Науковий вісник Чернівецького університету: Правознавство

Н А У К О В И ЙВ І С Н И КЧЕРНІВЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУРік заснування 1996Випуск 227ПравознавствоЗбірник наукових працьЧернівці“Рута”2004

Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 227:Правознавство. - Чернівці: Рута, 2004. – 124 с.Naukovy Visnyk Chernivetskoho Universitetu: Zbirnyk Naukovyh Prats. Vyp. 227:Jurisprudance. – Chernivtsi: Ruta, 2004. – 124 s.У випуску на основі врахування новітніх досягнень юридичної науки, узагальненняправозастосовної практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду висвітлюються проблеми теоріїта практики різних галузей права, сформульовані практичні рекомендації законодавцющодо вдосконалення чинного законодавства, а також працівникам правоохоронних органівпо застосуванню конкретних норм права в умовах перехідного суспільства.Для науковців, викладачів вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, студентів,працівників правоохоронних і правозастосовних органів.The issue on the base of the newest achievements of legal science, law application practice,domestic and foreign experience touches upon the problems of theory and the practice of thevarious law branches, there are formulated practical recommendations to the legislator on thedevelopment of the legislation currently in force, as well as to the employees of law-protectingbodies on the application of the concrete norms of law in the circumstances of transitional society.It can be used by scientific employees, teachers of institutions of higher and secondaryspecialized education, students, employees of law-applying and law-protecting bodies.Редколегія випуску: доктор юрид. наук, проф. Пацурківський П.С. (наук. редактор),доктор юрид. наук, проф. Козловський А.А. (заст. наук. редактора),канд. юрид. наук, доц. Гаврилюк Р.О. (відповідальний секретар),канд. юрид. наук, доц. Гетманцев О.В.,доктор юрид. наук, проф. Георгіца А.З.,доктор юрид. наук, проф. Грищук В.К.,доктор юрид. наук, проф. Козюбра М.І.,доктор юрид. наук, проф. Кузнєцова Н.С.,доктор юрид. наук, проф. Якимчук М.К.Збірник входить до переліку видань ВАК УкраїниСвідоцтво Міністерства України у справах преси та інформації№ 2158 серія КВ від 21.08.1996 р.Загальнодержавне виданняРекомендовано до друку Вченою радою Чернівецького національного університетуімені Юрія ФедьковичаАдреса редколегії випуску “Правознавство”:Україна, 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, національний університет,кафедра конституційного, адміністративного і фінансового права, тел. (03722) 2-38-06E-meil: oleg@chnu.cv.ua© Чернівецький університет, 2004.Підписано до друку 27.08.2004 р. Формат 60х84/8. Друк офсетний. Папір офсетний.Умовн. друк. арк. 13,5. Обл. - вид. арк. 14,5. Зам. 120-п. Тираж 200 прим.Друкарня видавництва “Рута” Чернівецького національного університету.58012, Чернівці, вул. Коцюбинського, 2.

ЗМІСТІ. МЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА.ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВАГаврилюк Р.О. Предмет податкового закону...................................................................................................... 5Жук Л.В. Система джерел права ...........................................................................................................................14Вакарюк Л.В. Юридична природа фінансово-правового інституту..................................................................19Гайка О.Р. Співвідношення системи фінансового права та системи фінансового законодавства.................23ІІ. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО.Георгіца А.З., Скомороха В.Є. Принципи конституційного судочинства (процесу) та їх специфіка:деякі питання теорії і практики...........................................................................................................28Георгіца А.З., Тодика О.Ю. Вибори як форма народовладдя в аспекті міжнароднихвиборчих стандартів.............................................................................................................................35Шукліна Н.Г. Поняття та структура конституційно-правового статусу людини і громадянинав Україні: питання теорії і практики ..................................................................................................41Горун О.В. До питання про предмет науки конституційного права .........................................................46ІІІ. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС. МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО.ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯГостюк В.І. Природа прав, посвідчених цінними паперами.............................................................................51Добідовська Я.О. Правові аспекти лібералізації повітряних перевезень у Європейському Союзі........55Боднарук М.І. До проекту Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальнемедичне страхування”.......................................................................................................................................59ІV. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС. ФІНАНСОВЕ ПРАВОПащенко О.П. Фінансово-контрольний процес: поняття та основні ознаки................................................62Подорожна Т.С. Джерела бюджетного права України.................................................................................67Якимчук Н.Я. Бюджетно-правове регулювання цивільно-правової відповідальності держави (казни)......72Глух М.В. Поняття комунального господарства та джерела його фінансування ........................................77Нечай А.А. Правові режими оподаткування у сфері накопичувального пенсійного забезпечення..............82Проценко Т.О. Про стан законодавчого забезпечення адміністрування податків в Україніта шляхи його поліпшення...............................................................................................................................87Кравцова Т.М. Організаційно-правові проблеми удосконалення законодавства Українипро податковий контроль .....................................................................................................................92Бабін І.І. Поняття підстав для одержання податкових пільг...............................................................................97Сударенко О.В. Особливості правового регулювання та види державного кредитуваннябудівництва житла.................................................................................................................................... 101Кофлан В.М. Правове регулювання місцевих податків і зборів .....................................................................106V. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС. КРИМІНОЛОГІЯ.ПРОКУРАТУРАЖаровська Г.П. Злочинна діяльність: сутність та ознаки................................................................................110Грек Б.М. Фіктивне банкрутство та доведення до банкрутства: кримінально-правовий аспект.........115Шкраба Г.В. Проблеми використання спеціальних знань при розкритті та розслідуванні злочинів..........120

CONTENTSI. METHODOLOGY OF LEGAL SCIENCE. PHILOSOPHY OF LAW.THEORY AND HISTORY OF STATE AND LAW. COMPARATIVE LAWGavryliuk R.O. A subject of the tax law ............................................................................................................5Zhuk L.V. System of the sources of law ..........................................................................................................14Vakaryuk L.V. Legal nature of the financial-and-legal institutions.................................................................19Gayka O.R. Correlation of system of the financial law and system of the financial legislation......................23II. CONSTITUTIONAL LAWGeorgitsa A.Z., Skomoroha V. E. Principles of the constitutional legal proceedings (process)and their specificity: some questions of the theory and practice............................................................28Georgitsa A.Z., Todyka O.I. Election as the form of people government in aspect of the internationalelective standards ..................................................................................................................................35Shuklina N.G. Concept and structure of the constitutional-legal status of the personand citizen in Ukraine: the questions of the theory and practice............................................................41Gorun O.V. The question about subject of science of the constitutional law ..................................................46III. CIVIL LAW AND PROCEDURE. INTERNATIONAL PRIVAT LAW.SOCIAL SECURITY LAWHostyuk V.I. Nature of rights of valuable papers.............................................................................................51Dobidovska Y.О. Legal aspects of liberalization of the airline traffic in the European Union ........................55Bodnaruk M.I. Some aspects to the draft of the Ukrainian law “About compulsorysocial medical insurance”.......................................................................................................................59IV. ADMINISTRATIVE LAW AND PROCEDURE. FINANCIAL LAWPaschenko O.P. Financial control process: definition and main features........................................................62Podorogna T.S. The sources of the budgetary law: theoretical aspects of concept.........................................67Yakymchuk N.Y. Budgetary-legal regulation of civil-legal responsibility of the state (treasury) ...................72Gluh M.Y. Concept of a municipal service and source of its financing...........................................................77Nechai A. Legal regime of taxation in the field of accumulative pension provisions......................................82Protsenko T.O. On the state of legislative provision of tax management of Ukraine and the waysof its improvement ...............................................................................................................................87Kravtsova T.M. Organization-legal problems of improvement of the legislation of Ukraine aboutthe tax control.........................................................................................................................................92Babin I.I. The conception of reasons for receiving tax remissions..................................................................97Sudarenko O.V. Features of legal regulation and kinds of state crediting of building of housingaccommodation ....................................................................................................................................101Koflan V.M. Legal regulation of the local taxes and dues .............................................................................106V. CRIMINAL LAW AND PROCEDURE. CRIMINOLOGY. PROCURACYZharovska G.P. Felonious activity: essence and signs ..................................................................................110Grek B.M. Fictitious bankruptcy and finishing to bankruptcy: criminal-legal aspect ...................................115Shkraba G.V. The problems of the usage of special knowledge in disclosing and inquiry of criminals.......120

І. МЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА.ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВАУДК 347.73© 2004 р. Р.О. ГаврилюкЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціПРЕДМЕТ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНУПостановка проблеми. Радянська юридичнадоктрина, що тотально панувала в Україні допроголошення нею власного суверенітету, фактичновиходила з принципу вторинності закону.За такої обставини предмет регулювання закономтих чи інших суспільних відносин був різкозвужений. Це сповна стосується і законодавчогорегулювання податкових відносин у суспільстві.Воно здійснювалось в основному підзаконними,а до певної міри – й відомчими нормативнимиактами [27]. Сьогоднішня стихія нормотворчості,навпаки, приписує закону властивості універсальногорегулятора, що повинен застосовуватисьу всіх випадках життя. Наприклад, А.Олійниквважає, що „...сила і вагоме місце законодавчоївлади в державі повинні полягати в тому, що вонаможе прийняти закон з будь-якого питаннявідповідно до її повноважень як єдиного органузаконодавчої влади в Україні, тобто, будь-якісуспільні відносини можуть бути об’єктом законодавчоговпливу” [19, с.14]. Це інша, протилежнакрайність, яка в кінцевому рахунку такожприносить негативний результат. Зокрема, у другомувипадку з поля зору законодавця фактичнозникають об’єктивні потреби та межі законодавчоїдіяльності, беруть верх чисто суб’єктивніуявлення, які породжують законодавчий хаос.Ситуативні групові потреби, а іноді інтереси талогіка міжфракційної та навіть міжпартійної боротьбиу парламенті створюють ілюзію можливостіїх якнайповнішого та найлегшого задоволеннятільки за допомогою закону. Тому парламентубудь-якої держави важливо зрозуміти і практичнозасвоїти методологію визначення предметазакону та вміло користуватися нею.Ступінь наукової розробки проблеми. Поняттяпредмета закону взагалі та податковогозакону, зокрема, не є новими у юриспруденції.Щодо останнього, то вони з’ясовувались ще вітчизянимита зарубіжними класиками науки фінансовогоправа, були та залишились актуальнимиу радянський та пострадянський періоди їїрозвитку. Зокрема, А.О.Ісаєв писав: „Кожен податокповинен встановлюватись законодавчоювладою... Мова законів, що встановлюють податки,повинна бути точною... Закони ...повинні увсій повноті охоплювати сферу даного податку:особу та предмет податку, оклад, час та місцеплатежа, цивільну та кримінальну відповідальністьза недоїмки і обмани та ін. – все повиннобути точно визначено” [11, с.604-605]. Сучаснідослідники даної проблеми ідуть ще дальше, відзначаючи,що „законодавча форма встановленняподатку – необхідна, однак не достатня умовалегітимності встановленого податку... законновстановленим податок вважається тільки у томувипадку, коли він відповідає загально правовимначалом акту законодавства про податки і збори,прийнятий і набув чинності у встановленому порядкуі визначає всі сутнісні елементи податку”[28, с.26]. Проте щодо розуміння цих сутніснихелементів податку, які власне і складають предметподаткового закону, серед теоретиків і практиківподаткового права мають місце суттєвірозходження, що проявляється, наприклад, у позиціяхз даного питання таких провідних сучаснихспеціалістів з податкового права, як Д.В.Вінницький[7, с.258], М.П.Кучерявенко [14, с.96-98], С.Г.Пепеляєв [16, с.91-140] та інші.Метою даної статті і є порівняння основнихдоктрин предмета податкового закону і виробленняна цій основі сучасного природно-позитивногорозуміння предмета податкового закону.Виклад основного матеріалу дослідження.Термін „предмет закону” виражає нормативну темуакта, що відображає об’єктивно існуючі явища,процеси та відносини. Ю.О.Тихомиров так визначаєпредмет регулювання закону: „Предмет законує нормативний вибір об’єкта впливу, тобто, тойаспект економічних, політичних, соціальних та іншихявищ і відносин, що підлягає регулюванню”[24, с.246]. Болгарський учений Б.Стасов бачитьпредмет регулювання закону у найбільш стабільнихвідносинах, що підлягають довготривалій регламентації[23, с.11, 14]. Є.А.Лук’янова прийшладо висновку, що відносини, які підлягають регла-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 5

Р.О. Гаврилюкментації законам, повинні оцінюватись за трьомакритеріями: особливої значимості, типовості йстійкості. „Такий потрійний підхід, – підкреслюєвона, – найбільш повно відображає специфіку івсебічно визначає особливості об’єкта законодавчогорегулювання” [15, с.30].Узагальнюючи наведені судження та виходячиз принципу соціального натуралізму, зазначимо,що сфера дії права як природна сфера законодавчогорегулювання існує у якості об’єктивноїреальності, незалежно від того, усвідомлюємоми її чи ні. Законодавець надає суспільнимвідносинам у межах цієї сфери законну силу,підводить їх під захист держави, утверджує всуспільній свідомості той факт, що дані відносинивідзначаються „нормальним”, „правильним”характером. Межі сфери дії права (правового регулювання)і виступають у якості своєрідної демаркаційноїлінії, що відмежовує сферу правовоговід не правового і визначає межі поширенняправа, обмеження його впливу на свідомість людейта їх дії. Межі правового регулювання зумовленіне зовнішніми, юридичними факторами –вони кореняться в природі людської діяльності,зумовлені її загальною культурою і цивілізованістю,детерміновані існуючою системою відносин,економічними, історичними, релігійними,національними й іншими факторами [18, с.108].Отже, першочерговим і найголовнішим, визначальнимобмежувачем діяльності законодавцяє сфера дії права. Неможливість врегулюваннясуспільних відносин за допомогою закону – явнаознака того, що відносини не мають правовоїприроди. Законодавець, який усвідомлює цю обставину,але все ж видає закон, навряд чи можерозраховувати на його ефективну дію. Якби правоваприрода суспільних відносин лежала на поверхнічи була у всіх випадках науково доведена,то сфера законодавчого регулювання швидшеусього збігалась би зі сферою дії права. Але досвідзаконодавчого регулювання суспільних відносинсвідчить про те, що найчастіше вказанісфери не збігаються. Закон повністю, частковоабо взагалі не виражає сутності права [26, с.188].Тому, приступаючи до регулювання податковихвідносин, законодавець повинен з’ясувати,чи входить дане відношення у сферу дії права.Відповідь на це питання завжди можна одержатидвома шляхами: шляхом теоретичного аналізу,доведенням того, що конкретне суспільне відношенняпідлягає законодавчому регулюванню,має правову природу; емпіричним шляхом – методомспроб і помилок. Навіть при поверхневомуаналізі вітчизняного, особливо податкового, законодавстваможна переконатись, що законодавецьпрактично обирає другий варіант розв’язанняцієї проблеми. Але зайве доказування того, щоякби законодавець точно знав, яке суспільне відношеннямає правову природу, а яке ні, він швидшевсього (презумпція порядності законодавця)скористався б першим способом [22, с.14-16].Другу, уже зовнішню, суб’єктивну межу законодавчомурегулюванню тих або інших суспільнихвідносин, як відомо, встановлює конституціядержави. Аналіз зарубіжного законодавствасвідчить про наявність різноманітних розв’язківцієї проблеми. Показовий, на нашу думку, уцьому відношенні досвід Франції. Конституційнийзакон Франції від 25 лютого 1875 р., якийстав складовою частиною Конституції ІІІ Республіки,гласив: „Законодавча влада здійснюєтьсяпалатою депутатів і Сенатом” [12, с.115]. Тобтояка б не була сфера його втручання, парламентміг законодавствувати з усіх питань без будьякихобмежень, без будь-якої процедури чи якогоб то не було контролю конституційності йогоактів. Це породило у ІІІ Французькій Республіцісправжній законодавчий хаос, намагання законодавчоїгілки влади підпорядкувати собі усіх та усе,що в кінцевому рахунку різко ослабило Францію,як державу, так і суспільство [12, с.116].Враховуючи власний досвід, практику іншихдержав світу, творці Конституції V ФранцузькоїРеспубліки радикально змінили ситуацію і,відмовившись від ідеї парламенту – єдиного йкомпетентного у всіх сферах законодавця, підприводом раціоналізації парламенту різко звузилисферу закону і поставили законодавчу процедурув жорсткі межі. Конституція Франції 1958р. для того, щоб обмежити законодавця, вдаласядо двох методів, які практикувалися і раніше: дометоду закону – рамки (ст. 37) [13, с.419], колипарламент визначає лише загальні принципи вирішенняпитань, надаючи при цьому уряду врегульовуватизміст до методу визначення сферсуспільного життя, що належать законодавчомурегулюванню (ст. 34) [13, с.418]. Згідно зі статтями34 і 37 Конституції Франції конституцієдавецьФранції, виділив у цій сфері три групи питань:1) питання, що входять тільки у сферупредмету закону, яка б не була форма їх вирішення,наприклад, особисті права та свободи; 2)питання, які зовсім не належать до сфери законодавця,якою б не була їх важливість; г) питання,з яких законодавець компетентний лише вмежах „основних гарантій” чи „основних принципів”[13, 418-419]. Правове регулювання пода-6 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Предмет податкового законутків віднесене творцями Конституції V Республікиу Франції до першої групи питань [13, с.418].Отже, не залишилось і сліду теорії про те,що немає такого питання, з якого парламент неміг би висловитись шляхом прийняття законів. Всаме поняття „закон” автори Конституції Франції1958 р. вклали новий зміст. Законом стали вважати,насамперед, акт, прийнятий із одного з питань,перерахованих у статті 34 Основного ЗаконуФранції. В той же час Конституції деяких іншихдержав, наприклад, Італії, Японії, не достатньо чітковизначають предмет закону [13, с.115-117].Конституція України, на відміну від конституційдвох останніх названих держав, приділилацій проблемі належну увагу і чітко визначилаколо питань, які підлягають винятково законодавчійрегламентації. Стаття 92 Конституції Україниці питання поділяє на дві частини: перша –питання, що визначаються виключно законамиУкраїни, друга – питання, що встановлюютьсявиключно законами України. Правове регулюванняподатків в Україні однозначно віднесенодо другої групи питань. Зокрема, у підпункті 1частини другої даної статті Конституції Українизазначено, що „виключно законами Українивстановлюється ...система оподаткування, податкиі збори” [1]. Однак ні в Конституції України,ні в якому з інших законів держави не сказано,що означає конкретно формула „встановити податок”,законодавче регламентування яких елементівподатку вона передбачає. Тому в ситуації,що склалася, вважаємо за доцільне та необхідневивчити практичне тлумачення національнимзаконодавцем предметів регулювання у кожномуз податкових законів України, зокрема, та проаналізуватиці предмети з позицій доктринальноговизначення податку.Так, у Законі України „Про систему оподаткування”від 25 червня 1991 року, що до прийняттяПодаткового кодексу України покликанийвідігравати роль своєрідної податкової конституції,запровадив офіційний порядок встановленняі скасування податків, зборів, інших обов’язковихплатежів до бюджетів та внесків до державнихцільових фондів. Цим порядком передбачалось,що встановлення і скасування податків,зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетівта внесків до державних цільових фондів, атакож пільг їх платникам здійснюється ВерховноюРадою України, Верховною Радою РеспублікиКрим і місцевими Радами народних депутатіввідповідно до цього закону, інших законодавчихактів України про оподаткування ВерховнаРада Республіки Крим і місцеві Ради народнихдепутатів одержали право встановлювати додатковіпільги щодо оподаткування у межах сум, щонадходять до їх бюджетів. Ставки податків іпільги щодо оподаткування було забороненовстановлювати або змінювати іншими законодавчимиактами України, крім законів про оподаткування[2, с.27]. Цим же законом України булопередбачено обов’язкове законодавче регулюваннятаких елементів юридичного складу податку,як платник податку, об’єкти оподаткування;порядок встановлення податкових ставок; порядокзарахування податків та інших обов’язковихплатежів до бюджетів і державних цільових фондів;джерела сплати податків, зборів та іншихобов’язкових платежів; порядок сплати податківта інших обов’язкових платежів; відповідальністьплатників податків та інших обов’язковихплатежів за порушення податкового законодавства[2, с.28-34]. Проте в наступний період вимогицього закону багато разів порушувались.Після набуття чинності нині діючою КонституцієюУкраїни у цей Закон були внесені зміни,але системи елементів юридичного складуподатку вони не стосувались. Новою редакцієюЗакону передбачалось, що податки і збори (обов’язковіплатежі), справляння яких не передбаченоцим Законом, крім визначених ЗакономУкраїни „Про джерела фінансування дорожньогогосподарства України”, сплаті не підлягають, атакож, що зміни і доповнення до цього Закону,інших Законів України про оподаткування стосовнопільг, ставок податків і зборів (обов’язковихплатежів), механізму їх сплати вносяться до цьогоЗакону, інших законів України про оподаткуванняне пізніше, ніж за шість місяців до початкунового бюджетного року і набирають чинності знового бюджетного року [4].Декрет Кабінету Міністрів України „Проприбутковий податок з громадян” від 26 грудня1992 р., яким було скасовано чинність попередньогоЗакону України, суттєво скоротив і переформулювавелементи юридичного складу даногоподатку, виділивши такі з них: платники прибутковогоподатку; об’єкт оподаткування; сумивиплат, що не включаються до сукупного оподатковуваногодоходу; суми, на які зменшується сукупнийоподатковуваний дохід; ставки податку; порядокобчислення податку; порядок перерахуванняподатку до бюджету; порядок утримання і поверненнянеправильно утриманих сум податків; міривідповідальності платників податків [20].Нарешті, Законом України „Про податок здоходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року,який змінив вище зазначений декрет КабмінуНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 7

Р.О. ГаврилюкУкраїни у законодавчому регулюванні даноїсфери суспільних відносин, передбачено наступніелементи юридичного складу цього податку:платники податку; об’єкт оподаткування; загальнийоподатковуваний дохід; податкові соціальніпільги; ставка податку; порядок нарахування,утримання та сплати податку до бюджету; особливостінарахування та сплати окремих видівдоходів; порядок подання річної декларації промайновий стан і доходи податкової декларації;відповідальність [6].Як неважко переконатися, структура елементівюридичного складу податку з доходів фізичнихосіб насамперед сформульована у значнійневідповідності Закону України „Про системуоподаткування”, що діяв чи діє на відповіднийперіод часу. По-друге, має місце велике структурненеспівпадання елементів юридичного складуподатку з доходів фізичних осіб зі структуроюелементів юридичного складу податків, які булианалогами вище зазначеного податку у попередніперіоди розвитку держави та суспільства. Потретє,суттєво відрізняється як сама термінологіяелементів юридичного складу податку у різнихзаконодавчих актах та обсяг (зміст) одних і тихже елементів. Тобто законодавець не переобтяжуєсебе, так би мовити, законодавчою цнотливістю,толерантністю, стандартністю підходів доправового регулювання податкових відносин.Це ж саме проявляється і при порівнянні міжсобою структур елементів юридичного складурізних податків. Так, Закон України „Про податокз власників транспортних засобів та іншихсамохідних машин і механізмів” у нині чиннійредакції передбачає такі елементи юридичногоскладу податку: платники податку; об’єкти оподаткування;ставки і зарахування податку; пільгищодо податку; строки сплати податку; порядокобчислення і сплати податку; відповідальністьплатників [3]. Закон України „Про податок надодану вартість” у нині чинній редакції передбачаєтакі елементи юридичного складу податку:платники податку; об’єкт оподаткування; базаоподаткування; ставки податку; порядок обчисленняі сплати податку; реєстрація осіб як платниківподатку на додану вартість; відповідальністьплатників податку [5].Очевидно, враховуючи саме ці та інші негативніявища у законотворчості в Україні, заступникміністра юстиції України Л.Горбунова нещодавнорезюмувала: „До конкретних недоліківчинного законодавства можна віднести: невизначеністьпріоритетності в прийнятті законодавчихактів, величезну кількість змін і доповнень переважнодо законів, прийнятих уже після проголошеннянезалежності; нестабільність та внутрішнюсуперечливість законодавчих актів і окремихїх норм щодо регулювання тих або іншихсуспільних відносин; диспропорцію у співвідношеннізаконів та підзаконних нормативноправовихактів; недостатньо наукову обґрунтованістьчастини законодавчих актів, їх деклеративністьі безадресність; відсутність у багатьохзаконах механізмів реалізації, недооцінку питань,пов’язаних з практичною реалізацією прав ісвобод людини та громадянина” [10, с.16].Звідси природно постає запитання: чи достатнєздійснюване Верховною Радою України законодавчерегулювання податків? Щоб з’ясуватиміру вирішення вітчизняним законодавцемцього питання, необхідно з’ясувати, у чому жконкретно проявляється правова природа податку,якими визначальними та похідними елементамиюридичного складу податку вона повиннавідображатись у податковому Законі, а якими упідзаконному нормативному акті з питань оподаткування.В залежності від того, як відповісти наперше питання, іншими словами, дати визначенняподатку, буде формулюватись відповідь надруге запитання – про структуру елементів юридичногоскладу податку.З позицій природно-позитивної доктрини податковогоправа, яка, на нашу думку, найадекватнішерозкриває істинну природу податку, йоговизначення звучить так: „податок – єдина законна(встановлена законом) форма об’єктивних перерозподільнихвідносин, що проявляється у відчуженнітакої частки приватної власності фізичних таюридичних осіб на засадах обов’яз-ковості, індивідуальноїбезоплатності, забезпечена державнимпримусом, яка не носить характер покарання абоконтрибуції, з метою забезпечення платоспроможностісуб’єк-тів публічної влади, яка не підриваєприродних основ розширеного відтворення приватноївласності в суспільстві” [9, с.19].Зазначимо також, що оскільки правова природаподатку є однаковою у різних державах, тоз’ясування питання щодо переліку елементів юридичногоскладу податку, їх взаємодії та співвідношенняміж собою, вирішення завдань їх диференціаціїта групування можуть бути полегшені завдякивикористанню методів порівняльного правознавства,оскільки розгляд аналогічних юридичнихконструкцій, що застосовуються в іноземному праві,дозволяє встановити певну логічну основу, щоформується в межах будь-якого правопорядку позазалежністю від тих або інших національно-культурних,економічних та історичних умов. У зв’язку8 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Предмет податкового законуз цим буде доречно розглянути декілька зарубіжнихдоктрин юридичного складу податку.Зокрема, роз’яснюючи зміст статті 57 КонституціїРФ, Конституційний Суд РФ підкреслив,що „податок або збір може вважатися законновстановленим тільки у тому випадку, якщозаконом зафіксовані суттєві елементи податковогообов’язку, тобто встановити податок можнатільки шляхом прямого перерахування в законіпро податок істотних елементів податкового зобов’язання”[21]. Отже, тільки сукупність елементівюридичного складу податку встановлюєобов’язок платника по сплаті податку. Це положеннязакріплено і в пункті 1 статті 17 частинипершої Податкового кодексу РФ: „Податок вважаєтьсявстановленим лише в тому випадку, коливизначені платники податку та наступні елементиоподаткування, а саме: об’єкт оподаткування;податкова база; податковий період; податковаставка; порядок нарахування податку; порядокі строки сплати податку” [17, с.12]. Якщозаконодавець не встановив чи не визначив хоча бодного з перерахованих елементів юридичногоскладу, податок не може вважатися встановленим.Ті елементи юридичного складу податку, безяких податкове зобов’язання і порядок його виконанняне можуть вважатися визначеними,С.Г.Пепеляєв називає „суттєвими (чи сутнісними)елементами юридичного складу податку”.Він відносить до них: платника податку; об’єктподатку; предмет податку; масштаб податку; методобліку податкової бази; податковий період;одиницю оподаткування; тариф ставок (податковуставку, норму оподаткування) і метод оподаткування;порядок нарахування податку; звітнийперіод; строки сплати податку; спосіб і порядоксплати податку. Окрім зазначених елементів, надумку С.Г.Пепеляєва, існують і факультативні елементиподатку, відсутність яких у законі не впливаєна міру визначеності податкового зобов’язання,проте суттєво знижує гарантії його належного виконання.До цих елементів належать: порядок стягненнята повернення неправильно стягнутих сумподатку; відповідальність за податкові правопорушення;податкові пільги [16, с.92-93].Перераховані сутнісні елементи юридичногоскладу податку, згідно з російською доктриноюподаткового права, повинні бути встановлені тавизначені в кожному конкретному законі проподаток. Установити елемент юридичного складуподатку, згідно з С.Г.Пепеляєвим, значитьприйняти (затвердити, узаконити) будь-що в якостіоднієї з підстав виникнення податкового зобов’язаннячи способу його виконання. Визначитиелемент юридичного складу податку, найого ж думку, означає описати фактичну сторонуелементу, виділити його з-поміж інших близькихявищ (предметів, обставин) на основі будь-якихознак чи даних [16, с.93-94].Показово, що юридичні конструкції, функціональноблизькі до конструкцій елементівюридичного складу податку, що використовуютьсяу російському праві, мають місце і в податковихдоктринах інших європейських держав.Так, швейцарські юристи використовують поняттяюридичних елементів, що характеризуютьподаток, та відносять до їх числа: 1) об’єкт податку,який включає у себе поняття „факт, що породжуєподаток”, „податковий період” (тобтопоняття, що визначає податок у часі) і „база оподаткування”;2) ставки податку. Питання сплатиподатків у швейцарській податково-правовій доктринівиводиться за межі елементів, що характеризуютьподаток [31].У французькій науці фінансового права поняттяподатку тісно пов’язане із загальними механізмамиоподаткування, в межах яких виділяютьтри основних юридичних елементи: 1) встановленнябази податку, що включає: конструкціюй оцінку предмета (об’єкта) оподаткування;визначення факту, що породжує оподаткування;визначення платника податку; 2) обчислення податку;3) стягнення податку [29]. Конструкціямеханізму оподаткування, як бачимо, за своїмлогічним обсягом більш об’ємна, ніж конструкціяелементів податку.В італійській податково-правовій доктрині виділяєтьсязагальне юридичне поняття – передумоваподатку, для характеристики якої використовуютьсятакі додаткові елементи, як період податку, періодспіввимірності і база оподаткування. Крім того,в структурі податку, поряд з передумовою, розглядаєтьсяставка податку; методи визначення сум,що оподатковуються, а також деякі інші елементи,виділення яких зумовлене в італійській науці фінансовогоправа трактуванням податку як особливогозобов’язального відношення [30].В українській податково-правовій доктриніелементи юридичного складу податку називають,як правило, „системою елементів правового механізмуподатку” та виділяють у ній основні елементи(платник податку або збору, об’єкт оподаткування,ставка податку чи збору) та додаткові елементи.Останні поділяють на: а) додаткові елементиправового механізму податку, що деталізуютьосновні елементи або пов’язані з ними (предмет,база, одиниця оподаткування) та додаткові елементиправового механізму податку, які мають само-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 9

Р.О. Гаврилюкстійне значення (податкові пільги, методи, строки іспособи сплати податку; бюджет або фонд, кудипоступають податкові платежі) [14, с.96-97].Як бачимо, юридичні конструкції, покликанівідобразити структуру податку та оподаткування,у різних правових системах відрізняються засвоєю будовою. Водночас не викликає сумнівуспільність їх функціонального призначення, щовідображає об’єктивну потребу у забезпеченнічіткості понятійного апарату, що використовується,та визначеності в силу цього оподаткування.Найімовірніше, саме в силу цієї спільностіфункціонального призначення у всіх випадкахвиділяється елемент, що характеризує економічнупідставу податку. Економічна основа податкуобмежується територіально і в часі, визначаютьсямеханізми прив’язки цієї конкретної економічноїоснови податку конкретній особі – платникуподатку, регламентується порядок обчисленняекономічної основи та розрахунку податку шляхомзастосування його ставки.Проведений аналіз також дозволяє до певноїміри відтінити зв’язок між окремими елементамиюридичного складу податку, виділити ті з них,які мають базове значення, і ті, які спрямованіна характеристику, деталізацією базових елементівподатку, логічно і функціонально залежні відперших. Вище викладене, зокрема, дозволяє визнативирішальне значення в структурі елементівподатку, які, на нашу думку, повинні бути закладенівітчизняним законодавцем в юридичнуконструкцію оподаткування, чотирьох наступнихелементів: 1) платника податку; 2) об’єкта оподаткування;3) податкової ставки; 4) порядку істроків сплати податку. Платник податку – особа,чия власність у встановлених законом межахвідчужується. Об’єкт податку визначає економічнуоснову податку; податкова ставка – міру вилученнявласності у первинного власника на користьпублічної влади; останній елемент роз’яснюєпорядок „передачі” цієї долі у відповіднийбюджет. Ці елементи юридичного складу податкуза будь-яких обставин повинні врегульовуватисьжорстко, всебічно та вичерпно законодавцему відповідних податкових законах. Інші елементиюридичного складу податку, що такожбезумовно належать до обов’язкових для встановленняподатку, на нашу думку, також повиннівстановлюватись податковим законом.У цьому ж податковому законі, на глибокепереконання дисертанта, законодавець обов’язковоповинен висловитись з приводу такогопринципово важливого елементу юридичногоскладу податку, як податкові пільги, а саме: а)або вказати на те, що по даному податку пільгине можуть мати місця взагалі; б) або вказати наоб’єкти оподаткування, на які поширюються податковіпільги, та визначити характер цих пільг;в) чи перерахувати категорії суб’єктів оподаткування,на яких поширюються пільги з даного податку,та детально розшифрувати ці пільги.У якості визначального методологічногоорієнтиру вітчизняному законодавцю, очевидно,повинен бути той факт, що Конституція України,ліберально-демократична за своїм концептуальнимзмістом, взагалі не передбачає надання податковихпільг та привілеїв. Конституції цивілізованихдержав Заходу також обмежують наданняподаткових пільг та привілеїв, в протилежномувипадку, згідно доктринальних підходів цихконституцій, дані пільги та привілеї можуть надаватисьтільки у виняткових випадках, обгрунтованоі в межах закону. Конституція Бельгії,наприклад, указує, що закон може визначититільки такі винятки із оподаткування, „необхідністьяких обгрунтована” [13, с.374]. Аналогічнимчином регламентується дане питання і вКонституції Іспанії: „Податкові пільги в межахдержавного оподаткування повинні встановлюватисьу відповідності із законом” [13, с.79]. Зовсімжорсткий підхід у цьому питанні в КонституціїЛюксембурга: „Ніякі привілеї у сфері оподаткуванняне можуть бути встановлені. Ніякезвільнення від податків чи їх зниження не можебути встановлено інакше, ніж законом” [13,с.415]. Проте в жодній країні світу зазначені вимогифактично не обмежують право законодавцявстановлювати диференційовані ставкиподатків, запроваджувати податкові пільги і скидкиза умови, що вони передбачені законом.Світовий досвід переконує, що взагалі методологічнохибно відмовлятись від пільг у податковійсправі, хоч цей популістський лозунг нині дужеактивно експлуатується в Україні найрізноманітнішими,в тому числі й протилежними, політичнимисилами. Справа в тому, що через систему пільгцивілізована держава може надзвичайно потужновпливати на економіку та соціальну сферу. Особливоактуально це в умовах переходу до ринковоїекономіки, який у нас ще не завершився, коли відсутнівільні кошти та вкрай обмежені можливостіїх залучення у вітчизняне виробництво і коли назагальних умовах вітчизняний виробник фактичнопоки що неспроможний протистояти потужнимзарубіжним конкурентам.Щоправда, в Україні склалася така ситуація,що з поняттям податкових пільг у більшості випадківасоціюються, і не без підстав, негативні10 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Предмет податкового законуемоції. Це зумовлено тим, що податкові пільгинадають (включно до звільнення від окремих податківвзагалі) окремим підприємствам, їх групамчи цілим галузям Президент України абоКабінет Міністрів України. Останнє таїть у собівелику потенційну можливість для різноманітнихзловживань, які нерідко і скоюються. Включенняж в якості обов'язкового елементу будьякогоподаткового закону положення про пільгив умовах чинності нової Конституції Українизробить неможливим втручання у цей процесвиконавчої влади і дозволить винятково законодавцюрегулювати режим пільг [8, с.16].Серед юристів-фінансистів існує й протилежнадумка, а саме що надання податкових пільг повинностати винятковим явищем у податковомузаконодавстві України, що вони повинні надаватисьлише у надзвичайних випадках, оскільки посуті надання пільг є прямим порушенням принципурівності усіх перед податковим законом [25,с.8]. Основи Світового податкового кодексу приформулюванні основних принципів оподаткуваннязовсім відхиляють пільги, різноманітні звільненнявід податків та інші надання спеціальних переваг.На думку їх авторів, „не в справжніх інтересах країниприймати протекціоністські системи оподаткування,в яких перевага надається внутрішнім інтересамперед інвестиціями, що надходять з-за кордону,або за яких для окремих секторів вітчизняноїекономіки створюються найкращі умови при допомозітимчасового звільнення від податків абоінших податкових субсидій” [25, с.8].У тих випадках, коли економічні субсидіїдійсно необхідні, то, на думку авторів ОсновСвітового податкового кодексу, використаннядля цього податкової системи менш ефективне,ніж виплата прямих грошових субсидій відповіднимвидам діяльності. Це, як вони стверджують,пов’язано з тим, що використання податковоїсистеми передбачає певний ступінь стабільності,а останнє веде до збереження субсидій ще довгопісля того, як потреба в них зникає. „Крім того, –зазначається в Основах Світового податковогокодексу, – використання податків для субсидуванняобтяжує та підриває ефективне виконанняподаткових законів в цілому, допускає втручаннядержави в особі податкових чиновників, які немають необхідних засобів та кваліфікації для контролюза тим, чи вірно застосовуються подібнісубсидії, та, що, можливо, важливіше – воно неефективнечерез відсутність гнучкості, яка притаманнавизначенню об’єктів субсидування утермінах податкового законодавства” [25, с.21].Не вступаючи в детальну полеміку з прихильникамитакої постановки питання про податковіпільги, ще раз зазначимо, що вона відповідаєінтересам потужних економік, які вийшли нашлях відкритої експансії і вкрай небезпечна дляще слабкої вітчизняної економіки в період трансформуванняїї у ринкову. Тому на даному етапірозвитку України без глибоко продуманої і майстерновибудуваної системи податкових пільгвиробникам в українській державі просто не обійтись.Інші ж податкові елементи юридичногоскладу податку, крім податкових пільг порядоксплати та повернення переплачених сум податку;відповідальність за податкові правопорушення;методи і способи сплати податку; бюджет абофонд, куди надходять податкові платежі – однозначноповинні бути передані для їх первинногорегулювання підзаконними нормативними актамивиконавчою владою.Об’єктивний логічний зв’язок між різнимиелементами юридичного складу податку повиненвраховуватись при тлумаченні та застосуванніподатково-правових норм. Наприклад, при застосуванніправил оподаткування у конкретномувипадку можуть проявитись певні протиріччя тасуперечності в процесі тлумачення та застосуваннянорм про визначення об’єкта податку, податковоїбази та суми самого податку. В подібнихвипадках, виходячи з принципу соціального натуралізмута правової природи податку, необхідновизнати однозначний пріоритет за нормами, щорегламентують об’єкт податку, оскільки саме вонив силу свого базового, фундаментального характеруякнайточніше відображають та передають волюзаконодавця, мету закону, створюють, так би мовити,методологічний орієнтир для тлумачення логічнозалежних від них норм, присвячених податковійбазі та порядку нарахування податку.В ситуації, що склалася нині в Україні, існує,як мінімум, два якісно відмінних між собоюшляхи та методи повного розв’язання питанняпро офіційне тлумачення поняття „встановленняподатку” та поняття „системи елементів юридичногоскладу податку”. Перший з них – традиційнийчи, інакше кажучи, класичний. Під цимшляхом мається на увазі вирішення даного питанняВерховною Радою України шляхом виробленнята закріплення цих понять та їх змісту вмайбутньому Податковому кодексі України. Прибагатьох достоїнствах такого підходу є два серйознихмінуси, нехтувати якими небезпечно. 1.Істина встановлюється парламентом, як відомо,шляхом голосування, яке завжди є ситуативнимпідсумком гострої міжпартійної та міжфракцій-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 11

Р.О. Гаврилюкної боротьби. Найімовірніше, що цим шляхом невдасться закріпити у Податковому кодексі такепоняття „встановлення податку” та поняття „системиюридичного складу податку”, які були бадекватними правовій природі цих явищ. 2. Крімтого, у даному випадку чинна Конституція Українидозволяє законодавцю завжди скоректуватисвою позицію і, в силу цього, знову ж таки підвпливом ситуативних факторів змінити свій підхіддо тлумачення вищезазначених питань, що загрожувалоб не лише нестабільністю, але й до певноїміри хаосом податкового законодавства.Другий шлях полягає в тому, щоб дану проблемувирішити органу конституційної юстиціїшляхом офіційного тлумачення цих понять напідставі Конституції України. Переваги цьоговаріанта, на нашу думку, безспірні. По-перше, цезабезпечить незрівнянно вищий, в порівнянні зпопереднім шляхом, професійний підхід досправи. По-друге, вироблене рішення зазнає насобі незрівнянно менше різноманітних деформацій,насамперед політичних і ситуативних. Протенайголовніша перевага такого способу вирішенняданої проблеми полягатиме в тому, що виробленеофіційне тлумачення понять „встановленняподатку” та „системи елементів юридичногоскладу податку” за своєю юридичною силою будесформульоване Конституційним Судом України увищезазначений спосіб та, головне, важко доступнимпарламенту держави для його частих змін вгрупових та інших недержавних інтересах.Висновки. 1. Предметом регулювання податковогозакону є встановлення системи усіх основнихелементів юридичного складу податку. Їхядро складають базові елементи юридичногоскладу податку – платник податку; об’єкт податку;податкова ставка; порядок і строки сплатиподатку. Їх доповнюють такі сутнісні елементиюридичного складу податку, як: податкова база;податковий період; порядок вирахування податку.Усі ці елементи повинні визначатись тількизаконодавцем у податковому законі. Також законодавцему податковому законі повинні встановлюватисьпільги з податку, якщо Верховна РадаУкраїни вважає за доцільне їх запровадити. Якщозаконодавець не встановив чи не визначив хоча бодного з перерахованих елементів юридичногоскладу податку, то податок у цілому не може вважатисьустановленим. Звісно, в останньому випадкуне виникає обов’язок по його сплаті.До факультативних елементів юридичногоскладу податку належать: порядок сплати та поверненняпереплачених сум податку; відповідальністьза податкові правопорушення; методи іспособи сплати податку; бюджет або фонд, кудинадходять відповідні податкові платежі. На розсудзаконодавця вони можуть встановлюватися упідзаконних актах уряду. Їх відсутність у податковомузаконі не впливає на міру визначеностіподаткового зобов’язання, хоча суттєво знижуєгарантії його належного виконання.2. Ще більш дискусійний характер має питанняпро зміст поняття „встановлення збору” та„система елементів юридичного складу збору”.Виходячи з того, що Конституцією України непередбачено диференціації правових режимівфіскальних вилучень, логічно припустити, щопоняття „встановлення збору” повинно бути тотожнимпоняттю „встановлення податку”, поняття„система основних елементів юридичного складузбору” – адекватною поняттю „система основнихелементів юридичного складу податку”, за винятком(у тих випадках, коли збір не має ознак регулярногоплатежа) елемента „період збору”.3. З усією силою заявила про себе об’єктив-нанеобхідність вироблення наукової концепції розвиткуподаткового законодавства України. Як елементцього надзвичайно загострилась потреба аналітичноїекспертизи проектів податкових законів таінших нормативних актів, яка могла б стати надійнимзасобом забезпечення високої якості, обґрунтованостіі правомірності законодавчих актів з питаньоподаткування, запорукою запобігання зловживаннюправом з боку законодавця. Нині порядокпроведення такої експертизи та юридична силаекспертних висновків у правовому порядку не регульовані.Вкрай актуальною стала потреба в кодифікаціїподаткового законодавства України.За умови реалізації Верховною Радою України,іншими органами держави сформульованихвище пропозицій податкові закони України дійсностануть найважливішим джерелом її податковогоправа у повному розумінні цього слова, звільнятьсявід колізійності, дублювання та неідентичноготлумачення у багатьох випадках тих чи інших елементівюридичного складу податку.Список літератури1. Конституція України. Прийнята на п’ятійсесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.– К., 1996. – Ст. 92.2. Про систему оподаткування. Закон Українивід 25 червня 1991 року / Закони України.Офіційне видання. Т. 2. – К.: Книга, 1996. – С.27-34.3. Про внесення змін до Закону України“Про податок з власників транспортних засобівта інших самохідних машин і механізмів”. Закон12 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

УДК 347.73© 2004 р. Жук Л.В.Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціСИСТЕМА ДЖЕРЕЛ ПРАВАПостановка проблеми. Аналізуючи ситуаціюу вітчизняній та зарубіжній науковій літературіщодо розуміння джерел права – його поняття,сутності, змісту та призначення, неможливоне дійти висновку, що джерело права, як і самеправо, неприпустимо визначати лише в якомусьодному аспекті, однозначно. Це буде неповне,однобоке його визначення та суттєво деформованеуявлення про нього. Джерело права як явищеоб’єктивної дійсності і як поняття, що йоговідображає, необхідно розглядати, що переважноі робиться в науковій літературі, одночасно з різнихпозицій [5].Ступінь наукової розробки проблеми.Аналіз наукових праць, присвячених джереламправа, дає підстави зробити висновок, що в межахпонятійного апарату теорії держави і права,галузевих юридичних наук виявились затребуванимитакі смислові значення загальновживаноготерміна джерело: „те, що дає початок чомунебудь”,„підстава”, „корінь”, „висхідна точка”,„сила”, „джерело відомостей”, „письмовий документ”.У ході наукового пізнання права як багатоаспектногоскладного соціального явища вченіперенесли (шляхом функціонального метафоричногопереносу) найменування об’єкта неживоїприроди на соціальне явище з метою з’ясуванняпричин його походження, а також обгрунтуванняйого соціальної необхідності. При цьому загальновживанийтермін „джерело” набув статусу правовоготерміна не сам по собі, самостійно, а в формістійкого словосполучення „джерело права”, щотільки ускладнило його тлумачення, оскільки самепоняття права завжди було і залишається ниніпредметом гострих наукових дискусій та об’єктомпізнання різних наукових шкіл (напрямків).По-друге, під кутом зору розуміння джерелаправа як природного фактора – географічного,кліматичного, біологічного тощо – який здійснюєбезпосередній вплив на процес правотвореннята опосередкований – на процес правотворчостіі, відповідно, на само право. Це свого родуприродне джерело права. В науковій літературінеодноразово зазначалось, що „природні факторивідіграють роль сили, що впливає на правоверегулювання” і це „більш, ніж очевидно” [18,с.39]. Ще у ХVІІІ ст. Ш.Монтеск’є, досліджуючивплив кліматичних умов на право, писав: „Якщосправедливо, що характер розуму і пристрастісерця надзвичайно відрізняються у різних кліматах,то закони повинні відповідати і відмінностямцих пристрастей, і відмінностям цих характерів”[17, с.272].По-третє, з погляду джерела права як соціального,ідеологічного, культурного та інших подібнихфакторів, що чинять прямий вплив направотворчість, а через неї, опосередковано, і насаме право. Це джерело права можна назвати,враховуючи його природу і призначення, соціальнимджерелом права. Існування його настількиж природне й очевидне, наскільки закономірневиникнення та розвиток самого соціальнозумовленого права. Деякі автори схильні визначатиджерело права винаткове через призму зазначенихфакторів, а саме, як „процес селективноїеволюції культури, що акумулює в своїх нормахповедінки соціальний досвід людства (чидосвід того суспільства, у якому вони діють)”[27, с.138]. На нашу думку, це вкрай однобічнийпідхід до визначення такого багатоаспектного табагатофакторного явища, як джерела права. Невипадково у науковій літературі він неодноразовоаргументовано критикувався [24, с.492-503],оскільки в ньому дуже перебільшена роль культурив правотворчому процесі, а саме джерелопредставлено у вигляді певного „селекційногопроцесу”. Проте фактом залишається і те, щоподібне визначення джерела права існує і що воновиникло не на голому місці і не зовсім безпідставно,оскільки відображає собою міру певноговпливу культури як одного із соціальних факторівна процес правоутворення.По-четверте, з позиції сприйняття у якостіджерела права економічних факторів, що існуютьу будь-якому суспільстві і поряд з іншимичинниками здійснюють суттєвий вплив на процесправоутворення. З урахуванням суспільноїприроди та характеру цього джерела права його,як правило, іменують матеріальним джереломправа. У вітчизняній [25; 26; 3; 14; 11] та зарубіжній[36; 8; 9; 10; 19; 15; 4; 20; 2; 35; 21] літературіекономічним фактором традиційно приділяласьта приділяється нині підвищена увага. Їхроль і вплив на розвиток держави і права не тількивсебічно вивчаються та оцінюються, але й нерідко,на нашу думку, особливо у минулому,14 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Система джерел правабезпідставно переоцінювались і навіть абсолютизувались.Останнє твердження насампередстосується марксистської літератури. На підтвердженняцього вважаємо за необхідне процитуватиЙ.В.Сталіна: „...джерело формування духовногожиття суспільства, джерело походження суспільнихідей, суспільних теорій, політичних поглядів,політичних переконань потрібно шукати не всамих ідеях, теоріях, поглядах, політичних переконаннях,а в умовах матеріального життя суспільства,у суспільному бутті, відображенням якого є ціідеї, теорії, погляди і т.д.” [28, с.545].Виклад основного матеріалу дослідження.Теза про існування матеріальних джерел праваяк складової частини широко відомої, а в радянськийперіод загальноприйнятої концепції проспіввідношення базису і надбудови (точніше, провизначальну роль базису, невід’ємною складовоючастиною якого виступає буття, чи, інакшекажучи, матеріальні умови життя суспільства, повідношенню до надбудови, складовою частиноюякої є право з усіма його атрибутами та інститутами,включаючи джерела права), на нашу думку,має під собою солідну основу і заслуговує наувагу. Правильність цієї тези була багаторазовопідтверджена наукою, теоретично, а також достатньоперевірена повсякденним життям, практично.В силу цього можна віднести до спірних інедостатньо обґрунтованих, на нашу думку, судженнядеяких вітчизняних і зарубіжних вченихпро те, що для того, аби постсоціалістичні країни,в тому числі й Україна, незворотно стали нашлях поступального прогресивного розвитку,необхідно поряд з іншими заходами „подолатимарксистські уявлення” про пріоритет і зумовленістьбазису і надбудови, тому що, „як свідчитьісторія, політико-правові ідеї завжди виникаютьяк реакція на реальні суспільні (в тому числі йвиробничі) відносини і спрямовані на їх вдосконалення”[22, с.324].Дане судження і йому подібні про „істиннішлях розвитку” постсоціалістичних країн і „критичні”стріли на адресу попередніх „хибних” положеньнині досить модні і поширені. Проте відцього вони на стають більш аргументованими іменш дискусійними. „Критичний” пафос, як переконуєпрактика, не замінює собою і не компенсуєвідсутність нових раціональних ідей та глибокообґрунтованих наукових положень. Звичайно,це не стосується випадків, коли піддається„критичному аналізу не сам” матеріальний підхіддо розглядуваних проблем права та його джерел,а абсолютизація цього підходу за рахунок іншихпідходів, перебільшення його ролі і значення, щонерідко допускаються сучасними вченимиюристами.В аналогічних випадках критика йогоне тільки можлива, але й необхідна та достатньообґрунтована.Наукова етика та коректність вимагає від політичночи в якийсь інший спосіб не заангажованогодослідника бачити, що, розробляючи положенняпро роль і значення матеріального фактора,про зумовленість надбудовних явищ, включаючиправо, базисними явищами, „класики марксизму-ленінізму”та їх ідейні послідовникипостійно мали на увазі та враховували такі двіобставини. Перша з них пов’язана з тим, що матеріальнийбазис, економіка не прямолінійно йоднозначно, а опосередковано, тільки в кінцевомурахунку детермінують надбудовчі явища, втому числі право і політику. „Об’єктивна зумовленістьдержавної і правової надбудови економічнимбазисом, - як зазначається в одній із фундаментальнихмонографій марксистської спрямованості,– не є прямою й однозначною. Вонаопосередкована рядом суб’єктивних факторів,які здійснюють вплив на ті конкретні форми, уяких проявляється ця об’єктивна зумовленість”[13, с.422]. Необхідно додати, що окрім суб’єктивнихі об’єктивних економічних факторів, нарозвиток правових та інших надбудовних явищздійснюють постійний вплив також політичні,ідеологічні, національні, етнічні, релігійні та іншічисленні чинники.Друга обставина полягає в тому, що при виробленніположення про пріоритетну роль економічногобазису по відношенню до правової таінших надбудов враховувались не лише прямізв’язки та вплив базису на надбудову, але й зворотнізв’язки і вплив надбудови на базис. Знаменниму цьому плані є висловлювання К.Марксапро те, що „економічний рух у загальному іцілому прокладе собі шлях, але він буде відчуватина собі також і зворотну дію політичногоруху, який він сам створив і який наділений відносноюсамостійністю” [12, с.417].Окрім зазначених видів і проявів, джерелоправа виступає ще й в інших своїх якостях. Підкреслюючибагатозначність і водночас невдачністьтерміна „джерело права” (який, на думкудеяких дослідників, був залучений у науковийобіг ще Тітом Лівієм [34, Р.31-32]), Г.Ф.Шершеневичписав, що „під цим йменням” джерела маютьсяна увазі також: а) сааме те, що творитьправо (наприклад, коли кажуть, що джереломправа необхідно вважати Бога, волю народну,правосвідомість, ідею справедливості, державнувладу); б) матеріали, „покладені в основу того чиНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 15

Л.В. Жукіншого законодавства” (зокрема, вважається, щоримське право стало джерелом для Німецькогоцивільного кодексу, праці вченого Потьє – дляфранцузького Кодексу Наполеона, Литовськийстатут – для Уложення Олексія Михайловича);історичні пам’ятки, „які колись мали значеннядіючого права”, маючи на увазі під цим роботу зджерелами права, зокрема, з Corpus juris civilis, зРуською Правдою і т.д.; г) засоби пізнання чинногоправа, наприклад, коли кажуть, що „правоможна з’ясувати із закону” [33, с.5].Поряд із зазначеними баченнями джерелаправа також не одноплощинно воно (джерелоправа) розглядається у філософському (філософськеджерело) і формально-юридичному плані.При трактуванні джерела права з філософськогопогляду, у філософському плані основна увагазвертається насамперед на те, які за своїм характером(ліберальні, консервативні і т.д.) філософськіідеї покладено в основу тієї чи іншої правовоїсистеми, того чи іншого джерела права; на базіяких філософських конструкцій створюється та чиінша правова система і, відповідно, система права.Якщо ж мова іде про джерело права у формально-юридичномуплані, то основна увага дослідниківконцентрується на засобах та способахвнутрішньої організації правової матерії, а такожна зовнішніх формах її вираження. В подібнихвипадках нерідко говорять про джерело права,що виступає „у спеціально-юридичному значенні”[32; 16; 7]. При цьому джерело права сприймаєтьсяне інакше як спосіб вираження (оформлення)та закріплення норми права у якості ідейпро належне чи допустиме в об’єктивній дійсностічи як „те, де міститься норма права, те, звідкиюристи-практики беруть знання про норми позитивногоправа” [6, с.52]. „Формально-юридичне”уявлення про джерела права у вітчизняній та зарубіжнійюридичній літературі у наш час найбільшпоширене і часто вживане. Очевидно, цеможна пояснити своєрідною, давньою традицієююридичної науки і практики зводити реальні(матеріальні, духовні тощо) джерела права доформальних. Крім того (і це, очевидно, головне),дає знати про себе простота, всезагальна доступністьформального розуміння джерела права, йогозначно більша, в порівнянні з іншими видами іуявленнями про джерела права, визначеність і всилу цього найбільша можливість його практичногозастосування. Саме з позицій формальноюридичногорозуміння і висвітлюватиме джерелаподаткового права України і автор даного дослідження.„Висунення” на перший план формальноюридичногорозуміння джерел права в той жечас аж ніяк не означає приниження ролі, а тимбільше забуття інших уявлень про джерела правата їх значення. В науковій літературі, наприклад,ще з кінця ХІХ – початку ХХ століть періодичнорозглядалось питання про джерела не тількиоб’єктивного, але й суб’єктив-ного права. Останнєна пропозицію Б.Чичеріна визначалось як „моральнаможливість чи, інакше, як законна свободащось роботи або вимагати”, а під об’єктивним правоммався на увазі „сам закон, що визначає цю свободу”[31, с.766]. Дана традиція у значній мірі зберегласяпо наш час.У вітчизняній та зарубіжній юридичній літературііснує й інша своєрідна традиція: розглядатиматеріальні, соціальні, природні та інші їмподібні (реальні) джерела права переважно в теоретичномуаспекті, а формально-юридичні джерела– переважно у практичному аспекті. Стосовнопозитивного, а у певній мірі і природногоправа нині, як і раніше, робляться спроби нетільки багатопланового, різнобічного вивченняджерел права, але й класифікації їх на підставінайрізноманітніших критеріїв. Зокрема, залежновід природи, характеру, змісту, міри визначеностіі форми вираження усі джерела права поділяютьсяна реальні та формальні, на первинні (матеріальніта інші) і вторинні (формально-юридичні)[1, с.143-168; 23, с.63-64] та інші види.Водночас, незалежно від критеріїв класифікаціїджерел права, від їх видів, поняття та змісту,усі вони виступають, як свідчить практика, вмежах тієї чи іншої правової системи як певнеєдине ціле, яке формує дану правову систему,наповнює її конкретним нормативним змістом.Тому з певною мірою умовності наяву достатніпідстави стверджувати, що кожній національнійправовій системі, в тому числі й правовій системіУкраїни, і, відповідно, системі права притаманнатакож власна система джерел права і навпаки.Зауваження про певну міру їх автономності пояснюєтьсятим, що інколи одні і ті ж джерелаправа виходять за межі окремих національнихправових систем і „обслуговують” цілі їх спільності– різноманітні правові сім’ї. Це стосуєтьсянасамперед формально-юридичних джерел права,що виступають у вигляді законів, декретів,статутів і багатьох інших видів нормативноправовихактів.Визначаючи системний, упорядкований характерджерел права в межах окремих правовихсистем і сімей, водночас необхідно мати на увазіі їх до певної міри субординаційний, ієрархічний16 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Система джерел правахарактер. Останній проявляється як у побутуючомуфактичному поділі джерел права на первинні(матеріальні, соціальні та інші) і вторинні(формально-юридичні) джерела, де перші зумовлюютьвласне буття і зміст других, так і в іншихформах і проявах. Зокрема, можна відзначитиієрархічний (субординаційний) характер відносин,що складаються між окремо взятими матеріальними,соціальними та іншими первиннимиджерелами права, з одного боку, і формальноюридичними,вторинними джерелами права – зіншого [29; 30].Очевидно, що вторинні – формально-юридичні– джерела права у вигляді законів, що видаютьсявищим законодавчим органом, постановуряду, наказів міністрів та інших нормативноправовихатів, ніколи не перебували і не можутьперебувати на одному і тому ж формальноюридичномута фактичному рівні. Залежно відіманентної кожному з них, причому завжди різної,юридичної сили всі формально-юридичніджерела займають місце одне по відношенню доіншого в суворо ієрархічному, субординаційномупорядку, підпорядковуються одне одному та відповіднодоповнюють і деталізують одне одного.Певний взаємозв’язок і взаємозумовленість,що асоціюються із субординацією та ієрархією,як переконує аналіз, мають місце не лише в підсистемівторинних, але й у підсистемі первиннихджерел права. Один з проявів субординаційногохарактеру останніх полягає, зокрема, в тому, що,виступаючи в якості матеріального, соціальногота іншого змісту конкретних формально-юридичнихджерел права, вони займають місце в тому жсубординаційному ряду і розташовуються у тійже ієрархічній послідовності, що й вторинні, формально-юридичніджерела. Ще одним з проявівсубординаційних відносин первинних джерелправа може бути також взаємозв’язок і взаємозумовленість,з одного боку, матеріальних і соціальнихфакторів, що виступають у якості первиннихджерел права, а з іншого – об’єктивнопервісний вплив на матеріальні, соціальні та іншіфактори географічних, кліматичних та іншихприродних чинників. Звичайно, у даному випадкуне доводиться вести мову про, так би мовити,„чисті”, яскраво виражені субординаційні відносини,як це має місце у підсистемі вторинних,формально-юридичних джерел права. Субординаційнийхарактер відносин між первиннимиджерелами права має здебільшого латентний характер.І з’ясовується він, виходячи з практикивзаємодії одного з іншим первинних джерел права,переважно теоретично, а не емпірично.Аналогічна, на нашу думку, ситуація і з визначеннямсубординаційного характеру джерелправа також у всіх тих випадках, коли мова ідепро джерела (первинні і вторинні), які безпосередньопов’язані не лише з процесом правотворення,що охоплює собою майже всю правову інеправову сфери життя суспільства й економіку,але й з процесами правотворчості і законотворчості.Процес правотворчості, будучи за своєюсуттю частиною процесу правоутворення, природно,охоплює собою значно меншу сферу суспільствай економіки, ніж цей останній, та обмежуєтьсялише процесом розробки та прийняттянормативно-правових актів. Процес же законотворчості,який водночас є найважливішою складовою,своєрідним продовженням процесу правоутворенняі процесу правотворчості, порівняноз попередніми процесами, забезпечує сферу життєдіяльностісуспільства й економіки та охоплюєв себе лише вироблення та прийняття законів.Висновки. Аналізуючи функціональні (змістовні)та сутнісні взаємозв’язки і взаємодію процесівправоутворення, правотворчості та законотворчості,неможливо не зауважити, що всі ціявища і відповідні їм категорії та поняття, незважажючи на їх спільність і однорідність, ажніяк не рівнозначні за логічним обсягом і змістомфеномени. В реальній дійсності в залежності відзазначених та інших споріднених особливостейназвані процеси зумовлюються об’єктивно тарозташовуються у такому логічно „субординаційному”ряду, який відображає процес формування,становлення, розвитку самого права і йогорізних складових частин, включаючи джерелаправа. Починаючи з правоутворення, даний процесз неминучістю охоплює правотворчість і завершується,за загальним правилом, законотворчістю.Аналогічний еволюційний шлях проходитьі поняття про джерела права в цілому та нарізних стадіях його становлення і розвитку, зокрема,що формується та визріває в межах тієї чиіншої правотворчої системи.Список літератури1. Алексеев Н.Н. Основы философии права.– СПб., 1999.2. Бержель Ж.-Л. Общая теория права. – М.,2000.3. Вінник О.М. Публічні та приватні інтересив господарських товариствах: проблеми правовогозабезпечення. Монографія. – К.: Атака,2003. – 352 с.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 17

Л.В. Жук4. Грязин И.Н. Текст права: (Опыт методологическогоанализа конкурирующих теорий). –Таллин, 1983.5. Гурова Т.В. Актуальные проблемы теорииисточников права. Диссертация на соиск.учен. степени канд. юрид. наук. – Самара, 2000.6. Денисов С.А., Смирнов П.П. Теория государстваи права. Конспект авторских лекций.Ч.1. – Тюмень, 2000.7. Зивс С.Л. Источники права. – М., 1981.8. Иеринг Р. Интерес и право. Пер. с нем. В2-х книгах. – Ярославль, 1880. – 1 кн. – 149 с.9. Иеринг Р. Интерес и право. Пер. с нем. В2-х книгах. – Ярославль, 1880. – 2 кн. – 268 с.10. Иеринг Р. Цель в праве. Т.1. – СПб., 1881.– 412 с.11. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М.Загальна теорія держави та права: Підручник. –Львів: „Новий світ – 2000”, 2003. – 584 с.12. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т.37.13. Марксистско-ленинская общая теория государстваи права. Основные институты и понятия.– М., 1970.14. Марчук В.П. Соціологічні теорії права вНімеччині. Історія і сучасність. – Чернівці: ЧДУ,1998. – 128 с.15. Мизес Л. Фон. Теория и история. Интерпретациясоціально-экономической эволюции. –М., 2001.16. Міцкевич А.В. Акты высших органов советскогогосударства. – М., 1967.17. Монтескье Ш. О духе законов // Историяполитических и правовых учений. Хрестоматия.– Белгород, 1999.18. Нашиц А. Правотворчество. Теория и законодательнаятехника. – М., 1974.19. Неновски Н. Право и ценности. – М.,1987.20. Пирс Ч. Логические основания теориизаконов. – СПб., 2000.21. Посконин В.В., Посконина О.В.Т.Парсонс и Н.Луман: два подхода в правопонимании.– Ижевск, 1998.22. Раянов Ф.М. Юриспруденция. Курс лекций.– Уфа, 2001.23. Рябко А.И., Василенко О.Н. Актуальныепроблемы онтологии форм права // Философияправа. – 2000. – №2. – С.63-64.24. Селіванов В. Право і влада суверенноїУкраїни: методологічні аспекти. – К.: Видавничийдім „Ін Юре”, 2002.25. Сиренко В.Ф. Обеспечение приоритетаобщегосударственных интересов (организационно-правовыевопросы). – К.: Наукова думка,1987. – 175 с.26. Спасибо-Фатеева И.В. Акционерные общества:корпоративное управление. – Харьков:Право, 1998. – 256 с.27. Спиридонов Л.И. Теория государства иправа. – М., 1995.28. Сталин И.В. Вопросы ленинизма. Изд.11-е. – М., 1939.29. Толстик В.А. Иерархия источников российскогоправа: Монография. – Н.Новгород:Изд-во «Общество Интер-сервис», 2002. – 216 с.30. Толстик В.А. Иерархия российского международногоправа. – М.: «Юрайт-М», 2001. –128 с.31. Чичерин Б. Философия права // Историяполитических и правовых учений: Хрестоматия.– М., 1990.32. Шебанов А.Ф. Форма советского права. –М., 1968.33. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права.Учебное пособие. Т.2. – М., 1995.34. Hearn K. The Theory of Legal Duties andRighst. – L., 1883.35. Jurvitch J. Le temps present et side du droitsocial. Paris, 1931. – 292 P.36. Rehbinder M. Die Begrundung der Rechtssoziologiedurch Eugen Ehrlich. – Berlin, 1986. –386 s.Стаття надійшла до редколегії 14 червня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії Р.О. Гаврилюк.SYSTEM OF THE SOURCES OF LAWL.V. ZhukSummaryIn the article objective factors and subjective factors of system of the sources of law are considered andalso them internal and external forms and hierarchy are shown.18 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

