Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Текст: Андрій БОНДАРЕНКО, Львів<br />
Фото: Кшиштоф НЄМЄЦ, Прикордонна служба Республіки Польща<br />
пам’яті, то в нашій побутовій свідомості<br />
– ті відчуття та óбрази, які підштовхували<br />
й продовжують підштовхувати<br />
людей до однозначних чорно-білих дій<br />
та оцінок.<br />
Якщо ми говоримо про відкриття<br />
кордонів, то водночас нам слід говорити<br />
і про міжнаціональне примирення.<br />
Якщо кордон між Францією та Німеччиною<br />
зведено до мінімуму, то це<br />
не означає, що пересічний француз<br />
пробачив чи щиро забув усі претензії<br />
до пересічного німця, які мав раніше.<br />
Просто вони для нього сьогодні важать<br />
менше, ніж економічна вигода від відкритої<br />
торгівлі.<br />
Коротше кажучи, актуальність кордонів<br />
сьогодні все ще визначається тим<br />
болісним настороженим ставленням до<br />
Іншого, яке свого часу прийшло на зміну<br />
комфортній закритості від Іншого,<br />
характерній для традиційних культур.<br />
Проблема кордонів і надалі впирається<br />
в нерозв’язану проблему неуникного<br />
існування поряд з нами ще когось<br />
– когось неосвоєного, когось чужого,<br />
тобто такого, що не підкоряється нам<br />
або звичним для нас правилам.<br />
Неоднозначність та принципова<br />
гнучкість нинішнього світу змушує нас<br />
йти на певні поступки стосовно практично<br />
всіх Інших, що оточують нас.<br />
Сьогодні ми перебуваємо в постійній<br />
розгубленості, породженій відходом<br />
від сталих орієнтирів минулого і відсутністю<br />
нових чітких координат. Образи<br />
конкретного Друга і конкретного Ворога,<br />
якими ми послуговувалися раніше,<br />
критично розмиті і вже не надаються<br />
до більш-менш ефективного вжитку.<br />
Проте взагалі відмовитися від поділу на<br />
„своїх“ та „чужих“ ми теж не можемо,<br />
оскільки принципова незручність від зіткнення<br />
із незалежним від нас Іншим,<br />
яка ще й досі може переходити у досить<br />
відчутний біль, нікуди не поділася.<br />
Зникла лише ясність в оцінці того, щó<br />
сáме відбувається, в поясненні того,<br />
чому сáме виникають якісь проблеми.<br />
Образно кажучи, ми перестали чітко<br />
бачити камінь, проте не перестали постійно<br />
об нього спотикатися.<br />
Ми відчуваємо, що архаїчне однозначне<br />
бачення наших предків містило<br />
в собі масу помилок, забобонів<br />
та ілюзій, що постійно призводило до<br />
трагічних та кривавих подій. Ми щиро<br />
не хочемо повторювати їхніх помилок,<br />
хоча спокуса повернутися до простого<br />
традиційного оцінювання свого сусіда<br />
продовжує переслідувати нас при першій-ліпшій<br />
нагоді. Однак ми, як правило,<br />
не піддаємося їй, бо ми не хочемо<br />
всіх тих проблем та незгод, які довелося<br />
пережити нашим батькам у недавньому<br />
минулому. Нам мариться краще<br />
життя.<br />
Незважаючи ні на що, досвід попередніх<br />
поколінь показує нам, що зіткнення<br />
з Іншим може приносити не<br />
лише негативні, а й позитивні переживання.<br />
Контакт, спілкування з Іншим<br />
збагачує нас духовно, інтелектуально,<br />
фізично, а деколи й матеріально. Якщо<br />
хтось налаштований на подальший<br />
прогрес, то саме сусідня територія Іншого<br />
надає йому необхідної перспективи<br />
для руху вперед. Взагалі, ідея задоволення<br />
як такого неодмінно передбачає<br />
Іншого для своєї реалізації.<br />
З такої точки зору нам, сучасним<br />
людям, які втомилися від незгод та поневірянь<br />
минулого, Інший потрібен, як<br />
вода чи повітря, а кордони, відповідно,<br />
– непотрібні майже зовсім. Хоча,<br />
тут необхідно уточнити: кордони непотрібні<br />
лише до того часу, доки Інший<br />
здатний приносити нам користь чи задоволення.<br />
Якщо взаємодія з Іншим починає<br />
привносити в наше життя бодай<br />
мінімальний дискомфорт, то ми відразу<br />
згадуємо про традиційну соціальнополітичну<br />
практику встановлення кордонів.<br />
Бажано якомога чіткіших.<br />
Приклад сучасних глобалізаційних<br />
процесів наочно переконує нас у вірності<br />
викладених вище тез. Тому що<br />
сьогодні, з одного боку, ми дійсно спостерігаємо<br />
формування транскордонної<br />
та транснаціональної зони глобальної<br />
взаємодії, а з іншого – водночас не<br />
можемо не помічати односторонності<br />
та нерівності у взаємовідносинах між<br />
різними елементами світової системи.<br />
Реальна глобалізація фактично означає<br />
встановлення певних односторонніх<br />
кордонів, які впускають всередину<br />
все добре, проте затримують іззовні<br />
все погане. Те, в який бік спрямована<br />
пропускна здатність кордонів, залежить<br />
від традиційних „дідівських“<br />
факторів – від здатності нав’язати Іншому<br />
свою волю, взяти його під свій<br />
контроль. Єдина відмінність сучасного<br />
розмежовування від колишнього – це<br />
„м’якість“ та неоднозначність того способу,<br />
в який проводяться потрібні кордони<br />
сьогодні. Однак за новою, віртуальною,<br />
глобалізованою формою<br />
продовжує приховуватися старий болючий<br />
зміст.<br />
Хоча нинішнє покоління, здавалося<br />
б, мало всі шанси відійти від негідного<br />
11
Change language