41 - Уманський державний педагогічний університет імені Павла ...

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 32, 2010МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИУМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТімені ПАВЛА ТИЧИНИПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИСІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИНАУКОВИЙ ЗБІРНИКВИПУСК 41Умань 2012

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012ББК 74.20я5УДК 371 (06)П 86 Науковий збірник. Випуск ХXXХІ. Виходить 4 рази на рік.Заснований у 2002 році. Засновник: Уманський державнийпедагогічний університет імені Павла Тичини.Реєстраційне свідоцтво КВ № 6291 від 04.07.2002 р.Науковий збірник входить до нового Переліку фахових видань України(Бюлетень ВАК України № 1, 2010 р.),в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робітна здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук(постанова президії ВАК України від 16 грудня 2009 р., № 1–05/6)Редакційна колегія:Побірченко Н. С. (головний редактор), Коберник О. М. (заступник головногоредактора), Бех І. Д., Бібік Н. М., Вашуленко М. С., Кічук Н. В., Кузь В. Г.,Логачевська С. П., Мартинюк М. Т., Моляко В. О., Савченко О. Я., Сухомлинська О. В.,Приходько Ю. О., Прошкуратова Т. С., Чепелєва Н. В., Якимчук Б. А.Рецензенти:Бех І. Д. – дійсний член АПН України, доктор педагогічних наук, професор;Бібік Н. М. – дійсний член АПН України, доктор педагогічних наук, професор;Пуховська Л. П. – доктор педагогічних наук, професор.Рекомендовано до друку вченою радоюУманського державного педагогічного університетуімені Павла Тичини(протокол № 9 від 24 квітня 2012 р.)П 86 Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : збірник науковихпраць Уманського державного педагогічного університету імені ПавлаТичини / [ред. кол.: Побірченко Н. С. (гол. ред.) та інші]. – Умань :ПП Жовтий О. О., 2012. – Випуск 41. – 284 с.ББК 74.20я5Науковий збірник призначений для докторантів, аспірантів, викладачів вищихнавчальних закладів, усіх тих, хто цікавиться психолого-педагогічними проблемамисільської школи.© Уманський державний педагогічнийуніверситет імені Павла Тичини, 20122

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІПРОБЛЕМИ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИПсихолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Науковий збірник. Випуск ХХХХІ. Виходить 4 рази на рік.Заснований у 2002 році. Засновник: Уманськийдержавний педагогічний університет імені Павла Тичини.Реєстраційне свідоцтво КВ № 6291 від 04.07.2002 р.ЗМІСТПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ДО РОБОТИ В СІЛЬСЬКІЙ ШКОЛІВолодимир КузьНачала інноваційної діяльності університету ……………………………………... 7Світлана ГарячаПідготовка студентів педагогічних коледжів до формуванняетичної культури молодших школярів …………………………………………….... 16Олена ДемченкоВикористання ідей В. Сухомлинського у підготовці майбутніхсоціальних педагогів до дозвіллєвої діяльності …………………………………….. 23Ольга КочергаПрофесійна підготовка майбутніх учителів початкової школина засадах гуманістичних ідей Василя Сухомлинського …………………………... 31Оксана КравчукПідготовка майбутніх учителів початкової школи до реалізаціїздоров’язберігальної функції навчання (на засадах педагогічноїспадщини В. Сухомлинського) ……………………………………………………….. 39Наталія ЛебедєваАксіологічні аспекти підготовки педагога у науково-педагогічнійспадщині В. О. Сухомлинського ……………………………………………………… 45Світлана ПопиченкоРоль комунікативної компетенції в технології створення іміджупедагога-вихователя дошкільного навчального закладу …………………………… 53Раїса ПрімаОсобистість учителя в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського:концептуальні засади ………………………………………………………………… 59Светлана СергейкоСамореализация педагога Белоруссии: личностный смысл и направленность ….. 64Ірина ХарченкоПроблема формування професійної компетентності майбутньогокерівника танцювального колективу ………………………………………………... 723

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Аліна ШарапанюкПедагогічна практика студентів педагогічних коледжів, як умоваформування професійної компетентності вихователів дошкільнихнавчальних закладів в Україні ………………………………………………………... 78ДИДАКТИКА, МЕТОДИКА, НОВІІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯСвітлана БурсоваРозвиток ідей гуманістичної педагогіки В. О. Сухомлинськогов концепції педагогічної підтримки дітей у період адаптації до ДНЗ …………… 84Алла ЗалізнякІдеї В. Сухомлинського щодо використання природи для розвиткумовлення дітей ………………………………………………………………………… 89Наталія Карапузова, Людмила ПроцайВикористання казки на уроках математики в першому класі:в світлі педагогічних ідей В. О. Сухомлинського …………………………………… 94Оксана ЛоюкВ. Сухомлинський про розвиток творчого мислення в учнів молодшогошкільного віку …………………………………………………………………………. 102Любов ПархетаФорми роботи з позакласного читання у спадщині В. О. Сухомлинського ………. 109Лідія Стахів, Василь Стахів, Сузанна Волошин«Уроки серед природи» у світлі ідей педагога-гуманіста В. О. Сухомлинського …… 115ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ Й УЧНЯОлена БалдинюкПсихолого-педагогічна характеристика підлітково-юнацькихнеформальних груп ……………………………………………………………………. 120Світлана ГаврилюкПедагогічна творчість вихователя дошкільного навчальногозакладу як чинник творчого розвитку дітей дошкільного вікув спадщині В. О. Сухомлинського ……………………………………………………. 127Алла Зимульдінова, Наталія КалитаПогляди В. О. Сухомлинського на формування особистостімолодшого школяра …………………………………………………………………… 133Людмила ІщенкоРозвиток мовленнєвої творчості дітей дошкільного віку ………………………… 139Любов СкаличІдеї розвивального навчання учнів початкової школи у педагогічнійспадщині В. О. Сухомлинського ……………………………………………………… 1454

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012ВИХОВНА РОБОТАЛеся КолтокПринцип гуманізму як домінанта екологічного виховання молодшихшколярів у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського ………………………….. 151Наталія КомісаренкоВиховання студентів на національних ідеях Василя Сухомлинського ……………. 156Юлія КулінкаОрганізація превентивного виховання з важкими підліткамиу працях В. О. Сухомлинського ………………………………………………………. 162Валентина КушнірДосвід професійної профілізації у Павлиській середній школіВ. О. Сухомлинського …………………………………………………………………. 168Наталія МайбородаПатріотичне виховання засобами мистецтва вихованцівсільських навчально-виховних комплексів у контексті ідейВасиля Олександровича Сухомлинського ……………………………………………. 176Олена ПоліщукАктуальні аспекти естетичного виховання дітей у педагогічнійсистемі В. Сухомлинського …………………………………………………………... 182Олена ПопЕкологічне виховання на уроках хімії в середніх школах Канади ………………….. 188Тетяна РізакВзаємодія сім’ї і школи у вихованні громадянськості дітеймолодшого шкільного віку ……………………………………………………………. 194Ірина СічкоВикористання педагогічних ідей В. О. Сухомлинського для розвиткуекологічної культури молодших школярів …………………………………………... 200Олександра СоколовськаПедагогічна спадщина В. О. Сухомлинського в контексті вдосконаленнядуховного становлення студента …………………………………………………… 207Надія ЧерноволМорально-естетична основа екологічного виховання особистості(з досвіду педагогів і психологів) …………………………………………………….. 216СТОРІНКИ ІСТОРІЇОксана ЗаболотнаХолістична педагогіка як теоретичне джерело шкільноїальтернативної освіти ………………………………………………………………. 2245

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Тетяна КочубейОбраз дитинства в педагогічній спадщині Василя Сухомлинського ……………… 231Інна Рогальська, Надія РогальськаСвіт дитинства у контексті педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського ……. 238Світлана Цимбал-СлатвінськаРозумове виховання як основа розвитку особистостів педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського(за матеріалами часопису «Советская педагогика») ……………………………… 247НАШІ АВТОРИ ……………………………………………………………………… 253АНОТАЦІЇ ……………………………………………………………………………. 257АННОТАЦИИ ……………………………………………………………………….. 266ANNOTATION ……………………………………………………………………….. 2766

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ДО РОБОТИВ СІЛЬСЬКІЙ ШКОЛІУДК 378Володимир КузьНАЧАЛА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УНІВЕРСИТЕТУУніверситет на сучасному етапі розвитку вітчизняної вищої школивиконує навчальну, дослідницьку, професійну, виховну, інноваційну тапідприємницьку функції. В умовах ринкових взаємин, орієнтуючись нановітні вимоги до випускників, він постійно оновлює зміст освітніхпрограм, шукає нові засоби, форми і методи передачі знань.З метою удосконалення освітньої діяльності університету стаютьактуальними:– фундаменталізація освіти;– багатоступеневість і багаторівневість підготовки спеціалістів;– неперервність і відкритість освіти;– орієнтація на актуальну позицію студентів у процесі оволодіннязнаннями;– інновації в освіті;– розвиток і всебічне використання інформаційних і комунікативнихтехнологій навчання;– розробка нових засобів, форм і методів формування знань, умінь інавичок, а також здатність творити нове знання.Нині твориться нова модель університету як науково-освітньоінноваційно-виробничогокомплексу, що передбачає:– створення і розвиток наукових шкіл, бази для розширенняфундаментальних досліджень, які забезпечують прогрес увідповідних галузях знань удосконалення якості підготовкистудентів;– постійне удосконалення організації навчального процесу і змістуосвітніх програм;– створення і впровадження нових перспективних технологій, які бзабезпечували підготовку і випуск працівників освіти (віддошкілля до університетських викладачів) нової якості – вищоїкваліфікації, конкурентноздатних на ринку праці;– організацію та введення на кожній кафедрі науково-дослідницькоїдіяльності (лабораторії чи іншої форми цієї діяльності);– спільну діяльність з відділеннями чи інститутами НАН та НАПНУкраїни;– розвинутий і постійно обновлюваний парк обчислювальноїтехніки.7

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Ефективність взаємодії тріади «навчання – дослідження – інновації»буде визначати розвиток і перспективу університету, а також помітнезростання попиту на його випускників.Ще від 1989-го року ми розпочали творити в Умані, на базіУманського державного педагогічного інституту імені Павла Тичини (аскладався тоді він з трьох факультетів: біологічного, педагогічного тафакультету загально-технічних дисциплін) педагогічний заклад новоїформації. З роками з’явились нові факультети – української, іноземної (девивчають англійську, французьку, німецьку, польську мови) філології,історії, географії, дошкільної педагогіки, фізико-математичний та навітьекономічний.В університеті розпочався процес пошуку нових форм діяльності тапідготовки учителів нової генерації для сільської школи, зокрема:1) високоякісних педагогів-викладачів не менше, як двох дисциплін;2) учителів-дослідників, вихователів;3) учителів-ораторів, які б майстерно володіли словом, відповідновчення В. О. Сухомлинського, який писав: «Слово вчителя – як інструментвпливу на душу вихованця, нічим не замінити. Мистецтво вихованнявключає насамперед мистецтво говорити, звертатися до людського серця.Я твердо переконаний, що багато шкільних конфліктів, які нерідкозакінчуються великою бідою, починаються з невміння вчителя говорити зучнями» [3, с. 321]. Для належної ораторської підготовки студентівуніверситету було створено всі необхідні умови: кваліфіковані викладачіоратори,відповідно устаткована лабораторія «Театр Слова»;4) мобільних педагогів, які б володіли на високому рівні рідною,державною, російською та однією чи й двома європейськими мовами(англійською, німецькою чи французькою), а також новітньоюінформаційною технікою;Університетом наш інститут став у 1998 році, при тім зауважимо, щовін пройшов всі відповідні випробування і завоював найвищий – ІV-йрівень акредитації. Він розміщений не на столичній бруківці, а вневеликому районному центрі і дивиться своїми вікнами в поле, надругому краю якого – сільська школа, для якої ми й готуємо вчителя. Нашрегіон – це наближені до Умані школи Вінницької, Київської,Кіровоградської, Миколаївської, Одеської та Черкаської областей. Переднами щоденно постають дві проблеми: якою сьогодні є і якою будесільська школа в майбутньому та якого вчителя вона потребує. Сільськашкола – це не гірший варіант міської, вона просто інша, відмінна відміської, оскільки має свою специфічну траєкторію розвитку. Це – єдинийна селі центр духовності, культури, науки.Справіку село було і залишається колискою національної культури,регіональних звичаїв, діалекту, материнської мови, християнської моралітому сільська школа потребує викладача бодай двох навчальних8

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012дисциплін, умілого керівника різних гуртків чи спортивних секцій. Протакого у народі кажуть: «І швець, і жнець, і на дуді грець».Життя сільського вчителя-вихователя проходить на очах усіх селян,які, як і сільські школярі, бачать у ньому професіонала, який творить іголовою і руками, інтелігента, взірець до наслідування, еталонморальності. Саме такий вчитель стає конкурентоздатним на ринку праці,особливо потрібним сільській школі. Такого учителя ми й готуємо: нафізико-математичному факультеті – вчителя фізики, математики,астрономії, інформатики; на біологічному – вчителя біології й географії,організації фермерського господарства, краєзнавчої й туристичної роботи,декоративно-паркового садівництва; на дошкільному – відроджуємовідому в минулому професію домашнього педагога-гувернера. І так на всіхфакультетах, в інститутах університету.Сучасний учитель – і вихователь, і науковець, тому кожний студентмає оволодівати методикою здійснення педагогічного дослідження.В. О. Сухомлинський мудро вчить нас як правильно готувати майбутніхучителів-вихователів у школі майбутнього: «Без глибокого аналізу того,що зроблено й досягнуто в минулому, без постійного осмисленнятеоретичної спадщини немислима науково-дослідна робота взагалі, удослідженні ж проблем виховання всебічно розвиненої особистості забуттяісторичного аспекту привело б до дилетантства і кустарщини» [2, с. 58].Далі Василь Олександрович відкриває дуже важливу закономірність, що«успіх у будь-якій практичній справі вимагає не лише знання цієї справи увідповідності із вимогами сьогодення, але й своєрідного (історичного)аспекту мислення. Не лише дослідникові, а й кожному практичномупрацівникові (а отже, кожному студентові університету – В. К.) необхіднобачити педагогічні явища в їх багаторічному розвиткові; розуміти, що, як івід чого бере свій початок, як наше сьогодення закономірно продовжуєбагатовіковий соціальний, моральний, творчий процес» [2, с. 58]. Студентинашого університету не тільки отримують певні знання, вони такожоволодівають методикою наукового дослідження, адже викладач вищоїшколи не тільки вчить студентів, а й висловлює публічно свої науковіпогляди. «Навчання і дослідження тут співпадають, і це рівною міроюстосується як студентів, які через навчання залучаються в університеті досамостійного дослідження, так і професорів, які через дослідженняпродовжують своє учіння, яке ніколи не закінчується» [1, с. 310].Отже, на кожному факультеті чи в кожному інституті ми почалистворювати науково-дослідні лабораторії, потім планувалось на кожнійкафедрі творити лабораторії дидактичні з новітньою навчальною технікою(мультимедійними дошками, комп’ютерами), облаштовувати і виховніцентри.Саме з метою якісної підготовки вчителя для школи майбутнього мивирішили створити в університеті наукові лабораторії, в яких під егідою9

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012досвідчених учених можна було б залучати студентів до науково-дослідноїроботи. Успішною стала створена першою наукова лабораторія«В. О. Сухомлинський і школа ХХІ століття», яка працює вже 15 літ підкерівництвом автора даної статті. В її складі – студенти, учителі сільськихта міських шкіл, вихователі дошкільних закладів та навчально-виховнихкомплексів «школа – дитячий садок». У центрі уваги лабораторіївпровадження в практику ідей видатного педагога В. О. Сухомлинського,дослідження сухомлиністики. На часі проблема «Материнська школаУкраїни в контексті національної культурної семіосфери».В лабораторії виступають видатні вчені, академіки НАПН УкраїниО. Сухомлинська, О. Савченко, М. Вашуленко, І. Прокопенко,Г. Артемчук, Н. Бібік, В. Кравець, Н. Ничкало, І. Зязюн, академіки НАНУкраїни В. Кремінь, К. Ситник, М. Жулинський, С. Павлюк. На засіданняхлабораторії обговорюються новітні педагогічні ідеї теорії виховання,дидактики, нові наукові технології, зокрема сингулярності, синергетики.На базі лабораторії ми провели наукові конференції, зокрема такі:«Педагогіка В. О. Сухомлинського – педагогіка ХХІ століття», «Видатнігуманісти світу – А. Швейцер, Я. Корчак, В. Сухомлинський», «Філософіяосвіти на зламі століть». Науковці лабораторії зустрічалися з колегамиВ. О. Сухомлинського І. А. Шевченком (Олександрія), І. Г. Ткаченком(с. Богданівка), ученицею В. О. Сухомлинського, доктором педагогічнихнаук В. Риндак (Оренбург). У «Віснику лабораторії «В. О. Сухомлинськийі школа ХХІ ст.» узагальнено досвід нашої роботи.Університети, а надто дослідницького типу, мають забезпечуватирозвиток професійної майстерності, здібностей, духовності та моральностісвоїх випускників, адже в цих закладах виховується еліта нації – лідеривсіх сфер діяльності суспільства. Розвиток інноваційної діяльності,зміцнення міждисциплінарних зв’язків, забезпечення єдності тріади«навчання – дослідження – інновації в практичній діяльності» та творення івпровадження нових технологій, – ось місія сучасного університету.У 90-ті роки ХХ століття, за визначенням академіка О. Я. Савченко,сформувався новий напрям в історії педагогіки – «сухомлиністика». В йогомежах починається становлення наукових шкіл, яких сьогодні напострадянському просторі функціонує чотири: Українська асоціація«Василь Сухомлинський», Уральська асоціація «Василь Сухомлинський»,Київська наукова школа і нарешті – Уманська наукова лабораторія«В. О. Сухомлинський і школа ХХІ століття», яка 1996 року сталаколективним членом Української асоціації Василя Сухомлинського.Закономірно, що серед багатьох інших напрямів науковихдосліджень, які існують в Уманському університеті, – Уманська науковалабораторія обрала «сухомлиністику». Цей профіль допомагаєякнайповніше реалізувати щонайрізноманітніші завдання. Адже, хоч уцентрі її діяльності, безперечно, знаходиться дослідження спадщини10

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Василя Олександровича з експериментальним упровадженням його ідей уроботу сучасної школи, – звичною практикою для «уманців» сталонаписання праць компаративного характеру.Наукова лабораторія є структурним підрозділом університету іздійснює свою діяльність, широко залучаючи професорсько-викладацькийсклад, докторантів, аспірантів і студентів, учителів, працівниківдошкільних установ до вивчення педагогічної спадщиниВ. О. Сухомлинського. Напрями наших наукових досліджень – теорія таісторія педагогіки, теорія виховання, дидактика. Освоюючи йупроваджуючи творчий доробок видатного українського педагога, членилабораторії (а тут уже склалася ціла розгалужена система теоретичних тапрактичних досліджень) плідно працюють над вирішенням двох основнихпроблем: якою має бути школа майбутнього, і якого учителя вонапотребує.Саме завдяки діяльності лабораторії відбувається активна підтримкатворчого використання ідей В. О. Сухомлинського в загальноосвітніхшколах міста та району. Про увагу до дошкільних установ свідчить хоча борганізований лабораторією Всеукраїнський семінар-практикум«Організація педагогічного процесу у навчально-виховних комплексахнового типу «Школа – дитячий садок»» і т.п.Стало традиційним вивчення педагогічної спадщини ВасиляОлександровича в курсі історії педагогіки України. В Уманськомупедуніверситеті читаються лекції циклу «Видатний український педагогВ. О. Сухомлинський», проводяться семінарські заняття, круглі столи, деобговорюються питання теорії педагогіки, розігруються педагогічніситуації на кшталт «Я – Сухомлинський» тощо.Кожний учитель має бути дослідником, отже, він має отримати вуніверситеті належну креативну підготовку. Особлива увага приділяєтьсятворчому розвитку молоді в процесі дослідницької діяльності. Студенти ймагістранти університету пишуть курсові, дипломні та магістерські роботизі згаданої тематики.В університеті проводяться конкурси, олімпіади, тижні педагогічноїмайстерності, присвячені педагогічній творчості В. О. Сухомлинського.Постійно проводяться Всеукраїнські конференції, семінари заучастю соратників Василя Олександровича.Особливо заслуговують поваги здібні дослідники О. Поліщук,М. Павленко, Г. Бондаренко, Т. Кочубей, Л. Ткачук, О. Заболотна,І. Суржикова, І. Рогальська, С. Попиченко, А. Добридень, В. Паєвський,О. Побірченко, І. Осадченко, В. Кушнір.Діючи на громадських засадах ось уже 15 років, лабораторія такожвидала низку збірників наукових праць, об’єднаних темою«В. О. Сухомлинський і школа ХХІ ст.». Членами лабораторії виданомонографії, науково-методичні посібники, підручники та кілька сотень11

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012статей.На базі лабораторії захищено 28 кандидатських і 4 докторськихдисертації, з них 6 – винятково присвячені «сухомлиністиці»: Ткачук Л. В.:«Педагогічне забезпечення успіху в навчанні молодших школярів утворчій спадщині В. О. Сухомлинського», Кочубей Т. Д.: «Філософіядитинства в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського»,Суржикова І. А.: «Педагогічні ідеї Василя Сухомлинського і СелестенаФрене (порівняльний аналіз)», Кушнір В. М.: «Провідні гуманістичні ідеїтворчої спадщини Я. Корчака у контексті розвитку вітчизняноїпедагогічної думки», Безлюдна Н. В.: «Ідеї розвивального навчаннямолодших школярів у творчій спадщині В. О. Сухомлинського»,Бондаренко Г. Л.: «Формування творчої особистості молодшого школяра впедагогічній спадщині В. О. Сухомлинського». Утім, про що б не писалидослідники, – всюди так чи інакше вони послуговуються поглядамиВасиля Сухомлинського. Зараз готуються до захисту ще 4 кандидатськихта 1 докторська дисертації.Для поліпшення якості роботи лабораторія підтримує тісні зв’язки зАкадемією педагогічних наук України, з Інститутом педагогіки, зІнститутом проблем виховання, з Українською асоціацієюВ. О. Сухомлинського, з Державним педагогічно-меморіальним музеємВ. О. Сухомлинського (с. Павлиш), з ЗОШ ім. В. О. Сухомлинського(с. Павлиш), з Українським коледжем імені В. О. Сухомлинського(м. Київ), з загальноосвітніми та дошкільними закладами Черкащини.Цікаво складалася робота над дисертацією Павленко МариниСтепанівни, доцента кафедри української літератури та українознавстваУДПУ, члена Національної спілки письменників України. Мотивацією длявибору її теми – «Патріотичне виховання молодших школярів на матеріалітворчості Павла Тичини» – послужив зв’язок з літературою (а саме зПавлом Тичиною – поетом-академіком, чиє ім’я має Уманський державнийпедагогічний університет) і початковою школою (тоді Марина працювалаучителем 1–3 класів Уманської міської гімназії).Оскільки ж Павло Тичина (1943–1948) був наркомом (потімміністром) освіти УРСР, то вирішено було дослідити і цю мало відомусторінку його діяльності.Варто зазначити, що на перших етапах обрана тема зустрічалапомітний опір і нерозуміння. Скептики відразу взяли на кпини поняття«патріотизм» у зв’язку з «переляканим» «прислужником радянськоїсистеми» Павлом Тичиною. Більш помірковані «вболівальники» критичноставились уже до зв’язку Поета з педагогікою. Навіть у Літературномеморіальномумузеї-квартирі Павла Тичини, куди молода дослідницяприїздила в пошуках необхідних матеріалів, дуже сумнівалися у наявностісаме педагогічної спадщини П.Тичини. Проте ми з нашою підопічною не12

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012здавались, і Марина вперто «штурмувала» як фонди щойно згаданогомузею-квартири, так і Центрального державного архіву вищих органіввлади і управління України (там збереглось багато документів з«наркомівської епохи» Павла Тичини), і Центрального державного архівумузеюлітератури й мистецтва України: там було розглянуто йпроаналізовано масштабне листування Поета зі школярами і вчителями,більшість архівних справ якого до Марини ніхто з дослідників навіть незамовляв.Оскільки М. Павленко є членом наукової лабораторії«В. О. Сухомлинський і школа ХХІ століття», що діє при Уманськомупедуніверситеті, то, природно, в її дисертації досліджено й точки перетинусвітоглядних засад Павла Тичини з поглядами Василя Сухомлинського, ітаких точок перетину виявилось чимало.Паралельно Марина Степанівна активно впроваджувалатичининську творчість у шкільну практику (як власну, так і – в практикусвоїх колег), відстежуючи та аналізуючи її вплив на патріотичне вихованняучнів. Експериментом було охоплено навіть Київську міську гімназію№ 191 імені П. Тичини, навчально-методичний досвід якої теж було взятона озброєння в дисертаційній роботі.Таким чином, віра у перспективність теми й у власні сили, а такожнаполеглива пошукова діяльність привели до найнесподіванішихвідкриттів і результатів. З позицій сучасних уявлень, зламавши стереотипи,було обґрунтовано сутність категорії «український патріотизм ПавлаТичини», досліджено його освітянську діяльність і педагогічні поглядиПоета (з чим здивовано й захоплено погодились і працівники Літературномеморіальногомузею-квартири Павла Тичини), окреслено методичнусистему застосування тичининських творів у сучасній початковій школі,визначено педагогічні умови її впливу на патріотичне вихованнямолодших школярів тощо.Блискучий захист дисертації відбувся 2001 року в Інституті проблемвиховання НАПН України. На адресу автора линули схвальні відгуки якнауковців Інституту, так і тодішнього голови Національної спілкиписьменників України Володимира Яворівського офіційного опонента –доктора філології Олекси Мишанича (останній, за його словами, почувшипро існування такої роботи, спершу був узагалі категорично проти, алеознайомившись із текстом, кардинально поміняв свої думки на захопленоприхильні),– остаточно закріпив наші здобутки.З травня 2002 року Марина Степанівна Павленко – кандидатпедагогічних наук. На сьогодні вона є автором сотні науково-методичних ілітературознавчих розвідок і, що важливо, тичининська тема досі є однієюз провідних у її дослідженнях. Так, розширений варіант дисертації здобувтретю премію Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу13

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012«Смолоскип» (Київ, 2001); 2002 року він вийшов книжкою-монографією«Тичининська формула українського патріотизму», яку нагородженоМіжнародною літературною премією «Благовіст». Того-таки 2002 рокувийшов і Маринин збірник методичних рекомендацій «У країні ЛісовихДзвіночків», впорядкований за матеріалами дисертації.Як стверджує сама дослідниця, ім’я Тичини, завдяки саме нашійдисертаційній співпраці (вона іноді жартує, що між цими двома постатями:поетом-академіком Павлом Григоровичем і керівником-академікомВолодимиром Григоровичем, – велося їй нелегко, але плідно й цікаво), невідпускає її і надалі. Адже нині Марина Павленко ще й упорядник нових,незаідеологізованих спогадів про Павла Тичину «З любов’ю і болем»(Київ, 2005), «освячених» передмовою авторитетного літературознавцяМихайлини Коцюбинської та удостоєних премією Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку; автор книжки про дитинство Павла Тичини «Життя видатнихдітей» (Київ, 2009) та численних статей, де розглядаються нові, щенедосліджені аспекти життя і творчості цього непересічного Поета-Педагога.Отже, в центрі уваги членів лабораторії – дослідження вченняВ. О. Сухомлинського, яке культивує емоційну сферу українського народу,зокрема кордоцентризм. Це ті почуття, які сьогодні в «дефіциті», оскількилюди ХХІ століття все далі дистанціюються від позитивних емоцій.Ми впевнені, що у майбутньому Україну буде презентувати нетільки футболіст А. Шевченко, чи боксер В. Кличко, але й вченняВ. О. Сухомлинського, яке у прагматичному глобалізованому світі будевчити дарувати людям позитивні емоції від серця до серця.Не забуваймо також і про роль описуваної лабораторії в організаціїпозааудиторної професійної роботи зі студентами. Зокрема на кожномуфакультеті, на багатьох кафедрах нашого університету створені відповіднілабораторії: на факультеті української філології – лабораторію «ЕтнологіяЧеркаського краю» та «Театр слова», на дошкільному – «Центрінноваційних технологій дошкільної освіти», на фізико-математичному –«Планетарій», на біологічному – лабораторію «Екологія», а ще лабораторії«Сільська початкова школа», «Педагогічне краєзнавство» та ін. Великийінтерес до подібної організації виховання вчителів нового рівня викликаєУманський досвід, про що свідчить постійний потік гостей в нашулабораторію з ВНЗ усієї України.Академік Ольга Сухомлинська про уманську школу«сухомлиністики» відгукнулась так: «Лабораторія живе, науковий пошуктриває, підходи урізноманітнюються. Бажаю лабораторії, співробітникам,дослідникам подальших успіхів, нових звершень, задоволення відзробленого».14

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Отже, науково-дослідницька лабораторія «Василь Сухомлинський ішкола ХХІ століття», посідаючи провідне місце у справі науковогодослідження вчення В. О. Сухомлинського та впровадження новітніхпедагогічних технологій, впевнено дивиться в майбутнє і розробляє новіперспективні плани, напрямки й проекти.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Гессен С. И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию /С. И. Гессен. – М. : Школа-Пресс, 1995. – 448 с.2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1976. – Т. 1. – 651 с.3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1976. – Т. 5. – 637 с.15

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 377.8+37.034:373.31Світлана ГарячаПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ КОЛЕДЖІВ ДОФОРМУВАННЯ ЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВНа сучасному етапі розвитку українського суспільства все більшоїгостроти набуває проблема моралі та етичної культури, посилення їхціннісного аспекту. Етична культура виступає способом осягненнядійсності, є спрямовальною силою до вершин моралі, людського духу,усвідомлення цінності людського життя, особливо в умовах суспільноекономічноїкризи. Це актуалізує необхідність переходу від авторитарнихдо гуманістичних принципів виховання підростаючого покоління,утвердження цінностей добра, справедливості, честі, гідності, совісті,обов’язку, відповідальності.У цьому контексті особливої ваги набуває підготовка студентапедагогічного коледжу як майбутнього вчителя, формування його етичноїкультури, що є цілеспрямованим процесом, який охоплює етичнукомпетентність, професійну культуру, моральність і гуманізм, любов допрофесії.Наукові підходи до формування етичної культури в сучасних умовахрозроблені в дослідженнях І. Беха, В. Білоусової, Н. Ганнусенко,В. Киричок, К. Чорної, Л. Хоружої та ін.Вчитель є ключовою фігурою у сучасному виховному процесі. Самейого педагогічний професіоналізм і майстерність визначають рівеньетичної культури підростаючого покоління та підготовку батьків доздійснення цього процесу в умовах сім’ї. Тому головним у професійнійпідготовці студента є змістова настанова на формування етичної культури,самовиховання та самоудосконалення, адже учитель – це не професія, це –спосіб, стиль життя, безкінечна співтворчість – творення разом із дітьмисебе і свого життя.Суспільство зацікавлене у тому, щоб учитель не тільки навчав дітейосновам наук, а й формував з них людей високої моральної та етичноїкультури, з відповідним світоглядом, запитами, інтересами, творчимпідходом до життя. Діяльність учителя спрямована на створеннянеобхідних педагогічних умов для формування морально-етичнихцінностей у дітей. У цьому контексті надзвичайно важливим для студентівє вивчення творчої спадщини педагогів-гуманістів, які сповідували високумораль і любов до дитини: Я.-А. Коменського, Й.-Г. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, К. Ушинського, Я. Корчака, В. Сухомлинського, О. Захаренка,Ш. Амонашвілі та ін.Успішність виховання підростаючого покоління великою міроюзалежить від підготовки студентів як майбутніх учителів, які повинні16

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012володіти високими особистісними і моральними якостями, ґрунтовнимизнаннями, педагогічними технологіями, а також мати можливістьотримувати додаткові знання, необхідні для практичної діяльності.Мета статті – виокремити особливості професійної підготовкистудентів педагогічних коледжів до формування етичної культуримолодших школярів.Професійна підготовка студентів педагогічного коледжу доформування етичної культури у дітей має будуватися, перш за все, напринципах престижу педагогічної діяльності, розгляду процесуформування етичної культури у напрямі сучасного виховання, системностіі неперервності підготовки вчителів, розвитку їхнього творчого потенціалуі педагогічної ініціативи, врахування життєвого і професійного досвідувчителя, інтересів і психологічних особливостей усіх учасників виховногопроцесу, доцільного вибору форм і методів виховання.Критерієм етичної культури педагога є визнання особистіснихпріоритетів дитини; емоційна чутливість до сприйняття моральнихцінностей педагогічної професії; емпатія; готовність до моральноговибору; тактовність, вольова регуляція; дотримання норм учительськоїетики; уміння діяти у конфліктних ситуаціях [1; 3].Студенти мають знати, що несприятливими чинниками, якігальмують формування етичної культури педагога є брак знань,педагогічного досвіду, низький рівень життя, егоїзм, варіативність сфериетичних взаємин Учителів, розбіжності у декларованих цінностях тацінностях життя, переважанням особистісного над професійним,порушення етичних норм тощо.Тому підготовка студента до формування етичної культуримолодших школярів здійснюється також на методологічному рівні(ознайомлення з загальнофілософськими закономірностями, реформамиосвіти, пріоритетами сучасного виховання, вимогами суспільства довиховання дітей, до фахової підготовки сучасного вчителя, нормамипедагогічної етики); теоретичному (основні закони, принципи, правилапедагогіки, психології, вікова специфіка та специфіка виховання дітей нарізних етапах їхнього становлення, гуманістичні принципи виховання);особистісному (етична центрація педагогічної дії, організація педагогічноїдіяльності на гуманістичних засадах, сформованість етичних переконань,уявлень, якостей, стереотипів поведінки); методичному (використаннясучасних виховних людинознавчих і культурологічних технологій ворганізації виховного процесу); технологічному (знання і доцільневикористання методів і засобів етичного виховання, обізнаність зпередовим вітчизняним і зарубіжним педагогічним досвідом, сучаснимиметодиками етичного виховання тощо) [2; 4].Студенти мають усвідомити, що етична культура вчителявиявляється у принципах його професійної поведінки у ставленні до17

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012вихованців, учнівського колективу, батьків, колег, самого себе,керівництва школи, суспільства в цілому.Визначені умови дають можливість розглядати коледж як базовуланку в системі формування високого професійного рівня майбутньоговчителя, діяльність якого формує потребу у сучасних знаннях, уміннях інавичках, вимагає професійного і особистісного зростання і майбутньоїактивної участі у створенні і розвитку нових програм і технологій.На основі концептуальних положень нашого дослідження,розроблена нами методика передбачала проведення різних форм роботи зістудентами педагогічного коледжу щодо формування етичної культуримолодших школярів, зокрема, використання евристичної технології:науково-пошукових робіт, доповідей з презентаціями, повідомлень,рефератів. Наводимо приблизну тематику:1. Феномен етичної культури.2. Проблеми етичної культури у сучасних реаліях.3. Етика та історія етичних вчень.4. Сутність і функції моралі.5. Етичні категорії у сучасному вихованні.6. Етика міжособистісного спілкування.7. Етична культура вчителя.8. Роль сучасної сім’ї у формуванні етичної культури упідростаючого покоління.9. Вікові особливості формування етичної культури у школярів.10. Використання навчально-виховного потенціалу у формуванніетичної культури школярів.11. Педагогічна допомога сім’ї з питань формування етичної культури.12. Програма педагогічного спостереження за формуванням етичноїкультури у школярів.13. Використання інноваційних методик і технологій у формуванніетичної культури школярів.14. Організація позакласної і позаурочної виховної роботи у школі звиховання етичної культури школярів.Підготовка студентів педагогічних коледжів як майбутніх учителівдо формування етичної культури молодших школярів передбачає їхнюучасть у спецкурсах, практикумах і семінарах.Наводимо тематику повідомлень, які можуть використовуватись нацьому етапі роботи.1. Формування етичної культури підростаючого покоління уконтексті розбудови незалежної Української держави.2. Категорії моралі у педагогічній діяльності.3. Соціальні цілі сучасного морального та етичного виховання.4. Педагогічний потенціал і можливості сучасного вчителя ворганізації процесу формування етичної культури у молодших18

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012школярів.5. Проблеми формування етичної культури у дітей в сучасній школі.6. Участь сім’ї у формуванні етичної культури молодших школярів.7. Формування етичної культури молодших школярів на основіукраїнських народних традицій.8. Основні напрями взаємодії сім’ї і школи у формуванні етичноїкультури підростаючого покоління.9. Система виховання та використання сучасних виховнихтехнологій, спрямованих на формування етичної культуришколярів.10. Використання інноваційних педагогічних методик і тренінговихзанять у формуванні етичної культури школярів.11. Причини і наслідки аморальної поведінки у дітей.12. Роль і завдання сучасної школи у формуванні етичної культуришколярів.13. Формування у дітей навичок самовиховання.14. Педагогічна етика сучасного вчителя.15. Етикетні норми і правила поведінки в школі.Великий вплив на формування фахового і культурного рівнямайбутнього педагога мають рольові ігри, за допомогою яких студентинабувають практичних навичок для свого професійного зростання. З цієюметою пропонуємо технологію підготовки і проведення рольової гри«Тематична педагогічна рада з проблеми формування етичної культури вучнів загальноосвітньої школи».Мета: виявити педагогічні умови школи і ступінь їх впливу нарозвиток особистості молодших школярів, виховання у них гуманістичнихцінностей.Задачі: розробити систему виховних заходів, спрямованих напокращення виховної роботи школи.Методи збору інформації: спостереження за виховною діяльністюпедагогів і їхньою взаємодією з учнями, батьками; опитування іанкетування усіх учасників виховного процесу; аналіз і узагальненнязібраної інформації.Підготовка до гри педради здійснюється творчими підгрупами ускладі 5 чоловік, кожна з яких має своє поле дослідження.1 творча підгрупа освітлює проблему «Виховний потенціал школи уформуванні етичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів».Питання до розгляду:1. Методологічні основи виховання етичної культури учнів.2. Аналіз стану сформованості етичної культури у початковій,середній та старшій школі.3. Використання виховного потенціалу школи у створенніпедагогічних умов у формуванні етичної культури школярів.19

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 20124. Основні проблеми формування етичної культури школярів упедагогічній практиці школи.5. Моральне становлення та самореалізація учнів в умовах школи.2 творча підгрупа працює над проблемою «Аксіологічний аспектформування етичної культури у загальноосвітньому навчальному закладі».Питання до розгляду:1. Ознайомлення та залучення дітей до основ загальної культури.Правила поведінки вдома і в школі.2. Шкільні традиції в системі морально-етичних цінностейшколярів.3. Етикет поведінки сучасного учня.4. Вплив засобів інформації на етичну культуру школярів.5. Етика взаємодії педагогів і батьків.3 творча підгрупа вивчає «Поглиблення знань про етичну культурушколярів».1. Використання арсеналу інформаційних джерел (уроки, бібліотека,комп’ютер, радіо, телебачення) у процесі формування етичноїкультури школярів.2. Адаптація отримуваної інформації до вікових особливостей учніврізних вікових груп та її відповідність інтересам, запитам, рівнюзнань.3. Використання рольових ігор і проблемних ситуацій у виховнійпрактиці педагога.4. Педагогічне і психологічне консультування у школі,5. Організація процесу самоосвіти і самовиховання.4 творча підгрупа досліджує питання «Творча діяльність школярівяк умова їх морального та етичного становлення».Питання до розгляду:1. Робота учнів у факультативах етичного спрямування.2. Використання етичного потенціалу діяльності гуртків, студій,творчих об’єднань.3. Формування етичної культури школярів у діяльності учнівськогосамоврядування, громадських справах, доброчинній діяльності.4. Творча самореалізація учнів у позакласній роботі як важливийчинник формування етичної культури.5. Інтегрування курсу етики з іншими предметами гуманітарногоциклу у вихованні етичної культури школярів.На педраді кожна з груп розкриває свою проблему, аналізує її стан,пропонує рішення найважливіших питань. Рішенням педради визначаєтьсясистема заходів, запропонованих усіма робочими підгрупами, які маютьвикористовуватись у педагогічній практиці школи.Особлива увага має приділятись і етичній культурі студента якмайбутнього вчителя, її складники відображено на рис. 1.20

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012НауковаерудиціяЗагальнаерудиціяПрагнення досамовдосконаленняПедагогічнамайстерністьПедагогічна культурамайбутнього вчителяКультурамовленняКультураспілкуванняПедагогічнаетикаДуховнебагатствоРис. 1. Педагогічна культура майбутнього вчителяПедагогічна культура – складник етичної культури, яку має такождемонструвати сучасний учитель. Її структура представлена нами у рис. 2.Структура етичної культури сучасного вчителяПрофесійна компетентністьІнтелектуальна культураДуховна культураКомунікативні здібностіЕмоційна стійкістьМорально-етична культураПерцептивні здібностіНаціональна свідомістьЧесність, скромність,доброзичливістьКультуразовнішнього виглядуКультура мовлення та мовленнєвийетикетУміння слухати, чути ібачити цінне у своїх колегахКультура спілкуванняРобота над собою і здатність досамовдосконаленняЗдатність визнати власні помилки, недостатність власноїаргументації та вибачитись перед колегою і колективомРис. 2. Структура етичної культури сучасного вчителя21

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Як ми бачимо, етична культура є складним інтегративнимутворенням, що базується на такій важливій якості, як самокритичності,здатності визнавати власні помилки, готовності до суб’єкт-суб’єктноївзаємодії з батьками та школярами.Етична культура є також результатом самовиховання і самоосвіти,залежить від зусиль самого студента – майбутнього вчителя – йогобажання відповідати духу сучасності.Проблема підготовки студентів педагогічних коледжів доформування етичної культури молодших школярів залишаєтьсяактуальною і потребує подальшої розробки ряду важливих аспектів, дояких належить дослідження проблеми виховання етичної культуришколярів різних вікових груп, підвищення ефективності підготовкимайбутніх педагогічних кадрів з цієї проблеми.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Варданян Ю. В. Становление и развитие профессиональнойкомпетентности педагога и психолога / Ю. В. Варданян. – М. :Педагогика, 1998. – 179 с.2. Писаренко В. И. Педагогическая этика / В. И. Писаренко,И. Я. Писаренко. – Минск : Нар. Асвета, 1977. – 256 с.3. Жебровський Б. М. Професійна етика вчителя: час і вимоги /Б. М. Жебровський. – К. : Педагогічна думка, 2000. – 62 с.4. Хоружа Л. Л. Етична компетентність майбутнього вчителя початковихкласів: теорія і практика : монографія / Л. Л. Хоружа. – К. : ПресаУкраїни, 2003. – 319 с.5. Сухомлинський В. О. Розвиток індивідуальних здібностей і нахилівучнів / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах. – К. :Радянська школа, 1977. – Т. 5. – С. 122–139.22

УДК 378,016:37.013.42Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Олена ДемченкоВИКОРИСТАННЯ ІДЕЙ В. СУХОМЛИНСЬКОГОУ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВДО ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІНа етапі утвердження соціально-педагогічної діяльності якпрофесійної відбувається окреслення функцій і визначення напрямівроботи соціальних педагогів. Аналіз основних документів, щорегламентують роботу фахівців у соціально-педагогічній сфері, вивченнятеоретичних засад змісту їхньої роботи дає підставу зробити висновок прорізноплановість соціально-педагогічної діяльності. В умовах закладуосвіти на соціальних педагогів покладені завдання з діагностуваннясоціального середовища, проведення превентивної роботи, правового ісоціального захисту дітей і підлітків, консультативна й методична робота,соціально-педагогічний супровід обдарованих дітей, включення дітей ізособливими потребами в інклюзивну освіту, налагодження взаємодії зсім`ями учнів тощо.Серед важливих площин роботи соціального педагога необхідновиокремити участь у створенні педагогічно орієнтованого середовища,сприятливого для всебічного розвитку кожної особистості. Фахівці всоціально-педагогічній сфері є одними з організаторів позакласної йпозашкільної виховної роботи, координаторами і співучасниками дозвіллядітей і молоді.У дозвіллєвій сфері насьогодні склалася ситуація, коли політизованай контрольована радянська модель організації вільного часу в цілому себевичерпала. Хоча збереглися окремі, на жаль, не найкращі, традиції йформи, на які наклалися негативні впливи засобів масової інформації,тенденції комерціалізації дозвілля. Як наслідок, у дітей і молодіформується переконання, що відпочинок – це, насамперед, розваги, веселепроведення часу, споживання телевізійних «сурогатів» або бездіяльність.Сучасна система закладів культурно-дозвіллєвої діяльності знаходиться наетапі становлення, тому велика частина дітей і молоді проводить вільнийчас поза межами соціально-дозвіллєвих інститутів.У зв’язку з цим актуальності набуває посилення уваги держави,соціальних служб і закладів освіти до проведення дітьми і молоддювільного часу; пошук сучасних дозвіллєвих форм, які б відповідали новійполітичний і соціокультурній ситуації.Студіювання наукових джерел переконує, що розробка проблемивільного часу як простору, в якому відбувається фізичний і духовнийрозвиток особистості, її соціалізація, й особливості організації дозвілля врізні часи знаходилися у площині наукових інтересів філософів,23

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012соціологів, психологів, педагогів. На теоретичному й практичному рівняхце питання опрацьовували відомі педагоги (Я. Коменський, А. Макаренко,В. Сухомлинський, К. Ушинський, С. Шацький та ін.). Різні аспектиорганізації дозвілля школярів вивчають сучасні зарубіжні та вітчизнянівчені. Зокрема, дослідники розкривають сутність і функції дозвіллєвоїдіяльності, обґрунтовують загальні принципи, форми й методи організаціїдозвілля (А. Воловик, В. Воловик, О. Дубасенюк, В. Піча, Н. Яременко таін.); характеризують значення дозвіллєвої діяльності у формуванні різнихсторін особистості, вихованні гуманістичних, патріотичних ігромадянських якостей, формуванні її життєвих перспектив, розвиткутворчості (Є. Лаврентьєва, Ю. Пелех, І. Рябченко, В. Салко, О. ЧулановаЕ. Цибуля та ін.). Науковці (Л. Просандєєва) також розробляють шляхиподолання депривації підлітків у культурно-дозвіллєвій діяльності.Зарубіжні (Н. Басов, А. Мудрик, Р. Овчарова, Т. Шишковець та ін.) івітчизняні вчені (О. Безпалько, А. Капська, Л. Міщик та ін.) прямо абоопосередковано вказують на необхідність виокремлення у структурідіяльності соціального педагога культурно-дозвіллєвого складника.Зокрема, у наукових джерелах [9] представлена координаційноорганізаційнафункція соціально педагогічної діяльності, реалізація якоїпередбачає організацію соціально значущої діяльності дітей і підлітків умікросередовищі; вплив педагогів на розумну організацію дозвілля;включення учнів у різні види корисної діяльності з урахуваннямпсихолого-педагогічних вимог.Серед обов’язків соціального педагога визначені такі, виконанняяких безпосередньо стосується організації дозвілля дітей і молоді:«сприяти розкриттю здібностей, талантів, обдарувань вихованців через їхучасть у науковій, технічній, художній творчості; залучати громадськіорганізації, творчі спілки, окремих громадян тощо до культурно-освітньої,профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої та інших видів роботи» [4].Усе переконливішою стає є думка про те, що фахівець у соціальнопедагогічнійсфері може мати декілька кваліфікацій, серед них деякіпередбачають організацію дозвіллєвої діяльності дітей і молоді:організатор позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми;вихователь гуртожитку; культорганізатор дитячих і позашкільних закладівтощо.Цікавою є практика становлення сфери соціальної та соціальнопедагогічноїроботи в Росії, де в мережі соціальних служб поширюютьсяспеціалізації, серед яких є спеціаліст із організації культурного дозвілля.Цей фахівець спеціалізується на організації соціокультурної діяльності якдітей, так і дорослих [1].Робота соціального педагога з організації дозвілля потребує високогопрофесіоналізму, наявності комплексу знань, а також системи вмінь,володіння сучасними технологіями включення дітей у педагогічно24

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012організований вільній час. Це вимагає спеціальної підготовки майбутніхсоціальних педагогів як організаторів змістовного дозвілля учнів на етапівузівського навчання. Водночас тим, проблема формування готовностімайбутніх соціальних педагогів до організації дозвіллєвої діяльності дітейі підлітків недостатньо висвітлена у педагогічних джерелах. Окреміаспекти теорії та практики підготовки студентів до культурно-дозвіллєвоїдіяльності розробляють сучасні науковці О. Безпалько, І. Зимня,А. Капська, О. Кузьменко, Л. Міщик, Б. Шапіро, Н. Яременко та ін.Серед інших напрямів роботи у процесі підготовки майбутніхсоціальних педагогів до дозвіллєвої діяльності необхідно шукати йаналізувати ефективні форми її організації в педагогічних системахминулого, адаптувати їх до сучасних соціокультурних умов, забезпечуватитехнологічність використання. Особливий інтерес у цьому контекстістановлять ідеї та досвід роботи В. Сухомлинського, який у процесірізнобічної науково-практичної діяльності також аналізував соціальнопедагогічніпроблеми.Зважаючи на це, у статті представимо можливості використання впроцесі підготовки майбутніх соціальних педагогів до організації дозвіллядітей і підлітків ідей і досвіду В. Сухомлинського.Аналіз праць видатного педагога показує, що його хвилювалипроблеми організації вільного часу дітей і підлітків. Педагог надававважливого значення відпочинку дітей, пов’язуючи його з усебічнимрозвитком особистості. Ще в радянські часи В. Сухомлинський відзначавактуальність і гостроту проблеми проведення вільного часу молоддю. Вінвважав, що невміння правильно організовувати дозвілля є однією зголовних причин «пиятики, хуліганства та інших негативних явищ, якітрапляються серед молоді». Прямо не заперечуючи пропозиції «відкритибільше молодіжних кафе, танцювальних майданчиків»; «прийняти законпро алкоголізм і взагалі регулювати споживання спиртних напоїв»,В. Сухомлинський висловив думку про необхідність і пріоритетність«тонкої, вмілої, наполегливої виховної роботи» щодо формування вучнів правильного ставлення до вільного часу, культури його проведення[5, с. 253].У процесі підготовки до організації дозвіллєвої діяльності майбутнісоціальні педагоги повинні засвоїти ключові поняття: «вільний час»,«дозвілля», «відпочинок». Аналіз поглядів В. Сухомлинського розширитьуявлення студентів про сутність вільного часу, його види, значення.У працях педагога зустрічаємо термін «вільний час», якийзалишається в розпорядженні дитини після завершення уроків. Укількісному відношенні, на думку В. Сухомлинського, його повинно бутискільки, скільки учень витрачає часу на уроки в школі [6, с. 20]. Поряд зцим він використовує поняття «відпочинок» як «час найскладнішогодуховного життя, час, коли людина користується духовними цінностями,25

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012що їх створили інші люди». Педагог поділяв відпочинок на активний(«активна діяльність») і пасивний («неробство»), показуючи значення обохвидів. Пасивний відпочинок, «перебування в бездіяльності, необхідне якрозрядка після інтенсивної, напружено праці – розумової або фізичної».Найбільшу користь для особистості такий відпочинок приносить, якщо маєтворчий характер і присвячений «спогляданню природи і творівмистецтва» [7, с. 196].Однак перевагу В. Сухомлинський надавав активному відпочинку.Тому одним із завдань педагогічного колективу він убачав у привчаннідітей до діяльного, змістовного, творчого відпочинку. Окрім цього,педагог радив формувати в учнів правильне ставлення до вільного часу якдо «величезного блага», що дає людині духовне багатство; цінувати його,раціонально використовувати. Якщо цього не станеться, то післязакінчення школи молода людина буде нудьгувати, не знаючи, куди подітивільний час [3, с. 236].Важливим завданням у підготовці майбутніх соціальних педагогів доорганізації дозвіллєвої діяльності є засвоєння ними розвивально-виховногопотенціалу дозвілля. У цьому контексті увагу студентів треба привернутидо поглядів В. Сухомлинського, який у ряді своїх праць розкрив значенняправильно організованого й педагогічно керованого вільного часу в процесіставлення особистості, який:– має «велике значення для повноцінного фізичного й духовногорозвитку» вихованців; створює можливості для розвитку думки,моральних, інтелектуальних і естетичних почуттів [7, с. 196];– є умовою розвитку індивідуальності особистості, її здібностей,обдарувань, оскільки «задатки й обдарованість дитини розкриваютьсялише за умови, якщо в неї є щодня час для заняття улюбленою працею,працею за своїм вибором» [6, с. 19];– забезпечує можливості для самовиховання особистості, тому що«збагачуючи свій духовний світ під час відпочинку, створюючи в самомусобі нові цінності, учень виховує сам себе» [6, с. 11].Актуальною залишається думка В. Сухомлинського [4, с. 282] про те,що правильна організація вільного часу підлітків сприяє попередженнюдеформацій в їхньому духовному розвитку, негативних учинків,правопорушень тощо. Але, варто зазначити, що педагог робить важливийакцент на необхідності оптимального поєднання фізичної й духовної праці,застерігає про негативні наслідки перевантаження учнів під час організаціїїхнього відпочинку.Підготовка майбутніх соціальних педагогів передбачає засвоєнняними системи вимог до організації дозвіллєвої діяльності дітей і підлітків,які на сучасному етапі розробляються дослідниками й представлені внауково-методичній літературі. У своїх працях В. Сухомлинський такожнеодноразово піднімав проблему правильної організації вільного часу,26

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012виокремив ряд вимог:– систематичність і безперервність організації педагогічнокерованого відпочинку, який не повинен припинятися після закінченняуроків, а продовжуватися протягом усього року, особливо на канікулах [3];– діяльнісний підхід щодо проведення відпочинку, згідно з якимвихованці повинні бути суб’єктами дозвіллєвої діяльності, активнимиучасниками різних справ; не варто привчати учнів до того, щоб їх хтосьрозважав, щоб вони ставали «курортниками» в таборах відпочинку [6,с. 142];– розумне чергування різних видів діяльності, поєднання праці, «щозадовольняє естетичні запити» з «діяльною насолодою красою природи»[9, с. 196];– оптимальне поєднання привабливих занять із корисними, щоб«цікаве, те, що вражає дитину, було водночас потрібним, необхідним для їїрозуму, почуттів, усебічного розвитку»; щоб вільний час дитини бувнасичений змістовними й потрібними заняттями, які б, у той же час, «неруйнували чарівності дитинства» [8, с. 496];– забезпечення зв’язку навчальних занять із змістом і характеромпроведення відпочинку, щоб, з одного боку, діяльність під час дозвіллябула продовженням навчального процесу, а з іншого – «чим багатшідуховні інтереси в години відпочинку, тим більше приваблюють дитинунавчання, розумова праця на уроках» [6, с. 144];– уникнення дублювання розумової діяльності на уроках й увільний від навчання час, оскільки «інтелектуальне життя у годинивідпочинку повинно відрізнятися від навчання» [6, с. 144];урізноманітнення її видів у процесі організації дозвілля, спрямування надосягнення колективних цілей;– виховання в дітей уміння користуватися вільним часом,контролювати його, раціонально розподіляти, уникати стихійності йогопроведення, використовуючи для цього «організацію діяльності, показ,колективну працю» [8, с. 496].Важливою умовою наявності у дітей вільного часу для улюбленихзанять, на думку В. Сухомлинського, є правильна організація навчальноїдіяльності учнів до й після уроків, уникнення перевантаження школярівдомашніми завданнями. Інтерес становлять рекомендації педагога щодораціонального режиму дня школярів, перенесення найбільш інтенсивнихрозумових занять на першу половину дня, доцільності виконання учнямичастини домашніх завдань уранці, перед уроками [6, с. 142].Педагогічна спадщина В. Сухомлинського багата на досвідорганізації вільного часу учнів у системі позакласної й позашкільноївиховної роботи. Педагог використовував на практиці й описав у своїхпрацях ефективні форми роботи, які сприяли розвитку здібностей,творчого потенціалу, задоволенню інтересів школярів. У його27

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012методичному доробку є система цікавих форм дозвілля учнів, актуальністьяких не втрачається й сьогодні: заочні подорожі в різні куточки країни йсвіту, екскурсії в природу, туристичні походи, технічні й творчі гуртки,свята, конкурси, етичні й естетичні бесіди, диспути тощо.Насамперед, треба звернути увагу майбутніх соціальних педагогів наформи проведення активного відпочинку з досвіду В. Сухомлинського.Ефективними серед них є туристичні походи, які мають важливийрозвивально-виховний потенціал, «в них загартовуюся фізичні сили,формуються моральні переконання й естетичні погляди» [6, с. 143].Цінними у процесі підготовки студентів до дозвіллєвої діяльності є порадиВ. Сухомлинського щодо організації туристичних походів молодшихшколярів і підлітків: поступове збільшення тривалості (від одногодекількохднів до тижня); спеціальна підготовка учнів, виробленнянеобхідних умінь і навичок; постановка й реалізація спеціальнихпізнавальних завдань, які передбачали вивчення природи рідного краю,пошук корисних копалин, збір інформації про учасників ВеликоїВітчизняної війни тощо.До змістовних форм організації дозвілля з досвідуВ. Сухомлинського належить також свято, яке є комплексною формоюсоціально-педагогічної роботи, передбачає організацію творчої діяльностіучнів протягом тривалого часу. Педагог, використовуючи цю формувиховання, одночасно розв’язував завдання у декількох взаємопов’язанихвиховних площинах, змістовно наповнював вільний час вихованців.Важливим напрямом у підготовці майбутніх соціальних педагогів додозвіллєвої діяльності є формування у них уміння добирати прикладипроведення свят на основі аналізу праць В. Сухомлинського. Такий видроботи студентів сприятиме усвідомленню ними виховного потенціалусвята, специфіки його підготовки й проведення залежно від соціальнопедагогічнихзавдань.Досвід В. Сухомлинського з проведення свят є зразком длямайбутніх соціальних педагогів щодо організації дозвілля за технологієюколективного творчого виховання. Оскільки будь-якому святу передуваласистемна організація діяльності дітей, наповнена духовним змістом,почуттєво-емоційною турботою про близьких і рідних, піклуванням проптахів і тварин тощо. Робота учнів була пов’язана з вирощуваннямсільськогосподарських рослин, квітів, виготовленням подарунків тощо.Яскравими прикладами проведення свят для студентів є вечори та ранки,присвячені виразному читанню; свята матері, трудові свята тощо.З метою ознайомлення майбутніх соціальних педагогів із поглядамиі досвідом В. Сухомлинського з організації вільного часу учнів у процесівикладання соціально-педагогічних («Історія соціальної роботи йсоціальної педагогіки», «Соціальна педагогіка», «Соціально-педагогічна28

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012робота в сфері дозвілля» тощо) необхідно поєднувати різні формиорганізації навчання у ВНЗ, основною серед яких є лекція. Однакобмеженість навчального часу не дозволяє під час лекції цілісно показатипозицію педагога з окресленої соціально-педагогічної проблеми. Томуважливе значення має самостійна робота студентів з підготовки допрактичних і семінарських занять, у процесі якої вони виконують творчізавдання, що передбачають безпосереднє глибоке дослідження працьВ. Сухомлинського, вивчення науково-методичної літератури. До такихзавдань належать: пошук конкретних прикладів проведення свят, гуртківта інших форм дозвіллєвої діяльності; добір цитат-рекомендацій щодоорганізації відпочинку; підготовка повідомлень, написання рефератів,створення потрфоліо тощо.Підсумовуючи результати проведеного дослідження, требазазначити, що в структурі професійної діяльності соціальних педагогівважливе місце займає функція організації дозвілля дітей і підлітків,проведення якого потребує комплексу знань і професійних умінь. Упроцесі вивчення циклу професійно орієнтованих дисциплін необхіднопоєднувати засвоєння студентами теоретичних основ педагогіки дозвілля,методичних особливостей проведення різних форм соціально-педагогічноїроботи з вивченням системи роботи В. Сухомлинського та інших видатнихпедагогів із організації вільного часу школярів. Досвід проведення різнихформ у Павлиській школі є для студентів методичним зразком у майбутнійпрактичній діяльності з організації дозвілля учнів. Перспективнимнапрямом для подальших наукових розробок є глибше дослідженняпоглядів В. Сухомлинського щодо соціально-педагогічних можливостейконкретних форм роботи з дітьми і підлітками у сфері дозвілля.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Басов Н. Ф. Социальный педагог: введение в профессию : учеб.пособие для студ. высш. учеб. заведений / Н. Ф. Басов, В. М. Басова,А. Н. Кравченко. – М. : Издательский центр «Академия», 2006. – 256 c.2. Посадова інструкція соціального педагога [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://zastupnik.at.ua/publ/socialno_psikhologichna_sluzhba/posadova_instrukcija_socialnogo_pedagoga/3-1-0-623.3. Сухомлинський В. О. Виховання й самовиховання / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 5. – С. 229–239.4. Сухомлинський В. О. Духовний світ школяра / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 1. – С. 209–400.5. Сухомлинський В. О. Народний учитель / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська29

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012школа, 1977. – Т. 5. – С. 239–255.6. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 4. – С. 7–391.7. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненоїособистості / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах /В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1977. – Т. 1. – С. 62–206.8. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1976. – Т. 2. – С. 419–654.9. Шишковец Т. А. Справочник социального педагога / Т. А. Шишковец. –М. : ВАКО, 2005. – 208 с.30

УДК 378Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Ольга КочергаПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ НА ЗАСАДАХ ГУМАНІСТИЧНИХ ІДЕЙВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГОУ нинішніх складних політичних та соціально-економічних умовахрозвитку України особливо відчутним є негативний вплив на сучаснушколу таких суспільних явищ як посилення аморальності, злочинності,зубожіння, дефіциту людяності, милосердя, співчуття, доброти. Все це єрезультатом знецінення освіти, падіння авторитету вчителя, агресивності,жорстокості, нігілізму підростаючого покоління. Педагогічнагромадськість стурбована тим, що такі деструктивні процеси у сучасномусуспільстві породжують небезпеку формування бездуховного покоління,не «обтяженого» інтелігентністю, порядністю, загальнолюдськоюморальністю, яке зневажливо ставиться до культурних цінностей, непрагне до здорового способу життя. Такий стан ще більшою міроюзагострює потребу побудови навчально-виховного процесу підростаючихпоколінь на принципах гуманізму, утвердженні пріоритетузагальнолюдських цінностей у суспільстві.Ідея виховання підростаючих поколінь у дусі гуманізму не нова.Вона сягає своїм корінням у античні часи, піднімалася педагогамигуманістамиепохи Відродження, збагачувалася педагогічними поглядамиЯ. Коменського, Ж. Руссо, Й. Песталоцці та ін.Значного розвитку гуманістична концепція набула у вітчизнянійпедагогіці. Так, український філософ Г. Сковорода, утверджуючи ідеїгуманізму, писав, що виховання повинно сприяти єднанню людини знародом, служити справі зміцнення людського щастя, формувати«благородне серце» і «високі думки».Гуманізацію навчання і виховання втілювали у своїй практичнійдіяльності педагоги-новатори В. Шаталов, І. Волков, С. Лисенкова, Є. Ільїнта ін. Значну частину своїх робіт цій проблемі присвятив Ш. Амонашвілі.Педагогів усіх часів об’єднує те, що в центр навчально-виховногопроцесу вони намагались поставити дитину, яку розглядали не лише якоб’єкт, але й як суб’єкт виховання.У наш час проблему виховання дітей і молоді в дусі гуманізмурозглядали такі дослідники, як О. Виговська, О. Вишневський, Г. Іванюк,Б. Козак, Л. Макарова, В. Оржеховська, Е. Парамонов, В. Петрович,Г. Пустовіт, С. Рудаківська, А. Сиротенко, О. Сухомлинська, О. Столяренко,І. Тараненко, Л. Ткачук та ін. На сьогоднішній день розроблено цілий рядконцепцій особистісно орієнтованого навчання і виховання, авторами якихє відомі науковці І. Бех, В. Білоусова, С. Гончаренко, Ю. Мальований,31

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012О. Савченко, І. Якиманська та ін. Вони переконливо доводять необхідністьгуманізації освіти як однієї з найважливіших умов відродженнянаціональної освіти.Гуманізація освіти проголошена вихідним принципом реалізаціїдержавної національної програми «Освіта. Україна ХХІ століття», іполягає в «утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, унайповнішому розкритті її здібностей та задоволенні різноманітнихосвітянських потреб, забезпеченні пріоритетності загальнолюдськихцінностей, гармонії стосунків людини і навколишнього середовища,суспільства і природи» [1].Гуманізація освіти передбачає, насамперед, сприяння розвиткутворчих можливостей людини, її інтелектуальної свободи, створеннямаксимально сприятливих умов для розкриття особистості. Гуманніцінності і відповідні їм норми є тим культурним кодом, який визначаєповсякденну поведінку і регулює взаємини людей, забезпечуєраціональність і людяність їхнього способу життя, а отже життєздатністьсуспільства. Саме гуманне виховання особистості сприяє олюдненнюсуспільних відносин, формуванню взаємодії людей за суб’єкт-суб’єктноюмоделлю, зміст якої безпосередньо впливає на спрямованість і характерпотреб, цілей, інтересів особистості, тоді як процеси дегуманізаціїсуспільства негативно впливають на моральний та емоційний стан йогочленів, їхнє фізичне та психічне здоров’я.О. Савченко наголошує на тому, що реформування шкільної освітимає відбуватися на таких гуманістичних засадах: дитина як незміннапедагогічна цінність, і педагог – здатний до її розвитку, соціальногозахисту, збереження індивідуальності. Це розуміння, підкреслюєнауковець, співзвучне з тими цінностями, які обстоював у своїх працяхВ. Сухомлинський [2, с. 2].Серцевиною педагогічної спадщини В. Сухомлинського є гуманізм,який ґрунтується на положенні про безумовну цінність людини, її гідність,індивідуальну неповторність. Видатний педагог-класик був глибокопереконаний у тому, що «все шкільне життя повинне бути пройняте духомгуманності…, має панувати дух поваги до людської гідності, духвзаємодовіри вихователів і вихованців, дух віри в людину» і лишестворення атмосфери довіри, допомоги, справедливого ставлення,вимогливості і такту може забезпечити справжню гуманізацію виховногопроцесу. Ці та ряд інших постулатів гуманістичної концепціїВ. Сухомлинського повинні усвідомити всі ті, хто має справу знайдорожчим, найціннішим у нашому житті – з людиною. І найперше –сьогоднішні педагоги та студенти, які обрали своєю майбутньоюсправою – виховання людини.Мета статті полягає у розкритті можливостей творчого використаннягуманістичних поглядів В. Сухомлинського у професійній підготовці32

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012сучасного вчителя-вихователя, висвітленні системи роботи зі студентами уконтексті прогресивних ідей педагога-гуманіста.На сучасному етапі розвитку вищої освіти ускладнилися проблемивиховання студентів у зв’язку зі змінами потреб людини, її соціальнимпрагненням і ціннісними орієнтирами. Ці проблеми загострюються ще йтим, що до вищих навчальних закладів частина молоді вступає суспільноневмотивовано. Особливо це стосується студентів педагогічнихнавчальних закладів, яким у майбутньому держава довірить справупідготовки підростаючих поколінь до життя та праці в суспільстві. Відособистості учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної таметодичної майстерності залежить не лише якість навчально-виховногопроцесу, але й долі його вихованців, майбутнє всього суспільства. Саметому у сучасній вищій школі потрібне духовне оновлення педагогічногопроцесу, яке відбувається тільки тоді, коли він будується на принципахгуманізму.Гуманізація педагогічного навчального закладу сприятимеглибокому усвідомленню студентами таких понять як честь, добро,людяність. На цьому неодноразово наголошував у своїх працяхВ. Сухомлинський, зазначаючи значимість справи виховання Людини,Громадянина, Спеціаліста, Вчителя-гуманіста. У своїй праці «Сто порадучителеві» педагог-класик називає учительську професіюлюдинознавством, зазначаючи, що учитель має справу «з найскладнішим,неоціненним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною» [5, c. 420]. Самевід вчителя, від його «вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежитьїї життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальнеобличчя, її місце і роль у житті, її щастя» [5, с. 420].Дбаючи про формування вчителя нової генерації, гуманного,творчого, відповідального, педагогічний колектив Прилуцькогогуманітарно-педагогічного коледжу у своїй роботі мудро впроваджуєгуманістичні ідеї В. Сухомлинського.Практика переконує, що професійна підготовка майбутніх фахівцівбудь-якої сфери діяльності є однією із складних проблем, оскільки в цьомупроцесі проявляються персоніфіковані стосунки між людьми, що об’єднаніспільною діяльністю – навчанням. Студентська діяльністьхарактеризується як сукупність скоординованих дій та заходів,спрямованих на досягнення в рамках навчального закладу певної мети.Професійна підготовка майбутніх учителів обумовлює вищу позитивну яквнутрішню, так і зовнішню мотивацію, високий рівень відповідальності,наявність зворотного зв’язку, вміння презентувати себе і свій навчальнийзаклад, прогностичний характер навчальної діяльності тощо. Все цепевним чином пов’язано із специфічними особливостями вчительськоїпрофесії, про які В. Сухомлинський писав: «це особлива професія, яку непорівняєш ні з якою іншою справою» [5, с. 420].33

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Уже в перші дні навчання у коледжі під час проведення годинзнайомств, виховних годин на теми професійного вибору куратори групвдаються до ознайомлення студентів із тими особливостями вчительськоїпрофесії, про які переконливо говорить у своїй першій пораді «Що такепокликання до праці вчителя? Як воно формується?» педагог-класик. Так,проводячи виховну годину на тему «Ти обрав учительську стежину»,разом із першокурсниками обговорюємо питання: що спонукало студентівдо вибору професії вчителя початкової школи, як вони уявляють собіобрану професію, яким вони бачать сучасного вчителя тощо.Говорячи про специфіку вчительської професії, наголошуємо натому, що це творча діяльність, яка вимагає від учителя постійної роботинад собою. Саме тут доречно згадуються слова В. Сухомлинського:«Радість творчої праці, повнота життя завдяки творчості – до цього прагнекожна культурна, освічена людина. Питання про те, як розкрити своїздібності в благородній справі виховання молодого покоління, як знайтисебе в цій, одній із найцікавіших, найскладніших, наймогутнішихспеціальностей – хвилююче питання» [5, с. 419]. Студенти діляться своїмивраженнями про тих учителів, які відіграли вирішальну роль у їхньомуособистісному становленні, пригадують епізоди з власного досвіду, коливони вперше випробували себе в ролі вчителя, ще навчаючись у школі,розкривають свій омріяний ідеал педагога. Спільно зі студентамианалізуємо мудрі погляди педагога-гуманіста на вчительське покликання.Майбутні вчителі пізнають важливі істини педагогічного покликання –«глибока віра в успішність виховання кожної людини», «гармонія серця йрозуму», «чуйність, сердечна турбота про людину».З метою виховання ідеалу вчителя розповідаємо про життєвий ітворчий шлях В. Сухомлинського, головним педагогічним кредо якогобуло: безмежна любов до дітей («Чим важча дитина, тим більше я їїлюблю»), педагогічний оптимізм («Кожна дитина хоче бути хорошою,талановитою і повинна бути щасливою»), прогнозування вихованнясправжньої людини, громадянина, спеціаліста, сім’янина. Передпершокурсниками постає взірець педагога-гуманіста, педагога-добротворця.Відкрити для себе багатство особистості видатного педагогапершокурсникам допомагає вечір-реквієм, присвячений пам’яті педагогакласикана тему «Василь Сухомлинський: Людина, Воїн, Педагог».Студенти спільно з куратором групи добирають матеріал про ВасиляОлександровича (біографічні відомості, педагогічні думки, ідеї,фотоматеріали, пісенно-поетичні рядки), розробляють сценарій, готуютьмультимедійну презентацію, розподіляють ролі, проводять репетиції.Можна було побачити і відчути, з якою гордістю розповідалистуденти-першокурсники про павлиського педагога, який зміст вкладали упромовлені рядки, якими почуттями проймалися їхні виступи. Переконані,що такі заходи не можуть залишити байдужим жодного, хто причетний до34

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012участі в них.Глибше знайомство із Сухомлинським-педагогом здійснюємо упроцесі вивчення предметів психолого-педагогічного циклу. У педагогіцінемає жодної теми, вивчаючи яку, ми разом зі студентами не звертались бидо мудрих порад педагога-гуманіста, не аналізували глибоких ідей йогогуманістичної концепції.Зупинимось на аналізі деяких занять.Вивчення «Загальних основ педагогіки» студентами ІІ курсурозпочинаємо темою «Вчитель, його соціальні функції». Одним із питаньплану лекції є «Творча особистість учителя у педагогічній спадщиніВ. Сухомлинського. Деякі поради педагога-гуманіста вчителю». Викладачзнайомить студентів з невідомими ще для них сторінками життєвого ітворчого шляху, доповнюючи і поглиблюючи їхні попередні знання,формує уявлення про нього як тонкого психолога дитячих душ, наводячиприклади із його праць «Серце віддаю дітям», «Павлиська середня школа»,які яскраво демонструють глибоке розуміння світу дитинства, вмінняпроникати у найпотаємніші куточки дитячої душі.Читаючи поради В. Сухомлинського, студенти переконуються втому, що саме вчитель має виховувати в дитині особистість. Вонисамостійно приходять до висновку, що для цього потрібно глибоковивчати кожну дитину: її оточення, дозвілля, друзів, ставлення до неї,становище в сім’ї.Під керівництвом викладача на основі аналізу поглядівВ. Сухомлинського на особу вчителя-вихователя студенти виокремлюютьосновні вимоги до сучасного педагога, а потім, узагальнивши,розробляють професіограму творчої особистості вчителя, що має стативзірцем для молоді, яка обирає педагогічну професію, в умовах розбудовинаціональної школи в Україні.Ось рядки із праць В. Сухомлинського, які записали до своїхконспектів студенти:• «Вчитель – це вдумливий геолог, який повинен уміти розшукатискарби природи, уміти натрапити чи на золоту жилку, чи на коштовнийкамінь, чи на вічний граніт…».• «Від педагога залежить, чим стане серце дитини – «ніжноюквіткою чи засушеною корою».• «Мудрість влади педагога – це велика творчість, глибоке сердечнепроникнення в світ дитячих думок і почуттів, уміти розуміти мову дитини,зберігати в собі чисту краплину дитинства, не стати на дошку з дитиною зарівнем її розвитку».• «Творчий вчитель – це той, хто відповідно освічений, добре знаєсвій предмет. Цього мало. Учительська професія – це людинознавство,постійне проникнення в духовний світ людини, яке ніколи не припиняється».• «Справжній вчитель не може жити без творчості. У цьому35

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012немаловажну роль відіграє педагогічне покликання, глибока віра вможливість виховання кожної дитини».Наведемо зразок професіограми творчої особистості вчителя,колективно розробленої другокурсниками на основі аналізу поглядівВ. Сухомлинського:Вчителеві потрібно:• «любити дітей»;• «любити благородну свою справу»;• «знати кожний порух юної душі»;• «розуміти світ дитинства»;• «проявляти сердечну турботу про людину»;• «бути творчим»;• «володіти мистецтвом говорити, звертатися до людського серця»;• «бути скромним, винахідливим, життєрадісним, чуйним…»;• «бути добрим, а не добреньким».Інший фрагмент практичного заняття з теми: «Вивчення порадВ. Сухомлинського», «Оволодівайте мистецтвом індивідуальної бесіди звихованцем» та «Як проводити виховну бесіду з колективом» з «Теорії таметодики виховання»:Самостійна робота студентів:1. Аналіз порад В. О. СухомлинськогоЗавдання. Уважно прочитайте поради В. Сухомлинського«Оволодівайте мистецтвом індивідуальної бесіди з вихованцями» (порада83) та «Як проводити виховну бесіду з колективом» (порада 98) і дайтевідповіді на запитання:– У чому полягає мистецтво індивідуальної бесіди з вихованцями?– З чого починати виховну бесіду?– Яких правил повинен дотримуватись вихователь, щоб оволодітимистецтвом слова?2. Розробка індивідуальної бесіди з вихованцем на одну іззапропонованих тем:Завдання. Користуючись прочитаними порадами, спробуйтерозробити зміст індивідуальної бесіди з учнями молодшого шкільного вікуна одну із запропонованих тем:– Як бути чуйним і слухняним?– Не кидай слів на вітер.– Пам’ятай про інших.– Твій зовнішній вигляд.– Я – справжній мамин помічник.– Цінуй свій час та час інших.– Чесне слово.– Будь старанним.– Один за всіх і всі за одного.36

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012– Як боротися зі шкідливими звичками.3. Захист розробленої бесіди.4. Колективне складання заповідей вихователя.У процесі такого заняття студенти не лише пізнають секретиздійснення індивідуального підходу до вихованця, але й самостійнорозробляють зміст індивідуальних бесід, дотримуючись при цьому мудрихнастанов В. Сухомлинського. Важливе значення у їхньому професійномустановленні має розігрування ролей «вихователь – вихованець» у процесіорганізованої викладачем ділової гри. Студенти вправляються у ролівчителя, роблять спробу ідентифікувати себе з учнем, який потребуєіндивідуальної допомоги наставника. У такий спосіб студенти набуваютьдосвіду проведення індивідуальної бесіди як однієї з важливих формособистісної взаємодії з вихованцем. Для себе майбутні вчителівизначають основні вимоги до вихователя, який проводить виховну бесідуз вихованцем: умійте вислухати дитячу скаргу (адже «уміння слухатидитину – велике педагогічне мистецтво» [4, с. 604]; бережіть таємницю,яку довіряє вам дитина; допоможіть учневі зрозуміти, що сьогодні він ставкращим, ніж учора; оберігайте в юному серці вогник світлихіндивідуальних почуттів. Ці мудрі поради В. Сухомлинського стають унагоді майбутнім освітянам в їхній подальшій діяльності, вони керуютьсяними в реальному спілкуванні з молодшими школярами під часпроходження різних видів практики.Відкрити для себе В. Сухомлинського як педагога-гуманістастудентам допомагають презентації його чудових педагогічних творів, щопроводяться під час семінарських та практичних занять з дидактики,школознавства. Студенти читають праці видатного педагога «Серцевіддаю дітям», «Народження громадянина», «Павлиська середня школа»,«Духовний світ школяра», «Методика виховання колективу», «Батьківськапедагогіка», «Розмова з молодим директором школи». Їх зміст поступововходить у свідомість майбутніх освітян, сприяє формуванню у них певнихсвітоглядних позицій стосовно організації навчання і виховання молодшихшколярів на засадах гуманної педагогіки, усталенню позитивних мотивівсамовиховання та самоосвіти, виробленню чіткої практичноїспрямованості щодо організації педагогічної взаємодії з вихованцями підчас різних видів педагогічної практики.Гуманістичні ідеї «школи радості», «школи під блакитним небом»,«кімнати казок», «уроків мислення серед природи» студенти ззахопленням обговорюють під час семінарських та практичних занять, упроцесі студентських науково-практичних конференцій, круглих столів.Упродовж багатьох років у коледжі діє педагогічний клуб «Пошук»,одним із напрямів якого є вивчення педагогічної спадщиниВ. Сухомлинського. Студенти беруть участь у роботі творчих проектів,досліджують невичерпну скарбницю педагогічних ідей павлиськогопедагога, використовують його поради у процесі професійного37

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012становлення. Членами клубу готуються позааудиторні виховні заходи длястудентів різних курсів, проводяться різні форми роботи ознайомленнямолодших школярів з оповіданнями та казками Василя Олександровича,презентуються уроки доброти та людяності, уроки милування середприроди, заняття в кімнаті казки; для студентів з метою збагачення їхньоїпрофесійної готовності проводяться майстер-класи з використаннямелементів гуманістичної концепції В. Сухомлинського.Кожного року у вересневі дні викладачі циклової комісії шкільноїпедагогіки та психології спільно зі студентами проводять науковотеоретичніта науково-практичні конференції, педагогічні читання,засідання клубу «Пошук», присвячені світлій пам’яті педагога-класика,педагога-гуманіста В. Сухомлинського.Ідеї В. Сухомлинського про необхідність виховання підростаючогопокоління на засадах гуманізму, загальнолюдських цінностей особливоактуальні у наш час. «Ми тільки сьогодні починаємо усвідомлювати, якглибоко і масштабно мислив видатний педагог, наскільки чітко ібагатогранно бачив він основні стратегічні завдання у формуванніособистості, – слушно зауважує М. Сметанський. Визначаючизагальнолюдські якості як базу для виховання у школярів мотиваційноемоційногоставлення до навколишньої дійсності, спираючись нагуманістичні ідеї свої попередників, В. Сухомлинський наповнив дещоновим змістом характер цього ставлення» [3, с. 43].Залучення студентів до опанування науки людяності, наукигуманізму, науки людинотворення – важливий шлях їх професійногозростання, без чого уявити собі гуманістично спрямованого вчителявихователянеможливо.Подальшого дослідження, на наш погляд, потребує питанняпрофесійної підготовки майбутніх учителів початкової школи на засадахпедагогіки співробітництва.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття)». –К. : Райдуга, 1994. – 62 c.2. Савченко О. Я. Реформування змісту шкільної освіти в контекстіпедагогічної спадщини В. О. Сухомлинського / О. Я. Савченко //Початкова школа. – 1999. – № 9. – С. 1–4.3. Сметанський М. Загальнолюдські цінності в педагогічній спадщиніВ. Сухомлинського / М. Сметанський // Шлях освіти. – 1999. – № 3. –С. 43.4. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1976. – Т. 2. – С. 420–654.5. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1985. – 189 с.38

УДК 37(092)Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Оксана КравчукПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИДО РЕАЛІЗАЦІЇ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ НАВЧАННЯ(НА ЗАСАДАХ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИВ. СУХОМЛИНСЬКОГО)Значення здоров’я важко переоцінити, адже це – найперша необхіднаумова успішного розвитку кожної людини, її навчання, праці, добробуту,створення сім’ї та виховання дітей.Здоров’я людини – один із найважливіших показників економічного,соціального і морального благополуччя суспільства. Водночас сучаснісоціально-економічні та екологічні кризи зумовили значне погіршенняздоров’я населення, особливо дітей.У Статуті Всеукраїнської організації охорони здоров’я записано:«Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціальногоблагополуччя, а не лише хвороб або фізичних вад».Державні національні програми «діти України» та «Освіта» (УкраїнаХХІ ст.), «Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ ст.»одним із головних завдань закладів освіти визначають збереження ізміцнення фізичного, психічного, соціального та морального здоров’яшколярів, формування у них умінь і навичок здорового способу життя.Здоров’я – одне із основних джерел щастя, радості та повноцінногожиття. Пропаганда здорового способу життя мала місце в усній народнійтворчості, мудрих заповідях народу: «Без здоров’я немає багатства», «Уздоровому тілі – здоровий дух», «Як немає сили, то й світ немилий»,«Бережи одяг, доки новий, а здоров я, доки молодий» тощо.Пріоритетність здоров’язберігальної функції школи постійноутверджував В. Сухомлинський. Збереження і зміцнення здоров’я дітейвидатний педагог сприймав як найважливіший аспект практичноїдіяльності директора школи і кожного вчителя. Тому в педагогічнійдіяльності Василя Олександровича завжди прослідковувалася проблемафізичного розвитку і здоров’я дітей. Він зазначав: «Турбота про здоров’я –це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітейзалежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцністьзнань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи і тривоги про дітейпротягом перших чотирьох років навчання, то більша половина їх – проздоров’я. Турбота про здоров’я неможлива без постійного зв’язку ізсім’єю. Переважна більшість бесід з батьками. Особливо в перші два рокинавчання дітей у школі, – це бесіди про здоров’я малюків» [2, с. 103].Проблема збереження, зміцнення і відтворення здоров’я особистостірозглядається з різних наукових позицій у працях філософів, медиків,39