УДК 347.73© 2004 р. Л.В. ВакарюкЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціЮРИДИЧНА ПРИРОДА ФІНАНСОВО-ПРАВОВОГО ІНСТИТУТУПостановка проблеми. Одним із пріоритетнихнапрямків подальшого розвитку науки фінансовогоправа залишається дослідження окремихїї категорій. У зв’язку з цим особливо значеннянабуває проблема вироблення підходів доформування нових, осмислення і відповідноговідображення ролі існуючих фінансово-правовихінститутів. Таке ґрунтовне науково-теоретичнедослідження у сфері будь-якої правової науки, втому числі і фінансово-правової, неможливоздійснити, не дослідивши юридичну природуфінансово-правового інституту. Саме тому дослідженняюридичної природи фінансово-правовогоінституту є одним з актуальних питань сучасногонаукового пошуку, яке має важливе теоретичнета практичне значення.Ступінь наукової розробки проблеми.Проблеми такого структурного елементу системифінансового права, як фінансово-правовийінститут, час від часу опиняються в центрі дискусіїз фінансового права. Вони розглядаються якв складі аналізу теоретичних аспектів загальноїтеорії фінансового права [5; 6; 7; 11], так і в якостісамостійних теоретичних досліджень окремихінститутів фінансового права [3, с.135-141;8, с.104-112; 13, с.106-114]. Свою позицію з цьогоприводу неодноразово висловлювали фундаторисучасного фінансового права [12; 19] та їх продовжувачі[11; 18]. Однак, як влучно зауважив відомийросійський вчений Ю.А. Тихомиров, інститути фінансовогоправа залишаються до кінця не визначенимиі по сьогоднішній день [16, с.7].Мета статті. Автор ставить перед собою завданняпроаналізувати ступінь наукової розробкитеми, з’ясувати сутність фінансово-правовихінститутів як окремого роду правових інститутів,дослідити особливості їх юридичної природи.Виклад основного матеріалу дослідження.На нашу думку, при розкритті сутності фінансово-правовогоінституту повинні бути відображенійого загальні якості, відмежовані від специфічнихособливостей інших видів правових інститутів.Якщо таке відмежування не проведене, товизначення загального поняття фінансовоправовогоінституту стає або надто абстрактним,або в нього безпідставно будуть включені властивості,притаманні інститутам будь-якої іншоїгалузі (галузей) права. Вважаємо правильнимприєднатися до думки С.С. Алексєєва, який зазначав,що правова природа – це юридична характеристикаданого явища, що виражає його специфіку,місце та функції серед інших правовихявищ відповідно до його соціальної природи [1,с.227]. При цьому сама соціальна природа фінансово-правовихінститутів, їх об’єктивна зумовленістьвизначає зміст цих інститутів, їх специфіку,функціональне призначення.Відзначається і така ознака фінансово-правовихінститутів, як своєрідність властивих інститутамюридичних конструкцій, під якими розуміють„моделі комплексів норм, що відповідаютьтипу чи виду правовідносин, юридичних фактів ізв’язків між собою” [2, с.31]. Юридична конструкціявизначається видом суспільних відносин,але може бути змінена по різним мотивам законодавця.Тісно пов’язана з цим питанням і проблемаструктури фінансово-правового інституту.„Ззовні”, у взаємозв’язках з іншими підрозділамиправової системи, фінансово-правовий інститутявляє собою цілісне, неподільне утворення, єдинуправову спільність. Проте ця цілісність та неподільністьіснує тому, що окремі фінансовоправовінорми пов’язані не тільки однорідністюфактичного змісту, інтелектуально-вольовою,юридичною єдністю, але й певною внутрішньоюорганізацією. Іншими словами, кожен фінансовоправовийінститут має свою структуру.Структура явища – це те, що залишаєтьсястійким при різноманітних перетвореннях [17,с.657]. Згідно С.С. Алексєєву для структури правовогоінституту є характерним: 1) наявністькомплексу „рівноправних” нормативних приписів;2) певна, як правило, юридична неоднорідністьприписів; 3) об’єднання всіх норм стійкими,закономірними зв’язками, які виражені в загальнихприписах, а головне – в юридичнійконструкції. Остання з перелічених ознак, на йогодумку, є вирішальною [2, с.124]. Фінансовоправовийінститут, будучи первинною правовоюспільністю, складається з правових норм так само,як і галузь фінансового права складається зправових інс-титутів. Не будь-яке довільне сполученняправових норм створює нове якіснеутворення – фінансово-правовий інститут, а сукупністьнорм, пов’язаних між собою своїм юридичнимзмістом і безпосереднім відношенням доНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 19

Л.В. Вакарюксуспільних відносин, що ними регулюються. Самеця остання якість і визначає приналежністьправової норми до конкретного фінансово-правовогоінституту. Існує досить жорстка залежністьнорм, які складають фінансово-правовий інститут,від фінансових відносин, що утворюютьопосередкований ними економічний інститут.Тому, на нашу думку, не слід визнавати фінансово-правовимінститутом ті правові утворення, щоскладаються, згідно С.С. Алексєєву, „з комплексу„рівноправних” правових приписів” [2, с.124].Більшість фінансово-правових інститутівскладаються з багатьох однопорядкових правовихнорм, що дозволяє забезпечити різностороннійвплив на конкретний вид чи сторону фінансовихвідносин. Таким же характером відзначаютьсяі норми, що утворюють субінститутискладних фінансово-правових інститутів. Ці нормиоб’єднують складні функціональні зв’язки.Субінститут являє собою чітко виражену сукупністьфінансово-правових норм всередині великогофінансово-правового інституту, що регулюєпевні особливості, специфіку видових фінансовихвідносин. Фінансові відносини певного виду(предмет правового регулювання фінансовоправовогоінституту залишається тим же) регулюютьсяв деяких випадках дещо по-іншому(метод правового регулювання набуває певноїспецифічності). Кожний фінансово-правовий інститутскладається з неоднорідних правовихнорм, завдяки яким забезпечується повнота регулюванняпевної сукупності фінансових відносин.У зв’язку з цим фінансово-правовий інститут міститьу собі різноманітні види фінансово-правовихнорм – дефінітивні, уповноважуючі, зобов’язуючі,забороняючі та інші, які в комплексізабезпечують всі аспекти правового регулюванняпевної групи фінансових відносин.Більшість фінансово-правових інститутівмають типовий характер юридичної конструкції.Так, норми, які утворюють фінансово-правовийінститут, характеризуються юридичною єдністю.Як цілісне утворення, інститут фінансового прававідзначається єдністю змісту, яка проявляєтьсяв тому, що норми, які входять до складу правовогоінституту, утворюють єдиний комплекс,відображаються в загальних положеннях, правовихпринципах, специфічних правових поняттях,в силу чого утворюють особливий режим правовогорегулювання, який характерний для даноговиду фінансових відносин. Зміст фінансовоправовогоінституту пройнятий загальними юридичниминачалами, ідеями. Тому інститути фінансовогоправа, які відзначаються високим рівнемкодифікації, нормативних узагальнень,„очолюються” нормами-принципами, сформульованимибезпосередньо в тексті нормативноправовихактів.Фінансово-правові інститути також відзначаютьсянормативною відокремленістю, тобтогрупуванням правових норм в главах, розділах,частинах закону або іншого нормативного акту.Логічна послідовність, досконалість закону передбачаєтаку диференціацію його змісту, якавизначається якісною відокремленістю тієї абоіншої сукупності правових норм. А така якіснавідокремленість якраз і охоплюється поняттямфінансово-правового інституту. Необхідно зазначити,що зовнішнє відокремлене закріпленняфінансово-правових інститутів в системі законодавстване є, на наш погляд, їх обов’язковоюознакою, на якій наполягають окремі автори [2,с.126; 10, с.182]. Законодавець, без сумніву, повиненпрагнути до такого викладу нормативногоматеріалу, який полегшував би різностороннюрегламентацію опосередкованих суспільних відносин.Це в значній мірі досягається шляхом закріпленняфінансово-правового інституту у виглядісамостійних структурних підрозділів кодифікованихзаконодавчих актів, чи окремих нормативнихактів. Слід пам’ятати, що, по-перше,нормативно-правові акти є не єдиними джереламиправа. По-друге, відокремлене закріплення всистемі законодавства – питання юридичної техніки,тобто процес суб’єктивний. Оскільки системазаконодавства є зовнішньою формою права,а галузь права знаходить своє відображення вгалузі законодавства, то і інститут законодавстваі правовий інститут перебувають у тісному взаємозв’язку.Фінансово-правовий інститут не співпадаєз інститутом законодавства, оскільки впротилежному випадку мова йшла б не про різні,а про одне й те саме явище. Однак і нездоланноїпрірви між ними немає. Інститут законодавства іфінансово-правовий інститут співвідносятьсяміж собою, як форма і зміст, але кожне із цихявищ несе на собі відбиток особливостей систем,елементами яких вони є.Таким чином, із аналізу категорії „юридичнаконструкція” можна зробити висновок, що юридичнаконструкція фінансово-правового інституту– це закон зв’язку фінансово-правових норм,який виражає стійку композицію елементів, щовідповідає різним видам фінансово-правових інститутів,тобто слугує ознакою, яка дозволяє відрізнятиінститути фінансового права з точки зоруїх внутрішньої форми (структури). Говорячи проприроду фінансово-правового інституту, необ-20 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Юридична природа фінансово-правового інститутухідно пам’ятати, що не слід зводити сутність даногоявища тільки до сукупності фінансово-правовихнорм. Функціональне призначення кожногофінансово-правового інституту проявляєтьсялише при взаємодії всіх елементів системи праваі потребує врахування таких соціальних аспектівяк політична спрямованість, соціальна цінність,ідеологічний зміст, психологічний вплив, інформаційненавантаження та інші. Ці якості проявляютьсяв змісті всіх фінансово-правових інститутіві відображаються в структурній специфіцікожного з них.Аналіз фінансово-правових інститутів неможна вважати повним без встановлення функцій,притаманних їм. В науковій літературі відмічається,що відокремлення правових спільностейвикликано своєрідністю функцій, що здійснюютьсяпевною ділянкою правової системи.Специфіка функцій правових інститутів визначаєтьсяпредметом і методом правового регулюванняданих правових утворень та їх призначеннямв системі права [9, с.57]. В дослідженняхфункцій правових інститутів існує два підходидо їх класифікації. Згідно з першим підходомавторами називається лише одна функція, якуздійснюють інститути права. Так, про одну функціюправових інститутів в свій час зазначав С.С.Алексєєв [2, с.120]. Проте, зауважимо, обмежуватипізнання функцій фінансово-правових інститутіводнією функцією не зовсім правильно.В даному випадку необхідно йти шляхом більшдиференційованого підходу до встановлення кількостіфункцій інститутів фінансового права.Саме це враховують представники другого підходу,які визначають, що не тільки галузі та норми,але й окремі інститути права мають різнефункціональне значення і відповідно виконуютьрізні функції. Наприклад, Д.В. Вінницький усвоєму дослідженні пропонує поділяти функціїправового утворення на змістовні, ті, які виражаютьсоціальне призначення правового утворення,та інструментальні, призначені забезпечитиреалізацію основної, змістовної функції певногоправового утворення [4, с.121].На нашу думку, основна функція фінансовоправовогоінституту визначає його предмет, адодаткові функції – елементи складу і структурупредмету. Основна функція фінансово-правовогоінституту може конкретизуватися додатковимифункціями. Додаткові функції фінансово-правовихінститутів носять допоміжний характер.Специфіка ж полягає в їх особливій взаємодії,поєднанні. Усе викладене спонукає до наступноїкласифікації функцій фінансово-правових інститутів.Їх можна поділити на: а) установчу; б) регулятивну;в) охоронну; г) інформаційну. На нашудумку, про здійснення фінансово-правовимиінститутами установчої функції свідчить наявністьв рамках фінансово-правових інститутівнорм, які забезпечують: а) фіксацію окремихелементів фінансових відносин; б) визначенняознак певної фінансово-правової категорії; в)формулювання основних начал фінансової діяльності,бюджетного, податкового та іншого законодавства;г) закріплення правового статусусуб’єктів фінансових правовідносин.Регулятивна функція фінансово-правових інститутівдозволяє забезпечити виконання основноїюридичної функції права – регулювання суспільнихвідносин шляхом: 1) фіксації суб’єктногоскладу фінансових відносин; 2) визначеннякола життєвих обставин (юридичних фактів), зякими фінансово-правові норми пов’язують настаннятих чи інших юридичних наслідків; 3)формування прав та обов’язків суб’єктів фінансовихправовідносин [14, с.134]. Завдяки реалізаціїрегулятивної функції фінансово-правовихінститутів вирішується завдання впорядкуванняфінансових відносин у відповідності з потребамисуспільства шляхом впливу норм фінансовоправовихінститутів на ті явища суспільногожиття, які визнаються державою позитивними.Регулятивна функція інститутів фінансовогоправа тісно пов’язана з охоронною, яка в певніймірі є похідною від першої регулятивної. Слідзазначити, що в останній час роль охоронної функціїзросла, що викликано збільшенням кількостіохоронних фінансово-правових норм. Цепов’язується з необхідністю встановлення, а вряді випадків підвищення, відповідальностісуб’єктів фінансових правовідносин за свої дії,які входять у протиріччя із нормами, що забезпечуютьнормальне функціонування суспільстваі держави. Законодавець прагне до інституційноїформи закріплення охоронних правових приписів.Наявність охоронних правових норм в рамкахінститутів є одним із показників розвинутостіі збалансованості відповідної галузі права,якості її (галузі), як регулятора суспільних відносин.Відокремлення правоохоронних приписів усамостійні фінансово-правові інститути сприяє їхконсолідації та розробки загальних положень, щооб’єктивно призводить до підвищення ефективностіправового регулювання в рамках галузі фінансовогоправа. Охоронна функція фінансовоправовихінститутів відіграє роль фактора, що допомагаєзабезпечити превентивну охорону суспі-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 21

Л.В. Вакарюкльних відносин з приводу мобілізації, розподілу івикористання фондів грошових коштів.Інформаційна функція має, з одного боку,допоміжний характер по відношенню до іншихфункцій фінансово-правових інститутів, а з іншого– виконує супутню роль, надаючи інформаціюпро фінансове право, предмет, засоби таприйоми регулювання ним відносин у сфері фінансовоїдіяльності держави.Висновки. Таким чином, визначення об’єктивно-суб’єктивноїзумовленості, специфічнихрис юридичної конструкції та функцій фінансово-правовихінститутів сприяє з’ясуванню юридичноїприроди інститутів фінансового права,виділення їх в окремий рід правових інститутів.Юридична природа фінансово-правового інститутупроявляється в тому, що це сукупністьструктурно-відокремлених фінансово-правовихнорм, які утворюють цілісний комплекс, достатнійдля повного та узгодженого регулювання певноговиду найбільш стійких і функціональнооднорідних фінансових відносин чи окремихсторін, елементів фінансових відносин, незалежновід їх видової приналежності.Список літератури1. Алексеев С.С. Общие дозволения и общиезапреты в советском праве. – М.: Юрид. л-ра, 1989.2. Алексеев С.С. Структура советского права.– М.: Юрид. литература, 1975. – 263 с.3. Бекерская Д.А. Некоторые теоретическиеаспекты института налогового права // Проблемифінансового права. Міжнародна наукова конференція.Вип. 2. Чернівці: вид-во „Рута ” , 1996. –С. 135-141.4. Винницкий Д.В. Российское налоговоеправо: проблемы теории и практики. – СПб: Издательство«Юридический центр Пресс», 2003. –397 с.5. Вишновецький В.М. Система фінансовогоправа України в умовах переходу до ринковоїекономіки. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. -Київ, 2001. – 22 с.6. Горбунова О.Н. Финансовое право и финансовыймониторинг в современной России. –М., 2003. – 158 с.7. Иванов Б.М. О системе советского финансовогоправа // Труды ВЮЗИ. Вопросы советскогофинансового права. - М., 1967. - Т.1Х. – С.35-67.8. Кучерявенко М.П. Поняття складного інститутуподаткового права // Вісник Академії правовихнаук України. – 1998. - № 4. – С. 104-112.9. Общая теория государства и права. Академическийкурс в двух томах. Под ред. проф.М.Н. Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Издво«Зерцало», 2000. – 656 с.10. Общая теория права: Учебник для юрид.вузов / Под общей ред. А.С. Пиголкина. – М.: ИздвоМГТУ им. Н.Э. Баумана, 1996. – 384 с.11. Пацурківський П.С. Проблеми теорії фінансовогоправа. – Чернівці: ЧДУ, 1998. – 276 с.12. Пискотин М.И. Советское бюджетноеправо. – М.: Юрид. л-ра, 1971. – 278 с.13. Сидорова Н. Правове регулювання доходівта видатків державного бюджету // Проблемифінансового права. Міжнародна наукова конференція.Вип. 2. - Чернівці: вид-во «Рута», 1996. –С. 106-114.14. Синюков В.Н. Функции права // Теориягосударства и права. Курс лекций. – Саратов. –1995.15. Советское финансовое право / Под ред.Е.А. Ровинского. – М.: Юрид. л-ра, 1978. – 343 с.16. Тихомиров Ю.А. Публично-правовое регулирование:динамика сфер и методов // Журналроссийского права. – 2001. - № 5.17. Философский энциклопедический словарь.– М.: «Советская энциклопедия», 1989. –837 с.18. Финансовое право: Учебник / Отв. ред.Е.Ю. Грачёва, Г.П. Толстопятенко. – М.: ТК Велби,Изд-во Проспект, 2004. – 536 с.19. Цыпкин С.Д. Финансово-правовые институты,их роль в совершенствовании финансовойдеятельности Советского государства. - М.:Изд-во Моск. ун-та, 1983. – 80 с.Стаття надійшла до редколегії 30 червня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії Р.О. Гаврилюк.L.V. VakaryukLEGAL NATURE OF THE FINANCIAL-AND-LEGAL INSTITUTIONSSummaryIn the article on the basis of analysis scientific development of the financial-and-legal institutions as one ofkinds of the legal institutions the features of their legal nature are explored.22 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

УДК 347.73© 2004 р. О.Р.ГайкаЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціСПІВВІДНОШЕННЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО ПРАВАТА СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВАПостановка проблеми. Аналіз правовоїпрактики переконує, що поняття “система права”і “система законодавства” продовжують залишатисяодними з ключових у юриспруденції та вправовій дійсності будь-якої сучасної держави[19, c.66]. Останнім часом теоретичні дослідженнясистеми законодавства здійснюються шляхомпорівняння її з системою права (і навпаки). Такеодночасне дослідження даних правових явищ,зокрема, аналіз понять системи права і системизаконодавства, їх співвідношення, взаємнийвплив, аналіз системних зв’язків, окремих елементівцих систем та тенденцій розвитку дає можливістьбільш маштабно дослідити особливостіцих систем, встановити спільні та відмінні ознаки,розв’язати проблеми, які виникають в процесісистематизації законодавства вцілому та окремихгалузей законодавства. Проблеми співвідношенняцих двох систем в повній мірі стосуютьсяспіввідношення системи фінансового правата системи фінансового законодавства, а томупотребують дослідження на теоретичному рівні.Ступінь наукової розробки. В процесі дослідженняпроблем теорії фінансового права питанняспіввідношення системи фінансового правата системи фінансового законодавства досліджувалосьтакими науковцями, якП.С.Пацурківський та В.М.Вишновецький. Порівняльниманалізом системи права та системизаконодавства займались В.М.Баранов, А.І.Бобилєв,О.А.Красавчіков, О.Є.Мєшкова, Н.М.Оніщенко,П.С.Пацурківський, С.В.Полєніна,В.А.Сапун, А.Ф.Шебанов. Даного питання усвоїх працях торкались С.С.Алексєєв, Д.А.Керімов,В.П.Колесник, А.В.Кузьменко, Р.З.Лівшиць,В.С.Нерсесянц, О.Ф.Скакун, Ю.А.Тіхоміров,В.А.Толстік, В.Н. Хропанюк, В.Ф.Яковлєв та ін.Єдиний спільний висновок, якого притримуєтьсяпереважна більшість вітчизняних та зарубіжнихнауковців, полягає в тому, що “системаправа” і “система законодавства” тісно взаємопов’язані,але не тотожні самостійні категорії,та являють собою відповідно зміст і форму одноїі тої ж сутності – права. В якій мірі дані системинетотожні і в чому це проявляється, поглядинауковців розходяться, що і буде викладено восновній частині матеріалу дослідження.Мета статті. Автор ставить за мету проаналізуватиступінь наукової розробки даного питання;на основі порівняльного аналізу системизаконодавства та системи права дослідити співвідношеннясистеми фінансового законодавствата фінансового права.Виклад основного матеріалу дослідження.Враховуючи той факт, що система фінансовогозаконодавства і система фінансового права єструктурними частинами систем більш високогорангу – системи законодавства та системи прававідповідно, дослідження співідношення першоїпари систем безумовно вимагає спочатку вивченнятаких основних елементів правовї системияк системи законодавства та системи права.Особливу увагу привертають наступні аспектипорівняльного аналізу даних систем:1. Найголовніша особливість співвідношенняправа і законодавства – їх єдність. Тільки в єдностіправо і законодавство виступають нормативнимиелементами правової системи [24,c.12.]. “І право, і законодавство володіють функціональноюєдністю, виступаючи як засіб регуляціїта саморегуляції суспільних відносин” [20,c.5]. Відповідно, фінансове право в якості нормативногокомпонента правової системи закріплюєтьсяу системі діючого фінансового законодавства;тільки в єдності фінансове право і фінансовезаконодавство виступають нормативним регуляторомфінансової діяльності держави.2. Загальновизнаним в науковій літературістало твердження, що система права і системазаконодавства співвідносяться, як зміст і форма[4,c.9; 13,c.88; 15,c.236; 19,c.67; 32,c.292;33,c.15-16; 35,c.17]. Кожний предмет або явищемає свій специфічний зміст і відповідну до ньогоформу, які володіють своїми особливостямизв’язку, співвідношенням та взаємозв’язком[7,c.173]. Це стосується і такого складного соціальногоутворення як право, формою якого є законодавство.Однак, не зважаючи на домінуванняданої точки зору серед науковців, зустрічаютьсяі інші думки. Наприклад, професорР.З.Лівшиць абсолютно не розмежовуючи такіякісно різні правові категорії як правова норма інормативний акт розглядає “конституцію” [12,c.104], “закони”[12, c.105], “акти президента,Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 23

Співвідношення системи фінансового права та системи фінансового законодавстваСпецифіка фінансово-правових норм зумовленаспецифікою предмета фінансового права. Їхзмістом є встановлення правил поведінки учасниківособливого виду суспільних відносин –фінансово-економічних відносин, тобто поведінки,яка завжди пов’язана з державними грошовимикоштами [18,c.279]. Фінансово-правові норми– це загальнообов’язкові приписи компетентнихорганів державної влади та місцевого самоврядуванняз приводу мобілізації, розподілу івикористання коштів централізованих фондів,що виражені у категоричній формі й забезпеченнісилою державного примусу[17,c.40].6. Особливо багато дискусій в юридичній літературіточиться навколо співвідношення об’єктивногоі суб’єктивного в праві та законодавстві.Більшість науковців притримуються точкизору, що “система права формується об’єктивно,у відповідності з існуючими суспільними відносинами,а система законодавства створюється врезультаті цілеспрямованої діяльності уповноваженихсуб’єктів і тому включає суб’єктивний момент”[27, c.272] або “система права має об’єктивнийхарактер, а система законодавства –суб’єктивний і багато в чому залежить від волі законодавця”[16,c.9] і т.д. Спільним в цих підходах євизнання системи права об’єктивно зумовленою,“первинною, а систему законодавства похідною,яка виникає на основі системи права” [4, c.9].На нашу думку, визнання за системою прававиключно об’єктивного характеру, а за системоюзаконодавства суто суб’єктивного надто категоричне.По-перше, суб’єктивність законодавствавідносна, оскільки вона до певної міри детермінованаоб’єктивними соціально-економічнимиумовами. Законодавство, з одного боку, є продуктомсвідомої діяльності людей, завдяки якійоб’єктивно існуючий суспільний інтерес набуваєправової форми, з другого, будується на незалежнихвід людини факторах (економічна і політичнасистема, форма державного устрою та ін.)[5, c.3]. По-друге, об’ктивність системи праванадто перебільшена. З цього приводу П.С.Пацурківськийзазначає, що “позитивне право якобов’язкові, захищені державою норми поведінкискладається в єдину впорядковану систему(загальну галузеву чи інституціальну) не стихійно,а шляхом їх узагальнення на раціональнійоснові, за обов’язкової участі людей”[19, c.75].По-третє, не тільки “структура системи праваздійснює суттєвий вплив на структуру формиправа – законодавство”[2, c.11], але і навпаки –система законодавства впливає на систему права.Такий вплив проявляється в процесі формуваннянових галузей та інститутів права: накопиченнязаконодавства при регулюванні певного кола суспільнихвідносин висуває необхідність виділеннянових структурних частин системи права [3, c.23].Отже, система фінансового законодавства -об'єктивно-суб'єктивна категорія. Це обумовленотим, що будучи формою виразу фінансовогоправа, фінансове законодавство будується як системав результаті правотворчої діяльності, назміст якої, крім зовнішніх об'єктивних факторів,які в певній мірі визначають формування системифінансового права, впливають і внутрішні факторисуб'єктивного порядку (воля законодавця).7. Для фінансового законодавства і фінансовогоправа (як законодавства і права в цілому) нев одноковій мірі характерна така властивість яккомплексність. Норми галузей права (на відмінувід галузі законодавства) відрізняються високимступенем однорідності предмета свого регулювання[22, c.155]. Так, якщо система фінансовогоправа складається з сукупності виключно фінансовихнорм, то до складу системи фінансовогозаконодавства входять нормативно-правові акти,які містять не тільки фінансові норми, але і нормиінших галузей. В більшості своїй нормативноправовіакти комплексні утворення. Таке поєднанняв одному нормативно-правовому акті різногалузевихнорм явище не випадкове, а закономірнеі викликане різними організаційно-управлінськимипотребами держави. Функціональнуоснову людського життя складають взаємозв’язокта взаємозумовленість різних за своїм змістомсуспільних відносин [31, c.296]. В різні сферилюдської діяльності, включаючи і фінансову,об’єктивно включаються багаточисельні різновидисоціальних зв’язків. Не завжди можна знайтитаку ізольовану галузь суспільних відносин,де би існував один єдиний вид суспільних відносин,який би складав предмет регулювання даноїгалузі права (не належить до таких і фінансовеправо). Отже, наявність у системі фінансового законодавстваокрім фінансових норм і норм іншихгалузей зумовлено практичною необхідністю охопитиправовим регулюванням весь спектр суспільнихвідносин, які виникають в процесі мобілізації,розподілу і використання коштів централізованихта децентралізованих фондів.Однак наявність у системі фінансового законодавства„чужих” норм не означає, що дана галузькомплексна. Довгий час в науковій літературіточиться дискусія навколо існування комплекснихгалузей права та законодавства. Невдаючись до деталей цієї дискусії, автор в данійситуації абсолютно згідний з С.В.Полєніною таНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 25

О.Р. ГайкаЮ.А.Тіхоміровим, на думку яких “важливим показникомперетворенням групи взаємопов’язаних“пограничних” інститутів в нову галузьправа повинно слугувати поява нових, притаманнихтільки даній групі інститутів понять таконструкцій, формування загальної частини, якамістить принципи та загальні основи, що поширюютьсяв однаковій мірі на всі регламентуємі цієюгалуззю відносини. Тобто, “сама природа галузіправа як категорії соціальної дійсності виключаєможливість існування комплексних галузей права”[2,c.20]. Тому, сукупність правових норм, якихоб’єднує спільний предмет та метод правового регулювання,системні зв’язки, спільні принципи іт.д. в результаті утворюють галузь; якщо сукупністьправових норм такими ознаками не володіє –їй не можна присвоювати ранг галузі права.Автор підтримує точку зору О.В.Красавчикова,що комплексні утворення не належать ні докомплексних галузей права, ні до комплекснихгалузей законодавства, а “в кращому випадкуфункціональні нормативні масиви, окремимчастинам яких (в силу мозаїчності предмета регулювання)притаманні різні методи правовоїрегламентації” [9, c.70]. Ми погоджуємося зВ.Б.Колесніком в тому, що “юридичні норми, яківходять у комплексні утворення, залишаються засвоїми висхідними моментами в головній структурі,в основних галузях і на них поширюютьсязагальні положення відповідних галузей” [8, c.7].Тільки такі “комплексні утворення” не слід називатикомплексними галузями, оскільки поняття“комплексна” (тобто поеднання чогось різного) і“галузь” (єдиний предмет і метод) – несуть в собімайже протилежні значення. “Прикметник –“копмлексна” не повинен міняти суті іменника –“галузь”[9, c.65].Таким чином, система фінансового законодавстване володіє такою однорідністю норм, якапритаманна системі фінансового права. Різногороду вкраплення норм інших галузей у системуфінансового законодавства зумовлені організаційно-управлінськимипотребами, які виникаютьв процесі законотворчості, відображають необхіднів сучасних умовах процеси інтеграції різноманітнихсоціальних інститутів і носять функціональнийхарактер. Прикладом „комплексногонормативного масиву” в системі фінансовогозаконодавства є банківське законодавство.Висновок. В результаті проведеного порівняльногоаналізу, система фінансового законодавстваспіввідноситься із системою фінансовогоправа наступним чином: 1) Фінансове право іфінансове законодавство виступаючи нормативнимрегулятором фінансової діяльності державиволодіють функціональною єдністю; 2) Санкціонованідержавою фінансово-правові нормативніакти відображають зміст фінансових норм і єєдиною формою виразу (джерелом) фінансовогоправа; 3) На відміну від системи фінансовогоправа, система фінансового законодавства маєдвомірну структуру: інституційну (координаційнізв’язки між елементами) та ієрархічну (субординаційнізв’язкиміж первинними елементами);4) Первинним елементом системи фінансовогоправа є фінансова норма, системи фінансовогозаконодавства – нормативно-правовий акт; 5)Система фінансового законодавства – це суб’єктивно-об’єктивнанауково-правова невидима абстракція,яка виражає взаємозв’язок та єдністьфінансових норм, є одним із факторів впливу наформування інституційної структури фінансовогозаконодавства. Система фінансового законодавстває видимою динамічною системою зовнішніхформ виразу фінансових норм, будова якоїзалежить як від правотворчої діяльності людей,так і від об’єктивно-зумовлених економічної таполітичної систем.Список літератури1. Алексеев С.С. Теория права. – М.: ИздательствоБЕК, 1994. – 224)с.2. Баранов В.М., Поленина С.В. Системаправа, система законодательства и правовая система:Лекция. – Н.Новгород: Нижегородскийюридический институт МВД РФ, 1999. – 46с.3. Бобилев А.И. Современное толкованиесистемы права и системы законодательства //Государство и право, 1998. - №2. – С.22-27.4. Бобилев А.І. Проблемы правопонимания,формирования системы права и системы законодательства// Право и политика. – 2002. - №2. –С.7-15.5. Бобровник С.В., Богінич О.Л. Система законодавстваУкраїни: актуальні проблеми та перспективирозвитку.- Інститут держави і праваім. В.М.Корецького. – Київ. – Наукова думка,1994. – 123с.6. Васильев А.М. Правовые категории. Методологическиеаспекты разработки системы категорийправа. М.: Юрид.лит., 1976.7. Керимов Д.А. Методологія права (предмет,функции, проблемы философии права). – М.:«Аваната+», 2000. – 560с.8. Колесник В.П. Понятие банковского правакак отдельной комплексной отрасли права // Пра-26 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Співвідношення системи фінансового права та системи фінансового законодавствавовые аспекты межбанковских расчетов. Сборникстатей по банковскому праву. – К., 1994.9. Красавчиков О.А. Система права и системазаконодательства // Правоведдение. – 1975. - №2.– С.62-71.10. Кузьменко А.В. “Системный взгляд» насистему права // Правоведение. – 2003. - №3. –С.4-11.11. Лившиц Р.З. Современная теория права. –М., 1982.12. Лившиц Р.З. Теория права: Учебник. – 2-еизд. – М.: Издательство БЕК, 2001. – 234с.13. Мешкова О.Е. Соотношение системыправа и системы законодательства // ВестникОмского университета, 1998, Вып.1. – С.88-90.14. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства:Учебник для юридических вузов ифакультетов. М. - 1999.15.Общая теория государства и права. Академическийкурс в 2-х томах. Под ред.М.Н.Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Издательство«Зерцало», 1998. – 640с.16. Оніщенко Н.М. Система права та системазаконодавства: співвідношення та перспективи розвитку// Держава і право. – 2002. - №15. – С.8-16.17. Орлюк О.П. Фінансове права: Навч.посібник.– К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528с.18. Пацурківський П.С. Проблеми теорії фінансовогоправа. – Чернівці, ЧДУ, 1998. – 279с.19. Пацурківський П.С. Сучасні проблемиправопізнання. Навчальний посібник. – Чернівці:Рута, 2000. – 340с.20. Поленина С.В. Взаимодействие системыправа и системы законодательства в современнойРоссии // Государство и право. – 1999. - №9. –С.5-12.21. Поленина С.В. Теоретические проблемысистемы советского законодательства. – М.: Издательство«Наука», 1979. – 207с.22. Правові системи сучасності. Глобалізація.Демократизм. Розвиток. / В.С.Журавський,О.В.Зайчук, О.Л.Копиленко, Н.М.Оніщенко; Зазаг.ред. В.С.Журавського. – К.: Юрінком Інтер,2003. – 296с.23. Райхер В.К. О системе права // Правоведение.– 1975. - №3.24. Сапун В.А. Право и законодательство:єдинство и различие // Правоведение. – 1981. -№3. – С.12-17.25. Сирих В.М. Структура, генезис, системаяк элементы исторического и логического методовпознания права // Автореф.дисс.на соисканиеуч.ст.канд.юрид.наук. М., 1970.26. Скакун О.Ф. Современные подходы к понятиюзаконодательства // Держава і право. –2001. - №11. – С.3-7.27. Скакун О.Ф. Теория государства и права:Учебник. Харьков: Консум; Ун-т внутр дел,2000. – 704 с.28. Тихоміров Ю.А. Общая концепція развитияроссийского законодательства // Журнал российскогоправа. – 1999. - №1.29. Толстик В.А. Иерархия источников российскогоправа: Монография. – Н.Новгород: Издательство“Общество “Интелсервис”. – 2002. –216с.30. Фінансове право: Підручник/ (АлісовЄ.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін.);Керівник авт. олективу і відпов. ред. Л.К.Воронова.– Х.:Фірма“Консул”,1998–496с.31. Хропанюк В.Н. Теория государства иправа: Учебное пособие для высших учебныхзаведений / Под ред. профессора В.Г. Стрекозова.– М. – 1999. – 377с.32. Чхиквадзе В.М. Государство, демократия,законность. – М., 1967.33. Шебанов А.Ф. Система отраслей законодательства:основания построения // Правоведение.– 1976. - №4. – С.15-2534. Шебанов А.Ф. Форма советского права. –М., 1968.35. Яковлев В.Ф. Отраслевая дифференциацияи межотраслевая интеграция как основы законодательства// Правоведение. – 1975. - №1. –С.16-23.Стаття надійшла до редколегії 7 червня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії Р.О. Гаврилюк.O.R. GaykaCORRELATION OF SYSTEM OF THE FINANCIAL LAW AND SYSTEMOF THE FINANCIAL LEGISLATIONSummaryIn the article the correlation of system of the financial law and system of the financial legislation areconsidered.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 27

ІІ. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВОУДК 342.53© 2004 р. А.З. ГеоргіцаЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці© 2004 р. В.Є. СкоморохаСуддя Конституційного Суду УкраїниПРИНЦИПИ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДОЧИНСТВА (ПРОЦЕСУ) ТА ЇХ СПЕЦИФІКА:ДЕЯКІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИПостановка проблеми. До числа актуальнихтеоретичних і практичних проблем конституційногосудочинства (конституційного процесу) цілкомслушно в літературі відносять питання проосновоположні ідеї, що пронизують увесь процесрозгляду в Конституційному Суді України підвідомчихйому справ. Дослідження цих висхіднихтеоретичних положень має величезне значеннядля всебічного аналізу елементів конституційногосудочинства, дозволить виділити особливостістадій конституційного судочинства, розібратисяу багатьох нез’ясованих моментах.Ступінь наукової розробки проблеми.Принципи конституційного судочинства в науціконституційного права по-різному формулюється,з різних позицій аналізується вченими-дослідникамипроблеми (зокрема, у вітчизняній науці:у працях Кельмана М.С.[13], Савенко М.Д.[24], Скоморохи В.Є [25], Тесленка М.В. [28],С.Шевчука [30]; в Російській Федерації – в монографіяхЄ.Б. Абросимової [6], М.В. Вітрука [9], вколективній праці ”Судова влада”[27]; у Вірменії– у книзі Г.А.Шмавоняна [32] та ін.). Водночасвважаємо, що навіть у цих працях, в яких аналізуютьсяпринципи конституційного судочинства,дослідники недостатню увагу приділяють дослідженнюспецифіки принципів конституційногопроцесу. В запропонованій статті робиться спробазаповнити цю прогалину вітчизняної конституційно-правовоїнауки.Мета статті полягає в тому, щоб проаналізуватиособливості прояву принципів конституційногосудочинства в діяльності КонституційногоСуду України та з’ясувати ті теоретичні і практичніпитання, що виникають при цьому.Виклад основного матеріалу дослідження.Зазначимо, що практично усіма представникаминаукової юридичної думки визнається теза проте величезне значення, що надається правовимпринципам діяльності судових органів у справізабезпечення ефективної організації та діяльностіорганів конституційної юрисдикції. Незважаючина таку одностайність у розумінні ролі тазначення принципів правосуддя, зовсім протилежнеявище ми спостерігаємо при їх термінологічномувизначенні. Нижче спробуємо окреслитиосновні підходи щодо дефініції принципів взагаліта принципів правосуддя зокрема.Відомий французький вчений-теоретик праваЖ.Л.Бержель визначає принципи як “положення(правила) об’єктивного права (а не природногоабо ідеального права), які можуть виражатися, аможуть і не відбиватися в текстах, але (обов’язково)застосовуватися у судовій практиці та володіютьудосталь загальним характером...”[8,с.168]. І далі, характеризуючи їх дефініцію, вінпише : “На мові філософів принципами іменуються“системи положень директивного характеру,яким підпорядковуються усі наступні процедури...”Можна сказати, що саме загальний характерпринципів... дозволяє їх виокремити відпростих юридичних правил...Правило є узагальненням...,яке регулює тільки “ті або інші фактиабо акти” і, яке відповідає предмету. Принципже, навпаки, постає як узагальнення, що передбачаєнескінчений ряд з’ясувань. Отже, ...принципипанують лише над позитивним правом, тодіяк юридичні правила є... лише окремими випадкамиїх застосування або винятками” [8, с.169-170]. З міркувань відомого правознавця можназробити у будь-якому разі висновок про те, щопринципи – це правила, які слугують ідейногоосновою для об’єктивного права.У такому ракурсі безумовно, мають рацію тітеоретики правознавці, які принципи зводять доосновоположних ідей, які є основою у виборіустрою і взаємовідносин органів судової влади,внутрішньої організації судових органів, порядку28 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Принципи конституційного судочинства (процесу) та їх специфіка: деякі питання теорії і практикиїх діяльності тощо. Так, І.С. Назарова під принципамиконституційного судочинства (конституційногопроцесу) розуміє основоположніідеї, керівні засади, які лежать в основі регулюванняорганізації і діяльності КонституційногоСуду, зумовлюють методи реалізації цілей конституційногопроцесу[19, с.31] В.Т.Маляренко,розглядаючи ширше це питання, стверджує, щопринципи судочинства – це “керівні засади(ідеї), що стосуються завдань, засобів та способівздійснення судочинства”[18, с.129]. З нашої точкизору, найбільш аргументовану і адекватнузмістові цього правового явища дефініцію поняттяпринципів конституційного судочинства наводитьС.Е.Несмеянова. Вона пише : “під теоретичнимипринципами слід розуміти ідеї, сформульованінаукою в якості основи, закономірності,мети, до досягнення яких повинна домогтисяпрактика. Принципи – це основні керівні засади,що виражають сутність і визначають зміст суспільногоявища, процесу. Вони визначають основнінапрямки нормативного регулювання тієї абоіншої правової сфери, отже, основні напрями їїрозвитку”[20, с.24].Погоджуючись в основному з наведенимивище дефініціями терміну “принципи судочинства”,вважаємо за доцільне привернути увагу надеякі моменти. По-перше, як відомо, доктринаприродного або належного правосуддя, належноїправової процедури сформувались як нарівніпрецедентів, так і на рівні наукової доктрини. Доних відносяться такі максими, як “кожен маєправо на справедливий і швидкий суд”, “коженмає бути сповіщений про слухання справи”, “коженмає право висловлюватися при розгляді йогосправи”, “ніхто не може бути суддею у своїйсправі”. А сам термін “належна правова процедура”,на думку Н.С. Крилової, був проголошенийу Великій Хартії вольностей (1215 р.) і в статутіЕдуарда ІІІ (1355 р.) [14, С.99-100]. Подруге,в середині ХХ ст. ці уявлення отрималиміжнародне визнання [12, с.436-438]. У 1948 р.уперше була зроблена спроба сформулюватиуніверсальні принципи правосуддя. До текстуЗагальної декларації прав людини були включеністаття 7, що проголошувала рівність усіх передзаконом; ст. 8, що встановлювала право кожногона ефективний судовий захист, який здійснюєтьсякомпетентним судом, створеним на основі закону,або право на доступ до правосуддя; стаття10, що декларувала право на незалежний і безстороннійі чесний суд; ст. ст. 9, 11, що містилидодаткові гарантії прав людини у сфері діяльностісуду та правоохоронних органів. Ці принципиправосуддя були розвинуті та доповнені Міжнароднимпактом про громадянські і політичні права1966 р. (ст. ст. 6, 9-10, 14-16 та ін.), який зокремавстановив, що належним є доступ не до суду взагалі,а до незалежного і безстороннього суду, природним– існування права на адвоката і право на переглядсудового рішення [21, с.18-23; 36-44].Вищевикладене дозволяє нам запропонувативласне визначення поняття принципів конституційногосудочинства. На наш погляд, під принципамиконституційного судочинства слід розумітивироблені тривалою судовою практикоюкраїн світу та обґрунтовані правознавчою наукоюзагальні правила (ідеї, максимуми) здійсненняналежної природної процедури. Які закріпленів міжнародно-правових актах з прав людини,конституціях і спеціальних законах національнихдержав і, які застосовуються у практичній діяльностіорганів конституційної юрисдикції сучаснихдержав.Виходячи з такої дефініції основних принципівналежної організації та діяльності судовоївлади в цілому, можна припускати, що їх переліки,включені в окремі конституційні тексти, єцілком різні за своїм змістом і обсягом, не завждиформулюються безпосередньо, проте уявляєтьсяможливим виділити декілька найважливіших,тим чи іншим способом закріплених практичноусіма конституціями сучасних держав. Доїх числа в літературі, за загальним правилом,відносять: (1) незалежність судової влади (суду,суддів); (2) універсальність судового захисту абовільний доступ до правосуддя, що включає уявленняпро здійснення правосуддя тільки належними(законними) суддями і належними судами,наявність конституційної заборони на заснуваннянадзвичайних або особливих судів, а також здійсненняправосуддя у розумні строки; (3) публічність,гласність, доступність судової діяльності;(4) рівноправність сторін і змагальність судовогопроцесу; (5) усність і безпосередністьсудового процесу; (6) мотивувальність судовоїдіяльності; (7) участь народу в здійсненні правосуддя;(8) колегіальність і одно осібність; (9)інші принципи [15, с.656-660; 10, с.386-387].Конституція України 1996 р. у ст. 129 закріплюєтакі основні засади судочинства: 1) законність;2) рівність усіх учасників судового процесуперед законом і судом; 3) забезпечення доведеностівини; 4) змагальність сторін та свобода внаданні ними суду своїх доказів і у доведенніперед судом їх переконливості; 5) підтриманнядержавного обвинувачення в суді прокурором; 6)забезпечення обвинуваченому захист; 7) глас-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 29

Георгіца А.З., Скомороха В.Є.ність судового процесу та його повне фіксуваннятехнічними засобами; 8) забезпечення апеляційногота касаційного оскарження рішення суду,крім випадків, встановлених законом; 9) обов’язковістьрішень суду [1, с.41-42]. Важливо прицьому вказати на ту обставину, що ця стаття ОсновногоЗакону України встановлює норму, згідноз якою “законом можуть бути визначені такожінші засади судочинства в судах окремих судовихюрисдикцій”. Тому має рацію В.Т.Маляренко,який до засад судочинства відносить принципи,що передбачені окремими законами (ЦПКУкраїни, КПК України, ГПК України, ЗаконамиУкраїни “Про прокуратуру (1991, з наступнимизмінами і доповненнями), “Про судоустрій України(2002 р.) та ін.), а саме: право на судовий захист,публічність і правова допомога при вирішеннісправ у судах; вільна оцінка доказів, безпосередністьдослідження доказів; усність процесу,колегіальний та одноособовий розглядсправ; недоторканність і незмінюваність суддів,суддівське самоврядування [18, с.129].Основні принципи діяльності КонституційногоСуду України проголошені у статті 4 Законупро Конституційний Суд України. Ними є:верховенство права, незалежність, колегіальність,рівноправність суддів, гласність, повнота івсебічність розгляду справ та обґрунтованістьприйнятих ним рішень. Водночас Закон закріплюєй інші принципи: мову конституційногопровадження, усність розгляду. Обов’язковістьсудових рішень тощо [3].У літературі засади судочинства прийнятокласифікувати за різними ознаками: 1) за дією усистемі права: загальні, міжгалузеві, галузеві; 2)за формою нормативного закріплення: конституційні(закріплені Конституцією) та інші (закріпленів законодавстві про судоустрій); 3) за роллюу регулюванні процесуально-правового становищасуб’єктів правовідносин: ті, що визначаютьпроцесуально-правову діяльність суду та іншихорганів; і, ті, що визначають процесуальну діяльністьучасників процесу та інших осіб, які берутьучасть у судочинстві; 4) за предметом регулювання:організаційні (організації судоустрою ісудочинства), функціональні (засади процесуальноїдіяльності),ті, що визначають зміст процесуальноїдіяльності (встановлення об’єктивноїістини) і ті, що регулюють процесуальну формувиконання процесуальних дій [18, с.129].Видається, що визначальним в організації тадіяльності Конституційного Суду України єпринцип законності. По-перше, він є універсальнимі стосується не тільки судових органів, але івсіх державних органів, органів місцевого самоврядуванняі посадових осіб України. Це виявляєтьсяу низці положень чинного Основного Законунашої держави. Так, частина друга ст. 6Конституції містить припис, згідно з яким организаконодавчої, виконавчої та судової владиздійснюють свої повноваження у встановленихцією Конституцією межах і відповідно до законівУкраїни. Частина третя ст. 113 Конституції фіксуєположення про те, що Кабінет МіністрівУкраїни у своїй діяльності керується Конституцієюі законами України. Стаття 123 Конституціїпрямо зазначає: “Організація і порядок діяльностіорганів прокуратури України визначається законом”.Нарешті, ст. 140 встановлює, що місцевесамоврядування самостійно вирішує питання місцевогозначення в межах Конституції і законівУкраїни, а ст. 144 проголошує, що рішення органівмісцевого самоврядування з мотивів їх невідповідностіКонституції чи законам України зупиняютьсяу встановленому законом порядку зодночасним зверненням до суду. По-друге, слідконстатувати, що стаття 129 чинної КонституціїУкраїни не тільки фіксує положення про те, що“судді при здійсненні правосуддя незалежні іпідкоряються лише закону”, а безпосередньо визначаєсеред основних засад судочинства принципзаконності, вивівши його на перше місцесеред інших. По-третє, не є доказовим аргумент,який висувається окремими науковцями(наприклад, В.О.Кряжков), про те, що принципзаконності не має відношення до органу конституційноїюрисдикції, оскільки його не названо вспеціальному законі про Конституційний Суд, і всилу того, що згаданий орган не покликаний підкорятисязаконам, а перевіряти їх на відповідністьКонституції [20, с.27]. На наш погляд, тутйдеться про конституційну законність – поняття,що вживається у конституційному праві у двохаспектах: 1) дотримання вимог і норм, які прямомістяться в конституції держави або випливаютьз неї; 2) дотримання всіх законів та інших нормативнихактів держави як загальна вимога. У такомуразі термін “конституційне” підкреслює,що вимога законності завжди є конституційноюза своєю сутністю, поскільки загальні передумовизаконності закладені в конституції держави ірозвинуті у під конституційних актах [17, с.305].По-четверте, окремі дослідники (зокрема,О.Г.Кушніренко) говорять про принцип верховенстваправа, а не про принцип законності, мотивуючице тим, що “при прийнятті рішенняКонституційний Суд України керується нормамиКонституції України, яка закріплює ідеї справед-30 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Принципи конституційного судочинства (процесу) та їх специфіка: деякі питання теорії і практикиливості” [16, с.431]. Гадаємо, що застосоване авторомсловосполучення “при прийнятті рішенняКонституційний Суд України керується нормамиКонституції України” якраз і є визнанням принципазаконності. Більш логічним у даному випадкубуло би посилання на ст. 4 Закону України“Про Конституційний Суд України”, де зафіксовано,що діяльність цього органу ґрунтується втому числі на принципі верховенства права. Митут не бачимо ніяких розходжень між відповідниминормами Конституції та Закону про КонституційнийСуд України. Не встряваючи в дискусіюз цього приводу, привернемо увагу доспіввідношення понять верховенство права і верховенствозакону. Яке аналізує відомий вітчизнянийтеоретик права П.М.Рабінович. Останнійпише: “Принцип верховенства права не тотожнийпринципу верховенства закону. Відмінністьміж ними пов’язана з розбіжністю у розумінніправа і закону. Принцип верховенства закону єбільш конкретним (курсив авт.). Панування законуозначає насамперед верховенство правовогозакону, бо не кожний закон є саме таким. Відповідністьзмісту закона праву є ще однією ознакоюпринципу верховенства права, важливимпоказником правової держави” [23, с.342].Обґрунтуванню ролі і місця принципа законностів діяльності Конституційного Суду присвятилисвої наукові пошуки чимало відомих вчених-фахівців.На думку М.С.Строгович, законність– це точне і неухильне дотримання і виконаннязаконів. Він вважав, що на підставі верховенствазакона тільки його дотримання і виконанняскладають зміст законності [26]. В.М.Чхіквадзерозглядав принцип законності через двісфери: нормотворчості та виконання норм права.Єдність законності охоплює як законодавство,так і застосування права, а також перетворення вжиття цього права [29, с.29]. М.В. Баглай і В.О.Туманов визначають законність як неухильнедотримання конституції і законів, а також виданиху відповідності з ними інших правових актівусіма органами державної влади, місцевого самоврядування,посадовими особами, громадянамита їх об’єднаннями [7, с.143-144].Вітчизняні теоретики права Ю.С. Шемшученкоі С.В. Бобровник вказують на те, що законністьпостає у кількох вимірах: як принципиздійснення державою владних повноважень; якпринцип поведінки фізичних осіб у сфері права;як принцип побудови системи нормативних актів(ієрархічність, відповідність законів і підзаконнихактів конституції держави); як режимсоціально-політичного життя (вимога точного інеухильного виконання законів та заснованих наних підзаконних актів усіма суб’єктами права);як конституційний принцип [31, с.498-499]. Гадаємо,що тільки єдність названих елементів унайбільш повній мірі визначає призначенняпринципа законності. Та і сам факт утворенняКонституційного Суду України є важливим крокому забезпеченні режиму законності в державі,поскільки він покликаний слугувати гарантом“верховенства Конституції України як ОсновногоЗакону держави на всій території України” (ст.2 Закону “Про Конституційний Суд України”). Увипадку порушення Конституції України державаза допомогою діяльності органу конституційноїюрисдикції забезпечує належний захист порушенихправ у встановленому законом порядку.Отже, принцип законності у конституційномусудочинстві втілюється через усю діяльністьКонституційного Суду України.Принцип незалежності суду і суддів КонституційногоСуду України відноситься до числаосновних принципів діяльності єдиного органуконституційної юрисдикції в Україні. Теоретичновін випливає з теорії розподілу влад: виокремленняза функціональною ознакою окремих гілоквлади з необхідністю викликає і їх незалежнездійснення. Тому, певна річ, він є висхіднимпринципом, який визначає становище суду і сучаснійдержаві. Найбільш повно він був сформульованийв уже згаданих нами Основних принципів,які торкаються судових органів, а такожЄвропейській хартії про статус суддів, прийнятої10 липня 1998 року у Страсбурзі [22, с.148-156; 29]. В Україні принцип незалежності судів ісуддів проголошений як на конституційному (ст.ст. 6,124,126), так і на законодавчому рівні (наприклад,ст. 4 Закону України “Про КонституційнийСуд України”).Зазначимо, що судова влада справді самостійнаі незалежна у прийнятті своїх рішень.Адже ні органи законодавчої, на органи виконавчоївлади не можуть справити вплив на органисудової влади, а виходить, і на КонституційнийСуд України, не можуть прийняти рішення,що скасували би рішення Суду, не вправі здійснюватидії, які тягнуть вторгнення в компетенціюорганом конституційного контролю. Отже,самостійність у прийнятті рішень органами судовоївлади говорить про їх незалежність від органівдержавної влади.Стосовно суддів Конституційного СудуУкраїни, то принцип незалежності проявляєтьсяу двох формах. Зовнішня (об’єктивна) форманезалежності суддів Конституційного Суду за-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 31

Георгіца А.З., Скомороха В.Є.кріплена у наступних положеннях: а) судді КонституційногоСуду України не можуть належатидо політичних партій та профспілок, мати представницькиймандат, брати участь у будь-якійполітичній діяльності, обіймати будь-які оплачуваніпосади, виконувати іншу оплачувану роботу,крім наукової, викладацької та творчої (частина2 ст. 16 Закону “Про Конституційний СудУкраїни”); б) ніхто не вправі втручатися в діяльністьсуддів, давати їм будь-які вказівки у питаннях,що вивчаються або розглядаються в конституційномусуді. Навпаки, відповідно до частини 2ст.19 Закону “Про Конституційний Суд України”,його суддя має право потребувати від ВерховноїРади України, Президента України, Прем’єрміністраУкраїни, Генерального прокурора України,суддів, органів державної влади, органів владиАвтономної Республіки Крим, органів місцевогосамоврядування, посадових осіб підприємств,установ, організацій усіх форм власності, політичнихпартій та інших об’єднань громадян, окремихгромадян необхідні документи, матеріали та іншуінформацію з питань, що готуються до розглядуКолегією суддів Конституційного Суду України,Конституційним Судом України.Щодо внутрішньої форми суддівської незалежності,то вона зумовлює суб’єктивну незалежнупозицію судді: а) має право публічно висловлюватисвою думку з питань, що стосуютьсяпровадження в Конституційному Суді Українищодо тих справ, у яких прийнято рішення чи дановисновок (частина 4 ст. 19 Закону); б) правосудді Конституційного Суду України на окремудумку, що гарантується ст. 64 Закону України”Про Конституційний Суд України”.Принцип рівноправності суддів, визначенийу ст. 4 Закону “Про Конституційний СудУкраїни” в якості одного з основних, не знайшовналежної конкретизації у вітчизняній літературі.Тому є потреба звернутися до зарубіжного досвіду.Наприклад, німецькі дослідники Г.Рьоллеке,В.Гек та В.Льовер вбачають рівноправність суддівФедерального Конституційного Суду у відсутностівзаємозаміни: “В принципі вони не можутьвзаємо замінюватися і повністю є рівноправними”,а також у можливості доводити до відомагромадськості свою окрему думку після прийняттярішення судом та брати участь в управлінніФедеральним Конституційним Судом запевною внутрішньою ієрархією [11, с.278]. Російськийавтор М.В.Вітрук вважає рівність правсуддів поряд з можливістю вирішення справ наоснові внутрішнього переконання судді, йогооб’єктивністю та неупередженістю, особистимиякостями як громадянина – гарантіями незалежностісуддів[9, с.86].На нашу думку, український законодавець,визначивши рівноправність суддів основнимпринципом діяльності Конституційного СудуУкраїни, мав на меті користування суддями рівнимиправами, включаючи право вирішальногоголосу з усіх питань, які розглядаються Судом,гарантіями, а також їх рівні обов’язки. У своїйсукупності всі ці елементи мають забезпечитинезалежне і усталене становище суддів.Звичайно, Конституційний Суд України здійснюєсвою діяльність і на основі інших принципів,зокрема: принципу усної форми судовогорозгляду – всі учасники конституційного провадженнямають можливість виступити перед Судом,надати пояснення і докази, висловити своїдумки безпосередньо, в усній формі. Всі надані усправі докази підлягають дослідженню і обговоренню.Усна форма не виключає необхідностінадання письмових доказів, письмового фіксуванняпроцесу та оформлення результатів розглядусправ;принцип мови судочинства – згідно із статтею10 Конституції України державною мовою вУкраїні є українська мова. Це означає, що діяльністьорганів державної влади здійснюєтьсяукраїнською мовою. Виходячи з конституційнихположень, стаття 56 Закону України “Про КонституційнийСуд України” встановила, що провадженняв суді ведеться державною мовою.Учасники конституційного провадження, які неволодіють державною мовою мають право користуватисяпослугами перекладача. Переклад підчас розгляду справи забезпечується Судом за рахуноквласних коштів. Про свої наміри користуватисяпослугами перекладача учасники конституційногопровадження мають своєчасно повідомитиКонституційний Суд України. Перекладачемне може бути суддя цього Суду;принципу змагальності і рівності в правахсторін – незбіг, суперечливість інтересів сторін іпроцесуальне рівноправ’я обумовлюють змагальнийхарактер їх участі у процесі. Проте змагальністьу конституційному судочинстві має своїособливості. Зокрема, до таких слід віднестисправи, у яких відсутній спір між сторонами(звернення щодо офіційного тлумачення чи поданняВерховного Суду України стосовно конституційностізакону);принципу безпосередності дослідженні доказів– принцип безпосередності в дослідженнідоказів є основоположним правилом будь-якогосудочинства, яке зобов’язує суддів, що беруть32 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Принципи конституційного судочинства (процесу) та їх специфіка: деякі питання теорії і практикиучасть у справі, особисто дослідити в судовомузасіданні усі надані докази. Хоча цей принцип незнайшов законодавчого закріплення, але виходячиз ряду вимог щодо порядку ведення засідань уКонституційному Суді (наявність кворуму, обґрунтуваннярішення тільки на тих матеріалах,що належним чином були заслухані та дослідженів ході засідання, право сторін дати поясненняпо суті звернення чи подання і навести правовіаргументи на підтримку своєї позиції, постановленнярішення суддями, які брали участь у розглядісправи тощо) належить визнати наявністьпринципу безпосередності і в конституційномусудочинстві;принципу процесуальної економії – принциппроцесуальної економії дає змогу скоротитичас розгляду справи за рахунок відмови від дослідженнятих документів, які є на руках у сторін,об’єднання справ. Так, у справі про внесеннязмін до статей 76, 78, 80, 81, 82 та інших КонституціїУкраїни Конституційний Суд України констатувавідентичність пропонованих змін до рядустатей Конституції змінам, що містилися в ужерозглянутому законопроекті, на який КонституційнимСудом України 5 листопада 2003 рокунадано Висновок щодо відповідності його вимогамстатей 157, 158 Конституції України (п.3 мотивувальноїчастини) [4, с.289-312]. Але Судзмушений був повторювати аргументи попередньогоВисновку і в останньому рішенні. Вважаємо,що з метою прискорення процесу, керуючисьпринципом процесуальної економії, в частинізбігу законопроектів та наявності в цій частиніВисновку Суду з тих же питань – провадженняу справі належало закрити, а розглянутилише щодо розділу “Прикінцеві положення, якістосують змін до Конституції України” якимлише й різняться обидва законопроекти.Хоча даний принцип не віднесено до основниху діяльності органів конституційної юрисдикціїні Конституцією України, ні Законом України“Про Конституційний Суд України”, протесам законодавець реалізував його у статті 58 Законустосовно об’єднання конституційних провадженьу разі надходження кількох конституційнихподань, конституційних звернень, щостосуються того самого питання.Випадків об’єднань звернень багато. Прикладомможе бути справа щодо строків перебуванняна посту Президента України, у якій з конституційнимиподаннями про офіційне тлумаченняположення частини 3 статті 103 КонституціїУкраїни звернулися 53 і 47 народних депутатівУкраїни. Оскільки питання стосувалися одногопредмета тлумачення (питання) колегія суддівКонституційного Суду України відкрила провадженняу справах і об’єднала їх для розгляду в однеконституційного провадження [5, с.327-311].Об’єднання конституційного провадженняможе мати місце лише у разі, якщо жодна ізсправ не розглядалась по суті. Якщо ж розглядхоч однієї із справ уже розпочато, провадження вінших справах, що стосуються того ж предмета,не повинно здійснюватися.Висновки. В результаті проведеного дослідженняможна стверджувати, що підвищенняавторитету Конституційного Суду України, йогоролі у захисті прав і свобод людини і громадянинатісно поєднано з проголошенням і реалізацієюзазначених демократичних принципів правосуддя,які сприяють виконанню завдань, що стоятьперед Судом. З урахуванням наведеного було бдоцільно в самій Конституції України закріпитипринципи здійснення конституційного правосуддя.Список літератури1. Конституція України: Прийнята на п’ятійсесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. –К.: Україна, 1996 – 54 с.2. Европейская хартия о статусе судей –Страсбург, 19983. Закон України “Про Конституційний СудУкраїни” від 16 жовтня 1996 року №422/96 – ВР /Відомості Верховної Ради – 1996 - № 49. –ст.272.4. Висновок у справі про внесення змін достаттей 76, 78, 80, 81, 82 та інших КонституціїУкраїни від 10 грудня 2003 року // Офіційнийвісник України № 51, 2003.- Ст..2706.5. Рішення від 25 грудня 2003 року у справіза конституційним поданням 53 1 47 народнихдепутатів України про офіційне тлумачення положеннячастини третьої статті 103 КонституціїУкраїни // Офіційний вісник України № 52,2003.-Ст.2830.6. Абросимова Е.Б. Судебная власть в РоссийскрйФедерации : система и принципы – М.:Ин-т права и публичной политики, 2002 – 160 с.7. Баглай М.В, Туманов В.А. Малая энциклопедияконституционного права. М. Изд. БЕК.1998.8. Бержель Ж-Л. Общая теория права / Подобщ. ред В.И. Даниленко / Пер. с. фр. – М.: Издат.дом NOTA BENE, 2000 – 576 с.9. Витрук Н.В. Конституционное правосудиев России (1991-2001 гг.). Очерки теории ипрактики. – М.: «Городец-издат», 2001 – 508 с.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 33

