Каталог - Інститут проблем сучасного мистецтва

Національна академія мистецтва України 

Інститут проблем сучасного мистецтва 

Міністерство культури України 

Творчо-виробничий та навчально-дослідний центр 

розвитку сучасного мистецтва 

МРІЇ ТЕАТРАЛЬНИХ ХУДОЖНИКІВ 

всеукраїнська виставка 

За сприяння 

Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури 

Національного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса 

Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого

Організаторам та учасникам Всеукраїнської виставки 

«Мрії театральних сценографів», 

присвяченої Міжнародному дню театру 

Шановне товариство! 

Прийміть найщиріші вітання з нагоди відкриття Всеукраїнської виставки 

«Мрії театральних сценографів», присвяченої Міжнародному дню 

театру! 

Чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів 

балету, або з душевним трепетом стежимо за грою драматичних 

акторів, — ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята. 

Цю атмосферу не можна уявити без участі художників-сценографів, 

які разом з режисером створюють художні концепції подачі п’єси 

та геро їв, допомагають глибше розкрити її сенс і передати настрій. 

Впевнений, що експозиція виставки «Театр без театру» приверне 

увагу фахової аудиторії, широкого кола шанувальників театрального 

мистецтва, створить особливе середовище для дослідження сучасної 

національної сценографії, проведення дискусій та майстер-класів. 

Тож бажаю всім нових звершень, здоров’я та наснаги на шляху реалізації 

творчих задумів! 

З повагою, 

Міністр культури України 

Михайло КУЛИНЯК

ТЕАТР 

БЕЗ ТЕАТРУ 

ІДЕЇ 

ЗАДУМИ 

МРІЇ 

УКРАЇНСЬКИХ 

СЦЕНОГРАФІВ 

23 березня — 7 квітня 2012 року

Куратори 

Сергій Васильєв 

Олександр Клековкін 

Координатор 

Зінаїда Шевченко 

Дякуємо за допомогу у підготовці виставки 

Андрію Александровичу-Дочевському 

Володимиру Гаптарю 

Сергію Дзюбенку 

Андрію Зяблюку 

Володимиру Карашевському 

Аллі Кириченко 

Ірині Несміяновій 

Кірі Пітоєвій-Лідер 

Ользі Равлюк-Галіциній 

Валерію Фіалку 

Глібу Чулюку-Заграю 

Упорядники каталогу 

Сергій Васильєв 

Олександр Клековкін 

Дизайн макету 

Олександр Червінський 

Фото 

Андрій Шалигін 

В оформленні обкладинки використано ескіз Данила Даниловича Лідера до вистави «Король Лір» В. Шекспіра, 1978 р.

Виставка «Театр без театру: Ідеї, задуми, мрії українських сценографів» 

народилася майже спонтанно, як своєрідна імпровізація 

наукових співробітників Інститут проблем сучасного мистецтва. 

Водночас виставка й цілком закономірна, адже вона відповідає 

на виклики часу. 

Ніде правди діти, сьогодні театральним художникам дістається 

набагато менше уваги з боку суспільства, ніж представникам 

інших візуальних мистецтв — живопису, відео-арту та ін. Про когось 

з них згадують хіба що під час щорічної церемонії вручення 

театральної премії «Київська пектораль», нагороджуючи за краще 

оформлення якоїсь вистави. 

Однак навіть впродовж театрального сезону наші сценографи 

дають набагато більше підстав відзначати їхні роботи. До того ж, 

як і будь-якій інший митець, сценограф мріє ширше демонструвати 

свою творчість — і не лише на сцені, а й у виставковому 

просторі. 

Колись, можливість показу свого творчого доробку не лише 

на сцені театру, а й у виставковому просторі, існувала. При Спілці 

художників України активно діяла секція художників театру і кіно, 

регулярно, мало не щороку влаштовуючи великі покази творчого 

доробку митців цього профілю, однак у 1990-х ця традиція 

зійшла нанівець — лихоманило театри, змушені здебільшого робити 

оформлення нових вистав «на підборі», з елементів старих 

декорацій, кіно ж взагалі майже заклякло. 

Упродовж останнього десятиріччя завдяки індивідуальним 

ініціативам молодих режисерів і художників у галереї Києво- 

Могилянської академії періодично влаштовуються експозиції 

за підсумками театрального сезону; у 2010–2011-х організовано 

велику ретроспективну виставку «Сценографія» у Київському 

музеї російського мистецтва та виставку художників українських 

театрів ляльок у його філіалі — Шоколадному будинку. 

Проте солідних, багатошарових і глибоко репрезентативних експозицій, 

що висвітлювали б об’єктивну картину розвитку цього 

специфічного мистецтва, спонукали б до дискусії про його стан 

і тенденції впродовж багатьох років фактично не було. Програма, 

створена фахівцями нашого інситуту, спрямована на те, щоб виправити 

таке становище. 

Розпочинаючи програму виставкою «Театр без театру», ми прагнули 

надати можливість сучасним сценографам виявити ідеаль не 

уявлення про свій фах, матеріалізувати в експозиційному просторі 

їхню особисту рефлексію на власне мистецтво. Ситуація при цьому 

створювалася максимально відкрита — без вікових, ієрархічних 

(за досвідом, соціальним статусом) і жанрових обме жень. 

Продемонструвати своє бачення театру і власні твори на виставці 

змогли як досвідчені, визнані сценографи, зокрема, голов ні 

художники провідних столичних театрів Марія Левит ська (Націо 

нальна опера України), Андрій Александрович-Дочевсь кий 

(Національний театр ім. Івана Франка), Володимир Карашевський 

(Київський академічний Молодий театр), так і початківці, 

навіть студенти Національної академії образотворчого мистецтва 

і архітектури. Виявити себе всі вони могли як у звичних для таких 

експозицій формах, виставивши макети декорацій чи ескізи костюмів, 

так і у живописі чи в графіці, як зробив у своїй віртуозній 

серії Олексій Левченко. 

Крім суто утилітарних, призначених для втілення на сцені ідей, 

виставка продемонструвала, що сценограф передусім залишається 

художником. І щоб він не робив, вирішальним завжди залишатиметься 

його хист. Адже навіть ескізи видатних театральних 

5

художників, коли відходять в історію вистави, для яких вони їх робили, 

ми сприймаємо не лише як своєрідні коментарі або ключі 

до тих зниклих спектаклів, але й як самостійні твори. Згадати 

хоча б знаменитий, геніально лаконічний, філософський малюнок 

шекспірівського короля Ліра, створений Данилою Лідером. 

Цей момент власного, прямого висловлення, як на мене, є надзвичайно 

важливим. Адже діяльність будь-якого театрального художника, 

за всієї його талановитості, є досить вразливою. Він так чи 

інакше у переважній більшості випадків реалізує генеральну ідею 

режисера, принаймні мусить рахуватися із його баченням п’єси. 

Чи неминучі творчі компроміси? Як їх уникнути? І чи слід уникати? 

Сьогодні, припускаю, ці питання і відповіді на них сприймаються 

інакше, ніж учора. 

Гадаю, саме тому таку щиру повагу колег продовжує викликати 

творчість вже згаданого Данила Лідера або уродженого киянина 

Давида Боровського, що обидва вони вміли знаходити спільну 

мову і співробітничати із часом, із режисером. Вони вміли так зачепити 

своїм задумом режисера, актора, а врешті й глядача, щоб 

вони не змогли не прийняти концепцію художника. 

Хоч би як парадоксально це не пролунало, думаю, що завдяки 

гарному сценографу краще грають актори, чи, принаймні, мають 

грати. Адже створений художником простір, організоване ним 

сценічне середовище значною мірою диктують акторові спосіб існування 

на сцені, стиль гри. Якщо ми вирішимо, скажімо, поставити 

«Ромео і Джульєтту» у класичних, помпезних декораціях, одягнемо 

виконавців в історичні костюми, то й вони мимоволі тяжітимуть 

до такого-собі ретро, академічної патетики і статечності. Але досить 

спробувати, наприклад, оголити сцену, й актори мимоволі інакше 

рухатимуться. Художник ніби викреслює акторові гіпотетичні траєкторії 

руху, самим характером простору трансформує його емоції. 

Сьогодні все частіше ми помічаємо, що художникові театру, 

а врешті й самому театрові, так само, як колись Гордону Крегу 

й Антоненові Арто, стає затісно у традиційному приміщенні. І художник 

починає шукати нове середовище для реалізації своїх марень, 

мрій, фантазій — у тому числі й у нашому виставковому залі. 

Тому ідея експонувати роботи сучасних українських сценографів 

видається мені надзвичайно перспективною. Напевно, такі виставки 

слугуватимуть цеховій консолідації, але не менш важливо, 

що, створюючи цей проект на перетині театру і візуального 

мистецтва, наш Інститут, з одного боку, розширює поле своїх 

досліджень, з іншого, не замикаючись на винятково академічній, 

кабінетній роботі, суто теоретичних заняттях, намагається впливати 

на мистецький процес. 

Сподіваюсь, цей проект стане своєрідною лабораторією — майстернею 

— фабрикою ідей театральних художників. Маємо 

конкретне бачення, як його розвивати, які оригінальні ракурси 

виявляти у заявленій темі, що в ній акцентувати. 

