Каталог - Інститут проблем сучасного мистецтва
Каталог - Інститут проблем сучасного мистецтва
Каталог - Інститут проблем сучасного мистецтва
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Національна академія <strong>мистецтва</strong> України<br />
<strong>Інститут</strong> <strong>проблем</strong> <strong>сучасного</strong> <strong>мистецтва</strong><br />
Міністерство культури України<br />
Творчо-виробничий та навчально-дослідний центр<br />
розвитку <strong>сучасного</strong> <strong>мистецтва</strong><br />
МРІЇ ТЕАТРАЛЬНИХ ХУДОЖНИКІВ<br />
всеукраїнська виставка<br />
За сприяння<br />
Національної академії образотворчого <strong>мистецтва</strong> і архітектури<br />
Національного центру театрального <strong>мистецтва</strong> імені Леся Курбаса<br />
Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого
Організаторам та учасникам Всеукраїнської виставки<br />
«Мрії театральних сценографів»,<br />
присвяченої Міжнародному дню театру<br />
Шановне товариство!<br />
Прийміть найщиріші вітання з нагоди відкриття Всеукраїнської виставки<br />
«Мрії театральних сценографів», присвяченої Міжнародному дню<br />
театру!<br />
Чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів<br />
балету, або з душевним трепетом стежимо за грою драматичних<br />
акторів, — ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята.<br />
Цю атмосферу не можна уявити без участі художників-сценографів,<br />
які разом з режисером створюють художні концепції подачі п’єси<br />
та геро їв, допомагають глибше розкрити її сенс і передати настрій.<br />
Впевнений, що експозиція виставки «Театр без театру» приверне<br />
увагу фахової аудиторії, широкого кола шанувальників театрального<br />
<strong>мистецтва</strong>, створить особливе середовище для дослідження сучасної<br />
національної сценографії, проведення дискусій та майстер-класів.<br />
Тож бажаю всім нових звершень, здоров’я та наснаги на шляху реалізації<br />
творчих задумів!<br />
З повагою,<br />
Міністр культури України<br />
Михайло КУЛИНЯК
ТЕАТР<br />
БЕЗ ТЕАТРУ<br />
ІДЕЇ<br />
ЗАДУМИ<br />
МРІЇ<br />
УКРАЇНСЬКИХ<br />
СЦЕНОГРАФІВ<br />
23 березня — 7 квітня 2012 року
Куратори<br />
Сергій Васильєв<br />
Олександр Клековкін<br />
Координатор<br />
Зінаїда Шевченко<br />
Дякуємо за допомогу у підготовці виставки<br />
Андрію Александровичу-Дочевському<br />
Володимиру Гаптарю<br />
Сергію Дзюбенку<br />
Андрію Зяблюку<br />
Володимиру Карашевському<br />
Аллі Кириченко<br />
Ірині Несміяновій<br />
Кірі Пітоєвій-Лідер<br />
Ользі Равлюк-Галіциній<br />
Валерію Фіалку<br />
Глібу Чулюку-Заграю<br />
Упорядники каталогу<br />
Сергій Васильєв<br />
Олександр Клековкін<br />
Дизайн макету<br />
Олександр Червінський<br />
Фото<br />
Андрій Шалигін<br />
В оформленні обкладинки використано ескіз Данила Даниловича Лідера до вистави «Король Лір» В. Шекспіра, 1978 р.
Виставка «Театр без театру: Ідеї, задуми, мрії українських сценографів»<br />
народилася майже спонтанно, як своєрідна імпровізація<br />
наукових співробітників <strong>Інститут</strong> <strong>проблем</strong> <strong>сучасного</strong> <strong>мистецтва</strong>.<br />
Водночас виставка й цілком закономірна, адже вона відповідає<br />
на виклики часу.<br />
Ніде правди діти, сьогодні театральним художникам дістається<br />
набагато менше уваги з боку суспільства, ніж представникам<br />
інших візуальних мистецтв — живопису, відео-арту та ін. Про когось<br />
з них згадують хіба що під час щорічної церемонії вручення<br />
театральної премії «Київська пектораль», нагороджуючи за краще<br />
оформлення якоїсь вистави.<br />
Однак навіть впродовж театрального сезону наші сценографи<br />
дають набагато більше підстав відзначати їхні роботи. До того ж,<br />
як і будь-якій інший митець, сценограф мріє ширше демонструвати<br />
свою творчість — і не лише на сцені, а й у виставковому<br />
просторі.<br />
Колись, можливість показу свого творчого доробку не лише<br />
на сцені театру, а й у виставковому просторі, існувала. При Спілці<br />
художників України активно діяла секція художників театру і кіно,<br />
регулярно, мало не щороку влаштовуючи великі покази творчого<br />
доробку митців цього профілю, однак у 1990-х ця традиція<br />
зійшла нанівець — лихоманило театри, змушені здебільшого робити<br />
оформлення нових вистав «на підборі», з елементів старих<br />
декорацій, кіно ж взагалі майже заклякло.<br />
Упродовж останнього десятиріччя завдяки індивідуальним<br />
ініціативам молодих режисерів і художників у галереї Києво-<br />
Могилянської академії періодично влаштовуються експозиції<br />
за підсумками театрального сезону; у 2010–2011-х організовано<br />
велику ретроспективну виставку «Сценографія» у Київському<br />
музеї російського <strong>мистецтва</strong> та виставку художників українських<br />
театрів ляльок у його філіалі — Шоколадному будинку.<br />
Проте солідних, багатошарових і глибоко репрезентативних експозицій,<br />
що висвітлювали б об’єктивну картину розвитку цього<br />
специфічного <strong>мистецтва</strong>, спонукали б до дискусії про його стан<br />
і тенденції впродовж багатьох років фактично не було. Програма,<br />
створена фахівцями нашого інситуту, спрямована на те, щоб виправити<br />
таке становище.<br />
Розпочинаючи програму виставкою «Театр без театру», ми прагнули<br />
надати можливість сучасним сценографам виявити ідеаль не<br />
уявлення про свій фах, матеріалізувати в експозиційному просторі<br />
їхню особисту рефлексію на власне мистецтво. Ситуація при цьому<br />
створювалася максимально відкрита — без вікових, ієрархічних<br />
(за досвідом, соціальним статусом) і жанрових обме жень.<br />
Продемонструвати своє бачення театру і власні твори на виставці<br />
змогли як досвідчені, визнані сценографи, зокрема, голов ні<br />
художники провідних столичних театрів Марія Левит ська (Націо<br />
нальна опера України), Андрій Александрович-Дочевсь кий<br />
(Національний театр ім. Івана Франка), Володимир Карашевський<br />
(Київський академічний Молодий театр), так і початківці,<br />
навіть студенти Національної академії образотворчого <strong>мистецтва</strong><br />
і архітектури. Виявити себе всі вони могли як у звичних для таких<br />
експозицій формах, виставивши макети декорацій чи ескізи костюмів,<br />
так і у живописі чи в графіці, як зробив у своїй віртуозній<br />
серії Олексій Левченко.<br />
Крім суто утилітарних, призначених для втілення на сцені ідей,<br />
виставка продемонструвала, що сценограф передусім залишається<br />
художником. І щоб він не робив, вирішальним завжди залишатиметься<br />
його хист. Адже навіть ескізи видатних театральних<br />
5
художників, коли відходять в історію вистави, для яких вони їх робили,<br />
ми сприймаємо не лише як своєрідні коментарі або ключі<br />
до тих зниклих спектаклів, але й як самостійні твори. Згадати<br />
хоча б знаменитий, геніально лаконічний, філософський малюнок<br />
шекспірівського короля Ліра, створений Данилою Лідером.<br />
Цей момент власного, прямого висловлення, як на мене, є надзвичайно<br />
важливим. Адже діяльність будь-якого театрального художника,<br />
за всієї його талановитості, є досить вразливою. Він так чи<br />
інакше у переважній більшості випадків реалізує генеральну ідею<br />
режисера, принаймні мусить рахуватися із його баченням п’єси.<br />
Чи неминучі творчі компроміси? Як їх уникнути? І чи слід уникати?<br />
Сьогодні, припускаю, ці питання і відповіді на них сприймаються<br />
інакше, ніж учора.<br />
Гадаю, саме тому таку щиру повагу колег продовжує викликати<br />
творчість вже згаданого Данила Лідера або уродженого киянина<br />
Давида Боровського, що обидва вони вміли знаходити спільну<br />
мову і співробітничати із часом, із режисером. Вони вміли так зачепити<br />
своїм задумом режисера, актора, а врешті й глядача, щоб<br />
вони не змогли не прийняти концепцію художника.<br />
Хоч би як парадоксально це не пролунало, думаю, що завдяки<br />
гарному сценографу краще грають актори, чи, принаймні, мають<br />
грати. Адже створений художником простір, організоване ним<br />
сценічне середовище значною мірою диктують акторові спосіб існування<br />
на сцені, стиль гри. Якщо ми вирішимо, скажімо, поставити<br />
«Ромео і Джульєтту» у класичних, помпезних декораціях, одягнемо<br />
виконавців в історичні костюми, то й вони мимоволі тяжітимуть<br />
до такого-собі ретро, академічної патетики і статечності. Але досить<br />
спробувати, наприклад, оголити сцену, й актори мимоволі інакше<br />