Георгіца А.З., Скомороха В.Є.10. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжнихкраїн: Підручник – Чернівці: “Рута”, 2001– 431 с.11. Государственное право Германии: Сокращ.Пер. нем. семитомн. издание – Т.1 –М.,1994 – 312 с.12. Див. докладніше: Джекинс М., Кей Р.,Бредли Э. Европейское право в области прав человека.Практика и коментарии.- М., 1997. –С.436-438.13. Кельман М.С. Конституційний контрольяк засіб захисту конституцій у національних правовихсистемах континентального права: Автореф.дис...канд..юрид. наук. – К., 2001 – 19 с.14. Крылова Н.С. Судебная система Великобритании// Судебные системы зарубежныхстран –М., 1991. – С.99-100.15. Конституционное (государственное) правозарубежных стран. Общая часть / Под. ред.Б.А. Стратуна. – М., 199916. Конституційне право України. Підручникдля студентів вищих навчальних закладів. / Заред. Тодики Ю.М. та Журавського В.С. К.: Видавничийдім “Ін Юре”, 2002.-542 с.17. Конституционное право. Энциклопедическийсловарь / Отв. Ред. и рук. Авт. Кол. С.А.Авакьян .-М.: Изд-во НОРМА, 2000 – 688 с.18. Маляренко В.Т. Принципи судочинства //Юридична енциклопедія – 5 том. – П-С-К.: Видво“Українська енциклопедія” імені М.П.Бажана,2003.19. Назарова Н.С. Конституционное судопроизводство(на материалах деятельности КонституционногоСуда Российской Федерации:Дис…канд.юрид.наук ) – М., 2000.20. Несмеянова С.Э. Принципы конституционногосудопроизводства // Конституционныйсудебный процесс. Учебник для вузов./ Отв. Ред.Саликов М.С. М.: Изд. НОРМА, 2003.-С.24.21. Права людини. Міжнародні договориУкраїни, декларації, документи / Уперед.Ю.К.Качуренко – 2-е вид. – К.:Юрінформ, 199222. Права человека и судопроизводство.Сборник международных документов. – Вена,1996. – С.148-156.23. Рабінович П.М. Верховенство права //Юридична енциклопедія. В 6 томах. – А-Г. – К.,1998 – 672 с.24. Савенко М.Д. Правовий статус КонституційногоСуду України: Автореф.дис...канд..юрид. наук – Харків, 2001 – 16 с.25. Скомороха В.Є. Конституційний СудУкраїни в механізмі державної влади: Автореф.дис...канд.. юрид. наук – Харків, 2001 – 19 с.26. Сторгович М.С. Теоретические вопросысоветской законности // Сов. Государство и право.–1954 - № 4.27. Судебная власть / Под ред. И.Л. Петрухина– М.: ООО ТК «Велби», 2003 – 720 с.28. Тесленко М.В. Судебный конституционныйконтроль у Украине : Монография. – К.: Интгосударства и права им. В.М. Корецкого НАНУкраины – К., 2001 - №44 с.29. Чхиквадзе В.М. Государство, демократия,законность – М., 1967 – С.29.30. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції.– К.: Український центр правничихстудій, 2001 – 344с.31. Шемшученко Ю.С., Бобровник С.В. Законність// Юридична енциклопедія: В 6 т. – 2том. – Д – Й. – К., 1999 – 744 с.32. Шмавонян Г.А Конституционное правосудиев системе разделения властей – М.: МАКСПРЕСС, 2001 – 172 с.Стаття надійшла до редколегії 12 травня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” науковим редактором П.С.Пацурківським.Georgitsa A.Z., Skomoroha V. E.PRINCIPLES OF THE CONSTITUTIONAL LEGAL PROCEEDINGS (PROCESS) AND THEIRSPECIFICITY: SOME QUESTIONS OF THE THEORY AND PRACTICESummaryIn the article one of the first attempts of the complex analysis of principles of the constitutional legalproceedings in Ukraine is made.34 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

УДК 342.8© 2004 р. А.З. ГеоргіцаЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці© 2004 р. О.Ю. ТодикаНаціональна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, ХарківВИБОРИ ЯК ФОРМА НАРОДОВЛАДДЯ В АСПЕКТІ МІЖНАРОДНИХВИБОРЧИХ СТАНДАРТІВПостановка проблеми дослідження. Формуваннясучасного виборчого законодавства вУкраїні, в інших країнах СНД, у тому числі повиборах до парламентів цих країн, відбуваєтьсяпід впливом міжнародних виборчих стандартів, яківиступають в якості політико-правового фактора,зразка, що визначає демократичну спрямованістьнаціонального виборчого законодавства. Тому,розглядаючи чинники, які впливають на це законодавство,не можна оминути ці стандарти.Ступінь наукової розробки проблеми. Незважаючина наявність у конституційно-правовійлітературі величезного масиву публікацій з питаньвиборчої проблематики, окреслена проблемазалишається малодосліджуваною у вітчизнянійлітературі. Аналіз історіографії проблемизасвідчує, що питання міжнародних виборчихстандартів, їх втілення в національне виборчезаконодавство найбільш ґрунтовно аналізуютьсяв російській конституційно-правовій літературі[5; 6]. Натомість у вітчизняній юридичній літературібільш докладно висвітлюються питання імплементаціїміжнародних норм до національноїправової системи [12; 17; 18; 20; 21; 22; 23; 25].Однак комплексного аналізу виборчого законодавстваУкраїни, практики його реалізації в аспектіміжнародних виборчих стандартів в Українідо цього часу не здійснено.Мета статті полягає у тому, щоб розглянутипроцес становлення виборчого законодавства вУкраїні, в інших країнах СНД в аспекті міжнароднихвиборчих стандартів в умовах формуванняправової державності і проведення конституційноїреформи.Виклад основного матеріалу дослідження.Насамперед, є об’єктивна необхідність в уточненнітого, що розуміти під терміном “міжнародністандарти”. Зазначимо, що у науковій літературіпід міжнародними стандартами прийняторозуміти усі міжнародні норми в галузі прав ісвобод особи. Цим терміном охоплюються доситьрізнорідні норми, такі як правила міжнароднихдоговорів, резолюції міжнародних організацій,політичних домовленостей типу Гельсінськогозаключного акта, документів Віденської іКопенгагенської зустрічей, міжнародні звичаї [24,с.31]. Спираючись на це визначення, О.А.Вєшняковцілком слушно вважає, що міжнародні стандартиу галузі прав людини, які стосуються вільнихі справедливих виборів, можна вважати міжнароднимивиборчими стандартами [15, с.126].Водночас ці стандарти, будучи за своєю сутністюміжнародними нормами, можуть бути якуніверсальними, так і регіональними. Специфікаостанніх полягає в тому, що вони більш конкретніі розгорнуті, оскільки випливають із традицій,особливостей цивілізаційного порядку, рівнярозвитку будь-якої групи країн, а не всієї світовоїспільноти. Однак, як нам видається, у будьякомуразі регіональні стандарти повинні мати межу,нижче якої вони не можуть опускатися. В якостітакої виступають певні мінімальні вимоги, дотримуватисяяких повинні всі держави.В 1993 р. приймається Закон України “Проміжнародні договори України”, в якому сказано,що “міжнародні договори України підлягаютьнеухильному дотриманню Україно. Відповіднодо норм міжнародного права” (п.1 ст.12). А в п.2ст. 17 цього Закону закріплено: “Якщо міжнароднимдоговором України, укладання якого відбулосьу формі закону, встановлено інші правила,ніж ті, що передбачені законодавством України,то застосовуються правила міжнародного договоруУкраїни”[6]. У даний час діє КонституціяУкраїни 1996 р., в якій у частині першій ст. 9встановлено, що чинні Міжнародні договори,згода на обов’язковість яких надана ВерховноюРадою України, є частиною національного законодавстваУкраїни [1]. Отже, частина норм міжнародногоправа інкорпорується у національнезаконодавство України. Це стосується і норм, якіторкаються прав і свобод людини і громадянина.При цьому у випадку колізії норм, що містятьсяв них, із правилами, встановленими внутрішнімправом України, норми цих договорів маютьпріоритет над нормами внутрішнього права.Головні джерела міжнародних виборчих стандартів– це такі міжнародно-правові акти, якимиє: Загальна декларація прав людини від 10 грудня1948 р. [7, с.18-23], Міжнародний пакт проНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 35

Георгіца А.З., Тодика О.Ю.громадянські і політичні права 1966 р. [7, с.36-57], Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінаціїщодо жінок від 18 грудня 1979 р. [7,с.109-122], Міжнародна конвенція про ліквідаціювсіх форм расової дискримінації від 25 грудня1965 р.[7, с.74-88]. В останніх двох документах,розроблених під егідою ООН основна увагаспрямована на недопущенні дискримінації жінокпри участі їх у виборах та усіх осіб за ознакамираси, кольору шкіри, родового, національного таетнічного походження з метою здійснення нарівних засадах прав людини та основних свободу політичній чи будь-яких інших галузях суспільногожиття. В іншому документі – Конвенціїпро політичні права жінок (ст. ст. 1 і 2) зазначено:“Жінкам належить право голосувати на всіхвиборах на рівних з чоловіками умовах, без будьякоїдискримінації, у всі встановлені національнимзаконодавством установи, вимагаючи публічнихвиборів”[4, с.256-264].Регіональні міжнародні виборчі стандартивстановлюються Протоколом до конвенції прозахист прав людини та основних свобод від 20березня 1952 р. [5, с.375], а також у документах,прийнятих Нарадою з безпеки і співробітництвав Європі (НБРЄ). Наприклад, в сьомому пункті«Документу Копенгагенської наради Конференціїпо людському виміру НБРЄ», прийнятого 29липня 1990 р., в доповненнях до універсальнихвиборчих стандартів, зокрема, записано, що розумнаперіодичність виборів повинна встановлюватисязаконом; підрахунок голосів має бутичесним і офіційні результати опубліковані; законі державна політика повинні забезпечувати проведеннявиборів в атмосфері свободи і чесності,безпосереднього доступу до засобів масової інформаціївсіх політичних угруповань і окремихосіб, які беруть участь у політичному процесі;повинні створюватися належні умови для діяльностіполітичних партій та їх рівності перед закономі органами влади. Хоча документи НБРЄмають політичний характер і нібито не є джереломміжнародного права, але, з іншого боку,оскільки керівники держав – учасниць НБРЄ неодноразовозаявляли, що досягненні домовленостіпідлягають безумовному втіленню в життя, іотже, вони мають юридичний відтінок з відповіднимиполітико-правовими наслідками.Аналіз вищезгаданих джерел міжнародногоправа дозволяє дослідникам цієї проблеми зробитивисновок про те, що міжнародні виборчістандарти – це “зобов’язання держав не тількинадавати особам, які знаходяться під їх юрисдикцією,будь-яких певних прав і свобод на участьу вільних справедливих справжніх і періодичнихвиборах, але й не зазіхати на такі права і свободи,а також вживати відповідні заходи щодо їхреалізації. У виняткових випадках припускаютьсяті чи інші обмеження цих прав і свобод, якізастерігаються в окремих стандартах” [15, с.133].У цьому ракурсі вважаємо за доцільне підкреслити,що основним концептуальним орієнтиромдля вітчизняної конституційної теорії тапрактики у сфері здійснення прямого народовладдямають стати вироблені світовою доктриноюй апробовані практикою демократичнихдержав світу міжнародні виборчі стандарти.В літературі до основних елементів системивиборів, які позначають контури певної “ідеальної”моделі їх реалізації в контексті здійсненнянародовладдя, зокрема, відносять 1) використаннярізнобічних моделей організації виборів;2) об'єднання виборчих механізмів місцевого інаціонального рівнів при формуванні депутатськогокорпусу вищого органу влади; 3) намаганняадекватно врахувати інтереси відокремлених територіальниходиниць і національних меншин; 4)зміну співвідношення механізмів прямих і опосередкованихвиборів на користь перших; 5) розширенняскладу виборчого корпусу [25, с. 32].У міжнародних документах у галузі захиступрав людини, а останнім часом і в побуті, усечастіше використовується термін “вільні тасправедливі вибори”. Природно виникає питання:яким міжнародним стандартам і критеріям повиннівідповідати вільні та справедливі вибори?Відповідь на це непросте запитання можна дати,тільки проаналізувавши доктринальні поглядивчених та відповідного виборчого законодавствадемократичних країн світу. Ми дотримуємосьпоглядів тих учених, які вважають, що для проведеннявільних і справедливих виборів насампереднеобхідно забезпечити досягнення декількохобов’язкових передумов. По-перше, підготовкаі проведення вільних виборів неможливі безустановлення норм, що закріплюють такі права,як право на свободу думок; право на свободуслова; право на свободу інформації; право насвободу зборів і асоціацій; право на таємне голосування.По-друге, політична пропаганда, заходи,у тому числі й інформаційні, з підготовки виборцівдо виборів, політичні мітинги і збори, а також організаціїприхильників різних партій, механізм таємногоголосування – всі ці елементи, притаманнівиборам, і для того, щоб вибори були вільними,кожен з цих елементів повинен функціонувати безнеобґрунтованого втручання. По-третє, підсумковимпоказником того, чи є вибори вільними, це те,36 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Вибори як форма народовладдя в аспекті міжнародних виборчих стандартівнаскільки вони сприяють найповнішому вираженнюполітичної волі народу. Саме ця воля, відповіднодо ст. 21 Загальної декларації прав людини, єосновою влади уряду [15, с.133].Міжнародні стандарти, які створюють умовидля проведення справедливих виборів, в узагальненомувигляді такі: а) загальне, рівне, прямевиборче право при таємному голосуванні; б) допустимістьвстановлення демократичних обмеженьна реалізацію активного і пасивного виборчогоправа; в) розгляд волевиявлення виборця якйого громадянського права, а в деяких випадках,і як громадянського обов'язку; г) забезпеченняпропорційного представництва інтересів різнихсоціальних прошарків; д) рівність шансів і змагальністькандидатів на всіх етапах виборчої кампанії;е) створення умов для обміркованого виборуміж альтернативними кандидатами; є) юридичнавідповідальність будь-якого суб'єкта виборчогопроцесу за порушення законодавства провибори; ж) незалежність від владних структурпроцесу формування виборчих комісій, відкритістьі підконтрольність їх діяльності на всіх етапахпредставниками громадсько-політичних формувань[25, с. 33].У відповідності з міжнародними стандартамивибори повинні проводитися періодично, про щозазначається як у Загальній декларації прав людини(п. 3 ст. 21), так і Міжнародному пакті прогромадянські й політичні права (п. «в» ст. 25). Цедосить важливе положення, оскільки одноразовівибори недостатні для забезпечення стабільногодемократичного розвитку держави. Воно особливоактуальне при переході держави і суспільствавід тоталітарного до демократичного політичногорежиму або коли держава стає незалежною.Можна стверджувати, що сьогодні конституціїкраїн СНД, включаючи й України, як правило,фіксують положення про періодичністьпроведення виборів, зокрема до національнихпарламентів.У міжнародних документах не встановлюютьсяконкретні строки періодичного проведеннявиборів. Це визначається національним законодавством.Але цю періодичність, особливощодо парламентів, потрібно визначати, виходячиз того, що влада уряду повинна оновлюватися іпостійно відображати волю народу. Крім того,періодичність установлює закон, а не будь-якийінший акт, як це було за радянських часів, особливона першому його етапі. Порушення періодичностівиборів, перенесення запланованихзаконом виборів є порушенням міжнародних виборчихстандартів.Іноді трапляються ситуації, коли вибори неможливопровести. Це стосується воєнного абонадзвичайного стану. При цьому держава повиннамати законодавство, яке чітко визначає умови,порядок уведення надзвичайного стану. В ЗаконіУкраїни «Про правовий режим надзвичайногостану» вказується, що при уведенні такого стануповноваження Верховної Ради України продовжуютьсядо дня першого засідання першої сесіїпарламенту, обраного після скасування надзвичайногостану (ч. 4 ст. 12). Міжнародне співтовариствовиходить з того, що обмеження прав і свободз уведенням надзвичайного чи воєнного стануповинно розглядатися як несумісне з проведеннямвільних і справедливих виборів.Вибори повинні бути також вільними і справедливими.Це теж міжнародний виборчий стандарт,якого в національному законодавстві, в томучислі й щодо виборів до парламентів, дотримуютьсякраїни СНД. Це знаходить, насамперед,втілення в конституціях і сучасному виборчомузаконодавстві. Так, у ч. 2 ст. 71 КонституціїУкраїни закріплюється, що виборцям гарантуєтьсявільне волевиявлення. У виборчому законодавствібільш детально розкривається цейпринцип. У ньому встановлюється, що виборидепутатів є вільними і виборцям забезпечуєтьсяумова для вільного формування своєї волі та їївільного виявлення при голосуванні, що застосуваннянасильства, погроз, обману, підкупу чибудь-яких інших дій, що перешкоджають вільномуформуванню та вільному виявленню волівиборця, забороняється. Але свободу виборів неможна розглядати лише у вузькому аспекті, тобтотільки як право громадянина брати чи не братиучасть у виборах. Якщо стати на таку позицію,можна зробити висновок, що в тих західнихкраїнах, де встановлюється покарання за неучастьу виборах, порушується принцип свободивиборів, і навпаки, «вершиною» свободи є порядок,за якого громадяни, які мають право голосу,повинні самі заявити про себе як виборці, тобтозареєструватися як такі. Свобода виборів має бутине тільки законодавчим закріпленням права громадянинабрати чи не брати участь у виборах, а забезпеченавсією системою демократичних відносин,основними учасниками яких є виборці, кандидатив депутати, органи, що приймають рішенняпро їх проведення та їх організують, засоби масовоїінформації, політичні партії та їх блоки тощо.Забезпечення такого міжнародного виборчогостандарту, як вільні та справедливі вибори, взначній мірі зумовлюється якістю виборчого законодавства.Суттєве значення має, зокрема, ви-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 37

Георгіца А.З., Тодика О.Ю.мога до законодавства по виборах, особливо щодоформ і методів передвиборної агітації, які відповідалиби міжнародним стандартам стосовносвободи думки. Право на свободу думки, свободуслова і свободу інформації закріплено в ст. 19Міжнародного пакту про громадянські й політичніправа, в якій записано, що кожна людинамає право безперешкодно дотримуватися своїхпоглядів, на вільний вираз своєї думки. Разом зцим використання цих прав вимагає від особи івідповідних обов'язків. Реалізація прав не повиннавести до приниження прав і репутації іншихосіб, до порушення державної безпеки і громадськогопорядку. В ст. 22 цього Міжнародногопакту встановлюється також право на свободуасоціації. Проте це право має свої обмеження, якінеобхідні в демократичному суспільстві. Їх зміствідносно виборчої кампанії полягає в тому, щобу період проведення виборів політичне середовищебуло вільне від сил, які намагаються тиснутина виборців, залякувати їх, порушувати основніправа певної групи громадян. Ці положеннядосить важливі з погляду методів проведенняпередвиборчої агітації. Ч. 1 ст. 51 Закону «Провибори народних депутатів України» встановлює,що передвиборна агітація може здійснюватисьу будь-яких формах і будь-якими засобами,що не суперечать Конституції і законам України.Але нерідко ця агітація ведеться за межами моралій закону, про що свідчить не тільки практикаУкраїни, а й інших країн СНД.Право на свободу слова, зборів і асоціаційвстановлено ст.ст. 21 і 22 Міжнародного пактупро громадянські й політичні права. Для того,щоб положення ст. 21 розповсюджувалися на течи інше зібрання, воно повинно бути мирним.Але будь-які обмеження права проводити зборине можуть виходити за межі необхідності захистуважливих суспільних інтересів. Міжнароднеспівтовариство, встановлюючи право на свободузборів, виходить з того, що публічні збори складаютьневід'ємну частину процесу виборів і забезпечуютьефективний механізм розповсюдженняполітичної інформації. Важливо, щоб цізбори проводилися в межах закону. Виборчапрактика свідчить, що нерідко команди опонентівнамагаються зірвати відповідному кандидатув депутати виборчі збори, або ж знаходятьсяштучні причини, щоб не надати кандидату приміщеннядля зустрічі з виборцями. Це мало місцеі на виборах до парламенту України в березні 2002року. Така практика йде всупереч міжнароднимвиборчим стандартам і діючому в країнах СНДзаконодавству по виборам до їх парламентів.У конституціях країн СНД, в їх виборчих законахчітко встановлюється, що голосування навиборах повинно бути таємним, що є одним ізосновоположних виборчих стандартів, який характеризуєдемократизм політичної системи країни.В основі вимоги щодо проведення виборівшляхом таємного голосування знаходиться ст. 21Загальної декларації прав людини, яка встановлює,що «вибори повинні проводитися шляхомтаємного голосування або ж з допомогою іншихрівнозначних форм, що забезпечують свободуголосування». В ст. 25 Міжнародного пакту прогромадянські й політичні права закріплюється,що вибори повинні проводитися «при таємномуголосуванні». А в ст. 3 Протоколу № 1 до Європейськоїконвенції про захист прав і основнихсвобод фіксується обов'язок держави проводитивільні вибори «шляхом таємного голосування втаких умовах, які забезпечують волевиявленнянароду у виборі законодавчої влади». У ч. 3 ст.21 Загальної декларації прав людини встановлено,що вибори «повинні проводитися при загальномуі рівному виборчому праві». Це міжнароднийвиборчий стандарт, який чітко закріпленийна рівні конституцій і у виборчих законах країнСНД. Ця норма припускає, що всі громадяни,незалежно від статі, раси, мови, соціального імайнового положення, фаху, освіти, політичних,релігійних переконань мають право голосу і правобути обраними. Цьому загальному положеннюне суперечить той факт, що виборцю висуваютьсявимоги: він повинен досягти відповідного віку,бути громадянином даної країни, мати місцепроживання, бути психічно здоровим, володітигромадянськими правами.Принцип рівного виборчого права, якийзнайшов ґрунтовне закріплення на рівні конституційногоі поточного законодавства в Україні тав інших країнах СНД, забезпечується наявністюу кожного виборця тієї ж кількості голосів, як йіншого виборця. Мова йде про те, що голосивсіх, хто бере участь у виборах, мають однаковувагу незалежно від майнового положення, рівняосвіти, релігійної або расової приналежності,статі чи політичних поглядів, того, хто голосує.При реалізації цієї норми під час визначення межвиборчих округів і складанні списків виборцівнеприпустимі дії, спрямовані на обмеження вучасті у виборах окремих осіб, груп або географічнихрайонів. При цьому необхідно враховуватиРезолюцію, прийняту на чотирнадцятій сесіїПідкомісії ООН з попередження дискримінації ізахисту меншин, яка акцентувала увагу на тому,щоб національне законодавство не містило дис-38 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Вибори як форма народовладдя в аспекті міжнародних виборчих стандартівкримінаційних положень. У Резолюції наголошувалося,що в законодавстві повинно бути адекватнепредставництво будь-якої складової частининаселення країни, яка через політичні,економічні, релігійні, соціальні, історичні абокультурні умови позбавлена можливості користуватисярівними з рештою населення положеннямивідносно політичних прав.Але це не означає механічного або суто політичногопідходу до цієї проблеми. Ми вже акцентувалиувагу на тому, що встановлення в Україні– 3-відсоткового, а в Росії – 5-відсотковогобар'єру проходження політичних партій до розподілумісць у парламенті веде до того, що значнакількість голосів виборців, які голосували заінші партії, дістається партіям-переможцям.Парламентарії країн СНД при розробці законодавствапо виборах до парламентів орієнтуютьсяна міжнародні виборчі стандарти, що позитивновідбивається на практиці проведеннявиборів. Водночас самі стандарти під впливомрізних чинників змінюються, збагачуються, модифікуються.Це стосується і регіональних виборчихстандартів. Але практика застосування законодавстване завжди відповідає міжнародним ірегіональним виборчим стандартам, що зумовлюєтьсяцілим комплексом факторів, у тому числінизьким рівнем правової культури виборців,організаторів виборів, застосуванням так званого«адміністративного ресурсу», «брудних» виборчихтехнологій, недоліками у врегулюванні деякихстадій виборчого процесу тощо.Аналізуючи вплив міжнародних виборчихстандартів на парламентських виборах у країнахСНД, вважаємо за необхідне підкреслити, що, нажаль, самі ці стандарти не втілені в конкретномуєдиному міжнародно-правовому документі. ДержавиСНД особливо зацікавлені в тому, щоб такийдокумент був, оскільки ці країни нерідкозвинувачуються в тому, що вибори, в тому числіпарламентські, не завжди проводяться демократично,забуваючи про те, що і в державах з усталенимидемократичними традиціями порушень доситьбагато. Тому є всі підстави прийняти Конвенціюпро єдині виборчі стандарти на рівні ПарламентськоїАсамблеї Ради Європи. Про це заявив в березні2002р. на семінарі для регіональних ЗМІ колишнійголова Центральної виборчої комісії М.М. Рябець.Це б дало змогу привести до спільного знаменникаподвійні стандарти при оцінці фактів, явищ у різнихкраїнах у залежності від відношення міжнародногоспівтовариства до цих держав.Висновки. Аналіз конституційного і поточногозаконодавства по виборах до парламентівкраїн СНД дає підстави зробити висновки, що цезаконодавство в цілому відповідає міжнароднимі європейським виборчим стандартам. Уся йогоідеологія спрямована на ці стандарти, що зумовленоцілою низкою об'єктивних і суб'єктивнихфакторів. Позитивним чинником впровадження увиборче законодавство країн СНД міжнароднихвиборчих стандартів є: демократизація політикоправовихпроцесів; намагання законодавця реальновтілити на практиці конституційний принципнародовладдя в нових соціальних умовах,вплив світових і європейських цінностей на становленняв країнах СНД демократичної політичноїсистеми і нового світогляду; впровадженняполітичної та ідеологічної багатоманітності. Алеміжнародні виборчі стандарти не виключають ідеяких вимог і обмежень щодо користування виборчимправом громадян: досягнення відповідноговіку; наявність громадянства; необхідністьмати відповідне місце проживання; бути психічноздоровим; мати громадянські політичні права.Виборчим законодавством країн СНД, в томучислі по виборах до їх парламентів, в основномуце враховується. Зазначені вище підстави не єобмеженням і порушенням міжнародних і європейськихвиборчих стандартів. Міжнародні виборчістандарти мають узагальнюючий характері теж можуть, як і національне виборче законодавство,розвиватися, змінюватися, модифікуватися.Самі ж міжнародні та регіональні виборчістандарти в країнах СНД модифікуються і застосовуютьсяз урахуванням вітчизняного досвідувиборчих кампаній у цих країнах, менталітетународу, типу правової системи, традицій політичноїі правової культури. Оптимальному застосуваннюв національній виборчій системіміжнародних виборчих стандартів, на наш погляд,перешкоджають: низький рівень політикоправовоїкультури значної частини населення,організаторів виборів; застосування «брудних»виборчих технологій; недоліки виборчого законодавства,недостатньо чітке врегулювання впроцесуально-процедурному аспекті деяких стадійвиборчого процесу; порушення виборчогозаконодавства різними суб'єктами виборчих правовідносин;використання так званого «адміністративногоресурсу».Список літератури1. Конституція України. Прийнята на п’ятійсесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. –К. : Україна, 1996 – 54 с.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 39

Георгіца А.З., Тодика О.Ю.2. Конституции государств Европы: В 3-х т. -Т.3. / Под общ. Ред Л.А.Окунькова. – М.: НОР-МА, 2001. – 792 с.3. Конституции государств Европы: В 3-х т. -Т.1. / Под общ. Ред Л.А.Окунькова. – М.: НОР-МА, 2001. – 824 с.4. Конвенция о политических правах женщин// Международное публичное право: Сб. док. –М., 1996. Т.1.5. Протокол до Конвенції про захист правлюдини та основних свобод від 20 березня 1952р. // Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людиниі громадянина: Навч. посібник. – К.: Атака,2004. – 464 с.6. Закон України “Про міжнародні договориУкраїни” від 22 грудня 1993 р.// Відомості ВерховноїРади. – 1994. - №10. – ст. 45.7. Права людини. Міжнародні договориУкраїни, декларації, документи/ Упоряд. Ю.К.Качуренко- 2-е вид.- К.:Юрінформ, 1992.8. Декларація про державний суверенітетУкраїни: Прийнята Верховною Радою УкраїнськоїРСР 16 липня 1990 р. – К.: Політвидав України,1990 – 8с.9. Декларация прав и свобод человека и гражданина// Ведомости Съезда народных депутатовРСФСР и Верховного Совета РСФСР. –1991. – № 52. – Ст. 1865.10. Айвазян М.С., Леванский В.А., ЛысенкоВ.И., Новикова Т.В. Обновление избирательногозаконодательства России // Государство и право.– 1993. – № 8.11. Амеллер М. Парламенты. Сравнительноеисследование структуры и деятельности представительныхучреждений 55 стран мира : Пер. сангл. – М.: Прогрес, 1967.12. Буроменський М. Застосування міжнародно-правовихнорм про права людини у внутрішньомуправопорядку України // Вісник Академіїправових наук України. – 1999. – №1 (16).13. Веденеев Ю.А. Политическая реформа иизберательный процесс в России // Реформы изберательнойсистемы в Италии и России 6 опыти перспективы.- М., 1995.14. Вешняков А.А. Избирательные стандартыв международном праве и их реализация в законодательствеРоссийской Федерации. – М., 1997.15. Вешняков А.А. Международные избирательныестандарты // Избирательное право и избирательныйпроцесс в Российской Федерации:Учебник для вузов / Под ред. А.В. Иванченко. –М., 1999.16. Вешняков А.А. Международные изберательныестандарты / Изберательное право и изберательныйпроцес в Российской Федерации:Учебник для вузов – М.: НОРМА, 1999 –856 с.17. Георгіца А.З. Конституційно-правові інститутизарубіжних країн. – Чернівці, 1994.18. Георгіца А.З. Конситутційне право зарубіжнихкраїн. – Чернівці, 2001.19. Государственное право Германии: Сокращ.пер. нем. семитомн. изд. – Том 1. – М.,1994. – 212 с.20. Денисов В.Н. Статус міжнародних договорівв Конституції України // Вісник Академіїправових наук України. – 1998. - № 1 ( 8 ).21. Евинтов В.И. Международный и внутреннийправопорядок в структуре международногосообщества// Реализация международноправовыхнорм во внутреннем праве. – К., 1992.22. Зиехарт П. Международно-правовые аспектыправ человека. – М, 1983.23.Мироненко Н.М., Сергієнко Н.М. Теоретичнізасади щодо співвідношення норм міжнародно-правовихдокументів у національному законодавстві.Міжнародний семінар. – Львів, 6-8жовтня 1998 р.24. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи,нормі, реальность – М.: Юрид. лит., 1991 –160с.25. Яворський В.Д.Міжнародні стандартивиборчих прав людини і втілення їх у виборчусистему України // Права людини і правова держава( До 50-ї річниці Загальної декларації правлюдини): Тези доповідей та наукових повідомленьнаукової конференції професорсько-викладацькогоскладу. 10-11 грудня 1998 р. \ Харків:Нац. юрид. акд. України, 1998.Стаття надійшла до редколегії 16 червня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії А.А.Козловським.Georgitsa A.Z., Todyka O.I.ELECTION AS THE FORM OF PEOPLE GOVERNMENT IN ASPECT OF THE INTERNA-TIONAL ELECTIVE STANDARDSSummaryIn the article the urgent questions of formation of the elective legislation of Ukraine are considered inaspect of the international elective standards.40 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

УДК 342.53© 2004 р. Н.Г. ШуклінаКиївський національний університет імені Тараса Шевченка, КиївПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЛЮДИНИІ ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИПостановка проблеми. У найбільш широкомузначенні поняття “права і свободи людини”є категорією філософською, моральною, політичною,і тільки потім - юридичною. Тому в залежностівід характеру задач, які стоять передсуспільством, державою на певному етапі історичногорозвитку наголос повинен робитись наодин із вказаних аспектів. Тепер, коли перед суспільствомстоять невідкладні завдання побудовиправової держави на основі чинної КонституціїУкраїни, на перше місце висувається проблемаоновлення законодавства, забезпечення йогореальності. Складовою успіху нового законодавства– у розробці теорії. У свою чергу теорія набуваєнових імпульсів у законодавстві. Це в повніймірі стосується і проблем конституційноправовогостатуса людини і громадянина, окреслениху запропонованій статті.В міру розвитку вітчизняної науки конституційногоправа стає очевидним, що при розглядіпитання про місце українських громадян у суспільствіта державі недостатньо обмежитись лишеаналізом прав і обов’язків, а також їх гарантій.Необхідно залучати до цього аналізу і інші, закріпленіОсновним Законом і законодавствомінститути. Це, насамперед, інститути громадянства,правосуб’єктності та ін. Інакше кажучи,предметом дослідження конституційного праваяк науки має бути комплексний конституційноправовийінститут – статус людини і громадянина.Не буде перебільшуванням стверджувати, щосаме категорія “конституційно-правовий статус”отримала широке визнання і стала важливим науковимінструментом вивчення місця людини ігромадянина у суспільстві та державі.Ступінь наукової розробки проблеми. З різнихаспектів досліджуваної проблеми існує численнасвітова і вітчизняна література, захищенідесятки докторських і чимало кандидатських дисертацій.Засади сучасної концепції прав, свободі обов’язків людини і громадянина були науковообґрунтовані у працях видатних українських ізарубіжних мислителів минулого: Дж.Локка,Г.Гроція, Ш.Монтеск’є, Ж.-Ж.Руссо, І.О.Кістяківського,М.І. Палієнка, Б.М.Чичеріна. Важливуроль у розвитку концепції прав людини і громадянинавідіграв категоричний імператив І.Канта,який проголосив свободу і рівність в якості найважливішихелементів гідності людини. Загальнотеоретичніпідходи до понятійного апаратуправ людини розробили вчені-правознавціА.Т.Берєжнов, М.В.Вітрук, Л.Д.Воєводін,А.З.Георгіца, Б.С.Ебзеєв, О.О.Кутафін, О.А.Лукашеві,А.В.Малько, М.І.Матузов, М.А.Мюллерсон,В.Ф.Погорілко, П.М.Рабінович,М.С.Строгович, Ю.М.Тодика, І.Є.Фарбєр,О.Ф.Фрицький, В.М.Шаповал, та інші. На особливуувагу заслуговують дослідження Л.Д.Воєводіна[3], колективна праця російських правознавців“Права людини”[15], монографіяР.А.Мюллерсона [13], книги вітчизняних правознавцівА.М.Колодія і А.Ю.Олійника[8], а такожЮ.М.Тодики і О.Ю.Тодики [18] та ін. Проте,стверджувати, що запропонована тема дослідженаповно, не можна, поскільки всі наукові розробкиз цієї проблеми не вичерпують її змісту.Мета статті полягає у виявленні та пошукувирішення актуальних теоретичних і практичнихпроблем конституційно-правового регулюванняправового статуса людини і громадянина в Україні.Виклад основного матеріалу дослідження.Відсутність однозначно сприйнятого, хоча бибільшістю дослідників, певного категоріальногоапарату в літературі з необхідністю вимагає аналізувикористаних термінів. На наш погляд, потребуєуточнення низки базових понять, на якихбудується система досліджуваного конституційно-правовогоінституту. При цьому ми не будемооспорювати застосування термінології, не співпадаючоюз нашою точкою зору, а наведемо лишенайбільш прийнятні трактування основнихтермінів і категорій.У науковій, відповідно і в навчальній, літературіотримала розповсюдження теза про те, що“статус” є частиною, “основою” правового становищаіндивіда. Поняттям “статус” охоплюютьсятільки основні права, свободи і обов’язки людиниі громадянина, повнота реалізації яких зумовлюєтьсягромадянством і правосуб’єктністюіндивіда, а також гарантіями реалізації цих йогоможливостей. Статус і умова його забезпечення(“предстатусні” і “післястатусні” елементи) складаютьзагальне правове становище особи [10,с.119-135; 2, с.31-34]. В.В.Невинський, орієнту-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 41

Н.Г. Шуклінаючись на змістовну схожість у російській мовіслів “становище” і “статус”, пропонує їх розглядатияк синоніми. Цей же автор стверджує, що зтаких позицій поняття “конституційний статуслюдини і громадянина” є ідентичним категорії“основи правового становища людини і громадянина”(особи). Нижче, уточнюючи свою думку,вчений відносить до змісту основ правового становищаособи, крім прав і свобод людини і громадянина,також принципи правового становищалюдини і громадянина, гарантії реалізації прав ісвобод, обов’язки людей, положення про ставленнядержави до своїх громадян, іноземців, осіббез громадянства. Відповідно, пише він, “основиправового становища людини і громадянина(особи) у широкому значенні і є конституційнимстатусом (конституційним становищем) людиниі громадянина (особи)” [14, с.133]. Слід підкреслити,що терміни “ правове становище”, “правовийстатус” досить широко вживалися в законодавствіта в юридичній літературі як у минуліроки, так і тепер. Зазвичай, їх застосовують тоді,коли характеризують становище того чи іншогосуб’єкта правовідносин, наприклад, якогось органудержави, юридичної особи, депутата, посадовоїособи тощо. Так, у чинній КонституціїУкраїни термін “статус” вживається стосовноокремих державних органів (частина друга ст.100 провіщає: ”правовий статус Ради Національногобанку України визначається законом”; а вст. 139 зазначається: ”В Автономній РеспубліціКрим діє Представництво Президента України,статус якого визначається законом України”) абоадміністративно-територіальної одиниці (частинатретя ст. 133 містить припис: “Міста Київ та Севастопольмають спеціальний статус, який встановлюєтьсязаконами України”) [1, с.29, 43, 45].Поняття “статус”, “правовий статус”, які позначаютьмісце суб’єкта правовідносин найчастішевживається в законодавстві. Для порівнянняназвемо окремі закони – Закон України “Проправовий статус іноземців та осіб без громадянства”від 04.02.1994 р.; Закон України “Про статусветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”від 22.10.1993 р., Закон України “Про статуснародного депутата України” від 17.12.1992 р. таін. У всіх цих випадках не робиться ніяких відмінностейміж термінами “правовий статус” і“статус”, хоча по суті закріплюється одне і тежколо конституційно-правових відносин.Щодо характеристики місця громадянина,фізичної особи, у правовому спілкуванні терміни“статус”, “становище”, “стан” найчастіше застосовуютьсяу працях із загальної теорії держави іправа у зв’язку з розглядом питання про суб’єктиправа, і значно рідкісніше – в конституційномуправі [4, с.81]. Відомий теоретик права М.І.Матузов,вважає, що поняття “правовий статус” і“правове становище” особи є рівнозначними. Вякості аргументів він вказує на те, що і законодавство,і юридична практика, і преса, а такожміжнародні акти про права людини не проводятьміж ними будь-якої відмінності, а вживають водному і тому же значенні. Вони цілком взаємозамінні.І тільки виходячи з контексту, стилістичноїнеобхідності віддається перевага використаннютого чи іншого висловлювання [17, с.231-232]. Таку ж позицію підтримують вітчизнянівчені Ю.М.Тодика і О.Ю.Тодика [18, с.150-151].Вважаємо, що є усі підстави погодитись з такоюпозицією. Тим більше, що, якщо виникаєнеобхідність позначити правове становищесуб’єкта в окремій сфері суспільних відносин,урегульованих норами однієї галузі права (як унашому конкретному випадку), то термін “статус”вживається із вказівкою на відповідну галузьправа – “конституційно-правовий статус”.Щодо вживання терміна “статус” в інших значеннях,то, як слушно вказує А.Г.Мамонтов, вимагаєтьсязастосування епітета для уточнення (наприклад,“соціальний статус”, “офіційний статус” тощо)[12, с.1]. У принципі це питання не відноситьсядо концептуальних і воно ніколи не призводило допринципових розбіжностей посеред ученихюристів,які досліджують дану проблему.Більш суттєвою в науці конституційногоправа виявилася інша проблема – проблема ототожненняінститутів прав і обов’язків із правовимстатусом. Звичайно, немає розходжень у тому,що серцевину, основу правового статусу людиниі громадянина (особи) складають права,свободи й обов’язки індивіда, закріплені в Конституціїта інших важливих законодавчих актах.Це головним чином і визначає правове становищеособи у суспільстві і державі, її роль, можливості,участь у державних справах. Проте, якслушно зазначають дослідники [7], правове становищезалежить і від інших факторів. Зокрема,категорично виступили проти ототожнення інститутівправ і обов’язків із правовим статусомЛ.Д. Воєводін [3, с.13]; українські дослідникипроблеми – Ю.М. Тодика та О.Ю. Тодика [18,с.151]. На їхню думку, правове становище особи,або, точніше, основи ї правового становищаскладають комплексний конституційно-правовийінститут, складовою частиною якого є основніправа свободи й обов’язки громадян.42 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Поняття та структура конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні...Вище говорилося, що правове становище(статус) особи залежить від багатьох факторів.Зокрема, при розгляді питання про місце людиниі громадянина у суспільстві та державі конче необхіднозалучати і інші інститути. М.І. Матузоввказує на те, що до 60-х років ХХ ст.. категоріяправового статуса, зазвичай, ототожнювалася ізправоздатністю і не розглядалася в якості самостійної.На його думку, підставою для ототожненняслугували певна їх схожість: обидві цівластивості виникають і припиняються у суб’єктаодночасно, обидві в рівній мірі невідчужувані.І тільки в 70-80-х рр., у міру розвитку правовоїдумки, було встановлено, що правоздатність іправовий статус – різні явища і категорії. Вониспіввідносяться як частина і цілісне. Правовийстатус, безумовно, базується на правоздатності,але до неї не зводиться. Він – ширше, багатше, уструктурному плані є більш складним, виступаєузагальнюючим, збірним поняттям [17, с.237-238]. Отже, категорією “правовий статус” вітчизняніі зарубіжні автори охоплюють усі інститути(субінститути), які визначають місце і рольлюдини і громадянина у суспільстві та державі.На наш погляд, необхідно уточнити ще двібазові категорії, на яких будується система цьогоконституційно-правового інституту. Мова йдепро два близькі за змістом поняття – “конституційнийстатус” і “засади правового становищаособи”. Між ними існує як єдність, так і відмінність.Єдність полягає, зокрема, у спільності вихіднихположень: як конституційний статус, так ійого основи спираються на одні і ті ж підвалини.Водночас, якщо конституційний статус включаєдо себе лише конституційні положення (норми),то засади статусу поряд з ними розвиваються іконкретизуються у поточному законодавстві.Мабуть не випадково в чинній Конституції Україниможна знайти чимало положень посилочногохарактеру, (наприклад, на закони про громадянство,про біженців, про статус іноземців та осіббез громадянства тощо).Резюмуючи вищевикладене, можна запропонуватитаку дефініцію поняття “конституційноправовийстатус людини і громадянина”. Під нимслід розуміти встановлену Конституцією таіншими законами систему юридичних параметрів(громадянство, правоздатність, принципи,права, свободи та обов’язки і їх гарантії), яка визначаєфактичне становище людини і громадянинау соціумі на конкретному етапі суспільнополітичногорозвитку держави.Звичайно, якщо через призму конституційноправовогостатусу людини і громадянина спробуватирозглядіти місце індивіда у правовомуспілкуванні, то неважко виявити, що зміст цьогостатусу закріплюється всіма тими нормами таінститутами, які в тій чи іншій мірі покликаніпозначити становище і роль людини в суспільстві,тобто в основних сферах його життєдіяльності(у виробництві, в управлінні справами держави,у галузі духовного життя). Очевидна різноманітністьцих відносин із необхідністю викликає ібагатоманітність засобів, здатних відбивати його.Звідси, зміст, об’єм, а також межі правового статусаважко окреслити.Однак наше завдання полегшується тим, щозаконодавець гранично, лаконічно і точно визначивформально-юридичний аспект конституційно-правовогостатусу людини і громадянина,сконцентрувавши його основні положення переважноу розділі ІІ, у значно меншому обсязі – упершому розділі, і тільки окремі з них – в іншихрозділах чинної Конституції. У ряді випадківКонституція передбачує прийняття законів, які брозвивали ті чи інші конституційні положення.Наприклад, у ст. 4 сказано: ”В Україні існує єдинегромадянство. Підстави набуття і припиненнягромадянства України визначаються законом”.Аналогічним чином діє Основний Закон Україниі в інших випадках. Але найважливішим моментомє те, що яким би великим не було супутнєзаконодавство, системоутворюючим елементомзавжди залишаються конституційні приписи.Отже, конституційно-правовий статус індивідаповинен бути побудований державою із такимрозрахунком, щоб забезпечити простір для життєдіяльностікожній людині, яка перебуває наданий момент в країні. Відповідно виникає питанняпро юридичну конструкцію (модель) правовогостановища (статусу) особи з певним наборомїї складових елементів.Як виявилося, у вітчизняній науці конституційногоправа сформувалися декілька підходів довизначення елементного складу конституційноправовогостатусу людини і громадянина.Перший підхід сформульований у працяхВ.В.Кравченка [9, с.73-74], М.І.Малишка [11,с.125], О.Ф.Фрицького [19, с.121], М.І.Хавронюка[16, с.79], і який включає до структури статусутакі елементи: 1) громадянство; 2) принципиправового статусу; 3) правосуб’єктність; 4)конституційні права, свободи та обов’язки людиниі громадянина; 5) гарантії прав і свобод.Згідно із другим підходом (А.М.Колодій,А.Ю.Олійник [8, с.133], Ю.М Тодика і О.Ю.Тодика[18, с.153]) до структури конституційноправовогостатусу входять такі елементи: а) ста-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 43

Н.Г. Шуклінатусні правові норми і правові відносини; б)суб’єктивні права, свободи і юридичні обов’язки;в) громадянство; г) правові принципи і юридичнігарантії; д) законні інтереси; е) правосуб’єктність;ж) юридична відповідальність.Третій підхід побудований на правовій ідеології,згідно з якою в якості критерію при визначенніструктури правового статусу особи обираєтьсязакріплене Конституцією та законами місцеіндивіда в суспільстві та державі. Представникцього підходу А.З.Георгіца називає ряд елементівструктури статуса, зокрема: а) громадянство;б) основні права, свободи та обов’язки; в)правові принципи; г) гарантії правового статуса,з-поміж яких особливе значення має юридичнавідповідальність [4, с.88].Зазначимо у цьому зв’язку, що у всіх згаданихпідходах проглядається прогалини різногороду. Так, без ніяких пояснень усі названі дослідникививодять на перше місце такі елементи, якгромадянство, правосуб’єктність і принципиконституційно-правового статусу. Навряд чиможна виправдати приниження ролі прав іобов’язків людини і громадянина, які відтіснилина 3-4 місця, хоча усі дослідники говорять, щосаме цей елемент складає підвалини статусу. Зтаких позицій на увагу заслуговує підхід російськогодослідника проблеми В.В.Невинського,який виділяє у складі конституційно-правовогостатуса людини і громадянина елементи трьохрівнів: 1) права, свободи і обов’язки, як підвалинаконституційного статусу особи; 2) громадянство,правосуб’єктність, юридичні гарантії якумови реалізації прав, свобод, обов’язків; 2)принципи правового статусу особи як вихіднізасади, що інтегрують у собі нормативний змістправ, свобод, обов’язків особи, а також умови їхреалізації [14, с.138].На наш погляд, не позбавлений логіки і є достатньоаргументованим підхід, при якому всіелементи конституційно-правового статуса людиниі громадянина розташовуються у певномупорядку, відповідно до прийнятої в Конституціїправової ідеології, значущості людини у суспільствіі державі, а також згідно з правиламиюридичної техніки. Так, найбільш важливі положеннявиведені за межі розділу ІІ Конституціїта закріплюються в якості загальних засад конституційноголаду (ст. ст. 3,4,8), в яких фіксуютьсяпринципи конституційно-правового статусата громадянство. На самому початку розділуІІ фіксуються загальні норми-принципи, з якихповинні виходити усі наступні правила. Потімрозташовані норми, які закріплюють права і свободиособи. Наприкінці розділу Основного ЗаконуУкраїни закріплюються конституційні гарантіїправі свобод і конституційні обов’язки громадян.Отже, на нашу думку, критерієм розташуванняелементів статусу особи є закріплення правоммісця індивіда в суспільстві та державі, тобтоу сфері матеріального виробництва, в управліннідержавними і громадськими справами, усфері духовного життя.Висновки. По-перше, в основу висвітленнятеоретичних і практичних проблем окресленоїтеми покладена ідея широкого розуміння зміступоняття “конституційно-правовий статус людиниі громадянина”, яка сприйнята більшістю дослідників.Саме виходячи з цієї концепції даєтьсядефініція даного терміна і визначається елементнийсклад правового статусу особи в Україні.Такий підхід дозволив поєднати воєдино теорії,правову норму і практику та водночас виявити,на превеликий жаль, нерідкісне для України розходженняідеї, закону і справи.Список літератури1. Конституція України. Прийнята на п’ятійсесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. –К.: Україна, 1996. – 54 с.2. Витрук Н.В. Основы теории правовогоположения личности в социалистическом обществе.– М., 1979.3. Воеводин Л.Д. Юридический статус личностив России. Учебное пособие. – М.: НОРМА,1997. – 304 с.4. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжнихкраїн: Підручник. – Чернівці, 2001.5. Голос України, 2004, 11 червня.6. Грефрат Б. О месте принципов в системесовременного международного права // Правоведение.– 1969. - №2.7. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционноеправо России. – М., 1995.8. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людиниі громадянина в Україні: Навч. посібник. – К.:Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.9. Кравченко В.В. Конституційне правоУкраїни. Навч. посібник. – К., 2000.10. Кучинський В.А. Личность, свобода, право.– М., 1978.11. Малишко М.І. Конституційні права, свободиі обов’язки людини і громадянина // Конституційнеправо України // За ред. В.Я. Тація,В.Ф.Погорілка, Ю.М.Тодики. – К., 1999.12. Мамонтов А.Г. Понятие, структура ипринципы основ правового статуса личности. –М., 2001.44 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Поняття та структура конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні...13. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи,нормы, реальность. – М.: Юрид. лит., - 1991. –160 с.14. Невинский В.В. Конституционное положениечеловека и гражданина: понятие, конструкция,содержание / Конституционное правоРоссии: Учебник/ Отв.ред. А.Н.Кокотов иМ.И.Кукушкин. - М.: Юристь, 2003.15. Права человека: Учебник для вузов/Отв.редЕ.А.Лукашева. – М.: НОРМА. – М. –ИНФРА, 1999. – 573 с.16. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Правалюдини і громадянина: Навч.посібник. – К.,2004.17. Теория государства и права: Курс лекций/ Под ред. Н.И.Матузова, А.В.Малько. – М.,1997.18. Тодыка Ю.Н., Тодыка О.Ю. Конституционно-правовойстатус человека и гражданина вУкраине. – К., 2004.19. Фрицький О.Ф. Конституційне правоУкраїни: Підручник. – К., 2002.20. Черней В., Строков І. Конституційне забезпеченняправ людини в Україні // Право України– 1999. - № 10.Стаття надійшла до редколегії 10 червня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії А.З.Георгіцою.Shuklina N.G.CONCEPT AND STRUCTURE OF THE CONSTITUTIONAL-LEGAL STATUS OF THE PERSONAND CITIZEN IN UKRAINE: THE QUESTIONS OF THE THEORY AND PRACTICESummaryIn the article the theoretical and practical problems of the constitutional regulation of legal status of theperson and citizen in Ukraine are analysed.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 45

УДК 342.53© 2004 р. О.В. ГорунЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціДО ПИТАННЯ ПРО ПРЕДМЕТ НАУКИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВАПостановка проблеми. Вивчення будь-якоїнауки, за звичай, починається із з’ясування їїсутності і специфіки, об’єкту і предмету, а такожмісця і ролі цієї науки в системі наук і в життісуспільства [8, с.15]. Сучасний стан розвиткунауки конституційного права свідчить про її безумовнопрогресивний та інтенсивний характер.Водночас не завжди темпи та результати її розвиткувказують на ефективність і остаточністьрозв’язання тих чи інших теоретичних проблем,ступінь їх пізнанності. Саме така ситуація склалась,зокрема, навколо питання про предмет наукиконституційного права.Аналіз юридичної літератури з огляду на цюпроблему підтверджує неоднозначність у розумінніпредмета науки конституційного права,часте його ототожнення з об’єктом науки або ж зпредметом регулювання галузі конституційногоправа тощо. Саме тому видається актуальним іважливим дослідити сутність категорії “предметнауки конституційного права”, що є визначальнимдля розвитку і становлення науки конституційногоправа загалом.Ступінь наукової розробки проблеми вказуєне на кращий стан справ у цій сфері. Питанняпро предмет науки конституційного права, якправило, залишались поза увагою дослідниківконституціоналістів,про нього говорили доситьзрідка і занадто поверхнево. До речі, подібна ситуаціямає місце як у загальній теорії держави іправа [21, с.1], так і в галузевих науках, зокрема,в науці фінансового права [26, с.6].Традиційне уявлення про предмет наукиконституційного права пов’язана з його ототожненняміз об’єктом цієї науки. Таке розумінняпредмета можна відшукати в багатьох працях зконституційного права і, в першу чергу, у підручникахз даної навчальної дисципліни, яке по суті,не вдаючись до буквального трактування, можназвести до формули: предмет науки конституційногоправа – це сама галузь конституційного права[16, с.88; 11, с.5; 13, с.5; 32, с.54; 18,с.32].Окремі вчені пропонують дещо відмінні відпопередніх визначення предмета науки конституційногоправа, які, в той же час, за своїм змістомдосить двозначно пояснюють розуміння предметанауки, зокрема, вони частково предмет науки прирівнюютьдо об’єкта, а частково акцентують власнена предметі науки [31, с.162; 6, с.36].Наведені позиції не є вичерпними, оскількидосить поширеними в літературі були і є намаганнявизначити предмет науки через її об’єкт,при цьому змішуючи їх або ототожнюючи.Сучасною тенденцією у розвитку теоретичнихдосліджень у цій галузі є намагання деякихнауковців розмежувати такі категорії, як “предметнауки конституційного права” і “об’єкт наукиконституційного права”. Така позиція, на нашудумку, цілком виправдана і знаходить свійобгрунтований виклад у працях, насамперед, російськихнауковців [4, с.5-13; 8, с.29-32; 3, с.98-103]. Саме в такому аспекті шукатимемо відповідіна питання про те, чим же є насправді предметнауки конституційного права.Мета статті. Даною науковою статтею будерозпочато серію публікацій, присвячених дослідженнюпитання щодо розуміння предмета наукиконституційного права. Тому ця праця має своєріднийпостановочний характер проблеми поняттянауки конституційного права і її предмета.Метою написання даної статті є спроба з’ясуванняокремих теоретичних проблем, які неоднозначнорозв’язуються на сьогодні в науці конституційногоправа і які органічно пов’язані ізпоняттям її предмета, зокрема, автор ставить передсобою завдання розмежувати предмет наукиі предмет галузі конституційного права, а такожзіставити його із предметом конкретного теоретичногодослідження.Виклад основного матеріалу дослідження.Розуміння науки конституційного права є невід’ємнимвід її предмета. Предмет науки об’єднуєзнання про різні сторони досліджуванихявищ і процесів у цілісну систему. Осмисленнясвого предмета є метою кожної науки, яка досягаєтьсяза допомогою особливих методологічнихприйомів пізнавальної діяльності в їх специфічномудля даної науки поєднанні. Результати такоїдіяльності набувають форми уявлень і теоретичнихвисновків різного рівня і складності взалежності від конкретних завдань дослідження.Зорієнтовані на предмет пізнання, вони піддаютьсянауковій систематизації, в процесі якоїформується наука і виділяються окремі структурнічастини і блоки знань, що включаються в її46 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

До питання про предмет науки конституційного правасистему за ознаками предметної та методологічноїприналежності [4, с.7].Зрозуміло, що кожна наука має свій предметдослідження. Погоджуємось із думкою П.М.Рабіновича,що самі науки відмежовуються одна відодної в такій мірі, у якій об’єктивно відрізняютьсяїх предмети, - не більше [29, с.36].Перш, ніж з’ясувати, що є предметом наукиконституційного права, варто звернути увагу надекілька аспектів цієї проблеми.Зокрема, аналіз юридичної літератури показує,що нерідко відбувається змішування таких понять,як “предмет науки конституційного права” і“предмет регулювання галузі конституційногоправа”, хоч практично завжди розмежовують конституційнеправо як галузь права і як науку.Наприклад, цілком слушно зазначають учені-конституціоналістиВ.М.Шаповал, А.З.Георгіца,що наука конституційного права хоча і базуєтьсяна однойменній галузі, але відрізняєтьсявід останньої своєю системою, яка збігається зсистемою галузі лише в цілому і в головному.Так, у системі науки є розділи, яких немає і неможе бути в системі галузі, зокрема, поняттяконституційного права, його предмет, суб’єктитощо. Ці та інші питання органічно не входять дозмісту конституційного права як галузі, проте безних практично не існує сама наука конституційногоправа. Це не виключає тісного зв’язку міжгалуззю і наукою, який виявляється в тому, щорозвиток науки супроводжує еволюцію галузі. Потребисуспільного і державно-політичного життяспонукають до пошуку рішень у сфері конституційно-правовогорегулювання, стимулюють розвитокнауки. Водночас наука не тільки коментує характері зміст такого регулювання, а визначає напрямийого розвитку. Багато концепцій, ідей спочаткубули сформульовані в теорії і лише з часомреалізовані на практиці [33, с.5; 6, с.36-37].Разом з тим, окремі підручники з конституційногоправа не містять глави (розділу) “Конституційнеправо як наука”, а лише “Конституційнеправо як галузь права” [14; 15], і навіть удеяких вузах навчальні програми дисципліни“Конституційне право України” не містять темипро науку конституційного права, а тільки прогалузь права [17, с.6; 19, с.5], що викликалосправедливу критику багатьох учених. Зокрема,Р.В.Єнгібарян і Е.В.Тадевосян стверджують, щостудент отримує досить детальне уявлення проконституційне право як галузь права, тобто прооб’єкт відповідної науки, але нічого не знає проїї предмет і метод [7, с.15]. Необгрунтований, нанашу думку, такий спосіб уникнення в навчальнійлітературі спеціального вивчення питання про наукуконституційного права загалом і її предмет, зокрема,обмежуючись лише предметом регулюванняконституційного права як галузі права.Водночас не є виходом із ситуації, коли доструктури підручника з конституційного права[8] не внесені такі важливі теми і проблеми теоріїконституційного права як поняття конституційногоправа, як галузі права, її предмет і методи,норми та інститути, відносини, джерела тощо, алише розділ “Наука конституційного права якспецифічна галузь правознавства”. Досить своєрідноавтори цього підручника Р.В.Єнгі-барян іЕ.В.Тадевосян підійшли до розкриття таких традиційнихтем, зокрема, вони це роблять опосередковано– через розуміння галузі конституційногоправа як об’єкта науки конституційного права[8, с.15-29].Взаємозв’язок предмета науки і предметагалузі природний і очевидний, як і очевидна їхрізниця. Вони існують у нерозривному зв’язку і увзаємному впливі. З одного боку, норми та інститутиконституційного права, окремо взяті абопевним чином систематизовані, будучи об’єктомпізнання науки, задають теми і напрямки дослідження,сприяючи осягненню її предмета. З іншогобоку, наука, критично оцінюючи право, вирішуєзавдання його вдосконалення і так впливаєна предмет галузі [4, с.10]. Загалом розвиток наукисупроводжує еволюцію галузі. Конституційноправованаука завжди має не тільки теоретичнийсенс, але й певне практичне значення [6, с.37].Свідченням того, що нерідко в юридичнійлітературі відбувається плутанина галузі права інауки, є очевидне перекручування понять об’єкті предмет регулювання та об’єкт і предмет науки.До прикладу автор В.Є.Скомороха, говорячи проконституційне регулювання, його предмет іоб’єкт, їх співвідношення, переходить до з’ясуванняпитання про предмет і об’єкт науки конституційногоправа. Він посилається на авторівН.А.Богданову, Р.В.Єнгібаряна, Е.О.Тадевосяна,які в своїх працях говорили про предмет і об’єктнауки конституційного права, однак В.Є.Скомороханевиправдано зазначає, що ці автори ведутьмову про предмет і об’єкт регулювання, що вказуєна те, що автор не розділяє їх [30, с.61-62].Цілком слушно в літературі звертається увагана те, що навіть тоді, коли вченими окремо виділяєтьсяпроблема предмета науки конституційногоправа, вона нерідко зводиться по суті допитання про предмет (об’єкт) регулювання конституційногоправа як галузі права.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 47

О.В. ГорунДосить яскраво це відображено у підручникуК.В.Арановського, в якому зазначається, щонаука конституційного права – це галузь знання,предметом якої є юридичне регулювання організаціїі діяльності держави, її відносин з особами,громадськими і релігійними організаціями, територіальнимиутвореннями та іншими суб’єктамиу зв’язку із здійсненням політичної влади [2, с.6].Тобто в предмет науки конституційного прававключається галузь конституційного права і конституційно-правовівідносини.Таку позицію можна критикувати з декількохпричин, що й зроблено в літературі. Поперше,автором явно змішується предмет і об’єктнауки, оскільки галузь конституційного права іконституційно-правові відносини – це об’єкт, ане предмет науки конституційного права. Подруге,правова наука, в тому числі і наука конституційногоправа, сама по собі безпосередньоне здійснює юридичне регулювання організаціїта діяльності держави, оскільки це завдання конституційногоправа як галузі національного права.Наука ж конституційного права безпосередньоспрямована на вивчення конституційногоправа як галузі права, тобто системи конституційно-правовихнорм і відносин. По-третє, включатив предмет науки конституційне право якгалузь права, означає не бачити того, що при тісномувзаємозв’язку цих явищ вони носять різнопорядковийхарактер, оскільки одне відноситьсядо права, а інше – до знання, вчення про нього,яке об’єктивується безпосередньо не в правовихнормах і відносинах, а в наукових працях, підручниках,статтях тощо [8, с.30-31].Н.О.Богданова зазначає, що наука конституційногоправа вивчає галузь як об’єкт пізнання зточки зору форми і змісту. Аналіз юридичноїлітератури показує, що форма конституційногоправа вивчається в декількох аспектах. Поперше,досліджуються види і система джерел цієїгалузі, критерії їх співвідношення, місце в системіправа [23; 22; 12; 20]. По-друге, об’єктомвивчення є створення і прийняття конституційно-правовихактів як з боку форми реалізаціїкомпетенції відповідних органів державної влади,так і в плані дотримання процедурних правилнормотворчої дільності [27; 1]. По-третє, наукаприділяє увагу використанню правил юридичноїтехніки при формулюванні норм і їх об’єднанні водному джерелі конституційного права. У зв’язкуз цим зачіпається проблема структури і особливостейвикладу конституційно-правових актів[5, с.7-15; 10; 9; 28]. Щодо вивчення галузі конституційногоправа зі сторони змісту , то в даномуаспекті наука по суті досліджує конституційно-правовівідносини як об’єкт пізнання. Їх багатоаспектністьвідображається на теоретичнихвисновках науки, а їх дослідження просуває наукудо розкриття її предмета [4, с.11-12].В.С.Нерсесянц пов’язує предмет науки конституційногоправа з кінцевою метою пізнання вданій конкретній його сфері - розкриттям поняттяконституційного права і зводить отриманезнання до його понятійно-правової форми. Томупредметом науки конституційного права є поняттяконституційного права, а не саме позитивне конституційнеправо, не відповідні нормативноправовіакти, які є об’єктом даної науки [25, с.71].Такий підхід позитивно оцінюється в науціконституційного права. Так, Н.О.Богданова зазначає,що подібне бачення предмета науки конституційногоправа безпосередньо впливає напроблему системи даної науки. Мова йде провідтворення й осягнення об’єкта, що вивчається,в мисленні, а саме на даному рівні пізнання систематизуютьсяконституційно-правові знання,складаються поняття, принципи, теорії, концепції,які самі стають предметом метатеорії конституційногоправа. Пізнання предмета науки конституційногоправа – процес двосторонній.Осмислення конституційно-правової дійсностівід емпіричного її сприйняття через обгрунтуваннядо теоретичного конструювання системипонять і категорій науки – один напрямок рухудумки. Інший – відштовхується від уже пізнанихі сформульованих у теоретичних конструкціяхрізних сторін і аспектів поняття конституційногоправа, розвиваючи, конкретизуючи і поглиблюючизнання про предмет науки [4, с.8-9].Що стосується поняття конституційногоправа, то воно виступає і метою і результатомпізнання. Як мета воно орієнтує процес пізнанняконституційно-правової дійсності, визначає сферуі напрямок дослідження об’єктів, що пізнаються,започатковуючи рішення будь-якої науковоїпроблеми. Як результат - найбільш повну іпонятійно-правову характеристику конституційно-правовоїдійсності. На цьому найбільш високомурівні теоретичного пізнання поняття конституційногоправа означає результат, що втілюєідею пізнання предмета, наближення до чого єголовним завданням науки, відображає об’єктивнізакономірності реальності, що пізнаєтьсянаукою конституційного права. Це пік конституційно-правовогознання і його межа. Всі іншіпоняття наповнюють і конкретизують його зміст,є щаблинами в досягненні основної цілі науки.Поняття конституційного права як гранична ка-48 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