Вірю, що ми розпочали серйозну, багаторічну програму, адже 

регулярні виставки українських сценографів у виставковому просторі 

нашого Інституту подаватимуть їхню творчість у незвичному, 

парадоксальному, полемічному ракурсі, фіксуватимуть доробок 

театральних художників для історії, формуватимуть його архів 

і сприятимуть проведенню наукових досліджень, а головне — допоможуть 

краще відчути простір нового мистецтва, його нові виміри. 

Віктор СИДОРЕНКО 

директор Інституту проблем сучасного мистецтва, 

академік НАМ України 

6

Авва і смерть 

Баядерка 

Аїда 

Бувальщина 

Безталанна 

Біла комедія 

Буратіно 

Важно бути богом 

Украдене щастя 

Вечір 

Весна священна 

Весна, літо, осінь, зима і знову весна 

Вечори на хуторі поблизу Диканьки 

Вікінги 

Віват, запорожці 

Вічний бунт 

Вулицями Дубровніка 

Гамлет 

Гравці 

Дон Кіхот та вітряний млин 

Джейн Ейр 

Дiм, де розбиваються серця 

Духів день 

Емілі 

Життя гуцулів. Заручення 

Загоничі вогню 

Звуки гір 

Золотий браслет 

З Україною в серці 

Ігри біля моря 

Іпполіт 

Історія одного сузір’я 

Лісова пісня 

Кабала святенників 

Кайдаші 

Кate 

Кола 

Кармен 

Король Лір 

Любов під в’язами 

Людина, яка бачила смерть 

Марія 

Memento 

Міщанин-шляхтич 

Міра за міру 

Містифікація 

Млада 

На дні 

Наш клас 

Наталка Полтавка 

Нахлібник 

Ніч ніжна 

Ніч перед Різдвом 

Оранжевий Дао 

Падіння дому Ашерів 

Патетична соната 

Петро Калнишевський. Лицар дикого поля 

Платонов 

Печерні люди 

Потяг доль 

Приборкання норовливої 

Позичте тенора 

Помаранчева дівчинка 

Посаг кохання 

Попелюшка 

Після гріхопадіння 

Птахолов 

Ромео і Джульєтта 

Ромео і Джулія 

Серце світу 

Сім бажань Зербіно 

Слова, слова, слова… 

Solo-mea 

Солом’яний капелюшок 

The Elfin Evening 

The Lake 

Сфера 

Тіні 

У неділю рано зілля копала 

Фальстаф 

Феномени 

Фредерік, або Бульвар злочинів 

Химера 

How beautiful is the princess Salome tonight 

Хрещеник 

Чекаючи на Годо 

Чума

Авва і смерть 

Ольга Новікова. Сцена з вистави 

за п’єсою О. Танюк. Національний 

центр театрального мистецтва 

ім. Леся Курбаса 

А 

Баядерка 

Наталія Кучеря. Ескіз до балету 

Л. Мінкуса. Національна опера України 

ім. Т. Г. Шевченка. 1983 р. 

8

Аїда 

Артем Сімінченко. Ескіз і макет до опери 

Дж. Вердi 

9

Б 

Бувальщина 

Ольга Світлична 

Ті, що йдуть на смерть вітають тебе! 

10

Безталанна 

Федір Александрович. Ескіз сценографії 

до п’єси І. Карпенко-Карого. 

Київський ТЮГ на Липках. 2010 р. 

Біла комедія 

Лариса Чернова. 

Ескіз до вистави за п’єсою О. Марданя. 

Київський Молодий театр 

11

Буратино 

Олексій Родіонов. 

Макет до вистави за казкою О. Толстого. 

Пермський ТЮГ. 1984 р. 

В 

Вечір 

Олексій Родіонов. 

Макет до вистави за п’єсою О. Дударєва. 

Драматичний театр, м. Лисьва, Пермьска обл. 1985 р. 

12

Весна священна 

Дар’я Гладських. 

Ескіз до балету І. Стравінського 

13

Важно бути богом 

Марія Левитська. Ескізи до кінофільму за повістю бр. Стругацьких. 

Кіностудія ім. О. Довженка. 1986 р. Не здійснено 

14

Украдене щастя 

Марія Левитська. Ескіз до кінофільму за твором І. Франка. 

Укртелефільм. 1996 р. Не здійснено 

15

Весна, літо, осінь, зима і знову весна 

Валентина Кузьмічова. Ескізи до вистави О. Денисенка. 2004 р. Вистава не здійснена 

Вечори на хуторі поблизу Диканьки 

Михайло Левченко, Олексій Левченко 

16

Вікінги 

Вероніка Шова. Ескізи на вільну тему. 2011 р. 

Далеко по реке уходила ладья, 

За тобою ветер мою песню нес. 

Я ждала-ждала, проглядела очи я, 

но покрылся льдом да широкий плес. 

Но пришла зима, холодны небеса. 

Под покровом вьюг пролетает век. 

На плече моем побелела коса, 

И любовь моя не растопит снег. 

Догорает лучина, сгорит до тла. 

Лишь метель прядет мое веретено. 

И сама уже словно снег бела, 

Но я буду ждать тебя все равно. 

17

Віват, запорожці 

Роман Адамович 

18

Вічний бунт 

Володимир Карашевський. Ескіз до вистави М. Куліша. 

Київський Молодіжний театр. Вистава не здійснена 

19

Вулицями Дубровніка 

Катерина Котенко. Розробки до власного сценарію 

Іноді вулиці можуть провести нас крізь часи аж до самого серця 

міста, захованого в глибині його історії. Почути музику життя, що 

струмує судинами-вулицями, де у кожному камені прихована 

легенда. 

Г 

Гамлет 

Святослав Коштелянчук. Макет до трагедії В. Шекспіра 

20

Гравці 

Сергій Фокін. Ескіз до п’єси М. Гоголя 

21

Дон Кіхот та вітряний млин 

Богдана Галицька. Макет до вуличної вистави. 2010 р.

Джейн Ейр 

Олена Панова. 

Ескізи до екранізації роману 

Ш. Бронте. 2011 р. 

Д 

Дiм, де розбиваються серця 

Світлана Орда-Кайнаран. Макет до вистави за п’єсою Б. Шоу. 2010 р. 

Фантазія в російському стилі на англійські теми 1913–1919 «Дім, 

де розбиваються серця» — це не лише назва п’єси. Це богемна, 

святкова Європа перед війною. Коли я почав писати цю п’єсу, 

не пролунало ще жодного пострілу, і лише професійні дипломати, 

та не вельми численні аматори, схибнуті на зовнішній політиці, 

знали, що гармати вже заряджені. 

Бернард Шоу 

23

Духів день 


Сцени з вистави за творами Т. Осьмачки. Молодий театр. 2004 р. 

Е 

Емілі 


Сцени з вистави за п’єсою В. Люса. Молодий театр. 2008 р. 

24

Життя гуцулів. 

Заручення 

Єлизавета Попова. 

Розробки до власного сценарію. 2010 р. 

Ж 

Той, хто хоча б раз був 

у Карпатах, ніколи не залишиться 

байдужим до цього 

краю. Гуцул невідродний, вірний 

син своїх гір. Серцем і духом 

пов’язаний тісно з гірською 

природою; Карпати й гуцул 

у них — це щось одне, нерозлучне. 

Всім серцем любить 

гори, а до їх краси долучає 

себе, свою барвисту ношу, свої 

звичаї, обряди й ві рування. 

Гори для нього не лише джерело 

краси, але й жит тєвої мудрості, 

природа гірська — для 

нього книга, з якої черпає усе, 

що йому потрібне в житті. Знав: 

життя — це безперервна праця 

і вічна боротьба; багатий — хто 

працює, сильний — хто бореться 

і перемагає; гуцул шляхетний 

і мужній, в його серці доброта 

і любов до рідних та всього, що 

своє. Вони перлами блистять 

і чічками цвітуть. В очах гуцула 

велич і краса гір, у його думках 

орлині лети… 

25

З 

Загоничі вогню 

Федір Александрович. Ескіз до вистави 

за п’єсою С. Шальтяніса. Гомельський 

драматичний театр. 2006 р. 

Кордоцентризм — український світогляд. Яким саме є кордоцентризм у ХХІ сторіччі, перенасиченому 

інформацією та комп’ютерними технологіями? Що зараз у серці тримають люди? 

Чи є місце у серці театру для сценографії? Металеве серце сучасного світу не пускає в себе людей. 

Залишаються лише технологічні системи. 

26

Звуки гір 

Наталія Кульбашна. З серії «Збирач звуків». 2012 р. 

27

Золотий браслет 

Васса-Кароліна Багаліка. Ескіз за твором Г. А. Беккера 

Характери образів іспанської літератури надзвичайно яскраві 

та багаті на контрасти. Несамовита побожність тісно переплітається 

з пристрасною одержимістю героїв. Так Марія, захоплена 

земним блиском божественних атрибутів, нехтує істиною цінністю 

почуттів. В золотому вогні згорають її любов і віра. 

З Україною в серці 

Олексій Гавриш. Ескіз до програми Українського академічного 

фолькльорно-етнографічного ансамблю «Калина» 

28

Ігри біля моря 

Ігор Несміянов. Полотно, олія. 1990 р. 

