тема 1-.pmd

блок у Баальбеці, потрібні зусилля 40-а тисяч людей. Як організувати
їх роботу? Каміння для будівництва добували за багато сотень
кілометрів від будівельного майданчика, іноді за морем. Потрібно
було спланувати, узгодити роботу із заготівлі каменю, його
обробки, доставки. Це потребувало чіткої організації праці сотень
тисяч людей, врахування природних умов, контролю за якістю
праці, вміння впливати на людину – всього того, що ми сьогодні
називаємо управлінням.
Розвиток продуктивних сил суспільства супроводжується поглибленим
розподілом праці. Звідси об'єктивна необхідність координації
різних видів і різновидів праці в організованих соціальноринкових
системах. Управління має місце всюди, де необхідно
впливати на об’єкт або на систему з метою упорядкування або переведення
її з одного стану в інший.
Процеси управління як особливий вид людської діяльності виникли
з потреби забезпечити цілеспрямованість і погодженість
роботи людей. Якщо окремий працівник сам управляє своєю працею,
то колектив працівників потребує майстра, тобто керівника,
який здійснює функцію управління. Отже, управління виникло з
потреб координації і погодження, розподіленої праці. Більшість
вчених вважають, що в історичному плані управління як діяльність
виникло в період другого великого суспільного поділу праці
– відокремлення ремесла від землеробства.
Як уже говорилося вище, перша управлінська революція відбулася
в стародавньому Шумері. За нею відбулися й інші.
Друга – належить до 1760 р. до н. е. i пов’язується з дiяльнiстю
царя Хаммурапi, який видав Кодекс законiв управлiння
державою для регулювання суспiльних вiдносин мiж рiзними
соцiальними групами населення.
Третя революцiя відбулася за часiв правлiння Навуходоносора II
(682 – 605 рр. до н. е.). Вона була спрямована на поєднання державних
методiв управлiння з контролем за дiяльнiстю у сферi виробництва
та будiвництва.
Четверта – датується 17–18 ст. н. е. i пов’язана із зародженням
капiталiзму.
П’ята управлiнська революцiя мала мiсце в кiнцi XIX – на початку
XX ст. Її часто називають бюрократичною, не дивлячись на
велике значення революцiйних перетворень. Розвиток менеджменту
– це в основному еволюцiйний процес. Вiн характеризується
розвитком виробництва та економічних зв’язків у суспільстві
управління ускладнювалось. Однак до початку двадцятого століття
його функція лишалася досить універсальною. Управління виробництвом
здійснювалося власником підприємства і невеликою
групою його особливо довірених людей.
З виникненням капіталістичної ринкової економіки, яка базується
на приватній власності на засоби виробництва, природа
управління стає двоякою:
- з одного боку, управління – це продуктивна праця, яка виникла
в умовах комбінованого виробництва з високим рівнем спеціалізації
працівників;
- з іншого – управління – це діяльність за наглядом і контролем,
в основі якої лежить протилежність між найманою працею як
безпосереднім виробником і власником засобів виробництва.
Праця з управління обумовлює виконання як суспільне необхідних
завдань із регулювання, організації, координації і контролю
соціально-економічних функцій, так і з експлуатації живої
праці.
Пізніше в ході процесів спеціалізації та професіоналізації
управління відокремлюється від капіталістичної власності у вигляді
самостійної функції.
В XX ст. в більшості країн світу відбувається концентрація
капіталу, виникають великі підприємства, трести, концерни. Функція
управління дедалі більше розширюється і диференціюється
на окремі різновидності управлінської праці, які в сукупності стають
„комбінованим управляючим", що об'єднує сотні й тисячі
працівників сфери управління. В 70-ті роки XX ст. у всіх економічно
розвинених країнах помітне різке розмежування функцій володіння і
безперервнiстю i вiдображає тi змiни, якi відбуваються в суспiльствi,
економiцi, всiй системi соцiально-економiчних вiдносин.
Форми і структури управління, які склалися в організаціях
минулого, можна побачити і нині. Наприклад, організація сучасних
армій побудована за принципами, які діяли ще в легіонах Стародавнього
Риму, а територіальна структура управління вперше
була застосована Олександром Македонським.
Серед сучасних структур є також такі, що зародилися сотні
років тому: наприклад, структура управління католицькою церквою,
визначена засновниками християнства. Майже двадцять століть
ця структура не змінюється, тоді як за цей період виникло
безліч організацій і структур, що згинули у мороці минулого. З
Тема 1. Суть, роль і методологічні основи менеджменту
11
12
Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