рухатимуться. Художник ніби викреслює акторові гіпотетичні траєкторії<br />
руху, самим характером простору трансформує його емоції.<br />
Сьогодні все частіше ми помічаємо, що художникові театру,<br />
а врешті й самому театрові, так само, як колись Гордону Крегу<br />
й Антоненові Арто, стає затісно у традиційному приміщенні. І художник<br />
починає шукати нове середовище для реалізації своїх марень,<br />
мрій, фантазій — у тому числі й у нашому виставковому залі.<br />
Тому ідея експонувати роботи сучасних українських сценографів<br />
видається мені надзвичайно перспективною. Напевно, такі виставки<br />
слугуватимуть цеховій консолідації, але не менш важливо,<br />
що, створюючи цей проект на перетині театру і візуального<br />
<strong>мистецтва</strong>, наш <strong>Інститут</strong>, з одного боку, розширює поле своїх<br />
досліджень, з іншого, не замикаючись на винятково академічній,<br />
кабінетній роботі, суто теоретичних заняттях, намагається впливати<br />
на мистецький процес.<br />
Сподіваюсь, цей проект стане своєрідною лабораторією — майстернею<br />
— фабрикою ідей театральних художників. Маємо<br />
конкретне бачення, як його розвивати, які оригінальні ракурси<br />
виявляти у заявленій темі, що в ній акцентувати.<br />
Вірю, що ми розпочали серйозну, багаторічну програму, адже<br />
регулярні виставки українських сценографів у виставковому просторі<br />
нашого <strong>Інститут</strong>у подаватимуть їхню творчість у незвичному,<br />
парадоксальному, полемічному ракурсі, фіксуватимуть доробок<br />
театральних художників для історії, формуватимуть його архів<br />
і сприятимуть проведенню наукових досліджень, а головне — допоможуть<br />
краще відчути простір нового <strong>мистецтва</strong>, його нові виміри.<br />
Віктор СИДОРЕНКО<br />
директор <strong>Інститут</strong>у <strong>проблем</strong> <strong>сучасного</strong> <strong>мистецтва</strong>,<br />
академік НАМ України<br />
6
Авва і смерть<br />
Баядерка<br />
Аїда<br />
Бувальщина<br />
Безталанна<br />
Біла комедія<br />
Буратіно<br />
Важно бути богом<br />
Украдене щастя<br />
Вечір<br />
Весна священна<br />
Весна, літо, осінь, зима і знову весна<br />
Вечори на хуторі поблизу Диканьки<br />
Вікінги<br />
Віват, запорожці<br />
Вічний бунт<br />
Вулицями Дубровніка<br />
Гамлет<br />
Гравці<br />
Дон Кіхот та вітряний млин<br />
Джейн Ейр<br />
Дiм, де розбиваються серця<br />
Духів день<br />
Емілі<br />
Життя гуцулів. Заручення<br />
Загоничі вогню<br />
Звуки гір<br />
Золотий браслет<br />
З Україною в серці<br />
Ігри біля моря<br />
Іпполіт<br />
Історія одного сузір’я<br />
Лісова пісня<br />
Кабала святенників<br />
Кайдаші<br />
Кate<br />
Кола<br />
Кармен<br />
Король Лір<br />
Любов під в’язами<br />
Людина, яка бачила смерть<br />
Марія<br />
Memento<br />
Міщанин-шляхтич<br />
Міра за міру<br />
Містифікація<br />
Млада<br />
На дні<br />
Наш клас<br />
Наталка Полтавка<br />
Нахлібник<br />
Ніч ніжна<br />
Ніч перед Різдвом<br />
Оранжевий Дао<br />
Падіння дому Ашерів<br />
Патетична соната<br />
Петро Калнишевський. Лицар дикого поля<br />
Платонов<br />
Печерні люди<br />
Потяг доль<br />
Приборкання норовливої<br />
Позичте тенора<br />
Помаранчева дівчинка<br />
Посаг кохання<br />
Попелюшка<br />
Після гріхопадіння<br />
Птахолов<br />
Ромео і Джульєтта<br />
Ромео і Джулія<br />
Серце світу<br />
Сім бажань Зербіно<br />
Слова, слова, слова…<br />
Solo-mea<br />
Солом’яний капелюшок<br />
The Elfin Evening<br />
The Lake<br />
Сфера<br />
Тіні<br />
У неділю рано зілля копала<br />
Фальстаф<br />
Феномени<br />
Фредерік, або Бульвар злочинів<br />
Химера<br />
How beautiful is the princess Salome tonight<br />
Хрещеник<br />
Чекаючи на Годо<br />
Чума
Авва і смерть<br />
Ольга Новікова. Сцена з вистави<br />
за п’єсою О. Танюк. Національний<br />
центр театрального <strong>мистецтва</strong><br />
ім. Леся Курбаса<br />
А<br />
Баядерка<br />
Наталія Кучеря. Ескіз до балету<br />
Л. Мінкуса. Національна опера України<br />
ім. Т. Г. Шевченка. 1983 р.<br />
8
Аїда<br />
Артем Сімінченко. Ескіз і макет до опери<br />
Дж. Вердi<br />
9
Б<br />
Бувальщина<br />
Ольга Світлична<br />
Ті, що йдуть на смерть вітають тебе!<br />
10
Безталанна<br />
Федір Александрович. Ескіз сценографії<br />
до п’єси І. Карпенко-Карого.<br />
Київський ТЮГ на Липках. 2010 р.<br />
Біла комедія<br />
Лариса Чернова.<br />
Ескіз до вистави за п’єсою О. Марданя.<br />
Київський Молодий театр<br />
11
Буратино<br />
Олексій Родіонов.<br />
Макет до вистави за казкою О. Толстого.<br />
Пермський ТЮГ. 1984 р.<br />
В<br />
Вечір<br />
Олексій Родіонов.<br />
Макет до вистави за п’єсою О. Дударєва.<br />
Драматичний театр, м. Лисьва, Пермьска обл. 1985 р.<br />
12
Весна священна<br />
Дар’я Гладських.<br />
Ескіз до балету І. Стравінського<br />
13
Важно бути богом<br />
Марія Левитська. Ескізи до кінофільму за повістю бр. Стругацьких.<br />
Кіностудія ім. О. Довженка. 1986 р. Не здійснено<br />
14
Украдене щастя<br />
Марія Левитська. Ескіз до кінофільму за твором І. Франка.<br />
Укртелефільм. 1996 р. Не здійснено<br />
15
Весна, літо, осінь, зима і знову весна<br />
Валентина Кузьмічова. Ескізи до вистави О. Денисенка. 2004 р. Вистава не здійснена<br />
Вечори на хуторі поблизу Диканьки<br />
Михайло Левченко, Олексій Левченко<br />
16
Вікінги<br />
Вероніка Шова. Ескізи на вільну тему. 2011 р.<br />
Далеко по реке уходила ладья,<br />
За тобою ветер мою песню нес.<br />
Я ждала-ждала, проглядела очи я,<br />
но покрылся льдом да широкий плес.<br />
Но пришла зима, холодны небеса.<br />
Под покровом вьюг пролетает век.<br />
На плече моем побелела коса,<br />
И любовь моя не растопит снег.<br />
Догорает лучина, сгорит до тла.<br />
Лишь метель прядет мое веретено.<br />
И сама уже словно снег бела,<br />
Но я буду ждать тебя все равно.<br />
17
Віват, запорожці<br />
Роман Адамович<br />
18
Вічний бунт<br />
Володимир Карашевський. Ескіз до вистави М. Куліша.<br />
Київський Молодіжний театр. Вистава не здійснена<br />
19
Вулицями Дубровніка<br />
Катерина Котенко. Розробки до власного сценарію<br />
Іноді вулиці можуть провести нас крізь часи аж до самого серця<br />
міста, захованого в глибині його історії. Почути музику життя, що<br />
струмує судинами-вулицями, де у кожному камені прихована<br />
легенда.<br />
Г<br />
Гамлет<br />
Святослав Коштелянчук. Макет до трагедії В. Шекспіра<br />
20
Гравці<br />
Сергій Фокін. Ескіз до п’єси М. Гоголя<br />
21
Дон Кіхот та вітряний млин<br />
Богдана Галицька. Макет до вуличної вистави. 2010 р.
Джейн Ейр<br />
Олена Панова.<br />
Ескізи до екранізації роману<br />
Ш. Бронте. 2011 р.<br />
Д<br />
Дiм, де розбиваються серця<br />
Світлана Орда-Кайнаран. Макет до вистави за п’єсою Б. Шоу. 2010 р.<br />
Фантазія в російському стилі на англійські теми 1913–1919 «Дім,<br />
де розбиваються серця» — це не лише назва п’єси. Це богемна,<br />
святкова Європа перед війною. Коли я почав писати цю п’єсу,<br />
не пролунало ще жодного пострілу, і лише професійні дипломати,<br />
та не вельми численні аматори, схибнуті на зовнішній політиці,<br />
знали, що гармати вже заряджені.<br />
Бернард Шоу<br />
23
Духів день<br />
Лариса Чернова.<br />
Сцени з вистави за творами Т. Осьмачки. Молодий театр. 2004 р.<br />
Е<br />
Емілі<br />
Лариса Чернова.<br />
Сцени з вистави за п’єсою В. Люса. Молодий театр. 2008 р.<br />
24
Життя гуцулів.<br />
Заручення<br />
Єлизавета Попова.<br />
Розробки до власного сценарію. 2010 р.<br />
Ж<br />
Той, хто хоча б раз був<br />
у Карпатах, ніколи не залишиться<br />
байдужим до цього<br />
краю. Гуцул невідродний, вірний<br />
син своїх гір. Серцем і духом<br />
пов’язаний тісно з гірською<br />
природою; Карпати й гуцул<br />
у них — це щось одне, нерозлучне.<br />
Всім серцем любить<br />
гори, а до їх краси долучає<br />
себе, свою барвисту ношу, свої<br />
звичаї, обряди й ві рування.<br />
Гори для нього не лише джерело<br />
краси, але й жит тєвої мудрості,<br />
природа гірська — для<br />
нього книга, з якої черпає усе,<br />
що йому потрібне в житті. Знав:<br />
життя — це безперервна праця<br />
і вічна боротьба; багатий — хто<br />
працює, сильний — хто бореться<br />
і перемагає; гуцул шляхетний<br />
і мужній, в його серці доброта<br />
і любов до рідних та всього, що<br />
своє. Вони перлами блистять<br />
і чічками цвітуть. В очах гуцула<br />
велич і краса гір, у його думках<br />
орлині лети…<br />
25
З<br />
Загоничі вогню<br />
Федір Александрович. Ескіз до вистави<br />
