ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ

– низький рівень задоволення інформаційних запитів користувачів. Розроблені
для спеціалізованих прикладних програм файли не можна використати
для задоволення запитів користувачів, що перекривають дві й більше
предметні області. Більше того, файлова організація даних не забезпечує виконання
багатьох інформаційних запитів навіть у тих випадках, коли всі необхідні
елементи знаходяться в наявних файлах.
Тому виникає необхідність відокремити дані від їхнього опису, визначити
таку організацію зберігання даних з урахуванням існуючих зв'язків між
ними, що дозволила б використати ці дані для багатьох додатків. Реалізація
такого підходу привела до створення баз даних і систем керування базами
даних, що мають метою забезпечувати ефективність процесів ведення й доступу
до даних.
База даних – це сукупність взаємозалежних даних, що зберігаються
спільно в зовнішній пам'яті обчислювального комплексу й використовуються,
як правило, більш ніж однією програмою або користувачем.
До БД пред'являються певні вимоги:
– інтегрованість даних, тобто зберігання даних у єдиному сховищі;
– незалежність даних. Розрізняють логічну (зміна схеми БД не вимагає
коректування прикладних програм) і фізичну (зміна методу організації даних
не впливає ні на прикладні програми, ні на схему БД) незалежність даних;
– адекватність БД предметній області, тобто можливість відображення
будь-яких фактів, що характеризують предметну область, повнота й несуперечливість
даних, актуальність інформації (відповідність її стану відображуваної
реальної системи на даний момент часу);
– цілісність (задоволення пропонованим логічним вимогам) даних;
– можливість взаємодії користувачів різних категорій та у різних режимах,
забезпечення високої ефективності доступу для різних додатків;
– мінімальна надмірність (дублювання) збережених даних, що забезпечує
необхідну продуктивність БД;
– здатність БД до розширення;
31