Вип. 474

Статут від 14 листопада 1863 року «Про громади та громадські вибори для герцогства Буковина»ставнівському повіті, 27 – Серетському, 26 – Кіцманському,по 25 – Гура-Гуморському і Солкському,24 – Сучавському, 23 – Садгірському, по22 – у Радівецькому і Сторожинецькому, по 18 –Вашківському, Вижницькому, Кимполунзькому іЧернівецькому повітах. Однак втілення положеньтимчасового закону від 17 березня 1849року в життя відбувалося повільно. Частково цепояснювалось опором прихильників старих порядківна селі, а частково – надмірною загальністюзаконодавства.Дія тимчасового громадського закону булафактично припинена патентом від 31 грудня1851 року. Він звузив сферу громадського самоврядуваннядо проблем внутрішнього життягромад, посилив контроль за органами самоврядуванняз боку адміністративних органів (затвердженняскладу президій громадських рад,скасування гласності засідань громадських рад,перевірка і підтвердження їх рішень). У патентіпередбачалося, що повинні бути розроблені новігромадські статути для сільських і міських громад.Розпорядження від 23 лютого 1854 р. передбачало,що обрані відповідно до тимчасового закону від 17березня 1849 р. органи представництва й управліннярад повинні діяти до вступу в дію нових нормативно-правовихактів про громади.Деяку диференціацію управління вніс імперськийзакон про громади від 24 квітня 1859року, який уперше розрізняв внутрішні і зовнішніповноваження громади. Але поворотним у розвиткуорганізації громад і самоврядування в нихстав імперський закон про громади від 5 березня1862 року. Він базувався на тих же принципахсамоврядування громад, які були викладені втимчасовому законі 1849 р. На його основі булиприйняті громадські статути і громадські виборчістатути у всіх коронних землях: у 1863 році – вІстрії, Сілезії і Буковині; у 1864 році – в Моравії,Каринтії, Нижній Австрії, Герці та Градісці, Богемії,Форарльберзі, Штирії, Зальцбурзі і Далмації;у 1865 році – в Тіролі; у 1866 році – в Галичиніта Крайні.Буковинський сейм прийняв тоді три закони:"Закон про устрій в громадах", "Закон про порядоквиборів у громадах" та "Закон про двірськіобшари". 14 листопада 1863 року цісар підписавїх (вступити в силу вони мали на 60-й день післяобнародування). Важливим кроком у розвиткузаконодавства про громади стала груднева конституція1867 року. Її § 12 відніс це законодавство докомпетенції земельних сеймів. Відповідно до нього,деякі зміни до крайового законодавства прогромади були внесені в закони від 27 грудня 1868p., 9 грудня 1869 p., 24 вересня 1883 p., 19 грудня1889 p., 2 липня 1897 p., 28 квітня 1898 р.В австрійській конституції 1867 р. виборнепредставництво у громадських органах самоврядуваннябуло закріплене як конституційна норма.У ст. 5 визначалося: "Всі громадяни, які живутьв одній громаді і сплачують її податок ...,мають активне і пасивне виборче право на громадськепредставництво"."Самостійною місцевою громадою" визнавалася"кожна сільська громада із власними громадськимиорганами". Але самостійність громадияк суб'єкта автономного управління визнаваласяза громадою лише за умови дотриманняімперських і крайових законів. Р.Шпрінгер з цьогоприводу писав: "Самостійне поле діяльності(громади – М.Н.), без усякої відповідальностіперед центральним урядом, a limine недопустиме...".Над громадськими установами встановлювався,по суті, подвійний нагляд: з боку вищихгромадських органів (крайовий виділ, сейм) таурядових установ (повітові управи, крайовеуправління). Урядовий нагляд в основному зводивсядо "негативних функцій", тобто контролю зазаконністю дій самоврядних органів і заборони їхдій чи постанов у разі перевищення ними компетенціїчи порушення закону. Нагляд вищих органівгромадського самоврядування виконував "позитивні",дозволяючі функції. Вони затверджували деякіпостанови, розглядали скарги і т. ін.На громаду покладалось відання всіма справами,що зачіпали її інтереси і могли бути вирішенів межах наявних у неї засобів. Усі повноваженнягромади поділялися на "власні" і "доручені"("самостійні" та "делеговані"). До числа"власних" повноважень належало, перш за все,право управління громадським майном, до якого,згідно із крайовим законом "Про устрій в громадах"(§ 5), належала всяка нерухомість (земля, ліси,толоки, громадські будівлі). Питання про використаннятолок громада вирішувала самостійно,але без санкції крайового виділу продавати їхне могла. Лісовому господарству був присвяченийспеціальний крайовий закон (від 2 липня1897 р.) "Про господарку в громадських лісах".12 вересня 1911 р. крайовий виділ видав розпорядження"Про управління маєтком і грошовоюгосподаркою в громадах", який розвивав положеннябільш ранніх актів про управління громадськиммайном. Громади володіли також правомна встановлення додатків до державних податківдля покриття витрат на громадські справи.На громаду покладалось і здійснення функційполіцейської та судової влади: забезпечення без-6 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Наукова редакція перекладу і передмова М.В. Никифоракапеки особи і власності, здійснення нагляду заярмарками і мірами ваги, розв'язання спорів міжчленами громади та ін."Доручений" або "делегований" обсяг повноваженьгромади підкреслював той факт, щогромада була органом не лише самоуправним, ай виконуючим доручення державної адміністрації.В такому разі, як відзначає О.Шиба, органигромади виступали в ролі допоміжних державнихорганів для стягнення загальнодержавних ікрайових податків, проведення рекрутського набору,перепису населення. Похідні повноваженнявстановлювались загальнодержавними та крайовимизаконами.У громадах розрізнялися члени громади(громадяни і співгромадяни) та чужинці (ті, хтомешкали в громадах, не будучи їх членами).Громадянами вважалися корінні жителі, які здавнапроживали в даному селі, співгромадянами –приїжджі, які проживали в громаді не менше двохроків і володіли в ній нерухомим майном, сплачувалиподаток та мали 24 роки. Всі інші вважалисячужинцями або сторонніми. Вони могли бути прийнятимидо громади за умови сплати 100 флоринів.Для представництва і захисту своїх інтересів громадаформувала на 3 роки свої виборчі органи:громадську раду (Gemeinderat) і громадську управу,або “старшину” (“Gemeindevorstand”).Чисельність громадських рад залежала відвеличини громад і кількості в них громадян з виборчимправом. Так, для громад з числом виборцівдо 100 обиралась громадська рада з 8-9 осіб; зчислом виборців від 100 до 300 – 12 осіб; з числомвиборців від 301 до 600 – 18 осіб; з числомвиборців від 601 до 1000 – 24 осіб; з числом виборцівбільше 1000 – 30 осіб. Громадська Радабула органом ухвалюючим і наглядовим. До їїкомпетенції належали: піклування про громадськемайно, визначення способів його використання,контроль за доходами і витратами, затвердженнярічного звіту про діяльність громади, вибіргромадської старшини, надання права домовності,здійснення презентації громади. Рада володілаправом накладання адміністративних стягнень (до10 гульд.) і арешту до 48 годин. Відповідно до § 36громадського статуту рада обирала із членів громадитак званих "мужів довір'я" для розгляду і вирішенняспорів, а згідно у § 38 – розглядала скаргина дії громадської старшини.Рада скликалась під головуванням двірникав міру потреби, принаймні раз у квартал (§ 40). Їїрішення були правомочними за наявності не менше2/3 складу. Голосування здійснювалося насловах або вставанням, але могли використовуватисьі бюлетені. Двірник голосував лише прирівності голосів "за" і "проти". Засідання радибули публічними, але на пропозицію голови чи3-х членів ради могли робитись і винятки."Виконавчим і управляючим" органом радибула громадська управа. Вона складалася з головигромади (старости, двірника, війта) і, як мінімум,двох присяжних. Число присяжних моглобути за рішенням ради збільшене. Члени громадськоїуправи входили до ради громади. Громадськауправа обиралася громадською радою з числасвоїх членів.Для визнання виборів дійсними вимагаласяприсутність принаймні 3/4 всіх членів ради і безумовнабільшість голосів присутніх. Вибори моглипроводитись як усно, так і (за ухвалою ради)бюлетенями. Це не був колегіальний орган. Заступники(присяжні) були тільки помічникамидвірника. Серед них виділялися посади громадськогосекретаря, громадських поліцаїв, громадськоголікаря, гробаря, оглядача худоби, нічногосторожа, польового, акушерки. Про громадськихсекретарів 19 грудня 1889 року прийнятий спеціальнийзакон. Громадським секретарем могластати особа, що досягла 24 років, мала австрійськегромадянство, знала крайові мови, вела бездоганнийспосіб життя і склала відповідні іспити(розпорядження про них було видане крайовимурядом у 1891 році).Двірник був першою посадовою особою вгромаді, по суті, зв'язуючою ланкою між громадоюі державною владою, а у своїй діяльності –підзвітний як громадській раді, так і повітовомустарості. До 1898 року на двірника покладався ізбір податків.Члени громадської ради працювали безкоштовно.Ухвалою громади винагорода з громадськихкоштів установлювалася тільки для головигромади і його заступників (§ 24). 300 флоринів –річна зарплата громадського секретаря. Цікавий§ 19 закону, який установлював, що кожен правильнообраний член громади чи громадськоїуправи зобов'язаний узяти на себе довірені йомуобов'язки. Право відмовитися мали лише священнослужителівсіх конфесій; державні і крайовіурядники; військові (старші 60-ти років);особи з поганим станом здоров'я; особи, що частопокидали громаду на тривалий час. Той, хтобез таких причин відмовлявся прийняти вибіргромади, підлягав штрафу до 10 флоринів(штраф надходив до громадської каси).У 1863 році прийнятий і крайовий закон"Про двірські обшари". Це були своєрідні автономнітериторіальні одиниці (Gutsgebiet), утво-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 7

Статут від 14 листопада 1863 року «Про громади та громадські вибори для герцогства Буковина»його обрання на першому засіданні потрібна булаприсутність 2/3 складу громадської ради, а на другому(в разі неявки на перше) – достатньо звичайноїбільшості. Щоб бути обраним, необхідно одержатибільшість голосів присутніх членів ради.Дещо розширилося коло повноважень громадськихрад. До них додалися піклування пророботу народних шкіл, використання громадськихугідь, право приймати на свій рахунок добровільнівнески.Ще одним важливим аспектом нового крайовогогромадського статуту стали положенняпро громадські толоки. Зокрема, § 63 статуту постановив,що громадські толоки повинні і надалізалишатися в користуванні селян, але це користуванняне може бути безплатним. Належна плата,щорічне встановлення якої покладалося нагромадську раду, вносилась до громадської каси.Після 1908 року система сільського самоврядуванняна Буковині суттєвих змін уже незазнавала. Попри всі свої недоліки і проблеми,суперечливість нормативної бази, низький рівеньосвіти селян, зловживання землевласників і громадськоїстаршини вона діяла досить ефективноі, головне, вигідно для держави. Громади володілипевним майном. Завдяки йому і місцевим податкампокривалися їх фінансові витрати. Державане витрачала коштів на утримання апаратууправління громадами. До того ж громадськесамоврядування оперативно вирішувало громадськісправи, було важливим фактором росту політичноїкультури населення.СТАТУТвід 14 листопада 1863 р.Про громади та громадські вибори длягерцоґства Буковинадоповнено та виправлено положеннями Законіввід 27 грудня 1868 р., 7 грудня 1869 р. та 9 грудня1869 р.Положення про громади для герцоґстваБуковинаПерший розділПро місцеві громади в загальних рисах§ 1. Кожна міська, сільська або ринкова громадаз власним управлінням вважається тепермісцевою громадою.§ 2. Дві або більше місцеві громади одногополітичного округу можуть, якщо політична крайоваустанова з державних міркувань не заперечуєпроти цього, після отримання дозволу з крайовогокомітету та договору про володіння та користуваннясвоїм майном, закладами та фондамиоб’єднатись в одну місцеву громаду, при цьому якокремі громади вони перестають існувати.Такого роду об’єднання громад не може відбуватисьпроти їхньої волі.§ 3. Згідно із законом, прийнятим законодавчиморганом краю, місцевості, об’єднані ранішев одну місцеву громаду, можуть сформуватись вокремі самостійні місцеві громади, якщо кожнагромада, що утворилась у такий спосіб, має засобидля виконання зобов’язань, що належать допереносної сфери впливу (§ 28).Це відділення повинно відбуватися при повномуподілі колективного майна та колективнихборгів.§ 4. Стосовно змін усередині місцевої громади,якщо вона не припиняє свого існування,необхідно поряд із заявою політичної крайовоїустанови про відсутність заперечень з її бокуотримати також дозвіл крайового комітету.§ 5. Будь-яке нерухоме майно повинно бутискладовою частиною власності місцевої громади.Сюди не належать:1. Резиденції, замки та інші будівлі разом ізсадами і парками, які до них належать, призначенідля проживання чи тимчасового перебуванняцісаря та вищих придворних осіб.2. Землі маєтків відповідно до закону від 14листопада 1863 р.Другий розділПро членів громади§ 6. У місцевій громаді розрізняють:1. Членів громади;2. Іногородніх осіб.Членами громади є:а) особи, які в громаді мають право громадянства;б) особи, які, не маючи в громаді права громадянства,володіють будинком чи земельноювласністю, або сплачують прямі податки з відкритоївласними силами підприємницької діяльності,або проживають на території громади ісплачують податок з прибутку.Іногородніми є ті особи, які постійно проживаютьна території громади, але не є членамигромади.§ 7. Кожний австрійський громадянин повиненмати в громаді право громадянства.10 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Наукова редакція перекладу і передмова М.В. НикифоракаГромадянські відносини регулюються окремимімперським законом. (глава ІІ Закону від 5березня 1862 р.).До опублікування такого закону існуючігромадянські положення залишаються в силі приумові, що питання щодо клопотання іногородніхосіб про надання їм права громадянства вирішуватимегромада.§ 8. У містах ті члени громади, які вже отрималивід громади право громадянства чи отримаютьйого у ближчий час, називаються громадянами.За надання права громадянства громадаможе стягнути внесок у розмірі не вище 20 гульденів.Міста можуть надавати право почесногогромадянства австрійським громадянам за особливізаслуги перед державою.§ 9. Члени громади мають право безперешкодногоперебування на території громади. Згідноз положеннями цього статуту, вони маютьрівні права та обов’язки.Мешканці громади мають, крім цього, правона забезпечення незаможних осіб відповідно доїхніх потреб; проте жебракування на територіїгерцогства Буковина категорично забороняється.Громадянам залишається право на заснуванняблагочинних фондів та інших закладів.Почесні громадяни мають рівні права з членамигромади, проте як почесні громадяни немають обов’язків.§ 10. Іногороднім особам, які бажають отриматиправо громадянства або роблять кроки дляотримання такого права, громада не може заборонитиперебування на її території до тих пір,поки ці особи ведуть бездоганний спосіб життя іне є тягарем для громадської благодійності.У випадку, якщо іногородня особа внаслідокпевних дій громади відчуває себе приниженою,вона може звернутись за допомогою до крайовоїполітичної організації.§ 11. Громадянсько-правові відносини в ціломута особливо право власності та право користуваннявсіх класів чи окремих осіб громадизалишаються незмінними.Третій розділПро громадське представництво§ 12. Громаду в її справах представляють громадськийкомітет та виконавчий орган громади.§ 13. Громадський комітет у громадах з кількістюменше 100 членів, що мають право голосу,складається з 9 або 8 членів залежно від двохчи трьох утворених виборчих органів, у громадахз кількістю100-300 членів громади – з 12,301-600 членів громади – з 18,601-1000 членів громади – з 24більше 1000 членів громади – з 30 членів.У кожній громаді для заміни тимчасово відсутніхчленів комітету повинні бути заступники,які складають половину від загальної кількостічленів комітету. Якщо це число заступників неділиться на число виборчих органів, його требазбільшити на наступне подільне число.§ 14. Виконавчий орган громади складаєтьсяз громадського голови та, мінімум, двох йогозаступників, які в містах називаються засідателями,а в селах – присяжними засідателями.Там, де цього вимагають обставини, комітетможе відповідно збільшити число заступниківгромадського голови.Але це число не повинно перевищувати третиникількості членів комітету.Члени виконавчого органу громади такожналежать комітету і їхня кількість враховується взагальній кількості членів комітету.§ 15. Заступники та члени комітету обираютьсявиборцями громади.Детальні положення про право участі у виборахі виборність, а також про процес виборівмістять положення про вибори.§ 16. Якщо все колишнє господське майночи частина майна, яка складає окрему поземельнукнигу, приєднується до ринкової або сільськоїгромади, то володар цього майна чи частинимайна має право без виборів до громадськогокомітету стати членом останнього, якщо він:1. сплачує прямий податок без доплат у розміріне менше ста гульденів з нерухомого майна,яке входить до складу громади, або, незважаючина плату прямого податку, володіє на територіїмісцевої громади єдиним колишнім господськиммайном;2. є австрійським громадянином;3. досяг 24-річного віку і має всі громадянськіправа та якщо на нього4. не розповсюджуються вказані в §§ 3 і 11положень про вибори підстави для виключення.Військові особи, що перебувають на службі іхочуть скористатись цим правом, повинні – а всіінші особи, які мають право вступу до комітету –можуть бути представлені уповноваженою особою.Уповноважений повинен бути повнолітнімавстрійським громадянином і на нього не повиннірозповсюджуватися вказані в §§ 10 та 11 Положеньпро вибори підстави для виключення.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 11

Статут від 14 листопада 1863 року «Про громади та громадські вибори для герцогства Буковина»Уповноважений може представляти лишеодну особу, oкрім цього, він уже не може належатидо складу виконавчого органу громади.§ 17. Поміщики, які згідно з вищевказанимпараграфам мають право вступу до громадськогокомітету, не зараховуються до встановленого в §13 числа членів комітету. Якщо вони внаслідоквиборів вступають до комітету, то, користуючисьсвоїм законним правом, вони можуть або не можутьузяти участь у цих виборах.Тому вони не мають права голосувати в комітетідва рази.§ 18. Громадський комітет обирає зі свогокола громадського голову та заступників.У Положеннях про вибори містяться більшдетальні вказівки щодо цього.Послідовність заступників установлюєтьсяза кількістю відданих за них голосів.При рівній кількості голосів проводитьсяжеребкування. В такій послідовності в разі відсутностігромадського голови вони повинні йогозаміщати.§ 19. Кожний виборний та належно обранийчлен громади зобов’язаний узяти участь у виборахдо комітету як заступник або як член громадськогоправління.Право відмови від участі у виборах маютьлише:1. духовні особи всіх конфесій та вчителіна державних посадах;2. службовці державних, крайових установ ігромадських фондів, а також службовий персонал;3. військовослужбовці, які в даний моментне знаходяться на дійсній службі;4. особи, вікова категорія яких перевищує60 років;5. особи, які протягом одного терміну діяльностізаконодавчих органів були у складі правліннягромади, але це положення є чинним лишена наступний термін;6. особи, які мають фізичні вади, що перешкоджаютьїм виконувати їхні службовіобов’язки, або страждають хронічними захворюваннями;7. особи, які у зв’язку з їхнім службовим становищемчасто або на достатньо довгий термінпротягом року відлучаються за межі громади;8. особи, які згідно з § 16 мають право вступудо громадського комітету без виборів.Особа, яка не надала відповідної причинидля відмови в участі у виборах або відмовляєтьсявиконувати взяті на себе зобов’язання, сплачуєштраф, розмір якого залежно від рішення громадськогоправління може сягати 10 гульденів, апісля втручання крайового комітету може сягати100 гульденів. Ці гроші надходять до громадськоїкаси.§ 20. Члени комітету та заступники, а такожчлени правління обираються на 3 роки. Вони залишаютьсяна посаді аж до того часу, поки невідбудеться їхня заміна новим громадським правлінням.Особи, які вибувають, можуть обиратисяповторно, якщо для цього немає ніяких передбаченихзаконом перешкод.§ 21. Якщо громадський голова чи його заступникзалишають свою посаду протягом трьохроків їхніх повноважень, комітет протягом максимумчотирнадцяти днів повинен призначитинові вибори на той період, який ще залишивсядо кінця терміну.Якщо звільняється посада члена комітету,громадський голова зобов’язаний призначитичленом комітету того заступника, який набравнайбільшу кількість голосів у виборчому окрузі,в якому був обраний член комітету, який вибув.При рівній кількості голосів рішення приймаєтьсяза допомогою жеребкування.У випадку, якщо вихід членів комітету відбуваєтьсятак, що кількість обраних в одномувиборчому окрузі членів комітету не може поповнитисявідповідним числом резервних осіб,цей виборчий округ відповідно до виправленогозгідно з § 3 положення про вибори списку виборцівнегайно повинен призначити додатковівибори на той період, який ще залишився до кінцятерміну.§ 22. Положення § 21 про призначення заступникає дійсними також у випадку лише тимчасовоїзаміни члена комітету.§ 23. Громадський голова та заступники привступі на посади присягають перед головою політичногокрайового управління чи його заступникау присутності громадського комітету на вірністьі покірність імператору, на дотриманнязаконів і сумлінне виконання своїх обов’язків.Ця присяга відбувається на виборчій дільниці.§ 24. Посада члена комітету або його заступникабезоплатна.Рішенням громади встановлюється, чи будутьотримувати з коштів громади платню громадськийголова, його заступники, та її розмір.Усім представникам громади належить відшкодуванняз громадської каси коштів, пов’язанихз видатками на ведення громадських справ.§ 25. Член правління, член комітету або заступникзвільняється з посади, якщо з’являєтьсяабо стає відомою обставина, яка первісно позба-12 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Наукова редакція перекладу і передмова М.В. Никифоракавила б цю особу права бути обраною або стала бна перешкоді до вступу в комітет без виборів.Якщо член правління, член комітету або заступникопиняється під слідством у зв’язку з обвинуваченняму скоєнні злочину, крадіжки аборозкрадання майна чи обману (§§ 460, 461, 463,464 карного кодексу), або на його майно оголошуєтьсяконкурс чи триває процес укладеннямирової угоди, в такому випадку ця особа неможе виконувати свої обов’язки на весь період,поки тривають зазначені юридичні процеси.Якщо описаний у попередньому абзаці випадокстосується всіх членів громадського правління,комітет зобов’язаний на період затримки роботиостанніх обрати заступників. З цією метою найстаршийчлен комітету скликає інших членів комітетута необхідну кількість резервних осіб. Стосовноперебігу виборів резервних осіб у дію вступаютьпункти §§ 33, 41 Положень про вибори.Четвертий розділПро сферу впливу місцевої громадиПЕРША ГЛАВАПро обсяг сфери впливу§ 26. Сфера впливу громади є подвійною:а) автономною;б) переносною (п. IV Закону від 5 березня1862 р.).§ 27. Автономною є така сфера впливу, дегромада з дотриманням існуючих імперських ікрайових законів може самостійно прийматирішення та розпоряджатися власними коштами,тобто така сфера охоплює все, що стосується,передусім, інтересів громади, а в межах її кордонівзабезпечується і керується власними силами.Сюди належать:1. Вільне управління своїм майном і справами,що стосуються об’єднання громад.2. Турбота про безпеку особи та власності;3. Турбота про підтримання в належномустані громадських доріг, шляхів сполучення, площ,мостів, а також про безпеку руху транспорту беззаторів, водних шляхів і земельних ділянок;4. Поліція з догляду за продуктами харчуваннята нагляду за рухом на ринках, особливопо контролю за мірою та вагою;5. Поліція з нагляду за охороною здоров’я;6. Поліція з нагляду за службовим персоналомта робітниками та дотриманням порядку середприслуги;7. Поліція з нагляду за дотриманням моральності;8. Благодійність і турбота про громадськіблагодійні заклади;9. Поліція з нагляду за будівництвом та пожежноюохороною, а також за дотриманням порядкупри будівництві та видачею дозволів набудівництво;10. Установлений законом вплив на середніта народні школи, що знаходяться на територіїгромади, турбота про спорудження останніх,утримання їх у належному стані та дотації з оглядуна нині існуючі шкільні патронати;11. Спроба досягнення компромісу між сторонамисудового процесу за допомогою обранихгромадою довірених осіб;12. Проведення аукціонів з розпродажу рухомогомайна.З вищих державних міркувань певна діяльністьмісцевої поліції може згідно із законом передаватисьокремим органам земельних князівств.ДРУГА ГЛАВАПро сферу впливу громадського комітету§ 29. Громадський комітет у справах громадиє органом, який приймає рішення та контролюєїхнє виконання (П. ХІІ Закону від 5 березня1862).Йому не належить виконавча влада.§ 30. Стосовно бюджету громади комітет проводитьконсультації та виносить рішення щодо:1. Будь-якого розпорядження основниммайном і родовими маєтками громади та громадськихустанов;2. Визначення способів використання останніх;3. Попереднього кошторису прибутків і видатків,а також турботи про покриття нестачі;4. Підведення річного балансу;5. Загалом усіх справ, що не стосуютьсязвичайного управління майном.§ 31. Для забезпечення виконання справ в автономнійта переносній сфері впливу комітет повиненнадати виконавчому органу необхідні дані.Якщо комітет для цього вважає за потрібнепризначити власних службовців, у такому разівін приймає рішення про їхню кількість і відповіднуплатню, посади та розмір пенсій.§ 32. Положення §§ 30 та 31 стосуються такожгромадських установ, якщо це не суперечитьположенням статуту чи угоді.§ 33. До сфери діяльності комітету входять:1. Вибори правління;Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 13

Статут від 14 листопада 1863 року «Про громади та громадські вибори для герцогства Буковина»2. Надання права громадянства (п. ІІІ Законувід 5 березня 1862 р.) та права почесного громадянства;3. Здійснення належного громаді права патронатута права на заснування фондів, не порушуючиправ, що базуються на конфесійних відносинах.§ 34. Якщо управління місцевою поліцією ненадається в межах закону органам земельнихкнязівств, комітет може в межах чинних законіввидавати розпорядження, які діють на територіїгромади, а за невиконання цих розпоряджень призначитигрошовий штраф у сумі до десяти гульденів,у випадку ж неплатоспроможності передбачитипокарання у вигляді арешту до 48 год.Комітет зобов’язаний надавати необхіднікошти закладам і установам, які відносяться довідомства місцевої поліції і є відповідальними заневиконання будь-яких зобов’язань у цьому відношенні.§ 35. Комітет повинен особливу увагу приділятипроблемі опіки над бідними. Якщо дляцього не вистачає засобів існуючих благодійнихустанов і фондів, комітет зобов’язаний покритивідповідну нестачу і може самостійно визначитиспосіб використання цих коштів.§ 36. Комітет обирає з членів громади довіренихосіб для спроб досягнення компромісу міжсторонами судового процесу.Більш детальні положення з цього питаннязнаходяться в особливому імперському законі.§ 37. Комітет зобов’язаний роздавати відповіднимустановам резолюції, видані у справахавтономної сфери впливу громади політичнимкрайовим управлінням або крайовим комітетом.§ 38. Комітет виносить рішення стосовноскарг на постанови громадського правління усправах автономної сфери впливу громади.Такі скарги подаються протягом 14-денноготерміну з дня оприлюднення розпорядження громадськомуголові, який невідкладно повинен надатиїх для розгляду до громадського правління.§ 39. Комітет контролює ведення справ виконавчогооргану, управління громадським майномі громадських установ. Крім цього, він маєправо як для контролю діяльності громади, так ідля видачі рецензій та клопотань у справах громадипризначати власні комісії. На особу, яка безналежної на те причини відмовляється від цьогопризначення, накладається грошовий штраф, якийнадходить до громадської каси, у розмірі, який зарішенням громадського представництва може сягати10 гульденів. До таких комісій ця особа можепослати довірених осіб з його ж кола.Комітет зобов’язаний перевіряти стан касине менш як чотири рази на рік.§ 40. Комітет збирається в разі необхідності,але не рідше одного разу у квартал.Засідання комітету відбуваються за розпорядженнямгромадського голови, а у випадкуйого відсутності – за розпорядженням його заступника.Про майбутнє засідання повідомляються всіприсутні в громаді члени комітету мінімум за 24год. до його проведення, за винятком терміновихвипадків.Кожне засідання, яке відбувається без відповідногорозпорядження, вважається незаконним,а прийняті на ньому рішення – недійсними. Громадськийголова зобов’язаний скликати засіданнякомітету, якщо про це надійшла вимога неменш як від однієї чверті членів чи від політичноїкрайової установи, або від крайового комітетуу справах, які стосуються самостійної сферивпливу громади.§ 41. Комітет не може приймати рішення,якщо на засіданні присутні менш як дві третинийого членів.Винятком є випадок, коли члени комітетузбираються вдруге для обговорення того ж самогопитання, проте з’явилися не в достатній кількості,яка не може одночасно поповнитися запрошенимирезервними особами.У цьому випадку для правомірності засіданнядостатня присутність більше половинивсієї кількості членів комітету.Громадський голова має право стосовно кожногочлена комітету або резервної особи, якабез поважної на те причини не з’явилася на другезасідання, призначити грошовий штраф у розмірідо 10 гульденів.Більш детальні положення про правомірністьзасідань комітету стосовно виборів правліннямістяться у Положеннях про вибори.§ 42. Якщо предметом обговорення є службовадієвість члена правління чи комітету,останні не голосують, проте повинні в разі необхідностібути присутніми на засіданні для наданняпотрібної інформації.§ 43. Кожний член правління чи комітету неможе бути присутнім при обговоренні та винесеннірішень щодо питань, які стосуються йогогромадянсько-правових інтересів чи тих же інтересівйого дружини або його родичів чи спорідненихз ним осіб аж до другого ступеня.§ 44. Громадський голова або в разі йоговідсутності його заступник головує на засіданні14 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Наукова редакція перекладу і передмова М.В. Никифоракакомітету, в інших випадках воно вважається недійсним.Головуючий відкриває та закриває засідання,веде засідання та підтримує порядок на ньому.§ 45. Для винесення законного рішення необхіднаабсолютна більшість голосів присутніхчленів комітету.Головуючий голосує лише при однаковій кількостіголосів, при цьому його голос має вирішальнезначення.Голосування є усним, за рішенням головуючоговоно може відбуватися також за допомогоювставання.Вибори та призначення на посади за рішеннямкомітету можуть відбуватися за допомогоюбюлетенів.§ 46. Засідання є відкритими, але як винятокможуть бути закритими на вимогу громадськогоголови або трьох членів комітету, за виняткомтих засідань, де обговорюються попередні планита проекти громади.Якщо слухачі у будь-який спосіб перешкоджаютьобговоренню питань комітетом або поводятьсебе зухвало, головуючий має право і зобов’язанийпісля попереднього зауваження продотримання порядку видалити їх з приміщення.§ 47. Про прийняті на засіданні рішенняскладається протокол, який підписується головуючим,двома членами комітету та секретарем.Протокол доступний для ознайомлення кожномучлену громади.ТРЕТЯ ГЛАВАПро сферу впливу виконавчого органу громади§ 48. Виконавчий орган у справах громади єводночас і керуючим органом.§ 49. Громадський голова керує та наглядаєза усім перебігом справ громадського правління.Заступники громадського голови повиннійого в цьому підтримувати та відповідально виконувативсі покладені на них обов’язки.§ 50. Громадському голові підпорядкованівсі службовці та службовий персонал громади,відносно яких він здійснює дисциплінарну владу.Він може призупинити дію рішення комітетустосовно тих службовців, які повинні бутипризначені на посади, проте право звільненняостанніх залишається за комітетом.§ 51. З метою полегшення діяльності місцевоїполіції та інших установ комітет може для окремихчастин громади призначити проживаючих там виборнихчленів громади для підтримки громадськогоголови у виконанні відповідних доручень.Призначення відбувається за пропозицієюгромадського голови на той час, поки триває термінповноважень законодавчих органів.Стосовно прийняття або відмови цього призначеннядіють положення § 19.Призначені особи при виконанні дорученьповинні дотримуватися розпоряджень громадськогоголови.§ 52. Громадський голова представляє громадуназовні та сприяє її діловим стосункам. Документи,за допомогою яких необхідно встановитизаборгованість третім особам, повинні бутипідписані громадським головою та його заступникомі завірені печаткою.Якщо документ стосується діяльності, яка потребуєзгоди комітету або затвердження у вищійінстанції, в ньому повинна знаходитись відповіднарезолюція у вигляді підписів двох членів комітету.§ 53. Громадський голова готує для комітетупитання, які розглядатимуться на засіданні.Він повинен привести у виконання прийнятікомітетом законні рішення, отримавши в разі необхідностіїхнє затвердження у вищій інстанції.Якщо громадський голова вважає, що ухваленерішення перевищує сферу впливу громадськоїради чи порушує чинні закони, у такому випадкувін зобов’язаний, призупинивши виконаннятакого рішення, невідкладно направити йогодо політичної крайової установи та протягом 3-хднів отримати відповідну резолюцію.§ 54. Громадський голова керує управліннямгромадського майна й очолює нагляд за його використанням,він завідує громадськими установамита наглядає за тими, які мають власні правління;він керує усіма громадськими справами таконтролює їх виконання, він виносить резолюціїу всіх громадських справах, які не належать досфери впливу комітету; він контролює установи,які займаються опікою над бідними.Громадський голова видає дозволи на організаціюрозпродажу з аукціону рухомого майната наглядає за дотриманням і точним виконанняміснуючих у цьому відношенні положень.§ 55. Одним з найістотніших завдань громадськогоголови є управління місцевою поліцією(§ 27), якщо тільки певна діяльність останньоїне надана в межах закону окремим органам земельнихкнязівств. Він повинен вживати відповіднихзасобів для запобігання жебрацтву та висилки іногородніхжебраків у місця їхньої прописки (§ 9).Громадський голова повинен у цьому випадкудотримуватися чинних законів та інструкцій.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 15

Наукова редакція перекладу і передмова М.В. Никифорака§ 64. Адміністративний рік громади збігаєтьсяз адміністративним роком держави.§ 65. Громадський голова щорічно повиненскладати попередній кошторис прибутків і видатківгромади та громадських установ на наступнийадміністративний рік і затверджувати це угромадському комітеті мінімум за місяць до початкуцього року.Максимум через 2 місяці після закінченняадміністративного року громадський голова повиненскласти річний звіт про прибутки та видаткигромади та громадських установ і передатице для перевірки громадському комітету.Кошторис і річний звіт надаються громадськимголовою мінімум за 14 днів до передачі цихдокументів на перевірку до громадського комітетудля відкритого ознайомлення членам громади,письмові зауваження останніх повинні враховуватисьпри перевірці.§ 66. При веденні фінансових справ стосовномайна необхідно точно дотримуватися попередньогокошторису. Якщо протягом адміністративногороку з’являються непередбачувані видатки,які повністю або частково не покриваютьсявідповідною рубрикою кошторису, але є невідкладними,громадський голова повинен для цьогоотримати відповідне рішення комітету.У випадках надзвичайної терміновості, колитривалість процедури отримання дозволу можезашкодити справі, громадський голова може датирозпорядження про покриття необхідних видатківза умови подальшого невідкладного отриманняпротягом восьми днів відповідного рішеннякомітету.§ 67. Усі видатки на цілі громади покриваютьсяв першу чергу з прибутків, що надходятьдо громадської каси.§ 68. Якщо для покриття певних видатків існуємайно, спеціально призначене для цього, то в першучергу використовуються прибутки з цього майна.Останні не можна витрачати з іншою метою.§ 69. При об’єднанні двох або більше місцевихгромад, кожна з яких володіє майном, в однуприбутки з кожного окремого майна для покриттявитрат використовуються відповідно до укладеноїпри об’єднанні угоди, за відсутністю останньої жвідповідно до частки, яка припадає на кожне майновідокремленої в минулому громади.§ 70. Витрати на податки, для здійснення наглядута інші видатки, пов’язані з володінням івикористанням громадського майна у випадку,якщо не вистачає необхідних коштів (§ 63), щонадходять до громадської каси, беруть на себечлени громади відповідно до частки майна, якеприпадає на їхню долю.§ 71. За відсутністю будь-яких інших положень,обов’язкових до виконання, такі видатки, яккошти на утримання польових доріг, стічних канаві т.п., які стосуються лише окремих землевласників,беруть на себе відповідальні за це особи, а стосовногідротехнічних забудов, які проводяться вінтересах землевласників, належить дотримуватисьположень від 10 листопада 1830 р.§ 72. Для оплати на потреби громади видатків,не покритих згідно з § 67, комітет може ввестикомунальний податок (гл. XV Закону від березня1862 р.).Видами цього податку є:1. Надбавки до прямих податків або до податкуна споживання м’яса і вина;2. Служба на потреби громади;3. Податки, які не відносяться до категоріїподаткових надбавок.§ 73. Як правило, надбавки до прямих податківна всі існуючі в громаді податки цього видурозподіляються рівномірно на всі категорії цихподатків незалежно від того, є платник податківчленом громади чи ні. Власник земельного маєткуможе при вступі до місцевої громади укластивідповідну угоду щодо податків, які він повиненсплачувати зі свого маєтку.§ 74. Звільняються від надбавок до прямихподатків і взагалі не обкладаються комунальнимиподатками:1. Службовці державних, крайових установі громадських фондів, прислуга, військові особита їхні вдови і сироти на посадових окладах, атакож пенсії, комісійні гроші, пожертви на виховнусправу і витрати на благодійництво;2. Духівники та шкільні вчителі на державнихпосадах;3. Нерухоме майно та прибутки з виробничихпідприємств осіб, які не проживають на територіїгромади.§ 75. Якщо не можна застосувати § 69, торозподіл надбавок до прямих податків відбуваєтьсярівномірно на всій території громади.Видатки ж на певні облаштування, в якомузацікавлений певний район та його мешканці,напр., місцева криниця загального призначення ,водопровід, освітлення вулиць та обкладення їхбруківкою і т.п., а також видатки за виконанняслужбових обов’язків місцевого значення, напр.,несення нічної варти тощо, поділяються на пряміподатки, що сплачуються з будинку або з виробничогопідприємства, що знаходяться на те-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 17

Статут від 14 листопада 1863 року «Про громади та громадські вибори для герцогства Буковина»риторії району, а також з прибутків мешканцівцього району.§ 76. Рішення щодо надбавок на податки такомунальні податки на нові закупівлі та створенняпідприємств, які мають за мету в першу чергузбільшення прибутків громади, а також щодопогашення та сплати відсотків кредиту на придбаннятаких закупівель чи створення підприємствкомітет може прийняти лише тоді, коли наце дали згоду мінімум три чверті осіб, що маютьправо голосу і які водночас сплачують не меншяк три чверті усіх передбачених прямих громадськихподатків.Голосування відбувається проголошенням„так” або „ні”. Стосовно представництва осіб, щомають право голосу, для здійснення виборчогоправа відповідними представниками діють положення,що містяться в „Законі про вибори громади”.§ 77. Надбавка до податку на предмети споживаннястосується лише використання зазначенихпредметів на території громади, а не виробництваостанніх і торгівлі. (п. 15 Закону від 5 березня1862 р.)§ 78. Надбавки, які перевищують 50% прямихподатків або 75% податків на предмети споживання,пов’язані з отриманням рішення крайовогокомітету.Надбавки, які перевищують 75% прямих податківабо 100% податків на предмети споживання,здійснюються лише згідно з крайовим законом.§ 79. Для громадських потреб комітет можеприйняти рішення про створення додаткових посад(робота на залізничній колії тощо).Ця служба оцінюється в грошовому перерахунку,який розподіляється з урахуванням положень§§ 73-76 відповідно до рівня прямих податків.Роботу можуть виконувати придатні дляцього резервні особи, у випадку неможливості їївиконання сплачується відповідна сума до громадськоїкаси.Якщо отримана після оцінки сума за цю роботузависока або з одночасно встановлениминадбавками до прямих податків перевищує тойпроцент цих податків, на який комітет може датизгоду без ухвалення вищої інстанції, в цьому випадкувступають у силу положення § 78.У крайніх випадках, де потрібне об’єднаннявсіх суспільних зусиль, до роботи зобов’язанібути задіяні всі придатні для цього особи.§ 80. Уведення нових податків, які не належатьдо категорії надбавок до прямих податків іподатків на предмети споживання, а також підвищеннявже існуючих податків цього виду повинноздійснюватись згідно з крайовим законом(п. 15 Закону від 5 березня 1862 р.).§ 81. Про рішення комітету стосовно комунальнихподатків будь-якого виду робиться офіційнеповідомлення.Особи, яких не задовольняють прийняті рішення,повинні свої зауваження подати громадськомуголові протягом 14 днів з моменту їх офіційногооголошення.Якщо рішення комітету не потребує ухваленнявищої інстанції, ці зауваження розглядаютьсяна спеціально скликаному для цього засіданні(§ 88), в іншому ж випадку вони долучаютьсядо документів, які подаються для ухваленнявідповідного рішення.§ 82. Надбавки до податку та інші грошовівиплати, що здійснюються згідно із законом абочинним рішенням комунальної установи для громадськихцілей, стягуються відповідними органамипід керівництвом громадського голови, а у випадкувідмови оплати за відповідним рішеннямгромадського голови в автономній сфері впливувідбувається накладення арешту на рухоме майно,що призначене для виплати заборгованості.Якщо особа, яка зобов’язана виконувати певнуроботу, відмовляється від неї, громадськийголова доручає цю роботу третій особі за рахунокособи, яка відмовилась, і стягує кошти так,як інші грошові виплати. У разі небезпеки зволіканнявідповідальних осіб можуть примусити довиконання дорученої їм роботи.§ 83. Положення конкурсу за першість у будівництвіцерков, будинків пасторів, шкіл і доріг викладенів окремому законі. Конкурси, що здійснюютьсядля певних потреб і підкріплені певнимиправовими документами, залишаються в силі.Шостий розділПро об’єднання громад у колективнукорпорацію§ 84. Окремим громадам одного і того самогополітичного округу надається право як стосовноавтономної (§ 27), так і переносної сфервпливу (§ 28), об’єднуватись у колективну корпорацію(п. VII Закону від 5 березня 1862 р.)Угода про вид і спосіб діяльності колективноїкорпорації надається для затвердження дополітичної крайової установи з попередньоюзгодою крайового комітету.§ 85. Громади, які не мають засобів для виконанняпокладених на них у переносній сферівпливу (§ 28) зобов’язань, керуючись крайовим18 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Наукова редакція перекладу і передмова М.В. Никифораказаконом, повинні бути об’єднані з іншими громадамитого самого політичного округу в колективнукорпорацію на увесь той час, поки ці зобов’язанняне будуть виконані.Після заслуховування думок громад, якіоб’єднуються, керуючись крайовими законом,визначаються вид і спосіб діяльності колективноїкорпорації.Якщо між окремими громадами не існуєугоди про розподіл відповідних коштів, рішеннящодо цього приймає крайовий комітет.Сьомий розділПро нагляд над громадами§ 86. Комітет ландтаґу слідкує за тим, щобродові маєтки і майно громади та її установ залишалисянеушкодженими.З цією метою крайовий комітет може вимагатинадання інформації від громади та надсилатикомісії для проведення перевірки.Для дотримання права нагляду в необхіднихвипадках комітет зобов’язаний надати відповіднудопомогу.§ 87. Справами, рішення по яких, прийнятігромадським комітетом, підлягають затвердженнюкрайовим комітетом, окрім указаних у відповіднихпунктах цього Закону (§ 2, 7, 78, 84), є:1. Відчуження, застава або тривале навантаженнявиплатами по справі, яка стосується родовихмаєтків, майна громади або її установ;2. Розподіл чистого прибутку між членамигромади (§ 62);3. Отримання кредиту чи гарантії у випадку,якщо розмір кредиту чи гарантії з урахуваннямуже існуючих боргів перевищує річні прибуткигромади чи громадських установ (п. XVIIIЗакону від 5 березня 1862 р.)§ 88. Крайовий комітет вирішує долю скарг,які надійшли на рішення громадської ради, у всіхпитаннях, вирішення яких покладене на громадуне державою.Скарги подаються громадському голові дляподальшого розгляду крайовим комітетом протягом14-денного терміну з моменту оприлюдненнярішення або отримання повідомлення про нього.Скарги можуть бути подані у той самий термінбезпосередньо крайовому комітету; у цьомувипадку громадський голова отримує про це відповіднеповідомлення.§ 89. Крайовий комітет може на тих членівгромадського правління, які порушують їхніобов’язки у справах автономної сфери впливу,накласти грошовий штраф у розмірі до 20 гульденів,які надходять до громадської каси, абовідрядити комісію за рахунок осіб, які провинилися.При грубому порушенні чи тривалому нехтуванніобов’язків політична крайова установаза згодою з крайовим комітетом може звільнитицих осіб з їхньої посади.Указані повноваження стосуються крайовогокомітету і по відношенню до вибулих членівгромадського правління з метою передачі справ іобов’язків та здійснення ще незавершених громадськихрозрахунків на той термін, поки триваютьїхні повноваження.§ 90. Державне управління здійснює правонагляду над громадами для того, щоб останні неперевищували їхньої сфери впливу та не порушуваличинних законів. (п. XVI Закону від 5 березня1862 р.) Спочатку це право нагляду здійснюєполітична районна установа. З цією метоюостання може вимагати від громадського комітетупередачу його рішень і необхідні пояснення зцього приводу.Окрім того, голова політичної установи абодепутат від його імені мають право бути присутнімина засіданнях громадського комітету і вбудь-який час висловлюватись: у голосуваннівони беруть лише тоді участь, якщо є членамикомітету.§ 91. Політична крайова установа уповноважената зобов’язана затримати рішення громадськогокомітету або постанови громадськогоправління, які перевищують сферу впливу цих органівабо порушують чинні закони, проти чого можнаподати скаргу до політичної крайової установи.Остання, якщо предмет стосується автономноїсфери впливу, приймає рішення лише після отриманняпопередньої згоди крайового комітету.§ 92. У справах, які держава доручає виконуватигромаді, скарги подаються до політичноїрайонної установи.§ 93. Якщо громадський комітет ухиляєтьсяабо відмовляється виконувати передбачені закономзобов’язання, політична районна установапід власну відповідальність повинна надатигромаді необхідну допомогу.Якщо справа належить до автономної сферивпливу громади і не виникає безпосередньої небезпеки,політична районна установа перед введеннямвідповідних заходів повинна отриматизгоду крайового комітету.§ 94. Політична районна установа уповноваженана громадських голів, які порушують їхніобов’язки у справах переносної сфери впливу,Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 19

Статут від 14 листопада 1863 року «Про громади та громадські вибори для герцогства Буковина»накласти грошовий штраф у розмірі до 20 гульденів,які надходять до громадської каси.Якщо порушення обов’язків є таким, приякому громадський голова більше не може виконуватисправи переносної сфери впливу без порушеннягромадських інтересів, а громадськийкомітет на подану вимогу не надає допомоги,політична районна установа може для виконанняпередбаченої діяльності на цей період призначитиінший орган за рахунок коштів громади.Як у цьому випадку, так і у зазначених в §93 випадках потрібно діяти по можливості заощадливо,щоб не створювати можливих ускладненьу фінансових справах громади.§ 95. Політична крайова установа може ліквідуватигромадське представництво. За громадоюзалишається право подання скарги до державногоміністерства без дії, що відстрочує це рішення.Упродовж максимум 6 днів з моменту ліквідаціїповинні бути оголошені нові вибори. (п.XVI Закону від 5 березня 1862 р.)Політична крайова установа за згодою з крайовимкомітетом повинна вжити необхідних заходівдля тимчасового забезпечення діяльності допризначення нового громадського представництва.ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГРОМАДСЬКІ ВИБОРИДЛЯ ГЕРЦОҐСТВА БУКОВИНАПЕРШИЙ РОЗДІЛПро вибори громадського комітетуПЕРША ГЛАВАПро виборче право та виборність§ 1. Право голосу мають:1. Члени громади, які є австрійськими громадянамиі протягом не менше року сплачуютьпрямий податок з нерухомого майна, підприємствачи прибутку, що знаходяться на територіїгромади.2. Серед належних до громади (незалежновід сплати податку):а) представники місцевого духовенства християнськихконфесій та проповідники (раввіни)єврейської віри;б) службовці державних, крайових установ ігромадських фондів;в) офіцери та військові особи з офіцерськимзванням, які остаточно пішли у відставку, абозвільнились зі служби зі збереженням військовогочину;г) перебуваючі на службі або на пенсії військовіособи без офіцерського звання, а такожперебуваючі на службі або на пенсії військовослужбовці,якщо вони не належать до складу якогосьвійськового корпусу;д) доктори, які отримали академічний ступінь,та особи, які отримали магістерство у вітчизняномууніверситеті;е) керівники та старші вчителі народнихшкіл, а також директори, професори та викладачівищих навчальних закладів, що знаходяться натериторії громади.3. Почесні громадяни та громадяни в містах.Окремим членам громади, що мають правоголосу, зараховуються також вітчизняні корпорації,фонди, общини та заклади, якщо вони підпадаютьпід положення п. 1.§ 2. Виборчого права позбавлені офіцери тавійськові особи з офіцерським званням, що перебуваютьна службі, якщо вони на належать докатегорії членів громади § 16 громадського статуту,а також військові особи рядового складу, завинятком резервістів, не покликаних до війська.§ 3. Положеннями Кримінального кодексувстановлюється, як і на який термін після призначенняпокарання визначається втрата активногота пасивного виборчого права. Права голосуне мають:а) особи, які визнані винними у скоєнні злочину;б) особи, які внаслідок скоєння злочинузнаходяться під слідством (до його завершення);в) особи, які визнані винними за вчиненнякрадіжки, шахрайства, розкрадання або за участьу цих злочинах (§§ 460, 461, 464 КК)§ 4. Кожна особа здійснює виборче право, якправило, індивідуально.Винятки складають:1. Особи, які не досягли 21-річного віку,здійснюють виборче право через свого представника,жінки у шлюбі – через свого чоловіка, іншіособи жіночої статі, які досягли 21-річного віку,– через уповноваженого.2. Офіцери та військові особи з офіцерськимзванням, які належать до категорії членів громади,вказаної в § 16 громадського статуту, можутьздійснювати своє виборче право лише через уповноваженуособу.3. Особи, які для забезпечення громадськихпотреб знаходяться поза межами громади, можутьздійснити своє виборче право через уповноваженуособу.4. Власники нерухомості чи промисловогопідприємства, що знаходяться на території гро-20 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Наукова редакція перекладу і передмова М.В. Никифоракамади, у випадку проживання в іншій громадіможуть для здійснення свого виборчого правауповноважити від свого імені керуючого справамипідприємства або директора.§ 5. Державу, землю та громадські фонди вякості земле- чи домовласників або власниківпромислового підприємства при здійсненні виборчогоправа представляє призначена відповіднимадміністративним органом особа.§ 6. Корпорації, общини та товариства здійснюютьсвоє виборче право через тих осіб, якіпризначені представляти їх назовні згідно з існуючимзаконним і суспільним положенням, абочерез уповноважену особу.§ 7. Співвласники нерухомості, що підлягаєоподаткуванню, мають лише ОДИН голос. Якщоце подружжя, що проживає у шлюбі, виборчеправо здійснює чоловік. В інших випадках дляздійснення виборчого права уповноважуєтьсяособа з їхнього кола або третя особа.§ 8. Лише австрійські громадяни, що досягли21-річного віку і не відносяться до категорійосіб, зазначених в § 3 пп. а), б) та в), можуть бутиуповноваженими або представниками інших осібпри здійсненні від їхнього імені виборчого права.Уповноважена особа може представляти лишеодного виборця та повинна пред’явити належнооформлене доручення.§ 9. Виборними особами на посади членівкомітету чи заступників є лише ті члени громадичоловічої статі, які мають право голосу, досягли24-річного віку і мають усі громадянські права.§ 10. Не можуть бути обраними:1. Службовці громади, поки вони знаходятьсяна дійсній службі.2. Особи, які користуються допомогою длябідних, належать до штату прислуги або як поденникичи підсобні робітники не мають постійногозаробітку.§ 11. Окрім зазначених у § 3 пп. а), б) та в),не можуть бути обраними:а) особи, які визнані винними у скоєннізлочину через користолюбство або злочину протигромадської моралі;б) особи, які визнані винними у скоєнні правопорушеннячерез користолюбство або згідноз §§ 501, 504, 511, 512, 515 і 516 КримінальногоКодексу у скоєнні правопорушення протигромадської моралі;в) особи, на чиє майно проголошено конкурсабо відбувається укладання мирової угодина увесь час, поки триває неплатоспроможністьчи процес укладання мирової угоди та після їїзавершення в тому випадку, якщо особа, яказаборгувала, визнана винною за § 486 КримінальногоКодексу.г) особи, які внаслідок порушення дисципліничерез користолюбство звільнені з роботи.ДРУГА ГЛАВАПро підготовку до виборів§ 12. З метою проведення виборів громадськогокомітету громадський голова повинен підготуватиточний список усіх членів громади, якімають право голосу, так, щоб у ньому нагорі булизанесені почесні громадяни, далі належні догромади особи, вказані в § 1 п. 2 із зазначеннямїхньої ймовірної річної суми прямих податків,далі в спадаючому порядку інші члени громади,що мають право голосу, залежно від річної сумипрямих податків, що припадає на кожну особу іззазначенням біля кожного імені відповідних сумподатків. У випадку, якщо двоє або більше виборцівмають однакову суму, перевага надаєтьсяособі, яка старша за віком. У кінці списку підсумовуютьсявсі річні суми.§ 13. На основі цього списку утворюютьсявиборчі органи. Як правило, їх три. У випадку,коли кількість виборців мала та інтервал міжокремими податковими недоїмками незначний,створюються лише два виборчі органи.Рішення щодо цього приймає політичнакрайова установа.З метою створення виборчих органів указаніу вищезгаданому списку загальні суми податківподіляються на три або на дві рівні частини.Визначені у такий спосіб виборці, які сплачуютьпершу третину загальної суми податку,належать до першого, ті, що сплачують дві третини– до другого, а інші – до третього виборчогооргану.При створенні лише двох виборчих органівуказані у списку виборці, які сплачують половинузагальної суми податку, належать до першого,а всі інші – до другого виборчого органу. Якщопри створенні виборчих органів загальна сумаподатку розподіляється так, що необхідно розділитиподаткову недоїмку окремого виборця,останній зараховується до того виборчого органу,де повинна сплачуватися більша частина податковоїнедоїмки.§ 14. Почесні громадяни та зазначені в § 1 п.2 члени громади, що мають право голосу, належатьдо першого виборчого органу.Громадяни в містах, якщо вони через їхнюподаткову недоїмку не належать до першого ви-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 21

Статут від 14 листопада 1863 року «Про громади та громадські вибори для герцогства Буковина»борчого органу, обирають у будь-якому разі востанньому.§ 15. Якщо виборчий орган не складається звиборців, кількість яких, як мінімум, удвоє перевищуєкількість осіб, які обираються до комітету,то цей виборчий орган поповнюється наступнимизі списку (§ 12) особами, обкладеними податками,до необхідної кількості. Сума податку післяцього поповнення першого виборчого органувсіх платників податку розраховується від загальноїсуми податку, а залишок ділиться на двірівні частини. Ті виборці, які сплачують першучастину цього залишку, утворюють другий,останні – третій виборчий орган. Тут діють положення§ 13.У випадку створення лише двох виборчихорганів усі виборці, які залишились після поповненняпершого виборчого органу, утворюютьдругий виборчий орган.§ 16. Кількість осіб, що обираються на посадичленів комітету та їхніх заступників, розподіляєтьсязгідно з § 13 Статуту рівномірно по усіхвиборчих органах.§ 17. Громадський голова повинен для кожноговиборчого органу скласти окремі спискивиборців.Ці списки вивішуються для ознайомлення зачотири тижні до початку виборів, про що робитьсяофіційне повідомлення з установленнямвосьмиденного терміну для заперечень.Комісія у складі громадського голови та чотирьохчленів, обраних комітетом, розглядає заперечення,що вчасно надійшли, протягом максимумтрьох днів і водночас вносить необхіднівиправлення. Для перших виборів ця комісіяскладається з громадського голови та обранихним чотирьох довірених осіб.У разі затягування виправлення можна податискаргу до політичної крайової установи.Скарга повинна надійти протягом максимумтрьох днів після повідомлення про відмову докомісії, яка невідкладно подає цю скаргу до політичноїкрайової установи. Рішення політичноїкрайової установи стосовно виборів, що проводяться,є остаточним.За вісім днів до початку виборів не можнавносити ніяких змін до списку виборців.§ 18. Про проведення виборів громадськийголова робить офіційне повідомлення мінімум за8 днів до їхнього початку із зазначенням місця тадня проведення виборів, години початку та строкуголосування, а також кількості членів громадськогопредставництва, що обираються, від кожноговиборчого органу.§ 19. Політична крайова установа слідкує запідготовкою до виборів, для того щоб після закінченнятерміну повноважень законодавчих органівнове громадське представництво змоглорозпочати свою діяльність.ТРЕТЯ ГЛАВАПро перебіг виборів§ 20. Вибори проводяться виборчою комісією.Остання складається з громадського головиабо його заступника в якості голови та чотирьохобраних громадським головою членів громади вякості довірених осіб.Політичний крайовий орган може відправитина вибори представника з повноваженнямиперевірки дотримання закону та громадськогопорядку.§ 21. Виборчі органи обирають у різні дні.Спочатку обирає третій, потім другий іостаннім – перший виборчий орган.Кожен виборець може обирати з усіх членівгромади будь-яку виборну особу незалежно відвиборчого органу, до якого він належить.§ 22. Процедура виборів відкрита. Перед початкомголосування голова виборчої комісіїознайомлює усіх виборців зі змістом §§ 9-11 данихположень про вибори, пояснює процес голосуваннята підрахунку голосів і закликає віддатисвої голоси на благо громади за власними переконаннямибез будь-якого стороннього впливу.§ 23. Голосування розпочинається в окремихвиборчих органах з того, що члени виборчої комісії,які мають право обирати у відповідномувиборчому органі, першими віддають свій голос.Потім член виборчої комісії кличе голосувативиборців у тій послідовності, в якій їхні іменазанесені у список виборців.Виборці, які прийшли на передвиборні зборипісля оголошення їхнього імені, обираютьлише після здійснення виборчого права усіх іншихвиборців зі списку і в такий спосіб повиннізареєструватись у виборчій комісії.§ 24. Кожний виборець повинен назватиосіб, які він обирає на посади членів комітету тазаступників, у тій кількості, яку обирає той виборчийорган, до якого він належить.§ 25. Третя особа від імені виборця може бутидопущеною лише у випадках, зазначених у §§4–7 та за умови подання відповідного документа,що засвідчує її особу.§ 26. Після кожного голосування у присутностівиборця ставиться позначка у відповіднійрубриці списку біля імені останнього.22 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Наукова редакція перекладу і передмова М.В. НикифоракаОдночасно названі імена зазначаються в контрольномусписку так, що при першому голосі,відданому за особу на посади члена комітету чизаступника, її ім’я заноситься у відповідну рубрику,а у рубриці поряд ставиться число 1, придругому відданому голосі за цю ж особу ставитьсячисло 2 і т.д.§ 27. Як тільки всі присутні виборці даноговиборчого органу проголосували, голова виборчоїкомісії оголошує голосування завершеним.Виборча комісія зразу ж порівнює результатипо двох списках, виправляє можливі помилки,підписує та приступає до підрахунку голосів.§ 28. У кожному виборчому органі ті особи,які на посади членів комітету, і ті, які на посадизаступників набрали найбільшу кількість голосів,вважаються обраними.Якщо однакову кількість голосів отрималобільше осіб, ніж це потрібно для обрання членівкомітету чи заступників певного виборчого органу,питання про перемогу вирішується жеребкуванням.§ 29. Якщо вибір падає на особу, яка не можебути обраною або яка надала відповідну причинудля неучасті у виборах, то обраною на посадичлена комітету або заступника вважаєтьсянаступна особа, яка у відповідному виборчомуоргані отримала найбільшу кількість голосів.Це саме стосується незалежно від указаногоу § 19 Статуту грошового штрафу осіб, які ненадали обґрунтованої законом підстави для відмовив участі у виборах.§ 30. Особі, яка вже обрана як член комітетувід одного виборчого органу, не повинні дораховуватисяголоси від виборчого органу, який обираєпізніше.Якщо це стається, необхідно звернути увагуособи, що голосує, на те, що її голос враховуватисяне буде.Якщо вже обрану як заступника особу у виборчомуоргані, який обирає пізніше, обираютьчленом комітету, то його місце як заступниказаймає особа, яка у відповідному виборчому органіотримала найбільшу кількість голосів.§ 31. Після закінчення виборів усі члени виборчоїкомісії підписують виборчий протокол,який разом з долученими до нього документамипередається на зберігання громадському голові.Громадський голова оголошує результат виборіві надсилає відповідне повідомлення до політичноїрайонної установи. Остання залишає засобою право без подання скарги до політичноїкрайової установи визнати вибори недійсними,якщо в них отримали перемогу особи, які не маютьправа бути обраними.§ 32. Заперечення щодо перебігу виборів подаютьсяпротягом преклюзивного терміну у вісімднів після закінчення виборів громадському голові,який у трьохденний термін передає їх дляухвалення відповідного рішення до політичноїкрайової установи.Якщо у восьмиденний термін не надійшложодного заперечення або ті, що надійшли, відхиляютьсяяк неправомірні, відбуваються виборивиконавчого органу громади.ДРУГИЙ РОЗДІЛПро вибори громадського правління§ 33. За запрошенням найстаршого за вікомчлена новообраного комітету всі члени останньогоповинні у зазначений день та зазначену годину зібратисяна вибори громадського правління.Ті члени комітету, які не з’являються на вибориабо покидають їх до їхнього завершення без зазначеннядостатньо поважних причин, сплачуютьштраф, розмір якого, залежно від рішення громадськоїради, може сягати 20 гульденів.§ 34. Голова політичної районної установимає право для дотримання законності бути присутнімна виборах або надіслати з цією метоюсвого заступника. Для цього його завчасно необхідноповідомити про день та годину майбутніхвиборів.§ 35. Вибори проводяться найстаршим за вікомчленом новообраного комітету із залученнямдвох обраних ним членів засідання.§ 36. Особами, які можуть бути обраними напосади членів громадського правління, є лишечлени комітету.Винятки складають:1. Особи, які не мають місця проживання вгромаді;2. Службовці придворних, державних, крайовихустанов і громадських фондів, а такожприслуга;3. Духовні особи всіх конфесій. Особи, якізнаходяться в родинних стосунках першого тадругого ступеня, не можуть одночасно бути членамигромадського правління.§ 37. Вибори відбуваються лише у випадку,якщо на них присутні три чверті усіх членів комітетута за наявності абсолютної більшості голосівприсутніх.За рішенням комітету вибори можуть відбуватисьусно або за допомогою виборчих бюлетенів.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 23