за п’єсою С. Шальтяніса. Гомельський<br />
драматичний театр. 2006 р.<br />
Кордоцентризм — український світогляд. Яким саме є кордоцентризм у ХХІ сторіччі, перенасиченому<br />
інформацією та комп’ютерними технологіями? Що зараз у серці тримають люди?<br />
Чи є місце у серці театру для сценографії? Металеве серце <strong>сучасного</strong> світу не пускає в себе людей.<br />
Залишаються лише технологічні системи.<br />
26
Звуки гір<br />
Наталія Кульбашна. З серії «Збирач звуків». 2012 р.<br />
27
Золотий браслет<br />
Васса-Кароліна Багаліка. Ескіз за твором Г. А. Беккера<br />
Характери образів іспанської літератури надзвичайно яскраві<br />
та багаті на контрасти. Несамовита побожність тісно переплітається<br />
з пристрасною одержимістю героїв. Так Марія, захоплена<br />
земним блиском божественних атрибутів, нехтує істиною цінністю<br />
почуттів. В золотому вогні згорають її любов і віра.<br />
З Україною в серці<br />
Олексій Гавриш. Ескіз до програми Українського академічного<br />
фолькльорно-етнографічного ансамблю «Калина»<br />
28
Ігри біля моря<br />
Ігор Несміянов. Полотно, олія. 1990 р.<br />
І<br />
Театр існує і поза<br />
рамками театральної<br />
установи, це<br />
світогляд. Він дарує<br />
задоволення від<br />
ігор, не обмежене<br />
часом дитинства.<br />
І місяць над морем<br />
сяє так фантастично,<br />
як на сцені.<br />
29
Іпполіт<br />
Олександр Тетерін<br />
30
Одне питання спрямоване з людини на її оточення, а інше до самої<br />
себе. Таким чином: порушується <strong>проблем</strong>а мікро- і макрокосмоса,<br />
бойовим рубежем стає тіло людини. А життя людини є<br />
періодом боротьби внутрішнього і зовнішнього. Це неначе клітка,<br />
опущена у воду; доки навколо вода, і у ній є вода, але коли вода<br />
зникає, вона теж стає порожньою. Обидва ці світи є одним потоком,<br />
який пронизує клітку життям.<br />
Історія одного сузір’я<br />
Олександр Голинський. Концептуальний проект<br />
31
Лісова пісня<br />
Ольга Новікова. Ескізи костюмів Водяника та Лісовика<br />
до драми Лесі Українки. Національний центр театрального<br />
<strong>мистецтва</strong> ім. Леся Курбаса. 1999 р. Вистава не здійснена<br />
К<br />
Кабала святенників<br />
Ольга Новікова. Ескізи костюмів Шарля-Варле де Лагранжа<br />
та Жана-Батіста Поклена де Мольєра до п’єси М. Булгакова.<br />
1992 р. Вистава не здійснена<br />
32
Кайдаші<br />
Ларися Чернова. Сцени з вистави за повістю І. Нечуя-Левицького.<br />
Київський Молодий театр. 2000 р.<br />
33
Кate<br />
Ольга Пилипенко<br />
34
Костюми продемонстровані в арт-перформансі «Сад живих<br />
скульптур» з авторського циклу «Містерії рухомих об’єктів»,<br />
1998 р. Сніжана Єгорова, фото Олександра Липського.<br />
Кола<br />
Оксана Чепелик. Костюми до п’єси Лідії Чупіс. 1995 р.<br />
35
Кармен<br />
Володимир Карашевський. Макет до опери Ж. Бізе. Вистава не здійснена<br />
«… мені дуже подобається східна мудрість, де мовиться, що зрозуміти<br />
море можна, зрозумівши одну лише краплину. Таємниця є<br />
завжди, і вона нікуди не зникне…»<br />
З інтерв’ю для журналу «Просценіум» — № 1 (17) 2007<br />
36
Король Лір<br />
Андрій Александрович-Дочевський.<br />
Макет до трагедії В. Шекспіра. Національний театр ім. І. Франка. 1997 р.<br />
37
Л<br />
Любов під в’язами<br />
Федір Александрович.<br />
Сцени з вистави за драмою Ю. О’Ніла.<br />
Черкаський музично-драматичний<br />
театр ім. Т. Шевченка. 2006 р.<br />
38
Людина, яка бачила смерть<br />
Олексій Гавриш. Ескіз до вистави за п’єсою В. Ефтіміу. Учбовий театр Київського<br />
національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого<br />
39
Марія<br />
Олексій Гавриш. Ескіз до телефільму<br />
М<br />
Memento<br />
Олексій Родіонов. Макет до вистави<br />
Чернігівського українського музичнодраматичного<br />
театру ім. Т. Шевченка. 1988 р.<br />
40
Міщанин-шляхтич<br />
Марія Левитська. Ескізи костюмів до комедії<br />
Ж.-Б. Мольєра. 1996 р. Виставу не здійснено<br />
41
Міра за міру<br />
Антон Несміянов. Макет до вистави за п’єсою В. Шекспіра. 2011 р.<br />
Вистава не здійснена<br />
Новий володар міста, демонструючи верховенство права і моралі,<br />
починає з закриття борделів. На сцені побудова «владної вертикалі»<br />
мала проходити серед реквізованих ліжок — свідків гріхів<br />
і пристрастей. Під вишуканими тканинами — груба жорсткість<br />
залізної конструкції життя. Тут людей «роблять», народжують,<br />
тут творять кар’єри, тут і помирають. На цьому тлі розкриваються<br />
і пороки самих «моралістів».<br />
Сценографія, на мій погляд, це той просторовий контекст, який<br />
саме і формує всі належні умови для найголовнішого — довіри<br />
у глядача до обраної міри умовності, до пластичної мови,<br />
до стилю гри. Дієве середовище сценографії є основою творення<br />
симфонії ТЕАТРУ.<br />
42
Містифікація<br />
Михайло Левченко. Авторський проект<br />
43
Млада<br />
Михайло Черніков. Ескізи до опери М. Римського-Корсакова. 2010 р.<br />
Виставу не здійснено<br />
Дія розгортається в Прибалтиці, в поганські часи, коли життя<br />
людей дуже тісно перепліталося з містичним світом духів і богів.<br />
Підступно вбита принцеса Млада приходить до свого коханого<br />
уві сні і, врешті, забирає його з собою. В сценографії я вирішив<br />
теж сплести два світи, світ людей і світ духів. Духів я показав<br />
через тростяних ідолів (у Прибалтиці цей матеріал широко застосовувався<br />
в побутовому та духовно-символічному житті), які<br />
в кожній мізансцені по-різному впліталися у події.<br />
44
Н<br />
На дні<br />
Ігор Білецький. Ескізи до вистави за п’єсою М. Горького. 1979–1980 рр. Виставу не здійснено<br />
Нереалізована сценографія — це як ненароджена людина. На відміну від станкового живопису,<br />
створення ескізу-ідеї або макету тільки розпочинає процес творення, в якому задіяно велику<br />
кількість творців. Але художник-сценограф має бути задоволеним і таким результатом, адже він<br />
перший, хто в тиші майстерні сам-на-сам програє всю виставу від початку і до кінця.<br />
45
Наш клас<br />
Iгор Несмiянов. Макет до п’єси Т. Слободжянека. 2011 р.<br />
Виставу не здійснено<br />
46
Наталка Полтавка<br />
Андрій Александрович-Дочевський.<br />
Макет до вистави за п’єсою І. Котляревського. 2005 р.<br />
Нахлібник<br />
Олексій Вакарчук. Макет до вистави за п’єсою І. Тургенєва.<br />
2011 р. Виставу не здійснено<br />
48
«Ніч ніжна» — культовий роман класика американської<br />
літератури Ф. С. Фіцджеральда, імпресіоністичний<br />
твір, просякнутий відчуттям таємничого<br />
підтексту реальних подій життя. Ця річ не піддається<br />
поверховому, спрощеному аналізу, важко<br />
надається до театральної постановки. Однак,<br />
як спектакль-мрія, «Ніч ніжна» неймовірно багата<br />
на тонкі нюанси почуттів і подій…<br />
Ніч ніжна<br />
Ганна Духовична. Ескізи до вистави за романом<br />
Ф. С. Фіцджеральда. 2002 р. Виставу не здійснено<br />
49
Ніч перед Різдвом<br />
Ігор Білецький (макет), Оксана Косміна (ескізи). Оперета за повістю М. Гоголя. Київський національний академічний театр оперети. 2000 р. Виставу не здійснено<br />
Український народний костюм, який у другій половині ХХ ст. вийшов зі щоденного вжитку, продовжує<br />
своє життя на сцені театру, в концертних програмах співочих і танцювальних колективів, у кіно<br />
та музеях. Метою моєї дослідницької та прикладної праці є популяризація українського народного<br />
вбрання різних регіонів України в сценічному мистецтві на противагу «шароварному» стилеві.<br />
50
О<br />
Поднимается линия облаков,<br />
Подними глаза желтого цвета:<br />
Глаза этих полных лун<br />
Висящих над горой,<br />
Под которой мы идем своим путем.<br />
Оранжевий Дао<br />
Ірина Шумейко. Ескізи до пісні гурту «Animal Jazz». 2010 р.<br />
Оранжевый мир под ногами,<br />
Легкие, как пух облака.<br />
Сотканы с лиц, тех, что не с нами;<br />
Таких же как ты и я.<br />
Оранжевый мир растает,<br />
Что останется нам с тобой?<br />
С тобой…<br />
52
П<br />
Падіння дому Ашерів<br />
Іванна Михайлян. Ескізи до кінофільму за оповіданням Е. А. По<br />
53
Патетична соната<br />
Володимир Бевза.<br />
Ескізи до вистави за драмою<br />
М. Куліша. 2012 р.<br />
Виставу не здійснено<br />
Я прагнув відтворити<br />
прадавній обряд жертвопринесення<br />
Малого<br />
світу людини Великому<br />
світові концепцій. Трагічна<br />
смерть головних героїв<br />
п’єси є крахом патетичної<br />
ідеї: активні самосвідомі<br />
люди жертвують коханням,<br />
життям і просто<br />