І 

Театр існує і поза 

рамками театральної 

установи, це 

світогляд. Він дарує 

задоволення від 

ігор, не обмежене 

часом дитинства. 

І місяць над морем 

сяє так фантастично, 

як на сцені. 

29

Іпполіт 

Олександр Тетерін 

30

Одне питання спрямоване з людини на її оточення, а інше до самої 

себе. Таким чином: порушується проблема мікро- і макрокосмоса, 

бойовим рубежем стає тіло людини. А життя людини є 

періодом боротьби внутрішнього і зовнішнього. Це неначе клітка, 

опущена у воду; доки навколо вода, і у ній є вода, але коли вода 

зникає, вона теж стає порожньою. Обидва ці світи є одним потоком, 

який пронизує клітку життям. 

Історія одного сузір’я 

Олександр Голинський. Концептуальний проект 

31

Лісова пісня 

Ольга Новікова. Ескізи костюмів Водяника та Лісовика 

до драми Лесі Українки. Національний центр театрального 

мистецтва ім. Леся Курбаса. 1999 р. Вистава не здійснена 

К 

Кабала святенників 

Ольга Новікова. Ескізи костюмів Шарля-Варле де Лагранжа 

та Жана-Батіста Поклена де Мольєра до п’єси М. Булгакова. 

1992 р. Вистава не здійснена 

32

Кайдаші 

Ларися Чернова. Сцени з вистави за повістю І. Нечуя-Левицького. 

Київський Молодий театр. 2000 р. 

33

Кate 

Ольга Пилипенко 

34

Костюми продемонстровані в арт-перформансі «Сад живих 

скульптур» з авторського циклу «Містерії рухомих об’єктів», 

1998 р. Сніжана Єгорова, фото Олександра Липського. 

Кола 

Оксана Чепелик. Костюми до п’єси Лідії Чупіс. 1995 р. 

35

Кармен 

Володимир Карашевський. Макет до опери Ж. Бізе. Вистава не здійснена 

«… мені дуже подобається східна мудрість, де мовиться, що зрозуміти 

море можна, зрозумівши одну лише краплину. Таємниця є 

завжди, і вона нікуди не зникне…» 

З інтерв’ю для журналу «Просценіум» — № 1 (17) 2007 

36

Король Лір 

Андрій Александрович-Дочевський. 

Макет до трагедії В. Шекспіра. Національний театр ім. І. Франка. 1997 р. 

37

Л 

Любов під в’язами 

Федір Александрович. 

Сцени з вистави за драмою Ю. О’Ніла. 

Черкаський музично-драматичний 

театр ім. Т. Шевченка. 2006 р. 

38

Людина, яка бачила смерть 

Олексій Гавриш. Ескіз до вистави за п’єсою В. Ефтіміу. Учбовий театр Київського 

національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого 

39

Марія 

Олексій Гавриш. Ескіз до телефільму 

М 

Memento 

Олексій Родіонов. Макет до вистави 

Чернігівського українського музичнодраматичного 

театру ім. Т. Шевченка. 1988 р. 

40

Міщанин-шляхтич 

Марія Левитська. Ескізи костюмів до комедії 

Ж.-Б. Мольєра. 1996 р. Виставу не здійснено 

41

Міра за міру 

Антон Несміянов. Макет до вистави за п’єсою В. Шекспіра. 2011 р. 

Вистава не здійснена 

Новий володар міста, демонструючи верховенство права і моралі, 

починає з закриття борделів. На сцені побудова «владної вертикалі» 

мала проходити серед реквізованих ліжок — свідків гріхів 

і пристрастей. Під вишуканими тканинами — груба жорсткість 

залізної конструкції життя. Тут людей «роблять», народжують, 

тут творять кар’єри, тут і помирають. На цьому тлі розкриваються 

і пороки самих «моралістів». 

Сценографія, на мій погляд, це той просторовий контекст, який 

саме і формує всі належні умови для найголовнішого — довіри 

у глядача до обраної міри умовності, до пластичної мови, 

до стилю гри. Дієве середовище сценографії є основою творення 

симфонії ТЕАТРУ. 

42

Містифікація 

Михайло Левченко. Авторський проект 

43

Млада 

Михайло Черніков. Ескізи до опери М. Римського-Корсакова. 2010 р. 

Виставу не здійснено 

Дія розгортається в Прибалтиці, в поганські часи, коли життя 

людей дуже тісно перепліталося з містичним світом духів і богів. 

Підступно вбита принцеса Млада приходить до свого коханого 

уві сні і, врешті, забирає його з собою. В сценографії я вирішив 

теж сплести два світи, світ людей і світ духів. Духів я показав 

через тростяних ідолів (у Прибалтиці цей матеріал широко застосовувався 

в побутовому та духовно-символічному житті), які 

в кожній мізансцені по-різному впліталися у події. 

44

Н 

На дні 

Ігор Білецький. Ескізи до вистави за п’єсою М. Горького. 1979–1980 рр. Виставу не здійснено 

Нереалізована сценографія — це як ненароджена людина. На відміну від станкового живопису, 

створення ескізу-ідеї або макету тільки розпочинає процес творення, в якому задіяно велику 

кількість творців. Але художник-сценограф має бути задоволеним і таким результатом, адже він 

перший, хто в тиші майстерні сам-на-сам програє всю виставу від початку і до кінця. 

45

Наш клас 

Iгор Несмiянов. Макет до п’єси Т. Слободжянека. 2011 р. 


46

Наталка Полтавка 


Макет до вистави за п’єсою І. Котляревського. 2005 р. 

Нахлібник 

Олексій Вакарчук. Макет до вистави за п’єсою І. Тургенєва. 

2011 р. Виставу не здійснено 

48

«Ніч ніжна» — культовий роман класика американської 

літератури Ф. С. Фіцджеральда, імпресіоністичний 

твір, просякнутий відчуттям таємничого 

підтексту реальних подій життя. Ця річ не піддається 

поверховому, спрощеному аналізу, важко 

надається до театральної постановки. Однак, 

як спектакль-мрія, «Ніч ніжна» неймовірно багата 

на тонкі нюанси почуттів і подій… 

Ніч ніжна 

Ганна Духовична. Ескізи до вистави за романом 

Ф. С. Фіцджеральда. 2002 р. Виставу не здійснено 

49

Ніч перед Різдвом 

Ігор Білецький (макет), Оксана Косміна (ескізи). Оперета за повістю М. Гоголя. Київський національний академічний театр оперети. 2000 р. Виставу не здійснено 

Український народний костюм, який у другій половині ХХ ст. вийшов зі щоденного вжитку, продовжує 

своє життя на сцені театру, в концертних програмах співочих і танцювальних колективів, у кіно 

та музеях. Метою моєї дослідницької та прикладної праці є популяризація українського народного 

вбрання різних регіонів України в сценічному мистецтві на противагу «шароварному» стилеві. 

50

О 

Поднимается линия облаков, 

Подними глаза желтого цвета: 

Глаза этих полных лун 

Висящих над горой, 

Под которой мы идем своим путем. 

Оранжевий Дао 

Ірина Шумейко. Ескізи до пісні гурту «Animal Jazz». 2010 р. 

Оранжевый мир под ногами, 

Легкие, как пух облака. 

Сотканы с лиц, тех, что не с нами; 

Таких же как ты и я. 

Оранжевый мир растает, 

Что останется нам с тобой? 

С тобой… 

52

П 

Падіння дому Ашерів 

Іванна Михайлян. Ескізи до кінофільму за оповіданням Е. А. По 

53

Патетична соната 

Володимир Бевза. 

Ескізи до вистави за драмою 

М. Куліша. 2012 р. 


Я прагнув відтворити 

прадавній обряд жертвопринесення 

Малого 

світу людини Великому 

світові концепцій. Трагічна 

смерть головних героїв 

п’єси є крахом патетичної 

ідеї: активні самосвідомі 

люди жертвують коханням, 

життям і просто 

загальнолюдськими цінностями 

в ім’я утопічного 

вселенського щастя. 

54

Петро Калнишевський. Лицар дикого поля 

Ніна Гаврилко. Ескізи до кінофільму. 

Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка. 2010 р. 

Платонов 

Олексій Гавриш. Ескіз до вистави за п’єсою А. Чехова. 

Гомельський обласний драматичний театр 

Печерні люди 

Олексій Гавриш. Ескіз до вистави за п’єсою В. Сарояна. 

Театр-студія при БК ім. Фрунзе в Києві 

55

Потяг доль 


Приборкання норовливої 

Ірина Войленко. Ескіз до вистави за комедією В. Шекспіра 

Шекспір вічний, і в кожної 

людини своє сприйняття його 

творів. Поставивши перед 

собою завдання зобразити 

кохання, пристрасті, злість 

у цій комедії, я намагалася 

відчути дух тієї епохи саме 

через колір, розташовувати 

фігури, неначе вони виткані 

на пласкому полотні. Саме 

полотно — алегорія життя, де 

різнобарв’я ниток — це наші 

почуття. 

56

Позичте тенора 

Валентина Плавун. Ескізи костюмів до п’єси К. Людвіга. 

Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки. 2008 р. 


Як художник по костюмах я створюю форму сценічного існування 

актора, визначаю пластику персонажа, його характер і образ. 

У своїх ескізах даю підказки для режисера й артистів, намагаюся, 

щоб костюми тісно взаємодіяли з декорацією, текстом, музикою, 

пластикою і, звісно, вели діалог один з одним. Працюючи над 

п’єсою, вигадую варіації на задану тему, але не дивлячись на запропоновані 

обставини, намагаюсь фантазувати, мріяти і завжди 

залишатись собою. Не втомлююся захоплюватись, творити, закохуватись 

і безмежно любити театр. 

57

Помаранчева дівчинка 

Богдана Галицька. 

Ескізи до фільму за романом Ю. Ґордера. 2010 р. 

Уся моя творчість говорить про мрію, а ідеї робіт чисті 

та прозорі. Творчість моя звертається до людини рятівною 

красою. Красою, яка покликана врятувати світ. 

Може, це й занадто романтичне сприйняття дійсності, 

але через любов у моїй творчості я намагаюся повідати 

людям істину життя. 

58

Посаг кохання 

Оксана Чепелик. Костюм до вистави за твором Г. Г. Маркеса. 

Національний театр ім. І. Франка. 2004 р. 

Попелюшка 

Ніна Гаврилко. Ескізи костюмів до мюзиклу. 

Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка. 2011 р. 

59

Після гріхопадіння 

Катерина Корнійчук. Макет до вистави за п’єсою А. Міллера. 

Національний театр російської драми ім. Л. Українки. 2010 р. Виставу не здійснено 

Дзеркало сцени — це портал між дійсністю й ілюзією. Цю ілюзію 

створює сценічне світло — один з головних інструментів художника 

театру. Світло визначає середовище, настрій, дає сильний 

емоційний поштовх. Світло перетворює простір. Світлове рішення 

виникає паралельно до пластичної ідеї. А тому той, хто відчуває 

театральне світло, — той керує дією. 

60

Птахолов 

Володимир Карашевський. Сценографія вистави «Ніч в саду забутих фруктів» за Т. Гуеррою. 

Національний Центр театрального Мистецтва ім. Леся Курбаса. 2011 р. 

61

Р 


Олександр Бурлін. Ескіз до вистави за трагедією В. Шекспіра. 


Сюжет «Ромео і Джульетти» типовий для будь-якого суспільства. 

Нема необхідності обмежувати місце дії географічними коордінатами. 

Для балету простір мусить бути як законсервоване табу, 

де, народившись вільною, людина має вибір — прийняти на віру, 

як незаперечні, умови існування або померти. Світло і колір 

існують у просторі адекватно музичній драматургії. Національний 

палац мистецтв «Україна» в Києві пропонувався як можливе 

місце реалізації проекту. 


Інна Биченкова. Ескіз до вистави за трагедією В. Шекспіра 


Олеся Головач. Макет до вистави за трагедією У. Шекспіра. 2010 р. Виставу не здійснено 

62


Софія Триколенко. Ескізи до вистави за трагедією В. Шекспіра. 2010 р. 

Ромео і Джулія 


Ескіз до вистави за трагедією 

В. Шекспіра 

63

Серце світу 

Данило Таранін. Ескізи до кінокартини та фото зі знімального майданчика. 

Кіностудія ім. О. Довженка, «Галичина-фільм». 2006 р. 

С 

Сім бажань Зербіно 


Сцени з вистави за п’єсою В. Глейзера. 

Київський Молодий театр. 2004 р. 

64

Слова, слова, слова… 

Ігор Несміянов. Трафарет. 2011 р. 

65

Solo-mea 

Андрій Александрович-Дочевський. Макет до вистави за п’єсою О. Білозуба. 


66

Солом’яний капелюшок 

Сергій Шевченко. 

Вистава за п’єсою Е. Лабіша. 

Київський Національний 

університет театру, кіно і телебачення 

ім. І. К. Карпенка-Карого. 1983 р. 


The Elfin Evening 


The Lake 


Т 

67

Сфера 

Віктор Жилко. «Сфера-1» і «Сфера-2». Полотно, олія. 2009 р. 

Утворення Європейського Союзу змінило і розширило творчі 

можливості режисерів і художників Європи. Будемо жити і працювати 

у новому європейському світі, в який іде й Україна. 

68

Тіні 

Лариса Жилко. «Тіні-1», «Тіні-2», «Тіні-3». Полотно, олія. 2009 р. 

69

У 

У неділю рано зілля копала 

Олексій Левченко 

Фальстаф 

Станіслав Петровський. Ескізи декорацій до опери 

Дж. Верді. 2009 р. Виставу не здійснено 

70

Ф 

Феномени 

Марія Кузнєцова 

71

Фредерік, або Бульвар злочинів 

Олексій Вакарчук. Сцена з вистави за п’єсою Е. Е. Шмітта. 


Рішення вистави завжди приходить через гострий 

емоційний поштовх. Важливо знайти пластичну 

асоціацію драматургії у точному балансі просторового 

середовища і предметного світу. Образ 

вистави — поєднання вигаданого і реального. 

Кожна сценічна дія відбувається сьогодні й зараз. 

Тому головне завдання художника-сценографа — 

прагнути до створення декорації на всі часи, або 

поза часом. 

Х 

Химера 

Катерина Корнійчук. Сценографія та костюми до вистави 

Н. Нежданої. Київський ТЮГ на Липках. 2006 р. 

72

How beautiful is the princess Salome tonight 

Сергій Швидкий. Розробки характерів до вистави за п’єсою О. Вайлда. 

Канада — НЦТМ ім. Леся Курбаса. 2004 р. 

73

Хрещеник 

Іванна Михайлян. 

Ескізи до кінофільму за твором Р. Желязни 

Ч 

Чекаючи на Годо 

Ольга Новікова. Ескіз декорації до вистави за п’єсою 

С. Беккета. Київський Експериментальний театр. 1996 р. 

Коли ідеї народжуються, їх варто записувати, 

замальовувати. Так завжди радив 

мій вчитель Данило Лідер. Ідеї мають жити 

і чекати на свій час. Театр приходить, захоплює, 

йде далі, але ідеї залишаються. Втілені 

у малюнках, ідеї терпляче чекають на свою 

реалізацію… 

74

Чума 

Олексій Левченко, Михайло Левченко. Макети до кінофільму. 2008 р. Не здійснено 

75

Роман Адамович 

1945 р. н., Київ. 

Освіта — Всесоюзний Державний інститут кінематографії 

(1971); навчався в майстерні живопису академіка Ю. Піменова, 

в майстерні художньої анімації професора І. Іванова-Вано; 

у 1972 р. закінчив Вищі режисерські курси анімаційного кіно 

при ВДІКу, майстерня І. Іванова-Вано. 

Працює в галузі живопису, станкової графіки, книжкової ілюстрації, 

як художник ігрового кіно, режисер і художник анімаційного 

кіно. Викладач кафедри кінорежисури і кінодраматургії 

на кінофакультеті Київського національного університету 

театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого; викладач 

кафедри живопису і композиції НАОМА (керівник майстерні 

художників кіно і телебачення живописно-театрального 

факультету). З 1968 р. учасник республіканських, всесоюзних 

і міжнародних виставок, зокрема, у Парижі, Варшаві, 

Брюсселі, Торонто, Токіо. 

Андрій Александрович- 

Дочевський 

Заслужений діяч мистецтв України, 

лауреат Премії ім. Лесі Українки, 

премії «Київська пектораль» у номінації 

«За кращу сценографію» сезонів 1993, 

1994, 1996, 2004, 2005 рр., володар 

Медалі Мічеслава Дембовського 

(Польща). 

1958 р. н., Київ. 

Освіта — НАОМА (вчителі з фаху: Д. Лідер, С. Подерв’янський, 

І. Биченкова, А. Бобровніков, 1983). 

З 1983 р. працює в галузі станкового живопису, сценографії, 

театрального плакату. 

З 1991 р. — головний художник Національного театру імені 

І. Франка. 

З 2004 р. — завідувач кафедри сценографії Національної 

академії образотворчого мистецтва і архітектури. 

Учасник всеукраїнських та міжнародних виставок, зокрема, 

у Москві, Кракові, Празі. 

Оформив понад 60 вистав у театрах України та Польщі, зокрема, 

у Національному театрі імені І. Франка — «Приборкання 

норовливої» В. Шекспіра (1996), «Король Лір» В. Шекспіра 

(1997), «Брати Карамазови» за Ф. Достоєвським (2004), 

«Solo-mea» О. Білозуба (2005), «Наталка Полтавка» І. Котля - 

ревського (2005) та ін. 

Федір Александрович 

1982 р. н., Київ. 

Освіта — НАОМА (2007), з 2010 р. — асистентура-стажування 

(викладачі В. Будников, С. Зорук, А. Твердий, А. Кириченко). 