Статут від 14 листопада 1863 року «Про громади та громадські вибори для герцогства Буковина»У першому випадку діють положення § 26, удругому всі виборчі бюлетені сортуються по іменахі заносяться у список для голосування.§ 38. Спочатку проводяться вибори громадськогоголови.Якщо при голосуванні не набрано абсолютноїбільшості голосів, призначається повторнеголосування. Якщо цього результату не досягнутопісля двох голосувань, призначаються новівибори, які обмежуються двома кандидатами, щоотримали більшість голосів при попередніх голосуваннях.За рівної кількості відданих голосів рішенняна користь того чи іншого кандидата ухвалюєтьсяза допомогою жеребкування. Голос, відданийза кандидата, який не бере участі у повторномуголосуванні, вважається недійсним.Обраною у повторному голосуванні є особа,яка отримала найбільшу кількість голосів. При рівнійкількості голосів проводиться жеребкування.§ 39. Після закінчення виборів громадськогоголови проводяться вибори заступників.Кожен виборець указує стільки імен, скількинеобхідно обрати заступників. При перевищенніцієї кількості подальші імена не враховуються.На цих виборах діють положення § 38, якщопри голосуванні не набрано абсолютної більшостіголосів.При призначенні нових виборів обмежуютьсятими кандидатами, які при попередніх голосуванняхнабрали більшість голосів. Кількість цихосіб повинна бути вдвічі більшою за кількістьзаступників, які обираються.§ 40. Якщо обрана на посаду заступникаособа знаходиться з обраним громадським головоюв родинних стосунках першого або другогоступеня, то на посаду заступника призначаютьсянові вибори.Якщо на посаду заступників обрано двох абобільше осіб, які знаходяться у зазначений спосіб уродинних стосунках, обраною вважається особа,яка набрала більшість голосів або при рівній кількостіголосів виграла за допомогою жеребкування.Для обрання інших заступників призначаютьсянові вибори.§ 41. Про перебіг виборів громадського правлінняведеться протокол, який підписується головоювиборів і всіма членами комітету, який зусіма виборчими актами зберігається у громаді.§ 42. Якщо заступник або голова протягом термінуїхніх повноважень залишають свої посади, вдію вступають положення §§ 33–41. У першомувипадку про вибори оголошує та веде їх громадськийголова, у другому випадку – заступник громадськогоголови. Положення щодо родинних стосунківдіють уже на новообрані особи.Матеріал надійшов до редколегії 8 вересня 2008 року.Рекомендований до опублікування у «Віснику» науковим редактором П.С.Пацурківським.24 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

І. МЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА.ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВАУДК 34.01© 2008 р. О.П. ДонченкоЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціАНТИНОМІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СВОБОДИПостановка проблеми. Теоретичний розвитокполітичної думки і сама політична реальністьдоводять, що проблема свободи була і залишаєтьсяактуальною в житті окремої людини ісуспільства як політичного цілого. Політичнасвобода проголошується як одна з основ демократичноїсистеми, яка передбачає здійсненнякомплексу політичних прав і свобод. Проблематикаполітичної свободи є фундаментальною здавніх часів, відколи людство прагне змінюватиіснуючі форми влади і політичних відносин унапрямку їх більшої відповідності інтересам суспільства.Політична свобода – один з визначальнихкритеріїв вільного суспільства, сутніснийпоказник цивілізаційного підходу до соціуму яку ретроспективі, так і у перспективному баченні.В контексті філософсько-правового дискурсуособливого сенсу набуває проблема багатогранностіполітичної свободи, антиномії якоївзаємодоповнюють одна одну, сприяють досягненнюцілісності інституту політичної свободи.Ступінь наукової розробки проблеми.Суперечлива природа феномена свободи вимагаєконцентрації уваги на тих роботах сучасних авторів,які уможливлюють аналіз недостатньо дослідженоїплощини політичної свободи, особливоїї антиномічних аспектів. Йдеться про праціпровідних філософів сучасності: І. Берліна, Ю.Габермаса, А. Гелнера, Дж. Кемпбелла, К. Ясперса.Засадничою є концепція політичних значеньсвободи І. Берліна, за якою існує два поняття, двіантиномії свободи – „позитивна” і „негативна”[9, с. 19-33]. Ю. Габермас, звертаючись до вказанихпонять, називає права громадян держави,насамперед право на участь у політичному життій право на політичну комунікацію, позитивнимисвободами [5, с. 340]. К. Ясперс, перераховуючишістнадцять ознак політичної свободи, зауважує,що зміст свободи розкривається в житті, яке сповненепротиріч [11, с. 168].Значний доробок в осмислення та дослідженнятеорії політичної свободи зроблений російськимий українськими науковцями. ПраціМ.В. Баглая, М.С. Бондаря, О.П. Семітка, Ю.Ф.Кравченка, В.В. Речицького, В.Й. Скиби виступаютьґрунтовною базою розробки нових поглядівна феномен політичної свободи у найрізноманітнішихракурсах, одним з яких є здійсненеавтором статті дослідження антиномій політичноїсвободи.Мета статті полягає в дослідженні антиномійполітичної свободи як способу пізнаннясутності політичної свободи, а також у з’ясуванніпротиріч політичного життя, які відображені вантиноміях політичної свободи.Виклад основного матеріалу. Політичнусвободу можна визначити як природну, невідчужуванувід людини та соціальних спільнот властивість.Вона створює можливість вираженняіндивідами своїх думок і дій відповідно до правовихнорм, а також сприяє реалізації їх інтересіву політико-владних відносинах. В сучасному світіполітична свобода виступає відносно самостійнимсоціальним інститутом. Це обумовлює її розгляд,по-перше, як моделі й основного принципуполітико-владних відносин, організації людей наоснові загальних цілей, цінностей, норм і правил,по-друге, як реалізації цієї моделі в структурі політичноїдіяльності індивідів і всього соціуму.Політична свобода визначається мобільністюособи, яка прагне знайти своє власне місце всоціальному просторі, а ідейний плюралізм такчи інакше спричиняє появу партійності як засобуполітичного впливу на владу. В свою чергу, цеприскорює розкриття потенційних можливостейлюдини щодо самозбереження або самозахистуособистих інтересів. Можливість для людиничерез політичну активність ефективно братиучасть у соціальному управлінні, представляти ізахищати свої інтереси у відносинах з іншимиучасниками громадського співжиття та соціальнимиінститутами, можливість впливати науправлінські рішення й існуючий суспільний порядок– все це є складовими політичної свободиіндивіда [6, с. 6]. Водночас, „політична свободасама по собі не може бути метою, а є тільки умовоюдля забезпечення життя і розвитку населенняза посередництвом низки заходів соціально-економічногоі культурного характеру, котрі не можутьНауковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 25

Антиномії політичної свободибути прийняті самоврядним населенням на своюкористь”, – відзначав М. Драгоманов [8, с. 388].У науковій літературі під політичною свободоюнайчастіше розуміють конкретні, юридичнозакріплені політичні права й свободи людини.М.В. Баглай зазначає, що вони уособлюютьдемократію, відображають ступінь участі громадяну суспільних і державних справах, в цілому,є найбільш „чуттєвим нервом свободи” [1, с.217]. На думку К. Ясперса, політична свободаналежить народу, є внутрішньою свободою йогополітичного стану [11, с. 171].Справді, політичні права й свободи відображаютьправовий характер політичної свободи,її правову реалізацію в суспільстві. Неправоваполітична свобода не може бути реалізована.Однак сутність політичної свободи не слід зводитидо переліку політичних прав і свобод, які надаютьсялюдині державою. Адже інститут політичноїсвободи як спосіб існування соціуму – це й можливістьпостійного заперечення доцільності формполітичного життя, інститутів і доктрин, можливістьсаморозвитку, самовизначення, самовідновленнясуспільства. Це свобода основоположного,„субстанціонального” вибору людиною форм існуванняй напрямків розвитку цивілізації.Отже, політична свобода може і повиннарозглядатись як правова основа взаємовідносиндержави й громадянського суспільства. Звідсиможна вивести одну з основних антиномій політичноїсвободи. З одного боку, її нормативноправовийхарактер передбачає підтримку існуючогогромадського порядку, який забезпечуєтьсядержавним примусом. Громадянське суспільствозабезпечує нерозривний зв’язок інституту політичноїсвободи з правовим статусом громадян,єдність соціальних і правових основ взаємовідносинлюдини з державою. З іншого боку, політичнасвобода може розглядатись як „раціональнезаперечення попередньої доцільності”, тобто,як здатність виступати проти існуючих правовихстандартів і норм політичного життя, можливістьзмінювати форми суспільного устрою й політичнусистему в цілому.Суспільство самоорганізується шляхомвстановлення нормами моралі та права певного,обов’язкового для всіх суспільного порядку. Йогоелементи є умовами співжиття індивідів і можутьбути об’єктами соціальних інтересів – цілямий засобами політичної діяльності. Політичнасвобода і, відповідно, політична активністьлюдей можуть бути зорієнтовані на збереженняумов існування останніх у межах існуючого соціальногопорядку або через його зміну. Зазначенаантиномія ґрунтується на тому, що політичнасвобода, по-перше, визначається рівнем розвиткугромадянського суспільства, його економічною,соціальною, суспільно-політичною організацією,по-друге, сама політична свобода, ступінь її гарантованостій реалізації визначає розвиток соціуму.Таким чином, інститут політичної свободивиступає інструментом самовизначення суспільства,його самоорганізації.Наступні антиномії, що стосуються сутностіполітичної свободи – це „свобода негативна” –„свобода позитивна”, „зовнішня” – „внутрішня”.Тут відбувається протиставлення негативної„свободи від” втручання в особисту сферу з бокудержави та інших членів суспільства позитивній„свободі для”, що заснована на творчій самореалізаціїособистості. „Свобода від” виступає у світі,в якому індивід має визначений простір ідейта дій без можливості наразитися на обмеження ірепресії. „Свобода від” – не самоціль, а умовасаморозвитку. „Свобода для”, або позитивнасвобода, уможливлює дію відповідно до власноїсистеми цінностей і власних цілей. Друга свободає більш життєвою і повнішою [10, с. 216].Зовнішня свобода індивіда припускає вибірваріантів поведінки з урахуванням різноманітнихзасобів, способів і форм обмежень. Такими можутьвиступати не тільки моральні норми, юридичнізакони заборонного характеру, а й самфакт співіснування безлічі індивідів з їх суспільнимиправами. Внутрішня свобода – це не схованасвобода. Вона реально існує у розумінні звільненнялюдини усередині себе від оков власнихупереджень, уявлень та образів [10, с. 215].Для того, щоби зрозуміти специфіку реалізаціїполітичної свободи в житті суспільства, потрібнодокладніше розглянути антиномію „негативної”і „позитивної” свободи. Негативна політичнасвобода – як свобода від насильства, примусу,жорстокості, диктату з боку держави й іншихлюдей –протиставляється позитивній. Алевідразу постає проблема відсутності однозначноговизначення того, що таке позитивна свобода.Індивідуалістичне розуміння свободи як захистуособистості, недоторканості власності тощоскладнощів не викликає. На відміну від питання– для чого власне людині так потрібна свобода.Це, зокрема, відображено в розмежуванні двохпонять свободи в англійській мові, які є основоюдвох концепцій свободи: „liberty”– як обмеженняпримусу, звільнення та „freedom”– перш за все,як свобода вибору.Загалом позитивну свободу можна визначитияк можливість самовдосконалення, само-26 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

О.П. Донченкорозвитку особистості, розкриття внутрішньогопотенціалу, творчих здібностей. Водночас, деякідослідники вважають таке твердження недостатнім.Виділяється більш глобальне призначення свободи,а саме, забезпечення людству власного збереженняразом зі здатністю розвитку культури. Зіншого боку, поняття позитивної й негативної свободипов’язують із такими категоріями, як внутрішняй зовнішня свобода. Слід погодитися з російськимвченим М.С. Бондарем, який вважає, щорозгляд свободи як фактичного й правового становищалюдини в суспільстві й державі припускаєвиокремлення трьох форм і рівнів її здійснення.На першому рівні свобода проявляється яквнутрішня характеристика особистості, яка іманентноїй притаманна й відрізняє від інших живих істот.Це свобода волі, яка є основою формуваннясоціальної регуляції. З наявністю свободи воліпов’язують юридичні якості особи як суб’єкта права,члена громадянського суспільства: правоздатність,дієздатність, деліктоздатність.Другий рівень і, відповідно, наступний аспектсвободи як „генетичної свободи самореалізаційнихзасад в суспільстві” характеризуютьсвободу з точки зору стану, положення людини всуспільстві. На цьому рівні індивід не тільки стаєволодарем свого життя і власної людської особистості,але й протиставляє себе соціальному середовищу.Тут відбувається налагодження взаємовідносинна принципах, що характеризуютьступінь єдності індивідуальних і класових (суспільних)інтересів, рівень демократизму і самоорганізаціїцих відносин. В цьому випадку у категоріїсвободи виражається досягнутий рівеньне тільки самопізнання особистості, але й пізнаннязагальних законів природи і закономірностейрозвитку людського суспільства в цілому.Вказаний аспект свободи характеризується якзвільнення особистості від обмежень і насилля (уформі економічного або політичного примусу,національного пригнічення, дискримінації тощо).Відбувається закріплення статусу індивіда якгромадянина. Це, так званий, „негативний” рівеньсвободи – „свобода від...”.Третій рівень свободи особи як основи самоорганізаціїнаселення й взаємовідносин людини,суспільства й держави відображає свободу якдіяльнісну характеристику особистості. Людинавиступає не тільки як самостійна, незалежна особистість,але як діяльнісний суб’єкт. Свободаприпускає тут широкі можливості для виборурізних варіантів активної поведінки. Це позитивнасвобода, „свобода на...”. Вона розкриваєтьсячерез конкретні права й свободи, правові стимули.Вказаний рівень, на відміну від негативного,більшою мірою відображає ідеї колективізму [3,с. 165-169]. Поєднання цих рівнів свободи дозволяє,з одного боку, відобразити автономію особистості,її значення як вищої цінності, з іншого,– вважати свободу основою всіх сфер життєдіяльностісуспільства.Інше розуміння співвідношення зовнішньоїй внутрішньої свободи в політичному аспектімістить концепція І.О. Ільїна. Під зовнішньоюсвободою автор розумів свободу віри, поглядів іпереконань, до якої інші люди не мали би прававтручатися з насильницькими приписами й заборонами.Це „негативна свобода”, що захищаєлюдину від насильства з боку інших людей. Зовнішнясвобода дається людині для внутрішньогосамозвільнення. Негативна свобода є лише шляхом,який веде до позитивної свободи; засіб, щоведе до мети. Політична свобода є різновидом зовнішньоїсвободи: людині надається можливістьсамостійно говорити, писати, вибирати, вирішуватий подавати свій голос у справах суспільногоустрою. Зовнішня свобода дається людині для того,щоб вона внутрішньо виховала і звільнила себе.В свою чергу, політична свобода, що припускаєлюдину внутрішньо вільною і такою, що самовизначається,дається їй для того, щоб вона моглавиховувати „інших до свободи” [7, с. 89-107].Слід погодитися з визначенням зовнішньої,негативної свободи як такої, що звільняє від насильства,примусу, тиску, дискримінації тощо таконституює статус людини як громадянина. Далі,дотримуючись класифікації Ільїна, йде рівеньвнутрішньої свободи, що припускає самозвільненнялюдини, розвиток її внутрішнього світу,усвідомлення нею самої себе, своєї ролі й творчихможливостей. Загалом, це є тим, що розуміють підпозитивним змістом свободи. Тому, можна зробитивисновок про нерозривний зв’язок цих понять. Позитивнасвобода припускає розкриття внутрішньогосвіту людини. Внутрішня свобода є змістом позитивноїсвободи. Не випадково багато дослідниківприділяли таку увагу саме внутрішній свободі людини,незважаючи на складність об’єктивних оцінокі визначень цієї сфери.Становлення інституту політичної свободинеможливе без переходу від негативної до позитивноїсвободи, критерієм якої є самореалізаціяіндивіда і суспільства в цілому, іншими словами,творчий саморозвиток, духовний і моральнийпрогрес. Негативна політична свобода визначаєправовий статус людини як громадянина на основіобмеження інтересів та індивідуалізації людини,встановлює межі свободи. Відсутність позитивноїНауковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 27

Антиномії політичної свободисвободи та відповідальності індивіда й суспільстваперешкоджає розвитку останнього в напрямку прогресу.Така ситуація небезпечна відособленняміндивідів, анархією або диктатурою. Наявність демократичнихполітичних інститутів ще не є гарантієюреалізації позитивної свободи.Наповнюючись новим змістом у різні історичніепохи, політична свобода з’являється якмодель і основний принцип взаємовідносин індивіда,суспільства й держави. Водночас, вона єй практичною реалізацією, відтворенням цієї моделів конкретних формах суспільно-політичнихвідносин, у структурі політичної практики. Таквиникає антиномія „формальної” – „реальної”,„можливої” – „дійсної” свободи, яка пов’язана ізпроблемою реалізації ідеальної моделі інститутуполітичної свободи в конкретній практиці політичногожиття. Звідси випливає протиставленняполітичної свободи як дійсної, реальної свободилюдини, свободи її вибору й дії, політичній свободіяк міфу, яка ніде й ніколи не реалізується напрактиці в повному обсязі. Наприклад, принципвільної та рівноправної участі всіх громадян усоціальному управлінні – принцип народовладдя– об’єктивно виникає з потреби всіх людей усправедливості й свободі. Однак недостатньолише проголосити принцип народовладдя в конституції.Не менш важливо визначити процедуруйого реалізації. Історичний досвід свідчить проте, що проголошення народовладдя без правовоговизначення ефективної технології його практичногоздійснення перетворює цей принцип упорожню декларацію, яка зафіксована на папері.Народовладдя ж, у кінцевому підсумку, покликанезабезпечити постійну присутність об’єктивнихінтересів кожної людини в управлінськихрішеннях всіх рівнів, у всіх елементах соціальногопорядку. Кращою гарантією цього є наявністьдля кожної людини реальної перспективи усвідомлювати,представляти і захищати свої інтересина всіх рівнях соціального управління.В свою чергу, антиномія „формальної” –„реальної” свободи підтверджується антиномією„можливості„ й „дійсності” як категорій діалектики.Функціональне призначення останніх полягаєв тому, щоби відобразити взаємозв’язокстанів об’єкта, етапів його розвитку. Але в теоріїрозвитку категорії „можливість„ і „дійсність”позначають не будь-які найближчі стани, а лишеті, які кваліфікуються саме як різноякісні [2, с.182]. В юридичній науці та практиці категорії„можливість” і „дійсність” використовуються яку їх власне філософській інтерпретації, так й узначеннях, що враховують специфіку правовоїсфери. Їх філософське розуміння не дозволяє повноюмірою виразити якісну своєрідність техніко-юридичногозакріплення правової можливостіта дійсності [2, с. 182]. Осмислюючи проблемуспіввідношення вказаних парних категорій вправі, необхідно звернути увагу на специфікуполітичної свободи в цих категоріях, зумовленубагаторівневим характером розвитку права.Висновки. Таким чином, антиномічність єневід’ємною властивістю інституту політичноїсвободи, засвідчує множинність його якостей іхарактеристик. Антиномічність політичної свободивідображає об’єктивні закономірності функціонуванняполітичного життя та визначає багатоваріантністьполітичного вибору. В свою чергу,діалектичний аналіз антиномій інституту політичноїсвободи демонструє неможливість їх вирішенняза принципом пріоритетного розвитку однієї зних. Антиномії вимагають не вибору між антитезами,а визнання об’єктивності їх існування. Прицьому передбачається не просто механічне поєднанняпротилежних засад, але й їх взаємодія, взаємовплив,компроміс, тобто справжня єдність.У проявах антиномій свободи вибору йсвободи дії, позитивної й негативної, можливої йдійсної свободи виявляються глибокі протиріччяцього інституту в сучасних демократіях. По-суті,ідеал політичної свободи як основи демократіїбільшою мірою припускає реалізацію її політико-правовихоснов. Гарантіями свободи в цьомувипадку виступають пріоритет права, поділ влади,виборність органів влади, економічна свобода,приватна власність.Список літератури1. Баглай М.В. Дорога к свободе. – М.:Международные отношения, 1994. – 320 с.2. Баранов В.М., Першин В.Б., ПершинаИ.В. О соотношении действительности и возможностив праве // Проблеми філософії права.Том ІІ. – Київ-Чернівці: Рута, 2004. – С. 181-186.3. Бондарь Н.С. Власть и свобода на весахконституционного правосудия: защита правчеловека Конституционным Судом РоссийскойФедерации. – М.: Юстицинформ, 2005. – 592 с.4. Вступ до політології: Екскурс в історіюправничо-політичної думки / Скиба В.Й., ГорбатенкоВ.П., Туренко В.В. – К.: Основи, 1996. –717 с.5. Габермас Ю. Залучення іншого: Студіїз політичної теорії / Перекл. з нім. Андрій Дахній;наук. ред. Борис Поляруш. – Львів: Астролябія,2006. – 416 с.28 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

О.П. Донченко6. Гребенщиков В.А. Азбука свободы длявсех. – Ч. 2. – Общество. Социальная свобода. –М.: Изд-во „Тематик”, 2000. – 32 с.7. Ильин И.А. О свободе // Собрание сочинений:В 10 т. Т.1. Путь духовного обновления.– М.: Русская книга, 1993. – С. 88-109.8. Круглашов А.М. Драма інтелектуала:Політичні ідеї Михайла Драгоманова. – Чернівці:Прут, 2001. – 488 с.9. Современный либерализм: Ролз, Берлин,Дворкин, Кимлика, Сэндел, Тейлор, Уолдрон/ Перев. с англ. Л.Б. Макеевой. – М.: Доминтеллектуальной книги, Прогресс-Традиция,1998. – 248 с.10. Філософія права: Навч. посібн. / О.Г.Данільян, Л.Д. Байрачна, С.І. Максимов та ін.; Зазаг. ред. О.Г. Данільяна. – К.: Юрінком Інтер,2002. – 272 с.11. Ясперс К. Смысл и назначение истории:Пер. с нем. 2-е изд. – М.: Республика, 1994.– 527 с.Стаття надійшла до редколегії 29 серпня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії М.В. Никифораком.ANTINOMIES OF THE POLITICAL FREEDOMO.P. DonchenkoSummaryAntinomies are an essential part of the institution of the political freedom. This feature achieves pluralityof the qualities and characteristics of the political freedom. Antinomies of the political freedom reflectobjective contradictions of the political being and determine multidirection of the political choice.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 29

УДК 342.92© 2008 р. І.В. КовбасНаціональний університет ДПС України, ІрпіньІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ДІЯЛЬНОСТІ З НАДАННЯПОСЛУГ СУБ’ЄКТАМИ, НАДІЛЕНИМИ ПУБЛІЧНО-ВЛАДНИМИ ПОВНОВАЖЕННЯМИПостановка проблеми Сучасний цивілізаційнийпроцес характеризується поглибленнямгуманістичної спрямованості в діяльності державив особі її органів, наділених публічновладнимиповноваженнями. Таке спрямуванняпризводить до зміни самої сутності діяльностідержави, і з 80-х років минулого століття в рядізахідноєвропейських держав починає застосовуватисьтак зване публічне адміністратування,тобто діяльність виконавчих владних структур зчисто управлінської перетворюється в так звану«сервісну» (з надання послуг суб’єктами, наділенимивладними повноваженнями). Україна,включившись у загальноцивілізаційні процесипісля проголошення незалежності, також спрямовуєтьсядо створення аналогічного механізмупублічного адміністратування, проте цей процесускладнюється існуванням пережитків попередньоїадміністративно-командної системи. Незважаючина те, що ще в Концепції адміністративноїреформи (1998р.) визначено нову спрямованістьу діяльності органів виконавчої влади,проте за десятиліття, що минуло з того часу, так іне прийнято базові нормативні акти (Адміністративно-процедурнийкодекс, законодавчий актпро надання адміністративних послуг тощо) , якісприяли б цьому процесу.Мета статті полягає в обґрунтуванні, виходячиз історико-еволюційного контексту, необхідностівизначення на інституційному рівнідіяльності з надання адміністративних послуг.Ступінь наукової розробки проблеми.Дослідження вищезазначеної проблематики насьогодні мають епізодичний несистемний характері в основному зосередженні на окресленнінового явища для вітчизняної науки і практики –публічного адміністратування. Серед дослідженьз цієї проблематики виділяються праці В.Авер’янова, І. Коліушко, О. Кузьменко, В. Тимощуката ін. Дослідження історичних передумоввиникнення нового правового явища взагалівітсутнє у вітчизняній юридичній науці, тому восновному використовувалися при написанністатті праці історичного й економічного характеру,зокрема дослідження Мочерного С.В., ЛарінаЯ.С., Челенкова А.П., Шканова О.М., ШнірельманаВ.А. та інших науковців.Виклад основного матеріалу. Діяльність знадання послуг відноситься в доктринальнихджерелах до четвертого великого суспільногоподілу праці. Її зародження відоме з часів СтародавньогоРиму. Проте в сучасному розумінні їїстановлення розпочалось у кінці ХІХ ст., а найбільшаінтенсивність спостерігається з 80-х рр.ХХст. В Україні цей процес розпочався тільки зкінця 90-х рр. і на сьогодні ще не має чіткого законодавчогоунормування.За даними державних статистичних органів,доля послуг у валовому національному продуктірозвинених індустріальних країн складаєвід 2/3 до 3/4. У США на межі тисячоліть становить78%, а число працюючих у цій сфері досягло80% від загальної чисельності зайнятих [13, с.32, 336]. У зв’язку з економічним ростом у більшостікраїн спостерігається одна й та ж закономірність:з ростом рівня доходу на душу населеннясільськогосподарський сектор поступово втрачаєсвою провідну роль, поступаючись спочатку промисловості,а потім сфері послуг. Процес деіндустріалізаціїекономічно розвинених країн уже вплинувна структуру всієї світової економіки: якщо в1980р. послуги складали приблизно половину світовогообсягу виробництва, то до середини 90-х рр.їх доля досягла вже майже 2/3 світового валовоговнутрішнього продукту [9, с.11].Для усвідомлення сутності цієї тенденціїнеобхідно розглянути увесь еволюційний процесрозвитку продуктивних сил і суспільних поділівпраці. Розподіл праці – якісна диференціаціятрудової діяльності у процесі розвитку суспільства,що призводить до відокремлення й співіснуваннярізних її видів. Розподіл праці існує в різних формах,які відповідають рівню розвитку продуктивнихсил і характеру виробничих відносин. Проявомрозподілу праці є обмін діяльністю.У суспільній науці розподіл праці отримаврізне тлумачення. Античні автори (Сократ, Ксенофонт)підкреслювали позитивне значення йогодля росту продуктивності праці. Платон вбачав урозподілі праці основу для існування різних станів,головну причину ієрархічності побудови суспільства.Перші історичні концепції про послідовнупояву нових, усе більш складних умінь інавичок людей сформулювали й інші античні30 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

І.В. Ковбасавтори. Одна з них була сформульована Варроном,який з посиланням на Дінеарха називав тристадії розвитку: споживання продуктів дикої природи,скотарство і землеробство[2,с.125]. В дещозміненому вигляді вона проіснувала в європейськійнауці до другої пол. ХІХ ст. Тит Лукрецій Каррозрізняв лише два стани людини: дике (споживанняпродуктів дикої природи) і розвинене (замлеробство).Саме із землеробством Тит ЛукреційКар пов’язував виникнення рис, характерних дляцивілізації [5, V. 1361-1378].Представники економічної науки такожвиділяли стадії дикості (полювання), скотарства іземлеробства, котрі були покладені ними в основуісторії господарства [8, с.28, 89, 123]. А. Сміт,якому належить і сам термін, зазначав, що розподілпраці приводить до величезного прогресу врозвитку продуктивних сил [1, т.21, с.415].Дослідник Г.Чайлд зазначав, що поширеннякультури могло відбуватися не тільки шляхомміграції населення, але і шляхом запозиченняречей у ході обміну і шляхом передачі ідей. Запозиченнюнеобхідний певний рівень розвиткуособистостей, що полегшує сприйняття нового[12, с. 170-172].Визначальною умовою розподілу праці єріст продуктивних сил суспільства. На першомуетапі первісного суспільства, коли панувала простакооперація праці, він поступово виникав зприродних фізичних відмінностей між людьми.Але в тому ж родовому суспільстві, поряд з природнимрозподілом праці (фізіологічним) виростаєнова форма розподілу праці – суспільнийрозподіл праці. Вона виражалася, перш за все, врозподілі праці між окремими родами й племенами.Залежно від природних умов проживання,окремі роди чи племена могли спеціалізуватисяна виробництві одного якогось виду продуктів,наприклад, племена, які жили поряд з родовищамиміді, спеціалізувалися на видобутку й обробціцього металу; племена, які населяли морськепобережжя, добували морепродукти тощо.Такого роду розподіл праці між общинами, міжродами чи між племенами був пов’язаний з міжродовимчи міжплемінним обміном. Спочаткуобмінювалися між собою не окремі особи, а цілісуспільні групи – племена, роди. Це найбільшрання форма обміну, і вона відігравала незначнуроль у господарському житті сторін, які обмінювалисяпродуктами своєї праці. Більш значним явищемстало виділення скотарських племен від землеробських,оскільки з цього часу обмін стає невипадковим, а постійним явищем [4, с. 75-76].Перехід від землеробства до скотарстваздавна прийнято розглядати як кардинальнийповорот не тільки в історії господарства, але і вісторії людського суспільства в цілому. Багатоавторів неодноразово вказували на такі його наслідки,як корінні зміни в способах ведення господарстваі перебудови всього господарськогоциклу, поява принципово іншого відношення доземлі й ріст осідлості, значне підвищення обсягувиробництва та виникнення регулярних надлишків,збільшення чисельності й густоти народонаселення,зміни у відносинах власності, поглиблення суспільногорозподілу праці і початок диференціаціїокремих професій відповідно до різноманітних господарських,соціальних і ритуальних функцій,удосконалення системи управління, поява новихсуспільних інститутів і норм, перебудова попередньоїсистеми світогляду тощо [11, с.3].Перехід до виробничого господарства небув одномоментною подією в історії людства.Він являв собою складний і тривалий процес, щопротікав по-різному в різних конкретноісторичнихумовах [11, с.363].Суспільний розподіл праці у ранніхземлеробів, скотарів і розвинених мисливців, рибалокі збирачів досяг достатньо високого рівня істав одним із суттєвих факторів соціального розвитку.Накопичені до нашого часу дані дозволяютьрозуміти під першим суспільним розподілом працівиникнення істотно різних господарських систем,які давали певні надлишки, що створювали основудля широкого обміну продукцією. Причини такогообміну могли бути як господарськими (потреби всировині, нових видах їжі), так і соціальними (розвитоксоціально-престижної сфери) [11, с.399].Проте суспільний розподіл праці проявляєтьсяі всередині суспільних груп, усередині родучи общини, в результаті розвитку їх виробничихсил. Так виникають, наприклад, усе нові йнові види ремесла – ткацтво, обробка металів,будівництво споруд і т.д. Поступово ремесловідділяється від землеробства. Так відбуваєтьсядругий великий суспільний поділ праці [4, с.77].Відділення ремесла від землеробства означалозародження товарного виробництва. Подальшийрозвиток обміну посприяв відокремленню торгівлівід виробництва і виділення купецтва (третійвеликий суспільний поділ праці) [1, т.21, с.415].Широкий розвиток торгівлі та торгового капіталув античному суспільстві, особливо в Греціїпризвів до великого попиту на гроші й розвиткулихварського та банківського капіталу.Дуже широке застосування в античну епохуотримала рабська праця в домашньому госпо-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 31

Історія виникнення, становлення та розвитку діяльності з надання послуг суб’єктами…дарстві. У будинках багатих римлян жили сотнірабів (сервів) в якості прислуги [4, с. 92]. Томузародки сфери послуг (сервісної діяльності приватногохарактеру) простежуються вже в СтародавньомуРимі. Проте із занепадом Західної Римськоїімперії сервісна діяльність приватного характерузникає. Східна Римська імперія (Візантійськаімперія), ідеологічною основою якої сталохристиянство, незважаючи на рабовласницькийхарактер, не стимулювала розвиток сферипослуг. Ранньофеодальні держави, що виниклина руїнах Західної Римської імперії, розвивалисяповільно, а розвиток приватної власності був недостатнімдля виникнення сфери послуг. Основоюсередньовічної держави стає імперативнавладна діяльність правителя. Поняття «владнаверхівка», яке з’являється лише в ХVст., і якомупротиставлено поняття «піддані», виражає концентраціюполітичних прав, типових для державиепохи нового часу, яка виступає центральноюмонополією щодо права на здійснення влади таправа на стягнення податків. Влада як така стаєнайвищою цінністю [3, с.526]. Влада стає щоразцентралізованішою, управління державамиХVІІ-ХVІІІст. – абсолютистським.Ера революцій зумовила зміну влади аристократіїна демократичні системи й обмежилавладу монархів. Хоча законність влади й не піддаютьсумніву там, де існують королівства такнязівства, і до Першої світової війни її вважали,як і раніше, милістю Божою, проте з часів Просвітництванабувають чинності й раціональні елементи(монарх як перший слуга держави). Інші формивлади сприймаються не як такі, що спираютьсяна традиційний авторитет, а як такі, що ґрунтуютьсяна раціональності, яку в будь-який час можутьпереглянути і шляхом виборів розподілитипо-новому [3, с.526-527]. Проте, як підкреслювавВ.Вебер, набагато важче «змусити сучасних олігархічнихможновладців, щоб вони свою роль правителівпоміняли на роль служителів» [3, с.534].У ХХ ст., внаслідок значних суспільнихпотрясінь (світові війни, революції, розпад колоніальноїсистеми) імперативний характер здійсненнядержавної влади поступово слабшає.Утверджується нова суспільна ідеологія гуманістичногоспрямування – концепція соціальноїправової держави. Ведучи мову про соціальнуправову державу, мають на увазі державу, якачерез своє право (зафіксоване у конституції та законах),увага якого зосереджена на зовнішніх проявахжиття людей, має надавати та забезпечуватисвоїм громадянам свободу, рівність і самостійність.В основі цієї держави лежить визнання гідностікожної окремої людини [3, с.535], що поступовотрансформується в право на гідне життя.З початку 30-х років ХХ ст. послуги вокремих країнах світу стають основним об’єктомтоварно-грошових відносин у результаті четвертоговеликого суспільного поділу праці – відокремленнясфери послуг від матеріального виробництва,внаслідок чого сфера послуг зазнає найдинамічнішогорозвитку [6, с.139]. Проте тільки з 80-х рр. ХХ ст. сервісна діяльність стає характерноюрисою і для державно-управлінської сфери у СШАта країнах Західної Європи. Україна поступово долучаєтьсядо цього процесу, адаптуючи своє законодавстводо європейського.На сьогодні розвиток і розміщення продуктивнихсил у великій мірі визначають дві тенденції:оптимізаційна (ґрунтується на інформації якфундаментальному ресурсі суспільства, тіснопов’язана з розвитком фінансово-правових технологій,процесом «каталогізації» світу, становленнямсистеми глобального управління); інноваційна(полягає в отриманні нового знання таякісній стрибкоподібній зміні штучного середовищажиття людини [7, с.56-57].Висновки. ХХІ століття ознаменувалосяновою якістю життя людини, що випливає з геополітичноїідеології сервісної діяльності держави.Проте навіть у розвинених країнах ЗахідноїЄвропи та США становлення цієї ідеології викликаєпевний опір патріотично налаштованихчленів суспільства, оскільки її домінування є загрозоюдля внутрішнього суверенітету держав. Сферапослуг стирає національні особливості та безперешкоднодолає державні кордони разом з її носіями– транснаціональними компаніями. Чи зуміє протистоятицьому натиску окрема держава, такожбазуючись на сервісній ідеології? Зміцнення й розширенняЄвропейського Союзу свідчить про негативнувідповідь на це запитання, оскільки він усебільше набирає рис не просто економічного співтовариства,а політичного об’єднання.Список літератури1. Большая советская энциклопедия. –т.21. – М.: Советская энциклопедия, 1975. –С.414-416.2. Варрон М.Т. О сельском хозяйстве /Катон, Варрон, Колумелла, Плиний о сельскомхозяйстве. – М.: Наука, 1957. – С. 125.3. Історія європейської ментальности / Заред. Петера Дінцельбахера. – Львів: Літопис,2004. – 720с.32 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

І.В. Ковбас4. Ковалев С.И., Некрасова Е.К., РавдоникасВ.И., Смирнов И.И. Краткое введение в историюдокапиталистических формаций. – М.-Л.:ОГИЗ, 1934. – 137с.5. Лукреций. О природе вещей. – М.,1945. – V. 1361-1378.6. Мочерний С.В., Ларіна Я.С., УстенкоО.А., Юрій С.І. Економічний енциклопедичнийсловник: У 2-х т. – т.2 / За ред. С.В.Мочерного. –Львів: Світ, 2006. – 568с.7. Розміщення продуктивних сил і регіональнаекономіка: Підручник / С.І. Дорогунцов,Т.А. Заяць, Ю.І. Пітюренко / За заг. ред. С.І. Дорогунцова.– К.: КНТУ, 2007. – 992с.8. Смит А. Исследование о природе ипричинах богатства народов. – М.: Наука, 1962. –С.28, 89, 123.9. Челенков А.П. Маркетинг услуг: Монография.– М.: Центр маркетинговых исследованийи менеджмента, 2004. – 128с.10. Шканова О.М. Маркетинг послуг: Навчальнийпосібник. – К.: Кондор, 2003. – 304с.11. Шнирельман В.А. Возникновение производящегохозяйства: Проблема первичных ивторичных очагов. – М.: Наука, 1989. – 444с.12. Шнирельман В.А. Происхождение скотоводства( культурно-историческая проблема). –М.: Наука, 198..– 334с.13. Экономика США: Учебник для вузов /Под ред. В.Б. Супяка. – СПб.: Питер, 2003. –С.32, 336.Стаття надійшла до редколегії 15 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії А.З. Георгіцою.І.V. KovbasHISTORY OF ORIGIN, BECOMING AND DEVELOPMENT OF ACTIVITY, FROM THE GRANTOF SERVICES BY THE SUBJECTS OF IMPERIOUS PLENARY POWERSSummaryActivity from the grant of services belongs in doctrine sources to the fourth division of labor. Its originis known yet from times of Ancient Rome. However in the modern understanding its becoming began at theend of the XIX century, and most intensity is observed from 80-th y. of XX century. In Ukraine this processbegan only from the end of 90-th y. Of the XX century and for today does not yet have the clear legislativesetting of norms.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 33

УДК 94:342.53.(477.83)© 2008 р. С.В. КондратюкЛьвівський державний університет внутрішніх справ, ЛьвівУКРАЇНСЬКА ТРАДИЦІЯ НАРОДОПРАВСТВА ТА ЗЛУКА УНР І ЗУНРПостановка проблеми. Український народстоліттями творив самобутню традицію народоправстваяк невід'ємну складову політичноїта правової культури, рівень якої відповідав цивілізаційнимздобуткам інших європейських народів.Сучасна політична та правова системаУкраїни характерна значними особливостями,що зумовлює необхідність конкретно-історичногодослідження глибинних історичних закономірностейсуверенітету народу. Категорія "традиціянародоправства" - необхідна ланка загальноїсистеми категорій, за посередництвом якихукраїнський народ осмислював політичну таправову реальність. Ці категорії є специфічними,багатогранними і не завжди тотожними усталенимипоняттями сучасної юридичної науки. Томупостає необхідність дослідження співвідношенняпонять у категорійних парах, наприклад,"незалежність" - "суверенність", "народоправство"-"суверенітет народу", "народоправство" -"парламентаризм" тощо.Серед таких, історично та національно обумовленихпонять, особливе місце належить "соборності"як символічному, вербальному втіленнюправа українського народу на єдину державу, доскладу якої входили б усі українські землі.Виявлення загального, універсального зв'язкуміж народоправством і соборністю не лишевідповідає пізнавальним потребам історикоправовоїнауки, а й дає змогу розглядати злукуУНР і ЗУНР об'єктивним, закономірним етапомрозвитку таких явищ, як українська держава,українське право, суверенітет українського народу,український конституціалізм і парламентаризм.Відтак, попри суперечності об'єднавчогопроцесу, неоднозначність його результатів, злукунеобхідно розглядати конкретно-історичноюправовою подією в системі правових явищ, котрів сукупності слушно вважати правовою традицієюукраїнського народу.Стан досліджень. Дослідженню українськоїтрадиції народоправства присвячено чималоісторико-правових наукових праць. Більшість ізних розглядають цю проблему в ракурсі історіїпарламентаризму. Наприклад, праці М.Грушевськогоз історії парламентаризму спонукаютьсучасних дослідників до сприйняття ціннісногопідходу, оскільки акцентують не на паралеляхісторичних форм парламентаризму, а на народоправстві(самоврядуванні) як історичній цінності,результаті сукупного історичного досвіду українців.Відомий конституціаліст, теоретик та історикправа С.Дністрянський утверджує передісторіюпарламентаризму, що починається саме з вічакняжої доби, коли функціонування останньогонадавало правлінню київських князів демократичногохарактеру. Власне бачення передісторіїпарламентаризму - в Р.Лащенка і М.В.Володимирського-Буданова,М.Стахіва та С.Ярославина.Ідея про необхідність дотримування українськоїмоделі парламентаризму належить історикам-правникамО.Мироненку, В.Журавському,П.Кислому, Ч.Вайзу, Т.Єрмолаєву.Політико-правовому аналізу допарламентських,квазіпарламентських установ приділялиувагу І.Паньонок, Л.Окіншевич, Т.Андрусяк,В.Голубицький. На цих питаннях акцентуютьучені Львівської наукової школи істориків державиі права В.Кульчицький, Б.Тищик,М.Кобилецький, І.Бойко, І.Настасяк.Становлення та розвиток історії державноправовихінститутів Буковини в період її перебуванняв складі Австрії дослідив відомий українськийісторик права М.Никифорак, а традиціїпарламентаризму на Закарпатті висвітлюютьучені П.Стерчо, І.Адамчук, М.Вегеш, В.Лемак.Праці П.Стецюка стверджують українську модельконституціалізму, наявність якої спонукаєдо пошуків української моделі парламентаризму.Проблемам територіальних громад в Україніприсвятив ґрунтовну монографію П.Гураль. Уцій низці виокремимо розвідки Ю.Шемшученка,О.Бандурки, Ю.Древаля та багатьох ін.Аналіз досліджень цієї проблеми засвідчує,що вітчизняна історико-правова наука зробилаперші кроки до створення узагальнювальногообразу минулого парламентаризму.Виклад основних положень. Проголошення22 січня 1919 р. на Софійському майдані уКиєві Акту злуки УНР і ЗУНР стало черговоюспробою зреалізувати ідею соборності етнічнихукраїнських земель. Сама ідея соборності започаткованавід епохи Середньовіччя, від періодуфеодальної роздробленості земель Давньокиївськоїукраїнської держави (згадаймо заклик автора34 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

С.В. Кондратюк"Слова о полку Ігоревім" до єдності руських(українських) князів).У всій повноті ідея соборності українськихземель поставала на крутих зламах нашої історичноїдолі: Хмельниччина (1648-1654), доба Українськоїкозацької держави, розділення національноготіла України між двома імперіями - Російськоюй Австрійською, Українська революція 1917-1921 рр. Ця благородна державницька (самостійницька)ідея відображена в концепціях "Руськоїтрійці" та Кирило-Мефодіївського товариства.Зрештою, і протестний виступ Івана Мазепи протиПетра І, і Конституція Пилипа Орлика, як і вся йогодіяльність, були підпорядковані ідеї самостійностіта соборності українських земель [18, с.7].У практичній площині ідея соборностіпроходить через українську традицію народоправства.Ця традиція на Русі, з погляду більшостідослідників, започаткована в X ст. у формінародного віча. Іван Крип'якевич, наприклад,вважав: віче "було народним зібранням, що в Х-ХІ ст. висловлювало волю населення" [7, с.122].Хоч князь вважався необмеженим володарем і зосереджувавзаконодавчу, виконавчу та судову владу,"насправді він залежав від соціальної верхівки,яка вважала себе представником всього населеннякраїни" [7, с.122]. Тому таку форму "феодальноїдемократії", як боярські ради, можна також віднестидо первісних паростків народоправства.Від дня проголошення Акту злуки. відділяютьнас понад 90 років. З приводу цієї подіїакадемік І. Курас зазначав: "... такі вікопомні подіїй дати (за давньою доброю традицією) завждиспонукують, відірвавшись хоча б на мить відскладних і тривожних проблем сьогодення, щераз заглибитись у вивчення пройденого нашимнародом шляху, щоб проаналізувати і взяти всецінне, неминуще з набутого ним багатого і повчальногоісторичного досвіду" [8, с.236-237].Можна стверджувати, що на час Українськоїреволюції 1917-1921 рр. відбулася певна сакралізаціяідеї соборності України, перетворенняїї на своєрідний "символ віри" для значної частиниукраїнської інтелігенції. На емоційномурівні вона прихильно сприймалася багатьмаукраїнцями і в селі, й у місті.Підстави для соборницьких прагнень українцівбули дуже вагомі: історичні, геополітичні,економічні, демографічні, етнокультурні та інші,причому основний материк українців перебувавпід російським скіпетром на Наддніпрянщині,значна частина етнічної території залишаласяпоза матірною землею. На 1914 р. у Галичині, наБуковині та Підкарпатті на території 74 2523 кміз 6 407 570 осіб населення українці становили 4156 780. Хоча на ту саму дату точних даних немає,можна допустити, що в Підкарпатській Русі(Закарпатті) проживало ще близько 400 000 українців.Понад 500 000 українців були жителямиБессарабії [ 4, с142].Як пересвідчуємось, українські етнічні земліперебували в полі геополітичних інтересів відразукількох країн, передусім імперій - Російської й Австро-Угорської.У ході Першої світової війни Росіяпланувала збройно довести "споконвічність" своїхправ на "руські" землі - Східну Галичину, ПівнічнуБуковину та Підкарпатську Русь.Австро-Угорщина й гадки не допускалапро втрату цих українських територій. Навпаки,вона мріяла повністю захопити ще й Волинь іПоділля, що обґрунтовувалося концепціями"Міттельєвропи" ("Серединної Європи"), авторамияких були Р. фон Кралік, Р. фон Скага, Т.Штайнакер, Ф. Кайндль, Г. Юберсбергер та ін.Суть цих концепцій зводилась до об'єднання "всіхнаціональних сил німецького народу" в багатовіковійборотьбі між германським і слов'янським світами.Серцевиною й основною потугою просуванняна слов'янський Схід мали стати Німецька імперіяі Австрійська монархія [20, с12-17].Не залишалась байдужою щодо українськихтериторій Німеччина. Напередодні Першоїсвітової війни вона повернулась до проекту Пангерманськогосоюзу, розробленому в надрахгенштабу ще за правління О. Бісмарка (рейсканцлерНімеччини в 1871-1890 рр.). Згідно з ним, умежі майбутньої "Великої Німеччини" потраплялафактично вся Україна. У компетентних органах(військових і цивільних) неодноразово виникаладумка про створення маріонеткової українськоїдержави - головно для послаблення Росії [9, с.67].Західноукраїнські землі (як "історичнопольські") вводили до своїх програм практичновсі провідні політичні партії Польщі, котрі щетільки боролися за відродження Другої Речі Посполитої.Плани суцільної мадяризації українцівЗакарпаття після 1867 р. (створення дуалістичноїАвстро-Угорської монархії) активно реалізовувавБудапешт. Рішуче й безапеляційно до українськихземель Бессарабії та Північної Буковинибули налаштовані правлячі кола Румунії [9, с.68].Отже, з початком Першої світової війниідея соборності українських земель, будь-які намаганняїї зреалізування опинилися в потужномуполі інтересів і безпосередніх сусідів, і сильнихсвіту того (Росії, Австро-Угорщини, Німеччини,Франції, Англії). Видима безвихідь із ситуації, атакож притаманне українським політичним си-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 35

Українська традиція народоправства та злука УНР і ЗУНРлам взаємопоборювання не дали змоги їм об'єднатисяі виробити спільну реалістичну поборницькулінію. Більшість українських партій та організаційу Росії (передусім Товариство українськихпоступовців (ТУП) - найповажніше українськесуспільно-громадське об'єднання) почалипідтримувати царський уряд.У підросійському українському суспільстві,хоч і не дуже виразно, простежувалася й пронімецькаорієнтація, породжена надією, що в ходівійни "культурними і розумними німцями"буде знищено ненависний українцям російськийцарський режим [1, с.39-40].Розшарування в тодішньому українськомуполітикумі промовисто засвідчує розмежуванняза означеними орієнтирами УСДРП, яка належаладо найчисельніших і найорганізованішихукраїнських політичних партій. Більша частинапартії відверто солідаризувалася з офіційноювладою, обравши своєю публічною трибуноюжурнал "Украинская жизнь", що виходив у Москвіза редакцією С.Петлюри.Менша частина УСДРП на чолі з А.Жукомі В.Дорошенком, блокуючись із колишніми "спілчанами"М. Меленевським та Скоропис-Иолтуховським,обрала пронімецьку орієнтацію. Разомз Д. Донцовим, М. Залізняком й іншими діячами4 серпня 1914 р. вони створили у Львові позапартійнеоб'єднання - Союз визволення України(СВУ), який виступав за перемогу в війні кайзерівськоїНімеччини [23, с.406-409]. У випадкупоразки Росії СВУ сподівався домогтися "державноїсамостійності України" у формі конституційноїмонархії з демократичним політичнимвнутрішнім устроєм, однопалатною законодавчоюсистемою, громадянськими мовними та релігійнимисвободами, самостійною українськоюцерквою. У зверненні "До публічної думки Європи"СВУ розвивав думку про необхідністьстворення Української самостійної держави яксвоєрідного "захисного валу" для Західної Європивід експансіоністської Росії [9, с.77].Західні українці зайняли проавстрійську,проурядову позицію, сподіваючись від цісарянаціонально-територіальної автономії для свогокраю. У "Маніфесті Головної Української Ради",створеної з представників усіх політичних партійГаличини 3 серпня 1914 р., зокрема, наголошувалось:"Побіда Австро-угорської монархії буденашою побідою. І чим більше буде пораженнєРосії, тим швидше виб'є година визволенняУкраїни" [25,с.173-174]. Незважаючи на вірнопідданськізаяви західноукраїнських політичнихкерманичів і обіцянки цісаря, питання Східної(української) Галичини в 1916 р. було вирішенена користь поляків.Нове піднесення поборницької хвилі в СхіднійГаличині, на Буковині та Закарпатті викликалосформування 17 березня 1917 р. у КиєвіУкраїнської Центральної Ради (УЦР), стрімкепоширення її впливу на всю Наддніпрянщину,реальні кроки з побудови інститутів державності,проголошення славнозвісних Універсалів. Зі щиримзахопленням західні українці сприйняли результатимирових переговорів у Бресті, де країниЧетвірного союзу визнали Наддніпрянську Українусуверенною державою. Зокрема, в усій СхіднійГаличині відбулися масові маніфестації, мітинги,народні віча з вимогою об'єднання всіхукраїнських земель в єдиній соборній державі.Політичні діячі Центральної Ради, як і значначастина населення Наддніпрянщини, у перспективітакож бачили Українську державу в цілісностівсіх її етнічних територій. Усвідомлюючи,що питання це не на часі, - його не сприймуть ніАнтанта, ні Центральні держави, - українці вБресті все-таки домоглися згоди на приєднання внедалекому майбутньому до УНР Холмщини таПідляшшя, а також створення зі Східної Галичини,Північної Буковини та Закарпаття "коронногокраю", тобто національно-територіальної автономії[3, с.40-57]. Це був перший реальний крокдо майбутньої соборності.Однак поряд з природним прагненнямукраїнців східних і західних жити в єдиній соборнійдержаві існували жорстокі об'єктивні реалії,які галицькі політичні діячі не могли не брати доуваги. Взагалі їм доводилося постійно приховуватисвої справжні наміри та далекосяжні плани.Після повідомлення про підписання у Бресті мирногодоговору, 12 лютого 1918 р., у Львові зібралосяблизько 200 тисяч "видатних членів"української громади, "без різниці станів", котрівітали проголошення УНР й укладення мирногодоговору, а також рішуче вимагали, щобукраїнська територія була ""конституйована якокремий державний організм в зв'язи з габсбурзькоюмонархією" [24].За ініціативою Української парламентарноїрепрезентації у Львові було скликано 25 лютого1918 р. з'їзд представників усіх галицьких партій.Підтримавши постанови Берестейського миру,з'їзд вимагав "його невідмінного та безпроволочногопроведення, зокрема його ратифікації в Австро-Угорщині"[5, с.81-82]. На нараді представниківукраїнських політичних партій та організаційу Львові 25 березня 1918 р. соціал-демократВ.Темницький запропонував висунути вимогу36 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

С.В. Кондратюкпро зміну форми державного устрою Австро-Угорської імперії: перетворити її у федераціюокремих національних держав, в тому числі йУкраїнської держави, утвореної не лише з українськихземель Австрії (Галичини й Буковини), ай із "цілої Австро-Угорщини", тобто із ЗакарпатськоїУкраїни [21, сі 24-125]. Як пересвідчуємось,незабаром ідея автономії еволюціонувала відею окремої національної української держави ускладі федерації. За елементарною логікою, наступнимкроком мало стати злиття двох легітимнихукраїнських державних утворень в єдинусоборну Українську державу.Події на західноукраїнських землях у жовтні1918 р. розвивалися стрімко та динамічно. Упродовждвох днів (18 і 19 жовтня) галичани, відповіднодо міжнародних правових норм, проголосилистворення Української держави, обрали й затвердилина Установчих зборах її законодавчий орган -Українську Національну Раду (УНРаду).Ідея соборності простежується в діяльностіукраїнських владних органів з перших кроків їхньоїдіяльності. Так, на Установчих зборах УкраїнськоїКонституанти (конституційні збори) 18жовтня 1918 р., які обрали УНРаду, предметомпалкої дискусії стало питання соборності. Соціал-демократи,частина радикалів і націоналдемократів,представники студентства висловилисяза негайне об'єднання українських земельАвстро-Угорщини з Наддніпрянською Україною.Ці партії відображали настрої, які домінували втогочасному галицькому суспільстві. Дискусіядовкола цього питання тривала 12 год. Урештірешт,вирішили поки що не приєднуватися доУкраїни, оскільки в "14 пунктах" Президента СШАВ. Вільсона народам Австро-Угорщини гарантувалосяправо на самовизначення, а Росію, до федеруванняз якою прямував П.Скоропадський, трактувалияк єдину державу, єдиний народ. Злука з гетьманськоюУкраїною загрожувала Галичині таксамо опинитися під владою Росії [26, с.29].Щодо негайного приєднання галичан доУНР слушні міркування, на наш погляд, висловивпрофесор Б.Тищик: "... З мотивів, які наводилисьгалицькими політичними керівниками, цене так просто було зробити. Крім всього іншого,існувала ще й Австро-Угорська імперія, до тогож із значними збройними силами, з яких чималовійськ знаходилося у Галичині, і, напевне, вона бне допустила до відокремлення від себе цілогокраю. До того ж ще не закінчилась світова війна,військові дії тривали. Крім того, немає сумніву,що проти цього категорично виступили б поляки,які мали в Галичині налагоджений адміністративний,правоохоронний, каральний апарат, численнізбройні формування і вважали Східну Галичинусвоєю "історичною" територією. Мабуть, томуукраїнські керманичі вирішили тимчасово залишатисьу складі Австрійської держави, щоб небути поглинутими Польщею, оскільки Україна буланадто нестабільною, слабкою державою, щобмати змогу захистити Галичину" [21, с139-140].Новий імпульс соборним устремлінням галичандала блискуча військова операція із роззброєнняв ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р.(без жодних втрат) кількатисячного австрійськогогарнізону в Львові та передання влади УНРаді.Уранці 1 листопада командувач операцією,яка в літературі отримала назви "Листопадовийзрив", "Листопадовий чин", сотник Д. Вітовськийвідправив до Києва телефонограму: "Зайнятийукраїнськими військами Львів складає поклінКиєву, столиці всієї України" [10, с.27]. Це зайвепромовисте свідчення того, що саме військовики-українціГаличини були чи не найпалкішимиприхильниками ідеї єдиної, соборної Українськоїдержави [14, с.33-37].Зазначимо, що в умовах воєнних дій галичаниметодично працювали над створенням інститутівдержавної влади парламентського, європейськоготипу. На засіданні УНРади 9 листопада1918 р. законодавчу владу остаточно було переданоУНРаді, закріплено назву держави - ЗахідноукраїнськаНародна Республіка, сформованоТимчасовий Державний секретаріат, або РадуДержавних секретарів, - уряд молодої держави.За партійним складом він був коаліційним - вісімнаціонал-демократів, два радикали, по одномупредставникові від соціал-демократичної та християнсько-суспільноїпартії і двоє безпартійних.Отже, економічні, соціально-політичні й духовно-культурніінтереси більшості галицького суспільствабули репрезентовані адекватно. Багатопартійноюбула й УНРада [11, с.125-126].УНРада 10 листопада 1918 р. визначилаурядові головну лінію національно-державноїполітики: „Українська Національна Рада, як найвищавласть українських земель бувшої Австро-Угорської монархії, в змаганню до здійсненнянаціонального ідеалу всього українського народупоручає Державному Секретаріатові поробитипотрібні заходи для з'єднання всіх українськихземель в єдину державу" [5, с265-266]. Це бувреальний крок до злуки ЗУНР і УНР, створенняєдиної, соборної Української держави.УНРада 13 листопада 1918 р. ухвалилаТимчасовий Основний Закон -Конституцію ЗУ-НР, що стало важливим фактором у здійсненніНауковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 37