загальнолюдськими цінностями<br />
в ім’я утопічного<br />
вселенського щастя.<br />
54
Петро Калнишевський. Лицар дикого поля<br />
Ніна Гаврилко. Ескізи до кінофільму.<br />
Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка. 2010 р.<br />
Платонов<br />
Олексій Гавриш. Ескіз до вистави за п’єсою А. Чехова.<br />
Гомельський обласний драматичний театр<br />
Печерні люди<br />
Олексій Гавриш. Ескіз до вистави за п’єсою В. Сарояна.<br />
Театр-студія при БК ім. Фрунзе в Києві<br />
55
Потяг доль<br />
Ольга Пилипенко<br />
Приборкання норовливої<br />
Ірина Войленко. Ескіз до вистави за комедією В. Шекспіра<br />
Шекспір вічний, і в кожної<br />
людини своє сприйняття його<br />
творів. Поставивши перед<br />
собою завдання зобразити<br />
кохання, пристрасті, злість<br />
у цій комедії, я намагалася<br />
відчути дух тієї епохи саме<br />
через колір, розташовувати<br />
фігури, неначе вони виткані<br />
на пласкому полотні. Саме<br />
полотно — алегорія життя, де<br />
різнобарв’я ниток — це наші<br />
почуття.<br />
56
Позичте тенора<br />
Валентина Плавун. Ескізи костюмів до п’єси К. Людвіга.<br />
Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки. 2008 р.<br />
Виставу не здійснено<br />
Як художник по костюмах я створюю форму сценічного існування<br />
актора, визначаю пластику персонажа, його характер і образ.<br />
У своїх ескізах даю підказки для режисера й артистів, намагаюся,<br />
щоб костюми тісно взаємодіяли з декорацією, текстом, музикою,<br />
пластикою і, звісно, вели діалог один з одним. Працюючи над<br />
п’єсою, вигадую варіації на задану тему, але не дивлячись на запропоновані<br />
обставини, намагаюсь фантазувати, мріяти і завжди<br />
залишатись собою. Не втомлююся захоплюватись, творити, закохуватись<br />
і безмежно любити театр.<br />
57
Помаранчева дівчинка<br />
Богдана Галицька.<br />
Ескізи до фільму за романом Ю. Ґордера. 2010 р.<br />
Уся моя творчість говорить про мрію, а ідеї робіт чисті<br />
та прозорі. Творчість моя звертається до людини рятівною<br />
красою. Красою, яка покликана врятувати світ.<br />
Може, це й занадто романтичне сприйняття дійсності,<br />
але через любов у моїй творчості я намагаюся повідати<br />
людям істину життя.<br />
58
Посаг кохання<br />
Оксана Чепелик. Костюм до вистави за твором Г. Г. Маркеса.<br />
Національний театр ім. І. Франка. 2004 р.<br />
Попелюшка<br />
Ніна Гаврилко. Ескізи костюмів до мюзиклу.<br />
Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка. 2011 р.<br />
59
Після гріхопадіння<br />
Катерина Корнійчук. Макет до вистави за п’єсою А. Міллера.<br />
Національний театр російської драми ім. Л. Українки. 2010 р. Виставу не здійснено<br />
Дзеркало сцени — це портал між дійсністю й ілюзією. Цю ілюзію<br />
створює сценічне світло — один з головних інструментів художника<br />
театру. Світло визначає середовище, настрій, дає сильний<br />
емоційний поштовх. Світло перетворює простір. Світлове рішення<br />
виникає паралельно до пластичної ідеї. А тому той, хто відчуває<br />
театральне світло, — той керує дією.<br />
60
Птахолов<br />
Володимир Карашевський. Сценографія вистави «Ніч в саду забутих фруктів» за Т. Гуеррою.<br />
Національний Центр театрального Мистецтва ім. Леся Курбаса. 2011 р.<br />
61
Р<br />
Ромео і Джульєтта<br />
Олександр Бурлін. Ескіз до вистави за трагедією В. Шекспіра.<br />
Виставу не здійснено<br />
Сюжет «Ромео і Джульетти» типовий для будь-якого суспільства.<br />
Нема необхідності обмежувати місце дії географічними коордінатами.<br />
Для балету простір мусить бути як законсервоване табу,<br />
де, народившись вільною, людина має вибір — прийняти на віру,<br />
як незаперечні, умови існування або померти. Світло і колір<br />
існують у просторі адекватно музичній драматургії. Національний<br />
палац мистецтв «Україна» в Києві пропонувався як можливе<br />
місце реалізації проекту.<br />
Ромео і Джульєтта<br />
Інна Биченкова. Ескіз до вистави за трагедією В. Шекспіра<br />
Ромео і Джульєтта<br />
Олеся Головач. Макет до вистави за трагедією У. Шекспіра. 2010 р. Виставу не здійснено<br />
62
Ромео і Джульєтта<br />
Софія Триколенко. Ескізи до вистави за трагедією В. Шекспіра. 2010 р.<br />
Ромео і Джулія<br />
Андрій Александрович-Дочевський.<br />
Ескіз до вистави за трагедією<br />
В. Шекспіра<br />
63
Серце світу<br />
Данило Таранін. Ескізи до кінокартини та фото зі знімального майданчика.<br />
Кіностудія ім. О. Довженка, «Галичина-фільм». 2006 р.<br />
С<br />
Сім бажань Зербіно<br />
Лариса Чернова.<br />
Сцени з вистави за п’єсою В. Глейзера.<br />
Київський Молодий театр. 2004 р.<br />
64
Слова, слова, слова…<br />
Ігор Несміянов. Трафарет. 2011 р.<br />
65
Solo-mea<br />
Андрій Александрович-Дочевський. Макет до вистави за п’єсою О. Білозуба.<br />
Національний театр ім. І. Франка. 2005 р.<br />
66
Солом’яний капелюшок<br />
Сергій Шевченко.<br />
Вистава за п’єсою Е. Лабіша.<br />
Київський Національний<br />
університет театру, кіно і телебачення<br />
ім. І. К. Карпенка-Карого. 1983 р.<br />
Виставу не здійснено<br />
The Elfin Evening<br />
Ольга Пилипенко<br />
The Lake<br />
Ольга Пилипенко<br />
Т<br />
67
Сфера<br />
Віктор Жилко. «Сфера-1» і «Сфера-2». Полотно, олія. 2009 р.<br />
Утворення Європейського Союзу змінило і розширило творчі<br />
можливості режисерів і художників Європи. Будемо жити і працювати<br />
у новому європейському світі, в який іде й Україна.<br />
68
Тіні<br />
Лариса Жилко. «Тіні-1», «Тіні-2», «Тіні-3». Полотно, олія. 2009 р.<br />
69
У<br />
У неділю рано зілля копала<br />
Олексій Левченко<br />
Фальстаф<br />
Станіслав Петровський. Ескізи декорацій до опери<br />
Дж. Верді. 2009 р. Виставу не здійснено<br />
70
Ф<br />
Феномени<br />
Марія Кузнєцова<br />
71
Фредерік, або Бульвар злочинів<br />
Олексій Вакарчук. Сцена з вистави за п’єсою Е. Е. Шмітта.<br />
Національний театр ім. І. Франка. 2011 р.<br />
Рішення вистави завжди приходить через гострий<br />
емоційний поштовх. Важливо знайти пластичну<br />
асоціацію драматургії у точному балансі просторового<br />
середовища і предметного світу. Образ<br />
вистави — поєднання вигаданого і реального.<br />
Кожна сценічна дія відбувається сьогодні й зараз.<br />
Тому головне завдання художника-сценографа —<br />
прагнути до створення декорації на всі часи, або<br />
поза часом.<br />
Х<br />
Химера<br />
Катерина Корнійчук. Сценографія та костюми до вистави<br />
Н. Нежданої. Київський ТЮГ на Липках. 2006 р.<br />
72
How beautiful is the princess Salome tonight<br />
Сергій Швидкий. Розробки характерів до вистави за п’єсою О. Вайлда.<br />
Канада — НЦТМ ім. Леся Курбаса. 2004 р.<br />
73
Хрещеник<br />
Іванна Михайлян.<br />
Ескізи до кінофільму за твором Р. Желязни<br />
Ч<br />
Чекаючи на Годо<br />
Ольга Новікова. Ескіз декорації до вистави за п’єсою<br />
С. Беккета. Київський Експериментальний театр. 1996 р.<br />
Коли ідеї народжуються, їх варто записувати,<br />
замальовувати. Так завжди радив<br />
мій вчитель Данило Лідер. Ідеї мають жити<br />
і чекати на свій час. Театр приходить, захоплює,<br />
йде далі, але ідеї залишаються. Втілені<br />
у малюнках, ідеї терпляче чекають на свою<br />
реалізацію…<br />
74
Чума<br />
Олексій Левченко, Михайло Левченко. Макети до кінофільму. 2008 р. Не здійснено<br />
75
Роман Адамович<br />
1945 р. н., Київ.<br />
Освіта — Всесоюзний Державний інститут кінематографії<br />
(1971); навчався в майстерні живопису академіка Ю. Піменова,<br />
в майстерні художньої анімації професора І. Іванова-Вано;<br />
у 1972 р. закінчив Вищі режисерські курси анімаційного кіно<br />
при ВДІКу, майстерня І. Іванова-Вано.<br />
Працює в галузі живопису, станкової графіки, книжкової ілюстрації,<br />
як художник ігрового кіно, режисер і художник анімаційного<br />
кіно. Викладач кафедри кінорежисури і кінодраматургії<br />
на кінофакультеті Київського національного університету<br />
театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого; викладач<br />
кафедри живопису і композиції НАОМА (керівник майстерні<br />
художників кіно і телебачення живописно-театрального<br />
факультету). З 1968 р. учасник республіканських, всесоюзних<br />
і міжнародних виставок, зокрема, у Парижі, Варшаві,<br />
Брюсселі, Торонто, Токіо.<br />
Андрій Александрович-<br />
Дочевський<br />
Заслужений діяч мистецтв України,<br />
лауреат Премії ім. Лесі Українки,<br />
премії «Київська пектораль» у номінації<br />
«За кращу сценографію» сезонів 1993,<br />
1994, 1996, 2004, 2005 рр., володар<br />