До питання про предмет науки конституційного праватегорія науки відіграє системоутворюючу роль ізабезпечує предметну цілісність науки. Воносприяє виробленню окремих понять, що включаютьсяв систему конституційно-правовогознання, створенню складніших теоретичнихутворень (принципів, теорій, концепцій та ін.) іконструюванню цілісного знання про предметконституційного права. По відношенню до зовнішніхсистем поняття конституційного прававключається в понятійний ряд, що відображаєсутнісні властивості права в цілому і сприяє розкриттюідеї права. Отже, воно вписується в понятійно-правовусистему юридичної науки, привносячиу неї предметну визначеність конституційногоправа. Тобто предмет науки зводиться допоняття конституційного права як граничної інайбільш конкретної категорії, наближення дорозкриття якої здійснюється через системне пізнанняоб’єктів конституційно-правової дійсності.Предмет науки конституційного права орієнтуєпроцес пізнання і водночас втілює найбільшповну понятійно-правову характеристику конституційно-правовоїдійсності, що вивчається.Тому предметна визначеність забезпечує цілісністьнауки конституційного права, сприяє систематизаціїзнань і диференціює їх у залежностівід дослідницьких завдань і конкретного об’єктавивчення [4, с.12-13].У зв’язку з цим підтримуємо вченого-фінансистапроф. П.С.Пацурківського і за аналогієювизначаємо, що принципово важливим є тойфакт, що предмет науки конституційного праваяк ціле ніколи не виступає і не може виступатиапріорі цілком і повністю предметом якогоськонкретного дослідження конституційно-правовоїдійсності. Тому перед початком кожного такогоконкретного дослідження визначається саме йогопредмет, а не предмет науки конституційногоправа в цілому. Предмет конкретного науковогодослідження конституційно-правової реальностіспіввідноситься із предметом науки конституційногоправа як одиничне з особливим [26, с.11-12].Цікава в цьому плані думка видатного російськоготеоретика й історика права К.А.Неволіна,який писав, що “наука не творить свогопредмета, а вивчає те, що є в дійсності і в тому жвигляді, як воно є. Тому її сутність відносно змістувипливає із сутності самого її предмета” [24,с.72]. Однак Н.О.Богданова дещо заперечує такерозуміння і зазначає, що наука вивчає не тільките, що дійсно є і як воно є, але й у значній міріпрограмує, як воно повинно бути, тобто наукавсе-таки в певному розумінні творить свій предмет.Отже, зміст предмета наукового пізнання всилу віднесення до нього сфери реалізації нормпозитивного права і різноманіття виникаючих прицьому відносин суттєво розширюється [4, с.11].Висновки. Сучасний стан наукової розробкипитання про предмет науки конституційногоправа України вказує на необхідність проведеннятеоретичних досліджень у цій сфері. Це зумовлено,в першу чергу, його наявним спотворенимрозумінням в юридичній літературі. Проведенедослідження дає підстави стверджувати, що, поперше,предмет науки конституційного права іпредмет галузі конституційного права - це різнопорядковіявища, які, однак, тісно взаємопов’язаніміж собою. Предмет галузі охоплює відносини,що регулюються нормами конституційногоправа, а предмет науки пов’язаний із науковимпізнанням виділених суб’єктом аспектів конституційно-правовоїдійсності (суть, закономірностітощо). По-друге, предмет конкретного науковогодослідження значно вужчий, ніж предмет наукиконституційного права в цілому, і тому свіввідносятьсяяк одиничне й особливе.Список літератури1. Авакьян С.А. Федеральное Собрание -парламент России. - М., 1999.2. Арановский К.В.Государственное правозарубежных стран.- М., 1998.3. Безуглов А.А., Солдатов С.А. Конституционноеправо России: Учебник для юрид. вузов(полный курс). В 3-х т. Т. 1. - М.: Профобразование,2001.4. Богданова Н.А. Система науки конституционногоправа. - М.: Юристь, 2001.5. Воеводин Л.Д. Юридическая техника вконституционном праве // Вестник Моск.ун-та.Сер. 11. - 1997. - № 3. - С.7-15.6. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжнихкраїн: Підручник. - Чернівці: Рута, 2001.7. Енгибарян Р.В., Тадевосян Э.В. О некоторыхдискуссионных теоретико-методологическихвопросах курса конституционного права(Читая новейшую учебную литературу) // Государствои право. - 2001. - № 1. - 14-24.8. Енгибарян Р.В., Тадевосян Э.В. Конституционноеправо: Учебник. - М.: Юристь, 2000.9. Законодательная техника: Научнопрактическоепособие / Под ред. Ю.А.Тихомирова.- М., 2000.10. Керимов Д.А. Законодательная техника. -М., 1998.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 49

О.В. Горун11. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционноеправо России: Учебник. 2-е изд., перераб.и доп. - М.: Юристь, 1998.12. Колесников Е.В. Источники российскогоконституционного права. - Саратов, 1998.13. Колюшин Е.И. Конституционное (государственное)право России: Курс лекций. - М.:Изд-во Моск. ун-та, 1999.14. Конституционное право / Под ред.А.Е.Козлова. - М., 1996.15. Конституционное право / Под ред.В.В.Лазарева. - М., 1998.16. Конституційне право України / За ред.д.ю.н., проф. В.Ф. Погорілка. - К.: Наукова думка,1999.17. Конституційне право України: Навчально-методичніматеріали (для факультету податковоїміліції). - Ірпінь, 2003.18. Конституційне право України: Підручникдля студентів вищих навчальних закладів / За редакадеміка АпрН України, д.ю.н., проф. Ю.М.Тодики,д.ю.н., проф. В.С.Журавського. - К.: ВидавничийДім “Ін Юре”, 2002.19. Костюченко О.А. Конституційне правоУкраїни: Навчально-методичний посібник длясамостійного вивчення дисципліни . - К.: КНЕУ,2001.20. Кутафин О.Е. Источники конституционногоправа Российской Федерации. - М.: Юристь,2002.21. Лившиц Р.З. Теория права. - М., 2001.22. Лукьянова Е.А. Закон как источник советскогогосударственного права. - М., 1988.23. Лучин В.О. Источники советского государственногоправа. - Куйбышев, 1976.24. Неволин К.А. Энциклопедия законоведения.История философии законодательства.СПб., 1997.25. Нерсесянц В.С. Юриспруденция. Введениев курс общей теории права и государства. -М.: НОРМА-ИНФРА·М, 1998.26. Пацурківський П.С. Співвідношення змістукатегорій “об’єкт науки фінансового права”та “предмет науки фінансового права” // Науковийвісник Чернівецького університету: Збірникнаук. праць. Випуск 187: Правознавство. - Чернівці:Рута, 2003. - С.5-13.27. Поленина С.В. Законотворчество в РоссийскойФедерации. - М., 1996.28. Проблемы юридической техники / Подред. В.М.Баранова. - Н.Новгород, 2000.29. Рабинович П.М. Проблемы теории законностиразвитого социализма. - Львов, 1979.30. Скомороха В. Проблеми понятійногоапарату в дослідженні питань теорії і практикиконституційної юрисдикції // Вісник КонституційногоСуду України. - 2003. - № 3. - С.52-64.31. Тодыка Ю.Н. Конституционное право:отрасль права, наука, учебная дисциплина: Учебноепособие. - Харьков: Фолио:Райдер, 1998.32. Фрицький О.Ф. Конституційне правоУкраїни: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2002.33. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжнихкраїн: Підручник. - К.: АртЕк, Вищашк., 1998.Стаття надійшла до редколегії 20 квітня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії А.З.Георгіцою.THE QUESTION ABOUT SUBJECT OF SCIENCEOF THE CONSTITUTIONAL LAWO.V. GorunSummaryIn the article the author investigates separate theoretical problems, which are ambiguously decided inthe science of the constitutional law today, and which organic connected with concept of its nature. Specially,the author divides the subject of the science and the subject of branch of the constitutional law, andalso the author compares it to the subject of concrete theoretical research.50 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

IІІ. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС. МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО.ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯУДК 347.4© 2004 р. В.І. ГостюкЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціПРИРОДА ПРАВ, ПОСВІДЧЕНИХ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИПостановка проблеми. Цінний папір – це,насамперед, документ, що посвідчує певне право(сукупність прав). Саме тому, що цінний папірнадає своєму держателю право на щось (товар,грошову суму або інше майно), документ набуваєздатності задовольняти людські потреби,отримує споживчу і мінову вартість, тобто стаєцінним. Природу цінності документа, який претендуєна статус цінного папера, складає право,втілене документом.Невизначеність природи прав, які можутьбути представлені цінними паперами, може викликатидосить неоднозначне практичне застосуванняяк самих цінних паперів, так і вираженняними все більш широкого кола прав. Так, президентПершої фондової торгової системи (ПФТС)Ірина Заря прогнозує появу нових цінних паперівзамість фінансових векселів, заборонених до обігу.Центральний Банк Російської Федерації готуєтьсязапропонувати ринку новий, на його думку,вид цінних паперів – корпоративні зобов’язання[8, с. 3]. Суперечливість нормативного визначення,а також теоретичного розуміння правовоїприроди прав за цінними паперами призводитьдо подальшого заглиблення певної „кризи”. Завідсутності достатньої системності у визначенні,все більш широке коло прав знаходить своє вираженняі відповідне закріплення в нових видахцінних паперів.Ступінь наукової розробки проблеми.Вперше констатував, на жаль, не розвинув, судженняпро особливу природу прав, втілених вакціях – корпоративну природу, а зовсім не речовуі не зобов’язальну, творець російської теоріїцінних паперів професор Нерсес Осипович (Йосифович)Нерсесов (1848 - 1894) [7, с. 153, 161].Не інакше як lapsus memoriae (помилка пам’яті)належить визначити ставлення до багатющої наукоюспадщини ординарного професора ІмператорськогоМосковського університету Івана ТрохимовичаТарасова. Як радянські енциклопедичнівидання замовчували ім’я І.Т. Тарасова, так ісучасні вітчизняні науковці не приділяють належноїуваги аналізу його праць. Посилання на фундаментальнупрацю І.Т. Тарасова „Вчення проакціонерні компанії” наведені в працях Л.І. Петражицького,А.І. Камінки, Г.Ф. Шершеневича табагатьох інших учених. І.Т. Тарасов одним з першиху російській юридичній літературі провівдокладний аналіз прав акціонерів. Науковецьзвертав увагу на той факт, що права, які набуваютьсяакціонером по відношенню до акціонерноготовариства, за своєю юридичною природою невписуються в традиційні кваліфікаційні схемицивільних прав. І.Т. Тарасов уперше обґрунтованодовів, що „правові відносини, які виробляютьсяв акціонерних компаніях, належить дужеобережно підводити під відомі, старі юридичніпобудови, маючи завжди на увазі, що нові формиутворення (капіталу – В.Г.) викликають і новіюридичні відносини. Поряд з розглядом традиційнихправ акціонерів, що носять майновий характер,Тарасов виділяв і досліджував немайновіправа, значення яких часто ігнорувалось фахівцямиакціонерного права. Особливе значенняІ.Т.Тарасов надавав праву голосу, користуваннямяким розглядав як „інтегральну частину акціонерногоправа взагалі”, без якого воно не має практичногозначення [16, с. 3, 22, 405, 412, 430 і далі].Пізніше, спираючись в основному на ті ж,що і Н.С. Нерсесов, джерела, М.М. Агарков створюєвласне безсмертне ”Вчення про цінні папери”.М.М.Агарков стверджує, що права, які складаютьзміст цінних паперів, частіше належать дозобов’язальних. „Але вони можуть бути такожречовими, правами членства в корпорації або жпредставляти собою управомочіє на вчиненнядій, що зачіпають чужу правову сферу, тобто належатьдо так званих секундарних прав”, - продовжуєМ.М. Агарков [1, с. 175].Серед сучасних учених особливо належитьвиділити В.А.Бєлова. Дослідник визначив предметцінного паперу саме як сукупність прав, посвідченудокументом, – інкорпороване в цінномуНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 51

В.І. Гостюкпапері „право-цінність”. Характеристика такихправ в ЦК лише як майнових названа В.А.Бєловимнедостатньою. Основний практичний висновокавтора, який дозволяє зробити аналіз категорійвидів прав, що допускаються до інкорпоруванняв цінні папери, зведений до визначеннясуб’єктного складу учасників правовідносин зцінних паперів [3, с. 27-29].Дослідження юридичної природи прав зацінними паперами проводилось цілим рядом сучаснихвітчизняних учених. Так, О.І.Онуфрієнкопропонує класифікацію прав за цінними паперамина такі, що породжують: зобов’язальні права(облігації, вексель, чек), речові права (коносамент),права участі (корпоративні права) [13, с.375]. В подальших працях автор висловився напідтримку тих дослідників, які визначали корпоративніправа специфічним видом прав, які неможна однозначно віднести ні до зобов’язальних,ні до речових прав [9, с. 19].Докладному дослідженню прав акціонерівприсвячена праця О.В.Щербини. Дослідницярозмежовує декілька груп прав акціонерів, виділивкорпоративні права в окрему [20, с. 32]. Іншоїпозиції дотримується В.В. Посполітак, якійне розглядає особливу правову природу корпоративнихправ, що надають власникам цінних паперів.В.В.Посполітак у відповідному дисертаційномудослідженні зробив висновок про те, щоцінні папери поєднують у собі речові та зобов’язальніелементи. Визначити перевагу речових чизобов’язальних прав у цінних паперах у ціломунеможливо [12, с.67]. Представники науки господарськогоправа кваліфікують права за ціннимипаперами, зокрема, права акціонерів, як майновіта членські (управлінські) [19, с. 89-90; 11, с.81-82], майнові та немайнові [4, с. 114-115].Мета статті. Автор ставить за мету дослідитивитоки сучасних поглядів на природу прав,посвідчених цінними паперами, обґрунтуватидоцільність визначення і нормативного закріпленняправ, що можуть бути посвідчені ціннимипаперами.Виклад основного матеріалу. У вітчизнянійнауці цивільного права досить стала думкапро те, що зміст прав за цінними паперами складаютьмайнові права їх власників [17, с. 158].Така позиція науковців знайшла своє відповіднезакріплення і в новому Цивільного кодексу Українивід 16 січня 2003 року [18], надалі – ЦКУкраїни. Стаття 194 якого, серед інших ознак,визначає, що цінні папери “посвідчують грошовеабо інше майнове право”. Як справедливо зауваживО.А. Підопригора [10, с. 66], цивільне правоне знає вислову „грошове право”. Грошове імайнове право – це одне і те ж, і тому немає потребивисловлювати його двома словами. Крімтого, на нашу думку, таке “самообмеження” вчастині нормативного визначення того, що праваза цінними паперами можуть бути тільки майновими,дещо не відповідає іншим нормативноправовимактам, з ним суттєво не погоджуютьсяряд науковців. Так, право акціонера на отриманняінформації про діяльність акціонерного товариства(ст.10 Закону України “Про господарські товариства”),право на скликання загальних зборів акціонерів(ст.45 Закону України “Про господарські товариства”)та інші права власника цінних паперів -акцій, не можна віднести до майнових.У науці цивільного права панує погляд заяким наведений у ст.3 Закону України “Про цінніпапери і фондову біржу” перелік цінних паперіврозглядається як вичерпний, хоча, і “невиправданообмеженим”, та наводяться приклади іншихдокументів, “які за своїми призначенням можнабуло б віднести до цінних паперів, зокрема, чек,коносамент тощо”. Констатуючи факт невизнанняв законодавчому порядку таких документівцінними паперами, пропонується включити їх допереліку цінних паперів, визначених у ст.3 ЗаконуУкраїни “Про цінні папери і фондову біржу”, асам перелік зробити відкритим [17, с.166-167].Єдиний порядок кваліфікації цінних паперів відсутнійяк в чинному законодавстві, так і у відповіднихзаконопроектах. В той же час, в окремих чиннихта в деяких проектах нормативних актів перелікцінних паперів дещо намагаються розширити.Належить звернути увагу на ті закони, якимипрямо допускається введення нових видівцінних паперів. Насамперед, п.3 ст.195 ЦК України,зазначає, що в Україні в цивільному оборотіможуть бути такі групи цінних паперів, як похідніцінні папери. Законом України “Про зерно таринок зерна в Україні” від 04.07.2002 р. запропоновановедення простих та подвійних складськихсвідоцтв; за Законом України „Про фінансовокредитнімеханізми і управління майном при будівництвіжитла та операціях з нерухомістю” від19.06.03 р. – сертифікат фонду операцій з нерухомістю(цінний папір, що засвідчує право йоговласника на отримання доходу від інвестування воперації з нерухомістю); за Законом України„Про іпотечне кредитування, операції з консолідованиміпотечним боргом та іпотечні сертифікати”19.06.03 р. – іпотечні сертифікати (особливийвид цінного паперу, забезпечений іпотечнимиактивами або іпотеками).52 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Природа прав, посвідчених цінними паперамиСеред законопроектів, у яких розширено переліквидів цінних паперів, варто відзначити декілька.Зокрема, Проект Закону України “Пророзпорядчі цінні папери” від 12.07.2000 р., ст.1якого до розпорядчих цінних паперів відноситьпрості та подвійні складські свідоцтва; коносаменти;вантажні свідоцтва; заставні. Проект ЗаконуУкраїни “Про похідні цінні папери” від02.03.2002 р. (ст.1) визначає похідні цінні паперияк особливу групу цінних паперів, які маютьвстановлені законодавством реквізити та засвідчуютьзобов'язання, внаслідок виконання якихвідбувається перехід права власності на базовийактив та/або проводяться розрахунки на підставіціни (величини) базового активу. Проект ЗаконуУкраїни “Про емісійні цінні папери та фондовийринок”, від 21.11.2001р. допускає відкритий переліквидів емісійних цінних паперів з можливістюделегування повноважень по віднесенню іншихцінних паперів, крім визначених цим Проектом,до емісійних цінних паперів Державнійкомісії з цінних паперів та фондового ринку (п.2ст.1). Тоді як ЦК України делегує повноваженнявстановлення видів цінних паперів та порядку їхобігу лише закону (п.2 ст.195). Між іншим, доситьпоширена ситуація явних розбіжностей нелише чинного законодавства, але і неузгодженостідій розробників відповідних законопроектів. Так,„коріння” недоліків, навіть суперечностей окремихзаконодавчих актів закладаються ще на стадії підготовкивідповідних проектів.Хоча чинне законодавством прямо не визначаєнаведений в ст.3 Закону України “Про цінніпапери і фондову біржу” перелік цінних паперівяк вичерпний, у цілому в законодавстві відсутнінорми, які би встановлювали порядок віднесенняокремих документів до цінних паперів. Так,Пункт 1 ст.8 Закону України “Про державне регулюванняринку цінних паперів в Україні” середінших повноважень надає право ДКЦПФРлише “давати висновки про віднесення ціннихпаперів до того чи іншого виду, визначеного чиннимзаконодавством” – попередньо вид ціннихпаперів повинен бути визначений законодавством[5]. За п.2 ст.195 ЦК України „Види ціннихпаперів та порядок їх обігу встановлюються законом”.За відсутності будь-якого уточнення порядкутакого встановлення, в цілому новий ЦКне вніс ясності у вирішення питання про порядоквіднесення документів до цінних паперів. Більшетого, норма частини першої наступної 196-ї статтіЦК України замість установлення вимог доцінного паперу лише зазначає, що „необхіднівимоги встановлюються законом”.Як справедливо вказує О.А.Підопригора, визначеннята вимоги до цінних паперів, наведені вПроекті ЦК України (практично в незмінномувигляді перенесені до прийнятої редакції ЦКУкраїни), викликають певні зауваження, а наведеневизначення цінного паперу не містить в собівизначальної ознаки, яка б відрізняла його відінших майнових документів. Єдиною визначальноюознакою цінного паперу, яка була б стабільною,і зміни ринкових відносин не повинні булиб впливати на цю ознаку, має стати вказівка законуна те, що даний документ є цінним папером.Це буде стабільна і стійка, а найголовніше,чітка визначальна ознака, яка буде надійно відрізнятицінний папір від інших майнових документів[10, с. 65-66]. В новому ЦК України не знайшлиналежного вирішення ні порядок кваліфікаціїдокументів як цінних паперів, ні чіткі вимогидо таких паперів, не закріплено, навіть, відкритістьпереліку цінних паперів.До речі, Федеральний Закон США “Про цінніпапери” (п.1 розділу 2), містить широкий перелікцінних паперів, даючи одночасно за допомогоюцього переліку і визначення цінним паперамяк поняттю [14, с. 5]. У США встановленнямтого, чи є даний тип документа сукупністю прав– securities, віднесено на розгляд судів або нормативнихактів, що видаються Федеральною комісієюз цінних паперів (SEC) [2, с. 54]. ФедеральнийЗакон Російської Федерації “Про ринокцінних паперів” [15] наділяє Федеральну комісіюпо ринку цінних паперів правом “Кваліфікуватицінні папери і визначати їх види у відповідностідо законодавства” (п.2 ст.44). Хоча таке формулюванняЗакону справедливо критикувалась російськимивченими. Зокрема, як зазначаєЛ.Р.Юлдашбаєва, до встановлення законом порядкувіднесення документів до цінних паперівназване повноваження Федеральної комісії залишаютьсяусіченим [21, с. 69] і не можуть бутиреалізовані в повному обсязі.Висновки. Доводиться констатувати, щопроцес появи нових видів цінних паперів в Україні,на нашу думку, є мало прогнозованим, виглядаєтаким, що носить епізодичний, навіть дещохаотичний характер. У зв’язку з чим проблемипояви нових видів цінних паперів і визначенняправ, які можуть бути посвідчені цінними паперамита їх похідними, стали особливо гострими.Певною гарантією стабільності цивільногообігу в частині нормативного регулювання договорівз цінними паперами і договорів за ціннимипаперами може бути чітке закріплення в одномузаконі (краще в Цивільному кодексі) відповіднихНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 53

В.І. Гостюкоснов щодо цінних паперів. Зокрема, відкритістьпереліку цінних паперів, порядок кваліфікаціїдокументів як цінних паперів і визначення їх видів,із встановленням процедури віднесення документівдо окремих видів цінних паперів через,наприклад, визначення (делегування відповіднихповноважень) компетентного державного органууповноваженого надавати відповідні висновки. Системаправ, що можуть бути посвідчені ціннимипаперами, включає, окремо або в сукупності, речові,зобов’язальні, членські (управлінські) права.Список літератури1. Агарков М.М. Основы банковского права.Курс лекций. Издание 2-е. Учение о ценных бумагах.Научное исследование. Издание 2-е. – М.:БЕК, 1994. – 350 с.2. Батлер Уильям Э., Гаши-Батлер МарианнЕ. Корпорации и ценные бумаги по праву Россиии США: Учеб.пособие / Институт им. Сэра ПавлаВиноградова. Университетский колледж Лондон.– М.: Зерцало, 1997.-128 с.3. Белов В.А. Ценные бумаги в Российскомгражданском праве. Под ред. проф. Е. А. Суханова.Вступительная статья проф. Е.. А. Суханова.- М.: ЮрИнфоР, 1996. – 448 с.4. Вінник О.М., Щербина В.С. Акціонернеправо: Навчальний посібник / За ред. проф. ЩербиниВ. С. – К.: Атіка, 2000. – 554 с.5. Закону України “Про державне регулюванняринку цінних паперів в Україні” // Урядовийкур'єр. – 1996. - №223-224. - 28.11.966. Маковская А.А. Залог денег и ценных бумаг.– М.: Статут, 2000. 287 с.7. Нерсесов Н.О. Конспективный курс лекцийпо торговому и вексельному праву. Посм. изд.,испр. и доп. А. Г. Гусаковым. – М., 1986. – 285 с.8. Новости фондового ринка // Бизнес. - 3июня 2002 года. - №22.9. Онуфрієнко О.І. Правове регулюваннявипуску та обігу емісійних цінних паперів вУкраїні. Дисертація на здобуття наукового ступенякандидата юридичних наук. 12.00.04 / КиївськийНаціональний університет ім. Т. Шевченка.– К., 2000. – 198 с.10. Опанас Підопригора. Об’єкти цивільнихправ у Проекті Цивільного кодексу України //Українське право. – 1998. - №1.11. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основигосподарського права України: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: МАУП, 1998. –320с.12. Посполітак В.В. Передача права власностіна цінні папери та прав за цінними паперамив Україні (цивільно-правовий аспект). Дисертаціяна здобуття наукового ступеня кандидатаюридичних наук. 12.00.03 / Київський Національнийуніверситет ім. Т. Шевченка, Інститутміжнародних відносин – К., 2001. – 225 с.13. Право власності в Україні: Навч. посіб. /О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, О. А. Підопригората ін.; За заг. Ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової.– К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.14. Про цінні папери: Закон США від 1933року. // Федеральні закони і постанови про цінніпапери // Financial Markets International, Inc. /USAID. – К., 1997. – 34 с.15. Собрание законодательства РоссийскойФедерации 1996 г. - №17.16. Тарасов И.Т. Учение об акционерныхкомпаниях. – М.: Статут, 2000. – 666 с.17. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Книга перша / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової.– К.: Юрінком Інтер, 2001. – 864 с.18. Цивільний кодекс України // Голос України.– 2003. – №45-46. – 12 березня 2003 року;Голос України. – 2003. – №47-48. – 13 березня2003 року.19. Щербина В.С. Господарське право України.Навч. посібник. – К.: Атіка, 1999.– 336с.20. Щербина О.В. Правове становище акціонерівза законодавством України. Дисертація наздобуття наукового ступеня кандидата юридичнихнаук. 12.00.03 / Київський Національнийуніверситет ім. Т. Шевченка. – К., 2000. – 223 с.21. Юлдашбаева Л.Р. Правовое регулированиеоборота эмиссионных ценных бумаг (акций,облигаций). – М.: Статут, 1999. – 205 с.Стаття надійшла до редколегії 21 травня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії Н.С.Кузнєцовою.V. I. HostyukNATURE OF RIGHTS OF VALUABLE PAPERSSummaryIn clause the problem of definition sense nature of rights of valuable papers. Also this article is aboutnew types of valuable papers in the new legislation of Ukraine.54 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

УДК 347.4© 2004 р. Я.О. ДобідовськаІнститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, КиївПРАВОВІ АСПЕКТИ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬУ ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІПостановка проблеми. На регіональномурівні групи держав створюють багатостороннімеханізми регулювання, що діють в країнах, яківходять до складу відповідних груп. Більшість зцих регіональних чи субрегіональних домовленостейспрямовані на заохочення співробітництвата лібералізацію регулювання повітряних перевезеньсеред членів групи. До 1995 року такихрегіональних механізмів було всього два, один –у рамках Європейського Союзу, другий – у межахкраїн Андського Пакту. З тих пір з’явилосядодатково вісім таких механізмів, а ще декількаперебувають у стадії розробки.Мета статті. Автор зупинився саме на лібералізаціїповітряних перевезень у рамках ЄвропейськогоСоюзу. Тому, що в рамках ЄС уже існуєпрактика надання дев’яти „свобод повітря”державам-членам, що може слугувати прикладомдля регіональних об’єднань держав, чиї угодищодо лібералізації повітряних перевезень не виходятьза межі п’ятої „свободи повітря” або знаходятьсялише у стадії розробки. У статті авторпроаналізував основні етапи становлення єдиногоповітряного простору в рамках країн-членів ЄвропейськогоСпівтовариства та дав їх правову оцінку.Дослідження має значення з огляду на те, що Українабажає стати членом Євросоюзу. Якщо це трапиться,ми приєднаємося до відкритого неба країнчленіві будемо змушені запровадити політику відкритогонеба до держав-членів Співтовариства.Виклад основного матеріалу дослідження.Рішення створити єдиний європейський авіаційнийринок стало частиною дій на шляху створенняєдиного внутрішнього ринку відповідно доЄдиного Європейського Акта. До початку процесу,який у 1993 році призвів до створення єдиногоринку, авіаційний ринок у Європі складався зрізних національних ринків. Вітчизняні повітряніпослуги в межах кожної країни регулювалисянаціональним законодавством.Міжнародні повітряні перевезення у Європібазувалися на двосторонніх договорах про повітряніпослуги між відповідними країнами. Хочадеякі з угод і були відносно ліберальними, всівони містили традиційні обмеження щодо власностіта контролю, а також багато з цих угод обмежувалипровізну місткість і доступ до ринку.Крім того, дуже часто вони містили вимогу щодопризначання лише одного національного авіаперевізниката експлуатацію лише чітко визначенихмаршрутів. Міжнародні тарифи встановлювалисяпід егідою ІАТА, та, як правило, підлягалирегламентації з боку уряду [1]. Процес лібералізаціїбув завершений через тридцять років післязаснування Економічного Співтовариства таприйняття багатьох законодавчих актів.Початок покладений з вступом у силу у 1958році Римської Угоди. Однак у ній лише стаття 84(2) (нині - Угода про заснування ЄвропейськогоСпівтовариства, ст.80 § 2) чітко пов’язувалася зповітряним транспортом. У ній зазначалося, що:„Рада може вирішити кваліфікованою більшістюголосів, чи можуть, а якщо можуть, то в якій мірій у відповідності з якою процедурою, бути прийнятівідповідні положення для морського та повітряноготранспорту”.Оскільки держави-члени мали свій погляд нароль спільної транспортної політики, пропозиціїКомісії щодо встановлення конкурентноздатноїсистеми повітряних перевезень виявлялися безрезультатнимий постійно відмінялися РадоюМіністрів до 1983 року. У січні 1983 року Парламентподав скаргу до Європейського Суду напідставі статті 175 Угоди на бездіяльність Ради утранспортній сфері. У 1985 Європейський Судвирішив, що стаття 175 (1) (а) та (б) Угоди достатньочітко вимагають від Ради Міністрів вживатиналежних заходів для застосування політики перевезеньвсередині Співтовариства та регулюваннякаботажних прав [2]. Раді було надано певнийчас для вжиття відповідних заходів.Поки розглядалася дана справа Євро комісією,20 березня 1984 року був опублікованийДругий меморандум щодо цивільної авіації, якиймістив пропозиції щодо застосування правилконкуренції у сфері повітряних перевезень і бувспрямований на лібералізацію існуючих двосторонніхавіаційних угод між країнами-членами.У 1985р. Комісія представила Раді White Paperщодо завершення формування внутрішнього ринкудо 1992 року.Саме цей Меморандум у поєднанні з судовимрішенням 1985 року у транспортній сферіНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 55

Я.О. Добідовськапризвели до початку першої стадії процесу лібералізаціїповітряних перевезень в ЄС.„Перший пакет” заходів був прийнятий 14грудня 1987, вступив в силу у 1988 році та складавсяз: директиви Ради 87/601 щодо тарифів нарегулярні перевезення, яка надавала право авіаційниморганам держав-членів схвалювати тарифиавіаперевізників [3]; рішення Ради 87/602щодо розподілу ємності (що становило 50-50 малобути зменшено до 45-55 за перші два роки тастановити 40-60 після закінчення цього періоду)та доступу до ринку [4]; регламент Ради 3975/87щодо застосування антитрестовських законівСпівтовариства до регулярних повітряних перевезень[5], в якому детально пояснювалося якзастосовувати статті 85 та 86 Угоди до повітряноготранспорту; регламент Ради3976/87 [6] щодовиключень з антитрестовських законів.Комісія опублікувала три директиви 2671/88,2672/88 та 2673/88, які встановлювали вимоги доряду винятків для авіаперевізників згідно статті85 (3). Ці директиви діяли до 1 січня 1991 року.Всі ці зміни мали на меті розширити доступна маршрути третьої та четвертої „свобод”; встановитибільш гнучкі тарифи; більш гнучкий розподілобсязі; вільний доступ нових авіаперевізниківна ринок, але це ще не було автоматичненадання ліцензій; автоматичне призначення багатьохавіаперевізників на маршрутах, де рух цедозволяє, та дозволити більше використанняп’ятої „свободи” при регулярних перевезенняхміж центральними та невеликими аеропортами;застосовувати правила конкуренції лише до перевезеньвсередині ЄС, надаючи певні винятки зцієї сфери у певних випадках для перевізниківСпівтовариства.Ці заходи передбачали трирічний перехіднийперіод, після закінчення якого мав застосовуватисябільш ліберальний підхід, щоб до 1992 рокудосягнути кінцевої мети – створення єдиноговнутрішнього ринку.„Перший пакет” застосовувався лише допольотів між країнами-членами ЄС і не поширювавсяна польоти країн-членів у треті держави танавпаки, а також не застосовувався до національнихпольотів, тобто до каботажу. Зважаючи навідсутність серйозних змін, які запроваджувалися„першим пакетом”, у вересні 1989 року Комісіяопублікувала пропозиції щодо другої стадіїлібералізаційного процесу регулярних повітрянихперевезень.Засновуючись на цих пропозиціях, Рада учервні 1990 року прийняла „Другий пакет” заходів,який вступив в силу 11 серпня та встановлювавбільш гнучкі ціни, відходив від принципучіткого регулювання обсягу та запроваджувавбільш лібералізований доступ до ринку при застосуванняправил конкуренції [7]. Однак пропозиціїКомісії щодо внесення до другої стадії правкаботажу були відхилені Радою. До цього „пакету”входили регламенти Ради 2342/90, 2343/90.Згідно з ними, тарифи повинні були схвалюватисязацікавленими державами-членами [8]. Причомувперше Європейським Співтовариствомбув застосований метод подвійного відхилення:дві країни мали відхилити запропоновані тарифи,інакше вони вступали в силу. Однак це моглозастосовуватися лише у випадках, коли тарифиперевищували звичайну розцінку щонайменшена п’ять відсотків. Лише з 1 січня 1993 року подвійневідхилення почало поширюватися на всітарифи. Введення цих регламентів, а також регламентуКомісії 84/91 [9] щодо встановлення пасажирськихі вантажних тарифів дозволило авіаперевізникамвводити нижчі тарифи не тільки наринках третьої та четвертої „свобод”, а й на ринкахп’ятої „свободи”.Пакет рішень, прийнятих у 1992 році, такзваний „третій пакет” [10], втупив у силу 1 січня1993 року та містив такі положення: виданнядержавами-членами експлуатаційних ліцензійповітряним перевізникам, які засновані на територіїСпівтовариства (регламент 2407/92 від 23липня 1992 щодо спільних правил видачі ліцензійавіаперевізникам); згідно зі ст.3 §3 авіаперевізникимогли здійснювати свою діяльність лишеза наявності належних експлуатаційних ліцензій.Відповідно до ст.4 §§1 та 2 такі ліцензії надавалисялише компаніям держав-членів ЄС [11]. Доступавіаперевізників держав-членів на внутрішнілінії ЄС (регламент 2408/92 від 23 липня1992 щодо доступу на внутрішні повітряні лініїСпівтовариства авіаперевізників Співтовариства);згідно зі ст.2 b) авіаперевізники Співтовариства– це авіаперевізники, які мають указану експлуатаційнуліцензію, якщо остання надана згідноз положеннями регламенту № 2407/92. Данастаття містила також положення, що авіаперевізникиСпівтовариства мають право здійснюватипольоти на усіх лініях ЄС. §2 цієї статті вказувавна можливість до 1 квітня 1998 року передбачитивинятки з цього положення у випадку каботажу[12]. Встановлення тарифів на сполученнях всерединіЄС та фрахт повітряних послуг (регламент2409/92 від 23 липня 1992 щодо тарифів наповітряні перевезення [13]); у ст.1 цього регламентувизначалися критерії та процедури, якізастосовувалися при встановленні тарифів на56 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Правові аспекти лібералізації повітряних перевезень у Європейському Союзіпасажирські перевезення та фрахт. Але згідно з§2 та 3 ст.1 положення щодо тарифів та фрахтуне застосовувалися, якщо це авіаперевізники ЄС.У статі 5 зазначалося, що авіаперевізники моглисамостійно встановлювати тарифи. Однак стаття6 встановлювала два випадки, коли державичленимали змогу використовувати свої повноваженняу цій сфері. По-перше, це встановленнязанадто високих тарифів, так само як і занадтонизьких. Цей регламент офіційно скасовував регламент2343/90.У цілому запропоновані заходи запроваджували:вільний доступ до ринку перевізників ЄвропейськогоСпівтовариства; вільне призначеннянеобмеженої кількості авіаперевізників; вільнийвибір маршрутів всередині Співтовариства; вільнийпослідовний каботаж, однак обмеження обсягупри здійсненні каботажу протягом перехідногоперіоду; вільне користування п’ятою „свободоюповітря”; вільне ціноутворення тарифів завинятком занадто низьких чи високих, чи методподвійного відхилення; компетенція ЄвропейськогоСпівтовариства у зовнішніх зносинах напідставі статті 84 (2), а не на підставі статті 113;залучення нерегулярних повітряних перевезеньта їх застосування за подібних умов, за виняткомціноутворення при певних категоріях чартеру тавантажних розцінок; при здійсненні перевезеньміж членами Співтовариства та третіми країнамимали застосовуватися правила конкуренції ЄвропейськогоСпівтовариства, а Комісії надавалосяправо діяти проти антиконкурентних угод чипрактики на таких ринках; гармонізація технічноїбезпеки та стандартів.Що стосується вантажних перевезень, то щедо прийняття „третього пакету” та його вступу удію, у 1991 році був прийнятий регламент Ради№ 294/91. Його основні положення стосувалисябільш ліберального підходу до правил володіння.Водночас передбачалося надання третьої, четвертоїта п’ятої „свобод повітря” на внутрішніхмаршрутах Співтовариства, необмежена частотаяк для регулярних, так і нерегулярних вантажнихперевезень [14].Водночас країни-члени ЄС, які вважали, щодля адаптації національних ринків до умов єдиногоєвропейського повітряного простору потрібенчас, отримали змогу робити все поступово.Був установлений перехідний період, впродовжякого діяли положення, які обмежували право надоступ у певних галузях. Найважливіше обмеженнястосувалося права каботажу, яке було скасовано1 квітня 1997 року. Хоча, як уже було зазначено,дозволявся послідовний каботаж.До того ж скасування обмежень щодо доступудо ринку, провізного обсягу, частоти польотіві встановлення тарифів дало місце застосуваннюсправжніх законів з конкуренції з метою захищеннявід антиконкурентної політики та зловживаньдомінантним становищем на ринку повітрянихпослуг. Справді, з 1987 року Європейськійкомісії були надані повноваження застосовуватиправила конкуренції Договору про заснуванняЄС (ст. 81 та 81) до повітряних перевезень всерединіЄС. Зокрема, ст. 81 забороняє будь-які угодиміж підприємствами, які можуть запобігти,обмежити чи порушити конкуренцію, якщо тількиці угоди не сприяють зростанню виробництвачи розподілу товарів, чи сприяють технічному чиекономічному прогресу. Стаття 82 забороняєзловживання домінантним положенням.У квітні 1997 року кінцевий етап створенняспільного ринку авіаперевезень у рамках ЄС бувзавершений, були зняті всі обмеження на каботажніперевезення, на ринках 15 держав-членівЄвропейського Союзу були зняті всі обмеженнядля регулярних польотів авіакомпаній країнчленів,і політика "відкритого неба" стала реальністю.Авіаперевізники Євросоюзу отрималиможливість безперешкодно літати усерединібудь-яких держав Співтовариства, незалежно відтого, де вони базуються. Наприклад, ірландськабюджетна компанія Ryan Air може мати кількабаз у Європі і перевозити пасажирів, скажімо, ізФранції в Німеччину – незважаючи на те, що заснованавона в Ірландії. Але така політика малазастосовуватися лише всередині ЄС і не поширюваласяна треті країни.Висновки. Європейська комісія опублікувалау листопаді 1996 року результати оцінкивпливу „третього пакету” заходів по лібералізаціїповітряного транспорту. В своїй оцінці Комісіядійшла висновку, що лібералізація здійснюваласяпоступово, що Співтовариству вдалося знайтибаланс між конкуренцією та контрольними механізмами.Розглянуте автором становлення сучасногорегіонального механізму регулюванняповітряних перевезень, який існує в рамках ЄС,може слугувати яскравим прикладом успішноговтілення ідеї створення багатосторонньої угодищодо обміну комерційними правами. Інші регіональніта субрегіональні об’єднання можуть використовуватиїї в якості прикладу при укладанніаналогічних угод, звичайно, з урахуванням своїхнаціональних інтересів. Крім того, цей механізмпотенційно може стати основою створення більшмасштабних багатосторонніх механізмів, а досвідйого функціонування може виявитися кориснимНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 57

Я.О. Добідовськау процесі поступової лібералізації, при узгодженніправил і забезпеченні гарантій, а такожпри наданні прав третім сторонам.Список літератури1. ATConf/5-WP/61, р. 3;2. European Parliament v. Council, Case13\83, 1985 Sig.1513;3. Council Directive 87\601, 1987, O.J. (L.374) 19;4. Council Decision 87\602 of 14 December1987. Capacity sharing and market access, 1987,O.J. (L.374);5. Council Regulation 3975\87, 1987 O.J. (L374) 1;6. Council Regulation 3976\87 of 14. December1987, Application of Article 85 (3) of the RomeTreaty (Group Exemptions), 1987 O.J. (L 374) 9;7. OJ Nr.217 of August 11, 1990;8. Council Regulation 2342\90 art 4 (1), 1990O.J. (L. 217) 3;9. Commision regulation 84\91, 1991 O.J. (I.10) 14;10. OJ I. 241, 24/08/1992 p. 0001;11. OJ L 240, 24.0801992, Bull.7/8-1992, point1.3.98;12. OJ L 240, 24.0801992, Bull.7/8-1992, point1.3.98;13. OJ L 240, 24.0801992, Bull.7/8-1992, point1.3.98;14. S/C/W/200/Add.1;Стаття надійшла до редколегії 12 травня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії О.В. Гетманцевим.Y.O. DobidovskaLEGAL ASPECTS OF LIBERALIZATION OF THE AIRLINE TRAFFICIN THE EUROPEAN UNIONSummaryIn the article the legal aspects of liberalization of the airline traffic in the European Union are analysed.58 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

УДК 347.4© 2004 р. М.І. БоднарукЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ"Одним із видів загальнообов'язкового державногосоціального страхування, передбачениму Основах законодавства України про загальнообов'язковедержавне соціальне страхування, ємедичне страхування [3]. Проте, на відміну відінших видів соціального страхування, які вжезаконодавчо врегульовані, медичне страхуванняще не знайшло свого правового врегулювання взаконодавчому акті. На сьогодні розробленийлише проект Закону України "Про загальнообов'язковедержавне соціальне медичне страхування",який потребує аналізу та вдосконалення.Проблемні питання правового врегулюваннязагальнообов'язкового державного соціальногомедичного страхування в зазначеному проекті небули предметом правового аналізу та висвітленняв юридичній літературі.Виходячи з викладеного, метою даної публікаціїє аналіз правового врегулювання медичногострахування в проекті Закону України "Про загальнообов'язковедержавне соціальне медичнестрахування" та вироблення пропозицій, спрямованихна удосконалення цього проекту.У Преамбулі законопроекту зазначено, щовін визначає принципи, правові, організаційні тафінансові засади і механізм функціонування загальнообов'язковогодержавного соціального медичногострахування громадян в Україні. Але,виходячи зі ст.6 законопроекту, він поширюєтьсяне лише на громадян, як зазначено в Преамбулі,а й на осіб без громадянства та іноземців. Тому вПреамбулі доцільно слово громадян замінити нафізичних осіб.Викликає серйозні заперечення і визначенняпоняття роботодавці, що дається у статті 1 законопроекту,яка визначає терміни. Так, згідно зуказаною статтею, роботодавцями є власникипідприємства, установи, організації або уповноваженіними органи незалежно від форм власності,виду діяльності та господарювання, і фізичніособи, які використовують найману працю; власникирозташованих в Україні іноземних підприємств,установ, організацій, у тому числі міжнародних,філій та представництв, які використовуютьпрацю найманих працівників, якщо іншене передбачено міжнародними договорами України,згода на обов'язковість яких надана ВерховноюРадою України.Навіть побіжний аналіз цього визначеннясвідчить, що воно далеко не повністю охоплюєвсі організаційно-правові форми юридичнихосіб, які можуть виступати роботодавцями. Узаконопроекті вживана стара класифікація юридичнихосіб - на підприємства, установи, організації,яка існувала до проведення кодифікації цивільногозаконодавства.Зазначимо, що у Цивільному та Господарськомукодексах України немає однозначної класифікаціїорганізаційно-правових форм юридичнихосіб, що викликано було перш за все відсутністюєдиної концепції видів і форм юридичних осіб, якунеобхідно було розробити перед проведенням кодифікаціїцивільного та господарського законодавства.Це потягло за собою різне вживання формюридичних осіб і в інших законодавчих актах, зокрема,в зазначеному законопроекті, в якому поширюєтьсястара класифікація юридичних осіб напідприємства, установи, організації.Згідно зі ст.81 Цивільного кодексу України,який прийнятий 16 січня 2003 року і набрав чинності1 січня 2004 року [2], юридичні особи поділяютьсяна юридичних осіб приватного правата юридичних осіб публічного права. До юридичнихосіб публічного права відповідно до ст.167ЦК України відносяться державні підприємства,навчальні заклади та інші юридичні особи, якістворюються у випадках і в порядку, встановленихКонституцією України та законом.До організаційно-правових форм юридичнихосіб приватного права відносяться товариства,установи та інші форми, встановлені законом,Отже, ч.І ст.83 Цивільного кодексу України недає вичерпного переліку організаційно-правовихформ юридичних осіб приватного права. Крімвказаних у ній організаційно-правових форм,можуть існувати й інші форми юридичних осіб.Згідно з ч.2 ст.167 ЦК України держава, крімюридичних осіб публічного права, може створюватитакож юридичні особи приватного права(підприємницькі товариства тощо), брати участьу їх діяльності на загальних підставах, якщо іншене встановлено законом. Отже, виходячи зі змістуч.2 ст.167 ЦК України, держава може як самаНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 59

М.І. Боднарукстворити підприємницьке товариство, так і створитийого з іншими юридичними особами, тобтоце товариство буде корпоративним і лише частинастатутного капіталу буде належати державі.Варто звернути увагу, що за ЦК України,підприємство і товариство – це різні форми юридичнихосіб.Зовсім інша класифікація юридичних осібдана у Господарському кодексі України, прийнятому16 січня 2003 року і введеному в дію 1 січня2004 року [1]. Згідно з ч.І ст.63 ГК України,залежно від форм власності, передбачених законом,можуть діяти підприємства таких видів:приватне підприємство, що діє на основі приватноївласності громадян чи суб'єктів господарювання(юридичної особи); підприємство, що дієна основі колективної власності (підприємствоколективної власності); комунальне підприємство,що діє на основі комунальної власності територіальноїгромади; державне підприємство, щодіє на основі державної власності, тобто 100 відсотківстатутного фонду належить державі; підприємство,засноване на змішаній формі власності(на базі об'єднання майна різних форм власності).Треба мати на увазі, що, на відміну від ЦКУкраїни, який визначає сутність підприємства увузькому розумінні, тобто під ним розумієтьсяпідприємство у вузькому значенні, ГК Українидає визначення підприємства у широкому значенні,це узагальнений вид юридичної особи,яким можуть називатися і підприємства у вузькомусенсі, і кооперативи, і різні види господарськихтовариств, які відносяться до корпоративнихпідприємств. Автор не ставить завданнямдосліджувати проблемні питання класифікаціївидів чи організаційно-правових форм юридичнихосіб, тим паче, що це вже знайшло своє вирішенняв юридичній літературі [4].Отже, як бачимо, класифікація юридичнихосіб зазнала суттєвих змін, тому використаннястарої класифікації у законопроекті суперечитьнині чинному законодавству, зокрема Цивільномукодексу України. Крім того, не можна сказати,що роботодавцями виступають власники підприємств,установ, організацій, бо ними виступають невласники юридичних осіб, а самі юридичні особи.Оскільки термін роботодавець є основною категорієютрудового права, то при його визначенні належитькеруватися визначеннями цього поняття,які дані в трудовому законодавстві та юридичнійлітературі вченими з трудового права.Крім того, викликає заперечення віднесеннядо роботодавців філій та представництв, як відокремленихпідрозділів юридичних осіб, оскількивони не можуть виступати згідно з Цивільнимпроцесуальним кодексом позивачами і відповідачамипо справі, а отже, і нести відповідальністьперед працівником за заподіяну шкоду, у тому числіу разі несплати чи несвоєчасної сплати страховихвнесків згідно з цим законопроектом.На нашу думку, при визначенні терміна роботодавецьнедоцільно перераховувати всі видиюридичних осіб, які можуть виступати роботодавцями.Виходячи з викладеного, у ст.1 законопроектуможна дати таке визначення поняттяроботодавець. Роботодавець - це юридична особанезалежно від форм власності, виду діяльності тагосподарювання або фізична особа, яка використовуєнайману працю.Відповідного коректування вимагає і стаття7 законопроекту, де також організаційно-правовіформи юридичних осіб, які виступають страхувальниками-роботодавцями,вживаються ще застарою класифікацією. Це призводить до того,що з переліку юридичних осіб випадають деякіорганізаційно-правові форми юридичних осіб, азокрема, підприємницькі і непідприємницькі товариства,які згідно з Цивільним кодексом, невідносяться до підприємств.Одним із видів суб'єктів, які підлягають загальнообов'язковомудержавному соціальномумедичному страхуванню, є непрацюючі діти вікомдо 18 років, проте у ст.7 законопроекту, нажаль, не зазначено, хто є платником страховихвнесків для цієї категорії осіб. На мій погляд,страхові внески повинна в цьому випадку сплачуватидержава в особі уповноваженого центральногооргану виконавчої влади.Одним із серйозних заперечень, які викликаєзаконопроект, є покладення тягаря сплати страховихвнесків по загальнообов'язковому державномусоціальному медичному страхуванню напенсіонерів (ст.7 законопроекту). Як відомо, переважнабільшість пенсіонерів отримує пенсію,яка не перевищує, згідно з останніми змінами дозаконодавства, прожиткового мінімуму, відповідно,її ледь вистачає на сплату комунальних послугі мінімальне забезпечення харчування, вжене кажучи про інші життєві потреби. Тому обов'язокщодо сплати страхових внесків стосовнонепрацюючих пенсіонерів повинна взяти на себедержава, яка, згідно зі ст.49 Конституції України,гарантує право кожного на охорону здоров'я, медичнудопомогу та медичне страхування. "Охороназдоров'я забезпечується державним фінансуваннямвідповідних соціально-економічних,медико-санітарних і оздоровчо-профілактичнихпрограм. Держава створює умови для ефективно-60 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

До проекту Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування”го і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.У державних і комунальних закладахохорони здоров'я медична допомога надаєтьсябезоплатно". Уже ні для кого не секрет, щомедична допомога навіть у державних і комунальнихзакладах не надається безоплатно. Пацієнтповинен забезпечити себе всіма лікарськими засобамита ліками, сплатити гроші за операцію іт.п. Тому цілком очевидно, що пенсіонер насвою мізерну пенсію не може полікуватись. Якщоза новим законодавством, він повинен будесам сплачувати страхові внески зі своєї пенсії, тостановище його щодо забезпечення медичноюдопомогою не зміниться, оскільки переважнабільшість пенсіонерів у зв'язку з мізерними пенсіямине буде страхуватись. У зв'язку з викладеним,у ч.2 ст.7 законопроекту необхідно передбачити,що платником страхових внесків за непрацюючихпенсіонерів є держава в особі уповноваженогоцентрального органу виконавчої влади.На жаль, з поля правового врегулювання випалитакі соціально незахищені громадяни, якбезробітні, які зареєстровані в службі зайнятостіта отримують допомогу по безробіттю. Цілкомочевидно, що такі особи потребують захистудержави, оскільки не можуть взяти участь у добровільномумедичному страхуванні. Тому до ст.6законопроекту потрібно внести осіб, які підлягаютьзагальнообов'язковому державному соціальномумедичному страхуванню безробітних у періодотримання допомоги по безробіттю, а у ст.7законопроекту передбачити, що страхувальникомстосовно цих осіб виступає Фонд загальнообов'язковогодержавного соціального страхуванняУкраїни на випадок безробіття.У розділі ІІ законопроекту передбачені правата обов'язки суб'єктів загальнообов'язковогодержавного соціального медичного страхування- застрахованих осіб, страхувальників і страховиків.Проте у законопроекті є суттєві розбіжностіщодо прав та обов'язків суб'єктів медичногострахування, а саме, правам одного суб'єкта незавжди кореспондують обов'язки іншого суб'єкта.Так, серед прав страхувальника у ст. 12 законопроектупередбачається і право отримувати ворганах управління Фонду медичного страхуванняУкраїни безоплатно інформацію про порядокта умови сплати страхових внесків і використаннястрахових коштів Фонду. По-перше, нанашу думку, таке право доцільно закріпити нелише щодо страхувальника, а й щодо застрахованихосіб, що потребує доповнення п.1 ст.11законопроекту, який встановлює права застрахованоїособи. По-друге, у п.2 ст.14 законопроекту,який закріплює обов'язки страховика зазначеномувище праву страхувальника та застрахованоїособи не кореспондує відповідний обов'язокстраховика. Тому п.2 ст.14 законопроекту необхіднодоповнити абзацом, в якому передбачитиобов'язок страховика надавати страхувальнику тазастрахованій особі безоплатно інформацію пропорядок та умови сплати страхових внесків і використаннястрахових коштів Фонду.Виявлені в процесі аналізу недоліки законопроектута внесені пропозиції для його удосконаленнясприятимуть більш повному й однозначномуправовому врегулюванню питань загальнообов'язковогодержавного соціального медичногострахування. Врахування пропозицій законодавцему разі прийняття вказаного законопроектудозволить також зняти ряд спірних і неяснихпитань, які виникнуть перед правозастосовчимиорганами.Список літератури1. Господарський кодекс України // ВідомостіВерховної Ради України. -2003. -№18. - Ст.144.2. Цивільний кодекс України // ВідомостіВерховної Ради України. - 2003. - №40-44. -Ст.356.3. Закон України "Про загальнообов'язковедержавне соціальне медичне страхування" // ВідомостіВерховної Ради України. - 1998. -№23. -Ст.121.4. Кучеренко І.М. Організаційно-правовіформи юридичних осіб приватного права. - К.:Аста, 2004. - 328 с.Стаття надійшла до редколегії 30 квітня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії А.З. Георгіцою.M.I. BodnarukSOME ASPECTS TO THE DRAFT OF THE UKRAINIAN LAW “ABOUT COMPULSORYSOCIAL MEDICAL INSURANCE”SummaryThe article is dedicated to the analysis of the problems of the compulsory social medical insurance accordingto the draft of the Ukrainian law “About compulsory social medical insurance”.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 61

ІV. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС.ФІНАНСОВЕ ПРАВОУДК 347.73© 2004 р. О.П. ПащенкоНаціональна академія державної податкової служби України, ІрпіньФІНАНСОВО-КОНТРОЛЬНИЙ ПРОЦЕС: ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ОЗНАКИПостанова проблеми. Питання чіткої регламентаціїконтрольних дій органів фінансовогоконтролю існували завжди, а необхідність особливогоїх дослідження існує і сьогодні. Нормативно-правовабаза, яка визначає порядок діяльностіорганів, що здійснюють фінансовий контроль,у певній мірі сформувалась, але інколи її нормиреалізуються недостатньо ефективно. Забезпеченнязаконності в державі, економічна її стабільністьзалежать від діяльності контролюючихорганів і реалізації ними фінансово-контрольнихнорм. Саме для дослідження цієї проблеми і посталопитання обґрунтування існування фінансово-контрольногопроцесу як інституту фінансовогоправа, що визначає порядок проведення контрольнихдій органами фінансового контролю врамках, визначених законодавством.Ступінь наукової розробки теми. У радянськийперіод дослідження юридичного процесу,його ознак, видів, стадій було актуальним. Ужена той час Горшеньовим В.М. доводилося існуванняюридичного процесу як комплексної системиорганічно взаємопов’язаних правових формдіяльності [15, с. 8]. Ці питання знайшли своєпродовження в публікаціях Дружкова П.С. [5],Недбайло П. Й. [9], Лучина В.О. [7], МельниковаЮ.І. [8], Тертишнікова В.І. [16], Шахова І.Б [6].У вітчизняній науці юридичний процес досліджувалаФатхутдінова О.В. [18].На сучасному етапі проблемами юридичногопроцесу займаються російський учений СорокінВ.Д. [12], Бачурін Д.Г. [2], Малько О.В. і МатузовМ.І. [14].У перерахованих вище працях автори лишечастково розглядають контрольний процес яксамостійну правову форму діяльності [7], [6].Так, Малько О.В., Матузов М.І.[14] відносятьйого до правових процедур, які виступаютьскладовою юридичного процесу; у класифікаціїФатхутдінової О.В. контрольний процес належитьдо правозастосовчого неюрисдикційногопроцесу; Сорокін В.Д. відводить місце лише цивільному,кримінальному й адміністративномупроцесу, а всі інші групи процесуальних нормвиступають в якості процесуального інституту вскладі матеріальних галузей права [12, с.156].Водночас у сучасних наукових поглядах невисловлюється чіткої позиції щодо місця фінансово-контрольногопроцесу в системі фінансовогоправа, а потреба в цьому вже назріла.Мета статті. Дослідження сутності фінансово-контрольногопроцесу та визначення йогомісця в системі фінансового права. Для досягненнямети в статті поставлені такі завдання: визначитиосновні ознаки фінансово-контрольногопроцесу, проаналізувати процесуальний характерфінансово-контрольних норм, сформулюватипоняття фінансового-контроль-ного процесу.Виклад основного матеріалу дослідження.Вся діяльність з реалізації норм права відбуваєтьсяв правовій формі. Саме вона не дає можливостівідступу від вимог нормативно-правовихактів. Правова форма – це конструкція нормативно-впорядкованоїдіяльності та відповідних документів,яка являє собою сукупність вимог додій учасників процесу, спрямованих на досягненняпевного результату [14, с. 442]. Саме ГоршеньовВ.М. та Шахов І.Б. комплексно дослідилиі довели, що контроль є самостійною правовоюформою діяльності й існує поряд з правотворчою,правозастосовчою й установчою правовимиформами діяльністю [6, с.22 – 23].Якщо контроль спрямований на перевіркугрошових фондів, їх мобілізацію, розподіл і використання,то в даному випадку ми говоримопро фінансовий контроль.Фінансовий контроль – це діяльність державнихорганів і недержавних організацій, наділенихвідповідними повноваженнями, що спрямованана забезпечення законності, фінансової дисципліниі раціональності в ході мобілізації, роз-62 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Фінансово-контрольний процес: поняття та основні ознакиподілу і використання фінансових ресурсів держави[10, с.26].Представники фінансово-правової науки,які досліджують фінансовий контроль, визначаютьйого поняття, завдання, цілі, принципи, види,форми, методи та інше, вказують на існуваннясукупності фінансово-контрольних норм, якіскладають інститут фінансового контролю.Існування фінансового контролю як інститутуфінансового права підтверджують БесчеревнихВ.В. [11], Воронова Л.К. [4], Савченко Л.А.[10] та інші.Будь-яка діюча норма матеріального права,незалежно від її галузевої належності одночасномістить у собі необхідність і можливість її реалізації[12, с. 131].Фінансовий контроль має важливе значеннядля держави. Основним завданням органів, якіздійснюють фінансовий контроль, є перевіркавиконання фізичними і юридичними особамифінансових зобов’язань перед державою; виявленняправопорушень та притягнення до відповідальностівинних осіб; попередження правопорушеньу майбутньому та інше.Вся ця діяльність відбувається у певній послідовностіта порядку, з дотриманням відповідноїпроцедури. Саме контрольним нормам властивийпроцесуальний характер їх реалізації.В юридичній літературі переважає погляд,який підтверджує існування кримінального, цивільного,а останнім часом – адміністративногопроцесуального права. Ці науковці переконують,що процесуальний характер властивий лишеюрисдикційним правовим формам діяльності, якіпов’язані з правозастосуванням, а саме розглядомсправ про правопорушення, вирішеннямюридичних спорів та інше. Проте існують прихильникиі процесуального характеру неюрисдикційнихправових форм діяльності [9, с.12], [18,с.7], [6, с.63].Характерно те, що хоча й існували деякі заперечення,але в юридичній літературі зустрічаєтьсяземельний процес, правотворчий процес,процесуальна форма реалізації й охорони прав іобов’язків громадян [9, с.278 – 279], правотворчий,правозастосовчий, установчий, контрольнийпроцеси [15, с.7], поряд з кримінальним, цивільнимі адміністративним процесами.Варто підтримати позицію Сорокіна В.Д.,який класифікував процесуальні норми на двігрупи: одні з них утворюють самостійні галузіправа, інші – представляють собою інститути,тобто структурні підрозділи відповідних матеріальнихгалузей права [12, с.143 – 144].Саме фінансово-контрольний процес як видконтрольного процесу, що здійснюється в сферіфінансової діяльності контролюючими суб’єк-тамиі спрямований на досягнення певного результату,має стати інститутом фінансового права.В науці фінансового права розвиток ученьпро процес фінансового контролю в стадії формуванняі на даний момент йому не приділяєтьсязначної уваги.Діяльність органів фінансового контролюздійснюється в правовій формі, що передбачаєвиконання контрольний дій у суворій відповідностідо вимог нормативно-правових актів, а їїрезультати завжди пов’язані з настанням юридичнозначущих наслідків.Останнім часом особливої уваги потребуєбільш послідовне встановлення і закріпленняпорядку проведення контрольних заходів. У деякіймірі на законодавчому рівні врегульованіосновні дії органів фінансового контролю під часпроведення контрольних заходів, але на сьогоднінеобхідно виробити і єдиний процесуальний порядокдіяльності контролюючих суб’єктів у сферіфінансової діяльності. Все більшого значеннянабувають питання процесуального регулюваннядіяльності органів фінансового контролю, відбуваєтьсяпостійний пошук нових шляхів, створенняяких неможливе без дослідження фінансовогоконтролю як самостійного виду юридичного, аточніше, контрольного процесу.Сам термін “ревізійний процес” [17, с. 37],“процес фінансового контролю” [19, с. 14],з’являється в літературі для представлення дій,що здійснюються під час проведення фінансовогоконтролю у вигляді певної системи.Висновок саме про те, що фінансовий контрольнеобхідно розглядати як самостійну контрольно-процесуальнуформу діяльності, спробуємозробити на основі розкриття основних його ознак.По-перше, фінансовий контроль – це діяльність,пов’язана з використанням наданих органамфінансового контролю повноважень по перевірцідотримання господарюючими суб’єктамифінансово-правових норм, а в разі виявлення фактупорушення, застосування заходів впливу.Фінансовий контроль є правовою формою діяльності,специфічним видом контрольної діяльності, щоспрямована на перевірку дотримання положеньнормативно-правових актів, а в разі вже виявленняпорушень – накладення стягнень. Отже, правозастосування– це лише частина контрольної діяльності,що реалізується при необхідності.По-друге, фінансовий контроль здійснюєтьсяуповноваженими на це державними органами,Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 63

