyjna, 14listopada 1978.218 K. Pudło, op. cit., s. 96.219 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92,k. 326.220 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/290, k.53, Informacja PWRN we Wrocławiu o środowiskuukraińskim na terenie woj. wrocławskiego, 10września 1963.221 Ibidem, k. 43.222 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/289, k.143–144, Ocena sytuacji i stanu pracy politycznejwśród mniejszości narodowych na terenie woj.wrocławskiego, 10 grudnia 1964.223 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92, k.308, Informacja PPRN w Wołowie o realizacji wytycznychprzewodniczącego PWRN we Wrocławiuz 7 lipca 1961 w sprawie zadań rad narodowych naodcinku pracy z ludnością niepolską; М. Трухан, op.cit., s. 68.224 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/290,k. 53.225 М. Трухан, op. cit., s. 348.226 «Наше слово» 1986, nr 18, s. 1, 4.227 «Наше слово» 1959, nr 9.228 «Наше слово» 1956, nr 10, s. 6; 1958, nr 24; 1974;nr 43, s. 6.229 М. Трухан, op. cit., s. 163.230 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/285,k. 116.231 Z. Wierzbicki, Awans społeczno-kulturalny ludnościukraińskiej w PRL, „Lud” 1974, t. LXVIII, s. 15.232 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/18; «Нашеслово» 1959, nr 51, s. 6.233 «Наше слово» 1969, nr 12, s. 1–2; 1974, nr 43, s. 6.234 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, InformacjaKomisji ds. Narodowościowych przy KW osytuacji wśród mniejszości narodowościowych z1957, s. 2; Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/93,k. 6, 15; М. Трухан, op. cit., s. 141.235 «Наше слово» 1956, nr 4; 1957, nr 8, s. 4; APWr.,Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/93, k. 2, 363;KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Ocena sytuacji...,s. 8–9; AZUP-Wr., Sprawozdanie z działalności KołaUTSK we Wrocławiu 26 IV 1975 – 31 XII 1977.236 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/91,k. 146.237 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Ocena...,s. 8–9.238 М. Трухан, op. cit., s. 144.239 «Наше слово» 1957, nr 15, s. 5.240 М. Трухан, op. cit., s. 84.241 IPN Wr., 051/483, k. 7.242 IPN Wr., 022/355, k. 121.243 IPN Wr., 024/8043, t. 2, k. 104.244 Аннали Лемківщини, op. cit., s. 195–198.245 IPN Wr., 022/355, k. 56.246 «Зустрічі» 1986, nr 3, s. 2.247 «Зустрічі» 1987, nr 12.248 Р. Крик, Вроцлав і 78 метрів вежі на церкві св.Хреста, «Зустрічі» 1986, nr 4.

Закони, закони...69Dziennik Ustaw Nr 131 10250 Poz. 1458Рідна мова1458ROZPORZĄDZENIE MINISTRA EDUKACJI NARODOWEJz dnia 4 października 2001 r.w sprawie przyjmowania osób niebędących obywatelami polskimi do publicznych przedszkoli,szkół, zakładów kształcenia nauczycieli i placówekNa podstawie art. 94a ust. G ustawy z dnia 7 września 1991 r. o systemie oświaty (Dz. U. z 1996 r. Nr 67,poz. 329 i Nr 106, poz. 496, z 1997 r. Nr 28, poz. 153 i Nr 141, poz. 943, z 1998 r. Nr 117, poz. 759 i Nr 162,poz. 1126, z 2000 r. Nr 12, poz. 136, Nr 19, poz. 239, Nr 48, poz. 550, Nr 104, poz. 1104, Nr 120, poz. 1268i Nr 122, poz. 1320 oraz z 2001 r. Nr 111, poz. 1194) zarządza się, co następuje:§ 1. Rozporządzenie określa:1) warunki i tryb przyjmowania osób niebędących obywatelami polskimi do publicznych przedszkoli,szkół, w tym szkół artystycznych, zakładów kształcenia nauczycieli i placówek.2) wysokość odpłatności za naukę w publicznych szkołach ponadgimnazjalnych, dotychczasowychszkołach ponadpodstawowych, szkołach artystycznych, zakładach kształcenia nauczycieli i placówkachoraz sposób wnoszenia opłat,3) sposób organizacji dodatkowej nauki języka polskiego oraz języka i kultury kraju pochodzenia,o których mowa w art. 94a ust. 4. i 5. ustawy z dnia 7 września 1991 r. o systemie oświaty,4) wysokość stypendium dla osób niebędących obywatelami polskimi, które korzystają z nauki jakostypendyści otrzymujący stypendium przyznane przez ministra właściwego do spraw oświaty i wychowania,oraz przypadki, w których stypendium może być obniżone lub zawieszone.§ 2. 1. Osoby niebędące obywatelami polskimi, zwane dalej „cudzoziemcami”, są przyjmowane:1) do przedszkoli, szkół podstawowych i szkół artystycznych – na warunkach i w trybie dotyczącychobywateli polskich, z zastrzeżeniem pkt. 2,2) do gimnazjów, szkół ponadgimnazjalnych, dotychczasowych szkół ponadpodstawowych, szkółartystycznych realizujących kształcenie ogólne, zakładów kształcenia nauczycieli i placówek, jeżeli:a) legitymują się zalegalizowanym świadectwem lub innym dokumentem stwierdzającym ukończenieszkoły za granicą, który uprawnia do podjęcia takiej nauki w kraju wydania, uznanym – zgodnie z odrębnymiprzepisami – za równoważne polskiemu świadectwu ukończenia odpowiedniej szkoły publicznej lubświadectwu dojrzałości, a także innymi dokumentami umożliwiającymi zakwalifikowanie cudzoziemcado odpowiedniej klasy lub na odpowiedni semestr.b) przedstawią zaświadczenie lekarskie stwierdzające brak przeciwwskazań do podjęcia naukiw danym typie szkoły.2. Dyrektor szkoły, zakładu kształcenia nauczycieli lub placówki przyjmuje i kwalifikuje cudzoziemca doodpowiedniej klasy lub na odpowiedni semestr na podstawie dokumentów, o których mowa w ust. 1.3. Jeżeli cudzoziemiec nie może przedłożyć dokumentów, o których mowa w ust. 1, lub gdy przyjmowanieuczniów do szkoły, zakładu kształcenia nauczycieli lub placówki odbywa się na podstawiepostępowania kwalifikacyjnego, zostaje on przyjęty do odpowiedniej klasy lub na odpowiedni semestrna podstawie przeprowadzonego egzaminu wstępnego, sprawdzianu wiedzy lub badania przydatnościalbo innych warunków określonych w odrębnych przepisach.§ 3. 1. Cudzoziemcy podejmujący naukę w szkołach, zakładach kształcenia nauczycieli lub placówkachna warunkach odpłatności wnoszą opłatę za każdy rok nauki w wysokości nie niższej niż planowany kosztkształcenia, która nie może wynosić mniej niż:

70Рідна мова1) w szkole ponadgimnazjalnej i dotychczasowej szkole ponadpodstawowej – równowartość 1200euro, z zastrzeżeniem pkt 2.,2) w szkole policealnej i szkole pomaturalnej oraz zakładzie kształcenia nauczycieli i placówce – równowartość1500 euro.– równowartość3) w szkole artystycznej:a) muzycznej i plastycznej 3000 euro,b) baletowej, sztuki cyrkowej, policealnej oraz pomaturalnej bibliotekarskiej i animatorów kultury– równowartość 4500 euro.2. W pierwszym roku nauki opłaty, o których mowa w ust. 1., podwyższa się o równowartość 200euro.3. Za okres nauki trwającej krócej niż rok szkolny opłatę nalicza się proporcjonalnie do faktycznegoczasu trwania nauki.§ 4.1. Wysokość opłat, o których mowa w § 3, ustala organ prowadzący szkołę, zakład kształcenianauczycieli lub placówkę.2. W przypadku trudnej sytuacji materialnej cudzoziemca, podejmującego naukę na warunkachodpłatności, organ prowadzący szkołę, zakład kształcenia nauczycieli lub placówkę, na wniosek cudzoziemcalub jego rodziców albo opiekunów, może obniżyć opłatę, o której mowa w § 3, lub zwolnićz niej całkowicie.§ 5. 1. Opłaty, o których mowa w § 3, wnoszone są za cały rok szkolny lub okres nauki trwającej krócejniż rok szkolny, w terminie do dnia rozpoczęcia nauki.2. W uzasadnionych przypadkach organ prowadzący szkołę, zakład kształcenia nauczycieli lub placówkęmoże przedłużyć termin wniesienia opłaty lub wyrazić zgodę na wniesienie opłaty w dwóch ratach, zapierwsze i drugie półrocze.3. Opłaty, o których mowa w § 3, wnoszone są na rachunek bieżący – subkonto dochodów organuprowadzącego szkołę, zakład kształcenia nauczycieli lub placówkę, w przeliczeniu na złote polskie wedługkursu średniego euro w Narodowym Banku Polskim w dniu wpłaty.4. Opłaty za naukę nie podlegają zwrotowi za rok szkolny lub okres nauki, w którym cudzoziemieczostał skreślony z listy uczniów lub słuchaczy albo zrezygnował z nauki, chyba że rezygnacja nastąpiłaz powodów zdrowotnych potwierdzonych zaświadczeniem lekarskim lub z innych ważnych przyczynlosowych.§ 6. 1. Dla cudzoziemców podlegających obowiązkowi szkolnemu, którzy nie znają języka polskiegoalbo znają go na poziomie niewystarczającym do korzystania z nauki, gmina organizuje w szkole lubplacówce dodatkową bezpłatną naukę języka polskiego w formie:1) kursu przygotowawczego, jeżeli do udziału w zajęciach zgłoszonych zostanie co najmniej 15 cudzoziemców,2) dodatkowych lekcji języka polskiego, jeżeli do udziału w zajęciach zgłoszonych zostanie mniej niż15 cudzoziemców.2. Cudzoziemiec może pobierać naukę języka polskiego w formach określonych w ust. 1. przez okresnie dłuższy niż jeden rok szkolny.3. Nauka prowadzona jest w wymiarze pozwalającym na opanowanie języka polskiego w stopniuumożliwiającym udział w obowiązkowych zajęciach edukacyjnych, nie niższym niż 2 godziny lekcyjnezajęć tygodniowo.4. Tygodniowy rozkład oraz wymiar godzin zajęć z języka polskiego ustala, w porozumieniu z gminą,dyrektor szkoły lub placówki, w której organizowana jest nauka języka polskiego.§ 7. 1. Zagraniczna placówka dyplomatyczna lub konsularna albo stowarzyszenie kulturalno-oświatowedanej narodowości mogą organizować w szkole naukę języka i kultury kraju pochodzenia cudzoziemców,jeżeli do udziału w tym kształceniu zgłoszonych zostanie co najmniej 15 cudzoziemców podlegającychobowiązkowi szkolnemu.2. Łączny wymiar godzin nauki języka i kultury kraju pochodzenia cudzoziemców, o której mowaw ust. 1., nie może przekroczyć 5 godzin lekcyjnych tygodniowo.3. Dyrektor szkoły ustala dni tygodnia i godziny, w których może odbywać się w szkole nauka językai kultury kraju pochodzenia cudzoziemców, o której mowa w ust. 1.

71§ 8. 1. Stypendium ministra właściwego do spraw oświaty i wychowania może być przyznane cudzoziemcowimiesięcznie do wysokości:1) dla uczniów szkół podstawowych, gimnazjów, szkół ponadgimnazjalnych, dotychczasowych szkółponadpodstawowych, szkół artystycznych oraz placówek – stanowiącej dwukrotność stypendiumPrezesa Rady Ministrów, o którym mowa w przepisach wydanych na podstawie art. 91. ust. 2. ustawy zdnia 7 września 1991 r. o systemie oświaty, z zastrzeżeniem pkt. 2.,2) dla uczniów szkół policealnych i szkół pomaturalnych, artystycznych szkół policealnych i szkółpomaturalnych bibliotekarskich i animatorów kultury oraz słuchaczy zakładów kształcenia nauczycieli– stanowiącej trzykrotność stypendium Prezesa Rady Ministrów, o którym mowa w pkt. 1.2. Stypendia, o których mowa w ust. 1., finansowane są z budżetu państwa z części, której dysponentemjest minister właściwy do spraw oświaty i wychowania.§ 9.1. Stypendium, o którym mowa w § 8, może być obniżone w przypadku, gdy cudzoziemiec:1) osiąga niezadowalające wyniki w nauce,2) otrzymał poprawną lub nieodpowiednią ocenę zachowania na świadectwie szkolnym.2. Stypendium, o którym mowa w § 8, może być zawieszone:1) jeżeli cudzoziemiec podał nieprawdziwe informacje, na podstawie których zostało mu przyznanestypendium,2) jeżeli cudzoziemiec nie otrzymał promocji do klasy programowo wyższej lub na semestr programowowyższy,3) jeżeli cudzoziemiec przebywa dłużej niż miesiąc poza granicami Rzeczypospolitej Polskiej,4) w okresie ferii letnich, z zastrzeżeniem ust. 3., 5., z innych ważnych przyczyn.3. Cudzoziemcy zamieszkali poza Europą mogą otrzymać stypendium w okresie ferii letnich, jeżeliprzebywają w Rzeczypospolitej Polskiej.§ 10.1. Dyrektor szkoły, zakładu kształcenia nauczycieli lub placówki informuje organ prowadzącyo liczbie cudzoziemców korzystających z nauki na warunkach dotyczących obywateli polskich oraz nawarunkach odpłatności, a także o liczbie cudzoziemców, o których mowa w § 6 ust. 1. i § 7 ust. 1.2. Informację, o której mowa w ust. 1., organ prowadzący szkołę, zakład kształcenia nauczycieli lubplacówkę przekazuje kuratorowi oświaty i ministrowi właściwemu do spraw oświaty i wychowania,a w przypadku szkoły i placówki artystycznej – również ministrowi właściwemu do spraw kulturyi ochrony dziedzictwa narodowego.§11. Rozporządzenie wchodzi w życie po upływie 14 dni od dnia ogłoszenia, z wyjątkiem 5 6 i 7, którewchodzą w życie z dniem uzyskania przez Rzeczpospolitą Polską członkostwa w Unii Europejskiej.Рідна моваMinister Edukacji Narodowej: E. Wittbrodt

72Рідна моваВерховна Рада України; Закон вiд 04.03.2004 № 1582-IVПро правовий статус закордонних українцівСтан документа: ЧиннийСистемний номер: 1582–15ЗАКОН УКРАЇНИПро правовий статус закордонних українців(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, № 25, ст. 343)Українська держава сприяє розвитку національної свідомості українців, які проживають заме жами України, зміцненню зв’язків з батьківщиною та поверненню їх в Україну. Відповідно достатті 12. Конституції України (254к/96-ВР) держава дбає про задоволення національно-культурнихі мовних потреб українців, які проживають за її межами.Стаття 1. Визначення термінівЗакордонний українець – це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства,а також має українське етнічне походження або є походженням з України;українське етнічне походження – це належність особи або її предків до української нації та визнаннянею України батьківщиною свого етнічного походження.Стаття 2. Національна комісія з питань закордонних українцівНаціональна комісія з питань закордонних українців (далі – Національна комісія) створюєтьсяпри Кабінеті Міністрів України.До складу Національної комісії входять представники центральних органів виконавчої влади,народні депутати України (за згодою), представники Адміністрації Президента України, а такожгромадських організацій, які опікуються питаннями закордонних українців, з правом дорадчогоголосу.Національна комісія приймає рішення про надання, відмову або припинення статусу закордонногоукраїнця.Заяви на отримання статусу закордонного українця подаються до закордонних дипломатичнихустанов України або безпосередньо до Міністерства закордонних справ України.Національна комісія розглядає заяви на отримання статусу закордонного українця у термін до90 днів з дня реєстрації заяви у Національній комісії та приймає рішення про надання або відмовуу наданні такого статусу.У разі позитивного рішення щодо надання статусу закордонного українця Національна комісія видаєособі посвідчення встановленого зразка, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

73У разі відмови у наданні статусу закордонного українця особі видається копія відповідного рішенняНаціональної комісії. У такому випадку за особою залишається право повторного зверненнящодо надання статусу закордонного українця до Національної комісії.Кабінет Міністрів України розробляє і затверджує програму повернення та облаштування закордоннихукраїнців в Україні. Верховна Рада України щорічно передбачає кошти для виконанняцієї програми в Державному бюджеті України.Рідна моваСтаття 3. Умови надання статусу закордонного українцяУмовами надання особі статусу закордонного українця є:1) українська самоідентифікація;2) українське етнічне походження або походження з України;3) письмове звернення щодо бажання мати статус закордонного українця;4) досягнення особою 16-річного віку;5) відсутність громадянства України.Українське етнічне походження або походження з України заявник підтверджує відповіднимидокументами або свідченнями громадян України, закордонних українців чи громадських організаційзакордонних українців.Стаття 4. Порядок надання статусу закордонного українцяОсоба, яка бажає набути статусу закордонного українця, подає письмову заяву про наданнястатусу закордонного українця: на території України – до Міністерства закордонних справ України,а за кордоном – до дипломатичних установ України за формою, встановленою Кабінетом МіністрівУкраїни.До заяви про надання статусу закордонного українця додаються:1) паспортний документ або документ, що його замінює;2) документи чи свідчення, які підтверджують українське етнічне походження або походженняз України, відповідно до частини другої статті 3. цього Закону.До документів може бути додано характеристику-клопотання громадської організації закордонногоукраїнця, членом якої є заявник.Положення про надання та оформлення посвідчення закордонного українця затверджуєтьсяКабінетом Міністрів України.Стаття 5. Посвідчення закордонного українцяПосвідчення закордонного українця є документом, що засвідчує цей статус, але не замінюєпаспорт.До посвідчення закордонного українця вносяться разом з фотокарткою такі дані:1) прізвище та ім’я чи імена;

74Рідна мова2) дата та місце народження;3) громадянство чи наявність статусу особи без громадянства;4) країна постійного проживання.Дані до посвідчення закордонного українця вносяться українською мовою.Вносити до посвідчення закордонного українця дані, не передбачені цією статтею, забороняється.Зразок посвідчення закордонного українця, порядок його надання, виготовлення та анулюваннявстановлюються Кабінетом Міністрів України.Посвідчення закордонного українця видається на 10 років з подальшою його перереєстрацією.Власник посвідчення закордонного українця відповідає за достовірність внесених до посвідченняданих. У разі зміни імені, прізвища, громадянства власник посвідчення протягом шести місяцівзобов’язаний повідомити про це Міністерство закордонних справ України або дипломатичнепредставництво чи консульську установу України за кордоном. У такому випадку особі видаєтьсянове посвідчення.У разі втрати посвідчення закордонного українця особі за її заявою Національна комісія видаєдублікат посвідчення.За оформлення посвідчення закордонного українця або його дубліката встановлюється плата,порядок стягнення і розмір якої визначаються Кабінетом Міністрів України.Стаття 6. Відмова у наданні статусу закордонного українцяПідставою для відмови у наданні статусу закордонного українця особі є:1) дії, вчинені особою, які суперечать інтересам національної безпеки України;2) подання завідомо неправдивих даних або підроблених документів для отримання відповідногостатусу;3) порушення інших вимог, передбачених Положенням про надання та оформлення посвідченнязакордонного українця, зазначених у статті 4. цього Закону.Стаття 7. Підстави припинення статусу закордонного українцяДія статусу закордонного українця припиняється:1) у разі подання особою відповідної заяви з дня її реєстрації у Національній комісії;2) у разі набуття закордонним українцем громадянства України;3) якщо цього статусу було набуто внаслідок подання завідомо неправдивих даних або підробленихдокументів;4) якщо протягом шести місяців з дня зміни імені, прізвища, громадянства або місця проживанняособа не повідомила про це Міністерство закордонних справ України або дипломатичну установуУкраїни за кордоном;

755) якщо особа вчинила дії, зазначені у статті 6. цього Закону.Рішення про припинення статусу закордонного українця може бути оскаржено у Національнійкомісії.Особа, статус закордонного українця стосовно якої було припинено згідно з пунктами 3. і 5.частини першої цієї статті, не має права на поновлення цього статусу.Рідна моваСтаття 8. Порядок в’їзду та перебування закордонного українця на території УкраїниВ’їзд в Україну та виїзд з України закордонних українців здійснюються відповідно до ЗаконуУкраїни «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (3929–12). При цьому закордонніукраїнці – громадяни держав, з якими Україна має візовий режим, мають право на безкоштовнеоформлення багаторазової візи для відвідання України без надання відповідного запрошеннятерміном дії на 5 років на підставі посвідчення закордонного українця.Закордонний українець може іммігрувати в Україну для постійного проживання за умови отриманняв установленому законом порядку дозволу на імміграцію для постійного проживання позамежами квот на імміграцію.Положення цієї статті поширюються також на подружжя закордонного українця та його дітейу разі їх спільного в’їзду та перебування на території України.Стаття 9. Права, свободи і обов’язки закордонних українцівЗакордонний українець, який перебуває в Україні на законних підставах, користується такимисамими правами і свободами, а також несе такі самі обов’язки, як і громадянин України, за винятками,встановленими Конституцією (254к/96-ВР), законами України чи міжнародними договорами,згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.Стаття 10. Правовий захист закордонного українцяЗахист основних прав і свобод людини і громадянина стосовно закордонних українців є невід’ємноючастиною зовнішньополітичної діяльності України.Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадовихосіб щодо вирішення питань, пов’язаних з перебуванням закордонного українця в Україні,можуть бути оскаржені в суді у встановленому законом порядку.Стаття 11. Гарантії задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонного українцяЗадоволення культурно-мовних, освітніх, інформаційних та інших потреб здійснюєтьсяв рамках національної концепції співпраці із закордонними українцями та на підставі спеціальноїнаціональної програми.Україна з метою задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонного українця:1) під час укладення міжнародних договорів передбачає забезпечення прав українських меншинза кордоном, створення оптимальних умов та можливостей для задоволення їхніх соціальних,культурно-освітніх, інформаційних та інших потреб;2) сприяє укладенню міжнародних договорів про співробітництво в галузях культури, освіти,соціального захисту, інформаційного забезпечення з урахуванням інтересів організацій закордоннихукраїнців;

76Рідна мова3) надає українським культурно-інформаційним центрам організаційну, методичну, технічну таіншу допомогу в місцях компактного проживання українців за кордоном;4) створює умови для радіомовлення та телевізійної трансляції програм з України на територіюкомпактного проживання українців за кордоном на підставі міжнародних угод, зокрема черезсупутниковий зв’язок та інші засоби комунікацій.За видатні заслуги перед Україною закордонний українець може бути нагороджений державниминагородами України та відзнаками Президента України в порядку, встановленому законодавствомУкраїни.Стаття 12. Сприяння благодійній діяльності закордонних українцівДержава в особі її органів влади гарантує і забезпечує захист передбачених законодавствомУкраїни прав та інтересів закордонних українців – учасників благодійництва та благодійної діяльності,заохочує здійснення такої діяльності.Стаття 13. Прикінцеві положення1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону:подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, які випливаютьіз цього Закону;прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчоївлади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.Президент України Л. КУЧМАм. Київ, 4 березня 2004 року№ 1582-IVIсторiя документа04.03.2004 – прийняття03.10.2004 – набуття чинностіПублiкацiї документа• Урядовий кур’єр вiд 03.04.2004 – № 63• Голос України вiд 06.04.2004 – № 64• Офіційний вісник України вiд 16.04.2004 – 2004 р., № 13, стор. 51, стаття 879• Відомості Верховної Ради України вiд 18.06.2004 – 2004 р., № 25, стор. 1035, стаття 343

Матеріали77Марко СирникМовні головоломкиабо спробуй прочитатиРідна моваАналогії, танграми, головоломки, лабіринти, загадки, задачі на спостережливість або просторове мислення– улюблені дітьми форми праці. Можемо їх теж використати в навчанні української мови. Зокрема в умовахпоселення, де форми навчання мусять бути і оригінальними, і атракційними – а водночас розвиваючи кмітливість,повинні теж вчити й мови. Саме для Вас декілька прикладів різних головоломок. Надіємось, що Вашідіти (а віримо, що й Ви самі) будете добре розважатись, пробуючи розв’язати деякі задачі. Приклади задачнаводимо за сайтом: http://www.mysl.lviv.ua/.Всього задач: 3.ТЕМА: НЕСТАНДАРТНЕ МИСЛЕННЯ НА ВЕРБАЛЬНОМУ РІВНІ7–9 РОКІВ2. Як ти гадаєш, що тут написано і якою мовою?1. a) Зліва на сердечку написані лише приголосні літери, а справа– лише голосні. Спробуй об’єднати приголосні з голосними так,щоб отримати змістовне питальне речення. Пошукай відповідь наце запитання. Може, знайдеш підказку десь зовсім поряд.б) У наступних завданнях слова уже не відділяються одне від одного.Спробуй тепер прочитати загадки та відгадати їх.

78Рідна мова3. **Починаючи з літери «З», прочитай назву відомої казки, яка зашифрованау цьому лабіринті.Всього задач: 1.Cпостережливість або помилки в малюнкахТЕМА: СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ. ЗАГАЛЬНА ОБІЗНАНІСТЬ5–7 РОКІВСидів собі художник Зажура і малював... І був він, як завжди, дуже засмучений – якусь важку думу думав– от і понамальовував. Ой лишенько, і помилок же наробив! Кінь із котячим хвостом, черепаха з курячимилапками... Стільки клопоту завдав. А малюнки мало не плачуть. Як же їм далі жити таким неправильним?Допоможи їм. Знайди помилку в кожному малюнку. Будь певен – допоможеш їм, і вони тобі колись у пригодістануть.1. Анаграми або чудасії в кав’ярніВсього задач: 6.ТЕМА: РОЗВИТОК КМІТЛИВОСТІ ТА ПРИШВИДШЕННЯТЕХНІКИ ЧИТАННЯ. ПРИКАЗКИ6–9 РОКІВНа окраїні Мовного королівства була собі кав’ярня. Слова приходили сюди погомоніти – щось розумнерозповісти або послухати. Столиків у тій кав’ярні було багато, але вони були маленькі – лише чотири словамогли поміститись навколо кожного. Зазвичай за столик сідали подібні слова. Друзям завжди є про що порозмовлятиміж собою. Одного разу в ніч на Андрія, коли трапляються різні чудасії, в кав’ярні було особливогамірно. Та раптом згасло світло. Стільці стали кружляти довкола столиків, мов діти на ковзанці, та ще й підстрибувати.Слова, мабуть, наперед знали цю гру.Слова так тішились, сміялись,Аж букви з них повисипались.

79Назад як-небудь вже складались.Всі весело і любо грались.А як з’явилось світло знов,То не впізнати вже основ.Всі букви зовсім заблудились,На АНАГРАМИ перетворились.Чудасії скінчилися, а перекручені слова залишилися та ще й попересідали за інші столики. Дорослі їх невпізнають. А ти спробуй. Постав літери на місце і знайди слово, яке заблудилось. Дивись, як це робитимеКметик. Он за тим столиком сидять словаГИРТЕЛВСОНЛШАРКЕПТКИКметик швидко здогадався, що це були слова ТИГР, ЛЕВ, СЛОН та ШКАРПЕТКИ. Звірі не носять шкарпетокі не мають про що з ними розмовляти.Дорослі такі перекручені слова називають АНАГРАМАМИ. Скажу тобі по-секрету: дорослі вважають такіслова хуліганами. Але ти ж знаєш, що це просто слова-пустуни і їм треба допомогти, бо ж інакше їх ніхто,крім дітей, не розумітиме. Отож до справи.Спробуй прочитати анаграми-приказки.1. Не лама бааб локотуп, та пилаку ропося.Рідна мова2. делоМоць ротип веоць, а ротип лодмоця і мас цявів.

80Рідна мова3. щераК сицяни в меніж, жін равежуль у біне.4. На те кащу в чірці, бощ ракась не рідмав.5. Як вокав не догуй, а нів суе в сіл дисявить.6. Онад джолаб ламо дему синонать.

81ТЕМА: НЕСТАНДАРТНЕ МИСЛЕННЯ.ЕВРИСТИЧНІ ЗАДАЧІ З СІРНИКАМИ7–11 РОКІВХіба ти міг коли-небудь подумати, що в звичайнісінькій сірниковій коробці живуть головоломки?Звичайно, вони не живуть там тоді, коли ми використовуємо сірники длязапалювання вогню. Але вони одразу поселяються у сірниковій коробці тоді, коли сірникиперестають бути звичайними сірниками, а перетворюються на цифри, слова чи фігури. Hевіриш? Тоді спробуй розв’язати наступні математичні головоломки і ти побачиш, що безкмітливості та математичних знань цього не можна зробити. Отож, сірникові головоломки.Рідна моваЗадачі на побудову фігурВсього задач: 6.7–8 РОКІВ1. З 10 сірників побудуй геометричну фігуру, площа якої дорівнює чотирьом площам квадрата,який можна викласти із 4 сірників.2. Як перекласти два сірники так, щоб із двох трикутників утворилосьтри?3. Забери чотири сірники так, щоб залишилосьп’ять трикутників.4. *Кметик написав число 100, використовуючи дев’ять сірників.Спробуй написати це число тими ж сірниками, алеіншим способом.5. *Переклади лише один сірник так, щоб ізхлопчачого імені ТОЛЯ утворилось жіночеім’я.

82Рідна мова6. Із 36 сірників викладено фігуру, яка нагадує спіраль. Перекладитри сірники так, щоб утворилися три квадрати.Всього задач: 2.МАТЕМАТИЧНІ ЗАГАДКИ1. ***Зрабовані яблукаЕроса, що надійшов раз сумний, запитала Кіпріда:«Що за журба долягла тобі, сину?» Він відповідає:«Кинулись, наче шалені, усі музи на мене й забралиЯблука, що я приніс у поділку аж із Гелікону.Кліо взяла п’яту частину, а дванадцяту ввімкнула Евтерпе,Восьму Талія взяла преподібна, а двадцяту тут жеХап Мельпомена, а дрянь Терпсіхора четвертую вкрала,Сьому захопила часть собі, знать, на придане Ерато,А Полігімнія, бач, захарпачила яблучок тридцять.Сто двадцять Уранія ще заграбала, а обтяженаСтрашенно Калліпа йшла, навантаживши яблучок триста.Ось я додому прийшов, ади, майже з пустими руками,Бо яблук лиш п’ятдесят мені всього лишили богині».Скільки яблук ніс Ерос і скільки з них забрала кожна з богинь?2. *Одна жінка винесла на базар продавати кури. Перший покупець купив у неї половину всіх курейі ще півкурки. Другий – половину з того, що у неї залишилось і ще півкурки. Третій покупець зробивтак само: забрав половину з того, що було, та ще півкурки. Після цього у жінки курей не залишилосьі вона задоволена пішла додому. Скільки курей винесла вона на продаж?Всього задач: 3.ПОСЛІДОВНОСТІ1. *Як лисиця та вовк рибу дiлилиВкрали лисиця з вовком риби багатенько, та й давай дiлитись.– Я не дуже тямущий у математицi, – каже вовк, – дiли ти, але так, щоб порiвну.– Ось тобi одна рибка, а менi двi, – каже лисичка.– Чи не замало?! – стривожився вовк.– Та нi, – каже лисичка, – слухай далi. Ось тобi три рибки...– Так можна, – заспокоївся вовк.– Менi 4, а тобi 5, менi 6, а тобi 7...

