Український журнал

Спілкувалася Анна КОЖЕНЬОВСЬКА-БІГУН, Варшава
Фото: Прикордонна служба Республіки Польща
ше. Ми пильно стерегли кордон на
Одрі. Зараз більшу увагу звертаємо
на схід. Східний кордон з польського
боку мав дуже слабку інфраструктуру.
Відстані між двома заставами нерідко
становили до сотні кілометрів.
Перед входом до ЄС нам треба було
укріпити цей кордон. Ми збудували
понад двадцять нових застав: ідеальних
об’єктів, досконало обладнаних,
з дотриманням усіх екологічних норм,
з під’їздами для інвалідів тощо. Зараз
ми маємо одне з найсучасніших обладнань
в європейських прикордонних
структурах.
Як виглядає підготовка службовців?
Ми вчилися в дуже великих групах,
у так званій системі твіннінґової підготовки
з німцями. Повітряних шерифів,
які інкоґніто перебувають в літаках,
вчили німці й американці. Ми
користувалися також французькою
допомогою. Велике зацікавлення
преси викликав той факт, що чотири
індіанські слідопити з резервацій
вчили наших людей мистецтва пошуків
слідів у лісі.
Перед входом до ЄС нас ретельно
перевіряли союзні експерти. І це
справді були далеко не куртуазні візити.
А як виглядає ситуація з Балтійським
морем? Я пам’ятаю, що раніше мрією
кожного поляка було втекти плавом
до Швеції. Розумію, що в тому
напрямку люди вже не пробиваються.
Я маю на думці Калінінград.
Щодо Балтійського моря, то ми дбаємо
не лише про те, щоб шпигуни або
нелегальні міґранти не вийшли до нас
із моря. Ми займаємося також охороною
наших екологічних і економічних
інтересів на польських морських
водах. Тобто: щоб наш рибалка
не ловив того, чого ловити не слід під
час охоронного сезону; щоб не ловив
такою сіткою, якої не можна використовувати
з екологічних причин; щоб
чужі катери, які не мають лімітів, не
з’являлися на наших риболовних територіях;
щоб в наших водах не мили
корабельні трюми і таке інше. Для
цього ми маємо цілу систему плавучих
одиниць, а останнім часом – і літаків
зі спостережно-локалізаційним
обладнанням. Морський кордон, як
правило, спокійний. Звичайно, були
різні спроби контрабанди на кораблях.
У тому числі й наркотиків, але
це поодинокі випадки. Якщо йдеться
про нелегальну міґрацію – великої загрози
немає. Може завдяки специфіці
цього регіону.
Що змінилося після 11 вересня 2001
року? Як реагували наші прикордонні
служби?
Світ став іншим, це очевидно. Більш за
все для нас важить безпека. Спершу
подорожній бачить, як ми просвітлюємо
багаж, контролюємо його, використовуючи
електроніку, досвід службовців
чи нюх службових собак. Іншим
гарантом безпеки є наші агенти, які літають
на бортах літаків найнебезпечніших
ліній. Вони реагують на сигнали
капітана, а якщо це неможливо, – діють
самостійно. Вони отримали спеціальну
підготовку, знають техніки боротьби
на борту літака і мають зброю,
якою можуть скористатися в літаку, якщо
це необхідно. Крім цього, вони вміють
надавати першу допомогу. Однак
переважно ми покладаємося на оперативну
роботу. Вона полягає в обміні
інформацією між службами державної
системи безпеки, а також між нами та
службами інших держав.
Я хотіла б зупинитися на громадській
позиції поляків. Чи поляки співпрацюють
з Прикордонною службою?
Чи телефонують вам? Чи інформують
про речі, які їх непокоять?
Місцеве населення прикордонних
територій сприймає нас позитивно.
Наша установа в природний спосіб
заінтеґрована в це середовище. Наші
службовці там мешкають, їхні діти
ходять до шкіл, там працюють члени
їхніх сімей. Крім того, прикордонна
застава – це місце, де є добрий
зв’язок, де є добрий транспорт і де
завжди можна знайти допомогу (завезти
хворого до лікарні абощо).
Минулої зими, під час тих хурделиць,
коли, наприклад, біля Цєшиньського
Шльонська повідрізало села від
решти світу, ми були першими, хто
пробився до тих людей з їжею. Якщо
йдеться про інформаційну співпрацю,
трапляється, що дзвонять до нас
люди, наприклад, повідомляючи, що
на такому-то ринку знаходяться продавці
з нелегальним товаром.
Мушу зачепити досить болісну проблему,
а саме те, що відбувається на
українсько-польському кордоні. Чому
я, полька, зазнаю сорому за наших
службовців, які іноді поводяться
в неприпустимий спосіб?
У мене велике прохання. Якщо такі
ситуації трапляються, ми дуже хотіли
б, щоб люди до нас зверталися й інформували
нас про це.
Я здивована, що подібна інформація
не доходила до вас раніше, хоча
особисто я з цим зустрічаюся майже
кожного разу, коли перетинаю кордон.
Наприклад, факт, що польські
службовці звертаються до українців
на „ти“ є вже такою нормою, що
навіть я до цього звикла. Не знаю,
чи скривджені будуть вас інформувати.
Це виникає з кількох причин.
По-перше, переконання, які ці люди
винесли зі своєї країни, мовляв,
державного чиновника перемогти
неможливо. По-друге, переконання
про цілковиту безкарність наших
службовців і побоювання, що будьяка
спроба інтервенції швидше за
все викличе помсту з боку цього
службовця, ніж приведе до очікуваного
результату. По-третє, з причини
мовного бар’єру. Чи ви справді не
маєте можливості контролювати таких
службовців?
Маємо і робимо це.
На жаль, ефективність цього нульова,
тому що я майже кожного разу
є очевидцем подібних сцен.
На польсько-українському кордоні ми
боремося з двома лихами: корупцією
і способом ставлення до подорожніх.
Ми намагаємося з цим покінчити. Це
вимагає змін в менталітеті наших чиновників,
і ми хочемо впливати на
це – не тільки методом нагадування,
але й цілою системою контролю,
а навіть санкцій. Я розумію причини,
з яких особи, що зазнають принизливого
ставлення до себе, не реагують
у жоден спосіб. Отже, я хотів би, щоб
у вашому журналі з’явилася інформація,
що ми, Головний штаб, зацікавлені
в контакті з цими особами, бо
така співпраця двох сторін буде значно
ефективнішою. Ви кажете, що вам
соромно як польці. Гадаю, що кожен
наш порядний громадянин може відчувати
це саме.
У такому випадку дайте, будь ласка,
номер інтервенційного телефону, на
який можна задзвонити...
Усі скарги з максимальною кількістю
деталей, тобто: датою, годиною, місцем
і напрямком перетинання кордону
висилайте, будь ласка, за адресою:
Komenda Główna Straży Granicznej
Al. Niepodległości 100
02-514 Warszawa
Безкоштовний тел.: 0-800-422-322.
Можна також висилати нам електронні
листи українською чи російською
мовами: inik.kg@strazgraniczna.pl,
skargi.inik@strazgraniczna.pl.
9