Здійснив понад 20 постановок. Серед них: «На полі крові» 

Лесі України та «Сон смішної людини» за Ф. Достоєвським 

(Національний театр ім. І. Франка, 2009 та 2012); «Загоничі 

вогню» («Казка про Моніку») С. Шальтяніса (Гомельський 

драматичний театр, 2006); «Медовий місяць у Венеції» 

С. Моема (Севастопольський театр ім. Луначарського, 

2006); «Гравці» М. Гоголя (Київський театр на Подолі, 2007); 

«Прощавай, Арлекіне» за Е.-Л. Войнич (Чернігівській молодіжний 

театр, 2003) та ін. 

Васса-Кароліна Багаліка 

1991 р. н., Київ. 

Освіта — ДХСШ ім. Т. Шевченка, з 2009 р., 

навчається в НАОМА. 

Володимир Бевза 

1993 р. н., Київ. 

Навчається в НАОМА. Серед поки що нездійснених проектів: 

«Івасик-Телесик» за мотивами народних казок, «Ревізор» 

М. Гоголя, «Патетична соната» М. Куліша. 

Ігор Білецький 

1950 р. н., м. Стара Ушиця на Поділлі. 

Освіта — НАОМА (викладачі І. Биченкова, Д. Лідер, С. Подерев’янський, 

1982); стажування в Національному академічному 

театрі ім. І. Франка, 1989–1991. У творчому доробку 

близько сотні вистав, серед яких: «Мертві душі» та «Ревізор» 

М. Гоголя в Учбовому театрі Національного університету 

театру, кіно та телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого; «Сава 

Чалий» І. Карпенка-Карого та «Лісова пісня» Лесі Українки 

у Національному театрі ім. І. Франка; «Собор Паризької 

Богоматері» в Київському театрі оперети та в Крим ському 

українському музичному театрі (Сімферополь); «Одруження» 

М. Гоголя в Рівненському музично-драматич ному театрі. 

Ірина Войленко 

1990 р. н. 

Навчається в НАОМА (майстерня Р. Адамовича). 

76

Інна Биченкова 

Заслужений художник України 

1941 р. н. 

Освіта — НАОМА (педагоги — С. Подерв’янський, М. Духновський, 

1967). 

Здійснила понад шістдесят вистав, серед яких: «Кремлівські 

куранти» М. Погодіна у Національному театрі російської 

драми ім. Лесі Українки, «Євгеній Онєгін» П. Чайковського 

в оперній студії Київської консерваторії, «Езоп» Г. Фігейредо 

в Миколаївському театрі драми та музичної комедії, «Їх четверо» 

Г. Запольської у Волинському театрі ім. Т. Шевченка, 

«Наталка Полтавка» М. Лисенка в Дніпропетровському оперному 

театрі, «Спокуса Хоми Брута» М. Гоголя у Львівському 

театрі ім. М. Заньковецької, «Річард III», «Ромео і Джульєтта» 

В. Шекспіра, «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта, «Вест сайдська 

історія» Ф. Лоу, «Сподіватись» Ю. Щербака, «На дні» 

М. Горького в Учбовому театрі-студії Національного університету 

театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого. 

Як художник по костюмах працювала у кінострічках «Королі 

і капуста» (реж. М. Рашеєв), «Два гусари» і «Володя великий 

та Володя маленький» (реж. В. Криштофович), «Бережи 

мене, мій талісмане» (реж. Р. Балаян). Як художник-постановник 

працювала над фільмами «Капітан Фракасс» (реж. 

В. Савельєв); «Автопортрет невідомого» (реж. В. Криш тофович), 

«Чорна рада» (реж. М. Засеєв), «Молитва за гетьмана 

Мазепу» (реж. Ю. Іллєнко). 

Олександр Бурлін 

1948 р. н., Ужгород. 

Живописець, сценограф. 

Освіта — НАОМА (майстерня Д. Лідера, 1976); стажування 

в Національному театрі ім. І. Франка, 1978–1980. 

Працював художником Національної опери України 

(1976–1982), головним художником Київського театру оперети 

(1982–1985), Державного театру опери та балету для дітей 

та юнацтва (1985–1989). 

Основні сценографічні роботи: «Фауст» Ш. Гуно (1976), 

«Русалчині луки» М. Леонтовича (1977), «Суд іде» 

В. Бистрякова (1980), «Прометей» Є. Станковича (1986), 

«Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова (1987), 

«Мауглі» О. Градського (1989), «Распутін» Є. Станковича 

(1990), «Фантастична симфонія» Г. Берліоза (1994), художнє 

оформлення до телефільму «Лючія ді Ламмермур» (1980). 

З 1989 р. викладає на кафедрі живопису, з 1993 р. — керівник 

навчально-творчої майстерні театрально-декораційного 

живопису. 

Олексій Вакарчук 

1960 р. н. 

Освіта — НАОМА (майстерня Д. Лідера, 1978–1984); стажування 

у Національному театрі ім. І. Франка, 1986–1988. 

З 1989 р. — художник-постановник Національного театру 

російської драми ім. Лесі Українки, де здійснив вистави 

«Маскарадні забави» А. Богдановича, «Весь Шекспір — 

за один вечір…» і «Цинічна комедія» («Міра за міру») 

В. Шекспіра. Серед інших вистав: «Війна і мир» С. Прокоф’єва 

(Театр опери та балету, Брно, Чехія), «Поліанна» 

Е. Портер (Київський ТЮГ на Липках); «Назар Стодоля» 

Т. Шевченка і «Фредерік, або Бульвар злочинів» Е.-Е. Шмітта 

у Національному театрі української драми ім. І. Франка. 

Ніна Гаврилко 

Освіта — НАОМА (викладачі — Д. Лідер, С. Подерв’янський). 

Живе та працює у Києві, у 2004–2011 рр. викладала у мистецьких 

вишах Києва. 

Учасниця всеукраїнських та всесоюзних виставок. 

Персональна — 1996, Київ. 

Вистави: «Украдене щастя» І. Франка, «Шалений день, 

або Одруження Фігаро» П. Бомарше, «Схожий на лева» 

Р. Ібрагімбекова, «Потрібен брехун» Д. Псафаса, «Людина 

та джентльмен» Е. де Філіппо, «Труффальдіно» К. Гольдоні; 

кінофільм «Микола Куліш». Працює також у галузі 

декоративно-прикладного мистецтва (холодний батик), 

мистецтвознавства (автор наукових статей). 

Богдана Галицька 

1991 р. н. 

Освіта — ДХСШ ім. Т. Шевченка, з 2009 р. — студентка НАОМА 

(майстерня Р. Адамовича). 

Живе та працює у Києві. 

Основні роботи: костюми до кінострічки «Синевір» (реж. 

О. Альошечкін, 2011). 

Дар’я Гладських 

1991 р. н., Харків. 

Освіта — Харківський ліцей мистецтв № 133 (2003), 

у 2003–2008 рр. навчалась на образотворчому факультеті 

Київської дитячої Академії мистецтв, з 2008 р. — студентка 

НАОМА. 

77

Олексій Гавриш 

1950 р. н., с. Олександрівка Чернігівської обл. 

Освіта — НАОМА (1981). 

З 1984 року — художник-постановник Учбового театру Національного 

університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого. 

Здійснив понад 100 вистав, серед яких: «Чайка» та «Платонов» 

А. Чехова, «Панночка» Н. Садур, «Людина, яка бачила 

смерть» В. Ефтіміу, «Завтра була війна» за Б. Васильєвим, 

«Жайворонок» Ж. Ануя, «Голомоза співачка» Е. Йонеско 

(Гомельський обл. драм. театр), «Серенада сонячної долини» 

Г. Міллера (Київський театр естради), «Портрет Доріана 

Грея» О. Вайлда (СК України, СТД України), «Нельська вежа» 

О. Дюма (Київський ТЮГ на Липках), «Театральний роман» 

М. Ворфоломєєва (Національний театр ім. І. Франка), 

«Газетна помилка» С. Черкасенка (Київський Малий 

український театр), «Вестсайдська історія» Л. Бернстайна 

(Міжнародний проект), «Голубка» Ж. Ануя та «Конотопська 

відьма» Г. Квітки-Основ’яненка (Київський Молодий театр), 

«Засіб Макропулоса» К. Чапека (Красноярський драматичний 

театр). 

Олеся Головач 

1989 р. н., Київ. 


Лауреат першої премії на Київському фестивалі піщаної 

скульптури (2004), переможець в номінації «Краща сценографія» 

на фестивалі НІМФА, м. Київ (2011). Брала участь у виставках: 

творчого пленеру Центру археологічних досліджень 

благодійного фонду «Деметра» (2008), студентів-сценографів 

у Кракові (2010), українських сценографів у Київському музеї 

російського мистецтва (2010). 

Художник-постановник вистави «Століття Якова» В. Лиса 

(Інститут екранних мистецтв Київського національного університету 

театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого). 

Олександр Голинський 

1987 р. н. 

Освіта — Кримське художнє училище ім. М. Самокиша (факультет 

дизайну інтер’єру, 2007), з 2007 р. — студент НАОМА 

(майстерня О. Бурліна). 

Виставки: «Мальовнича Україна» (Київ, 2007, 2009, 2011), 

«Ассорті» (Симферополь, 2008), студентів-сценографів 

у Кракові (2010) та ін. 

Анна Духовична 

1978 р. н. 

Освіта — НАОМА (2002). Живе та працює у Києві. 