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012психологів, соціологів (М. Амосов, Г. Апанасенко, Г. Борисов,М. Віленський, О. Газман, М. Гончаренко, Г. Зайцев, В. Казначеєв, С. Попов,А. Степанов, Т. Сущенко, О. Шалімов, А. Щедрін та ін.). Концептуальніоснови здоров’язберігаючого виховання закладені в працях К. Бондаревської,І. Брехмана, Є. Бойченко, О. Дубогай, З. Малькової, Л. Новікової,В. Оржеховської, Н. Полєтаєвої, М. Таланчука, Л. Татарнікової та ін.Ранній досвід формування здорового способу життя у дітейвисвітлений А. Алчевського, С. Боткіною, Г. Ващенкою, Д. Локком,І. Мечніковим, М. Пироговим, С. Русовою, К. Ушинським. Значний внесоку розробку та впровадження в практику діяльності освітнього закладусистеми оздоровчого виховання дітей і молоді здійснити видатніукраїнські педагоги А. Макаренко та В. Сухомлинський.Основним завданням сучасної школи стає виховання компетентноїособистості, яка не тільки володіє знаннями, а й уміє застосовувати їх ужитті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складнихсоціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоров’я наналежному рівні, надавати опір негативним впливам. Від ставленнялюдини до свого здоров’я багато в чому залежить його збереження ізміцнення. Навчати дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я – одна знайважливіших проблем сучасної школи.Мета статті полягає в розкритті системи підготовки майбутніхучителів до здоров’язберігальної функції у педагогічній спадщині ВасиляСухомлинського.Стародавній лікар і філософ Авіценна стверджував: «Головнимскарбом є здорову, і щоб його зберегти, потрібно багато знати». За рокинавчання в школі учні мають здобути глибокі, різнобічні знання проздоров’я людини з різних галузей науки, які слугують підґрунтям дляформування умінь і навичок, що допомагають людині підтримувати власнездоров’я. «Залежно від стану здоров’я, – вважав видатний педагог, – кожнадитина потребує не тільки індивідуального підходу, а й цілої системизаходів, які б зберігали і зміцнювали здоров’я» [1, с. 511].В. Сухомлинським чітко окреслені основні напрями реалізаціїоздоровчої функції школи:• санітарно-гігієнічні вимоги до зовнішніх умов життя і до режимупраці та відпочинку учнів;• особливості організації фізичної праці дітей як важливого засобузміцнення здоров’я;• фізичне виховання на уроках фізичної культури і в процесіпозакласної спортивно-масової роботи;• організація активного діяльного відпочинку учнів.Через півстоліття, яке минуло з того часу, стан здоров’я школярів усучасній Україні викликає занепокоєння як у лікарів, так і у педагогів. Проце свідчать матеріали засобів масової інформації, а також статистичні дані,40

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012які стверджують, що за час навчання в школі кількість здорових дітейзменшується в 4–5 разів. Така ситуація зумовлена важким соціальноекономічнимстаном українців, зростанням кількості соціальнонезабезпеченихсімей, кризою духовних цінностей, зниження рівняморальних цінностей населення. Статистичні дані свідчать, що на сьогоднілише 6–8 % учнів, що закінчують загальноосвітні заклади, визнаніздоровими, кожен другий має патологію, 42 % – хронічні захворювання.Особливої уваги потребує стан здоров’я молодших школярів. Середумов, що впливають на погіршення здоров’я дітей, Л. Коротаєва визнаєгіподинамію (недостатня рухова активність); велике навчальненавантаження в школі та вдома; нераціональне харчування; невиконаннярежиму сну, навчання, відпочинку. Негативно впливає на здоров’яшколярів недотримання школою гігієнічних вимог (недостатняпровітрюваність приміщення, невідповідність шкільних меблів фізичнимособливостям дітей, незадовільне освітлення класних кімнат, невиконаннявимог щодо рухового режиму молодших школярів тощо).Василь Сухомлинський був глибоко переконаний у тому, що добрездоров’я, відчуття повноти, невичерпності, фізичних сил найважливішеджерело життєрадісного світосприймання, оптимізму, готовності подолатибудь-які труднощі. Хвора, квола, схильна до захворювань дитина –джерело багатьох негод [3, с. 125].Аналіз причин, що призводить до погіршення здоров’я молодшихшколярів, дав можливість виявити ряд негативних факторів. Більшістьучителів стурбована інформаційним наповненням навчальних занять.Напружене розумове навантаження в школі та перевантаження домашнімизавданнями не дають змогу дитині в повному обсязі реалізувати своїпотреби в руховій активності.У Павлиській школі старались запобігати розвиткові хвороби,зміцнити захисні сили організму: на шкільній садибі на кожного учняприпадало більше десяти дерев, і ця «фабрика кисню» з року в рікрозширювалася. У весняні й осінні місяці частину уроків у 1–2 класахпроводили в зелених класах – на відкритому повітрі, на зелених лужках,оточених з усіх боків виноградом. Вчителі школи не припускали, щобмолодші школярі займалися розумовою працею в закритому приміщеннібільше трьох годин на день. У селі в кожній сім’ї батьки і старші дітибудують для молодших зелені альтанки, в яких малята читають, пишуть,малюють, займаються ручною працею.Кожна із шкіл має своє творче обличчя, цікаві знахідки, особливостіорганізації навчально-виховного процесу. Але всіх об’єднує глибокерозуміння актуальності й важливості цієї проблеми і прагнення створити усвоїх колективах оптимальні умови для комфортного навчання,спрямованого не лише на озброєння учнів певною сумою знань іпрактичних умінь, а й на збереження і зміцнення здоров’я дітей.41

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Успішній реалізації функції школи мають ефективніше сприяти:• запровадження навчальної дисципліни «Основи здоров’я»;• введення третього уроку фізичної культури;• проведення уроків з курсу «Я і Україна» на природі.Заняття щодо сприяння здоров’ю мають стати зразком у кожнійшколі.Василь Сухомлинський створював свою педагогічну систему щодосамовиховання у фізичній культурі:1. «Здоров’я – це повнота духовного життя, радість, ясний розум.Твоє здоров’я – у твоїх руках.2. Найважливіше джерело здоров’я – навколишня природа – повітря,сонце. Вода, літня спека й зимова холоднеча, тінисті гаї й квітучі поляконюшини. Живи й трудися серед природи.3. Зроби для себе правилом: щоденно, прокинувшись, відразу жзроби ранкову гімнастику. Влітку спи надворі – на сіні чи свіжій соломі –фітонциди, що їх виділяють сіно й свіжа солома, уберігають відзахворювання на грип.4. Змушуй себе кожного ранку робити холодні обтирання. Купайся вставку якнайдовше – до осінніх заморозків. У зимові дні витирай ногиснігом – до ступені.5. Жодного дня без фізичної праці. Праця розпрямляє тіло й душу. Упостійній, повсякденній праці – людське довголіття.6. Щодня проходь від трьох (молодшому віці) до десяти кілометрів.7. Нехай стануть твоїми заповідями простота, невибагливість,стриманість» [1, с. 619–620].Дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців доводять, щоздоров’я людини знаходиться в прямій залежності від її способу життя.Найповніше взаємозв’язок між способом життя та здоров’ям знайшоввідображення в понятті «здоровий спосіб життя».Формування поняття «здоровий спосіб життя» має глибоке науковепідґрунтя. Перші концепції здорового способу життя «турбуйся про самогосебе», традиції оздоровчої поведінки з’явилися ще в античному світі(Гіппократ, Цицерон, Платон, Піфагор). Специфіка означеного періодуполягає в тому, що пріоритетним стає фізичний компонент здоровогоспособу життя, духовний і соціальний ще лише починають прокладати собідорогу до життя.Василь Олександрович пропонував ефективні шляхи зміцненняздоров’я дітей, удосконалення фізичного виховання учнів: «Виникладумка: нехай з місяць поживуть малюки не дома, а десь у саду, на березіставу. Місце облюбували поряд із ставком; у заростях дерев піонеридопомогли спорудити кілька куренів – у таких куренях ціле літо живутьсторожі колгоспних баштанів. …Почалося життя нашого колективу в Садуздоров’я – так назвали наше житло і місце відпочинку батьки дітей…42

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Поєднання здорового харчування, сонця, повітря, води, посильної праці івідпочинку – все це стало цілющим і незамінним джерелом здоров’я» [2,с. 94].У давньоукраїнських джерелах поняття «здоров’я» розглядалося якідеал життя, а дотримання гігієнічних норм – як фактор оздоровлення.Питанню культивування здорового способу життя надавало великогозначення запорізьке козацтво. Видатний український просвітникГ. Сковорода наполягав на вивченні основ здоров’я на засадах народноїмудрості, а серед умінь і навичок, що зберігають здоров’я, називав умінняволодіти собою, поміркованість, працьовитість, бадьорість духу.Предкам українського народу також був власний культ здоров’я,основи якого ґрунтувалися на знанні та обожненні сил природи, вміннізастосовувати трави і природні чинники (воду, росу, сонце, повітря). ВУкраїні з давніх-давен люди під час зустрічі віталися: «Здоров будь!», апрощалися словами: «Бувай здоровим».Одним із суттєвих аспектів цієї проблеми є збереження здоров’явчителя, створення умов для плідного, творчого довголіття. Працюючи змайбутніми вчителями, корисно звертатися до книги В. Сухомлинського«Сто порад учителеві», а особливої уваги потребують параграф № 2 «Проздоров’я і повноту духовного життя вчителя. Кількість слів про радістьпраці», у яких йдеться про покликання до педагогічної праці, про здоров я,повноту духовного життя і радість праці вчителя, про запобіганнявиснаженню нервових сил педагога у процесі повсякденної діяльності.Ось лише кілька думок і порад із вищеназваної книги: «здоров’я,настрій, повнота духовного життя, радість творчої праці, задоволення відлюбимої справи – тісно пов’язані між собою, взаємозалежні. І на першомумісці тут стоїть гармонія здоров’я й сили духу. Здоров’я – як воно потрібнопедагогові, яка трагедія приходить у його життя, якщо непомітнопідкралася недуга, від якої немає порятунку! Адже ж нерідко буває таке,що вчителеві 45–47 років, а він уже видихався. Тільки вступив в зенітпедагогічної мудрості, осягнув таємниці майстерності й мистецтвавихователя, виробив свої педагогічні переконання – а сил уже немає. Якпрацювати, щоб не надривалося здоров’я? Адже здоров’я потрібненасамперед для праці, для творчості, без праці я не уявляю собі щастя»;«учителеві треба берегти серце й нерви. Раювати нам треба так, щоб до 60-річного віку бути здоровим, життєрадісним»; «але як же виховувати в собіце уміння? Насамперед, треба знати своє здоров’я, знати особливості своєїнервової системи й серця. Нервова система людини за самою природоюсвоєю дуже гнучка, і вчителеві треба вміти довести цю гнучкість доступеня мистецтва влади над емоціями»; «треба вміти обачно витрачатинервові сили в процесі повсякденної праці – це теж дуже важлива запоруказдорового серця й здорового духу» [1, с. 425–429].Розклад здоров’я в педагога, на думку В. Сухомлинського,43

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012розпочинається з недоброзичливості, підозрілості, озлобленості,злорадства, які виснажують душу, ослаблюють нерви. Він визначає ізасоби застереження від цього, стверджуючи, що «оптимізм, віра влюдину – невичерпне джерело творчої енергії, нервових сил, здоров’явихователя й вихованця» [2, с. 431].Отже, зміцнення здоров’я та формування вмінь і навичок здоровогоспособу життя у молодших школярів є необхідною умовою реалізаціїздоров’язберігальної функції початкової школи. Умовами, що утруднюютьформування в молодших школярів здорового способу життя, є такожнедостатність у дітей, батьків та вчителів належних знань про здоров’я таздоровий спосіб життя, а також недостатня діяльність щодо формування вних екологічної, естетичної та фізичної культури.Особливого значення в процесі формування здорового способужиття молодших школярів набувають систематичність, безперервність тапослідовність їхнього навчання і виховання, які дають можливістьпоступово ускладнювати та проводити оздоровчу роботу з ними.Зберегти та зміцнити здоров’я учнів учителеві допомагає вміннявикористовувати здоров’язберігальні технології. Окремі науковцірозглядають це поняття, виходячи з розуміння технології як певногоприйому, методу, методики, інші розуміють, його як значення змістовоїтехніки, за допомогою якої реалізується освітнє чи інше педагогічнезавдання. Розуміють технологію і як опис процесу досягненнязапланованих результатів, сукупність даних, що відображають певні змінив здоров’ї. Останньовказаний аспект – перспектива подальших науковихдосліджень.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1976. – Т. 2. – С. 425–429.2. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 3. – 670 с.3. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 4. – С. 125.44

УДК 37.013(091)Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Наталія ЛебедєваАКСІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГАУ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІВ. О. СУХОМЛИНСЬКОГОСутність аксіологічної функції вищої освіти полягає у привнесенні упроцес громадянського виховання молоді світоглядних, правових,моральних, естетичних, художніх цінностей, які б розкривали сутність тазміст громадянськості особистості, значення її громадянських позицій,поглядів, переконань у повсякденному житті та професійній діяльності.Сьогодення вимагає яскравої, масштабної, творчої особистостіпедагога, що покликаний оволодіти культурою загальнолюдськихцінностей, професійного мислення, методологічними знаннями якнадійним інструментом теоретичної та практичної діяльності. Підготовкафахівця у галузі освіти чи не найбільше потребує акцентів самеаксіологічної функції. У сучасній педагогічній науці розробленоконцепцію діяльності педагога, основна ідея якої полягає, по-перше, врозвитку багатої, самобутньої особистості, а по-друге, в злитті суспільної іособистісної сутностей. Індивідуальність педагога, як суб’єкта професійноїдіяльності знаходить своє вираження у формі і змісті. Формальна сторона –це зовнішнє вираження індивідуальних особливостей особистості педагога.Воно проявляється у формі індивідуального стилю педагогічної діяльності,спілкування, поведінки і тощо. Змістовна сторона має серйознуфілософську основу.Більшість дослідників педагогічної творчості особливу увагуприділяють опису й аналізу філософсько-педагогічних поглядів відомихмислителів. Виявити аксіологічні витоки творчості, простежити духовнестановлення педагога – це означає осмислити процес формування йогоіндивідуальної діяльності.Блискучим прикладом проникнення аксіологічних ідей у вітчизнянупедагогіку є науково-педагогічні погляди В. Сухомлинського.Діяльність та творчий спадок В. Сухомлинського як педагогарозглянуто у працях О. Андреєвої, А. Борисовского, В. Деркача,Л. Мамчур. Проблема розвитку творчого мислення у спадщині видатногопедагога досліджена Н. Безлюдною, І. Демченко, О. Савченко,М. Скрипником та ін. Питання щодо організації процесу навчання уроботах В. Сухомлинського описані Ю. Новгородською, А. Луцюк,А. Розенбергом, В. Савкою, А. Невмержецьким. Науковці під різним кутомзору досліджували проблему підготовки педагога в працяхВ. Сухомлинського. Ми спробуємо зробити це з точки зору аксіології.Мета дослідження – розглянути аксіологічні аспекти підготовки45

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012педагога у науково-педагогічній спадщині В. Сухомлинського.Значний внесок у теорію і практику гуманістичного виховання внісВ. Сухомлинський – директор Павлиської середньої школи на Полтавщині.Його ідеї громадянськості і людяності в педагогіці виявилисяспівзвучними нашій сучасності. Виховання в ім’я щастя дитини – цегуманістичний сенс педагогічних праць В. Сухомлинського, а йогопрактична діяльність – переконливий доказ того, що без віри в дитину, бездовіри до неї вся педагогічна мудрість, всі методи і прийоми навчання тавиховання недієві [5, с. 23].В. Сухомлинський розвивав теорію і практику формуванняпедагогічного колективу. Будучи сам протягом багатьох років керівникомшколи, він дійшов висновку щодо визначальної ролі педагогічногоспівробітництва в досягненні тих цілей, які стоять перед школою.Досліджуючи вплив педагогічного колективу на колектив вихованців,В. Сухомлинський встановив таку закономірність: чим багатші духовніцінності, що накопичені та дбайливо охороняються в педагогічномуколективі, тим виразніше колектив вихованців виступає як активна, дійснасила, як учасник виховного процесу, як вихователь. На питання, як саме ізавдяки чому створюється педагогічний колектив, В. Сухомлинськийвідповідав однозначно – його творять колективна думка, ідея, творчість.Педагогічна справедливість є своєрідним мірилом об’єктивностівчителя, рівня його моральної вихованості. В. Сухомлинський писав:«Справедливість – це основа довіри дитини до вихователя ... щоб статисправедливим, треба знати духовний світ кожної людини» [5, с. 83].В. Сухомлинський вважав, що «майстер педагогічної справинаскільки добре знає азбуку своєї науки, що на уроці, в ході навчальногоматеріалу, в центрі його уваги не сам зміст того, що вивчається, а учні, їхрозумова праця, їх мислення, труднощі їх розумової праці» [4, с. 39].Питання щодо ролі та значення педагогічного стилю для формуванняколективу та особистості не нове. Його неодноразово розглядали впсихологічній та педагогічній літературі. Чимало місця педагогічномустилю виокремлено у роботах В. Сухомлинського. Особливо серйознійкритиці з його боку піддавався авторитарний стиль, зловживання вчителіввладою.Видатний педагог писав: «Володарювання над дітьми – одне знайважчих випробувань педагога, один з показників педагогічноїкультури... Цінувати довіру, а значить, і беззахисність дитини – цяпедагогічна мудрість повинна збагатить всю нашу роботу» [3, с. 112].В. Сухомлинський вважав, що перед кожною дитиною, навітьнайпосереднішою і важкою, вчитель повинен відкрити сфери, де воназможе досягти своєї вершини, сформувати свою людську гідність, своюдушу. Тому й створив «Азбуку моралі», що вчила розумінню сутностідобра та зла, честі та безчестя, справедливості та обману. Ця азбука стала46

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012засобом подолання емоційної нерозвиненості. У дитині необхідновідкривати здатність відчувати стан інших, уміння ставити себе на місцеіншої людини.Найсерйознішої уваги заслуговують рекомендації В. Сухомлинськогощодо способів спілкування на заняттях. Він безкомпромісно виступавпроти зайвого порушення психіки учнів підвищеним тоном, напругою,проти перевантаження мови вчителя інформацією, проти непотрібнихповторень та питань. Учитель, на думку В. Сухомлинського, повиненробити з учнем «те, що підказали йому мудрі роздуми», а не те, «на щойого штовхає, скороминучий настрій».Василь Олександрович ставив дуже високі вимоги до особистостіпедагога як керівника і організатора навчально-виховного процесу: «Миповинні бути для підлітків прикладом багатства духовного життя, лише зацієї умови ми маємо моральне право виховувати» [4, с. 22]. Високіособистісні якості вихователя, його знання і життєвий досвід повинні статидля дітей незаперечним авторитетом. Під авторитетом ВасильОлександрович розумів не підвищення, відгородження від дітейерудицією, вимогами беззаперечного послуху, формальне і авторитарнеуправління дитиною, а доводив, що без постійного духовного спілкуваннявчителя і дитини, без взаємного проникнення в світ думок, почуттів,переживань один одного немислима емоційна культура як плоть і кровкультури педагогічної.«Найважливіше джерело виховання почуттів педагога – цебагатогранні емоційні відносини з дітьми в дружному колективі, девчитель не тільки наставник, а й друг, товариш» [4, с. 22].Намагаючись знайти відповіді на багато життєво важливих питань,В. Сухомлинський, його колеги та учні розмірковували над етичними таестетичними проблемами. Так, для В. Сухомлинського проблеми життя ісмерті, пам’яті і забуття, трагічного і прекрасного були постійнимпредметом роздумів. Подолання смерті у філософсько-педагогічнихпоглядах В. Сухомлинського – це символічне безсмертя результатівлюдської творчості. Педагог завжди прагнув до того, щоб розуміння життяі смерті, відчуття і переживання близької людини сприяло дорослішаннядитини, вносило в його життя зрілість, виховувало вміння дорожитилюдьми, ставитися до них як до великої цінності. «Розуміння етичноїсторони смерті – найважливіша умова справжнього оптимізму,життєлюбства, уміння дорожити життям і берегти його. Багаторічнийдосвід виховної роботи переконав мене, що дитина разом з дорослими,осягаючи смерть як невідворотне горе, у дорослих же черпає оптимістичнувіру у всеперемагаючу силу життя» [2, с. 260]. В. Сухомлинський вважав,що в бесідах з учнями вчитель зобов’язаний розглядати питання життя ісмерті, що об’єднують біологічну і соціальну сутність людини, хоча цемайже не досліджена сфера виховання. Тому такі розмови вимагають дуже47

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012дбайливого і ретельного поводження з матеріалом і повинні опиратися назнання, розуміння і відчуття стану дитини, її характеру, емоційного світу.Учитель, який за складом свого мислення не відчуває в собі схильності дороздумів і розмов на ці теми, повинен просто опускати їх у процесі роботи.Дотримання етичних принципів забезпечить успіх педагогічноїдіяльності вчителя. Етична культура педагога сприяє встановленнюпсихологічної сумісності вчителя з учнями. І основною умовою тут єпедагогічний такт. Учитель, як ніхто інший, повинен керувати своїмипочуттями, темпераментом, бути прикладом для дітей – адже різнимпроявом своїх емоцій, ставленням до людей він передає дітям справжнюнауку високоморальної поведінки. Нетактовність, образливе ставлення додітей завдає глибоких душевних травм, шкодить усій справі навчання івиховання.«Будьте доброзичливі», – радив В. Сухомлинський учителям,зараховуючи цю пораду до азбуки педагогічної культури.В. Сухомлинський вважав, що в процесі виховання значущу рольвідіграють взаємини вчителя і учня. Тому вони повинні бути уважними,доброзичливими та зацікавленими. Саме виходячи з подібних установок ушколі Сухомлинського стали практикуватися спільні походи, твори йчитання віршів, слухання «музики» лісу, ріки, полів, повітря. Наприклад,він писав: «Музика є найбільш чудодійним, найбільш тонким засобомзалучення до добра, краси і людяності» [1, с. 355] Саме у подібнихмоментах формується дорогоцінний досвід спілкування учнів івихователів.Учитель, насамперед, на думку Сухомлинського, повинен умітипізнавати духовний світ дитини, розуміти в кожній дитині «особисте». Якписав педагог: «Немає в світі нічого складнішого і багатшого людськоїособистості» [1, с. 355]. І саме до особистості звернений педагог у своїйдіяльності, тому вчитель – це людина, що не тільки опанувала теоріюпедагогіки, він ще і практик, відчуває дитину, він мислитель, який з’єднуєтеорію і практику воєдино.Дитина не може бути щасливою, якщо в школі їй нудно і погано, якщовона не відчуває себе достатньо здібною, щоб опанувати шкільну науку.Зробити дитину щасливою – значить, насамперед, допомогти їй вчитися.Навчання не дає бажаних результатів, якщо вчитель ставить передучнем на перше місце мету: «Вивчити, запам’ятати!». Шкода зубріннявеличезна – вона мимоволі знищує основні ідеї навчального предмета.Учитель повинен точно розмежувати, що треба запам’ятати на все життя, ащо треба тільки зрозуміти і засвоїти без зубріння – у вправах.Одне за іншим робить В. Сухомлинський прості відкриття:виявляється, кожен учитель, який би предмет він не викладав, повиненбути викладачем словесності, адже слово – перший крок до думки учня.У виховній роботі важливо і зміст матеріалу, і тон розмови, і час цієї48

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012розмови, і зовнішній вигляд учителя, і манери його поведінки.Слово вчителя знаходить відгук у серцях учнів і стає їхнімособистим надбанням лише тоді, коли мудрість вихователя залучає,одухотворює вихованців цілісністю, красою ідейно-життєвих поглядів,морально-етичних принципів. Діти дуже добре почувають фальш слів,якщо вони не відповідають моральному переконанню вихователя. Вонизневажають того, хто намагається видати темне за світле, прикритипохмуре світлими словами.Десятки, сотні ниток, духовно зв’язують учителя і учня, – це тістежки, які ведуть до людського серця, це найважливіша умова дружби,товариства вчителя і учнів, яких повинна об’єднувати духовна спільність,при якій забувається, що педагог – керівник і наставник. Виховання бездружби з дитиною, без духовної спільності з нею можна порівняти зблуканням у темряві.В. Сухомлинський вказує: діти повинні постійно переживати радістьуспіху, подолання труднощів. Не можна давати дитині відчути, ніби вонагірша за інших, не здатна, відстає, не можна принижувати її гідність: вонане винна у тому, що думає повільніше за інших. Постійно підтримуватидитину, не ставити їй поганих оцінок, не ставити їй ніяких відміток, покивона не досягне успіху. Оцінювати – не знання саме собою і нестаранність, а саме просування вперед, цей результат з’єднання знання зістаранністю. «Навчання – праця, серйозна праця дитини, отже, воноповинно бути радістю, тому що праця, успіх у праці, подолання перешкоду праці, його результат – все це надійні джерела людської радості» [6].Багаторічний досвід переконав Сухомлинського в тому, що впливоднієї людини на іншу при розкритті кращих людських рис –найсприятливіша обстановка для виховання особистості. Почуття власноїгідності, честі, гордості пробуджується за умови, коли можна вкладатичастку своїх духовних сил в іншу особистість, прагне зробити її краще.Вихователь сам повинен бути високоморальною особистістю, щоб досягтиуспіхів у вихованні дітей. Цій меті В. Сухомлинський невпинно домагавсяв роботі з педагогічним колективом Павлиської середньої школи.Виховання, згідно із В. Сухомлинським, є поєднанням духовного життявихователя і вихованців. Він радив молодим директорам шкіл, насамперед,добиватися дружної творчої атмосфери в педагогічному колективі.Гуманістична спрямованість педагогіки Сухомлинського об’єднувалаучнів та вчителів.Василь Олександрович не вірив у рятівну силу покарань, був проти,як він казав, «педагогічного екстремізму», переконаний був, що вихованняможна організувати так, щоб потреби в покаранні взагалі не було. Цедійсно можливо, якщо між вихователем і вихованцями встановлюєтьсядуховна єдність, якщо вони на якийсь ступені розвитку стосунків стаютьоднодумцями в утвердженні високих моральних цінностей.49

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Сухомлинський вчить, що педагог, вихователь покликаний відчуватиу кожному своєму вихованці активну істоту, читати його душу, вгадуватийого складний духовний світ, але при цьому – берегти йогонедоторканність, вразливість. Він застерігав від нанесення ненавмиснихран і образ, тривог і занепокоєння і наполягав на повазі особистостівихованця. Але цю свою здатність наставник повинен передати і своємуучневі. Тільки поважаючи гідність іншого, людина може здобути повагу ідо себе. Немає більшого зла в людських стосунках, ніж підвищена увага досвоєї персони і байдужість (або – ще гірше – зарозумілість) до оточуючих:«Як важливо, щоб діти навчилися відчувати душевний стан товариша,розпізнавати чуже горе, переживати його, як своє особисте» [2, с. 235].Дитинство, шкільні роки повинні бути роками вихованнясердечності. Вона не успадковується генетично, вона здобувається разом зіншими рисами характеру, формується процесом виховання. Відтак,дитинство – найважливіший період людського життя. Від того, як пройшлодитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що увійшло в її розум ісерце з навколишнього світу, – від цього у вирішальній мірі залежить,якою людиною стане сьогоднішній школяр.«Серце віддаю дітям» – так назвав В. Сухомлинський книгу, якастала підсумком тридцяти трьох років роботи в сільській школі. Упередмові він розповів, який величезний вплив на нього зробили життя іподвиг Януша Корчака. «Життя Януша Корчака, його подвиг дивовижноїморальної чистоти – пише Сухомлинський, – стали для мене натхненням.Я зрозумів: щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їмсерце» [4, с. 10].Назви лише деяких статей В. Сухомлинського, опублікованих врізних журналах і газетах, – свідчення яскраво вираженої гуманістичноїспрямованості його педагогіки: «Людина неповторна», «Щоб душі неіржавіли», «Виховання почуттів», «Не бійтеся бути ласкавими», «Чистота іблагородство» тощо.В. Сухомлинський глибоко вірив, що кожна людина може досягтивисокої майстерності в тій чи іншій галузі праці і прагнув пробудити усвоїх вихованцях творче начало. «Немає дітей обдарованих інеобдарованих, талановитих і звичайних. Розпізнати, виявити, розкрити,виплекати, в кожному учневі його неповторно індивідуальний талант –значить підняти особистість на високий рівень розквіту людської гідності»[2, с. 92].В одному з нарисів В. Сухомлинський розповідає про долюхлопчика, у якого, вважалося, немає здібностей. А вчитель – біолог відкриву ньому приховану «пружинку», за допомогою якої був пробудженийінтерес і стало розвиватися творче начало. Тільки праця пробуджує розум івідкриває невичерпне джерело вольових зусиль, спрямованих наподолання труднощів. Автор підкреслює, що вольові мотиви, якіспонукають до подолання труднощів, повинні бути пов’язані не із50

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012задоволенням особистого марнославства, власного самолюбства, а зісвідомим ставленням до праці, з підготовкою до майбутньої діяльності.Виховання інтересу, потреби в самостійній осмисленій діяльностізакладає в характер стимул самосвідомості особистості. Байдужість,інертність школяра – його власний ворог номер один. В. Сухомлинськийзакликав знаходити саму основу цієї небезпеки і рішуче її усувати. Один ізтаких коренів – нав’язування готових формулювань, гасел, повчань,риторичних правил. У подібному випадку в свідомості спрацьовуютьгальма. Зняти їх можна тільки живою справою та прикладом. Праця такультура, вся життєдіяльність сучасної людини з кожним роком все більшезалежать від рівня її духовності, моральної позиції. Навчання не даєбажаних результатів, якщо вчитель ставить мету: «Вивчити, запам’ятати!».Чим більше на перше місце висувається це завдання, чим більше вонозахоплює внутрішні сили учня, тим вториннішим стає завданняморального виховання. Шкода зубріння величезна – вона мимоволі знищуєосновні ідеї навчального предмета. Сподіватися лише на формальнезавчання готових формул, на просте збільшення ідейного чи моральногозмісту в досліджуваних предметах і тим самим сподіватися, що мирозв’яжемо всі завдання з формування всебічно розвиненої особистості,було б занадто великим спрощенням. Подібне виховання впливає лише налогічну, абстрактну систему мислення, не зачіпаючи сферу почуттів таемоцій людини.Серйозною проблемою, вважав В. Сухомлинський, якщо виховательне вміє вибирати зі скарбниці мови саме ті слова, які необхідні, щоб знайтишлях до серця дитини, якщо в процесі виховання норм моралі іморальності ми не викликаємо позитивних емоцій, подібних до тих, щоз’являються в людини від зіткнення з чимось близьким і дорогим. Словомає бути ємним, мати глибокий сенс, емоційне забарвлення, воно повиннозалишати слід в думках і душі вихованця. Адже якщо слова, нехай навітьнайбільш потрібні і красиві, про високу мораль не викликають емоцій, нехвилюють, то вони так і залишаться порожніми звуками, благимипобажаннями. У тому полягає майстерність вихователя, щоб розмова звихованцем викликала в останнього власні думки, переживання,спонукаючи до активної діяльності.У виховній роботі важливо і зміст матеріалу, і тон розмови, і час цієїрозмови, і зовнішній вигляд учителя, і манери його поведінки. Слововчителя знаходить відгук у серцях учнів і стає їхнім особистим надбаннямлише тоді, коли «мудрість вихователя залучає, одухотворяє вихованцівцілісністю, красою ідейно-життєвих поглядів, морально-етичнихпринципів». Діти дуже добре відчувають фальшивість слів, якщо вони невідповідають моральному переконанню вихователя. Вони зневажаютьтого, хто намагається видати темне за світле, прикрити похмуре темнимисловами. В. Сухомлинський підкреслював: «Корінь багатьох лихвиховання саме в тому, що найчастіше вихованця закликають йти за51

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012прапором, у той час, як цей прапор ніхто не несе» [6].Саме в цьому В. Сухомлинський вбачав найвище призначенняпедагога. «Учительська професія, – писав В. Сухомлинський, – целюдинознавство, постійне, невпинне проникнення в складний духовнийсвіт людини. Чудова риса – постійно відкривати в людині нове, дивуватисяновому, бачити людину в процесі її становлення – один із тих коренів, якіживлять покликання до педагогічної праці. Я твердо переконаний, що цейкорінь закладається в людині ще в дитинстві і отроцтві, закладається й уродині, і в школі. Він закладається турботами старших – батька, матері,вчителів, – які виховують дитину в дусі любові до людей, поваги долюдини». Саме так формувався педагогічний талант самогоВ. Сухомлинського, джерело якого – любов до дітей, глибока віра вможливість виховання кожної дитини так, щоб не потрібно було потімвиправляти допущені в ранньому дитинстві помилки. Терпимість додитячих слабкостей, розуміння найтонших спонукальних мотивів і причиндитячих пустощів, чуйність, турбота про дитину – усю цю мудрістьВ. Сухомлинський виніс із власного дитинства.Школа, як зазначав свого часу видатний педагогВ. Сухомлинський, – це не тільки місце, де діти набувають знання тавміння, а й місце формування духовного світу дитини. Над тим, щобзробити це середовище найсприятливішим і найдосконалішим, і б’ютьсяпедагоги з першого дня існування шкільного процесу. На це йдуть роки,десятиліття, століття. Змінюються світ, життя, погляди та звичаї,політичний і економічний уклад. Проте школа як була, так і залишаєтьсянайважливішою та головною інституцією виховання людини. І для будьякоїдитини та дорослого школа – це, насамперед, учителі та педагоги.Ми розглянули аксіологічні аспекти підготовки педагога у спадщиніВ. Сухомлинського. Зрозуміло, що його науково-педагогічні ідеїзалишаються актуальними та, разом з тим основоположними у системіпідготовки сучасного педагога. Сутність аксіологічної функціїпедагогічної освіти у творах В. Сухомлинського виражена у любові додитини, сприйнятті її як найвищої цінності.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Лушников А. М. История педагогики / А. М. Лушников. –Екатеринбург, 1995.2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах /В. О. Сухомлинський. – Київ : Радянська школа, 1976. – Т. 2, 5.3. Сухомлинский В. А. О воспитании / В. А. Сухомлинский. – М. :Школьная пресса, 2003.4. Сухомлинський В. О. Сердце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський. –М. : Педагогіка, 1983. – 318 с.5. Сухомлинский В. А. Учитель – методист – наставник /В. А. Сухомлинский. – М. : Просвещение, 1988. – 289 с.52

УДК 37(09)Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Світлана ПопиченкоРОЛЬ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇВ ТЕХНОЛОГІЇ СТВОРЕННЯ ІМІДЖУ ПЕДАГОГА-ВИХОВАТЕЛЯДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУСтрімкий розвиток суспільних перетворень, активне впровадженнянових наукових винаходів у життя соціуму суттєво вплинули на вимоги,що висуваються перед освітніми системами. Орієнтуючись на сучаснийринок праці, освіта на найближчу перспективу вважає за свій пріоритетуміння оперувати такими технологіями та знаннями, що зможутьзадовольнити потреби інформаційного суспільства та здатні підготуватимолодь до виконання нових завдань у майбутньому. Саме тому ситуаціясьогодення диктує необхідність нових підходів до підготовки педагогів,здатних швидко адаптуватися до змін, психологічно освічених щодоспецифіки взаємодії з людьми, готових постійно розвивати своюособистість.Оновлення, реформування дошкільної освіти як початкової ланкинаціональної системи освіти можливо за умови ефективної педагогічноїдіяльності фахівців, реалізації їхнього особистісно-творчого потенціалу,високого рівня загальної культури та психологічної компетенції,педагогічної майстерності та професіоналізму. Відповідно до ЗаконуУкраїни «Про дошкільну освіту» «педагогічний працівник дошкільногонавчального закладу – особа з високими моральними якостями, яка маєвідповідну вищу педагогічну освіту, забезпечує результативність та якістьроботи, а також фізичний і психічний стан якої дозволяє виконуватипрофесійні обов’язки» [2, с. 23]. У зв’язку з означеним актуальною єпроблема формування фахівців дошкільної освіти, підвищення рівняїхнього професіоналізму.Покоління нових педагогів – це не тільки люди, молодші за віком, анові професіонали, які розуміють, що успіх їхньої діяльності полягає, першза все, у роботі над собою, створенні власного іміджу, взаєминах з іншими.У зв’язку з необхідністю формування нового покоління педагогічнихпрацівників питання створення, розвитку та збереження власного іміджунабуває особливої ваги.Імідж педагога – складний феномен, який містить різні фактори. Алеголовним для іміджу є його комунікативна функція, що передбачає:передачу інформації з метою отримання відповіді; взаємини з аудиторією;обмін думками та переживаннями; досягнення взаєморозуміння тощо.Сукупність взаємопов’язаних здібностей, умінь, знань, які забезпечуютьефективний перебіг означеної функції, визначають як комунікативнукомпетентність педагога.53

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Особливості комунікативної компетенції досліджували як зарубіжні(Г. Грайс, К. Крафт, К. Менг та ін.), так і вітчизняні науковці (А. Богуш,Л. Божович, В. Звягінцев, І. Зимня, Д. Ізаренков, О. Соботович, Н. Хомський,Л. Щерба та ін.). Вивченням іміджу займались М. Вудкок, П. Генов,А. Калюжний, Ф. Кузін, Е. Соловйов, Д. Френсіс, В. Шепель та ін.У педагогічній науці існують підходи, які розглядають формуванняпедагога як творця, новатора, майстра своєї справи (Ш. Амонашвілі,Є. Ільїн, І. Зязюн, В. Кан-Калик, С. Лисенкова та ін.). Особливо цінним зцього погляду є творчий доробок відомого педагога-мислителяВ. О. Сухомлинського. Для вивчення професійних та особистісних якостейпедагогів дошкільного профілю вагоме значення мають праціЛ. Артемової, А. Богуш, О. Кононко, В. Кузя та ін.Метою статті є зосередження уваги на ролі комунікативноїкомпетенції в технології створення іміджу педагога у світлі ідей видатногопедагога-дослідника В. Сухомлинського.Слово «імідж», як відомо, англійського походження, дослівноозначає «образ». У нашій країні поняття «імідж» з’явилося порівнянонедавно, частково через зустріч із західною культурою – її літературнимиджерелами, нормами життя, а частково через власні перетворення увітчизняний політицi, економіці, культурі, освіті, які сприяли пошукуальтернативних шляхів вирішення проблем, що виникли.І. Ладанов стверджує: «Під іміджем розуміють образ людини, якправило, авторитетної та такої, яка має високий соціальний статус(позитивну оцінку ззовні)» [3, с. 103]. Поняття іміджу охоплює не тількиприродні властивості особистості, але й спеціально вироблені: вонопов’язане як із зовнішнім виглядом, так із внутрішнім змістом людини, їїпсихологічним типом, риси якого відповідають запитам часу тасуспільства.Імідж потрібний сьогодні людині будь-якої професії (політику,лікарю, торговельному працівнику та ін.). Але, насамперед, він необхіднийу педагогічній діяльності. Імідж педагога – це емоційно забарвленийстереотип сприйняття образа педагога у свідомості вихованців, батьків,колег, соціального оточення.Головний організатор педагогічного процесу, центральна, ключоваособистість у дошкільному навчальному закладі – педагог-вихователь. Віднього значною мірою залежить розвиток особистості і пізнавальнихпроцесів дошкільників, їхнє здоров’я, підготовленість до навчання в школі.В. Сухомлинський зазначав, що на процес виховання людськоїособистості впливає багато чинників, серед яких чільне місце посідає«особа педагога з усіма його духовними багатствами й цінностями, з йогомудрістю, знаннями, уміннями, захопленнями, життєвим досвідом,інтелектуальними, естетичними, творчими потребами, інтересами,прагненнями» [7, с. 147].54

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012З погляду визначного педагога-дослідника, виховання людинипотребує складної, цілеспрямованої, планомірної і систематичної праці.Професія педагога – особлива і надзвичайно відповідальна: «Ми маємосправу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, – злюдиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудростізалежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське йінтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя» [7, с. 5].Ми виокремили найзначущіші складники іміджу педагога:– зовнішній вигляд, що передбачає не лише уміння правильноодягатись, а й здатність демонструвати свій розум, професійні навички іздібності, виявляти любов і турботу до дітей;– внутрішній образ – це культура педагога, установки, погляди,характер, емоційне ставлення до дійсності;– професійно-педагогічне спілкування як підґрунтя виховання, щодає змогу цілеспрямовано реалізовувати комплекс заходів щодоформування гармонійно розвиненої особистості вихованців.Відтепер можемо стверджувати, що педагогічне спілкування єчинником, який формує імідж педагога. Воно стосується різних взаємин –між керівником і колективом педагогів, педагогів між собою, своїмивихованцями, батьками, громадськістю. У системі освіти спілкування маєвиконувати роль партнерства, взаєморозуміння та підтримки,толерантності один до одного. В. Сухомлинський зазначає:«Невикорінною духовною потребою будь-якої людини є спілкування злюдьми, у спілкуванні з ними вона знаходить радість і повноту життя» [7,с. 6]. Власне від особливостей педагогічного спілкування залежитьоптимізація навчально-виховного процесу, психологічний клімат удитячому колективі, максимальна реалізація потенціалу кожної дитини,розкриття її задатків, вияв творчості, формування впевненості у своїхможливостях. Педагогічне спілкування вихователя з дітьми має викликатидовіру, співтворчість, симпатію і прихильність, радість від взаємодії: «Яктреба дорожити безмежним дитячим довір’ям, яким мудрим, люблячимзахисником дитини треба бути вихователеві, щоб між ним і дітьми завждизберігалась гармонія людських, щирих, доброзичливих стосунків» [7,с. 285].Сучасною ознакою реалізації педагогічного спілкування є йогоособистісно орієнтоване спрямування, яке забезпечується, на думкуІ. Беха, такими основними позиціями педагога стосовно дитини, якрозуміння, визнання, прийняття [1]. Позиція «розуміння дитини» єдомінантною. Вона поєднується з любов’ю до дитини. Результатомрозуміння є виявлення потреб та індивідуальних особливостей вихованців,встановлення стосунків позитивної емоційної підтримки і психологічногозахисту дитини. На любові до дітей як однієї з головних рис педагогавихователяконцентрує нашу увагу В. Сухомлинський: «Наша любов до55

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012дітей має бути такою, щоб у дитини пробуджувалася чутливість серця донавколишнього світу, до всього, що створює людина, що служить людині,і, звичайно, насамперед до самої людини. Я твердо переконаний, щовиховання людського благородства в дитячому серці починається золюднення його ставлення до людей, одухотворення цього ставленнячистими, піднесеними почуттями поваги до людини і передусім до матерій батька» [7, с. 164].Любов до дитини повинна поєднуватися з глибокою вірою в нею, їїможливості, її майбутнє: «Наріжний камінь педагогічного покликання – цеглибока віра в можливість успішного виховання кожної дитини» [7, с. 8];«Оптимізм, віра в людину – невичерпне джерело творчої енергії, нервовихсил, здоров’я вихователя й вихованця» [7, с. 18].Спілкування – це комплексне, широке поняття. До структури будьякогоакту спілкування входять комунікація (обмін інформацією),інтеракція (зв’язки і впливи учасників), соціальна перцепція (сприймання,розуміння і оцінка людини людиною).Комунікація, як обмін інформацією між людьми, здійснюється задопомогою мови та акту мовлення (мовленнєвого висловлювання), в якомуадресант втілює свою комунікативну мету. Категорії «спілкування»,«комунікація», «інтеракція», «мовленнєва діяльність» об’єднуютьтерміном «комунікативна діяльність». Отже, поняття «комунікативнадіяльність» – ширше і охоплює процеси спілкування та процеси мовноїкомунікації.Як показує аналіз досвіду освітніх систем багатьох країн, одним зішляхів оновлення змісту освіти й навчальних технологій, узгодження їх ізсучасними потребами, інтеграції до світового освітнього просторустановить орієнтація на компетентнісний підхід та створення ефективнихмеханізмів його запровадження. На думку сучасних педагогів, саменабуття життєво важливих компетентностей може забезпечити людинуможливостями орієнтуватись у сучасному суспільстві, в інформаційномупросторі та в умовах швидкоплинного ринку праці. Компетентнісноорієнтований підхід у навчанні став новим концептуальним орієнтиромсистеми освіти.Згідно із новим тлумачним словником української мови поняття«компетенція» охоплює такий зміст: добра обізнаність із чим-небудь; колоповноважень якої-небудь організації, установи або особи [5, с. 874].Зазначене тлумачення свідчить, що компетенція – це сукупністьзнань щодо змістових і нормативних аспектів діяльності. Водночас,володіння компетенцією є необхідною умовою здійснення діяльності,чинником її регуляції та успішності. Так, за відсутності мінімальнодостатнього рівня компетенції у сфері мовленнєвої комунікації (володіннясловником, граматичними нормами, вимовою звуків), комунікативнудіяльність здійснити неможливо.56

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012У технології створення іміджу вагому роль відіграє комунікативнакомпетенція педагога. І. Луценко визначає її як «здатність розуміти чужі йстворювати власні висловлювання різних типів, стилів і жанрів мовлення,використовуючи вербальні і невербальні засоби, спирається на знання просвіт, які забезпечують змістовий план висловлювання, оволодіннянаціональними мовними одиницями, українським мовленнєвим етикетом,знання мови як системи, вміння створювати тексти з урахуванням ситуаціїспілкування та мовленнєвого наміру» [4, с. 70].Обґрунтовуючи поняття «комунікативна компетенція», дослідникивиокремлюють в її структурі найважливіші складники, передусім, мовну ймовленнєву. Якщо мовна компетенція визначається як потенціаллінгвістичних знань, то мовленнєва компетенція – це мовна система в дії,використання мовних засобів, закономірностей їх функціонування дляпобудови висловлювань як для нескладного вираження почуттів, так і дляпередачі інтелектуальної інформації. Отже, мовна компетенція є основоюмовленнєвої, їх формування ґрунтується на усвідомленні основної функціїмови – комунікативної.Мистецтво педагога – переважно мовленнєве, і від ступеняоволодіння ним значною мірою залежить, чи досягне він не лише увагидітей, а й значно важливішого – співпраці, розвитку сприйняття всьогонового. Кожна фраза педагога покращує сприйняття, спрямовує рухтворчого пошуку, встановлює певний рівень взаємин з дітьми. Слово,зазначав В. Сухомлинський, є дуже важливим засобом виховання: «В устахвихователя слово – такий же могутній засіб, як музичний інструмент уруках музики, як фарби в руках митця, як різець і мармур у рукахскульптора. Як без скрипки немає музики, без фарби і пензля –скульптури, так і без живого, трепетного, хвилюючого слова немає школи,педагогіки. Слово – це щось ніби місточок, яким наука вихованняпереходить у мистецтво, майстерність» [6, с. 169].Важливим у технології створення іміджу педагога є вміннярозвинути комунікативну компетенцію, що вимагає тренування такихумінь і навичок: спілкуватися на людях; через правильно спланованусистему спілкування організувати творчу діяльність дітей; цілеспрямованоорганізовувати спілкування та керувати ним; самому мислити критично такреативно й навчати цьому своїх вихованців; завойовувати ініціативу вспілкуванні, спрямовувати її на ширше пізнання істини; прислуховуватисядо думки інших, підтримувати чи спростовувати її мудро і толерантно.Відтак, у сучасних умовах розвитку освіти пріоритетна увагаповинна надаватися формуванню нової генерації педагогічних кадрів, яказдатна до новітніх прогресивних підходів, зможе забезпечитимодернізацію освіти, виявлятиме новаторство, творчість. Педагогічнеспілкування є важливим складником іміджу педагога, а сформованістькомунікативної компетенції відіграє значну роль у становленні57

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012професіоналізму педагога, реалізації особистісних педагогічних завдань,формуванні власного іміджу. Сучасні підходи до особистості педагогавихователядошкільного навчального закладу співзвучні ідеям,гуманістичним ідеалам авторської психолого-педагогічної системивеликого українського педагога-мислителя В. Сухомлинського.Подальшого дослідження, вважаємо, потребує питання аналізуінших видів професійної компетентності педагога-вихователя.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Бех І. Д. Виховання особистості : [у 2 т.] / І. Д. Бех. – К. : «Либідь»,2003. – Т. 1. – 278 с.2. Закон України «Про дошкільну освіту». – К. : Редакція журналу«Дошкільне виховання», 2001. – 56 с.3. Ладанов И. Д. Практический менеджмент (Психотехника самотренировки) /И. Д. Ладанов. – М. : Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2005. – 491 с.4. Луценко І. О. Теоретичні та методичні засади розвитку комунікативномовленнєвоїсфери дитини. Від народження до 6 років : [монографія] /І. О. Луценко. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. –291 с.5. Новий тлумачний словник української мови : [у 3 т.] / [упоряд.В. В. Яременко, О. М. Сліпушко]. – К. : Вид-во «Аконіт», 2004. –Т. 1. – 926 с.6. Сухомлинський В. О. Слово про слово / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 5. – С. 160–167.7. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1988. – 304 с.58

УДК 371.1Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Раїса ПрімаОСОБИСТІСТЬ УЧИТЕЛЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІВ. О. СУХОМЛИНСЬКОГО: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИУ сучасних умовах глобалізованого і динамічно мінливого світу,зміни суспільних пріоритетів актуалізується проблема осмисленняпедагогічної спадщини як з погляду історичної ретроспективи, так і вконтексті сучасних інноваційних настанов. При цьому цілком закономірнозростає інтерес до прогресивних здобутків вітчизняної історикопедагогічноїдумки, зокрема, до творчої спадщини В. Сухомлинського, їїглибокого, неупередженого, і об’єктивного вивчення, критичногоосмислення цінних думок, поглядів видатного українського вчителятворцящодо особистості педагога, які пройшли випробування часом.Ми виходимо з того, що сьогодні вчитель – це не тільки професія,яка озброює знаннями, а й висока місія творення особистості, «постійнепроникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи неприпиняється»; це фахівець із високим рівнем професіоналізму,ініціативності, самостійності, успішності, мобільності, відкритий доновацій, адже, «якщо вчитель хоч на один день спиниться в своємуінтелектуальному зростанні, він перестане бути світочем знання…» [1,с. 121], іскрою, від якої в серцях дітей розгортається полум’ям потяг дознання.Аналіз наукових досліджень (М. Антонець, І. Бех, А. Богуш,А. Борисовський, Н. Дічек, І. Зязюн, В. Кузь, М. Мухін, О. Савченко,М. Сметанський, О. Сухомлинська та ін.) засвідчує, що особистістьВ. Сухомлинського, окремі аспекти його педагогічної спадщини сталипредметом вивчення як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Йогофілософські, психолого-педагогічні погляди (М. Богуславський, І. Зязюн,М. Мухін та ін.); педагогічна система В. Сухомлинського у професійнійпідготовці вчителя (Л. Бондар, О. Савченко, М. Сметанський,О. Сухомлинська та ін.) тощо. Водночас реалії сьогодення,історіографічний аналіз наявних публікацій підтверджують необхідністьконцентрації уваги на концептуальних педагогічних ідеяхВ. Сухомлинського стосовно особистості педагога.Мета статті: проаналізувати концептуальні засади дослідженняпроблеми особистості вчителя в педагогічній спадщині В. Сухомлинськогокрізь призму вимог сучасного динамічного суспільства.Зауважимо, що аналіз наукового доробку Василя ОлександровичаСухомлинського демонструє його здобутки як ученого-новатора, щопоєднував практичну діяльність із науковими розвідками, сміливимекспериментом, інтенсивним пошуком сутності соціальної ролі (і59

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012відповідальності) педагога.Акцентуємо увагу на тому, що новаторські поглядиВ. Сухомлинського формувалися передусім на основі ґрунтовноговивчення філософської, історико-педагогічної літератури, теоретичноїспадщини і досвіду просвітителів минулого. Так, надзвичайно близькимиВ. Сухомлинському були думки видатного українського філософа йпедагога-гуманіста, народного наставника Г. Сковороди про важливість івідповідальність учительської праці: «Якщо велика справа панувати надтілами, то ще більша – керувати душами… Якщо важливо лікувати тіло, точи не найважливіше разом із тілом зберігати і душу людини цілою,здоровою, не зіпсованою?» [2, с. 364]. При цьому, той, хто вчить і виховує,має бути не стільки вчителем, скільки провідником і служителем«природи, єдиноістинною … учителькою» [3, с. 496], щоб душа в процессівиховання дійсно зберегла здоров’я та світло, він повинен бачити в своїйроботі джерело духовної наснаги, зберігати «мир и здравие» в душі,відтворювати вічну красу, стверджувати моральний ідеал, служитилюдському самопізнанню й постійно самовдосконалюватися.Василю Олександровичу імпонували погляди Я. Коменського щодовимог до особистості вчителя крізь призму виокремлених ним принципівгуманізму, народності, природовідповідності, згідно яких педагог має бутивисокоосвіченим і працелюбним, добропорядним і скромним, люблячим ідоброзичливим у ставленні до дітей. Справжній учитель повинен умітинавчати всіх усьому, що сприятиме вдосконаленню людської природи,досягненню людиною повної досконалості й гармонії.Цілком очевидно, що саме на такому міцному філософськометодологічномупідґрунті педагогом-науковцем була створенагуманістична концепція, зокрема з питань професійних вимог доособистості вчителя, цілісна педагогічна теорія індивідуальності вчителята його діяльності. Індивідуальність учителя розглядаєтьсяВ. Сухомлинським в аспекті носія культурних цінностей, у поєднанні знаціональними і загальнолюдськими цінностями, де мовна домінантавідіграє вирішальну роль морального імперативу як в утвердженніпріоритетних цінностей (добра, краси тощо), так і в самореалізаціїособистості. Зокрема, у статті «Слово про слово» В. Сухомлинськийнаголошує: «В руках вихователя слово має таку потужну силу, якмузичний інструмент в руках музиканта, як фарби і пензлі в рукаххудожника, як мармур і долото в руках скульптора. Як немає музикантабез скрипки, без фарби і пензля – художника, без долота і мармуру –скульптора, так без живого відчуття, схваленого слова немає школи,педагогіки. Слово – це наче міст, через який навчання і вихованняпроходять до віртуозності і майстерності» [1, с. 160]. Однак слово вчителязнаходить відгук у дитячих серцях і стає їхнім особистим надбанням лишетоді, коли «мудрість вихователя залучає, одухотворює вихованців60

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012цілісністю, красою ідейно-життєвих поглядів, морально-етичнихпринципів» [1, с. 160].Необхідно наголосити на переконаності В. Сухомлинського в тому,що важливою умовою успішної роботи вчителя є багате, різнобічнеінтелектуальне життя, різноманітність інтересів, широта кругозору,допитливість, чутливість до нового в науці [3, с. 55].При цьому успішна особистість учителя пов’язана у нього зпоняттям «хороший учитель», який:• «по-перше, любить дітей, вірить у них, знаходить радість успілкуванні з ними, переймається дитячими радощами і прикрощами;• по-друге, добре знає свій навчальний предмет, слідкує зановітніми відкриттями, дослідженнями, досягненнями, оскільки «чимбагатші знання педагога, тим яскравіше розкривається його особистеставлення до знань, науки, книги, розумової праці, інтелектуальногожиття» [4, с. 59];• по-третє, знає психологію і педагогіку, здатен розуміти івідчувати дитину, «найтонші сфери духовного життя особистості, якаформується, – розум, почуття, воля, переконаність, самосвідомість…»[4, с. 60];• по-четверте, досконало володіє вміннями у тій чи іншій трудовійдіяльності, «майстер своєї справи», «перший найважливіший світочінтелектуального життя, який пробуджує в дитини жадобу до знань, любовдо науки, культури, освіти, гаряче поривання до невпинного духовногоросту й удосконалення» [4, с. 51–52].У своїй праці «Сто порад учителеві» Василь Олександровичзазначає: «Життя переконує, що вихованець – дзеркало вихователя». Дотого ж він доводив, що справжній учитель має залишити себе у своїхвихованцях. Але це не означає «перекласти знання із своєї голови в головисвоїх учнів». При цьому важливо, щоб учитель був закоханий у свійпредмет, тоді й учні «проймаються почуттям любові до знань, науки,книги» [4, с. 59].Додамо також, що В. Сухомлинський був глибоко переконаний, щоосновою успіху вчителя є багатство і щирість його душі, вихованістьпочуттів і високий рівень загальної емоційної культури, вміння глибокозануритися в сутність педагогічного явища. Підкреслюючи вирішальнуроль педагога у гармонійному розвитку особистості, він наголошував, що,якими б не були науково обгрунтовані прийоми, методи і засобипедагогічного впливу, але, якщо вони не пройдуть крізь призму свідомостіі почуття вчителя, то не дадуть бажаних результатів.Працю вчителя Василь Олександрович зараховував до однієї знайважчих, що потребує багато часу, терпіння, затрати сил та енергії. Позасумнівом, робота педагога, – це робота серця й нервів, це буквальнощоденна й щогодинна витрата величезних душевних сил.61

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Водночас учительську діяльність учений-педагог називав чудовою,оскільки повсякчас відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачитилюдину в процесі її становлення є одним із тих коренів, які живлятьпокликання до педагогічної праці. Він також уважав, що вчитель – цеособлива професія, яку не можна порівняти ні з якою іншою справою,окрім науково-дослідної, близькість із якою полягає в аналізі фактів інеобхідності передбачення. З цього приводу, зокрема, у творі «Розмова змолодим директором школи» В. Сухомлинський відзначає: «Вчитель, якийне вміє і не бажає проникати подумки в глибину фактів, у причиннонаслідковізв’язки між ними, перетворюється в ремісника…» [4, с. 74].Заслуговує уваги оригінальність підходів видатного педагога щодовизначення однієї з найістотніших вимог до особистості вчителя – уміннястворювати «ситуацію успіху», плекати в учнів почуття «володаря знань»,адже «гарні педагоги починаються за шкільною партою; вогник любові допрофесії педагога здатна запалити тільки людина, яка любить дітей,володіє найбільшою педагогічною мудрістю – умінням постійнопробуджувати в юному серці бажання бути гарним, бажання статисьогодні кращим, ніж учора, почуття поваги до самого себе» [4].При цьому своєрідним мірилом об’єктивності вчителя, рівня йогоморальної вихованості є педагогічна справедливість – «основа довіридитини до вихователя. Але немає якоїсь абстрактної справедливості – позаіндивідуальності, особистих інтересів, пристрастей. Щоб статисправедливими, треба знати духовний світ кожної дитини» [5, с. 83].Треба зазначити, що особливі вимоги висував Василь Олександровичдо особистості педагога як керівника й організатора навчально-виховногопроцессу. У своїй праці «Серце віддаю дітям» він стверджував, що «миповинні стати для підлітків прикладом багатства духовного життя; лише затакої умови ми маємо моральне право виховувати» [6, с. 22]. До того жвисокі особистісні якості вихователя, його знання і життєвий досвід маютьстати для дітей незаперечним авторитетом, під яким педагог-гуманістрозумів не зверхність, відгородження від дітей ерудицією, вимогамибеззаперечної слухняності, формального й авторитарного управліннядитиною, а доводив, що без постійного духовного спілкування вчителя ідитини, без взаємного проникнення у світ думок, почуттів, переживаньодин одного неможлива емоційна культура як плоть і кров культурипедагогічної.Не оминув своєю увагою В. Сухомлинський і питання етичноїкультури вчителя, яка, на його думку, сприяє встановленню психологічноїсумісності вчителя й учнів. При цьому провідною умовою, наголошувавнауковець, є педагогічний такт, адже вчитель, як ніхто інший, має керуватисвоїми почуттями, темпераментом, бути прикладом для дітей, пам’ятаючи,що різними проявами своїх емоцій, ставлення до людей він передає дітямсправжню науку високодуховної поведінки. Безтактність, образливе62

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012ставлення до дітей спричиняє глибокі душевні травми, шкодить усій справінавчання і виховання. Тому «будьте доброзичливі»! – радив ВасильОлександрович учителям. Це гасло, безсумнівно, можна справедливозарахувати до «абетки» педагогічної культури вчителя.Насамкінець нам видається надзвичайно сучасною глибокапереконаність В. Сухомлинського в тому, що першочерговим завданнямучителя є «розпізнати, виявити, розкрити, виплекати в кожному учневійого неповторно-індивідуальний талант – значить підняти особистість нависокий рівень розквіту людської гідності» [1].Крізь призму вищезазначеного цілком закономірно стверджувати,що педагогічні ідеї В. Сухомлинського – це концептуальна основаособистісно орієнтованого підходу, який успішно пролонгується у сучаснукомпетентісно орієнтовану освіту, з чим ми і пов’язуємо перспективиподальших наукових досліджень.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Сухомлинский В. А. Избранные произведения пяти томах /В. А. Сухомлинский. – К., 1980. – Т. 5. – 678 с.2. Сковорода Г. Розмова п’яти подорожніх / Г. Сковорода // Твори : у 2-х т. / Г. Сковорода. – К. : Обереги, 2005. – Т. 1. – 528с.; Т. 2. – 514 с.3. Сухомлинский В. А. Павлышская средняя школа: обобщение опытаучебно-воспитательной работы в сельской средней школе /В. А. Сухомлинский. – М. : Просвещение, 1979. – 393 с.4. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві. Розмова з молодимдиректором школи / В. О. Сухомлинський // Педагогіка : хрестоматія[уклад. А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко]. – К. : Знання-Перес,2003. – 700 с.5. Сухомлинский В. А. Учитель – методист – наставник /В. А. Сухомлинский. – М. : Просвещение, 1988. – 289 с.6. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям / В. А. Сухомлинский. – М. :Педагогика, 1983. – 318 с.63

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 37.011.31(476)Светлана СергейкоСАМОРЕАЛИЗАЦИЯ ПЕДАГОГА БЕЛОРУССИИ:ЛИЧНОСТНЫЙ СМЫСЛ И НАПРАВЛЕННОСТЬКонцепция модернизации отечественного образования, активноосуществляющаяся в современной Беларуси, диктует новые требования кличности учителя, как ключевой фигуре преобразовательной деятельностив сфере образования. В настоящее время значимые инновации в сфереорганизации, содержания и технологии педагогического образования необеспечивают тот уровень личностной и профессиональной готовностипедагога к творчеству, принятию нестандартных решений,взаимодействию с учащимися, проявлению инициативы, активности вдеятельности, который бы соответствовал процессу обновления целевых,содержательных и процессуальных характеристик образования.Именно самореализация провозглашается сегодня одной из целевыхустановок белорусского образования и, соответственно, одной изактуальнейших проблем педагогики. Вместе с тем в условиях реформыобщеобразовательной школы и системы педагогического образования вомногих документах декларируя самореализацию педагога как цельпедагогического образования, как фактор обеспечения саморазвитияучащихся, не определяются сущность и структура самореализациипедагога, не обосновываются методология, теория и технология процессаразвития самореализации педагога на различных этапахпрофессионального образования.Анализ литературы показывает, что проблема самореализации имеетдавнюю историю в философии. Многогранное рассмотрение она получилав работах ряда социологов и философов (Л. Брылева, Т. Ветошкина,Н. Водянова, И. Идинов, А. Исаев, В. Зотов, Н. Кебина, В. Колесников,О. Рыбаков, Р. Сабекия, И. Солодникова, Г. Чернявская, Н. Южакова идр.). С середины XX в. самореализация стала предметом пристальногорассмотрения и изучения преимущественно гуманистической иэкзистенциальной психологии (А. Маслоу, К. Роджерс, Э. Фромм и др.).Начиная с 80-х гг. XX в. начались серьезные исследования проблемысамореализации в советской психологии (К. Абульханова-Славская,Л. Анцыферова, А. Асмолов, Э. Галажинский, В. Зинченко, Л. Коростылева,Д. Леонтьев, И. Логинова, В. Слободчиков и др.). Самореализация как однаиз основных идей педагогики обозначена в парадигме личностноориентированного обучения (Б. Бим-Бад, Е. Бондаревская, В. Сериков,И. Якиманская и др.). Она рассматривается как ведущее направление втеории о единстве профессионального и личностного развития(Л. Митина); как главная цель в организации эвристического обучения64

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012(А. Хуторской). Важным направлением является исследование спецификиорганизации среды как фактора, оптимизирующего самореализациюрастущих людей (С. Бондырева, М. Васильев, А. Фадеева, В. Ягодкина).Различные аспекты самореализации педагога в профессиональнойдеятельности рассматривают в своих работах К. Гавриловец, И. Зимняя,Е. Дарузе, Н. Кузьмина, Ю. Кулюткин, А. Маркова, Л. Митина,В. Сериков, В. Сластенин, И. Якиманская и др.В целом можно констатировать, что в психолого-педагогическойнауке накоплен большой теоретический и эмпирический материалотносительно характеристик самореализующейся личности, уровней,критериев, детерминант самореализации, условий, ее активизирующих.Однако, как отмечают А. Деркач и Э. Сайко, при огромном количествеспециальных работ, посвященных проблемам формированияхарактеристик самореализации, при всей глубине их исследования итеоретического обоснования, в настоящее время отсутствует системнопредставленная картина поэтапного развертывания самореализации и всехконструктов, ее образующих, в развитии педагога. Наиболее проблемнымостается вопрос о том, как должна быть организована жизнь взрослогочеловека, чтобы самореализация из потенциальной возможности,имеющейся у каждого, стала реальностью для максимально большегоколичества людей, эти вопросы предельно актуализируют проблемудетерминации самореализации.Цель статьи – охарактеризовать современный личностный смысл инаправленность самореализации педагога Беларуси.Термин «самореализация» (self-realisation) впервые приводится в«Словаре по философии и психологии», изданном в 1902 г. в Лондоне:«Самореализация – осуществление возможностей развития «Я». Такоеопределение соответствует доктрине, согласно которой высшим конечнымрезультатом развития является самореализация или самоосуществление.(Dictionary Psychology and Philosophy / Ed. by J. M. Bacdnin. – London, 1902.– Vol. II. – P. 512). В переизданном в 1957 г. названном выше словаредефиниция «самореализация» дословно повторяется.В Оксфордском словаре приводится следующее определение:«Самореализация – реализация собственных усилий человека,возможностей развития «Я». Этот процесс может быть названсамореализацией (или развитием)... Согласно христианским воззрениям,это не вершина достижений, но Божий дар» (The Oxford English Dictionary./ Prepared by J. A. Simpson and S. C. Wein. – Second edition. – Oxford, 1989. –Vol. XIV. – P. 921).В психологическом и психоаналитическом словаре даетсяследующее определение: «Самореализация – сбалансированное игармоничное раскрытие всех аспектов личности; развитие генетических иличностных возможностей» (A Comprehensive Dictionary of psychological65

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012and psychoanalytical terms a gwide to usage / Ed. by B. Horacl. – New York;London; Toronto, 1958. – P. 488).Как показал анализ литературы, в настоящее время наукарасполагает достаточно широким спектром определений понятия«самореализация». Так, например, В. Слободчиков и Е. Исаев [1] подсамореализацией понимают сущностную форму бытия человека. А. Деркачи Э. Сайко [2] определяют самореализацию как постоянновоспроизводимого на всей дистанции онтогенеза процесса,представленного, совместно с саморазвитием, как бинарная позицияоппозициядвух сторон целостного процесса развития. Э. Галажинский [3]утверждает, что самореализация – это имманентный, инвариантныйпризнак человека как открытой психологической системы. Однако приразличиях в определении сути самореализации у ряда авторовпросматриваются некоторые важные общие черты. С одной стороны,признается, что самореализация является неким свойством, сущностноприсущим человеку, с другой стороны, отмечается, что самореализация –это прерогатива взрослого человека (Е. Исаев, В. Слободчиков).С целью выяснения уровня развития характеристик,способствующих самореализации педагогов, нами на базе школГродненской области в 2011–2012 гг. было проведено комплексноеисследование. При этом под самореализацией (вслед за И. Егорычевой [4])мы понимаем специально организованную субъектом деятельность, цельюкоторой является воплощение им своего субъективно ощущаемогопредназначения. Исследование показало, что большинство современныхбелорусских педагогов не обладают в достаточной степени развитымихарактеристиками, способствующими самореализации. Только третьреспондентов характеризуется достаточно высокой направленностью наразвитие, стремление делать что-то важное для людей, самой низкойориентацией на гедонизм. Для 16,7 % педагогов представляетсязатруднительным с точки зрения самореализации в деятельности,поскольку сама деятельность связана с оказание помощи другомучеловеку, созданием условия для его развития. При этом только 20,8 %педагогов имеют высокий уровень сформированности направленности,т. е. во многом отношение к себе и к другим большинства из них являетсянеустойчивым, носит ситуационный характер, что для позиции педагогаявляется критичным. 50 % педагогов – обладатели низкого уровняразвития рефлексии, из них 25 % – уровнем, который был условно названнами: «рефлексия отвергается». Только у 58,3 % выявлен зрелый типрефлексии. Высоким уровнем спонтанности обладают только 37,5 %педагогов. Готовность брать на себя ответственность за событиясобственной жизни, ощущение подконтрольности событий минимально.41,4 % педагогов принимают себя и других, что делает их болееуверенными в себе, свободными от страха совершения ошибки, ведет к66

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012формированию готовности брать на себя ответственность за своипоступки. Около 48,3 % респондентов склонны в неудачах обвинятьобстоятельства и окружающих, а удачи приписывать себе. 12,9 %педагогов из-за недостаточно ценностного отношения к себе готовыориентироваться на мнение окружающих и, как следствие, передавать имответственность за свою жизнь. Временная трансспектива во многомотражает эти ощущения: более высокие показатели были выявлены поотношению к прошлому, существенно ниже – к настоящему и оченьнизкие – по отношению к будущему. Только у 36,6 % педагоговпоказатели субъективного благополучия высокого и очень высокогоуровня. Субъективное благополучие 50 % педагогов ниже среднегоуровня, 16,7 % видят свою жизнь как беспросветную. Более того,обладателями такого уровня, как депрессия – ощущение крайнегонеблагополучия – являются более чем четверть опрошенных учителей.Видимо, необходимость жестко доказывать свою значимость и ценностьокружающим, к которым человек не испытывает достаточного уважения,доверия и принятия и позиция, когда человек, пусть даже и пособственному желанию, ставит других преимущественно на первое, посравнению с собой место, вызывает ощущение собственногонеблагополучия.Исследование показало, что большинство современных белорусскихпедагогов (58 %) понимают самореализацию как способность реализоватьсебя в чем-то. На их взгляд, самореализация – это наиболее полноераскрытие способностей, талантов, потенций и возможностей человека,осуществляемое путем включения его в социальные структуры. Околоодной трети опрошенных педагогов подчеркнули, что самореализация –это результат воспитания личности. В центре этой точки зрения лежит верав индивидуальный опыт человека, в его способность к самораскрытию, ввозможность выявления в себе уникальной и неповторимой сущности, вопределении направления и средств личностного роста. Остальныереспонденты связывают самореализацию с практическим осуществлениемчеловека своих задатков, способностей, дарований и черт характера черезту или иную сферу социальной деятельности с пользой для самого себя,коллектива и общества в целом.Педагоги имеют представление о самореализации, но понимают еедостаточно узко. Специально организованную субъектом деятельность,целью которой является воплощение им своего субъективно ощущаемогопредназначения, они сводят к сущностно присущему человеку свойству ирезультативному моменту его развития. Самореализацию нельзя связыватьтолько лишь со свойством и результатом. Подобное пониманиепротиворечит социальной ситуации и статусу педагога. Одной изособенностей самореализации педагога является ее глубокий личностныйсмысл. Только такой педагог может способствовать самореализации67

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012учеников, созданию условий для оптимизации процесса ее становления.Самореализация – это особый тип деятельности. Ему, с одной стороны,свойственны все общие характеристики деятельности, а с другой, –специфические черты, характеризующие ее мотивационную, целевую,предметную направленность – на самого деятеля.Вместе с тем, проведенное исследование позволило выделить всовокупности респондентов пять условных типов.Тип 1 – «Наставник». Главной ценностью для таких педагоговявляется личность: конкретный человек и конкретное общество, состоящееиз конкретных «Я», а не из абстрактных «других». Положительноеотношение человека к себе и другим людям выражается в принятииличностью себя как целого, в принятии других такими, какие они есть.Основная их цель – воплотить себя в деятельности. Важнейшее качество –креативность. Этот тип педагогов характеризуется высоким уровнемсоциального благополучия, ориентацией на высшие ценности и образцы, втом числе на самореализацию как специально организованнуюсобственную деятельность, целью которой является воплощение своегосубъективно ощущаемого предназначения. «Наставник» – этоинициативный педагог, предлагающий новые формы работы сошкольниками, их родителями, общественностью, экспериментирующий.Девиз его деятельности: «Вместе мы сила». Он учитывает спецификуразных возрастных категорий учащихся и их потребности. Нередковыступает со своими программами обучения, по-своему строит методикупреподавания и внеклассную работу. Начитан, общителен, интеллигентен.Аудитории он интересен как источник новой информации и интерпретаторважных явлений науки, техники, литературы, общественной жизни.«Наставники» систематически и целенаправленно занимаютсясамообразованием, которое ориентировано на профессиональное иличностное их развитие. По мнению «Наставника», на готовность ксамореализации доминирующее влияние оказывает работа над собой,знание специфики своей профессии и удовлетворенность ею.Тип 2 («Начальник») ориентированы главным образом на сохранениеи упрочение своего профессионального престижа. Основной ценностьюдля педагога является он сам, его мысли, суждения, интересы,деятельность, результаты его труда. Педагог стремится к признаниюобществом его больших, по сравнению с другими, прав, своей особойценности. По своему положению в школьном коллективе это наиболее«квалифицированная» категория педагогов «Начальник» – этоэрудированный, увлеченный работой педагог, хорошо знающий свойпредмет. Его можно представить и ведущим урок, и читающим лекцию влюбой аудитории. Это педагог, ориентированный на разные видыорганизационной деятельности, связанной с обучением учащихся, умелоосуществляющий связь с родителями учащихся, с общественностью.Сосредоточенность на профессиональном утверждении – весьма сильное68

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012мотивирующее обоснование всей жизнедеятельности «Профессионала».Ориентация на себя определяет картину их поведения в целом. Онипытаются достичь результатов любой ценой, нацелены только на свойстатус. Учащиеся их уважают и боятся их одновременно. Характернаяособенность «Начальника» – высокая самодисциплина. 37,4 % из нихзаявляют, что самостоятельно организовывают свою деятельность навоплощение своего предназначения.Тип 3 – «Конформист». Главная особенность педагогов этого типа втом, что они не приемлют себя. Им характерно положительное отношениек другим. Однако оно специфичное: сравнивая себя с другими педагогами,представитель этого типа неизменно находит нечто положительное у них иотсутствие этого или нечто отрицательное у себя; по отношению к себе этовызывает досаду, раздражение, по отношению к другим – зависть, обиду,пиетет. Как правило, такой педагог либо не доверяет себе, не ценит себя,стремится соответствовать ожиданиям окружающих, либо отрицательноеотношение к себе настолько сильно, что педагог зачастую занимаетпозицию, отраженную в названии акцентуации (ради того, чтобы его неотвергли, он готов, на любые поступки и даже унижения). Основнойдевиз – работать по правилам. Отсюда нацеленность самореализации насоответствие внешним требованиям. «Конформисты» считают, что насамореализацию решающее значение оказывает материальноеблагосостояние. В этой группе педагогов сильны ситуативные влияниясреды родителей, друзей, соседей. Изменение отношения к специальноорганизованной собственной деятельности, направленной на воплощениеим своего субъективно ощущаемого предназначения, у представителейэтой группы определяется изменением самой жизненной ситуации.«Неорганизованные» (тип 4) – исключительно положительноотносящиеся к самореализации, осознающие то, что в вузе они многое дляэтого упустили. Однако практическая деятельность по организации этоговида деятельности у «Неорганизованных» отсутствует. Они объясняют этоследующим образом: 1/3 их сетуют на неумение распределить время, наличную неорганизованность, около 20 % указывают на загруженностьсемейными проблемами, 8 % утверждают, что слишком многое упустили ввузе. Существует еще одно препятствие, его называют почти третья часть«Неорганизованных», – неготовность к самореализации. Можнозаключить, что мотивы самореализации этих педагогов не сформированы врезультате пониженной сопротивляемости их возникавшим ранее исуществующим в настоящее время трудностям. Девиз педагога этого типа– «где бы не работать, лишь бы не работать». Они склонны к сменепрофессии, считают, что учить в школе надо только тех, кто хочет учиться.Обучение и воспитание рассматриваются ими как два самостоятельныхпроцесса. У «Неорганизованных» с годами ослабевает ориентация насамореализацию в профессии. Вслед за этим происходит сужение видовдосуга: все больше времени уделяется дому, просмотру телевизора, просто69

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012отдыху, обсуждению с друзьями житейских проблем. Это приводит кинтеллектуальному в целом и профессиональному в частности обеднениюличности «Неорганизованных».Педагог не принимает ни себя, ни других; ни в себе, ни в других онне видит ничего положительного. При негативном отношении к себе,другие кажутся еще более отвратительными, чем он сам. Это суть«Неудовлетворенных» (тип 5). Их оказалось 23 % среди опрошенныхпедагогов. Для них характерна известная самоизоляция с коллегами попричине отсутствия общих интересов. Для большинства из них товарищипо работе – люди малоинтересные. Они стараются скрыть от руководстваконфликты, возникающие с учащимися. «Неудовлетворенные» не хотятполучить и не ждут помощи от администрации школы. Они выработалиустановку на принципиальную бесконфликтность процесса воспитания. Аэто означает заведомую капитуляцию перед сложными проблемамиразвития личности своих воспитанников. Стремление оградить себя отвозможных конфликтов во взаимоотношениях со школьниками приводит кстрогому ограничению сферы их общения лить рамками урока. Их девиз –«мне все равно». Педагоги рассматриваемой группы настроены на сменусвоей профессии. Они не находят в себе сил для преодолениявозникающих трудностей. Они нацелены на «покой». Вместе с темисточники трудностей они видят в сущности самой профессии ишкольниках и поэтому не винят себя, склонны к самооправданию.Профессиональный выбор рассматривают как жизненную неудачу.Итак, проведенное комплексное исследование позволяет сделатьнекоторые выводы. Во-первых, по большей части характеристиксамореализации у педагогов были выявлены весьма низкие показатели.Значительная часть современного учительства не владеет в достаточноймере методами и приемами, способствующими как собственнойсамореализации, так и растущих людей. Это объясняется рядом причин, вчастности: недостаточным количеством теоретически обоснованных,методически проработанных и апробированных технологий оптимизациисамореализации. Во-вторых, выявлена типология педагогов в зависимостиот уровня развития характеристик специально организованной имидеятельности, направленной на воплощение своего субъективноощущаемого предназначения. Представленная типология может статьосновой для поиска путей оптимизации самореализации педагогов,оснований для выявления необходимых условий развития ихсамореализационной деятельности. Ибо, оценивая действия педагогов иопираясь на «образцы», можно создать критерии самореализации педагога,их ценностного отношения к специально организованной собственнойдеятельности, направленной на воплощение собственного предназначения.Обострившийся интерес человека к самостоятельному поискуответов на вопросы о своем предназначении, о смысле собственной жизни,о пределах или беспредельности своего развития, о границах или70

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012безграничных возможностях своих проявлений, о самостоятельном выборесфер и средств своего воплощения выдвигает на первое местоисследование проблемы самореализации каждого человека. Особуюактуальность приобретает исследование проблемы самореализациипедагога, ибо только тот учитель, для которого самореализация имеетглубокий личностный смысл, сможет создать условия для оптимизациипроцесса становления самореализации учеников.Изучение уровня развития характеристик, способствующихсамореализации педагогов, показало, что большинство современныхбелорусских педагогов не обладают ими в достаточной степени. У 1/3педагогов были выявлены типы направленности, затрудняющие процесссамореализации, более чем у 2/3 – низкий уровень сформированностинаправленности, только 57 % педагогов – обладатели зрелого типарефлексии, но только у 8,6 % выявлен высокий уровень еесформированности. Достаточно низкие показатели выявлены по такимважным характеристикам, как интернальный локус контроля,спонтанность, субъективное благополучие, позитивная временнаятрансспектива, ценность развития и самореализации, что свидетельствуето неполноценном освоении самоидентификации и делает затруднительнымвключение педагогов в самореализационную деятельность. Полученныерезультаты предельно обостряют вопрос о необходимости созданияспециальных условий для оптимизации самореализации как особого типадеятельности с учетом разного личностного смысла различных типовпедагогов.Дальнейшего исследования, на наш взгляд, требует вопросхарактеристики современного личностного смысла и направленностьисамореализации педагога в странах Западной Европы.СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ1. Слободчиков В. И. Психология человека: введение в психологиюсубъективности / В. И. Слободчиков, Е. И. Исаев. – М. : Школа-Пресс,1995. – 326 с.2. Деркач А. А. Самореализация – основание акмеологическогоразвития / А. А. Деркач, Э. В. Сайко. – Санкт-Петербург : МПСИ,МОДЭК, 2010. – 224 с.3. Галажинский Э. В. Системная детерминация самореализацииличности : автореф. дисс. на соис. ученой степени д-ра психол. наук :спец. 19.00.01 / Э. В. Галажинский. – Барнаул, 2002. – 43 с.4. Егорычева И. Д. Самоотношение, самореализация, самоактуализациякак феномены, определяющие способность человеческого ростаразвития/ И. Д. Егорычева // Мир психологии. – 2005. – № 3. – C. 11–32.5. Сухомлинский В. А. Павлышская средняя школа: обобщение опытаучебно-воспитательной работы в сельской средней школе /В. А. Сухомлинский. – М. : Просвещение, 1979. – 393 с.71

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 378.147–322Ірина ХарченкоПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНЬОГО КЕРІВНИКА ТАНЦЮВАЛЬНОГО КОЛЕКТИВУУ наш час Україна зазнала змін у всіх сферах суспільного, освітньогоі культурного життя. Ці зміни вимагають формування нової особистості упроцесі навчання. Не останнє місце займає і формування особистостікерівника танцювального колективу.Нині керівник танцювального колективу є працівником освіти, якийпередає досвід сприйняття хореографічного мистецтва, формує знання прооснови хореографії, оволодіння музично-пластичним образом на основівивчення танцювальних рухів. Підготовка учнівської молоді втанцювальному колективі є засобом, який може поліпшити стан розвиткухореографічного мистецтва під час концертно-предметної діяльності.Аналіз наукової літератури свідчить про постійний інтерес науковцівдо проблеми професійної підготовки майбутнього вчителя. Вченими,зокрема, досліджено: психолого-педагогічні проблеми становленнямайбутніх учителів (А. Богуш, І. Богданова, Е. Карпова, Н. Кічук,Н. Кузьміна, З. Курлянд, А. Линенко, В. Моляко, В. Семиченко,В. Сластьоніна, Р. Хмелюк, О. Цокур та ін.); особливості формуванняпрофесійної компетентності вчителя (В. Адольф, І. Бех, В. Баркасі,Т. Браже, М. Галагузова, С. Гончаренко, О. Добудько, І. Зязюн,В. Кричевський, Н. Ничкало, О. Савченко, Н. Тарасевич, О. Шиян та ін.);підготовка майбутніх учителів у галузі хореографічної освіти(Л. Андрощук, М. Тихонов, О. Тарнцева та ін.).Важливе місце відводиться розвитку професійної компетентностімайбутнього вчителя, яка передбачає вільне оволодіння предметом,усвідомлення своєї ролі у навчанні та вихованні учнів, володінняпрофесійно-педагогічними якостями. Проте проблема формуванняпрофесійної компетентності майбутніх учителів хореографії – керівниківтанцювальних колективів потребує подальшого дослідження таузагальнення.Метою статті є визначення сутності та структурних компонентівпрофесійної компетентності майбутніх учителів – керівниківтанцювальних колективів.Як відомо, під компетентністю людини педагоги розуміютьспеціально структуровані (організовані) набори знань, умінь, навичок іставлень, що їх набувають у процесі навчання. Вони дозволяють людиніідентифікувати і розв’язувати незалежно від ситуації проблеми, характернідля певної сфери діяльності [5].72