Медалі Мічеслава Дембовського<br />
(Польща).<br />
1958 р. н., Київ.<br />
Освіта — НАОМА (вчителі з фаху: Д. Лідер, С. Подерв’янський,<br />
І. Биченкова, А. Бобровніков, 1983).<br />
З 1983 р. працює в галузі станкового живопису, сценографії,<br />
театрального плакату.<br />
З 1991 р. — головний художник Національного театру імені<br />
І. Франка.<br />
З 2004 р. — завідувач кафедри сценографії Національної<br />
академії образотворчого <strong>мистецтва</strong> і архітектури.<br />
Учасник всеукраїнських та міжнародних виставок, зокрема,<br />
у Москві, Кракові, Празі.<br />
Оформив понад 60 вистав у театрах України та Польщі, зокрема,<br />
у Національному театрі імені І. Франка — «Приборкання<br />
норовливої» В. Шекспіра (1996), «Король Лір» В. Шекспіра<br />
(1997), «Брати Карамазови» за Ф. Достоєвським (2004),<br />
«Solo-mea» О. Білозуба (2005), «Наталка Полтавка» І. Котля -<br />
ревського (2005) та ін.<br />
Федір Александрович<br />
1982 р. н., Київ.<br />
Освіта — НАОМА (2007), з 2010 р. — асистентура-стажування<br />
(викладачі В. Будников, С. Зорук, А. Твердий, А. Кириченко).<br />
Здійснив понад 20 постановок. Серед них: «На полі крові»<br />
Лесі України та «Сон смішної людини» за Ф. Достоєвським<br />
(Національний театр ім. І. Франка, 2009 та 2012); «Загоничі<br />
вогню» («Казка про Моніку») С. Шальтяніса (Гомельський<br />
драматичний театр, 2006); «Медовий місяць у Венеції»<br />
С. Моема (Севастопольський театр ім. Луначарського,<br />
2006); «Гравці» М. Гоголя (Київський театр на Подолі, 2007);<br />
«Прощавай, Арлекіне» за Е.-Л. Войнич (Чернігівській молодіжний<br />
театр, 2003) та ін.<br />
Васса-Кароліна Багаліка<br />
1991 р. н., Київ.<br />
Освіта — ДХСШ ім. Т. Шевченка, з 2009 р.,<br />
навчається в НАОМА.<br />
Володимир Бевза<br />
1993 р. н., Київ.<br />
Навчається в НАОМА. Серед поки що нездійснених проектів:<br />
«Івасик-Телесик» за мотивами народних казок, «Ревізор»<br />
М. Гоголя, «Патетична соната» М. Куліша.<br />
Ігор Білецький<br />
1950 р. н., м. Стара Ушиця на Поділлі.<br />
Освіта — НАОМА (викладачі І. Биченкова, Д. Лідер, С. Подерев’янський,<br />
1982); стажування в Національному академічному<br />
театрі ім. І. Франка, 1989–1991. У творчому доробку<br />
близько сотні вистав, серед яких: «Мертві душі» та «Ревізор»<br />
М. Гоголя в Учбовому театрі Національного університету<br />
театру, кіно та телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого; «Сава<br />
Чалий» І. Карпенка-Карого та «Лісова пісня» Лесі Українки<br />
у Національному театрі ім. І. Франка; «Собор Паризької<br />
Богоматері» в Київському театрі оперети та в Крим ському<br />
українському музичному театрі (Сімферополь); «Одруження»<br />
М. Гоголя в Рівненському музично-драматич ному театрі.<br />
Ірина Войленко<br />
1990 р. н.<br />
Навчається в НАОМА (майстерня Р. Адамовича).<br />
76
Інна Биченкова<br />
Заслужений художник України<br />
1941 р. н.<br />
Освіта — НАОМА (педагоги — С. Подерв’янський, М. Духновський,<br />
1967).<br />
Здійснила понад шістдесят вистав, серед яких: «Кремлівські<br />
куранти» М. Погодіна у Національному театрі російської<br />
драми ім. Лесі Українки, «Євгеній Онєгін» П. Чайковського<br />
в оперній студії Київської консерваторії, «Езоп» Г. Фігейредо<br />
в Миколаївському театрі драми та музичної комедії, «Їх четверо»<br />
Г. Запольської у Волинському театрі ім. Т. Шевченка,<br />
«Наталка Полтавка» М. Лисенка в Дніпропетровському оперному<br />
театрі, «Спокуса Хоми Брута» М. Гоголя у Львівському<br />
театрі ім. М. Заньковецької, «Річард III», «Ромео і Джульєтта»<br />
В. Шекспіра, «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта, «Вест сайдська<br />
історія» Ф. Лоу, «Сподіватись» Ю. Щербака, «На дні»<br />
М. Горького в Учбовому театрі-студії Національного університету<br />
театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого.<br />
Як художник по костюмах працювала у кінострічках «Королі<br />
і капуста» (реж. М. Рашеєв), «Два гусари» і «Володя великий<br />
та Володя маленький» (реж. В. Криштофович), «Бережи<br />
мене, мій талісмане» (реж. Р. Балаян). Як художник-постановник<br />
працювала над фільмами «Капітан Фракасс» (реж.<br />
В. Савельєв); «Автопортрет невідомого» (реж. В. Криш тофович),<br />
«Чорна рада» (реж. М. Засеєв), «Молитва за гетьмана<br />
Мазепу» (реж. Ю. Іллєнко).<br />
Олександр Бурлін<br />
1948 р. н., Ужгород.<br />
Живописець, сценограф.<br />
Освіта — НАОМА (майстерня Д. Лідера, 1976); стажування<br />
в Національному театрі ім. І. Франка, 1978–1980.<br />
Працював художником Національної опери України<br />
(1976–1982), головним художником Київського театру оперети<br />
(1982–1985), Державного театру опери та балету для дітей<br />
та юнацтва (1985–1989).<br />
Основні сценографічні роботи: «Фауст» Ш. Гуно (1976),<br />
«Русалчині луки» М. Леонтовича (1977), «Суд іде»<br />
В. Бистрякова (1980), «Прометей» Є. Станковича (1986),<br />
«Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова (1987),<br />
«Мауглі» О. Градського (1989), «Распутін» Є. Станковича<br />
(1990), «Фантастична симфонія» Г. Берліоза (1994), художнє<br />
оформлення до телефільму «Лючія ді Ламмермур» (1980).<br />
З 1989 р. викладає на кафедрі живопису, з 1993 р. — керівник<br />
навчально-творчої майстерні театрально-декораційного<br />
живопису.<br />
Олексій Вакарчук<br />
1960 р. н.<br />
Освіта — НАОМА (майстерня Д. Лідера, 1978–1984); стажування<br />
у Національному театрі ім. І. Франка, 1986–1988.<br />
З 1989 р. — художник-постановник Національного театру<br />
російської драми ім. Лесі Українки, де здійснив вистави<br />
«Маскарадні забави» А. Богдановича, «Весь Шекспір —<br />
за один вечір…» і «Цинічна комедія» («Міра за міру»)<br />
В. Шекспіра. Серед інших вистав: «Війна і мир» С. Прокоф’єва<br />
(Театр опери та балету, Брно, Чехія), «Поліанна»<br />
Е. Портер (Київський ТЮГ на Липках); «Назар Стодоля»<br />
Т. Шевченка і «Фредерік, або Бульвар злочинів» Е.-Е. Шмітта<br />
у Національному театрі української драми ім. І. Франка.<br />
Ніна Гаврилко<br />
Освіта — НАОМА (викладачі — Д. Лідер, С. Подерв’янський).<br />
Живе та працює у Києві, у 2004–2011 рр. викладала у мистецьких<br />
вишах Києва.<br />
Учасниця всеукраїнських та всесоюзних виставок.<br />
Персональна — 1996, Київ.<br />
Вистави: «Украдене щастя» І. Франка, «Шалений день,<br />
або Одруження Фігаро» П. Бомарше, «Схожий на лева»<br />
Р. Ібрагімбекова, «Потрібен брехун» Д. Псафаса, «Людина<br />
та джентльмен» Е. де Філіппо, «Труффальдіно» К. Гольдоні;<br />
кінофільм «Микола Куліш». Працює також у галузі<br />
декоративно-прикладного <strong>мистецтва</strong> (холодний батик),<br />
мистецтвознавства (автор наукових статей).<br />
Богдана Галицька<br />
1991 р. н.<br />
Освіта — ДХСШ ім. Т. Шевченка, з 2009 р. — студентка НАОМА<br />
(майстерня Р. Адамовича).<br />
Живе та працює у Києві.<br />
Основні роботи: костюми до кінострічки «Синевір» (реж.<br />
О. Альошечкін, 2011).<br />
Дар’я Гладських<br />
1991 р. н., Харків.<br />
Освіта — Харківський ліцей мистецтв № 133 (2003),<br />
у 2003–2008 рр. навчалась на образотворчому факультеті<br />
Київської дитячої Академії мистецтв, з 2008 р. — студентка<br />
НАОМА.<br />
77
Олексій Гавриш<br />
1950 р. н., с. Олександрівка Чернігівської обл.<br />
Освіта — НАОМА (1981).<br />
З 1984 року — художник-постановник Учбового театру Національного<br />
університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого.<br />
Здійснив понад 100 вистав, серед яких: «Чайка» та «Платонов»<br />
А. Чехова, «Панночка» Н. Садур, «Людина, яка бачила<br />
смерть» В. Ефтіміу, «Завтра була війна» за Б. Васильєвим,<br />
«Жайворонок» Ж. Ануя, «Голомоза співачка» Е. Йонеско<br />
(Гомельський обл. драм. театр), «Серенада сонячної долини»<br />
Г. Міллера (Київський театр естради), «Портрет Доріана<br />
Грея» О. Вайлда (СК України, СТД України), «Нельська вежа»<br />
О. Дюма (Київський ТЮГ на Липках), «Театральний роман»<br />
М. Ворфоломєєва (Національний театр ім. І. Франка),<br />
«Газетна помилка» С. Черкасенка (Київський Малий<br />
український театр), «Вестсайдська історія» Л. Бернстайна<br />
(Міжнародний проект), «Голубка» Ж. Ануя та «Конотопська<br />
відьма» Г. Квітки-Основ’яненка (Київський Молодий театр),<br />
«Засіб Макропулоса» К. Чапека (Красноярський драматичний<br />
театр).<br />
Олеся Головач<br />
1989 р. н., Київ.<br />
Освіта — НАОМА (2011).<br />
Лауреат першої премії на Київському фестивалі піщаної<br />