Автор сценографії до вистави «Холідей!» Л. Тумазова 

(Київський Експериментальний театр, 2004). 

Віктор Жилко 

1941 р. н., Жмеринка, Вінницької обл. 

Освіта — театрально-постановочний факультет Ленінградського 

інституту театру, музики і кино (керівник — М. Акімов, 

1965). Працював у театрах Росії, України, головним художником 

Учбового театру Київського національного університету 

театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого. Живе 

та працює у Києві. 

Художник-постановник кінострічок «Як гартувалась сталь», 

«Ярослав Мудрий», «Дізнання пілота Піркса», «Осяяння» та ін. 

Лариса Жилко 

1954 р. н., Київ. 

Освіта — Ленінградський інститут театру, музики і кіно (1976). 

З 1991 р. працювала у Європі, з 1992 р. відкрила галерею 

в Данії, у м. Оденсе. 

В 1992–1996 рр. — художник-постановник Муніципального 

театру у м. Оденсе (Данія). 

В 1996–2006 рр. — викладач живопису і малюнку студії живопису 

«ФОФ» у м. Однесе (Данія). 

На цей час — головний художник Київського ТЮГу на Липках. 

Серед вистав: «Мій любимий малюк», «Коник-горбоконик», 

«Планета сподівань» (Київський ТЮГ). 

Катерина Котенко 

1990 р. н. 

Освіта — ДХСШ (2009), з 2009 — студентка НАОМА. 

Марія Кузнєцова 

1987 р. н. Київ. Освіта — ДХСШ ім. Т. Шевченка (2005), 

з 2008 р. студентка факультету сценографії НАОМА. 

78

Володимир 

Карашевський 

1955 р. н., Київ. 

Освіта — НАОМА (майстерня Д. Лідера, 1981). 

Художній керівник театрально-експериментальної лабораторії 

Національного центру театрального мистецтва ім. Леся 

Кур баса, головний художник Київського академічного Молодого 

театру. 

Основні вистави: «Казка про Моніку» С. Шальтяніса (Національ 

ний театр російської драми ім. Лесі Українки, 1978), 

«Яго» за В. Шекспіром (Київський театр на Подолі, 1994), 

«Брати Карамазови» за Ф. Достоєвським (Московський театр 

на Таганці, 1997), «Четверта сестра» Я. Гловацького (Молодий 

театр, 2007), «Лев і Левиця» І. Коваль (Молодий театр, 2002; 

Національний театр ім. І. Франка, 2007), «Голодний гріх» 

за В. Стефаником (Національний центр театрального мистецтва 

ім. Леся Курбаса, 2009; Національний театр ім. І. Франка, 

2010), «Одруження» М. Гоголя (Театр ім. І. Йокая, м. Бекеш- 

Чаба, 2010). 

Катерина Корнійчук 

1960 р. н., Київ. 

Освіта — НАОМА (майстерня книжкової графіки В. Чебаника, 

1978–1985; аспірантура у майстерні станкової графіки 

М. Дерегуса, 1985–1989). Працює в галузі станкової графіки, 

живопису, сценографії, театрального костюму. 

Як сценограф і художник по костюмах здійснила понад 

20 вистав. Серед них: «Фредерік, або Бульвар злочинів» 

Е.-Е. Шмітта та «Назар Стодоля» Т. Шевченка в Національному 

театрі ім. І. Франка, «Химера» Н. Нежданої, «Вовки та …» 

О. Островського та «Ляльковий дім» Г. Ібсена (Київський ТЮГ 

на Липках), «Весь Шекспір — за один вечір…» та «Елітні пси» 

У. Відмера (Національний театр російської драми ім. Лесі 

Ураїнки, 2006). 

Оксана Косміна 

Кандидат історичних наук 

1960 р. н., Київ. 

Освіта — архітектурний факультет НАОМА (1984). 

Етнолог, старший науковий співробітник Інституту народознавства 

НАН України, член ITN (Міжнародної текстильної 

мережі). 

Викладає історію костюму, історію орнаменту, етнодизайн 

у київських вищих навчальних закладах. Автор трьох 

монографій, присвячених українському народному одягу: 

«Українське традиційне жіноче вбрання Київщини. Кінець 

ХІХ–ХХ ст.: Наочний посібник» (К., 1994); «Традиційне вбрання 

українців. Т. І. Лісостеп. Степ» (К., 2008); «Традиційне 

вбрання українців. Т. ІІ. Полісся. Карпати» (К., 2011). 

Автор сценічних костюмів для танцювальних та хорових 

колективів, зокрема, для обрядодії «Коза» (смт Немішаєве 

Київської обл.), ансамблів «Курінь» (м. Тараща), «Чорнобривець» 

(м. Миронівка) та «Джерело» (с. Кожухівка), 

співочого колективу української громади Таллінна (Естонія), 

танцювального колективу «Черемош» (м. Альберта, Канада). 

Сценограф і автор костюмів для українських днів на пісенному 

конкурсі «Слов’янський базар» 1993 р. у Вітебську (Білорусь). 

Автор ескізів костюмів для вистави Київського театру оперети 

«Ніч перед Різдвом» (2000 р., не реалізовано). 

Святослав Коштелянчук 

1955 р. н., Київ. 

Освіта — Ленінградський інститут театру, музики та кінематографії, 

НАОМА (вчителі — Ф. Нірод та Д. Лідер, 1983). 

Художник театру і кіно, графік, перформер, дизайнер малих 

форм, ювелір. 

Як сценограф працював у театрах Києва (Національний театр 

ім. І. Франка, 1984–1997), Полтави, Луцька, Вільнюса (Литва), 

Степанакерта (Нагірний Карабах). У 1984–1986 рр. — головний 

художник Рівненського музично-драматичного театру. 

З 2005 року працює в Національному центрі театрального 

мистецтва ім. Леся Курбаса. 

Основні вистави: «Украдене щастя» І. Франка (1979); 

«Сподіватись» О. Синельникова (1980); «Вісім люблячих жінок» 

Р. Тома (1980); «Дім, де переночував Бог» Г. Фігейредо; 

«Мерлін» Т. Дорста (1994) у Національному театрі ім. 

І. Франка; «Циліндр» Е. де Філіппо (1984); «Санітарний 

день» О. Коломійця (1984); «З весною я до тебе повернусь» 

О. Казанцева (1984); «Опір» В. Босовича (1985); «Дядя Ваня» 

А. Чехова (1985); «Пошились у дурні» М. Кропивницького 

(1985); «Вечір» О. Дударєва (1988) у Рівненському музичнодраматичному 

театрі; «Авва та смерть» О. Танюк (2008) 

у Національному центрі театрального мистецтва ім. Леся 

Курбаса. Художник-постановник фільму «Грішниця у масці» 

(1993; реж. С. Ільїнська) та анімаційної стрічки «Вікно» (1988, 

реж. Є. Сивоконь). 

79

Наталія Кульбашна 

1978 р. н. Київ. 

Освіта — НАОМА (спеціальність художник-постановник 

кіно,театру і телебачення, майстерня Р. Адамовича). 

2000–2011 рр. — працювала художником у кіно і на телебаченні 

(з режисером В. Яковенко — «Мій Гоголь», «Повернути 

Віру», «Народжені в Україні» — проект СТБ). 

Автор мистецьких проектів, учасник і організатор міжнародних, 

обласних і міських виставок. Організатор виставки молодих 

художників кіно, театру і телебачення в рамках кінофестивалю 

«Відкрита ніч», Дубль-15, 2011; організатор виставкипленера, 

фотовиставки документального, художнього 

проекту «Fenix»; засновник ініціативної галереї-майстерні 

«Domashniaya Gallery» і творчої групи «Pirates of Skill», 2010; 

організатор і учасник спільної виставки і мистецького проекту 

«2 міста — 2 моря» Україна — «FUTUREPROOF», Франція; 

організатор і учасник спільної виставки і мистецького проекту 

«Автопортрет художника» Україна, Київ — Франція, Марсель; 

організатор і учасник виставки молодих художників кіно, 

театру і телебачення «Кадр у просторі», 2009; учасник художньої 

виставки «Half an hour from paradise», «Marseille Progect 

Gallery» Lira Kay, Франція, Марсель. 

Наталія Кучеря 

1957 р. н. 

Освіта — театрально-декораційне відділення НАОМА (1983). 

Основні вистави: «Бармалей та Айболить» Ю. Шевченка 

(Київський муніципальний театр опери та балету для 

дітей та юнацтва, 2011), «Буратіно та чарівна скрипка» 

Ю. Шевченка (Національна опера України ім. Т. Шевченка, 

2007), «Лускунчик» П. Чайковського (Російський камерний 

балет «Москва», 1997), «Голландочка» І. Кальмана 

(1994), «Американська комедія» М. Самойлова (1997), 

«Граф Люксембург» Ф. Легара (2000), «Фіалка Монмартра» 

Ф. Легара (2008) у Київському театрі оперети. 

Валентина Кузьмічова 

1975 р. н., Київ. 

Освіта — НАОМА (майстерня театрально-декораційного 

живопису О. Бурліна, 1999). 

1997–1998 рр. — художник-постановник Київського українського 

музично-драматичного театру класичної п’єси. 