Українська традиція народоправства та злука УНР і ЗУНРзлуки двох українських материків. У Конституціїчітко означено основні елементи, атрибути й символисуверенної демократичної держави парламентськоготипу: назву, кордони, механізм здійсненнявлади, герб, прапор, державну печатку. Як необхіднуумову було передбачено скликання Установчихзборів, що відкривали б дорогу до повної легітимізаціїутворення самої ЗУНР та її вищих органів- законодавчого і виконавчого [12, с.96].Назвавши молоду державу "народною республікою"і визнавши п'ятичленну демократичну"формулу" майбутніх Установчих зборів (виборина підставі "загального, рівного, безпосереднього,тайного і пропорційного голосування без різниціпола"), УНРада орієнтувалася на проголошенуЦентральною Радою в Києві УНР, яка мала організовуватисяна тих самих демократичних загальноєвропейськихзасадах. Це було зроблено для того,щоб уникнути зайвих складнощів під час "державногоз'єднання всіх українських земель" [15].УНРада прийняла 16 листопада 1918 р. закон"Про тимчасову адміністрацію областей ЗахідноукраїнськоїНародної Республіки", який мавупорядкувати, унормувати й уніфікувати процесформування органів місцевого управління [6, с.5-7]. Було також ухвалено обіжник Ради Державнихсекретарів до Державних повітових комісаріввід 1 грудня 1918 р. [6, с.9-10]. Як слушнонаголошує дослідник В.Ортинський, ці два нормативно-правовіакти стали основними в розбудовідержавних органів місцевої влади й управління[17, с.79].Отже, трохи більше ніж за тиждень, в умовахвійни УНРада напрацювала відповідну нормативно-правовубазу (приклад ефективностідержавотворчої роботи), яка визначала основніпараметри молодої держави - ЗУНР, засадничіпринципи її функціонування як і найвищому, і наповітовому управлінському та самоврядному рівнях.Це давало підстави виносити на порядокденний питання злуки двох суверенних державнихоб'єднань воєдино.Ініціатива про злуку виходила від ЗУНР.Маючи перед собою конкретну мету і чіткийплан возз'єднання, УНРада ще 5 листопада 1918р. відправила двох своїх представників (И. Назаруката В.Шухевича) для наведення контактів зцієї теми з гетьманськими урядовцями. Післястворення 9 листопада уряду ЗУНР - Ради Державнихсекретарів до Києва, вже для ведення конкретнихперемовин з П.Скоропадським про возз'єднання,був відряджений зі Львова повноважнийпосол ЗУНР професор Григорій Микитей з відповіднимивірчими грамотами. Державний секретаріатдоручив йому просити керівництво УкраїнськоїДержави Гетьмана Скоропадського прислати уЛьвів повноважну комісію для переговорів [22,с.62-63]. Однак 14 листопада гетьман П. Скоропадськийоголосив про федерацію з Росією та сформувавновий уряд, з якою майже повністю усунувукраїнців. Однак переговори не відбулися. Посолнавіть не подав своїх вірчих грамот. Невдовзі гетьманщинабула повалена Директорією.Процес підготовки та проведення Акту злукистановить окрему, непросту колізію українськогодержавотворення, оскільки йшлося про відмовувід власної державності Західної України.Він має свою логіку, свою політичну канву й інтригу.Реальні переговори про злуку відбувалисяз Директорією. Наприкінці листопада 1918 р. зпроектом попереднього договору до Фастова, дена той час знаходилася Директорія, Державнийсекретаріат скерував свою делегацію (Д. Левицькогота Л. Цегельського). Після ґрунтовного обговоренняцього проекту Директорія і делегаціяЗУНР підписали 1 грудня 1918 р. "Передвступнийдоговір": від Директорії - В. Винниченко, П.Андрієвський, Ф. Швець, С. Петлюра,, від урядуЗУНР - Л. Цегельський і Д. Левицький [22, с.63].На найближчій сесії у Станіславові 3 січня1919 р. УНРада прийняла Ухвалу "Про злуку ЗахідноукраїнськоїНародної Республіки з УкраїнськоюНародною Республікою". Наголосимо натакому важливому положенні цього правногодокумента: "До часу, коли зберуться Установчізбори з'єдиненої Республіки, законодатну владуна території бувшої ЗУНР виконує УкраїнськаНаціональна Рада. До того ж самого часу цивільнуі військову адміністрацію на згаданій територіїведе Державний Секретаріат як виконуючийорган Української Національної Ради" [2, с. 1].Переконуємося, що йшлося не про федераціюдвох держав - УНР і ЗУНР (так намагалисьінтерпретувати Акт злуки деякі політики), а проповну ліквідацію ЗУНР як окремої держави івходження її до складу УНР.Неоднозначно сприйняли цю Ухвалу сучасники,передусім у Галичині. Президент УН-Ради Є. Петрушевич зазначав, що ухвалений закон"полишиться в нашій історії одною з найкращихсторінок, піднесе нашого Духа і скріпитьнаші сили. Від сьогоднішнього дня існує тількиодна Українська Народна Республіка" [16, с.68].Так мислила більшість галичан. Однак були йсупротивники такого рішення, зокрема галицькіукраїнці, котрі орієнтувалися на Австрію, незважаючина те, що вона програла війну.38 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

С.В. КондратюкЯк уже зазначалося, 22 січня 1919 р. наСофіївському майдані у Києві, перед велелюднимзібранням, були зачитані й гаряче схваленіприсутніми Ухвала УНРади від 3 січня й УніверсалДиректорії з цього приводу [19, сі05-106].Наступного дня (23 січня 1919 р.) ці обидва (історичноїваги) документи одностайно ратифікуваласесія Трудового конгресу, який відкрився встолиці. Після об'єднання назву ЗУНР було зміненона Західну Область Української НародноїРеспубліки (ЗОУНР) [13, с. 196-197]. Усе відбувалосявідкрито, публічно, в дусі української традиціїнародоправства, що надавало Акту злукинеобхідної легітимності.У зв'язку з тодішніми воєнно-політичнимиобставинами, ідеологічних розбіжностей міжнаддніпрянцями і галичанами, а також через відсутністьміжнародної підтримки реального об'-єднання не сталось. І все-таки ж сам факт проголошенняАкту злуки став знаковою подією нашоїнаціональної історії. Він заманіфестував передсвітом магістральний перспективний напрям розвиткуукраїнської нації, невідворотність відродженняна геополітичному полі Європи Українськоїдержави.Висновок. Акцент на Злуку УНР і ЗУНРяк історичну подію характерний для більшостідосліджень, у тому числі історико-правових. Однаксамостійні перспективи має вивчення об'єднавчогопроцесу - правового явища, що становитьз іншими елементами правову традиціюукраїнського народу. Результативним є такожпідхід, коли злука постає предметом дослідженьз історії українського парламентаризму. Такийпідхід (чи, можливо, напрям досліджень) в історіїдержави прийнятний за умов його органічногопоєднання з поглядами що також засвідчувалисвою наукову спроможність.Список літератури1. Винниченко В.Відродження нації: У 3 ч.– Київ-Відень, 1920. – Ч. 1. – 348 с.2. Вісник державних законів і розпорядківЗахідної области УНР. –Станіславів. – 1919. – 31 січ. – Вип. 1.3. Держалюк Д. Берестейській мир і Україна// Пам'ять століть. – 1998. – № 1. – С. 40-57.4. Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі.– К., 1993.5. Західноукраїнська Народна Республіка1918 – 1923: Документи і матеріали: У 5 т. – Івано-Франківськ:Лілія – НВ, 2001. – Т. 1: Листопадова1918 р. національно-демократична революція,проголошення ЗУНР. – 618 с.6. Збірник законів, розпорядків та обіжників,проголошених Державним СекретаріатомЗахідноукраїнської Н.Р. – Станіславів, 1918. – С.5–7.7. Крип'якевич І.П. Галицько-Волинськекнязівство. – К.: Наук, думка, 1984. –176 с.8. Курас І.Ф. Етнополітика: історія та сучасність(статті, виступи, інтерв'ю 90-х років). –К.: ІП і ЕНД, 1999. - 656 с.9. Курас І.Ф., Солдатенков В.Ф. Соборництвоі регіоналізм в українському державотворенні(1917-1920 рр.). – К., 2001. - 248 с.10. Кондратюк В.О., Регульський В.Л. ЗУ-НР: Становлення і захист завоювань (1918-1921).– Л., 1998. – 96 с.11. Кондратюк С. ЗУНР: державно-правовізасади розвитку парламентаризму. (Історикоправоведослідження): Монографія. – Л.: Край,2008. – 216 с.12. Конституційні акти України. 1917 –1920. – К., 1992. – 272 с.13. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Державаі право України. 1917 – 1920: Навч. посібник.–К.: Либідь, 1997. – 208 с.14. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.–Львів: Інститут українознавства НАНУ; Видавничафірма „ОЛІР”, 1995. – 386 с.15. Лозинський М. Українська Народна Республіка// Діло.– 1918.– 13 листок.16. Лозинський М. Галичина в рр. 1918-1920.– Відень, 1922.– 228 с.17. Ортинський В.Л. Силові структури ЗахідноукраїнськоїНародної Республіки.– Л.,2004.– 368 с.18. Реєнт О.П. Україна соборна. Науковірозвідки і рецензії. – К.: "Генеза", 2006. – 156 с.19. Стахів М. Західна Україна та політикаПольщі, Росії і Заходу (1772 – 1918). – 1958. –Т.3.– С. 92.20. Троян С. Австрійські ідеї "Міттельєвропи"напередодні та під час Першої світової війни:культурно-історичний вимір // Перша світовавійна і слов'янські народи. Матеріали міжнародноїнаукової конференції 14 – 15 травня 1998 року.– К., 1998. – С. 12 – 17.21. Тищик Б.Й. Західноукраїнська НароднаРеспубліка (1918 – 1923): Історія держави і права.– Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.22. Див.: Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А. ЗахідноукраїнськаНародна Республіка 1918-1923рр. (До 75-річчя утворення і діяльності). – Коломия:Світ, 1993.– 120 с.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 39

Українська традиція народоправства та злука УНР і ЗУНР23. Українське питання в Російській імперії(кінець ХІХ – початок ХХ ст.). .): У 3ч. – К.,1999. – Ч. 2.24. Українське слово. – 1918. – 14 лют.25. Хрестоматія з історії України. – К.,1993. – С. 173 – 174.26. Ярославин С. Визвольна боротьба назахідноукраїнських землях у 1918-1923 рр. – Філадельфія,1956. – 184 с.Стаття надійшла до редколегії 10 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії А.З. Георгіцою.S.V. KondratyukUKRAINIAN TRADITION OF PEOPLE'S DEMOCRACY AND UNITY OF UKRAINIAN PEOPLEREPUBLIC AND WESTERN UKRAINIAN PEOPLE REPUBLICSummaryHighlighting of Ukrainian tradition of people's democracy through the idea of conciliarism with thehighest expression of the unity of UPR and WUPR is researched in the article.Key words: conciliarism, UPR, WUPR, Directory, Universality, constituent, meeting, Ukrainian ParliamentaryRepresentation.40 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

УДК 34.09© 2008 р. В.Л. ЗьолкаНаціональна академія Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького,ХмельницькийІСТОРІОГРАФІЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ОСНОВ ЗАХИСТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇЦІЛІСНОСНОСТІ І НЕДОТОРКАНОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ УКРАЇНИПостановка проблеми. В сучасних умовахпроцес удосконалення правових основ захисту територіальноїцілісності і недоторканості державнихкордонів України повинен будуватись з урахуваннямісторичного досвіду нормотворчої діяльності всфері охорони та захисту державного кордону.Ступінь наукової розробки проблеми.Безумовно, питань становлення та розвитку правовихоснов державного кордону торкались більшістьдослідників. Однак, предметного дослідженнясаме адміністративно-правових основзахисту територіальної цілісності і недоторканостідержавних кордонів України не проводилось.Так, наприклад, Т.М.Цимбалістий з’ясовуючиконституційно-правовий статус державного кордону,детально проводить аналіз процесу становленняінституту державного кордону України,так чи інакше торкаючись питання правової регламентаціїданого інституту [1, с. 45-65].Питанням теоретичного аналізу поняття«правові основи державного кордону», присвятивсвоє дослідження російський вчений Ю.І.Скуратов, розуміючи під даним поняттям системувзаємопов’язаних внутрідержавних і міжнароднихнормативних актів, юридичних норм,інших правових засобів, що регламентують питаннявстановлення, функціонування і охоронидержавного кордону, включаючи заходи відповідальностіза порушення правил і процедур [2]. Данапозиція, нами приймається як така, що може послужитиосновою і для нашого дослідження.Аналіз джерел права у сфері: охорони державногокордону, реформування кордонів та прикордоннихпідрозділів провів у рамках дослідженьісторії формування та розвитку Прикордоннихвійськ України М. І. Кабачинський [3; 4, с. 38 - 40].Мета статті полягає у з’ясуванні особливостейадміністративно – правових основ захистутериторіальної цілісності і недоторканості державнихкордонів України на різних етапах розвиткудержави та права, їх місця та ролі в системісоціальних норм, які регулюють відповіднівідносини на підставі хронологічної систематизаціїта аналізу нормативно-правових актів.Окреслення логіки правотворчості і на цій основівиокремлення уроків та пропозицій щодо удосконаленняадміністративно-правових правових основзахисту територіальної цілісності і недоторканостідержавних кордонів України в сучасних умовах.Виклад основного матеріалу. Необхідністьврегулювання відносин у сфері охорони державногокордону виникла вже в далеку давнину. Специфікаправової регламентації даних питаньпов’язана з тим, що в основному територіальні питанняврегульовувались не національним законодавством,а міжнародними договорами.Крім договірних основ важливе місце приврегулюванні питань делімітації та демаркаціїлінії державного кордону займають міжнародноправовізвичаї [5, с. 23].Починаючи з ІХХ столітті найбільш розповсюдженимджерелом права у сфері охоронидержавного кордону стають нормативно-правовіакти, тобто ати правотворчості компетентнихорганів держави.Виходячи з того що українські землі тривалийчас перебували у складі Російської Імперії,повчальним є аналіз джерел права Росії у сферіохорони державного кордону.На початку ІХХ столітті порядок організаціїслужби на державному кордоні регулювавсяПоложенням про влаштування воєнної сторожіна кордонах західних губерній та Розкладом козачихполків по ділянках кордонів», які були затвердженів січні 1811 року.За вищезазначеним Розкладом визначалисьповноваження та структура прикордонного відомства[6].Загальне керівництво сторожею здійснювалиначальники митних округів і департамент митнихзборів, котрий входив у міністерство фінансів.З 1832 року митну прикордонну сторожуперейменували в прикордонну сторожу.Для охорони узбережжя Чорного моря в30-х роках ІХХ столітті була створена Чорноморськаберегова лінія.У 1877 році в частинах прикордонної сторожівводиться армійський дисциплінарний статут.Прикордонною сторожею керує в цей час департаментмитних зборів при міністерстві фінансів.15 жовтня 1893р. прикордонна сторожа булавиведена з Митного управління і утвореноНауковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 41

Історіографія адміністративно-правових основ захисту територіальної цілісності і недоторканості…Окремий корпус прикордонної сторожі (далі -ОКПС) зі статутом військового характеру [7].У 80-90-х роках, у зв'язку з реорганізаційнимизаходами щодо справи морського митногонагляду, було здійснено упорядкування морськоїприкордонної служби на Чорному морі.Для охорони морських, озерних та річковихкордонів була утворена Флотилія ОКПС (затверджена3 липня 1897 р.).Порядок використання службових собак вохороні кордону визначено в 1894 році в циркуляріштабу корпусу прикордонної сторожі пропонувалосьмати на варті по 2-3 сторожових собакиз породи сибірських лайок.У 1897 році вийшла нова інструкція провикористання зброї.З 1895 року був установлений постійнийпорядок підготовки нижчих чинів.Таким чином, до кінця XIX століття на підставінормативно-правових актів прикордоннаохорона отримала повністю закінчену і стрункуорганізацію чисто військового типу зі спеціальнимифункціями.На початку XX ст. службово-бойова діяльністьОКПС була ускладнена революційнимипроцесами, які відбувалися в Росії. Щоб відгородитиармію від проникнення в її середовище політичнихідей і процесів, Рада Міністрів прийняла16 грудня 1905 року рішення про її деполітизацію.Ця постанова була розповсюджена і наприкордонну стражу, хоча командир корпусу.Службово-бойова діяльність ОКПС вдосконалюваласьу міру набуття досвіду. У 1912 р.було прийнято «Інструкцію служби чинів Окремогокорпусу прикордонної стражі».У 1906 році ОКПС і Департамент митнихзборів підписують угоду про взаємний обмін інформацієюпро передбачувану контрабанду.Контроль за дотриманням прикордонногорежиму здійснювався не тільки прикордонноювартою, але й поліцією та жандармерією. Ці питання,зокрема, розкривались у циркулярі Департаментуполіції від 7 червня 1913 року про обов'язкиОКПС й Окремого корпусу жандармеріїпри охороні кордону.З уведенням у дію в 1912 р. Інструкції службинижчим чинам було впроваджено нові видиприкордонних нарядів: вартові, секрети, дозори.Як засіб зв'язку в цей час використовувалиголубину пошту. 23 лютого 1888 року наказом №46 було прийнято «Положення про військовоголубинупошту», у 1907 році вона була скасована.Для того щоб упорядкувати перехід кордону,керівництво країни приймає низку законодавчихактів як щодо загальних правил, так і щодоокремих категорій осіб. Так, 18 березня 1881 рокуОлександр III видав указ про порядок виїздуза кордон хлопчиків і юнаків від 10 до 18 років, у1903 році були напрацьовані правила пропускучерез кордон іноземців, що проїжджали черезРосію транзитом, у 1908 році - правила переходукордону по легімітаційних квитках мешканцівприкордонної смуги, 30 жовтня 1913 року військовимміністерством по узгодженню з Мінфіномі міністерством закордонних справ видані Правилапереходу військовослужбовців - іноземнихпідданих західного кордону Росії тощо.Влітку 1914 р. розпочалась війна, яка безпосередньозачіпала й Україну, території якоївходили до складу сторін, що потистояли однаодній. Місце прикордонників у складі збройнихсил країни було закріплене в ряді державних законодавчихі підзаконних актів. До перших, передусім,відносилися «Правила про Окремий корпусприкордонної стражі» (1910), «Інструкціяслужби чинів Окремого корпусу прикордонноїстражі» (1912) і затверджені 10 липня 1899 р. і 21липня 1901 р. Положення про організацію та використанняприкордонної варти у разі війни. Такожбули створені суто відомчі інструкції і постанови,що визначали й уточнювали порядокдій військ корпусу у воєнний час.У пункті 1629 «Інструкції служби чинівОКПС» передбачалось з оголошенням мобілізаціїчастина військ і судна флотилії корпусу прикордонноїварти передаються на основі встановлених дляцього правил в розпорядження: перші - Військового,а другі - Морського відомства. Отже, ОКПС входив узагальний план мобілізації у разі війни.Історія розвитку прикордонних військ вУкраїні в умовах Радянської влади є повчальною.Першим законодавчим актом, що проголошувавосновні принципи організації охорони кордонівбув декрет Ради Народних Комісарів РосійськоїФедерації про запровадження прикордонноїохорони від 28 травня 1918 року. Безпосереднє керівництвоохороною кордону покладалось на Головнеуправління прикордонної охорони.У травні 1918 року була розроблена і затвердженаінструкція щодо несення прикордонноїслужби.8 квітня 1920 року був сформований і розпочавконтролювати морське узбережжя першийбатальйон прикордонної охорони.У вересні 1920 року було затверджене Положенняпро охорону кордонів УРСР для боротьбиз контрабандою та шпигунством.42 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

В.Л. ЗьолкаДля того щоб урегулювати прикордоннуслужбу, у вересні 1920 р. було затверджено Положенняпро охорону кордонів УРСР для боротьбиз контрабандою та шпигунством.24 листопада 1920 р. Рада Праці й Оборони(РПО) вирішила всю відповідальність за охоронукордону покласти на Особливий відділ ВсеросійськоїНадзвичайної Комісії (ВНК) і передати їм воперативне підпорядкування війська Червоної Армії,які несли прикордонну службу. Наркомату зовнішньоїторгівлі залишався тільки митний нагляд.30 листопада 1920 р. Нарком зовнішньої торгівліі начальник Особливого відділу ВНК видалинаказ про зміни в організації охорони кордону.Формування прикордонних з'єднань та частинрозпочалось з березня 1921 р., коли створюютьсяприкордонні дивізії та бригади. В Україніїх діяльність базується на основі вимог постановиРаднаркому від 15 січня 1921 р. «Про організаціюохорони кордонів» та затвердженої 15 лютого1921 р. Інструкції частинам військ ВНК, щоохороняють кордони.Черговим кроком розбудови прикордоннихвійськ було затвердження Положення про охоронукордону РРФСР.19 жовтня 1921 р. Рада Праці й Оборонипостановила розформувати прикордонні частини,а охорону й оборону кордону знову покласти напольове командування Червоної Армії.24 жовтня 1921 р. по військах ВНК виданонаказ № 183 про передачу частинам ЧервоноїАрмії служби з охорони кордонів.Разом зі стройовими частинами відповідальністьза охорону кордону несли особливі відділиВНК. Вони здійснювали керівництво через військовівідомства, частини, які надходили в оперативнепідпорядкування органів ВНК. Такі дії регулювались«Положенням про взаємодію Особливихвідділів ВНК і військового командування».6 лютого 1922 р. видано декрет ВЦВК проскасування ВНК і про створення Державногополітичного управління (далі - ДПУ) при НКВСРСФСР і покладення на нього повноважень щодополітичної охорони кордонів РСФРР. ПостановоюВсеукраїнського ЦВК від 22 березня 1922 р.було також ліквідовано Всеукраїнську НК іутворено ДПУ при Наркоматі внутрішніх справУРСР. 13 серпня 1924 р. ВУЦВК затвердило Положенняпро ДПУ УРСР.27 вересня 1922 р. Рада Праці й Оборони(далі - РПО) постановила передати охорону сухопутногоі морського кордону ДПУ, для чогостворити Окремий прикордонний корпус військДПУ. А 22 жовтня 1922 р. РПО затвердила Положенняпро Окремий прикордонний корпус.Для вдосконалення охорони кордону в цейчас приймаються ряд нормативно-правових актів:Постанова СТО від 10 січня 1923 р. про чисельність(30 тис.) і комплектування корпусу добровольцями,Наказ ДПУ від 28 березня 1923 р.про встановлення (уперше) постійної дислокаціїприкордонних загонів і їх нумерації, Положенняпро охорону кордонів СРСР, затвердженого 7вересня 1923 р., та ін.Прагнучи досягти кращої координації керівництвавійськовою охороною кордону, у липні1923 р. замість особливих відділів було створеновідділ прикордонної охорони військ ДПУ. Відродженняморської прикордонної охорони слідпов’язати з Наказом по ДПУ від 12 жовтня 1923 р.Наказом ВДПУ «Про реорганізацію прикордонноїохорони» від 25 лютого 1924 р. головнимпідрозділом охорони кордону визначено прикордоннузаставу. Іншою важливою ланкою в новійструктурі військ стало утворення прикордоннихкомендатур. Застави і комендатури входили в прикордоннізагони. Для підвищення ефективностіохорони кордону в прикордонних загонах із серпня1925 року вводяться маневрені групи.З 1924 р. широко впроваджується службовесобаківництво. 14 січня 1928 р. наказом ОДПУоголошено по прикордонних військах: Положенняпро застосування розшукових і сторожових собак вслужбі з охорони кордонів, Положення проЦентральний розплідник службових собак прикордонноїохорони при Головному управлінні прикордонноїохорони і військ ОДПУ, Положення проокружні курси при розплідниках службових собак.У цей же період з питань прикордонноїслужби приймається ряд державних постановщодо таких проблем: використання телеграфнотелефоннихліній у ВДПУ, інженерно-технічногозабезпечення кордону, поліпшення матеріальногостану військовослужбовців та ін.Слід зупинитись на такому важливому моменті,як регламентація повноважень прикордонниківу той період. Так, Положення про охоронукордонів СРСР, затвердженого ЦВК СРСРвід 15 червня 1927 р., надавало посадовим особаморгану Державного політичного Управлінняширокі повноваження.У травні 1931 року була затверджена «Інструкціяпро порядок залучення населення прикордонноїсмуги до охорони державного кордону СРСР».Значно підвищило боєздатність прикордоннихвійськ прийняття Закону «Про обов'язкову військовуслужбу», прийнятого 16 вересня 1925 р.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 43

Історіографія адміністративно-правових основ захисту територіальної цілісності і недоторканості…У грудні 1926 р. вищий керівний органприкордонних військ - Відділ прикордонної охороний управління військ ОДПУ реорганізовані вГоловне управління прикордонної охорони (ГУ-ПО) і військ ОДПУ. А зміни, які здійснювались усистемі охорони державного кордону, врахованів новому Положенні про охорону державногокордону і новому Тимчасовому статуті службиприкордонних військ від 1927 р.22 червня 1941 р. нацистська Німеччина ізсоюзниками здійснили напад на СРСР. Постановоювід 25 червня 1941 року РНК СРСР на прикордоннівійська було покладено функцію охоронитилу діючої армії.Розвиваючи довоєнний досвід, у березні1943 року була введена в дію Інструкція прикордоннимвійськам НКВД про організацію і порядокзалучення місцевого населення прикордонноїсмуги до охорони державного кордону СРСР.Після закінчення Великої Вітчизняної війнита другої світової війни головними завданнями, щоставились у цей час прикордонникам, були такі:боротьба зі шпигунами, диверсантами, бандитськимиформуваннями; боротьба з партизанськимиформуваннями національно-визвольних сил ОУН-УПА; відновлення кордону.Після того як 15 березня 1946 року народнікомісаріати були перейменовані в міністерства, аНКВС в МВС, 15 січня 1947 року Головне управлінняприкордонних військ було переформовано зановим штатом. У його склад увійшли оперативнорозвідувальне,організаційно-стройове, політичнеуправління і морський відділ.17 жовтня 1949 року вони були передані Міністерствудержавної безпеки СРСР, однак за постановоювід 10 березня 1953 року МДБ і МВСоб'єднались, і тому прикордонники знову повертаютьсяв МВС СРСР. І тільки за постановою від 28березня 1957 року охорона державного кордонуРадянського Союзу передавалась у відання КомітетуДержавної безпеки при Раді Міністрів СРСР(КДБ утворений 13 березня 1954 р.).5 серпня 1960 р. Указом Президії ВерховноїРади СРСР затверджено Положення про охоронудержавного кордону СРСР.6 лютого 1968 р. Президія Верховної РадиСРСР видала Указ «Про континентальний шельфСРСР», за яким прикордонні війська отримализавдання на охорону природних багатств.У березні 1991 року була прийнята Концепціяреформи охорони державного кордону йекономічної зони СРСР.Положення концепції в повному обсязі планувалосьздійснити до 2000 року, однак введена вдію вона не була, бо в серпні 1991 року СРСР фактичнорозпався. А 4 листопада 1991 р. Українастворює свої власні прикордонні війська.Одночасно зі створенням правових основ незалежноїукраїнської держави почала створюватисьі правова база Прикордонних військ України. ЗОсерпня 1991 р. прийнято Указ Президії ВерховноїРади України «Про підпорядкування Україні Прикордоннихвійськ, що дислокуються на її території»,яким переводились у відання України всі дислокованіна території республіки військові частиниПрикордонних військ КДБ СРСР [8].4 листопада 1991 р. прийняті основні ЗакониУкраїни щодо її державного кордону і прикордоннихвійськ – «Про державний кордон України»,і «Про Прикордонні війська України» [9].Центральний орган державної виконавчої владидля реалізації державної політики з прикордоннихпитань - Державний комітет у справах охорони державногокордону України було створено ПостановоюКабінету Міністрів України від 2 січня 1992 р. № 3«Питання Державного комітету у справах охоронидержавного кордону України» [10].22 січня 1996 р. Кабінетом Міністрів Українибуло схвалено «Концепцію охорони державногокордону та суверенних прав України в їївиключній (морській) економічній зоні» [11].Постановою Кабінету Міністрів від 27 липня1998 року № 1147 «Про прикордонний режим»затверджено перелік міст і районів, в межахтериторій яких можуть бути встановлені контрольованіприкордонні райони [12], а ПостановаКабінету Міністрів України від 3 серпня1998 р. № 1199 «Про контрольовані прикордоннірайони» визначила їхній перелік в межах територійміст і районів. [13].2 червня 1998 р. було прийняте Положенняпро порядок застосування зброї, бойової технікита спеціальних засобів під час охорони державногокордону і виключної (морської) економічноїзони України [14].Революційні зміни в структурі прикордонноговідомства та системі охорони державногокордону започаткував Закон України «Про Державнуприкордонну службу України» прийнятий3 квітня 2003 р. [15].Указом Президента України від 19 червня2006 року було затверджено Концепцію розвиткуДержавної прикордонної служби України на періоддо 2015 року, у якій визначено основні передумовиопрацювання нормативно-правових актівщодо подальшого розвитку прикордонного відомствата сформульовано концептуальні засади кардинальноїперебудови системи захисту національ-44 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

В.Л. Зьолканих інтересів України на державному кордоні та вїї виключній (морській) економічній зоні [16].Висновки. Отже, адміністративно – правовіоснови на різних етапах розвитку держави та праваУкраїни відігравали важливу роль, як регуляторисуспільних відносин у сфері захисту територіальноїцілісності і недоторканості державних кордонівУкраїни. Це багатотисячний масив норм, інститутів,який об’єднує одне: особливість відносин, якіпідлягають регулювання. Нажаль історія не знаєприкладів систематизації нормативно-правовихактів. В сучасних умовах назріла нагальна потребав їх систематизації та гармонізації.Список літератури1. Цимбалістий Т. О. Конституційно-правовийстатус державного кордону України / Дисертаціяна здобуття наукового ступеня кандидатаюридичних наук. Спеціальність 20.02.03 «Військовеправо військові аспекти міжнародного права».– Хмельницький, 1998. – 213 с.2. Скуратов Ю.И. Государственная границаРоссии: формирование правовой основы // Государствои право. – 1993. - №10. – С. 16-25.3. Кабачинський М. І. Історія охорони кордонівУкраїни: Монографія. – Хмельницький:Видавництво НАДПСУ, 2005. – 355с.4. Кабачинський М. І. / Дисертація на здобуттянаукового ступеня доктора історичних наук.Спеціальність 07.00.01 «Історія України». –Хмельницький. – 2006. - 586 с.5. Курс международного права: В 7 т. – Т.3.– М.: Наука, 1989. – 259 с.6. Боярський В. И. На стороже Руси стоять.– М.: Граница, 1992. – С. 78-82.7. Плеханов А.А., Плеханов А.М. Отдельныйкорпус пограничной стражи ИмператорскойРоссии (1893-1917): Исторический очерк. – М.:Граница, 2003. – С. 27.8. Указ Президії Верховної Ради України.Про підпорядкування Україні прикордоннихвійськ, що дислокуються на її території, N 1464-XII від 30.08.1991. - Відомості Верховної Ради. –1991. - № 44. - Ст.591.9. Закон України Про державний кордонУкраїни, № 1777-XII, від 04.11.1991. - ВідомостіВерховної Ради. – 1992. - N 2. - Ст. 5.10. Постанова Кабінету Міністрів Українивід 2 січня 1992 р. № 3 «Питання Державногокомітету у справах охорони державного кордонуУкраїни» // www. rada. com. ua.11. Постанова Кабінету міністрів України«Про Концепцію охорони державного кордону тасуверенних прав України в її виключній (морській)економічній зоні». Від 22 січня 1996 р. № 120 //Державнийй кордон України. Збірник документівза 1996 р. – К.: Держкомкордон, 1997. – С. 27-37.12. Постанова Кабінету Міністрів України«Про прикордонний режим» від 27 липня 1998року № 1147 // Офіційний вісник України. –1998. - № 30. – Ст. 1127.13. Постанова Кабінету Міністрів Українивід 3 серпня 1998 р. № 1199 «Про контрольованіприкордонні райони» // Офіційний вісник України.– 1998. - № 30. – Ст. 1127.14. Постанова Кабінету Міністрів України«Про затвердження Положення про порядок застосуваннязброї, бойової техніки та спеціальнихзасобів під час охорони державного кордону івиключної (морської) економічної зони України»від 2 червня 1998 р. № 789 // Нормативно-правовіакти, які регламентують діяльність Прикордоннихвійськ. – К. Держкомкордон. – 2003. – С.15.15. Закон України «Про Державну прикордоннуслужбу України» від 3 квітня 2003 р. № 661-ІV // Закони України з прикордонних питань. –Хмельницький: НАДПСУ, 2003. – С. 19-43.16. Указ Президента України «Про Концепціюрозвитку Державної прикордонної службиУкраїни на період до 2015 року», від 19 червня2006 року. // Офіційний вісник України. – 2006. -№ 25. – С. 14. – Ст. 1807.Стаття надійшла до редколегії 24 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії М.В. Никифораком.V.L. ZyolkaHISTORIOGRAPHY OF ADMINISTRATIVE BASES PROTECTION OF TERRITORIALINTEGRITY AND STATE BORDER INVIOLABILITY OF UKRAINESummaryNowadays the process of improvement administrative bass of the protection of territorial integrity andinviolabity of the state borders of Ukraine must be based upon historical experience of legislation in thesphere of state border protection and defense. Therefore, the author tries to systematize the sources thesources of administrative law of the sphere mentioned in chronological order.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 45

ІІ. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОУДК 342.511© 2008 р. О. В. КолісникНауково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядуванняАкадемії правових наук України, ХарківУДОСКОНАЛЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІВ КОНТЕКСТІ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИПостановка проблеми. Однією з вимогчленства України в Раді Європи є кардинальнаперебудова системи здійснення правосуддя назасадах демократичності, справедливості, визнаннялюдини найвищою соціальною цінністю,відповідності європейським та міжнароднимправовим стандартам. Починаючи з 1992 р. в рамкахпроведення судово-правової реформи буливнесені суттєві зміни до процесуального законодавстваУкраїни, прийнято Закон “Про судоустрійУкраїни”, згодом – створено систему спеціалізованихадміністративних судів тощо. У2006 р. із затвердженням Президентом УкраїниКонцепції вдосконалення судівництва для утвердженнясправедливого суду в Україні відповіднодо європейських стандартів розпочався новийетап судової реформи, на виконання якої розробленозаконопроект “Про судоустрій та статуссуддів”. Проте незважаючи на ці заходи, можнаконстатувати, що існуюча на сьогодні системасудочинства в Україні не виконує в повній міріпокладених на неї завдань із захисту та поновленняправ і свобод людини.Ступінь наукової розробки проблеми. Зазначеноїпроблематики частково торкалися усвоїх дослідженнях такі науковці, як П. Євграфов,Ю. Є. Зайцев, Б. Л. Зімненко, В. Кононенко,В. В. Комаров, В. П. Паліюк, П. М. Рабінович,В. П. Тихий, Д. М. Третьяков, С. Я. Фурса,С. В. Шевчук та деякі інші.Мета цієї статті полягає у з’ясуванні сутностіта природи рішень Європейського суду зправ людини, їх ролі під час здійснення правосуддянаціональними судами, у виявленні ступенюїх впливу на вітчизняне законодавство України, атакож у виробленні пропозицій щодо підвищенняефективності правосуддя на основі застосуванняпрецедентної практики Євросуду.Виклад основного матеріалу. Відповіднодо ст. 9 Конституції України чинні міжнароднідоговори, згода на обов’язковість яких наданаВерховною Радою України, є частиною національногозаконодавства України. Україна ратифікувалаКонвенцію про захист прав людини таосновних свобод, а отже має дотримуватися їїположень. Згідно зі ст. 2 Закону України “Провиконання рішень та застосування практики Європейськогосуду з прав людини” [8] (далі – Закон)рішення Суду є обов’язковими для виконанняУкраїною відповідно до ст. 46 Конвенції.Однак йдеться лише про ті рішення, які ухваленіу справах проти України. У зв’язку з цим, постаєцілком логічне запитання, як бути з тими рішеннями,які не стосуються громадян України, а відображаютьправові позиції Суду з найбільшскладних та принципових питань, що мають значенняяк для окремої особи, так і для розглядуінших судових справ.Окремі російські вчені, такі як Б. Л. Зімненко,М. А. Фокіна, вважають, що не тільки практикаЄвропейського суду проти Росії, а й рішенняСуду проти інших держав є обов’язковимидля всіх органів влади, в тому числі і для національногосудочинства. Зокрема, М. А. Фокіна усвоїй статті щодо ролі судової практики в удосконаленнідоказування у цивільних справах вРосійській Федерації зазначає, що обов’язковоюдля вітчизняного судочинства є як та частинапрактики Європейського суду, що сформована заучастю Росії, так і та, що сформована без її участі[13, с. 29]. Як слушно підкреслює Б. Л. Зімненко,правові позиції суду знаходять своє закріпленняу рішеннях, що приймаються щодо іншихдержав-учасниць Конвенції, однак, ці судові актине формують правову систему Росії, а тому не єобов’язковими для державних і муніципальнихорганів Росії. Проте ці органи у своїй діяльностімогли б керуватися такими рішеннями і постановамита закріплюваними у них правовими позиціями,беручи до уваги їх прецедентний характер…[4, с. 38] На думку П. Євграфова та В. Тихого,використання правотлумачення Європейськогосуду з прав людини національними судами,у тому числі і Конституційним Судом України,при тлумаченні Конвенції про захист прав іосновних свобод людини та протоколів до неї є46 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

О.В. Колісникобов’язковим відповідно до підпункту b п. 3 ст.31 Віденської конвенції про право міжнароднихдоговорів у якості наступної практики застосуваннядоговору [2, с. 4]. На переконання В. В.Комарова, Європейський суд з прав людини виходитьз універсальності своєї практики, незважаючина суб’єктний склад справ та своїх прецедентів,і в прецедентах посилається на всю наявнусудову практику… Такий підхід відбиваєпринцип правової визначеності як фундаментальноїуніверсалії правової системи, заснованої наКонвенції. При застосуванні Конвенції суди маютьзастосовувати всю практику Європейськогосуду з прав людини, тобто як у відношенні України,так і у відношенні інших держав [9, с. 21].Відповідно до ст. 17 Закону суди застосовуютьпри розгляді справ Конвенцію та практикуСуду як джерело права. На думку С. В. Шевчука,термін “практика Суду”, що вживається в цьомуЗаконі, змістовно відповідає специфіці вживанняцього терміна у пострадянських правових системахяк “судова практика” у вузькому значенні,тобто як певного еквівалента судового прецедентута судової правотворчості [16, с. 112]. Проте,як вказує Р. Марченко, механізм застосуванняпрактики Європейського суду як джерела права вУкраїні досі є незрозумілим... У Європі, де у більшостідержав існує романо-германська правовасистема, питання застосування практики вирішененаступним чином: практика Європейськогосуду із захисту прав людини є своєрідним тлумаченнямнорм, виокремленням суті положеньКонвенції, що полегшує безпосереднє її застосування...Справи Європейського суду офіційно невважаються прецедентами [6]. Дійсно, відсутністьчіткого механізму застосування українськимисуддями прецедентного права Європейськогосуду породжує безліч порушень прав людини,щодо яких Суд вже виклав свою позицію прирозгляді аналогічних справ. Як стверджує, О.Богаченко-Мишевський, український суд використовуєпрактику Євросуду для цілей тлумаченняі застосування положень Конвенції якміжнародного договору, який є складовою національногозаконодавства [1]. В. Кононенко проводитьпорівняльний аналіз понять “судовийпрецедент” та “прецедент тлумачення” на підставіпоглядів таких науковців, як Л. Тимченко,А. Венгеров, Б. Зімненко, С. Зівс, Ж.-Л. Бержель[5, с. 132–133], при цьому зауважуючи, що однінаполягають на правотворчому характері актівтлумачення права, а інші його заперечують, вважаючиджерелом права тільки судовий прецедент,а не прецедент тлумачення. На наш погляд,стосовно саме рішень Європейського суду з правлюдини можна говорити про тотожність понять“судовий прецедент” та “прецедент тлумачення”.До того ж, слід передбачити у ст. 17 Закону детальнупроцедуру застосування судами Українипрактики Євросуду як джерела права, зокрема,визначити обов’язок суду посилатися у мотивувальнійчастині рішення на постанови Європейськогосуду з прав людини при розгляді питань,що вже були предметом дослідження Євросуду.В. Паліюк вважає, що Конвенцію доцільнозастосовувати лише у певних випадках за дотриманнятаких умов: 1) у разі невідповідності національногозаконодавства положенням Конвенціїта протоколів до неї; 2) за наявності в національномузаконодавстві правових “прогалин” щодоправ людини та основоположних свобод, яківодночас визначені в Конвенції та протоколах донеї; 3) для кращого розуміння тих положень національногозаконодавства, до яких були внесенізміни або доповнення на підставі рішень Євросуду;4) у випадках використання в судовій практиціУкраїни таких основних принципів Конвенції,як “верховенство права”, “справедливість”,“справедливий баланс”, “справедлива сатисфакція”,“справедливий суд”, “розумний строк” тощо[7, с. 79].С. В. Шевчук вказує, що судові рішенняперетворюються на джерело права завдяки повторномузастосуванню правової позиції, щосформульована судом при вирішенні конкретноїсправи, в аналогічній справі і підтримує тихукраїнських вчених, зокрема П. М. Рабіновича,В. Г. Буткевича, які визнають прецедентний характеррішень Європейського суду з прав людинита їх обов’язковість для всіх країн-членів РадиЄвропи [15, с. 114–116]. Відмова від урахуванняпрактики Європейського суду щодо інших країнпри розгляді справ в українських судах, зауважуєЮ. Є. Зайцев, унеможливить розуміння правовихпозицій Європейського суду в рішеннях за справамипроти України та сильно послабить позиціїнаціонального суду як засобу юридичного захисту,який покликаний ефективно протидіяти порушеннямКонвенції та у такий спосіб перешкоджатинадходженню нових заяв до Європейськогосуду [3, с. 243].Очевидно, що звернення до рішень Європейськогосуду з прав людини дозволить розширитиуявлення про відомі категорії, їх сутність,специфіку тощо в умовах українських правовихреалій. На думку В. В. Комарова, на судовупрактику України може мати суттєвий впливпрактика Європейського суду з прав людини уНауковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 47

Удосконалення здійснення судочинства в Україні в контексті практики Європейського суду з прав людинисправах про захист майнових прав, честі і гідностіта ділової репутації, поваги до приватногожиття, свободи думки, совісті та віросповідання,при виникненні питань справедливого судовогорозгляду… деякі ключові рішення Європейськогосуду з прав людини з очевидністю підштовхуютьдо суттєвого переосмислення юридичнихконструкцій [9, c. 22]. Так, наприклад, у справі“П’єрсак проти Бельгії” Європейський суд уточнивзміст поняття “неупереджений суд”, зазначивши,що для того, щоб суди могли вселятигромадськості необхідну довіру, слід враховуватитакож і питання їх внутрішньої організації.Якщо особа займала в прокуратурі посаду, наякій їй вочевидь довелося стикатися з певноюсправою, а згодом вона засідає як суддя у ційсамій справі, громадськість може мати побоюваннящодо відсутності достатніх гарантій неупередженості[10, с.58]. Отже, при розгляді внаціональних судах заяви про відвід суду на підставітак званих “інших обставин, що викликаютьсумнів в об’єктивності та неупередженостісуду” суддям слід обов’язково враховувати прецедентиЄвропейського суду з прав людини щодотлумачення поняття “неупереджений суд”.Як вірно зазначає П. Рабінович, знання йурахування прецедентних рішень Суду, засвоєнняспецифіки його професійного мислення, його“правового менталітету” – одне з найактуальнішихзавдань, що постають нині перед суддями табудь-якими іншими суб’єктами захисту прав людинив Україні [11, с. 358]. Особливість європейськогоправа, як наголошує В. Паліюк, полягає втому, що воно ґрунтується на загальнолюдськихпринципах прав (юридичної рівності однойменнихсуб’єктів, демократизму, справедливості,поваги і захисту тощо), а також на правовій традиціїкраїн європейської демократії [7, с. 73–74].На підставі вищезазначеного приходимо додумки, що, по-перше, рішення Європейськогосуду з прав людини мають прецедентний характер,тому національні суди повинні їх використовуватиу своїй практиці, по-друге, вони є актамитлумачення Конвенції, а тому національнезаконодавство України повинно їм відповідати.Українська правова система та система судочинстваоб’єктивно потребують включення до своєїструктури та основ функціонування європейськихстандартів та європейського досвіду захисту прав ісвобод людини, які і знаходить своє втілення у рішенняхЄвропейського суду з прав людини.Частина 3 ст. 19 Закону зобов’язує Органпредставництва (орган, відповідальний за забезпеченняпредставництва України в Європейськомусуді з прав людини та виконання його рішень)забезпечувати постійну перевірку чиннихзаконів і підзаконних актів на відповідність Конвенціїта практиці Суду. Наведемо такий приклад.Частина 1 ст. 39 Конституції України надаєправо громадянам збиратися мирно, без зброї іпроводити збори, мітинги, походи і демонстрації,про проведення яких завчасно сповіщаються органивиконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.Системний аналіз Конституціїдозволяє зробити висновок, що така диспозиціястатті позбавляє іноземців та осіб без громадянствазазначеного права. Водночас у ст. 11 Конвенціїзазначено, що кожен має право на свободумирних зборів і на свободу об’єднань з іншими...А Євросуд у своєму рішенні від 20 лютого 2003р. у справі “Джавіт Ан проти Турції” визначив,що право на свободу зборів є фундаментальнимправом демократичного суспільства... це правоне може тлумачитися в обмеженому сенсі. У рішеннівід 9 квітня 2002 р. по справі “Сісс протиФранції” Суд зазначив, що та обставина, що заявниця– незаконний іммігрант, не є достатньоюпідставою для порушення її права на свободумирних зборів, бо це право раніше вже здійснювалосьпротягом двох місяців без будь-якоговтручання з боку влади. Видворення людей іззахопленої церкви було пов’язано не з тим, щоучасники зборів були незаконними іммігрантами,а з тим, що погіршився стан їхнього здоров’я,а також санітарно-гігієнічні умови у церкві сталинезадовільними. Незважаючи на існування такогорішення Євросуду, ще й досі змін у підходахдо розуміння головного змісту та кола суб’єктівправа на мирні зібрання, передбаченого ст. 39Конституції України, не відбулося.Як слушно зауважує Д. М. Третьяков, законодавецьмає швидко та ефективно реагувати назагальні заходи щодо виконання вже прийнятихпроти України рішень Європейського суду з правлюдини, якщо вони потребують законодавчих змін,а також має здійснювати “превентивне” вдосконаленнязаконодавства з метою уникнення можливихподальших його порушень [12, с. 35]. Як вірно зазначаютьС. Я. Фурса, Є. І. Фурса, якщо законодавствоУкраїни в широкому розумінні цього терміна(тобто коли воно охоплює всі закони і підзаконніакти) згідно зі статтями 13–15 Закону буде приведенеу відповідність до Конвенції та практики діяльностіСуду, то необхідність у прямому посиланніна норми Конвенції має відпасти [14, с. 38].Висновки. Отже, на підставі усього вищезазначеного,можна зробити такі висновки. Поперше,під час здійснення судочинства націона-48 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

О.В. Колісникльні суди України повинні посилатися на висновкиЄвропейського суду з прав людини як набезпосереднє джерело права. Вони мають виходитине тільки з формального тлумачення нормправа, а й додержуватися і втілювати у своїх рішенняхідею справедливості, гуманності, щопритаманна рішенням Євросуду. Це сприятимеуніфікації судової практики в межах України, атакож впровадженню в українське судочинствоєвропейських стандартів прав людини. По-друге,усі рішення Європейського суду з прав людини,як прийняті проти України, так і щодо іншихдержав, мають невідкладно віддзеркалюватися внаціональному законодавстві України шляхомвнесення відповідних змін до нього. По-третє,врахування під час здійснення правосуддя українськимисудами рішень Євросуду, ухваленихщодо інших країн, дозволить розширити та конкретизуватирозуміння положень Конвенції прозахист прав людини та основних свобод, а відповідноі підвищить ефективність захисту та відновленняпорушених чи оспорюваних прав та інтересівлюдини і громадянина в Україні.Список літератури1. Богаченко-Мишевский А. Исполнениепо-европейски. Анализ Закона Украины “Обисполнении решений и применении практикиЕвропейского суда по правам человека” / А. Богаченко-Мишевский// Юридическая практика. –2006. – № 14 (432). – 4 апреля.2. Євграфов П. Правотлумачна діяльністьЄвропейського суду з прав людини і її значеннядля України / П. Євграфов, В. Тихий //Юридичний вісник України. – 2005. – № 44 (5–11листопада). – С. 4.3. Зайцев Ю. Є. Забезпечення права насправедливий судовий розгляд у світлі Європейськоїконвенції з прав людини / Ю. Є. Зайцев //Бюлетень Міністерства Юстиції України. – 2008.– № 11 (11–12). – С. 242–243.4. Зимненко Б. Л. Решения Европейскогосуда по правам человека и правовая системаРоссийской Федерации / Б. Л. Зимненко // Государствои право. – 2008. – № 7. – С. 32–38.5. Кононенко В. Рішення Європейськогосуду з прав людини як прецедент тлумаченняКонвенції про захист прав людини та основнихсвобод / В. Кононенко // Право України. – 2008.– № 3. – С. 131–134.6. Марченко Р. Украинские судьи примерятевропейскую мантию / Р. Марченко // Зеркалонедели. – 2006. – № 12 (591). – 1–7 апреля.7. Паліюк В. Запровадження європейськихстандартів у галузі прав людини в українськусудову практику / В. Паліюк // Юридичний журнал.– 2008. – № 7 (№ 7–8). – С. 73–81.8. Про виконання рішень та застосуванняпрактики Європейського суду з прав людини :Закон України від 23 лютого 2006 р. // ВідомостіВерховної Ради. – 2006. – № 30. – Ст. 260.9. Проблеми теорії та практики цивільногосудочинства : монографія / В. В. Комаров,В. І. Тертишніков, В. В. Баранкова та ін..; За заг.ред. професора В. В. Комарова. – Х. : Харківюридичний, 2008. – 928 с.10. Пьерсак против Бельгии. Извлеченияиз судебного решения от 01октября 1982 г. //Российская юстиция. – 1999. – № 12. – С. 57–58.11. Рабінович П. М. Рішення Європейськогосуду з прав людини: до характеристики концептуально-методологічнихзасад їх обґрунтування //Практика Європейського суду з прав людини. Рішення.Коментарі. – № 1. – К. : Український центрправничих студій, 1999. – С. 357–366.12. Третьяков Д. М. Застосування в українськомусудочинстві прецедентної практики Європейськогосуду з прав людини / Д. М. Третьяков// Віче. – 2007. – № 18 (спецвипуск). – С. 34–36.13. Фокина М. А. Роль судебной практикив совершенствовании доказывания по гражданскимделам / М. А. Фокина // Арбитражный игражданский процесс. – 2005. – № 4. – М. :Юрист, 2005. – С. 20–31.14. Фурса С. Я. Науково-практичний коментардо Закону України “Про виконання рішеньта застосування практики Європейськогосуду з прав людини” / С. Я. Фурса, Є. І. Фурса. –К. : Видавець Фурса С. Я., 2007. – 52 с.15. Шевчук С. В. Судовий прецедент удіяльності Європейського суду з прав людини тайого застосування в Україні / С. В. Шевчук //Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007.– № 5. – С. 110–118.16. Шевчук С. В. Судовий прецедент удіяльності Європейського суду та його вплив направову систему України / С. В. Шевчук // Судоустрійі судочинство в Україні : Юридичний науково-практичнийжурнал. – 2007. – № 3. – С.107–114.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 49

Удосконалення здійснення судочинства в Україні в контексті практики Європейського суду з прав людиниСтаття надійшла до редколегії 22 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії А.З. Георгіцою.O. V. KolisnykTHE IMPROVEMENT OF THE COURT PROCEDURE PERFORMANCE IN UKRAINEIN ASPECT OF THE EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS PRACTICESummaryThe article is devoted to the study of the essence of the European court of human rights judgmentsand their influence to the national court procedure and national legislation. The author considers that theEuropean court judgments concerning Ukraine are obligatory for the national courts as well as the decisionsregarding other states-members of the Convention for the protection of human rights and fundamental freedoms.Such measures will increase the efficacy of Ukrainian justice.50 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

УДК 342.511© 2008 р. О.Т. ВолощукЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціПОНЯТТЯ, ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ТА МІСЦЕ ПРЕЗИДЕНТАУ СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИПостановка проблеми. Впровадження всистему органів державної влади України постаПрезидента України, з одного боку, засвідчилоготовність України не лише сприймати, а й втілюватив життя передовий досвід правових інститутіврозвинених демократичних країн, а зіншого – значно посилило увагу в нашому суспільствідо інституту президента взагалі та, водночас,створило розмаїття поглядів серед науковців,політиків і широкої громадськості загалом.Серед вітчизняних дослідників помітна відмінністьу підходах до характеристики цього інститутуй, особливо, його місця в конституційновизначеному механізмі держави та функціональногоспрямування. Водночас зазначимо, що нерідкокритичні відгуки з’являються без проведенняглибокого й усебічного аналізу політико-правовоїсистеми нашої держави, а отже, й чинників,які впливають на її функціонування.Ступінь наукової розробки проблеми. Заостанні роки у вітчизняній науковій літературі тасуспільно-політичній періодиці значно посиливсяінтерес та увага до різних проявів президентськоївлади та її правового статусу. Зокрема,конституційний інститут Президента активнорозглядається у публікаціях, авторами яких є:В.Б.Авер’янов, Ф.Г.Бурчак, А.З.Георгіца, А.М.Колодій, Ю.М.Коломієць, Н.Р.Нижник, В.Ф.Погорілко,Ю.М.Тодика, М.В.Цвік, В.М.Ша-повал,В.Д.Яворський та ін. За останні роки в Україніпідготовлено і захищено ряд кандидатських дисертацій(С.А.Агафонов, Д.М.Бєлов, Н.Г.Плахотнюк,С.Г.Серьогіна, В.А.Шатіло та ін.). Але цяпроблематика в Україні досліджена недостатньо:більшість публікацій присвячені тільки окремимаспектам теми, низка дискусійних теоретичнихпитань потребує подальшого аналізу.Мета даної статті полягає в тому, щоб дослідженніправової природи інституту президента тавизначенні місця Президента України у системіорганів державної влади.Виклад основного матеріалу. В тій чи іншійкраїні, де був запроваджений пост президента,склалися різні системи влади – президентська,напівпрезидентська і парламентарна. До тогож реальний обсяг повноважень президента, йогороль і місце в політичній системі тієї чи іншоїкраїни був зумовлений специфічними історичнимипередумовами, співвідношенням політичнихсил і конкретною політичною ситуацією.Але перш ніж аналізувати правову природу інститутуПрезидента, з’ясуємо, що означачє термін“президент”.Походження слова “президент” – латинське.Первісно praesidens (praesidentis) означалобуквально – той, хто сидить спереду (в античнічаси президентами називали головуючих на різнихзібраннях). У процесі подальшої концептуалізаціїцього слова його стали ідентифікувати зпосадою виборного голови, керівника, установи,організації, товариства тощо. У цьому зв’язкупевний інтерес має викликати переклад цьогослова у деяких слов’янських, угорській та іспанськіймовах. Так, у російській мові слово “президент”перекладається як голова, старший члендорадчого органу управління. Так само главадержави і голова колегіального органу іменуєтьсяголовою (наприклад, председник – у сербській,predsjednik – у хорватській, претседател – умакедонській, kالeln – в угорській). А іспаномовнийтермін Presidente можна перекладати як “Голова”і як “Президент”. Правду кажучи, у всіхцих випадках, коли мова йде про главу держави,зокрема в українській мові, прийнятий перекладцього слова – “Президент”.Щодо терміна “президент” як категоріїдержавознавчої науки, то в одному з монументальнихенциклопедичних видань подається такейого тлумачення: Президент, лат. 1) голова громади,спілки; 2) виборний голова виконавчоївлади в республіці, він же вважається главоюреспубліки взагалі і представником її у міжнароднихзносинах [3, с. 605]. Слід підкреслити, що вйого теперішньому розумінні як глави державитермін “президент” став уживатися після запровадженняпосади президента у США відповіднодо Конституції 1787 р. В юридичній літературіпитання щодо загальних рис, характерних дляпосади президента, досить обґрунтовано досліджено.Авторка приєднується до думки тих учених,які виділяють, у будь-якому разі, три найсуттєвішіриси: 1. президент є посадовою особою, якапосідає пост у результаті виборів на певний строк[15, с. 156; 8, с. 291-292]; 2. президентський пост,Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 51

Поняття, юридична природа та місце Президента у системі державної владияк правило, є індивідуальним [11, с. 43-44]; 3. президентнесе юридичну і політичну відповідальністьза свої дії відповідно до Конституції та чинногозаконодавства країни [6, с. 13].Важливе теоретичне і методологічне значеннядля розуміння місця Президента у системідержавної влади має правильне трактування поняття“президент”, а також розкриття різних аспектіву його змістовій характеристиці. У літературів цілому слушно вказується на існуваннярізних підходів до визначення змісту науковоїкатегорії “президент”. Так, із загальносоціологічнихпозицій у зміст поняття “президент” на переднійплан висуваються такі питання, як умови іпричини запровадження поста президента, йогосоціальної підтримки і впливу на суспільнийрозвиток. Політологічний підхід націлений нарозкриття категорії “президент” переважно наоснові аналізу конкретної політичної ситуації удержаві. Тут суттєву роль відіграють питанняпартійної належності президента, його політичнихпоглядів і симпатій, реальної політичної вагиу підтриманні керованості держави і впливу наокремі державні структури.У працях вчених-юристів зміст поняття“президент”, зазвичай, охоплюється терміном“інститут президента” (авторка вважає, що повиннозастосовуватися саме таке словосполучення,термін, а не “інститут президентства”, що частовикористовується в літературі і, яке має, на нашпогляд, дещо інший відтінок). Звернемося до Великоготлумачного словника сучасної українськоїмови, де слово “президентство” трактується:“1. Пост, посада президента; діяльність на ційпосаді протягом певного часу; 2. Територія, область,підвладна президентові (у 2 знач.)” [5, с.920]. Отже, президентство належить розуміти яквиконання обов’язків Президента протягом певногочасу (н-д, президентство Л.М.Кравчука,Л.Д.Кучми, В.А.Ющенка). Виходячи зі сказаного,важко погодитися з позицією тих авторів, яківизначають інститут президентства як “сукупністьконституційно-правових норм, які регламентуютьпорядок виборів глави держави, йогоюридичний статус у структурі органів державноївлади (?), функції і повноваження, порядок припиненняповноважень (?), умови та підстави відповідальностіпрезидента” (О.В.Бойко) [2, с. 9],або тих, хто вважає інститут президентства формоюглави держави (В.А.Шатіло) [21, с. 7].Зазначимо, що в літературі є й інші поглядистосовно використання цих термінів. Так,А.Л.Журавльов і А.Ш.Султанов визначають президентство(у вузькому розумінні цього слова) якпосаду, пост президента [10, с. 17]. А І.Л.Волошенкопропонує розглядати інститут президентствау широкому значенні цього слова і включатидо нього комплексну характеристику становищапрезидента, що показує особливості йоговзаємодії з іншими державними, політичнимиструктурами і суспільством у цілому, а такожорганізацію і діяльність різних структурних підрозділів,що забезпечують нормальне функціонуванняглави держави [6, с. 14-15].Не менш важливою проблемою для нашогодослідження питання про співвідношення понять“правовий статус президента” і “інститут президента”.Якщо виходити з припущення, що інститутпрезидента у найбільш загальному виглядівизначається як сукупність правих норм, що регулюютьформування і функціонування Президентаяк глави держави, то це співвідношення виявляєтьсяу тому, що; по-перше, правові норми, якіскладають інститут президента, первісні стосовноправового статусу президента; по-друге, інститутпрезидента за своїм нормативним обсягом ширшийвід правого статусу президента, змістом якого єфункції та повноваження президента.Авторка виходить із загальноприйнятої внауці конституційного права дефініції поняття“конституційно-правовий інститут”, під якимрозуміється певна система норм конституційногоправа, що регулюють однорідні та взаємопов’язанісуспільні відносини й утворюють відносносамостійну групу [13, с. 26]. Відповідно допредмета нашого дослідження, таким конституційно-правовимінститутом є інститут президента.На наш погляд, інститут президента як конституційно-правовийінститут глави держави убудь-якій країні сучасного світу має складатися зтаких норм, які: визначають місце і роль (абоправове становище) президента у структурі органівдержавної влади; встановлюють порядок заміщенняпосади та дострокового припинення президентськихповноважень, а також передбачаютьможливу відповідальність глави держави; закріплюютьфункції та повноваження президента.Тривалий час, та і сьогодні критерій аналізуінституту Президента за формою правлінняслугує теоретичною і методологічною базою придослідженні цього провідного інтегрованого іконсолідованого державного органу в будь-якійкраїні. Не відмовляючись у принципі від цьогокритерію, констатуємо, що в зарубіжній доктриніта практиці утверджується підхід, згідно з якимпропонується застосовувати певні вимоги, умови,стандарти, догми для дослідження саме інститутПрезидента. Так, російські вчені Б.М.Габ-52 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

