Академічний рівень, профільний рівень

Паризьке видання роману«Червоне і чорне». 1928 р.рається на родовитість і підтримку уряду, буржуазією,для якої головним знаряддям єгроші. Особливо наочно це виявляється впровінції. У маленькому Вер’єрі теж вируютьполітичні пристрасті – між дворянином де Реналемі буржуа-вискочкою Вально точитьсязапекла боротьба за посаду мера. Наприкінціроману автор повідомляє про обрання Вально іоцінює це як перемогу активного шахрая надпасивним честолюбцем. Аж ніяк не симпатизуючиаристократії (письменник належав допартії лібералів), Стендаль усуціль чорноюфарбою змальовує буржуа Вально. Цей персонажвиявляє відсутність виховання й культури,будь-яких моральних засад, здатність доницості й підлості заради вигоди, вульгарністьпочуттів і смаків.У другій частині твору дія переноситься доПарижа, у середовище столичної аристократії,яка постає в не менш критичному освітленні.Молоді аристократи – чудово вишколені, маютьбездоганні манери, але безликі й безініціативні, нездатні самостійномислити й діяти. Чи не найбільше в своєму житті вони переймаютьсятим, щоб у жодному разі не порушити пристойність і правила вищого товариства.Порівнюючи їх із простолюдином Жульєном Сорелем, розумнай прониклива Матильда де ла Моль без вагань віддає перевагу секретаревісвого батька Сорелю, якому властиві енергійність, сильний характер,воля й рішучість.Старше покоління аристократії пережило революцію й еміграцію,але так нічого й не зрозуміло, нічого не навчилося. Замість думати прозбереження здобутого завдяки Реставрації, ці люди влаштовують провокаційнузмову, спрямовану на те, щоб за допомогою європейськихмонархів покінчити з лібералами й повністю поновити «старий порядок».Як старше, так і молоде покоління аристократів панічно бояться новоїреволюції, їх переслідує привид якобінської диктатури, тій же МатильдіЖульєн уявляється як новий Дантон, котрий на випадок революції можеврятувати її родину від гільйотини.Окидаючи поглядом сучасне суспільство, Стендаль бачить,що в ньому панують боротьба між станами й прошарками. «У суспільстві,розщепленому, як бамбукове стебло, – узагальнює він, – головне завданнялюдини полягає в тому, щоб піднятися із свого класу у вищий, котрийзі свого боку докладає всіх зусиль до того, щоб не допустити цю людинудо себе». Отже, натиск знизу викликає протидію згори, вищі прошаркинамагаються зупинити наступ нижчих, відтак, на думку письменника,французьке суспільство постійно перебуває в передреволюційному стані,що будь-коли може вибухнути.І справді, чи не з перших років свого існування режим Реставрації викликàву французької громадськості відчуття нетривкості, тимчасовості,яке поєднувалося з думкою про неминучість нової революції. Поділяючитакі умонастрої, Стендаль, котрий до того ж полюбляв займатися соціально-29