Каталог - Інститут проблем сучасного мистецтва
Каталог - Інститут проблем сучасного мистецтва
Каталог - Інститут проблем сучасного мистецтва
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
художників, коли відходять в історію вистави, для яких вони їх робили,<br />
ми сприймаємо не лише як своєрідні коментарі або ключі<br />
до тих зниклих спектаклів, але й як самостійні твори. Згадати<br />
хоча б знаменитий, геніально лаконічний, філософський малюнок<br />
шекспірівського короля Ліра, створений Данилою Лідером.<br />
Цей момент власного, прямого висловлення, як на мене, є надзвичайно<br />
важливим. Адже діяльність будь-якого театрального художника,<br />
за всієї його талановитості, є досить вразливою. Він так чи<br />
інакше у переважній більшості випадків реалізує генеральну ідею<br />
режисера, принаймні мусить рахуватися із його баченням п’єси.<br />
Чи неминучі творчі компроміси? Як їх уникнути? І чи слід уникати?<br />
Сьогодні, припускаю, ці питання і відповіді на них сприймаються<br />
інакше, ніж учора.<br />
Гадаю, саме тому таку щиру повагу колег продовжує викликати<br />
творчість вже згаданого Данила Лідера або уродженого киянина<br />
Давида Боровського, що обидва вони вміли знаходити спільну<br />
мову і співробітничати із часом, із режисером. Вони вміли так зачепити<br />
своїм задумом режисера, актора, а врешті й глядача, щоб<br />
вони не змогли не прийняти концепцію художника.<br />
Хоч би як парадоксально це не пролунало, думаю, що завдяки<br />
гарному сценографу краще грають актори, чи, принаймні, мають<br />
грати. Адже створений художником простір, організоване ним<br />
сценічне середовище значною мірою диктують акторові спосіб існування<br />
на сцені, стиль гри. Якщо ми вирішимо, скажімо, поставити<br />
«Ромео і Джульєтту» у класичних, помпезних декораціях, одягнемо<br />
виконавців в історичні костюми, то й вони мимоволі тяжітимуть<br />
до такого-собі ретро, академічної патетики і статечності. Але досить<br />
спробувати, наприклад, оголити сцену, й актори мимоволі інакше<br />
рухатимуться. Художник ніби викреслює акторові гіпотетичні траєкторії<br />
руху, самим характером простору трансформує його емоції.<br />
Сьогодні все частіше ми помічаємо, що художникові театру,<br />
а врешті й самому театрові, так само, як колись Гордону Крегу<br />
й Антоненові Арто, стає затісно у традиційному приміщенні. І художник<br />
починає шукати нове середовище для реалізації своїх марень,<br />
мрій, фантазій — у тому числі й у нашому виставковому залі.<br />
Тому ідея експонувати роботи сучасних українських сценографів<br />
видається мені надзвичайно перспективною. Напевно, такі виставки<br />
слугуватимуть цеховій консолідації, але не менш важливо,<br />
що, створюючи цей проект на перетині театру і візуального<br />
<strong>мистецтва</strong>, наш <strong>Інститут</strong>, з одного боку, розширює поле своїх<br />
досліджень, з іншого, не замикаючись на винятково академічній,<br />
кабінетній роботі, суто теоретичних заняттях, намагається впливати<br />
на мистецький процес.<br />
Сподіваюсь, цей проект стане своєрідною лабораторією — майстернею<br />
— фабрикою ідей театральних художників. Маємо<br />
конкретне бачення, як його розвивати, які оригінальні ракурси<br />
виявляти у заявленій темі, що в ній акцентувати.<br />
Вірю, що ми розпочали серйозну, багаторічну програму, адже<br />
регулярні виставки українських сценографів у виставковому просторі<br />
нашого <strong>Інститут</strong>у подаватимуть їхню творчість у незвичному,<br />
парадоксальному, полемічному ракурсі, фіксуватимуть доробок<br />
театральних художників для історії, формуватимуть його архів<br />
і сприятимуть проведенню наукових досліджень, а головне — допоможуть<br />
краще відчути простір нового <strong>мистецтва</strong>, його нові виміри.<br />
Віктор СИДОРЕНКО<br />
директор <strong>Інститут</strong>у <strong>проблем</strong> <strong>сучасного</strong> <strong>мистецтва</strong>,<br />
академік НАМ України<br />
6