О.Т. Волощукричідзе і А.Г.Чернявський у якості таких ідей,принципів, фундаментальних стандартів, які маютьзастосовуватися саме до інституту Президента,пропонують віднести такі ознаки та риси, як:наявність у цього органа державної влади повноваженнядіяти, виступати від імені держави; наявністьу органу державно-владних повноважень;наявність власної, специфічної компетенції; наявністьхарактерних саме для державного органуформ і методів діяльності; участь органу у здійсненнізавдань і функцій держави та ряду іншиххарактерних ознак і рис [7, с. 696].Незалежно від підходу, який застосовуєтьсяпри аналізі інституту Президента, безспірним інезмінним є положення про те, що правова природавлади президента визначається у першучергу нормами конституції, конституційного абоорганічного (як прийнято в зарубіжних країнах)закону. Згідно з текстами конституцій відповіднихкраїн, президент може посідати неоднаковестановище в системі органів державної влади.Він може бути: тільки главою держави (ФРН);одночасно главою держави і виконавчої влади(США); главою держави і фактичним керівникомуряду за наявності особливої посади прем’єрміністраі створенні особливого органу – Радиміністрів (Єгипет).Звернемося до аналізу Конституції України1996 р. з метою визначення місця ПрезидентаУкраїни у державному механізмі. Насамперед,привертає на себе увагу той факт, що в чинномуОсновному Законі України, подібно до конституційбільшості країн світу, принципом побудовидержавної влади проголошується принцип поділувлад на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6). Уцій же статті сказано, що органи законодавчої, виконавчоїта судової влади здійснюють свої повноваженняу встановлених цією Конституцією межахі відповідно до законів України [14, с. 4].Чинна Конституція України визначає тідержавні органи, котрі виконують ту чи іншуфункцію при здійсненні державної влади. Прицьому авторка, услід за відомими вченимиД.А.Ковачевим та В.Ф.Погорілком, розуміє основнінапрями або види діяльності органу держави,які виражають його призначення, роль імісце в суспільстві [12, с. 196; 17, с. 313]. А функціядержавного органу конкретизується в йогозавданнях, під якими належить розуміти цілі йогодіяльності, які отримали юридичне закріплення[12, с. 197]: Конституція України закріплює,що “Єдиним органом законодавчої влади в Україніє парламент – Верховна Рада України” (ст.75); “Кабінет Міністрів України є вищим органому системі органів виконавчої влади” (ст.113); “Правосуддя в Україні здійснюється виключносудами” (ст. 124). В цих конституційнихприписах Президент України є відсутнім. Длянього чинна Конституція встановлює іншу функцію:“Президент України є главою держави івиступає від її імені. Президент України є гарантомдержавного суверенітету, територіальної цілісностіУкраїни, додержання Конституції України,прав і свобод людини і громадянина” (ст.102). Крім того, важливі завдання покладає наПрезидента ст. 106 Основного Закону України:“1. Президент України: забезпечує державну незалежність,національну безпеку і правонаступництводержави; … 3. представляє державу вміжнародних відносинах, здійснює керівництвозовнішньополітичною діяльністю держави, ведепереговори та укладає міжнародні договориУкраїни”. Варто вказати ще на один спосіб конституційногозакріплення завдань президента -про присягу президента: “волею народу обранийПрезидентом України, заступаючи на цей високийпост, урочисто присягаю на вірність Україні.Зобов’язуюсь усіма своїми справами боронитисуверенітет і незалежність України, дбати проблаго Вітчизни і добробут Українського народу,обстоювати права і свободи громадян, додержуватисяКонституції України і законів України, виконуватиобов’язки в інтересах усіх співвітчизників,підносити авторитет України у світі” (ст. 104). Цізавдання президента є юридичною підставою длящорічних його послань Верховній Раді України тадля вирішення питання про обсяг і характер йогоконституційних прав і обов’язків, а також для вирішенняпитання про його відповідальність.Важливим і дискусійним у науці вітчизняногоконституційного права є питання про те, доякої гілки державної влади відноситься влада,яка здійснюється Президентом України? Нажаль, однозначної відповіді ні в сенсі Конституції,ні в науці конституційного права Українинемає. Ф.Г.Бурчак заявив, що є всі підстави виділитиПрезидента в окрему гілку влади, яка уявляласяавтором як цементуюче начало в усьомудержавному механізмі [4, с. 15]. Вже в наші дніВ.А.Шатіло стверджує про наявність “президентськоївлади”. В якості аргументів на користьцього згаданий автор висуває те, “що Президентвидає самостійні нормативні акти (укази), а такожвиконує функції і повноваження , властивійому і які не можна делегувати, має допоміжніоргани та служби” [21, с. 7].Підкреслимо, що в процесі підготовки і прийняттяКонституції 1996 року не було одностайноїНауковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 53

Поняття, юридична природа та місце Президента у системі державної владидумки щодо тексту статті Основного Закону, присвяченійформулюванню, що визначає місце Президентав системі державної влади. Більше того,проблема конституційного статусу Президента булапредметом постійних дискусій учених-юристів[18, с. 20-22; 19, с. 31-35].З прийняттям чинної КонституціїВ.Б.Авер’янов висунув цікаву ідею “керуючого”центру у системі виконавчої вертикалі влади. Найого думку, найкращі результати діяльності ієрархічноорганізованої системи можуть бути забезпеченіза умови її моноцентричної, а не поліцентричноїструктурної побудови, тобто коли усіструктурні ланки системи підлягають керуючомувпливу саме з одного (а не з кількох) владноорганізаційногоцентру. Виходячи з установленоїКонституцією республіканської форми державногоправління змішаного, президентськопарламентськоготипу, яка об’єктивно пов’язаназ т.зв. дуалізмом виконавчої влади, то в Україні,міркує автор, в основу управлінської вертикаліпокладена модель своєрідного “складногоцентру”, який складається з двох функціональнопоєднаних суб’єктів – Президента і Кабінету МіністрівУкраїни. Специфічність даної моделі втому, що відношення цих суб’єктів до гілки виконавчоївлади неоднакові. Якщо Уряд входитьдо неї саме як окрема структурна ланка системиорганів, то президент – лише функціонально –через певний обсяг своїх повноважень у сферівиконавчої влади [1, с. 11].Осмислюючи досліджувану проблему з позиційсвітового конституціоналізму, такі провіднівчені, як В.Ф.Погорілко та В.М.Шаповал напідставі аналізу конституційних положень, а такожлогіки концепції поділу влади дійшли висновкупро необхідність включення глави державидо системи виконавчої влади. Зокрема,В.Ф.Пого-рілко вказував, що Основний ЗаконУкраїни виявляє масштабні повноваження, гарантії,можливості і процедури Президента стосовновиконавчої влади. Вони доповнюються поширеноюпрактикою безпосереднього вирішенняПрезидентом конкретних управлінських питань інаявності вертикалі виконавчої влади, вершиноюякого є Президент. Викладені аргументи, на йогодумку, дають підстави для висновку про те, щоПрезидент фактично є главою виконавчої влади(левова частка президентської компетенції –компетенція у сфері виконавчої влади [16, с.327]). В.М.Шаповал підкреслює, що сприйняттятеоретичної конструкції “дуалізму” виконавчоївлади по суті засвідчує поєднання ПрезидентаУкраїни зі сферою виконавчої влади. Ті повноваження,котрі кореспондовані ролі ПрезидентаУкраїни як глави держави, здебільшого є елементамисистеми стримувань і противаг у взаємовідносинахміж “розподіленими владами” (законодавчоюта виконавчою). Інші прямо асоціюютьсяз явищем виконавчої влади. Тому вченийробить висновок, за яким Президент України є“органічною частиною тріади влад … включаєтьсядо конституційно визначеної системи розподілувлад” [9, с. 48]. Реалії, продовжує автор,свідчать, що Президент України є ключовоюскладовою конституційно встановленої системивиконавчої влади. Така роль Президента Україниунаочнюється характером його компетенційнихзв’язків з Кабінетом Міністрів України, “посилений”практикою поза їх конституційного визначення(це забезпечується очолюваною нимРадою національної безпеки і оборони України,яка координує і контролює діяльність органіввиконавчої влади у сфері національної безпеки іоборони (ч. 2 ст. 107 Конституції); порядком формуванняУряду (ч. 1 ст. 106 Конституції); Кабмінскладає повноваження перед новообранимПрезидентом України (ст. 115); індивідуальнаполітична відповідальність членів Кабміну передПрезидентом відповідно до ч. 6 ст. 115 Конституції[20, с. 69-73]. Авторка сприймає саме такийпідхід при визначення місця та ролі інститутПрезидента України в системі органів державноївлади. Підкреслимо, що цьому інституту притаманнатака риса, як наявність юридичного і фактичногостатусу глави держави. Поняття Президента,яке сформульоване у ст. 102 КонституціїУкраїни, де він визначений як глава держави, засвоїм змістом значно вужче, ніж її конституційненаповнення рештою норм розділу V Конституції,а також низкою інших статей, що містяться в іншихрозділах. У цілому ці положення, установлення,приписи і процедури значно розширюють реальнийзміст даного поняття порівняно з конституційнимвизначенням. Президента України можнаохарактеризувати як главу держави і фактично главувиконавчої влади.З викладеного тут можна зробити такі висновки.По-перше, визнання Президента главоюдержавою традиційне в конституціях багатьохкраїн світу, не є винятком у цьому плані і конституційнахарактеристика Президента України.По-друге, наведені норми Конституції засвідчуютьособливе місце Президента України в системіорганів державної влади: глава держави не входитьбезпосередньо до жодної з гілок влади. Проте данеположення не дає ніяких підстав трактувати владу54 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

О.Т. Волощукпрезидента як таку, що стоїть над іншими владами,котрі залежать від неї.Список літератури1. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої владив Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.2. Бойко О.В. Інститут президентства вУкраїні і США (порівняльно-правовий аналіз):Автореф. дис… к.ю.н.: 12.00.02 (Київ. нац. ун-т).– К., 2004. – 20 с.3. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энциклопедическийсловарь. Общество и государство. Правителии полководцы. Народы и страны. - М.:Изд-во Эксмо, 2004. - 832 с.4. Бурчак Ф.Г. Президент України. - К.: ІнЮре, 1997. – 24 с.5. Великий тлумачний словник сучасноїукраїнської мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел.– К., Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.6. Волошенко И.Л. Институт Президентав Российской Федерации (сравнительноправовоеисследование): Дис… к.ю.н.: 12.00.02. –Томск, 1999. – 225 с.7. Габричидзе Б.Н., Чернявский А.Г. Конституционноеправо России: Учебник для вузов.– М.: Проспект, 2004. – 800 с.8. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжнихкраїн: Підручник. – Чернівці: Рута,2001. – 431 с.9. Державна виконавча влада в Україні:формування і функціонування: Зб. наук. працьУАДУ при Президентові України (частина 1). –К., 2000. – 360 с.10. Журавлёв А.Л., Султанов А.Ш. Сравнительныйанализ правового статуса президентовАзербайджанской Республики и РоссийскойФедерации / Под ред. Ю.А.Дмитриева. – М.,1997. – 236 с.11. Ильинский И.П. Государственныйстрой Швейцарии. – М.: Госюридиздат, 1959. –186 с.12. Ковачев Д.А. Функции, задачи, компетенцияи правоспособность президента в европейскихреспубликах // Конституционное правогосударств Европы. – М., 2005. – С. 194-198.13. Конституционное (государственное)право зарубежных стран. Общая часть: Учебникдля вузов / Рук. авт. колл. и отв. ред.Б.А.Страшун. – 4-е изд., обновл. и дораб. – М.:Норма, 2005. – 896 с.14. Конституція України. Закон України“Про внесення змін до Конституції України”. Застаном на 10 березня 2005 р. – Офіц. вид. – К.,2005. – 24 с.15. Мишин А.А. Конституционное (государственное)право зарубежных стран: Учебник /6-е изд., перераб. и дополн. – М.: Белые альвы,1996. – 456 с.16. Погорілко В.Ф. Теоретичні проблемиконституційного статусу Президента України /Проблеми реалізації Конституції України: теорія іпрактика / Відп. ред. В.Ф.Погорілко: Монографія. –К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАНУкраїни: А.С.К., 2003. – С. 304-349.17. Погорілко В.Ф. Функції держави //Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К. –Т. 6, 2004.18. Тацій В.Я. Проект Конституції України(загальні питання) // Вісник Академії правовихнаук України, Харків, 1993, № 1. - С. 7-24.19. Цвік М.В. Взаємодія законодавчої, виконавчоїгілок влади та референдуму в системінародовладдя // Вісник Академії правових наукУкраїни, Х., 1995, № 3. – С. 31-35.20. Шаповал В.М. Конституція і виконавчавлада. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 80 с.21. Шатіло В.А. Теоретичні проблеми інститутпрезидента в Україні: Автореф. дис…к.ю.н.: 12.00.02 (Ін-т держави і права НАН України).– К., 2005. – 18 с.Стаття надійшла до редколегії 24 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії А.З. Георгіцою.O.T. VoloschucCONCEPTION, LEGAL NATURE AND PLACE OF A PRESIDENT IN A MECHANISMOF A STATE POWERSummaryIn this article is probed legal nature institute of president, and also elucidation of such terms of constitutionalright is given, as a “institute of president” and “president”. A central place is assigned to the researchof a legal and actual status of the presidents in a mechanism of realization of a State power of the countries.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 55

УДК 342.511© 2008 р. З.В. БайталюкЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціОСНОВНІ ЕТАПИ Й ОСОБЛИВОСТІ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІПостановка проблеми. Політичні партії –важливий інститут політичної системи суспільства,який бере активну участь у формуванні таструктуруванні політичних угруповань у боротьбіза владу і забезпечує дійовий механізм ротаціїполітичної еліти. Існування й ефективне функціонуванняполітичних партій, як показує вітчизнянийдосвід державотворення, є важливою умовоюдемократизації політичної системи держави,гарантією забезпечення та реалізації політичнихправ її громадян (ст. 36 Конституції України) [1].Формування сильних і впливових політичнихпартій, становлення системи багатопартійностінеможливе без існування ефективної системиправового регулювання порядку їх створення,статутної діяльності державної влади і місцевогосамоврядування. У зв’язку з цим особливого значеннянабуває вивчення інституційних процесів,які відбивають якість зміни розвитку інститутуполітичних партій. Отже, актуальність теми запропонованоїстатті зумовлена необхідністювсебічного опрацювання проблеми правової інституалізації,поглиблення та систематизації уявленняпро сутність, дефініцію поняття юридичноїконструкції політичних партій, форм і механізмуправового регулювання їх створення, діяльностіта участі у виборчому процесі.Ступінь наукової розробки. Проблематикоюінституалізації політичних партій займалисяМ.В. Примуш, Д.В. Лук’янов, Т. Кузьо, М.Томенко, проте запропонована тема досліджуваласятільки або з історичного, або політологічногопогляду, комплексний аналіз особливостейінституалізації політичних партій в Україні невисвітлений у жодній науковій праці.Мета статті. Автор ставить перед собоюзавдання дослідити основні етапи й особливостіінституалізації політичних партій в Україні таобґрунтувати зростаючу роль політичних партійу механізмі громадянського суспільства.Виклад основного матеріалу. У загальномузначенні термін «партія» - (франц. parti, нім.pertei, англ. party і лат. pars (parties) означає частину,групу). Як відзначає З. М. Зотова, «задовгодо формування сучасних політичних партій цимтерміном позначалися групи людей, що змагаютьсяміж собою у сфері влади або впливу навладу» [7, с.3]. Масові політичні партії виниклипорівняно нещодавно і являють собою специфічнийпродукт розвитку громадянського суспільстваі конституційної держави, елемент політичноїсистеми, заснованої на функціонуванні представницькихустанов.Юридична наука приділяла певну увагупитанням інституалізації політичних партій. Так,Б.А. Стародубський розумів під інституалізацією«не лише законодавче згадування про них, а спеціальнерегулювання створення й діяльності політичнихпартій, зокрема надання їм особливихправ, яких не можуть мати інші види союзів» [14,с.24]. Інституалізація визначалася також як «визнанняїх інститутом де-юре, правове закріпленняїх місця не лише в політичній системі, а й удержавній структурі» [11, с.19].Також потрібно враховувати, що поняття «інституалізаціїполітичних партій» розглядається нетільки з правового погляду, а і з політологічного. Уполітології об’єктом дослідження виступає не нормативно-правовеоформлення партійної діяльності,а власне партія як інститут політичної системи ісуб’єкт політичного процесу [8, с. 93].С.Є. Заславський вважає, що інституалізаціяполітичних партій виражається в їх легітимізації,функціоналізації, політичній ідентифікації, формалізаціївнутрішньопартійної організації [3, с. 21].У юридичній літературі висловлюється думка,згідно з якою інституалізація політичнихпартій проявляється у двох формах: конституційнійта законодавчій інституалізацій. Так, А.Пошталек зазначає, що конституційна інституалізація– це визнання конституцією існуванняполітичних партій і загальне визначення їх ролі всуспільстві і державі, а законодавча інституалізація– правове санкціонування партій, свого родудержавним інститутом, причому вона не обмежуєтьсявизнанням їх ролі як політичних організацій,а й визначає основи їх діяльності і наділяєпартії певною компетенцією, реалізаціяякої необхідна для функціонування всього державногомеханізму. Б.О. Страшун розглядає конституційнуінституалізацію як включення в конституціюосновних принципів їх статусу, а законодавчаінституалізація – як процес, внаслідокякого правове становище партій визначається56 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

З.В. Байталюкзаконом досить детально [7, с. 249].На теренах української держави процес інституалізаціїполітичних партій відбувався в декількаетапів. Перший етап інституалізації політичнихпартій в Україні фактично розпочавсянаприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. в СхіднійГаличині зі створення 24 жовтня 1885 р. політичноготовариства “Народна Рада”, яке сталопершим протопартійним утворенням у краї. Своїмосновним завданням “Народна Рада” вважалазабезпечення легальними, конституційними засобамиконсолідацію українського народу в Наддністрянщині,досягнення “повного усвідомленняним своїх потреб і своїх прав, а також здобуттяйому фактичної рівності з іншими народамиАвстро-Угорщини”. “Народна Рада”, хоча й проголосиласебе політичним товариством, однак зточки зору основних сутнісних ознак (наявністьпрограмних засад, статуту, теоретичного органу,періодичність скликання загальних зборів організації),а також за характером своєї діяльностіфактично була політичною партією. Не випадковоокремі громадські діячі краю називали зазначенетовариство “партією українських народовців”[8, с. 36].Порівняльний аналіз програмних засад іосновних напрямків діяльності українських політичнихпартій та організацій у Східній Галичинінаприкінці ХІХ ст. дає можливість прослідкуватиформування структури модерної партійнополітичноїсистеми краю. Вона була представленаяк українськими так і польськими угрупованнями.Український партійно-політичний табірскладався з 4-х партій та 2-х політичних товариств.26 січня 1900 року на засіданні політичноготовариства “Руська Рада” було створено Руськународну партію (РНП), яка спираючись на реакційніелементи світської й духовної інтелігенції,частини селянства Східної Галичини, активнопротидіяла українському рухові, виступала заспівробітництво з російськими політичними такультурними організаціями.Щодо українських земель, які знаходилисьу складі Російської імперії, то про партійне життяможна говорити з часу створення Революційноїукраїнської партії (РУП), установчий з’їздякої відбувся 11 лютого 1900 р. у Харкові.В 1902 р. з неї вийшла група націонал-радикалів,які утворили Українську народну партію на чоліз М.Міхновським. Він розробив «Десять заповідейдля Української народної партії» (одна, єдина,неподільна, самостійна, вільна Україна, Українадля українців, усюди і завжди вживай українськоїмови та інші). Тоді ж від Революційноїукраїнської партії відокремилися народники(М.Шаповал, М.Залізняк), які примкнули до партіїесерів. У 1903 р. від Революційної українськоїпартії відкололася Українська соціалістична партіяна чолі з Б.Ярошевським. У 1900 р. створиласяУкраїнська соціалістична партія, яка виступалаза «Українську республіку». Після вступу донеї у 1903 р. частини Революційної українськоїпартії це була єдина з соціалістичних партій Росії,яка наголошувала на важливості національногопитання й визнавала права українського народу[10, с. 56]. Згодом, у 1904 р., створиласяУкраїнська Демократична партія. Її програмамістила як політичні (парламентський лад, автономія),так і економічні вимоги (8-годинний робочийдень, державна пенсія немічним тощо).Згодом з її лав вийшли представники радикальногокрила, які утворили Українську Радикальну партію,головою якої став Б.Грінченко. Восени 1905 р.Українська Демократична партія та УкраїнськаРадикальна партія провели об’єднавчий з’їзд іутворили Українську Демократичну Радикальнупартію, яка згуртувала значну частину національносвідомих людей. У грудні 1904 р. утворилася УкраїнськаСоціал-Демократична Спілка.У 1906 р. зі складу Української народноїпартії виходить група автономістів, які заснувалиУкраїнську демократичну партію, що проіснувалавсього кілька місяців. У лютому 1907 р. своюпрограму прийняли українські соціал-революціонери.Вони вимагали скликання УкраїнськихУстановчих Зборів. У цей час в Україні діяли ітерористичні революційні організації. Це “ОборонаУкраїни”, “Українська Народна Оборона”.Існувало також декілька груп анархістів, активнимина території України були і загальноросійськіполітичні партії [15, с.55].Другим етапом інституалізації політичнихпартій в Україні можна вважати період з 1917року по 1920 рік, який характеризувався бурхливимиполітичними процесами, пов’язаними ізбільшовицькою революцією та намаганнямУкраїни об’єднати усі свої землі в єдине ціле іздобути незалежність. Влітку 1917 р. в Українінараховувалося понад 30 політичних партій різнихнапрямів. До української Центральної Радиувійшли українські есери, соціал-демократи, соціал-федералісти,соціалісти-самостійники, українськадемократично-хліборобська партія, якіпредставляли всі частини політичного спектру.Зокрема, на західноукраїнських землях напередодніпроголошення ЗУНР найбільш впливовимибули три партії - Українська національно-демократичнапартія, Українська соціал-національнаНауковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 57

Основні етапи й особливості інституалізації політичних партій в Україніпартія і Українська радикальна партія. На противагупартіям Центральної Ради, галицькі партіїбули партіями парламентського типу. В лютому1919 р. створилася комуністична партія СхідноїГаличини, хоча ідеологія більшовизму не малатут широкого поширення.Поразка національно-визвольних змагань1917-1920 рр. зумовила значні зміни в партійномужитті, в першу чергу на східноукраїнськихземлях, окупованих більшовиками. На західноукраїнськихземлях, де панувала Польща, ситуаціябула дещо іншою, але теж несприятливоюдля діяльності українських політичних партій.Після закінчення Другої світової війни таоб’єднання усіх українських земель у єдину республікуу складі СРСР і встановлення тоталітарногорежиму процес інституалізації політичнихпартій на теренах України зупинено. Проте цетакож досвід, що вказує на наслідки безконтрольноїдіяльності однієї авторитарної партії.Наступний етап інституалізації політичнихпартій в Україні розпочався з проголошеннямнезалежності України. На початку 90-х рр. вУкраїні сформувалися політичні та правові передумовидля легалізації та інституалізації діяльностіполітичних партій. До таких передумов можнавіднести, по-перше, скасування ст.6. КонституціїСРСР про монополію КПРС на партійнополітичнудіяльність, яке відбулося на підставірезультатів березневого загальносоюзного референдуму1990 року; по-друге прийняття 14 листопада1990 року Постанови Президії ВерховноїРади України «Про порядок реєстрації громадськихорганізацій» у доповненому варіанті, щозначно полегшувало порядок легалізації політичнихта громадських об’єднань. Цим закладенооснови діяльності різних політичних партій назагальноукраїнському рівні [11].Особливістю інституалізації політичнихпартій в Україні є те, що спочатку прийнято ЗаконУкраїни «Про об’єднання громадян» у червні1992 р., тобто розпочався процес законодавчоїінституалізації політичних партій, а з прийняттяму 1996 році Конституції України відбуваєтьсяконституційна інституалізація. Прийняття новоговиборчого та партійного законодавства заклалопередумови для якісно нових політикоюридичнихі соціально-економічних засад партійногобудівництва в Україні [6, с. 38].Саме Закон України «Про об’єднання громадян»уперше в українській історії подає дефініціюполітичної партії, формулює ознаки, заякими вона відрізняється від громадської організації;закон регламентує порядок утворення, діяльностіта ліквідації партій як важливих елементівполітичної системи суспільства [1]. Важливимкроком на шляху побудови демократії табагатопартійності в нашій державі стало прийняттяу квітні 2001 р. Закону України «Про політичніпартії в Україні» [2].Зазначимо, що прийняття закону «Про політичніпартії в Україні» одне із зобов’язань Україниперед Радою Європи. Тому остання схвально поставиласядо факту його ухвалення. Водночас РадаЄвропи наголошує на тому, що головним завданнямУкраїни тепер є забезпечення повної відповідностііснуючої практики вимогам Закону.Даний Закон гарантує громадянам правооб’єднання в політичні партії. «Право громадянна свободу об’єднання у політичні партії дляздійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволенняполітичних, економічних, соціальних,культурних та інших інтересів визначається і гарантуєтьсяКонституцією України. Ніхто не можебути примушений до вступу в політичну партіюабо обмежений у праві добровільного виходуз політичної партії. Належність чи неналежністьдо політичної партії не може бути підставою дляобмеження прав і свобод або для надання будьякихпільг і переваг. Обмеження щодо членства уполітичних партіях встановлюється виключноКонституцією та законами України».Закон містить правове визначення поняття політичноїпартії. “Політична партія – це зареєстрованезгідно з законом добровільне об’єднання громадянприхильників певної загальнонаціональної програмисуспільного розвитку, що має своєю метою сприянняформуванню і вираженню політичної волі громадян,бере участь у виборах та інших політичних заходах”.Стаття 4 даного Закону визначає гарантії діяльностіполітичних партій, встановлює їх рівністьперед законом. “Органам державної влади, органаммісцевого самоврядування, їх посадовимособам, - говориться у ній, - заборонено виокремлюватиу своєму ставленні певні політичні партіїчи надавати їм привілеї, а також сприяти політичнимпартіям” [2].Також Законом визначено випадки, колистворення чи діяльність політичних партій підлягаютьзабороні. До їх числа належать дії чи програми,які спрямовані на ліквідацію незалежностіУкраїни, зміну конституційного ладу насильницькимшляхом, порушення суверенітету і територіальноїцілісності України, підрив безпекидержави, незаконне захоплення державної влади,пропаганда війни, насильства, розпалюванняміжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі,посягання на права і свободи людини, посягання58 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

З.В. Байталюкна здоров’я людини. Політичні партіям забороняєтьсятакож створювати воєнізовані формування.Рішення про заборону діяльності політичнихпартій розглядається і приймається лишеВерховним Судом України.Рішення про створення політичної партіїприймається на її установчому з’їзді й повиннобути підтримане підписами не менше ніж 10 тисячгромадян України, зібраними не менш як удвох третинах областей України. Діяльність незареєстрованихпартій законом забороняється.Реєстрацію політичних партій здійснюєМіністерство юстиції України. Після реєстраціїполітична партія отримує реєстраційне свідоцтвой набуває статусу юридичної особи. Рішення прореєстрацію або відмову у ній приймається протягом30 днів з часу надходження всіх документів.Цей строк може бути продовжений, але не більшеніж на 15 днів. У випадку, якщо документиполітичної партії не відповідають Конституції тачинному законодавству, у реєстрації політичноїпартії може бути відмовлено. Політична партіящорічно інформує Міністерство юстиції Українипро обласні, міські, районні організації партії абоінші структурні утворення. Міністерство юстиціїщорічно оприлюднює список зареєстрованихполітичних партій та їхні юридичні адреси. Рішеннящодо відмови у реєстрації політичної партіїповинно бути вмотивоване й викладене письмово.Воно може бути оскаржене в судовому порядку.Відмова у реєстрації не є перешкодою уповторному зверненні про реєстрацію.Із внесенням змін до Конституцій Україниу 2004 році значно посилюється роль політичнихпартій у політичній системі. Внесеними змінамисуттєво посилився вплив парламенту на формуваннявиконавчої гілки влади.Значний вплив на формування умов та особливостейрозвитку системи багатопартійності вУкраїні також мали закони про вибори народнихдепутатів України і вибори до місцевих Рад народнихдепутатів.Висновки. Особливості правової інституалізаціїполітичних партій в Україні зумовленітим, що тривалий час українські землі булироз’єднанні та знаходились під владою різнихдержав. Також установлення тоталітарного режимуСРСР і панування однієї комуністичноїпартій негативно відбилася на процесах інституалізаціїполітичних партій. У роки незалежностіУкраїни здійснені відповідні кроки до правовоїінституалізації, проте бурхливі політичні процесита наявність великої кількості «кишенькових»і мікропартій свідчить про недостатню законодавчуврегульованість даного питання.Список літератури1. Закон України “Про об’єднання громадян”// Відомості Верховної Ради України, 1992,№ 34, ст. 504.2. Закон України «Про політичні партії вУкраїні» // Відомості Верховної Ради (ВВР),2001, № 23, ст.118.3. Заславский С.Е. Институализация многопартийностив современной России: генезис,механизмы формирования, перспективы:Дис….канд.полит. наук: 23.00.02/ Моск.гос. ун-т.– М., 1995. – С. 21.4. Історія держави і права України: Підручник:У 2 т. / Кол. авторів: В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин,О.Д. Святоцький та ін.; За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина.- К.: Ін Юре, 2000. - Т. I. – 580 с.5. Конституція України від 28 черв. 1996 р.із змінами та доповненнями від 8 груд. 2004 р. //Відом. Верховної Ради України. - 2005. - № 2. -Ст. 44.6. Кузьо Т. Багатопартійна система України:проблеми і конфлікти // Політологічні читання,1993, № 1. – С. 36-42.7. Конституционное (государственое) правозарубежных стран: Учебник: В 4 т./ Отв. ред.Б.А. Страшун. – М.: БЕК, 1995. – Т.1-2. – С. 249.8. Лук’янов Д.В. Політичні партії в системівзаємодії громадянського суспільства та держави(роль та правове регулювання). Монографія. – Харків:Право, 2007. – 320 с.9. Зотова З.М. Политические партии России:организация и деятельность. - М., 2001. –125 с.10. Павко А. І. Становлення та діяльністьполітичних партій і організацій в Україні наприкінціХІХ – на початку ХХ ст.: дис...канд.іст. наук/Донецькийнаціональний університет, 2001 р.– 230 с.11. Партии и выборы в капиталистическомгосударстве (практика 70-х годов) / Отв. ред.В.А. Туманов. – М.: Наука, 1980. – С. 19.12. Примуш М.В. Правова інституціоналізаціяполітичних партій // Нова політика. – 1999.- № 6. – С. 38-41.13. Русначенко А. Як Україна здобуваланезалежність і що з того виходить // Сучасність,1995, № 3-4.14. Стародубський Б.А. Буржуазная демократия:миф и реальность. – М..: Юрид. лит., 1977.– С. 24Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 59

Основні етапи й особливості інституалізації політичних партій в Україні15. Томенко М. Партійна політика в Україні.- В кн.: Українська перспектива: історикополітологічніпідстави сучасної державної стратегії.- К., 1995.Стаття надійшла до редколегії 12 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії А.З. Георгіцою.THE BASIC STAGES AND FEATURES OF INSTITUALIZATIONOF POLITICAL PARTIES ARE IN UKRAINESummaryIn the article features and stages of institualization of political parties light up in Ukraine, and alsocomplex analysis of place of political parties in civil society.60 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

УДК 342.511© 2008 р. Георгіца А.З., Козуб І.Г.Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціГАРАНТІЇ ПРАВА НА ПРАЦЮ ПРИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ,ЩО НАДАЮТЬСЯ ОСОБАМ ІЗ ЗНИЖЕНОЮ ПРАЦЕЗДАТНІСТЮПостановка проблеми. Право на працю –природне, невід’ємне право кожної людини. Такеправо визнане і гарантоване державою ( ст. 43Конституції України, ст. 5 – 1 КЗпП України).Особи із зниженою працездатністю в силу ст. 24Основного Закону Держави, ст. 2-1 КЗпП України,Закону України «Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні» та цілого рядуміжнародно-правових норм, що ратифікованіВерховною Радою України нарівні з іншими володіютьданим правом.Ступінь наукової розробки проблеми.Варто зауважити, що питанню дослідження гарантійправа на працю осіб із зниженою працездатністюне було приділено достатньо увагинауковцями на теренах України. Певні аспективказаної проблеми розглядались, зокрема такиминауковцями як Болотіною Н.Б., Бондарчук Є.,Гончаровою О., Горовою О.Б., Сташковим І.Б.,Шумною Л.І. З огляду на малодослідженістьпроблеми, вона є досить актуальною в наш час. Вчас, коли чисельність людей із зниженою працездатністюдедалі зростає.Метою даної статті є дослідження гарантійправа на працю при працевлаштуванні, що надаютьсяособам із зниженою працездатністю, виявленняпроблемних питань у цій сфері та шляхівїх вирішення.Виклад основного матеріалу. Як ми вжезазначали, конституційне право на працю громадянУкраїни забезпечується економічними іюридичними гарантіями, які в повному обсязірозповсюджуються і на осіб із зниженою працездатністю.При цьому, ст. 3 КЗпП України наголошується,що гарантії щодо праці інвалідів надаютьсяв порядку, передбаченому законодавствомпро працю. Тому, В. Пересунько вірно зазначає,що порівняно з іншими громадянамиправо на працю інвалідів забезпечується і додатковимиекономічними і юридичними гарантіями[11, с. 93-95]. Підтверджуючи його точку зору,зазначимо, що відповідно до ст. 5 Закону України« Про зайнятість населення» [1] держава забезпечуєнадання додаткових гарантій щодо працевлаштуванняпрацездатним громадянам у працездатномувіці, які потребують соціального захистуі не здатні на рівних конкурувати на ринкупраці, у тому числі і особам із зниженою працездатністю.Окрім цього, обов’язок щодо сприянняв реалізації інвалідами права на працю закріпленийст.172 КЗпП України, де зазначено, що увипадках, передбачених законодавством, на власникаабо уповноважений ним орган покладаєтьсяобов’язок організувати навчання, перекваліфікаціюі працевлаштування інвалідів відповіднодо медичних рекомендацій.До загальних гарантій реалізації права напрацю при працевлаштуванні належать: безоплатнесприяння у підборі підходящої роботи і працевлаштуваннівідповідно до покликання, здібностей,професійної підготовки, освіти, з урахуваннямсуспільних потреб, всіма доступнимизасобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку(п. в) ч.1 ст. 4 Закону України «Прозайнятість населення»; забезпечення першим робочиммісцем молоді та надання роботи за фахом молодимспеціалістам (ст. 197 КЗпП України та ст. 7Закону України «Про сприяння соціальному становленнюта розвитку молоді в Україні»), заборонанеобґрунтованої відмови у прийнятті на роботу (ст.22 КЗпП України та п. б) ч.1 ст. 4 Закону України«Про зайнятість населення»).Розглянемо послідовно усі перерахованігарантії реалізації права на працю, що передбаченічинним законодавством. При цьому будемозвертати увагу на їхні особливості щодо осіб іззниженою працездатністю.Відповідно до п. в) ч.1 ст. 4 Закону України«Про зайнятість населення» особа із зниженоюпрацездатністю має право на безоплатне сприянняу підборі підходящої роботи працевлаштуваннівідповідно до покликання, здібностей, професійноїпідготовки, освіти, з урахуванням суспільнихпотреб, всіма доступними засобами, включаючипрофесійну орієнтацію і перепідготовку.Окрім цього, у ст. 24 Закону України «Про реабілітаціюінвалідів в Україні» [2] йде мова ще йпро раціональне працевлаштування та психологічнупідтримку в процесі професійної адаптаціїдо виробничих умов в процесі трудової реабілітаціїосіб із зниженою працездатністю. Прицьому, сам Закон України «Про реабілітацію інвалідівв Україні» не дає нам визначення поняття«раціональне працевлаштування». ТлумаченняНауковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 61

Гарантії права на працю при працевлаштуванні, що надаються особам із зниженою працездатністюцього терміну надається в Формі індивідуальноїпрограми реабілітації інваліда, що видаєтьсямедико-соціальними експертними комісіями [9],затвердженої Наказом Міністерства ОхорониЗдоров’я України від 08.10.2007 р. Так, під раціональнимпрацевлаштуванням слід розуміти поновленнятрудової діяльності інваліда за колишньоюабо новою професією.Згідно вказаних норм, відповідно до ст. 2Закону України «Про зайнятість населення» безробітнимивизнаються інваліди, які не досяглипенсійного віку, не працюють та зареєстрованіяк такі, що шукають роботу. Згідно ж Порядкуреєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян,які шукають роботу, і безробітних [5]особи із зниженою працездатністю реєструютьсяі приймаються на облік в загальному порядку.Вважаємо за необхідне внести корективи в данийПорядок щодо особливої процедури реєстраціїосіб із зниженою працездатністю, яка б полегшувалаі мінізувала знаходження вказаної категоріїосіб у центрах зайнятості.При цьому, зауважимо, що відповідно до п.20 пп.1 ч.6 Порядку реєстрації, перереєстрації таведення обліку громадян, які шукають роботу, ібезробітних громадяни, зареєстровані як такі,що шукають роботу, та безробітні, знімаються зобліку з дня, зокрема, набуття права на пенсіювідповідно до законодавства. Адже відповідно доЗакону України «Про загальнообов’язкове державнепенсійне страхування» [3] особи із зниженоюпрацездатністю мають право на пенсію.Тобто, виходить, що при взятті осіб із зниженоюпрацездатністю на облік як безробітних, вониповинні одразу з цього обліку зніматися. Тому доп. 20 пп.1 ч.6 вищезазначеного Порядку слід внестизміни і викласти в такій редакції: громадяни,зареєстровані як такі, що шукають роботу, табезробітні, знімаються з обліку з дня набуттяправа на пенсію відповідно до законодавства.Набуття права на пенсію по інвалідності не єпідставою для зняття таких осіб з обліку.Згідно ч. 6 ст. 7 Закону України «Про зайнятістьнаселення» підбір підходящої роботи дляінвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійнихнавичок, знань, рекомендацій медико-соціальноїекспертної комісії та з урахуваннямпобажань інваліда. Як бачимо, тут мова нейде про раціональне працевлаштування осіб іззниженою працездатністю. З метою узгодженнязаконодавства, вважаємо за необхідне внестизміни до ч.6 ст. 7 Закону України « Про основи соціальноїзахищеності інвалідів в Україні» та викластиу такій редакції: «Підбір підходящої роботидля осіб із зниженою працездатністю здійснюєтьсявідповідно до їхніх професійних навичок, знань,рекомендацій медико-соціальної експертної комісіїта з урахуванням побажань особи із зниженоюпрацездатністю. При цьому слід враховувати вимогираціонального працевлаштування осіб із зниженоюпрацездатністю».Стосовно забезпечення молоді першим робочиммісцем та надання роботи за фахом молодимспеціалістам, необхідно підкреслити, щовідповідно до ст. 197 КЗпП України держава забезпечуєпрацездатній молоді надання першогоробочого місця. Ч.2 ст. 7 Закону України «Просприяння соціальному становленню та розвиткумолоді в Україні» [4] вказує, що держава забезпечуєпрацездатній молоді надання першого робочогомісця на строк не менше двох років післязакінчення або припинення навчання у загальноосвітніх,професійно-технічних і вищих навчальнихзакладах, завершення професійної підготовкиі перепідготовки, а також після звільнення зістрокової військової або альтернативної (невійськової)служби. Особи із зниженою працездатністюнарівні із іншими володіють вказаною гарантією.При цьому, ч.5 ст. 7 вищевказаного Законузазначається, що працевлаштування молодіз інвалідністю здійснюється в межах нормативівробочих місць для забезпечення працевлаштуванняінвалідів, визначених згідно із ЗакономУкраїни "Про основи соціальної захищеності інвалідівв Україні". А ст. 24 Закону України «Прооснови соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачає, що після закінчення навчального закладуінвалідам надається право вибору місця роботиз наявних варіантів або надається за їх бажаннямправо вільного працевлаштування.Частиною 12 ст. 7 Закону України «Просприяння соціальному становленню та розвиткумолоді в Україні» визначено, що держава гарантуєнадання роботи за фахом на період не меншетрьох років молодим спеціалістам - випускникамдержавних професійно-технічних та вищихнавчальних закладів, потреба в яких була визначенадержавним замовленням.Отже, слід розрізняти такі гарантії, як забезпеченнямолоді першим робочим місцем на строкдо 2 років та надання роботи за фахом на період неменше 3 років молодим спеціалістам, потреба вяких була визначена державним замовленням.Що ж стосується реального забезпеченняпершим робочим місцем осіб із зниженою працездатністю,то варто зазначити, що проблема забезпеченняпершим робочим місцем на сьогоднішнійдень стоїть перед усією молоддю. Так62 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Георгіца А.З., Козуб І.Г.само справа складається із можливістю забезпеченняроботи за фахом молодих спеціалістів, щонавчалися за державним замовленням. При цьомучисельність осіб із зниженою працездатністюу навчальних закладах щороку збільшується (зокрема,це підтверджується даними ГоловногоУправління статистики в Чернівецькій області),що потребує негайного вирішення проблем забезпеченнямолоді першим робочим місцем.Слід також зауважити, що відповідно доОсновних напрямків проведення державної політикизайнятості населення на період до 2009 року[6] державна підтримка студентів-інвалідівполягатиме у збільшенні обсягів державногозамовлення на підготовку кваліфікованих спеціалістівз числа осіб з обмеженими фізичнимита розумовими можливостями, що бажають навчатися.А відповідно до п. 33 Державної програмирозвитку системи реабілітації та трудовоїзайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями,психічними захворюваннями та розумовоювідсталістю на період до 2011 року [7]Кабінет Міністрів України зобов’язав МОН,Мінпраці, Раду міністрів Автономної РеспублікиКрим, обласні, Київську та Севастопольську міськідержадміністрації забезпечити щорічне збільшенняобсягів державного замовлення на підготовкуосіб з обмеженими фізичними можливостямиза професіями та спеціальностями, щокористуються попитом на ринку праці.При цьому слід зазначити, що ПостановоюКабінету Міністрів України від 22 серпня 1996року №992 був затверджений Порядок працевлаштуваннявипускників вищих навчальних закладів,підготовка яких здійснювалась за державнимзамовленням [8]. Відповідно до нього керівникивищих навчальних закладів після зарахуванняосіб на навчання за державним замовленнямукладають з ними угоду про підготовку фахівцівз вищою освітою. Вказана угода може бутирозірвана, зокрема з таких поважних причин:1) встановлення інвалідності І або ІІ групи, внаслідокчого випускник не може виїхати на роботуза призначенням; 2) встановлення інвалідностіІ або ІІ групи в дружини (чоловіка) випускника,одного з батьків(або осіб, які їх замінюють) випускника;3) якщо випускник – мати або батько,які мають дитину інваліда. За ініціативою замовникарозірвання угоди допускається в разі неможливостінадання випускникові роботи за спеціальністюзгідно з медичним висновком або висновкоммедико-соціальної експертної комісії.Працевлаштування випускників - осіб із зниженоюпрацездатністю здійснюється на загальнихпідставах з урахуванням вищевказаних обставин[12, с. 57]. При цьому, ст. 24 Закону України«Про основи соціальної захищеності інвалідів вУкраїні» передбачається, при відмові в прийняттіна роботу, ненаданні роботи за спеціальністю інваліду,направленому за розподілом після закінченнявищого навчального закладу, або при недодержанніінших умов трудового договору і законодавствапро працю адміністрація підприємства (об’єднання),установи та організації відшкодовує витратина його проїзд до місця роботи і назад до місця постійногопроживання, а також витрати на проїздсупровідника, якщо він є необхідним.Що стосується захисту від необґрунтованоївідмови у прийнятті на роботу, то варто зауважити,що жоден з чинних законодавчих актівне містить визначення терміну «необґрунтованавідмова». На думку С. Дріжчаної, поняття «необґрунтованавідмова у прийнятті на роботу» прийнятналише у випадках явно неправомірної відмови,яка прямо забороняється законом (наприклад,забороняється відмовляти жінкам через вагітність,інвалідам Великої Вітчизняної війни, направленихна роботу в рахунок броні, молодим спеціалістам,коли вони направлені в установленому порядку наконкретне підприємство та ін.) [10, с. 35].Пункт б) ч. 1 ст. 4 Закону України « Прозайнятість населення» встановлено, що державагарантує працездатному населенню у працездатномувіці в Україні захист від необґрунтованоїроботи у прийнятті на роботу. Однак практичнареалізація вказаної норми викликає у нас сумнів,адже від чого слід захищати, якщо законодавчоне визначено що є «необґрунтованою відмовою уприйнятті на роботу». У законодавстві приводитьсялише приблизний перелік випадків такихвідмов - у залежності від статі, раси, національності,ставлення до релігії і т.д. (ст. 22 КЗпПУкраїни). Однак, ст. 22 КЗпП не містить прямоїзаборони відмови у прийнятті на роботу осіб, щопотребують соціального захисту, зокрема і осіб іззниженою працездатністю, які направляються нароботу в рахунок квоти. І лише ч.3 ст. 5 ЗаконуУкраїни «Про зайнятість населення» встановлюється,що у разі відмови у прийомі на роботугромадян із числа осіб, що потребують соціальногозахисту (крім інвалідів, які не досягли пенсійноговіку), у межах установленої броні зпідприємств, установ та організацій державнаслужба зайнятості стягує штраф за кожну такувідмову в розмірі чотирьох мінімальних заробітнихплат. Цікавим при цьому видається, що надумку законодавця ( а саме так слідує із ч.3 ст.5вищевказаного Закону) роботодавці відмовити уНауковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 63

Гарантії права на працю при працевлаштуванні, що надаються особам із зниженою працездатністюприйомі на роботу особі із зниженою працездатністюу межах встановленої броні не можуть?Звісно вони можуть, однак законодавством непередбачено окремо штрафних санкцій за такувідмову. Тому, вважаємо за доцільне, внести змінидо ч. 3 ст.5 Закону України «Про зайнятістьнаселення» і викласти в такій редакції: «У разівідмови у прийомі на роботу громадян із числакатегорій, зазначених у пункті 1 цієї статті, умежах установленої броні з підприємств, установта організацій державна служба зайнятостістягує штраф за кожну таку відмову в розмірічотирьох мінімальних заробітних плат. Одержанікошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язковогодержавного соціального страхуванняУкраїни на випадок безробіття і можуть використовуватисядля фінансування витрат підприємств,установ та організацій, які створюютьробочі місця для цих категорій населення понадвстановлену квоту. Одержані кошти від сумштрафних санкцій у разі відмови у прийнятті нароботу осіб із зниженою працездатністю у межахнормативу створення робочих місць і працевлаштуваннятаких осіб спрямовуються до Фондусоціального захисту осіб із зниженою працездатністюі можуть використовуватися для фінансуваннявитрат підприємств, установ та організацій,які створюють робочі місця для цих категорійосіб понад встановлений норматив».Варто зауважити, що у ст. 52 Проекту ТКУкраїни передбачено, що роботодавець не маєправа відмовити у прийнятті на роботу особі, якунаправлено на роботу в рахунок встановленоїброні і квоти за наявності вільних робочих місцьу межах броні, квоти. У разі відмови в укладеннітрудового договору з особою, яку направлено нароботу в рахунок встановленої броні і квоти, роботодавецьзобов'язаний виплатити працівниковікомпенсацію у розмірі мінімальної заробітноїплати, встановленої законом. Зазначені наслідкине настають у разі покладання судом за заявоюпрацівника на роботодавця обов'язку щодо прийняттяпрацівника на роботу. У разі прийняттяна відповідне робоче місце іншого працівникатакий працівник підлягає звільненню у порядку,визначеному статтею 105 проекту Кодексу.Однак, слід враховувати і інтереси роботодавцівпри прийнятті на роботу такої категоріїпрацівників – як особи із зниженою працездатністю.Тому доцільно в КЗпП України передбачитивсі випадки обґрунтованої відмови при прийняттіна роботу працівників, зокрема і працівників -осіб із зниженою працездатністю, щоб зменшитикількість спірних випадків з такого приводу. Надумку Т.В. Усенко, з якою ми погоджуємось, випадкамиобгрунтованої відмови при прийнятті нароботу є: відсутність вільних робочих місць абовакантних посад; відсутність у працівника спеціальноїпідготовки, необхідної для виконання роботиабо заняття посади; невідповідність кваліфікаціїпрацівника тим кваліфікаційним вимогам, якіставляться до роботи або посади на даному підприємстві;відсутність належного стану здоров’я, необхідногодля виконання роботи або обов’язків напосаді на даному підприємстві ; невідповідністьпрацівника моральним якостям, які потрібні длявиконання обов’язків на посаді на даному підприємстві;при вирішенні питання про повторний прийомна роботу осіб, які раніше були звільнені з даногопідприємства за винні дії [13, с. 257].Висновки. Отже, на основі вищевикладеногоможна констатувати, що особам із зниженоюпрацездатністю нарівні з іншими громадянаминадаються гарантії права на працю припрацевлаштуванні. Враховуючи особливий станпрацездатності осіб, в яких вона понижена, з метоюзміцнення гарантій права на працю, які їмнадаються, пропонуємо:1. Внести зміни до ч.6 ст. 7 Закону України«Про основи соціальної захищеності інвалідів вУкраїні» та викласти у такій редакції: «Підбір підходящоїроботи для осіб із зниженою працездатністюздійснюється відповідно до їхніх професійнихнавичок, знань, рекомендацій медико-соціальноїекспертної комісії та з урахуванням побажаньособи із зниженою працездатністю. При цьому слідвраховувати вимоги раціонального працевлаштуванняосіб із зниженою працездатністю».2. Внести зміни до ч. 3 ст.5 Закону України«Про зайнятість населення» і викласти в такійредакції: «У разі відмови у прийомі на роботугромадян із числа категорій, зазначених у пункті1 цієї статті, у межах установленої броні з підприємств,установ та організацій державнаслужба зайнятості стягує штраф за кожну такувідмову в розмірі чотирьох мінімальних заробітнихплат. Одержані кошти спрямовуються доФонду загальнообов'язкового державного соціальногострахування України на випадок безробіттяі можуть використовуватися для фінансуваннявитрат підприємств, установ та організацій,які створюють робочі місця для цих категорійнаселення понад встановлену квоту. Одержанікошти від сум штрафних санкцій у разі відмови уприйнятті на роботу осіб із зниженою працездатністюу межах нормативу створення робочих місць іпрацевлаштування таких осіб спрямовуються доФонду соціального захисту осіб із зниженою пра-64 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Георгіца А.З., Козуб І.Г.цездатністю і можуть використовуватися для фінансуваннявитрат підприємств, установ та організацій,які створюють робочі місця для цих категорійосіб понад встановлений норматив».3. Внести зміни до п. 20 пп.1 ч.6 Порядкуреєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян,які шукають роботу, і безробітних і викластив такій редакції: громадяни, зареєстрованіяк такі, що шукають роботу, та безробітні,знімаються з обліку з дня набуття права на пенсіювідповідно до законодавства. Набуття правана пенсію по інвалідності не є підставою длязняття таких осіб з обліку.Список літератури1. Закону України «Про Зайнятість населення»// Відомості Верховної Ради (ВВР). -1991. - № 14. - ст.170.2. Закон України « Про реабілітацію інвалідівв Україні» // Відомості Верховної РадиУкраїни (ВВР). – 2006. - N 2-3. - ст.36.3. Закон України «Про загальнообов’язковедержавне пенсійне страхування» //Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2003. - NN49-51. - ст.376.4. Закон України «Про сприяння соціальномустановленню та розвитку молоді в Україні»// Відомості Верховної Ради України (ВВР). –1993. - N 16. - ст.167.5. Порядок реєстрації, перереєстрації таведення обліку громадян, які шукають роботу, ібезробітних затверджений Постановою КабінетуМіністрів України від 14.02.2007 № 21//portal.rada.gov.ua6. Постанова Кабінету Міністрів № 922від 05.07.2006 «Про затвердження Основних напрямківпроведення державної політики зайнятостінаселення на період до 2009 року » //portal.rada.gov.ua7. Постанова Кабінету Міністрів Українивід 12 травня 2007 року № 716 « Про затвердженняДержавної програми розвитку системиреабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженимифізичними можливостями, психічнимизахворюваннями та розумовою відсталістю наперіод до 2011 року» // portal.rada.gov.ua8. Порядок працевлаштування випускниківвищих навчальних закладів, підготовка якихздійснювалась за державним замовленням, затвердженийПостановою Кабінету МіністрівУкраїни від 22 серпня 1996 року №992 //portal.rada.gov.ua9. Форма індивідуальної програми реабілітаціїінваліда, що видається медико-соціальнимиекспертними комісіями, затвердженої НаказомМіністерства Охорони Здоров’я України від08.10.2007 р. «Про затвердження форм індивідуальноїпрограми реабілітації інваліда, дитиниінвалідата Порядку їх складання» //portal.rada.gov.ua10. Дріжчана С. Відмова у прийнятті нароботу: проблеми і пропозиції // Радянське право.– 1991. - № 6.11. Пересунько В. Класифікація юридичнихгарантій трудових прав громадян // ПравоУкраїни. – 2000. - № 2.12. Сташків І.Б. Правове регулювання праціінвалідів // Соціальний захист. – 2000. - №6.13. Усенко Т.В. Зміцнення гарантій реалізаціїтрудових прав інвалідів у сучасній Україні //Соціально-захисна діяльність держави в умовахринкових відносин : матеріали науково-практичноїконференції; м. Чернігів, 31 травня-2 червня 2007р./ За ред. проф. В.С. Венедіктова. – Чернігів:Українська асоціація фахівців трудового права,чернігівський державний інститут права, соціальнихтехнологій та праці, 2007. – С.255 – 258.Стаття надійшла до редколегії 24 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії О.В. Гетманцевим.Georgitsa A.Z, Kozub I.G.THE GUARANTEE THE RIGHT TO LABOR UNDER THE JOB PLACEMENT THATARE GRANTED TO PERSONS WITH REDUCED ABILITY TO WORKSummaryIn the following article it is been investigated the guarantee the right to labor under the job placementthat are granted to persons with reduced ability to work. The authors are pointing out at the directions of improvementlegislation with the purpose of consolidation the guarantee the right to labor under the job placementthat are granted to persons with reduced ability to work.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 65

УДК 347.73© 2008 р. І.І. БабінЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ ПРАВОВІДНОСИНУ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ТА КОНСТИТУЦІЯХ СУМІЖНИХ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ СНДПостановка проблеми. Проведення порівняльногоаналізу конституціоналізації фінансовихправовідносин в Конституції України таКонституціях Російської Федерації, РеспублікиБілорусь та Республіки Молдова має важливе яктеоретичне так і практичне значення. Довгий часзазначені країни були складовими частинамиєдиної держави, в якій діяла єдина правова система.Протягом усього існування Союзу РадянськихСоціалістичних Республік склалася такаконституційна практика, коли спочатку приймаласяКонституція СРСР, а потім на її основі черезневеликий проміжок часу – один рік чи інший,але не набагато більший, приймалися конституціїсоюзних республік, зміст яких, за окремими винятками,був ідентичний останній. Однак ці виняткив жодному разі не стосувалися публічнихфінансів. Отже, всі зазначені держави на моментпроголошення незалежності перебували в рівнихстартових умовах, мається на увазі діюча на тоймомент система законодавства. І з’ясування того,яки кожна з цих держав розв’язала проблему конституціоналізаціїфінансових правовідносин, виявленнянедоліків і переваг має суттєве значення нетільки для розвитку наук конституційного права тафінансового права, але й у світлі проведення конституційноїреформи сприятиме виробленню пропозиційщодо внесення змін і доповнень до нинічинної Конституції України стосовно конституціоналізаціїфінансових правовідносин.Ступінь наукової розробки проблеми.Проблема конституціоналізації фінансових правовідносинна сьогодні у науці фінансового праванова, надзвичайно актуальна, але водночас імалодосліджена. Можна виділити лише окремідослідження зазначеної проблеми, зокрема публікаціїА.М. Козиріна, Р.О. Гаврилюк і ряду іншихвчених. Але системного дослідження зазначеноїпроблеми поки що не проведено.Метою статті є проведення порівняльногоаналізу конституціоналізації фінансових правовідносину Конституції України та конституціяхсуміжних держав-членів СНД.Виклад основного матеріалу. Кожна іззазначених країн: Україна, Російська Федерація,Республіка Білорусь, Республіка Молдова, порізномувикористала рівні стартові умови. Цепроявилось у часі прийняття конституції, способіприйняття конституції та способі конституційногозакріплення фінансових правовідносин. Однак,незважаючи на всі ці суттєві відмінності,кожна з конституцій цих країн урегулювала одніі ті ж фінансові правовідносини, правда, в різнийспосіб. Наприклад, Конституція Російської Федерації,як і Конституція України, не має виокремленогорозділу, який був би присвячений виключнопублічним фінансам, а всі конституційніфінансово-правові норми також розкидані по текстуКонституції і містяться в основному у розділахпро визначення компетенції вищих органівдержавної влади. Конституції Республіки Білорусьі Республіки Молдова хоча і містять спеціальнірозділи про публічні фінанси – “Фінансовокре-дитнасистема Республіки Білорусь” і “Національнаекономіка та публічні фінанси” відповідно,але всі конституційні фінансово-правові нормицими розділами не охоплюються, їх можнатакож знайти в розділах, що визначають правовийстатус особи та компетенцію вищих органівдержавної влади.Досить цікаво кожна з цих чотирьох конституційвирішує питання всезагальності таобов’язковості оподаткування. Кожна конституціямістить положення, що зобов’язує громадянсплачувати податки та інші обов’язкові платежі,це положення є в розділі, що визначає правовийстатус особи, але формулювання цього положеннясуттєво відрізняється. Наприклад, стаття 58Конституції Республіки Молдова закріплює:“громадяни зобов’язані брати участь у суспільнихвидатках шляхом сплати податків і зборів”[3].Як зазначає Р.О. Гаврилюк, “Тут очевидно,що метою податку є вже не традиційне забезпеченнявидатків держави і податкові надходженнявже не стають власністю останньої – податокстає джерелом фінансування суспільнихвидатків і справляється на користь усього суспільства”[6, с. 742]. Суттєво відрізняється конституціоналізаціяданого принципу в КонституціїРеспубліки Білорусь. Так, згідно зі ст. 56 цієїКонституції, “Громадяни Республіки Білорусьзобов’язані брати участь у фінансуванні державнихвидатків шляхом сплати державних податків,мит та інших платежів” [2]. Як побачимо, в да-66 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

І.І. Бабінному формулюванні є декілька принципових відмінностей,порівняно з попереднім. Ці відмінностіпроявляються ось у чому: по-перше, мова йдене про суспільні видатки, а про державні, відповіднометою оподаткування є фінансування діяльностідержави; по-друге, метою оподаткуванняє фінансування діяльності тільки держави, оскількиконституційно закріплений обов’язок сплачуватитільки державні податки та інші обов’язковіплатежі, відповідно, можна зробити висновок,що система публічних фінансів РеспублікиБілорусь включає лише один рівень – державний,оскільки конституційно обов’язок сплачуватимісцеві податки та інші обов’язкові платежі невстановлено, тобто брати участь у фінансуваннівидатків територіальних громад громадяни РеспублікиБілорусь конституційно не зобов’язані.Однак такий висновок лише на підставі статті 56робити передчасно, оскільки стаття 133 КонституціїРеспубліки Білорусь передбачає, що бюджетнасистема Республіки Білорусь включаєреспубліканський та місцеві бюджети. Більшетого, стаття 121 цієї ж Конституції до виключноїкомпетенції місцевих Рад депутатів відноситьустановлення у відповідності з законом місцевихподатків та зборів [2]. Отже, можна побачитипевну суперечність між статтею 56 та іншимиконституційними фінансово-правовими нормамиКонституції Республіки Білорусь. Найбільш наближенимдо аналогічного положення КонституціїУкраїни є положення Конституції РосійськоїФедерації. Так, згідно зі ст. 57 цієї Конституції,“Кожен зобов’язаний сплачувати законно встановленіподатки та збори. Закони, що встановлюютьнові податки чи погіршують становищеплатників податків, зворотної сили не мають”[4]. Тобто, загальне положення статті 58 КонституціїУкраїни про недопустимість зворотної діїзаконів [1], в статті 57 Конституції РосійськоїФедерації набуває спеціального значення. Російськийконституцієдавець, враховуючи важливістьданого положення для оподаткування,окремо виділяє недопустимість зворотної дії податковихзаконів. Спільним моментом сформульованихположень як українського, так і російськогоконституцієдавця є закріплення принципувсезагальності оподаткування. Як і в першому,так і в другому випадку чітко сформульовано:“Кожен зобов’язаний…”. Тобто обов’язок сплатиподатків та інших обов’язкових платежів поширюєтьсяяк на громадян, так і іноземців та осіббез громадянства. Це є принциповою відмінністювід аналогічних положень Конституції РеспублікиМолдова та Конституції Республіки Білорусь.У першому випадку наголос робиться наобов’язку громадян сплачувати податки та збори, ав другому – без жодних двозначностей визначенообов’язок громадян Республіки Білорусь сплачуватидержавні податки, мита та інші платежі.Досить своєрідно, порівняно з аналізованимиконституціями, до визначення правовоїприроди податку і права власності на податковінадходження підійшов конституцієдавець нинідіючої Конституції України. Зокрема, в пункті 1статті 95 Конституції України підкреслюється,що “Бюджетна система України будується назасадах справедливого і неупередженого розподілусуспільного багатства між громадянами ітериторіальними громадами” [1]. А в пункті 2цієї ж статті зафіксовано, що “Виключно закономпро Державний бюджет України визначаютьсябудь-які видатки держави на загальносуспільніпотреби, розмір і цільове спрямування цихвидатків” [1]. Однак в Україні ні наукою фінансовогоправа, ні іншими юридичними науками,навіть самим законодавцем України цей принциповоновий методологічний підхід до розумінняправової природи податкових надходжень добюджету і публічних фінансових ресурсів несприйнято. А саме він, як зазначає Р.О. Гаврилюк,робить можливим застосування до встановленнядійсної природи цих явищ об’єктивнихзакономірностей розвитку людини як системоутворюючогоначала суспільства в цілому, особливойого фінансового сектора, подолання традиційнопануючих у фінансово-правовій теорії тапрактиці ідеологічних штампів і суб’єктивізму,багатолітньої інерції мислення [6, с. 744]. Аналізуючизастосований у Конституції України методологічнийпідхід до розкриття правової природиподатку і права власності на податкові надходження,не можна не побачити, що їх юридичніконструкції багатовимірні. По-перше, вонивиступають юридичною формою економічноїсутності публічних фінансів. Остання полягає втому, що податкові надходження до бюджетудержави знеособлюються і набувають у силуцього якості фонду коштів загального використання,“суспільного багатства”, за термінологієюКонституції України, єдиним призначенням якогоє фінансування суспільних потреб. Ці якостісуспільного багатства стали підставою вченимзаходу для обґрунтування доктрини фіскальногообміну, яка дозволяє і в публічній сфері застосуватиринкові інструменти [8, с. 60]. Внаслідокцього практичне використання публічних фінансовихресурсів піднялось в цих державах на якісновищий рівень. Як пише П.М. Годме, державні фі-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 67