скульптури (2004), переможець в номінації «Краща сценографія»<br />
на фестивалі НІМФА, м. Київ (2011). Брала участь у виставках:<br />
творчого пленеру Центру археологічних досліджень<br />
благодійного фонду «Деметра» (2008), студентів-сценографів<br />
у Кракові (2010), українських сценографів у Київському музеї<br />
російського <strong>мистецтва</strong> (2010).<br />
Художник-постановник вистави «Століття Якова» В. Лиса<br />
(<strong>Інститут</strong> екранних мистецтв Київського національного університету<br />
театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого).<br />
Олександр Голинський<br />
1987 р. н.<br />
Освіта — Кримське художнє училище ім. М. Самокиша (факультет<br />
дизайну інтер’єру, 2007), з 2007 р. — студент НАОМА<br />
(майстерня О. Бурліна).<br />
Виставки: «Мальовнича Україна» (Київ, 2007, 2009, 2011),<br />
«Ассорті» (Симферополь, 2008), студентів-сценографів<br />
у Кракові (2010) та ін.<br />
Анна Духовична<br />
1978 р. н.<br />
Освіта — НАОМА (2002). Живе та працює у Києві.<br />
Автор сценографії до вистави «Холідей!» Л. Тумазова<br />
(Київський Експериментальний театр, 2004).<br />
Віктор Жилко<br />
1941 р. н., Жмеринка, Вінницької обл.<br />
Освіта — театрально-постановочний факультет Ленінградського<br />
інституту театру, музики і кино (керівник — М. Акімов,<br />
1965). Працював у театрах Росії, України, головним художником<br />
Учбового театру Київського національного університету<br />
театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого. Живе<br />
та працює у Києві.<br />
Художник-постановник кінострічок «Як гартувалась сталь»,<br />
«Ярослав Мудрий», «Дізнання пілота Піркса», «Осяяння» та ін.<br />
Лариса Жилко<br />
1954 р. н., Київ.<br />
Освіта — Ленінградський інститут театру, музики і кіно (1976).<br />
З 1991 р. працювала у Європі, з 1992 р. відкрила галерею<br />
в Данії, у м. Оденсе.<br />
В 1992–1996 рр. — художник-постановник Муніципального<br />
театру у м. Оденсе (Данія).<br />
В 1996–2006 рр. — викладач живопису і малюнку студії живопису<br />
«ФОФ» у м. Однесе (Данія).<br />
На цей час — головний художник Київського ТЮГу на Липках.<br />
Серед вистав: «Мій любимий малюк», «Коник-горбоконик»,<br />
«Планета сподівань» (Київський ТЮГ).<br />
Катерина Котенко<br />
1990 р. н.<br />
Освіта — ДХСШ (2009), з 2009 — студентка НАОМА.<br />
Марія Кузнєцова<br />
1987 р. н. Київ. Освіта — ДХСШ ім. Т. Шевченка (2005),<br />
з 2008 р. студентка факультету сценографії НАОМА.<br />
78
Володимир<br />
Карашевський<br />
1955 р. н., Київ.<br />
Освіта — НАОМА (майстерня Д. Лідера, 1981).<br />
Художній керівник театрально-експериментальної лабораторії<br />
Національного центру театрального <strong>мистецтва</strong> ім. Леся<br />
Кур баса, головний художник Київського академічного Молодого<br />
театру.<br />
Основні вистави: «Казка про Моніку» С. Шальтяніса (Національ<br />
ний театр російської драми ім. Лесі Українки, 1978),<br />
«Яго» за В. Шекспіром (Київський театр на Подолі, 1994),<br />
«Брати Карамазови» за Ф. Достоєвським (Московський театр<br />
на Таганці, 1997), «Четверта сестра» Я. Гловацького (Молодий<br />
театр, 2007), «Лев і Левиця» І. Коваль (Молодий театр, 2002;<br />
Національний театр ім. І. Франка, 2007), «Голодний гріх»<br />
за В. Стефаником (Національний центр театрального <strong>мистецтва</strong><br />
ім. Леся Курбаса, 2009; Національний театр ім. І. Франка,<br />
2010), «Одруження» М. Гоголя (Театр ім. І. Йокая, м. Бекеш-<br />
Чаба, 2010).<br />
Катерина Корнійчук<br />
1960 р. н., Київ.<br />
Освіта — НАОМА (майстерня книжкової графіки В. Чебаника,<br />
1978–1985; аспірантура у майстерні станкової графіки<br />
М. Дерегуса, 1985–1989). Працює в галузі станкової графіки,<br />
живопису, сценографії, театрального костюму.<br />
Як сценограф і художник по костюмах здійснила понад<br />
20 вистав. Серед них: «Фредерік, або Бульвар злочинів»<br />
Е.-Е. Шмітта та «Назар Стодоля» Т. Шевченка в Національному<br />
театрі ім. І. Франка, «Химера» Н. Нежданої, «Вовки та …»<br />
О. Островського та «Ляльковий дім» Г. Ібсена (Київський ТЮГ<br />
на Липках), «Весь Шекспір — за один вечір…» та «Елітні пси»<br />
У. Відмера (Національний театр російської драми ім. Лесі<br />
Ураїнки, 2006).<br />
Оксана Косміна<br />
Кандидат історичних наук<br />
1960 р. н., Київ.<br />
Освіта — архітектурний факультет НАОМА (1984).<br />
Етнолог, старший науковий співробітник <strong>Інститут</strong>у народознавства<br />
НАН України, член ITN (Міжнародної текстильної<br />
мережі).<br />
Викладає історію костюму, історію орнаменту, етнодизайн<br />
у київських вищих навчальних закладах. Автор трьох<br />
монографій, присвячених українському народному одягу:<br />
«Українське традиційне жіноче вбрання Київщини. Кінець<br />
ХІХ–ХХ ст.: Наочний посібник» (К., 1994); «Традиційне вбрання<br />
українців. Т. І. Лісостеп. Степ» (К., 2008); «Традиційне<br />
вбрання українців. Т. ІІ. Полісся. Карпати» (К., 2011).<br />
Автор сценічних костюмів для танцювальних та хорових<br />
колективів, зокрема, для обрядодії «Коза» (смт Немішаєве<br />
Київської обл.), ансамблів «Курінь» (м. Тараща), «Чорнобривець»<br />
(м. Миронівка) та «Джерело» (с. Кожухівка),<br />
співочого колективу української громади Таллінна (Естонія),<br />
танцювального колективу «Черемош» (м. Альберта, Канада).<br />
Сценограф і автор костюмів для українських днів на пісенному<br />
конкурсі «Слов’янський базар» 1993 р. у Вітебську (Білорусь).<br />
Автор ескізів костюмів для вистави Київського театру оперети<br />
«Ніч перед Різдвом» (2000 р., не реалізовано).<br />
Святослав Коштелянчук<br />
1955 р. н., Київ.<br />
Освіта — Ленінградський інститут театру, музики та кінематографії,<br />
НАОМА (вчителі — Ф. Нірод та Д. Лідер, 1983).<br />
Художник театру і кіно, графік, перформер, дизайнер малих<br />
форм, ювелір.<br />
Як сценограф працював у театрах Києва (Національний театр<br />
ім. І. Франка, 1984–1997), Полтави, Луцька, Вільнюса (Литва),<br />
Степанакерта (Нагірний Карабах). У 1984–1986 рр. — головний<br />
художник Рівненського музично-драматичного театру.<br />
З 2005 року працює в Національному центрі театрального<br />
<strong>мистецтва</strong> ім. Леся Курбаса.<br />
Основні вистави: «Украдене щастя» І. Франка (1979);<br />
«Сподіватись» О. Синельникова (1980); «Вісім люблячих жінок»<br />
Р. Тома (1980); «Дім, де переночував Бог» Г. Фігейредо;<br />
«Мерлін» Т. Дорста (1994) у Національному театрі ім.<br />
І. Франка; «Циліндр» Е. де Філіппо (1984); «Санітарний<br />
день» О. Коломійця (1984); «З весною я до тебе повернусь»<br />
О. Казанцева (1984); «Опір» В. Босовича (1985); «Дядя Ваня»<br />
А. Чехова (1985); «Пошились у дурні» М. Кропивницького<br />
(1985); «Вечір» О. Дударєва (1988) у Рівненському музичнодраматичному<br />
театрі; «Авва та смерть» О. Танюк (2008)<br />
у Національному центрі театрального <strong>мистецтва</strong> ім. Леся<br />
Курбаса. Художник-постановник фільму «Грішниця у масці»<br />
(1993; реж. С. Ільїнська) та анімаційної стрічки «Вікно» (1988,<br />
реж. Є. Сивоконь).<br />
79
Наталія Кульбашна<br />
1978 р. н. Київ.<br />
Освіта — НАОМА (спеціальність художник-постановник<br />
кіно,театру і телебачення, майстерня Р. Адамовича).<br />
2000–2011 рр. — працювала художником у кіно і на телебаченні<br />
(з режисером В. Яковенко — «Мій Гоголь», «Повернути<br />
Віру», «Народжені в Україні» — проект СТБ).<br />
Автор мистецьких проектів, учасник і організатор міжнародних,<br />
обласних і міських виставок. Організатор виставки молодих<br />
художників кіно, театру і телебачення в рамках кінофестивалю<br />
«Відкрита ніч», Дубль-15, 2011; організатор виставкипленера,<br />
фотовиставки документального, художнього<br />
проекту «Fenix»; засновник ініціативної галереї-майстерні<br />
«Domashniaya Gallery» і творчої групи «Pirates of Skill», 2010;<br />
організатор і учасник спільної виставки і мистецького проекту<br />
«2 міста — 2 моря» Україна — «FUTUREPROOF», Франція;<br />
організатор і учасник спільної виставки і мистецького проекту<br />
«Автопортрет художника» Україна, Київ — Франція, Марсель;<br />
організатор і учасник виставки молодих художників кіно,<br />
театру і телебачення «Кадр у просторі», 2009; учасник художньої<br />
виставки «Half an hour from paradise», «Marseille Progect<br />
Gallery» Lira Kay, Франція, Марсель.<br />
Наталія Кучеря<br />
1957 р. н.<br />
Освіта — театрально-декораційне відділення НАОМА (1983).<br />
Основні вистави: «Бармалей та Айболить» Ю. Шевченка<br />