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Так, Т. Браже вважає, що педагогічна компетентність містить у собітакі компоненти: знання (культурологічні, педагогічні та інші), педагогічнівміння та навички, здатність до самоосвіти та самовиховання,спроможність отримувати від своєї роботи конкретні результати, щовідповідають загальноприйнятим вимогам, здатність вирішувати творчізавдання.В. Болотов та В. Серіков [1] висловлюють думку, що психологічниймеханізм формування компетентності значно відрізняється від формуванняпонятійного, академічного знання. На думку науковців, компетентностінавчити неможливо. Компетентною особистість може стати лише сама,знаходячи та випробовуючи різноманітні моделі поведінки в ційпредметній галузі, обираючи із них ті, які в найбільшій мірі відповідаютьйого стилю, інтересам, естетичному смаку та моральним орієнтирам.Дослідники А. Вербицький, Н. Кузьміна визначають професійнукомпетентність педагога через систему знань, умінь, навичок, безурахування мотиваційно-потребної сфери вчителя.Дещо ширше дане поняття розглядають І. Зязюн [4], А. Маркова [3].Так, І. Зязюн під професійною компетентністю вчителя розуміє знанняпредмета, методики його викладання, педагогіки й психології та рівеньрозвитку професійної самосвідомості [4]. А. Маркова тлумачитьпрофесійну компетентність педагога як його обізнаність про знання йвміння та їх нормативні ознаки, що необхідні для виконання цієї праці;володіння психологічними якостями бажання для дії виконання, реальнапрофесійна діяльність згідно з еталонами та нормами [3, с. 84].Погоджуючись з цим, ми вважаємо, що для ефективного здійсненняобраної професії, випускник педагогічного вузу насамперед повиненволодіти знаннями фундаментальних ідей, принципів та теорій базовоїнауки, а також знати сучасні цілі та задачі освіти по предмету, якийвикладає.Як відомо, знання – це особлива форма духовного засвоєннярезультатів пізнання, процесу відображення діяльності, якахарактеризується усвідомленням їх істинності. Можна повністюпогодитись з тим, що «теоретичні знання розширюють межііндивідуального досвіду вчителя, спрямовують і організовують цей досвід,дозволяють осмислити його в системі досвіду соціального і, таким чином,відкривають можливості для його вдосконалення і розвитку» [4].Д. Корабельнікова [2] розрізняє знання двох типів: ключові, яківідображають найбільш загальні явища хореографічного мистецтва,зокрема знання щодо пластично-рухової мови, історичного розвиткухореографічного мистецтва й закономірностей композиційної будовитанцю; часткові, до яких відносяться знання та практичні навички увиконанні основних рухів різних танцювальних напрямків (класичний,73

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012народно-сценічний, історико-побутовий, бально-спортивний та сучаснийтанець), знання біографічних відомостей життя та творчості видатниххореографів, балетмейстерів і виконавців, знання історії створеннязначущих для розвитку мистецтва хореографічних постановок,елементарні знання теорії музики тощо.Отже, можна визначити основні педагогічні знання, якими вчительхореографмає володіти: з історії хореографічного мистецтва; з народноїтанцювальної творчості; видів хореографічного мистецтва, стильовихособливостей та специфіки виконання окремих рухів та танців різних епох,народів; найбільш вагомих хореографічних творів видатнихбалетмейстерів світу; систем хореографічної освіти і виховання дітей;основних напрямків і перспектив розвитку освіти та педагогічної науки вУкраїні, близькому зарубіжжі, світі; методики організації роботи з дитячимхореографічним колективом; психології танцювальних та музичнихздібностей людини; особливостей вікового фізіологічного розвитку дітей;теорії та методики викладання хореографічних дисциплін; основної,спеціальної, науково-методичної, інформаційно-бібліографічної літературиз мистецтвознавства, педагогіки, хореографічного мистецтва тавиконавства.На думку вчених Т. Ільїної, І. Райченко, до структури професійнихзнань також належать знання в галузі культурології, управління, знання зпрофесійно-педагогічного вдосконалення.Професійна компетентність майбутніх учителів хореографії неможлива без знання ними принципів, методів, форм, процедур пізнання іперетворення педагогічної діяльності, в знанні загальнонауковоїметодології, сформованості світогляду, розвиненості умінь з організації іпроведення педагогічних досліджень, обізнаності з методологічних нормта уміння їх застосовувати в процесі вирішення проблемних ситуацій,здатності до інноваційної діяльності, наукового обґрунтування, критичногоосмислення та творчого застосування деяких концептуальних положень,уміння прогнозувати, проектувати та управляти навчально-виховнимпроцесом.До складу практично-творчого компоненту фахової компетентностімайбутнього вчителя хореографії включено педагогічні та хореографічновиконавськіуміння і навички, до яких можуть бути віднесенісформованість і відпрацьованість різних видів танцювальної техніки,артистизм, володіння процесом виконання, вміння перевтілюватись тапередавати художні образи, навички хореографічної імпровізації. Отже,окреслимо виконавсько-педагогічні вміння, необхідні вчителюхореографії: творчо проводити заняття хореографії у відповідності зметою, принципами і завданнями організації навчально-виховної роботи.Також для здійснення педагогічної діяльності на високому професійному74

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012рівні для майбутніх учителів є необхідною сформованістьзагальнопедагогічних умінь: інтелектуальних, комунікативних,організаторських.Так, педагогічна компетентність не можлива без здатності студентівефективно виконувати операції логічного мислення (аналіз, синтез,порівняння, класифікація, виділення головного та ін.) у процесі вирішенніпроблем і завдань професійної діяльності. Для цього необхіднасформованість інтелектуальних умінь, які сприяють розвиткупедагогічного мислення, формуванню глибоких і дієвих знань.Відомо, що для здійснення ефективної педагогічної діяльностіважливі комунікативні уміння. Тому здатність майбутніх учителівспілкуватися з учнями та їхніми батьками, колегами, обмінюватисяінформацією, є однією з умов, яка продукує відчуття студентамивпевненості, переконаності у власній здатності налагоджувати педагогічнодоцільні відносини з ними, а отже діяти ефективно. Комунікативні вміннявключають групи перцептивних умінь, власне умінь вербальногоспілкування та умінь педагогічної техніки. Перцептивні уміння мають виявна початковому етапі спілкування, це уміння розуміти учнів та їхніхбатьків, колег. Для реалізації цих умінь на практиці необхідне знанняціннісних орієнтацій інших людей. Власне уміння вербальногоспілкування передбачають, по-перше, привернення до себе уваги (задопомогою мови, пауз, наочності), встановлення психологічного контактуз групою (для передачі інформації та її сприйняття вихованцями) тауправління спілкуванням у педагогічному процесі. Уміння педагогічноїтехніки забезпечують ефективну взаємодію з учнями (батьками, колегами)в будь-яких ситуаціях, вони є зовнішньою формою поведінки педагога йдопомагають йому створити власний професійний імідж, тобто сукупністьвізуального, внутрішнього, вербального та акторського образів.Діяльність педагога-хореографа тісно пов’язана з залученням учнів урізні види діяльності, розвитком у них уваги, стійкого інтересу донавчання, потреби в знаннях, формування уміння вчитися та ін. Здатністьефективно виконувати таку роботу передбачає сформованість у студентіворганізаторських умінь, серед яких виділяються вміння формуватиморально-ціннісні установки, організовувати сумісну творчу діяльність зметою розвитку соціально значущих якостей дітей тощо.Відомо, що освіта весь час реагує на нові виклики цивілізації,суспільні реалії, враховує тенденції, перспективи розвитку людства,національного буття народу. Тому для майбутніх керівниківтанцювального колективу важливо володіти педагогічними технологіями,які зорієнтовані на динамічні зміни в навколишньому світі, ґрунтуються нарозвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностях, соціальноадаптаційнихможливостях особистості. Володіння педагогічними75

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012технологіями дозволить майбутнім учителям розвивати в учнів здібності,які будуть необхідні їм для того, щоб самостійно визначитися у світі,приймати обґрунтовані рішення щодо свого майбутнього, бути активнимиі мобільними суб’єктами на ринку праці.Отже, для здійснення ефективної педагогічної діяльності сучаснимучителям хореографії необхідно володіти основами педагогічнихтехнологій, а також відчувати внутрішню потребу в їх постійномузастосуванні та використанні, що означає розуміння ними сутностіпедагогічних інновацій, вміння осмислювати педагогічні інновації вконтексті особливостей свого предмету, співвідносити їх з власнимиінтересами та досягненнями, застосовувати у своїй професійнійдіяльності, вміти бачити можливі педагогічні ускладнення інноваційнихрозробок.У контексті впровадження «компетентністного підходу» таметодологічної переорієнтації змісту мистецьких дисциплін постаєпитання щодо розвитку ціннісних орієнтацій майбутніх учителів. Упедагогічній літературі ціннісні орієнтації розглядаються як відносностійка система фіксованих установок особистості, зумовлена певнимицінностями, яка виявляється в здатності суб’єкта до цілісногоусвідомлення й адекватного переживання явищ дійсності й мистецтва,готовності до вибіркової оцінної діяльності в будь-якій сфері. Томуважливу роль відіграє особистісне ставлення майбутніх учителівхореографівдо танцю і процесу його пізнання, постає питаннянеобхідності виявлення кожним індивідом особистісного сенсухореографічного твору. Певна кількість дослідників вважає, що саменавчальний процес закладає ціннісно-мотиваційні основи професійнопедагогічноїдіяльності вчителя та розглядає мотивацію як психологічнуреальність (ціннісні орієнтації, потреби, мотиви), реалізовану в навчанні.Тому ціннісно-орієнтаційний компонент визначається не тільки з позиційоб’єктивно-ідеальних норм, необхідних учителю, але й з позицій реальногонавчального процесу.Фахова компетентність вчителя хореографії розглядається якздатність до освітньої діяльності на основі сформованих хореографічних,виконавських та педагогічних знань, умінь та навичок, досвіду емоційноціннісногоставлення до явищ хореографічного мистецтва відповідно досуспільних вимог та цінностей. Структура фахової компетентностімайбутнього вчителя-хореографа складається з трьох компонентів:когнітивного (фахові знання), практично-творчого (хореографічні тапедагогічні вміння), ціннісно-орієнтаційного (ціннісні орієнтаціїособистості у професійній сфері), які забезпечують успіх педагогічноїдіяльності.76

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Болотов В. А. Компетентностная модель: от идеала к образовательнойпрограмме / В. А. Болотов, В. В. Сериков // Педагогика. – 2003. –№ 10. – С. 8–14.2. Корабельнікова Д. С. Сутність і структура фахової компетентностівчителя хореографії / Д. С. Корабельнікова // Збірник наукових працьБердянського державного педагогічного університету. Серія:Педагогічні науки. – Бердянськ : БДПУ, 2010. – № 4. – 336 с.3. Маркова А. К. Психология труда учителя / А. К. Маркова. – М.,1993. – С. 18–71.4. Педагогічна майстерність / за ред. І. А. Зязюна. – К., 1997. – С. 30.5. Столяренко Л. Д. Психология и педагогика в вопросах и ответах :учебное пособие для студентов вузов / Л. Д. Столяренко. – М. :«АСТ» ; Ростов-на-Дону, 1999. – С. 453.77

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК (378.147.88:372)(477)Аліна ШарапанюкПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХКОЛЕДЖІВ, ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ ВИХОВАТЕЛІВ ДОШКІЛЬНИХНАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІСучасні умови державотворення в Україні, здійснення реформуванняекономічних та суспільно-культурних галузей життя, зокрема системиосвіти, початковою ланкою якої є дошкільне виховання, актуалізуютьпроблему становлення та розвитку системи підготовки педагогічних кадрівв Україні.Закони України «Про освіту» і «Про дошкільну освіту», ДержавнаНаціональна програма «Освіта» (Україна XXI століття), Концепціядошкільного виховання в Україні спрямовують педагогічний процессучасних навчально-виховних закладів, зокрема дошкільних установ, нареалізацію ідей національного виховання у контексті загальнолюдськихпріоритетів.Праці Л. Артемової, А. Богуш, Н. Калініченко, Г. Лаврентьєвої,В. Майбороди, С. Мельничука, О. Проскури, О. Сухомлинської,М. Собчинської характеризуються продуктивним підходом до аналізупитань підготовки спеціалістів для дошкільних установ та використаннямматеріалів, що були вилучені з наукового обігу, осмисленням процесів,специфічних для України. Для розгляду означеної проблеми маютьтеоретичне значення історико-педагогічні праці з підготовки педагогічнихкадрів Л. Артемової, Н. Бібік, В. Бондаря, З. Борисової, Л. Вовк,М. Євтуха, С. Золотухіної, О. Мороза, Г. Панченко, Л. Попової,Р. Семерникової, В. Смаля, Г. Шевченко, М. Шкіля, М. Ярмаченка та ін.Позиціям сучасного спрямування педагогічної науки та безпосередньопитанням дошкільної освіти присвячені дисертаційні роботи Ф. Андрєєвої,І. Ларіної, С. Попиченко, В. Сергєєвої, І. Улюкаєвої та ін.Існуюча нині теорія та практика суспільного дошкільного вихованняпотребує оновлення, а саме: необхідно суттєво поліпшити підготовкувихователів дошкільних закладів. Оновлення підготовки кадрів дошкільноїосвіти ми вбачаємо, насамперед, у формуванні професійної компетентностістудентів педагогічних коледжів, училищ, вузів.З огляду на актуальність вищезазначеного метою нашої статті єаналіз педагогічної практики студентів в умовах компетентністноїпарадигми освіти.Основними завданнями є визначення термінологічного словосполучення«професійна компетентність педагога», аналіз педагогічної практики78

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012студентів педагогічних коледжів як умови формування професійноїкомпетентності майбутніх вихователів, визначення основних форм роботикерівника педагогічної практики зі студентами-практикантами.Інтеграція вітчизняної дошкільної освітньої ланки в міжнароднийосвітній простір та прагнення українських педагогів дошкільних закладіввідповідати сучасним вимогам, що декларуються на міжнароднихконференціях реалізуються через упровадження компетентнісного підходув навчально-виховний процес дошкільних навчальних закладів України.На актуальності компетентнісного підходу в дошкільні освіті Українинеодноразово наголошувалось такими вітчизняними дослідниками як:Т. Андрущенко, І. Рогальська, В. Ковальчук, Л. Сергеєва, А. Андреєв,А. Хуторський, І. Бех, О. Овчарук, Л. Чернікова, І. Глушевска,Л. Гапоненко, І. Єрмаков. Концепція педагогічної освіти Україниактуалізує сутнісний зміст педагогічної освіти, її діяльнісний характер,скерований передусім на оволодіння фахівцем практичними вміннями йнавичками організації навчально-виховного процесу [4]. О. Кононковизначає основними із напрямів професійної діяльності вихователя удошкільному навчальному закладі є такі: психологічний, педагогічний,організаційний, методичний, дидактичний, управління та контролю,підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів [5].Компетентність – слово іншомовного походження, яке походить відлатинського «competentiо», «соmpeto», що означає досягаю, відповідаю,підходжу. Словник іншомовних слів визначає це поняття якпоінформованість, обізнаність, авторитетність. Великий тлумачнийсловник сучасної української мови дає практично однакове визначенняцим дефініціям, а саме «компетенція» розглядається як «добра обізнаністьіз чим-небудь», а «комепетентність» тлумачиться як властивість зазначенням «компетентний» (який має достатні знання в якій-небудь галузі;добре обізнаний, тямущий), тобто поінформованість, обізнаність,авторитетність [3, с. 560]. У психологічному словнику професійнапедагогічна компетентність визначається, як «володіння учителемнеобхідної сумою знань, умінь і навичок, визначальних сформованістьйого школи, педагогічного спілкування, і особистості вчителя, як носіяпевних цінностей, ідеалів і педагогічного свідомості».У педагогічній науці поняття компетентність трактується по різному.Так, А. Андрєєв під «компетентністю» розуміє «інтегральну здатністьвирішувати конкретні проблеми, які виникають у різних серах людськогобуття» [1, с. 20]. У межах компетентнісного підходу компетентністьпередбачає наявність знань, якими людина вміє «не стільки розпоряжатисявласне знаннями, скільки володіти певними особистіснимихарактеристиками і вміти у будь-який час знайти і відібрати у створенихлюдством величезних сховищах інформації потрібні знання» [1, с. 20].79

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012На думку А. Богуш, компетентність – комплексна характеристикаособистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічногорозвитку: знання, уміння, навички, креативність (здатність творчовирішувати завдання, складати творчі розповіді, малюнки й конструкції зазадумом), ініціативність, самостійність, самооцінку, самоконтроль [2,с. 11]. На думку О. Заблоцької, компетенція – це інтегрована особистіснодіяльніснакатегорія, яка формується під час навчання в результатіпоєднання початкового особистого досвіду, знань, способів діяльності,умінь, навичок, особистісних цінностей і здатності їх застосування упроцесі продуктивної діяльності стосовно кола предметів та процесівпевної галузі людської діяльності [4]. Термін «компетенція» українськоюдослідницею К. Крутій визначається як «…загальна здібність, щоґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, схильностях, які надбанізавдяки навчанню», або «коло питань, у яких особа є достатньообізнаною», або як «здібність виконувати будь-яке завдання», а також«можливість встановлення зв’язків між набутими знаннями та ситуацією»[7, с. 47].Поняття «компетентності» ґрунтується на потребо-орієнтованомупідході і визначається як комбінація когнітивних та практичних вмінь,знань, цінносте та мотивацій, етичних характеристик, ставлень, іншихсоціальних та поведінкових компонентів, які разом можуть бутимобілізовані для ефективної діяльності у конкретному контексті [8].В відповідність до сучасними тенденціями освіти до педагогічнимкомпетентностям відносять такі: самостійно вчитися; підвищувати своюкваліфікацію чи цілком переучуватися; швидко оцінювати ситуацію і своїможливості; приймати рішення і терпіти них відповідальність;адаптуватися до мінливих умов життя і праці; напрацьовувати нові шляхидіяльності чи трансформувати колишні з метою їхнього оптимізації.На підставі здійсненого аналізу, професійну компетентність педагогаможна визначити як особистісні можливості особистості, які дозволяютьсамостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Дляцього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її впрактичній діяльності. Педагогічна компетентність вихователядошкільного закладу – це єдність його теоретичної і практичної готовностідо здійснення педагогічної діяльності, вона складається з:а) психолого-педагогічної підготовленості, яку становлять знанняметодологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізаціїі розвитку особистості: суті, цілей і технологій навчання та виховання;законів вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей,підлітків, юнацтва (вона є основою гуманістично орієнтованого мисленняпедагога);б) психолого-педагогічних та спеціальних знань з предмета і є80

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012необхідною, але недостатньою умовою професійної компетентності(практичне розв’язання педагогічних завдань забезпечують уміння інавички, передумовою яких є теоретико-практичні і методичні знання);в) педагогічні уміння – сукупність послідовно розгорнутих дій, щогрунтуються на теоретичних знаннях.Умовою професійної компетентності майбутніх вихователів єпедагогічна практика, яка здійснюється з метою включення студента вцілеспрямований навчально-виховний процес дошкільного закладу;придбання педагогічних умінь і навиків, формування методичноїрефлексії; придбання навичок самостійних психолого-педагогічнихдосліджень. Її результатами є формування системних поглядів на роботудошкільної установи; поглиблення закріплення теоретичних знань ізпедагогіки, з психології та приватним методикам; початок формуванняпедагогічного «Я».Практика проведення студентом пробних занять у дошкільнихнавчальних закладах (один день на тиждень, або кількатижнева практика)здійснюється з метою формування в студентів організаційних іаналітичних компетентностей, а також сприяє формуванню особистісногоставлення до педагогічної праці. Практика студентів педагогічнихколеджів у дошкільних установах забезпечує оволодіння ними такихметодів як спостереження, пояснення, бесіда з дітьми тощо; деякимиприйомами проведення занять; сприяє формуванню навичок керівництвапізнавальної діяльністю дітей у відповідності з віковими таіндивідуальними особливостями.Ще один з видів педагогічної практики – практика занурення (двачотиритижні роботи з відривом від занять у коледжі) ставить за метуадаптацію студентів до діяльності дошкільної установи протягом двохчотирьохтижнів, відбувається первинне формування професійнихкомпетентностей. У результаті передбачається самоствердження упрактиканта образу вихователя-педагога: вибір власного стилюспілкування, прийомів навчальної та позанавчальної роботи у різнихвікових групах. Особлио вагоме значення має переддипломна практика(кваліфікаційна), метою, якої є подальше формування професійнихкомпетентностей майбутнього педагога. Цей етап має стати справжніміспитом на професіоналізм для кожного студента. У результаті даноїпрактики розвиваються і вдосконалюються загальнопедагогичні вміння інавички, формується система методів, засобів і форм роботи, відповідно доособливостей практиканта. Особливістю даної практики і те, щовиконують повне навантаження вихователя на протязі 4 тижнів: обов’язкивихователя у різних групах.В процесі організації педагогічної практики одна з провідних ролейналежить керівнику, який забезпечує індивідуальний підхід у роботі з81

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012практикантом, допомагає студенту у плануванні занять. Керівникпедагогічної практики створює умови для ефективної організаціїстудентом педагогічного процесу у дошкільному навчальному закладі,допомагає в проведенні окремих занять, вчить студентів-практикантіваналізувати, порівнювати, конспектувати навчально-виховний процес.Який здійснюється у дошкільній установі.Ефективними формами роботи керівника педагогічної практики зстудентами є: заняття, консультація, організація занять-спостережень,практичне проведення студентами занять у дошкільному закладі. Інколидоцільними є проведення консультації у формі «відкритого столу», або«мозкового штурму», що забезпечує активізацію пізнавальних інтересівпрактикантів.Отже, здійснений аналіз уможливив виокремлення умов успішноїреалізації завдань педагогічної практики, до них належать.Успішність формування професійної компетентності буде залежативід: якісної теоретико-методичної підготовки студентів, ефективноїорганізації педагогічної практики студентів коледжу, тобто відправильного розподілу між теоретичним та практичним аспектомпідготовки фахівців дошкільної освіти і реалізацією компетентністногопідходу в навчально-виховному процесі педагогічних вузів.Проте відкритими залишаються питання використанняінтерактивних технологій керівником педагогічної практики у процесіздійснення педагогічної практики студентів коледжу, що становитьперспективу подальших наших наукових розвідок.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Андреев А. Л. Компетентноствная парадигма в образовании: опытфилософско-методологического анализа / А. Л. Андреев //Педагогика. – 2005. – № 4. – С. 19–27.2. Богуш А. М. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільног віку :програма та метод. рек. / [упоряд. А. М. Богуш]. – Одеса : Маяк,1999. – 88 [3] с.3. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. Ідопов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун»,2005. – 1728 с.4. Заблоцька О. С. Компетентністний підхід як освітня інновація:порівняльний аналіз / О. С. Заблоцька // Вісник Житомирськогодержавного університету. Серія: Педагогічні науки. – Випуск 40.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://eprints.zu.edu.ua/2473/1/63-68.pdf.5. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні : наук.-метод. посіб. / наук. ред. О. Л. Кононко. – К. : Ред. журн. «Дошкільне82

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012виховання», 2003. – 243 с.6. Концепція педагогічної освіти. Схвалено колегією Міністерства освітиУкраїни 23 грудня 1998 року, протокол № 17/1–5 / Міністерство освітиУкраїни ; Інститут змісту і методів навчання Міносвіти України ;Інститут педагогіки і психології АПН України. – Київ, 1998. – 20 с.7. Крутій К. Л. Граматична компетенція дитини / Катерина Крутій //Дошкільна освіта. – 2003. – № 2. – С. 47–49.8. UNESCO. IBE. Nanzhao Zhou. Competencies in. CurriculumDevelopment, 2006. – 6 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.ibe.unesco.org/cops/Competencies/. Geneve: UNESCO-IBE,Studies in Comparative Education.), Page 2. Figurewww.ibe.unesco.org/fileadmin/user_upload/.../CompetCurDevZhou.pdf.83

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012ДИДАКТИКА, МЕТОДИКА, НОВІІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯУДК 37.091.4–044.332:172.16Світлана БурсоваРОЗВИТОК ІДЕЙ ГУМАНІСТИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИВ. О. СУХОМЛИНСЬКОГО В КОНЦЕПЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇПІДТРИМКИ ДІТЕЙ У ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ ДО ДНЗАдаптація дитини раннього віку до нових умов середовища –складний процес, який супроводжується цілою низкою негативнихзрушень у дитячому організмі, що відбуваються на всіх рівнях, у всіхсистемах (фізіологічній, нервовій, ендокринній, системі травлення тощо)та проявляються у поведінці дитини. Така вразливість є наслідкомморфологічної та функціональної незавершеності дитячого організму.Неправильна побудова режиму дня, відсутність необхідних умов длягри, нездатність дитини самостійно справитися з навчальнимнавантаженням, неприйняття дитячим колективом – теж уповільнюютьпроцес адаптації дитини та призводять до великого нервового напруження,яке спричиняє стан психічного стресу.Вітчизняні та зарубіжні дослідники у контексті розуміння івирішення цього питання пов’язують труднощі адаптаційного періоду іступінь виразності адаптаційних порушень з такими моментами:а) з попередніми умовами виховання, під впливом яких формуєтьсявища нервова діяльність дитини (Л. Голубєва, Г. Гриднєва, А. Мішкіс,Р. Тонкова-Ямпольська й ін.);б) зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих та дітей і зарівнем прихильності дитини до матері (Н. Авдєєва, А. Захаров,Н. Іскольдський, Є. Соловйова й ін.);в) з організацією навчально-виховного процесу в ДНЗ (Н. Гуткіна,О. Кононко, Н. Маковецька, І. Сопрун, А. Пасічніченко), із соціальнимиумовами (Е. Булгакова, В. Кузьменко, О. Гаврилова та ін.);г) з індивідуальними (Н. Бойнович, Т. Грядкіна, В. Шпак та ін.) тапсихогенетичними (Б. Кочубей) особливостями дитини тощо.У світлі реформування змісту та гуманізації дошкільної освіти вУкраїні актуальним стає питання впровадження різних підходів допроблеми адаптації дітей дошкільного віку до умов дошкільногонавчального закладу.У контексті цієї проблеми педагогу належить роль помічника тасупутника дитини на шляху її всебічного розвитку, який допомагає їй установленні себе як особистості, визнанні її індивідуальності таунікальності, розкритті і підтримці її актуальних і потенційних84

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012можливостей, створенні належних умов для їх максимальної реалізації.Так, у період адаптації дітей до дошкільного навчального закладувихователь має з’ясувати причини такого стану, продумати в усіх деталяхсистему роботи, яка буде побудована на знаннях про вікові особливостірозвитку дитини, розумінні її інтересів, створенні максимальносприятливих умов для розкриття й розвитку її здібностей.Мета статті – висвітлити розвиток ідей гуманістичної педагогікиВ. Сухомлинського в контексті педагогічної підтримки дітей у періодадаптації до дошкільного навчального закладу та розкрити особливостінавчально-виховного процесу в період адаптації в різних науковихпідходах.Гуманізація дошкільної освіти передбачає впровадження унавчально-виховний процес різних підходів до проблеми педагогічноїпідтримки дітей у період їхньої адаптації до ДНЗ. Найпоширенішими з нихє індивідуальний, особистісний та ситуаційний підходи, ідеї використанняяких ми знаходимо в педагогічній спадщині В. Сухомлинського.Василь Олександрович Сухомлинський, один із яскравихпредставників універсального гуманізму, у своїх працях розкриває основніположення, на яких базуються ідеї гуманної педагогіки [4; 5; 6]:– врахування індивідуальних і вікових особливостей дитини;– чуйність і прихильність педагога до дітей; любов і доброзичливеставлення до них, повага в них людської гідності;– побудова освітнього процесу на основі активності і творчостіособистості.Говорячи про індивідуальний підхід до кожної дитини,В. Сухомлинський зазначає: «якщо в школі, скажімо, шістсот учнів, то цеозначає, що треба шукати шістсот індивідуальних стежок» [6, с. 247].Гуманізм педагогічної системи В. Сухомлинського ґрунтується наположенні про самоцінність людини, її праві на свободу і гідність якнеповторної індивідуальності. У своїх працях педагог наголошував натому, що вихователеві необхідно знаходити в дитині найкращі риси, на якіможна спиратися у навчально-виховному процесі, підбирати цікаві формироботи для розвитку індивідуальності кожного вихованця, дотримуватисягуманних взаємин між ним і дитиною та всіма учасниками виховногопроцесу. Василь Олександрович стверджував, що найцінніше в дитині – їїіндивідуальність, неповторність внутрішнього світу, своєрідністьздібностей, її потенційних можливостей.Усі ці ідеї відображено і в педагогічній підтримці, яка булазапропонована керівником однієї з груп Тимчасового науково-дослідногоколективу «Школа» О. Газманом та групою його співробітниківТ. Анохіною, Н. Михайловою, С. Юсфіним. Під педагогічною підтримкоювони розуміють процес сумісного визначення з дитиною її власнихінтересів і шляхів подолання проблем, які заважають зберегти людську85

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012гідність і самостійно досягти бажаних результатів у різних сферахдіяльності і життєдіяльності [3, с. 35].Здійснивши аналіз психолого-педагогічної літератури, присвяченоїпроблемі педагогічної підтримки дітей, ми прийшли до висновку, щопедагогічна підтримка в контексті нашого дослідження є діяльністюпедагога, спрямованою на виявлення і подолання труднощів адаптаційногопроцесу дошкільників та розвиток і формування їхньої особистості.Під час педагогічної підтримки в період адаптації вихователевінеобхідно всебічно вивчити своїх вихованців для того, щоб створити чіткеуявлення про характер кожного з них, про його інтереси, нахили,вподобання. Це дасть змогу педагогу застосувати найдоцільші навчальновиховнізасоби, які не лише всебічно розвиватимуть дитину, але йпришвидшать її адаптацію до нових умов дошкільного навчальногозакладу. Залежно від типу вищої нервової діяльності, з урахуванням рівнярозвитку дитини, вихователь може визначити й характер індивідуальнихзавдань, які можуть відволікти її від певної проблеми.Застосовуючи педагогічну підтримку під час періоду адаптаціїдитини до дошкільного навчального закладу, вихователь також повинендотримуватися низки принципів особистісного підходу:– постійно вивчати і добре знати індивідуальні особливості кожноїдитини, її погляди, смаки;– постійно залучати вихованців до різних видів діяльності;– своєчасно виявляти причини, які можуть завадити досягненнюпевної мети;– розвивати самостійність, ініціативність тощо.У гуманістичній педагогіці В. Сухомлинського знаходимовисвітлення й цього підходу, який передбачає використання комплексупринципів, методів, засобів, що, розвиваючи здібності, формуютьособистісні якості і цінності людини. Одним із фундаментальних положеньу системі поглядів видатного педагога на сутність виховання є положенняпро неповторність кожної дитини. Важливе значення воно має і дляконцепції особистісного підходу, оскільки саме з нього випливає уявленняпро дитину як найвищу цінність і, відповідно, головного суб’єктавиховного процесу.Як особливий вид навчально-виховної діяльності педагога в періодадаптації дитини до нових умов можна виокремити ще один підхід, якийрозглядається як сума конкретних обставин, що помітно впливають наорганізацію навчально-виховного процесу в конкретний час. Це так званийситуаційний підхід. Він визнає інваріативність специфічних прийомів, яківикористовує вихователь для ефективного досягнення результату. Цейпідхід дозволяє пов’язати конкретні прийоми з конкретними ситуаціями,намагається визначити важливі змінні ситуації та їх вплив на ефективністьадаптаційного процесу [2, с. 27]. Так, у період адаптації вихователеві86

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012необхідно підібрати ті засоби, методи, прийоми та форми роботи, якідопоможуть дитини раннього віку швидше подолати перешкоди абопроблеми, які уповільнюють цей процес.Звертаючись до праць В. Сухомлинського, ми можемо побачити, щоодним із найголовніших методів гуманної педагогіки він називав методорганізації спеціальних педагогічних ситуацій, створення ситуації успіху,що є вираженням ідеї ситуаційного підходу. Саме цей метод найяскравішедемонструє зв’язок виховання з життям. Тому педагог наголошував, щодля створення проблемної ситуації доцільно використовувати такіприйоми, які б містили суперечність, звернення уваги на те чи іншежиттєве явище, яке потрібно пояснити. Хоча в педагогічній спадщиніВ. Сухомлинського визначення ситуаційного підходу відсутнє, ми можемовпевнено стверджувати, що його концептуальні розробки містять основніположення саме цього підходу.Також ми можемо стверджувати, що задля забезпечення педагогічноїпідтримки в період адаптації дитини до дошкільного навчального закладунеобхідно дотримуватися ряду принципів [1, с. 70]:– згоди дитини на допомогу і підтримку; опори на наявність сили іпотенційних можливостей особистості та віри в них;– орієнтації на здібності дитини самостійно долати перешкоди;– сприяння та співпраці;– доброзичливості;– конфіденційності;– реалізації принципу «Не нашкодь»;– захисту здоров’я, прав, людської гідності.Саме серед них можна виокремити важливі гуманістичні засади, наяких базується педагогічна система В. Сухомлинського: співробітництводітей і дорослих, довіра дітям, виховання без покарань, любов до дітей ікожної окремої дитини, повага до дитини та вміння бачити в кожній з нихособистість, віра в дитину як запорука педагогічного успіху, вміннязаохочувати дитину в коло інтересів, віра в її неповторність і талановитістьтощо.Зважаючи на вищесказане, можемо стверджувати, що ідеївикористання індивідуального, особистісного і ситуаційного підходів уперіод адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу тадотримання зазначених нами принципів є витоками гуманістичноїпедагогіки В. Сухомлинського. Спираючись на постулати гуманістичноїпедагогіки, можемо виокремити низку напрямів, у якихреалізовуватиметься педагогічна підтримка дітей у період адаптації:створення ситуацій різноманітних позитивних емоційних переживаньсуб’єкта в практичній та комунікативній діяльності; моніторинг змініндивідуальних якостей вихованців; створення необхідних умов длярізнобічної життєдіяльності дитини; утвердження позиції дошкільника як87

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012рівноправного учасника навчально-виховного процесу; створеннярозвивального середовища на основі визначення мети, принципів,інтересів та потреб дитини, а також використання культурно-духовнихможливостей конкретного середовища тощо.Проведене дослідження не претендує на повне висвітленняпроблеми. Так, подальшого дослідження потребує гуманістична педагогікаВ Сухомлинського у концепції педагогічної підтримки дітей у періодадаптації до початкової школи.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Анохина Т. В. Педагогическая поддержка как реальность современногообразования / Т. В. Анохина // Классный руководитель. – 2000. – № 3. –С. 63–81.2. Кравченко Л. М. Неперервна педагогічна підготовка менеджера іосвітнього лідера : [навчально-методичний посібник] / Л. М. Краченко. –Полтава : Техсервіс, 2007. – 496 с.3. Педагогическая поддержка ребенка в образовании : учеб. пособие длястуд. высш. учеб. заведений / [Н. Н. Михайлова, С. М. Юсфин,Е. А. Александрова и др.]. – М. : Издательский центр «Академия»,2006. – 288 с.4. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям / В. А. Сухомлинский. –Киев : Рад. школа, 1974. – 288 с.5. Сухомлинский В. А. Избранные педагогические сочинения : в 3-х т. /В. А. Сухомлинский. – М. : Педагогика, 1981. – 978 с.6. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах /В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1976–1977. – Т. 5. –639 с.88

УДК 372Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Алла ЗалізнякІДЕЇ В. СУХОМЛИНСЬКОГО ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДИДЛЯ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙМова – це і засіб спілкування, накопичення та передачі набутихлюдством знань, і найважливіший інструмент навчання. Оволодіннярідною мовою визначає багатство, широту інтелектуальних та естетичнихпоглядів особистості. Прищепити з раннього дитинства любов до рідноїмови, навчити правильно говорити – головне завдання педагогів увихованні підростаючого покоління. Багаторічний досвід роботи з дітьмипереконав відомого вченого, педагога Василя Сухомлинського унеобхідності використання природи з метою розвитку мови дітей.Видатний педагог розглядав природу як своєрідну форму наочності,джерело думки й логіки мислення, почуття краси й позитивних емоцій, якзасіб розвитку поетичного слуху та провідний засіб формуванняособистості. Саме тому ідеї видатного українського педагога актуальні й нині.Значним внеском у вивчення педагогічної спадщиниВ. Сухомлинського стали праці А. Богуш, І. Зязюна, В. Кузя, Н. Ничкало,О. Савченко, М. Сметанського, О. Сухомлинської, М. Ярмаченка та ін.Окремим аспектам педагогічної системи В. Сухомлинськогоприсвячені дослідження Т. Будняк І. Наливайка, О. Сараєвої, І. Суржикової,Г. Ткаченко та ін.Велику увагу характеристиці засобам прибрати приділяли теоретикидошкільного виховання (Я. Коменський, Ж. Руссо, Г. Сковорода,К. Ушинський та ін.), які довели, що вплив природи облагороджує людину.Мета нашої статті полягає у розкритті цінних методичних порадВ. Сухомлинського стосовно використання природи у роботі з дітьмищодо розвитку їхньої мови.Рідна мова – та, з якою людина входить у світ, прилучається дозагальнолюдських цінностей. В. Сухомлинський зауважував, що ріднамова – це «духовне багатство народу», в якому народ живе, передає зпокоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції [3,с. 201]. Великий педагог підкреслив красу й особливість рідного слова:«Чим глибше людина пізнає тонкощі рідної мови, тим тонша їїсприйнятливість до гри відтінків рідного слова, тим більше підготовленийїї розум до оволодіння мовами інших народів, тим активніше сприймаєкрасу слова» [3, с. 201–202]. У книзі «Серце віддаю дітям» вченийпідкреслив культ рідного слова, а у відомій праці «Моральні заповідідитинства і юності» він закликає збагачувати духовне надбання свогонароду – рідну українську мову, бо це мова великого народу, великоїкультури [1; 4].89

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Відомий педагог називає рідну мову «невмирущим джерелом», зякого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про рідну Вітчизну,про своє місто, про весь свій рідний край. Василь Сухомлинськийпереконаний, що без любові до рідного слова неможлива любов до рідноїземлі, до своєї Батьківщини.Особливо цінним засобом у розвитку мови дітей і ознайомленні знавколишнім В. Сухомлинський називає природу. На його думку, саме вприроді діти відкривають для себе щось нове і кожен крок – це мандрівкадо джерела мислення й мови, до чудової краси природи, це вічне джерелодитячого розуму. Світ природи збуджує допитливу дитячу думку,породжує мовну активність. Він зауважував, що ізоляція дитини відприроди, обмеження розвитку мови тільки слуховим сприйманням веде доперевтоми організму дитини. Василь Сухомлинський працюючи довгийчас з дітьми, був глибоко переконаний, що перші наукові знання дітиповинні отримувати з явищ природи.Одним із стимулювальних факторів створення розвивальногомовленнєвого середовища Василь Олександрович називав «подорожі»дітей у світ природи. Тому він радив проводити спеціальні урокимилування природою та постійно сам організовував «подорожі вприроду» – різноманітні спостереження та екскурсії в природу, які давалиможливість послухати, подивитись, відчути оточуючий світ. Це екскурсіїдо лісу, пасіки, річки, за місто, село, зустріч сходу і заходу сонця,«подорожі хмар», слухання хору пташок, цвіркунів, шелесту листя,спостереження нічного неба тощо. Під час організованих спостережень вінспонукав дітей до висловлювань різних типів – розповіді, опису,міркування, до різних типів мовленнєвої діяльності. Вчений звертав увагу,що розповіді про природу стануть доступними дітям лише прибагаторазовому спостереженні в природі, за умови, якщо побаченепідкріплюється словом. Треба зауважити, що природа виступала яксвоєрідна форма наочності. Кожна подорож в природу – це урок мислення¸розвитку розуму. Під «уроками мислення» В. Сухомлинський розумівшколу думки, без якої не уявляв повноцінної розумової праці, ефективногоопанування нових знань. Василь Олександрович розробив «300 уроківмислення в природі», на яких відбувалося «живе спілкування з природою».Основними завданнями «уроків мислення» були: уміння спостерігати заявищами навколишнього світу; збагачення життєвого та чуттєвого досвіду;накопичення конкретного природного матеріалу як основи розвиткуабстрактного мислення; усвідомлення окремих явищ природи, їхвзаємодію та взаємозв’язок; розвиток мислення і мовлення дітей;розширення пізнавальних інтересів; спонукання до творчості засобамислова. Видатний педагог зазначав, що таке пізнання світу впливає нетільки на розум, а й на почуття, переживання, відкриває нову красу внавколишньому світі, пробуджує джерело поетичної творчості.90

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012У красі навколишнього світу дитина черпає духовне благородство –доброту, сердечність, чуйність, готовність до творення і утвердженняпрекрасного. «Краса, – писав В. Сухомлинський, – це радість твого життя.Людина, стала Людиною тому, що побачила глибину блакитного неба,мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої зорі…» [1, с. 220]. Вченийзазначав, що у вихованні краси мають велике значення екскурсії таспостереження напровесні й весною. Він підкреслював, що вихованнялюбові до рідного слова починається саме з спілкування дитини зприродою. Красу і виразність рідного слова Василь Сухомлинський вважавнайдієвішим засобом впливу на дитину. У зв’язку з цим В. Сухомлинськийписав, що кожна дитина має відчувати красу слова й образу.Відомий педагог звертав увагу, що тільки щоденна робота вчителявихователяз розвитку мови на лоні природи сприяє розвитку поетичногослуху. Коли дитина знаходиться під впливом казкових образів, що чує відпедагога, то на її вустах також народжується поетичне слово. В дитинстві,зауважував В. Сухомлинський, кожна дитина – поет і поетична творчістьдоступна кожному. Вона не є привілеєм особливо обдарованих. Поетичнатворчість звеличує людину, а поетичне почуття треба виховувати: «Поета вдуші пробуджує людське почуття прекрасного. Якщо в учневі не виховатице почуття, він залишиться байдужим до краси природи і слова, істотою,для якої кинути камінець у воду і в соловейка, що співає – те саме. Датидитині радість поетичного натхнення, пробудити в її серці живе джерелопоетичної творчості – така сама важлива справа, як навчити читати ірозв’язувати задачі» [3, с. 212]. Отже, без виховання цього почуття дитиназалишиться байдужою до красоти природи та слова: «Поетична творчість,підкреслював В. Сухомлинський, – найвищий ступінь мовної культури, амовна культура виражає саму сутність культури людської» [3, с. 212].Мовну культуру ми розглядаємо як один із показників професійноїкультури педагога. Оволодіння культурою мови – це професійнийобов’язок кожного вихователя. Тому професійне мовлення педагогаповинно відповідати вимогам культури мовлення. Це важливий показникрівня його інтелігентності, освіченості, загальної культури. Слова педагогамають бути пристойними, щирими та відвертими.В. Сухомлинський наголошував на своєрідній психотерапевтичнійфункції слова педагога та особливо наголошував на тому, щоб слововчителя-вихователя було лагідним, доброзичливим, використовувалося для«піднесення людини». Відомий педагог вважав це обов’язковою умовоюспілкування-діалогу між вчителем-вихователем і дітьми. Вчений вважав,що педагог у слові виявляє себе, свою культуру, своє ставлення довихованців. Як бачимо, провідним фактором мовленнєвого середовищавпевнено можна назвати мовлення педагога, слово вчителя, до якогоВ. Сухомлинський висував особливі вимоги. Учений не уявляв собіособистості педагога без досконалого володіння ним рідною мовою,91

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012рідним словом, як засобом впливу на дітей і засобом виховання. Так, усвоїх статтях «Слово вчителя у моральному вихованні», «На трьох китах»,«Як добитися, щоб слово вихователя доходило до серця вихованця»,«Рідне слово» тощо відомий педагог охарактеризував навчальні та виховніможливості мови, усного і друкованого слова [2; 3; 5; 6; 8]. У статті «Словопро слово» підкреслив роль слова у вихованні дитини: «В рукахвихователя слово – такий же могутній засіб, як музичний інструмент вруках музиканта, як фарби в руках живописця, як різець і мармур в рукахскульптура. Як без скрипки немає музики, без фарби і пензля – живопису,без мармуру й різця – скульптури, так без живого, трепетного, хвилюючогослова немає школи, педагогіки. Слово – це ніби місток, через який наукавиховання переходить у мистецтво, майстерність» [7, с. 160].Мовлення – це інструмент професійної діяльності педагога, задопомогою якого можна розв’язати різні педагогічні завдання. Мовленняпедагога є показником його педагогічної культури, засобомсамовираження і самоствердження його особистості. До мови педагогаставиться ціла низка педагогічних вимог: загальна культура мови,багатство словника, чистота і правильність вимови відповідно до мовнихнорм, простота і виразність, доступність мови для розуміння дітей. Урозмові з дітьми педагог повинен уміти правильно користуватись різнимиінтонаційними відтінками.В. Сухомлинський писав: «Хто з вас не пам’ятає, як разом з батькомчи з матір’ю їхав на возі з сіном, дивився в глибоке зоряне небо, мріяв прощось казкове?Як тонко підмітив народ красу природи, якими виразними,яскравими, соковитими, запашними словами назвав її явища! Скільки єслів, які означають лиш те, що відбувається з вогнем: горить, палає,блищить, жевріє, полум’яніє… І кожне слово має свій відтінок» [7, с. 167].В. Сухомлинський радив шукати в невичерпній скарбниці нашоїрідної мови перлини, які запалили б вогник захоплення в дитячих очах. Устатті «Слово про слово» читаємо: «Знаходьте найтонші відтінки набагатобарвній палітрі народної мудрості, говоріть дітям красиво про красунавколишнього світу. Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутисядо найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним –велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна йспотворити її» [7, с. 167].Велику увагу вчений приділяв розповіданню казок на лоні природи,поєднуючи спостереження з проявами фантазії. Відомий педагог звертавувагу на те, що емоціональне сприймання казки доцільно підсилюватисвоєрідним казковим оточенням. Він пропонував розповідати казки якщоне серед природи, то в спеціально обладнаній кімнаті казок. У такійкімнаті дітям усе має нагадувати казку. Така обстановка викличе у нихбажання не тільки слухати казку, а й самостійно розповідати її, створювати92

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012казку з новими сюжетами. Саме казка, на думку педагога, сприяє розвиткуінтересу у дітей до навколишнього світу, розвитку зв’язного мовлення.Казка завжди глибоко національна і самобутня, вона є джереломвиховання любові до Батьківщини та рідного слова.Отже, у літературно-педагогічній спадщині великого вченого ВасиляСухомлинського закладені багатющі резерви для розвитку мови у дітей.Вивчення та осмислення його досвіду допоможе сучасним педагогам урозвитку та збагаченні мовлення дітей.Подальші розвідки у заданому напрямі пов’язані з дослідженнямрозвитку діалогічного мовлення у дітей.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Сухомлинський В. О. Моральні заповіді дитинства і юності /В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1966. – 230 с.2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1977. – Т. 5. – 638 с.3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1977 – Т. 3. – 669 с.4. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський. – К.,1969. – 245 с.5. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1977. – Т. 5. – 638 с.6. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1977. – Т. 5. – 638 с.7. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1977 – Т. 5. – 638 с.8. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1976. – Т. 2. – 669 с.93

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 37.091.4:373.3:[511+82–343]Наталія Карапузова,Людмила ПроцайВИКОРИСТАННЯ КАЗКИ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИВ ПЕРШОМУ КЛАСІ: В СВІТЛІ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙВ. О. СУХОМЛИНСЬКОГОЦінним джерелом пошуку шляхів розв’язання актуальних проблемсучасної школи є педагогічна скарбниця Василя ОлександровичаСухомлинського, яка охоплює найважливіші питання навчання йвиховання. Передусім у творчому доробку вченого вирізняютьсяпедагогічні ідеї навчання першокласників. У відомій праці «Серце віддаюдітям» В. Сухомлинський писав: «Дитинство – найважливіший періодлюдського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє,яскраве, самобутнє неповторне життя» [4, с. 15].Особливого значення В. Сухомлинський надавав проблемі адаптаціїшестирічних дітей до шкіли. Ось як педагог описував подію, яка частотрапляється на початку першого року навчання: «З яким трепетнимхвилюванням переступають діти поріг школи в перші дні свого навчання,як довірливо дивляться в очі вчителя! Чому ж часто буває, що через кількамісяців, а то й тижнів згас вогник в дитячих очах, чому для деяких дітейнавчання стає мукою?» [4, с. 18]. Основною причиною такої зміниставлення школярів до навчання вчений убачав у неспроможності вчителязробити перехід шестирічної дитини до нового виду діяльностінепомітним, без прояву психологічної та фізичної напруги: «…Якашкідлива крута ломка всього побуту дитячого життя в школі, наскількиважливо дати простір розвиткові природних сил дитини» [4, с. 19].В. Сухомлинський зауважував, що процес навчання молодшихшколярів має бути цікавим, захоплювальним, супроводжуватись почуттямпіднесення, схвильованості учня, усвідомленням й відчуванням своїхрозумових сил, радістю творчості [5]. Невід’ємним складником такогонавчання педагог уважав казку, він писав, що без казки «живої, яскравої,що оволоділа свідомістю і почуттями дитини, неможливо уявити дитячогомислення» [4].Аналіз педагогічного доробку В. Сухомлинського показав, щопедагог активно використовував казку як необхідний засіб навчаннямолодших школярів, наголошував на її розвивальній, стимулювальній,виховальній та адаптувальній функціях. Він є автором більше 1500 казок,оповідань і притч, які й сьогодні знаходять свого слухача. ІдеєюВ. Сухомлинського є залучення дітей до складання казок. Під йогокерівництвом у Павлиській школі було створено кімнату-казки –своєрідний музей авторських дитячих казок. В. Сухомлинський уважав94

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012казку сферою і джерелом мислення дитини: «Естетичні, моральні таінтелектуальні почуття, які народжуються в душі дитини під враженнямказкових образів, стимулюють потік думки, який пробуджує до активноїдіяльності мозок, зв’язує повнокровними нитками острівці мислення» [4].Ідеї використання казки як засобу навчання і виховання молодшихшколярів В. Сухомлинського актуалізовано у працях науковців,методистів, вчителів-практиків: Д. Арановської-Дубовис, Н. Батури,В. Безпарточної, О. Бреусенко-Кузнєцова, Т. Бугаєць, О. Гончарової,Н. Дорошенко, Т. Зав’язун, В. Ірклієнко, М. Кальчук, В. Кротова,Ж. Кучеренко, С. Литвиненко, Н. Майбородюк, І. Осадченко, Г. Петрової,Т. Руснак, О. Савченко, С. Садовенко, Н. Сенченкової, М. Турова,М. Чумарної та ін. Здебільшого казка була об’єктом дослідження вконтексті методики навчання філологічних дисциплін, рідше –математики. Встановлено, що існує багато різноманітних методичнихпідходів до використання казки на уроках математики: організація урокуказки,застосування казкового сюжету на окремому етапі уроку,використання семантичних позначень героїв казок, розв’язування задачказок,задач-віршів із казковим сюжетом, задач-анімації тощо.Мета статті – описати основні методичні підходи до використанняказки на уроці математики на основі педагогічних ідей В. Сухомлинського.Формування математичних знань, умінь і навичок в учнів першогокласу є одним з найважливіших завдань вчителя початкової школи,оскільки математика займає виняткове місце серед інших наук, вонавідіграє важливу роль у розумовому вихованні школяра.В. Сухомлинський математику називав «світоглядним предметом, щопроникає в науки, які вивчають і природу, і суспільне життя» [3, с. 225].Отже, важливо з перших уроків навчання математики викликати до неїінтерес, зацікавити й мотивувати учнів до вивчення цієї науки. У навчаннідітей В. Сухомлинський особливого значення надавав розвиткуматематичного мислення, він зауважував на тому, що «математичнемислення – це не тільки розуміння кількісних, просторових,функціональних залежностей між числами, величинами, геометричнимифігурами, а й своєрідний підхід до дійсності, метод дослідження фактів іявищ природи, суспільного життя, праці, економіки, спосіб аналізупричинно-наслідкових зв’язків між явищами» [3, с. 225–226]. Вченийнаголошував, що застосування прийомів математичного мислення припізнанні світу і в практичній діяльності – одна з головних ліній зв’язкутеорії з практикою в процесі вивчення математики. Основним завданнямшколи педагог вважав забезпечення розвитку математичних здібностей вусіх учнів, які визначив як яскравий вияв якостей розуму, що відіграютьвелику роль у пізнавальній і творчій трудовій діяльності [3, с. 226].У реаліях сучасної шкільної практики спостерігається здебільшогонегативне ставлення учнів початкової школи до математики. Однією з95

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012причин такого ставлення молодші школярі називають, те що вона єнецікавою, не зрозумілою і досить складною для сприйняття. Такіміркування учнів дорослі, зокрема вчителі та батьки найчастішеобґрунтовують тим, що той чи той учень не має математичних здібностей,цим самим позбавляють школяра з перших років навчання зануритися уцікавий, неповторний і такий важливий для подальшого розвитку дитинисвіт математики. Перший автор вітчизняної методики арифметикиВ. Євтушевський (1836–1888 рр.) з цього приводу писав: «Раціональнийспосіб викладання висуває цей навчальний предмет (математику) із лавиінших так, що він стає цікавим для учнів, як за змістом, так і за процесомутворення загальних висновків з часткових випадків» [2, с. 26].Ураховуючи вищевказані ідеї В. Сухомлинського щодовикористання казки як засобу реалізації розвивальної, виховувальної,стимулювальної й адаптувальної функцій навчання першокласників, нанашу думку, зазначимо, що вона є одним з «раціональних способів»навчання математики шестирічних дітей. Як уже зазначалося, існують різніметодичні підходи до використання казки на уроках математики, щоґрунтуються на ідеях В. Сухомлинського. Розкриємо основні з них.Урок-казка. Під час планування уроку-казки як нестандартної форминавчання вчитель, насамперед, має визначити тип уроку та скомбінуватийого етапи, відповідно до чого розробити сценарій за мотивами відомоїказки, враховуючи тему та мету уроку. Доцільно використовувати казки зциклічними ситуаціями, зокрема «Пан Коцький», «Ріпка», «Коза-дереза»,«Колобок» тощо. Це дасть змогу вчителю запланувати якомога більшерізноманітних практичних завдань для дітей. Казка має бути доступноюдітям за змістом, а сюжет сприйматися з першого пояснення. Під часрозповіді казки, необхідно користуватися засобами наочності (декорації,зображення або ляльки героїв казки тощо). Це надає яскравого емоційногозабарвлення, що сприяє ефективному засвоєнню математичного змісту.Крім того, доцільно використовувати прийоми інсценізації казковогосюжету та залучати дітей до безпосередньої участі у створенні казки.Фрагмент уроку з казковим сюжетом. Наведемо приклад фрагментууроку на тему «Склад числа 10. Послідовність чисел у межах десяти.Складання та розв’язання прикладів на додавання. Написання цифр» звикористанням сюжету української народної казки «Котик і півник».Метою уроку є формування уявлення про утворення числа 10 шляхомскладання окремих груп предметів, закріплення у дітей знання усноїнумерації чисел першого десятка, формування навичок кількісної тапорядкової лічби. Передбачуваний етап уроку – закріплення вивченогоматеріалу. Наприклад:Учитель. Жили собі котик і півник. Господарювали вони дружно. Откотикові треба йти по дрова, він і каже: «А ти, півнику, їсти навари, хатуприбери, а як прийде лисичка, то не озивайся». Де не візьмись з’явилася96

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012лиска: «Півнику, братику, відчини!» А півник відповідає: «То-ток, то-ток,не велів коток!» Хитра лисичка й каже: «Я дам тобі зерняток: 2 пшоняних,3 горохових, 2 пшеничних, 1 кукурудзяне та 1 вівсяне». Півник почув такета й та й зрадів. «Але чи вистачить цих зернят, щоб кашу зварити, якщо накашу потрібно аж 10 зерняток?» – подумав півник.Діти, допоможімо півнику полічити зернята. (Учитель малює надошці зернятка. Діти лічать).Діти. Дев’ять зерняток. Отже, не вистачить зерняток півнику длятого, щоб зварити кашу.Учитель. А скільки не вистачає зерняток? (Учитель записує на дошцівираз: 9+__=10, діти знаходять відповідь: 9+1=10).Учитель. Півник і каже лисці: «Не вистачить мені одного зернятка,щоб кашку приготувати». А хитра лиска йому й відповідає: «Я бігла йзагубила одне зернятко, вийди кругом хатки пострибай та зерняткопошукай». Півник тільки вискочив із хати, а лиска його вхопила та йпонесла.Прийшов котик з лісу, побачив, що півника немає вдома, здогадався,що сталося та й мерщій лиску наздоганяти. А хитрунка біжить та й слідхвостиком замітає, щоб котик дороги до її домівки не знайшов. Але, щобне заблукати стежку в лісі, котик позначив числами.Учитель на дошці малює зображення стежки:1 2 4 5 8 10Учитель. На жаль, деякі числа лиска хвостиком замела. Діти,допоможіть котикові відновити стежку – вставте «заметені» числа.Покажіть число, що передує числу 4; покажіть число, яке є наступним зачислом 5; покажіть сусідів числа 8. (Діти на віялі цифр показуютьвідповідні числа, а вчитель уписує їх у «стежку»). А тепер разом полічімовсі числа від 1 до 10.Молодці діти, завдяки вам котик добіг до хатинки, де живе лиска.Став біля віконця та й каже: «Віддай, лиско, півника, для чого він тобі?». Авона йому: «Щоб діточкам-лисенятам борщику зварити». «А скільки в тебедіточок?» – запитує півник. «У мене десять діточок. От як здогадаєшсяскільки дівчаток, а скільки хлопчиків, то віддам тобі півника» – відповілалиска. Задумався котик, тай засумував … .Діти, допоможімо котику півника врятувати. Знайдемо всі можливіваріанти кількості дівчаток і хлопчиків. Учитель записує на дошці варіантивідповідей дітей у таблицю:97

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 201210хлопчики 1 2 3 4 5 6 7 8 9дівчатка 9 8 7 6 5 4 3 2 1Учитель. У лиски було 9 хлопчиків і 1 дівчинка. Забрав котикпівника, а лисиччиним діткам паляниць дав, щоб голодні не були.Поверталися додому котик і півник тією самою стежкою, але по ній щойнопробігла білка і знову замела числа. Діти, допоможіть відновити стежку ідібратися товаришам додому:10 7 6 4 2 1Покажіть число, що передує числу 10; покажіть число, яке єнаступним за числом 7; покажіть сусідів числа 4. (Діти на віялі цифрпоказують відповідні числа, а вчитель уписує їх у «стежку»). А теперразом полічимо всі числа від 10 до 1 (діти лічать у зворотному порядку).Учитель. От котик і півник уже й удома. З того часу півник завждислухався котика, щоб не потрапити до лиски.Використання семантичних позначень героїв казок. Засобаминаочності під час демонстрації казки можуть слугувати семантичніпозначення героїв казок – схематичне зображення, що відображаєузагальнені типові риси предметів, явищ, людей [1]. Наприклад,Казка «Котик і півник»:Казка «Двоє жадібних ведмежат»:Казка «Троє поросят»:Семантичні позначення можна створювати до будь-яких казок імультфільмів. Доцільно, на нашу думку, доручити учням самостійностворити такі позначення, це розвиватиме не лише їхню уяву та фантазію,а й логічне мислення (вміння узагальнювати та виокремлювати спільніриси предметів).Задача-казка. Ефективному засвоєнню молодшими школярамиприйомів розв’язування задач сприяють задачі-казки. Насамперед,казковий сюжет задачі викликає інтерес та мотивацію до виконаннязавдань. Доцільно залучати дітей до складання та інсценізації задачі-казки,98

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012що дозволяє розвивати образне мислення, фантазію, сприяє кращомузакріпленню матеріалу. Наведемо приклади задач-казок з теми «Додаванняі віднімання в межах 10»:1. Заєць та їжак посперечалися, хто з них прудкіший? Заєць пробіг10 метрів, а їжак на 7 метрів менше. Скільки метрів пробіг заєць? Хтопрудкіший заєць чи їжак?2. Зла мачуха Попелюшки розсипала просо і гречку й наказаладівчинці до ранку зібрати й розділити зерно. До Попелюшки на допомогуприлетіло 5 голубів, 2 синички та 1 голуб. Скільки всього пташокдопомагало Попелюшці.3. Мишеня Круть з’їло 5 пиріжків, а мишеня Верть стільки ж.Скільки разом пиріжків з’їли мишенята.Задача-казка може бути як у прозовій формі, так і у віршованійформі, наприклад:Семеро малят гарненькихНародила коза-ненька.Щоб дітей нагодувати,Подалася коза з хати.До будинку вскочив вовкІ вхопив маляток двох.Потім ще трьох вовк зубатийКинув в лантух – і тікати.Скільки козенят знайшлаКоза-ненька, як прийшла?Використання задачі-анімації. Особливий інтерес у дітей молодшогошкільного віку викликає задача-анімація тобто мультиплікаційна задача.Програмним продуктом для створення задачі-анімації є комп’ютернапрограма Macromedіa Flash – засіб створення анімаційних проектів наоснові векторної графіки з вбудованою інтерактивною підтримкою [6].Алгоритм створення мультиплікаційної задачі-анімації можна відобразититак: сюжет → об’єкти → кількісні характеристики → завдання → текстзадачі. Наприклад, сюжет – у їжачка було 6 яблук, він зібрав ще три.Створюємо необхідні зображення з допомогою панелі інструментівMacromedіa Flash (принцип роботи інструментів такий як у графічномуредакторі Paint) або ж імпортуємо готові:Сцена 1 Сцена 2 Сцена 399

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Об’єктами задачі є їжачок та яблука. Визначаємо ті об’єкти, з якимибудемо проводити обрахунки тобто яблука. Формулюємо завдання задачі:знайти скільки всього яблук назбирав їжачок? Складаємо текст задачі урозповідній або віршованій формі:Їжачок шість яблук мавУ садку знайшов ще три,Отже, скільки назбирав,Час вертатись до нори.Текст задачі не обов’язково писати, особливо, якщо діти щенедосконало читають. Мультфільм можна озвучити, наприклад задопомогою простої і зручної у використанні програми звукозаписуAudacity. У кінці трансляції задачі-анімації доцільно записати числовийвираз 6+3=?Отже, застосування різних підходів до використання казки на уроціматематики у першому класі, за В. Сухомлинським, сприяє, насамперед,реалізації стимулювальної, розвивальної й адаптувальної функції унавчанні першокласників. На уроці математики казка дозволяє розв’язатитакі педагогічні проблеми як: подолання школярами труднощів, щовиникають у перший рік навчання (з використанням задач-казок навчанняпроходить захоплювальне, цікаво, дитина віддається цій справі вільно йповністю); налагодження партнерських стосунків і взаєморозуміння міжучителем і дитиною (граючи в казку, складаючи задачі-казки таілюстрації до них разом з учителем, дитина відчуває себе рівноправнимпартнером процесу навчання); оволодіння необхідними знаннями,кращому їх засвоєнню і запам`ятовуванню і формуванню вміннясамостійно застосовувати засвоєне на практиці; підтримання інтересу доматематики як навчальної дисципліни, розвитку пізнавальної активності;розвиток психофізіологічних процесів: увага, сприймання, пам`ять,мислення; зняття втоми під час розумової праці на уроці математики.Водночас, надалі дослідники мають охарактеризувати дидактичніумови ефективності використання казки на уроках математики у першомукласі.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Гончарова О. К. Використання семантичних позначень ггероїв казокна уроках математики в 1 класі / О. К. Гончарова // Початковенавчання та виховання. – 2006. – № 34. – Вкладка.2. Евтушевский В. А. Методика арифметики / В. А. Евтушевский. –СПб. : Н. Фену и комп., 1872. – 340 с.3. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа : Зміст знань ірозумове виховання / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’ятитомах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1976. – Т. 4. –100

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012638 с.4. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1976. – Т. 3. – 670 с.5. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину /В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах /В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1976. – Т. 2. – 654 с.6. Утворення Flash-анімації [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://pdesign.com.ua/pryklady-roboty-program/macromedia-flash-5-chastynadruga-animaciya.101

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 37(092)Оксана ЛоюкВ. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО РОЗВИТОК ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯВ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУЛюдство перебуває сьогодні на новому етапі розвитку цивілізації –розбудовується постіндустріальне, інформаційне суспільство, суспільствознання. Інтенсивне зростання високотехнологічних виробництв, високийдинамізм змін, глобалізаційні процеси, інтелектуалізація праці,утвердження дослідницько-інноваційного типу розвитку – викликисучасності, які вимагають від особистості пошуків шляхів актуальногореагування, творчої активності та ініціативності, продукування нових,оригінальних ідей.У «Білій книзі національної освіти України» зазначається:«Входження світу в науково-інформаційний тип прогресу зумовлюєнеобхідність формування людини з інноваційним мисленням,інноваційною культурою, здатністю до інноваційної діяльності» [1, с. 9].Отже, очевидним є те, що в умовах сучасного соціуму набуваєнадзвичайно важливого значення саме проблема розвитку творчогомислення особистості.Творче мислення є дуже складним феноменом, який визначаєнеобхідність та важливість наукових досліджень з цього питання.Вагомий внесок у вивчення загальних психологічних закономірностейпроцесу мислення зроблений вченими Л. Виготським, П. Гальперіним,Г. Костюком, О. Леонтьєвим, Ж. Піаже, С. Рубінштейном та ін.Значну кількість робіт вітчизняних та зарубіжних вчених(А. Брушлінський, Д. Гілфорд, А. Коваленко, Я. Пономарьов,О. Тихомиров та ін.) присвячено дослідженню механізмів творчогомислення. У роботах П. Блонського, Л. Виготського, Ю. Кулюткіна,О. Кульчицької, О. Лука, В. Моляко, А. Савенкова, Г. Сухобської,Е. Торренса та ін. велика увага приділяється вивченню особливостейрозвитку творчого мислення дитини. Проблемі формування творчогомислення дітей у процесі навчальної діяльності присвячені праці такихвчених як Д. Богоявленська, Г. Костюк, О. Кульчицька, С. Максименко,О. Матюшкін, О. Митник, В. Моляко, А. Рахімов, О. Симановський,І. Якиманська та ін.Значний внесок у розробку питання розвитку творчого мисленнямолодших школярів здійснили сучасні вітчизняні вчені, які досліджувалицю проблему в таких аспектах: методичні засади формування творчогомислення учнів початкової школи в процесі мистецької діяльності(В. Григор’єва), особливості розвитку творчого мислення у перехіднийперіод від дошкільного до молодшого шкільного віку (В. Іванова).102

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Дослідниці вважають, що важливим етапом цілеспрямованого формуваннятворчого мислення в процесі навчання є молодший шкільний вік, бо саме вцей період мислення розвивається найактивніше.Водночас зауважимо, що проблема розвитку творчого мисленнямолодших школярів має комплексний характер та недостатньо теоретичноі методично вивчена. Відтак, у контексті проблеми нашого дослідженняособливої актуальності набуває осмислення, узагальнення, оцінкапедагогічного досвіду минулого. У цьому зв’язку педагогічна спадщинавітчизняного педагога-гуманіста В. Сухомлинського має великетеоретичне і практичне значення, оскільки є багатим джерелом ідей щодоформування дитини-творця.Метою статті є аналіз та висвітлення педагогічних ідейВ. Сухомлинського щодо розвитку творчого мислення учнів у навчальновиховномупроцесі початкової школи.Аналіз праць видатного педагога В. Сухомлинського підтверджує,що він з особливим інтересом ставився до проблеми розвитку творчогомислення дітей. Важливим завданням школи він вважав вихованняінтелектуально-творчої особистості. Розумове виховання, на думкувченого, охоплює як отримання знань, так і формування, розвитокрозумових сил та думки дитини (розвиток образного й логікоаналітичнихелементів мислення). Великого значення у цьому процесіпедагог надає початковій школі. В. Сухомлинський вважав, що «головнезавдання початкових класів – це навчити дитину вчитися» [3, с. 407].Уміння вчитися охоплює низку умінь: читати, писати, спостерігати заявищами навколишнього світу, думати, висловлювати свою думкусловами. Ці вміння є інструментами, без яких неможливо здобуватизнання [4, с. 100].Здобування та зберігання в пам’яті необхідного кола знань, на думкувченого, є однією з важливих умов творчого мислення. Здобуті учнямизнання слугують фундаментом для отримання нових знань: «Осягнувшисвоїм розумом одну істину, дитина пояснює за допомогою неї нові й новіявища. Але чим більше зрозумілого, тим більше відкривається інезрозумілого, тим активніше працює думка, тим дужче тягне до знань» [5,с. 428–429].Тут важливо зазначити про особливості організації вчителемнавчального процесу, зокрема пояснення нового матеріалу на уроці.Педагог наперед повинен знати, що він учням пояснить, а що залишитьнедоговореним. Недомовлене призведе до виникнення запитань усвідомості дітей, бажання перетворити невідоме у відоме. Це – проявтворчого мислення. З усього запасу знань, якими вже оволоділи діти,потрібно відокремити саме ті знання, які необхідіні для відповіді напоставлене запитання. Тому дуже важливо навчити учнів користуватисяотриманими знаннями, щоб вони не стали мертвим багажем, а103

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012осмислювалися та творчо використовувалися школярами на практиці.В. Сухомлинський наголошує на тому, що вчитель у жодному разі неповинен подавати учням знання в готовому вигляді тому, що цепризводить до інертності, лінощів думки. Для добування думок требадокладати зусилля [8, с. 301].Видатний педагог також радить здійснювати учіння з утрудненням.Вчитися важко повинно бути насамперед тому, що тільки в подоланнітруднощів розвиваються розумові сили та можливості учнів. Лишенапружуючи думку, зосереджуючи увагу з метою пізнання невідомого,діти досягнуть певного успіху. З цього приводу В. Сухомлинськийвідмічав: «Дбаймо, шановні колеги, щоб дитина в початковій школі булапередусім думаючою, активним здобувачем знань, допитливим шукачемістини, мандрівником у світі пізнання» [5, с. 428].Чим більше діти розуміють насолоду від праці – відкривати імислити, – тим органічніше зливається їхній розум з волею. Волядисциплінує розум: людина з дитинства вчиться ставити перед собоюінтелектуальні цілі, виробляє здатність примушувати себе думати. «Якщови хочете, щоб вихованець ваш навчився примушувати себе думати, дайтейому нелегку насолоду цієї праці, приведіть його на стежку, де він стаєгордим відкривачем причин, наслідків, зв’язків між явищами» – радитьпедагог [10, с. 541].В. Сухомлинський вказує на безпосередній зв’язок між творчиммисленням та мовленням дітей: «Коли ви хочете, щоб знання неперетворилися на мертвий, непорушний вантаж, який унеможливлюєдальший рух по сходинках пізнання, зробіть слово одним з інструментівдитячої творчості» [9, с. 367]. Він писав про те, що слово для дітей упочатковій школі стає найважливішим елементом знань. Педагогнаголошував, що на першому місці в розумовій праці школяра маютьстояти думка, жива творчість, пізнання навколишнього світу за допомогоюслова. Якщо ж слово не живе в душі дитини як засіб творчості, якщо воназасвоює чужі думки і не творить своїх думок, не виражає їх словом, можнаговорити про байдужість, нечутливість до слова, згасання вогника жадобизнань.Тому В. Сухомлинський переконує нас в тому, що джерелом длядитячої творчості стають думки педагога, його живе і трепетне слово, якінеобхідно вкласти в свідомість дитини. Потрібно вчити дітей непереказувати почуте, а допомогти їм трансформувати думки наставника,запропонувати школярам спробувати розповісти про те, що вони бачать,відчувають [9, с. 367–368].Заслуговує на увагу думка В. Сухомлинського про необхідністьзалучення учнів початкової школи до дискусій, проблемних діалогів, вяких спілкуватимуться як учні з учнями, так і учні з педагогом. Прикладом104

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012спілкування вчителя зі своїми вихованцями можуть бути всесвітньовідоміпедагогічні казки В. Сухомлинського, які цікаво, мудро, ненав’язливоведуть дітей у доросле життя, навчають їх, виховують, спонукають дорозуміння світу, до творення власних думок, які діти передають у казках,оповіданнях-мініатюрах, поезіях.Видатний педагог вважав дитячі «твори дуже важливою формоюроботи по розвитку мови і думки» [4, с. 202]. Він прийшов до висновку, щоякщо дитина змогла придумати зв’язний текст, зокрема казку, змоглазв’язати в своїй уяві декілька предметів навколишнього світу, то цеозначає, що вона навчилася мислити [4, с. 180–181].Джерелом мислення та мови є чудова краса природи. У статті«Школа і природа» знаходимо таке міркування педагога-новатора:«Розвиток мови дитини не можна було б уявити без її активногоспілкування з природою. У пильному, уважному погляді на явища природизливаються в органічній єдності образ, емоція і слово. Це злиття, на мійпогляд, і є тим, що в практиці називається активністю мислення» [10,с. 545].В. Сухомлинський у своїх працях пише про триста сторінок «Книгиприроди» – триста захоплюючих уроків розвитку дитячої думки. «Урокисеред природи я почав називати подорожами до джерел живої думки» –зазначає педагог [3, с. 401]. Він вказує на цікаву властивість книгиприроди: чим більше відкриттів під час спостережень за явищами тапредметами природи дитина зробила, тим більше відкривається перед неюнезрозумілого, тим більше виникає в неї запитань, а «запитання – це жвогники, що запалюють порох думки…» [10, с. 543].Основними завданнями «уроків мислення» були: розвиток умінняспостерігати за явищами навколишнього світу, визначати спільні тавідмінні властивості предметів, порівнювати й узагальнювати їх, будуватигіпотези та самостійні висновки; розширення пізнавальних інтересів учнів;збагачення їх життєвого та чуттєвого досвіду; спонукання до творчостізасобами образотворчого мистецтва, музики, слова.Як зазначалося вище, природа – дуже багате джерело творчих думок.Але вона сама собою не здатна збагачувати мислення дитини, виховуватийого розум. Без активних дій, без праці неможливо розкривати таємницінавколишнього [4, с. 249]. Тому питання взаємозв’язку творчого мисленняз різноманітною трудовою діяльністю займає значне місце в педагогічнійспадщині В. Сухомлинського. З цього приводу він зазначає:«Найголовніше, щоб одночасно учень бачив, спостерігав і працював. Де єці три речі, там є і жива думка, що загострює розум» [7, с. 612]. ТакожВ. Сухомлинський зауважує, що чим більше діти трудяться, тим більшетаємниць природи розкривається перед їхньою свідомістю, і тим більшеневідомого, нового вони бачать перед собою [4, с. 250]. Підкреслюючи105

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012важливість праці в творчому становленні особистості, В. Сухомлинськийписав, що завдяки досвіду дослідницької діяльності в людинивиробляється цінна якість – здатність бачити в кожному ділі йогоінтелектуальну сторону, уміння знаходити все нові й нові можливості дляпоєднання зусиль розуму і рук [6, с. 69].Виходячи з діалектико-матеріалістичного розуміння ролі праці,вчений вважав руку дитини вихователем та творцем її розуму: «Між рукоюі мозком – багато зв’язків, які діють двосторонньо – рука розвиває мозок,творячи його мудрість; мозок розвиває руку, роблячи її розумнимінструментом творчості, знаряддям і дзеркалом думки» [8, с. 134]. Томувеликий педагог переконує нас у тому, що дуже важливо навчати дітейпрацювати як правою, так і лівою рукою, адже завдяки творчій трудовійдіяльності обох рук людина охоплює думкою ланцюг взаємозв’язанихявищ, бачить їх як єдине ціле. В. Сухомлинський у своїй праці «Сто порадучителеві» описує свої спостереження за учнями, яких він протягом семироків учив працювати обома руками. Педагог бачив, як з кожним роком удіяльності цих дітей розвивається творчий елемент їхньої праці,характерною особливістю їхньої творчості було народження новихзадумів, вони «ніби бачили незрівнянно більше в тому ж явищі, що йогорозглядали ті, які вміли працювати тільки правою рукою» [8, с. 135].Великий педагог у багатьох своїх працях постійно підкреслює, щодумка учня початкової школи нерозривно пов’язана з його почуттями,переживаннями. Вчений переконує нас, що без емоційного підйомунеможливий нормальний розвиток клітин дитячого мозку. Закони розвиткудитячого мислення висувають вимогу до процесу навчання – він має бутинасиченим позитивними емоціями [4, с. 45]. Емоційне забарвлення думки,інтелектуальні переживання, пізнавальні інтереси, сама розумова працявиступають для дитини стимулами бажання вчитися. Щоб не згас вогникдопитливості, жадоби знань, дитина має бачити успіхи в своїй праці, аджеуспіх породжує інтерес, а інтерес веде до успіху. «Педагогічна мудрістьвихователя, – на думку В. Сухомлинського, – є в тому, щоб дитина ніколине втратила віри в свої сили, ніколи не відчувала, що в неї нічого невиходить» [4, с. 77]. Педагог закликає і вчителів обов’язково вірити вталант та творчі сили кожного вихованця, навчати дітей «творити красу ірадість для людей і знаходити в цьому творенні щастя…» [4, с. 102].На початку XXI ст., внаслідок стрімкого посилення глобалізаційнихпроцесів в суспільстві, досить помітним в педагогічній науці став інтересдо початкової школи та творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку.У контексті міжнародної програми ЮНЕСКО «Освіта для всіх»початкова освіта в системі безперервної освіти людини виступає базовоюсходинкою, від якої залежить загальна освітня основа населення. Розвитокумінь здійснювати самостійний пошук рішення будь-якого завдання,106

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012розвиток знань, умінь, формування поглядів, на основі яких діти зможутьвідповісти на майбутні вимоги середньої школи, роботи, сім’ї, суспільствавиступають основними цілями початкової освіти. «Під керівництвомвчителя в учнів повинні розвиватися бажання і вміння вчитися,формуватися основи теоретичного мислення, довільність пізнавальноїдіяльності і поведінки, розвиватися здібність до засвоєння змістусоціального досвіду і зайняття суб’єктної позиції в соціумі» [2, с. 6–8].Отже, як ніколи раніше актуальними стали ідеї, що їх свого часупроголошував В. Сухомлинський про те, що початкова школа повиннанавчити учнів учитися, здобувати знання на основі вже наявних, ставитиперед собою завдання й цілі та творчо, гнучко вирішувати їх.Підсумовуючи аналіз педагогічних ідей В. Сухомлинського, требазазначити, що проблема розвитку творчого мислення учнів початковоїшколи посідає чільне місце в його спадщині. Вчений вважав, що тільки вмолодшому шкільному віці мозок надзвичайно піддатливий та пластичний,його можливості цього віку невичерпні. Великий педагог розробив власнусистему формування творчої особистості молодшого школяра,структурними елементами якої були: природа (постійна взаємодія з нею) ікраса, співпереживання, творча думка, творча праця.Прогресивні педагогічні погляди В. Сухомлинського на розвитокрозумових сил, творчого мислення дітей молодшого шкільного віку невтрачають своєї актуальності і сьогодні. Тому їх ґрунтовне вивчення тавпровадження в практику сучасних освітніх навчальних закладів єперспективами подальших наукових розвідок.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Біла книга національної освіти України / Акад. пед. наук України ; заред. В. Г. Кременя. – К., 2009. – 156 с.2. Котова С. А. Начальное образование в контексте программы ЮНЕСКО«Образование для всех»: российское видение : рекомендации порезультатам научных исследований / С. А. Котова, О. А. Граничина,Л. Ю. Савинова ; под ред. акад. Г. А. Бордовского. – СПб. : Изд-воРГПУ им. А. И. Герцена, 2007. – 101 с.3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1977. – Т. 4. – 640 с.4. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1977. – Т. 3. – 670 с.5. Сухомлинський В. О. Вчити вчитися / В. О. Сухомлинський // Вибранітвори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа,1977. – Т. 5. – С. 426–436.6. Сухомлинський В. О. Розумова праця і звязок школ из життям /В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –107

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012К. : Радянська школа, 1977. – Т. 5. – С. 53–69.7. Сухомлинський В. О. Слово до учнів / В. О. Сухомлинський // Вибранітвори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа,1977. – Т. 5. – С. 609–613.8. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1988. – 310 с.9. Сухомлинський В. О. Урок і знання / В. О. Сухомлинський // Вибранітвори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа,1977. – Т. 5. – С. 366–371.10. Сухомлинський В. О. Школа і природа / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 5. – С. 536–551.108

УДК 821.161.2(07)+37(092)Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Любов ПархетаФОРМИ РОБОТИ З ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯУ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГОСучасні підходи до вивчення літератури в школі ґрунтуються назагальній концепції літературної освіти, тобто на філософських,історичних, культурологічних, народознавчих, соціологічних, етичних,психологічних, літературознавчих, естетичних і мовних засадах.Концепція спрямована на реалізацію завдань, що стоять передсучасною загальноосвітньою школою як школою формування новогопокоління особистостей з високою гуманітарною культурою ігромадянською відповідальністю, необхідністю збереження національноїідентичності, духовних ідеалів слов’янства в умовах глобалізації світовогопростору.Позакласне читання – важлива ланка літературного розвитку йморально-естетичного виховання школярів. Ця проблема була предметомдослідження багатьох учених-методистів, зокрема І. Збарського,М. Пушкарьової, М. Рибникової, Я. Роткович, Н. Свєтловловської,М. Снєжнєвської. Дослідники прийшли до висновку, що позакласнечитання і самостійне читання не є поняття синонімічні. Самостійнечитання – складникпозакласного, воно має індивідуальніший характер.Мета статті – розглянути оптимальні для сучасної школи формипозакласного читання у педагогічній спадщині В. Сухомлинського.Видатний педагог В. Сухомлинський не стояв осторонь проблемипозакласного читання. Визначивши коло читання для учнів різних віковихкатегорій, педагог постійно дбав про те, як прищепити любов до книги, яквикликати у вихованців потребу в книзі. Він намагався весь навчальновиховнийпроцес у школі спрямувати на те, щоб книга ввійшла в життяучнів «як найголовніша органічна необхідність», щоб і після закінченняшколи продовжувалось життя людей у світі книг [1, с. 43]. Як учительпрактикВ. Сухомлинський розумів, що це завдання складне. Вонопотребує педагогічного такту, терпіння, знань, любові до учнів і великоївіри в чудодійну силу слова.На початку 60-х років учителі-словесники застосовувалирізноманітні види позакласної роботи, котрі виправдали себе багаторічноюпрактикою: літературні вечори, гуртки, літературні читання й конференції,диспути на літературні, естетичні й моральні теми, літературнекраєзнавство, екскурсії, виставки, різноманітні конкурси.Всі ці види позакласної роботи з літератури як засіб популяризаціїкниги, з метою поглиблення читацької культури школярів, розвитку їхніхтворчих здібностей та естетичних смаків використовував у своїй практиці109

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012В. Сухомлинський. Пропагуючи книгу, Василь Олександрович намагавсяне примушувати учня читати, а викликати в нього інтерес до читання,спонукати його читати.У Павлиській школі постійно діяли виставки книг. У кімнатах длячитання регулярно виставляли й поновлювали комплекти художніх книг,журналів, брошур, дитячих хрестоматій з науки й техніки, енциклопедій,науково-популярних книг для дітей різного шкільного віку.Своєрідним читальним залом, що містив понад 300 книг, так званого«Золотого фонду» була у школі Кімната думки, яка стала для багатьохучнів вогнищем багатого духовного життя. «Найголовніше, щоб кожнийюнак, кожна дівчина знайшли книжку, яка б вразила, схвилювала, залишила вдуші слід на все життя», – зауважував В. Сухомлинський [2, с. 231].Василь Олександрович неодноразово висловлював своє ставлення докнижних виставок і списків рекомендованої літератури. На його думку,вони не повинні перетворюватись у самоціль, бо це неминуче приведе до«безкнижності» [3, с. 253]. Під поняттям «безкнижність» В. Сухомлинськийрозумів не відсутність книг, а формальне, байдуже ставлення до них.«Книжок у бібліотечних шафах може бути багато, але вони, як сплячийвелетень, не ввійшли в духовне життя учнів», – пояснював педагог своюдумку [4, с. 483], яка є надзвичайно актуальною в наш час, оскількийдеться про необхідність творчого ставлення до викладання літератури.У Павлиській середній школі традиційним було загальношкільнесвято книги. Проводилося воно напередодні навчального року. До школиприходили діти і їхні батьки. Під час проведення цього свята діти дарувалиодне одному книги, батьки також дарували дітям книжки. Цезагальношкільне свято сприяло тому, що книга для кожного школяраставала другом і мудрим наставником.Осередком любові до рідного слова, українського красногописьменства була в Павлиській школі Кімната Українського слова. У нійзберігалися твори українських класиків та сучасних письменників. Учніпрацювали з книгами, мали можливість подумати над долею улюбленихгероїв.У 1969 р., виступаючи на нараді з питань дитячої літератури,В. Сухомлинський звернувся до письменників зі словами: «Пишіть такітвори, щоб рядки в них були гарячі, мов розпечене залізо, щоб слово вашеторкалось найпотаємніших куточків юного серця, щоб яскраве світлообразів, створених вами, освітлювало юну душу, висвічувало її, щобмаленька людина бачила саму себе, пізнавала сама себе» [5, с. 4].Характерною особливістю всієї діяльності Василя Олександровичабуло бажання створити для учня своєрідний етико-емоційний настрій підчас роботи з книгою. Беручи за основу специфіку літератури як мистецтваслова, звертаючись не лише до розуму, а й до почуттів учнів,В. Сухомлинський із загальновизнаних прийомів вибирає ті, які110