Порівняльний аналіз конституціоналізації фінансових правовідносин у Конституції України…нанси – це суспільне багатство в формі грошей ікредиту, що знаходиться в розпорядженні органівдержави [7, с. 37].По-друге, конструкція “суспільне багатство”є встановленою в Конституції України міроюнеобхідної поведінки держави з приводу публічнихфінансів. Податкові, як і інші надходженнядо бюджету держави, не можуть бути використанінею на що завгодно, а тільки на суспільні потреби.Як переконує системний аналіз КонституціїУкраїни, ця міра охоплює і встановлення межфіскальних вилучень держави з приватного сектораз тим, щоб досягалася найвища ефективністьвикористання ВВП і національного доходуна суспільному рівні.По-третє, конструкція “суспільне багатство”є визначеною в Конституції України міроюсвободи контрагентів держави в податкових правовідносинах.Та частина їх приватної власності,на яку не поширюється правовий режим “суспільногобагатства”, апріорі безроздільно і повністюзнаходиться в їх приватній власності, по відношеннюдо якої вони вправі застосовувати весьнабір повноважень власника. На іншу ж частинуприватної власності контрагентів держави в податковихправовідносинах, на яку в належнійправовій формі поширюється юридичний режим“суспільного багатства”, її виробники можутьпретендувати поряд з іншими членами суспільствавже не як приватні власники, а тільки якспоживачі суспільних благ. Але й у держави, згідноз Конституцією України, не виникає прававласності на вироблене в такий спосіб суспільнебагатство – вона тільки від імені суспільстваздійснює управління і розпоряджається ним. Більшетого, як однозначно випливає зі статті 95Конституції України, держава в юридичній конструкції“суспільне багатство” є зобов’язаною стороною,уповноваженою здійснювати тільки передбаченісуспільством дії. Тобто, згідно з нині діючоюКонституцію України, держава не є реальнимвласником Державного бюджету України, а тількивід імені істинного власника – суспільства – здійснюєйого права “тільки на підставі, в межах повноваженьі способом, які передбачені Конституцієюта законами України” [6, с. 745-746].Вирішення єдиного питання, а саме формивстановлення податку та інших обов’язковихплатежів об’єднало всіх конституцієдавців зазначенихнами країн. Кожна з аналізованих конституціймістить положення, згідно з яким податкита інші обов’язкові платежі встановлюютьсявиключно законом [1]. Об’єднало конституцієдавціві віднесення права приймати закони з питаньоподаткування виключно до повноважень національнихпарламентів – законодавчих органів цихкраїн, хоча пряму заборону на проведення референдумуз питань оподаткування містить лишеКонституція України, яка в статті 74 передбачила:“Референдум не допускається щодо законопроектівз питань податків, бюджету та амністії”[1]. Конституції інших, аналізованих нами, країнтакої прямої заборони не містять, а закріплюютьположення, згідно якого обмеження щодо проведенняреферендуму визначаються законом. Нанашу думку, з формальної точки зору найбільшправильно вирішує це питання КонституціяУкраїни, оскільки конституція як правовий документє результатом реалізації установчої владинароду, про що в тій чи іншій формі зазначено впреамбулі кожної з конституцій. Тому встановлюватиобмеження щодо здійснення влади народомможе лише конституція як акт цього народу.І це обмеження виступатиме як самообмеження.Парламенти є представницькими органами народу,і хоча вони діють від його імені, акти, які нимиприймаються, установчим характером не володіють.Тому навіть з формального погляду закріпленнязаборони на проведення референдумівз питань податків на рівні закону є не правомірним.Хоча, нами послідовно висловлюється позиція,що закріплення такої заборони навіть нарівні конституції є неправомірним [5, с. 51-52].Більшою традиційністю й одноманітністюхарактеризується конституціоналізація бюджетнихправовідносин. Однак і тут в окремих країнахіснують певні особливості, зумовлені формоюправління та державним устроєм цих країн.Правом на розробку законопроекту про державнийбюджет у всіх, без винятку, країнах володієуряд. Однак право бюджетної ініціативи, тобтоправо внесення законопроекту про державнийбюджет до парламенту, характеризується деякимиособливостями згідно з конституцією в РеспубліціБілорусь. Зазначеним правом тут згіднозі статтею 107 Конституції Республіки Білорусьволодіє Президент [2]. У всіх інших державахзазначеним правом володіє винятково уряд. Особливістюзаконодавчий процес з прийняття законівз фінансових питань володіє в Російській Федерації.Так, згідно зі ст. 104 Конституції РосійськоїФедерації законопроекти про введення чискасування податків, звільнення від їх сплати,про випуск державних позик, про зміну фінансовихзобов’язань держави, інші законопроекти, якіпередбачають видатки, які фінансуються за рахунокфедерального бюджету, можуть бути внесенітільки при наявності висновку Уряду Росій-68 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

І.І. Бабінської Федерації [4]. Федеративна форма державногоустрою цієї країни зумовила наявність двопалатногопарламенту та участі кожної з палат уприйняті законів з питань публічних фінансів.Зокрема, відповідно до статті 106 КонституціїРосійської Федерації, обов’язковому розгляду вРаді Федерації підлягають прийняті ДержавноюДумою федеральні закони з питань: а) федеральногобюджету; б) федеральних податків і зборів;в) фінансового, валютного, кредитного, митногорегулювання, грошової емісії [4]. Деякі з аналізованихконституцій містять норми гарантії вчасногоприйняття закону про державний бюджетта подання звіту про його виконання. Так, якщоКонституція України передбачає спеціальну гарантіюу вигляді встановлення граничних строківподання урядом до парламенту законопроектупро державний бюджет [1], то, наприклад, КонституціяРеспубліки Молдова містить загальнугарантію “Якщо державний бюджет і бюджетдержавного соціального страхування не прийнятізаконом раніше трьох днів до закінчення поточногобюджетного року, то в подальшому застосовуєтьсядержавний бюджет і бюджет державногосоціального страхування попереднього року,аж до затвердження нових бюджетів” [3], аКонституція Республіки Білорусь містить спеціальнугарантію, згідно з якою “Звіт про виконанняреспубліканського бюджету подається на розглядПарламенту не пізніше п’яти місяців з днязакінчення звітного фінансового року” [2]. Всі заналізованих конституцій передбачають створенняспеціальних органів у сфері публічних фінансіві наділення їх відповідними функціями.Так, кожна конституція передбачає створеннядержавного центрального банку та закріпленняза ним права емісії грошей. Залежно від національнихособливостей конституції закріплюютьрізні назви цих органів: Національний банк РеспублікиБілорусь; Національний банк України;Національний банк Республіки Молдова; Центральнийбанк Російської Федерації. В окремихвипадках, у конституціях визначено основну функціюцих органів – захист і забезпечення стабільностігрошової одиниці [1]. А в КонституціїРеспубліки Молдова, як і в Конституції України,передбачено створення спеціального органу зконтролю за надходженням та використаннямпублічних фінансових коштів – Рахункову палату.В одній з конституцій до компетенції Рахунковоїпалати віднесено контроль виключно занадходженням коштів до Державного бюджетута їх використанням [1]. В іншій конституції Рахунковапалата здійснює контроль за порядкомформування, управління та використання публічнихфінансових коштів державного бюджету,бюджету державного соціального страхування,бюджетів районів, міст та сіл [3]. Характерно, щоі в першому, і в другому випадку Рахункова палатадіє від імені парламенту та звітує перед ним.Висновки. Підсумовуючи все вищевикладене,зазначимо, що конституціоналізація фінансовихправовідносин в Україні, Республіці Білорусь,Російській Федерації та Республіці Молдовамає багато спільного, але водночас і багатовідмінного. Ці спільні та відмінні моменти зумовленів основному спільним і відмінним у державномуустрої, державній формі правління тадержавно-політичному режимові цих країн. Характерно,що всі аналізовані конституції виділяютьоднакове коло питань, але залежно від зазначенихособливостей дещо по різному їх урегульовують.Проведений аналіз дозволяє стверджувати,що Конституція України та КонституціяРеспубліки Молдова більш зорієнтовані назахідноєвропейську модель конституціоналізаціїфінансових правовідносин. Ці конституції закріплюютьтакі поняття, як “суспільне багатство”,“суспільні видатки”, що свідчить про відхід відетатистської доктрини оподаткування, принаймніна конституційному рівні. Тоді як КонституціяРеспубліки Білорусь закріплює: “Держава відповідальнаперед громадянином за створення умов длявільного і достойного розвитку особистості. Громадянинвідповідальний перед державою за неухильневиконання обов’язків, покладених на ньогоконституцією”. Абсолютизація етатистської доктринивідбувається і на рівні конституціоналізаціїпублічних фінансів. Про це, беззаперечно, свідчитьтаке: громадяни зобов’язані брати участь у фінансуваннідержавних видатків шляхом сплати державнихподатків, мит та інших платежів.Список літератури1. Конституція України. Із змінами, внесенимизгідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004.// Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №2. – Ст. 44.2. Конституция Республики Беларусь//http:// www.vybor.by/zakon/constitution.html.3. Конституция Республики Молдова//http://www.cahul.net/kmoldova.htm.4. Конституция Российской Федерации//http://www.constitution.ru5. Бабін І.І. Юридична конструкція податку.Монографія. – Чернівці: Рута, 2008.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 69

Порівняльний аналіз конституціоналізації фінансових правовідносин у Конституції України…6. Гаврилюк Р.А. Эволюция конституционныхдефиниций налога//)// Законодательная дефиниция:логико-гносеологические, политикоюридические,морально-психологические ипрактические проблемы: Материалы Международного“круглого стола” (Черновцы, 21-23 сентября2006 года)/ Под ред. доктора юридическихнаук, профессора, заслуженного деятеля наукиРФ В.М. Баранова, доктора юридических наук,профессора, заслуженного юриста Украины П.С.Пацуркивского, кандидата юридических наукГ.О. Матюшкина. – Нижний Новгород: Нижегородскийисследовательский научно-прикладнойцентр “Юридическая техника”, 2007.7. Годме Поль Мари. Финансовое право. –М.: Прогресс, 1978.8. Свенссон Б. Экономическая преступность:Пер. со шведск. / Вступ. Ст. М.А. Могуновойи Ю.А. Решетова; Под ред. М.А. Могуновой.– М.: Прогресс, 1987.Стаття надійшла до редколегії 17 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» науковим редактором П.С. Пацурківським.Babin I.I.COMPARATIVE ANALYSIS OF CONSTITUTING THE FINANCIAL RELATIONSHIPS IN THEUKRAINIAN CONSTITUTION AND IN THE CONSTITUTIONS OF ADJACENT STATES,WHICH ARE THE MEMBERS OF COMMONWEALTH OF INDEPENDENT STATESSummaryConstituting financial relationships in Ukraine, the Republic of Belarus, Russian Federation, and Republicof Moldova has much in common but at the same time differs a lot. These common and different momentsare defined in most cases by common and different features in state structure, form of government,and regime in these countries. The characteristic feature of all the analyzed constitutions is that the samequestions are considered, however they are regulated in different ways depending on the peculiarities mentionedabove.70 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

IІ. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО ТА ПРОЦЕС. МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО.ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯУДК 347.4© 2008 р. Пацурківський П.С., Підлубна О.В.Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціАКТИ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВАПостановка проблеми. Рух цивільногопроцесу, розвиток системи цивільних процесуальнихправовідносин підпорядковуються певномуалгоритму, що має свій початок і закінчення.Завершальним етапом розгляду цивільної справипо суті є ухвалення відповідного процесуальногоакта [14, с. 647], адже будь-якому юридичномупитанню процесу має кореспондувати правовавідповідь суду, що дається в певній формі, сутністьі зміст якої мають похідний характер відособливостей та специфіки відповідного видупровадження [11, с. 402-403]. Вирішення того чиіншого питання є виразом волі суду, способомреалізації судової влади.Остаточне рішення, прийняте судом упроцесі застосування норм цивільного процесуальногоправа, отримує офіційне закріплення увідповідних документах – правозастосовчих актах.Вони займають важливе місце в процесіздійснення правосуддя в цивільних справах, упрактичній реалізації приписів і настанов нормцієї галузі права. Усі процесуальні відносинипризначені для вирішення юридичного питання,пов’язаного зі здійсненням судового захисту порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод та інтересів. Незважаючи на винятковуважливість питань правової природи актів застосуваннясудом норм цивільного процесуальногоправа і очевидний їх вплив на розвиток цивільнихпроцесуальних правовідносин, чинне законодавстводосить неоднозначно і суперечливорегламентує окреслені проблеми. Чимало статейЦивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК) присвячено розкриттю окресленихпитань, проте не всі новели вдалі: частина змінцивільного процесуального Закону є калькоюположень іноземних нормативно-правових актів,частина – фрагментарним повторенням процесуальнихприписів радянського періоду. Усунутизазначені недоліки – актуальне завдання для всіхдослідників цивільного процесуального права,які прагнуть якісно оновити та вдосконалитиправила відправлення правосуддя в цивільнихсправах різних категорій.Ступінь наукової розробки проблеми.У різні часи дослідженню ролі та значення судовогорішення чимало уваги приділяли такі вченіпроцесуалісти,як М. А. Вікут, Н. А. Земченко, В.Ф. Ковін, Н. І. Маслєннікова, А. А, Мельніков,Ю. І. Мельніков, Ю. К. Осіпов, Т. В. Сахнова, М.К. Треушніков, С. Я. Фурса, Н. О. Чечіна, Д. М.Чечот, Р. В. Шагієва, М. Й. Штефан, В. В. Ярковтощо. Проте істотний розвиток суспільних відносин,у тому числі і пов’язаних з процедурою здійсненняправосуддя в цивільних справах, призводитьдо необхідності постійного оновлення теоретичногопідґрунтя для практики застосування нормцивільного процесуального права України.Мета статті. З огляду на все вищенаведене,мета даної статті – комплексне дослідженняпоняття й особливостей правозастосовчих процесуальнихактів, їх реквізити та законодавчерегулювання.Виклад основного матеріалу. Як правило,акт застосування норм цивільного процесуальногоправа розуміють у декількох значеннях, асаме: юридична дія, в результаті якої конкретніфакти (життєві обставини) підводяться під відповіднунорму права [17, с. 75]; основний юридичнийфакт, що впливає на виникнення, змінучи припинення процесуальних правовідносин [9,с. 33]; форма буття і засіб реалізації постановленихсудом державно-владних, індивідуальноконкретнихприписів [10, с. 12, 63]; об’єктивованезовнішнє вираження правозастосовчої діяльностісудових органів, оформлений у письмовомувигляді [1, с. 313]; акт правосуддя, що забезпечуєреальний захист порушених, оспорюванихчи невизнаних прав, свобод та інтересів фізичних,юридичних осіб і держави [13, с. 456].Акти застосування цивільно-процесуальнихнорм, на переконання Н.І. Маслєннікової, єзаключною стадією правозастосовчої діяльностісуду з конкретного процесуального питання [6, с.64]. Проте однозначно погодитися з наведенимтвердженням неможливо через те, що на сучасномуетапі рівень правореалізації в нашій державідалекий від досконалого. Це пояснюється великоюкількістю судових рішень, які з тих чиНауковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 71

Акти застосування норм цивільного процесуального праваінших причин повністю або частково скасовуються,змінюються і взагалі досить часто не виконуютьсявідповідними особами. В останньомувипадку до правореалізації залучається примусовевиконання приписів правозастосовчих актів.І навіть тоді, коли адресати акта не уникають йоговиконання, повну правореалізацію можна констатуватилише після остаточного втілення вжиття всіх положень, закріплених в правозастосовчихактах різного рівня. Усе наведене дає підставистверджувати, що заключним етапом правореалізаціїє зовсім не постановлення правозастосовчогоакта, як стверджує наведений автор, авиключно виконання, контроль за яким здійснюєтьсяв тому числі і судовими органами. Томуухвалення правозастосовчого акта є формою вираженнясудової діяльності з правореалізації, аконтроль за виконанням цього акта – завершальноюстадією правозастосування. Адже, як відзначаєВ. В. Ярков, саме реалізація судових актівє заключним етапом захисту порушених прав таінтересів, що визначає собою ефективність судовоїдіяльності [18, с. 79].Актам застосування норм цивільного процесуальногоправа загалом притаманні всі основніознаки актів застосування норм інших галузейправа, що підтверджується і теоретичнимиджерелами [17, с. 75-76]. Що ж стосується особливостей,властивих їм у зв’язку зі специфічнимифункціями та завданнями цивільного процесуальногоправа, то одну з найбільш повних характеристикознак актів правозастосування нормцивільного процесуального права здійснила Н.І.Маслєннікова ще в 70-х роках минулого століття[6, с. 63-65]. Переважна більшість з них (як-то:офіційний характер акта, постановлення уповноваженимиорганами держави, результат здійсненняправосуддя та ін.) і досі залишаються безсумнівними.Проте розвиток суспільних відносин дещоінакше розставляє акценти в правозастосовчій діяльностісьогодення. Тому ми зупинимося лише наокремих особливостях, які не знайшли належноговисвітлення в попередніх працях.Досліджуючи акти застосування права,можна виділити подвійну правову функцію, якувони виконують у процесі здійснення правосуддя:1) кваліфікована констатація та встановленнянаявності чи відсутності певних фактів, визнанняправомірності чи неправомірності їх характеру;2) визначення виду процесуально-правових і матеріальнихнаслідків.З більш детального аналізу цих функційвипливає, що дії суду з установлення фактичнихобставин справи та відшкодування відповідної їмнорми цивільного процесуального права – тіснопов’язані між собою процедури. Не знаючи фактичногобоку справи, не можна визначити і тунорму процесуального права, яка підлягає застосуванню;а не знаючи належної до застосуваннянорми права, не можна правильно визначитиюридичний склад. Як відзначає Ю. К. Осипов,будь-який правозастосовчий акт передбачає існування,як мінімум, трьох стадій: порушеннядіяльності з застосування права, підготовка івчинення правозастосовчого циклу [9, с. 43].Отже, акти правозастосування норм цивільногопроцесуального права є результатом комплексноїдіяльності з реалізації норм матеріального тапроцесуального права. Це проявляється в подвійнійприроді цих актів, які, з одного боку,спрямовані на врегулювання спірних чи іншихматеріально-правових відносин і, з іншого – постановленівідповідно до вимог цивільного процесуальногозаконодавства.Кожному окремому акту застосуваннянорм цивільного процесуального права притаманніосновні складові елементи. Закон установлюєнайменування актів застосування цивільнихпроцесуальних норм і детально визначає перелікїх реквізитів та коло питань, які складають йогозміст. Чинне цивільне процесуальне законодавствопередбачає, що зміст судових рішень і ухвалповинен обов’язково складатися зі вступної,описової, мотивувальної та резолютивної частин(ст. 210, 215 ЦПК України); свої особливості маєі зміст судового наказу (ст. 103 ЦПК України)тощо. Законодавчо врегульовано і порядок викладеннявказаних актів: персонально названіособи, які вправі їх укладати і підписувати, встановленопорядок внесення змін і виправлень дотексту. Тільки такий акт має юридичну силу іпороджує передбачені законодавством наслідкиматеріального та процесуального характеру. Судовірішення проголошуються іменем України.У передбачений законом строк вони набуваютьзаконної сили і можуть бути оскаржені до вищестоящихсудових органів. Крім того, закон передбачаєобов’язкове публічне оголошення судовихпостанов, навіть якщо розгляд справи відбувавсяв закритому судовому засіданні.Тобто невід’ємною ознакою акта правозастосуваннянорм цивільного процесуальногоправа є вираження в передбаченій законодавствомпроцесуально-правовій формі, недотриманняякої призводить до повного чи часткового визнаннянедійсним цього акта.Та процес реалізації норм права шляхом їхзастосування далеко не завжди вичерпується72 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Пацурківський П.С., Підлубна О.В.прийняттям одного правозастосовчого акта вмежах розгляду та вирішення однієї справи. Частішеперетворення велінь, що містяться в тій чиіншій правовій нормі, в реальну поведінкусуб’єктів суспільних відносин вимагає цілогоряду правозастосовчих актів, що переслідуютьрізні цілі: вирішити юридичну справу по суті,перевірити законність і обґрунтованість прийнятогорішення, виконати його тощо. Кожен з такихактів не може прирівнюватися до прийняттяостаточного рішення, адже підсумковий правозастосовчийакт об’єктивно викликає цілий ланцюгінших актів, без яких неможливо реалізувати іншіпроцесуальні норми і взагалі без яких немислимасама процесуальна діяльність правозастосовчихсуб’єктів. Тому, як стверджує Ю.К. Осіпов,застосування права в більшості випадків виступаєв якості процесу, що складається з рядуправозастосовчих циклів, кожен з яких у кінцевомурахунку має за мету реалізувати приписи,що містяться в праві, у точній відповідності додійсності [9, с. 43]. Системність і функціональнізв’язки цивільного процесуального права в правореалізаціїпростежуються у вигляді взаємопов’язаностізастосування норм цієї галузі права,що в конкретній ситуації виражається винесеннямі ухваленням не одного, а декількох актівправозастосування.У процесі прийняття акта застосуванняправа суд чи інший правозастосовчий орган умежах наданих державою повноважень поширюєзагальне правило, що міститься у правовомуприписі, на конкретний життєвий випадок. Призначеннябудь-якого акта застосування права полягаєв підведенні окремого випадку під узагальнененеперсоніфіковане формулювання, зафіксованев процесуально-правовій формі, що підлягаєзастосуванню. Отже, кожен акт правозастосуваннянорм цивільного процесуального правамає індивідуальний характер, коли загальне правилоповедінки підводиться під конкретну життєвуситуацію. Це пояснює той факт, що правозастосовчіакти мають загальнообов’язковий характердля всіх осіб на території України, якихвони стосуються, а також вичерпуються одноразовимвиконанням.З огляду на все вищенаведене, очевиднимвиступає провідна, безальтернативна роль судовихорганів у процесі правореалізації. Адже загальновідомо,що суб’єктом застосування нормцивільного процесуального права є орган, якийуповноважений розглядати та вирішувати цивільнісправи по суті – тобто суд [10, с. 88, 93].У результаті правозастосовчого акта той суб’єкт,що застосовує норми цивільного процесуальногоправа, не тільки стає учасником виникаючих прицьому правовідносин, але і є їх головнимсуб’єктом, дії якого постійно впливають на розвитокта існування цивільних процесуальнихправовідносин. Суд – єдиний уповноважений наздійснення правосуддя орган, діяльність якогоопосередковується в формі правозастосовчих актів,що є офіційними державно-владними документами.Саме комплексна діяльність (одноособова чиколегіальна) незалежних суддів призводить у кінцевомурахунку до практичної реалізації приписів інастанов, правил поведінки, закріплених у нормахцивільного процесуального права.Але винесення правозастосовчого акта –не самоціль. За словами Р.В. Шагієвої, діяльністьвідповідних компетентних органів спрямована нате, щоб отримати правомірні дії учасників індивідуально-регламентованихвідносин, у результатіяких задовольняються їх потреби в численнихматеріальних і духовних благах [16, с. 46].Адже якщо правозастосування – це реалізаціянорми права, то судовий захист, перш за все, –спосіб реалізації суб’єктивних прав і охоронюванихзаконом інтересів, що здійснюється на підставінорм цивільного процесуального права увигляді актів правозастосування. Н. О. Чечінапереконує, що будь-яке конкретне застосуванняюридичних норм є актом індивідуального регулювання,оскільки відбувається персоніфікаціяправового припису [15, с. 17]. Акти застосуванняцивільно-процесуальних норм за своєю сутністюносять управлінський характер у силу того, щосаме правосуддя в цивільних справах є процесомсоціального управління.При аналізі діяльності суб’єктів процесуальнихправовідносин потрібно, на думку Ю. І.Мельнікова, виходити з того, що їх дії з виконання,використання та дотримання цивільнихпроцесуальних норм опосередковується винесеннямправозастосовчих актів [8, с. 114 – 115].Саме суд в актах правозастосування здійснюєпропаганду права, вчить умінню визначати належнуповедінку в конкретній ситуації, підвищуєрівень правосвідомості громадян. Коли рішенняможе суттєво підняти рівень правосвідомостіокремих громадян, здійснити на них моральнийвплив, доцільно розширяти сферу дії такого судовогоакта. Ця обставина ставить дії суду, щовиражаються в формі процесуальних актів, у числоосновних юридичних фактів, які впливаютьна виникнення, зміну чи припинення процесуальнихправовідносин. Установлені в одному судовомузасіданні обставини, закріплені у відповідно-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 73

Акти застосування норм цивільного процесуального праваму правозастосовному акті, не потребують повторногодоведення в наступних розглядах справи. Томуці акти є фактичною підставою, за допомогоюяких суб’єкти відповідних правовідносин маютьреальну можливість безпосередньо захистити, поновитичи підтвердити належність певних благ.Усі перелічені ознаки й особливості актівзастосування норм цивільного процесуальногоправа в сукупності дозволяють сформулюватиавторське визначення акта застосування нормцивільного процесуального прав. Акт застосуванняцивільних процесуальних норм – це виданийкомпетентним органом держави в процесіздійснення правосуддя в цивільних справах, проголошенийіменем України і наділений законноюсилою цивільно-процесуальний акт-документ,що містить державно-владний, індивідуальноконкретнийприпис щодо реалізації норм цивільногопроцесуального права для захисту, відновленнячи визнання прав, свобод чи інтересів іобов’язків суб’єктів цивільних процесуальнихправовідносин.На неоднозначній ролі різних процесуальнихактів правозастосування зосереджувалисвою увагу чимало вчених. Зокрема, Н. І. Маслєнніковарозрізняє основні акти застосуванняцивільно-процесуальних норм (це судові ухвали,що містять висновки суду щодо сутності процесуальнихпитань тільки на застосуванні процесуальнихнорм) і додаткові (судові рішення, в якихпроцесуальні норми застосовуються додатководо матеріально-правових, і результат їх застосуванняцілком залежить від вирішення матеріально-правовихвимог по суті) [6, с. 71]. За цим жекритерієм С. Я. Фурса поділяє ухвали на самостійніі протокольні [13, с. 550]. Пояснює такітвердження Ю. І. Мельніков, який відзначає, щореалізація норм цивільного процесуального праваправозастосовними суб’єктами завжди знаходитьсвоє зовнішнє вираження в яких-небудьпроміжкових процесуальних актах, що передуютьпідсумковому правозастосовному акту [8, с.114-115]. Підтримує цю точку зору і вітчизнянийзаконодавець, який у ст. 220 ЦПК України закріплюєвипадки та процедуру ухвалення додатковогорішення, а в ст. 211 ЦПК України регламентуєпідстави постановлення окремих ухвал.Різноманітність правозастосовчих актівдає можливість класифікувати їх за певнимикритеріями. Зокрема: за соціальним призначенням– регулятивні, що конкретизують права йобов’язки суб’єктів правовідносин, та охоронні,які визначають певний вид юридичної відповідальності.За характером приписів – уповноважуючі,що надають можливість реалізувати певнесуб’єктивне право; зобов’язуючі, які конкретизуютьюридичний обов’язок і покладають насуб’єктів необхідність його здійснення; заборонні,що конкретизують юридичну заборону, запобігаючипротиправній поведінці. За формою вираження– постанови, рішення, ухвали.Регламентації цього питання присвяченаглава 7 ЦПК України, яка, на жаль, як уже згадувалосьу І розділі цієї роботи, має чимало недоліків.Насамперед викликає заперечення включенняцієї глави, що так чи інакше має відношеннядо всіх стадій цивільного судочинства та видівпроваджень, до розділу ІІІ (Позовне провадження).На нашу думку, варто розмістити всі норми, якірегламентують порядок ухвалення, проголошення,виправлення рішень, що притаманний усьому цивільномупроцесу в цілому, серед загальних положеньЦПК України. Це обґрунтовується логікоюструктурного поділу Кодексу на Загальну й Особливучастини, відповідає вимогам законодавчоїтехніки та дозволить збільшити зручність використанняцивільного процесуального закону.Далі, ст. 208 ЦПК України містить певнесуміщення понять – використовуючи в назвістатті формулювання “види судових рішень”, уч. 1 згаданої статті законодавець наводить перелікформ судових рішень: ухвали і рішення. Тут відбуваєтьсяототожнення поняття “види судових рішень”і “форми судових рішень”, іншими словами,суміщення різнопорядкових категорій – класифікаціяпонять (види) та їх зовнішнє вираження (форма),що в жодному випадку неприпустимо.Окрім цього, наведений у ст. 208 ЦПКУкраїни перелік видів судових рішень, вочевидь,вичерпний, оскільки не містить вказівки на можливістьпостановлення інших судових актів, щознову ж таки суперечить змісту інших положеньКодексу. Зокрема, ст. 226 (заочне рішення), ст.95 ЦПК України (судовий наказ є особливоюформою судового рішення) та ін.Неоднозначно трактується і зміст цієї статті,в якій узагальнююче поняття “рішення” виступаєродовим для самого себе. Така груба тавтологіясуперечить законам формальної логіки, правиламзаконодавчої техніки і, зрештою, здоровому глузду.Адже, перефразовуючи кодекс, можна сформулюватизаконодавчо обґрунтоване визначення:“Рішення – це форма судового рішення”, що, вочевидь,не витримує жодної критики.На недосконалість тексту згаданої норми,її тавтологію, некоректність і неповноту вже зверталиувагу вітчизняні вчені [13, с. 546; 12, с. 95– 96]. Зокрема, С.Я.Фурса, яка зробила непересі-74 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Пацурківський П.С., Підлубна О.В.чний внесок у дослідження цього питання, пропонуєвирішити проблему, назвавши відповіднустаттю “Судові постанови в цивільних справах”,і розширити наведений у кодексі перелік, доповнившийого судовим наказом. Якщо узагальнюючийтермін “постанови” справді дозволяєоб’єднати всі види судових правозастосовчихактів, то, на жаль, із запропонованою класифікацієюне можна погодитися з тих міркувань, щосудовий наказ однозначно визначений у текстіЦПК України як особлива форма судового рішення.Очевидно, намагаючись усунути недолікзаконодавця, шановний процесуаліст знову повертаєтьсядо суміщення правових категорій, іцього разу відбувається ототожнення понять, щоспіввідносяться між собою як ціле і частина. Тимбільше, що у своїх працях автор неодноразовонаголошує на відмінностях між поняттями “форма”і “вид” [12, с. 96; 13, с. 547].Отже, виправити ситуацію треба, на нашпогляд, шляхом зміни назви ст.208 ЦПК Українина “Судові постанови”, виклавши ч.1 так:“Судові постанови в цивільних справах буваютьдвох видів: 1. Рішення: рішення суду в позовномупровадженні; рішення суду в наказному провадженні(судовий наказ); рішення суду в окремомупровадженні; заочне рішення. 2. Ухвали”.Вимоги законності й обґрунтованості судовихрішень, закріплені в ст. 213 ЦПК України,насправді поширюються на всі види судових постанов,оскільки, як уже відзначалося, навіть поверхневийаналіз змісту розташованих у нійнорм дає підстави стверджувати, що вони маютьвідношення як до судових рішень, так і до ухвалсуду. Тим більше, що жоден правозастосовчийакт не може бути ухвалений з недотриманням чипорушенням норм цивільного процесуальногозаконодавства. Обов’язок суду посилатися назакон, який він застосовує, є відображенням, заправильним твердженням Н. А. Земченко, принципузаконності в судовій діяльності і повиненпоєднуватися з вимогою ясності судового рішеннята сприяти виконанню виховної функції правосуддя[4, с. 106 – 107].Як відзначає Концепція вдосконалення судівництва(Розд. ІІ ст. 4), судові рішення маютьвідповідати критеріям юридичної визначеності,правосудності та однаковості практики. Правосудністьсудового рішення визначається згодою зним сторін, а також наявністю прав на оскарженнята перегляд рішення в суді вищої інстанції(Розд. ІІ ст. 2). У разі виявлення різного застосуваннянорми права судами … правосудність судовихрішень має забезпечувати найвищий судовийорган у системі судів загальної юрисдикції –Верховний суд України (Розд. ІІІ ст. 4).Поряд із законодавчо закріпленими вимогамидо судових рішень існують також і, так би мовити,неформальні, неофіційні аспекти, яким повиненвідповідати кожен правозастосовчий акт суду.Йдеться про однозначність і своєчасність постановленнярішення, винесення ухвали тощо.Однозначність змісту судового рішеннядозволить усім учасникам цивільних процесуальнихправовідносин однаково усвідомлюватиприсуджені їм майнові, немайнові права або характерпокладених на них обов’язків. Рішення неповинні містити неоднозначних формулювань,які б ускладнювали процес виконання його приписів.Враховуючи непоодинокі випадки, колизміст правозастосовчих актів суду незрозумілий,внаслідок чого його важко сприймати однозначно,законодавець передбачає спеціальну процедуру– роз’яснення рішення суду (ст. 221 ЦПКУкраїни), а також можливість постановлення додатковогосудового рішення з приводу окремих процесуальнихвимог (ст. 220 ЦПК України). Тим більше,що, як відзначає Концепція вдосконаленнясудівництва від 10 травня 2006 року, судові рішеннямають обов’язково відповідати критеріям юридичноївизначеності (Розд. ІІ ст. 4).Головна особливість судового рішення, надумку Н. І. Маслєннікової, полягає в тому, щовоно містить думку суду щодо сутності конкретноїсправи, і тому застосування самих процесуальнихнорм носить тут ніби “обслуговуючий”характер [ 6, с. 67]. Тому акт правозастосуванняповинен бути викладений у легкій для сприйняттяформі, логічно узгодженій та однозначно зрозумілій.Більше того, судове рішення, на переконанняН. А. Земченко, здійснює виховний впливна громадян за допомогою психологічних методів,які застосовуються у всьому цивільномупроцесі – переконання, ознайомлення з правом іпримус [ 4, с. 107]. Адже, як відзначає Концепціявдосконалення судівництва (Розд. І ст.4), текстисудових рішень переважно недоступні для осіб,які не були залучені до справи, але інтересів якихрішення безпосередньо стосується.Ця ознака тісно пов’язана зі своєчасністюпостановлення судового рішення. Як відомо,строковість цивільного процесуального прававиражається не лише в чіткий регламентації темпоральнихмеж вчинення окремих процесуальнихдій, але й у однозначно сформульованих вимогахщодо складання та проголошення зміступравозастосовчих актів суду, набрання ними законноїсили, строки для оскарження (ст. 209, 218,Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 75

Акти застосування норм цивільного процесуального права221 – 223 ЦПК України та ін.). Важливо ще разпідкреслити нерозривний зв’язок акта застосуванняз його зовнішньою формою (документом),оскільки законодавець не передбачив інших способіввиразу результату застосування норм цивільногопроцесуального права, крім документального.Самі по собі дії суду із застосування цивільнихпроцесуальних норм, не виражені в форміпроцесуальних документів, юридичного значенняне мають. Тому варто погодитися з тими авторами,які розглядають акт застосування праваяк діалектичну єдність змісту і форми (акт-документ)[ 7, с. 128; 3, с. 132]. Але юридичного значенняне матимуть і ті акти правозастосування,які постановлені по завершенні спеціально передбаченихдля конкретної процесуальної діїстроків (гл. 6 ЦПК України).Недотримання вимог законності, обґрунтованості,однозначності та своєчасності є безумовнимпорушенням норм цивільного процесуальногоправа, що виступає підставою для скасуваннясудового рішення (ч. 1 ст. 309, ч.2 ст.338ЦПК України). Як правильно відзначає В.Ф. Ковін,правозастосовчі акти судових органів здійснюютьгарантуючий вплив на правильне застосуваннянорм права на всіх стадіях цивільногопроцесу, адже об’єктивоване зовнішнє вираженнядій суду у відповідному документі гарантуєособам, що беруть участь у справі, можливістьоскаржити ці дії, а вищестоящому суду – перевіритиправильність застосування норм цивільногопроцесуального права у відповідності з дійснимиобставинами справи [5, с. 99].Поряд із вищерозглянутими вимогами,останнім часом спостерігається тенденція до виділенняще однієї змістової характеристики судовихрішень – їх правосудності. Як відзначаєКонцепція вдосконалення судівництва, правосудністьсудового рішення визначається, насамперед,згодою з ним сторін, а також наявністю правна оскарження та перегляд рішення в суді вищоїінстанції (Розд. ІІ ст. 2).Подібний підхід викликає неоднозначнуреакцію, адже якщо відповідні зміни будуть внесенідо чинного цивільного процесуального законодавства,то підстави для скасування або змінирішення першої інстанції (ст. 309 ЦПК України)поповняться обмеженням права на оскарженняі незгодою з ним учасників цивільногопроцесу. Що стосується першого – права наоскарження та перегляд рішення в суді вищоїінстанції, то воно і так достатньо закріплено вчинному цивільному процесуальному законодавстві(ст. 55 Конституції України, ст. 13 ЦПКУкраїни тощо), і отже, не може бути штучно обмеженев тексті судового рішення.Що ж стосується згоди сторін із текстомрішення, то на сучасному етапі процедура відправленняправосуддя і законодавство в цій сферіпоки що далекі від вирішення і регламентуваннясправ, що виникають із цивільних, земельних,сімейних та інших правовідносин, у спосіб,який максимально повно задовольнить інтересивсіх учасників процесу. Тому з позицій сьогоденняз вимогою правосудності важко погодитися,оскільки наявність протилежних інтересів івимог у сторін, що беруть участь у цивільномупроцесі в справах, наприклад, позовного провадження,навряд чи дозволить постановити такийакт правозастосування, який повністю б задовольниві позивача, і відповідача. Інакше кажучи,одна зі сторін, скоріше за все, завжди залишатиметьсянезадоволеною рішенням чи іншим актомправозастосування в повному обсязі або частково.Намагання ж у будь-якому випадку узгодититекст судової постанови з усіма учасниками цивільногопроцесу може призвести до затягуваннярозгляду і вирішення справи по суті. Більше того,таке розуміння правосудності рішення, приякому необхідна згода з ним сторін, не узгоджуєтьсяз іншими положеннями вітчизняного законодавства,яке передбачає обов’язковість судовихрішень незалежно від ступеня погодження зйого змістом (ч. 5 ст. 124 Конституції України,ст. 14, 213 ЦПК України та ін.)Проте прагнення гарантувати і реальностворити такі умови розгляду цивільних справ,при яких суддя не просто вирішував би певнийвид локальних спорів, але й створював достатнєпідґрунтя для унеможливлення виникнення подібнихсуперечок у майбутньому, заслуговує наподальший розвиток і наукове обґрунтування.Поряд з цим, набрання чинності ЗакономУкраїни "Про доступ до судових рішень" призвелодо необхідності виділяти таку ознаку судових актівяк їх доступність, тобто оприлюднення у визначеномузаконодавством порядку з метою забезпеченнявідкритості діяльності судів загальної юрисдикції,прогнозованості судових рішень та сприянняоднаковому застосуванню законодавства.З огляду на все вищенаведене, ст. 213ЦПК України варто викласти в такій редакції:“Вимоги, яким повинні відповідати судові постанови”:1. Постанови суду повинні бути законними,обґрунтованими, однозначними та постановленіу визначені законодавством строки.2. Законною є постанова, якою суд, виконавшивсі вимоги цивільного судочинства, вирішив76 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Пацурківський П.С., Підлубна О.В.справу згідно із законом. 3. Обґрунтованою є постановасуду, ухвалена на підставі повно і всебічноз’ясованих обставин, на які сторони посилаютьсяяк на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були дослідженів судовому засіданні. 4. Однозначною єпостанова суду, зміст якої чітко і зрозуміло викладеноу вигляді, доступному для сприйняттята виконання. 5. Своєчасною є постанова суду,ухвалення, проголошення та набрання законноїсили котрою здійснюється в порядку та в строки,визначені цивільним процесуальним законодавством.6. Доступною є та постанова, якаоприлюднена у визначеному законодавством порядкуз метою забезпечення відкритості діяльностісудів загальної юрисдикції, прогнозованостісудових рішень та сприяння однаковому застосуваннюзаконодавства.Судове рішення – це один з основних актівправозастосування, що здійснюється від іменідержави і повинно забезпечувати реальний захистпорушених, оспорюваних, невизнаних прав,свобод чи інтересів фізичних, юридичних осіб тадержави. Проте найбільш поширеним актом застосуваннянорм цивільного процесуальногоправа все ж таки є судові ухвали, кількість якихпротягом розгляду та вирішення однієї цивільноїсправи в суді може обчислюватися десятками.Якщо актом застосування норм матеріальногоправа в суді першої інстанції, як правило, слугуєсудове рішення, то щодо норм процесуальногоправа таким виступають частіше ухвали суду чисудді. Але, на думку Ю. К. Осіпова, таке розмежуваннямає дещо умовний характер: актом застосуваннянорм матеріального права в ряді випадківможе бути ухвала суду (ухвала про призначенняекспертизи – ст. 144 ЦПК України), а вправозастосуванні норм процесуального праваможе знайти вираження в формі судового рішення(визначення порядку і строку виконання рішеннясуду – ст.217 ЦПК України) [9, с. 41]. Томуне можна погодитися з деякими вченими, якіконстатують, що у всіх випадках, коли в рішеннівідсутнє посилання на норми матеріального права,воно не може вважатися актом правосуддя, узв’язку з чим у ЦПК України необхідно включитинорму, відповідно до якої відсутність в рішенніпосилання на кваліфікацію відносин сторінслугує безсумнівною підставою до скасуваннярішення судом другої інстанції [2, с. 61].Загалом же така велика питома вага постановлениху суді ухвал, своєрідність цього основногоакта правозастосування пояснюються, на думкуН. І. Маслєннікової, тим, що вона слугує засобомне тільки примусової реалізації норм цивільногопроцесуального права, але й сприяє їх виконанню,дотриманню, використанню [6, с. 68].Висновки. Значення актів застосуваннянорм цивільного процесуального права полягає,насамперед, у тому, що цей процесуальний документвиступає не просто належно оформленимюридичним актом, але й втілює в собі нормативнінастанови, які впливають на перебіг цивільногопроцесу в конкретній справі та сприяютьсправедливому, своєчасному і неупередженомувирішенню заявлених вимог.З огляду на все вищенаведене, ст. 213 ЦПКУкраїни варто викласти в такій редакції: “Вимоги,яким повинні відповідати судові постанови”:1. Постанови суду повинні бути законними, обґрунтованими,однозначними та постановлені увизначені законодавством строки. 2. Законною єпостанова, якою суд, виконавши всі вимоги цивільногосудочинства, вирішив справу згідно іззаконом. 3. Обґрунтованою є постанова суду,ухвалена на підставі повно і всебічно з’ясованихобставин, на які сторони посилаються як на підставусвоїх вимог і заперечень, підтвердженихтими доказами, які були досліджені в судовомузасіданні. 4. Однозначною є постанова суду,зміст якої чітко і зрозуміло викладено у вигляді,доступному для сприйняття та виконання. 5.Своєчасною є постанова суду, ухвалення, проголошеннята набрання законної сили котрою здійснюєтьсяв порядку та в строки, визначені цивільнимпроцесуальним законодавством. 6. Доступноює та постанова, яка оприлюднена у визначеномузаконодавством порядку з метою забезпечення відкритостідіяльності судів загальної юрисдикції,прогнозованості судових рішень та сприяння однаковомузастосуванню законодавства.Список літератури1. Гражданский процесс: Учебник. 3 – еизд., испр. и доп. / Под ред. М. К. Треушнікова. –М.: Городец-издат, 2000.2. Гузь Л. Є. Підстави для скасування судовихрішень (ухвал) та способи запобігання їхвиникнення при розгляді цивільних справ в судах.– Х.: Поліграф, 2006.3. Дюрягин И. Я. Применение норм советскогоправа. Теоретические вопросы. – Свердловск:Среднеуральское книжное изд-во, 1973.4. Земченко Н. А. Воспитательное значениедеятельности суда по применению нормпроцессуального права // Проблемы примененияНауковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 77

Акти застосування норм цивільного процесуального праванорм гражданского процессуального права. –Свердловск: СЮИ, 1976.5. Ковин В. Ф. Юридические гарантииправильного применения норм гражданскогопроцессуального права // Проблемы применениянорм гражданского процессуального права. –Свердловск: СЮИ, 1976.6. Масленникова Н. И. Акты применениянорм гражданского процессуального права //Проблемы применения норм гражданского процессуальногоправа. – Свердловск: СЮИ, 1976.7. Мельников А. А. Советский гражданскийпроцессуальный закон: вопросы теории гражданскогопроцессуального права. – М.: Наука,1973.8. Мельников Ю. И. Природа и содержаниенорм процессуального права в социалистическомобществе. – Ярославль. 1976.9. Осипов Ю. К. Элементы и стадии применениянорм советского гражданского процессуальногоправа // Проблемы применения нормгражданского процессуального права. – Свердловск:СЮИ, 1976.10. Проблемы применения норм гражданскогопроцессуального права. – Свердловск:Уральский рабочий, 1986.11. Сахнова Т. В. Курс гражданского процесса:теоретические начала и основные институты. – М.: Волтерс Клювер, 2008.12. Фурса С. Я., Щербак С. В., ЄвтушенкоО. І. Цивільний процес України: Проблеми і перспективи:Науково-практичний посібник. – К.:Видавець Фурса С. Я.: КНТ, 2006.13. Фурса С. Я., Щербак С. В., ЄвтушенкоО. І. Цивільний процесуальний кодекс України:Науково-практичний коментар: У 2 т. – За заг.ред. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С. Я.:КНТ, 2006.14. Цивільний процес України: академічнийкурс. – К.: Видавець Фурса С. Я., 2008.15. Чечина Н.А. Нормы гражданскогопроцессуального права и их применение. – Автореф.дисс. … докт. юрид. наук. – Л., 1965.16. Шагиева Р.В. Процессуально-правовыенормы и их реализация в социалистическом обществе.– Казань: Изд-во Казан. Ун-та, 1986.17. Юридична енциклопедія: В 6 Т. / Редкол.:Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. –К.: Юридична енциклопедія, 1998. – Т.1.18. Ярков В. В. Проблемы реализации судебныхактов // Проблемы совершенствования правосудияпо гражданским делам. – Ярославль, 1991.Стаття надійшла до редколегії 23 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії О.В. Гетманцевим.Patsurkivsky P.S., Pidlubna O.V.THE ACTS OF IMPLEMENTATION OF THE CIVIL PROCEDURAL NORMSSummaryIn the article the characteristic features of the procedural acts as the final stages of every trial are investigated.78 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

УДК 347.4© 2008 р. М. Д. ВасиленкоОдеська національна юридична академія, Одеса.ІННОВАЦІЙНА КУЛЬТУРА В КОНТЕКСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВАПостановка проблеми. Як відомо, у світівідбувається не просто перехід до нового технологічногоукладу, а йде глобальна технологічнареволюція, яка зумовлена переходом на принциповонові інноваційні виробництва [1-3]. Світовийдосвід свідчить про те, що перебороти інноваційнустагнацію тільки за допомогою інвестиційабо технократичних заходів неможливо. Глобальнаконкуренція і обмеженість ресурсів, зростаючаскладність інновацій та їх системністьзмушує підприємства ухвалювати нову стратегіюінноваційних розробок, бо сьогодні будь-яке великеміцне підприємство, що займається інтенсивноюрозробкою технологій, самотужки незможе справитися з внутрішньою реалізацією іфінансуванням інноваційних проектів, які виступаютьу вигляді системних досліджень і винахідництва,як за причинами науково-технічної, так іфінансової спроможності. Нові технології потребуютьвідповідного обладнання, кваліфікованихкадрів, фінансових витрат тощо. В той же часіснує схильність підприємств уникати ризику. Нашляху творчості інноваторів стають численніперешкоди у вигляді канцелярщини, тяганини тощо.Подібні перешкоди негативно впливають накоординацію зусиль, людські ресурси і правовесередовище, що в підсумку обмежує можливостіперетворення наукових проривів і технологічнихдосягнень у комерційний успіх. Велике значення вцьому має вплив державного регулювання на інноваційніпроцеси, який залежить від конкретнихлюдей (посадовців), задіяних в цьому процесі.Отже, багато проблем існують в іншій площині,ніж фінансова. Головні цілі, такі як збільшеннясегмента ринку і поліпшення якості продукції,найкраще досягаються за допомогоюстратегій, що впливають на соціальну систему.Техніка і технологія відіграють у цьому процесізначно меншу роль. Національний характер єважливою складовою розвитку будь-якої правовоїкультури, у тому числі й в її взаємозв’язку зінноваційною культурою. Цей характер являєсобою не тільки усталену сукупність психологічнихявищ, а й буття, зокрема правового буття таправової культури. В умовах безпрецедентногозагострення кризи та жорсткої міжнародної конкуренціїза ринки збуту на успіх можуть сподіватисятільки ті країни, які накопичують передовийінноваційний промисловий капітал [4], який незавжди залишається в правовій площині. При цьомуюридичні знання можуть бути використанні якна підтримку інноваційної діяльності, так і на їїзгортання залежно від рівня інноваційно-правовоїкультури учасників процесу. В той же час інноваційнадіяльність у правовій площині є прерогативоюгосподарського права, хоча правове регулюваннягосподарською діяльністю в свій час відносилиі до адміністративного права.Ступінь наукової розробки проблеми. Декларативністьзаяв влади та відсутність помітнихрезультатів у розвитку інноваційного процесу зароки незалежності автор багато в чому пов’язує звідповідною інноваційною і правовою культуроюяк в цілому суспільства, так і деяких керівниківорганів виконавчої влади та структур, що працюютьу спеціальному режимі. Інакше як можна пояснитинизьку ефективність, майже збитковістьостанніх, що було однією з основних причин «мораторію»на діяльність СЕЗ і ТПР в Україні.Існує достатня кількість праць українськихі зарубіжних авторів, присвячених різним аспектамправової культури. Вперше в Україні у праці[5] правова культура розглядалася в контекстіправової держави. Загальні питання правовоїкультури та її динаміки досліджувалися, наприклад,у працях [6, 7]. І. Осика досліджувала правовукультуру в економічному житті суспільства,показавши необхідність її верховенства [8].Автор зробила висновок, що правова культурапокликана бути інструментом духовного оздоровленнясуспільства. А. Скуратівський розкривфеномен радянської правової культури та йоговплив на суспільно-правовий розвиток українськогосуспільства [9]. Можна вважати, що у радянськомусуспільстві разом з правовою культуроюбула вища й інноваційна культура.Нам також відомо кілька статтей щодо дослідженняінноваційної культури [10-12]. Так,автори [10] бачать інноваційну культуру як необхіднуумову інноваційного розвитку країни.В.І. Джелалі та автори вважають, що інноваційнакультура є одним з найбільш складних і недослідженихоб’єктів наукового пошуку [11]. Р.В.Миленкова у праці [12] виокремила сутністьскладових інноваційної культури особистості.В.П. Семиноженко вважає формування іннова-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 79

Інноваційна культура в контексті господарського праваційної культури у суспільстві запорукою гуманітарногокапіталу України, а перспективи українськоїдержави залежимуть від того, наскількишвидко буде усвідомлено, що у світі вже відбуласягуманітарно-інноваційна революція [13].Однак з позицій розуміння права інноваційнакультура в літературі практично не вивчалася.Так, В.К. Мамутов указував на необхідність правовогозабезпечення інноваційної діяльності самез позицій господарського права [14].Мета статті. Метою статті є дослідженняінноваційної культури в контексті правової науки.Оскільки інноваційна діяльність є предметомдослідження господарського права, інноваційнакультура розглядається саме з позицій державногорегулювання відповідної галузі економіки,тобто регулювання інноваційною діяльністю вивчаєтьсяз позицій господарського права. Необхіднорозрізняти правову культуру суспільства вцілому і правову культуру у галузі господарства,а також правову культуру окремих осіб, хоча цярізниця принципово не впливає на кількісні характеристикизагальної інноваційної культуру.Вона впливає на ступінь інноваційної культурита її якість, маючи певні кореляції, які встановитидосить важко навіть при технічному підходідо проблеми. В нашому випадку автор виходив згосподарсько-правничої точки зору.Виклад основного матеріалу. Великийтлумачний словник серед численних значень поняття«культура» формулює її як «рівень, ступіньдосконалості конкретної галузі господарськоїабо розумової діяльності» [15]. Таке тлумаченнявідповідає нашому розумінню правової та інноваційноїкультури щодо конкретної галузі діяльності.Вона характеризує рівень освітньої, загальнокультурноїта соціально-психологічної підготовкисуспільства й індивідуумів у ньому досприйняття і втілення відповідних ідей. Якщопідходити з позицій права, то тут має місце наіснування здоровий глузд, яким і керуються припрактичному використанні і який лежить в основіправової культури. Але в ментальності українцівіснує низка рис, які негативно впливають наформування й розвиток як правової, так й інноваційноїкультури. Для їх формування маютьзначення морально-етичні якості не тільки учасниківінноваційного процесу, а й членів суспільства,в тому числі й пересічних громадян. Витокиневисокого рівня правової культури, зокремаправовий нігілізм, позапублічність життя багатьохтощо, які й сьогодні є реальністю правовогожиття України та ментальності значної частини їїнаселення. Ще одна надзвичайно важлива особливістьнаціонального характеру українців маєнегативний вплив на формування правової й інноваційноїкультури українського суспільства.Вона пов'язана зі ставленням громадян до владиі, відповідно, до права, а й через нього до інноваційноїкультури, яке її забезпечує. У підсвідомостібільшості населення України влада і правоасоціювались із насильством над людиною, а цевідштовхує людей від розуміння інноваційногопроцесу та тих переваг, які дає суспільству, наприклад,діяльність технопарків на сучасномуетапі розвитку суспільства й в майбутній перспективі.Процес формування інноваційно-сприйнятливогосередовища надзвичайно складний. Вінсупроводжується такими негативними моральнокультурологічнимиі морально-етичними властивостямияк інертність, відсталість, консерватизм;недовіра до невідомих імен, себелюбність, вузькийегоїзм, нерозуміння загальнолюдського івласного блага; тимчасові збитки, протидія незвичномуз боку працівників, небажання перенавчатися,корпоративні інтереси, професійна заздрість.Це призводить до того, що інноваційнаідея, навіть сама плідна, здебільшого гине.У кращому випадку гарна інноваційна пропозиціяможе гальмуватися і затримуватися на десяткироків. Поняттями, протилежними інновації,можна назвати архаїзм і рутину. Боротьба міжінноваціями й останніми, у принципі, необхідна,тому що далеко не завжди нове краще від старого.Думка автора збігається з висновком С. Ф.Смеричевського та Д.Є. Висоцького, що при перейняттізарубіжного досвіду щодо розвитку інноваційноїдіяльності, зокрема технопарковихоб'єднань, необхідно враховувати і національніособливості цієї сфери, зокрема малий досвідроботи в умовах ринкового середовища і низькийрівень інноваційної культури [16], про що авторписав ще в 2003 році [10, 17]. Усе це відбуваєтьсяна фоні деформації правової культури, що викликаєу суспільстві правовий нігілізм. Правовийнігілізм заперечує правові цінності, проявляєтьсяв неповажному ставленні до законів і встановленогоними порядку. Законність підмінюють політичноюдоречністю, а право ототожнюють з фактичнимидіями влади. Це прямо пов’язано і з інноваційноюкультурою, про що свідчить негативнеставлення влади до інноваційної діяльності(автор покладається на порівняльний аналіз інноваційноїдіяльності в країні, поділяючи її надва етапи – до і після 2005 року). Такий поділуказує на певний брак інноваційної культури, щосклався за останні роки. Отже, значення правової80 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

М.Д. Василенкокультури в інноваційному процесі залежить відтого, як будуть використовуватися юридичнізнання: на його користь чи на шкоду. На відмінувід правової культури юридичні знання не виключаютьвикористання свавілля при прийняттірішень щодо правового регулювання. При цьомуздоровий консерватизм міг би застерегти українськихреформаторів від багатьох поспішних ілегковажних рішень, наслідки яких гальмуютьрозвиток суспільства і інновацій. До того ж, деякіз них не страждали і від надлишку загальноїкультури. Лише люди з належною правовоюкультурою здатні дотримуватися здорового глузду,коли юридичні знання не є вирішальними.Про це свідчить практика господарської діяльностіна рівні держави за останні десятилля. Так,здавалося б, історія дала прекрасну можливістьперевірити в 90-і роки XX ст. на практиці істинністьінноваційних устремлінь. Однак рекомендаціїбули впроваджені необережно – недолікикапіталізму в гіпертрофованому виді перекочувалина український ґрунт, а переваги соціалізмубули знищені. Пояснити те, що сталося тількиерудицією або хибними намірами «батьків» реформинедостатньо. Причина є набагато глибшою.Вона полягає в тому, що інноваційна культурасуспільства разом з правовою культуроювиявилися неприпустимо низькими. За роки незалежностінегативні наслідки цього не булиусунуті, більше того, вони інтенсивно проявлялися.Тому розповсюджений бюрократизм чиновників,що був і залишається силою тотальноговідторгнення всього нового, як у сфері державногоуправління, так і права. Просування не тількинових, але і звичайних повсякденних рішеньвимагає колосальних зусиль. Власне кажучи, мимаємо справу з проявом антиінноваційної культури,якщо термін культура взагалі тут можназастосовувати. Тому розглянена проблема – цене тільки інноваційно-технологічна, а проблемаінноваційно-культурологічна та у більшості ще іправова. При цьому в Україні завжди було розуміннянеобхідності розвитку науково-технічноїта інноваційної діяльності. Ще в перші дні незалежностіприйнято Закон України «Про наукову інауково-технічну діяльність» [18], який визначивправові, організаційні та фінансові засади функціонуванняі розвитку науково-технічної сфери,створив умови для наукової та науково-технічноїдіяльності, забезпечення потреб суспільства ідержави у технологічному розвитку. Однак вУкраїні завжди вважалося прийнятним, що значначастина того що приймається законодавчо незавжди виконується. Практично в частині науково-технічноїдіяльності цей Закон ніколи не виконувався.Таке ставлення стосується більшостіпрофільних законів: вони або не виконуються,або виконуються частково. Між тим, державнерегулювання інноваційної діяльності, згідно зістаттею 6 Закону України «Про інноваційну діяльність»,має здійснюватися шляхом [19]: визначенняі підтримки пріоритетних напрямів інноваційноїдіяльності державного, галузевого, регіональногоі місцевого рівнів; формування та реалізаціїдержавних, галузевих, регіональних і місцевихінноваційних програм; створення нормативно-правовоїбази й економічних механізмівдля підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційноїдіяльності; фінансової підтримки виконанняінноваційних проектів; стимулювання комерційнихбанків та інших фінансово-кредитнихустанов, що кредитують виконання інноваційнихпроектів; установлення пільгового оподаткуваннясуб'єктів інноваційної діяльності; підтримкифункціонування та розвитку сучасної інноваційноїінфраструктури.Однак зазначені положення, в основному,залишилося добрими намірами. Крім того, діюрежиму, зазначеного у статтях 21, 22 та пункту 3розділу VІІ «Прикінцеві положення» цього ЗаконуУкраїни було призупинено, починаючи з 2003року, законами про Державний бюджет на відповіднийрік [20, 21]. Призупинення дії безпосередньопункту 3 розділу «Прикінцеві положення»зазначеного Закону призвело до невизначеннявідповідних положень у податковому законодавстві(Закони України «Про оподаткування прибуткупідприємств», «Про податок на додану вартість»,«Про плату за землю», «Про Єдиний митнийтариф» ), яке має виняткову дію.Пізніше, у 2005 році Законом України №2505-IV [22] всі відповідні норми щодо пільговогооподаткування суб'єктів інноваційної діяльностібули вилучені із Закону [19]. Це є підтвердженнямвідповідної «антиінноваційної культури»у відповідних гілках влади. Однак слід відзначитиі позитивні моменти. Так, законодавствоУкраїни заздалегідь подбало про важливість інноваційноїкультури суспільства в контексті інноваційноїдіяльності як необхідної моральноправовоїскладової розвитку країни. Розвитокінноваційної культури суспільства віднесено достратегічних пріоритетних напрямків інноваційноїдіяльності. Позитивним для українського суспільстваявилося те, що в Законі України «Пропріоритетні напрями інноваційної діяльності вУкраїні» розвиток інноваційної культури суспі-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 81

