ÐаÑковий вÑÑник ЧеÑнÑвеÑÑкого ÑнÑвеÑÑиÑеÑÑ: ÐÑавознавÑÑво
ÐаÑковий вÑÑник ЧеÑнÑвеÑÑкого ÑнÑвеÑÑиÑеÑÑ: ÐÑавознавÑÑво
ÐаÑковий вÑÑник ЧеÑнÑвеÑÑкого ÑнÑвеÑÑиÑеÑÑ: ÐÑавознавÑÑво
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Система джерел правахарактер. Останній проявляється як у побутуючомуфактичному поділі джерел права на первинні(матеріальні, соціальні та інші) і вторинні(формально-юридичні) джерела, де перші зумовлюютьвласне буття і зміст других, так і в іншихформах і проявах. Зокрема, можна відзначитиієрархічний (субординаційний) характер відносин,що складаються між окремо взятими матеріальними,соціальними та іншими первиннимиджерелами права, з одного боку, і формальноюридичними,вторинними джерелами права – зіншого [29; 30].Очевидно, що вторинні – формально-юридичні– джерела права у вигляді законів, що видаютьсявищим законодавчим органом, постановуряду, наказів міністрів та інших нормативноправовихатів, ніколи не перебували і не можутьперебувати на одному і тому ж формальноюридичномута фактичному рівні. Залежно відіманентної кожному з них, причому завжди різної,юридичної сили всі формально-юридичніджерела займають місце одне по відношенню доіншого в суворо ієрархічному, субординаційномупорядку, підпорядковуються одне одному та відповіднодоповнюють і деталізують одне одного.Певний взаємозв’язок і взаємозумовленість,що асоціюються із субординацією та ієрархією,як переконує аналіз, мають місце не лише в підсистемівторинних, але й у підсистемі первиннихджерел права. Один з проявів субординаційногохарактеру останніх полягає, зокрема, в тому, що,виступаючи в якості матеріального, соціальногота іншого змісту конкретних формально-юридичнихджерел права, вони займають місце в тому жсубординаційному ряду і розташовуються у тійже ієрархічній послідовності, що й вторинні, формально-юридичніджерела. Ще одним з проявівсубординаційних відносин первинних джерелправа може бути також взаємозв’язок і взаємозумовленість,з одного боку, матеріальних і соціальнихфакторів, що виступають у якості первиннихджерел права, а з іншого – об’єктивнопервісний вплив на матеріальні, соціальні та іншіфактори географічних, кліматичних та іншихприродних чинників. Звичайно, у даному випадкуне доводиться вести мову про, так би мовити,„чисті”, яскраво виражені субординаційні відносини,як це має місце у підсистемі вторинних,формально-юридичних джерел права. Субординаційнийхарактер відносин між первиннимиджерелами права має здебільшого латентний характер.І з’ясовується він, виходячи з практикивзаємодії одного з іншим первинних джерел права,переважно теоретично, а не емпірично.Аналогічна, на нашу думку, ситуація і з визначеннямсубординаційного характеру джерелправа також у всіх тих випадках, коли мова ідепро джерела (первинні і вторинні), які безпосередньопов’язані не лише з процесом правотворення,що охоплює собою майже всю правову інеправову сфери життя суспільства й економіку,але й з процесами правотворчості і законотворчості.Процес правотворчості, будучи за своєюсуттю частиною процесу правоутворення, природно,охоплює собою значно меншу сферу суспільствай економіки, ніж цей останній, та обмежуєтьсялише процесом розробки та прийняттянормативно-правових актів. Процес же законотворчості,який водночас є найважливішою складовою,своєрідним продовженням процесу правоутворенняі процесу правотворчості, порівняноз попередніми процесами, забезпечує сферу життєдіяльностісуспільства й економіки та охоплюєв себе лише вироблення та прийняття законів.Висновки. Аналізуючи функціональні (змістовні)та сутнісні взаємозв’язки і взаємодію процесівправоутворення, правотворчості та законотворчості,неможливо не зауважити, що всі ціявища і відповідні їм категорії та поняття, незважажючи на їх спільність і однорідність, ажніяк не рівнозначні за логічним обсягом і змістомфеномени. В реальній дійсності в залежності відзазначених та інших споріднених особливостейназвані процеси зумовлюються об’єктивно тарозташовуються у такому логічно „субординаційному”ряду, який відображає процес формування,становлення, розвитку самого права і йогорізних складових частин, включаючи джерелаправа. Починаючи з правоутворення, даний процесз неминучістю охоплює правотворчість і завершується,за загальним правилом, законотворчістю.Аналогічний еволюційний шлях проходитьі поняття про джерела права в цілому та нарізних стадіях його становлення і розвитку, зокрема,що формується та визріває в межах тієї чиіншої правотворчої системи.Список літератури1. Алексеев Н.Н. Основы философии права.– СПб., 1999.2. Бержель Ж.-Л. Общая теория права. – М.,2000.3. Вінник О.М. Публічні та приватні інтересив господарських товариствах: проблеми правовогозабезпечення. Монографія. – К.: Атака,2003. – 352 с.Науковий вісник Чернівецького університету. 2004. Випуск 227. Правознавство. 17