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012пробуджують емоції, і сам створює оригінальну систему, що стимулюєемоції школярів.Емоційно-естетична підготовка учнів до читання дозволяла їмнабути певного життєвого досвіду, необхідного для глибшого сприйманнякниги. В. Сухомлинський робив акцент саме на емоційній схильності учнівдо сприймання твору, а не тільки на повідомленні їм певної суми знань абословникової роботи, як вимагала методика 50–60-х рр.Особливої уваги педагог надавав читанню вголос як способуприщеплення учням любові до книги. Читання вголос допомагає учнямосмислити твір, та, відповідно, й зацікавитися ним. Особливо важливим єчитання вголос для дітей, у яких слабо розвинена техніка читання.Механічна праця, котру затрачають ці діти, щоб оволодіти розуміннямпрочитаного, вбиває в них радість відкриття. Читання вчителемхудожнього твору, на думку педагога, розвиває також творчі виконавськіздібності школярів, спонукає їх читати виразно. Читання, вважавВ. Сухомлинський, може зупинитися на найцікавішому епізоді: цеспонукає дітей до подальшого самостійного читання.Неабиякого значення надавав педагог повторному читанню однієї йтієї ж книги, тому, на його думку, «читання для кожної дитини – це неповторювальні вправи, а глибоко особисте переживання яскравих образів;кожна дитина вкладає в слово своє індивідуальне сприймання» [2, с. 201].У методиці В. Сухомлинського застосовувалось і читання зпродовженням. Упродовж декількох тижнів учителем разом з дітьми булипрочитані «Пригоди Тома Сойєра» М. Твена, «Біліє парус одинокий»В. Катаєва, «Малахітова шкатулка» П. Бажова тощо.Чільне місце в практиці В. Сухомлинського посідала художнярозповідь, що супроводжувалась переглядом і коментуванням ілюстраційдо книги. Причому така розповідь учителя повинна бути якнайбільшеблизькою до тексту.Справжньою школою виховання почуттів В. Сухомлинський називавчитання поезії вітчизняної та світової класики. Він пропонував читатидітям напам’ять вірші О. Пушкіна, М. Лермонтова, Т. Шевченка,Л. Українки, І. Франка, П. Тичини, М. Рильського, В Сосюри та ін.«Поезія – це музика слова, музика серця. Треба донести до учнівемоціональну сторону слова, пробуджувати почуття – це одне знайголовніших завдань викладання літератури», – зауважував педагог [6, с. 9].Вважаючи різноманітні види читання і розповіді досить ефективнимзасобом, що пробуджує інтерес до книги, В. Сухомлинський бувпереконаний, що можливості, які має той чи інший вид роботи, нереалізуються, якщо вчитель не буде враховувати конкретних педагогічнихумов.Великого значення В. Сухомлинський надавав колективним формамроботи з книгою. Аналіз цієї проблеми показав, що в Павлиській середній111

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012школі проводились позакласні бесіди і обговорення прочитаного, читацькіконференції, різноманітні літературні гуртки, свята виразного читання,театр казок, про які Василь Олександрович розповідає в книгах«Павлиська середня школа», «Серце віддаю дітям», «Народженнягромадянина».Особливо згуртовували дітей, розвивали їхні творчі здібностірізноманітні гуртки. За життя В. Сухомлинського у школі існувало близькосорока різноманітних гуртків. Серед них помітно виділявся літературнийгурток, де діти займалися художньо-творчою діяльністю, збирали зразкифольклору рідного краю, випускали стінгазети. Старші класи проводилиювілейні вечори, інсценізували уривки з творів класиків світовоїлітератури.Педагог мріяв створити літературно-краєзнавчий гурток. Зараз такийгурток існує в Павлиській середній школі ім. В. О. Сухомлинського.Літературним краєзнавством займаються учні 5–11 класів. Вони збираютьматеріали про письменників Кіровоградщини (В. Гончаренка, В. Панченка,В. Терена, І. Шевченка та ін.). За допомоги членів і керівника цього гурткау школі створено кімнату-музей «Літературна Кіровоградщина». Учасникилітературно-краєзнавчого гуртка пишуть вірші, випускають альманах«Наша творчість», пізнають радість перших творчих успіхів. Усі формироботи, що використовувались у Павлиській середній школі булиспрямовані на виховання особистості, облагородження її думок і почуттів.Аналіз літератури з питань позакласного читання показав, щоВ. Сухомлинський по-новому розв’язував проблему керівництвапозакласним читанням учнів. Він реалізував її повніше, ніж йогосучасники. До цього він прилучив увесь педагогічний колектив, сім’ю,дитячі організації і громадськість Павлиша. Педагог комплекснорозв’язував проблему керівництва позакласним читанням школярів. Такийпідхід пояснюється переконанням В. Сухомлинського, що вирішальнимфактором формування читача є не лише уроки позакласного читання йуроки літератури, а те середовище, той мікроклімат, в яких живе учень. Цешкільна сфера, це сфера родини, це вулиця – і скрізь своя моральна,духовна позиція, орієнтація на високе або відсутність цієї духовності.Отже, проблема позакласного читання поєднувалась у Павлиськійшколі з ретельно продуманими шляхами її розв’язання і конкретнимизавданнями кожному вчителеві.Бібліотека школи підтримувала тісний зв’язок з учителямипредметниками,особливо з філологами. Бібліотекарі домагалися того, щобжодна книга, що ввійшла до золотого фонду світової культури, незалишалась поза увагою учнів. «Через бібліотеку ми проводимо виховнуроботу з тими учнями, яким в силу різних обставин сімейного життя,загрожує пустота духовного життя», – зауважував Василь Олександрович.Педагог вважав, що директор повинен бути настільки ерудованою і112

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012освіченою людиною, що, навіть не будучи літератором за фахом, він неповинен бути дилетантом у проблемах мистецтва і, передусім, літератури.«Для директора набагато важливіше, ніж для будь-якого вчителя, знатидосягнення науки, літератури, мистецтва», – писав Василь Олександрович[4, с. 425]. У своїй діяльності В. Сухомлинський наполягав на тісномуспівробітництві директора і вчителя-словесника в організації позакласногочитання, причому вчитель був не просто виконавець, а порадник іпомічник директора. Таке співробітництво ніяк не означало, що вдиректора не було своїх обов’язків в організації позакласного читання.Директор слідкував за комплектуванням шкільної бібліотеки.Найвищою інстанцією в керівництві позакласним читанням уПавлиській школі була педагогічна рада. На педраді затверджували спискикниг, рекомендованих для читання різними спеціалістами, обговорювалиякість книжного фонду бібліотеки, заслуховували звіти всіх учителів ібібліотекаря про рівень і характер читання учнів, визначалипропагандистів книги серед населення, складали план роботи з батьками,які з різних причин не контролюють самостійне читання своїх дітей.Словесник, серед членів учительського колективу, мав пріоритети,оскільки основна кількість книг, які рекомендувалися для прочитання,були художніми, а отже, думка словесника мала особливе значення призатвердженні списків книг, обговоренні книжних фондів і таке інше.Великого значення надавав В. Сухомлинський роботі з батьками. Вінрозумів, що батьки значною мірою забезпечують моральний кліматрозвитку дитини. Тому в Павлиській школі існував батьківськийуніверситет, який теж координував роботу з книгою. Проблема організаціїпозакласного читання школярів, на думку В. Сухомлинського, вимагаєвизначення певних засад: насамперед, увесь учительський колектив і,можливо, батьки повинні ясно усвідомити, яку роль відіграє книга в життідітей, навіщо потрібне читання і що воно дає; по-друге, весь шкільнийколектив, батьки і громадськість повинні брати участь у залученні дитинидо книги.Вся робота в Павлиській школі, зокрема й із позакласного читання,була підпорядкована основній меті – виховувати Людину, формувати їїдуховність і забезпечити високу морально-естетичну позицію. У цій школісловесники почували себе впевнено, тому що перед ними не ставиласьвимога – керувати, направляти, визначати і контролювати читання учнів.Це завдання було спільним для всіх учителів. Разом з тим словесник ушколі В. Сухомлинського був відповідальною особою за роботу з книгою,він був порадником і помічником класних керівників, бібліотекаря,директора, батьків. Такий підхід до керівництва читанням учніввідрізнявся новизною не лише у свій час, а й сьогодні є швидше винятком,ніж правилом у роботі шкіл.Отже, аналізуючи форми роботи В. Сухомлинського з книгою, варто113

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012виділити ті, які, на думку педагога, є найефективнішими: а) рекламуваннясписків книг для читання; б) виставки книг; в) створення Кімнати думки таКімнати українського слова; г) читацькі конференції; ґ) літературні гуртки;д) конкурси виразного читання; е) диспути; є) театр казок; ж) свята книгита рідного слова.Послуговуючись такими формами роботи з позакласного читання,Василь Олександрович виділяв найраціональніші прийоми: а) читаннявголос; б) повторне читання; в) читання з продовженням; г) художнярозповідь; ґ) коментування ілюстрацій до художніх творів; д) виразнечитання поезії.Методика Василя Олександровича дасть можливість сучаснимучителям-словесникам виховувати особистість і колектив в ціломузасобами літератури, керуючись загальнопедагогічними завданнями, щоставляться перед школою. Уміле керівництво позакласним читанням усистемі впливу на школяра поряд з соціальним оточенням, інформаційнимпростором спрямовує і стимулює самостійне читання учнів. На нашпогляд, подальшого дослідження потребує проблема виокремленняметодів роботи з позакласного читання у спадщині В. Сухомлинського.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Сухомлинский В. А. Век математики или век Человека? /В. А. Сухомлинский // Воспитание школьников. – 1967. – № 1. –С. 40–43.2. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 3. – С. 7–279.3. Сухомлинський В. О. Народний учитель / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 5. – С. 239–255.4. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором // Вибрані творив п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1977. –Т. 4. – С. 393–626.5. Промова на республіканській нараді з питань дитячої літератури 24квітня 1969 р. // ЦДАВОВУ. – Ф. 5097. – Спр. 865. – 7 арк.6. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 4. – С. 7–390.114

УДК 502.2(07):37Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Лідія Стахів,Василь Стахів,Сузанна Волошин«УРОКИ СЕРЕД ПРИРОДИ» У СВІТЛІ ІДЕЙПЕДАГОГА-ГУМАНІСТА В. О. СУХОМЛИНСЬКОГОСучасна система шкільного виховання потребує оновлення, зокремазавдяки урізноманітнення форм навчально-виховної роботи. Формалізована«педагогіка заходів» втратила свою актуальність, і сьогодні настав часпошуку менш гучних, але точніших, психологічно вивіреніших упливів надуховний світ дитини. Діти повинні зрозуміти, що світ природи існує нелише як об’єкт наукового вивчення та практичної діяльності людини, а йяк об’єкт безкорисливого милування, джерело естетичних емоцій тапочуттів. Неабиякий потенціал такого характеру містять у собі так звані«уроки милування природою», «уроки серед природи» [1].У процесі становлення сучасної національної школи на Україніособливої актуальності набувають численні ідеї українського педагогаВ. Сухомлинського. Великий інтерес у вчителів викликає його досвід усфері розумового виховання учнів через спілкування з природою, зокремачерез проведення уроків на тлі природи. Соціально-педагогічна діяльністьпедагога є актуальною, оскільки є особистісно орієнтованою,зосереджується на вирішенні індивідуальних проблем, що виникаютьзасобами вивчення її особистості та довкілля [4].Гуманізм педагогічних нововведень В. Сухомлинського висвітленонауковцем М. Антонець. Педагогічну спадщину педагога-гуманіста ХХ ст.у контексті ідей розвивального навчання молодших школярів розкритоО. Замашкіною. Педагогічна цінність уроків серед природи проаналізованана шпальтах педагогічної преси Л. Боднар, Г. Сухоруковою. Однак, мидетальніше зупинимося на концептуальних положеннях та методиціпроведення цих уроків у процесі навчання природознавства молодшихшколярів у контексті використання педагогічної спадщини В. Сухомлинського.Метою статті було показати важливість проведення та особливістьметодики «уроків мислення серед природи» у процесі викладанняприродознавству молодшим школярам.Загальновідомо, що могутнім засобом естетичного виховання є красадовкілля, а важливим чинником естетичного розвитку молодших школяріввиступають уроки на природі: уроки-екскурсії, уроки мислення на природі,уроки творчості серед природи тощо. Готуючись до цих уроків, учителевіпочаткових класів треба пам’ятати, що учневі мало дивитися – треба вмітибачити, мало слухати – треба ще почути.Милування природою – це складний процес спостереження за115

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012об’єктами та явищами довкілля з метою духовного з’єднання з ними.Технологія проведення уроків милування потребує від учителя високоїпедагогічної культури, оскільки під час такого уроку школярі одержуютьнасамперед емоційно-чуттєву та художньо-образну інформацію проприроду [9].Аналіз наукових джерел засвідчує, що власною педагогічноюдіяльністю, унікальним педагогічним експериментом у Павлівській школіВ. Сухомлинський переконливо довів, що школа як соціальний інститутспроможна повноцінно виконувати всі свої функції за умови тісноїспівпраці з соціальним оточенням, як відкрита виховна система.Новаторські здобутки В. Сухомлинського – це і школа радості, ішкола під блакитним небом, і уроки мислення серед природи, і бесіди злюдинознавства, батьківська школа, психолого-педагогічний семінар,свято Матері, упорядкування «Золотої хрестоматії дитинства», літературнімініатюри для дитячого читання тощо. Формування особистості уПавлиській школі відбувалося у затишному, емоційно позитивномуоточенні, із задоволенням естетичних потреб через спостереження йтворення краси у довкіллі [1; 2].Проводячи свої уроки мислення серед природи, видатний педагогпрагнув, щоб слово народжувалося в спілкуванні дитини з природою. Цимвін допомагав учням пізнавати й пояснювати життя природи. Дітимилувалися степом, вслухалися в спів жайворонка, але кожен з них бачивдовкілля по-своєму.Використовуючи ідеї педагогічної спадщини В. Сухомлинського,можна стверджувати, що, проводячи уроки серед природи, учителевіпочаткової школи потрібно використовувати різноманітні способи таприйоми організації мислення:• викладати і вивчати матеріал в активній взаємодії з природою;• уводити дітей у світ праці серед природи;• проводити систему подорожей до джерел думки і рідного слова;• навчати дітей думати біля першоджерел мислення, зокрема середприроди і праці [4].Проводячи «уроки мислення» серед природи, В. Сухомлинський накожному занятті спонукав дивуватися, помічати, відчувати, думати ітворити. Особливо вартісними були такі заняття: «Пробудження природивід нічного сну», «Як квіти зустрічають схід сонця», «Промені сонцяграють у краплинах роси», «Як співає жайворонок», «Як ліс готується дозимового сну», «Подорож краплі води», «Як чекають дощу пшениця,соняшник і троянда», «Кожне явище має свої причини» [6].У Павлиській середній школі переважала емоційна, естетичнапривабливість форм організації творчої праці: «Кімната казки», «Кімнатадумки», «Куточок мрій», «Куточок краси», «Острів чудес», «Садздоров’я», «Мандрівки до першоджерел слова і думки» тощо. Тому переддітьми відкривався прекрасний світ у живих фарбах, яскравих і трепетних116

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012звуках, у казці та грі, у власній творчості, в красі, що надихали дитячісерця, в прагненні робити людям добро. Розвиваючи увагу, фантазуючи,діти – вихованці Василя Олександровича – складали казки, в якихрозповідали про побачене й спостережене. Ці твори В. Сухомлинськийоб’єднав у рукописну збірку «Казки вечірніх присмерків» [7].У Павлиській середній школі проводились «уроки мислення» середприроди, на яких діти не просто спостерігали за явищами довкілля, а«вчилися думати». Так було створено 300 сторінок «Книги природи», щопредставляли 300 спостережень, 300 яскравих картин.Аналіз наукових джерел засвідчує, що читання «Книги природи»становило великий інтерес для дітей і було одним із засобів виховання вних розумової активності, «початком активного мислення», «теоретичногопізнання світу», «початком системи наукових знань». Тексти сторінок«Книги природи»: «Живе і неживе», «Неживе пов’язане з живим», «Усе вприроді змінюється» та інші з’ясовувалися у теплиці, в плодовому саду, наберезі річки, ставка, в яру, в заростях чагарників, у полі та інших місцях [8].Використання педагогічної спадщини В. Сухомлинського, йогоспостережень за впливом краси природи на всебічний розвиток школярівмає велике значення в навчально-виховному процесі сучасної початковоїшколи. Так, аналіз чинних програм з природознавства (1–4 кл.), зокрема«Я і Україна. Довкілля» полтавських авторів В. Ільченко, К. Гуз,О. Ільченко, дозволяє стверджувати, що ідеї педагога-гуманіста ХХ ст.активно впроваджуються у початковій школі. Автори програм пропонуютьтакі «уроки серед природи» проводити у визначні дати народногокалендаря, оскільки «звичаї, пов’язані з народними святами, формувалисяпротягом століть під впливом біоритмів землі» [3].Ці уроки, вважають вони, можуть тривати 10–20 хвилин, тобто бутифрагментом уроку, інша частина може проводитися у шкільномуприміщенні. На «уроках серед природи» діти спостерігають, досліджуютьсередовище, в якому живуть, перевіряють народні прикмети, пов’язані зпогодою, змінами в тваринному і рослинному світі. У дітей виховуєтьсяпотреба у необхідності оберігати й любити Батьківщину, рідний край,водночас формуються екологічне мислення, екологічна поведінка,культура [5].Уроки «під голубим небом», запроваджені В. Сухомлинським, сталисправжньою школою культури споглядання та поведінки у природі. Однак,наголошуємо, що технологія проведення «уроків милування» значновідрізняється від звичайного шкільного уроку або екскурсії і вимагає відучителя високої педагогічної культури.Ми погоджуємося із думкою сучасних науковців в тому, що «урокимилування» бажано проводити не більше одного разу на місяць. Однак неможна перетворювати милування в обов’язкову повинність, а потрібноорганізовувати цей процес якомога тонше – непомітно пов’язати,наприклад, із своєрідним станом природи, наприклад: листопад, перший117

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012сніг, ожеледиця, відлига, іній, льодохід, перші струмочки, повінь, райдуга,мжичка тощо.Нестандартність таких уроків вимагає від учителя ретельноїпідготовки. До організації та проведення «уроків милування» можнависунути низку вимог, зокрема:• головним стратегічним напрямом такого уроку має стати постійнезвертання до емоційно-чуттєвої сфери дитини;• процес милування, його якість та інтенсивність значною міроюзалежать від культури сенсорного сприймання;• потрібно підносити дитяче сприймання на належний емоційнообразнийрівень та організовувати оцінну діяльність учнів;• налагоджуючи безпосередній контакт з природою.Отже, потрібно забезпечити необхідний діапазон видів діяльності тадостатній рівень рухливості школярів у природі, пропонуючи їмрізноманітні цікаві форми емоційно-естетичного пізнання довкілля – ігри,змагання, конкурси, трудові справи тощо [9].Пропонуємо таку тематику «уроків милування»:1 клас: «Природа міста (села); природа їх околиць», «Рослини.Різноманітність рослин».2 клас: «Карнавал осінніх барв», «Як народжуються листочки. Першіквіти».3 клас: «Різноманітність рослин у природі», «Довкілля тварин».4 клас: «Природні угруповання рідного краю», «Рослинництворідного краю» [10].Осінь:1 клас: «Золото осені»; «Осінні дарунки»; «Осінь-плакса».2 клас: «Карнавал осінніх барв»; «Чим пахне осінь»; «Зажурена квітка».3 клас: «Вклонися калині»; «Танок осіннього листя»; «Прощальна краса»;4 клас: «Музика листопаду»; «Свято зрілості»; «Осінній сум».Зима:1 клас: «Якого кольору зима»; «У гості до ялинки»; «Казки зимового лісу».2 клас: «Срібні дерева»; «Фантазії Морозенка»; «Свято снігопаду».3 клас: «Зимові витинанки»; «Сніжинки-балеринки»; «Зачарована краса».4 клас: «Зима-скульптор»; «Кришталевий дзвін зими»; «Царство сну».Весна:1 клас: «Перша зелень весни»; «Здрастуй, пролісок»; «Зелений шум».2 клас: «Блакитна весна»; «Свято весняних квітів»; «Про що співаєвесна».3 клас: «Ранок року»; «Земля квітує»; «Весняні аромати».4 клас: «Вернісаж весняних барв»; «Біле марево садків»; «Веснянасимфонія».Літо:1 клас: «Якого кольору літо»; «Лісові сюрпризи»; «Чудо-райдуга».2 клас: «Краса літнього поля»; «Річкова прохолода»; «Літні візерунки».118

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 20123 клас: «Барви лугу»; «Дзвінка пісня джерела»; «Чим пахне літо».4 клас: «Хоровод літніх квітів»; «Музика літнього дощу» [9].Багато шкіл в Україні творчо використовують досвід великогопедагога В. Сухомлинського, його ідеї естетичних комплексів, якіполягають в інтеграції виховних впливів природи, мистецтва, художньотворчоїдіяльності на розвиток дітей. Естетичні комплекси допомагаютьнаочно продемонструвати дітям особливості процесу художньої творчості,показати, які глибокі естетичні почуття й переживання, викликанісприйманням краси світу, пробуджують творчу струну в душі митців івиливаються у музику, поезію, малярство тощо. Діти складають цікавіказки, оповідання, розповіді, вірші, пісні, музику, драматизуютьлітературні твори, малюють.Водночас, подальшого дослідження потребує питання виокремленнядидактичних умов організації та проведення «уроків серед природи» назасадах ідей В. Сухомлинського.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Антонець М. Гуманізм педагогічних нововведень В. О. Сухомлинського /М. Антонець // Початкова школа. – 1997. – № 9. – С. 35–38.2. Бондар Л. Уроки мислення серед природи у педагогічній спадщиніВ. О. Сухомлинського / Л. Бондар // Початкова школа. – 2005. – № 9. –С. 12–15.3. Ільченко В. «Я і Україна». Довкілля : підручник для 3 класу /В. Ільченко, К. Гуз. – Полтава : Довкілля-К, 2003. – 176 с.4. Замашкіна О. Ідеї розвивального навчання молодших школярів упедагогічній спадщині В. О. Сухомлинського / О. Замашкіна // ПШ. –2001. – № 10. – С. 74–78.5. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К. :Початкова школа, 2006. – С. 246–303.6. Сухомлинський О. В. Вибрані твори в п’яти томах / О. В. Сухомлинський –К. : Радянська школа, 1976–1977. – Т. 5. – 637 с.7. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / О. В. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / О. В. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1976. – Т. 2. – С. 417–457.8. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / О. В. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / О. В. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 3. – С. 7–282.9. Сухорукова Г. Уроки мислення серед природи (естетичні комплекси заВ. О. Сухомлинським) / Г. Сухорукова // Дошкільне виховання. –2003. – № 9. – С. 7–9.10. Юрович В. А. Нестандартні уроки як засіб підвищення ефективностінавчання в курсі «Я і Україна» / В. А. Юрович // Початкова школа. –2006. – № 6. – С. 22–26.119

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ Й УЧНЯУДК 316.346.32–058.53Олена БалдинюкПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКАПІДЛІТКОВО-ЮНАЦЬКИХ НЕФОРМАЛЬНИХ ГРУПСуспільні перетворення, що відбуваються в Україні під впливомсоціально-економічних змін, призвели до перегляду багатьох педагогічнихорієнтирів. Сьогодні школа як провідний соціальний інститут не можеефективно розв’язувати виховні завдання без взаємодії з різноманітнимидитячими та молодіжними громадськими об’єднаннями, які відіграютьважливу роль у соціалізації підростаючого покоління, задоволенні йогопотреб, самореалізації та самоствердженні.Паралельно з оновленням традиційних структур виникло іпродовжує виникати безліч інших дитячих і юнацьких організацій таоб’єднань. Відроджуються у ряді регіонів скаутські об’єднання, інші,різноманітні за формою і змістом діяльності, співтовариства дітей іпідлітків національного і релігійного характеру. Самовизначаються якорганізовані самостійні об’єднання миротворчі, правозахисні, патріотичні,екологічні, благодійні, спортивні та інші асоціації.Зростання значення неформальних дитячих та молодіжних об’єднаньзасвідчило їх помітну роль як умови соціалізації особистості, в результатічого вони стали об’єктом спеціального вивчення. Зокрема, досліджувалисьособливості соціально-педагогічної діяльності з дітьми та молоддю(В. Бочарова, Р. Вайнола, А. Капська, Л. Міщик); проблема створення тарозвитку тимчасового колективу (Р. Бернс, В. Глазиріна); виховна робота воб’єднаннях за місцем проживання (А. Бойко, А. Рега, Я. Рейковський);діяльність неформальних молодіжних об’єднань (М. Малютін, Д. Ольшанський,В. Лісовський, А. Яковлєв).Сучасний молодіжний рух на теренах України представлений нелише організованими структурами, а й неформальною молодіжноюініціативою. Поняття «неформали» сьогодні міцно увійшло в сучаснийлексикон, проте у науковців немає чіткого визначення цього поняття.Мета дослідження – надати психолого-педагогічну характеристикупідлітково-юнацьким неформальним групам.Для розуміння суті проблеми потрібно уточнити такі основніпоняття, як «молодіжна організація», «молодіжне громадське об’єднання»,«неформальне об’єднання», звернувшись до Конституції України, ЗаконуУкраїни «Про об’єднання громадян» [5] та Закону України «Про молодіжніта дитячі громадські організації» [4].120

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Згідно статті 1 ЗУ «Про об’єднання громадян», об’єднанням громадян єдобровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересівдля спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод [5].Громадські організації можуть бути: дитячі, молодіжні,правозахисні, спортивні, та й взагалі різних напрямків. До молодіжнихгромадських об’єднань належать різні спілки, клуби, товариства, команди,загони, а також асоціації (федерації).Щодо молодіжних та дитячих організацій, їх створення та діяльністьтакож регулюється Законом України «Про молодіжні та дитячі громадськіорганізації».Згідно зі статтею 1 цього Закону, молодіжні громадські організації –об’єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійсненнядіяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законнихсоціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів [4].Неформальне об’єднання ми розглядаємо як організацію, щохарактеризується високим ступенем згуртованості, особистіснимхарактером спілкування, нечітко вираженою метою групової діяльності інеформальним контролем, який ґрунтується на традиціях і залежить відступеня усвідомлення групового членства [7].Разом із молодіжними громадськими об’єднаннями і організаціями внашому суспільстві функціонують і так звані «неформальні» об’єднаннядітей і молоді. Їх вплив на підлітків достатньо великий і його не можнанедооцінювати. Причому такі об’єднання далеко не завжди позитивносоціально спрямовані. Логічно припустити, що чим менше існуватимесвідомо створюваних дорослими позитивно соціально спрямованихдитячих громадських об’єднань, тим більше виникатиме стихійнихасоціальних об’єднань.Під терміном «неформальна группа» позначають відразу кількаоб’єктів, соціальна природа яких є різною.По-перше, – це угрупування переважно підліткові, всередині якихорганізаційні відносини виражені або дуже слабо, або, навпаки, дужесильно із загрозою використання фізичної сили. Самоціллю подібнихнеформальних спільностей у більшості є спілкування, а головнимвнутрішнім принципом – групова солідарність. Такі неформальні групислужать засобом самовизначення, завдяки чому неповнолітній знаходитьсвоє місце у відношенні «я–ми–вони».По-друге, до неформалів на сьогодні відносяться учасники різнихсамодіяльних об’єднань. Серед них – екологічні групи, історико-культурніоб’єднання і політичні клуби.По-третє, до неформальних груп, колективів часто відносять тих,хто включений у масові національні та суспільні рухи.Загалом, неформальні об’єднання охоплюють молодь, яка шукаєсенсу життя, місця в суспільстві, цікавих справ, а також захоплюючого121

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012дозвілля.За даними фахівців, лише від 2 % до 5 % української молодіперебувають в офіційно зареєстрованих молодіжних організаціях,натомість, понад 25 % знайшли собі місце у неформальних угрупуваннях[6]. Беручи до уваги таку значну кількість молодих людей, які в тій чиіншій мірі перебувають у рядах неформальних угрупувань, питання, якіпов’язані із цим явищем потребують ґрунтовного вивчення.Сьогодні в нашій країні нараховуються десятки тисяч неформальнихмолодіжних об’єднань різної спрямованості, за діяльністю яких неможливопрослідкувати. Д. В. Ольшанський пропонує таку їх класифікацію:«музичні» (металісти, брейкери, бітломани, роллінги); «в спорті й довколанього» (фанати, рокери, секції різних видів боротьби); «правоохоронці»(любера, «афганці», «фураги», «стригуни»); екстремальні угрупування(вуличні, дофеністи, мажори); «філософські» (хіппі, юні марксисти, молоділенінці, демократичні соціалісти і т.д.); «політичні» (пацифісти,ностальгісти, панки, чорносотенці «Пам’яті»); на екологічному йекокультурному ґрунті [9].За даними науковців (А. В. Абрамової, С. В. Косарецької,Н. Ю. Синягіна) найбільший соціальний вплив серед неформальнихструктур мають об’єднання гедеоністично-відпочинкового напрямку,діяльність яких може мати значний позитивний вплив на процесисоціалізації молодого покоління.Неформальні групи можуть бути організовані як у рамкахформальних, так і поза ними. Перші є у рамках певних організацій, другі –існують незалежно від формальних. Вони утворюються на основіпросторової близькості, спільності інтересів, психофізіологічниххарактеристик, особистої симпатії. Контакти в таких групах є глибші йширші, більш значущі для індивідів. Саме такі групи мають значний впливна соціалізацію особистості.Особливо гостру потребу в діяльності таких об’єднань відчуваютьпідлітки, оскільки підлітковий вік є вирішальним етапом у соціалізаціїособистості.Підлітковий вік – етап від 10–11 до 15 років, що відповідає початкупереходу від дитинства до юності. Цей період у житті людини відноситьсядо числа критичних, що пов’язано з кардинальними змінами у сферах:а) свідомості; б) діяльності; в) системи взаємовідносин індивіда.Насамперед, підлітковий вік характеризується швидким ростом,формуванням організму в процесі статевого дозрівання, що відображаєтьсяна психофізіологічних особливостях особи. Основу формування новихпсихологічних і особистісних якостей неповнолітнього цього віку складаєспілкування у рамках практичних видів діяльності й дозвілля.В цей період пріоритетними є наступні фактори, які впливають наефективність соціалізації: наявність взаєморозуміння та контакту підлітка122

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012зі значущими дорослими (батьками, педагогами); задоволення потреби успілкуванні з однолітками; можливість займати належний статус у коліровесників; можливість мати та висловлювати власну думку; задоволенняпотреби у самостійності тощо.У цьому віці важливу роль у становленні особистості відіграютьнасамперед ровесники. Сам підліток не тільки вчиться взаємодіяти зіншими, але також визначається зі своєю позицією в системіміжособистісних відносин, які по значущості виходять на перший план.Провідна діяльність людини в даному періоді – спілкування. Також великароль відводиться лінії симпатія – дружба. У цьому віці підлітки нерідкокардинально змінюють свої відносини з колишніми друзями, знаходятьнових друзів, прагнуть визначитися з позицією в своїй соціальній групі.У дослідженні, проведеному під керівництвом Н. Ю. Синягіної [6],на питання про причини, які могли би привести підлітка у групу, буливідповіді: на першому місті одинокість – 27 % і нерозуміння батьків –24 %. Сюди можна віднести і конфлікти між батьками, на які указали 20 %опитуваних. Респонденти виділяють риси характеру, які подобаються їм упідлітках неформальних груп: уміння відстояти себе (54 %), сміливість(40 %), незалежність (53 %) [6].Загалом, причинами створення неформальних об’єднань є:– реакція на недоліки роботи з молоддю;– як наслідок виокремлення елементів соціальної структури;– прагнення проявити самостійність;– бажання задовольнити потреби та інтереси;– необхідність у спілкуванні;– як прояв молодіжної свідомості й розвитку [8].Серед особливостей неформальних груп неповнолітніх, слідвиділити наступні:1. Вікова потреба підлітків і юнаків у відособленні, автономізації,що має прояв у прагненні до самостійності, незалежності, пошукуможливості самореалізації, які є основними причинами виникненнярізноманітних неформальних об’єднань.2. У групі підліток отримує захист у різних його проявах:психологічному, фізичному, моральному, матеріальному. Відчуттязахищеності, набуте в групі, підвищує самооцінку підлітка, впевненість у собі.3. Членство у групі забезпечує доступ до інформації, яку підліток неотримує в сім’ї чи школі.4. Наявність емоційно насиченого спілкування та задоволення, щоприходить від групової діяльності.5. Підлітків притягує чесність, відвертість і щирість відносин у групіровесників.6. Однією з причин входження підлітка у неформальну групу єтакий мотив, як спосіб подолання внутрішнього конфлікту особистості, в123

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012мікросоціумі та, насамперед, у сім’ї. Тобто, відсутність уваги й розуміння збоку дорослих посилює вплив формальних і неформальних колективів.7. Важливою є така характерна риса неформальних груп як«гедонізм» – прагнення до отримання максильно сильних приємнихвідчуттів. Гедоністичний ризик визначається як особливий прийомпсихологічного впливу на сферу потреб, при якому їх актуалізаціядосягається шляхом створення небезпечних, загрозливих їх задоволеннюситуацій.8. Прагнення підлітків компенсувати недоліки спілкування, щозакладені в традиційних структурах навчальних закладів [7].Для підлітків характерним є активне бажання «ввійти» у світдорослих та орієнтація поведінки на його норми й цінності, розвитоксамооцінки і самосвідомості, інтересу до себе як особистості, своїхможливостей та здібностей. При відсутності умов для індивідуалізації іпозитивної реалізації своїх нових можливостей самоствердження підліткаможе приймати викривлені форми і призводити до відхилень у поведінці.Важливим механізмом впливу підліткової групи на індивіда єімітація – прагнення відтворювати (копіювати) форми поведінкировесників чи дорослих, починаючи від манери говорити, одягатися і доставлення щодо алкоголізму, наркотиків, тютюну, протилежної статі.Свідомо чи несвідомо підлітки шукають приклад для наслідування.Тривожним є факт, коли ним стає особа з негативною спрямованістюповедінки, неправильними суспільними установками.Підлітки дуже бояться бути відкинутими референтною групою. Дляїхнього віку характерним є високий рівень конформізму, тобто готовностідо прийняття групових норм, зміни поведінки чи переконань увідповідності з позицією групи. При цьому, слід врахувати, що захиснімеханізми стосовно впливу й маніпуляції у підлітків не достатньосформовані, що пов’язане з нестабільністю психіки, власних переконань.Для неформальних об’єднань характерним є розподіл на «своїх тачужих». У зв’язку з цим, важливу роль відіграє розпізнавальна символіка:зачіска, одяг, прикраси, додаткові предмети. Причому, символи можутьбути вкрай різноманітними, частіше вони запозичуються.Наступна відмінна ознака – сленг (певна манера висловлювання),характерні лозунги: «долой попсу!», «бєй жидов!» і т.д.В будь-якому НМО існують традиції: дозвілля, прийняття новихчленів тощо. Вони передаються між поколіннями і також слугуютьіндивідуальною рисою.Виділяють асоціальні, антисоціальні та просоціальні неформальнімолодіжні об’єднання.Асоціальні групи підлітків – малі неформальні об’єднання, які, якправило, виникають спонтанно і розвиваються у процесі асоціальної124

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012діяльності. В такому об’єднанні панують антисуспільні установки,погляди, традиції, норми поведінки. Члени таких груп ведуть асоціальнокримінальнийспосіб життя і здійснюють різноманітні правопорушення.Існує цілий ряд соціально-психологічних факторів, які притягуютьнеповнолітніх у асоціальні групи. Серед найбільш поширених такі:свобода і необмеженість діяльності – 97 %, наявність вільного часу – 96 %,відсутність нагляду й контролю з боку дорослих – 73 %, прагнення додовірливого інтимно-особистісного спілкування – 65 % [8].Антисоціальні – мають яскраво виражений агресивний характер:банди, неофашисти, скінхеди, сатаністи тощо. Найчастіше саме цей типНМО має авторитарну структуру та відрізняється невмотивованоюагресією. Інтелектуальний розвиток більшості учасників (за виключеннямлідерів) знижений. Свою поведінку вони завжди прагнуть виправдати,прикриваючись надцінною метою, наприклад очищення суспільства відпаразитуючих в ньому осіб: бомжів, євреїв, ромів, гомосексуалістів тощо.Цілеспрямованого та планомірного характеру дії антисоціальнихоб’єднань набувають лише за рішенням лідера. Решту часу вонипроводять, не займаючись конкретною справою. Іноді (від нудьги) можутьбезпідставно чіплятися до оточуючих, здійснювати погроми і т.п. Прицьому майже постійно вживаються алкоголь та наркотики.Просоціальні об’єднання неповнолітніх – різновидність соціальнихгруп, які розвиваються у процесі суспільно корисної діяльності. Позитивнігрупові норми і цінності в такі групи приносяться із макро- імікросередовища, формуються і укріплюються в процесі соціальнозначимої навчальної, трудової чи дозвільневої діяльності. Просоціальнігрупи у своєму розвитку проходять шлях колективоутворення,інтегративною якістю якого є колективність. У таких групах створюютьсявсі умови для персоналізації особистості.Життя і діяльність просоціальних груп регулюється не тількинормами суспільної моралі, але й нормами права у процесі виховнопрофілактичногоі корекційно-реабілітаційного впливу на них із бокуадміністрації навчального закладу, педагогічного колективу, а такожсамодіяльних організацій самих неповнолітніх.Наостанок хотілося б згадати про функції неформальних об’єднань.З одного боку, вони можуть заважати нормальному функціонуваннюсуспільства, діючи врозріз з ними або просто відкидаючи його цінності.Але, водночас, вони слугують своєрідним індикатором наявних проблем.Відстежуючи спрямованість та цілі виникаючих неформальнихмолодіжних об’єднань, можна визначити ті питання, які потребують увагий з боку офіційних установ, в тому числі держави. І в цьому полягаєкористь НМО.125

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курсдистанційного навчання) / А. Й. Капська, О. В. Безпалько ; за заг. ред.Капської А. Й. – К., 2002. – 315 с.2. Башкатов И. П. Психология асоциально-криминальных группподростков и молодежи / И. П. Башкатов. – М. ; Воронеж :Издательство НПО «МОДЕК», 2002. – 416 с.3. Головатый Н. Ф. Социология молодежи: Курс лекций /Н. Ф. Головатый. – К. : МАУП, 1999. – 224 с.4. Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1грудня 1998 року № 281–XIV // Урядовий кур’єр. – 1999. – 12 січня. –№ 4. – С. 10.5. Закон України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/0/11717.6. Косарецкая С. В. О неформальных объединениях молодежи /С. В. Косарецкая, Н. Ю. Синягина. – М. : Гуманитар. изд. центрВЛАДОС, 2004. – 159 с.7. Кулік В. Молода Україна: сучасний організований рух та неформальнаініціатива : дослідження / В. Кулік, Т. Голобуцька, О. Голобуцький. –К. : Центр дслідження проблем громадянського суспільства, 2000. –460 с.8. Молодежная субкультура. Введение [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://www.vk.kiev.ua.9. Ольшанский Д. В. Неформалы: Групповой портрет в интерьере /Д. В. Ольшанский. – М. : Педагогика, 1990. – 192 с.10. Сергеев В. К. Молодежная субкультура в условиях мегаполиса[Електронний ресурс] / В. К. Сергеев. – Режим доступу : http://www.synergia.int.ru.11. Сленг – це просто мовний факт [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://www.synergia.int.ru.12. Соціальна робота в Україні : навч. посіб. / І. Д. Звєрєва,О. В. Безпалько та ін. ; за заг. ред. І. Д. Звєрєвої. – К. : Науксвіт,2003. – 233 с.13. Чернета С. Ю. Самодіяльні молодіжні об’єднання як факторформування соціальної активності особистості / С. Ю. Чернета //Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді :зб. наук. праць : у 2 кн. – К., 2002. – Кн. 2. – С. 118–122.126

УДК 37.11+37(09)Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Світлана ГаврилюкПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ ВИХОВАТЕЛЯ ДОШКІЛЬНОГОНАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЯК ЧИННИК ТВОРЧОГО РОЗВИТКУДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В СПАДЩИНІВ. О. СУХОМЛИНСЬКОГОУ світлі концепції особистісно орієнтованого виховання важливогозначення набуває проблема розвитку творчості дітей дошкільного віку –неповторного періоду людського життя. Рівень творчого розвиткумайбутнього покоління значною мірою визначається педагогічнимпрофесіоналізмом, творчою компетентністю, професійним педагогічниммисленням педагога, його психологічною готовністю до педагогічноїтворчості.Підготовку педагога до творчої педагогічної діяльності розкрито вдослідженнях Д. Богоявленської, Ф. Гоноболіна, І. Зязюна, В. Панова,Я. Пономарьова, В. Кан-Каліка, М. Нікандрова, О. Савченко, В. Семиченко,С. Сисоєвої, В. Сухомлинського та ін. У наукових працях цих авторівзвертається увага на необхідність розвитку творчих здібностей у ранньомудошкільному віці. Вчені зазначають необхідність психолого-педагогічногосупроводу в розвитку творчої особистості. У зв’язку з цим важливогозначення щодо розвитку творчості в дитячому віці набувають педагогічніпогляди відомого українського педагога Василя ОлександровичаСухомлинського.Підкреслюючи значущість ролі педагога в розвитку творчоїособистості, В. Сухомлинський зауважував: «Дитинство – найважливийперіод людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє,яскраве, самобутнє, неповторне життя. І від того, яке було дитинство, хтовів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло в її розум і серце знавколишнього світу, – від цього значною мірою залежить, якою людиноюстане сьогоднішній малюк» [5, с. 11].Зважаючи на актуальність поставленої проблеми, метою статті єаналіз педагогічних поглядів Василя Олександровича Сухомлинськогощодо проблеми розвитку педагогічної творчості вихователя дошкільногонавчального закладу, як чинника творчого розвитку дітей дошкільноговіку.Беззаперечною характеристикою педагогічної майстерностівихователя дошкільного навчального закладу є педагогічна творчість.Проблему педагогічної творчості, характеристику його особистісних іпрофесійних якостей можна вважати основою творчості педагогагуманістаВ. Сухомлинського. «…Проблема творчості, – на думкуВ. Сухомлинського, – одна з ділянок цілини, і щоб розпочати її освоєння,127

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012потрібно створити книгу про педагогічний аспект творчості» [2, с. 565].В. Сухомлинський визначає педагогічну творчість як баченнялюдиною свого внутрішнього світу, передусім свого розуму, свогонапруження інтелектуальних сил, розуміння і творення краси внаслідокпраці, зусиль. Процес творчості характерний тим, що творець своєюдіяльністю і її наслідками справляє величезний вплив на тих, хто перебуваєпоряд з ним.Особливістю педагогічної творчості вихователя дошкільногонавчального закладу на думку В. Сухомлинського є те, що об’єктомдіяльності є дитина, яка постійно змінюється, завжди нова, сьогодні нетака, як вчора [3, с. 421]. Вчений зауважував, що самою сутністюпедагогічної творчості є думка, задум, ідея, що пов’язані з тисячамиповсякденних справ [3, с.19]. Вислів відомого педагога переконує в тому,що розвиток творчого потенціалу дитини дошкільного віку буде залежати,насамперед, від творчоcті самого вихователя. В. Сухомлинськийпідкреслював, що лише творчий педагог може розвинути творчіможливості дітей, розкрити їхній творчий потенціал. У педагогічній роботідослідник вбачав безмежні можливості для творчої діяльності, «тому щотворчість у нашій праці... це насамперед, пізнання людини, подив передбагатогранністю й невичерпністю людського» [1, с. 422]. Успіх роботипедагога залежить від систематичної і копіткої праці над собою –підвищенням педагогічного рівня, особистій готовності до творчості.Аналіз досвіду педагога-новатора у напрямі художньо-естетичноговиховання переконує, що розвиток творчого потенціалу вихованцівзалежить, передусім, від готовності вихователя до творчості, його бажаннятворити разом з дітьми, творчого ставлення до справи. У зв’язку з цимвчений зауважує: «Якщо ви хочете, щоб діти творили, створювали художніобрази, – перенесіть хоча б одну іскорку в свідомість дитини. Якщо ви невмієте творити, або вам здається пустою забавою спуститись до світудитячих інтересів, – нічого не вийде» [2, с. 157].Зростання ролі дитячої творчості у виховній системі дошкільнихнавчальних закладів передбачає особливі вимоги до особистостівихователя дошкільного навчального закладу. Робота вихователядошкільного навчального закладу характеризується як діяльність, якійвластиві творче натхнення, педагогічна захопленість, мобільність,здатність до інноваційної педагогічної діяльності.Педагогічна творчість потребує розвитку творчої компетенціїпедагога, професійного педагогічного мислення, творчої самосвідомості.Перш за все – педагог дошкільного навчального закладу мусить бутитворчою особистістю, мати високий рівень педагогічної майстерності.Звертаючись до педагогів, B. Сухомлинський наголошує: «Не забувайте,ґрунт, на якому будується ваша педагогічна майстерність – в самій дитині,в її ставленні до знань і до Вас, учителю. Це бажання учитись, натхнення,128

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012готовність до подолання труднощів. Дбайливо збагачуйте цей ґрунт, безнього немає школи» [2, с. 178].Вважаємо, що для забезпечення ефективності проведеннярізноманітних видів творчої діяльності в дошкільному навчальномузакладі педагог має володіти навичками акторського мистецтва,перцептивними та організаторськими здібностями; умінням створитисприятливу атмосферу, відкриту для спілкування, творчого пошуку,взаємодії між дітьми. Створення такої атмосфери можливе лише придобровільній участі дітей та вмілому керівництві різноманітними видамитворчої діяльності з боку педагогів.Для того, щоб зацікавити дитину до участі в будь-якій творчійдіяльності, дорослий сам повинен стати безпосереднім учасником творчогодійства. Своїми діями, емоційним спілкуванням з дітьми він активнозалучає вихованців до участі, що допомагає педагогу організовувати іспрямовувати діяльність. Таким чином, дорослий одночасно є якучасником, так і організатором колективної творчої діяльності. З метоюреалізації інтересів, потреб, нахилів вихованців педагог повинен надатиможливість права і свободи вибору кожній дитині на вибір улюбленої ролічи іграшки, театралізацію улюбленого твору тощо. Нові підходи доорганізації інформаційно-розвивального середовища в дошкільномунавчальному закладі дають дітям можливість уявляти, творити. Тому длядітей дошкільного віку повинні бути представлені різноманітні видитворчої діяльності: театралізованої, зображувальної, музичної,літературної, тощо.Створена креативна зона чи куточок казки, або куточок усамітненнянадає можливості кожній дитині побути наодинці або поспілкуватися зулюбленою іграшкою, переглянути ілюстрації до твору, провестирепетицію перед дзеркалом. Невипадково в «Кімнаті казки» мудрогопедагога В. Сухомлинського панувала атмосфера тепла, дружби, добротита поваги вихованців один до одного. У книзі «Серце віддаю дітям»педагог пише: «Кожний раз, коли ми приходимо в «Кімнату казки», дітямхочеться погратися. Для всіх знаходиться улюблена лялька чи іграшка. Гравиливається в творчість: малюки стають казковими героями, а ляльки вїхніх руках допомагають краще передати думки і почуття» [2, с. 155].Виникнення позитивних взаємин між дітьми під час творчої діяльностізалежить від особистості педагога, його моральних та професійнихякостей.В. Сухомлинський називає творчість сутністю життя в світі знань такраси. Тому одне з головних завдань кожного дошкільного навчальногозакладу полягає в тому, «щоб навчити дитину жити в світі прекрасного,щоб вона не могла жити без краси, щоб краса світу творила красу в нійсамій» [3, с. 252]. Відтак, основне завдання педагога як творця дитячоїрадості, на думку вченого, полягає в тому, щоб відкрити кожній дитині129

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012дорогу в світ прекрасного. Видатний педагог «свій ідеал вбачав в тому,щоб буквально кожна дитина побачила прекрасне та зупинилася перед ниму захваті, зробила прекрасне частиною свого духовного життя, відчулакрасу слова й образу» [4, с. 37–38].В. Сухомлинський закликав педагогів вірити в талант кожноїдитини. У своїх педагогічних поглядах вчений твердо переконаний, що«кожна дитина – це цілий світ, досконало особливий, унікальний» [1,с. 421]. Тому педагогу потрібно надати кожній дитині можливість длясамовираження в різноманітних видах творчої діяльності, розпочинаючи зраннього дошкільного віку. Дитячий розвиток буде успішним лише тоді,коли приділяється увага розвитку дитячої творчості. Підкреслюючивиняткове значення перших проявів дитячої творчості В. Сухомлинськийнаголошував, що «духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вонаживе в світі гри, казки, музики, фантазії, творчості». Творчість дітей –своєрідна сфера їхнього духовного життя, самовираження і самоутворення,в якому яскраво виявляється індивідуальна самобутність кожної дитини.Цю самобутність неможливо охопити якимись правилами єдиними іобов’язковими для всіх. Педагогу потрібно навчитись помічати творчіпрояви кожної дитини, адже «обдаровані і талановиті всі діти без винятку»[3, с. 78].Важливою умовою розвитку дитячої творчості є конструктивнавзаємодія дошкільного навчального закладу із сім’ями вихованців.Учений-педагог неодноразово наголошував, що середовищем, уякому дитина вчиться робити добро, є сім’я. Педагогічний досвід педагогановатораВ. Сухомлинського переконує в тому, що творчі здібностінайкраще розвиваються у тих дітей, батьки яких заохочують пізнавальніінтереси, стимулюють їхню творчу діяльність. Дуже важливо, щоб батькисприяли розвиткові творчих здібностей дітей, цікавилися їхнімиінтересами, нахилами, разом із дітьми брали активну участь у спільнійдіяльності.Отже, педагогу важливо спрямовувати батьків на використанняспільних видів діяльності, в яких об’єдналися б творчість дорослих тадітей. Формами взаємодії з батьками та громадськістю можуть бутиорганізація на базі дошкільного навчального закладу сімейного клубу,спільне проведення театралізованих сімейних свят, розваг, конкурсів,родинних фестивалів, виставок, спільних культпоходів до дитячого театру,колективних прослуховувань радіо і перегляду телетеатру тощо.Одним із джерел поглиблення конструктивної взаємодії педагогів збатьками може стати театралізована діяльність, у процесі якоївстановлюються тісні стосунки між батьками, педагогами та вихованцями.Так підготовлена спільно з батьками вистава може стати своєріднимродинним святом, адже маленькі діти із задоволенням діляться з батькамисвоїми враженнями від вистави, люблять, коли є дорослий співрозмовник.130

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Зі спогадів дослідників творчості видатного педагога дізнаємося провикористання показу театральних вистав у сім’ї Сухомлинських. У«Повісті про вчителя» Б. Тартаковського знаходимо, що в сім’ї відомогопедагога широко використовувалися різні види театру. «Коли Оля і Сергійхворіли в сорок дев’ятому році – два місяці перебували у строгій ізоляції,Василь Олександрович переказав усі казки бабусі Марії, став складатисвої, що пізніше увійшли у «Виховну хрестоматію». ВасильОлександрович не лише розповідав, але і «показував» казки. На дверівішали простирадло – це був екран. Василь Олександрович сідав на диван іпочинав казку «Жили-були…».А Ганна Іванівна за екраном рухала фігурки, намальовані ВасилемОлександровичем. Ось про який театр згадує Ляля, батько якої обіцяє:– Що ж, буде і театр. Ось порозмовляємо з мамою – і розповімотобі – дивовижну казку…» [6, с. 137].Проведення різноманітних форм творчої діяльності, в якій рівноюмірою задіяні сили не лише вихованців, педагогів, а й батьків, дає відчуттязначущості своєї праці кожній дитині, доповнює і посилює педагогічнийвплив на дітей дошкільного віку.Підсумовуючи виcловлене, зазначаємо, що педагогічні позиціїВ. Сухомлинського щодо розвитку дитячої творчості виражають основніпараметральні орієнтири інноваційної освітньої парадигми. Вважаємо, щов кожному сучасному освітньому закладі повинна діяти власна «Кімнатаказки», яка б активізувала дітей до участі в різноманітних видах художньотворчоїдіяльності. Переконані, що такий підхід до формуванняособистості сприятиме досягненню значних успіхів у творчому розвиткувихованців, зробить їхнє життя цікавим, дасть змогу відчути насолоду ірадість власної творчості.Аналіз багатогранної спадщини сільського народного вчителя,талановитого гуманіста, педагога-новатора В. Сухомлинського, переконливодоводить, що прилучення дитини до краси й гармонії в світі, мистецтві,природі, пробудження її почуттів, прагнення до праці є основою будь-якоїтворчості.Тому, щоб дитина змогла стати активним співучасником врізноманітних видах творчої діяльності, необхідна спеціальна підтримкадитини, психолого-педагогічний супровід, цілеспрямоване педагогічнекерівництво її діяльністю з боку дорослих, створення педагогічних умоврозвитку дитячої творчості. Саме тому важливого значення набуваєпрофесійно-педагогічна підготовка вихователя дошкільного навчальногодо розвитку творчості дітей дошкільного віку, що вимагає підвищеннятворчої компетентності і рівня педагогічної майстерності вихователівдошкільних навчальних закладів.Подальшого дослідження потребує проблема наступності у контекстітворчого розвитку дітей у дошкільних закладах та початковій школі.131

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1976. – Т. 2. − 668 с.2. Сухомлинский В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. −К. : Радянська школа, 1977. − Т. 3. − 649 с.3. Сухомлинский В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. −К. : Радянська школа, 1977. − Т. 4. − 630 с.4. Сухомлинский В. А. Потребность человека в человеке /В. А. Сухомлинский. – М. : Советская Россия, 1981. – С. 37–38.5. Сухомлинский В. О. Сердце отдаю детям / В. А. Сухомлинский. – К. :Радянська школа, 1972. – 242 с.6. Тартаковский Б. С. Повесть об учителе Сухомлинском. Смерть ижизнь рядом : повести / Б. С. Тартаковский. – К. : Днипро, 1983. –271 с.132

УДК 371.4:37.032-057.874Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Алла Зимульдінова,Наталія КалитаПОГЛЯДИ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО НА ФОРМУВАННЯОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРАПедагогічна спадщина. В. Сухомлинського є багатоплановою ібагатоаспектною. Вона ґрунтується на міцних підвалинах етнопедагогікиукраїнського народу, класичної педагогіки, власного та передовогопедагогічного досвіду. У центрі цієї системи перебуває особистістьмолодшого школяра. В. Сухомлинський одним з перших дійшов висновку,що «світ вступає у вік Людини. Більше, ніж будь-коли, ми зобов’язанідумати тепер про те, що ми вкладаємо у душу людини» [5].Видатний педагог у навчально-виховній роботі багато увагиприділяв становленню та розвитку особистості молодшого школяра. Зцього приводу він писав: «Царством допитливої і наполегливої думки єурок. І головне завдання педагога – будувати його разом з дітьми. Укожному своєму вихованці бачити велику людину в майбутньому. Аджеми, учителі, творимо найважливіше і найдорогоцінніше – людину. Кожналюдина, як найвища соціальна цінність, має бути щасливою у дитинстві і вусі періоди свого життя» [5].Джерельною базою для досягнення мети статті слугували педагогічнітвори В. Сухомлинського. Проблема формування особистості молодшогошколяра розглядається В. Сухомлинським практично у всіх творах,зокрема: «Серце віддаю дітям», «Павлиська середня школа», «Народженнягромадянина», «Вчити вчитися», «Як виховати справжню людину»,«Хрестоматія з етики» тощо. Виховання особистості молодшого школяра успадщині В. Сухомлинського, розкрито у наукових дослідженнях І. Беха[1], В. Мосіяшенко [2], О. Савченко [3], О. Сухомлинської [4] та ін.Мета статті полягає у виявленні та аналізі поглядівВ. Сухомлинського на особливості формування особистості молодшогошколяра.У межах мети визначено такі завдання: проаналізувати поглядипедагога на формування особистості молодшого школяра; проаналізувативплив середовища на формування особистості; охарактеризувативзаємозв’язок процесів виховання, навчання, формування та розвиткуусебічно розвиненої особистості за В. Сухомлинським.Одна з найвідоміших книжок Василя Олександровича, яку вінприсвятив молодшому шкільному вікові дітей, називається «Народженнягромадянина». Як зазначає вчений-гуманіст, «першого разу народжуєтьсяжива істота, другого разу – громадянин, активна, мисляча, діючаособистість, що бачить уже не тільки навколишній світ, а й саму себе.133

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Першого разу людина заявляє про себе криком: «Ось я, дбайте, турбуйтесьпро мене, я безпорадна, не забувайте про мене ні на хвилину, бережітьмене, сидіть, затамувавши подих біля моєї колиски». Вдруге народившись,людина заявляє про себе зовсім інакше: «Не опікуйте мене, не ходіть замною, не зв’язуйте кожен мій крок, не сповивайте мене пелюшкаминагляду й недовір’я, не нагадуйте й словом про мою колиску. Я самостійналюдина. Я не хочу, щоб мене вели за руку» [5].Існують різні пояснення вживання поняття «гармонійний, всебічнийрозвиток особистості». Як зазначає О. Савченко, ці поняття не єтотожними. Гармонійний розвиток засвідчує цілісність, внутрішнюгармонію структури особистості, а всебічний процес розвитку та творчогопотенціалу – можливість повної самореалізації, яка в кожної людини нарізному рівні [3].Сучасний навчальний процес неможливий без орієнтації педагога наактивну позицію учня, без співпраці між усіма його учасниками, безспрямованості на особистість.В. Сухомлинський вважав, що недоречно перекладати тільки знанняз голови вчителя у голову дитини, а потрібно формувати моральнівзаємини, в яких визначальною рисою є виховання почуттів честі, гідності,і на цій основі бажання бути гарними. Постійна турбота про емоційнеблагополуччя дитини, вміння виявити i реалізувати перспективи розвитку,гуманне спілкування – найважливіші передумови становлення особистості [2].Професійний обов’язок учителя – бачити насамперед особистістьконкретної дитини, якомога точніше визначати пізнавальні здібності, апотім обирати будь-який засіб впливу. Врахування індивідуальнихособливостей – перша засада взаємозв’язку в навчанні, вихованні ірозвитку особистості.В. Сухомлинський продовжує розвивати свої ідеї в такихзагальновідомих творах, «Серце віддаю дітям», «Павлиська середняшкола» (1969), «Народження громадянина» (1970) [5].Педагог дбав, щоб дорослі до дитини ставилися гуманно, дбайливо,доброзичливо, щоб школа та родина глибоко вивчали світ дитинства,знаходили доцільні засоби впливу на дитину, а навчально-виховний процесхарактеризувався диференційованою спрямованістю з метою застосуваннятаких видів діяльності, які б відповідали певному віковому розвиткушколярів.Педагог з особливим значенням говорить про роль рідної мови увихованні «Слово рідної мови. Джерело невмирущої криниці» [5].У багатьох своїх працях він розширює і поглиблює свої гуманістичніідеї у напрямі розвитку духовності, за переконанням педагога,опосередковує всі інші риси особистості. Праці, над якими він працювавдо останнього дня («Як виховати справжню людину» та «Хрестоматія зетики»), присвячені формуванню духовності як визначальної, провідної134

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012якості особистості через морально-етичне виховання, прищепленняцінностей. Він вибудовує виховний процес як прищеплення «культурипочуттів», «культури бажань» краси і любові, створює «філософію длядітей», основою яких виступають написані ним художні мініатюри, апедагогічна аргументація закладається в моральних повчаннях книги «Яквиховати справжню людину».За твердженням В. Сухомлинського, вплив середовища наформування особистості здійснюється лише в тому разі й тією мірою, якоювона у процесі активного ставлення до соціального середовища здатнасприйняти його як орієнтир у своїй життєдіяльності. У взаємодії знавколишнім світом дитина є активною, діяльною істотою. У діяльності –навчальній, трудовій, побутовій – виявляються і розвиваються її природніможливості, вона набуває нових фізичних і духовних якостей, знань таумінь, формується її свідомість.Навколишнє середовище формує в дітей здатність до спілкування,завдяки чому дитина вчиться, набуває навичок розуміння інших людей, азавдяки цьому і себе. У спілкуванні як формі взаємодії вона засвоює різнівиди рольової поведінки, визначає своє місце в колективі.Навчальну діяльність В. Сухомлинський розглядав як необхіднуумову формування духовно багатої особистості. Вона має бути активною ітворчою, чому допомагають спеціальна організація розумової праці науроках і в позакласний час, залучення учнів до творчості, пошуковоекспедиційноїроботи тощо.В. Сухомлинський розглядав організацію навчально-виховногопроцесу з молодшими школярами. За рік до систематичного навчання усередній школі взяли на облік шестирічних дітей. Це було потрібно, щобпізнати кожну дитину, глибоко вивчити індивідуальні особливості їїсприймання, мислення і розумової праці. Педагог вважав: перш ніж даватизнання, треба навчити дітей думати, сприймати, спостерігати. За цей самийчас треба добре вивчити індивідуальні особливості здоров’я майбутньогопершокласника. Ці завдання педагог успішно вирішував у «школірадості» – об’єднанні дошкільнят. Заняття під блакитним небом, дездійснювалися мандрівки в природу, – джерело мислення й мови, розвитокдумок, почуттів, бажань, поглядів засобами казок, оповідань, подорожі допершоджерел живого слова, у світ праці, створення куточку мрії, турботапро живе і прекрасне, – ці та інші знахідки талановитого педагогазбагатили арсенал виховних засобів багатьох учителів і вихователівдошкільних закладів.У початковій школі педагог домагався того, щоб навчання булочастиною багатого духовного життя, яке б сприяло розвитку дитини,збагачувало її розум. Він категорично засудив навчання, що зводиться дотренування пам’яті, зубріння, механічного заучування та одноманітності.135

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012У книзі Серце віддаю дітям» Василь Олександрович ділиться своїмдосвідом; «Як тільки діти починали втомлюватись, я переходив до іншоговиду роботи». Могутнім засобом урізноманітнення праці було малювання.«Ось бачу, що читання починає стомлювати дітей. Кажу: «Розгорніть, діти,свої альбоми, намалюємо казку, яку ми читаємо». Зникають перші ознакивтоми, в дитячих очах радісні вогники, одноманітна діяльність зміниласятворчістю» [5].Отже, як бачимо, виховання і навчання цілеспрямовано впливаютьна розвиток особистості, вони постають як свідома, підпорядкована певнійметі діяльність, результати якої мають передбачуваний характер.У педагогічній системі В. Сухомлинського є ідея усебічнорозвиненої особистості, яку він виклав у доповіді «Проблеми вихованнявсебічно розвиненої особистості». Саме тут вчений розкриває складникивсебічного розвитку особистості учня у період його навчання. Затрадиційного підходу до компонентів всебічного розвитку вчений,водночас, по-новому окреслює власне розуміння змісту виховання ташляхів його реалізації.У всебічному розвитку особистості пріоритетного значення віннадавав розумовому вихованню. Ідеалом школи є те, щоб у життя невступала жодна невихована у розумовому ставленні людина. Невігласинебезпечні для суспільства, незалежно від того, освічені вони чи ні.Невіглас не може бути щасливим сам і завдає нещастя іншим. Той, хтовийшов зі стін школи, може чогось і не знати, але він має бути розумноюлюдиною. Розумова вихованість, на думку В. Сухомлинського,нерівнозначна обсягу набутих знань: «Вся суть у тому, як відбуваєтьсяжиття знань у складній і багатогранній діяльності людини» [2].Важливе завдання школи педагог вбачав у формуванні стійкихпереконань учнів. Знання стають переконаннями за умови, коли у школіживуть ці переконання – у стосунках між вихованцями і педагогами, вїхніх учинках, прагненнях, радощах і прикрощах. Моральний розвиток,писав педагог, є складне життя переконань – їхні народження, розвиток,зміцнення, вираження у вчинках.Зміцненню переконань слугує праця, сповнена глибокогоморального смислу. За В. Сухомлинським, виховує праця лише остільки,оскільки вона нелегка, копітка: «Нелегка, копітка праця – єдино можливастежка до стійких переконань» [2].Головним у всебічному розвитку особистості, на думку вченого, єтрудове виховання. Особливого значення, у зв’язку з цим, він надававєдності трудової культури і загального розвитку – морального, розумового,естетичного, фізичного; розкриттю, виявленню і розвитку індивідуальностів праці, високій моральній сутності праці, її суспільно-кориснійспрямованості.136

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Важливе місце у всебічному розвитку особистості учня має турботапро його здоров’я, фізичний розвиток. У багатьох своїх книгах вчений наоснові експериментальних матеріалів показав зв’язок між успіхами унавчанні дитини і станом її здоров’я.Серед шляхів і засобів формування всебічно розвиненої особистостіу школі педагог визначав навчання, рідну природу, працю, слово, традиції,експериментування, багате духовне життя вихованців. За словами вченого,школа стає колискою народу, якщо в ній панують культ Матері,Батьківщини, Людини, культ Слова. Саме за цих умов і можливеформування юного громадянина.У праці «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості»В. Сухомлинський показав працю як основу всебічного розвиткуособистості: «Не може бути й мови про всебічний розвиток, якщо людинане пізнала радості праці» [2].Схвальним є те, що у книзі «Павлиська середня школа» розкритоєдність трудового виховання і загального розвитку особистості –морального, інтелектуального, естетичного, розкриття та розвитокіндивідуальності в праці; раннє включення у продуктивну працю;різноманітність видів праці; неперервність праці; елементи продуктивноїпраці; творчий характер праці, поєднання зусиль розуму і рук;спадкоємність змісту трудової діяльності; цілісний характер виховання [5].Отже, головні ідеї, які розкрив Василь Олександрович у своїхпрацях, передбачають розв’язання проблеми формування особистостірізними шляхами. Це поєднання біологічного і соціального на користьдвобічного впливу, врахування, крім соціальних чинників, фізичного станустаті, спадковості, рівня розвитку здібностей особистості. ТрадиціїПавлиської школи, керованої В. Сухомлинським, передбачаютьформування рис майбутнього громадянина, що робить людину духовнобагатою, гармонійно розвиненою, яка своєю поведінкою, практичноюдіяльністю, світоглядною позицією повністю відповідала б законам ізакономірностям розвитку національної ментальності й стала б носіємгенетичної пам’яті українського народу.Таким чином, В. Сухомлинський розглядав особистість як ціліснусистему, яка прагне розвитку, зростання, свободи, творчості. Феноменпедагога полягає у тому, що у нього виховання та навчання дітей поєднаноіз життям народу, народними категоріями добра, справедливості, гідності,порядності, совісті, честі.Вважаємо, що подальшого дослідження потребує виокремленнядидактичних аспектів у поглядах В. Сухомлинського на формуванняособистості молодшого школяра.137

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Бех І. Духовні цінності в розвитку особистості / І. Бех // Педагогіка іпсихологія. – 1997. – № 1. – С. 124–129.2. Мосіяшенко В. А. Історія педагогіки України в особах : навчальнийпосібник / Мосіяшенко В. А., Курок О. І., Задорожна Л. В. – Суми :ВТД «Університетська книга», 2005. – 266 с.3. Савченко О. Я. Особистісно орієнтоване навчання / О. Я. Савченко //Енциклопедія освіти / під ред. В. Г. Кременя. – К. : Юрінком, Інтер,2008. – С. 627.4. Сухомлинська О. Концепція громадянського виховання особистості вумовах розвитку української державності / О. Сухомлинська //Педагогічна газета. – 2000. – № 6. – С. 4–6.5. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах /В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1976–1977.138

УДК 372.461Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Людмила ІщенкоРОЗВИТОК МОВЛЕННЄВОЇ ТВОРЧОСТІДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУНапрями перебудови освіти на принципах особистісно орієнтованогопідходу та педагогіки співробітництва, визначені Національноюдоктриною розвитку освіти України, Законами України «Про освіту», «Продошкільну освіту», Базовим компонентом дошкільної освіти,передбачають виховання творчої особистості дитини дошкільного віку.Відомі психологи та педагоги (Н. Ветлугіна, Л. Виготський,В. Давидов, О. Запорожець, М. Поддьяков, О. Ушакова та ін.) довели, щотворчі здібності, у тому числі й мовленнєві, яскраво виявляються вдошкільному дитинстві й розвиваються у процесі спеціальноорганізованого навчання.Творчість – одна з найзмістовніших форм психічної активності. Їїможна розглядати як універсальну здібність, що забезпечує успіхрізноманітної діяльності дітей.У педагогічному огляді з проблеми розвитку дитячої творчості неможна обійти духовну, наукову спадщину видатного педагогаВ. Сухомлинського, оскільки ця проблема, яку вчений назвав педагогічноюцілиною, посідає особливе місце в його науково-практичній діяльності.Дослідники дитячої творчості визначили критерії оцінки їїрезультатів у різних видах художньої діяльності: образотворчій(Е. Бєлкіна, О. Дронова, Т. Козакова), музичній (Н. Ветлугіна, Н. Георгян,К. Тарасова), художньо-мовленнєвій (А. Богуш, Н. Водолага, Н. Гавриш,О. Монке). Лінгводидактичний аспект означеної проблеми знайшов своєпрактичне втілення у низці дисертаційних досліджень останніх роківТ. Алієва, О. Артемова, Л. Ворошніна, Н. Гавриш, В. Захарченко,С. Ласунова, Н. Луцан, О. Монке, Т. Постоян, О. Ушакова та ін.).До наукового обігу дошкільної лінгводидактики ввійшли терміни«словесна творчість», «словотворчість» після опублікування книгиК. Чуковського «Від 2 до 5», які сьогодні посіли чільне місце у працяхбагатьох учених (А. Арушанова, А. Богуш, Н. Гавриш, О. Гвоздєв,К. Крутій, Г. Ніколайчук та ін.).Н. Гавриш увела в науковий обіг поняття «мовленнєвотворчадіяльність», яке вона розглядає як опосередкований мовою, оформлений урізних типах висловлювання процес оперування, комбінуванняуявленнями. Процес мовленнєвої творчості, творчої побудови у мовленніпосильний для більшості людей, які володіють певним лексичним запасом,а також мають життєвий, зокрема художній досвід і бажання, потребусказати своє слово [1, с. 26].139

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Мета дослідження – обґрунтувати ефективність використання казкияк засобу розвитку словесної творчості дітей дошкільного віку.Завдання дослідження – проаналізувати педагогічні поглядиВ. Сухомлинського стосовно розвитку дитячого мовлення, словесноїтворчості та використання казки як засобу розвитку словесної творчості впрактиці дошкільних навчальних закладів.В. Сухомлинський розумів складність дослідження проблемидитячої творчості, пояснював, що помилка багатьох педагогів полягає вігноруванні природної творчої організації дитини, пріоритеті творчогопродукту як вищої форми прояву культури над творчим процесом,творчим зростанням особистості. Вчений усвідомлював цінність творчостіпередусім мовленнєвої, як засобу вираження особистісних переживань,почуттів, думок дитини, вбачав її значення саме у творчому процесі,творчій діяльності, в якій особистість удосконалюється та розквітає [2].Дитячу казку, складену серед краси природи, талановитий педагогцілком слушно називав «цілим духовним багатством», в якому відбитозміст і спрямованість думки, почуттів, переживань дітей. Найголовнішимзавданням у розвитку творчості дітей він вважав формування моральногідної, інтелектуальної, естетично розвиненої творчої особистості.В. Сухомлинський наголошував: творчості треба вчити, бо вона неприходить до дітей просто з натхнення. В основу системи навчання,вважав він, треба покласти живе слово і творчість дитини, не повтореннячужих думок, а творення власних. Водночас, індивідуальному процесутворчості має передувати наслідування дій педагога, відпрацюванняточності й доречності у доборі слів, іншого матеріалу, який буде потрібнийдитині для її творчості [3, с. 328]. Наукові роздуми, методичнірекомендації ученого щодо організації сприятливого для розвитку дитячоїтворчості навчання і сьогодні мають величезне значення для теоретичногоі практичного розв’язання проблеми дитячої творчості.Одним із ефективних засобів розвитку мовленнєвої творчості дітейдошкільного віку виступає казка.Чудодійним методом розвитку мовлення дітей називавВ. Сухомлинський казку. За його словами, це «свіжий вітер, що роздуваєвогник дитячої думки і мови». Завдяки казці дитина пізнає світ не тількирозумом, а й серцем, відкликається на події та явища навколишньогожиття, висловлює ставлення до них. Початкове духовне виховання дитинивідбувається також у казці [4, с. 29].В. Сухомлинський акцентував увагу педагогів на використанні казкияк засобу розвитку творчого мовлення. За його словами, казка – це активнаестетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини – їїрозум, почуття, уяву, волю. Без казки – живої, яскравої, що оволоділасвідомістю і почуттями дитини, неможливо уявити дитячого мислення імови. Казка – це духовне багатство народної культури, пізнаючи яке,140

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012дитина пізнає серцем життя народу. Створення казок, за автором, – цеодин з найцікавіших для дітей видів поетичної творчості. Водночас, цеважливий засіб розумового розвитку. Якби не творчість, не складанняказок, мовлення багатьох дітей було б плутаним, а мислення – хаотичним.Саме казка, на його думку, задовольняє жадобу дитячого пізнання, інтересдо навколишнього. Чарівний і дивовижний, веселий і життєстверджуючийсвіт казок входить у душу кожної людини з дитинства, засіваючи їїпершими зернами добра, краси і справедливості [2, с. 178].Казки сприяють розвитку у дітей творчої уяви, логічного мислення.Слухаючи казки, які розповідають дорослі, діти й самі прагнуть складатиказки. Саме про це й писав В. Сухомлинський: «Якщо мені вдавалосьдомогтись, щоб дитина, в розвитку мислення якої траплялись серйознізатримки, придумала казку, пов’язуючи у своїй уяві декілька предметівоточуючого світу, – значить можна сказати з упевненістю, що дитинанавчилася мислити» [2, с. 45].Отже, великий педагог націлював увагу педагогів на використанняказки як засобу розвитку творчого мовлення дітей.Казка, вводячи дошкільника у світ фантазії, пробуджує їх доактивної діяльності. Спочатку до співтворчості, а у щасливому випадку –до творчості. Дитина через емоції і почуття, викликані казкою, сприймаєколорит народності в передачі казкового образу, красу рідної мови.Бажання дошкільнят пізнати навколишнє життя, взяти в ньомуактивну участь, змінити його виявляється у їхньому фантазуванні. Саметому діти дошкільного віку, люблять не тільки слухати, а й самостійноскладати казки.Створення казок корисне для дітей, адже дитина відчуває своюєдність з художником, переживає радість, почуття творця – дуже цінне вмовленнєвому розвитку. Важливо й те, що створюючи казку, дитина можевільно висловлювати свої думки, враження, почуття, виразити своєставлення до героїв, виявити свої мовленнєві здібності.Реалістичний підхід дітей до казкової фантастики формується всередньому дошкільному віці під безпосереднім впливом виховання інавчання. Складнішим етапом розумової діяльності дитини є оволодіннявмінням самостійно складати казки. Самі діти не можуть оволодітипотрібними прийомами складання казок, цього їх треба вчити. Найкращеробити це у процесі творчої діяльності дітей під керівництвом дорослого[3, с. 100].Казка є одним з вирішальних факторів, що визначають розвитоксловесної творчості дошкільника. Саме до казки найбільше наближуютьсядитячі словесні твори. Казки дітей відображають теми та зміст народнихказок, герої дітей діють у нових ситуаціях, але з типовими рисаминародних героїв, запозичуються специфічні казкові елементи побудовисюжету (зачин, кінцівки), мають місце класичний принцип потрійності та141

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012деякі стилістичні засоби.У дошкільному закладі пропонуються такі види занять з казкою:читання (авторських, віршованих) казок; розповідання народних казок;театралізація –розігрування та показ казки вихователем; драматизаціярозігруванняв ролях знайомої дітям казки; відтворення характерних рисйого героїв; інсценізація –точне й послідовне відтворення змісту казкидітьми з допомогою костюмів, різних атрибутів, декорацій; ігри засюжетами знайомих казок; показ казок через проекційні ліхтарі(діафільми); перегляд казок у телепередачах, кінофільмах; дидактичні ігри:«З якої казки герой?» (або «З якої казки я прийшов?»), «Добери картинку»,«Подорож у дивовижний світ казок», «Лист дідуся-казкаря»;переказування знайомих казок дітьми.Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»надала простір для творчого мислення вихователями різних педагогічнихтехнологій з метою постійного удосконалення умов для успішногорозвитку дітей.У нетрадиційній роботі з казкою дітям пропонують проблемнезавдання, де не може бути одного правильного рішення. Наведемоприклади таких завдань:– переплутати сюжет і героїв, а дітям запропонувати «виплутатися»із ситуації, яка склалася;– змінити характер героя;– ввести нового героя в знайому казку. Що зміниться в сюжеті?;– скласти казку на новий лад;– придумати кінець казки;– скласти казку за схемою.Всі ці завдання реалізуються за допомогою таких тем:1. «В гостях у казки». Мета – вчити дітей розв’язувати мовнізавдання, обирати відповідний стиль спілкування, доречно використовуватийого засоби.2. «Казка заблукала. Мета – уміти самостійно розігрувати текстиказок, називати казки, визначати характери героїв, впізнавати героїв,порінювати їх з назвою казки.3. «Стара казка на новий лад». Мета – розвивати бажання дітейпридумувати свій варіант, не дублюючи розповіді товаришів.Дітям пропонують не тільки мовленнєві, а й художні завдання:«Намалюємо казку», «Створимо мультфільми». З допомогоюнетрадиційних технологій озвучуються знайомі казки, ілюструютьсясюжети, створюються мультфільми, портрети казкових героїв.Велике емоційне задоволення приносять розваги: «Казка кличе вгості нас», «Казковий калейдоскоп». Така робота дає змогу відмовитися відстереотипів, піти невідомим раніше шляхом. Діти вчаться переноситибудь-яку ситуацію, «використовувати» чари фантастичних і казкових істот,142

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012розв’язувати певне завдання, виходити із складної ситуації. Непомітно длясебе дитина розкриває свої потаємні бажання, поліпшує взаємини зоточуючими.Нетрадиційна робота з казкою передбачала проведення здошкільниками системи занять, в яких передбачалося виконання дітьмитворчих завдань.Пропонуємо для розгляду теми цих занять:1. «Хто знає більше казок про…». Творче завдання: колективнескладання нової казки.2. «Відгадай казку за загадкою». Творче завдання: гра –драматизація «Впізнай героя».3. «Допоможи колобкові». Творче завдання: придумати казку зхарактерними для даного казкового героя емоціями.4. «Казкові феї». Творче завдання: придумування нових, добрихкінцівок до казок.Ще одним прийомом нетрадиційного розвитку творчості,надзвичайно ефективним і цікавим, є складання казок за схемами.Застосування схем, схем – моделей спрямоване на розвиток пам’яті, уявитворчого потенціалу дітей. Набуті дітьми уміння наочного моделювання ускладних формах є підґрунтям словесної творчості дітей.Дітям старшого дошкільного віку пропонують на заняттях не лишекористуватися готовими планами схемами, але й будувати їх самостійно.Таке моделювання дає змогу закріпити знання дітей про структуру казки ісприяє кращому запам’ятовуванню послідовності дій у ній. Діти вчатьсясамостійно зображувати не лише героїв або предмети, але й рух(стрілочкою) та малювати схеми до окремих епізодів. Потім дітипереказують ці епізоди, використовуючи свої намальовані схеми.У вільний час дітям можна запропонувати намалювати схеми доказок. Це, у свою чергу, допомагає їм краще запам’ятовувати героїв,передавати інтонаційні відтінки мови героїв та імітувати їхні жести, рухи,міміку. Розігрування, драматизація епізодів – це також своєріднемоделювання в русі. Іноді доцільно давати дітям домашнє завдання:намалювати самостійно схему до казки і розповісти її батькам.Новим елементом нетрадиційного підходу до розвитку дитячоїтворчості є складання казок за кольоровими кружечками. Кожна дитина почерзі опускає руку до скриньки й витягує звідти кольоровий кружечок.Його колір викликає в уяві дитини певний образ, асоціацію з якимоськазковим персонажем. Наприклад, жовтий кружечок може нагадати дитинікурча, квіточку, білий – зайчика, хмарину, оранжевий – лисичку, білочкутощо.Наведемо фрагмент моделювання казки «Рукавичка».Вихователь: Діти, погляньте: нам Червона шапочка принесла вкорзині «чарівні» геометричні фігури. Ви здогадалися,що це за фігури?143

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Кого вони можуть зображувати? (Героїв казки). Хто перший прийшов дорукавички? (Мишка – шкряботушка). Подумайте, яка фігура підходить длязображення мишки? (Сірий, найменший овал). Чому ? (Бо мишка сіра імаленька).(Вихователь виставляє фігури на набірному полотні).Вихователь: Хто далі прийшов? (Жабка – скрекотушка). Яку для неївізьмемо фігуру? (Зелений овал). Цей овал більший за сірий, бо жабкабільша за мишку.Вихователь так само вибирає з дітьми замісники для інших героївказки.Самостійне створення казок – дійовий шлях розвитку творчості йдитячого мовлення. Під вмілим керівництвом педагога діти починаютьсамостійно складати казки ще задовго до школи. Рідна природа, «подорожідо джерел рідного слова» викликають у малюків творче натхнення.Потрібно сміливіше впроваджувати в практику роботи дошкільнихзакладів самостійне створення дошкільнятами казок на лоні природи.Виховне значення саме цих казок полягає в тому, що діти відчувають їх вобстановці, яка породжує казкові уявлення.Таким чином, найголовнішим завданням у розвитку творчості дітейВ. Сухомлинський вважав формування духовної, інтелектуальної,естетично розвиненої творчої особистості. Казка – один з вирішальнихфакторів, що визначають розвиток словесної творчості дошкільника.Наукові роздуми, методичні рекомендації ученого щодо організаціїрозвитку дитячої творчості сьогодні мають величезне значення длятеоретичного і практичного розв’язання цієї проблеми.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Гавриш Н. В. Розвиток мовленнєвої творчості в дошкільному віці /Н. В. Гавриш. – Донецьк : ТОВ «Лебідь», 2001. – 218 с.2. Дошкільна лінгводидактика : хрестоматія / упоряд. А. М. Богуш : в 2-х ч. – К. : Вища школа, 1999. – 288 с.3. Короткий тлумачний словник української мови / під ред.Л. Л. Глумецької. – К. : Рад. шк., 1978. – 296 с.4. Лингвистический энциклопедический словарь // ред. В. Н. Ярцева. –М. : Сов. энциклопедия, 1990. – 636 с.5. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1977. – 341 с.6. Сухомлинський В. О. Рідне слово / В. О. Сухомлинський // Вибранітвори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа,1977. – Т. 3. – С. 201–205.7. Сухомлинский В. А. Комната сказки / В. А. Сухомлинский //Избранные произведения в 5-ти т. / В. А. Сухомлинский. – К. :Радянська школа, 1980. – Т. 3. – С. 188–200.144

