Експрес №68

ПОДОРОЖІ
народне гуляння традиційними купальськими
обрядами — стрибанням через
вогнище, пошуком квітки папороті й
киданням вінків, а також етновечорницями,
феєрверком і шоу на воді.
РЕЗИДЕНЦІЯ, ШКОЛА, МУЗЕЙ
Проте і в будній день колишня садиба
Ковалівських викликає неабиякий
інтерес. До занепаду Російської імперії
споруда слугувала літньою резиденцією
родини. При більшовиках тут певний
час «господарював» колгосп, згодом
була сільська школа. Нарешті в 1960 р.
ентузіасти влаштували музей Григорія
Сковороди, що в 1972 р. розширився та
отримав державне фінансування.
Музей невеличкий, охайний, дбайливо
доглянутий, як, власне, й територія
довкола. Поруч із входом експонується
старовинна могильна плита з надгробка
Сковороди 1874 р. Музейні
зали знайомлять із побутом тогочасної
Слобожанщини, біографією Григорія
Сковороди, його творчим доробком.
Серед експонатів — богословські та
богослужбові книги доби українського
бароко, особисті речі поета, приміром
годинник із дарчим написом і скрипка.
Меморіальна кімната, в якій мешкав та
спочив Сковорода, відтворена з речей
того часу, автентичною є лише скриня
Ковалівських. Умеблювання скромне:
ліжко, бюро з книгами і письмовим
приладдям, скриня, кілька килимів та
рушників, бідна свита. У цій аскетичній
простоті філософ жив, писав останні
твори і помер…
ПОСМЕРТНІ МАНДРИ
За свідченнями біографів, Сковорода
передбачив свою смерть і заходився
завчасно готувати собі могилу.
Ковалівський віджартовувався, просив
друга не думати про завершення земного
шляху, а йти вечеряти, але наступного
ранку, 9 листопада 1794 р., ви датного
українця не стало. Напередодні ввечері
він вдягнув чистий одяг, поклав під голову
чернетки своїх творів, склав руки
навхрест на грудях і заснув, аби прокинутися
вже у вічності…
Проте і після смерті мандри філософа
не припинялися. Пані Кузіній,
якій у спадок перейшла Пан-Іванівка
(теперішня Сковородинівка), все ввижалася
примара Сковороди, котрий
грав на сопілці та з кимось розмовляв.
Вона домоглася дозволу у священників
перенести домовину за глибокий яр, у
хащі, де надовго про неї забули. Через
60 років після смерті філософа вперше
Раритетний експонат музею — мармурова
плита
упорядкували його останній притулок,
встановивши на могилі мармурову плиту
й огорожу (зараз ця плита — музейний
експонат). До 250-річчя з дня народження
Сковороди на могилі (як і заповідав
Григорій Савич) встановили гранітну
брилу вагою 3 т як символ незламності та
величі поета й мислителя. На надгробному
камені вже втретє викарбували епітафію:
«Міръ ловилъ меня, но не поймалъ».
Наталія ВАСЮТА
700-літній дуб, що слугував робочим кабінетом
Сковороді, наразі зацементований
і підв’язаний залізними обручами
МАГІСТРАЛЬ EXPRESS
Народне гуляння на свято Івана Купала
19