Інноваційна культура в контексті господарського правальства було віднесено до пріоритетних напрямківінноваційної діяльності [23]. В цьому Законі поняття«інноваційної культури» визначено якскладова інноваційного потенціалу, що характеризуєрівень освітньої, загальнокультурної і соціально-психологічноїпідготовки особистості тасуспільства в цілому до сприйняття і творчоговтілення в життя ідеї розвитку країни на інноваційнихзасадах. Під інноваційним потенціаломслід розуміти сукупність, крім науково-технологічних,фінансово-економічних і виробничихможливостей, ще і соціальні та культурно-освітніможливості країни, необхідні для забезпеченняінноваційного розвитку економіки. Пріоритетнінапрями інноваційної діяльності зобов’язуютьоргани виконавчої влади створювати режимсприяння виконанню проектів, спрямованих нареалізацію пріоритетних напрямів, в тому числі вгалузі розвитку інноваційної культури. Черезпідвищення інноваційної культури можна реальнодомогтися позитивних результатів в сфері існуючоїекономіки: по-перше, прискорення і підвищенняефективності впровадження нових технологійі винаходів, по-друге, у праві досягтиреальної протидії непорозумінню і бюрократичнимтенденціям в розумінні важливості спеціальнихрежимів. Разом з тим не можна зводити всіці процеси тільки до впливу інноваційної культури,поряд з нею існують могутні політичні, економічні,соціальні й інші фактори. Однак вони визначаютьсяяк станом культури в цілому, так і її інноваційноюскладовою. Більшість конструктивнихрис українства та його характеру може виступативажливим чинником розвитку правової й інноваційноїкультури українського суспільства.Визначаючи значення понять основнимзалишається таке поняття, як інновація або нововведення.В цьому сенсі треба відзначити, щодля розуміння і використання на практиці інноваційноїмоделі розвитку суспільства, яка проголошенаяк офіційна щодо розвитку України [24],необхідно визначитися у конкретних термінах.Зустрічається кілька підходів до визначеннясутності інновації [25]. Найбільш поширенідві точки зору, коли в одному випадку нововведенняпредставляється як результат творчогопроцесу у вигляді нової продукції (техніки), технології,методу тощо; в іншому – як процес введеннянових виробів, елементів, підходів тапринципів замість діючих.Раніше в праці [25] автором зазначено, щонам більше імпонує визначення інновації як результатутворчого процесу у вигляді створених(або впроваджених) нових споживчих вартостей,застосування яких вимагає, щоби особи або організації,що їх використовують, змінили звичністереотипи діяльності. При цьому найважливішоюознакою інновації в умовах ринкового господарюванняповинна виступати новизна йогоспоживчих властивостей, що не завжди враховуєправова наука. Технічна ж новизна відіграє прицьому другорядну роль.Не беручи до уваги спорів навколо дефініції«культура» в правовому та інноваційномузначенні, відзначимо, що не викликає сумнівуорганічний зв'язок між ними. Саме інноваційнакультура забезпечує сприйнятливість людей донових ідей, їхня готовність і здатність підтримуватиі реалізовувати нововведення у всіх сферахжиття при відповідному правовому супроводженніспеціальних режимів господарювання.Правова освітньо-виховна компонента представляєтьсянам ключовою, причому вона тісно пов'язаназ науково-дослідною роботою. По-перше,має бути розроблений механізм формуванняконструктивного відношення в суспільстві донововведень як особливо значимої особистої ісуспільної цінності, по-друге, розробити основидля здорового змагання в різних сферах діяльності.Важливу роль тут могли б відіграти засобимасової інформації. У системі освіти є прекраснийдосвід інноваційної діяльності в змісті, структуріта методах навчання і виховання. Спираючисьна нього як на базу, можна ставити завданняз формування у студентів, управлінців, представниківбізнесу інноваційної толерантності ісприйнятливості. Особливе завдання – розпізнаванняінноваційнообдарованої молоді: основи інноваційноїкультури в максимальному ступеніповинні бути засвоєні у вузівській і в післядипломнійосвіті. Потрібний відповідний навчальнометодич-нийпродукт з урахуванням можливостейтехнічних засобів, зарубіжного і вітчизняногодосвіду. Над цим треба активно працювати,щоби забезпечити не тільки розуміння важливостіінновацій, а й упровадження їх у практику інноваційноїдіяльності.Інноваційна культура як особлива формалюдської культури припускає тісний взаємозв'язокз іншими її формами, насамперед із правовоюта управлінською. Через інноваційну культуруможна домогтися істотного впливу на всюкультуру професійної діяльності і виробничихвідносин людей. При інтернаціональній сутностіінноваційної культури зусилля щодо її розвиткуповинні спиратися на культурні традиції країнита сфери діяльності. Вона в стані озброїти практикуметодами оцінки і припинення використан-82 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

М.Д. Василенконя нововведень, здатних заподіяти шкоду людині,суспільству, природі.І нарешті, як відомо, людство знало три великихпереділи. Перший – міжнародний переділтериторій. Другий – переділ капіталу. Нині йдепереділ третій – переділ технологій. А думати іготуватися треба до четвертого великого переділу– переділу інтелектуально-правового. Той, хтовиграє в останньому, не просто отримає величезніекономічні і політичні переваги, а й зможе диктувативолю іншим. І виграти Україні у цьому переділі,на нашу думку, надзвичайно складно і важко.Однак тут має допомогти правова культура як керівництвакраїни, так і особисто громадян.Сьогодні потрібно провести оцінку стануінноваційного потенціалу України і інноваційноїкультури суспільства. Тому, невипадково в томучислі в ст. 329 ГК України в останньому абзаціпрописано, що держава гарантує суб’єктам інноваційноїдіяльності підтримку щодо підготовки,перепідготовки та підвищення кваліфікації кадріву сфері здійснення інноваційної діяльності.У загалі автор вважає за необхідне посилити вгосподарському праві складову щодо державногорегулювання як інноваційною діяльністю, так іекономікою в цілому. Досягнення «ліберальногокапіталізму» з його невтручанням в економіку усвіті стали очевидні, як і химерність інших «науковихдосягнень» в економічній галузі діяльності.Наша країна повинна негайно реалізувати свійвласний інтелектуальний, культурно-освітній танауково-технічний потенціал, бо накопиченняінноваційних ресурсів і парадигмальні зміни векономіці стають основою інноваційного розвиткусучасного суспільства. Відсутність інноваційноїкультури суспільства – одна з головних причинінноваційної стагнації країн, які це не враховуютьта недостатньо використовують свій інноваційнийпотенціал. У сучасному світі інноваційнакультура та інноваційний потенціал стаютьключовими моментами соціального й економічногооновлення країни. У глобальній економіці,обличчя якої визначають новітні технології, традиційноміцна культурна, інтелектуальна і науково-технологічнабаза України стає одним з головнихконкурентних переваг у боротьбі за місцев новому світовому економічному порядку. А цеможливо при високій правовій та інноваційнійкультурі як громадян, так і керівників усіх рангів,у тому числі й керівництва країни. Для підвищенняінноваційної культури фахівців необхідноорганізувати у вищих навчальних закладахпідготовку фахівців зі спеціальності «інноваційнийменеджмент» як друга освіта. Більше того,рівень інноваційної культури безпосередньо залежитьвід рівня загальної та правової культуригромадян і посадовців. Підвищення цього рівнябуде сприяти не тільки розумінню проблем інноваційноїдіяльності, а й проблем конкретногоадміністративного та господарсько-правового супроводженнятехнологічних парків, необхідності їхнормативно-правової та фінансової підтримки збоку органів виконавчої влади як складової їх функціонування.Правове виховання повинно спиратисяна правове навчання, тому необхідно також увестиу навчальні програми курс з правознавства задміністративним і господарсько-правовим розділамисаме для прищеплення майбутнім спеціалістамнеюридичного профілю правової культури.Висновки. Правова культура в механізмігосподарської діяльності полягає в тому, як будутьвикористані юридичні знання. Вони не виключаютьсвавілля та гальмування інноваційногопроцесу. Інноваційна культура відбиває ціліснуорієнтацію людини, закріплену в мотивах, знаннях,уміннях і навичках, а також у правосвідомості.Стимулюючу роль повинно відіграти і явищетак званого культурного запізнювання, коли виникаєпротиріччя через відставання змін позаматеріальною сферою (нововведень в управлінні,праві, організації) від трансформації в матеріальнійкультурі (нововведень у науці і техніці). Привисокому рівні інноваційної культури суспільствав напряму взаємокореляції, взаємозалежностіїї частин забезпечують зміни її складових частин.В умовах же інноваційної стагнації необхідниймогутній управлінський і господарсько-правовийімпульс для того, щоб запрацювали механізмисаморегулювання. Тож якими бачаться завданнянаукової компоненти інноваційної культури?Насамперед має бути поглиблення теоретичнихуявлень про інноваційну культуру, виявленняфакторів, що сприяють її розвитку і часто гальмуютьрозвиток спеціальних режимів господарювання.Для підвищення інноваційної культури фахівцівпропонується організувати у вищих навчальнихзакладах підготовку фахівців зі спеціальності «інноваційнийменеджмент» як друга освіта, а такожввести спеціальний курс «Організаційні та господарсько-правовізасади інноваційної діяльності».Список літератури1. Василенко М. Деякі проблеми менеджментув контексті інноваційної моделі розвиткуУкраїни // Політичний менеджмент. – 2003. – №1. – С. 59-67.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 83

Інноваційна культура в контексті господарського права2. Василенко М. Управління соціальноекономічнимипроцесами: нові виміри в розвиткуукраїнського суспільства // Людина і політика. –2003. – №4. – С. 3-10.3. Інноваційна стратегія українських реформ/ А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, А.К Кінах,В.П. Семиноженко. – К.: Знання України,2004. – 336 с.4. Семиноженко В.П. Инновационная политикаУкраины как национальный проект // Ойкумена.– Альманах сравнительных исследованийполитических институтов социальноэкономическихсистем и цивилизаций. – 2003. –№ 1. – С. 6-19.5. Гавриленко Г. Правовое государство иправовая культура // Право України. – 1993. –№1. – C. 28-30.6. Оборотов Ю.Н. Динамика правовойкультуры //Актуальні проблеми політики . –1999. – Вип. 6-7. – C. 83-88.7. Крижановский А.Ф. Гражданское общество,политическая и правовая культура: некоторыеуроки генезиса //Актуальні проблеми політики.– 2000. – Вип. 9. – C. 196-200.8. Осика І. Правова культура в економічномужитті суспільств // Підприємництво, господарствоі право. – 2003. – №6. – C. 118-121.9. Скуратівський А. Феномен радянськоїправової культури та його вплив на суспільноправовийрозвиток українського суспільства //Вісник Української Академії державного управлінняпри Президентові України. – 2003. – №2. –C. 364-373.10. Василенко М.Д., Василенко С. Д. Інноваційноїкультура як умова реалізації інноваційногорозвитку країни // Мова і культура. Науковий щорічнийжурнал. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго,2003. – Т. 1. – Вип. 6. – С. 161-168.11. Джелали В.И., Кулиниченко В.Л., МоисеенкоВ.В. Инновационная культура – основа,движетель, и определитель направления и качестваразвития социума и личности // Винахідник іраціоналізатор. – 2002. – № 4. – С. 3-11.12. Миленкова Р.В. Інноваційна культураособистості як складова її загальної культури // Науката наукознавство. – 2005. – № 4. – С .94-101.13. Семиноженко В.П. Інноваційна політикаУкраїни як національний проект // Економіказнань: виклик глобалізації та Україна: Монографія/ під заг. ред.. А.П. Гальчинського, С.В. Льовочкіна,В.П. Семиноженка. – К., 2004. – С. 18-39.14. Мамутов В.К. Правовое обеспечение инновационнойдеятельности // Інноваційний розвитокУкраїни: наукове, економічне та правове забезпечення:Всеукр. наук.-практ. конф., 27-28 жовт.2006 р. : тези доп. / [упоряд. О. В. Петришин, М. О.Кизим]. – X. : ІНЖЕК, 2007. – С. 82-96.15. Великий тлумачний словник сучасноїукраїнської мови / Укладач і гол. ред. В.Т. Бусел.– К.; Ірпінь: Перун, 2001. – С. 472.16. Смеричевский С.М., Высоцкий Д. Е.Состояние и перспективы законодательного обеспеченияинновац.ионой деятельности в Украине:экономико-правовой аспект / Монография. –Донецк: ВІК, 2004. – 124 с.17. Василенко М. Д. Діяльність технопарківяк приклад партнерства органів влади та недержавнихструктур у процесі надання інноваційнихпослуг // Розвиток партнерства між місцевоювладою та недержавним сектором у сфері наданнягромадських послуг: Монографія / М.Д Василенкота ін.; за ред. Ю.П. Лебединського. –Ужгород : Патент, 2003. – С. 43-55.18. Закон України «Про наукову і науковотехнічнудіяльність» від 13 груд. 1991 р. № 1977-XII (в ред. Закону від 01 груд. 1998 р.) // ВідомостіВерховної Ради України. – 1992. – № 12. – Ст. 165.19. Закон України «Про інноваційну діяльність»від 04 лип. 2002 р. № 40-IV // ВідомостіВерховної Ради України. – 2002. – № 36. – Ст. 266.20. Закон України «Про Державний бюджетУкраїни на 2003 рік» від 26 груд. 2002 р. №380-IV // Відомості Верховної Ради України. –2003. – № 10-11. – Cт. 86.21. Закон України «Про Державний бюджетУкраїни на 2004 рік» від 27 лист. 2003 р. №1344-IV // Відомості Верховної Ради України. –2004. – № 17-18. – Cт. 250.22. Закон України «Про внесення змін доЗакону України «Про Державний бюджет Українина 2005 рік» та деяких інших законодавчихактів України» від 25 берез. 2005 р. № 2505-IV //Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №17, № 18-19. – Cт. 267.23. Закон України «Про пріоритетні напрямиінноваційної діяльності в Україні» від 16 сiч.2003 р. № 433 // Відомості Верховної Ради України.– 2003. – № 13. – Ст. 93.24. Концепція науково-технологічного таінноваційного розвитку України, схвалена ПостановоюВерховної Ради України від 13 лип.1999 р. № 916-XIV // Відомості Верховної РадиУкраїни. – 1999. – № 37. – Ст. 336.25. Василенко М.Д. Визначення інновацій таінноваційної діяльності в стратегії освіти і наукиУкраїни // Проблеми освіти: наук.-метод. зб. / Наук.-метод.центр вищої освіти Міністерства освіти інауки України. – К., 2003. – Вип. 31. – С. 3-11.84 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

М.Д. ВасиленкоСтаття надійшла до редколегії 4 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії О.В. Гетманцевим.М.D. VasуlenkoINNOVATIVE CULTURE IN THE ECONOMIC LAW CONTEXTSummaryThe article is dedicated to an innovative culture in the economic law context. As a result of low innovativeand legal culture – a declarativity of power statements and absence of noticeable results in innovativedevelopment for last years was shown.A legal culture influences on the level of innovative culture and its quality, having certain correlationshowever to set them heavily even using a technical approach to the problem. The author proceeded from theeconomic-legislative point of view. Conclusion has been consisted that a legal culture in the mechanism ofeconomic activity used the legal knowledge. An innovative culture removes the integral orientation of personin knowledge, abilities and skills, and also in justice sense. The scientific legal components of innovativeculture were distinguished. At first there must be deepening of theoretical part of innovative culture, exposureof factors which assist in its development or non-development.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 85

ІV. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО ТА ПРОЦЕС. ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО.ФІНАНСОВЕ ПРАВОУДК 349.6© 2008 р. К.В. МедвєдєвКиївський національний університет імені Тараса Шевченка, КиївЮРИДИЧНА ПРИРОДА ГАРАНТІЙ ЗАХИСТУ СУБ’ЄКТИВНИХЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯНПостановка проблеми. Екологічні праваналежить до фундаментальних прав громадян,які за своїм характером є природними правами.Людина підвладна законам природи і її існуваннязалежить від наявності та якості природнихресурсів. Тривалий час потреби людини дихатисвіжим повітрям, пити чисту воду, споживатиекологічно чисті продукти задовольнялися безвтручання держави та не вимагали правової регламентації.Проте орієнтація на швидкі темпиекономічного розвитку, споживацьке відношеннядо природи, збільшення населення планети, розвитокурбанізації та інші фактори загостренняпротиріч у взаємодії суспільства та природи призвелидо суттєвих змін навколишнього природногосередовища, його забруднення та поставилолюдство перед загрозою для існування нинішньогота майбутніх поколінь. Такі наслідки діяльностілюдства підштовхнули суспільство доосмислення необхідності охорони навколишньогоприродного середовища, зменшення негативноговпливу на нього та необхідності забезпечення(гарантування) закріплених на міжнародномута національному рівнях екологічних правта інтересів громадян.Ступінь наукової розробки проблеми.Дослідження питань гарантій прав у юридичнійлітературі було предметом уваги широкого колавчених правників, проте в наукових працях зазвичайдосліджувалися загальне поняття гарантійта їх класифікація. У наукових працях необґрунтовановідсунуто на другий план проблеми гарантійсуб'єктивних екологічних прав громадянзагалом і їх гарантій, зокрема.Наукові дослідження щодо гарантій суб'єктивнихправ громадян України велися переважноу загальнотеоретичній площині (ЧхіквадзеВ.М., Рабінович П.М., Головістікова А.Н., ДмітрієвЮ.А., Морозова Л.А., Воєводін Л.Д., ВітрукН.В., Пашук Т.І. та ін.).На сьогодні в Україні обрана тема малорозроблена в рамках наукових праць, присвяченихдослідженню екологічних прав громадянУкраїни. Це зумовлено тим, що на теоретикоправовомурівні донині досліджувалися в основномупитання щодо самої системи екологічнихправ громадян України як такої, проблемних питаньправа екологічної безпеки, права громадянна екологічну інформацію, забезпечення екологічноїбезпеки та юридичної відповідальності усфері навколишнього природного середовища(Андрейцев В.І., Балюк Г.І., Шемшученко Ю.С.,Мунтян В.Л. та ін.). А питання гарантій захистуекологічних прав громадян зазнали дотичногонауково-правового дослідження в працях наукового,практично-довідникового та навчальногохарактеру (Андрейцев В.І., Краснова М.В., МалишеваН.Р., Шевчук П.І., Кобецька Н.Р. та ін.).Виклад основного матеріалу. Реалізаціяекологічних прав громадян і якість навколишньогоприродного середовища набувають усебільшого значення на тлі загострення протирічнавколо корисних копалин, запасів води та іншихприродних ресурсів. Екологічні проблеми вХХІ столітті – найважливіші серед гуманітарних,розв’язання яких безпосередньо пов’язано з основнимиумовами проживання, благополуччя ізабезпеченням прав громадян на достойний рівеньжиття в сприятливому навколишньому природномусередовищі. Усвідомлення цього сталонаслідком осмислення людством необхідностіохорони навколишнього природного середовища,закріплення екологічних прав громадян і розробкузабезпечувальних правових механізмів дляреалізації та захисту екологічних прав громадян.Система екологічних прав громадян Українизакріплена в ст. 9 Закону України «Про охоронунавколишнього природного середовища» увигляді відкритого переліку. Крім того, екологічнийхарактер мають права, закріплені іншимизаконами, зокрема Законами України «Основизаконодавства України про охорону здоров'я»,«Про забезпечення санітарного та епідемічногоблагополуччя населення», «Про екологічну експертизу»,«Про використання ядерної енергії тарадіаційну безпеку», «Про відходи», «Про захист86 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

К.В. Медвєдєвлюдини від впливу іонізуючих випромінювань»,«Про захист населення від надзвичайних ситуаційтехногенного та природного характеру» та ін.Одразу зауважимо, що екологічні праварозглядаються правовою наукою у двох площинах:об’єктивні права та суб’єктивні права.У нашому дослідженні ми розглядатимемо гарантіїсаме суб’єктивних екологічних прав і екологічнихінтересів громадян. Під екологічними інтересамибудемо розуміти природно зумовленіпотреби людини, задоволення яких ґрунтуєтьсяна нормах екологічного законодавства.Виходячи з того, що суб’єктивне екологічнеправо визначається в якості сукупності юридичнихможливостей, які дозволяють реалізуватиособі потреби на безпечне для життя і здоров’янавколишнє природне середовище [7, с. 42], тоне всі з указаних у ст. 9 Закону екологічні праваоднакові за своєю юридичною природою. А саме:одні спрямовані на задоволення потреб екологічногопланування, забезпечення реалізаціїекологічних інтересів і є основними, а інші – похідними,правозабезпечувальними для попередніх(наприклад, екологічне право громадян назвернення до суду) .Екологічне право громадян на звернення досуду, на нашу думку, є «забезпечувальним» правом,яке безпосередньо не сприяє задоволеннюекологічних прав та інтересів громадян, проте єдієвою забезпечувальною правовою можливістюзахисту інших суб’єктивних екологічних правгромадян, які були порушені.Відповідно до ст. 11 Закону України «Проохорону навколишнього природного середовища»,Україна гарантує своїм громадянам реалізаціюекологічних прав, наданих їм законодавством.На місцеві ради, спеціально уповноваженідержавні органи управління в галузі охорони навколишньогоприродного середовища і використанняприродних ресурсів покладено обов’язокподавати всебічну допомогу громадянам у здійсненніприродоохоронної діяльності, враховуватиїх пропозиції щодо поліпшення стану навколишньогоприродного середовища та раціональноговикористання природних ресурсів, залучати громадяндо участі у вирішенні питань охорони навколишньогоприродного середовища та використанняприродних ресурсів. Цією ж нормоювстановлено, що порушені права громадян у галузіохорони навколишнього природного середовищамають бути поновлені, а їх захист здійснюєтьсяв судовому порядку відповідно до законодавстваУкраїни.Національне законодавство України, а самест. 10 Закону України «Про охорону навколишньогоприродного середовища» визначає системугарантій екологічних прав громадян [3, с. 54].Зокрема, в названій статті визначено, що екологічніправа громадян забезпечуються: а) проведеннямширокомасштабних державних заходівщодо підтримання, відновлення і поліпшеннястану навколишнього природного середовища; б)обов'язком міністерств, відомств, підприємств,установ, організацій здійснювати технічні та іншізаходи для запобігання шкідливому впливугосподарської та іншої діяльності на навколишнєприродне середовище, виконувати екологічнівимоги при плануванні, розміщенні продуктивнихсил, будівництві та експлуатації народногосподарськихоб'єктів; в) участю громадськихоб'єднань та громадян у діяльності щодо охоронинавколишнього природного середовища; г) здійсненнямдержавного та громадського контролюза додержанням законодавства про охорону навколишньогоприродного середовища; д) компенсацієюв установленому порядку шкоди, заподіяноїздоров'ю і майну громадян внаслідок порушеннязаконодавства про охорону навколишньогоприродного середовища; е) невідворотністювідповідальності за порушення законодавствапро охорону навколишнього природного середовища;є) створенням та функціонуванням мережізагальнодержавної екологічної автоматизованоїінформаційно-аналітичної системи забезпеченнядоступу до екологічної інформації.Вищевказана стаття також установлює, щодіяльність яка перешкоджає здійсненню правагромадян на безпечне навколишнє природне середовищета інших їх екологічних прав, підлягаєприпиненню в порядку, встановленому цим Закономта іншим законодавством України.В енциклопедичній літературі під поняттям"гарантії (від французького garantie – забезпечення,запорука) прав і свобод людини та громадянина"розуміють умови, засоби, способи, якізабезпечують здійснення у повному обсязі тавсебічну охорону прав і свобод особи.У теорії права під гарантіями розуміютькомплекс організаційних, економічних, політичних,ідеологічних та інших факторів, умов, засобів,які забезпечують дотримання законів, правгромадян та інтересів суспільства і держави [6, с.587; 9, с. 351; 12, с. 459].Розрізняють загальні гарантії та спеціальні(юридичні) гарантії.До загальних гарантій належать економічнігарантії, політичні гарантії, ідеологічні гарантії,Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 87

Юридична природа гарантій захисту суб’єктивних екологічних прав громадянсоціальні гарантії. Дослідження загальних гарантійзнаходиться за межам нашого дослідження.Під юридичними гарантіями розуміють сукупністьспецифічних правових засобів і способів,за допомогою яких реалізуються, охороняютьсяі захищаються права і свободи, присукаютьсяїх порушення, відновлюються порушеніправа [13, с. 261].Традиційно в науковій юридичній літературіпитання про поняття і систему юридичнихгарантій розглядається з різних точок зору. ТакВ.М. Чхіквадзе під юридичними гарантіями розумієрозгорнуту систему інститутів і норм матеріальногоі процесуального права [13, с.264-267].На думку П.М. Рабіновича, під юридичними гарантіямислід розуміти передбачені законом спеціальнізасоби впровадження охорони і, в разіпорушення, відновлення законності [11, с. 131].Л.Д. Воєводін вбачає, що гарантії – це тойнадійний місток, який забезпечує необхідний восновах правового статусу особи перехід від загальногодо особливого, від закріпленої в законіможливості до дійсності. Для формування юридичногоі фактичного статусу конкретної особинеобхідні сприятливі умови і ефективні засоби, аце і є гарантії. Він пропонує під гарантіями розумітиумови і засоби, які забезпечують фактичнуреалізацію і всебічну охорону прав і свободвсіх і кожного. Крім того, під «умовами» вінпропонує розуміти створення сприятливої обстановкидля користування основними правами ісвободами і виконання обов’язків, а під «засобами»– інструмент органів державної влади, місцевогосамоврядування, громадських об’єднань, самихгромадян у боротьбі за належне здійснення основнихправ і свобод, а під юридичними гарантіями –ті правові засоби і способи, за допомогою яких усуспільстві забезпечується громадянам реалізаціяїх прав і свобод [5, с. 221-229].Загальне визначення поняття юридичнихгарантій у науковій літературі не викликає значнихдискусій, незважаючи на включення до йогоскладу тих чи інших елементів, які характеризуютьцю правову категорію.Повертаючись до безпосередньої теми нашогодослідження, зазначимо, що в системі реалізаціїсуб’єктивних екологічних прав юридичнігарантії є важливою складовою останньої, і їх неварто сприймати в якості другорядного елементу,який виконує лише службові функції. Виконуючисвоє призначення, гарантії не лише забезпечуютьпроцес реалізації, захисту й охорониекологічних прав, але і перетворюються в самостійнийелемент еколого-правового статусу громадянинаУкраїни.Враховуючи викладене, важливим є визначеннязапропоноване Андрейцевим В.І., який вважає,що гарантії реалізації екологічних прав громадян– це система юридичних засобів забезпеченняздійснення екологічних прав фізичними особами вгалузі екологічної безпеки, раціонального використанняприродних ресурсів i охорони навколишньогоприродного середовища [1, с. 51].Призначення гарантій полягає в тому, щовони покликані забезпечити таке сприятливе середовище,в якому зафіксовані в конституції, законахправа і свободи особи трансформувалися бу фактичне становище кожного окремого індивіда.Реалізація таких прав і свобод вимагає не лишесприятливих умов, але й активної діяльності,як держави, громадських організацій, так і самихгромадян.Питання гарантій постає кожного разу, коливідбувається перехід від еколого-правовихцінностей до реальної реалізації закріпленихекологічних прав громадян. Гарантії – це одне зпроблемних питань правильного застосуванняправових норм, законності і багатьох інших процесівеколого-правової діяльності. Призначеннягарантій полягає як у забезпеченні реалізації, такі в захисті прав і свобод. Більш повний проявекологічних прав громадян залежить від різноманітнихза характером факторів, кожний з якихвиступає в якості гарантій екологічних прав.Очевидно, що у випадку відсутності передбаченихі закріплених державою гарантійсуб’єктивних екологічних прав громадян вониперетворюються на декларації.Для реалізації проголошених екологічнихправ громадян має використовуватись вся сукупністьоб’єктивних і суб’єктивних факторів, якіспрямовані на повну реалізацію, захист і всебічнуохорону прав і свобод громадян, на усуненняможливих причин і перешкод їх неповного абоне належного здійснення і захист екологічнихправ від порушень. Хоч такі фактори і різноманітні,але по відношенню до процесу реалізаціїправ і свобод вони виступають в якості умов,засобів, способів, прийомів і методів правильногойого здійснення.За відсутності дієвого правозабезпечувальногомеханізму реалізації суб’єктивних екологічнихправ та інтересів громадян останні позбавленіперспективи бути реалізованими, що і викликаєпотребу розкриття терміну «гарантії» врозрізі екологічних прав та інтересів громадян.88 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

К.В. МедвєдєвВиходячи з вищевикладеного, під юридичнимигарантіями суб’єктивних екологічних правгромадян ми пропонуємо розуміти сукупністьзакріплених у законодавстві засобів, а також організаційно-правовудіяльність по їх застосуванню,яка спрямована на безперешкодне здійсненняособою права на безпечне для його життя таздоров'я навколишнє природне середовище таправо на загальне та спеціальне використанняприродних ресурсів, усунення перешкод у їхздійсненні та захисту останніх від порушень.У цій статті термін «гарантія» використовуватиметьсяяк синонім терміна «забезпечення», щозумовлено відсутністю відмінностей змісту вказанихтермінів, хоч вони різні за походженням.Забігаючи наперед, скажемо, що в юридичнійлітературі, розкриваючи поняття та змістюридичних гарантій, науковці, зазвичай, говорятьсаме про «гарантії реалізації (здійснення)»суб’єктивних прав. Проте, на нашу думку, доскладу таких гарантій включаються як безпосередньогарантії реалізації, так і гарантії захистусуб’єктивних екологічних прав. Поєднання цихдвох видів юридичних гарантій екологічних правгромадян під спільною назвою «юридичні гарантіїреалізації прав» не може усунути суттєву відмінністьміж ними.У науковій юридичній літературі існують іінші класифікації гарантій прав, зокрема ВітрукН.В пропонує розрізняти гарантії реалізації тагарантії охорони (захисту) [4, с. 203], який визначаєі склад указаних видів гарантій, зокрема,до гарантій реалізації він відносить наступні:конкретизацію меж прав і обов’язків, встановленняюридичних фактів, з якими пов’язується їхреалізація, визначення процесуально-процедурнихформ реалізації прав, свобод і обов’язків,законних інтересів, заходи заохочення і пільгидля стимулювання ефективної їх реалізації. А догарантій охорони (захисту) – заходи профілактикиі попередження правопорушень, заходи припиненняй інші правозабезпечувані заходи, заходиправового захисту, заходи юридичної відповідальності,заходи нагляду і контролю за правомірністюповедінки суб’єктів права з метою виявлення випадківправопорушень, процесуально-процедурніформи реалізації вищевказаних заходів.З таким підходом важко погодитись, ураховуючите, що заходи попередження екологічногоправопорушення, які спрямовані на захистпублічного інтересу (правопорядку), є складовоюправової охорони. Водночас заходи попередженняпорушення суб’єктивних екологічних прав таінтересів є складовою правового захисту. Отже,гарантії охорони та гарантії захисту є самостійнимигарантіями. Необхідно погодитися із запропонованимТ. Пашуком критерієм відмежуванняправового захисту від правової охорони,яким він вважає не сам факт порушення чи непорушенняправа людини, а факт застосуваннябудь-якого виду державно-правового примусу впроцесі юрисдикційної діяльності [10, с. 43],тобто правозастосовчої діяльності, в якій вирішуєтьсяспір, а суть такої діяльності полягає втому, що компетентні державні органи, застосовуючиправові приписи, вживають необхідні заходидля захисту суб’єктивних прав громадян.Отже, ведучи мову про заходи, що забезпечуютьпрояв у дійсності суб’єктивних екологічнихправ громадян, і заходи, спрямовані на забезпеченняїх реальності, можна говорити самепро гарантії реалізації та гарантії захисту.А гарантії охорони, які являють собою заходипопередження екологічного правопорушення,та спрямовані на захист саме публічногоінтересу (правопорядку), а не суб'єктивних екологічнихправ громадян, є складовою правовоїохорони. Тому заходи, що входять до складу гарантійохорони (заходи профілактики і попередженняправопорушень, що здійснюються на постійнійоснові, та заходи нагляду і контролю заправомірністю поведінки суб'єктів з метою виявленніфактів правопорушень), не включаютьсядо складу правового захисту.Вищезгадана в цій статті класифікаціяюридичних гарантій, запропонована ВітрукомН.В., з урахуванням нашої позиції про те, що захисті охорона є різноплощинними явищами,може бути вдосконалена.На нашу думку, в рамках цього науковогоеколого-правового дослідження гарантії суб’єктивнихекологічних прав громадян необхіднокласифікувати за критерієм правовідносин, вяких вони проявляються, на такі види: 1) гарантіїреалізації (гарантії в рамках регулятивних правовідносин);2) гарантії захисту (в рамках правоохороннихправовідносин).До юридичних гарантій реалізації суб’єктивнихекологічних прав громадян варто віднеститакі: а) визначення меж суб’єктивних екологічнихправ; б) встановлення юридичних фактів, з якимипов’язується їх реалізація; в) визначення процесуально-правовихформ реалізації прав та обов’язків,законних інтересів; г) заходи заохочення та пільгидля стимулювання ефективної їх реалізації.До юридичних гарантій захисту екологічнихправ громадян, на нашу думку, варто віднеститакі засоби та способи: а) заходи попере-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 89

Юридична природа гарантій захисту суб’єктивних екологічних прав громадяндження екологічних правопорушень; б) заходиприпинення (присікання) екологічних правопорушень;в)заходи відновлення порушеного суб’єктивногоекологічного права та інтересу; г) заходи еколого-правовоївідповідальності; д) процесуальнопроцедурніформи захисту суб’єктивних екологічнихправ та інтересів громадян.Крім того, враховуючи велику значимістьорганізаційної, управлінської діяльності органівдержавної влади, органів місцевого самоврядування,громадських організацій для реалізації тазахисту суб’єктивних екологічних прав, на нашпогляд, таку діяльність необхідно розглядати яксамостійний вид гарантій, включаючи його в системузагальних (економічних, політичних та ін.)та спеціальних (юридичних) гарантій у якостіелемента цієї системи. Така потреба викликанатим, що навіть за наявності сприятливих економічних,політичних та інших загальних умов,добре розробленої системи юридичних гарантій,може бути недосяжною мета належної реалізаціїта захисту суб’єктивних екологічних прав громадян.Тому необхідно говорити про гарантії нелише екологічних прав та інтересів, але і їх гарантій,тобто про «гарантії гарантій». Саме тут іпроявляється велике значення еколого-правовоїорганізаційної, управлінської діяльності суб’єктівправа, яка спрямована на реалізацію всіх видівгарантій суб’єктивних екологічних прав, ітака діяльність є загальною умовою дієвості всієїсистеми гарантій прав та інтересів.Юридичні засоби захисту екологічних правгромадян являють собою самостійний вид юридичнихгарантій. Вони забезпечують можливістькожному громадянину за допомогою юрисдикційнихорганів держави знайти необхідний захистсуб’єктивних екологічних прав та інтересів.Наголосимо, що можливість захистусуб’єктивного екологічного права проявляєтьсялише в охоронному правовідношенні, яке є правовимзв’язком активного типу, оскільки носіємюридичного обов’язку тут виступає індивідуальновизначена особа, і такий обов’язок полягає упозитивній дії [12, с. 572].Для розкриття особливостей кожного з видівюридичних гарантій захисту суб'єктивнихекологічних прав варто детальніше зупинитисяна кожному з них.Заходи попередження екологічних правопорушеньспрямовані на примусове створенняперешкод у розвитку негативної діяльності будьякогосуб’єкта, яка створює реальну загрозу порушеннясуб’єктивних прав громадян. Суб’єктивнеекологічне право існує невіддільно від йогоносія, тому загроза порушення цього правапередбачає можливість конкретного громадянинаставити перед юрисдикційними органами питанняпро вжиття заходів попередження порушенняцього права. Насамперед очевидно, щоокремі суб’єктивні права та інтереси після їх порушеннянавряд чи можуть бути відновлені, навітьприйняттям юрисдикційним органом відповідногорішення і виконанням такого рішення.Зокрема, не виростуть неправомірно зрубані деревав парку, навіть після прийняття юрисдикційниморганом рішення про незаконність такихдій та встановлення факту порушення відповіднихекологічних прав громадян. Зазвичай заходипопередження вживаються у випадках, коли зволіканняможе призвести до неможливості відновленняабо до необхідності докладання значнихзусиль для відновлення суб’єктивного екологічногоправа чи захисту інтересу громадянина. Такізаходи попередження є «індивідуальними»відносно кожного суб’єктивного екологічногоправа чи інтересу окремого громадянина.Заходи припинення (присікання) екологічнихправопорушень спрямовані на примусовестворення перешкод у розвитку протиправноїдіяльності, яка порушує суб’єктивні екологічніправа та інтереси громадян. Такі заходи створюютьперешкоди активній діяльності правопорушника,створюють перепони для завершенняекологічного правопорушення. Першою і безпосередньоюреакцією юрисдикційних органів при виявленніфакту порушення екологічного права абоінтересу громадян має бути саме припинення (присікання)правопорушення. Так, нормою частини 3статті 50 Закону України «Про охорону навколишньогоприродного середовища» передбачено, щодіяльність фізичних та юридичних осіб, що завдаєшкоди навколишньому природному середовищу,може бути припинена за рішенням суду.Видається, що нормативне закріпленняюридичних гарантій припинення (присікання)екологічного правопорушення знайшло своє відображення,зокрема в пункті «в» частини 1 ст.13 Закону України «Про охорону навколишньогоприродного середовища» (компетенція ВерховноїРади України щодо прийняття рішень прообмеження, зупинення (тимчасово) або припиненнядіяльності підприємств і об'єктів, в разіпорушення ними законодавства про охорону навколишньогоприродного середовища), пункті«ж» частини 1 ст. 14 Закону України «Про охоронунавколишнього природного середовища»(право Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим припиняти господарську діяльність під-90 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

К.В. Медвєдєвприємств, установ і організацій, що знаходятьсяу підпорядкуванні Автономної Республіки Крим,а також обмежувати або зупиняти (тимчасово)діяльність підприємств, установ і організацій, непідпорядкованих органам влади Автономної РеспублікиКрим, в разі порушення ними законодавствапро охорону навколишнього природногосередовища), пункті «й» частини 1 ст. 15 ЗаконуУкраїни «Про охорону навколишнього природногосередовища» (право місцевих рад на своїйтериторії припиняти господарську діяльністьпідприємств, установ та організацій місцевогопідпорядкування, а також обмежувати чи зупиняти(тимчасово) діяльність не підпорядкованихРаді підприємств, установ та організацій в разіпорушення ними законодавства про охорону навколишньогоприродного середовища), ст. 293Цивільного кодексу України (право кожного вимагатиприпинення діяльності фізичної та юридичноїособи, що призводить до нищення, псування,забруднення довкілля) та ін.Заходи відновлення порушеного суб’єктивногоекологічного права та інтересу полягають узастосуванні до зобов’язаних осіб заходів спрямованихна відновлення порушених суб’єктивнихекологічних прав та інтересів. Саме таке розуміннязнайшло своє відображення в гарантії, закріпленійчастиною 3 статті 11 Закону України «Про охоронунавколишнього природного середовища» -порушені права громадян у галузі охорони навколишньогоприродного середовища мають бути поновлені,а їх захист здійснюється в судовому порядкувідповідно до законодавства України.На жаль, суб’єктивні екологічні права таінтереси громадян, порушені шляхом завданняшкоди специфічному об’єкту екологічного права– «навколишньому природному середовищу», незавжди можуть бути відновлені, що і зумовлюєрозвиток законодавства шляхом конкретизаціївипадків необхідності вжиття заходів попередженняекологічних правопорушень і створеннязаконодавчих приписів, які б суворо регламентувалипровадження еколого-небезпечної діяльностізадля убезпечення від шкідливих наслідків такоїдіяльності.Заходи еколого-правової відповідальності.Зважаючи на обставину, що особливістю екологічнихправ є те, що вони переважно носять немайновийхарактер [2, с. 214], то вразі їх порушенняна правопорушника покладаються додатковіспецифічні еколого-майнові та екологозобов’язуючіобов’язки. Безперечно, такі заходикваліфікуються в якості юридичної відповідальностіза екологічні правопорушення.Юридична відповідальність за екологічніправопорушення є комплексним міжгалузевимінститутом екологічного права і характеризуєтьсятим, що, по-перше, має особливу підставу –екологічне правопорушення, а, по-друге, передбачаєзастосування санкцій кримінально-правового,адміністративного, цивільно-правового,дисциплінарного характеру до осіб, що вчинилиекологічне правопорушення [8, с. 127-128]. Саметакий підхід закріплено в статтях 68, 69, 70 ЗаконуУкраїни «Про охорону навколишнього природногосередовища».Заходи еколого-правової відповідальностіявляють собою засоби правового впливу, які відповіднодо функцій, що виконує відповідальністьза екологічні правопорушення, мають наметі: по-перше, відновлення порушених суб’єктивнихекологічних прав та компенсацію завданоїшкоди, а, по-друге, покарання особи, якавчинила екологічне правопорушення та забезпеченнязагальної превенції правопорушень.До відновлювально-компенсаційних заходіввідповідальності за екологічні правопорушеннявідносяться: визнання неконституційнимнормативно-правового акту, скасування або визнаннянечинним, рішення суб’єкта владних повноваженьповністю чи окремих його положень,примусове зобов’язання до прийняття рішення,вчинення певної дії або зобов’язання утриматисявід вчинення певних дій, стягнення коштів навідшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням,дією або бездіяльністю, усунення перешкодреалізації права.До карально-превентивних заходів відповідальностівідносяться, як зазначалося вище, різнівиди покарань, які за характером можуть бутикримінально-правовими, адміністративно-правовими,цивільно-правовими, дисциплінарними, задопомогою яких досягається превенція правопорушеньта досягаються завдання перевихованнягромадян, які свідомо порушили вимоги екологічногозаконодавства.Щодо процесуально-процедурних форм захистусуб’єктивних екологічних прав та інтересівгромадян, то потреба в захисті суб’єктивногоекологічного права виникає кожного разу, колиостаннє виявляється порушеним, або створюютьсяперешкоди в реалізації такого права, виникаєспір і т.д. У таких випадках особа звертаєтьсядо компетентних юрисдикційних органів зазахистом порушеного права. Здійснення такогозахисту відбувається у визначеному процесуально-процедурномупорядку, який завершуєтьсявинесенням правозастосовчого акта. Отже, про-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 91

Юридична природа гарантій захисту суб’єктивних екологічних прав громадянцесуально-процедурна форма захисту суб’єктивнихправ громадян складається з таких дій: ініціативазаявника, розгляд справи і винесення правозастосовчогоакта, виконання такого акта.Захист суб’єктивних екологічних прав громадянможе відбуватися як у судовому, так і впозасудовому порядку.Судова форма захисту об’єктивно більшпристосована саме для захисту суб’єктивних екологічнихправ громадян. А до судової форми захистувдаються громадяни у випадках існуваннязагрози порушення або порушення екологічногоправа останніх. Права і свободи людини та громадяниназахищаються судом. Кожному гарантуєтьсяправо на оскарження в суді рішень, дійчи бездіяльності органів державної влади, органівмісцевого самоврядування, посадових і службовихосіб (стаття 55 Конституції України). Правосуддяв Україні здійснюється виключно судами.Делегування функцій судів, а також привласненняцих функцій іншими органами чи посадовими особамине допускаються. Юрисдикція судів поширюєтьсяна всі правовідносини, що виникають удержаві (стаття 124 Конституції України).Правосуддя забезпечує максимально ефективнийзахист суб’єктивних екологічних правгромадян. Велике значення при цьому має суворовизначений процесуальний порядок діяльностісуду. Обов’язковою умовою швидкого тасправедливого судочинства є раціональна правоваформа, позбавлена зайвих формальностей.В України судочинство здійснюється в порядкупередбаченому Господарським процесуальнимкодексом України, Цивільним процесуальнимкодексом України, Кодексом України про адміністративнесудочинство, Кримінально-процесуальнимкодексом України та Законом України"Про Конституційний суд України" і РегламентомКонституційного Суду України, затвердженимРішенням Конституційного Суду Українивід 05.03.1997 року.У позасудовому порядку захист суб’єктивнихекологічних прав громадян здійснюєтьсяорганами виконавчої влади, законодавчої влади,органами влади Автономної Республіки Крим таорганами місцевого самоврядування.Вищевикладене дає можливість визначитив якості складових юридичних гарантій захистуекологічних прав громадян наступні засоби таформи: заходи попередження екологічних правопорушень;заходи припинення (присікання)екологічних правопорушень; заходи відновленняпорушеного суб’єктивного екологічного права;заходи еколого-правової відповідальності; процесуально-процедурніформи захисту суб’єктивнихекологічних прав та інтересів громадян.Висновки. Підсумовуючи викладене, підгарантіями захисту суб’єктивних екологічнихправ та інтересів громадян пропонуємо розумітиздійснювані в охоронному екологічному правовідношенніта спрямовані на попередження, припинення,відновлення порушеного екологічногоправа чи інтересу, компенсацію шкоди, заподіяноїпорушенням норм екологічного законодавства,заходи попередження екологічних правопорушень,заходи припинення (присікання) екологічнихправопорушень, заходи відновленнясуб’єктивного екологічного права та інтересу,заходи еколого-правової відповідальності тапроцесуально-процедурні форми захисту суб’єктивнихекологічних прав та інтересів громадян,які здійснюються під час правозастосовчоїюрисдикційної діяльності суду та інших компетентнихорганів державної влади,Нормативне закріплення захисту прав громадяну галузі охорони навколишнього природногосередовища здійснено у статті 11 ЗаконуУкраїни «Про охорону навколишнього природногосередовища». Вказаними нормами передбачено,що Україна гарантує своїм громадянам реалізаціюекологічних прав, наданих їм законодавством.Ради, спеціально уповноважені державніоргани управління в галузі охорони навколишньогоприродного середовища і використанняприродних ресурсів зобов'язані надавати всебічнудопомогу громадянам у здійсненні природоохоронноїдіяльності, враховувати їх пропозиціїщодо поліпшення стану навколишнього природногосередовища та раціонального використанняприродних ресурсів, залучати громадян доучасті у вирішенні питань охорони навколишньогоприродного середовища та використанняприродних ресурсів. Порушені права громадян угалузі охорони навколишнього природного середовищамають бути поновлені, а їх захист здійснюєтьсяв судовому порядку відповідно до законодавстваУкраїни.Можна без перебільшень констатувати, щонаведені норми статті 11 Закону України «Проохорону навколишнього природного середовища»є недосконалими. Оскільки в частині 3останньої мова йде про гарантії захисту суб’єктивнихекологічних прав та інтересів громадянлише шляхом вжиття заходів відновлення порушеногосуб’єктивного екологічного права. Таканорма не враховує того, що існує цілий комплексінших засобів та форм, які опосередковують гарантіїзахисту суб’єктивних екологічних прав92 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

К.В. Медвєдєвгромадян, зокрема, заходи попередження екологічнихправопорушень; заходи припинення (присікання)екологічних правопорушень; заходиеколого-правової відповідальності; процесуально-процедурніформи захисту суб’єктивних екологічнихправ та інтересів громадян.Так, результати проведеного наукового дослідженняобумовлюють обґрунтовану необхідністьнормативного закріплення гарантій захиступрав громадян України у галузі охорони навколишньогоприродного середовища. Зокрема,пропонуємо внести зміни до статті 11 ЗаконуУкраїни «Про охорону навколишнього природногосередовища» і передбачити, що державагарантує захист екологічних прав громадян шляхомустановлення заходів попередження екологічнихправопорушень, заходів припинення (присікання)екологічних правопорушень, заходіввідновлення порушеного суб’єктивного екологічногоправа, заходів відповідальності за порушеннязаконодавства про охорону навколишньогоприродного середовища та шляхом установленняформ захисту суб’єктивних екологічнихправ громадян.Список літератури1. Андрейцев В.І. Екологічне право. Курслекцій в схемах: Навчальний посібник для юридичнихфакультетів вузів. Загальна частина. – К.,1996. – 208 с.2. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки:Навч. та наук.-практ. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с.3. Балюк Г.І. Екологічне право України:Конспект лекцій у схемах (Загальна і Особливачастини): Навч. Посібник. – К.: Юрінком Інтер,2006. – 192 с.4. Вітрук Н.В. Основные теории правовогоположения личности в социалистическом обществе.М.: Наука, 1979. – 229 с.5. Воеводин Л.Д. Юридический статус личностив России:Учебное пособие / Отв. ред.Н.А. Богданова. - М.: ИНФРА-М - НОРМА,1997.-300 с.6. Головистикова А.Н., Дмитриев Ю.А.Проблемы теории государства и права: Учебник.– М.: Эксмо, 2005. – 832 с.7. Екологічне право України. Академічнийкурс: Підручник / За Заг. ред. Ю.С. Шемшученка.– К.: Юридична думка, 2005. – 848 с.8. Кобецька Н.Р. Екологічне право України:Навч. Посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 352с. – Бібліогр.: 332-346.9. Морозова Л.А. Теория государства ипрва: Учебник. – М.: Юристъ, 2004. – 414с.10. Пашук Т.І. Право людини на ефективнийдержавний захист її прав та свобод. ПраціЛьвівської лабораторії прав людини і громадянинаНауково-дослідного інституту державногобудівництва та місцевого самоврядування Академіїправових наук України / Редкол.: П.М. Рабінович(голов. ред.) та ін. – Серія І. Дослідженнята реферати. Випуск 15. – Львів: Край, 2007. –220 с.11. Рабінович П. М. Основи загальної теоріїправа та держави. Видання 5-те, зі змінами.Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2001. - 176 с.12. Теория государства и права: Учебникдля вузов / Под ред. Проф.. М.М.Рассолова. – 2-еузд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закони право, 2004. – 735 с.13. Чхіквадзе В.М. Социалистический гуманизми права человека. (Ленинские идеи и современность).- М.: Наука, 1978. - 303 с.Стаття надійшла до редколегії 3 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії Р.О. Гаврилюк.K.V. MedvedevLEGAL NATURE OF GUARANTEES OF DEFENSE OF SUBJECTIVEECOLOGICAL RIGHTS OF CITIZENSSummaryIn the article on the basis of the newest achievements of theory practices of jurisprudence legal natureof guarantees of defense of subjective ecological rights of citizens is probed.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 93

УДК 347.73© 2008 р. Я.О. ЛисенкоКиївський національний університет імені Тараса Шевченка, КиївПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ЗЕМЕЛЬНИХ ЮРИСДИКЦІЙНИХПРАВОВІДНОСИН ЗА ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИТА ЗАКОНОДАВСТВОМ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇПостановка проблеми. В умовах становленняУкраїни як демократичної, правової таекономічно розвинутої європейської державипрактично не можливо обійтися без урахуваннядосвіду окремих країн. Особливої уваги заслуговуютьздобутки держав пострадянського табору,які уміло реформують свої правові системи вумовах ринкових відносин. Саме до таких, нанаш погляд, належить Російська Федерація.Співробітництво з нею — важливий напрям зовнішньоїполітики України. На становлення новихвзаємозв'язків вагомий вплив справляють стрімкіпроцеси глобалізації, відкритість кордонів, економічніконтакти та міграційні процеси, що, безумовно,вимагає підвищених знань до правовихсистем стратегічних партнерів. Знання ж механізмурозв'язання юридичних конфліктів, порядкувирішення земельних спорів зокрема, займаєодне з основних місць у цьому напрямі.Ступінь наукової розробки проблеми.Звичайно, загальний аналіз земельних юрисдикційнихправовідносин за сучасним законодавствомздійснювали представники вітчизняної наукиземельного права, а саме В.І.Андрейцев,Г.І.Балюк, А.П. Гетьман, І.І.Каракаш, Т.Г.Ковальчук,М.В.Краснова, П.Ф.Кулинич, Л.В. Лейба,В.Л.Мунтян, А.М. Мірошниченко, В.В.Носік,В.І.Семчик, Ю.С.Шемшученко, М.В. Шульга,В.З.Янчук та інші. Питання щодо вирішення земельнихспорів за чинним законодавством РосійськоїФедерації у своїх дослідженнях торкалисяпредставники російської науки земельного права,зокрема С.А.Боголюбов, Р.К.Гусєв, В.М.Дікусар,Б.В.Ерофєєв, І.О.Іконицька, О.І.Красов, В.В.Петров,В.І.Романов, Ю.М.Федорова. Проте, незважаючина досить велику кількість праць з цієїпроблематики, не здійснено порівняльно-правовогоаналізу земельних юрисдикційних правовідносинза чинним законодавством України тачинним законодавством Російської Федерації,що і є метою даної статті.Виклад основного матеріалу. Порівняльно-правовийаналіз земельних юрисдикційнихправовідносин за чинним законодавством Українита законодавством Російської Федерації, нанашу думку, необхідно здійснювати шляхом порівнянняелементів, що складають земельніюрисдикційні правовідносини, а саме порівнянняпідстав виникнення, зміни та припинення, об’єктів,суб’єктів і змісту цих правовідносин.Під підставами виникнення, зміни та припиненняправовідносин прийнято розуміти комплексявищ, а саме: нормативні передумови; правосуб’єктніпередумови; фактична основа виникнення,зміни й припинення правовідносин.Нормативними передумовами виникнення,зміни і припинення земельних юрисдикційнихправовідносин в Російській Федерації є: КонституціяРФ від 12.12.1993 р. [1], Земельний кодексРФ від 25.10.2001 р. [2], Федеральні конституційнізакони: від 21.07.1994р. «Про КонституційнийСуд РФ» [3], від 31.12.1996 р. «Про судовусистему РФ» [4], від 28.04.1995 р. «Про арбітражнісуди РФ» [5], Арбітражний процесуальнийкодекс РФ від 24.07.2002 р. [6], Цивільний процесуальнийкодекс РФ від 14.11.2002 р. [7], ЗаконРФ від 26.06.1992 р. «Про статус суддів уРФ» [8], Федеральний закон від 30.05.2001 р. «Проарбітражних засідателів арбітражних судів суб’єктівРФ» [9], Федеральний закон від 24.06.2002 р.«Про третейські суди в РФ» [10], Закон РФ від27.04.1993 р. «Про оскарження в суді дій та рішень,що порушують права і свободи громадян» [11].Необхідно зазначити, що, на відміну від Земельногокодексу України, Земельний кодекс РосійськоїФедерації не містить процесуальних норм щодовирішення земельних спорів.Що ж стосується правосуб’єктних та фактичнихпередумов виникнення, зміни та припиненняземельних юрисдикційних правовідносин,об’єктів цих правовідносин, то відмінностей міжними за українським законодавством та законодавствомРФ не виявлено.Основні відмінності при порівняльноправовомуаналізі земельних юрисдикційнихправовідносин за чинним законодавством Українита законодавством Російської Федерації виявляютьсяв суб’єктному складі цих правовідносин,зокрема тих суб’єктах, які наділені повноваженнямирозглядати земельні спори. Так, зачинним законодавством України такими уповноваженимиорганами є суди, органи виконавчої94 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Я.О. Лисенковлади з питань земельних ресурсів та органи місцевогосамоврядування.Згідно зі ст. 64 Земельного кодексу РосійськоїФедерації [2], земельні спори розглядаютьсяв судовому порядку, до прийняття справи впровадження судом земельний спір може бутипереданий сторонами на вирішення третейськомусуду. Отже, за чинним законодавством РФсуб’єктами, які наділені компетенцією розглядатиземельні спори є суди та третейські суди.Земельний кодекс РФ 1991 р. (ст. 120, 122)передбачав, що земельні спори розглядаються всудах і арбітражних судах як другій інстанції.Відповідно до тих загальних правил, що діялираніше, земельні спори розглядалися в так званомуадміністративному порядку (тобто шляхомзвернення із заявою або скаргою в орган або допосадовця, що є вищестоящими по відношенню досуб'єкта, який порушив право). Звернення до судупро вирішення земельного спору до введення в діюЗемельного кодексу 2001 року було можливе лишепісля ухвалення рішення у справі місцевою адміністрацієюабо її уповноваженим органом.Доцільно звернути увагу на те, що норма,сформульована в п. 1 ст. 64 Земельного КодексуРосійської Федерації, є імперативною і не припускаєрозширеного тлумачення. Вона встановлюєобов'язковість розгляду земельного спору тількив судовому порядку, виключаючи дану категоріюспорів з юрисдикції органів управління.Проте у російській земельно-правовій доктринііснує думка, що чинне законодавство РФне виключає можливості розгляду земельнихспорів в адміністративному порядку. Правовуоснову адміністративного порядку розгляду земельнихспорів складає конституційне положення,згідно з яким громадяни Російської Федераціїмають право звертатися особисто, а також направлятиіндивідуальні і колективні звернення вдержавні органи і органи місцевого самоврядування(стаття 33 Конституції). В деяких випадках,наприклад, у сільській місцевості для громадяндоступніший адміністративний порядок розглядуспору. За наявності спільного бажаннясторін, які сперечаються, і їх довіри до місцевоїадміністрації вирішення земельного спору можебути здійснене швидше і результативніше. У законахдеяких суб'єктів Російської Федерації розглядземельних спорів віднесений до веденняорганів місцевого самоврядування. Наприклад,відповідно до ст. 27 Закону Володимирської областівід 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядуванняу Володимирській області" до повноваженьадміністрації по питаннях використанняземель у межах муніципального утворення, охоронидовкілля віднесено вирішення в межах своєїкомпетенції земельних спорів. Розгляд земельногоспору в адміністративному порядку не перешкоджаєзверненню до суду, наприклад, якщо хтось незадоволений вирішенням органу управління. А узгодженісторонами питання в результаті розглядуземельного спору в адміністративному порядку,можуть бути прийняті до уваги при розгляді земельногоспору судом [12, с.219-220].Що ж стосується підвідомчості спорів тимабо іншим судовим органам, то вона визначенаЦПК РФ (ст. 22) [7] і АПК РФ (ст. 27, 29) [6].Якщо стисло визначити розмежування підвідомчостіспорів між судом і арбітражним судом, тосуди розглядають, як правило, спори за участюгромадян; арбітражні суди розглядають спориорганізацій, підприємств, установ і спори громадян,якщо вони виступають в ролі підприємців(зокрема, спори селянських, фермерських господарств).Як бачимо, в Російській Федерації нестворено спеціалізованих адміністративних судів,що значно перевантажує та ускладнює роботусудів та арбітражних судів. А справи щодооскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктіввладних повноважень, що становлять питомувагу земельних спорів, підвідомчі як судам, так іарбітражним судам.Більш детально питання підвідомчості земельнихспорів врегульовані ухвалою ПленумуВерховного Суду РФ "Про деякі питання, що виникаютьу судів при застосуванні законодавствапро земельну реформу" від 22 квітня 1992 р. [13].Названою ухвалою Пленуму Верховного СудуРФ підвідомчість спорів судам визначена такимчином: суд має право прийняти до провадження ірозгляду по суті справи по спорах, пов'язаних ізземельними відносинами, однією із сторін в якихє громадяни, за винятком тих, що займаютьсяпідприємницькою діяльністю, зокрема, які ведутьселянське (фермерське) господарство. Якщоспір у громадян виник у зв'язку зі здійсненнямними підприємницької діяльності, а також за їхскаргами на рішення місцевої адміністрації, тосправа підвідомча арбітражному суду.Чинне законодавство Російської Федерації,як і українське, не містить визначення земельногоспору. Єдиним актом, що дає перелік основнихкатегорій земельних справ (конфліктних ситуацій)є ухвала Пленуму Верховного Суду РФ"Про деякі питання, що виникають у судів призастосуванні законодавства про земельну реформу"від 22 квітня 1992 р. [13].Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 95