О.П. Пащенкоа інколи і недержавними організаціями. Нормативно-правовіакти, що визначають правовийстатус контролюючих органів, закріплюють їхзавдання, функції, права, коло підконтрольних їмсуб’єктів та інше. Контрольна діяльність не можеіснувати без професійно підготовлених працівниківконтролюючих суб’єктів, що володіютьспеціальними знаннями та знаходяться на більшпрофесійному рівні, ніж підконтрольні суб’єкти.Для укомплектування професійно підготовленими,висококваліфікованими і досвідченимиспеціалістами, процедура добору кадрів до органівфінансового контролю визначена, хоча має іпевні недоліки.Для усунення дублювання в діях, контролюючісуб’єкти підписують регламенти спільноїдіяльності в яких визначають способи взаємодіїтакі як координація проведення планових виїзнихперевірок, проведення семінарів, нарад,конференцій, надання правової допомоги тощо.По-третє, фінансовий контроль виражаєтьсяу вчиненні операцій з нормами права. Посадовіособи органів фінансового контролю безпосередньовикористовують норми права при здійсненніконтрольних заходів. Контролюючі суб’єктиоперують нормами, що визначають порядок виданнярозпорядчого документа на проведенняперевірки або ревізії, виконання окремих дій підчас фактичного встановлення обставин справи напідконтрольному об’єкті, складання проміжнихдокументів та актів за наслідками проведеногоконтролю, приймаючи рішення за його результатамита при здійсненні інших дій.Діяльність органів фінансового контролю зреалізації норм права повинна здійснюватися здотриманням режиму законності. Проте найбільшоїуваги потребують операції з нормами права,які пов’язані з правозастосуванням. Здійснюючиоперації з нормами права, посадові особиорганів фінансового контролю не можуть виходитиза межі наданих їм повноважень. Будучипредставниками держави, органи фінансовогоконтролю позбавлені можливості діяти інакше,ніж у межах повноважень, що визначені в законі.Невиконання ж ними тих повноважень, що визначенізаконом, або виконання тих, що не передбаченізаконом, суворо заборонено.Порушення вимог закону спричиняє визнаннядій контролюючих суб’єктів протизаконними і надаєправо підконтрольним суб’єктам оскаржуватиприйняті щодо них рішення в адміністративномучи судовому порядку. Не завжди всі порушенняпов’язані з недотриманням порядку застосуваннянорм. Причиною цьому може стати двояке нормативно-правоверегулювання певної ситуації абоможливість неоднозначного її вирішення.Безвідповідальність при застосуванні фінансово-правовихнорм підриває престиж діяльностіорганів фінансового контролю та України в ціломуяк правової держави.По-четверте, результати проведеного фінансовогоконтролю оформляються офіційними документами,що приймаються в рамках компетенціїконтролюючих органів та у відповідності доположень нормативно-правових актів.Документи, що приймаються суб’єктами контролю,визначають увесь процес фінансовогоконтролю, починаючи з прийняття розпорядження(наказу) на проведення перевірки або ревізіїдо прийняття рішення за результатами, а такожперевірки його виконання.Зазначені документи є юридичними фактами,на підставі яких виникає, змінюється і припиняєтьсяпроцес фінансового контролю підконтрольнихсуб’єктів.Правові документи, прийняті органами фінансовогоконтролю, носять як управлінський характер(план контрольних заходів, розпорядження(наказ) на проведення контролю, акт перевірки аборевізії), так і правоохоронний (рішення про застосуванняфінансових санкцій, постанова по справіпро адміністративне правопорушення).Достовірність даних, отриманих при проведенніконтрольних дій, правдивість і сумлінністьконтролюючих суб’єктів впливає на справедливістьі обґрунтованість рішень, що приймаютьсяза їх результатами.В законодавстві закріплені вимоги до формиі змісту документів. Посадові особи, що їх приймають,несуть відповідальність за їх прийняття вмежах своїх повноважень та у відповідності здіючим законодавством.Правова форма документів передбачає дотриманнявимог щодо обов’язкових реквізитівдокументів, послідовності їх розміщення, часускладання, правових наслідків винесення, а такожумов юридичної нікчемності документів,підстав для їх зміни чи скасування [14, с. 442].Єдина форма правових документів єобов’язковою умовою фінансово-контрольногопроцесу.По-п’яте, контрольно-процесуальна діяльністьспрямована на створення умов діяльностісуб’єктів фінансового контролю, а також формуваннявпевненості в досягненні поставлених цілей,забезпечення стабільності і надійності, якдля контролюючих суб’єктів, так і для суб’єктів64 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Фінансово-контрольний процес: поняття та основні ознакигосподарювання, під час виникнення між нимифінансово-контрольних правовідносин.Для забезпечення ефективності контрольноїдіяльності потребує чіткої регламентації та закріпленняв нормативно-правових актах механізм дійорганів фінансового контролю під час здійсненняконтрольно-процесуальної діяльності.Наявність матеріальних фінансово-контрольнихнорм свідчить про можливість їх реалізаціїза допомогою системи процесуальних фінансово-контрольнихнорм.Відомчі інструкції та інші нормативноправовіакти в певній мірі регулюють фінансовоконтрольнийпроцес, але зустрічаються окремітруднощі при здійсненні фінансового контролю.Роботу в напрямку створення єдиних норм іправил проведення контрольних заходів розпочатоприйняттям Стандартів державного фінансовогоконтролю за використанням бюджетнихкоштів, державного і комунального майна, затвердженихНаказом Головного КРУ України від9 серпня 2002 року №168 [1], з метою створеннядієвого механізму протидії правопорушенням ізловживанням у сфері використання бюджетнихкоштів, державного і комунального майна. Міністерствам,іншим центральним органам виконавчоївлади було наказано привести внутрішні нормативно-правовідокументи з питань контрольно-ревізійноїроботи у відповідність до стандартів.Продовжується робота з розробки нормативно-правовихактів, які б визначали єдиний процесфінансового контролю.По-шосте, фінансовий контроль здійснюєтьсяз використанням відповідних методів, прийоміві способів.Для встановлення фактичних обставин діяльностісуб’єктів господарювання, на підставіяких приймаються відповідні рішення, органифінансового контролю використовують спеціальніметоди, що “представляють собою комплексвивчення економічної ефективності, законності,достовірності і доцільності господарських і фінансовихоперацій на основі використання звітної,планової (нормативної) та іншої економічноїінформації в сукупності з дослідженням фактичногостану об’єктів контролю” [3, с. 30].Метод фінансового контролю представляє собоюпідхід до вивчення об’єкта контролю, а ті чиінші прийоми виступають як механізм дослідженняпідконтрольного об’єкта і використовуються в залежностівід поставлених завдань дослідження.Методикою фінансового контролю належитьвважати сукупність технічних (методичних) прийомівконтролю, які дають змогу всесторонньо,повно й об’єктивно дослідити господарські і фінансовіоперації підприємства, установи, організаціїнезалежно від форми і часу їх здійснення зметою виявлення, усунення та попередженнянедоліків і порушень у використанні фінансовихресурсів [13, с. 4].Фінансовий контроль здійснюється за допомогоюспеціальних прийомів, які спрямовані наотримання необхідної достовірної інформаціїпро діяльність підконтрольного об’єкта, і тому їхдотримання є обов’язковим у діяльності органівфінансового контролю, що сприяє раціональномувикористанню сил і часу в процесі фінансовогоконтролю.По-сьоме, фінансово-контрольний процесслід розглядати не просто як сукупність, а як системувпорядкованих дій, що представлені стадіями:планування і підготовка до проведення контрольнихзаходів; установлення фактичних обставинсправи та узагальнення результатів контролю;підготовка та прийняття рішення за результатамипроведеного фінансового контролю;перевірка виконання рішення, прийнятого за йогорезультатами; оскарження актів і дій органівфінансового контролю; проведення повторногоконтролю на вимогу вищестоящих контролюючихорганів.Стадії процесу фінансового контролю визначаютьлогічну послідовність і функціональнийзміст дій, що проводяться під час його здійснення.Висновки. На підставі вищевикладенихознак можна сказати, що фінансово-контрольнийпроцес належить розуміти як самостійнуправову форму діяльності органів фінансовогоконтролю, що характеризується специфічнимиособливостями, які не властиві діяльності іншихдержавних органів.Фінансово-контрольний процес – впорядкованав рамках діючого законодавства і підпорядкованазагальним правилам діяльність органівфінансового контролю, спрямована на перевіркудотримання фінансово-правових норм підконтрольнимисуб’єктами за допомогою спеціальнихметодичних прийомів і способів та фіксацієювідповідних результатів в офіційних документах.Фінансово-контрольний процес – це правоваформа діяльності органів фінансового контролю,яка 1) характеризується специфічною сфероюдіяльності; 2) здійснюється уповноваженими наце органами фінансового контролю; 3) пов’язанаіз вчиненням операцій з фінансово-правовиминормами; 4) результати фінансового контролюоформляються офіційними документами; 5) регулюєтьсяконтрольно-процесуальними норма-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 65

О.П. Пащенкоми; 6) здійснюється з використанням відповіднихприйомів і способів фінансового контролю;7) складається з системи послідовно здійснюванихдій так званих стадій.Дослідження поняття фінансово-контрольногопроцесу викликано вимогами науки фінансовогоправа, оскільки від належної діяльностіорганів фінансового контролю залежить виконаннязавдань і функцій держави, її фінансовастабільність, тому він має проводитися в своєріднійконтрольно-процесуальній формі.Список літератури1. Про затвердження Стандартів державногофінансового контролю за використанням бюджетнихкоштів, державного і комунальногомайна: Наказ Головного Контрольно-ревізійногоуправління від 09.08.2002 №168 // Офіційний вісникУкраїни. – 2002. – №38. – Ст.1803.2. Бачурин Д.Г. Налоговый процесс каквнутриотраслевой институт налогового права //Юридический журнал. – 2001. – № 2 (30). – С. 85– 92.3. Белобжецкий И.А. Финансовохозяйственныйконтроль в управлении экономики.– М.: Финансы, 1979. – 160 с.4. Воронова Л.К., Мартьянов И.В. Советскоефинансовое право. – К.: Выща школа, 1983. –240 с.5. Горшенев В.М., Дружков П.С. О системепроцессуального права в советском государстве// Вопросы правоведения. – Новосибирск. – 1970.№ 5. – С. 12 – 24.6. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль какправовая форма деятельности. – М.: Юрид. лит.,1987. – 176с.7. Лучин В.О. Процессуальные нормы в советскомгосударственном праве. – М.: Юридлит., 1976. – 168с.8. Мельников Ю.И. Юридичесский процесскак средство обеспечения социалистической законности// Актуальные проблемы юридическогопроцесса в общенародном государстве. – Ярославль:ЯГУ, 1980. – С. 16 – 21.9. Недбайло П.Е. Юридическая процессуальнаяформа: теория и практика. – М.: Юрид.лит., 1976. –280 с.10. Савченко Л.А. Правові проблеми фінансовогоконтролю в Україні: Монографія. – Ірпінь,Академія державної податкової службиУкраїни, 2001. – 407 с.11. Советское финансовое право: Учебник /Под ред. В.В. Бесчеревных, С.Д. Цыпкина. – М.:Юрид. лит., 1982. – 423 с.12. Сорокин В.Д. Правовое регулирование:Предмет, метод, процесс (макроуровень). – СПб:Издательство “Юридический центр Пресс”, 2003.– 661 с.13. Стефаник І. Фінансовий контроль: визначенняпоняття і системи // Фінанси. – 2001. –№7. – С.3 – 6.14. Теория государства и права: Курс лекций/ Под ред. Н.И.Матузова и А.В. Малько. – 2 – еизд., перер. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.15. Теория юридичесского процесса. Подред. проф. В.М. Горшенева. – Х.: Издательствопри ХГУ издательского объединения “Вищашкола”, 1985. – 192 с.16. Тертышников В.И. Общетеоретическиепроблемы процессуальной формы // Актуальныепроблемы юридического процесса в общенародномгосударстве. – Ярославль: ЯГУ, 1980. –С. 22 – 28.17. Усач Б.Ф. Контроль і ревізія: Підручник.– 4-те вид., стер. – К.: Знання – Прес, 2002. – 253с.18. Фатхутдінова О.В. Теоретико-правовіпроблеми юридичного процесу: Автореф. дис.канд. юрид. наук: 12.00.01. / Київський національнийуніверситет ім. Тараса Шевченка. –К., 2000. – 16с.19. Царьова Л.К. Організаційно- правові основифінансового контролю в Україні: навчально-методичнийпосібник. – Одеса: Юрид. літ.,1999. – 80 с.Стаття надійшла до редколегії 24 березня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії Р.О. Гаврилюк.Paschenko O.P.FINANCIAL CONTROL PROCESS: DEFINITION AND MAIN FEATURESSummaryThe article gives the definition and main features of the financial control process as the legal form of thefinancial control bodies activity and shows it as a separate institution.66 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

УДК 347.73© 2004 р. Подорожна Т.С.Подільська державна аграрно-технічна академія, Кам’янець-ПодільськийДЖЕРЕЛА БЮДЖЕТНОГО ПРАВА УКРАЇНИПостановка проблеми. Покликане бути регуляторомсуспільних відносин, право як якісносвоєрідне цілісне (системне) утворення повинноотримувати зовнішній вираз, набувати різнихдіючих з різною ступінню ефективності специфічнихюридичних форм. Якщо суттю і змістомохоплюється все те, з чого складається данеутворення і чим характеризується його природа,то формою фіксуються його межі [25, с.181],способи прояву зовні, самостійного існування,упорядкування і функціонування.Важливим показником значних зрушень увітчизняному правознавстві стало зростання інтересурізних дослідників до загальних науковихпитань, перегляд з позицій сьогодення суті тазмісту деяких категорій. Однією з таких категорій,що потребують переосмислення і поглибленоїрозробки, є категорія „джерела права”, повней об’єктивне визначення якої вимагає поєднаннясучасних досягнень правової науки і суспільнихгалузей знання [16, с.108].Ступінь наукової розробки проблеми. Поняття„джерело права” належить до низки найбільшважливих, основних категорій як у теоріїправа, так і в галузевих юридичних науках. Це необминає і фінансового 1 (в тому числі і бюджетного)права. Та якщо в загальній теорії права цепитання знайшло своє вагоме місце [1; 2, с.76; 5,с.167; 11; 13, с.42; 15, с.23; 28], то у бюджетномуправі – питання джерел лише коротко згадується[4, с.35; 12, с.99; 22, с.98] або навіть не згадуєтьсявзагалі [7; 27]. У радянській період проблемуджерел права досліджували у своїх працях таківидатні вчені, як А.А. Піонтковський, О.Ф. Шебанов,С.Ф. Кечекьян, П.О.Недбайло, Д.А.Керімов,А.С.Піголкін, Ю.А. Тихомиров та ін.1 Ця проблема на загальнотеоретичному, методологічномурівні незрівнянно менше розроблена у фінансово-правовійнауці, ніж категорії „предмет фінансовогоправа” та „метод фінансово-правового регулювання”.Вона дуже відстала у своєму розвитку від потребяк практики фінансової діяльності, так і фінансово-правовоїтеорії і перебуває на рівні розвитку, якогодосягла ще майже півстоліття тому (Див.: ПацурківськийП.С. Джерела фінансового права України // Науковийвісник Чернівецького університету. Вип. 11.Правознавство. Збірник наук. праць. – Чернівці: ЧДУ,1997. – с.36).У сучасній науці бюджетного права питаннящодо поняття та змісту терміна „джерело бюджетногоправа”, а також його характерні риси такласифікація майже не опрацьоване, відсутніййого детальний науковий розгляд. Можна назватилише окремі праці, в яких поверхово згадуєтьсяпро цю категорію, хоча проблеми джерел бюджетногоправа розглядалися в процесі аналізунорм бюджетного права, бюджетного законодавства,джерел фінансового права та фінансовоїдіяльності держави [4, с.35-38; 12, с.99-121; 17,с.46-51; 22, с.98-106].Виходячи з постановки проблеми та аналізудосліджень, зазначаємо, що основною метоюстатті є дослідження сутності поняття “джерелобюджетного права”, виходячи із впливу на данукатегорію відповідних наукових здобутків загальноїтеорії права; аналіз юридичної літератури,норм чинного законодавства, які регулюють бюджетнудіяльність держави, а також формулюваннявисновків, які б сприяли єдиному розуміннюданого поняття і були спрямовані на вдосконаленнявітчизняного бюджетного законодавства.Виклад основного матеріалу. Ці дві категорії– „джерела бюджетного права” та „джерелаправа в цілому” співвідносяться між собою, якособливе та загальне, а тому, щоб з'ясувати посуті перше, необхідно хоча б у загальних рисахохарактеризувати друге [17, с.36].Розуміння поняття „джерело бюджетногоправа” сформувалося історично під впливом положеньзагальної теорії права і юридичної практикизастосування цього терміна. Вплив відповіднихнаукових здобутків загальної теорії права, зодного боку, сприяв формуванню методологіїбюджетного права при дослідженні проблемджерел права, а з іншого, – переніс у науку бюджетногоправа існуючий у загальній теорії правасхоластичний характер досліджень цих проблем.Зведення категорії „джерело права” до зовнішньоїформи вираження правових норм сталозакономірною причиною того, що форма джерелаправа відсунула на другорядний план сутністьі зміст цієї категорії [19, с.8].Необхідно відзначити, що в юридичнійпрактиці застосування категорії „джерело бюджетногоправа” характерна широка варіантність,суперечність та інтуїтивність розглядуцього питання. Одним із підтверджень цієї тези єНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 67

Т.С. Подорожнатой факт, що у чинному законодавстві відсутнєнормативне визначення джерел бюджетного права.В цілому думки авторів сходяться щодо застосуванняцього терміна, однак суперечки точатьсянавколо формулювання його поняття, аотже, і змісту, в якому використовується термін„джерело права”. Про це стверджував ще на початкуХХ ст. Л.І. Петражицький [18, с.517-518].З цього приводу професор С.Ф.Кечекьян відзначав,що „джерело права” – не більш ніж образ,який скоріше повинен допомогти розумінню, ніждати розуміння того, що позначається цим виразом.Це питання належить до числа найбільшнеясних в теорії права. Не лише немає поняття,але є спірним навіть сам зміст, в якому вживаютьсяслова „джерела права” [11, с.3]. Ця думка,висловлена ще в 1946 році, актуальна й до нині.Ряд дослідників під джерелом права розуміють„корінь, від якого розгалужується право, фактор,що породжує право. Джерело права є правостворююченачало” [28, с.111], „щось, що відноситьсядо форми права” [11, с.5], „спосіб визнаннясоціальних норм” [15, с.30], „способи закріпленняправових норм” [26, с.184], „витоки формуванняправа, систему факторів, що визначаютьйого зміст і форми виразу” [14, с.329], „як спосібвираження державної волі або як спосіб, котримправилу поведінки надається державною владоюзагальнообов’язкова сила” [9, с.3] і на кінець“офіційні документи, які містять норми права”[30, с.113; 31] та “конкретні форми і процеси, задопомогою яких право набуває реальності” [32,с.83, 91]. Крім того, ряд авторів виділяє ще й історичніджерела права, маючи при цьому на увазівнесок внутрішнього й іноземного права устворення тієї чи іншої системи права [6; 29].Інший підхід до визначення джерел прававиходить з поділу їх на матеріальні та формально-юридичні.Під так званим джерелом права вматеріальному розумінні мають на увазі йогооцінку з погляду соціальної обумовленості змістунорм права. У цьому разі як джерело прававиступають ті, що лежать ззовні, поза ним різніоб’єктивні соціальні чинники, які породжуютьправо, себто викликають необхідність установленнянових норм, зміни чи скасування старих.Ці чинники зумовлені швидкоплинним суспільнимжиттям, що постійно змінюється, врахуванняїх спонукає законодавця до законодавчої діяльності.Як правило, ці чинники виражені в преамбулінормативно-правового акта. Вони зверненідо виконавців цих актів і покликані слугуватиз'ясуванню сенсу вжитих законодавчих новацій,а отже – усвідомленому їх застосуванню й дотриманню.У другому значенні джерело праватрактується з погляду офіційних форм, у якихздійснюється становлення, зміна чи скасуванняправових норм і знаходить вираження їх зміст.Офіційні форми встановлення і вираження правовихнорм – джерело права у юридичному розумінні[13, с.42-43].Як бачимо, використання такого різноманіттяпоняття „джерело права” в якості науковоїкатегорії справді пов’язане з великими труднощами.І подолати такі труднощі, на нашу думкута на думку багатьох учених, можна двома способами:або шляхом відмови від даного поняття ізаміни його іншим, досконалішим, або через наданняйому однозначного змісту внаслідок свогороду „джентльменської угоди” між ученими.Взагалі поняття „джерело права” вперше буловведене в науковий обіг понад дві тисячі роківтому Титом Лівієм. У своїй праці „Римська історія”він назвав Закони ХІІ таблиць джереламивсього публічного і приватного права, оскількивони стали витоками тогочасного діючого правадля давньоримських правознавців. Таке розумінняджерела права ґрунтувалося на первинномулінгвістичному значенні слова „джерело” (підним В.І. Даль розумів „будь-який початок чипідставу, корінь і причину, вихідне положення”).Але як наукова проблема джерела права починаютьдосліджуватись правознавцями лише накінець ХІХ ст. Ця юридична категорія наповнюваласязмістом з огляду належності дослідникадо тієї чи іншої юридичної школи [19, с.8]. Натой час дослідники виділяли два головних засобиутворення норм права: з участю держави і безучасті законодавця. Перший був найбільш поширенимі передбачав пряме нормоутворення держави.Держава приймає закони, які є обов’язковимидля її громади і вона ж слідкує за їх дотриманням.Але норми права могли виникати і безпрямого втручання держави. Суспільство вироблялозвичаї і ,з часом, ті з них, які задовольнялидержаву, затверджувались законодавцем. Ці двіформи права – закон і правовий звичай і називалив ХІХ ст. джерелами права [16, с.108]. Німецькийучений Ф.Регельсберг до джерел прававідносив і юриспруденцію, котра „справляє могутній,зміцнюючий, розвиваючий і змінюючийвплив на законодавство” [20, с.55]. Цікавий поглядросійського вченого В.І.Сергеєвича, якийвідзначав, що „під джерелом права слід розумітиті сили, що виробляють право. З цього поглядуджерелом права буде, наприклад, законодавствояк сила, що створює закон. Але під джерелом68 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Джерела бюджетного права Україниправа можна розуміти і продукт цієї сили, в даномувипадку сам закон” [21, с.5].У ХХ ст. також не спостерігалося єдиногопідходу до розуміння поняття „джерело права”.Так, у радянській правовій доктрині під джереломправа, у тому числі і бюджетного, почалирозуміти зовнішню форму його вираження. Зокрема,на думку Д.А. Керімова, зовнішня формаправової норми – це вираженні зовні її внутрішньогоорганізованого змісту. Як правило, у науціцю форму називають формою вираження права,нормативним актом чи джерелом права в такзваному формальному змісті (закони, укази, постановитощо) [10, с.226]. С.Л. Зівс стверджував,що джерело права є зовнішньою формою об’єктиваціїправової норми. При цьому суто об’єктивовананорма є загальнообов’язковою, а її виконаннязабезпечується відповідними способамидержавного впливу. Норма права не існує і неможе існувати поза джерелом права – оболонкибуття правової норми [8, с.46]. З іншого боку,форма буття права є той же результат правотворчості,розглянутий під іншим кутом зору.„Об’єктивований в документальному виді актправотворчості”, – зазначає С.С. Алексєєв, – єюридичним джерелом відповідних юридичнихнорм і одночасно формою їх юридично офіційногобуття, існування [2, с.214].Відмінності між усіма зазначеними підходамидо розуміння джерел права, на нашу думку,не мають принципового значення, а дають підставидля висновку про те, що під джерелом праварозуміється лише формально об’єктивованадіяльність, тобто нормативний акт.У сучасній юридичній науці найбільш поширенадумка, що поняття „джерело права” тотожнепоняттю „форма права”. Вперше цейскладний термін „джерело (форма) права” буввведений у науковий обіг у середині 80-х роківА.М.Васильєвим. Однак вчений застерігав відповного ототожнення цих категорій і писав, що,використовуючи у цієї категорії слово „джерело”,належить розуміти не сутність питання, авіддавати данину юридичній традиції, що зберігаєтьсяу галузевих юридичних науках, які використовуютьцей термін для назви того, що сучаснатеорія права виражає поняттям „форма” [5,с.167]. В останнє десятиріччя поширений підхід,при якому при застосуванні виразу „джерелаправа” між цими словами в дужках ставлять„форми” [26, с.287; 9, с.3-11]. Ми цілком підтримуємоцю точку зору. Але при цьому форму праване можна ототожнювати з більш широким поняттям– з правовою формою взагалі, як це, наприклад,робить А.І.Денисов [23, с. 61]. На нашудумку, перша із цих категорій співвідносна тількиз самим правом безпосередньо, а друга – зправовою системою в цілому.Конкретизація поняття „форма (джерело)права” в сучасній теорії держави і права здійснюєтьсяв декількох аспектах: а) в матеріальномусмислі під формою (джерелом) права розуміютьсяекономічні, соціальні умови життя суспільства,котрі визначають державну владу і виступаютьправоутворюючою силою суспільства; б) відеологічному смислі – розуміється сукупністьідей, правосвідомість, концепції, політико-правовіпогляди і т.д.; в) форма (джерело) права якспосіб внутрішньої структуризації і закріпленняправових велінь розглядається у вигляді внутрішньоїформи права; г) в формально-юридичномуйого значенні форма (джерело) права є сукупністьспособів втілення в закон волі політичнихсил, що стоять при владі, саме тут виділяють такірізновиди джерел як юридичний прецедент, правовийзвичай, нормативно-правовий акт і нормативнийдоговір; д) форму (джерело) можна розглядатияк джерело пізнання права (історичніпам’ятки права, дані археології і т.д.) [9, с. 3].Джерела права – це офіційно документальніспособи вираження, закріплення норм права, щовиходять від держави чи визнані нею, а такожмають юридичний, загальнообов’язковий характер.Відповідно, вони являють собою єдине „місцеперебування” юридичних норм, резервуар, укотрому юридичні норми тільки і знаходяться ізвідки ми їх „черпаємо” (звідси і назва – „джерела”)[2, с. 76-77].Отже, поняття юридичного джерела права,яке склалось у вітчизняній та європейській правовихсистемах, передбачає взаємозв’язок правовоїнорми з державою. Як зазначають теоретикиправа, воно „спрацьовує” не в усіх випадках [24,с. 149]. Тому ми підтримуємо думку П.С. Пацурківського,що „з точки зору загальної теорії права,очевидно, необхідно виробити різнорівневерозуміння джерела права – як загальне поняття,так і визначення, що застосовується в межах тогочи іншого типу права, правової системи чи навітьокремої галузі права” [17, с. 41]. Зокрема,Т.І.Муромцев пише, що „під джерелом права необхіднорозуміти зумовлений характером праворозумінняданого суспільства, спосіб визнаннясоціальних норм в якості обов’язкових” [15,с.23]. При цьому він виходив з того, що оскількиправо відрізняється від інших соціальних регуляторівсвоїм загальнообов’язковим характером, тоі джерелом правових норм, очевидно, повинноНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 69

Т.С. Подорожнабути саме те, що надає йому цю загальнообов’язковість.Висновки. Можна констатувати, що правомає свої особливі зовнішні форми вираження –джерела права, тобто ті, в яких правові нормиоб’єктивуються і функціонують. Для сучасноговітчизняного права (в тому числі і бюджетного)основною формою є нормативні правові акти.Інші, відомі історії людства, правові форми абоне властиві (прецедент), або не характерні длянього (правовий звичай). Своєрідність і характерніриси бюджетно-правових норм (а саме категоричнийхарактер імперативності) дозволяєстверджувати, що і така форма, як нормативнийдоговір не може бути віднесена до джерел бюджетногоправа.Тому ми вважаємо, що в теорії бюджетногоправа поняття джерел права потрібно розглядатив трьох взаємопов’язаних моментах: а) юридичніджерела бюджетного права (а саме нормативніакти); б) їх власна структура; в) систематизаціявсієї суми таких джерел, що діють в Україні (бюджетнезаконодавство).В цілому джерела бюджетного права Українивизначаємо, як офіційно документальні способивираження і закріплення бюджетно-правовихнорм, що виходять від держави чи визнанінею, а також мають юридичний, загальнообов’язковийхарактер у сфері бюджетної діяльностідержави.Список літератури1. Александров Н.Т. Понятие источникаправа // Ученые труды ВИЮН. Вып. 8. – М.,1946.2. Алексеев С.С. Право: азбука – теория –философия: Опыт комплексного исследования. –М.: Статут, 1999.3. Алексеев С.С. Общая теория права. – М.,1981.4. Бюджетное право: Учеб. Пособие для вузов/ Н.Д. Эринашвили, О.В.Староверова, Д.А.Фемиханова и др.; Под ред. проф. А.М. Никитина.– М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. –463 с.5. Васильев А.М. Правовые категории. Методологическиеаспекты разработки системы категорийтеории права. – М., 1976.6. Вильданова М.М. Французская буржуазнаядоктрина о формах права // Проблемы совершенствованиясоветского законодательства. –1987. – № 38.7. Грачева Е.Ю., Куфакова Н.А., ПепеляевС.Т. Финансовое право России. Учебник. – М.:ТЕИС, 1995. – 232 с.8. Зивс С.Л. Источники права. – М., 1981.9. Калинин А.Ю., Комаров С.А. Форма (источник)права как категория в теории государстваи права. // Известия высших учеб. завед. Правоведение.– 2000. – № 6. – с.3-11.10. Керимов Д.А. Философские проблемыправа. – М., 1972.11. Кечекьян С.Ф. О понятии источникаправа // Ученые записки МГУ. Вып. 116. Кн. 2. –М., 1946.12. Крохина Ю.А. Бюджетное право и российскийфедерализм. – М.: НОРМА, 2001.13. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В., Основніпоняття та категорії права: Навч. посіб. для студ.вищ. навч. закл. – К.: Істина, 2001.14. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государстваи права. Курс лекций. – М., 1987.15. Муромцев Т.И. Источники права (теоретическиеаспекты проблемы) // Правоведение. –1992. – № 2. – с.23-30.16. Музиченко П. Нове бачення проблемиджерел права // Юридичний вісник. – 1998. – №3.17. Пацурківський П.С. Джерела фінансовогоправа України // Науковий вісник Чернівецькогоуніверситету. Вип. 11. Правознавство. Збірникнаукових праць. – Чернівці: ЧДУ, 1997.18. Петражицкий Л.И. Теория права и государствав связи с теорией нравственности. –СПб., 1910.19. Погоріло В., Федоренко В. Джерела конституційногоправа України: поняття, види і система.// Право України. – 2002. – №3.20. Регельсберг Ф. Общее учение о праве. –М., 1897.21. Сергеевич В.И. Лекции по истории русскогоправа. – СПб., 1889-1890.22. Сидорова Н.В. Теоретичні основи бюджетногоправа. – Харків: Бізнес Інформ, 1998.23. Теория государства и права: Учебник /Под ред. А.И.Денисова. – М.: Юрид. лит., 1980.24. Теория права и государства. Под ред.проф. Т.Н. Манова. Учебник для вузов. – М.:БЕК, 1996. – 336 с.25. Фаткулин Ф.Н. Проблемы теории государстваи права. Курс лекций. – Казань: Изд-воКазанского университета, 1987.26. Хропанюк В.Н. Теория государства иправа. – М., 1997.70 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Джерела бюджетного права України27. Худяков А.И. Финансовое право РеспубликиКазахстан. Общая часть. – Алматы: Каржыкаржат,1995. – 224 с.28. Чижов Н. Источник и формы права. –Варшава, 1978.29. Salmond on Jurisprudence. Ed. By Fitzgezald M.A.Z., 12-th ed., 1966.30. Eddly K. The English Legal System. –London, 1987.31. Sim R., Race P. A Level of English Law. -London, 1994.32. Current Legal Problems. 1995. vol. 48. Part2. – Oxford, 1995.Стаття надійшла до редколегії 17 травня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику”науковим редактором П.С. Пацурківським.Podorogna T.S.THE SOURCES OF THE BUDGETARY LAW: THEORETICAL ASPECTS OF CONCEPTSummaryThe sources of the budgetary law are analyzed in the article. A notion of the “sources of law” is given inthe article. It is stated that the main sources of the budgetary law were statutes and the financial law.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 71

УДК 347.73© 2004 р. Н.Я. ЯкимчукЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціБЮДЖЕТНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ (КАЗНИ)Постановка проблеми. У відповідності знині діючим цивільним законодавством в цивільнихвідносинах в якості самостійних суб’єктівможуть приймати участь Україна, АвтономнаРеспубліка Крим, територіальні громади, іноземнідержави та інші публічні утворення [1, Ст.2],які у цивільних правовідносинах діють на рівнихправах з іншими учасниками цих відносин [1,Ст.167-169]. Але вказані суб’єкти є публічнимиутвореннями, які не визнані в положеннях Цивільногокодексу України (ЦКУ) юридичнимиособами, а наділені статусом публічних учасниківцивільних відносин [1, Cт. 2]. Публічний характерданих суб’єктів напряму впливає на змістїх цивільної правосуб’єктності, в результаті чоговідбувається “роздвоєння” юридичної сутностідержави, Автономної Республіки Крим та територіальнихгромад, які у відносинах приватногохарактеру розглядаються в якості приватногосуб’єкта - казни відповідного рівня, а у відносинахпублічного характеру, виступають в якостісуб’єктів публічної влади. При цьому, звичайно,казна (фіск) і держава, як суб’єкт публічної влади,не є різними суб’єктами: це дві сторони одногои того ж явища — держави [13, с.162].Ступінь наукової розробки проблеми. Слідзвернути увагу на те, що про казну як суб’єктацивільного права та проблеми, пов’язані з її відповідальністю,зазначалося в роботах А.В.Венедіктова,С.Н.Братуся, С.І.Акназія, М.І.Брагінськогота інших відомих цивілістів. Вчені-фінансиститакож відзначають правомірність застосуваннякатегорії казна. Зокрема, М.В.Карасьовапише, що держава в якості суб’єкта фінансовогоправа найчастіше виступає як владний суб’єкт,тобто, суверен, як держава-власник, тобто, казна[14, с.88]. Значно раніше Є.А.Ровінський зазначав,що “у фінансових правовідносинах особливочітко виступають два правових елементи: а)державно-владний, б) майновий, і наголошував,що природа держави та її роль визначають особливеположення держави як суб’єкта даних правовідносин,яка виступає і як носій влади, і якгосподарюючий суб’єкт в умовах, коли функціївлади та господарювання тісно переплітаютьсяодна з одною” [16, с.56]. Однак проблемам бюджетно-правовогорегулювання питань, пов’язанихз цивільно-правовою відповідальністю держави(казни), у сучасних дослідженнях уваги практичноне приділяється.Мета статті полягає в дослідженні основнихвидів цивільної відповідальності матеріальногохарактеру, до якої притягується держава як казна,основних проблем бюджетно-правового регулюванняпов’язаних з цим питань.Виклад основного матеріалу дослідження.Відповідно до Цивільного кодексу України(ЦКУ) держава відповідає за своїми зобов'язаннямисвоїм майном, крім майна, на яке відповіднодо закону не може бути звернене стягнення [1,Ст.174]. Однак законодавство України не дає чіткоговизначення об’єктів такого майна. До держави,в силу принципу рівності учасників цивільно-правовихвідносин за порушення цивільнихправ і обов’язків інших осіб чи невиконання своїхзобов’язань, можуть бути застосовані звичайніміри відповідальності, оскільки у внутрішньодержавнихвідносинах держава не володіє судовимімунітетом [15, с.29]. Розглядаючи державуяк суб’єкта цивільно-правової відповідальностівідмічається існування таких видів відповідальностідержави – повної самостійної відповідальностідержави за своїми зобов’язаннями, солідарноїта субсидіарної відповідальності за зобов’язаннямидержави.1. Субсидіарна відповідальність: 1) Згідно зп.3 ст.39 Закону України “Про власність” державнаустанова (організація) відповідає за своїмизобов’язаннями коштами, що є в її розпорядженні;при недостатності у державної установи (організаціїкоштів відповідальність за її зобов’язанняминесе власник [3]. Однак, слід вказати наколізію вказаної норми з положеннями ст. 96 новогоЦКУ де сказано, що: “Учасник (засновник)юридичної особи не відповідає за зобов'язаннямиюридичної особи, а юридична особа не відповідаєза зобов'язаннями її учасника (засновника),крім випадків, встановлених установчими документамита законом”. 2) Згідно з ст. 138 Господарськогокодексу України казенне підприємствовідповідає за своїми зобов’язаннями лише коштами,що перебувають у його розпорядженні. Уразі недостатності зазначених коштів держава,72 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Бюджетно-правове регулювання цивільно-правової відповідальності держави (казни)несе повну субсидіарну відповідальність за зобов’язаннямиказенного підприємства.2. Солідарна відповідальність. 1) Згідно з ст.96. п. 4 ЦКУ “Держава як засновник юридичноїособи, несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями,що виникли до її державної реєстрації”.2) Під зобов'язаннями держави варто розумітитакож зобов'язання, що виникли безпосередньоз волі держави як відповідного публічногоутворення, яка виражена в діях його органів, а заспеціальним дорученням й інших суб’єктів,включаючи зобов'язання як поручителя і гаранта.Держава може забезпечити гарантією зобов’язаннясуб’єктів господарювання, які належать додержавного сектора економіки (ст.199 ч.2 Господарськогокодексу України). Оскільки на державупоширюються норми ЦКУ, що регулюютьучасть юридичних осіб у подібних відносинах, тозасад обмежити їхню відповідальність за зобов'язаннямз поручительства (гарантії) немає. Вонизобов'язані виконувати вимоги кредиторів тогосуб'єкта, поручителем якого той чи інший зі згаданихсуб'єктів цивільного права виступає в порядку,установленому ст. 554 та 555 ЦКУ.3. Повна відповідальність держави. Згідно зіст. 170 ЦКУ держава набуває і здійснює цивільніправа та обов’язки через органи державної владиу межах їхньої компетенції, встановленої законом.Окрім того, згідно зі ст. 173 ЦКУ у випадкахі в порядку встановлених законом, іншиминормативно-правовими актами, від імені державиза спеціальними дорученнями можуть виступатифізичні та юридичні особи, органи державноївлади, органи влади Автономної РеспублікиКрим та органи місцевого самоврядування. Однакдержава самостійно відповідає за своїми зобов’язаннямисвоїм майном, крім майна, на якевідповідно до закону не може бути звернено стягнення[1, Ст.174], при цьому юридичні особи,створені державою, не відповідають за зобов’язаннямидержави [1, Ст.176]. Але чітко у законодавствіУкраїни не визначено майно держави, на яке неможе бути звернено стягнення, при тому, що в законодавствізустрічаються формулювання: “за рахунокдержави”, “за рахунок коштів Державногобюджету”, “за рахунок власника” тощо.Держава є безпосереднім суб’єктом права увідносинах, що випливають з державного кредиту.Боржником за державними запозиченнями єне той чи інший державний орган, а держава вцілому – як загальнодержавна казна. Однак відповідальністьдержави в даних відносинах завждимала і матиме публічний характер. Зокрема,на 2004 р. Кабінет Міністрів України набув правабрати зобов'язання від імені України, пов'язані ізздійсненням запозичень, у тому числі щодо відмовивід суверенного імунітету в можливих судовихсправах, пов'язаних із поверненням позик та звільненнямплатежів згідно з угодами від будь-якихкомісій, податків та інших обов'язкових платежів,протягом часу дії зобов'язання з повернення запозиченихкоштів [5, Ст.19].Держава як публічний суб’єкт відповідальностінесе відповідальність за зобов’язаннями яківиникли внаслідок заподіяння шкоди відповіднодо Конституції України, законів України, що регулюютьпублічну сферу діяльності держави тавідповідно до міжнародних зобов’язань держави,і зокрема, на неї покладається: 1) відшкодуванняматеріальної та моральної шкоди завданої фізичнимта юридичним особам актами і діями, щовизнані неконституційними (ст. 152 ч. 3 КонституціїУкраїни); 2) у положеннях Закону України“Про власність” зазначено, що: “у разі прийняттяУкраїною законодавчого акта, який припиняєправо власності, держава відшкодовує власниковізаподіяні збитки. Збитки відшкодовуються вповному обсязі відповідно до реальної вартостімайна на момент припинення права власності,включаючи й неодержанні доходи” [3, Ст.48]; 3)відшкодування за рахунок держави чи органівмісцевого самоврядування матеріальної та моральноїшкоди, завданої незаконними рішеннями,діями чи бездіяльністю органів державної влади,органів місцевого самоврядування, їх посадових іслужбових осіб при здійсненні ними своїх повноважень(ст. 56 Конституції України) незалежновід вини цих органів (ст. 1173 ЦКУ). 4) відшкодуваннязгідно з законом або практикою відповідноїдержави особі, яка зазнала покарання внаслідоктакого засудження, покладається також втому разі, якщо “якась особа була остаточно визнанавинною у вчиненні кримінального злочину,і якщо винесений їй вирок був потім скасованийабо вона була помилувана на тій підставі, щоякась нова чи нововиявлена обставина незаперечнодоводить наявність судової помилки”, якщотільки не буде доведено, що зазначена невідомаобставина не була свого часу виявлена повністюабо частково з вини цієї особи (ст. 3 Протоколу№ 7 Європейської конвенції про захист прав людинита основних свобод) [2]; 5) окремо у ст. 40Господарського кодексу України, зазначається,що збитки, завдані незаконними рішеннями Антимонопольногокомітету або його територіальнимивідділами, відшкодовуються з Державногобюджету за позовом заінтересованих осіб; 6)відшкодування шкоди, заподіяної державнимНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 73

Н.Я. Якимчуквиконавцем під час виконання рішення [6,Cт.11], з даного приводу суди повинні враховувати,що в таких справах відповідачами можутьбути відповідні відділи державної виконавчоїслужби, в яких працюють державні виконавці, тавідповідні територіальні органи Державного казначействаУкраїни [12, П.21]; 7) відшкодуванняшкоди, заподіяної порушенням законодавствапро охорону навколишнього природного середовища,здійснюється на підставі ст. 50 КонституціїУкраїни “Кожен має право на безпечне дляжиття і здоров'я довкілля та на відшкодуваннязавданої порушенням цього права шкоди” та ст.394 ЦКУ, відповідно до якої: “Власник земельноїділянки, житлового будинку, інших будівель маєправо на компенсацію у зв'язку із зниженнямцінності цих об'єктів у результаті діяльності, щопризвела до зниження рівня екологічної, шумовоїзахищеності території, погіршення природнихвластивостей землі. Особливості застосуванняцивільно-правової відповідальності за заподіянушкоду можуть бути передбачені спеціальнимизаконами, які регулюють питання охоронипевного виду такого середовища; 8) неповнолітніщодо яких здійснювався профілактичний західабо яких він торкнувся, у разі протиправного посяганняна їх права, свободу, честь і гідність, заподіянняїм майнової чи іншої шкоди на підставіст. 15 Закону України “Про органи і служби усправах неповнолітніх та спеціальні установидля неповнолітніх”, мають право на повне поновленняпорушених прав і відшкодування заподіяноїшкоди [8, Ст.15]; 9) відшкодування, відповіднодо ст. 18 Закону України “Про зверненнягромадян”, збитків, якщо вони стали результатомпорушень встановленого порядку розгляду звернень[7]; 10) відшкодування шкоди, завданоїгромадянам незаконними діями органів дізнання,попереднього слідства, прокуратури і суду.Шкода підлягає відшкодуванню за рахунок коштівДержавного бюджету відповідно до ст. 4 ЗаконуУкраїни “Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діямиорганів дізнання, досудового слідства, прокуратуриі суду” від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР.Відшкодування шкоди у випадках, передбачениху вказаному Законі, провадиться за рахунок коштівдержавного бюджету [9]. Виконання судовихрішень, які передбачають відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органівдізнання, попереднього (досудового) слідства,прокуратури, а також судів, здійснюєтьсяДержавним казначейством України за приписамиДержавної виконавчої служби України за черговістюїх надходження, за рахунок і в межах бюджетнихасигнувань, затверджених у Державномубюджеті України на цю мету [12, П.1.2]; 11)відшкодування компенсації за рішеннями міжнароднихорганізацій. Відповідно до ст. 9 КонституціїУкраїни чинні міжнародні договори, згодана обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни, є частиною національного законодавстваУкраїни. Зокрема, до них належить ратифікованаВерховною Радою України Конвенція прозахист прав людини та основних свобод 1950 р.,яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуваннюпри розгляді справ судами. В силуцього Європейський суд з прав людини правовирішувати справи з питань порушення державами,і зокрема Україною, зобов’язань за положеннямиКонвенції шляхом ухвалення судовогорішення. Високі Договірні Сторони зобов'язуютьсявиконувати остаточне рішення Суду убудь-якій справі, в якій вони є сторонами. Суд, уразі необхідності, ухвалює про справедливе відшкодуваннястороні, що постраждала [2, Ст.50].Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції прозахист прав людини та основних свобод або протоколівдо неї і якщо внутрішнє законодавствовідповідної Високої Договірної Сторони передбачаєлише часткову сатисфакцію, Суд, у разінеобхідності, надає потерпілій стороні справедливусатисфакцію [9, Ст.41]. Відповідно до РекомендаціїКомітету Міністрів Ради Європи № R(2000) 2 “В справах з перегляду чи поновленнюпровадження з справ, в яких Європейський Суд зправ людини присудив справедливу компенсацію,питання про те, яким чином така компенсаціябуде прийнята в розрахунок, повинне вирішуватисяна розсуд компетентного внутрішньо національногосуду або відповідних влад з врахуваннямобставин кожної справи [11]. Виконаннярішення Європейського суду з прав людини зазаконодавством України покладено на Державнувиконавчу службу [4].Особливо гостро постало питання суб’єктапокриття вказаних зобов’язань у зв’язку з прийняттямЗаконів про Державний бюджет на 2000 тана 2001 роки, де вказувалось, що відшкодуваннявідповідно до закону шкоди, завданої юридичнимта фізичним особам незаконними діями органівдізнання, попереднього слідства, прокуратури,суду, податковими і митними органами,здійснюється із Державного бюджету УкраїниДержавним казначейством України в порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України, зарахунок коштів на утримання судів, Генеральноїпрокуратури України, Служби безпеки України,74 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Бюджетно-правове регулювання цивільно-правової відповідальності держави (казни)Міністерства внутрішніх справ України, Державноїподаткової адміністрації України, Державноїмитної служби України, а також іншихцентральних органів виконавчої влади, незаконнимидіями працівників яких була завдана шкодаюридичним і фізичним особам, а сума відшкодуваннякваліфікується як збитки, нанесені Державномубюджету України.Однак це суперечило також положенням законодавства,оскільки відшкодування вказанихвидів шкоди повинно покладатися саме на державу.Окрім цього, суд не завжди в змозі визначитиорган, з якого слід стягувати завдану громадяниновішкоду. Пояснюється це тим, що єдинимджерелом фінансування діяльності правоохороннихорганів і судів є кошти Державногобюджету [10]. В результаті Рішенням Конституційногосуду України від 3 жовтня 2001 року№ 12-рп/2001 статті 32 Закону України "ПроДержавний бюджет України на 2000 рік" та статті25 Закону України "Про Державний бюджетУкраїни на 2001 рік", були визнані неконституційнимиі втратили чинність.На сьогодні вироблено та закріплено у НаказіДержавного Казначейства України від 9 лютого2004 р. № 11, який прийнято на виконання ст. 47Закону України “Про Державний бюджет Українина 2004 рік”, досить ефективний порядок виконаннярішень суду щодо відшкодування шкодизавданої громадянинові незаконними діями органівдізнання, попереднього (досудового) слідства,прокуратури, а також судів. Виконання судовихрішень, здійснюється Державним казначействомУкраїни за приписами Державної виконавчоїслужби України за черговістю їх надходження,за рахунок і в межах бюджетних асигнувань,затверджених у Державному бюджетіУкраїни на цю мету, а саме програму: 3511250"Відшкодування шкоди, завданої громадяниновінезаконними діями органів дізнання, попередньогослідства, прокуратури, суду". Але, поперше,даний порядок відповідно до законодавствамає бути врегульований не наказом Державногоказначейства, а постановою Кабінету МіністрівУкраїни, і, по-друге, даний порядок охоплюєправовідносини лише щодо відшкодуванняшкоди завданої незаконними діями органів дізнання,попереднього (досудового) слідства, прокуратури,а також судів, і не розповсюджуєтьсяна інші види зобов’язань держави, які виникливнаслідок заподіяння шкоди.Відповідно ж до ст. 87 Бюджетного кодексуУкраїни відшкодування збитків, заподіяних громадянамповинно відшкодовуватись за рахуноквидатків державного бюджету України на соціальнийзахист та соціальне забезпечення. Отже ікошти на відшкодування вказаних зобов’язаньмають бути передбачені Державному бюджетні уданому розділі бюджетної класифікації.Висновки. Отже, можна наголосити на такихосновних висновках. Слід прийняти нормативноправовийакт, зокрема Закон України “Про державнускарбницю” як це і планувалося, у якомубули б визначені види об’єктів виняткової публічноївласності, режим майна держави, та об’єктидержавної власності на які не може бути зверненостягнення.Приймаючи до уваги необхідність додержанняцільового призначення бюджетних коштів,призначених для реалізації завдань та функційпублічної влади, вважаю необхідним, по-перше,впровадження у положеннях бюджетного законодавстваособливого порядку виконання судовихактів, що передбачають стягнення за рахунокказни, не лише в якості окремих процедур щодопорядку відшкодування окремого виду шкоди, ай в усіх інших випадках відповідальності державита інших публічних утворень України, а подруге,в положеннях законів про Державний бюджетУкраїни чітко передбачати з яких саме розділівбюджетної класифікації слід здійснювативказані вище відшкодування.Список літератури1. Цивільний кодекс України // ВідомостіВерховної Ради (ВВР). – 2003. - №№ 40-44. -ст.356.2. Конвенція про захист прав і основнихсвобод людини 1950 року. - Ст. 50 // Голос України.– 2001. - № 3 від 10.01.2001 р.3. Закон України “Про власність” 7 лютого1991 року № 697-XII // Відомості Верховної Ради(ВВР). – 1991. - № 20. - ст.249.4. Закон України “Про внесення зміни до ЗаконуУкраїни "Про виконавче провадження" від11 липня 2001 року № 2618-III // Відомості ВерховноїРади (ВВР). – 2001. - № 44, ст.226.5. Закон України “Про Державний бюджетУкраїни на 2004 рік” від 27 листопада 2003 року№ 1344-IV.6. Закон України “Про державну виконавчуслужбу” 24 березня 1998 року № 202/98-ВР //Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. - № 36-37. - ст.243.7. Закон України “Про звернення громадян”від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР // ВідомостіВерховної Ради (ВВР). – 1996. - № 47. - ст.256.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 75

Н.Я. Якимчук8. Закон України “Про органи і служби усправах неповнолітніх та спеціальні установидля неповнолітніх” від 24 січня 1995 року №20/95-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). –1995. - № 6. - ст. 35.9. Закон України “Про порядок відшкодуванняшкоди, завданої громадянинові незаконнимидіями органів дізнання, досудового слідства,прокуратури і суду” 1 грудня 1994 року №266/94-ВР // Відомості Верховної Ради України.– 1995. -№ 1. - ст. 1.10. Рішення Конституційного суду Українивід 3 жовтня 2001 року № 12-рп/2001 “Справапро відшкодування шкоди державою”.11. Рекомендація Комітету Міністрів РадиЄвропи № R (2000) 2 "Щодо перегляду справ івідновлення провадження справ на внутрішньодержавномурівні у зв'язку з рішеннями Європейськогосуду з прав людини".12. Наказ Державного казначейства України“Про порядок виконання Державним казначействомУкраїни рішень суду щодо відшкодуванняшкоди, завданої громадянинові незаконними діямиорганів дізнання, попереднього (досудового)слідства, прокуратури, а також судів" від07.03.2003 р. № 48. – П. 1.2.13. Братусь С.Н. Юридические лица в советскомгражданском праве. – М.: Юрид. изд-во Министерстваюстиции СССР, 1947. – С.181.14. Карасева М.В. Финансовое право. Общаячасть: Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – 256 с.15. Лозовская С.О. Правосубъектность в гражданскомправе: Автореф. дис… канд. юрид.наук: 12.00.03. / Московская государственнаяюридическая академия. – М.: 2001.16. Родионов Л.А. Казна и Казначейство погражданському праву Российской Федерации. –Автореф.дис...к.ю.н., - М.: Российская академиягоссударственной службы при Президенте РоссийскойФедерации, 2001. – 22 с.Стаття надійшла до редколегії 12 червня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії Р.О. Гаврилюк.N.Y. YakymchukBUDGETARY-LEGAL REGULATION OF CIVIL-LEGAL RESPONSIBILITYOF THE STATE (TREASURY)SummaryIn the article the essence and the forms of the budgetary-legal regulation of civil-legal responsibility ofthe state (treasury) are considered.76 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

УДК 347.73© 2004 р. М.В. ГлухНаціональна академія державної податкової служби України, ІрпіньПОНЯТТЯ КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФІНАНСУВАННЯПостановка проблеми. Діюче законодавствота існуючі теорії, що визначають поняття комунальногогосподарства, сформовані при існуваннісуспільних відносин, які істотно відрізнялисявід сучасних, тому вони не можуть повністюзадовольнити вимоги сьогодення. Відсутністькодифікації нормативно-правової бази, яка регулюєдіяльність комунального господарства, в томучислі його фінансування, складність написання,заважають чіткому визначенню форм фінансуваннякомунального господарства. Вважається,що для цього недостатньо лише стилістичноїправки закону, необхідно проаналізувати потреби,які виникають загалом у регулюванні комунальногогосподарства, та провести повний аналізнормативно-правових актів, що регулюютьвідносини в зазначеній сфері. Лише тоді правовийвираз цих нормативно-правових актів будезбігатися з сьогоденням.Ступінь наукової розробки проблеми. Основниминауково-теоретичними джерелами роботи,крім законодавчої бази, є праці вчених зпроблематики державного управління, цивільногоі фінансового права, а також статистики. Зазначеномупитанню приділяли увагу ВороноваЛ.К., Гальчинський А.С., Гринюк Р.Ф., КолесниковВ.М., Пересунько С.І., Спасибо-ФатєєваІ.В., Шевченко Я.М. Перша група дослідниківданого питання розглядає комунальне господарстволише як сукупність підприємств і установ,що відносяться до комунальної власності, і підходитьдо вирішення питання з позиції, кому належитьдана власність. Подібний підхід знімає зорганів місцевого самоврядування турботу простворення умов для розвитку території місцевоїгромади і значно знижує їх інтерес в утворенніумов для інвестиційної та іншої діяльності,спрямованої на утворення сприятливих умов длягосподарювання на даній території.Інша група дослідників відносить до комунальногогосподарства всю сукупність господарств,розташованих на території місцевої громади,оскільки владні повноваження органів місцевогосамоврядування розповсюджуються навсі господарюючі на його території суб’єкти.Подібний підхід ставить місцеве самоврядуваннянад іншими господарюючими суб’єктами і припускаєвідомі монопольні права органів місцевогосамоврядування, дає їм необґрунтовані перевагив конкуренції, перш за все, з приватним секторомна території місцевої громади. У літературітрадиційно вживається “комунальний” як синонім“муніципальний”, у тому числі для назвивласності місцевого самоврядування та підприємств,які засновані на цій власності [9, с.11].Метою статті є дослідження поняття комунальногогосподарства та його видів і джерелфінансування на сучасному етапі. Для реалізаціїсформульованої мети перед автором постали такізавдання: розкриття поняття та сутності комунальногогосподарства; з’ясування поняття організаційно-правовоїформи комунального господарства;визначення правового режиму фінансуваннякомунального господарства.Виклад основного матеріалу дослідження.Коріння місцевого самоврядування сягає глибинивіків і пов’язане з необхідністю об’єд-наннялюдей з метою виживання. Ще в період первіснихобщин люди, об’єднані суворими умовамижиття, змушені були виконувати багато функційразом. Об’єднання зумовлювалось необхідністюпередачі знань і навичок від покоління до покоління,і не випадково на чолі роду стояв один зі старішихпредставників даного роду, тому що йогознання і досвід могли бути використані іншими.Місцеве самоврядування має ознаки як держави,так і господарюючого суб’єкта. У двоякостіприроди місцевого самоврядування і міститьсяпричина для дискусій з приводу визначення терміна“комунальне господарство”.Слово “муніципальний” пішло від латинськихmunis – тяжкість і capio – приймаю, пізнішевоно було трансформоване в municipium – містоз правом самоврядування та використовується вкраїнах англосаксонської системи місцевого самоврядуваннядля визначення органів місцевогосамоврядування в усіх адміністративно-територіальниходиницях нижче рівня держави ісуб’єктів федерації (city, town, village і т.п.) [6,с.382]. Враховуючи особливості англосаксонськоїсистеми місцевого самоврядування у деякихнаукових публікаціях відзначається, що найбільшправильне вживання терміна “муніципальний”як синонім поняття “місцеве самоврядування”винятково при характеристиці органівсамоврядування в містах, їх власності і підпри-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 77

М.В. Глухємств [13, с.100]. Водночас ряд учених, які визнають,що термін “муніципальний” використовуєтьсялише для визначення самоврядування вмістах, у своїх працях надають йому більш широкогозначення, використовуючи дане поняттядля визначення самоврядування не тільки в містах,але і в інших адміністративно-територіальниходиницях [12, с.296].Термін “комунальний” походить від французькогоcommune, яке пішло від латинського“communis” – загальний [14, с.260]. Протягомусього часу існування терміни “комуна” і “комунальний”використовуються для визначення сукупностіпонять, що пов’язані з адміністративно-територіальнимподілом держави, з організацією самоврядуваннярізних типів поселень.Зауважимо, що термін “комунальний” впершестав вживатись у радянський період історіїнашої держави на його початковому етапі відноснотерміна “міське господарство”. Так, у п.27“Положення про міські ради” визначалось, що усфері комунального господарства міськради організовуютьі завідують міським транспортом,володіють пожежною справою і протипожежнимизаходами, електричними станціями, водопроводом,каналізацією та іншими підприємствамизагального користування, вживають заходів щодорозвитку комунального будівництва і регулюютьжитлову справу [11, с.314].Та питання використання понять “муніципальний”або “комунальний” для юридичної наукине нове. У 1928 році Л.А.Веліхов у праці “Основыгородского хозяйства”, посилаючись на багатозначністьтерміна “міське господарство”, застосовувавспеціальний термін. Таким терміном,на його думку, є існуючий у літературі термін“муніципальне господарство”. При цьому авторпропонував використовувати термін “муніципальнегосподарство” як найбільш визначений науковийтермін, а термін “комунальне господарство” –як термін офіційний. Л.А.Веліхов пише: “Ні практикаі техніка, ні, тим більше, теорія, не допускаютьбезкаранно довільного спрощення і змішуваннярізнорідних понять і систем. Органічна відмінністьне повинна номінально збігатися. Така азбучнавимога теоретичної методології” [7, с.218].За визначенням Веліхова Л.А., муніципальнегосподарство – це “діяльність міста в особі йогоміських публічних органів, спрямована на задоволеннявідомих колективних потреб міськогонаселення”. Спираючись на це визначення, можнаохарактеризувати комунальне господарство як сукупністьпідприємств і установ, що здійснюють натериторії місцевої громади господарську діяльність,спрямовану на задоволення колективних (суспільних)потреб населення. На нашу думку, такевизначення поняття найбільш повно відображаєсутність самого комунального господарства.Існує методика для визначення терміна “комунальнегосподарство”, що містить підхід, якийвиходить з того, що комунальне господарство –це сукупність підприємств і установ, які здійснюютьдіяльність на території місцевої громади;діяльність, яка здійснюється цими підприємствамий установами, спрямована на задоволення суспільнихінтересів; оскільки діяльність здійснюють різнорідніза природою суб’єкти, то потрібен ісуб’єкт, що координуватиме їх діяльність.Виходячи з такого аналізу, основною ознакою,за якою можна класифікувати елементи комунальногогосподарства, є роль та місце елементав реалізації суспільних потреб. Дотримуючисьзазначеного погляду, можна виділити такійого елементи: комунальні підприємства, діяльністьяких повністю підпорядкована інтересамнаселення місцевої громади; інші підприємства йустанови, діяльність яких частково пов’язана зреалізацією суспільних інтересів населення місцевоїгромади; органи місцевого самоврядування.Відповідно і роль цих елементів буде різною.Комунальні підприємства свої результати, зокрема,прибуток чи конкретні товари і послуги,спрямовують на суспільні потреби. Інші установиі підприємства змушені брати участь у реалізаціїсуспільних інтересів у силу нормативногоабо суспільного примусу. Органи місцевого самоврядуванняздійснюють особливу функцію –регулюють діяльність двох попередніх елементівв інтересах населення місцевої громади.За роллю у вирішенні питань місцевого значенняможна виділити декілька видів комунальногогосподарства. Комунальна модель комунальногогосподарства – основне навантаженнязатрат на реалізацію суспільних інтересів і потребнесуть самі жителі місцевої громади й основнимиресурсами є податки з населення. Головнимелементом у цій системі виступає органмісцевого самоврядування, який здійснює мобілізаціюресурсів та їх розподіл. Дана модель характернадля найбільш благополучних країн Європи,де права органів місцевого самоврядуванняна ведення господарської діяльності обмежені.Недостатність ресурсів для виконання завдань,покладених на місцеве самоврядування, фінансуєтьсядержавою. Комунально-рентна модель комунальногогосподарства – передбачає участьорганів місцевого самоврядування у сфері використанняресурсів території та в її розвитку через78 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Поняття комунального господарства та джерела його фінансуваннянадані їм обмежені права у фінансово-кредитнійдіяльності і права ресурсної плати, тобто податкиз населення доповнюються обкладанням виробниківпродукції і послуг на території місцевоїгромади. Муніципально-рентна модель комунальногогосподарства – основну турботу з обслуговуваннянаселення і вирішення питань місцевогозначення несуть органи місцевого самоврядування,для цього їм надано можливість статиповноцінним господарюючим суб'єктом на своїйтериторії [8, с.18].У чистому вигляді жодна модель не існує.Існування тієї або іншої моделі залежить від рядуобставин, головними з яких є: обсяг компетенціїорганів місцевого самоврядування, визначенийзаконодавством; наявність і характер основнихресурсів території; наявність кваліфікованих кадрівв органах місцевого самоврядування і накомунальних підприємствах; податкоспроможністьнаселення. Отже, у залежності від цих обставині формується конкретний вид комунальногогосподарства.Багатогалузевий комплекс комунального господарстваохоплює такі об'єкти комунальногогосподарства: водопостачання, водовідвід, житлопостачання,газопостачання, дорожнє господдарствоі благоустрій, місцевий електротранспортта інші служби, що надають послуги населенню,промисловим та іншим споживачам усіхформ власності.В умовах перехідної економіки та проведенняприватизації житлового фонду України фінансуванняжитлово-комунального господарствазазнає суттєвих змін. До початку широкомасштабнихринкових перетворень комунальні підприємстваперебували переважно у загальнодержавнійвласності; галузь утримувалась за рахунокбюджетних дотацій та перекладання вартостіпослуг на промислові підприємства; неймовірнодешевими були енергоносії; за рахунок інноваційногофонду працювала галузева наука; не існувалопроблеми збору платежів і такої болючоїна сьогодні проблеми заборгованості.Та вже в той час починали чітко виявлятисьпроблеми перехідного періоду. Ринковий принциплібералізації цін під час переходу держави в ціломудо ринкової системи функціонування економікиспричинив суттєве подорожчання комунальнихпослуг, тарифи на які не покривали їх вартості.Відчутного загострення набула проблеманеефективного використання ресурсів. Це пояснювалосятим, що застарілі технології, які буливпроваджені за радянських часів і, зважаючи надешевизну і практично бездефіцитність ресурсіву колишньому СРСР, були налаштовані на екстенсивнийрозвиток галузі. На початку 90-х роківтакі технології виявилися вкрай неефективними.При цьому бюджетні кошти на їх модернізаціювже не виділялися, а тариф, як і раніше, подібнівитрати не покривав.Оскільки в собівартості комунальних послугенергетична складова досягає в окремих підприємствахбільше 50 відсотків, то підвищення цінна енергоносії неминуче призвело до випереджувального,порівняно з іншими товарами, зростаннявартості комунальних послуг: підвищеннятарифів у цей період удвічі-втричі перевищувалозростання споживчих цін у цілому. Та навіть затаких умов частка вартості, яку сплачувало населення,все ще залишалася мізерною, що змушувалодержаву продовжувати виплачувати дотаціїпідприємствам комунального господарства.Практично було припинено фінансування розвиткупідприємств галузі за рахунок державногобюджету. Суспільство не в змозі утримувати системукомунального господарства з такими високимипитомими витратами матеріальних і енергетичнихресурсів, втратами та нераціональнимивитратами питної води і теплової енергії, безгосподарнимвідношенням до утримання та експлуатаціїоб’єктів житлово-комунального господарстваяк власників, так і споживачів [10]. У цейчас були проголошені основні принципи реформигалузі, а саме: демонополізація, роздержавлення,енергозбереження, нова тарифна політика, новіформи управління галуззю. Проте вся реформа комунальногогосподарства в той період звелася винятководо підвищення цін на послуги.Відсутність комплексного підходу до запровадженняринкових відносин у галузі комунальногогосподарства, недосконалість нормативноправовоїбази та непослідовність у прийнятті рішень,неналежна увага керівників міст і регіонівдо цієї справи, поряд з відсутністю інституційнихперетворень призвели до руйнування і кризовогостану галузі. Яскравим прикладом нерозуміннятого, як працює галузь, стало скасуванняз 1 липня 1998 року дотацій на різницю в тарифахіз одночасним прийняттям Верховною РадоюУкраїни в липні 1998 року Закону України“Про тимчасову заборону підвищення тарифів нажитлово-комунальні послуги та перевезення пасажиріву громадському транспорті, що надаютьсягромадянам України”[3]. Президенту таУряду лише через півтора роки вдасться черезКонституційний Суд України скасувати дію цьогозакону. За цей час галузь втратила майже тримільярди гривень. У середині 90-х років з прийн-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 79