83Так дiлила лисичка рибку, щоразу збiльшуючи на одну рибину. Наостанку вона кинула собi 20рибин i на цьому риба закiнчилась. Вовк подумав, що лисиця чесно подiлила. А ти як гадаєш, у когобiльше риби i на скiльки?2. ***У Країнi Чудес на озерi ростуть водяні лiлiї, якiрозмножуються та ростуть настiльки швидко, щокожної доби площа поверхнi озера, яку вони займають,збiльшується вдвiчi. Вiдомо, що якщо спочаткубула лише одна лiлiя, то озеро буде повнiстю вкрителiлiями через 24 доби. Через скiльки дiб лiлiямивкриється все озеро, якщо спочатку було 4 лiлiї?Рідна мова3. ***У банку помістили одну бактерію, яка розмножувалась так швидко, що за одну секунду з однієїбактерії ставало дві. За 60 с наповнилась уся банка.а) Скільки бактерій стало у банці за 3 с? А за 4 с?б) У скільки разів збільшується кількість бактерій за 1 с?в) За скільки секунд цими бактеріями наповнилось півбанки?г) За скільки секунд банка наповниться, якщо в порожню банку помістили одразу дві такі бактерії?Подібність або недоречна появаВсього задач: 1.ТЕМА: ПОДІБНІСТЬ У СУТТЄВОМУ6–7 РОКІВHа кожній хмаринці малюнка усі предмети з однієї родини, а один – з іншої. Він прийшов без запрошення і невідчуває, що його поява тут недоречна. Шепни йому на вушко, що він помилився номером квартири, колийшов у гості. Може, він почує тебе. Лише вважай, не помилися, кому шепнути, бо розпадеться родина.1.

84Рідна моваПриклад:1. Лабіринтиабо як собаці добігтидо кісткиТЕМА: НАОЧНО-СХЕМАТИЧНЕМИСЛЕННЯВсього задач: 5.Ти ще маленький і, мабуть, не знаєш, що часто в житті людина блукає: або не знає, куди має йти,або сама не знає, що шукає, або знає, що шукає, але не може знайти, або бачить те, до чого хочедійти, та на її шляху виникають різні перешкоди. Треба докласти великих зусиль, щоб здолати тіперешкоди, а часом навіть треба повернутись назад і почати все спочатку. І лише дуже наполегливій сильні люди потрапляють туди, куди хотіли дійти. Там їх чекає винагорода за їхні зусилля.У кожного своя мета в житті. І треба вчитись прямувати лабіринтами життя до цієї мети.Як ти гадаєш, чого хоче собака, що на малюнку? Звичайно, вона хоче добігти до кістки. Ти ж знаєш,що собака має дивовижний нюх. Вона чує запах кістки. Дуже хочеться її знайти – аж слинка котиться,та от уже вкотре їй це не вдається. Щоразу перед нею стіна, яку ні обійти, ні перестрибнути.А запах манить і манить. Ти гадаєш, це так просто – не заблукати в лабіринті? Спробуй лишень сам.Ось тобі декілька лабіринтів:

851. Як заповнити стільники медом бджілці, якщов жодну комірку вона не може заповзати двічі?Рідна мова2. З’єднай лініями кола з однаковими цифрами,але зроби це так, щоб лінії не перетинались.3. У табличцi, що на малюнку, потрiбно пройти з їїверхнього лiвого кутка, де стоїть число 1, до нижньогоправого кутка, де стоїть число 4. Пересуватисьпри цьому можна лише праворуч або вниз. Знайдитакий шлях, щоб сума чисел у всiх клiтинках, в якихти побуваєш, дорiвнювала 14.4. Як пройти через троє воріт, щоб набрати 100очок?

86Рідна мова5. Як пройти через троє воріт, щоб набрати 120 очок?Всього задач: 6.Задачі на розташування предметів8–10 РОКІВ1. ***Сім монет розклади в два ряди так, щоб в одному ряді було п’ять монет, а у другому – чотири.2. *Як розкласти на столі чотири олівці так, щоб усі торкалися один одного?3. **Як розкласти на столі шість олівців так, щоб усі торкались один одного?4. *Монети розклади так, як це показано на малюнку,який ліворуч. Як перекласти лише три монети, щобїх розташування було таким, як це показано на малюнку,що праворуч?5. ***У Михайлика було менше, нiж 50 камiнцiв. Спочатку вiн виклав їх рядочками так, що утворивсяквадрат. Рядочкiв було стiльки, скiльки камiнцiв у кожному рядочку. Потiм вiн із тих самих камiнцiвсклав трикутник з рядочкiв так, що в першому рядочку був один камiнець, у другому – два,у третьому – три, в четвертому – чотири i т. д. Скiльки камiнців мав Михайлик?6. **Десять монет можна викласти на столiу виглядi рiвностороннього трикутника, якпоказано на малюнку. Якщо викладати їху виглядi квадрата, то одна монета буде зайва.З якої найменшої кiлькостi монет можнавикласти як рiвностороннiй трикутник, такi квадрат, використовуючи в обох випадках усi монети?

87Всього задач: 7.1. Поділ на частини та складання цілого з частинНа краях круглого торта поставили чотири точки з крему на однаковійвiддалі одна вiд одної. Через усi пари точок зробили розрiзи. Скiлькивсього вийшло шматочкiв торта?Рідна мова2. Не вiдриваючи руки вiд аркуша і не обводячиуже існуючі лінії, подiли фiгуру на шiсть рiвнихтрикутникiв.3. *Кожну з фігур, зображених на малюнку, поділи натри рiвнi частини.4. **Фiгура складається з 12 однакових квадратiв.Роздiли цю фiгуру на чотири однакові частини.5. *Перемалюй фiгури у зошит i роздiликожну з них на чотири однакові заформою i площею фiгури.6. Зображену на малюнку фігуру розділи на три однаковічастини.

88Рідна мова7. *Роздiли фігуру двома прямими лiнiями на п’ять нерiвних частин. Чиможна її роздiлити двома прямими лiнiями на шість частин?Всього задач: 3.Задачі на формування просторової уяви7–9 РОКІВ1. Прямокутний брусок завдовжки 6 см з квадратними гранями на кінцях, сторони яких мають по2 см, пофарбували в два кольори: основи в чорний колiр, а бiчнi – в бiлий. Пiсля цього брусок розрiзалина кубики зі стороною 1 см. Скiльки буде кубикiв з двома пофарбованими гранями, трьомаi в який колiр вони пофарбованi?2. Кметик хоче зафарбувати вершини кубика в зелений колiр так, щоб на кожнiй гранi кубика булощонайменше по однiй зафарбованiй вершинi. Яку найменшу кiлькiсть вершин необхiдно для цьогозафарбувати?3.

89Всього задач: 1.1. ***Малюнок одним розчеркомУ невеличкому ліску перебуває заєць. Вискочившиз ямки і бігаючи снігом від деревадо дерева, він залишив сліди у формі ліній інарешті заховався під одним із дерев. Де перебуваєтепер заєць, якщо відомо, що по однійлінії він жодного разу не пробігав двічі? Підяким деревом його ямка?Рідна моваВсього задач: 5.Розміщення1. *Замість зірочок розстав цифри від 1 до 5 так, щоб вони не повторювались у рядках, стовпчикахта по двох діагоналях.2. **Наталка з Яринкою граються у таку гру: Яринка загадує трицифрове число, утворене з цифр1, 2 і 3, а Наталка повинна його вiдгадати, користуючись пiдказкою товаришки. Спершу Наталка назвалачисло 132 i почула у вiдповiдь, що лише одна цифра стоїть на своєму мiсцi. Потiм вона назвалачисло 312, але Яринка вiдповiла, що жодна цифра не стоїть на своєму мiсцi. За третiм разом Наталканазвала число 123, i знову жодна цифра не стояла на своєму мiсцi. Яке число задумала Яринка?3. **На уроцi математики, вибираючи серед цифр 1, 2, 3, 4 і 5 рiзнi, вчителька утворила з них тризначнечисло, яке учнi повиннi вiдгадати, користуючись її пiдказками. Спершу дiти назвали число 523, нащо вчителька вiдповiла, що вгадано двi цифри, але лише одна з них стоїть на своєму мiсцi. Потiмдiти назвали число 124. Цього разу дiти знову вгадали двi цифри i лише одна стояла на своєму мiсцi.За третiм разом учні назвали число 324. I знову було двi правильні цифри i лише одна з них стоялана своєму мiсцi. Допоможи учням записати число, яке задумала вчителька.

90Рідна мова4. **Переклади пiрамiду, яка викладена з десяти карток, так, щобформа її не змiнилась, але кожна картка дотикалась лише до новихкарток.5. **Заповни порожні комірки піраміди числамитак, щоб кожне число, яке міститься у прямокутнику,дорівнювало сумі чисел, розташованиху двох нижніх прямокутниках. Крім того, кожнечисло повинно траплятися лише один раз.Задачі на складання табличок істинностіВсього задач: 5.1. У першiй, другiй, третiй квартирах жили трикотики: чорний, бiлий та рудий. У першiй та другiйквартирах жив не чорний котик. Бiлий жив нев першiй квартирi. У якiй квартирi жив кожнийкотик?2. Оксанка, Марійка та Оля купили по пирiжку: одна – з капустою, друга – з рисом, третя – з яблуками.Хто з них який пирiжок купив, якщо в Оксанки пирiжок не з капустою i не з яблуками, а Марійкане любить з капустою?3. Граючись, кожна з трьох подруг – Катруся, Галинка i Настуся – опустили в чарівний мiшок однуз iграшок: ведмедика, зайчика i слоненя. Вiдомо, що Катруся не ховала зайчика. Настуся не ховаланi зайчика, нi ведмедика. Хто яку iграшку заховав?4. Василько, Оленка, Петрик i Христинка розмовляли про те, де б вони хотiли жити: в селi, високов горах, плавати весь час морями й океанами, мандрувати з одного мiста в iнше разом із цирком.Пiд час розмови з’ясувалося, що Оленка не любить мандрувати, Василько любить море, а Христинказахоплюється вирощуванням рiзноманiтних рослин. Як, на твою думку, може в майбутньомувлаштувати своє життя кожен з них?5. *Петрик живе на околицi мiста. Одного дня вiн поїхав до мiста i зробив одразу три справи. Вiнкупив корм для рибок у зоологiчнiй крамницi, лобзикові пилочки у господарській крамниці i вiд-

91вiдав заняття шахового гуртка. Вiдомо, що зоологiчна крамниця у вiвторок i середу була зачиненана переоблiк, а у господарськiй крамницi в п’ятницю весь день приймали товар. У який день тижняхлопець зробив усi цi справи, якщо заняття шахового гуртка вiдбуваються в понедiлок, середуi п’ятницю?Переплутані написи. Хибні твердженняРідна моваВсього задач: 4. Показано: 1–4.1. На першій коробцi з олівцями написано «синi», надругiй – «зелені», а на третiй – «червонi або зеленi».Які олівці лежать у кожній коробці насправді, якщо всінаписи на коробках переплутанi?2. У трьох ящиках є груші, яблука і сливи. Hа одномунаписано «яблука», на другому «сливи», натретьому – «яблука або груші». Що в якому ящикулежить, якщо всі написи переплутані?3. У трьох бочечках містяться гречка, рис та цукор. Hабочечках написано «гречка», «рис» та «гречка або цукор»,але всі написи переплутані. Що лежить у бочечціпід назвою «гречка»?4. Коли Буратіно прийшов до черепахи Тортили по золотий ключик, та винесла йому три коробочки:трикутну, квадратну і круглу. На круглій коробочцi написано: «Золотий ключик», на квадратній– «Коробочка не порожня», а на трикутній – «Змiя». Тортила сказала: «Справді, в однiй коробочцiє золотий ключик, а в iншiй – змiя. Але написи на усіх коробочках неправильні. Якщо вiдгадаєш,у якiй коробочцi золотий ключик – вiн твiй». Допоможи Буратiно знайти золотий ключик, бо яквiдкриє не ту коробку, то його вкусить змія.Всього задач: 3.Умовиводи1. Петро дружить з Віктором, а Віктор із Сергієм. Чи означає це, що Петро дружить із Сергієм?2. Який із трьох хлопчиків (А, Б і В) грає на скрипці, якщо відомо, що:а) серед А і Б один грає, другий – ні;б) якщо б грав А, то тоді обов’язково грав би і Б, але якщо б грав Б, то не обов’язково грав би А.3. *Дівчатка у класі або чорняві, або мають коси. Дай відповідь на такі запитання:а) чи може бути білява дівчинка без кіс?б) чи може бути чорнява дівчинка з косами?в) чи може бути білява дівчинка з косами?г) чи може бути чорнява дівчинка без кіс?

92Рідна моваВсього задач: 3.Задачі про правдолюбів1. ***Подорожній іде по мосту, на якому стоїть варта і запитує: «Куди йдеш?». Якщо подорожній кажеправду, то його роздягають, а якщо неправду – забирають всі гроші. Яку відповідь повинен датиподорожній, щоб і одяг, і гроші залишились у нього?2. У короля були два блазнi. Один завжди брехав, а iншийзавжди казав правду. Одного разу мiж ними вiдбуласярозмова:– Ми обоє з тобою брехуни, – вигукнув першийблазень.– Лише ти брехун, – вiдповiв на це другий блазень. Хтоз них завжди каже правду? Поясни свою вiдповiдь.3. **У короля був блазень, який казав правду в понедiлок, середу i п’ятницю, а в усi iншi днi тижняказав лише неправду. Одного дня вiн запевнив усiх, що пiслязавтра увесь день буде казати лишенеправду. В який день тижня вiн міг таке сказати?Всього задач: 2.Числові квадрати1. *Квадратну таблицю розділіть на такі шість однакових частин, щобсуми шести чисел, записаних в кожній частині були рівними.2. *Прямокутну таблицю розділіть на шість частин – два однаковіпрямокутники і чотири однакові квадрати, щоб сумичотирьох чисел в кожній частині були однаковими.

Статистика93Маріанна ЯраПункт навчанняукраїнської мови у СяноціСянікРідна моваП.ч.Шкільний рікКількістьгрупнавчанняКількістьгодину тижні на всігруписадокКількість дітейпоч.шк.гімназіясередняшкола1 2004/2005 5 15 4 12 4 14 342 2003/2004 5 15 4 7 6 14 313 2002/2003 5 15 4 7 6 14 314 2001/2002 5 15 3 7 8 14 325 2000/2001 5 15 3 7 8 14 146 1999/2000 5 15 2 18 14 – 327 1998/1999 5 15 2 34 – – 368 1997/1998 5 15 – 34 – – 349 1996/1997 5 15 – 35 – – 3510 1995/1996 5 15 – 35 – – 3511 1994/1995 5 15 – 35 – – 3512 1993/1994 4 9 – 26 – – 2613 1992/1993 4 9 – 26 – – 2614 1991/1992 4 9 – 18 – – 1815 1990/1991 4 9 – 14 – – 1416 1989/1990 2 6 – 10 – – 1017 1969/1970 1 3 – 5 – – 518 1968/1969 1 3 – 7 – – 719 1967/1968 1 3 – 12 – – 1220 1966/1967 1 3 – 12 – – 1221 1965/1966 1 3 – 14 – – 1422 1964/1965 1 3 – 16 – – 1623 1963/1964 1 3 – 15 – – 15Разомдітей

94Рідна моваБогуслава КомарНавчання українськоїмови у Підкарпатськомувоєводстві в 2004/2005шкільному роціПеремишльПункти навчання української мови:П.ч. МісцевістьКількістьдітейВчителі1 Мокре 34 Мажена Онишканич2 Щавне 12 Олександра Гаврилець3 Репедь 12Данута Тима--Городецька4 Гломча 5 о. Іреней Кондро5 Команча 27 Ольга Шарий6 Сянік22 Маріанна Яра14 Тадей Лакус7 Устрики Дол. 3 Ольга Оцяс8 Чорне 13 Ольга Оцяс9 Кальників 28 Світлана Щурек10 Хотинець 23 Андрій Путко11 Ніновичі 9 Оксана КахничРазом 201 11Садок:• Перемишль – 18 дітей – вчительки: МирославаХома та Наталія РибкаКомплекс загальноосвітніх шкіл № 2 у Перемишліім. М. Шашкевича:КласКількістьучнівВчитель«0» 15 Марія МричкоПочатковашкола: І12 Марія ТуцькаІІ 19 Марія СтецьІІІ 10 Любомира ПилиповичІV 18 Анна БагінськаV 14 Анна БагінськаVІ 17 Анна БагінськаГімназія: І 24 Богуслава КомарІІ 21 Богуслава КомарІІІ 24 Богуслава КомарЛіцей: І 19 Богуслава КомарІІ 17 Анна БогушІІІ 19 Богуслава КомарСвітлицяЄвгенія ФеснакАнна ШтабаКатехізаДаниїла Шумна, Богдан КрупаРазом 229 11

95Єлизавета ТомчукНавчання української мовина ПідляшшіБільськ ПідляськийРідна моваНавчання української мови на Підляшші у вибраних рокахП.ч. Шкільний рік Кількість пунктів навчання Кількість дітей1 1994/1995 1 1122 1995/1996 2 1313 1996/1997 2 1444 1997/1998 2 1325 1998/1999 2 1126 1999/2000 2 1287 2000/2001 2 1258 2001/2002 2 1439 2002/2003 2 14310 2003/2004 4 18011 2004/2005 4 213

96РізнеРідна моваО. СтрижакХто ж вони, бойки?Інтеграційні процеси, що з розвитком суспільно-економічнихстосунків охопили майжевсю територію України, менш нівелююче діялив гірських районах, де довгий час не тількиконсервувалися старі, а часом формувалисьі нові етнографічні групи.На Лівобережній Україні, приблизнов трикутнику Переяслав-Хмельницький – Білопілля– Полтава, помічено групу географічнихназв, до складу яких входить компонент Бойк-.Це села Бойківка або Бойківська Слобідка,і Бойківщина в колишньому Золотоніськомуповіті, х. Бойків (Іванів Бойків у XVIII ст.)в районі Полтави і в колишньому Хорольськомуповіті, поселення Бойківка на Зіньківщині,Бойківський у Кременчуцькому повіті, Бойковена р. Голтві та ін. Є тут і Бойкова могила(с. Бацмани), і Бойків став, і багато подібних.Аналогічні назви зустрічаються і на Правобережжі;наприклад, х. Бойка або Бойків,занотовано на Бердичівщині, села Бойки –в колишніх Вінницькому й Слонімському повітах,Бойкова – в повітах Олександрійському(там же Стара Бойкова і Бойківка) та Лисаветградському,Бойків – на Херсонщині, присілокБойківка – на Ольгопільщині та ін.Є вони і па Нижньонаддніпрянському Лівобережжі(с. Бойківка у колишньому Олександрівськомуповіті), у Таврії (х. Бойків наМелітопольщині) і навіть у Криму (гора Бойкав районі Мангупа) та ін.Про деякі з них, наприклад, про гору Бойкапоблизу с. Соколиного (Крим) і х. Бойків (ІванівБойків) точно відомо, що вони походять відпрізвищ. Та й не тільки ці назви, але й ряд іншихтого ж походження. Прізвище Бойко на Україніналежить до дуже поширених. Укажемо, щотільки на Полтавщині нами занотовано йогов обласному центрі, в Гадячі, Зінькові, у рядісіл Гребіпківського, Чорноуського та іншихрайонів. У XVIII ст. ці прізвища зустрічаютьсяв описах Новгород-Сіверського намісництва,м. Воронькова, сіл Гуджулів, Рибців та ін. Багатотаких прізвищ носять козаки армії БогданаХмельницького. Так, Кирилъ Бойковъ 1649 р.числивсь у Голтвянській сотні, 1660 р. СеменБойко мешкав у Харкові, а 1683 р. Федька Бойкопроживав у Луцьку. Це прізвище, очевидно,давнє, бо ще 1410 р. якийсь Бойко жив у Києві.Є такі прізвища в Галичині (в с. Серафинцяхколишнього Городенського повіту, м. Самборіта ін.), на Закарпатті. У XVII ст. воно відомев Білорусі, а ще в XIV ст. навіть у Сербії.Серед похідних від нього вкажемо на Бойченко(Наддніпрянщина), Бойчук (Поділляй Підкарпаття; опришок Іван Бойко був одниміз послідовників Довбуша), Бойкало (Львів),Бойків, Бойкович, Бойкевич, Бойчешок, Бойчик,Боннун та ін.Шляхетський герб Бойча у Польщі відомийз 1390 р.Поселення, назви яких до свого складувключають компонент Бойк-, тягнуться відЧернігівщини, Слобожанщини, СтеповоїУкраїни через Полтавщину, Правобережжяі до крайнього заходу. Особливо багато їх наЛівобережній Україні.

97І ось тут, майже в центрі згаданого намилівобережного «бойківського» трикутника,знаходиться великий ареал назв, похідних відслова Грунь (це річки Грунь-Черкес, Грунь--Московська, Грунь-Суха, Грунь-Мала і рядінших), переплетених топонімами, похіднимивід слів Коломия, Покуття та ін. Так, с. Коломийцівкана Ніжинщині знаходиться поблизус. Бойківщини, р. Коломійцева Долина наЗіньківщині протікає неподалік від х. Бойкова,с. Коломийці на Решетилівщині розміщене задекілька кілометрів від іншого х. Бойкова, с.Коломиці на Драбівщині поблизу мас с. Бойківку,а Коломийці і Бойки, що розмістилисяна південний захід від м. Сум, мають у своємурайоні ще й с. Покутні.Якщо до цього додамо, що загальні словатипу «бескид», «бескед» – крутизна, обрив, непрохіднийяр, «бескеття» – обрив, обриви, яривідомий український словникар Б. Грінченконотує переважно на Полтавщині і... в Карпатах(Бескид, бескедина, Бескиди, бескидський,бескидувати тощо), то не можемо утриматися,щоб не сказати: «Але всі ці східнослов’янськіназви нагадують карпатські!».Згадаймо лише: слово «грунь» відоме в Карпатахвід краю й до краю (крім повсюдногорозпросторення його як невласної назви, тут єдекілька поселень і р. Грунь – притока Збруча),а славна Коломия і Покуття!?Але найголовніше Бойківщина! Хто не знаєна Вкраїні бойків, лемків і гуцулів – представниківтрьох гірських українських груп(«племен»), талановитих й оригінальних у своїйтворчості, самобутніх у пісні, неповторниху музиці? Геніальний бойко Іван Франко навесь світ прославив українське слово, думкуй культуру.Якщо походження слів «гуцули» (від румунськогоhotul (є й інші версії – Ant) – розбійник,що виникло, очевидно, у зв’язку з масовим повстанськимрухом опришків та ін.) і «лемки»(від частки лем – лиш, вживаної у цих говорах)вже в основному ясне, то інакше стоїть справаз назвою бойків.Ми вже говорили, що прізвище Бойко вXIV–XV ст. відоме на широкій території, щоохоплює Балкани, Польщу, Прикарпаття і Наддніпрянщину,а коли ж воно виникло, якщо вжетоді поширилося на пів-Європи?Грецький імператор Костянтин VII Багрянородний,який жив у X ст., писав, що на кордоніБілої Хорватії, на яку нападають печеніги,з Білою Сербією, є місце, яке називаєтьсяБойки. Якщо пригадати, що білі хорвати жилив Прикарпатті, то ясно, що вже тоді десь булитут і бойки.Головацький пише, що назва бойків згадуєтьсяпід час переселення сербів із Підкарпаттяна Балкани, тобто біля 638 р.А відтепер уже недалеко й до племені бойів,як називалися кельти, що жили протягомIII–І ст. до нашої ери в межах сучасної Австрії,південної Німеччини, північно-східної Італії,Чехословаччини, Угорщини (Паннонії) та ін.У І ст. до нашої ери згадується Бойська пустеля,що знаходилась у басейні Тиси. Якщо ж пригадати,що р. Тиса починається на Закарпатті, абойки живуть не тільки на північних (між рікамиЛімницею і Сяном), а й на південних схилахКарпат (дехто заперечує це твердження), тодуже природним для тодішніх бойів було, відступаючиперед ворожими і сильними гетамий даками, утікати не тільки у басейн Дунаю, алей у Карпати. Адже в горах легше було сховатися,зберегтися. Прийшлі слов’яни, як і романці,звичайно, асимілювали місцеве населення, алепри цьому, можливо, прийняли назву бонів,трохи її видозмінивши (наближення до слова«бойкий» – бойовий).Однак цій теорії суперечить інша, за якоюбойки так прозиваються тому, що в їхнім діалектідуже поширеною є частка боє, яка означає«так». Тобто бойки називаються від слова«боє», як лемки – від слова «лем», лишаки – від«лиш» і т. д.Що ж лягло в основу цієї племінної назви:частка боє чи назва кельтів-бойів? І те, й інше– дуже ймовірне. А де ж істина?До цього ще додамо, що на ЛівобережнуУкраїну бойки зайшли, мабуть, ще в XIV ст.,коли князь Вітовт, готуючись до битви з ордоюхана Едигея, яка відбулася 1399 р. па Ворсклі,набирав жителів Підкарпаття для зміцненнясхідних рубежів своєї держави. Це, мабуть,тоді були перенесені із Карпат на крайній східземлі українського народу назви типу Самбір,Вислока, Новосанківка, Чечва, Зіньків, Реут і т.д. Чи не відтоді поширились і на ЛівобережнійУкраїні слова «бескет», «бескеття», які перекликаютьсяз таємничими Бескидами?http://www.halychyna.ukrbiz.net/boyky.htmlРідна мова

98Рідна моваІван КрасовськийДмитро СолинкоХто ми, лемки...Бібліотека ЛемківщиниПОПУЛЯРНИЙ НАРИСВІД АВТОРІВБурхливі події, які відбуваються в СхіднійЄвропі, Радянському Союзі, зокрема на Україні,породили нову хвилю відродження демократіїта приспаної національної свідомості як цілихнародів, так і окремих національних групі об’єднань. Процес цей торкнувся й колишніхмешканців західних Карпат – лемків, розсіянихпо планеті.В силу історичної ситуації етнографічнатериторія розселення лемків також післяДругої світової війни залишалася поділеноюміж трьома державами. Галицька частинаЛемківщини відійшла до Польщі. Це гірськасмуга південно-східної Польщі від рік Солинкиі Сяну на сході до Попраду з Дунайцем на заході.Південна частина Лемківщини відійшла доскладу Словаччини. Це гірська смуга від кордонуз Україною до ріки Попраду, частина південноїЛемківщини входить до складу Закарпатськоїобласті. Це «трикутник» від с. Ужок (на півночі)і м. Ужгорода (на півдні) до ріки Боржавина сході. Обіймає райони Великоберезнянськийта Перечинський і частково Свалявський, Іршавський,Мукачівський та Ужгородський.Ще в середині XVIII ст. численні лемківськіродини з Пряшівщини та галицької частиниЛемківщини подалися шукати кращої долів Югославію. Об’єднані в різні «русинські»осередки, вони продовжували розвивати своїдавні традиції. Від 1990 р. вихідці з Лемківщининалежать до єдиної організації Союзу русиніві українців Югославії.У другій половині XIX ст. Лемківщину захопилахвиля масової еміграції в США, Канаду.Там лемки об’єдналися спочатку в загальноукраїнськихорганізаціях, а згодом створиливласні, локальні. Однією з перших лемківськихорганізацій став «Лемко-Союз» (1929). Організаціяця проголосила лемків «карпато-росами»(«карпатороси», «угророси», «словакороси»– назви, створені штучно у другій половиніXIX ст.). Консервативно-сепаратистичнаполітика «Лемко-Союзу» спричинилася до йогозанепаду в 80-х рр. У США діють Світова ФедераціяЛемків, Організація Охорони Лемківщини(1936), а в Канаді – Об’єднання Лемків Канади.Всі вони мають українську орієнтацію.Особливо трагічною була доля лемків західноїГаличини (Польщі) у післявоєнний період.Давнішній і пізніший уряди Польщі не булизацікавлені у культурному й національному розвитковінепольських національних меншостей.Якщо до того часу нічого не вдалося вдіятиз «впертими русинами», то сталінський досвідпереселення народів та їх знищення допомігпольській націоналістичній верхівці розправитисяз інородними сусідами, незважаючина те, що лемки завжди ставилися до поляківз почуттям поваги і дружби.У 1944–1946 рр. більша частина лемків (понад200 тис.) була виселена з Польщі на Україну.Ще важча доля спіткала тих лемків, які залишилисяв рідному краї (їх налічувалося тодібіля 140 тис.). Навесні 1947 р. польський уряд

99розпочав так звану акцію «Вісла». За допомогоюармії та поліції лемків було насильно вигнаноз рідних осель. З метою швидкої асиміляціїїх розсіяли малими групами на західних і північнихземлях Польщі. Сподівання польськихвластей на знищення лемків не справдилися.У 1956 р. вони зосередилися навколо Українськогосуспільно-культурного товариства (УСКТ). Алепольські урядові кола не були зацікавлені в єднаннілемків з українським населенням Польщі.Довголітнє залякування, обмежені права УСКТу виконанні хоч би найскромніших законних вимогостаточно відштовхнули частину лемківвід УСКТ і українських проблем. Щоб поглибитицей процес у Польщі почала популяризуватисяназва лемків «карпатороси», з’явилися пропозиціїприйняти її за національно-етнографічнуназву. Окремі польські публіцисти намагалисяпереконати лемків: «Ви не українці, не русини,ви – лемки». Як не дивно, але ця помилкова ідеязнайшла сприятливий ґрунт. У 1989 р. у Лігницістворено Товариство лемків. Його керівники визнаютьлише назву «лемки». Об’єднання лемківу Польщі, створене у 1990 р., дозволяє називатисялемкам так, як вони самі собі бажають, алерадить добитися єдності і спільно працюватина ниві розвитку регіональної культури.У Словаччині більшість лемків називає себерусинами; але не ізолюється від українськогонароду. Є ще частина, яка вважає себе окремою«нацією русинів». Незначна частина лемківоголосила себе словаками.На Україні проживає близько половинивсіх лемків. Це переселенці з Польщі, а такожпостійні, давні мешканці кількох районів Закарпатськоїобласті. В основному всі лемки єсвідомі того, що вони – частина українськогонароду, і лише поодинокі особи на Закарпаттіі в еміграції підтримують ідею «карпаторуського»народу.Оскільки окремі етнографічні особливостілемків поступово нівелюються й зникають(мова, традиційний одяг, народне будівництво,форми господарювання, народні промисли),виникла необхідність спільними зусиллями пожвавитинауково-дослідну та культурну працюнад побутом і культурою лемків.Невідкладна потреба об’єднання всіх лемківшляхом спрямування зусиль у єдиний потікзаходів для відтворення їх історії, вивченняі розвитку самобутніх культурних традицій,необхідність покінчити з беззмістовними суперечкамита всім урешті-решт усвідомити,чиїх батьків ми діти, спонукали нас опрацюватицю книжечку і в міру можливостей відповістина питання: ХТО Ж МИ, ЛЕМКИ?Щоб з самого початку дати об’єктивнуорієнтацію читачеві, ми вирішили подати цитуванняз найбільш надійного та всесторонньоопрацьованого джерела – різних енциклопедій.Що ж вони про нас говорять?Почнемо з польських. У «Великій загальнійенциклопедії» (т. 43–44, Варшава, 1910, с. 190)читаємо: «Лемки, або, як самі себе називають,руснаки – відгалуження русинських горян (гуралів),так названі у зв’язку з вживанням частки«лем» у значенні «тільки». Проживають на північнихсхилах Карпат, їх села простягаютьсявід Попраду на схід через повіти Новосанчівський,Грибівський, Горлицький, Ясельськийі Короснянський і займають смугу краю відугорського кордону на північ шириною 20–30 кмі довжиною біля 100 км...».«Ілюстрована Енциклопедія» (Пшаскі,Еверта, Ш-хальського, т. З, 1927) твердить:«Лемковє, лемки – група руських горян, які заселяютьпівнічні схили Карпат від Попраду доІваньча і Риманова. Всіх біля 100 000 осіб. Назвапоходить від вживаного ними слова «лем» або«лем» – «лише», «тільки»...»Подібно трактує цю проблему «ЕнциклопедіяЗагальна», видана у 1934 р. у Варшаві: «Лемки– горяни (гуралі) русинські, що проживають нат. зв. Лемківщині у Західній Малопольщі напівнічних схилах Західного і Середнього Бескиду.На заході їх села переходять трохи за Попрад,на півночі підходять під Грибів, Горлиці і Ясло,на сході досягають Дукельського перевалу...»(т. 6, с. 666–667).«Лемки – одна з галузей руських горян у Карпатах,на схід від Попраду до Дукельського перевалу»– твердить «Ілюстрована ЕнциклопедіяЗагальна», видана в 1937 р. у Варшаві.«Велика Енциклопедія Сучасна» (Державненаукове видавництво, Варшава 1965, т. 6,с. 697) констатує, що «Лемковє-лемки, власнаназва руснаки [етнографічна назва – І. К. і Д.С.] вживається в літературі з кінця XIX ст.Це назва руської народності, яка проживаладо 1945 р. в Низькому Бескиді, від Дуклянськогоперевалу до Попраду».І, нарешті, «Енциклопедія Загальна (повшехна)»(т. 2, Варшава 1974) теж стверджує, що«Лемковє, власна назва руснаки – народністьруська, що до 1945 р. проживала в НизькомуБескиді. У зв’язку з діяльністю УПА на згаданомутерені, після 1945 р. переселена до Вроцлавсько-Рідна мова

