турбулентні шлюзи - Інститут проблем сучасного мистецтва

Турбулентні шлюзиОлександрЖивотковБез назвиПолотно, олія, 1998можливі мови, що їх створила світова культура(так звана постмодерністська «віялоподібнавідкритість» до всіх мов і стилів).Із поворотом «у напрямку до об'єкту»і появою інсталяції, що грунтується першза все на реальних, а не на ілюзорнихоб'ємі та просторі, і посідання ними верхівкив ієрархічній «жанровій» піраміді, розпочалисярозмови про «смерть картини»,маючи на увазі також і «перемогу» просторунад площиною, який має нібито більшмісткі образні можливості та сприяє, наперший погляд, необмеженій свободі дій.Але об'єкти та інсталяції стали настількизагальним місцем, що настав час діагностувати«кризу жанру». Перетворившисьна повсякденний ярмарковий музейнийтовар, вони дозволили радикальному нинімосковському митцю Бренеру відповістина відому фразу колишнього радикала Дюшана, що обізвавживописців-«картинистів» «торговцями фарб». Замість цьоговизначення Бренер запропонував не менш дошкульне «наладчикиінсталяцій» та «постачальники об'єктів».Інакше кажучи, перемога виявилась «пірровою», апроблема більш діалектичною. Так що у цьому аспекті «картинна»позиція «Заповідника» вже не виглядає безнадійновразливою.Якщо звільнитися від однозначності постструктуралістськоїмоделі сучасного мистецтва, що все – текст, то слід прийнятибільш диференційовану структуру, про яку нині частозгадує багато спеціалістів. Так, еволюцію сучасного мистецтваможна описати за допомогою чотирьох взаємопов'язаних тавзаємотяжіючих елементів: картини, тексту, тіла та об'єкту.Ці категорії створюють динамічну структуру коваріації, дезміна значення однієї перемінної ледь не автоматично тягне29solovev ula.indd 29 19.06.2008 10:22:40