М.В. Глухяттям Конституції України [1] та Закону України“Про місцеве самоврядування в Україні”[2] розпочатопроцес приватизації житла, передачі укомунальну власність об’єктів соціальної інфраструктури.Цей процес не завершено, але вжетепер бачимо нечітке законодавче розмежуванняповноважень органів виконавчої влади різногорівня. До початку приватизації житла та проведенняцінової реформи в галузі житлово-комунальногогосподарства зазначений сектор економікимайже повністю був дотаційний: до жовтня 1994року платежі населення за використані житловокомунальніпослуги покривали лише біля 4 % собівартостіцих послуг, 96 % собівартості покривалисяз консолідованого бюджету України [15, с.19].Отже, назріла нагальна потреба реформуваннягалузі комунального господарства, а цевипливає з того, що відсутні системні перетворенняу цій сфері, недосконала нормативноправовабаза та непослідовність у прийнятті рішеньщодо створення фінансово-спроможних таефективно працюючих у ринкових умовах підприємствкомунального господарства; немає базовогозакону, який би регулював основні засадифункціонування галузі, а також відповідних законівпо підгалузях комунального господарства.Розв’язання проблеми забезпечення фінансовоїстабілізації житлово-комунального комплексу єголовною передумовою формування економічнихвзаємовідносин у цій галузі економіки, щопередбачає: реструктуризацію та ліквідацію заборгованостіу сфері житлово-комуналь-ногогосподарства відповідно до законодавства; подоланнязбитковості житлово-комунального господарства,забезпечення стабільного і достатньогопоточного фінансування виробництва житловокомунальнихпослуг.Для оздоровлення фінансової ситуації в житлово-комунальномугосподарстві потрібно реструктуруватизаборгованість бюджету та бюджетнихорганізацій перед підприємствами житловокомунальногогосподарства і визначити реальнітерміни її ліквідації. Для розв’язання цієї проблемипотрібно: розробити порядок ліквідаціїзаборгованості в житлово-комунальному господарстві;провести інвентаризацію заборгованостіта витрат підприємств житлово-комунальногогосподарства; скласти акти звіряння заборгованостіз усіма кредиторами і дебіторами; розробитистандартні форми для уніфікованого обліку іконтролю за станом заборгованості.У кожному місті та районі необхідно створитикомісії з розгляду питань погашення заборгованостіза житлово-комунальні послуги, доскладу яких повинні входити керівники підприємствжитлово-комунального господарства тапредставники громадських організацій [4]. Актуальнетакож прийняття нормативно-правовихактів, розробка яких може бути істотно прискорена,якщо в цьому братимуть участь регіональніта місцеві органи виконавчої влади (лобіюваннярегіональних і місцевих інтересів). Це, насамперед,маються на увазі Закони України “Про питнуводу і водоспоживання”, “Про створення іфункціонування об'єднань (товариств) співвласниківбагатоквартирних будинків (кондомініумів)”.Пропонуємо внести зміни і доповненняу такі закони України: “Про ціни і ціноутворення”(щодо надання місцевим органам виконавчоївлади й органам місцевого самоврядування повноваженьпо встановленню цін і тарифів на всіжитлово-комунальні послуги); “Про оподаткуванняприбутку підприємств” (віднесення об'єднаньспіввласників багатоквартирних будинківдо неприбуткових організацій поряд із житлобудівельнимикооперативами); “Про страхування”(необхідність введення в Україні обов'язковогожитлового страхування). А також змі-ни дозаконів, що встановлюють пільги по оплаті житлово-комунальнихпослуг певному колу осіб зафаховими й іншими ознаками, по упорядкуваннюсистеми цих пільг та визначення джерелфінансування витрат по наданню пільг за оплатужитлово-комунальних послуг і за проїзд у міськелектротранспорті.З метою удосконалення механізму реформуванняжитлово-комунального господарстваУкраїни, створення умов до переходу на повнуоплату населенням вартості житлово-комунальнихпослуг, з ініціативи місцевих органів виконавчоївлади й органів місцевого самоврядуваннясьогодні необхідно доопрацювати питання пропроведення експерименту з регулювання тарифівна житлово-комунальні послуги в містах Києві,Харкові, Кременчуці і Луцьку.Сьогодні особливої актуальності набуває такасфера житлово-комунального господарства, якпобутові відходи (збір, транспортування, переробка,утилізація і поховання побутових відходів),з якими потрібно вирішувати питання, що істотновпливає на санітарно-епідемічний і екологічнийстан міст. Наприклад, тепер ведеться активнаробота з експертами Європейського БанкуРеконструкції і Розвитку щодо фінансуванняпроекту “Розвиток системи управління побутовимивідходами в місті Харкові” (будівництвонового полігону твердих побутових відходів,сміттєперевантажувальних станцій, реконструк-80 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Поняття комунального господарства та джерела його фінансуванняція сміттєспалювального заводу) під гарантії міськоїради й Уряду. Це стало можливим завдякипідтримці Кабінету Міністрів України і ДержбудуУкраїни, ініціативі міської ради та її виконавчогокомітету по розвитку міської сфери щодопобутових відходів [5, с.24].Список літератури1. Конституція України: Прийнята на п’ятійсесії Верховної Ради України 28 черв.1996р. – К.:Преса України, 1997.2. Про місцеве самоврядування: ЗаконУкраїни від 21.05.97., № 280/97-ВР //Комп’ютерно-правова система “Ліга Закон”.7:www.liga.kiev.ua.3. Про тимчасову заборону підвищення тарифівна житлово-комунальні послуги та перевезенняпасажирів в громадському транспорті, щонадаються громадянам України: Закон Українивід 23.07.98 № 51-XIV // Комп’ютерно-правовасистема “Ліга Закон”.7: www.liga.kiev.ua.4. Програма реформування і розвитку житлово-комунальногогосподарства на 2002-2005роки та на період до 2010 року: Постанова КабінетуМіністрів України від 14 лютого 2002 року№ 139 // Комп’ютерно-правова система “ЛігаЗакон”.7: www.liga.kiev.ua.5. Бабаєв В. Сучасні системи муніципальногоуправління комунальними послугами//Інформаційний бюлетень Державного комітетуУкраїни з питань житлово-комунального господарства.– 2003. – № 1.6. Большой юридический словарь / Под ред.Сухарева А.Я., Зорькина В.Д., Крутских В.Е. –М.: ИНФРА-М, 1999.7. Велихов Л.А. Основы городского хозяйства.– М. – Л.: Госиздат, 1928.8. Воронин А.Г., Лапин В.А., Широков А.Н.Основы управления муниципальным хозяйством.Учебное пособие. – М.: Дело, 1998.9. Гринюк Р.Ф. Правовий статус комунальногопідприємства в Україні: Дис. …канд. юрид.наук: 12.00.04. / НАН України; Інститут економіко-правовихдосліджень. – Донецьк, 2001.10. Доповідь голови ДержжитлокомунгоспуКиївської області за 2001-2002 рік11. Лепешкин А.И. Советы – власть трудящихся.(1917-1936 гг.) – М.: Полит.лит-ра, 1966.12. Мишин А.А. Конституционное (государственное)право зарубежных стран: Учебник. –М.: Белые альвы, 1996.13. Мишина Н., Фельдман Е. Местное самоуправление:понятийно-терминологический составв теории и законодательстве // Юридическийвестник. – 1999. – №4.14. Словарь иностранных слов и выражений/ Авторы-составители Трус Н.В., Шубина Т.Г. –Минск: Литература, 1997.15. Фінансове право: Підручник / АлісовЄ.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін.; Керівникавт.колективу і відп.ред. Л.К.Воронова. –Х.: Консум, 1998.Стаття надійшла до редколегії 25 лютого 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії Р.О. Гаврилюк.M.Y. GluhCONCEPT OF A MUNICIPAL SERVICE AND SOURCE OF ITS FINANCINGSummaryIn the article on the basis of the Constitution of Ukraine and other laws of Ukraine the concept of a municipalservice and source of its financing are considered.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 81

УДК 369.04© 2004 р. А.А. НечайНауково-дослідний інститут фінансового права, ІрпіньПРАВОВІ РЕЖИМИ ОПОДАТКУВАННЯ У СФЕРІ НАКОПИЧУВАЛЬНОГОПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯПостановка проблеми. Верховна РадаУкраїни 1 липня 2004 р. прийняла два закони:"Про внесення змін до Закону України "Про оподаткуванняприбутку підприємств" № 1957-IV та"Про внесення змін до Закону України "Про податокз доходів фізичних осіб" № 1958-IV. Обидвазакони підписані Президентом України 21 липняцього року. Однією з найважливіших новаційцих законів є встановлення правил оподаткуваннякоштів, які вносяться до недержавних пенсійнихфондів (НПФ), страхових організацій та на банківськіпенсійні депозитні рахунки.Регулювання оподаткування у сфері накопичувальногопенсійного забезпечення є одним ізнайголовніших важелів для розвитку як публічних,так і приватних пенсійних фондів у всіх країнах,які запровадили накопичувальне пенсійнезабезпечення. Ефективна система оподаткуваннямає створювати достатнє економічне заохоченняроботодавців для утворення корпоративних пенсійнихфондів або сплати пенсійних внесків накористь своїх працівників до інших видів пенсійнихфондів. Але вона також не повинна надаватинеобгрунтовано великі податкові пільги чи звільненнявід оподаткування, які зменшують надходженнядо Державного та місцевих бюджетів.Ступінь наукової розробки проблеми.Оскільки організація оподаткування в системінакопичувального пенсійного забезпечення маєвеликий вплив на поведінку суб'єктів цієї системита на тенденції економічного розвитку країни,протягом останніх десяти- п'ятнадцяти років уміжнародній економічний літературі широкодискутувалися можливі моделі оподаткування, їхпозитивні сторони та недоліки [1; 2; 3; 4]. У країніці питання також обговорюються вченими тапрактиками - економістами, але поки що не досліджуютьсявченими-правниками.Метою цієї статті є розгляд правового режимуоподаткування у сфері накопичувальногопенсійного забезпечення в Україні та його порівнянняз найбільш поширеними моделями оподаткування,які застосовуються у світі.Будь-яка модель оподаткування має спиратися,принаймні, на три основні принципи: 1)задоволення фіскальної потреби держави, якавимагає, що всі доходи юридичних і фізичнихосіб повинні оподатковуватися; 2) справедливістьоподаткування, яка вимагає недопущенняподвійного оподаткування одних і тих самих об'-єктів оподаткування; 3) прозорість системи оподаткування,яка потребує утворення системи так,щоб вона була зрозумілою для платників податків,з одного боку, та зручною для її застосування, проведеннянагляду та контролю фіскальними державнимиорганами - з іншого.З урахуванням цих принципів сьогодні у світізастосовуються кілька моделей оподаткуваннядоходів фізичних осіб - учасників системи накопичувальногопенсійного забезпечення. Ці моделібазуються на трьох можливих моментах оподаткуваннякоштів, що накопичуються в пенсійнихфондах. Три можливих моменти оподаткуваннявиникають: 1) під час здійснення пенсійнихвнесків до НПФ вкладником пенсійного фонду(чи то фізична особа, яка робить внески насвою користь, чи юридична особа-роботодавець,яка сплачує внески на користь своїх працівників);2) під час отримання пенсійним фондом інвестиційногоприбутку на накопичені в НПФ кошти(з подальшим розподіленням між учасниками фонду);3) під час отримання фізичною особою - учасникомНПФ пенсійних виплат з цього фонду (післядосягнення особою пенсійного віку).При застосуванні оподаткування в різні моменти,зазначені вище, можна отримати вісімбазових стратегій (чи вісім моделей) оподаткуванняпенсійних накопичень. Але практичнонайпоширенішими є лише чотири з них, які застосовуютьсясьогодні в різних країнах світу.Розглянемо кожну з цих чотирьох окремо.У першій моделі оподаткування: 1) не оподатковуютьсяпенсійні внески під час їх сплатидо НПФ; 2) не оподатковуються інвестиційнийдохід НПФ та інші пасивні доходи НПФ під часїх отримання пенсійним фондом і розподіл міжучасниками НПФ; 3) оподатковуються пенсійнівиплати під час їх переказу фізичним особамучасникампенсійного фонду, які вже досяглисвого пенсійного віку. Отже, скорочена назва цієїмоделі оподаткування може звучати як "Звільнення,Звільнення, Оподаткування" - чи ЗЗО.У другій моделі оподаткування: 1) оподатковуютьсяпенсійні внески під час їх сплати до82 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Правові режими оподаткування у сфері накопичувального пенсійного забезпеченняНПФ; 2) не оподатковуються інвестиційний дохідта інші пасивні доходи НПФ під час їх отриманняпенсійним фондом і розподіл між учасникамиНПФ; 3) не оподатковуються пенсійні виплатипід час їх переказу фізичним особам-учасникампенсійного фонду, які вже досягли свого пенсійноговіку. Отже, можна вживати скорочену назву цієїмоделі оподаткування як "Оподаткування, Звільнення,Звільнення" - чи ОЗЗ.У третій моделі оподаткування: 1) оподатковуютьсяпенсійні внески під час їх сплати доНПФ; 2) оподатковуються інвестиційний дохідта інші пасивні доходи НПФ під час їх отриманняпенсійним фондом і розподіл між учасникамиНПФ; 3) не оподатковуються пенсійні виплати підчас їх переказу фізичним особам-учасникам пенсійногофонду, які вже досягли свого пенсійноговіку. Тому можна вживати скорочену назву цієїмоделі оподаткування як "Оподаткування, Оподаткування,Звільнення" - чи ООЗ.У четвертій моделі оподаткування: 1) неоподатковуються пенсійні внески під час їхсплати до НПФ; 2) оподатковуються інвестиційнийдохід та інші пасивні доходи НПФ під час їхотримання пенсійним фондом і розподіл міжучасниками НПФ; 3) оподатковуються пенсійнівиплати під час їх переказу фізичним особамучасникампенсійного фонду, які вже досягли свогопенсійного віку. Отже, можна вживати скороченуназву цієї моделі оподаткування як "Звільнення,Оподаткування, Оподаткування" - чи ЗОО.Ці чотири моделі отримали найбільше застосуваннятому, що в них не виникає подвійногооподаткування одних і тих же сум коштів.У інших моделях виникає подвійне оподаткуваннясум або значно ускладнюється процедурасплати податків на суми, які ще не були оподатковані(як при застосуванні моделей типу ОЗО,ООО), або ж виникає повне звільнення від оподаткуваннявсіх коштів, які вносяться до недержавнихпенсійних фондів (як при застосуванні моделі типу333). Застосування різних моделей оподаткуваннядає різні обсяги податкових нарахувань і різні сумипенсійних накопичень, які учасники НПФ потімотримують у вигляді пенсійних виплат.Досвід країн-членів ОЕСР та країн-учасницьЄвропейського Союзу свідчить, що з чотирьохмоделей оподаткування найчастіше застосовуєтьсямодель типу ЗЗО. Польща, Угорщина, Чилі,Індія та Мексика також застосовують модель типуЗЗО. Типи моделей оподаткування, що застосовуютьсяв країнах-членах ОЕСР і країнах-учасницяхЄвропейського Союзу, наводяться в табл. 1.Модель оподаткування типу ЗЗО дає економічністимули для фізичних осіб брати участьу накопичувальних пенсійних фондах, тому щокошти, сплачені на користь цих осіб до НПФ, невключаються до їх сукупного оподатковуваногодоходу та не підлягають оподаткуванню під часїх сплати до НПФ. Вони будуть оподаткованілише через багато років, коли фізична особа досягнесвого пенсійного віку та почне отримуватипенсійні виплати за рахунок цих накопиченихкоштів. Отже, з погляду держави, застосуваннямоделі оподаткування типу ЗЗО не є справді податковоюпільгою, яка зменшує обсяги надходженьдо бюджету, а є пільговим відкладанням учасі належних сум податків. Водночас, якщо країназастосовує прогресивну шкалу оподаткування,таке відкладання на майбутнє моменту сплатиподатків може надати фізичній особі і певнуекономічну вигоду. Адже розмір пенсійних виплатзавжди менший, ніж розмір зарплати, ісплата податків у майбутньому з менших сумкоштів при прогресивній шкалі оподаткуванняможе означати для людини сплату податків занижчою ставкою.Крім того, за цією моделлю не підлягає оподаткуваннюінвестиційний дохід, отриманий фізичноюособою на накопичувані кошти протягомусього строку їх накопичення, що набагатоспрощує процедуру оподаткування для фіскальнихорганів держави. Підрахунок інвестиційногодоходу, отриманого на етапі накопичення коштів,потребує складної фінансової звітності таважких для практичного застосування методівдержавного контролю за точністю розрахункусум податків на такий інвестиційний дохід. Отже,головною перевагою цієї моделі оподаткуванняє те, що вона не тільки справедлива, простата прозора, але й містить економічні стимулидля участі в системі накопичувального пенсійногозабезпечення.Комісії Європейського Парламенту, які досліджувалипитання вдосконалення оподаткуваннянакопичувальних пенсійних фондів, дійшливисновку про необхідність застосування всімакраїнами-учасницями ЄС моделі оподаткуваннятипу ЗЗО як найкращої моделі, що поєднує в собіекономічні стимули та дотримання інтересу держави.Отже, найближчим часом усі країни-учасниціЄС приймуть відповідні зміни та доповненнядо свого законодавства з метою переходу дозастосування оподаткування у сфері накопичувальногопенсійного забезпечення за моделлю оподаткуваннятипу ЗЗО.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 83

А.А. НечайОднак відзначимо, що більшість країн, якіздійснюють оподаткування в системі накопичувальногопенсійного забезпечення за моделлютипу ЗЗО, застосовують обмеження суми пенсійнихвнесків, на які поширюється "пільгове відкладаннясплати податків у часі" за моделлю типуЗЗО. Доцільність такого обмеження полягає взапобіганні повного уникнення сплати податківна доходи фізичних осіб, особливо в країнах, якізастосовують прогресивну шкалу оподаткування.У цих країнах відсутність верхніх обмежень на суми,які можуть перераховуватися до НПФ безсплати податку на доходи фізичних осіб, призвелаб до того, що особи з великими доходами відраховувалидо НПФ занадто великі суми коштів, щобзменшити розмір своїх податкових зобов'язань.Таблиця 1.Застосування моделей оподаткування в системінакопичувального пенсійного забезпеченняКраїна ЗЗО ЗОО ОЗЗ ОЗОАвстріяХБельгіяХВеликобританія ХГреціяХДаніяХІрландіяХІсландіяХІспаніяХІталіяХКанадаХЛюксембургХНідерланди ХНімеччина Х ХНорвегіяХПортугалія ХСШАХФінляндія ХФранціяХШвейцарія ХШвеціяХЯпоніяХДжерело: Communication from the Commission to theCouncil, the European Parliament and the Economic andSocial Committee "The elimination of tax obstacles to thecross-border provision of occupational pensions" (2001/C165/03) // Official Journal of the European CommunitiesС 165. -2001. - June 8. - P. 0004-0013; Whitehouse E.The Tax Treatment of Funded Pensions // Social ProtectionDiscussion Paper Series. -No. 9910. - Washington,D.C.: World Bank, 1999. - 42 p.У деяких країнах застосовуються різні моделіоподаткування коштів, які сплачуються доНПФ фізичними особами на свою користь, і коштів,які сплачуються на користь цих осіб їх роботодавцями(наприклад, у Філіппінах). Є такожкраїни, які застосовують одночасно різні моделіоподаткування залежно від того, до якого пенсійногофонду робляться внески - до публічного(за законодавством, яке встановлює обов'язковепенсійне страхування другого рівня пенсійноїсистеми) чи приватного (за законодавством, якевстановлює добровільне пенсійне страхуваннятретього рівня пенсійної системи). Польща, наприклад,до недавнього часу використовуваламодель ЗЗО для публічних недержавних пенсійнихфондів і модель ОЗЗ для приватних недержавнихпенсійних фондів. Але у зв'язку з приєднаннямдо ЄС вона повинна була перейти до застосуваннялише моделі типу ЗЗО до всіх видівнедержавних пенсійних фондів.Що ж стосується оподаткування пенсійнихвнесків, які здійснюють до НПФ роботодавці накористь своїх працівників, то більшість країнсвіту дозволяє відносити такі суми сплаченихпенсійних внесків на валові видатки цих роботодавців,але винятково в межах лімітів, визначенихзаконодавством.В Україні згідно з Конституцією Українибудь-які питання з оподаткування мають регулюватисявинятково податковими законами.Прийняті зміни до податкових законів установилиновий правовий режим оподаткування у сферінедержавного пенсійного забезпечення. Згідно зновою редакцією пп. 5.6.2 ст. 5 Закону України"Про оподаткування прибутку підприємств" тепердо складу валових витрат кожного звітногоподаткового періоду роботодавця - платника податкуможе бути віднесена наростаючим підсумкомсума добровільних пенсійних внесків, сплаченихним за власний рахунок на недержавнепенсійне забезпечення його працівників за договоромнедержавного пенсійного забезпечення,передбаченого Законом України "Про недержавнепенсійне забезпечення". Причому сума такихвнесків сукупно не може перевищувати 15% віднарахованої заробітної плати кожного працівниказа рік, а також граничної суми податкової соціальноїпільги.Підпункт 6.5.1 статті 6 Закону України "Проподаток з доходів фізичних осіб" установив цюмежу на рівні величини місячного прожитковогомінімуму, діючого для працездатної особи на 1січня звітного податкового року, помноженої на1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.Отже, ця межа буде змінюватися при зміні рівняпрожиткового мінімуму. У 2004 р. така межа дорівнює540 грн. на місяць, виходячи з прожитковогомінімуму 386,73 грн.Такі зміни в податковому законодавстві єпозитивним кроком і створює економічну заціка-84 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Правові режими оподаткування у сфері накопичувального пенсійного забезпеченнявленість роботодавців брати участь у системінедержавного пенсійного забезпечення їх працівників.До прийняття цих змін у законах роботодавцімогли платити пенсійні внески до НПФлише з власного прибутку.Підпункт 4.2.7 ст. 4 Закону України "Прооподаткування прибутку підприємств" такожустановив, що суми коштів, отримані НПФ,страховими організаціями та банками у виглядіпенсійних внесків, не включаються до складувалового доходу зазначених юридичних осіб, азначить, - не підлягають оподаткуванню. А длядоходів страхових організацій-резидентів, отриманихвнаслідок виконання договорів пенсійногострахування у межах недержавного пенсійногозабезпечення, встановлено ставку податку 0%(пп. 7.2.1 закону).Позитивною зміною також є те, що відповіднодо нової редакції пп. 7.11.4 цього ж законуне підлягає оподаткуванню інвестиційний дохідвід здійснення операцій з активами (у тому числіпасивні доходи), отриманий на індивідуальні пенсійнірахунки учасників НПФ. Зауважимо, щозгідно з попередньою редакцією пп. 7.11.4 відоподаткування звільнялися лише пасивні доходипенсійних фондів.Змінами до Закону України "Про податок здоходів фізичних осіб" врегульовано порядокнадання податкових пільг фізичним особам, якіплатять добровільні пенсійні внески самостійноабо на їх користь здійснюють такі внески їх роботодавціабо члени сім'ї, та встановлені граничнірозміри такої пільги. Згідно з новою редакцієюпп. 4.2.4 ст. 4 цього закону не включаютьсядо складу загального місячного оподатковуваногодоходу фізичної особи суми пенсійних внесківна недержавне пенсійне забезпечення, що сплачуються:а) особою-резидентом на власну користь;б) одним із членів сім'ї першого ступеняспоріднення такої фізичної особи на її користь;в) працедавцем - резидентом за свій рахунок задоговорами недержавного пенсійного забезпеченняфізичної особи-працівника, якщо така сумане перевищує 15% нарахованої таким працедавцемсуми заробітної плати цієї особи протягомза місяць, за який сплачується пенсійнийвнесок, та є не вищою від суми місячного прожитковогомінімуму для працездатної особи, діючогона 1 січня звітного податкового року, помноженоїна 1,4 та округленої до найближчих 10гривень у розрахунку за такий місяць за сукупністювсіх таких внесків. У 2004 р. ця граничнасума дорівнює 540 грн. на місяць.Якщо ж загальна місячна сума пенсійнихвнесків на користь фізичної особи перевищить15% місячної заробітної плати фізичної особиабо 540 грн., то розмір перевищення підлягаєвключенню до загального місячного оподатковуваногодоходу фізичної особи і оподатковуєтьсяза ставкою 13% (а у майбутньому - 15%).Цей закон також врегулював питання оподаткуванняпенсій, які будуть виплачуватися зарахунок коштів, накопичених у системі недержавногопенсійного забезпечення. При цьому в новійредакції п. 9.8 ст. 9 врегульовані питанняоподаткування пенсійних виплат лише з НПФ тастрахових організацій, але не з банків. На стадіївиплати недержавні пенсії оподатковуються вповному обсязі або в певній частині залежно відвиду пенсійної виплати та категорії осіб (але безурахування того, хто платив пенсійні внески -сама фізична особа, її родичі або працедавці).В цьому пункті також визначено податковогоагента для учасників недержавних пенсійнихфондів, який утримуватиме податок з пенсії. Це -адміністратор недержавних пенсійних фондів,який здійснює нарахування виплат за договоромз недержавним пенсійним фондом.Висновки. В Україні створено правовий режимоподаткування у сфері накопичувальногопенсійного забезпечення, при якому: 1) не оподатковуютьсявнески до системи накопичувальногопенсійного забезпечення в межах встановленихлімітів внесків; 2) не оподатковується інвестиційнихдохід, який отримується на акумульованікошти в результаті їх інвестування;3) оподатковуються пенсійні виплати, які фінансуютьсяза рахунок коштів, акумульованих в системінакопичувального пенсійного забезпечення.Отже, в українському законодавстві встановленанайбільш поширена у світі модель оподаткування"ЗЗО", яка рекомендована всім країнамучасницямЄвропейського Союзу.Водночас внесені зміни до податкових законівпородили нові колізії законодавства, які стосуютьсяосновних прав громадян - учасників системинакопичувального пенсійного забезпечення.Основний принцип, на якому ґрунтуютьсясистеми накопичувального пенсійного забезпечення,це - рівність прав та обов'язків суб'єктівсистеми, незалежно від обраного шляху додатковогопенсійного забезпечення (через недержавніпенсійні фонди, страхові організації чи пенсійнібанківські депозити).Одним із головних моментів захисту інтересівфізичних осіб, на користь яких робляться відрахуванняу цю систему, є принцип, відповідно зНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 85

А.А. Нечайяким, усі кошти, акумульовані на користь фізичноїособи, є власністю цієї особи і не можуть бутиповернуті роботодавцю, який робив такі додатковістрахові внески у накопичувальну системупенсійного забезпечення. У разі припиненнятрудових відносин між роботодавцем і працівникомостанній має право самостійно вирішити, доякого пенсійного фонду, страхової організаціїабо банку повинні бути переведені належні йомукошти (стаття 55 Закону України "Про недержавнепенсійне забезпечення").Але відповідно до нової редакції пп. 7.2.4п.7.2 Закону України "Про оподаткування прибуткупідприємств", у випадках, коли договір з недержавногопенсійного забезпечення між юридичноюособою-роботодавцем, який робив пенсійністрахові внески на користь своїх працівників,та страховою організацією розривається збудь-яких причин до закінчення мінімальногостроку його дії або до настання відповідногострахового випадку (тобто - до моменту досягненняфізичною особою пенсійного віку), викупнасума або її частина повертається страховикомтакому платнику податку-юридичній особі. Отже,кошти повертаються до роботодавця, який їхсплачував, замість того, щоб бути переказанимидо будь-якого відкритого пенсійного фонду абонавіть залишитися у цій страховій організації забажанням застрахованої особи -працівника.При цьому платник податку - юридичнаособа, який робив пенсійні внески та відносив їхна валові витрати, зобов'язаний включити доскладу своїх валових доходів відповідного звітногоперіоду суму попередньо сплачених пенсійнихвнесків (з нарахуванням пені).Зазначена норма є порушенням прав застрахованихосіб на кошти, які накопичувалися на їх користь,і може привести до дискредитації всієї системинакопичувального пенсійного забезпечення.Залишилися неврегульованими і питаннявіднесення до валових витрат засновників НПФвидатків на: державну реєстрацію НПФ; адмініструванняНПФ одноосібним засновником; оплатупослуг консультантів з інвестиційних питань;забезпечення діяльності ліквідаційної комісіїНПФ, а також витрат засновників та роботодавців-платниківпенсійного фонду на виплату винагородичленам ради. Ці питання, можливо,знову виникатимуть у майбутньому.Список літератури1. Bovenberg A., Broer D., Westerhout E. TheTax Treatment of Pension Saving in a Small OpenEconomy // Scandinavian Journal of Economics. -1994. - Vol. 96, No. 3.-P. 403-424.2. Dilnot A. Taxation and Private Pensions:Costs and Consequences // Private Pensions andPublic Policy, Social Policy Studies No. 9. - Paris:OECD, 1992. -23 p.3. Whitehouse E. The Tax Treatment ofFunded Pensions. - World Bank Paper № 9910. -Washington, D.C.: World Bank, 1999. -41 p.4. Fornero E. Tax Issues in European Pensions// Pension Reform: Second Generation and ImplementationIssues in EGA. Materials of the Internationalconference, January 2001. - Budapest. - P. 20-33.5. Ляшенко Г.П. Фінансові методи регуляторноїполітики // Фінанси України. - К.,2003. - № 6. - С. 94-97.6. Федоренко А.В. Работодателей можнозаинтересовать // Финансовые услуги. - К., 2003.- № 2. С. 34-39.7. Леонов Д.А. Система налогообложения- тормоз развития НПФ // Финансовые услуги. -К., 2003. - № 2. С. 14 - 17.Стаття надійшла до редколегії 7 липня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” науковим редактором П.С.Пацурківським.LEGAL REGIME OF TAXATION IN THE FIELD OF ACCUMULATIVEPENSION PROVISIONSA.А. NechaiSummaryThe deferent models of taxation in the field of accumulative pension provisions are discussed. TheUkrainian tax legislation is analyzed in compare with most widely used tax models in the world. Areas forfurther improvements of Ukrainian tax legislation are outlined.86 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

УДК 342.92© 2004 р. Т.О. ПроценкоНаціональна академія державної податкової служби України, ІрпіньПРО СТАН ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВВ УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОЛІПШЕННЯПостановка проблеми. Розгляд загальноїхарактеристики податкового законодавства неможливий, без аналізу податкового законодавстваі джерел податкового права, як ідентичнихпонять. Відомо, що взагалі джерело права - цезовнішня форма прояву правотворчої діяльностідержави, за допомогою якої воля її законодавцястає обов'язковою для всіх [9]. Усе це повноюмірою стосуються й податкового права. Джерелаподаткового права - це акти компетентних органівдержави, якими встановлюються норми правау сфері податкової політики.Ступінь наукової розробки проблеми. Дослідженнямвказаної проблеми займалися вченіяк економісти, так і юристи: Азаров М.Я., АнтиповВ.І., Гаврилюк Р.О., Гега Т.Т., Геєць В.М.,Голосніченко Д.І., Данілов О.Д., КасьяненкоЛ.М., Кучерявенко М.П., Лисенко В.В., МельникП.В., Попович В.М., Савченко Л.А., СоколовськаА.М., Тарангул Л.Л., Тацій В.Я. та ін. Узагальнюючиїхні позиції, можна зробити висновок, щоподаткове законодавство є сукупністю юридичнихнорм, які визначають податкову системудержави, порядок стягнення податків, відповідальністьза порушення розпоряджень податковихорганів і інші питання податкової політики, щозаймає особливе місце в механізмі фінансовогорегулювання.Мета статті полягає в аналізі податковогозаконодавства та проблем, що виникають уході адміністрування податків в Україні, визначеннінапрямків удосконалення правового забезпеченняорганізації контролю за сплатою податків,адаптації вітчизняного податкового законодавствадо міжнародних стандартів на основідосвіду розробки правових актів ЄвропейськогоСоюзу щодо економічного співробітництва.Виклад основного матеріалу. Якщо зробитикороткий історичний екскурс, то можна помітити,що роль і значення окремих джерел права врегулюванні податкових відносин на різних етапахсуспільного розвитку були неоднаковими.Одна система джерел діяла в більш ранній період,інша, кодифікована, утворилась пізніше. Крімтого, на формування як самого нормативногомасиву, так і зовнішніх форм його вираження вокремих країнах значно вплинули історичні передумовивиникнення національних правовихсистем. На думку вчених, які займались дослідженнямцієї проблеми, початковою формою оподаткуваннябуло жертвоприношення. Воно здійснювалосяна перших етапах державної організаціїі ґрунтувалось на звичаях. В Афінах у VII—VI століттях до н. е. прямі податки, як процентнівідрахування від доходів затверджувались рішеннямради або народних зборів. У подальшому домінуючимі, мабуть, практично єдиним джереломподаткового права виступали статути міст.По мірі закріплення державної влади, особливов епоху абсолютизму, все більшого значенняв галузі оподаткування стали набувати законодавчіакти. Період демократичних революційознаменувався, з погляду правової ідеології, витісненнямприродно-правової доктрини позитивістськимитеоріями. Право починає прирівнюватисяперш за все до закону, який розглядаєтьсяяк основний інструмент перетворення суспільства.Ці зміни зачепили і фіскальну сферу, із затвердженнямпанування закону інші джерела податковогоправа хоч і не переставали існувати,однак зайняли підпорядковане, другорядне становище.Дещо по іншому шляху пішов розвитокфінансово-правових форм в Англії, де судовийпрецедент зберіг роль одного з основних джерелпоряд із законом. У такому вигляді систему джерелподаткового права цієї країни було перенесенодо британських колоній на різних континентах земноїкулі, включаючи Північну Америку.Наступний етап суспільної еволюції характеризуєтьсяпошуком ефективних правових альтернативконцепції верховенства закону. Це викликаночастими соціально-економічними потрясіннями.На зміну позитивістським вченням приходятьсоціологічні теорії, згідно з якими право єскладовою частиною соціальної реальності. Йогохарактерна риса — численність джерел.Податкова законність була нечіткою. В ієрархічномуплані примат належав адміністративнійрегламентації, тобто підзаконній нормотворчості.Принцип мовчазної згоди народу на податковийтягар настільки вкорінився в буденній свідомості,що не виникало приводу контролюватийого нормативне перевтілення. До того ж розвитокзаконодавчого та адміністративного початківНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 87

Т.О. Проценкоу фінансовій сфері відбувався не в унісон. Наслідкомцього на рубежі XIX— XX століть сталопоширення довільної податкової практики, якайде врозріз з основними принципами оподаткування– зі справедливістю, визначенням та ін.Кількість підзаконних регламентуючих актів досяглавеличезних розмірів. Як ніколи гостро посталопитання про підпорядкованість їх та жорстке дотриманняієрархії джерел податкового права.Тепер щодо сучасного податкового законодавства.Нормативно-правовий акт, що регулюєсистему оподаткування, являє собою прийнятийкомпетентним органом держави офіційний письмовийдокумент, в якому сформульовано правовінорми щодо цієї системи. Правова норма податковогозаконодавства - це загальне правило поведінки,встановлене (санкціоноване) державою.Вона носить загальний характер і цим відрізняєтьсявід правових наказів індивідуального значення.Норми податкового законодавства в юридичнійлітературі діляться на такі види, як регулятивніі правоохоронні; імперативні і диспозитивні;на такі, що уповноважують, забороняютьта зобов'язують.Регулятивна норма податкового законодавства- це норма, якою визначаються суб'єктивніправа та юридичні обов'язки платників податківта контролюючих органів, умови їх виникнення ідії тощо. Правоохоронна норма податкового законодавства- це норма, якою визначаються умовизастосування до суб'єкта заходів державно-примусовоговпливу, характер і склад цих заходів.У свою чергу, роблять поділ регулятивнихнорм на три різновиди, а саме - на норми, якимиуповноважують, забороняють, зобов'язують. Норма,якою уповноважують, - це норма, що надаєплатникові податків та контролюючому органуправо на здійснення ним тих чи інших дій. Забороннанорма податкового законодавства - це норма,якою визначається обов'язок суб'єкта утримуватисявід здійснення певних дій. Правова нормапримусового характеру – це норма, якою покладаєтьсяна суб'єкт обов'язок здійснювати дії конкретногозмісту (наприклад, сплачувати податки).Імперативна норма податкового законодавства– це норма, виражена в категоричних розпорядженняхі діє незалежно від розсуду платникаподатків (наприклад, внесення в точно визначеністроки визначеного розміру платежу до бюджетувідповідного рівня). Імперативність правової нормиподаткового права проявляється ще й у тому,що учасники податкових правовідносин саміне мають права змінювати її за своєю згодою. Цеоднаково стосується і платників податків, і податковихорганів, оскільки податки встановлюютьсязаконами.Диспозитивна норма податкового законодавства— це норма, яка діє лише постільки, поскількисуб'єкти не встановили своєю згодою іншихумов своєї поведінки. Ця норма не широко застосовуєтьсяв податковому законодавстві.Структура правової норми податкового законодавствавключає гіпотезу, диспозицію і санкцію.Гіпотеза — це частина правової норми, щовказує на умови за наявності яких норма повиннадіяти. Диспозиція — це частина правової норми,яка встановлює права й обов'язки учасників податковихвідносин. Санкція — це частина правовоїнорми, яка вказує на несприятливі наслідкиза порушення норми (наприклад, за несвоєчаснеподання декларацій).Нормативно-правові акти з питань оподаткуваннявстановлюють перелік податків, зборів таінших обов'язкових платежів, що включаютьсядо системи оподаткування України, основні засадивизначення суб'єктів податкових правовідносин,їх прав і обов'язків, об'єктів та бази оподаткування,розмірів податкових ставок та нормативів,порядку справляння та зарахування податків,регламентують порядок їх встановлення,зміни і скасування, а також надання податковихпільг, ведення податкового обліку, забезпеченнявиконання податкових зобов'язань та порядок іумови притягнення до відповідальності за порушення,допущені у сфері оподаткування.Якщо міжнародним договором України, ратифікованимВерховною Радою України, встановленоінші правила, ніж ті, що містяться в податковомузаконодавстві України, то відповідно доЗакону України від 18 лютого 1997 року №77/97-ВР "Про внесення змін до Закону України"Про систему оподаткування" застосовуютьсяправила міжнародного договору [2].За наявності суперечностей між положенняминормативно-правових актів з питань оподаткуваннята актів, які належать до іншої галузізаконодавства, для цілей оподаткування повиннізастосовуватись норми податкового законодавства.Дія нормативно-правових актів з питаньоподаткування не поширюється на обов'язковіплатежі, що встановлені іншим, ніж податковимзаконодавством, і які не включені до системиоподаткування України [7].Податкове законодавство України щодовстановлення нових податків, зборів і обов'язковихплатежів, а також пільг в оподаткуванні,розміру податкових ставок і нормативів, порядкусправляння податків, зборів і обов'язкових пла-88 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Про стан законодавчого забезпечення адміністрування податків в Україні та шляхи його поліпшеннятежів, приймається не пізніше, ніж за шість місяцівдо початку нового бюджетного року та набираєчинності не раніше, ніж з початку новогобюджетного року. Нормативно-правові акта зпитань оподаткування не мають зворотної дії вчасі, крім випадків, коли вони пом'якшують абоскасовують відповідальність платників податків.Правові акти поділяються на нормативні та ненормативні.Для більш глибокого розуміння податковогозаконодавства необхідно розглянути суть івиди нормативно-правових актів, правових норм.Оскільки нормативно-правові акти мають великепрактичне значення, основну увагу потрібно зосередитина висвітленні їх. Усі нормативні акти поділяютьсяна закони і підзаконні нормативні акти.Податковий закон — це правовий акт вищогооргану законодавчої влади, який зобов'язує юридичнихосіб і громадян сплачувати до бюджетуплатежі у формі податків у певному розмірі і вточно визначені строки.До законів належать такі нормативні акти, якКонституція України, прийнята 28 червня 1996року, Закони України "Про систему оподаткування","Про державну податкову службу вУкраїні", "Про порядок погашення зобов'язаньплатників податків перед бюджетами та державнимицільовими фондами", "Про оподаткуванняприбутку підприємств", "Про податок на доданувартість" і багато інших законів, перераховуватиякі, на думку автора, не має сенсу, оскільки їхвеличезна кількість[1, с.3-5].Підзаконні податкові нормативні акти — цеакти, що містять норми і приймаються органамидержавної влади України. Такі акти називаютьсяпідзаконними, бо вони видаються на основі і навиконання чинних податкових законів для конкретизаціїправ і обов'язків суб'єктів податковогоправа тощо. До підзаконних нормативних актівналежать укази Президента України, ПостановиВерховної Ради України, Постанови КабінетуМіністрів України, накази, інструкції та інші актиДержавної податкової адміністрації України,тощо. Підзаконні нормативні акти мають бутизареєстровані в Міністерстві юстиції України.Акти, які не пройшли державної реєстрації і неопубліковані у встановленому порядку, не тягнутьза собою правових наслідків як такі, що ненабрали чинності.Поряд з нормативними видаються ненормативніакти. До актів ненормативного характерувідносять такі акти, які не містять правових нормзагального характеру. Вони є актами індивідуальногозастосування. Наприклад, Указ ПрезидентаУкраїни про спрощену систему оподаткування,обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.До актів ненормативного характеру належать ірішення господарського суду з конкретної справищодо спору в сфері оподаткування і т.п. Серед правовихактів особливе місце займають договори, якітакож мають значення у сфері оподаткування,оскільки договір дає можливість у міжнароднихвідносинах уникнути подвійного оподаткування.Аналіз комп'ютерної правової бази даних"Нормативні акти України" версії 8.3., надавзмогу зробити висновок, що від 24 серпня 1991року - дня проголошення незалежності України— і до початку 2004 року видано 6 436 нормативно-правовихактів, що регулюють оплату податків,акцизів, обов'язкових зборів і платежів. 3 нихлише 295 (теж немало) є Законами України, зяких – 200 – зміни і доповнення до вже існуючих.Наприклад, до Закону України "Про системуоподатковування" від 25 червня 1991 року -30 змін і доповнень; "Про оподаткування прибуткупідприємств" від 28 грудня 1994 року - 75змін і доповнень; "Про податок на додаткову вартість"від 3 квітня 1997 року - 81 зміна і доповнення.Усі інші акти (6 141) - підзаконні (у т. ч.відомчі, зокрема ДПА - 2194).Проте згідно зі статтею 92 Конституції України"Виключно законами України встановлюються:... система оподаткування, податки і збори...".А згідно зі статтею 1 Закону України "Просистему оподатковування": "Ставки, механізмсправляння податків і зборів (обов'язкових платежів),за винятком особливих видів мита, і пільгищодо оподаткування не можуть встановлюватисяабо змінюватися іншими законами України,крім законів про оподаткування". "Зміни і доповненнядо цього Закону, інших законів Українипро оподаткування стосовно надання пільг, зміниподатків, зборів (обов'язкових платежів), механізмуїх сплати вносяться до цього Закону, іншихзаконів України про оподаткування не пізніше,ніж за шість місяців до початку нового бюджетногороку і набирають чинності з початку новогобюджетного року".У той час Кабінетом Міністрів України виданотакі постанови, як: "Про впорядкування наданняпільг громадянам за деякими видами податків"від 31 серпня 1996 року, "Про перелік товарівкритичного імпорту, ввезення яких здійснюєтьсябез сплати податку на додану вартість" від7 жовтня 1997 року, "Про реалізацію підпункту5.2.1 статті 5 Закону України "Про податок надодану вартість" від 16 лютого 1998 року, "Провстановлення максимальної величини фактичнихвитрат суб'єктів господарювання на оплату праціНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 89

Т.О. Проценкопрацівників, суми оподатковуваного доходу(прибутку), сукупного оподатковуваного доходу,з яких справляються збори (внески) до соціальнихфондів" від 13 липня 1998 року, "Про затвердженняПорядку застосування непрямих методіввизначення обсягу операцій, що обкладаютьсяподатком на додану вартість" від 18 грудня1998 року, "Про тимчасовий порядок сплатиподатків суб'єктами підприємницької діяльностіУкраїни, які здійснюють реалізацію нафтопродуктіввітчизняного виробництва на територіїУкраїни" від 21 липня 1999 року, "Про деякі питаннявідшкодування сум податку на додану вартістьта впорядкування розрахунків з бюджетом"від 7 грудня 1999 року. Отже, діючі положеннясуперечать Конституції України та Закону України"Про систему оподаткування ". Тому Конституційнийсуд повинен діяти краще, як і Міністерствоюстиції України, у Положенні про яке абсолютнооднозначно встановлені основні завдання:"підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства,його систематизація, ... проведенняправової експертизи проектів нормативно-правовихактів, державна реєстрація нормативно-правовихактів, ведення єдиного державного реєструтаких актів".На особливу увагу заслуговує робота виконавчихорганів Європейського Союзу, тому щоними за достатньо короткий термін розробленонизку законодавчих актів про співпрацю, в томучислі, положення: “Про заснування Європейськоїекономічної спільноти з метою заснування Європейськоїспільноти”, “Про внесення змін до договорупро заснування Європейської спільноти звугілля та сталі, “Про внесення змін до договорупро заснування Європейської спільноти з атомноїенергії”, “Про спільну зовнішню та безпековуполітику” та інші, які стали основою Консолідованоїверсії договору “Про заснування Європейськоїспільноти”. Ними визначена спільна торгівельнаполітика яка ґрунтується на абсолютнооднакових принципах, зокрема стосовно змінтарифних ставок, укладання тарифних та торгівельнихугод, досягнення однаковості заходівлібералізації, політики експорту та захисту торгівлі,таких як ті, що їх належить вживати у разідемпінгу та субсидій. Також передбачено, щожодній державі – члену ЄС не належить прямочи опосередковано, накладати будь-які внутрішніподатки будь-якого типу на продукцію іншихдержав – членів, що перевищують податки,прямо чи опосередковано, накладені на подібнупродукцію національного виробництва.Спільними Правилами щодо конкуренції,оподаткування та зближення законодавства заборонено,як несумісні з внутрішнім ринком, усіугоди між суб’єктами господарювання, рішенняоб’єднань суб’єктів господарювання та узгодженняпрактики, що можуть вплинути на торгівлюміж державами-членами і метою чи наслідкомяких є запобігання, обмеження чи спотворенняконкуренції на внутрішньому ринку, зокрематі, що: а) прямо чи опосередковано встановлюютьціни на купівлю чи продаж, чи будь-якіінші торговельні умови; б) обмежують чи контролюютьвиробництво чи інвестиції; в) розподіляютьринки чи джерела постачання; г) застосовуютьнеоднакові умови в еквівалентних правочинахз іншими торговими сторонами, створюючицим невигідні для них умови конкуренції;д) обумовлюють укладання договорів прийняттяміншими сторонами додаткових зобов’язань, які, засвоєю суттю чи згідно з торговельними звичаями,не пов’язані з предметом цих договорів.Окрім того, жодній державі-члену не належитьнакладати на продукцію інших держав -членів жодних внутрішніх податків таких, що засвоєю суттю надають непрямий захист іншоїпродукції. Якщо продукцію експортовано будьякоїдержави-члена, будь-яке відшкодуваннявнутрішнього податку не може перевищувати івнутрішнього податку прямо чи опосередкованонакладеного на цю продукцію. Не належить надаватизвільнення від сплати та відшкодуваннястягнень, що не є податком з обігу, акцизнимизборами та іншими формами непрямого оподаткування,стосовно експорту до інших державчленів,та не належить накладати компенсаційніподатки за імпорт з держав-членів.Спільнота ґрунтується на митному союзі, щообіймає всю торгівлю товарами, містить заборонуна ввізне та вивізне мито та всі збори еквівалентноїдії між державами-членами, та ухваленняспільного митного тарифу у відносинах з третімикраїнами. Вирішено також низку інших важливихпитань в сфері оподаткування та митноїсправи [6]. Україна прагне втупити до ЄвропейськогоСоюзу, але потрібно, щоб наше законодавство,в тому числі й податкове, відповідалоєвропейським стандартам.Для вирішення зазначених питань в нашійкраїні створена Національна Рада з питань адаптаціїзаконодавства України до законодавстваЄС, основними завданнями якої є підготовкапропозицій щодо: визначення пріоритетних напряміврозвитку законодавства України з урахуваннямнорм та стандартів Європейського Сою-90 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Про стан законодавчого забезпечення адміністрування податків в Україні та шляхи його поліпшеннязу; забезпечення координації здійснення заходівщодо адаптації законодавства України до законодавстваЄвропейського Союзу органами державноївлади та сприяння їх взаємодії у цій сфері;здійснення моніторингу адаптації законодавстваУкраїни; забезпечення аналізу та узгодженняпроектів нормативно-правових актів у пріоритетнихсферах адаптації [8]. Основним завданнямРади є підготовка пропозицій із виконання зобов'язаньУкраїни щодо наближення чинного тамайбутнього законодавства України до законодавстваЄвропейського Союзу. Для виконанняпокладених на неї завдань Національна Рада маєтакі права: одержувати необхідну для виконаннясвоїх завдань інформацію, матеріали та документа;заслуховувати інформацію керівників органів виконавчоївлади про хід законопроектної роботи;утворювати тимчасові робочі та експертні групи.Висновки. На сьогодні існує проблема величезноїкількості нормативно-правових актів, щорегулюють оподатковування, занадто часті їхзміни, а також нівелювання дієвості законів призводитьдо того, що у податковому законодавствіУкраїни, на жаль, надзвичайно багато колізій, аце, поза сумнівом, применшує можливості платниківподатків відстоювати свої законні інтересив суді. Перш ніж наближати українське податковезаконодавство до європейського, потрібноуникнути колізій усередині національного податковогозаконодавства, а лише потім говоритипро адаптацію українського законодавства дозаконодавства Європейського Союзу.Не заперечуючи важливості європейськоговибору та євроінтеграції сьогодні для України єбільш важливе завдання адаптації національногоподаткового законодавства, пов’язаного зі вступомдо Єдиного економічного простору, утвореногоз Росією, Білорусією та Казахстаном. Першза все, це стосується сплати податку на доданувартість, податку на прибуток, акцизного зборута митних платежів. Очевидно, що у вирішеннізазначеного завдання необхідно використати досвідправового забезпечення економічної діяльностікраїн-учасниць Європейського Союзу.Список літератури1. Конституція України від 28.06.1996//Відомості Верховної Ради. – 1996. - №30.2. Закон України від 18 лютого 1997 року№ 77/97-ВР "Про внесення змін до Закону України"Про систему оподаткування".3. Закон України “Про державну податковуслужбу в Українській РСР від 4 грудня 1990 року// Голос України. – 1991. – 12 січня.4. Закон Української РСР “Про системуоподаткування” від 25 червня 1991 року //ЗакониУкраїни. К.: АТ “Книга”, 1997. – Т.2. – С.27-34.5. Закон України “Про внесення змін і доповненьдо Закону України “Про державну податковуслужбу в Україні” від 24 грудня 1993 року//Закони України. К.: АТ “Книга”, 1997. – Т.6.6. Конституційні акти Європейського Союзу//Міністерство юстиції України. Центр Європейськогота порівняльного права. Київ. – 2004. –316 с.7. Данілов О.Д., Флісак Н.П. Податкова системата шляхи її реформування: Навч. Посібник.- К.: Парламентське вид-во, 2001 -216 с.8. Ластовецький А. "Немає нічого більш постійного,ніж смерть і податки". Податкова політика:спроби системного аналізу // Віче. - 2002. -№ 9 (126). -С.52-60.9. Юридический энциклопедический словарь- М: Советская энциклопедия, 1984- 133 с.Стаття надійшла до редколегії 9 вересня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії Р.О. Гаврилюк.T.O. ProtsenkoON THE STATE OF LEGISLATIVE PROVISIONOF TAX MANAGEMENT OF UKRAINE AND THE WAYS OF ITS IMPROVEMENTSummaryThe article deals with the description of tax legislation and problems appearing in the process of taxmanagement in Ukraine. The conclusion and proposals in the directions of improvement of legalprovision of control on tax payment are made. The article also touches upon the question of adaptationof domestic tax legislation to international standards on the basis of experience of tax acts elaborationby the European Union on economic co-operation.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 91

УДК 347.73© 2004 р. Т.М. КравцоваСумський філіал національного університету внутрішніх справ, ХарківОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВАУКРАЇНИ ПРО ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬПостановка проблеми. Податковий контрольвходить складовою частиною в єдиний механізмдержавного контролю. Нормальне функціонуванняекономіки і держави в цілому неможливобез чітко налагодженого механізму контролю.Об'єктом податкового контролю є відносини,що прямо або побічно пов'язані зі своєчасністюі повнотою сплати податків до бюджету.Результатом реалізації завдань податкового контролює зміцнення податкової дисципліни, підякою розуміють чітке виконання розпорядженьзаконодавчих актів і встановленого ними порядкунарахування і сплати податків до бюджетувсіма платниками податків у державі. Значеннята важливість податкового контролю особливозростає за нинішніх умов послаблення податковоїдисципліни, зниження ефективності управлінськихрішень у сфері оподаткування, недотриманнявимог податкового законодавства.Ступінь наукової розробки проблеми.У юридичній літературі питанням теорії контролюі контрольної діяльності приділялася значнаувага. Своє докладне висвітлення одержали питаннямісця і ролі контрольної функції в діяльностідержавного апарату, видів і методів здійсненняконтрольної діяльності. Питання податковогоконтролю досліджувалися у працях як економістів,так і юристів. Зокрема, проблемам податковогоконтролю тою чи іншою мірою свої праціприсвятили О.Ф.Андрійко, О.Є.Алісов, Л.К.Воронова,П.Т.Гега, О.П.Гетьманець, Л.М.Доля,А.Г.Зюнькін, М.П.Кучерявенко, В.І.Полюхович,П.С.Пацурківський, Т.В.Сараскіна та ін. У науковихпрацях цих авторів з'ясовувались сутністьподаткового контролю, його види та методи, багатопраць було присвячено питанням організаціїта системі органів податкового контролю. Водночасу них практично не акцентувалася увага наадміністративно-процесуальному аспекті контрольноїдіяльності, а питання забезпечення ефективностіконтрольної діяльності податкових органівзовсім не розглядалися.Метою статті є висвітлення прогалин у правовомурегулюванні контрольної діяльності податковихорганів і розробка концептуальних положеньщодо вдосконалення законодавства проподатковий контроль.Виклад основного матеріалу дослідження.Однією з центральних проблем податкового контролю,як і будь-якого іншого виду управлінськоїдіяльності, є проблема його ефективності. Відомийдослідник сучасного менеджменту С.К.Кертозазначає, що управлінська ефективність визначаєтьсяв межах використання ресурсів залежновід досягнення організаційної мети [10,с.37]. Аналогічний підхід до визначення ефективностіпропонує і В.К.Звірбуль, розглядаючи їїяк ступінь реального досягнення тих цілей, щоставляться перед здійсненням визначених заходівчи їх комплексу [8, с.92]. Тому визначення назаконодавчому рівні мети контрольної діяльностіподаткових органів – один із центрових моментівщодо забезпечення ефективності податковогоконтролю. Метою податкового контролю, на думкуавтора, є встановлення достовірності данихпро повноту, своєчасність, реальність виконуванихгосподарських операцій, а також законністьдій, виконуваних посадовими особами юридичнихосіб і фізичними особами – платниками податків,виявлення порушень норм діючого законодавствата вжиття заходів по усуненню допущеннихпорушень і недоліків, включаючи притягненнядо відповідальності посадових осіб за порушеннязаконності.Для досягнення цієї мети податковим органамнадано право здійснювати контроль за такиминапрямками: контроль за правильністю розрахункуподаткового зобов'язання, повноти тасвоєчасності плати податку до бюджету, а такожзаконністю валютних операцій; контроль за дотриманнямпорядку проведення розрахунків затовари (послуги), інших вимог Закону Українивід 06 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосуванняреєстраторів розрахункових операцій усфері торгівлі, громадського харчування і послуг”[3]; контроль за порядком зайняття господарськоюдіяльністю.Виділення автором саме таких напрямківконтрольної діяльності податкових органів зумовленоїх повноваженнями, зазначеними у ст. 10Закону України “Про державну податкову службув Україні” [2]. Відповідно до цього закону податковіоргани: “здійснюють контроль за додержаннямзаконодавства про податки, інші плате-92 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Організаційно-правові проблеми удосконалення законодавства України про податковий контрольжі; контролюють своєчасність подання платникамиподатків бухгалтерських звітів і балансів,податкових декларацій, розрахунків та іншихдокументів, пов'язаних з обчисленням податків,інших платежів, а також перевіряють достовірністьцих документів щодо правильності визначенняоб'єктів, оподаткування й обчислення податків,інших платежів; здійснюють у межах своїхповноважень контроль за законністю валютнихоперацій, додержанням установленого порядкурозрахунків із споживачами з використаннямелектронних контрольно-касових апаратів,товарно-касових книг, лімітів готівки в касах таїї використанням для розрахунків за товари, роботиі послуги, а також за наявністю свідоцтвпро державну реєстрацію суб'єктів підприємницькоїдіяльності, ліцензій, патентів, інших спеціальнихдозволів на здійснення деяких видів підприємницькоїдіяльності; проводять перевіркифактів приховування і заниження сум податків,інших платежів; за дорученням спеціальнихпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністюпроводять перевірки своєчасності поданнята достовірності документів, пов'язаних зобчисленням і сплатою податків, інших платежів;здійснюють контроль за наявністю марокакцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольнихнапоїв і на пачках (упаковках) тютюновихвиробів під час їх транспортування, зберіганняі реалізації” [2].Реалізацію цих повноважень податковий органздійснює в певних правових формах, які являютьсобою зовнішнє вираження конкретнихдій податкового органа, його структурних підрозділіві посадових осіб, здійснюваних у процесіконтролю за дотриманням законності при нарахуванніта сплаті податків у бюджет. На теперішнійчас у законодавстві України окремо невизначені форми податкового контролю. Тому назаконодавчому рівні доцільно чітко визначити вичерпнийперелік усіх можливих форм податковогоконтролю, а також порядок їх застосування. Відповіднодо повноважень, які вказані в ЗаконіУкраїни “Про державну податкову службу вУкраїні”, податкові органи мають право здійснюватиконтроль у таких формах: перевірка;одержання інформації від суб'єкта господарюваннята третіх осіб; обстеження; доручення органамКонтрольно-ревізійної служби України напроведення ревізії; вимагання проведення інвентаризаціїу суб'єкта господарювання.При цьому варто ввести за правило, щоб податковіоргани застосовували ту чи іншу формуконтролю в залежності від напрямку податковогоконтролю. Деякі форми контролю (дорученняорганам Контрольно-ревізійної служби Українина проведення ревізії; вимагання у суб'єкта господарюванняпроведення інвентаризації) є допоміжнимиі, на нашу думку, можуть застосовуватисялише в окремих випадках на підставі вмотивованогорішення керівника податкового органу.Що ж до обстеження виробничих, складських,торговельних та інших приміщень суб'єкта господарюванняі житла громадян, то якщо вони використовуютьсядля отримання доходів, їх доцільнопроводити за умови виникнення необхідності вїхньому проведенні і лише у випадках застосуваннянепрямого методу визначення суми податковогозобов'язання або при здійсненні контролю за порядкомзаняття господарською діяльністю.З метою встановлення паритетних взаємовідносинміж платниками податків і податківцямив законі мають також міститися відповіднінорми щодо принципів податкового контролю,прав та обов’язків податкового органу та платникаподатків при здійсненні контролю. Врегулюванняна законодавчому рівні цих питань маєпершорядне значення для реалізації адміністративно-правовогостатусу платника податку.Насамперед це стосується принципів здійсненняконтрольної діяльності податковими органами,оскільки, зазначаючи їх у законодавчомуакті, розкривається зміст функції податковогоконтролю, що служить більш чіткому з'ясуваннюсутності податкового контролю в якості самостійногоправового явища у сфері адміністративно-процесуальноїдіяльності. На нашу думку, дотакого роду принципів варто віднести: підконтрольністьі підзвітність податкового органу передвідповідними органами влади і громадськимсуспільством; пріоритет і гарантування прав суб'єктівгосподарювання та інших платників податків;обов'язкова наявність підстав, визначенихзаконодавством, для проведення контролю; плановістьі системність податкового контролю; заборонавтручання податкового органу в господарськудіяльність суб'єкта господарювання; заборонастворення перешкод для здійснення підприємницькоїдіяльності під час проведення контролюта інші.Серед обов’язків податкового органу чільнемісце повинні зайняти такі головні вимоги дойого контрольної діяльності: діяти лише на підставі,в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України;обов’язково знайомити платника податку з йогоправами та обов'язками до початку перевірки.Що ж до правового регулювання прав податків-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 93

Т.М. Кравцоваців, то вони, на нашу думку, достатньо повносформульовані в чинному законодавстві, але містятьсяв різних законодавчих актах. Тому вважаємоза необхідне їх кодифікувати, зібравши доєдиного нормативно-правового документа.Що стосується платників податків, то їхправа необхідно більш конкретизувати та доповнититакими видами: вимагати від службових іпосадових осіб податкових органів додержаннявимог законодавства України під час здійсненняними податкового контролю; не допускати доздійснення контролю, якщо порушено порядокпочатку контролю; бути присутнім під час здійсненняконтролю; оскаржувати в установленомузаконом порядку дії або бездіяльність податковогооргану та їх посадових осіб під час здійсненняконтролю. Особливо важливо прописати в майбутньомузаконодавчому акті адміністративніпроцедури здійснення податкового контролю,такі як планування; порядок і терміни проведенняподаткового контролю; перелік і зміст документів,які дають право службовим особам податковихорганів здійснювати відповідні дії; протокольнеоформлення самого процесу контролю.Сьогодні одним із актуальних питань процедуриподаткового контролю є визначення контрольногоперіоду, тобто податкового періоду діяльностіплатника податку, який перевіряєтьсяподатковим органом. Виходячи з норми ст.15Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платниківподатків перед бюджетами та державнимицільовими фондами” [4] про те, що податковийорган має право самостійно визначати суму податковихзобов'язань не пізніше закінчення 1095дня наступного за останнім строком граничногостроку подачі податкової декларації у податковийорган, вважаємо за доцільне ввести обмеженнящодо терміну контрольного періоду. Задумкою автора, податковою перевіркою можутьбути охоплені лише ті 1095 днів діяльності платникаподатку, що передують дню фактичногопочатку податкової перевірки. При цьому перевірціпідлягає лише цілий податковий період, зарезультатами якого платник податку вже здавподаткову декларацію в податковий орган. Крімтого, на нашу думку, треба заборонити проведенняповторних податкових перевірок податковихзобов'язань за вже перевірений податковийперіод, крім випадків наявності умов для проведенняповторних податкових перевірок, зазначениху законодавстві, а також у випадку реорганізаціїабо ліквідації платника податку.У зв’язку з наданням чинним законодавствомможливості платнику податку самому знаходитипомилки при обрахуванні своїх податковихзобов’язань і відповідно коригувати їх, важливоюнормою нового закону повинна стати можливістьвідстрочки проведення податкової перевірки.Вона може надаватися у випадку неможливостіпроведення податкового контролю черезвідсутність у суб'єкта господарювання необхіднихоблікових документів у результаті розпочатоїаудиторської перевірки. Це повинно підтверджуватисядоговором на проведення аудиторськоїперевірки та актом прийому-здачі документів.Наступним моментом удосконалення законодавстващодо проведення податкового контролює врегулювання на законодавчому рівні порядкувилучення документів платника податків уході здійснення податкового контролю. На теперішнійчас порядок вилучення бухгалтерськихдокументів регулюється «Інструкцією про порядоквилучення посадовими особами органів державноїподаткової служби України в підприємств,установ і організацій документів, що свідчатьпро приховання (заниженні) об'єктів оподатковування,несплаті податків і інших платежів»,затвердженої наказом ГНАУ від 01.07.98 р. №316 (далі Інструкція № 316) [6]. Пунктом 2 цієїінструкції визначено, що вилученню підлягають:первинні документи (письмові свідоцтва, що фіксуютьі підтверджують господарські операції,включаючи розпорядження і дозволи адміністрації(власника) на їх проведення); грошові документи;облікові реєстри (паперові носії у виглядівідомостей, ордерів, книг, журналів, машинограмтощо, призначених для хронологічного, систематичногоабо комбінованого нагромадження, групуванняабо узагальнення інформації з первиннихдокументів, прийнятих до обліку); кошториси,декларації й інші документи, пов'язані з обчисленнямі сплатою податків та інших обов'язковихплатежів до бюджету; інші довідкові матеріалиі розрахунки, за винятком документів, щомістять відомості, визначені в законодавчомупорядку такими, що становлять державну таємницю.При цьому, згідно з п. 6 ст. 11 ЗаконуУкраїни “Про державну податкову службу вУкраїні” [2], вилученню підлягають винятково тідокументи, що свідчать про приховання або заниженняоб'єктів оподатковування, несплату податківта інших обов'язкових платежів.Інструкцією № 316 встановлено такий порядоквилучення документів співробітникамиорганів державної податкової служби: 1. Здійснюєтьсяна підставі письмової мотивованої по-94 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Організаційно-правові проблеми удосконалення законодавства України про податковий контрольстанови, підписаної начальником податковогооргану або його заступником. У постанові повиннобути зазначено найменування платника податку,у якого провадиться вилучення; причина,за якою воно здійснюється; посада і прізвищеспівробітника податкової служби, уповноваженогона це; найменування підлягаючих вилученнюдокументів, а також з чим ці документи пов'язаніабо про що свідчать. Ця постанова представляєтьсякерівникам підприємства. 2. Відбуваєтьсяв присутності посадових осіб підприємства,у яких вилучають документи. Таке вільнеформулювання, на думку експерта, дозволяє податковиморганам вилучати документи без присутностіофіційних представників підприємства(директора, головного бухгалтера). Хоча прицьому зазначені особи мають право робити заяви(які підлягають внесенню до протоколу). 3. Оформляєтьсяпротоколом і докладним описом вилученихдокументів. Другі екземпляри протоколуй опису вилучених документів вручаються підрозпис посадовій особі підприємства. У випадкувідмовлення посадової особи від підпису в протоколіробиться відповідний запис. При цьомувона вправі давати пояснення в письмовому видіпро причину відмовлення підписати протокол іопис вилучення. 4. Співробітники податкових органів,які робили вилучення документів, зобов'язанізалишити на підприємстві копії вилучених документів.Проаналізувавши Інструкцією № 316,можна зробити висновок, що її норми цілком негарантують охорону прав платників податків підчас вилучення документів. Наприклад, нормамиправа не встановлено, що при вилученні документівповинні бути присутніми незалежні ні відоднієї зі сторін особи (поняті), які могли б підтвердитифакт здійснення тих або інших дій (законнихабо незаконних) або працівників податковоїслужби, або посадових осіб підприємства.Ситуація ускладнюється ще і тим, що п. 9 Інструкції№ 316 передбачається можливість складанняпротоколу й опису документів, які вилучаються,без підпису посадових осіб підприємства.Цей факт може бути використаний «у своїх цілях»як працівниками податкової служби, так і посадовимиособами підприємства. Крім того, відповіднодо п. 8 Інструкції № 316, у випадку відмовивід добровільної видачі документів (при дотриманніперерахованих вище умов) податкові органимають право вилучити документи в примусовомупорядку. Вилучені документи зберігаються в податковомуоргані до вирішення питання по суті.Тому вважаємо за доцільне на законодавчомурівні врегулювати порядок вилучення документів.При цьому необхідно чітко прописатипідстави для проведення вилучення документів.На нашу думку, вилучення документів повиннопроводитись у присутності двох понятих і посадовихосіб платника податку, яким необхіднороз'яснити їх право бути присутніми при всіхдіях під час вилучення документів і робити заявиз приводу цих дій. Ці заяви підлягають занесеннюдо протоколу. З усіх документів, які підлягаютьвилученню, робиться копія, яка обов'язковоповинна бути залишена у платника податку.При цьому в законі обов'язково треба вказати, щодокументи не можуть бути вилученими без залишеннякопій. Платник податку повинен мати правовідмовити у вилученні документа, якщо йому небуде дана можливість зробити його копію.Принципово важливо прописати в майбутньомузаконодавчому акті особливості адміністративнихпроцедур при здійсненні податковогоконтролю за окремими напрямками, чітко сформулюватизавдання та предмет контролю, особливостізастосування окремих форм податковогоконтролю по кожному напрямку. Наприклад, дляконтролю за правильністю розрахунку податковогозобов'язання, повноти та своєчасності платиподатку до бюджету, а також законністю валютнихоперацій завданням контролю, завданнями,на нашу думку, є вивчення правильності визначенняоб'єкта оподаткування, обчислення сумибази оподаткування; виявлення фактів заниженнясуми бази оподаткування; правильність розрахункуподаткового зобов'язання; виявленняфактів неповноти та несплати податків до бюджету;виявлення фактів порушення порядку здійсненнясуб'єктами господарювання розрахунків віноземній валюті. Предметом контролю цьогонапрямку ми вважаємо сукупність документів,пов'язаних з обчисленням і сплатою податків(грошові документи; бухгалтерські книги, звіти,кошториси, декларації, товарно-касові книги,інші документи, незалежно від способу поданняінформації (включаючи комп'ютерний), пов'язанихз обчисленням і сплатою податків, іншихплатежів, свідоцтва про державну реєстраціюсуб'єктів підприємницької діяльності, спеціальнідозволи (ліцензії, патенти тощо) на її здійснення).Така ж методика, на нашу думку, повиннабути закладена при визначенні суті контролю задотриманням порядку проведення розрахунків затовари (послуги), інших вимог Закону Українивід 06 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосуванняреєстраторів розрахункових операцій усфері торгівлі, громадського харчування і по-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 95

