Науковий вісник Чернівецького університету: Правознавство

О. Нелінвати на історичну спадщину Київської Русі.Адже головний осередок цієї держави фактичносформувався на території сучасної України, а їїосновою стало Середнє Подніпров’я з Києвом,який був центром об’єднання слов’янських племені столицею держави. Заснували цю державуті, хто здавна проживав на цих землях, у VІ-VІІІст., - це поляно-антська народність, яка була генетичнимядром майбутньої української нації іназивалася "Руссю".Як відомо, у ХІ ст. від Київської Русі відокремивсябілоруський народ, який створив своюдержаву зі столицею у Полоцьку, де схрещувалисясхіднослов’янські елементи з балтійськимиплеменами. Й, нарешті, у другій половині ХІІ ст.починає складатися Московська держава на основіСуздальських і Ростовських земель, що входилираніше до складу Чернігівського та Переяславськогокнязівств Київської Русі.Важливою науковою проблемою історії якРосії, так і України до цього часу залишаєтьсяпитання історичної спадщини Київської Русі.Найбільшої уваги заслуговують полярні концепціїросійського історика М.Погодіна та українського– М.Грушевського. Перший стверджував, щопісля розпаду Київської Русі населення Наддніпрянщиниперейшло на територію Центральної Росії іутворило Московську державу. Інакше кажучи, віннавіть не помічав і не хотів помічати існуванняокремого українського народу. М.Грушевський,навпаки, вважав, що російський народ не має ніякоговідношення до Київської Русі, що прямимиспадкоємцями політичної і культурної традиції Києвабули Галицьке та Волинське князівства.Автор поділяє точку зору відомого спеціалістаз археології та історії епохи Київської РусіО.П. Моці, що "говорити про українців, росіянчи білорусів у ІХ-ХІІІ ст. зарано – вони ними себетоді не усвідомлювали, називалися "русами","русинами", "русичами". Тому спроби "віддати"давньоруський спадок лише одному з цих сучаснихнародів, які у цілому сформувалися і самоусвідомилисебе у сучасних назвах у пізніші часи,є науково некоректним [4, с.48].Разом із формуванням і розвитком державискладалося і розвивалося право Київської Русі.Зазначимо, що воно створювалося на місцевому,вітчизняному грунті. Обсяг рецепції візантійськогоправа у період існування Київської Русі бувнезначним. Рецепція не заглушувала розвитокдавньоруського права, а збагачувала його новимизасадами, даючи йому можливість розвиватисьна національній основі, не втрачати свогонаціонального характеру. У ньому закріплювалисяпорядки, зумовлені природою феодальногосуспільства, що складалося. Право Київської Русіпередбачало привілейоване становище представниківпанівного класу феодалів і безправністьпригнічених мас.У ІХ-Х ст. у Давньоруській державі існуваласистема норм усного звичаєвого права. Частинацих норм була зафіксована у прислів’ях,приказках, літописах, законодавчих пам’ятках ізбірниках норм звичаєвого права і дійшла до нас.Найдавнішою і найважливішою пам’яткою,що зберегла нам давні норми звичаєвогоправа, є "Правда Руськая" або, за прийнятою унауці назвою, "Руська Правда". Це перший відомийнам кодифікований збірник юридичнихнорм давньоруського княжого законодавства,основного джерела пізнання суспільного ладу,держави і права Київської Русі. Її норми закріплювалипривілейоване становище феодалів таїхнього оточення, посилено захищали життя імайно панівного класу. Підтвердженням цього єстатті про відповідальність за вбивство, нанесенняобрази, про право на спадщину та ін. Зазмістом "Руської Правди" можна простежити, якфеодальні відносини визначали характер і формикласової боротьби, а класова боротьба впливалана зміни державного устрою та еволюцію права."Руська Правда" вплинула на подальшийрозвиток усього українського права. Вона буладжерелом права Галичини і Литви, що простежуєтьсявідповідно у Віслицькому та Литовськомустатутах. Як відомо, останній тривалий час мавчинність на Правобережній Україні. "РуськаПравда" посідає одне з визначних місць в історіїукраїнського права, в окремих випадках вона єєдиним джерелом для вивчення національногоправа періоду Київської Русі.Проблемі спадкового права присвяченостатті 90-106 "Руської Правди", у яких закріпленоюридичні норми та принципи порядку успадкуваннямайна як за законом, так і за заповітом.Спадщина за "Руською Правдою" зветься "задниця",або "статок", а заповіт – "ряд"."Руська Правда" не роз’яснює, що входитьдо спадщини: рухоме майно, земля, чи переходятьу спадок права й зобов’язання спадкодавця.На думку частини дослідників, до спадку входилотільки реальне майно, речі, а права виключалися.М.Володимирський-Буданов і М.Грушевськийу поняття спадку включають права і зобов’язання.Оскільки "Руська Правда" відноситьдо об’єктів спадку і двір, тому можна думати, що14 Науковий вісник Чернівецького університету. 2002. Випуск 131. Правознавство.