Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

— Приблизно ось так, — посміхнулася Марта: — «Єлази і перелази, вони вивчають нас, ми — їх».Найда теж посміхнувся.— Допоможи, Захарочку, занести ці бесаги до двірника.— Я червонію від збентеження. Мене ще жодна з ж і­нок так не кликала.Він таки запхарівся. Поклавши пакунки долі, запаливцигарку, поглянув на всі боки, наче шукав чогось такого, щоб посвідчило: «Ні, це мені причулося».— До Галущака? — нарешті перепитав Найда. Подумавши,додав: — На твоїм місці, я не лишав би речі/ в цьоготипа.— Чому?— Поперше, він обмацає кож ну картоплину і цибулину.Подруге, коли після роботи всідатимеш до трамваю, тебераптом можуть затримати і знайти між яблуками крамольнілистівки.— Господь з тобою, Захаре! Тобі щось погане наснилося.Найда стиснув плечима.— У двірника — побічна посада?— Це не те слово, — мовив Найда похмуро. — До прямихпропозицій вдаються у виняткових випадках. Деякі людипросто, не замислюючись, виконують функції, деяких спонукуютьпатріотичні міркування, ще інших — вроджена жорстокість,а ще інших — побоювання, що зіскніють в обозі приречених.Ці, останні, — найпаскудніїш.— Н а сьогодні досить, Захарочку, — з удаваною гримасоюнудьги сказала Марта.— Але тобі не зашкодить знати, що Свид, Ів ак ін . ..працюють свідомо?— Свид? — вигукнула Марта. — Ні, ти сьогодні ні накого не схожий.— Благословен, хто вмирає, поминувши свинство.— Звичайно, це свянство. Коли цікавляться звичками,стежать за кожним кроком . . . Я повинна 'боятися сама себе,я к вибухової машинки. «Манія переслідування, — згадалавона Ю ліянові слова, — мучить тих, хто не відчуває спорідненостиз переслідуваною нацією».— Пробач, Мартусю, та я не хочу, щоб ти лиш аларечі в двірника.— А я навмисне це зроблю, — розсердилась Марта.Вона шпурнула пакунки за непричинені двері до коміркиі гукнула:— Ви на місці, пане Галущак? Закиньте кудинебудь,щоб не заважало.Найда не чекав її. Роздягаючись у коридорі, вона чула,як він говорив комусь за дверима смішним, скаржним баском:«Знаєте, коли найліпше риба ловиться? Коли короп навудці сусіда — наче заворожений, а твій гульк та гульк, і закожним смиком все товстіший лин. Такі ми, лю ди...»