Т.М. Кравцоваслуг” та контролю за порядком зайняття господарськоюдіяльністю.Висновки. Будування демократичної, соціальної,правової держави вимагає докорінногореформування всіх сфер життя, особливо у відносинахдержави та громадянина. Податковийконтроль – це один із видів таких відносин, якіпотребують чіткого правового врегулюванняшляхом запровадження нових правових засадконтрольної діяльності у сфері оподаткування.Радикальне вдосконалення правового регулюванняподаткового контролю має відбутися шляхомстворення окремого масиву відповіднихнорм законодавства України про оподаткування– у вигляді структурної частини Закону України«Про порядок погашення зобов'язань платниківподатків перед бюджетами і державними цільовимифондами» (або, як варіант, у ПодатковомуКодексі). При цьому головними характеристикамиподаткового контролю повинні стати законність,прозорість, справедливість контрольноїдіяльності податкових органів. Усі ці чинникипозитивно вплинуть на динаміку економічногозростання в Україні, підвищать соціальну та політичнустабільність.Список літератури1. Конституція України // Відомості ВерховноїРади (ВВР). – 1996. - N 30. - Ст. 141.2. Про внесення змін та доповнень до ЗаконуУкраїни “Про державне податкову службу вУкраїні”: Закон України від 24 грудня 1993 р. №3813-ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. –1994. - № 15. – Ст.84.3. Про застосування реєстраторів розрахунковихоперацій у сфері торгівлі, громадськогохарчування і послуг: Закон України від 06 липня1995р. № 265/95-ВР //Відомості Верховної РадиУкраїни. – 1995. - № 28. – С.205.4. Про порядок погашення зобов'язань платниківподатків перед бюджетами і державнимицільовими фондами: Закон України від 21грудня2001р. № 2181- ІІІ // Офіційний вісник України. –2001. - № 7. – С.1.5. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницькоїдіяльності: Указ Президента Українивід 23 липня 1998 р. № 817/98 // Офіційнийвісник України. – 1998. - № 30. – С.2.6. Інструкція про порядок вилучення посадовимиособами органів державної податковоїслужби України в підприємств, установ і організаційдокументів, що свідчать про приховання(заниженні) об'єктів оподатковування, несплатіподатків і інших платежів: затверджена НаказомГНАУ від 01.07.98 р. № 316. // Офіційний вісникУкраїни. – 1999. - № 51. – С.153.7. Алехин А.П., Крамолицкий А.А., КозловЮ.М. Административное право Российской Федерации:Учебник. – М.: Зерцало, 1997. – 672с.8. Звирбуль В.К. Деятельность прокуратурыпо предупреждению преступлений. Научные основы.– М.: Юрид.лит., 1971. – 198с.9. Полюхович В.І. Державна податковаслужба в Україні: організація і діяльність.//Бюлетень законодавства і юридичної практикиУкраїни. – 1999. - № 3. – С.4-110.10. Цвєтков В.В. Державне управління: Основніфактори ефективності. Політико-правовийаспект. – Харків, 1996. – 243с.Стаття надійшла до редколегії 28 лютого 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії Р.О. Гаврилюк.T.M. KravtsovaORGANIZATION-LEGAL PROBLEMS OF IMPROVEMENT OF THE LEGISLATIONOF UKRAINE ABOUT THE TAX CONTROLSummaryIn the article the organization-legal problems of improvement of the legislation of Ukraine about the taxcontrol are considered.96 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

УДК 347.73© 2004 р. І.І. БабінЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціПОНЯТТЯ ПІДСТАВ ДЛЯ ОДЕРЖАННЯ ПОДАТКОВИХ ПІЛЬГПостановка проблеми. В літературі з податковогоправа податкові пільги, як правило, відносятьлише до сплати податку і розглядають якповні або часткові звільнення платників податківта зборів від їх сплати [14, с.86]. Підтримуючи вцілому цю позицію, автор вважає за необхідненаголосити на виключно законодавчому закріпленніта, так би мовити, типовому, категоріальномупідході до визначення податкових пільг,коли законодавець закріплює однозначну та чіткузаборону щодо надання індивідуальних податковихпільг. Але, незважаючи на загальне визнанняцього підходу в теорії податкового права[10, с.69], на практиці він не завжди витримується.Прикладом можуть слугувати податкові пільги,надані Законом України “Про спеціальнийрежим інвестиційної та інноваційної діяльностітехнологічних парків” конкретним платникамподатків.Звичайно, взагалі без надання податковихпільг держава не може здійснювати регулюванняекономікою, особливо в її перехідний період, алев будь-якому випадку, при встановленні податковоїпільги, з метою уникнення лобізму та протекціонізмузаконом повинна визначатись не конкретнаособа, яка має право на пільгу, а сукупність особливостей(умов), при наявності яких, пільгою можескористатись будь-який платник податку.Ступінь наукової розробки проблеми. Вякості теоретичної основи дослідження були використаніпраці відомих теоретиків податковогоправа, таких як Гаврилюк Р.О., Кобильнік Д.А.,Кучерявенко М.П. Значна увага приділена теоретичнимрозробкам провідних спеціалістів у сферіподвійного оподаткування, таких як Кашин В.А.,Падейський Н. Суттєве значення мали висновки зпитань теорії і практики місцевого оподаткуваннята діяльності спеціальних економічних зон КравченкаВ.І., Зельдіної Е. та інших учених.Мета статті. Автор статті ставить перед собоюзавдання проаналізувати та систематизуватиіснуючі в податковому законодавстві підставидля одержання податкових пільг, а також запропонувативласне визначення поняття “підставидля одержання податкових пільг”.Виклад основного матеріалу дослідження.Аналіз податкового законодавства України дозволяєзробити висновок, що в якості підстав дляодержання податкових пільг можуть бути використані:1) особливості статусу платника податку;2) особливості діяльності платника податку(предмета податку); 3) особливості території наякій здійснює діяльність платник податку (знаходитьсяпредмет податку).1. Податкове законодавство передбачає різноманітніособливості статусу платника податків– як фізичної, так і юридичної особи, які можутьбути використані ними в якості підстави дляотримання податкової пільги. Для фізичної особице може бути вік, стан здоров’я, наявність дітей,родинні відносини, особливі заслуги перед державоюта інші підстави визначені законом [1].Для юридичної особи – це можуть бути як її власніособливості (неприбуткова установа) [2], такі особливості правового статусу її працівників.Наприклад, якщо за основним місцем роботи вній працює не менше 50% інвалідів. Застосовуватицю пільгу юридична особа має право за наявностідозволу на користування такою пільгою,який надається міжвідомчою Комісією з питаньдіяльності підприємств та організацій громадськихорганізацій інвалідів відповідно до ЗаконуУкраїни “Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні”.2. В якості підстави для одержання податковихпільг законодавець визначає й окремі видидіяльності платників податків та деякі інші різновидипредмета оподаткування. Це, перш за все,стосується тих видів діяльності, які необхідні дляекономічної та інших видів безпеки держави, абомають соціальне призначення та через свою низькурентабельність потребують державної підтримки.Так, відповідно до пункту 5.1. статті 5Закону України “Про податок на додану вартість”звільняються від оподаткування операціїпо продажу вітчизняних продуктів дитячого харчуваннямолочними кухнями та спеціалізованимимагазинами та куточками, які виконують функціїроздаточних пунктів, у порядку і за перелікомпродуктів, установленими Кабінетом МіністрівУкраїни (далі КМУ).3. Система податкових пільг може бутипов’язана і з певними податковими режимами,які будуть суттєво відрізнятися по різних адміністративно-територіальниходиницях або іншихутвореннях. У цьому випадку мова йде не проНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 97

І.І. Бабінподаткові пільги, які надаються групі одноріднихплатників, або групі платників, які займаютьсяоднорідною діяльністю, а певним їх об’єднанням,які утворені за різними підставами. В даномувипадку податкова пільга наче переходить набільш високий якісний рівень і закріплює пільговіподаткові режими по відношенню до деякоїкількості згрупованих платників податків. Виходячиз цього, на наш погляд, можна згрупуватитри різновиди подібних пільг, коли певні звільненнябудуть торкатися деяких підсистем платників,статус або діяльність яких, пов’язані з певнимитериторіями. До цієї системи входять:1) податкові пільги, що витікають із міждержавнихугод щодо уникнення подвійного оподаткування;2) податкові пільги, які закріплюються заокремими територіями, на яких формуєтьсяменш напружений податковий режим; 3) податковіпільги, які виникають на рівні місцевих податковихсистем.1. Подвійне оподаткування, перш за все,спрямоване на регулювання співвідношення доходів,що отримані податковими резидентамиУкраїни за межами її території. При цьому державаможе включати такі надходження до сукупногопредмета оподаткування, а може не включати.Останнє робиться в тих випадках, коли існуютьзустрічні податкові звільнення у відповіднихдержавах. Отже, якщо розглядати співвідношенняподаткових режимів держав, між якиминемає жодних угод, і держав, у яких діють угодипро усунення подвійного оподаткування, виходячиз яких окремі податки, що сплачені за кордоном,зараховуються в національне податковезобов’язання, – буде утворюватися пільговийподатковий режим. Усунення подвійного оподаткуваннявзагалі здійснюється двома способами:односторонньою зміною податкового законодавствата багатосторонніми зусиллями держав [9,с.80-82]. В Україні використовуються обидваспособи, але перевага надається другому, оскількиміжнародні угоди по усуненню подвійногооподаткування є конкретним рішенням проблемиподвійного оподаткування.На думку автора статті, на сучасному етапііснування міжнародних податкових угод найоптимальнішоюформою угод про уникнення подвійногооподаткування є двосторонні міждержавніподаткові угоди. Саме двосторонні, а небагатосторонні угоди. Підкреслимо, що податковеправо взагалі є найважливішою частиною існуваннядержави, тією сферою здійснення державноїполітики, від ефективності якої без перебільшеннябагато в чому залежить функціонуваннядержавного механізму. При укладенніміждержавних податкових угод кожна державапредставляє власну податкову систему, її принципи,основні механізми й чутливо реагує набудь-які передбачені їх положення. Зрозуміло,досягти порозуміння та необхідного консенсусулегше двом державам, а не декільком, оскільки вцьому випадку “сума інтересів” [6, с.36] країнменша, що допомагає ефективно розв’язуватиподаткові питання та укладати двосторонню угодупро уникнення подвійного оподаткування.Перший такий договір був укладений між Францієюта Бельгією (1843р.) [13, с.84]. Станом на12.09.2003., за інформацією Міністерства закордоннихсправ, підписані та набрали чинностіугоди про уникнення подвійного оподаткуванняУкраїни з 46 державами [5]. Крім того, відповіднодо ст. 7 Закону України “Про правонаступництвоУкраїни” Україна застосовує договори СРСР проуникнення подвійного оподаткування, що діють донабрання чинності новими договорами. ДоговориСРСР діють у відносинах України з: Іспанією, Кіпром,Малайзією, Монголією, Японією.2. Території спеціальних зон, які характеризуютьсяспецифічним податковим режимом, можнарозподілити на:а) Території, розташовані за межами України,які надають певний пільговий режим для резидентівУкраїни (офшорні зони). Законодавчеупорядкування система офшорних зон отрималав 2000 році, коли Президент України розпорядженням№90/2000р. доручив КМУ зазначити танадрукувати перелік офшорних зон і в подальшомузабезпечити щорічне його друкування. Дотакого рішення підштовхнуло положення пункту18 Закону України “Про оподаткування прибуткупідприємств”, у якому закріплено регламентуючийпорядок роботи з платниками податку, щоторгують з фірмами, які зареєстровані в офшорнихзонах. Поняття офшорних зон немає, томузаконодавець пішов спрощеним шляхом – закріпиввичерпний перелік подібних зон, нероз’яснюючи, в чому їх природа. До затвердженогоу 2003 році переліку ввійшли деякі країниБританського острівного регіону, Тихоокеанськогорегіону, Африки, Карибського регіону, Європи,Центральної Америки, Близького Сходу,Південної Азії.б) Території, розташовані в Україні, які надаютьпільговий податковий режим, як для резидентів,так і для нерезидентів України (спеціальні(вільні) економічні зони, далі СЕЗ). Правовоюосновою створення СЕЗ в Україні стали ЗаконУкраїни “Про загальні засади створення і функ-98 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Поняття підстав для одержання податкових пільгціонування спеціальних (вільних) економічнихзон” та “Концепція створення спеціальних (вільних)економічних зон в Україні” затвердженаПостановою КМУ. Практика створення СЕЗ характернане тільки для України. За оцінками експертівв 1999 році на земній кулі налічувалось650 СЕЗ [17, с.121] і їх кількість швидко зростає.В підручнику “Налоговое право зарубежныхстран” 2003 року видання Кучеров І.І. наводитьвже цифру 1450 [12, с.122]. Пільговий режим,перш за все, в таких зонах торкається пільг поПДВ, миту, податку на прибуток. З 1998 року посьогоднішній час в Україні створено 11 СЕЗ, а вдев’яти областях України різним містам присвоєностатус територій пріоритетного розвитку.Територія СЕЗ в Україні займає майже 10% територіїдержави. За даними Державної податковоїадміністрації, станом на 2001 рік, у рамкахреалізації інвестпроектів на цих територіяхсуб’єктами господарювання сплачено податків ізборів до бюджету у сумі 282, 6 млн. гривень [16,с.6]. Крім того, за розрахунками КМУ, функціонуваннязаснованих СЕЗ дозволить до 2010 рокудодатково забезпечити роботою 304,3 тис. чоловік,збільшити виробництво продукції на суму 25млрд. гривень, інвестувати понад 13,7 млрд. доларівСША [3]. Але практика створення СЕЗ показуєне тільки позитивні, а й негативні результати.Наприклад, не досягнуто запланованої мети створенняСЕЗ у деяких містах Донецької області [8,с.7]. Виходячи з цього, а також з потреб ґрунтовногоаналізу необхідності створення СЕЗ, КМУ запровадивмораторій до 1 січня 2005 року на поданняпропозицій про створення нових СЕЗ [4].3. Діюче податкове законодавство Українидозволяє ставити питання і щодо існування місцевихподаткових територіальних пільг. У розвинутихкраїнах питома вага місцевих податків ізборів в загальних доходах місцевих бюджетів урізних країнах коливається від 30% до 70% [7,с.175]. Правовою основою запровадження місцевихподатків і зборів в Україні є Конституція України,Закони України “Про систему оподаткування”та “Про місцеве самоврядування в Україні”, ДекретКМУ “Про місцеві податки і збори”.Перелік місцевих податків і зборів закріпленийстаттею 15 Закону України “Про системуоподаткування”, при цьому зазначається, що податкиі збори (обов’язкові платежі), зазначені упункті 2 частини першої і пунктах 2-4, 13 та 14частини другої цієї статті, є обов’язковими длявстановлення сільськими, селищними та міськимирадами за наявності об’єктів оподаткуванняабо умов, з якими пов’язане запровадження цихподатків і зборів. Органи місцевого самоврядуванняпо кожному податку та збору (обов’язковомуплатежу) розробляють і затверджують положення,яким визначається порядок його сплатиі перерахування до відповідного місцевого бюджету.Все це, за образним висловленням В.І.Кравченка, складає своєрідну першу групу податків,у межах якої органи влади місцевого самоврядуванняжорстко лімітовані як по вертикалі,так і по горизонталі [11, с.172]. Другу групу місцевихподатків і зборів у країнах класичної демократії,розвинутого місцевого самоврядуванняскладають обов’язкові платежі у місцеві бюджети,виключне право на запровадження яких маютьоргани влади місцевого самоврядування.Механізм державного контролю за цими податкамиі зборами передбачає лише два аспекти:обов’язкову реєстрацію таких податків у Міністерствіфінансів та встановлення верхніх межподаткових ставок [15, с.11-20]. Отже, на нашудумку, можна стверджувати, що через систему тихподатків та зборів, що можуть вводитися місцевимиорганами самоврядування, закладаються основидля створення місцевих пільгових режимів.Висновки. Підставами для одержання податковихпільг є визначені законодавством про податкита збори особливості правового статусу платникаподатків, його діяльності (предмета оподаткування)чи території, на якій він здійснює свою діяльність(знаходиться предмет оподаткування), якінадають право платнику податків, при їх наявності,скористатись податковою пільгою.Список літератури1. Закон України “Про податок з доходів фізичнихосіб” // ВВР. – 2003. - №37. – Ст. 308.2. Закон України “Про оподаткування прибуткупідприємств” // ВВР. – 1995. - №4. – Ст.28.3. Постанова КМУ „Про заходи щодо створеннята функціонування спеціальних (вільних)економічних зон і територій із спеціальним режимомінвестиційної діяльності” від 24 вересня1999 року №1756.// Офіційний вісник України. –1999. - №39 від 15.10.99.4. Постанова КМУ „Про аналіз резуль-татівфункціонування спеціальних (вільних) економічнихзон і територій із спеціальним режимомінвестиційної діяльності в 2001 році” від 26 серпня2002 року №1241 // Офіційний Вісник України.– 2002. - №35 від 13.09.2002.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 99

І.І. Бабін5. Лист Міністерства Закордонних СправУкраїни від 15.09.2003. №72/17-612/1-3370.// Бухгалтер.– 2003. - №39.6. Боровик С. Угоди про уникнення подвійногооподаткування доходів та майна. – запорукастабільності іноземних інвестицій.// ПравоУкраїни. – 2001. - №4. – С. 33-36.7. Гаврилюк Р.О. Дія норм податковогоправа в часі, просторі та за колом осіб. – Чернівці:Рута, 2002. – 392с.8. Зельдина Е. Льготные режимы в специальныхэкономических зонах (СЭЗ) и на територияхприоритетного развития (ТПР): проблемы ипути решения.// Підприємництво, господарство іправо. – 2003. - №7. – С. 6-10.9. Кашин В.А. Налоговые соглашения России.Международное налоговое планированиедля предприятий. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.– 383с.10. Кобильнік Д.А. Правове регулювання територіальнихподаткових пільг.// Науковий вісникЧернівецького університету. – 2001. – Випуск103. – Правознавство. – С. 69-70.11. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України.Навчальний посібник. – К.: “Знання”, КОО, 1999.– 514с.12. Кучеров И.И. Налоговое право зарубежныхстран. Курс лекций. – М.: “Центр ЮрИнфоР”,2003. – 374с.13. Падейский Н. Двойное обложение какмеждународная финансово-правовая проблема.//Вестник финансов. – 1929. - №11-12.14. Податкове право: Навч. посіб./ Г.В. Бех,О.О. Дмитрик, Д.А. Кобильнік та ін.; За ред.проф. М.П. Кучерявенка. – К.: Юрінком Інтер,2003. – 400с.15. Принципи Європейської хартії місце-вогосамоврядування. Навч. посібник. – К., 2000. –136с.16. Чипіжко В. Зони зі спеціальним кліматом.//Урядовий кур’єр. – 2001. - №127. – С. 6.17. Чуприна О.В., Лапшин Ю.В. Спе-ціальніекономічні зони: фінансовий аспект.// ФінансиУкраїни. – 1999. - №9. – С. 121-129.Стаття надійшла до редколегії 27 січня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії Р.О.Гаврилюк.THE CONCEPTION OF REASONS FOR RECEIVING TAX REMISSIONSI.I. BabinSummaryIn the article the author tries to analyse the kinds of reason for receiving tax remissions. The owndefinition of this concept is proposed.100 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

УДК 347.73© 2004 р. Сударенко О.В.Національний технічний університет України „КПІ”, КиївОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ВИДИ ДЕРЖАВНОГОКРЕДИТУВАННЯ БУДІВНИЦТВА ЖИТЛАПостановка проблеми. Проблема забезпеченнягромадян житлом завжди була гострою длянашої держави. Відповідно до ст. 47 КонституціїУкраїни, держава створює умови, за яких кожнийгромадянин матиме змогу побудувати житло, придбатийого у власність або взяти в оренду [1]. Длявирішення зазначеної проблеми держава вдаєтьсядо такого нетрадиційного для нашої країни доостаннього часу методу як кредитування будівництважитла за рахунок бюджетних коштів. Відповіднодо запроваджених державних програм, державакредитує будівництво житла для молоді, індивідуальнихсільських забудовників і репатріантів таінших категорій громадян.Ступінь наукової розробки проблеми. Питанняправового регулювання державного кредитуваннябудівництва житла не було предметомокремого дослідження на науковому рівні. Разомз тим, Л.К. Воронова визначає появу такого новогодля України інституту, як інститут державногокредитування [20]. В навчальному посібнику“Бюджетна система України та зарубіжнихкраїн” Пасічник Ю.В. у загальних рисах окресливіснуючу на той час програму державногокредитування будівництва житла для молоді [22].Загалом комплексно ця наукова проблема фахівцямив нашій країні ще не розглядалася.Мета даної статті. Важливе значення длярозвитку державного кредитування будівництважитла має вдосконалення механізму його правовогорегулювання, побудованого на науковихзасадах. Автор ставить на меті проаналізуватиособливості інституту державного кредитуваннябудівництва житла, сучасний стан його правовогозабезпечення та його види.Виклад основного матеріалу дослідження.Для забезпечення реалізації конституційногоправа на житло в Україні постановами КабінетуМіністрів України затверджені Програми державногокредитування будівництва житла для молоді,репатріантів, індивідуальних сільських забудовників.Зазначені постанови Уряду є підзаконнимиактами, які приймаються на підставі івідповідно до законів, а також у порядку виконанняостанніх [4;5;6]. Виняток становить лишепрограма “Власний дім”, яка була розроблена навиконання Указу Президента України “Про заходищодо підтримки індивідуального житловогобудівництва на селі” від 27.03.1998 р. № 222/98[11]. Закони, укази та постанови Уряду є актамипостійно діючими. Проте, приведення в дію постійнодіючихнормативно-правових актів по видаткахта доходах обов’язково пов’язується з періодичнимдозволом державної влади (органівмісцевого самоврядування) на здійснення фінансуваннявидатків [18, с. 114]. Якщо в бюджет невнесені асигнування на виконання програми фінансуваннябудівництва житла, то відповіднийорган, на який покладено цей обов’язок, не зможеотримати бюджетних коштів, хоча постановиУряду й регламентують порядок використаннятаких коштів. Так, відповідно до ст. 109 ЗаконуУкраїни від 27.11.2003 р. № 1344-IV “Про Державнийбюджет України на 2004 рік” у 2004 роціспрямування коштів на будівництво житла длядепортованих кримських татар та осіб інших національностей,які були депортовані з України,здійснюється лише у випадку завершення розпочатогоу 2003 році будівництва, а також у разі,якщо вартість будівництва нового житла менша,ніж вартість його придбання на вторинному ринкув певному населеному пункті у порядку визначеномуКабінетом Міністрів України [9].Отже, правовий акт про бюджет (закон чирішення органу місцевого самоврядування) завждиє необхідною умовою для законності використаннякоштів органами управління на здійсненнядержавного кредитування будівництва житла.Хоча, як правильно зазначила Л.К. Воронова,показники, схвалені органом державної влади,виконавчому органу доводиться дуже частокоректувати [18, с. 117-118].Разом з тим, на сьогодні не розроблено механізмівреалізації права громадян на одержаннябезвідсоткового кредиту на будівництво житла,що передбачено статтями 20-23 Закону Українивід 28.02.1991 р. “Про статус і соціальний захистгромадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи”[2], статтею 6 Закону Українивід 17.04.1991 р. “Про реабілітацію жертв політичнихрепресій в Україні”[3], статтею 7 ЗаконуУкраїни від 16.12.1993 р. “Про основні засади соціальногозахисту ветеранів праці та інших громадянпохилого віку”[7], статтею 13 Закону України відНауковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 101

О.В. Сударенко23.06.1995 р. “Про донорство крові та її компонентів”[8], що виключає можливість виділення коштівз бюджету на зазначену мету.При державному кредитуванні будівництважитла для молоді, репатріантів, індивідуальнихсільських забудовників кошти на виконання відповідноїпрограми будівництва виділяються збюджету (як з державного, так і місцевого) [13;15; 16]. Разом з тим програмами фінансуваннябудівництва житла передбачено, що держава, зарахунок бюджетних коштів покриває лише частинувартості будівництва житла, інша ж частинапокривається за рахунок власних коштів громадян.Так, відповідно до пункту 15 Порядку наданнядовготермінового безвідсоткового державногокредиту на індивідуальне житлове будівництводля депортованих осіб, які повернулися вУкраїну на постійне місце проживання, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів Українивід 09.08.1999 року № 1447, кредит надаєтьсяу розмірі 90 відсотків вартості будівництва житла,за умови, що будівництво вже розпочате зарахунок власних коштів позичальника і виконанене менше ніж на 10 відсотків [14]. Або кредит,відповідно до Положення про порядок наданняпільгових довготермінових кредитів молодимсім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво(реконструкцію) і придбання житла,затвердженого Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 29.05.2001 р. № 584, надається молодимсім’ям та одиноким громадянам за певнихумов, однією з яких є внесення кандидатом насвій особистий рахунок у банку-агенті першоговнеску не менш як 6 відсотків передбаченої вартостіжитла, а також кошти на страхування в періодбудівництва (реконструкції) житла [15].Незважаючи на те, що бюджетні кошти,складають вагому частину серед джерел державногокредитування будівництва житла, вони не євинятковими. Джерелами державного кредитуваннябудівництва житла, крім бюджетних коштів,можуть бути позабюджетні кошти [17], коштидержавних та комунальних підприємств, відвиконання своєї діяльності, а також власні коштифізичних осіб, які беруть участь у даних відносинах.До джерел державного кредитування будівництважитла належать також міжнароднікредити та благодійні кошти. Так, за рахунокблагодійних коштів Об’єднаних Арабських Еміратіву 2003 році на території Автономної РеспублікиКрим введено в експлуатацію 14,5 тис. кв.метрів житла для репатріантів [25]. Державнапрограма забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки передбачає отримання від Світовогобанку кредиту у розмірі 100 млн. американськихдоларів на будівництво житла та його купівлю навторинному ринку [17].Як правило, державне кредитування будівництважитла здійснюється шляхом виділення коштіву безготівковій формі. Разом з тим, для індивідуальнихзабудовників житла на селі передбачена можливістьотримання державного кредитування матеріальнимиресурсами, необхідними для житловогобудівництва. Погашення кредиту та внесенняплати за користування ним може провадитися коштамита/або частково чи повністю сільськогосподарськоюпродукцією власного виробництва [13].Законодавством передбачена можливість наданнявідплатного та зворотного кредиту на будівництво(реконструкцію) житла. Зокрема, молодасім’я, яка не має дітей, погашає кредит зі сплатою 3відсотків річних від суми зобов’язання за кредитом[6]. Аналогічні умови передбачено і для індивідуальнихсільських забудовників [12; 13]. Також законодавствомпередбачені й інші розміри відсотків закористування кредитом для індивідуальних сільськихзабудовників. Так, крім повернення суми кредиту,він сплачує 2 відсотки річних – при наявностіоднієї неповнолітньої дитини, та 1 відсоток принаявності 2 неповнолітніх дітей [12].Разом з тим, існує можливість отриманнябезвідсоткового, отже безвідплатного кредиту.В одних випадках безвідсотковість розглядаєтьсяяк пільга. Звільнення від сплати відсотків за користуваннякредитом на будівництво (реконструкцію)житла для молоді, передбачено для молодоїсім’ї та одинокої особи, яка має одну дитину [6].У разі наявності у індивідуального сільського забудовникатрьох і більше неповнолітніх дітей, йомунадається безвідсотковий кредит [12;13].В іншому випадку держава одразу зазначає,що певна категорія фізичних осіб має право наодержання безвідсоткового кредиту на будівництвожитла. Тобто у зазначених осіб не виникаєобов’язку сплачувати державі будь-які доходи увигляді відсотків чи інших видів оплати за користуваннявиділеними бюджетними асигнуваннями.Право на безвідсотковий кредит на індивідуальнежитлове будівництво мають репатріанти,на підставі Постанови Кабінету Міністрів Українивід 09.08.1999 № 1447 “Про затвердженняПорядку довготермінового безвідсоткового державногокредиту на індивідуальне житлове будівництводля депортованих осіб, які повернулисяв Україну на постійне проживання” [14].Крім відплатного та безвідплатного державногокредитування будівництва житла, законодавствомпередбачені випадки, коли держава бе-102 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Особливості правового регулювання та види державного кредитування будівництва житларе на себе обов’язок сплатити певну частинудержавного кредиту, наданого на будівництвожитла, за власні кошти. Так, відповідно до частини6 ст. 10 Закону України від 05.02.1993 р.“Про сприяння соціальному становленню та розвиткумолоді в Україні” молодим сім’ям, крімзвільнення від сплати відсотків за користуваннякредитом, за рахунок бюджетних коштів погашаєтьсяпевна частина зобов’язання, а саме: позичальникові,який має двох дітей, – 25 відсотківсуми зобов’язань за кредитом; позичальникові,який має трьох і більше дітей, - 50 відсотків сумизобов’язань за кредитом [6].Додатково до зазначених пільг, для молодихсімей-сільських забудовників відразу післявведення будівель в експлуатацію, компенсуєтьсяза рахунок бюджетних асигнувань 25 % сумипільгового довгострокового кредиту [4]. Правона компенсацію за рахунок бюджетних коштів 25% пільгового кредиту мають інші сільські забудовникичерез п’ять років після введення будівельв експлуатацію.Отже, в даному випадку має місце пільговий(безвідплатний та частково зворотний) відпусккоштів із бюджету на кредитування будівництважитла. Проте, в будь-якому випадку, частинакоштів обов’язково повертається до відповідногобюджету. Повернення коштів до бюджету є основнимкритерієм щодо розмежування державногокредитування будівництва житла та банківськихпозик, погашення відсотків за якими здійснюєтьсяза рахунок бюджетних коштів, виділенихна зазначену мету.Умова зворотності бюджетних коштів пов’язаназ умовою строковості. Державне кредитуваннябудівництва житла є довгостроковим, оскільки коштивиділяються на термін до: 10 років при державномукредитуванні депортованих осіб, які повернулисяв Україну на постійне місце проживання; 20років – за програмою “Власний дім”; 30 років запрограмою молодіжного будівництва житла. Разомз тим, програмами державного кредитування будівництважитла передбачена можливість достроковогопогашення кредиту та відсотків (у разі наявності),а також видача кредиту частинами.Для розрахунку розміру кредиту до увагиберуться нормативна площа та середня вартістьбудівництва (реконструкції) 1 кв. метра житла увідповідному регіоні (населеному пункті), а такожсклад сім’ї фізичної особи, яка бажає одержатидержавне кредитування. Для будівництважитла за програмою “Власний дім” визначенотакож граничний розмір кредиту у сумі п’ятдесяттисяч гривень. Разом з тим, програмами державногокредитування не виключена можливість будівництважитла більшого за нормативну площу чибільшого за розрахункову вартість, проте витратина таке будівництво покриваються повністю за рахуноквласних коштів фізичної особи.Особливістю державного кредитування будівництважитла є те, що таким кредитом особа можескористатися лише один раз у своєму житті і лишеза однією з програм державного кредитування.Державне кредитування будівництва житладобровільне. Проте, як і в будь-яких інших інститутахфінансового права, ця добровільність обмеженаімперативністю з боку державних приписів, атакож у цих відносинах відсутня рівність сторін.Добровільно фізична особа може погодитися наотримання державного кредитування, проте державоючітко визначені підстави та умови, за якихособа може скористатися таким кредитом. Зокрема,якщо в індивідуального сільського забудовникау складі сім’ї стануться зміни після укладення кредитногодоговору на державне кредитування будівництважитла (народження трьох дітей), то зазначенаособа не може скористатися пільгами, передбаченимипрограмою “Власний дім”, оскількипільги для багатодітних надаються лише у випадкунаявності трьох неповнолітніх дітей на моментукладення кредитного договору.Отже, умови державного кредитування будівництважитла визначаються державою в односторонньомувласному порядку. Як справедливовважають фахівці, відносини державного кредитує диспозитивними на стадії виникнення, протеу подальшому їх розвиток, реалізація, припиненняне регулюються договірними умовами та методами.Всі умови кредитних відносин визначенідержавою в безумовному, односторонньому порядку(строк, платність, вид, підстави припиненнята зміни) [19, с.415; 20, с.36, 240-242; 21, с.34; 23,с.47-48; 24, с.24; 26, с.29, 510-512; 27, с. 9, 13-14].Особливістю державного кредитування будівництважитла є те, що держава та органи місцевогосамоврядування не випускають цінних паперів. Цяособливість зумовлена тим, що у даних відносинахдержава виступає у якості кредитора.При державному кредитуванні будівництважитла має місце двосторонність руху коштів. Спочаткудержава акумулює вільні кошти і направляєїх на будівництво житла для певних категорій громадян,а потім громадяни, які отримали такий кредитповинні повернути державі ці кошти, а також,у передбачених випадках, відсотки за користуваннядержавними коштами. Кошти від поверненнябюджетних коштів за державним кредитуванням, атакож одержані від продажу майна та іншого за-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 103

О.В. Сударенкобезпечення, які надаються громадянами, які одержалидержавне кредитування, повертаються довідповідного бюджету і зараховуються до надходженьспеціального фонду відповідного бюджетута одночасно направляються на подальше наданнякредитів за відповідною програмою.Державне кредитування будівництва житлаздійснюється лише за умови забезпечення фізичноюособою свого зобов’язання по поверненнюзазначеного кредиту та, у разі необхідності, відсотківза користування ним. Засобами забезпеченнядержавного кредитування будівництва житлає застава майна, договір поруки. Так, відповіднодо п. 41 “Положення про порядок наданнядовготермінових кредитів молодим сім’ям таодиноким молодим громадянам на будівництво(реконструкцію) житла”, з метою забезпеченняпогашення кредиту з фізичною особою укладаєтьсяіпотечний договір про заставу збудованого(реконструйованого) житла, індивідуального будинкута господарських приміщень у сільськіймісцевості. У разі кредитування будівництва (реконструкції)індивідуального будинку та господарськихприміщень у сільській місцевості запрограмою “Власний дім” іпотечний договір прозаставу земельної ділянки укладається разом зкредитним договором. Зобов’язання репатріантівта індивідуальних забудовників житла на селі задержавним кредитуванням можуть бути забезпеченітакож договором поруки, за яким поручителемможе бути підприємство, установа або організація,в якій працює позичальник, або нотаріальнозасвідченим поручительством одного чидекількох громадян [13;14]. Обов’язковою умовоюнадання державного кредиту на будівництвожитла є підтвердження фізичною особою своєїплатоспроможності. Проте критерії платоспроможностіу законодавстві не визначено.Висновки. Отже, в сучасний період в Україністворений складний і багаторівневий механізмправового регулювання державного кредитуваннябудівництва житла, який передбачає можливістьдля поліпшення житлових умов різних категорійнаселення. Необхідність його вдосконалення зумовлюєтьсяобов’язком держави щодо забезпеченняреалізації конституційного права на житло.На нашу думку, необхідно прийняти відповіднізакони з питань фінансування та державногокредитування будівництва житла для молоді,репатріантів, індивідуальних сільськогосподарськихзабудовників та інших категорій громадян,право на отримання державного кредитуваннядля яких передбачено законодавством, проте, безчіткого механізму реалізації [2;3;7;8]. У зазначенихзаконах необхідно визначити поняття фінансуваннябудівництва житла, державного кредитуваннябудівництва житла, а також банківськогокредитування з погашенням відсотків за рахунокбюджетних коштів. Також необхідно визначитикритерії платоспроможності громадян, тобто, тікатегорії осіб, які мають право скористатися відповіднимнапрямком програми (фінансування, чиодин із видів кредитування), а також на рівні законувизначити механізм реалізації зазначеногоправа. Необхідно розмежувати на рівні законувідповідні обов’язки в цій сфері держави та органівмісцевого самоврядування. Також необхіднонакласти заборону на обмеження виділеннякоштів з бюджетів на будівництво житла принаймніна 5 років, а також протягом цього термінувизнати, що кошти, які виділяються на фінансуваннята кредитування будівництва житла належатьдо захищених статей бюджету.Прийняття зазначених законів буде відповідати,по-перше, вимогам пункту 1 частини 2статті 92 Конституції України, яка визначає, щозасади функціонування фінансового, кредитногота інвестиційного ринків встановлюються виключнозаконами, по-друге, вимогам статті 47Конституції України, якою передбачено, що громадяни,які потребують соціального захисту, житлонадається державою та органами місцевогосамоврядування безоплатно або за доступну дляплату відповідно до закону, по-третє, вимогамстатті 10 Закону України “Про державні цільовіпрограми”[10], відповідно до якої, загальнодержавніпрограми економічного, соціального розвиткузатверджуються законом.Список літератури1. Конституція України від 28.06.1996 р. //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996,№ 30, ст.141.2. Закон України “Про статус і соціальнийзахист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи” від 28.02.1991 р. №796-XII // ВВР,1991, № 16, ст.200.3. Закон України “Про реабілітацію жертвполітичних репресій в Україні” від 17.04.1991 р.№962-XII // ВВР, 1991, № 22, ст.262.4. Закон України “Про пріоритетність соціальногорозвитку села та агропромислового комплексув народному господарстві” від 15.05.1992р. № 2346-XII // ВВР, 1992, № 32, ст. 453.5. Закон України “Про національні меншинив Україні” від 25.06.1992 р. № 2494-XII // ВВР,1992, № 36, ст. 529.104 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Особливості правового регулювання та види державного кредитування будівництва житла6. Закон України “Про сприяння соціальномустановленню та розвитку молоді в Україні” від 05.03.1993 р. № 2998-XII // ВВР, 1993, № 16, ст. 167.7. Закон України “Про основні засади соціальногозахисту ветеранів праці та інших громадянпохилого віку” від 16.12.1993 р. №3721-XII //ВВР, 1994, № 4, ст.18.8. Закон України “Про донорство крові та їїкомпонентів” від 23.06.1995 р. № 239/95-ВР//ВВР, 1995, № 23, ст. 183.9. Закон України “Про Державний бюджетУкраїни на 2004 рік” від 27.11.2003 р. № 1344-IV// Урядовий кур’єр від 03.12.2003 р., № 228.10. Закон України “Про державні цільовіпрограми” від 18.03.2004 р. № 1621-IV // Урядовийкур’єр від 21.04.2004 р., № 75.11.Указ Президента України “Про заходищодо підтримки індивідуального житлового будівництвана селі” від 27.03.1998 р. № 222/98 //Урядовий кур’єр від 31.03.1998 р.12. Постанова Кабінету Міністрів Українивід 28.07.1992 р. № 421 “Про розвиток житловогобудівництва та поліпшення соціально-демографічноїситуації на селі”// Збірник Постанов УрядуУкраїни 1992 р., № 8, ст. 202.13. Постанова Кабінету Міністрів Українивід 05.10.1998 р. № 1597 “Про затвердженняПравил надання довгострокових кредитів індивідуальнимзабудовникам житла на селі” // Офіційнийвісник України, 1998, № 40, ст. 1486.14. Постанова Кабінету Міністрів Українивід 09.08.1999 р. № 1447 “Про затвердження Порядкунадання довготермінового безвідсотковогодержавного кредиту на індивідуальне житловебудівництво для депортованих осіб, які повернулисяв Україну на постійне місце проживання”. //Урядовий кур’єр від 01.09.1999 р., № 162.15. Постанова Кабінету Міністрів Українивід 29.05.2001 р. № 584 “Про порядок наданняпільгових довготермінових кредитів молодимсім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво(реконструкцію) і придбання житла” //Офіційний вісник України, 2001, № 22 від15.06.2001, ст. 996.16. Постанова Кабінету Міністрів Українивід 16.05.2002 р. № 618 “Про затвердженнняПрограми розселення та облаштуванння депортованихкримських татар та осіб інших національностей,які повернулися в Автономну РеспублікуКрим на постійне місце проживанння, наперіод до 2005 року”.17. Розділ “Обсяги та джерела фінансування”Державної програми забезпечення молоді житломна 2002-2012 роки, затверджено Постановою КабінетуМіністрів України від 29.07.2002 р. № 1089 //Урядовий кур’єр від 21.08.2002 р., № 153.18. Воронова Л.К. Правовые основы расходовгосударственного бюджета СССР: на материалахсоюзной республики. – К.: Вища школа,1981. – 223 с.19. Воронова Л.К. Правовой режим сметнобюджетногофинансирования. / Финансовое право.Учебник / отв. ред. Химичева Н. И. – М.: Изво«Бек», 1995. – 525 с.20. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовоеправо. – Харьков: Легас, 2003. - 360 с.21. Кучерявенко М. П. До питання про системуфінансового права // Право України, 2003,№ 4, С. 33-37.22. Пасічник Ю.В. Бюджетна система Українита зарубіжних країн: навчальний посібник. –К.: Знання-Прес, 2002. – 495 с.23. Пацурківський П.С. Предмет, метод тасистема фінансового права / Фінансове право:Підручник /(Алісов Є.О., Воронова Л.К., КадькаленкоС.Т. та ін.); Керівник авт. Колективу і відп.ред. Л.К. Воронова. – Х.: Консум, 1998. – 496 с.24. Советское финансовое право: Учебникдля юрид. ин-тов и факультетов /отв. ред. РовинискийЕ.А. – М.: Гос. издательство юридическойлитературы, 1961.- 351 с.25. Хоменко В. Нові оселі для репатріантів.// Голос України від 14.01.2004 р.26. Финансовое право: Учебник / отв. ред.Н.И. Химичева. 3-е изд., перераб. и доп. – М.:Юристъ, 2002. - 733 с.27. Финансовое право. Учебник / под ред.Е.Ю. Грачева, Г.П. Толстопятенко. – М.: ТК Велби,2003. – 536 с.Стаття надійшла до редколегії 31 травня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” науковим редактором П.С. Пацурківським.O.V. SudarenkoFeatures of legal regulation and kinds of state crediting of building of housing accommodationSummaryIn the article the features of legal regulation and kinds of state crediting of building of housing accommodationare considered.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 105

УДК 351.713:336.22© 2004 р. Кофлан В.М.Національна академія державної податкової служби України, ІрпіньПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВПостановка проблеми. Інститут місцевихподатків і зборів як структурна частина податковогоправа ще не отримав достатнього науково-теоретичногообґрунтування. Недостатньо вирішенимзалишається питання вдосконалення співвідношенняцентру і регіонів у регулюванні відносину сфері місцевого оподаткування, забезпеченняєдиного державного підходу до вирішення цихпитань. Правове регулювання місцевих податків ізборів має свої особливості, головною з яких є регламентаціяданих відносин на двох рівнях – державита місцевого самоврядування. Саме тому ціпитання на сьогодні досить актуальні.Ступінь наукової розробки проблеми.В юридичній літературі останніх років ці питаннядосить часто розглядались в контексті більшзагального плану. В цілому ж місцеве оподаткуванняможна вважати порівняно малодослідженимявищем: за весь період розвитку науки фінансовогоправа в нашій країні винятково питанняммісцевого оподаткування присвячені роботиД. Данілова, М. Козаченка, П. Біленчука, М. Задояного,В. Форостовця, А борисова, Я. Гетера,С. Винокур, що для такої важливої тематики недостатньо.З-поміж робіт учених-економістів зпитань фінансів загальні питання сучасного станумісцевих податків і зборів більш детальнорозглянуті у працях В. Кравченка, О. Кириленка.Тим часом у сфері місцевого оподаткування ійого правового регулювання накопичилось значнеколо проблем, розв’язання яких могло б підвищитироль місцевих податків і зборів у формуваннідоходів бюджетів місцевого самоврядування.Основною метою дослідження є порівняльнахарактеристика вказаних засобів правового регулюваннямісцевого оподаткування. Завданнямстатті є дослідження юридичних ознак і засобіврегулювання місцевих податків і зборів на загальнодержавномуі місцевому рівнях, а також виділенняосновних проблем, щодо їх застосування впрактичній діяльності, формування принципів місцевогооподаткування, визначання окремих рекомендаційщодо покращення правового регулюваннямісцевих податків і зборів на сучасному етапі.Виклад основного матеріалу дослідження.Місцеве оподаткування ∗ є частиною системи∗ Термін "місцеве оподаткування" досить рідко вживаєтьсяв економічній та юридичній літературі, хочаоподаткування держави, і тому загальні началайого правового регулювання встановлюються назагальнодержавному рівні, а норми, встановленів законодавчих актах, виступають в якості правовихоснов місцевого оподаткування. Регламентаціямісцевих податків і зборів органами місцевогосамоврядування носить характер не лише їхвведення на певній території, але й реалізації законодавчихприписів у вигляді нормативноправовихактів. У зв’язку з цим, особливого значеннянабуває питання про предмет і зміст правовогорегулювання на обох його рівнях, яке, вкінцевому підсумку, є питанням про співвідношеннядержавного управління і місцевого самоврядування,розподіл завдань і функцій між державоюі місцевим самоврядуванням.Питання про розмежування повноважень органівдержави і місцевого самоврядування носитьскладний діалектичний характер, має довгуісторію розвитку місцевого самоврядування, а вкінцевому підсумку випливає із певної концепціїмісцевого самоврядування. В той же час, навітьна сьогодні, думки вчених з цього приводу розходяться.В юридичній та економічній літературііснують різні підходи до питання про доцільністьправової норми про встановлення органом законодавчоївлади обов’язкових для введення натериторії певної адміністративно-територіальноїодиниці платежів: якщо для юристів доцільністьцієї норми є дещо “сумнівною”, то економістивважають, що відсутність норми про встановленнятаких платежів центральними органамидержави “передбачає послаблення та обмеженнявпливу загальнодержавних органів, що не можна розглядатияк позитивну тенденцію...”, що її “слід розцінюватияк значну його ваду” [10, с.249].Отже, одна позиція полягає в підтриманні лініїна зміцнення місцевого самоврядування в тойчас як інша, виходячи з доцільності втілення міркуваньекономічного характеру, передбачає розширенняповноважень центральних органів влади.Підкреслимо, що в даному випадку мова йдене про економічні процеси, а про організаціюдержавного управління місцевим оподаткуванвінцілком обґрунтований, особливо при вживанні внауковій літературі: він відображає зміст явища, щорозглядається на відміну від форм, якими є податки ізбори.106 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Правове регулювання місцевих податків і зборівням і його правове регулювання; що місцеві податкиі збори існують як обов’язковий атрибутмісцевого самоврядування, а тому пропозиціящодо посилення централізованих начал у встановленнімісцевих податків і зборів може йтиврозріз із стрижневим напрямком розвитку самостійностімісцевого самоврядування навіть прийого економічній доцільності.В абсолютній більшості розвинутих країн(як федеративних, так і унітарних) місцеві органивлади наділені правом самостійно встановлюватимісцеві податки та збори, але питання розподілуповноважень між центральними і місцевимиорганами влади може бути вирішене по-різному –від необмеженості прав місцевих органів до їх доситьжорсткої залежності від центральної влади.В ряді країн органами державної влади визначаютьсяобов’язкові для введення місцевою владоюплатежі: податок на нерухоме майно обов’язковийдо запровадження місцевими органами самоврядуваннятаких країн, як Франція, Фінляндія,Італія, Іспанія, Туреччина, Австрія, Данія; місцевіподатки на доходи фізичних осіб запроваджено якобов’язкові у Данії, Фінляндії, Норвегії, Швеції;на домогосподарства – у Франції, Португалії; наторгівлю – в Австрії, Албанії, Італії, Іспанії.Ставки місцевого податку на нерухомістьвизначаються центральними органами влади уТуреччині, Словаччині, Болгарії, Албанії; на доходифізичних осіб – у Болгарії та Латвії; на торгівлю– в Албанії. Граничні ставки місцевих податківі зборів або надбавок до загальнодержавнихподатків, в межах яких місцеві органи влади самостійновизначають ставку оподаткування, встановлюютьсяцентральними органами влади в Австрії,Данії, Фінляндії, Франції, Іспанії та інших країнах;податку на доходи фізичних осіб – у Норвегії, Естонії;податку на торгівлю – в Австрії, Іспанії, Естонії,Угорщині; податку на домогосподарства – уФранції, Угорщині, Португалії [11, с.63-64].Такі обмеження диктуються вимогами макроекономічногохарактеру, принципами системиоподаткування та необхідністю забезпечення її єдностідля кожної країни. Тому, розуміючи необхідністьзміцнення місцевого самоврядування, маємовсе ж зазначити, що такого роду питання вирішуєтьсяне прямолінійно, а в складному діалектичномупротиріччі співвідношення центру і місць приконструюванні системи оподаткування країни.Завданням правового регулювання на державномурівні є встановлення правових основ втакій формі, яка забезпечила б належне правоверегулювання на місцевому рівні з дотриманнямяк загальнодержавних вимог, так і необхідностідотримання гарантій місцевого самоврядування.В зв’язку з цим головними завданнями правовогорегулювання на державному рівні місцевихподатків і зборів є: 1) встановлення як місцевихподатків і зборів з усіма необхідними елементами,так і їх системи; 2) визначення концептуальнихположень і принципів правового регулюваннямісцевих податків і зборів на місцевомурівні; 3) регламентація прав і обов’язків місцевихорганів влади.На загальнодержавному рівні визначаютьсялише основи місцевого оподаткування, його форми,види платежів, їх система, коло платників іоб’єктів оподаткування, загальні питання сплатита в повній мірі питання відповідальності в процесімісцевого оподаткування.На місцевому ж рівні відбувається детальнарегламентація кожного із введених на територіїтериторіальної громади місцевого податку, збору.Саме тому втілена в правових актах воля якзаконодавця, так і органу місцевого самоврядуванняносить обмежений характер: на загальнодержавномурівні це об’єктивні фактори економікиі фінансів та ідеологія місцевого самоврядування,на місцевому – ті ж фактори, до яких додаєтьсянеобхідність дотримання вимог загальнодержавногозаконодавства.Особливий статус місцевих податків і зборів,для введення яких необхідний вияв волі державноїі місцевої влади, обумовив і особливий порядок їхвстановлення, в якому в юридичній літературі виділяєтьсядві стадії – визначення і встановлення [7,с.9]. Визначення кола місцевих податків і зборівздійснюється Верховною Радою України. Остаточневстановлення місцевих податків і зборів на певнійтериторії здійснюється відповідними місцевимирадами і саме їх акти можна вважати встановленняммісцевого податку чи збору.Для забезпечення ж єдності правового регулювання,на нашу думку, мають бути розробленійого принципи і концептуальні положення, якимимають керуватися в своїй діяльності місцевіради. На сьогодні навряд чи можна говорити пророзроблені принципи місцевого оподаткування вУкраїні; більше того, в юридичній ліитературіспостерігається відсутність жодного правовогопринципу з місцевого оподаткування [6, с.102].Щоправда, слід мати на увазі, що місцеве оподаткуванняє частиною системи оподаткуваннякраїни і тому на нього розповсюджуються всіпринципи оподаткування в Україні, які маютьнормативне закріплення [3; 2].Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 107

В.М. КофланОднак кращим варіантом правового регламентуваннябуло б конкретне пряме визначенняосновних принципів і концептуальних положеньщодо місцевого оподаткування в Основних напрямахподаткової політики України та в ПодатковомуКодексі України.До вказаних в названих вище актах, в якихзакріплено принципи системи оподаткування,можна було б додати деякі з положень, що маютьвідображати їх застосування на місцевому рівні.Зокрема, було б доцільно чітко встановитиположення про розповсюдження принципу єдностів системі оподаткування України на місцевеоподаткування, визначивши його конкретні пряміпрояви; це дало б змогу забезпечити єдинийпідхід в розробці як податкових законів, так ірішень місцевих органів влади.Більш точно і конкретно повинен бути сформульованийпринцип стабільності. Оскількимісцеві податки і збори встановлюються законодавством,то цей принцип повинен бути розповсюдженийі в сфері місцевого оподаткування.Разом з тим, на місцевому рівні принцип стабільностіповинен знайти втілення в цілком конкретнихнормах – забороні змінювати податки ізбори протягом року, включення в ПодатковийКодекс норми про запровадження місцевого податку,збору не пізніше, ніж за шість місяців допочатку бюджетного року і введення його з початкунового бюджетного року, заборону введеннянових податків і зборів рішенням місцевоїради про бюджет на майбутній рік та ін.До вказаних вище принципів слід додатипринцип гласності з тим, щоб з приводу кожногоподатку чи збору місцевою радою обов’язковоприймалось окреме положення, яке б: 1) приймалосьтільки органом місцевого самоврядування;2) підлягало обов’язковій публікації в місцевихзасобах масової інформації.Одним із принципів місцевого оподаткуванняповинна стати його антиінфляційна спрямованість;теперішнє законодавство про цей принципне згадує, хоча про нього йшла мова в економічнійлітературі [5, с.4; 8, с.26]. В найбільшширокому теоретичному плані слід відзначити, щомісцеві бюджети, які є однією із форм публічнихфінансів, тим не менше, повністю залежать відстану грошової системи країни, якою управляєдержава, про що як про характерну рису приватнихфінансів говорив Годме [9, с.42].В законодавстві сьогодні взагалі відсутніякісь норми, які передбачають регулюваннявтрат місцевих бюджетів у результаті інфляційнихпроцесів. Цей принцип відноситься до числатих, які повинні проходити через усе законодавство,але повинен мати і цілком конкретні нормовстановлення.Отже, в повній мірі право встановлення податків,зборів (обов’язкових платежів) належитьВерховної Раді України: вона має право встановлення,скасування податків і зборів, пільг усімїх платникам. Права ж сільських, селищних, міськихрад обмежені – вони можуть встановлюватилише місцеві податки і збори, передбаченічинним законодавством, а також надавати пільгилише в межах сум, що надходять до їх бюджетів.Згідно зі статтею 18 Декрету Кабінету МіністрівУкраїни “Про місцеві податки і збори” від 20травня 1993 року, органи місцевого самоврядуваннясамостійно встановлюють і визначаютьпорядок сплати місцевих податків і зборів відповіднодо переліку і в межах встановлених граничнихрозмірів ставок.У законодавстві України передбачено, що ставки,пільги, механізм справляння місцевих податківі зборів повинні встановлюватись лише законамиУкраїни, тобто представницькими органами.Очевидно, цьому положенню слід надати рангпринципу і розповсюдити на місцевий рівень ∗ .Однак у проекті Податкового Кодексу Україниміститься, на жаль, протилежне положенняпро те, що “органи місцевого самоврядуваннязатверджують рішення про встановлення місцевихподатків і зборів та положення щодо порядкустягання кожного з зазначених податків та зборіві погоджують їх з органами державної податковоїслужби” [11].Дане формулювання відразу породжує рядзапитань ** : чиє рішення повинні затверджуватимісцеві ради? чому його треба узгоджувати з органамидержавної податкової служби? це рух унапрямку розвитку місцевого самоврядування чийого ліквідації у сфері місцевого оподаткування?З огляду на конституційний принцип гарантованостімісцевого самоврядування їх можна було бвважати цілком зрозумілими і залишити без відповіді,сподіваючись, що при прийнятті ПодатковогоКодексу вони отримають належну оцінку.Висновки. Очевидно, чинне законодавствоповинно піти по шляху втілення давно розробленогонаукою фінансового права принципу верховенс-∗На місцях ще можна зустріти поодинокі випадкивирішення питань встановлення місцевих податків ізборів не рішеннями рад, а розпорядженнями місцевихдержадміністрацій.** Не кажучи вже про термін “стягання”, тобто застосуванняпримусового порядку до платників у процесізвичайного справляння податків.108 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Правове регулювання місцевих податків і зборівтва представницьких органів у фінансовій діяльностіпублічної влади й однозначно встановити, щомісцеві податки й збори можуть вводитися тількизаконом або рішенням місцевого самоврядування.Список літератури1. Конституція України. Прийнята на п’ятійсесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.– К., 1996.2. Бюджетний кодекс України // Відо-мостіВерховної Ради України. – 2001. – № 37-38.3. Основні положення податкової політикив Україні. Затверджені постановою ВерховноїРади України від 4 грудня 1996 р. № 561/96-ВР//“Відомості Верховної Ради”. – 1997. – №5.4. Про місцеві податки і збори. Декрет КабінетуМіністрів України від 20 травня 1993 р.№ 56-93 // Голос України . – 1993. – 11 червня.5. Базилевич В. Как наполнить бюджет, илиразмышления о налоговой системе Украины.//Бизнес. – 1998. – № 15. – С. 4.6. Барахтян Н.В, Шевердина Е.В. Правовоймеханизм формирования местных бюджетов. – Взб. Проблеми фінансового права. – Чернівці: Рута.– 1996. – С.100-104.7. Біленчук П.Д., Задояний М.Т. ФоростовецьВ.А. Місцеві податки і збори. Правове регулювання.– К.: Атіка. – 1999. – 118 с.8. Буряковский В.В., Кармазин В.Я., КаламбетВ., Водолазская О.А. Налоги. – Днепропетровск.– Пороги. - 1998. – 644 с.9. Годме П.М. Финансовое право. – М.:Прогресс. – 1978 г. – 429 с.10. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України.Навч. посібник. – К.: Знання. – 1999. – 487 с.11. Местное финансирование в Европе.Документ, подготовленный под авторитетомКоординационного Комитета по местным ирегиональным органам власти (СВК) СоветаЕвропы. — Издание Совета Европы, 1997.12. Никитин С. и др. Налоги в странах рыночнойэкономики и в России // Мировая экономикаи международные отношения. –2001. –№ 4. –С.14.13. Проект Податкового Кодексу України.Стаття надійшла до редколегії 10 лютого 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії Р.О. Гаврилюк.LEGAL REGULATION OF THE LOCAL TAXES AND DUESV.M. KoflanSummaryIn the article the author studies some problems of law regulation of local taxes and tariffs in Ukraine,makes the conclusions as for the improving the order of their setting by country’s government bodies andlocal government bodies in connection with elaboration of the draft Ukrainian Taxation Code.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 109

V. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС. КРИМІНОЛОГІЯ.ПРОКУРАТУРАУДК 343.139© 2004 р. Г.П. ЖаровськаЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, ЧернівціЗЛОЧИННА ДІЯЛЬНІСТЬ: СУТНІСТЬ ТА ОЗНАКИПостановка проблеми. Однією з найбільшнебезпечних тенденцій розвитку злочинності вУкраїні є консолідація злочинного середовища таутворення у ньому організованих злочинних утворень– об’єднань осіб, орієнтованих на тривалу,спільну, протиправну злочинну діяльність, метоюякої здебільшого є отримання значних доходів,здобутих злочинним шляхом. Діяльність цих угрупованьстановить зміст одного з найбільш небезпечнихвидів сучасної злочинності – організованої.Організована злочинність – складне явище,фактор політичної та економічної нестабільностів суспільстві. Організовані злочинні формуваннямодернізуються, змінюють свої види, виходятьза рамки національних кордонів. Поряд з кількіснимив даній сфері відчуваються серйозні якіснізміни. За останні роки з’явилися нові види злочинів:злочини в кредитно-фінансовій сфері, податковізлочини тощо. Проте замовчування цієїпроблеми протягом десятиліть, відсутність ефективноїзаконодавчої бази для боротьби з організованоюзлочинною діяльністю, а також чіткого,прийнятного для роботи правоохоронних органівта судів визначення організованої злочинності,групових утворень, що входять до її структури,зумовили низький рівень протистояння даномувиду злочинності.Проблеми організованої злочинності востаннім часом набули, і не в останню чергу задопомогою засобів масової інформації, широкогорезонансу. Проте публіцистичний підхід зумовивспрощене уявлення про це явище в суспільнійсвідомості. У зв’язку з цим намітилася тенденціядо того, що тільки поняття "організована група"пов’язується із організованою злочинністю. Алеорганізована група – це насамперед одна із форморганізованої злочинності, поняття та ознакиякої розглядаються в межах інституту співучастіу злочині. Тому й викликана необхідність аналізуне лише якоїсь однієї форми організованої злочинностічи виду одного із співучасників у аспектіпроблеми боротьби із злочинністю, а й дослідженнякомплексу аспектів організованої злочинноїдіяльності.Ступінь наукової розробки проблеми. Воснову дослідження лягли положення чинногоКримінального кодексу України та основні положенняКомплексної програми профілактики злочинностіна 2001-2005 роки, затверженої УказомПризедента України № 1379/2000 від 25.12.2000 р.Поняття, сутність і зміст організованої злочинноїдіяльності, деякі її особливості на сьогоднішніймомент розкриті в працях таких учених якВ.Н. Кудрявцева, Д.С. Львова, А.Д. Некипельова,Б.Н. Топорніна, А.Т. Фоменко, Ю.М. Антоніна,В.М. Анісімкова, Г.В. Дашкова, Ю.А Дмитрієва,А.И. Борговий, А.И. Гурова, Н.О. Гуторової, В.Н.Григор'єва, А.Я. Гришко, Л.М. Колодкіна, МП.Киреева, И.И. Кучерова, С.Я. Лебедєва, В.Н. Лопатина,И.И. Лукашука, В.В. Лунеєва, М.П. Мелентьєва,С.И. Носова, С.М. Петрова, С.Н. Пономарьова,А.Л. Репецької, В.Е Рибалкіна, В.П. Сальнікова,В.С. Овчинського, Ю.В. Трунцевського,В.Е. Емінова і деяких інших.Частково даної проблематики торкалися Е.А.Мохов у праці “Організована злочинність і національнабезпека”, Топільська Е.А. “Організованазлочинність”, а також відомі кримінологи, такі якО.М. Костенко, О.М. Джужа, Я.Ю. Кондратьев,А.Й. Міллер і інші.Їхніми зусиллями була створена теоретичнабаза для подальшого поглибленого вивчення впливуорганізованої злочинності на сферу благ і інтересів,охоронюваних українським законодавством.Проте комплексного аналізу кримінологічногохарактеру організованої злочинної діяльності наУкраїні, а також її транснаціональних проявів доцього часу здійснено не було, що створює чималийпростір для накопичених знань.Метою дослідження є з’ясування характернихкримінологічних особливостей прояву організованоїзлочинної діяльності на Україні для110 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Злочинна діяльність: сутність та ознакипошуку нових механізмів і способів боротьби зорганізованою злочинністю.Виклад основного матеріалу дослідження.У вітчизняній кримінології дефініції організованоїзлочинності з’явились лише в останні роки, івони досить різноманітні. Деякі вчені характеризуютьорганізовану злочинність як складний видкримінальної діяльності, що здійснюється у великихмасштабах злочинними угрупованнями,які мають внутрішню структуру, отримують доходишляхом створення і експлуатації ринківнезаконних товарів і послуг [4,с.125; 7,с.5-9]. Іншіпід організованою злочинною діяльністю розуміютьвідносно масову групу стійких і керованихоб’єднань злочинців, які займаються кримінальноюдіяльністю у вигляді промислу та створюютьсистему захисту від соціального контролюз використанням таких протиправних засобів,як насилля, залякування, корупція та розкраданняу великих та особливо великих розмірах [3,с.72-75; 5,с.59-65].Постає питання чи заняття злочинною діяльністюі вчинення злочину (злочинів) є тотожнимипоняттями чи це різні поняття, кожне з якихнаділене своїми змістовими ознаками? Щоб дативідповідь на це питання слід проаналізувати їх.Категорія “злочинна діяльність” у новому ККУкраїни безпосередньо вживається у семи статтях.Ще у двох – термін “злочинна” замінено їїконкретним виявом. У шести статтях термін “діяльність”вживається без ознаки злочинна, але їїздійснення визнається кримінально караним,тобто злочинним. Разом з тим поняття “злочиннадіяльність” кодекс не визначає. Необхідність повнотиі систематичності правового регулюваннязумовлює потребу усунення цієї прогалини. Щебільша потреба у нормативному визначенні цьогопоняття виникає при його використанні для кримінально-правовоїхарактеристики діяльності злочиннихорганізацій. Юридичний словник дає такевизначення організованої злочинності – „це формазлочинної діяльності групи осіб” [10, с.414].У психологічній науці категорія “діяльність”у загальних рисах визначається як усвідомленевиявлення людської активності. На відміну відодноразового вияву останньої, яким є вчинок(дія), діяльність – це система пов’язаних між собоюєдиною потребою, метою і послідовністюдій, вчинків, операцій, менших за обсягом дій.Кожна з них має свій предмет, мотив та мету.Але в сукупності вони спрямовані на реалізаціюєдиної потреби, мають послідовне цілеутворення,включає по можливості, зміну або усуненняперешкод аж до досягнення кінцевої мети, якаполягає у зміні суспільних відносин в інтересахсуб’єкта діяльності [8, с.48]. Зовнішня діяльність,що має характер суспільного спілкування, підпорядковананормам людського буття, у певній частиніправовим нормам. Звідси йдеться про правомірнута протиправну, в тому числі злочиннудіяльність [6, с.79].Ми погоджуємося з позицією, що злочинна діяльність– це система умисних цілеспрямованихнеодночасних дій учасників злочинних угруповань,підпорядкованих єдиній меті - забезпеченнявчинення злочинів. Її метою стає одержання значнихприбутків, насамперед фінансових коштів, їх“відмивання”, капіталізація та одержання внаслідокцього ще, більш високих легальних доходів зкримінально здобутих капіталів [9, с.63-64].Отже, в основі виокремлення організованоїзлочинної діяльності із загальної системи правопорушеньлежить характер і ступінь взаємодіїзлочинців при здійсненні протиправних діянь.Для того щоб займатися злочинною діяльністюяк промислом необхідно об’єднання злочинців ворганізацію, яка має структуру, спеціально пристосованудля вчинення злочинів, ієрархічнунадбудову і централізоване управління.Злочин (злочини) це асоціальне явище, щозавдає шкоду існуючим суспільним відносинам,яке не потребує, в якості обов’язкової ознаки,об’єднання, згуртованості та організованостісуб’єктів його (їх) вчинення. Вчинення злочину(злочинів) є одиницею виміру злочинної діяльності.Зазначена властивість і має використовуватисьдля відмежування проявів організованої злочинноїдіяльності від злочинів вчинених одинаками чигрупами злочинців, які не є організаціями.Однією із специфічних ознак злочинної організаціїє спеціальна мета створення. В ч.4 ст.28КК України вказується, що такою метою є вчиненнятяжких чи особливо тяжких злочинів. Мивважаємо, що вчинення тяжких чи особливо тяжкихзлочинів значно звужує мету створеннязлочинної організації, відповідно для ширшогорозуміння даного поняття, метою створення злочинноїорганізації рекомендуємо вважати – заняттязлочинною діяльністю.Видами злочинної діяльності є безпосереднєвчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів,керівництво чи координація злочинної діяльностіінших осіб, забезпечення функціонування як самоїзлочинної організації, так і інших злочиннихгруп, на що безпосередньо вказує законодавець.На нашу думку, організована злочинна діяльністьхарактеризується: 1) “спеціалізацією”діяльності. При цьому злочинна “спеціалізація”Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 111