(Київський муніципальний театр опери та балету для<br />
дітей та юнацтва, 2011), «Буратіно та чарівна скрипка»<br />
Ю. Шевченка (Національна опера України ім. Т. Шевченка,<br />
2007), «Лускунчик» П. Чайковського (Російський камерний<br />
балет «Москва», 1997), «Голландочка» І. Кальмана<br />
(1994), «Американська комедія» М. Самойлова (1997),<br />
«Граф Люксембург» Ф. Легара (2000), «Фіалка Монмартра»<br />
Ф. Легара (2008) у Київському театрі оперети.<br />
Валентина Кузьмічова<br />
1975 р. н., Київ.<br />
Освіта — НАОМА (майстерня театрально-декораційного<br />
живопису О. Бурліна, 1999).<br />
1997–1998 рр. — художник-постановник Київського українського<br />
музично-драматичного театру класичної п’єси.<br />
Основні вистави: «Бенефіс Ніни З.» Ж. Жене в Київському<br />
українському музично-драматичному театрі класичної<br />
п’єси (1998), «Картотека» Т. Ружевича в Київському<br />
Експериментальному театрі (2000), «Дивна місіс Севідж»<br />
Дж. Патріка в Івано-Франківському музично-драматичному<br />
театрі ім. І. Франка (2004); «Вій» за М. Гоголем (2006) та «Гдє<br />
ві сохнітє бельє, чи В Києві на Подолі» В. Петранюка (2007),<br />
«Заморочене весілля» М. Зощенка (2008) у Київському театрі<br />
української традиції «Дзеркало», «Протоколи рибного дня»<br />
Н. Шевченко, в Національному центрі театрального <strong>мистецтва</strong><br />
ім. Леся Курбаса (2007).<br />
Марія Левитська<br />
Народний художник України,<br />
член-кореспондент НАМ України,<br />
лауреат Національної премії України<br />
ім. Тараса Шевченка<br />
1955 р. н., Київ.<br />
Освіта — НАОМА (1981).<br />
У 1982–1989 рр. — художник-постановник та художник по костюмах<br />
Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка,<br />
з 1989 — головний художник Національної опери України.<br />
Працює в галузі сценографії, станкового живопису та графіки,<br />
у техніці батику.<br />
Художник фільмів «Повернення Баттерфляй» (реж. О. Фіалко,<br />
1982), «Поцілунок» (реж. Р. Балаян, 1983), «Капітан Фракас»<br />
(реж. В. Савельєв, 1984), «Кармелюк» (реж. Г. Кохан, 1986) та ін.<br />
Створила декорації та костюми до понад 160 оперних,<br />
балетних та драматичних вистав в Україні, Росії, Канаді,<br />
Словенії, Польщі, Японії. Серед них: «Любов до трьох<br />
апельсинів» С. Прокоф’єва, «Шехеразада» М. Римського-<br />
Корсакова, «Вікінги» та «Різдвяна ніч» Є. Станковича,<br />
«Спляча красуня», «Лебедине озеро», «Мазепа», «Пікова<br />
дама» П. Чайковського, «Мадам Баттерфляй», «Турандот»<br />
Дж. Пуччіні, «Травіата» Дж. Верді, «Джоконда» А. Понкіеллі<br />
в Національній опері України, «Пані міністерша» Бр. Нушича,<br />
«Тойбеле та її демон» І. Башевіса-Зінгера, І. Фрідмана,<br />
«Школа скандалу» Р. Шерідана у Національному театрі російської<br />
драми ім. Лесі Українки; «Майська ніч» Є. Станковича<br />
у Київському муніципальному театрі опери і балету для дітей<br />
та юнацтва. Персональні виставки в Україні (1987, 1988,<br />
2000, 2002.2005), Японії (1990), Польщі (1991, 1996), Канаді<br />
(1992), Ізраїлі (1997).<br />
Диплом «Празького Квадрієнале-83», лауреат премії «Київська<br />
пектораль» (1995), загальнонаціональної програми «Людина<br />
року — 2000», премії «Прометей-престиж» у номінації<br />
«Ми тець року». Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ<br />
ступеня (2001).<br />
80
Олексій Левченко<br />
Лауреат Національної премії України<br />
ім. Тараса Шевченка<br />
1948 р. н., Каховка Херсонської обл.<br />
Освіта — НАОМА (майстерня В. Шості, 1972).<br />
Художник кіно, з 1978 р. працює на Київській студії художніх<br />
фільмів ім. О. Довженка, де, зокрема, працював на кінострічках<br />
«Чорна курка, або Підземні жителі» (реж. В. Гресь,<br />
1980), «Ніч коротка» (реж. М. Бєліков, 1981), «Володя великий<br />
і Володя маленький» (реж. В. Криштофович, 1984), «Бережи<br />
мене, мій талісман» (реж. Р. Балаян, 1985). 1993 р. як режисер<br />
зняв картину «Єлисейські поля».<br />
Михайло Левченко<br />
Освіта — Київський Національний університет театру, кіно<br />
і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого.<br />
Живе та працює у Києві.<br />
Художник-постановник, працював у фільмах Київської кіностудії<br />
ім. О. П. Довженка та ін. кіностудіях України.<br />
Основні стрічки: «Два місяця, три сонця», «Гітлер капут!»,<br />
«Попелюшка», «Вечори на хуторі близ Диканьки», «Охота<br />
на Вервольфа», «Мільйон до неба», «Не скажу».<br />
Іванна Михайлян<br />
1990 р. н.<br />
Навчається на кафедрі сценографії НАОМА (майстерня<br />
Р. Адамовича).<br />
Антон Несміянов<br />
1977 р. н., Київ.<br />
Освіта — НАОМА (майстерня Д. Лідера, 2001).<br />
Живе та працює у Києві.<br />
Основні вистави: «Адвокат Мартіан» Лесі Українки (разом<br />
з Оленою Дробною) в Національному театрі ім. І. Франка<br />
(2000), «Лулу. Історія куртизанки» Ф. Ведекінда у Національному<br />
театрі російської драми ім. Лесі Українки (2002 р.),<br />
«Клоунеса Тамілла» В. Крюкова (2001) та «Маринований<br />
аристократ» І. Коваль (2004) в Київському Молодому театрі.<br />
Ігор Несміянов<br />
1949 р. н.<br />
Освіта — НАОМА (1977). Живе та працює в Києві.<br />
У 1980–1991 рр. — викладач кафедри композиції НАОМА.<br />
Автор сценографії та костюмів до понад 60 вистав. Серед них:<br />
«Деідамія» Г. Генделя (спільна постановка Ляйпцизької музичної<br />
академії імені Мендельсона-Бартольді та Національної<br />
музичної академії України ім. П. І. Чайковського, 1980),<br />
«Настасія Пилипівна» за Ф. Достоєвським (1982), «Манон<br />
Леско» за романом абата Прево (1983), «Гамлет» (1984) та<br />
«Ромео і Джульєтта» (2004) В. Шекспіра у Київському театрі<br />
драми і комедії на лівому березі Дніпра, «Вечір» О. Дударєва<br />
у Національному театрі ім. І. Франка (1984), «Портрет<br />
Мадонни» Т. Вільямса (театр «Около дома Станиславского»,<br />
Москва, 1997).<br />
Ольга Новикова<br />
1969 р. н.<br />
Освіта — театрально-декораційне відділення живописного<br />
факультету НАОМА (майстерня Д. Лідера, 1995).<br />
Живе та працює у Києві.<br />
З 1997 р. працює у Національному центрі театрального мистец<br />
тва ім. Леся Курбаса.<br />
Основні вистави: «Авва і смерть» О. Танюк (2008), «Кола<br />
Айсі» Л. Чупіс (2007), «Action» C. Шепарда (2007), «Дикий мед<br />
у рік чорного півня» О. Миколайчук (2011) у Національному<br />
центрі театрального <strong>мистецтва</strong> ім. Леся Курбаса, «Історія<br />
Отелло» Л. Іцелєва / В. Шекспіра в Дніпропетровському<br />
музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка (2011), «Казка<br />
про шута, який всіх блазнів перешуткував» С. Прокоф’єва<br />
у Київській муніципальній академії танцю ім. С. Лифаря<br />
(2010), «Чекаючи на Годо» С. Беккета у Київському<br />
Експериментальному театрі (1996).<br />
Світлана Орда-Кайнаран<br />
1986 р. н.<br />
Освіта — НАОМА (2010). Живе та працює у Києві<br />
Серед вистав: «Лялька Реггеді Енн» В. Гібсона в Першому академічному<br />
українському театрі для дітей та юнацтва, Львів (2012).<br />
Ольга Пилипенко<br />
1988 р. н.<br />
Освіта — ДХСШ ім. Т. Шевченка (2006), Київський інститут<br />
декоративно-прикладного <strong>мистецтва</strong> і дизайну ім. М. Бойчука<br />
(2006–2009), НАОМА (майстерня Р. Адамовича). Живе та працює<br />
у Києві. Як художник працювала над створенням короткометражної<br />
стрічки «Проста хімія» та відеокліпу групи N’Playaz.<br />
81
Станіслав Петровський<br />
1960 р н., Київ.<br />
Освіта — КХПТ (1980). Працює в Національній опері України.<br />
Основні вистави: «Маріца» (2006), «Фіалка Монмартра»<br />
(2008) у Київському театрі оперети, «Сільва» І. Кальмана<br />
(2007), «Лускунчик» за Е. Т. А. Гофманом (2010), «Майська<br />
ніч» за М. Гоголем (2011), «Кайдашева сім’я» за І. Нечуєм-<br />
Левиць ким (2012) у Дніпропетровському музичнодраматичному<br />
театрі ім. Т. Шевченка, розробка ескізів декорацій<br />
до нереалізо ваного проекту постановки опери Дж. Верді<br />
«Фальстаф» (2009).<br />
Олена Панова<br />
1989 р. н.<br />
Освіта — Дніпропетровська центральна художня школа;<br />
Дніпропетровський театрально-художній коледж ім. Є. Вучетича<br />
(спеціальність «станковий живопис»). Навчається<br />
на факультеті сценографії НАОМА. Персональні виставки —<br />
«Сублімація любові» (художній супровід програми «Острів<br />
Краси», Харків, 2008), «Золота Секвенція» (музей П. Тичини,<br />
Київ, 2009). Групові виставки — галерея «DA VINCI» (Київ,<br />
2008), Дніпропетровський літературний музей (2009), міжнародна<br />
