ucrainica iii - up - Univerzita Palackého v Olomouci

Вино в сучасній українській поезії
Науменко Наталія
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Історія вина невіддільна від історії людства. Вино – плід людського
розуму – не лише напій, харчовий продукт оздоровчого та профілактичного
призначення. Воно – мірило цивілізації, критерій якості життя, надбання
культури.
Як зазначає відомий французький дієтолог Мішель Монтиньяк, вино
пройшло довгий шлях від напою безсмертя у грецькій міфології до напою
пошани, від засобу задоволення – до гаранта дружньої прихильності у
сучасних суспільних церемоніях [Монтиньяк 2000: 14].
Вино – священний напій, який супроводжує людську культуру від
самих її джерел. Давні єгиптяни батьком виноробства вважали Осіріса –
Бога сонця; грекам виноградну лозу подарував Діоніс – Вакх, Бог живої
сили природи, веселощів і вина. Саме Діоніс, за легендою, є прародителем
вина й виноробства в українських Карпатах.
Попри те, що різні народи по-різному виходять на історичну сцену,
спорідненість між ними завжди виявляється у сфері становлення
виноробства та відкритті вина. Тому мета нашої роботи – на основі
вивчення української поезії різних жанрів, присвяченої вину, утвердити
зазначений символ як чинник, що виявляє елементи пантеїстичного
світогляду в образному мисленні українця.
Чимало згадок про вино існує в Біблії, де виноград є іпостассю
“дерева життя”. З вином порівнюються радощі кохання у “Пісні над
піснями”. Першим чудом Ісуса Христа було перетворення води на вино під
час весілля в Кані Галілейській. “Я – виноград, ви – гілля його, а мій Батько
– виноградар”, – мовиться в Євангелії [История 1999: 345].
Вино – атрибут християнського обряду причастя. Православна
церква послуговується спеціальними молитвами, пов'язаними з вином – на
насадження винограду, освячення хліба, пиття вина, яке розглядається як
Божий дар і яке слід уживати з подякою та молитвою [История 1999: 346].
Таким чином, вино у християнській традиції – насамперед символ
священного зв’язку між людиною та божеством.
На думку Г.Гачева, вино – “позаземна сонячна рідина кущів винограду:
окремі ягідки – індивіди, а ґрона – соборні хори градин і суспільства”
[Гачев 1988: 401]. Вибудовується цікавий етимологічний образ: вино як
символ єднання людей + град (місто, столиця) – виноград, прототип Граду
Божого.
Вино постає як сполучення чотирьох першооснов, чотирьох пір
року, п'яти чуттів, а відтак є потужним культурологічним чинником. Саме
343