Г.П. Жаровськаорганізації часто залежить від їх діяльності зарахунок належності керівника організації та більшостіїї членів до тієї чи іншої етнічної групи.Наприклад, для злочинних організацій, у складіяких переважну більшість становлять особи чеченськоїнаціональності, найбільш характерним євчинення вимагань, пов’язаних із захопленнямзаручників, позбавленням волі осіб, за яких вимагаєтьсявикуп, використання під час вчиненнязлочинів вогнепальної зброї тощо. Для злочиннихугруповань, до складу яких входять громадяниафриканських країн, основним видом злочинноїдіяльності є збут “важких” наркотичнихзасобів – героїну, кокаїну та ін.; 2) розподіл такзваних “сфер впливу”, що визначається як сутогеографічними чинниками (за місцем злочинноїдіяльності організації – у межах району, міста,регіону), так і безпосереднім об’єктом злочинногопосягання (вимагання у конкретних груп підприємців,крадіжки автомобілів, торгівля людьми,“відмивання коштів” тощо). Вказані обставини,під час намагання окремих злочиннихугруповань перерозподілити такі “сфери впливу”нерідко призводять до вчинення злочинів уженасильницького характеру (умисні вбивства, заподіяннятілесних ушкоджень, умисне знищеннямайна “конкурентів” шляхом підпалу, вибухів таін.), що також служить додатковим підтвердженняморганізованості їх злочинної діяльності; 3)глобалізація діяльності злочинних угруповань.Встановлення певних взаємовідносин, в томучислі і на міжнародному рівні, між конкретнимизлочинними угрупованнями, що визначаютьсяпередусім необхідністю використання “можливостей”кожної із таких груп для здійснення спільноїзлочинної діяльності (наприклад, вчиненнязлочинів пов’язаних з контрабандою викраденихна території інших країн автомобілів, “конвертацією”грошових коштів через іноземні банки іін.). Вказані взаємовідносини певною мірою підтверджують“статус” злочинних організацій, закріпленняза ними конкретних “сфер впливу” і“спеціалізації”, що також свідчить про наявністьознак злочинної організації; 4) злочинній діяльностів цілому притаманна корислива спрямованістьзлочинів, що включає: а) наявність корисливогомотиву та спеціальної мети злочинноїдіяльності, тобто бажання протиправного збагаченняза рахунок державного чи приватногомайна (або прав на майно, послуг майнового характеру),та безоплатного обернення його насвою або іншої особи користь, одержання неконтрольованогодержавою прибутку, субсидій, дотацій,кредитів, пільг, ухилення від сплати податківта ін; б) вчинення інших (не з корисливихспонукань) злочинів (зокрема, заподіяння тілеснихушкоджень, вбивство, підробка документівта ін.) під час злочинної діяльності організації узв’язку із розвитком, самозахистом, необхідністюдосягнення саме кінцевої мети такої діяльності,тобто для сприяння вчиненню корисливихзлочинів або полегшення їх вчинення (створеннявідповідних умов), а також усунення “конкурентів”;в) якщо для злочинної діяльності характернакорислива спрямованість, то злочинна організація,як одна із найнебезпечніших форм співучасті,в цілому, характеризуватися наявністюспільних коштів чи інших засобів.Під спільними коштами чи іншими засобамизлочинної організації можна розуміти сукупністьпідприємницьких структур легального і “тіньового”секторів економіки, а також накопичених урезультаті їх діяльності фінансово-матеріальнихресурсів (кошти, що знаходяться на банківськихрахунках, інвестовані в різноманітні підприємства,готівкові кошти, цінні папери, нерухоме і рухомемайно тощо), які належать або підконтрольнізлочинній організації.Наявність спільних коштів чи інших засобівзлочинної організації означає: 1) наявність одногоабо декілька підприємств (фірм), які або безпосередньоналежать злочинним організаціям,або контролюються ними. Вказані підприємствавикористовуються такими організаціями як длясприяння вчиненню конкретних злочинів абоздійсненню безпосередньо злочинної діяльності(наприклад, фіктивні фірми для розкраданнякредитних ресурсів бюджетних коштів і т.д.), такі для заняття різними видами економічної діяльності.Причому така діяльність може бути нетільки протиправною, так би мовити “тіньовою”(зокрема, незаконне виготовлення лікерогорілчанихвиробів, незаконна торгівельна діяльністьі тощо), а носити цілком законний характер.Проте і в останньому випадку кінцевою метоюфункціонування таких підприємств є отриманнякоштів для подальшого їх використанняпід час злочинної діяльності та “відмивання коштів”,які здобуті злочинним шляхом; 2) наявністюу розпорядженні організації загальних коштів“каси”, які використовуються для забезпечення їїзлочинної діяльності. Вказані кошти можуть бутиотримані як внаслідок злочинної діяльності,так і шляхом економічної діяльності підконтрольнихпідприємств, у тому числі у вигляді постійнихвідрахувань для забезпечення так званої“криші”; 3) наявність у злочинній організації певнихструктурних підрозділів, спеціально ство-112 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Злочинна діяльність: сутність та ознакирених для забезпечення можливостей “відмиваннякоштів”, що здобуті протиправним шляхом яквласних, так і коштів підконтрольних їм іншихосіб чи злочинних груп.Під “відмиванням коштів” у даному випадкуслід розуміти легалізацію доходів злочинної організаціїшляхом здійснення ряду фінансовогосподарськихоперації, інших дій, в тому числі ізаконного характеру, з метою приховування абомаскування фактичних обставин їх отримання таподальшого використання у злочинних цілях. Прицьому “відмивання коштів” означає не тільки накопиченняготівкових або безготівкових коштів тарозміщення їх на банківських рахунках, а й придбанняна такі кошти об’єктів державної та комунальноївласності, що приватизуються, акцій тацінних паперів, інвестування їх у різні проекти і ін.Отже, під спільними коштами чи іншими засобамизлочинної організації можна розумітисукупність підприємницьких структур легальногоі “тіньового” секторів економіки, а також накопичениху результаті їх діяльності фінансовоматеріальнихресурсів (кошти, що знаходяться набанківських рахунках, інвестовані в різноманітніпідприємства, готівкові кошти, цінні папери, нерухомеі рухоме майно тощо), які належать абопідконтрольні злочинній організації.Щодо змісту поняття “злочинна організація”слід узагальнити: злочин вважається вчиненимзлочинною організацією, якщо в ньому бралиучасть три і більше особи, які попередньо встановилиабо підтримували між собою стосунки,що свідчить про наявність групи осіб з ознакамиорганізованості, яку утворено для спільного заняттязлочинною діяльністю угруповання (угруповань)або його членів, підпорядкована загальнійметі заняття злочинною діяльністю, супроводжуєтьсястворенням спеціально організованоїсистеми забезпечення внутрішнього зміцнення тазовнішньої підтримки і захисту від соціальногоконтролю, проникнення до легальної економікита політичної влади.Злочинна організація – згуртоване об’єднаннятрьох і більше осіб (або злочинних груп чи їхпредставників), що створене з метою заняттязлочинною діяльністю: вчинення злочинів, отриманняі наступна легалізація (відмивання) коштів,керівництво чи координація злочинної діяльностіінших осіб, забезпечення функціонуванняяк самої злочинної організації так і інших злочиннихгруп, діє протягом тривалого часу і становитьособливу соціальну небезпеку, якомупритаманні такі основні ознаки: 1) чітко визначенаієрархічна організаційно-управлінськаструктура, очолювана організатором (лідером),розподілу ролей та системи планування злочинноїдіяльності, що забезпечують конспірацію таодержання незаконних прибутків на постійнійоснові; 2) зорганізованість – стабільність складу,система взаємовідносин, методів і способів вчиненнязлочинів, жорстока внутрішньогруповадисципліна, заснована на принципах влади і підкорення,продумана система забезпечення безпекиорганізації (розвідка, контррозвідка, охороннігрупи) тощо. Чим більший обсяг вказаних функцій,тим більш зорганізована і небезпечна злочиннаорганізація; 3) обов’язковою ознакою злочиннихгруп економічної спрямованості є налагодженнята використання корумпованих зв’язківу різних ланках державного апарату – правоохоронних,судових, законодавчих та інших органахвлади і управління: ця ж ознака може виступатияк додаткова для злочинів загальнокримінальноїспрямованості; 4) наявність спільнихкоштів чи інших засобів – сукупність структурофіційної та “тіньової” економічної діяльності,а також легальних структур офіційного сектораекономіки, через які здійснюється легалізація(“відмивання”) доходів, отриманих незаконнимшляхом, які належать або підконтрольнізлочинним організаціям для подальшого використанняу фінансуванні злочинних організацій.Стан і рівень злочинності, особливо його організованихформ, безперервне зростання злочиннихструктур, що входять до апарату управління,проникають в сферу економіки, потребуютьнегайного реагування з боку держави як назлочинність в цілому, так і на найнебезпечнішуформу злочинності – злочинні організації. Аджеорганізована злочинна діяльність є суто раціональноюповедінкою її учасників, які прораховуютьнаперед як ризик, так і зиск від вчиненихзлочинів. Сама система кримінальної юстиціїповинна збільшити ризик для злочинця бутиспійманим і покараним.Висновки. 1. Злочин визнається вчиненимзлочинною організацією, якщо він скоєний ієрархічнимоб’єднанням декількох осіб (три і більше),що користуються спільними коштами абоіншими засобами, члени якого або структурнічастини якого за попередньою змовою зорганізувалисяз метою заняття спільною злочинною діяльністю,для безпосереднього вчинення злочинівучасниками цієї організації, або керівництва чикоординації злочинної діяльності інших осіб, абозабезпечення функціонування як самої злочинноїорганізації, так і інших злочинних груп.2. Злочинна організація – це форма співучас-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 113

Г.П. Жаровськаті, наділена специфічними ознаками, метоюстворення якої є заняття злочинною діяльністю.3. Злочинна діяльність характеризується наступнимиознаками: а) „спеціалізацією” діяльності;б) розподіл „сфер впливу”; в) глобалізацієюсвоєї діяльності; г) злочинній діяльності в ціломупритаманна корислива спрямованість; д) системністьта довготривалість діяльності злочиннихорганізацій забезпечується використанням корумпованихзв’язків на постійній основі; е) законспірованийхарактер злочинної діяльності тапланова система захисту від всіх форм соціальногоконтролю.Список літератури1. Кримінальний кодекс України. – Київ:“Канон”, 20012. Комплексна програма профілаки злочинностіна 2001-2005 роки, затверджена УказомПрезидента України від 25 грудня 2000 року №1376/2000 ВВР.2000 № 2.3. Костенко О.М. Організована злочинність:юридична дефініція та модель протидії // УрядуУкраїни: Проблеми боротьби з корупцією і організованоюзлочинністю. – К.: НДІ “Проблемилюдини”, 1998. – Т.VІІ. – С.72-75.4. Кримінологія. Підручник. / За. ред. О.М.Джужи – К.: Юрінком Інтер., 2001. – С.1255. Кудрявцев В.Н. Популярная криминология.– М. 1998. С. 110.6. Курганов С.И., Кравченко А.И. Социологиядля юристов: учеб. пособ. – М.: ЮНИТИ,1999. – 249 с.7. Курс кримінології: Особлива частина:Підручник / М.В.Корнієнко та ін. – К.: ЮрінкомІнтер, 2001. – С. 5.8. Леонтьев А.В. Деятельность, сознание,личность. – М.: ЮНИТИ, 1977. – 87 с.9. Шостко О.Ю. Організована злочинна діяльність:сутність та потреби нормативного визначення// Матер. міжнар. наук.-практ. конф.„Питання застосування нового Кримінальногокодексу України” (25-26 жовтня 2001 р., Харків).–К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С.61-64.10. Юридичний словник-довідник / За ред.Ю.С.Шемшученка. – К.: Femina., 1996. – С. 414Стаття надійшла до редколегії 19 травня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії М.К. Якимчуком.FELONIOUS ACTIVITY: ESSENCE AND SIGNSG.P. ZharovskaSummaryIn the article essence and signs of felonious activity and the legal vehicles for prevent it are analysed.114 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

УДК 343.9© 2004 р. Б.М. ГрекСуддя Вищого господарського суду УкраїниФІКТИВНЕ БАНКРУТСТВО ТА ДОВЕДЕННЯ ДО БАНКРУТСТВА:КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТПостановка проблеми дослідження. Перехідекономіки України до розвинених ринковихвідносин породив різноманітні організаційніформи підприємств і появу нових інститутів,притаманні новим умовам господарювання (банкрутство,свобода конкуренції, антимонопольнерегулювання тощо). Відповідним чином змінилисяі принципи, на яких будуються відносинидержави зі суб’єктами господарської діяльності,запроваджується ефективне державне регулюванняпідприємництва у формі єдиної державноїрегуляторної політики у сфері підприємництва.Усі ці чинники об’єктивно зумовлюють необхідністьне тільки відповідного правового регулювання,а й вивчення правових засад господарськоїдіяльності.Ступінь наукової розробки проблеми.Зазначимо, що на сьогодні існує низка науковихпраць вітчизняних фахівців, присвячена дослідженнюпроблеми банкрутства в цілому. Зокрема,до таких слід віднести у першу чергу монографічнідослідження О.М.Бірюкова [8], В.В.Джуня[11], М.І.Тітова [18], Б.М.Полякова [16],розділ ХІ підручника з господарського права,автором якого є В.С.Щербина [20] та ін. Алепрактично всі вони торкаються аспектів цивільногоі господарського права.Мета статті полягає в тому, щоб розкритисутність і зміст понять “фіктивне банкрутство”,“доведення до банкрутства” у кримінально-правовомуаспекті.Виклад основного матеріалу дослідження.Термін "банкрутство" (від франц. banque-route,від італійського bankarotta – banka rotta – розбитийбанк) - неспроможність юридичної особи(суб'єкта підприємницької діяльності) задо-вольнитиу встановлений для цього термін пред'явленійому кредиторами вимоги і виконати зобов'язанняперед бюджетом [22, с.193]. Зазначимо, щоще в римському праві неповернення боргу визначалосяяк небезпечне для життя боржника таприводило до захоплення його майна кредиторами.У Київській Русі неплатник або злісний банкрутприрівнювався до злодія. Кредитори малиправо продавати неплатоспроможного боржникаразом з його майном. У середньовіччі гарантомзабезпечення повер-нення боргу був сам боржник:його життя, особиста свобода та недоторканність[10].В юридичній науці первісне розуміння банкрутстваабо неспроможності, зводилося до ототожненняз неплатоспроможністю. Щодо понять“неспроможність” і “банкрутство”, то вони узаконодавстві переважної більшості держав вживаютьсяяк абсолютні синоніми. Аналогічною єситуація з номінацією цього правового інститутуі в Україні. В літературі окреслились три підходидо розуміння терміну “неспроможність”. Прихильникипершого підходу, зокрема російськийправознавець Б.Колб під неспроможністю розумієзаявлену боржником або визнану арбітражнимсудом неможливість задовольнити у повномуобсязі вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннямита зобов'язання з виплати обов'язковихплатежів, що призвело до застосування доборжника процедури зовнішнього управління зметою відновлення його платоспроможності, апід банкрутством – стан, що призвів до застосуваннядо боржника процедури конкурсного проведенняпроцесу з метою пропорційного задоволеннявимог кредиторів в межах наявних активівборжника [13, с.47-48]. Інший представник такогопідходу – вітчизняний дослідник проблемиВ.В.Джунь вважає, що в Україні ці терміни вживаютьсяяк рівнозначні синоніми [11, с.6].Другий підхід полягає у тому, що вказанітерміни вживаються як взаємозамінні (наприклад,Закон Російської Федерації "Про неспроможність(банкрутство") 2002 p. [8, с.47], в правовійлітературі англомовних держав вони вживаютьсяяк синоніми [11, с.6].Прихильники третього підходу виходять зтого, що банкрутство – поняття виключно кримінально-правове,в значній мірі обумовлене цивільно-правовоюнеспроможністю, яке відрізняєтьсявід цивільно-правового поняття неспроможності,але перше зумовлене другим; не всякийнеспроможний суб'єкт – банкрут, але банкрутомможе бути лише неспроможний. Банкрутствоможе передбачати кримінально каранедіяння, але ототожнювати банкрутство з кримінальнокараним діянням, на наш погляд, невірно.Видається, що заслуговує підтримки третій підхід,в якому терміни "неспроможність" і "банк-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 115

Б.М. Грекрутство" мають різне правове значення.Порівняльний аналіз визначень цих термінів,що містяться в ст. 1 Закону України "Про відновленняплатоспроможності боржника або визнанняйого банкрутом" [4] і терміна "неспроможність",в ст. 209 Господарського кодексу України[3], в ст. 218 КК України [1] дає підстави вважати,що термін “неспроможність” вживається дляхарактеристики фінансового стану суб’єкта підприємницькоїдіяльності, як “боржника”, так і“банкрута”, але різниця між божником і банкрутомта, що для визнання боржника банкрутомпотрібне відповідне рішення суду. Саме томубанкрутство за своїм змістом не може бутисинонімом неспроможності.Традиційні поняття банкрутства містять рядістотних недоліків, зокрема: нечіткий догматичнийкритерій розмежування банкрутства злісногоі необережного. Банкрутство злісне – це скорішене просто навмисне заподіяння шкоди, а шахрайство,через що явні, відкриті дії, іноді зухвалі,що навмисно зазіхають на чуже майно, не охоплюютьсяпоняттям злісного банкрутства і відносятьсязаконом необґрунтовано до необережного;умовою караності банкрутства є передумова цивільногопроцесуального характеру. Дії, що булинезлочинними до видання цивільного процесуальногоакта, раптом здобувають ретроспективновластивість злочину, що не відповідаєпринципам кримінального права [12, с.52]. Утакий спосіб цивільний процесуальний акт виконуєневластиву йому функцію у кримінальномусудочинстві.Для українського правознавства великийінтерес становить англійське законодавство пронеспроможність та банкрутство. Як англійському,так і українському праву властиві використаннятерміна "банкрутство" для позначеннянеспроможності, звільнення боржника від боргівяк наслідок закінчення процедури конкурсу,багатоваріантність оздоровчих процедур. Ці особливостіхарактеризують як сучасне українськеправо, так і право англійське. Терміном “банкрутство”в англійському праві позначаєтьсянеспроможність фізичних осіб. В Англії поняттябанкрутство містить навмисні дії неспроможногоборжника до і після початку процесу в справі пронеспроможність, а також подібні дії директорівта службовців компаній у зв'язку з їх ліквідацією.В Росії, відповідно до ст. 2 Федеральногозакону “Про неспроможність (банкрутство)” від26 жовтня 2002 р. № 127-ФЗ, неспроможність(банкрутство) – це визнана арбітражним судомнездатність боржника у повному обсязі задовольнитивимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннямиі (або) виконати, зобов'язання по сплатіобов'язкових платежів [14, с.11]. Визначенняпонять "фіктивне банкрутство" і "навмиснебанкрутство" дається у вищеназ-ваному законі,Кодексі про адміністративні пра-вопорушення таКримінальному кодексі Російсь-кої Федерації.Встановлення факту банкрутства чи фіктивностібанкрутства – прерогатива цивільного права.В Україні підстави і порядок визнання суб'єктапідприємницької діяльності банкрутом визначеніу Законі України "Про відновлення платоспроможностіборжника або визнання його банкрутом"від 14 травня 1992 р. (в редакції від 30червня 1999 року) [5], главою 23 ГК України та ст.53 ЦК України [2]. Критеріями абсолютної неплатоспроможностіЗакон визнає: а) розмір заборгованості(встановлений в сумі трьохсот мінімальнихрозмірів заробітної плати) і б) термін несплати(3 місяці після настання терміну сплати).Ми поділяємо точку зору тих вчених, яківважають, що банкрутство слід розглядати комплексно.Зокрема, B.C. Бєлих відмічає, що законодавствопро неспроможність (банкрутство) формуєтьсяі розвивається на стику публічного іприватного права, що регулюють відносини у ційсфері, і, відповідно, носить комплексний характер[7, с.22]. В Україні банкрутство також маєміжгалузевий характер, що було доведено вище.Визначення термінів “фіктивне банкрутство”,“доведення до банкрутства” міститься у ст. 215 ГКУкраїни та ст.ст. 218, 219 КК України. Кримінальнийкодекс України, визначає як злочин фіктивнебанкрутство, доведення до банкрутства, приховуваннястійкої фінансової неспроможності та незаконнідії у разі банкрутства і вживає терміни"банкрутство" і "фінансова неспроможність".Із змісту ст. 218 КК України випливає, що зметою оголосити себе фіктивним банкрутомсуб'єкт підприємницької діяльності має: приховати,знищити, фальсифікувати бухгалтерські таінші облікові документи, що відображають йогоекономічну діяльність; приховати відомості пророзмір майна, яке йому належить, та про місцейого знаходження, іноді передати майно в іншеволодіння, відчужити або навіть знищити йоготощо. Подальші процедури такі, як і при нефіктивному банкрутстві. По-перше, суб'єкт вищеперерахованихзлочинних дій подає до господарськогосуду заяву про фінансову неспроможністьвиконати вимоги кредиторів і зобов'язанняперед бюджетом. По-друге, суд зобов'язуєзаявника подати до офіційного друкованогооргану оголошення про порушення справи116 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Фіктивне банкрутство та доведення до банкрутства: кримінально-правовий аспектпро банкрутство. Протягом місяця від часу публікаціїкредитори збанкрутілого боржника подаютьдо господарського суду письмові заяви звідповідними майновими вимогами до банкрута,разом з документами, що підтверджують обґрунтованістьцих вимог. Іноземні юридичні особи, атакож громадяни, які бажають брати участь у санаціїборжника, теж повинні протягом названоготерміну подати до господарського суду заяви зписьмовим зобов'язанням про переведення наних боргу і вказати умови санації.У разі відсутності пропозицій про санаціюабо незгоди кредиторів з умовами санації господарськийсуд визнає боржника банкрутомсвоєю постановою і призначає ліквідаторів ізчисла представників зборів кредиторів, банків,фінансових органів, а також Фонду державного(комунального) майна України, якщо банкрутомє державне підприємство або організація. Ліквідаторипроводять процедуру задоволення вимогкредиторів.З моменту визнання юридичної особи банкрутомїї діяльність припиняється. У разі необхідностіза поданням прокуратури чи клопотаннямборжника, розпорядника майна або кредиторівгосподарський суд може визнати нечинноюбудь-яку угоду щодо продажу майна боржника,здійснену протягом 3 місяців до початку провадженняу справі про банкрутство, якщо продажвідбувався в інтересах зацікавленої особи з бокуборжника. Суд також може визнати нечинноюугоду щодо продажу майна чи прийняття боржникомна себе зобов'язань протягом року допочатку провадження у справі про банкрутство:якщо продаж майна здійснено з метою прихованняцього майна або несплати боргів; якщоборжник у результаті угоди отримав набагатоменше, ніж реальна ціна майна; якщо боржникна момент укладання угоди вже був фактичнонеплатоспроможний чи став таким унаслідоквиконання цієї угоди.Оцінка активів боржника по-різному впливаєна склади злочинів. Якщо виявлені активи боржникавеликі, то це добре у випадку, коли скоєнефіктивне банкрутство (ст. 218 КК України), томущо це зменшить збиток, заподіяний кредиторам,і складу цього злочину може взагалі не бути. А увипадку приховування стійкої неплатоспроможності(ст. 220 КК України) навпаки – чим більшавартість схованих активів, тим більший збиток,заподіяний кредиторам.На нашу думку, диспозиція ст. 218 ККУкраїни не зовсім точно визначає реальносуспільно-небезпечні дії, що посягають наінтереси кредитного обігу. По-перше, невизначенийадресат неправдивих відомостей про наявнунеспроможність і її диспозиція не узгоджується зприписом ст. 7 Закону України "Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом", згідно з якою в заяві боржника догосподарського суду про порушення справи пробанкрутство повинні міститись відомості просуму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннямиу розмірі, який не оспорюється боржником;розмір заборгованості по податках і зборах (обов'язковихплатежах); розмір заборгованості повідшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю,виплаті заробітної плати та вихідної допомогипрацівникам боржника, виплати авторськоївинагороди; відомості про наявність у боржникамайна, у тому числі грошових сум і дебіторськоїзаборгованості. Фальсифікація боржником цихвідомостей при зверненні до суду призводить донеобґрунтованого порушення справи про банкрутство.Боржник це здійснює з надією введеннямораторію на задоволення вимог кредиторіводразу після порушення справи про банкрутство(як передбачено законодавством). У результатітакі дії боржника спроможні завдати істотноїшкоди як кредиторам, так і державі невиконаннямподаткових зобов'язань. Тому вважаємо, що і назваі диспозиція ст. 218 КК потребують зміни з оглядуна необхідність приве-дення їх у відповідність зприписами ст. 7 Закону України "Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом".Чинним законодавством України про банкрутство(ч. 3 ст. 215 ГК України) передбаченавідповідальність за умисне банкрутство (доведеннядо банкрутства). Умисне банкрутство – цестійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва,викликана цілеспрямованими діями власникамайна або посадової особи суб'єкта підприємництва,якщо це завдало істотної матеріальної шкодиінтересам держави, суспільства або інтересамкредиторів, що охороняються законом.Стаття 219 КК України, що передбачає відповідальністьза доведення до банкрутства, деталізуєта уточнює це поняття. Згідно з положеннямицієї статті умисне, з корисливих мотивів,іншої особистої заінтересованості або в інтересахтретіх осіб вчинення власником або службовоюособою суб'єкта господарської діяльностідій, що призвели до стійкої фінансової неспроможностісуб'єкта господарської діяльності,якщо це завдало великої матеріальної шкоди державічи кредитору.Як бачимо, стаття передбачає відповідаль-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 117

Б.М. Грекність, якщо господарські дії вчинені навмисневласником або службовою особою суб'єкта господарськоїдіяльності довели до банкрутства тазавдали великої шкоди. Діяння, визначене в ційстатті, встановлює відповідальність за традиційне"злісне банкрутство", загальноприйняте наєвропейському континенті. Разом з тим, у розумінніцих традиційних злочинів у КК Україниіснують відмінності: відповідальність за діянняпоєднується з завданням великої шкоди (щонезрозуміло, з урахуванням тієї обставини, щозлісне банкрутство за небезпекою діяння, шкодою,заподіяною цим діянням, та способомзамаху на чужі майнові права мало відрізняєтьсявід шахрайства, за яке встановлена відповідальністьнавіть у тому випадку, коли розмірзбитку невеликий); це діяння, відповідно до ККУкраїни, карається значно м'якше, ніж у тихдержавах, де відносне економічне благополуччяробить його менш небезпечним (максимальнепокарання за це діяння в Україні передбачено увигляді обмеження волі на строк до трьох років,у той час як в Англії, наприклад, до семи років, уНімеччині – до 10). Зазвичай, за подібні діївстановлюється відповідальність, подібна до відповідальностіза шахрайство, крадіжку, присвоєннядовіреного майна та інші корисливі ненасильницькімайнові злочини; "дії, вчинені Власникомабо службовою особою суб'єкта господарськоїдіяльності" при традиційному злісному банкрутствістановлять небезпеку лише в тому випадку, коливони вчинені навмисно з корисливих мотивів, зметою доведення суб'єкта господарської діяльностідо банкрутства. В інших випадках – це нормальна ізвичайна практика.КК України дуже широко визначає підставикримінальної відповідальності за "умисне банкрутство",тобто "доведення до банкрутства".Проте, незвичайний лібералізм КК України проявивсяв безкарності "необережного банкрутства"– це винні дії, що можуть завдати істотної шкодияк приватним, так і суспільним інтересам.Найбільш тяжкі та явно протиправні випадки"необережного банкрутства" є не менш небезпекнимзамахом на чужі майнові права та інтереси,ніж "злісне банкрутство". Це знайшло відображенняв законодавствах європейських держав уході реформи 70-80-х років. Чи розумно звільнятивід будь-якої відповідальності, наприклад,комерсанта, що розорить своїх кредиторів урезультаті того, що розтратить кошти на безпроцентніпозички своїм приятелям і родичам, чи,навпаки, випустить цінні папери, що містятьявно нездійсненні зобов'язання (чи поєднає обидваці заходи), якщо той заявить, що з легковажностіне усвідомлював, що ці дії спричинятьнеспроможність? Господарська діяльність –діяльність складна, і довести в подібних випадкахнамір практично неможливо. Суб'єктом злочиннихдіянь, передбачених ст. 219 КК України,може бути власник, службова особа суб'єктапідприємницької діяльності. Співучасникамизлочину можуть бути будь-які інші особи, щосприяють вчиненню дій, які довели до банкрутства.Мотиви злочину, як правило, корисливі,хоча можуть бути й іншими, що на кваліфікаціювчиненого не впливає.Висновки. Отже, за своєю суттю, банкрутствояк цивільно-правова категорія є невід'ємноючастиною і нормальним явищем ринкової економіки,природним процесом конкурентноїборотьби, в процесі якої слабкі підприємствавибувають з гри. Це нове для нашої державипоняття, яке все частіше нагадує про себе судовимипроцесами, в результаті яких підприємства,що не в змозі виконати зобов'язання перед кредиторамиі бюджетом, оголошуються банкрутами.Інститут банкрутства розвивається на межі публічногоі приватного права, оскільки регулюванняпитань з банкрутства є сукупністю норм різнихгалузей права та носить комплексний характер,науково обґрунтовує необхідність внесеннязмін до КК України.Список літератури1. Кримінальний кодекс України // ВідомостіВерховної Ради України. – 2001. – № 25-26. Ст.131.2. Цивільний кодекс України: Коментар. – Х.:ТОВ “Одіссей”, 2003. – С. 44.3. Господарський кодекс України: Офіц. видання.– К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”,2004. – 224 с.4. Закон України “Про відновлення платоспроможностіборжника або визнання його банкрутом”// Відомості Верховної Ради України. –1992. – № 31. – Ст. 440.5. Закон України “Про відновлення платоспроможностіборжника або визнання його банкрутом”від 14 травня 1992 р. (в редакції від 30червня 1999 року) // Відомості Верховної РадиУкраїни. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378.6. Закон України “Про загальнодержавнупрограму адаптації законодавства України дозаконодавства Європейського Союзу” від 18 березня2004р.// Урядовий кур’єр, 20 квітня 2004р., №74.118 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Фіктивне банкрутство та доведення до банкрутства: кримінально-правовий аспект7. Белых B.C., Дубинчин А.А., СкуратовскийМ.Л. Правовые основы несостоятельности (банкротства).- М., 2001.8. Бірюков О.М. Інститут неспроможності:порівняльно-правовий аналіз: Монографія. – К.:Київський університет, 2000.9. Головина С. Ю. Понятийный аппарат трудовогоправа. — Екатеринбург, 1997.10. Грушевський М.С. Історія України - Русі:в 11 т., 12 кн. / Редкол.: П.С.Сохань (голова) таін. - К.: Наук. думка, 1992. - Т. 3. - 1993. - 592 с.11. Джунь В.В. Інститут неспроможності:світовий досвід розвитку і особливості становленняв Україні. Монографія. – Львів: Інституттехнологій бізнесу і права, 2000.12. Клепицкий И.А. Банкротство как преступлениев современном уголовном праве // Государствои право, 1997. - № 11.13. Колб Б. Состав преступления и понятиебанкротства // Законность. - 1998. -№ 1.14. Комментарий к Федеральному закону «Онесостоятельности (банкротстве)»: Постатейныйнаучно-практический / Под ред. В.Ф. Попондопуло.- М.: Омега-Л, 2003.15. Панов М. Проблеми формування понятійногоапарату юридичної науки: методологічніаспекти // Вісник Академії правових наук України.- 2003. - №2.16. Поляков Б.М. Правові проблеми регулюваннянеспроможності (банкрутства): Автореф.дис ... д-ра юрид.наук. – Донецьк, 2003. – 38с.17. Тимербулатов A.X. Защита прав кредиторовв уголовном законодательстве Австрии,ФРГ и Швейцарии // Государство и право, 1994. -№ 3.18. Тітов М.І. Банкрутство: матеріальноправовіта процесуальні аспекти / Під ред. проф.В.М.Гайворонського. – Харків: Консул, 2003.19. Тростюк З.П. Понятійний апарат Особливоїчастини Кримінального права України: Автореф.дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. — К.,2000.20. Щербина В.С. Господарське право: Підручник.– К.: Юрінком Інтер, 2003.21. Шершеневич Г.Ф. Конкурсный процесс. -М.: Статут, 2000. - 477 с.22. Шишка Р.Б. Банкрутство// Юридична енциклопедія:В 6 т./ Редкол.: Ю.С.Шемшученко(відп. ред.) та ін. – К.: “Укр.. енцикл., 1998. – Т.1.– А-Г, 677 с.23. Философский словарь / Под ред.И.Т.Фролова. – Изд. 5-е. – М.: Политиздат, 1986.– 590 с.24. Derivieux V., Pesque B. Une tentative(l'adaptation des dispositions de droit penal aunouveau code penal. - Revue de science criminelle etde droit penal com pare. – 1993. – №3.25. Words and Phrases. St. Paul, Minn., WestPublishing Company. - 1940. - Vol.5.Стаття надійшла до редколегії 12 червня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії А.З.Георгіцою.FICTITIOUS BANKRUPTCY AND FINISHING TO BANKRUPTCY:CRIMINAL-LEGAL ASPECTGrek B.M.SummaryIn the article on the basis of disclosure of the content of concepts “fictitious bankruptcy” and “the finishingto bankruptcy” and also analysis of the current legislation is underlined difficulty, which arise at applicationof norms of the criminal law at consideration of cases about bankruptcy.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 119

УДК 343.139© 2004 р. Г.В. ШкрабаНаціональна академія внутрішніх справ України, КиївПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПРИ РОЗКРИТТІТА РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВПостановка проблеми. Відповідно до кримінально-процесуальногозаконодавства Україниорган досудового слідства може призначити судовуекспертизу після порушення кримінальноїсправи. Хоча існує ряд випадків, у яких без використанняспеціальних знань не можливо встановитинаявність ознак злочину.Ступінь наукової розробки проблеми. Данимдослідженням присвячені праці багатьохвчених. Серед них Коваленко Є.Г., АрсеньєвВ.Д., Заблоцький В.Г., Грамович Г.І., НадгорнийГ.М., Сорокотягін І.Н., Біленчук П.Д., А.В. ШабалінА.В., Гончаренко В.Г., ЩербаковськийМ.Г., Кравченко А.А., які в своїх роботах розглядалиокремі питання використання спеціальнихзнань. Незважаючи на це, шляхи вирішенняпроблем, які виникають при використанні спеціальнихзнань в розкритті та розслідуванні злочинів,не втілились у зміни в кримінально-процесуальномузаконодавстві, не була усунена прогалинав КПК.Мета статті: проаналізувати поняття “спеціальнізнання”, показати проблеми, які виникаютьпри використанні спеціальних знань у розкриттіта розслідуванні злочинів та визначити шляхивирішення даних проблем.Виклад основного матеріалу. В українськіймові термін “спеціальний” означає – особливий,призначений виключно для кого-, чого-небудь,має особливе призначення, який стосується окремоїгалузі науки, техніки, мистецтва та призначенийдля спеціалістів цієї галузі [5, с.1168]. Хочспеціальні знання формуються на основі загальнонауковихположень і кордони між ними постійнозмінюються, відносити всезагальні знаннядо спеціальних неможливо, так як термін “спеціальний”розуміється як “особливий”. А.А. Ейсманвідносить до спеціальних знань ті знання,якими не володіє адресат доказування (слідчий,суд, учасники процесу, суспільство), тобто,знання не загальновідомі, не загальнодоступні,які не мають масового розповсюдження, якимиволодіє обмежене коло спеціалістів [9, с.91]. Надумку В.І. Шиканова, термін “спеціальні знання”застосовується для позначення будь-якої можливоїсукупності знань (практичного досвіду, навичок)без урахування знань суспільних (тобто, щовходять в загальноосвітню підготовку громадян)і знань у сфері права (необхідно враховувати підготовкута практичні навики, пов’язані з кримінально-правовоюоцінкою фактичних обставинсправи і вирішення питань процесуального характеру)[20, с.39]. Одні під спеціальними знаннямирозуміють систему даних, отриманих в результатінаукової і практичної діяльності у визначенихгалузях (медицині, бухгалтерії, автотехніціта ін.) і зафіксовані в науковій літературі,методичних посібниках, настановах, інструкціях,а під спеціальними знаннями – знання, отриманівідповідними особами в результаті теоретичногоі практичного навчання певними видами діяльності,при яких вони отримали також необхіднінавички для їх здійснення [3, c.4], інші – спеціальнізнання в кримінально-процесуальному значенні,тобто “...сукупність знань у науці, техніці,мистецтві і ремеслі, отриманих в результаті спеціальноїпідготовки, або професійного досвіду і,що залучаються для отримання доказів, оперативно-розшуковоїта іншої інформації, необхідної длярозкриття і розслідування злочину” [19, с.5]. Доцього ж вони відносять отримані деякими особамив результаті тієї чи іншої професійної діяльностінавики і вміння.Визначення поняття “спеціальні знання” даєГ.М. Надгорний: “Спеціальні знання – це знання,що не належать до загальновідомих, які утворюютьоснову професійної підготовки з наукових,інженерно-технічних і виробничих спеціальностей,а також не загальновідомі знання, необхіднідля заняття якими-небудь іншими видами діяльності”.Г.М.Надгорний відмічає, що спеціальнізнання – це знання, що утворюють основу професійноїпідготовки людей, а також, що визначаютьїх спеціальність [15, с.42; 16, с.48].На думку Є.Г. Коваленка під спеціальнимизнаннями слід розуміти не загальновідомі найрізноманітні знання окремих осіб, які необхідніоргану дізнання, слідчому та суду для використанняїх в кримінальному процесі спеціалістомабо експертом і які в кінцевому результаті можутьстати джерелом доказів. Поняття “спеціальнізнання” не включають в себе знань юридичних,оскільки по своєму змісту для органу дізнання,слідчого і суду вони хоча і є спеціальни-120 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Проблеми використання спеціальних знань при розкритті та розслідуванні злочинівми, але складають основу їх професійної діяльностіза правильним вирішенням правових питань в періодпровадження досудового слідства і судовогорозгляду кримінальних справ [12, с.9-10].Необхідно відмітити, що, крім спеціальнихзнань, для ефективної професійної діяльностінеобхідні відповідні вміння і навики, де уміння –виконання дій під свідомим контролем, а такожвизначена майстерність у визначеному виді діяльності,а навики – дії, свідомий контроль, заякими не потрібний, вони вже виконуються автоматично.Тому під спеціальними знаннямиможна визначити результат отримання інформаціїв якому-небудь визначеному виді справ, діяльностілюдини, що представляють собою визначенівідомості на даному етапі, а так як науковотехнічнийпрогрес постійно вдосконалюється, тознання можуть втратити своє актуальне значення,бути застарілими.Спеціальні знання при розкритті та розслідуваннізлочинів використовуються в різних формах,хоча єдиної думки про них до даного часуне вироблено [7, c.15]. Найчастіше говорять продві форми: процесуальну та непроцесуальну. Допроцесуальної форми використання спеціальнихзнань відносять: а) залучення спеціаліста до участів провадженні слідчої дії; б) призначенняекспертизи (ст. 76 КПК України). Діюче кримінально-процесуальнезаконодавство, окрім зазначенихформ використання спеціальних знань,визначає третю форму – призначення та проведенняревізій (ст. 66 КПК України). Розглядаючивикористання спеціаліста при провадженні слідчихдій необхідно відмітити, що кримінальнопроцесуальнезаконодавство допускає їх участьв: огляді місця пригоди (ст. 191 КПК України);огляді приміщення, предметів та документів (ст.191 КПК України); огляді трупа (ст. 192 КПКУкраїни); ексгумації трупа (ст. 192 КПК України);проведенні обшуку та виїмки (ст. 181 КПКУкраїни); відтворенні обстановки та обставинподії (ст. 194 КПК України).Необхідно відмітити, що відповідно до кримінально-процесуальногозаконодавства спеціалістзастосовує свої спеціальні знання та навикидля надання допомоги слідчому у виявленні, закріпленіта вилученні доказів, і зверненні увагина обставини, пов’язані з даними діями. Така необхідністьвиникає при недостатньому знанніслідчим прийомів та засобів виконання роботи,що вимагає спеціальних знань та навиків, з етичнихчи тактичних міркувань доручення окремихдій саме спеціалісту, одночасному застосуваннідекількох засобів криміналістичної техніки, великомуобсязі роботи, наявності ризику спричиненняшкоди людині у випадках, якщо спеціальнізнання не буде застосовувати відповідний спеціаліст.Допомога у використанні спеціальних знаньвиражається у: виявленні доказів: слідів, предметів,об’єктів, що мають значення для справи, виявленнімало видимих та латентних слідів, поясненні механізмуутворення слідів, наданні допомоги у фіксаціїдоказової інформації [10, с.12-13].Згідно кримінально-процесуального законодавствавикористання допомоги спеціалістів припровадженні інших слідчих дій не передбачено.В той же час при допитах, очних ставках,пред’явленні для впізнання, накладенні арештуна майно часто виникає необхідність в спеціальнихзнаннях в залежності від конкретної слідчоїситуації, від цілі та завдань даної слідчої дії.Неможливо погодитись з думкою МельниковоїЕ.Б.[14], Комаринця Б.М.[13, с.6-64] про обмеженнякола слідчих дій, в яких можуть братиучасть спеціалісти. Винберг А.І. [6, с.42-43] таінші вчені, точку зору яких ми розділяємо, пропонуютьрозширити кількість слідчих дій, в провадженніяких бере участь спеціаліст. Законодавецьне може наперед визначити, чи потрібні будутьспеціальні знання при провадженні якоїнебудьслідчої дії. Застосування спеціальнихзнань розширює об’єм і підвищує якість отриманихфактичних даних, дозволяє більш повно івсебічно оцінити взаємозв’язок предметів таявищ, які мають значення для розслідування злочинів,підвищує ефективність слідчих дій, робитьїх більш цілеспрямованими та повними.В окремих випадках, коли при провадженніслідчої дії можуть (а деколи потрібні) бути використаніспеціальні знання, закон вказує безпосередньопрофесію особи, що володіє такими знаннями:педагог (стаття 168 Кримінально-процесуальногокодексу України); лікар (ст. 193 КПКУкраїни). Відповідно до ст. 168 КПК України вдопиті неповнолітнього свідка може брати участьпедагог, який діє як особа, що володіє спеціальнимизнаннями в області педагогіки, психології, надаєслідству допомогу в отриманні від неповнолітньогоповних, достовірних показів про відомі йомуобставини справи, в певній мірі керуючи дії особи,що проводить допит [18, с.148].Участь спеціаліста (лікаря) обов’язкова в томувипадку, коли необхідно освідувати особу напредмет виявлення на її тілі слідів злочину, особливихприкмет, якщо ця особа іншої статі повідношенню до слідчого (ч.3 ст.193 КПК України).Тут частину функції слідчого проводитьсялікарем. При такому освідуванні лікар не висту-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 121

Г.В. Шкрабапає як спеціаліст, так як перед ним не ставлятьсяпитання, що вимагають спеціальних знань, він недає висновків. В такому процесуальному змістівін є помічником слідчого, якого називають процесуальним[8, c.33, 92].Передбачається така самостійна форма використанняспеціальних знань, як участь перекладачау випадках, коли учасники процесу не володіютьмовою, якою ведеться судочинство (ст. 19КПК України). Він забезпечує об’єктивне веденняслідства з точки зору дотримання правил тазаконних інтересів того з учасників процесу, хтоне володіє мовою, якою ведеться судочинство.Перекладач не полегшує роботу слідчого поотриманню доказів, а тільки виконує свої функціїяк учасник кримінального процесу, тому йогоучасть в розкритті та розслідуванні злочинів єсамостійною процесуальною формою використанняспеціальних знань. Аналогічно використовуютьсяі особи, які розуміють знаки глухого чинімого учасника процесу.Ще одна процесуальна форма використанняспеціальних знань: проведення експертизи (гл.18КПК України). Дана форма застосовується дужечасто. Залучені знання з різних галузей знаньдопомагає слідчому отримати об’єктивну інформаціюпро факти та обставини, які є недоступнимидля безпосереднього сприйняття слідчого,що вимагають проведення досліджень.Проведення експертизи – це процесуальнаформа використання спеціальних знань, що заключаєтьсяв досліджуванні експертом об’єктів зметою встановлення фактичних даних, що маютьзначення для справи, яка проводиться по завданнюорганів досудового слідства або суду у встановленомупорядку. Хід і результати такого дослідженняфіксуються у висновку експерта, якийє одним із видів джерел доказів по справі.На нашу думку, необхідно виходити з вимогист. 22 КПК України про всебічне, повне і об’єктивнедослідження обставин справи. Рішенняслідчого про призначення експертизи витікає ізвідповіді на питання: чи достатньо повно дослідженийі встановлений важливий факт, наприклад,присутність обвинуваченого на місці злочину,про що є покази свідків і самого обвинуваченого.Якщо слідчий рахує, що достатньо, експертиза(и) не потрібна (і). Якщо ні, то приймаєтьсярішення про дослідження.Розглядаючи дану процесуальну форму використанняспеціальних знань, не можна не відмітити,що слідчий призначає експертизу у випадках,коли для вирішення певних питань припровадженні в справі потрібні наукові, технічніабо інші спеціальні знання (ст. 75 КПК України).Сутність експертизи заключається в дослідженніобставин справи на основі спеціальних знань, денаявність таких знань – необхідна умова залученняособи до провадження експертизи. Узв’язку з тим, що висновок експерта є одним ізпередбачених законом видів доказів (ч.2 ст. 65КПК України), ця форма використання спеціальнихзнань найбільш детально розглядається внаукових працях Р.С. Бєлкіна, Є.М. Лівшиця,Ю.К. Орлова, А.І. Вінберга, А.Р. Шляхова, Є.Р.Росинської та інших вчених.Судова експертиза дозволяє використовуватипри розслідуванні злочинів та розгляді кримінальнихсправ в суді можливості сучасних науково-технічнихзасобів, розширюючи тим самимпізнавальні кордони слідства та суду, нерідкобудучи ефективним і важливим способом встановленнясуттєвих обставин справи. Виділяютьосновні ознаки (риси ) експертизи: використанняспеціальних знань; проведення досліджень з метоювстановлення обставин, що мають значенняу справі; спеціальний суб’єкт експертизи; провадженняекспертизи у певній процесуальній формі;оформлення ходу та результатів експертногодослідження спеціальним процесуальним документом– висновком експерта, який являєтьсясамостійним видом судових доказів [17, с.4-5].Розмежовують фактичні і юридичні підставипровадження експертизи. Фактичні підстави –необхідність у використанні спеціальних знань, аюридична – постанова чи визначення відповідноїособи чи органу про призначення експертизи.Рішення про необхідність провадження тієї чиіншої експертизи приймається слідчим чи судому відповідності із слідчою ситуацією, що склалася,за винятком випадків обов’язкового її проведення:призначення судово-медичної та судовопсихіатричноїекспертизи (ст. 76 КПК України).В той же час, розслідування окремих категорійкримінальних справ неможливе без проведенняекспертизи: про вбивство, спричинення шкодиздоров’ю – без судово-медичної експертизи; пронезаконний обіг наркотиків – без експертизи вилученоїречовини.Нерідко відсутність проведення експертиз поданих та інших категоріях кримінальних справрозглядаються як пробіл в матеріалах попередньогорозслідування. На це неодноразово вказувалосьв Постановах Пленуму Верховного СудуУкраїни. Так, в постанові в справах про злочини,пов’язані з наркотичними засобами, психотропнимиречовинами та прекурсорами, сказано, що“для встановлення виду наркотичного засобу,122 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

Проблеми використання спеціальних знань при розкритті та розслідуванні злочинівпсихотропної речовини, прекурсору чи одурманюючогозасобу, психотропної речовини, прекурсоручи одурманюючого засобу, їх назв і властивостей,а також належності рослини до культур,які містять наркотичні засоби, необхідніспеціальні знання, а тому в матеріалах справ даноїкатегорії обов’язково повинні бути висновкиекспертів з даних питань” [2, с.306].Р.С. Бєлкін запропонував декілька варіантіввирішення даної проблеми [3, с.119-120]. Перший– розширення переліку випадків обов’язковогопризначення судової експертизи; другий –формулювання в кримінально-про-цесуальномузаконодавстві правової норми, в якій були б вираженізагальні вимоги, загальні умови обов’язковогопризначення експертизи на заміну детальногопереліку таких випадків, маючи на увазі,що практика вносить корективи в любий перелік;третій – це конструювання в КПК такої норми,яка б об’єднала перший та другий підходи.На нашу думку, це найбільш раціональне рішення,оскільки неможливо дати повний переліквипадків обов’язкового призначення експертизиу зв’язку із зміною характеру злочинності, появоюнових видів злочинів, збільшенням можливостейекспертних досліджень. В той же час достатньоскладно сформулювати загальну вимогуобов’язкового провадження експертизи без їхконкретного найменування, так як воно надаєслідчому повну свободу вибору. Тому необхідний:і перелік найбільш розповсюджених випадківобов’язкового застосування судової експертизи,значно розширений у порівнянні з діючимистаттями кримінально-проце-суального законодавстваі можливість розширення даного перелікув залежності від необхідності слідства.Вченими-юристами неодноразово розглядалосьпитання про зміну в законодавстві на рахунокпроведення інших необхідних до порушеннякримінальної справи слідчих дій. Наприклад, деколидля вирішення питання про порушеннякримінальної справи не достатньо даних, які даєогляд місця події, - в деяких випадках необхіднопровести певні дослідження, тобто призначитисудову експертизу. Візьмемо, для прикладу, нанесеннятілесних ушкоджень, кримінальну справупо факту нанесення яких можливо порушитилише у випадку проведення судово-медичнихдосліджень. Дослідження, які в даному випадкупроводяться, за своєю сутністю схожі на експертизу,хоча нею не є і ніякого доказового значенняне мають.В подальшому вказані дослідження після порушеннякримінальної справи в сутності не змінюються,лише міняється їх назва. Так само і увипадку вирішення питання з об’єктами, які можутьмістити наркотичні речовини. Для вирішенняпитання про порушення кримінальноїсправи слідчий обов’язково повинен ознайомитисьз висновками досліджень, в яких зазначаєтьсяпро наявність чи відсутність ознак злочинуу сфері незаконного обігу наркотичних засобів.Далі, при встановленні все ж таки ознак злочинупісля порушення кримінальної справи слідчийзобов’язаний призначити у справі експертизунаркотичних речовин (фізико-хімічну) і поставитина вирішення експертам питання аналогічнітим, які ставились при збиранні матеріалів дослідчоїперевірки. Слід враховувати, що оскількив цьому випадку експертні дослідженняпроводяться з більшим відривом у часі відутворення слідів злочину, ніж спеціальні, можливінезворотні зміни об'єктів як у ході самогодослідження, так і після нього [11, с.68].Існує ряд випадків, коли при використанніоб’єкту дослідження, що має значення для достатностідоказів до порушення кримінальної справи,а саме – невелика кількість наркотичних засобів,існує реальна загроза при дослідженні надослідчій перевірці втратити вказані об’єкти та вподальшому не мати змоги провести судову експертизу.На практиці в таких випадках в основівисновку експерта лежить дослідження, яке проводилосьдо порушення кримінальної справи.Так як проводиться одна й та ж сама робота повикористанню спеціальних знань орган досудовогослідства затрачає необхідний для інших слідчихдій час для призначення експертиз, при чомувтрачається можливість всебічно дослідитиобставини кримінально-караного діяння та доведеннявини особи-злочинця.Існує думка, що призначаючи судову експертизудо порушення кримінальної справи ми цимсамим обмежуємо право підозрюваного чи обвинуваченогона ознайомлення з постановою пропризначення експертизи та на ознайомлення зйого висновком. Виникає тоді питання чиє правоми порушуємо у випадку коли у скоєні вказаногозлочину особа ще не встановлена, чи місцезнаходження встановленої особи не відоме? Утакому випадку із постановою експертизи, якабула призначена до порушення кримінальноїсправи та її висновком, особа, винна у скоєнізлочину може ознайомитись після порушеннякримінальної справи без обмеження своїх процесуальнихправ. Так само із постановами про призначенняекспертиз та їх висновками зможутьознайомитись і особи-злочинці, раніше не встанов-Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 123

Г.В. Шкрабалені правоохоронними органами, чи встановленіособи, місце знаходження який було не відоме.Висновок. Таким чином, на нашу думку, зметою збереження доказової бази в окремих видахзлочинів виникає необхідність в проведенні,- крім єдиної слідчої дії огляду місця події, - такожокремих видів судових експертиз. Це, всвою чергу, дозволить більш об’єктивно дослідитиобставини справи, зберегти першопочатковісліди злочину.Список літератури1. Кримінально-процесуальний кодекс України.- К.: Атіка, 2001.2. Постанова Пленуму Верховного СудуУкраїни №3 від27.02.1998.”Про судову практикув справах про злочини, пов’язані з наркотичнимизасобами, психотропними речовинами та прекурсорами”.Збірник постанов Пленуму Верховногосуду України у кримінальних справах. – Харків.:Одіссей, 2001.3. Арсеньев В.Д., Заблоцкий В.Г. Использованиеспециальных знаний при установлениифактических обстоятельств уголовного дела. –Красноярск, 1986.4. Белкин Л.С. Курс криминалистики. Том3. – М.: Юристъ, 1997.5. Великий тлумачний словник сучасної українськоїмови. - К., Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001.6. Винберг А.И. Специалист в процессепредварительного следствия. В кп.: Проблемысуд. экспертизы. Сборник №1 Министерства юстицииРСФСР. – М., 1961. - с. 42-43.7. Грамович Г.И. Тактика использованияспециальных знаний в раскрытии и расследованиипреступлений. – Минск: Минская высшаяшкола МВД СССР, 1987.8. Дулов А.В. Права и обязанности участниковсудебной экспертизы. Минск.1962. -с.33,92.9. Эйсман А.А. Заключение эксперта. – М.,1967.10. Ищенко П.П. Специалист в следственныхдействиях (уголовно-процессуальные и криминалистическиеаспекты). – М.: Юрид. лит-ра,1990.11. Коваленко Є.Г. Про доцільність призначенняокремих видів експертиз у стадії порушеннякримінальної справи // Радянське право.№5. 1986. – с.68.12. Коваленко Е.Г. Использование экспертныхзнаний в деятельности органов внутреннихдел по предупреждению хищений социалистическогоимущества. – Киев, 1990.13. Комаринец Б.М. Участие эксперта- криминалистав проведении следственных действийпо особо опасным преступлениям против личности// Теория и практика судебной экспертизы.Вып.1(2). – М., 1964.- с. 6-64.14. Мельникова Э.Б. Участие специалистов вследственных действиях. М. 1964.15. Надгорный Г.М. Гносеологические аспектыпонятия «специальные знания» // Криминалистикаи судебная экспериза. Вип. 21. 1980.16. Надгорный Г.М. Уголовно-процессуальноезаконодательство о судебной экспертизе ипонятие специальных знаний // Криминалистикаи судебная экспертиза. Вип. 22. 1981.17. Орлов К.Ю. Заключение эксперта и егооценка по уголовным делам. – Москва: Юрист,1995.18. Порубов Н.И. Тактика допроса на предварительномследствии. М.: БЕК, 1998.19. Сорокотягин И.Н. Специальные познанияв расследовании преступлений. – Свердловск.1984.20. Шиканов В.И. Актуальные вопросы уголовногосудопроизводства и криминалистики вусловиях современного научно-техническогопрогресса. – Иркутск, 1978.Стаття надійшла до редколегії 23 червня 2004 року.Рекомендована до опублікування у „Віснику” членом редколегії М.К.Якимчуком.G.V.ShkrabaTHE PROBLEMS OF THE USAGE OF SPECIAL KNOWLEDGE IN DISCLOSINGAND INQUIRY OF CRIMINALSSummaryOn the basis of criminal and judicial literature and court practice the essence of special knowledge andproblems of their usage in disclosing and inquiry of criminals is exposured.124 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.

ДО НАШИХ АВТОРІВВИМОГИ ДО МАТЕРІАЛІВ, ЯКІ ПОДАЮТЬСЯ ДЛЯ ОПУБЛІКУВАННЯВ НАУКОВОМУ ВІСНИКУ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУСЕРІЇ «ПРАВОЗНАВСТВО»1. КОМП'ЮТЕРНИЙ НАБІР1.1. 3 метою прискорення публікації рукописів та підвищення якості роботи з ними редколегія “Науковоговісника Чернівецького університету” перейшла на комп'ютерний набір тексту. Абсолютна більшість авторів,які подають матеріали для опублікування у віснику серії «Правознавство», використовують для їх створення іроздруковування електронно-обчислювальну техніку.1.2. Співробітники редколегії працюють з програмним редактором Word (for Windows).1.3. Усі матеріали необхідно подавати до редколегії в електронному варіанті (на тридюймовій дискеті) порядз роздрукованим на принтері рукописом.1.4. Якщо дискета надсилається поштою, необхідно старанно упакувати її і захистити від можливих пошкодженьмаксимально жорсткою упаковкою.1.5. На дискеті просимо вказати прізвище автора матеріалу, його назву і використаний програмний редактор.1.6. Текст, включаючи примітки внизу сторінок, повинен бути набраний і надрукований одним і тим жепрямим шрифтом.1.7. Розмір шрифту, який використовується при електронному наборі матеріалу, повинен бути наближенийдо стандартного машинопису (№14), так, щоб при роздруковуванні тексту через 1,5 - 2 інтервали на сторінцівміщувалось не більше 40-30 рядків по 60 знаків у кожному.1.8. Необхідні, на думку автора, виділення у тексті потрібно помітити коректорськими знаками в примірникурукопису, який додається до дискети: світлий курсив - хвилястим підкреслюванням; напівжирний курсив -суцільним підкреслюванням і т.д. В електронній копії матеріалу будь-які шрифтові виділення не допускаються!1.9. В електронному варіанті матеріалу не повинно бути переносу слів і вирівнювання тексту з правого боку.2. ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТУ2.1. Рукопис повинен бути підписаний автором (співавторами).2.2. Обсяг матеріалу, який подається авторами в ініціативному порядку, не повинен перевищувати: статті -0,5 друкованого аркуша (12 стор.); наукового повідомлення -однієї третини друкованого аркуша (8 стор.), а рецензії-однієї шостої друкованого аркуша (4 сторінки).2.3. До перекладу статей іноземних авторів потрібно додавати копію тексту мовою оригіналу.2.4. Всі абревіатури і скорочення, за винятком загальноприйнятих, повинні бути розшифровані при першомувикористанні у тексті. Необхідно точно вказувати джерело згадуваних у рукописі цитат, цифрових і фактичнихданих. Крапки, коми та інші розділові знаки ставляться у тексті після посилання.2.6. При посиланні в тексті у квадратних дужках вказувати номер позиції у списку літератури і сторінку.Наприклад, [3, с.234]. Якщо декілька авторів у одному посиланні, то потрібно номери позицій розділяти крапкоюз комою. Наприклад, [2, с.35; 4; 8, с.210].2.7. Список літератури подається наприкінці статті в алфавітному порядку згідно з бібліографічним Держстандартом.2.7.1. При посиланні на законодавчий акт у списку літератури необхідно вказувати його повну офіційнуназву й офіційне джерело, у якому він опублікований. Наприклад:• Закон України «Про прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства»від 5 липня 1991 року / Закони України. Офіційне видання. Т.2. - Київ: АТ «Книга», 1996. -С. 141-158.2.7.2. При використанні журнальних матеріалів потрібно вказувати прізвище, потім - ініціали автора статті;її назву; назву журналу; рік видання; номер сторінок. Те ж стосується статей, опублікованих у наукових збірниках.Наприклад:• Козловський А.А. Гносеологічна природа юридичних конфліктів // Науковий вісник Чернівецького університету.Збірник наукових праць. Вип. 33. Правознавство. - Чернівці: ЧДУ, 1998. - С. 3-19.2.7.3. При посиланні на книгу вказується прізвище, потім ініціали автора; назву книги; місто, де книга видана;рік видання; сторінки. Для колективних монографій і збірників статей (якщо автори не вказані перед заголовкомкниги) вказується редактор (відповідальний редактор, редкол.), а для збірників статей також перші триавтори. Наприклад:Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 125

До наших авторів• Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України: Основи теорії та практики. - К.: НДФІ, 1997. -276с.2.7.4. Усі бібліографічні елементи іноземних джерел треба вказувати мовою оригіналу, ігноруючи вживанняабревіатур і по можливості максимально дотримуватись таких же вимог, як і при оформленні бібліографіїукраїнською мовою.3. ДОДАТКИДо рукопису повинні додаватись:- довідка про кожного з авторів матеріалу, де зазначаються прізвище, ім'я, по батькові; науковий ступінь;учене звання; основне місце роботи; посада; домашній та службовий телефони і поштові адреси (для зв'язку зредколегією);- для аспірантів і пошукувачів - витяг з протоколу засідання кафедри, завірений ученим секретарем вузу,який містить рекомендацію до опублікування матеріалу у віснику, та дві завірені гербовою печаткою відповідноїустанови рецензії фахівців з даної проблеми, що мають наукові ступені, причому, як мінімум, один з них -доктор, інший - кандидат юридичних наук. З установи, де навчається або працює аспірант чи пошукувач, можебути тільки один рецензент. Прізвище, ім'я та по батькові рецензентів, їх наукові ступені і вчені звання, посадита місце роботи вказуються у витягу з протоколу засідання кафедри;- інформація з вказівкою, кому зі співавторів у разі потреби направити дублікат набраного примірника ікоректуру;- транслітерація прізвищ та ініціалів авторів, переклад заголовка матеріалу та коротке його резюме англійськоюмовою (не більше за обсягом від резюме автореферату кандидатської дисертації).4. ДООПРАЦЮВАННЯ РУКОПИСУ І КОРЕКТУРНІ ПРИМІРНИКИ4.1. Рукописи, повернуті авторам на доопрацювання, належить у доопрацьованому вигляді повернути редколегіїв рекомендований термін.4.2. Необхідні виправлення в початковому варіанті тексту автор повинен зробити ручкою, так, щоб вонибули очевидні для редакторів, а також повідомити у листі про зміни. Тобто редколегії потрібно надсилати:а) початковий варіант з виправленнями; б) по-новому надрукований другий варіант тексту і супроводжувальнийлист автора (авторів) з поясненнями.4.3. Якщо автору направлено дублікат набраного примірника чи коректури, він зобов'язаний уважно ознайомитисяз ним, внести необхідні виправлення ручкою, підписати і якнайшвидше повернути редакції.4.4. Якщо стаття одночасно була (чи буде) направлена в інше видання або опубліковувалась раніше, авторзобов'язаний попередити про це редакцію.5. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ5.1. У випадку недодержання вказаних правил редколегія не буде розглядати поданий рукопис. Будь-яківинятки з цих правил допускаються тільки у випадку погодження їх автором персонально з науковим редактором.5.2. Редколегія зберігає за собою право скорочувати і редагувати рукописи.Науковий редактор – доктор юридичнихнаук, професор, декан юридичного факультетуЧернівецького національногоуніверситету імені Юрія ФедьковичаПацурківський Петро Станіславович.Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць.Вип. 227. Правознавство. – Чернівці: Рута, 2004. – 124 с.126 Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227 . Правознавство.