Основні вистави: «Бенефіс Ніни З.» Ж. Жене в Київському 

українському музично-драматичному театрі класичної 

п’єси (1998), «Картотека» Т. Ружевича в Київському 

Експериментальному театрі (2000), «Дивна місіс Севідж» 

Дж. Патріка в Івано-Франківському музично-драматичному 

театрі ім. І. Франка (2004); «Вій» за М. Гоголем (2006) та «Гдє 

ві сохнітє бельє, чи В Києві на Подолі» В. Петранюка (2007), 

«Заморочене весілля» М. Зощенка (2008) у Київському театрі 

української традиції «Дзеркало», «Протоколи рибного дня» 

Н. Шевченко, в Національному центрі театрального мистецтва 

ім. Леся Курбаса (2007). 

Марія Левитська 

Народний художник України, 

член-кореспондент НАМ України, 

лауреат Національної премії України 

ім. Тараса Шевченка 

1955 р. н., Київ. 


У 1982–1989 рр. — художник-постановник та художник по костюмах 

Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка, 

з 1989 — головний художник Національної опери України. 

Працює в галузі сценографії, станкового живопису та графіки, 

у техніці батику. 

Художник фільмів «Повернення Баттерфляй» (реж. О. Фіалко, 

1982), «Поцілунок» (реж. Р. Балаян, 1983), «Капітан Фракас» 

(реж. В. Савельєв, 1984), «Кармелюк» (реж. Г. Кохан, 1986) та ін. 

Створила декорації та костюми до понад 160 оперних, 

балетних та драматичних вистав в Україні, Росії, Канаді, 

Словенії, Польщі, Японії. Серед них: «Любов до трьох 

апельсинів» С. Прокоф’єва, «Шехеразада» М. Римського- 

Корсакова, «Вікінги» та «Різдвяна ніч» Є. Станковича, 

«Спляча красуня», «Лебедине озеро», «Мазепа», «Пікова 

дама» П. Чайковського, «Мадам Баттерфляй», «Турандот» 

Дж. Пуччіні, «Травіата» Дж. Верді, «Джоконда» А. Понкіеллі 

в Національній опері України, «Пані міністерша» Бр. Нушича, 

«Тойбеле та її демон» І. Башевіса-Зінгера, І. Фрідмана, 

«Школа скандалу» Р. Шерідана у Національному театрі російської 

драми ім. Лесі Українки; «Майська ніч» Є. Станковича 

у Київському муніципальному театрі опери і балету для дітей 

та юнацтва. Персональні виставки в Україні (1987, 1988, 

2000, 2002.2005), Японії (1990), Польщі (1991, 1996), Канаді 

(1992), Ізраїлі (1997). 

Диплом «Празького Квадрієнале-83», лауреат премії «Київська 

пектораль» (1995), загальнонаціональної програми «Людина 

року — 2000», премії «Прометей-престиж» у номінації 

«Ми тець року». Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ 

ступеня (2001). 

80

Олексій Левченко 

Лауреат Національної премії України 

ім. Тараса Шевченка 

1948 р. н., Каховка Херсонської обл. 

Освіта — НАОМА (майстерня В. Шості, 1972). 

Художник кіно, з 1978 р. працює на Київській студії художніх 

фільмів ім. О. Довженка, де, зокрема, працював на кінострічках 

«Чорна курка, або Підземні жителі» (реж. В. Гресь, 

1980), «Ніч коротка» (реж. М. Бєліков, 1981), «Володя великий 

і Володя маленький» (реж. В. Криштофович, 1984), «Бережи 

мене, мій талісман» (реж. Р. Балаян, 1985). 1993 р. як режисер 

зняв картину «Єлисейські поля». 

Михайло Левченко 

Освіта — Київський Національний університет театру, кіно 

і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого. 


Художник-постановник, працював у фільмах Київської кіностудії 

ім. О. П. Довженка та ін. кіностудіях України. 

Основні стрічки: «Два місяця, три сонця», «Гітлер капут!», 

«Попелюшка», «Вечори на хуторі близ Диканьки», «Охота 

на Вервольфа», «Мільйон до неба», «Не скажу». 

Іванна Михайлян 

1990 р. н. 

Навчається на кафедрі сценографії НАОМА (майстерня 

Р. Адамовича). 

Антон Несміянов 

1977 р. н., Київ. 

Освіта — НАОМА (майстерня Д. Лідера, 2001). 


Основні вистави: «Адвокат Мартіан» Лесі Українки (разом 

з Оленою Дробною) в Національному театрі ім. І. Франка 

(2000), «Лулу. Історія куртизанки» Ф. Ведекінда у Національному 

театрі російської драми ім. Лесі Українки (2002 р.), 

«Клоунеса Тамілла» В. Крюкова (2001) та «Маринований 

аристократ» І. Коваль (2004) в Київському Молодому театрі. 

Ігор Несміянов 

1949 р. н. 

Освіта — НАОМА (1977). Живе та працює в Києві. 

У 1980–1991 рр. — викладач кафедри композиції НАОМА. 

Автор сценографії та костюмів до понад 60 вистав. Серед них: 

«Деідамія» Г. Генделя (спільна постановка Ляйпцизької музичної 

академії імені Мендельсона-Бартольді та Національної 

музичної академії України ім. П. І. Чайковського, 1980), 

«Настасія Пилипівна» за Ф. Достоєвським (1982), «Манон 

Леско» за романом абата Прево (1983), «Гамлет» (1984) та 

«Ромео і Джульєтта» (2004) В. Шекспіра у Київському театрі 

драми і комедії на лівому березі Дніпра, «Вечір» О. Дударєва 

у Національному театрі ім. І. Франка (1984), «Портрет 

Мадонни» Т. Вільямса (театр «Около дома Станиславского», 

Москва, 1997). 

Ольга Новикова 

1969 р. н. 

Освіта — театрально-декораційне відділення живописного 

факультету НАОМА (майстерня Д. Лідера, 1995). 


З 1997 р. працює у Національному центрі театрального мистец 

тва ім. Леся Курбаса. 

Основні вистави: «Авва і смерть» О. Танюк (2008), «Кола 

Айсі» Л. Чупіс (2007), «Action» C. Шепарда (2007), «Дикий мед 

у рік чорного півня» О. Миколайчук (2011) у Національному 

центрі театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, «Історія 

Отелло» Л. Іцелєва / В. Шекспіра в Дніпропетровському 

музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка (2011), «Казка 

про шута, який всіх блазнів перешуткував» С. Прокоф’єва 

у Київській муніципальній академії танцю ім. С. Лифаря 

(2010), «Чекаючи на Годо» С. Беккета у Київському 

Експериментальному театрі (1996). 

Світлана Орда-Кайнаран 

1986 р. н. 

Освіта — НАОМА (2010). Живе та працює у Києві 

Серед вистав: «Лялька Реггеді Енн» В. Гібсона в Першому академічному 

українському театрі для дітей та юнацтва, Львів (2012). 


1988 р. н. 

Освіта — ДХСШ ім. Т. Шевченка (2006), Київський інститут 

декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука 

(2006–2009), НАОМА (майстерня Р. Адамовича). Живе та працює 

у Києві. Як художник працювала над створенням короткометражної 

стрічки «Проста хімія» та відеокліпу групи N’Playaz. 

81

Станіслав Петровський 

1960 р н., Київ. 

Освіта — КХПТ (1980). Працює в Національній опері України. 

Основні вистави: «Маріца» (2006), «Фіалка Монмартра» 

(2008) у Київському театрі оперети, «Сільва» І. Кальмана 

(2007), «Лускунчик» за Е. Т. А. Гофманом (2010), «Майська 

ніч» за М. Гоголем (2011), «Кайдашева сім’я» за І. Нечуєм- 

Левиць ким (2012) у Дніпропетровському музичнодраматичному 

театрі ім. Т. Шевченка, розробка ескізів декорацій 

до нереалізо ваного проекту постановки опери Дж. Верді 

«Фальстаф» (2009). 

Олена Панова 

1989 р. н. 

Освіта — Дніпропетровська центральна художня школа; 

Дніпропетровський театрально-художній коледж ім. Є. Вучетича 

(спеціальність «станковий живопис»). Навчається 

на факультеті сценографії НАОМА. Персональні виставки — 

«Сублімація любові» (художній супровід програми «Острів 

Краси», Харків, 2008), «Золота Секвенція» (музей П. Тичини, 

Київ, 2009). Групові виставки — галерея «DA VINCI» (Київ, 

2008), Дніпропетровський літературний музей (2009), міжнародна 

виставка автопортрета «Sztuka bez Granic» (Україна — 

Польща, 2009), міжнародна виставка-конкурс експериментального 

живопису «Ukrainian Art Week» (ЦБХ, Київ, 2009). 

Валентина Плавун 

1963 р. н. 

Освіта — ДХСШ ім. Т. Шевченка (1981), НАОМА (театральнодекораційне 

відділення факультету живопису, 1991). 


З 1991 р. працює художником-постановником по костюмах 

у Національному театрі російської драми ім. Лесі Українки. 