виставка автопортрета «Sztuka bez Granic» (Україна —<br />
Польща, 2009), міжнародна виставка-конкурс експериментального<br />
живопису «Ukrainian Art Week» (ЦБХ, Київ, 2009).<br />
Валентина Плавун<br />
1963 р. н.<br />
Освіта — ДХСШ ім. Т. Шевченка (1981), НАОМА (театральнодекораційне<br />
відділення факультету живопису, 1991).<br />
Живе та працює у Києві.<br />
З 1991 р. працює художником-постановником по костюмах<br />
у Національному театрі російської драми ім. Лесі Українки.<br />
Створила костюми до понад 40 вистав, серед яких: «Метеор»<br />
Ф. Дюрренматта (1992), «П’ять пудів кохання» («Чайка»)<br />
А. Чехова (1993), «Будинок, де все шкереберть» А. Портеса<br />
(1994), «Дерева помирають стоячи» А. Касони (2003),<br />
«Насмішкувате моє щастя» Л. Малюгіна (2003), «Наполеон<br />
і корсиканка» І. Губача (2004).<br />
Єлизавета Попова<br />
1980 р. н.<br />
Освіта — НАОМА. Живе та працює у Києві.<br />
Основні роботи: ескізи до кіносценарію «Життя гуцулів.<br />
Заручення» (2010).<br />
Олексій Родіонов<br />
1948 р. н.<br />
Освіта — Челябінська рисувальна школа (1966).<br />
Починаючи з 1970 р. працює в театрах Росії та України як сценограф.<br />
Створив оформлення до понад дев’яноста вистав та семи<br />
кінострічок, зокрема, «Роксолана», «Сьоме кільце чаклунки»,<br />
«Таємниця Києво-Печерської лаври», «Дотик до таємниці»,<br />
«Троянський спас».<br />
Ольга Світлична<br />
1985 р. н., Донецьк.<br />
Освіта —Донецьке художнє училище (спеціальність «графічний<br />
дизайн», 2006). Нині навчається в НАОМА (майстерня<br />
Р. Адамовича).<br />
Володар головного призу на конкурсній виставці кінофестивалю<br />
«Відкрита ніч» (2008); лауреат другої премії на «Відкритій<br />
ночі» (2009); учасник виставок «Молоді художники кіно»<br />
у Національній академії мистецтв України (2008), «Кадр<br />
у просторі» (Україна — Франція, Марсель, 2009); «Дубль<br />
15 — А» в галереї «Domashniaya Gallery» (2011).<br />
Артем Сімінченко<br />
1988 р. н. Освіта — НАОМА. Живе та працює у Києвi.<br />
Данило Таранін<br />
1978 р. н.<br />
Освіта — НАОМА (2002). Живе та працює у Києві.<br />
Основні роботи: телевізійне шоу «Акценти з Валерієм Лапікурою»<br />
ТО «Громада» (2000), вистава «Біла ворона» в театральній<br />
компанії «Бенюк і Хостікоєв» (2004); кінострічки —<br />
«Ситуація 2002» (2005); «Весела хата» (2006); «Серце світу»<br />
(2006–2007), «Дикий Ангел» (2011), «Синевір» (2012).<br />
Софія Триколенко<br />
1986 р. н., Київ.<br />
Освіта — ДХСШ ім. Т. Шевченка (2005), НАОМА (факультет<br />
сценографії та екранних мистецтв, майстерня А. Кириченко).<br />
Займається живописом, бере участь у геологічних експедиціях<br />
(роботи — у колекції Музею геології Національного університету<br />
ім. Т. Г. Шевченка).<br />
82
Олександр Тетерін<br />
1983 р. н., Павлоград Дніпропетровської обл.<br />
Освіта — Харківське художнє училище (майстерня Т. Шигімагі,<br />
2005), НАОМА (майстерня А. Кириченко, 2011).<br />
Основні вистави: «Орестея» Есхіла в Національному університеті<br />
театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (2007),<br />
«Сублім», короткометражний фільм (художник-постановник,<br />
грим, 2007), «Хіросіма — любов моя» Маргарит Дюрас<br />
(проект в рамках фестивалю «Французька весна в Україні»,<br />
2008), «Лісова пісня» Лесі Українки в Івано-Франківському<br />
музично-драматичному театрі ім. І. Франка (2008), «Вже надто<br />
пізно, мес’є Лотрек» П. Дюпуайє на Авіньйонському фестивалі<br />
(2009). Персональні виставки: «Калина» (Краєзнавчий музей,<br />
Павлоград, 2004), «Дебют» (музично-театральна бібліотека<br />
ім. К. Станіславського, Харків, 2005), «Автопортрет» (галерея<br />
«О.Н.О.Ж.», Київ, 2006), «Богині» («Індія клуб», Київ, 2009),<br />
«Міфи» і «дари» (галерея «О.Н.О.Ж.», Київ, 2010).<br />
Сергій Фокін<br />
1985 р. н.<br />
Освіта — Київський індустріальний коледж (факультет промислової<br />
графіки, 2005), НАОМА (факультет сценографії<br />
та екранних мистецтв, майстерня А. Кириченко, 2011).<br />
Оксана Чепелик<br />
Кандидат архітектури,<br />
старший науковий співробітник<br />
1961 р. н., Київ.<br />
Навчалася у Києві і в Москві, а також в CIES у Парижі<br />
(1995) і в Амстердамському Університеті (1998), в UCLA<br />
В США (2003–2004), була в резиденціях CREDAC у Парижі<br />
(1996), у Бенфф-центрі, Канада (1998), у Баугаузі, Дессау,<br />
Німеччина (2000–2002), в ARTELEKU, Сан-Себаст’ян, Іспанія<br />
та у FACT, Ліверпуль, Великобританія (2001), в SFAI, Санта-<br />
Фе, США (2007). 2003 року одержала премію Фулбрайта<br />
(США). Її роботи репрезентувалися в MOMA, Нью-Йорк<br />
(1998), на «ART FAIR» у Стокгольмі, Швеція (1999), в Музеї<br />
<strong>сучасного</strong> <strong>мистецтва</strong>, Загреб, Хорватія (1999), в Німецькому<br />
історичному музеї, Берлін (2000) та Мюнхені (2001), в Музеї<br />
історії мистецтв, Відень, Австрія (2001), «SEAFair 2002»,<br />
Музеї сучасних мистецтв, Скоп’є, Македонія (2002), Музеї<br />
Юрських Технологій, Лос-Анджелес, США (2003, 2007).<br />
Як сценограф працювала над перформансами Театру<br />
«А-А-А» (Київ, 1991–1993), виставами «Посаг кохання»<br />
за Г. Г. Маркесом у Національному театрі ім. І. Франка<br />
(2004) та «Король помирає» Е. Йонеско в Київському<br />
театрі «Золоті Ворота» (2004). Здійснила серію авторських<br />
перформансів «Містерії рухомих об’єктів» — «Історія, що її<br />
розповів доктор Шліман…» (1994), «Народження Венери»<br />
(1995), «Мандрівний острів Лесбос» (1996), «Райські птахи»<br />
(1996), «Сім знаків Зодіаку» (1996, Гран-прі П’єра Кардена)<br />
та «Сад живих скульптур» (1998).<br />
Михайло Черніков<br />
Освіта — НАОМА (майстерня А. Александровича-Дочевского,<br />
2010).<br />
У 2003–2004 рр. працював у київській студії анімації<br />
«Борисфен лютес» як художник анімаційних серіалів «Корнель<br />
і Берні» та «Піт і Кантроп».<br />
Сценограф і актор у виставах «Справа № Любов» та «Закоханий<br />
біс» у Театрі імені Д. Д. Лідера при НАОМА. У 2010 р.<br />
оформив вистави «Зимня казка», «Час тепла», «Лопотухін»<br />
театру-студії «Саквояж».<br />
Лауреат Всеукраїнского театрального фестивалю «Маски<br />
Мельпомени» (Харків, 2011).<br />
Лариса Чернова<br />
1950 р. н.<br />
Освіта — НАОМА (1975).<br />
Працює у Київському Молодому театрі, де, зокрема,<br />
оформила вистави «За двома зайцями» М. Старицького<br />
(1982), «Сірано де Бержерак» Е. Ростана (1986), «Баня»<br />
В. Маяковського (1986), «Кайдаші» за І. Нечуєм-Левицьким<br />
(2000), «Духів день» за Т. Осьмачкою (2004), «Квартет»<br />
А. Крима (2011).<br />
Сергій Швидкий<br />
1962 р. н.<br />
Освіта — Київський державний інститут культури ім. О. Корнійчука<br />
(відділення хореографії, 1984).<br />
Живе та працює у Києві.<br />
Як режисер з пластики працював над виставами «Лісова<br />
пісня» Лесі Українки в Національному театрі ім. І. Франка),<br />
«Чайка на ім’я Джонатан» Р. Баха в «Свободном театре»,<br />
«День кохання, день свободи» Г. Клауса та «Войцек»<br />
Г. Бюхнера у Київському Молодому театрі. Розробив сценографію<br />
до власної постановки «How beautiful is the princess<br />
Salome tonight…» О. Вайлда в Національному центрі театрального<br />
<strong>мистецтва</strong> ім. Леся Курбаса (2011).<br />
83
Сергій Шевченко<br />
1954 р. н.<br />
Живе та працює у Києві.<br />
Освіта — факультет архітектури Макіївського інженерно-будівельного<br />
інституту (1980).<br />
У 1983–1991 рр. працював на Київській кіностудії<br />
ім. О. Довженка інженером-технологом, згодом — художником-декоратором.<br />
Брав участь у створенні фільмів<br />
«Контрудар», «П’ятнадцятирічний капітан», «Мама», «Живбув<br />
Шишлов». 1991 року зняв короткометражну стрічку<br />
«Суржик».<br />
Вероніка Шова<br />
1991 р. н.<br />
Навчається на факультеті сценографії НАОМА (майстерня<br />
Р. Адамовича).<br />
Як художник по костюмах працювала над виставою<br />
«Чайка» театральної студії «Образ» (2010), як художникпостановник<br />
— у короткометражних студентських фільмах<br />
«Зв’язок» та «Клієнт».<br />
Ірина Шумейко<br />
1991 р. н.<br />
Навчається на факультеті сценографії НАОМА (майстерня<br />
Р. Адамовича).<br />
Як художник працювала над створенням кліпу до пісні<br />
«Оранжевий Дао» гурту «Animal Jazz» (2010).<br />
Видавець: ФОП Нечипоренко С. Ю.<br />
Видруковано з оригінал макету у друкарні «Видавництво “Фенікс”»<br />
Україна, 03680, Київ, вул. Полковника Шутова, 13-Б<br />
Свідоцтво суб’єкта видавничої діяльності ДК № 271 від 7.12.2000