Порівняльно-правовий аналіз земельних юрисдикційних правовідносин за чинним законодавством України…Наприклад, ухвала Пленуму при визначенніпідвідомчості спорів називає такі основні категоріїземельних справ: вимоги про визнаннянеправомірним відмови місцевої адміністрації внаданні земельної ділянки, зокрема для створенняселянського (фермерського) господарства,ведення особистого підсобного господарства,будівництва індивідуального житлового будинку,для індивідуального садівництва і городництва,сінокосіння, випасання худоби. Суд можерозглядати спір тільки на стадії надання фермерському(селянському) господарству земельноїділянки. Коли ж фермер уже почав свою підприємницькудіяльність і у нього виник спір, такасправа підвідомча, звичайно, арбітражному суду;скарги на відмову в реєстрації і видачі державнихактів (свідоцтв), що засвідчують право власностіна землю, довічного спадкового володіння,а також на відмову в реєстрації укладеного договоруоренди землі; вимоги про визнання неправомірнимприпинення місцевою адміністрацієюправа власності на землю, довічного спадковоговолодіння і користування земельними ділянкамиі їх оренди; скарги власників землі, землевласників,орендарів про визнання недійсними актів,виданих державними або іншими органами з перевищеннямїх компетенції або з порушеннямвимог законодавства.Судам підвідомчі й інші спори: вимоги провизнання переважного права спадкування земельноїділянки після смерті голови селянського(фермерського) господарства, а також про переважнеправо спадкування земельної ділянки дляведення особистого підсобного господарства,житлового, дачного, гаражного будівництва, веденняпідприємницької діяльності, для садівництваі тваринництва, а також про спадкуванняправа оренди; вимоги про відшкодування збитків,заподіяних вилученням, викупом або тимчасовимзайняттям земельних ділянок, зокрема неправомірним,для державних і суспільних потреб,обмеженням прав власників земельних ділянок,землевласників, землекористувачів абопогіршенням якості земель в результаті впливу,викликаного діяльністю підприємств, установ,організацій і громадян; спори між власникамиіндивідуальних житлових будов, розташованихна суміжних (сусідніх) земельних ділянках, проусунення перешкод в користуванні земельноюділянкою, у тому числі і у разі, коли оскаржуютьсяйого межі і розміри; спори між садівничимтовариством, дачним кооперативом і його членами;спори членів між собою, а також спориміж подружжям, у тому числі і бувшими, з приводуподілу земельної ділянки або визначенняпорядку користування цією ділянкою; спори, пов'язаніз неправомірною відмовою громадянам іюридичним особам приватного земельного сервітутудля цілей проходу, проїзду через чужу земельнуділянку, проведення на ній дренажнихробіт, прокладки трубопроводу, газопроводу,ремонту комунальних, інженерних, електричнихі інших ліній і мереж. Судові органи можуть виноситиухвалу про примусове укладання договорупро надання приватного земельного сервітуту;спори, що виникають з приводу повернення реквізованоїу власника земельної ділянки, що тимчасововилучалася в цілях захисту життєво важливихінтересів громадян, суспільства і державивід загроз, що виникають у зв'язку з тими абоіншими надзвичайними обставинами; спори, пов'язаніз оцінкою (вартістю) реквізованої ділянки,розташованих на ній об'єктів нерухомогомайна, у випадках неможливості його подальшогоповернення і використання по основному цільовомупризначенню.У російській науковій юридичній літературіє спроби визначити земельний спір на доктринальномурівні як спір стосовно наявного суб’єктивногоправа на конкретну земельну ділянку уособи, якій вона була надана (відведена в натурі) увстановленому порядку. Цей спір пов'язаний з вилученнямземельної ділянки повністю або частково,з обмеженням повноважень володільця, користувачаабо власника земельної ділянки, зі створеннямперешкод у здійснення земельних прав (наприклад,будівництво об’єкта, що перешкоджаєвикористанню землі за цільовим призначенням абодоступу до земельної ділянки) [14, с.48].Інші автори виділяють спори, пов'язані зпорушенням або оскарженням прав громадян,юридичних осіб на землю, включаючи право володіння,користування і розпорядження землею;земельно-майнові спори, пов'язані не тільки зпорушенням земельних прав, але і з відшкодуваннямзбитків, шкоди, викликаних цим порушенням;майнові спори, що виникають із земельнихвідносин, де немає суперечки про право наземлю, а розглядаються майнові спори з приводукористування і розпорядження; спори, пов'язані знаданням землі, з припиненням права на земельніділянки [15; 16; 17].Земельними також називають спори, щовиникають із земельних і пов’язаних з ними цивільних,адміністративних та інших правовідносин[18, с.5]. У Російській Федерації і Україніпідкреслюється гостра необхідність закріпленняна законодавчому рівні визначення земельних96 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Я.О. Лисенкоспорів, щоб мати чітке уявлення про те, які споривідносити до земельних, оскільки від цьогозалежить порядок їх вирішення.Так, у російській доктрині земельного праваобґрунтовується позиція, що не можна вважатиземельним спором розбіжності про приналежністьземельної ділянки до тієї або іншої адміністративно-територіальноїодиниці (району, села),у межах якої здійснюються повноваження тієїабо іншої місцевої адміністрації. Така точка зорупояснюється тим, що територія — це поняттядержавного права, коли йдеться про державнийкордон суб'єкта Російської Федерації, і адміністративногоправа, коли, йдеться про повноваженняоргану державного управління на підвідомчіййому території. Всі питання про територіальнуприналежність земельної ділянки, а звідси і питанняпро те, орган якої територіальної адміністраціїповинен розглядати даний спір, вирішуютьсяв адміністративному порядку і —, що важливовідзначити, — поза процедурою земельного спору.Це спір про територіальні межі, а не земельнийспір [19, c.109]. Дана позиція знайшла підкріпленняз боку українських учених земельноправовоїспеціалізації [20, с.302].Суди розглядають земельні спори в РосійськійФедерації або в позовному провадженні,або в порядку оскарження. У позовному провадженнірозглядаються вимоги: про визнання неправомірноювідмову уповноваженого органу внаданні земельної ділянки або рішення про припиненняправа на земельну ділянку або його частину;про відшкодування збитків, заподіяних вилученням,тимчасовим зайняттям ділянки длядержавних або муніципальних потреб, обмеженнямправ або погіршенням якості земель в результатівпливу, спричиненого діяльністю юридичнихосіб і громадян; про відшкодування збитків,заподіяних в результаті неправомірного зайняттяземельної ділянки, її забруднення, псуванняі ін. порушень прав власника землі (землевласника),землекористувача, орендаря; спориміж власниками житлових будов, розташованихна сусідніх земельних ділянках, про усуненняперешкод в користуванні ділянками, про їх межіі розміри; спори між садівничими, дачними некомерційнимиоб'єднаннями і їх членами, споричленів між собою, а також спори між подружжям,іншими родичами з приводу розподілу земельноїділянки або визначення порядку користуваннянею і т.д.У порядку оскарження суди розглядають:скарги на відмову уповноваженого органу в реєстраціїправа на земельну ділянку, у видачі свідоцтва,що засвідчує право на ділянку, в реєстрації операційіз землею; скарги власників землі (землевласників),землекористувачів, орендарів на рішеннякомпетентного органу про попереднє узгодженнямісця розміщення об'єкту, для будівництва якогонеобхідне вилучення земельної ділянки для державнихабо муніципальних потреб і ін.Процесуальними кодексами РФ для певнихвидів земельних спорів встановлюється винятковапідсудність. Зокрема, згідно з ЦПК РФ (ст. 30)[7] позови про встановлення порядку користуванняземельною ділянкою підсудні суду по місцюзнаходження земельної ділянки. Відповіднодо АПК РФ (ст. 38) [6] позови про визнання прававласності на земельні ділянки, про вилучення земельнихділянок з чужого незаконного володіння,про усунення порушень прав власника або іншогозаконного власника, не пов'язаних з позбавленнямволодіння земельною ділянкою, також пред'являютьсяпо місцю знаходження земельної ділянки.Чинним законодавством України чітко не врегульованепитання територіальної підсудності дляземельних спорів, що є суттєвим недоліком.Відповідно до п. 20 Регламенту арбітражнихсудів РФ, затвердженим постановою ПленумуВищого арбітражного суду РФ від 05.06.1996року №7 [21] передбачена можливість створенняв арбітражних судах судових складів, що спеціалізуютьсяна розгляді окремих категорій справ,зокрема земельних. Українське законодавство, нажаль, не передбачає такої спеціалізації в судах.Позитивним, на нашу думку, досвідом РосійськоїФедерації є віднесення третейських судівдо органів, уповноважених розглядати земельніспори. Вони можуть розглядати будь-якийземельний спір, підвідомчий суду або арбітражномусуду, до повідомлення судом загальноїюрисдикції або арбітражним судом осіб, що берутьучасть в справі, про винесення рішення проприйняття заяви до свого провадження.Передача спору на розгляд третейського судувиключає можливість його розгляду в даний моменторганами правосуддя, тобто суду або арбітражногосуду. Третейський суд не зв'язаний правиламизагального судочинства, але зобов'язаний вислухатипояснення сторін, вивчити суть конфлікту.Рішення третейського суду ухвалюється по більшостіголосів і викладається письмово.Порядок утворення і діяльності третейськихсудів, що знаходяться на території РосійськоїФедерації, за винятком міжнародного комерційногоарбітражу, в даний час регулює ФЗ від24.07.2002 р. «Про третейські суди в РосійськійФедерації» [10].Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 97

Порівняльно-правовий аналіз земельних юрисдикційних правовідносин за чинним законодавством України…Третейський суд - це недержавний юрисдикційнийорган. Згідно зі ст. 2 вказаного Федеральногозакону, третейський суд може бути постійнодіючим або утвореним сторонами для вирішенняконкретного спору. Третейські суди, щопостійно діють, утворюються торговими палатами,біржами, суспільними об'єднаннями підприємціві споживачів, іншими організаціями - юридичнимиособами, створеними відповідно до законодавстваРосійської Федерації, і їх об'єднань(асоціаціями, союзами) і діють при цих організаціях- юридичних особах. Такі третейські суди неможуть бути утворені при федеральних органахдержавної влади, органах державної влади суб'єктівРосійської Федерації й органах місцевогосамоврядування. Порядок утворення третейськогосуду для вирішення конкретного спору визначаєтьсяза згодою сторін.Згідно зі ст. 5 ФЗ «Про третейські суди вРосійській Федерації», спір може бути переданийна вирішення третейського суду за наявностіукладеної між сторонами третейської угоди. Третейськаугода укладається в письмовій формі.ФЗ «Про третейські суди в Російській Федерації»регламентує також склад третейськогосуду (ст. 8-14), витрати, пов'язані з вирішеннямспору (ст. 15-16), порядок третейського розгляду(ст. 17-30), а також встановлює правила: ухваленнярішення третейського суду (ст.31-39),оскарження такого рішення (ст.40-43) і його виконання(ст.44-46).Якщо рішення третейського суду не виконанезобов'язаною особою добровільно, то зацікавленасторона може звернутися до суду абоарбітражного суду — за підвідомчістю — з проханнямвидати їй виконавчий лист. Суддя (арбітр)має право відмовити в цьому, якщо рішеннятретейського суду суперечить закону. Дана відмоваможе бути оскаржена в 10-денний термін.Після вступу в законну силу рішення судді провідмову у видачі виконавчого листа спір можебути переданий на розгляд органів правосуддя.Провадження третейського суду передається назберігання до суду (арбітражний суд), у районіякого відбувався третейський розгляд справи.Висновки. Отже, проведене дослідженнядозволяє зробити висновок, що основні відмінностіпри порівняльно-правовому аналізі земельнихюрисдикційних правовідносин за чиннимзаконодавством України та законодавством РосійськоїФедерації виявляються в суб’єктномускладі цих правовідносин, зокрема тих суб’єктах,які наділені повноваженнями розглядати земельніспори. Зокрема, за чинним земельним законодавствомРФ суб’єктами, що мають компетенціюпо вирішенню земельних спорів є суди та третейськісуди. І хоча новий Земельний кодекс РФ невизначає адміністративного порядку розгляду земельнихспорів, за чинним законодавством такаможливість передбачається, але не як обов’язковадосудова інстанція, а як альтернативна.Земельний кодекс Російської Федерації, навідміну від Земельного кодексу України, не міститьпроцесуальних норм щодо вирішення земельнихспорів.Позитивним, на нашу думку, досвідом РосійськоїФедерації є віднесення третейських судівдо органів, уповноважених розглядати земельніспори.Список літератури1. Российская газета от 25 декабря1993 года;2. Сборник законодательства РоссийскойФедерации. 2001, № 44. Ст. 4147;3. Сборник законодательства РоссийскойФедерации. 1994, № 13. Ст. 1447;4. Сборник законодательства РоссийскойФедерации. 1997, № 1. Ст. 1;5. Сборник законодательства РоссийскойФедерации. 1995, № 18. Ст. 1589;6. Сборник законодательства РоссийскойФедерации. 2002, № 30. Ст. 3012;7. Сборник законодательства РоссийскойФедерации. 2002, № 46. Ст. 4532;8. ВСНД и ВС РФ. 1992. № 30. Ст. 1792;9. Сборник законодательства РоссийскойФедерации. 2001, № 23. Ст. 2288;10. Сборник законодательства РоссийскойФедерации. 2002, № 30. Ст. 3019;11. Сборник законодательства РоссийскойФедерации. 1993, Вып.VIII. Ст.499;12. Земельный кодекс Российской федерации(официальный текст от 25 октября 2001 года):Постатейный научно-практический комментарий/ А.Т.Гаврилов (ред.сост.); Т.В.Кузнецов,А.Т.Гаврилов (отв.ред.); А.К.Голиченков и др.(авт. коммент.). – М.: Библиотечка «Российскойгазеты», 2002. – 352 с;13. БВС. – 1992. – №7. – С.9-11;14. Осокин Н.Н. Разрешение земельныхспоров по законодательству РСФСР // Вестн.Моск. Ун-та. Сер. 11. Право. – 1992. – № 1. –С.42-49.15. Романов В.И. Споры, возникающие изземельных отношений // Российская юстиция. –1994. – № 8. – С.42-44.98 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Я.О. Лисенко16. Дикусар В.М. Разрешение земельныхспоров по законодательству РФ // Государство иправо. – 1996. – № 10. – С.105-109;17. Андреев Ю. Рассмотрение земельныхспоров //Хозяйство и право. – 1997. – №8, 9. –С.12-17;18. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Образцыисковых заявлений. – М.: Изд. ТихомироваМ.Ю., 2008. – 76 с.19. Дикусар В.М. Земельные споры и ихразрешение по законодательству РоссийскойФедерации // Право и экономика. – 1995. – № 17-18. – С.107-110.20. Шеремет А.П. Земельне право України:Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури,2005. – 632 с;21. http://msk.arbitr.ru/law/docs/10036230/ -сайт Арбітражного суду міста Москви.Стаття надійшла до редколегії 5 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії Р.О. Гаврилюк.J.O. LisenkoCOMPARATIVE LEGAL ANALYSES OF THE LANDED JURISDICTION LEGALRELATIONSHIPS ON THE CURRENT LEGISLATION OF UKRAINE AND LEGISLATIONOF RUSSIAN FEDERATIONSummaryIn the article from positions comparative legal approach is analyzed the landed jurisdiction relationsin Ukraine and Russian Federation.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 99

УДК 347.73© 2008 р. А.М. ХудикЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціПОНЯТТЯ ТА ФОРМИ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯПУБЛІЧНИХ ФІНАНСІВПостановка проблеми. Формування системифінансового права відповідно до фундаментальнихконституційних норм і принципів можливалише при чіткому усвідомленні місця КонституціїУкраїни в системі джерел фінансовогоправа. Без спеціальної концепції, яка б пояснювалароль та особливості її дії у сфері регулюванняпублічних фінансів, важко сформуватиадекватне співвідношення між Конституцією іфінансово-правовими актами. Призначення такоїконцепції полягає в усуненні практики відступута порушення галузевим фінансовим законодавствомне тільки регулятивних конституційнихнорм, які конкретно стосуються даної галузі, алей загальноправових конституційних принципів(верховенства права, справедливості, гласності,реальності прав, свобод і законних інтересів людиниі громадянина, рівних можливостей, прямоїдії норм конституції, розподілу влад тощо), якіконцентровано виражають визнані суспільствомзагальнолюдські цінності [15, с.46], і які неминучеповинні бути реалізовані в кожній галузі права,в тому числі і фінансовому. Тобто повиннабути розроблена концепція конституціоналізаціїправового регулювання публічних фінансів.Ступінь наукової розробки. Сучасна наукафінансового права, традиційно визнаючи законституцією статус основного джерела фінансовогоправа [13, c.54], не приділяє належноїуваги питанню конституціоналізації правовогорегулювання фінансових правовідносин. Про цесвідчить як відсутність спеціального дослідженняданого питання, так і зміст більшості підручниківз фінансового права.Це, звісно, не означає, що наука фінансовогоправа взагалі ігнорує питання конституціоналізаціїправового регулювання публічних фінансів.Так, окремим аспектам даної проблеми присвяченіпраці П.С. Пацурківського, Ю.А. Крохіної,Г.Н. Андрєєвої, Р.О. Гаврилюк, О.В. Щербанюкта ін., які послугували теоретичною основоюдля написання даної статті.Значну роль у даному дослідженні відігралитакож праці відомих учених-конституціоналістів:А.З. Георгіци, О. Ф. Фрицького, Н.С. Бондара,Т.Я. Хабрієвої, В.Е. Чіркіна, І.А. Кравця,Г.А. Василевича, О.О.Білик та ін.Мета статті. Автор ставить перед собоюзавдання на основі здобутків науки конституційногоправа дослідити поняття та форми конституціоналізаціїправового регулювання публічнихфінансів.Виклад основного матеріалу. Юристифінансистиу своїх працях, як правило, не використовуютьтермін “конституціоналізація”.У якості винятку є лише підручник Ю.А. Крохіної,в якому автор не тільки вживає даний термін,але й фактично дає йому власне авторськевизначення. У розумінні автора конституціоналізаціяправового регулювання фінансових правовідносин– це “вплив конституційних положеньна галузеве фінансове законодавство та фінансовеправо” [10, c.75-78]. Дане визначення викладеноу надто загальній формі, і з нього доситьважко зрозуміти сутність досліджуваного явища,виявити його ознаки.Значно більше досліджене, хоча й не до кінцяз’ясоване, поняття конституціоналізації правовогопоряду наукою конституційного права. Тому, мипропонуємо проаналізувати енциклопедичну літературута здобутки конституційно-правової науки впитанні дослідження конституціоналізації правовогопорядку і на основі узагальнення цих знаньз’ясувати сутність, зміст та форми конституціоналізаціїправового регулювання публічних фінансів,а також дати власне його визначення.Так, у Великому тлумачному словнику сучасноїукраїнської мови поняття конституціоналізаціївизначається як “закріплення яких-небудьположень у тексті конституції, надання їм конституційноїсили” [7]. На нашу думку, дане визначенняє не зовсім вдалим і не в повній мірівідображає сутність даного явища. Оскільки, поперше,як випливає з визначення, конституціоналізаціязводиться лише до закріплення положеньу тексті Конституції, тобто мова йде фактичнопро прийняття самої Конституції та внесення донеї змін і доповнень. При цьому не враховуютьсяінші форми конституціоналізації, які обґрунтовуєсучасна конституційна наука, зокрема нормативно-інтерпретаційнаформа конституціоналізаціїсуспільних відносин. По-друге, конституціоналізаціязводиться до результату певного процесу(прийняття Конституції чи внесення до неї змін і100 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

А.М. Худикдоповнень), тоді як сучасна конституційна наукарозглядає конституціоналізацію як динамічнийпроцес, правовий розвиток процесів на основі і увідповідності до цінностей сучасного конституціоналізму,сам процес руху до конституційноїсоціально зорієнтованої економічної організаціїдержавності [5, c.8].На думку відомого російського конституціоналістаІ.А. Кравця, конституціоналізація –це “всесвітньо-історичний процес, пов’язаний зпостійно підсилюючою тенденцією юридизаціїсуспільних відносин у процесі переходу від аграрногодо індустріального і від індустріального доінформаційного суспільства, широким поширеннямв сучасному світі теорії і практики конституціоналізму,концепції писаної конституції, якоснови правової системи держави”. При цьомусам феномен конституціоналізація можне мати,як широке, так і вузьке тлумачення. У широкомурозумінні процес конституціоналізації зводитьсядо застосування “ієрархічно взаємопов’язанихспособів і методів юридизації суспільних відносинвзагалі і соціальних конфліктів зокрема”. Таке розумінняконституціоналізації, “може бути використанене тільки в юриспруденції, але і в суміжнихсоціальних науках”. Вузьке ж трактування даноготерміна “застосовується в сучасному конституційномуправі”, де під конституціоналізацією праваналежить розуміти “піднесення правових норм вранг конституційного положення” [9, c.9].Аналізуючи зміст даного терміну автор,доходить до двох крайностей. У першому випадку(при широкому тлумаченні) автор надто розширюєйого зміст, оскільки: по-перше, пропонуєзастосовувати його не лише в юриспруденції, алеі в інших соціальних науках, для яких воно є абсолютночужорідним і представляє труднощі длярозуміння (на відміну від юриспруденції); а подруге,в рамках юридичних наук автор фактичнонамагається ототожнити його з юридизацією суспільнихвідносин, тобто свідомо намагається вийтиза рамки його етимологічного походження, генетичнихзв’язків зі словами “конституція”, “конституційність”,“конституціоналізм” тощо.В іншому ж випадку (при вузькому тлумаченні),навпаки, надто звужує його зміст. Поперше,як уже було сказано вище, конституціоналізаціяне обмежується піднесенням правовихнорм в ранг конституційних положень, а є значноширшим поняттям. По-друге, застосуванняданого терміна не може бути обмежене застосуваннямлише в рамках науки конституційногоправа, оскільки Конституція (яка визначає правовуприроду та зміст поняття конституціоналізації,хоча не зводиться до неї) є універсальнимсистемоутворюючим джерелом усіх галузей права,а не лише конституційного права. Конституціямістить загальнолюдські цінності, які повиннібути неминуче реалізовані в будь-якій галузі.А це зумовлює потребу дослідження кожноюгалузевою наукою, зважаючи на специфіку сфериправового регулювання, особливостей проникненняконституційного потенціалу в матеріюгалузі права. Тому питання конституціоналізаціїсуспільних відносин повинно досліджуватися нелише наукою конституційного права, але й галузевимиюридичними науками.Існують і інші визначення конституціоналізації.Так, на думку О.О. Білик, конституціоналізаціяправового порядку – це “процес проникненняконституційних принципів і норм у якостікатегоричних імперативів у різні компонентиправової системи (система законодавства, юридичнапрактика, правова ідеологія) з метою приведенняїх у відповідність до заданої конституційноїмоделі суспільних відносин” [4, c.6].Суддя Конституційного Суду РеспублікиБілорусь Г.А. Василевич визначає конституціоналізаціюгалузевого законодавства – як “формуванняйого з урахуванням базових конституційнихпринципів і норм, які являються каркасомдля всього позитивного законодавства” [6].Суддя Конституційного Суду РосійськоїФедерації М.С. Бондар вважає, що конституціоналізаціяподаткового права – це не тільки прямадія Конституції як акта найвищої юридичної силив системі права, але й процес приведеннянорм та інститутів податкового права, а такожпрактики їх застосування у відповідності з “буквою”і “духом” конституції [5, c.101-102].Проаналізувавши визначення поняття конституціоналізації,яке дається у Великому тлумачномусловнику сучасної української мови тадумки вчених-конституціоналістів стосовно даногоявища, можна сформувати визначення конституціоналізаціїправового регулювання публічнихфінансів. Отже, конституціоналізація правовогорегулювання публічних фінансів – цескладний динамічний процес проникнення конституційнихположень, які прямо закріплені вКонституції чи виведені з її змісту в якості категоричнихімперативів у матерію фінансового права,з метою забезпечення підпорядкування системита змісту фінансового законодавства конституційнозаданій моделі суспільних відносин, забезпеченнякомпромісу публічного та приватного інтересу,а також несуперечності фінансового праваположенням інших галузей права.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 101

Поняття та форми конституціоналізації правового регулювання публічних фінансівСучасна конституційно-правова наука виділяєдва способи конституціоналізації правовогопорядку, які в повній мірі стосуються і правовогорегулювання публічних фінансів.Першим таким способом є нормативнозаконодавчаконституціоналізація правового регулюванняпублічних фінансів. Це традиційнийспосіб конституціоналізації, який полягає у прямомузакріпленні фінансово-правових норм уконституційному тексті.На думку російського юриста І. А. Кравця,нормативно-законодавча конституціоналізаціяправа, і фінансового права як його частини, можлива,що правда в обмеженому вигляді, якщо“текст конституції виділяє із корпусу законодавстваособливий різновид конституційних законіві окреслює їх предмет, тобто питання, по якихвони можуть бути прийняті, чи сфери суспільнихвідносин, які повинні бути урегульовані данимвидом законів” [9, c.118]. Автор також вважає,що “нормативно-законодавча конституціоналізаціяне забезпечує в повній мірі гармонійну інесуперечливу правову систему, оскільки допускаєпояву не відповідних один одному різних заюридичною силою правових актів” [8, c.303].Висловлені міркування відомого російськоговченого щодо нормативно-законодавчоїконституціоналізації не можуть бути автоматичносприйняті та застосовані сучасною українськоюправовою наукою, оскільки: по-перше, КонституціяУкраїни не виділяє серед законодавчогокорпусу окремих різновидів законів; по-друге,вітчизняна теорія сучасного конституційногоправа розмежовує поняття “конституційного закону”і “органічного закону”, тоді як І. А. Кравецьототожнює ці два поняття [8, c.302-305].Так, органічні закони – це закони прийняті запрямим приписом Конституції України [14, c.47](наприклад, закон України про Державний бюджетУкраїни). Вони не є формою конституціоналізаціїсуспільних відносин у цілому і фінансових, зокрема.Адже органічні закони не є невід’ємною складовоюКонституції України, не володітимуть їїюридичною силою і можуть бути визнані органомконституційного контролю неконституційними.Пряма ж вказівка на ці закони в Конституції Українисвідчить лише про першочергову потребу в їхприйнятті для забезпечення правопорядку в державіта суспільстві, а не про конституціоналізаціюправового регулювання цих відносин.Конституційні ж закони – це такі закони,які вносять зміни і доповнення до Конституції,приймаються в особливому, ускладненому порядкуі мають таку саму юридичну силу, що йсама Конституція [14, c.47]. Ці закони дійсно виступаютьформою конституціоналізації суспільнихвідносин і фінансових зокрема. Такі законистають невід’ємною складовою конституційноготексту, а їх норми набувають найвищої (конституційної)юридичної сили. Предметом регулюванняцих законів є власне конституційні відносини[11, c.45]. Єдиною відмінністю конституційнихзаконів від самої Конституції є те, що вониможуть бути визнані неконституційнимиКонституційним Судом України [2], на відмінувід самої Конституції України.Прикладом конституційного закону в українськійправовій системі є Закон України “Провнесення змін до Конституції України” [1], якимВерховна Рада України внесла, зокрема, зміни достатті 98 Конституції України, чим істотно змінилаконституційну природу правового статусуцього органу. Рахункова палата перетворилася зоргану, який був уповноважений контролюватитільки видаткову частину Державного бюджетуУкраїни [3], у правовий орган, який здійснюєконтроль як за використанням, так і за надходженнямкоштів до Державного бюджету України.Цим вдбулася конституціоналізація правовогостатусу контрольного фінансового органу.Другим способом конституціоналізаціїправового регулювання публічних фінансів є нормативно-інтерпретаційнаконституціоналізація.Проникнення норм і принципів КонституціїУкраїни в галузеве фінансове законодавствоздійснюється за допомогою інтерпретаційної діяльностіКонституційного Суду України.Конституція України містить складну, багаторівневусистему аксіологічних цінностей, щопредставляють собою правову основу і одночасносистему фундаментальних орієнтирів формуванняправової системи держави. Виступаючи вякості нормативно-правового акта вищого порядку,Конституція виражає ціннісно-нормативнусистему суспільства, яка, отримавши конституційнеоформлення, справляє на суспільствозворотній вплив за допомогою зафіксованої вОсновному Законі інституціональної системи [5,c.42]. Основою інституціональної системи, щозабезпечує переміщення конституційної аксіологіїна рівень правового регулювання публічнихфінансів у його правовому оформленні, є конституційнеправосуддя.Конституційне правосуддя здійснює нормативно-доктринальнийвплив на формування іреалізацію конституційної концепції фінансовоїсистеми держави. А це в кінцевому рахунку іозначає процес конституціоналізації правового102 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

А.М. Худикрегулювання публічних фінансів. У цьому планіакти Конституційного Суду України представляютьсобою свого роду конституційно-аксіологічнуоснову формування фінансової системи.Юридичною базою діяльності КонституційногоСуду України з перенесення конституційноїаксіології до системи фінансового права єконституційні норми та інститути, які мають достатньовиражене аксіологічне значення. Прицьому можна виділити різні форми конституційно-судовоговпливу на фінансову сферу в рамкахповноважень Конституційного Суду України.Це, по-перше, тлумачення норм КонституціїУкраїни, за допомогою якого відбувається конституційно-правоваоцінка відповідних сфер соціальноїдійсності, розвивання змісту самих конституційнихнорм без зміни тексту відповіднихконституційних статей і одночасно обгрунтуваннягалузевого фінансового законодавства, якеконкретизує дані конституційні норми та інститути.По-друге, вирішення в рамках вищого судовогонормоконтролю конституційності, вказанихв п.1 ч.1 ст.150 Конституції України, фінансовихнормативно-правових актів, що має прямийвихід також на установлення балансу конституційнихцінностей у розглядуваному правовомурегулюванні. По-третє, конституційне тлумаченняокремих правових норм фінансовогозаконодавства, яке направлене на впровадженняконституційних цінностей в правотворчу та правозастосовнудіяльність.У рамках відповідних форм конституційносудовоговпливу на сферу публічних фінансівякраз стає можливою активна діяльність КонституційногоСуду України з конституціоналізаціїправового регулювання публічних фінансів.Отже, зовнішньою формою конституціоналізаціїправового регулювання публічних фінансівє рішення Конституційного Суду України.Причому не всі рішення, а лише ті з них, які містятьправові позиції щодо офіційного тлумаченняконституційних положень і виявлення конституційногозмісту у галузевому фінансовомузаконодавстві.Тлумачення конституційних норм та принципіву тій чи іншій мірі і формі має місце практичнов кожному рішенні Конституційного СудуУкраїни, як при безпосередньому тлумаченніконституційних норм, так і при оцінці оспорюваногоакта на відповідність його Конституції України,її конкретним нормам, конституційним принципам.Приймаючи рішення про неконституційністьправових норм і, як наслідок, втрата нимиюридичної сили, Конституційний Суд України вмотивувальній частині формує правову позицію,що слугує аргументацією такого рішення.У сучасній юридичній науці не існує єдиногопогляду не тільки на питання поняття і юридичноїприроди правових позицій, але й на їхспіввідношення з рішеннями самого КонституційногоСуду. Не вдаючись у дискусію, зазначимо,що, на нашу думку, під правовими позиціяминалежить розуміти правові погляди КонституційногоСуду України, як результат тлумаченняне тільки “букви”, але й “духу” Конституції, атакож витлумачення ним конституційного змісту(смислу) положень галузевого фінансового законодавства,які слугують основою для формуваннярезолютивної частини підсумкового рішенняКонституційного Суду України. Хоча в сучаснійюридичній літературі домінує позиція, що правовіпозиції містяться як у мотивувальній, так і врезолютивній частинах актів КСУ [12, c.9,14], надумку Г.О. Христової, яку ми повністю підтримуємо,така позиція нівелює поняття правовихпозицій як окремого юридичного феномену,оскільки в такому розумінні вони збігаються ізпідсумковими рішеннями Конституційного Суду.Правові позиції формуються не заради правовихпозицій як таких. Вони лежать в основі аргументування,обґрунтування підсумкового рішенняКонституційного Суду України, який, виходячи зцих правових позицій, робить остаточні висновкищодо офіційного тлумачення Конституції [16,c.162]. Сама ж правова позиція не включає в себе вякості складової резолютивну частину рішення,вона є лише основою для такого рішення.Водночас наголосимо, що розгляд правовихпозицій Конституційного Суду України, яксамостійно існуючих та таких, що не пов’язанихзі змістом резолютивної частини рішення, неможливо.Адже законодавством визнається юридичнасила за рішеннями Конституційного СудуУкраїни, як за офіційними актами, а тому вказанічастини рішення повинні розглядатися в діалектичнійєдності, нерозривно одна від одної.Не можна говорити про загальнообов’язковістьправових позицій Конституційного СудуУкраїни у відриві від самих формальних актів.Правова позиція набуває значення тільки узв’язку з прийняттям формального акта, а не самапособі. Тому формою конституціоналізаціїправового регулювання публічних фінансів всетакиє рішення Конституційного Суду України, ане його позиції.Висновки. Отже, під конституціоналізацієюправового регулювання публічних фінансівналежить розуміти складний динамічний процесНауковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 103

Поняття та форми конституціоналізації правового регулювання публічних фінансівпроникнення конституційних положень, які прямозакріплені в конституції чи виведені з її змістув якості категоричних імперативів в матеріюфінансового права, з метою забезпечення підпорядкуваннясистеми та змісту фінансового законодавстваконституційно заданій моделі суспільнихвідносин, забезпечення компромісу публічногота приватного інтересу, а також несуперечностіфінансового права положенням інших галузейправа. Існує два способи конституціоналізації правовогорегулювання публічних фінансів: 1) нормативно-законодавчаконституціоналізація, яка здійснюєтьсяу формі прийняття конституційного закону;2) нормативно-інтерпретаційна конституціоналізація,яка здійснюється у формі прийняття рішеньКонституційного Суду України. Не є формоюконституціоналізації органічний закон.Список літератури1. Закон України “Про внесення змін доКонституції України” N 2222-IV від 8 грудня 2004року // Голос України вiд 08.12.2004 - № 233.2. Рішення Конституційного Суду України№ 13-рп від 26 червня 2008 року // Офіційнийвісник України вiд 25.07.2008 - № 52, стор. 128.3. Рішення Конституційного Суду України№ 7-зп від 23 грудня 1997 року // Офіційнийвісник України вiд 22.01.1998 - № 1, стор. 151.4. Билык О.О. Конституционная модельэкономики Российской Федерации: структура,содержание, гарантированность реализации: Автореф.дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02: Санкт-Петербург – 2006. – 18 с.5. Бондарь Н.С. Конституционализациясоциально-экономического развития российскойгосударственности (в контексте решений КонституционногоСуда РФ). – М.: ООО “Викормедиа”,2006. – 223 с.6. Василевич Г. А. Конституционализациятекущего законодательства и практики его применения– важнейший юридический императив //Право: Теория и Практика, 2003 г., № 8.7. Великий тлумачний словник сучасноїукраїнської мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.– К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. – 1440 с.8. Кравец И. А. Формирование российскогоконституционализма (Проблемы теории ипрактики): Дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.02:Екатеринбург, 2002. – 584 c.9. Кравец И.А. Российская Конституция иконституционализация правового порядка (некоторыевопросы теории и практики) // Журналроссийского права. – М.: Норма, 2003, № 11.10. Крохина Ю. А. Финансовое право России:Учебник для вузов. Норма, 2004. – 704 с.11. Оніщенко О. В. Конституція Українияк основне джерело конституційного права України:Дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київськийнаціональний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.,2005. – 214 арк.12. Тесленко М.В. Конституційна юрисдикціяв Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук:12.00.02 / Ін-т держави і права ім. В.М. КорецькогоНАН України. – Київ, 2000. – 18 с.13. Финансовое право: Учебник /Отв. ред.Н.И. Химичева. – Ф59 3-е изд., перераб. и доп. –М.: Юристъ, 2004. – 749 с.14. Фрицький О. Ф. Конституційне правоУкраїни: Підручник. – К:Юрінком Інтер, 2002. –536с.15. Хабриева Т.Я., Чиркин В.Е. Теория современнойконституции. – М.: Норма, 2005. – 320 с.16. Христова Г. О. Юридична природа актівКонституційного Суду України: дис... канд. юрид.наук: 12.00.01 / Національна юридична академіяУкраїни ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2004.Стаття надійшла до редколегії 16 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» науковим редактором П.С. Пацурківським.А.М. KhudykCONCEPT AND FORMS OF CONSTITUTIONALIZATION OF PUBLICFINANCES REGULATIONSummaryIn this article on the base of results of constituonal law is determined concept of constitutionalizationof public finances regulation, is analyzed essence and contents. Is payed considerable attention to forms ofconstitutionalization of public finances regulation.104 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

V. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА ПРОЦЕС. КРИМІНОЛОГІЯ.ПРОКУРАТУРАУДК 343.71© 2008 р. В.М. МельничокЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціКРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХОЗНАК ОСОБИПостановка проблеми. Сутність особи невичерпується виключно об’єктивним або виключносуб’єктивним, а являє собою єдність першогоі другого. При цьому лише за об’єктивнимифакторами, тобто за вчинками людини, можнаговорити про суб’єктивне. Відокремленнясуб’єктивної сторони діяння від об’єктивної інадання останній особливого, самостійного значення,неправильне.Інтелектуальна діяльність особи являє собоювідображення об’єктивної діяльності. однакчерез різні причини суб’єктивного й об’єктивногохарактеру цей процес може відбутися з певнимивідхиленнями. Для здійснення правосуддядуже важливо знати характер і ступінь таких відхиленьу осіб, котрі вчиняють діяння, і тих, чиїпоказання використовуються як джерела доказіву кримінальному судочинстві, і у зв’язку з чимпотребують критичної оцінки та визначення рівняїх достовірності [1].Злочин виступає як вольова та свідома дія,яка супроводжується виною. Для наявності вининеобхідно, щоб суб’єкт протиправного діянняналежав до кола осіб, які за законом можуть бутипритягнені до кримінальної відповідальності, щопередбачає, по-перше досягнення, встановленогозаконодавством віку та психічну повноцінністьособи (біологічна ознака вини) і, по-друге,осудний суб’єкт має бути, у зв’язку зі скоєнимним діянням, свідомою особистістю, яка свідомобрала участь у діянні (психологічна ознака вини).Процеси, що відбуваються у психіці винуватого,не обмежуються усвідомленням тількийого діяння. Його думки, природно, звертаютьсядо наслідків, які мають, або можуть настати врезультаті відповідної поведінки.Думки вітчизняних і зарубіжних криміналістівпро значення усвідомлення протиправностінеоднозначні.Ступінь наукової розробки. Вагомий внесоку дослідження вказаної проблеми зробилитакі відомі вчені, як В. Бахін, В. Гончаренко, В.Нор, В. Коновалова, М. Міхеєнко, В. Кудрявцев,М. Сегай, А. Грайлін, А. Герцензон, В. Макашвілі,Б. Утєвський, А. Піонтковський, та інші.Винуватим у вчиненні злочину особам,якщо мати на увазі їх основну масу, притаманнанизка відмінних психологічних i моральних рис.Їм властиве інше, ніж у законослухняних громадян,ставлення до суспільних цінностей, вонидолають виникаючі перед ними життєві проблемиіншими способами. Їх соціальні ролі та пов’язаніз ними функції порівняно збіднені, а спосібжиття, особливо рецидивістів, характеризуєтьсявузькістю, фрагментарністю, несталістю, а інколибраком більш-менш стабільних соціальнихзв’язків, скоєнням дрібних правопорушень i аморальнихвчинків. У цілому ж можна стверджувати,що злочинці складають особливий соціальнийі психологічний тип особистості. Особистісніособливості злочинця укладаються в специфіціне окремих, ізольованих якостей, а визначеньїх сукупності, в якій вiдповiднi якості взаємозалежні.При цьому варто враховувати одночасно iступінь щільності зв’язку між рівними якостями iвластивостями, а також ступінь взаємного проникненняабо поглинання одних властивостей таякостей іншими.Виклад основного матеріалу. Особа злочинцямістить визначену систему моральнопсихологічнихвластивостей. Особливості особи,що зумовлюють її антигромадську поведінку, -це результат певних умов життя, виховання i т.iн. Вони призводять до вчинення злочину нефатально, а під впливом зовнішніх умов i обставин,конкретної ситуації, за участю свідомості iволі особи, що зберігає можливість обирати різніваріанти своєї поведінки.З-поміж інших численних обставин, що характеризуютьособу злочинця, чітко вирізняютьсятакі три їх групи: 1) обставини, що знайшлисвоє вираження в поведінці злочинця, що передуєвчиненню злочину; 2) обставини, безпосередньопов’язані з учиненням злочину; 3) обставини,що характеризують психологічні, бiологiч-нiта психiчнi властивостi особистості.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 105

Криміналістична характеристика індивідуально-психологічних ознак особиТобто особа злочинця являє собою складнусистему соціальних i соціально значущих ознак,властивостей, якостей та обставин, зміст i значенняцих ознак, їх співвідношення i взаємодіяміж собою, які за певних об’єктивних умов (ситуацій)можуть зорієнтувати особу на вибір антигромадськоговаріанта поведінки. [2]Кожна особа, у тому числі й особа злочинця,являє собою результат не тільки сьогодення,але й минуло взаємодії з середовищем. Минулавзаємодія може викликати сталі особистісні зміни,що позначаються на процесі i результатахнаступної взаємодії. Ці зміни стосуються як поглядів,переконань i орієнтації особистості, так iїї психофiзiологiчних особливостей і, звичайно,істотно впливають на злочинну діяльність. Наприклад,особи з усталеною системою антигромадськихпоглядів, виробленою минулою взаємодієюіз середовищем i негативним життєвимдосвідом, здатні активно впливати на навколишніх,утягувати їх у злочинну діяльність, створюватидля цього найбільш сприятливі умови i т. iн.Такі особи можуть активно протидіяти позитивномувпливу середовища i виховних заходів,спрямованих на їх виправлення [3].Злочинець - це синонім людини, яка вчинилазлочин, а точніше - дії, що у даному суспільствіоцінені законом як злочин. Іншими словами,- це особа засудженого, який починає відбуватипокарання. Адже якби було доведено, щотака особистiсть не вчиняла злочину, особу небуло б засуджено. Але далеко не кожен злочинецьє злочинною особистістю. Більше того,останніх серед злочинців небагато, навіть середтих, якi перебувають в умовах суворого режиму.Злочинна особистiсть - це особистiсть з низькимморальним рівнем, сталими установками, а отже,з вираженою схильністю до рецидивів злочинів.Проблема особистості злочинця одна зцентральних у кримінології. Значення цієї проблемивизначається тим, що злочин, будучи актомсвідомої вольової людської діяльності, значнозумовлений сутністю й особливостями особи,яка його вчиняє. Іншими словами, проблема особистостізлочинця пов’язана з етимологією злочинноїповедінки. Досліджуючи особистiсть злочинця,вивчаються не тільки його характеристики,але й причини протиправної поведінки. Цезумовлено тим, що причини окремого злочину, як iпричини злочинності, не можуть бути зрозуміліпоза урахуванням особистості злочинця. Останнявиступає “елементом зв’язку” між визначенимисоціальними умовами життя i злочинністю, як похідноївід цих умов [4].Дослідження особи злочинця припускає рівневийпідхід, що враховує i відображає різніступені узагальнення цього явища. Можна вирізнититри рівні дослідження особистості злочинця:індивідуальний, що припускає наявність конкретногосуб’єкта злочину; груповий, який охоплюєрізні типи і соціальні групи злочинців; узагальнений,що відповідає загальному поняттюзлочинця як особи [5].Юридичне вивчення особистості злочинцяспирається, як відомо, на структуру криміналістичноїхарактеристики особи. Не порушуючивсіх питань структури особистості злочинця, необхіднозвернути увагу на таке. З числа компонентів(блоків) структури особистості злочинця,що, зазвичай, вирізняються із соціально-демографічнихi кримінально-правових ознак, соціальнихролей, статусів i морально-психологічнихвластивостей, на особливу увагу криміналістівзаслуговує блок морально-психологічних властивостейта особливостей особистості злочинця:поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій, характерупотреб і способів, що допускаються [6].Криміналістична характеристика особизлочинця повинна відображати і соціальну сутністьособистості. Взагалі особа злочинця - засвоєю соціальною сутністю антигромадська особистiсть.Антигромадська сутність виражена в їїповедінці, кульмінаційним проявом якої є фактвчинення злочину. Разом з тим злочин - це лишезовнішнє вираження, а також підтвердження суспільноїнебезпеки особистості злочинця, що виявляєтьсяв здатності особи зневажати, у визначенійситуації, вимоги кримінального закону тавчинити злочин.Дозлочинне вивчення особи злочинця цілкомприпустиме i необхідне для правильногоуявлення про процес її формування та дію об’єктивнихi суб’єктивних факторів, що обумовилизлочин. Але неприпустимо відносити ознаки, якості,особливості особистості, що формуються в цьомупроцесі i виявляються у відповідних незлочиннихдіяннях, як i самі такі діяння, іменувати зазначенимпоняттям “особистiсть людини, яка не вчинилазлочин”. До злочину особистості злочинця неіснує, а є інша особистiсть, що, з певною часткоюймовірності здатна, за визначених несприятливихумов, учинити вiдповiднi злочини [7].Сфера діяльності криміналіста не можеохопити всіх властивостей і особливостей особистостізлочинця. Особистісні особливості можутьбути предметом кримінально-правового, криміналістичногота кримінологічного дослідженнянастільки, наскільки вони пов’язані з вирішенням106 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

В.М. Мельничокспецифічних завдань правової науки. Наприклад,для криміналістів найбільше значення будуть мати,тi з них, що здатні надати допомогу у вирішеннітаких важливих, для науки завдань, як визначення,основ межі й обсягу кримінальної відповідальності,методики та тактики розслідування, призначенняпокарання, обставин, що характеризують механізмзлочинної поведінки, причини злочинності, атакож обставини, пов’язані з виправлення i перевихованнямправопорушників.Сутність, особистість злочинця визначаютьяк антигромадську, а сукупність утворюючих їїознак обмежують змістом тільки тих з них, щовідображають її антигромадську спрямованість, ітому ми одержуємо сукупність лише частиниособистісних характеристик індивіда, що вчинивзлочин, тобто, поняття сутності особистості злочинцяу вузькому розумінні. Таке поняття черезйого звуженість, по суті, є умовним, однак маєважливе значення i цілком правомірно використовуєтьсядля абстрагованої характеристики соціальноїспецифіки особистості, детального дослідженняїї криміногенних ознакНа наш погляд, треба прийняти таке визначенняособи злочинця: особистiсть злочинця – цесукупність соціально-політичних, психічних iфізичних ознак особи, яка вчинила злочин, щомає кримінально-правові наслідки.Обов’язковою ознакою, що характеризуєособу злочинця, є вчинення ним злочину чи здійсненняпопередньої злочинної діяльності. Якщозлочин не вчинений, то говорити про особистiстьзлочинця, незважаючи на наявність у суб’єктаантисоціальної чи асоціальної спрямованості,передчасно, тому що наявність зазначених ознакособистості може i не призвести до вчиненнязлочину. У цьому разі немає i суб’єкта злочину,тому що відсутня суб’єктивна сторона злочинногодіяння. Якщо ігнорувати цю умову, то легкоможна виправдати застосування репресивнихзаходів до людей, якi реально не заподіяли шкодисуспільству. Однак особистості злочинця вцілому притаманні властивостi, як правило, антисоціальноїспрямованості. Ця думка неодноразововисловлювалася різними вченими. Тим часом,у юридичній літературі доводиться зустрічати твердження,що особистiсть злочинця можна визначити“як особистiсть людини, винної у вчиненні злочину”,більшість авторів підкреслює наявність вособистості злочинця особливої риси - антисоціальноїчи асоціальної спрямованості, тобто визначеноїякості, що зумовили вчинення злочину.Більше того, особа злочинця, як i всякалюдська особистiсть, криє в собі також визначенусистему морально-психологічних властивостей:погляди, спонукання, переконання, установки,життєві цілі i сподівання, інтелектуальні,емоційні та вольові особливості i т. д. Моральнопсихологічнівластивостi особистості злочинцяперебувають у діалектичній єдності з її соціальнимивластивостями та проявами i повинні розглядатисяв цій єдності. Психологія особистості,у тому числі й тi особливості, що у визначеній конкретнійситуації впливають на вчинення особоюзабороненого законом злочинного посягання, формуютьсяпід впливом певних соціальних умов, усуттєвій залежності від тих конкретних соціальнихзв’язків i ролей, у яких така особистiсть виступала івиступає. У той же час, соціальні умови i конкретнізовнішні впливи опосередковуються індивідомчерез його психіку, його особливості, і лише в такийспосіб проявляються у поведінці.У наукових дослідженнях трапляються висловлювання,з яких випливає, що злочин інодіпов’язаний з особистістю злочинця, а іноді ніякогоістотного зв’язку між ними немає. Як такі,що не пов’язані з особистістю, найчастіше розглядаютьсязлочини, вчинені з необережності,господарські злочини i т. ін.Через кримінально-правові наслідки особи,якi вчинили злочин з необережності, повинні вирізнятисяу кримінально-правовій класифікаціїзлочинців. Це висуває перед криміналістом завданняз виявлення специфічних особливостейзлочинців з необережності, що відрізняють їх,по-перше, від осіб, якi не чинять злочинів, i, подруге,від осіб, якi вчиняють навмисні злочини.Однак азначимо, що про особливості особистостінеобережного злочинця можна говорити лише набазі загального поняття особистості злочинця,через що загальна характеристика й основніознаки особистості злочинця (суспільна небезпекаособистості, антигромадська установка, дефектиправосвідомості та ін.) цілком, хоча й у специфічнійформі, стосуються i осіб, якi вчинилизлочин з необережності.Криміналістичне дослідження особи необережногозлочинця застосовують два основніпідходи: а) перспективний, коли простежується,як риси особистості “переходять” i виявляютьсяв поведінці та наслідках цієї поведінки; б) ретроспективний,за якого досліджується, як особистiстьреагує на свою поведінку після її здійснення.Обидва ці підходи важливі для визначеннясуспільної небезпеки особистості необережногозлочинця, що складає одну з центральнихпроблем. З погляду перспективного підходу, суспільнанебезпека особистості необережногоНауковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 107

Криміналістична характеристика індивідуально-психологічних ознак особизлочинця визначається тим, що ця особистiстьлегко піддасться несприятливому впливу ситуативних(внутрішніх i зовнішніх) детермінантівповедінки, а з погляду ретроспективного підходунебезпека визначається станом даної особистості,що найчастіше виражається в самопокорах iнегативних емоційних переживаннях. Обидва ціпідходи послідовно приводять до висновку прозначно меншу суспільну небезпеку особистостінеобережного злочинця, порівнюючи з навмиснимзлочинцем, але не до заперечення ролі особистісногофактора у генезисі необережної поведінки.Суспільна небезпека особистості необережногозлочинця - поняття споріднене із суспільноюнебезпекою необережного злочину.Однак між ними немає чіткого однозначногозв’язку. Це можна сформулювати у вигляді загальногоправила, що особистiсть необережногозлочинця завжди менш суспільно небезпечна,ніж особистiсть навмисного злочинця, тоді якнеобережна-злочинна поведінка не завжди поступаєтьсяза своєю суспільного небезпекоюзлочину навмисному.Особливе значення для криміналістичноговчення про особу злочинця має з’ясування їїструктури. Це необхідно, передусім, для визначеннякола обставин, що характеризують особузлочинця, котрі мають кримінально-правове,кримінально-процесуальне, виправно-трудове iкримінологічне значення i тому підлягаютьз’ясуванню під час розслідування i судового розглядукримінальної справи, а також у процесівиконання покарання.Таку структуру належить розуміти як розчленованістьоб’єкта, його елементи, а також яксталий зв’язок елементів цілого та їх взаємодію.Структура характеризує такі сторони об’єкта (уданому разі - особистості злочинця): елементи, щоскладають об’єкт (особистiсть злочинця), ознаки,що їх характеризують; сталі зв’язки i взаємини міжцими елементами, їх субординація; цілісністьоб’єкта (особистості злочинця), що не виключаєйого внутрішньої суперечливості; властиві данійособі сполучення елементів, що входять до структуриособистості злочинця, їх характеристика, індивідуальністьособистості, її індивідуальна неповторність.Варто особливо підкреслити цілісністьособистості злочинця, що виключає її внутрішнюсуперечливість [8].У процесі дослідження структури особизлочинця виникають такі питання: з чого складаєтьсяособистiсть злочинця, якi ознаки характеризуютьправопорушника, властивостi, зв’язки,що утворюють у своїй сукупності це поняття; якгрупуються, співвідносяться i класифікуютьсяознаки, що утворюють особистiсть злочинця.Структура особистості злочинця відображає нетільки розмаїття утворюючих її ознак, різний їххарактер, але й різну їх роль в етимології злочинноїповедінки та водночас їх взаємозв’язок i взаємодію.У спеціальній літературі були висловлені різнідумки щодо структури особи злочинця.Структура криміналістичної характеристикиособи злочинця така: соціально-демографічніта кримінально-правові ознаки; соціальні проявив різних сферах громадського життя; моральнівластивостi; психологічні особливості [9].Враховуючи, що особистiсть злочинця характеризуєтьсяособливою соціальною якістю -суспільною небезпекою, одним з найважливішихпроявів якої є вчинений особою злочин, тому їїструктура повинна відображати i цю обставину.В.Н. Кудрявцев одним з основних елементівструктури особистості злочинця визначає:“...морально-психологічну характеристику (соціальнуй антисоціальну спрямованість) особистості,систему ціннісних орієнтацій, основні потребий інтереси, ставлення до норм моралі, рівеньправосвідомості; основні психiчнi та психофізіологічніособливості” [10].У процесі дослідження структури особизлочинця варто мати на увазі, що вона являє собою,насамперед, сукупність інтегрованих у нійсоціально значущих властивостей, що утворилисяв процесі різноманітних i системних взаємодійз іншими людьми, що роблять її суб’єктом пізнанняi спілкування. Цей аспект найбільш важливийдля кримінології, оскільки він дозволяєрозглядати особистiсть як члена суспільства, соціальнихгруп чи інших спільнот, як носія соціальнотипових рис.Кримінологічний структурний аналіз особистостіприпускає також максимальний облікіндивідуальних психічних особливостей i біологічнообумовлених властивостей, що відіграютьважливу роль у механізмі людської поведінки,зокрема в механізмі злочинного діяння.Криміналістичну структуру особистостізлочинця можна уявити як таку, що складається зелементів, а саме: 1) що містять такі соціально -демографічні ознаки, як соціальне походження істан, сімейне i посадове становище, національнуi професійну належність, рівень матеріальноїзабезпеченості; 2) які утворюють рівень розумовогорозвитку, освітньо-культурний рівень, знання,навички, уміння; 3) до яких входять моральні якості,ціннісні орієнтації i прагнення особистості, її108 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

В.М. Мельничоксоціальні позиції та зв’язки, інтереси, потреби, схильності,звички; 4) що формують психiчнi процеси,властивостi i стани особистості; 5) що складаютьсяіз соціального змісту i прояву таких біофізіологічнихознак, як стать, вік, стан здоров’я, особливостіфізичної конституції та ін.Особа злочинця відрізняється від особивзагалі не відсутністю чи наявністю яких-небудьелементів статичної структури, а змістом i спрямованістюцих елементів. Саме тому мова повиннайти про антигромадську спрямованість поглядів,інтересів, потреб, схильностей, звичок,що i є причиною вчинення конкретного злочину.Наразі якщо ознак, які характеризуютьсуб’єкт злочину, вистачає для визначення колакримінально-відповідальних осіб, то їх недостатньодля вирішення іншого, не менш важливогопитання: яку вiдповiдальнiсть повинен нестизлочинець i чи може він бути звільнений від неї?На це запитання дає відповідь поняття особистостізлочинця. Не випадково сам термін “особазлочинця” вживається законодавцем у нормах, щорегулюють питання призначення покарання, визнанняособи особливо небезпечним рецидивістомi звільнення від покарання, тобто як питанняiндивiдуалiзації кримінальної відповідальності.Висновки. Поняття “суб’єкт злочину” й“особистiсть злочинця” виконують у кримінальномуправі певні функції. По-перше, функціюоднієї з умов кримінальної відповідальності, щовходять у її основу, i, по-друге, функцію її індивідуалізації.Тому як поняття складу злочину нескасовує i не замінює поняття злочину, так поняттясуб’єкта злочину не може замінити поняттяособистості злочинця.Незважаючи на те, що тотожності між поняттями“особа злочинця” i “суб’єкт злочину”немає, все ж особа злочинця, представлена ускладі злочину не тільки у вигляді ознак, що характеризуютьсуб’єкт злочину, а і в об’єктивнійта суб’єктивній стороні. У дії виражається суспільнанебезпека особи. А суб’єктивна сторонаслугує свідченням суспільної небезпеки особи.Як суспільну небезпеку злочину характеризуютьвсі елементи складу, так i суспільна небезпекаособи злочинця випливає з усіх елементів складу.Так увесь злочин у цілому виражає суспільнунебезпеку особи винного.Список літератури1. Експертизи у судовій практиці / За заг.редакцією В.Г. Гончаренка. – Київ: Юрінком Інтер,2005. – С. 222.2. Теоретические проблемы учения о личностипреступника: Сб. науч. тр. – М., 1979. – С. 3-6.3. Антонян Ю.М. Социальная среда и формированияличности преступника (неблагоприятныевлияния на личность в микросреде): Учеб. пособие.– М.: Академия МВД СССР, 1975. – С.18-20.4. Сахаров А.Б. Актуальные вопросы ученияо личности преступника // Теоретическиепроблемы учения о личности преступника: Сб.науч. тр. – М., 1979. – С. 6-10.5. Звирбуль В.К. О некоторых методологическихаспектах исследования личности преступника// Теоретические проблемы учения оличности преступника: Сб. науч. тр. – М., 1979. –С. 3-6.6. Там само. – С. 6-9.7. Проблемы изучения личности правонарушителя:Сб. науч. тр. – М.: ВНИИ МВД СССР,1984. – С. 48-49.8. Стручков Н.А. Проблема личности преступника:Лекции по криминологии. – Л., 1983. –С. 43-44.9. Личность преступника. Сб. науч. тр. –М.: Юрид. лит., 1975. – С. 3010. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений.– М.: Наука, 1976. – 286 с.11. Нор В.Т., Костицкий М.В. Судебнопсихологическаяекспертиза в уголовном процессе.– К., 1991.12. Сегай М. Судова експертологія – наукапро судову експертну діяльність. // Вісник Академіїправових наук України – Харків: Право,2003. - № 2.Стаття надійшла до редколегії 28 серпня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії М.К. Якимчуком.V.M. MelnychokCRIMINOLOGICAL CHARACTERISTIC OF INDIVIDUAL- PSYCHICAL CHARACTERISTICOF PERSONSummaryMental activity of individual is a result of representation of the objective activity.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 109

