Експрес №68

ІСТОРІЯ
євреї, скупчились на вокзалі, немилосердно
горланячи і перебиваючи один
у одного пасажирів. Якийсь візникєврей
особливо настирливий, і майже
насильно вирвавши у вас з рук багаж,
погоджується за незначну плату везти
«до лівропейського готелю». Потім,
не даючи схаменутися, кидається до
свого фаетона, складає речі і запрошує
сідати. Ви сідаєте, а візник тим часом
зникає за іншими пасажирами. Хвилин
через п’ять він знову з’являється з якимись
тюками в руках і в супроводі двох
євреїв. Скидає тюки у фаетон. Улесливо
оголошує про те, що цих євреїв треба
довезти тільки до того кутка, просить
трохи посунутися, «бо тісно буде».
Розмістивши абияк нових пасажирів,
візник готується ще один раз збігати на
вокзал. Ви втрачаєте будь-яке терпіння,
протестуєте і, нарешті, відправляєтеся
в дорогу. Кут, до якого треба було
довезти євреїв, виявляється далеко не
найближчим: після півгодинного блукання
різними похмурими закутками, вас
нарешті привозять у якийсь «лівропейський
готель», а євреї-пасажири все ще
продовжують подорожувати «до того
кутка».
Гітлерівці зруйнували вокзал уже
після звільнення міста радянськими
військами у 1944 р. На колії перед ним
стояв ешелон з боєприпасами. Під час
бомбардування ворожої авіації склад
вибухнув. У результаті вокзал та прилеглі
будівлі було зруйновано.
Сучасна будівля вокзалу зведена в
1955-му після восьми років будівництва.
У ній є просторий зал очікування, каси,
ресторан — усього 54 кімнати.
За основу взято готовий архітектурний
проєкт (архітектор
П. Ф. Красицький), за яким у цей же
період збудували залізничні вокзали в
Конотопі та Миронівці.
ВУЗЬКОКОЛІЙНИЙ
Вокзал вузькоколійної під’їзної колії
Житомир—Бердичів побудовано одночасно
з прокладанням колії у ХІХ ст.
Будівля існує й нині — це будинок на
вул. Європейській, 132. Тут розташовані
магазин і аптека. На площі, де зараз знаходиться
«Привокзальний ринок», будинок
на вул. Європейській, 128 і гаражний
кооператив, був утворений своєрідний
трикутник, щоб потяги могли рухатись з
трьох сторін — з боку цукрорафінадного
заводу, залізничної станції Бердичів та
Червоненського цукрового заводу.
Сьогодні про вузькоколійку в цьому
місці нагадують лише кілька шпал,
стежка вздовж колишніх рейок, що
веде безпосередньо з Корнилівки до
Хмелищ, та насип на території колишнього
військового полігону.
БЕРДИЧІВ-ЖИТОМИРСЬКИЙ
У 1896 р. на лінії Бердичів—
Житомир у північній частині міста між
станціями Бердичів (відстань 3 км) та
Рея (13 км) була побудована станція
Бердичів-Житомирський. 1915-го
лінію переобладнали із вузької колії на
широку. Саме тут функціонував третій
невеличкий бердичівський вокзал
з місцями для сидіння та туалетом.
Наразі станція працює для пропуску
вантажних і пасажирських дизельпоїздів,
а вокзал використовується за
призначенням.
«З огляду на те, що вокзал новозбудованої
Житомирської залізниці побудовано
на Житомирській вулиці, ціни на
квартири в цьому районі сильно подорожчали.
Жителі цього району вирішили
порушити клопотання про проведення
лінії конки по Житомирській вулиці до
заводу Шленкер (за радянських часів —
шкіряний завод)», — писала місцева
газета в 1913 р.
Три цікаві факти
• У 1896 р., під час святкувань
на честь коронації
Миколи ІІ, на вокзалі Бердичева
співав хор під керуванням
М. Саксаганського за участю
І. Карпенка-Карого.
• У 1897-му тут побував і
відомий єврейський письменник
Шолом-Алейхем.
• У 1920 р. Бердичів захопили
польські війська під командуванням
Пілсудського. Газети
писали, що нарешті поляки
взяли Бердичів, «про який так
довго мріяли». У ХІХ ст. вони
називали його «Польським
Парижем».
Валентина КОЛЯДА
Наша довідка
• Залізничне сполучення між
станціями Бердичів та Козятин
з’явилося в 1870 р., коли товариство
Києво-Брестської залізниці,
яке придбало у казни дільницю
Київ—Жмеринка, збудувало лінію
від Бердичева до Бреста. Рух для
поїздів там розпочався через три
роки.
• У той же період на залізничних
станціях почали зводитися
вокзали. До сьогодні на цій дільниці
зберігся у первинному вигляді
лише один — Козятинський.
МАГІСТРАЛЬ EXPRESS
21