Створила костюми до понад 40 вистав, серед яких: «Метеор» 

Ф. Дюрренматта (1992), «П’ять пудів кохання» («Чайка») 

А. Чехова (1993), «Будинок, де все шкереберть» А. Портеса 

(1994), «Дерева помирають стоячи» А. Касони (2003), 

«Насмішкувате моє щастя» Л. Малюгіна (2003), «Наполеон 

і корсиканка» І. Губача (2004). 

Єлизавета Попова 

1980 р. н. 

Освіта — НАОМА. Живе та працює у Києві. 

Основні роботи: ескізи до кіносценарію «Життя гуцулів. 

Заручення» (2010). 

Олексій Родіонов 

1948 р. н. 

Освіта — Челябінська рисувальна школа (1966). 

Починаючи з 1970 р. працює в театрах Росії та України як сценограф. 

Створив оформлення до понад дев’яноста вистав та семи 

кінострічок, зокрема, «Роксолана», «Сьоме кільце чаклунки», 

«Таємниця Києво-Печерської лаври», «Дотик до таємниці», 

«Троянський спас». 

Ольга Світлична 

1985 р. н., Донецьк. 

Освіта —Донецьке художнє училище (спеціальність «графічний 

дизайн», 2006). Нині навчається в НАОМА (майстерня 


Володар головного призу на конкурсній виставці кінофестивалю 

«Відкрита ніч» (2008); лауреат другої премії на «Відкритій 

ночі» (2009); учасник виставок «Молоді художники кіно» 

у Національній академії мистецтв України (2008), «Кадр 

у просторі» (Україна — Франція, Марсель, 2009); «Дубль 

15 — А» в галереї «Domashniaya Gallery» (2011). 

Артем Сімінченко 

1988 р. н. Освіта — НАОМА. Живе та працює у Києвi. 

Данило Таранін 

1978 р. н. 

Освіта — НАОМА (2002). Живе та працює у Києві. 

Основні роботи: телевізійне шоу «Акценти з Валерієм Лапікурою» 

ТО «Громада» (2000), вистава «Біла ворона» в театральній 

компанії «Бенюк і Хостікоєв» (2004); кінострічки — 

«Ситуація 2002» (2005); «Весела хата» (2006); «Серце світу» 

(2006–2007), «Дикий Ангел» (2011), «Синевір» (2012). 

Софія Триколенко 

1986 р. н., Київ. 

Освіта — ДХСШ ім. Т. Шевченка (2005), НАОМА (факультет 

сценографії та екранних мистецтв, майстерня А. Кириченко). 

Займається живописом, бере участь у геологічних експедиціях 

(роботи — у колекції Музею геології Національного університету 

ім. Т. Г. Шевченка). 

82

Олександр Тетерін 

1983 р. н., Павлоград Дніпропетровської обл. 

Освіта — Харківське художнє училище (майстерня Т. Шигімагі, 

2005), НАОМА (майстерня А. Кириченко, 2011). 

Основні вистави: «Орестея» Есхіла в Національному університеті 

театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (2007), 

«Сублім», короткометражний фільм (художник-постановник, 

грим, 2007), «Хіросіма — любов моя» Маргарит Дюрас 

(проект в рамках фестивалю «Французька весна в Україні», 

2008), «Лісова пісня» Лесі Українки в Івано-Франківському 

музично-драматичному театрі ім. І. Франка (2008), «Вже надто 

пізно, мес’є Лотрек» П. Дюпуайє на Авіньйонському фестивалі 

(2009). Персональні виставки: «Калина» (Краєзнавчий музей, 

Павлоград, 2004), «Дебют» (музично-театральна бібліотека 

ім. К. Станіславського, Харків, 2005), «Автопортрет» (галерея 

«О.Н.О.Ж.», Київ, 2006), «Богині» («Індія клуб», Київ, 2009), 

«Міфи» і «дари» (галерея «О.Н.О.Ж.», Київ, 2010). 

Сергій Фокін 

1985 р. н. 

Освіта — Київський індустріальний коледж (факультет промислової 

графіки, 2005), НАОМА (факультет сценографії 

та екранних мистецтв, майстерня А. Кириченко, 2011). 

Оксана Чепелик 

Кандидат архітектури, 

старший науковий співробітник 

1961 р. н., Київ. 

Навчалася у Києві і в Москві, а також в CIES у Парижі 

(1995) і в Амстердамському Університеті (1998), в UCLA 

В США (2003–2004), була в резиденціях CREDAC у Парижі 

(1996), у Бенфф-центрі, Канада (1998), у Баугаузі, Дессау, 

Німеччина (2000–2002), в ARTELEKU, Сан-Себаст’ян, Іспанія 

та у FACT, Ліверпуль, Великобританія (2001), в SFAI, Санта- 

Фе, США (2007). 2003 року одержала премію Фулбрайта 

(США). Її роботи репрезентувалися в MOMA, Нью-Йорк 

(1998), на «ART FAIR» у Стокгольмі, Швеція (1999), в Музеї 

сучасного мистецтва, Загреб, Хорватія (1999), в Німецькому 

історичному музеї, Берлін (2000) та Мюнхені (2001), в Музеї 

історії мистецтв, Відень, Австрія (2001), «SEAFair 2002», 

Музеї сучасних мистецтв, Скоп’є, Македонія (2002), Музеї 

Юрських Технологій, Лос-Анджелес, США (2003, 2007). 

Як сценограф працювала над перформансами Театру 

«А-А-А» (Київ, 1991–1993), виставами «Посаг кохання» 

за Г. Г. Маркесом у Національному театрі ім. І. Франка 

(2004) та «Король помирає» Е. Йонеско в Київському 

театрі «Золоті Ворота» (2004). Здійснила серію авторських 

перформансів «Містерії рухомих об’єктів» — «Історія, що її 

розповів доктор Шліман…» (1994), «Народження Венери» 

(1995), «Мандрівний острів Лесбос» (1996), «Райські птахи» 

(1996), «Сім знаків Зодіаку» (1996, Гран-прі П’єра Кардена) 

та «Сад живих скульптур» (1998). 

Михайло Черніков 

Освіта — НАОМА (майстерня А. Александровича-Дочевского, 

2010). 

У 2003–2004 рр. працював у київській студії анімації 

«Борисфен лютес» як художник анімаційних серіалів «Корнель 

і Берні» та «Піт і Кантроп». 

Сценограф і актор у виставах «Справа № Любов» та «Закоханий 

біс» у Театрі імені Д. Д. Лідера при НАОМА. У 2010 р. 

оформив вистави «Зимня казка», «Час тепла», «Лопотухін» 

театру-студії «Саквояж». 

Лауреат Всеукраїнского театрального фестивалю «Маски 

Мельпомени» (Харків, 2011). 

Лариса Чернова 

1950 р. н. 


Працює у Київському Молодому театрі, де, зокрема, 

оформила вистави «За двома зайцями» М. Старицького 

(1982), «Сірано де Бержерак» Е. Ростана (1986), «Баня» 

В. Маяковського (1986), «Кайдаші» за І. Нечуєм-Левицьким 

(2000), «Духів день» за Т. Осьмачкою (2004), «Квартет» 

А. Крима (2011). 

Сергій Швидкий 

1962 р. н. 

Освіта — Київський державний інститут культури ім. О. Корнійчука 

(відділення хореографії, 1984). 


Як режисер з пластики працював над виставами «Лісова 

пісня» Лесі Українки в Національному театрі ім. І. Франка), 

«Чайка на ім’я Джонатан» Р. Баха в «Свободном театре», 

«День кохання, день свободи» Г. Клауса та «Войцек» 

Г. Бюхнера у Київському Молодому театрі. Розробив сценографію 

до власної постановки «How beautiful is the princess 

Salome tonight…» О. Вайлда в Національному центрі театрального 

мистецтва ім. Леся Курбаса (2011). 

83

Сергій Шевченко 

1954 р. н. 


Освіта — факультет архітектури Макіївського інженерно-будівельного 

інституту (1980). 

У 1983–1991 рр. працював на Київській кіностудії 

ім. О. Довженка інженером-технологом, згодом — художником-декоратором. 

Брав участь у створенні фільмів 

«Контрудар», «П’ятнадцятирічний капітан», «Мама», «Живбув 

Шишлов». 1991 року зняв короткометражну стрічку 

«Суржик». 

Вероніка Шова 

1991 р. н. 

Навчається на факультеті сценографії НАОМА (майстерня 


Як художник по костюмах працювала над виставою 

«Чайка» театральної студії «Образ» (2010), як художникпостановник 

— у короткометражних студентських фільмах 

«Зв’язок» та «Клієнт». 

Ірина Шумейко 

1991 р. н. 

Навчається на факультеті сценографії НАОМА (майстерня 


Як художник працювала над створенням кліпу до пісні 

«Оранжевий Дао» гурту «Animal Jazz» (2010). 

Видавець: ФОП Нечипоренко С. Ю. 

Видруковано з оригінал макету у друкарні «Видавництво “Фенікс”» 

Україна, 03680, Київ, вул. Полковника Шутова, 13-Б 

Свідоцтво суб’єкта видавничої діяльності ДК № 271 від 7.12.2000

Каталог - Інститут проблем сучасного мистецтва

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

Delete template?

Save as template?