100Рідна моваго, Щецінського, Ольштинського і Кошалінськоговоєводств».Наводимо відповідні гасла двох чехо-словацькихенциклопедичних видань. «Енциклопедичнийілюстрований словник», т. 2(Чехословацька АН, 1981) вважає, що «Лемки(Лемковє) – етнографічна група укр. народув Карпатах між ріками Сян і Попрад і на західвід р. Уж». «Мала Чехословацька енциклопедія»(т. З, 1986) подає аналогічне визначення: «Лемки(Лемковє) – етнографічна група українціву Карпатах між ріками Сян і Попрад і на західвід ріки Уж...» (с. 762).Визначення українських енциклопедичнихвидань майже однакові, наприклад, «Словарьукраїнської мови» Б. Грінченка (т. 2, Київ1908) пояснює: «Лемак – назва малороса, якийпроживає у Венгрїі, в долинах за Бескидами»;«Лемачка – малороска із Венгрїі, жителька долинза Бескидами» (ці пояснення стосуютьсялише закарпатських лемків-лемаків). «Лемко– галицький малорос, житель Лемківщини» (с.354–355).«Українська Радянська Енциклопедія» (УРЕ,т. 8, Київ 1962): «Лемки – етнографічна групаукраїнців, які здавна жили по обох схилах СхіднихБескидів (у Карпатах між річками Сяномі Попрадом – на захід від Ужу)...».Такі ж визначення знаходимо в «РадянськійЕнциклопедії Історії України» (т. 2, Київ 1970),«Словнику української мови» (т. 4, Київ 1973)в «Українському Радянському ЕнциклопедичномуСловнику (т. 2, Київ, 1987) та інших.Процитуємо ще два авторитетні енциклопедичніросійські видання, а саме:«Большая Энциклопедия» (т. 12, С.-Петербург1903): «Лемки... русинське населенняв Західних Бескидах (Карпатах), уніати. Моваїхня є поєднанням русинської мови з польськимиі словацькими словами».«Малая Советская Энциклопедия» (т. 6,Москва 1937): «Лемки – одне з карпатських відгалуженьукраїнського народу. Чисельність – 250тис. Проживають на Західній Україні (Польща),в Карпатах, по обох схилах КарпатськогоХребта і у Закарпатській Україні...».Те, що лемки (Lеткеп) – мешканці західнихКарпат і належать до українського народу, говорить«Дер гроссе Брокгауз» (Мюнхен 1955).Такі ж висновки інших видань і цитувати їхнадалі немає потреби. Не будемо звинувачуватиавторів окремих заміток у незнанні точних етнографічнихмеж розселення лемків та їх кількісногоскладу. Головне інше: всі енциклопедіїстверджують, що лемки – частка українськогонароду. І лише польські видання до цього часубез симпатії ставляться до назви «українці»і вживають стару назву «русини». Зрештою, цеаж ніяк не змінює справи.Здається, все зрозуміло. Але чому вживаютьсяінші національні назви для означеннялемків, як з боку сусідів, так і в середовищісамих лемків?Щоб з’ясувати це питання, звернемося до історії,здійснивши короткий екскурс у минуле.При написанні цієї книжки ми використалиархівні матеріали, історичні та літературнідруковані джерела, періодичні видання і власнідослідження та спостереження.АвториЛьвів, жовтень 1990СЛОВ’ЯНСЬКА КОЛОНІЗАЦІЯКАРПАТ. БІЛІ ХОРВАТИСеред найбільших народів світу почеснемісце, без сумніву, займають слов’яни. Вони,у свою чергу, поділяються на три великі групи:східні слов’яни – українці, росіяни, білоруси;західні слов’яни – поляки, чехи, словаки; південніслов’яни – серби, хорвати, славінці, болгари.Подібність мови слов’ян усіх трьох груп, їхкультури, побуту свідчать про те, що в давнинупредки всіх теперішніх слов’ян належали доєдиної слов’янської родини.Існують різні думки з приводу давньої історіїслов’ян. За однією з теорій слов’яни у давнинупроживали в Азії і звідтам мігрували у ПівденнуЄвропу і над Дунай. За іншою теорієюправітчизною слов’ян були Карпати до рікиДунай. Звідти вони розселилися на південь,північ і на схід. Цю теорію до певної міри підтверджуєтой факт, що у піснях усіх слов’янлюбовно оспівується ріка Дунай. Особливочасто зустрічаємо цю назву в українських, зокремалемківських піснях.Античні автори 1–2 ст. н. е. Пліній Старший,Тацит, Птоломей згадували племена венедів,які заселяли територію від Балтійського морядо Карпат і від Одри до Дніпра. Не виключено,що під цією назвою виступають давні слов’яни.Населення займалося землеробством, тваринництвом,мисливством, рибальством. Високогорівня досягли в них видобування та обробкаметалу, гончарство. Була розвинута торгівля.У слов’ян існувала військова організація.

101Візантійські автори VI–VII ст., називалислов’ян «антами», стверджуючи, що вони населялитериторію лісостепу Східної Європи.Анти створили міцне військове об’єднання.Основними їхніми заняттями були землеробство,тваринництво, промисли, ремесла,торгівля. Високого рівня досягло ужитковемистецтво. На думку візантійців під кінецьVI ст. анти мігрували на Балканський півострів,зайнявши територію теперішньоїБолгарії та Югославії. Ті ж автори вживалищодо слов’ян також назву «склавіни», але їхніпоселення відносили далі на захід. Згідноз твердженнями візантійських авторів склавінижили на території теперішньої Польщі, крімКарпат, і теперішньої Словаччини. Утворилиміжплемінне об’єднання державного типу.У другій половині VI ст. потрапили під владуаварів – тюркськомовних племен, які згодомбули розгромлені франками і уграми.Історик VI ст. Йордан вважав, що антамиі склавінами називали себе венеди. Але разомз тим трактував венедів, антів і склавінів як триокремі групи давньослов’янських племен.Найбільш правдоподібно, що поділ слов’янна групи у ті часи був умовним. Вони ще нерізнилися ні мовою, ні звичаями, ні релігією.Дослідники розмежували їх у залежності відгеографічного місця поселення. Наприклад,тих, що жили в лісистих місцях, звали древлянами,на просторих полях – полянами, надрікою Бугом – бужанами. Тих, що осіли нагорбах, у горах, названо гор-батами, горватами,хорватами.У VII ст. на території середніх і західнихКарпат проживало слов’янське плем’я білиххорватів. Назва «білі» на той час означала«західні». Кольорами: білий – захід, чорний– північ, червоний – південь давні народивизначали «сторони» світу. Назва «хорвати»(горвати) означала, що саме ця група слов’янпоселилася у горах. Про білих хорватів згадуєдавньоруський літописець Нестор у своїйПовести временных лет. Білі хорвати своєюмовою, культурою, релігією не відрізнялисявід слов’янських племен Наддніпров’я і, які інші східні сусіди (так вважав угорський літописецьАнонім), вони самі себе уже на початкуIX ст. називали «русами», «русинами». Більшачастина білих хорватів емігрувала на південьі оселилася на території теперішньої Хорватії.У зв’язку з географічними, економічнимиумовами слов’янські групи поступово почалиоб’єднуватися в більш чіткі формування. Тіслов’яни, які подалися на південь (сучасна Болгарія,Югославія) створили об’єднання південнихслов’ян. Слов’янські племена, які заселилипростори на північ і на захід від Карпат, далипочаток західним слов’янам. Східні слов’яни зайнялистепові простори Придніпров’я, басейнирік Буг, Прип’ять, Дністер, а також Карпати.Отже, так звані білі хорвати (руси, русини)з самого початку належали до східнослов’янськоїгрупи слов’янських племен.Основним заняттям усіх слов’ян було землеробствоі тваринництво. Візантійськийавтор Прокопій, описуючи побут слов’ян, їхсуспільний лад, вірування, відзначив, що целюди вельми хоробрі і волелюбиві і що їх «ніякимчином не можна схилити до рабства абопоневолення».Із повідомлень Прокопія Кесарівського довідуємося,що у слов’ян у дохристиянські часинайпопулярнішим був бог блискавки і грому.Таким давньоруським божеством вважавсяПерун, на честь якого до середини XX ст. наУкраїні і, зокрема, на Лемківщині, у ніч наІвана Купала (з 6 на 7 липня за н. ст.) палиливогнище – собітки. Не виключена можливість,що давнє лемківське село Перунка отрималоназву саме від Перуна, ідол якого міг стояти намісці пізнішого християнського храму. Поклонялисяслов’яни також різним духам і явищамприроди, лісовикам, русалкам.Найбільш раннім державним утворенняму південних слов’ян було Болгарське царство(VII ст.). У західних слов’ян існувала ранньофеодальнадержава Сато (у неї входилисьогоднішні словаки, морави, чехи, словенціі лужицькі серби), пізніше Великоморавськадержава, до якої деякий час входила такожчастина території теперішньої Лемківщини.На півночі утворилася Польська держава. Східнослов’янськіплемена об’єдналися в єдинийдержавний союз – Київську Русь, до складуякої увійшли також русини західних Карпат(так звані білі хорвати).КАРПАТИ В СКЛАДІ КИЇВСЬКОЇРУСІ, ГАЛИЦЬКОГО І ГАЛИЦЬ-КО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВРусини Карпат (назва очевидно походить відіндоєвропейського «роса» – вода, у сучаснійукраїнській «роса» – краплини води, або відназви ріки Рось на Київщині) і русини Придніпров’яперебували в постійних контактах.Як свідчать поодинокі джерела, мешканціРідна мова

102Рідна мовакарпатських гір нерідко перебиралися на Східі вступали в дружини київських князів. Карпатськірусини славилися як відважні воїниу війську князя Олега, брали участь у походікиївського князя на Царгород.Тісні взаємозв’язки мешканців західних Карпатз Київською Руссю спричинилися до того,що в 992 р. київський князь Володимир приєднавбілих хорватів до Київської Русі. Єдністьрелігій (у західних Карпатах християнськурелігію поширили брати Кирило і Мефодій щедо хрещення Русі у 988), звичаїв, мови сприялияк економічному зміцненню західних околицьРусі, так і повсюдному прийняттю єдиної народноїназви «русини», «руські» аж до Попрадуз Дунайцем.На Прикарпатті виникли і розвивалисяшколи – дяківки, осередки іконопису, переписуванняцерковних книг. Піднявся освітнійрівень мешканців Карпат, їх культура,мистецтво.У другій половині XI ст. на ріці Сян розпочалосябудівництво оборонної фортеці назаході Русі – міста Сянока, яке стало важливимадміністративним і торговим осередком.3 Київської Русі прибули майстри-будівельники,котрі закладали в околиці Сянока нові оселіна руському праві. Польський дослідник АдамФастнахт у книзі Osadnictwo Ziemi Sanockiej(Вроцлав 1962) ствердив, що вже на початкубудівельних робіт на цій землі були численніруські оселі, такі як Терепча, Межибрід, ДубрівкаРуська, Заболотці, Улич (пізніше Улюч),Лодина, Гломча, Тирява Сільна, Вільхівці,Сторожі Великі, Сторожі Малі, Костарівці, Половці,Чертеж, Прусик та інші. Вони існувалина руському праві.Руські села були й далі на захід – у долиніВислоки, вздовж Яселки. Серед найдавнішихпоселень у цих краях, заснованих на руськомуправі – Босько і Дошно. Руське населення булоздавна корінним і на західних околицях теперішньоїЛемківщини. Відомості про існуванняруських сіл на Пряшівщині походять з джерелХІ–XII ст. ст. Про високу густоту населеннярусинів аж поза Попрадом, Дунайцем свідчитьїх міграція. Наприклад, у 1270 р. сини МаркаМаріаші привели з гір за польською Щавницею– «з Явірок, Шляхтової, Білої та Чорної Водирусинів, яких поселено в селах Тепличка таПорач» (М. Попович, Село Порач, «Нове життя»,Пряшів, 20, 15 травня 1987). Межа руськихпоселень за деякими даними, сягала Краковаі Ряшева на півночі.У 1241 р. татаро-монгольська орда напала наКиївську Русь. Втікачі з Русі знаходили сховоку карпатських горах і лісах, де можна булобезпечніше пережити лихоліття. Є підставигадати, що саме татаро-монгольська навала, якадосягла Карпат відтіснила на південь частинубілих хорватів, котрі поселилися на територіїтеперішньої Югославії (Сербо-Хорватія).Процес формування української народностіохопив як Наддніпрянщину, так і Галичинуз Карпатами. Але у зв’язку з тим, що західноукраїнськіземлі на довгий час були політичновідірвані від східної України, а також внаслідокдіяльності політичних угруповань, що виступалипроти нової народної і національноїназви «Україна», «український», поширенняцієї назви на західних околицях Русі булозагальмоване. Назва «Україна» (її впершезгадує Київський літопис під 1187) початковозакріпилася в піснях і думах, а починаючиз XVI ст. вживається в офіційних документахта літературі. Давня назва «руський», «русин»подекуди на західноукраїнських землях зберегласядотепер (в Закарпатській області, Польщі,ЧСФР, Югославії, на еміграції). Вона рівноціннасучасній і є свідченням спільного минулогоукраїнського народу. Назву «Русь-Україна»вживав історик – М. Грушевський.Слов’янські мови вчені-мовознавці поділяютьна підгрупи: східну (українська, російська,білоруська), західну (польська, чеська, словацькай серболужицька), південну (болгарська,сербохорватська, македонська й словенська).Мови цих груп близькі за словниковим складомта граматичною будовою. Лемківські говірки,що зберегли ряд давньоруських архаїзмів,відносяться до діалектів української мови. Цепереконливо довели відомий літератор і мовознавецьЯ. Головацький (О язиці южноруськім,1849), І. Верхратський (Про говір галицькихлемків, 1902), вчені В. Гнатюк, Ф. Колесса,польські та чехо-словацькі дослідники, сучасніукраїнські мовознавці.ЗАХОПЛЕННЯ ПІВНІЧНИХ СХИЛІВЗАХІДНИХ КАРПАТ ПОЛЬЩЕЮ,ПІВДЕННИХ – УГОРЩИНОЮ. ПОЛЬ-СЬКО-НІМЕЦЬКА КОЛОНІЗАЦІЯПРИКАРПАТТЯ. ПАНЩИЗНЯНІ ВІД-НОСИНИ І ВОЛОСЬКЕ ПРАВОУ середині XIV ст. Волинь і Галичина, в томучислі землі теперішньої північної Лемківщини,захоплені Польщею, південні схили західних

103Карпат ще раніше загарбала Угорщина. Польськікоролі і шляхта, угорські державні властізапочаткували нову, довготривку політику,спрямовану на повну асиміляцію українськогонаселення, його економічне поневолення.З цього приводу польський письменник Ф. А.Осендовський у книжці Karpaty i Podkarpacie(Познань 1930) писав: «У 1340 році Казимир[польський король – І. К., Д. С.] приєднавгалицькі землі і Карпати до Польщі. КолонізувавПрикарпатський край при допомозірицарів – поляків, німців, чехів, крок за крокомполонізуючи чужоземців [мається на увазіукраїнців – І. К., Д. С.]...». Переводячи міста нанімецьке (магдебурзьке) право, польські властізаборонили в містечках Прикарпаття (Сяноці,Яслиськах, Бічу, Мушині та ін....) поселятисярусинам. Села також масово переводилисьз руського на німецьке право. Для остаточногопідкорення захоплених земель королі роздалибільшу їх частину польській шляхті і римо--католицькому духовенству. Почалася масованімецько-польська колонізація Прикарпаття.Колоністи поселялись у горах неохоче, натомістьвони силою зайняли кращі низинні земліна Сяніччині і Новосанчівщині, відтісняючикорінне населення у гори.Так поступово змінилися етнічні межі поселеннярусинів на півночі. Поступово німціополячились, а як пам’ять про них збереглисянімецькі назви окремих місцевостей (Горлиці– Ноrlitz, Шимбарк – Schon Berg, Рихвальд – ReichWald, Заршин – Sehr Schon та ін.) і німецькіпрізвища серед польського населення.Північна частина Лемківщини – Динiвщина– у кінці XVI ст. була заселена, в основному,українцями з невеликою домішкою польськогоi німецького елементу. Руський характеркраю викликав незадоволення польськоїшляхти і римо-католицького духовенства.Яскравим підтвердженням цього є грамотавласниці земель і сіл Динівщини, рідноїсестри перемиського латинського єпископа– Катерини Ваповської від 23 січня 1593 р.,в якій говориться: «... З тієї зверхності, яку намнад підданими дав сам Господь Бог..., ті церквируські на костьоли римської віри перетворюємо.Церкви в наших селах Іздебках, Лубній,Глодному, Бахірі, Варі і на Динівському передмістюперетворюємо на латинські костьоли.Ксьондзи, нами презентовані, мають навертатиРусь до святої римської церкви, хреститируських дітей і стежити, щоб у попів не булихрещені...».Шляхта і римо-католицьке духовенство насильноперевели на латинську віру і ополячилимешканців ряду руських сіл на Динівщині.Таке ж становище виникло і в західнійчастині Лемківщини. У 1626 р. краківськийлатинський єпископ Марцін Шишковськийзаборонив будувати церкви грецького обрядув околиці Мушини. Єпископ Яків Задзiк у 1636 р.звелів закрити руську церкву в Тиличі. У 1686 р.її розібрали, а з матеріалу побудували костьолу Мушині.Після прилучення північного Прикарпаттядо Польщі, становище селянства різко погіршилося.Король роздав більшу частину земель разомз селами шляхтичам, які започаткували нелише національний і релігійний гніт руськогоселянства, а й жорстокий економічний, що виражавсяу примусовому обробітку селянствомпанських ґрунтів та обложенні селян різниминатуральними повинностями. Таким чиномбула заведена тяжка фільварково-панщизнянасистема.Розвиток фільварків відбувався за рахунокпривласнення поміщиками і так більш, аніжскромних селянських наділів. У XVI ст. поміщикидовели панщину до чотирьох днів натиждень, а згодом до 5–6 днів. Цілий тижденьзмушені були працювати на панщині селяни с.Кальниця, Дубрівка Руська, Половці, Бонарівка,Костарівці та інших на Лемківщині. Крімцього, селяни вносили на користь поміщикависокий грошовий чинш та данину у виглядігусей, курей, яєць, пряжі, вовни і т. д. У документахтого часу селяни-русини трактувалисяяк «худоба» (бидло). Поміщики жорстококарали селян за найменші провини, всілякознущалися з них.Постійні лихоліття, голодування сприялипоширенню епідемій. Від холери вимерлимешканці с. Терепча, а також багато жителівінших сіл Прикарпаття і Закарпаття.Із введенням панщини змінилися правовівідносини на селі. Для регулювання стосунківміж поміщиками і кріпаками руське право виявилосязастарілим і не відповідало інтересампоміщиків. Німецьке (магдебурзьке) праворегулювало, в основному, правові відносиниміщан, купців та ремісників. А тому вжеу XV ст. на Прикарпатті і Закарпатті почаласямасова локалізація сіл на волоському звичаєвомуправі, яке в гірських умовах краще...формулювало селянські повинності в інтересахшляхти. Спочатку волоське право було введенов королівських селах, потім – у шляхетських.Рідна мова

104Рідна моваОдними з перших на новому праві локалізованос. Одрехову і Щавне. У Сяніцькій землі, засвідченням А. Фастнахта, на волоське право переведеноу XVI–XVII ст. ст. понад 160 сіл, що дотого часу перебували на руському і німецькомуправі. На волоському праві закладалися такожнові села, мешканцями яких були як русини,так і польські та німецькі колоністи.ВИЗВОЛЬНИЙ ЗБІЙНИЦЬКИЙ РУХНА ЗАХІДНОМУ ПРИКАРПАТТІ.ПОВСТАННЯ СЕЛЯН ПІД КЕРІВНИ-ЦТВОМ АНДРІЯ САВКИНещадний феодальний гніт викликав середселянства Карпат масові протести, що спочаткумали пасивний характер (відмова відпанщизняних робіт, нищення знарядь працітощо), а незабаром перетворилися на масовіселянські бунти. Найбільш організованимпроявом селянської антифеодальної боротьбистав збійницький рух. Доведені до відчаю селянипокидали села і втікали у ліси. Чоловікиі парубки об’єднувалися у боєздатні загони,вибирали ватажка. Такі збійницькі групи нападалина поміщицькі маєтки.Найдавніша згадка про лемківських збійниківвідноситься до 1434 р., коли, за свідченнямпольського історика М. Стечинського, лемківськіта чеські збійники почали боротьбу зішляхтою.Наприкінці XVI і початку XVII ст. помітноактивізується збійницький рух по обох схилахКарпат. Поодинокі виступи перетворилисяв організовану антифеодальну боротьбу – масовийвизвольний рух. У 1635–1648 рр. найбільшуславилась на Лемківщині збійницькагрупа Василя Баюса з Ліщин на Горличчині. Напочатку 1648 р. староста Біча вислав проти Баюсавійськовий загін, який відтіснив збійниківдо Бардієва (Угорщина).Визвольна війна українського народу 1648––1654 рр. під керівництвом Б. Хмельницькогопроти польської шляхти мала великий і незаперечливийвплив на розвиток селянськоїборотьби на Лемківщині. Ця війна знайшлавідгомін навіть у найбільш віддалених закуткахКарпат. Селяни посилили напади на панськімаєтки, фільварки, приєднувалися до збійників.Назрівало загальне селянське повстання.Весною 1649 р. в с. Барвінку недалеко відКросна відбулася нарада збійницьких ватажків,на якій окремі загони об’єдналися в однубоєздатну дружину під керівництвом «славногона весь Бескид» Андрія Савки зі Стебникана Словаччині.Богдан Хмельницький знав про народнийрух на Прикарпатті і вирішив зміцнити зв’язкиз повстанцями українських Карпат і Польщі.В своїх універсалах гетьман писав: «Виб’юз лядської неволі народ увесь. Допоможе менів тому селянство по Люблин та Краків, бо топрава рука наша...».Перемога Хмельницького над польськимивійськами створила сприятливі обставини дляподальшого піднесення селянського визвольногоруху на Лемківщині. Цей рух набув найвищогорозвитку тоді, коли його очолив польськийповстанець Костка Наперський, якийдіяв спільно з А. Савкою. На початку 1651 р.К. Наперський появився на Прикарпаттіз універсалами Б. Хмельницького. Народ приєднавсядо повстанців.«Від Сяну до карпатського Підбескиддя,в околицях Дуклі і Кросна, руський народгорнувся до збійницьких дружин», – писавпольський історик Людвиг Кубаля. НезабаромСавка зібрав велику дружину у кількасотбійців, в чому йому допомагав інший ватажоклемківських збійників Василь Чепець. Доповстанців приєднався і Василь Баюс, якийповернувся з Угорщини. Сам К. Наперський підіймавна боротьбу польських селян Підгаля.Переконавшись, що населення Прикарпаттяприєднається до повстання і підтримає похід наКраків, невеликий загін на чолі з Наперським15 червня 1651 р. захопив Чорштинський замокна Підгалі – об’єкт великого стратегічного значення.Це було сигналом початку загальногоселянського повстання.Ці події налякали шляхту і духовенство. Вжена другий день краківський єпископ Гембіцькийскликав нараду, яка вирішила негайновідправити 60 кіннотників та 25 драгунів підкерівництвом Хшонстовицького для звільненнязамку від повстанців.Вісімнадцятого червня військовий загін єпископапочав облогу замку. Повстанців було малоі їм не вистачало куль та пороху. На допомогуповстанцям поспішав Савка з великою групоюлемківських селян. Саме в критичну хвилинуселяни напали на єпископських воїнів і розгромилиїх – але мабуть через відсутність харчівК. Наперський залишив залогу замку всього54 чоловіків і п’ять жінок. Селяни, приведеніСавкою, були відпущені з умовою, що при появісигналу (уночі – запалені смолоскипи, удень – зеленийвінок на вежі) вони негайно повернуться.

105Після першої поразки єпископ послав дляздобуття Чорштинської фортеці спочатку 250,а потім ще 200 піхотинців, 60 гарників, двігармати. Староста з Любовлі поспішав зі 150піхотинцями та двома гарматами. Цей військовийозброєний загін, що налічував біля 700бійців і 4 гармати, 21 червня під керівництвомшляхтича Рихвальдського обложив замок.Повстанці успішно відбивали атаки. Наступногодня прибуло ще 60 кіннотників, щоїх очолював полковник Яроцький. Він узявна себе загальне командування. У повстанціввичерпалися боєприпаси, і вони кидали на противниківкаміння, лили гарячу смолу. Надія нашвидку допомогу селян додавала їм сили.Справді з різних районів Лемківщини,з обидвох схилів Карпат поспішали загониукраїнських селян. На Підгалі зібралися численнігрупи польських селян, які очікувалиумовного сигналу 24 червня – дня походу наКраків. На допомогу повстанцям поспішалитакож чеські, словацькі і угорські загони селян.Стурбований тим, що облога замку затягнулася,23 червня єпископ відправив до Чорштинаще 100 гарників з Мушини. Такий самий загінз Любовлі. Крім того, відіслав посланціву королівський табір під Берестечко, благаючинегайної допомоги.Поразка козацьких військ під Берестечкомдозволила королю відправити для розправинад повстанцями двотисячне військо на чоліз Зебжидовським. Не дочекавшись допомогиз боку повсталих селян 24 червня 1651 р.Чорштин здався. Наперський був схопленийшляхтою і незабаром страчений.Хоча збійницьке повстання завершилосяпоразкою, все ж воно залишило яскравий слідв історії визвольної боротьби лемківських селян.Селянський рух на Лемківщині був складовоючастиною загальної визвольної боротьби українськогонароду. У цій боротьбі проявилося віковічнепрагнення русинів-лемків до об’єднаннязі своїми східними українськими братами тавсіма східнослов’янськими народами.ЛЕМКІВЩИНА ПІД ПАНУВАННЯМАВСТРІЇ. ЕМІГРАЦІЯ. ТЕОРІЯ «ВО-ЛОСЬКОЇ КОЛОНІЗАЦІЇ» КАРПАТ.ЕТНОГРАФІЧНА НАЗВА І МЕЖІ РОЗ-СЕЛЕННЯ ЛЕМКІВУ 1772 р. Галичина, в тому числі територіяпівнічної Лемківщини, опинилася підпануванням Австрії. Ця політична зміна неспричинилася до поліпшення економічногостановиша селян-русинів, що проживалив Карпатах. Панщизняний гніт, високі податкинепосильним тягарем лягали на плечі хлібороба,оскільки права польської шляхти не булианульовані.Протести селян проти незаконного підвищеннясуми податків зобов’язали австрійськийуряд уже в перші роки панування зробититочний опис розмірів земельних наділів селян.Уже на початку вісімдесятих років XVIII ст.з’явилося урядове розпорядження про складенняв 1785–1788 рр. поземельного кадаструз описом земельних наділів селян. Цей кадастротримав в історії назву «Йосифінської метрики»(від імені імператора Йосифа І). Документикадастру лемківських сіл збереглися в Центральномуісторичному архіві УРСР у Львові.Вони мають величезну вартість при аналізіекономічного становища селян, національноїприналежності. Ці документи допоможутьточно відтворити історичне минуле мешканцівзахідних Карпат.Соціальний і національний гніт спричинивсядо виникнення повстання у 1846–1848 рр., щозавершилося революцією 1848 р. В результатіцих подій була відмінена панщина. Але подіяця не поліпшила становища селян, які не мализмоги викупити землю у поміщиків, платитивисокі податки. Частина селянства зовсім розориласяі стала безземельною, поповнюючи щеслабкий робітничий прошарок.А тому відкриття зарібкової еміграції за океану другій половині XIX ст. породило у русинівГаличини надію на поліпшення життєвих умов.Першими емігрантами в США були русиниз західних Карпат, а започаткував еміграціюЮрко Кашицький – селянин з Нової Веси Новосанчівськогоповіту, який подався до СШАв 1871 р. З цього приводу галицькі часописи,жартома, але не без підстав, заявили: «Лемкивідкрили Америку».На той час не тільки у Східній Галичині, алей на Лемківщині стало помітним національнепробудження. Нову сторінку в житті мешканцівКарпат відкрила Русалка Дністровая таавтори цієї книжечки, члени «Руської Трійці»– М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич.На Лемківщині помітну культурну діяльністьрозгорнув І. Бірецький. Лемки щораз відважнішепочали заявляти про свої національніправа, про права на культурний розвитоку рідному краю. Польським буржуазним ідеологамявно не до вподоби було національнеРідна мова

106Рідна мовапробудження «русінув», і вони почали кампаніюпроти офіційного визнання національнихправ представників непольської народності.Почалося цькування як проти назви «русини»,а ще завзятіше проти нової національної назви«українці», робилися відчайдушні старання«натравити русинів на русинів». Не дивно, щоу таких умовах у середовищі русинів західнихКарпат стала більш популярною етнографічнаназва «лемки», яка очевидно виникла відвживаної ними мовної частки «лем». Назва цяособливо стала популярна на північних схилахКарпат. В Карпатах сформувалися ще етнографічнігрупи українців – бойки і гуцули, тазахідніше від лемків – польська етнографічнагрупа гуралів.Вперше назву «лемки» ввів у історію талітературу Левицький у передмові до власноїГраматики (1831). Надалі цю назву вжилиО. Торонський, В. Хиляк та інші. Свою етнографічнутериторію русини-лемки, потім також їхсусіди почали називати Лемківщиною.Історична доля не дуже прихильною буладо лемків і Лемківщини. Від середини XIVст. їх територія не належала вже до матірногоосередку Русі (України), а була розчленованаУгорщиною і Польщею, пізніше належала доАвстрії, потім до Чехословаччини і Польщі.У склад етнографічної лемківської територіївходить південна гірська частина Польщі, північно-східнагірська частина Чехословаччинита (після 1945) західна частина Закарпатськоїобласті Української РСР.Ріст національної свідомості лемків, їхньогопереконання, що вони є господарямисвого краю з незапам’ятних часів, був явноне до душі окремим польським історикам,економістам. Почалися гарячкові пошуки«білих плям» в історії лемків, пошуки «доказів»про їх «неруське» походження і недавнєперебування в Карпатах. Була створена нова«теорія» про походження русинів у Карпатах,теорія «волоської колонізації» західних Карпату XV–XVII ст. ст. Творцями цієї «теорії»стали К. Добровольський, А. Стадницький,Е. Длугопольський. Для її «обґрунтування»взято на озброєння факт масової локалізації сілу XV–XVII ст. ст. на волоському праві та нечисленніназви і слова румунського походженняв лемківському діалекті.За цією «теорією» у XV–XVII ст. ст. в Карпатиприбули великі валки волохів (румунів)і колонізували Прикарпаття. Тому що булонеможливо відповісти на питання «Звідки жвзялися русини?», дослідники, серед яких професорР. Рейнфусс, пізніше підмінили поняття«волоська колонізація» поняттям «волосько--руська колонізація». Так чи інакше, мовляв,русини в Карпатах – це зрусифіковані «волохи»,поляки і живуть тут недовго, настав час, абиїх повернути раз і назавжди в лоно костьолаі польського народу.Теорія «волоської колонізації» Карпат невитримує жодної критики. Якщо б мала місцетака масова міграція румунів, то існувалиб документальні її джерела. Та й румунив умовах Польщі могли б хіба спольщитися абозалишитися румунами, а не стати русинами.Локалізація сіл на волоському праві аж ніякне є підтвердженням «волоської колонізації»,а слова румунського походження перейшли долемків від русинів з Закарпаття, які жили порядз румунами, або ж від інших сусідів-слов’ян, девони теж зустрічаються.Важливим аргументом проти теорії «волоськоїколонізації» є згадана вище Йосифінськаметрика XVIII ст. З п’яти тисяч прізвищ лемківтого часу 70 відсотків є українські або такі, щотворилися за правилами українського словотворення,до 20 відсотків – загальнослов’янські,певна частина польських і словацьких. Прізвищрумунсько-угорського походження дужемало, не більше одного відсотка. Родини лемківперейшли довгий розвиток, бо такі прізвищаяк Русин, Коваль, Мельник та інші носили по45–50 родин, про що свідчать матеріали Йосифінськоїметрики.Отже, лемки – не волохи (румуни), а давнірусини, які проживали на той час у Карпатахне 100–150 років згідно з теорією «волоськоїколонізації», а значно довше. Вагомим аргументомпроти «волоської колонізації» є також тойфакт, що уже в XIV ст. на території теперішньоїЛемківщини існувала високохудожня школаіконопису, формувалася велична архітектурахрамів.Ми вже згадували грамоту К. Ваповської1593 р., в якій перераховується велика кількістьруських церков на північній частині Лемківщини.Якби в історії була «волоська колонізація»Карпат, то такої кількості сіл з руським населеннямі церков не могло б існувати. Лемки єавтохтонами західних Карпат, давніми господарямикарпатського краю.Проти теорії «волоської колонізації» виступилиболгарський вчений Д. Кранджалов, чехословацькийдослідник Й. Штіка, радянськийісторик Ю. Гошко і багато інших.

107НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОБУДЖЕННЯУ ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.(О. ДУХНОВИЧ, І. СИЛЬВАЙ,О. ПАВЛОВИЧ, В. ХИЛЯК). УКРАЇН-СЬКІ ДІЯЧІ (І. ФРАНКО, В. ГНАТЮК,Ф. КОЛЕССА) ПРО ЛЕМКІВЩИНУДруга половина XIX ст. характерна зміцненнямхвилі національного пробудження середрусинів-лемків обох схилів західних Карпат.Позитивну роль у зближенні розсіяних групукраїнського народу відіграла праця члена«Руської Трійці» Я. Головацького Розправао язиці южноруськім і єго нарічях (1849), в якійавтор переконливо довів приналежність лемківськогодіалекту до української мови.З особливою силою прокотилася хвиля національногопробудження серед русинів південнихсхилів Карпат, де цей рух очолили виднідіячі «будителі» О. Духнович, О. Павлович,І. Сильвай та інші патріоти, захисники культуриі національної гідності русинів Закарпаття.Провідна місія у цьому благородному поривіналежить Олександру Духновичу (1803–1865),автору багатьох віршованих творів, драм.Особливу роль у боротьбі проти мадяризаціївідіграли його твори, написані народною мовою,як Я русин, Піснь простонародна та інші.Близьким однодумцем Духновича був поетОлександр Павлович (1819–1900), який походивз с. Шариське Орне. Був активним поборникомєдності слов’ян і, зорема, єдності русинів.Завжди твердив, що галицькі і закарпатськірусини – кровні браття.Проти денаціоналізації русинів Закарпаття,за розвиток освіти в їх середовищі постійноборовся письменник-будитель Іван Сильвай(1838–1904) з с. Сускове, тепер Свалявськогорайону. У своїх повістях, оповіданнях оспівувавєдність русинів Закарпаття з русинамив Галичині та на Великій Україні. Досліджувавфольклор.На північній (галицькій) частині Лемківщинибудителем національного духу лемківуспішно виступав глибокий знавець селянськогожиття, талановитий письменник ВолодимирХиляк (Єронім Анонім, 1843–1893), якийнародився у с. Верхомля біля Нового Санча.Польсько-руські національні відносини вінпорушив уже в першій своїй повісті Польськийпатріот. Любов до рідної історії, карпатськогокраю, до земляків розвинув в дальших своїхповістях Шибеничний верх, Руська Доля і багатьохінших.Отже, національні «будителі» у своїх творахвідзначили, що русини Карпат є такі ж, що йрусини Східної Галичини і України, входятьу склад єдиного українського народу. Щоправда,на той час нова національна назва«українці» ще не знайшла поширення, а тому«будителі» називали русинами всіх теперішніхукраїнців.Таким чином, великі нашіпопередники повністю ствердили однаковийзміст і значення національної назви «руський»і «український».Велику увагу лемківським справам присвячуваливидні українські вчені, культурні діячі.Серед них виділявся письменник і мовознавецьІван Верхратський (1846–1919) родом з м. Белза.Із подорожей по південній частині Лемківщинивийшла праця Знадоби до пізнання угро-руськихговорів. Велику монографію створив також Проговір галицьких лемків (1902), яка не втратиласвоєї наукової вартості і сьогодні.Проблемами лемків на дуже поважному рівнізаймався Іван Франко (1856–1916). У багатьохтворах він описував їхнє життя, закликав добільш широкого і глибокого вивчення культурнихнадбань лемків. Належну увагу присвятивлемкам у праці Карпаторуська літератураXVII–XVIII віків. Відзначив, як дуже позитивнеявище, той факт, що лемківський діалект дужевиразно проявив себе у писаннях XVII і XVIIIст. ст., але потім пішов у забуття.Видатний український вчений-етнографі фольклорист Володимир Гнатюк (1871–1926),який походив з с. Велеснів на Тернопільщині,фактично першим розпочав ґрунтовнедослідження культури русинів Закарпаттяі Пряшівщини, підготував і видав шість томівЕтнографічних матеріалів з Угорської Русі(1897–1911), багато окремих праць з етнографіїі фольклору русинів Пряшівщини і Югославії.Відомий фольклорист, музикознавецьі композитор, академік Філарет Колесса(1871–1947), який народився в с. Ходоровичібіля Стрия на Львівщині, усе життя цікавивсяпісенною культурою лемків. НапередодніПершої світової війни побував у багатьох лемківськихселах, записуючи пісні. Видав збіркиНародні пісні з південного Прикарпаття(1923), Народні пісні з галицької Лемківщини(1929). Розпочату науково-дослідницьку такультурну працю на Лемківщині зупинилаПерша світова війна.Рідна мова

108Рідна моваЗ ЖИТТЯ ЛЕМКІВУ МІЖВОЄННОМУ ЧАСІПерша світова війна принесла багато стражданьлемкам. Були повністю розорені окремісела, багато селян загинуло у війні. За симпатіїлемків до східнослов’янських народів австрійськівласті вивезли з Лемківщини понад тритисячі інтелігенції і селян у Талергофськийконцентраційний табір, де кілька сотень лемківзагинули.Розпад Австро-Угорської монархії у 1918 р.сприяв боротьбі поневолених народів за самовизначення.Така боротьба розгорнулася і наЛемківщині. У с. Команча на Сяніччині булопроголошено створення СхіднолемківськоїРеспубліки, яка проголосила своє об’єднанняз ЗУНР. Польські легіонери в кривавій сутичціз селянами розправились із спробоюсамовизначення. У той же час у с. Фльоринкана Новосанчівщині проголошено створенняЗахіднолемківської Руської Республіки, якавиступила за солідарність з Радянською Україноюі Радянською Росією. Польські військаліквідували Республіку, а її творців буловіддано під суд. Подібні спроби боротьби засамовизначення мали місце на Пряшівщиніі в теперішній Закарпатській області. Великагрупа лемків боролася за волю в рядах січовихстрільців та УГА. Визвольний рух, хочі закінчився невдачею, загартував витримкуукраїнського народу і його складової частинилемків, зміцнив віру в можливість соціальногоі національного визволення.Польські буржуазні власті, які жорстокорозправилися з народним визвольним рухомна Лемківщині, повели довготривалу боротьбуза ліквідацію національних завоювань русинів--лемків. Були закриті або перетворені на польськіукраїнські школи, заборонені українськікультурно-освітні осередки.У міжвоєнній Польщі з новою силоюрозгорілася кампанія за «врятування» лемківперед «українізацією» і приєднання їхдо поляків. Польська преса (наприклад.«Кур’єр Краковскі» № 143, 160–1933) виступилаз «доводами», що діалект лемків є польським,а лемки – етнографічна група польського народу.У рукописному трактаті Łemkowszczyzna(зберігається в Історичному архіві у Львові)ксьондз Ч. Войтисяк висловив обурення наадресу українців з приводу «незаконногопривласнення лемків», які, мовляв, «зовсім неукраїнці, а польське плем’я». Автор вважав,що негайна полонізація лемків була б вельмикорисною для польської політики і католицькоїцеркви, а лемкам «дала б відпорність на пропагандуукраїнську». Подібні шовіністичні ідеїрозвинула М. Пєрадська в книжці Na szlakachŁemkowszczyzny (Краків 1939).Лемко, щоб отримати навіть найнижчуурядову посаду, змушений був відректися відсвого національного імені, змінити східну віруна римо-католицьку.У порівняно кращих умовах проживали лемкиу Чехословаччині (включаючи теперішнюЗакарпатську область). Тут існували «руські»(українські) школи, товариства, літературніоб’єднання, освітні і культурні осередки. Наеміграції лемки теж об’єднувалися в суспільно-культурніорганізації. У США і Канадідіяв «Комітет допомоги Лемківщині», якийзбирав кошти на допомогу лемкам «в краю»,сприяв засновуванню освітніх і культурнихтовариств, бібліотек. Як вже згадувалося напочатку цієї праці, у тридцятих роках засновано«Лемко-Союз» з його друкованим органомгазетою «Карпатська Русь». Одним з першихкерівників «Лемко-Союзу» і редакторів газетибув лемківський письменник і публіцист ДмитроВислоцький (Ваньо Гунянка), який післяДругої світової війни повернувся на Українудо м. Львова.Національні інтереси лемків у міжвоєнномучасі гаряче захищав талановитий поеті публіцист родом з Новиці Богдан-Ігор Антонич(1909–1937). У своїх творах він оспіваврідні Карпати, життя земляків. Б.-І. Антоничзаслужено увійшов до плеяди найкращих поетівслов’янського світу. У липні 1990 р. йомувстановлено пам’ятник у рідному селі Новиціна Лемківщині.Нове горе принесла лемкам німецька окупація.Фашисти заарештували і знищили кращихсинів і дочок Лемківщини. Багато молодівивезли на примусові роботи до Німеччини.У своїй людиноненависницькій антислов’янськійполітиці намагалися «вигортати вогоньз печі» руками самих же слов’ян, зокремаукраїнців. У таємному меморандумі до Гітлерайого заступник Гіммлер радив фюреру, щодля успішного проведення «расової селекції»(винародовлення) на Сході слід культивуватисеред українців якнайбільше окремих «націй»:«русинів», «малоросів», «карпаторосів», «лемків»,«бойків», «гуцулів» тощо, нацьковуватиїх одна на одну.

109З перших днів окупації лемки включилисяв антифашистську боротьбу. Разом з польськимипатріотами в русі опору активнуучасть брали лемки П. Пиртей, М. Донський,П. Русиняк і багато інших. Володимир Водзікзі Мшаної та Андрій Яворський з Короликаочолювали партизанський рух на Прикарпатті.Велику роботу в рядах борців проти фашизмуздійснив лемко з Петрушої Волі коло КроснаПетро Когутов.Лемки внесли значний вклад у всенароднуборотьбу проти фашизму. Численні добровольці-лемкив рядах Червоної Армії приспішилидень перемоги у війні.ЛЕМКІВЩИНА ПІСЛЯ ДРУГОЇСВІТОВОЇ ВІЙНИ.ЛЕМКИ В ПОЛЬЩІ, ЧСФР,НА УКРАЇНІ, В ЮГОСЛАВІЇІ НА ЕМІГРАЦІЇХоч у травні 1945 р. в Європі закінчиласяДруга світова війна, у західних Карпатах їївідлуння не стихало. Лилася кров невиннихлюдей, цілими ночами горіли лемківські села.Польські підпільні озброєні групи жорстокознущалися з лемківських селян. Було вимордованомайже всіх мешканців с. ЗавадкаМорохівська біля Сянока. Однієї весняноїночі бандити вирізали більше тридцяти п’ятилемківських парубків і чоловіків у с. Синяванедалеко Риманова. Багато селян було вивезенодо концтабору Явожио біля Кракова.Хоч і за всю історію лемки мирно проживализ поляками, все ж сильніші сусіди виношувалиплани позбутися національних меншостей.Така нагода трапилась. Восени 1944 р. тимчасовийуряд Польщі заключив угоду з урядомРадянської України про обмін населенням. Затією угодою українське населення, що проживалов межах післявоєнної Польщі, підлягаловиселенню на Україну в обмін на польське населення,яке виселялося з України до Польщі.Нестерпна ситуація, яку створило націоналістичнепольське підпілля, постійні залякування,вбивства, грабунки спричинилися до того, щопонад 200 тис. лемків «добровільно» покинулирідні гори і переселилися на Україну.У межах Польщі ще залишилося близько140 тис. лемків. Під приводом, що ці решткилемків є «опорою для УПА» і з метою активізаціїборотьби з «українськими бандитами»,решта лемків, в результаті операції «Вісла»,в червні 1947 р. була насильно виселена назахідні землі Польщі. Незважаючи на те, щопольське підпілля було на той час сильнішеі насправді опиралося на польське населення– поляків ця «акція» не зачепила.Насильно виселених лемків розсіяно по кількародин в польському середовищі на західнихземлях Польщі. Таким чином наші слов’янськісусіди розраховували на швидку асиміляціюлемків, їх винародовлення.Але лемки, поруч з іншими українцямиПольщі (волиняни, поліщуки, надсянці)в неймовірно тяжких умовах відстоювали своїінтереси і постійно вимагали задоволення своїхнаціональних потреб. У 1956 р. створено у ПольщіУкраїнське суспільно-культурне товариствоз його органом – тижневиком «Наше слово».Початково лемки організовано включилисяв роботу товариства. Але у зв’язку з тим, щоні УСКТ, ні «Наше слово» не взяли (і не могливзяти) участь у кампанії за повернення лемківу рідні гори (велика кількість господарствперейшла уже у власність польських поселенців),лемки поступово почали відходити відУСКТ, вимагаючи від урядових кіл створенняЛемківського СКТ. Незначна частина лемківповернулася в Карпати, розпочавши поступовийрозвиток рідної культури. Щоправда,лемківська секція при Головному правлінніУСКТ діяла дуже пасивно і згодом припиниласвоє існування. Не вповні задовільняла лемків«Лемківська сторінка» тижневика.Самотужки створилися на Лемківщині хорові,танцювальні, музичні колективи, середяких найбільшу популярність здобула хоровакапела «Лемковина» (керівник і диригентЯ. Трохановський). У с. Зиндранова з ініціативиактивістів-лемків на чолі з Федором Гочомстворено музей лемківської культури. З 1983 р.на Лемківщині щороку проводиться багатолюднийфольклорно-етнографічний фестиваль«Ватра».Окремим польським суспільно-культурнимоб’єднанням, публіцистам, літераторам явноне до вподоби єдність лемків з українськимнародом, і вони всіляко перешкоджають такійєдності. Після війни в Польщі з’явиласяпорівняно велика кількість окремих виданьі публікацій про лемків. Але всі вони намагаютьсяпереконати лемків, що вони не автохтониКарпат і не українського, а волоськогопоходження. У деяких публікаціях стверджується,що лемки – не українці, а попростулемки, в інших – що вони етнографічна групапольського народу.Рідна мова

110Рідна моваЦі «наукові відкриття», як також тривале називанняукраїнців «бандитами», «різунами»,«розбійниками» спричинилися до того, щочастина лемків в Польщі боїться називати себеукраїнцями чи навіть русинами. Створилисягрупи лемків, які називають себе тільки «лемками»,«лемками-поляками», «карпаторосами».Створено у Лігниці (1989) Стоваришення лемків,девіз якого «Лемки – лише лемки». На Лемківщиніу 1990 р. створено Об’єднання лемків, якеприймає у свої ряди лемків, незалежно від того,до якої народності вони себе відносять.У Горлицях з ініціативи П. Стефанівськогостворено «Круг лемків», який вимагає поверненнялемкам лісів. Такий різнорідний «букет»лемківських об’єднань приносить лише шкоду,породжує антагонізм між окремими суспільнимидіячами, непорозуміння.У північно-східній Словаччині проживаєпонад 100 тис. русинів, які належать до лемківськоїетнографічної групи. Після Другоїсвітової війни тут створено Культурний союзукраїнських трудящих, який оголосив різкийкурс на українізацію. Це завдало поважноїшкоди, бо противники «Українізації» впертопоширювали чутки, що всіх русинів, які запишутьсебе українцями, власті насильно вивезутьна Сибір. Пропаганда ця зробила своюсправу. Багато русинів (українців) записалосебе словаками.У 1989 р. КСУТ перетворено на Об’єднаннярусинів-українців Чехо-Словаччини, але повноїгармонії між українцями різних поглядівне досягнуто.Слід зазначити, що культурно-освітня, науковаі видавнича справа в українському середовищіу Словаччині на високому рівні. Українськевідділення словацькоого видавництва постійновидає збірки місцевих письменників, науково--популярні праці. Поважні наукові збірникивидає музей української культури в Свиднику.З періодичних видань здобули популярністьжурнали «Дукля», «Дружно вперед», тижневик«Нове життя». Щорічно проводяться масові фестивальнісвята у Свиднику, Межилабірцях тав інших осередках. У Пряшеві діє Українськийнаціональний театр, а при ньому Піддуклянськийукраїнський народний ансамбль пісніі танцю.На Україні лемки-переселенці, пережившиперші труднощі, зумовлені втратою майна, зовсімнезвиклим новим оточенням, поступовопоправили своє становище. Виручила працелюбність,витривалість, допомога місцевогоукраїнського середовища. Нова обстановкаспричинила поступове зникання в середовищірозсіяних лемків їх етнографічних особливостей,які «не вписувалися» в новий побут. Це стосувалося,у першу чергу, культурно-побутовихта обрядових звичаїв, форм господарювання,відмирання давніх знарядь праці, традиційу народному будівництві, саморобного одягу.Значної зміни зазнала і мова лемків, наблизившисьдо норм літературної мови.Зате на Україні набуло дальшого розвиткународне мистецтво лемків. Діє кілька осередківрізьбярства у Львові, Стрию, Трускавці,Моршині, Підгайцях, Бережанах. З народнихрізьбярів виросли такі майстри, як заслуженийдіяч мистецтв України Василь Одрехівський,брати Юрій і Мирон Амбіцькі, Лука Біганич,Іван Мердак, Андрій Сухорський з синами.Роботи лемківських митців відомі далеко замежами України.Розвивається співоче мистецтво лемків. НаУкраїні виросли талановиті співачки сестриДаниїла, Марія і Ніна Байко з Яблониці – нинінародні артистки України. Великої популярностінабула народна хорова капела «Лемковина»(Львів), яка успішно виступила також у Польщіта Словаччині. Про капелу знято два короткометражнікінофільми, виступи записані надвох платівках. Кілька лемківських художніхколективів створено на Тернопільщині.Помітного розвитку досягла суспільно-культурнаі науково-видавнича діяльність лемків наУкраїні. З 1988 р. у Львові діє суспільно-культурнеТовариство «Лемківщина», перед якимвідкриваються широкі можливості контактівз лемками у всьому світі. Серед членів Товаристває велика кількість діячів культури і наукиз ЧСФР, Польщі, США і Канади. З ініціативиправління Товариства та Львівського відділенняінституту мистецтвознавства, фольклорута етнографії АН УРСР 22–24 травня 1990 р.у Львові проведено міжнародну наукову конференцію,на якій обговорено і затвердженопроспект трьохтомної наукової монографії«Лемківщина», що буде видана на Україні. Прионовленому у Львові Науковому товариствіімені Т. Шевченка (НТШ) створено проблемнугрупу для вивчення історії та культури лемків.У Львові та поза його межами працює великийзагін інтелігенції – вихідців з Лемківщини.Лемки на Україні переконалися, що розвитокїх культури, наукове опрацювання їх історіїможливі лише в єдності з усім українськимнародом.

111У Югославію сотні лемківських родин з Пряшівщинита північної Лемківщини переселилисяна початку сорокових років XVIII ст. За 250 роківвони не винародовилися, зберегли основу самобутньоїкультури, національне ім’я – «русини».Успішно розвивається їх культурне життяпісля Другої світової війни. Щоправда, говіркаюгославських русинів зазнала сильного впливусербохорватської мови. Розвивають літературно--наукову видавничу діяльність власною говіркоюта українською літературною мовою. Етнографічнаназва (лемки) в Югославії не знайшла свогопоширення. Наші земляки в Югославії об’єднанів Союзі русинів і українців Югославії.Важкі економічні умови на Лемківщині спричинилимасову еміграцію лемківських селян у другійполовині XIX ст. за океан. Масова еміграція набуланайбільшої інтенсивності в кінці вісімдесятихроків. Початково лемки об’єднувалися разомз емігрантами зі Східної Галичини в українськихробітничих осередках, «Українському НародномуСоюзі» (1894), у міжвоєнному часі почали створювативласні культурні осередки.Крім згаданого вже «Лемко-Союзу» в 1936 р.створено Організацію Оборони Лемківщиниукраїнської орієнтації, яка стала найповажнішимоб’єднанням лемків у США. Разом із СвітовоюФедерацією лемків видає журнал «Лемківщина»,«Аннали». У 1988 р. ООЛ здійснила видання двотомногозбірника Лемківщина, що є фактичнопершою монографією такого роду.У Канаді емігранти-лемки теж початково,подібно як в США, об’єднувалися в українськихсуспільно-культурних організаціях. На початкутридцятих років частина лемків об’єдналасяу філіалі американського «Лемко-Союзу».Після Другої світової війни канадський філіалрозірвав стосунки з американським центром«Лемко-Союзу», створивши самостійнийКарпаторуський центр лемків Канади. Згодомця організація змінила назву на Об’єднанняЛемків Канади, яке вступило до Світової ФедераціїЛемків і займає платформу поступовоїорганізації з українською орієнтацією.Останніми роками на лемківській ділянців Канаді активну діяльність проводить професорТоронтського університету Павло Маючі(батько – угорець, мати – русинка з Пряшівщини).Але треба підкреслити, його ідея існуванняштучного «карпаторуського» народу, до якоговін відносить також лемків, завдає великоїшкоди справі єдності лемків.Можливість об’єднання всіх лемківськихосередків (наприклад, навколо СФЛ) створилаб сприятливі умови для інтенсивного розвиткуїх культури, допомогла б поглибити науковідослідження про історію цієї цікавої етнографічноїгрупи українського народу.Ми здійснили короткий екскурс у історію.Про що ж довідалися? Далекі предки лемків– це руське східнослов’янське плем’я, що їхдослідники називали здебільша білими хорватами.Уже в VI–VII ст. ст. проживали вонипо обох схилах західних Карпат.У кінці X ст. західні Карпати були з’єднаніз Київською Руссю, потім належали до Галицькогоі Галицько-Волинського князівств.Цей період приналежності русинів західнихКарпат до рідної держави-матері позначивсябурхливим розвитком економічного життя,освіти, культури карпатського краю.Після розпаду Київської Русі у XIV ст. їїпівденно-західна частина (теперішня Україназ Лемківщиною) увійшла у сферу засягу українськоїнародності. Отже, лемки належать доукраїнського народу. Популярна серед лемківнародна назва «русини», «руські» є давньоюназвою українців.У 1340 р. західне Прикарпаття захопилаПольща. Оселі русинів на той час сягали околицьЛюбліна, Ряшева, Кракова. Щоб відтіснитирусинів у глиб гір, польський уряд започаткувавуже тоді тривалу польсько-німецькуколонізацію. Було заведено панщину, а селалокалізовано з руського на волоське право.Русини продовжували боротьбу протигнобителів. Особливого розмаху ця боротьбадосягла в середині XVII ст. під час визвольноївійни під керівництвом Б. Хмельницького. Циммешканці західних Карпат ствердили своюєдність з українським народом, стремління довозз’єднання. Ідею єдності зі східними братамивідстоювали кращі сини Карпат О. Духнович,О. Павлович, В. Хиляк, Б.-І. Антонич та інші.Поодинокі польські діячі міжвоєнного часупроголосили кампанію, що лемки – «польськеплем’я» і їх необхідно повернути полякам. Дляпослаблення єдності лемків та їх денаціоналізаціїу наш час в Польщі іде боротьба за відірваннялемків від решти українців, насадження середних сепаратизму і національного нігілізму.Лемки свідомі того, що вони здавна належатьдо сім’ї східнослов’янських народів, є органічноюскладовою частиною українського народу.Дальше процвітання їх культури може бутизабезпеченим лише в національній єдностіз усім українським народом, до якого вониналежать.Рідна мова

112Рідна моваВолодимир БілецькийУкраїнська мова на сходіУкраїни: фрагментидонецьких реалій і спробапрогнозудоктор технічних наук, професор Донецькогонаціонального технічного університету,дійсний член НТШ, шеф-редактор аналітично--інформаційного журналу «Схід»Прийнявши пропозицію моїх київськихколег висвітлити тему стану і перспектив українськоїмови та культури на Донбасі, де я живуі працюю, я ще раз переконався, що це справаневдячна. Бо існуючі реалії, не кажучи вже проперспективи і протиречиві, і дискусійні, які сама первинна інформація.Але все ж пропоную своє бачення ситуаціїі спробу прогнозу на майбутнє.РЕАЛІЯ ПЕРША:«КОНТРАСТ ІНФОРМАЦІЇ»Хоча і є офіційна інформація стосовно сферивживання української мови на Донеччині, я наоснові мовних реалій краю все ж змушенийпослуговуватися відомою формулою «з одногобоку – з іншого боку». Отже, з одного боку,у Донецькій області:– діє цільова комплексна Програма розвитку тафункціонування української мови на 2004––2010 рр., яку затверджено рішенням спільногозасідання колегій обласної державноїадміністрації та Міністерства освіти і наукиУкраїни від 18 грудня 2003 р. № 12/6–2;– відповідно до статистичних даних 2004–2005навчального року 661 заклад дошкільного вихованняобласті має статус україномовного,що від загальної кількості закладів (1166)складає 56,7%;– з 1145 шкіл Донеччини 612 шкіл мають україномовнийстатус, що складає 53,4% від загальноїкількості шкіл в області; в них навчаютьсядержавною мовою 113 750 учнів, тобто 26%від їх загальної кількості (444 369);– зі 117 професійно-технічних училищ областіукраїномовні – 13, тобто 11%; 2,5% відзагального контингенту учнів системи професійно-технічноїпідготовки навчаютьсядержавною мовою;– на Донеччині працюють 112 вищих навчальнихзакладів всіх рівнів акредитаціїз них: І–ІІ рівнів – 82, ІІІ–ІV – 30, загальноюкількістю студентів – 213,5 тис., з яких 68,6тис. навчаються державною мовою, що дорівнює32,1%.І це все, не рахуючи великої кількостіконкурсів (починаючи від Міжнародногоконкурсу української мови ім. Петра Яцика),мовно-літературних олімпіад, оглядів, виставок,фестивалів, інших імпрез тощо.Як бачимо, Донбас – це далеко не Крим, деукраїномовний статус мають всього декількашкіл на весь півострів. Але і далеко не Полтавщина,не кажу вже про Центр і Захід України.Існує оте «з іншого боку»: попри такі втішніреляції у дійсності в дитячих садках, школах,вузах, на вулиці, в установах, у коридорах владиукраїнську мову майже не зустрінеш. Чому? Деж матеріалізація цих втішних відсотків, які наводятьвладці? Питання зависає у повітрі...РЕАЛІЯ ДРУГА: «ЕТНОКУЛЬТУРНЕСАМОВИЖИВАННЯ»Умови задоволення національних потребу регіоні, де проживає ~52% етнічних українців

113почасти складніші і важчі, ніж у діаспорі. Кудине глянеш – всюди колосальна диспропорціянавіть з оцими 52%.Скажімо, бібліотечний фонд Донецькоїобласної універсальної бібліотеки тільки на9,1% укомплектований книгами українськоюмовою. У 1991 р. їх було ще менше – 6,1%. Якщотаким темпом фонд буде поповнюватися українськоюкнигою і надалі, то 50 х 50% сягне десьроків через сто. У місцевих бібліотеках області,фонд яких майже повністю ще радянський,загальний обсяг літератури складає понад 17,0млн. примірників, з яких українською мовою– 30,3%.Станом на 1 січня 2005 р. в області зареєстровано990 періодичних видань, з яких тільки вісімнадцятьвидаються виключно українськоюмовою, у тому числі тільки одна обласна газета«Донеччина» з мізерним накладом у 20–25 тис.примірників на місяць, 69 газет і журналів видаютьсяукраїнською та російською, а решта666 – практично російською.В інформаційному просторі Донецької областіпрацюють 136 телерадіоорганізацій. З них– 38 телерадіокомпаній і 18 радіоорганізаційефірного мовлення, 67 – телерадіокомпаніїкабельного мовлення і 13 – радіоорганізаціїдротового мовлення, що діють згідно з ліцензіямиНаціональної ради України з питань телебаченняі радіомовлення. Телерадіоорганізації,використовують у своєму ефірі в середньому45% державної мови і 55% – російської, крімобласної державної телерадіокомпанії, яка ведепрограми у такому співвідношенні мов: українською– 65%, російською – 35%. Про тематичнунаповненість передач місцевих телерадіокомпанійукраїнський глядач поінформованийдобре на прикладі ТРК «Україна», ОДТРК«Регіон», КРТ тощо. Назвати їх українськимиможна тільки з відомою часткою гумору.Однак є і такі телепередачі: «Мови чарівнийголос», «Україна – рідний край», «Чиста криниця»,«Зірки та зіроньки», «Мій рідний край»;теленариси: «Родом з Донбасу», «Сусіди»; дитячіта пізнавальні програми «Сонячне зайченя»і «Загадковий майданчик». А у червні 2004 р.в м. Миколаєві на ІХ Всеукраїнському фестивалітелевізійних і радіопрограм «Калиновіострови-2004», присвяченому тринадцятійрічниці незалежності України, за високийпрофесійний рівень журналістів і технічнихпрацівників чотири роботи ОДТРК «Регіон»отримали дипломи лауреатів у номінаціях«Україна: від мови до нації», «Повернення іззабуття», «Україна і світ: народна дипломатія»,«Земля моїх батьків». Можемо ж! Хочапопулярних молодіжних теле- і радіопрогрампрактично немає.Громадський сектор культурологічних організаційна Донеччині вкрай бідний – із зареєстрованих4053 громадських організацій (2003)тільки біля двох десятків культурологічні тадотичні до них.При цьому культурно-інтеграційні процесиДонеччини на перетинах «Схід – Захід» хочаі відбуваються, але протікають вкрай повільноі очевидно за рахунок власних творчих ресурсів.Реального фінансового спонсорства у культурологічнусферу від Києва (Центр) і Заходу(Західна Україна і діаспора) немає. Дуже рідкісніі візити творчих колективів з Центру і Заходу– майже всі сцени на Донбасі заполонили російськіваряги. Вражає індиферентність владногоКиєва, який попри всі «донецькі події» 2004пускає ситуацію на самоплив, займає позиціювсепрощення (окрім буквально декількох осіб),не має ніякої стратегії культурної інтеграціїСхідної України, зокрема Донбасу.У сфері релігійного життя з 1324 юридичнозареєстрованих на 1 січня 2005 р. релігійнихгромад Донеччини україномовними можнавважати менше 10%. Та й то вражає позиція деякихавторитетних україномовних інституцій– скажімо у греко-католицькій церкві Донецькастворена ікона із зображенням В. Януковича.Отже, у духовній сфері українська більшістьна Донеччині знаходиться на супербідному,голодному національно-мовному і національно-культурномупайку, існує в режиміетнокультурного самовиживання. І взагалідивно, що в цих умовах ще й до сьогодні більшістьнаселення Донбасу ідентифікує себеукраїнцями.СПРОБА ПРОГНОЗУМАЙБУТНЬОГОДонбас – втрачений край, майбутній УкраїнськийП’ємонт чи щось третє...?Епітети, якими українські політики і громадськідіячі іноді «нагороджують» Донбас,Донеччину часто звучать образливо абоз певним підтекстом: «чорна дірка» (є такийфізичний феномен – надвелике тіло, з якогонавіть світло не витікає), «донецькі», «донбасяни»тощо. І дійсно, на останніх президентськихвиборах «ющенківці» свої преференції якправило не розголошували, а тих, хто «про-Рідна мова

