Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
„Ні. Ми тепер<br />
обслуговуємо мера“<br />
Декому було важко сидіти в зоні VIP<br />
і дивитися в очі тим, хто стояв за парканом<br />
і барикадами устаткування звуко-<br />
та світлооператорів за кількадесят<br />
метрів від сцени, де на честь 750-ліття<br />
Львова виступав зі своєю групою<br />
славний Ґоран Бреґовіч. Було їм, як<br />
самі казали, важко і неприємно.<br />
Хоча з такої віддалі, та ще й у сутінках,<br />
проблематично розгледіти людину<br />
(годі вже й казати про очі), однак<br />
присутність за спиною велелюдного<br />
натовпу, очевидно, все ж відчувається.<br />
Зате дехто поміж VIP-івцями<br />
почувався комфортно, як, наприклад,<br />
перепрошую, шмаркачі з числа „золотої<br />
молоді“, яка невідомо за що заслужила<br />
пільгові місця. Як себе почував<br />
там народник Андрій Шкіль – складно<br />
сказати. Народ його вітав бурхливими<br />
оплесками. Очевидці казали, що коли<br />
Ющенко клав квіти до пам’ятника Грушевському,<br />
жодних оплесків не було<br />
чути. Просто Ющенко вже не герой,<br />
він давно зрадник, а Шкіль – увесь час<br />
з народом, лише на концертах займає<br />
кращі місця.<br />
Я теж стояла в зоні VIP, хоча й другого<br />
класу, призначеного здебільшого<br />
для тих, хто як волонтери допомагав<br />
організовувати святкування. Я цього<br />
місця не заслужила. В другому класі<br />
було тіснувато. Всі довкола танцювали,<br />
а я ледь дихала, бо з дитинства<br />
боюся натовпу. Було видно, що мені не<br />
до танцю, і мабуть тому одна цілком чужа,<br />
але весела і розтанцьована жінка<br />
попросила мене наглянути за торбами.<br />
Стережучи чужі сумки під темпераментну<br />
балканську музику, я весь<br />
час думала і не могла зрозуміти логіки<br />
VIP-сидіння на концерті, що відбувається<br />
на майдані і який, здавалось би,<br />
мав би бути для народу і лише для нього.<br />
Так само я не розуміла, чому цей<br />
народ, що стоїть за двома невисокими<br />
парканами, такий чемний.<br />
Варто ще додати, що в програмі концерт<br />
було заплановано на 20:00, однак<br />
у VIP- запрошеннях була вказана<br />
21 година. Звісно, концерт почався<br />
щойно після дев’ятої, а тисячі людей<br />
товклися по майдані вже від сьомої.<br />
Та не всім VIPістам це було розтлумачено,<br />
і тому більша частина з них зайняла<br />
місця вже за годину до концерту.<br />
Знайомі мене переконували, ніби<br />
це справді було зроблено ненавмисне,<br />
але я собі думаю своє. Ну, якби це<br />
не було навмисно, то чому не вийшов<br />
хтось на сцену і не попросив вибачення<br />
за затримку, помилку в програмі?..<br />
Добре, що бідний Бреґовіч не розуміє<br />
по-українськи, інакше був би мабуть<br />
здивований, чому втомлена чеканням<br />
публіка кілька разів закричала:<br />
ГАНЬБА!<br />
Шкода мені було тих людей. Про високу<br />
повагу до виборця і платника податків<br />
тут говорити складно. АЛЕ! Пізніше,<br />
в Італійському дворику, я зрозуміла,<br />
що і ті прості виборці чи платники<br />
податків теж далекі від ідеалу.<br />
Що саме сталося у Італійському дворику?<br />
Колєжанка підійшла до кельнерки<br />
і сказала: „Вибачте, чи можна замовити<br />
дві кави?“ У відповідь пролунало:<br />
„Ні. Ми тепер обслуговуємо мера“.<br />
Здається, Гоголь колись сказав щось<br />
приблизно таке: наша найбільша біда<br />
у вірі, що на місці іншого ми б зуміли<br />
змінити світ, однак зі свого місця/<br />
посади нічого вдіяти не можемо.<br />
А вистачить дрібниці – принести дві<br />
кави.<br />
Ленка Кнап<br />
Фото: Богдан Копчак<br />
Помаранчевий шлюб<br />
Такого весілля Варшава ще не бачила.<br />
В четверту суботу вересня пополудні<br />
церква отців-василіан тріщала<br />
по швах. Того сонячного дня<br />
на весільний рушничок стали Анна<br />
Вербова та Андрій-Роман Шептицький.<br />
Шлюбну церемонію провели<br />
семеро священиків – греко- та римокатолицьких.<br />
Особисте вітання молодятам<br />
передав глава УГКЦ Любомир<br />
Гузар, а також – Папський Нунцій<br />
у Польщі.<br />
Анна, працівник „третього сектора“,<br />
походить з української родини,<br />
переселеної на північ Польщі під час<br />
акції „Вісла“. Андрій, викладач-політолог<br />
Варшавського університету<br />
– прямий нащадок славетного в Галичині<br />
роду графів Шептицьких. Його<br />
прадід Леон – рідний брат митрополита<br />
УГКЦ Андрія-Романа Шептицького.<br />
Познайомила Аню та Андрія... Помаранчева<br />
революція. В грудні 2004-<br />
го вони були спостерігачами під час<br />
президентських виборів в Україні. Не<br />
дивно, що в свою весільну прогулянку<br />
бричкою центральними варшавськими<br />
вулицями, молодята прихопили...<br />
помаранчеві шалики.<br />
Шлюб Ані та Андрія для багатьох<br />
українців і поляків набув символічного<br />
значення. Про це в зворушливому<br />
поетичному тості говорив дядько Андрія<br />
Домінік Новіна-Конопка: „Добру<br />
маєш, Андрію, думку, що замість<br />
ляшки береш українку“. Коріння Ані<br />
та Андрія – в тій галицькій землі, де<br />
разом жили українці й поляки, та, як<br />
зауважив пан Конопка, – „немов вигнанці<br />
з раю, не маєте звідтіля нічого,<br />
крім звичаїв. Ваші домашні пороги<br />
записано у втрати, нині ані Ти з палацу,<br />
ані Панна з хати!“. Не завжди сусідство<br />
двох народів було безхмарним,<br />
та, звертаючись до молодят,<br />
а водночас і до присутніх на весіллі,<br />
представник старого галицького роду<br />
підсумував: „Нехай же та нехіть<br />
взаємна пропаде, що Польщі й Русі<br />
дошкуляла! У Вашім коханні Поляк<br />
з Українцем збратались”.<br />
Ростислав Крамар<br />
Фото: Filip Otmianowski<br />
5
Change language