УДК 371.4(477)Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Любов СкаличІДЕЇ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІВ. О. СУХОМЛИНСЬКОГОВ. Сухомлинський увійшов в історію вітчизняної і світовоїпедагогіки як видатний педагог-гуманіст, який утверджував самоцінністьдитячої особистості, необхідність зосередження педагогічного процесу напотребах розвитку творчих сил кожної дитини у різних видах діяльності,виховання на засадах загальнолюдських і національних цінностей. Цяблагородна і дуже складна місія гуманної педагогіки реалізована успадщині Василя Олександровича багатопланово і водночас цілісно.Однією з найважливіших складників педагогічної системи В. Сухомлинськогоє теоретичне обґрунтування і практичне втілення шляхів розвитку дитиниу навчально-виховному процесі.Розвиваючи і поглиблюючи ідеї гуманної педагогіки Ж.-Ж. Руссо,Й. Песталоцці, К. Ушинського, Я. Корчака, психологів Ж. Піаже,Л. Виготського, В. Сухомлинський творчо синтезував і збагативпсихологічні і педагогічні знання про сутність і рушійні сили розвиткудитини, розкрив шляхи і засоби взаємозв’язку навчання і розвитку.Питанню розвивального навчання учнів у початкових класах науроках з різних предметів присвячували свої наукові дослідженняМ. Богданович, Т. Байбара, Н. Захарчук, В. Мелешко, Т. Прошкуратова,Н. Коваль, А. Мовчун, М. Чумарна, К. Прищепа та ін.Мета статті – виявити роль розвивального навчання молодшихшколярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського.У спадщині В. Сухомлинського проблема розумового розвиткупостає як категорія педагогіки, психології, філософії. У працях «Вихованняособистості в радянській школі», «Сто порад вчителеві», «Павлиськасередня школа», «Розмова з молодим директором школи», у статтях «Натрьох китах», «Гармонія трьох начал», «Розумова праця в процесінавчання», «Розвиток індивідуальних здібностей і нахилів учнів», «Вчитивчитися», «Урок і знання» тощо В. Сухомлинський з різних поглядіврозглядав проблему розумового розвитку учнів.Василь Олександрович зазначав: «...завжди треба пам’ятати, щорозумова вихованість не рівнозначна обсягу набутих знань: вся суть утому, як відбувається життя знань у складній і багатогранній діяльностілюдини» [1, с. 97].В. Сухомлинський утверджував необхідність всебічного розвиткудитини: інтелектуального, духовного, фізичного, трудового, естетичного вактивній діяльності, різних видах співпраці дитини і дорослого, окремої145

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012індивідуальності і колективу, тому в повноцінному навчальному процесі,на думку педагога, «учні повинні не лише здобувати знання, а й формуватисвою натуру» [1, с. 541].Особливе значення мають його ідеї для початкової школи, яка нинірозпочинає перехід до нового змісту і структури освіти. У процесіреформування школи маємо зберегти і розвинути всі ті надбання, якізалишив нам видатний педагог.Звертаючись до праць В. Сухомлинського, коротко охарактеризуємоосновні шляхи і засоби розвитку особистості молодших школярів.Повноцінне навчання, у якому цілеспрямовано розвиваєтьсяособистість учня, згідно із переконаннями В. Сухомлинського, передбачає:• врахування вчителем психофізіологічних особливостей дітейцього віку; визначення вчителем перспективних цілей розвиткутворчих здібностей кожного учня;• турботу про фізичне й емоційне здоров’я вихованців;• досягнення тісного взаємозв’язку мовленнєвої, розумової ітрудової діяльності молодших школярів;• проведення уроків мислення в природі;• систему творчих робіт з розвитку мовлення;• стимулювання інтелектуальних та естетичних почуттів дитини.«Повноцінне навчання, тобто навчання, яке розвиває розумові сили іздібності, – писав видатний педагог, – було б немислимим, якби неспеціальна спрямованість, скерованість навчання – розвивати розум,виховувати розумну людину навіть за умови відносної незалежностірозумового розвитку творчих сил розуму від обсягу знань» [1, с. 97].Ми вважаємо, що В. Сухомлинський, створюючи свою педагогічнусистему, враховував положення теорії Л Виготського про провідну рольнавчання в розвитку дітей. Досвід Павлиської школи підтвердивстратегічну правильність ідей розвитку особистості, висловленихіменитими попередниками.В. Сухомлинський виходив з того, що вчителям не треба чекатиприродного дозрівання психічних функцій дітей, а за допомогоювідповідного розвивального середовища, змісту і методики навчанняприскорювати їхній розвиток. Водночас, необхідно дуже вдумливовраховувати готовність дитини до навчання. Спостерігаючи за дітьми,педагог помічав і надалі враховував психофізіологічні особливості їхрозвитку. Він писав, що необхідно зважати на функціональну асиметріюпівкуль головного мозку дитини.У «Школі радості» В. Сухомлинський конкретно показав, якрозвивати в учнів рухові компоненти мовлення, відчуття ритму,наголошеність або ненаголошеність, індивідуальні особливості голосу,логічні та емоційні паузи, світ звуків, барв, координацію рухів, образнупам’ять тощо. Він звертав увагу вчителів на те, як навчити дітей засвоїти146

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012мову жестів, писемні зображення чисел, нотну азбуку, топографічнісимволи. Саме все це стосується конкретного, предметного, художньообразногомислення, тобто розвитку правої півкулі дитини.З особливою увагою сучасні педагоги мають поставитися дорекомендації Василя Олександровича щодо організації навчальногоспілкування, збереження емоційного і фізичного благополуччя дітей,розкриття можливостей «лікувальної педагогіки». «Я не боюсь ще й ще разповторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Віджиттєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне здоров’я,світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили» [2, с. 103].Втілення ідеї розвивального навчання педагога-практика в сучаснійпедагогічній науці і практиці спрямоване на те, щоб поряд із формуваннямзнань, умінь та навичок забезпечувалась оздоровча функція школи.У праці В. Сухомлинського «Серце віддаю дітям» цій теміприсвячено розділ «Школа під голубим небом». Він пропонує для дітейходу босоніж росою як засіб загартування, прийоми біоенергетичногопідживлення організму [2, с. 31], пригощання виноградом дітей та їхніхбатьків, прагнення яскравими образами розвивати «ніжні і чутливінейрони» дитячого мозку, які ще не зміцніли і потребують підживлення.Це також і відпочинок серед природи, і «вбирання всіма фібрами душі»звуків, кольорів, пахощів, казкових розповідей з їх інтонаційнимрозмаїттям (музикотерапія, кольоротерапія, аромотерапія, словотерапія), –все це яскраві приклади педагогічних прийомів з метою зміцненняфізичного й духовного здоров’я дітей, турботи про їхнє тіло і душевнурівновагу.В. Сухомлинський виняткову роль відводив впливу на розвитокдітей казок, які розкривають малюкам на доступному рівні філософіюжиття, сутність загальнолюдських цінностей. Дуже часто ці твориперлинкинароджувались у колективній творчості з дітьми, у взаємодії зприродою. Кожна дитина має прочитати в класі або вдома разом іздорослими казки з книг «Школа під голубим небом», «Чиста криниця».Кожна казка звернена не лише до дитини, а й до дорослих. У них сотніяскравих дитячих образів і життєвих ситуацій, які змушують замислитисяпро добро і зло, красу і велич людини, про ставлення до рідних, природи,до краси, до мови... Ось лише деякі промовисті назви казок: «Як же всебуло без мене?», «Сяюча вершина і кам’яниста стежина», «Я хочу сказатисвоє слово...», «Ремісник і різець», «Блакитні журавлі» тощо.Наведемо приклади його ідей:1. «Я тисячу разів переконувався, – писав педагог, – що, населяючинавколишній світ фантастичними образами, творячи ці образи,діти відкривають не тільки красу, а й істину. Без казки, без гри,фантазії дитина не може жити» [2, с. 33].2. «Казка – це ... свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й147

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012мови» [2, с. 33].3. «Я не уявляю навчання в школі не тільки без слухання, а й безстворення казки» [2, с. 36].4. «Творення фантастичних образів – найблагодатніший ґрунт, наякому розвиваються буйні паростки думки» [2, с. 45].Для розвитку уяви та фантазії учнів педагог пропонувавкористуватися різними прийомами: створення ситуації фантазування,згортання «Школи радості» в момент найбільшого загострення інтересудітей до предмета спостереження або праці, якою вони зайняті, відсутністьчасової регламентації у діяльності, «мандрування у хмарах» тощо. «Світ,що оточує дитину, – це передусім світ природи з безмежним багатствомявищ, з невичерпною красою. Тут, у природі, вічне джерело дитячогорозуму» [2, с. 17]. «...Треба розвивати мислення дітей, зміцнюватирозумові сили дитини серед природи – це вимога природнихзакономірностей розвитку дитячого організму» [2, с. 34].Нагадаємо деякі найважливіші думки В. Сухомлинського пронеобхідність емоційності навчання. «...Процес пізнання навколишньоїдійсності є незалежним емоційним стимулом думки». «...Істина ...одухотворюється яскравими образами, що впливають на почуття». «Несилуйте душу дитини, уважно придивляйтесь до законів природногорозвитку кожної дитини, до її особливостей, прагнень, потреб» [1, с. 17–18].Першоджерелами повноцінного розвитку особистості молодшогошколяра, на думку Василя Олександровича, є природне довкілля,предметно-розвивальне середовище, які викликають гаму емоцій іпочуттів, пробуджують «дрімотні сили розвитку». При цьому вінпідкреслював, шо дитина до 12 років мислить образами, барвами, звуками,а тому образне мислення – це обов’язковий мікровіковий етап, необхіднийдля переходу до мислення понятійного.Василь Олександрович, говорячи про необхідність розвитку душідитини, ставить мету перед кожним учителем «ввести маленьку людину всвіт пізнання навколишньої дійсності», допомогти їй вчитися, полегшити їїрозумову працю, «пробудити й утвердити в її душі благородні почуття іпереживання» [2, с. 7–8].Треба завжди пам’ятати, що, «діти сприймають навколишній світ нетільки розумом, а і серцем» [2, с. 341].Педагог доходить висновку, що природне довкілля і предметнорозвивальнесередовище – це педагогічні умови, які можуть забезпечити ізабезпечують гармонію і взаємозв’язок емоційного стану особистості зпредметним довкіллям.«Книга природи» – найпрекрасніша в світі книга. Природне довкілляє «вічним джерелом дитячого розуму», – писав Василь Олександрович.Але щоб виховати освічену, культурну, здорову особистість, яка здатна довзаємодії з довкіллям, потрібні взаємодія наукового і художнього пізнання;148

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012інтелектуальних і емоційних структур (рефлексії і емпатії); інтеграціяінформаційних і емоціогенних компонентів у цілісному змістірозвивального навчання; врахування функціональної асиметрії правої(художньо-образної) і лівої (словесно-понятійної) півкуль мозку.В. Сухомлинський підкреслював, що дуже важливо, щоб засвоєнняперших наукових істин відбувалося не за підручником, який часто гаситьчуттєві враження, засушує уяву і фантазію, притуплює емоції, не завждизапалює іскорку мислення, а з джерел природи, що найвірніше і сприяєрозвитку особистості. Учителям він пропонував створювати свій змістрозвитку дитини засобами природи і використовувати для цього системуподорожей до джерел думки і рідного слова. «У І–ІV класах дітирозв’язують задачі, що їх самі складають у процесі спостережень, упроцесі дослідження просторових, функціональних, причинних зв’язківміж явищами і предметами. Поки учні не осмислили джерела походженняматематичної задачі, їм не дають готових задач» [3, с. 226].Великого значення педагог надавав розвивальному впливу музики іобразотворчого мистецтва у змісті початкової освіти. Якщо проаналізуватидеякі його висловлювання, то можна переконатися у виховних ірозвивальних можливостях художньої педагогіки, педагогіки образів іпочуттів:1. «Я побачив, що дитячий малюнок, процес малювання – цечастина духовного життя дитини. Діти не просто переносять на папір щосьз навколишнього світу, а живуть у цьому світі» [2, с. 53].2. «Творчість дітей – глибоко своєрідна сфера їхнього духовногожиття, самовираження і самоутвердження, в якому яскраво виявляєтьсяіндивідуальна самобутність кожної дитини» [2, с. 54].3. «Дитяча душа однаково чутлива і до рідного слова, і до красиприроди, і до музичної мелодії. Якщо в ранньому дитинстві донести досерця красу музичного твору, якщо в звуках відчує багатогранні відтінкилюдських почуттів, вона підніметься на такий шабель культури, якого неможна досягти ніякими іншими засобами» [2, с. 63].Ще одним чинником розвивального впливу змісту початкової освітиВ. Сухомлинський вважав предметно-перетворювальну діяльність, ручнупрацю і малювання: «Ми бачили важливе виховне завдання в тому, щобдітей оточував не тільки світ природи, а й світ праці, творчості,будівництва. Краса людини найяскравіше розкривається в праці» [2, с. 61].Найважливішою умовою реалізації ідей розвивального навчання єспівробітництво учнів, батьків, педагогів: «Тільки разом з батьками,спільними зусиллями вчителі можуть дати дітям велике людське щастя»[2, с. 29].В. Сухомлинський розглядав розвивальний вплив школи і сім’ї неізольовано, а в органічній єдності. Свідченням нього є зміст його праць:«Як готувати матір і батька до шкільно-сімейного виховання своїх дітей»,149

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012«Як добитися, щоб батько і мати як вихователі виступали в єдності», «Якпоглиблювати виховну роботу з батьками в міру росту й розвитку дитини»,«Як виховувати повагу до жінки – дівчини, матері».Узагальнюючи аналіз педагогічної спадщини В. Сухомлинського,доходимо висновків, що умовами організації розвивального навчання єемоціогенний, особистісно значущий для дітей зміст, естетичнепредметно-розвивальне середовище, багатство життя шкільного колективу,творча, гуманна особистість учителя; взаємозв’язок школи з сім’єю,різноманітні організаційні форми реалізації змісту (спілкування, навчання,праця, гра). Методичними засобами реалізації розвивального навчання є:подорожі до джерел рідного слова, години творчості й улюбленої праці,емоційно-естетичне освоєння змісту фольклорних творів: складаннясамобутніх творів учнями і вчителями, піднесення розвивальної і виховноїролі пісні матері і бабусиної казки та розповіді про минуле (аспектродинної педагогіки); споглядання картин рідної природи тощо.Отож, як бачимо, В. Сухомлинський зробив вагомий внесок унайскладнішу галузь дидактики – теорію і практику розвивальногонавчання, зінтегрував психологічні й педагогічні знання про взаємозв’язокнавчання і розвитку, пов’язав пізнавальну і трудову активність дітей зкультурним оточенням. Педагогічна творчість вченого cпрямованa напроектування особистості дитини, на перспективу її розвитку і є цілісноюпедагогічною системою розвивального навчання, що потребує подальшихдосліджень.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –K. : Радянська школа, 1977. – Т. 1. – 651 с.2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –K. : Радянська школа, 1977. – Т. 3. – 649 с.3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –K. : Радянська школа, 1977. – Т. 4. – 630 с.150

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012ВИХОВНА РОБОТАУДК 502.2(07):37Леся КолтокПРИНЦИП ГУМАНІЗМУ ЯК ДОМІНАНТА ЕКОЛОГІЧНОГОВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙСПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГОСеред важливих проблем сучасності, що турбують людство,особливо виокремлюються екологічні. Саме тому в школі, важливогозначення набуває екологічна освіта, основною метою якої є формуванняекологічної культури школярів, системи екологічних знань, навичок,поглядів, переконань, моральних почуттів, що ґрунтуються на ставленні доприроди як до універсальної, унікальної цінності.Становлення Української держави, формування високих екологічнихпринципів в системі освіти потребує поглибленого вивчення працьВ. Сухомлинського, з яких багато можна почерпнути кожному вчителю.Перспективність екологічного виховання – це одна з передовихпедагогічних ідей В. Сухомлинського, варта подальшого застосування упрактиці побудови школи ХХІ ст., що переконливо доводять сучаснідослідники його педагогічної майстерності: Л. Бондар, Г. Василенко,О. Вознюк, Т. Гладюк, І. Жаркової, Н. Калініченко, Л. Руденко, О. Савченко,А. Степанюк та ін. Учені, досліджуючи спадщину щодо екологічноговиховання В. Сухомлинського, приходять нині висновку, що метоюекологічного виховання великого педагога і природолюба булоцілеспрямоване формування у його вихованців міцних екологічних знань,розуміння та органічного взаємозв’язку і єдності людини з навколишнімсередовищем як єдиної гармонії, ролі природи у житті дітей, необхідністьїї охорони, виховання особливої відповідальності за стан навколишньогосередовища, що визначається окремими принципами виховання.Мета статті – виокремити та охарактеризувати принцип гуманізму якдомінанту екологічного виховання молодших школярів у педагогічнійспадщині В. Сухомлинського.Видатний педагог вважав, що самих екологічних знань з охоронинавколишнього середовища, якщо вони не втілюються на практиці,недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні ізбагаченні природи рідного краю: тільки так у них сформуються необхідніуміння і навички, розвиваються відповідальне, бережливе ставлення донавколишнього середовища.Сучасний рівень вимог суспільства до загальноосвітньої школиобумовлює необхідність якісного покращення навчально-виховного процесувже у початковій школі. Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського151

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012багатогранна й різнопланова, у ній чимало відповідей на питання, якізокрема стосуються методики використання принципів екологічноговиховання молодших школярів.На думку педагога, чи не найважливіша якість справжньоговиховання – знання духовного світу дітей. Педагог зазначає, що немаєдитини абстрактної. Кожна – унікальний світ, який потребує від вихованнярозуміння і нестандартного педагогічного підходу. Інакше не можнапередбачити формалізм у екологічному вихованні: «знайти дитину – це танайголовніша точка, де стикаються теорія і практика педагогіки, десходяться усі нитки педагогічного керівництва колективом» [2, с. 35].Систему екологічного виховання В. Сухомлинського безперебільшення можна назвати універсальною щодо широти і глибиниекологічно-виховного процесу. Гуманізм як домінанта екологічновиховноїсистеми видатного педагога ґрунтується на положенні стосунківміж людьми, а через них – ставлення і сприймання навколишнього світу.Якраз ця емоційна чутливість екологічного виховання до світу речей і досвіту людей призводить до того, що вихованець бачить навколишній світ віншому ракурсі. Тож основною домінантою екологічного вихованнямолодших школярів за В. Сухомлинським є гуманізм, який у подальшомувизначатиме особистість кожної дитини, а потім і людини. Якщо дитинунавчити любити природу і оберігати її, то все це вона буде робити і вдорослому віці.Гуманізм В. Сухомлинського особливо яскраво виявився у йогоставленні до організації навчання і виховання молодих школярів, уставленні до навколишнього світу.Гуманізація екологічного виховання і навчання виступає необхіднимелементом творчої педагогіки, а гуманізм – однією з основних риспедагога. Це те головне, що відіграє свою конструктивну роль вудосконаленні педагогічної майстерності. Вчитель – авторитетнийнаставник учнів лише доти, доки він удосконалює свою майстерність, девідповідними є глибинна любов до дітей, людяність і здатність проникнутив духовний світ дитини, зрозуміти і відчути в кожному з вихованцівіндивідуальне, бути відданим світу Дитинства. Вчителеві, образно кажучи,необхідно бути «річкою, в якій зливається гаряче серце й холодний розум,не допускати поспішних, непродуманих рішень – це одна з вічних гілокпедагогічної майстерності. Якщо вона відмирає, всихає – всі книжні знанняпедагогіки перетворюються в прах» [1, с. 12].Гуманізм вчителя – це доброта і любов до дітей – це не лише стан,що внутрішньо переживається. Вчитель повинен бути людиною доброїдуші, любити дітей такими, якими вони є, любити природу і вчити дітейлюбити її.Важливою передумовою гуманістичного виховання В. Сухомлинськийвважав значущий вплив учителя, батьків і того кола людей, серед яких152

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012живуть діти. Видатний педагог був переконаний, що виховувати у дітейчесність, правдивість, доброту і чуйність, любов і повагу до старшихлюдей, до природи потрібно ще змалку, оскільки «дитячий світ –особливий. Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про честь ібезчестя, про людську гідність: у них свої критерії краси, у них своєвимірювання часу, в роки дитинства день здається роком, а рік – вічністю»[3, с. 8].«Добрі почуття, – зазначав Василь Олександрович, – своїм коріннямсяють у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість,хвилюваннях про красу навколишнього світу» [3, с. 60]. Саме тому вчительі батьки мають піклуватися про те, щоб діти виростали турботливими ісправжніми гуманістами до всього живого. Така душевна праця відточуєсердечну чуйність, пробуджує бажання робити добро.Душевна чуйність – це вміння відгукуватися думками, почуттями навсе те, що відбувається в навколишньому світі; без чуйності до людини, доприроди неможлива гуманність.Справжня гуманність не може бути вихована без такої риси, якправдивість. Для цього потрібно формувати у дітей звичку постійноговорити правду. Прикладом для наслідування дітей є дорослі, їхняглибока повага до правдивості як цінної людської якості. Коли людинавтрачає віру у правду, то за словами В. Сухомлинського, стає«озлобленою, дволичною і брехливою – яким би не проросло насіннябезвір’я, дитина стає морально товстошкірою, для неї не існують етичніцінності», така дитина немає гуманності у ставленні до людей і доприроди.Екологічне виховання тісно пов’язане із гуманізмом, що уВ. Сухомлинського особливо яскраво виявляється у його ставленні доекологічного виховання молодших школярів. Цей напрям виховання якзасіб розвитку розумових сил і добрих почуттів у ставленні до природи, довсього живого що нас оточує.Гуманізм педагогічної системи видатного педагога ґрунтується наположенні про самоцінність людини, її праві на свободу і гідність якнеповторної індивідуальності.Два слова: «гуманізм» і «природа». тісно пов’язані між собою:природа спершу хвилювала самого В. Сухомлинського. Він писав про неї,читав свої невеликі твори своїм вихованцям. Бачучи їхні щирі погляди,спостерігав, як ставали теплішими і яснішими від почутого. Саме томувирішив проводити уроки на природі, під голубим небом. Цим захопилисьі діти бо, мабуть, немає на світі іншої теми, яка так хвилювала дитячі душіяк природа.Всесвітньо відомий педагог завжди підкреслював у роботі з дітьми,що природа – це чарівниця, а дерева, квіти, трави, кущі – наше щастя і миусі повинні їх шанувати.153

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012У своїй книзі про природу, великий педагог закликає дітей простотак не рвати квітку, а допомогти їй, щоб вона завжди радувала нас. Якщоми хочемо зберегти природу, то не повинні кривдити її, а й вчити іншихоберігати прекрасний світ.Гуманізм діяльності В. Сухомлинського полягає у тому, щоб ізшкільної парти виховувати у дітей цю рису. Спадає на думку вислів, щокраса врятує світ, але де візьметься краса і гуманізм, якщо будемовиховувати жорстоких, бездушних і байдужих дітей? «Входячи в життядитини, з першими відчуваннями, сприйняттями, поняттями, уявленнями,природа стає для неї наочним мірилом цінностей, джерелом багатств» [4,с. 537]. У цьому факті закладено величезні можливості становленнягармонійної, гуманної і всебічно розвиненої дитини.У В. Сухомлинського немає на землі «травинки» чи «билинки», які бсприятливо не впливали на дитину. Тільки треба дуже вміло до цьогопідходити, вдумливо читати твори вчителя, вивчати його спадщину івикористовувати на уроках, та в позаурочний час.Де нині принципи виховання, які ми зустрічаємо уВ. Сухомлинського? Чому бездушно, заради грошей, нищать Карпати,вирубують парки і сквери, щоб будувати нові будинки. Вважаємо, що,спираючись на досвід роботи В. Сухомлинського, вчителі України повиннібільше уваги приділяти екологічному вихованню дітей, прищеплювати їмгуманістичні ідеї. Потрібно систематично, дотримуючись ідей великогопедагога, прищеплювати дітям через спілкування з природою, добро іповагу до всього живого, бо людина – захисник усього живого на Землі.Відтак, новою гуманістичною цінністю для сучасної школи єекологічний світогляд, ядро якого – імператив виживання та глибокавідповідальність кожного за нормальне життя людства на обмеженомужиттєвому просторі.Аналізуючи шляхи реалізації і впровадження екологічноговиховання, корисно ще і ще раз звернутися до творчостіВ. Сухомлинського, побачити евристичну сутність його, простих ізагальнозрозумілих висновків щодо незамінної ролі спілкування учнів зприродою, створення навколо кожної дитини різноманітного виховного ірозвивального середовища.Переконливо, а найчастіше образним словом В. Сухомлинськийдоводив взаємозв’язок духовного і матеріального життя людини зприродою:1. «Природа – колиска дитячої думки і треба прагнути, щоб кожнадитина пройшла школу дитячого мислення» [5, с. 539].2. «Ми вважали дуже важливим екологічним виховним завданнямте, щоб наші вихованці, бачачи і розуміючи свою єдність з природою,переживали турботу і тривогу про збереження і примноження природнихбагатств…» [5, с. 555].154

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 20123. «Думка про те, що ми, діти природи, повинні бути дбайливими івдячними, особливо виразна і хвилююча тоді, коли діти бачать плодиземлі, замислюються, як треба оберігати джерело з якого ми п’ємо» [5,с. 557].Отже, гуманізм, за В. Сухомлинським, є головним у екологічномувихованні школярів. Доброта і чуйне ставлення до природи матиме зиск ізчасом. Видатний педагог це дуже добре зрозумів і тому, так багато увагиприділяв екологічному вихованню своїх вихованців проводячи цікавіуроки під блакитним небом. Вважаємо, що подальшого дослідженняпотребує обґрунтування вибору форм та методів екологічного вихованняза В. Сухомлинським.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Антонець М. Проблема педагогічної творчості вчителя у спадщиніВ. О. Сухомлинського : До 13-х Всеукраїнських педагогічних читань«Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю» / М. Антонець // Ріднашкола. – 2006. – № 9. – С. 7–10.2. Артемова Л. В. Історія педагогіки України : підруч. для студ. вищ. пед.навч. закл. / Л. В. Артемова ; ред. Л. Л. Сісіна. – К. : Либідь, 2006. –424 с.3. Безносюк О. О. В. О. Сухомлинський про відповідальність у науковопедагогічнихдослідженнях / О. О. Безносюк // Збірник наукових працьПолтавського державного педагогічного університету ім.В. Г. Короленка. Серія: Педагогічні науки / гол. ред. В. О. Пащенко. –Полтава : ПДПУ, 2005. – Вип. 5(44). – С. 267–274.4. Бех І. Життя як цінність у культурно-виховній інтерпретаціїВ. О. Сухомлинського / І. Бех // Рідна школа. – 2007. – № 1. – С. 7–8.5. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1976. – Т. 3. – 670 с.6. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1976. – Т. 2. – 654 с.155

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 37.035.6Наталія КомісаренкоВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ НА НАЦІОНАЛЬНИХ ІДЕЯХВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГОУ Національній доктрині розвитку освіти України у XXI ст.наголошується: «Освіта – стратегічна основа розвитку особистості,суспільства, нації, держави. Головна мета української системи освіти –створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості».Особлива увага в сучасному світі приділяється обдарованим членамсуспільства, що є необхідною умовою виживання цивілізації і розв’язаннянайактуальніших проблем.Високий рівень обдарованого потенціалу кожної країни є тимосновним фактором, який суттєво впливає на її загальний та економічнийрозвиток. Нині актуальною проблемою є наявність дефіциту обдарованихпрацівників – фахівців високого рівня в різних галузях. Усе це значноюмірою стимулює зацікавленість проблемами обдарованості, які поступовопереростають у послідовну державну політику, спрямовану на пошук,навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, на адекватнестимулювання творчої праці серед фахівців, на захист таланту.Сутність проблеми обдарованості вивчали А. Біне, Дж. Гілфорда,Ю. Гільбух, В. Зінченко, Г. Костюк, О. Ковальов, В. Моляко, В. Мясищев,Н. Лейтес, Дж. Рензуллі, А. Танненбаум, Б. Теплов; трикомпонентнутеорію обдарованості розглядав Дж. Рензуллі. Досліджувались такипитання, як класифікація видів обдарованості, загальна обдарованість,інтелектуальна обдарованість, поняття «інтелект» (Г. Айзенк, X. Гарднер,Дж. Гілфорд, Р. Кеттелл, Ч. Спірмен, Р. Стернберг, Л. Терстоун та ін.);творча обдарованість, поняття «креативність» (Дж. Гілфорд, П. Торренс),форми вияву творчої обдарованості, модель творчої обдарованості(Д. Перкінс, В. Моляко), структура математичної обдарованості, основністратегії технічної обдарованості, різновиди мистецької обдарованості:художня, літературна, музична (за В. Моляко).Мета статті – проаналізувати можливості виховання студентів нанаціональних ідеях Василя Сухомлинського.Наукове вивчення проблеми обдарованих студентів у процесінавчання та виховання перебуває у центрі уваги вищої школи й упостановці завдань розвитку концепції вищої освіти в Україні. Системавищої національної освіти орієнтується на утворення й вихованняособистостей, які збагачені «солідними знаннями й уміннями», здатні дотворчого мислення й дії, виявляють свої можливості й здатності на благоукраїнської нації.Василь Сухомлинський першим здійснив обґрунтування розуміння156

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012дитини в педагогічному процесі як суб’єкта і мети виховання, довівнеобхідність забезпечення для цього суб’єкт-суб’єктних, педагогічнодоцільних, морально-естетичних взаємин педагогів і дітей, соціальнупотребу формування їхньої національної культури. Отже, науковепідґрунтя нової парадигми виховання як об’єктивного явища сучасногосуспільно-економічного розвитку було сформоване ним ще у надрахавторитарної педагогіки.Розв’язуючи теоретичні й практичні проблеми виховання, видатнийпедагог приходить до, здавалося б, простого узагальнення: майстерність імистецтво виховання полягають в умінні педагога відкрити буквальноперед кожним вихованцем ті сфери розвитку його духу, де він можедосягти вершини, виявити себе, заявити про своє «Я», черпати сили зджерела людської гідності, почувати себе не обділеним, а духовнобагатим. Ці та інші філософсько-педагогічні роздуми В. Сухомлинського,як і сама його особистість, ще не повністю усвідомлені й сприйняті всуспільстві.В. Сухомлинському випало на долю творити, відстоювати таоберігати українську педагогіку під загрозою повного розчиненнянаціональної культури в імперській культурі «старшого брата». Протезаради об’єктивності треба зазначити, що він ніколи не ставив під сумнівсоціальний устрій, спрямовуючи свою діяльність до загальнолюдськихгуманістичних ідеалів. В. Сухомлинський багато в чому випередив свійчас. Нині, коли з’являються соціально невиправдані, хоч і наполегливі,науково необґрунтовані спроби замінити виховання то соціалізацією, тогуманітаризацією, то тлумачити його як самовиховання, коли окремими«вченими» ставиться під сумнів взагалі доцільність виховання яксамостійного виду педагогічної діяльності, допомагають ідеїВ. Сухомлинського. «Навчання – це лише одна з пелюсток тієї квітки, щоназивається вихованням у широкому розумінні цього поняття. Увихованні, – застерігає він, – немає головного і другорядного, як немаєголовної пелюстки серед багатьох пелюсток, що створять красу квітки. Увихованні все головне – і урок, і розвиток різнобічних інтересів дітей позауроком, і взаємовідносини вихованців у колективі» [1, с. 13]. Видатнийпедагог наголошує, що виховання – це насамперед постійне духовнеспілкування вчителя й дитини. Виховання – це людинознавство.Утвердитися сьогодні в педагогіці можна через самопізнання, повнесприйняття і самоусвідомлення педагогічних ідей, поглядів, досвідуВ. Сухомлинського. Він – один із плеяди національних педагогів – ускладних перехідних умовах, коли відбувається переоцінка всіх цінностей,коли змінюється мета виховання, переосмислюються всі форми попередніхкультурних надбань нації, залишається сам собою. Його педагогічнусистему немає потреби тлумачити інакше чи по-новому їївикористовувати. Педагогічні праці, думки, ідеї, досвід В. Сухомлинського157

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012є сучасними й актуальними.Переоцінка цінностей у педагогіці є нічим іншим, як відбором тогозмісту, тих методів і форм, які забезпечують на новому рівні культурногобуття високі педагогічні результати. В. Сухомлинський випередив свій час,тому його інноваційна виховна система, створена в тоталітарномусуспільстві, не могла бути в ньому повністю задіяною.Гуманістично спрямована, людинотворча педагогічна спадщинаВ. Сухомлинського відповідає нашому часові, яка необхідна Українськійдержаві в умовах демократичних суспільних перетворень.Обдарованість студентської молоді, її здатність до творчогомислення, навчання та виховання розглядаються в нашому дослідженні нетільки як винятковість, а як майбутній потенціал нашої держави. У зв’язкуз цим стають такі проблемні задачі дослідження: створення системивиявлення, виховання, навчання і розвитку обдарованих студентів у ВНЗ;розробка практичних заходів, спрямованих на розвиток потенціалустудента (зокрема, майбутнього соціального педагога); розвиток ринкуосвітніх послуг; поширення ідей освіти й освіченості, які важливі не тількияк фундамент для вирішення проблем виховання і навчання обдарованихстудентів, а й як основа для побудови соціально-педагогічної системи,орієнтованої на розвиток людського потенціалу нашої країни.З цією метою в Україні за участю Президії АН України, Міністерстваосвіти і науки, молоді і спорту України та ряду інших міністерств івідомств створена комплексна програма пошуку, навчання і вихованняобдарованих дітей і молоді «Творча обдарованість». Завдання, яке ставитьпрограма, – створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованоїмережі установ, закладів для обдарованих особистостей, підготовканавчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовкакадрів до роботи з обдарованими особистостями. Та, мабуть, ці заклади незможуть охопити всіх обдарованих індивідів, тому сучасна школа була йбуде тим закладом, який також може і повинен формувати обдароване,талановите покоління.Здібний, обдарований чи талановитий? Часто ці слова вживаються яксиноніми, проте вони такими не є. Тому багато дослідників уважають запотрібне навантажити термін «талановитий» специфічним значенням:людина володіє високим рівнем здібностей до якої-небудь спеціальноїдіяльності (наукової, художньої, літературної, технічної, спортивної). Крімтого, у цей термін укладають ще дві ознаки: творче начало й домінуванняприроджених якостей. При спільному вживанні поняття «обдарований» і«талановитий» виступають як рід і вид. Кожна талановита особистістьможе бути названа обдарованою. Деяким обдарованим особистостям требаще досягти рівня талановитості, і це, на жаль, не всім вдається.Обдарованість – це високий рівень розвитку здібностей людини, щодозволяє їй досягти особливих успіхів у певних галузях діяльності.158

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Розрізняють загальну й спеціальну обдарованість. Загальна розумоваобдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, дляуспішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Високазагальна обдарованість, як завжди, має всебічний характер (наприклад, уЛ. да Вінчі, М. Ломоносова, Т. Шевченка та ін.). Спеціальна обдарованістьпов’язана з певними видами діяльності, у яких вона найбільшерозвивається (математична, технічна, музична, образотворча тощо).Завдання вищої національної школи – активно розвивати інтересистудентів, прагнути того, щоб вони були не поверхневими, а серйозними,стійкими й дійовими. Погано, якщо в студента формуються неглибокі,нестійкі, мінливі інтереси. Є студенти, що швидко захоплюються певноюсправою і при перших труднощах так само швидко розчаровуються в ній[3, с. 27].Основні шляхи розвитку обдарувань – це оптимально побудованийнавчальний процес, раціональна організація виховних форм роботи таефективна взаємодія педагога та студента. Дуже важливо, щоб з першихднів перебування студента у вищій школі педагог зміг створити вакадемгрупі атмосферу інтелектуального пошуку, творчості, вчив бачити,відчувати проблеми й проблемні соціально-педагогічні ситуації, надавав їмможливість щодня відчувати радість від пізнання і творчої діяльності.Основним видом діяльності у вищій школі залишається навчання.Поєднана з життям освіта молоді є основним шляхом реалізації її життєвихпрагнень, джерелом подальших досягнень у її загальномуінтелектуальному розвитку, становленні її світогляду, моральних таестетичних почуттів, а також зростання і збагачення обдарованості.Багато ознак указують на те, що вступ у студентський вік – це вдячнапора і для систематичного прилучення до творчих ідей. Інтерес дотворчості виявляється в ці роки в різних напрямах. Студенти частобувають авторами й виконавцями театралізованих сценок, зокрема й длястудентського самоврядування.У нашому досліджені ми розглядаємо соціально-дидактичнуобдарованість, тобто дидактичні здібності (знання, уміння), якіформуються в науково-навчальній діяльності, соціальні здібностівиявляються в характері сприйняття соціального завдання (в широкомурозумінні слова). Сприймаючи його, студенти виділяють показники,істотні для певного типу розв’язання соціальної проблеми. Це дає їм змогуодразу побачити схему розв’язку. Тобто соціально-дидактичні здібностівиявляються у формалізованому сприйнятті наукового матеріалу (об’єктів,відношень і дій), пов’язаному зі швидким «схоплюванням» у конкретномузавданні, соціальному вираженні їхньої формальної структури, а такождеяких особливостях мислення у процесі дидактичної діяльності. Цемислення характеризується швидким і широким узагальненням,тенденцією мислити «згорнутими» висновками, великою рухливістю159

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012мисленнєвих процесів, багатством аспектів у підході до розв’язаннязавдань, легким і вільним переходом з однієї розумової операції до іншої,прагненням до яскравості, простоти, раціональності, економностірозв’язання. Нарешті, організаторські та комунікативні здібностівиявляються в розвитку просторових, соціальних сферах. Соціальнодидактичніздібності виокремлються в такі компоненти: спостережливість,здатність бачити недосконалість і недоліки, комбінаційна здібність(створювати нові комбінації), вміння порівнювати властивості дій,розуміння практичної доцільності застосування того чи іншого прийому чивибору приладу.В основу нашої моделі роботи з обдарованими студентами булипокладені такі принципи: а) особистісно орієнтованого виховного впливу впроцесі дидактично-творчої діяльності; б) принцип сприяння самореалізаціїобдарованих студентів у навчально-виховному процесі та опори напотенційні можливості обдарованого індивіда; в) диференційованого таіндивідуального підходу; г) цілеспрямованості та системності виховноговпливу в процесі дидактично-творчої діяльності; д) гуманізму та захиступрав обдарованої молодої людини; є) принцип расової, етнічної,культурної та класової толерантності; ж) принцип добровільної участі впрограмі.А. Капська стверджує, що гуманістичний ідеал – самоцінністьособистості – визначає зміст і призначення цієї діяльності, а її цінностітією чи іншою мірою відображають визнання гармонії суспільних іособистих інтересів, пріоритету загальнолюдських цінностей (істина,здоров’я, мир, милосердя, добро, допомога іншій людині тощо). У зв’язку зцим основним завданням соціально-педагогічної роботи є налагодженнябалансу між відповідальністю суспільства перед особистістю і особистістюперед суспільством [2, с. 20–21]. Фахівець у галузі соціальної педагогікипокликаний інтегрувати, усувати роз’єднаність у діяльності всіхсоціальних інститутів не взагалі, а на конкретно особистісному рівні. Наоснові медико-педагогічної й соціальної діагностики особистості, їїмікросередовища він домагається того, щоб усі, хто причетний до цієїроботи, виходили б із загальних цілей і завдань, єдиного критеріальногопідходу, консолідували свої сили в наданні суспільної допомоги.Отже, готувати майбутніх фахівців – соціальних педагогів требапоступово, оскільки висококваліфікованим педагогом може стати той, хтовиявляє інтерес до навчання. Мало прочитати книги з педагогіки тапсихології. Практика дасть можливість судити про придатність досоціально-педагогічної роботи студента, майбутнього фахівця. Томувикладачі-предметники мають можливість перевірити соціальнодидактичнуобдарованість студента, збагатити її.Подальший розвиток нахилів до соціально-педагогічної діяльностіможе йти кількома шляхами: шефство старшокурсників над молодшими160

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012курсами, їхня участь у найрізноманітніших заходах, проведення виховнихсоціально-педагогічних заходів, акцій, проектування соціальних проектів,навчально-наукова діяльність. Нарешті, роль сучасного соціальногопедагога (на соціально-педагогічній практиці) дасть студенту певнийпедагогічний досвід і підтвердження його соціально-педагогічних інтересівзастосовуючи свої обдаровані здібності.Вважаємо, що подальшого дослідження потребує питання розробкатехнології виховання студентів на національних ідеях В. Сухомлинського.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах /В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1977. – Т. 3. – 649 с.2. Капська А. Й. Соціальна педагогіка : підручник / А. Й. Капська. –Видання третє. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 468 с.3. Моляко В. А. Проблемы психологии творчества и разработка подходак изучению одаренности / В. А. Моляко // Обдарована дитина. –2002. – № 4. – С. 19–24.161

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 371.135(075.8)Юлія КулінкаОРГАНІЗАЦІЯ ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВАННЯ З ВАЖКИМИПІДЛІТКАМИ У ПРАЦЯХ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГОКорінні перебудови нашого суспільства, пов’язані з переходом доринкових відносин, призвели не лише до економічних та політичних змін,а й до зміни моральних норм поведінки людей і, особливо молодогопокоління. Сьогодні однією з актуальних проблем, що стоїть передучителем, є проблема подолання асоціальних проявів поведінки упідлітків. Проблема превентивності у всі часи цікавила більшість педагогівта дослідників, але у педагогіці є постаті, чий творчий доробок маєнеоціненне значення у вихованні підростаючих поколінь.Серед них – Василь Олександрович Сухомлинський – один ізнайвидатніших творців світової педагогічної думки другої половиниХХ ст., чия наукова педагогічна спадщина є наріжним каменем вітчизняноїтеорії виховання. У його працях розглянуто широкий спектр проблем,пов’язаних із вихованням підростаючого покоління, і в тому числі,сутність та особливості організації превентивного виховання з важкимипідлітками.Більшість педагогів пов’язували становлення особистості не з дієюна неї оточуючого середовища та обставин, а з цілеспрямованими таорганізованими діями спеціально підготовлених людей (А. Дістервег,А. Макаренко, Н. Пірогов, В. Сухомлинський), визнаючи те, що важливароль у вихованні дітей належить саме соціалізації. Поради стосовнорозв’язання різного роду суперечностей у вихованні, знаходимо у працяхВ. Сухомлинського, чиї погляди на превентивне виховання постійнозбагачувалися, поглиблювалися і сьогодні не втрачають своєї значущостіта актуальності.Мета статті – аналіз поглядів В. Сухомлинського щодопревентивного виховання важких підлітків та обґрунтування підготовкимайбутніх педагогів до роботи з важкими підлітками.Виховна система В. Сухомлинського (1918–1970) будувалася нагуманістичних принципах поваги до особистості вихованця, його людськоїгідності; на безмежній довірі, що відкривала шлях до душі вихованця; навмінні підходити до кожного з «оптимістичною гіпотезою», що проектує істимулює прояв високих моральних і громадянських якостей; на умінніпроникати у внутрішній світ думок і почуттів вихованців, умінні вкожному випадку знаходити педагогічно доцільний спосіб впливу, тон істиль педагогічного спілкування. В. Сухомлинський підкреслював, що«одне з найвагоміших і важких завдань педагога – берегти і розвивати удитини почуття людської гідності» [1]. Це досягається шляхом постійного162

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012спонукання підлітка, пробудженням в ньому бажання стати кращим,небайдужого ставлення до нього вчителя. Педагог писав: «Щоб пробудитив людині бажання стати кращим, треба самому всією душею бажатибачити його кращим. Найблагородніша моральна істина залишається дляучня звуком порожнім, якщо її не одухотворили живе почуття і палкийрозум вихователя», – і далі підкреслював: «Треба, щоб маленька людинавідчувала і розуміла, що йому вірять і бажають добра. Тільки віра влюдину пробуджує людську гідність», змушує його гідно поводитися [1].В. Сухомлинський трактував поняття «радість пізнання» яксвітоглядну категорію, бо вона стимулює повніше і продуктивнішеоволодіння духовними і матеріальними багатствами життя. Він закликавпедагогів: «Будемо вчити дитину думати, відкриємо перед неюпершоджерело думки – навколишній світ. Дамо йому найбільшу радість –радість пізнання» [1, с. 32].Василь Олександрович писав, що важливим є досягнення успіху внавчанні, тобто переможне вчення приносить радість і гордість задосягнуті результати: «Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні,пробудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності – це першазаповідь виховання. У наших школах не повинно бути нещасних дітей –дітей, душу яких гризе думка, що вони ні на що не здатні. Успіх унавчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що народжують енергіюдля подолання труднощів, бажання вчитися» [1, с. 64]. Кожна людинапогодиться з думкою відомого педагога, що «людина, ніколи не пізнаєрадості праці в навчанні, не переживши гордості від того, що труднощіподолані, – це нещасна людина. Нещасна людина – велика біда для нашогосуспільства, нещасна дитина – у сто крат велика біда» [1, с. 68].Головне завдання вчителя В. Сухомлинський бачив у тому, щоб задопомогою прийомів педагогічного стимулювання спонукати дітей дозанять, не вдаючись до примусу. Він підкреслював значимість глибокогодуховного єднання вчителів і учнів, подолання горезвісного їхпротистояння, відмови від формальної рольової взаємодії між ними. «Мидобиваємося того, – писав В. Сухомлинський, – щоб учителів та учнівоб’єднувала духовна спільність, при якій забувається, що педагог –керівник і наставник. Якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружбаосяяна благородною повагою, поривом до чогось світлого, розумного, усерці дитини ніколи не з’явиться зло... Виховання без дружби з дитиною,без духовної спільності з нею можна порівняти з блуканням у темряві»[2, с. 125].Педагогічна система В. Сухомлинського передбачала турботу прокожного учня, створення умов для радісного і переможного навчання іжиття в школі, що б природно сприяло підтримці прагнення учнів додосягнення поставлених цілей, попередження відхилень у навчанні таповедінці.163

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Поділяючи точку зору В. Сухомлинського, наголошуємо нанеобхідності готовності педагога зробити дитину добровільним ізацікавленим соратником, однодумцем учителів і батьків у власномувихованні та навчанні, рівноправним учасником педагогічного процесу,відповідальним за його результати. В. Сухомлинський закликавгуманізувати середовище спілкування, стверджувати в дитині особистість,допомагати йому дорослішати, доводячи його здатності до досконалості.Організовуючи превентивну діяльність, педагог повинен не просто любитисвоїх вихованців, а вміти жити їхнім життям.Головну функцію превентивної діяльності Василь Олександровичбачить у забезпеченні моральної захисту своїх вихованців, за відсутностіякої несприятливе оточення може повністю поглинути людськуособистість.Видатний педагог був упевнений, що порушення психологічногоконтакту з дорослими, з найближчими, найдорожчими людьминайгостріше переживають підлітки, які починають усвідомлюватисуперечності в житті дорослих: «...Підлітковий вік – це надзвичайноважливий період становлення громадянина, період, коли світ турбот,тривог, хвилювань, трудів і сподівань Батьківщини входить у людськесерце особливо бурхливо і яскраво. І від того, що саме увійде всерце наших дітей у цей період, залежить, якими людьми стануть вони...»[2, с. 29].Педагогічна наука має знайти сучасні підходи для збереженнянайліпшого з педагогіки традиційної української родини, подати дійовудопомогу проблемним сім’ям, підтримати і зберегти психологопедагогічновразливих і незахищених підлітків, оскільки «у деяких сім’яхбатькам зовсім байдуже, що роблять, чим займаються діти, ким вонистануть у майбутньому. Моральні вади, що панують в цих сім’ях, завдаютьглибокої травми дітям. Їх треба відгородити від потворного впливусередовища, оточити атмосферою чесності, правдивості, людяності»[2, с. 64].Виховання дітей, а особливо важких, на думку В. Сухомлинського, –найскладніша справа. «Розмова про важких дітей велика і нелегка. По суті,це одна з найскладніших проблем виховання, проблема, за байдужеставлення до якої доводиться розплачуватися дорогою ціною» [3, с. 525].Гіркі, болючі запитання ставив перед собою і читачами видатнийпедагог: «...Чому в нашому суспільстві є маленькі негідники? Чому ми непомічаємо, що людина стає негідником уже в дитинстві? Що требазробити, щоб не було дітей-негідників – тільки за цієї умови не буденегідників-дорослих» [3, с. 525].Відповіді на них знаходимо в численних працях («Важкі долі»,«Розмова з молодим директором школи», «Серце віддаю дітям»,«Батьківська педагогіка» тощо), в яких В. Сухомлинський глибоко й164

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012усебічно висвітлив причини появи важких дітей і підлітків, серед нихнайголовнішу, ту, що криється в самих батьках, їхній поведінці: «Батькозалишив сім’ю, хлопчик став мовчазним, задумливим. Утікає з дому, двічіпобував у міліції. Батьки – п’яниці. Діти перестають вірити в добро ілюдяність, робляться жорстокими…» [2, с. 21].Проте, як незаперечно довів педагог-гуманіст, дитина ненароджується важкою, такою вона стає під тиском усіляких впливів –неправильного виховання, психолого-педагогічної нестійкості сім’ї,нездорових умов, що оточують дитину в ранньому дитинстві – від одногодо семи-восьми років. Саме в цей період починається деформаціяособистості і саме на цій стадії під тиском несприятливих чинників, інодівипадкових, таких, що видаються малозначущими, виникають шкідливідля розвитку особистості ціннісні настанови.В. Сухомлинський радив вдумливо, уважно, терпляче досліджувати,вивчати розумовий, емоційний, моральний розвиток підлітка, шукати йзнаходити причини, за яких дитина стала важкою; застосовувати таківиховні впливи, які б ураховували складність і особливістьіндивідуального світу людини, всіляко унеможливлювали грубощі,приниження, покарання, оскільки «якщо дитина зазнала потрясіння,пов’язаного з покаранням, в її душі послаблюються внутрішні сили, якісамою людською природою призначені для самовиховання.Покарання, тим більше, якщо справедливість його сумнівна (а саметак і є в переважній більшості сімейних конфліктів), огрублює людськудушу. Людина, яка зазнала покарань у дитинстві, в підліткові роки небоїться ні дитячої кімнати міліції, ні суду, ні виправно-виховної колонії»[2, с. 238]. До того ж «покарання не є чимось невідворотним. Потреба впокаранні не виникає там, де панує рух взаємного довір’я і теплоти, дедитина змалку тонко відчуває поруч із собою людину – з її думками йпереживаннями, радощами і горем; де з перших кроків свого свідомогожиття дитина вчиться керувати своїми бажаннями» [2, с. 197].Серед важливих умов створення атмосфери виховуваності дитинивзагалі, а особливо важковиховуваної, є виховання успіхом. Засправедливим твердженням В. Сухомлинського, мажорний тон життядитини має спиратися не тільки на загальний шкільний клімат, алепередусім на її власні успіхи в моральній поведінці, у діяльності.Формувати позитивну особистість у діяльності, зітканій з невдач,неможливо. Лише успіх формує в молодої людини достатню віру і на ційоснові – прагнення стати ліпшою.Окреме місце у вихованні підлітка займає самовиховання. Аджелюдина не може бути тільки об’єктом виховання. Міцним фундаментомназивав самовиховання Василь Олександрович. Ніхто не зможе виховатилюдину, якщо вона сама себе не виховує. «Це той найтонший вузол усіхпристрастей і дум людських, в якому доторкаються й сплітаються165

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012обов’язок і дисципліна, вимогливість до себе і совість, радість буття інепримиренність до зла, почуття власної гідності та справжня людськавелич» [3, с. 490].Оскільки поява важких підлітків є наслідком цілого комплексупричин, то загальна стратегія виховного впливу повинна поширюватися навсі його суб’єкти: сім’ю, навчальний заклад, найближче оточення. Однак усучасних умовах лише навчальний заклад здатний компенсувати вадисімейного виховання: «Звичайно ж, є важкі, дуже важкі сім’ї. Але япрацював у школі не один десяток років, не зустрічав батьків невиправних,не зустрічав людей, у душі яких не залишилося б доброї іскри.Перетворити цю іскру в яскравий смолоскип – ось у чому болісно важке,але благородне завдання педагогів» [4].Виховання в навчальному закладі важких підлітків реалізується втрьох основних видах діяльності: навчальній, громадсько-корисній,трудовій. Для нормального розвитку людини важливо такожпробуджувати, розвивати в дитині цікавість, допитливість, бажання знати,подив перед таємницями природи, перед красою навколишнього світу.Неабияке значення в моральному вихованні підлітків має виконаннятрудових завдань, які, потребуючи багато сил і часу, виходять за межіінтересів даного колективу, навіть села чи міста: «Така праця має великезначення в ідейному вихованні старшокласників. Вони не тільки розуміли,а й переживали суспільну, всенародну спрямованість праці...». У вихованніважливо, щоб «людина уже в роки дитинства збагнула істину: тільки працятворить честь, гідність особистості; в праці людина виражає себе вколективі, праця дає моральне право судити про інших людей» [2, с. 45].Аналіз педагогічної спадщини В. Сухомлинського, присвяченоївисвітленню поглядів на проблему превентивного виховання важкихпідлітків, дає можливість сформулювати головні настанови для роботи зними:− створення для важких підлітків атмосфери доброзичливості,любові, розуміння, співчуття;− сприйняття важкого підлітка таким, яким він є, сприяннярозвитку в нього всього найліпшого;− побудова стосунків з важкими підлітками на основі глибокоїповаги й високої вимогливості до них;− створення системи педагогічно доцільних дій, які дадутьможливість вивести педагогічно занедбаних підлітків з пасивногостану та прилучити їх до активної діяльності життя в колективі;− переконання батьків важких підлітків у потребі корекції та змінисвоєї поведінки, свого життя.Таким чином, глибоке вивчення й аналіз педагогічної спадщиниВ. Сухомлинського дають змогу зробити висновок про те, щозапропонована ним педагогічна система збагатила педагогічну науку166

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012новаторськими ідеями і положеннями, відіграла велику роль у розвиткутеорії і практики виховання й навчання важких підлітків, принесланеоціненну користь учителям у їхній складній роботі з корекції тапревенції поведінки підростаючого покоління.Подальшого вивчення потребує розробка технології превентивноговиховання з важкими підлітками на засадах педагогічної творчостіВ. Сухомлинського.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Сухомлинский В. А. Трудные судьбы / В. А. Сухомлинский. – М. :Знание, 1967. – 78 с.2. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1978. – 263 с.3. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором школи /В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах /В. О. Сухомлинський. – Т. 4. – К. : Радянська школа, 1976. – С. 394–629.4. Хромова Л. М. В. О. Сухомлинський про виховання важких дітей іпідлітків / О. Л. Хромова // Педагогіка і психологія. – 2004. – № 1. –С. 12–20.167

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 37(477)(092)Валентина КушнірДОСВІД ПРОФЕСІЙНОЇ ПРОФІЛІЗАЦІЇ У ПАВЛИСЬКІЙСЕРЕДНІЙ ШКОЛІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГОПідготовка учнівської молоді до зайнятості є важливою соціальноекономічноюпроблемою, що загострюється в умовах впровадженняінноваційних технологій в усі сфери життєдіяльності людства. У зв’язку зцим зростає потреба поступового переходу старшої школи до профільногонавчання. Профілізація навчання позитивно впливає на якість освітніхпослуг, оскільки пов’язана із підвищенням готовності випускниківздобувати подальшу освіту та свідомим вибором професії.Нині поняття «профільне навчання» тлумачиться як виддиференційованого навчання учнів старших класів. Старшокласникипоглиблено вивчають один із декількох предметів, спеціальних курсів,вибраного профілю і забезпечують допрофесійну підготовку з метоювибору майбутньої сфери діяльності. Інтеграція профільного навчання ізпрофесійною освітою є однією із моделей профільного навчання.Профільне навчання, яке орієнтоване на сфери трудової діяльності буваєрізних рівнів:– з орієнтацією на швидке входження в трудову діяльність таотримання масової професії;– з орієнтацією на продовження навчання у вищих навчальнихзакладах, які готують спеціалістів масових та немасових професій.У цьому контексті дуже цікавим та цінним для вивчення є досвідроботи впровадження професійної профілізації педагогів минулого,зокрема В. Сухомлинським.Зазначимо, що творчу спадщину В. Сухомлинського вивчали і нинівивчають багато українських учених ((М. Антонець, І. Бех, Н. Бібік,Л. Бондар, Н. Дічек, С. Захаренко, Н. Калініченко, О. Крутенко, В. Кузь,М. Левківський, В. Лозова, Ю. Мальований, Н. Побірченко, Л. Прокопенко,Г. Пустовіт, О. Савченко, О. Сухомлинська, Т. Філімонова та ін.).Ми ставимо за мету охарактеризувати досвід професійноїпрофілізації у Павлиській середній школі В. Сухомлинського.У 50-ті роки ХХ століття з боку керівництва партії та Ради МіністрівСРСР визнавався факт про «відрив школи від життя, недостатнюпідготовленість випускників школи до практичної діяльності» [4, с. 48].Для забезпечення диференціації подальшого навчання, партія пропонувалапринципово нову модель повної середньої освіти, що реалізувалася черезтри типи навчальних закладів: середня загальноосвітня трудоваполітехнічна школа з виробничим навчанням, вечірня (змінна) та заочнашколи, технікуми та інші середні спеціальні заклади.168

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Прийнятий в 1958 році «Закон про зміцнення зв’язку школи зжиттям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР»проголошував «основним завданням радянської середньої школи» –«підготовку учнів до життя, суспільно-корисної праці, подальшепідвищення рівня загальної і політичної освіти...», акцентував увагу напотребі тісного зв’язку навчання і виробничої праці [4, с. 56].Передбачалося здійснити це через введення фуркації, тобтостворення в старших класах такої системи диференційованого навчання,що дозволяє учням поряд з отриманням середньої освіти поглибленіше іґрунтовніше вивчити предмети вибраної галузі і отримати в періоднавчання у школі ту чи ту спеціальність на основі систематичноїсуспільно-виробничої праці на виробничому підприємстві чи у сільськомугосподарстві [1, с. 23]. Перед загальноосвітньої школою поставали важливіпроблеми організації виробничого навчання: вибору профілів тазабезпечення матеріальної бази підготовки учнів до вибранихспеціальностей.1960–1961 рр. Державним Комітетом Ради Міністрів СРСР попрофесійно-технічній освіті було розроблено загальний перелік професійдля підготовки учнів у середніх школах, в якому рекомендовано близько1800 спеціальностей середньої важкості. Однак спрощений підхід довибору профілю виробничого навчання був характерним для багатьохшкіл. Так, Р. Медвєдєв у статті «О выборе профессии в средней школе»звертав увагу на те, що у багатьох містах відбувається масова підготовкамолоді до найпоширеніших професій: токар, фрезерувальник, швачка, а взмісті підготовки недостатньо висвітлені вимоги нової техніки. За йогоданими лише у 1961 р. школи м. Києва випустили біля 3-тисяч швачок.Такий однобічний підхід до вибору школами професій ускладнював пошукроботи для молоді.Відмічалися і інші недоліки роботи шкіл щодо професійноїорієнтації учнів: низький рівень навчально-матеріальної бази багатьохшкіл, недостатнє вирішення питання профілів професійної підготовкидівчат [2, с. 223; 3, с. 25.]. Частим явищем була обмежена кількістьспеціальностей до яких готували у школі, тому учні змушені булинавчатися цим професіям незалежно від своїх інтересів і вподобань. Цепояснювали дуже просто: «...інтереси і задатки 15–16-річних учнів частоще нестійкі, здібності проявляються неповністю. Тому важко говорити проповну добровільність школяра у виборі професії» [3, с. 25].У контексті тогочасних реалій особливо чітко вирізнявся досвідпідготовки школярів за різнимими профілям виробничого навчання уПавлиській середній школі В. Сухомлинського. Свій експериментґрунтовнішого вивчення учнями середньої школи вибраної галузі іотримання ними практичних навиків певної спеціальності педагогрозпочав 1947 р. Поступово, починаючи з 1948/49 навчального року, учні169

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 20128–10 класів Павлиської школи розпочали оволодівати масовими робочимипрофесіями. За даними вченого, вже в 1950/51 навчальному році школапідготувала «14 трактористів, 5 комбайнерів, 7 токарів, 4 слюсарів, 14садівників та лісівників, 12 шовківників» [13, с. 12].Щодо профільного навчання, то В. Сухомлинський вважав, що,насамперед, школа повинна забезпечити всебічний розвиток особистості, атакож сприяти розвитку індивідуальних нахилів та здібностей, формуватипокликання, професійну орієнтацію. Водночас, педагог наголошував, щоостанні призначення розглядаються в тісному взаємозв’язку. «Кожнийповинен бути в певній мірі і математиком, і фізиком, і хіміком, і біологом, іісториком, і літерознавцем – у тій мірі, в якій це необхідно для всебічногорозвитку» – писав В. Сухомлинський. «Тому, не можна погодитися здумкою, що, мовляв, для тих у кого немає, наприклад, математичнихздібностей, допустимі і поверхові знання з цього предмета» [5, с. 92].Відтак, продовжує педагог, школа не повинна готуватистаршокласників лише до вступу у вищі навчальні заклади. Випускникиповинні бути готові до «трудової діяльності у сфері суспільноговиробництва, до швидкого оволодіння масовими професіями, до праці, якаособливо потрібна суспільству в даний момент» [6, с. 551]. У вирішенніцих завдань істотну роль, на думку вченого, має відіграти професійнаорієнтація, «суть якої полягає в тому, щоб полегшити кожній молодійлюдині вибір майбутньої спеціальності відповідно до її задатків, інтересів,здібностей» [6].На основі багаторічних практичних спостережень та експериментів,виважених висновків та переконань, директор Павлиської середньої школистворив власну оригінальну систему трудової підготовки молоді. І хоча зчасом деякі грані цієї системи змінювалися, однак стержень її залишивсянезмінним, що ґрунтувався на завданні «відкрити в кожній людині їїзадатки і здібності, дати їй щастя цікавої, інтелектуально повноцінноїтворчої праці для суспільства» [7, с. 17].Перші розвідки В. Сухомлинського, що узагальнювали власнийпрактичний досвід професійної орієнтації учнів, з’явився у 50-ті рокиминулого століття. Результати проведеної роботи були висвітлені в такихпрацях: «Підготовка учнів до трудової діяльності» (1957), «Трудовоевоспитание в сельской школе» (1957), «Воспитание коммунистическогоотношения к труду (опыты воспитательной работы в сельской школе)»(1959) та статтях «Про підготовку учнів до майбутньої практичної роботи»(«Радянська школа», 1952), «В защиту производственного обучения вшколах Украины» («Политехническое обучение», 1959), «Взаємозалежністьзмісту і форми трудового виховання» («Школа и производства», 1960), «Затворческое отношение учащихся к труду» («Школа и производство»,1961), «О некоторых вопросах культуры труда» («Школа и производство»,1962) та ін.170

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012На думку В. Сухомлинського, вибір спеціальності учнем є «певниметапом духовного розвитку людини», тому він має бути обов’язковосвідомим. Завдання школи вбачав педагог у якомога кращій підготовцілюдини до цього етапу. Отож, момент професійного вибору людинипередував процес глибокого вивчення та розвиток індивідуальнихздібностей кожного учня через включення їх у різноманітні видидіяльності. «Дуже важливо, щоб задовго до прийняття рішення про вибірспеціальності, – вважав В. Сухомлинський, – учень уже набув багато уміньта навичок із різних спеціальностей та навчився їх творчо застосовувати упраці» [5, с. 205].В. Сухомлинський був переконаний, що в період дитинства, в періодпізнання світу необхідно дати можливість дитині пізнати радість праці,тим самим пізнати себе. Важливо в цьому віці, на думку педагога,знайомити дитину з різноманітними видами праці, дати можливість їйспробувати свої сили в тій чи іншій галузі, відчути першу радість успіхувід виконаної справи, почуття захоплення. Період юності і отроцтва, надумку В. Сухомлинського, – це «період самовизначення, становленняособистості – поглядів, переконань, нахилів, здібностей, покликання» [8,с. 172]. У цьому віці відбувається цілеспрямований пошук власногожиттєвого шляху, людина утверджує в активній діяльності свої творчісили.У Павлиській середній школі щорічно діяла велика кількість гуртків,де учні мали змогу спробувати свої сили в тому чи іншому виді діяльності,знайти свою справу, досягти в ній майстерності. У протоколі обговоренняплану роботи школи на 1965–66 н/р. затверджено: «З метою розвиткуздібностей та індивідуальних нахилів учнів продовжити залучати їх дороботи у створених науково-предметних та технічних гуртках:1. Літературно-творчих. 2. Юних математиків. 3. Юних краєзнавців.4. Музичних. 5. Драматичних. 6. Іноземних мов. 7. Спортивних секціях.8. Науково-технічних. 9. Науково-біологічних. 10. Науково-хімічних.11. Науково-філософських. 12. Автоматики і електроніки. 13. Юнихрослинників, пасічників, садоводів. 14. Юних мотористів. 15. Юнихслюсарів. 16. Юних електротехніків. 17. Юних радіотехніків. 18. Юнихкінотехніків. 19. Юних столярів та інші» [9, с. 44].Кожен гурток, зазначав В. Сухомлинський жив «за своїми законамисамодіяльності». Керівниками гуртків були вчителі, які були майстрамисправи. Однак їх було, пише видатний педагог, лише 15, всі іншістаршокласники, закохані в улюблену справу. Біля такого юного майстрагрупувалися ще кілька дітей [14, с. 28].Позакласна гурткова робота дозволяла вчителеві повною міроювраховувати індивідуальні особливості учнів школи, та допомогтикожному у виборі сфери трудової діяльності. У процесі такої праці учнізасвоювали трудові вміння та навички, проникали в суть закономірностей171

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012розвитку природи, розвивали організаторські здібності, поступовоусвідомлювали суспільну значущість праці. Водночас дитина могла обратикілька гуртків і зрозуміти, до чого має хист, ознайомитися з майбутнімипрофесійними навичками.З якого ж віку діти в школі В. Сухомлинського розпочиналивідвідувати гуртки? Віповідь знаходимо у статті педагога «О системетрудового воспитания учащихся младшего и среднего возраста»(«Советская педагогика», 1959). Автор зазначає, що «ступінь свідомостівибору масової робочої спеціальності старшокласниками знаходиться впрямій залежності від того, наскільки різноманітною, різнобічною є їхпраця у молодшому та середньому віці» [11, с. 3]. Отже, відвідуваннягуртків дітьми школи не було хаотичним чи ситуативним. Педагогом буларозроблена система трудового виховання учнів молодшого, середнього тастаршого віку у процесі якої старшокласники проходили виробниченавчання і отримували масові робочі спеціальності.Цікаво, що педагог був переконаним, що «суперечки про те, колинеобхідно включати дітей до виробничої праці є безпредметними» [11,с. 4]. На його думку, з перших днів перебування дитини в школі необхідноїї задіювати у різні види трудової діяльності, які посильні їй. Це сприяєформуванню морального обліку дитини, її свідомому ставленню до праціта виховання працелюбства. У Павлиській середній школі не було жодноговихованця, який би не працював у гуртку за своїм вибором. Дітимолодшого та середнього віку відвідували гуртки «юних конструкторів,будівельників, механізаторів, токарів, електротехніків, рослинників,садівників, бджільників, шовківників, квітникарів, селекціонерів,ґрунтознавців, автоматики і телемеханіки» [5, с. 173].Що ж стосується старшокласників, то повертаємося до статтіВ. Сухомлинського «Производственному обучению – широкуюполитехническую основу», яка вийшла у першому номері журналу«Советская педагогика» 1960 р. У ній педагог підсумовує результатитрьохрічного досвіду роботи щодо підготовки молоді до виробничої праціу Павлиській середній школі.Нашу увагу в цій статті привернув аналіз педагога практичних уміньі навичок, якими оволоділи школярі за три роки – з 8 до 10 класу.Наприклад, у 8 класі школярі оволоділи знаннями та навичкамироботи з металом, обробкою його на свердлильному, токарному станках таслюсарній справі. Практично ці навички закріпили протягом виробничоїпрактики в РТС, де ремонтували машини, і обладнання, а такожвиготовляли інструменти і деталі машин, що і слугувало зарахуваннямпрактики.Водночас, протягом цього самого року школярі вивчали комбайн, ана літніх канікулах проходили виробничу практику, виконуючи обов’язки172

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012помічника комбайнера. Для дівчат альтернативою був мотоцикл.У 9 класі хлопці вивчали дизельний, а дівчата – садово-городнійтрактор. Протягом літньої практики працювали помічниками трактористана обробці та посіві зернових та технічних культур, а також натваринницьких фермах. Також дев’ятикласники здобували навичкикерування автомобілем.У 10 класі всі учні вивчали курс електротехніки і проходиливідповідний практикум. Діти самостійно робили генератори перемінноготоку невеликої сили. Водночас дівчата освоювали роботу наелектрошвейній машині.Підсумовуючи, педагог зазначає, що до моменту закінчення неповноїсередньої школи школярі уміли не лише керувати електрогенератором, а ймогли своїми руками зробити діючу модель електромотора, не лише уміликерувати мотоциклом та автомобілем, а й робили нескладний ремонтдвигуна внутрішнього згорання.Паралельно оволодіння навичками керування машинами імеханізмами в школі протягом трьох років тісно було пов’язано зобробкою ґрунтів, доглядом за рослинами і тваринами, вирощуваннямплодових та декоративних дерев та ін. [12, с. 35–44].Усі учні, які закінчили Павлиську середню школу в 1959 р. (їх було45 осіб), здобули масову спеціальність механізатора широкого профілюколгоспного виробництва. Найголовніше, до закінчення школи дітиздобули різноманітні уміння та навички, які їм пригодяться в житті, тавипробували свої сили і здібності.На жаль, сучасний випускник отримує: лише знання, а практичнихумінь, не кажучи вже за професію, дуже обмаль, лише на уроках трудовогонавчання.Можна було б запитати: а що ж з матеріальною базою, хто допомагавїї створювати? Для В. Сухомлинського створення матеріальної бази такожбуло «великою педагогічною проблемою» [5, с. 169]. У статті «Развитиеиндивидуальных способностей и наклонностей учащихся», яка вийшла вжурналі «Советская педагогика» за 1962 р., педагог зізнавався, що«педагогічному колективу прийшлося дуже довго потрудитися, щобстворити матеріальну базу для праці дітей» [10, с. 25]. Далі читаємо: вшколі було облаштовано «чотири кімнати технічної творчості, тримайстерні (одна столярна і дві металообробні), дві кімнати для занять змашинознавства, дві кімнати і п’ять куточків для конструювання імоделювання, для монтажних та електротехнічних робіт, радіолабораторія,кімната для занять по автоматиці та телемеханіці, декілька куточків юнихмотористів, спеціальний гараж для мікролітражної автомашини, зібраноїстаршими школярами та вчителями». Діти мали змогу працювати зрізноманітними простими та складними інструментами, зокрема173

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012«електролобзики для молодших школярів..., маленькі токарні і свердлильністанки для виготовлення іграшкових деталей., маленькі тиски, запилювачі,молоточки, плоскогубці та набори матеріалів: проволоки, металевіпластинки, різні болти, гайки та інше» [10, с. 26].Також у школі були повністю обладнані необхідним кабінетиелектротехніки, електроніки та автоматики, робоча кімната з радіотехніки.Далі в статті зазначається, що великого значення колектив школи приділявпробудженню та розвитку у своїх вихованців здібностей до художньоїтворчості, в галузях прикладного мистецтва, музики та літератури. Зогляду на це, у школі були обладнані керамічна майстерня, куточокхудожнього випилювання та випалювання, куток живопису. Музичніздібності діти мали змогу розвивати у хоровому колективі, в дитячомуоркестрі народних інструментів, у гуртку юних баяністів. Діяли в школі ілітературно-творчі гуртки. Робота в гуртках проводилася з метоювсебічного розвитку дітей, а не надання професійних умінь та навичок[10, с. 27].Для набуття навичок у сфері сільського господарства діяли двітеплиці, одна з них – лимонарій, зелена лабораторія, кабінет живоїприроди, фруктовий сад, плодорозсадник, навчально-дослідна ділянка,шкільна пасіка, кролеферма тощо.Водночас, школярі мали свій куточок на колгоспній свинофермі,фермі великої рогатої худоби, молочно-товарній фермі, птахофермі,кролефермі тощо.Як бачимо, матеріальна база школи для гурткової роботи булазабезпечена на найвищому рівні. Можемо лише уявити, якої праці цекоштувало для всього колективу школи. Однак, діти мали змогу шукатисебе, своє покликання, свої інтереси в межах власної школи.Отже, аналіз досвіду професійної профілізації в Павлиській середнійшколі дозволяє нам стверджувати, що педагогічним колективом школибуло реалізовано таку систему позакласного навчально-трудовоговиховання школярів, яка дозволяла випускнику орієнтуватися в головнихгалузях виробництва і мати вміння та навички, які полегшують свідомийвибір спеціальності. В. Сухомлинським було обґрунтовано необхідністьпозакласної роботи та апробовано гурткову роботу як позакласну формупрофільної освіти. Педагог вважав, що шкільні програми з трудовогонавчання не можуть вирішити професійної орієнтації учня, його готовностідо ефективної виробничої праці. Його досвід формування у школярівпрофесійної орієнтації в умовах середньої загальноосвітньої школи черезгурткову роботу та забезпечення матеріальної бази є важливим орієнтиромсучасної школи.174

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Гончаров Н. К. О введении фуркации в старших класах среднейшколы / Н. К. Гончаров // Советская педагогика. – 1958. – № 6. –С. 12–37.2. Грищенко М. С. Нариси з історії школи в Українській РСР (1917–1965) / М. С. Грищенко. – К. : Радянська школа, 1966. – 260 с.3. Медведєв Р. А. О выборе профессии в средней школе /Р. А. Медведєв // Школа и производство. – 1962. – № 4. – С. 19–26.4. Народное образование в СССР: сборник документов 1917–1973 гг. –М. : Педагогика, 1974. – 560 с.5. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненоїособистості / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах /В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1977. – Т. 1. – С. 55–208.6. Сухомлинський В. О. Природа, праця, світогляд / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 5. – С. 551–562.7. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 4. – С. 7–390.8. Сухомлинський В. О. Йти вперед / В. О. Сухомлинський // Ріднашкола. – 2002. – № 5. – С. 11–16.9. Книга протоколів засідань педагогічної ради Павлиської середньоїшколи (поч. 22 грудня 1965 р. – зак. 14 грудня 1966 р.). – Архів,Павлиш. – ЛВ 13007. – 100 арк.10. Сухомлинский В. А. Развитие индивидуальных способностей инаклонностей учащихся / В. А. Сухомлинский // Советскаяпедагогика. – 1962. – № 12. – С. 24–34.11. Сухомлинский В. А. О системе трудового воспитания учащихсямладшего и среднего возраста / В. А. Сухомлинский // Советскаяпедагогика. – 1959. – № 7. – С. 3–17.12. Сухомлинский В. А. Производственному обучению – широкуюполитехническую основу / В. А. Сухомлинский // Советскаяпедагогика. – 1960. – № 1. – С. 35–44.13. Сухомлинский В. А. Овладение массовой рабочей специальностью вшколе – средство улудшения трудового воспитания / В. А. Сухомлинский //Советская педагогіка. – 1958. – № 7. – С. 11–24.175

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 37.035.6:373Наталія МайбородаПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЗАСОБАМИМИСТЕЦТВА ВИХОВАНЦІВ СІЛЬСЬКИХНАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ КОМПЛЕКСІВ У КОНТЕКСТІ ІДЕЙВАСИЛЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА СУХОМЛИНСЬКОГООдним із основних напрямів національного виховання є патріотичневиховання підростаючого покоління, мета якого полягає у створеннівисокого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчногоподвигу в ім’я процвітання українського народу. Патріотичне вихованняповинне формувати громадянина-патріота, сприяти глибокому розуміннюсвого громадянського обов’язку, готовності в будь-яку хвилину стати назахист Батьківщини, оволодівати військовими знаннями, спонукати дофізичної активності, саморозвитку, а також вивчати досвід героїв історіїнашого народу, його Збройних Сил.Виховання патріотичних почуттів і переконань у процесі залученнявихованців до культурної спадщини свого народу через різноманітні видимистецтва висвітлено у працях вчених минулого О. Духновича,Г. Ващенка, С. Русової, К. Ушинського, В. Сухомлинського, А. Макаренката ін. Науковці доводять, що мистецтво має важливе значення уформуванні патріотичних почуттів підростаючого покоління.Нова парадигма освіти ХХІ століття зумовлює функціонуваннянавчально-виховних закладів, які забезпечать умови для патріотичноговиховання особистості на засадах наступності і перспективності –навчально-виховних комплексів «Дошкільний навчальний заклад –загальноосвітній навчальний заклад».Різноманітні аспекти організації освітнього процесу в сільськихнавчально-виховних комплексах розкриваються у сучасних науковихдослідженнях учених В. Кузя (педагогічні основи виховного процесу вкомплексі), Н. Манжелій (педагогічні умови функціонування сільськихнавчально-виховних комплексів), І. Печенко (соціалізація дітей в умовахсільських навчально-виховних комплексів «Загальноосвітній навчальнийзаклад – дошкільний навчальний заклад»), В. Ферштейна (вихованнягармонійної особи в умовах сільського навчально-виховного комплексу).Дослідження учених переконують, що виховний потенціал села, йогосоціокультурне середовище є стійким і традиційним для соціальноїактивності вихованців сільського комплексу, її взаємодії із сільськимсоціумом, соціального виховання підростаючого покоління. В умовахсільського соціуму у дітей значно раніше формується національнасамосвідомість, повага до сімейних традицій, шанобливе ставлення доБатьківщини, до рідного краю, природи та мистецтва.176

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Метою статті є висвітлення педагогічних поглядівВ. Сухомлинського на проблеми патріотичного виховання засобамимистецтва вихованців сільського навчально-виховного комплексу.На сучасному етапі розвитку української педагогіки чільне місцепосідає спадщина Василя Олександровича Сухомлинського – провідногопедагога ХХ століття. Його фундаментальні праці, присвячені сільськійшколі, привернули увагу багаточисельної наукової публіки та, завизначенням В. Г. Кузя, зумовили виникнення нового наукового терміну«сухомлиністика», яка в свою чергу відіграє велику роль у формуваннінової якісної освіти, розробці новітніх педагогічних технологій, сучаснихпедагогічних концепцій.На нашу думку, без вивчення різних підходів трактування поняття«патріотизм», розуміння насамперед нами, дорослими людьми, своговнутрішнього стану, сутності та мети буття на землі, не можливевиховання дитини в широкому розумінні цього слова.Існують різні напрями патріотичного виховання в сучаснійукраїнській педагогіці:– патріотичні традиції сімейно-родинного виховання;– патріотизм в аспекті моделювання системи особистісногорозвитку дитини;– теоретичні засади виховання патріота своєї держави;– виховання патріотизму на основі національно-духовних надбаньсвого народу;– проблеми патріотичного виховання дітей та молоді всоціокультурних умовах тощо.Необхідно звернути увагу на розгляд системи патріотичноговиховання в умовах існування навчально-виховного комплексу «Школа –дошкільний заклад». Адже повноцінна реалізація системи патріотичноговиховання в ньому можлива на засадах системності, структурності,наступності. Проблеми функціонування такої освітньої установивирішувалися педагогами-новаторами А. Богуш, В. Кузем, Н. Манжелій,І. Печенко, О. Савченко та ін. Класики педагогічної науки (Ш. Амонашвілі,Б. Ананьєв, А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський таін.) своїми працями створили передумови для теоретичної розробкипроблем навчання та виховання дітей дошкільного віку та школярів.Видатний педагог-новатор В. Сухомлинський відзначав постійнийзв’язок дитини з духовною спадщиною свого народу. У педагогічнійспадщині В. Сухомлинського патріотичне виховання базується на основіморально-духовних цінностей: «Патріотичне виховання – це сферадуховного життя, яка проникає в усе, що пізнає, узнає, робить, до чогопрагне, що любить і ненавидить людина, яка формується. Патріотизм якдіяльна спрямованість свідомості, волі, почуттів, як єдність думки і діла177

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012дуже тісно пов’язаний з освіченістю, етичною, естетичною, емоційноюкультурою, світоглядною стійкістю, творчою працею» [1, с. 131].Підсумовуючи все вищесказане, можна упевнитись у такій думці:багатогранність підходів до розуміння поняття «патріотизм» допомагаєосвітянам озброїтись теоретичними знаннями та широко застосовувати їх впрактичній діяльності зі своїми вихованцями в умовах сільськогонавчально-виховного комплексу.Варто звернути увагу на виховання патріотизму у підростаючогопокоління в умовах інтеграції у міжнародну спільноту. Тому вихованнягромадянина своєї держави передбачає вивчення ним історії, героїчногоминулого, духовних надбань інших народів. Такі знання допоможутьвиростити цілісно сформованих особистостей, духовно багатих,цивілізованих людей, які повинні мати на меті вибудувативисокоморальне, досконале, гуманістично спрямоване суспільство. Уцьому суспільстві немає місця злу, попиранню людських чеснот, прав,зазіханню на свободу громадян інших національностей.Виховний процес – це складна структура методів і форм роботи здітьми, яка підпорядкована певним принципам виховання(культуровідповідності, активності, безперервності і наступності,демократизації, гуманізації, нероздільності навчання і виховання,диференціації та індивідуалізації, гармонізації родинного і суспільноговиховання). Тому кожна освітня установа (у тому числі навчальновиховнийкомплекс) проводить роботу з патріотичного виховання зурахуванням своєї специфіки. Внаслідок цього не можна забувати провиховання справжнього патріота своєї держави засобами мистецтва. Аджекомплексний підхід до патріотичного виховання молоді передбачає тіснуспівпрацю з іншими видами виховання: моральним, трудовим, правовим,екологічним, фізичним, естетичним. Нашу думку підтверджує вислівВ. Сухомлинського «Мистецтво – це час і простір, в якому живе красалюдського духу. Як гімнастика випрямляє тіло, так мистецтво випрямляєдушу. Пізнаючи цінності мистецтва, людина пізнає людське в людині,підносить себе до прекрасного, переживає насолоду» [3, с. 544].У процесі вивчення театрального мистецтва, хореографії, музики,поезії, образотворчого мистецтва вихованці невимушено доторкаються досвіту прекрасного. Згідно із переконаннями Л. Байбородової, проявомспецифіки сільського соціуму є інтенсивний розвиток народногомистецтва, адже сільська школа, яка об’єднує інтелігенцію, є не тількиосвітнім, а й культурним центром села, здійснює вплив на формуваннядуховності підростаючого покоління. У порівнянні з міськими, вихованцісільських НВК мають високий рівень національної самосвідомості,внутрішнє духовне багатство, шанобливе ставлення до Батьківщини іприроди. Різновіковим сільським дитячим колективам притаманні такі178

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012типи взаємодії як співробітництво, діалог, опіка, згода тощо. Необхіднозазначити, що різновіковим дитячим колективам притаманнаспівтворчість.«Під співтворчістю розуміється цілеспрямована діяльність дітей,відмінними ознаками якої є: спів-суб’єктні стосунки між школярамирізного віку; неординарність, оригінальність, нешаблонність дій,спрямованих на отримання нових якостей, результатів кінцевого продуктупрактичної і розумової праці» [1, с. 86].В. Сухомлинський різновікові колективи називає творчими. Вінсвоєю багаторічною працею та набутим досвідом, викладеним у книзі «Стопорад учителеві», легко переконує нас в тому, що різновіковий колектив,заснований на творчій праці вихованців та постійній взаємодії між собою,є основою духовного життя та головним засобом впливу на особистість.«Виховний ефект різновікового колективу полягає в тому, що під впливомяскравого позитивного прикладу дитина, підліток усвідомлює, якоюлюдиною вона хоче стати , у них з’являється прагнення досягти ідеалу,взірця. Поза духовними відносинами, що виникли на основі цікавої,захоплюючої праці, прагнення стати такою людиною взагалі не можевиникнути й оволодіти думками й почуттями вихованця» [2, с. 228].Проявом прекрасного в мистецтві є правдивість створених образів,достовірність художньої форми, присутність моралі. Постійний контакт зпрекрасним викликає емоції, певне ставлення до світу, засудження чисхвалення того чи іншого вчинку героя екрану, сценічного образу вхореографічній постановці, зображуваного на полотні, проспіваного впісні.В умовах сільського навчально-виховного комплексу дітимаксимально наближені до народного мистецтва пісні, танцю, живопису,адже сільські краєвиди природи наповнюють дитячі серця позитивнимиемоціями, добротою, надихають їх на творчість. Завдання учителя –максимально наблизити вихованців до світу мистецтва, розвивати їхніестетичні смаки і вподобання, емоційні відчуття, адже все це єскладниками духовно-морального рівня особистості.Виховна значимість патріотичного виховання засобами мистецтваполягає в тому, що педагог НВК повинен викликати почуття небайдужостів дитини, погляд на все це очима інших людей. Неправильні естетичніуявлення можуть призвести до негативних вчинків. На цьому етапі ми,вчителі, є «регулювальниками» дитячих емоцій та переконань. Вони,водночас, є базовою основою для відчуття об’єктивної реальності, яказнаходить відгук в особистості дитини. Побачене, сприйняте, пережитесупроводжується складними органічними процесами в душі. Ці процесиформують переконання, які викликають дію, боротьбу з вадамисуспільства, з тим, що заважає самоствердженню.179

