Академічний рівень, профільний рівень

Коли Сорель потрапляє до в’язниці, Матильда розпочинає шалену боротьбуза його порятунок, але «серед всіх тяжких хвилювань і страхів зажиття коханого, якого вона не збиралася пережити, Жульєн вгадував унеї постійну потребу вразити світ своєю незвичайною любов’ю, величчюсвоїх дій». Він відчував, що «гоноровита душа Матильди постійно потребувалааудиторії, глядачів». І після страти коханого Матильда діє у своємустилі: наслідуючи королеву Маргариту Наваррську, яка власноруч поховалавідрубану голову свого коханця Боніфація де ла Моля (предка Матильди,що жив у XVI ст.), вона збирається поховати голову Жульєна навершині гори в його рідному краї.У міру того як честолюбство в душі Жульєна згасало, він віддалявся відМатильди й повертався до мадам де Реналь, любов до неї відроджувалася йзнову заповнювала його. Герой зізнається собі, що ніколи не почувався такимщасливим, як під час побачень з цією жінкою у в’язниці в останнітижні свого життя.Особливості поетики й стилю романуУ розкритті всіх тих процесів і перипетій, які відбуваються в душіЖульєна Сореля, з особливою виразністю виявився психологізм Стендаля,що сягнув незвичайної тонкості й проникливості. І саме психологізм єфундаментальною рисою поетики роману «Червоне і чорне».ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА ДОВІДКАПсихологізм – художнє відтворення внутрішнього світу людини, її емоцій,думок, внутрішньої боротьби тощо.У літературі відомі два основних види психологізму – об’єктивний ісуб’єктивний, залежно від точок, з яких ведеться у творі оповідь, – зовнішньої,об’єктивної, чи внутрішньої, суб’єктивної. Відповідно в першомувипадку оповідь ведеться від третьої особи, а в другому – від першої,тут суб’єкт дії і розповідач зливаються. Домінуючим засобом об’єктивногопсихологізму є психологічний аналіз, тобто аналітичне авторськевідтворення процесів, що відбуваються у внутрішньому світі персонажів,у їхньому духовному й душевному житті, у свідомості й підсвідомості.Саме до цього типу психологізму вдавався Стендаль.Роман Стендаля «Червоне і чорне» є одним з найяскравіших і найхарактернішихтворів об’єктивного психологізму. У його художній структурівиокремлюються два рівні: розгортання дії, розповідь про наміри йвчинки героя, стосунки з іншими персонажами, його колізії й конфліктиі паралельно з цим – голос автора, який аналізує і пояснює все те, щовідбувається з героєм, розкриває причини й мотивацію його дій. Так,лист Матильди до батька, у якому вона повідомляє про вінчання зЖульєном, змушує маркіза де ла Моля нарешті прийняти рішення. І тутвідразу вступає у свої права автор: «У цих виняткових обставинах владноподали голос усі найзначніші риси його характеру, викувані великимипотрясіннями, що він пережив у молодості, злигодні еміграції зробилийого фантазером... Однак та ж уява, що вберегла його душу від згубноїтрутизни золота, зробила його жертвою безумної пристрасті – домогтисядля дочки будь-якою ціною титулу герцогині».33