114Рідна моваколовся» чекала адміністративна обструкція– дорослих аж до звільнення з роботи (навітьнауковців, кандидатів наук, доцентів), дітейу школах – приниження і цькування, молодьв інститутах і університетах – непевне майбутнє.У дещо прихованому вигляді цей стантриває і сьогодні. Людина ж, яка під час виборівна вулиці говорила українською могла з великоюімовірністю наразитися на неприємності.Як правило, російськомовна більшість була навиборах більш агресивною.То що ж, Донбас – втрачений край?Хочеться вірити, що ні. Треба ретельно відділити«зерна від полови». Дійсно, в регіоні єагресивні сили, є керівники, які й до сьогоднівпівголоса, але настирно говорять, що «довлади прийшли націоналісти», по деякихбібліотеках пропадають українські книгиі журнали, а ті, що є, роками не каталогізуються.У школах замість власне лекції по предметувчитель іноді проводить «політінформацію»в дусі синьо-білих. Те ж саме – і у вузах. Все цеще є. І мабуть буде деякий час.Але все ж етнічна українська маса, українськабільшість Донбасу ще не виявила своєїтворчої сили. Перебування з одного бокуу більшості, а з іншого – у духовно-пригніченомустані створює ефект «стискання пружини»,певного, ще не усвідомленого «глухого»протесту. За певних обставин ця «пружина»розправиться. І тоді повинна проявитисяприхована творча енергія української елітиі енергія самоутвердження мільйонів. Динамікацього процесу, на мою думку, нагадує кривуз досить тривалим періодом «накопичення»і швидким лавиноподібним періодом «злету».Останній (зрозуміло, що тільки в разі йогодосягнення) і може бути ідентифікований якновий Український П’ємонт. У цих явищахнемає нічого казкового, все закономірно і вжебагато разів реалізовувалося у інших землях,на інших етнічно-культурних основах.Які ж умови активного національно-культурного,в тому числі мовно-культурного відродженняДонбасу, Донеччини? Поміркованийнаціонально-культурний протекціонізм Києва,розумна, прагматично-державницька кадроваполітика Києва, державне мислення олігархів,зміна поколінь, створення основ конкурентоспроможноїукраїнської «культури міста». Надзвичайноважливими ланками у цьому процесіє авторитетні суспільні інститути: влада, наука,вищі навчальні заклади, бізнес, церква, армія.Саме вони повинні стати першими осередкамиукраїномовності. І рушієм тут повинно бутине тільки ідейне усвідомлення необхідностієдності суспільства, але й прагматизм знаннядержавної мови.Одна з умов українського відродження є,як це не дивно на перший погляд, мовна толерантність.Справа, до речі, не стоїть у тому,щоб грубо і силоміць або хитрощами замінитиросійську мову на українську у тому ж Донбасі.Така установка (якою часто лякають населеннярізноманітні «політтехнологи») – шлях у нікуди.Мова може сьогодні йти зовсім про інше– про реалізацію як для Донбасу, так і для всієїСхідної України шляху: (1) майже російська(3) (2) російсько-українська двомовність одномовність(4) українсько-російська двомовність+ знання англійської елітою українська мовнадомінанта + знання російської і англійської.На Донбасі ми зараз перебуваємо в стані (2).Аналогічний шлях мовно-культурних трансформаційчекає і інші регіони, де, правда,вплив російської мови і культури слабшийі вони вже перебувають на стадіях (3) і почастинавіть (4).Зупинімося тут і відповімо можливимскептикам, які давно хочуть «кинути каменяу огород» цих дещо теоретичних побудов. Наведудекілька прикладів з культурного життяДонеччини, які спростовують песимістичнийпогляд щодо деяких «необережних» термінів таздійсненності зазначеного алгоритму подій.Приклад перший. У 1994 р. за грантом МФ«Відродження» (Фонд Сороса) у Донецьку булазаснована громадська організація «Українськийкультурологічний центр». Одержавшизгодом підтримку від «Євразії», «Каутенпарту»та ін. організацій з 1998 р. організація припинилабути «грантоїдом», створила своє дочірнєпідприємство «Східний видавничий дім».Сьогодні це аналітичний і ресурсний центр,дослідно-видавнича фундація, яка готує і видаєчотири (!) періодичних видання, зокремавже десять років аналітично-інформаційнийфаховий журнал «Схід» (70 чисел за 10 років),«Донецький вісник НТШ», ініціювала і здійснилаз рядом партнерів понад сто видавничихпроектів. Загальний наклад видань – понад 300тисяч. Так як значна їх частина – оригінальніпосібники і підручники для шкіл і вузів (тобтокниги багаторазового використання), то «продукцією»Центру вже охоплено близько 10 млн.чоловік, головно на Сході України, в Кримуі на Кубані, для якої, зокрема, створено першийв новітні часи посібник з літературного кра-

115єзнавства Кубані Козак Мамай. У «Східномувидавничому домі» створено першу гірничуенциклопедію, в підготовці якої було задіянопонад сто фахівців з України і зарубіжжя. Їїобсяг – понад триста друкованих аркушів,13 000 термінів та терміносполучень (це найбільшенауково-довідкове видання з існуючиху цій галузі у слов’янському світі). Діяльність«Українського культурологічного центру»,більша частина активу якого – колишні і сучаснічлени Донецького Товариства українськоїмови – яскравий приклад (і прецедент!) того,що може зробити мала, але згуртована когортафахівців Донбасу у царині мови і культури.Приклад другий. На Донеччині сьогодні дієблизько п’ятдесят підприємств книговиданняі близько 450 книготорговельних одиниць. Заостанні шість років кількість виданої літературиза назвами збільшилася в три рази, а україномовноїмайже у сім разів. Протягом 2004 р.видавничими підприємствами області видано1100 найменувань книг (в Україні близько14 000), їх загальний наклад становить понад4,7 млн примірників. Кількість україномовнихкнижкових видань склала триста назв загальнимнакладом 1,7 млн примірників.І це все – майже виключно на своїх ресурсах,своїми творчими силами, на своїй ініціативіі при далеко не сприятливій внутрішній політичнійатмосфері (а яких керівних кадрах...).Тобто ми бачимо результат стихійного національногоукраїнського відродження знизу.А якби все це було відповідним чином і розумнопростимульовано державою? Не нав’язане,а саме підтримане, заохочене. А якби вжесьогодні були замінені (ще недавно говоривпро це Президент В. Ющенко!) ректори вузівта інших вирішальних для культури і науки«проривних» ланок краю? Чи не здається вам,що часи нового Українського П’ємонту тодібули б не за горами? Що «закатана в асфальт»українська культура Донбасу вже сама пробиваєтьсяпагонами до Сонця? Ви цього не знали?Не зволікайте часу. Підтримуйте Схід!Але тут ми все ж додамо в ці «феєрії» ложкудьогтю. Те, що ми продемонстрували останнімиприкладами – скоріше виключення з правиланіж домінуючий вектор розвою на Донеччині.Для нової якості, як відомо, необхідна певна(немала) кількість сил, а саме – лідерів, виконавців,фінансів, організацій тощо. А їх покищо на Донеччині «не наросло». Тому на сьогодніі у близькому майбутньому найбільш реальний«третій варіант». А саме: нічого революційногона Сході України найближчим часом не відбудеться,«м’яке» протистояння культур і мов украї продовжиться, суттєвого протекціонізмуукраїнської від Києва не буде, але натомістьтриватиме надважкий етап власного «накопичення»українських культурних надбань і «стисканняпружини», яка вивільниться, очевидно,після зміни поколінь. Тобто «третій варіант»– це еволюційний шлях «повернення до джерел»з опорою на свій потенціал. Спробуємо зробитивисновки, прив’язуючись до назви конференції.Серед двох альтернатив – КОНФЛІКТ абоГАРМОНІЯ розумно, звичайно, обрати друге.Попри масовий і почасти спонтанний характерпроцесів, що стосуються мовних взаємовпливівсучасна цивілізація має велику кількістьспособів і засобів їх корекції – психологічних,мас-медійних, наукових, виховних, протекціоністськихтощо. Звичайно, великий союзниктих, хто торкається дуже делікатної матеріїмовно-культурних корекцій – це час (требапоспішати повільно). Соціум піде за елітою,а незворотність процесу у історичній перспективідовершить молодь. Інтегральні мови, які небудуть носіями тільки традиційної культури,рафіновано-державними, а тими, якими творитимутьсявисокі технології, нові знання, новіпопулярні художні й музичні твори, так само,як і масова культура, культура полісів – ці мовиу майбутньому розвинуться. Народи і нації,яким вдасться створити такі інтегральні мовистануть або (ті, що вже є) залишаться історичними.Інші, зокрема носії тільки традиційноїкультури, зійдуть на маргінес.Українська еліта – високоосвічена, пасіонарначастина старої європейської нації має шанспіднести свій народ, свою культуру, свою мовудо рівня історичного явища майбутнього.Дуже хочеться закликати нові дерзновенніуми – EXCELSIOR!Все вище і вище!http://www.intellect.com.ua/index.php?lang=u&material_id=54797&theme_id=7253Рідна мова

116Рідна моваВіталій РадчукМова як чинникконсолідації сучасногоукраїнського суспільствау націюголова Товариства української мовиКиївського національного університетуімені Т. Шевченка, доцент Інституту філології,науковий працівник Інституту українськоїмови НАН УкраїниДосвід людства протягом тисячоліть переконливодоводить, що мова об’єднує народи у націїі зміцнює державу. Занепадає мова – зникаєі нація. Коли ж мова стає авторитетною, перспективною,необхідною і вживається, насамперед, національноюелітою, сильною і високорозвиненоюстає як нація, так і держава. Мова без своєї державибеззахисна і згасає. Держава без своєї мовивтрачає істотні ознаки суверенітету – культурногота інформаційного, зрештою засадничо-ідеологічного.Сьогодні навіть потужні англомовнідержави дбають про свій мовний суверенітет.Адже зайве будувати й охороняти ворота там, демежу не визначає навіть поламаний тин.Відродження та впровадження державноїмови в незалежній Україні стикається з безліччюпроблем та перешкод. А тому впливмовного фактора на процес згуртування націїне є таким простим, як може здатися на першийпогляд. Він має чимало аспектів і вимірів,найважливіші з яких ми тут бодай короткоспробуємо осмислити.По-перше, треба чітко встановити, яким ємеханізм цього впливу. Історичні прикладипоказують, що ефективно спрацьовує сила авторитету.Причому впливає як авторитет влади,так і інтелектуальний авторитет. Зокрема, Л. Булаховськийвважав, що саме авторитет єдиноїлітературної мови, створюваної і впроваджуваноїверхівкою суспільства, зіграв вирішальнуроль при консолідації німців у націю у XIX та XXст. cт. Цей же чинник об’єднав у нації італійцівта французів (1). Чеський політолог М. Грох, а заним і український сучасний філософ І. Пасько,аналізуючи процес формування західнослов’янськихнацій, переконливо доводять, щовоно завдячує насамперед підняттю народноїрозмовної мови до рівня літературної, охопленнянею сфер політики, економіки, права, наукитощо. І в цих землях авторитетну літературнумову також творив невеликий загін національносвідомої еліти, а впроваджувала її владножменька еліти політичної (2). На винятковеінтеграційне значення саме високорозвиненоїмови вказував і Е. Ренан (3).Але сила авторитету, владного чи інтелектуального,вочевидь, діє найефективніше тоді,коли цьому сприяють настрої широких массуспільства. Французький дослідник початкуXX ст. А. Мейє особливої ваги надавав чинникукорисності мови (4). Приміром, за останнімиопитуваннями у школах Москви близько чвертівсіх учнів віддає перевагу англійській мовіперед російською. Саме корисністю російськоїяк засобу для широкого спілкування, передачіта отримання інформації значною мірою пояснюєтьсяте, що вона зараз поширена в країнахпострадянського простору. І вона такою тутзалишиться тривалий час, аж поки у цій роліїї не витіснять англійська і почасти місцеві корінні.Втім, при оцінці декларованих інтересів,особистих чи загальних, слід зважати на те, щовони можуть бути вузько усвідомленими або йілюзорними. Така вже людська природа, що мичасто переоцінюємо одні вигоди і не бачимо інших,у чомусь перебільшуємо переваги чужогонад своїм чи навпаки, навіть не завжди до кінцяпевні того, що нам треба і чого ми прагнемо...

117Отже, є очевидним, що еліта має непересічнезначення для приведення в дію чинника мовноїконсолідації і що методи впровадження українськоїчи будь-якої мови шляхом закликів, умовлянь,звинувачень і тому подібного емоційного тискув дусі деяких сучасних українських громадськихі політичних організацій (згадаймо хоча б «Просвіту»П. Мовчана – радикальне крило націонал--демократії) абсолютно хибні. Натомість вельмидієвими і корисними є методи реального підвищенняавторитету мови і створення таких умов чипередумов, за яких українською мовою говоритибуло б просто необхідно, а знати її – корисно длякар’єри, інформаційного обміну, праці на комп’ютерітощо. Таку атмосферу доцільно культивуватипередусім на сході й півдні України.По-друге, треба розкрити складові авторитетумови як феномена. Найкраще цей аналізпровадити з опорою на функції мови (2). Якимиж є особливості функціонування українськоїмови, ті її переваги, які обумовлюють або можутьобумовити її авторитет? Зрозуміло, щобез таких переваг про авторитет чи корисністьмови годі й говорити.Отже, перша і найголовніша функція мови– комунікативна. Тут ми зразу мусимо засвідчитицілу низку слабкостей нашої мови, яка,на жаль, не виконує повноцінно цієї функціїу науці, техніці, на виробництві, у діловихстосунках, в освіті та інших сферах, де чималозалежить від порозуміння між людьми.Тому конче необхідним є зосередження увагиу першу чергу української еліти на необхідностісуттєвих зрушень на цій ділянці відразуу багатьох галузевих напрямках. Саме еліта,а не люмпен-галасуни, спроможна розсунутимежі обширів функціонування українськоїмови. І насамперед тут відчувається гострапотреба в національно свідомій технічнійеліті. Вона, до речі, сама повинна переконатисяу корисності такого подвижницького заходу,як перехід науки, техніки, виробництва наукраїнську мову.– Чому, – запитує дехто, – не на англійську?– Своя мова корисна вже тому, що вона даєвідчуття соціальної гармонії, тобто єдності,неподільності й цілісності соціального організмуяк середовища, у якому територіальней станове (стратове) розмаїття у найтоншихсвоїх проявах має спільний орудний засібдля взаємозв’язку й ефективної взаємодії.Це, зрештою, і є почуттям комфорту, безякого цілий народ почувається чужинцем насвоїй землі і обпльовує все поза стінами свогогнізда, починаючи зі сходів і ліфтів свого жбудинку.Перш ніж адміністративно насаджуватисвою мову і силоміць нею гуртувати загалу єдність, що може викликати спротив (природнийспротив – попри імператив історичноїсправедливості, тобто незважаючи на всіправа корінної мови на своїй землі), требасформувати таку національну еліту, яка своїмсаморозвитком здатна буде зробити прорив доукраїнської мови, піднісши її до відповідногорівня у кожній спеціальності й галузі.Таким чином, треба починати не з прямого«впровадження української» в російськомовнихрегіонах сходу і півдня, як дехто наївно вважає занайперший обов’язок влади, пробуючи водночасдосягти цього безрезультатною пропагандою таагітацією, а з формування національної еліти,яка забезпечить успіх цього процесу. Без такоїеліти помітних зрушень годі й чекати.Друга функція мови – пізнавальна (гносеологічна,мислетворча). Чимало блискучихукраїнських учених від Памви Беринди до ІванаПулюя й авторів української Енциклопедії кібернетикиоднозначно показали повноцінністьнашої мови при виконанні нею цієї функції. Алеконсолідуючою для українського суспільствавона у значно повнішій мірі може виявити себелише тоді, коли цілком реалізується комунікативнафункція, з якою їй суджено бути у парі.Адже відкриття для себе – це тільки школа, тодіяк справжня наука є відкриттям для всіх.Тут знову постає питання: чому ж не робитиці відкриття англійською, котра чимдалі більшезаявляє про себе у функції міжнародної латини?Проте факт публікації великої кількостінаукових праць англійською зосім не означає,що усі студії проведено, тобто, що дослідникмислив саме цією мовою. Якраз навпаки: яку школі, так і в науці кожен пізнає світ черезрідну мову, а другу, третю і т. д. використовуєздебільшого для перекладу наслідків свого (чичийогось) пізнання, тобто у функції спілкування(як «транспортну», або, як кажуть лінгвісти,вегікулярну). Прикметно, що в навчальнихметодиках термін «іноземна мова» усе більшепоступається конкуренту «друга мова», що є,по суті, визнанням світової тенденції до поліглотизмуі диференціації функцій та спеціалізаціїмов «другої» і рідної – «материнської».Рідна мова у функції пізнання є незамінною.Експресивна функція мови – та, що даєможливість «побачити» внутрішній світ індивіда.«Говори і я тебе побачу», – стверджувалиРідна мова

118Рідна мовамудреці античності (5). Тут наша мова маєбезперечні переваги. Інколи російськомовнийплебс (та й не тільки такий), надто пролетаріату первісному й істинному значенні цього слова,коли чує поряд з platt-russisch донбаськогозразка вишукану українську мову, аж закипаєвід того, що відчуває свою неповноцінність,ущербність. Ще б пак! Його обійдено освітою,обділено, духовно обкрадено, приземленой принижено. Усякий мав нагоду спостерігатив Україні це хоча б раз. Той же плебс скорішеза все пошле своїх дітей вчитися досконалоїукраїнської, якщо підняти його освітній рівеньхоч трохи вище звичайного і традиційного длябагатьох робітничих районів «міцного сленгу»,викоханого у лоні російської мови, і показативигідність знання корінної державної мови.Щоправда, і для ширшої реалізації експресивноїфункції української мови так самопотрібна самобутня національна, а не безликазденаціоналізована еліта. А такої досить малона сході і півдні.Етична функція. Цю функцію серед інших вирізняєчимало мовознавців. Етичність мови полягаєвже у самому виборі мови для конкретноговипадку спілкування. Ввічливим уважаєтьсявибір мови свого співбесідника, однак дотриматицього правила можуть хіба що найосвіченішіполіглоти з вершків суспільства. У дипломатії,приміром, установлено цілком протилежнийпротокол: тут ввічливою є мова у представничійролі. Завойовник завжди силою насаджувавсвою мову, винятки тут надзвичайно рідкісні(наприклад, Велике Князівство Литовське) і пояснюютьсязначно вищою стадією культурногорозвитку завойованого народу. Скрізь і завждибуло прийнято наслідувати питомий голос землі,на яку ступаєш з добром і миром.Авторитет мови, безумовно, зв’язанийз усталеними формулами етикету і модою наповедінку. Прикметно, що пошанна множина(«баба казали, що тітка приходили») сталау нас ознакою майже виключно сільської мови,водночас запозичення типу Салют!, Чао!, Хелло!,Честь!, Гуд бай!, Пардон! характерні дляміського середовища. Ще більш прикметно те,що українська мова виявляє дивовижний імунітетпроти засвоєння російської матірщини,яка має тюркське походження. Навіть ті з українців,хто вкраплює в свій ідіолект російськулайку, відчувають і визнають, що вона чужай українській мові не надається. Очевидно, щотаке неприйняття пояснюється відмінностямиісторичного розвитку, що спричинилися до виробленнястійкого національного менталітету.Тут безмежне поле для інтелектуальної і виховноїроботи. Звертання, форми ввічливості,інші етичні формули мають у немолодій українськіймові глибоку мотивацію, тим-то вониварті пильнішої уваги дослідників і вчителів.Варто, приміром, замислитися над тим, чомуукраїнці, вітаючися, бажають зустрічному доброгоздоров’я, зокрема, у відповідь на «Добрийдень!» і пояснити, чому відповідь повтором(«Добридень» на «Добридень») є порушенняметнічної логіки й традиції, а обрубок «Добрий!»– просто неввічливим цинізмом. Безумовно,українська мова має неабиякі потенції длятого, щоб асоціюватися з авторитетним типомповедінки.Ідентифікативна функція української мовизапрацює на згуртування нації тоді, колистане престижно бути українцем, тобто, коливідійдуть у минуле всі елементи іміджу меншовартості,як нав’язані нам колоніальнимправлінням, так і культивовані у собі безсторонньої «допомоги». Ясна річ, набуття національноїгідності залежить від цілої низкиекономічних, соціальних, політичних, освітницькихчинників. Проте й зараз українствомає виграшні риси національної вдачі і можепишатися багатьма героїчними сторінкамисвоєї унікальної історії, своїм достойнимвиходом на міжнародну арену. Світ уже ідентифікуєнаших олімпійських переможцівв Атланті 1996 р. саме як українців, попри те,що імена їхні було транскрибовано англійськоюна іграх через російську згідно з приписамитаємної інструкції Головліту СРСР (6),а самі вони дають інтерв’ю офіційною мовоюіншої держави. Залишається і нам удома тіснішепов’язати спортивну честь з національноюгідністю. Обнадійливим є й успіх на міжнароднійсцені наших митців, особливо співаків. Тай у Криму останні фестивалі української пісніперевершили усі сподівання. Навіть розкиданихпо обширах колишніх Російської імперіїта СРСР українців, уже й зрусифікованих,упізнавали по пісні. Прийнято вважати, щопісня є останнім форпостом мови. Але вонаможе бути й аванпостом чи авангардом тієї чиіншої мови, про що свідчить спалах інтересу доїї вивчення, надто з боку молоді, спричиненийпопулярністю співака, що є її носієм, а отже,і пропагандистом. Звичайно, представничі якостіукраїнської пісні, як і художньої літератури,мають особливу вагу у сув’язі з естетичноюі експересивною функціями слова.

119Ми, навіть не знаючи мови іноземця, звичновизначаємо за її звучанняям, з якої він країни:Польщі чи Румунії, Італії чи Грузії, Болгаріїчи Японії. Складніше з мовами світовими аботакими, що є національними у двох–трьохкраїнах. Ми ще можемо за вимовою відрізнитиамериканця від британця, проте канадця з австралійцемсплутаємо напевне. Проте всерединімовного ареалу (англійського, французького,іспанського, німецького, португальського,арабського) його представники прекрасноідентифікують одне одного за територіальнимваріантом мови чи за діалектом, тобто визначаютьне лише громадянство, а й належність домісцевості. Ми в Україні можемо (а якби школаприщеплювала цю корисну навичку, то могли бкраще) відрізнити полтавчанина від подолякаі поліщука від галичанина, а проте на державномурівні, як свідчить російськомовністьдеяких наших послів та мандрівних нардепів,– хай закордон і не вловлює їхнього українськогоакценту, – ще не усвідомили сповна, щоопіка своєю мовою є складником міжнародногоавторитету і що знання української мовиє ознакою українського громадянства.Естетична функція української мови незводиться, звичайно, до її милозвучності,пісенності, вокалізму, потенцій гармонійногосуголосся, тобто до її звукової краси, котранавіть у поезії виникає тільки від поєднанняз музикою значень. Так само логічна вишуканістьграматичних структур або етимологічнаглибина і смисломісткість слів, їх точність,влучність, синонімічне розмаїття, варіативнагнучкість тощо у нашій чи в будь-якій відшліфованійвіками мові самі по собі можутьвикликати евристичне захоплення й естетичніпочуття хіба що у лінгвістів чи при опануванні(навчанні) мови. Істинна ж естетична функціямови полягає у її здатності творити художні образи,тобто це функція художня і їй відповідаєцілий розгалужений на роди і жанри функціональнийстиль – художній.Тут треба тверезо оцінити сучасні естетичнісмаки і потенціал не лише власне українськоїлітератури, але й українських перекладів зарубіжноїкласики, оскільки художні перекладиналежать тій мові, літературі, культурі чинації, запити якої їх спричиняють і проблемиякої вони розв’язують. Ця тема заслуговує наокрему розмову. Втім, читач може сам виставититут оцінки залежно від того, піде вінв академічну бібліотеку чи на книжкоий ринок.При цьому не зайве йому буде пам’ятати, щоне лише мови, а й поняття краси та духовностієднають й урізноманітнюють людей, зокремай за національною ознакою, і що вони так самоне даються зроду.У своїй культуроносній функції українськамова здатна виконати консолідаційну роль длясучасної української нації, якщо її розуміти якнову політичну націю. Бо етнічний грек, поприте, що він живе в Україні, все ж залишаєтьсяносієм грецької культури, росіянин – російської,поляк – польської, угорець – угорськоїі т. д. Проте саме українське середовище – нелише культурне чи соціальне, а навіть природа,клімат, ландшафт – накладає відбитокна етнічність і мову меншин. Це не той грек,що в Греції, не той росіянин, що в Росії, нетой поляк, що в Польщі, не той угорець, щов Угорщині. У цьому сенсі хіба що кримськомутатаринові нема з ким себе порівнювати,однак його специфіка якраз і полягає в тому,що, повернувшися до Криму, він бачить, щоз українською мовою і культурою тут так самосутужно, як і там, де він був. Проблема ще йу тім, що, скажімо, частина болгар, молдаванчи поляків з представниками інших етнічнихгруп, а то й між собою спілкується українськоюмовою, тоді як інша частина – російською,а таке розмежування всередині етнічної групи,де кимось і рідна мова призабута, і місцева незасвоєна, не йде на користь ані етносу, ані націїі державі, де українська культура належитьусім меншинам по праву громадянства і виступаєяк консолідуюча. Надзавдання полягаєв тому, щоб не створити всеперетоплюючого«українського котла» на кшталт імперськогоросійського чи радянського, де панувала політиканаціонального оскоплення й етноциду.За умови міцної громадянської єдності етнічнорозмаїта мала країна має неабиякі переваги надкраїною з великою територією і численним,але асимільованим населенням. Діалектикарозвитку полягає в тому, що запорукою громадянськоїєдності є не прокрустова нівеляція,а органічна взаємодія етнічних чинників, котрапросто немислима без різноманітності у межахцілості. Позиція «ми в Україні всі українці»виграшна для згуртування політичної націїу тому розумінні, що кожному гарантуєтьсясвобода його етнічного самовираження. Подібнаатмосфера розкутості панує в Америці,де всі – американці, але кожен пам’ятає своє,здебільшого заокеанське, коріння. Різницяу тому, що етнічні українці живуть на своїйспоконвічній землі і є у себе вдома більшістю,Рідна мова

120Рідна моваїм не доводиться звідкілясь пересаджуватисвоє коріння і тим самим суттєво видозмінюватися.Проте і для них перехід української мовичи культури з стану етнічної в ранг державноїта інтегруючої таїть небезпеку втратити (бодайчастково, але істотно) свою національнусамобутність. По-перше, офіційна мова і культураможуть віддалятися від народних джерелі насаджуватися замість них. По-друге, всякаспроба насильної українізації неминуче обернетьсявихолощенням своєрідності українськоїдуховності і перетворенням української мови(не тільки у середовищі етнічних меншин,а у більшості українського суспільства) у невиразней мілке есперанто на штиб мови «новоїісторичної спільності» євнухів-радянців.В Україні, однак, з огляду на те, що упродовжжиття багатьох поколінь було здійснено широкомасштабне,всепроникаюче і надзвичайноглибоке її духовне нищення, взагалі особливослабкий ґрунт для тривог про насильницькуукраїнізацію і шум з приводу неї можутьздіймати лише політичні забіяки. Бульдозеррусифікації зруйнував тут усе до основ, і галасуватиз приводу відродження традицій, мовноїі культурної відбудови можуть лише ті, хтоупевнений, що саме тим бульдозером, якому випадалотрансформуватися тільки в танк і якомугодиться іржавіти на звалищі історії, і справдіможна зводити щось на геть сплюндрованій нимземлі. Суть же нашої державної політики маєбути в тому, щоб повернути Україні відібранеі ним заповнити штучно утворений культурнийвакуум, який без продуманих і цілеспрямованихзусиль сам собою заповнюється усілякиммотлохом (чужим низькопробним чтивом,відео, зомбуючою рекламою і т. п.). Українецьв Україні повинен не лише називатися, а сповнабути українцем, білорус – білорусом, єврей– євреєм, росіянин – росіянином (це ілюзія, щовін зараз є таким), гагауз – гагаузом і т. д. Тількикультурно повноцінні громадяни можуть творитиукраїнську націю.Номінативна (термінотворча, називна) функціяукраїнської мови поки що не спрацьовує наконсолідацію українського народу. З одногобоку, у нас є більш-менш усталена, відшліфованай унормована мова. Але у своїх ресурсахвона неповна, бо не охоплює номенклатурипонять, вироблених світовою цивілізацієюостаннім часом у техніці, науці, виробництві,суспільно-економічних відносинах. Українськемовознавство свідоме цієї проблемиі посилено працює над укладанням галузевихтермінологічних словників, проте загальноїдержавної стратегії і програми впорядкуваннятермінології Україна досі не має.Крім того, певне мовне розшарування регіонівУкраїни, Сходу й Заходу, Півночі й Півдняможе зберігатися і через діалекти, говори таговірки, тобто місцеві відмінності мови, і нелише у називній її функції, хоча назви чи ненайбільше вагомі для порозуміння (баклажани– синенькі). Але у побуті така територіальнадиференціація мови не спричиняє антагонізмуу взаєминах, а радше служить локалізації ідіолектів:говірка кожного мовця є його візитноюкарткою і місцевою пропискою. Штучне усередненняговірок непотрібне і недоцільне. Говірки,як відомо, збагачують мову. Більше того,у районних багатотиражках і в середніх школахє смисл культивувати говірку своєї місцевості,звичайно ж, за неодмінної умови засвоєннняі поваги до літературної норми.Українська мова, як і всяка інша, виконуєфункцію нагромадження, поширення і збереженняінформації. Мова як тезаурус понять,образів і операцій вже сама по собі містить колосальнуінформацію про людину і її світ, протенавіть мертві мови, як-от латина чи санскрит, необмежуються роллю джерела знань про самусебе, об’єкта уваги, а виступають у давніх текстахзасобом збереження повідомлень про свій часі його творців. Цю функцію мова утримує і тоді,коли з неї зроблені переклади іншими мовами.Власне, переклад є могутнім рушієм розвиткумови, оскільки поряд з комунікативною і евристичною,він здійснює і цю функцію.Не слід інформацію розуміти одновимірнояк поняттєво-логічну. Оцінки й емоції, образиі стиль – це теж інформація, хоча й іншогороду. В СРСР не тільки умисно не впускалив українську мову Гегеля, Ньютона, Ейнштейна,Ф. де Соссюра та іншу наукову класику, алей ревно слідкували, щоб український перекладсвітового поета, драматурга чи прозаїкане проскочив раніше російського перекладуі не мав конкурентноздатних тиражів у «республіці».Більше того, для українців в Українімасовими тиражами у російських перекладахвидавалися твори українських письменниківі так само дублювалися російською мовоюфільми українських режисерів – із занімленихвуст героїв І. Миколайчука та Б. Ступкизлітали рідні, легко вгадувані зором звуки і їхтут же виправляв чужий голос. На українствочинився грубий психологічний тиск. Штучностворювався вакуум, і той факт, що тепер