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Підкреслюючи роль мистецтва у патріотичному вихованніпідростаючого покоління, науковець зазначав: «Музика – це мова почуттів.Музика й співи в школах – не тільки навчальний предмет, а й могутнійзасіб виховання, який має надати емоційного й естетичного забарвленнявсьому духовному життю людини» [4, с. 553–554]. Музика є важливимфактором виховного впливу, прагнення до самовиховання, задоволеннядуховних потреб дитини, адже «якщо в ранньому дитинстві донести досерця красу музичного твору, якщо в звуках дитина відчує багатограннівідтінки людських почуттів, вона підніметься на такий щабель культури,якого не можна досягти ніякими іншими засобами. Почуття красимузичної мелодії відкриває перед дитиною власну красу – маленькалюдина усвідомлює свою гідність» [4, с. 63].Важливе значення мають думки та переконання В. Сухомлинськогощодо впливу творів образотворчого мистецтва на виховання громадянинапатріота, бо «Мистецтво – величезна сила, здатна пробуджувати почуттягордості за людину. Треба, щоб це почуття пробуджувалося й міцніло узв’язку з патріотичними ідеями, суть яких розкривається в художніхобразах» [4, с. 561].Отже, є три основних шляхи патріотичного виховання учнівзасобами мистецтва: знайомство вихованців з творами мистецтва,визначення ролі творів мистецтва для вихованців, закріплення іпоглиблення отриманих знань на практиці.Кожен учитель, поринувши у широкий спектр творівхореографічного мистецтва, живопису, музики, запитує себе: щонайголовніше взяти, на чому акцентувати увагу своїх вихованців, щобзацікавити їх?Українська земля дає можливість педагогічному колективурозвивати патріотичні почуття вихованців з великою потужністю.Багатюща спадщина від фольклору до авторських творів дає можливістьучителю плідно розвивати і стимулювати творчі нахили учнів, формуватиїхній художній смак, систему естетичних оцінок та переконань,збагачувати внутрішній духовний світ та давати поштовх розвитковіпотенціалу особистості школяра.Отже, на сучасному етапі державотворення педагогічні ідеї ВасиляОлександровича Сухомлинського набувають неабиякої актуальності,оскільки сприяють розв’язанню таких педагогічних проблем: виховання упідростаючого покоління любові до Батьківщини, формуваннягромадянського обов’язку на основі загальнолюдських духовнихцінностей, утвердження якостей громадянина-патріота України яксвітоглядного чинника розвитку культурного і творчого потенціалу свогонароду, протидія різноманітним негативним впливам, які спрямовані наспотворене сприйняття національних цінностей, мови, історії, культури180

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012свого народу.Перспективи подальших досліджень, на нашу думку, пов’язані зудосконаленням новітніх педагогічних технологій, методології впливу наособистість, створення програм та концепцій патріотичного вихованняпідростаючого покоління.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Байбородова Л. В. Взаимодействие в разновозрастных группахучащихся / Л. В. Байбородова. – Ярославль : Академия развития,2007. – 336 с.2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1977. – Т. 2. – 668 с.3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1977. – Т. 3. – 649 с.181

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 37.036:37(092)Олена ПоліщукАКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙУ ПЕДАГОГІЧНІЙ СИСТЕМІ В. СУХОМЛИНСЬКОГОСьогодні у навчальних закладах України все більше увагиприділяється пошукам перспективних підходів до гуманізації освіти,стимулювання пізнавальної активності особистості, накопичення досвіду їїтворчої діяльності. У реалізації цього надзвичайно складного процесу, вякому беруть участь багато чинників, величезну роль відіграє мистецтво.Унікальні особливості цього виду духовно-практичної діяльностібазуються на тому, що людина завдяки мистецтву не лише набуває знаньпро навколишній світ, а й засвоює емоційно-ціннісне ставлення до себе іоточуючих, відкриває для себе дійсність як внутрішній світ людини,сповнений особистісним сенсом, формує власні естетичні почуття таідеали.Це відкриття «людяності» світу кожна окрема особистість робитьзавдяки тому, що в художньо-творчій діяльності-сприйнятті, створенні таінтерпретації творів мистецтва вона збагачується суспільно-історичнимдосвідом, який переживає як власний. Людина залучається дозагальнолюдських цінностей і вільно створює свій духовний світ зазаконами краси й гармонії. Духовне виховання – це вдосконалення людиничерез особистісну взаємодію з творами мистецтва, розвиток її творчихздібностей у цьому процесі та діяльнісне утвердження людини в самійдійсності. Таким чином, мистецтво розвиває в людині універсальнуздатність до творчого вдосконалення будь-якої діяльності.Тому головною метою естетичного виховання дітей ми вважаєморозвиток у них творчих здібностей та естетичного ставлення донавколишнього, основою якого є чуттєве сприйняття світу в різних йогопроявах, емоційне проникнення у стан явищ і предметів, співпереживаннясвоєї причетності до нього.Стрімке сьогодення поставило перед дошкільною освітою тавихованням актуальне завдання – орієнтуватися на світовий рівеньформування творчої особистості, яка житиме і працюватиме в сучаснійінформаційній сфері.Розбудова системи освіти в Україні передбачає оновлення її змісту,зміну форм організації художньо-естетичної творчої діяльності дітей.Яскравою тенденцією цього процесу є, зокрема, зростання питомої вагимистецтва у розвитку творчих здібностей і естетичного виховання юногопокоління. Слушними з цього приводу є погляди О. Савченко, яка вважає,«що саме формулювання мети освіти – створити умови для розвитку ісамореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати182

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012покоління, здатне навчатися упродовж життя, створювати і розвиватицінності громадянського суспільства, – є ключовим для розумінняподальших намірів розвитку освіти [3, с. 8].У Національній доктрині розвитку освіти вказується на необхідністьстворення відповідних умов для виховання покоління людей, здатногооберігати й примножувати цінності національної культури та громадськогосуспільства [1].Виходячи із вищеозначеного, ми сформулювали мету власногодослідження: виявити адекватні сучасності аспекти естетичного вихованнядітей в педагогічній системі В. Сухомлинського.Ця проблема зацікавила нас у зв’язку з тим, що за останнєдесятиріччя питання естетичного виховання дітей, особливо підлітків,ґрунтовно не досліджувалися. Хоча значна кількість вітчизняних ученихпостійно звертається до стрижневих проблем естетичного виховання, якірозроблені у свій час В. Сухомлинським, і на сьогодні є тим зерном, яке зчасом дало багатий урожай не тільки в теорії освіти, а і в практиці роботи,що підтверджується життям.У цілому, з наукових джерел логічно випливає, що вітчизнянінауковці Н. Абдуліна, А. Бутник, А. Рубан, Н. Рубан, Н. Тарапака та ін.всебічно вивчають педагогічний доробок В. Сухомлинського, виявляючи вньому зерна істини, які можуть прорости дорідним урожаєм на нивісучасної оновлюваної системи естетичного виховання дітей [2].Водночас, у процесі вивчення дисциплін мистецько-естетичногоциклу студенти зустрічають певні труднощі у підготовці до практичних ілабораторних занять, а також під час проведення навчально-виховноїроботи з дітьми під час педагогічної практики, до змісту якої включенозавдання з естетичного виховання дітей.З метою розв’язання поставленої проблеми нами було визначено такізавдання:• глибоко вивчити та здійснити ретроспективний аналіз провіднихположень наукових праць В. Сухомлинського, в якихрозглядаються питання естетичного виховання;• встановити логічну послідовність у поглядах Вчителя наестетичне виховання дітей;• визначити ефективні засоби естетичного виховання дітей, якіможна ефективно використати в сучасних умовах.Всесвітньо відомий вітчизняний педагог-новатор, науковець,філософ, вірний син України, поборник найгуманніших ідейВ. Сухомлинський у своїх працях-роздумах, працях-настановах різнобічнорозглядав питання естетичного виховання підростаючого покоління. Прицьому він вважав за необхідне привчати дітей бачити красу внавколишньому світі: в природі, суспільстві, побуті, в людських стосунках,у мистецтві тощо; особливого значення надавав формуванню естетичних183

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012почуттів дітей, починаючи з наймолодшого віку.Спробуємо встановити логічну послідовність у роздумахВ. Сухомлинського стосовно естетичного виховання дітей.Думка перша: філософське твердження педагога про те, що «Краса –це глибоко людське! Краса існує незалежно від нашої свідомості й волі,але вона відкривається людиною і осягається нею, живе в її душі, – не булоб нашої свідомості – не було б і краси» [5, с. 409].Василь Олександрович вважає, що радістю нашого життя є краса, щолюдина стала людиною тому, що побачила красу довкілля, осягнула її,дорожила нею, оберігала її та створювала нову красу. Він звертає увагубатьків і педагогів на велике значення краси в становленні особистості,переконує їх у тому, що «краса – один із струмочків, що живлять доброту,сердечність і любов» [6, с. 410].Водночас В. Сухомлинський наголошує: «Важливо, щоб джереломдумки й почуттів було пізнання явищ природи, її краси» [4, с. 557].Здійснений аналіз праць В. Сухомлинського дав змогу виявити в йогопрацях і те, що сама собою краса ще не може стати засобом вихованняповноцінної особистості.Думка друга: необхідно вчити дітей бачити красу і розуміти її.В. О.Сухомлинський постійно водив своїх вихованців до джерел краси –до річки, на луки, до лісу, у поле, у степ тощо. Він організовував життянайменших вихованців перед вступом до школи на лоні природи. Прицьому вирішувалися не лише завдання, спрямовані на оздоровлення тазміцнення організму малюків, а й завдання естетичного виховання.Учитель залучав дітей до прекрасного в навколишньому світі. Він вчивдітей не просто споглядати красиві пейзажі, явища природи та довкілля, ай розуміти, дивуватися, зачудовано милуватися красою денногоблакитного сонячного і нічного фіолетового з мерехтінням зірок неба,рожевим заходом сонця, хвилями хлібної ниви, буянням садів, запахомтрав і полів тощо.В. Сухомлинський вбачав величезні виховні можливості в навчаннідитини бачити, розуміти, відчувати, переживати, осягати таємницюпробудження життя в природі. Особливо цінними та ефективними булиуроки в природі навесні, коли все оживало, пробуджувалося від довгогозимового сну, розцвітало, буяло – розкривало перед дітьми красу вічностіплину життя на Землі. Учитель говорить дітям: «Не можна довго спати в цідні, треба вставати на світанку, – проспиш красу!» [6, с. 411].Він рекомендував підліткам створити вдома свій Куточок краси,читати в ньому книжки, думати, мріяти.Думка третя: розвивати у дітей спостережливість. Кожному педагогудобре відомо, що спостереження як педагогічний метод, широковикористовується в освітньому процесі дітей від їхній найперших днівжиття і до останнього дзвінка в школі. Але, яким чином необхідно184

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012організувати спостереження, щоб воно було найефективнішим? Відтак,В. Сухомлинський звертає нашу увагу на те, що дітей треба вчитиспостерігати. Не просто дивитися, споглядати, захоплюватися і милуватисяспостережуваним, а вміти бачити прекрасне, відчувати його всімаструнами душі, зрозуміти красу, зробити маленьке відкриття. Тобто у дітейпотрібно розвивати спостережливість, допитливість думки, що умолодшому віці є провідною умовою розвитку інтелекту, а надалі стаєефективним засобом розвитку задатків, обдарувань, творчих здібностей,джерелом естетичних почуттів.Думка четверта: красу в природі, у побуті, у спілкуванні та вмистецтві необхідно високо цінувати та оберігати. В. Сухомлинськийзастерігав, що в естетичному та емоційному вихованні не можнаприпускатися дидактизму та штучного розчулення красою. Він вважав, щотільки щире захоплення педагога красою може запалити вогникестетичних почуттів у душі дитини. З цією метою Вчитель радив широковикористовувати не лише природу, а й мистецтво в його найширшомурозумінні: література, пісня, музика, живопис тощо. В. Сухомлинськийвважав, що образотворче мистецтво є могутнім засобом проникнення вдуховне життя народу. Становлення особистості дитини невіддільне відзасвоєння нею духовних надбань свого народу. Мудрість поколінь, втіленав народній творчості – головній скарбниці загальнолюдської моралі, маєстати першоосновою виховання наших дітей. Він радить повертатися здітьми до вивчених творів через певний час – місяць, рік – з тим, щобсприйняти твір мистецтва на вищому рівні, побачити в ньому щось нове,відчути його розумом і серцем, поцінувати його, зрозуміти йогонеоціненне значення для майбутніх поколінь та необхідність шанобливооберігати цей твір мистецтва як неперевершену красу, яку залишили нам успадок минулі покоління людей у результаті невтомної творчої праці.В. Сухомлинський прагнув, щоб у роки отроцтва працяоблагороджувала почуття його вихованців, відкривала перед ними красунавколишнього світу й людини, сприяла вихованню найкращих людськихякостей.Думка п’ята: власноручне створення краси – найперше джерелоестетичних почуттів і творчості. Найкращим засобом для цього є посильнатворча праця дітей чи то в куточку краси, чи на ділянці, в майстерні абопід час свят Праці – скрізь твориться людська краса. Розпочинаючи ізшостого класу, вихованці В. Сухомлинського починали обробляти свійгектар поля. Під час літніх канікул школярі протягом двох-трьох тижнівпрацювали на сінокосі. Це були щасливі дні: діти неодноразовопригадували їх під час навчання у своїх творах, розповідях, казках,оповіданнях. Таким чином утверджувалося почуття краси праці, працінатхненної, корисної, благородної, творчої.185

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012«Творче натхнення, – вважав В. Сухомлинський, – людська потреба,в якій особистість знаходить щастя. Переживаючи духовне задоволення відтого, що вона творить, людина по-справжньому відчуває, що вона жива»[5, с. 566].Водночас, він звертає нашу увагу на те, що без творчості, безодухотвореності процесом і результатом творення духовних цінностейнеможливо уявити життя підлітків. Адже діти не тільки повинні вмітибачити, відчувати, розуміти красу і достойно її цінувати, – вони повиннівміти власними зусиллями творити власну красу як в природі, так і в слові,у праці, у різних видах мистецтва, у побуті, у стосунках. Він зазначав:«Діти не просто переносять на папір щось із навколишнього світу, аживуть у цьому світі, входять в нього як творці краси, дістаючи насолодувід неї» [7, с. 53–54].В. Сухомлинський стверджував, що творчість розпочинається там, деінтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стаютьзасобом пізнання, освоєння, перетворення навколишнього світу.Отже, здійснивши ретроспективний аналіз праць В. Сухомлинського,ми дійшли висновку, що він надавав великого значення естетичномувихованню дітей, зокрема формуванню у них естетичних почуттів, оцінок,суджень та ідеалів; основою духовного життя вважав природу, оточуючийсвіт, мистецтво; вбачав у спілкуванні дітей з природою розвиток творчості,сферу докладання їхніх духовних сил.Василь Олександрович в основу естетичного виховання дітейпоставив Красу, яку необхідно вміти бачити і розуміти, спостерігати івідчувати, високо цінувати та оберігати, примножувати і творити.Проте, ще й на сьогодні є прикрим той факт, що ідеї ВеликогоПедагога не досягли розуміння не тільки батьків, а й вчителів тавихователів. Адже ніякий найсучасніший телевізор, ніяка Інтернетпрограмане можуть замінити живого сприйняття краси природи, відчуттяїї запахів і звуків, мелодії вітру і морських хвиль, духмяного повітря,достиглих колосків, гудіння хрущів і бджіл, ласкавого чи спекотногосонця. Для цього має бути сформована культура сприйняття оточуючогосвіту.Вважаємо за необхідне відродити в сучасних школах як у сільських,так і в міських, Школу Радості, Куточок Краси, Кімнату Казки, КуточокМрії, Школу під блакитним небом, Сад Здоров’я. Переконані, що притакому підході до формування особистості майбутнього Громадянинавиросте повноцінне покоління, яке з глибокою вдячністю буде згадуватисвоїх Вчителів, Школу і Дитинство як неоціненні Радість і Щастя.Дидактичні засади зазначеного питання можуть стати перспективоюподальших досліджень.186

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Національна доктрина розвитку освіти // Дошкільне виховання. –2002. – № 7. – С. 4–9.2. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград : РВВ КДПУім. В. Винниченка. – 2003. – Вип. 52. – Ч. 2. – 251 с.3. Савченко О. Сконсолідувати українську націю навколо проблемосвіти / О. Савченко // Дошкільне виховання. – 2001. – № 9. – С. 8–9.4. Сухомлинський В. О. Живопис / В. О. Сухомлинський // Вибранітвори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа,1977. – Т. 3. – С. 557.5. Сухомлинський В. О. Творчість – могутній стимул духовного життя /В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1977. – Т. 3. – С. 565–567.6. Сухомлинський В. О. Ставлення до краси в природі й суспільстві /В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1976. – Т. 2. – С. 409–416.7. Сухомлинський В. О. Кожна дитина – художник / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа,1977. – Т. 3. – С. 53–55.187

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 373.5.033–053.6(71)Олена ПопЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ ХІМІЇВ СЕРЕДНІХ ШКОЛАХ КАНАДИСтале майбутнє людства на нашій планеті є одним з найбільшхвилюючих питань сьогодення. Порушення екологічного балансу тарівноваги в довкіллі, загроза зміни клімату та глобального потепління, щовиникли в результаті масштабного розвитку промисловості, широкоговикористання природних ресурсів планети та недбалого ставленнялюдини до природи призводять до численних негативних наслідків таекологічної кризи зокрема. Розуміння цього, а також того, що відекологічної свідомості людей, активності, інформованості та бажанняприймати участь у природоохоронній діяльності залежить майбутнєсуспільства призвело до появи такої міждисциплінарної галузі освіти як«екологічна освіта».Заплановані результати екологічної освіти істотно відрізняються відтрадиційного «предметного» навчання. Передбачається досягти не стількиотримання глибоких наукових знань і вмінь, скільки сформуватиособистісні якості такі як ціннісні орієнтації, екологічно грамотні вміння,готовність до практичної діяльності у сфері захисту довкілля, здоров’ялюдини та покращення екологічної ситуації. Таким чином, якщоекологічна освіта стане світоглядним принципом, вона допоможе, якнаслідок, вирішити соціальні проблеми та змінити ставлення людини доприроди.Екологічна свідомість людини формується протягом всього життя,на всіх ступенях освіти. Важливу роль у формуванні екологічноїсвідомості підростаючого покоління відіграють саме середня та старшашколи. Велике різноманіття навчальних дисциплін створює основу дляефективного впровадження екологічної освіти та досягнення запланованихрезультатів. Така дисципліна природничого циклу як хімія відіграє одну зголовних ролей у впровадженні екологічної освіти в середній школі.Хімічна наука знаходить широке використання у розв’язанні рядуважливих екологічних проблем таких як вивчення різних видівзабруднення довкілля та методів боротьби з ними, раціональневикористання природних ресурсів та оптимізація взаємин між природою талюдиною.Досвід зарубіжних країн у впровадженні екологічної освіти всередніх школах є надзвичайно корисним для вивчення педагогамиУкраїни та подальшого його використання у власній роботі. У данійстатті ми звернемось зокрема до досвіду Канади, яка є активною188

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012учасницею всесвітніх конференцій та саммітів з екологічної освіти таінтенсивно впроваджує екологічну освіту на всіх рівнях шкільноїосвіти.Джерельну базу даної статті складають нормативні документиміністерств освіти провінцій Канади, що спрямовують та організовуютьроботу шкіл по впровадженню екологічної освіти та численні роботинауковців Канади, що працюють над питанням вдосконалення екологічноїосвіти в середніх школах країни. «Екологічна освіта. Масштаби тапослідовність очікуваних результатів» (провінція Онтаріо), «Схемишкільних навчальних планів. Екологічна освіта та досвід» (провінціяБританська Колумбія), «Майстерність в екологічній освіті. Вказівки длянавчання (дошкільні заклади – 12 клас)» (Північноамериканська Асоціаціяз Екологічної Освіти) є документами, що підлягають вивченню у данійстатті.Метою даної публікації є висвітлення процесу посилення роліекологічної освіти в середніх школах Канади на прикладі викладання хіміїу старших класах.Викладання екологічної освіти в середніх школах Канадививчається, регулюється та підкріплюється урядом у співпраці зміністерствами освіти провінцій країни, які розробляють спеціалізованіпрограми з впровадження екологічних знань в навчальні дисциплінишкільного курсу навчання, які відповідають вимогам сталого розвиткукраїни.Шкільні програми з екологічної освіти в Канаді створюються запринципом курікул, які являють собою операціоналізовану навчальнупрограму, у якій визначаються не тільки загальні цілі або головні напрямипедагогічного процесу, але й в усіх подробицях продумуєтьсяпослідовність конкретних операцій навчання й учіння, що сприяютьдосягненню поставлених цілей навчання [1, с. 108]. Навчальніекологізовані програми з хімії чітко оговорюють знання, вміння танавички, якими повинні оволодіти учні на кожному з етапів вивченняданої дисципліни у поєднанні з екологічною тематикою, що відноситься додидактичного матеріалу теми, що викладається.Прикладом такої програми є навчальна програма провінції Онтаріодля 9–12 класів «Екологічна освіта. Масштаби та послідовність очікуванихрезультатів» (Environmental Education. Scope and Sequences of Expectations).Дана програма охоплює весь спектр навчальних дисциплін, що входять докурсу 9–12 класів та чітко окреслює зміст та заплановані результатиекологічної освіти стосовно кожної з дисциплін, що викладається.Зміст екологічної освіти курсу хімії 9–12 класів є наступним:189

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Клас Тема Екологічний компонент теми9 Атоми та елементи Опис методів видобутку хімічних елементів вКанаді, що містить економічний таекологічний аналіз процесу;Порівняння хімічних та фізичнихвластивостей хімічних елементів зурахуванням потенційної користі тасупутнього ризику їх використання.1011Дослідження речовиниХімічний процесХімічні реакції та їхпрактичне застосуванняРечовини та хімічнісполукиРозчини та розчинністьГази та атмосферна хіміяВуглеводень та енергіяДемонстрація та розуміння процесувиробництва, використання та екологічноїнебезпеки хімічних елементів та простиххімічних сполукВизначення важливості знання хімічнихреакцій для створення товарів вжитку, щомістить економічний та екологічний аналізпроцесу;Дослідження позитивних та негативнихнаслідків взаємодії людини та природи уконтексті даної теми, зокрема така діяльністьяк очищення Великих Озер та використаннятоксичних речовин у побуті та промисловості.Практичне використання хімічних реакцій уповсякденному житті людини та їх позитивніта негативні наслідки для довкілляІдентифікація хімічних речовин з точки зоруекологічної значимості (добрива, гази, щоспричиняють парниковий ефект тощо);Демонстрація необхідності безпечноговикористання хімічних речовин та сполук уповсякденному житті (миючі засоби,пестициди тощо).Пояснити залежність якості води від вмісту такількості розчинених речовин;Пояснення походження забруднюючихречовин у природних водоймах (звалищністічні води, сільськогосподарський стіктощо);Ідентифікація допустимої норми вмістуметалів та органічних речовин у питній воді;Опис технології очистки води;Пояснення заходів вжитих Канадою щодопокращення стану повітря (переробкахлорофлюоровуглецю, Монреальськийпротокол)Оцінка впливу вуглеводню на стан довкілля;Демонстрація важливості вуглеводню якпалива;Виробництво полімерів.190

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 201212Органічна хіміяЕнергоносіїХімічні системи тарівновагаЕлектрохіміяХімія в довкілліОцінка впливу органічних сполук на рівеньжиття та стан довкілля;Порівняння звичних та альтернативнихджерел енергії в екологічному контексті(розщеплення атомного ядра, згорянняпалива, сонячна енергія);Пояснення важливості хімічної рівноваги врізноманітних системах – екологічній,біологічні та технологічній системах.Використання батарей та паливних елементів;Оцінка екологічної безпеки, пов’язаної зелектрохімічними процесами.Демонстрація розуміння ролі хімічних сполукв довкіллі, а саме кислот, лугу та газів ватмосфері.Демонстрація усвідомлення необхідностіурядових та особистих заходів щодозбереження здорового довкілля.Складено за матеріалами програми «Екологічна освіта. Масштаби тапослідовність очікуваних результатів» [2, с. 77–78].Аналіз вищеописаної програми та зміст матеріалу, що вивчаєтьсяпоказує, що в ній в достатній мірі висвітлена проблема сучасності –загроза екологічної кризи та охорона довкілля. Як видно, програмапередбачає ознайомлення учнів з хімічними проблемами довкілля.Основна увага приділяється явищам, які викликають серйознезанепокоєння за стан природного середовища.Програма містить наступні цілі:• природа знаходиться в динамічній рівновазі;• результатом взаємодії людини і природи є зміна хімічного складукомпонентів довкілля, що призводить до порушення рівноваги вприроді;• хімічні знання – невід’ємна частина знань про основи охоронидовкілля, раціональне природовикористання та розумнеперетворення довкілля.Сучасні розробки екологізованих навчальних планів в провінціїБританська Колумбія також відповідають вимогам сталого розвитку. Зметою впровадження теорії в практику міністерством освіти провінціїрозроблені спеціалізовані «Схеми шкільних навчальних планів. Екологічнаосвіта та досвід» («The Environmental Learning and Experience. CurriculumMaps»), які надають змогу вчителям окремих дисциплін впроваджуватипитання сталого розвитку до тем, що викладаються. Це стосується всіх безвинятку навчальних предметів та хімії зокрема. Вищевказана збіркамістить також інформацію про викладання в 11 класах середніх шкілпровінції Британська Колумбія навчальної дисципліни «прикладна хімія»,191

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012яка теж охоплює питання екологічної тематики. Зокрема у курсіприкладної хімії увага приділяється таким питанням як:– вміст хімікатів у товарах повсякденного вжитку та їх вплив надовкілля;– опис безпечних методів хімічного знищення відходів тапорівняння їх з існуючими методами;– розробка та проведення експерименту з ідентифікації тапорівняння властивостей хімічних речовин домашнього вжитку тадемонстрація усвідомлення питань безпеки, екології та здоров’япов’язаних з їх використанням [3, c. 44].Вагомим внеском у процес інтенсифікації екологічної освіти всередніх школах Канади є міжнародне співробітництво країни в галузіекологічної освіти. На рівні міжнародного співробітництва Канада єчленом Північноамериканської Асоціації з Екологічної Освіти (ПААЄО).Дана організація опікується питаннями активізації та інтенсифікаціїекологічної освіти в країнах Північної Америки. Підручники, довідники,вказівки, методичні видання тощо, розроблені фахівцями асоціаціїспрямовують та забезпечують необхідними матеріалами діяльністьпедагогів країни [4].В контексті даної статті ми звернемось до збірки «Майстерність векологічній освіті. Вказівки для навчання (дошкільні заклади – 12 клас)»(«Excellence in Environmental Education Guidelines for Learning (K-12)»),виданої ПААЄО. Збірка спрямована на насичення предметів шкільногокурсу екологічним змістом. Екологізація шкільного курсу хіміївідбувається шляхом встановлення конкретних тем (англ. strands)екологічної науки, які в подальшому вивчаються у контексті конкретноїдисципліни шкільної програми, а зокрема хімії. Схематично вищевказанеможна показати наступним чином:Тема – Знання екологічних процесів та систем.Питання теми – Земля, як фізична система.Навчальні дисципліни, вконтексті яких можливорозглядати дане питанняХіміяВказівкиЗміни в речовині:• пояснення щоденних хімічних реакційтаких, як згорання палива, фотосинтез,утворення смогу та втягнення цих речовину подальші хімічні реакції;• розгляд хімічного складу таких процесів, якфотосинтез, респірація, розпад;• пояснення того, як біологічні та фізичніпроцеси відповідають загальному процесубіохімічного оберту.192

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Складено за матеріалами програми «Майстерність в екологічнійосвіті. Вказівки для навчання (дошкільні заклади – 12 клас)» [5, с. 54].Підсумовуючи вищесказане можна зробити висновок, що роль хіміїу вирішенні екологічних проблем є значною. Усвідомлення цього фактупедагогами Канади, що здійснюють екологічну освіту в середніх школахкраїни є основною причиною створення екологізованих курсів вивченняхімії. Вищезгадані програми з даних курсів складені з урахуванням всіхтрадиційних принципів: принцип відповідності навчальним вимогам,доступності, вікової відповідності, новизни, виховного впливу тощо. Змістекологічних знань органічно, логічно та послідовно поєднується зі змістомуроку хімії в середній школі та закладає основу поглиблення екологічнихзнань учнівської молоді та формування екологічної культурипідростаючого покоління.Усвідомлення учнівською молоддю свого обов’язку перед природоюта виникнення бажання самостійно приймати участь у вирішенні проблемдовкілля можна вважати показником ефективності екологічної освіти тавиховання.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Червонецький В. В. Екологічна освіта учнів у школах країнєвропейського регіону та Північної Америки. – Луганськ : Вид-воСНУ ім. В. Даля, 2005. – 312 с.2. Environmental Education, Grades 9–12: Scope and Sequences ofExpectations – Queen’s Printer for Ontario, 2008. – 107 p.3. The Environmental Learning and Experience. Curriculum Maps – BritishColumbia Ministry of Education, 2009. – 60 p.4. http://www.naaee.org/5. Excellence in Environmental Education Guidelines for Learning (K-12) –NAAEE Publications and Membership Office Washington, DC, 2010. –121 p.193

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 649.68+370.114+398Тетяна РізакВЗАЄМОДІЯ СІМ’Ї І ШКОЛИ У ВИХОВАННІГРОМАДЯНСЬКОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУЗміна виховних цілей і завдань на сучасному етапі розвиткуукраїнського суспільства на перший план висуває формування у молодихпоколінь національних ідеалів, національної свідомості, патріотизму,морально-поведінкових норм. З огляду на це, надзвичайної актуальності йважливого значення набуває проблема виховання у дітей громадянськості.На важливості формування громадянськості учнів наголошується вНаціональній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті [2],Національних програмах «Діти України» [3] та «Українська родина» [4],чинному законодавстві й концепціях, що стосуються діяльностізагальноосвітніх навчальних закладів у плані виховання молодих поколінь.Аналіз традицій українського народу в історичному розвиткусуспільства знаходимо в спадщині відомих етнографів, істориків, педагогівГ. Ващенка, Ф. Вовка, О. Воропая, О. Духновича, І. Огієнка, С. Русової,Г. Сковороди, В. Сухомлинського, К. Ушинського, П. Чубинського,Т. Шевченка.Теоретичні й прикладні засади українського народознавства розкритів працях П. Ігнатенка, П. Кононенка, В. Кузя, Т. Мацейків, С. Павлюка,Ю. Руденка, М. Стельмаховича, Є. Сявавко та ін.Ці питання певним чином відображені в змісті навчальних програм іпідручників, мають місце при проведенні виховних заходів узагальноосвітній школі.Психолого-педагогічні аспекти виховання особистості в сучаснихумовах розвитку Української держави досліджуються І. Бехом, А. Бойком,О. Вишневським, Ю. Гапоном, І. Зязюном та ін.Проблеми різних аспектів громадянського виховання, йогоособливості, тенденції і пріоритети, обгрунтування можливостейзвернення у цьому процесі до прогресивних ідей педагогічної наукизнаходимо в роботах Т. Алексєєнко, О. Докукіної, Т. Кравченко,В. Постового, О. Хромової. Аналізуючи стан вихованості дітей різноговіку, проводячи умовні паралелі між традиційним і нинішнім впливом сім’їна формування дитячої особистості, дослідники доводять доцільністьоб’єднання виховного впливу сім’ї і школи з метою підвищенняефективностії виховного потенціалу.Разом з тим, проведений аналіз літературних джерел засвідчує, щопроблема виховання дітей молодшого шкільного громадянськості ще ненабула належного висвітлення. Зміст навчальних дисциплін подає окремізразки народної творчості, які найчастіше сприймаються і засвоюються194

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012учнями на репродуктивному рівні, а знання мають фрагментарнийхарактер. Шкільні виховні заходи відзначаються побутово-розважальнимспрямуванням, не знаходячи у дітей внутрішнього емоційного схваленнята сприйняття на особистісному рівні.Не може виконати цього важливого завдання і сім’я, що перебуває,як і все українське суспільство, в кризовому стані, надаючи перевагуматеріальним цінностям перед духовними. Громадянські традиції батьків ідідів забуваються, замінюючись сурогатом ідей, що надходять з екранівтелевізорів, пропагуються в пресі та через радіомовлення. Особливопотерпають від цього діти молодшого шкільного віку, в яких ще несформовані стійкі особистісні риси, відсутні знання, вміння й навички,котрі могли б допомогти їм протистояти негативному впливу соціуму,надаючи перевагу дійсним цінностям та життєвим орієнтирам.Історія людського суспільства відвела батькам головну роль увихованні своїх дітей. Поєднуючи цілеспрямовані педагогічні дії зоб’єктивним виховним впливом на дитячу особистість, сім’я виступаєважливою формою соціалізації молодих поколінь. Сучасна сім’я, яквідомо, зазнає серйозних випробувань, що значною мірою зумовлено тимипроцесами, котрі відбуваються у сучасному українському суспільстві.Підтвердженням цієї думки може бути збільшення кількості розлучень,народження дітей поза шлюбом, зростання конфліктних ситуацій як міжсамими батьками, так і між батьками та дітьми. Все це негативнопозначається на останніх, не тільки не сприяє формуванню позитивних рисі якостей особистості, а й виступає передумовою виникнення негативізму,егоїзму, відсторонення від загальнолюдських культурних надбань.Специфікою сімейного мікроколективу є те, що у сім’ї виховуються ідорослі, і діти. З огляду на це, виокремлюють три основні аспективиховної функції сім’ї. Перший з них полягає у формуванні особистостідитини, розвитку здібностей та інтересів, передача їй накопиченогосоціального досвіду, вироблення світогляду, відповідального ставлення допраці, прагнення дотримуватися норм і правил співжиття, сприянняфізичній досконалості, зміцненню здоров’я тощо. Другий аспектпов’язаний із систематичним виховним впливом сімейного мікроколективуна кожного його члена. Третій аспект передбачає постійний вплив дітей набатьків, що зумовлює їх активно займатися самовихованням.Зважаючи на ці положення, а також враховуючи результатиконстатувального експерименту, було зроблено висновок про важливуроль у вихованні дітей у сучасній сім’ї, що становить органічну складовугромадянського виховання дітей.Школа, виконуючи замовлення суспільства, ґрунтуючись у своїйпедагогічній діяльності на чинні документи про освіту і виховання,намагається подолати ці недоліки, прищепити дітям відповідні ціннісніорієнтири.195

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Родина і школа – це природні союзники, дві могутні виховні сили.Правильне налагодження взаємодії між ними виступає позитивнимчинником у формуванні дитячої особистості, формування їїгромадянськості, завдяки передачі їй наукових знань, виробленніпрактичних умінь і навичок, забезпеченні життєвої комфортності,створенні умов, які базуються на провідних принципах гуманістичноїпедагогіки. Батьки в такому разі виступають помічниками вчителів, авчителі – помічниками батьків, що й забезпечує досягнення належнихрезультатів на засадах взаємодопомоги і взаєморозуміння.Проте, не можна не враховувати того, що така взаємодія вимагаєдоброго знання один одного, тих проблем, які виникають перед кожним зцих соціальних інститутів у вихованні дітей, і тих досягнень, які кожен зних має у своєму багажі.З метою забезпечення розв’язання цього завдання, виникланеобхідність розробки спеціальних опитувальників для батьків, для чогоми використовували наявні в психолого-педагогічній науці наробки зцього приводу, адаптуючи їх до нашої проблематики. Наведемо деякі з цихматеріалів.Опитувальник для батьків– склад сім’ї (повна чи нуклеарна), кількість дітей, співвідношенняпоколінь;– вік батьків, освіта, професія, місце роботи, захоплення;– ставлення батьків до навчання та виховання дітей;– існування або дотримування родинних традицій;– виховний вплив батька і матері на дітей;– роль дідусів і бабусь на виховання дошкільнят і молодшихшколярів;– педагогічна активність батьків:– прагнення до поповнення психолого-педагогічних знань щодовиховання дітей молодшого шкільного віку;– участь у родинних святах, які проводяться НВК;– допомога вчителям у проведенні виховних заходів з учнями;– методи виховання, які використовують батьки (переконування,умовляння, покарання, тиск, примус, наказ, заохочення,вседозволеність, жорстокий контроль, приклад, задоволення всіхбажань дитини, обмеження задоволень тощо);– стиль взаємин між батьками (демократичний, авторитарний,конфліктний, змішаний);– ставлення батьків до своїх батьків;– ставлення батьків до дітей;– ставлення дітей до батьків;– стосунки між дітьми у сім’ї;196

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012– стан здоров’я членів сім’ї;– стосунки батьків із сусідами;– психологічна атмосфера сім’ї (сім’я живе емоційно багато,задоволення суто матеріальних потреб, замкнено);– сімейні традиції обговорення різних подій на сімейному, …,державному рівні;– проведення вільного часу сім’єю;– педагогічні висновки учителя.Сім’я покликана не тільки народжувати дітей, а й з першого днянародження створити їм умови родинного тепла й затишку. Щасливоюбуде та дитина, яка виросте у сім’ї, де панує любов, мир і злагода, дієспільність інтересів між батьками і дітьми. Школа, є наступним від сім’їщабелем у вихованні дітей, вона продовжує розвивати пропедевтичнізнання (одержані і засвоєні у сім’ї), розширює і поглиблює їх. Запорукоюуспішної взаємодії школи та сім’ї є вивчення соціального, економічного тадуховного статусу сім’ї, її виховного потенціалу. З цією метою мипропонували вчителям, крім анкетування батьків за наведеними вищезапитаннями, систематично відвідувати сім’ї. У результаті такої роботикласний керівник, батьківська рада одержували інформацію промікроклімат, матеріальне становище, побутові умови й виховні можливостіконкретної сім’ї.На основі даних дослідження нами була зроблена класифікація сімейза ознакою ставлення батьків до виховання дітей на основахгромадянськості. Нами були виокремлені такі типи:– сприяння батьків духовному розвитку своїх дітей, цілеспрямованевикористання у вихованні в родині громадянськості (як правило, батькитаких сімей входять до складу батьківського комітету);– пасивне ставлення батьків до виховання дітей на засадахгромадянськості;– прагнення до виховання дітей на засадах громадянськості, але непідтримують зв’язків зі школою і, зазвичай, діють на власний розсуд;– байдуже ставлення батьків до виховання дітей на засадахгромадянськості.Зважаючи на ці дані, а також на результати, одержані під часпроведення констатувального експерименту, окрема увага наформувальному етапі експериментально-дослідної роботи приділяласяпідвищенню педагогічної культури батьків через залучення сім’ї доспівробітництва зі школою. З цією метою визначався зміст і форми такоїроботи, які враховували досліджувану проблему. Тобто за основну метубуло обрано підготовку батьків до виховання дітей молодшого шкільноговіку на основах громадянськості.Завдання сім’ї полягають у тому, щоб, починаючи з раннього197

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012дитинства, розкривати сутність громадянськості, її практичну значущістьдля формування особистості дитини зараз і в її майбутньому житті.Завдання ж школи полягають в організації раціональногоцілеспрямованого, послідовного процесу виховання учнів початковихкласів громадянськості як на уроках, так і в позакласній роботі; залученнябатьків до проведення виховних заходів; використанні можливостеймережі позашкільних закладів у вирішенні проблеми вихованцівпочаткової шкільної ланки громадянськості.26 березня 2012 року в спеціалізованому НВК з поглибленимвивченням англійської мови «Пролісок» в рамках Шевченківської декадибуло проведено захист загальношкільного творчого проекту «ВшановуємоТараса Шевченка».Цей виховний захід проводився під девізом «Хто не шанує видатнихлюдей свого народу, той сам не вартий пошани».Кожний клас мав тему для дослідження, всі класоводи обрали дляучнів свого класу конкурсний вірш, були виготовлені дитячі малюнки дотворів поета, підготовлено інсценівку про його життя. Учні з задоволеннямбрали участь у літературній вікторині, розв’язували кросворд, декламуваливірші, тлумачили значення слів «чумак», «кобзар», давали інтерв’ю тощо.Проект було добре підготовлено вчителями разом із батьківськимкомітетом кожного класу та успішно представлено учням закладу тастаршому поколінню родин.Формами взаємодії школи і сім’ї нами були визначені: організаціяпедагогічної освіти батьків, батьківські збори, робота з батьківськимактивом, залучення батьків до підготовки та проведення позакласнихвиховних заходів, робота батьківських комітетів, використання засобівмасової інформації для висвітлення стану роботи з даної проблеми.Важливим аспектом взаємодії школи і сім’ї є система підвищенняпедагогічної культури батьків, методологічною основою якої виступаєдосвід родинної педагогіки, досягнення вітчизняної та зарубіжноїпедагогічної науки з питань виховання. Ефективними формами організаціїтакої роботи добре зарекомендували себе лекторії для батьків, педагогічніта методичні консультації, конференції з різних проблем виховання, у томучислі і громадянського. При плануванні цієї роботи враховувалисоціальний стан, вік, освіту батьків, сімейний мікроклімат, життєві позиції,ставлення до виховання дітей, до взаємодії зі школою тощо.Зміст роботи включав організацію зборів, бесід, ігрових сімейнихзмагань, конференцій батьків разом з дітьми на такі теми: «Традиції нашоїсім’ї», «Наша сім’я, родина, рід (родинне дерево)», «Що потрібно знатибатькам про громадянське виховання», «Виготовлення, користуваннянародними іграшками», «Це наша гра», «Яке дерево, такі його квіти, якібатьки – такі й діти», «Хто забув звичай своїх батьків, карається людьми і198

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Богом», «Мати – квітка життя», «Батько – стовп родини» та ін.Підсумовуючи вищеозначене, можна стверджувати, що розробленанами програма спільної роботи сім’ї і школи, у вихованні дітей молодшогошкільного віку сприяє формуванню у них громадяськості і виявиласяадекватною поставленим виховним завданням.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Кузь В. Г. Основи національного виховання: концептуальніположення / В. Г. Кузь, Ю. О. Руденко. – Умань : УДПІ, 1993. – 180 с.2. Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті // ОсвітаУкраїни. – 2001. – № 1. – С. 22–25.3. Про Національну програму «Діти України» Президент України; Указ,Програма від 18.01.1996 № 63/96 [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/63/96.4. Про Програму «Українська родина» Кабінет Міністрів України;Постанова, Програма від 14.03.2001 № 243 [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/243-2001-%D0%BF.5. Шулаєва Л. М. Духовне надбання поколінь / Л. М. Шулаєва // Ріднашкола. – 2004. – № 3, 4. – С. 58–59.199

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 371.134Ірина СічкоВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙВ. О. СУХОМЛИНСЬКОГО ДЛЯ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇКУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВЗначущою проблемою сучасного людства є екологічна. Відтак,актуалізується шкільна екологічна освіта, основною метою якої єформування екологічної культури молодших школярів.Гострота сучасної екологічної ситуації в Україні і в усьому світі,зокрема, породжує безліч проблем. Одна з них – екологічне вихованнямолодшого покоління, здатного гармонійно співіснувати з природою,раціонально використовувати та відтворювати її багатства, психологічноготового оберігати природу.Стан життя на планеті Земля у всіх його виявах – природному,соціально-екологічному, духовному – викликає глибоку тривогу ізанепокоєність за нашу екологію. Людство все частіше переживає кризи,катастрофи, катаклізми, у тому числі – екологічні. Джереломнестабільності планетарної екосистеми виступає поглиблення конфліктуміж Природою і Суспільством, Природою і Людиною [3, с. 7].Природні цінності – не невичерпні і не безмежні, зневажливеставлення до їх них призводить до поступової втрати. Активний пошукшляхів виживання і стабільного розвитку цивілізації показав, щовирішальне значення у наш час має екологічне виховання молодшихшколярів.Одним із шляхів формування екологічної культури школярів єзвернення до надбань педагогічної спадщини видатного українськогопедагога, заслуженого учителя України В. Сухомлинського, зокрема дойого досвіду у сфері екологічного виховання учнів.Чудовий посібник з екологічної освіти і виховання шкільнапедагогіка отримала завдяки В. Сухомлинському. Всі його праці «написаніз природи»: «Краса природи – це могутнє джерело енергії думки, цепоштовх, що пробуджує і ледачу, і сплячу, і інертну думку. Перед красоюкожна дитина така, якою вона є насправді, під впливом краси вона стаєтакою, якою вона повинна бути. Коли дитина опиняється віч-на-віч зприродою, коли перед нею відкривається світ дивних речей – дайте волюдитячим вчинкам, саме через вчинки ви найкраще зможете спостерігати, яксприймає навколишній світ кожна дитина, що вона бачить, як думає»[12, с. 45].Проблемою екологічного виховання В. Сухомлинський займавсявпродовж своєї педагогічної діяльності, і довів, що природа сама собою невиховує. Виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Тому екологічне200

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012виховання та екологічна культура тісно пов’язані з природоохоронноюдіяльністю.В. Сухомлинський вибудував чітку педагогічну систему, орієнтовануна природоохоронне навчання й виховання. Суспільне виховання, надумку педагога, не повинно відокремлювати дитину від навколишньогосвіту, а навпаки – зобов’язане максимально враховувати особливості їїрозвитку як природної істоти: «Людина була й завжди залишається дитямприроди, і те, що ріднить її з природою, має використовуватися для їїприлучення до багатств духовної культури» [10, с. 127].Великий педагог вважав, що самих екологічних знань з охоронинавколишнього середовища, якщо вони не втілюються на практиці –недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні ізбагаченні природи рідного краю, тільки у цьому разі у них формуютьсянеобхідні уміння і навички, розвивається відповідальне, бережне ставленнядо навколишнього середовища [1, с. 7].Навчити дітей мислити такими категоріями, які б допомогли їмусвідомити свою природну сутність, невіддільність від природи, зрощенняз нею, а звідси і вміння застосовувати набуті знання для подальшого їїзбереження і розвитку – основні завдання, над якими повинні працюватипедагогічні працівники загальноосвітніх та позашкільних навчальнихзакладів.Мета статті – обґрунтувати особливості методики екологічноговиховання у початковій школі в педагогічній спадщині В. Сухомлинськогота дослідити ефективність її використання у практиці сучасної початковоїшколи.Методика використання принципів екологічного вихованняВ. Сухомлинського у практиці сучасної початкової школи є складникомнавчально-виховного процесу, який складається з двох рівноціннихкомпонентів: формування наукових знань з екологічного виховання таохорони природного середовища [6, с. 60].Перспективність екологічного виховання – це одна з передовихпедагогічних ідей великого педагога, варта подальшого застосування упрактиці побудови школи XXI століття, що переконливо доводять сучаснідослідники педагогічної майстерності В. Сухомлинського. Проблемавиховання Людини у творчій спадщині видатного педагога розглядаласябагатьма відомими педагогами, методистами, вчителями-практиками.Серед них І. Бабин, який характеризував проблему формуванняекологічної культури як основу гармонійного розвитку особистості уконтексті ідей В. Сухомлинського; Т. Гладюк [5] – характеризує ідеїформування екологічної культури молодших школярів у педагогічнійспадщині В. Сухомлинського; Л. Нестеренко і Л. Пироженко [8] виявляютьроль казок В. Сухомлинського у пробудженні почуттів дитини;Г. Бондаренко розглядає уроки мислення як засіб формування творчих201

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012здібностей молодших школярів. Учені, досліджуючи спадщинуекологічного виховання В. Сухомлинського, приходять сьогодні висновку,що метою екологічного виховання великого педагога і природолюба булоцілеспрямоване формування у його вихованців міцних екологічних знань,розуміння органічного взаємозв’язку і єдності людини з навколишнімсередовищем як єдиної гармонії, ролі природи у житті дітей, необхідністьїї охорони, виховання особливої відповідальності за стан навколишньогосередовища. З дитячих років, коли діти з інтересом отримують знання,треба формувати у дітей екологічно чистий світогляд. У шкільні рокинайактивніше формується світогляд людини, її характер, звички, ставленнядо навколишнього світу. В. Сухомлинський формував цілісне ставлення доприроди, виховував почуття відповідальності за стан довкілля.Підтвердженням цього є такі висловлювання педагога: «Ми вважали дужеважливим виховним завданням те, щоб наші вихованці бачили своюєдність з природою, переживали турботу і тривогу про збереження іпримноження природних багатств. ...Думка про те, що ми, діти природи,повинні бути дбайливими і вдячними, особливо виразна і хвилююча тоді,коли діти бачать плоди землі, замислюються, як треба оберігати джерело, зякого п’ють» [11, с. 557].В. Сухомлинський був глибоко переконаний, що ідеї екологічноговиховання будуть продовжуватись і будуть реалізовуватись в подальшомуекологічному вихованні підростаючого покоління [7, с. 7].Сутність ідей екологічного виховання В. Сухомлинський вбачав всистематичному, терплячому, довготривалому впливі на розум дитини зметою, щоб та усвідомила і відчула «себе як невід’ємну частину природи,здивувалася, навіть була вражена думкою, що людина до того часу сильнай могутня, поки вона є вірним сином матері-природи, що вміє берегтипочуття вдячності за те, що вона живе; поки вона діяльна клітинаорганізму, що називається природа» [12, с. 519]. З цього повинніпочинатися екологічна освіта і екологічне виховання підростаючогопокоління.Екологічні ідеї, і поряд з ними, традиції екологічного виховання,започатковані видатним педагогом, продовжують жити в сучасній школі іповноцінно використовуються вчителями початкової школи. Щобзапобігти безсердечності, школярів треба виховувати у дусі турботи,тривоги, неспокою про живе і красиве. «З перших днів перебування вшколі, – писав В. Сухомлинський, – ми спонукаємо до такого: якщо типобачив, що на дереві надламана гілочка, дбайливо підв’яжи її, змаж рану;якщо це зроблено вміло і своєчасно – гілочка приживеться. Ми постійновчимо це робити, але це лише один бік справи. Головне в тому, щоб удитини заболіла душа, коли вона побачила пошкоджене деревце»[11, с. 156].В. Сухомлинський завжди підкреслював, що кожна школа повинна202

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012мати своє обличчя, свої екологічні звичаї і традиції, які більшою міроюсприяють поглибленому екологічному вихованню. Вчителі початковоїшколи багато зусиль докладають до того, щоб роки навчання длямолодших школярів були справжньою школою радості, як і радивВ. Сухомлинський.Школа радості існує тоді, коли учням цікаво навчатися, авихованцям початкової школи дійсно цікаво, радісно і весело вчитися, і цетому, що класоводи, згідно із ідеями В. Сухомлинського, обираютьнайкращий шлях до сердець малюків: через казку, цікаві ігри, музику,дитячу творчість. Неперервність в екологічному вихованні породжуєтворчі думки розпочинаючи з початкової школи. Це відбувається наспеціальних уроках мислення на природі. «Природа – колиска дитячоїдумки і треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла цю школу дитячогомислення» [10, с. 448]. У творах видатного педагога природа визначаєтьсяяк провідний фактор екологічного виховання. Василь Олександровичписав: «…багаторічний досвід навчально-виховної роботи переконує, щоприрода не тільки об’єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльностінаших вихованців, а й частина їх буття, взаємовідносин, всього ладу їхжиття. Природа – величезної ваги виховний екологічний фактор, щонакладає свій відбиток на весь характер педагогічного виховного процесу»[10, с. 436]. Природа як світ, у якому дитина народжується, пізнаєнавколишню дійсність і саму себе, полегшує екологічну виховну роботу іводночас вдосконалює її, бо робить її багатшою, багатограннішою.«Постійне спілкування з природою і взаємодія з нею стають істиноюстороною виховного процесу» [11, с. 447].Великої ефективності у роботі з молодшими школярами зекологічного виховання може добитися вчитель, який будевикористовувати у своїй роботі надбання педагогічної спадщиниВ. Сухомлинського.В. Сухомлинський вагому роль у вихованні молодших школяріввідводить природі: «Активно впливати на природу, але при цьомузалишатися сином її, бути вінцем її творіння і водночас володарем її сил,по-синівські бережливо ставитись до неї – ось яку позицію нам требавиховувати в учнів у процесі їх взаємодії з природою» [11, с. 395]. ВасильОлександрович у своїх працях наголошував на тому, що дитина повиннабути всебічно гармонійно розвиненою особистістю, зі сталою системоюморальних цінностей. Тоді вона буде здатна сприймати себе, як частинуприроди, як творіння природи [2, с. 9].Основною з передових ідей творення системи особистіснихцінностей В. Сухомлинський вважав любов. Це – любов до природи,взаємоповага, моральне багатство, турбота і охорона природи. ТомуВ. Сухомлинський акцентує у своїх працях увагу на ідеї вихованнялюдини, як необхідності вирішення соціальних та особистісних проблем203

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012[7, с. 10].В. Сухомлинський надавав першочергового значення методамбезпосереднього ознайомлення дітей з природою. «Ведіть дітей у ліс, дорічки, на луг, – писав він, – відкрийте перед ними джерело, без якогонеможливе повноцінне духовне життя, і ви побачите, як діти станутьрозумними, спостережливими, кмітливими» [12, с. 345]. Дійсно, екскурсіїна природу позитивно впливають на розвиток екологічного і естетичногомислення вихованців, формування їхнього світогляду, сприяють набуттюзнань, умінь і навичок для практичного вирішення проблеми охоронинавколишнього середовища. У процесі екскурсій вихованці не лише ведутьспостереження, а й отримують первинні знання та вміння щодо проведенняпошуково-дослідницької роботи. Вони опановують методи проведенняспостережень за об’єктами та явищами природи, вчаться аналізувати,порівнювати, робити узагальнення та висновки [4, с. 20].В. Сухомлинський зазначав, що, вивчаючи різноманітність об’єктівприроди, необхідно пов’язати з ними відповідні види сільськогосподарськоїпраці, а знання про природу поглиблювати шляхом дослідницької роботина навчально-дослідній земельній ділянці. «Труд є не тільки життєвоюнеобхідністю, без якої неможливе існування, а і сферою багатограннихпроявів духовного життя, духовного багатства особистості. В трудіпроявляється найважливіший засіб самовираження, самоствердженняособистості» [9, с. 255].Особливе значення мають ідеї В. Сухомлинського для початковоїшколи, яка нині розпочала перехід до нового змісту і структури освіти. Упроцесі реформування школи маємо зберегти і розвинути ідеї екологічноговиховання, які залишив нам видатний педагог.Ефективність використання ідей Василя ОлександровичаСухомлинського полягає у тому, що вони допомагають формуватиестетичні, практичні, екологічні, пізнавальні і моральні цінності у дітей.Водночас, вони допомагають розширити уявлення дітей про явищанеживої і живої природи, їх взаємозв’язки і взаємозалежності; вестиспостереження за красою і різноманітнітнісю природи рідного краю тавиховання у дітей емоційно-дбайливого ставлення до природи.Нині дослідженням і використанням ідей В. Сухомлинськогозаймається Всеукраїнська асамблея, яка працює вже 18 років. За періодроботи асоціації видано багато книг і статей В. Сухомлинськогоукраїнською, російською, грецькою, японською, китайською, німецькою,англійською мовами. Успішно працюють учителі наслідуючи ідеї великогогуманіста, створені у Павлиській школі. Щорічно в Україні проводятьсяпедагогічні читання «В. О. Сухомлинський і сучасність».В. Сухомлинський дуже вміло у своїй роботі з дітьми поєднував всіаспекти виховання. У роботах великого педагога знаходимо актуальні ідеї,конкретної характеристики кожного вікового періоду: від дошкільного204

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012віку і до юності. Це означає, що, наслідуючи спадщинуВ. Сухомлинського, працюють за його методами не тільки у початковійшколі, а і у старшій школі. Особливо це ми розуміємо, коли читаємо йогокниги «Духовний світ школяра», «Серце віддаю дітям». Тонкий знавецьдитячої психології, він вміло звертає увагу на те, що діти живуть своїмуявленням про добро і зло, про людську гідність, у них свої критерії красиі тому дуже уважно треба знаходити підхід до кожної дитини, щоб необразити її почуття, уяву.У Концепції 12-річної школи сказано: «Школа – це простір життядитини». І це дійсно так, бо який буде мікроклімат простору, така буде івихована особистість. Педагогічне кредо вчителя, його основна ідея –постійно вчити, допомагати і спостерігати за життям своїх вихованців,розвивати їхні найкращі якості, а не фіксувати помилки і слабкість дітей[6, с. 11].Гуманістичні ідеї В. Сухомлинського передбачають якнайповнішеврахування природної основи дитини. Недооцінка цих основ зумовлюєвідчуження від органічного зв’язку з природним середовищем, послаблюєзв’язок поколінь та вплив народної педагогіки. Тут основною є ідеявідповідальності кожного за нормальне життя всіх.На нашу думку, з педагогічною спадщиною В. Сухомлинськогонеобхідно знайомити майбутніх учителів ще під час навчання у вищихнавчальних закладах. Власною педагогічною діяльністю, унікальнимпедагогічним експериментом у Павлиській школі Василь Олександровичпереконливо довів, що дітей необхідно вчити не тільки читати, писати,рахувати, а й пізнавати цікавий загадковий світ природи, який оточує нас,співпрацювати з цим світом і допомагати йому жити, а не шкодити.Ключова роль у цьому належить вчителю, не просто людині, яка заробляєгроші, а митцеві, який лікує дитячі душі і дійсно віддає своє серце дітям.Щоб ідеї великого педагога втілювались у життя сьогодні, вищапедагогічна освіта повинна готувати професійно компетентних іконкурентноздатних, гуманістично орієнтованих висококваліфікованихспеціалістів, які б зуміли творчо розв’язувати проблеми педагогічногопроцесу у спільній діяльності зі своїми вихованцями [6, с. 10].Педагогічна спадщина В. Сухомлинського в наш час має велике інеоцінне значення. Використання принципів екологічного виховання упрактиці сучасної початкової школи, допомагає дітям сприймати,аналізувати, порівнювати нову інформацію та збільшує інтерес доприроди, бажання спілкування із нею. Використання педагогічноїспадщини В. Сухомлинського є актуальною сьогодні, оскільки допомагаєінтелектуальному, духовному і фізичному розвитку дитини, допомагаєформувати духовне багатство, вчить відчувати, сприймати , аналізувати,порівнювати.Великий педагог не тільки розкрив роль і значення почуттів у житті ідіяльності дитини, а й показав природу як важливий засіб екологічного,205

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012інтелектуального і духовного її розвитку. Екологічним вихованням учимодітей бачити і берегти красу природи, бути духовно багатим і благородним.Науково-педагогічний та практичний доробок В. Сухомлинського,його ідеї щодо спілкування та взаємодії школярів з природою єактуальними для сучасних навчальних закладів. Багатогранність творчоїспадщини видатного педагога глибоко вивчається в багатьох країнах світута збагачує сучасну педагогічну думку.Перспективою подальших досліджень вважаємо вивченнязарубіжного досвіду екологічного виховання майбутніх школярів.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Бех І. Д. Життя як цінність у культурно-виховній інтерпретаціїВ. О. Сухомлинського / І. Д. Бех // Рідна школа. – 2007. – № 1. –С. 7−8.2. Богуш А. М. Педагогічні виміри Василя Сухомлинського в сучасномуосвітньому просторі : монографія / А. М. Богуш. – К. : ВидавничийДім «Слово», 2008. – 272 с.3. Василенко Г. Екологічна освіта та виховання / Г. Василенко //Початкова школа. – 2007. – № 6. – С. 6−8.4. Верзацька Л. О. Уроки серед природи / Л. О. Верзацька // Початковашкола. – 1991. – № 95. – С. 11–25.5. Гладюк Т. Ідеї формування екологічної культури молодших школяріву педагогічній спадщині В. Сухомлинського / Т. Гладюк // Науковізаписки ТДПУ ім. В. Гнатюка : Педагогіка. – 2002. – № 5. – С. 59–62.6. Кічук Н. Творча особистість учителя у педагогічній спадщиніВ. Сухомлинського / Н. Кічук // Наукові записки ТДПУім. В. Гнатюка: Педагогіка. – 2002. – № 5. – С. 10–11.7. Кузь В. Школа В. Сухомлинського – школа самореалізації особистостіучня / В. Кузь // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка : Педагогіка. –2002. – № 5. – С. 5–10.8. Пироженко Л., Нестеренко Л. Казка як один із засобів виховання успадщині В. О. Сухомлинського / Л. Пироженко, Л. Нестеренко //Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка : Педагогіка. – 2002. – № 5. –С. 283–286.9. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах /В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1977. – Т. 3. – 649 с.10. Сухомлинський В. О. Розвиток індивідуальних здібностей і нахилівучнів / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах /В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1977. – Т. 5. – С. 122–139.11. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський. –К. : Радянська школа, 1984.12. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1976. – Т. 2. – 668 с.206

УДК 317.14Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Олександра СоколовськаПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА В. О. СУХОМЛИНСЬКОГОВ КОНТЕКСТІ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДУХОВНОГОСТАНОВЛЕННЯ СТУДЕНТАПроблема духовного становлення особистості є однією знайактуальніших в освіті ХХІ століття. Це зумовлене переорієнтацієюсуспільства на розвиток людини її особистісного, культурного,інтелектуального потенціалів.Адже без духовного багатства – освіченості, морально-етичнихзасад, патріотизму, естетичної культури, не можливе відродженняукраїнського суспільства. Сприймання студентами цих цінностей значнополегшується, якщо воно прищеплюється через народні національнокультурнітрадиції, звичаї, рідну мову, історичну спадщину минулого.Духовність завжди, була предметом роздумів учених. У різніісторичні періоди мислителі, державні, релігійні діячі, митці, психологи,педагоги (Демокрит, Г. Гегель, М. Гоббс, В. Вернадський, В Соловйов,Сократ, Платон, П. Флоренський та ін.) розглядали духовність як здатністьособистості сприймати та створювати красуАналізом проблеми формування духовності, духовних цінностейзаймались: філософи (С. Анісімова, М. Бахтін, М. Бердяєв, І. Ільїн та ін.),психологи (І. Бех, Б. Братусь, М. Боришевський, О. Леонтьєв,С. Максименко, С. Рубінштейн, В. Франкл, Е. Фромм, Ж. Юзвак, К. Юнг),педагоги (А. Духнович, П. Кашперев, Я. Коменський, Г. Сковорода,В. Сухомлинський, О. Сухомлиська, К. Ушинський та ін.), богослови(Ф. Затворник, О. Мень).Так, наприклад, О. Мень розумів духовність як свободу, як унікальнувластивість людської істоти, яка робить її людиною.Православна Церква зазначає, що людина є трискладовою істотою івсе її життя відбувається в трьох сферах: тілесній, душевній, духовній.Духовне життя пов’язане з Духом, силою, яку Господь Бог вдихнув улюдину, коли її створював, а це значить, що духовність має плекатися тавиховуватися як найважливіша цінність.Ольга Василівна Сухомлинська розробила «Концептуальні засадиформування духовності особистості на основі християнських моральнихцінностей».Академік НАПН України А. Богуш, досліджуючи розвитокдуховності в контексті християнської педагогіки, підкреслює, щодуховність це система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюютьповедінку людей, тобто це сфера суб’єктивних уявлень особистості проДобро і Зло.207

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Підготовка майбутніх учителів, вихователів завжди була в центріуваги педагогічної спільноти. Провідним завданням вищої школи єстановлення особистості, коли студент розпочинає виокремлювати себе яксуб’єкт самопізнання й самовиховання. Система освіти Українипередбачає розвиток особистості, демократизацію та гуманізаціюнавчально-виховного процесу. В університеті відбувається зміна метивиховання й навчання в ролі якої виступає не сукупність знань, умінь інавичок, а вільний розвиток особистості. У цих умовах на перший планвиступає духовне становлення студента.Мета нашого дослідження – визначення місця і ролі сучасних засобівнавчання, що базуються на педагогічній спадщині В. Сухомлинського тасприяють вдосконаленню духовного становлення студента в сучасномуУкраїнську суспільстві.Ми виходимо з припущення, що виявлена на основі аналізустудентських робіт недостатність духовного становлення студентівзумовлена відчуженням від забезпечення діяльного включення в новісоціально-економічні умови життя суспільства та невміння бачити вдуховності найважливіший бік людського існування.У дослідженні ми використали такі методи: включене спостереженняза поведінкою студентів, бесіда, аналіз продуктів діяльності студентів,тестування.Звернення до педагогічної спадщини В. Сухомлинського насучасному етапі є особливо актуальним, а проблема духовногостановлення студента заслуговує на увагу викладачів вищих навчальнихзакладів.Сучасні умови формування освітньої політики, відродженнядуховності українського народу погребують ретельного аналізу, науковихобґрунтувань, творчого використання національного і світового освітньогодосвіду. Насамперед, потрібно відтворити національні і загальнолюдськідуховні цінності, на які впродовж наступних десятиліть можна було бспиратися, готуючи висококваліфікованих педагогів.Специфікою вузівської освіти все більше стає не навчання як таке, анавчання певного типу з використанням природних функцій саморозвиткуіндивіда. Концентрація уваги вузівської освіти на цьому аспекті діяльностіпоступово приводить до особистісної переорієнтації всього навчальновиховногопроцесу. Звичайно, все сказане не означає, що знання у ВНЗперестають бути предметом уваги педагогів.Покликання педагога – своєю діяльністю та життєвою позицієюгуманізувати внутрішній світ студентів, утверджувати ідеали добра ісправедливості, бо саме на цих засадах стосунки набувають статусуморальних, основу яких складають духовні цінності.Із підвищенням вимог до особистості майбутнього вчителя,вихователя, їхньої професійної педагогічної майстерності, важливим є208

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012обґрунтування шляхів формування духовної культури майбутньоговчителя, вихователя в контексті гуманізації педагогічного процесу;окреслення кола домінанувальних якостей педагога, необхідних дляорганізації виховної роботи.Культура педагога за глибоким переконанням В. Сухомлинського –оптимальне поєднання професійних знань, створення педагогом новихцінностей, специфіка почуттів і засобів їх вираження у різноманітнихситуаціях об’єктивної реальності. Вчений стверджував, що професійнадіяльність педагога не обмежується лише оволодінням спеціальнимизнаннями, уміннями та павичками. Педагог – носій моральної культури,духовності, краси. На нього покладається величезна відповідальність завиховання студентів, оскільки основа педагогічної діяльності – трансляціязнань і творення нової людини. Від так механізм формування культуривчителя, вихователя спрямований на здобуття ним загальної культури,зокрема і педагогічної культури, яка характеризує педагога, вказує нарівень його духовного розвитку. Духовна культура становить основуособистої культури.За глибоким переконанням В. Сухомлинського, «Чим більший обсягзнань наших вихованців, тим багатшим має були духовне, інтелектуальнежиття колективу, тим важливіше, щоб знання були засобами спілкування йпізнання людини» [1, с. 494].Цей шлях пролягає через вивчення педагогіки, психології, історіїпедагогіки, окремих методик. Суть духовного вдосконалення – розбудова всобі внутрішнього плекання внутрішньої людини. Майбутній учитель,вихователь має бути глибоко переконаним, що саме він є носієм культури,що на його плечі лягає відповідальність за формування нового покоління.«У сучасної людини, – на думку Василя Олександровича, – требавиховувати інтелектуальну тонкість, чуйність, чутливість до мудростілюдської» [7, с. 319].Так, у процесі проведення семінарських занять із курсу «Історіяпедагогіки», а також шляхом бесід нами було встановлено, що студентиутилітарно, по-споживацьки ставляться до навчання в університеті. Їмпотрібні знання лише з окремих дисциплін. Не всі студенти мають намірпісля закінчення університету працювати за призначенням. Виявлені фактисвідчать про спрямованість уваги багатьох студентів на власну особу,духовну нестійкість. Взявши до уваги ці дані, викладач повиненформувати у студентів комунікативну спрямованість, виховуючи почуттяобов’язку, прагнучи збагачення його духовного світу.Сприяє збагаченню духовного світу студента рідна мова. Мованароду є засобом передачі та розуміння людських чеснот, соціального тадуховного досвіду поколінь. У Слові розпочинається і завершуєтеся життянації, духовне життя людини. У мові нація закодовує свою історію, звичаї,багатовіковий досвід, свою духовну і матеріальну самобутність. Про209

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012велику силу слова у формуванні духовного обличчя особистості говорилибагато визначних учених, філософів, письменників, педагогів:Т. Шевченко, М. Драгоманов, Б. Грінченко, М. Грушевський, І. Огієнко.Справжнім шанувальником рідного слова був В. Сухомлинський.Роздуми В. Сухомлинського з проблеми виховання духовно багатоїта розвиненої особистості значною мірою узгоджуються з Концепцієювиховання дітей і молоді в національній системі освіти, з Законом України«Про освіту в Україні», з Концепцією шкільної мовної освіти,національних спільнот в Україні.Звернення до педагогічної спадщини В. Сухомлинського насучасному етапі є особливо актуальним, а проблема духовногостановлення засобами рідної мови заслуговує на увагу викладачівуніверситету. В. Сухомлинський наголошував: «знай, бережи, збагачуйвелике духовне надбання свого народу – рідну українську мову. Це мовавеликого народу, великої культури» [5, с. 10].Василь Олександрович довів, що людина виявляє себе, існує в мові,прокладає через мову та спілкування місток для порозуміння з іншимилюдьми. Незаперечною є теза: «Із слова починається людина».Розвиток мовлення людини, виховання мовленнєвої культури ікультури спілкування, як запоруки духовного становлення особистості,багато в чому залежать від мовленнєвого середовища: сукупностісімейних, побутових, соціально-педагогічних цілеспрямованих умовспілкування в системах «дорослий (батьки, родичі, вихователь, учитель) –дитина», «дитина – дорослий», «дитина – дитина», «викладач – студент».Ефективний вплив мовленнєвого середовища на розвиток і вихованняособистості залежить, насамперед, від якості впливу його стимулювальнихфакторів: від слова педагога, вчителя, вихователя, батьків, однолітків та ін.Аналіз педагогічної спадщини вченого та власні спостереженнязасвідчили, що чільне місце в процесі формування та становленнядуховності студентів, відводиться живому слову викладача. Запереконанням ученого, справжній учитель-словесник – той, хто володієвисокою мовною культурою, пристрасно любить рідне слово й вміє посправжньомурозкрити його красу, виховати любов до нього у своїх учнів ізробити слово рідної мови надійним та єдиним засобом виховання йзбагачення людської душі.Мудрі поради В. Сухомлинського щодо мовної особистості вчителяможна звести в обов’язкові правила мовної поведінки вчителя. Наведемодеякі з них:– мистецтво виховання охоплює насамперед мистецтво говорити,звертатись до людського серця;– особистість учителя розкривається перед учнем в єдності слова йповедінки; у слові вчитель виявляє себе, свою моральність, своє ставленнядо вихованця, свою емоційно-мовленнєву культуру;210

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012– мовна культура педагога – це дзеркало її духовної культури.Мовна культура забезпечує успіх у тій найтоншій сфері виховання, яку мисьогодні називаємо моделюванням, перетворенням, переведеннямзовнішньої діяльності на мову внутрішнього світу людини;– учитель повинен виявляти «творчість словом» і вчити словесноїтворчості учнів, щоб вони відчували красу рідної мови, дбали про їїчистоту дбайливе ставились до слова.Не менше значення, ніж слово вчителя, має, за В. Сухомлинським, іслово друковане – невичерпне джерело духовної культури, ім’я якого –книжка. Читаючи художню літературу, людина вчиться оцінювати життєвіявища, об’єкти живої природи і на цій основі сприймає, оцінює красунавколишнього середовища, красу людських почуттів, осмислює дійсністьз погляду загальнолюдських цінностей та духовних орієнтирів. «Художнялітература має неоціненний вплив на людину, розвиток та збагачення їїдуховної культури» – наголошував В. Сухомлинський.Критикуючи «безкнижковісгь» деяких шкіл, називаючи це явищеоднією з найнебезпечніших хвороб, учений зазначав, що «найважливішеосвітнє і виховне завдання школи в тому, щоб юнаки і дівчата знаходилинайвище задоволення в читанні» [7, с. 392].Спираючись на виховні можливості художньої літератури,В. Сухомлинський, як тонкий знавець людських душ, впливав на них нетільки опосередковано, даючи відповідні педагогічні настанови вчителям,засобами художнього слова, яким володів досконало, безпосередньозвернених до людини. Його художні твори і сьогодні спонукають розум іпочуття студентів до аналізу вчинку літературних героїв, до відповіднихвисновків, викликають бажання наслідувати їх або навпаки, чинити поіншому.Видатний педагог зазначає, що духовність – складне поєднаннятаких особливостей інтелектуальної, почуттєво-емоційної та вольової сферлюдської психіки, які сприяють формуванню потреби у пізнанні світу,себе, інших людей та засвоєнню духовних цінностей.«Надаючи великого значення духовному світові особистості, якатільки-но формується, ми, – пише Василь Олександрович Сухомлинський,вкладаємо в поняття «духовний світ», «духовне життя» такий зміст, якрозвиток, формування й задоволення її моральних, інтелектуальних іестетичних запитів та інтересів» [6, с. 212].Не розуміючи суттєвого в розвитку особистості студента, викладачпрацює, не враховуючи внутрішньо позиції виховуваного. Проте, це,водночас, зводить ефект взаємодії між ними до мінімуму. Будучи носіємдуховних норм, викладач передає їх студентам навмання, а знаннястудентами цих норм може набути формального характеру.Розуміння особистості студента дає змогу викладачеві правильноузгодити далекі й близькі цілі навчально-виховного процесу, вести211

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012правильну лінію тактики духовного становлення. Таке розуміння єзапорукою вибору викладачем найдоцільніших засобів педагогічноговпливу, реалізації інтегративного, комплексного підходу до процесупідготовки майбутнього вчителя.Як стверджує вчений, «учительська професія – це людинознавство,постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи неприпиняється. Прекрасна риса – повсякчас відкривати в людині нове,дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення – один з тихкоренів, які живлять покликання до педагогічної праці» [2, с. 421].Становлення духовності – це вища мета кожної особистості, адже вміцному ґрунті духовності зростає і особистість людини.В. Сухомлинський наголошував: «Без поваги до самого себе немаєморальної чистоти: духовного багатства особистості» [3, с. 101]. ВасильОлександрович вважав великою вадою те, що в навчальних планах шкіл,вищих навчальних закладів відсутній основний предмет –«Людинознавство». «Людинознавством, – наголошував він у статті«Думки про шкільне виховання» (1968 р.) має бути пройнята всянавчально-виховна робота школи і вузу» [4, с. 392]. Педагог стверджував:«Ніхто не змусить мене відмовитись від переконання; головним предметому … школі має бути людинознавство, і не лише у школі, але і в кожномуінституті. Для мене у школі це головний предмет» [3, с. 8].Щоб компенсувати прогалину в змісті шкільної освіти, ВасильОлександрович розробив систему бесід з людинознавства. Мету цих бесідвін вбачав у піднесенні особистості людини, у тому, щоб вона досконалопізнавала саму себе, утверджувалась у самоповазі й водночас переживалапочуття відповідальності за все, що робить і що має зробити вмайбутньому, для суспільства.У своїй педагогічній практиці він відстоював головну філософськуідею свого життя: духовне суспільство можуть створити лише мудрідуховні люди, а таких людей може виховати лише духовність.В. Сухомлинський писав: «По суті виховання є тривалою багаторічноюпідготовкою маленької людини до усвідомлення істини: людина – найвищацінність... Одна з таких граней педагогічної майстерності – творити всвоєму вихованцеві потребу в людині, створювати тонку людськуздатність дорожити іншою людиною, готувати маленького громадянина дотого, щоб він умів бути вірним іншій людині» [3, с. 171].У творах В. Сухомлинського «Духовний світ школяра», «Яквиховати справжню людину», «Павлиська середня школа». «Народженнягромадянина», «Праця і духовна культура» викладена духовногуманістичнасистема виховання, що ґрунтується на таких методологічнихположеннях: духовність виражає динаміку суспільного та окремоголюдського життя; на формування духовності особистості впливають не212

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012тільки суспільні відносини, а й певне специфічне середовище, у якомувідбувається становлення особистості; духовність постає як етичнакатегорія, що є однією із найвищих цінностей, моральним виміромлюдської життєдіяльності, джерелом її етнічної самостійності. Засвоївшидуховні цінності багатої національної культури та усвідомивши своє місцеі роль у світовій цивілізації, людина стає повноцінною, духовно багатоюособистістю; формування духовного світу особистості передбачаєвикористання комплексного і системного підходів як важливихметодологічних принципів виховання особистості. Формування духовноїкультури охоплює дію як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників, щотісно взаємодіють між собою і сприяють цілеспрямованому розвиткуособистості.Тільки духовно багата особистість може бути щасливою.Почуття творення щастя глибоко притаманне ВасилюОлександровичу. З цього приводу Ольга Сухомлинська зазначає: «ВасильОлександрович вирощував це почуття, ... духовно зростаючи,накопичуючи знання. Це дало йому змогу дарувати дітям свої знання,збагачуючи духовний світ, емоції... Його серце переповнювалося любов’юта співчуттям до дітей, яких він хотів бачити щасливими». ВизначенеВ. Сухомлинським почуття щастя тісно переплетене з ідеями філософіїсерця. Поняття щастя і серця ним не ототожнюються, бо виступаютьсинонімами внутрішнього духовного світу особистості, де сердечність –дієве почуття. Зокрема, у творі «Як виховати справжню людину» вінрозглядає свою етичну концепцію, в основу якої покладено пріоритетвиховання почуттів сердечності, щастя, щедрості душі, краси людськогодуху. На думку В. Сухомлинського, «виховання справжньої людини єодухотворення красою людського духу», утвердження в юних серцях вірув те, що найвище людське щастя – бути духовно прекрасним [3, с. 156].Педагогіка В. Сухомлинського, спрямована на виховання щасливоїлюдини, визначає такі головні важелі, що сприяють творенню людськогощастя: пізнання радості у навчанні. Відчуття щастя від успішноїдіяльності; творчість педагога, яка сприяє творенню щасливої людини;навчання науки щасливого буття: думати про щастя, розуміти сутністьсправжнього щастя, усвідомлювати необхідність боротися за нього,дорожити ним; активне ствердження своєї долі в ідеалі самопізнання,самовдосконалення, а не пасивного сприйняття щастя.Творення людського щастя В. Сухомлинський зараховував донайважливіших завдань освіти і виховання у сфері духовних цінностей.В. Сухомлинський започаткував ідею одухотворення праці, коливиробнича праця стала вагомою в духовному житті людини, особливо вроки становлення її моральності. Центр ваги він переніс на «духовнокреативнеспрямування праці в контексті особистісного, духовного213

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012зростання людини» [7, c. 31]. Василь Олександрович стверджував, що саме«завдяки праці людина стає здатною пізнавати навколишній світ серцем»,а «людське серце стає чуйним, ніжним» [7, c. 31].Аналізуючи думки В. Сухомлинського, що «праця поняття невичерпне, тому що воно людське, що праця не тільки там, де людина сієхліб чи саджає дерево», варто звернути увагу на рівневий підхід педагогадо оцінки значущості й характеру праці. Найвищим рівнем середматеріальних цінностей є «діяльність людського духу», коли «людинаприходить до людини, бачить в її очах, читає, між «рядками» її слівкликання на допомогу». Така праця є «найтоншою, найскладнішою» [3,с. 555]. У спільній праці люди створюють один для одного матеріальні йдуховні цінності, розкриваються людські стосунки, одухотворяєтьсялюдська діяльність.Саме застосування в навчально-виховному процесі спадщиниВ. Сухомлинського сприяє духовному становленню студента. Порадипедагогам, батькам учать студентів розуміти і сприймати красу в усіх їїбагатогранних проявах: у людських стосунках, красі людського духу,природі, мистецтві, музиці, національній мові, творчості й особливо удуховній сфері. Краса є могутнім засобом виховання національноїлюдської гідності, чутливості душі, невичерпним джерелом духовногобагатства та духовної досконалості. Світ прекрасного в житті особистостімає стати частиною її духовного життя, а «прагнення до моральної краси,прагнення стати морально красивим – це найдорожче духовне багатство»[8, с. 261].Осмислення педагогічної спадщини видатного українського педагогаВ. Сухомлинського, уміле використання її на практиці може значноюмірою сприяти успішному розв’язанню проблеми духовного становленнястудентів.Вважаємо за доцільне працювати над виявленням резервів, щодополіпшення використання спадщини В. Сухомлинського у контексті вищоїосвіти.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Бех І. Д. Виховання особистості : у 2 т. / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. –Т. 2. – 344 с.2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. –К. : Либідь, 1997.3. Дічек Н. П. Одухотворення педагогіки – головна мета новаторства вСухомлинського / Н. П. Дічек // Наукові записки. Серія: Педагогічнінауки. – Кіровоград : КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. – Вип. 78(1). –С. 30–35.4. Коваль Л. Г. Виховання почуття прекрасного : методичний посібник /214

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Л. Г. Коваль. – К. : Радянська школа, 1983. – 56 с.5. Сухомлинський В. О. Шлях до серця дитини / В. О. Сухомлинський. –К. : Молодь, 1963. – 91 с.6. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину / В. О. Сухомлинський// Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1976. – Т. 2. – С. 158–418.7. Сухомлинський В. О. Думки про шкільне виховання / В. О. Сухомлинський// Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 5. – С. 392.8. Сухомлинський В. О. Людина – найвища цінність / В. О. Сухомлинський //Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1977. – Т. 5. – С. 446–472.215

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 37.036Надія ЧерноволМОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНА ОСНОВАЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ(З ДОСВІДУ ПЕДАГОГІВ І ПСИХОЛОГІВ)Процес оптимізації шкільного навчально-виховного процесу,зокрема, відмова від жорсткого регламентування поведінки учнів,передбачає перенесення акценту на особистісні якості педагога, йогоавторитет. Авторитет педагога пов’язується з умінням бачити в учняхособистість, а не безликий об’єкт виховного впливу. Важливим є ісприйняття учнями педагога в якості джерела необхідної інформації.Йдеться не тільки про компетентність у викладанні свого предмету, а й провміння, зокрема, оцінювати соціально-психологічний клімат,використовувати останні досягнення педагогічної науки, чітко уявлятихарактер міжособистісних відносин (навіть досвідчені педагоги часомусвідомлюють, що знання про молодь не зовсім правильні, застарілі).На українських теренах словами компетентність (компетенції)послуговувалися педагоги з давніх часів [7; 1, с. 161; 164], зокрема,пов’язуючи компетенції педагогіки з авторитетом шкільного й домашньоговиховання [10 (1), с. 43–44], якому, як і проблемі особистих якостейучителя, приділялася значна увага (О. Гошовський, І. Казанівський,Ю. Чайківський, Я. Чепіга, І. Ющишин – автори наукових статей кінцяХІХ початку ХХ століття, опублікованих у науково-педагогічному журналі«Учитель», час заснування якого датується 1888 роком). Так, І. Ющишинконстатує, що вчитель повинен бути добрим педагогом, добримпсихологом і добрим чоловіком, а не педантичним, зарозумілимвсезнайком [10 (3), с. 46]. Автор аналізує систему виховання найкращихшкіл Європи кінця ХІХ століття (сільських навчальних закладів, скорішеекспериментальних), «котрі забезпечують гарний фізичний, моральний таінтелектуальний розвиток молоді» [10 (3), с. 39], характеризуєзапроваджені в них методи виховання, підкреслює їх дієвість. Віннаголошує, що дітей у процесі навчання знайомили з творами великихписьменників, з котрих черпалися не тільки знання, а й розвиваласячуттєвість та відмічає, що повні довіри та щирості стосунки між хлопцямита вчителями (школи були чоловічі), разом з фізичною та духовноюпрацею, були найкращими й найрадикальнішими у виховному процесі[10 (3), с. 38–39].Навчання, що виховує – це процес, який постійно апелює до системипотреб, мотивів і цінностей учнів, формує та розвиває емоційно-цінніснеставлення. Доктор І. Я. Лернер вважає, що система цінностей, установок іпереконань особистості в області педагогіки, характеризується таким216

