Наше Життя (Our Life), рік 1981, число 7, липень-серпень

ЛЮБОВ ДРАЖЕВСЬКА
З ВІКНА ТЮРМИ І ПІД ТЮРМОЮ
Іколи знайдеш несподіванку,
вірніше призабуте, у старих паперах,
що чудом пережили бомби,
евакуацію, переїзд у новий світ.
Так недавно у моєму приміщенні у
Нью-Йорку виринув малюнок,
зроблений 1927 року з вікна
тюрми на Холодній Горі (район
міста) у Харкові. Про це на звороті
напис рукою мого батька Артема
Миколайовича Дражевського.
Спогади, спогади... Батько був
заарештований у лютому 1927
року. Тоді в одну ніч у Харкові
заарештували понад сорок українців,
здебільшого кооператорів.
Більшість їх за пару місяців
випустили, знищили пізніше в
1930-х роках. Батька та ще кількох
’’колеґ” місяців два тримали у
внутрішній тюрмі ДПУ в центрі
міста, а тоді перевели в тюрму на
Холодній Горі.
Міцні корпуси були побудовані
за царату, 1927 рік ще був
досить ліберальним часом. Щитів,
якими пізніше загородили вікна в
тюрмах СРСР, ще не було, в’язні
дивилися на місто. Художник,
який сидів в одній камері з батьком,
намалював чорним і фіялковим
чорнилом краєвид з вікна.
Батько дав нам малюнок на одному
з побачень.
Ми з сестрою, тоді ще підлітки,
носили батькові передачі.
Здавши кошика, йшли на бульвар
перед тюрмою. Знали, що батько,
діставши передачу, буде виглядати
нас у вікно. Заґратоване і
маленьке, воно було далеко і
високо, ми ледве бачили сиву
голову і руку, що нам махала.
Батько був на Холодній Горі до пізньої осени
1927 року, а тоді його перевезли до славетної Луб’янки,
внутрішньої тюрми ДПУ у Москві. У лютому 1928
року ’’Особое совещание” засудило його на три роки
заслання поза межі України без права жити у шости
великих містах СРСР. Звинувачення: приналежність
дозфабрикованої ’’Мужичої партії”.
Батько оселився в Таганрозі і був там до 1931
року, тоді повернувся до Харкова, працював. 1937
року був заарештований і засуджений на 25 років
ув’язнення невідомо за що. По дорозі на Колиму
помер від висипного тифу у переходовому таборі у
Владівостоку.
На звороті рисунку рукою Артема Дражевського
написано:
’’Малюнок худ. Моренича (Семенихина) з вікна
камери № 73 в Харківському Центральному Д опрі*№
1 (на Хол. горі) влітку 1927 року”.
А мене в 1935-36 pp. доля ще раз привела на
Холодну Гору з передачами. Під тюрмою я зустріла
українську Ніобею — Марію Крушельницьку. Її чоловік
Антін Крушельницький і сини, Іван та Тарас, були
розстріляні в ’’кіровські дні” у грудні 1934 року. Вона
носила передачі синові Богданові і дочці, які влітку
1935 року були у тюрмі на Холодній Горі. Я ні разу не
Д О П Р — Дом предварительного заключения — офіційна
абревіятура на означення тюрми. Була широко вживана
в живій українській мові 1920-30-х років. Українська
офіційна назва ”Б УПР” не прищепилась.
12 ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1981