121його заповнює третьосортна американськамаскультура в російськомовній обгортці, не єлише проблемою змісту. Міною під авторитетмови є будь-яке посягання на її законні правана своїй споконвічній землі. Географічнікарти України поширюються здебільшого«для гостей», тож навіть в українськомовномувиконанні маємо на Півдні Южноукраїнськ,а на Сіверському Дінці Сєверодонецьк. Промову преси годі й говорити. В інформаційномупросторі України активно здійснюєтьсянеоколоніальна політика. Звернімо увагу й нате, що український ринок заполонено російськомовнимидовідниками, зокрема про Україну.По суті, вони утримують мовну монополію, якуніхто не взявся зламати ані перекладами, аніоригінальними українськомовними виданнями,котрі для читачів з українським паспортомчи атестатом зрілості (а українську мовув школах у нас вивчають усі) перекладу взагаліне потребують.Отже, досліджений блок чинників, якийпов’язаний з функціями мови, показує, що вонипо-різному впливають на процес консолідаціїукраїнського суспільства у націю. Часто відопонентів України як національної державиі української мови як єдиної державної доводитьсячути посилання на приклад багатомовноїШвейцарії. Це, мовляв, стабільна країна,благополучна, процвітаюча, чому б і нам незапровадити офіційну двомовність? Справді,поміркуймо над цим.У світі біля 150 держав, але близько 3 тисячмов (за іншими даними – 5,5 тисяч). Тому тількиу 22 країнах проживає одномовне населення,а у решті країн панує багатомовність. Скажімо,в Індонезії налічується 838 мов, у Папуа – НовійГвінеї – біля 850 мов, у Нігерії – 513 мов (5). Яснаріч, це не означає, що навіть у тих 22 країнахдехто, крім рідної, не послуговується «другою»чи іноземною мовою, тим більше це не означає,що батомовній Україні треба стати такою ж 23.одномовною.Очевидно, що стабільність у полімовнихі поліетнічних державах зберігається за такихумов:1. Коли окремі етнічні елементи вже маютьсвої повноцінні національні держави. Приклад– та ж Швейцарія, де офіційними мовами, порядз рето-романською, є німецька, французькай італійська. Існування Німеччини, Франції таІталії – повноцінних національних держав – єчинником не відцентровим, а доцентровим,який задовольняє інтереси етнічного самовиявуі розвитку, підтримує їх баланс і стримуєконгломерат від розпаду.2. Коли багатомовність у державі дуже несиметрична– у ній є одна явно панівна мова(мова-лідер) і багато інших, котрі мають значнонижчий соціальний престиж. Саме така ситуаціяу більшості багатомовних країн. Серед нихі Британія, Франція та Іспанія, що дали світовіміжнародні мови.У такому ж полінаціональному конгломераті,де є сильний, вже сформований географічнокомпактний етнос, який не має своєї національноїдержави, як правило, виникаютьконфлікти. За приклади можуть правитипалестино-ізраїльська та курдська проблеми,чечено-російська війна, югославський вузолсуперечностей.Україна належить саме до цієї конфліктноїгрупи етно-політичних систем з сильнимукраїнським етносом, який ще не має своєї повноцінноїнаціональної держави. Іншими сильнимиетносами в Україні є російський (точнішейого частина, котру імперії для досягненнясвоєї мети не вдалося перетворити в «гомосоветікус») та, попри свою малочисельність,кримсько-татарський. Українське відродження,вочевидь, об’єктивно звужуватиме сферувживання російської мови. Запорукою тривкоїсоціальної стабільності та економічного розквітув Україні може бути тільки державністьоднієї мови – корінної української (при особливомустатусі Криму). Офіційна двомовністьозначала б повний розвал і крах Українияк держави, що зрозуміла і Верховна Рада,прий маючи 1996 р. Конституцію. Прикметно,навіть парадоксально, проте у тому й полягаєдіалектика розвитку, що таке високоофіційневиявлення волі зроблене фактично двомовнимпарламентом. Подобається це комусь чи ні,але практика суспільного розвитку свідчитьна користь офіційної одномовності. Без неїми будемо нестабільним, нетривким, а отже,й економічно немічним псевдодержавнимутворенням, у якому національні партії або їхоб’єднання (проукраїнська і проросійська) постійноз’ясовуватимуть стосунки і «перетягуватимутьканат», що, певна річ, тільки шкодитимеекономічному поступові і громадянській злагоді(власне, й зараз дуже шкодить).У Криму мовна проблема найскладніша.Дехто уперто не хоче зрозуміти того, що вонане є ані чисто мовною, ані суто кримською.Залюднений 350 тисячами після війни, Криммає сьогодні 2,6 млн. мешканців. ОфіційнаРідна мова

122Рідна моватримовність тут лише про людське око, хочафальш тут очевидна кожному. Вже той факт, що700 тисяч українців, платячі державі податки,не мають жодної державної української школи,а кримські татари між собою спілкуютьсяросійською, котра мала б посідати у табелі проранги почесне третє місце як виразник добросусідства,говорить сам за себе. Крим, по суті,залишається уламком СРСР.З усього сказаного тут очевидно, що українськамова має ще одну і надзвичайно важливуфункцію – державотворчу.На закінчення наведемо деякі соціологічнідані, що ілюструють консолідуючу рольукраїнської мови вже у сьогоднішній Україні.Дослідження Ейна Бремера (7) показують, щобільшість росіян у Львові і Києві постійно послуговуютьсяукраїнськими засобами масовоїінформації. Шодо радіо – таких у Львові 64%,а в Києві – 70%, щодо телебачення – відповідно74% і 75%, щодо газет і журналів – 58% і 68%.Навіть у Сімферополі 27% росіян слухаютьукраїнське радіо, 33% дивляться українськетелебачення і 17% читають українські газети.Щоправда, М. Рябчук слушно закидає Е. Бремерові,що той не врахував російськомовностізначної частини українських газет (8), але нанаціональному радіо українська мова посідаєналежне їй місце, має зростаючу тенденціюпанувати вона і на телебаченні.Найпоказовішим у дослідженні Е. Бремерає те, як ставляться росіяни в Україні до українськоїосвіти своїх дітей: 54% росіян у Львовіі 65% у Києві згодні на те, щоб їхні діти ходилидо української школи, і майже всі росіяниу Львові і Києві (96% і 91%) визнають, що їхнідіти повинні вільно володіти українською мовою.Отже, майбутнє своїх дітей і України українськіросіяни пов’язують з корінною мовою.Щойно 1996 р. «Фонд підтримки прогресивнихреформ» на замовлення Донецької обласноїдержавної адміністрації виконав соціологічнідослідження про стан і перспективи розвиткуміжнаціональних відносин у Донецькій області(В. Мозговий‚ Т. Болбат та ін.). Одержанідані дозволили зробити висновок‚ що «об’єктивнопотенційної небезпеки загостреннянаціональних конфліктів в Україні і ще більшев регіоні [Донбасу – прим. авт.] не існує». Дужепоказово‚ що в цьому майже суцільно зросійщеномуза радянських часів регіоні українськамова дедалі більше завойовує авторитет. Назапитання «Чи треба розвивати українськумову та культуру в рівній мірі з іншими національнимимовами та культурами?» 85‚8%донецьких респондентів відповіли ствердно‚і тільки 4‚8% з цим незгодні.Підведімо підсумки. Життєва реальністьдає нам достатньо підстав стверджувати наступне:1. У різних частинах України простежуєтьсяєдина тенденція орієнтуватися на українськомовнудержаву при ліберальному ставленні домов національних меншин.2. Українська мова сьогодні і в перспективіє потужним засобом консолідації українськогосуспільства у націю.3. Механізм впливу мовного чинника напроцес згуртування нації приводиться в рухавторитетом мови.4. Авторитет корінної мови в Україні на сьогоднінедостатній для виконання нею у повніймірі місії державотворення.5. Вирішальним для піднесення авторитетуукраїнської мови є формування національносвідомої еліти.6. Потреба цілеспрямованих зусиль і заходівдержави та громадськості для підвищенняцього авторитету очевидна і нагальна.Консолідуючи українське суспільство у націю,українська мова як вияв його саморозвиткує знаряддям побудови найвищої форми йогоорганізації для здійснення його найсвятішихпрагнень.ЛІТЕРАТУРА1. Булаховський Л., Вибрані праці, т. 1, Київ 1975,496 с.2. Пасько І., Національна ідея: варіанти на тлі європейськоїкультури, «Схід»‚ № 3‚ с. 7–10, № 4, с. 3–11.3. Ренан Е., Происхождение языка, Киев 1902, 325 с.4. Meillet A., Linguistique historique et linguistique gеnеrale‚ed. 2, Paris 1926.5. Іванишин В.‚ Радевич-Винницький Я. Мова і нація,Дрогобич 1994, 218 с.6. Кузьменко Ю. Як ми відрекомендовуємося світові,Час (Time), 1 листопада 1975.7. Bremer J., The Politics of Ethnicity: Russian in the NewUkraine, „Europe-Asia Studies” 1994, vol. 46‚ № 2‚р. 261–283.8. Рябчук М., Росіяни в Україні з погляду американськогосоціолога, «Схід», № 2, с. 29–33.http://novamova.com.ua/htm/radchuk/mova_22.htm

123Юрій БадзьоКонституція мови нашої«Літературна Україна» 2000, № 8 (4905)Рідна моваУ справі удосконалення правопису – відповіднодо набутого досвіду і щоб усунутиминулі спотворення та уникнути новихдеформацій – ми переживаємо такий самийстан, як і в сфері реформування економіки,політичного устрою, життєвого ладу загалом:стан невизначеності, хаосу, нерішучості, бракуполітичної волі і дисциплінованості. Особливодисциплінованості. Ситуація загрожує вийтиза психологічні рамки перехідного періодуі самій стати нормою. Мовознавці (як і політикиу своїй царині), остерігаючись невдоволення«народу», не впливають належно наобставини, а зацікавлена громадськість, розхристанасвободою самовираження, ніяк недійде згоди: писати «В’ячеслав» з апострофомчи без апострофа? Хоча, здавалось би, ніякоїпроблеми – ні лінгвістичної, ні культурно-політичної– тут немає: просто діє інерція імпульсивногоіндивідуального реагування (мотивсамоствердження – як наслідок психологічногокомплексу неповноцінності). Так вийшлоі з літерою ґ, точніше, звуком, позначуванимнею. Зняття політичної заборони з цьогомовного знака зробило відповідний звук дужемодним. Зусиллями частини української інтелігенціїпочалося активне звуження сферивжитку звука «г», одного з найхарактернішихта, самобутніх в українській мові, – витісненняйого зі слів запозичених, але давно зукраїнізованихі широко вживаних: газета, інтелігенція,генерал, аргумент і багато інших. Одинґеґіст (кандидат філологічних наук) склав навітьсписок слів із відновлюваним ґ – їх вийшлоцілих 1750! Практично та фактично, тобтов контексті актуальному і походження та становленнянашої мови, зазначена тенденція нещо інше, як новітня потужна хвиля русифікаціїукраїнців (на цей раз – із власної, нерозумної,волі). Адже опозиція г – ґ – одне з визначальнихросійсько-українських розрізнень, і підґрунтяв нього генетичне. Праслов’янська мова немалазвука «г» на його шляху українці й росіянирозійшлися із самого початку. Нині ж ця нормаукраїнського мовлення відчутно розхитується,навіть стосовно питомих наших слів: з екранателевізора (з уст ведучого!) можна почути заґроза,ґідність, ґість...Перефразовуючи назву відомої сгатті Б. Антоненка-Давидовича(1969), хочеться сказати:туга від звука ґ... Проект нової редакції Правописудоцільно впорядковує вживання в нашіймові звуків г і ґ. А втім, варто погодитисяз думкою професора В. Німчука, що «відповіднодо g та h мови-джерела треба вживати г чиґ також у топонімах (Копенгаґен, Ґватемала,Гамбурґ, Гаваї)...».Велике свавілля запанувало в написаннііншомовних власних назв: Криштоф Волинський– Волінські, Воліньскі, Волинскі;Павєл Басінскій, Пьотр Родовіч, Ґьоте, містоКопєйськ і т. ін.Отже, висновок перший: у незалежній Україні,в умовах політичної свободи мовна практикастала хаотичною, чинний український правописде-факто утратив статус законодавчоїнорми. Ситуація негативно впливає на культурнута політичну консолідацію суспільства.

124Рідна моваВихід із такого становища самоочевидний:прийняття нового, реформованого, правописуі забезпечення, авторитетом державної влади,неухильного дотримання його.На повідомлення, що 15 лютого Національнаправописна комісія має затвердити змінидо нашого правопису, певна частина публікизреагувала бурхливо – у стилі більшовицькоїідеологічної кампанії проти «ворогів народу».Без перебільшення. Академік П. Толочко,віце-президент НАН України, лякаючи громадськістьрозколом суспільства (наче воно щене поколоте до самих глибин!), обзиває своїхакадемічних колег-мовознавців, які підготувалипроект нової редакції правопису, «малахольнимипрохфесорами» і пропонує для них...«гамівну сорочку»(?!). Кандидат філологічнихнаук Антоніна Матвієнко називає рекомендаціїпроекту «правописною фантасмагорією».Культурно-національну сутність «дискусії»висвітлив автор публікації Гавканням біди незамаскувати (під рубрикою «Чию мову намнав’язують») у г. «Комуніст» (18.01.2001) – його«турбота» про українську мову та культурувиразно відтворила атмосферу сталінськихпогромів: «українське панство», «люте панськегавкання», «гітлерівський колаборант», «волинськийГеббельс», мовна традиція діаспори– «тих, хто або ж узагалі ніколи не ступав нацю землю, або ж вимушений був тікати з неї віднародного гніву» і т. ін.; автор обурюється тимиспіввітчизниками, хто вважає російську літературуіноземною (тобто не «другою рідною»?),віддаляється від «соціалізму» та «слов’янськогобратерства»...Висновок другий: реформування правопису– проблема передусім політична, так до неїі треба ставитися: чия воля переможе. Дехтоз українців (!) заперечує правописні нововведенняз психологічних мотивів – консервативністьсприйняття та афект самозахистужертв денаціоналізації: нагадування проукраїнськість насторожує і дратує їх. Алене це створює суспільно-культурну колізіюв країні. Ґвалт проти реформування Правописузчинили передусім ті, кому наша мова чужай небажана.По-третє, правда й те, що справу не підготовленоналежно: не відбулося спокійної,зацікавленої дискусії в науковому середовищі,критеріїв змін не окреслено виразно, не обґрунтованодоцільність нововведень перед ширшоюгромадськістю. Через те у сприйнятті проблемий панує ірраціоналізм, упередженість.Справді, чому в декого викликає спротивпропозиція уніфікувати вживання апострофа?Роздільність вимови я, ю, е, ї та попередньоготвердого приголосного у відповідній позиції– тверда й послідовна норма природного українськогомовлення.Проте старий правопис (хоч наша орфографіяісторично ґрунтується на фонетичномупринципі) цю норму фіксував половинчасто:п’ять, п’ята, м’ясо, але (російські прізвища)Пятаков, Мясков; б’ю, але (іншомовні слова)бюджет, бюрократ, бюро... Ясно, що тут діявкритерій не лінгвістичний чи національно--культурний, а зовнішньополітичний. Цілкомлогічно, що новий правопис залишаєтьсяв межах суто наукового підходу. Хоча й неуникає непорозумінь. У примітках застереженонаписання без апострофа ряду слів, «коли я, юозначають сполучення пом’якшеного приголосногоз а, у»: на моє сприйняття, Виспянський(аналогічно до свята), Рюмін, Крюково,Рязань відповідають цьому застереженню(більше того, українська вимова тут настількиоднозначна, що воно й не потрібне: як можначи кому спаде на гадку вимовити роздільно рюу слові Крюково?), але в решті прикладів це застереженнягрубо суперечить нашій артикуляційнійнормі: Бядуля, Вяземський, Пясецький,Вязьма, Вятка, Кяхта, Хярма – «природний»українець вимовить ці слова тільки роздільно,тобто писати їх треба з апострофом.Нововведення фонетичного характерустосуються головно фундаментальних особливостейнашої мови, самої природи їїартикуляційної бази, яка працює, на відміну,скажімо, від російської мови, ненапружено,відкрито, широко. Це особливість південнихмов, що сформувалися в умовах теплогоклімату. Звідси – наше г, и, роздільна вимова,позначувана апострофом, співвідношенням’якості – твердості приголосних тощо. Томунаписання – типу инший, иржа, радости,соли, любови, імени і т. ін. цілком відповідаютьприроді, духові української мови. І традиціямнашого мовлення та написання, причому нарізних землях української етнічної території(наприклад, «радости», «соли» говорять і в Закарпатті,і на Полтавщині). Отже, справа тутстосується не тільки правописної проблеми,а й самої національної історії народу, йогоглибокої етнічної єдності.У контексті зазначеної особливості, тобто якобґрунтовану пропозицію, треба сприйматиі написання типу Юда, Йоан, Йов (див. від-

125повідні пункти проекту), поширення правила«дев’ятки» на деякі (відбирає жива практика)іншомовні власні назви (Аристотель, Сиракузи,Цецилія і т. д.), відмову від «ляльолюкання»,як каже професор В. Німчук. Але самез цього принципового погляду виникаютьсумніви щодо форм геніяльний, соціялізм,проєкт тощо: чи вони не «стискують» нашихартикуляційних органів? Пропозиція стосовнонаписання з ія суперечить тенденції до ствердіннявимови в окремих позиціях, наприклад,форми народна, природна явно взяли гору надїхнім, донедавна звичним, м’яким варіантом– з кінцевим ня. За логікою запропонованогокритерію обґрунтовувати проєкт об’єктомчи суб’єктом не можна, бо в другому випадкунапруженість вимови знімається роздільністюзвуків (графічно – апостроф).Опозиція «м’якість – твердість» визначальнадля української фонетики. На жаль, у новійредакції правопису тут трапляється не лишетакий недогляд, як щойно зазначений, а й грубенехтування самою природою нашої мови.Маю на увазі узаконення цілковито чужої длянас російської вимови російських прізвищ тагеографічних назв: Звєрєв, Алексєєв, Андрєєв,Maтвєєв, Тимофєєв, Бєлінський, Мєстечкін,Пєшковський, Бєлорєцьк (спробуйте вимовити!),Прєсня, Благовєщенськ тощо. Українськамова не знає звукосполучення вє, бє, сє, фє,мє, пє, лє, рє (пор. Рєпін і репаний), дє – невипадково в літературі і раніше, і тепер частоможна зустріти натуральне українське написання:Козирев, Писарев, Андреєв, Белінський,Матвеєв, Пресня і т. д. Якщо до деяких форм(через тривалий і панівний російськомовнийвплив) треба звикнути (Лесков, Столетов,Твердохлебов, то решта звучань цілком природна,«непомітна»:крім наведених вище, Пешковський, Белорецьк,Тимофеєв, Наседкін, Благовещенськ,Белово. Поня мовознавців на етимологічне ѣ уцьому місці – не аргумент, бо це підхід етимологічний,а не фонетичний, крім того, в нашіймові ѣ дало і. У випадку з ле замість лє можна«захиститися» тим, що в українській літературніймові л напівм’яке, отже, наближене певноюмірою до російського звучання.Нав’язує нам проект російську вимову і привідтворенні російських прізвищ з ё: Алфёров– Алфьоров (замість природного Алфйоров),Семёркин – Сімьоркін (замість Семйоркін).Адже по-українському ці слова звучать таксамо, як узаконені Воробйов і Соловйов (рос.Воробьев, Соловьев а не як Будьонний, Верьовкін,Тьоркін і подібні, де справді маємо сполученням’якого приголосного з о. За аналогією доузвичаєних Воробйов, Соловйов і відповідно дозвучання в оригіналі треба вимовляти й писатиАртьомов, Семйонов, Фйодоров, а не Артемов,Семенов, Федоров, як пропонує проект,без потреби українізуючи ці прізвища.Дивно, що на десятому році державноїнезалежності країни українські мовознавціу ставленні до іншомовних запозичень усе щедотримуються імперської традиції – об’єктзастосування правил ділять на три частини:«іншомовну», «слов’янську» і «російську».Тобто стосовно російської мови, нехтуючизакономірностями українського мовлення,визначають окремі норми – «братерські». Пишемо(так і проект установлює) Белград, але тесаме російське – Бєлгород, «слов’янські» Белич,Речиця – рос. Бєлий, Тихорецьк, болгарськеім’я Вера – рос. Вєра польське Мйодович – рос.Сімьоркін (замість такого самого мйо – якщопо-українському вимовляти).Одна з центральних проблем розвитку національноїмови – звукове та графічне оформленняіншомовних запозичень і власних назв.У нашій не впорядкованій нині мовній практиціпереважає схильність до якнайточнішоговідтворення чужомовного звучання. Загаломпринцип правильний (згадаймо кумеднуситуацію з Ґор і Гор), але він стає руйнівним,якщо застосовувати його механічно, аджеце означало б, що ми прагнемо перенести наукраїнський мовний ґрунт фонетику всіх тихмов, з якими стикаємось, тобто знищити власнуяк самобутню, історично посталу звуковусистему. У наших «офіційних» правописнихстосунках, із російською мовою в ряді суттєвихвипадків так і виходить. За новим правописом,як ми бачили, також. Хоча стосовно іншихмов проект загалом керується правильною,аксіоматичною нормою: використовувати іншомовніслова за законами власної фонетики,зважаючи при цьому на традиції та конкретнілексичні ситуації. Тому пишемо Ґете, Беме,Шредер, М’юнхен (відповідних звуків німецькоїмови – ö, ü – наша не знає, Шрьодер, Ґьотене меншою мірою віддалені від оригіналу, ніжнормативні Шредер, Ґете), Відень не перетворюємо,на Він чи Віін (нім. Wien, звідси рос.Вена) і зберігаємо традиційні Генуя (оригіналусе одно віддалений: Genova), хобі, хол (зокрема,щоб розрізнялось хол і гол, а чому б неввести ближчий до оригіналу гокей?).Рідна мова

126Рідна моваНімецькі дифтонги ei, eu не створюють ніякихтруднощів для їх українського відтворення:ай, ой – де й наші звуки. Тому, для прикладу,умить стало нормою написання дойче цайтунґзамість учорашнього, під тиском російськоїтрадиції, дейче цейтунг. Але деякі давнішізапозичення настільки одомашнилися в нас,що їхній оновлений, відповідно до оригіналу,варіант сприймається, як зовсім нове слово(скажімо, лейтенант і лойтнант). Проектправопису, цілком справедливо, у таких випадкахне пропонує відступати від традиції. Протевін не має рації, коли поширює такий підхідна власні назви: по-перше, тому, що це власніназви, і власникові імені-прізвища завждиприємніше чути їх автентичне звучання; подруге,нові форми не затемнюють адекватногосприйняття реалій, та й коло їх споживачівспецифічне – освічене; по-третє, масовимстало використання нових форм: Гайне, Айнштайн,Фройд, Фоєрбах... Якщо сприйматинеупереджено, нормальними стають і Лайпціг(думаю, таки не Ляйпціг), Райн, Швайцаріяі под. Справа вчених – дослідити, чи існуютьтут обґрунтовані винятки з правила.Засвоєння українською мовою грецькогозвука фіта (у латинському написанні – th)і на письмі, і в живому мовленні історично«густо» двоваріантне – т і ф. Автори проектуповелися розумно, узаконивши паралельніформи відповідних слів: ефір – етер, кафедра– катедра, міф – міт... Політично буде дужепоказовим, якщо Правописна комісія зважитьна зубоскальство недоброзичливців і забракуєетер, катедру, міт...Ряд нововведень правопису стосуєтьсяспрощення норм у напрямку їх уніфікації.Здавалось би, це зручно всім, справа суто технічна,і мовознавцям тут би й не слід радитисяз громадськістю. Одначе стихія упередженостідо українських ініціатив у нашому «інтернаціоналізованому»суспільстві така могутня, щой на цьому плацдармі розгортаються баталії.Дехто почувається скривдженим за пів літра(певне, спрацьовує зорове враження: від літратрохи таки забрано – відпито?), іншому здається,що пауза і павза вимовляються по-різному,третьому чомусь шкода зайвого й у словіфе(й)єрверк... Мабуть, справа тут – в упередженостісприйняття і недостатній просвітнійроботі морознавців: якщо звичне й узаконенелавр, то немає ніяких розумних підстав писатийого інакше у похідному слові – лауреат. Таксамо – автограф і аутекологія. Інаугураціюще радянський словник 1974 р. подає у двохваріантах – з в (на першому місці!) та у.Роблячи винятки з цього спрощуваногоправила, автори проекту посилаються натрадицію. Проте, як видно з прикладів, річ нетільки в традиції. Лаýра (наголос!) – це не Лавра,Пáуелл не треба перетворювати на Павелл(практично – русифікувати), подібно – і Пауль,Фауст і Штраус розріджують накопиченняприголосних, «облагорожуючи» звучання; ноу--хау віддаляючись від поширених українськихзвукосполучень, утверджують статус слова якповноцінної лексеми, щось близьке відчуваєтьсяу словах джоуль і клоун. А от стосовноДжорджтаун, Каунас, Краузе предметний аргументне проглядається, і їх би можна писатиза загальним правилом – з ав.Отже, керуючись фундаментальним критерієм– не руйнувати власної фонетичної системиі не спотворювати власних назв інших народів,треба остерігатися механічного застосуванняпринципу спрощення та уніфікації. Чи варто,в ім’я універсалізації правила «дев’ятки» відмовитисявід звичного вже й адекватного щодомови-джерела Ґрімм, Дідро, Шіллер, якщозвуко- й буквосполучення рі, ді, ші нормативнідля нашої мови? Тим паче що власні іншомовніназви засвоюються освіченим сприйняттям(через освіту), отже, і не мали б створюватитруднощів при написанні. Очевидно, існуютьякісь складніші закономірності, буття мови,тож обов’язок учених – досліджувати їх і доноситидо свідомості мовців. А тим часомстворюється враження, що мовознавці інколисамі не усвідомлюють логіку нововведень. Проектпропонує Ігорьович – а чому тоді Ігореві,а не Ігорьові? А царевич? (у пресі це запитаннявже ставилося). Ігорьович – і поруч Іванéві відпрізвища Іваньо, яке (як і моє) у давальномувідмінку в живому закарпатському мовленнііснує тільки у формі Іваньові (Бадзьові). Так(Іваньові поруч із штучним Іваню) фіксуєі чинний нині правопис. Очевидно, у цьомувипадку справу вирішує наголос.Подвоєння приголосних звичне в українськіймові, для загальних назв іншомовногопоходження тут немає чіткого, однозначногокритерію, тому не варто скорочувати списокподвоєння, коли нововведення сприймаєтьсяяк кумедне: нето, бруто, тона, дона, піцатощо. По-перше, універсалізації правила всеодно немає, по-друге, нові форми створюютьінший, небажаний, контекст, скажімо: нето– згадуємо «інородне» російське нэту, тона

127– неправильний родовий відмінок від тон?;дона, мадона виразно понижують образі т. ін.Відмінювання чи невідмінювання іменниківбюро, депо, кіно, метро, ситро – не вельмипринципове для нашої мови, але в живомумовленні таки наростає тенденція до українізаціїцього слововжитку (ситро, наприклад,переважно відмінюється), та й прецедент ужемаємо – зі словом пальто. Отже, пропозиціюпроекту можна б і прийняти.Підтримувана й теперішнім проектом правописутрадиція передавати імена росіян і білорусівїх українськими відповідниками створюєштучні проблеми для перекладачів і науковців:у російськомовному тексті ім’я невідомої особипозначено ініціалом, скажімо, А – що це, Олександрчи Андрій? Та проблема ще серйозніша.Повільно, але йде й наростатиме (якщо не захочемостати остаточно переможеними) процеснашого національного самоусвідомлення йпсихологічного оздоровлення, практично – самовизначеннястосовно росіян. Опозиція «ми– вони» захоплюватиме і сферу імен, вона вжедіє, звернімо увагу – з російського боку також!Нам ставатиме дедалі дивніше, що в Росії був«наш» цар – Микола! Що румунський Андрей– добре, а такий самий російський – погано.Росіяни сприйматимуть так само: нинішняїхня тенденція – не перетворювати нашогоМиколу на свого Николая.Цю природну й перспективну тенденцію повиненпідтримати і наш реформований правопис(проблему варто би виділити для окремої,конкретнішої розмови).Пропозиції до правописних змін справдіделікатні, як кажуть їхні автори. Проте українськийвольовий чинник і на цей раз виявивсязаслабким, щоб не спасувати перед тими,хто сприйняв ініціативу не як проблему, якутреба тверезо обміркувати, а як нагоду зновунагадати, хто в нашому домі хазяїн. Спочаткуз відповідальних уст прозвучала абсурдназаява проте, що років десять діятимуть дваправописи, старий і новий (тобто пануватимесьогоднішній безлад!), а потім влада відмовиласянавіть від запланованого засідання Правописноїкомісії. Хоча напрошувався іншийваріант, більш гідний чи й доцільний: продовжитиобговорення проекту нової редакціїправопису на два–три місяці і до десятиріччянезалежності України таки затвердити новуконституцію нашої мови.Очевидно, українській громадськості требаусвідомити проблему й ситуацію в ширшомунаціонально-культурному та політичномуконтексті і повестися адекватно – активнішеі зацікавленіше.Рідна мова

128Рідна моваВалерій ВласенкоСергій Бородаєвський:штрихи до біографії(до 135-річчяз дня народження)кандидат історичних наукдоцент, завідувач кафедри історіїСумського державного університетуЗ-поміж теоретиків і практиків світовогокооперативного руху кінця ХІХ – першої половиниХХ ст. помітне місце належить СергіюБородаєвському. Свого часу він був відомимекономістом, державним діячем, викладачемкількох вітчизняних і європейських вищихшкіл. За словами історика українського кооперативногоруху І. Витановича, поруч ізМ. Туган-Барановським Бородаєвський був«найбільш відомим у наукових колах і в міжнародномукооперативному світі» дослідникомкооперації 1 . На жаль, за радянських часів ім’явченого було забуте. Проте наприкінці ХХ – напочатку ХХІ ст. посилився інтерес до науковоїспадщини Бородаєвського з боку вітчизнянихісториків, про що свідчать публікаціїу наукових збірниках і журналах 2 та енциклопедичнихвиданнях 3 , що з’явилися останнімчасом в Україні. В них йдеться переважно продіяльність вченого на ниві кооперації в Росіїй Україні, викладацьку роботу в українськихвищих навчальних закладах у Чехословаччиніу міжвоєнний період. Майже недослідженимзалишається його творчий доробок як публіциста,пропагандиста кооперативної справив еміграції. Зауважимо, що праці Бородаєвськогодрукувалися на сторінках періодичнихвидань Англії, Аргентини, Бельгії, Болгарії,Індії, Іспанії, Італії, Китаю, Королівства Сербії,Хорватії та Словенії, Латвії, Литви, Мексики,Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, США,Франції, Чехословаччини, Швейцарії. Томуу рік 135-літнього ювілею варто згадати основнівіхи біографії вченого, в тому числі і пов’язанііз Польщею.Бородаєвські, серед яких були і запорозькікозаки, походили з Полтавщини. У Зіньківськомуповіті вони мали родинний маєтокі 127 десятин землі. Батько майбутнього вченого,закінчивши Харківський університет,викладав арифметику і геометрію у школах таучилищах Полтавської і Харківської губерній,був головою Охтирської повітової училищноїради, директором Корочевської вчительськоїгімназії 4 . Дядько майбутнього кооператорапрацював учителем у Сумському та Лебединськомуповітових училищах 5 . Старший братСергія Бородаєвського Олександр на початкуХХ ст. був інспектором народних училищ Лебединськогоповіту Харківського навчальногоокругу.Народився Сергій Бородаєвський 28 серпня1870 р. у м. Охтирка, нині Сумської області.Наприкінці вісімдесятих років вступив наюридичний факультет Харківського університету.Під час навчання виявив здібності донаукової роботи. За конкурсну працю Влияниесословного положения на гражданскую правоспособностьСергій Бородаєвський отримавпремію Зарудного. По закінченні університетута відбутті військової повинності у 1895 р.Бородаєвський розпочав свою діяльність зафахом в окружному суді м. Тифліс 6 . Проте вженаступного року переїхав до Петербурга.У столиці Сергій Бородаєвський обіймаврізні посади у Міністерстві фінансів. Брав ак-

129тивну участь у роботі Особливої наради щодопотреб сільськогосподарської промисловостіпід головуванням С. Вітте. Наслідком цьогостали дві праці Бородаєвського про кредиті коопера цію 7 . Згодом Сергій Бородаєвськийпрацював у ІХ відділі інспекції Державногобанку, який очолював відомий кооператорОлександр Беретті, був старшим ревізоромУправління у справах дрібного кредиту, членомйого Центрального Комітету. У 1909 р. перейшовдо Міністерства торгівлі і промисловості,де згодом очолив департамент торгівлі 8 .Державну службу Бородаєвський поєднувавз роботою у кооперативних організаціях.У 1900–1915 рр. він працював у Санкт-Петербурзькому(Петроградському) відділенніКомітету щодо сільських ощадно-позичковихі промислових товариств, яке виконувалофункції наукового, організаційного і методичногоцентру з розвитку різних видів коопераціїв Росії. Сергій Бородаєвський був спочаткусекретарем, а потім і головою відділу установдрібного кредиту цієї організації. Про пліднудіяльність Бородаєвського у Петербурзькомувідділенні Комітету щодо сільських ощадно--позичкових і промислових товариств свідчатьйого численні статті у друкованому органі цієїорганізації «Вестник кооперации». Заходамивідділення були видані такі праці вченого, якКак устроить мелкий кредит в городах (1907),Современное положение мелкого кредитав России (1909), Зернохранилища-элеваторыи кооперативный сбыт хлеба (1912) та інші. Аленайбільш відомим і популярним серед кооператоріввиданням відділення був Сборник помелкому кредиту, складений С. Бородаєвським.Збірник витримав шість видань. На загальнихзборах відділення обговорювалися актуальніпроблеми кооперативного руху. Сергій Бородаєвськийбрав активно участь у них, виголошувавдоповіді.Бородаєвський представляв цю поважнуорганізацію на міжнародних кооперативнихфорумах. Так, на І Міжнародному конгресіз питань народного кредиту, що відбувсяу липні 1900 р. в Парижі, представниками відРосії були Олександр Беретті, Сергій Бородаєвський,Максим Ковалевський, ОлександрЧупров та інші. На останньому засіданніконгресу була схвалена пропозиція сенатораЛурті висловити подяку Санкт-Петербурзькомувідділенню Комітету щодо сільськихощадно-позичкових і промислових товариствза надані матеріали про розвиток кредитноїкооперації в Росії, зокрема брошуру „Créditpopulaire en Russie”, написану Бородаєвськимфранцузькою мовою 9 .З 1900 р. Сергій Бородаєвський майже щорокувиїжджав за кордон з метою вивченнядіяльності тамтешніх кооперативів, розвиткуторгівлі і дрібної промисловості. Свої враженнявід подорожей він виклав у низці статей,надрукованих у журналах «Вестник кооперации»,«Вестник мелкого кредита», «Хроникаучреждений мелкого кредита». Вийшли друкомйого праці Сельскохозяйственная кооперацияв Германии (СПб. 1908) і Кооперация среди славян(СПб. 1912). У другій роботі Бородаєвськийпроаналізував процес розвитку кооперативногоруху серед слов’янських народів, в тому числіполяків й українців Східної Галичини і ПівнічноїБуковини. Якось після чергової поїздки доАвстро-Угорщини на засіданні Слов’янськогодобродійного товариства у Петербурзі вченийвиголосив доповідь про поширення коопераціїв Галичині, довівши, що там активно діютьлише українські кооперативи, спираючись нанаціонально-громадську свідомість населення,а москофільські товариства ледве животіють.За такі висновки Сергія Бородаєвського малоне звинуватили у мазепинстві 10 . Слід згадатиі те, що під час Першої балканської війни 1912––1913 рр. вчений був одним з організаторівзбору коштів для болгар, які воювали протиосманських завойовників 11 .Бородаєвський брав активну участь у роботівсеросійських кооперативних і кустарнихз’їздів, виступав на них з доповідями. Так, наЗ’їзді діячів дрібного кредиту, що відбувсяу червні 1907 р. в Петербурзі, він був секретаремз’їзду і доповідав про необхідність створенняВсеросійського банку дрібного кредиту, наІ Всеросійському з’їзді представників кооперативнихустанов, що проходив 1908 р. в Москві,виступав про необхідність запровадженнязагального кооперативного законодавства,за створення кооперативних об’єднань. НаВсеросійському з’їзді діячів дрібного кредитуі сільськогосподарської кооперації (СПб., 1912)Бородаєвський очолював кредитну секцію.На кустарних з’їздах Сергій Бородаєвськийзакликав земства і кооперативи до співпраціу справі підтримки кустарного виробництваі дрібної промисловості.Працюючи у Петербурзі, Бородаєвський підтримувавзв’язки з представниками столичноїукраїнської громади, редакцією журналу«Украинский вестник» 12 , допомагав україн-Рідна мова

130Рідна моваським кооператорам порадами і заступництвомперед чиновництвом. Кілька його працьвийшло українською мовою. Насамперед, цеСільськогосподарські спілки у Німеччині (СПб.1909) і Про кредитні кооперації (позичково-зберігальніта кредитні т-ва) (СПб. 1909). Другакнига була надрукована на кошти Благодійноготовариства з видання дешевих книг. Переклад їїз російської здійснив відомий український громадсько-політичнийдіяч, майбутній міністросвіти за часів гетьманату Петро Стебницький,з яким Сергій Бородаєвський був особисто знайомийі листувався 13 .Бородаєвський виявив себе і на педагогічнійниві. Він читав лекції з кооперації на Вищихкомерційних курсах Побєдінського (з 1912),у Політехнічному інституті (з 1915) в Петрограді.Водночас займався науковою роботою,публікувався у пресі. Майже усі його праціприсвячені вивченню кооперації та ролі кредитуу розвитку сільського господарства, торгівліі дрібної промисловості. Деякі його роботибули опубліковані за кордоном – у Брюсселі таРимі 14 . В роки Першої світової війни вченийнаписав кілька праць про вплив війни на розвитоккооперації. Так, у 1915 р. вийшла працяВойна, сельское хозяйство и будущие торговыедоговоры, в якій Бородаєвський проаналізувавстан сільського господарства країни і визначивперспективи його розвитку в роки війни.З приходом до влади більшовиків СергійБородаєвський залишив державну службуі був обраний головою Всеросійської ради з’їздівдіячів середньої і дрібної промисловості таторгу. У 1918 р. повертається в Україну. За часівУкраїнської держави, коли гетьман П. Скоропадськийнамагався залучити до уряду представниківукраїнської національної демократії,Український національний союз запропонувавкандидатуру Бородаєвського (поряд з А. Марголіним)на посаду міністра торгівлі, проте вінне був затверджений 15 . Сергій Бородаєвськийстав товаришем (заступник) міністра торгуі промисловості, брав участь у підготовціі підписанні міжнародних договорів України.Він входив до складу спільної українсько--німецько-австрійської комісії, що займаласяпитанням продовження терміну дії договоруміж Україною і Центральними Державами від23 квітня 1918 р. Десятого вересня того ж рокутакий договір був укладений. Угоди про впорядкуваннякомунікації (залізничних перевезень),транспортування товарів (вантажів), щобули складовими частинами цього договору,підписав саме Бородаєвський 16 .Коли у зв’язку з революційними подіямиу Німеччині й Австро-Угорщині та поразкоюцих країн у війні міжнародна ситуація зміниласяі постала потреба налагоджувати відносиниз країнами Антанти, український урядвирішив, що краще це зробити через Румунію,де перебували представники зазначеного блоку.Сергій Бородаєвський увійшов до складу спеціальноїкомісії для переговорів з румунськоюделегацією на чолі з Концеску 17 .Керівництво Української держави намагалосявстановити дипломатичні, дружні зв’язкиз країнами, що постали на уламках Російськоїімперії. Так, влітку 1918 р. Україна і Фінляндіявідкрили свої представництва у Хельсінкі таКиєві. Обидві країни виявили зацікавленістьу налагодженні перш за все економічнихзв’язків. Тридцятого вересня 1918 р. посол Фінляндіїв Україні Ґ. Ґуммерус і С. Бородаєвськийпідписали угоду щодо продажу «Товариствомфінських паперових заводів» мільйона пудівпаперу в Україну в обмін на 250 тисяч пудівцукру. Загальна сума «паперової угоди» сягнула30 млн. фінських марок. Проте черезпоразку Німеччини у Першій світовій війні,вивід її військ з території України та інші зовнішньополітичніобставини цю угоду так і невдалося реалізувати 18 . П’ятого грудня 1918 р.у Києві був укладений українсько-грузинськийдоговір, який з боку Української держави підписавБородаєвський, Грузинської Республіки– В. Тевзая 19 .Перебуваючи на державній службі, СергійБородаєвський допомагав розвитку кооперативногоруху в Україні. З ініціативи Центральногоукраїнського кооперативного комітетута за підтримки Бородаєвського при Міністерствіторгу і промисловості була створенакооперативна рада, що сприяла налагодженнювзаємодії між державними установами і кооперативнимиорганізаціями 20 .За часів Директорії УНР Сергій Бородаєвськийтакож виконував важливі урядові доручення.У січні 1919 р. він у складі урядовоїделегації на чолі з А. Марголіним відбув доОдеси для налагодження відносин з представникамикраїн Антанти. Місія Бородаєвськогополягала у тому, щоб з’ясувати справу підробкиукраїнських грошей представниками Добровольчоїармії. Сергій Бородаєвський подавфранцузькому військовому командуванню

131скаргу на дії «добровольців». Невдовзі він бувзаарештований представниками Добровольчоїармії і провів у в’язниці більше місяця 21 . Післязвільнення Бородаєвський брав активну участьу формуванні в Одесі національних кооперативнихустанов. Він організував й очоливРаду Всеукраїнського об’єднання виробничихкооперативів «Трудсоюз». Водночас читаєлекції з історії кооперації в Західній Європіу місцевому Політехнічному інституті.Але наприкінці 1919 р. Сергій Бородаєвськийзмушений був емігрувати. Він виїздить доСтамбула, звідти – до Франції. У 1921–1922 рр.викладав у Міжнародній академії в Брюсселі таРосійському відділі Паризького університету 22 .Перебуваючи у французькій столиці, Бородаєвськийпочав розмірковувати про переїзд доЧехословаччини (ЧСР), де гуртувалися основнісили української і російської еміграції. Вінлистувався зі своїми давніми знайомими пороботі у Петрограді і Києві О. Мицюком. Йогозапрошували викладати історію коопераціїв Українській господарській академії (УГА)в Подєбрадах та Російському інституті сільськогосподарськоїкооперації у Празі. Бородаєвськийобрав український заклад. У травні 1922 р.його заочно було обрано доцентом УГА 23 . Протечерез матеріальну скруту вчений перебираєтьсядо Праги лише на початку 1923 р.В ЧСР Сергій Бородаєвський займавсянауково-педагогічною діяльністю. У 1924 р.він стає професором історії кооперації такредитної кооперації, 1928–1931 рр. – деканомекономічно-кооперативного факультету Українськоїгосподарської академії 24 . За час свогоіснування (до 1935) УГА видала понад двадцятьпідручників у галузі економічної науки. Триз них – Історія кооперативного кредиту (1923),Історія кооперації» (1925) та Теорія і практикакооперативного кредиту (1925) – написавБородаєвський. За оцінкою фахівців, вониналежали до числа найповніших і найґрунтовнішихпосібників з кооперативної справи 25 .Сергій Бородаєвський очолював академічнийосередок «Українського товариства для СоюзуНародів», що ставило собі за мету налагодженнякультурної співпраці українців з іншиминародами. З ініціативи студентів академії таза сприяння професора постало ощадно-позичковетовариство «Єдність», що допомагалостудентській молоді здолати матеріальну скрутуі поневіряння емігрантського життя.Бородаєвський працював також в Українськомутехнічно-господарському та Українськомусоціологічному інститутах у Празі.З 1924 р. і до кінця свого життя Сергій Бородаєвськийвикладав історію і теорію кооперації,принципи кооперативного законодавства,сільськогосподарську кооперацію, цивільнеправо та цивільний процес в Українськомувільному університеті 26 . Він був доцентом,звичайним професором (з 1928), продеканомфакультету права і суспільних наук (1930–1932).Сергія Бородаєвського обирали головою Товаристваукраїнського студентства і професуридля Ліги Націй, яке було повноправним членомМіжнародної університетської федераціїдля Ліги Націй. За свою працю Les problemeséconomiques et la Paix, що була написана наоголошений Міжнародною університетськоюфедерацією конкурс, Сергій Бородаєвськийу 1928 р. отримав премію Монтагю-Бертон 27 .Бородаєвський залишався активним діячемміжнародного кооперативного руху, бравучасть у роботі зарубіжних фахових установі наукових організацій. Він був одним з фундаторівМіжнародного інституту кооперативнихстудій, заснованого професором Шарлем Жідому Базелі, зберігав членство у Міжнароднійкооперативній спілці, підтримував зв’язкиз такими відомими діячами кооперації, як генеральнийсекретар Міжнародної кооперативноїспілки Мей, представник Міжнародного бюропраці доктор Фоке, кооператори Г. Кауфмані Пуасон та інші. Бородаєвський, як зазначалосяу звіті вченого про участь у Міжнароднійкооперативній конференції (1924, Прага),використовував міжнародні кооперативніфоруми для налагодження відносин з міжнароднимикооперативними організаціями,інформування наукової громадськості продіяльність українських вищих шкіл 28 . Лишеу 1931–1932 рр. Сергій Бородаєвський був учасникомМіжнародного конгресу вивчення проблемнаселення у Римі, Міжнародного конгресуУніверситетських федерацій для Ліги Наційу Женеві, ХV Міжнародного конгресу середніхкласів і Міжнародного сільськогосподарськогоз’їзду в Празі, репрезентував УВУ на викладіФіліппо де Філіппі у Карловому університеті,влаштованому Міністерством освіти ЧСР 29 .Велику роль у консолідації українства, подальшомурозвитку вітчизняної науки відіграли,як відомо, І і ІІ Українські наукові з’їзди,що працювали у 1926 і 1932 рр. в Празі. СергійБородаєвський очолював економічно-кооперативнупідсекцію секції права і суспільнихнаук Першого з’їзду 30 . У квітні 1926 р. від іменіРідна мова

132Рідна моваоргбюро з’їзду Бородаєвський надіслав листанеодмінному секретарю УАН А. Кримськомуз пропозицією взяти участь у роботі науковогофоруму 31 . Бородаєвський був членом організаційноїкомісії Другого наукового з’їзду. На цьомуфорумі вітчизняної науки Бородаєвськийвиголосив доповіді про кооперативне законодавствота сільськогосподарську коопераціюв Радянській Україні.Ще одним важливим напрямком діяльностівченого була участь в українських фаховихорганізаціях, співпраця з українською пресою.Він був членом Товариства українськихекономістів, очолюваного В. Тимошенком.Його статті друкувалися у таких часописах,як «Студентський вісник», «Український економіст»,«Український інженер», що виходилиу Чехословаччині. Ціла низка статей вченогоз’явилася у тогочасній Польщі, зокрема,в українських виданнях «Діло», «Кооперативнареспубліка» (Львів). В них йшлося про стансільського господарства, земельну реформу,розвиток кооперації, центральні кооперативніспілки у Чехословаччині, співпрацю сербськихі чехословацьких кооперативних об’єднань,виробничу кооперацію в СРСР і ЧСР, міжнароднікооперативні видання, ювілей латиськоїкооперації тощо. Сергій Бородаєвський підготувавнизку статей для Української ЗагальноїЕнциклопедії (УЗЕ або Книга Знання).Бородаєвський залишив велику науковуспадщину. Його науковий доробок складаєблизько п’ятдесят великих наукових праць,з-поміж яких виділяється ґрунтовна роботаІсторія кооперації, в якій подано порівняльнийаналіз розвитку кооперації у більш, ніжсорок країнах світу, в тому числі і Польщі.Знання європейських мов дало можливістьвченому порівняти кооперативне законодавствой організаційний досвід кооперативнихустанов багатьох країн. Як зазначив у рецензіїна книгу О. Мицюк, вона є «не тільки новоюі єдиною в своїм роді в українській економічнійлітературі, але доки ще не маючи прикладуі в світовій кооперативній літературі» 32 . Вченийє автором понад п’ятисот фахових статей,написаних українською, російською, чеською,англійською, іспанською, італійською, німецькою,французькою та іншими мовами, щобули опубліковані у 85 друкованих органахкооперативної преси 22 країн 33 . З-поміж нихслід назвати такі поважні у світі видання, як„Bulletin du crédit populaire”, „Bulletin de l’Uniondes classes rurales”, „Journal des Economistes”,„L’Association ouvrier”, „La voix républicaine”,„Revue International du Travail”, „Revue étudescoopératives”, „Terre et liberté” (Франція), „Illavoro cooperativo” (Італія), „Bulletin de l’institutinternational des classes moyennes”, „Le рaysanBelgique” (Бельгія), „Der Genossenschafter” (Німеччина),„Farm credit administration”, „Journalof farm economics” (США) тощо.Про міжнародне визнання багаторічноїплідної діяльності Бородаєвського на нивікооперації свідчить те, що у 1940 р. з нагодисімдесятиліття вченого у багатьох журналахбула надрукована його біографія.Помер Сергій Бородаєвський 1942 р. у Празі,де і похований.Отже, короткий життєпис С. Бородаєвськогосвідчить про широку і різноманітну діяльністьвченого на ниві розвитку світової і вітчизняноїкооперації, у справі економічного і політичноговідродження України.ПРИМІТКИ1 І. Витанович, Історія українського кооперативногоруху, Нью-Йорк 1964, с. 578.2 В. Власенко, Видатний український кооператор,«Наука і суспільство», Київ 1995, № 5–6, с. 11–13; Вінже, Сергій Бородаєвський (1870–1942) [в:] Українськікооператори. Історичні нариси, кн. 1, Львів 1999,с. 201–210; Він же, До біографії В. Бородаєвського,«Сумська старовина» 1999, № V–VI, с. 70–74.3 Бородаєвський [в:] УСЕ Універсальний словникенциклопедія, Київ 2003, с. 162; В. Марочко, Бородаєвський[в:] Енциклопедія історії України, т. 1,Київ 2003, с. 351; В. Власенко, Бородаєвський [в:]Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник,Суми 2003, с. 61; Він же, Бородаєвський [в:] Енциклопедіясучасної України, т. 3, Київ 2004, с. 358.4 Державний архів Сумської області (далі – ДАСО),ф. 489, оп. 1, спр. 66, арк. 31–32.5 Там же, арк. 46.6 Центральний державний архів вищих органіввлади та державного управління України (далі– ЦДАВО), ф. 3859, оп. 1, спр. 230, арк. 150.7 Кредит. Свод трудов местных комитетов онуждах сельскохозяйственной промышленности,СПб. 1904; Кооперации. Свод трудов местныхкомитетов о нуждах сельскохозяйственной промышленности,СПб. 1904.8 Інститут рукописів НБУ ім. В. Вернадського (далі– ІР НБУ), ф. 1, спр. 26729, арк. 1.9 С. Бородаевский, Международный конгресс понародному кредиту в Париже, СПб. 1901, с. 2, 82.10 І. Витанович, Вказана праця, с. 169.11 Вниманию кооператоров, «Вестник мелкого кредита»1913, № 11, с. 421–422.12 А. Животко, Історія української преси, Мюнхен1989–1990, с. 192.13 ІР НБУ, ф. ІІІ, спр. 51966, арк. 1; спр. 51967, арк. 1.14 La petit crédit en Russie, Bruxelles 1908; La coopérationen Russie, Roma 1914.

13315 Д. Дорошенко, Історія України 1917–1923 рр., т. ІІ,Українська Гетьманська Держава 1918 року, Київ2002, с. 272; Є. Чикаленко, Щоденник (1918–1919),у 2-х т.: Документально-художнє видання, Київ2004, т. 2, с. 134, 139.16Там же, с. 211, 316.17Там же, с. 143.18В. Матвієнко, Українсько-фінські відносини у 1918––1921 рр. [в:] «Київська старовина» 2001, № 6,с. 98–99.19Д. Дорошенко, Вказана праця, с. 318, 320.20І. Витанович, Вказана праця, с. 211.21А. Марголин, Украина и политика Антанты [в:]Революция на Украине по мемуарам белых, Москва–Ленинград1930, с. 377, 383–384.22ЦДАВО, ф. 3859, оп. 1, спр. 230, арк. 150.23Там же, ф. 3795, оп. 1, спр. 1, арк. 55.24Там же, спр. 128, арк. 151.25Б. Винар, Матеріяли до історії економічнихдослідів на еміграції (1919–1964), Мюнхен 1965,с. 23.26Український В. Університет в Празі в роках 1921––1926, Прага 1927, с. 166, 171, 214; ЦДАВО, ф. 3859,оп. 1, спр. 300, арк. 166.27ЦДАВО, ф. 3795, оп. 1, спр. 432, арк. 62.28Там же, спр. 320, арк. 128.29Там же, ф. 3859, оп. 1, спр. 140, арк. 160–161, 189,192.30Там же, ф. 3795, оп. 1, спр. 432, арк. 37.31ІР НБУ, ф. І, спр. 26729, арк. 2 зв.32ЦДАВО, ф. 3795, оп. 1, спр. 432, арк. 19.33І. Витанович, Вказана праця, с. 115.Рідна мова

134Рідна моваМаріанна ЯраХристиянське покликанняжіноцтвав православній теології:традиція і сучасністьСянікІ сталося, як Він це говорив, – одна жінказ народу свій голос піднесла й сказаладо Нього: «Блаженна Утроба, що Тебеносила, і груди що Ти ссав Їх!». А Він сказав:«Отож, блаженні Ті, котрі слухають СловоБоже і бережуть Його» (Лк. 11, 27–28).Християнство відновило цілий світ в усіхвідношеннях. В життя і становище жіноцтватакож внесло великі зміни. На противагу принижуючомумісцю жінки в античному світі,християнство проголосило її рівноправнимстворінням Божим, вільною дочкою ЦерквиХристової.Гідність новозавітної жінки надзвичайновозвеличилася в особі Пречистої Діви Марії– чеснішої від Херувимів і незрівняно славнішоївід Серафимів. Але до величі Богоматерініколи не дорівняється жодна смертна жінка.Отож мова йтиме про заслуги звичайнихжінок, котрі своє життя тією чи іншою міроюприсвятили служінню Святій Церкві.Сам Господь наш Ісус Христос не заборонявперебувати жіноцтву серед своїх учнів-апостолів,слухати Його науку, служити Йому:... дехто з жінок, що були оздоровлені від злихдухів і хвороб; Марія, Магдалиною звана, щоз неї сім демонів вийшло; Іванна, дружина Худзи,урядника Іродового; Сусанна і інших багато...(Лк. 8, 2–3).Найбільшим доказом відданості, безстрашностій великої любові до Спасителя було співстражданняжінок Мироносиць під Хрестом(див. Мф. 27, 55–61). Знаємо зі Святого ПисьмаНового Заповіту, що з усіх учнів Христовиху годину Його страждань був тільки св. ап.Іван Богослов, котрого Господь доручив тодіСвоїй Пречистій Матері, а Пресвяту Богородицю– під опіку Свого улюбленого Учня (Ін.19, 26–27). А другого дня Як минула субота,Марія Магдалина, Марія Яковова і Соломія,накупили пахощів, щоб піти і намаститиТіло Його (Мр. 16, 1). Найвищою нагородою заїх безстрашність, віру, правдиве виконанняЗаповіді Христа возлюби Господа Бога твоєгостало з’явлення Воскреслого Христа першійсеред Мироносиць – Марії Магдалині (Ін. 20,11–18). Саме жінка стає першою проповідницеюХристового Воскресення, першою промовиласвітові Христос Воскрес!, сповістивши майбутнімпоколінням найважнішу подію всієїісторії Християнства, бо згідно з ап. Павлом,коли Христос не воскрес – марна віра ваша...(1 Кор. 15, 17).Свята Марія Магдалина ввійшла в історіюЦеркви як рівноапостольна. В широких вимірахпроявлялась її духовно-просвітницькадіяльність. І хоч ніколи першохристиянськіпросвітительки-диякониси не брали на себевчительського обов’язку на церковних зборахчи першохристиянських Богослужіннях, підкоряючисьзаповітові св. ап. Павла жінки вашіу церквах нехай мовчать, бо не дозволено їмговорити (1 Кор. 14, 34), вони постійно перебувализі святими апостолами, підтримуючи їху проповідях серед поганського люду. Зі Святогопередання нам відомо, що Марія Магдалинадійшла до Риму, де про Воскреслого Христасповістила імператора Тіберія. До нашого часу

135залишилося в традиціях православного іконописузображати св. рівн. Марію Магдалинуз червоною писанкою в руці.Серед числа перших дияконис, жінок--християнок, що активно діяли при церкві,були і неодружені (наприклад, вищезгаданасв. рівн. Марія Магдалина, св. Сусанна, та ін.),і одружені (наприклад, св. Соломія, мати св. ап.і єванг. Івана Богослова, Іванна, Марія Якововата ін.), свідомо ставши ученицями Христовимипри Його земному житті, продовжувалиі після Його Вознесіння зберігати свій послух,дотримуючись заповітів Христа і Його Учнів– святих апостолів.Пізніше протягом усіх віків, перші святі просвітницімали своїх послідовниць.* * *Святий ап. Павло в своєму Посланні доГалатів акцентує: Нема чоловічої статі, аніжіночої, всі бо ви одне у Христі Ісусі (Гал. 3, 28).Однак, це твердження не може служити допрагнення цілковитої рівноправності жінокз чоловіками, не тільки в Церкві, а й у побуті,особливо тих, котрі пов’язані шлюбом. Зновуж таки звернімося до повчання св. ап. Павла:Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві,бо чоловік голова жінки, як і Христос ГоловаЦеркви (Еф. 5, 22–23). То ж кожна заміжняхристиянка усвідомлює, що головним її покликаннямє великий духовний дар, вияв Божоїопіки – материнство в найширшому розумінніцього слова.Найяскравішим прикладом доброї матері,а водночас і визначної діячки Церкви Христовоїслужить нам постать св. рівн. цариці Олени,матері імператора Костянтина Великого. Свійжиттєвий материнський обов’язок вона виконаладо кінця – і стосовно свого сина, і стосовновсього людства. Знайдення нею в 326 р. ЧесногоЖивотворящого Хреста спричинилося до ВсесвітньогоЙого прославлення – Воздвиження.З ініціативи і при усебічній допомозі цариціОлени на святих місцях у Палестині було збудованобагато церков.Невипадково через кілька століть великакнягиня Києва Ольга приймає Святе Хрещенняз іменем Олена. Скільки ж бачимо спільногов житті й діяльності цих двох святих рівноапостольнихжінок! Як і св. Олена, св. кн. Ольгавозвеличує Чесний Хрест на нашій землі, будуєв Києві одну з перших церков, і хоч не вдалосьїй свого сина Святослава привести до святогоХрещення, зате внука Володимира виховала наХрестителя Київської Русі.На жаль, в історії нашого народу знаходимонебагато імен жінок, для котрих діяльністьсв. кн. Ольги стала взірцем. Серед короткогоспису славетних княгинь і князівен, дещо знаємопро кн. Анну Ярославну (ХІ ст.), королевуФранції, що в далекий край забрала з собою якнайцінніший скарб рукописне Святе Письморідною мовою і увійшла в історію Україниі Франції як «Анна Реґіна». Її сестра – ігуменяМатрона свого часу очолила жіночий монастирв Холодному Ярі, відомий як «Матронівськиймонастир».Блискучою зорею в українській духовнійкультурі назвав митрополит Іларіон (Огієнко)князівну Анну Всеволодівну. Коротко ознайомимосяз легендарним образом цієї славноїособистості.Епоха, в якій жила і діяла Анна – другаполовина ХІ ст. – сприяла розвиткові наукиі культури серед жіноцтва. Слід зауважити, щоукраїнська жінка від зорі нашої історії не булаприниженою чи позбавленою загально-суспільнихправ, могла при бажанні вільно працюватияк вдома, так і поза домом: Кардинальнаріжниця староруського права проти римськогоі староґерманського, щодо становища жінкиполягає в тім, що вона не знає ніяких правнихограничень становища жінки і її правосильності.Ми не маємо тут тої потреби опіки наджінкою, яку уважає неминучою право римське чистароґерманське, уважаючи жінку або дитинунеправосильною ціле її життя. Описуючиправо перебування жіноцтва серед духовенствав часи Княжої доби, М. Грушевський даліконстантує: Слідів ограничень жіночої свободими не маємо, навпаки, кілька звісток свідчать,що жінка свобідно появляється в товариствіпублично, з чоловіком або без нього. Правиломитрополита Івана, згадуючи про пири, щоспоряджалися часом в самих монастирях, абоне в монастирях, але з участю духовенства,все припускає, що на таких пирах буваютьі чоловіки і жінки.Однак, виявити себе повністю в просвітницькійдіяльності жінка мала змогу тількив монастирі. В той час саме в жіночому монастирімогла отримати освіту світська жінка.Заслуга цих монастирів у творенні українськоїкультури безмежно велика.З цієї причини і Анна Всеволодівна стала монахинею,присвятивши своє життя служіннюБогові і розвитку богословської науки середРідна мова

136Рідна моважіноцтва. Князівна увійшла в нашу історію підіменем Янка і прославилась як видатна діячка:в 1086 р. заснувала в Києві жіночий монастирсв. Андрія Первозванного з першою в Україніжіночою школою, повністю присвятивши себевдосконаленню освіти українських жінок.У 1240 р. монголо-татари зруйнували Янчинмонастир св. Андрія Первозванного, а разомз ним і Янчину школу, але її неоціненний внесоку розвиток українського теологічного просвітництване забутий. Св. преп. Анну з гідністюможемо вважати Небесною покровителькоютих її послідовниць, котрі продовжували орати,почату Анною освітянську ниву.Поміж визначних українських церковнихдіячок знаходимо не тільки монахинь, НевістХристових. Були також і жінки-матері, що маливеликі родини і при всіх своїх мирських турботахзнаходили час для виконання суспільногохристиянського обов’язку. Переважно матерідавали своїм дітям перші уроки Закону Божого.Майже в кожній парафії існували церковно--парафіяльні школи, де нерідко вчителювалиі освічені дружини священиків.Відомий арабський мандрівник, архідияконПавло Алепський, який супроводжував АнтіохійськогоПатріарха Макарія до Москви,і в 1653 та 1655 рр. побував в Україні, у своїхспогадах зазначав, що: ... по всій землі Руських[українців – М. Я.], ми помітили прекрасну рису,що викликала наше здивування: всі вони, за виняткомнебагатьох, а навіть їх жінки і дочкивміють читати і знають порядок церковнихслужб і знають церковні співи.Прагнення боголюбивих жінок-матеріввнести свій вклад у процвітання Церквизбільшило число офіродавиць-фундаторокв XVII ст., коли виникла потреба підтримкиі оборони Святої нашої прабатьківськоїПравославної віри. Незабутні імена АнниГойської, фундаторки Свято-УспенськогоПочаївського монастиря; Раїни Могилянки,котра в 1615 р. заснувала монастир і школу підЛубнами; кн. Корецької, кн. Сандомирської;Маргарити Грицівни та ін.Особливе місце серед фундаторок тогочасу посідає Гальшка Лисавета Гулевичівна,дружина маршалка мозирського СтефанаЛозки. Відома з нашої історії як меценаткаКиєво-Могилянської академії, вона 14 жовтня1615 р. заснувала Освітянську фундацію,в «Акті» котрої, було зазначено: Правовірнимі благочестивим християнам народу руськогов повітах воєводств Київського, Волинськогоі Брацлавського будучим, станом духовнимі світським, інокам, священником і диякономчину мнишеського і чину мирського, такжеосвіцоним княжатам, вельможним паномшляхти і якого ж кольвек іного заволання і станулюдей руських, єднак тим тілько, коториєв Православной благочестивой церкві всходнійнабоженства греческого Вірі, в послушенствіі теж благословенії св.патріарха Константинопольськогонеодмінні трвають і трвати будуть...З історії знаємо, що прагнення ЛисаветиГулевичівни спричиниться до вдосконаленняосвіти серед православних і було зумовлененатиском католицизму і порушенням постановБерестейського собору з 1596 р.Вільна діяльність жінок у церковній сфері(і не тільки в церковній) стала слабнутиз кінця XVII ст. Не з вини самих жінок, а черезісторичні обставини, в яких опинилась УкраїнськаПравославна Церква. Тривалий процесприєднання України до Москви, починаючиз 1654 р., завершився в 1686 р. переходомКиївської Митрополії в послушаніє МосковськогоПатріарха. Якими були причини цієїподії, і яким шляхом все відбувалося, сьогоднізагальновідомо, як і те, що акція та не була канонічною.В документі під назвою Патріаршийі Синодально-Канонічний Томос ВселенськоїКонстантинопольської Патріархії від 13листопада 1924 р. про визнання ПравославноїЦеркви в Польщі Церквою Автокефальною,читаємо: ... розглядаючи також факт, чому незаперечує й історія, бо ж написано, що першевідділення від Нашого Престолу Київської Митрополіїй Православних Митрополій Литвита Польщі, залежних від неї, а також прилученняїх до святої Московської Церкви наступилоне за приписами Канонічних Правил, а такожне дотримало всього того, що було установленовідносно повної церковної Автономії КиївськогоМитрополита, який носив титул ЕкзархаВселенського Престолу. Не ставлю собі за метуаналізувати дії тих часів, залишаю це питанняісторикам. Однак, серед трагічних її наслідківдля українців, а особливо для українок – цепочаток невластивого для нашої нації трактуванняжінки. Не лише в церкві, а й в усьомусуспільстві. Згадаймо хоч би героїню відомоголітературного твору Лесі Українки Бояриня. Незмогла волелюбна козачка погодитися зі своїмпринизливим становищем, котре для московськоїжінки було звичайним, навіть законним.На жаль, тривала така ситуація досить довгоі зневажливе ставлення до жіноцтва, накине-

137не нам східним сусідом, зуміло вкоренитисясвідомості багатьох...Зрештою, було б несправедливим звинувачуватитут тільки північно-східнього сусіда.Нічого втішного не пропонував і католицькийзахід. Навпаки, ще в 1690 р. у Франкфуртівийшов трактат латинською мовою: Жінка – нелюдина, а 1753 р. в Ляйпцігу вийшла книжканімецькою мовою: Цікаві докази, що жінкане належить до людського роду. Чого ж могласподіватись при таких обставинах українказ опущеною додолу головою?Сьогодні важко окреслити, якою була духовно-харитативнадіяльність жіноцтва в ті часи.Дана епоха вимагає докладнішого дослідженняцього питання. Але, безумовно, жіночі згуртування-сестринстваіснували при церквах,а при жіночих монастирях – сиротинці, школи,майстерні та ін. Розвиток церковного образотворчогомистецтва, зокрема іконографія,вишивання церковного одягу, оздобленняречей церковного вжитку, багато в чому завдячуєпросвітницько-практичній роботіжіночих монастирів. Таким важливим цетрому XVII–XVIII ст. ст. був Києво-ВознесенськийПечерський монастир, ігуменею котрого, свогочасу була мати гетьмана Івана Мазепи МаріяМагдалина Мазепина, саме вона розпочалафункціонування гаптярсько-іконописної школи,і послужила прикладом для інших.Ігуменя Чернігівського П’ятницького монастиряФотинія Максимовичева протягом сорокароків очолювала школу шиття священичогоодягу.У двадцятих–тридцятих роках XVIII ст.ігуменя Києво-Флорівського монастиря Оленакерувала майстернями, де гаптувалисямитри, золотом оздоблювалися ризи. Києво--Йорданський, Ніжинський, Благовіщенськийта Кам’янський монастирі сталися значнимицентрами іконопису, в яких монахині виконувалипочесні відповідальні замовленняз виготовлення ікон і навіть цілих іконостасів.При цих монастирях було чітко організованошколи і училища з докладно розпрацьованоюсистематичною програмою художнього навчання.Отож, навіть на основі цих вибраних історичнихфактів можна констатувати, щовід початків нашої історії жіноцтво різнимишляхами прямувало до осягнення найвищоїхристиянської мети – служіння церквіі народові. А волелюбність українок, їх щирупобожність, прагнення духовного самовдосконаленняі бажання бути потрібними не вдалосязнищити ані пригнобити ворогові видимомуі невидимому.* * *Поняття жінка-теолог, як бачимо, не є зовсімновим і безтрадиційним як в усьому Православномусвіті, так і в Україні. Але в минулівіки не існувало конкретних галузей теологіїв сучасному розумінні, тому й сьогодні покищо не визначено чіткого окреслення належностітієї чи іншої діяльності жіноцтва до певноготеологічного нурту.В далеко кращих обставинах знаходитьсяправославна християнка-теолог у наші дні.Про становище нашої сучасниці можна сказатисловами відомого православного проф. теологіїПауля Евдокимова: Жінка-Орантка... опікуєтьсякожною людською істотою, наче своєюдитиною. Однак своє післанництво сповнюєтільки тоді, коли приймає службу ЄвангельськоїМудрої Діви, Лампада котрої, по вінцянаповнена Даром Духа Святого... Сьогодні,перед лицем світових трагедій і катаклізмів,перед лицем практичного матеріалізму, передлицем прояву демонічної деструкції, саме жінкапокликана до того, щоб затримати людствонад межею прірви, щоб нагадати чоловіковіпро його властиве, гідне чоловіка, покликання.Шлях у сферу богословських наук проклалиі благословили нам Ієрархи ПравославноїЦеркви майже в усьому світі. Двері ТеологічнихАкадемій і Факультетів відкриті для православнихжінок у Варшаві, Белграді, Парижі,Пряшеві та багатьох інших європейських містах,а також і на інших континентах.В цьому короткому дописі я не ставлю собі замету глорифікації жіноцтва, ані в жодному разіне підтримую будь-який напрям радикальногофемінізму. Дякувати Богові, православна християнказнає своє місце в Церкві, і ніколи не відважитьсяпереступити поріг Святого Вівтаря,а отже не домагатиметься рівності з чоловіками,котрих Господь вибрав для служінняпри Святім Престолі. Зрештою, нам було бце забагато, ми маємо свої обов’язки, своєхристиянське покликання в сфері церковноїдіяльності. А наше від віків служіння ріднійПравославній церкві не залишається позаувагою світу. У 1997 р. в православній парафіїСмоки Лейк в Канаді відбулася візитаціявладики Івана з метою освячення пам’ятникаУкраїнському Православному Жіноцтву, котреРідна мова

138Рідна моваспоконвіку трудилося і тепер трудиться наблаго нашої Святої віри. Видно, що заслужилисобі українські жінки на пошану від людей.І все ж, основною нагородою залишається нагородаНебесна, котру боголюбива українка,будемо вірити, успадкує, бо не закопує свійталант, даний Богом, у землю, а в міру власнихсил старається примножити. Саме до цих талановитих,а їх у нас тисячі, відноситься нашасучасна поетеса Антоніна Листопад, котра посвоєму,поетичним словом оспівала всі ПсалмиДавидові, доречі, вперше серед жінок поеток.На закінчення прагну виразити бажання,щоб мої спостереження про потребу присутностінаших сестер в теологічній діяльності,стали запрошенням до глибшої рефлексіїсучасних українських теологів.ЛІТЕРАТУРА1. Архієп. Адам, По Святій Землі [в:] «Церковнийкалендар», Вид. Перемисько-НовосанчівськоїЄпархії 1997.2. Геллей Г., Біблійний довідник, Торонто 1984.3. Грушевський М., Ілюстрована історія України,Київ–Львів 1913.4. Грушевський М., Історія України-Руси, т. ІІІ.5. Грушевський М., Історія України-Руси, т. V.6. Ілюстроване життя святих, Львів 1907.7. Кара-Васильєва В., Літургійне шитво УкраїниXVII–XVIII ст., Львів 1996.8. Митр. Іларіон, Наша літературна мова, Вінніпег1969.9. Митр. Іларіон, Преподобна Анна Всеволодівна,Вінніпег 1960.10. Митр. Іларіон-Огієнко, Українська церква, Вінніпег1982.11. Православная Энциклопедия, т. І, Спб. 1900.12. Путешествие Антиохийского Патриарха Макарияв Россию в пол. XVII в., кн. 1–4, Москва 1897.13. «Церковний календар», Вид. Перемисько-НовосанчівськоїЄпархії, Сянік 1994.14. Bendza M., Tendencje unijne względem CerkwiPrawosławnej w Rzeczypospolitej w latach 1674–1686,ChAT 1987.15. Danielou J., Marrou H., Historia Kościoła, Warszawa1984.16. Evdokimov P., Kobieta i Zbawienie Świata, Poznań1991.

139Наталя КрутенкоУкраїнські обереги:традиції і сучасністьмистецтвознавець«Образотворче мистецтво» 1991, № 3Рідна моваНаш оберег ішов з землі,Коли нас скіфами ще звали.І талісман той берегли,І щастя в доленьці шукали.Або коли була війна,І ворог йшов на схил Дніпровий,Чи то котилася чума,Чи хтось був дуже тяжко хворий... 1О. ОнищенкоІще для наших прабабусь і бабусь хрест,молитва, великодня крашанка, як і рушник,паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечокпевного зілля, пов’язаного навхрест, а такожслова «добрий день!», «з Богом!», «бувайтездорові!», як і «не убий», «не украдь», – булине просто предметами і словами, а знакамидобра й сили, заступниками від нещасть, були– оберегами.У давнину людина відчувала тісніші зв’язкиз силами природи і вже за часів палеоліту(10–5 тис. до н. е.) диференціювала їх на добріта злі, причому добрі були оберегами від злих.Але їх треба було періодично задобрювати,звертатись до них з магічними заклинаннями,приносити їм жертви.Проте людина відчувала потребу ще і в матеріалізованихзахисниках – оберегах. Найдавнішийзразок оберега – жіноче божество,яке було поширеним практично у всіх народів.З ним пов’язана і етимологія слова «оберег»,яку свого часу дослідив академік Б. Рибаков 2 .Походить воно від слова «берегиня», що рівнозначнегрецькому «земля» (давньоруськатранскрипція – «берние», тобто земля, глина),богиня землі, її берегуша, охоронниця. Бере-гиня – мати всього живого, первісне божествозахисниклюдини, богиня родючості, природита добра. З часом Берегиня стала охоронницеюдому, її скульптурки знаходились у хатах, зображення-амулетиносили на шиї.Образ Берегині дійшов до нас у вишивці: наобрядових рушниках, у жіночому одязі бачимостилізовану жіночу постать, найчастіше– з піднятими руками (знак захисту), інодіз прибогами – конями по обидва боки (іл. 1).Нерідко Берегиню підміняла ідеограма – ромбз гачками – землеробський символ родючості,магічний оберігальний знак (українська плахта– своєрідне «перепитування» цього мотиву).Образ Берегині у вишивці:а) Берегиня з прибогами;б) ідеограми БерегиніЗ Х ст., тобто з часу прийняття християнства,символічний смисл Берегині (Венери, Рожаниці)було перекладено на образ Богородиці.В ньому людина вшановувала саму природу,життя, подвиг материнства. У свідомості лю-

140Рідна мовадей Давньої Русі Богородиця сприймалась яквсемогутня заступниця людства перед Богом.Підтвердження цьому знаходимо в історії. Так,під час походу азіатського полководця Тімурана Русь в 1395 р. вважалось, що Москва була«врятована» заступництвом Всевишнього завдякиіконі Владимирської Богоматері (письмапочатку XII ст.), яку встигли перенести з Владимирадо Москви і яка ніби відвернула похідТімура на Москву. З того часу русини почалишанувати ікону Божої Матері як заступницю,як оберег, складали про неї легенди, на її честьбули закладені монастир та церква. Не меншцікава історична подія відтворена на одномуз клейм ікони «Битва новгородців із суздальцями»(письма 2. половини XV ст.), на якому зображенофортечну стіну, де виставлено ікону іззображенням Богоматері. На неї дощем летятьворожі стріли, вона – перша мішень ворожоїраті і – захисниця міста.Ікони із зображенням Богоматері брализ собою в похід, ними благословляли воїнів,що йшли на смертний бій із загарбниками.Такі ікони часто вважаються покровителькамиміст.Окрім образу Берегині, до українськихорнаментів увійшли й інші тотемічні знакичасів язичництва. Загалом орнаменту на одязіприписувалась магічна сила «не впустити»хворобу в тіло. Дешифруючи різні орнаменти,національний одяг, Б. Рибаков дійшов висновку,що жіночий одяг в цілому являв собоюсвоєрідну модель всесвіту. Так, головний убірототожнювався з ідеєю неба. Навіть назви йогобули «пташині» – кокошник (кокошь-півень),кика, кичка (качка), сорока. На ньому зображалисьптахи, солярний знак. Ідею світобудовипродовжувала вишивка, що розташовуваласьбіля шиї, рук, ніг, тобто на комірі, кінцях рукава,подоли (з метою охорони прорізів-отворів),а також на верхній частині рукава, в місцяхбіцепса – як знак охотюни працездатності.Мотиви орнаменту на подолі жіночого вбрання– це ідеограми землі, пророслого зерна, води.У вишивку верхньої частини одягу додаютьсярослинні мотиви, що символізують ідею родючості.Плетений жіночий пояс оздоблювався накінцях головами ящірок – символами підземно-підводногоцарства (іл. 4).Численні прикраси, елементи одягу такожмусили «підсилювати» захисну функціюодягу щодо зла та хвороб. Так, до головногоубору кріпились рясна. Заткані бісером, вонисимволізували дощ, а кульки з пташиногопір’ячка на стрічках – повітря. На рясна чіплялиськолти, округла форма яких походить відформи «овиду» – частини земного простору, щоповинно було нагадувати про земну твердь. Наколтах зображались птахи, русалки, грифони,древо життя (іл. 3). За допомогою ланцюжків,ремінців, стрічок до головного убору кріпилисьіще заушниці, тобто наскронні кільця, на якихзображались богиня з прибогами або параконей (іл. 3). Гривне начиння у вигляді самоїгривни (до речі, її носили і чоловіки), намиста,мониста, діадеми, різних символічних прикрасдля коміра повинно було охороняти найменшзахищену частину тіла – шию. Персні неслив собі ідею макросвіту (замкнене коло), що,за віруваннями древніх слов’ян, захищаломікросвіт дівчини (як обручка – мікросвіт заміжньоїжінки). На срібних браслетах-наручах,що охоплювали широкі рукава весільноговбрання нареченої, витискали зображенняпаростка древа життя – крину та двох сиринів(птаходів) по обидва його боки. В цьому мотивіперсоніфікувалась ідея зародження новогожиття. На сторожі спокійного проростаннямайбутнього життя «несли варту» фантастичнігрифони (крилаті леви з орлиними головами),симаргли (крилаті пси) та барси.Апотропеїчне зображення птаха:а), в) прикраси на фронтонах будівель; б) зразок вишивкина жіночій сорочці; г), д) мотиви орнаментів вишивкирушників; е) колт; є) «язичницькі письмена» часів КиївськоїРусі – набір оберегів-амулетів для молодят: дві ложки якпобажання бути ситими, ключ – для захисту майна, ніж– для охорони від зла, птах – символ сімейного життя, щопіклуватиметься про нащадків

141Мотиви орнаменту, що мали оберігальнівластивості, бачимо не тільки в старовинномуодязі, а й в оздобленні побутових речей, кінськоїзбруї, військової зброї (іл. 4). Звернімо увагуна важливий момент: практично всі народи наділялизахисною властивістю не стільки окреміелементи орнаменту, скільки орнаментальнийкомплекс в цілому. За народною естетикоювважалось, що красиве, гармонійне оздобленняпривертає, причаровує щастя, обіцяє захист,допомагає в житті. Народний орнамент – цегімн усьому сущому на землі, це величальнакрасі та Добру.Цікаво простежити взаємозв’язок між апотропеїчнимнаповненням одягу (як магічноїоболонки людини) і знаряддями праці, щобули причетні до його виготовлення. Ткацтво– один з найдавніших технологічних процесів– було відоме ще людині епохи енеоліту (бл.8 тис. років до н. е.) і вважалось найпочеснішимвидом жіночого рукомесла, бо життєвоважливими були його результати: одяг, сітідля вилову риби, звірів, різноманітне домашнєначиння (ковдри, рушники, скатертини) та речіритуально-обрядового призначення. Ось чомуз повагою ставились до всього інструментаріюпо виготовленню нитки – основи майбутньогополотна: до чесала, прядки, тріпала, ткацькоговерстата, веретена, мотовила, пряслиця. У багатьохнародів існують міфи про божественнепоходження певного ремесла. У східних слов’янбожеством-деміургом прядіння вважалась Мокош.Вона пряла нитку життя, тобто саму долю,життєвий шлях. Прядка у слов’ян вважаласьнайціннішим весільним подарунком нареченійвід молодого. Інколи на її виготовлення йомудоводилось рубати ціле дерево. Та найважливішимбуло її декоративне оздоблення знаками-оберегами.Із до-монгольських часів до насдійшли тільки пряслиця – єдиний не дерев’янийелемент, а з шиферного каменю чи випаленоїглини (пряслице – це невеличке грузило округлоїформи, яке вдягається на нижній кінецьверетена для надання йому обертальної сили).Вони оздоблювались сакральними символами(хрест, коло, солярний знак, ромби), які бачимоі в розписах на дерев’яних основах прядокпізнішого часу (іл. 3), а також стилізованимизображеннями – знаками коней, биків, птахів.Пряслиця-амулети у вигляді намиста на грудяхчи стегні виконували функцію оберега дляпомерлої жінки. В обертальній же властивостіверетена вбачали магічну силу світобудови.«Закрутилось, завертілось, і викрутились небоі земля» 3 . Прядка як символ жіночого єствапередавалась у спадок, шанувалась як добрапомічниця, як оберег домашнього добробуту.Плачинда в історичному романі Київськіфрески 4 наводить поетичні перекази про те,що воїни-роси, йдучи на ворога, приймаливід своєї неньки материн оберег у виглядітрикутної платівки із зображенням Берегиніта дівочий від нареченої – у вигляді круглоїплатівки із зображенням Лади – Богині весни,дружини Бога шлюбу.Оберег на шиї, біля серця або на поясі бувдуже поширеним. Контакт із тілом, а відтакпостійне нагадування про себе, мали неабиякийпсихологічний ефект: це заспокоювало,надавало сили, впевненості, а при віддаленніРідна мова

142Рідна мовавід домівки – ще й зігрівало спогадами пробатьківщину, про рідних. Наведемо кільказразків оберегів цього типу.Ще за епохи палеоліту людина носила нашиї підвішені на мотузці ікла маралів, хижихзвірів, кістки мамонтів, камінчики (як часткичогось великого, тобто сили – хижака, скелі),які повинні були відлякувати злих духів.Пізніше, за доби культу язичницького богагромовержцяПеруна, за обереги правили мініатюрніамулети-сокирки (знак Перуна) та інші«шумні» предмети – металеві ключі, бубонці,брязкальця, ножі, ланцюжки, що кріпились напоясі чи на плечі. Підвіски-лунниці в намистіохороняли жінку від наврочення. Гуцули щедонедавна практикували після обряду першоїкупелі прив’язувати на праву ручку немовлятимішечок з часником і шматочком глини з печі– як надійний оберег від дитячих хвороб.Дуже популярний різновид нашийногооберега на Русі XI–XVII ст. ст. – змійовик. Цедвосторонній медальйон круглої або овальноїформи з бронзи, срібла, золота або камінняз вушком для протягування мотузки. Нааверсі його зображався християнський сюжет(Богородиця, архангел Михаїл, Борис та Гліб,Федір Стратілат, цілителі Козьма та Доміан,Хрещення, Розп’яття та ін.), а на реверсі, щоторкався тіла людини, – «змійовий» сюжет– голова Горгони Медузи із зміями, а по периметру– напис: цитата з трисвятої пісні во славуСаваофа або інші магічні заклинання. Вірав дієвість змійовиків була настільки велика, щодавньоруські лікарі роздавали їх хворим.Та чи не найбільшого розповсюдження нетільки у слов’ян, але і в багатьох інших народівнабув хрест, який носили на шиї. Він був поширенийзадовго до виникнення християнстваі вважався надійним оберегом від «чорних»сил.3 усіх чотирьох сторін (магічність знаку вбачаласьсаме в його орієнтації на чотири сторони– знак всесвіту; чотири виміри, чотири порироку, чотири стихії). Хрест як апотропеїчнийзнак знаходимо і в інших варіантах. ДослідникЄ. Спасська 5 наводить зразки глиняних горщиківз хрестами на шийках, що виготовлялисяу двадцяті роки XX ст. на Сумщині, Полтавщині,Чернігівщині. Безперечно, це відгомінбільш ранньої традиції: відомо, що глечикиз хрестиками зустрічаються у скіфо-сарматськійкультурі II ст. до н. е. – II ст. н. е., в античнійГреції, що доводить нехристиянське наповненняцього символу. Зустрічаються вониі в середньовічній Європі, зокрема в XIII–XIVст. ст. в Німеччині. Такі горщики мав правовиготовляти не кожний, не рядовий гончар,а лише визнаний у своїй місцевості майстер,і тільки раз на рік у Зборну, або Федорову, суботу,тобто в першу суботу Великого посту, підчас відправи «на Достойно». Гончар сідав формуватиці горщики з першим дзвоном і робивїх стільки, скільки встигав до кінця служби,помічаючи кожний хрестиком. Як переказуєЄ. Спасська, «баби за ними страшенно побиваються»,бо в них буває найкращий збір вершків– на всю висоту шийки. Вірили також, що такийгорщик захищає від наврочення, в’д псуваннякорів відьмами. Віра в «магічність» горщикавідбивалась і на його матеріальній вартості:на базарі вони коштували 30 коп., в той час якзвичайні – 15 коп.Здавна хрест вважався ще й емблемою вогню(бо форма хреста нагадує знаряддя длядобування вогню), пізніше – сонця, як вогнюнебесного. З вогнем пов’язане язичницькеуявлення про очищувальну, цілющу стихію. НаУкраїні в Страсний четвер страсною свічкою,яку приносили з церкви, на сволоках хати, надвікнами, дверима, на воротах випалювалисяхрести. Знак цей наносили і на господарськібудівлі, на речі хатнього скарбу, одяг з метоювигнати злі сили, очистити (пригадаймо вислів«людина без хреста в душі»).Для християнина хрест, благословення хрестомприрівнюється до всевишнього заступника.Ось чому здавна ставили хрести обабічдоріг, на узліссях і в полі, при річках та ставках,коло містків та на них. Дерев’яні, часом кам’янівисокі простої форми, лише іноді із зображеннямБогоматері або Христа, вони часом огороджувались,іноді випадковими мандрівникамиприкрашалися вінками з квітів, намистом абоцінною річчю («даю, аби ти дав»), бо люди святовірили, що це разом з молитвою перед хрестомбуде гарантом Божої милості.Розглядаючи інші символи-обереги, яківтілювались у художній формі в побутовихречах, на одязі, в архітектурі, неважко помітитидомінуючі образи птаха та коня (іл. 2, 4),що пов’язані з язичеським солярним культом.Кінь символізував денний шлях сонця по небу,водоплавний птах – його нічне проходженняпо океану, що оточує землю. Обидва мали багатовіковий«досвід» надійних оберегів. Кінь– вірний помічник, друг людини – являв собоюдомашній оберег від «чорних» духів та лихихлюдей. Пічний та дверний коники у східних

143слов’ян вважалися оберегами від блискавки,пожежі. Коня приносили в жертву (відомо, щов новгородських землях у Х–XIV ст. ст. кінськуголову закопували у підвалини фундаменту,щоб вона охороняла хату від лиха).Птах – символ долі, сім’ї, любові, весільнийоберег, покровитель дітей та жінок. У домонгольськійРусі був популярним «цілодобовий»оберег від наврочення – підвіски до жіночогоголовного убору у вигляді «качкоконей»– фантастичного гібриду качечок з кінськимихвостами. Кінь та птах – дуже поширені мотивиорнаментів вишивок, вибійки, зустрічаютьсяна ювелірних прикрасах магічного призначення(двостулкових браслетах-наручах, наколтах, перснях). Птаха зображували і навесільному прянику. Відгомін культу конята птаха дійшоз до нас у формі підкови «нащастя», народного повір’я про те, що пташинегніздо під стріхою – то «на добро», пташинеподружжя на весільному короваї – «на щасливешлюбне життя». На Поліссі і досі трапляютьсяпаперові, дерев’яні, хвойні птахи під стелею,які символізують присутність святого духа,а значить і його покровительство.Оберег як знак віри у вище заступництво,сфокусований у слові, числі, символічній речі,в художньому образі, в побутовому предметіабо предметі релігійного призначення, буввідомий практично всім народам. Нині дешифруванняцієї «азбуки віри» – це і можливістьпроникнення в світ сакральних філософськихідей древніх, і з’ясування невідомих функційвідомих речей, взаємин з ними наших предків,і повернення у наше сьогодення великогопласта культури, що може і збагачувати, і навчати,і надихати. Саме зацікавлене вивченняісторичних джерел у час «розквіту» войовничогоатеїзму (1962) надихнуло групу київськиххудожників-керамістів на незвичайний крок– спробувати відродити забуті талісмани,створити нові обереги. Автором ідеї відродженняоберегів була Ніна Федорова – досвідченийінженер-технолог, художник-кераміст,душа колективу, що очолювала майстернюархітектурно-художньої кераміки Київськогозонального науково-дослідного інститутуекспериментального проектування житловихта громадських споруд – Київ-ЗНДІЕП – відчасу заснування закладу в 1946 р. упродовжсорока років. Разом з художницями АнтоніноюМасєхіною, Ганною Шарай, Галиною Севрук, апізніше – Раїсою Батечко, – Ніна Федорова довгіроки працювала над створенням оригінальнихнаціональних сувенірів. Від випадкової,досить побіжної інформації в популярномувиданні зацікавленість привела художниківдо ґрунтовного вивчення наукових джерел,в яких ідеться про обереги, до праць академікаБ. Рибакова, дослідників М. Сумцова, Н. Велецькоїта інших. Чимало було вивчено народнихлегенд, етнографічних розвідок, перш ніжз’явилися сповнені фантазії, гумору, збагаченівіршами-побажаннями, посвятами невеличкішедеври мистецтва глини і вогню. Часто вонисупроводжувались текстом з історичними довідкамипро знамениті обереги. Отож у цій невеличкіймайстерні (вона лише зовсім недавноприпинила своє існування) протягом багатьохроків відроджувались образи добра та вдачі– добрі, веселі, похмурі, страхітливі, кумедніхимерки. У колективі працювали ентузіасти.Плідними виявились сорок років натхненноїпраці народних майстрів та професіональниххудожників, архітектора, технолога. Результатицієї творчої співдружності живуть у багатьохмонументальних творах архітектурних споруднашої країни та за її межами (лише в Києві– Будинок кіно, підземний вестибюль станціїметро «Хрещатик», готелі «Дніпро», «Русь»,«Київ» та інші). Але скількох людей зігріваютьдушевним теплом, захищають від зла сотніоберегів, подарованих від щирого серця їхавторами. У «майстерні Федорової», як нерідкоїї називали прихильники за ім’ям «доброго ангелакераміки» – Н. Федорової, із захопленнямреалізували будь-які нові творчі ідеї. Творчаатмосфера сприяла і відродженню оберегів,і появі оригінальних сувенірів. До речі, в цихмаленьких забавках відбився весь попереднійхудожній та технологічний досвід митців, досягнутийу творах монументального мистецтва:декоративна пластичність, співзвучністьліній, гармонія кольорів полив, емалей, солей,а також мистецтво випалювання. Мабуть, впершетут задумались над створенням тематичнихсувенірів. Ніна Іванівна справедливо називаєїх пізнавальними сувенірами. Бо вони, які обереги, несуть в оригінальній художній формічасточку інформації з духовного життя нашихпопередників. Розповімо про деякі з них.Відомо, що в давній Русі цифри позначалисьлітерами алфавіту, над якими зверху ставилигоризонтальний знак – титло (ця традиціядожила до XVIII ст. і існувала паралельноз сучасним правописом цифр). Так, цифру «1»зображала літера «а» з титлом, «2» – «в» з титлом,«20» – «к» з титлом і т. д. Доклавши до цієїРідна мова

144Рідна моваінформації фантазію, художники майстернірозробили медалі-сувеніри з давньоруськимнаписом чисел та їх арабським еквівалентомпоряд – як подарунки до днів народжень,ювілейних дат, зустрічей випускників шкіл,вузів, до інших датованих подій. Медальможна було прикрасити стрічкою або бантом.А чи знаєте ви, що таке «вавілон»? Це загадковийквадрат-лабіринт, який правив древнімзодчим за уніфікований план-креслення прибудівництві споруд будь-яких параметрів. Заобразною характеристикою літописця, «символзодческой мудрости, хитрости храмоздательской»також відтворили в майстерні і дарувализ побажанням творчого натхнення архітекторам.Своїм колегам-керамістам присвятилисимвол мистецтва вогню і глини – плакеткуіз зображенням Адама і Єви (пригадаймо: Богвиліпив Адама з глини!). Для письменників,що були частими гостями привітної оселі,були виготовлені плакетки із знаками Івана.Федорова та Франциска Скорини, для математиків– «диявольський» магічний квадрат(його відкрили бл. 5 тис. років до н. е. древнікитайці), тобто квадрат, сума чисел у якому покожній стороні сітки та по діагоналях – однакова.Металеві пластинки з гравійованими наних магічними квадратами (їх відомо кількасот тисяч варіантів) на одному боці та «особистоюпланетою» на другому носили на шиї якособисті обереги в середньовічній Німеччині.Додатком до всіх перелічених пізнавальнихсувенірів був текст-довідка.Та найбільш популярними були сувенірина історичну тематику у вигляді плакеток згербами давньоруських міст, з художнім втіленнямобразів князів, видатних діячів нашоїдержави від часів її заснування, а також медалейіз зображеннями архітектурних перлиннашої батьківщини. Залишаючись творамимистецтва, які з успіхом прикрашають сучаснийінтер’єр, – сувеніри керамічної майстерніКиїв-ЗНДІЕПу («Софійської майстерні») заохочуютьнас до вивчення тих чи інших подій,фактів, спрямовують до джерел науки, літератури,мистецтва.Хочеться вірити, що плідний досвід «софійських»керамістів у створенні пізнавальнихсувенірів і оберегів буде вивчений і підхоплениймолодими митцями.Повертаючись до оберегів, нагадаймо, що,за віруваннями древніх, оберег – це матеріалізованаметафора доброго ангела, модельсили, котра при нагоді заступиться за тебе,а у «перекладі» на наше наукове сучасне мислення– сконцентрує твої ж таки сили, допоможепровести аутогенну регуляцію (на тривалийчас або в екстремальній ситуації). Хто сказав,що це погано? Адже людина за своєю природоювідкрита до віри. З вірою легше жити, її вбиватине можна. Апотропеїчні ж речі, тобто ті з них,в які «втілено» людську віру, – самі наповненідоброю енергією і мають властивість трансформуватиїї до іншої людини, а відтак – бутипересторогою лиходійству. То чи не відродитиобереги?ПРИМІТКИ1Вірш-присвячення художникам майстерніархітектурно-художньої кераміки Київськогозонального науково-дослідного інституту експериментальногопроектування житлових тагромадських споруд, які відродили обеpеги,одного з співробітників інституту.2Б. Рибаков, Дpевние элементы в русском народномтворчестве, «Советская этнография» 1948, № 1,с. 90–106.3О. Бopяк, Герасимчук О., Веретено та пpяслицяу слов’янській міфологічній тpадиції, «Народнатворчість та етнографія» 1990, № 1, с. 30–36.4С. Плачинда, Київські фрески, Київ 1982.5Є. Спасська, Глечик з хрестиком [в:] Матеріали доетнології і антропології, т. 21–22. ч. 1, Львів 1929,с. 35–41.http://etno.onestop.net/lib/obereg.htmlРедакція часопису просить про підтримку у видаванні«Рідної мови». Бажаючим підтримати ідею видавництва нашогоосвітнього журналу, подаємо банківський рахунок Редакції:Zespół Twórczy ZUwPRedakcja „Ridna Mowa”78-600 WałczDolne Miasto 10/80PKO BP О/Wałcz 28 1020 2847 0000 1702 0052 7382