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012поняттям як педагогічна свідомість. Вона відрізняється від педагогічнихзнань та завжди виявляється в спрямованості педагогічної діяльностівчителя. Педагог підкреслює, що передовий педагогічний досвідстворюється зусиллями передових вчителів, а їх практика впливає напедагогічну свідомість широких учительських мас – на їх ідеологію,мораль, право [6, с. 6–13].Як показову [8] відмічаємо працю вчителів середньої школи селищаРівне Очаківського району Миколаївської області. У 60–80-х рр. у школінавчалося близько 300 дітей. Приблизно 100 учнів проживали в інтернаті іщо характерно, більшість навчалися на «відмінно» та «добре». На думкудиректора школи (наприкінці 70-х початку 80-х рр. школу очолюваладосвідчений педагог, учитель з великим стажем педагогічної роботиЛ. С. Мокійчук) причини такої успішності були пов’язані, в основному, зтим, що в інтернаті з дітьми працювали передові педагоги, проводиласябезперервна робота. Регулярні та різнобічні контакти вчителів ікерівництва школи, зокрема, директора з батьками підтверджувалипостулат, що входження вчителя у контакт з родиною дитини, довірародичів здобуваються не сидженням «за китайською стіною», а урезультаті виконання вчителем своїх обов’язків, що «голос батька в хаті зпохвалою ... для вчителя й школи більше зробить, чим всі шкільнопедагогічнізасоби» [4, с. 211]. Умови для самостійної роботи школярів, яку школі загалом, так і в інтернаті зокрема, створювалися оптимальні:великі світлі, теплі кімнати, кваліфіковані консультації тощо. Поганимиоцінками учнів не карали. Можливість виправити оцінку,продемонструвати знання (зарахування відбувалось у формі заліку)надавали всім. У постійному зв’язку з природним довкіллям: учнірегулярно працювали в садах, полях, відпочивали на березі лиману,допомагали вчителям (приміщення інтернату використовувалось якосередок літнього табору для молодших дітей) гармонійно розвивалисяшколярі, виховувалися майбутні студенти. Так, біля 50 % випускниківщороку ставали студентами вищих навчальних закладів, 30 % – технікумів,20 % продовжували навчання в ПТУ [8, с. 37].Наведений нами приклад з навчально-виховного процесу звичайноїсільської школи не є випадковим. Життя в інтернатах, приютах тощозаслуговує на окрему увагу. Іван Ющишин, розглядаючи цей аспект уконтексті статевого виховання молоді, наголошував, що для того, щобзахистити дітей від небажаних впливів в умовах, де вони живуть гуртом,самого надзору (коли нема розумної системи виховання) не вистачить: доведення інтернатів треба великої праці й енергії, педагогічного хисту йтакту. «Молодіж повинна бути в безнастаннім русі, при фізичній і умовійпраці...» [10 (2), с. 14]. Умови, зокрема, такі як гарне гігієнічнічнепомешкання, свіже повітря та наукова праця (саме за них діти РівненськоїСШ спрямовувались на гармонійний розвиток) є визначальними у217

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012навчально-виховному процесі. Д-р Ющишин характеризує їх як умови,«які повинні управильняти» нормальний розвиток молоді.Щодо питання авторитету вчителя, його психолого-педагогічнихзнань і особистих якостей, то воно було і залишається одним зпріоритетних у педагогіці. Так, в «Учителі» опубліковано матеріалиокружної конференції, яка відбулася в селищах Львівської області Бібрціта Ходорові у 1912 р. З матеріалів реферату, зачитаного на конференціїІваном Казанівським відмічаємо п’ятий пункт: «Medice – cura te ipsum!» –«Хай учительство саме буде таким, якими хоче мати школярів» [4, с. 207].Вказуючи на те, що добрий приклад «чуда творить», автор висловлюєпобажання (вважаємо за необхідність навести дослівно): «Хай отжеучительство народне станеться для шкільної дїтвори відбитєм найгарнішихчеснот, бо тим лишень робом потягне за собою й шкільну молодїж. Сямолодіж зразу наслідуватиме учителя несвідомо...» [4, с. 207]. Авторвважає, що зі звички прийде переконання, яке й стане шляхом твореннядобра в майбутньому.Той факт, що у педагогічній діяльності нема засобів впливу на учнябез опори на його попередній досвід (будь-який з методів повиненспіввідноситися з накопиченим досвідом дітей) обумовлює такожзвернення до процесу дошкільного виховання та навчання, його специфіки.Про підвищене емоційне відгукування дітей на ті безпосередні враження,які приносять їм органи відчуття (основа емоційного відгукуваннязакладається ще в дошкільному віці) свідчать дані вікової психології,спостереження за поведінкою старших дошкільнят. При цьомувідмічається, що з-за несприятливості цієї риси для традиційного навчання,вона не лише не отримує розвитку, але й мимоволі пригнічується, хоча«могла б стати основою естетичного розвитку» [5, с. 23]. Особливостіставлення дошкільнят до природи визначаються специфікою мислення.Притаманний цій віковій категорії антропоморфічний спосіб осмисленнясвіту характеризується суб’єкт-суб’єктним ставленням до природнихоб’єктів, тоді як артифікалізм – прагматичним. Серйозність проблем, яківиникають на межі дошкільного і молодшого шкільного віку цікавилидослідників в усі періоди розвитку психолого-педагогічної науки тапідтверджено експериментами. Наприклад, спеціальні досліджннярозумових можливостей дошкільнят засвідчили, що всупереч домінуючимпереконанням вони можуть вирішити такі задачі, які під силу тількинабагато старшим дітям [3]. Виключно педагогічний характер малинайдавніші дослідження, оголошені «Союзом педагогічним» у 1870 р.(матеріали зібрано на основі 84 шкіл Берліну). У результаті спроби пізнати«матеріал, з яким діти приходять до школи, особливо щодо поодинокихпредметів елементарної науки, як природи, родинного краю...»[1 (2), с. 164], було зроблено висновок, що школярі-початківці неволодіють достатнім «засобом виображінь». Т. Біленький у [1] аналізує218

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012розроблені наукові методики, зокрема, методики доктора Івана Пульманата Павліни Ломброзо, доньки відомого італійського антрополога іпсихолога. П. Ломброзо, досліджуючи еволюцію думок у дітей (як бідних,так і багатих), доводить, що вони правильно розумітимуть речі, якщоматимуть про них «ясні і докладні виображіня» [1 (3), с. 237]. ДокторІ. Пульман акцентує на тому, що діти, вживаючи багато слів, навітьзворотів, значення їх цілком не розуміють. З огляду на те, що зовнішній бікмови дитини легко спостерігати й оцінювати, а правильне мислення – ні,Т. Біленький підкреслює необхідність інформувати про предметидокладніше та систематично. Щодо сприйняття дітьми понять, зокрема, «знауки природи», то ці класифікації довгий час для них залишаютьсянезрозумілими (увага дитини звернена переважно на зовнішній світ [1 (3),с. 242]). Відтак, завдання вчителя – пізнавати учня, вивчати йогоіндивідуальність, розумно керувати волею. Для пробудження дитячоїфантазії рекомендовано активно застосовувати у навчанні дидактичні«посередники» – але не байки (вони містять багато незрозумілих понять івикликають через це схильність до використання дітьми незрозумілих дляних слів), а оповідання та казки [1 (3), с. 241]. Щодо останнього, тоекспериментально доведено, що спрямувавши навчання на сприйняттяемоційного тону художнього твору, на пошук відповідності точок зоруоповідача та його героїв, досягаються результати, які суттєвовідрізняються від звичного шкільного аналізу: учень усвідомлює власнеставлення до змісту казки чи оповідання. У педагогічних колах домінуєдумка, що молодші школярі не сприймають позицію автора з-захарактерного для цієї вікової категорії наївно-реалістичного підходу дотексту, нерозуміння умовності мистецтва. Для введення дітей у діалог завтором Г. М. Кудіною та іншими рекомендовано, щоб сама дитина побулаавтором, занурилась у стихію художньої творчості за принципом навчання«від маленького письменника до великого читача». Принципзапропонований ще в 30-ті роки М. О. Рибніковою, але так і не отримавширокого втілення в шкільну практику [5, с. 27–30].У сучасній педагогічній практиці ефективним є звернення допсихологічних релізерів (специфічних стимулів) як комунікаційнихмеханізмів у формуванні ставлення дитини до природних об’єктів.Різноманітні за своїм характером (розрізняють тактильні, візуальні,аудіальні, вітальні релізери) вони можуть здійснювати вплив поперцептивному, когнітивному та емоційному каналах. Результатиспеціального дослідження: 11–12-річним школярам запропонували дваневеликих оповідання, сконструйованих лише з релізерів, дозволилизробити висновок, що психологічні релізери (позитивні чи негативні),пов’язані з природним об’єктом, суттєвим чином визначаютьспрямованість розвитку ставлення дитини до нього [2, с. 111–113]. Отже,вчитель, використовуючи в навчальному процесі різні оповідання з219

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012природними релізерами на свій вибір (на зразок оповідань з дослідження,тт. без оціночних характеристик, суджень і т.п.), може ефективно впливатина розвиток екологічної свідомості дитини. Як приклад, навчальновиховнийпроцес дитячого садочку «Теремок», що у с. Ново-ВасилівкаПриазовського району Запорізької області. Добротою і щирим піклуваннямпро здоров’я та розвиток дітей пронизана робота всього колективу: відрозробки вправ та занять («Вітер-Вітер», «У гості до Сонечка» тощо),організації прогулянок та екскурсій до школи до створення належних умовдля відпочинку. Зміст анкети вихователя свідчить про його постійнийсаморозвиток: «Що можете запропонувати для перегляду вихователям,якими наробками поділитися?», «Які проблемні ситуації вирішили вминулому році?», «Як Ви оцінюєте методичну роботу в минуломунавчальному році?» тощо.Відповідно до національної програми «Освіта, Україна ХХІстоліття» на різних рівнях розробляються концепції неперервної освіти,пропонуються проекти різноманітних програм, методичні рекомендації.Але прагнення населення до пристосовницького, споживацького способужиття, міцно вкорінившись у свідомості, продовжує домінувати. Зарадянських часів питання виховання і навчання в педагогіці розглядализдебільшого з позиції формуючої педагогіки – з орієнтацією на суб’єктоб’єктнийхарактер навчального процесу та сцієнтистські установки.Зокрема, проблеми взаємодії людини та природи до середини 70-х роківХХ століття розглядалися лише фрагментарно (з позиціїантропоцентризму) у процесі вивчення деяких природничих дисциплін здомінуванням вузько-утилітарної постановки завдань. При цьому вморальному вихованні недооцінювалася роль емоційно-чуттєвої сфери.Оскільки внутрішньому світу людини достатня увага не приділялась, такийпідхід і став однією з причин подальшого розвитку прагматичногоставлення людини до природи, сприяв розвитку зовнішньої активності,пригнічуючи внутрішню, суб’єктивну активність особистості. Ідеявиховання людини нового суспільства, тісно пов’язана з вихованнямлюдини-хазяїна, приборкувача природи, заблокувала виховання належногоставлення до природи. Винятком були лише окремі педагоги. Серед них –мислителі, вчені зі світовим ім’ям А. С. Макаренко, К. Д. Ушинський,В. І. Вернадський, В. О. Сухомлинський, С. С. Шацький. Під впливом їхгуманістичних ідей історично склалися теоретико-методологічні засадиекологічної освіти. Так, В. О. Сухомлинський був відомим прихильником«натуралістичного виховання». Його праці пронизані ідеями гуманізму,людяності та доброчинності. Дослідники спадщини С. Т. Шацькоговідмічають, що педагог наголошував на важливості загальноїспрямованості школи змінювати життя, особливу увагу звертаючи насередовище, яке її оточує. Вирішенню цього завдання намагалося сприятиособливе бюро з вивчення краю, місцевих умов життя (школярі приймали220

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012участь у соціологічних дослідженнях). Досвід С. Т. Шацького щодооб’єднання навчання з життям було використано при створеннікомплексних програм Державної вченої ради Наркомпроса РРФСР. Упрограмах навчальний матеріал групувався навколо трьох тем – природа,праця, суспільство [9, с. 9–10].Вважається, що відповідно до людської природи найбільшевкарбовується в пам’ять те, чому навчено ще дітьми. Екологічномувихованню дітей, зокрема, спільними зусиллями дитячого садка, школи ісім’ї присвячено праці Л. Д. Бобильової, Н. М. Кот, В. В. Матіяш,Т. С. Науменко, Д. І. Струннікової та багатьох інших. Проблеми, яківисвітлюються в дослідженнях, тісно пов’язані з проблемою моральності,яка є особливо актуальною для сьогодення. Важливо вміти активізуватиморальну свідомість учнів, скажімо, засобами мистецтва, спрямувати їх нашлях естетичного самовиховання. Наприклад, звичайний пейзаж, біотопніекспозиції ефективно впливають на дитину, сприяють її естетичному татворчому розвитку. Відтак, вчитель повинен володіти знаннями зекологічної психопедагогіки (екологічної психології та педагогіки) –порівняно нового самостійного наукового напряму. Такі методи, як методиекологічної турботи, екологічної рефлексії (відображення), осмисленнявчинків, ритуалізації екологічної діяльності (розчищення джерел, дідухзамість ялинки на Новий рік тощо), екологічних експектацій, екологічноїемпатії та інші, розроблені і широко використовуються представникамиекологічної психопедагогіки С. Д. Дерябо, В. О. Скребцем, В. А. Ясвінимта іншими.В. А. Ясвін і С. Д. Дерябо, зосереджуючи увагу на екологічнійсвідомості особистості, характеризують у своїх роботах також інші методинавчання та виховання, такі як екологічна лабілізація та ідентифікація.Метод екологічної лабілізації (лат. нестійкий) полягає в цілеспрямованійкорекційній дії на певні взаємозв’язки в образі світосприйняттяособистості. Критерієм лабілізації є реакція здивування. Лабілізаційніприйоми можуть бути найрізноманітніші. Як приклад – біотопні експозиціїз практики зоолога М. Ф. Пупіньша. Створюючи їх у природничому музеї,він цілеспрямовано додавав до природного ландшафту недопалки, молочніпакети тощо. Налаштовані на милування чудовими краєвидами відвідувачінесподівано помічали ці «прикраси». Сміття блокувало процес любування:у відвідувачів виникала внутрішня напруга, обумовлена неможливістюзавершити відповідний гештальт, з’являвся дискомфорт, починалисялабілізаційні процеси. У цьому невеликому просторі гостро відчуваласянеприродність слідів індивідуальної людської діяльності [11, с. 379].Завдячуючи механізмам ідентифікації та емпатії, результатомсприйняття природного об’єкта стає виникнення симпатії, яка можеспонукати людину до наступної взаємодії з цим об’єктом, до наданнядопомоги. Розвинути у дітей почуття емпатії можна, наприклад,221

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012аналізуючи на відповідних уроках стан риб в зимову пору року, коли підльодом бракує кисню. Співпереживання та співчуття виникнуть у дитинитоді, коли вона опиниться в подібній ситуації (метод екологічноїідентифікації). Якщо запропонувати дітям затиснути ніс, протриматисяякомога довше, а потім – відпустити, то свої відчуття дитина спроектує настан риб, коли пробиті лунки [11, с. 380].Розв’язок проблеми взаємодії людини й природи лежить у площинівдосконалення екологічної освіти на всіх її рівнях. Відтак безперервненабуття знань, пов’язаних з екологією, є життєво важливим, адже, як учивперший «штатний» педагог Марк Квінтиліан, добре легко змінити на лихе,але не легко направити хиби. При цьому необхідно пам’ятати його думку,донесену до нашого часу з глибини тисячоліть, що початкову наукуповинен подавати наймудріший чоловік. З огляду на екологічні проблемисучасності питання авторитету вчителя, його педагогічної свідомості (заІ. Я. Лернером) потребує детальнішого дослідження з позиції екологічноїпсихології та педагогіки. Адже ефективність формування екологічноїсвідомості покоління майбутнього залежить від ґрунтовних знаньпедагогів у цій царині науки.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Біленький Т. Методи досліджування круга виображінь у дітей,вступаючих до школи, і дальшого їх розвою під час шкільної науки /Т. Біленький // Наук.-педаг. журнал Учитель, – орган Українськогопедагогічного товариства, – 1. Львів, 20 лютого, 1913. – Ч. 6. –Р. ХХV. – С. 161–192; 2. Львів, 20 лютого, 1914. – Ч. 5 і 6. –Р. ХХVІІ. – С. 162–170; 3. Львів, 20 цьвітня 1914. – Ч. 7 і 8. –Р. ХХVІІ. – С. 236–243.2. Дерябо С. Д. Экологическая педагогика и психология / С. Д. Дерябо,В. А. Ясвин. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1996. – 480 с.3. Дональдсон М. Мыслительная деятельность детей / М. Дональдсон ;пер. с англ. ; под ред В. И. Лубовского. – М., 1985.4. Казанівський І. Закони шкільні і карність в школі народній. (Реферат –відчитаний на конференції окружній в Бібрці, 20.ІХ. і Ходорові 28.ІХ.1912 р.) / Іван Казанівський // Наук.-педаг. журнал Учитель, – органУкраїнського педагогічного товариства. – Львів, 20 марта, 1913 р. –Ч. 7. – Р. ХХV. – С. 207–211.5. Кудина Г. Н. Как развивать художественное восприятие ушкольников» / Г. Н. Кудина, А. А. Мелик-Пашаев, З. Н. Новлянская //Новое в жизни, науке, технике. – Сер. Педагогика и психология. –№ 2. – 1988. – 80 с.6. Лернер І. Я. Учебный предмет, тема, урок / І. Я. Лернер // Новое вжизни, науке, технике. – Сер. Педагогика и психология. – № 1. –1988. – 80 с.222

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 20127. Учительські постулати в парламенті // Наук.-педаг. журнал Учитель, –орган Українського педагогічного товариства. – Львів, 20 цьвітня1914. – Ч. 7 і 8. – Р. ХХVІІ. – С. 243–246.8. Черновол Н. М. Морально-естетична основа виховання (екологічнийаспект проблеми) / Н. М. Черновол, Л. С. Мокійчук // Науковийпотенціал 2012 : матеріали восьмої Міжнародної наук.-прак. Інтернетконф.,21–23 березня 2012 р. – Київ : Вид-во «ТК Меганом», 2012. –С. 39–41.9. Шубинский В. С. Педагогика творчества учащихся /В. С. Шубинский // Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Педагогика ипсихология». – М. : Знание, 1988. – № 8. – 80 с.10. Ющишин І. Сексуальний проблем в педагогії / І. Ющишин // Наук.-педаг. журнал Учитель, – орган Українського педагогічноготовариства. – 1. Науковий додаток до «Учителя». – Львів, 20 марта,1913. – Ч. 3. – С. 33–48; 2. Науковий додаток до «Учителя». – Львів, 20вересня, 1913. – Ч. 3. – С. 1–16; 3. Науковий додаток до «Учителя». –Львів, 20 мая, 1914. – Ч. 3. – С. 33–47.11. Ясвин В. А. Психология отношения к природе / В. А. Ясвин ; редакторН. В. Крилова. – М. : Смисл, 2000. – 456 с.223

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012СТОРІНКИ ІСТОРІЇУДК 37.018Оксана ЗаболотнаХОЛІСТИЧНА ПЕДАГОГІКАЯК ТЕОРЕТИЧНЕ ДЖЕРЕЛО ШКІЛЬНОЇАЛЬТЕРНАТИВНОЇ ОСВІТИУ пошуках можливостей повнішого розвитку особистості освітянивсе частіше звертаються до проблеми освітніх альтернатив. Альтернативнаосвіта стосується тих моделей навчання і виховання, які є принципововідмінними від домінувальних форм. «Поліфонічність» світу вимагає відпедагогів визнання того, що ролі можна виконувати по-різному, бутиособистістю, сповненою толерантності і поваги до інших. Таке розумінняпедагогіки залишає теоретику чи практику права бути іншим, власне, бутисобою, права розвивати власні ідеї, форми і методи.Альтернативними вважаються, перш за все, ті підходи, які єспонтанними, органічними і непідпорядкованими жодним структурам.Значна сила альтернативної педагогіки полягає у її нескінченості іперманентності. Не можемо не зазначити, що час – це той чинник, якийчасто переводить певні наукові, методичні і організаційні засади освіти зкатегорії альтернативних у категорію традиційних, загальновизнаних,якщо складаються відповідні умови, сприятливі для їх масштабноїперевірки. Цілком можливо, що прогресивні альтернативні ідеї, якіпробили собі шлях критикою традиційної освітньої системи, зазнавшизначного поширення, піддаватимуться серйозній критиці з бокупредставників інших педагогічних течій, які опиняться по інший бік межіміж традицією і альтернативою.До різновидів альтернативної освіти зараховують антипедагогіку,критичну педагогіку, гештальтпедагогіку, емансипаційну педагогіку,холістичну педагогіку, трансгресивну педагогіку тощо. Усі вони є їїскладниками, які аргументують і підсилюють певні елементи теоретикопедагогічнихальтернатив. Тому вважаємо, що для повнішогоусвідомлення теоретичних засад альтернативної педагогіки, що лягла встворення альтернативних освітніх моделей, важливим буде окресленняосновних характеристик її різновидів.Метою статті є окреслення головних характеристик холістичноїпедагогіки як однієї з альтернативних педагогічних напрямів.В українській педагогічній науці майже немає публікацій,присвяченій питанням холістичної педагогіки, тому цей термін ще не такшироко введений у її понятійно-категоріальний апарат. Проте маємовідзначити його широке використання у світовій педагогічній теорії і224

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012практиці уже більше тридцяти років. Представниками холістичноїпедагогіки вважають: Г. Гарднера, Г. Гейета, Р. Міллера, Д. Слоана,Р. Кеслер, Дж. Кейна, Д. Пурпела, Е. Кларка, П. Палмера (США),Дж. Міллера (Канада), А. Йошіду, Й. Накагаву (Японія), Ї. Крішнамурті(Індія), Ф. Ганга, Р. Галегоса (Мексика), К. Егана (Ірландія) та ін.Холістична педагогіка (від англ. holistic – цілісний, цілий) –сучасний новаторський напрям у педагогіці, який має міждисциплінарнийхарактер. Немає єдиної думки щодо того, хто з науковців виокремивхолістичну педагогіку в окремий напрям. Як стверджують укладачіпольського видання «Педагогічна енциклопедія ХХ століття» [3], він буввиокремлений у 90-х роках ХХ ст. А. Шишко-Богушем [12]. Натомість, вінших джерелах знаходимо інформацію про те, що ще уже в 1979 році вУніверситеті Каліфорнії в Сан Дієго відбулася наукова конференція натему «Холістична освіта», під час якої працювала 31 секція [5]. Наприкінці1980-х років вийшла книга канадійського педагога «Холістичнийкурікулум» [9], а американським науковцем Р. Мілером був заснованийжурнал «Огляд холістичної освіти» (Holistic Education Review),перейменований згодом у «Зустрічайте: освіта для розуміння і соціальноїсправедливості» (Encounter: Education for Meaning and Social Justice (Режимдоступу: http://www.great-ideas.org/enc.htm).Основні позиції холістичної педагогіки беруть початок угуманістичній педагогіці (А. Маслоу, К. Роджерс), герменевтиці(М. Хайдегер, Г. Гадамер, Ю. Габермас), критичній педагогіці (П. Фрейре,М. Епл, Г. Жиру, П. МакЛарен), постмодернізмі (Л. Мамфорд, Ж. Деріда,М. Фуко, В. Дол), конструктивізмі (Л. Виготський, Г. Гарднер, П. Тайлор)та ін.Термін «холізм» (від гр. holos – цілий, цілісний) є багатозначним івживається на окреслення цілісного органічного підходу до явищ. Своїпочатки холізм бере у східній культурній традиції. Першими почаливикористовувати це поняття в біології на початку ХХ ст. Крім того, цейтермін застосовують для позначення теорії розвитку, запровадженоїДж. Шмутцем (J. Smuts). Згідно з ним, цілість не є сумою частин, а впроцесі еволюції утворюються нові цілості. Холістична педагогікастосується глибинного всебічного розвитку особистості засобомкомплексних впливів, як внутрішніх, так і зовнішніх. Прибічники засадхолістичної педагогіки беруть до уваги генетичні, інституційні,середовищні умови, також власну активність учня з особливостями йогосприйняття.Рух на підтримку холістичної освіти взяв початок з інтелектуальних ікультурних пошуків 1960–70-х рр. Він привернув увагу освітян і батьків,які вважають, що конвенціональна школа розкриває мало дитячихздібностей і накладає обмеження на розкриття унікального потенціалудитини. Замість добре освічених громадян держави і високопродуктивних225

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012працівників економіки, які є метою традиційних освітніх систем,холістична освіта акцентує важливість культивування духовності, повагидо навколишнього середовища і почуття соціальної справедливості. Метоюхолістичної освіти є розвиток дитячої креативності, уяви, співчуття,самопізнання, соціальних навичок і емоційного здоров’я [11, с. 153].Як стверджує американський дослідник холістичної освітиР. Міллер, є чотири основних джерела холістичної педагогіки: філософськіпошуки першої половини ХХ ст.; революція в науковій думці, пов’язана зпоявою теорії відносності й квантової механіки; зростання уваги доекологічних проблем; глобалізація.Серед теоретичних пошуків філософів першої половини ХХ ст.найзначущіший уплив на холістичну педагогіку мали праці А. Вайтхеда(процесуальна філософія), К. Юнга (психологія архетипів), Ш. Ауробіндо(інтегрована філософія), Л. фон Берталанфи (системна теорія). Не такдавно популярною в працях у річищі холістичної педагогіки стала такзвана спіральна динаміка [1]. У своїй праці «Принцип цілісності» (1990)американська дослідниця російського походження А. Лемков визначилаосновні принципи холістичної освіти: «єдність і цілісність всього живого;все охоплення найвищої реальності й абсолюту; багатовимірність іієрархічний характер існування» [7, с. 23]. Ніщо не існує без контексту,ніщо не є відокремленим, відірваним. А. Хакслі називає це «переніальноюфілософією», яка є основою більшості духовних і спіритичних світовихтрадицій.Теоретики Дж. Міллер [8], Р. Кеслер [6] вважають духовністьцентром холістичної освіти, понад усе – освіта для душі, суті людськогобуття, а не виключно соціальний і психологічний рівні особистості.Духовність у цьому розумінні не підпорядкована винятково релігійномурозумінню, вона має більш загальніше значення і постійно еволюціонує. Зпозиції єдності, нерозривності й пріоритету духовності холістичнапедагогіка наголошує на тому, що світ є динамічним балансом різних сил.Цілісність охоплює світло й тінь, радість і страждання, жіноче й чоловіченачала, розум і матерію, гуманне й негуманне тощо. Згідно із цією теорією,світ не поділений на окремі категорії чи нерозв’язувані протиріччя.Навпаки, світ приймає ці парадокси, загадки й таємниці. У процесі стичнійепістемології важливішу роль надають синтезу й інтеграції, ніж аналізу йподілу.Другим інтелектуальним джерелом холістичної педагогіки булареволюція в науковій думці, яка почалася з теорій відносності й квантовоїмеханіки. Все глибше почала вкорінюватися ідея про те, що редукціонізм –поділ предметів і явищ на найменші неподільні частинки – не пояснюєадекватно істотних властивостей живих істот і природних явищ.Класичним визначенням інтелекту була протиставлена теорія«множинного інтелекту» [4], яка наголошує на комплексності процесів,226

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012завдяки яким людський мозок пізнає світ.Холістична педагогіка враховує також зростання уваги доекологічних проблем. Метою холістичної освіти є не просто наданняучням науково достовірної інформації про природу, а й культивуванняпрямого, активного експериментального зв’язку з життєвими процесами.Йдеться про «екологічну грамотність» – глибинніший спосіб пізнаннясвіту, на відміну від механічного споживацького сприйняття, якийпереважає в сучасній культурі.Четверте філософське джерело холістичної педагогіки – глобалізація,асоційована зі спільністю культур і універсальністю людських прагнень іпотреб. Іншим джерелом є фемінізм, який у холістичній освітівідображений у вигляді «турботи», яка, на думку Н. Нодінгса, є«формуванням таких зв’язків між людьми, щоб досвід однієї людиниставав турботою інших» [10]. Важливою є позиція, додана історикомР. Айслер, яка обґрунтовує необхідність «партнерського підходу досуспільства», який, за її визначенням, передбачає «суспільство, якекерується принципами рівності, ненасильства і турботи» [2]. Ці ідеї єспівзвучними з основними принципами холістичної педагогіки, оскількинаголошують на моральних цінностях, які лежать в її основі.Основною засадою холістичної педагогіки є тісний зв’язок усіхнавчально-виховних упливів з комплексом елементів, що складаютьособистісну, соціально-економічну, культурну, екологічну сфери як нанаціональному, так і глобальному рівнях, що є можливим лише за умовизастосування міждисциплінарного підходу. Холістична педагогіка єпоєднанням духовних, психологічних, енергетичних, соматичнихелементів, скерованих на досягнення всебічного найефективнішогорозвитку особистості учня (рис. 1).Рис. 1. Багаторівневий підхід у холістичній освіті227

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Концептуальними засадами холістичної педагогіки є:• прагнення розкрити інтелектуальний, емоційний, соціальний,фізичний, художній, творчий і духовний потенціал кожного учня;• орієнтування на виховання здорової, цілісної, зацікавленої,допитливої особистості, здатної до навчання в різноманітнихмінливих ситуаціях;• необхідність розкриття внутрішнього потенціалу кожного учня;• поєднання різних предметів і видів діяльності для опануванняпевними знаннями;• критичне сприйняття культурних і моральних проблем;• опертя на допитливість, діалог, здивування, сумніви.Головні принципи холістичної освіти, які полягають увзаємопов’язаності й цілісності її елементів і зв’язку освіти з життєвимдосвідом, розкривають через низку ключових концептів:• Взаєпопов’язаність, яка полягає у визнанні багатовимірноїдійсності, яку обґрунтовує філософія холізму, що набула подальшогорозвитку у екології, квантовій фізиці й системній теорії.• Цілісність, яка визначається твердженням «ціле – це більше, ніжсума його частин», а отже, цілісні системи мають похідні властивості, якінеможливо осягнути, дослідивши їх компоненти.• Роль буття в холістичній освіті полягає у необхідності глибокогоусвідомлення життєвого досвіду через фізичний, емоційний, розумовий ідуховний виміри життя людини, а також через її креативнусамореалізацію.У таблиці продемонстровано ключові концепти холістичної освіти, їїголовні цінності, соціальні проблеми, на які спрямована її увага, основніпринципи побудови навчального плану та навчального процесу, а такожрезультати холістичного навчання (див. табл. 1).Холістична освіта відбувається за рахунок застосування низкистратегій, серед найзначущими з яких є: трансдисциплінарні дослідження,громадо орієнтоване навчання, відкрите навчання, проектне навчання,інтегроване навчання, професійно орієнтоване навчання, складання ірозповідь історій, візуалізація досвіду, спільний пошук глибинногозначення.Представники холістичної педагогіки критикують традиційнупедагогіку, яка бере початок у гербартівських традиціях механічногозапам’ятовування, рутини, формалізованості. На противагу їй, вонипропонують взаємопристосування учнів і вчителів у процесі відкритоготворчого пізнання світу у доброзичливій атмосфері.228

ГоловніпринципиКлючовіконцептиПсихолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Таблиця 1Головні принципи холістичної освіти(укладено за матеріалами інтернет-ресурсу«Мережа холістичної освіти» (http://www.hent.org/intro1.htm)Головні цінностіСоціальніпроблемиВзаємопов’язаність Цілісність БуттяВзаємозалежністьВзаємозв’язокВзаємозалученістьНелінійністьСпівчуттяГромадаЕкосистемиКультурнаідентичністьГлобалізаціяСамотністьНавчальний план МіждисциплінарністьІтеракціяНавчальнийпроцесРезультатнавчанняДіалогічністьПартнерствоСпільне творенняСпівпрацяЗначимістьПозитивні стосункиДружелюбністьДовіраПриналежністьЦілісність системБагаторівневесприйняттяБагаторівневістьБагатоманітність уєдностіСтійкий розвитокКультурнаідентичністьІнклюзіяЕкосистемиБідністьІнтегрованістьЦілісна особистістьЦілісна громадаЦілісне життяСистемне мисленняМета-пізнанняЗдоров’яЦілісністьЩастяТурботаЕмпатіяВпевненістьНезалежністьГуманністьКреативністьЗростанняВідповідальністьЛюбовВідповідальністьПроникливістьДуховністьМудрістьРівністьЕтичністьЗміниДопитливістьІдентичністьВибірРефлексивністьЕкспериментуванняДопитливістьУяваНатхненняСамовираженняЦікавістьГнучкістьКомпетентністьЦілеспрямованістьНебайдужістьОтже, можемо дійти висновку, що холістична педагогіка єсформованим напрямом педагогічної науки, який має свій поняттєвотермінологічнийапарат, визначену мету, чітко окреслені методидосягнення цієї мети, апробоване практичне застосування і географічношироке коло прибічників як серед теоретиків педагогічної науки, так ісеред учителів практиків у багатьох країнах світу.На подальші дослідження заслуговують вихідні філософські засадихолі стичної педагогіки, методи холістичного навчання, окремі педагогічнісистеми, які базуються на холістичній філософії тощо.229

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Beck D., Cowan Chr. Spiral Dynamics / D. Beck, Chr. Cowan. – Oxford,UK : Blackwell, 1996. – 345 р.2. Eisler R. Tomorrow’s Children: A Blueprint for Partnership Education inthe Twenty-First Century / R. Eisler. – Boulder, CO : Westview Press,2000. – 220 р.3. Encyklopedia pedagogiczna XXI wieku. – Warszawa : WydawnictwoAcademicke «Zak», 2003. – Tom IV. – 1295 s.4. Gardner H. Multiple Intelligences: The Theory in Practice / H. Gardner. –New York : Basic Books, 1993.5. Harris A. Mind: Evolution or Revolution? The Emergence of HolisticEducation / A. Harris. – Del Mar, CA : Holistic Education Network,1980. – 129 р.6. Kessler R. The Soul of Education: Helping Students Find Connection,Compassion and Character at School / R. Kessler. – Alexandria, VA :ASCD, 2000. – 181 р.7. Lemkow A. The Wholeness Principle: Dynamics of Unity Within Science,Religion and Society / Anna Lemkow. – Wheaton, IL : Quest Books,1990. – 332 р.8. Miller J. Education and the Soul : Toward a Spiritual Curriculum /J. Miller. – Albany, NY : SUNY Press, 2000. – 345 р.9. Miller J. The Holistic Curriculum / J. Miller. – Toronto : Ontario Institutefor Studies in Education Press, 1988. – 234 р.10. Noddings N. The Challenge to Care in Schools / Nel Noddings. – NewYork : Teachers. College Press, 1992. – 289 р.11. Philosophical Sources of Holistic Education // Turkish journal of ValuesEducation. – 2005. – № 3(10). – Р. 150–161.12. Szyszko-Bogusz A. Pedagogika holistyczna [Електронний ресурс] /A. Szyszko-Bogusz. – Wrocław : Ossolineum, 1989. – Режим доступу :http://pg1.belchatow.pl/publ/rc/rc2.html.230

УДК 37.034:37(09)Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Тетяна КочубейОБРАЗ ДИТИНСТВА В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГОДитинство, як психолого-педагогічний та філософський феномен,вивчалося вченими різних країн світу у всі епохи розвитку людства.Дитину сприймали по-різному: від розуміння її як маленького дорослогодо визнання унікальності дитини та її світу. Особливий інтерес додитинства та зацікавленість ним виник у ХІХ столітті, і яскраво проявивсяв українській педагогіці в спадщині Василя Сухомлинського. Ниніпроблеми дитинства вивчають багато дослідників із різних галузей наук.Ними період дитинства визнаний не підготовкою дитини до майбутньогожиття, а повноцінним, наповненим змістом періодом життя людини зособливим сприйняттям дитиною оточуючого світу. Тому вимальованийобраз дитинства педагогом із Павлиша привертає і буде привертати до себеувагу ще не одне покоління науковців і педагогів-практиків. Усе це вказуєна актуальність, теоретичну й практичну значущість піднятої проблеми.Проблемі дитинства та його особливостей приурочено чимало праць,серед яких варто виділити наукові наробки класиків (Е. Роттердамського,Ж.Ж. Руссо, С. Холла, К. Ушинського, В. Зеньковського, Ф. Арієса,Я. Корчака та ін.), сучасності (Ш. Амонашвілі, І. Беха, А. Богуш,О. Захаренка, І. Кона, В. Кузя, В. Кушнір, Н. Побірченко, О. Савченко,Н. Сивачук, О. Сухомлинської, Л. Ткачук тощо) і, безперечно, відомогопедагога, який присвятив своє життя дітям, Василя Сухомлинського.Метою статті є обґрунтування бачення відомим педагогом ізПавлиша образу дитинства, розуміння ним його особливостей,унікальності й визнання самоцінності.Щоб повніше зрозуміти, що вкладав у розуміння образу дитинстваВ. Сухомлинський звернемося до генези розвитку проблеми. Як засвідчуєретроспективний аналіз, у певні епохи ставлення до дитинства дорослихбуло різним, і саме дитинство сприймалося по-різному. Вважалося, щонаука про дитину почала розвиватися лише у XIX ст., але, аналізуючипраці видатних філософів, психологів, педагогів минулого, ми можемозробити висновок, що ця проблема виникла ще раніше. Так, ЕразмРоттердамський у XVI ст. відкрив таке явище як світ дитини, світдитинства. Разом із тим слід зазначити, що в середньовіччі на малюнках,гравюрах дітей зображували як дорослих, тільки в зменшеному вигляді. Цене тому, що вони не вміли малювати, так бачили дітей – маленькимидорослими. У кінці XVIII століття з’являється спеціальний трактат продушу дитини – книга лікаря Тідемана «Спостереження над розвиткомдушевних здібностей у дітей». Цей науковий інтерес до дитинства не231

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012випадково проявився саме в лікарів, їм першим довелося визнати фактсвоєрідності дитинства, адже дитину не можна було лікувати як дорослулюдину. Великий вплив на розвиток інтересу до дитинства і дитини,зокрема, мав Ж.-Ж. Руссо. У його працях розкрито любов до дитинства,глибока повага до особистості дитини, внутрішні закономірності процесів,що відбуваються в ній. Він зробив спробу виділити основні періоди врозвитку людини від народження до повноліття й накреслив основнізавдання виховання для кожного з періодів.У XIX ст. в Америці починається плідна діяльність Стенлі Холла, надумку якого, педагогіка повинна базуватися на вивченні психіки дитини.Цю ж ідею за 13 років до цього висунув російський педагог К. Ушинський,а потім – і В. Сухомлинський. Останній відзначав, що без знання психікидитини – її розумового розвитку, мислення, інтересів, захоплень, нахилів,задатків немає виховання [2]. Такі ж погляди знаходимо в дослідженнях В.Зеньковського. На його думку, ключ до дитинства, його теоретичних тапрактичних проблем полягає в психічній своєрідності самого дитинства.Тому дитинство він уважав, особливою фазою не лише у фізичному йпсихічному, але й соціальному дозріванні людини, і цій фазі, на йогопогляд, можна протиставити лише зрілість, розуміючи під нею вступ уперіод повного розквіту всіх сил і самостійного життя. Тому дитинство улюдини займає надзвичайно тривалий проміжок часу, майже четвертучастину людського життя, бо саме в цей період формується Людина.В. Сухомлинський підійшов до тлумаченні образу дитинства та йогоосмислення з філософських позицій через визнання унікальності дитячогосвіту та його самоцінності. Образ дитинства у його розумінні включав таківиміри як: віковий період життя людини; особливий, неповторний,своєрідний світ та спосіб буття дитини у ньому; світ відносин дорослих ідітей; середовище, в якому доводиться працювати вчителю. ДоВ. Сухомлинського в такій цілісності теорію дитинства мало хторозкривав. Тому саме підхід відомого педагога-практика до даноїпроблеми є цінним для педагогічної науки. Зупинимося на кожному виміріокремо.Дитинство як віковий період життя людини. Багаторічніспостереження над дітьми уможливили Василю Олександровичувизначити об’єктивну характеристику вікових особливостей школярів. Напідставі існуючих у психолого-педагогічних науках схем віковихперіодизацій онтогенезу дитини він виділяє три великих періоди:дитинство, отроцтво, юність. У відповідності з педагогічноюперіодизацією поділяє їх за родом діяльності на групи: дошкільний,молодший шкільний, середній шкільний та старший шкільний вік. Упрацях «Серце віддаю дітям», «Народження громадянина», «Духовний світшколяра», «Вірте у людину», «Шлях до серця дитини» він робитьглибокий аналіз кожного вікового періоду дитини, її психо-фізіологічних232

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012особливостей, дає поради щодо навчання і виховання дітей кожного звказаних вікових періодів.Дитинство як віковий період має виняткове значення в життілюдини, тому що в ці роки формується характер дитини, її мислення, мова.У цей період людина проходить «емоційну школу – школу вихованнядобрих почуттів» [1, т. 3, c. 61]. На думку педагога-мислителя, дитинствомає тривалий проміжок у часі, тому що саме в цей період людина має «нетільки пізнати світ, не тільки набувати знань, практичних умінь танавичок, а й знайти саму себе, утвердити в активній діяльності свої творчісили, визначити свій життєвий шлях» [1, т. 5, с. 172]. Він підкреслював, щодитину змалку необхідно вчити «пізнавати себе й виховувати себе» [2].Дитинство як дитячий світ (особливий, неповторний, своєрідний)та спосіб буття дитини у ньому. У трактуванні В. Сухомлинського:«…дитячий світ – це світ особливий. Діти живуть своїми уявленнями продобро і зло, про честь і безчестя, про людську гідність: у них свої критеріїкраси, у них навіть своє вимірювання часу: в роки дитинства день здаєтьсяроком, а рік – вічністю» [1, т. 3, с. 8]. Тобто у його розумінні, дитячийсвіт – це первинна реальність буття людини, її первинний життєвий досвід.Адже кожна дитина по-своєму сприймає світ, дивиться на речі і явища, якііснують у ньому, мислить. Отже, зміст поняття «дитячий світ»В. Сухомлинський розкривав як психологічно перероблений дитиноюреальний світ її життя. Дитячий світ у його уяві яскравий і неповторний, яксама природа дитини. Тому що зі всіма явищами навколишнього світудитина зустрічається вперше. Звідси дитячий світ – це більше ситуаціясприйняття, ніж об’єктивна ситуація.На його погляд кожна дитина своєрідна, володіє власним ступенемнасиченості світу подіями, враженнями, переживаннями, роздумами,формуванням духовно-моральних якостей. Тобто на однакові обставинижиття кожна дитина має свій власний погляд. Звідси і дитячий світ, уякому розгортається її буття, як правило, зовсім різний у однаковихреальних обставинах. В. Сухомлинський, працюючи з дітьми в «школірадості», писав, що «переді мною 31 дитина – 31 світ». І для кожної з нихіснує свій власний дитячий світ, притаманний тільки їй особисто, хоччасто розгортається у спільних реальних обставинах (виховання дітей усім’ї, дошкільній установі, шкільному класі).На думку В. Сухомлинського, дитячому світу притаманний свійвимір часу. Сприйняття часу в дитини зовсім інше, ніж у дорослих. Цепояснюється природою дитини. Дитячий вимір часу є однією зособливостей дитинства. Адже за день дитина набагато більше сприймаєвражень, переживає (вона плаче і сміється, радіє і сумує), бачить, відкриваєщось нове, незвідане до цього, чує, «пізнає логічно і емоційно», ніждоросла людина. День для неї здається вічністю. Вчений застерігавдорослих від того, щоб не спотворювати дитячий вимір часу. Бійтеся,233

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012«щоб дитина не втратила дорогоцінної здатності свого відчуття часу» [1,с. 8]. Тому, що при цьому вона втратить досить багато: «емоціональнезабарвлення слова, здатність мислити яскравими образами і поступовопереходити до мислення абстрактного» [1, с. 81]. Для дитини годиназдається роком, день – вічністю. У праці «Моя педагогічна система» В.Сухомлинський відзначав, що дитячий вимір часу відрізняється від того, вякому живуть дорослі. Учень, який прийшов до першого класу, і післязавершення навчання в четвертому зовсім не такий, яким був на початку,він змінився, змінився його духовний світ, він зріс як розумово, так іфізично. Для дитини – це ціла епоха, а для вчителя цей період мало щозмінив у його становленні та світосприйманні.Відтак дитячий світ, у розумінні відомого вченого, – «це дитячесприйняття світу, дитяча емоційна і моральна реакція на навколишнюдійсність», яка відзначається «своєрідністю, ясністю, тонкістю,безпосередністю» [1, т. 3, с. 12]. Василь Сухомлинський наголошував, щодитина пізнає світ серцем, а доросла людина втрачає цю здатність, вонасприймає світ розумом. 33 роки експериментальної роботи в школіпривели його до висновку, що найбільш інтенсивно дитина інтелектуальнорозвивається в процесі прилучення до нового, невідомого і навітьтаємничого, гри, казки, фантазії, видумки. Він дотримувався думки, що з 5до 10 років дітям повинно відкриватися якомога більше незрозумілого,цікавого. Найпрекраснішою і найглибшою емоцією дитини Павлиськийучений вважав «відчуття таємниці» як «джерела справжнього знання».Тому він акцентував увагу на тому, що: «Сама суть бажання знати – цетонке інтелектуальне почуття подиву перед таємницею, що відкривається»[1, т. 5, с. 544]. Адже розумовий розвиток дитини, поштовх до дитячоїтворчості значною мірою залежить від того, наскільки розвинуте цепочуття в дитинстві.Діти живуть у дивовижному світі подій, пригод, кожна з яких –маленьке звершення. Дитині вперше відкривається таємниця народження,неминучість смерті. Через казку до неї приходять моральні цінності.Чарівністю дитинства називав Василь Олександрович «бабусині казки». Найого думку: «Дитинство – щоденне відкриття світу» [1, т. 5, с. 395]. Уперіод дитинства гостро розвинена уява, дитина любить фантазувати,відкрита для смислоосягнення й смислотворення, її все хочеться знати, всеїї цікавить. У цей період дитина найбільше творить, бо для неї не існуєтабу, шаблонів, взірців, до яких звикає доросла людина. Тому у Павлиші вперіод дошкільного й молодшого шкільного віку панував культ Казки, світдитинства жив своїм життям, наповненим таємницями і пригодами. Черезказку, гру, фантазію відомий педагог відкриває перед дітьми світ, радістьбуття.На основі багаторічного досвіду Василь Олександрович дійшоввисновку, що в самій дитині закладена потреба відчувати себе234

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012відкривачем, дослідником природи й самої себе. Допитливість стимулюєдитину до пізнання, дослідної та експериментальної діяльності, маєнеабияку спонукальну силу в мотивуванні навчання. Допитливість дитинипроявляється в активному спогляданні явищ навколишнього світу,взаємодії з ним, у безлічі запитань, які ставить дитина перед дорослим.В. Сухомлинський наголошував, що «дитина нічому не вірить просто так, авсе хоче випробувати, перевірити власним досвідом. У тому, що, наперший погляд, здається зовсім очевидним, вона раптом бачить щосьприховане, в неї – безліч запитань…» [1, т. 5, с. 543].Дитячому світу притаманне дитяче ставлення до світу. У монографії«Шлях до серця дитини» Василь Олександрович писав, що дитинство – це,насамперед, дитячий спосіб ставлення до світу, якому притаманне:бурхлива дитяча радість, пустощі, яскравість і безпосередність життєвихвражень, гострота переживань подієвості буття, прагнення до всьогорадісного, веселого, світлого. Життя, віддане дітям, уможливило йомузробити висновок, що дитина розвивається завдяки отриманим зоточуючого світу враженням, накопичуючи досвід усіма своїмипочуттями. Краса навколишнього світу виступає «джерелом радостідитинства – радості буття» [1, т. 3, с. 257]. Адже радість буття – це нетільки найяскравіше виявлення самосвідомості особистості, а й оцінканавколишнього світу, активне ставлення дитини до того, що вона бачитьнавколо себе» [1, т. 3, с. 257]. Дитина має свої масштаби виміру радощів іприкростей, уроджену тягу до Краси, Добра, Любові. Вона тягнеться довсього прекрасного, що її оточує. Діти мають свої уявлення про честь ібезчестя, людську гідність, у них свій кодекс людських цінностей.Дитяче ставлення до світу виражається в особливих формаххарактеру дитини, як-от: відкритість, неупередженість, відвертість,глибока довіра. Діти зазвичай не розраховують на віддачу. Вони такі, які єнасправді, ще не вміють прикриватися, лестити, фальшивити. Такій позиціїдітей бракує реалістичності, тому діти досить часто потерпають відобману. Дитяча відкритість виражається в тому, що дитина, як ніколипізніше, відкрита для смислоосягнення й смислоутворення. Будь-якийфрагмент «великого світу» може стати для дитини її власним світом.Дитина від природи відверта. Дитячій душі не підвласні хитрування івигоди. Еталоном моральності і людяності в сутнісному вимірі, вважавВ. Сухомлинський, виступає дитяча довіра як своєрідний «гормонзростання». Відносини «учитель-учень» повинні будуватися на безмежнійдовірі дитини, прагненні знайти допомогу й підтримку у старшогонаставника. Дитина буде підвласна тільки тоді педагогові, коли вона йоголюбить, а значить, і довіряє. Як зауважував відомий педагог: «На довір’ї ілюбові тримається прагнення дитини шукати захист у дорослого» [1, т. 1,с. 619–620]. Тому в основі педагогічного процесу має лежати повага дотендітних дитячих почуттів, їх емоційної чутливості. Адже серце дитини235

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012чутливе до добра, воно не потребує підвищення голосу, а тим більшекрику, погроз.Дитинство – це світ відносин дорослих і дітей. Світ дитинствавідмінний від світу дорослих, бо дитина – не маленька людина, а якісноінша істота. Тому дитинство вимагає й іншого, ніж у дорослих, ставленнядо себе. Дитину і дорослого, на думку Василя Олександровича, не можнапорівнювати, тому що немає і не може бути єдиної мірки, за допомогоюякої можна було б їх виміряти.Вродженою потребою дитини є нездоланне прагнення бути поруч іздорослими, разом із ними займатися будь-якою діяльністю. Радість відспільної праці, спільного життя складає щоденне буття дитини, основу їїруху до пізнання. А тому дуже важливо, щоб дорослі усвідомилипокладену на них відповідальність за захист і збереження світу дитинства.Василь Олександрович наголошував, що турбота батьків, учителівпро дитину буде наповнена педагогічним змістом у тому випадку, колидитина в спілкуванні відчує, що до неї ставляться не як до маленької, а якдо рівної собі: довіряюють їй, рахуються з її думкою, доручають важливісправи. З вершин філософської мудрості звучать слова Павлиськоговченого: «Вчителеві треба розуміти Світ Дитинства… йдеться не про те,щоб із вершин педагогічної мудрості опуститися у прозаїчний світ дитячихінтересів… Ідеться про те, щоб піднятися до тонких істин СвітуДитинства. Піднятися, а не спуститися. Не сюсюкати з дитиною, аговорити з людиною, не підладжуватися під «дитячу обмеженість»інтересів (немає такої обмеженості, якщо ти сам не приведеш маленькулюдину до обмеженості), а бути мудрим наставником – мати мудру владувсе розуміти» [1, т. 5, с. 373].В існуючій системі «дитина – дорослий» центральне місце, якправило, відводиться дорослій людині. Саме з цієї позиції оцінюєтьсяповедінка дитини, вирішується, що їй потрібно, що для неї корисно. Тобтоспрацьовує принцип «дорослого егоцентризму», суть якого полягає в тому,що доросла людина (батьки, вихователі, вчителі) часто неспроможніприйняти позицію дитини, проаналізувати ситуацію з її точки зору,врахувати її вікові особливості. Доросла людина, прирівнюючи дитину досебе, виходить із своїх позицій, що приводить до втрати дитиною своєїсамоцінності, своєї своєрідності. При погляді на дитину крізь призмудорослого виділяються характеристики, притаманні дорослому, але невластиві дитині, тобто не беруться до уваги ті особливості, які властивідитині, але відсутні в дорослої людини. Такий підхід у стосунках«дорослий – дитина» не дає адекватного уявлення про дитину. А це, усвою чергу, призводить до того, що сформоване таким чином уявлення продитину лягає в основу системи освіти і виховання, а це призводить дохибних результатів.Взаємозв’язок у системі «дорослий – дитина» полягає в забезпеченні236

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012дорослими умов для нормального розвитку дитини, її навчання, виховання,формування моральних норм поведінки, придбанні соціально необхіднихякостей; побудові взаємовпливу поколінь (дітей і дорослих) на принципісуб’єкт-суб’єктних відносин.Проаналізувавши погляди В. Сухомлинського на дитинство, мидійшли висновку, що під образом дитинства він розумів самоцінний,самостійний етап життя людини, коли формуються внутрішні етичнінорми, дитячий світогляд, базові життєві уявлення, моральні принципи,вперше пізнається навколишній світ, відбувається відкриття себе йоточуючих людей, дитинство виступає першоосновою людини, відліковимпочатком її життя. Воно є мірою її можливостей, формує і визначає нашдорослий стан. Має свої виміри краси, добра і зла, свій вимір і своєсприйняття часу, свою емоційну і моральну реакцію на навколишнюдійсність, свою особливість мислення. Характерними рисами дитинства єбезпосередність, відкритість світові, гнучкість можливостей і форм, великапластичність, що відкриває можливості для інтенсивного навчання йвиховання.Подальшого розвитку потребують ідеї філософії дитинства внародних традиціях і віруваннях українців.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах /В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1976–1977.2. Сухомлинський В. О. Воспитание человека. Годы детства :монография / В. О. Сухомлинський. – машинопись с авторскойправкой // ЦГАОВ. – Ф. 5097. – Оп. 1. – Д. 179. – 320 л.237

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012УДК 372:37.035Інна Рогальська,Надія РогальськаСВІТ ДИТИНСТВА У КОНТЕКСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИВ. О. СУХОМЛИНСЬКОГОПроблема дитинства, до якої останніми роками звернулося чималовчених, сколихнула сучасне суспільство, яке нарешті почалоусвідомлювати необхідність підвищеної уваги до дитинства, взагалі, і докожної дитини, зокрема. Сьогодні, справді, дитинство як соціальнокультурнийфеномен та особливий значущий віковий період є предметомполідисциплінарного дослідження, у зв’язку з чим окреслилисяісторичний, соціогенетичний, етнографічний та психолого-педагогічнийаспекти його вивчення (Ф. Арієс, В. Абраменкова, Д. Ельконін, Е. Еріксон,В. Давидов, І. Кон, Т. Кочубей, В. Мухіна, О. Савченко, О. Сухомлинська,В. Сухомлинський, Д. Фельдштейн та ін).Метою цієї публікації є визначення актуальних тенденцій ставленнясучасного суспільства до дитинства загалом, до реалізації прав кожноїокремої дитини на основі проблеми її самоцінності, уявлень про їїунікальність і самобутність у контексті педагогічної спадщиниВ. Сухомлинського. Зазначмо, що ці питання є інструментом науковогоаналізу й вимагають певного уточнення та доповнення у зв’язку зконкретним предметом дослідницької уваги.У педагогічній спадщині В. Сухомлинського категорія дитинстванабуває особливого трактування і звучання: він підкреслює, що«дитинство – найважливіший період людського життя, не підготовка домайбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє неповторне життя...»[6, с. 15]. Тому й книги, які з’являлися у царині педагогічної творчостівидатного вченого, було присвячено світові дитинства, про яке у педагогає особливо влучні слова: «А дитинство, дитячий світ – це світ особливий.Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про честь і безчестя, пролюдську гідність; у них свої критерії краси, у них навіть своє вимірюваннячасу: в роки дитинства день здається роком, а рік – вічністю. Маючидоступ до казкового палацу, ім’я якому Дитинство, я завжди вважав законче потрібне стати якоюсь мірою дитиною. Тільки за такої умови діти недивитимуться на вас як на людину, що випадково проникла за воротаїхнього казкового світу, як на сторожа, що охороняє цей світ, сторожа,якому байдуже, що робиться там, у середині цього світу» [6, с. 8]. Отже, якбачимо, В. Сухомлинський добре розумів ту особливу роль, яку природавідводить дитинству – основоположному періоду людського життя, якніхто бачив і прагнув допомогти побачити іншим значущість дитинства,його унікальність та відмінність від життя дорослого. Бачення цієї238

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012своєрідності полягає не в ідеалізації дитини, не в приписуванні якихосьнадзвичайних властивостей; це, на думку В. Сухомлинського, насамперед,врахування того, «що дитяче сприймання світу, дитяча емоційна іморальна реакція на навколишню дійсність відзначаються своєрідністю,ясністю, тонкістю, безпосередністю» [6, с. 11–12]. Тому педагог повиненякнайтонше розуміти і відчувати дитяче пізнання світу – «пізнаннярозумом і серцем». Для нас надзвичайно важливо розвивати сьогодніцілісне бачення педагогіки саме з такої позиції. Хоч у колі науковоїкогорти сьогодення (Л. Артемова, І. Бех, А. Богуш, А. Капська,О. Кононко, В. Кузь, Н. Побірченко, Т. Поніманська, Ю. Приходько,О. Сухомлинська, О. Савченко та ін.) існує саме такий погляд на дитинствояк на самоцінний, самобутній і неповторний період життя особистості, натлі суспільного буття воно, за образним висловом Д. Фельдштейна,«затиснене» певними реальними можливостями, обумовленими не тількивіком, але і всією системою суспільних зв’язків, що визначають соціальнийстан дитинства в його узагальненому розумінні у сучасному соціумі.Результати соціально-психологічних досліджень останніх років(В. Абраменкова, Л. Обухова, А. Орлов, Д. Фельдштейн) констатуютьзагальне несприятливе становище дітей в суспільстві. Хоча захист правдітей в Україні регулюється цілою низкою законів України («Про охоронудитинства», «Про попередження насильства в сім’ї», «Про державнудопомогу сім’ям з дітьми», Кодексом про шлюб і сім’ю тощо), правовазахищеність дитинства має більш декларативний, ніж практичнийхарактер.Сучасний стан дитинства є лише моментом і результатом довгоїісторичної та культурної еволюції суспільного життя. У різні історичніперіоди розвитку суспільства дитинство мало різне трактування, зміст іструктуру, при цьому різним було і ставлення дорослих до дітей. Спектррозбіжностей такого ставлення був досить широким і залежав відсприйняття дитинства як суб’єкта або об’єкта культури, суспільства. Так,Л. Демоз виокремлює шість трансформацій ставлення до дитинства, які, нанашу думку, можуть слугувати моделями стосунків між дорослими ідітьми на різних етапах розвитку суспільства: 1. Інфатицидний стиль, дляякого було характерним масові дітовбивства та насилля над дітьми.2. Покидаючий стиль, для якого характерним було ставлення до дитини якдо об’єкта агресії. 3. Амбівалентний стиль, який характеризувався тим, щодитина вважалася окремою духовною особистістю і повноправним членомсім’ї. У вихованні переважало «ліплення» характеру. Якщо дитина чинилаопір такому «ліпленню», до неї застосовували побиття. 4. Нав’язливийстиль, характеризувався тим, що на загальному фоні близькості до батьківповедінка, внутрішній світ, почуття, воля дитини контролюютьсябатьками. 5. Соціалізувальний стиль, характеризувався тим, що дитинастає об’єктом виховання і навчання, основні зусилля спрямовуються на239

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012підготовку дитини до майбутнього самостійного життя. 6. Допомагальнийстиль, для якого характерним є намагання дорослих забезпечитиіндивідуальний розвиток дитини, у стосунках переважає співчуття іемоційних контакт.Отже, уся історія людства свідчить про те, що дитина та її доля незавжди була в центрі світоглядних пошуків, та і предметом науковогодослідження дитинство стало досить пізно – лише у XІX столітті, якеЕ. Кай назвала століттям дитини, «бо (властиво його друга половина)видвигнуло дитину на видніше місце і зробило її предметом строгої науки»[3, с. 9]. Як свідчить наш аналіз, до усвідомлення того, що дитина має такісамі права, як і дорослі люди, людство прийшло в кінці XІX – початкуXX ст. Першочергово розглядалися питання не забезпечення прав дітей уцілому, а тільки попереджувальних заходів, які необхідно було здійснитидля недопущення рабства, експлуатації дитячої праці, припинення торгівліжінками і дітьми тощо. У 1989 р. було прийнято Конвенцію ООН проправа дитини, яка є першою у світовій історії глобальною угодою щодоправ дітей, міжнародним юридичним механізмом, що забезпечує правовийзахист найуразливішої частини світової спільноти – дітей. Цейміжнародно-правовий документ було ратифіковано 191 країною, до числаяких 1991 р. приєдналася й Україна. Конвенцією про права дитини буловизначено нову концепцію: забезпечення виживання, захисту та розвиткудітей є обов’язком для держави та суспільства. Протягом останніх роківпитання практичного забезпечення прав та інтересів дітей в Українівирішувалися з урахуванням розвитку соціально-економічних процесів, щовідбуваються сьогодні в державі, та відповідно до норм міжнародногоправа у цій сфері. Певною мірою увага приділялася виробленнюмеханізмів забезпечення прав дітей. Отож, у Сімейному кодексі, якийнабув чинності з першого січня 2004 р., нарешті вперше визначено іконкретизовано поняття «дитина». Так, правовий статус дитини має особадо досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина додосягнення нею чотирнадцяти років, а неповнолітньою – у віці відчотирнадцяти до вісімнадцяти років. Сучасним законодавством такожзабороняються будь-які види експлуатації дітей, фізичні покарання, атакож інші види покарань, які принижують гідність дитини. Дитина, усвою чергу, має право чинити опір неналежному виконанню батькамисвоїх обов’язків, поодинокі факти чого можна прослідкувати у сучаснійюридичній практиці. Беззаперечно, створення законодавства, щозабезпечує захист прав дитини, засвідчує усвідомлення соціальних вимогпідвищеної уваги до дитинства, взагалі, і до кожної дитини, зокрема.Окрім того, сьогодні досить гостро стоїть питання про положення дітей,під яким розуміють «сукупність умов, які склалися в суспільстві длявиживання і розвитку дітей» (А. Капська). Це, насамперед, охорона життя240

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012та зміцнення здоров’я дітей, забезпечення відповідного рівняматеріального добробуту, зміст освіти та засоби педагогічного впливу,соціалізувальні можливості сім’ї, суспільна та державна турбота про дітейі законодавчі норми, що захищають і відстоюють права й інтересидитинства.Утім, реальне становище дітей дає змогу фіксувати значніобмеження, недостатнє забезпечення тих чи тих як матеріальних, так ідуховних ресурсів, які є необхідними для повноцінної життєдіяльностісучасних дітей.»Соціальні сироти», «діти групи ризику», «безпритульні»,«бездоглядні», «педагогічно запущені», «діти з обмеженимифункціональними можливостями», «жертви насилля», «діти-сироти», «дітиз девіантною поведінкою» – це далеко не повний перелік дітей, щоопинилися у складній життєвій ситуації, яку вони не спроможні подолатисамостійно. У суспільстві таким чином не прослідковується чіткої позиціїщодо дитинства, відсутні суспільні структури психологічного супроводупроцесів вагітності, дітей немовлячого та дошкільного віку. Практикапоказує, що турбота про молоде покоління далеко не завжди визначаєтьсярівнем економічного розвитку суспільства, частіше значущим є те,наскільки держава та соціум свідомо ставляться до дитинства як доневід’ємної частини єдиного способу життя, культури кожного народу. Уконтексті сказаного, ще десять років потому таке явище, як дитячабезпритульність було поодиноким. Нове тисячоліття наша державазустріла занадто низьким віковим рівнем «дітей вулиці». Останнімироками кількість дітей, які з різних причин залишають батьківські домівки,невпинно збільшується. Десятки тисяч дітей є безпритульними,виростають без догляду, турботи та любові, збільшуючи кількістьправопорушників. При цьому найвражальним є те, що серед цих дітей15 % – діти дошкільного віку.Парадоксальним у нашому сьогоденні є те, що держава не несепрямої відповідальності за кожну дитину, зокрема, хоча саме це нібитомають на увазі всі державні програми, що стосуються дитинства. Дитинаоцінюється лише з позиції виконання завдань держави, яка має сприятисоціальному розвитку нових поколінь. Суспільство створило різніструктури і передало їм свої виховні функції, власне все більшою міроювідмовляючись від дитинства як від своєї частини. Дитяче співтовариствосприймається лише як сукупність підростаючих людей, яких потрібновиховувати, навчати і впливати за допомогою соціально доцільнихзасобів. Очевидним є серйозний дефіцит уваги, поваги до дитини.Гідність дитини не береться до уваги; їй відмовлено у праві бутиособистістю, цінність сьогоднішнього життя дитини є незначною, їїготують до життя «завтра».Визнання державою пріоритету особистісно орієнтованої моделі241

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012освіти передбачає відмову педагогів від звичних стереотипів педагогічноїдіяльності. Натомість лише деякий відсоток педагогів та управлінціврозуміють, що інноваційна система несе зміни не тільки і не стільки узмісті освіти, але й у розмаїтті інших аспектів. От і спостерігаємо напрактиці, що переважна більшість педагогів намагаються подолати івикорінити все, що є волею і свободою дитини, усе, що вимірюється їївимогами і намірами. «Я з тривогою все більше переконувався, – зазначаву свій час В. Сухомлинський, – що в роки дитинства в багатьох – навіть укращих – вихователів людина (вихованець) виявляє себе надто однобічно:про те, хороший чи поганий вихованець, вихователь робить висновоктільки на підставі того, як він виконує норми й вимоги порядку: числухняний, чи не порушує правил поведінки. В слухняності і покірностібагато вихователів вбачають внутрішню душевну доброту, а це далеко нетак» [7, с. 290]. Як показує аналіз, у педагогів-практиків сьогоденняпродовжує панувати саме така точка зору. Натомість для усієї педагогікиВ. Сухомлинського було властиве тонке проникнення в душу дитини, якапізнає світ і утверджує себе в ньому. Він справедливо наголошував: «Удитинстві закладається людський корінь. Жодної рисочки природа невідшліфовує – вона тільки закладає, а відшліфовувати нам – батькам,педагогам, суспільству» [6, с. 291].Багаторічний педагогічний досвід дозволив стверджувати, що неможе бути легкого і безтурботного виховання. Ця робота важка, кропітка,у ній «незрівнянно більше одноманітної, втомливої, часто неприємноїпраці, ніж праці, яка б давала тільки задоволення.» Більше того, «усезалежить від виховання в дитинстві», і власне саме виховання людинивідбувається тільки в людському середовищі. І тут варто особливопам’ятати, що «...в серці дитини, яка дивиться на світ широко відкритимиочима і не знає, як жити, крихітні крижинки зла «стають великимибрилами льоду» [6, с. 291].Отож, перебудову ціннісної системи дорослих потрібно починатисаме з перебудови поглядів на дитинство. Серед проблем, які при цьомупотребують вирішення, В. Сухомлинський порушує «проблемунеобхідності постійного духовного спілкування вчителя і дитини» [6,с. 15]. Він зазначає, що «без постійного духовного спілкування вчителя ідитини, без взаємного проникнення в світ думок, почуттів, переживань немислима емоційна культура як плоть і кров культури педагогічної» [6].Зазначмо, що якість практичної виховної діяльності в інституціяхсоціалізації особистості дитини сьогодні, на жаль, далека від комфортної.Насамперед, це стосується сім’ї. Як засвідчують соціальні органи, у країнінараховується 82 тисячі неблагополучних сімей, які досить часто і єпричиною виникнення такого явища як дитяча безпритульність.Нині психолого-педагогічна громадськість б’є на сполох,242

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012розкриваючи факти зловживання дитиною, що виявляються убезвідповідальному ставленні батьків до виконання своїх виховнихфункцій, жорстокому поводженні з дітьми, фізичному та психічномунасильстві над дітьми, агресії. Насильство в сім’ї є причиною дитячогобродяжництва і злочинності. Масштаб поширення в сучасному суспільствіявища жорстокого ставлення до дітей у сім’ї важко визначити, оскількиофіційної статистики щодо фіксації різних видів жорстокого поводженняна Україні поки не існує. Українські фахівці визначають, що впливжорстокості в дитинстві, фіксуючись на підсвідомому рівні, проявляється вдорослому житті у вигляді почуття помсти за свої дитячі страждання.Сімейний устрій сучасної родини є досить різноманітним і від ньогозалежить в якому персональному оточенні буде відбуватися становленнядитячої особистості, який її ексклюзивний генофонд домінує. Тепервикликає тривогу зменшення тривалості та значне збіднення змістуспілкування членів родини, зникнення спільних форм діяльності батьків тадітей, а також спільних форм проведення сімейного дозвілля. Як наслідок,психологи констатують факти катастрофічного збіднення емоційнихзв’язків між батьками і дітьми – між ними не складаються близькідовірливі стосунки, які необхідні для нормального психічного розвитку.«Олюднення середовища, здатного подолати негативний вплив домашньоїобстановки, – у цьому полягає головна передумова правильного вихованнятих, кому сім’я не дає того, що допомогло б школі», – у цьому вбачає вихідвидатний педагог. Адже ні для кого не є несподіванкою той факт, що усучасній системі освіти відбувається значний розрив між навчанням івихованням: діють освітні заклади, метою яких задекларовано саменавчання дітей. Справді, навіть сама назва – дошкільний навчальнийзаклад, загальноосвітній навчальний заклад – орієнтує на навчання якпріоритет діяльності цього типу закладу. В. Сухомлинський стверджував,що «не можна навіть припустити такої думки, що обов’язкове навчання –це насилля над душею людини, класна дошка – поневолення дитячоїсвободи, а світ за вікнами – справжня свобода» [7, с. 15] і, звичайно, неможна протиставляти «світ, затиснутий у чорній класній дошці», «світу,що пливе за вікном», але особливістю соціалізації в сучасних освітніхзакладах є те, що їх вихованці соціалізуються в умовах широкорозповсюдженого явища суспільної аномії.Педагогічна закостенілість, некомпетентність, неприхильність,неуважність до світу дітей, життя в стінах школи, що обмежуєтьсянавчанням, регламентованим дзвінками, приниженням дитини,обмеженням її права на вибір діяльності та потреби іноді усамітнитися,психологічний дискомфорт та неврахування особистісних та статевихособливостей призводить до нівелювання особистості, «підгонки дітей підодну мірку», не дає змоги розкритися багатству індивідуального світу243

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012кожної дитини. Натомість функціонування закладу освіти має бутиспрямовано на соціальний розвиток кожної дитячої особистості, на їїсоціалізацію як кінцевий підсумок і водночас компонент педагогічноїдіяльності. Адже, і «соціалізація, і виховання як своєрідні протилежностіпедагогічного процесу і механізми його детермінації соціальністю, зодного боку, та екзистенційністю – з іншого, взаємно врівноважують івзаємно стимулюють одне одного. Підсумковим вираженням такоїдинаміки на індивідуальному рівні є взаємно зумовлене формуваннясоціальної типовості та особистої унікальності кожної молодої людини» [4,с. 65]. Для нашого дослідження важливим є висновок науковця, що«педагогіка освіти і виховання вочевидь розпочинає перетворюватися напедагогіку соціалізації» [4], оскільки соціально-економічні суперечності,що виникли в сучасному суспільстві, негативно впливають на системуціннісних орієнтацій, світогляд і життєві пріоритети як дорослих, так ідітей. Тому головною метою педагогіки соціалізації є формуваннянезалежної особистості, здатної «прийняти на себе моральнувідповідальність перед суспільством за себе, за інших, за справу» [2, с. 20].Отже, нова соціокультурна ситуація і суспільні вимоги до особистості, якійдоведеться функціонувати в їх системі, зумовлюють нові цілі, функції,дидактичні принципи і педагогічні технології. На основі глибокого аналізусучасної соціальної ситуації в суспільстві вчені доходять висновку, щомолоде покоління повинно бути здатним усвідомлено діяти, виходячи зуявлень про суспільний обов’язок та власну свободу, приймати самостійнірішення, брати на себе відповідальність. Адже успішна соціалізаціяпередбачає, з одного боку, ефективну адаптацію людини в суспільстві, а, зіншого – здатність особистості певною мірою протистояти суспільству,зокрема тим життєвим негараздам, що заважають особистостісаморозвиватися, самореалізовуватися. Людина, яка повністю адаптована усуспільстві (конформіст), а також та, яка не адаптована (девіант),вважаються «жертвами соціалізації». Отже, конфлікт, який закладено упроцесі соціалізації, ступінь його величини та гостроти пов’язаний з типомсуспільства, в якому індивід формується як особистість, а такожобумовлюється стилем виховання в цілому та особливостями сімейного ісоціального виховання, водночас і індивідуальними особливостями [5,с. 34–35]. Проблема соціалізації особистості – це й проблема її свободи, це«інтенція людини приймати розумне рішення, робити доцільний вибір, цеможливість бути і стати» [1, с. 31]. Тому смисл періоду дитинства полягаєне у підготовці до майбутнього дорослого життя, яке «спроектоване»дорослими згідно сучасних недосконалих взірців, а у повноцінномупроживанні цього періоду. Саме завдяки наданим можливостямособистість дитини розвивається як самоцінність. Зазначене передбачаєстворення необхідного соціокультурного середовища, відмову від244

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012застарілих технологій, проектування нових видів соціальної взаємодії.Отже, необхідна розробка нових виховних технологій, які б забезпечувалиформування і розвиток у підростаючої особистості насамперед духовнихздібностей як домінівних і вирішальних для розвитку ціннісної системилюдини (І. Бех) [1, с. 31].Виходячи з логіки проведеного теоретичного аналізу актуальнихтенденцій ставлення сучасного суспільства до дитинства загалом, дореалізації прав кожної окремої дитини на основі проблеми їїсамоцінності, уявлень про її унікальність і самобутність, можна дійтитаких висновків:1. Ситуація, яка склалася нині в Україні, нам вбачається вкардинальних розбіжностях між науковими підходами до дитинства яксамовартісного періоду життя людини та реальним становищем дітей усуспільстві. З одного боку – проголошена свобода як цінність, з іншого –ця свобода має декларативніший, ніж практичний характер.2. Створення законодавства, що забезпечує захист прав дитини,засвідчує усвідомлення соціальних вимог підвищеної уваги до дитинства,взагалі, і до кожної дитини, зокрема. Сьогодні також досить гостро стоїтьпитання про положення дітей. Утім, реальне становище дітей дає змогуфіксувати значні обмеження, недостатнє забезпечення тих чи тих якматеріальних, так і духовних ресурсів, які є необхідними для повноцінноїжиттєдіяльності дітей у сучасних складних умовах.3. Соціалізація належить до універсальних процесів, в їїсутнісному вимірі є складним багатовекторним процесом, щосупроводжується цілою низкою протиріч у взаємодії суспільства таособистості. Соціалізація сучасної дитини здійснюється на тлівеличезних суспільно-політичних, соціально-економічних, цінніснодуховнихта науково-технологічних зрушень. У науковій літературі зпроблем виховання не спостерігається розуміння єдності соціалізації тавиховання, що призводить до однобічності поглядів на новий життєвийпростір сучасного дитинства.4. Зазначене зумовлює необхідність радикальних змін у теорії тапрактиці психолого-педагогічної науки, відсутність яких гальмуєпозитивні зрушення в системі освіти, успішне просування її вперед. Інауковці, і практики сьогодення повинні враховувати сучасну соціальнуситуацію, на ґрунті якої формується особистість дитини як суб’єктжиттєтворчості, як суб’єкт соціальної дії. Зазначене зумовлює переглядхарактеру функціонування соціальних інституцій дошкільної освіти,оновлення її змісту та вироблення на цій основі інноваційних технологійсоціального становлення особистості в дошкільному дитинстві, щоокреслює перспективу нашого подальшого дослідження.245

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Бех І. Д. Виховання особистості : у 2 кн. Кн. 1: Особистісноорієнтований підхід: науково-практичні засади / І. Д. Бех. – К. :«Либідь», 2003. – 280 с.2. Бех І. Д. Виховання особистості : у 2 кн. Кн. 2: Особистісноорієнтований підхід: науково-практичні засади / І. Д. Бех. – К. :«Либідь», 2003. – 344 с.3. Грушевський Марко. Дитина в звичаях і віруваннях українськогонароду / Марко Грушевський. – К., 2001. – 96 с.4. Лавриченко Н. М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси /Н. М. Лавриченко. – К. : Віра Інсайт, 2000. – 444 с.5. Лукашевич М. Національній школі – соціологічні знання /М. Лукашевич // Соціальна педагогіка і адаптивність особистості :науково-методичне видання / ред. Н. Журбенко. – Суми : ВВП«Мрія»-ЛТД, 1994. – С. 102–110.6. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах /В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1976. – Т. 3. – 670 с.246

УДК 37(092)Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Світлана Цимбал-СлатвінськаРОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУОСОБИСТОСТІ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІВ. О. СУХОМЛИНСЬКОГО(ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЧАСОПИСУ «СОВЕТСКАЯ ПЕДАГОГИКА»)Світові процеси глобалізації та інформатизації, динамічні зміни векономіці й суспільстві, реформаційні процеси, що мають місце в освіті,визначають особливу увагу науковців до дослідження проблемирозумового виховання особистості.Вперше проблема розумового виховання виокремилася в окремупедагогічну проблему в історико-педагогічній спадщині педагогівнауковціву 50–60 рр. ХХ ст. До цієї проблеми на сторінках журналу«Советская педагогіка» зверталися Л. Виготський («Мышление и речь»),Л. Занков («Вопросы обучения и развития ребенка»), Д. Богоявленський,Н. Менчинська «О взаимоотношении воспитания и развития ребенка»),М. Гончаров («Строительство коммунизма и школа»), К. Кабанова-Меллер(«Формирование у школьников приемов умственной деятельности»),А. Зельберштейн («Полезные педагогические исследования»),В. Сухомлинський («Разум и руки», «Первые шаги самостоятельнойтрудовой жизни юношей и девушек» тощо).Дослідження педагогічної спадщини В. Сухомлинського булопредметом розгляду вітчизняних та зарубіжних науковців. Зокрема,П. Даньшов у дисертації «Умственное воспитание школьника на урокемышления в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского» вказав натворче використання моделей уроків мислення в процесі розумовоговиховання школяра; О. Артеменко у дисертації «Умственное воспитаниемладших школьников в системе развивающего обучения» зазначилаважливість методів організації дослідницько-експериментальної роботи внавчально-виховному процесі за В. Сухомлинським; зверталися до творчоїспадщини В. Сухомлинського і П. Бачинський та Т. Цігнадзе у статті«Розумове виховання дітей як основа розвитку особистості у педагогічнихтворах Василя Сухомлинського», де представили наукові підходиВ. Сухомлинського як творця нової педагогічної системи освіти, в якійспілкування рідною мовою є основою розумового виховання особистостітощо.Вважаємо, що феноменом унікального педагогічного досвіду увирішенні проблем розумового виховання є педагогічна спадщинаталановитого педагога, науковця В. Сухомлинського.Метою статті є аналіз праць В. Сухомлинського щодо проблемрозумового виховання.247

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Розумове виховання, був переконаний В. Сухомлинський,здійснюється під впливом навколишнього середовища, він зазмічав, щодитина розумово розвивається в процесі навчання тоді, коли накопиченнязнань, розширення обсягів інформації різного роду учитель розглядає не якостаточну мету процесу навчання, а винятково як один із засобів розвиткуїї пізнавальних і творчих сил [2, с. 19].У час, коли роботи закордонних педагогів, науковців, філософів зпроблеми розумового виховання піддавалися жорсткій критиці тавідвертому ігноруванню, В. Сухомлинський проводив діагностику цихдосліджень, впроваджував ідеї стимулювання пізнавальної діяльності внавчально-виховний процес. Особливо педагога цікавили дослідженняамериканського психолога, професора Д. Креча та радянського фізіологаП. Анохіна з питання поліпшення пам’яті. В. Сухомлинський,проаналізувавши ці дослідження, прийшов висновку, що використанняфармакологічних засобів при поліпшенні пам’яті малоефективне. Тількистворивши атмосферу гармонійності, розкривши духовний світ дитини,застосувавши методи стимулювання пізнавальної діяльності можнадосягнути успіху в вирішенні зазначеної проблеми. Для педагога дитинастала центром всього: суспільство, навколишній світ мав змінюватися длядитини, а не навпаки. Тільки у тісному взаємозв’язку психічного,фізичного здоров’я з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку,сімейного виховання, постійного стимулювання з боку педагогів та батьківпізнавальних інтересів можна досягнути кінцевої мети розумовоговиховання – виховання гармонійної, духовно багатої, цілеспрямованоїособистості, справжнього патріота своєї країни, людини, яка може творитищасливе майбутнє.У наукових працях розміщених на сторінках часописуВ. Сухомлинський та науковці, які досліджували творчий доробокпедагога, (Г. Філонов, М. Богуславський) вказували на окремі аспектирозумового виховання: формування інтелектуальних умінь як засобувиховання культури розумової праці, розвитку пізнавальних і творчихздібностей. Зокрема, Г. Філонов, у статті «Выдающийся педагогическийталант» зазначив: «Для педагогічної спадщини В. Сухомлинськогохарактерні багатоаспектність і різноплановість. Багатолітній пошук шляхіві методів удосконалення навчально-виховного процесу» [6, с. 36].Формування педагогічних поглядів педагога відбувалося у періоднадзвичайно складних суспільно-політичних змін в країні, стандартизаціїпедагогічної науки, навчально-виховного процесу, пануванню партійногота ідеологічного дискурсу [4, с. 12]. У 60-х роках ХХ ст. В. Сухомлинськийвніс інноваційні ідеї у побудову навчально-виховного процесу. Педагогпоставив в центр своїх досліджень дитину і навколо неї вибудував системувзаємозв’язків та взаємовпливів на особистість. «Він почав вибудовуватисистему впливів і взаємовпливів на всю її сутність – фізичну, психічну,248

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012інтелектуальну, моральну – через створення гуманного середовища,здатного пробудити допитливість, тобто створити мотиваційне середовищеі включаючи в нього сім’ю, природу, школу, учителя, колектив, різні видий типи діяльності, від мінімальних їх проявів до всеохоплюючих» [5, с. 46].Розумове виховання, на думку педагога, це не лише інтелектуальніздібності, а й стосунки особи і суспільства, моральне та патріотичневиховання, стійка життєва позиція, прагнення до пізнання нового.Завданнями розумового виховання педагог визначав:• надання дитині математичних знань;• вивчення природознавчих наук;• знайомство з особливістю побудови людського суспільства,важливістю спілкування;• навчання методам розумової діяльності (спостереження,порівняння, розуміння причинно-наслідкових зв’язків;• розвиток пізнавальних інтересів;• формування соціально важливих мотивів навчання, вихованнясамостійності в навчальній роботі;• формування інтелектуального компоненту культури розумовоїпраці.У статті «Первые шаги самостоятельной трудовой жизни юношей идевушек» педагог-новатор вказує на важливість розумового розвитку,пізнавальних інтересів як основи розумового виховання та їх значення упитанні подальшого професійного спрямування школярів, трудовоїдіяльності: «високий інтелектуальний рівень, досвід праці, набутий вшкільні роки, – все це не дозволить молодому працівнику замкнутися врамках визначеного кола обов’язків» [3, с. 73]. Автор проводить паралельміж пізнавальними інтересами випускника середньої школи, йогорозумовими здібностями та подальшим вибором життєвого шляху. Відякості розумового виховання залежить сприйняття в подальшому особоюсуспільних проблем, виконання ним трудових обов’язків, створеннягармонійних стосунків у власних родинах.Особливо високий інтелектуальний рівень, прагнення до пізнаннявідіграє велику роль при проведенні бесід професійного спрямування(профорієнтаційної роботи). Коли випускник обирає професію не тількидля задоволення суспільних потреб, а за покликанням. «Підготовка дороботи в процесі виконання того чи іншого трудового завдання стає одниміз найяскравіших проявів багатого, повноцінного, інтелектуально та ідейнонасиченого духовного життя» [3, с. 73].Однією з важливих проблем тогочасної освіти, на думку педагога, єнедостатня увага вчителів до пізнавальної діяльності, методів розумовоїдіяльності, розумового виховання загалом. Хоча школярі при опитуваннінеодноразово зазначали, що високий рівень знань формує самооцінку і вподальшому стає вирішальним чинником для розвитку особистості:249

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012«виражаючи свої думки та почуття, юнаки та дівчата зазначали, щовиконання складної, потребуючої великих розумових зусиль задачі,морально підвищує людину» [3, с. 73].У статті «Разум и руки» В. Сухомлинський ще раз вказує наневід’ємність розумового та трудового виховання «виховний ефект ручноїпраці залежить від того, чи потребує процес праці розумових зусиль» [2,с. 16]. Розумова активність, на думку педагога, знижується, якщо учнілише теоретично навчаються основам майбутньої професії, не розуміючиособливостей, не встановлюючи причинно-наслідкових взаємозв’язків.«Поступово вивчення наочності поступилося місцем мисленнєвомуаналізу; діти робили висновки не шляхом тільки наглядного вивчення, ашляхом логічного умовиводу. Досвід переконав, що активність цьогомисленнєвого процесу повністю залежить від того, наскільки тісним бувзв’язок між чуттєвою та логічною сторонами пізнання в процесі праці»[2, с. 17].Аналізуючи концепцію пізнавальної діяльності, як основирозумового виховання, можна схематично зобразити комплексний підхідпедагога до вирішення вказаної проблеми [1]МоральневихованняРозумове вихованняпізнанняТрудовевихованнянавколишній світРис 1. Концепція пізнавальної діяльності за В. СухомлинськимВ. Сухомлинський визначив основним стимулом пізнанняінтелектуальну та трудову діяльність. Пізнання як основа розумовоговиховання – це комплекс стійких морально-інтелектуальних якостейособистості, світоглядна категорія. «Будемо навчати дитину думати,відкриємо перед нею першоджерело думки – навколишній світ. Дамо йомунайбільшу людську радість – радість пізнання» – наголошувавталановитий педагог [1, с. 96]. Педагог-науковець приділяв велику увагузовнішнім стимулам і потребував від вчителів спеціальної підготовки довикористання на уроках активної розумової діяльності.На думку В. Сухомлинського тільки розумово активна,високоінтелектуальна людина з високими моральними якостями,розвиненими навичками трудової діяльності зможе в подальшомудосягнути успіху бути патріотом своєї країни «Жити, щоб мислити, щоб250

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012залишити себе в славі та честі, могутності і величі Батьківщини – осьякими стимулами ми намагаємося одухотворити надзвичайно складне,тонке та багатогранне бажання бути освіченим, культурним і розумними.Що ж лежить в основі цього бажання як важливого стимулусамовиховання молоді? Радість пізнання» [1, с. 96].Розробка В. Сухомлинським концепції пізнання – складникрозпочатого в кінці 40-х рр. у Павлишській школі педагогічногоексперименту, основним завданням якого було дослідити реальніможливості та шляхи всебічно розвиненої особистості.Педагог був переконаний, що виховання в кожному школяревіморально-інтелектуальних якостей, що ведуть до жаги пізнання,укріплюють віру в свої сили стають основою для формування «щастянасиченого життя» [1, с. 101]. «Щастя, – за визначеннямВ. Сухомлинського, – це гармонія почуття власної гідності, радості іповноти творчого життя, з однієї сторони, і обов’язку пізнання і почуттяобов’язку перед іншими людьми, перед колективом, перед суспільством –з іншої» [1, с. 101].Розумовий розвиток дитини, за В. Сухомлинським, виступає якпроцес, що має історичну та соціальну природу, всі основні етапи розвиткуякого обумовлені особливостями передання суспільного досвіду. Розумовевиховання, за визначенням педагога, цілеспрямована діяльність учителя звиховання цікавості пізнання до розумової діяльності, розвиток культурирозумової праці, що забезпечить пізнання предметів, явищ об’єктивноїдіяльності в їх взаємозв’язках та відношеннях, створюючи умови дляпізнання навколишнього світу, духовно зростаючи.Педагогічні погляди талановитого педагога В. Сухомлинського зпроблеми розумового виховання до цього часу цікавлять науковцівдослідників.Концепція пізнавальної діяльності В. Сухомлинськогобазувалася на таких провідних ідеях педагогічної системи як оптимізм,увага до внутрішнього світу дитини, ставлення до учня як активногоучасника навчально-виховного процесу, його пізнавального аспекту.Особливе значення педагог надавав уважному вивченню та тактовномувставленню до емоційної сфери вихованців, до їхніх почуттів, бажань,прагнень – це все складало першоджерело педагогічного стимулювання.Творчий доробок з проблеми розумового вихованняВ. Сухомлинського є цінним внеском у вирішення зазначеної проблеми,адже найвища ступінь виховання – формування гармонійно розвиненоїособистості, яку і відзначав педагог як найвищу міру і досягненнялюдиною повного щастя.Питання розумового виховання особистості молодшого школяра уконтексті педагогічної спадщини В. Сухомлинського, зокрема щодовиокремлення форм та методів цього напряму педагогічної діяльності, –беззаперечно потребує подальших досліджень.251

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Богуславский М. В. Радость познания в педагогических трудах иопыте В. А. Сухомлинского / М. В. Богуславский // Советскаяпедагогика. – 1985. – № 11. – С. 95−101.2. Сухомлинский В. А. Разум и руки / В. А. Сухомлинский // Советскаяпедагогика. – 1960. – № 7. – С. 14−21.3. Сухомлинский В. А. Первые шаги самостоятельной трудовой жизниюношей и девушек / В. О. Сухомлинский // Советская педагогика. –1958. – № 12. – С. 72−75.4. Сухомлинська О. В. Історико-педагогічний процесс: нові підходи дозагальних проблем / О. В. Сухомлинська. – К. : А.П.Н., 2003. – 68 с.5. Сухомлинська О. В. Розвиток особистості і освіта: історичний вимір /О. В. Сухомлинська // Шлях освіти. – 2008. – № 2. – С. 41−47.6. Филимонов Г. Н. Выдающийся педагогический талант / Г. Н. Филимонов //Советская педагогика. – 1978. – № 9. – С. 36–44.252

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012НАШІ АВТОРИКузь ВолодимирБалдинюк ОленаБурсова СвітланаВолошин СузаннаГаврилюк СвітланаГаряча СвітланаДемченко ОленаЗаболотна ОксанаЗалізняк АллаЗимульдінова АллаІщенко ЛюдмилаКалита Наталіядоктор педагогічних наук, професор, дійсний членНАПН України, завідувач кафедри дошкільноїпедагогіки та психології, завідувач лабораторії«Василь Сухомлинського і школа ХХІ століття»Уманського державного педагогічного університетуімені Павла Тичиникандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальноїпедагогіки та історії педагогіки Уманського державногопедагогічного університету імені Павла Тичиниаспірант Полтавського національного педагогічногоуніверситету імені В. Г. Короленкавикладач ВПУ-19 (м. Дрогобич)кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільноїпедагогіки та психології Уманського державногопедагогічного університету імені Павла Тичиникандидат педагогічних наук, завідувач лабораторіїдошкільної та початкової освіти Черкаського обласногоінституту післядипломної освіти педагогічнихпрацівниківкандидат педагогічних наук, доцент Глухівськогонаціонального педагогічного університету іменіОлександра Довженкакандидат педагогічних наук, доцент кафедри практикиіноземних мов Уманського державного педагогічногоуніверситету імені Павла Тичиникандидат педагогічних наук, доцент Уманськогодержавного педагогічного університету імені ПавлаТичиникандидат педагогічних наук, доцент Дрогобицькогодержавного педагогічного університету імені ІванаФранкакандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії таметодик дошкільної освіти Уманського державногопедагогічного університету імені Павла Тичиникандидат педагогічних наук, старший викладачДрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка253

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Карапузова Наталіякандидат педагогічних наук, доцент, декан, завідувачкафедри природничих і математичних дисциплінПолтавського національного педагогічного університетуімені В. Г. КороленкаКолток ЛесяКомісаренко НаталіяКочерга ОльгаКочубей ТетянаКравчук ОксанаКулінка ЮліяКушнір ВалентинаЛебедєва НаталіяЛоюк ОксанаМайборода НаталіяПархета Любовкандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогікита методики початкового навчання Дрогобицькогодержавного педагогічного університету імені Івана Франкакандидат педагогічних наук, доцент кафедри українськоїта іноземних мов Уманського національногоуніверситету садівництвавикладач-методист, голова циклової комісії викладачівшкільної педагогіки Прилуцького гуманітарнопедагогічногоколеджу ім. І. Я. Франкакандидат педагогічних наук, доцент, проректор знауково-педагогічної роботи Уманського державногопедагогічного університету імені Павла Тичиникандидат педагогічних наук, доцент кафедри фаховихметодик та інноваційних технологій у початковій школіУманського державного педагогічного університетуімені Павла Тичиникандидат педагогічних наук, асистент Криворізькогопедагогічного інституту ДВНЗ «Криворізькийнаціональний університет»кандидат педагогічних наук, доцент Уманськогодержавного педагогічного університету імені ПавлаТичинивикладач кафедри української та іноземних мовВінницького національного аграрного університетувчитель початкових класів Удицької загальноосвітньоїшколи І–ІІІ ступенів Теплицького району Вінницькоїобластіздобувач Уманського державного педагогічногоуніверситету імені Павла Тичини, заступник директора звиховної роботи Шевченківського навчально-виховногокомплексукандидат педагогічних наук, доцент Уманськогодержавного педагогічного університету імені ПавлаТичини254

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Поліщук ОленаПоп ОленаПопиченко СвітланаПріма РаїсаПроцай ЛюдмилаРізак ТетянаРогальська ІннаРогальська НадіяСергєйко СвітланаСічко ІринаСкалич ЛюбовСоколовська Олександракандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії іметодик дошкільної освіти Уманського державногопедагогічного університету імені Павла Тичини,заслужений майстер народної творчості Україниасистент кафедри іноземних мов Вінницькогодержавного педагогічного університету імені МихайлаКоцюбинськогокандидат педагогічних наук,доцент, декан факультетудошкільної освіти Уманського державногопедагогічного університету імені Павла Тичинидоктор педагогічних наук, професор кафедри педагогікидошкільної та початкової освіти Волинськогонаціонального університету імені Лесі Українкистарший викладач кафедри природничих і математичнихдисциплін Полтавського національного педагогічногоуніверситету імені В. Г. Короленкадиректор навчально-виховного комплексу «Пролісок»(м. Ужгород, Закарпаття)доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедритеорії та методик дошкільної освіти Уманськогодержавного педагогічного університету імені ПавлаТичиникандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільноїпедагогіки та психології Уманського державногопедагогічного університету імені Павла Тичиникандидат педагогічних наук, доцент, заступник деканапедагогічного факультету закладу освіти«Гродненського державного університету ім. Я. Купали»(м. Гродно, Республіка Білорусь)кандидат педагогічних наук, доцент Миколаївськогонаціонального університету імені В. О. Сухомлинськогокандидат психологічних наук, доцент кафедрипедагогіки та методики початкового навчанняДрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франкакандидат педагогічних наук, доцент Миколаївськогонаціонального університету імені В. О. Сухомлинського255

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Стахів ВасильСтахів ЛідіяХарченко ІринаЦимбал-СлатвінськаСвітланаЧерновол НадіяШарапанюк Алінакандидат біологічних наук, доцент Дрогобицькогодержавного педагогічного університету імені ІванаФранкакандидат педагогічних наук, доцент Дрогобицькогодержавного педагогічного університету імені ІванаФранкавикладач хореографії Уманського гуманітарнопедагогічногоколеджу імені Т. Г. Шевченказавідувач відділу кар’єрного росту та профорієнтаційноїроботи, аспірант Уманського державного педагогічногоуніверситету імені Павла Тичиникандидат педагогічних наук, доцент кафедриміжнародної інформації НУ «Львівська політехніка»викладач методик дошкільної освіти Уманськогогуманітарно-педагогічного коледжу іменіТ. Г. Шевченка256

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012АНОТАЦІЇПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ДО РОБОТИ В СІЛЬСЬКІЙ ШКОЛІВолодимир КузьНачала інноваційної діяльності університетуУ статті здійснено опис початку функціонування інноваційних науково-досліднихлабораторій Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини,зокрема лабораторії «Василь Сухомлинський і школа ХХІ століття».Ключові слова: науково-дослідна лабораторія, Василь Сухомлинський, інновації.Світлана ГарячаПідготовка студентів педагогічних коледжів до формування етичної культуримолодших школярівУ статті розглянуті актуальні питання підготовки студента педагогічного коледжуяк майбутнього вчителя, формування його етичної культури, яка охоплює етичнукомпетентність, професійну культуру, моральність і гуманізм, любов до професії.Проаналізовано структуру етичної культури сучасного вчителя та рекомендованорізні форми роботи зі студентами педагогічних коледжів щодо формування етичноїкультури молодших школярів. Досвід нашої роботи переконує у тому, що етичнакультура є також результатом самовиховання і самоосвіти, залежить від зусильсамого студента – майбутнього вчителя – його бажання відповідати духусучасності.Ключові слова: студенти педагогічних коледжів, майбутній учитель, етичнакультура, етична компетентність, структура етичної культури, морально-етичніцінності, виховання, молодші школярі.Олена ДемченкоВикористання ідей В. Сухомлинського у підготовці майбутніх соціальних педагогівдо дозвіллєвої діяльностіСтаттю присвячено розкриттю особливостей використання соціально-педагогічнийідей В. Сухомлинського щодо організації вільного часу школярів у процесі підготовкимайбутніх соціальних педагогів до дозвіллєвої діяльності. Узагальнено ідеї відомогопедагога щодо значення правильно організованого й педагогічно керованого вільногочасу в процесі ставлення особистості.Ключові слова: вільний час, відпочинок, дозвілля, дозвіллєва діяльність.Ольга КочергаПрофесійна підготовка майбутніх учителів початкової школи на засадахгуманістичних ідей Василя СухомлинськогоУ статті висвітлено досвід використання ідей гуманістичної концепціїВ. О. Сухомлинського у професійній підготовці вчителів початкових класів в умовахпедагогічного коледжу. Окреслено види роботи зі студентами у контекстіпрогресивних ідей педагога-гуманіста. Презентовано роботу педагогічного клубу«Пошук», одним із напрямів діяльності якого є вивчення педагогічної спадщиниВ. О. Сухомлинського.Ключові слова: педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського, гуманістична концепціяВ. О. Сухомлинського, професійна підготовка, вчитель початкової школи.257

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Оксана КравчукПідготовка майбутніх учителів початкової школи до реалізації здоров’язберігальноїфункції навчання (на засадах педагогічної спадщини В. Сухомлинського)У статті розглядається проблема підготовка майбутніх учителів початкової школидо реалізації здоров’язберігальної функції навчання (на засадах педагогічної спадщиниВ. Сухомлинського). Виявлено, що зміцнення здоров’я та формування вмінь і навичокздорового способу життя у молодших школярів є необхідною умовою реалізаціїздоров’язберігальної функції початкової школи. Умовами, що утруднюютьформування в молодших школярів здорового способу життя, є недостатність удітей, батьків та вчителів належних знань про здоров’я та здоровий спосіб життя,а також недостатня діяльність щодо формування у них екологічної, естетичної тафізичної культури.Ключові слова: молодші школярі; вчителі початкової школи; здоров’язберігальнафункція, педагогічна спадщина В. Сухомлинского.Наталія ЛебедєваАксіологічні аспекти підготовки педагога у науково-педагогічній спадщиніВ. О. СухомлинськогоУ статті досліджено аксіологічні аспекти підготовки педагога у науковопедагогічнійспадщині В. О. Сухомлинського. Охарактеризовано аксіологічну функціюпедагогічної освіти у творах відомого педагога, яка виражена у любові до дитини,сприйнятті її як найвищої цінності.Ключові слова: ціннісні орієнтації, виховання, навчання, ціннісне ставлення,особистість,науково-педагогічна спадщина.Світлана ПопиченкоРоль комунікативної компетенції в технології створення іміджу педагогавихователядошкільного навчального закладуУ статті відображена важливість професійного спілкування в педагогічнійдіяльності. Імідж педагога розглядається як емоційно забарвлений стереотипсприйняття образа педагога у свідомості вихованців, батьків, колег, соціальногооточення. Акцентується увага на ролі комунікативної компетентності у технологіїїстворення іміджу педагога. У статті простежується відповідність новітніхпідходів до формування вихователя на засадах ідей та гуманістичних ідеаліввидатного педагога-мислителя В. О. Сухомлинського.Ключові слова: імідж, комунікативна компетенція, педагог-вихователь дошкільногонавчального закладу, професіоналізм, психолого-педагогічне спілкування.Раїса ПрімаОсобистість учителя в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського:концептуальні засадиПроаналізовано деякі концептуальні засади дослідження проблеми особистостівчителя в педагогічній спадщині В. Сухомлинського крізь призму вимог сучасногодинамічного суспільства. Акцентується на тому, що новаторські поглядиВ. Сухомлинського формувалися передусім на основі ґрунтовного вивченняфілософської, історико-педагогічної літератури, теоретичної спадщини і досвідупросвітителів минулого щодо створення власної гуманістичної науково-педагогічноїконцепції, зокрема стосовно професійних вимог до особистості вчителя: любов додітей і власної справи; висока кваліфікація, знання найтонших сфер духовного життяособистості, творчий підхід до навчання і виховання.Ключові слова: особистість, учитель, педагогічна спадщина, гуманістичнаконцепція, професійні вимоги.258

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Світлана СергєйкоСамореалізація педагога Білорусії: особистісний зміст і спрямованістьУ статті на основі проведеного дослідження розкрита проблема самореалізації якособливого типу діяльності з урахуванням особистісного змісту різних типівпедагогів. Отримані результати констатували, що більшість сучасних білоруськихпедагогів не володіють характеристиками, що сприяють їхній самореалізаціїдостатньою мірою. Автором виявлена типологія педагогів залежно відособистісного змісту самореалізації, що може стати основою для пошуку шляхівоптимізації самореалізації педагогів, виявлення необхідних умов розвитку їхньоїсамореалізаційної діяльності.Ключові слова: самореалізація педагога, особистісний зміст самореалізації,самореалізаційна діяльність.Ірина ХарченкоПроблема формування професійної компетентності майбутнього керівникатанцювального колективуУ статті досліджується питання формування професійної компетентностімайбутніх хореографів, а також значення зазначеного утворення у процесі здійсненняпедагогічної діяльності. Автор розглядає необхідні знання та вміння майбутніхкерівників танцювального колективу, як складові компоненти їх професійноїкомпетентності. Окреслюється питання розвитку ціннісних орієнтацій вчителя, якзапоруки успішного процесу розвитку його особистості.Ключові слова: компетентність учителя музики, професійні знання, вміння,самоактуалізація.Аліна ШарапанюкПедагогічна практика студентів педагогічних коледжів, як умова формуванняпрофесійної компетентності вихователів дошкільних навчальних закладів вУкраїніУ статті досліджено проблему організації педагогічної практики студентівпедагогічних коледжів та училищ у дошкільних закладах з метою формування їхньоїпрофесійної компетентності. Проаналізовано форми роботи керівника педагогічноїпрактики з майбутніми вихователями дошкільних установ. Визначено умови успішноїреалізації завдань педагогічної практики студентів та ефективні підходи доформування професійної компетентності педагогів.Ключові слова: професійна компетентність педагога, організація педагогічноїпрактики студентів педагогічних коледжів, функції керівника педагогічної практики.ДИДАКТИКА, МЕТОДИКА, НОВІІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯСвітлана БурсоваРозвиток ідей гуманістичної педагогіки В. О. Сухомлинського в концепціїпедагогічної підтримки дітей у період адаптації до ДНЗСтаттю присвячено проблемі адаптації дітей раннього віку до умов дошкільногонавчального закладу. Автором розглядається розвиток ідей гуманістичної педагогіки,зокрема В. О. Сухомлинського, в логіці педагогічної підтримки дітей у періодадаптації до дошкільного навчального закладу в різних наукових підходах.Ключові слова: гуманістична педагогіка, педагогічна підтримка дітей у періодадаптації, діти раннього віку, індивідуальний підхід, особистісний підхід, ситуаційнийпідхід, гуманістичні принципи.259

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Алла ЗалізнякІдеї В. Сухомлинського щодо використання природи для розвитку мовлення дітейУ статті предметом розгляду є природа та її вплив на розвиток мови у дітей.Проаналізовано погляди відомого українського педагога Василя Сухомлинського нарозвиток мови дітей, роль природи в цьому процесі. Здійснено аналіз науковихджерел, що містять відомості щодо використання природи у розвитку мови дітей.Подано теоретичний аналіз педагогічних праць видатного педагога. Розкрито вимогивідомого педагога до мовлення вчителів-вихователів. Висвітлено сутність понять:«мовна культура», «мовлення». Розглядаються рекомендації вченого щодо організаціїмовленнєвого розвитку дітей. Зроблено висновок про актуальність вивчення надбаньВ. Сухомлинського.Ключові слова: Василь Сухомлинський, природа, розвиток мовлення, мовна культура,уроки мислення, уроки милування природою.Наталія Карапузова, Людмила ПроцайВикористання казки на уроках математики в першому класі: в світліпедагогічних ідей В. О. СухомлинськогоУ статті схарактеризовано погляди В. О. Сухомлинського на виховання й навчанняпершокласників, розкрито його ідею використання казки як засобу реалізаціївиховальної, стимулювальної, розвивальної та адаптувальної функції навчальновиховногопроцесу. Описано методичні підходи до використання казки на урокахматематики в першому класі: урок-казка, застосування казкового сюжету наокремому етапі уроку, використання семантичних позначень героїв казок,розв’язування задач-казок та задач-анімації.Ключові слова: В.О. Сухомлинський, педагогічні ідеї, казка, семантичні позначенняказкових героїв, задача-казка, задача-анімація.Оксана ЛоюкВ. Сухомлинський про розвиток творчого мислення в учнів молодшого шкільного вікуУ статті висвітлюються педагогічні погляди В. Сухомлинського щодо розвиткутворчого мислення молодших школярів; здійснено аналіз різних підходів великогопедагога до згаданої проблеми. Особлива увага звернута на методи розвиткутворчого мислення: продуктивну працю, дослідницько-експериментальну діяльність,проблемну ситуацію. Здійснено обґрунтування необхідності використання в практиціроботи сучасної початкової школи прогресивних ідей ученого із зазначеної проблеми.Ключові слова: педагогічні погляди В. Сухомлинського, особистість, творчість,творче мислення, молодший шкільний вік, початкова школа, сучасна освіта, досвід,знання, природа, мова, інтерес.Любов ПархетаФорми роботи з позакласного читання у спадщині В. О. СухомлинськогоУ статті досліджуються форми і види позакласного читання у педагогічнійспадщині В. Сухомлинського. Виокремлено найефективніші форми (рекламуваннясписків книг для читання, виставки книг, створення Кімнати думки та Кімнатиукраїнського слова, читацькі конференції, літературні гуртки, конкурси виразногочитання, диспути, театр казок, свята книги та рідного слова) та прийоми (читаннявголос, повторне читання, читання з продовженням, художня розповідь,коментування ілюстрацій до художніх творів, виразне читання поезії) роботи зпозакласного читання у спадщині В. Сухомлинського.Ключові слова: українська література, педагогічна спадщина В. Сухомлинського,форми і види читання; позакласне читання.260

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Лідія Стахів, Василь Стахів, Сузанна Волошин«Уроки серед природи» у світлі ідей педагога-гуманіста В. О. СухомлинськогоУ статті розкрито поняття «милування природою», «мислення серед природи»;проаналізовано способи та прийоми організації мислення; акцентовано увагу науроках серед природи у контексті педагогічної спадщини Василя Сухомлинського;подано вимоги до проведення уроків серед природи через призму методик сучаснихнауковців та запропоновано цікаву тематику цих уроків у сучасній початковій школі.Ключові слова: милування природою, мислення молодших школярів, уроки середприроди, молодший шкільний вік, початкова школа.ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ Й УЧНЯОлена БалдинюкПсихолого-педагогічна характеристика підлітково-юнацьких неформальних групУ статті автор розкриває психолого-педагогічну характеристику підлітковоюнацькихнеформальних груп. Для розуміння суті проблеми уточнено такі основніпоняття, як «молодіжна організація», «молодіжне громадське об’єднання»,«неформальне об’єднання». Окреслено причини створення неформальних об’єднань(реакція на недоліки роботи з молоддю; як наслідок виокремлення елементівсоціальної структури; прагнення проявити самостійність; бажання задовольнитипотреби та інтереси; необхідність у спілкуванні; як прояв молодіжної свідомості йрозвитку). А також проаналізовано причини виникнення різноманітних неформальнихоб’єднань.Ключові слова: підлітковий вік, неформальне об’єднання, молодіжна організація,молодіжне громадське об’єднання.Світлана ГаврилюкПедагогічна творчість вихователя дошкільного навчального закладу як чинниктворчого розвитку дітей дошкільного віку в спадщині В. О. СухомлинськогоУ статті розглядаються педагогічні погляди Василя Олександровича Сухомлинськогона проблему педагогічної творчості вихователя дошкільного навчального закладу.Автор статті розкриває виняткове значення дитинства в розвитку творчогопотенціалу дітей дошкільного віку та підкреслює особливу роль педагогічноїтворчості та майстерності вихователя дошкільного навчального закладу, якнеобхідного складника успішного розвитку творчої, талановитої особистості вконтексті ідей Василя Олександровича Сухомлинського.Ключові слова: творчість, дитяча творчість, творчий розвиток, педагогічнатворчість, творчий потенціал, вихователь дошкільного навчального закладу.Алла Зимульдінова, Наталія КалитаПогляди В. О. Сухомлинського на формування особистості молодшого школяраУ статті проаналізовано погляди В. Сухомлинського на формування особистостімолодшого школяра. Розкрито роль рідної мови у вихованні особистості учня.Висвітлено вплив середовища та інших дієвих чинників на формування всебічнорозвиненої особистості молодшого школяра у процесі навчальної та виховної роботи.Ключові слова: молодший школяр, особистість, виховання; усебічно розвиненаособистість.261

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Людмила ІщенкоРозвиток мовленнєвої творчості дітей дошкільного вікуУ статті досліджується проблема розвитку дитячої творчості, висвітленопедагогічну спадщину В. Сухомлинського з розвитку мовлення дошкільників засобамиказки, обґрунтовано ефективність використання казки як засобу розвитку словесноїтворчості. Розкрито методику інноваційного підходу до розвитку дитячоїтворчості, методи, прийоми і форми роботи з казкою, запропоновані творчі завданняз нетрадиційної роботи з казкою.Ключові слова: розвиток мовлення, творчість, дитяча творчість мовленнєво-творчадіяльність дітей дошкільного віку, казка.Любов СкаличІдеї розвивального навчання учнів початкової школи у педагогічній спадщиніВ. О. СухомлинськогоУ статті розглядається ідея розвивального навчання учнів початкової школи упедагогічній спадщині В. Сухомлинського. Розкриваються складники педагогічноїсистеми В. Сухомлинського, а також проблеми розумового розвитку. Звернено увагуна необхідність різнобічного розвитку молодшого школяра. Підтвердженоважливість поєднання суспільної значущості дитячої праці з її естетичними ісуспільно-корисними цілями. Проаналізовано розвивальний вплив школи і сім’ї намолодших школярів. Розглянуто методичні засоби реалізації розвивального навчання.Ключові слова: розвивальне навчання, розвиток особистості, педагогічна системаВ. Сухомлинського.ВИХОВНА РОБОТАЛеся КолтокПринцип гуманізму як домінанта екологічного виховання молодших школярів упедагогічній спадщині В. О. СухомлинськогоОдним із шляхів формування екологічної культури школярів є звернення до надбаньпедагогічної спадщини видатного українського педагога, заслуженого учителяУкраїни В. О. Сухомлинського, до його досвіду у сфері екологічного виховання учнів.Проблемою екологічного виховання В. О. Сухомлинський займався впродовж своєїпедагогічної діяльності, і довів, що природа сама собою не виховує. Виховує лишеактивна взаємодія дитини з нею. Тому екологічне виховання та екологічна культуратісно пов’язані з природоохоронною діяльністю.Ключові слова: гуманізм, принцип гуманізму, екологічне виховання, екологічнакультура, екологічна освіта, природоохоронна діяльність, гуманізм вчителя.Наталія КомісаренкоВиховання студентів на національних ідеях Василя СухомлинськогоСтаття присвячена проблемі обдарованості студентів, їхній здатності до творчогомислення, навчання та виховання на основі педагогічної спадщиниВ. О. Сухомлинського. Виокремлена модель роботи з обдарованими студентами наоснові таких принципів: особистісно орієнтованого виховного впливу, сприяннясамореалізації обдарованих студентів у навчально-виховному процесі,диференційованого та індивідуального підходу, цілеспрямованості та системностівиховного впливу, гуманізму та захисту прав обдарованої молодої людини,толерантності, добровільної участі.Ключові слова: педагогічна спадщина В. Сухомлинського, творчість студентів,виховання, обдарованість.262

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Юлія КулінкаОрганізація превентивного виховання з важкими підлітками у працяхВ. О. СухомлинськогоУ статті представлено аналіз поглядів В. О. Сухомлинського щодо превентивноговиховання важких підлітків; обґрунтовано особливості підготовки майбутніхпедагогів до роботи з важкими підлітками; впровадження ідей превентивноговиховання В. О. Сухомлинського у практику роботи сучасної школи.Ключові слова: превентивне виховання, підліток, важкий підліток,важковиховуваний, родинне виховання, соціалізація особистості, гуманістичніпогляди на виховання, педагогіка гуманізму.Валентина КушнірДосвід професійної профілізації у Павлиській середній школі В. О. СухомлинськогоУ статті поданий аналіз досвіду роботи щодо впровадження професійноїпрофілізації у Павлиській середній школі В. О. Сухомлинським. Педагогічнимколективом школи було реалізовано систему позакласного навчально-трудовоговиховання школярів, яка дозволяла випускнику орієнтуватися в головних галузяхвиробництва і мати вміння та навички, які полегшують свідомий вибірспеціальності. В. О. Сухомлинським було обґрунтовано необхідність позакласноїроботи та апробовано гурткову роботу як позакласну форму профільноїосвіти.Ключові слова: профільне навчання, професійна орієнтація, гуртки.Наталія МайбородаПатріотичне виховання засобами мистецтва вихованців сільських навчальновиховнихкомплексів у контексті ідей Василя Олександровича СухомлинськогоСтаттю присвячено педагогічному доробку видатного педагога-гуманістаВ. О. Сухомлинського щодо патріотичного виховання підростаючого покоління.Обґрунтовується роль мистецтва у патріотичному вихованні дітей сільськихнавчально-виховних комплексів «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітнійнавчальний заклад». Особлива увага звертається на виховання патріотичнихцінностей у вихованців різновікового колективу.Ключові слова: патріотичне виховання, мистецтво, сільський навчально-виховнийкомплекс, різновіковий колектив.Олена ПоліщукАктуальні аспекти естетичного виховання дітей у педагогічній системіВ. СухомлинськогоУ статті досліджено провідні ідеї науково-педагогічної спадщини В. Сухомлинського,спрямовані на естетичне виховання дітей. Здійснений ретроспективний аналіз працьВ. Сухомлинського дозволив зробити висновок, що видатний педагог надавав великогозначення естетичному вихованню дітей, зокрема формуванню у них естетичнихпочуттів, оцінок, суджень та ідеалів; основою духовного життя вважав природу,оточуючий світ, мистецтво; вбачав у спілкуванні дітей з природою розвитоктворчості, сферу докладання їхніх духовних сил.Ключові слова: духовне виховання, педагогічна спадщина В. Сухомлинського,естетичне виховання, джерело естетичних почуттів, творчість.263

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Олена ПопЕкологічне виховання на уроках хімії в середніх школах КанадиСтаття присвячена розгляду способів вдосконалення шкільної екологічної освіти науроках хімії в Канаді шляхом створення екологізованого курсу вивчення даноїдисципліни.Ключові слова: екологічна освіта, навчальна програма, екологія, сталий розвиток,екологізований курс, хімія.Тетяна РізакВзаємодія сім’ї і школи у вихованні громадянськості дітей молодшого шкільноговікуУ статті розкривається питання взаємодії сім’ї і школи у вихованні громадянськостідітей молодшого шкільного віку. Автором розкривається проблема важливої ролісучасній сім’ї у вихованні, що становить органічну складову громадянськоговиховання дітей. Подаються також завдання школи, що полягають в організаціїраціонального процесу виховання молодших школярів громадянськості як на уроках,так і в позакласній роботі; залучення батьків до проведення виховних заходів увирішенні проблеми формування громадянськості.Ключові слова: сім’я, школа, громадянськість.Ірина СічкоВикористання педагогічних ідей В. О. Сухомлинського для розвитку екологічноїкультури молодших школярівУ статті аналізуються теоретичні основи екологічного виховання у початковійшколі в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського. Досліджено теоретичне тапрактичне значення його педагогічного доробку для розвитку екологічної культуримолодшого школяра. Представлено виокремленні відомим педагогом шляхирозв’язання проблеми екологічного виховання учнів початкових класів.Ключові слова: педагогічна спадщина В. Сухомлинського, екологічне виховання,молодший школяр, екологія, навколишнє середовище.Олександра СоколовськаПедагогічна спадщина В. О. Сухомлинського в контексті вдосконалення духовногостановлення студентаУ статті висвітлені педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського, які можуть бутивикористані для вдосконалення духовного становлення студента. Узагальнено порадивідомого педагога щодо форм, методів та засобів формування духовностіособистості. Окреслено шляхи їх впровадження у сучасній практиці професійноїпідготовки.Ключові слова: духовний, духовність, духовне становлення.Надія ЧерноволМорально-естетична основа екологічного виховання особистості (з досвідупедагогів і психологів)На основі визначення в якості головних факторів впливу на формування гармонійногорозвитку особистості морального та когнітивного потенціалу вчителя, в статтіобгрунтовується значення його підготовки з екологічної психопедагогіки.Ключові слова: Екологічна психологія та педагогіка, екологічна свідомість,моральність.264

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012СТОРІНКИ ІСТОРІЇОксана ЗаболотнаХолістична педагогіка як теоретичне джерело шкільної альтернативної освітиУ статті окреслено головні характеристики холістичної педагогіки як одного зальтернативних педагогічних напрямів, який має свій поняттєво-термінологічнийапарат, визначену мету, чітко окреслені методи досягнення цієї мети, апробованепрактичне застосування і географічно широке коло прибічників як серед теоретиківпедагогічної науки, так і серед учителів-практиків у багатьох країнах світу.Визначено головні принципи холістичної освіти, які полягають у взаємопов’язаності йцілісності її елементів і зв’язку освіти з життєвим досвідом.Ключові слова: холістична педагогіка; альтернативна освіта; холістична освіта.Тетяна КочубейОбраз дитинства в педагогічній спадщині Василя СухомлинськогоУ статті обґрунтовано бачення відомим педагогом із Павлиша ВасилемСухомлинським образу дитинства, розуміння ним його особливостей, унікальності йвизнання самоцінності.Ключові слова: дитинство, образ дитинства, педагогічна спадщина ВасиляСухомлинського.Інна Рогальська, Надія РогальськаСвіт дитинства у контексті педагогічної спадщини В. О. СухомлинськогоУ статті розглядаються актуальні тенденції ставлення сучасного суспільства додитинства загалом, до реалізації прав кожної окремої дитини на основі проблеми їїсамоцінності, уявлень про її унікальність і самобутність у контексті педагогічноїспадщини В. О. Сухомлинського. Актуалізується порушена відомим педагогомпроблема необхідності постійного духовного спілкування вчителя і дитини.Ключові слова: діти, дитинство, соціалізація, педагогічна спадщина, самоцінність.Світлана Цимбал-СлатвінськаРозумове виховання як основа розвитку особистості в педагогічній спадщиніВ. О. Сухомлинського (за матеріалами часопису «Советская педагогика»)У статті представлені основні ідеї та погляди В. О. Сухомлинського з проблемирозумового виховання як основи гармонійного розвитку особистості. Представленоконцепцію пізнавальної діяльності за ідеями відомого педагога як основи розумовоговиховання особистості школяра. Вказується на важливість дослідженняВ. О. Сухомлинського в контексті розумового виховання, з позицій сучасної освітньоїпарадигми.Ключові слова: розумове виховання, розвиток особистості, педагогічна спадщинаВ. Сухомлинського.265

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012АННОТАЦИИПОДГОТОВКА УЧИТЕЛЯ К РАБОТЕ В СЕЛЬСКОЙ ШКОЛЕВладимир КузьНачала инновационной деятельности университетаВ статье осуществлено описание начала функционирования инновационных научноисследовательскихлабораторий Уманского государственного педагогическогоуниверситета имени Павла Тычины, в частности лаборатории «ВасилийСухомлинский и школа ХХІ века».Ключевые слова: научно-исследовательская лаборатория, Василий Сухомлинский,инновации.Светлана ГарячаяПодготовка студентов педагогических колледжей к формированию этическойкультуры младших школьниковВ статье рассмотрены актуальные вопросы подготовки студента педагогическогоколледжа как будущего учителя, формирование его этической культуры, котораявключает этическую компетентность, профессиональную культуру, нравственностьи гуманизм, любовь к профессии. Проанализировано структуру этической культурысовременного учителя и рекомендованы разные формы работы со студентамипедагогических колледжей по формированию этической культуры младшихшкольников. Опыт нашей работы свидетельствует о том, что этическая культуратакже есть результат самовоспитания и самообразования, зависит от усилийсамого студента – будущего учителя – его желания отвечать духу времени.Ключевые слова: студенты педагогических колледжей, будущий учитель, этическаякультура, этическая компетентность, структура этической культуры,нравственно-этические ценности, воспитание, младшие школьники.Елена ДемченкоИспользование идей В. Сухомлинского в подготовке будущих социальных педагоговк досуговой деятельностиСтатья посвящена раскрытию особенностей использования социальнопедагогическихидей В. Сухомлинского по организации свободного времени школьниковв процессе подготовки будущих социальных педагогов к досуговой деятельности.Обобщенно идеи известного педагога относительно значения правильно организованногои педагогически управляемого свободного времени в процессе становления личности.Ключевые слова: свободное время, отдых, досуг, досуговая деятельность.Ольга КочергаПрофессиональная подготовка будущих учителей начальных классов на основегуманистических идей Василия СухомлинскогоВ статье раскрыт опыт использования концепции В. А. Сухомлинского впрофессиональной подготовке учителей начальных классов в условияхпедагогического колледжа. Очерчены виды работы со студентами в контекстепрогрессивных идей педагога-гуманиста. Презентована работа педагогического клуба«Поиск», одним из направлений деятельности которого есть изученияпедагогического наследства В. А. Сухомлинского.Ключевые слова: педагогическое наследие В. А. Сухомлинского, гуманистическаяконцепция В. А. Сухомлинского, профессиональная подготовка, учитель начальныхклассов.266

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Оксана КравчукПодготовка будущих учителей начальной школы к реализацииздоровьесохраняющей функции обучения (на основе педагогического наследияВ. Сухомлинского)В статье рассматривается проблема подготовки будущих учителей начальнойшколы к реализации здоровьесохраняющей функции обучения (на основепедагогического наследия В. Сухомлинского). Определено, что укрепление здоровья иформирование умений и навыков здорового способа жизни у младших школьниковесть необходимым условием реализации здоровьесохраняющей функции начальнойшколы. Условиями, усложняющими формирование у младших школьников здоровогообраза жизни, есть недостаток у детей, родителей и учителей достаточных знанийо здоровье и здоровом способе жизни, а также недостаточная деятельностьотносительно формирования у них экологической, эстетической и физическойкультуры.Ключевые слова: младшие школьники, учителя начальной школы,здоровьесохраняющая функция, педагогическое наследие В. Сухомлинского.Наталья ЛебедеваАксиологические аспекты подготовки педагога в научно-педагогическом наследииВ. А. СухомлинскогоВ статье рассматриваются аксиологические аспекты подготовки педагога в научнопедагогическомнаследии В. А. Сухомлинского. Охарактеризована аксеологическаяфункция педагогического образования в произведениях известного педагога, котораявыражена в любви к ребенку, восприятии его как наивысшей ценности.Ключевые слова: ценностные ориентации, воспитание, обучение, личность,ценностное отношение, научно-педагогическое наследие.Светлана ПопыченкоРоль коммуникативной компетенции в технологии создания имиджа педагогавоспитателядошкольного учебного заведенияВ статье отображена важность профессионального общения в педагогическойдеятельности. Имидж педагога рассматривается как эмоционально окрашенныйстереотип восприятия образа педагога в сознании воспитанников, родителей, коллег,социального окружения. Акцентируется внимание на роли коммуникативнойкомпетенции в технологии создания имиджа педагога. В статье прослеживаетсясоответствие новейших подходов к формированию воспитателя на основе идей игуманистических идеалов выдающегося педагога-мыслителя В. А. Сухомлинского.Ключевые слова: имидж, коммуникативная компетенция, педагог-воспитательдошкольного учебного заведения, профессионализм, психолого-педагогическоеобщение.Раиса ПримаЛичность учителя в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского:концептуальные основыПроанализированы некоторые концептуальные основы исследования проблемыличности учителя в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского сквозь призмутребований современного динамического общества. Акцентируется на том, чтоноваторские взгляды В. Сухомлинского формировались прежде всего на основеглубокого изучения философской, историко-педагогической литературы,теоретического наследия и опыта просветителей прошлого для создания своей267

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012гуманистической научно-педагогической концепции, в частности относительнопрофессиональных требований к личности учителя: любовь к детям и собственномуделу; высокая квалификация, знание наиболее тонких сфер духовной жизни личности,творческий подход к обучению и воспитанию.Ключевые слова: личность, учитель, педагогическое наследие, гуманистическаяконцепция, профессиональные требования.Светлана СергейкоСамореализация педагога Белоруссии: личностный смысл и направленностьВ статье на основе проведенного исследования раскрыта проблема самореализациикак особого типа деятельности с учетом личностного смысла различных типовпедагогов. Полученные результаты констатировали, что большинство современныхбелорусских педагогов не обладают характеристиками, способствующими ихсамореализации в достаточной степени. Автором выявлена типология педагогов взависимости от личностного смысла самореализации, что может стать основой дляпоиска путей оптимизации самореализации педагогов, выявления необходимыхусловий развития их самореализационной деятельности.Ключевые слова: самореализация педагога, личностный смысл самореализации,самореализационная деятельность.Ирина ХарченкоПроблема формирования профессиональной компетентности будущегоруководителя танцевального коллективаВ статье исследуется вопрос формирования профессиональной компетентностибудущих хореографов, а также значение исследуемого образования в процессеосуществления педагогической деятельности. Автор рассматривает необходимыезнания и умения будущих руководителей танцевального коллектива, каксоставляющие компоненты их профессиональной компетентности. Обозначаетсявопрос развития ценностных ориентаций учителя, как условия успешного процессаразвития его личности.Ключевые слова: компетентность учителя хореографии, профессиональные знания,умения, ценностные ориентации.Алина ШарапанюкПедагогическая практика студентов педагогических колледжей, как условиеформирования профессиональной компетентности воспитателей дошкольныхобразовательных учреждений в Украине.В статье изучено проблему организации педагогической практики студентовпедагогических коллежей и училищ в дошкольных заведениях с целью формирования ихпрофессиональной компетентности. Проанализировано формы работы руководителяпедагогической практики с будущими воспитателями дошкольных учреждений.Установлено условия успешной реализации заданий педагогической практикистудентов и эффективные подходы к формированию профессиональнойкомпетентности педагогов.Ключевые слова: профессиональная компетентность педагога, организацияпедагогической практики студентов педагогических колледжей, функциируководителя педагогической практики.268

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012ДИДАКТИКА, МЕТОДИКА, НОВЫЕИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ ОБУЧЕНИЯСветлана БурсоваРазвитие идей гуманистической педагогики В. А. Сухомлинского в концепцииредагогической поддержки детей в период адаптации детей к ДУЗСтатья посвящена проблеме адаптации детей раннего возраста к условиямдошкольного учебного заведения. Автор рассматривает развитие идейгуманистической педагогики, в частности В. А. Сухомлинского, в логикепедагогической поддержки детей в период адаптации к дошкольному учебномузаведению в разных научных подходах.Ключевые слова: гуманистическая педагогика, педагогическая поддержка детей впериод адаптации, дети раннего возраста, индивидуальный подход, личностныйподход, ситуационный подход, гуманистические принципы.Алла ЗализнякИдеи В. Сухомлинского относительно использования природи для развития речидетейВ статье предметом рассмотрения является природа та ее воздействие на развитиеречи. Изложен анализ взглядов известного украинского педагога В. Сухомлинского наразвитие речи детей, роль природы в этом процессе. Совершен анализ научныхисточников, содержащих сведения относительно использования природы в развитииречи детей. Подан теоретический анализ педагогических трудов выдающегосяпедагога. Раскрыты требования известного педагога к речи учителей-воспитателей.Изложен анализ понятий: «культура речи», «речь». Рассматриваются рекомендацииученого относительно речи детей. Сделано вывод об актуальности изучения трудовВ. Сухомлинского.Ключевые слова: В. Сухомлинский, природа, развитие речи, культура речи, урокимышления, уроки любования природой.Наталья Карапузова, Людмила ПроцайИсспользование сказки на уроках математики в первом классе: в светепедагогических идей В. А. СухомлинскогоВ статье охарактеризировано взгляды В. А. Сухомлинского на воспитание и учебупервоклассников, раскрыто его идея использования сказки как средства реализациивоспитательной, стимулирующей, развивающейся и адаптационной функции учебновоспитательногопроцесса. Описано методические подходы к использованию сказкина уроках математики в первом классе: урок-сказка, применение сказочного сюжетана отдельном этапе урока, использование семантических обозначений героев сказок,решение задач-сказок и задач-анимаций.Ключевые слова: В. А. Сухомлинский, педагогические идеи, сказка, семантическиеобозначения сказочных героев, задача-сказка, задача-анимация.Оксана ЛоюкВ. Сухомлинский о развитии творческого мышления учащихся младшегошкольного возрастаВ статье рассматриваются педагогические взгляды В. Сухомлинского на развитиетворческого мышления младших школьников; выполнен анализ разных подходоввеликого педагога к данной проблеме. Особое внимание обращено на методыразвития творческого мышления: продуктивный труд, опытно-экспериментальнуюдеятельность, проблемную ситуацию. Обоснована необходимость использования в269

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012практике работы современной начальной школы прогрессивных идей ученогоуказанной проблемы.Ключевые слова: педагогические взгляды В. Сухомлинского, личность, творчество,творческое мышление, младший школьный возраст, начальная школа, современноеобразование, опыт, знания, природа, речь, интерес.Любовь ПархетаФормы работы по позаклассному чтению в наследии В. А. СухомлинскогоВ статье исследуются формы и виды внеклассного чтения в педагогическом наследииВ. А. Сухомлинского. Выделены самые эффективные формы (рекламирование спискакниг для чтения, выставки книг, создание Комнаты мышления и Комнатыукраинского слова, читацкие конференции, литературные кружки, конкурсывыразительного чтения, диспуты, театр сказки, праздники книги и родного слова) иприемы (чтение вголос, повторное чтение, чтение с продолжением, художественныйрассказ, комментирование иллюстраций к художественным произведениям,выразительное чтение поэзии) работы по позаклассному чтению в наследииВ. Сухомлиского).Ключевые слова: украинская литература, педагогическое наследиеВ. А. Сухомлинского, формы и виды чтения, позаклассное чтение.Лидия Стахив, Василий Стахив, Сюзанна Волошин«Уроки среди природы» в свете идей педагога-гуманиста В. А. СухомлинскогоВ статье раскрыто понятие «наслаждение природой», «мышление среди природы»;проанализированы способы и приемы организации мышления; акцентировановнимание на уроках среди природы в контексте педагогического наследства ВасилияСухомлинского; поданы требования к проведению уроков среди природы сквозь призмуметодик современных научных работников и предложена интересная тематика этихуроков в современной начальной школе.Ключевые слова: наслаждение природой, мышление младших школьников, урокисреди природы, младший школьный возраст, начальная школа.ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯТВОРЧЕСКОЙ ЛИЧНОСТИ УЧИТЕЛЯ И УЧЕНИКАЕлена БалдинюкПсихолого-педагогическая характеристика подростково-юношеских неформальныхгруппВ статье автор раскрывает психолого-педагогическую характеристикуподростково-юношеских неформальных групп. Для понимания сути проблемыуточнены такие основные понятия, как «молодежная организация», «молодежноеобщественное объединение», «неформальное объединение». Определены причинысоздания неформальных объединений (реакция на недостатки работы с молодежью икак следствие выделение элементов социальной структуры, стремление проявитьсамостоятельность, желание удовлетворить потребности и интересы;необходимость в общении; как проявление молодежного сознания и развития). Атакже проанализированы причины возникновения различных неформальныхобъединений.Ключевые слова: подростковый возраст, неформальное объединение, молодежнаяорганизация, молодежное общественное объединение.270

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Светлана ГаврилюкПедагогическое творчество воспитателя дошкольного учебного заведения какфактор творческого розвития детей дошкольного возраста в наследииВ. А. СухомлинскогоВ статье рассматриваются педагогические взгляды Василия АлександровичаСухомлинского на проблему педагогического творчества воспитателя дошкольногообразовательного учреждения. Автор статьи раскрывает исключительное значениедетства в развитии творческого потенциала детей дошкольного возраста иподчеркивает особую роль педагогического творчества и мастерства воспитателядошкольного учебного заведения, как необходимой составляющей успешного развитиятворческой, талантливой личности в контексте идей Василия АлександровичаСухомлинского.Ключевые слова: творчество, детское творчество, творческое развитие,педагогическое творчество, творческий потенциал, воспитатель дошкольногоучебного заведения.Алла Зимульдинова, Наталья КалитаВзгляды В. А. Сухомлинского на формирование личности младшего школьникаВ статье проанализированы взгляды В. Сухомлинского на формирование личностимладшего школьника. Раскрыта роль родного языка в воспитании личности ученика.Рассмотрено влияние среды и других влиятельных факторов на формированиеразносторонне развитой личности младшего школьника в процессе учебной ивоспитательной деятельности.Ключевые слова: младший школьник, личность, воспитание всесторонне развитаяличность.Людмила ИщенкоРазвитие речового творчества детей дошкольного возрастаВ статье исследуется проблема развития детского творчества, отраженопедагогическое наследие В. Сухомлинского с развития речи дошкольников средствамисказки, обосновано эфективность исспользованя сказки как средства развитиясловесного творчества. Разкрыта методика инновационного подхода к развитиюдетского творчества, методы, прийомы и формы работы со сказкой, предложенытворческие задания по нетрадиционной работе со сказкой.Ключевые слова: развитие речи, творчество, детское творчество, «словесно–творческая деятельность детей дошкольного возраста», сказка.Любовь СкаличИдея развивающего обучения учащихся начальных классов в педагогическомнаследии В. СухомлинскогоВ статье рассматривается идея развивающего обучения учащихся начальных классовв педагогическом наследии В. Сухомлинского. Раскрываются составляющиепедагогической системы В. Сухомлинского, а также проблемы умственногоразвития. Обращено внимание на необходимость разностороннего развитиямладшего школьника. Подтверждена важность сочетания общественнойзначимости детского труда с его эстетическими и общественно-полезными целями.Проанализировано развивающее влияние школы и семьи на учеников начальныхклассов. Рассмотрены методические средства реализации развивающего обучения.Ключевые слова: развивающее обучение, развитие личности, педагогическая системаВ. Сухомлинского.271

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012ВОСПИТАТЕЛЬНАЯ РАБОТАОлеся КолтокПринцип гуманизма как доминанта экологического воспитания младшихшкольников в педагогическом наследии В. А. СухомлинскогоОдним из путей формирования экологической культуры школьников являетсяобращение к достижениям педагогического наследия выдающегося украинскогопедагога, заслуженного учителя Украины В. А. Сухомлинского, в его опыт в областиэкологического воспитания учащихся. Проблемой экологического воспитанияВ. А. Сухомлинский занимался на протяжении своей педагогической деятельности, идоказал, что природа сама по себе не воспитывает. Воспитывает только активноевзаимодействие ребенка с ней. Поэтому экологическое воспитание и экологическаякультура тесно связаны с природоохранной деятельностью.Ключевые слова: гуманизм, принцип гуманизма, экологическое образование,экологическая культура, экологическое образование, природоохранная деятельность,гуманизм преподавателя.Наталья КомисаренкоВоспитание студентов на национальных идях Василия СухомлинскогоСтатья посвящена проблеме одаренности студентов, их способности к творческомумышлению, учебе и воспитанию на основе педагогического наследияВ. А. Сухомлинского. Описана модель работы с одаренными студентами на основетаких принципов: личностно ориентированного воспитательного влияния,содействия самореализации одаренным студентам в учебно-воспитательномпроцессе, диференционного и индивидуального подходов, целеустремленности исистематичности воспитательного влияния, гуманизма и защиты прав одаренноймолодежи, толерантности, добровольного участия.Ключевые слова: педагогическое наследие В. Сухомлинского, творчество студентов,воспитание, одаренность.Юлия КулинкаОрганизация превентивного воспитания с трудными подростками в трудахВ. О. СухомлинскогоВ статье представлен анализ взглядов В. А. Сухомлинского превентивноговоспитания трудных подростков; обоснованы особенности подготовки будущихпедагогов к работе с трудными подростками и внедрения идей превентивноговоспитания В. А. Сухомлинского в практику работы современной школы.Ключевые слова: превентивное воспитание, подросток, трудный подросток,трудновоспитуемый, семейное воспитание, социализация личности, гуманистическиевзгляды на воспитание, педагогика гуманизма.Валентина КушнирОпыт профессиональной профилизации в Павлышской средней школеВ. А. СухомлинскогоВ статье представлен анализ опыта работы по внедрению профессиональнойпрофилизации в Павлышской средней школе В. А. Сухомлинским. Педагогическимколлективом школы было реализовано систему внеклассного учебно-трудовоговоспитания школьников, которая позволяла выпускнику ориентироваться в основныхотраслях производства и иметь умения и навыки, которые облегчают осознанныйвыбор специальности. В. А. Сухомлинским было обосновано необходимостьвнеклассной работы и апробировано кружковую работу как внеклассную формупрофильного образования.Ключевые слова: профильное обучение, профессиональная ориентация, кружки.272

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Наталья МайбородаПатриотическое воспитание средствами искусства воспитанников сельскихучебно-воспитательных комплексов в контексте идей Василия АлександровичаСухомлинскогоСтатья посвящена педагогическому наследию выдающегося педагога-гуманистаВ. А. Сухомлинского относительно патриотического воспитания подрастающегопоколения. Обосновывается роль искусства в патриотическом воспитании детейсельских учебно-воспитательных комплексов «Дошкольное учебное заведение –общеоброзовательное учебное заведение». Особенное внимание обращается навоспитание патриотических ценностей у воспитанников разновозрастногоколлектива.Ключевые слова: патриотическое воспитание, искусство, сельский учебновоспитательныйкомплекс, разновозрастной коллектив.Елена ПолищукАктуальные аспекты эстетического воспитания детей в педагогической системеВ. СухомлинскогоВ статье исследованы главные аспекты научно-педагогического наследияВ. Сухомлинского, направленные на эстетическое воспитание детей. Проведенныйретроспективный анализ работ В. Сухомлинского позволил сделать вывод, чтовыдающийся педагог приделял огромное значение эстетическому воспитанию детей,в частности формированию у них эстетических чувств, оценок и идеалов; основойдуховной жизни считал природу, окружающий мир; усматривал в общении детей сприродой развитие творчества, сферу их духовных сил.Ключевые слова: духовное воспитание, педагогическое наследие В. Сухомлинского,эстетическое воспитание, источник эстетических чувств, творчество.Елена ПопЭкологическое воспитание на уроках химии в средних школах КанадыСтатья посвящена рассмотрению способов усовершенствования школьногоэкологического образования на уроках химии в Канаде путем созданияэкологизированного курса изучения данной дисциплины.Ключевые слова: экологическое образование, учебная программа, экология,устойчивое развитие, экологизированный курс, химия.Татьяна РизакВзаимодействие семьи и школы в воспитании гражданственности детеймладшего школьного возрастаВ статье раскрываются вопросы сотрудничества семи и школы в воспитаниигражданственности детей младшего школьного возраста. Автором раскрываетсяпроблема важной роли современной семьи в воспитании, что есть органическойсоставляющей гражданского воспитания детей. Подаются задачи школы, которыесостоят в организации рационального процесса воспитания младших школьниковгражданственности как на уроках, так и во внеклассной работе; привлеченииродителей к проведению воспитательных мероприятий в решении проблемыформирования гражданственности.Ключевые слова: семья, школа, гражданственность.273

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Ирина СичкоПедагогические идеи В. А. Сухомлинского для развития экологической культурымладших школьниковВ статье анализируются теоретические основы экологического воспитания вначальной школе в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского. Исследованотеоретическое и практическое значение его идей для развития экологическойкультуры младшего школьника. Представлено выделенные известным педагогомпути разрешения проблемы экологического воспитания учеников младшей школы.Ключевые слова: педагогическое наследие В. Сухомлинского, экологическоевоспитание, младший школьник, экология, окружающая середа.Александра СоколовскаяПедагогическое наследие В. А. Сухомлинского в контексте совершенствованиядуховного становления студентаВ статье освещены педагогические идеи В. О. Сухомлинского которые могут бытьиспользованы для усовершенствования духовного становления студента. Обобщенносоветы известного педагога относительно форм, методов и средств формированиядуховности личности. Очерчены пути их внедрение в современной практикепрофессиональной подготовки.Ключевые слова: духовный, духовность, духовное становление.Надежда ЧерноволМорально-эстетическая основа экологического воспитания личности (с опытапедагогов и психологов)На основании определения в качестве главных факторов влияния на формированиегармонического развития личности морального и когнитивного потенциала учителя,в статье обосновывается значение его подготовки с экологической психопедагогики.Ключевые слова: Экологическая психология и педагогика, экологическое сознание,моральность.СТРАНИЦЫ ИСТОРИИОксана ЗаболотнаяХолистическая педагогика как теоретический источник школьногоальтернативного образованияВ статье рассматриваются основные характеристики холистической педагогикикак одного из альтернативных педагогических направлений, который имеет свойтерминологичный аппарат, определенную цель, четко выделенные методыдостижения этой цели, апробированое практическое использование и географическиширокое поле последователей как среди теоретиков педагогической науки, так исреди учителей-практиков во многих странах мира. Определены главные принципыхолистического образования, которые состоят во взаимосвязанности, целостностиее элементов и связи образования с жизненным опытом. Сделан вывод осформированности холистической педагогики как направления педагогической науки.Ключевые слова: холистичекая педагогика; альтернативное образование;холистическое образование.Татьяна КочубейОбраз детства в педагогическом наследии Василия СухомлинскогоВ статье обмотивировано виденье известным педагогом из Павлыша ВасилиемСухомлинским образа детства, понимание им его особенностей, уникальности ипризнание самоценности.Ключевые слова: детство, образ детства, педагогическое наследие Василия Сухомлинского.274

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Инна Рогальская, Надежда РогальскаяМир детства в контексте педагогического наследства В. А. СухомлинскогоВ статье рассматриваются актуальные тенденции отношения современногообщества к детству в целом и к реализации прав каждого ребенка на основаниипроблемы его самоценности, представлений о его уникальности и неповторимости вконтексте педагогического наследия В. А. Сухомлинского. Актуализируетсязатронутая известным педагогом проблема необходимости постоянного духовногообщения учителя и ребенка.Ключевые слова: дети, детство, социализация, педагогическое наследие,самоценность.Светлана Цимбал-СлатвинскаяУмственное воспитание как основа развития личности в педагогическомнаследстве В. А Сухомлинського (по материалам газеты «Советская педагогика»)В статье представленные основные идеи и взгляды В. О. Сухомлинського по проблемеумственного воспитания как основы гармонического развития личности.Представлена концепция познавательной деятельности как основы умственноговоспитания личности школьника на основе идей известного педагога. Указывается наважность исследования В. О. Сухомлинського в контексте умственного воспитания,из позиций современной образовательной парадигмы.Ключевые слова: умственное воспитание, развитие личности, педагогическоенаследство В. Сухомлинского.275

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012ANNOTATIONTHE TEACHER’S TRAINING TO THE WORK ATTHE VILLAGE SCHOOLV. KuzPrincipalities of the university innovation activityThe article describes initiation of innovative research laboratories of Pavlo Tychyna UmanState Pedagogical University, including laboratory «Vasyl Sukhomlynskyi and school of theXXI century».Key words: research laboratory, Vasyl Sukhomlynskyi, innovations.S. GariachaPedagogical college students preparation to form the ethical culture of youngschoolchildrenThe article deals with current issues of preparing a pedagogical college student for a futureteaching career and forming his ethical culture which includes: ethical competence,professional culture, morality and humanism, and love for the profession. The structure ofthe ethical culture of a modern teacher has been analyzed and different forms of work withpedagogical college students aimed towards forming the ethical culture of younger studentshave been recommended. The experience of our work convinces us that ethical culture isalso the result of self-education and self-teaching, and depends on student’s efforts as afuture teacher and his desire to keep up with the spirit of our time.Key words: Pedagogical College students, а future teacher, forming ethical culture, ethicalcompetence, ethical culture structure, moral and ethical values, educating younger students.H. DemchenkoApplying V. Suhomlynsky lessons in training future social workers for recreationalactivitiesThe article deals with the peculiarities of social and pedagogical ideas and experience withV. Suhomlynskoho of free time students in the preparation of future social workers forleisure activities. Ideas of famous teacher concerning meanings properly organized andpedagogically managed free time during the treatment of personality are generalized.Key words: leisure, recreation, leisure, leisure activity.O. KochergaProfessional training of the primary classes future teachers on the bases of VasylSukhomlynsky humanistic ideasThe article deals with the experience of V. O. Sukhomlynsky humanistic concept ideasapplication in the process of primary school teachers professional training in thePedagogical College conditions. Types of work with students in the context of theprogressive ideas of the teacher-humanist are outlined. Work of the academic club «Search»,one of the activities is to study V. O. Sukhomlynsky pedagogical heritage presented.Key words: V. O. Sukhomlynsky pedagogical heritage, V. O. Sukhomlynsky humanisticconcept, professional training, primary school teacher.O. KravhuckTraining of primary school teachers to implement healthy keeping function studies (basedon V. Sukhomlynsky pedagogical heritage)The paper considers the problem of primary school teachers training to implement healthykeeping function studies (based on V. Sukhomlynskyi pedagogical heritage). It is found that276

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012health promotion and development of skills of healthy lifestyles in primary school children isa necessary condition of healthy keeping function of primary school. Conditions that impedethe formation of primary school children healthy lifestyle is a failure in children, parentsand teachers of knowledge about health and healthy lifestyle and lack of activity on theformation of their ecological, aesthetic and physical education.Key words: younger students, teachers, primary school healthy keeping function,V. Suhomlynskyi pedagogical heritage.N. LebedevaAxiological aspects of teacher’s training in the V. O. Sukhomlynsky research and teachingheritageIn this article the axiological aspects of teacher-training in V.Sukhomlynsky scientificheritage are analyzed. Axiological function of the pedagogical education in the works offamous educator that expressed in love for the child, perception of her as the highest value ischaracterized.Key words: purpose, values, studying, teaching, person, values orientations, scientificheritage.S. PopychenkoThe role of the communicative competence in the teachnology of creating the image of ateacher-educator of the preschool educational establishmenThe article reflects the significance of the professional intercourse in teaching. The image ofa teacher is regarded as an emotionally coloured stereotype of perceiving the figure of ateacher in the consciousness of pupils, parents, colleagues, social environment. Theattention is concentrated on the role of the communicative competence in the teachnology ofcreating the image of a teacher. This article casts light on the conformity of new approachesto the educator to ideas and humanist ideals of the outstanding pedagogueV. O. Sychomlunskiy.Key words: image, communicative competence, teacher-educator of the preschooleducational establishment, professionalism, psycholo-gically-pedagogical communication.R. PrimaThe teacher’s personality in pedagogical heritage of V. O. Sukhomlynskyj: conceptualprinciplesThe article deals with some conceptual principles of the problem research of the teacher’spersonality in pedagogical heritage of V. O. Sukhomlynskyj in the light of modern dynamicsociety requirements. It is emphasized that V. Sukhomlynskyj’s innovative views were formedprimarily on the basis of a thorough study of philosophical, historical and educationalliterature, theoretical heritage and educators’ experience as to their own humanistic,scientific and pedagogical conception creation, particularly concerning the professionalrequirements to the teacher’s personality: love for children and own business; professionalskills, the finest areas of personality’s spiritual life knowledge, creative approach toeducation and upbringing.Key words: personality, teacher, pedagogical heritage, humanistic conception, professionalrequirements.S. SergejkoSelf-realization of Belorussia teacher: personal meaning and directionOn the basis of the study the problem of self-realization as a special type of activity takinginto account the personal meaning of different types of teachers is revealed. These results277

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012ascertained that the majority of modern Belorussian teachers don’t possess thecharacteristics that contribute to their self-sufficiently. The author identified the typology ofteachers according to the personal sense of self-realization, which can serve as a basis forfinding ways to optimize self-educators, to identify the necessary conditions for thedevelopment of their self-realizational activity.Key words: teacher’s self-realization, individual content of self-realization, self-realizationactivity.I. KharchenkoThe problem of professional competence of the future dance group headIn this paper we study the formation of professional competence of future choreographers,as well as the importance of study of education in the process of teaching. The authorexamines the necessary knowledge and skills of future leaders of the dance group ascomponent parts of their professional competence. Represented by the question of the valueorientations of teachers, as a condition for the successful development of his personality.Key words: competence of teachers of dance, professional knowledge, skills, values.A. SharapanjukPedagogicall practice of teacher colleges’ students as the condition of teachers’ inkindergartens profession competency forming in Ukrainian preschool educativeestablishments.The problem of teacher colleges’ students pedagogical practice organization for professiontheir competency formation is investigated in the article. Forms of pedagogical practicemonitor work with students are analyzed in the issue. The main factors of successfulrealization of pedagogical practice tasks preschool establishments and effective approachesto the teachers’ profession competency formation are distinguished.Key words: profession competency of a teacher, organization of pedagogical practice ofteachers’ colleges students, functions of pedagogical practice monitor.DIDACTICS, METHODICS, NEW INFORMATIONALTECHNOLOGICS EDUCATIONS. BursovaТhе development of V. O. Sukhomlynsky humanistic pedagogics ideas in pedagogicalsupport for children in the period of adaptation to preschool educational establishmentThe article deals with the problem of adaptation of young children to the conditions of thepreschool educational establishment. The author examines the development of ideas ofhumanistic pedagogics, including the ideas of V. O. Sukhomlynsky, in the logics ofpedagogical support for children during the period of adaptation to preschool institutions indifferent scientific approaches.Key words: humanistic pedagogics, pedagogical support for children in the period ofadaptation, children between the ages 1 and 3, individual approach, personal approach,situational approach, humanistic principles.А. ZalizniakV. Sukhomlinsky ideas concerning the use of nature for the children speech developmentThe subject of the article is the important mean of the nature in development of speechchildren. The views of the famous Ukrainian pedagogue Vasyl’ Sukhomlinsky to thedevelopment of speech in children and the nature’s role in process are analyzed. Scientificsources, that contain information concerning nature development of speech are analyzed.The theoretical analysis of the pedagogical works are given by the prominent teacher.Demands of the famous Ukrainian pedagogue to speech of teachers-educators are278

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012investigated. The essense of such notions as «culture of speech» and «speech» are exposed.The recommendations of pedagogue concerning the development of speech are determined.Conclusion is made about topicality of V. Sukhomlinsky pedagogical legacy.Key words: V. Sukhomlinsky, nature, development of speech, culture of speech, lesson ofthinking, lesson of nature admiring.N. Karapuzova, L. ProtsayThe use of fairy-tale on lessons of mathematics in the first grade: in the light ofV. O. Sukhomlinsky pedagogical ideasThe article characterized the views of V. O. Sukhomlynsky on education and training of firstgradersand presents the idea of fairy tales as a means of educating, stimulating, developingand adaptive features of the educational process. We describe methodological approaches tousing stories in mathematics lessons in first grade lesson-tale, the use of fantastic story on aseparate stage of the lesson, using semantic notation fairy tale characters, fairy-solvingtasks and task animation.Key words: V. O. Sukhomlynskiy, pedagogical ideas, fairy-tale, semantical signs of fairy-taleheroes, problem-tale, task-story, task-animation.О. LoiukV. Sukhomlynsky to develop creative thinking primary school childrenThe article highlights the pedagogical views V. Sukhomlynsky to develop creative thinkingprimary school children, the analysis of different approaches to the great teacher of thatproblem. Particular attention is paid to methods of creative thinking: productive work,research and experimental work, the problem situation. Carried out the rationale for use inthe practice of modern primary school progressive ideas of the scientist with this problem.Key words: pedagogical views V. Sukhomlynsky, personality, creativity, creative thinking,preschoolers, elementary school, modern education, experience, knowledge, nature,language, interest.L. ParkhetaForms of work of extracurricular reading in V. Sukhomlinsky heritageThe article deals with forms and types of extracurricular reading in pedagogicalV. O. Suhomlinskyi heritage. Виокремлено найефективніші форми (рекламуваннясписків книг для читання, виставки книг, створення Кімнати думки та Кімнатиукраїнського слова, читацькі конференції, літературні гуртки, конкурси виразногочитання, диспути, театр казок, свята книги та рідного слова) та прийоми (читаннявголос, повторне читання, читання з продовженням, художня розповідь,коментування ілюстрацій до художніх творів, виразне читання поезії) роботи зпозакласного читання у спадщині В. Сухомлинського.Key words: Ukrainian literature, pedagogical heritage V. O. Suhomlinskogo, forms andtypes of readin, позакласне читання.L. Stahiv, V. Stahiv, S. Voloshyn«Lessons among nature» in the light of teacher-humanist V. O. Sukhomlynsky ideasA concept is exposed in the article «pleasure by nature» «thought among nature»; methodsand receptions of organization of thought are analyses; attention is accented on lessonsamong nature in the context of pedagogical inheritance of Vasiliyа Suhomlіnskogo; therequirements are given to the lead through of lessons among nature through the prism ofmethods of modern researches workers and the interesting subject of these lessons is offeredat modern primary school.Key words: admiring of nature, thought of junior schoolboys, lessons among nature, midchild hood, primary school.279

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012THE PSYCHOLOGICAL PECULIARITIES OF THE TEACHERS AND PUPIL’SCREATIVE PERSONALITY FORMATIONO. BaldyniukPsychological and pedagogical characteristics of teenagers and youth informal groupsThe article reveals the psychological and educational characteristics of teenagers and youthinformal groups. To understand the essence of the problem is specified such basic conceptsas «youth organization», «youth association», «informal groups». It is outlined the reasonsfor the creation of informal associations (reaction to the shortcomings of working withyoung people, as a consequence of the separation of the elements of social structure, thedesire to show independence, the desire to meet the needs and interests, the need forcommunication, as a manifestation of consciousness and youth development). Also analyzesthe causes of various informal organizations.Key words: adolescence, informal associations, youth organizations, youth association.S. GavryliukPedagogical creativity of pre-school institution educator as a precondition of pre-schoolage children creative development in V. O. Sukhomlynskyi heritageIn the article the pedagogical views Vasily Alexandrovich Sukhomlynsky the problem ofteaching art educator of preschool education. The article reveals the exceptional importanceof childhood in the development of creative potential of preschool children and emphasizedthe importance of teaching art and art educator of preschool institutions, as a necessarycomponent of successful development of creative and talented individual in the context ofideas Vasily Alexandrovich Sukhomlynsky.Key words: art, children’s creativity, creative development, teaching art, creativity, teacherof preschool education.A. Zymuldinova, N. KalytaSukhomlynsky’s views on the formation of junior pupil personalitySukhomlynsky’s views on the formation of junior pupil personality are analysed in thearticle. The role of native language in the education of personality is also defined and theinfluence of the environment on the formation of junior pupil personality is highlighted. Theimpact of environment and other effective factors on the formation of younger pupil’s fullydevelopedpersonality in the process of training and educational work is hignlighted.Key words: junior pupil, personality, education, harmoniously developed personality.L. IshchenkoDevelopment of material of work children of preschool ageThe problem of development of child’s work is investigated in the article, the pedagogicalinheritance of V. Sukhomlynskyi is reflected from development of broadcasting of preschoolchildren by facilities of fairy-tale, efficiency of the use of fairy-tale is reasonable as to themeans of development of verbal work. Methodology of the innovative going is exposed neardevelopment of child’s work, methods, receptions and forms of work, with a fairy-tale,areoffered creative tasks from unconventional work with a fairy-tale.Key words: development of broadcasting, work, child’s work speech is creative activity ofchildren.L. SkalychThe idea of the developing studying of the pupils of a primary school in V. Sukhomlynskyi’spedagogical inheritanceThe idea of the developing studying of the pupils of a primary school in the pedagogicalinheritance of V. Sukhomlynskyi is examined in the article. The constituents of280

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012V.Sukhomlynskyi’s pedagogical system and problems of the intellectual development areexposed. The attention is paid to the necessity of the comprehensive development of a juniorschoolboy. The importance of the combination of a social significance of the children’slabour and its aesthetic and social utility aims are underlined.The developing influence of school and family on the pupils of a primary school is analysed.The methodical means of the realization of the developing studying are considered.Key words: developing studying, development of a personality, V. Sukhomlynskyi’spedagogical system.EDUCATIONAL WORKL. KoltokPrinciple of humanism as the dominant junior pupils’ environmental education in theV. O. Sukhomlynsky pedagogical heritageOne way of formation of ecological culture of students is an appeal to the achievements ofpedagogical heritage of the famous Ukrainian teacher, a distinguished teacher UkraineV. O. Suhomlinskogo to his experience in environmental education of students. The problemof environmental education V. O. Sukhomlynsky studied for its educational activities, andproved that nature itself is raising. Raising only the active cooperation of the child with her.Therefore, environmental education and environmental culture is closely related toenvironmental activities.Key words: humanism, principle of humanism, ecological education, ecological culture,ecological education, nature protection activity, humanism of teacher.N. KomisarenkoStudents upbringing on the national ideas of Vasyl SukhomlynskyiThis article is devoted to the problem of talented students, their ability for creative thinking,training and education on the basis of pedagogical heritage of V. O. Suchomlynsky. It isseparated the Model of gifted students based on the following principles: learner-centerededucational influence, promoting self-gifted students in the educational process,differentiated and individual approach, commitment and consistency of the influence,humanism and human gifted young man, tolerance and voluntary participation.Key words: Sukhomlynskyi pedagogical heritage, art students, education, talent.Y. KulinkaOrganization of preventive education with troubled teens in works of V. SukhomlynskyThe article presents an analysis of V. Sukhomlynsky’s views on the preventive education oftroubled teens; features of future teachers in working with difficult teenagers aresubstantiated here, implementation of V. O. Sukhomlynsky ‘s ideas of preventive educationin the practice of the modern school.Key words: preventive education, adolescent, troubled teen, raised difficult, family education,socialization of personality, humanistic view of education, pedagogy of humanism.V. KushnirExperience of professional profiling in V. O. Sukhomlynsky Pavlysh schoolThe paper presents the analysis of experience in the implementation of professional profilingin V. O. Suhomlinsky Pavlysh school. Teaching staff the school system was implementedafter hours educational and labor education of schoolchildren, which allowed graduatefocus in key industries and have skills that facilitate the choice of specialty.V. O. Suhomlinsky was the necessity of extra-curricular work and approved the work as acircle shape profile extracurricular education.Key words: specialized education, vocational guidance, groups.281

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012N. MayborodaPatriotic upbringing of pupils at the educational complexes by means of art in the contextof Vasiliy Suhomlynskyi’s ideasThe article is dedicated to the creative contribution of the famous educational specialist andhumanist Vasyl Suhomlynskyi in the shere of the patriotic upbringing of the younggeneration. The role of art in the patriotic upbringing of the rural pupils at the educationalcomplexes «preschool – educational establishment and secondary educationalestablishment» is substantiated. The special attention appeals to the upbringing of thepatriotic values of the pupils various age group.Key words: patriotic upbringing, art, rural educational-upbringing complexes, various agecomplexes.E. PolishchukImportant aspects of aesthetic education of children in the educational systemV. SukhomlynskyIn this paper the main aspects of the scientific-pedagogical heritage V. Sukhomlinsky toaesthetic education of children.Retrospective analysis of V. Sukhomlynsky works allowed to conclude an outstandingteacher attached great importance to the aesthetic education of children, including theformation of their aesthetic feelings, evaluations, opinions and ideals, the foundation ofspiritual life considered the nature, the physical world, art, saw in communicating withchildren nature of development work, the scope of application of their spiritual powers.Key words: moral education, aesthetic education, V. Sukhomlynsky pedagogical heritage,the source of aesthetic feelings, creativity.O. PopEcological upbringing on the chemistry lessons at secondary schools of CanadaArticle considers ways to improve school environmental education in chemistry lessons inCanada by creating ecological course of study of this discipline.Key words: environmental education, curriculum, ecology, sustainable development,environmentally-focused course, chemistry.T. RizakInteraction of school and family in the process of primary school pupils’ civil activismdevelopmentThe article reveals the problem of interaction of school and family in the process of primaryschool pupils’ civil activism development. The author accentuates on the importance offamily role in child’s upbringing, which is an important constituent of civil activismdevelopment. The tasks of school implying organization of in-class and out-of-class activitiesbased on civil activism development and involvement of parents are also mentioned.Key words: family, school, civil activism.I. SichkoThe pedagogical ideas V. O. Sukchomlynsky for the development ecological culture ofprimary school children.Тhis аrticle analyzes the theoretical foundations of environmental education in primaryschools in the V. O. Sukchomlinsky pedagogical legacy. Theoretical and practicalimportance of his ideas for the development of ecological culture of primary school childrenare researched. Ways of solving the ecological education problems of primary school pupilswhich are separated by famous teacher are presented in the article.Кеy words: V. Sukchomlinsky pedagogical heritage, environmental education, the youngerstudent, ecology, environmental education, the younger student, ecology, environtment.282

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012O. SokolovskaV. Sukhomlynsky pedagogical heritage in the context of improving student’s spiritual formationThe coverage of V. Sukhomlynsky pedagogical ideas that can be used to improve thespiritual formation of students. Advices of famous teacher concerning forms, methods andmeans of spiritual formation of the personality are grounded. Ways of their implementationin practice of modern professional training are outlined.Key words: spiritual, spirituality, spiritual formation.N. ChernovolMoral and aesthetic basis of environmental education of the personality(from the experience of teachers and psychologists)The importance of environmental psychopedagogy preparation is grounded in the article onthe base of defining moral and cognitive potentials of a teacher as the main factorsinfluencing the formation of a harmonious development of a personality.Key words: ecological psychology and pedagogy, ecological consciousness, morality.HISTORICAL PAGESO. ZabolotnaHolistic education as a theoretical source of school alternative educationThe article describes the main characteristics of the holistic pedagogy as an alternativeeducational trend, which has its conceptual terminology defined objectives, clearly definedmethods to achieve this objective, practical application is approved and geographically widerange of supporters among theorists of pedagogy, and among teachers, practitioners inmany countries. The key principles of holistic education have been defined, connectedness,wholeness and being among them. The conclusion of Holistic Pedagogy as a formedpedagogical branch has been made.Key words: holistic pedagogics; alternative education; holistic education.T. KochubeyCildhood image in the V. Sukhomlynskyi pedagogicalA vision of childhood is explained in the article by a well-known pedagogue from Pavlysh VasylSukhomlynskyi, his understanding of its features, its uniqueness and recognition of self-value.Key words: childhood, vision of childhood, educational heritage of Vasyl Sukhomlynskyi.I. Rogalska, N. RogalskaWorld of childhood in the context of V. O. Suhomlinsky pedagogical heritageIn this article the actual tendencies of the attidude of modern society towards child-hood in awhole are under consideration, towards realization of right of the very child on bazis of theproblem of her self-dignity, ideas about her uniqueness and nativeness in the context of thepedagogical heritage of V. O. Sukhomlynsky. Problem that is pursued by famous teacher ofteacher and child constant spiritual of communication need is updated.Key words: socialization, child, pedagogical heritage, uniqueness.S. Tsymbal-SlatvinskaIntelectual education as a basis for personal development in the V. O. Sukhomlynskypedagogical heritage (on materials of the magazine«Native pedagogy»)The article presents V. Sukhomlynsky’s basic ideas and views on problem of mentaleducation as the basis for harmonious development of personality. It indicates theimportance of V. Sukhomlynsky’s research in the context of mental education from thestandpoint of modern educational paradigm. Concept of cognitive activity by ideas offamous teacher as a basis for intellectual education of the individual student is presented.Key words: intellectual education, individual development, V. O. Sukhomlynsky pedagogicalheritage.283

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Шановні колеги!В Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини плануєтьсячерговий номер збірника наукових праць «Психолого-педагогічні проблеми сільської школи», щовходить до нового Переліку фахових видань України (Бюлетень ВАК України № 1, 2010 р.,реєстраційне свідоцтво KB № 6291 від 04.07.2002 p.), в якому можуть публікуватися результатидисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук (постанова президіїВАК України від 16 грудня 2009 р., № 1–05/6)Просимо надсилати наукові статті. Вартість 1 сторінки – 25 грн.При оформленні матеріалів просимо враховувати такі вимоги: матеріал статті подаєтьсязгідно вимог ВАК України у електронному варіанті та 1 примірник у роздрукованому вигляді (типшрифту – Times New Roman; кегль – 14); обсяг статті від 8 сторінок друкованого тексту, безнумерації сторінок; формат А4; міжрядковий інтервал – 1,5; поля: ліве, нижнє, верхнє, праве –25 мм.За достовірність фактів, цитат, імен, назв та інших відомостей відповідають автори.Статті, подані з порушеннями перелічених вимог, редакційна колегія не розглядає.У збірнику передбачаються такі рубрики:• Підготовка вчителя до роботи в сільській школі;• Дидактика, методика, нові інформаційні технології навчання;• Психологічні особливості формування творчої особистості вчителя й учня;• Виховна робота;• Сторінки історії;• Освіта сучасної України і Болонський процес.Порядок розміщення матеріалу:1. Посередині великими літерами, напівжирним накресленням друкується назва статті(на українській, російській та англійській мовах);2. Через 1 рядок, посередині малими літерами, напівжирним накресленням друкуютьсяімена і прізвища авторів (на українській, російській та англійській мовах);3. Перед основним текстом курсивом подається анотація і ключові слова наукраїнській, російській та англійській мовах (обсяг не менше 5 рядків);4. Пропускається рядок і з абзацу подається основний текст;5. Список використаних джерел, на які посилається автор, подається у кінці основноготексту.Відомості про автора:1. Прізвище, ім’я, по-батькові;2. Місце роботи;3. Посада, науковий ступінь, вчене звання;4. Поштовий індекс, адреса, телефон, e-mail.Матеріали та грошові перекази просимо надсилати за адресою:20308, м. Умань 8 поштове відділення а/с 808 з поміткою:До збірника «Психолого-педагогічні проблеми сільської школи»Руденко Вікторії МиколаївніДодаткову інформацію можна отримати:Тел.: (04744)5–20–92e-mail: red_viddil@mail.ruwww.udpu.org.ua284

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 41, 2012Наукове виданняПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІПРОБЛЕМИ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИНАУКОВИЙ ЗБІРНИКВИПУСК 41Літературний редактор − Садик К. П.Відповідальна за випуск та комп’ютерна верстка – Руденко В. М.Адреса редакції:20300, м. Умань, вул. Садова, 2Уманський державний педагогічнийуніверситет імені Павла Тичинител. (04744)5–20–92285