УДК 343.71© 2008 р. Є.Д. СкулишРадник Голови Служби безпеки України, КиївКРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІНА СУЧАСНОМУ ЕТАПІПостановка проблеми. Однією з важливихі доволі гострих проблем нашої держави насьогодні залишається проблема корупції. В сучасномусвіті немає жодної держави, яка б невідчувала на собі впливу корупції. З часом змінюютьсялише її обсяги та прояви, що визначаєтьсяставленням до неї з боку держави і суспільства.В Україні корупція міцно закріпилася нелише в сфері економіки, політики, правоохороннійдіяльності, а й негативно позначається на соціальнійсфері, громадській свідомості, підриваєміжнародний імідж держави, а відтак перешкоджаєутвердженню демократичних основ суспільства,сприяє розвитку злочинності, нищитьдуховні та моральні цінності суспільства.Ступінь наукової розробки проблеми.Вивчення питань запобігання і боротьби з корупцієюзавжди перебувало у центрі уваги вітчизнянихта зарубіжних учених-кримінологів і теоретиківу галузі кримінального та адміністративногоправа, соціології, політології, економіки,філософії, психології. Передусім варто виділититаких науковців, як Г. Богуна, В. Борисова,Б.Волженкіна, В. Голіну, І. Даньшина, М. Джонсона,Д. Заброду, А. Закалюка, О. Кальмана, Р. Карклінса,М. Макмуллена, М. Мельника, Г. Мішина,Є. Невмержицького, Д. Пономарьова, О. Терещука,О. Хамазина, Е. Хейденхеймера, В. Шакуна. Насьогодні є чинним Указ Президента України від11.09.2006 р. «Про Концепцію подолання корупціїв Україні «На шляху до доброчесності»» [1]. Однакпопри достатньо ретельне дослідження та законодавчезакріплення деяких аспектів боротьби з різноплановимипроявами корупції, вона успішнопроцвітає в українському середовищі.З огляду на зазначене метою даної науковоїстатті є надання за новітніми даними кримінологічноїхарактеристики корупції в Україні насучасному етапі задля розробки подальших науковихпропозицій її протидії.Виклад основного матеріалу. Ефективністьборотьби з будь-якими антисоціальними проявамизалежить насамперед від правильного розумінняїхньої сутності. Тому передусім необхідно визначитипоняття «корупція» з погляду кримінології,яке ми використовуємо у дослідженні. Як зазначаєтьсянауковцями, достеменно неможливо встановити,коли саме вперше було введено поняття«корупція» в науковий обіг [2, c. 292]. Водночасісторичні джерела (зокрема, § 5 Законів Хамурапі)свідчать, що корупція в дещо аморфному виглядізародилася у стародавні часи разом із появою держави.Найбільш коротке і містке контекстуальневизначення корупції свого часу сформулювавМарк Тулій Цицерон: це зажерливість, наділенамогутністю [3, c. 16]. На думку С.В. Александровської,поняття «корупція» в правових джерелахСтародавнього Риму за незначним специфічнимвинятком, відповідає своєму сучасному аналогу, таохоплювало підкуп (отримання або дачу хабара),так і незаконне використання особою свого публічногостатусу, поєднане з отриманням вигоди.Знаменно, що саме корупція, на думку дослідників,була однією з основних причин падіння цієї могутньоїстародавньої держави [3, c. 16].Пізніше акцент у розумінні корупції змістивсяна кримінологічні та кримінально-правовіознаки даного явища. Тим були створені передумовидля остаточного розмежування суттєво різнихзначень поняття корупції: корупції як будьякогонехтування суспільними інтересами зарадиособистих і корупції як злочинного використаннядержавними службовцями своїх повноваженьзаради особистого збагачення [4, c. 35].На сьогодні корупція є багатогранним антисоціальнимявищем, тому дослідниками виділяютьсяїї видові різновиди (політична корупція(в межах якої виділяють електоральну та посадову),економічна, організована, побутова, моральна(етична) тощо) [3, c. 14; 5, c. 189; 6, c. 6-56; 7]та навіть моделі (західноєвропейська, азіатська,латиноамериканська, посткомуністична) [8, c. 96-97; 9, c. 23]. Однією з особливостей корупції насучасному етапі можна вважати те, що вона отримуєдедалі більшого не лише кількісного, але й якісногопоширення, тобто уражує ті сфери суспільногожиття, які донедавна були відносно нейтральнимищодо зловживань з боку представників органівдержавної влади і місцевого самоврядування,інших посадовців. Фактично вона можлива всюди,де особа жадає набути для себе певної користі, алеправомірним шляхом досягти бажаного результатуабо неможливо, або досить складно.110 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Є.Д. СкулишЗ огляду на специфіку феномену корупції,її проникнення у різні сфери життєдіяльностілюдини, вона стає об’єктом вивчення низки суспільнихнаук – економіки, політології, соціології,філософії тощо. Так, на сьогодні корупція можерозглядатися міжгалузевим інститутом у межахконкретної науки, а також міждисциплінарнимінститутом, що має свої особливості в рамках тієїчи іншої науки.Що ж до юридичної науки, то можна зауважити,що поняття «корупція» значно виходитьза межі складів злочинів, передбаченихКримінальним кодексом (далі – КК) України, необмежується воно й Кодексом Україні про адміністративніправопорушення. Досвід зарубіжнихкраїн свідчить про те, що корупція у тій чи іншіймірі може існувати в будь-якій державі, однакпідхід законодавця до визначення цього явища івстановлення правових механізмів запобіганняабо боротьби з ним значно різниться. Цікаво, щов кримінальних кодексах більшості країн СНД насьогодні відсутні окремі склади злочинів під назвою«корупція» [10]. Разом із тим у КК Казахстанувід 16.07.1997 № 168-1 передбачена спеціальнаглава 13 «Корупційні та інші злочини протиінтересів державної служби і державногоуправління», а у Примітці 1 до ст. 41 (позбавленняправа обіймати певну посаду або займатисяпевною діяльністю) дається збірне визначенняпоняття «корупція», до якого віднесені привласненняабо розтрата довіреного чужого майна,легалізація грошових коштів або іншого майна,отриманого незаконним шляхом, економічна контрабанда,зловживання, перевищення влади абопосадових повноважень тощо. Як окремий складзлочину «корупція» передбачена КК Киргизькоїреспубліки від 01.10.1997 № 68 у ст. 303, відповіднодо якої «корупція – це умисні діяння, якіполягають в утворенні стійкого протиправногозв’язку однієї або кількох посадових осіб, щомають владні повноваження, з окремими особамиабо угрупуваннями з метою незаконногоотримання матеріальних, будь-яких інших благта майна, а також надання ними цих благ і перевагфізичним та юридичним особам, що утворює загрозуінтересам суспільства і держави». У КК РеспублікиМолдова від 18.04.2002 № 985-XV міститьсядва склади злочинів за ст. 324 (пасивне корумпування)та ст. 325 (активне корумпування).Отже, законодавці країн СНД не є одностайними урозкритті змісту поняття «корупція».Відсутність у КК України та Кодексі проадміністративні правопорушення складу під назвою«корупція» пояснюється складністю її визначенняз боку законодавця. На сьогодні в кримінологічнійнауці не існує усталеного підходудо поняття «корупція». Часто вона ототожнюєтьсяз хабарництвом або підкупом державних таінших службовців та використанням в особистих,вузькогрупових чи корпоративних інтересахофіційних службових повноважень, авторитетута можливостей. Зокрема, В. Д. Малков указує,що корупція «на 90 % складається з хабарництва»[11, c. 70]. Деякі науковці пропонують широкийпідхід до визначення корупції. Так, Н. Ф.Кузнєцова зазначає, що корупція охоплює триповедінкові підсистеми: кримінальну, правопорушнуй аморальну. Вчена доходить висновку проіснування моральної (етичної) корупції, яку складаютьдії хоч і не заборонені нормативно-правовимиактами, але які засуджуються суспільством.Ідеться про порушення етики поведінки посадовихосіб, пов’язаних із вчиненням цих діянь.На нашу думку, до змісту поняття «корупція»можна віднести діяння як злочинні, так і такі,що являють собою дисциплінарні проступки.Отже, залежно від ступеня суспільної небезпекидіянь корупційного характеру виникає як дисциплінарна,цивільно-правова, адміністративноправова,так і кримінальна відповідальність. Прицьому корупційне діяння характеризується певнимикваліфікуючими ознаками, тобто це специфічнийюридичний склад корупційного правопорушення(об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт,суб’єктивна сторона) та залежно від ступеня суспільноїнебезпечності набуває законодавчого чипідзаконного закріплення. Останнє стосується,наприклад, моральної (етичної) корупції, яка виникаєв результаті порушення кодексів поведінкислужбовців. Особливого значення при цьому набуваєтакий елемент суб’єктивної сторони, якмотив, який має корупційне спрямування, таоб’єктивної сторони – антисоціальне спрямування.Враховуючи те, що визначення поняття «корупція»потребує спеціального наукового дослідженняі висвітлення, спробуємо надати власнезагальне розуміння цієї категорії. Корупція – цесуспільнонебезпечне явище антисоціальногоспрямування, що охоплює всю сукупність діянь,за які передбачається юридична відповідальність,а також у результаті якої порушуютьсянорми моралі, і полягає у задоволенніособами, уповноваженими на виконання публічнихфункцій, протиправним шляхом приватнихкорисливих інтересів, завдяки наданимїм повноваженням, а також іншими зацікавленимиособами. З огляду на предмет кримінології,в кримінологічному аспекті коруп-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 111

Кримінологічна характеристика корупції в Україні на сучасному етапіція є різновидом злочинності, що охоплюєнайбільш суспільно-небезпечні протиправнідіяння, за які передбачається кримінальнавідповідальність, що характеризуються корупційноюспрямованістю.Особливостями сучасної корупції є її широкерозповсюдження в Україні та особлива суспільнанебезпечність. Розкриваючи кримінологічнухарактеристику корупції на сучасному етапі,необхідно вказати на її поширеність. На думкуфахівців, лише прямі збитки України від корупційнихдій складають щороку до 30 % річногобюджету країни (сюди відносять і незаконне вивезеннякапіталу, і ухилення від сплати податківтощо) [12, c. 35]. Приблизно у такому самомустані знаходиться значна кількість країн Центральноїта Східної Європи, в тому числі і Росія, що,за оцінкою фахівців, є прямим наслідком посткомуністичноїекономіки та політики у цих державах[9, c. 23]. Збитки лише від злочинів, щодояких справи розслідувалися службою боротьби зекономічною злочинністю, становлять понад 5млрд. грн. [13, c. 127]. При цьому статистика фіксуєтенденцію до зростання тяжкості посягань усфері економічної діяльності корупційного характеру:нині 40 % злочинів цього виду належатьдо категорії тяжких [13, c. 127]. Щодо злочинів усфері підприємницької діяльності, то на їхнюрозкриваність значно впливає протиправна діяльністьпосадовців правоохоронних органів. Показовийтой факт, що лише третина кримінальнихсправ про ці діяння доходить до суду. За данимисоціологічних досліджень кримінальноправовоїстатистики, рівень службових злочинівтакож значно зріс. Якщо у 1990 р. зареєстровано3199 службових злочинів, то у 2001 р. вже18 871, а у 2007 р. – понад 15 тис. У 1994 р. буловиявлено 1501 факт хабарництва, у 2001 р. –2304, а у 2007 р. – майже 3000 [13, c. 177]. Крімтого, за злочини, пов’язані з корупцією, у 2005 р.засуджено 176 військовослужбовців, у 2006 р. –187, а у 2007 р. – 205 [13, c. 266]. Рівень судимостіза вчинення інших корупційних злочинів заостанні роки також значно зріс.Особливо необхідно підкреслити, що корупціяхарактеризується досить високим рівнемлатентності. Тому офіційні дані необхідно враховуватияк такі, що не можуть охарактеризуватидійсний рівень розвитку корупції на сучасномуетапі, що пов’язано передусім з труднощами їївиявлення і низькою ефективністю діяльностіправоохоронних органів. Можна цілком погодитисяіз висновком І. М. Даньшина, що дані, яківдається отримати для аналізу, мають достатньоуривчастий характер і частіше стосуються рівнясудимості, а не рівня злочинності [14, c. 254]. Так,за оцінками деяких спеціалістів, до кримінальноправовоїхарактеристики потрапляє від 2% до 5 %фактів хабарництва. Однак навіть на основі офіційнихданих можна помітити неухильну тенденціюдо зростання корупційних злочинів.Одним з проявів негативного впливу корупціїє негативне ставлення до нашої країни з бокуінших держав, міжнародних організацій. Так,Україна сприймається як висококорумпованадержава з несприятливим інвестиційним кліматом,де відбувається проникнення корупції у більшістьвідносин між населенням і владою, в результатічого породжується глибока недовіра людейдо спроможності держави забезпечити гарантованіКонституцією їхні права та свободи.Зокрема, Міжнародна неурядова організація“Міжнародна прозорість” (англ. «TransparencyInternational»), яка займається питаннямиборотьби з корупцією та її запобігання, практикуєвласну методику визначення рівня корупції упевній державі. Одним із найголовніших індексіввимірювання є індекс сприйняття корупції (далі– ІСК), що охоплює оцінки, надані підприємцями,вченими й аналітиками з ризиків щодо зловживаннявладою чиновників з метою отриманняособистої вигоди. Його низькі значення (за шкалоювід 0 до 10) та найнижчий рейтинг середкраїн у загальній вибірці свідчать про більшуактуальність проблеми корупції для певної країни.Динаміка росту корупції відповідно до проведенихдосліджень демонструється у таблиці:РікКількістькраїн узагальнійвибірціРейтингУкраїнисередкраїну загальнійвибірціСереднійпоказникІСК узагальнійвибірціСереднійпоказникпо країнахСНДІСК вУкраїні1998 85 69 4,89 3,03 2,81999 99 75 4,6 2,38 2,62000 90 87 4,76 2,46 1,52001 91 83 4,76 2,48 2,12002 102 85 4,56 2,7 2,42003 133 106 4,21 2,44 2,32004 145 122 4,2 2,36 2,22005 163 107 4,32 2,4 2,62006 163 99 4,68 2,71 2,82007 179 118 4,65 2,49 2,72008 180 134 4,72 2,43 2,5Сьогодні ІСК – один із вагомих показників,на які орієнтуються іноземні інвестори та аналітичніструктури, що наближені до урядів високорозвиненихкраїн світу. Його успішно застосо-112 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Є.Д. Скулишвують у різноманітних політологічних та економетричнихдослідженнях для пояснення ефективностідержавного управління, економічногорозвитку та рівня демократії. На жаль, за йогопоказниками Україна знаходиться в одному рядіз країнами, які вважаються в Європі найбільшкорумпованими. Отже, це може означати, щоантикорупційні заходи, що проводяться в Україні,не мають очікуваного результату, є недостатнімиабо ж не відповідають сучасному стану корупціїчи сучасним уявленням про неї та про те,якими засобами слід її долати.На сьогодні в Україні прийнято понад 100нормативно-правових актів антикорупційноїспрямованості. Може скластися враження, щотакі заходи мали б призвести до різкого зниженнярівня корупції, однак усі вони не дають позитивногоправового ефекту і свідчать не тільки іне стільки про недосконалість законодавства, аскоріше про нездатність політичних сил консолідуватизусилля у боротьбі з корупцією. Поприрозроблення низки нових законопроектів, що насьогодні перебувають на розгляді у ВерховнійРаді України (зокрема, «Про антикорупційнебюро України», «Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України щодо протидії хабарництву»тощо) з боку міжнародної спільнотивід керівництва країни не очікується справжньоїполітичної волі на шляху подолання корупції.Причини та умови, що сприяють розповсюдженнюкорупції в Україні, зумовлені низкоювзаємопов’язаних чинників: економічних,політичних, правових, організаційно-управлінських,соціальних [5; 8; 12; 17].Загальна оцінка українського антикорупційногозаконодавства демонструє наявність серйознихвад і прогалин, що потребують переглядута ліквідації. Так, попри те, що поняття корупціїбуло надано в Законі України “Про боротьбуз корупцією” [18], практика демонструє відсутністьпомітних результатів у її подоланні. З цьогоможна зробити висновок – або законодавче визначеннякорупції недосконале, або його наявністьне допомогла правоохоронцям забезпечитиефективну протидію корупції. Чинний Закон України«Про боротьбу з корупцією» та Концепція боротьбиз корупцією на 1998-2005 рр. [19] визнавалинеобхідність законодавчого уточнення базових понять,зокрема поняття корупційного злочину. Насьогодні цього не зроблено, і проблема залишаєтьсяне розв’язаною.Аналізуючи вітчизняне антикорупційне законодавствой антикорупційну політику, дослідникданого явища М. І. Мельник висловив такудумку: українське антикорупційне законодавствонавіть на науковому рівні ще дуже недосконале.Нормативні акти приймалися у різний час, різнимиорганами, з різною метою, причому більшачастина з них – за відсутності єдиної науковообґрунтованої концепції боротьби з корупцією.Що стосується останньої, то вона була розробленалише наприкінці 1997 р. і затверджена УказомПрезидента України 24.04.1998 р. Саме так булапорушена логіка формування антикорупційноїзаконодавчої бази, що мала здійснюватися засхемою: концепція – програма – закон – підзаконніакти. А використовувався діаметральнопротилежний підхід, що не могло позначитися наякості антикорупційного законодавства і якостійого застосування [6, c. 218-219].Особливістю боротьби з корупцією в Україніна сьогодні є її подвійний моральний стандарт.Ідеться про прийняття значної кількостіантикорупційних нормативно-правових актів,пропагування з боку представників органів державноївлади політики «чистих рук», висвітленняцього засобами масової інформації, політичнимипартіями, які особливо яскраво використовуютьполітичні лозунги антикорупційної спрямованостіпід час виборчих перегонів. А з іншого боку,корупція на сьогодні є невід’ємною складовоюбуття пересічного українця. На сьогодні жертвамикорупції є молоді та середнього віку громадяни,які мають середній або високий дохід, вищуабо середню спеціальну освіту, а також соціальнонезахищені особи.Обвинувачення в корупції стають настількизвичними, що межа між нормою поведінки таїї девіацією фактично зникає. У суспільній свідомостіпоширюються стереотипи про корумпованістьвлади, припустимість, ефективність таневідворотність корупційних зв’язків і діянь, пронебажання боротися з ними у вищих ланках. Ціпсихологічні особливості спричиняють сильнийдеморалізуючий вплив на свідомість населення,те, що з корупцією треба змиритися й пристосовуватисядо неї, стає аксіомою сьогодення. Правовийнігілізм і корупція тісно пов’язані між собою.Їх взаємозалежність прямо пропорційна:чим вищий рівень правового нігілізму, тим вищийступінь корумпованості. Крім того, з оглядуна низький рівень життя, його погіршення узв’язку з так званою «економічною кризою» тавідсутністю можливості до самореалізації спостерігаєтьсямасова готовність розбагатіти будьякоюціною. Це підтверджують дані Інституту соціологіїНАН України, моніторинг якого показав,що 77 % респондентів вважають, що більшість лю-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 113

Кримінологічна характеристика корупції в Україні на сучасному етапідей здатні вчинити нечесно заради вигоди; чеснілюди є такими тільки з остраху викриття, а не черезсвої принципи [21, c. 145]. Тому не можна непогодитися із Є. Невмержицьким, що корупція єпроблемою культури суспільства [8, c. 95].Негативним фактором є також те, що в країнівідсутня правова антикорупційна ідеологія,побудована з урахуванням розуміння корупціїяк надзвичайно складного суспільного явища,яке не можна подолати звичайними засобамикримінально-правового чи адміністративно-правовоговпливу. На наш погляд, на основі новоїсучасної антикорупційної правової ідеології можливостворити передумови для формування новоїпрактики боротьби з корупцією.На масштабність і блискавичний розвитоккорупції в Україні також впливає політична та правованестабільність, викликана зосередженнямпредставників органів державної влади на захистівласних інтересів і байдужості до проблем державита її громадян. У результаті відбувається вибірковістьабо навіть необов’язковість додержання правовихнорм, послаблюється контроль за їх виконанням,особи уникають від відповідальності заскоєні діяння, у тому числі й через корупцію в правоохороннихта контролюючих органах.Підсумовуючи вищевикладене, можна зробититакі висновки. По-перше, однією з особливостейсучасної корупції в Україні є її невпиннекількісне та якісне поширення, тобто ураженнявсе більшої сфери суспільного життя. По-друге,підвищення ефективності боротьби з корупцієює загальносоціальною проблемою, яка не можебути розв’язана без комплексного підходу йоб’єднання зусиль усіх суб’єктів боротьби з цимявищем, її економічного, законодавчого, правозастосовчого,управлінського забезпечення, наступальноїзагальнодержавної політики та впровадженнянової антикорупційної ідеології у свідомістьнаселення України. Позитивним у цьомунапрямку буде запровадження ефективного громадськогоконтролю за діяльністю посадовихосіб органів державної влади та місцевого самоврядування.По-третє, підвищення кримінальноївідповідальності за корупційні злочини дастьсвій позитивний ефект. Однак і публічні страти,як це робилося в Китаї, ізольовано не станутьефективним інструментом боротьби з корупцією,яка на сьогодні є невід’ємним атрибутом українськогосуспільства, позбавленого високого рівнясамоорганізації. Тому запровадження реальнодіючого антикорупційного механізму повинновідбуватися паралельно із зростанням правовоїкультури та правосвідомості громадян.Список літератури1. Про Концепцію подолання корупції вУкраїні «На шляху до доброчесності»: Указ ПрезидентаУкраїни № 742/2006 від 11.09.2006 // Офіційнийвісник України. – 2006. – N 37. – Ст. 2540.2. Цитряк В. Я. Проблемні питання визначенняпоняття корупція // Кримінологія в Україніта протидія злочинності : [зб. наук. статей / за ред..М.П. Орзіха, В.М. Дьоміна]. – Б-ка журналу «Юридичнийвісник». – О.: Фенікс, 2008. – С. 291-299.3. Александровская С. В. Антикоррупционнаяконцепция в праве Древнеримской республики:Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 – теорияи история государства и права; история правовыхучений. – Краснодар, 2004. – 28 с.4. Ванцев В. А. Основные этапы развитияпонятия коррупции // Следователь. – 2006. – № 8.– С. 34-37.5. Закалюк А. П. Курс сучасної українськоїкримінології: теорія і практика: У 3 кн.: Кн.. 2:Кримінологічна характеристика та запобіганнявчиненню окремих видів злочинів. – К.: Видавничийдім «Ін Юре», 2007. – 712 с.6. Мельник М. І. Корупція: сутність, поняття,заходи протидії: Монографія. – К.: Атака,2001. – 304 с. – С. 218-219.7. Political Corruption: Concepts and Context/ ed. M. Johnston, A. J. Heidenheimer. – 3 rd ed. –New Jersey: Transaction Publishers, 2001. – 970 p.8. Невмержицький Є. Корупція як проблемакультури суспільства // Вісник Прокуратури.– 2008. – № 3 (81). – С. 95-102.9. Karklins R. Typology of Post-CommunistCorruption // Problems of Post-Communism. –2002. – Vol. 49. – P. 22-32.10. Федеральный правовой портал «ЮридическаяРоссия». Режим доступу:http://law.edu.ru/search/search.asp11. Криминология: Учебник для вузов / подред. проф. В.Д. Малкова — 2-е изд., перераб. идоп. — М.: Юстицинформ, 2006. — 528 с.12. Прохоренко О. Організаційно-правовіаспекти та стан протидії корупційним проявам усистемі державної служби України // СтатистикаУкраїни. – 2002. – № 4. – С.42-45.13. Кримінологія: Загальна та Особлива частини:підручник / І. М. Даньшин, В. В. Голіна,М. Ю. Валуйська та ін..; за заг. ред. В. В. Голіни.– 2-е вид. перероб. і доп. – Х.: Право, 2008.–288с.14. Курс лекций по криминологии / Подред. И. Н. Даньшина (Общая часть) и проф. В. В.114 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

Є.Д. СкулишГолины (Особенная часть). – Харьков: Одиссей,2007. – 268 с.15. Офіційний сайт Міжнародної неурядовоїорганізації “Міжнародна прозорість”. Режимдоступу: http://www.transperancy.org.16. Спільні 1-й та 2-й раунди оцінювання.Звіт про виконання рекомендацій Україною. ЗатвердженийGRECO на 42-му пленарному засіданні// Офіційний сайт ГРЕКО. Режим доступу:http://www.coe.int/t/dghl/monitoring/greco/documents17. Закалюк А. П. Соціальні передумови,причини та умови корупції в Україні // Проблемиборотьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності:Матеріали міжнародної науковопрактичноїконференції 15-16 грудня 1998 р. –Х.: Харків. Центр вивчення організ. злочинності,1999. – С. 59-66.18. Про боротьбу з корупцією: Закон України№ 356/95-ВР від 05.10.1995 р. // Відомості ВерховноїРади України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.19. Про Концепцію боротьби з корупцієюна 1998-2005 роки: Указ Президента України №367/98 від 24.04.1998 р. // Офіційний вісн. України.– 1998. – № 17. – Ст. 621.20. Про внесення змін до деяких законодавчихактів України щодо протидії хабарництву:Проект Закону України № 3428 від 02.12.2008 //Офіційний сайт Верховної Ради Україниhttp://gska2.rada.gov.ua/pls21. Українське суспільство 1992-2008: соціологічниймоніторинг / За ред. В. Ворони, М. Шульги.– К.: Ін-т соціології НАН України, 2008. – 656 с.Стаття надійшла до редколегії 25 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії М.К. Якимчуком.E.D. SkulichDESCRIPTION OF CRIMINOLOGY OF CORRUPTION IS IN UKRAINE ONTHE MODERN PERIODSummaryReasons and terms, which stipulate growth of level of corruption in Ukraine, problem questions of thelegislative providing of anticorruption measures, and also experience of other countries from counteraction acorruption, open up in the article.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 115

УДК 343.71© 2008 р. М.І. КуляндаКиївський національний університет внутрішніх справ, КиївАКТУАЛЬНІСТЬ ПЕРЕГЛЯДУ ПОСТАНОВ СУДДІ ТА УХВАЛ СУДУВ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИПостановка проблеми. Правосуддя вУкраїні здійснюється виключно судами, а судовірішення ухвалюються судами іменем України і єобов'язковими до виконання на всій територіїУкраїни. Правосуддя, як один із видів державноїдіяльності, суть якої полягає в розгляді та вирішенніцивільних, адміністративних, кримінальнихта інших справ, здійснюється в Україні у чітковизначеній законом процесуальній формі.Право на оскарження судового рішенняналежить до засад здійснення правосуддя вУкраїні та закріплюється в Конституції України[1] (ч. 2 ст. 55) і Законі України «Про судоустрійУкраїни» [2] (ст. 12), який безпосередньо закріплюєсистему та повноваження судів загальноїюрисдикції. Але правова форма закріплення таособливості реалізації цього принципу в правозастосовчійсфері тісно пов'язані з визначеннямйого змісту та обсягом використання в існуючихформах судочинства.Оскарження судових рішень – одне із найбільшдосліджених питань у юридичній науці,але це питання не втратило своєї актуальності йнині. Це пояснюється тим, що оскарження судовихрішень у порядку апеляції, по-перше, є факультативноюстадією всіх видів судових процесів, тобтоініціатором виникнення цієї стадії є певні учасникипроцесу, по-друге, ця стадія процесу зазнала суттєвихзмін разом з реформуванням судової системи,тому для неї необхідні додаткові дослідженя танауково виважені оцінки.Метою написання наукової статті є визначеннядоцільності запровадження окремого оскарженняі перегляду постанов судді та ухвал судув кримінальному судочинстві України та аналізпередбаченого в чинному законодавстві механізмуйого реалізації.Викладення основного матеріалу. Аналізуючинорми ст. 347 КПК України [3], об'єктомапеляційного оскарження можна визначити: вироки,які ще не набрали законної сили, ухваленімісцевими судами; постанови про застосуваннячи незастосування примусових заходів виховногоі медичного характеру, про закриття справи чинаправлення її на додаткове розслідування,окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевимисудами; інші постанови місцевих судів у випадках,передбачених КПК України. Отже, апеляційномуоскарженню та перегляду підлягають яксудові рішення, що не набрали законної сили, такі постанови суддів з різних процесуальних питань,які набирають законної сили одразу післяоголошення й оскарження яких не зупиняє їх виконання,тобто не має суспензивного характеру.Доцільніше об'єктом апеляційного оскарженнявважати рішення суду першої інстанції, яким закінчуєтьсярозгляд справи, крім випадків, установленихКПК України.Питання апеляційного оскарження зазначениху п. 3 ч. 2 ст. 347 КПК України інших постановмісцевих судів у випадках, передбаченихцим Кодексом, є проблемним. Ця норма є бланкетною,що дуже ускладнює її застосування. Відсутністьу ст. 347 КПК України чітко визначеногопереліку постанов, які підлягають оскарженню,призводить до ускладнень при їх пошуку.Якщо проаналізувати норми КПК України, томожна дійти висновку, що на підставі п. 3 ч. 2 ст.347 в апеляційному порядку можуть бути оскарженіщодо цього постанови суддів місцевих судіву такі строки: про відмову в застосуванні заходівбезпеки або про їх скасування (ст. 52-5КПК України) протягом трьох діб з дня винесенняпостанови; про відмову у наданні дозволу напроведення окремих оперативно-розшуковихзаходів (ст. 97 КПК України) протягом трьох дібз дня винесення постанови; про відмову в порушеннікримінальної справи (ст. 99-1 КПК України)протягом семи діб з дня одержання копії постанови;про законність чи незаконність затриманняособи (ст. 106 КПК України) протягомсеми діб з дня винесення постанови, в цьому випадкуподача апеляції не зупиняє виконання постановисудді; про взяття особи під варту абовідмову в цьому (ст. 165-2 КПК України) протягомтрьох діб з дня винесення постанови, прицьому подання апеляції не зупиняє виконанняпостанови судді; про продовження строку триманняпід вартою чи про відмову в цьому (ст.165-3 КПК України) протягом трьох діб з днявинесення постанови, подача апеляції не зупиняєвиконання постанови судді. Постанови суддіапеляційного і Верховного Суду України оскарженнюне підлягають, на них не може бути вне-116 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

М.І. Куляндасено апеляції прокурором; про відмову в проведенніобшуку (ст. 177 КПК України), але тількипрокурором, протягом трьох діб з дня її винесення;про відмову в проведенні виїмки (ст. 178КПК України), але тільки прокурором, протягомтрьох діб з дня її винесення; про відмову в проведенніогляду (ст. 190 КПК України), але тількипрокурором, протягом трьох діб з дня її винесення;про направлення обвинуваченого на стаціонарнусудово-медичну чи судово-психіатричнуекспертизу, або про відмову в такому направленні(ст. 205 КПК України) протягом трьох діб, прицьому подача апеляції не зупиняє виконання постановисудді; за скаргою на постанову органудізнання, слідчого чи прокурора про відмову впорушенні кримінальної справи (ст. 236-2 КПКУкраїни) протягом семи діб з дня винесення постанови;за скаргою на постанову органу дізнання,слідчого чи прокурора про закриття справи(ст. 236-6 КПК України) протягом семи діб з днявинесення постанови суддею; за скаргою на постановуоргану дізнання, слідчого чи прокурорапро порушення кримінальної справи (ст. 236-8КПК України) протягом семи діб з дня винесенняпостанови суддею, при цьому подача апеляції незупиняє виконання постанови судді; за скаргоюна постанову судді про відмову в порушеннікримінальної справи приватного обвинувачення(ст. 251 КПК України) протягом семи діб з дня їївинесення; про визнання апеляції такою, що непідлягає розгляду в зв'язку з невиконанням вимогст. 350 КПК України (ст. 352 КПК України),строк подання апеляції в цьому випадку окремоне визначений, керуючись ст. 349 КПК України,цей строк повинен становити 15 діб з моментуоголошення постанови; про визнання апеляціїтакою, що не підлягає розгляду у зв'язку з пропускомстроку апеляційного оскарження (ст. 353КПК України), строк подання апеляції в цьомувипадку окремо не визначений, керуючись ст.349 КПК України, цей строк повинен становити15 діб з моменту оголошення постанови; провідновлення пропущеного строку на апеляційнеоскарження або відмову в його відновленні й визнанняапеляції такою, що не підлягає розгляду(ст. 353 КПК України), строк подання апеляції вцьому випадку окремо не визначений, керуючисьст. 349 КПК України, цей строк повинен становити15 діб з моменту оголошення постанови;про умовно-дострокове звільнення від відбуванняпокарання або заміну невідбутої частини покараннябільш м'яким (ст. 407 КПК України)протягом семи діб з дня оголошення постанови,при цьому подання апеляції прокурором призводитьдо зупинення її виконання; з питань звільненнявід покарання за хворобою (ст. 408 КПКУкраїни) протягом семи діб з дня оголошенняпостанови; з питань скасування звільнення відвідбування покарання з випробуванням (ст. 408-2КПК України) протягом семи діб з дня оголошенняпостанови; з питань скасування звільненнявід відбування покарання вагітних жінок і жінок,які мають дітей віком до трьох років (ст.408-3 КПК України) протягом семи діб з дняоголошення постанови; з питань заміни штрафупокаранням у вигляді громадських робіт, виправнихробіт штрафом, обмеження чи позбавленняволі службовим обмеженням, позбавлення волітриманням у дисциплінарному батальоні (ст. 410КПК України) протягом семи діб з дня оголошенняпостанови; з питань застосування судом примусовоголікування до засуджених, які є алкоголікамичи наркоманами, і його припинення (ст. 411-1 КПКУкраїни) протягом семи діб з дня оголошення постанови;з питань розгляду клопотання про зняттясудимості (ст. 414 КПК України) протягом семидіб з дня оголошення постанови.З наведеного можна зробити висновок, щозазначений перелік досить значний за обсягом,строки подання апеляції в різних випадках різні:3, 7 та 15 діб. Відповідно, об'єкт і строки оскарженнядоцільно зробити єдиними. Це дасть можливістьуникнути помилок як суддям при роз'ясненніпорядку і строків їх оскарження, так і зацікавленимособам при їх оскарженні.Положення п. 3 ч. 2 ст. 347 КПК Українипро те, що апеляція може бути подана на постановимісцевих судів у випадках, передбаченихКПК, приводить до висновку, що ніякі інші постановисудів, окрім вищевказаних, не підлягаютьапеляційному оскарженню. Але варто звернутиувагу на те, що така редакція п. 3 ч. 2 ст.347 КПК України та інших статей КПК України(61-1, ч. 4 ст. 165-2, 177, 178, 187, 190, 245, 249,249-1, 352) призводить до обмеження конституційногоправа учасників судового розгляду наоскарження деяких рішень суду всупереч положеннюст. 55 Конституції України, згідно з якоюкожному гарантується право на оскарження всуді рішень, дій чи бездіяльності органів державноївлади, місцевого самоврядування, посадовихі службових осіб. Крім того, відповідно до п. 8ст. 129 Основного Закону України, однією з основнихзасад судочинства є забезпечення апеляційногота касаційного оскарження рішень суду, крім випадків,установлених законом. Отже, у КПК Україниповинен бути чітко визначений перелік тих постанов,які не можуть бути оскаржені.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 117

Актуальність перегляду постанов судді та ухвал суду в кримінальному судочинстві УкраїниУ ч. 1 ст. 526 проекту нового КПК України[4] наведений перелік судових рішень, на якіможе бути подана апеляція, але із застереженням- "за винятком випадків, визначених цим Кодексом".Редакція ч.1 ст. 526 викладена так: "Апеляціяможе бути подана на судові рішення, які ненабрали законної сили: 1) на вироки, ухваленісудами першої інстанції; 2) на постанови, винесенісудами першої інстанції, про застосуваннячи незастосування примусових заходів виховногоабо медичного характеру; 3) на інші постанови(ухвали), винесені судами першої інстанції, завинятком випадків, визначених цим Кодексом."Така позиція більш правильна, оскількивідповідає положенням п. 8 ст. 129 КонституціїУкраїни. Проте недоцільно взагалі наводити переліксудових рішень, які можуть бути оскаржені.Достатньо було б зазначити, що "апеляціяможе бути подана на рішення суду першої інстанції,крім випадків, визначених цим Кодексом."Окремою статтею КПК України доцільно передбачитиповний перелік рішень суду першої інстанції,які не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.Розгалуженість таких рішень по всьому Кодексупризводить до труднощів у визначенні суб'єктамикримінально-процесуальної діяльності,мають вони право на оскарження рішення суду утому чи іншому випадку чи ні.У чинному КПК України окремою статтеюне передбачено переліку постанов, ухвал суду,які не підлягають апеляційному оскарженню.Аналіз норм КПК України дає змогу визначититакий перелік таких постанов (ухвал) суду: проусунення захисника від участі у справі (ст. 61-1КПК України); про затримання підозрюваного,обвинуваченого і доставку в суд під вартою (ч. 4ст. 165-2 КПК України); про продовження затриманнядо десяти діб (ч. 8 ст. 165-2 КПК України);про проведення обшуку житла чи іншоговолодіння особи (ст. 177 КПК України); про проведеннявиїмки (ст. 178 КПК України); про накладенняарешту на кореспонденцію чи зняттяінформації з каналів зв'язку або відмову в цьому(ст. 187 КПК України); про проведення оглядужитла чи іншого володіння особи (ст. 190 КПКУкраїни); про призначення справи до судовогорозгляду (ст. 245 КПК України); про зупиненнясправи чи направлення її за підсудністю (ст. 249КПК України); про повернення справи прокурору,хоча в цьому випадку прокурором може бутивнесено подання (ст. 249-1 КПК України); прозалишення суддею скарги потерпілого про порушеннякримінальної справи в порядку приватногообвинувачення без розгляду та повернення її особі,яка подала скаргу, якщо вона не відповідає вимогам,встановленим до обвинувального висновку (п.1 ч. 2 ст. 251 КПК України); про залишення апеляціїбез руху (ст. 352 КПК України).Не в усіх цих випадках можна погодитися зпозицією законодавця. Деякі судді вважають занеобхідне розширити перелік рішень судів першоїінстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційномупорядку, зокрема, які стосуються рухусправи в суді, конституційних прав громадян(залишення заяв і скарг без розгляду, зміна запобіжногозаходу тощо). Існує й інша точка зору,висловлена В.Т. Маляренком: "мають не переглядатисяв апеляційному порядку і ті судові рішення,які не увінчують розгляд справи".Постанови (ухвали), які перешкоджаютьподальшому провадженню у справі, підлягаютькасаційному оскарженню після внесення змін тадоповнень до редакції ст. 383 КПК України Законом№ 3323-IV від 12 січня 2006 р [5]. Безумовно,перелік судових рішень, які можуть бутиоскаржені, підлягає розширенню, але доцільнозапровадити не апеляційне чи касаційне, а спеціальнийпорядок - окреме оскарження та переглядсудових рішень, якими не закінчується розглядсправи. Перегляд судових рішень місцевих судіву порядку окремого оскарження слід здійснюватиапеляційним судам областей та прирівнянимдо них судам.Окреме оскарження та перегляд судовихрішень у кримінальному судочинстві існувало заСтатутом кримінального судочинства 1864 р. [6,с.86] (далі СКС). Окремо від апеляційного та касаційногопорядку оскарження існував порядокподання окремих скарг і протестів. Об'єкт окремогооскарження становив не вирок по суті, апостанова слідчої влади або ухвала суду з певногопредмета - окремих питань, що виникали доабо в ході провадження у справі. Окремі ухвали(постанови) торкалися досить різноманітногокола вирішуваних питань, але вони не стосувалисяголовного - питання про вину обвинуваченогота не створювали для сторін перепон нашляху до правосуддя. Окреме оскарження булоспрямоване на скасування чи зміну таких постановчи ухвал. Окремому оскарженню при попередньомупровадженні у справі підлягали як постанови,так і взагалі слідчі дії з окремих питань(про застосування запобіжного заходу, про накладеннястягнень за неявку, повільність провадженнятощо), так і постанови по суті справи (провисновок слідства, про закриття провадження тощо).Додатково таке рішення перевірялося тільки вревізійному порядку (статті 528-2, 529-1 СКС).118 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

М.І. КуляндаОкреме оскарження існує й у наш час у деякихзарубіжних країнах. Зокрема, у КПК ФРН[7, с. 95] (гл. 2 книги 3) передбачений спеціальнийпорядок оскарження судових рішень шляхомподання окремої скарги. Подання скарги допускаєтьсяна всі ухвали, винесені судом першої інстанціїабо в апеляційному провадженні, на постановиголовуючого судді, винесені під час попередньогорозслідування, та судді, який діє за дорученнямчи проханням, оскільки закон спеціальноне забороняє подання скарги. На рішення суду, якіпередують постановленню вироку, скарга не можебути подана. Винятками є рішення про взяття підварту, тимчасове поміщення до психіатричної лікарніабо наркологічної установи, тимчасового позбавленняводійських прав, тимчасової заборонизайматися професійною діяльністю або призначенняадміністративних примусових заходів, а такожусі рішення, що стосуються третіх осіб (параграф305 КПК ФРН) [8, с. 150].Забезпечення обвинуваченому права на захист– одна з основних засад судочинства (п. 6ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 21 КПКУкраїни). Порушення цього права є відповіднодо п. 3 ст. 370 КПК України безумовним істотнимпорушенням норм кримінально-процесуальногозакону та підставою для скасування судовогорішення. Незаконне усунення захисника відучасті у справі вважається порушенням права назахист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.Заборона законодавця на оскарження постановисудді призводить до того, що можливепорушення права на захист не може бути своєчасноусунуте судом вищого рівня, а в подальшомуце порушення тягне незаконність усього наступногопровадження по справі. Крім того, таке положеннязакону унеможливлює своєчасне реагуванняна винесення суддею незаконної постанови,це стає можливим, на жаль, тільки при апеляційномуоскарженні вироку в справі, що можебути досить віддаленим у часі та втратити можливістьпоновлення. Ситуація, що склалася, унеможливлюєсвоєчасне порушення кримінальноїсправи щодо судді за постановлення завідомонеправосудної постанови (ст. 375 КК України),грубе порушення права на захист (ст. 374 ККУкраїни), вчинення у будь-якій формі перешкоддо здійснення правомірної діяльності захисникаособи по наданню правової допомоги (ст. 397 ККУкраїни). Зі ст. 61-1 КПК України потрібно виключитиположення про те, що "постанова суддіпро усунення захисника" не підлягає оскарженню,одночасно включивши положення "про можливістьокремого оскарження шляхом поданняокремої скарги чи подання прокурора". Крім того,у тексті цієї статті потрібно зазначити, що"подача скарги чи подання зупиняє набрання постановоюсудді законної сили."У п. 17 Постанови Пленуму Верховногосуду України від 25 квітня 2003 р. № 4 "Пропрактику застосування судами запобіжного заходуу вигляді взяття під варту та продовженнястроків тримання під вартою на стадіях дізнанняі досудового слідства" [9] зазначено, що поданняапеляції на постанову судді, винесену згідно з ч.4 чи ч. 8 ст. 165-2 КПК України, тобто про затриманняпідозрюваного, обвинуваченого і доставкув суд під вартою чи продовження затриманнядо десяти діб, законом не передбачено.З такою позицією погодитися не можна, оскількизатримання підозрюваного, обвинуваченого стосуєтьсяконституційного права особи на свободута особисту недоторканність, він повинен матиправо на оскарження затримання чи продовженняйого строку. У цьому випадку доцільно закріпитина законодавчому рівні право оскарженнятаких постанов судді, але не в апеляційному порядку,а в порядку окремого оскарження, оскількивони не мають суспензивного характеру таними не закінчується розгляд справи.Стосовно відсутності у зацікавлених осібправа на оскарження постанов судді про проведенняобшуку (ст. 177 КПК), виїмки (ст. 178КПК), огляду у житлі чи іншому володінні особи(ст. 190 КПК України) така позиція законодавцяунеможливлює перевірку законності та обґрунтованостітаких постанов судді, а оскільки в цихвипадках зачіпаються конституційні права осіб(ст. 30 Основного Закону України), потрібнообов'язково передбачити право їх окремого оскарженняшляхом подання окремої скарги. У цихвипадках подання скарги не повинно зупинятинабрання ними законної сили. Скасування постановисудді з зазначених питань повинно вестидо вилучення отриманих у результаті цих дійдоказів із засобів доказування.Відсутність можливості оскарження постановисудді про призначення справи до судовогорозгляду та внесення на неї подання прокурора(ст. 245 КПК України) призводить на практиці допевних проблем, зокрема, коли суддя відповіднодо ст. 253 КПК України вирішує ряд питань, утому числі про обрання, зміну чи скасування запобіжногозаходу. При призначенні справи досудового розгляду питання про обрання, зміну чискасування запобіжного заходу повинно бутивирішене суддею в окремому процесуальномудокументі – умотивованій постанові про застосу-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 119

Актуальність перегляду постанов судді та ухвал суду в кримінальному судочинстві Українивання, зміну чи обрання запобіжного заходу.У цьому випадку належить розуміти положенняп. 2 ст. 253 КПК України так, що суддя повиненвирішити питання про запобіжний захід і керуватисяпри цьому статтями 165,165-3 КПК України,тобто шляхом винесення відповідної постановитільки з цього питання. В такому випадкуоскарження постанови судді про застосування,зміну чи скасування запобіжного заходу повинновідбуватися на підставі ч. 6 ст. 165-2 чи ч. 4 ст.165-3 КПК України. У новому КПК України доцільнопередбачити порядок оскарження такихпостанов шляхом подання окремої скарги. Поданняскарги не повинно зупиняти виконанняпостанови судді.Стосовно інших питань, які підлягають вирішеннюсуддею у зв'язку з підготовкою справидо судового розгляду, доцільно було б окремовиносити постанови про відмову визнати особу:законним представником обвинуваченого, потерпілим,представником потерпілого, цивільнимпозивачем, цивільним відповідачем та їх представниками,а також про заходи щодо забезпеченняцивільного позову. Оскарження постанов зцих питань не повинно зупиняти їх виконання.Можливість оскарження таких постанов надастьзмогу своєчасно відновити порушені права осіб.Необхідно передбачити можливість оскарженняпостанов про зупинення справи та направленнясправи за підсудністю (ч. 4 ст. 249 КПК),оскільки існуюча заборона оскарження такихрішень позбавляє сторони можливості захиститисвої законні інтереси. Неможливо виключитивипадків необґрунтованого зупинення справисуддею чи необґрунтованого направлення справидо іншого суду. Такі випадки мають місце в судовійпрактиці. З урахуванням наведеного потрібновиключити з КПК України ч. 4 ст. 249, водночаспотрібно передбачити можливість окремогооскарження постанов судді про зупиненнясправи або направлення її за підсудністю шляхомподачі окремої скарги. У цих випадках оскарженняпостанов повинно зупиняти їх виконання.Проблемним є питання визначення порядкуоскарження постанови судді про поверненнясправи прокурору, якщо прокурором суттєво порушенівимоги статей 228,232 КПК України, дляусунення виявлених порушень (ст. 249-1 КПКУкраїни). Зокрема, ця стаття передбачає, що постановасудді оскарженню не підлягає, на неїможе бути внесено подання прокурором. Законодавцемне зазначено, в якому порядку таке поданняможе бути внесено. Наприклад, ВерховнимСудом України підтримана позиція апеляційногосуду Київської області, що у випадку винесеннярішення місцевим судом подання повинно бутивнесено в апеляційному порядку, а у випадку винесенняапеляційним судом по першій інстанції, то вкасаційному порядку, про що слід зазначити уКПК України. У новому КПК України доцільнопередбачити окремий порядок оскарження такихпостанов шляхом подання окремої скарги.Зазначимо, що положення ч. 1 ст. 251 КПКУкраїни - "скарга потерпілого у справах приватногообвинувачення повинна відповідати вимогам,установленим щодо обвинувального висновку"необхідно виключити, оскільки воно обмежуєі ускладнює реалізацію особою її конституційногоправа на судовий захист (ст. 55 КонституціїУкраїни). Крім того, у ст. 251 КПК Українине передбачена можливість оскарження постановисудді про залишення скарги потерпілого зпроханням порушити кримінальну справу в порядкуст. 27 КПК без розгляду, якщо вона не відповідаєвимогам, установленим щодо обвинувальноговисновку. Така постанова, оскільки вонаперешкоджає подальшому провадженню у справі,підлягає касаційному оскарженню (після внесеннязмін і доповнень до редакції ст. 383 КПКУкраїни Законом № 3323-IV від 12.01.2006 р.).Безумовно, перелік судових рішень, які можутьбути оскаржені, підлягає розширенню, але доцільнозапровадити не апеляційне чи касаційне, аокреме оскарження такої постанови судді, з внесеннямвідповідних змін до ст. 251 КПК України.Законодавцем не передбачено права апеляційногооскарження постанов, винесених місцевимисудами в порядку статей 409, 411 КПКУкраїни щодо вирішення питань, зв'язаних із виконаннямвироку. Враховуючи, що вирішеннятаких питань може зачіпати законні інтересиучасників судового розгляду, як свідчить судовапрактика, апеляційні суди приймають до розглядуі розглядають апеляції на судові рішення, винесенів порядку статей 409, 411 КПК України.Потрібно передбачити порядок оскарження такихпостанов. Доцільно було б, щоб оскарженняцих судових рішень відбувалося не в апеляційномупорядку, а шляхом подання окремої скарги.Оскільки законодавцем надано право апеляційногооскарження постанов судді, винесенихіз питань, пов'язаних із виконанням вироку, допостанови Пленуму Верховного Суду Українивід 21 грудня 1990 р. № 11 "Про практику застосуваннясудами України процесуального законодавствапри вирішенні питань, пов'язаних з виконаннямвироків" [10] потрібно внести відповіднізміни і доповнення. У КПК України доцільно120 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

М.І. Куляндазапровадити порядок окремого оскарження таперегляду постанов судді, винесених у порядкувиконання вироку.Стосовно постанов (ухвал), які виносятьсяпід час судового розгляду справи судом першоїінстанції до постановлення вироку чи іншогосудового рішення, яким закінчується провадженняу справі, то більшість апеляційних судів вважають,що вони окремому оскарженню не підлягають,за винятком випадків, передбачених КПКУкраїни. Заперечення проти них можуть бутивключені до апеляції на вирок чи інше судове рішення,яким закінчується розгляд справи в судіпершої інстанції. За такого підходу перевірка зазначенихсудових рішень переноситься на невизначенийчас, але права учасників процесу на їхоскарження не порушуються, тому судді обґрунтованопропонують внести відповідні зміни до ст.347 КПК України. Така позиція знайшла відображенняі у ч. 2 ст. 526 проекту нового КПК України.Законом також не регламентований порядоквідмови у прийнятті апеляції на судове рішення,яке не підлягає апеляційному оскарженню.Тому деякі місцеві суди, як свідчить судовапрактика, направляють апеляції на такі рішеннядо апеляційного суду і питання про відмову вприйнятті апеляції вирішується апеляційною інстанцією.В інших випадках місцевий суд повертаєзаявнику апеляцію, вказуючи в супровідномулисті, що судове рішення не підлягає апеляційномуоскарженню, або виносить постанову проце. На думку апеляційних судів, місцевий суд неповинен приймати апеляцію, яку подано на судоверішення, що не підлягає оскарженню, а повертатизаявникові процесуальним документом зпосиланням на відповідну норму закону. Враховуючи,що у ст. 352 КПК України передбачені діїголовуючого щодо апеляції, поданої з порушеннямвимог ст. 350 КПК України, Верховний СудУкраїни вважає за доцільне ст. 349 КПК Українидоповнити посиланням на те, що суд (суддя) повиненвинести постанову про повернення апеляції,яка подана на судове рішення, що не підлягаєоскарженню.Проблематичним є застосування у судовійпрактиці положень ст. 382 КПК України, згідно звимогами якої апеляції на постанови судді, винесенів порядку, передбаченому статтями 52-2,165-2, 165-3 КПК України, повинні бути розглянутіне пізніше, як через три доби після їх надходженнядо апеляційного суду. Розглянути апеляцію,на думку суддів, у цей термін проблематично,оскільки потрібно витребувати відповідніматеріали із місцевого суду, поінформувати учасниківпроцесу. Доцільніше було б, якби апеляціїпо таких справах направлялися через місцеві судиз приєднанням відповідних матеріалів, і строкїх розгляду в апеляційному суді був би більшреальним. З цих питань необхідно запровадитипроцедуру окремого оскарження. [11, с.56]Висновки. Об'єктом апеляційного оскарженнядоцільніше вважати рішення суду першоїінстанції, яким закінчується розгляд справи, крімвипадків, установлених КПК України. Аналізісторичного досвіду та сучасна закордонна практикаіснування окремого порядку оскарження іперегляду судових рішень дає підстави визнатидоцільним запровадження в Україні аналогічногопорядку перегляду не в апеляційному, а в порядкуокремого оскарження судових рішень, якимине завершується розгляд справи по суті і які винесеніяк суддею (слідчим суддею) в досудовомупровадженні, так і суддею (судом) у стадії судовогорозгляду кримінальної справи. Суб'єктамиокремого оскарження повинні бути сторони та іншіособи, інтересів яких стосується судове рішення, тапредставники цих осіб. Перегляд судових рішеньмісцевих судів у порядку окремого оскарженняналежить здійснювати апеляційним судам областейта прирівняним до них судам.Перегляд судового рішення в порядкуокремого оскарження надасть можливість йогосвоєчасного скасування або зміни судовою інстанцієювищого рівня в разі невідповідності вимогамзакону.Список літератури1. Конституція України, Закон вiд28.06.1996 № 254к/96 ВР//zakon.rada.gov.ua2. Закон України " Про судоустрій України"вiд 07.02.2002 № 3018-III\\zakon.rada.gov.ua3. Кримінально-процесуальний кодексУкраїни вiд 28.12.1960 № 1001-05 // zakon.rada.gov.ua4. Проект Кримінально-процесуальногокодексу України р. № 1233 від 13.12.2007. Авторськийсклад: Мойсик В.Р., Вернидубов І.В., КіваловС.В., Кармазін Ю.А. // zakon.rada.gov.ua5. Закон України вiд 12.01.2006 № 3323-IV "Про внесення змін до Кримінальнопроцесуальногокодексу України" // zakon.rada.gov.ua6. Устав уголовного судопроизводства 20ноября 1864 года / Российское законодательствоXXX веков.- М.: Юрид. лит. 1991. Т. 8: Судебнаяреформа. - С. 118385.Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 121

Актуальність перегляду постанов судді та ухвал суду в кримінальному судочинстві України7. Уголовно-процессуальный кодекс ФРГ.С изменениями и дополнениями на 1января 1993г. / Пер. с нем. Б. А. Филимонова. М.: Манускрипт,1994.8. ГуценкоК. Ф., Головко Л. В., ФилимоновБ. А. Уголовный процесс западных государств.Изд. 2-е, доп. и испр. — Издательство"Зерцало-М", 2002. — 528 с.9. Постанова пленуму Верховного судуУкраїни № 4 "Про практику застосування судамизапобіжного заходу у вигляді взяття під варту тапродовження строків тримання під вартою настадіях дізнання і досудового слідства" від 25квітня 2003 р.// www.scourt.gov.ua10. Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни № 11 "Про практику застосування судамиУкраїни процесуального законодавства привирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків"від 21 грудня 1990 р.// www.scourt.gov.ua11. Шевченко Т.В. Проблеми застосуваннянорм КК та КПК України в світлі юридичноїтехніки // Юридичний журнал. - 2003. - №3. - С.3435.Стаття надійшла до редколегії 22 вересня 2008 року.Рекомендована до опублікування у «Віснику» членом редколегії М.К. Якимчуком.M.I. KulyandaACTUALITY OF THE REVISIONS OF THE JUDGES’ RESOLUTIONS AND COURT DECISIONSIN THE CRIMINAL LAW PROCEEDINGS OF UKRAINESummaryThe article dwells on the actuality of the court decisions retrial and the revisions of the judges’ resolutionsin the criminal law proceedings of Ukraine, the problems of the legislation system are defined and themain ways of their solution are determined.122 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.

ДО НАШИХ АВТОРІВВИМОГИ ДО МАТЕРІАЛІВ, ЯКІ ПОДАЮТЬСЯ ДЛЯ ОПУБЛІКУВАННЯВ НАУКОВОМУ ВІСНИКУ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУСЕРІЇ «ПРАВОЗНАВСТВО»1. КОМП'ЮТЕРНИЙ НАБІР1.1. 3 метою прискорення публікації рукописів та підвищення якості роботи з ними редколегія “Науковоговісника Чернівецького університету” перейшла на комп'ютерний набір тексту. Абсолютна більшість авторів, якіподають матеріали для опублікування у віснику серії «Правознавство», використовують для їх створення і роздруковуванняелектронно-обчислювальну техніку.1.2. Співробітники редколегії працюють з програмним редактором Word (for Windows).1.3. Усі матеріали необхідно подавати до редколегії в електронному варіанті (на електронних носіях) порядз роздрукованим на принтері рукописом.1.4. Якщо електронний носій надсилається поштою, необхідно старанно упакувати його і захистити відможливих пошкоджень максимально жорсткою упаковкою.1.5. На електронному носії просимо вказати прізвище автора матеріалу, його назву і використаний програмнийредактор.1.6. Текст, включаючи примітки внизу сторінок, повинен бути набраний і надрукований одним і тим жепрямим шрифтом.1.7. Розмір шрифту, який використовується при електронному наборі матеріалу, повинен бути наближенийдо стандартного машинопису (№14), так, щоб при роздруковуванні тексту через 1,5 - 2 інтервали на сторінцівміщувалось не більше 40-30 рядків по 60 знаків у кожному.1.8. Необхідні, на думку автора, виділення у тексті потрібно помітити коректорськими знаками в примірникурукопису, який додається до електронного носія: світлий курсив - хвилястим підкреслюванням; напівжирнийкурсив - суцільним підкреслюванням і т.д. В електронній копії матеріалу будь-які шрифтові виділенняне допускаються!1.9. В електронному варіанті матеріалу не повинно бути переносу слів і вирівнювання тексту з правого боку.2. ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТУ2.1. Рукопис повинен бути підписаний автором (співавторами).2.2. Обсяг матеріалу, який подається авторами в ініціативному порядку, не повинен перевищувати: статті -0,5 друкованого аркуша (12 стор.); наукового повідомлення -однієї третини друкованого аркуша (8 стор.), а рецензії-однієї шостої друкованого аркуша (4 сторінки).2.3. До перекладу статей іноземних авторів потрібно додавати копію тексту мовою оригіналу.2.4. Всі абревіатури і скорочення, за винятком загальноприйнятих, повинні бути розшифровані при першомувикористанні у тексті. Необхідно точно вказувати джерело згадуваних у рукописі цитат, цифрових і фактичнихданих. Крапки, коми та інші розділові знаки ставляться у тексті після посилання.2.6. При посиланні в тексті у квадратних дужках вказувати номер позиції у списку літератури і сторінку.Наприклад, [3, с.234]. Якщо декілька авторів у одному посиланні, то потрібно номери позицій розділяти крапкоюз комою. Наприклад, [2, с.35; 4; 8, с.210].2.7. Список літератури подається наприкінці статті в алфавітному порядку згідно з бібліографічним Держстандартом.2.7.1. При посиланні на законодавчий акт у списку літератури необхідно вказувати його повну офіційнуназву й офіційне джерело, у якому він опублікований. Наприклад:• Закон України «Про прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства»від 5 липня 1991 року / Закони України. Офіційне видання. Т.2. - Київ: АТ «Книга», 1996. -С. 141-158.2.7.2. При використанні журнальних матеріалів потрібно вказувати прізвище, потім - ініціали автора статті;її назву; назву журналу; рік видання; номер сторінок. Те ж стосується статей, опублікованих у наукових збірниках.Наприклад:• Козловський А.А. Гносеологічна природа юридичних конфліктів // Науковий вісник Чернівецького університету.Збірник наукових праць. Вип. 33. Правознавство. - Чернівці: ЧДУ, 1998. - С. 3-19.2.7.3. При посиланні на книгу вказується прізвище, потім ініціали автора; назву книги; місто, де книга видана;рік видання; сторінки. Для колективних монографій і збірників статей (якщо автори не вказані перед заголовкомкниги) вказується редактор (відповідальний редактор, редкол.), а для збірників статей також перші триавтори. Наприклад:Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 123

До наших авторів• Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України: Основи теорії та практики. - К.: НДФІ, 1997. -276с.2.7.4. Усі бібліографічні елементи іноземних джерел треба вказувати мовою оригіналу, ігноруючи вживанняабревіатур і по можливості максимально дотримуватись таких же вимог, як і при оформленні бібліографіїукраїнською мовою.3. ДОДАТКИДо рукопису повинні додаватись:- довідка про кожного з авторів матеріалу, де зазначаються прізвище, ім'я, по батькові; науковий ступінь;учене звання; основне місце роботи; посада; домашній та службовий телефони і поштові адреси (для зв'язку зредколегією);- для аспірантів і пошукувачів - витяг з протоколу засідання кафедри, завірений ученим секретарем вузу,який містить рекомендацію до опублікування матеріалу у віснику, та дві завірені гербовою печаткою відповідноїустанови рецензії фахівців з даної проблеми, що мають наукові ступені, причому, як мінімум, один з них -доктор, інший - кандидат юридичних наук. З установи, де навчається або працює аспірант чи пошукувач, можебути тільки один рецензент. Прізвище, ім'я та по батькові рецензентів, їх наукові ступені і вчені звання, посадита місце роботи вказуються у витягу з протоколу засідання кафедри;- інформація з вказівкою, кому зі співавторів у разі потреби направити дублікат набраного примірника ікоректуру;- транслітерація прізвищ та ініціалів авторів, переклад заголовка матеріалу та коротке його резюме англійськоюмовою (не більше за обсягом від резюме автореферату кандидатської дисертації).4. ДООПРАЦЮВАННЯ РУКОПИСУ І КОРЕКТУРНІ ПРИМІРНИКИ4.1. Рукописи, повернуті авторам на доопрацювання, належить у доопрацьованому вигляді повернути редколегіїв рекомендований термін.4.2. Необхідні виправлення в початковому варіанті тексту автор повинен зробити ручкою, так, щоб вонибули очевидні для редакторів, а також повідомити у листі про зміни. Тобто редколегії потрібно надсилати: а)початковий варіант з виправленнями; б) по-новому надрукований другий варіант тексту і супроводжувальнийлист автора (авторів) з поясненнями.4.3. Якщо автору направлено дублікат набраного примірника чи коректури, він зобов'язаний уважно ознайомитисяз ним, внести необхідні виправлення ручкою, підписати і якнайшвидше повернути редакції.4.4. Якщо стаття одночасно була (чи буде) направлена в інше видання або опубліковувалась раніше, авторзобов'язаний попередити про це редакцію.5. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ5.1. У випадку недодержання вказаних правил редколегія не буде розглядати поданий рукопис. Будь-яківинятки з цих правил допускаються тільки у випадку погодження їх автором персонально з науковим редактором.5.2. Редколегія зберігає за собою право скорочувати і редагувати рукописи.Науковий редактор – доктор юридичнихнаук, професор, декан юридичного факультетуЧернівецького національногоуніверситету імені Юрія ФедьковичаПацурківський Петро Станіславович.Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць.Вип. 474. Правознавство. – Чернівці: Рута, 2008. – 124 с.124 Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство.